КОЛИ ВІДЧИНЯТЬСЯ ДВЕРІДЛЯ ЕПІДЕМІЇ ГРИПУ?

Хмельницкая оáлаñòная оá ùе ñòâен но-ïо ли òи ÷еñ кая ãа çе òа www.moyagazeta.com moyagazeta@list.ru

Зі святом телебачення

¹ 13-14 (508-509) нояáрь 2011 ã.

Колонка редактора

01042, м.Київ, вул. Чигоріна, 20

Тел.: (044) 285-44-03, (044)285-43-86.

ФаКс: (044) 285-85-27knukim.edu.ua

КиївсьКий національний

універсиТеТКульТури

і мисТецТв

До Дня працівників радіо, телебачення та зв’язку

Олена Павлюк: «Моє хобі –

телебачення!»,або розмова

про роботу та життяСтр. 9

Анатолій Трачук:

«Починали з камери

та двох касет!»Стр. 7-8

Елена Филатова телевидение с молодым

лицомСтр. 10-11

Валерій Чабан:«Ми знаємо,

для чого працюємо»

Стр. 12

КиївсьКий міжнародний універсиТеТ довідки за тел.

(044) 423-17-88, 450-06-31kymu.edu.ua

® ®

Сергій Крамар: «Майте сміливість слідувати зову Вашогосерця та інтуїції»

Зазвичай судді сприймаються нами, як люди у мантіях, у яких відсутні зайві емоції, життєві пристрасті, що живуть лише буквою закону. але які вони, служителі Феміди, коли робочий день добігає кінця, коли мантія залишається на плечиках у робочому кабінеті – разом із потрібним у роботі офіціозом? Які вони, коли, зливаючись із тисячами інших містян, прямують додому? Чим, зрештою, живуть?

Просто, невимушено, поза робочими рамками (хоча й в службовому кабінеті), ми вирішили поспілкуватися з головою господарського суду Хмельницької області сергієм Крамаром. стр. 16-17

Каким напиткам доверяют украинцы

Стр. 2

5 листопада 1951 року в україні відбувся пуск у пробну експлуатацію Київського телецентру. Тому ця дата вважається днем, коли народилося українське телебачення. цього року країна відзначила 60-річчя з дня його заснування. а в 1994 році відповідно до указу Президента україни леоніда Кучми, було в україні було встановлено професійне свято - день працівників радіо, телебачення та зв'язку

Отже, трохи згадаємо, як на теренах України створювалося телебачення. Історія українського «всевидючого ока» поділилася на дві частини. Новітня історія УТБ розпо-чалася у 1991-му, зі здобуттям Україною незалежності. До 2006-го було створено 24 вітчизняних телеканали. На 1 липня 2007 року - згідно з даними Національної ради з питань телебачення і радіомовлення, заре-єстровано понад 60 каналів супутникового мовлення. З винаходом Інтернету з’явилося

й активно розвивається Інтернет-телебачення. Згідно з угодою, що підписали 2006 року у Женеві, до 2015-го українське телебачення має перейти на винятково цифро-ве мовлення. Саме на ХОДТРК «Поділля-центр» ця визначна по-дія відбудеться 15 грудня, в день святкування 20-річчя обласного телебачення.

Кілька десятків каналів та теле-компаній, що сьогодні працюють в країні, створюють величезну кількість продукції, яка зорієн-тована на телеглядачів з різними уподобаннями. Численні шоу, телесеріали, інформаційні ви-пуски та новини, пізнавальні та дослідницькі програми щоразу

знаходять свою аудиторію глядачів. Допо-ки далекою мрією, попри усілякі обіцянки

і завіряння, залишається лише Суспільне телебачення.

Що ж стосується телебачення на Хмель-ниччині, то воно досить молоде, і було ство-рене лише двадцять років тому, хоча в інших регіонах існувало іще з середини 50-х. Міс-цеве телебачення пройшло досить великий шлях – від демонстрації піратських копій західних кіноновинок на першому метрово-му каналі до створення якісних аналітичних та інформаційних програм, прямих ефірів, телемарафонів та навіть документальних фільмів. Сьогодні в Хмельницькому пра-цюють чотири телерадіокомпанії, дві з яких

- приватні. Цікавий факт: якщо іще кілька років тому серед керівників ТК була лише одна жінка, то зараз ситуація кардинально змінилася: серед чотирьох очільників лише один чоловік.

Кожна з місцевих компаній має своє обличчя, вони не схожі одна на одну. Про-грами теж дуже сильно різняться за стилем, спрямуванням та завданням. Тележурна-лістів, дикторів, ведучих, подекуди навіть операторів, давно пізнають у місті та у районах, лагідно називаючи їх за іменами – Оля, Максим, Інна, Ігор... Проте, у них всіх, незважаючи на зовнішні відмінності, є дещо спільне – усі місцеві телевізійники до нестями люблять свою справу, подекуди віддаючи у жертву навіть родинний час.

Сьогодні ми з задоволення розпочинаємо невеликий цикл публікацій, присвячений одразу трьом датам. По-перше – 60-річчю з дня заснування українського телебачення,

по-друге – професійному святу, яке відзна-чатиметься 16 листопада. І, врешті-решт, найголовніше – 20-річчю з дня створення в Хмельницькому першої місцевої телекомпа-нії, а зараз – ХОДТРК «Поділля-центр».

Про місцевий телепродукт можна спе-речатися довго. Звісно, в силу певних об-ставин, він за яскравістю не завжди може конкурувати з тим, який виробляється центральними телеканалами і які мають потужне продюсування. Але наші місцеві, рідні телекомпанії тим і відрізняються, що працюють саме для нас і розповідають саме про нас.

В ці дні мені, як колишньому телевізійнику, хочеться побажати своїм колегам творчого натхнення, сили духу й снаги до ство-рення нових, якісних, іще цікавіших, змістовніших, яскравіших програм. Нехай коло Ваших глядачів щоразу збільшується! І нехай телекомпанії завжди несуть людям знання, добро, правду, довіру та вселяють лише оптимізм!

З найкращими побажаннями, від себе особисто та від імені колективу, читачів «Моєї газети+», Людмила Луніна.

Новини регіонів

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія2 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011

moyagazeta.comмой город

Завершення будівництва об’єктів соціально-економічної сфери області на контролі у влади

Сьогодні, під головуванням начальника Головного фінансового управ-ління облдержадміністрації Сергія Пенюшкевича та начальника управ-ління регіонального розвитку, містобудування, архітектури та будівництва облдержадміністрації Віри Бригадир, у Волочиському, Теофіпольському і Ізяславському районах відбулись виїзні наради щодо використання та освоєння коштів субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на соціально-економічний розвиток регіонів.

Посадовці, обговоривши на нарадах насущні проблеми завершення будівництва районної поліклініки у Волочиському районі, районного будинку культури у Теофіпольському районі та поліклініки центральної районної лікарні у Ізяславському районі, особисто оглянули стан будів-ництва об’єктів.

Сергій Пенюшкевич наголосив забудовникам на необхідності залучення додаткових трудових сил аби вчасно ввести в експлуатацію споруди. Також Сергій Адамович закликав поквапитись із благоустроєм прилеглої території, адже не за горами зима, яка обіцяє бути сніжною.

Наприкінці зустрічі сторони домовились вирішувати нагальні проблеми конструктивно, в робочому порядку.

За матеріалами Волочиської, Ізяславської,

Теофіпольської РДА http://adm.km.ua

Вперше за останні кілька років сотня солдатів молодого поповнення окремого полку спеціального призначення Сухопутних військ Збройних Сил України, що дислокується у Хмельницькому, свій перший стрибок з парашутом виконали ще до складання Військової присяги на вірність українському народові. Причому стрибали хлопці за два і за один день до клятви.

У 8-му окремому полку спеціаль-ного призначення Сухопутних військ Збройних Сил України, що дисло-кується у Хмельницькому, відбувся “День відкритих дверей” з нагоди складання молодим поповненням Військової присяги на вірність укра-їнському народові.

Після внесення на стройовий плац Бойового прапора полку та виконання військовим оркестром Державного Гімну України командир частини під-полковник Олег Нечаєв оголосив про відкриття святкового мітингу.

Перед урочистим моментом в житті кожного солдата, як захисника своєї Батьківщини, молодих воїнів-розвідників привітали представники ветеранських організацій міста, ке-рівництва місцевих органів само-врядування, сержантського корпусу полку, батьки.

До урочистого складання Військо-вої присяги усі молоді солдати засво-їли елементи стройової підготовки, ознайомилися з основними зразками озброєння і військової техніки, вивчи-

ли основи ведення загальновійськово-го бою і пройшли практичні заняття з повітрянодесантної підготовки.

Заступник командира полку з ви-ховної роботи підполковник Ігор Си-рота зауважив, що перед складанням присяги молоді солдати пройшли дво-денний польовий вихід під час якого навчилися захисту від зброї масового ураження, елементам інженерної під-готовки, виконали залікові вправи у стрільбі з автомата, здолали стежку розвідника та здійснили свій перший в житті стрибок з парашутом.

Буквально за мить після команди підполковника Олега Нечаєва про по-чаток складання Військової присяги, батьки, рідні, близькі та гості свята почули як по плацу попливло: “Я, … вступаю на військову службу і урочис-то клянусь народу України…!”.

Кожен з новобранців роти молодо-го поповнення після того, як перед строєм військовослужбовців полку і Бойовим прапором частини урочисто прочитав текст Військової присяги,

повертався у стрій вже справжнім солдатом, взявши на себе обов’язок зі зброєю в руках захищати Вітчизну.

Далі, в рамках “Дня відкритих дверей” усі охочі оглянули навчальні місця воїнів-розвідників полку спецп-ризначення – повітрянодесантний комплекс, де на висотному тренажері “Мі-8” військовослужбовці відпрацьо-вують елементи стрибка з парашутом, ознайомились із зразками озброєння та військової техніки полку.

У той час як новоспечені захисники вітчизни у казармі здавали зброю, на стадіоні полку гості свята спо-стерігали за показовими виступами солдатів строкової служби минулого - весняного призову. Хлопці вправно демонстрували прийоми рукопашного бою зі зброєю і без, їли жаб, трощили чолом черепицю, цеглу, били об голо-ви пляшки, лягали голими спинами на бите скло. Важко було збагнути, що ще півроку тому вони так само стояли на плацу і промовляли: “Я, … вступаю на військову службу і урочисто кля-нусь народу України…!”.

З-під купола до клятви

Відбулася чергова 12 сесія міської ради шостого скликання. Для роботи в ній зареєструвався 51 депутат. Провів сесію Хмельницький міський голова Сергій Мельник. В пленарному засіданні взяли участь депутати Хмельницької обласної ради Іван Гуцул, Василь Ваків, заступник прокурора міста Лариса Леськів, заступники міського голови, начальники управлінь і завідуючі відділами виконавчого комітету та представники засобів масової інформації.

На початку роботи Сергій Іванович вручив депутату міської ради Івану Бухалу Почесну відзнаку ІІІ ступеня Хмельницької міської ради за осо-бистий внесок у розвиток місцевого самоврядування, активну депутатську та громадську діяльність.

Міський голова представив керівників комунальних підприємств, відді-лів та управлінь міської ради, які були призначені на посади в міжсесійний період.

Після цього депутати приступили до розгляду питань порядку денного сесії. Першим питанням було внесення змін до Регламенту Хмельницької міської ради. Далі затвердили звіт про виконання міського бюджету за 9 місяців 2011 року і почали працювати над внесенням змін та доповнень до бюджету міста Хмельницького на 2011 рік. Із інформацією присутніх озна-йомила начальник фінансового управління Наталія Степанова. Депутати підтримали рішення і проголосували за збільшення видатків на медицину, освіту, благоустрій міста.

Також депутати розглянули питання: про затвердження акта на списання шляхом ліквідації будівлі – пошти, яка знаходиться на балансі Хмельниць-кої середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №23 за адресою: вул. Карбишева, 6; про зміну найменування Хмельницького міського навчально-курсового комбінату та затвердження Статуту Хмельницького міжшкіль-ного навчально-виробничого комбінату; про надання згоди на безоплатну передачу в комунальну власність територіальної громади міста зовнішніх мереж водопостачання і водовідведення до житлових будинків об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та інші.

Депутати заслухали звернення Анатолія Лаврентія та підтримали рішення про виключення його зі складу виконавчого комітету Хмельницької міської ради в зв’язку із його звільненням з посади заступника міського голови за згодою сторін.

У ході пленарного засідання депутати розглянули та прийняли відповідні рішення з питань, які стосуються комунального майна, соціального захисту населення, житлово-комунального господарства, велика частина питань стосується врегулювання земельних відносин.

Всього під час чергової 12 сесії міської ради розглянуто 46 питань із різних сфер життєдіяльності міста Хмельницького.

Управління організаційно-інформаційної роботи та контролю

На черговій сесії міської ради уточнювали бюджет міста

Їдальнею Хмельницького комунального підприємства "Електротранс" надаються послуги:Смачні і не дорогі обіди, поминальний обід, обслуговування на днях народ-

женнях.Контактний телефон: 2-21-45, 72-71-09.

Доверяют, потому и выбирают5 лет подряд «Хортиця»

становится «Выбором года» в Украине.

По статистике, в нашей стране за год производится около 400 млн. литров водки. Если выставить это количество бутылок в одну линию, она 12 раз обогнет Украину по ее государственной границе!

Но какие марки водки заслужи-вают доверия потребителей? На этот вопрос дал ответ Междуна-родный конкурс «Выбор года», огласив названия лучших товаров в Украине по итогам 2011 года.

Конкурс «Выбор года» уже давно зарекомендовал себя как объ-ективный способ оценки успеш-ности и популярности бренда. Для производителей это желанная и

престижная награда, показатель высокой узнаваемости продукта, а для потребителей - гарантия качества.

Голосование проходило в 60-ти категориях. Людям было предло-жено указать в анкетах названия тех марок, которые не просто хо-рошо им знакомы, но и вызывают доверие.

- Безусловным преимуществом нашего подхода к определению победителей является прозрачная методика подсчета голосов. Мы суммируем оценки экспертов и самое главное – берем за основу мнение потребителей. Такие дан-ные позволяют определить самые популярные бренды, - рассказы-вает директор конкурса «Выбор года» в Украине Анна Руденко.

Вот уже пятый год подряд среди десятков других марок водкой №1 в Украине становится «Хортиця».

Результаты авторитетного конкур-са «Выбор года» подтверждают реальное положение на алкоголь-ном рынке.

Эксперты по праву называют ТМ «Хортиця» наиболее популяр-ным водочным брендом, причем не только в Украине, но и за ее пределами. Подтверждая свой статус самого инновационного бренда в 2011году, компания вы-пустила первую в мире водку на структурированной воде. - Побе-да в конкурсе "Выбор года" - это признание нашей работы, наших успехов. 5 лет подряд украинцы выбирают именно «Хортиця», а это значит что ее любят, она про-верена годами - рассказывает бренд-менеджер торговой марки Александр Блохин. - Сегодня мы хотим сказать спасибо всем тем, кто доверяет нашей продукции.

Игорь Марченко

громадська організація «Центр Медіа ініціатив» запрошує молодих перспективних, амбіційних до «практичної школи журналістики»!

Не треба 5 років чекати диплома. Зроби свої перши кроки у світ МЕДІА вже зараз. Спробуй свої сили і зроби своє перше ексклюзивне журналістське розслідування, або інтерв'ю с зіркою та опублікуй його

в обласному виданні «Моя газета+». Телефонуй вже зараз. Кількість вакансій обмежена.

Телефон у Хмельницькому-777-847, 700-997. Моб.: 096-483-20-56.«практична школа журналістики» –

це твій щасливий квиток у майбутнє!

Виталий Кличко: в Украине нет традиции меценатства

3moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 мой спорт

Учредитель: ПП "С.Медиа-Центр"

ХМЕЛЬНИЦКАЯ ОБЛАСТНАЯ

ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТЕЧЕСКАЯ ГАЗЕТА "МОЯ ГАЗЕТА+"

Материалы, опубликованные в еженедельнике “Моя газета+” , являются собствен-ностью издателя, защищены международным и украинским законодательствами и не могут быть воспроизведены в какой-либо форме без письменного разрешения издателя.

Редакция не несет ответственность за достоверность фак-тов, цитат, собственных имен, опубликованных писем, заявлений читателей и других сведений, ответственность несут авторы публи-каций, а за достоверность рекламной информации - рекламодатель.

Редакция может не разделять точку зрения автора публикации. Материалы, интервью, не заказанные редакцией, - не оплачиваются. Рукописи, поданные в редакцию, не возвращаются и не рецензируются.

М а т е р и а л ы , о б о з н а ч е н н ы е ® , н о с я т р е к л а м н ы й х а р а к т е р .

Главный редактор: Людмида ЛУНИНА 096-483-20-56, 777-847 lunina@moyagazeta.comОтветственный секретарь: Ефим ГОРБАТЫЙЗав. отделом информации, рекламы: Елена БЕРЕБЕЛЮХ т. 096-473-12-65т./факс 700-997, 777-847Дизайн и верстка: Александр СИВЕЦТелефон горячей линии редакции: 700-997, 777-847, 096-483-20-56

Адрес Интернет-газеты: http://www.moyagazeta.comE-mail: moyagazeta@list.ru Свидетельство о регистрации - ХЦ-393 от 10.01.2001 г.Издается с января 2001 года. Типография: ФОП «Рекрут В.М.» № 13-14(508-509) октябрь 2011 г.Заказ № 509Тираж “Моей газеты+” 20400 ЭКЗ.

26 октября город Хотин, что на Буковине, стартовал к успеху. Тут, впервые за 16 лет было реконструировано детскую спортивную школу. А построена она была еще в далеком 1958 году. Самые большие капиталовложения за все время ее существования – 1 млн. 300 тыс. гривен – в рамках проекта «Старт к успеху» осуществил Благотворительный Фонд братьев Кличко. Для торжественного открытия реконструированного учебного заведения в Хотин прибыл основатель Благотворительного Фонда, абсолютный чемпион мира по боксу Виталий Кличко.

В беседе с журналистами Ви-талий рассказал о том, какими он видит перспективы развития детского спорта в Украине, о своей дальнейшей спортивной карьере и о многом другом.

В.К.: Когда мне было 10-12 лет, я имел возможность, как и осталь-ные дети, заниматься спортом и посещал сразу несколько секций. Но, к сожалению, в современных условиях не каждый ребенок может себе такое позволить – спортклубы либо закрылись, либо стали весьма дорогими. Сейчас в нашей стране нет культуры массового спорта. Но теперь здесь, в Хотине, смогут еже-недельно заниматься спортом где-то полторы тысячи детей, причем не только жителей райцентра, но и ближних сел. В оставшихся здесь на данный момент общеобразова-тельных школах нет спортивных залов, поэтому реконструированная спортивная школа не только даст детям возможность качественно проводить досуг, но и будет со-действовать их развитию, помогать расти гармоничными личностями, ставить перед собой новые задания и достигать их. Я абсолютно убеж-ден, что физкультура и спорт высту-пают альтернативой тому негативу, который предоставляется улицей – никотину, наркотикам, алкоголю, криминалу. Мы надеемся, что дети будут проводить свободное время в спортзалах. Конечно, не все из них станут великими спортсменами, но ведь главное, чтобы каждый ребенок рос здоровым.

К таким проектам, как наш, должна подключаться вся обще-ственность. Фонд благодарен тем людям, кто финансировал, кто не был безразличен к нему. Этот проект действительно важен, по-скольку статистика говорит о том, что 9 детей из 10 не соответствуют принятым в медицине параметрам здорового ребенка. О каком буду-щем нашего государства мы может говорить? Поэтому тема детского спорта, физкультуры стоит очень остро. Мы, как граждане Украины, не собираемся ждать поддержки государства, но осознаем все су-ществующие сложности. Поэтому данный комплекс отремонтирован

на средства, собранные нашим Фондом от тех людей, которым не-безразлично будущее нашей страны – наши дети.

Корр.: По какому принципу подбирался именно этот объект?

В.К.: Мы выбирали комплексы по простому принципу – там должно быть максимальное количество видов спорта. Здесь их шесть – гандбол, баскетбол, волейбол, лег-кая атлетика, бокс, дзюдо. Очень здорово, что дети могут развиваться и выбирать именно тот вид спорта, который им наиболее подходит. Многие из Вас (журналистов) ви-

дели, в каком ужасном состоянии был комплекс до ремонта, так как со времени его постройки в 1958 году здесь ни разу не проводился ремонт. Сейчас же оборудование, которое есть в зале, соответствует последним требованиям. Теперь дети могут качественно заниматься спортом и, кто знает, может быть, вскоре воспитанники именно этой спортивной школы станут не только чемпионами Украины, но и мира.

Корр.: Понравился ли Вам подаренный жителями Хотина пояс из соломы?

В.К.: Этот пояс сделан людьми, которые не владеют сокровищами, но в него вложена душа. Те, кто сделал мне такой подарок, каждый раз внимательно следят за нашими поединками, и искренне радуют-ся, когда звучит гимн Украины, поднимается наш флаг. Именно поэтому для меня они намного дороже изготовленных из золота и бриллиантов.

Корр.: Как обыкновенной школе получить помощь Вашего с Владимиром фонда?

В.К.: Благотворительный Фонд братьев Кличко проводит Всеукра-

инский конкурс. Спортивная школа в Хотине – четвертый из шести комплексов, рестав-рация которых происходит за счет денег нашей организации. В целом Фондом начато не-сколько проектов: «Зови друзей – играем вместе», «Спортивную страну строим вместе», «Старт к успеху». В каждом из направ-лений мы получаем заявки от спортшкол, изучаем каждую из них, и комиссия принимает решение, где какой проект мож-но реализовать. В этом году в Украине нашим фондом будут открыты более ста спортивных

площадок. Корр.: Приучаете Вы своих

детей, в частности – сыновей, к боксу?

В.К.: Мои дети играют в теннис и шахматы. Старший сын хочет быть боксером. Хотя, знаете, нельзя кого-либо заставить заниматься чем-либо. Желание должно исходить изнутри. Я надеюсь, что моя дочь не будет боксировать, поскольку это все-таки мужской вид спорта. Но если захочет – пусть, я не буду препятствовать.

Корр.: Вы не собираетесь заканчивать спортивную карьеру?

В.К.: Я проведу еще несколько боев, хотя мне уже сорок лет. Пока что я не готов что-либо утверждать, но спорт всегда был, есть и будет во мне. А 10 декабря в Дюссельдорфе звание чемпиона мира будет отстаи-вать Владимир.

Корр.: Готов ли «УДАР» Кличко к акциям неповиновения?

В.К.: Мы готовы, и принимаем в них активное политическое участие. Я говорил и говорю, что у Украины очень большой потенциал. Мы – ев-ропейское государство с украинским менталитетом, но, к сожалению, по уровню и условиям жизни мы очень

далеки от евростандартов. Именно поэтому мы и должны отстаивать свои права, потому что украинцы достойны лучшей судьбы. Месяц назад в Польше состоялся один из моих боев. Я был поражен увиден-ным там! В начале 90-х Польша и Украина были в равных стартовых условиях, а сейчас, к сожалению, между нашими странами огромная разница. Польша с ее инфраструкту-рой, дорогами, стандартами жизни, как по мне, напоминает Германию. А мы, к сожалению, можем говорить лишь об утерянных возможностях.

Корр.: Очень многие алкогольные торговые марки

сейчас являются спонсорами спортивных соревнований, повышая тем самым свой имидж. Как Вы считаете – это этично, учитывая, что спорт и алкоголь – вещи противоположные?

В.К.: Мы можем гово-рить об этике или нет, но есть традиции. Мы уже боролись против алкоголя в «горбачевские» времена, и ни к чему хорошему это не привело. Вопрос в том, су-ществуют ли рамки закона, и как мы в них вписываемся. Если алкогольные брен-ды сегодня, в отличие от остальных, поддерживают спорт, то пусть так и будет. Их производители никуда не уйдут с отечественного рынка, но пускай они таким

образом несут ответственность, присоединяясь к реализации соци-альных проектов. Это очень важно для нашего общества. К большому сожалению, употребление алкоголь-ных напитков – часть культуры, и борьба с этим явлением в свое время привела к обратным последствиям. Давайте использовать все методы, чтобы такие компании несли со-циальную ответственность.

Корр.: Легко ли в Украине заниматься благотворительностью? Насколько у нас развито меценатство?

В.К.: В Украине, к сожалению, практически нет традиций меце-натства и благотворительности. Но мы стараемся сделать все воз-можное, чтобы это явление стало у нас популярным. Украинцы очень искренни, гостеприимны, всегда готовы поделиться последним. Благотворительность есть в каждом из нас, но нам нужно прививать эти традиции, которые распространены во всем мире. И мы надеемся, что общими усилиями мы, без под-держки государства, справимся с теми проблемами, которые сейчас существуют в обществе.

Записала Людмила Луніна

Земельна реформа: брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія

цитаты

4 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011moyagazeta.com

моя земля

Коментарі до пенсійної реформи

Останнім часом Віктор Янукович постійно заявляє про необхідність проведення земельної

реформи: "З проведенням земельної реформи не можна чекати - треба рухатися вперед, не

зупинятися. Оскільки власники паїв не отримують належну оплату за оренду, на цьому ринку

сьогодні панують ділки. Такого не повинно бути. Я за те, щоб у цьому питанні був наведений

порядок". Опозиція каже: продавати землю не можна...

Кор.: Василю Петровичу, Вам, мабуть, відомі чи не усі проблеми сільського господарства «з середини», адже впродовж певного часу Ви обіймали посаду голови Теофіпольської районної ради. Поясніть, чому саме зараз виникло питання про термінове впровадження земельної реформи?

в.К.: Відповідно до кадастрової оцінки, в Україні – найродючіші землі. Особливо багата ними Хмельницька область. У 1997 році, згідно указів Президента Леоніда Кучми, розпочався процес розпаювання земель сільськогоспо-дарського призначення з подальшою видачею сертифікатів. На їх підставі виготовлялися державні акти на право власності. Те, що кожен має право на власний розсуд розпоряджатися своєю власністю (у нашому випадку – земель-ною ділянкою) - природно. Як саме вчинити з отриманим паєм, власник землі вирішував сам – обробляв його власноруч, здавав в оренду.

Часто кілька власників об’єднувалися, створю-ючи фермерські, селянські господарства.

Продовж останніх 15 років можна було сміливо стверджувати: там де існують сіль-ськогосподарські підприємства, фермерські господарства, де є ефективні власники, які бра-ли паї в оренду, вирощували сільгосппродукт, справедливо розраховувалися за земельні паї орендною платою - там є село, збережена родючість ґрунтів. Але там, де підприємства працювали неефективно, села були приречені на вимирання.

У світі уже давно відчули швидке наближення продовольчої кризи, через що ціни на продукти харчування почали стрімко зростати. Бізнесме-ни і олігархи зрозуміли, що аграрний бізнес стає все прибутковішим. Відтак, багатії починають активно орендувати землі, особливо у тих ра-йонах, де сільгоспугіддя впродовж тривалого часу залишалися занедбаними. До прикладу, я не знаю, чи є в Хмельницькій області поле, що не обробляється, а проблема нерозораних земель уже відійшла в минуле.

Якщо взяти динаміку за останні 15 років, то розмір орендної плати невпинно зростає. Спо-чатку ставка дорівнювала 0,5 % від оціночної вартості землі, згодом збільшилася удвічі - до 1%, а зараз становить 3%. Якщо з власниками паїв розраховуються зерном, то наприкінці дев’яностих за один гектар землі давали 2 ц., а зараз за середній розмір земельного паю в меж-ах 3 гектарів дають не менше однієї тони. Тому говорити, що назріло питання продажу землі, я вважаю нерозумним і недалекоглядним.

Тепер знов повернемося назад, у кінець 90-х – початок 2000-х. Тут варто зауважити - що би не казали, але державна підтримка сільського господарства існувала. Була дотація на посівні площі зернових культур, цукрових буряків, на тваринницьку продукцію. За останні два роки, за часи правління нової влади, жодна галузь сільського господарства не отримала ані грив-ні. 10 мільйонів, які за цей час було виділено – абсолютний мізер, не здатний вплинути на ситуацію.

Свого часу були випущені приватизаційні сертифікати, які можна було вкласти у об’єкт, що підлягав роздержавленню. У той час багато заводів, фабрик перейшли у власність певного кола людей за безцінь. Існувала схема: завод штучно доводився до банкрутства. Керівництво заводу вводило підприємство у боргове ярмо, виробництво зупинялося, підприємство зне-цінювалося, оскільки було збитковим, а потім через суди продавалося за безцінь. Тоді одразу з’являвся новий власник, який вкладав гроші у потенційно вигідне виробництво, і дуже швидко ставав доларовим мільйонером або й мільяр-

дером. Тепер чи не кожне велике промислове підприємство має господаря, ділити у цьому бізнесі майже нічого. От тут і прийшло прези-денту Януковичу та прем’єр-міністру Азарову осяяння: «А давай ми ще продамо землю!»

Як на мене, тут втілюється схожий сценарій. Останні 2 роки жоден з фермерів не отримав дотацію на сільгосппродукт, ніякої компенсації на кредит. Уявіть, якщо підприємство або окре-мий фермер взяли мільйон кредиту, то за рік потрібно 250 тисяч гривень віддати лише на сплату відсотків! Компенсації з боку держави чи якихось дотацій немає, тому господарства, щоб заплатити податки, ледве стягують кінці з кінцями. Справа не в тому, що хтось з ке-рівників чи фермерів наживається, не хоче людям платити – причина у різкому зростанні цін на енергоносії. У свій час, коли я працював керівником господарства (а це було не так давно - у 2004 році), ціна за кіловат була в межах 30 копійок. Пройшло 6 років. Зараз вона становить 1 гривню, а в 90-х взагалі було 10-15 копійок! Ну хіба ж це не злочин проти власного народу, проти селянина? У нас стільки атомних та гідроелектростанцій, ми величезну кількість електроенергії експортуємо за кордон, а зі сво-їх деремо три шкури! І гривня за кіловат – це, на мою думку, ще не межа...

На сьогодні орендна плата становить близь-ко 1 тис. грн. за 1 га. Тобто, 5 тис. грн. – це близько 600 дол. США за п’ять років. За цей час орендною платою можна окупити вартість гектара землі, яку влада пропонує продати раз і назавжди. Чому не можна встановити роз-мір орендної плати 5-8 % від вартості? Якщо підприємець хоче ефективно працювати, то є жорстка вимога: він повинен сплачувати влас-нику земельного паю таку суму - це буде 5-6 тисяч гривень за земельний пай. Множимо на три роки - виходить близько 20 тисяч гривень. І пай залишається у власності селянина, і у власника землі є джерело постійного прибутку. Тому, якби сьогодні влада хотіла допомогти селянинові, то простими законодавчими актами підвищила ставку орендної плати, надавала допомогу сільськогосподарським виробникам, проводила адекватну кредитну політику. Усе це можна було б зробити, прийнявши постанову «Про державну підтримку сільського господар-ства», яку я і Іван Кириленко неодноразово вносили на розгляд Парламенту. Там чітко розписано, скільки грошей, і на яку галузь сіль-ського господарства треба виділяти. Звичайно, більшість депутатів її не підтримала, тому що у провладних сил є план - розвалити село і скупити за безцінь землю, а потім продати в 2-3 рази дорожче.

Але зараз ті, кому небайдужа доля держави, говорячи про можливу скупку сільськогоспо-дарських земель, завершують виступ словами: «Нам нащадки цього не простять». Не допо-може і продаж тільки громадянам України, або юридичним особам, зареєстрованим у нас. Чи зможуть такі «запобіжні» норми зупинити ласого до багатих українських земель іно-земця? Мільярдеру з Німеччини чи Америки лише треба буде одружитися з громадянкою України – і все!

Так, зараз у запропонованих владою зако-нопроектах існують обмеження щодо продаж в «одні руки» не більше двох тисяч гектарів землі. Але є свати, куми, брати… Наступним кроком в реалізації схеми захоплення земель може стати штучне боргове зобов’язання і передача у якості забезпечення кредиту зе-мельної ділянки. Тобто, варіацій можуть бути сотні, тому категорично неможна запускати механізму рейдерського захоплення!

Кор.: Василю Петровичу, президент Ющенко раніше казав, що до 2008 року мала бути впроваджена земельна реформа. Чому не були прийняті закони про єдиний земельний кадастр та закон «Про ринок земель»?

в.К.: Тоді було продовжено мораторій на про-даж землі до прийняття основних двох законів - «Про державний кадастр» і «Про ринок землі». Зараз Верховна Рада, де більшість належить членам «Партії регіонів», поспіхом прийняла закон «Про державний земельний кадастр». Я переконаний, що пройде щонайменше 3 роки, допоки він працюватиме досконало: поки дані будуть внесені в електронну систему, вста-новлено розмір земельних паїв... Оскільки є спадкоємці власників, які не знають, що з цим майном робити, питання про подальшу долю земель комунальної власності залишається відкритим. Зараз побачите, скільки буде непо-розумінь, сварок, коли дійде до того, що кожен захоче побачити свою землю «в натурі».

Рано вводити такий закон. Окрім того, якщо вже дозволити продавати землю, то тільки сво-їм громадянам. В інших країнах вже чекають, коли Україна прийме цей закон. Існує реальна загроза, що іноземці скуплять все, і якщо ми дозволимо розвиток саме такого сценарію, то у нас буде, як в Америці: одна школа в радіусі 30-40 кілометрів.

От мені потрапила в руки брошурка «Зе-мельна реформа в Україні. 100 запитань і відповідей». Для того, щоб зрозуміти, що нас чекає, на першій сторінці знаходяться портрети Віктора Федоровича і Миколи Володимировича. Там чітко написані всі побажання влади про зе-мельну реформу. Закон не розглядався навіть у першому читанні, а президент вже дає поради! Тобто, регіонали вже констатують факт: «Ваша думка, люди, нас не цікавить! Закон буде при-йнятий і ми будемо продавати землю».

Кор.: Якщо все ж таки буде прийнято закон, які мають бути механізми для запобігання усіх тих ризиків, про які Ви говорили, і різкому зростанню цін на продукти харчування в Україні?

в.К.: У вартість кінцевого продукту входить вартість усіх його складових. Тепер туди до-дасться ще й земля, яку придбав виробник - він же повинен компенсувати собі затрати! Звичайно, ціна на продукти зросте, бо ніхто проти законів арифметики не буде працювати! У даному випадку це буде іще одним ударом для українців.

Я до цього часу живу в селі Волиця Теофі-польського району. От я помітив, що молоді люди зараз активно почали обробляти свої 3-гектарні земельні паї. Враховуючи, що ще є мама-тато-свекруха і т.д., в родині може бути 12-15 і більше га. За 2,5 роки з оренди забрали 50 паїв землі, досягши при цьому непоганої врожайності. А якщо влада підтримає таких виробників? Тоді за 2 -3 роки ви не впізнаєте село - в хорошому розумінні! Але як переконати Президента чи прем’єр-міністра? У мене немає можливості взяти Януковича за руку, посадити в машину, повезти селами, щоб йому люди розказали правду - без килимів і доріжок, без оркестрів, короваїв і вінків. Просто сказати: «Ві-ктор Федорович, узнайте в людей, що їм треба». Навіщо сьогодні продавати землю, стартова ціна на яку лише 300 доларів? Є категорії, які не мають ціни, і до них я відношу землю. Людина повинна продавати вироблене нею, а землю створив Бог, і не треба на ній наживатися. До того ж, земля, яку хочуть продавати, є терито-рією нашої незалежної держави. Влада хоче розпродати Україну! Ну куди ж ми котимося?

Спілкувалася Ольга Лисиця

Дослідженням, проведеним Центром соці-альних експертиз Інституту соціології НАН України у березні-червні 2011 р. на замовлення Держкомзему в рамках проекту Світового банку «Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвиток систе-ми кадастру», визначено, що вже обробляють земельні паї 15,3% респондентів (12,4% у 2010 році), збираються це робити 5,6 %. (5,3 % у 2010). А 78,8 % опитаних (82,4 % у 2010 році) не збираються обробляти належні їм земельні ділянки. Загалом було опитано 1600 власни-ків земельних паїв (голів домогосподарств) у 7 регіонах України – Північ, Південь, Захід, Схід, Центр, Київська область та АР Крим. Дослідження є репрезентативним для України. Гранична похибка вибірки становить 2,44%. Висновок дослідників: сподівання на те, що сільськогосподарське виробництво найближ-чим часом поповниться новими підприємцями – безпідставні, щонайменше – у найближчій перспективі, адже надто незначна частина влас-ників земельних паїв планує розвиток власного бізнесу – 5,9%.

(інформаційний сайт проекту Видача держав-них актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвток системи кадастру» http://zemreforma.info)

***За словами директора Світового банку

в Україні, Білорусі та Молдові Мартіна Райзера, законопроект містить дві найбільші проблеми. "По-перше, цей законопроект накла-дає забагато обмежень на типи власників, які зможуть купувати землю, - пояснює М.Райзер. - Наприклад, виключення юридичних осіб із потенційних власників і цілковита заборона купівлі землі іноземними громадянами при-зведуть до зниження попиту і, відповідно, до збереження низьких цін на землю. Такі норми також стримуватимуть інвестування в сільське господарство, хоча такі кошти вкрай потрібні для підвищення його продуктивності". По-друге, на його думку, зазначений законопроект, усупереч тому, що часто декларується, не створює умов для полегшення припливу фінансів у сільське господарство. "Банки не можуть утримувати землі, взяті у заставу, оскільки вони як юри-дичні особи мусять продати їх упродовж шести місяців. До того ж на повторний продаж землі, здійснений не пізніше, ніж через п’ять років після її купівлі, накладатиметься високий по-даток, що також відлякуватиме від розвитку ринку іпотеки земель" - вважає представник Світового банку.

***- Ті пропозиції, які висловлюють фермери,

я готовий підтримати. Наприклад, фермер, побоюючись, щоб не було таких наслідків, які відбулись при приватизації промисловості, не те, що пропонує, а навіть вимагає, щоб держава була основним гравцем і відповідальною за сільсько-господарську землю. Я теж розумію, що на сьо-годнішньому етапі це є абсолютно правильним, і цілком підтримую таку пропозицію, - наголосив Міністр аграрної політики України Микола Присяжнюк. - Я готовий підтримати їхню пропозицію щодо того, щоб преференції, які забезпечить законопроект «Про ринок земель», стосувалися лише тих фермерських господарств, які були створені станом на 1 січня 2011 року. Таким чином ми унеможливимо рейдерські схеми, і будемо реагувати на подібні випадки не тільки в період розгляду законопроекту, але й після його прийняття.

***"Ми опинилися зараз у дуже складному

становищі. У країні наростають внутрішня на-пруженість та протестні настрої. З урахуванням наступного року - виборів до Верховної Ради, потім президентські вибори, - процес земельної реформи буде затягнутий", - вважає депутат ВР, заступник голови фракції Партії регіонів Валерій Коновалюк. За його словами, в пар-ламенті немає грамотних проектів законів, які стосуються ринку землі та земельного банку, немає послідовного розуміння, що робити далі для того, щоб сьогодні забезпечити локалізацію всіх тих негативних явищ, які сьогодні визна-чені в сфері земельних відносин. Коновалюк вважає доцільним проведення спеціального засідання парламенту, присвяченого земельним питанням.

5moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 моя земля

чи пробачать нам нащадки?

Кор.: Ігоре Михайловичу, Ваша політична сила виступає проти запровадження ринку продажу землі. Ви вивчали досвід інших держав у цій сфері?

І.С.: Так, звичайно. У нас земля під будинка-ми може перебувати у приватній власності, а, наприклад, в Ізраїлі, вся земля є державною, і передається лише в оренду. Якщо державі, до прикладу, необхідно через цю територію спорудити черговий паркан, відгороджую-чись від палестинців, то будинок розвалять на паритетних умовах. У США, за різними оцінками, майже 60% земель викуплені з приватної власності у державну. У Франції існує ринок земель, але там настільки контр-олюються земельні відносини, що ніхто навіть не намагається зловживати. Будучи у Парижі на з’їзді Європейського об’єднання націона-лістичних партій, Олег Тягнибок повідомляв про можливі наслідки запровадження в Україні ринку земель. Але французи не зрозуміли наших страхів!

Кор.: Що такі обмеження дають державі?

І.С.: Перш за все, країна дійсно залиша-ється державою і контролює свою територію. В Аргентині чи Бразилії фактично всі землі викуплені приватними корпораціями. Можна сказати, що ці країни вже є абстрактними державами.

Кор.: Ви повідомляли, що у Верховній Раді на сьогодні зареєстровано 4 законопроекти «Про ринок продажу земель». Ви можете зазначити плюси і мінуси кожного з них?

І.С.: Наша політична сила вважає, що всі ці документи є неприпустимими. Ми стверджує-мо, що ринок сільськогосподарських земель в Україні має бути заборонений. ВО «Свобода» буде виносити на всенародний референдум свій законопроект «Про заборону торгівлі землями сільськогосподарського призначен-ня». Має бути лише викуп паю державою. Тобто, якщо людина дійсно хоче його продати, в силу тих чи інших обставин, то це може здійснювати лише держава через спеціально створений державний орган. Земля не пови-нна потрапляти у приватні руки, особливо до іноземців, лише орендуватися. Держава, навіть якщо викупляє землю, може передати її лише в оренду.

Кор.: Ви можете деталізувати кожну з небезпек, яку несе з собою введення ринку земель сільськогосподарського призначення?

І.С.: Провівши детальний аналіз цього питання, ми визначили три рівні небезпеки.

Перший рівень - небезпека для громадянина, другий - громади, третій – на рівні держави. За теперішніми офіційними оцінками представни-ків земельних відомств, вартість гектара землі буде не вищою, ніж 500 євро. Якщо людина продасть свій пай у 2 гектари, то отримає на руки лише 10-11 тисяч гривень. У Німеччині гектар земель сільськогосподарського призна-чення коштує 10 тисяч євро. Якби так було в Україні, то можна було б вести мову про про-даж. Якщо люди почнуть продавати паї, то отримають на руки велику кількість грошей. Це обов’язково приведе до шаленої інфляції. Той отримає 10 тисяч, інший отримає 10 тисяч, побіжать купляти телевізор, холодильник, пральну машину. Вітчизняної техніки у нас немає, і гроші перекочують до Китаю...

Що стосується громади. Орендарі, хочуть вони того чи ні, мусять підписувати договори про співпрацю з громадою, за яким зобов’язані виділяти гроші на ремонт доріг, благоустрій кладовищ, дитсадків, шкіл. Те саме стосується і випасу худоби. Ми мали нагоду спілкуватися з великими орендарями. Вони кажуть: «У принципі, для нас продаж землі був би вигід-ним. Ми стаємо власниками, обгороджуємося колючим дротом, і не те, щоб там когось ви-пасати чи комусь допомагати - ні корова, ні курка не зайде на нашу землю». Крім того, якщо власники великих земельних ділянок захочуть привезти на роботу, наприклад, ки-тайців, їм не треба ні в кого питати дозволу. Земля їхня? Їхня. Вони на своїй земельній ділянці поставлять барак - і завезуть кого завгодно. Таким чином, село в черговий раз буде поставлено на межу вимирання.

Небезпекою загальнодержавного рівня є перш за все те, що земля - це не тільки ресурс, а ще й територія для проживання. Особливо небезпечно, якщо земля буде продаватися у руки іноземців. Міністр агрополітики Присяж-нюк неодноразово заявляв, що є домовленості з центральним банком КНР про його участь у ринку землі. Китайцям нічого не варто кинути кілька мільярдів для скупки українських зе-мель. Аналогічна ситуація з арабами. Невже ніхто не розуміє, що найкращі в світі українські чорноземи є нашим стратегічним ресурсом? Нафта вичерпується, а земля дає врожай щорічно, якщо, звісно, її правильно обробля-ти. От чому така велика зацікавленість до нашої землі іноземцями. Якщо ми почнемо її продавати, ми просто втратимо місце для проживання!

Зрештою, ми добре пам’ятаємо так звану велику ваучерну приватизацію, коли розпові-дали, що фабрики і заводи стануть власністю громади. Чим скінчилося? За пляшку горілки скупили всі ваучери. Одні стали великими власниками заводів, інші лишилися ні з чим. На думку нашої політичної сили, спочатку олі-гархи місцевого розливу, які вже нажилися на тій приватизації, зроблять концентрацію, ску-пивши землю за безцінь. Також з продажем землі почнеться безробіття, буде колосальне навантаження на фонд допомоги по безро-біттю. Навантаження на бюджет призведе до того, що знову треба буде скорочувати освітян. Вже зараз ФАПи реорганізують в пункти при-йому хворих. Ми всі прекрасно розуміємо, що ніхто там не буде хворих приймати.

І, звичайно, постане загроза голоду. Коли ж земля лишиться державною, можна вводити різні мита, збільшувати чи зменшувати вивіз продуктів харчування, якщо, до прикладу, в країні недорід. Якщо земля буде приватною, тим більше в руках іноземців, то ніхто не за-боронить вивезення урожаю з їхньої землі,

фактично з їхньої власності.Кор.: То може бути й значне підвищення

цін на продукти для громадян України?І.С.: Безперечно! Якщо продовольча криза в

світі продовжуватиметься, відбудеться не про-сто стрибок цін, будуть все забирати. Дійсно можливе повторення 32-33 років...

Кор.: Ви дізнавалися на місцях, що селяни думають про реформи?

І.С.: Ми ще навесні почали проводити збори груп для проведення всеукраїнського рефе-рендуму щодо прийняття цього закону, але ЦВК заблокувала питання. Зараз ми знов го-туємо документи, і проводимо роз’яснювальні зустрічі із селянами, не дивлячись, велике село, чи мале. До речі, по селах також їздять представники районних адміністрацій, і роз-казують, як буде добре, коли запрацює ринок землі. Ми ж розказуємо людям, як буде на-справді, і представникам адміністрацій в очі говоримо, що вони відверто лукавлять. Ми об’їздили багато сіл, і ще, чесно кажучи, не зустріли тих, хто був би за ринок землі, осо-бливо тоді, коли їм відкривають очі, як воно буде насправді.

Кор.: На Вашу думку, якою буде реакція селян, якщо закон буде прийнятий?

І.С.: Думаю, негативною. Адже вже існує ба-гато протиріч по майновим та земельним паям, по межам. Завдяки чи то некомпетентності, чи то ще чомусь, державні органи створили у земельних питаннях повний хаос - то треба державні акти, то їх не треба, то такі папірці, то інакші... З людей за все деруть дуже великі гроші, а чіткого і прозорого визначення, чия земля, дотепер нема. Що ж буде, коли вона почне продаватися? Прийдуть «круті дяді» з великими мішками грошей, побудують собі па-лаци, а селяни будуть вертольотом літати на свою ділянку? А зараз в селі багато бідаків або хворих на алкоголізм. То в них дійсно землю будуть купувати за пляшку горілки, а тих, хто ще не продав, просто силуватимуть.

Кор.: А як Ви вважаєте, хто лобіює проведення таких реформ?

І.С.: Всі олігархи, які були і є при владі. Пригадайте програму дій уряду Тимошенко. У ній було чітко записано: ринок землі мав відкритися з 1 січня 2012 року. Фактично, Яну-кович і його команда виконують програму дій Тимошенко. Зараз тимошенківці починають говорити про якісь мораторії, кажуть, якщо розпочати ринок землі, то вона потрапить у погані руки, що потрібно почекати 2015 року... Ми ж вважаємо, що і ПР, і БЮТ треба «дати по руках». Ющенко також лобіював питання проведення земельної реформи. Тепер, коли ми почали проводити роз’яснювальну роботу, коли усі побачили, що село проти, то Єфремов починає заявляти, що будуть знов на рік вво-дити мораторій, бо потім вибори, ситуація і так в державі напружена - можливий соціальний вибух. Якщо ж той вибух відбудеться, то вже буде не «помаранчевий танок» на Майдані...

Нас дуже здивувало, коли весною ЦВК не дозволив нам проводити Всеукраїнський референдум. Адже у складі комісії багато представників БЮТу. Якщо БЮТ каже про те, що він проти продажу землі, то чому їхні пред-ставники в ЦВК блокували таке рішення? Ви, до речі, запитували, що ми робитимемо, якщо закон приймуть? Ми будемо вимагати і органі-зовувати проведення референдуму за відміну цього закону, адже всенародний референдум може відмінити будь-яке рішення Парламенту чи Президента. Краще запобігти, ніж потім з цим боротися. Багато людей стверджують, що у них позабирали землі. Але будь-який договір оренди можна розірвати, навіть якщо він підписаний на 49 років. Якщо ж буде акт купівлі-продажу, тоді вже дійсно нічого не можна буде зробити...

Кор.: Кого ВО «Свобода» вважає своїми союзниками по цьому питанню? БЮТ? Фронт змін? Громадські організації? Хто підтримує вашу позицію?

І.С.: Справа в тому, що нема кому підтриму-вати. Ані Фронт змін, ані БЮТ – ніхто цим не займається. Але ми, коли проводимо збори, завжди запрошуємо всіх, кого це питання цікавить, попри партійність - усіх небайдужих українців.

Спілкувалася Ольга Лисиця

Про те, які загрози може нести в собі запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, ми вирішили дізнатися одразу у двох політиків – народного депутата України, голови Хмельницької обласної організації ВО «Батьківщина» Василя Кравчука та депутата Хмельницької обласної ради, голови Хмельницької обласної організації ВО «Свобода» Ігоря Сабія.

Президент Віктор Янукович заявив, що до кінця 2012 року в Україні повинен запрацювати повноцінний ринок землі. Під час наради з адміністративно-господарським активом Хмельницької області в Кам’янець-Подільському, він сказав, що в цьому питанні влада не зупиниться і будуть рухатися тільки вперед.

Глава держави також зазначив, що земельна реформа особливо важлива в тих регіонах України, де сільське господарство посідає зна-чне місце в структурі економіки. Він, зокрема, нагадав, що у Хмельницькій області аграрний сектор у структурі економіки складає 40%. Крім того, важливим кроком у контексті реалізації земельної реформи Янукович назвав створення земельного кадастру в Україні. “Найефектив-ніший господар на землі - це власник. І треба, щоб нарешті земля отримала ефективного власника”, - підкреслив Янукович.

***«Із прийняттям Закону «Про ринок земель»

буде чітке визначення прав на земельну ділян-ку. Таким чином відбувається увімкнення світ-ла в нинішній непростій ситуації у земельних відносинах. Цей закон встановлює прозорість у земельних відносинах, забезпечує чітке ви-значення прав власності, земельний кадастр регулює та контролює реєстрацію та інші дії над земельними ділянками, а це – головна умова убезпечення від рейдерських захоплень землі. Нове законодавство дає як мінімум умо-ви гри, у той час коли мораторій або скрита купівля землі – це велике поле для корупції та зловживань», – зазначив Директор Антирей-дерского союзу підприємців України Андрій Семидідько.

***— Даю слово честі, що законопроект «Про

ринок земель» абсолютно народний і ні в жодному разі не лобістський. Немає якогось зацікавленого кола осіб, які б його лобіювали, єдина зацікавлена група — прості власники паїв — українські селяни. – каже голова Дер-жавного агентства земельних ресурсов Сер-гій Тимченко. - Закон потрібний передусім країні для кардинальних змін у сільськогоспо-дарській галузі зокрема і економіці загалом. Бо не повинно бути так, що, володіючи набагато кращими землями, ніж наші західні сусіди, ми збираємо з гектара у 2-2,5 раза нижчі врожаї, ніж вони. Врахуймо також, що сільгоспугіддя займають у нас майже дві третини всієї площі держави і їх слід використовувати ефективно. Адже у нас немає великих родовищ нафти чи газу, тож чекати зливи «нафтодоларів» ніз-відки. Зате ми маємо набагато довговічніше багатство — родючі землі. І коли врахувати, що попит на продовольчі продукти у всьому світі весь час зростає, то ефективне використання земель, експорт продуктів харчування може стати для країни тим, чим є, приміром, для Росії газ. Якщо ми говоримо про підйом еко-номіки загалом, то найраціональнішим стало б концентрування ресурсів для кардинальних змін в аграрно-промисловому комплексі. А почати це потрібно із завершення земельної реформи.

***В Україні потрібно завершити земельну

реформу і невідкладно ввести ринок землі сіль-ськогосподарського призначення. Таку думку висловили учасники засідання ініціативної групи щодо створення громадського руху «Зем-ля – народна власність!», що відбулося в Києві. Громадський рух утворено за ініціативою Все- української асоціації сільських та селищних рад. Як повідомив голова Асоціації Богдан Гусак, метою створення руху є прискорення зняття мораторію на продаж сільськогоспо-дарської землі та забезпечення конституцій-ного права власності селян на землю. «Вже багато років розмовляють про необхідність реформування села. Але далі розмов діло не йде. Сьогодні зволікати з введенням ринку землі більше не можна. Село повинно отримати поштовх до розвитку: можливість залучати кредити та інвестиції. При цьому повинно бути реалізовано конституційне право громадян України самостійно розпоряджатися своїми земельними паями», – наголосив у своєму ви-ступі Богдан Гусак.

цитаты

Павел Перебейнос: «Жуйте и улыбайтесь! А если что-то будет не так, то мы все исправим!»

®®

Как сохранить здоровые зубы у себя и детей? Когда следует посещать врача – стоматолога? Что делать, если скалывается или ломается зуб? Как правильно подобрать зубную щетку, пасту и осуществлять чистку зубов? Когда необходимо отбеливание зубов или фиксация коронки? Как снизить вероятность развития заболевания десен? Можно ли спасти безнадежный зуб?

Нет в нашей стране человека, который бы рано или поздно не задавался такими вопросами. Об этом и многом другом Вам ответят в стоматологическом центре «Дент-Хелп». Наш сегодняшний собесед-ник – хирург-имплантолог центра Павел Петрович Перебейнос.

П.П.: Стоматология, как и прочие отрасли медицины, в последние де-сятилетия не стоит на месте, а дви-гается семимильными шагами, так что современный уровень развития позволяет кардинально поменять от-ношение к этой дисциплине. Забудь-те то, что нам говорили в детстве, как пугали походом «к зубному»! Стоматология сейчас другая - как для пациентов, так и для врачей. Мы сегодня можем людям предложить и сделать то, о чём раньше и мечтать-то не могли.

Корр.: И о чем? Давайте остановимся на этом подробнее.

П.П.: В работе клиники можно выделить два основных направле-ния. Во-первых, профилактика и гигиена. Думаю, не надо объяснять, что они лежат в основе успеха каж-дой стоматологической клиники и, кроме того, являются неотъемлемой частью жизни любого сознательного человека, который следит за своими зубами, за своей улыбкой. Второе направление: реконструктивное про-тезирование. Увы, люди продолжают терять зубы. В ряде случаев это связано с тяжелыми соматическими патологиями, которые приводят к различным формам пародонтита и прочим неприятным заболевани-ям полости рта, иногда подобное происходит из-за невыполнения банальных манипуляций – чистки зубов, полосканий, а также поздней обращаемости к специалисту. Не-редки проблемы и из-за халатного отношения к своей работе наших коллег-стоматологов. Именно поэто-му в нашем арсенале существует методика дентальной имплантации - восстановление утраченных зубов с помощью дентальных имплантов. На место утраченного зуба мы устанавливаем дентальный им-плант, который имитирует корень, и восстанавливаем его коронкой. В медицине это называется громким словом «имплантология», которая является разделом хирургической стоматологии. Но имплантологией как наукой можно назвать только такой подход, когда мы сначала восстанавливаем весь комплекс опорных тканей, а потом и сам зуб. В нашей клинике мы стараемся восстановить не просто зуб, как единицу, а сделать все полностью максимально физиологично, то есть и десну, и подлежащую кость. Так что полный комплекс лечения занимает не то, что не один час, но и не один день работы.

Корр.: А по каким методикам вы работаете? Откуда они берутся?

П.П.: Пару десятков лет назад бы сказали, что информацию мы черпа-ем из-за железного занавеса (улы-

бается). Сейчас же говорим просто – из-за рубежа. Естественно, мы не занимаемся никаким промышлен-ным шпионажем, все происходит по закону, поскольку все эти методики разрабатывает, а затем распростра-няет по всему миру, международ-ная команда имплантологов (ITI), основная база которой находится в Швейцарии. Любая клиническая ситуация будет разрешена согласно протоколам, которые составлены ведущими учеными Европы.

Корр.: То есть, у вас все апробировано.

П.П.: Естественно! Никакой «отсебятины», никаких эксперимен-тальных подходов. Ни одна уважаю-щая себя клиника не будет работать, если так можно выразиться, черт-те с чем. Я подразумеваю и научную, и материально-техническую базы. Мы используем адекватные, весьма качественные и приемлемые в цено-вом диапазоне материалы, работаем с передовыми методиками. «За-цикливаться» на материалах - пре-рогатива дешевого маркетинга, мы же говорим о более высоких вещах: о комплексном подходе, максималь-но функциональной реабилитации. И нам, честно говоря, тут есть чем похвастаться, но об этом лучше спросить наших пациентов.

Корр.: Вы упоминали о таком неприятном заболевании, как пародонтоз. Он излечим или это уже приговор?

П.П.: Пародонтоз и пародонтит являются бичом нынешнего циви-лизованного мира (без малейшего преувеличения), и тут никуда не деться. Но, как говорится, чтобы с врагом бороться, надо его знать. Поэтому оба эти понятия надо разграничить. Советская школа стоматологии всю жизнь называла пародонтозом и то, и другое заболе-вания. До сих пор их путают не то, что пациенты, но и многие врачи, называя пародонтит пародонтозом. А это абсолютно разные вещи. Паро-донтоз это дистрофический процесс

без воспаления, а пародонтит – на-личие воспалительных процессов в окружающих зуб тканях. Характер-ным проявлением парадонтита яв-ляется наличие «костных карманов» между десной и зубом, в которых набивается пища. При обострении они гноеточат, что, естественно, вызывает дискомфорт и боль. При пародонтозе же ничего не болит, ничего нигде не застревает, но зубы расшатываются и выпадают.

Пародонтоз, к сожалению, практи-чески не лечится, но, согласно ста-тистике, он встречается всего лишь у 4-5% населения. Все остальные страдают от пародонтита. Так что перед тем, как браться за устранение проблем, надо их различать. И если пародонтоз проявляется чаще в зре-лом возрасте, то пародонтиту под-вержены все возрастные группы.

Существуют разные группы фак-торов, которые влияют на развитие и течение пародонтита. Первая группа включает в себя наличие зубных отложений - налета, бляшек, над-, и поддесневого зубного камня, в которых содержатся патогенные микроорганизмы, провоцирующие заболевание.

Вторая - аутоиммунные процессы, которые следуют за бактериальной инвазией. Многие ученые спорят о том, что важнее - атака микроорга-низмов или последующие тканевые реакции.

Корр.: Тут, наверное, играет роль и наследственность?

П.П.: Конечно, особенно, если в роду были предрасположенности. Анатомические факторы, такие как неправильный прикус, мелкое преддверие полости рта, биотип слизистой тоже имеют значение, но они второстепенны.

Ну а самая прискорбная группа факторов носит название ятроген-ных – некачественные пломбы, неправильное некорректное про-тезирование. С подобным мы стал-киваемся во многих учреждениях, особенно в государственных, каж-

дый божий день. Но если для них штампованная коронка - стандарт, вариант нормы, то для нас подобное даже не недоразумение, а грубое нарушение вообще всего. Хотя, как говорится, на каждый товар есть свой покупатель… Мы же ставим перед собой совершенно другую планку качества: те пациенты, которые обращаются к нам, будут красиво улыбаться и их зубы будут в полном порядке.

Корр.: Люди вообще недооценивают проблему с зубами. Многие считают – раз не болит, или болит несильно, то потерпит...

П.П.: Да, пока что стоматологи-ческая культура нашего населения крайне низка, но она, слава Богу, растет.

Корр.: Теперь, пожалуйста, расскажите нашим читателям, по каким направлениям вы работаете, и какие у вас специалисты.

П.П.: Мы оказываем помощь при всех направлениях, хотя исповедуем подход узкой специализации. То есть, у нас есть специалисты в раз-ных направлениях. Я, как уже гово-рилось, хирург-имплантолог. Есть и другие врачи - гигиенист, эндодонт, стоматолог-терапевт, стоматолог-ортопед, стоматолог-ортодонт...

Корр.: Ну а теперь функционально расшифруйте каждого!

П.П.: Гигиенист занимается не-посредственно гигиеной, то есть: чисткой зубов, подбором индиви-дуальных средств гигиены и разъ-яснением, как правильно ухаживать за зубами. 90% наших первичных пациентов просто не умеют пра-вильно чистить зубы! Отсюда и многие дальнейшие проблемы. Стоматолог-терапевт - наиболее распространенное направление, это доктор, который занимается лечением зубов, восстановлением их пломбами и реставрациями, лечени-ем каналов (хотя у нас это входит в

круг обязанностей эндодонта). Когда у нас болит зуб, в первую очередь мы обращаемся к терапевту. Отдель-ным направлением, более узким, занимается эндодонт. Как я только что упоминал, он непосредственно лечит системы корневых каналов. Раньше этим также занимались стоматологи-терапевты, но мировая стоматология выводит подобное в отдельную специальность, потому что узкая специализация повышает эффективность труда и результат. Ортодонт, грубо говоря, выравни-вает зубы, используя брекеты, и различные аппараты. Стоматолог-ортопед восстанавливает зубы ко-ронками, винирами, мостовидными протезами. Хирург-стоматолог занимается удалением зубов, раз-личными операциями на челюстях, наращиванием кости, установкой имплантов.

Корр.: Наращиванием кости? Как можно нарастить кость?

П.П.: Давайте пока вопросы мето-дологии обсуждать не будем. Дело в том, что подобные проблемы я счи-таю несколько интимными, которые не всегда должны быть озвучены массово. Эти ситуации мы разбира-ем индивидуально с каждым пациен-том, потому что методик существует достаточно много. Банальные для меня вещи немножко неуместны на страницах газеты. Мы говорим сейчас как бы «обо всем и ни о чем», а если перейдем на узкие вопросы, то это будет научная статья.

Корр.: Хорошо. Тогда давайте поговорим о такой ситуации: к вам приходит девушка-красавица. У нее вроде бы ничего не болит, но она хочет сделать косметический эффект, осветлить зубки.

П.П.: Не проблема! Подобным занимается гигиенист.

Корр.: И как отбелить зуб?П.П.: Есть процедура, которую

проводят специально обученные люди специальной аппаратурой. Она абсолютно безвредная.

Корр.: По телевизору часто рекламируют всяческие средства, зубные пасты…

П.П.: Отбеливающие зубные па-сты - не более чем ложь, рекламный трюк. Никакого эффекта для эмали отбеливающая паста не даст. Един-ственное её преимущество - она более абразивна и чуть-чуть жестче очищает эмаль, но осветлить ее мож-но только с помощью специальной аппаратуры.

Корр.: А вот есть еще такой рекламный ход, как паста для курящих...

П.П.: Паста для курящих уже имеет определенное обоснование. Они есть, но я не настолько в этом компетентен, чтобы прямо сейчас «с ходу» рассказывать. У нас есть человек, который конкретно зани-мается гигиеной, и все это можно спросить у него.

Корр.: Сколько в среднем нужно времени, чтобы привести в полный порядок наше «ротовое хозяйство»?

П.П.: Все это индивидуально, и зависит от объема работы. Одно дело - пролечить начальный кари-ес, и совсем другое - восстановить утраченные или сильно разрушен-ные зубы.

Корр.: Но все-таки сколько – месяц, полгода?

П.П.: Иногда, чтобы получить адекватный, функциональный ре-зультат, мы работаем с пациентами несколько лет! Мы не зубные феи, понадобится не один визит, но сделаем все как положено, и наи-лучшим образом. стр 15

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія6

moyagazeta.com№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011

Анатолій Трачук: «Починали з камерита двох касет!»

®

Про це та інше нашій газеті в екс-клюзивному інтерв’ю розповість людина, яка, як ніхто, знає події тих часів – засновник і перший багато-річний директор Хмельницької об-ласної державної телерадіокомпанії «Поділля-центр» Анатолій Трачук.

Кор.: Анатолію Яковичу, чим для Вас є телебачення? Які професійні етапи Вам довелося пройти, аби відкрити для себе вікно у цей світ?

А.Т.: Місцеве телебачення з 50-х років минулого століття існувало в 14 областях України. На Хмельниччині його не було до початку дев’яностих, як власне, і надії на його створення. Такою розкішшю у радянські часи могли похвалитися пріоритетні облас-ті – Донецька, Харківська, Одеська, Львівська, чи прикордонні регіони - наприклад, Закарпатська область. Взагалі, за часів СРСР місцеве теле-бачення створювалося виключно за рішенням політбюро Компартії.

До початку дев’яностих також іс-нував розподіл зон впливу. Вважалося, що Чернівецької телекомпанії було достатньо і для Хмельниччини, Львів «віщав» на усю Західну Україну і т.д. Але наприкінці вісімдесятих Рада Мі-ністрів Союзу РСР прийняла рішення - в областях, де немає місцевого теле-бачення, треба створити телевізійні групи, які робитимуть телепрограми для своєї області, тривалістю до15 хвилин на добу. Був складений перелік областей, до якого увійшла і наша.

До того часу ніхто – ані влада, ані журналісти, ані громада – на-віть не мріяли про його створення. Тим більше, за ці 15 хвилин по-казати можна було небагато, а щоб їх зробити, потрібні були колектив, приміщення та апаратура. Нічого з цього теж не було... Проте, саме з цих п’ятнадцятихвилинних ефірів почало-ся місцеве телебачення.

Особисто я завжди мріяв там пра-цювати, оскільки з’являється мож-ливість розповідати про подію або людину не лише словами, але й підкріпляти усе „картинкою”. Окрім того, навчаючись у Львівському Національному університеті імені Івана Франка, я спеціалізувався саме на телевізійній журналістиці. Бував тоді на Львівській телестудії і щиро заздрив тим, хто там працював... Під час практики писав сценарії. Разом з Едиком Гоцуєнком, моїм другом, зго-дом знаним журналістом «Сільських вістей», створив сценарій до фільму, який навіть демонструвався по там-тешньому каналу. Напевне, саме тоді в мені оселилася мрія про Хмельницьке місцеве телемовлення.

Після закінчення університету я тривалий час працював на облас-ному радіо Хмельниччини. У 1990 році Пленум Хмельницької обласної організації спілки журналістів не-сподівано висунув мене кандидатом у народні депутати Української РСР. Тоді мені спало на думку: „А чим я заслужив таку увагу й довіру? Що я, окрім звичних політичних обіцянок, міг би зробити для області та для своїх колег?”. Трохи поміркувавши, записав одним з пунктів передвиборчої про-грами свою давню мрію: „Побудувати в Хмельницькому телестудію та ство-рити регіональне телебачення” .

У 1991 році троє працівників об-ласного радіопередавального центру «склеїли» з якихось запчастин пер-ший у місті метровий телепередавач - двометрову антену, яка приймала сигнал. Ці ж хлопці пішли до тодіш-ніх керівників міста Івана Бухала та Михайла Чекмана, і запропонували вести телемовлення за допомогою цього обладнання, створювати власні місцеві телепрограми.

Влада в особі Хмельницького місь-квиконкому, звичайно, з радістю по-

годилася, бо, на відміну від обласної влади (обкому партії та облвиконко-му), були більш рішучими і набагато активнішими. ОРТПЦ було дозволено вести телемовлення на метровому каналі. Отож, постало питання про створення міської редакції телеба-чення, оскільки не було продукту для трансляції. Міськвиконком звернувся до Володимира Васильовича Фе-доришина, який на той час обіймав посаду Голови обласного комітету телерадіомовлення (хоча телебачення ще не було, комітет називався саме так). Почалися переговори про те, аби комітет знайшов людину, здатну керувати телевізійною редакцією.

Я був тоді заступником Федори-шина, працював на посаді головного редактора обласного радіо. Одного разу, випадково почувши цю розмову, наздогнав Петра Махнюка (зараз він очолює одне з управлінь ХОДА), і сказав: „Петре Миколайовичу, я, в принципі, міг би взятися за це, але є одна умова - міськвиконком не пови-нен заперечувати проти розширення міського телебачення. Я – головний редактор обласного радіо, в полі моїх інтересів - уся область, я часто буваю у відрядженнях. Тому не хоті-лося б обмежуватися лише міським масштабом”. Махнюк запропонував поспілкуватися з цього приводу з тодішнім керівником міста Михайлом Чекманом – і Михайло Костянтинович погодився. Він завжди дослухався до моїх пропозицій, тому що цілковито довіряв мені, так само, як і я йому.

Але потрібно було заручитися зго-дою Києва. Ми поїхали до Миколи Федоровича Охмакевича, який тоді очолював Укртелерадіокомпанію, і той одразу дав згоду на нашу пропози-цію: „Звичайно, чому б ні? Починайте, створюйте”.

Отак все й почалося. На черговій сесії Хмельницької міської ради на-родних депутатів я був затверджений редактором міської редакції теле-бачення. Цікаво згадати ті часи... Не було ще ані грошей, ані приміщення, ані якоїсь апаратури. Ми здебільшого

демонстрували іноземні стрічки, „де-сяті копії” яких вдавалося здобути. Щоп’ятниці включали RTL плюс – німецький канал, де показувалося багато еротики. Хмельничани наче показилися - почали масово робити спеціальні великі антени і ставити їх на дахи - саме заради того, аби побачи-ти «полуничку». А тоді дуже ганялися за цим жанром кіно, оскільки країна донедавна перебувала за „залізною завісою”. Наша компанія організовано виготовила кілька сотень подібних великих телеантен та встановила їх на будинках, аби люди могли дивитися місцевий метровий канал.

У березні 1991 року проводився все-союзний референдум про збереження СРСР у складі суверенних республік, але Іван Бухал разом з Михайлом Чекманом вирішили провести власний референдум, аби дізнатися, чи готові хмельничани здавати по карбован-цю в місяць на створення власного місцевого телебачення. Абсолютна більшість мешканців погодилися на таку пропозицію. Щоправда, влада так і не визначилися, в який саме спосіб мають збирати ці кошти – чи то через ЖЕК, чи то серед пошту, чи то пере-казами. Проте, головним став не збір коштів, а те, що люди підтримали ідею створення місцевого телебачення.

І уже в травні того ж року редакція на позиченій у міської кінофабрики апаратурі створила першу пробну передачу, в якій йшлося про відкриття футбольного сезону. Позичену камеру ми завезли на телевишку і звідти вели трансляцію. Розуміючи, що так довго тривати не може, телередакція по-ступово почала шукати спонсорів, які могли б забезпечити купівлю усього необхідного.

Першим пішов назустріч Іван Дунець. Він перерахував 20 тисяч карбованців. Кошти невеликі, але початок було покладено. Також ми отримали допомогу від Сергія Васи-лишина, тодішнього керівника заводу „Пригма-Прес”. Василишин був щи-рим другом нашої редакції, тому від-пустив по заводській ціні верстати, на

яких виготовляються цвяхи, і допоміг реалізувати їх десь в далекій Азії за ринковою ціною. Зароблену різницю ми спрямували на придбання необхід-ної апаратури. Побачивши на цьому прикладі, як можна заробити кошти, я почав шукати інші подібні зв’язки. На подібну співпрацю погодився й директор заводу „Термопластавтомат” Сергій Гутін.

Згодом постало питання про при-міщення. До речі, ми навіть самі не знали, яким саме воно має бути – на-скільки просторим, якою має бути звукоізоляція і таке інше. Довелося просити допомоги у Києві, звідти прибув спеціаліст, разом з яким ми обійшли місто, шукаючи підходящу будівлю. Знайшли декілька, серед них – приміщення Палацу творчості дітей та юнацтва, колишнього Бу-динку піонерів. Ми почали вмовляти керівництво закладу віддати для об-лаштування телестудії один зал (в тій будівлі пустувала одна з прибудов), пропонуючи натомість висвітлення діяльності Палацу. Нам нібито від-давали верхній поверх площею 40-50 квадратних метрів. Не менш рішучим у пошуках підходящого приміщення був і міськвиконком. Влада запропо-нувала третій поверх старої друкарні. Коли ми зайшли туди, то побачили велике просторе, але досить брудне приміщення – у мастилі, як на заводі. Проте, я зрадів, і сказав: все, телеба-чення буде тут.

Для початку справжньої роботи була потрібна сучасна апаратура. Той самий інженер із київського технічно-го управління Укртелерадіокомпанії, який приїхав до нас, пообіцяв: «Я до-поможу Вам купити напівпрофесійну апаратуру супер-ВХС». Вона кошту-вала 90 тисяч карбованців. Киянин знайшов постачальника, і наприкінці серпня ми отримали першу камеру з двома касетами.

Кор.: І як же ви з одною камерою та двома касетами вийшли в ефір?

А.Т.: Ну, про справжній ефір ще було дуже зарано говорити. Олег Яремчик, очільник столичного тех-нічного управління, казав, що для нормальної роботи потрібен лінійний комплекс, як у Севастополі – там теж тоді створювалося телебачення. Подібне обладнання тоді коштувало близько мільйона, і така сума для нас була просто нереальною. До речі, саме тоді я з родиною приїхав до Севасто-поля, і пішов до новоствореної студії, де познайомився із Борисом Ескіним – першим режисером Севастополь-ського місцевого телебачення. Це була дуже цікава особистість – поет, письменник, моряк, режисер театру... Я подивився, як він проводить кас-тинги, оглянув їхню апаратуру. Яка в мене тоді була заздрість! Але після мого повернення із відпочинку трохи заспокоївся, адже редакція отримала раніше першу замовлену відеокамеру стандарту SVHS.

19-21 серпня в СРСР відбувся влад-ний переворот. Я дуже переймався че-рез те, що може повернутися колишня влада, бо вважав: знову усі починання завалять, така ганьба буде! Що б там

не казали про Горбачова, але саме за часів його правління в нас з’явилася можливість виходити в ефір з влас-ними передачами, хоча тривали вони лише 15 хвилин. Але ГКЧП, слава Богу, провалився…

Окрім камери, у нас не було нічого – ні магнітофона, ні телевізора. До-велося йти до керівника обласної спо-живчої спілки, бо лише ця організація тоді торгувала японською технікою. Прийшовши до заступника голови спілки, я попросив, аби нам допомо-гли придбати цю техніку. Гроші би ми згодом знайшли. Але мені там повідо-мили, що увесь товар, завезений на базу, призначається для преміювання передовиків жнив. Тоді я пішов до керівника управління сільського гос-подарства (на той час, здається, ним був Дмитро Чинник) і сказав йому: „У місті створюється телебачення. В нас вже є хороша камера, яких мало навіть у столиці, а телевізора і магнітофона немає”. Він нам допоміг, і студія отримала обладнання для монтажу. А у серпні-вересні ми вже почали більш-менш регулярно виходити в 15-хвилинний ефір.

Кор.: Ви пам’ятаєте свою першу передачу?

А.Т.: Тоді вони були навіть не ін-формаційними – про це на початку становлення нашого місцевого теле-бачення можна було лише мріяти. То були репортажі із якихось подій. Поки у штаті не було оператора, я власноруч знімав сюжети, залучав до зйомки Володю Саприкіна, але нашу єдину камеру йому не довіряв. Тоді у нас навіть штатива не було! Усе зні-малося з руки. У зйомках також брали участь «радисти» Ярослав Савчак, Володимир Степанець, Микола Гула, Володимир Висоцький, Людмила Пастухова. Ось такими силами ми створювали наші перші програми. Вони були разовими – репортажі з поля, з заводу, створювалися сюжети про роботу сесії Хмельницької міської ради, велися репортажі з бурхливих протестних акцій, які тоді вирували на Майдані Незалежності.

Також старалися висвітлювати життя не лише міста, але й області. Сюжети були одиничними, зате вихо-дили регулярно - і у редакції з’явилася можливість спілкуватися з владою про певну допомогу місцевій телестудії.

Восени того ж 1991 року, Воло-димир Федоришин, прийшовши з наради, повідомив: „У колишньому будинку політосвіти нам дають зал на четвертому поверсі”. Я запитав: „А що іще?”. „Все”, - відповідає Володимир Васильович. „Як – все? Все – це ніщо. Якщо у колишньому цеху друкарні ми маємо величезне просторе при-міщення, і є можливість зробити апаратні та редакційні студії, то в будинку політосвіти де усе це робити будемо? Ні, я не можу погодитися”. Тоді Володимир Васильович сказав: «Пиши відношення, обґрунтовуй». Я склав листа, у якому зауважив, що редакції для телекомпанії треба два поверхи. Диво, але нам дозволили зайняти таку площу!

Кор.: А хто тоді приймав рішення?

А.Т.: Євген Гусельников – тодіш-ній голова виконкому Хмельницької обласної Ради народних депутатів, очільник обласного виконавчого комі-тету. Звичайно, рішення приймалося не одноосібно, а через обговорення на засіданні облвиконкому, але Єв-ген Якович був переконаний, що Хмельницький повинен мати місцеве телебачення. І місто підтримало таку ініціативу.

16 листопада відзначається День працівників телебачення України. А 20 грудня щорічно святкує свій день народження Хмельницьке обласне телебачення. У цьому році ювілейна дата – 20 років із дня заснування. Як це все починалося? Чи легко було створювати студію «на порожньому місті»? Через що довелося пройти його співробітникам?

7moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 мое телевидение

®

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія8 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011

moyagazeta.comмое телевидениеАле для того, щоб місцеве телебачен-

ня добре розвивалося, треба було багато працювати з Києвом. У той скрутний час було здійснено багато бартерних угод, і саме цей обмін рятував, бо достат-ню кількість грошей було неможливо зібрати.

Згодом я запросив на роботу в телекомпанію Миколу Мотрена. Разом з ним ми об’їздили усю область – від краю до краю, ділячись з керівництвом підприємств Хмельниччини своїми проблемами. Вони з задоволенням йшли нам назустріч, замовляли у нас передачі про свої колективи. За це роз-раховувалися продукцією, а ми, у свою чергу, обмінювали її на апаратуру, тому що потреба була у всьому – починаючи з освітлення та техніки і закінчуючи меблями. Допомагали нам практично усі підприємства, ніхто не відмовляв. Якщо колись мені треба було через нагальні справи залишитися у Хмельницькому, то я вважав такий день втраченим.

Тоді ж почалася реконструкція приміщення під телецентр. Були перенесені простінки, двері і т.п., адже існуючі аудиторії Будинку політосвіти не відповідали нашим вимогам. Пам’ятаю, тоді нам з дверима дуже допоміг Іван Рудик. Він продав їх задешево, але деякі з них і досі служать.

Трохи пізніше вдалося замовити апаратуру у Шауляї, звідти ж при-були і інженери, які допомагали нам встановлювати її. Так у нас з’явилася перша апаратна «п’ятидесятка» - тобто, площею 50 квадратних метрів. Оскільки я, як керівник, майже увесь час був у відрядженнях, то процес монтажу апаратної довелося контролювати го-ловному інженерові Степанові Ревазі. Одного дня я прийшов на роботу, а Степан мені каже: «Анатолію Яко-вичу, йдіть, подивіться, як красиво!» Прибалтійській інженер додав: «Бачите, яка потужна у вас апаратна! А ви зро-били студію на два вікна. Треба ще до-дати, хоча б трохи!». Довелося зламати іще одну стіну, аби розширити студію. Тепер вона зоветься інформаційною, але там записуються і інші програми.

Кор.: І які ж програми зараз там створюються?

А.Т.: Майже всі, які виходять у прямо-му ефірі, та до участі в яких залучаються не більше двох-трьох діючих осіб. Але повернемося до тих часів. Отже, змонту-вавши нову студію, ми почали у ній пра-цювати. Звичайно, радіорелейної лінії в нас не було, тому касети доводилося носити на передавальний центр. Прид-бання радіорелейного обладнання ми вважали великим прогресом, оскільки тепер сигнал міг подаватися прямо на телевежу. До речі, з цього почала свою професійну діяльність на телекомпанії сама Людмила Луніна (посміхається).

Крім бартерних угод, іще одним способом заробити кошти були вибори – президентські, парламентські, місцеві. І майже все витрачалися на оснащен-ня телестудії. За «виборні» гроші ми придбали передавач 5,25 м, на якому і дотепер працюємо. Також купили пере-давач для FM-радіостанції – це вже була моя забаганка. Хочу сказати, що навіть тепер деякі обласні телекомпанії не мають FM-радіостанції.

Уже згодом Київ подарував нам пересувну телевізійну станцію (ПТС). Це була найсправжнісінька телевізійна апаратура, набагато потужніша (хоча на той момент вже застаріла), ніж той ленінградський комплекс «Супер-ВХС», який ми придбали у 1991 році. У ком-плект ПТС входили аж 4 телевізійні камери! За її допомогою було створено чимало програм та прямих ефірів.

Кор.: Отак просто узяли та подарували?

А.Т.: З цією станцію відбулася дуже цікава історія. Я, будучи у відрядженні в Києві, під час однієї наради підійшов до Віктора Петровича Оркуші, заступ-

ника голови комітету по телебаченню і радіомовленню, і кажу: «Вікторе Петровичу, дайте нам хоч якусь камеру - але щоб справжню, телевізійну!» Він запитує: «А яку камеру Ви хочете?» Кажу: «У нас є лінійка «супер-ВХС», але для справжнього телебачення потрібна справжня телекамера. Ось такої чи отакої (показую) – у нас немає». Оркуша відповідає: «Мені з Вами нецікаво розмовляти! Ви говорите непрофесійно, адже вся апаратура має свої назви та маркування». «Добре, Вікторе Петровичу, я все зрозумів». Прямую до Яремчука і кажу: «Олеже Івановичу, Оркуша сказав, що йому зі мною нецікаво розмовляти, бо я не знаю, як правильно називаються телекамери. А звідки мені знати? Я бачив, яка техніка стоїть тут, у вас, в Києві. Подібними камерами Мо-сква знімає, на них запису-ють святкові «Блакитні во-гники». У Хмельницькому такого обладнання немає, ось я і не знаю їх назви. Але що це за телебачення без та-ких камер?». Олег Іванович подумав, посміхнувся і кив-нув: «Дамо Вам камери!».

І ми отримали трика-мерний комплект апа-ратури з трьох камер Кіровоградського вироб-ництва КТ-190. Пізніше нам дали величезний комплекс для зйомок з камерами КТ-178, ми ним оснастили великий зал. Зустрівшись через деякий час з Оркушею, я йому похвалився: «Вікторе Петровичу, я тепер знаю назви та параметри усіх камер! В нашій студії тепер є аж три види камер КТ – 190, 142, 178. Усі вони працюють в нашому телецентрі!».

Кор.: Якщо поглянути у минуле та порівняти часи двадцятирічної давнини і сучасність: чи змінилися функціональні завдання телебачення? Я не маю на увазі рівень технологій, який застосовуються при створенні програм. Чи не спотворилося телебачення за ці роки? Чи не стало воно суцільним шоу – політичним, кулінарним?

А.Т.: Якщо мається на увазі обласне телебачення, то можна із впевненістю сказати: ні! Загальнонаціональні кана-ли, на жаль, дуже заангажовані, оскільки належать конкретним олігархам та конкретним політичним силам. Зви-чайно, ними створюються чудові про-грами - інформаційні, пізнавальні, але трапляється, що вони зловживають своєю владою. Що ж казати про шоу – зараз на екрані і танцюють, і співають, а легковажність щоденних програм балансує на грані дозволеного та розум-ного. Часто забувають, що телебачення – це засіб масової інформації. Зараз інформаційна складова в ньому дуже невелика, переважають розважальні передачі. Шоу-програми перетворили його із засобу масової інформації на вар’єте.

Кор.: Якби у Вас була можливість повернутися на початок дев’яностих, яких помилок Ви би не скоїли та де б не зупинилися?

А.Т.: Не вважаю, що в організаційній роботі мною робилися помилки. Я провів безліч безсонних ночей, ра-дився з багатьма старшими колегами, які вже мали багаторічний досвід у цій сфері, зокрема, навчався у свого побратима Віктора Яковича Бойка – генерального директора Житомирської телерадіокомпанії. Я дивувався тим регіонам, які, не маючи власного теле-бачення, на щось очікували, і запитував:

«Чого ви чекаєте? Розпочинайте власне телебачення, долучайте до цього проце-су центральну владу, органи місцевого самоврядування, виробничі колективи!». Деколи мені дорікають, що свого часу треба було привезти спеціалістів з Києва, бо в нас, мовляв, усе самодіяльне. Таким

опонентам відповідаю: «У нас лише з моєї ініціативи, на моєму ентузіазмі створилося Хмельницьке обласне телебачення!». Багатьох журналістів та операторів, яких тепер знає уся Хмельниччина (і не тільки!), я знайшов, як кажуть, «на вулиці». Вони не були спеціалістами у цій сфері, але іншого виходу не було. Тоді ми не могли собі до-зволити запросити фахівців зі столиці, адже мало хто погодився би працювати за такі мізерні зарплати. Окрім того, ми не могли надати житло іногороднім. У мене, звичайно, були помилки, і я їх усвідомлюю. Це, зокрема, стосується кадрів. Я часто приймав на роботу людей, які мене потім або кидали, або зраджували. Що ж стосується продукції Хмельницького телебачення – програм, масових заходів, які ми проводили – у тому числі два телефестивалі «Калинові острови» (2001 рік) та «Агросвіт» (2005 рік), які телерадіожурналісти з різних куточків України згадують і до цього часу, то мені ніколи за це не було соромно. Зокрема, учасники тих фестивалів дотепер дякують! Саме Ви, Людмило Василівно, до речі, були одним з організаторів «Калинових островів», тому мусите усе пам’ятати. Нацрада на базі нашої ТРК кілька разів проводила наради та семінари регіонального рівня. Тобто, життя було активним і досить бурхливим.

Кор.: Але ж Вам дорікали глядачі, що не вистачає «полунички», іншого розважального продукту?

А.Т.: І зараз дорікають. Але у нас були інші функції, аніж у комерційних телекомпаній. ХОДТРК «Поділля-центр», у першу чергу, виконувало інформативну функцію, показуючи життя людей Хмельниччини. Зрозуміло, що недоліки були і є. З транспортом є складнощі, коштів небагато. Ми – об-ласне телебачення, тому маємо віщати у кожен куточок Хмельниччини, але, на жаль, це не завжди відбувається. Зараз має постати питання про власкорів у рай-онах та селах, які могли б повідомляти нас про усе, що відбувається у глибинці. А для того, щоби робити шоу, в нас не вистачає сил - ані фінансових, ані твор-чих, ані технічних, хоча такі задумки уже є. Не знаю, як складеться далі, адже з 1 січня ми перейдемо на циф-

ровий формат. Сільські жителі допоки цього не відчують, оскільки в районах немає відповідного обладнання. А ось обласний центр, маючи кабельну мережу, з 1 січня буде зобов’язаний транслювати програми місцевого теле-бачення в новому форматі. Кожна об-

ласна телерадіокомпанія має на 5-му мультиплексі програму «24 години». Там, звичайно, буде і наше власне мовлення. Але іще років зо два ми будемо ве-сти передачі одразу у двох форматах – аналоговому і цифровому. Коли ж ефір буде вестися 24 години, тоді вже, звичайно, варто буде подумати і про шоу-програми, які, напевне, будуть створюватися як власними силами нашої ТРК, так і з залученням потужностей інших обла-стей. Уже є деякі проекти на наступний рік. Хочеться робити конкурсну шоу-програму із залученням нашого міста, райцентрів та сіл. Подібний конкурс передбачає змагальність певної частини населен-ня за перемогу, відтак з’явиться інтерес до пере-гляду програми. На даний час, якщо порівнювати з першими продуктами компанії, рівень програм, без сумнівів, значно виріс.

Ми мало показуємо область, але на це є об’єктивні причини – недостат-ня кількість працівників і обмежені фінансові можливості. У цілому, ми працюємо згідно з державним замов-ленням, створюючи інформаційно-аналітичні, пізнавальні програми, передачі соціального спрямування. А ось розважальні програми до держза-мовлення не входять, тому концерти, КВН, інші цікаві заходи можуть виготов-лятися компанією, але за власний кошт. А з вільними грішми допоки сутужно.

Кор.: Чи чиниться на державному телебаченні тиск на свободу слова журналістів, що працюють на «Поділля-центр»?

А.Т.: Про тиск мова не йде. Але телерадіокомпанія «Поділля-центр» уклала угоду з владою про висвітлення діяльності керівництва області.

Кор.: А якщо влада прийняла рішення не на користь суспільству, чи вийде в ефір сюжет про це?

А.Т.: Інформація піде в ефір. Але влада не може чинити не на користь суспільству. Інакше що це за влада? Таке керівництво треба просто гнати з посад! Насправді може йти мова про не досить ефективне рішення.

Кор.: Чи є у Вас якась мрія, пов’язана з телебаченням?

А.Т.: Я живу ним, аналізуючи роботу усієї системи ОДТРК. Оскільки моя дочка займається цією темою, то ми разом готуємо матеріали щодо бачення подальшого розвитку цієї гілки ЗМІ і друкуємо їх в наукових збірниках. Зараз переломний момент, оскільки перехід на цифровий формат трансляції «24 годи-ни» вимагатиме дещо іншого підходу до формування сітки, програм.

Кор.: Що б Ви побажали глядачам з нагоди Дня телебачення?

А.Т.: Нехай вони більше дивляться хмельницьке телебачення, реагують, критикують. Я пам’ятаю, як на по-чатку становлення обласного теле-бачення, коли в суспільстві назрівали протестні настрої, одного дня в обласній філармонії відбулася зустріч творчої інтелігенції. Одне з питань, яке обго-ворювалося тоді: «Ось є місцеве теле-бачення, а нам слово не дають». Я тоді вийшов на трибуну, і запитав: «Хто вам слова не дає? Хто приходив до нас з цим

словом? З радістю дам його, оскільки мало фахівців, зокрема – журналістів. А ви маєте мудру думку, можете вис-ловити свою позицію. Приходьте!». І що? Прийшла лише Зоя Діденко – по сьогодні вона веде цикли передач на телебаченні, і на радіо. Інші як при-йшли, так і відійшли. Тобто, люди самі не використовують дану їм можливість. Багато разів я звертався до хмельниць-ких письменників, політиків, релігійних активістів – приходьте, розповідайте, робіть щось! На радіо було створено декілька програм протестантських течій – баптистів, євангелістів. Тоді я взяв на себе усю відповідальність, і ці програми існують до сьогодні. Інші християнські конфесії – православні, католики, своїх передач не створили. Їм що, хтось за-важав? До нас приходили представники єврейських, вірменських, польських спільнот – і ми робили з ними передачі. Я зараз звертаюсь до глядачів: не варто просто критикувати. Треба бути актив-ними, чітко висловлювати свої побажан-ня. Передача: «Вітання піснею» (зараз – «Музичні вітання») була створена іще на початку 1992 року. Я тоді її створив на кшталт тієї, що виходила на радіо «Від серця до серця». Але цей продукт і зараз популярний у глядачів. Вона хоч і дещо примітивна, одноманітна та декого дратує, але там йдеться про людей. А люди різні – бабусі, можновладці, мо-лодь. Саме в ній подоляни бачать свої друзів, сусідів, близьких...

Кор.: Останнім часом в ефірі почали з’являтися Ваші передачі у форматі документального кіно – наукового та дослідницького спрямування. Що Вас спонукало до створення такого про-дукту?

А.Т. : У попередні роки наша телерадіокомпанія багато працювала у районах. Телефестивалі «Подільське на-мисто», «Червона калина» показували, як люди танцюють, співають, живуть. Так сталося, що останнім часом не вистачає сил на такі масштабні про-екти. За мого керівництва якось було просто: щороку проводилося по два телемарафони, під час яких збирали кошти для певних категорій громадян, і для деяких закладів, а тепер все якось складніше… Колись у Львові був ви-даний збірник «Історія журналістики в іменах» - із невеличкими замальовками про кожного члена спілки журналістів. Це мене наштовхнуло на думку: а чому б не зробити історію Поділля в іменах? До нас просилася на роботу Ганна Го-родецька, яка через інвалідність дуже важко ходила. Я запропонував їй по-працювати над сценаріями про знаних людей Поділля, які жили тут, починаючи з середніх віків, та здобували славу нашому краю. Вона назбирала в архіві дуже багато таких матеріалів, потім підключилася уся команда телекомпанії (тоді режисером працювала Оксана Деліта), - і ми створили багато пере-дач з історії Поділля про Кармелюка, Смотрицьких, та про багато інших осо-бистостей. Ми невдовзі повернемося до трансляції цього проекту. Київ дуже високо оцінив цей проект. Зокрема, генеральний директор УТР Василь Васильович Юричко зауважив: «Ваші передачі достойні європейського кана-лу». І навіть на різноманітних конкурсах і фестивалях ми займали перші місця. А про Дмитра Прилюка – нашого земляка із Божиковець Деражнянського району, зачинателя української публіцистики, я обов’язково зроблю документальний фільм на 30 хвилин. Зараз уже готові дві 10-хвилинні частини – залишилася ще одна. Коли стрічка буде повністю готова, ми покажемо її не лише по місцевому, але й по загальнонаціональному ка-налу, а запис подаруємо в Інститут журналістики, оскільки свого часу Дми-тро Прилюк двічі обіймав посаду декана факультету журналістики у Києві.

Людмила Луніна

Фото з архіву редакції 1994р.

моя безопасность

9moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 мое телевидениеОлена Павлюк: «Моє хобі – телебачення!»,

або розмова про роботу та життяІще на початку створення

місцевого телебачення вона єдина поміж багатьох претенденток на посаду диктора змогла переконати у своїй профпридатності Анатолія Трачука, тодішнього керівника першої місцевої телекомпанії. Згодом ця жінка настільки полюбилася глядачеві, що отримала негласний титул першої красуні обласного медіа простору. Тепер, після двох десятків років невтомної праці у державній телекомпанії, їй довірили керівництво одним з найпотужніших інформаційних ресурсів області. Отже, зустрічайте: генеральний директор Хмельницької обласної державної телерадіокомпанії «Поділля-центр» Олена Дмитрівна Павлюк.

Кор.: Олена, що для тебе телебачення?

О.П.: Без зайвої сором’язливості скажу, що телебачення – це усе моє життя. Починала я свій шлях з посади диктора. Набравшись про-фесійного досвіду, я створювала власні передачі та вела прямі ефіри. А зараз, коли я очолила ТРК, мені доводиться, здебільшого, вирішувати господарські питання. Це – тепло, світло, кадри, заробітні плати, заохо-чення та мотивація персоналу.

Кор.: Робочий день по 16 годин на добу, постійне вирішення господарчих питань, контакти з людьми, багато з яких одразу налаштовані негативно, креативність, творчість, бажання постійно «піднімати планку»… Адже саме така робота у керівника телерадіокомпанії? Усе це потребує чималої енергії. Звідки вона береться?

О.П.: Звісно, з родини. Це моя мама і моя дитина. Це моє натхнення, моє серце і душа. Тільки в батьків-ській оселі я почуваю себе найком-фортніше, лише там відпочиваю і набираюся сили.

Кор.: Ти, як керівник, кому надаси перевагу: «білій та пухнастій» суперпозитивній людині, яка жодного разу не падала, чи тому, хто падав, піднявся та пішов далі?

О.П.: У першу чергу я надаю перевагу людям порядним, тому що людина, яка є по суті своїй порядною, завжди усвідомлює, що в неї є якась місія. Вона буде виконувати роботу, яку їй доручать (і дуже добре, якщо керівник побачить, на якій саме дільниці ця людина буде працювати якнайкраще). Але якщо людина по-годиться з незнайомою для себе по-садою – ще краще, бо тоді її можна навчити чомусь новому. Головне - у неї повинно бути бажання.

Кор.: Для того, щоб творити, потрібно постійно над собою працювати. Чи є речі, які ти хочеш у собі змінити?

О.П.: З інформацією, яка стосу-ється професійної діяльності, мені доводиться щоденно стикатися в Ін-тернеті, на екрані, в паперах, газетах, журналах… Потрібна література,

яка би надихнула мене не просто на творчість, а на любов до людей. Тому що це і є найбільшою працею у світі, і більше не потребує ніяких слів. Для мене найголовніша Божа заповідь – “люби ближнього як себе самого”.

Кор.: Ти вмієш вибачати? Чи є у світі таке, що ти не зможеш вибачити?

О.П.: Людина змінюється. Зараз я зовсім не та, якою була раніше, і навіть не та, коли прийшла на теле-бачення. Це, до речі, одразу помітили мої рідні та близькі. Вони деколи дивуються, як я можу пробачати такі речі, які, здавалося б, неможливо пробачити взагалі. Але відбувається саме це, і я цьому вчуся щодня, вчуся розуміти людей, усвідомлювати, що людина, яка прийшла до мене з будь-якими своїми помилками, прислана Богом і несе мені тільки добро. Вона теж виконує свою місію.

Кор.: Але себе складніше як полюбити, так і прощати?

О.П.: Головне - навчитися проба-чати все, що відбувається, розуміти, що це все не просто так. Мені дуже імпонують два художні фільми, які несуть дуже високу духовність. Першій - «Остров», - про людину, яка під час війни начебто вбила свого товариша. Увесь час, до останньої хвилини, він спокутує цей гріх, духо-вно очищає себе, щоденно просить пробачення. Нічого не змінює навіть той факт, що він нікого не вбивав - адже його товариш залишився жи-вим. Друга стрічка, яка вийшла нещо-давно - «Настоятель». Мені здається, що там червоною ниткою проходять усі цінності, які ми повинні пере-глянути у своєму житті. Там звучить гарний вислів: «Виживи зі своєї душі зло, тоді до неї прийде добро, і тебе будуть поважати».

Ісус казав «Не давай рибу, дай вудку». Треба щоденно працюва-ти над собою в духовному плані, тому що людина повинна навчитися всьому. До речі, коли ми говоримо про виховання дітей, ми часто не розуміємо, яке завдання перед нами

стоїть. Рідна дитина, до прикладу, не наша власність, вона дана вищими силами і наше завдання - правильно її виховати та підтримати до того часу, поки вона спроможна буде

сама у цьому світі жити. Далі ми, звичайно, можемо їй радити, але ні в якому випадку не треба нав’язувати своєї точки зору, ми можемо їй допо-магати, але якщо вона попросить цієї допомоги. Любити треба безмірно, але не надмірно.

Кор.: Чи мріє про щось Олена Павлюк?

О.П.: Дуже важко мріяти, коли ти постійно у величезних турботах про людей. У першу чергу, мені треба дбати про те, щоб кожна людина на

телерадіокомпанії нормально працю-вала і не хвилювалася, що їй завтра не буде чим нагодувати своїх дітей. Але, звичайно, хочеться мріяти, тому думаю про щасливе майбутнє своєї дитини, про родину, яка, впевнена, обов’язково буде!

Кор.: Коли людина втрачає близьких, вона обов’язково починає згадувати, що було не так, що і коли не те сказала чи зробила. У душі селиться «хробачок», і починає гризти. Як треба жити, щоб не було ніякого хробачка?

О.П.: «Возлюби ближнього, яко самого себе» - ось що треба пам’ятати. Другий вислів - найголо-внішим у нашому житті є батьки і ми повинні до них ставитися з величез-ною повагою і любов’ю. Але інше… Все приходить до кожного у свій час. Хтось проходить цей урок болісно, а хтось вчасно зрозумів. Ось я можу з величезною вдячністю дякувати Богу за те, що своєчасно зрозуміла, що для мене значать батьки. Я відганяю думки про те, що колись їх не стане у моєму житті. Вони - найсвятіші люди для мене, тому що не просто дали мені життя, а живуть мною. Я знаю, що дорожче, ніж вони, у цьо-му світі для мене нікого нема. І моя дитина вже теж зрозуміла, що таке мама. Вона деколи каже моїй мамі: «Бабусю, мені не треба, щоб мама для мене щось зробила, мені головне щоб вона просто була поруч».

Кор.: Що ти можеш сказати про людей, які не витримали іспит грошима чи владою? Адже є такі?

О.П.: Кожна людина обов’язково у своєму житті проходить ці іспити. Господь, звичайно, дивиться, як ми їх проходимо, але мені здається, що ми, в першу чергу, повинні усвідомити: кожна людина прийшла в цей світ зі

своїм рівнем, потенціалом, можли-востями. Я переконана, що у кожного вже ця доля написана. У когось є можливість стати Президентом, а у когось цієї можливості нема, бо в попередніх життях він ще не на-працював необхідні знання, вміння і навички. Тому у цьому світі для нього призначена інша місія: він повинен навчитися пекти хліб чи шити гарний одяг. Є ж поняття «професіонал»? Хто такий професіонал? Це людина, яка намагається дуже добре робити

свою справу. Мені здається, що най-головніше, щоб людина усвідомила, що ось цю справу вона дійсно любить і хоче робити найкраще. Лише тоді в неї вона буде виходити. Ми кажемо; «Подивіться, які в нас чисті вулиці!» Але хтось же їх має прибирати. Тим більше, одна вулиця може бути під-метена добре, а друга – ні. Тобто, у цій справі також є професіонали. Ми хочемо їздити тільки з водієм, який може забезпечити нам безпеку і гарно водить авто, ми хочемо, щоб нам пекли смачний хліб, ми хочемо ходити в гарному і зручному взутті, але тут теж мають бути професіо-нали. То хіба нам потрібно 46 чи 47 мільйонів президентів? Чи все-таки людина повинна знайти щастя у роботі, яка їй до душі? Дуже часто ми робимо помилку, коли кажемо своїй дитині: «Я не хочу, щоб ти був шофером. Краще будь інженером». А у нього здібностей до цієї роботи немає. Ось так людині ламають долю. І вона нещаслива, і навколо неї усі нещасливі...

Кор.: Кого ти можеш назвати своїм кумиром?

О.П.: Можливо, це для когось буде виглядати банальним, але я завжди захоплювалася Аллою Борисівною Пугачовою - як жінкою, як творцем, як неспокійною людиною, яка горить проектами. Вона постійно в дії, її ніколи не побачиш без посмішки і бажання щось робити. До того ж, вона у достатньо солідному віці, але бути настільки працездатною і енергійною… Я навіть не говорю про особисте життя, тому що негативно ставлюся до тих журналістів, які «лізуть у постіль». Впевнена, ніхто би не хотів.

Кор.: Є вислів: «Всесвіт любить, коли дякують, і віддає трикратно». Кому ти хочеш подякувати?.

О.П.: Якщо називати імена, то список буде дуже великий, тому що всім треба сказати дякую – і тим, хто навчав тебе з великою любов’ю, і тим, хто давав стусанів. Мені за-вжди зустрічалися порядні розумні люди, навіть серед тих, хто числив мене серед своїх ворогів, хоча я нікого ворогом не вважаю. Мене вчили розумні освітяни у школі, в педучилищі, в інституті, оточувала і оточує гарна команда на телебаченні – усі 20 років. Перший мій вчитель, Анатолій Якович Трачук, всі ті, хто стоїть за кадром, ті, хто був зі мною на двох скликаннях обласної ради, хто приїздив до нас на ефіри – усім вдячна!

Кор.: Що ти побажаєш глядачам перед Днем телебачення?

О.П.: Я хочу, щоб вони були духо-вно спокійні, по-людськи щасливі. Головне - щоб вони були вкриті благо-даттю Божою, щоб були мир, спокій і щастя у їхніх родинах, а також щодня гарних новин та телепрограм.

СпілкуваласяЛюдмила Луніна

В наступному номері чи-тайте спецвипуск присвяче-ний 20-річчю Хмельницького телебачення.

Фото з архіву 1994р.

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія10

moyagazeta.com

5моя собачья жизньmoyagazeta.com

№ 29-30 (481-482) (3-9.09.2010)

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011

Свыше трех с половиной лет на страже общественной мысли Хмель-ницкого стоит коллектив "33-го кана-ла". Елена Филатова, генеральный директор телевизионного агентства, фактически с нуля начала профессио-нальную деятельность. Она сумела сплотить молодую команду, которая за короткий срок смогла получить вотум доверия от привередливой зрительской аудитории. Это стало возможным лишь за счет постоянного поиска, эксперимента и самосовер-шенствования. Именно об этом мы и решили поговорить с генеральным директором " 33-го канала" Еленой Филатовой.

Корр.: Скоро мы будем отмечать День телевидения. Чем для Вас является эта дата?

- Без малейшей стеснительности могу сказать, что телевидение – это моя жизнь. Здесь я провожу основ-ную часть времени, со мной работает коллектив, давно ставший чем-то большим, чем просто коллеги по работе. До этого трудилась 5 лет на «Поділля-Центр». Не спорю, это хо-рошая школа, но когда мне предложи-ли работу здесь, была просто в шоке. Ведь мне исполнилось только 27 лет! После должностей редактора и ведущей стразу стать гендиректором нелегко. Первые три месяца вообще мечтала, чтобы меня быстрее отсю-да забрали. Тем более что начинать приходилось, в полном смысле этого слова, «с нуля». Весь старый кол-лектив канала ушел, и после себя не оставил абсолютно ничего! Кое-где даже провода из стен повырывали! Тем не менее, мы справились, хотя было крайне тяжело. Ведь эфирное время надо было чем-то заполнять. А у нас, как я уже говорила, не было ничего – сплошные мультфильмы и куча долгов. Пришлось искать журналистов, операторов, созда-вать свою команду. Но теперь у нас сплоченный, дружный коллектив, прошедший «огни и воды»! Затем пришли и результат, и признание. А в прошлом году нас признали «каналом года»! Как Вы думаете, каков был шанс, что подобный титул получит небольшая частная компания, у кото-рой всего-то 3, 5 часа вещания в день? Но вот такой новогодний подарок нам сделали. Вернее, это мы сами себе его сделали.

Корр.: Ну а как ты думаешь, почему победителями стали именно вы?

- Возможно, свою роль сыграло то, что мы старались ни на йоту не отступать от своего девиза: «Ближе к людям». И они это ценят. Телефон-ные звонки, когда в трубке раздается голос: «Пожалуйста, приезжайте, по-могите, сделайте сюжет! Ведь, кроме вас, никто не поможет…», уже давно перестали удивлять. Дороги, которые никогда не ремонтировались, потек-шие трубы, скандалы с властями - со всем этим люди идут именно к нам.

Профессиональный праздник работников телевидения, радиовещания и связи отмечает вся Украина. Ведь благодаря им люди узнают о том, что происходит в стране и мире. В каждой квартире звучит голос диктора, докладывая обо всех процессах, происходящих в обществе. Телевизионщики несут огромную ответственность перед людьми, ведь у современного потребителя широкий выбор источников информации. За бытовой простотой пользования телевизором стоит нелегкая и кропотливая работа большой многофункциональной команды.

мое телевидениеТелевидение с молодым лицом

Кроме того, на 33-м канале много различных проектов - развлекатель-ные, социальные, медицинские… И людям нравится!

Корр.: А о себе, руководителе, что скажешь – ты демократ или можешь отметиться «тоталитарными замашками»?

- Вот над чем мне нужно еще рабо-тать, так это над своим характером! Я человек по натуре очень мягкий, так что весьма сложно воспитывать людей за их ошибки. Не то, что кого-то уволить, а иногда просто наказать, объявить выговор, отругать – и то не получается! Знаю, что необходи-мо «пришпорить» персонал, в том числе и на повышенных тонах – но все равно ругаю очень мягко! Ну не получается у меня быть жесткой! Так что я еще не настоящий руководитель (улыбается).

Корр.: Что еще волнует гендиректора?

- Раньше, как уже говорилось, мы вещали три с половиной часа в день. Начиная с Нового года, будем выхо-дить в эфир круглые сутки. Так что сейчас не сплю ночами, продумываю проекты и ломаю голову: где брать людей? Ну и, естественно, не надо забывать самый важный вопрос: где взять деньги? Ведь у нас нет ни дотаций, ни бюджета. Зарплату, на которую мы сами зарабатываем, да, выплачиваю вовремя. Но одно дело - 3,5 часа и 20 сотрудников, а другое - 24 часа и 60 человек! Просто страшно…

Корр.: С дневными передачами более-менее ясно. А ночью что показывать будете?

- Скажу сразу - «клубничка» в ли-цензии не прописана. Детский канал, музыка, творческие и развлекательно-информационные программы. Сама-то я уже приблизительно знаю, чего хочу, другой вопрос – где найти людей, которые сделают все именно так. Тем более, в мои планы не вхо-дит забирать специалистов с других каналов. Наверное, придется брать студентов и учить их...

Корр.: Как ты думаешь, почему на нашем хмельницком медиа-пространстве нет современных острых ток-шоу?

- В государственной компании, имеющей три студии, могут сделать подобное – но им просто не разре-шат! Когда я работала на «Поділля-центре», то участвовала в предвы-борной программе Виктора Ющенко. Так вот – нам тогда разрешали ходить только с оранжевыми ленточками! Если бы, не дай Бог, кто-то прицепил на сумку синюю или белую ленточ-ки, уволили бы с работы! Сейчас у нас при власти «бело-синие». Если кто-то наденет оранжевую ленту, думаю, будет то же самое. Мы, как частный канал, могли бы сделать такое ток-шоу (тем более, это входит в наши планы), но нам не позволяет студия - не хватает помещения, нет

большой камеры - крана, отсутствует необходимое освещение… Но мы работаем, и в следующем году хотим создать такое ток-шоу. Вероятнее всего, до столичного уровня нам не дотянуться, но будем стараться!

Корр.: А чего вообще, по твоему мнению, не хватает отечественному телевидению?

- Много чего! Особенно свободы слова. Ведь ни для кого не секрет, что все зависит от желания вла-дельца. Все прекрасно знают, кто хозяин «Интера», чей «1+1» или «5-й канал». Сравните, каким был «Интер» раньше, а какой он сейчас. Меняются владельцы - меняется по-литика канала.

Корр.: Может быть, надо как-то поменять и мышление зрителей? Например, ввести абонплату, хотя бы в гривну величиной. Пусть люди гривной «проголосуют» за любимый канал- уже будет финансовая поддержка!

- Вы думаете, это реально? Надо, чтобы эту идею приняли в Верховной Раде. А как депутаты могут прого-лосовать, если в ВР сидят те самые владельцы телеканалов?

Корр.: Лена, что, по-твоему, представляет из себя женское счастье?

- В песне поется: «Был бы милый рядом»... Я была замужем, был и ми-лый рядом, но то ли милый не такой, то ли я не такая (смеется). Наверное, я все-таки замужем за работой. Ко-нечно, рядом со мной есть человек, которого очень люблю, но не хочу связывать себя свадебными узами. Кроме того, если что-то и делать, то качественно. Когда-то именно это мне говорил папа: «Доченька, не важно, кем ты будешь, но все нужно делать профессионально». Раз ты сидишь дома, значит, надо занимать-ся детьми, уборкой, стиркой. Меня, кстати, мама всему научила, так что я умею готовить, люблю мыть посуду... Но у меня просто на это нет времени! В общем, живу с мамой, и большую часть времени ребенком (у меня до-ченька, которую просто обожаю!) также занимается мама. Считаю себя счастливой женщиной, потому что у меня растет дочурка, живы родите-ли, есть любимый человек и родной коллектив. А больше для счастья мне ничего и не надо!

Корр.: Что бы ты посоветовала

работникам СМИ? Вернее, даже так – по каким заповедям,

по твоему мнению, обязан жить журналист?

- Он должен быть в пер-вую очередь честным и

честно писать, но в наше время это невоз-можно, поэтому ра-ботник СМИ творит в основном из-за денег. Он не имеет права стоять ни на одной, ни на другой сторо-не, обязан быть ней-тральным. Но 80% не придерживаются этого правила – все

по той же причине. Я знакома со многи-ми сотрудниками центральных теле-каналов, но, увы, честных среди них не встре-чала. Нет, как люди, они, ко-нечно, хоро-шие, но когда руководство свыше дикту-ет свои пра-вила работы, те пишут и

снимают именно так, как хочет на-чальство. Правду они не скажут…

Корр.: Вот ты пришла с работы, заварила себе вкусный чай…

- Я не пью ни чая, ни кофе. Обо-жаю молоко! Люблю его с детства. Абсолютно равнодушна к мясу, могу не есть месяцами рыбу, но если хоть один день в холодильнике не будет молока - для меня это катастрофа.

Корр.: Как «Леон-киллер», да? Тот тоже всегда молоко пил... Хорошо, а какую передачу ты включаешь, когда после работы приходишь домой? Опять новости?

- Вы знаете, да. Новости я бы даже не выключала. Ну и, конечно, постоянно бы смотрела 33-й канал. Ничего, со следующего года мы бу-дем выходить круглые сутки...

Корр.: Если бы ты поймала золотую рыбку, какие бы три желания загадала?

- Во-первых, миллион! Он ну-жен, чтобы воплотить давнишнюю мечту – сделать канал высочайшего технического класса. Второе – хочу, чтобы моя мама жила вечно! Она самый близкий для меня человек. И третье - я никогда бы не хотела в жизни встретиться лицом к лицу с предательством.

Корр.: У тебя есть враги?- Если и есть, так это женщины.

Мне всегда было легче общаться с мужчинами. В школе я дружила толь-ко с мальчиками, мы вместе играли, всюду ходили. В институте – то же самое. Подружек вообще не было!

Корр.: Кому из коллектива и за что в преддверии дня телевиденья ты хочешь сказать спасибо?

- Я всем говорю спасибо - за то, что они все есть! Максу Моргуну - за профессионализм, за острый ум, чувство юмора, даже за его цинизм. Говорить так, как он, не умеет никто, и поэтому очень часто прощаю ему мелкие шалости.

С Таней Винскевич мы начинали на «Поділля-центре». Она совме-щает в себе все женские ипостаси: красивая девушка, заботливая мать, любящая жена - и профессионал на работе. Журналист, автор передачи, рекламщик… За те 7 лет, что я её знаю, не нашла в ней ни одного пло-

хого качества. Юля Кучер - самый младший член

нашего коллектива, выпускающий редактор. Всего лишь несколько дней назад ей исполнился 21 год. Очень добрая, чистая девушка, к тому же замечательно готовит. Повезет же кому-то с супругой!

Руслана Павлюк… 3 года назад она сюда пришла, еще не зная, кем станет. Тогда у нее и понятия не было, что такое журналистика. А сейчас могу смело сказать, что она за это время профессионально выросла так, что даже я не ожидала.

Ирина Полянская. Девушка, которая поет… У нее просто замеча-тельный голос! Жаль, что она не за-нималась музыкой профессионально. А то кто бы сейчас знал Селин Дион! (смеется). Нет, она действительно хороший певец. И отличный жур-налист!

Ольга Марцинко. На телевидение она пришла в 16 лет, в полном смыс-ле слова ребенком, который ничего не знал, но имел огромное желание работать. На «Поділля-центре» ей, мягко говоря, не давали себя реали-зовать. Возможно, оттого, что у нее не было необходимого образования, и она занималась только музейной темой. Здесь же я ее сразу отправила на сессию облсовета, хотя она поня-тия не имела, о чем говорить, и что вообще надо делать. Сейчас, кроме нее, туда никто и не ходит, потому что Оля может разговорить человека так, что даже если он не хотел давать интервью, то его даст.

Маша Турчина недавно закончила магистратуру. Вначале она была у нас на практике, а сейчас работает в штате, очень сильный журналист с прагматическим умом, представляет в нашем регионе канал СТБ.

Есть три оператора и все уникаль-ные - Дима Корницкий, Андрей Виктюк и Руслан Золотой, который ушел из «Поділля-центр». Дима играет в театре. Он вообще уникум, который может все! То есть, если сказать, что необходимо забраться на 16-й этаж без снаряжения – залезет! Однажды нужно было снять мусор-ную яму - так он залез прямо туда! Потом машину и офис проветривали 3 дня… Для хорошего кадра сделает все. Дима женат, у него маленький ребенок, но если я ему ночью по-звоню и скажу, что надо приехать и срочно делать материал - приедет без вопросов. Хотя, как и все люди, и он не без «приколов» - все забывает! Может микрофон забыть в Верховной Раде… Ну а что тут сделаешь? Все уже к этому привыкли…

Андрей Вихтюк… Очень профес-сиональный и популярный оператор. «Халтурит» потихоньку! (смеется). У него все городские свадьбы на год вперед расписаны.

Руслан Золотой, как я уже говори-ла, пришел к нам из государственной ТРК. Этот опыт, естественно, не пропьешь, так что мы довольны им, а он доволен, что вовремя оттуда ушел…

15moyagazeta.com

Мой закон№ 3-4 (497-498) 29.01-4.02.2011 брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія2 № 3-4 (497-498) 24.02-3.03.2011

moyagazeta.comМоя коМанда

Работают у нас три монтажера, хотя, если быть точным, три с половиной, потому что Юля, наш эфирный редактор, свою про-грамму монтирует сама. Артуру Литинскому всего 17 лет, к нам пришел в 15, но опыта уже на все 25! 2 года его всему учили, и сейчас он самостоятельно делает новости. Саша Егоров, монти-ровщик проектов - муж Русланы Павлюк. Так что, видите, у нас не только трудятся, но и пары создаются! И Богдан Поле - он работает и у нас, и на «Поділля-центр». Все заставки - его.

Хочу сказать и о нашем шофе-ре. Это вообще уникальная лич-ность! Он не просто нас возит, он нас действительно оберегает! Причем не только прекрасно водит машину, но и разбирается во всем - в электрике, сельском хозяйстве… Что не спроси, все знает. Все от него в восторге, кажется, что был всегда, хотя работает только полгода.

Еще один новичок - Ирина Сельская. Работает второй год недавно закончила Львовский университет журналистики. Ма-гистратуру! Очень красивая, умная, требовательная к себе и работе, замечательно ведет «Драйвовый проект».

Игорь Мельничук – журна-лист, начинавший свою деятель-ность помощником кандидата в депутаты. Не знаю, как прошла предвыборная кампания, но теперь он не просится на рабо-ту к депутатам, а мучает их в эфире. Остроумный, смелый, начитанный.

Главный бухгалтер – Людмила Присюда. Обожаю эту женщину – за профессионализм, харизму и энергетику. Ни разу не видела ее в плохом настроении!

Корр.: А есть ли такие люди, о которых жалеешь, что ушли?

- Нет, у меня не уходили. Валя Крицкая переехала в Киев. Лена Сычова в декрете. Да, я уволила предыдущий коллектив, но сей-час многие просятся обратно. Я же им говорю: «Кто отсюда один раз уйдет, тот никогда не вернет-ся! Никогда не возьму назад тех, кто работал, а потом предал…»

Корр.: И, на прощание – пожелай что-нибудь коллективу и своим зрителям!

- Коллектив... Мой любимый, неповторимый, единственный и самый дорогой! Я поздравляю вас всех с профессиональным праздником! Каждый из вас - про-фессионал, творческая, замеча-тельная личность, и каждый из вас - это настоящий друг. Желаю вам счастья дома, успеха, удачи и денег на работе, чтобы вы всегда оставались такими, какими вы есть, и чтобы мы дальше шли к нашей единственной поставлен-ной цели. Я вас очень люблю! С праздником!

Дорогие наши любимые зри-тели! В день нашего профессио-нального праздника хочу сказать, что мы работаем для вас! Именно поэтому мы, «33-й канал» обе-щаем, что и в этом, и в следую-щем году мы будем радовать вас новыми проектами, честными новостями, независимыми пере-дачами и веселой рекламой!

Людмила Лунина

- Меня зовут Дмитрий Корницкий, на «33-м канале» работаю уже 4 года.

Корр.: Какие передачи смотришь?

- Вообще не смотрю телевизор! Я эти самые передачи делаю, зачем мне его еще смотреть? Думаю, что, наверное, операто-рам трудно смотреть фильмы, передачи… Тут смотришь как бы с другой стороны, сразу видишь, как снимали, как строился кадр, где какие ляпы допустили. Кое-что хочется сразу переснять!

Корр.: А ведь на съемочной площадке человек с камерой, наверное, Бог и Царь? Честно - девочки подходят? Просят, чтобы их сняли?

- Конечно, просят! Хотя, если честно, Царь и Бог – режиссер. А оператор – так, первый после Бога…

Александр Егоров, оператор мон-тажа.

- Классно работать на канале! Коллектив классный, отношения классные, денег много платят.

Корр.: К чему стремишься?- Как и все люди, наверное, к развитию,

к улучшению своих навыков.Корр.: Знаю по собственному

опыту, что главное – иметь идеальные профессиональные отношения между оператором и монтажером. Иногда оператор так снимет, что ни один

эффект не поможет… Есть такое дело?- Да, конечно. Именно поэтому, когда

мы выезжаем на какую-то съемку, то съе-мочная бригада - журналист, монтажер и оператор, собираемся вместе, решаем, что и как надо снять, чтобы потом было проще сделать классный материал. Когда задача заранее обговаривается, каждый знает, что ему надо делать, и как это сделать лучше всего.

Корр.: Чтобы ты себе пожелал на День телевидения?

- Еще пару монтажеров! Очень тяжело одному. А хочется побольше проектов.

Корр.: Что интереснее снимать: студийное ток-шоу или работать на выезде?

- Конечно, на выезде! В студии все про-сто - выставили свет, посадили людей… А на улице нужно действительно работать, заранее продумать, как снять, чтобы в кадр не попало лишнее, например, мусорные баки или еще что. Тут действительно надо быть профессионалом!

Корр.: Что для тебя «33-й канал»?- Семья. Дом…

Мария Турчина, журналист «33-го канала»- Це мій улюблений канал, улюблена

робота, прекрасний колектив, який я обожнюю, фактично - це моє життя! Для всіх колег і, безпосередньо, для генераль-ного директора - найкращого директора на світі, я хочу побажати процвітання та розвитку. Коли ми святкували видачу нам 24-годинної ліцензії, я тоді сказала: «Олено Володимирівно! Я бажаю, щоб Ви стали власником медіа-холдингу!» Можу лише повторити свої слова…

Игорь Мельничук, журналист «33-го канала»

- Скажу одно – мы работаем в самом классном коллективе, который можно представить! Это то место, куда хочется постоянно приходить. Представьте - утром встаешь, выспался- не выспался, но ты

все равно хочешь идти на работу, видеть коллег - тех людей, которые каждый день наполняют твою жизнь новыми эмоциями. Журналистика - это не только работа где-то там, на выездах и встречах, это еще и работа в коллективе, когда мы общими усилиями находим какой-то общий ре-зультат. У нас не проходит ни одного дня без новой шутки, без своих комплексов, которых невозможно объяснить какому-то «левому» человеку. И, конечно, нас посто-янно поддерживает наша любимая Алена Владимировна!

Корр.: Что ты пожелаешь зрителям в День телевидения?

- Смотрите только качественные, инте-ресные передачи, которые показывает наш телевизионный канал!

Юлия Кучер, эфирный редактор- На «33-м канале» я с самого начала, по-

скольку осталась еще с прошлого состава, правда, была там недолго. Мы сдружились,

у нас очень хороший директор, классный коллектив, который всегда понимает и поддерживает друг друга. Праздники мы почти всегда проводим вместе.

Корр.: К чему ты стремишься?- За время работы я научилась многому.

Думала, что буду только журналистом, но так получилось, что я и эфиром научилась заниматься, и монтировать, а сейчас пы-таюсь делать свой проект. Может, еще и оператором буду по совместительству!

Корр.: Что бы ты себе хотела пожелать?

- Наверное, чтобы мое желание ехать на работу всегда оставалось. Потому что еще не было ни одного случая, даже на выход-ные, чтобы я отказалась сюда приехать!

- Мене звати Ірина Сельська, я журналіст, веду передачу «Драйвовий проект». Хочу сказати, що на «33-му каналі» можна не тільки реалізувати себе, як журналіста. Ми працюємо у дружньому, сімейному колі, де знаходимо підтримку не тільки у робочих моментах, а й у склад-них життєвих ситуаціях. Хочу побажати плідної праці, оскільки в нас ще багато роботи попереду. Ми будемо транслювати-ся 24 години на добу! Тому у нас бойовий настрій, купа ідей, проектів. Усіх вітаю з Днем телебачення і радіомовлення!

Руслана Павлюк- «33-й канал» дал мне любимую рабо-

ту и новую профессию, потому что моя первая специальность - музыкант. Но так уж сложилось в жизни, что я ее поменяла, и начала заниматься журналистикой. Бла-годаря этому получила много позитива, стала более общительной, хотя и более циничной, к сожалению, научилась врать. Но, конечно, плюсов больше. Коллектив у нас молодой, энергичный, весёлый, подрывной. Мы умеем и любим классно отдыхать вместе, у нас замечательный руководитель. Не хочу желать всем такого, потому что хочу, чтобы это ощущали толь-ко мы! Вообще, хочется пожелать нашему коллективу процветания. И, конечно, тех результатов работы, которых мы действи-тельно ждем от нее.

- Меня зовут Александрратуш-няк-, я работаю водителем на 33 канале.

Корр.: А что для тебя «33-й ка-нал»?

- Лично мне очень приятно работать с молодыми людьми, тем более, что и директор у нас тоже молодой. С мо-лодежью всегда интереснее и веселее, постоянно узнаешь много нового.

11moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 Мое телевидение

Максим Моргун, журналист «33-го канала»

- Для меня «33-й канал» - это, в первую очередь, возможность участвовать в ходе вещей, иметь живое, непосредственное общение с теми людьми, которые делают историю. Пусть на местном уровне, но они выполняют ответственную роль. Очень важно и нужно иметь возможность реально информировать зрителей максимально ши-роким диапазоном новостей и событий. В первую очередь, канал - это диалог с людь-ми, которые в тебе нуждаются, с которыми ты каждый день находишься в незримой связи, которые доверяют тебе свое мнение, понимание, видение вопроса. У нас со-бралась отличная команда добрых, умных людей, имеющих здоровые жизненные амбиции, правильные и неоднозначные жизненные приоритеты.

Корр.: Сегодняшние школьники и студенты завтра станут журналистами. Что ты им хочешь пожелать? Каким

человеком нужно быть, чтобы состоятся в журналистике?

- Главное - никому не верить «на первое слово». Нужно все ставить под сомнение! Сомневаться во всем – вот первый и глав-ный жизненный принцип. Плюс немного цинизма, сарказма и здорового юмора. Но всего понемножку!

Полянська Ірина журналіст Корр.: Что для тебя «33-й канал»?- Это - место, куда хочется приходить,

для которого хочется что-то делать - подни-мать уровень, создавать рейтинги. Хочется, чтобы нас узнавали, любили. Это команда людей, с которыми можно работать, от-дыхать, с которыми можно поделиться личным и знать, что тебя в некоторые моменты поддержат лучше, чем дома. Это умный, мудрый, красивый руководитель, который сплотил нас для того, чтобы мы работали на результат. Пока что для меня «33-й канал» - единственное место, где я

хочу, могу и буду работать. Где-то еще я себя не вижу.

Меня зовут Артур Летинский- Я младший монтажер, работаю здесь

год. Все очень нравится, коллектив от-личный!

Корр.: Бывает ли, когда репортаж получается смонтировать только с 10 дубля?

- Ой, знаете, бывает по-разному. Есть журналисты, с которыми очень легко.

Корр.: Когда ты смотришь телевизионные программы, на что обращаешь внимание - на саму суть или на технические приёмы?

- По-разному. Хотя практически всегда уже знаю, каким будет следующий кадр, то есть, какой будет переход.

Корр.: К чему ты стремишься? Хотел бы иметь свою собственную передачу?

- Пока у меня ее нет, но хотелось бы! Какую? Наверное, все-таки спортивную.

Полін Богдан

Корр.: Что для тебя «33-й»?- Скажу кратко - моя вторая семья.Корр.: Так здесь хорошо? Или, как и

в каждой семье, всякое бывает?- Ну, «всякого» не было… Все пока

хорошо и тепло!

моя безопасность 13moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011мое телевидение

«Телебачення створене за нашим образом і подобою...» Так колись ска-зав відомий режисер Вуді Ален. То яке ж воно – наше міське життя, якщо асоціювати його і творчим доробком муніципальної телерадіокомпанії «Місто»? Про це та інше нам розпо-вість її директор Валерій Чабан.

Кор.: Насамперед, Валерію Валерійовичу, щоб читачам, не всі з яких, можливо, дивляться місцеве телебачення, було зрозуміло, скажіть кілька слів про «Місто».

В.Ч.: Наша телерадіокомпанія в ефірі з 2003 року. Увесь цей час ми готуємо для хмельничан щоденні інформаційні блоки новин, які можна бачити у ефірі обласного державного телеканалу «Поділля-центр» та чути по радіо, де, окрім випусків новин, наші журналісти готують ще й аналі-тичні програми. Одна з них - «Влада і громада». Цей проект налагоджує зв’язок між населенням і владою, розповідає про роботу управлінь, відділів та комунальних підприємств міста. Ланка, що допомагає зібрати питання від хмельничан і поставити їх меру міста – програма “Діалог з міським головою”. Бесіди з депутата-ми міської ради про роботу корпусу та кожного депутата окремо можна слухати у “Депутатській справі”. Цікаві долі, написані серцем, душею і життям – у радіопрограмі “Хмель-ничани і долі”. Правова допомога населенню фахівцями управління юстиції - у рубриці “Правове поле”. Ну а місцевий погляд на державну політику і політичні пристрасті об-ласного центру присутні в програмі «Політичний діалог». Також МТРК «Місто» готує свої щоденні новини для радіо на вулиці Проскурівській та на ринках, що на Львівському шосе.

Кор.: Ви сказали, що висвітлюєте роботу міської влади. Наскільки при цьому вам вдається бути незаангажованими і незалежними, щоб журналісти могли вільно висловлювати думку? І як часто Вам, як керівнику і як журналісту, доводиться захищати свій колектив від втручання можновладців?

В.Ч.: Скажу чесно, не кривлячи душею – «класичного» втручання, як такого, практично не буває. Хоча трапляються різні моменти... Ми є міським підприємством, тому іноді наші, так би мовити, колеги - різні комунальні підприємства, або ке-рівники відділів міськради, чи то серйозно, чи то жартуючи, можуть сказати: «Ви ж свої! Ми на вас роз-раховували, що покажете «як треба», а ви...». Так, звичайно, ми свої, але при цьому зацікавлені показувати хмельничанам реальну ситуацію. Ми є таким підрозділом, який дає

Валерій Чабан: «Ми знаємо, для чого працюємо»

Вперше хмельничани побачили на екрані та почули по радіо новини від цієї телерадіокомпанії у 2003 році. І їм одразу почали довіряти. От із тих самих пір команда професійних журналістів та операторів працює для мешканців міста з усвідомленням того, що довіру треба виправдовувати.

можливість як владі, так і людям порозумітися. У багатьох телерадіо-компаніях існує думка, що журналіст повинен лише покритикувати і до нього мають прислухатися. Особисто я схиляюся до іншого: журналіст має не лише критикувати, але й розі-братися в ситуації і в обов’язковому порядку надати можливість проко-ментувати її другій стороні. І після цього не робити висновок, а дати можливість розібратися самому гля-дачеві. Звичайно, іноді в матеріалах, які є критичними щодо влади, а для хмельничан – необхідними, дово-диться відстоювати думку громади.

Кор.: Колектив ТРК «Місто», наскільки можна побачити, здебільшого молодіжний...

В.Ч.: Так, його середній вік при-близно складає 30 років. І це зовсім не заважає роботі. Молодь амбіцій-ніша, більше схильна до навчання, до пошуку, щоб якомога повніше себе реалізувати. На мою думку, у молодих більше шансів зробити новини цікавішими. При цьому я не кажу, що працівники «у віці» мають «стереотипи», і гірше працюють. Але ж компанія у нас молода - і пра-цівники також молоді. Нам, як вже згадувалося, усього 8 років, тому такого поняття, як ветерани, ще не напрацювали. Хоча є працівники, які тут від самого початку - Ольга Пи-

липчик та Олександр Бобровніков.Кор.: Вам доводилося

звільняти журналістів за те, що вони мали точку зору, яка була відмінна від думки колективу?

В.Ч.: Жодного разу. Були люди, які прийшли, подивилися, їм було цікаво працювати і вони залишилися. Якщо комусь було нецікаво, то вони шукали щось інше. Хоча плинність кадрів є, але переважно суто при-родня – жінки йдуть в декрет! (по-сміхається). Як я вже казав, колектив у нас молодий, працює багато дівчат, вони вирішують заводити сім’ї, ста-вати матерями, тому у нас постійно хтось в декреті.

Кор.: Нашому українському телебаченню, як відомо, вже 60 років, а ТРК «Місто» - усього 8. Як Ви вважаєте, чому так пізно створився муніципальний проект? І чому взагалі виникла необхідність у його створенні?

В.Ч.: Наскільки мені відомо, ство-рити міське телебачення планували й раніше і, здається, навіть «Поділля-центр» засновували на базі міської телестудії. Мабуть, пам’ятаєте ще була інша спроба в 90-х роках. Той проект пропрацював недовго, хоча й втілював деякі цікаві речі в життя. Але вижити саме в фінансовому плані було дуже складно. Це я кажу про студію «АП», яка потім перетво-

рилася в МТРК «Контакт». Зрештою, саме від цієї фірми і «відштовхну-лися», щоб створити комунальне підприємство - ТРК «Місто».

Щодо необхідності створення, вважаю, будь-яка громада має право і повинна мати місцеві ЗМІ. Немає різниці, який саме - газета, теле-бачення, радіо... Місцеві новини завжди будуть для людей цього міста найцікавішими і найпотрібні-шими, тому що центральний канал не завжди підніме, так би мовити, дріб’язкове питання, наприклад, прибирання вулиці або зовнішній вигляд якогось під’їзду. А от місцеве телебачення якраз може це показати, а потім відстояти думку людей, по-казати владі, що необхідно зробити. Потім та ж влада може прозвітувати, як це питання вирішили.

Кор.: ТРК «Місто», як комунальне підприємство, живе, в якомусь сенсі, за рахунок коштів громади. Це так?

В.Ч.: Власне, так. Воно дотується з місцевого бюджету, а частку коштів, як і всі ЗМІ, заробляємо комерційни-ми послугами.

Кор.: Наскільки це дорогий проект для жителів Хмельницького?

В.Ч.: Я навмисно не називаю цифру, але наведу орієнтовне порів-няння: капітальний ремонт півкіло-метра вулиці і річне утримання ТРК «Місто» - приблизно ті самі кошти. Я думаю, що для громади МТРК «Міс-то» було і є не менш корисним, аніж чотири кілометри шляху, які були б, можливо, збудовані за витрачені на телерадіокомпанію кошти.

Кор.: Прийде до вас журналіст – випускник вишу. Реально йому стати членом колективу? Які вимоги будуть до нього висуватися?

В.Ч.: У першу чергу – комуні-кабельність. До речі, не всі творчі працівники «Міста» є журналістами. Якщо, як Ви сказали, є гарні пози-тивні амбіції до роботи, натхнення, бажання, то можна почати працю-вати, а потім отримати професійну освіту. Я сам журналіст за фахом, але, коли закінчив ВУЗ, то не вважав, що вже є професіоналом. Справа не в дипломі. Освіта дає лише базу, а фахівцем робить вміння спілкувати-

ся, шукати спільну мову з людьми, знайти родзинку навіть в якійсь банальній події і гарно її подати. До нас звертається багато молоді, які ще не закінчили вищий навчальний заклад, щоб пройти практику і після навчання, щоб освоїти спеціальність. Ми завжди їм раді!

Кор.: Які найбільші складнощі доводилося долати ТРК «Місту» в період своєї роботи за ці 8 років і які складнощі Ви бачите попереду? Можливо, це фінанси або кадри?

В.Ч.: Ось кадри на сьогоднішній день не є проблемою. Не думаю, що вона може виникнути найближчим часом. У нас колектив хоча й малень-кий, але згуртований і знає, для чого працює. Але труднощі, особливо економічні, у наш такий складний час будуть, мабуть, завжди, хоча їх потрібно вирішувати по мірі над-ходження. Найголовнішим питанням і найкращим виходом із багатьох ситуацій буде, звичайно, організація власного телеефіру. Ліцензія на раді-омовлення є, отож є бажання мати ліцензію і на телебачення.

Кор.: Валерію Валерійовичу, чи практикуєте Ви журналістську діяльність? Якщо ні, то чи не сумно було залишати журналістику?

В.Ч.: Намагаюся практикувати, але не часто. Ще не так давно - 1,5-2 роки тому, мав своїм обов’язком зробити якийсь репортаж, провести радіопрограму. Але заважають по-стійні адміністративні справи - якщо знаєш, що за тобою колектив, а ко-лектив - це і заробітна плата, і місце для роботи, і технічне забезпечення... Тобто, від тебе залежить абсолютно все, часу просто не вистачає. Чесно, почуваєшся більше завгоспом, аніж журналістом чи керівником.

Кор.: Закінчуючи розмову, скажіть три побажання: собі, як керівнику, колективу «Міста», та колегам-телевізійникам.

В.Ч.: Просто любіть професію, якій присвятили життя! Завжди зна-ходьте енергетичну підтримку цій любові. Також бажаю колегам чим побільше зустрічей із розумними та цікавими людьми та посмішок!

Ольга Лисиця

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія12 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011

moyagazeta.comмое телевидение

Ольга Пилипчук, головний редактор ТРК «Місто».

Кор.: Який Ваш досвід роботи на телебаченні?

- На телебаченні працюю 10 років - 2 на «Контакті», і всі 8, із самого початку - на каналі «Місто». Взагалі, телебачення для мене - це все! Дуже велику роль у роботі відіграє колектив, а у нас він найкращий. І це я кажу не тому, що кожна жаба

хвалить своє болото, а тому, що це насправді так. Кажуть, що та людина щаслива, яка йде на роботу із задоволенням, і з задоволенням повертається додому. Ми на роботу летимо на крилах, а от про те, що час йти додому інколи забуваємо. Особливо, коли у нас новий проект. Нещодавно до Дня міста робили фільм про Хмельницький. Пра-цювали, працювали і тут дзвонить чоловік. Дивимося на годинник - а там вже далеко за північ! Ми навіть не помітили...

Кор.: Ваш комунальний канал здебільшого висвітлює роботу міської влади. Чи є місце для справжньої творчості?

-Місце для творчості є завжди. Ми намагаємося завжди тримати баланс.

Кор.: 8 років роботи ТРК «Місто» - це вже непогана школа. Скільки випускників

цієї школи пішли на інші канали? Якщо не секрет, чому пішли?

- На інші канали, мабуть, пішли ті, хто все-таки працював зара-ди грошей. Дехто перейшов на «33-й канал». Дуже шкодуємо за Юрієм Курочкою. Були часи, коли ніхто не знав – чи взагалі існуватиме компанія. Тоді багато хто звільнився.

Кор.: ТРК «Місто» здебільшого молодіжний колектив. Як вважаєте - це позитив чи негатив?

- У молоді горять очі, а це відіграє не останню роль! А досвід... Він прийде з часом. Мінус в тому, що дівчата рано чи пізно йдуть в де-крет (сміється)! Три журналістки вже пішли!

Кор.: Як впливає робота журналіста на особисте життя?

- Мій чоловік – людина не творча,

тому іноді зовсім не розуміє, навіщо так довго можна сидіти на роботі, але за стільки років вже звик.

Кор.: Скажіть, яким Ви бачите свій канал через років 10-20?

- У нас такі плани, що, якщо все вийде, думаю, змін не доведеться чекати 10 років...

Кор.: За яких обставин Ви б змогли змінити місце роботи або свою професію?

- Ні за яких. Дороги назад немає!

Кор.: Побажайте щось своїм колегам-телевізійникам і колективу!

- Колективу нічого не буду бажати, вони все знають самі, а колегам бажаю, щоб вони завжди досягали того, чого прагнуть і на що заслуговують.

про колектив стр 12-13

15moyagazeta.com

Мой закон№ 3-4 (497-498) 29.01-4.02.2011 брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія2 № 3-4 (497-498) 24.02-3.03.2011

moyagazeta.comМоя коМанда

Олександр Бобровніков

Кор.: Ви – єдиний чоловік у жіночому колективі. Як Вам тут працюється?

- Звичайно, комфор-тно, тому що колектив допомагає мені створю-вати робочу атмосферу і, звісно, надихає! Працюю я в основному на радіо, мож-ливо, слухачі пам’ятають

і знають мої рубрики: суботня «Хмельничани і долі», «Нотатки сьогодення» і інші програми, які не так часто виходять в ефір. Працювати подобається ще й тому, бо у нас на програмах були дуже відомі, популярні митці, громадські діячі. Взагалі, хмельничани - цікаві люди, які щоденно долучаються до доброї справи.

Кор.: Ось Ви, досвідчений журналіст, мабуть, стикалися протягом своєї діяльності з великою кількістю проблем. Яка найбільше «болить»?

- На мою думку, це духовний простір, який сьогодні, нажаль, невисокий. Ми спробуємо нашими проектами залатати саме ці дірки.

Кор.: Колись Ленін казав: «Головним із мистецтв на сьогодні є кіно» .Чи можете Ви таке сказати про телебачення на сьогоднішній день?

- Міське телебачення розбудовується. Іноді і я долучаюся до цієї розбудови своїми культурними сюжетами. Думаю, головні перемоги попереду, але вже на сьогодні зроблено чимало. На-магаюся зробити все, щоб нашим громадянам було цікаво біля радіоприймачів. По-друге, хотілося б зробити наш регіональний, міський простір більш збагаченим духовно і робити такі програми, щоб щось в серці залишалося після прослуховування.

Кор.: Ви часто дивитесь телебачення, окрім ТРК «Місто»?- Ми нещодавно зробили цікаву програму з членом Національної

Ради з питань телебачення і радіомовлення Анатолієм Пенкальсь-ким і він розповів, що у нашого телебачення достатньо хороший рейтинг. Так, я його дивлюся. І регіональні канали також.

Кор.: Скільки лишається вільного часу для себе, працюючи журналістом? На що Ви його витрачаєте?

- Скажу чесно - витрачаю на творчість. Дуже приємно, що не-щодавно спілка письменників Росії відзначила мене літературною премією ім. Грибоєдова.

Кор.: Побажайте щось своєму глядачеві!- По-перше, щоб завжди було задоволення від того, що пока-

зують на екранах! Воно мусить залишатися у серці і допомагати крокувати далі.

Інна ЗубатюкКор.: Що для Вас телебачення?

Скажіть як глядач і як телевізійник.- Ви знаєте, глядачем я буваю рідше,

аніж телевізійником. Телебачення це, перш за все, маса емоцій, нових вражень, знайомств. Це дуже велика робота, але, зрештою, вона того варта.

Кор.: Чим Ви займаєтесь на телеканалі «Місто»?

- Я працюю телекореспондентом, а та-кож веду новини. Це, як вже казала, важко, але цікаво. Я з самого дитинства мріяла стати журналістом – і мрія здійснилася!

Кор.: І яка різниця між дитячими мріями і тим, що залишається за кадром?

- Взагалі я мріяла працювати в газеті, але доля розпорядилась по-іншому: стала телекореспондентом. Тут ти постійно в кадрі, тому потрібно завжди гарно виглядати, і вміти знайти підхід до співрозмовника.

Кор.: Як прийшли до роботи в «Місті»?

- Закінчила школу, 5 років навчалася в Кам’янець-Подільському національному університеті імені Івана Огієнка, після одруження з чоловіком переїхали до Хмельницького, тут запропонували робо-ту в ТРК «Місто», тиждень стажувалася - і поринула сюди з головою!

Кор.: Чим, на Вашу думку, є журналістська етика?

- Якщо ми робимо сюжет про людину, наприклад, яка гарно вишиває, співає, тобто, про творчу особистість, то про неї розповідаємо, в основному, з чого починала і до чого прийшла. А якщо знімаємо критичний сюжет, коли, до при-кладу, є звернення громадян, то ми вже дивимося, на що варто звернути увагу,

а на що ні, щоб не зашкодити людині. Потрібно звертати увагу на моральні цінності людини.

Кор.: Як Вам вдається зберігати оптимізм, бачачи «брудну білизну» і цинізм політиків?

- На мою думку, оптимізм - це запорука нашої роботи. Якщо немає оптимізму, немає бажання щось творити. Без нього нічого б не вийшло. Звичайно, є і розча-рування, і образи, але це все проходить. Потрібно йти далі і не покидати своїх позицій.

Кор.: Якою Ви бачите наступну сходинку Вашого професійного зросту? Ваші творчі мрії?

- Я хотіла стати журналістом, теле-ведучою - і стала! Далі навіть не знаю, можливо, колись директором якогось телеканалу чи радіостанції, але для цього ще дуже далеко, я ще надто молода .

Кор.: Щоб Ви хотіли побажати своєму глядачу?

- Щоб вони нас дивилися щодня і ніколи не розчаровувалися в тому, що побачили, щоб завжди наші новини їм подобалися. Нам - процвітання, а гляда-чам – міцного здоров’я та щастя!

Тетяна Гуща

Кор.: Таня, розкажіть про свій життєвий шлях і як Ви потрапили до телеканалу «Місто»?

- Шлях ще не дуже довгий... Я навчалася на журналіста у Рівному, потім працювала рік у Тернополі на FM- станції репортером і ведучою. Потім станцію закрили, а я приїхала в Хмельницький. Пішла шукати роботу -

знайшла «Місто». Кор.: Чи є різниця між тим, чому вчать у виші теоретично,

і тим, що відчувається на практиці?- Звісно, є. Це я відчула ще на радіо. Кор.: Яка тема є більш за все болючішою для глядачів?- Думаю, коли люди збирають кошти на лікування. Коли робиш

такий сюжет, сам переживаєш не менше, ніж герої репортажу... Комунальні проблеми також важливі.

Кор.: Як Ви думаєте, чи довіряє на сьогоднішній день глядач тому, що бачить на телеекрані?

- Як хто. Я, наприклад, не всьому. Не потрібно з телебачення робити кумира.

Кор.: Комунальне телебачення фінансується за рахунок податків громадян. Буває таке, що потрібно допомогти людям, але ця допомога йде у розріз із владою?

- У мене особисто такого не було, за інших не можу казати.Кор.: Як вважаєте - цензура є на телебаченні?- Завжди можна віднайти методи, як подати інформацію

об’єктивно, враховуючи різні точки зору. Треба шукати підходи та вміти переконувати.

Кор.: Чи залишається час для життя особистого життя при такій роботі?

- Залишається. Я люблю свою роботу, тому не ділю її на відпочинок і на працю. Люди, які працюють журналістами, осо-бливо на телебаченні, стають у певній мірі по-доброму залежними від своєї професії. Моя робота дає мені можливість творити і тому я щаслива.

Кор.: Яким, на Вашу думку, буде телебачення 2020 року? - Кажуть, що воно буде повністю цифровим. Хотілося б, щоб

телебачення було більш позитивним.

Інна ЛевінськаКор.: Інна, Ви працюєте

тележурналістом. З яким бажанням і за які теми беретеся?

- Мені завжди чомусь дістаються найскладніші теми. Але я не людина ми-стецтва, і більше люблю проблемні ситуації

та журналістські розслідування. Кор.: Як Ви прийшли на

телебачення?- До речі, коли прийшов час визначатися

із майбутньою професією, до останнього не могла вирішити, куди піти. Але дуже любила мову і літературу, тому пішла на філфак Чернівецького університету. На телебачення, скажу правду, потрапила випадково, але сподобалося. Починала як кореспондент радіо - і ось вже сьомий рік працюю тут.

Кор.: Як вважаєте, чесний журналіст у наш час - це реально?

- Мені здається, дуже важко в сучасно-му суспільстві бути чесним журналістом. Чомусь так завжди виходить, що якщо журналіст на 100% чесний, то він або бідний, або битий.

Кор.: Що для вас телеканал «Місто» і його колектив?

- У мене тільки позитивні враженні від колективу. Свого життя я без нього вже не уявляю. Це не просто гарна школа, це вже справжня сім’я. Ми завжди допомагаємо один одному. Нас, дівчат-журналістів, чет-веро – і ми вже майже сестри одна одній.

Кор.: Журналістика вважається однією з найризикованіших професій. Як взагалі на критику реагуєте?

- Здорова критика має бути присутньою у кожній роботі. Я вважаю це робочим мо-ментом. Хоча у керівника й більший досвід роботи, проте свою точку зору у висвітленні матеріалу треба вміти відстоювати.

Кор.: Що б Ви побажали собі?- Хочу розкрити увесь свій творчий

потенціал. Добре, коли отримуєш від ро-боти не лише моральне, а й матеріальне задоволення. Але головне – хочу побажати собі та колегам, щоб люди вміли правильно оцінювати нашу роботу.

Віктор Альбертович -Я старший оператор на ТРК «Місто».

Працюю близько 6 років.Кор.: Чому ти вибрав саме цю

професію?- У дитинстві, звичайно, хотів бути

льотчиком, потім космонавтом… Але ж реалії сьогодення трошки не такі. Коли

на одному сімейному святі мене запи-тали, ким хочу бути (а я тоді навчався вже в Кам’янецькому училищі куль-тури за спеціальністю: «Операторська майстерність»), то сказав, що буду опе-ратором на телебаченні. Як хотілося, так і сталося: через рік я закінчив навчання, прийшов стажуватися на «33-й канал», а потім у «Місто». Через 3 місяці стажуван-ня мене оформили на постійну роботу.

Кор.: Отже, професію вдалося побачити після того, як прийшов на канал. Які складнощі здивували, а що порадувало тебе?

- Немає нічого складного. Є певні пере-шкоди, які потрібно долати - від техніки зйомки до співпраці з журналістом. Ось це дійсно стане проблемою, якщо оператор не може знайти спільної мови з журналістом. А коли є одна чітка постановка питання,

то працювати досить легкоКор.: В роботі оператора є таке

поняття, як цензура?- На мою думку, в будь якій роботі має

бути цензура, тобто, цензура мови. В деяких випадках щось можна сказати, а інколи - ні.

Кор.: Я маю на увазі не мову, а картинку.

- Картинка - це почерк оператора. Якщо запитати оператора, він по картинці може сказати, хто знімає.

Кор.: Хотіли б опинитися по інший бік камери?

- Цікаво, але трошки лячно.Кор.: Тоді побажайте щось своєму

колективу і собі.- Собі, як завжди, дівчину-модель, а

колективу - здоров’я, щастя і побільше грошенят!

Ігор Гулько -Корр.: Игорь, как ты пришел на

канал? Сколько здесь работаешь? И что для тебя эта работа?

- Мне было всего-навсего 17 лет. Мои одноклассники сдавали экзамены, а я не сдавал - проходил стажировку на этом телеканале. Теперь я здесь уже 5 лет, работа интересная, каждый день что-то новое.

Корр.: Это новое заставляет тебя постоянно учиться и расти?

- Новое бывает как позитивное, так и проблематичное, но я считаю, что так и должно быть, поскольку дает силы, рас-тет потенциал, просто стимулирует.

Корр.: Приходилось ли что-то снимать такое, когда в буквальном смысле руки дрожали?

- Приходилось снимать достаточно неприятные жизненные моменты. Бы-вают проблематичные съемки, бывают веселые, но проблематичные тоже инте-ресны - с моей точки зрения. Кому-то это не приятно, но это моя работа, я должен чувствовать грань, то есть держать свои эмоции при себе.

Корр.: А какие съемки тебе больше всего нравятся?

- Очень по душе веселые и развлека-тельные. Я вообще по жизни юморист!

Корр.: Что труднее – стоять, как оператор или сидеть, как объект?

- Ой, лично мне труднее сидеть перед камерой.

Корр.: Есть ли у тебя творческая мечта?

- Вот тут не так просто ответить... Мечта есть, но она не связана с видео-работой.

Корр.: А можешь озвучить её?- Да, это не секрет. Хочу открыть

юношескую футбольную школу. Спор-том я живу с детства, а футбол вообще нравится.

Корр.: Что для тебя твой коллектив?

- Он классный! В какой-то степени это и семья, и коллеги, и друзья, и даже учи-теля. Я с удовольствием хожу на работу.

Корр.: А работать по выходным не в тягость?

- Нет. Правда, утром трудно работать. Корр.: Что бы ты сам себе

пожелал?- Сначала я бы хотел пожелать своим

коллегам, с которыми вместе работаю, и коллегам с других телеканалов творче-ских успехов, и терпения. Всем нашим оставаться такими, какие они есть. А себе хотелось бы пожелать индивидуальности - и творческих успехов!

13moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 Мое телевидение

Початок теми на стор. 1 Про блеф, брехню та суспільне телебачення…

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія6 № 1-2 (495-496) 29.01-4.02.2011

moyagazeta.comшкола журналистики

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія14 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011

moyagazeta.com

Анатолій Пундик, тележурналіст, який іще донедавна очолював продюсерський центр «Ексклюзив», вважає, що пересічний глядач не має жодних важелів впливу на те, як формується програмна політика та функціональні завдання телебачення. На думку телевізійника з чималим стажем, автори деяких ефірних продуктів просто зневажають глядача. Це – його професійна думка, на яку він має повне право та якою поділився з журналістом «Моєї газети». Отже, Анатолій Пундик: про вітчизняне телебачення і не тільки….

Кор.: Анатолію Петровичу, як відомо, 16 листопада ми відзначатимемо День працівників радіо, телебачення та зв’язку України. А чим для Вас є телебачення?

А.П.: Для мене, насамперед, джерелом інформації, особливо новин, хоча, на жаль, на сучасних українських каналах новин, у їх справжньому сенсі, майже немає. Як щось і є, то, в основному, по-літика та жахи сучасності. Тому, коли хочу подивитися справжні новини, мушу вмикати СNN. Телебачення з кожним роком стає все більш нецікавим, бо перетво-рилося на потужний політичний інструмент, на таку «грайливу служанку», яка обслуговує то одного господаря, то іншого, ви-конуючи всі його забаганки. А українське телебачення як було провінційним, таким і залишило-ся. Не хочу називати телеканали, щоб не робити їм реклами. Ні, без-умовно, є деякі канали, які за 15 років змінилися, дуже виросли, є на українському рівні взірцем, але саме телебачення точно в такому стані, як наша культура. Ніби і є непогані зразки, але вони все ж для «внутрішнього користуван-ня», не можуть вийти на світові позиції – попри всі завіряння, які ми талановиті. Звичайно, можна говорити і про певну політику, що нас ніде не пускають (хоча не дуже є, з чим пускати, адже окрім танців і традиційних пісень нічого не-має). Так і з телепродуктом - якщо пісня хоч є народною, і має якусь історичну основу, то телебачення було і залишилося, на жаль, про-вінційним. А що вже казати про місцеве...

Кор.: Що, взагалі нема чого казати?

А.П.: Нема, бо картина дуже сумна. Якщо є трохи пісень, на додачу танці, плюс кілька кольо-рових передач зі звуком, то цього достатньо, щоб місцеві керівники могли вважати це телебаченням, витрачаючи на нього гроші. Ху-дожній та творчий рівень став набагато нижчим, ніж був 10-15 років тому, коли люди на двох по-бутових магнітофонах монтували програми. Чому? Бо вони вболі-вали за свій продукт, у повному сенсі «горіли на роботі». Все було новим, абсолютно незвичним. Інколи я переглядаю старі архівні передачі 90-х – початку 2000-х

(у мене є власний архів, якій, без сумніву, вже має для міста історич-ну цінність). Завжди під час таких сеансів дивуюся: як можна було на старій техніці робити програми по-дібної якості? Люди були набагато серйозніші, творчі. А що зараз? Ніхто нічого особливого не вима-гає - трішки поспівали, привітали когось з днем народження, втовкли копійку, похвалили «вождів», потім себе… Чого тоді дивуватися, що подібні програми дивиться тільки той, хто бере в них участь?

Кор.: На Вашу думку, чи має право державне телебачення, яке дотується з бюджету, надавати можливість висловити думку іншій, недержавній, опозиційній стороні? Можливо, саме у цьому справжня демократія?

А.П.: Моя думка незмінна: якщо працюєш у державній структурі, будь ласка, виконуй те, що тобі кажуть. Ніякого відношення до сучасної України, до нашого теле-бачення демократія взагалі не має. От коли у нас дійсно буде демо-кратична держава, тоді інша річ. Але з’явиться вона лише тоді, коли усі зрозуміють, що демократична держава - це не демократичний президент чи прем’єр, це ми, на-род країни. Я з кожним роком все більше усвідомлюю і переконуюся, що лише народ є джерелом влади. Якщо ти не хочеш, щоб у хаті було брудно, ти береш віника, підмітаєш, витираєш пил, миєш підлогу, а не чекаєш, поки прийде хтось інший і все це зробить. Українці, мабуть, є єдиною нацією, представники якої кажуть: «А хто нас питає? А що від нас залежить». Ну а від кого? Це ми самі не хочемо захищати власні права!

Кор.: Чому ж, на Вашу думку, у нас склалася така ситуація? Звідки такий, можна сказати, «стопор» самоконтролю, особистої відповідальності, громадської позиції? Це все не виховалося чи порушилося?

А.П.: Можливо, скажу важку для сприймання річ, але, здається, я за ці часи прийшов до сумного, парадоксального висновку: демо-кратія для нашого суспільства є шкідливою, точніше, неприйнят-ною. Люди її не сприймають, не розуміють, не хочуть розуміти! Адже демократія – це, насамперед, відповідальність самої людини пе-ред собою, перед своєю родиною, зрештою, перед своєю країною. Це

дуже важко, непросто, тому у всьо-му винні ми самі. Не керівники, не вожді - лише ми.

Кор.: Мабуть, так і є. Але давайте повернемося до телебачення. Як глядачу вплинути на його концепцію, програмну політику, функціональні задачі? Чи усе, що може звичайна людина – просто перемкнути пультом канали? Де важелі впливу?

А.П.: На жаль, ніяк. Дійсно, єдине, що залишається – просто ви-мкнути. Наприклад, таку програму, як «Світське життя». Вважаю, що у нашій бідній країні, де людина не може нормально заробляти, а деякі отримують 900 гривень пенсії, по-казувати таке – просто свинство, знущання над народом! Невже ті, хто створює та транслює подібні програми, не знає думки людей? Як на мене, це просто зневага.

Кор.: Але ж парадокс у тому, що якраз ті, хто отримують, як Ви сказали, 900 гривень, і є основними глядачами подібних програм! Плюються, але ж дивляться!

А.П.: Не всі, але, дійсно, див-ляться. Ну а що робити? Мрія за-лишається в кожної людини! Вони бачать просто гарну казку, але по-дібні програми тихо розвалюють суспільство зсередини. Я казав про «Світське життя», тепер на-гадаю про «Шустер Лайф». Такий продукт дуже вміло та професійно посилює в душах людей зневіру і зневагу. Ви ж подивіться – там ті самі люди, які з року в рік «несуть» одне й те!

Кор.: Може, усі фінансові інвестиції, завдяки яким існують ці передачі, і є руйнівними, спеціально спрямованими діями проти усіх морально-духовних якостей?

А.П.: Анітрохи у цьому не сум-ніваюся! Явлінський за часів по-маранчевого нещастя невипадково привіз в Україну Шустера! Чому «помаранчевого нещастя»? Тому що лозунги Майдану підтримували усі - хто ж був проти? Але люди їх зрадили, наплювали самі на себе, тепер ходять, і Ющенка брудом поливають! Ось тому і вважаю, що це є нещастям...

Кор.: Усе ж повернімося до телебачення! Я спілкувалася із керівниками багатьох телекомпаній, що досить непогано фінансуються державою, і всі кажуть, що

на першому місті в роботі повинно стояти технічне оснащення. Я теж пам’ятаю ті часи, про які Ви казали, коли було «два магнітофони, одна камера», і також вважаю, що головне – це люди та ідея. 80% ідеї, і лише 20 - техніки. Можна щось відзняти «з руки», але продукт при цьому буде із величезним смисловим навантаженням. Тобто, основна проблема нашого телебачення – відсутність концепції?

А.П.: Звичайно. Але для цього потрібно знати, чого ти хочеш, адже концепція - це люди. На жаль, тепер у нас епоха посередніх людей, коли, завдяки багатьом обставинам, на поверхню повилазило дуже багато цинічних та хитреньких….

Кор.: А де ж ті, на кому все повинно триматися?

А.П.: Вони є, просто у такі пері-оди - періоди посередніх, у людях поселяються зневіра, тривога, невпевненість… Якби в них була наглість, впевненість у своїх силах та правах, вони не були б такими, якими є. Але це все пройде, бо подібне не може безкінечно про-довжуватися. Ми ж розвиваємося хвилями, тому їхній час, безумовно, прийде.

Кор.: Ви працювали як на державних, так і на приватних каналах. Чи було колись таке, що Ви «нарили» класний матеріал, а Вам сказали: «Стоп! Не можна!»

А.П.: Так, було. Правда, мені не казали: «Стоп!», а просто хотіли вбити! Це було ще тоді, коли пра-цював у Полтаві (до речі, саме тому я звідти й поїхав). Я зробив прямий ефір з Григорієм Омельченко, який завдяки саме цій передачі і став того року народним депутатом. Цифрами і паперами він показав, що найбільші бандити в області - це обласне керівництво міліції. Я дуже добре пам’ятаю, як потім до студію зайшли люди, яких дуже добре знали в місті, і всі зрозуміли, що ці бандити можуть зараз просто вбити… Добре, що через 2 хвили-ни прийшли хлопці зі спецзагону. Таке було, звичайно, але я завжди робив те, що вважав за потрібне. Знаю, і що тут відбувалося, коли був знятий фільм про Рудика… Але якщо ти переконаний, що це потрібно робити, то розмови про те, що хтось щось забороняє – лише порожні балачки. Все залежить від людини.

Кор.: Тоді давайте трохи помріємо. Що б Ви зробили, якби до Вас прийшов спонсор і сказав: «Я даю Вам 5 мільйонів гривень, працюйте!» З чого б почали, що змінили, куди пішли би ці ресурси?

А.П.: Ну, по-перше, в провінції не знайти такого інвестора. Це, на жаль, реалії, бо тут майже не-можливо спланувати серйозний бюджет. Але головна проблема – кадри. Їх практично немає, тому що відсутня нормальна освіта. Вона в нас нікчемна, бо держава не знає, чого хоче. Замість того, щоб говорити загальні фрази, треба зробити так, щоб було більше квалі-фікованих інженерів, а не юристів з психологами. Це не означає, що ці професії погані, просто нам по-

трібні інженери та технологи, щоб вижити в сучасному світі. Наведу приклад. В Рівному завершують будувати сміттєпереробний завод (який, до речі, побудували німці), перед Новим роком має бути пуск. Пройшло 2 місяці, як оголосили конкурс на посаду директора, обіцяють зарплату європейського рівня. І не можуть знайти людину з нормальною інженерною спеціаль-ністю! Мені розповідали, як на одне з виробництв прийшла працювати дівчина, яка закінчила серйозний Київський технічний виш, а по-тім, після роботи, всю ніч плакала і казала мамі: «Мені ще ніколи в житті не було так соромно! Я нічого не знаю!». Професори їм читали лекції по зразкам 70-х років! А про журналістику я взагалі мовчу… Що може написати людина, яка у двох реченнях робить шість помилок? Не знаю, що б я зміг зробити, навіть із серйозними грошима, бо, як вже казав, у провінції майже неможливо знайти талановитих цікавих людей для роботи.

Кор.: Тоді «Суспільне телебачення», виходить, просто блеф?

А.П.: Звичайно, повний блеф. Ніколи його не буде в Україні, поки «не дозріє» сама громада. Такі речі виникають лише в демократичному суспільстві. А в наших українських реаліях все одно хтось буде керува-ти і суспільним телебаченням…

Кор.: Тому що ще лишилися люди, які вірять тому, що кажуть з екранів?

А.П.: Так, звичайно. Бо багато хто вихований Радянським Со-юзом, а тоді вважали, що все, що кажуть по телевізору – правда. Це вже в людях лишилося на рівні підсвідомості. Ось нові покоління прекрасно розуміють ціну всьому телебалагану.

Кор.: А як тоді розширити свідомість? Як, за словами покійного нашого журналіста Володимира Висоцького, показати провінціалу, що ним маніпулюють?

А.П.: Ніяк. Мова може йти тільки про серйозні зміни в сус-пільному житті. До влади повинні прийти люди державницького рів-ня, із державницьким мисленням. Тільки вони зможуть виробити чітку ідеологію, яка б об’єднала націю, тому що світова історія не знає прикладів, коли б необ’єднана нація щось побудувала. Я ніколи не був прихильником Президента Ющенко, але те, що він завжди говорив, і до цього часу вживає поняття «нація», є стовідсотково вірним. Ми є нація, і це правда. Поки люди цього не усвідомлять, в країні нічого не зрушиться. Поки що ж всі дії, які на сьогодні роблять політики, направлені на те, щоб роз’єднати націю.

Кор.: Побажайте щось наостанок нашим телевізійникам – як тим, хто вже працює, так і тим, хто лише мріє про цю спеціальність.

А.П.: Щоб я зараз не казав, це будуть нездійснені бажання… Але нехай їхні програми завжди будуть кольорові, та зі звуком.

Спілкувалася Людмила Луніна

мое телевидение

оголошення

мое здоровье 5моя собачья жизньmoyagazeta.com

№ 29-30 (481-482) (3-9.09.2010)

брифінг

moyagazeta.com

надзвичайна подія12

moyagazeta.com№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011

Корр.: Можно вопрос личностного плана? Почему Вы пришли в стоматологию?

П.П.: Очень сложный вопрос. Я сейчас не готов на него ответить в полной мере.

Корр.: А вообще, каков Ваш опыт в дентальной имплантации?

П.П.: Этой работой я занимаюсь 5 лет.

Корр.: Ну а в Украине сколько лет она существует?

П.П.: В Европе научно обоснова-ли дентальную имплантацию еще в 60-х, и с тех пор эта отрасль активно развивается. В нашей стране первые работы начались в конце 80-х годов. Но тогда у нас применялись не стан-дартные на сегодняшний день вин-товые имплантаты, а «самопальные» пластиночные, которые делались из технического немедицинского тита-на. В Киеве начинал подобным за-ниматься Владислав Александрович Маланчук, в Черновцах – Виктор Васильевич Каленчук, во Львове – Мирон Миронович Угрин. Все это мэтры, наши учителя. Именно они сделали подобную отрасль стомато-логии массовой. Если лет 15 назад дентальная имплантация была для пациентов чем-то неизведанным, немножко страшноватым, то сей-час это ежедневные и системные операции.

Корр.: Вы можете охарактеризовать вашего пациента по возрастному цензу? В каком состоянии сейчас зубы у молодежи?

П.П.: С молодежью чаще работа-ют стоматологи-терапевты. Но тут опять-таки значение имеют соци-альные группы: в государственной поликлинике можно встретить даже 16-летнего без жевательной группы зубов!

Корр.: Есть ли такие пациенты, которые приходят к вам заменить непонравившуюся форму зуба?

П.П.: Конечно. Такие косметиче-ские задачи в основном ложатся на плечи ортопеда и ортодонта. Иногда нужно подкорректировать положе-ние зубов, форму, цвет - но все это решаемые проблемы, для которых используются тонкие накладки (0,5 мм) из керамики -виниры. Они вы-глядят очень эффектно и визуально неотличимо.

Корр.: Раньше в таких случаях говорили «горячее, холодное не кушать». Есть ли сейчас какие-то ограничения?

П.П.: На керамику никаких огра-ничений нет.

Корр.: Но если все так хорошо, как Вы говорите, почему в детские поликлиники часто приходят 3-4- летние с наполовину сгнившими зубами?

П.П.: За подобное родителям надо, используя школьную терми-нологию, ставить единицу! Моему сыну 2 года 8 месяцев, и мы ему чистим зубы, начиная с полугода (когда они прорезались). Для этого есть специальные детские щетки и пасты. Приплюсовать к этому правильное питание - и у моего

сынульки нет ни одной пломбы и никакого кариеса! Если же ребенок будет кушать сплошные булочки и конфеты и не иметь никакого поня-тия о зубной пасте, то и результаты будут соответствующие. За зубами нужно следить, проходить осмотры дважды в год. Западная медицина, к примеру, так устроена, что если раз в полгода ты не прошел стома-тологический осмотр, то тебе лик-видируют медстраховку. Нужно к стоматологу приходить 2 раза в год, даже если ничего не болит.

Корр.: Наши люди не придут, пока щека не вздуется!

П.П.: К нам очень редко прихо-дят пациенты со вздутыми щеками, потому что до такого все-таки не дотягивают. Но в государственных поликлиниках это, к сожалению, массовое явление. Уровень стома-тологической культуры там, мягко говоря, отличается от нашего.

Корр.: И как его повысить?П.П.: Вот это глобальный вопрос,

общегосударственный. Начинать нужно с общей культуры, которая закладывается в семье. Если этим вопросом не занимаются ни отец, ни мать, то и ребенок тоже не будет. Наша страна переживает не самый лучший период, поэтому вопрос, без сомнения, важный, но на сегодняш-ний день, увы, нерешаемый.

Корр.: В советские времена было очень модно иметь золотые зубы. Это считалось признаком богатства. Как вы относитесь к золотым имплантам?

П.П.: Мы стремимся восстано-вить функцию и эстетику, поэтому никакой цвет, кроме естественного, не является для нас приемлемым. Золотые зубы - это ненормально, даже не мещанство, а вообще непо-нятно что! Золото или палладиевый сплав мы используем для изготовле-ния каркаса металлокерамической конструкции. Вот единственный вариант применения драгметаллов в стоматологии.

Корр.: И, напоследок, от Вас, как стоматолога, самый важный совет нашим читателям.

П.П.: Первый, самый ценный ал-горитм - здоровое питание, которое заключается не только в том, что мы должны кушать определенные продукты в определенных про-порциях. Зубы нам даны для того, чтобы жевать. Вы, наверное, пом-ните известное выражение Ильфа и Петрова: «Тщательно пережевывая пищу, Вы помогаете обществу»? В этой юмористической фразе за-ложен глубокий смысл. Глаза даны человеку, чтобы видеть, а зубы, чтобы пищу пережевывать. Если мы не будем этого делать, а употреблять только рафинированную пищу, у нас начнутся проблемы. Лет 100 назад никто не знал, что такое зубная щетка и зубная паста, но со здоро-вьем зубов все было более-менее приемлемо, потому что характер питания был другой. Поэтому жуйте и улыбайтесь! А если что-то будет не так, то мы все исправим.

Беседовала Людмила Лунина

Осенне-зимнее менюПоклонники здорового образа

жизни, исповедующие принципы правильного питания, составля-ют свое меню не только с учетом разнообразных продуктов, но и времени года. Представляемая схема питания на неделю (по Г. Шелтону) показывает не-обходимое сочетание продуктов в осенние и зимние месяцы. Она — основа для составления соб-ственного меню.

понедельник Завтрак: груши, хурма или вино-

град Обед: овощной салат, цветная

капуста или картофель Ужин: овощной салат, капуста или

стручковые, орехивторникЗавтрак: виноград, сушеный ин-

жирОбед: овощной салат, рис Ужин: овощной салат, капуста,

тыква или картофель СредаЗавтрак: груши, изюм, стакан про-

стоквашиОбед: овощной салат, бобовые или

картофель, капуста Ужин: овощной салат, орехи или

семечкичетвергЗавтрак: плоды любые или апель-

синОбед: овощной салат, кабачки, хлеб

из цельного зернаУжин: овощной салат, капуста,

семечки подсолнухапятница Завтрак: хурма, виноград, фи-

ники Обед: овощной салат, морковь,

шпинат, вареные корнеплодыУжин: овощной салат, тыква или

свекла, сырСубботаЗавтрак: грейпфрут Обед: овощной салат, зеленый

горошек, капуста Ужин: овощной салат, баранья или

говяжья отбивнаявоскресенье Завтрак: виноград, бананы Обед: овощной салат, капуста или

тушеные корнеплодыУжин: овощной салат, тыква, ту-

шеные бобы

15moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011

Радиоволновой лифтинг вернет молодость коже®

Организм человека устроен таким образом, что его старение неизбежно. И кожа стареет вместе со всей системой.

Изменения, которые после определенного возраста происходят с кожным покровом человека, доставляют нам множество огорчений.

Каждое утро, подходя к зерка-лу, мужчины и женщины впадают в панику, замечая новую морщин-ку. И почти истерика наступает в том случае, когда неожиданно для себя люди обнаруживают: ранее четкий овал лица стано-вится почти бесформенным, появляется дряблость кожи на разных участках тела – на руках, бедрах, теряется упругость.

Сразу возникает мысль: надо что-то делать! А что именно? Пока процесс не принял запущен-ную форму, то, возможно, помогут масочки-кремчики. А если «точка невозвращения» уже пройдена? Вот тогда многие начинают за-думываться о «пластике».

Вернуть лицу и телу былые чет-кие формы, сделать кожу гладкой и упругой, вернуть ей эластич-ность поможет одна из наиболее

безопасных методик мировой пластической хирургии – радио-волновой лифтинг. Это новый неинвазивный метод, созданный дерматологом из Сан-Диего Ха-вьером Руиз-Эспарза.

Радиоволновой лифтинг (RF lifting) - безоперационный метод подтяжки кожи. Для его приме-нения не требуется анестезия, а после процедуры не нужно проходить реабилитацию. Курс состоит из 3-5 процедур с интер-валом в четыре недели. Поэтому можно смело утверждать, что RF lifting значительно превос-ходит другие способы оператив-ного вмешательства в отношении безопасности.

К плюсам подобного способа омоложения кожных покровов можно причислить то, что этот ме-тод не имеет сезонных, половых и возрастных про-тивопоказаний. Исключения со-ставляют случаи, когда кожный по-кров поврежден, наличие в орга-низме человека к а рд и о с т и м у -лятора, период беременности и кормления гру-дью.

Метод может

использоваться не только для коррекции формы лица (особенно легко, как утверждают специали-сты, исчезают мелкие морщинки) или избавления от носогубных складок, но и для подтяжки других проблемных участков тела - в об-ласти декольте, шеи. Радиоволно-вой лифтинг помогает устранить возрастное провисание тканей и птоз.

За счет чего достигается такой результат? Дело в том, что при омоложении с помощью методики RF lifting общая площадь кожного покрова становится значительно меньше. Под влиянием такого краткого термического воздей-ствия коллаген, как и другие белки, словно сжимается, сокращается, его волокна становятся более плотными, широкими и короткими. За счет такой мягкой «встряски» количество коллагена даже в воз-растной коже приближается к по-казателям юной. При этом кожа не растягивается и не истончается, даже после многократного про-ведения процедур. Кроме того, в течение полугода после проведе-ния процедуры эффект нарастает и закрепляется на долгое время – до 5 лет, но при условии пра-вильного ухода, рекомендованого специалистом.

Если хотите всегда выглядеть молодо, то в Хмельницком за-казать услугу радиоволнового лифтинга (RF lifting) можно в салоне красоты «Персона». Он находится по улице Проскуров-ская, 45 («Пассаж»). Процедура в «Персоне» будет проведена мак-симально качественно, поскольку в 2008 году этому заведению был присвоен статус SALON EXPERT - как награда за безупречное ка-чество услуг и профессионализм в работе.

http://salon-persona.com.ua

Вакансії для ХКП “Електротранс”:

- слюсар-сантехнік;- електромонтер з ремонту електроо-

бладнання;- слюсар з ремонту рухомого складу;- електромонтер кабельної мережі;- електромонтер тягової підстанції;

- електромонтер-кабельник;- електромонтер СЦБ і звязку;- кондуктор громадського транспорту;- водій-тролейбуса;Проводиться набір на курси

по підготовці водіїв тролейбуса.

Звертатись за тел. 2-24-65

Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта під-приємницької діяльності-фізичної особи № 6595 від 09.06.1998 р. виданеСадовському А. В., вважати недійсним.

брифінг

moyagazeta.com

Сергій Крамар: «Майте сміливість слідувати зову Вашого серця та інтуїції»

надзвичайна подія16 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011

moyagazeta.com

мой блиц-обстрел

моя особистістьПродовження. Початок на стор. 1.Кор.: Сергію Івановичу,

розкажіть, будь ласка, як Ви стали юристом – це було мрією дитинства, чимось ситуативним або, можливо, пішли стопами батьків?

С. К.: Цим запитанням Ви одразу мене заінтригували. Я давно чекав, аби хтось про це запитав. Дійсно, мій батько – юрист за фахом. Він обіймав посади помічника про-курора Кам’янець-Подільського району, слідчого прокуратури у Кам’янці-Подільському, заступника прокурора району. Тобто, юрист у родині був, але, коли я навчався у школі – класі у четвертому чи п’ятому, дуже подобалася зоологія, зокрема - орнітологія. У мене було багато книжок з цієї теми. Я й доте-пер захоплююся птахами, особливо хижими. До прикладу, лише за ха-рактером польоту можу визначити, який це птах. Тому спочатку хотіло-ся стати зоологом чи біологом. Хоча ось такий цікавий факт - здобувати юридичну освіту не планував, але мені часто доводилося вирішувати спори поміж друзями. Коли у нашій компанії виникали якісь суперечки, наприклад, під час гри у футбол, чи щось інше – мені завжди вдава-лося вирішити конфлікт, підібрати потрібну мотивацію та пояснити, чому хтось правий, а хтось – ні. І, уявіть собі, вже у дев’ятирічному віці я ловив себе на думці, що можу бути суддею! Хоча, як вже казав, не було жодного бажання та будь-яких планів!

Але у 9-10 класах, коли треба було визначатися з майбутнім, батько ска-зав: «Сергію, любов до птахів може стати твоїм хобі. Але прагматично і правильно було б отримати якусь серйозну спеціальність». По суті, юриспруденція була обрана моїм батьком. Згодом я зрозумів, що він був правий, і теперішня професія правильно обрана.

Кор.: Я знаю, що Ви написали книгу та присвятили її пам’яті батька. Скажіть, а складно тво-рити, бути креативним та від-критим, працюючи в системі та представляючи третю гілку вла-ди – судову? Не помічали яко-гось внутрішнього конфлікту?

С. К.: Вважаю, що ні. Свою ро-боту я люблю, подекуди навіть у сім’ї виникає невдоволення моєю відданістю судочинству. У житті іноді трапляються ситуації, коли людина «переростає» свою справу, і тоді стає нецікаво. Але це не про мене. Будь-якого конфлікту для мене не існує. Проте, хочу само-реалізуватися у написанні книжок, у дослідженні історії, у літературі – я цим теж живу. Можливо, якби не було такого захоплення, мені б нецікаво було жити. А книжки, до яких я «приклав» руку, з’явилися, зокрема, і через те, що ставив собі запитання: «Що робили німці на Поділлі? Хто заселяв Поділля?». Я просто шукав відповіді, і знайшов їх. Виникло бажання поділитися з читачами отриманими знаннями. Створюючи власну книгу про іс-торію нашої землі, я був змушений прочитати 200 інших! Але тепер знаю, хто ким був. Якщо людям цікаво, нехай прочитають. Можу сміливо сказати, що захоплення до-повнюють мою роботу, і навпаки, а також те, що при написанні книжки я оцінював її з позиції судді. Істо-рики сперечаються про дати, а для мене найбільш цінними є правові, юридичні аспекти того чи іншого явища.

Кор.: Створення книги, на-віть невеликої, вимагає коло-сальних витрат часу, а Ваше видання – повноцінна науково-дослідницька праця. Коли Ви усе встигаєте?

С. К.: Я маю намір цю роботу продовжити. На жаль, зараз об-маль часу через зміну посади. Коли книга створювалася, я був суддею, заступником голови суду, але вже рік обіймаю посаду голови суду. Саме тому усі матеріали вивчаються після роботи. Мені допомагають друзі. До прикладу, голова Поділь-

ського братства Мирослав Мошак - із літературою, бо при братстві є бібліотека. Ось, гляньте на стіл: тут лежать літописи Хмельниччини, робота В.Січинського «Чужинці про Україну», декілька видань матеріалів конференцій, наукові ві-сники «Межибіж». Коли трапляється вільна хвилинка, використовую її для читання.

До речі, трохи змінюючи тему розмови… На жаль, я раніше майже нічого не знав про Стіва Джобса. Але коли він помер, я в пресі наткнувся на публікацію про цього винахід-ника, і мене вразив один з його ви-словів: «Не дозволяйте шуму чужих думок перебити ваш внутрішній голос. І найголовніше: майте сміли-вість слідувати зову Вашого серця та інтуїції». Джобс зізнавався, що у житті був жорсткою людиною. Коли прийшов до фінансового успіху, він втратив друзів – це його особисті зі-знання. Можливо, у цій жорсткості є певний раціоналізм, оскільки за від-сутності такої якості майже не буває чіткої побудови системи та панує анархія, яка усе розвалює.

Кор.: Судячи з висловів, Ви демократ?

С. К.: Так, демократ. Але прий-шов до висновку, що демократія не передбачає анархії і хаосу. Якщо не буде вибудуваного порядку, певного стержня, працюючого механізму управління суспільством, то демо-кратії буде гріш ціна.

Кор.: Ви менеджер, управ-лінець, працюєте з кадрами. Але колись казали, що у житті зустрічалися ситуації, коли по-трібно було зробити зауваження, а внутрішня м’якість не дозво-ляла цього зробити. Тобто Ви, як керівник, якісна ефективна одиниця судочинства, не допра-цьовуєте через це?

С. К.: Є таке (посміхається). Треба виправлятися. Важко карати, але інко-ли треба це робити, щоб відповідати необхідному рівню. А цей рівень я завжди ставлю високо і для себе, і для інших. Можливо, тому зі мною подекуди важко працювати. Я не за-вжди прямо висловлюю невдоволен-ня, але можу буркнути так, що інші одразу розуміють – щось тут не так, і намагаються виправити становище. М’якість в мені є, я і сам це відчуваю, адже подекуди зауваження треба робити і старшим людям. Вважаю, що посада посадою, але сьогодні я

на роботі, а завтра йду вулицею. Із самого початку взяв собі за правило: не ставити себе вище за інших лише через службове становище, бо поза роботою ми всі рівні. Ніхто не знає, що станеться з ним у житті. Це і є стримуючим фактором для мене. Біда наших керівників у тому, що вони «приростають» до своїх стільців, виходячи з кабінету, йдуть вулицею з високо задертою головою, не по-мічаючи нікого навколо себе. А собі я щодня нагадую: хлопець, усе це – тимчасово. Кожен повинен робити своє на своєму місці. І коли на роботі виникають якісь недоречності, пояс-нюю підлеглим: «Ви усі розумієте, що ми зараз не на вулиці. Мій обов’язок вимагати, ваш – виконувати». Але ніколи не дозволяю собі поводити-ся так, аби працівники відчували якийсь моральний тиск. На роботу людина повинна приходити з гарним настроєм, із посмішкою. Я, коли працював у прокуратурі, нажаль, на собі відчув протилежне, тому завжди хочу створити сприятливу атмосферу. Звичайно, відчуваю намагання інших трохи дистанціюватися від мене, як від керівника. Кожен із нас бував у такий ситуації – нібито усі друзі, але коли хтось стає керівником, одразу виникає якась відстань, адже посада передбачає появу владних функцій. Намагаюся їх не використовувати, аби людина своїм розумом і душею сама зрозуміла і дійшла до розуміння того, що усе це об’єктивно. Коли я обі-йняв посаду голови Господарського суду, то відчув, що певна кількість людей від мене віддалилася – чи то через свою коректність, чи то через розуміння ситуації, коли певні теми для розмов стали недоречними.

Кор.: Сергію Івановичу, у житті, коли відчуваєте свою провину, чи легко просите пробачення?

С. К.: Якщо винен, то легко про-

шу пробачення, цілком щиро. Я іще з дитинства взяв собі за принцип: «Не робити поганого і не бажати нікому поганого». У дитинстві я жив у Кам’янці-Подільському на вулиці Драгоманова. Якось ми з хлопцями грали у таку гру: б’єш м’ячем у стіну, він відскакує, і тоді його відбиває ін-ший учасник. Чогось із такої злості, з сильного пересердя, думаю: зараз як вліплю по м’ячу, щоб інший хлопець його не дістав! І що ви думаєте? По-цілив у вітрину магазина! Звісно, усі гравці накивали п’ятами у різні боки. Саме тоді на все життя зрозумів:

ніколи не чини зло, бо воно до тебе повернеться. І зараз теж дотримуюся цього принципу. Ніколи навмисне не нашкоджу, можу лише допомогти. Але коли не можу зарадити, то, чесно дивлячись у очі – чи то друзям, чи то навіть родичам, кажу: «Вибач, об-разишся, чи ні, але я не можу цього зробити». Я прекрасно також розу-мію, що не позбавлений недоліків, притаманних кожній людині.

Кор.: Чи вважаєте Ви, що спра-ведливість і закон – це тотожні поняття?

С. К.: Ні, це не те саме. Рішення може бути законним, але до певної міри несправедливим. Судді вважа-ють, що максимальна справедливість при винесенні рішення – то є верши-на судочинства. Але, як казав колись мій учитель – професор юридичної академії Віктор Горшеньов, викла-даючи дисципліну «Теорія держави і права»: «Юристи – це передусім консерватори, догматики, які мають точно виконувати норми права, хоча це не завжди справедливо». З 1991 року я працював у прокуратурі, і під час роботи в цьому державному орга-ні траплялися колізії, коли відчував, до прикладу, у ситуації з виселенням людей, що це несправедливо, але, як каже латинський вислів, закон суворий, але це закон. Тоді я був ще молодим максималістом (мабуть, подібне притаманне усім, хто лише закінчив інститут), але тепер розу-мію, що треба намагатися прийняти максимально справедливе рішення. Не хочу сказати, що при цьому треба щось порушувати: законність має бути на першому місці.

Кор.: Чи змогли б Ви працю-вати адвокатом? Я маю на увазі внутрішній стан…

С. К.: Зміг би, і вважаю, що був би непоганим правозахисником. Був

прокурором, зараз працюю суддею. Думаю: може спробувати себе і у ролі адвоката? (сміється)

Кор.: А у родині Ви суддя чи адвокат? Взагалі, хто кермує?

С. К.: Незрозуміло, хто в нас ке-рівник – я чи дружина. Якось воно саме собою відбувається.

Кор.: Якщо вже ми згадали про родину, розкажіть, будь лас-ка: чим займаються дружина, діти?

С. К.: Дружина працює в ДП Мінюсту України «Інформаційний центр». А син – ще школяр, навча-ється у п’ятому класі школи-ліцею № 17.

Кор.: Які якості Ви бажаєте у нього виховати?

С. К.: Що би хто не казав, але зараз зростають досить цікаві діти. Вони розумніші за нас - дорослих. Їм нецікаво вчитися у школі! До речі, мені теж навчання десь до сьомого класу було нецікавим. Лише у вось-мому класі зрозумів, для чого туди ходжу. До того в мене п’ятірки були лише з фізкультури, співів, праці та малювання, решта – четвірки. А закінчив я школу лише з кількома оцінками «добре», усі інші – «від-мінно». Можливо, у всьому винна методика викладання? Ось дивно: дитина приходить зі школи додому, вмикає комп’ютер, запросто справ-ляється із ним, мобільним телефо-ном, іншою технікою, завантажує якісь програми. Але коли доходить справа до уроків з інформатики, то учень має детально пояснити вчителю послідовність натискання кнопок клавіатури та їх назви. Наві-що? Навичок, які практично будуть застосовуватися дитиною, після такого «навчання» не залишається. Подібний приклад гарно ілюструє методики викладання у школах. Я не хочу зайвий раз ображати нашу систему освіти, хоча хочеться схи-лити голову перед тим учителем, який вміє зацікавити дитину своїм предметом. Цього не можна сказати про тих викладачів, які, ставлячи погану оцінку, відправляють учня з батьками до репетиторів. То хто є вчителем? Намагаюся якомога більше спілкуватися з сином, хоча за нас батьки не так переймалися, як ми тепер за своїх дітей. Я, коли приходив зі школи, насамперед виконував роботи по домашньому господарству - годував курей, рубав дрова, розпалював піч, прибирав у хаті, і лише потім брався за шкільні домашні завдання. Після цього ще йшов за сестричкою до дитячого са-дочка. Впевнений, що свою дитину я зобов’язаний виховати перш за все порядною людиною.

Кор.: Сергію Івановичу, Ви маєте пам’ятати про випадок із суддею Ігорем Зваричем, якого спіймали на хабарництві. Що Ви тоді відчули, як суддя? Чи не було прикро за колег та репутацію усієї судової системи?

С. К.: Звичайно, було, адже, дивлячись на цього суддю, люди вважають, що усі представники третьої гілки влади такі. Добре, що ви це питання підняли. Як на мене, все ж не треба показувати такі речі, що би там не казали про свободу преси, свободу слова. Держава має формувати свій інформаційний про-стір – це дуже важливо. У радянські часи цим займалася комуністична партія.

17moyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011 моя особистістьТепер, вмикаючи телевізор, пере-

глядаючи будь-які новини, бачимо: там когось вбили, у іншому місці іще щось трапилося… Що, країна має знати, як сп’янілий чоловік убив дружину? Це має бачити моя деся-тирічна дитина? Я на це надивився в прокуратурі, мені вистачило. Але я тоді вже був дорослим!

Кор.: Інформаційний простір опустився до «битовухи»?

С.К.: Звичайно! Інформаційний простір має будуватися не так! Коли ми розгортаємо газету або вмика-ємо телевізор, де транслюються новини, то нам повинні повідомля-ти здебільшого позитивну інфор-мацію – відкрився завод, коситься пшениця. На загал треба показувати позитив, бо саме з таким відчуттям хочеться жити. Чи це хтось дає таку установку?

Кор.: А чи не припускаєте Ви, що в такий спосіб за допомогою інформаційного простору вико-нується зомбування населення цілої країни, що комусь це ви-гідно?

С.К.: Звісно, держава не повинна такого допускати, бо це дійсно схоже на зомбування. Але, скоріш за все, це просто чиїсь недоопрацювання, тому що не проводиться відповід-ний аналіз інформаційних продуктів та не вживаються потрібні заходи. Невже населення країни цілий день з інформаційних каналів має чути, що десь хтось когось вбив, хтось на-клав на себе руки, інший розбився! Мені хіба потрібен увесь цей нега-тив? Тепер що стосується Зварича. Він – представник судової гілки влади. Зварич був неправий, його заарештували, провели відповідне розслідування, суд виніс вирок. Все! Для чого формувати в людей думку, що усі судді такі? Покажуть міліціонера-хабарника – вважають, що усі правоохоронці так чинять. Хто буде поважати таку міліцію і такі суди? Давайте працювати над формуванням правильного образу представників влади. Зараз на зако-нодавчому рівні в межах проведеної судової реформи суддям посилили відповідальність. Усі сміються: посівальник та посівальник… Хто після цього нас буде поважати?

Кор.: Тоді, Сергію Івановичу, скажіть мені - якою на Вашу думку має бути критика у ЗМІ?

С.К.: Вона має бути конструк-тивною. Журналісти не повинні приховувати недоліки. Наприклад, повідомляється: за отримання хабара було затримано громадянина такого-то. Ведеться слідство. Цього, як на мене, цілком достатньо. Хіба треба смакувати, як він когось там «посі-ває»? Ви ж прекрасно розумієте, про який посів йде мова. Він був переля-каний, тому що за такий вчинок йому загрожувала в’язниця. Припускаю, що деякі слова перекрутили, щось не так показали.

Кор.: Чи є для судді поняття «свобода слова»?

С.К.: Давайте будемо відокремлю-вати одне від одного. Є судовий про-цес – слухання справи, і є я - людина. Порядок ведення судового процесу визначений законодавством. Зараз ми з вами спілкуємося, як люди. Якщо ми зараз вийдемо на вулицю і я буду поза межами своїх профе-сійних обов’язків давати інтерв’ю, мені все одно в жодному разі не можна забувати про те, що я – голова суду. Я завжди маю контролювати свої висловлювання, оскільки цю статтю завтра прочитають, і пере-кладатимуть моє особисте життя на професійну діяльність. Більше того, усі слова можуть асоціювати з роботою суду. Проте, вважаю, що

кожна людина має право на вільне висловлення своєї думки, але будь-яка «свобода слова» не має порушу-вати прав інших суб’єктів.

Кор.: А за Ваші висловлювання коли-небудь на Вас чинився тиск із боку влади?

С.К.: Ні, повірте, такого не було. Часто кажуть: ось, зателефонували, сказали, заборонили говорити… Та немає такого! Дивлячись телебачення та

читаючи газети, складається враження: ось, все куплене… Ще раз кажу - немає такого! Щоб хоч хтось тиснув – ні! В суді я працюю з 1997 року, на мене жодного разу не чинився тиск і мені не вказували, яке саме рішен-ня треба прийняти. Хочете – вірте, хочете – ні.

Кор.: Тепер поговоримо просто «за життя». Чи є улюблена на-стільна книга, у якій Ви шукаєте відповіді на життєві питання? Чи думали - а як би вчинив той або інший літературний герой у якійсь ситуації?

С.К.: Ні, хоча книги й поважаю. До прикладу, мені подобався Поли-нов з «Каторги» Валентина Пікуля. Також поважаю героїв Джека Лон-дона. Але щоб я вивіряв свої вчинки із літературними персонажами – та-кого не було.

Кор.: Які фільми формували Вас, як людину?

С.К.: Нині я полюбляю історичні стрічки. Як і усі радянські діти, ди-вився «Чотири танкісти і пес», інші дитячі фільми. Великого вибору у нас не було!

Кор.: А «Білий Бім, Чорне вухо» дивилися?

С.К.: Так, звичайно…Ця картина тоді дуже «зачепила за душу», пере-живав під час перегляду, дуже важко було… Краще б я його не дивився! (посміхається).

Кор.: Ви любите співати?С.К.: Останнім часом не до-

водиться, але раніше… Я з дуже великої родини – у моєї мами є дві сестри, рідний брат, ще двоюрідні брати-сестри… Коли усі збиралися,

завжди на свята співали українських народних пісень, чи сучасні, які вже стали народними – Пугачову, напри-клад. Свого часу, у школі, я співав у хорі, і ніби у мене непогано виходи-ло. Але вчителька одного разу за-пропонувала мені заспівати соло. Я вийшов, з хвилювання розплакався, і на цьому моє соло скін- чилося (смієть- ся).

Кор.: Коли Ви востаннє плакали та чому?

С.К.: Коли по-мер мій батько –

у 2005 році. Я їхав додому в машині і дорогою весь час ревів. Навіть згадувати боляче...

Кор.: Якщо ми втрачаємо рід-них, близьких, або, не дай Боже, дітей, починаються міркуван-ня про те, що чогось не додав, щось не доказав, не приділив достатньо уваги. І муки совісти з’їдають зсередини. Ви згодні?

С.К.: Мабуть, так. Таке сучасне життя – навіть нема часу з близь-кими поспілкуватися. У 2002 році померла моя 27-річна сестра. Через три роки, у 2005-му, пішов з життя батько. У мене після цих втрат ста-лася суттєва переоцінка цінностей. Колись, пам’ятаю, ми сиділи з дру-зями, спілкувалися і розмірковували про те, що важливо в цьому житті, а що – ні. Я сказав їм: «Зараз розповім, що важливо, а що - ні. Як приїдете додому, посадіть сина на коліна, і запитайте у нього: «Сину, як твої справи?». Запитайте в рідних про те, що їх турбує.

Кор.: У дружини теж цікавитесь, як пройшов її день?

С.К.: Ми з нею бачимо працю кож-ного. Але моя родина дійсно дуже страждає через мою самовідданість роботі. Це треба змінювати.

Кор.: Ви можете влаштувати дружині свято? Приготувати щось для неї, можливо, якусь «фірмову» страву?

С.К.: На вихідні ми разом з сином вдягаємо фартухи та йдемо смажити картоплю! Вона нам надзвичайно смакує, додаємо різні приправи, екс-периментуємо. Хоча робота витягує

чи не останні сили… Кор.: Який спомин з дитинства

найяскравіший? С.К.: Моє дитинство припало на

радянські часи. Батьки багато пра-цювали. Фактично воно пройшло на вулиці. У мене настільки багато згадується яскравих моментів, що я навіть не можу щось відокремити.

Кор.: А запах дитинства? До прикладу, парне молоко, сіно, бабусині пиріжки?

С.К.: Знаєте, коли, гуляючи пар-ком, відчуваєш запах скошеної трави, проявляється така ностальгія! Одразу хочеться поїхати до села, бо виникає бажання щось покосити.

Кор.: Як ви розслабляєтеся? С.К.: Різними способами... Ко-

лись синові подарував бігову до-ріжку, але намагаюся сам щоразу на ній пробігати у швидкому темпі 1,5-2 кілометри. Всю напругу як рукою знімає!

Кор.: Скільки часу це займає? С.К.: Ну, я починаю з ходьби, щоб

розім’ятися. І за 10-12 хвилин я до-лаю цю дистанцію на біговій доріж-ці. Граю зі своїми друзями у футбол. Останні років 15 в нас є постійна команда. Збираємося, при можли-вості, по вівторках щотижня.

Кор.: Сергію Івановичу, які сни Вам сняться?

С.К.: Останнім

часом нічого не сниться. А якщо і буває, то така нісенітниця! Голова завжди чимось забита. Доки перечитаю усі газети, передивлюся новини…

Кор.: У Вас дома є тварини?С.К.: Син постійно просить ку-

пити йому кота або собаку. Я наразі проти, тому що домашні тварини – це додаткова відповідальність. Не можна просто завести пса, а потім вигнати його на вулицю.

Кор.: А які у Вас виникають відчуття, коли бачите на вулиці бездомних котів або собак з кліп-сами, які пройшли стерилізацію? Яке Ваше ставлення до цього явища, до безвідповідальності та безсердечності людей, колишніх хазяїв?

С.К.: Якось не замислювався над своїми відчуттями у цей момент... Але мені не подобається, коли лю-дина втручається в природу. Яке ми маємо право? Мій дядько казав: найгірша тварина у світі – це лю-дина, яка ще й горілку п’є. Певне, людство якось має вирішувати про-блему. З одного боку, шкода тварин, тому що я люблю їх з дитинства. Але, якщо подивитися інакше, то було чимало випадків, коли безпри-тульні тварини нападали на дорос-лих і дітей. Навіть вчора дивився подібний сюжет. Ось і знайди тут золоту середину! Батько потерпілої дитини що би сказав? «Розстріляти!» Інша людина заперечить: «Чому це «розстріляти»? Треба віддати пса до притулку». Третій скаже – давайте стерилізувати. Тобто, у кожного своя правда. Це якраз той випадок, коли треба бути суддею, аби врахувати усі моменти.

Кор.: Місцеві новини продивляєтесь?

С.К.: Дивлюся. Для мене це важ-ливо і через роботу, і як подолянину.

На жаль, вони транслюються в не-зручний час. Але якщо вони за часом співпадають з загальнодержавною програмою, то я надаю перевагу останній.

Кор.: Тепер суто професійне питання. Якщо б ви були ви-давцем газети, і не було б жодної цензури, тиску, то якою би була газета Сергія Івановича Крама-ра?

С.К.: Мені подобається, власне, Ваша газета. Настільки різнопланові погляди, такі аспекти людського життя – навіть важко щось вигадати. Мені подобається, що Ваше видання – не однопланове, не лише кримі-нал чи політика, а є іще культура, здоров’я, правосуддя. Можливо, я би так її і робив. Напевне, додав би позитиву, аби формувати гарний імідж міста, Поділля, держави, і в такій атмосфері виховувати дітей.

Кор.: Наступне питання – гендерне. Жінка-суддя, жінка-керівник, жінка-журналіст, сус-пільно активна жінка – яке Ваше ставлення до цього явища?

С.К.: Моя думка така – жінки більш ефективні керівники, мене-джери, управлінці, аніж чоловіки. В них немає чоловічого похваляння, самовдоволення: «а я зараз покажу, а ти мене не поважаєш!» Результат - подивіться на європейські країни, де при владі жінки! На Норвегію, Німеччину...

Кор.: У Вас є мрія? С.К.: Щоб щось таке «високе» -

мабуть, ні. Моя мрія – жити у селі. Хочеться прийти з роботи і поратися по господарству – косити, завести якусь живність – кроликів, до при-кладу, порибалити.

Кор.: Чи свідчить Ваша мрія про невідповідність внутрішньо-го світу та зовнішньої форми?

С.К.: Ні. Це свідчить про певний дискомфорт, про який Ви запитували раніше. Тут я перебуваю у постійно-му спілкуванні, гаморі, у круговерті судових справ. А поза роботою мені хочеться усамітнитися, побути пода-лі від людей. Хочеться взяти книжки, зануритися в Інтернет. Я у дитинстві часто залишався наодинці з собою. Батько з мамою були на роботі, а що було робити під час канікул?

Кор.: Скільки років Ви живете в Хмельницькому?

С.К.: З 1991 року. Кор.: А є улюблене місце, де

полюбляєте бувати? С.К.: Так. Це Кам’янець.Кор.: А у самому Кам’янці-

Подільському? С.К.: Мій двір, у якому виріс,

Старе Місто, Стара Фортеця, парк. Подивіться - навіть тут, у моєму ка-бінеті, на всіх картинах, що висять на стінах, зображений Кам’янець. Звісно, Хмельницький – дуже гар-ний обласний центр, який впродовж останніх років суттєво розвинувся. Але душа моя – там.

Кор.: І останнє питання. Ви – віруюча людина?

С.К.: Знаєте, хоча я й хрещений, але в церкві давно не був. Вважаю, що, дійсно, є якісь сили, які треба поважати, з якими варто співвідно-сити події, думки… Ось, подивіться (показує іконку у рамці). Це – іконка моєї бабусі, з сільської глиняної хати. Хтось хизується тим, що у нього золоті, срібні ікони, а у мене – проста світлина. Бабуся жила у селі, і не мала можливості придбати собі щось надзвичайне. Оце – мій справжній скарб!

Спілкувалася Людмила Луніна

брифінг

moyagazeta.com

Ми «допомагаємо» злодіям, коли носимо кредитну карткуразом з пін-кодом

надзвичайна подія18 № 13-14 (508-509), ноябрь 2011

moyagazeta.comмой закон

„Нелегалів” ховали від податків у лісі

В ході проведення перевірок діяльності платників податків у сфері лісового господарства працівники Нетішинcького відділення Славутської об‘єднаної державної податкової інспекції виявили трьох громадян, наймана праця яких використовувалася підприємцями без офіційного оформлення.

Наразі праця зазначених громадян легалізована шляхом укладання трудових угод, а їхні доходи, як і доходи їх роботодавців, залучені до оподаткування.

Ще одного «нелегала» нетішин-ські податківці виявили в ході від-працювання території Піонерної бази міста Нетішина. Підприємли-вий громадянин, не маючи відпо-

відної державної реєстрації, надавав послуги з ремонту та фарбування кузовів легкових автомобілів. За цим фактом складено протокол про адміністративне правопорушення, який направлено до міського суду для прийняття рішення, а самого легковажного підприємця залучено до державної реєстрації.

«З усіма проявами нелегальної зайнятості ми будемо нещадно боротися до тієї пори, поки це явище назавжди покине територію Нетішина, – зазначає завідувач сек-тору оподаткування фізичних осіб Нетішинcького відділення Славут-ської ОДПІ Володимир Калетюк. - Офіційне працевлаштування із зарплатою не нижче встановленого мінімального рівня – ось те без-умовне правило, якого зобов’язані дотримуватися у нас як роботодавці, так і наймані працівники».

За матеріалами Нетішинcького відділення Славутської ОДПІ

13 листопада близько 15.00 год. на автодорозі «Стрий-Кіровоград – Знам’янка» поблизу с. Малиничі, Хмельницького району сталася дрібна дорожньо-транспортна пригода. На місце події для оформлення ДТП виїхали працівники ВДАІ РВ з обслуговування Хмельницького району – старший інспектор Андрій Олійник та інспектора з дізнання Артем Потапкін.

О 15.40 год. до ЧЧ УДАІ УМВС України в області надійшло повідомлення, що в с. Бокиївка, Волочиського району, особи кавказької національності, пошкодивши бокове скло, проникли в автомобіль «ДЕУ-ЛАНОС», звідки викрали барсетку з грішми в сумі 81000 гривень. Також у повідомленні йшлося, що зловмисники рухаються по автодорозі «Стрий-Кіровоград – Знам’янка» на білому бусі, номера не відомі.

Працівники Державтоінспекції, отримавши інформацію, невдовзі помітили підозрілий автомобіль. Старший інспектор А. Олійник зупинив авто – в ньому знаходилось двоє чоловіків кавказької національності, спортивної статури. Для того, щоб вони нічого не запідозрили, інспектори попросили чоловіків виступити свідками при оформленні ДТП та отримали згоду. Водночас правоохоронці повідомили оперативного чергового про те, що зупинили підозрілих осіб. Як виявилося пізніше, підозрювані - житель с. Петропіль, Запоріжської області, 1983 р.н. та громадянин Грузії, житель м. Зугдіді, Грузія, 1982 р.н..

Інспектора ВДАІ РВ спеціально відтягували час до приїзду СОГ. Спільними зусиллями осіб було затримано. За даним фактом порушено кримінальну справу, чоловіки знаходять під вартою.

Прес служба УДАІ УМВС України в Хмельницькій області

Оперативна робота!

Дуже часто, ми своїми діями ненавмисно допомагаємо нечистим на руку громадянам, заволодіти нашими грішми.

От, наприклад, ситуація, коли кре-дитку носимо разом з пін-кодом до неї. Звичайно, це зручніше ніж про-сто запам’ятати пін-код або записати для себе у записничок, щоб значення цих цифр було зрозуміло тільки вам. Якщо кредитка загубиться чи по-трапить до рук злодіїв, вірогідність того, що з неї знімуть гроші мала. Підібрати комбінацію до чужої картки непросто. Інша справа, коли до картки додається пін-код.

Саме два таких випадки сталися з довірливими громадянами. Їх розслідували лінійний відділ міліції на станції Шепетівка.

На залізничному вокзалі станції Шепетівка тридцятисемирічна гро-мадянка, скориставшись тимчасо-вою відсутністю однієї з пасажирок, зуміла викрасти із жіночої сумочки гаманець з 150 гривнями та кредит-ною карткою з пін-кодом, на рахунку було 2200 гривень. Оскільки пін-код давав доступ до рахунку, шахрайка зняла з картки 1800 гривень, а кре-дитку викинула.

Своїми умисними діями, які до речі, вчинені повторно, громадянка скоїла злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України (крадіжка, карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк).

Слід зазначити, що жінка, раніше уже була судима. Шепетівський міськрайонний суд позбавив її волі за ст. 307 ч. 2 КК України (неза-конне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення,

пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів), ст. 309 ч. 2 КК України (незаконне виробництво, виго-товлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання нар-котичних засобів, психо-тропних речовин або їх аналогів без мети збуту), ст. 185 ч. 1 КК України (крадіжка).

Та висновків зі своїх судимостей жінка не зробила. Навпаки, маючи не зняту у встановленому законом порядку судимість, повторно вчи-нила злочин. Кримінальну справу, щодо останнього епізоду, передано до суду. Проти жінки висунуто обви-нувачення за ст. 185 ч. 2 КК України (таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно).

На жаль цей випадок непоодино-кий. Нещодавно, під час слідування потягу сполученням Ужгород-Київ, при під’їзді до станції Київ, паса-жирка, скориставшись тим, що паса-жир спить, викрала його зарплатну картку та папірець з пін-кодом. Очевидно, що картка просто випала у сплячого пасажира. А у жінки, до рук, якої вона потрапила, були уже

свої плани.Підозрювана зняла у банкоматі

міста Нетішина гроші в сумі 2050 гривень. Проте, сподіваючись, що ніхто нічого не дізнається, жінка дуже помилялася. Біля кожного банкомату в обов’язковому по-рядку встановлена відеокамера, яка фіксує усі дії. Така відеозйомка стала одним з доказів у цій справі. А наступного дня, жінка уже сама давала свідчення. Тепер їй дове-деться відповідати за вчинене, перед законом. Справу передано до суду і висунуто обвинувачення за ст. 185 ч. 1 КК України. Гроші та картку повернуто власнику.

Варто нагадати усім громадянам, що треба бути досить обережни-ми з банківськими картками, а коди не носити разом із ними, а запам’ятовувати. Як відомо, бере-женого і Бог береже.

Помічник начальника ЛВ на ст. Хмельницький по взаємодії з

громадськістю та ЗМІ Управління МВС України на ПЗЗ

Н.В. Думка

Податкова у суді виграла справу щодо застосування та сплати фінансових санкцій у сумі понад 5 мільйонів гривень за проведення азартних ігор

Позов Кам‘янець-Подільської об’єднаної податкової інспекції до товариства з обмеженою від-повідальністю "Купідон" про за-стосування санкцій, пов`язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України в сумі 5040,0 тисяч гривень задо-волено постановою Хмельниць-кого окружного адміністративного суду.

Як відомо, Законом України "Про заборону грального бізнесу в Укра-їні" заборонено гральний бізнес та участь в азартних іграх. У зв’язку з цим працівниками податкової міліції ДПА у Рівненській області проведено обстеження приміщен-ня Рівненської філії Кам’янець-Подільського ТОВ "Купідон" та встановлено, що там здійснювалася діяльність у сфері грального бізне-су з метою отримання прибутку.

Нагадаємо, що згідно з названим Законом, до суб'єктів господарю-

вання, які організовують і прово-дять на території України азартні ігри, застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 8 тисяч мінімальних заробітних плат з конфіскацією грального об-ладнання, а прибуток (дохід) від проведення такої азартної гри під-лягає перерахуванню до державно-го бюджету України. Застосування санкцій здійснюється за рішенням суду, ухваленого за позовом органів державної податкової служби.

«Вінницьким апеляційним ад-міністративним судом підтримано

рішення суду першої інстанції та залишено без задоволення апе-ляційну скаргу ТОВ “Купідон”. Таким чином, рішення суду на-брало законної сили і визначені судом фінансові санкції мають бути сплачені»,- коментує ситуацію на-чальник юридичного управління ДПС у Хмельницькій області Олена Напорчук.

Прес-служба ДПС у Хмельницькій області

Податківці судилися з «Купідоном»

Більше новин, статей, що не увійшли

до друкованої версії газети , читай на сайті «МГ+»

www.moyagazeta.com

Громадська організація «Центр Медіа Ініціатив»

запрошує молодих перспективних, амбіційних до

«Практичної школи журналістики»!

Не треба 5 років чекати диплома. Зроби свої перши кроки у світ МЕДІА вже зараз. Спробуй свої сили і зроби своє перше ек-склюзивне журналістське розслідування, або інтерв'ю с зіркою та опублікуй його в

обласному виданні «Моя газета+». Телефонуй вже зараз. Кількість вакансій обмежена.

Телефон у Хмельницькому-700-997. Моб.: 067-354-06-70.

«Практична школа журналістики» – це твій щасливий квиток у майбутнє!

19моя рекламаmoyagazeta.com

№ 13-14 (508-509), ноябрь 2011

Більше новин, статей, що не

увійшли до друкованої версії

газети , читай на сайті «МГ+» www.moyagazeta.com

adm

in@

adgr

afics

.net

Вакансії для ХКП “Електротранс”:

- слюсар-сантехнік;- електромонтер з ремонту елек-

трообладнання;- слюсар з ремонту рухомого

складу;- електромонтер кабельної

мережі;- електромонтер тягової

підстанції;

- електромонтер-кабельник;- електромонтер СЦБ і звязку;- кондуктор громадського

транспорту;- водій-тролейбуса;

Проводиться набір на курси по підготовці водіїв

тролейбуса.

Звертатись за тел. 2-24-65

Ви стали свідком незвичайної

події, потрапили в безвихідь, перед вами замкнули усі двері?

Не втрачайте надії - вихід завжди є!

Телефонуйте в «Бюро

журналістських розслідувань»

від «Моєї газети+» на «гарячу лінію»

096-483-20-56 або 700-997

«Бюро журналістських розслідувань» – це вирішення Ваших проблем!

Танатотерапия, или как помочь себе?

Пухляк Наталья, г. Киев,практикующий психолог, телесно-

ориентированный психотерапевт.Темпы, ценности и условия жизни

цивилизованного человека способ-ствуют его разобщению с собствен-ным жизненным ресурсом, разрас-танию страхов различной природы и подмене подлинного суррогатом.

Танатотерапия – это мощное психотерапевтическое средство, которое позволяет проработать свои страхи, разобраться в чувствах, на-ладить контакт с собственным телом, достичь максимальной релаксации и создать основу для дальнейшего успешного развития. В основе метода танатотерапии лежат целительные биологические реакции, которые организуют и корректируют общий энергобаланс, запуская процессы саморегуляции.

Обучающая программа по танатотерапии в Хмельницком состоится 26-27 ноября (организатор – Оксана, тел. 097-43-88-775).Более подробная информация на сайте http://phenix.com.ua, а также в

группе «Танатотерапия в Хмельницком» http://vkontakte.ru/club25852325.

Ищешь рабо т у ? Звони !

700-997, 777-847

Ищешь рабо т у ?З в они !

700-997, 777-847

www.moyagazeta.com moyagazeta@list.ruХмельницкая оáлаñòная оá ùе ñòâен но-ïо ли òи ÷еñ кая ãа çе òа р е к л а м а

КУПОН БЕЗКОШТОВНОГО ПРИВАТНОГО ОГОЛОШЕННЯНаша адреса: Вул. Кам'янецька 74, 5 поверх, Тел.: 700-997

________________________________________________________________________________________________________________________

Текст оголошення: до 10-и слів(+один контактний тел.)(заповнюється тільки друкованими літерами)

П.І.Б:

Тел.:

Дані про подавача оголошення (не для друку)

Учредитель: ПП "С.Медиа-Центр"

ХМЕЛЬНИЦКАЯ ОБЛАСТНАЯ

ОБЩЕСТВЕННО-ПОЛИТЕЧЕСКАЯ ГАЗЕТА "МОЯ ГАЗЕТА+"

Материалы, опубликованные в еженедельнике “Моя газета+” , являются собственно-стью издателя, защищены международным и украинским законодательствами и не могут быть воспроизведены в какой-либо форме без письменного разрешения издателя.

Редакция не несет ответственность за достоверность фактов, цитат, собственных имен, опубликованных писем, заявлений читателей и других сведений, ответственность несут авторы публикаций, а за достоверность рекламной информации - рекламодатель.

Редакция может не разделять точку зрения автора публикации. Материалы, интервью, не заказанные редакцией, - не оплачиваются. Рукописи, поданные в редакцию, не возвращаются и не рецензируются.

Материалы, обозначенные ®, носят рекламный характер.

Главный редактор: Людмида ЛУНИНА 096-483-20-56, 777-847 lunina@moyagazeta.comОтветственный секретарь: Ефим ГОРБАТЫЙЗав. отделом информации, рекламы: Елена БЕРЕБЕЛЮХ т. 096-473-12-65т./факс 700-997, 777-847Дизайн и верстка: Александр СИВЕЦТелефон горячей линии редакции: 700-997, 777-847, 096-483-20-56

Адрес Интернет-газеты: http://www.moyagazeta.comE-mail: moyagazeta@list.ru Свидетельство о регистрации - ХЦ-393 от 10.01.2001 г.Издается с января 2001 года. Типография: ФОП «Рекрут В.М.» № 11-12(506-507) октябрь 2011 г.Заказ № 507Тираж “Моей газеты+” 20400 ЭКЗ.

ТОВ «Будкомплект»м. Хмельницький, вул. Галана, 3

тел.: (0382)631-538, 631-329

www.budkomplekt.in.ua

ПЛИТКА тротуарна, дорожня, фасадна

ОГОРОЖА бетонна

аміачна селітра нітроамофоска

Приглашаем реализаторов газет!Высокий, стабильный заработок.

Тел:777-847

Увага! Увага! Шановні

РЕКЛаМоДавЦі! говорить рекламне агентство

«С.МЕДіа-ЦЕнтР»!Будьте уважні!

негайно озброюйтесь повним, ексклюзивним пакетом рекламних послуг

від агентства «Медіа центр».Запам’ятайте секретний телефон зв’язку з агентами «С.Медіа-Центру» 700-997.

Поки Ви екОнОМИТе на рекламі,

Вони ЗАВОйОВуюТь ваших клієнтів!