16
Читайте у номері: Автошкола: поспілкуємось з директором Стор. 6 Підсумки 2005: 75 років УАД і МДУД I LOVE YOU Детальніше – на стор. 10 Музей Музей МДУД МДУД №1 Газета ВПІ НТУУ «КПІ» (31) 2006 Розповсюджується безкоштовно Стор. 8 Стор. 4

Poligraf #1 (#31/2006)

Embed Size (px)

DESCRIPTION

Студентська газета "Поліграф" Видавничо-поліграфічного інституту НТУУ "КПІ"

Citation preview

Page 1: Poligraf #1 (#31/2006)

ЧЧииттааййттее уу ннооммеерріі::

ААввттоошшккооллаа::поспілкуємось з директором

ССттоорр.. 66

ППііддссууммккии 22000055::75 років УАД і МДУД II LLOOVVEE YYOOUU

ДДееттааллььнніішшее –– ннаа ссттоорр.. 1100

−−−−ММууззееййММууззееййММДДУУДДММДДУУДД

№1 Газета ВПІ НТУУ «КПІ»(31)

2006 Розповсюджується безкоштовно

ССттоорр.. 88

ССттоорр.. 44

Page 2: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 20062 ННооввииннии ііннссттииттууттуу

Почесний гість з Москви

1 грудня в залі засідань Вченої Ра�ди НТУУ «КПІ» відбулася урочистацеремонія присвоєння звання почес�ного доктора Видавничо�поліграфіч�ного інституту Олександру Макси�мовичу Циганенку – ректору Мос�ковського державного університетудруку.

Професор Олександр Максимович –спеціаліст з автоматизації технологіч�них процесів. 1986 року очолив Мо�сковський поліграфічний інститут(сучасний МДУД), який є провіднимвищим навчальним закладом і вийшовна світовий рівень у підготовці майбут�ніх фахівців з різних галузей полігра�фії. У ньому опубліковано понад 100наукових, науково�методичних робіт зінформаційних технологій, видавни�чої справи і поліграфії. Багато заслуг,безперечно. Теперішній візит ректораМДУД до Києва виявився, зі слів ди�ректора Видавничо�поліграфічного ін�ституту Киричка Петра Олексійовича,логічним продовженням того співро�бітництва, яке останнім часом дина�мічно розвивається.

Також присутні почули промовипершого радника консула Росії в Ук�раїні, Варгачова Віктора Віталійовичаі проректора НТУУ «КПІ» СидоренкаСергія Івановича.

У МДУД зараз, подібно до нас, про�робляється нове покоління стандар�тів, пов’язаних з реалізацією Болонсь�кої декларації, але все це, напевне,введеться у дію з 2007 року. Останнімчасом у них з’явилося декілька лабо�раторій: медіа�студія, щоб через Інтер�нет транслювати і конференції, і, мо�жливо, допомогти здобути освіту заоч�никам; є лабораторії, що створені за

допомоги спонсорів, таких як фірмаHeidelberg та інші.

Олександр Максимович вважає, щонещодавно відсвятковане 75�річчяМДУД підвело деяку межу, і робитьвисновок, що їм, безперечно, є чим пи�шатись: 50 тисяч студентів, багато ви�пускників працюють в різних країнах.Є, до речі, і студенти з України, які нав�чаються як на контрактній основі так іза держзамовленням. Вони мають такіж права, як і російські студенти, і на�віть можуть отримувати стипендію.

Все це я почула з вуст самогоректора МДУД.

Маємо надію, що зв’язки з МДУДпродовжуватимуть активно розвива�тись. Будемо намагатись усілякобрати участь у цьому.

Аліна Шумова

Принтмедіа семінар

З 15 по 17 листопада в 26 корпусіКПІ всі бажаючі мали можливістьпрослухати курс лекцій, спрямованийна підвищення кваліфікацїї виклада�чів спеціалізованних поліграфічнихзакладів України, який проводивсяPrint Media Academy Heidelberg.

Вольфганг Валлови прочитав 24�xгодинний курс лекцій, який включавтакі теми: тенденції і розвиток ринкулистових офсетних машин; рулонніофсетні друкарські машини, в томучислі газетні; офсетний цифровийдрук; додрукарська підгоовка, друк,післядрукарська обробка і менед�жмент у системі Workflow; стандар�тизація офсетного друку; технологіяComputer�to�Plate; тенденції і ро�звиток післядрукарської обробки;розвиток ринку упаковки; технічніможливості Inline�обробки; концеп�ція «Teach & Learn» для викладачів.

Поліграф

Незабутня зустріч10 листопада 2005 року відбулася

зустріч викладачів та студентів ВПІ зВадимом Крищенком, відомим ук�раїнським поетом�піснярем в 25 кор�

ВВ іі дд ррееддаа ккцц іі їїПривіт, дорогі читачі, від нової

редакції. Наші попередники(більшість з них) зараз працюютьу «дорослих» виданнях. Вонибагато чому нас навчили і продов�жують навчати.

Ми будемо намагатися зробитице видання більш інформативним,регулярним і цікавим.

Планується введення нових, ці�кавих рубрик, пов’язаних зі сту�дентським життям і не тільки.

Також хочеться відмітити, щоми завжди раді новим авторам, но�вим ідеям і контактам.

Планується ввести «День Полі�графу» – кожного тижня можнабуде прийти на збори редакції і за�пропонувати теми рубрик і ста�ттей чи обговорити інші питаннятак чи інакше пов’язані з газетою.Свої пропозиції, побажання і стат�ті можна передати до редакції задопомогою електронної чи звичай�ної пошти (поштова скринька в 26корпусі).

Увага!!! Змінилася Інтернет ад�реса газети. Нова скринька:[email protected], надана сай�том Видавничо�поліграфічного ін�ституту http://vpf.kiev.ua, на яко�му, доречі, можна знайти повнийелектронний архів «Поліграфу»,цікаву і корисну літературу, зада�ти запитання на форумі чи у чатіпросто поспілкуватися зі студен�тами Видавничо�поліграфічногоінституту.

Олександр Дзюба

Page 3: Poligraf #1 (#31/2006)

пусі НТУУ «КПІ». Поет розповів просвій життєвий і творчий шлях, зачи�тав улюблені твори, представив новівидання та відповів на запитанняаудиторії.

Вадим Крищенко – автор такихвідомих пісень, як «Батько і мати»,«Родина», «Ласкаво просимо», «Береглюбові», «Одна�єдина», «Наливаймо,браття, кришталеві чаші». Їх викону�ють Оксана Білозір, Іво Бобул, Анато�лій Матвійчук, Павло Зібров, АллаКудлай, Віталій Білоножко, ЛіліяСандулеса та інші.

Студентська молодь тепло й щиропривітала поета�пісняра.

Максим Сірик

Семінар компанії Х.Rite

8 грудня 2005 року в залі засіданьВченої Ради 26�го корпусу Видавничо�поліграфічного інституту проводивсясемінар фірми Х�Rite на тему: «Кон�троль та управління кольором у суча�сній поліграфії».

Компанія Х�Rite займається випу�ском та продажем контрольно�вимі�рювального обладнання. З аудиторієюспілкувався директор компанії з про�дажу у східній Європі СтаніславСулла. Він дуже докладно пояснювавособливості своєї продукції та нюанси,пов’язані з тими чи іншими видамиприладів з вимірювання кольору.

Компанія Х�Rite розпочала свою іс�торію ще в середині ХХ століття. Тодізібралося 14 інженерів. Потім – вироб�ництво обладнання і з’явився першийденситометр. А у 90�х роках можнабуло побачити новоспечений спектро�фотометр. І натепер 80% приладівбудуються безпосередньо на фабриці.Компанію Х�Rite представляла відомафірма MacHouse (має більш ніж 10 літ�ній стаж роботи на ринку; кількістьспеціалістів � більш ніж 120; займа�ється продажем всієї поліграфічноїпродукції).

«Як усі ми знаємо, колір – чи неважливіший елементи в поліграфії.Щоб описати колір, потрібно описатитри компоненти: відтінок, насиченнята яскравість кольору», – почули ми звуст Станіслава Сулли.

«Як отримати саме той червонийколір, який потрібен замовнику? Яквгадати саме той відтінок пурпурногота жовтого? Якщо помилитися, ком�панія залишиться в програшу, бо зам�овник не сплатить. Дуже впливає на

колір і освітленість у приміщенні. Ку�пуючи собі сірий костюм у бутіку,прийшовши до дому, я почув негатив�ні репліки дружини, бо, розгорнувшиодежу в нормально освітленій кімнаті,ми побачили зелений колір…» – чуємовід директора з продажу компанії Х�Rite, який досконало володіє російсь�кою мовою.

Отже, колір необхідно вимірювати.Х�Rite виробляє прилади для вимірю�вання кольору, такі як: денситометридля роботи в проходячому світлі Х�Ri�te 361 ТХ і 341 ТХ (призначені для ви�мірювання параметрів фотографічнихплівок), спектрофотометр Cоlоr DigitalSnatshbook (працює у відбитому світ�лі), спектроденситометри Х�Rite серії600 (для контролю якості друкарсько�го процесу та налагодження друкарсь�ких машин), колориметри Х�Rite MO�NACO OPTIХ (для колібровки як СRT,так і LCD дисплеїв) та багато інших.

Отже, ми дізналися про різноманіт�ні нові прилади та оцінили якість ста�рих. Зробили висновок, що більш су�

часні мають кращий ефект для роботиполіграфічних компаній, які, відпо�відно, отримають більший прибутоквід продажу якісної продукції, переві�реної на спів падання з оригіналом.Оскільки необхідно навіть, щоб колірне відрізнявся на різних стадіях випу�ску тиражу. Все це забезпечують кон�трольно�вимірювальні прилади, випу�щені компанією Х�Rite.

Аліна Шумова

Майдан і КПІ

21 листопада на честь річниціПомаранчевої революції було відкритовиставку, присвячену цій події і, най�головніше – участі КПІ в цих подіях.

Представлено 85 фотографій студен�тів, викладачів, пов’язаних з Майда�ном.

На відкритті був присутній ректорНТУУ «КПІ» Михайло Захарович Згу�ровський, який висловив подяку усім,хто так чи інакше брав участь у того�річних подіях, Профкому за предоста�влені фотографії і студентам та керів�нику Видавничо�поліграфічного ін�ституту за підготовку виставки.

Хочется сказати, що справжня оцін�ка тих подій для нас ще попереду. По�переду та дорога, яку ми обрали.

Поліграф

Сайт інституту20 листопада, за адресою в Інтерне�

ті: http://www.ntu�kpi.kiev.ua/vpi/було відкрито офіційний сайт Видав�ничо�поліграфічного інституту.

На цьому ресурсі ми можемо побачи�ти розділи, присвячені кафедрам нашо�го інституту, абітурієнтам, виданням ін�ституту, видавництву «Політехніка»,міжнародній і науковій діяльності, нав�чально�методичній роботі і, звичайно,студентському життю.

Бажаємо успіху в розвитку ресурса.

Поліграф

ПоліГРАФ №1(31) 2006 3ННооввииннии ііннссттииттууттуу

Page 4: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 20064 ВВииддааввннииччоо––ппооллііггррааффііччнниийй ііннссттииттуутт

ТТРРИИ ЗЗВВИИЧЧННИИХХ ССЛЛООВВАА......День Святого Валентина, свято

восьмого березня, день Матері тощо –усі ці свята вигадали, щоб збільшитиприбуток від продажу квітів, листі�вок, солодощів, м’яких іграшок таінших дрібниць, які прийнято дарува�ти на подібні свята. Так вважаютьдеякі люди, які називають таких ви�гадників специфічними піарщиками.Насправді ж, це не примітивні вигад�ки, а ті хто з цим не погоджуються –звичайні скнари.

14 лютого � день Усіх закоханих, чиСвятого Валентина, але як не назвати цесвято, воно завжди буде наймилішим танайромантичнішим для всіх, а особливодля тих, хто любиться один з одним.Цей день є дуже важливим, адже він єчудовою нагодою підтвердити одинодному свої симпатії, а для когось івперше повідомити про них. Справа на�віть не у великих подарунках (букетквітів із 100 троянд (символи любові),рожевий ведмідь розміром з дорослулюдину тощо), а в увазі. Якщо парасвяткує цей день, то вона справді сер�йозна і справді закохана. Потрібно від�чувати один одного і робити приємнідурниці для своєї другої половинки. Су�веніри, які підтверджують приязнь,сьогодні можна знайти на кожному кро�ці, але не потрібно ставитися до виборуподарунка зверхньо. Люди завжди від�чувають те, що робиться в останню митьі купується в сусідньому кіоску, а це недуже гарно. Необхідно з усією серйозні�стю справи підійти до вибору приємноїдрібниці для милої людини. Погодьте�ся, дивним подарунком, наприклад,для філателіста може виявитися анти�кварна монета, чи для любительки бла�китних іграшкових цуциків – рожевемавпенятко! Той, хто кохає, відчуває, аотже і не помиляється.

Сьогодні подарунки і зізнання отри�мують не тільки закохані, а й друзі.Адже хто сказав, що дружньої любовіне існує? Взагалі ж, історія виникнен�ня дня Святого Валентина, зовсім непередбачала такого повороту дій.

Існує багато версій щодо цього свя�та. Найвідомішими з них є такі:

За церковною легендою, християнсь�кий священик Валентин жив у римсь�кому місті Терні за часів імператораКлавдія II Готського (III ст. н.е.). Войов�ничий імператор нібито вважав, щосім’я заважає солдатам воювати заімперію і видав акт, яким забороняввоїнам одружуватися. Валентин, незва�жаючи на цей указ, продовжував таєм�но вінчати всіх охочих. За це, наприкін�ці 269 року його заарештували, пере�

везли до Риму й ув’язнили під охоро�ною офіцера, прийомна донька якогобула сліпою. Священик оздоровив її, аопісля навернув до християнства бать�ка й цілу родину. Довідавшись про це,імператор наказав відтяти йому голову,що й сталося 14 лютого 273 року.

За іншою версією, сліпа дочка тю�ремника сама закохалася у Валентина.А той, будучи священиком, що давобітницю безшлюбності, не міг відпо�вісти на її почуття, але в ніч передстратою (ніч проти 14 лютого) приславїй зворушливий лист, який підписав«Твій Валентин».

За ще однією версією, сам Валентинвзагалі ні в кого не закохувався, і унього ніхто не закохувався. Працюючиу в’язниці, де були і жінки, і чоловіки,які кохали один одного, але не моглибути разом, він організував «пошту»,завдяки якій, коханці могли написатиодин одному любовні послання. За та�кий саботаж Валентина було страчено.

У пам’ять про це тепер у день Свято�го Валентина заведено дарувати однеодному «валентинки» – вітальні ли�стівки у вигляді сердечок, з добримипобажаннями, словами кохання, про�позиціями руки та серця чи простожартами, які підписують чи не підпи�сують, і тоді, той, хто отримує, пови�нен сам здогадатися, від кого вони.

496 року Папа Римський Геласіусоголосив 13 лютого днем Святого Ва�лентина. Але широкої популярності вЗахідній Європі це свято набуло з XIIIстоліття. В США його відзначають з1777 року.

Втім, у Римсько�Католицькій Цер�кві святий Валентин офіційно вважа�ється не покровителем закоханих, апокровителем людей, які страждаютьна нервові захворювання.

Загалом у римо�католиків є 16 Свя�тих Валентинів і дві Святих Валенти�ни. Але пам’ять жодного з них 14 люто�го не вшановують. Натомість цього днякатолики римського обряду відзнача�ють день Святих Кирила та Мефодія,яких Папа Римський Іван II проголо�сив святими покровителями Європи.

Цікавою є не тільки історія вини�кнення свята, але й його традиції.Валентинів день в Англії та Шотландії,наприклад, в старовину супроводжував�ся цікавим звичаєм. Молоді люди клалидо урни відповідну їхньому числу кіль�кість квитків, з позначеними на них іме�нами молодих дівчат; потім кожен вий�мав один такий квиток. Дівчина, ім’якотрої діставалось таким чином молодійлюдині, ставала на наступний рік його

«Валентиною», а він – її «Валентином».Це передбачало на цілий рік відносиниміж молодими людьми, подібні до тих,що, за описом середньовічних романів,були між лицарем та його «дамою сер�ця». Ймовірно, цей звичай ще дохри�стиянського походження.

Ще донині Валентинів день в Шот�ландії та Англії дає молоді привід длярізноманітних жартів та розваг. Напри�клад, в Англії існувало повір’я, за якимперший мужчина, що його зустрічаладівчина 14 лютого, повинен був стати їїВалентином – хоче вона цього чи ні. Аледівчата знайшли вихід із ситуації: цьогодня вони гуляли з зав’язаними очима.

Італійці у День Святого Валентинавважають своїм обов’язком даруватикоханим солодощі. Тому вони і назива�ють цей день «солодкий».

А популярні валентики вперше вве�ли Французи. Створення першої ва�лентинки приписується Шарлю, гер�цогу Орлеанському, який, сидячи1415 року в одиночній камері в’язни�ці, боровся з нудьгою писанням любов�них послань власній дружині. Втім,найбільшого розквіту валентинки до�сягли у XVIII столітті.

Німці вважають Валентина покро�вителем психічно хворих, прикра�шають в цей день всі лікарні червони�ми стрічками, а в каплицях проводятьспеціальне Богослужіння.

В Японії проводять змагання з най�гучнішого освідчення в коханні –юнаки та дівчата почергово кричатьщосили всілякі любовні послання.Переможцю вручають приз. Це дужевесело, як на мене!

Російська ж Православна Церква«католицькому» дню Святого Вален�тина протиставляє свій «день Закоха�них» – день Святих Петра та Февронії8 липня. Саме ці чудотворці виступа�ють у ролі заступників подружньої лю�бові та вірності.

Нам, звичайним українцям, не ва�жливо, яким святом, православним чикатолицьким, є день Святого Валенти�на, адже він є ще одним приводом на�гадати про своє почуття. Його потрібносвяткувати, повністю віддаючись лю�бові та романтиці. А взагалі, не потріб�но чекати цілий рік одного зимовогодня, щоб сказати (чи написати) такезаповітне «Я кохаю тебе», про це мож�на нагадувати, ні, навіть кричати щод�ня й щогодини!

Студенти КПІ! Я люблю вас!

СвітЛАНА Єрмакова

Page 5: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 2006 5ДДууммккии ввггооллоосс

ВВаашшее ссттааввллеенннняя ддоо ББооллооннссььккооггоо ппррооццеессуу

Дарія Булахова, СТ.41:Мені здається, що Болонський про�

цес – це добре, бо він дає студентамможливість вибирати «спосіб навчан�ня» і дає можливість здати єкзаменизавчасно.

Дем’янова Анна Олегівна –викладач

На сьогодні наші студенти не готовівчитися «по американськи», вонизвикли навчатися з�під палки. Впринципі, цікавим є перехід до такихвчених ступенів, як «Бакалавр» та«Магістр» і можливість навчатися закордоном.

Взагалі – я проти Болонського про�цесу. Тому що при нашій системі оцін�ки треба заробляти, а в Європейськійсистемі ти отримуєш бали навіть за те,що приходиш на пару.

Олексій Шепетович, МЕк.11:Таке враження, що Міністерство

освіти намагається впровадити експе�риментальні программи за принципом:може приживеться. Болонський процес– це комплекс навчальних заходів, а незвичайне впровадження усіляких мето�дів контролю. Особисто я стомився відпостійних експериментів.

Чабан Наталя СР.21У нас ще нема такого рівня, щоб

можна було впроваджувати цю систе�му. Ми ще не готові працювати заЄвростандартами.

Степанець Валентина Василівна –доц., к.т.н., заст. декана:

Не зважаючи на те, що у деканатібуде роботи десь у тричі більше, я донього ставлюсь позитивно, тому щопідвищується рівень навчання студен�тів. Крім того, студент навчається так,як він вважає за потрібне на майбутнє.

Олег Михайлов, СТ.21:Звичайно, Болонський процес має

багато позитивних сторін, але нашасистема освіти ще не готова повністюперейти на нього.

Марія Шелкопляс, СЕ.41:Якби у нас його по�людськи впрова�

дили – то було�б добре. А так…

Гетьман Іван Трохимович – доц.,к.т.н.:

Болонський процес у нас обгово�рюється вже дуже давно. Звичайно,для його втілення в наших умовах щепотрібно провести підготовку. І, намою думку, в ньому є деякі неприємніньюанси, з введенням яких требапочекати.

Page 6: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 20066 ККііллььккаа ппииттаанньь

Андрію Володимировичу, розка.жіть, будьласка, про історію заснуван.ня, про життєвий шлях автошколи.

Ще у 1975 році був створений спор�тивно�технічний клуб НТУУ «КПІ», доякого входили секція мотоциклістів,стрілецька секція, дельтапланеристи,секція підводних видів спорту, радіо�клуб (заснований у 1929 році) і курсипідготовки водіїв. На даний момент, нажаль, збереглись тільки декілька від�ділень. Є підводне плавання та підвод�не мисливство, для цих видів спортутакож готують суддів. Учасники цієїсекції часто виїжджають на море, допо�магають перевіряти дно, піднімати різ�ні предмети з глибини за проханнямприкордонників. Радіоклуб також від�новив свою роботу після довгого мов�чання – у їх приміщенні тривалий часпроводився ремонт. Дельтапланеристипроводять свої теоретичні та практичнізаняття, всі учасники цього клубу вмі�ють керувати цим цікавим видомтранспорту.

Що ж стосується автошколи, то во�на готує водіїв категорії B студентівта викладачів НТУУ «КПІ». За весьчас нашого існування ми підготувалибільше 10,5 тисяч студентів. Кожно�го місяця у нас випускається від 60 до90 учнів, в залежності від набору. Нажаль, ми не можемо готувати більшукількість водіїв, оскільки нам не ви�стачає приміщень та автотранспорту.

Як до вас може потрапити звичай.ний студент НТУУ «КПІ»?

Студент в першу чергу повинензнати, що такі курси існують. Мизнаходимось у корпусі №6 у 304 ауди�торії на третьому поверсі. І для того,щоб сюди потрапити, необхідно до�сягти 18 років і прийти до нас зі своїмпаспортом. Тут на місці пишеться за�ява про вступ на курси підготовки во�діїв, можна зразу оплатити першийвнесок. Вартість навчання для сту�дентів поки�що складає 500грн. завесь період навчання плюс 60 літрівбензину і 1,5 літри моторного масла.Оплата проводиться поетапно, бензинзаливається у машину на кожномупрактичному занятті. Заняття прохо�дять 2,5 місяці. Є теоретичні занят�тя, як правило ввечері з 17 до 20 трирази на тиждень. Можна записатисьна групу вихідного дня, тоді потрібнобуде займатися 10 до 13 години.

Практика включає 30 годин водін�ня, але насправді виходить трохи мен�ше через екзамени у школі та у МРЕВ.Їздять наші учні на штатних машинахшколи. Всі інструктори мають відпо�відну підготовку. Наприклад, нашштатний викладач з правил дорож�нього руху та будови автомобіля, По�стовойтов Віктор Павлович, має ви�кладацький стаж уже понад 40 років.Він за своє життя сам випустив близь�ко 11,5 тисяч студентів.

Наскільки співпадають ваші мо.жливості навчати бажаючих з їхкількістю?

По великому рахунку, нам не ви�стачає приміщень. Але у наказі ректо�ра НТУУ «КПІ» Михайла Згуровсько�го є положення про створення спор�тивно�технічного центру, і ми з задо�воленням на договірних умовах готовідо цього центру ввійти. Тоді ми реаль�но зможемо готувати більшу кількістьучнів. Але для цього все одно необхід�но закупити ще чотири машини таобладнання, яке повинно бути встано�влено в аудиторіях. Ми також маємоліцензування: тобто більшу кількістьстудентів, ніж нам дозволено, ми готу�вати просто не можемо.

Який відсоток успішності серед від�відувачів курсів водіїв? Чи всі післязакінчення навчань отримують права?

Не отримують права тільки ледарі.Або ще є унікальні одиничні випадки,коли люди роками не забирають доку�ментів: вони не з’являються до нас. Якправило, іспит на права складають всі.Той, хто приходить до нас навчатись, ане протирати штани, здає всі випускнііспити з першого разу. Ми не залиша�ємо людей � все доводимо до логічногозавершення, тобто робимо все від насзалежне, щоб кожен, хто цього дійснобажає, отримав посвідчення водія.

Кушлик Богдан

ААВВТТООШШККООЛЛАА ппррии ККППІІ

Page 7: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 2006 7ЦЦііккааввіі ффааккттии

Основоположником друкарства уВеликому князівстві Литовськомустав Франциск Скорина. Він народив�ся в родині купця Лук’яна Скорини встаровинному білоруському місті По�лоцьку, яке було другим після Вільнаекономічним центром князівства.

Задумавши видавати книжки «лю�дям посполитим к доброму науче�нию», Скорина найсприятливішимдля цього місцем визнав Прагу, де гу�систський рух започаткував небувалепіднесення культурного та політично�го життя. Не випадково в Чехії вий�шли друком перші переклади Біблії наодну з слов’янських мов, широко булирозповсюджені і рукописні перекладибіблійних книг. Осередком чеськогодрукарства було празьке Старе місто.Саме тут 6 серпня 1517 р. вийшов усвіт Псалтир Скорини. Видавець вка�зував, що книга може бути використа�на дітьми «як початок всякое доброенауки грамоты». Видання було здій�снено малим форматом (кварто).

Відразу ж після Псалтиря Скоринаприступив до видання «Біблії руської»у такому ж малому форматі четвірки.Біблійні книги виходили в міру їх під�готовки, а не в прийнятій у церковно�му каноні послідовності. Крім Псалти�ря, в 1517 р. вийшли Книга Йова (10вересня), Притчі премудрого Соломо�на царя (6 жовтня), Книга Ісуса синаСірахового (5 грудня). Книга Буття на�друкована 1519 р. починається загаль�ним дереворитним титульним арку�шем до всіх випусків і програмноюпередмовою до всієї Біблії. Усього про�тягом 1517 – 1519 рр. у Празі вийшовПсалтир і 22 книги (у 19 випусках)«Біблії руської» загальним обсягом2389 аркушів.

У Празі в той час друкували не тіль�ки латинським шрифтом двох варіан�тів (готичним і антиквою), але йєврейським. Саме 1518 р. тут майстер�но надрукована перша частина Біблії(П’ятикнижжя) староєврейськоюмовою. На підставі вказівок Скориниодин з празьких майстрів виготовив ікириличний шрифт, відмінний відшрифту попередніх чотирьох кири�личних друкарень. Книжки прикра�шали численними фігурними гравю�рами, заставками, кінцівками, а та�кож – річ небувала перед тим і післятого – портретами самого видавця.

Цікаво, що зображення будинку на133�му аркуші Третьої книги царствнагадує будинок краківської Бурси вбо�гих. За заповітом її засновника Йогана

Існера, вихованця Празького універси�тету, до бурси мали приймати насам�перед студентів «з Русі й Литви». Ймо�вірно, Скорина свого часу мешкав у ційбурсі, а потім відтворив її з пам’яті,щоб надати реальних рис ілюстрації натеми старозаповітної історії. Схожістьмалюнка з реальним будинком бурсипідтверджує припущення деяких дос�лідників, що сам Скорина брав участь вілюструванні своїх видань.

Свою видавничу діяльність Фран�циск Скорина продовжив у Вільні«в дому почтивого мужа Якуба Бабичанайстаршого бурмистра славного ивеликого міста виленскаго». Тут вберезні 1525 р. видрукувані Апостолформату вісімки, а без позначенняроку видання – «Малая подорожнаякнижка» ще меншого формату – в два�надцяту частину аркуша. Апостол дов�го вважали першим віленським видан�ням, але з стану гравюр було зробленовисновок, що «Малая подорожнаякнижка» надрукована раніше. Най�більш імовірно, вона вийшла десь усе�редині 1522 р. Таким чином, це першадрукована книжка на територіїколишнього СРСР.

У виданнях Скорини для сучасногочитача найцікавіші численні передмо�ви, писані з просвітницьких позицій.

У мовному відношенні білоруськіпершодруки Скорини поділяються надві групи. Празький Псалтир івіленські книги надруковано церков�нослов’янською мовою у тому варіан�ті, що був поширений у Білорусії і від�бив багато особливостей білоруськоїмови. Значно більший вплив малобілоруське мовне середовище на пере�клади всіх інших видань біблійнихкниг, «виложених руською мовою».

Філологічні дослідження показалицерковнослов’янську мовну основу і

цих скорининських друків, особливо угалузі лексики і словотвору. Але Ско�рина впровадив настільки багато гра�матичних і лексичних білорусизмів,що його мова є зразком білоруськоїредакції церковнослов’янщини, про�міжною ланкою у переході від церков�нослов’янської мови до білоруської.

Прагнення зробити мову своїхвидань зрозумілішою для «людейпростих», «посполитих» – яскрава

риса гуманізму Скорини. І це булооднією з основних причин популярно�сті його видань не лише в Білорусії,але й в Україні.

Доказом високої оцінки виданьСкорини українськими читачами є їхчисленні рукописні копії. усі копіїкниг, які можна пов’язувати з неопу�блікованими частинами Біблії Скори�ни, походять з західноукраїнських зе�мель, точніше – зі східної частиниГаличини і з Поділля.

До чого я це все веду?.. Перебуваю�чи на у столиці Литви місті Вільнюс, ана ті часи – Вільні, ось що почула відмісцевого гіда. Він позповідав що ніби�то у маленькому дворі неподалікЄврейського кварталу колись живФранциск Скорина і навіть мав типо�графію, де і надрукував славнозвісно�го 1522 року першу вітчизняну книгуцерковнослов’янською мовою.

Я була здивована та приємно враже�на: тільки нещодавно вивчали з історіїдрукарства про згадану вище знаменитулюдину, і тут я власними очима неспо�дівано бачу в іншій неблизькій країнімісця, де жив і працював Скорина! Ні�коли не думала, що може так пощасти�ти! Бажаю, щоб і з вами, дорогі друзі,колись трапилося щось подібне.

Аліна Шумова

ППрроо ФФррааннццииссккаа ССккооррииннуу

Page 8: Poligraf #1 (#31/2006)

Час невпинно мчить вперед. Ізалишивши десь позаду сесію ірозпочавши новий семестр ми справдівідчули що 2005 рік закінчився. Під�приємці підрахували прибутки,проаналізували свою діяльність про�тягом дванадцяти місяців, намагаю�чись передбачити майбутні тенденціїрозвитку поліграфічного ринку. Спе�ціалісти провели останні стати�стичні дослідження, підводячи остан�ню риску під роком що закінчився. Ами спробуємо розповісти, чим же бувцей рік знаменний для історії розвит�ку поліграфічної освіти.

Перш за все хотілося б відзначитинаступні події. Цього року ми святку�вали річницю народження видавничо�поліграфічного інституту (ВПІ) у скла�ді провідного технічного університетуУкраїни – НТУУ «КПІ». І хоча це ду�же маленька цифра, але все ж своєрід�ний ювілей. Про цю подію ми вже зга�дували на сторінках нашої газети (див.«Поліграф» № 4 2005р.).

2005�й рік був святковим і для на�ших найближчих партнерів та дру�зів – Української академії друкарства(УАД) та Московського державногоуніверситету друку (МДУД). Обидвапровідні вищі навчальні заклади свят�кували 75 років з дня свого заснуван�ня. І я хотіла б розгорнути сторінки іс�торії становлення цих закладів…

Українська академія дру.карства. Львів

Спочатку пропоную здійснити неве�ликий екскурс у минуле. Аналізуючиісторію розвитку людської цивіліза�ції, одним із найвизначніших дося�гнень людини без сумніву можна наз�вати винайдення писемності. Числен�

ні знахідки археологів яскравозмальовують еволюцію її розвитку, по�чинаючи від найдавніших написів наскелях і закінчуючи появою першихрукописних, а згодом і друкованихкнижок. Ця подія зіграла вирішальнуроль в процесі розширення інформа�ційного простору та збереження набу�тих віками знань та вмінь наших пра�щурів. Виготовлення перших книжокіз глини, дерева, шкіри, потім паперу(маються на увазі рукописні книги)вимагало величезної кількості сил тачасу. Для полегшення цієї громіздкоїта складної праці починається механі�зація процесу друкування. Як резуль�тат, винайдення Йоганном Гутенбер�гом друкарського верстата, який поправу вважається першим серед тех�нічних винаходів та наукових від�криттів в історії людства. Друкованеслово поширюється (в основному за до�помогою церковних книжок). Почина�ється зародження спочатку малень�ких друкарень при церквах та мона�стирях, а згодом вони об’єднуються увеликі. З розвитком суспільстванеобхідність у книжках зростає, деда�лі більшою стає потреба різних сферлюдської діяльності у різних видахдрукованої продукції. Це не лише ху�дожня література та підручники, але йнаукові праці, різні енциклопедії, до�відники, словники, журнали, газети,брошури, бланки, різні документи тагрошові банкноти, захищені від підро�бок, а також пакування. Тому зрозумі�лим є постійний пошук свіжих рішеньпокращення технології для отриманняякісних відбитків. Актуальним стаєпитання підготовки висококваліфіко�ваних кадрів для поліграфічної галузі.Починають з’являтися перші навчаль�

ні заклади цього напрямку. Оскількипроцес виготовлення книги завждитісно переплітався з мистецтвом (зга�дайте перші українські рукописнікниги, оздоблені золотими, срібними,шкіряними та оксамитовими оправа�ми), то і не дивно, що перші полігра�фічні факультети були засновані самепри художніх інститутах – Київсько�му, Харківському та Одеському. Цебуло у 1923 році. Вони стали підґрун�тям для створення спеціалізованоговищого навчального закладу у підго�товці фахівців для видавничої справи.У 1930 році внаслідок об’єднання по�ліграфічних факультетів Київськогота Харківського художніх інститутів умісті Харкові було створено Українсь�кий поліграфічний інститут імені Іва�на Федорова (далі УПІ), наступницеюякого є Українська академія друкар�ства (місто Львів). Першим директо�ром цього закладу став випускник Ки�ївського художнього інститутуМ.Г.Шевченко. Заняття розпочалисяпершого жовтня 1930 р. за допомогоюдосвідчених працівників поліграфіч�ної галузі, висококваліфікованих ро�бітників, а також відомих вчених,включаючи молоді таланти. Першийнабір налічував 164 студенти. Примі�щення УПІ на той час складалося ізкількох підвальних кімнат, які вденьслужили аудиторіями, а вночі булигуртожитком. Впродовж наступнихдвох років було збудовано спеціальнеприміщення. А пізніше започаткованоще й поліграфічний технікум на базіінституту. До початку Великої Вітчиз�няної війни УПІ підготував близькочотирьохсот спеціалістів. У тридцятіроки в друкарстві України не прац�ювало жодної людини зі спеціальною

ПоліГРАФ №1(31) 20068 ММііжжннааррооддннаа ддііяяллььннііссттьь

РРіікк ююввііллееїївв.. ППііддссууммккии 22000055

Page 9: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 2006 9ММііжжннааррооддннаа ддііяяллььннііссттьь

освітою, тому кількість фахівців, ви�пущених інститутом ім. І.Федоровадійсно вражає. У роки війни УПІ тим�часово припиняє своє функціонуван�ня. Сотні студентів та викладачів булимобілізовані на фронт. Вони мужньозахищали свої домівки від ворожихсил. Чимало з них загинули на фронті.Після звільнення Харкова починаєть�ся відродження інституту. Це був над�звичайно важкий процес, оскількизначна частина аудиторій, численнілабораторії та обладнання були зни�щені в ході війни. В 1944�45 н.р. вузпереїздить до Львова. Директоромстає кандидат технічних наук Ю. С.Келлер, який у 1929 році закінчив Ки�ївський політехнічний інститут. Булопроведено величезну роботу по реорга�нізації навчального процесу, підборунових кадрів професорсько�викла�дацького складу, переоснащенню ла�бораторій і т.д. Кількість випускниківсуттєво зменшилась. В 1945 році ін�ститут випустив тільки сім інженерів�технологів і п’ять інженерів�економі�стів. На сучасний погляд становищеінституту було доволі скрутним. Алечасом він мужніє, розширюється, оно�влюється. В 1994 році 29 серпня Кабі�нет Міністрів України приймає Поста�нову про реорганізацію УПІ ім. І.Фе�дорова в Українську академію друкар�ства – вищий навчальний заклад IVрівня акредитації. На сьогоднішнійдень академія об’єднує п’ять факуль�тетів (до них входять дев’ять кафедр),Кримський інститут інформаційно�по�ліграфічних технологій, Поліграфіч�ний технікум, видавництво «Укра�їнська академія друкарства», науко�во�дослідні лабораторії, а також нав�чально�експериментальну друкарню.Було відкрито ряд кафедр: технологіїфототехнічних виробництв, електрон�них видань, охорони праці та екології,українознавства, суспільно�гумані�тарних наук, прикладної математики,а також низку нових спеціальностей,серед яких: «Фото� та поліграфічні ма�теріали», «Технологія поліграфічногомашинобудування», «Машини та тех�нологія пакування», «Комп’ютерно�інтегровані технологічні процеси і ви�робництва», «Маркетинг» і «Облік тааудит». Успішно функціонує навчаль�но�демонстраційний центр фірми Hei�delberg, оснащений новітнім устатку�ванням для додрукарських, безпосе�редньо друкарських та післядрукарсь�ких процесів. Обладнання цього цен�тру використовується для проведеннячисленних практичних та лаборатор�них занять. УАД тісно співпрацює знаступними вищими навчальними за�кладами: Лейпцизький та Берзський

університети (Німеччина), Оксфорд�Брукс університет (Велика Британія),Варшавська політехніка (Польща),Московський державний університетдруку (Росія) та ін. У рамках угод проспівпрацю організовуються курси під�готовки студентів для подальшогонавчання в Дрезденському університе�ті (Німеччина). Починаючи з 1979 ро�ку інститут готує фахівців для полі�графії зарубіжних країн, першимипредставниками яких, були студенти зБолгарії, Куби, Гани та Кенії. Згодомкількість іноземних студентів зросла,збільшилось також число країн, звід�ки вони прибувають на навчання доміста Львова. Загальна кількість сту�дентів усіх форм навчання складає насьогоднішній день приблизно 6400 ос�іб. Посаду ректора УАД обіймає зараздоктор технічних наук, професор Бог�дан Дурняк. Академія виступає в роліініціатора щорічних міжнароднихнаукових конференцій «Квалілогіякниги» та «Комп’ютеризовані техно�логії друкарства». В її стінах випуска�ється багато науково�технічних збір�ників. Це збірники наукових праць«Поліграфія і видавнича справа»,«Наукові записки», «Комп’ютернітехнології друкарства» та «Квалілогіякниги». Українська академія друкар�ства пройшла дуже довгий, а часом,дуже складний шлях із перших днівсвого заснування, тож сподіваємось,що отриманий досвід буде лише прим�ножуватись, вдосконалюватись та роз�ширюватись. Ми ще раз вітаємо всіхвикладачів та студентів УАД з цієювизначною подією!

Вероніка Рєзнік

Картинна галерея.КПІ, 7ий корпус

З початку листопада в сьомомукорпусі нашого університету працю�вала галерея, на якій було представ�лено роботи студентів нашого улю�бленого КПІ, серед яких можназнайти і представників рідного ВПІ.

До душі припадає живописні робо�ти Хижавського Д. (СГ�52, мій ровес�ник просто молодчина) «Об’явленняна горі» та його одногрупниці – Ку�чугуриної Т. з роботою «Місто сон�ця». Словами не можливо передати тівраження, які охоплюють тебе, колити упиваєшся барвами картин,всмоктуєш усі соки і енергію живо�пису.

Були й такі картини, які просточепляли за живе, зокрема, роботаЧумакової О. «Сухель», де зображе�но чорну, негарну, стражденну жін�ку, а поруч з нею маленьких діточокз обвислими животиками. Як страш�но автор зобразив на картині наслід�ки голодомору, просто мороз позашкірою проходить, коли дивишся накартину.

Але були і такі картини, від якиходразу ж піднімається настрій. Цестосується фотороботи Громової Л.(ХТФ) «Без вредных привычек ижизнь не полна», де зображенапляшка алкогольного напою. Я ти�хенько посміхнулася і згадала нещо�давнє святкування дня студента.

До речі, були роботи, які стос�уються і сьогодення, особливо свят�кування перемоги Помаранчевоїреволюції. Ось що я побачила на фототієї ж Громової Л. «Залишки Пома�ранчевої революції»: безпритульналюдина лежить закутана у помаран�чеве лахміття і на все їй начхати. Ме�не одразу ж охопило страшеннебажання плюнути на все і просто від�чути запах свободи.

Були також і ексклюзивні роботи,надзвичайно яскраві і вражаючі. Укутку стояв виріб з дерева � по довгійшиї ми здогадались, що це жирафа(автор – Володимир Пушкін).

Отак і закінчилася моя пізнаваль�на екскурсія по галереї сьомого кор�пусу з дивовижним, сонячним това�ришем, який прийшов для того, щоброзрадити мій сум. Побільше такихчудових друзів у нашому житті ітаких прекрасних живописних ви�ставок, тоді ніякий сум не захоче ліз�ти до наших голів.

Людмила Дятел

Page 10: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 200610 ММііжжннааррооддннаа ддііяяллььннііссттьь

У рамках взаємної співпраці й три�валих дружніх і теплих відносин сту�денти нашого інституту щорічно ві�двідують численні конференції, олімпі�ади, виставки, що проходять у межахМоскви (в тому числі у стінахМосковського державного університе�ту друку, далі МДУД) та у передмі�сті. Чимало вражень від поїздок до цьо�го навчального закладу неодноразовозустрічались на сторінках «Полігра�фа». Всі вони, без винятку, наповненітеплотою і вдячністю за наданийшанс. Але ця подорож стала особли�вою, оскільки співпала з найвизначні�шою датою в історії МДУД – семи де�сяти п’ятиріччям із дня заснування.Нам випала виняткова можливістьстати хоча б маленькою часточкоювсього цього масштабного дійства.Отож, розповідаємо, яким ми побачи�ли МДУД у жовтні 2005�го року.

Сьогодні Московський державнийуніверситет друку є провідним вищимнавчальним закладом по підготовці ви�сококваліфікованих спеціалістів дляполіграфічної галузі Росії, і не тільки.А розпочалася його історія в 1930 році,коли на базі Московського та Ленін�градського художніх інститутів булозасновано Московський поліграфічнийінститут (про передумови створенняподібних закладів я вже розповідала упопередній статті). З того часу прой�шло майже століття, інститут перетво�рився в університет, який зараз є єди�ним потужним навчально�виробничимкомплексом. За плечима багатийдосвід і приблизно сорок тисяч випу�скників. Розповідь про історію цього

вищого навчального закладу вжезустрічалась у «Поліграфі» тож ямабуть одразу перейду до найбільшпізнавальних та цікавих сторінок на�шої подорожі.

Не так давно в університеті був орга�нізований Музей поліграфічної технікий технології. Практика створенняподібних установ у світі не є чимосьпринципово новим і тріумфальним. Іс�нує близько ста спеціалізованих музе�їв, присвячених створенню книги. Унайстарішому Німецькому музеї книгита письма у місті Лейпциг, створеномув 1885 році, зберігається величезнаколекція рукописів, книг, паперу,шрифтів, друкарських машин, моде�лей перших паперових млинів. Неменш цінні експонати представлені вМузеї Гутенберга у місті Майнц (такожНімеччина). Схожі музеї існують і вінших країнах: при Бібліотеці Сент�Брайда в Лондоні та бібліотеці Хорнбі вЛіверпулі, при Королівській бібліотеців Бельгії, музеї у Ждярі�над�Сазавою вЧехії, а також Музей друкарні та банкув Ліоні й Музей при Національнійдрукарні в Парижі (Франція). У Росії в1983 році був відкритий Музей книги.Але Музей поліграфічної техніки й тех�нології при університеті друку наданий момент є єдиним у державі.Розповіддю про його організацію охочеподілилась з нами директор – Моро�зова С. В.

Оскільки університет здійснює під�готовку спеціалістів різних профілів,музей, продовжуючи цю традицію,також поєднує історію книговидання(в Росії та Європі) з технологічнимаспектом самого процесу друкування.У залі музею представлені різні часовіпроміжки, починаючи, власне, від ви�найдення писемності і закінчуючи ста�ном видавничої справи у РосійськійФедерації на сьогоднішній день. Йомудійсно є чим пишатися. Тут зібраночимало експонатів раннього періодукниговидання: матеріали, з якихвиготовлялись перші книжки (довинайдення паперу ними були папірусі берест) , а також різноманітні розпо�віді і описи технології виготовлення.На жаль час не завжди сприяє збере�женню історичних пам’яток, томупоказати друкарські верстати в оригі�нальному вигляді неможливо. Алестворити цілісну картину допомага�ють різні зображення й малюнки. Виможете познайомитися з найпершимдрукарським верстатом, створенняякого належить Йогану Гутенбургу. У

музеї представлені його видання, восновному це факсимільні книги, але єй оригінальні. «Довгий час саме цюлюдину вважали першодрукарем, алевченими було встановлено, що перши�ми друкувати почали корейці. І тількичерез 100 років по шовковому шляхуці знання потрапили в Європу. А щечерез сто років друкарство з’являєтьсяв Росії» – розповіла нам директормузею.

Тут можна побачити також руко�писні книги Москви XVII�XVIII ст.Цікавим є той факт, що в цей періодкниги вже друкували, але їх рукопис�ні попередники все ж існували аж допочатку ХХ ст.

Пройшовши залою далі можна оз�найомитися з життєвим шляхом і твор�чою діяльністю Івана Федорова. І, звіс�но, першою російською друкованоюкнижкою «Апостол». У музеї зберіга�ється лише її копія, але надрукована зісправжніх шрифтів І. Федорова.

«Дуже цікавим експонатом я б наз�вала «Граматику» І. Смотрицького» –вела розповідь далі пані Морозова. Цякнига є одним з перших навчальнихпосібників. По ній займався сам ПетроI, який же і провів згодом реформу, щовнесла певні зміни у шрифтове офор�млення книжок. Звичайну рукописнукирилицю замінив більш чіткий іспрощений шрифт – цивільний. Щеоднією не менш цікавою книгою, ство�реною за участю Петра I є «Правилаповедінки людей у суспільстві», так бимовити прагнення царя вивестиросійське суспільство на європейсь�кий стандарт.

Директор музею розповіла нам бага�то цікавих фактів з історії не тількикниготворення. Наприклад, першоюгазетою, випущеною на території Русібула газета «Ведомости». Рік видан�ня – 1703.

Пізніше, вже після відкриття Ака�демії наук, одразу ж виникають чи�сленні типографії: одні з них друкува�ли російською мовою, інші – латинсь�кою і деякими іншими мовами народівсвіту. У музеї представлені книги, на�друковані у першій половині XVIIIстоліття в академічній типографії, до�революційні видання Московського таКазанського університетів ( перші ви�щі навчальні заклади у Росії). Згодомвиникають і приватні типографії (пе�ріод царювання Катерини II). Напри�клад типографія Новикова. Але з по�чатком революції всі ці типографії за�чиняються.

7755 ррооккіівв ММооссккооввссььккооммуу УУннііввееррссииттееттуу

Page 11: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 2006 11ЗЗ ппеерршшиихх ввуусстт

Пані Морозова розповіла нам прополіграфічне устаткування розробле�не в XIX столітті, в тому числі простворення Мендельтаером лінотипа,який значно пришвидшив процеснабору та знизив його трудомісткість.«Лінотип практично виручив двадця�те століття і тільки зараз зійшов здистанції» – такий коментар мипочули.

Серед сучасних видань у музеїзібрана різноманітна методична літе�ратура по всім видам друку, всілякідовідники, також видання Книжковоїпалати, Молодої гвардії (як старі, такі нові), Московського патріархату. Єтакож багато Петербурзьких видань.Це не тільки навчальна література,але й різні книжки для дітей.

Мені дуже сподобалися книгивидавництва «Терра», яке спеціалізу�ється на випуску високоякісної про�дукції з оригінальним і вишуканимоздобленням. У музеї представленоексклюзивне видання – трьохтомнезібрання творів Данте. Найбільшцікавими стали наступні дві книги.Перша з них є збіркою меню царсько�го двору з повним описом всіх при�дворних церемоніалів, включаючизапрошення до столу. Друга ж є збір�ником ігор, якими розважала себевисокошанована знать, а також серед�ній і нижній прошарок російськогосуспільства у далекі царські часи.

Це далеко не повний перелік всіхцікавинок музею. Але і неозброєнимоком видно ту величезну кількістьпраці і старань, вкладених організато�рами у створення цього проекту. Дотого ж, у музеї проходять різні вистав�ки робіт студентів університету, чи�сленні конкурси. Ось уже впродовжостанніх трьох років проводиться кон�курс «Мистецтво книги, традиції,пошук». Наступного року плануєтьсяпроведення четвертого. Зараз в однійіз зал музею проходить виставка кни�жок, оформлених студентами універ�ситету. Отож і нам варто було б зами�слитись, чи варто організовуватиподібні заходи і створювати схожіустанови.

Ми ще раз висловлюємо подякувсім, хто допоміг здійснити цю подо�рож, особливо нашому директоруП.О.Киричку, а також декану еконо�мічного факультету МДУД за гостин�ний прийом.

Наш інститут приєднується до чи�сленних поздоровлень з ювілеєм. Ба�жаємо МДУД подальшого розвитку йвсе нових поступів!!!

Вероніка Рєзнік

Нещодавно вийшов ювілейний ви�пуск журналу «Ренессанс». Меніпощастило поспілкуватися з голов�ним редактором цього журналу – Вік�тором Володимировичем Шлапаком.Ось декілька запитань до нього:– Що представляє собою Ваш журналі яка його історія?– Журнал "Ренесанс" зародився в 90�ті роки, у той період, коли, з одногобоку все змінювалось, а з іншого –створювалось щось нове. Але це вже усучасності, а в минулому такі періодитраплялися. Саме тому у мене з’явила�ся ідея створити журнал. «РЕНЕС�САНС» – це ВІДРОДЖЕННЯ, так воноі є. Але відродження не на так званийпостмодернізм, який виправдовуєвласну пустоту і бездарність та інодізбиває людей з пантелику.

– Яка ідея та тема журналу?– Розповім спочатку про ідею. Існуютьлюди, які вивчають історію для того,щоб якось жити, орієнтуватися у влас�ному житті та житті суспільства. Такось, ідея – це зв’язок часів, причому,починаючи з античності, бо якраз тоді іпочинається відродження. І потім, наоснові цього ренесансу – у різних краї�нах трохи різний час (наприклад, уЄвропі це XV – XVIII ст.) будуєтьсялюдяність. Будується все. Оце, на мійпогляд, і є ідея. А тематика – це суб’єк�тивне поняття, бо тут кожен поет самтворить тематику, і кожного разупорізному.– Хто публікується у Вас?– З самого початку «Ренессанс» бувзадуманий як міжнародний журнал.Тут друкуються відомі люди з усьогосвіту, у тому числі з Росії – такі як

Белла Ахмадуліна, Валерій Золоту�хін, далі представники Франції –скажімо, династія Салагупів. Салагуп– це людина сучасна, він є викладачемСорбонни. Але водночс він є правни�ком Зайцева – філософ 20�х років.Салагуп підтримує журнал, друкував�ся неодноразово. Друкується, звичай�но, друга хвиля еміграції у Сполуче�них Штатах – там є клуб постів, котрінавіть приїжджали. Вони, до речі,майже всі кияни. Далі, відомі поети,очолює їх Вєтров, або, скажімо, публі�куємо Євгенію Дімер, що приїздиласюди, на Батьківщину; остання емі�грація до Німеччини – поети пам’ята�ють Вітчизну, душею залишаючисьтут; Ізраїль, Іспанія тощо. Але всівони друкуються тому, що вони відпо�відають ідеї цього журналу і дають їїлюдям. Читаючи журнал, людинаглибше бачить життя і робить для себевисновки: ми без мистецтва далі свогоноса і кишені нічого не побачимо.– Як часто виходить журнал?– Покищо він виходить щокварталь�но, бо фінансові можливості обмежені,оскільки спонсори, на превеликийжаль, підтримують постмодернізм,про що я пояснював раніше. Мис�тецтво направлене проти жорстокостісвіту, людяність людиною (парадок�сальним чином) підтримується слаб�ко. Людина намагається забути мину�ле, і звідси усі ці духовні негаразди.– Як і де можна придбати цей жур.нал?– Він виходить лише шляхом перед�плати. Входить в український ката�лог. 8(044)220 58 60 – це телефон, заяким можна замовити видання, наді�славши гроші, враховуючи пересилку,яка, до речі, сьогодні перевищує цінуна сам журнал.– Що ви порадите нам, студентам? Якможна почати друкуватися у Вас?– Якщо студенти пишуть, можна над�силати свої твори на адресу: 01033Київ а/с 71 і передплатити журнал,щоб побачити їх надрукованими.Адже номери робляться на замовлен�ня і просто так їх купити не можливо.Але найголовніше – це не друкува�тися, а пізнати школу життя. Бомистецтво існує заради мистецтва, лю�дина вчиться потім на творах справ�жніх майстрів. Навіть Пушкін навчав�ся, а тепер ми навчаємось у нього. Неслід забувати про це.

Надзвичайно цікава і знаюча люди�на, на мій погляд. Отже, старайтесь!

Аліна Шумова

ЖЖууррннаалл РРееннеессссааннсс

Page 12: Poligraf #1 (#31/2006)

ППііддррооззддііллии ууннііввееррссииттееттуу ПоліГРАФ №1(31) 200612

Вітаю Вас, любі друзі та колеги!Дуже радий зустрітись з Вами на

сторінках чергового випуску «Полі�графа». Тож, до справи! Третьоголистопада в нас пройшов конкурс міжстудентками та студентами нашо�го інституту «Міс та Містер ВПІ»,який по традиції відбувся в dance�клубі «Інтонація».

Та спершу про мінуси вечора, бо, якнам показує практика, спочатку полю�бляють читати погані новини, а добрізалишають на потім. Отож святковийвечір повинен був початися о шостій го�дині вечора. Принаймні, так написалив запрошеннях, а глядачів запустили дозалу о пів на восьму, і це враховуючи те,що на вулиці була майже мінусова тем�пература, а дівчата прийшли в легкомувечірньому вбранні. Чесно кажучи, відцього я був не в захваті! Кожним«рухом» ми даємо рекламу своєму ін�ституту і хочеться, щоб ця рекламабула позитивною!

Тож більше про саме свято...Отже, у конкурсі приймали участь

шість дівчат і четверо хлопців. Усі вонивиявились гідними такого звання, тожборотьба повинна була бути на рівні, яквиявилося пізніше, так і сталося. Окрімконкурсантів глядачів веселили дотепніведучі, які піймали кураж після н�оїкількості випитого пива (Спонсором буввиробник цього слабоалкогольногонапою).

Після представлення, на якому уча�сники справили перше враження просебе конкурсну програму їхні виступи.Виявилось в нас багато талантів, біль�ше ніж ми собі могли уявити, а танцю�ристів – ще більше.

Зараз спробую трохи розповісти прохід святкового діяння.

Першою на «велику» сцену вийшлаІрина Лісова і разом зі своїм партне�ром виконала справді красивий танок.Її естафету перейняв «Елвіс» (АндрійКузніцов), як він себе перед цимпредставив – простий хлопець із Бор�щагівки. Він гарно увійшов у роль –склалося враження, що перед намисправжній Преслі. Потім глядачівпорадувала ексцентрична дівчина Ан�на Коцарь, яка заспівала пісню, проа�компанувавши її власною грою на гіта�рі. Конкурсантка принесла із собою щеі надувну гітару для вболівальників,на якій «виконували соло» найактив�ніші студенти. Наступний виконав�ець, студент – графік Олег, підбадьо�рив присутніх, станцювавши разом зісвоїми друзями брейк. Слідуючим бувтанок Інни Костюченко, який привер�нув до себе увагу усієї чоловічої части�ни залу своєю оригінальнісьтю та від�вертістю. Після оголошення наступно�го конкурсанта ми раптово перенесли�ся в епоху Олександра СергійовичаПушкіна. Владіслав Соловьев прочи�тав нам власний, дуже красивий вірш.За ним на сцені ми побачили загадкову«міс�тінь», яка танцювала за білоюширмою. Ефект був потрясний! ПісляОлени Мирошниченко з�за куліс з’яви�лася дівчина з тазиком, а за неювийшла дівчина з віником і, нарешті,виплила конкурсантка, Оснач Ольга,представивши нам цікавий за задумомі гарний у виконанні танок разом ізсвоїми подругами. Їх змінив ОлексійХижняковський, який, не зважаючина хворе горло, вразив усіх своїм непе�ревершеним співом. Останньоюпредставила свій талант міс у червоно�му Оля Леонова, показавши неабия�кий танець.

Потім було проведено серію конкур�сів з глядачами, під час яких ми дізна�лися про те, хто що носить в своїх сум�ках, хто як і скільки п’є пива і за щоможе «вчепитися» дівчина на вечірці.

Про конкурс купальників я можу ви�словити свої враження одним словом –це «бомба». Немає нічого привабливі�шого й еротичнішогого ніж дівчина вкупальнику. В усіх дівчат чудові фігу�ри, які вони весь вечір ховали від нас підсвоїми стильними та неповторними ко�стюмами. Хлопцям сексуальності дода�вали дитячі надувні круги.

Останнім виходом учасників на сце�ну було загальне дефіле.

За конкурсами, звичайно пильнослідкували, і оцінювали не тільки сту�денти, а і вельмишановні члени журі.Серед них були: звичайно, директорнашого інституту Киричок ПетроОлексійович, його дружина – КиричокТетяна Юрієвна, представницякосметичної компанії Faberlic,Координатор конкурсів «КоролеваКПІ» і «Містер КПІ» Крижевич Анна і,представник студентства, головастудентської ради ВПІ ГудошніковаОлена. По закінченню конкурсів вонипішли на нараду. Тим часом, всібажаючі мали можливість трохи по�танцювати. Журі оголосило перемож�ців. Переможцем став кожен з учасни�ків в різних номінаціях. Усі учасникиотримали чудові подарунки. Мені зда�ється, не легка справа обрати перемож�ців, але це треба було зробити. Звання«Міс Поліграфія» в цьому році отрима�ла Ірина Лісова. «Містер Поліграфія» –Олексій Хижняковський. Нагадаю, щосаме вони тепер будуть представлятинаш інститут на конкурсах «КоролеваКПІ» та «Містер КПІ».

Взагалі мені сподобався цей захід.Треба частіше так збиратися. Хочу ви�словити подяку студентам, які органі�зували і провели це дійство.

Артем Прокопенко

ММіісс ттаа ММііссттееррППООЛЛІІГГРРААФФІІЯЯ

Page 13: Poligraf #1 (#31/2006)

Кілька слів від організаторів– Кожен рік ми проводимо конкурс,відштовхуючись від теми. В цьому роціу нас вийшло зробити такою темоюрок�н�ролл. Спочатку у нас проблемоюбуло зібрати одразу усіх учасників. Алеми перемогли усі проблеми і, мені зда�ється, у нас вийшло подарувати гляда�чам незабутні враження.– Наскільки ми знаємо, ви займаєтесяорганізацією майже всіх свят нашогоінституту. Ваші плани на майбутнє.– Ми збираємось і надалі займатися ці�єю справою. Крім того – якщо не ми –то хто? Звичайно, ми ніколи не відмо�вляємось від допомоги.

– Олексію, розкажи звідки у тебез’явилося бажання взяти участь уконкурсі?– Мені пропонували взяти участь у та�кому заході ще на першому курсі. Алея спочатку відмовився. Зараз зрозу�мів, що краще я трохи розважуся.– Ти дуже добре грав на гітарі і спі.вав. Розкажи, де ти навчався цьому?– Я учасник хорової капели хлопчи�ків та юнаків «Родник». У її складі мибагато подорожували Європою.– Розкажи про свої почуття, емоціїпід час нагородження.– Я завжди ставлю собі за мету пере�могти. І завжди до останнього вірю,що саме так і є. Я досягнув своєї мети.Звичайно була радість.– Що ти можеш сказати про конку.рентів?– Усі вони були гідними перемоги. Ядуже вболівав як за себе, так і за них.– Незабаром «Містер КПІ». Чи ти вжеготуєшся до нього?– Перша репетиція у мене була на�ступного дня після нашого конкурсу.З того часу кожного день по дві – тригодини я приділяю підготовці. Ду�маю, що мені вдасться принести пере�могу нашому інституту.

ППііддррооззддііллии ууннііввееррссииттееттууПоліГРАФ №1(31) 2006 13

– Ірино, розкажи що або хто спонукавтебе на участь у конкурсі?– На вісімдесят відсотків – моє власнебажання. А також друзі – редакторип’ятого курсу, моя подруга міс ВПФ –2004. І я дуже хотіла, щоб третій рікпоспіль одержала перемогу учасницявід редакторів. До сьогодні такого щене траплялось.– У тебе був цікавий творчий виступ.Ти займаєшся танцями професійно?– Так, я з семи років займаюсь спор�тивними танцями (раніше їх називалибальними), у мене є навіть звання«Майстер спорту». Та головне не впрофесіоналізмі, а в тому, як ти відчу�ваєш танок і музику. Між іншим, по�становки своїх номерів я завждивиконую самостійно, без допомогитренера.– Розкажи про свої почуття, коли тебеоголосили переможницею.– Емоції були змішані. Багато студен�тів вважають, що я знала, що перемо�жу. Насправді я сподівалась на це небільше за інших учасниць. Коли я от�римала титул – я дуже раділа. Зреагу�вати бурхливо не вийшло, тому що залаштунками перед нагородженням ябула засмучена обставинами особисто�го характеру.– Під час підготовки не виникало су.тичок між конкурентками?– Ні, усі учасниці досить дружньо ста�вились одна до одної. У кожної булишанси на перемогу. Шкода, що на ре�петиціях творчі виступи у дівчат вихо�дили краще, ніж на конкурсі (без при�крощів не обійшлось). Склад конкур�санток був дійсно сильним.– Досить скоро на тебе чекає наступ.ний етап – «Королева КПІ».– Не дочекаюсь. Я намагатимусь до�стойно представити наш інститут.Хотілося б, щоб студенти ВПІ зрозу�міли яку велику роль відіграє під�тримка і прийшли вболівати. До речі,дякую всім, хто підтримав мене на«Міс ВПІ».

Міс ВПІ 2005Містер ВПІ 2005

Page 14: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 200614 ВВииссттааввккаа

«Вступне слово до щорічного ви�дання 2005:

Коли наші відвідувачі побачатьроботи переможців цього року та про�читають про них, то неодмінно запита�ють себе, як роблять це щороку: “Чизмінився наш світ?”. Вони почнутьшукати відповіді, адже один з найкра�щих талантів фоторепортерів, найва�жливіших для нашого суспільства –це вміння ставити запитання.

Фотографія – це завжди двознач�ність, загадка, шлях у невідоме. Цепитання що, де, коли, хто. А також, зро�зуміло, чому. Ви не знайдете відповіді усамих фотографіях, вони служать лишедля того, щоб змінити ваш звичнийпогляд на речі. Вони змушують нас забу�ти те, що ми знаємо, до чого звикли, івчать нас мислити і відчувати по�ново�му. Лише отримавши нову інформацію,ми починаємо наближатись до справ�жнього розуміння.

Фотороботи переможців – це нашсвіт, схоплений у безлічі різнихмоментів. Зіткнення різних культур,проблеми внутрішнього світу людини,хвилі піску і хвилі океану, розпач і на�дія. І кров.

Кожного року на фотографіях бага�то крові. Це багатьох турбує – і неда�ремно. Але, на жаль, багато хто ди�виться на ці фотографії як на щось віднього далеке, як на фільм жахів укінотеатрі, а потім критикує посланцяза принесене їм послання. Нам неподобається те, що навколо нас, отже,краще цього не бачити. Тож давайтезапитаємо себе – а може, фотографії,це лише дзеркало, у якому ми бачимонаші власні відображення?

Ще з часів первісного ладу ми зби�раємось разом, щоб розповідати історіїі слухати їх. За допомогою цих розпові�дей ми пізнаємо себе, передаємо влас�ний досвід та знання, вчимося розумітивласні почуття. Ми співаємо, танцює�мо, пишемо і малюємо у цій великійнескінченній історії про боротьбу завиживання людини як виду на нашійпланеті.

Теми наших розмов не нові – мизнов і знов обговорюємо одне й те саме,проте кожне нове покоління обгово�рює це трохи по�своєму. Шекспір пи�сав про кохання, і ми про нього пише�мо. До Трої прийшли чужоземці, доІраку – також. Ми читаємо у Біблії проВеликий Потоп у той час, як Індійсь�кий океан затоплює суходіл. Все цевідбувається. Ось чому ми показуємоце. Ми розвиваємось, і історія нашогорозвитку записується, по�своєму, у на�шому ДНК.

Фотографії, які ви побачите – цевтілення розмаїття, це голоси зі всьогосвіту, різні стилі різних культур, церечі, що не піддаються розумінню, атакож речі, що викликають ніжніпочуття. З наших фотографій вам за�пахне квітами і порохом. Ви торкнете�ся шкіри дитини і відчуєте голод. Випочуєте голос природи і тишу вічноїскорботи.

І може, хтозна, може ви ще на одинкрок наблизитеся до розуміння того,хто ми є, а зрозуміти це – найголовніше.

Дієго Голдберг, голова журі 2005 ро�ку: Буенос Айрес, лютий 2005 року»

Такими були вступні слова головижурі цьогорічної фотовиставки«World Press Photo». Додавати щосьдо них або прибирати – не потрібно,адже важко описати творіння краще,ніж це зробить його власний творець.

На кожну фотографію цієї виставкизахищені права, тому публікувати їх мине маємо права. Але можемо розповістичитачам деяку цікаву інформацію з офі�ційного буклету та інтернет ресурсуwww.worldpressphoto.nl:

«...“World Press Photo” – це незал�ежна некомерційна організація, засно�вана у 1955 році в Нідерландах, їїосновною метою є підтримка та поши�рення на міжнародному рівні роботипрофесійних фоторепортерів. З часом“World Press Photo” перетворилася нанезалежний форум фотожурналістів,де триває вільний обмін інформацією.Окрім управління масштабною експо�зиційною програмою, організація про�водить цілу низку освітніх проектів.

КонкурсЩороку правління фонду “World

Press Photo” запрошує фотокореспон�дентів та фотожурналістів з усього сві�ту взяти участь у конкурсі “World PressPhoto”. Цей конкурс приймає фотогра�фії, зняті протягом попереднього рокудля публікації у пресі. Світлини�пере�можці, відібрані міжнародним журі,з’являються у щорічному виданні івиставляються для показу під егідоюфонду. На конкурс 2005 року було наді�слано 69190 фотографій від 4266 фото�графів із 123 країн світу.

ВиставкаВиставка 2005 р., яка містить при�

близно 200 світлин�переможців кон�курсу, демонструватиметься в Украї�ні, Аргентині, Вірменії, Австралії,Австрії, Бельгії, Болівії, Бразилії,Канаді, Чилі, Хорватії, Чехії, Данії,Франції, Німеччині, Угорщині,Ісландії, Італії, Японії, Мексиці,Нідерландах, Новій Зеландії, Перу,Польщі, Португалії, Словенії, Пів�

денній Кореї, Іспанії, Тайвані, Сполу�ченому Королівстві та США.

Joop Swart Masterclass“World Press Photo” розробляє

освітні програми для фотографів вусьому світі. Фонд вважає заохоченнята навчання молодих фотографів сут�тєвим інструментом стимулюванняякості у галузі фотожурналістики.Щорічний п’ятиденний “Joop SwartMasterclass” пропонує відібраній групіперспективних, молодих фотографів зрізних куточків світу можливістьрозвинути практичні навички та проа�налізувати свій підхід до фотожурна�лістики з найкращими професіонала�ми у цій галузі. В усьому світі єспеціальні комітети, які відбираютьмолодих талановитих фотографів дляпроведення майстер�класу. 2005 року“Joop Swart Masterclass” відбудетьсядванадцятий рік поспіль.

Семінари1998 року було започатковано про�

граму семінарів, аби дати фотографам українах, що розвиваються, імпульс тазасоби для професійного росту. Коротко�термінові цілі програми стосуютьсяіндивідуального розвитку фотографа.Довготермінові – дати імпульс дляподальшої професіоналізації фотогра�фічної інфраструктури шляхом навчан�ня та формалізації стосунків. В 2002закінчилася дворічна програма у При�балтійському регіоні, а ЮНЕСКО профі�нансувала двотижневий регіональнийсемінар, який проводився в Індонезії, дебрали участь представники Камбоджі,Індонезії, Малайзії, Філіппін, Сінгапу�ру, Таїланду та В’єтнаму.

За сприяння Міністерства закордон�них справ Нідерландів протягом 2001�2003 рр. була проведена трирічна про�грама у Індії, Македонії, Малі, КНР,Шрі�Ланці, Туреччині і Уганді. В ходіпрограми фотографи�учасники зробилифотонариси на дві теми: “Довкілля” та“Тендерні питання”. У 2004 році програ�ма завершилася пересувною виставкоюта виданням двох книг. Нова програмасемінарів розпочала свою роботу 2004року у Вірменії, Індонезії, Нігерії, Тан�занії та інших місцях...»

В Київі виставка проходила з 15жовтня до 6 листопада у виставковйзалі за адресою вул. Г. Сковороди, 2.Напевно кожний, хто був на ній – непожалкував. Особисто мене вона вра�зила до самого серця.

Сергій МолодідЗа матеріалами виставкової брошури

та інтернет ресурсу www.worldpressphoto.nl

WORLD PRESS PHOTO0055

Page 15: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 2006 15ДДооззввіілллляя

Що таке КПІ? Святилище, якенароджує справжніх спеціалістів?Звичайно, але для ВПІ�шників – цесправжнє студентське життя! Невстигли зникнути емоції від «Міс таМістер ВПІ», як їх вже замінюють ін�ші! 15 листопада в ДК КПІ відбулосяфеєричне дійство – фестиваль КВНліги КПІ.

Досвідчені та молоді командизустрілися на одній сцені у дружньомупоєдинку. Уже з перших хвилин у залізалунав сміх. Жарти сипалися як із

рога достатку, а деякі, як сказав одиніз членів журі після гри, були навітьсмішними! Здебільшого команди жар�тували про спорт, серіал «Не родисявродливою», Троєщину та мобільнийоператор «Лайф». Вони намагалисябути неординарними та оригінальни�ми, але основні теми жартів побачилимайже всі. Ті команди які були спра�вді оригінальними, зустріли безмежнупідтримку публіки (номер про тарака�нів, трьохголовий Янукович, ранокГітлера та ін.). Коли члени журі виз�начали кращу команду фестивалю,глядачі теж поринули у роздуми. Підчас гри виділилися явні фаворити, алез декількох команд було дуже важкообрати найкращу. Та журі справилосяз цим завданням – нагородили «Пра�вокацію», отож факультет права маєким пишатися!

Глядачі розійшлися усміхненимита задоволееними. Але на фестивалівони побачили лише результат, смач�ну гарну цукерку, над якою протягоммісяців працювали члени команд.Важка, клопітка робота над гумором

розпочалася ще на початку вересня,але дехто, виявилося, займався, сізі�фовою роботою. Із 23 команд, якіпершочергово мали виступати нафестивальній сцені ми побачили лише16! Чому 7 команд зійшло з дистанції,так і не розпочавши справжню бороть�бу? Тому що злякалися, чи тому що незмогли підготуватися по�справжньо�му? На це питання немає точної відпо�віді, відомо лише одне – редактура,яку мусили проходити команди, буладуже жорсткою.

Проте незважаючи на скурпульоз�ну роботу редакторів, на фестивалі необійшлося без курьйозів. Деякікоманди нахабно звернулися до відо�мих КВНщиків, просто�напросто,використавши чужі, вже відомі жар�ти (номер хлопця�гітариста, «виступхотілося б завершити на... цій сцені»і.т.д.). Публіку засмутила командалінгвістичного факультету та деякіінші молоді команди. Та що я все пропогане? У видавничо�поліграфічномуінституті було проведене соцопиту�вання, яке показало, що 97 % гля�дачів сподобалося це дійство. Нашістуденти підтримували команди«Правокація», «Андріївський узвіз»,«Фас», «Тєфтєлі», «КиПИш», а без�заперечним лідером по кількості сим�патій стала «Пластелінова Ворона».

Сподіваюся, що після першого жчвертьфіналу, який відбуддеться вжев грудні, хороших команд стане знач�но більше, адже талановиті студентиКПІ здатні на все, а особливо на гумор!

Сміймося! Адже ми цього варті!СвітЛАНА Єрмакова

ССммііхх ввіідд ппррииччииннии8 грудня завершилися чвертьфіна�

ли Кубка ректора Київського націо�нального університету імені ТарасаШевченка. Привабливість турніру втому, що в ньому грають три командичлени АКУ.

Перша гра відбулася 30 листопада.В ній грали «Схід�Захід» (філологи),«З перцем» (економісти), «Основнийінстинкт» (соціологи та психологи) і«Безмежний потенціал гумору» (фізи�ки). Одна з проблем даного «внутря�ка» � протягування команд, підготов�кою яких займаються члени журі , абонадто сильний тиск з боку адміністра�ції університету. Так в перш й грі в ві�зитці «Основний інстинкт» отримав5.0 ні за що. Другими були філологи(реально найкраща команда на візит�ці), третіми економісти, а «Безмеж�ний потенціал гумору» залишився не�реалізованим.

Приємно, що гумор переміг надмір�ну «мазу».

Друга гра була 2 грудня, в нійзустрічалися «Універсанти» (військо�ві), «Геолог» (геологи), «Хімічнаатака» (хіміки), «Планета» (географи)і «Ефект присутності» (мехмат). Тут«мазаними» були геологи, які й отри�мали максимум за візитку, хіміки івійськові стали другими, оновленийсклад «Планети» четвертими, а «мех�мат» показав, що їх ефект присутностіна ці й грі в безмежному потенціалігумору.

Третю гру двічі переносили, алевона таки відбулася 8 грудня. В нійзустрічалися діючі члени АКУ «АКУ�ли пера» (журналісти), «5.50» (кібер�нетики). Їхніми суперниками були«Ребята с нашего двора» (фінансово�правовий коледж), «Ескімо» (міжна�родники) «Генофонд» (біологи). Цюгрупу виправдано вважали найсильні�шою, всі команди приблизно рівні,щоправда в «Ескімо» і «Генофонду»були дуже оновлені склади. Але тутвмішався додатковий фактор: «Ребятас нашего двора» показали 1001 жартподарований їм «КПІшниками», якісиділи в журі. Отже, коледж отримавмаксимум на візитці і «домашці», аєдиний конкурс, розминка, який мігпоказати їхню справжню силу, вонипрограли в чисту, але поділили другемісце з «5.50» по балах.

Олександр Мельникhttp://www.kvn.org.ua/

ККВВКК.. ККууббоокк ррееккттоорраа ККННУУ

Page 16: Poligraf #1 (#31/2006)

ПоліГРАФ №1(31) 200616 ААффіішшаа,, ллииссттуувваанннняя

Свідоцтво про реєстрацію Кі № 427 від27.12.1999 року.Засновник і видавець – Видавничо�поліграфічний інститут НТУУ «КПІ»

Редакційна коллегія:Олександр Дзюба (головний редактор),

Сергій Пірієв, Аліна Шумова,Вероніка Резнік

Автори цього номеру:Вероніка Резнік, Аліна Шумова,

Сергій Молодід, Артем Прокопенко, Світлана Єрмакова, Людмила Дятел

Відповідальність за достовірність інфор�мації, розміщеної у номері, несе автор.Редакція може не поділяти думку автора.Передруки дозволяються лише за згодоюредакції та з посиланням на джерело.Газета розповсюджується безкоштовно.

Надруковано у видавничому комплексіредакції газети «Вісті...» м. Бровари,вул. Красовського 16. Зам. №

ГГааззееттаа ««ППооллііггрраафф»» Адреса редакції:Київ�56, вул. Янгеля, 1/37.Сайт: www.poligraf.vpf.kiev.uaE�mail: [email protected]© ПоліГРАФ, 2005

Любий Діду МорозеЯ вже велика дівчинка, але я у тебе вірю. Ось.

Так як зараз чудовий місяць травень (ну залежався лист. �прим.ред.), то загадувати бажання ще ранувато, але то байдуже...

Я хочу, щоб на Новий Рік ти зробив так, щоб був мир у всьому світі,а також щоб у мене були найкращі в світі Черевики За 495 грн.

Ось. Це моє єдине скромне бажання.

ЛЛиисстт ддоо ррееддааккццііїї::

УУввааггаа,, ССЕЕССІІЯЯ!!!!!!

Пушкін: 17 30 48 140 10 01 126 138 140 3 501

Маяковський: 2 46 38 1 116 14 20! 15 14 21 14 0 17

Єсенін: 14 126 14 132 17 43… 16 42 511 704 83

170! 16 39 514 700 142 612 349 17 114 02

ЧЧииттааттии ввггооллоосс::

Сесія це час, коли кожен студент насправді почуває себе студентомСесія – пора злетів і падінь, радості і розчарування. Так, звичай�

но на сесії важко але без неї не можна бо ми є студентами саме длятого щоб навчатися, а яке�ж навчання без іспитів.

Що таке сесія для вас? Звичайно у кожного є цікаві історії процю відповідальну частину студентського життя. Ви маєте можли�вість поділитися своїми думками з іншими студентами на сторін�ках нашої газети, а можливо і деяких міжвузівських видань. Най�кращі роботи будуть нагороджені призами. Також буде проведеноконкурс на кращу цифрову фотографію на сесійну тематику. Усіроботи можна залишати у поштовій скринці газети у 26 корпусі чиприсилати за допомогою електронної пошти.

Фото: Сергій Пірієв

Виходить студент з аудито�рії. Товариші запитують: � Ну що, здав? � Так здається здав! � А що запитував? � А чорт його знає � він же за�питував на англійському.

http://ic.km.ua/~ovl

ГГууммоорр