Promeni gry

Сергій САНЧЕНКООлексій ГОНЧАРУКВалентин ВАКУЛА

Степан МЕЛЬНИЧУК

Київ – 2011

ПРОМЕНІ ГРИУкраїнський пляжний гандбол народився в 2000 році

УДК 796.799ББК 75 П 74

Санченко С., Гончарук О., Вакула В., Мельничук С.Промені гри: Український пляжний гандбол народився в 2000 році.

– Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2011. –184 с., іл.

ISBN 978-617-607-044-3

Книга присвячена молодому яскравому виду спорту – пляжному гандболу. Ав-тори розповідають про виникнення та розвиток гри у світі та в Україні. У книзі розповідається філософія, основні правила та цікаві спортивні особливості пляжного гандболу. Матеріал містить коментарі спортсменів, тренерів, організаторів.

За основу взято оригінальні фотографії, які ілюструють історію українського пляжного гандболу з 2000 року до сьогодення.

Книга призначена для широкого кола читачів – спеціалістів, журналістів, шанувальників спорту, тобто для всіх, хто сповідує активний спосіб життя.

ББК 75

ISBN 978-617-607-044-3

© Санченко С., Гончарук О., Вакула В., Мельничук С., 2011© Сірук О.© Національний університет “Львівська політехніка”, 2011

П 74

3

Промені гри. Український пляжний гандбол народився в 2000 році

Дорогі друзі!

У 2010 році ми відсвяткували перший ювілей пляжного гандболу України, молодої і дуже цікавої ігрової дисципліни. Зараз ми пішли вже на другий десяток. 11 років минуло відтоді, як пляжний ганд-бол з’явився у нашому спортивному житті. І вже на світанку свого існування він приніс нашій державі блискучий успіх – «золото» жіночої і «бронзу» чоловічої збірних на першому в історії чемпіонаті Європи (2000 рік), а наступного року на Всесвітніх іграх українські гандболістки знову стали чемпіонками. Наша мета – розвивати та популяризувати цей вид спорту, зокрема серед молоді і повернути-ся до переможних результатів на міжнародних змаганнях.

Нам до снаги триматися в еліті світового та європейського пляжно-го гандболу. Наприклад, у 2009-му на чемпіонаті Європи в Норвегії та у 2010-му на чемпіонаті світу в Туреччині українській жіночій збірній не вистачило лише одного кроку до п’єдесталу пошани – наші дівчата посіли четверте місце. Та-кий же результат показали чоловіки на Євро-2011. У різних змаганнях під егідою нашої Асоціації щороку бере участь близько тисячі спортсменів. Ґарантую, що й надалі АПГУ збільшуватиме кількість турнірів і учасників. У пляжний гандбол в Україні вже грають не тільки дорослі, але й діти.

Пляжний гандбол – яскравий, можна сказати, сонячний вид спорту. Хто хоча раз купався в його променях, ніколи не забуде теплої атмосфери гри на піску та спілкування поза змаганнями. Ще раз вітаю всіх представників «пляжної роди-ни» із ювілеєм і сподіваюся, що наша «сонячна сім’я» з кожним роком поповню-ватиметься все новими й новими прихильниками.

Сергій САНЧЕНКО, президент Асоціації

пляжного гандболу України

4


ПОДЯКА

Автори вдячні за допомогу в створенні книги – матеріальну підтримку, інформацію, фотографії та просто добре слово:

Володимиру ІвановуПетру ХлицовуІллі ШевлякуВолодимиру КосикуАндрію ПортномуВладиславу МиленькомуАндрію БенедісуВолодимиру ПатлашенкуВолодимиру ЛевчукуСергію ГордієнкуОлегу СичуБогдану КольцовуІрині ФунтовійВіталію ХалюзіОлександру ГоліковуМихайлу ПолякуВалентині ПолякМихайлу МилославськомуСергію ЗаінчковськомуАнастасії ФедінійВікторії ЖосанГеннадію БілокопитовуКостянтину НаумовуГеннадію ДіхтяруІгорю Гілеті

Василю КозаруВолодимиру РевунуМайї КарбунарЮрію ФещенкуЄвгену БаженковуВалерію ЛазарєвуВікторії ХачатрянОксані СакадіСвітлані НаконечнійАндрію КамишовуЮрію МаньковськомуОльзі КуприченковійОлександру ЛюдовикуТетяні КарговійНаталі ПоляковійАнні СавчикОлегу НасиленкуОлексію РословуАндрію БогачовуОлександру ГурськомуСтаніславу ПрокоповичуКатерині МельничукНаталії ГлушкоОлександру Артем’єву

ЧЕСНА ГРА НА ПІСКУ

6

Чесна гра на піску

Н іжитися на пляжі дуже приємно. І з цим мало хто сперечатиметься. Про-те є люди, які вважають, що просто лежати на піску нудно. Адже під променями сонця можна бігати, стрибати, грати м’ячем. А ще – стати

чемпіоном країни, континенту, світу і навіть Олімпійських ігор!

Кілька десятиліть тому спортивні здобутки на піску сприймалися як звичай-на забавка, гра для задоволення. Зараз пляжні види спорту вийшли «з тіні», що цілком природньо, адже пляж ми не можемо уявити без сонця. Змагання от-римали офіційний статус, на них виступають справжні віртуози своєї справи. Але серйозність підходу не позбавила дійство головної «родзинки», а навпаки – підкреслила її. Йдеться про веселу, добру, дружню атмосферу, що панує на мат-чах із пляжного волейболу, футболу, регбі, гандболу. Видовищність, доступність і демократичність – ось головні складові всіх ігор на піску.

Пляжні дисципліни основані на чесній грі. Філософія «фейр-плей» закладена в самій сутності цих видів спорту: не завдати шкоди гравцю команди суперника, він – однодумець, який разом із тобою створює шоу. Наприклад, у пляжному футболі забороняється заважати тому, хто виконує ефектний удар «ножиці» або через го-лову. А за порушення правил призначається штрафний, який виконується без традиційної «стінки», тобто ймовірність голу – дуже висока. Тут добряче подумаєш перед тим, як штовхнути суперника. Це не класична контактна гра, де такий при-йом запросто минеться. Потрібно обігрувати суперника, не застосовуючи фізичну грубість (вона, як ми знаємо, призводить до травм), а завдяки спритності рухів та думки. От і повинні учасники видавати такі кульбіти, від яких голова паморочить-ся. А глядачам тільки того й треба!


7

Ще одна деталь – падати доводиться не на тверду поверхню, а на м’який пісок. Цьому, напевно, були б раді хокеїсти, адже лід – річ тверда. Проте поява пляжно-го хокею неможлива: шайба може загубитися у піску. Через ті самі причини ми не маємо пляжного баскетболу, де велике значення відводиться дриблінгу, а від піску, звісно, м’яч не відскакує. Інша справа – футбол, волейбол, гандбол, регбі, де головне «знаряддя праці» переважно перебуває в повітрі чи у руках людини.

У когось може скластися враження, що в пляжні види спорту грають лише ті, хто не має достатньої фізичної підготовки. Мовляв, справжніх спортивних контактів уникають, бояться твердості. Але спробуйте побігати, пострибати по пісочку. Це так здається, що легко витримати два тайми по 10 хвилин (стільки триває «обов’язкова програма» матчу з пляжного гандболу), до того ж за день команда проводить декілька поєдинків. Чи провести декілька волейбольних партій (знову ж таки – програма дня на змаганнях не обмежується одним матчем) або зіграти у футбол три тайми по 12 хвилин – непідготовлена людина стомиться миттєво. Тут навантаження доволі великі – не менші, ніж у багатьох інших видах спорту. Треба,

8


як мовиться, бути у формі, щоб отримувати задоволення від гри й одночасно диву-вати своєю майстерністю глядачів.

Зневажати пляжні види спорту – справа не гідна. Так робить той, хто не здат-ний або не хоче радіти різнобарв’ю життя. Адже на відкритому повітрі м’яч літає веселіше – йому просто легше дихається на волі, ніж у чотирьох стінах. Енерге-тика цього дійства сприймається «на ура». Яскравий приклад – біч-волей (пляж-ний волейбол), де змагаються команди по два спортсмени на майданчику 16 х 8 м. Саме завдяки цьому виду спорту Міжнародна федерація волейболу (ФІВБ) здобула пальму першості за кількістю країн, що входять до організації, серед усіх видів спорту: зараз у її лавах – 220 держав. Шалена популярність була визнана на найвищому рівні: Міжнародний олімпійський комітет вніс біч-волей до програ-ми змагань. Дебют відбувся на Іграх-1996 в Атланті. Пляжний волейбол одразу ж підкорив серця вболівальників і відтоді забронював собі місце у списку лідерів телетрансляцій.

З авторитетом пляжного футболу теж не посперечаєшся. Адже саме на піску з ранку до ночі грає найфутбольніша нація планети, саме там закладаються основи неперевершеної техніки володіння м’ячем. І як результат – збірна Бразилії більше за всіх (п’ять разів) вигравала Кубок світу. Деякі з тріумфаторів класичного виду гри у 1994 році, коли відбувся перший чемпіонат світу, із задоволенням згадали молодість. Це – Зіко, Ромаріо, Жуніор. У 2004-му «пляжників» визнала Міжнародна федерація футболу (ФІФА). Хоча в Україні немає Копакабани – знаменитого пляжу Ріо-де-Жанейро, наші футболісти теж вміють ганяти м’яч на піску. Вони – бронзові призери Євро-2004, увійшли до чільної вісімки на чемпіонаті світу-2005, а в 2007 році досягли найбільшого поки що успіху – перемогли на Кубку Європи.

Гандбол тільки нещодавно почав опановувати пляжні простори – у 90-ті роки ХХ століття. Справжній розвиток цієї ігрової дисципліни розпочався на межі тисячоліть. У 2000 році відбувся перший форум історичного, як для виду спорту, масштабу – чемпіонат Європи, де була представлена й Україна. Жіноча збірна здо-була золоті нагороди, чоловіча – бронзові. У 2001-му на Всесвітніх іграх українські гандболістки знову були першими. Відтоді постійно проводяться чемпіонати світу та Європи, багато міжнародних та національних турнірів (зокрема – чемпіонат і Кубок України). Змагання відбуваються не тільки на дорослому, але й на юніорському рівнях. Та перші чемпіони Європи і світу залишаться в історії на-завжди! Отже, можна сказати, що пляжний гандбол знайшов своє місце під сон-цем у родині пляжних видів спорту.


9


Чи реально пляжному гандболу стати олімпійським видом спорту? З огляду на динаміку розвитку гри у світі, на це мож-на претендувати вже найближчим часом. Зокрема, за умо-вами МОК, потрібно мати у складі всесвітньої організації представників сильної статі від 75 країн з чотирьох континентів і прекрасної – від 40 держав з трьох континентів.

«Наша мета – увійти до олімпійської родини. Для цього розроблена стратегія розвитку цієї ігрової дисципліни, яка вже працює. У пляжний гандбол грають на всіх континентах. Ним захопилися не тільки південні, але й північні країни. Наприклад, чемпіонат Європи-2009 прийняла Норвегія», – зазначив Ласло Шинка, голова комісії з пляжного гандболу ЄГФ. Після Всесвітніх ігор у Тайвані 2009 року пляжний гандбол був визнаний представниками ЗМІ, зокрема телебачення, як найвидовищніший вид спор-ту на цих змаганнях.

Ласло ШИНКА, голова комісії з пляжного-гандболу Європейської гандбольної федерації (ЄГФ)

10


Повітряна дуель

Мій суперник – мій друг


11

Чи буде гол?

Паралельним курсом

12


Синьо-жовтий вечір під небом Тайваню


13

Утік від трьох

Погляд з тилу

14


Класика «пляжної» атаки

А м’яч так високо...


ЗНАЙОМТЕСЬ: ПЛЯЖНИЙ ГАНДБОЛ

16

Знайомтесь: пляжний гандбол

О фіційна міжнародна назва виду спор-ту – біч-гандбол (від

англійської beach – пляж та handball – гандбол). Проте не буде помилкою говорити по-нашому: пляжний гандбол. Тому в нашій розповіді вживатимуться два наймення цієї цікавої ігрової дисципліни. Та найголовніше – не те, як називати, а як розуміти сутність цієї гри. Вона має свої нюанси, що відрізняють її від індор (зального) гандболу «7 х 7».

На початку розвитку пляжно-го варіанту ще можна було взяти команду з класичного гандболу, засвоїти декілька прийомів і здобути перемогу на змаганнях. Така ситуація скла-лася, наприклад, на першому чемпіонаті Європи у 2000 році. Тоді учасники ще тільки шукали, які тактичні прийоми принесуть найбільшу користь, пристосову-валися до правил змагань, які постійно змінювалися. Це й не дивно – відбувався

Кожна гра починається зі спірного кидка

17


звичайний процес становлення. Так би мовити, грали в гандбол на пляжі. Коли ж його основна фаза закінчилася, дійсність висунула нові вимоги. Треба було вже не пристосовуватися та вивчати, а вдосконалюватися.

Сутність цього виду спорту ще в 2000 році на чемпіонаті Європи розкрив відомий гандбольний спеціаліст Спартак Миронович. Ось що сказав тренер, який привів збірну СНД до «золота» Олімпійських ігор-1992, а чоловічу коман-ду Білорусії – до перемоги на першому в історії континентальному чемпіонаті з пляжного гандболу: «Це зовсім інша гра. Тут не так будується лінія атаки, по-іншому відбувається «стяжка». У принципі, немає півсередніх, що робить розви-ток атаки дуже динамічним. А в захисті? І атакуючого воротаря треба опікувати, і не давати змоги організувати «парашут» чи «пірует», до того ж одвічно граєш у меншості. Ні, одним наскоком цей ігровий вид спорту не опануєш – тут потрібен серйозний підхід».

Стадіон на Копакабана

18


Сонце Середземномор’я

Безперечно, перші матчі на піску були далекі від досконалості. Виникало бага-то суперечок, іноді занадто палких, що цілком природньо – все ж відбувалося під палючими променями сонця. Так було і з бонусними кидками, які оцінювалися не одним, а двома і навіть трьо-ма балами. «Гарячі» голови на-полягали на тому, щоб красиві атаки приносили більше очок, ніж звичайні. «Холодні» голови відстоювали класичну систе-му підрахунку результативних «пострілів». На щастя для пляж-ного гандболу, перемогли ті, хто стверджував, що красу та неординарність потрібно заохо-чувати. Перші правила складали під час баталій на пляжах Італії, де, власне, і народився цей вид спорту.

Відомі навіть час і місце на-родження та «батьки» пляжного гандболу. Все почалося з малень-кого острова на півдні Італії – Понца. У червні 1992 року пре-зидент клубу «Секу Лаціо» Джані Бутарелі та його колега Франко Шіано висунули ідею створити новий варіант гандболу – пляжний. Через місяць у місті Понца на пляжі Сан-Антоніо провели перший у світі турнір з цього виду спорту. У змаганнях взяли участь італійські команди «Гаєта Контакс», «Чампіно», «Рома Популінер», «Секу Лаціо» та російський «Політ» із Челябінська. Баталії відбувалися ввечері на освітленому майданчику. У тому ж 1992 році Бутарелі та Шіано заснували Організаційний комітет із пляжного гандболу (COHB – Commitee Organization Handball Beach). Це була перша асоціація на планеті, що представляла новий вид спорту. «Дебютний» список продовжився у 1993-му, коли під керівництвом

Стрімкий політ Ірини Глібко

19


Бутарелі в Римі відбувся перший офіційний міжнародний турнір. До Вічного міста приїхали юніорські збірні Алжиру й Тайваню, молодіжна команда з Росії, військова збірна Італії та юніорський склад німецького клубу «Бартенбах».

У травні 1994 року Міжнародна федерація гандболу (ІГФ) офіційно визнала пляжний гандбол і взяла його під свій патронат. А вже у вересні на конгресі ІГФ у Нідерландах були затверджені міжнародні правила цього виду спорту. Пляж-ний гандбол здобував нових прихильників. Цьому сприяли показові матчі та відеоматеріали, які були роздані учасникам конгресу. Незабаром у пляжний ганд-бол стали грати у Південній Америці та Африці.

У Європі, зокрема в Німеччині, зі знанням справи взялися за розвиток нової ігрової дисципліни. Тренери та гравці клубу «Бартенбах» після участі 1993 року в змаганнях у столиці Італії вирішили популяризувати цей вид спорту у своїй країні. У червні 1994-го був споруджений майданчик для пляжних волейболу і гандболу, а появу арени відсвяткували матчем між командою з Бартенбаха та національною

В ІГФ розвитком пляжного гандболу (зокрема – чемпіонатом світу) опікується комісія з організації та проведення змагань. В ЄГФ є спеціальний комітет з пляжного гандболу, під па-

тронатом якого проходять континентальні змагання – ті самі чемпіонати Європи як серед дорослих, так і серед молоді.

У національних федераціях теж є окремі відділи, які відповідають за розви-ток пляжного гандболу у своїй країні. Це може бути окремий комітет або, як у нас, Асоціація пляжного гандболу України (АПГУ). АПГУ бере на себе вирішення усіх організаційних питань під час проведення змагань та інших заходів, наприклад, тренерських і суддівських семінарів або підготовчих зборів для національних команд.

Організація справи

19

20


збірною Німеччини. Через два роки – у 1996-му – було про-ведено «Майстер Серію», яка складалася з 15 відбіркових турнірів та фіналу у Вестерланді. За вирішальними матчами, що відбувалися на п’яти спе-ціалізованих майданчиках, спос те рігали більш ніж 10 ти-сяч глядачів. У 1999 році ця серія ігор вже за вершилася офіційним чемпіонатом Німеччини в Гусха-вені на березі Північного моря.

Час вимагав виходу змагань з пляжного гандболу на сер-йозний міжнародний рівень. На межі тисячоліть – у 2000 році – під егідою Європейської

федерації гандболу було проведено перший чемпіонат континенту. У липні змаган-ня прийняло курортне містечко Гаєта. Воно розташоване на березі Тірренського моря, приблизно на середині дороги від Риму до Неаполя. На першості Старо-го Світу виступили по вісім чоловічих (Білорусь, Іспанія, Україна, Росія, Італія, Німеччина, Греція, Туреччина) та жіночих (Україна, Німеччина, Росія, Югославія, Нідерланди, Італія, Туреччина, Іспанія) збірних. Першими в історії чемпіонами Європи з пляжного гандболу стали гандболісти Білорусі та гандболістки України, а у 2001-му ці самі команди перемогли на Всесвітніх іграх в японській Акіті та були визнані чемпіонами світу. У Гаєті відзначилася й українська чоловіча коман-да, здобувши «бронзу». Після цього ЄГФ провела ще п’ять чемпіонатів Європи (2002, 2004, 2006, 2007, 2009). Свої континентальні змагання організували Азія (2004) і Америка (2008).

Перший офіційний чемпіонат світу з пляжного гандболу відбувся на аф-риканській землі – у 2004 році найсильніших гандбо лістів планети вітав Єгипет. Другий прийняла у 2006-му Бразилія (пляж Копакабана), третій у 2008-му прой-шов у Іспанії. У 2010 році четвертий чемпіонат світу відбувся у Туреччині.

Пляжний гандбол входить до програми Всесвітніх ігор, які проходять раз на

21


чотири роки і на яких змагаються представники неолімпійських видів спорту. У ручний м’яч на пляжі грали у 2001-му в Акіті (Японія), у 2005-му в Дуйсбурзі (Німеччина) та у 2009-му в Гаосюні (Тайвань). Усі три рази пляжний гандбол запрошений як демонстраційний вид спорту, а у 2013 році в Колумбії він уже буде в офіційній програмі змагань.

Турніри різного рівня відбуваються по всьому світу. Звичайно, роль флагмана у пляжному гандболі, як і в класичному, належить Старому Світу. Наприклад, у 2003 році ЄГФ організувала «Європейський тур з біч-гандболу», який зібрав під своє крило численні турніри у багатьох країнах континенту. А в 2008-му в Угорщині був уперше проведений чемпіонат Європи серед юніорських збірних, де виступи-ли по вісім команд хлопців та дівчат. Команди господарів перемогли в обох видах програми. Українські ж гандболісти посіли п’яте місце, а гандболістки – четверте.

Не пасе задніх і суддівський корпус України. Делегат ЄГФ та ІГФ з пляжного гандболу Валентин Вакула обслуговував чемпіонати Європи в Кадісі (Іспанія) та

– Я свого часу повністю підтримав ініціативу Степана Мель-ничука та Валентина Вакули створити АПГУ, надавши цій організації певну автономію. Як показує практика, структура, створена за таким принципом, принесе більше користі у роз-витку виду спорту, ніж звичайний підрозділ ФГУ.

Вважаю – створення подібних організацій для розвитку професійного, ве-теранського, студентського гандболу – конче необхідні у структурі ФГУ. Всі вони повинні бути об’єднані під патронатом національної федерації. Кожна така структура матиме свого президента, так би мовити, власне обличчя. Це зміцнює авторитет напряму, за яким ведеться робота. І перший позитивний приклад у цьому плані нам продемонструвала АПГУ.

Владислав МИЛЕНЬКИЙ, президент ФГУ 2005–2010 рр.

21

22


в Місано-Адріатіко (Італія), чемпіонат світу 2006 року в Ріо-де-Жанейро (Бра-зилія), Всесвітні ігри в Дуйсбурзі (Німеччина). Суддівська пара Олександр Голіков та Віталій Халюза працювали на чемпіонаті Європи 2006 року в Аланії (Туреччина) та на континентальній першості серед юніорів у місті Надья-тад (Угорщина). Вікторія Жосан та Анастасія Федіна брали участь у чемпіонаті Європи-2009 в Ларвіку (Норвегія).

У нашій країні цей вид спорту декілька років тому отримав новий поштовх для розвитку. Розпочалася справжня системна робота. У 2006-му створено Асоціацію пляжного гандболу України, проводяться національні чемпіонати серед команд різних вікових груп, наші збірні виступають на різних міжнародних турнірах, організовуються спеціалізовані семінари. Про все це ми детально розповімо далі, а тепер перейдемо до того, що робить пляжний гандбол динамічним, видовищ-ним, цікавим видом спорту.

Ну як же без емоцій!?


23

– Пляжний гандбол в Україні, можна сказати, народжувався на моїх очах. Пам’ятаю перші чемпіонати Європи, турніри в Юж-ному. Це був неначе свіжий вітер у нашому непростому житті.

Я відразу ж підтримав ідею розвивати цей вид спорту в нас. Тим більше, що в пляжному гандболі є прекрасна перспектива

ввійти до програми Олімпійських ігор. Тому надавав, надаю і надалі на-даватиму підтримку цьому виду спорту. Це – не просто гра. Це – великий потенціал для формування культури здорового способу життя. Візьмімо, наприклад, наш морський регіон. Тут потрібно, де тільки можливо, буду-вати на узбережжі майданчики – щоб люди активно відпочивали на пляжі, отримували все разом – і купання, і сонячні ванни, і фізичні вправи.

Наприклад, в Іллічівську є чудовий стадіон для пляжних видів спорту. Було б добре, якби такі арени з’явилися скрізь на всіх курортах. Адже можливість пограти на піску приваблює туристів, додає позитивного іміджу регіону. І, нарешті, ми вирішуємо чи не найголовніше завдання – відволікаємо дітей, молодь від поганих справ, навчаємо піклуватися про власне здоров’я – і моральне, і фізичне.

Петро ХЛИЦОВ, заступник голови Одеської облдержадміністрації, віце-президент АПГУ

24


«Парашут» і «пірует»

Ми недарма винесли в заголовок два слова – «парашут» і «пірует». Це – візитівка пляжного гандболу. Таку назву мають типи кидків, які оцінюються у два бали. Перший елемент полягає в тому, що гравець у стрибку отримує м’яч і відразу ж у польоті (без приземлення) спрямовує його у ворота. Під час виконання другого прийому гандболіст, отримавши м’яча, робить стрибок із розворотом як мінімум на 360 градусів (тобто навколо власної осі) і після цього (знову ж таки без при-землення) здійснює кидок. У цих випадках спортсмен здобуває бонус «за красу», за вміння виконати ефектний кидок. Але така майстерність потребує певних на-вичок, досягти її непросто. Тож ми й розповімо про умови, в яких шліфується така спортивна творчість.

Отже, грають у пляжний гандбол на майданчику розміром 27 х 12 метрів (у класичному варіанті гри, як ми пам’ятаємо, – 40 х 20). Інший вигляд має і зона голкіпера – це прямокутник 6 х 12 м (у гандболі «7 х 7» ця площа обмежується дугою із радіусом 6 м і не перетинається з боковими лініями). Звісно, за таких розмірів і кількість гравців на майданчику в складі кожної команди менша: не семеро, а четверо – три польових і голкіпер. Тобто пляжний гандбол – це гра «4 х 4». Повний же склад команди – вісім спортсменів (шість польових гравців та два воротаря). Вони й намагаються закинути більше голів, ніж пропустити, у ворота суперника, що мають такі самі розміри, як у «класиці» – 3 х 2 м. М’яч ви-готовлений із неслизької, як правило, пористої гуми: у чоловіків він має довжи-ну по колу 54–56 см і вагу 350–370 г, у жінок відповідно – 50–52 см і 280–300 г. У пляжний гандбол грають босоніж – взувати кеди чи кросівки заборонено (що-правда, дозволено одягати шкарпетки чи обмотувати ступні бинтами).

Гра складається з двох таймів по 10 хвилин (кожен з них починається зі спірного кидка в центрі майданчика). Рахунок у першому і другому таймах ве-деться окремо. Чому? А тому що за перемогу в періоді з будь-яким результатом – 25:24 чи 1:0 – нараховується один бал, як у волейболі за перемогу в сеті – 1:0. Якщо команда виграє в обох таймах (наприклад, 16:10 та 10:9), то її оголошу-ють переможцем матчу з рахунком 2:0. Зауважимо, що в кожному періоді нічиїх бути не може. Якщо табло після 10 хвилин протистояння зафіксувало рівні циф-

25


ри (2:2 чи 25:25), застосовується правило «золотого гола». У центрі майданчика суддя здійснює спірний кидок, після чого протистояння триває до того момен-ту, поки хтось із учасників не закине м’яч у ворота суперника. Команда – автор результативної атаки, оголошується переможцем тайму.

А що буде, якщо суперники виграють по тайму і загальний рахунок у матчі ста-новитиме – 1:1? У цьому випадку діє правило «гола на виліт» – так перекладається офіційне визначення цієї процедури. У нас застосовують термін «буліти». По суті – це пенальті в русі, які є майже точною копією швидкісного відриву, коли воро-тар пасом через весь майданчик виводить свого гравця сам на сам з голкіпером суперників. Кожна команда виконує по черзі по п’ять «булітів». Відбувається це так: гравець стоїть на перетині бокової лінії та лінії воротарської зони, три-маючи в руках м’яч. Після свистка судді він віддає передачу своєму голкіперу, а сам біжить у напрямку воріт протилежної команди. Воротар пасує гравцю, а той намагається забити гол. Той, хто вправніше виконає цю серію (виграє – 1:0 або 7:0), і буде переможцем мат-чу із загальним рахунком 2:1.

Повернімося до різних ва-ріацій того, що є логічним за-вершенням атаки, – до гола. Не тільки «пірует» та «парашут» оцінюються двома очками. Та-кий самий бонус має й пенальті, яке виконується з шести метрів (у «класиці» – із семи), тобто з лінії воротарської зони. Сенс у «бонусності» штрафного кидка полягає в тому, щоб зробити невигідною грубу гру.

Тепер перейдемо до четвертого підвиду двоочкових кидків, який, влас-не, передусім впливає на тактичний малюнок гри, потребуючи від учасників спритності думки, рухів, взаємодії. У пляжному гандболі гол, який забив воро-тар, теж оцінюється двома балами. Голкіпера, точніше гравця у формі ворота-ря, використовують у нападі. Після того як команда відпрацювала в обороні,

26


«Парашут» – елемент не новий. Прихильники гри нерідко бачили, коли ко-манди виконували вліт у зону воротаря під час змагань із гандболу «7 х 7», зокрема найвищого рангу. Глядачам дуже подобалася ця комбінація, тому зовсім природньо, що вона органічно увійшла до арсеналу «пляжників».

«Пірует» – ноу-хау саме пляжного гандболу. Його дебют на найвищому рівні відбувся у 2002 році на чемпіонаті Європи в Кадісі (Іспанія). Хоча кидок у стрибку з поворотом навколо своєї осі й застосовується у тренувальному процесі для розвитку координації та орієнтації у просторі, практичного за-стосування у «класиці» він не має. І тільки на пляжі він отримав свій особли-вий статус – оцінку у два бали.

Свого часу були спроби розширити арсенал «привабливих» кидків за допо-могою «кувирка» чи «колеса», коли гравець виконував ці гімнастичні елемен-ти, а потім атакував ворота. Але було вирішено їх не застосовувати, тому що через велику амплітуду вони можуть травмувати і форварда, і захисника.

Всесвітні ігри-2009


1.

2.

3.

5.

4.

Пірует

27

28


голкіпер, який захищав ворота, міняється зі спортсменом із «воротарським статусом» (такого виконавця ще звуть «маркером»). І тепер в атаці діють чоти-ри польові гравці, кидки одного з них у будь-якому випадку оцінюються у два очки. Тобто напад отримує чисельну перевагу: четверо проти трьох захисників. Можливість розіграти «зайвого» збільшує шанси організувати результативну ата-ку, яка одержує бонус «за красу» – «пірует» чи «парашут». Але одночасно команді, що діє в нападі, потрібно не забувати про ризик отримати м’яч у власні порожні ворота. Тому тут має бути налагоджена взаємодія зворотної заміни, коли після закінчення атаки «маркер» миттєво залишає майданчик, а фактичний голкіпер стає у воротах до того моменту, поки суперник може здійснити кидок.

Свої особливості є й у грі в захисті. Їх, у принципі, неважко зрозуміти, адже

вони безпосередньо випливають із можливостей суперників, що атакують. Отже, в обороні ти постійно дієш у меншості. Тобто маєш більше рухатися, щоб ком-пенсувати чисельну перевагу протилежної команди. Але рухатися треба осмис-лено, бо потрібно зважати на кілька важливих нюансів. Адже завдання – не про-сто запобігти результативному кидку. У суперників є «маркер», а також «пірует» і «парашут». Тут висуваються підвищені вимоги до вибору ігрових пріоритетів, тобто треба визначити, що несе найбільшу небезпеку для власних воріт. От і ду-май: чи вартувати «маркера», чи перекрити простір, де суперник здатен зроби-ти «парашут» або «пірует», чи дати змогу гравцю протилежної команди забити звичайний гол, який оцінюється в один бал. При цьому захист має бути готовим будь-якої миті скористатися слабкістю нападу – відсутністю їхнього голкіпера, щоб організувати контратаку і відправити м’яч у порожні ворота саме «бонус-ним» кидком.

У тих, хто вперше чує про пляжний гандбол, відразу виникає питання: «А як здійснювати ведення м’яча – дриблінг? Адже на піску – проблеми з відскоком». Відсутність дриблінгу спрямована якраз на те, щоб зробити гру динамічнішою. Погляньмо на матчі з класичного гандболу. Провідні команди світу для того, аби створити сприятливі умови для атаки, застосовують передачі та переміщення гравців без м’яча. У цьому сенсі вони вигідніші за дриблінг. Ведення здебільшого використовують, коли хочуть порушити темп, подумати, дати час гандболістам своєї команди, щоб вони зайняли потрібні позиції. Ну і ще, без дриблінгу не обійтися, коли втікаєш у відрив. У пляжному гандболі є подібний до ведення м’яча елемент. Мета його використання така сама – згаяти час, поки проводиться заміна або твої товариші не позбавилися опіки суперників. Гравець може покла-сти м’яч на пісок (він обов’язково має відірвати від нього руку), а потім підняти


1.

2.

3.

4.

Парашут

29


його не пізніше, ніж через три секунди. Це буде рахуватися своєрідний удар по майданчику. Однак такий прийом небезпечний, адже суперник може «пірнути» за м’ячем і забрати його собі.

Бачимо, що гра як у нападі, так і у захисті потребує ігрового мислення висо-кого рівня, тобто вміння бачити всіх дійових осіб (не тільки на майданчику, а й у зоні замін), передбачати їх можливі дії, миттєво реагувати на зміну ситуації. До того ж необхідно мати не тільки спритну думку, але й тіло, яке здатне вико-нувати творчі «накази» мозку. Пляжний гандбол у цьому сенсі є гармонійним поєднанням розумової та фізичної вправності. А найголовніше – завдяки цьо-му маємо яскраве спортивне видовище, яке приносить задоволення як глядачам, так і гравцям.

– Коли ми готувалися до перших континентальних та світових змагань, навіть не уявляли, що таке пляжний гандбол. На май-данчику робили розмітку самі за допомогою поліетиленових стрічок і стовпчиків. Проте це не завадило нам переграти такі

сильні збірні з певними традиціями, як Іспанія та Німеччина. До-помогло те, що основу команди складали гравці одного клубу – київського «Спартака».

Зараз потрібно готуватися набагато ретельніше, адже пляжний ганд-бол активно пропагують у багатьох країнах, підхід до справи став більш професійним – і з погляду техніки, і з погляду тактики. Це яскраво продемон-стрував чемпіонат Європи-2009 у Норвегії, в якому мені теж довелося взя-ти участь, і де наша команда посіла четверте місце. Загалом же, кажучи про пляжний гандбол, зазначу, що цей вид гри дає можливість розкрити багато ігрових здібностей, він більш динамічний, скажімо так, «миттєвий» у плані розвитку ситуації, дає змогу продемонструвати ефект ний арсенал виконав-ця – кидки, фінти, стрибки, паси.

Оксана САКАДА, чемпіонка Євро-2000 та Всесвітніх ігор-2001

30


31

– Десять років тому, коли мої підопічні готувалися до континентальної першості, ми брали участь у Відкритому чемпіонаті Росії. Тоді практикувалися не лише двоочкові, але й триочкові кидки. Три бали зараховували за «парашут» воротаря та подвійний «парашут». У другому випадку один гравець ловить м’яч після передачі у польоті і не кидає у во-

рота, а віддає його своєму товаришу, який теж перебуває у повітрі, от він і завершує атаку. Отже, ще одна передача в повітрі давала додатковий третій бал. Це значно збільшувало інтригу в протистоянні.

Проте були свої суттєві недоліки. Що робити, коли передач у повітрі буде декілька? Нараховувати чотири, п’ять, шість очок? А як бути, коли подвійний «парашут» зупиняють із порушенням правил – яку ціну матиме пенальті: два чи три очки? Щоб уникнути непорозумінь, було вирішено обмежитися тільки «бонусними» кидками вартістю у два бали. І вже на першому чемпіонаті Європи в Італії атаки оцінювали тільки одним або двома очками.

Володимир КОСИК, головний тренер чоловічої збірної України, яка здобула «бронзу» на чемпіонаті Європи-2000

32


Стадіон на піску

Для майданчика з пляжного гандболу, втім, як і для пляжних волейболу й фут-болу, насамперед потрібен пісок. І він має бути м’яким. Саме на це слід зверта-ти увагу. Наприклад, морський пісок з дрібними частинками мушель не підійде. Більш придатним для використання є пісок із пляжів річок чи озер. Але навіть у разі, коли природа подарувала нам «лагідну» поверхню, все одно необхідно її ре-тельно обстежити і видалити сторонні предмети. А ще треба заміряти глибину шару піску: за правилами вона має бути щонайменше 40 сантиметрів.

У разі відсутності необхідних умов потрібно буде попрацювати, аби зробити стадіон на піску, як мовиться, на віки. Будівництво розпочинається із земляних робіт. Викопують яму 30 х 15 м, глибиною як мінімум 70 см. По периметру котло-ван оббивають від дна до рівня поверхні дерев’яними дошками. Яму заповнюють гравієм на висоту 30 см (не забудьте на цьому етапі подбати про дренажну си-стему). Потім зверху кладуть сітку, а вже на неї насипають пісок до рівня землі – якраз виходить шар завтовшки 40 см.

Коли поверхня готова, можна робити розмітку ігрового майданчика, що має розміри 27 х 12 метрів. Для цього застосовується еластична стрічка контрастно-го кольору завширшки 8 см. Отже, розмітка буде складатися з таких частин: чо-тири відрізки по 12 м (дві лицьові лінії та лінії зони воротаря) та два відрізки по 27 м (бокові лінії). Тобто загальна довжина стрічки становить щонайменше 102 м (для надійності треба додати ще кілька метрів, щоб не виникало проблем з «дотягуванням»). Якщо ви не хочете самотужки робити таку конструкцію, можна придбати готовий набір. Слід додати, що навколо ігрового майданчика має бути передбачена зона безпеки завширшки щонайменше 3 метри.

Потім потрібно встановити ворота в центрі кожної лицьової лінії. Можна, зно-ву ж таки, зробити рамку власноруч, а можна придбати готові розкладні воро-та. Головне – щоб їхні розміри відповідали стандарту: ширина – 3 м, висота – 2 м. Поверхні стійок та поперечини (згідно з відповідним пунктом правил) мають бути пофарбовані поперечними смугами у два контрастні кольори, що контра-стують з кольором майданчика. Ворота потрібно міцно закріпити на піску, але кріплення жодним чином не мають становити небезпеки для гравців.

33


За боковими лініями рекомендовано встановлювати сітку заввишки 3–5 метрів, щоб м’яч після неточних кидків не вилітав далеко. Це допомагає уникати неприємних пауз у грі. Також огорожу за воротами можна викори-стовувати для розміщення на ній плакатів та інших засобів візуального впли-ву, щоб підбадьорювати та веселити учасників. Наприклад: «Виконаємо та перевиконаємо норму «піруетів!» або «Кожному виконавцю «парашута» – звання десантника!». А ще, звичайно, це можуть бути рекламні плакати з інформацією про спонсорів та організаторів за-ходу.

Для проведення змагань обо-в’язково потрібно передбачити стіл хронометриста і секрета-ря. За ним мають уміщуватися від трьох до чотирьох осіб. Стіл стоїть посередині бокової лінії на відстані щонайменше 3 м від неї. Розташовують його так, аби хро-нометрист та секретар могли ба-чити зони заміни.

Дотримавшись основних прин-ципів створення арени, можна подумати і про необов’язкові, але дуже важливі атрибути, без яких матчі з пляжного гандболу справлятимуть не те яскраве вра-ження, яке мають справляти. Це – табло та трибуни для публіки. Погодьтеся, що інформація про рахунок гри буде зовсім не зайвою для всіх – спортсменів, тренерів, суддів та уболівальників. А глядачі мають десь розміщуватися, бажано – з комфортом. Щодо табло, то підійде рахівниця у вигляді перекидного календаря, яка вже не одне десятиліття використовується у настільному тенісі. Установлю-ють таке табло на суддівському столі. Без надзусиль створюється більш масштаб-ний стенд, де передбачено спеціальні місця для табличок з назвами команд, а також механічно змінюються цифри для демонстрації рахунку. Є й зручніший варіант – електронне табло з таймером та іншими додатковими функціями.

Не забуваймо і про створення відповідної атмосфери: знадобиться музична апаратура, адже під ритмічні, запальні композиції веселіше і спортсменам гра-ти, і вболівальникам за діями команд спостерігати. Виходить справжнє шоу, яке дарує пляжний гандбол.

Палкі «пляжні» вболівальники

34


– Щоб облаштувати майданчик для гри у пляжний гандбол, тре-ба зовсім небагато. Насамперед – бажання. Як це було влітку 2000 року, коли ми готувалися до дебютного чемпіонату Старо-го Світу. Збірна була створена на основі київського «Спартака», який я тоді тренував.

Як ви розумієте, тоді в столиці спеціалізованих майданчиків для пляжного гандболу не було. А тренуватися ж потрібно. Тож ми вирішили звернутися за допомогою до природи, адже пляжів, слава Богу, у Києві достатньо. Найбільш привабливим у цьому сенсі видався пісок Довбички у столичному Гідропарку. Щодня на рятувальній станції орендували човен і вирушали через протоку на острів.

Тепер коротко розповім про облаштування нашої тренувальної арени. Ви-готовили двоє воріт (по суті, ворота були з трьох дошок, з’єднаних дверни-ми петлями), які щоразу вкопували та викопували. Для їхнього транспор-тування я спеціально придбав багажник на дах машини. Розмітку ж роби-ли поліетиленовими смугастими стрічками, які можна купити на будь-якому будівельному ринку. Десять хвилин – і майданчик готовий. Як бачите, все про-сто.

Андрій ПОРТНИЙ, головний тренер жіночої збірної України, яка здобула «золото» на чемпіонаті Європи-2000 та перемогла на Всесвітніх іграх-2001

Розмітка майданчика


35

36


– Розвиток цього виду спорту постійно підказує, які моменти потребують удосконалення. Свого часу так експериментува-ли з розміткою. Раніше використовували тільки пласкі стрічки, але їх постійно засипав пісок, через що, наприклад, гравці, судді та глядачі могли розгубитися: був заступ чи ні.

Спробували застосувати об’ємні позначки – круглі у розрізі. По-перше, їх краще видно, а, по-друге, форма сприяє тому, що пісок зсипається додолу і не ховає стрічку від погляду учасників і публіки.

Своєрідну еволюцію пережила й ігрова форма воротаря-голеадора. Раніше він відрізнявся лише майкою іншого кольору, потім дозволили застосовувати кепку чи бандану. Через це гравця цього амплуа так і стали називати: «бан-дана». Однак потім все ж таки повернулися до майки іншого кольору, тому що через кашкет чи хустинку його не так вже легко було вирізнити з-поміж інших спортсменів, особливо, коли вони теж надягали щось на голову. Тепер цей гравець зветься «маркер», тобто той, якого спеціально позначили для виконання бонусних кидків.

Колись проводили не тільки двоочкові, а й триочкові атаки. Вважаю, що цей фактор ще більше додавав інтриги: два влучних постріли могли миттєво змінити розподіл сил на майданчику. Але й без цього цей вид спор-ту захоплює і глядачів, і учасників своєю театральністю. Це – шоу, в якому присутні гімнастика, акробатика і власне гра.

Олександр ГОЛІКОВ, суддя європейської категорії


37

– Що потрібно людям? Спілкування. Його нам дарує пляж-ний гандбол. Одним із головних козирів у цьому сенсі є те, що змагання одночасно проводяться для хлопців і дівчат. На всіх турнірах вони палко вболівають один за одного, що не так часто побачиш, коли матчі проходять у залі. А тут, на пляжі, хлопці красуються перед дівчатами, намагаються забити ефектні голи.

Дівчата теж не відстають, коли до них доходить черга демонструвати свою гандбольну майстерність. Іноді навіть тренерам доводиться зупиняти своїх підопічних: «Досить вже грати тільки на публіку!». Спортсмени спілкуються один з одним, товаришують, підтримують дружні стосунки. Вже за це варто любити пляжний гандбол, не кажучи вже про те, що це цікава гра зі спортив-ного погляду. Тому ми й розвиваємо цей вид спорту в нас, на Західній Україні. Так, у нас немає моря, але є чудові парки та озера. А, як ми знаємо, облашту-вати майданчик для пляжного гандболу нескладно. Головне, як і в будь-якій сфері діяльності, – бажання.

Ми маємо у Львівській області багато прихильників цього виду спорту. У нас є декілька команд, які виступають у різних вікових групах. Звичайно, хотілося б більшої рушійної сили для потужного розвитку. Що ж, працюватимемо, щоб ця сила ставала дужчою.

Смакування морозива по-командному

Ігор ГІЛЕТА, віце-президент АПГУ

38


– Мені довелося пропрацювати понад три десятки років у різних гандбольних командах, зокрема й у національних збірних країни. Із «пляжним» варіантом гри я знайомий не так давно, але мені цей вид спорту дуже подобається – як з по-гляду спортивного свята, так і з суто професійного підходу до справи.

Пляжний гандбол дає великий емоційний заряд, що позитивно позначається на психічному здоров’ї спортсменів. Я вже не кажу про розвиток і вдоско-налення фізичних якостей людини. Наприклад, «пірует» чудово діє на вести-булярний апарат, навчає миттєво орієнтуватися в просторі. Видовищні еле-менти гри і чудова психологічна атмосфера допомагають легко витримувати навантаження, яке дають вправи на піску. А все це зміцнює м’язи та суглоби, що є своєрідним імунітетом від травм.

– Спорт рухається вперед, олімпійська програма роз-ширюється, обираючи найкращих серед масових видів. Разом з тим, SportAccord, який визнає види спорту, підтримує найвидовищніші та найпопулярніші серед них. Під його па-тронатом відбуваються Всесвітні ігри, Інтелектуальні ігри, Ігри з єдиноборств – глобальні змагання, що об’єднують неолімпійські види спорту.

На черзі – І Всесвітні пляжні ігри, які повинні відбуватися вже у 2012 році. У цьому контексті передусім згадується перемога жіночої збірної з пляжного гандболу на Всесвітніх іграх-2001 та безперечний успіх української делегації на першому чемпіонаті Європи. Насправді, пляжний гандбол вражає своєю красою, азартом і стрімким розвитком. Цей спорт має недовгу, але яскраву історію і Спортивний комітет України вітає Асоціацію пляжного гандболу України з виходом у світ цікавого і символічного опису. Ця книга – перший том довгого та успішного часопису пляжного гандболу нашої держави в світі спорту.

Станіслав ПРОКОПОВИЧ, заслужений лікар України

Ілля ШЕВЛЯК, президент Спортивного комітету України


39

На пляжний гандбол глядачі ходять із задоволенням

Найпростіше табло

40


Буліт1.

2.

3.


41

Суддя фіксує двоочковий кидок

За мить «пірует» буде розкручено

42


Шестиметровий штрафний кидок

Прорив до воріт


43

Спірний кидок

Стадіон в очікуванні головних дійових осіб

44


Весела гра – веселі побажання

Арена для пляжних баталій


45

Флангова дуель із захисником

Побажаємо одна одній успіху!

46


Захід сонця, море...

Вихід сам на сам


УКРАЇНА – СЕРЕД ПЕРШИХ

48

Україна – серед перших

У 2000 році на сайті ЄГФ з’явилася ін-формація про ор-

ганізацію першого чем-піонату континенту з пляжного гандболу. У нашій країні про такий вид спорту ніхто не чув, тому на це повідомлення зовсім не зважали: мовляв, чого тільки у Західній Європі не вигадають. Яким же було здивування тих, хто заради спортивного інтересу почи-нав цікавитися термінами, місцем проведення та учас-никами турніру, коли вони бачили напис «Ukraine» у програмі змагань і серед чоловічих, і серед жіночих збірних.

Перший чемпіонат Єв-ропи з 9 по 13 липня при-ймало курортне містечко Гаєта. До речі, неподалік нього – у Тірренському морі – лежить острів Понца, який має статус батьківщини пляжного гандболу.

Майя Карбунар з призом за перше місце на Євро-2000


49

Тірренське море

Гаєта

50


На берегах Чорного моря і Дніпра

Батьківщиною українського пляжного гандболу варто вважати місто Южне Одеської області. Місцевий клуб «Портовик» став базовим (яким є й досі) для чоловічої збірної України. У 1999-му головним тренером южненської коман-ди став Володимир Косик. Власне, завдяки йому в нашій країні і почав куль-тивуватися пляжний гандбол. До цього Володимир Сергійович працював на Кіпрі, де вже грали у пляжний гандбол. А тут ще ЄГФ надіслала до національних федерацій запрошення виступити на першому чемпіонаті Європи у 2000 році. До числа учасників брали всіх бажаючих – без жодних відбіркових змагань. Україна вирішила скористатися цим шансом, і недарма.

На запитання, чому було вирішено розвивати варіант гри на піску, Володимир Косик відповів: «По-перше, у нас сприятливі кліматичні умови – море, сонце... По-друге, у пляжному гандболі можна досягти успіхів на міжнародній арені. По-третє, гра на піску – чудовий засіб для функціональної підготовки спортсменів. І, нарешті, четвертий аргумент – це дуже цікава гра. Тому в Южному ми побуду-вали спеціальні майданчики – привезли річковий пісок, поставили трибуни. Всі наші команди – перша, друга, дитячі – влітку там тренуватимуться. Гадаю, пер-спективи в цій справі у нас є. На щастя, мене зрозумів начальник нашого порту і президент клубу Володимир Іванов. Знайшлися ще люди, які повірили в цю спра-ву і почали нам допомагати. Один із них – Петро Хлицов. І ми, як то кажуть, взя-лися до праці».

А щоб перевірити «райдужність» перспектив, «Портовик» вирішив спробувати

себе у реальних змаганнях. В Україні тоді жодних турнірів не було, на той час як у сусідній Росії в 1999 році провели національну першість і розіграш Кубка країни. У 2000-му знову відбулися змагання, але, на щастя для наших гандболістів, із ста-тусом відкритого чемпіонату. До речі, самі організатори теж виграли від того, що запросили до себе українців. Як зазначили господарі, підопічні Володимира Коси-ка додали «живинки», підвищили рівень конкуренції, незважаючи на те, що впер-ше брали участь у змаганнях із пляжного гандболу.

У першому турі Відкритого чемпіонату Росії, матчі якого від 26 до 28 травня прийняв Краснодар, «Портовик-2» посів третє місце, а «Портовик-1» – четверте.

51


Другий раунд відбувся у Ставрополі від 16 до 18 червня, там перший склад клубу з Южного був другим, а другий – четвертим. Заключний, третій, тур зіграли від 30 червня до 2 липня в Москві. На ньому українці виступали однією командою, яка являла собою збірну в повному складі: Камишов, Макуров, Писаревський, Василевич, Васюк, Єштокін, Цимбалюк, Обухов, Кумогородський, Бризгун. Наші хлопці посіли друге місце, поступившись у вирішальному матчі базовому клубу збірної Росії – ставропольському «Віктору-СКА», наставником якого був Віктор Лавров. А закріпили отримані знання і досвід українські гандболісти на завер-шальному зборі на рідному піску Чорного моря. Цікаво, що разом із нашою ко-мандою тренувалися білоруси на чолі зі Спартаком Мироновичем. Вийшло так, що спочатку росіяни навчили українців, а ті – білорусів. І, як з’ясується потім, на першому чемпіонаті Європи учні виявляться кращими за вчителів.

Зовсім інша ситуація склалася у жінок. Національна команда України була сфор-мована на основі київського «Спартака», який у 2000 році виграв національний чемпіонат з «класики». Жодних турнірів у планах підготовки до європейського форуму не значилося. Та й узагалі подорож до Італії передбачалася всім як премія за золоті нагороди внутрішньої першості. Щоправда, головний тренер «Спарта-ка» і відповідно збірної України з пляжного гандболу Андрій Портний відразу ж поставив для своїх підопічних завдання «невідпочивального» характеру, однак

Пляж міста Гаєти

52


про це нікому до певного часу не казав. Мабуть, тільки Валентину Вакулі, судді міжнародної категорії, який теж захопився ідеєю розвитку цього виду спорту і до-помагав під час тренувань команди на пляжі в київському Гідропарку.

Власне, на піску посеред Дніпра наші гандболістки екстерном проходили курс пляжного гандболу. Разом із тренерами розбиралися в нюансах правил, вивча-ли елементи, відпрацьовували «пара-шутну» взаємодію. І, попри відсутність справжньої ігрової практики, швидко за-своювали новий матеріал. Тому що були тямущими ученицями. А по-іншому й бути не могло, адже до складу команди увійшли такі знані майстри, як Вергелюк, Яценко, Борисенко, Сакада, Радченко, Сюкало, Карбунар... У списках призерів Олімпійських ігор, чемпіонатів Європи, переможців Ліги чемпіонів (йдеться про гандбол «7 х 7») побачите знайомі прізвища. Так, Марина Вергелюк, Олена Яценко, Наталя Борисенко, Ганна Сюкало та Олена Радченко наприкінці 2000 року в Румунії здобули звання віце-чемпіонок Європи. На чемпіонаті світу-2003 ці самі спортсменки плюс Оксана Сакада вперше

в історії гандболу незалежної України вибороли путівку на Олімпіаду, посівши четверте місце на планетарному форумі у складі нашої національної команди. На Іграх-2004 в Афінах Вергелюк, Яценко, Борисенко, Сюкало і Радченко стали володарками «бронзи» (це єдина олімпійська медаль вітчизняних представників ігрових видів спорту за часів незалежності держави). Але це все було попереду. Поки ж повернемося до «пляжних» подій 2000 року.

Отже, підготовчий етап було пройдено. Настав час вирушати до Італії. Це за-раз наші збірні з пляжного гандболу мають можливість сісти в літак і за декілька годин опинитися на місці. Тоді ж, у 2000 році, «Спартак» завантажився у свій ав-тобус, «Портовик» – у свій, і поїхали. Через Україну, Угорщину, Австрію до Італії. Загалом у дорозі провели дві доби.

Володимир Іванов


53

– Коли ми влітку 2000 року грали на Відкритому чемпіонаті Росії, ще раз пересвідчилися, що матч повинен відбуватися за будь-якої погоди. У третьому турі в Москві у день приїзду при-рода не виявила до нас гостинності: зустріла шаленою зли-вою. Рясний «душ» з неба змусив замислитися організаторів:

«Що з цим робити?!»

Вони запропонували альтернативний варіант: проводити матчі в залі, зробивши «пляжну» розмітку на паркеті. Однак такий хід не влаштував учасників, адже росіяни, як і ми, готувалися до чемпіонату Європи, отже умо-ви змагань повинні бути «бойовими» – грати тільки на піску, а не на твердому покритті. Тому вирішили чекати біля моря погоди, точніше – біля озера пля-жу «Рублівський», де була розташована головна арена турніру.

На щастя, у перший і другий ігрові дні дощу не було, а ось у заключний, третій, день туру все ж таки довелося виступати під краплями. Проте така вже доля пляжного гандболіста – маєш грати і під сонцем, і під дощем.

Бронзові призери першого чемпіонату Європи

Андрій КАМИШОВ, воротар збірної України, володар «бронзи» чемпіонату Європи-2000

54


Тріумф в Італії

Чемпіонат Європи розпочався церемонією відкриття. За задумом італійців всі учасники змагань виходили на центральний майданчик, а на їх честь лунав гімн країни, яку вони представляли. І десь за півгодини до початку дійства з’ясувалося, що нашого гімну в організаторів немає. Запис із головною піснею України був у чоловічої збірної, однак він лишився в готелі – кілометрів за десять від місця про-ведення змагань. Треба було не тільки знайти гінця, а й надати йому швидкісний засіб пересування. Це і зробили організатори: надали мотоцикл із водієм, і ра-зом з ним вирушив лікар чоловічої команди Олександр Ганев. Вони повернули-ся швидко – італієць гнав, як шибайголова у комедії «Спортлото-82»: на гальма майже не тиснув, а щосили натискав педаль газу, відчайдушно ма невруючи між автомобілями. У Ганева від цих перегонів залишилися, м’яко кажучи, не зовсім приємні спогади. Але головне – результат: мотоцикліст, його пасажир та цінний вантаж прибули неушкодженими. На церемонії відкриття для нас все пройшло добре.

Перший раунд змагань закінчився для українців успішно – чоловіча та жіноча збірні вийшли до півфіналу. Наші гандболісти зустрілися з білорусами. Спочат-ку суперники обмінялися перемогами в таймах – 10:12 та 13:7. На жаль, лотерея була не на нашу користь і до фіналу пробилися підопічні Спартака Мироновича. Українській чоловічій команді довелося боротися за бронзові медалі з росіянами. Учасники по черзі виграли по тайму (у першому успіху досягла збірна Росії – 13:6, у другому – команда України – 18:6). Знову долю зустрічі вирішували «кид-ки на виліт». Наші суперники свою першу спробу не реалізували. А український голкіпер Андрій Камишов, побачивши, як далеко вийшов воротар, вирішив не віддавати пас, а сам кинув і здобув два очки. Остаточно було з’ясовано, хто при-везе додому бронзові нагороди, після п’ятого «буліту» росіян, які не змогли «про-бити» Камишова. На той момент наші хлопці були попереду – 5:4. Необхідності виконувати останню спробу не було, однак українці прагнули завершити турнір красиво – Олександр Василевич закинув м’яч у стрибку – 7:4.


55

– На дебютному європейському форумі в Італії всі вчилися – і гравці, і тренери, і судді, і організатори. Наприклад, табло фіксувало лише рахунок, а таймерів не було. Для того, аби дізнатися, скільки часу лишилося до кінця періоду, пред-ставникам команд доводилося заглядати через плече людей,

що сиділи за суддівським столом, і «знімати» показання з контрольного секундоміра.

Наступного дня секретарська бригада полегшила життя командам: за дві хвилини до фінального свистка піднімала табличку з цифрою «2», за хвилину – з цифрою «1». Зараз на чемпіонатах Європи та світу такого не побачите – установлено електронні табло з таймерами, і за часом гри мають можливість стежити усі присутні.

Перші чемпіонки Європи

Валентин ВАКУЛА, генеральний секретар АПГУ, суддя міжнародної категорії

56


Бронзові медалі Євро-2000 здобули: Андрій Камишов, Олександр Цимбалюк, Андрій Васюк, Олександр Василевич, Андрій Обухов, Олег Кумогородський, Олексій Єштокін, Геннадій Макуров, Геннадій Бризгун, Едуард Писаревський, го-ловний тренер – Володимир Косик.

Велика емоційна напруга супроводжувала півфінальний поєдинок жіночих збірних України та Росії. За дві секунди до закінчення першого тайму наші дівчата поступалися – 13:14. Українська команда отримала право на вільний ки-док, який довірили виконувати «польовому голкіперу» Марині Вергелюк. І вона не підвела – 15:14. А от другий тайм з мінімальною перевагою виграли вже суперниці – 12:11. У серії пенальті все вирішилося у сьомій спробі, коли наш во-ротар Наталя Борисенко відбила кидок, а Олена Яценко не схибила – 7:6. Як ре-зультат – путівка до фіналу.

Матч за головний приз змагань про-ти німкень українки почали дуже жва-во і завершили першу десятихви-линку з відчутним ган-дикапом – 22:7. Однак після перерви збірна Німеччини взяла ре-ванш – 12:6. Знову – серія «гравець проти воротаря». Ця части-на програми стала бенефісом Борисенко.

Вона відбила три (!) кидки з п’яти, а ще в одній спробі так «злякала» суперницю, що та відправила м’яч повз ворота. Останній «буліт» українські спортсменки вже не виконували – «золото» уже й так було нашим.

Звання перших чемпіонок Європи здобули: Наталя Борисенко, Олена Яценко, Марина Вергелюк, Оксана Сакада, Майя Карбунар, Олена Радченко, Ганна Сюка-ло, Яна Григолюнас, Ірина Ремізова, головний тренер – Андрій Портний.

Тріумфатори Італії – жіноча збірна України та чоловіча збірна Білорусі


– Чому я вирішила приїхати до Гаєти і зіграти в пляжний ганд-бол? Тому що це цікаво й весело. Сонце, море, гандбол... До-дайте можливість ще раз зіграти у складі національної коман-ди своєї країни – збірної Югославії.

На жаль, нам трохи не вистачило, щоб здобути нагороди – посіли четверте місце. Але все ж таки я ввійшла в історію – виступила на першому «пляжно-му» чемпіонаті Старого Світу.

Світлана КІТІЧ, олімпійська чемпіонка 1984 року у складі збірної Югославії з гандболу, учасниця Євро-2000 з пляжного гандболу

І чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Білорусь. 2. Іспанія. 3. Україна. 4. Росія. 5. Італія. 6. Німеччина. 7. Греція. 8. Туреччина.

Жінки 1. Україна. 2. Німеччина. 3. Росія. 4. Югославія.

5. Нідерланди. 6. Італія. 7. Туреччина. 8. Іспанія.

Там же, в Італії, українці не тільки медалі здобували. Вони ще й вели перего-вори з представниками ЄГФ, щоб провести в Україні суддівський семінар у 2001 році. Відповідати за організаційну частину цього заходу взявся головний опікун «Портовика», тобто – «пляжної» збірної України, порт Южний. Тодішній дирек-тор підприємства Володимир Іванов приїхав до Гаєти, щоб на власні очі побачи-ти змагання найвищого рівня з пляжного гандболу.

«У мене лежить душа до ігрових видів спорту, – сказав Володимир Григорович. – Побувавши в Італії, пересвідчився: пляжний гандбол – видовищний вид спорту. До того ж «Портовику» до пляжу не звикати – багато тренувань спортсмени проводять на піску. Це хороша функціональна підготовка. Щодо міжнародного турніру та семінару арбітрів на його базі, то ми із задоволенням їх приймемо. Домовилися, що запросимо не тільки збірні з СНД, а й з далекого зарубіжжя». Медалі першого чемпіонату Європи та чудові організаційні перспективи, на жаль, не розбурхали спортивне керівництво країни. Чиновники жодним чином не відреагували на цей успіх.

57

58


Японська вершина

Незважаючи на байдужість вищого спортивного керівництва, 2001 рік для пляжного гандболу України був успішним. Від 24 до 27 травня у Южному відбувся, як і планували, міжнародний турнір та семінар для суддів і делегатів. У змаган-нях взяли участь шість збірних, які в результаті фінішували у такій послідовності: Україна-2, Україна-1, Іран, Росія-2, Росія-1, Кіпр. А в заході для працівників Феміди взяли участь шість пар арбітрів у полі з Кіпру, Німеччини, Греції, Росії, Словаччини та України (нашу державу представляли Олександр Голіков і Віталій Халюза). Делегати ж прибули з 12 країн – із Австрії, Кіпру, Нідерландів, Ізраїлю, Ірану, Італії, Японії, Польщі, Туреччини, Греції, Росії та України (Ірина Фунтова, Тетяна Косик та Валентин Вакула). ЄГФ у Южному представляли Тон Ван Ліндер (Нідерланди), Панос Антоніо (Кіпр), Стін Хьорт (Данія), Хесус Гереро (Іспанія) та Петер Фрошль (Австрія).

Тоді, на початку розвитку пляжного гандболу, була актуальною суперечка двох концепцій – «пляжної» та «класичної». У Гаєті 2000 року перемогу святкували ті, хто головну ставку робив на «класику», коли шоу приносили в жертву результа-ту, хоча, за ідеєю пляжного гандболу, така спрямованість не повинна бути прита-манною грі на піску. Щоправда, минув рік, і пляжний варіант вже наближався до своєї філософії. «Порівняно з першим чемпіонатом Європи команди демонстру-ють більше елементів пляжного гандболу, – зазначив на турнірі в Южному Тон Ван Ліндер. – Адже головне – видовищність, а не прагматична гонитва за резуль-татом. Наприклад, мені дуже сподобалося, як учасники, особливо місцева коман-да, організовували стрімку контратаку з блискавичною заміною виконавця біля шестиметрової зони суперника. Гравець отримує м’яч у стрибку і забиває гол».

У 2001 році від 1 до 3 червня пройшов чемпіонат України серед чоловіків. Ініціатором його проведення знову стало Южне, і особисто Володимир Косик, який тоді очолював комітет з пляжного гандболу ФГУ. Змагання відбулися, однак їхня географія обмежилася представниками Одещини та Полтавщини. Перемогу прогнозовано здобув місцевий «Портовик», далі учасники фінішували в такому порядку – ОДМУ (Одеса), «Динамо-1» (Полтава), ОДПУ (Одеса), «Динамо-2» (Пол-тава), «Юність-1986» (Южне). А за ініціативи Валентина Вакули та Андрія Порт-

59


ного було організовано перший чемпіонат України (2001) серед жінок у столиці, в якому виступили команди з Харкова, Броварів, Києва та клуб «Спартак».

На жаль, турніри на українському рівні не набули потрібного резонансу. За-важав той фактор, що спортивні чиновники не вносили пляжний гандбол до переліку видів спорту, визнаних в Україні.

У тому ж таки 2001 році, не знаходячи визнання у власній країні, наші спор-тсмени продовжували вигравати на міжнародній арені. Так, дві чоловічі (створені на основі «Портовика») й одна жіноча («Спартак») українські команди вдало ви-ступили на Відкритому Кубку Угорщини. Гандболісти посіли перше і друге місця, гандболістки – перше. До речі, для представниць прекрасної половини людства цей старт входив до плану підготовки до Всесвітніх ігор в Японії, до програми яких пляжний гандбол було внесено вперше.

Турнір, який ще назвали першим неофіційним чемпіонатом світу, прийня-ло від 23 до 25 серпня місто Акіта. На ньому виступили команди з Азії, Амери-ки, Африки та Європи. Старий Світ представляли володарі золотих і срібних ме-далей Гаєти-2000, вони й розіграли головний приз у фіналі змагань. Перемогли чемпіони Європи – жіноча збірна України та чоловіча Білорусії.

Наші дівчата без втрат подолали груповий етап, здобувши перемогу над Того – 2:0 (18:8, 12:4), Китаєм – 2:0 (21:4, 17:7), Німеччиною – 2:0 (12:11, 12:10), Бразилією – 2:0 (13:10, 17:14), Японією – 2:0 (14:5, 13:9). Не виникло проблем з господарками майданчику і в півфіналі – 2:0 (14:9, 13:7). А от у головному матчі турніру з Німеччиною все вирішилось, як і в Італії, у серії «булітів». Основна части-на протистояння сильнішого не виявила – 1:1 (17:16, 6:10). У змаганнях «гравець проти воротаря» з мінімальною перевагою перемогу вирвали українки – 11:10.

Володарями найвищих нагород Ігор-2001 стали: Наталя Борисенко, Марія Ма-каренко, Яна Григолюнас, Олена Камеліна, Майя Карбунар, Олена Яценко, Ганна Сюкало, Оксана Сакада, Вікторія Хачатрян, Ольга Куприченкова, головний тре-нер – Андрій Портний.

Ось як оцінив виступ своїх підопічних наставник нашої команди: «Воротарі зіграли в цілому нормально, щоправда, через підвищену температуру Бори-сенко не грала в матчах з китаянками та японками. Її замінила Макаренко. У фіналі Наталя все ж таки вийшла на майданчик, однак через згадані обставини

60


зіграла гірше за свої можливості. Загалом же команда сильно зіграла в захисті: у центрі – Григолюнас, яку підміняла Камеліна, на флангах – Карбунар, Яценко і Сюкало. Щодо нападу, то функції плеймейкера виконувала Сакада. Голкіперами-голеадорами були Камеліна, Григолюнас і Хачатрян. Остання, до речі, вперше грала на піску, але проявила себе з найкращого боку: особливо допомогла Віка влучними «пострілами» здалеку в кінцівках матчів. Залучали ми з Валентином Вакулою, він був другим тренером, молоду Куприченкову, яка впоралася із своїм завданням».

VI Всесвітні ігри Чоловіки

1. Білорусь. 2. Іспанія. 3. Бразилія. 4. Іран. 5. Японія. 6. Того.

Жінки1. Україна. 2. Німеччина. 3. Бразилія. 4. Іран.

5. Японія. 6. Того.

Переможці Всесвітніх ігор-2001 в Акіті


61

– Коли мені запропонували зіграти у пляжний гандбол, я по-годилася. Адже гравцю «Спартака» не звикати до нових форм і варіантів гри. Легендарний тренер київського клубу Ігор

Турчин постійно практикував різноманітні вправи, зокрема й на піску. Потрібно бути універсалом. Мені, наприклад, за свою кар’єру довелося бути і півсередньою, і крайньою, і лінійною.

Це все стосується «класики». А в пляжному гандболі я спробувала ще одне ам-плуа – «польового воротаря», кидки якого оцінюються у два очки. Дуже рада, що допомогла команді здобути золоті медалі Всесвітніх ігор. Такої нагороди в моїй колекції ще не було. Що ж стосується враження, яке справив на мене пляжний гандбол, то скажу, що це цікава гра, в якій є багато несподіваних поворотів. Постійно потрібно бути сконцентрованим, адже хто ловить ґав на майданчику – той однозначно зазнає поразки.

На чемпіонаті Європи-2004

Вікторія ХАЧАТРЯН, володарка Кубку європейських чемпіонів і чемпіонка СРСР у складі київського «Спартака», переможниця Всесвітніх ігор-2001 з пляжного гандболу

62


– Пляжний гандбол постійно крокує вперед. Пам’ятаю, коли ми починали в нього грати, головна ставка була зроблена на класичну концепцію гри. «Курка по зернятку результат збирає», – казали ми. Це тоді спрацьовувало – взяли ж «золо-то» Гаєти та Акіти. Тепер же звичайні «зернятка» – тобто кидки,

які оцінюються в один бал – не в моді. Всі намагаються, щоб атака принес-ла два очки. Демонструють команди й інші тактичні новинки.

Наприклад, на чемпіонаті Європи-2009 і Всесвітніх іграх-2009 італійські та македонські гандболістки застосовували персональну систему дій у захисті. Як ми знаємо, у «класиці» оборона будується за зонним принципом і лише в деяких випадках персонально «беруть» якогось небезпечного виконав-ця. Гадаю, що пляжний гандбол регулярно даруватиме нам нові технічні й тактичні елементи.

Майя КАРБУНАР, заслужений тренер України, чемпіонка Євро-2000 і Всесвітніх ігор-2001, головний тренер жіночої збірної України

Збірна України виходить на майданчик чемпіонату Європи-2000


63

Жіноча збірна України проводить матч континентального форуму-2002

Політ Олександра Цимбалюка на фоні моря

64


Сонце світить, але не завжди гріє

У 2002 році пляжний гандбол України продовжував триматися на ентузіазмі окремих особистостей. Голова комісії з пляжного гандболу ФГУ Володимир Косик постійно писав доповідні до Держкомспорту про офіційне визнання цієї ігрової дисципліни, проте ці документи тонули в болоті байдужості. Національну збірну, як і раніше, підтримували клуби «Спартак» і «Портовик». Однак, попри таке став-лення, пляжний гандбол розвивався. До сезону-2002 було надруковано правила гри, а також складено план змагань чоловічої команди.

Із 7 до 10 червня дві южненські команди вирушили до Угорщини, де провели два показових матчі під час спортивного свята на центральному стадіоні Буда-пешту, а потім виступили на турнірі на озері Балатон. У змаганнях взяли участь дев’ять колективів – «Портовик-1» і «Портовик-2» (вони посіли відповідно пер-ше і друге місця), збірна Угорщини та ще шість клубів країни. Потім у себе вдома «Портовик» організував Відкритий чемпіонат України, на який були запрошені друзі-суперники з Росії та Білорусі. Згодом українці поїхали до Ставрополя для участі в російській першості. А з 4 до 7 липня чоловіча команда із Южного зно-ву організувала турнір – так званий Кубок співдружності. У ньому грали Росія-1, Росія-2, Білорусь-1, Білорусь-2 і, звичайно ж, Україна-1 та Україна-2.

Гандболістки про подібні змагання могли тільки мріяти. З невеликим багажем ігрової практики наші чоловіча та жіноча команди вирушили до Іспанії на дру-гий чемпіонат Європи. Порівняно з дебютним континентальним форумом удвічі було збільшено кількість учасників – по 16 жіночих та чоловічих збірних.

Наші гандболісти під керівництвом Володимира Косика успішно подолали дві стадії змагань. На попередньому етапі вони обіграли Кіпр (2:1), Хорватію (2:0) та Грецію (2:1). В основному груповому раунді наші хлопці поступилися Хорватії (1:2), але перемоги над Туреччиною (2:0) і Білорусією (2:1) вивели їх до півфіналу. Українцям, на жаль, не вдалося здолати Росію (1:2), і їм довелося спе-речатися з білорусами у матчі за «бронзу». Наша команда зазнала поразки – 0:2, посівши безмедальне четверте місце.

65


Українська жіноча національна команда стартувала вдало: здобула перемогу над Португалією (2:0), Францією (2:1) та Іспанією (2:0). А от у другому раунді не вдалося здобути путівки до півфіналу. Підопічні Андрія Портного перемогли Швецію (2:0) і Росію (2:1), однак поступилися Туреччині (0:2). Українки набра-ли таку саму кількість очок – чотири, як російські та турецькі гандболістки, але за додатковими показниками їм програли і були змушені виступати у турнірі за п’яте – восьме місця. У «втішних» змаганнях наші спортсменки виявилися най-кращими: виграли по 2:0 у Іспанії та Швеції.

ІІ чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Іспанія. 2. Росія. 3. Білорусь. 4. Україна. 5. Югославія. 6. Кіпр. 7. Португалія. 8. Туреччина. 9. Німеччина. 10. Італія. 11. Швеція. 12. Хорватія.

13. Норвегія. 14. Франція. 15. Угорщина. 16. Ліхтенштейн.

Збірна України: Андрій Камишов, Віталій Гецеу, Юрій Маньковський, Андрій Терновий, Віктор Шкробанець, Андрій Васюк, Олег Кумогородський, Геннадій Бризгун, Олександр Цимбалюк, Віктор Ладико, головний тренер – Володимир Косик.

Жінки1. Росія. 2. Туреччина. 3. Югославія. 4. Німеччина.

5. Україна. 6. Швеція. 7. Італія. 8. Іспанія. 9. Австрія. 10. Словенія. 11. Норвегія. 12. Угорщина.

13. Португалія. 14. Македонія. 15. Нідерланди. 16. Франція.

Збірна України: Олена Яценко, Оксана Сакада, Ганна Сюкало, Марина Верге-люк, Майя Карбунар, Яна Григолюнас, Олена Радченко, Вікторія Хачатрян, Марія Макаренко, Наталя Борисенко, головний тренер – Андрій Портний.

Після повернення із Кадіса Валентин Вакула, який працював на 17 поєдинках першості як делегат, дав такий коментар: «Причина такого виступу наших збірних – недостатня ігрова практика. До того ж команди не мають підтримки у себе в країні: Держкомспорт прохолодно ставиться до цієї літньої дисципліни. У сусідній Туреччині існує зовсім інший підхід. У цьому я особисто переконав-ся, коли перед чемпіонатом Європи їздив туди читати лекції з пляжного гандбо-лу. У трьох дитячих таборах (в кожному близько двохсот людей) грають у пляж-

66


ний гандбол – весело та цікаво. Цей напрям розвивається за повної підтримки місцевих федерації та спортивного міністерства».

Чемпіонат континенту засвідчив, що за пляжний гандбол в Європі взялися се-рйозно. У Кадісі дали таку оцінку організаційного та спортивного прогресу: Італія (ЧЄ-2000) – перша сходинка, Японія (Всесвітні ігри-2001) – друга, а от Іспанія (ЧЄ-2002) – вже п’ята. Матчі континентальної першості проходили на чотирьох майданчиках, головний із яких мав трибуни на три з половиною тисячі глядачів. До речі, організатори зробили так, щоб кожна команда хоча б один раз виступи-ла на центральній арені.

У червні 2003-го чоловічі команди з Южного відвідали міжнародні змагання у Туреччині, де «Портовик» був другим, а юніорська команда – третьою. Із 17 до 20 липня відбувся ще один Відкритий чемпіонат України. У змаганнях виступи-ли місцеві «Портовик-1», «Портовик-2» і «Юність-1986», полтавські «Динамо-1» і «Динамо-2», два краснодарських колективи, а також збірна Угорщини. Масштаб-них офіційних стартів того року не проводили, зате на 2004-й було запланова-но відразу два чемпіонати – європейський та світовий. Спочатку мала відбутися першість континенту, на якій визначалися учасники першого офіційного чемпіонату планети.

Уже традиційно чоловічу збірну було сформовано на базі «Портовика», і та-кож традиційно Южне прийняв міжнародні змагання серед чоловіків. Турнір на березі Чорного моря зібрав представників трьох країн, які за результатами матчів фінішували в такому порядку: Україна-2, Україна-1, Росія-2, Іран, Росія-1, молодіжна команда України.

На попередньому етапі континентальної першості наша чоловіча збірна з ра-хунком 2:0 перемогла Швецію, Норвегію та Сербію, але поступилася з таким са-мим рахунком Німеччині та Іспанії. Отже, українці не пробилися до півфіналу і продовжили боротьбу за п’яте – восьме місця. Спочатку наші спортсмени обіграли Хорватію – 2:0 (15:14, 17:10), а потім Угорщину – 2:0 (19:14, 13:10). Разом із за-гальним п’ятим рядком у європейському рейтингу наша чоловіча команда ви-борола путівку на чемпіонат світу в Єгипті. Чого, на жаль, не змогла зробити українська жіноча збірна. На першому етапі в її активі – лише одна перемога над Норвегією (2:1), а в пасиві – поразки (0:2) у поєдинках з Угорщиною, Хорватією, Чехією, Німеччиною та Росією. У «втішному» турнірі ми виграли у Швейцарії (2:1) та Сербії (2:0) і поступилися Франції (1:2).


67

– Про пляжний гандбол я дізналася, коли виступала за «Спар-так», гравці якого здобули золоті нагороди першого чемпіонату Європи в Італії. Коли ж мене взяли до складу збірної, яка виру-шила до Акіти на Всесвітні ігри, я дуже зраділа. І мені приємно усвідомлювати, що і я внесла свою частку в перемогу у 2001 році. На жаль, титул найсильнішої команди світу не спонукав

тоді керівників спорту країни надати новому виду підтримку.

Про організацію офіційних змагань на український арені ми тільки мріяли. Зараз – зовсім інша справа. У рамках підготовки до чемпіонату Європи-2009 я взяла участь у чемпіонаті України у складі «Податкового університету». У змаганнях виступили десять жіночих команд. А всі розуміють користь ігрової практики перед таким важливим стартом, як континентальні змагання. Як відомо, на чемпіонаті Старого Світу-2009 ми виступили доволі вдало – посіли четверте місце й здобули путівку в фінальний раунд світової першості-2010.

Перший офіційний чемпіонат світу прийняв курорт Ель-Гуна на Червоному морі. Його називають єгипетською Венецією, перлиною Червоного моря, іграшковим містом. А у 80-ті роки ХХ століття на цьому місці була пустеля. У 1990-му з’явилися

перші вілли, а згодом було створено план масштабного будівництва. І невдовзі виник справжній оазис, у який почали з’їжджатися туристи. Ку-рорт набув великої популярності, і не дивно, що саме тут було вирішено провести 57 матчів чемпіонату світу з пляжного гандболу.

«Ці змагання продемонстрували, що в нашого виду спорту є багато шляхів, завдяки яким він підкорює серця людей, – сказав по завершенню змагань президент Міжнародної федерації гандболу Хасан Мустафа. – Думаю, що ігри в Ель-Гуні показали юному поколінню, як весело і корисно можна проводити час на пляжі».

Ольга КУПРИЧЕНКОВА, чемпіонка Всесвітніх ігор-2001

Хасан МУСТАФА, президент ІГФ

68


ІІІ чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Росія. 2. Німеччина. 3. Туреччина. 4. Іспанія. 5. Україна. 6. Угорщина. 7. Хорватія. 8. Сербія і Чорногорія.

9. Македонія. 10. Норвегія. 11. Кіпр. 12. Швеція. 13. Швейцарія. 14. Італія. 15. Франція.

Збірна України: Андрій Камишов, Андрій Шипенко, Віктор Ладико, Михайло Цап, Олег Кумогородський, Микола Стецюра, Вадим Вірич, Юрій Маньковський, Віктор Шкробанець, Андрій Васюк, головний тренер – Володимир Косик.

Жінки1. Росія. 2. Хорватія. 3. Німеччина. 4. Італія.

5. Туреччина. 6. Македонія. 7. Угорщина. 8. Іспанія. 9. Чехія. 10. Україна. 11. Норвегія. 12. Сербія і Чорногорія.

13. Франція. 14. Швейцарія.

Збірна України: Юлія Гарбаренко, Ольга Куприченкова, Олеся Семенченко, Ольга Лаюк, Ганна Романюк, Ірина Шибанова, Вікторія Хачатрян, Світлана Морозова, Ангеліна Винятинська, Марина Дуднік, головний тренер – Майя Карбунар.

У серпні 2004 року Україна виступила з декількома ініціативами міжнародного рівня. Тодішньому голові комісії ЄГФ з пляжного гандболу Петеру Фрошлю пре-зидент ГК «Портовик» Володимир Іванов та голова профільної комісії ФГУ Воло-димир Косик відправили листа, в якому, зокрема, йшлося про таке:

«Під час чемпіонату Європи ми внесли пропозицію про проведення першості континенту серед юніорів. Наша пропозиція полягає у тому, що команди, які ви-ступали на ЧЄ-2004 (чоловічі та жіночі), мають гравців із віком 30 років і більше. Переважно це спортсмени, які закінчили виступи у класичному гандболі і про-довжують свою кар’єру в пляжному гандболі. Це гальмує розвиток пляжного варіанту гри.

Проведення чемпіонатів серед хлопців та дівчат дасть хороший поштовх для цього виду спорту, а національні федерації і клуби Європи докладуть зусилля для розвитку пляжного гандболу серед юного покоління. Ми впевнені, що невдовзі з’являться молоді талановиті гравці у багатьох національних збірних».

69


Молодіжний чемпіонат Європи, як відомо, відбувся у 2008 році. Як бачимо, Україна намагалася не бути стороннім спостерігачем, а хотіла сприяти процесові розвитку пляжного гандболу. Тоді ж від ФГУ було запропоновано заснувати Лігу чемпіонів, де б розігрувалося звання найсильнішого клубу Старого Світу. На жаль, поки такого змагання ще немає, є лише «Біч-Тур».

Доки боси ЄГФ думали над пропозиціями, наша чоловіча збірна готувала-ся до світових змагань. Під час підготовки стався дуже прикрий інцидент. На міжнародному турнірі в Греції українці виступали двома командами. Вони грали у різних підгрупах і достроково забезпечили собі путівку до півфіналу. Останні поєдинки вирішували, гратимуть наші колективи один з одним чи ні. Організатори не дуже хотіли, щоб фінал був українським, тож воліли звести «портовиків» у 1/2-й. Тому в останньому матчі групового раунду між «Пор-товиком-1» і сербським клубом судді допустили грубу гру з боку балканців, що, врешті-решт, вилилося у бійку «стінка на стінку». Звичайно, після цього учасників зняли з турніру. Навіть змусили залишити місце змагань: автобус з першою командою від’їхав на декілька кілометрів, де й чекав, поки зіграє «Портовик-2». Бійка для пляжного гандболу, філософією якого є «фейр-плей», – подія екстраординарна. Відтак організатори турніру взялися розбирати при-крий випадок.

«Комісія начебто погодилася з тим, що бійку спровокували наші суперники, – згадує Володимир Косик. – І домовилися, що жодних рапортів до ЄГФ не надси-латимуть. Однак греки не дотримали слова. І згодом ми довідалися про те, що гравців – як українських, так і сербських – дискваліфіковано на сезон. Добре, що провідних виконавців я розподілив між двома командами, отже половину збірної було врятовано. Але такі спортсмени, як Терновий, Шкробанець, Цап, Кумого-родський, Ладико, були позбавлені можливості зіграти на першому офіційному чемпіонаті світу в Єгипті».

У груповому раунді планетарного форуму, що відбувся у жовтні 2004 року, на-шими суперниками були хорвати, турки, бразильці й бахрейнці. Поступившись збірним Туреччини та Хорватії, українці у чвертьфіналі вийшли на дуже серйоз-ного опонента – команду господарів, які й здобули звання чемпіонів світу. Україна поступилася Єгипту – 0:2, тим самим визначивши для себе подальшу найвищу планку – п’яте місце. Цю позицію врешті-решт наші хлопці здобули, взявши гору над Оманом (2:0) та Угорщиною (2:1).

70


І чемпіонат світуЧоловіки

1. Єгипет. 2. Туреччина. 3. Росія. 4. Хорватія. 5. Україна. 6. Угорщина. 7. Бахрейн. 8. Оман. 9. Бразилія.

Збірна України: Віталій Гецеу, Володимир Смирнов, Вадим Вірич, Олександр Кириленко, Олександр Шевельов, Сергій Фірсов, Богдан Кузниченко, Едуард Яковенко, Дмитро Сога, Максим Процик, головний тренер – Володимир Косик.

Жінки1. Росія. 2. Туреччина. 3. Італія. 4. Хорватія.

5. Угорщина. 6. Бразилія. 7. Японія. 8. Гонконг.

У 2005 році німецький Дуйсбург став господарем VIІ Всесвітніх ігор. Україна у змаганнях з пляжного гандболу представлена не була. Лише Валентин Вакула працював на цьому всесвітньому форумі як делегат.

Відсутність українських команд відображала загальний стан справ у цьому виді спорту в державі. Як співається у пісні: «Сумно! Сумно – аж за край». Подальші перспективи вимальовувалися у невеселих фарбах. «Пляжне» сонце затьмари-ла хмара організаційної байдужості. Стало зрозуміло – цей вид спорту потребує змін, поштовху, інакше «більш мертвий, ніж живий, пацієнт» перейде в один стан, до якого він у цей момент був ближчим.

VІІ Всесвітні ігриЧоловіки

1. Росія. 2. Іспанія. 3. Хорватія. 4. Німеччина. 5. Бруней. 6. Єгипет. 7. Туреччина. 8. Бразилія.

Жінки1. Бразилія. 2. Угорщина. 3. Туреччина. 4. Хорватія.

5. Німеччина. 6. Росія. 7. Італія. 8. Японія.


71

– Пляжний гандбол легше судити з погляду трактування пра-вил, але він потребує більшої фізичної витривалості. А ще гра на піску доброзичливіша за своєю сутністю. У класич-ному гандболі постійно можна почути невдоволені вигуки від тренерів та гравців: «Чого ти свистиш?!». А тут рішення арбітра – іноді навіть неправильне – зустрічають усмішкою:

мовляв, все буває. Звичайно, і від представника Феміди повин-на йти підтримка у відповідь, він може підбадьорити гравця, а ще краще – «завести» якимось жартівливим вчинком.

У нас судді більш закомплексовані у цьому плані. За кордоном же арбітри відчувають себе повноцінними учасниками вистави, безперечно, в пев-них рамках, адже головні дійові особи – все ж таки гравці. Але свій внесок у створення невимушеної атмосфери судді теж повинні робити. Над цим теж потрібно працювати, як і над удосконаленням професійних знань.

Валерій ЛАЗАРЄВ, суддя національної категорії

72


Оксана Сакада і Майя Карбунар


73

Лагідне Тірренське море

Юрій Маньковський

74


Атакує чемпіон Європи-2000 – збірна Білорусі


75

Прапори Росії, України та Білорусі під вітром з Чорного моря

На міжнародному турнірі в Южному

76



77

2001 рік. Южне. Збірна Ірану

«Буліти» – вирішальна мить змагань

78


2001 рік. Збірна України – переможець міжнародного турніру в Южному


79

Київський «Спартак» – переможець перших всеукраїнських змагань серед жінок

На пляжі Акіти

80


Парад учасників Всесвітніх ігор-2001

В Акіті українки здобули титул найсильніших на планеті


81

Прес-конференція після японського «золота»

82


Пля

жн

ий

сп

ортк

омп

лекс

у м

істі

Юж

ном

у


83

84


Перед чемпіонатом Європи-2002


85

2003 рік. Южне. Україна – Угорщина. Вітання перед матчем

86


Володимир Іванов нагороджує Віталія Гецеу


87

2006 рік. Бразилія. Чемпіонат світу

Пляжний гандбол – це шоу

88


Справжній уболівальник

Дружна «пляжна» родина


НОВІ ГОРИЗОНТИ

90

Нові горизонти

Е нтузіасти-тренери першої хвилі нашого пляжного гандболу залишили Україну – Володимир Косик став працювати на Кіпрі, а Андрій Порт ний – у Македонії. Там вони, до речі, очолили національні збірні країн саме

з пляжного гандболу. Це, звичайно, приємно, адже свідчить про те, що наших спеціалістів цінують. Однак в Україні потрібно було підтримати тих, хто підхопив «пляжну» естафету. Слід було вивести вид спорту з підпілля, і насамперед – на теренах власної держави. А то наші національні команди нагадували партизан: десь удома ховалися, а потім з’являлися на чемпіонатах Європи. Адже, як не при-

91


кро це констатувати, тоді про існування такої ігрової дисципліни в Україні майже ніхто не знав. «Пляжний гандбол, кажете? То, напевно, ви з волейболом переплу-тали», – таку відповідь часто-густо можна було почути, коли комусь намагалися втлумачити, що в ручний м’яч можна грати на піску.

Залучити до гри мали не лише професійних спортсменів, які володіють пев-ним технічним рівнем. Як казав здоровань із фільму «Операція «И» та інші при-годи Шурика» у новелі «Напарник»: «До людей треба ставитися чуйніше, а на пи-тання дивитися ширше». «Ширше» вирішили дивитися очима журналістів. Влітку 2006 року в столичному Гідропарку організували турнір для представників ЗМІ, у якому взяли участь співробітники центральних спортивних газет, телеканалів і радіостанцій, а також команда рок-музикантів. Певного розголосу ці змагання набули: учасники написали про пляжний гандбол у друкованих виданнях, проде-монстрували «прикольні» телесюжети із обов’язковим пляжним антуражем – сон-цем, піском, купанням, загорянням… Це був перший крок, який показав, що гру можна «вивести в люди» і у нас, в Україні, адже за кордоном – в Іспанії, Угорщині, Туреччині, Греції, Німеччині та на Кіпрі – цей вид спорту мав свою аудиторію.

Андрій Камишов намагається відбити атаку суперника

92


Створюємо стратегічний штаб!

Щоб захопити пляжним гандболом якомога більше веселих і активних людей, необхідна була системна робота. Цю діяльність мала вести чітка організація з хорошим стратегічним штабом та з певними можливостями, щоб довести ідею від задуму до втілення. Підґрунтя для такої структури вже готувалося. З прихо-дом Владислава Миленького на посаду президента ФГУ було розпочато роботу із створення дієвого керівного органу. Комітет з пляжного гандболу в національній федерації очолив Степан Мельничук, який разом із Валентином Вакулою та Олек-сандром Людовиком складали стратегічний і тактичний плани дій. А поки ця справа робилася, українські збірні вирушили до Німеччини на чемпіонат Європи, який відбувся 11–16 липня 2006 року. Перед континентальним форумом чоловіча і жіноча команди зіграли на турнірі в Туреччині. А вже потім відбули на першість Старого Світу.

У першому раунді Євро-2006 чоловіча збірна перемогла Польщу (2:0) та Італію (2:0) і поступилася Іспанії (0:2). На другому етапі ми здобули перемогу над Німеччиною (2:1) та Швейцарією (2:0), а от Угорщина завдала нам поразки (1:2). У чвертьфіналі українці поступилися Туреччині (1:2), нещасливими вия-вилися для них і подальші поєдинки із Сербією (0:2) та Росією (1:2). Результат – восьме місце.

Змагання серед жінок передбачали один груповий раунд, в якому наші гандболістки виграли в Італії (2:1) та Нідерландів (2:0), поступившись з однако-вим рахунком 0:2 в інших чотирьох поєдинках із Туреччиною, Норвегією, Росією й Болгарією. Путівки до чвертьфіналу українська збірна не здобула, тому дове-лося сперечатися максимум за дев’яту рейтингову позицію. Тут – самі перемоги: над Швецією (2:0), Швейцарією (2:1) та Сербією (2:0). Але посіли тільки дев’яте місце.

У листопаді 2006-го в Ріо-де-Жанейро пройшов чемпіонат світу, на жаль, без участі наших команд. Однак без українських вражень ми не залишилися – у Бразилії делегатом від ІГФ працював Валентин Вакула: «Організація турнірів дедалі краща. Збільшується кількість команд, спонсорів, а звідси – зростає армія глядачів. Пляжний гандбол набуває стрімкого розвитку, на змаганнях були

93


представлені збірні з усіх континентів. Протягом останніх років справжній бум спостерігається у країнах Африки, Азії та Латинської Америки, не кажучи вже про Європу. На чемпіонаті світу кілька збірних продемонстрували цікаві тактичні но-винки. Нам є чому повчитися – як у спортивному, так і в організаційному плані».

ІV чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Іспанія. 2. Угорщина. 3. Туреччина. 4. Німеччина. 5. Сербія. 6. Хорватія. 7. Росія. 8. Україна.

9. Кіпр. 10. Норвегія. 11. Швейцарія. 12. Італія. 13. Нідерланди. 14. Болгарія. 15. Польща. 16. Греція.

Збірна України: Віктор Ладико, Михайло Цап, Вадим Вірич, Олег Кумогород-ський, Артем Вишневський, Богдан Кольцов, Володимир Смирнов, Юрій Маньковський, Андрій Терновий, Олександр Кириленко, головний тренер – Олег Сич.

Жінки1. Німеччина. 2. Росія. 3. Хорватія. 4. Туреччина. 5. Норвегія. 6. Угорщина. 7. Іспанія. 8. Болгарія. 9. Україна. 10. Італія. 11. Сербія. 12. Нідерланди.

13. Швейцарія. 14. Швеція.

Збірна України: Ольга Лаюк, Оксана Чех, Ольга Куприченкова, Марія Мака-ренко, Аліна Матюшенко, Ганна Рогожинська, Юлія Гарбаренко, Ангеліна Винятинська, Олеся Тамілович, головний тренер – Майя Карбунар.

ІІ чемпіонат світуЧоловіки

1. Бразилія. 2. Туреччина. 3. Іспанія. 4. Єгипет. 5. Угорщина. 6. Бахрейн. 7. Хорватія. 8. Німеччина.

9. Росія. 10. Домініканська Республіка.

Жінки1. Бразилія. 2. Німеччина. 3. Росія. 4. Болгарія.

5. Туреччина. 6. Хорватія. 7. Угорщина. 8. Італія. 9. Уругвай. 10. Домініканська Республіка.

94


– На першій Всеукраїнській конференції ми чітко окреслили коло проблем, які обов’язково потребували вирішення. На-самперед, це внесення пляжного гандболу до списку видів спорту, офіційно визнаних у нашій державі. Як відомо, це дає змогу присвоювати спортивні звання, засновувати в ДЮСШ

спеціалізовані відділення, а також залучати до фінансування різних про-грам бюджетні кошти.

Звичайно, ми розуміли, що офіційне визнання – не панацея від усіх проблем. Якщо нічого не робити, то не допоможуть і десяток юридичних статусів. Тому почали паралельно працювати над реалізацією інших програм, до числа яких увійшли: підписання угоди про співпрацю з ФГУ, створення єдиного календарного плану, забезпечення участі збірних у міжнародних змаганнях, проведення чемпіонату України, створення та розповсюдження методичних рекомендацій і правил гри серед тренерів та суддів, налагодження продук-тивних контактів із спортивними організаціями (клубами, ДЮСШ, товари-ствами), засобами масової інформації та фінансовими структурами.

Степан МЕЛЬНИЧУК, перший віце-президент АПГУ

Відсутність у світовому реєстрі наших гандболістів, безсумнівно, бентежи-ла. Адже ми ж колись були найсильнішими... Звичайно, можна було б сумува-ти й надалі, прикриваючись дуже зручним «комплексом жертви»: нам ніхто не допомагає, тому ми бідні-нещасні, приречені на занепад. Проте знайшлися тоді у ФГУ люди, які запропонували реальній вихід з кризи – створення Асоціації пляжного гандболу України. Наприкінці 2006 року в Києві відбулася перша Всеукраїнська установча конференція з пляжного гандболу, на яку прибули де-легати з 14 областей. Президентом АПГУ було обрано Сергія Санченка. Першим віце-президентом став Степан Мельничук, віце-президентами – Петро Хлицов, Ігор Гілета та Володимир Ревун, генеральним секретарем – Валентин Вакула.

94


95

– У 2006 році я мав можливість бачити змагання серед журналістів у київському Гідропарку. Так, я як професіонал трошки ніяково почувався, коли рахунок після «булітів» був лише 1:0. Також вони не використовували зайвого польово-го гравця: голкіпер під час атаки своєї команди залишався у

воротах, і в нападі проти трьох захисників діяли три форварди, а не чо-тири, як передбачають усі тактичні канони виду спорту. Такого на рівні професіоналів не побачиш.

Однак вразило мене зовсім не це. Я побачив, з яким завзяттям грають люди, які вперше дізналися про такий вид спорту, як пляжний гандбол. Вони відіграли, нехай і за скороченим регламентом, по п’ять матчів, що, погодь-теся, навіть для підготовленої людини, досить таки нормальне випробуван-ня. Вони боролися, деякі намагалися навіть виконати «парашут». Це ще раз засвідчило, який потенціал популярності має пляжний гандбол.

– Характерна риса пляжного гандболу – високий рівень імпровізації. І ця імпровізація ґрунтується на видовищності, на неординарних елементах. Усе це дарує позитивні емоції. Тому, коли стає тепло, ми відразу виходимо на пісок. Місто Южне – батьківщина українського пляжного гандболу, і в нас

є традиції, які ми підтримуємо. На спеціально обладнаних двох майданчи-ках грають команди всіх вікових груп.

Хочеться, аби пляжний варіант гри розвивався у всіх регіонах України. У вся-кому разі, я раджу всім ним зайнятися. Наприклад, у Херсонській області по-чали популяризувати пляжний гандбол, про що зовсім не шкодують.

Юрій МАНЬКОВСЬКИЙ, капітан чоловічої збірної України з пляжного гандболу

Олег СИЧ, головний тренер чоловічої збірної України

96


– Коли дійшла справа до виведення нашого пляжного ганд-болу на новий організаційний рівень, звичайно, я одразу ж погодився допомагати в цьому. Зокрема, брати участь у реєстрації документів АПГУ. Також був керівником делегації на чемпіонаті Європи в Туреччині. Мені за свою кар’єру арбітра довелося багато побачити, наприклад, у Пекіні-2008, де разом із Валентином Вакулою обслуговував поєдинки олімпійського турніру. Але пляжний гандбол – гра особлива.

Цей вид спорту мене приємно вразив своєю безпосередністю і, якщо можна так сказати, веселою вдачею. Упевнений, що таку справу потрібно підтримувати. Як представник фірми «Хуммел» в Україні постійно надаю при-зи для переможців і учасників змагань.

Олександр ЛЮДОВИК, суддя міжнародної категорії, голова Асоціації пляжного гандболу міста Києва

Новообраний керівник АПГУ Сергій Санченко окреслив аспекти, за якими має розвиватися ігрова дисципліна:

«Перший і, гадаю, фундаментальний, пляжний гандбол – окремий вид спорту, з якого проходять змагання найвищого рівня – чемпіонати світу та Європи, а та-кож, який має потенціал увійти до олімпійської програми.

По-друге, це – спосіб популяризації класичного гандболу, особливо тепер, коли людей важко «затягнути» на спортивні заходи, а влітку, в місцях масового відпочинку, глядачів, як правило, не бракує.

По-третє: пляжний гандбол за умови професійної організації та правильного навантаження під час навчально-тренувальних зборів може і повинен розгляда-тися як елемент техніко-тактичної і фізичної підготовки спортсменів.

І, нарешті, четвертий аспект: пляжний гандбол – як різновид активного відпочинку та оздоровлення населення».

У 2007 році вже під патронатом АПГУ наші національні команди взяли участь у континентальному форумі, який відбувся в липні в Італії і зібрав рекордну кількість учасників – по 18 чоловічих та жіночих команд. А загалом на чемпіонаті побували представники 24 країн Європи. До речі, до Італії у складі української делегації вирушила солідна група підтримки, в якій були авторитетні спеціалісти.

96

97


Природньо, що за такого великого представництва змагання складалися із двох групових етапів, за результатами яких визначалися пари плей-офф. Спочатку наші хлопці обіграли Норвегію (2:0), Сербію (2:0), Білорусію (2:0) і Грецію (2:1), поступившись при цьому Угорщині (1:2). Наступний раунд приніс дві перемо-ги над Італією (2:0) та Німеччиною (2:1) і стільки ж поразок від Хорватії (0:2) та Росії (0:2). На жаль, увійти до півфіналу не судилося, а в матчі за п’яте місце українці програли Туреччині (1:2).

Гандболістки теж не змогли взяти участь у безпосередньому розподілі меда-лей. Стартовий етап приніс позитивні результати (2:0) у зустрічах із Сербією, Туреччиною, Данією та Словаччиною, а от у поєдинку з Хорватією ми програ-ли (0:2). Надалі спортивна фортуна була не такою лагідною до наших дівчат: по-разки по 0:2 від Німеччини, Росії і Македонії за однієї перемоги над Болгарією (2:1). Як результат – боротьба за сьому сходинку європейського «ростеру», яка в протистоянні з іспанками теж склалася не на нашу користь (1:2).

IV чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Росія. 2. Хорватія. 3. Угорщина. 4. Сербія. 5. Туреччина. 6. Україна. 7. Іспанія. 8. Білорусь.

9. Швейцарія. 10. Німеччина. 11. Данія. 12. Італія. 13. Кіпр. 14. Греція. 15. Норвегія. 16. Македонія.

17. Чорногорія. 18. Болгарія.

Збірна України: Віктор Ладико, Віктор Шкробанець, Вадим Вірич, Олег Кумого-родський, Юрій Маньковський, Дмитро Дорощук, Андрій Камишов, Михай-ло Цап, Геннадій Комок, Дмитро Сога, головний тренер – Олег Сич.

Жінки1. Хорватія. 2. Німеччина. 3. Норвегія. 4. Росія.

5. Італія. 6. Македонія. 7. Іспанія. 8. Україна. 9. Сербія. 10. Туреччина. 11. Болгарія. 12. Угорщина.

13. Словаччина. 14. Греція. 15. Данія. 16. Швеція. 17. Швейцарія. 18. Австрія.

Збірна України: Наталя Ляпіна, Анастасія Сокол, Ольга Лаюк, Марія Макарен-ко, Ірина Шеєнко, Ганна Бубенець, Дар’я Гробова, Валентина Саламаха, Оль-га Куприченкова, Анастасія Підпалова, головний тренер – Андрій Портний.

98


Наказ «2606»

Документ за номером 2606 від 25 червня 2008 року не належить до паперів під грифом «Цілком таємно». Утім, для українського пляжного гандболу його ціна така ж висока, як для Штірліца шифровки з канцелярії Третього Рейху. Наказ, про який йдеться, належить до відкритих документів. По-перше, з ним може ознай-омитися будь-хто. По-друге, саме він відкриває для пляжного гандболу нові пер-спективи. Цей документ було підписано на виїзній колегії Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту. Тоді ж разом із професійним боксом пляжний ганд-бол було внесено до переліку видів спорту, визнаних у державі. Тобто представ-ники цієї «сонячної» дисципліни, як і багато інших атлетів нашої країни, здобули право на звання – майстер спорту, майстер спорту міжнародного класу, заслуже-ний майстер спорту. І якщо б такий документ працював на початку ХХІ століття, переможці чемпіонату Європи та Всесвітніх ігор уже давно мали б найвищі титу-ли спортивної класифікації.

Документ із мокрою печаткою, безперечно, – річ важлива. Проте підпис відповідальної особи не звільняє від головного призначення – грати в пляж-ний гандбол. Коли у Херсоні представники профільного міністерства ухвалюва-ли різні рішення, зокрема й із «пляжної» тематики, в Угорщині тривав перший чемпіонат Європи серед юніорів. Пам’ятаєте, ми розповідали про те, що ще в 2004-му українці пропонували ЄГФ проводити першість континенту се-ред молодіжних збірних? Дебютні змагання серед юніорів від 26 до 30 червня 2008 року прийняло місто Надьятад. Україна вирішила не відставати від більшості країн-учасниць і відправила до Угорщини дві збірні – хлопців і дівчат. Так вчини-ли Угорщина, Сербія, Норвегія, Туреччина і Данія. А Росія та Швейцарія сформу-вали лише чоловічі команди.

Перед тим як визначитися із складом наших юніорів, молодіжним командам потрібно було влаштувати перевірку. І не просто зібрати молодь і запитати: «Маєте уявлення, що таке пляжний гандбол?», після чого, отримавши ствердну відповідь, відправити на змагання: «Їдьте з Богом». Адже всі знають, що найкраща підготовка до змагань – це змагання. Такі старти відбулися у червні – у Скадовську від 7-го до 11-го пройшов перший офіційний Кубок України, а в Генічеську від 12-го до


99

– Дуже добре, що почали проводити континентальну першість серед юніорів. Вважаю, що на дебютному чемпіонаті у 2008 році в Угорщині ми виступили гідно. На жаль, не вдалося про-битися до півфіналу, однак хлопці показали доволі пристой-

ний рівень гри. Головне – зберегти темп розвитку, адже інші країни не стоять на місці.

У тій же Угорщині проводиться клубний чемпіонат з великою кількістю учасників. Подібна ситуація і в Туреччині. У нас теж пішла «хвиля»: пляж-ним гандболом зацікавилися у Запоріжжі, Броварах, Луганську... Потрібно підтримувати, «розпалювати» ініціативу, тоді матимемо хороший кадровий потенціал для дорослої та юніорської збірних.

– Спочатку до пляжного гандболу ставився скептично. Але все ж таки у 2008 році вирішили спробувати наші команди в пляжному варіанті гри. Взяли участь у чемпіонаті країни, ви-грали золоті медалі два сезони поспіль. Нам ця справа дуже сподобалась.

Тепер пляжний гандбол – обов’язкова частина підготовки. Він стає у пригоді, коли треба заощадити сили перед «класичним» сезоном. Ми зацікавлені в тому, щоб гандболістки «Дніпрянки» виступали у складі «пляжної» збірної України. За національну команду грали Підпалова, Шейко... Особливо захо-пилася цим видом спорту Алла Шейко, і тепер із нетерпінням чекає літа, коли розпочнуться баталії на піску. Це й не дивно, адже так хочеться після довгого сезону в залі зіграти просто неба на повітрі, погрітися у променях сонця, от-римати нові емоції.

Богдан КОЛЬЦОВ, головний тренер молодіжної збірної України

Михайло МИЛОСЛАВСЬКИЙ, заслужений тренер України

100


17-го – перший офіційний чемпіонат України. Безпосередній організаторський тягар ліг на АПГУ. Турніри серед чоловіків та жінок були організовані паралель-но – як має бути згідно з філософією пляжного гандболу. Завдяки цим турнірам вдалося залучити до «пляжної» армії багатьох тренерів, які раніше вважали пляж-ний гандбол справою несерйозною.

У розіграші Кубка України взяли участь шість жіночих команд («Смарт», Кри-вий Ріг; «Податковий університет», Ірпінь; «Дніпрянка-1» та «Дніпрянка-2», Хер-сон; «Тернівка», Тернівка; ЛНАУ, Львів) та три чоловічі («Портовик», Южне; «Ятрань», Кіровоград; «Буревісник», Луганськ). Володарями почесного трофею стали гандболістки ЛНАУ та гандболісти «Портовика».

За перемогу в національному чемпіонаті боролися загалом 13 колективів – вісім жіночих («Смарт», Кривий Ріг; «Податковий університет», Ірпінь; «Дніпрянка» та «Арсенал-Дніпрянка», Херсон; «Тернівка», Тернівка; ЛНАУ, Львів; «Дніпро», Дніпродзержинськ; «Панацея-СКІФ», Харків) та п’ять чоловічих («Буревісник», Луганськ; «Академія ШВСМ», Харків; «Енергетик», Нетішин; збірна України-1 та збірна України-2, основу яких склали южненські гандболісти). Золоті наго-роди здобули «Дніпрянка» та Україна-1, срібні – «Податковий університет» та «Буревісник», бронзові – «Арсенал-Дніпрянка» та Україна-2.

Відповідно до результатів були сформовані молодіжні збірні України: дівчата на основі колективу з Херсона, хлопці – команди з Южного. У цих же містах від 18 до 24 червня і були проведені заключні тренування перед поїздкою до Угорщини.

Голова комісії ЄГФ з пляжного гандболу Ласло Шинка, який, звісно, був на чемпіонаті Європи, зазначив високий рівень майстерності нашої чоловічої ко-манди. Щоправда, додав, що нашим хлопцям просто не пощастило. Дійсно, вони впевнено пройшли попередній турнір, взявши гору над Швейцарією (2:1), Данією (2:0) та Угорщиною (2:0). Однак фатальним став чвертьфінальний поєдинок, у якому підопічні Богдана Кольцова поступилися норвезьким одноліткам (0:2) і вибули з боротьби за медалі. Потім наші спортсмени здобули дві перемоги над Росією (2:1) та Туреччиною (2:0), але вони забезпечили лише п’яте місце в підсумковій класифікації. Отак – у п’яти матчах виграли і тільки в одному програ-ли, а залишилися поза п’єдесталом! Юніорки ж до півфіналу пробилися, показав-ши на груповій стадії змагань такі результати: Угорщина – 0:2, Данія – 0:2, Туреч-чина – 0:2, Сербія – 2:1, Норвегія – 2:0.


101

– Гандбол для нашого товариства – один із пріоритетних видів спорту. У нас є відділення у спортивних школах, де тренуються гравці різних вікових категорій. Сама назва «Спартак» до цьо-го зобов’язує. Адже всі ми пам’ятаємо перемоги славнозвісної команди з цим іменем під керівництвом легендарного Ігоря Турчина: 13 Кубків європейських чемпіонів, 20 титулів

чемпіонів Радянського Союзу.

Звичайно, що влітку ті, хто грає у гандбол «7 х 7», переходять на його пляж-ний варіант. Ми це тільки вітаємо, адже один вид допомагає іншому, тому вважаю, що вони повинні розвиватися паралельно. Коли мені запропонува-ли взяти участь у діяльності Асоціації пляжного гандболу України, я відразу ж погодився, адже знаю людей, що взялися за цю справу, їхні наполегливість і професіоналізм. Тим більше, що в нас є і традиції, і перспективи у цьому виді спорту. Адже жіноча збірна, створена із гравців клубу «Спартак», здобула зо-лото чемпіонату Європи-2000 і Всесвітніх ігор-2001.

У нашій країні є необхідні умови для розвитку пляжного гандболу, насампе-ред йдеться про тренерські кадри, які досягли результатів у «класиці» і хо-чуть підкорити вершини також у пляжному варіанті. Ці спеціалісти розуміють, яку користь може принести гра на піску для підвищення гандбольної майстерності спортсменів.

Євген БАЖЕНКОВ, голова ЦР ФСТ «Спартак», член правління АПГУ

102


І чемпіонат Європи серед юніорівХлопці

1. Угорщина. 2. Сербія. 3. Норвегія. 4. Швейцарія. 5. Україна. 6. Туреччина. 7. Росія. 8. Данія.

Збірна України: Дмитро Журбенко, Євген Чуприна, Олександр Полторацький, Олександр Горовий, Захар Денисов, Ростислав Штик, Володимир Ракітін, Євген Жук, Артем Могилка, Віталій Псьол, Антон Мороко, В’ячеслав Садо-вий, головний тренер – Богдан Кольцов.

Дівчата1. Угорщина. 2. Туреччина. 3. Норвегія. 4. Україна.

5. Сербія. 6. Данія.

Збірна України: Дар’я Шум, Світлана Лобода, Анастасія Калайда, Оксана Поляк, Ірина Глібко, Ірина Яблонська, Наталя Шимко, Тетяна Сумарока, Любов Сергєєва, Ольга Рудаєва, головний тренер – Лариса Косенко.

«Все було чудово організовано, – розповіла Валентина Поляк, яка їздила до Угорщини як керівник делегації. – Матчі відбувалися посеред чудової зони відпочинку на чотирьох майданчиках, обладнаних трибунами та електронними табло. Навкруги – килим із трави. Поруч – цілий комплекс басейнів: оздоровчий з термальними водами, для плавання – з доріжками, для купання – дитячий. Тут же – кафе, де можна було перекусити, випити прохолодні напої. Такий антураж додає бонусів нашому виду спорту».

Національна жіноча збірна повинна була в сезоні-2008 виступати на чемпіонаті світу в Кадісі. Це іспанське місто мало потужні «пляжні» традиції, адже там про-ходив другий за ліком європейський чемпіонат. Підготовку до планетарної першості проводили під Броварами, на озері Рожни. Спочатку планували зро-бити спеціалізований майданчик біля будівлі басейну «Купава», однак все ж таки вирішили скористатися природними умовами. Пісок на пляжі був такий, як потрібно, а інше – то справа нескладна. АПГУ привезла на місце тренувань розбірні ворота, які, ми знаємо, встановлювати неважко. Потім без жодних про-блем було зроблено розмітку і почалися заняття. От тільки погода підкачала. Ряс-ний дощ не дав провести повноцінний збір, небо подарувало тільки сім погожих днів. Через це деякі тактичні нюанси не вдалося опрацювати до кінця. Напри-клад, зміну воротарів.

103


– Уперше познайомився з цією дисципліною у 2006 році, коли взяв участь у турнірі в київському Гідропарку із жіночою ко-мандою БВУФК, яку тоді очолював. Побачив, наскільки блиска-вична ця гра. 10 хвилин тайму пролітають, як одна миттєвість.

Часу, щоб оцінити обстановку, набагато менше, ніж у «класиці». Дриблінг відсутній, тому потрібно вирішувати – чи віддати пас, чи кидати.

Свою специфіку мають і кидки. Якщо в гандболі «7 х 7» ти перекинув м’яч че-рез голкіпера, то гол – неминучий. А на піску м’яч може вдаритися в пагорб і відлетіти зовсім в інший бік. Траєкторія має бути повітряною – без відскоку від піску.

Олександр ГУРСЬКИЙ, заслужений тренер України, головний тренер жіночої збірної України на чемпіонаті світу-2008

Не дивно, що на світовій першості українська команда виступила не дуже вда-ло, хоча в її складі були й дві бронзові призерки Олімпіади-2004 – Наталя Ляпіна та Анастасія Підпалова. Наші гандболістки у першому раунді програли чоти-ри зустрічі з п’яти – Італії (0:2), Бразилії (0:2), Сербії (1:2) і Норвегії (1:2). По-зитивний результат (2:0) був зафіксований лише у протистоянні з командою Домініканської Республіки. Тільки в турнірі за 9–12 місця нам вдалося не зазнати поразок, але зарадити ситуації це вже не могло. Українки виграли в Китаю (2:0) і Македонії (2:1).

ІІІ чемпіонат світуЧоловіки

1. Хорватія. 2. Бразилія. 3. Сербія. 4. Єгипет. 5. Іспанія. 6. Туреччина. 7. Угорщина. 8. Росія.

9. Уругвай. 10. Пакистан. 11. Іран. 12. Лівія.

Жінки1. Хорватія. 2. Іспанія. 3. Бразилія. 4. Італія. 5. Росія. 6. Норвегія. 7. Уругвай. 8. Сербія.

9. Україна. 10. Македонія. 11. Домініканська Республіка. 12. Китай.

Збірна України: Ірина Глібко, Анастасія Підпалова, Наталя Туркало, Олеся Се-менченко, Катерина Христенко, Яна Ситенко, Юлія Заремба, Наталя Ляпіна, Ірина Резниченко, Алла Варавенко, головний тренер – Олександр Гурський.

103

104


– У пляжного гандболу справді добра вдача. У цьому мені до-велося пересвідчитися неодноразово. Часто поставали такі проблеми, розв’язати які, здавалося, неможливо. Так було, на-приклад, влітку 2008 року з поїздкою наших команд на пер-

ший в історії чемпіонат Європи серед молодіжних збірних до Надьятада. Через велику завантаженість консульського відділу угорського посоль-ства в Києві ми не встигали отримати візи. У великій черзі була ще й ціла футбольна команда. Тож вирішили їхати до Ужгорода на свій страх і ризик і там випробувати «візове» щастя. Автобус під’їжджав до кордону, а питан-ня ще висіло в повітрі: видадуть документи чи ні.

Слава Богу, все владналося. Дуже допомогли нам працівники нашого Міністерства закордонних справ у особі Галини Гороховської. Так, збірні України не пропустили історичну подію – дебютний чемпіонат континенту серед юніорів.

Юрій ФЕЩЕНКО, працівник АПГУ

Останнім акордом змагань 2008 року став дитячий турнір у київському Гідропарку, присвячений Дню фізкультури і спорту, який зібрав чотири команди дівчат і шість – хлопців. У юних спортсменів очі горіли грою. Тому наступного се-зону було вирішено організувати низку змагань серед юних спортсменів різних вікових груп і регіонів країни.

А організаційну крапку в сезоні-2008 було поставлено у грудні на семінарі в Зазим’ї під Києвом. У рамках цього заходу відбулася чергова конференція АПГУ, на якій делегати ініціювали подовжити термін повноважень керівництва асоціації до 2012 року. Таке рішення було ухвалено через те, що значний час – якраз до 2008-го – пішов на різні реєстраційні процедури. Звичайно, урахували також і по-зитивну динаміку змін. Як відомо, від добра добра не шукають.

104


105

На лінії пенальті

Скадовськ-2008

106


Мінімум і максимум

Планів на сезон-2009 було багато. Першими у календарі року йшли чемпіонат та Кубок України. Змагання вирішили провести у Генічеську та Іллічівську. До речі, останній обрали невипадково, адже там побудовано цілий пляжний ком-плекс – з трибунами та іншими об’єктами відповідного антуражу. Стадіон при-ймав багато змагань із пляжного футболу та волейболу, зокрема міжнародних. Мав дебютувати на цій арені й пляжний гандбол. Однак, на жаль, у справу втру-тилася економічна криза. Не всі команди, які раніше бажали взяти «іллічівський старт», змогли врешті-решт підтвердити свою участь. Тенденція насторожувала. Проте сезон таки було розпочато – у Генічеську, де від 13 до 15 червня відбулися національний чемпіонат серед чоловіків і жінок та розіграш Кубка України серед чоловіків.

На березі моря за один день було споруджено два майданчики. Морський пісок, як відомо, має свої вади – він жорсткий, тому привезли «покриття» з кар’єру. І почалися баталії. У другому офіційному чемпіонаті України взяли участь сім чоловічих та десять жіночих команд. Місця серед представників сильної статі розподілилися у такому порядку: «Портовик» (Южне), Львів, «Портовик-2» (Южне), Дніпропетровськ, Кіровоград, Вінниця, Кривий Ріг. Прекрасна ж стать визначила такий рейтинг: «Арабатка» (Генічеськ), «Податковий університет» (Ірпінь), «Арсенал» (Херсон), Кривий Ріг, Львів, Тернопіль, Кіровоград, Харків, Тернівка, Запоріжжя. А володарем Кубка України серед чоловіків став южненсь-кий «Портовик».

Через тиждень національні команди мали вирушати до Норвегії на чемпіонат

Європи, який прийняло місто Ларвік від 23 до 28 червня. Напередодні відльоту до Скандинавії відбулася ще одна дебютна для пляжного гандболу подія. 19 черв-ня у Києві АПГУ організувала прес-конференцію, яку відвідали представники всеукраїнських ЗМІ – телебачення, радіо, газет та інтернет-ресурсів. Не можна сказати, що раніше про пляжний гандбол не писали чи не знімали телепередач. Так, були окремі статті та телевізійні репортажі, однак вони носили поодинокий характер. Уявлення про те, що таке пляжний гандбол, мало дуже обмежене коло журналістів. Тепер воно було розширене завдяки спілкуванню з першими особа-ми нашого пляжного гандболу, зокрема з чемпіонками Європи-2000 та Всесвітніх ігор-2001 Майєю Карбунар та Оксаною Сакадою.


107

– Мені з моєю напарницею Вікою Жосан доводиться обслуго-вувати матчі як з класичного, так і з пляжного гандболу. Якщо у варіанті гри «7 х 7» із грубістю боряться, а жорсткі дії дозво-ляють, то на піску грубість – це апріорі річ «з іншої галактики», а жорсткості уникають, допускається, скажімо так, лише «кос-метичний» контакт. Тому атмосфера на змаганнях з пляжного

гандболу особлива.

Всі – спортсмени, тренери, судді, організатори – живуть разом в одному готелі, постійно спілкуються один з одним. Так, наприклад, було на чемпіонаті Європи-2009 у Норвегії.

Анастасія ФЕДІНА, суддя європейської категорії

108


«Наше завдання – боротьба за нагороди чемпіонату континенту. Їхати про-сто так на європейські змагання – не для мене, – сказала тоді головний тренер жіночої збірної Майя Карбунар. – Тим більше, що в нас є виконавці, яким це до снаги. У складі команди, наприклад, досвідчені Сакада і Куприченкова, та й інші дівчата володіють потрібним рівнем майстерності».

Що ж, підопічні Майї Олександрівни були близькі до того, аби підкорити одну із сходинок п’єдесталу пошани. На першому етапі українки здобули чотири перемо-ги з чотирьох: у матчах із Туреччиною (2:0), Швейцарією (2:0), Хорватією (2:1) та Швецією (2:1). Результати поєдинків зі швейцарками та хорватками врахову-валися у другому груповому раунді, в якому наші гандболістки переграли нор-везьких спортсменок (2:0) і поступилися датчанкам (0:2) та італійкам (0:2). У чвертьфіналі збірна України взяла гору в протистоянні з Угорщиною (2:1), після чого удача від нас відвернулася. Поразки у півфіналі від Норвегії (0:2) та в матчі за «бронзу» від Хорватії (0:2). У підсумку – четверте місце, а разом з ним – вико-нання завдання-мінімуму, здобуття путівки на чемпіонат світу-2010.

Суддівська еліта українського пляжного гандболу: Віталій Халюза, Вікторія Жосан, Анастасія Федіна, Олександр Голіков


109

– Коли мені запропонували взятися за «пляжну» тематику, я відразу погодилася. У мене така життєва позиція: якщо тобі трапляється можливість опанувати щось нове, обов’язково цим користуйся. А тут можна не тільки захопитися самому, а й захопити інших.

Правила – дуже прості. Тому у пляжний гандбол легко навчитися грати, як у футбол або волейбол. Та ще порівняно з тим же пляжним волейболом гра на піску в ручний м’яч дарує набагато більше гострих ситуацій, вдало поєднує індивідуальну та командну складові. Тобто особистісні та колективні інтереси перебувають у гармонії. І все це відбувається у атмосфері шоу.

Ще мені до вподоби один закон пляжного гандболу – одночасно проходять змагання серед чоловіків та жінок. Це подобається всім, особливо молоді. Вони знайомляться, спілкуються, закохуються. Цей вид спорту не відривають від життя, адже тут немає шаленої гонитви за результатом.

Осінь-2009. Учасники турніру серед аматорів, присвяченого Дню фізкультури і спорту

Валентина ПОЛЯК, президент Херсонської асоціації пляжного гандболу

110


Чоловіча збірна, на жаль, не зуміла досягти бажаного мінімуму. Утім, на це були об’єктивні причини – не вдалося зібрати оптимального складу команди. До заявки було внесено таких досвідчених гравців, як Олег Кумогородський та Віктор Ладико, проте вони через проблеми у своїх «класичних» клубах до збірної не прибули. Додати інших гравців до списку ми вже не встигали, тому вируши-ли до Скандинавії неповним загоном. У першому раунді українські хлопці посту-пилися шведам (1:2), туркам (0:2), росіянам (1:2) та норвежцям (0:2) і вигра-ли у датчан (2:1). У «втішних» змаганнях наша команда перемогла Швецію (2:0), Швейцарію (2:0) та Італію (2:0), фінішувавши в результаті дев’ятою.

V чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Хорватія. 2. Росія. 3. Угорщина. 4. Данія. 5. Іспанія. 6. Норвегія. 7. Туреччина. 8. Польща.

9. Україна. 10. Швейцарія. 11. Італія. 12. Швеція.

Збірна України: Андрій Камишов, Юрій Маньковський, Володимир Горюнов, Віталій Горбачов, Вадим Вірич, Євген Сапун, Андрій Терновий, Євген Рябко, головний тренер – Олег Сич.

Жінки1. Італія. 2. Норвегія. 3. Хорватія. 4. Україна.

5. Іспанія. 6. Угорщина. 7. Данія. 8. Швейцарія. 9. Польща. 10. Швеція. 11. Туреччина.

Збірна України: Тетяна Чухно, Наталя Туркало, Оксана Сакада, Наталя Кузьміна, Алла Шейко, Ольга Куприченкова, Олександра Дзюбак, Ірина Глібко, Олена Сулима, Олеся Семенченко, головний тренер – Майя Карбунар.

Якщо чоловіча збірна стикнулася з кадровими проблемами на чемпіонаті Європи, то жіноча – на Всесвітніх іграх із неолімпійських видів спорту. Не вда-лося залучити до лав команди Куприченкову й Сакаду. А зробити рокіровку не було можливості: організатори поставили умову – грають тільки ті, кого внесли до списку заздалегідь. Так, замість десяти спортсменів на острів Тайвань вируши-ли вісім гандболісток.

Ці масштабні змагання відбулися у Гаосюні від 16 до 26 липня 2009 року. Вони зібрали понад три тисячі атлетів із 105 країн світу. Гандбольний турнір прой-

111


– У нашої суддівської пари є «родзинка». Коли учасники матчу забивають два очки, то ми робимо «колесо». Ми, представни-ки Феміди, теж повинні створювати шоу, докладати всіх зу-силь, аби глядачі не сумували.

У нас була ситуація, коли нам із Настею Федіною довелося додати грі пер-чинки. Трапилося це на семінарі в Італії, де ми навчалися у «бойових умо-вах» – судили матчі. І от обслуговуємо ми поєдинок, протягом якого одна команда значно виграє в іншої. Звичайно, настрою немає ані в спортсменів, ані в уболівальників. Але завдяки виконанню «колеса» ми повернули запал гравцям, яким стали вдаватися красиві кидки.

Вікторія ЖОСАН, суддя європейської категорії

шов від 18-го до 20-го липня. Цікаво, що матчі грали ввечері – при штучному освітленні. До такого оригінального ходу вдалися господарі ігор. Що ж, у цьо-му був свій «прикол». Але, на жаль, промені прожекторів не висвітлили нашим гандболісткам шлях до медалей. У групі українки перемогли Тайвань (2:0), од-нак поступилися Македонії (1:2) та Бразилії (0:2), у 1/4 фіналу програли Хорватії (0:2) і до півфіналу не вийшли. У боротьбі за місця у нижній половині класифікації наші спортсменки виграли у Японії (2:0) і програли господаркам у серії «булітів» – 1:2, фінішувавши таким чином на шостій позиції.

VIII Всесвітні ігриЧоловіки

1. Бразилія. 2. Угорщина. 3. Хорватія. 4. Оман. 5. Тайвань. 6. Пакистан. 7. Туреччина. 8. Таїланд.

Жінки1. Італія. 2. Хорватія. 3. Бразилія. 4. Македонія.

5. Тайвань. 6. Україна. 7. Японія. 8. Таїланд.

Збірна України: Тетяна Чухно, Олександра Дзюбак, Ірина Глібко, Олеся Семен-ченко, Олена Сулима, Наталя Туркало, Алла Шейко, Наталя Кузьміна, голов-ний тренер – Майя Карбунар.

111

112


– Наш клуб стояв біля витоків пляжного гандболу України. Він є невід’ємною частиною нашого тренувального і змагального процесу. У пляжний гандбол в Южному грають з 10–11 років. Адже будь-який вид спорту починається саме з дітей. Вони згодом виростають і поповнюють лави вже дорослих команд.

Такий підхід дуже допомагає нашим спортсменам всіх рівнів уникати травм упродовж «зального» сезону.

До того ж нам потрібно тримати марку, оскільки «Портовик» – базовий клуб національної та молодіжної збірних, чемпіон України у різних вікових категоріях. Звичайно, хотілося б проводити більше солідних клубних зма-гань, як, наприклад, в Іспанії, Італії, Німеччині, Угорщині, Греції. Було б дуже корисно, якби «євротур» завітав і до нас. Це дало б додатковий поштовх для розвитку пляжного гандболу в Україні, щоб якомога більше турнірів розігрувалося і серед майстрів, і серед юнаків, і серед ветеранів, і серед любителів.

Сергій ГОРДІЄНКО, директор гандбольного клубу «Портовик»

Делегація збірної України у Норвегії


113

Дочекалися гола

Тепер – усе в руках воротаря

114


Напередодні ювілею

2009 рік став дебютним для чемпіонатів України серед юніорів. Нагороди ви-борювали дівчата у віковій категорії 1994–1995 та 1992–1993 і хлопці 1996–1997 років народження. Також для юних спортсменів організували ще й турніри у Києві та Скадовську. Не забули й про аматорів. У Гідропарку грали журналісти, а також функціонери і судді. А завершив програму року семінар у Броварах в листопаді, який зібрав півсотні тренерів, суддів та функціонерів з різних регіонів країни. На цьому заході власним досвідом ділилися тренер перших чемпіонок Європи Андрій Портний, арбітри Анастасія Федіна і Вікторія Жосан, які обслуговували поєдинки Євро-2009, Валентин Вакула, який роз’яснював нюанси різних аспектів справи. Як заключний акорд було проведено круглий стіл, на якому обговорили багато «пляжних» питань. І все це відбувалося у теплій атмосфері, яка й має пану-вати на всіх заходах, пов’язаних з пляжним гандболом.

Що ж нам приніс сезон-2009? Коротко його характеризує фраза: «Можемо – якщо хочемо!» Пляжний гандбол «пішов у маси». Відеоролики з яскравими фраг-ментами матчів найвищого рівня демонструються на плазмових екранах, вста-новлених у громадських місцях, зокрема у мережі «Макдональдс». АПГУ регуляр-но випускає і такі презентаційні атрибути, як календарі та записники із сюжет-ними фотографіями. Звичайно, постійно друкують спеціалізовану літературу, на-приклад, видані оновлені правила гри.

Як зазначив президент Асоціації пляжного гандболу Сергій Санченко, се-зон-2009 став рекордним. І справа не лише в кількості проведених змагань, та армії спортсменів, яких вдалося до цих турнірів залучити. Найголовніше – відбувається комплексна робота. Так, налагоджено співпрацю з багатьма струк-турами, зокрема й владними. Вид спорту підтримують у райдержадміністрації Генічеська та мерії Скадовська, представники профільного міністерства, а також Спортивного комітету України («неолімпійський» аналог НОК), під крилом якого об’єднано 43 федерації. Залучають і спонсорів чоловічої та жіночої збірної, а також клубних команд. Наприклад, охоронне агент-ство «Арсенал» традиційно надає підтримку жіночому колективу з Херсону.


115

– З пляжним гандболом я познайомився на Кіпрі. Там один із основоположників цього виду спорту в Україні Володимир Косик пояснив мені всі плюси пляжного гандболу. З погляду функціональної та технічної підготовки на початку сезону кра-щого бути не може.

Тому ми із задоволенням беремо участь у чемпіонаті та Кубку України. Тим більше, що влаштувати арену для тренувань і змагань не так важко. Потрібен лише пісок, якого достатньо на берегах озер і річок. У крайньому разі мож-на тренуватися на траві, що ми іноді робимо. Крутимося, кувиркаємося на свіжому повітрі.

Дівчатам подобається, вони із задоволенням опановують «пляжну» техніку, завдяки чому досягли результату – у 2009-му перемогли у національній першості серед спортсменок 1992–1993 років народження.

Наталя Ляпіна

Василь КОЗАР, головний тренер львівської «Галичанки»

116


Усі наші спеціалісти зазначали, що в нас є потенціал здобувати високі результати на міжнародних змаганнях. З оптимізмом ми дивилися на чемпіонат світу-2010 в Туреччині, де мала виступити наша жіноча збірна. «Для того, аби реально претендувати на нагороди, нам потрібно зберегти склад команди, – вважає наставник наших гандболісток Майя Карбунар. – У попередні роки ротації у збірній відбувалися кардинальні: щосезону, за винятком кількох виконавців, ми мали новий колектив. Звичайно, у таких умовах про стабільність не варто було говорити. Хоча зазначу, що ми за технічним та тактичним потенціалом не поступаємося представникам інших країн. Заважає відсутність великого міжнародного досвіду. Але, сподіваюся, ми це надолужимо».

2010 рік мав бути насиченим. Склали календар на сезон, який передбачав цілу низку заходів. Пріоритетні місця відвели підготовці та участі в чепіонаті світу. Звісно, календар був би непов ним без внутрішніх змагань. Це – чемпіонат України серед дорослих і серед юних спортсменів, семінар для тренерів і суддів, а також Кубок президента АПГУ для команд аматорів і представників ЗМІ.

Валентин Вакула (зліва) на Євро-2007


117

– У нас у Херсоні першою взялася за справу моя дружина Ва-лентина, сама гандболістка, дворазова чемпіонка Чехії. Ми з моїм колегою Михайлом Милославським спочатку не дуже приязно поставилися до цього виду спорту. Однак потім, відчувши надзвичайну енергетику пляжного гандболу, по-чали їй допомагати, ходили по кабінетах – вмовляли місцеве

керівництво. У нас же регіон – пляжний, у нашій області є такі популярні курорти, як Генічеськ та Скадовськ. Та й у самому Херсоні є де облаштува-ти майданчик для гри.

Загалом у нашій сім’ї всі захопилися пляжним гандболом. Валентина – гра-вець і тренер, дочка Оксана теж грає, мені ж доводиться часто виступати у ролі організатора. Я неодноразово був головним суддею чемпіонату та Кубка України. А ще в нас є собака Джесіка, яка відвідує всі змагання, де ми беремо участь. Можна сказати, що вона – талісман українського пляжного гандболу.

Михайло ПОЛЯК, член правління АПГУ

118


– Ниточка, яка привела мене до пляжного гандболу, тягнеть-ся з тих часів, коли я працював у податковій адміністрації. Вона опікувалася командою «Податковий університет», яка є базовим клубом для національної збірної України з пляж-ного гандболу. Тоді я познайомився і з Майєю Карбунар, і зі Степаном Мельничуком. Вони, власне, розповіли мені про привабливість цього виду спорту, який справді є корисною та цікавою грою.

Пляжний гандбол завдяки своїй доступності (матеріальні затрати невеликі) здатен допомогти всьому гандболу – і в плані популяризації, і в плані до-тримування високого спортивного рівня. Наприклад, у міжсезоння це найоптимальніший спосіб збереження спортивної форми. А участь у міжнародних змаганнях із пляжного гандболу – це можливість ще раз заяви-ти про нашу країну, додати їй позитивного іміджу. Наші люди здатні досягти високих результатів, вони талановиті. От тільки потрібно підтримувати ці та-ланти, передусім – вирішити питання з фінансуванням. Тоді, впевнений, у нас все буде гаразд.

Володимир РЕВУН, віце-президент АПГУ

Степан Мельничук знайомиться із талісманом Євро-2007

119


Три стадії третього чемпіонату

Ювілейний сезон розпочався в червні у Скадовську, де відбувся перший тур чемпіонату України серед жінок. Взага лі ж, формулу національної першості (вже третьої офіційної) в 2010-му було змінено. Раніше все відбувало ся за одним за-ходом, а в ювілейний рік турнір було розбито на декілька стадій: дві попередні та одна фінальна. Для участі в перших етапах свої заявки надіслали по десять чоловічих та жіночих колективів. Отже, жіночі команди стартували у Скадовсь-ку, а потім переїхали до Генічеська, де зіграли другий тур. Там же, в Генічеську, два тури провели чоловіки.

Знаковим стало повернення на «пляжну арену» основоположника українсь-кого пляжного гандболу Володимира Косика, який виставив для участі в зма-ганнях відразу два колективи – «Будівельник-1» та «Будівельник-2» (Брова-ри). «Хотів і сам зіграти, підсилити склад другої команди, – каже Володимир Сергійович. – Проте суддівська колегія не погодилася внести мене до заявки: мовляв, коли проводитимуть турніри тим, кому за 70, тоді мене й допустять. До-велося знаходити інші резерви комплектування, адже «Будівельник-2» мав об-межену кількість гравців. Тому форму одягнули наш масажист Андрій Пивова-ров та журналіст Олексій Гончарук. Перший надійно відпрацював у захисті, а другий грав на останньому рубежі – у воротах». Кадрова політика Косика вияви-лася вдалою: обидві команди здобули путівки до фіналу (для цього було потрібно увійти до вісімки найкращих).

Результати попередніх етапів були такими: чоловіки – 1) «Портовик» (Южне); 2) «Будівельник-1» (Бровари); 3) Львів; 4) Нетішин; 5) Полтава; 6) «Будівельник-2»; 7) Луганськ; 8) Кіровоград; 9) Кривий Ріг; 10) Мелітополь; жінки – 1) «Спартак-Моторс» (Бровари); 2) Запоріжжя; 3) Херсон; 4) Скадовськ; 5) «Арсенал» (Херсон); 6) Тернопіль; 7) «Спартак» (Херсон); 8) «Смарт» (Кривий Ріг); 9) Львів; 10) Харків.

Окрім спортивних результатів відзначимо дружню атмосферу змагань, яку створювали всі – гравці, тренери, судді, вболівальники, організатори. Про організаторів варто сказати окремо. Попри непросту фінансову ситуацію турнір відбувся.

120


Олексій ГОНЧАРУК, капітан аматорської команди з пляжного гандболу «Журналіст»

– По-справжньому ми, журналісти, «захворіли» пляжним гандболом восени 2009 року, після турніру на День фізичної культури та спорту. Всім новачкам, особливо дівчатам (команда в нас «мікс»), так сподо-балася гра, що стали збиратися і тренувалися аж до листопада. Зви-чайно, в Гідропарку не було обладнаного майданчика, тому довелося імпровізувати з ареною для пляжного футболу. Висота воріт була тро-хи вищою, ніж у гандболі, але все ж таки прийнятною (чесно кажучи, для нашого рівня майстерності це значення не мало), а от довжина...

Нічого – знайшли дошку, притулили її до поперечини на відстані трьох метрів від іншої штанги, вийшла більш-менш реальна «рамка». Розмітка теж була відсутня, тому малювали лінії просто на піску. Єдине, що в нас було професійним, так це м’яч, який нам надала АПГУ. У 2010 році підійшли до справи ретельніше. Зробили розбірні ворота із різних дошок, купили смугасту поліетиленову стрічку і з травня стали проводити двосторонки. А потім подружилися з ветеранами з команди «Легіон ХХІ», завдяки яким з’явилися справжні ворота, розмітка, а головне – браття і сестри по духу. З ними і дійшли до кульмінації сезону – Кубка президен-та АПГУ серед аматорів.

Подяка команді «Журналіст», яка «увірвалася до чільної шістки» на Кубку президента АПГУ-2010

121


Наприклад, під час змагань у Генічеську значну допомогу надав директор пля-жу Микола Гужва. Він виділив і місце для майданчиків, і необхідне обладнання.

«Ми повинні популяризувати активний відпочинок, – вважає Гужва. – Прове-дення чемпіонату з пляжного гандболу показало людям, що на пляжі можна не тільки засмагати, але й весело і корисно проводити час, граючи у різноманітні ігри. Дуже хочеться, щоб у нас в Генічеську з’явилася арена, на якій можна про-водити матчі з різних видів «пляжного» спорту – футболу, волейболу, гандболу».

Майданчики, до речі, після закінчення чемпіонату України не згорнули. Тому що саме в Генічеську пройшов останній збір жіночої національної команди напередодні чемпіонату світу в Туреччині.

– З нюансами цього виду спорту нас познайомила гравець нашої команди «Запоріжжя-ЗДІА» Наталя Кузьміна, яка вже мала хороший «пляжний» досвід: виступала на чемпіонаті Європи-2009, Всесвітніх іграх-2009. Її підказки та гра ста-ли нам у пригоді під час участі нашої запорізької команди в

національній першості-2010.

Не дивно, що Кузьміну потім запросили до збірної, яка вирушила на світовий форум-2010. За таке знайомство я дуже вдячний Наталці. Один із плюсів по-яви пляжного гандболу – це додаткова змагальна практика для молодих гравців, адже зараз у нас в Україні проводиться не так багато гандбольних турнірів. Тільки тренуваннями ситий не будеш, для професійного зростання потрібні саме змагання, в яких загартовується психологічна стійкість моло-дих гандболістів.

Пляжний гандбол для такого «гарту» підходить якнайкраще, тому що все відбувається, так би мовити, в сприятливій психологічній атмосфері, яка не тисне, а спонукає проявити себе.

Георгій ВОРОНОВ, заслужений тренер України

121

122


В елітному квартеті

За підсумками першого і другого турів національної першості вдалося відібрати аж 24 гідних кандидатки до національної збірної, які представляли різні клуби, не тільки вітчизняні. Із цих кандидаток головний тренер Майя Кар-бунар відібрала десять найкращих. Вони і вирушили до Анталії, яка від 23-го до 27-го червня прийняла четвертий офіційний світовий чемпіонат.

«Тішить те, що цього року кілька гравців національної збірної з класично-го гандболу запропонували свої послуги, вирішили спробувати себе в пляжно-му варіанті. Це засвідчує те, що гра на піску стає дедалі популярнішою. До речі, на матчах національної першості був присутній головний тренер нашої «класичної» збірної Леонід Євтушенко», – зазначив генеральний секретар АПГУ Валентин Вакула.

І от – берег Середземного моря, на якому встановили три майданчики для ігор чемпіонату світу. На попередньому етапі, який складався з двох групових раундів, українські дівчата виграли в чотирьох матчах і в стількох же зазна-ли поразок. Перед «синьо-жовтими» зброю склали Нова Зеландія (2:0), Японія (2:0), Хорватія (2:1) та Данія (2:0). А поступилися наші спортсменки Італії (1:2), Туреччині (0:2), Норвегії (0:2) та Бразилії (0:2). Результат «50 на 50» дозволив здобути путівку до півфіналу, де «сітка» змагань вивела на норвезьку команду.

Поєдинок збірна України розпочала дуже впевнено, вигравши перший тайм, як кажуть, без варіантів – 17:8. Проте у другій десятихвилинці свою легкість пе-ремоги відчули вже скандинавські гандболістки – 16:7. Фортуна була на боці Норвегії й під час «булітів» – 10:8. Загальна поразка – 1:2, і матч за бронзові на-городи. За призову сходинку на п’єдесталі українки боролися із бразилійками. На жаль, і тут сонце Анталії нам не всміхнулося – 0:2 (9:10, 8:15). Як і рік тому на чемпіонаті Європи-2009, наші гандболістки зупиняються в кроці від «бронзи».

На жаль, українській збірній не вистачило зовсім трішки, щоб посісти при-зове місце. Але даний результат дозволив відзначити тренерів, які підготували гравців до збірної команди України. Вперше в історії українського пляжного гандболу звання «Заслужений тренер України» отримали Майя Карбунар, Олек-

123


сандр Гурський, Борис Милославський та Валерій Войналович. Цей факт додав нової мотивації популяризувати даний вид спорту.

ІV чемпіонат світуЧоловіки

1. Бразилія. 2. Угорщина. 3. Туреччина. 4. Єгипет. 5. Данія. 6. Росія. 7. Хорватія. 8. Іспанія.

9. Оман. 10. Катар. 11. Лівія. 12. Австралія.

Жінки1. Норвегія. 2. Данія. 3. Бразилія. 4. Україна.

5. Туреччина. 6. Хорватія. 7. Угорщина. 8. Італія. 9. Іспанія. 10. Японія. 11. Китай. 12. Нова Зеландія.

Збірна України: Наталя Кузьміна, Ольга Куприченкова, Ольга Лаюк, Олена Сулима, Олеся Семенченко, Алла Шейко, Ірина Резниченко, Ганна Рогожин-ська, Тетяна Чухно, Марина П’ятикоп, головний тренер – Майя Карбунар.

Як розцінювати четверте місце української команди? Безумовно, бере жаль, що не вдалося здобути медалі, однак місце у квартеті світової їєрархії вважаємо вдалим виступом. Адже в нас немає професійних команд з пляжного гандболу, які грали на піску впродовж усього року. Клімат у нас не бразильський, а економічні можливості не швейцарські. «До чого тут ця альпійська країна?» – запитаєте ви. До того, що там взимку проходять матчі чемпіонату країни з пляжного ганд-болу. Ні, вони не екстремали, які влаштовують майданчики просто неба серед заметів. Свої пляжі для гри швейцарці створюють у палацах спорту, де, зокре-ма, відбуваються поєдинки з «класики». А технологія проста: стелять брезент, на нього висипають необхідний шар піску, ставлять ворота, наносять розмітку і гра-ють. Потім пісок вивозять, брезент прибирають, і спортивна зала постає у своєму звичному вигляді.

Щодо стратегічних здобутків самого чемпіонату світу, то тут можна зазначити, що на ньому виступали представники Америки, Африки, Азії, Європи та Океанії. Тобто географія вже дотягнула до олімпійської. Це дає змогу найближчим ча-сом подати кандидатуру пляжного гандболу на внесення до програми літніх Олімпійських ігор.

124


Леонід ЄВТУШЕНКО, заслужений тренер України

– Дуже цікаво спостерігати за матчами з пляжного гандболу. Це я кажу відтверто, адже побував на чемпіонаті України. Це – емоційна, яскрава гра. З психологічного погляду для спортсмена дуже важли-ва. Гравець морально відпочиває від закритого приміщення, в яко-му він провів основну частину сезону. А тут – простір, свіже повітря, сонце. Добре, що іде «перемикання», адже одноманітність гнітить, загальмовує розвиток ігрового мислення.

Тут все для цього – «піруети», «парашути», «буліти», стрімкі зміни тактичних схем. І все це про-ходить ненав’язливо, як то кажуть, з жартами та байками, тому спортсмен діє із задоволенням, хоча фізичне навантаження не таке вже маленьке. Але сама атмосфера виду спорту згладжує цю обставину. Не останню роль у цьому відіграє й те, що як би не закінчився матч, на тебе все одно чекає приз – приємне купання в морі.


125

– Одна із головних рис пляжного гандболу – демократичність. У нього можуть грати люди з різними рівнями спортивної підготовки. Особливо це важливо для ветеранів. До залу не кожний прийде, адже багато хто соромиться того, що зараз не зможе пробігти чи кинути м’яч так, як у свої найкращі роки. Все ж таки на людину ще тисне своєрідна «офіційність» атмос-фери.

Інша справа – пляж. Він знімає скутість думок та рухів. Тут усі рівні. Тому ве-терани із задоволенням грають, у них знову з’являється смак до гандболу, і після цього їх легше вже залучити до «класики», щоб вони займалися гандбо-лом у різних варіаціях протягом усього року. Додам, що до пляжного варіанту гри легко залучаються і представники інших видів спорту, наприклад, разом з нами на майданчику в Гідропарку із задоволенням грали і регбісти, і легко-атлети, і баскетболісти.

Ще один важливий плюс пляжного гандболу – він дарує комплексний відпочинок із сім’єю та друзями. Матч чи тренування в залі закінчилися, і, зазвичай, усі роз’їхалися. А тут можна продовжити програму: піти на пляж, пограти з дітьми на свіжому повітрі, влаштувати пікнік. Іде повноцінне спілкування.

Наприклад, коли був день народження у нашого друга і «пляжного» колеги Миколи Чижикова, його дружина Надія приготувала торт у вигляді гандболь-ного майданчика, де кожний міг знайти гравця зі своїм іменем.

Геннадій ДІХТЯР, директор гандбольної команди СК «Легіон ХХІ», майстер спорту СРСР

126


Підсумки святкового сезону

Довго відпочивати провідним «пляжникам» України не довелося. У липні в Іллічівську на чудовому мультифункціональному стадіоні на березі Чор-ного моря пройшла фінальна частина третього офіційного національного чемпіонату. У чоловіків вісімка команд вишикувалася так: 1) «Будівельник-1» (Бровари), 2) «Портовик-1» (Южне), 3) «Динамо» (Полтава), 4) ЛДУФК (Львів), 5) «Будівельник-2» (Бровари), 6) «Ятрань» (Кіровоград), 7) «Енерге-тик» (Нетішин), 8) «Буревісник» (Луганськ). У жінок порядок виявився таким: 1) Запоріжжя, 2) Херсон, 3) «Спартак-Моторс» (Бровари), 4) «Арсенал» (Херсон), 5) «Смарт» (Кривий Ріг), 6) Скадовськ, 7) Тернопіль, 8) «Львівська політехніка».

Як бачимо, фінальний етап приніс перемоги аксакалам тренерського цеху. Чоловічу команду «Будівельник» до золотих нагород привів Володимир Ко-сик, значною мірою завдяки якому в нашій країні десять років тому і з’явився пляжний гандбол. До того ж, підопічні Володимира Сергійовича взяли гору над «Портовиком» – тим клубом, з яким Косик свого часу робив перші кроки в популяризації нового виду спорту. У жінок успіх святкував запорізький колек-тив на чолі з Леонідом Ратнером (він, нагадаємо, привів жіночу збірну України «7 х 7» до «бронзи» Олімпіади-2004) та Георгієм Вороновим, для яких це був де-бют на «пляжній ниві».

На цій національній першості керівники АПГУ зробили все, аби якомога більше людей побачили, що таке пляжний гандбол. Фінальні матчі транслюва-ло одеське телебачення. І той, хто став свідком цих репортажів, не розчарувався. Адже «золоті» поєдинки яскраво продемонстрували всі плюси пляжного гандбо-лу – ефектні кидки та комбінації, а найголовніше – і у чоловіків, і у жінок спра-ву вінчали серії «булітів».

Без своїх змагань не залишилися й юні спортсмени. Постаралися ватажки дитячої «пляжки» – Віталій Халюза, Ірина Фунтова та Сергій Заінчковський. У Южному відбулася національна першість серед хлопців 1996–1997 років народ-ження, а в Скадовську зіграли дівчата 1994–1995 років народження. Загалом у двох турнірах взяли участь 22 команди.

Своєрідним фінішом сезону-2010 став Кубок президента АПГУ серед аматорів, який було присвячено Дню фізичної культури і спорту. Другої суботи вересня у столичному Гідропарку зібралися шість колективів. Київ представляли «Легіон

127


ХХІ», «Легіонери», Національний університет фізкультури та спорту, «Журналіст» (за команду ЗМІ грали працівники газет «Команда», «Спорт-Експрес в Україні», «2000», телеканалу «Київ», радіо «Київ»). Також приїхали гандболісти з Кіровограду («Ятрань»), Запоріжжя та Вінниці. Матчі проходили весело і цікаво. Перемогу у цьому турнірі друзів здобув «Легіон ХХІ».

Підбиваючи підсумки сезону-2010, констатуємо: продовжуємо прогре-сувати. Адже пляжним гандболом займаються не тільки професіонали, але й любителі (аматори, наприклад, регулярно тренуються і грають у Києві, Дніпропетровську, Запоріжжі). Десять років тому географія пляжного гандбо-лу охоплювала лише кілька областей, тепер їх офіційно – 16, неофіційно – 20. Зацікавлені люди з’являються не тільки у традиційних центрах. АПГУ намага-ється підтримувати ініціативу ентузіастів. Наприклад, директор спортивної школи у Слов’яносербську (Луганська область) пані Жданович зуміла отрима-ти земельну ділянку для будівництва майданчика для пляжного гандболу. Своєю чергою, від асоціації школа отримала необхідне обладнання, м’ячі, методичні програми. Вже 2010 року в місті пройшов перший дитячий турнір. І ми впевнені, що він стане традиційним. Як і інші змагання, яких щороку більшає. Серед стратегічних завдань – об’єднання зусиль з іншими «пляжними» дисциплінами, волейболом і футболом, щоб будувати універсальні стадіони. Уже вивчений досвід Асоціації пляжних видів спорту Іллічівська, яка має сучасну арену для різних ігрових дисциплін з усією необхідною інфраструктурою. Так легше буде популяризувати здоровий спосіб життя, а також розвивати різні варіанти гри на піску.

– Наша асоціація офіційно зареєстрована 25 січня 2007 року. Завдання організації – популяризація сучасних пляжних видів спорту. Невипадково талісманом нашої асоціації було обрано комаху сонечко. Вона символізує літо, сонце, а плями – це об-раз м’ячів для ігор під сонцем. На своєму стадіоні в Іллічівську ми постійно проводимо різні турніри з пляжних футболу, во-

лейболу, регбі, футволею, тепер до цього списку приєднався гандбол, і ми дуже раді цьому. Адже фінальний раунд чемпіонату України-2010 показав тим, хто ще не був знайомий з грою в ручний м’яч на піску, наскільки це цікавий та динамічний вид спорту.

Михайло САУЛЯК, президент Асоціацїї пляжних видів спорту міста Іллічівська

127

128


Знову за крок від нагород

З чого починається новий сезон? Із зустрічі однодумців. Вони зібралися на по-чатку квітня 2011 року традиційно в Зазим’ї під Києвом. Там і обговорили кален-дар намічених заходів, головними з яких були національна першість України та чемпіонати Європи серед дорослих та юніорів.

Як і рік тому, внутрішній чемпіонат складався із трьох етапів – двох попередніх та фінального. Головним питанням, на яке мали відповісти перша і друга стадія, хто стане кандидатом до національних команд, що вирушать до хорватського міста Умага. Чоловіки змагалися в Южному, а жінки – в Скадовську від 16-го до 22 червня. А відразу по закінченні там же «збірники» – і дорослі, і юніори – про-довжили підготовку.

І ось – Хорватія. Умаг – це курортне містечко, що лежить на березі Адріатичного моря у північно-західній частині Істринського півострова. Воно було засновано ще воїнами Давнього Риму на маленькому острові і з’єднано з материком. Це – одне із тих міст, які мешканці зазвичай називають «воротами до Європи». Що й не дивно, адже від Умага до італійського Трієста сушею лише 40 кілометрів, а до Венеції морем – 50 морських миль. Але з 30-го червня по 10 липня не ці відстані й одиниці виміру мали першочергове значення. Яскраві події крутилися навколо чисел 27 на 12 та 3 на 2 – відповідно розмірів майданчика та воріт.

Першими старт взяли юніорськи збірні (U-19) – по вісім команд хлопців і дівчат. Наші хлопці на попередньому етапі посіли перше місце в групі А, перемігши Хорватію (2:1), Туреччину (2:1) та Угорщину (2:0), в основному ж раунді в квартеті 1 взяли гору над Норвегією (2:0), програли Швейцарії (1:2) і фінішували другими. У чвертьфіналі вийшли на Італію, якій поступилися – 1:2. Потім були два позитивних результати у втішних поєдинках – з Норвегією й Угорщиною (по 2:0), в результаті – п’яте місце.

Дівчата фінішували на тій же підсумковій сходинці. У попередніх матчах обіграли Швейцарію (2:0) і Хорватію (2:1), поступившись Угорщині (0:2). Основ-ний раунд приніс перемогу над Сербією (2:1) та поразку від Росії (0:2). Засмутив українок і чвертьфінал – 1:2 від Хорватії. Довелося «втішатися» зі Швейцарією й Норвегією – 2:1 і 2:0.

129


ІІ чемпіонат Європи серед юніорівХлопці

1. Хорватія. 2. Росія. 3. Італія. 4. Швейцарія. 5. Україна. 6. Угорщина. 7. Туреччина. 8. Норвегія.

Збірна України: Дмитро Веремчук, Микола Шкурат, Євген Буйненко, Дмитро Гунько, Максим Нікулін, Кирило Ганженко, Антон Лінник, Артем Козакевич, Антон Тере-хов, головний тренер – Богдан Кольцов.

Дівчата1. Угорщина. 2. Росія. 3. Хорватія. 4. Сербія.

5. Україна. 6. Норвегія. 7. Туреччина. 8. Швейцарія. Збірна України: Олександра Кребс, Ярослава Бурлаченко, Іванна Мигович, Ксенія

Проценко, Вікторія Бельмас, Анна Телегіна, Анастасія Метельська, Яна Рева, Юлія Андрійчук, Валентина Дрембач, головний тренер – Михайло Милославський.

Матчі європейського форуму серед дорослих розпочалися 4 липня. На ньому виступили 15 чоловічих та 14 жіночих збірних. Окрім нагород вони розігрували путівки на чемпіонат світу, який у 2012 році довірили провести Бразилії. Для цьо-го учасники мали пробитися до чільної п’ятірки. Ми сподівалися, що українці у цій компанії виглядатимуть гідно, адже ті ж гандболістики за рік до того посіли на планетарній першості четверте місце. Але представниці прекрасної статі, на жаль, безпосереднью боротьбу за медалі не вели. Вони не пробилися до залікової четвірки своєї групи, ставши тільки п’ятими. Недостатніми виявилися три пере-моги у шести зустрічах – з Кіпром (2:0), Данією (2:0), Грецією (2:0), Туреччиною (1:2), Норвегією (0:2), Угорщиною (1:2). Це дало змогу виступити в турнірі за 9-14 місця, де збірна України виявилася найкращою, перегравши з однаковим рахунком 2:0 команди Сербії, Швейцарії та Македонії.

Зовсім інші перспективи вимальовувалися в чоловіків. Поступившись у старто-вому поєдинку Угорщині (0:2), наші спортсмени згодом перемогли у трьох мат-чах поспіль – з Македонією (2:0), Данією (2:1) та Швейцарією (2:0). На основно-му етапі українці продемонстрували 50-відсотковий показник: Туреччина (2:1), Кіпр (2:0), Хорватія (0:2), Росія (0:2). У чвертьфіналі на нас чекали кривдники по основному раунду – угорські гандболісти. Бій мав дуже напружений характер, адже, по суті, на його кону стояла путівка на чемпіонат світу. Перший тайм був за нами – 24:23, другий за ними – 15:14. Третя «булітна» частина теж закінчилася з мінімальним розривом у рахунку, на щастя, на користь «синьо-жовтих» – 9:8.

130


Ми – в півфіналі, а значить є реальний шанс після 11-річної перерви дістатися до призового місця. Надіям не вдалося справдитися. Фортуна, що відповідає за «булітну» складову пляжного гандболу, виявила однакову прихильність до наших суперників – спочатку до хорватів (12:13, 24:10, 8:6), а потім – у матчі за «бронзу» до іспанців (24:22, 16:22, 8:6). Збірна України – четверта.

VI чемпіонат ЄвропиЧоловіки

1. Хорватія. 2. Росія. 3. Іспанія. 4. Україна. 5. Угорщина. 6. Норвегія. 7. Данія. 8. Сербія. 9. Туреччина. 10. Польща. 11. Кіпр. 12. Македонія. 13. Греція. 14. Швейцарія. 15. Швеція. Збірна України: Ігор Чуприна, Вячеслав Садовий, Дмитро Гунько, Віктор Ладико,

Віктор Шкробанець, Володимир Ракітін, Вадим Віріч, Юрій Маньковський, Артем Козакевич, Олександр Полторацький, головний тренер – Олег Сич.

Жінки

1. Хорватія. 2. Данія. 3. Італія. 4. Норвегія. 5. Угорщина. 6. Іспанія. 7. Туреч-чина. 8. Польща. 9. Україна. 10. Македонія. 11. Сербія. 12. Швейцарія. 13. Кіпр. 14. Греція.Збірна України: Наталя Туркало, Ольга Лаюк, Анастасія Ракітіна, Марина Власенко,

Алла Шейко, Катерина Чумак, Валерія Зоря, Ірина Глібко, Олена Сулима, Олеся Се-менченко, головний тренер – Майя Карбунар.

Після повернення з Адріатики провідні гравці знову зібралися на березі моря – вже Чорного. Іллічівськ від 22-го до 28 липня прийняв фінали національного чемпіонату серед жінок та чоловіків, Кубки України та президента АПГУ серед чоловіків. У гандболісток у двобої за золоті нагороди першості країни херсонська «Дніпрянка» виявилася сильнішою за ірпінський «Податковий університет» – 2:1, а «бронзова» суперечка вирішилася на користь команди Скадовська, яка виграла в «Арсенала» з Херсона – 2:0. У чоловіків трійку призерів було «оформлено» так: «Портовик-1», «Портовик-2» (обидва – Южне), Закарпаття. В обох кубкових зма-ганнях – України та президента АПГУ – перемогло полтавське «Динамо».

Протягом літа було зіграно низку турнірів серед юніорів. Вони відбулися в Маріуполі, Скадовську, Луцьку. Свої баталії регулярно влаштовували й любителі, які підбили підсумок сезону Кубком АВАГ, що було присвячено Дню фізкультури і спорту. Асоціація ветеранів і аматорів гандболу зібрала по чотири чоловічих та жіночих команди, що представляли Київ, Бровари, Кіровоград, Дніпропетровськ.


131

2011 рік. Україна – Хорватія

Євро-2011: єднання друзів!

132


Леонід РАТНЕР, заслужений тренер України

– Чесно кажучи, перемога нашої запорізької команди в чемпіонаті України-2010 стала для мене своєрідним сюрпризом. Адже в змаган-нях брали участь колективи, якими керували досвідчені тренери, що знаються на пляжному гандболі не перший рік.

Але нам вдалося піднятися на вершину, думаю, насамперед завдяки гравцям нашої команди. Вони справді «загорілися» цим видом гри, «запалили» ним і мене з моїм колегою Георгієм Вороновим. Погодь-теся, для будь-якої справи головне – бажання, але не кожна справа

викликає «вогник в душі» так легко і невимушено, як пляжний гандбол. Можливо, вся спра-ва в сонці, промені якого підкреслюють основні переваги цього варіанту нашого улюбле-ного виду спорту – усмішки, блискавичні стрибки, акробатичні кидки. Хіба після цього за-лишиться в серці байдужість?!

Запоріжжя святкує перемогу у чемпіонаті України-2010


133

Думками вже на майданчику

Коли здається захист

134


Стадії атаки

1.

2.

3.


135

Чемпіонат Європи-2007. Україна – Хорватія

Жіноча збірна України на чемпіонаті світу-2008

136


Веселий пляжний танок

2009 рік. II чемпіонат України


137

В атаці наче ластівка

Тайм-аут – таємна зброя тренера

138


У такій формі – і настрій гарний

Чемпіонат Європи-2009. Україна – Росія


139

Наталя Туркало проти туркені Нур Акгун

Фотографія на згадку про Євро-2009

140


У компанії з талісманами Всесвітніх ігор-2009

Тайвань-2009. Україна – Японія


141

Парад учасників гандбольного турніру Всесвітніх ігор-2009

Хоча й вечір, а на майданчику – гаряче

142


Тайвань-2009. Україна – Македонія

Знайомий індекс «UKR»


143

Лунає гімн України

Гандбол під пальмами

144


Україна – вперед!

Обираємо стратегію на наступну гру


145

«Буліти» під акомпанемент прибою

Головне – налаштуватися по-бойовому

146


Михайло Поляк чудово обходиться без рупора

2009 рік. Южне. Чемпіонат України серед юнаків


147

Засідання Асоціації пляжного гандболу України

Херсон-2009. Чемпіонат України серед дівчат

148


Суддівська нарада

Коли ніхто не заважає


149

В українському секторі

М’яч летить у ворота

150


Спробуй відбити!

Рекламу хай читають глядачі


151

Обійшов захисника

За секретарським столиком

152


Майя Карбунар (№ 3) цементує оборону

Зараз би лопатка не завадила


153

«Пірует» буде виконано!

Можна лежати і на піску, і в повітрі

154


Аматорський турнір в Гідропарку

Журналісти в доброму гуморі


155

Українська делегація на чемпіонаті світу-2010

Ольга Лаюк розпочинає атаку

156


«Синьо-жовтий» тайм-аут

Президент АПГУ навчив свого сина усміхатися «по-пляжному»


157

Українські вболівальники на чемпіонаті світу-2010

Перед матчем налаштуємось як треба!

158


Ця арена приймала фінал ЧУ-2010

Захищається Богдан Кольцов


159

Оригінальний ракурс...

...який подобається телевізійним операторам

160


А до м’яча – як до сонця

Якщо гравець під номером «13» утікає, для захисника – це нещастя


161

Ну дуже суворий гандболіст

Шоу-програма фінального етапу ЧУ-2010

162


Валентина Поляк (у центрі) – вся в грі...

...А в цей час її чоловік Михайло Поляк радиться з головним експертом – Джесікою


163

У пляжному гандболі усмішка завжди доречна

Мить атаки

164


Шампанське мирно чекає на переможців...

...і дочекалося. Салютує «Будівельник»


165

Переможці національного чемпіонату 2010 року

Перший віце-президент АПГУ Степан Мельничук нагороджує президента АПВСІ Михайла Сауляка

166


Учасники Кубка президента АПГУ-2010

На Кубку президента АПГУ грають красиві дівчата. Дуже красиво чоловіків обігрують


167

Люди в білому – найнадійніші. З вусами – лікар Станіслав Прокопович

М’яч – це голова!

168


Скадовськ. 2011 рік

Українці в Хорватії. 2011 рік


169

Навіть за лінією ми йдемо на дуель!

Класичний ігровий «натюрморт»

170


Можемо викрутитися!

Чемпіонат Європи-2011. Парад відкриття


НЕХАЙ СЯЮТЬ УСМІШКИ

172

Нехай сяють усмішки

С онце – це наше життя. Не тільки матеріальна його частина, коли

промені найближчої до нас зірки зігрівають все на землі. Без сонця не було б емоцій – доб-рих, теплих, лагідних, веселих. Адже воно дарує світло, яскра-ве і різнобарвне. Недарма, на-приклад, усмішку часто назива-ють сонячною або кажуть, що обличчя людини засвітилося усмішкою. А коли йдеться про будь-яку спортивну гру під сонцем, то яскравість дійства збільшується у декілька разів. Теплі промені розтоплюють серця дорослих і дітей, пробуджують в них веселу вдачу, відтак щирі усмішки спалахують тут і там. На душі стає весело, радістю хо-четься поділитися з усіма. Пляжний гандбол – чудовий спосіб це зробити. Але не всі про це знають. Тому треба, щоб цю гру побачили якомога більше людей. Адже не захопитися нею неможливо.

Дітям варто тільки дати м’яч і показати, як виконують «піруети» та «парашу-ти». І вони відразу ж почнуть грати. Адже дитячі душі миттєво визначають: це – точно поліпшує настрій! Для цього і працюють дорослі, які не бояться бути, на перший погляд, несерйозними. Як казали древні філософи, жарти потрібні нам, щоб робити серйозні справи. Завітайте до спортивної сонячної країни і візьміть із собою друзів. На серці легко, коли його зігріває сонце радості.

Валентина Поляк і Джесіка


173

– У нас в Одеській області ми вже давно грали на піску, коли пляжного гандболу ще не було як окремого виду спорту. Те-пер він має офіційний статус, зокрема в Україні. Дуже важ-ливо захопити ним дітей. Що й роблять, наприклад, Сергій Заінчковський у Скадовську та Віталій Халюза в Южному. Діти

із задоволенням грають у пляжний гандбол, із радістю приїжджають на різні змагання.

У нас в Южному на Відкриту першість України серед юніорів збирається більше десяти команд, у 2009 році, наприклад, прибули навіть двома ко-мандами гандболісти з Кишинева. Молдаванам це дуже сподобалося, і вони хочуть постійно брати участь у турнірі. Мають бажання виступати на наших змаганнях і білоруси.

Головне – що представники інших регіонів нашої країни бачать на власні очі, що таке пляжний гандбол, і розкажуть про нього у себе вдома, захоп лять грою ще когось. Так, у Миколаївській області було проведено конкретну ро-боту – побудовано два майданчики. Дитячий пляжний гандбол розвивається також у Мелітополі та інших містах України.

Львів любить пляжний гандбол

Ірина ФУНТОВА, делегат ЄГФ з пляжного гандболу

174

– Діти «на ура» сприймають пляжний гандбол. Їм цікаво в ньо-го грати, адже можна по-доброму пустувати, бавитися. До того ж їх заохочують додатковими балами, коли вдається «пірует» або «парашут». Зараз у мене тренуються декілька груп з ганд-болу. Так вони чекають – не дочекаються, коли потеплішає і

можна буде вийти на пісок. Гравці отримують додаткову емоційну енергію від сонця. А пісок вже дає енергію фізичного характеру – зміцнює суглоби, зв’язки, поліпшує техніку стрибків, сприяє розвитку швидкості.

Скажу з власного досвіду, що пляжний гандбол – незамінна частина підготовки до класичного варіанту «7 х 7». Ми в Скадовську із задоволен-ням приймаємо змагання. У нашому місті постійно відбуваються національні турніри як серед дорослих, так і серед молоді.

Сергій ЗАІНЧКОВСЬКИЙ, тренер Скадовської ДЮСШ



175

– Пляжний гандбол привчає дітей до дружнього спілкування. Він налаштовує хлопців і дівчат не на якісь безглузді вчинки, а на добрі справи. Відчувається, що від цього виду спорту йде позитивна енергетика. Це дає юним спортсменам додаткові сили, окрилює їх. На піску вони отримують неабиякі фізичні навантаження, але на це ніхто не зважає. У результаті вони за-

ряджаються на весь сезон, і не тільки фізично, а й емоційно.

У залі під час тренувань чи матчів із класичного гандболу діти намагаються виконати ті ефектні елементи, які застосовували під час гри на піску. Тому з появою першого теплого сонця вони вже нетерпляче запитують: «Коли ж уже гратимемо на пляжі?» Їм дуже подобається виконувати кидки, за які на-раховують додаткові бали.

У цьому сенсі вважаю за потрібне надавати якомога більшу підтримку дитя-чим тренерам, бо від них напряму залежить – чи буде в нас гідна зміна. Адже без юних спортсменів сьогодні не буде національної збірної завтра.

Віталій ХАЛЮЗА, суддя європейської категорії

176

– Мені дуже подобається бути на турнірах з пляжного гандбо-лу. На них весело та яскраво. Особливо до вподоби, як літають різнокольорові м’ячі. Так хочеться стрибнути і схопити один із них, а потім закинути у ворота.

Проте, на жаль, турніри з пляжного гандболу серед собак ще не прово-дять. Але я попрошу своїх господарів, аби вони надіслали листи до ЄГФ та ІГФ із пропозицією організувати перший в історії турнір серед нашої братії. Повірте, ми можемо робити такі «піруети», що людям і не сниться.

ДЖЕСІКА, наш талісман



177

Найприємніший акорд змагань

І гандбол, і гімнастика

178


Чемпіонат України-2009

Без телебачення не обійтися


КЛАСИФІКАЦІЯ

180

Класифікація

Для того, аби отримати зазначені нижче спортивні звання, потрібно посісти такі місця на змаганнях із пляжного гандболу:

Майстер спорту міжнародного класу1–3 – на чемпіонаті світу;1–2 – на чемпіонаті Європи;1–2 – на Всесвітніх іграх;1 – у Кубку європейських чемпіонів «Біч-гандбол тур»;1 – на чемпіонаті світу серед молодіжних команд;1 – на чемпіонаті Європи серед молодіжних команд.

Майстер спорту4 – на чемпіонаті світу;3 – на чемпіонаті Європи;3 – на Всесвітніх іграх;2 – у Кубку європейських чемпіонів «Біч-гандбол тур»; 2 – на чемпіонаті світу серед молодіжних команд;2 – на чемпіонаті Європи серед молодіжних команд;1 – на чемпіонаті України за умови участі не менш ніж 10 команд;1 – у Кубку України.

Кандидат у майстри спорту2–4 – на чемпіонаті України за умови участі не менш ніж 10 команд;2–3 – у Кубку України за умови участі не менш ніж 8 команд;3–4 – на чемпіонаті Європи серед молодіжних команд за умови участі не менш ніж 12 команд.

І розряд5–6 – на чемпіонаті України за умови участі не менш ніж 10 команд;4–5 – у Кубку України за умови участі не менш ніж 8 команд;5–6 – на чемпіонаті Європи серед молодіжних команд за умови участі не менш ніж 12 команд;1–2 – на чемпіонаті України серед молодіжних команд за умови участі не менш ніж 8 команд; 1 – на чемпіонаті України серед юнаків і дівчат (старші) за умови участі не менш ніж 8 команд.

181


ІІ розряд3–5 – на чемпіонаті України серед молодіжних команд за умови участі не менш ніж 8 команд; 2–4 – на чемпіонаті України серед юнаків і дівчат (старші) за умови участі не менш ніж 8 команд;1 – на чемпіонаті України серед юнаків і дівчат (молодші) за умови участі не менш ніж 8 команд.

ІІІ розряд2–3 – на чемпіонаті України серед юнаків і дівчат (молодші) за умови участі не менш ніж 8 команд.

І юнацький розряд4–5 – на чемпіонаті України серед юнаків і дівчат (молодші) за умови участі не менш ніж 8 команд.

Кубок для переможців

182

Класифікація

Умови присвоєння спортивних звань та розрядів1. Звання «Майстер спорту України міжнародного класу» присвоюється за умо-

ви участі у змаганнях не менш ніж 12 команд, які представляють не менш ніж 12 країн.

2. Звання «Майстер спорту України» присвоюється за умови участі у змаганнях не менш ніж 10 команд, які представляють не менш ніж 10 країн; у всеукраїнських змаганнях не менш ніж 10 команд, які представляють не менш ніж 6 регіонів України на змаганнях не нижче ІІІ рангу.

3. Присвоєння спортивних звань за участь у Всесвітніх іграх з неолімпійських видів спорту прирівнюється до вимог, які передбачені для чемпіонатів світу.

4. Спортивні звання (розряди) за участь у всеукраїнських змаганнях присвоюється за умови проведення їх за всеукраїнськими правилами змагань з виду спорту, які затверджені центральним органом виконавчої влади.

183


ЗМІСТ

ЧЕСНА ГРА НА ПІСКУ ............................................................................... 5

ЗНАЙОМТЕСЬ: ПЛЯЖНИЙ ГАНДБОЛ ..................................................15

Сонце Середземномор’я .................................................................................................. 18

«Парашут» і «пірует» ......................................................................................................... 24

Стадіон на піску ....................................................................................................................32

УКРАЇНА – СЕРЕД ПЕРШИХ ..................................................................47

На берегах Чорного моря і Дніпра ............................................................................ 50

Тріумф в Італії ....................................................................................................................... 54

Японська вершина.............................................................................................................. 58

Сонце світить, але не завжди гріє .............................................................................64

НОВІ ГОРИЗОНТИ .....................................................................................89

Створюємо стратегічний штаб! ...................................................................................92

Наказ «2606» .......................................................................................................................98

Мінімум і максимум ........................................................................................................ 106

Напередодні ювілею ......................................................................................................... 114

Три стадії третього чемпіонату ........................................................................... 119

В елітному квартеті .......................................................................................................... 122

Підсумки святкового сезону ............................................................................... 126

Знову за крок від нагород .................................................................................... 128

НЕХАЙ СЯЮТЬ УСМІШКИ ....................................................................171

КЛАСИФІКАЦІЯ ..................................................................................... 179

Сергій САНЧЕНКООлексій ГОНЧАРУКВалентин ВАКУЛА

Степан МЕЛЬНИЧУК

ПРОМЕНІ ГРИ

Українському пляжному гандболу – 10 років

Видавець і виготівник Видавництво Львівської політехнікиСвідоцтво суб’єкта видавничої справи серії ДК № 751 від 27.12.2001 р.

вул. Ф. Колесси, 2, Львів, 79000тел. +380 32 2582146, факс +380 32 2582136http: \\vlp.com.ua, ел. пошта: [email protected]

Коректор Олена СеникТехнічний редактор Лілія Саламін

Здано у видавництво 3.02.2011. Підписано до друку 14.03.2011.Формат 70х901/

16. Друк офсетний. Умовн. друк. арк. 12,9.

Обл. вид. арк. 9,7. Наклад 500 прим.

Науково-популярне видання

Documents

Promeni gry