Оксана ПетрусенкоОксана Петрусенко

українська оперна співачкаукраїнська оперна співачка

“Що частіше я зустрічав її в останні роки, тобільше вражало в ній невідповідність доброї посмішки з сумом, непозбутно застиглим в очах” Іван Козловський

УКРАЇНСЬКИЙ СОЛОВЕЙКОУКРАЇНСЬКИЙ СОЛОВЕЙКО(1900-2015)(1900-2015)

115 років від дня народження115 років від дня народження

Ксенія Андріївна Бородавкіна (Оксана Петрусенко - сценічний псевдонім співачки, яким нарік її чоловік, режисер Херсонського музично-драматичного театру, де на початку 1919 року вона заспівала свій перший спектакль), народилася в Севастополі в 1900-му році.

За спогадами родичів, майбутня співачка свій голос успадкувала від батька. Він чудово співав українські народні пісні.

...Найперші кроки у співі вона зробила в хорі Покровського собору Севастополя і в самодіяльному хорі Георгія Загало.

Репертуар хору складали народні пісні, уривки з опер «Наталка-Полтавка»М. Лисенка і «Запорожець за Дунаєм»С. Гулака-Артемовського.

У Севастополі майбутня примадонна розучила і свій перший дует – дует Недди і Сільвіо з опери Р. Леонкавалло «Паяци». Її партнером був матрос Діма Головін.

«Знайшовся справжній скарб!» - увірвався Петро Бойченко в кабінет Івана Сагатовського, директора Херсонського музично-драматичного театру.

Бойченко умовив стати його дружиною і запропонував називати її Оксаною Петрусенко.

Ксенії випало щастя грати в десяти виставах з Панасом Саксаганським. З того часу вона називала його батьком і вчителем. А він охрестив її «українським соловейком» і запросив до Києва.

Оксана зустріла й покохала молодого і дуже вродливого артиста Одеського оперного театру - Мефодія Семенюту-Барило. Він зовні був схожий на героїв п'єс, в яких вона грала, але в житті виявився егоїстом і порожнім людиною. Пішовши від нього, Оксана 16 січня 1925 народила сина Володимира.

Після виступу в Казані їй запропонували стати солісткою оперної трупи місцевого оперного театру. Вона погодилася і почала готуватися до дебюту - ролі Оксани в опері Чайковського «Черевички». На роль Вакули був запрошений драматичний тенор Василь Москаленко. Оксана навіть не припускала, що в недалекому майбутньому партнер по ролі стане її партнером по життю.

Прем'єра опери «Черевички» стала тріумфом Оксани Петрусенко. Потім були партії: Ярославни в опері «Князь Ігор», Наташі в «Русалці» Даргомижського, Тетяни в «Євгенії Онєгіні» Чайковського, Маргарити у «Фаусті», Лізи в «Піковій дамі» та багато інших.

Восени 1929 Петрусенко переманили до Свердловського оперного театруна ролі драматичного сопрано. Свердловський період був недовгим, алеважливим для вдосконалення Петрусенко як оперної співачки.

Коли народжувався Самарський оперний, дирекція театру запросила в формовану трупу багатьох молодих талановитих співаків. Безумовно, найяскравішою зіркою в тому першому складі стала 30-річна провідна солістка Оксана Петрусенко.

Як згадує літня самарянка Віра Григорівна Мельниченко, «Оксану в Самарі любили, на неї ходили, ми нею були просто зачаровані ...».

Слава і визнання у киян не далися настільки легко, як в інших місцях: у Києві Петрусенко спершу полюбили і оцінили як виконавицю народних пісень, романсів.

Глядачі її любили, а ось колеги - не завжди.

Тріумф трапився під час декади українського мистецтва і культури в Москві, в березні 1936 року. Підготували «Наталку», «Запорожця» і «Снігуроньку».

Радість від визнання затьмарюється сімейними негараздами. Оксана вирішує розлучитися з Москаленко. Але, незважаючи ні на що, не відчуває себе нещасною, адже у неї є син! Володя добре вчиться, любить маму і дуже пишається нею.

У 1939 році Оксана Андріївна приїжджає з колективом театру на гастролі до Львова. Тоді ж зустрічає вона і свою нову любов - Андрія Ананійовича Чеканюка, редактора газети «Комуніст», члена ЦК КП України. Він мав сім'ю і двох дітей. Оксана Петрусенко не стала руйнувати його життя, хоч і чекала дитину ... 8 липня 1940 з'явився на світ син Алік (Олександр). На восьмий день після пологів їй несподівано стає погано.

У стотисячному натовпі людей, що заповнив всю дорогу до кладовища і йшла за усипаним квітами катафалком Оксани Петрусенко, її коханих не було. Проводжав її в останню путь весь Київ, вся Україна - але без них.

«Їй од природи стільки було дано,Як велетень вона росла й росла.Ой рано, рано, дуже рано,Оксана, ти від нас пішла…Й народ, яким жила ти,— вічна сила — : Носитиме твій образ на руках!Що смерть? Сьогодні хай скосила,-Але не скосить у віках!»

Павло Тичина(1940 рік, в ніч з 15 на 16 липня)

Використані джерела:

• Кагарлицький М. Оксана Петрусенко.- К.: Муз.Україна,1973

• Кагарлицький М. Оксана Петрусенко: Біогр. повість. – К.: Молодь, 1983

• Кагарлицкий Н. Ф. Оксана Петрусенко/ Пер. с укр.- М.: Искусство, 1989

• Кагарлицький М. Легендарна Оксана Петрусенко. – К.: ПП «Верещинські», 2007

• Оксана Петрусенко. Спогади. Листи. Матеріали/ Упоряд. М. Кагарлицький, Г. Філіпенко.- К: Муз. Україна, 1980

Презентацію виконала Іщенко Богдана, студенткаIV курсу, факультету культурології КНУКіМ