№121 (10_2014)

У Луцьку відбувся незвичайний «УРОК» с.2

Сімейні служіння в Дубно с.4

Словом і ділом с.5

Проповідь Благої вістки серед скіфів причорномор'я на початку нашої ери с.7

Книга Йова: чому Бог допускає страждання с.6

Газета Західної конференції Церкви адвентистів сьомого дня

2 №121 жовтень 2014 НадіїГолос

Олена Герасимчук

У третій луцькій громаді провели пізнавально-наукову розважальну програму для

дітей та батьків.

У ігровій формі 30 серпня діти вчились разом з казковими персо-нажами бути ввічливими у різних життєвих ситуаціях. Одним з улю-блених уроків дітей є малювання, де вони працювали у команді. Ма-лювали веселих тваринок.

На уроці біології діти вивчали лікарські рослини та їх застосуван-ня. Відгадували назви рослин та їх призначення в медицині.

Урок фізкультури пройшов у ви-гляді захоплюючої естафети. На цих заняттях дорослі також не сумува-ли і мали змогу згадати свої шкіль-ні роки.

Батьки із захопленням диви-лись як діти навчаються. Їм також запропонували цікаві запитання зі шкільної програми, які викликали жваву дискусію та неабиякий інтер-ес.

Цікавим ребусом для всіх при-сутніх став урок математики де не було нудних прикладів та завдань. А була розглянута цікава послідов-ність чисел вченого Фібоначі, яку ще називають Золотою пропорцією Бога. Вона полягала в тому що біль-шість живих істот створена за пев-ними математичними законами.

Солодким та смачним виявися урок кулінарії на якому кожен міг власноруч виготовити смачні цу-керки із сухофруктів. З натуральних складників, без ГМО!!!

Урок літератури пройшов також нестандартно. Усім присутнім за-пропонували виявити свої знання сучасної пісенної культури. Також необхідно було впізнати поезію класиків української літератури у сучасних піснях.

Апогеєм свята став урок інозем-ної мови, де кожен міг освідчитись у коханні на 36 мовах світу. Присут-ні вивчили вислів «я тебе кохаю» іс-панською, грузинською, абхазькою, японською та іншими мовами.

Свято супроводжувалось співа-ми дорослих та виступами дітей.

У Луцьку відбувся незвичайний «УРОК»

3№121 жовтень 2014 НадіїГолос

Олена Оніщук, Анатолій Салюк

У Луцьку школярів спорядили до школи

У першій Луцькій громаді Церкви Адвентистів Сьомого Дня 30 серпня відбулося свято

благословення усіх учнів та студентів.

Більше 50 дітей зібрались на богослужінні, щоб у віршах та піснях прославити Господа та попросити Його благословення на новий навчальний рік.

Протягом програми діти звертали увагу на необхід-ність у навчанні доброї пам’яті, світлого розуму, уваж-ності, а також сили вистояти у спокусах, які пропонує теперішній світ.

Цього року в громаді було четверо першокласни-ків. Особливу молитву-благословення над ними звер-шив пастор Анатолій Антонюк.

Серед першокласників також був хлопчик, батьки якого не відвідують нашу церкву, але він, із п’ятьма ін-шими дітьми, приходив на канікулярну школу, яка про-ходила влітку в нашій громаді.

Також на це служіння були запрошені малозабез-печені і багатодітні сім’ї нашого міста (яких підібрала служба дітей у справах Луцької міської ради). Їм грома-да подарувала канцелярське приладдя, таке потрібне школярам.

За організоване соціальне служіння секретар місь-кої ради Григоренко С. від імені міської влади висло-вив подяку церкві.

Фото: www.jesuslove.ru


Оксана Терещук

Благовісники відвідали Берестя та Дубровицю

Новоутворена громада в с. Берестя мала перевагу провести місіонерський конгрес 13

вересня 2014 року.

До участі в заході були залучені пастори Віктор Вла-сюк (керівник Глобальної місії в Західній Конференції), Ігор Тополевський, Анатолій Поліщук, Микола Борсу-ков та Андрій Терещук.

Серед присутніх буди гості і представники від гро-мад смт. Рокитне, м. Сарни, с. Сівки та Березне, а та-кож м. Кузнєцовська та Володимирця.

Урочисте служіння конгресу розпочалося з прове-дення суботньої школи, далі слухачі мали можливість прослухати два семінари та проповідь про важливість служіння та необхідність попередити людей про дру-гий прихід Христа.

На завершення громада і всі присутні перепосвя-тили себе на служіння Богу і була проведена Літанія посвячення.

Натхненні словами настанов зі Святого Письма, та підкріплені смачним обідом, тридцять благовісників вирушили на практиці застосовувати здобуті знання.

Оскільки громада Берестя успішно працює в своє-му селищі, то учасникам конгресу запропонували про-йти певну частину міста Дубровиця, що розміщене в декількох кілометрах від села, і де ще немає церкви АСД.

За декілька годин було розповсюджено близько сотні книг "Велика Боротьба", "Дорога до Христа", "Пе-реможна хода Бога" та "Останній час Землі", а також близько тисячі газет і буклетів телеканалу «Надія».

На вечірньому служінні кожен мав змогу поділити-ся здобутими досвідами та отриманими благословен-нями.

Після виходу в місто залишилися адреси (а також і номери телефонів) людей, які виявили бажання дослі-джувати Біблію і спілкуватися з служителем.

Олександр Коропець

Музика може грати навіть «На лаві»

В Дрогобичі утворився музичний гурт.

Маючи велике бажання виконувати музичні твори, молодь Дрогобича в серпні спробувала об’єднати зу-силля в проекті «На лаві».

Саме музику визначили дієвим інструментом про-повіді і зближення з людьми.

Невдовзі, після першої репетиції, поїхали на кон-церт в Новий Розділ на Базу відпочинку «Барвінок».

Експеримент вдався, люди залишились задоволе-ними.

Дві труби, скрипка і клавіші – інструменти, які про-звучали під час концерту і не залишили нікого байду-жим.

Зробили спробу музичного штурму Трускавця і сті-ни похитнулись під натиском труб.

Анжела Поліщук

Сімейні служіння відбулися в Дубно

Цього разу, 19-20 вересня, Анжела Поліщук запропонувала слухачам по-новому подивитись

на сім’ї, про які оповідає Слово Боже.

Актуальним виявився і семінар на тему «Образа. Вихід у Господі». А вже ввечері на всіх чекала сімейна вікторина «Стежинами Біблії».

Відтак, подружні пари разом зі своїми дітьми вправлялись у знанні біблійної географії, історії, меди-цини, кулінарії, біології, хімії, математики, літератури, права, музики, економіки та мовознавства. Усі збагну-ли: Біблія — це справжня компактна бібліотека книг і наук.


Родини Черняків, Пилипчуків, Алієвих, Мелесів, Бойків, Трофим᾽юків та Скоропадських мали чудову нагоду зробити проміжний аналіз результативності своїх домашніх богослужінь.

Священики родин — чоловіки, поділились з гро-мадою біблійними віршами, котрі у їх домівках стали своєрідними девізами.

А найдопитливіші «мандрівники стежинок», дітки, здивували присутніх захопливими розповідями своїх улюблених історій Святого Писання.

Наостанок усі брати й сестри об’єднались в молитві подяки за велику, дружну сім’ю Божу — громаду Церк-ви АСД у рідному місті і в Україні.

Олександр Слободський

Словом і ділом відзначили церкву

у КовеліСпеціальною відзнакою вшанували пастора ковельської громади за благодійність і активну

громадську позицію.24 серпня під час проведення святкових заходів з

нагоди Дня незалежності України на центральній пло-щі Ковеля відбулось нагородження міських діячів, які зробили особливий внесок у розвиток міста.

Зокрема, пастора першої ковельської громади Ме-лися Володимира відзначили «Подякою за вагомий особистий внесок у розвиток Української держави, благодійну діяльність, активну громадянську позицію» та «З нагоди 23-ї річниці Незалежності України», а та-кож цінним подарунком на згадку.

Церква не стоїть осторонь суспільних проблем і викликів. Ковельські адвентисти за підтримки та осо-бистої участі місцевих служителів тісно співпрацюють з адміністрацією міста в реалізації соціальних проектів. Проводили «Країну здоров’я» для дітей, благодійні за-ходи для малозабезпечених сімей міста, організовува-ли допомогу постраждалим від воєнних дій в зоні АТО.

"Спочатку Бог подарував нам з дружиною сина а потім дочку. І ось, маленька Віточка, десь в півто-ра роки тяжко захворіла. Дружина лежала з нею в районній лікарні в окремій палаті для важко хворих. Жодні ліки, крапельниці — нічо-го не допомагало. Лікарі не могли встановити правильний діагноз.

Дитина на наших очах помира-ла. Оченята закочуються під лоба, губи синіють. Галя, моя дружина, плаче, а я стою під вікном на ву-лиці і, щоб не виявити своїх сліз і безпорадності, відвернувся від ві-кна і поспішив до дому. По дорозі

безперестанку молився молитвою «Отче наш», і в дома також. Потім відчув великий спокій, і подумав, що Бог дасть те і буде. Після цього повністю поклався на Бога. Тоді я ще не був членом Церкви адвен-тистів сьомого дня, але «Ти, Господи, добрий і вибачливий, і многомилос-тивий для всіх, хто кличе до Тебе!» (Пс.85:5)

Ніч пройшла спокійно, а вранці я поспішив до лікарні. Підійшов-ши до вікна палати, побачив свою дружину, одну без дитини. Нероз-чесану, але з усмішкою на обличчі. Промайнула жахлива думка, що

можливо дитина…, а у дружини сталася проблема з психікою.

Я запитав: «Де Віточка?» Дружина відповіла: «З дітьми

грається». «Де? З якими дітьми?» — перепитав я. «В сусідній палаті» — відповіла вона.

Не повіривши її словам, підбіг до вікна сусідньої палати і справді побачив донечку, яка гралась з ін-шими дітьми. «А що сказали ліка-рі?» — запитав я. «Лікар сказала — як прийшла хвороба, так і пішла, таке часом буває».

Ми разом з дружиною дякували Богові за Його чудесне зцілення".

Олександр Климчук м. Костопіль

€ 0,44

Досвід почутої молитви. Перше моє випробування на довіру.


Олександр Болотніков

Книга Йова: чому Бог допускає страждання?

Алілуя! Прославте Господа! — Ось, що означає це слово в пере-кладі з івриту: "Прославте Господа!"

Це — древнє поняття. Вперше воно прозвучало з вуст Давида за 1000 років до н.е. Коли Давид пи-сав свої хвалебні гімни, які співа-лися в Єрусалимському храмі. Він їх так і назвав: "Алилуя! Прославте Господа!"

За що сьогодні можна прославити Господа?Але сьогодні виникає питання:

Чи прославити Господа? Чи можна сьогодні прославити Господа? За що?

Сьогодні Всемогутній Бог — Творець неба і землі, чи гідний Він цього прославлення? Чи гідний він прославлення взагалі?

Це питання задають діти, які ви-жили і пережили Освенцім і Бухен-вальд, ті, хто показують вам витату-ювані на руках номери.

Сьогодні їм по 50-60 років і вони задають питання: де був Бог, коли наші батьки згорали в печах крема-торіїв і гинули в газових камерах?

Де був Бог і чому Бог допустив таку страшну катастрофу?! Чому за-гинуло 6 млн. людей протягом яки-хось 14 років?

Але це питання цікавить не тіль-ки євреїв. Християни також стика-ються з цим питанням.

Де був Бог, коли наші будинки були зруйновані землетрусом? Де був Бог, коли наші будинки розва-лилися від бомбардувань?

Чому Бог допускає страждання?

Чому Бог допускає ці страшні всесвітні катастрофи? Чому гинуть люди? Може для когось це питання не важливе, але для цих людей, які щодня в різних країнах страждають від катастроф, це питання стає осо-бистим.

Це вже не суха теорія про якісь війни, які були в минулому, або які йдуть зараз, але не тут — це реаль-

не життя і реальна, на превеликий жаль, смерть.

Смерть і страждання наздога-няють нас кожен день. І ми голоси-мо. Ті, кого це торкнулося волають: де Бог?! Чому Він не втручається? Чому Бог мовчить?

Де знаходиться відповідь?

Святе Письмо має відповідь на це питання. Ви знаєте, Бог, Який створив цей світ і людей за обра-зом Своїм і подобою — Він перед-бачав, що будуть ці питання. І тому найперша книга Священного Пись-ма відповідає на ці проблеми.

Ви зараз думаєте, де у книгах Буття, Вихід міститься відповідь на це питання? Я хочу вам сказати, можливо, когось це твердження

шокує, але найперша книга, яка була написана, це книга Йова.

Сьогодні вчені, досліджуючи мову цієї книги, дивуються наскіль-ки ця мова древня. Це — єдина книга, в якій міститься така велика кількість слів, запозичених з дав-ньоєгипетської і давньовавилон-скої; що свідчить про її дуже велику давність. І це незважаючи на те, що вона написана дуже хорошим і впо-рядкованим поетичним стилем.

Ця книга не знає ще, що таке закон Мойсея, тому що, коли до Йова, ураженого проказою, при-ходять друзі, вони не відокремлю-ються від нього, вони не знають ще цих заповідей. Ця книга була напи-сана раніше.

Вчені сьогодні припускають, що цю книгу також написав Мойсей. Вірніше, Мойсей знайшов цю кни-

Юліус Шнорр фон Карольсфельд, Страждалець Йов і його друзі 1852-1860, Лейпциг


гу і відредагував її. Він написав до неї вступ і висновок, які написані у формі прози. Інша ж частина книги записана поетичною древньою мо-вою.

Страждалець Йов Книга оповідає про людину, яка

втратила все. Спочатку у нього за-гинули всі діти. І мабуть, цього до-статньо, щоб сказати: "він втратив все".

Потім, він був людиною не бід-ною, у нього в результаті різних ка-тастроф було знищено все майно. Але і цього було недостатньо.

Після цього він був уражений страшною хворобою. У російсько-му перекладі написано, що він хворів на проказу. Однак, хвороба Йова — це не була лепра, це було щось більш страшне.

Я не маю можливості показати вам цю фотографію, яку я одного разу побачив у газеті. Стаття нази-валася: "Людина — пухир". Можете собі уявити жуйку, коли діти її наду-вають. А тепер, уявіть собі, що та-ким чином надута вся ваша шкіра, і немає ні єдиного вільного місця, яке не було б уражено цими пухи-рями. Ця людина живе на Філіппі-нах. І автор статті, каже, що швид-ше за все, саме ось так, саме такою хворобою був уражений Йов.

Нестерпні друзіАле й це було ще не все. Його

прийшли провідати дорогі друзі. Це були: Еліфаз, Цофар і Біддад. І вони, замість того, щоб втішити Йова, почали говорити з ним про його проблему.

Я не знаю, чи сподобалося Йову це відвідування. Мені здається, ні. Але коли це все починає описувати-ся, книга ніби ділиться на три пое-ми — три цикли. Три рази говорили друзі Йова, три рази Йов відповідав їм.

І всі ці поради зводилися до одного: немає диму без вогню. Не може все це з тобою відбуватися, якщо ти такий невинний і ні в чому не згрішив.

До мене підходять люди і ка-жуть: що я зробив, що у мене заги-нув син?! Що я зробив, що у мене хвороба і я паралізований? Що я зробив перед Богом, я мав усе, а сьогодні у мене немає ніякого май-на? Де був Бог?! Що я зробив?

Ця книга відповідає на це пи-тання. Я раджу вам прочитати її по-вністю; вона — не легка, але ви по-бачите там дуже цікаву тенденцію.

Кожна відповідь Йова звучить приблизно в одному ключі: "Ви мені говорите, але я Вам не вірю. Я хочу, щоб Сам Бог відповів мені на мої запитання. Я хочу побачи-ти Бога". Ви знаєте, на відміну від багатьох з нас, хто страждають, Бог до Йова з'явився. Бог почав з ним говорити.

А що робить Бог?Давайте подивимося, що сказав

Бог Йову: "Підпережи но ти стегна свої, як мужчина, а Я буду питати тебе, ти ж Мені поясни! Де ти був, коли землю основував Я? Розкажи, якщо маєш знання! Хто основи її по-ложив, чи ти знаєш? Або хто роз-тягнув по ній шнура? У що підстави її позапущувані, або хто поклав ка-мінь наріжний її, коли разом співали всі зорі поранні та радісний окрик здіймали всі Божі сини?" (Йов.38:3-7).

Чи не здається вам така відпо-відь — глузуванням?! У людини на-боліло — не в переносному сенсі, а в буквальному: він страждає, і тут приходить Той, Хто має відповісти на ці питання. Але замість відпові-дей, Сам ставить запитання. Причо-му питання трішечки зі шпилькою. В чому справа? Чому?!

Уявіть ніби вас мучить якесь питання, ви не знаєте, що робити і звертаєтеся до приймальні прези-дента... Потрапити туди, звичайно ж неможливо. Але вам приходить відповідь! Багатьом не приходить, але вам приходить відповідь, де написано: будь ласка, президент готовий вас вислухати.

Ви приходите, стоїть величезна черга. Зазвичай, у приймальні пре-зидента приймає якийсь помічник, але тут виявляється, що єдиний раз за весь термін свого президентства він вирішив прийти особисто.

І ви стоїте в цій черзі, спека на вулиці нестерпна; начебто вже п'ять хвилин до закриття, і вас впус-кають. Ви забуваєте про все на сві-ті. Заходите до кабінету, але замість відповіді на ваше запитання, ви чу-єте глузування — що ви будете від-чувати?!

Проте, давайте не будемо згу-щувати фарби і подивимося на це питання з іншого боку.

Чому Бог задає Йову ці питання?

"Де ти був, коли землю основу-вав Я? Розкажи, якщо маєш знання!" (Йов.38:4).

Це питання сьогодні може адресуватися і сучасній людині. Чи знаємо ми до кінця той світ, де ми знаходимося? Чи розуміємо ми до кінця його походження?

Всі наукові теорії дуже часто грунтуються на чиїхось недоведе-них гіпотезах. На жаль, наш сьо-годнішній світ діє за законами, які колись поклав за основу відомий французький учений і філософ Рене Декарт, який сказав: "Я мислю, зна-чить я існую. А якщо щось існує і не має своїх логічних обгрунтувань, то воно не має права на існуван-ня".

Як часто ми любимо поклада-тися, і бачити підставу у своїй влас-ній логіці. Як часто ми думаємо, що наші умозаключення є настільки ге-ніальними, що немає нічого вище за них. І ми намагаємося знайти причину, ми намагаємося скласти весь світ і представити його у вигля-ді причинно-наслідкових зв'язків — наскільки розумно це?

Наскільки цей метод виправдо-вує себе?

Наскільки геніальне наше влас-не "я"? Бог задає Йову це питання не даремно, а тому що саме на це питання сьогодні немає відповіді.

Якщо є якісь гіпотези, які хоч якось представляють нам похо-дження всесвіту, то на питання: звідки і як конкретно взялась наша планета, сьогодні гіпотез нормаль-них не існує.

Так само не існує в науці відпо-відей на дуже багато питань. І ті, хто має відношення до реальної науки, прекрасно розуміють те, про що я говорю.

Є рівняння, які не мають вирі-шення. Є завдання, у яких немає аналітичного рішення, і його і не буде. Є теореми, які показують, що ця або інша задача просто не може мати аналітичного рішення. Цими обмеженнями науки, на жаль, по-стійно нехтує популярна преса, яка часто роздмухує сенсації.

Але той, хто має справу з реаль-ною лабораторією, з реальними обчисленнями, той знає, про що йде мова. Продовження читайте у наступному номері.


Велике Доручення Ісуса Христа —

проповідь усім народамВідповідь ми знаходимо на сто-

рінках Святого Письма. В Євангелії від Матвія 28:18-20 ми читаємо: «Ідіть, і навчіть всі народи, христя-чи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів!»

В цих текстах записане Велике Доручення, яке наш Господь Ісус Христос перед Своїм вознесінням на небеса дав своїм учням. Це До-ручення про проповідь Євангелія всім народам відноситься не тіль-ки до тих народів, які жили на те-риторії Римської імперії але й до народів України, які в той час жили по сусідству з греко-римським сві-том — центром поширення хрис-тиянства. Нас цікавить поширення християнства серед тих народів, які в той час жили на наших землях.

Європейські язичницькі народи на північ

від Римської імперіїВідомо, що наш народ отри-

мав назву “українці” в 16-17 ст., а до того часу він мав інші назви, та

й різні народи в свій час жили на землях сучасної України.

Нам відомі різні назви для означення тієї частини людства, яка мешкала на території сучас-ної України в перші століття нашої ери: скіфи, сармати, гунни, анти, гети (готи), склавіни, венеди, алани (роксолани), кельти (галли) та інші. Але часто було так — скіфами на-зивали готів, і навпаки.

В апостольські часи етнічна картина Європи, крім греко-рим-ського світу, складалась з трьох головних етносів — скіфів, кельтів та германців. На початку нашої ери в Європі поза межами Римської імперії панівними були два супер-етноси — кельтський (в грецьких джерелах — галатський) та скіф-сько-сарматський.

Скіфські народи на території сучасних

українських земельСкіфи — группа народів, що

жили у Східній Європі. Древні гре-ки звали країну, де жили скіфи, Скі-фією.

Інформація про скіфів походить переважно з творів античних авто-рів та археологічних розкопок. В першому столітті нашої ери, слово «скіфи» вживалося в грецьких дже-релах для найменування всіх наро-дів, що жили на північ від Чорного моря.

У джерелах III-IV століть н. е. «скіфами» часто називаються готи (гети), сармати (алани), дакі. Наприклад, Єпіфаній, єпископ Констанський (314-367) писав:

«Скіфією стародавні звичайно називають всю північну країну, де живуть готи і давни (напевно даки)… — до рубежів германців».

У візантійских джерелах скіфа-ми називали слов’ян, хазар и пече-негів.

Відомий історик М. Брайчев-ський свідчить: «Термін «скіф» в античній літературній традиції, як відомо, мав збірний характер. Старогрецькі автори називали нашу країну Скіфією, а її населен-ня скіфами за чисто географічною ознакою, незалежно від етнічного визначення. Слов’янські племена також називають цим іменем, що добре фіксується від часів Ге-родота, а фактично й ще віддале-нішої доби».

Роль Павла в євангелізації «варварських народів»

(язичників)Яким же чином Євангельська

вістка стала проповідуватись серед цих народів? Хто був тим, через кого Бог здійснив цю справу? Це був Савл, більш відомий як Пав-ло — апостол язичників.

Савл, жорстокий гонитель пер-ших християн. Радикальна зміна відбулася в житті Савла, коли він

У попередніх статтях ми дослідили історію апостола Андрія та його учнів. Ми виявили, що факт їх приходу на наші землі з метою проповідувати Радісну Звістку про спасіння в Ісусі Христі є досить

реальним. Про це свідчать багато істориків Церкви перших століть нашої ери. Чому ж апостоли залишали свої затишні будинки і проводили життя в місіонерських подорожах

у далеких невідомих для них землях?

Віталій Нероба, магістр релігієзнавства

Проповідь Благої вістки серед скіфів Причорномор'я

на початку нашої ери

В першому століт-ті нашої ери, слово

«скіфи» вживалося в грецьких джерелах для найменування всіх наро-дів, що жили на пів-ніч від Чорного моря

Доручення про про-повідь Євангелія

всім народам відносить-ся не тільки до тих на-родів, які жили на території Римської імперії


ішов до Дамаску, нищити християн і зустрівся дорогою з Господом Іс-усом Христом. «А коли він ішов і на-ближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він по-валився на землю, і голос почув, що йому говорив: «Савле, Савле, — чому ти Мене переслідуєш?» А він запи-тав: «Хто Ти, Пане?» А Той: «Я Ісус, що Його переслідуєш ти!» (Дії 9:3-7).

З того дня Савл став іншою лю-диною, бо він пережив духовне на-родження згори, від Духа Святого. Він отримав нове ім’я — Павло і став апостолом язичників.

Павло і скіфиЙосафат Іваськів у книзі «Укра-

їнський народ і християнство» пише: «У Греції, під час проповіді апостола, до Христа навертали-ся багато вельмож, і цілком імо-вірно, що Павло бував у їхніх до-мівках. Можна припустити, що

він там познайомився з нашими предками скіфами, які були раба-ми у грецьких вельмож, а також зі скіфами — купцями та найма-ними скіфськими воїнами». Павло як місіонер, безумовно цікавився життям скіфського народу, ареал поширення якого був чи не такий же, як Римська імперія, та пропо-відував їм.

Як відомо, віруючі, котрі при-йняли Ісуса Христа як свого осо-бистого Спасителя, обов’язково свідчать іншим про це дорогоцін-не спасіння. Напевно так чинили і наші віруючі предки, які були раба-ми грецьких вельмож. Так чинили купці християни та воїни — коли поверталися додому, то свідчили своїм рідним і землякам про лю-бов Божу і спасаючу Христову бла-годать. Так виконувалося велике дорученням Ісуса: «Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Єван-гелію проповідуйте!» (Мк. 16:15).

Можливо, коли Павло писав лист до римлян, він перебував у Греції, в Коринті, у домі Гая, якого свого часу охрестив. Досить віро-гідно, що у Гая, чи у інших корин-тян, були слуги зі скіфів, яких греки називали «барбарос», тобто варва-ри або чужинці, і Павло спілкувався з ними.

Перебуваючи під враженням від цього спілкування та під про-водом Духа Святого, Павло в Рим. 1:13-16 пише: «Багато разів мав я намір прийти до вас.., щоб мати плід і в вас, як і в інших народів. А гре-

Досить вірогідно, що у Гая, чи у інших ко-

ринтян, були слуги зі скіфів, яких греки нази-вали «барбарос», тобто варвари або чужинці, і Павло спілкувався з ними

Етнічна карта Європи І-ІІ ст. Карта складена на основі свідчень древніх авторів (Цезаря, Плінія, Тацита, Птолемея та ін). Джерело: http://www.istorik.ru/maps/


МАРАФОН ПОСТУ І МОЛИТВИ

Дорогі брати і сестри! З 1 березня 2014 року розпочався марафон посту та молитви за Євангельську програму, яка повинна була проходити з 19 червня по 5 липня 2014 року у м. Львові. Ведучий програми — Вадим Бутов.

Проте, у зв’язку з нестабільною ситуацією в країні, проведення програми переноситься на осінь.

Впродовж усього часу підготовки до програми, народ Божий Західної конференції, буде схиляти коліна перед величчю нашого Господа та уповати

на Його милість, щоб ця програма здійснилась.

День посту за цю програму — середа, час молитви — щодня о 12:45.

Будемо просити Бога, щоб Він, Духом Святим, вплинув на серця людей, яких ми плануємо запросити на цю програму.Нехай добрий Господь благословить нас у цьому марафоні посту і молитви!

Якщо у вас виникають особисті потреби в молитві, прохання звертатись за телефоном довіри: (097) 450 57 54.

МОЛИТОВНЕ СЛУЖІННЯ ЗК

кам і варварам — я боржник. Отже, щодо мене, я готовий і вам, хто зна-ходиться в Римі, звіщати Євангелію. Бо я не соромлюсь Євангелії, бо ж вона сила Божа на спасіння кожному, хто вірує». Павло вважав це своїм обов’язком і ревно виконував його.

Коли Павло був ув’язнений за проповідь Слова Божого у римській в’язниці, то звідти він написав лист до Колосян. У 3-му розділі з 9 по 11 текст читаємо: «Якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками та зодягнулися в нову, що відновлюєть-ся для пізнання за образом Творця її, де нема ані геллена, ані юдея, обрі-зання та необрізання, варвара, ски-та (рос. — скіфа), раба, вільного, але все та в усьому Христос!»

Варвари і скити, про яких тут говорить апостол, були дорогоцін-ними душами для Христа, бо Він відкупив їх святою кров’ю, і тому Павло так дорожив ними.

Й. Іваськів пише: "В 12-му тек-сті, Павло звертається до людей, названих у вірші 11-му як до віру-ючих у Христа: «Отож, зодягніться як Божі вибранці, святі та улюблені, у щире милосердя, добротливість, покору, лагідність, довготерпіння». Ці слова говорять про можливість

того, що серед християнської гро-мади вже були представники ви-щеназваних категорій населення, в тому числі і скіфи".

Свідчення Святого Письма про проповідь Євангелія

всім народамСвяте Письмо є найвірнішим

джерелом, яке засвідчує величез-ний ареал поширення проповіді Євангелія в дні апостолів. Ці слова стосуються також і України, землі якої межували з імперією, а части-на Південної України взагалі була під владою Риму. Наприкінці сво-го життя Павло стверджував, що успішно виконав Велике Доручен-ня, отримане від Господа: «Про-поведи Иисуса Христа …, которая ныне… по повелению вечного Бога, возвещена всем народам для поко-рения их вере» Рим. 14:24-25 (Сино-дальний переклад).

В листі Павла до Колосян 1:23, написаному у 62 р. н.е. в Римі, ми читаємо: «Євангелія, що ви чули її… проповідана всьому створінню під небом, якій я, Павло, став служите-лем». Біблія, в поєднанні з запи-сами літописців, які жили в І-ІV ст. н. е., свідчить — правдиве апос-тольське християнство було серед наших предків уже в перші століття нашої ери.

Свідчення греко-римських істориків про поширення Благої Вістки серед скіфів

Грецькі та римські історики з найдавнішого часу в один голос стверджують, що Євангеліє про-

повідувалось і на землях Кельтії та Скіфії. Про це свідчать Євсевій Ке-сарійський (340), Оріген (200-258), Іполіт Порсуенський (222 р.), Епі-фаній Кіпрський, Тертуліан, Євсевій Никифір Каліста, Дорофій єпископ Тирський та ін. Таких свідчень до-сить багато — про них в одній з наступних статей. Ми приведемо лише два з них: Єронім Стадон-ський (340-420): «Християнство розповсюджується в усьому сві-ті, так що навіть гуни читають Псалтир, а холод Скитії палає жа-ром віри».

Тертуліан (III ст.): «Різноманіт-ні галльські племена, і недоступні для римлян місця Британії скори-лися Христу, а також і країни сар-матів, даків, германців, скіфів». Тертуліан писав в кінці II або на початку III ст., тому його свідчення дуже цінне. В ньому зафіксовано ранній початок проникнення хрис-тиянства до скіфо-сарматів та кель-тів.

Церкви за межами імперії від-різнялись від тих, що були на те-риторії підконтрольній римській владі. Головна перевага скитських та кельтських церков аж до Халкі-донського Собору 451 р., а потім і після нього полягала в тому, що вони залишилися незалежними від Візантійської офіційної церкви, ке-рованої імператорами.

А той Собор, як відомо, був спрямований на підкорення цер-ков державній владі Візантійської імперії.

В чому були особливості віров-чення перших християн в Україні, і чим воно відрізняється від сучасно-го — про це в наступних статтях.

Джерело: www.asd.in.ua

Церкви за межами імперії відрізнялись від тих, що були на

території підконтрольній римській владі. Головна перевага скитських та кельтських церков поля-гала в тому, що вони за-лишилися незалежними від Візантійської офі-ційної церкви, керо-ваної імператорами.


На конгрес приїхали представни-ки з усіх угорських громад Закарпаття, були присутні і члени українських гро-мад та гості з-за кордону.

МІсіонерські новиниНа початку конгресу Біро Роберт

розповів присутнім, яка місіонерська робота проводилась серед угорського населення Закарпаття протягом часу, від останнього конгресу. За цей пері-од провели 2 євангелізації серед угор-ців в селах Чомонин та Вишково за участі угорських служителів; тренінги з ефективної комунікації серед учнів Берегівських угорських шкіл; літній дитячий табір для 24 дітей та підлітків; виїзд румунських літературних єван-гелістів в Берегівський район та у Со-лотвино; активно розповсюджували угорської газети «Життя та здоров’я» у збільшеному тиражі (до 6000 при-мірників). І звичайно — продавали лі-тературу силами місцевих служителів у нових угорських населених пунктах, де ще не велась місіонерська робота. У рамках спеціальних проектів — по-ширювали виключно книги «Велика Боротьба» в п'яти селах, розповсю-джували угорський місіонерський журнал «Вихід є».

Рік, протягом якого звершується певне служіння серед угорців, у нас починається не стільки з настанням нового календарного року, скільки з проведенням конгресу восени, тому що саме на ньому присутнім членам угорських громад подається звіт про виконану роботу.

За період від минулого угорсько-го конгресу в Берегові (осінь 2013-го року) серед угорців було розпо-всюджено більше 600 книг «Велика боротьба». Сам же попередній пе-ріод служіння закінчився успішним продажем книг — в останній день перед Конгресом (у п’ятницю) був зроблений виїзд в село Тісобикень, Виноградівського району. З Божою допомогою мешканці села за цей день придбали 65 книг, зокрема 15 книг «Велика боротьба». І таким же успішним був і перший тиждень після Конгресу, на початку нового періоду

служіння — 2 виїзди з літературою на нову територію, у трохи віддале-не село Шаланки. За 2 дні було роз-повсюджено близько 100 угорських книг, в тому числі щодня ми могли залишати в селі по 10 книг «Велика боротьба».

Конгрес у діїКонгрес продовжився загальною

суботньою школою. ЇЇ провів пастор та координатор відділу нац. меншин при ЗК Дьозо Форкош.

На передобідній частині конгре-су з привітаннями до присутніх звер-нулись Ілля Пірчак та президент ЗК Валентин Шевчук. Також урочисто привітали всіх у кого впродовж серп-ня був День народження. Цього разу серед іменинників стояли не тільки члени місцевої громади, але і гості Конгресу.

Служіння Словом звершував президент Угорського Уніону — То-маш Очаі. Всі служіння прикрашали спів мукачівського хору «Еммануїл», пісенне служіння гостей — дуету зі Львова, дуети, сольні номери з та інші урочисті виступи.

Місіонерський вихідПісля смачного та поживного обі-

ду, приготованого членами місцевої та навколишніх громад Конгрес про-довжився особливою практичною частиною — місіонерським виїздом з угорськими та українськими книгами

та газетами в село Ракошино, що роз-ташоване неподалік від Мукачево. У всіх членів церкви про село Ракоши-но склалось враження, як про село, в якому Адвентистську церкву знають і поважають. Майже всі мешканці села, до кого ми заходили, були від-критими для прийняття наших матері-алів та до розмови. Після повернення була можливість поділитись здобути-ми під час цього служіння досвідами, після чого з короткою проповіддю до присутніх звернувся президент ЗК Ва-ленти Шевчук.

Приємні новиниПеред завершенням Конгресу

у громаді «Еммануїл» відбулось ще одне радісне і урочисте служіння — через водне хрещення заповіт з Богом уклали двоє молодих дівчат. Після за-кінчення урочистого обряду хрещен-ня Валентин Шевчук зробив заклик до тих з присутніх, хто в майбутньому також бажає укласти заповіт з Госпо-дом. Було радісно бачити, як декілька людей з присутніх відгукнулося та ви-йшло наперед. Особливу молитву за них звершив Михайло Матвійчук — секретар ЗК. Потім гість конгресу, пре-зидент Угорського Уніону Томаш Очаі та його дружина отримали від керів-ництва ЗК на пам'ять подарунки.

Слава нашому люблячому Богу за те, що Він допоміг провести цей Кон-грес, за дорогих нових сестер, за нові досвіди та зустрічі і за всі Його рясні благословення.

Угорський «Конгрес без кордонів» 2014

Роберт Біро

6 вересня 2014 року на Закарпатті знов відбувся Угорський конгрес під назвою «Конгрес без кордонів». Цього разу він був вперше проведений у громаді «Еммануїл» у місті Мукачево.

Місіонерські конгреси:18.10 – м. Рівне – 3 (Рівне–1, Рівне–2, Корець, Ост-

ріг, Здолбунів, Дубно, Демидівка, Млинів, Смордва)

25.10 – с. Велятино (Хуст, Торунь, Олександрівка, Данилово)

25.10 – c. Чорний Потік (Ільниця, Іршава, Виноградо-во, Підвиноградово, Дротинці)

25.10 – с. Вільхівці–Лази (Тересва, Бедевля, Нересни-ця, Терново, Новоселиця, Добрянське)

25.10 – м. Миколаїв (Львів–1, Львів–3, Дрогобич, Бо-рислав, Трускавець, Самбір, Стрий, Н. Роз-діл, Ходорів)

Євангельські програми:25.10 – с. Олика, Волинська обл.1.11 – м. Рава-Руська, Львівська обл.Річниці:18.10 – 90 років громаді Ковель–1 20 років громаді Львів–3

123. Що ангели про-понували зробити для людини?

«Ангели схилились до ніг сво-го Повелителя і запропонува-ли свої послуги — стати жерт-вою заради спасіння людини» (Патріархи і пророки с.64).

А ви знаєте, що...

... В липні 1889 року Елен ви-рішила потрапити на табірне зібрання в Уїльямспорт (Пен-сильванія), на якому вона, за власним переконанням, пови-нна була проповідувати. Якраз в той час в Пенсильванії

бушувала Джонстаунська по-вінь, яка спустошила централь-ну частину штату.Проливні дощі розмили дорогу і потяг не міг рухатись вперед. Від Уїльямспорту їх розділя-ли ще не менше 18 зруйнова-них мостів. А дорога назад ви-явилась розмитою через новий розлив води.Нарешті вони зустріли чоло-віка, який розповів, що шлях можна продовжити пішки — че-рез гору. Їм довелось перехо-дити бурні річки там, де були поруйновані мости.Елен і її група благополучно прибули до Уїльмспорту на чо-тири дні пізніше запланованого терміну.

121. Чим керуються ан-гели ?

«Закон Божий існував до ство-рення людини. Він був присто-сований до стану святих істот; навіть ангели керуються ним» (Ознаки часу 30 грудня 1889).

122. Чи брали ангели участь у складанні пла-ну спасіння?

«Навіть ангелам не було до-зволено брати участь у нара-дах між Отцем і Сином, коли складався план спасіння» (Служіння зцілення, с.429).

“Біблія — наш найбільший авторитет і правило віри... Свідоцтва не применшують значення Слова Божого, але

навпаки підносять Його і приваблюють свідомість людей до Нього...” Елен Уайт

“Голос Надії” — газета Західної конференції Церкви Адвентистів сьомого дня. Засновник — Церква Адвентистів сьомого дня. Свідоцтво про реєстрацію — РВ№345 від 4.10.2002 р. Відповідальний за випуск — директор Відділу інформації ЗК Руслан Бабій [email protected] Редактор, комп’ютерна верстка і дизайн — Ольга Ношин. Редакційна колегія: Олександр Антонюк, Віталій Шевчук, Валентин Шевчук, Руслан Бабій. Газета є некомерційним неприбутковим виданням, що видається і розповсюджується за пожертви.Адреса редакції: м. Львів, вул. І. Багряного, 36а, тел.: 237-12-13. Для листування: 79041 м. Львів а/с 6241. Друк ФОП Прокопович С.А. Наклад 600 примірників.

Шановні читачі газети “Голос надії”! Наша мета не лише інформувати Вас про події в Західній конференції, але й ділитися знаннями. Тому ми відкриваємо рубрику “Відповідь пастора”, де ви може отримати вичерпну відповідь на запитання які вас турбують. Надсилайте їх за адресою: [email protected]На обкладинці — Незвичайний "УРОК", Луцьк-3.

Spiritual

№121 (10_2014)