Історія радянського суспільства: Методичні...

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ “КИЄВО-МОГИЛЯНСЬКА АКАДЕМІЯ” ФАКУЛЬТЕТ ГУМАНІТАРНИХ НАУК

КАФЕДРА ІСТОРІЇ

НАТАЛЯ ШЛІХТА

“ІСТОРІЯ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА”

Методичні рекомендації та програма спецкурсу

КИЇВ – 2008

Шліхта Н. В. Історія радянського суспільства: Методичні рекомендації та

програма спецкурсу. – К.: НаУКМА, 2008. – 70 с.

Рекомендовано до друку Вченою радою НаУКМА

Протокол № 41 (6) від 2 жовтня 2008 р.

Рецензенти:

Щербак В. О., д-р. іст. наук, професор, декан факультету гуманітарних

наук НаУКМА

Яковенко Н. М., д-р. іст. наук, професор, завідувач кафедри історії

НаУКМА

Спецкурс розроблено за сприяння Програми академічних стипендій

Інституту Відкритого суспільства (OSI/HESP Academic Fellowship

Program).

АНОТАЦІЯ

СРСР – перша в історії соціалістична

загальнонародна держава... У складі СРСР – 15

союзних республік, 20 автономних республік... У

СРСР проживає 100 націй і народностей.... СРСР

– соціалістична загальнонародна держава, що

виражає волю й інтереси робітників, селян й

інтелігенції всіх націй і народностей.... Уся влада

належить народу... Вища ціль суспільного

виробництва у СРСР – найбільш повне задоволення

зростаючих матеріальних і духовних потреб

людей.

СЭС, 1985, 3-е изд.

Де вона –людина – за цими сухими цифрами і красивими деклараціями?

Хто вона – радянська людина? Як вона зростала? Якими ідеями жила? За

що та як боролась? Яким був її дім? Її відпочинок? Ким були її сусіди? Її

друзі? Її вороги?

Яке воно – радянське суспільство? Яким воно мало бути? Як його

творили? Яким воно було насправді?

Це – неполітична історія держави, в якій заполітизованим був кожен

аспект життя й поняття “партія” і “держава” були тотожними. Це – історія

радянської повсякденності, для якої однаково важливими є постаті генсека

партії і звичайного будівника комунізму. Це історія, для якої немає

нецікавих тем і всі теми є однаково пріоритетними: школа, кіно, медичне

забезпечення, парки культури, рок-музика, туризм, черги в магазинах,

кухонна демократія...

Спецкурс “Історія радянського суспільства” розраховано на студентів

третього-четвертого курсу гуманітарних і суспільних спеціальностей, які

мають базові знання з радянської історії й ознайомлені з різноманітними

методологічними підходами до вивчення новітньої історії.

Спецкурс розроблено в галузі історичної антропології. Він складається з

чотирьох тематичних частин (модулів). Кожен модуль, у свою чергу,

складається з лекційної та семінарської частин:

- “Вступ: Основні засади курсу. Хронологія радянської історії” (лекція 1;

круглий стіл 1));

- “Формування радянської людини. Радянський спосіб життя” (лекції 2–5;

семінари 2–3)): основні характеристики “радянського проекту” й

офіційний ідеал радянської людини; основні способи формування

“нової” людини;

- “Повсякденне життя в радянській державі” (лекції 6–8; семінари 4–6):

соціальна структура радянського суспільства, соціально-економічні та

соціокультурні реалії життя у СРСР;

- “Повсякденний спротив радянської людини” (лекції 9–12; семінари 7–

9)): повсякденні форми спротиву населення в політичній, соціальній,

релігійній сферах і технології його економічного виживання.

Мета й завдання спецкурсу: Студенти оволодіють спеціальними

знаннями з історії радянського суспільства, опанують найновішу

вітчизняну й зарубіжну історіографію з проблематики, отримають

ґрунтовні теоретичні й методологічні знання, необхідні дослідникові

новітньої історії. Розвиток аналітичного мислення та навичок критичного

аналізу джерел й історіографії – серед основних умінь, отриманню яких

допоможе вивчення дисципліни.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО РОБОТИ ЗІ СТУДЕНТАМИ

1. Робота в семестрі:

а) лекційні заняття: лекційні заняття мають на меті ознайомлення

студентів з матеріалом спецкурсу, а також теоретичним, методологічним,

історіографічним контекстом розглядуваної проблематики. Лекції

проводяться із широким використанням візуальних матеріалів

(карикатури, постери, ілюстрації), відео супроводу (кінохроніка,

документальні фільми, художні фільми), аудіо супроводу (музика доби,

пісні), із залученням джерел усної історії. Кращому засвоєнню матеріалу

студентами сприяє інтерактивний характер лекційних занять.

б) практичні заняття: активна участь у обговоренні питань під час

семінарських занять і в роботі круглих столів є основним видом

практичної роботи студентів, що сприяє активному засвоєнню матеріалу

спецкурсу. Присутність на кожному семінарському занятті є обов’язковою.

в) рольова гра: студентам буде запропоновано взяти участь у рольовій грі,

яка є однією з обов’язкових видів роботи в семестрі. Тематику й методичні

вказівки до рольової гри сформульовано в Додатку 1.

Можливі додаткові види роботи зі студентами:

г) письмові роботи: для глибшого ознайомлення студентів з характером

джерел і наукової літератури, надання додаткових можливостей для

оволодіння навичками джерелознавчого аналізу тощо, студентам можна

запропонувати написати короткі письмові роботи протягом семестру.

Рекомендовані теми письмових робіт:

- “(Назва художнього фільму радянського періоду) як джерело для

вивчення (однієї з лекційних чи семінарських тем, чи окремого

питання)”. Обсяг: 3–4 ст.

- “(Назва літературного твору радянського періоду) як джерело для

вивчення (однієї з лекційних чи семінарських тем, чи окремого

питання)”. Обсяг: 3–4 ст.

- “(Назва, рік видання підручника історії) як джерело для розуміння

ролі історії у формуванні радянської людини і/або дослідження

“радянського проекту””. Обсяг: 3–4 ст.

- “Анотована бібліографія (джерела й література) до вивчення (одного

з питань курсу)”. Обсяг: мінімум 15 позицій.

д) доповідь: альтернативою до короткої письмової роботи може служити

доповідь, виголошена студентом на одному із семінарів. Методичні

рекомендації до доповіді сформульовані в Додатку 2.

е) індивідуальні види робіт: для стимулювання дослідницького інтересу

студентів доречно заохочувати їх виконувати додаткові види робіт, а також

зараховувати ці роботи при підведенні підсумків роботи студентів у

семестрі. Варто зараховувати виступи студентів на конференціях,

написання статей на теми, близькі до проблематики курсу. Індивідуальні

види робіт можуть бути, однак не обмежуються, такими: розробка

можливої теми семінарського заняття чи круглого столу із вказівкою

літератури; опрацювання одного з питань, винесених на семінарські

заняття, на основі додаткової літератури, джерел; пропозиції щодо

вдосконалення курсу (як лекційної, так і семінарської складової);

складання словничка до курсу тощо.

2. Іспит:

Іспит полягає в написанні письмової роботи та захисті цієї роботи.

Методичні рекомендації до іспитової письмової роботи сформульовані в

Додатку 3.

ПАМ’ЯТКА ДЛЯ СТУДЕНТІВ

(витяг з ухвали кафедри історії від 5 січня 2006 р.)

Допуск до іспиту / заліку здійснюється лише за умови отримання

мінімальної кількості балів, передбачених програмою конкретного

курсу в ході практичних занять чи семінарів.

Підсумкова оцінка за практичні заняття чи семінари ставиться й

оголошується викладачем на останньому практичному занятті чи

семінарі. Відробітки у проміжку між останнім практичним заняттям і

початком екзаменаційної сесії не приймаються.

За користування шпаргалками, конспектами, підручниками тощо, а

також за голосні розмови під час іспиту / заліку студент

позбавляється права здавати іспит / залік.

У випадку плагіату (дослівного списування) з друкованих

або електронних матеріалів та видань письмова робота не

зараховується без права її повторної подачі.

Конфліктні ситуації між викладачами й студентами розглядаються

кафедрою на підставі письмової заяви студента завідувачу кафедри.

ТЕМИ ЛЕКЦІЙНИХ ЗАНЯТЬ

ЧАСТИНА І: ВСТУП: ОСНОВНІ ЗАСАДИ КУРСУ. ХРОНОЛОГІЯ РАДЯНСЬКОЇ

ІСТОРІЇ

Тема 1. Теоретичні й методологічні засади. Історіографія та

джерельна база. Хронологія

План

- Антропологічний вимір радянської історії: від політичної історії до

історії повсякденності, від макроісторичного до мікроісторичного

дослідження. Методологія політичної, культурної та соціальної

антропології, усної історії, мікроісторії, історії знизу.

- Західна історіографія: від “тоталітарної школи” до постревізіоністів

(класична “совєтологія” та соціальні історики).

- Пострадянська історіографія: тенденція до антропологізації

радянської історії в російській історіографії кінця 1990-х – середини

2000-х рр.

- Джерела до курсу: архівні матеріали, офіційні документи, радянська

періодика та пропаганда, художня література, візуальні та відео

джерела (кінофільми, телебачення, друковані матеріали), спогади,

листи, інтерв’ю тощо.

- Хронологія радянської історії: від політичної до соціальної.

Історико-антропологічний підхід: Постання антропологічно орієнтованої

історії, переорієнтація від історії політичної до соціальної, культурної,

соціально-економічної: школа “Анналів”; нова культурна історія; історія

повсякденності; історія знизу. Вплив антропології (соціальна, культурна)

на історичні дослідження. Використання потенціалу усної історії для

історико-антропологічного дослідження. Використання потенціалу

мікроісторії для історико-антропологічного дослідження. Теоретичні та

методологічні засади антропологічно орієнтованої історії.

Еволюція західного зацікавлення радянською дійсністю: Совєтологія

(Sovietology): постання, засади, підходи. Еволюція совєтології: від

“тоталітарної моделі” (totalitarian model) (Ханна Арендт, Збігнєв

Бжезинський, Карл Фрідріх) до “теорії модернізації” (modernization theory).

Західна історіографія: політично-ідеологічний підхід (Едвард Карр, Роберт

Таккер); ревізіоністський підхід (Шейла Фіцпатрик); постревізіоністський

підхід (Стефан Коткін, Йохен Хеллбек, Шарль Плаггенборг). Основна

проблематика, інтерпретація.

Пострадянська історіографія: Тенденція до антропологізації радянської

історії у працях російських дослідників кінця 1990-х – початку 2000-х рр.

(Олена Зубкова, Олена Осокіна, Наталя Лєбіна, Наталя Козлова,

Володимир Козлов, Олексій Соколов). Основні підходи, тематика,

інтерпретація. Домінування політичного підходу до радянської дійсності в

українській історіографії.

Джерело для історико-антропологічного дослідження: Поняття джерела,

тексту, культурного артефакту. Класифікація джерел; коло джерел для

історико-антропологічного дослідження; цільові й нецільові тексти.

Критичний аналіз джерела; маніфестний та латентний зміст тексту;

інтертекстуальне дослідження. Коло джерел для дослідження історії

радянського суспільства: архівні матеріали, офіційні документи, радянська

періодика і пропаганда, художня література, візуальні та відео джерела

(кінофільми, телебачення, друковані матеріали), спогади, листи, інтерв’ю

тощо.

Хронологія радянської історії: Політична історія: від Леніна до

Горбачова. Еволюція ідеї “радянського способу” життя: (“воєнний

комунізм”) – НЕП – сталінська “революція зверху” (класичний

тоталітаризм) – спроба “десталінізації” – доба “розвинутого соціалізму” –

“перебудова”. Еволюція радянського суспільства: (“воєнний комунізм”) –

суспільство НЕПу – суспільство сталінської доби – пізньорадянське

суспільство.

Джерела:

Снопков А. Е., Снопков П. А., Шклярук А. Ф. Шестьсот плакатов. – М.:

Контакт-культура, 2004.

Література:

Арендт Х. Джерела тоталітаризму. – К.: Дух і Літера, 2002.

Арзуманова Т. В. Общественные организации советской страны в 1921–

1925 годах (на примере Харьковской и Воронежской губерний) // Эпоха.

Культуры. Люди (История повседневности и культурная история

Германии и Советского Союза. 1920–1950-е годы) / Материалы

международной научной конференции (Харьков, сентябрь 2003 г.): Сб.

докладов. – Харьков: Восточно-региональный центр гуманитарно-

образовательных инициатив, 2004. – С. 24–34.

Ваксер А. З. Персональные дела членов КПСС как исторический источник

// Отечественная история. – 1992. – № 5. – С. 91–104.

Власть и советское общество в 1917–1930-е годы: новые источники //

Отечественная история. – 2000. – № 1. – С. 129–142.

Гимпельсон Е. Г. Политическая система и НЭП: неадекватность реформ //

Данилов В. П. Сталинизм и советское общество (Письмо в редакцию) //

Вопросы истории. – 2004. – № 2. – С. 169–175.

Єкельчик С. Імперія пам’яті: Російсько-українські стосунки в радянській

історичній уяві. – К.: Критика, 2008.

История России. Советское общество. 1917–1991: Экспериментальное

учебное пособие для средних школ / Под общ. ред. В. Журавлѐва. – М.:

ТЕРРА, 1997.

Історична освіта і сучасність. Як викладати історію школярам і студентам

/ Ред. Б. Кубіс / Пер. з польської. – К.: “К.І.С.”, 2007. – С. 334–427.

Малиа М. Из-под глыб, но что? Очерк истории западной советологии //

Маля М. Радянська трагедія: історія соціалізму в Росії 1917–1991 / Пер. з

англ. – К.: Мегатайп, 2000.

Моррэ Й. Работа мемориальных комплексов и «устная история» // Эпоха.

Культуры. Люди (История повседневности и культурная история

Назаров О. Г. Проблемы планирования в контексте борьбы за власть в

условиях НЭПа // Отечественная история. – 2000. – № 4. – С. 54–65.

Нарский И. В. Жизнь в катастрофе: Будни населения Урала в 1917–1922 гг.

– М.: Российская политическая энциклопедия (РОССПЕН), 2001. – С. 12–

Нові перспективи історіописання / За ред. П. Берка. – К.: Ніка-Центр,

Олегина И. Н. Журнал “The Russian Review” в 1998–1999 годах //

Ольшевский В. Г. Финансово-экономическая политика советской власти в

1917–1918 гг.: тенденции и противоречия // Вопросы истории. – 1999. – №

3. – С. 28–45.

Орлов И. Б. Современная отечественная историография НЭПа:

достижения, проблематика, перспективы // Отечественная история. – 1999.

– № 1. – С. 102–116.

Павлова И. В. Власть и общество в СССР в 1930-е годы // Вопросы

истории. – 2001. – № 10. – С. 46–57.

Пушкарѐв Л. Н. Словесные источники для изучения ментальности

советского народа в годы Великой Отечественной войны // Вопросы

истории. – 2001. – № 4. – С. 127–134.

Сальникова А. А. Источники по истории советской повседневности и

проблемы их источниковедческой критики // Эпоха. Культуры. Люди

(История повседневности и культурная история Германии и Советского

Союза. 1920–1950-е годы) / Материалы международной научной

конференции (Харьков, сентябрь 2003 г.): Сб. докладов. – Харьков:

Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив,

2004. – С. 286–297.

Советское прошлое: поиски понимания (Круглый стол) // Отечественная

история. – 2000. – № 4 – С. 90–120; № 5. – С. 85–104.

Соколов А. К. Социальная история России Новейшего времени: новые

подходы и новые источники. Методологические материалы к спецкурсу. –

М., 2003.

Татиевская Л. Е. О судьбе экономической документации в первые годы

советской власти // Отечественные архивы. – 1996. – № 1. – С. 22– 28.

Феллер В. Введение в историческую антропологию. Опыт решения

логической проблемы философии истории. – М.: КНОРУС, 2005.

Хоскинг Дж. История Советского Союза 1917–1991. – М.: Вагриус, 1995.

Циманн Б. Результаты и противоречия культурной истории. Некоторые

замечания // Эпоха. Культуры. Люди (История повседневности и

культурная история Германии и Советского Союза. 1920–1950-е годы) /

Материалы международной научной конференции (Харьков, сентябрь

2003 г.): Сб. докладов. – Харьков: Восточно-региональный центр

гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – С. 326–343.

Эктон Э. Новый взгляд на русскую революцию // Отечественная история.

– 1997. – № 5. – С. 68–79.

Яковенко Н. Вступ до історії. – К.: Критика, 2007. – С. 202–256.

Ярская-Смирнова Е. Р., Романова П. В. Социальная антропология. –

Ростов-на-Дону: «Феникс», 2004.

Antropologia kultury: zagadnienia i wybór tekstów / Red. A. Mencwel. –

Waszawa: WUW, 2005.

After Empire: Multiethnic societies and nation-building. The Soviet Union and

the Russian, Ottoman, and Habsburg Empires / Ed. K. Barkey, M. von Hagen. –

Boulder, Colo.: Westview Press, 1997. – P. 73–96; 142–154.

Hellbeck J. Revolution on my mind: writing a diary under Stalin. – Cambridge,

Mass. – London: Harvard University Press, 2006.

Thompson P. The voice of the past: oral history. – 2nd

ed. – Oxford: Oxford

University Press, 1988.

Writing the culture: The poetics and politics of ethnography / Eds. J. Clifford, G.

E. Marcus. – Berkley: University of California Press, 1986.

ЧАСТИНА ІІ: ФОРМУВАННЯ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ. РАДЯНСЬКИЙ СПОСІБ

ЖИТТЯ

Тема 2. Офіційне бачення радянського суспільства та нової людини.

Радянська ідентичність

План

- “Радянська людина” в офіційних документах. Основні складові

радянської ідентичності, еволюція поняття.

- Радянська ідентичність versus релігійна й національна ідентичності.

Радянська й російська ідентичності. Радянський патріотизм.

- “Ми” й “вони”. Образ “ворога”: визначення “ворога” (внутрішнього

та зовнішнього), критика Заходу, “буржуазного способу життя”,

ксенофобія, візуальні образи “нас” та “їх”.

Поняття ідентичності: Ідентичність (від лат. identicus – однаковий,

тотожний): визначення (Oxford Dictionary): розуміння своєї специфічності,

тотожності з кимсь; індивідуальність, особистість. Популярність як

терміну, використовуваного гуманітарними й соціальними науками з

1950-х рр. (Ерік Еріксон “Американська ідентичність і американізація” у

Гарвардській енциклопедії американських етнічних груп).

Переосмислення концепту з кінця 1970-х рр. (праці Ерика Гобсбаума,

Бенедикта Андерсона, Ернеста Гелнера): конструювання та

реконструювання ідентичності. Домінування з середини 1980-х рр.

концепції “політики творення ідентичності” (identity politics) у західній

суспільній науці.

Радянська “політика творення ідентичності”: Основні партійні документи

як джерело для визначення офіційного концепту радянської ідентичності:

1-ша Програма партії – ІІ з’їзд РСДРП (1903); 2-га Програма – VІІІ з’їзд

РКП(б) (1919); 3-тя Програма (маніфест боротьби за ідеологічне оновлення

суспільства; формулювання “Морального кодексу будівника комунізму”)–

ХХІІ з’їзд КПРС (1961); нове прочитання 3-ї Програми – ХХVІІ з’їзд

КПРС (1988). Декларовані параметри радянського суспільства:

інтернаціональне, пролетарське, суспільство, в якому панує ідеал

суспільно-корисної праці та колективізму, атеїстичне, суспільство нової

моралі, непримиренне до ворогів комунізму. Основні компоненти

ідентичності радянської людини: політична лояльність, прийняття

марксистсько-ленінської ідеології, прийняття комуністичного проекту

соціальної реформи.

Радянська та релігійна ідентичності: погляди на релігію Маркса, Енгельса,

Леніна; причини більшовицького неприйняття релігії. Пояснення

несумісності марксизму-ленінізму та релігії: 1) несумісність (тотальних)

світоглядів (Девід Маклелан, Ян Кубік); 2) тоталітарний характер

радянської державності (Ганс Люббе, Мачей Пом’ян-Сшедніцкі).

Радянська та національна ідентичності. Радянська й російська

ідентичності: класовий підхід Маркса versus національний підхід

(концепція Романа Шпорлюка); передумови формування й характер

“радянського (російського) комуністичного націоналізму” (Шпорлюк);

суперництво інтернаціональної моделі (“радянський плавильний котел”)

та російської “імперіалістичної” моделі від Леніна до Горбачова

(концепції Террі Мартіна, Франсін Хірш, Богдана Боцюрківа, Джеймса

Біллінгтона).

Образ ворога: функціональні характеристики образу ворога, роль у

визначенні колективної ідентичності; образ ворога як елемент масового

суспільства; образ ворога у формуванні радянської ідентичності;

“внутрішні” та “зовнішні” вороги радянського суспільства;

“продукування” “ворогів”; ксенофобія, мілітаризація радянського життя,

дихотомічне сприйняття дійсності; основні інструменти й способи

формування образу ворога.

Джерела:

«Все черты расового национализма…»: Интернационалист жалуется

Сталину (январь 1939 г.) // Вопросы истории. – 2000. – № 1. – С. 128–133.

КПРС і радянська держава про релігію та атеїстичну пропаганду: Збірник

документів і матеріалів. – К.: Політвидав УРСР, 1962.

Ленін В. І. Соціалізм і релігія. – К.: Політвидав України, 1968.

Программа Коммунистической Партии Советского Союза. Новая

редакция. Принята ХХVII съездом КПСС. – М.: Политиздат, 1988.

Программы и уставы КПСС. – М.: Изд. политической литературы, 1969.

Шульга М. О. Програма КПРС про формування нової людини. – К.:

Знання, 1986.

Багдасарян В. Э. Образ врага в исторических фильмах 1930–1940-х годов //

Бухараев В. М., Аккуратов Б. С. От неприятия скопидомства до борьбы с

«контрреволюцией быта» // Отечественная история. – 2002. – № 1. – С.

159–173.

Голубев В. А. Запад глазами советского общества (Основные тенденции

формирования внешнеполитических стереотипов в 30-х годах) //

Гриневич В. Хрущов як творець українського радянського патріотизму у

роки німецько-радянської війни 1941–1945 рр. // Проблеми історії України:

факти судження. Пошуки. Міжвідомчий збірник наукових праць. – 2004. –

Вип. 11. – С. 483–493.

історичній уяві. – К.: Критика, 2008. – С. 16-66.

Зубкова Е. Ю. Послевоенное советское общество: политика и

повседневность. 1945–1953. – М.: РОССПЭН, 1999. – С. 127–136.

Мы и они: Конформизм и образ «другого». Сборник статей на тему

ксенофобии / Отв. ред. Л. С. Васильев. – М.: Кн. дом «Университет», 2007.

Образ врага / Сост. Л. Гудков; ред. Н. Конрадова. – М.: ОГИ, 2005.

Овсянников В. И. Принцип «партийности» и становление советской

американистики: стоит ли ворошить прошлое? // Социально-гуманитарные

знания. – 2000. – № 5. – С. 227–244.

Свірін М. Г. Тема “бюрократії”, “бюрократизму” в політичному дискурсі:

аналіз лексичного аспекту політичної боротьби в СРСР: Автореф. дис. ...

канд. політ. наук: 23.00.04 / Одеський державний університет ім. І. І.

Мечникова. – Одеса, 1996.

Советское общество: Возникновение, развитие, исторический финал: В 2

т. / Под общ. ред. Ю. Н. Афанасьева. – М.: Российский государственный

гуманитарный университет, 1997. – Т. 1. – С. 244–269.

СССР и холодная война / Под. ред. В. С. Лельчука, Е. И. Пивовара. – М.:

Мосгорархив, 1995. – С. 10–29.

After Empire: Multiethnic societies and nation-building. The Soviet Union and

the Russian, Ottoman, and Habsburg Empires / Ed. K. Barkey, M. von Hagen. –

Boulder, Colo.: Westview Press, 1997. – P. 73–96; 142–154.

Billington J. H. The legacy of Russian history // The Stalin revolution / Ed. R.

V. Daniels. – 4th

ed. – Boston: Houghton Mifflin Company, 1997. – Р. 209–219.

Bociurkiw B. R. Nationalities and Soviet religious policies // The nationalities

factor in Soviet policies and society / Eds. L. Hajda, M. Beissinger. – Boulder:

Westview Press, 1990. – P. 148–174.

Fowkes B. The disintegration of the Soviet Union: A study in the rise and

triumph of nationalism. – London: Macmillan, 1997. – P. 62–89.

The last empire: nationality and the Soviet future / Ed. R. Conquest. – Stanford:

Hoover Institution Press, 1986.

McLellan D. Marxism and religion: A description and assessment of the Marxist

critic of Christianity – New York: Harper & Row Publishers, 1987.

Powell D. E. Religion and secularization in the Soviet Union: The role of

antireligious cartoons // Religion and modernization in the Soviet Union / Ed. D.

J. Dunn. – Boulder, Colo.: Westview Press, 1977. – PP. 136–160.

Sinyavsky A. Soviet civilization: A cultural history / Trans. J. Turnbull, N.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990. – PP. 169–180.

Тема 3. Виховання радянської людини (І): Творення нового “духу”

План

- Дитсадок. Початкова та середня школа (уроки літератури й

російської мови, політзаняття, історія, суспільствознавство,

військова підготовка). Позакласна й позашкільна робота. Піонерська

й комсомольська організації. Вузи.

- Освітня роль преси, телебачення, радіо.

- Культурна революція. “Новомова”: мова як інструмент творення

нової спільноти.

- Ідеологічні завдання художньої літератури, кіно.

- Візуальні та монументальні засоби впливу.

СРСР як “держава пропаганди”: пропаганда як явище модерної політичної

культури; пропаганда/індоктринація/виховання в тоталітарній державі

(Ханна Арендт); концепт “держава пропаганди” (propaganda state) та його

застосування до СРСР у різні періоди (Петер Кенез, Шарль Плаггенборг);

творення нової радянської культури; радянська людина як адресат та

об’єкт нової культури.

Освіта: Роль державної системи освіти як інструменту соціальної генетики

та політичної соціалізації в модерну добу (Гелнер, Гобсбаум). Освіта як

“третій фронт” у СРСР: становлення та еволюція системи освіти, освітні

реформи; основні принципи радянського виховання від дитсадка до вузу,

роль позакласного виховання, дитячих та юнацьких організацій; дитяче

дозвілля. Історія в системі виховання радянської людини (case study):

історія як “репресована наука” чи “одна з головних ділянок ідеологічного

фронту” (Постанова ЦК РКП(б) 1919); становлення інституційного

контролю над наукою, визначення основних парадигм радянської

історичної науки. Історія в школі: принципи викладання, характеристика

радянських підручників.

Преса: ленінське й сталінське визначення ролі преси як “ідеологічної

зброї”; “Про пресу: марксистсько-ленінська хрестоматія” (1932); преса в

добу розвинутого соціалізму; функціональні характеристики радянської

преси як антипода буржуазної; ієрархія преси у СРСР; зворотній зв’язок.

Радіо: пропагандистський потенціал “газети без паперу і відстаней”

(Ленін); радіофікація СРСР; радіопередачі.

Телебачення: концепція “трьох батьків” (Артур Кларк) та можливості її

застосування до радянського контексту; еволюція радянського

телебачення; пропагандистський потенціал телебачення; телепередачі: від

інформаційних до розважальних, їхні завдання.

Культурна революція. “Новомова”: Концепт, визначення, завдання

культурної революції. “Новомова” як інструмент індоктринації. Основні

функціональні характеристики “новомови” (дихотомічна картина світу,

гасла, воєнізована лексика).

“Найважливіше з усіх видів мистецтв – кіно” (Ленін): функціональні

можливості кінематографа та використання їх в “державі пропаганди”.

Становлення та розвиток радянського кінематографа, основні завдання,

проблема поєднання ідеологічної та розважальної функцій. Золота доба

радянського кінематографічного маскульту. Історичні фільми, істерни.

Образ ворога в кінематографі. Радянська комедія.

Художня література: становлення, еволюція, характеристики радянської

літератури; становлення інституційного контролю, завдання “інженерів

людських душ”. Концепція “пролетарської літератури”, “червоних Левів

Толстих”. Становлення контролю над читачем. Радянська бібліотека в

системі виховання.

Візуальні та монументальні засоби впливу: Феномен радянського плаката.

“Вікна РОСТА”. Музейна система у СРСР та її роль в інституалізації

пам’яті. Краєзнавчі музеї.

Джерела:

Валько И. В. Пресса в системе нравственного воспитания (опыт

комплексного этико-философского и социологического исследования):

Автореф. дис. … канд. филос. наук. – К., 1967.

Ганелин Р. Ш. Советские историки: о чѐм они говорили между собой.

Страницы воспоминаний о 1940-х – 1970-х годах. – СПб.: Изд. «Нестор-

История» СПбИИ РАН, 2004.

Идеологические комиссии ЦК КПСС. 1958–1964: Документы. – М.:

РОССПЭН, 2000.

История советской политической цензуры. Документы и комментарии. –

М.: РОССПЭН, 1997.

Как Сталин критиковал и редактировал конспекты школьных учебников

по истории (1934–1936 годы) // Вопросы истории. – 2004. – № 6. – С. 3–30.

Коробейников В. Голубой чародей: Телевидение и социальная система. –

М.: Молодая гвардия, 1975.

Культурне будівництво в Українській РСР. Найважливіші рішення

Комуністичної партії і уряду. Збірник документів: У 2 т. – К.: Держвидав

політичної літератури УРСР, 1961.

Научные труды по истории КПСС. Республиканский междуведомственный

сборник. – Вып. 166: Становление и обновление образа жизни советского

общества (Из опыта деятельности Компартии Украины). – К.: Лыбидь,

1990. – С. 25–38.

Пресса и общественное мнение / Отв. ред. В. С. Коробейников. – М.:

Наука, 1960.

Роль трудовых коллективов в коммунистическом воспитании трудящихся

(социологический и социально-психологический аспекты). Сборник

статей: В 2 ч. – Ленинград, 1975.

Антипина В. А. Повседневная жизнь советских писателей 1930–1950-е

годы. – М.: Молодая гвардия, 2005.

Афанасьев Ю. Н. Феномен советской историографии // Отечественная

история. – 1996. – № 5. – С. 146–168.

Багдасарян В. Э. Образ врага в исторических фильмах 1930–1940-х годов //

Биггард Дж. Бухарин, «культурная революция» и истоки сталинизма //

Грэхэм Л. Р. Очерки истории российской и советской науки. – М.: «Янус-

К», 1998.

Димони Т. М. «Председатель»: судьбы послевоенной деревни в

кинокартине первой половины 1960-х годов // Отечественная история. –

2003. – № 6. – С. 91–101.

Зеленов М. В. Спецхран и историческая наука в Советской России в 1920–

1930-е годы // Отечественная история. – 2000. – № 2. – С. 129–141.

Зудин А. Ю. Культура советского общества: логика политической

трансформации // Общественные науки и современность. – 1999. – № 3. –

С. 59–72.

Исаев В. И. Повседневная жизнь в 1930-х годах: сравнительный анализ

национал-социализма и сталинизма // Эпоха. Культуры. Люди (История

повседневности и культурная история Германии и Советского Союза.

1920–1950-е годы) / Материалы международной научной конференции

(Харьков, сентябрь 2003 г.): Сб. докладов. – Харьков: Восточно-

региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив, 2004. – С.

65–78.

Лассан Э. Дискурс власти и инакомыслия в СССР: когнитивно-

риторический анализ. – Вильнюс: Изд-во Вильнюсского университета,

Козлова Н. Н. Горизонты повседневности советской эпохи: Голоса из хора.

– М.: Институт философии РАН, 1996.

Общество и власть: 1930-е годы. Повествование в документах / Отв. ред.

А. К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1998. – С. 13–73, 162–228.

Орлов И. Б. «Гримасы НЭПА» в историко-революционном фильме 1920-х

годов // Отечественная история. – 2003. – № 6. – С. 21–30.

Плаггенборг Ш. Революция и культура: Культурные ориентиры в период

между Октябрьской революцией и эпохой сталинизма / Пер. с нем. – СПб.:

Журнал «Нева», 2000. – С. 7–74, 125–286.

Пыжиков А. В. Реформирование системы образования в СССР в период

«оттепели» (1953–1964 гг.) // Вопросы истории. – 2004. – № 9. – С. 95–104.

Салова Ю. Г. Детский досуг в Советской России (1920-е годы): Учебное

пособие. – Ярославль: Ярославский гос. ун-т., 2000.

Секирский С. Кинематографичность истории, историзм кинематографа //

Отечественная история. – 2003. - № 6. – С. 3–6.

Слезин А. А. «Лѐгкая кавалерия» комсомола в системе политического

контроля // Вопросы истории. – 2001. –№ 11–12. – С. 131–136.

гуманитарный университет, 1997. – Т. 1. – С. 244–269.

Соколов А. К. Наука, искусство и социальные реалии минувшего столетия

Тимощик М. ЇЇ величність – книга. Історія видавничої справи Київського

університету 1834-1999. – К.: Науково-видавничий центр “Наша культура і

наука,” 1999. – С. 211–260.

Тяжельникова В. С. Советская песня и формирование новой идентичности

Фомин В. Кино и власть. Советское кино: 1965–1985 годы. Документы,

свидетельства, размышления. – М.: Материк, 1996.

Хвигия Дж. К. Сталин и историческая наука // Сталин – защитник

интересов Российской империи (СССР). – К.: ХИК, 2006. – С. 69–85.

Юсова Н. М. Генеза концепції давньоруської народності в історичній науці

СРСР: 1930-і – перша половина 1940-х рр.: Автореф. дис. ... канд. іст. наук:

07.00.01 / НАН України; Інститут історії України. – К., 2004.

Clark K. The remaking of literature // The Stalin revolution / Ed. R. V. Daniels.

– 4th ed. – Boston: Houghton Mifflin Company, 1997. – P. 175–185.

Fitzpatrick S. Everyday Stalinism. Ordinary life in extraordinary times: Soviet

Russia in the 1930s. – New York and Oxford: Oxford University Press, 1999. –

P. 67–88.

Kenez P. The birth of the propaganda state: Soviet methods of mass

mobilization, 1917–1929. – Cambridge: Cambridge University Press, 1985. – P.

251–256.

Lasswell H. D. Propaganda // Propaganda / Ed. R. Jackall. – London:

Macmillan, 1995. – P. 13–25.

The making of the Soviet citizen: character formation and civic training in

Soviet education / Ed. G. Avis. –London: Routledge, 1990.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990. – P. 115–152, 190–225.

Verdery K. National ideology under socialism: identity and cultural politics in

Ceauşescus’ Romania. – Berkeley: University of California Press, 1991. – P.

215–224.

White S. Propagating communist values in the USSR // Problems of

Communism. – 1985. – Vol. 34. – № 6. – P. 1–17.

Тема 4. Виховання радянської людини (ІІ): Творення нового “тіла”

План

- Роль фізичної культури і спорту у вихованні нової людини. Спорт як

політика.

- Праця. Працівник на робочому місці як ідеальний тип радянської

людини.

- Нова мораль. Здоровий спосіб життя. Боротьба з соціальними

аномаліями. Комуністичний аскетизм.

Тілесність “нової людини”: фізична краса, фізичні характеристики

радянської людини за офіційними документами; тіло як предмет

дисциплінування у СРСР, фізичне виховання в системі творення “нової”

людини.

Фізкультура в системі виховання. Великий спорт: підходи до фізичного

виховання у СРСР, ідеї Радіна. Фізичне й військове виховання, комплекси

ГТО, БГТО, ГЗР. Інфраструктура, тотальність (?). Великий спорт як

важливий фронт протистояння із Заходом й інструмент творення героїв.

Роль праці. Трудові колективи: ідеал суспільно-корисної праці, роль праці

у вихованні “нової” людини (концепція “трудової культури” Олексія

Гастєва). Стахановський рух. Соціалістичні змагання. Трудові колективи

як ланка соціалістичного суспільства.

Нова мораль: ідеал здорового способу життя, соціальні “хвороби”

суспільства як “буржуазні пережитки”. Боротьба із соціальними

аномаліями. Антиалкогольні кампанії від Леніна до Горбачова. Сексуальна

культура, комуністичний аскетизм.

Джерела:

Роль трудовых коллективов в коммунистическом воспитании трудящихся

статей: В 2 ч. – Ленинград, 1975.

Андреевский Г. В. Повседневная жизнь Москвы в сталинскую эпоху (20–

30-е годы). – М.: Молодая гвардия, 2003.

Голос народа. Письма и отклики рядовых советских граждан о событиях

1918–1932 гг. / Отв. ред. А. К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1997. – С. 257–

65–78.

Лебина Н. Б., Чистиков А. Н. Обыватель и реформы. Картины

повседневной жизни горожан. – СПб.: ДБ, 2003. – С. 69–122, 229–274.

Майер Р. О чудесах и чудовищах: стахановское движение и сталинизм //

О’Махони М. Записки из подземки: московское метро и физкультура в 30-е

годы ХХ века // Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. –

2002. – № 3.

Журнал «Нева», 2000. – С. 75–124.

Прозуменщиков М. За партийными кулисами великой спортивной державы

// Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. – 2002. – № 3.

Советская социальная политика 1920–1930-х гг.: идеология и

повседневность / Ред. П. Романов, Е. Ярская-Смирнова. – М.: ООО

«Вариант», 2007. – С. 182–196.

Советская социальная политика: сцены и действующие лица, 1940–1985 /

Ред. П. Романов, Е. Ярская-Смирнова. – М.: ООО «Вариант», ЦСПГИ,

2008. – С. 290–312.

Физическая культура и советский образ жизни / К. В. Адамсон, М. Х.

Титма, М. А. Арвисто, А. С. Чесноков. Под ред. М. Х. Титма. – М.:

Физкультура и спорт, 1982.

Тема 5. Політична релігія як засіб формування радянської людини

План

- Теоретичні питання: західні концепції “політична релігія”,

“громадянська релігія”, “світська релігія”.

- Політичний ритуал: радянський календар, святкування.

- Офіційна організація приватного: радянська обрядовість.

- Радянський пантеон: образи засновників марксизму-ленінізму,

першого/генерального секретаря партії, образ партії.

Паралелі/тяглість із періодом автократії, християнською релігією.

Легітимація влади: Веберівські типи легітимації влади та можливості

використання в радянському контексті. Виклик культурної антропології

(Кліффорд Гірц, Мері Дуглас, Маршалл Сахлінс). Політичний міф

радянської держави. Маніпуляція політичними символами для легітимації

влади.

Радянська ідеологія як міф. Квазірелігійний характер радянської ідеології:

концепція громадянської релігії (Руссо, Роберт Белла) та доречність

застосування до радянських реалій (Джеймса Тровер); концепція світської

релігії в радянському контексті (Пол Голландер, Вільям ван Беркен, Девід

Пауел); концепція політичної релігії та її використання при дослідженні

марксизму-ленінізму. Основні завдання та характеристики радянської

ідеології як громадянської/світської/політичної релігії. Марксизм як релігія

(Бердяєв, Альфредо Паретто, Карл Поппер). “Богобудівництво” у СРСР

(ідеї Горького та Луначарського).

Обрядова система: використання концепції “винайдених традицій”

(invented traditions) (Гобсбаум) у радянському контексті, “винайдені

традиції” як легітиматор влади. Завдання, розробка, особливості

радянської безрелігійної обрядовості. Класифікації радянської обрядової

системи, обряди приватні й колективні. Радянський календар. Масові

святкування. Обряди життєвого циклу, витіснення релігії. Тяглість,

паралелі з дореволюційною політичною культурою та релігійною

(православною) обрядовістю.

Культ вождя: культ вождя як інструмент легітимації влади; основні

характеристики; інструментарій формування культу. Культ Леніна та

Сталіна. Радянський пантеон.

Джерела:

Радянські свята і обряди в комуністичному вихованні / В.К. Борисенко,

В.Ю. Келембетова, А.П. Обертинська та ін. – К.: Політвидав України, 1978.

– С. 228–253.

Советская повседневность и массовое сознание. 1939–1945 / Сост. А. Я.

Лившин, И. Б. Орлов. – М.: РОССПЭН, 2003.

Аникин А. В. Элементы сакрального в русских революционных теориях (К

истории формирования советской идеологии) // Отечественная история. –

1995. – № 1. – С. 78–92.

Винайдення традиції / Ред. Е. Гобсбаум, Т. Рейнджер / Пер. з англ. – К.:

Ніка-Центр, 2005. – С. 12–29, 303–352.

65–78.

Кривчик Г. Г., Щербакова О. В., Яворський Ю. Е. Запровадження нових

свят і обрядів в українському селі в 1960 – 80-ті рр.: Здобутки і

перекручення // Наукові записки ВДПУ. – Вип. 6. – Вінниця, 2003. – С. 86–

Лебина Н. Б. Повседневная жизнь советского города: Нормы и аномалии.

1920–1930-е годы. – СПб.: Журнал «Нева», Изд.-торговый дом «Летний

сад», 1999. – С. 144–157.

Малышева С. Советская праздничная культура в провинции: пространство,

символы, мифы (1917–1927). – М.: Рутена, 2005.

Орлов В. А. Процессы интернационализации советского образа жизни

(этносоциальные аспекты). – К.: Наукова думка, 1986. – С. 170–181.

Журнал «Нева», 2000. – С. 287–321.

Fehér F. Paternalism as a mode of legitimation in Soviet-type societies // Rigby

T. H., Fehér F. Political legitimation in communist states. – New York: St.

Martin's Press, 1982. – P. 64–81.

Getty A. J. Samokritika rituals in the Stalinist Сentral Сommittee, 1933–38 //

The Russian Review. – 1999. – № 58. – Р. 49–70.

Lane C. Legitimacy and power in the Soviet Union: through socialist ritual //

British Journal of Political Science. – 1984. – Vol. 14. – № 2. – P. 207–217.

Lukes S. Political ritual and social integration // Sociology. – 1975. – Vol. 9. –

№ 2. – P. 289–308.

Powell D. E. Antireligious propaganda in the Soviet Union: A study of mass

persuasion. – Cambridge: M.I.T. Press, 1975. – P. 66–84.

Petrone K. Life has become more joyous, comrades: celebrations in the time of

Stalin. – Bloomington: Indiana University Press, 2000.

Symbols of power: The esthetics of political legitimation in the Soviet Union and

Eastern Europe / Eds. С. Arvidsson, L. E. Blomqvist. – Stockholm: Almqvist &

Wiksell International, 1987. – P. 43–58, 87–96.

Thrower J. Marxism-Leninism as the civil religion of Soviet society: God’s

commissar. – Lewiston: The Edwin Mellen Press, 1992.

Wilentz S. Introduction: Teufelsdröckh’s dilemma: оn symbolism, politics, and

history // Rites of power: symbolism, ritual, and politics since the Middle Ages /

Ed. S. Wilentz. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1995. – P. 1–

ЧАСТИНА ІІІ: ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ В РАДЯНСЬКІЙ ДЕРЖАВІ

Тема 6. Соціальна структура радянського суспільства: Теорія і

практика

План

- Соціальна політика режиму. Еволюція класової/соціальної структури

радянського суспільства.

- Формула “2+1”. Класи “безкласового” суспільства (робітники,

селяни, інтелігенція (?)).

- Номенклатура: нова радянська еліта.

- Соціальні групи на маргінесах радянського суспільства.

Підходи до дослідження соціальної стратифікації радянського суспільства.

Категорія “клас”: класичні визначення станового (правового) й класового

(соціально-економічного) поділу (Вебер); Марксове визначення класу; ідея

“безкласового” комуністичного суспільства; ідея “загострення класової

боротьби” в умовах побудови комунізму (Сталін). Сучасні підходи до

дослідження стратифікації радянського суспільства: категорія політичного

капіталу в працях угорських соціологів Джила Еяла (Gil Eyal) та Івана

Селені; новий класовий = становий поділ у працях Мілована Джиласа,

Моша Левіна, Шейли Фіцпатрик, Іллі Земцова, Абдурахмана Авторханова,

Михайла Восленського. Концепція Шейли Фіцпатрік: уявлення

(винайдення) класу; приписування до класу (ascribing a class) як інструмент

соціального контролю.

Еволюція соціальної політики режиму: класовий поділ за Конституцією

РСФСР 1918 року, введення категорії “позбавленці”, дискримінаційна

політика. Ценз 1926 року: пролетаріат на противагу господарям (хозяева).

Сталінська Конституція 1936 року: легальний принцип рівності всіх

громадян “незалежно від класового походження”. Канонізація формули

“2+1”: декларація стирання класових розбіжностей, “дружнє

співробітництво робітників, селян, інтелігенції” (XVIII з’їзд, 1939).

Інструменти контролю: паспортна система, карткова система.

Класи “безкласового” суспільства: Пролетарська держава: теорія та

практика; становлення та еволюція робітничого класу; висуванці;

стахановці; комуністи як авангард робітничого класу. Селянство як

“проблемний” клас радянського суспільства. Прошарок інтелігенції:

еволюція; буржуазна інтелігенція; формування нової радянської

(пролетарської) інтелігенції. Радянська інтелектуальна еліта на противагу

інтелігентам.

“Класи” “двокласового” суспільства. Номенклатура: Господарі та

робітники: “класовий” поділ радянського суспільства (Авторханов,

Земцов, Синявський). Номенклатура: концепти “нового правлячого класу”

Джиласа, Фіцпатрик, Михайла Восленського, Іллі Земцова; постання,

формування номенклатури; сталінська “культурна революція”,

висуванство. “Внутрішня партія”. Становище номенклатури. Система

привілеїв.

Маргіналізація в радянській державі: Принципи маргіналізації; механізми

виключення, можливості реінтеграції. “Зайві” та “чужі” в радянському

суспільстві: “колишні”, позбавленці, мінусники, спецпоселенці тощо.

Соціальні девіанти.

Джерела:

Вклад заключѐнных ГУЛАГа в победу в Великой Отечественной войне //

Новая и новейшая история. – 1996. – № 5. – С. 131–150.

Новиков М. Из пережитого. Воспоминания, письма. – М.: Энциклопедия

сѐл и деревень, 2004. – С. 18–22, 332–372, 507–513.

Солженицын А. И. Архипелаг ГУЛАГ. – М.: Вагриус, 2008. – Т. 1–3.

Авторханов А. Технология власти. – Посев, 2007.

Байрау Д. Интеллигенция и власть: советский опыт // Отечественная

история. – 1994. – № 2. – С. 122–135.

Волосник Ю. П. Социальный портрет нэпмана Украины: мифы и

реальность // Эпоха. Культуры. Люди (История повседневности и

Восленский М. Номенклатура. – М.: Захаров, 2005.

Вронська Т. В., Кульчицький С. В. Радянська паспортна система // УІЖ. –

1999. – № 3. – С. 33–43.

Гимпельсон Е. Г. Люди Сталина: этюд к коллективному портрету //

Гимпельсон Е. Г. «Орабочивание» советского государственного аппарата:

иллюзии и реальность // Отечественная история. – 2000. – № 5. – С. 38–46.

Гимпельсон Е. Г. Советские управленцы: политический и нравственный

облик (1917–1920 гг.) // Отечественная история. – 1997. – № 5. – С. 44–54.

Гимпельсон Е. Г. Советские управленцы 1917–1920 гг. – М.: Институт

российской истории РАН, 1998.

Земцов И. Частная жизнь советской элиты. – London: Overseas Publications

Interchange Ltd., 1986. – C. 25–87, 174–183.

Ершова Э. Б. Революции, реформы и российская творческая

интеллигенция в первой половине ХХ века // Вопросы истории. – 2001. –

№ 6. – С. 103–116.

Измозик В. С., Лебина Н. Б. Жилищный вопрос в быту ленинградской

партийно-советской номенклатуры 1920–1930-х годов // Вопросы истории.

– 2001. – №4. – С. 98–111.

65–78.

Коэн И. В погоне за авторитетом (1930-е годы) // Неприкосновенный запас.

Дебаты о политике и культуре. – 2005. – № 4.

1920–1930-е годы. – СПб: Журнал «Нева», Изд.-торговый дом «Летний

сад», 1999. – С. 49–97.

Левин М. Советский век. – М.: Европа, 2008.

Муан Н. Паспортная система и выбор места жительства в России и

Советском Союзе // Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и

культуре. – 2005. – № 4.

Нормы и ценности повседневной жизни. Становление социалистического

образа жизни в России, 1920–30-е годы / Под общ. ред. Тимо Вихавайнена.

– СПб.: Журнал «Нева», 2000. – С. 27–99.

А. К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1998. – С. 74–121.

Осокина Е. А. За фасадом «сталинского изобилия»: Распределение и рынок

в снабжении населения в годы индустриализации. 1927–1941. – М.:

РОССПЭН, 1999. – С. 90–99, 110–113.

Рожков А. Ю. Борьба с беспризорностью в первое советское десятилетие

// Вопросы истории. – 2000. – № 1. – С. 134–139.

Руткевич М. Н. О социальной структуре советского общества //

Социологические исследования. – 1999. – № 4. – С. 19–28.

Смирнова Т. М. «В происхождении своѐм никто не повинен…»? Проблемы

интеграции детей «социально чуждых элементов» в послереволюционное

российское общество (1917–1936 гг.) // Отечественная история. – 2003. – №

4. – С. 28–42.

«Вариант», 2007.

Мосгорархив, 1995. – С. 269–285.

Фицпатрик Ш. Повседневный сталинизм. Социальная история Советской

России в 30-е годы. Город. – М.: РОССПЭН, 2008.

Фицпатрик Ш. Сталинские крестьяне. Социальная история Советской

России в 30-е годы. Деревня. – М.: РОССПЭН, 2008.

Djilas M. The new class // The new class: an analysis of the communist system.

– London: Thames and Hudson, 1957. – P. 37–69.

Eyal G., Szelényi I., Townsley E. Classes and elites in the changing structures of

twentieth-century Central European societies // Making capitalism without

capitalists. Class formation and elite struggles in post-communist Central

Europe. – London–New York: Verso, 1998. – P. 17–45.

Fitzpatrick S. Stalin and the making of a new elite // The cultural front. Power

and culture in revolutionary Russia. – Ithaca–London: Cornell University Press,

1992. – P. 149–182.

Fitzpatrick S. Ascribing class: The construction of social identity in Soviet

Russia // The Journal of Modern History. – 1993. – Vol. 65. – №4. – P. 745–

P. 14–39.

Lane D. The end of social inequality? Class, status and power under state

socialism. – London, 1982.

Lewin M. The social background of Stalinism // The making of the Soviet

system. Essays in the social history of interwar Russia. – New York: The New

York Press, 1995. – P. 258–285.

Matthews M. A. Problem of definition // Privilege in the Soviet Union: A study

of elite lifestyles under communism. - London: George Allen & Unwin, 1979. –

P. 17–36.

Matthews M. The new inequality // The Stalin revolution / Ed. R. V. Daniels. –

ed. – Boston: Houghton Mifflin Company, 1997. – P. 143–159.

McClelland J. C. What made Stalinism work? (Essay review) // The Journal of

Modern History. – 1984. – Vol. 24. – № 3. – P. 445–453.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990. – P.181–189.

Тема 7. Повсякденне життя: соціально-економічний та соціальний

виміри

План

- “Економіка дефіциту”. Черга як метафора радянського способу

життя.

- Рівень життя: споживчий кошик, одяг, поняття “предметів розкошу”

тощо. Соціальне забезпечення. Житлова проблема.

- Соціальні наслідки радянської модернізації. Нова культурна

географія.

- Сім’я. Місце й роль жінки.

Непряме нормування повсякдення (Наталя Лєбіна): Непрямий контроль:

соціально-економічні та соціальні важелі. Побут і мораль.

Економіка дефіциту: Суть економіки дефіциту (Янош Корнаї). Розподіл як

інструмент соціального контролю: система державного розподілу, карткові

системи, “хлібна” політика (“воєнний” комунізм, 1931–1935 рр., 1939–

1947 рр.); система держпозик; купити та дістати; кампанії зі зниження

цін. Черга як породження економіки дефіциту, “несоціалістичне” явище та

метафора радянського способу життя. Спроби реформ.

Рівень життя: споживчий кошик, поняття “предметів розкошу” тощо:

Заробітна платня: показники абсолютні та відносні; оплата праці (й заслуг)

номенклатури та зарплатня решти громадян. “Харчовий” характер

споживчого кошика. Одяг. “Предмети розкошу” у СРСР. Соціальне

забезпечення.

Житлова проблема: Житлове питання в контексті економічної та

соціальної політики партії. Нове житло як середовище й інструмент

формування “нової” людини (ідеологія та практика): казарми; комуни;

хрущовки; будинки-інтернати. Квартира як інструмент соціальної

стратифікації (політика щодо “колишніх” і позбавленців; кампанії із

само/ущільнення; житло як винагорода). Дім як середовище приватного у

СРСР (?).

Місто–село. Соціальні наслідки радянської модернізації: Модернізація,

урбанізація, індустріалізація: характер, результати. Формування нової

міської цивілізації. Проблеми пришвидшеної індустріалізації:

оселянювання міста, розселянювання села; моральна криза; житлова

проблема. Нова культурна географія.

Сім’я. Місце й роль жінки: Державна регламентація приватного. Еволюція

офіційних поглядів на сексуальні взаємини, шлюб, сім’ю. Законодавче

регулювання інституту сім’ї. Рівноправність чоловіків і жінок: правове

оформлення, практика. Домашня робота.

Джерела:

Домбаль Т. Дома крестьянина. Сеятели коммунизма. Заметки о рабоче-

крестьянском союзе и о смычке города с деревней. – М.: «Новая деревня»,

Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. – 3-е изд. – М.: «Советская

энциклопедия», 1990.

Мнение населения о ценах на товары и услуги. Сборник материалов по

данным социологического исследования. – М.: Госкомизад СССР, 1991.

Научные труды по истории КПСС. Республиканский междуведомственный

сборник. – Вып. 166: Становление и обновление образа жизни советского

общества (Из опыта деятельности Компартии Украины). – К.: Лыбидь,

1990. – С. 38–43.

Наша современница («Советский образ жизни: проблемы, суждения»). –

М., 1989.

Ашвин С. Влияние советского гендерного порядка на современное

поведение в сфере занятости // Социологические исследования. – 2000. –

№ 11. – С. 63–72.

Березин М. А., Димони Т. М. Повинности российских колхозников в 1930 –

1960-е годы // Отечественная история. – 2002. – № 2. – С. 96–111.

Вербицкая О. М. Российское крестьянство: от Сталина к Хрущѐву.

Середина 40-х – начало 60-х годов. – М.: Наука, 1992. – С. 133–175.

Волков И. М. Деревня СССР в 1945–1953 годах в новейших исследованиях

историков (конец 1980-х – 1990-е годы) // Отечественная история. – 2000. -

№ 6. – С. 115–124.

Горинов М. М. Москва в 20-х годах // Отечественная история. – 1996. – №

5. – С. 3–18.

Захарова Л. «Наиболее распространенной является форма прямого пальто

с однобортной застѐжкой»: о советской моде эпохи «оттепели» //

Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. – 2006. – № 1.

Зеленин И. Е. Аграрная политика Н. С. Хрущѐва и сельское хозяйство

страны // Отечественная история. – 2000. – № 1. – С. 76–93.

повседневность. 1945–1953. – М.: РОССПЭН, 1999. – С. 24–46, 55–60, 78–

Ковпак Л. В. Соціально-побутові умови життя населення України в другій

половині ХХ ст. (1945–2000 рр.). – К.: Інститут історії України НАН

України, 2003. – С. 27–87.

– М.: Институт философии РАН, 1996. – С. 22–58.

Кудров В. М. Советская модель экономики: тяжелое наследство //

Общественные науки и современность. – 1999. – № 3. – С. 100–113.

Лантух В. В. Культура городской торговли в Украине в 1920-е годы //

Эпоха. Культуры. Люди (История повседневности и культурная история

сад», 1999. – С. 159–203, 204–227, 264–292.

Николаев В. Г. Советская очередь как среда обитания: Социологический

анализ: Научн.-аналит. обзор. – М.: ИНИОН РАН, 2000.

Нормы и ценности повседневной жизни. Становление социалистического

образа жизни в России, 1920–30-е годы / Под общ. ред. Т. Вихавайнена. –

СПб.: Журнал «Нева», 2000. – С. 27–99.

Попов В. П. Хлеб как объект государственной политики в СССР в 1940-е

годы // Отечественная история. – 2000. – № 2. – С. 49–66.

Роговин В. З. Социальная справедливость и социалистическое

распределение // Вопросы философии. – 1986. – № 9. – С. 3–20.

Советское общество: Возникновение, развитие, исторический финал / Под

общ. ред. Ю. Н. Афанасьева. – М.: Российский государственный

гуманитарный университет, 1997. – Т. 1. – С. 206–243, 270–288.

Мосгорархив, 1995. – С. 248–268.

Файн Л. Е. Нэповский «эксперимент» над российской кооперацией //

Вопросы истории. – 2001. - № 7. – С. 35–55.

Bolshevik culture: experiment and order in the Russian revolution / Eds. A.

Gleason, P. Kenez, R. Stites. –Bloomington: Indiana University Press, 1989.

Goldman W. Z. Revolution and the family // The Stalin revolution / Ed. R. V.

Daniels. – 4th

P. 40–66, 89–114.

Kotkin S. Magnetic Mountain: Stalinism as a civilization. – Berkeley: University

of California Press, 1995. – P. 72–145.

Nove A. An economic history of the U.S.S.R. – Harmondsworth: Penguin

Books, 1972. – P. 199–209.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990. – P. 153–190.

Тема 8. Організація дозвілля (втеча з-під контролю?)

План

- Радянська концепція “вільний час”/“дозвілля”.

- Радянське суспільство – суспільство суцільної грамотності:

популярні газети, журнали, книги, відвідання бібліотек.

- Поняття “культурний відпочинок”: радіо й телебачення, кіно-/театри,

клуби, музеї, гуртки, парки, планетарії тощо.

- Спорт, популярні ігри, туризм.

Концепції “дозвілля”, “вільний час”. Проблеми нормування: Визначення

класиків марксизму-ленінізму. Концепції радянських соціологів і

філософів: взаємопов’язаність і взаємовплив діяльності виробничої та

позавиробничої; структура вільного часу, відпочинку; типологізації

дозвілля. Відпустка. Регулювання дозвілля: завдання, підходи, проблеми.

Культурний відпочинок: Фінансування. Заклади культури: кіно/театри,

музеї, клуби, бібліотеки, книжкові магазини тощо. Розвиток

інфраструктури: потреби, напрямки, основні проблеми (диспропорція

центр – периферія). Непряме виконання ідеологічних завдань закладами

культури. Популярна продукція (книги, журнали, п’єси, кінофільми,

мультиплікація, музика). Радянське телебачення: характер розважальних

телепрограм, їхнє ідеологічне навантаження. Естрада: радянська естрада як

антипод шоу бізнесу (концепція); естрада як зона ідеологічної свободи (?):

гумористичні номери, поезія, зарубіжна естрада. Колекціонування у СРСР.

Рекреативний відпочинок: Фізкультурний рух у СРСР: розвиток, роль у

боротьбі за здоровий спосіб життя, проблеми. Організований туризм: роль

патріотичного туризму в самоствердженні системи; структура;

інфраструктура; молодіжний туризм; зарубіжний туризм. Самодіяльний

туризм: туризм як втеча у сферу свободи (?), витворення субкультури.

“Клуб мандрівників”. “Навколо світу”.

Джерела:

Алексеев А. Н., Орджоникидзе М. И. Влияние производственного

коллектива на содержание и формы досуга рабочих // Роль трудовых

коллективов в коммунистическом воспитании трудящихся

статей. – Ленинград, 1975. – Ч. 2. – С. 166–191.

Коробейников В. Голубой чародей: Телевидение и социальная система. –

М.: Молодая гвардия, 1975.

Краткая энциклопедия домашнего хозяйства. – 3-е изд. – М.: «Советская

энциклопедия», 1990.

Наша современница («Советский образ жизни: проблемы, суждения»). –

М., 1989.

Физическая культура и советский образ жизни / К. В. Адамсон, М. Х.

Титма, М. А. Арвисто, А. С. Чесноков. Под ред. М. Х. Титма. – М.:

Физкультура и спорт, 1982.

Волобуев О. В. После ХХ съезда «Карнавальная ночь» // Отечественная

история. – 2003. – № 6. – С. 68–70.

Гимперсон В. Е., Шпилько С. П., Штыров В. Н. Москвичи после работы

(Социально-экономические аспекты сферы досуга). – М.: Московский

рабочий, 1990.

Дашкова Т. Ю. Любовь и быт в кинолентах 1930 – начала 1950-х годов //

Евстратов А. М. Массовая культура советского общества (20–30-е годы).

– Кострома: Изд-во КГТУ, 2001.

Зінченко В. А. Молодіжний туризм в Українській РСР у 70 – 80-х рр. ХХ

ст. (на основі діяльності “Супутника”): Автореф. дис. ... канд. істор. наук:

07.00.01. – Донецьк, 2003.

сад», 1999. – С. 229–261.

О’Махони М. Записки из подземки: московское метро и физкультура в 30-е

годы ХХ века // Неприкосновенный запас. Дебаты о политике и культуре. –

2002. – № 3.

Журнал «Нева», 2000. – С. 125–286.

Секирский С. Кинематографичность истории, историзм кинематографа //

Мосгорархив, 1995. – С. 248–268.

Трегубов Б. А. Свободное время молодѐжи: сущность, типология,

управление. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1991.

Фомин В. Кино и власть. Советское кино: 1965–1985 годы. Документы,

свидетельства, размышления. – М.: Материк, 1996.

Beumers B. Soviet and Russian blockbusters: a question of genre? // Slavic

Review. – 2003. – Vol. 62. – № 3. – Р. 441–454.

Gorsuch A. E. “There’s no place like home”: Soviet tourism in late Stalinism //

Slavic Review. – 2003. – Vol. 62. – № 4. – Р. 760–785.

ЧАСТИНА IV: ПОВСЯКДЕННИЙ СПРОТИВ РАДЯНСЬКОЇ ЛЮДИНИ

Тема 9. Поняття “повсякденний спротив”, “повсякденна

опозиційність”. Повсякденний спротив радянської людини в

політичній сфері

План

- Теоретичні питання: концепції опозиційності, спротиву, протесту

Джеймса Скотта.

- Рівень громадянської/політичної свідомості. Нонконформістські

настрої різних груп населення.

- “Лист у владу”. Риторика інакомислення.

- Колективний протест.

Концепції опозиційності, спротиву, протесту: Історія знизу (history from

below): перетворення малих людей на агентів історії. Концепція

повсякденного спротиву (routine/everyday resistance) Джеймса Скотта:

методологічні й теоретичні засади; обмеженість концепції дійсного

спротиву; взаємопов’язаність повсякденного спротиву та повсякденної

покори; межі дозволеної незгоди: форми повсякденного спротиву;

політика нижчих класів; конструювання ідентичності. Можливості

застосування концепції Скотта до соціалістичної дійсності (Стефан Коткін,

Іштван Рев). Критика дисидентоцентричного підходу до історії СРСР

(Володимир Козлов).

Нонконформістські настрої різних груп населення: Джерела для

дослідження повсякденного спротиву. 1920-і – 1930-і рр.: межі дозволеної

незгоди: еволюція; інтелігенція, еліта (неповерненці); робітництво;

селянство. Влив Великої Вітчизняної війни на стихійну десталінізацію:

причини, умови, наслідки. “Небезпечні” групи населення: фронтовики як

неодекабристи; репатріанти; селянство; молодіжна фронда; нова

інтелігенція; настрої серед членів комуністичної партії. Межі незгоди.

1950-і – 1980-і рр.: наслідки десталінізації та лібералізації; робітничі

виступи як case study для дослідження повсякденного спротиву; кухонна

демократія. Колективний протест.

“Лист у владу”. Риторика інакомислення: Лист у владу як вияв спротиву й

джерело для дослідження повсякденного спротиву. Взаємини населення і

влади крізь призму джерела: від співробітництва до протесту (війна слів).

Політична свідомість й активність мас. Поштовхи до написання, основна

проблематика, адресати. Риторика: техніки пристосування чи дискурс

інакомислення.

Джерела:

Веселая З. 7-35. Воспоминания о тюрьме и ссылке. – М.: Возвращение,

Голяховский В. Путь хирурга. Полвека в СССР. – М.: Захаров, 2006.

«Настроение нехорошее у народа, это факт…» Крестьянские письма

послевоенного времени // Советские архивы. – 1991. – № 4. – С. 62–71.

Письма во власть. 1917–1927. Заявления, жалобы, доносы, письма в

государственные структуры и большевистским вождям. – М. РОССПЭН,

Сечин В. Жизнь счастливого человека. – М., 2006.

Степанищева З. Неокончательная правда. – М.: Фонд Сергея Дубова, 2005.

Аксѐнов В. Б. 1917 год в художественном восприятии современников //

Аксютин Ю. В. Хрущѐвская «оттепель» и общественные настроения в

СССР в 1953–1964 гг. – М.: РОССПЭН, 2004. – С. 405–437.

Генис В. Л. Невозвращенцы 1920-х – начала 30-х годов // Вопросы

истории. – 2000. – № 1. – С. 46–63.

повседневность. 1945–1953. – М.: РОССПЭН, 1999.

Козлов В. А. Крамола: инакомыслие в СССР при Хрущѐве и Брежневе.

1953–1982 годы // Отечественная история. – 2003. – № 4. – С. 93–111.

Козлов В. А. Массовые беспорядки в СССР при Хрущѐве и Брежневе (1953

– начало 1980-х гг.). – Новосибирск: Сибирский хронограф, 1999.

Кононенко В. В. Суспільно-політичні настрої та моральний стан населення

України в повоєнний період (1945–1953 рр.): Автореф. дис. ... канд. істор.

наук: 07.00.01 / Інститут історії НАН України. – К., 2004.

Лившин А. Я. Гражданское конституционное сознание: обладало ли им

советское общество в годы гражданской войны и НЭПа? // Отечественная

история. – 2001. – № 4. – С. 94–111.

А.К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1998. – C. 122–160.

Рожков А. Ю. Повседневная жизнь красноармейцев 1920-х годов: формы

протеста // Эпоха. Культуры. Люди (История повседневности и культурная

история Германии и Советского Союза. 1920–1950-е годы) / Материалы

гуманитарный университет, 1997. – Т. 2. – С. 272–325, 445–463, 508–519.

Соколов А. К. Наука, искусство и социальные реалии минувшего столетия

Мосгорархив, 1995. – С. 24–29.

Фельдман М. А. Культурный уровень и политические настроения рабочих

крупной промышленности Урала в годы НЭПА // Отечественная история.

– 2003. – № 5. – С. 20–30.

Фирсов Б. М. Разномыслие в СССР. 1940–1960-е годы: История, теория и

практики. – СПб.: Изд-во Европейского университета в Санкт-Петербурге:

Европейский дом, 2008.

Brudny Y. M. Reinventing Russia: Russian nationalism and the Soviet State,

1953-1991. – Cambridge, Mass.: Harvard University Press, 1998. – P. 39–47.

Hellbeck J. Fashioning the Stalinist soul. The diary of Stefan Podlubnyi, 1931–

9 // Stalinism: new directions / Ed. S. Fitzpatrick. – London – New York:

Routledge, 2000. – P. 77–116.

of California Press, 1995.

Rev I. The advantage of being atomized: How Hungarian peasants coped with

collectivization // Dissent. – 1987 (summer). – P. 335–350.

Scott J.C. Weapons of the weak: everyday forms of peasant resistance. – New

Haven: Yale University Press, 1985.

Тема 10. Повсякденний спротив: соціально-економічний вимір

План

- Економічне виживання: “саботаж”, “крадіжка”, поняття “купити” й

“дістати”, власний бізнес, чорний ринок.

- Проникнення західних цінностей, елементи “буржуазного способу

життя”, поняття приватного.

Технології виживання в умовах економіки дефіциту: Способи

економічного виживання в періоди введення державної системи розподілу.

Черга в контексті повсякденного спротиву (черга як технологія виживання,

як форма самоорганізації та протесту); боротьба з чергою. Ринок, базар як

елементи радянської соціально-економічної дійсності. Підприємництво в

радянській державі. Саботаж, крадіжка. Тіньова економіка, доречність її

дослідження в контексті повсякденного спротиву.

Проникнення західних цінностей: Шляхи проникнення західних цінностей,

елементів “буржуазного способу життя”; поширення серед різних верств

населення. Зіткнення із Заходом (Друга світова війна, десталінізація,

перебудова) як поштовх до соціально-економічної лібералізації. Еволюція

поняття приватного у СРСР.

Бухараев В. М., Аккуратов Б. С. От неприятия скопидомства до борьбы с

«контрреволюцией быта» // Отечественная история. – 2002. – № 1. – С.

159–173.

Волосник Ю. П. Социальный портрет нэпмана Украины: мифы и

реальность // Эпоха. Культуры. Люди (История повседневности и

Осокина Е. А. Советская жизнь: обыденность и испытания (на примере

истории Торгсина и ОГПУ) // Отечественная история. – 2004. – № 2. – С.

113–124.

гуманитарный университет, 1997. – Т. 1. – С. 206–243, 270–288; Т. 2. – С.

519–541.

Тяжельникова В. С. «С жульѐм, допустим, надо бороться!» Неформальная

экономическая активность в 1960-е годы (по фильмам Эльдара Рязанова) //

Reid S. E. Cold War in the kitchen: gender and the de-Stalinization of consumer

taste in the Soviet Union under Khrushchev // Slavic Review. – 2002. – Vol. 61.

– № 2. – Р. 211–252.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990. – P. 180–189.

Тема 11. Повсякденний спротив: соціокультурний вимір

План

- Інтелектуальна еліта і влада: дозволені межі спротиву.

- Література, музика, сміх як засоби протесту. Радянський анекдот.

- Молодіжна субкультура.

Сміх як елемент повсякденного спротиву. Анекдот: Сміх – справа серйозна

у СРСР. Гумор, сатира, іронія на естраді, в публікаціях. Анекдот в

радянський період: анекдот як джерело для дослідження радянської

дійсності; анекдот як різновид політичної зарази (анекдоти політичні,

етностереотипні, еротичні, побутові), небезпека для режиму. Інтелігенція –

творець політичного анекдоту, взаємосприйняття влада – інтелігенція

через анекдот. Частівки: політкоректні й неполіткоректні; частівка як

джерело для дослідження політики нижчих класів.

Музика як інструмент протесту: Постання й еволюція неофіційної

(опозиційної) музичної культури: джазові впливи на радянську популярну

музику; міський фольклор (романс, блатна пісня); бардівська пісня;

популярна національна музика. Джаз як контркультурне явище. Рок-н-рол,

рок у СРСР: шляхи, способи проникнення; середовище побутування;

західний рок, постання радянського року. Кліпи.

Молодіжна субкультура: Молодіжна фронда, молодіжні неформали.

Тусовка. Дискотека. Повоєнне покоління. Стиляги як перше явище

контркультури у СРСР. Панки, металісти, брейкери, рокери, скіни,

рейвери тощо. Міфологізація Заходу.

Джерела:

Британишский В. Возвращение к культуре. Воспоминания о 1954–1956-м

// Вопросы литературы. – 1995. – № 4. – С. 199–225.

Вайнштейн Н. Русская революция в музыке (Современные советские

музыканты становятся джаз- и рок-революционерами) // Митин журнал. –

1986. – № 12.

Витальев В. Человек без паспорта? // Огонѐк. – 1988. – № 40. – С. 25.

Рога и копыта. Непрерываемое издание / Сост. Л. В. Харчук, А. Ш.

Бакиева. – М.: «НКП», 1994.

Семиотика страха / Ред. Н. Брукс, Ф. Конт. – Париж – М.: Сорбонна,

Русский университет, 2005.

Советская сатирическая повесть 20-х годов / Сост. и вступ. ст. Л. Е.

Корейчика. – Воронеж: Изд. Воронежского ун-та, 1989.

Советский юмористический рассказ 30 – 60-х годов / Сост. и послесловие

Л. Ершова, И. В. Сергеева. – М.: Правда, 1988.

Аксютин Ю. В. Хрущѐвская «оттепель» и общественные настроения в

СССР в 1953–1964 гг. – М.: РОССПЭН, 2004. – С. 368–404.

Антипина В. А. Повседневная жизнь советских писателей 1930–1950-е

годы. – М.: Молодая гвардия, 2005.

Байрау Д. Интеллигенция и власть: советский опыт // Отечественная

история. – 1994. – № 2. – С. 122–135.

Кулешов С. В. Смешное в истории: Опыт социокультурной реконструкции

// Отечественная история. – 2002. – № 3. – С.163–169.

Кумель Л. Образование в эпоху Хрущѐва: «оттепель» в педагогике? //

Русская интеллигенция. История и судьба / Сост. Т. Б. Князевская. – М.:

Наука, 1999. – С. 298–365.

Столович Л. Н. Анекдот и миф // Анекдот как феномен культуры.

Материалы круглого стола 16 ноября 2002 г. – СПб.: Санкт-Петербургское

философское общество, 2002. – С. 46–53.

Трегубов Б. А. Свободное время молодѐжи: сущность, типология,

управление. – СПб.: Изд-во Санкт-Петербургского университета, 1991. – С.

44–67.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990. – P. 180–225, 226–266.

Тема 12. Повсякденний спротив: релігійний вимір (на прикладі РПЦ і

УГКЦ)

План

- Способи організації, здійснення ритуалів, економічне виживання,

практична пристосовуваність.

- Форми протесту проти дискримінації релігійних прав, масштаб,

межі.

- Приклад для вивчення повсякденного спротиву: “возз’єднання”

українських греко-католиків із РПЦ.

Дискримінаційний контекст як визначальний чинник релігійного життя:

Політика держави в релігійній сфері: завдання, еволюція,

основоположні принципи (ізоляція Церкви, інституційне руйнування

Церкви). “Посередницька” роль Ради у справах РПЦ та Ради у справах

релігійних культів (згодом Ради у справах релігій) як інструмент

контролю.

Способи організації, здійснення ритуалів, економічне виживання,

практична пристосовуваність: Розв’язання кадрової проблеми,

підготовка духовенства. Обрядове життя в умовах заборон (таємні

обряди, модифікація обрядів, видозміни таїнств). Народна релігійність,

поява світського обряду. Церковне пристосування: конструювання

своєчасної ідентичності, суспільна активність радянського духовенства

тощо. Способи економічного виживання.

Форми протесту проти дискримінації релігійних прав, масштаб, межі:

Тактика малих справ єпископату та духовенства: питання потенційної

опозиційності, поштовхи до / можливості виходу за межі дозволеної

незгоди. Протидія секуляризаційній програмі. Організація

єпархіального та парафіяльного життя. Конфлікти з уповноваженими

Ради, з церковним керівництвом. Віруючі та їхні дії на захист Церкви:

форми протесту (звернення, петиційні кампанії на захист релігійних

прав; захоплення закритих церков, таємні служби; нелегальне

будівництво молитовних приміщень; конфронтація з представниками

влади); масштаби, межі (питання лояльності).

“Возз’єднання” українських греко-католиків із РПЦ: Ліквідація УГКЦ в

контексті церковно-національної політики радянського керівництва,

політика оправославлення. РПЦ як союзник держави у справі

оправославлення: використання тактики торгу православною ієрархією,

поступки атеїстичної держави, зміцнення позиції Екзарха України як

несподіваний наслідок. Бачення “возз’єднання” західноукраїнською

релігійною громадою (оманлива покора): концепція Гавриїла

Костельника; постання “Церкви в Церкві”, окремішня ідентичність, свій

обряд. Практичне пристосування, видозміни в обрядовому житті.

Підписне духовенство: бачення “возз’єднання”, зв’язки з

“катакомбною” церквою, подвійне церковне підпорядкування.

Західноукраїнський єпископат: пасивний спротив, актуалізація

уніатської проблеми для захисту “Церкви в Церкві”, колективні заходи.

Національний характер “Церкви в Церкви” та вплив на Український

Екзархат РПЦ.

Джерела:

Діяння Собору греко-католицької церкви у Львові 8–10 березня 1946. –

Львів: Видання Президії Собору, 1946.

Законодавство про релігійні культи. – К.: Політвидав України, 1973.

Костельник Г. Ф. Вибрані твори. – К.: Видання Екзарха всієї України

митрополита Київського і Галицького, 1987.

Ленін В. І. Соціалізм і релігія. – К.: Політвидав України, 1968.

Лука, архиеп. (Войно-Ясенецкий). Наука и религия. – М.: Троицкое слово,

Львівський Церковний Собор: Документи і матеріали. 1946 – 1981. – Львів:

Видання Патріаршого Екзарха всієї України митрополита Київського і

Галицького, 1984.

Мартирологія Українських Церков: У 4-х т. Т. 1: Українська Православна

Церква: Документи, матеріали, християнський самвидав України. –

Торонто – Балтимор: “Смолоскип”, 1987.

Мартирологія Українських Церков: У 4-х т. Т. 2: Українська Католицька

Русская православная церковь в советское время (1917–1991). Материалы

и документы по истории отношений между государством и церковью: В 2

кн. / Сост. Г. Штриккер. – М.: «Пропилеи», 1995.

Русская православная церковь и коммунистическое государство 1917–

1941. Документы и фотоматериалы. – М.: Изд. Библейско-богословского

института св. Апостола Андрея, 1996.

Сергійчук В. Нескорена Церква: Подвижництво греко-католиків України в

боротьбі за віру і державу. – К.: Дніпро, 2001.

Боцюрків Б. Українська Греко-Католицька Церква і Радянська держава

(1939 – 1950) / Пер. з англ. – Львів: Вид.-во УКУ, 2005.

Лисенко О. Є. Церковне життя в Україні, 1943–1946. – Київ: НАН України,

Інститут Історії України, 1998.

Мадей Н. Гавриїл Костельник і Львівський Собор 1946 року // Вісник

Львівського університету. Філософські науки. – Вип. 2. – Львів:

Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2000. – С. 140–150.

Одинцов М. И. Русские патриархи ХХ века: Судьбы Отечества и Церкви на

страницах архивных документов. – Ч. 1: «Дело» патриарха Тихона;

Крѐстный путь патриарха Сергия. – М.: Из-во РАГС, 1999.

Пащенко В. О. Греко-католики в Україні: від 40-х років ХХ століття до

наших днів. – Полтава, Полтавський державний педагогічний університет

ім. В. Г. Короленка, 2002.

Пащенко В. О. Православ’я в новітній історії України. – Ч. 1–2. – Полтава,

1997, 2001.

Поспеловский Д. В. Русская Православная Церковь в ХХ веке. – М.:

Республика, 1995.

Религиозная обрядность: содержание, эволюция, оценки / Под общ. ред. Ф.

С. Онищенко. – К.: Выща школа Головное из-во, 1988.

Чумаченко Т. А. Государство, Православная Церковь, Верующие. 1941 –

1961 г.г. (Серия «Первая монография»). – М.: «АНРО-ХХ», 1999.

Шкаровский М. В. Русская православная церковь и Советское государство

в 1943–1964 годах: От «перемирия» к новой войне. – СПб.: ДЕАН+АДИА-

М, 1995.

Шкаровский М. В. Русская православная церковь при Сталине и Хрущѐве

(Государственно-церковные отношения в СССР в 1939–1964 годах). – М.:

Крутицкое патриаршее подворье; Общество любителей церковной

истории, 2000.

Шліхта Н. Церква за умов хрущовської антирелігійної кампанії: ситуація в

Україні та її польська паралель // Україна модерна. – Львів: Інститут

історичних досліджень Львівського національного університету ім. Івана

Франка, 2000. – Ч. 4–5. – С. 246–286.

Шліхта Н. Чернігівські віруючі – на захист своїх прав: один епізод з життя

Православної Церкви у повоєнній Радянській Україні (спроба

мікроісторичного дослідження) // Сіверянський літопис. – 2003. – № 5–6. –

С. 117–130.

Bociurkiw B. R. The Uniate Church in the Soviet Ukraine: a case study in Soviet

church policy // Canadian Slavonic Papers. – 1965. – Vol. VII. – № 1. – P. 89–

Bociurkiw B. R. The Catacomb Church: Ukrainian Greek Catholics in the USSR

// Religion in Communist Lands. – 1977. – Vol. V. – №1. – P. 4–12.

Bociurkiw B. R. Ukrainian Churches under Soviet Rule: two case studies. –

Cambridge: Ukrainian Studies Fund, Harvard University, 1984.

Fletcher W. C. A study in survival: The Church in Russia 1927–1943. –

London: S.P.C.K., 1965.

Keleher S. Passion and resurrection – The Greek Catholic Church in Soviet

Ukraine, 1939 – 1989. – L’viv: Stauropegion, 1993.

Kolarz W. Religion in the Soviet Union. – London: Macmillan & Co Ltd., 1961.

Lane C. Christian religion in the Soviet Union: a sociological study. – London:

George Allen & Unwin, 1978.

Markus V. The Suppressed Church: Ukrainian Catholics in the Soviet Union //

Marxism and religion in Eastern Europe: papers presented at the Banff

International Slavic Conference, September 4–7, 1974 / Ed. R. T. De George, J.

P. Scanlan. – Dordrecht: D. Reidel Publishing Company, 1976. – P. 119–133.

Religion and modernization: sociologists and historians debate the secularization

thesis / Ed. S. Bruce. – Oxford: Clarendon Press, 1992.

Religion and modernization in the Soviet Union / Ed. D. J Dunn. – Boulder:

Westview Press, 1977.

Religion and nationalism in Soviet and East European politics / Ed. Р. Ramet. –

Durham and London: Duke University Press, 1989.

Shlikhta N. Church modernisation: The Orthodox search for the ways of

coexisting with the Soviet state and society (The case of the post-war Ukrainian

Republic) // International Congress “Religious change in pluralistic contexts”. –

Leiden (The Netherlands), 2003. (Preprint / Leiden Institute for the Study of

Religions; Subsessions 1170-004).

Shlikhta N. “Greek Catholic” – “Orthodox” – “Soviet”: a symbiosis or a conflict

of identities? // Religion, State & Society. – 2004. – Vol. 32. – № 3. – P. 261–

Shlikhta N. The survival of the Church under Soviet rule: A study in the life of

the Ukrainian Exarchate of the Russian Orthodox Church, 1945–1971: A

dissertation in history presented in fulfillment of the requirements for the degree

of doctor of philosophy / Manuscript. – Central European University. –

Budapest, 2004.

Spinka M. The Church in Soviet Russia. – New York: Oxford University Press,

Sysyn F. E. The Ukrainian Orthodox question in the USSR. – Cambridge:

Ukrainian Studies Fund; Harvard University, 1987.

Young G. Power and the sacred in revolutionary Russia: religious activists in the

village. – University Park: Pennsylvania State University Press, 1997.

ТЕМАТИКА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Круглий стіл 1. Джерела для вивчення історії радянського суспільства

Завдання для учасників круглого столу:

Кожен студент повинен обрати будь-яке одне джерело (архівний документ,

офіційний опублікований документ, радянська періодика,

пропагандистський матеріал, твір художньої літератури, кінофільм,

візуальне джерело (картина, плакат, карикатура тощо), спогади, листи,

інтерв’ю тощо), уважно проаналізувати його й визначити, що нового для

пізнання радянської повсякденності, історії радянського суспільства воно

додає. Спільне обговорення джерел, представлених кожним зі студентів,

слугуватиме своєрідним вступом до курсу, даючи змогу як визначити коло

джерел, так і проблематику курсу. Передбачаються групові форми роботи

й загальне обговорення.

Круглий стіл можна повністю або частково провести в історичному чи

краєзнавчому музеї з відповідною експозицією.

Довідкова література:

Ваксер А. З. Персональные дела членов КПСС как исторический источник

Власть и советское общество в 1917–1930-е годы: новые источники //

А. К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1998. – C. 3–11.

Пушкарѐв Л. Н. Словесные источники для изучения ментальности

советского народа в годы Великой Отечественной войны // Вопросы

истории. – 2001. – № 4. – С. 127–134.

Сальникова А. А. Источники по истории советской повседневности и

проблемы их источниковедческой критики // Эпоха. Культуры. Люди

(История повседневности и культурная история Германии и Советского

Союза. 1920–1950-е годы) / Материалы международной научной

конференции (Харьков, сентябрь 2003 г.): Сб. докладов. – Харьков:

Восточно-региональный центр гуманитарно-образовательных инициатив,

2004. – С. 286–297.

Семінар 1. “Радянський проект”: між соціальним і національним

- Концепція Романа Шпорлюка: “соціалізація” націоналізму чи

“націоналізація” соціалізму?

- Концепція Террі Мартіна: СРСР як “імперія позитивної дії”.

- Концепція Франсін Хірш: СРСР як “імперія націй”.

Ключові поняття: “радянський проект”, націоналізм, комунізм,

національне питання, “імперія позитивної дії”, “імперія націй”.

Обов’язкова література:

Шпорлюк Р. Комунізм і націоналізм. Карл Маркс проти Фрідріха Ліста /

Пер. з англ. – К.: Основи, 1998. – С. 22–46, 380–417.

Hirsch F. Empire of nations: ethnographic knowledge and the making of the

Soviet Union. – Itaca and London: Cornell University Press, 2005. – P. 1–16.

Martin T. The affirmative action empire. Nations and nationalism in the Soviet

Union, 1923–1939. – Itaca and London: Cornell University Press, 2001. – P. 1–

Семінар 2. Молоде покоління як основний об’єкт соціалізації

- Від дитсадка до вузу. Особлива роль уроків історії, літератури,

російської мови. Виховання працею.

- Дитина й молода людина поза школою: методи впливу й контролю.

- “Зайві” діти: механізми включення й виключення.

Ключові поняття: виховання, індоктринація, соціалізація, дитина, молодь,

школа, радянський підручник, жовтенята, піонерська організація,

комсомольська організація, дозвілля, “зайві” діти, безпритульні.

Джерела й література:

Как Сталин критиковал и редактировал конспекты школьных учебников

по истории (1934–1936 годы) // Вопросы истории. – 2004. – № 6. – С. 3-30.

Макурин А. Картинка в твоѐм букваре: Даже в детском саду есть «роки

политграмоты» // Труд. – 3 ноября 1990. – С. 2.

Плутник А. О политграмоте для неграмотных // Известия. – 13 сентября

1989. – С. 4.

А.К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1998. – С. 299–349.

Слезин А. А. «Лѐгкая кавалерия» комсомола в системе политического

контроля // Вопросы истории. – 2001. – № 11–12. – С. 131–136.

Хвигия Дж. К. Сталин и историческая наука // Сталин – защитник

интересов Российской империи (СССР). – К.: ХИК, 2006. – С. 69–85.

Щербинин А. И. «Я русский бы выучил только за то…» Изучение языка как

средство конструирования картины тоталитарного мира в сознании

советских школьников // Полис. – 2000. – № 1. – С. 124–141.

Семінар 3. Культ вождя в політичній релігії радянського суспільства

- Основні характеристики культу вождя: порівняльний контекст.

- Формування образу вождя в масовій свідомості: основний

інструментарій.

- Образ Леніна й образ Сталіна: спільне й відмінне.

Ключові поняття: політична/громадянська/світська/нова релігія, масова

свідомість, легітимація режиму; культ, культ вождя, Ленін, Сталін, Гітлер;

партія.

Радянські свята і обряди в комуністичному вихованні / В. К. Борисенко, В.

Ю. Келембетова, А. П. Обертинська та ін. – К.: Політвидав України, 1978.

Великанова О. В. Образ Ленина в массовом сознании // Отечественная

история. – 1994. – № 2. – С. 177–185.

Великанова О. В. Функции образа лидера в массовом сознании.

Гитлеровская Германия и советская Россия // Общественные науки и

современность. – 1997. – № 6. – С. 162–173.

Ніка-Центр, 2005. – С. 12–29, 303–352.

сад», 1999. – С. 144–157.

Журнал «Нева», 2000. – С. 287–321.

Энкер Б. Начало становления культа Ленина // Отечественная история. –

1992. – № 5. – С. 191–205.

Семінар 4. Маргінали в радянському суспільстві. Соціальні девіації

- Принципи й механізми виключення. Можливості реінтеграції.

- “Зайві люди”: “колишні”, безпритульні, “неповерненці” тощо.

- Соціальні девіації/аномалії: алкоголізм, проституція тощо.

Ключові поняття: маргінали, маргіналізація, класова боротьба; соціальні

аномалії соціальні девіанти (повії, алкоголіки, наркомани); “зайві”,

“колишні”, “чужі”.

Генис В. Л. Невозвращенцы 1920-х – начала 30-х годов // Вопросы

истории. – 2000. – № 1. – С. 46–63.

сад», 1999. – С. 49–97.

Лебина Н. Б., Шкаровский М. В. Проституция в Петербурге (40-е гг. ХІХ в.

– 40-е гг. ХХ в.). – М.: «Прогресс – Академия», 1994. – С. 60–179.

Литвак Б. Самогоноварение и потребление алкоголя в российской деревне

1920-х годов // Отечественная история. – 1992. – № 4. – С. 74–88.

Рожков А. Ю. Борьба с беспризорностью в первое советское десятилетие //

Вопросы истории. – 2000. – № 1. – С. 134–139.

Смирнова Т. М. «Бывшие». Штрихи к социальной политике советской

власти // Отечественная история. – 2000. – № 2. – С. 37–48.

Смирнова Т. М. «В происхождении своѐм никто не повинен…»? Проблемы

интеграции детей «социально чуждых элементов» в послереволюционное

российское общество (1917–1936 гг.) // Отечественная история. – 2003. – №

4. – С. 28–42.

Семінар 5. Приватне життя. Інститут сім’ї

- Регламентація приватного. Офіційні погляди на сексуальні взаємини,

шлюб, сім’ю.

- Законодавче оформлення інституту сім’ї.

- Розкріпачення жінки (?).

Ключові поняття: модернізація; приватне, мораль; батьки – діти;

сексуальні взаємини, сім’я, громадянський шлюб, церковний шлюб,

розлучення, шлюбно-сімейне законодавство, радянське сімейне право,

емансипація, аборт.

Дорохина О. В. Раннее советское брачно-семейное законодательство: мифы

и реалии // Вестник Московского университета. – Сер. 18: Социология и

политология. – 1998. – № 4. – С. 138–154.

сад», 1999. - С. 264–292.

Лебина Н. Б., Шкаровский М. В. Проституция в Петербурге (40-е гг. ХІХ в.

– 40-е гг. ХХ в.). – М.: «Прогресс – Академия», 1994. – С. 179–215.

Полянский П. Л. Развитие понятия брака в истории советского семейного

права // Вестник Московского университета. – Сер. 11: Право. – 1998. – №

2. – С. 98–106.

Goldman W. Z. Revolution and the family // The Stalin revolution / Ed. R.V.

Daniels. – 4th

Семінар 6. Масова культура доби “культурної революції”

- Визначання масової культури. Основні параметри “нової” культури.

- Еволюція традиційних форм.

- “Найважливіше з усіх видів мистецтв”: кіно.

Ключові поняття: культурна революція, масова культура, пролетарська

культура, новомова, пролетарська література, ТРАМи, радянський

кінематографічний маскульт, істерн.

Утѐсов Л. Спасибо, сердце! – М.: Вагриус, 2006.

Дашкова Т. Ю. Любовь и быт в кинолентах 1930 – начала 1950-х годов //

Евстратов А. М. Массовая культура советского общества (20–30-е годы).

– Кострома: Изд-во КГТУ, 2001. – С. 3–19.

сад», 1999. – С. 229–261.

повседневной жизни горожан. – СПб.: ДБ, 2003. – С. 123–149.

Журнал «Нева», 2000. – С. 125–164, 210–238.

Семінар 7. “Лист у владу” як інструмент і форма повсякденного

спротиву

- Взаємини населення і влади крізь призму джерела: від

співробітництва до протесту. Політична свідомість і активність мас.

- Поштовхи до написання, основна проблематика, адресати.

- Риторика: техніки пристосування, дискурс інакомислення.

Ключові поняття: тоталітарний режим, політична культура; політика

нижчих класів, “лист у владу”, соціально-політичні настрої, громадянська

свідомість, пристосування, протест, межі дозволеної незгоди.

«Настроение нехорошее у народа, это факт…» Крестьянские письма

послевоенного времени // Советские архивы. – 1991. – № 4. – С. 62–71.

Козлов В. А. Крамола: инакомыслие в СССР при Хрущѐве и Брежневе.

1953–1982 годы // Отечественная история. – 2003. – № 4. – С. 93–111.

А. К. Соколов. – М.: РОССПЭН, 1998. – C. 3–11, 122–160.

Семінар 8. Черга як метафора радянського повсякдення та спротиву

- Життєздатність черги: причини та наслідки. Офіційна боротьба з

чергою.

- Черга як техніка виживання за умов економіки дефіциту.

- Черга як форма самоорганізації і протесту.

Ключові поняття: економіка дефіциту, виживання, розподіл, купити й

дістати, черга, масовість, самоорганізація, протест.

Николаев В. Советская очередь: прошлое как настоящее //

Николаев В. Г. Советская очередь как среда обитания: Социологический

анализ: Научн.-аналит. обзор. – М.: ИНИОН РАН, 2000. – С. 7–58.

РОССПЭН, 1999. – С. 227–234.

Осокина Е. Прощальная ода советской очереди // Неприкосновенный

запас. Дебаты о политике и культуре. – 2000. – № 5.

Осокина Е. А. Советская жизнь: обыденность и испытания (на примере

истории Торгсина и ОГПУ) // Отечественная история. – 2004. – № 2. – С.

113–124.

Formozov. – New York: Arcade Publishing, 1990.– P. 180–189.

Семінар 9. “Возз’єднання” українських греко-католиків із РПЦ: між

колаборацією і протестом

- Концепції “возз’єднання” “зверху” і “знизу”.

- “Церква в церкві” як форма виживання західноукраїнської релігійної

громади.

- Неочікувані наслідки “возз’єднання” для Українського Екзархату.

Ключові поняття: УГКЦ, РПЦ, Український Екзархат, “возз’єднання”,

оправославлення, “церква в церкві”, “катакомбна” церква, пасивний

спротив, пристосування, “уніатська проблема”.