система дихання

Система органів дихання

Система органів дихання

це сукупність структур, які дозволяють організмові споживати кисень і виводити вуглекислий газ, утворений під час протікання обмінних процесів.

Ротова порожнина, порожнина носа, глотка, гортань, трахея та бронхи представляють собою систему дихальних шляхів, тобто забезпечують транспортування атмосферного повітря до легенів, де відбувається процес газообміну.

Структурною одиницею легені є легенева часточка. Вона складається із бронхіоли, яка розгалужується і закінчується невеликими пухирцями - легеневими альвеолами, згрупованими у вигляді щільних конгломератів. Кожна з альвеол, яких у цілому близько 300 мільйонів, оточена тонкою мережею кровоносних капілярів, що здійснюють головну функцію легенів - газообмін.

Саме за рахунок процесу газообміну реалізується основна функція системи органів дихання – тканинне дихання.

Захворювання системи органів дихання

Обструктивні захворювання легенів

Бронхіальна астма

Бронхіальна астма - це хронічне захворювання бронхіального дерева на тлі порушення імунітету, алергії та неврозу, що супроводжується хронічним запаленням бронхів з інфекцією або без неї.

Більшість дослідників виділяють два типи БА відповідно до її етіології:

атопічну (екзогенну, алергічну, имунологічну)

Під атопічним механізмом розвитку захворювання мають на увазі імунологічну реакцію, протікання якої забезпечує специфічний IgЕ. Серед дітей цей механізм розвитку хвороби найбільш розповсюджений.

Доведено, що атопія може успадковуватися більш ніж в 30% випадків.

неатопічну (ендогенну, неімунологічну):

До неатопічного варіанту відносять захворювання, в основі протікання якого немає механізму алергічної сенсибілізації.

За цієї форми захворювання пусковими агентами можуть виступати респіраторні інфекції, порушення метаболізму арахідонової кислоти, ендокринні та нервово-психічні порушення, недоліки рецепторного балансу та електролітного гомеостазу дихальних шляхів, професійні фактори, аерополютанти.

При астмі періодично виникають напади ядухи через звуження бронхів. До звуження бронхів призводять такі процеси: спазм мускулатури бронхів, набряк слизової оболонки бронхів, надлишкове утворення слизу. Ці явища утрудняють дихання, викликаючи задишку та ядуху. Характерні для нападу астми хрипи - результат видиху через звужені бронхи. Їх можна порівняти зі звуком повітря, яке виходять із повітряної кульки.

Гімнастичні вправи можуть допомогти хворому бронхіальною астмою справлятися з першими ознаками нападу ядухи та навчитися дозувати фізичне навантаження для підтримки м'язової активності без завдання шкоди своєму здоров'ю.

Основними завданнями лікувальної фізичної культури є:

відновлення рівноваги процесів збудження та гальмування в корі ведиких півкуль головного мозку, погашення патологічних рефлексів і відновлення нормального стереотипу регуляції дихального апарата;

Основними завданнями лікувальної фізичної культури є:

зменшення спазму бронхів і бронхіол; поліпшення вентиляції легенів;

активізація трофічних процесів у тканинах;

Основними завданнями лікувальної фізичної культури є:

навчання хворого керуванню своїм дихальним апаратом під час астматичного нападу з метою полегшити його стан;

навчання подовженому видиху.

Фізичні вправи, рекомендовані при БА:

дихальні вправи з подовженим видихом; дихальні вправи з вимовою голосних і

приголосних букв, що сприяють рефлекторному зменшенню спазму бронхів;

вправи на розслаблення м'язів пояса зовнішніх кінцівок;

діафрагмальне дихання.

Хронічний бронхіт

це захворювання, в результату якого в запальний процес втягуються слизові оболонки, а також інші ділянки бронхіального дерева ( на більшій глибині).

Найбільш характерна ознака хронічного бронхіту - тривалий кашель, сухий у період ремісії, вологий - при загостренні. Тривалість загострень становить 2-3 тж. і більше. Мокротиння звичайно слизово-гнійного характеру, кількість його невелика, діти із труднощами його відкашлюють. Лихоманка непостійна, невисока.

Говорити про хронічний бронхіт можливо, якщо дитина хворіє на це захворювання протягом двох або більше років, при цьому тривалість щорічного протікання бронхіту - принаймні 3 місяця.

В 5-10% хворих бронхітом кашлю немає. Так буває, коли процес вражає дрібні бронхи і бронхіоли, в яких кашлеві рецептори відсутні.

Хронічний обструктивний бронхіт характеризується порушеннями процесу вентиляції легенів, які постійно збільшуються, призводячи до розширення об'єму, ригідності альвеол та зменшення продуктивності обміну кисню і вуглекислого газу в них. Це явище має назву емфізема легенів.

Фактори ризику виникнення обструктивних захворювань

легенів:

Паління Несприятливе екологічне середовище, а саме,

насиченість атмосфери різними шкідливими газами, пилом

Спадковий фактор ризику - вроджена нестача в організмі альфа-1-антитрипсину

Другорядні фактори:

пасивне паління

алкоголізм

несприятливі побутові умови та ін.

Запальні захворювання системи органів дихання з нетиповим перебігом

Плеврит

це запалення листків плеври, що вкривають легені, внутрішню частину грудної клітки, діафрагму та органи середостіння. Найчастіше плеврит є вторинним захворюванням, пов'язаним з туберкульозним процесом або з ревматизмом чи пневмоніями.

Плеврит супроводжується випотіванням рідини (ексудату) в плевральну порожнину і є загальним захворюванням організму. При плевриті в патологічний процес, крім дихального апарату, втягується серцево-судинна система та

органи травлення,

а саме печінка.

Первинну роль у виникненні плевриту відіграють неврогенні механізми, також величезне значення має порушення трофічної іннервації легенів. Кількість загальних проявів хвороби залежить не стільки від об'єму та властивостей ексудату, скільки від ступеня запального подразнення і нервово-рефлекторних реакцій організму.

Головні завдання ЛФК:- ослаблення нервово-рефлекторних

явищ і відновлення у хворого функцій нервово-регуляторних механізмів, які керують апаратом дихання: боротьба з інспіраторним положенням грудної клітки, поверхневим диханням, скутістю рухів, парезом дихальних м'язів на хворій стороні;

- поліпшення у хворого порушеного крово- і лімфообігу в легенях та плеврі, боротьба з розвитком спайкової хвороби;

- загальне зміцнення та підвищення опірності організму хворого.

Пневмонія

Запалення легенів - одна з найпоширеніших хвороб людства. Система дихання взагалі і легені зокрема  - досить вразливі для інфекційних хвороб. Не зважаючи на різноманітність способів зараження, повітряно-краплинний шлях передачі зустрічається найбільш часто.

Найчастіші прояви пневмонії - підвищення температури тіла, кашель і задишка. Кашель нерідко супроводжується виділенням мокротиння - безбарвного, жовтуватого, зеленуватого або навіть кров'янистого, якщо відбувається розпад легеневої тканини. Деякі мікроби розмножуються надзвичайно швидко, обумовлюючи гостре протікання захворювання. Інші (наприклад, мікобактерії та грибки) ростуть набагато повільніше, викликаючи хронічну інфекцію.

Характерні ознаки пневмонії:

кашель. “застудне захворювання“, яке триває

більше 7 днів. спроба глибоко вдихнути призводить до

нападу кашлю. виражена блідість шкіри на тлі симптомів

ГВЗ (нежить, кашель). задишка при температурі тіла. Що не

перевищує 37.1-37.8 С0.

Вправи для дітей з захворюваннями системи

дихання

Дихальні вправи слід виконувати ритмічно, з поступовим форсуванням як вдиху, так і видиху.

В. п. - лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Повний, спокійний, ритмічний подих: 4 – 5 разів. Вдих через ніс.

В. п. – те саме. Піднімання руки на ураженій стороні за допомогою іншої руки. 3-4 рази. Подих не затримувати.

В. п. – те саме. Почергове підтягування ніг до живота і грудей. 2-3 рази. Підтягування ноги на видиху.

В. п. – лежачи на хворому боці. Піднімання руки вгору - вдих, на видиху рукою надавлювати на бічну поверхню грудної клітки. 3-4 рази.

В. п. – те саме. Почергове підтягування ніг, зігнутих у колінному і тазостегновому суглобах, до грудної клітки: 2-3 рази. Темп повільний, звертати увагу на ритмічність і правильність дихання.

В. п. – лежачи на спині. «Ходьба» лежачи протягом 20-30 с. Темп середній.

В. п. – напівсидячи. Піднімання на глибокому вдиху руки на ураженій стороні за допомогою гімнастичного ціпка, на видиху - нахил тулуба в здорову сторону. 2-3 рази. По можливості робити максимально глибокий вдих. Не допускати порушення ритму дихання.

Пауза відпочинку – 30-40 с.

В. п. – лежачи на спині. Нахили тулуба в сторони – 2-4 рази. Темп повільний. Подих ритмічний.

В. п. – лежачи на спині, руки – на бічній поверхні грудної клітки. Дихальна вправа: 3-4 рази. На видиху надавлювати на бічну поверхню грудної клітки.

В. п. – лежачи на спині, руки зігнуті в ліктях. Кругові рухи в променево-зап’ясних суглобах: 4-6 разів. Темп середній. Подих довільний.

В. п. – лежачи на спині, руки уздовж тулуба. Повний і спокійний подих: 4 рази. Вдих і видих через ніс.

Пізніше діти мають виконувати прості гімнастичні вправи для м'язів рук, ніг і тулуба в комбінації з ритмічним і глибоким диханням; якщо навантаження дитина переносить добре – вправи з гімнастичним ціпком, метання м'ячів різним способом, вправи з булавами, а також полегшені змішані виси та упори. Крім того, використовують ходьбу зі зміною темпу руху, а також в комбінації з дихальними вправами.

Дякую за увагу!