поняття звітності бюджетних установ

Законодавче і нормативно-правове

забезпечення звітності та мета її

складання.

Визначення і принципи, на яких

ґрунтується звітність.

Бюджетний облік – це бухгалтерський облік виконаннябюджету і кошторисів бюджетних установ.

Державне регулювання бухгалтерського обліку тафінансової звітності в бюджетних установахздійснюється з метою: складання фінансової звітностібюджетних установ є подання користувачам повної,правдивої та неупередженої інформації про фінансовийстан бюджетної ус¬танови, результати господарськоїдіяльності та виконання кошторису доходів та видатківза звітний період.

Регулювання питань

методології бухгалтерського

обліку та фінансової

звітності здійснюється

Міністерством фінансів

України, яке затверджує

національні положення

(стандарти) бухгалтерського

обліку, інші нормативно-

правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та

складання фінансової звітності.

Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання

фінансової звітності про виконання бюджетів та

госпрозрахункових операцій бюджетних установ

встановлюється Державним казначейством України

відповідно до діючого законодавства.

Бюджетний облік ведеться відповідно до чинного в

Україні бюджетного устрою, який регламентований

Бюджетним кодексом. Безпосередньо облік виконання

бюджету покладено на ДКУ, створене у складі МФУ.

Нормативна база, що регулює питання методики і

організації підсумкового етапу бухгалтерського обліку,

окреслюється наступними основними нормативними

актами (зі змінами і доповненнями):

− Закон України «Про бухгалтерський облік та

фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХIV;

− Бюджетний кодекс України від 21.06.01 № 2542-III;

− Наказ Міністерства фінансів України «Про

затвердження Порядку складання фінансової та

бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами

бюджетних коштів» від 24.01.2012 № 44

− Постанова Кабінету Міністрів України «Про

затвердження Порядку подання фінансової звітності»

від 28.02.2000 № 419;

− Наказ Державного

казначейства України

«Про терміни надання

квартальних фінансових

звітів про виконання

зведених кошторисів

головними

розпорядниками

бюджетних коштів» від 25.03.2009 № 122;

− Наказ Головного Управління Державного казначейства

України «Про затвердження Інструкції з інвентаризації

матеріальних цінностей, розрахунків та інших статей

балансу бюджетних установ» від 30.10.1998 р

№ 90;

− Наказ Державного казначейства України «Про

затвердження Порядку складання місячної та

квартальної фінансової звітності у 2008 році установами

та організаціями, які отримують кошти державного або

місцевих бюджетів» від 28.03.2008 р. № 107.

Бюджетний кодекс України визначає, що нормативно-

правовими актами, які регулюють бюджетні відносини в

Україні, є:

Конституція України;

Бюджетний Кодекс;

закон про Державний бюджет України;

інші закони, що регулюють бюджетні

правовідносини;

нормативно-правові акти Кабінету Міністрів

України, прийняті на підставі і на виконання

бюджетного Кодексу та інших законів України;

нормативно-правові акти центральних органів

виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання

Бюджетного Кодексу, інших законів України та

нормативно-правових актів Кабінету Міністрів;

− рішення органів Автономної Республіки Крим,

місцевих державних адміністрацій, органів місцевого

самоврядування, прийняті відповідно до Бюджетного

Кодексу, нормативно-правових актів.

Правильність обліку доходів і витрат бюджету забезпечується

єдністю системи бюджетного обліку, в основу якої покладено

бюджетну класифікацію Постановою ВРУ «Про структуру

бюджетної класифікації України» від 12.07.1996 р. № 327/96-ВР з 1

січня 1998 р (Наказ Мінфін та ДКУ від 25.11.2008 № 495 Про

затвердження Інструкції щодо застосування економічної

класифікації видатків бюджету та Інструкції щодо застосування

класифікації кредитування бюджету).

Правові засади складання фінансової звітності в Україні загалом, і

для бюд¬жетних установ зокрема, визначено Законом України

„Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16

липня 1999 року за №996-ХІV.

Звітність бюджетних установ подається відповідно до Порядку

подання фінансової звітності, затв. постановою КМУ від 28

лютого 2000 р.№ 419.

Типові форми бухгалтерської статистичної звітності та

вказівки про порядок їх заповнення і терміни представ¬лення

розробляють і затверджують відповідні міністерства і

відомства України, а форми фінансової звітності з виконання

кошторисів доходів і видатків — МФУ та ДКУ.

Розпорядники та одержувачі коштів місцевих бюджетів

подають фінансову звітність органам Державної казначейської

служби та місцевим фінансовим органам.

Розпорядники та одержувачі коштів державного і місцевих

бюджетів подають місячну, квартальну та річну фінансову

звітність за встановленими графіками органам Державної

казначейської служби за місцем обслуговування.

Фінансова звітність розпорядниками та одержувачами коштів

державного і місцевих бюджетів подається розпорядникам

вищого рівня з відміткою органів Державної казначейської

служби про її відповідність даним обліку про виконання

бюджетів.

Бухгалтерська звітність — сукупність показників

обліку, відображених у формі визначених таблиць,

які характеризують рух майна та фінансового стану

підприємства, установи за звітний період

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що

містить інформацію про фінансове становище,

результати діяльності та рух грошових коштів

підприємства за звітний період;

Звітність про виконання бюджету — це метод

узагальнення планових

і звітних показників,

приведених у таку

систему, яка

характеризує виконання

бюджету, зобов’язань,

затверджених кошторисами,

за відповідний звітний період.

періодичності — діяльність установи розподіляють на

певні періоди для складання фінансової звітності;

автономності установи — кожна установа, що виступає

як юридична особа, відокремлена від організацій вищого

рівня, у зв'язку з чим майно та зобов'язання організацій

вищого рівня не повинні відображатися у фінансовій

звітності цих установ

Складаючи фінансову звітність, потрібно

дотримуватись таких принципів:

безперервності діяльності — активи і зобов'язання

установи оцінюють з припущення, що діяльність цієї

установи триватиме далі;

обачності — методи оцінки, які використовують в

бухгалтерському обліку, повинні запобігати заниженню оцінки

зобов'язань і витрат, і завищенню оцінки активів і доходів

установи;

повного висвітлення — фінансова звітність повинна містити

всю інформацію про фактичні та потенційні наслідки операцій

та подій, які можуть вплинути на рішення, що приймають на її

підставі;

історичної (фактичної) собівартості — пріоритетність

оцінки активів, на підставі витрат на їхнє виробництво та

придбання; нарахування та відображення доходів і витрат —

фінансовий результат звітного періоду визначається

зіставленням доходів звітного періоду з витратами, які були

здійснені для отримання цих доходів. Доходи і витрати

відобража¬ють в обліку і звітності в момент їхнього

виникнення незалежно від часу надходження і сплати

грошей;

послідовність - постійне (із року в рік) застосування

підприємством обраної облікової політики. Зміна облікової

політики можлива лише у випадках, передбачених

національними положеннями (стандартами) бухгалтерського

обліку, і повинна бути обґрунтована та розкрита у фінансовій

звітності; Цей трактування принципу не відповідає

бюджетним установам.

єдиного грошового вимірника — всі операції установи

вимірюють та узагальнюють у фінансовій звітності в єдиній

грошовій оцінці, тобто в гривнях.

превалювання змісту над формою — операції повинні

обліковуватись відповідно до їхньої сутності, а не лише з

урахуванням юридичної форми;

Особливостями бухгалтерської звітності в бюджетних установах є:

- обов'язковість та державне регламентування, що випливає зхарактеру затвердження бюджету. Регулювання питаньметодології звітності про виконання бюджетів тагоспрозрахункових операцій бюджетних установ покладенона Державне казначейство України, яке суворо регламентуєсклад і порядок складання звітності, розгляд тазатвердження. Усі бюджетні установи повинні дотримуватисьправил та термінів складання звітності, подавати її вустановленому обсязі. Метою цього регулювання є якстворення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку іскладання фінансової звітності, так і їхнє удосконалення.

- єдність форми та змісту, що дає змогу статистичногогрупування та зведення ї показників;

- методологічна єдність показників, яка передбачаєєдині методи розрахунків однакових звітнихпоказників, їхнє обов'язкове узгодження звідповідними показниками, затвердженимикошторисами та штатними розписами. Це необхіднодля контролю за виконанням кошторису доходів тавидатків установи на всіх рівнях Державного тамісцевих бюджетів;- простота, ясність, доступність та прозорістьзвітності, які необхідні для широкого залучення всіхпрацівників до управління, активізації людськогофактора;послідовність, що закріплює на практиці поетапністьскладання бухгалтерської звітності, тобтонеобхідність постійності змісту та формбухгалтерського балансу і пояснень від одногозвітного періоду до іншого.

Дякую за

увагу!