View
753
Download
9
Category
Preview:
Citation preview
Вікові кризи дорослості
Поняття вікової кризи ввів Л.С. Виготський.
Криза (грец. krisis — рішення, перелом) — нормативний, нестабільний процес, який виникає під час переходу людини від одного вікового періоду до іншого, пов'язаний з якісними перетвореннями у соціальних відносинах, діяльності, свідомості й виявляється в цілісних психічних і особистісних змінах.
Вікові кризи дорослості
Життя дорослої людини супроводжується кризами.
• Розрізняють :• нормативні кризи - які пов'язані із завершенням певного етапу психічного розвитку і
переходом до нового вікового періоду; • ненормативні - які виникають в складних умовах життя і вимагають від людини дій, які
перевершують її можливості, а в деяких випадках змінюють долю; • біографічні - кризи, які характеризуються переживаннями та протиріччями у внутрішньому
світі людини і виражають її суб'єктивне ставлення до подій в її житті або ж до життя в цілому;
• "життєві кризи" - перехідні періоди життя, коли відбувається ламання і активна зміна життєвих ролей особистості, що супроводжується неможливістю (або труднощами) засвоїти нову життєву роль, або ускладненням з можливістю позбутися старої життєвої ролі
Вікові кризи дорослості
• Особливості вікових криз:
• 1) межі криз невиразні, розмиті. Криза настає непомітно, дуже важко визначити момент її початку та завершення. Різке загострення (кульмінація) спостерігається лише у середині цього етапу;
• 2) апогей кризи виявляється у зміні поведінки дитини, її «важковиховуваності», дитина ніби виходить з-під контролю дорослих, стає вередливою, стрімко падає успішність у школі і знижується працездатність, зростає число конфліктів з оточуючими. Внутрішнє життя пов’язане з болісними переживаннями. Негативні поведінкові вияви дитини загострюються у випадку ігнорування дорослими її нових потреб у сфері спілкування та діяльності;
• 3) у критичні періоди спостерігаються й конструктивні процеси розвитку, набуття особистісних новоутворень, що свідчать про перехід дитини на більш високий віковий щабель.
• Отже, кризи варто розглядати як закономірне явище психічного розвитку дитини. Негативна симптоматика перехідних періодів – це зворотний бік важливих змін дитячої особистості. Кризи минають, а вікові новоутворення залишаються. Чим яскравіше, енергійніше протікає криза, тим продуктивнішим стає процес формування особистості
• (Л.С. Виготський).
Криза 30 роківРання дорослість – від 20 до 40 років («людська близькість»)
(перша фаза 20-30 років; друга фаза 30-40 років)Особливості періоду ранньої дорослості:
• досягнення піку фізичного розвитку, статева зрілість, завершення формування індивідуальності людини, перехід до вирішення дорослих завдань, виховання дітей;
• розвинуті розумові здібності та інтереси, сформована система цінностей (світогляд, життєва позиція), цілісний Я-образ, готовність до самовдосконалення;
• усвідомлення необхідності подальшого професійного, соціального та особистісного зростання;
• включеність у різні сфери соціального життя, становлення соціально зрілої особистості, збагачення досвіду, вирішення завдань професійної кар'єри;
• розв'язування суперечності між близькістю та ізоляцією у стосунках із людьми;
• ознаки кризи є зовні малопомітні, але відбуваються внутрішні якісні зміни.
Криза 30 роківОзнаки й симптоми кризи ранньої дорослості:• розчарування в значущості раніше прийнятих
пріоритетів, планів, мрій;• переосмислення свого Я, ґрунтовна переоцінка
системи життєвих цінностей, зробленого й того, що належить зробити;
• зниження потреби у друзях, відчуття, що життя втратило сенс;
• уникнення безпосередніх взаємин у соціальній групі, прагнення самотності, соціальної ізоляції;
• нездатність встановлювати спокійні й довірливі міжособистісні стосунки;
• виникнення потреби розпочати життя спочатку, знайти нову роботу, змінити місце проживання;
• нездатність контролювати свої актуальні емоційні стани й афекти у значущих ситуаціях соціальної взаємодії;
• зниження здатності емоційно відгукуватися на переживання іншої людини;
• знецінення сильного, відносно стійкого почуття кохання.
Умови подолання кризи ранньої дорослості:• побудова перспектив життя, конкретизація
цілей подальшої професійної кар’єри, підвищення кваліфікації й компетентності;
• більш реалістичний погляд на життя, розподіл майбутнього на послідовні етапи з фіксацією результатів;
• узгодження мрій з реальністю, бажаного й можливого;
• самовихо вання й самонав чання, освоєння нових перспективних напрямків діяльності.
Криза 30 роківКритерії виходу з кризи ранньої дорослості:
• любов як беззас тережне прийняття іншого; • створення сім'ї, народження й виховання
дітей; • усвідом лювання цінності людей, що
перебувають поруч, розвиток відповідальності за свою та їхню долю;
• формування стійких переконань, нової позитивної системи життєвих цінностей;
• вибір власної життєвої стратегії вдосконалення знань, професійної майстерності, творчості;
• оволодіння здатністю до саморозвитку, формування індивідуальності, неповторності, розширення сфери спілкування.
Наслідки негативного перебігу кризи ранньої дорослості:
• надмірне захоплення собою, задоволення лише своїх потреб, власного комфорту;
• недостатність цілісності характеру, відсутність зрілості, індивідуальності, рефлексивних властивостей, здатності до самопізнання;
• уникання міжособистісних стосунків, самотність, ізоляція, дистанціювання;
• нездатність до мобілізації внутрішніх ресурсів, природних задатків, соціальної активності.
Криза середини життя (40 років)
Особливості періоду дорослості (від 40 до 60 років «визнання»):
• перехід до середини життя є етапом помірної або навіть важкої кризи;• зниження професійної активності, відчуття соціальної відповідальності за
рідних, посилення інтимності у подружніх стосунках, усвідомлення незворотності фізіологічних змін, погіршення психофізіологічних функцій і здоров'я;
• набуття життєвого досвіду, переосмислення планів, співставлення їх з реальністю й корегування особистісних рис;
• формування нових аспектів Я-концепції, стабілізація основних інтересів й емоційної сфери;
• період характеризують як покоління керівників, коли людина займає більш високу посаду, здобуває певного статусу, впевнена у власних силах, спроможна відповідати за прийняті рішення, а знижена активність компенсується набутим досвідом й знаннями;
• головна особливість розвитку у зрілому віці – мінімальна залежність від хронологічного віку, усе визначається особистими обставинами життя людини – її досвідом, родом занять, настановами тощо.
Криза 40 років Ознаки й симптоми кризи дорослості:
- зниження життєвих сил, послаблення здоров'я, критична оцінка та переоцінка досягнутого у житті, усвідомлення нереалізованості деяких життєвих планів;
- відчуття спустошеності, безперспективності, застою, утрачених можливостей, стурбованість швидкоплинністю часу;
- емоційне збіднення, думки про одноманітність власного життя, втрата його сенсу, охолодження до того, що захоплювало на попередніх етапах життя;
- схильність надто вперто дотримуватися своїх життєвих правил, з недовірою ставитись до нових ідей;
- відчуття невпевненості у завтрашньому дні, накопичення втоми, знервованості й пригніченості, депресивні стани;
- виникнення бажання змінити життя, розпочати все спочатку, але усвідомлення того, що це вже не все по силам;
- поява стійких шкідливих звичок: зловживання алкоголем, куріння, сидячий спосіб життя, які чинять негативний вплив на здоров'я.
Криза 40 роківУмови подолання кризи дорослості:
• розвиток здатності до компенсації вікових змін в організмі, уникнення надмірного зосередження на хворобах, болях;
• здійснення заходів щодо уповільнення процесів старіння організму та поліпшення фізичного стану;
• визнання цінності мудрості, а не лише наявності фізичних сил;
• необхідність диференціації Я (Я – професіонал, Я – потенційний пенсіонер, Я – сім'янин, Я – керівник, Я – зріла особистість) уникнення надмірної захопленості своїми соціальними ролями;
• врівноваження соціального й сексуального аспектів у стосунках;
• пошук нового – духовного – змісту життя, трансцендентація Я (вихід за межі Я до вічного, космічного, божественного).
Криза 40 роківКритерії виходу з кризи дорослості:
• нові успіхи на роботі («друге дихання»), професіоналізм, мудрість як усвідомлення смислу власного життя й людських взаємин;
• вироблення нового образу Я, переосмислення життєвих цілей, внесення змін у діяльність;
• досягнення стабільності внутрішнього світу й поведінки, орієнтація на теперішнє, адекватний рівень домагань;
• перехід до генеративності (інтерес до наступного покоління, різноманітних аспектів його виховання, збільшення культурного потенціалу);
• намагання скоригувати свою діяльність, турбота про збереження близьких стосунків з родичами й друзями, піклування про власне здоров'я, підготовка до спокійного та забезпеченого життя у похилому віці.
• особлива чуйність у подружніх стосунках; підтримка батьків похилого віку.
Криза зрілості (вік 55-65 років)• Ознаки й симптоми кризи зрілості:
• кардинальна зміна способу життя з виходом на пенсію (іноді гострий стан «шоку відставки»);
• втрата важливої соціальної ролі й значущого місця в суспільстві;
• відділення людини від своєї референтної групи, звуження кола спілкування;
• погіршення матеріального становища;• зміна структури психологічного часу; • зростання уразливості організму зі
збільшенням ймовірності смерті.
Вироблення психологічної готовності до протидії соціальному старінню:• адекватне сприйняття старості
(протистояння негативним стереотипам);• попереднє планування й розумний розподіл
часу, цілеспрямоване використання решти років життя;
• передбачення негативних станів і подій, протистояння афективному збідненню, пов'язаному з втратою близьких людей і відокремленням дітей;
• збереження емоційної гнучкості, прагнення до афективного збагачення в інших формах;
• прагнення сприйняти «відставку» в позитивному плані як звільнення діяльності від жорстких обмежень за змістом і часом.
Криза зрілості (вік 55-65 років)
Критерії виходу з кризи зрілої дорослості:
• адаптація до вікових змін – тілесних, психофізіологічних;
• рольова переорієнтація, відмова від старих і пошук нових рольових позицій (треба зуміти перейти до нового розгляду себе, своєї унікальності не через призму однієї ролі (професіонала чи батька), а з інших позицій);
• набуття душевної гнучкості (подолання психічної ригідності), пошук нових форм поведінки, нового життєвого укладу, нових шляхів включення в суспільство;
• вияв нових здібностей (успішне старіння можливо, якщо людина зможе пристосуватися до неминучого фізичного дискомфорту чи знайде таке заняття, яке допоможе їй відволіктися).
Криза старості Особливості періоду старості:• найвище досягнення віку старості – мудрість як
певний стан духу, як погляд у минуле, теперішнє і майбутнє одночасно, звільняє історію життя від випадковостей і дає можливість встановити зв'язок й наступність поколінь (Е. Еріксон);
• завершення життєвої дороги, остання нормативна криза в житті людини (приблизно у 65 років), криза «Я-інтеграції» (Е. Еріксон);
• погіршення здоров'я та психофізіологічних показників, помітна втрата енергійності, обмеження соціальних контактів;
• економічна і соціальна незахищеність старих людей (низькі пенсії, відсутність системи соціальних послуг і відповідних прав, залежності від інших людей);
• зміни Я-концепції: поглиблення віри в Бога, в трансцендентне, усвідомлення суперечності між засвоєними у попередні роки цінностями і тими, що культивуються у суспільстві;
• налаштовування на відпочинок, відсутність тривалої перспективи, орієнтація на минуле і теперішнє, сприйняття факту скінченності власного життя, підготовка до смерті, усвідомлення обов'язку передати життєвий досвід молодшому поколінню.
Криза старості Ознаки й симптоми кризи старості:
• посилення мимовільних некерованих реакцій (сильне нервове збудження), схильність до безпричинного суму, сльозливості;
• тенденція до ексцентричності (дивацтва), зниження чутливості, труднощі щодо знаходження виходу зі складних ситуацій, заглиблення у свої думки й переживання;
• позиція ворожості до світу – сварливість, схильність звинувачувати навколишніх і суспільство у своїх життєвих негараздах, підозрілість, агресивність, відчуття відрази до старості, прагнення постійно працювати;
• позиція ворожості до себе й негативного ставлення до свого життя – пасивність, втрата почуття гумору, інтересу, здивування.
Умови полегшення кризи старості:
• прагнення до внутрішньої цілісності та осмислення прожитого життя;
• гуманістична спрямованість особистості, віра, самоактуалізація духовно-морального потенціалу Я, позитивного життєвого досвіду, мудрості;
• орієнтація на взаємодію з молодшим поколінням, передача онукам сімейної спадщини й традицій.
Криза старості Критерії адаптації до кризи старості:
• почуття інтегрованості Его, здатність старої людини оглянути все своє минуле життя і смиренно, але твердо сказати собі: “Я задоволений”. За таких умов не лякає неминучість смерті, оскільки людина бачить себе в нащадках і творчих досягненнях (Е. Еріксон);
• набуття й реалізація мудрості – властивості цілісної особистості, розум якої поєднаний з духовністю й доброчинністю;
• наслідком цілісності є віднаходження спокою, урівноваженості;
• намагання піклуватися про власне здоров'я, відновлення сил, лікування, психологічна підготовка до можливих фізичних недуг і хвороб, самотності й гідного прийняття смерті;
• чуйність у подружніх стосунках, турбота про шлюбного партнера;
• переживання, узагальнення, написання спогадів дитинства, юності, дорослого життя;
• філософське сприйняття смерті, «здорові діти не боятимуться життя, якщо люди поважного віку довкола них достатньо цілісні, аби не боятися смерті» (Е. Еріксон).
Автор-укладач – Емілія Гуцало
• Список використаних джерел:Идентичность: Хрестоматия / Сост. Л. Б. Шнейдер. – М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 2003. – 272 с.Крайг Г. Психология развития. – СПб.: Питер, 2000. – 992 с.
• Моргун В.Ф. Концепція багатовимірного розвитку особистості та її застосування// Філософська і соціологічна думка. – 1992. – №2.
• Поліщук В.М. Вікова та педагогічна психологія / В.М. По ліщук. – Суми, 2007. – 330 с.
• Потапчук Т.В. Ідентичність: основні підходи до визначення сутності поняття / Педагогіка і психологія, №3 (64), 2009. – С. 14 – 21.
• Потєряхін О.Л. Використання епігенетичної концепції Е. Еріксона в процесі вивчення особистості біографічними методами
• Савчин М. В. Вікова психологія / M. В. Савчин, Л. П. Васи ленко. – К. : Академвидав, 2006. – 360 с.
• Элкинд Д. Эрик Эриксон и восемь стадий человеческой жизни / Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – С. 6 — 22.Эриксон Э. Детство и общество. – Изд. 2-е, перераб. и доп./ Пер. с англ. – СПб.: Ленато, АСТ, Фонд «Университетская книга», 1996. – 592 с.Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис: пер. с англ./ общ. ред и предисл. А.В. Толстых. – 2-е изд. – М.: Флинта: МПСИ: Прогресс, 2006. – 352 с.
Дякую за увагу!Кто понял жизнь тот больше не спешит,Смакует каждый миг и наблюдает,Как спит ребенок, молится старик,Как дождь идет и как снежинки тают.В обыкновенном видит красоту,В запутанном простейшее решенье,Он любит жизнь и верит в
воскресенье…
Омар Хайам
Recommended