ВИДИ БАНКІВ ТА

ПОРЯДОК ЇХ

СТВОРЕННЯ В

УКРАЇНІ

Лекція № 1

ПЛАН

1. Історія створення та розвитку банківської

справи

2. Сучасна банківська система України:

- характеристика банку як важливого

елемента банківської системи;

- принципи діяльності комерційного

банку

3. Реорганізація банківської системи України

1. ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

Уявлення про час появи банківських установ

розтягується майже на дві тисячі років. Суть

питання про перші банки не стільки у визначенні

чіткої історичної дати їх виникнення, скільки у

визначенні того, що взагалі можна вважати

банком.

Храми були надійним місцем для зберігання цінностей. Вклади, недоторканність яких гарантувалася поважним ставленням до

релігії, зробили знамениті грецькі храми водночас і своєрідними банківськими установами.

Попередниками банків були середньовічні міняйли — представники грошово-торгового капіталу, які приймали грошові

внески у купців і спеціалізувалися на обміні грошей між різними містами та країнами. З італійського «banka» - «лавка міняйли». Виникнення банківської справи пов`язане з потребою ринку в посередництві для розміну та обміну цінностей, що виконували функцію грошей. Згодом міняйли стали використовувати ці внески, а також власні кошти для видачі позичок, за що брали певний процент. Це означало перетворення міняйл у банкірів.

Банки стали виконувати функції довірителів в укладанні договорів між клієнтами, почали виступати посередниками в торгових

угодах. Для полегшення розрахунків стародавні банки випускали банківські квитки (лат. Ниdи— гуду), що були в обігу нарівні з повноцінними грошима.

Зміцнення економіки європейських держав, розширення торгівлі сприяло виникненню великих державних жиробанків, що

дозволило розповсюдити систему безготівкових розрахунків. Переваги використання паперових платежів призвели до виникнення банкнот – банківських цінних паперів.

Постійний обіг банкнот почав забезпечувати з 1694 року Англійський банк – перший постійно функціонуючий банк в

Європі. Він створив пропозицію кредиту в банківських білетах, фактична вартість якого значно перевищувала золотий запас банку.

З розвитком промислового виробництва виникли операції з кредитування виробничого циклу, а термін «комерційний банк»

став означати «діловий» характер банку, тобто банк, що обслуговує всі види господарської діяльності.

2. СУЧАСНА БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАЇНИ

-законодавчо визначена, чітко структурована сукупність фінансових посередників грошового

ринку, які займаються банківською діяльністю. Банківська система має своє особливе призначення, свої специфічні функції в економіці, які не просто повторюють призначення і функції окремих банків, а будуються по заздалегідь виробленій концепції.

Банківська система

Функції банківської системи

Трансформа-ційна

Створення платіжних засобів та

регулювання грошової маси

Забезпечення сталості

банківської діяльності та

грошового ринку

ЕМІСІЙНІ УНІВЕРСАЛЬНІ

(всі операції)

СПЕЦІАЛІЗОВАНІ

(окремі операції)

БАНКІВСЬКІ УСТАНОВИ

ЦЕНТРАЛЬНИЙ

БАНК ДЕРЖАВИ

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

•дер

жав

ні

•пр

ив

атн

і

•ак

ціо

нер

ні

•між

нар

од

ні

•дер

жа

вн

і

•му

ніц

ип

ал

ьн

і

•з ф

ілія

ми

•без

філ

ій

СТРУКТУРА

БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

3. РЕОРГАНІЗАЦІЯ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Злиття означає припинення діяльності двох або кількох банків як юридичних осіб та передання їх майна, коштів, прав і обов'язків новому банку — правонаступнику, який створюється в результаті злиття.

Приєднання — це припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків іншому банку — правонаступнику.

Поділ означає припинення діяльності одного банку як юридичної особи та передання належних йому майна, коштів, прав і обов'язків у відповідних частинах до інших двох чи кількох банків, які створюються внаслідок цього способу реорганізації банку.

Виділення означає перетворення банку як юридичної особи та передання певної частини належного йому майна, коштів, прав і обов'язків до банку, який створюється внаслідок реорганізації.

Перетворення банку передбачає зміну організаційно-правової форми діяльності товариства.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Коротко охарактеризуйте історію виникнення банків

Які передумови виникнення банківської системи?

Дайте визначення поняття «банк», назвіть його характерні

риси

Дайте характеристику поняттю «комерційний банк»

Назвіть головні функції комерційних банків

Назвіть основні принципи діяльності банків та банківської

системи

Охарактеризуйте банківську систему України

Розкрийте особливості реорганізації банківської системи

України на сучасному етапі

ВИДИ БАНКІВ ТА

ПОРЯДОК ЇХ

СТВОРЕННЯ В

УКРАЇНІ

Лекція № 2

ПЛАН

1. Походження та види комерційних банків

2. Сутність, основні принципи організації

банківських операцій, їх класифікація

1. ПОХОДЖЕННЯ ТА ВИДИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ

БАНКІВСЬКА СИСТЕМА УКРАНИ

Комерційні банки

НБУ

підтримує усталеність національної грошової одиниці й забезпечує

стабільне функціонування всієї банківської системи

1 рівень

обслуговують економічні суб’єкти (фірми,

підприємства, державні структури).

2 рівень

За формою власності в Україні створювалися банки у вигляді державних установ, акціонерних товариств, товариств з обмеженою відповідальністю, кооперативних банків.

У 2006 р. відбулися зміни в національному законодавстві щодо організаційно-правової форми діяльності банків та розміру їх статутного капіталу, за якими нові банки можуть створюватися лише як: акціонерні товариства відкритого типу; кооперативи.

Критерії Види комерційних банків

Спосіб формування статутного капіталу

державні приватні змішані іноземні

Організаційно-правова форма банку

акціонерні товариства

кооперативні банки

Характер діяльності універсальні спеціалізовані

Територія діяльності

міжнародні національні регіональні міжрегіональні закордонні

Розмір активів та статутного капіталу

малі середні великі найбільші

Основні види комерційних банків

За Законом України «Про банки і банківську діяльність» банки мають право створювати такі об'єднання: банківські корпорації, банківські холдингові групи та фінансово-холдингові групи.

Усі банківські об'єднання створюються за попередньою згодою НБУ, підлягають обов'язковій ре-єстрації, а ліквідуються за рішенням його учасників або з ініціативи НБУ за рішенням суду. До складу банківського об'єднання можуть входити банки-резиденти, банки з іноземним капіталом та банки-нерезиденти. НБУ може ініціювати ліквідацію банківського об'єднання у випадку, коли його діяльність суперечить антимонопольному законодавству або загрожує інтересам вкладників чи стабільності банківської системи. При цьому ліквідація об'єднання не припиняє діяльності банку — його учасника.

Банки мають право створювати неприбуткові

спілки та асоціації.

З 1990 р. в Україні функціонує Асоціація

українських банків (АУБ).

У 2005 р. для забезпечення швидкого та

справедливого розв'язання спорів між банками та

їх клієнтами було створено Третейський суд при

АУБ.

2. СУ ТНІСТЬ, ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БАНКІВСЬКИХ

ОПЕРАЦІЙ, ЇХ КЛАСИФІКАЦІЯ

ВИДИ БАНКІВСЬКИХ ОПЕРАЦІЙ

ДЕПОЗИТНІ

РОЗРАХУНКОВО-КАСОВІ

КРЕДИТНІ

Згідно зі ст. 47 Закону України «Про банки і бан-

ківську діяльність» здійснювати такі операції мають

право тільки юридичні особи, які мають банківську

ліцензію. Саме тому їх називають базовими операціями

банків.

Переважна більшість банківських операцій

відображаються окремими статтями в балансі банку.

Залежно від того, у якій частині балансу вони

обліковуються, їх поділяють на пасивні й активні .

Пасивні операції – це операції з мобілізації

ресурсів комерційного банку для проведення

активних операцій.

За рахунок пасивних операцій формуються

ресурси комерційного банку, які необхідні йому

понад власний капітал для забезпечення нор-

мальної діяльності, підтримання ліквідності на

належному рівні та отримання запланованого

доходу.

Пас

ивн

і о

пер

ації

Залучення депозитів

юридичних осіб

Залучення вкладів фізичних осіб

Отримання кредитів від банків

Випуск цінних паперів

Активні операції – це операції з розміщення

мобілізованих банком ресурсів у депозити,

кредити, інвестиції, основні засоби, товарно-

матеріальні цінності з метою отримання

доходу.

Ак

тивн

і о

пер

ації

Надання кредитів

Вкладення в цінні папери

Формування касових залишків та резервів

Формування інших активів

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Дайте характеристику поняттю «комерційний банк»

Назвіть головні функції та основні принципи діяльності

банків та банківської системи

Охарактеризуйте банківську систему України

Розкрийте особливості реорганізації банківської системи

України на сучасному етапі

Коротко охарактеризуйте види банків

Охарактеризуйте види банківських операцій

Охарактеризуйте активні операції комерційного банку

Охарактеризуйте пасивні операції комерційного

банку

ПОРЯДОК

РЕЄСТРАЦІЇ

КОМЕРЦІЙНОГО

БАНКУ

Лекція № 3

ПЛАН

1. Державний реєстр банків. Пакет

документів для реєстрації банку

2. Комісія з питань нагляду і регулювання

діяльності банків. Терміни розгляду

заяви з приводу реєстрації комерційного

банку

1. ДЕРЖАВНИЙ РЕЄСТР БАНКІВ. ПАКЕТ ДОКУМЕНТІВ ДЛЯ

РЕЄСТРАЦІЇ БАНКУ

Державна реєстрація банку — це надання

банку статусу юридичної особи.

Банки в Україні створюються з дозволу

Національного банку України внесенням

відповідного запису до Державного реєстру

банків.

ЕТАПИ СТВОРЕННЯ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Підготовка проектів документів, необхідних для реєстрації. Визначення організаційно-правової форми діяльності майбутнього банку

1

Визначення розміру статутного фонду. Для його формування в територіальному управлінні НБУ за місцем створення банку відкривається накопичувальний рахунок.

2

Подача до ТУ НБУ за місцем створення комерційного банку пакету документів. 3

Капітал, на який отримано письмові зобов'язання учасників банку щодо його сплати, називають підписним капіталом. Фактично сплачений і зареєстрований підписний капітал є статутним капіталом банку.

Учасники банку — це засновники, акціонери (відкритого акціонерного товариства) та пайовики (кооперативного банку) банку.

Істотна участь — пряме чи опосередковане, самостійно або з іншими особами володіння 10 і більше відсотками статутного капіталу чи права голосу придбаних акцій (паїв) юридичної особи або незалежна від формального володіння можливість вирішального впливу на управління чи діяльність

юридичної особи

1 етап

Накопичувальний рахунок для формування статутного капіталу комерційного банку відкривається в територіальному управлінні НБУ (ТУ НБУ) за місцем його створення у тижневий термін з моменту подання необхідного для реєстрації пакета документів.

Кошти статутного капіталу майбутнього банку мають бути акумульовані на накопичувальному рахунку не пізніше ніж за 15 робочих днів до встановленого строку розгляду документів на реєстрацію.

2 етап

Пакет документів

для реєстрації банку: 3 етап 1) заява про реєстрацію банку;

2) установчий договір;

3) статут банку;

4) рішення про створення банку;

5) бізнес-план;

6) відомості про склад органів управління та контролю банку;

7) документи, які підтверджують професійну придатність та ділову репутацію перших керівних осіб банку і керівників органів управління;

8) копії звіту про результати підписки на акції;

Пакет документів

для реєстрації банку: 3 етап

9) документ, що засвідчує наявність приміщення для розміщення банку;

10) висновок аудиторської фірми;

11) довідку Державної податкової адміністрації України про доходи;

12) фінансову звітність учасників, які матимуть істотну участь у банку;

13) нотаріально завірені копії установчих документів учасників банку та документів про їхню державну реєстрацію;

Пакет документів

для реєстрації банку: 3 етап

14) документи, що підтверджують ділову репутацію юридичних осіб — учасників банку, які мають істотну участь;

15) копії платіжних документів про здійснення учасниками банку сплати внесків до статутного капіталу;

16) копію платіжного документа про внесення плати за реєстрацію банку;

17) інші документи.

Пакет документів передається на розгляд у ТУ НБУ

за місцем створення банку, де у місячний термін мають

бути підготовлені висновки щодо фінансового стану,

платоспроможності, репутації учасників; ділової

репутації учасників, які матимуть істотну участь;

наявності приміщення, придатного для розміщення

банку; професійної придатності і ділової репутації

керівних осіб майбутнього банку та відповідності

установчих документів чинному законодавству.

2. КОМІСІЯ З ПИТАНЬ НАГЛЯДУ І РЕГУЛЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКІВ.

ТЕРМІНИ РОЗГЛЯДУ ЗАЯВИ З ПРИВОДУ РЕЄСТРАЦІЇ

КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Висновки ТУ НБУ разом із пакетом документів

передаються до Національного банку України, де

розглядаються департаментом реєстрації та ліцензування,

а в разі необхідності — й іншими департаментами, і

передаються Комісії з питань нагляду і регулювання

діяльності банків.

Остаточне рішення про можливість створення банку

приймає Правління НБУ. З моменту отримання НБУ

повного пакета документів до моменту прийняття такого

рішення має пройти не більше трьох місяців.

Реєстрація банку здійснюється внесенням

відповідного запису до Державного реєстру банків.

Причини відмови в державній реєстрації банку

порушення порядку створення банку

невідповідність установчих документів чинному законодавству

подання неповного пакета документів або його невідповідність вимогам чинного законодавства

Причини відмови в державній реєстрації банку

незадовільний фінансовий стан засновників, які мають істотну участь у банку

відсутність бездоганної ділової репутації принаймні одного із власників істотної участі в банку

професійна непридатність чи відсутність бездоганної ділової репутації перших керівних осіб банку, членів правління (ради директорів)

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ Хто може бути учасником банку в Україні?

Які юридичні та фізичні особи не можуть бути учасниками банку?

Поміркуйте над причинами заборони

Які вимоги до порядку формування статутного капіталу та його

мінімального розміру?

Який взаємозв'язок і відмінність між підписним капіталом та

статутним капіталом банку?

За яких умов новостворений банк буде зареєстрований? Назвіть

причини відмови в реєстрації

Охарактеризуйте процедуру реєстрації банку в Україні

Назвіть особливості реєстрації банку з іноземним капіталом в Україні

Чи можуть банки-нерезиденти відкривати філії та дочірні банки в

Україні?

ОРГАНІЗАЦІЙНА

СТРУКТУРА

КОМЕРЦІЙНОГО

БАНКУ

Лекція № 4

ПЛАН

1. Організаційна структура комерційного

банку

2. Органи управління та контролю банку, їх

функції та повноваження

1. ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТ УРА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Комерційні банки самостійно обирають організаційну структуру залежно від наступних факторів:

законодавство;

розмір банку і масштаби його діяльності;

юридичний статус (реалізація відносин власності);

спеціалізація або універсалізація діяльності.

Організаційна структура банку визначається

двома основними моментами:

структурою управління банком;

структурою його функціональних

підрозділів і служб (СР № 2).

СТРУКТУРА

УПРАВЛІННЯ БАНКОМ В

ищ

ий

ор

ган

у

пр

ав

лін

ня

Ви

ко

на

вч

ий

о

рга

н

Ко

нт

ро

ль

ни

й

ор

ган

Сп

ост

ер

еж

ни

й

ор

ган

Типова організаційна структура комерційного банку передбачає виділення відділів за різними видами операцій:

кредитного;

розрахункового;

касового;

вексельного;

фондового;

міжбанківського;

валютного;

комісійного (посередницького) та ін.

2. ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ БАНКУ,

ЇХ ФУНКЦІЇ ТА ПОВНОВАЖЕННЯ

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ ТА КОНТРОЛЮ

ОРГАНИ УПРАВЛІННЯ

ОРГАНИ КОНТРОЛЮ

Загальні збори

Правління

Спостережна рада

Ревізійна комісія

Внутрішній аудит

складання балансу банку за звітний рік.

Вирішують стратегічні завдання в діяльності банку: визначення основних напрямів діяльності банку, затвердження планів

його діяльності та звітів про їх виконання;

обрання та відкликання голів і членів спостережної ради та ревізійної комісії;

внесення змін та доповнень до статуту банку;

затвердження річних результатів діяльності банку, у тому числі дочірніх підприємств, а також розподіл прибутку;

зміна розміру статутного капіталу;

затвердження звітів і висновків ревізійної комісії та зовнішнього аудитора;

прийняття рішення про припинення діяльності банку, призначення ліквідатора, затвердження ліквідаційного балансу;

інші питання, що віднесені до компетенції загальних зборів учасників статутом банку.

Загальні збори Скликаються щорічно, не

пізніше, ніж через місяць після

управління та розвитку банку, має такі повноваження:

призначення та звільнення з посади голови та членів правління банку;

контроль за діяльністю виконавчого органу банку;

визначення зовнішнього аудитора;

установлення порядку проведення ревізій та контролю за фінансово-господарською діяльністю банку;

прийняття рішення щодо покриття збитків;

прийняття рішення щодо створення, реорганізації та ліквідації дочірніх підприємств, філій, представництв банку; затвердження їх статутів, положень;

затвердження умов оплати праці та матеріального стимулювання членів правління банку;

підготовка пропозицій щодо питань, які виносяться на загальні збори учасників;

здійснення інших повноважень.

Спостережна рада

Захищає інтереси учасників у перерві між проведенням загальних зборів. Вирішує стратегічні завдання

і вирішує всі питання поточної діяльності, які не належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Діє від імені банку і підзвітний загальним зборам учасників та спостережній раді. Керує роботою виконавчого органу голова правління (голова ради директорів), який обирається чи призначається згідно зі статутом банку і має право представляти банк без доручення. Голова правління банку не може бути одночасно головою загальних зборів учасників. Він несе персональну відповідальність перед акціонерами за результати діяльності банку.

Правління Діє на основі затвердженого

загальними зборами учасників чи спостережною радою банку положення

загальними зборами учасників. Члени ревізійної комісії обираються зі складу учасників банку або їх представників за винятком працівників банку. Засідання комісії повинні проводитися у разі необхідності, але не рідше одного разу на рік. Ревізійна комісія підзвітна вищому органу управління банком. Завданнями ревізійної комісії є:

контроль за дотриманням банком законодавчих та нормативних актів, що регулюють банківську діяльність;

розгляд звітів внутрішнього і зовнішнього аудиторів, підготовка відповідних пропозицій та винесення їх на розгляд загальних зборів, спостережної ради банку;

складання висновку за річними звітами та балансами банку, без якого вищий орган управління не має права затверджувати фінансовий звіт банку.

Ревізійна комісія Здійснює контроль за фінансово-

господарською діяльністю банку. Склад ревізійної комісії банку затверджується

їм. Кандидатура керівника служби внутрішнього аудиту узгоджується із НБУ, працівники цієї служби дають письмове зобов'язання про збереження банківської таємниці і нерозголошення інформації щодо діяльності банку. На службу внутрішнього аудиту покладено виконання таких функцій: нагляд за поточною діяльністю банку;

контроль за дотриманням чинного законодавства, нормативно-правових актів НБУ та рішень органів управління банку;

перевірка результатів поточної фінансової діяльності банку;

аналіз інформації щодо діяльності банку, професійної придатності та дотримання повноважень посадовими особами банку;

розроблення та надання спостережній раді банку висновків та пропозицій за результатами перевірок;

інші функції, пов'язані із наглядом та контролем за діяльністю банку.

Внутрішній аудит Входить до складу ревізійної

комісії. Створюється за рішенням спо-стережної ради банку і підпорядкована

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Дайте визначення поняття «банк», назвіть його характерні риси

Які є принципи побудови комерційного банку?

У чому особливість організаційної структури банківської установи?

Охарактеризуйте органи управління комерційного банку

Охарактеризуйте органи контролю комерційного банку

Назвіть основні функції органів управління та контролю банку

ОРГАНІЗАЦІЯ

ДІЯЛЬНОСТІ

КОМЕРЦІЙНОГО

БАНКУ

Лекція № 5

ПЛАН

1. Фінансові результати діяльності, доходи і

витрати банку

2. Поняття ліквідності банківських установ та її

значення для стабільності банківської системи

3. Нормативи ліквідності банківських установ у

системі економічних нормативів регулювання

банківською діяльністю

1. ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ, ДОХОДИ

І ВИТРАТИ БАНКУ

Головною метою комерційного банку є отримання прибутку, який використовується для створення фондів банку та виплати дивідендів.

Прибуток банку - це різниця між його валовими доходами та валовими витратами.

Джерелом банківського прибутку є доходи, отримані в результаті створення і реалізації банком свого продукту.

Доходи є базою розвитку його діяльності. Величина доходу залежить насамперед від обсягу кредитних вкладень та інвестицій банку, розміру відсоткової ставки за наданими кредитами та величини і структури активів банку.

ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ДОХОДІВ

Проценти за користування позичками

Доходи від проведення операції з іноземною валютою (у вигляді комісійних та курсової різниці)

Доходи від операцій з цінними паперами

Доходи від виконання послуг

Витрати - необхідна умова отримання прибутку. Без

здійснення витрат на забезпечення функціонування банку

неможлива його діяльність, навіть існування.

Витрати визнаються витратами певного періоду

одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони

здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом

певного періоду, обліковуються у складі витрат того звітного

періоду, у якому вони були здійснені.

ВИТРАТИ БАНКУ

заробітна плата

придбання або виготовлення бланків і канцелярських товарів

утримання приміщень, охорони, протипожежної сигналізації

амортизаційні відрахування та інші

виплата процентів по вкладах, депозитах і міжбанк. кредиту

плата за послуги регіонального розрахунково-касового центру

витрати на рекламу, на відрядження

поштово-телеграфні витрати та інші

ВІДНОСНО ПОСТІЙНІ ЗМІННІ

Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки.

Загальний вигляд

звіту про прибутки та збитки комерційного банку:

Д О Х О Д И В И Т Р А Т И

Відсоткові доходи Відсоткові витрати

Комісійні доходи Комісійні витрати

Результат від торговельних операцій

Інші банківські операційні доходи

Інші банківські операційні витрати

Інші небанківські операційні доходи

Інші небанківські операційні витрати

Зменшення резервів за заборгованістю

Відрахування в резерви

Непередбачені доходи Непередбачені витрати

Прибуток (збиток) до сплати податку

Податок на прибуток

Чистий прибуток (збиток)

2. ПОНЯТТЯ ЛІКВІДНОСТІ БАНКІВСЬКИХ УСТАНОВ ТА ЇЇ

ЗНАЧЕННЯ ДЛЯ СТАБІЛЬНОСТІ БАНКІВСЬКОЇ СИСТЕМИ

Ліквідність банку — це спроможність банку щодо

своєчасного виконання своїх зобов'язань.

Термін "ліквідність" (від лат. liquidus - "рідкий, той, що те-

че") у буквальному розумінні слова характеризує легкість реалізації, продажу, перетворення матеріальних цінностей та інших активів на грошові кошти.

Під ліквідністю розуміють здатність (спроможність) банку своєчасно виконувати свої зобов'язання, причому не тільки з повер-нення вкладених коштів з виплатою встановленої плати, а й з надання кредитів.

3 . Н ОР М АТ И В И Л І К В І Д Н О С Т І БА Н К І В С Ь К И Х УС ТА Н ОВ У С И С Т Е М І

Е КОН О М І Ч Н И Х Н ОР М АТ И В І В РЕ Г УЛ Ю В А Н Н Я БА Н К І В С Ь КОЮ

Д І Я Л Ь Н І С Т Ю Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для

контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання

своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів,

до яких належать кошти в касі та на кореспондентських рахунках.

де Ккр — кошти на кореспондентських рахунках;

Ка — кошти в касі;

Пр — зобов'язання банку, що обліковуються за

поточними рахунками.

Н4 = К кр + К а

* 100 % П р

Норматив поточної ліквідності (Н5) встановлюється для

визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та

зобов'язань банку. Він розраховується за формулою:

де А (І, ІІ) — активи первинної та вторинної ліквідності;

З — коротко- та довгострокові зобов'язання банку.

Н5 =

А (І) + А (ІІ) (до 30)

* 100 % З (до 30)

Економічне призначення нормативу короткострокової

ліквідності (Н6) полягає у контролі за здатністю банку виконувати

прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних

активів.

де А л — ліквідні активи;

З к — короткострокові зобов'язання (строком погашення до

одного року).

Н6 =

А л

* 100 % З к (до року)

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Що таке прибуток? Як визначається прибуток банку?

Проаналізувати доходи комерційного банку

Охарактеризувати витрати комерційного банку

Охарактеризувати поняття ліквідності

Розкрити значення ліквідності для стабільності комерційного

банку та банківської системи загалом

Які економічні нормативи застосовує Національний банк України

щодо комерційних банків?

Назвати та коротко охарактеризувати економічні нормативи

ліквідності банку

СТРУКТУРА

БАНКІВСЬКОГО

КАПІТАЛУ

Лекція № 6

ПЛАН

1. Власний капітал банку, його функції та

місце в ресурсній базі банку

2. Структура банківського капіталу, порядок

його формування та напрями використання

3. Характеристика фондів банку, що

формують його капітал

4. Достатність капіталу банку

1. ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ БАНКУ, ЙОГО ФУНКЦІЇ ТА МІСЦЕ В РЕСУРСНІЙ БАЗІ БАНКУ

Ресурси банку – це сукупність коштів, які є у

розпорядженні банку і використовуються для

забезпечення його діяльності, тобто виконання

активних операцій.

Таким чином, банківські ресурси можна вважати

банківським капіталом. Операції, за допомогою яких

комерційні банки формують свої ресурси, називаються

пасивними.

Залежно від джерел формування ресурси поділяються на власні, залучені і запозичені.

РЕСУРСИ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Статутний капітал

Резерви та інші фонди банку

Нерозподілений прибуток

ВЛАСНІ КОШТИ БАНКУ (КАПІТАЛ)

Кошти на поточних

рахунках клієнтів

Депозитні кошти підприємств та

організацій

Вклади від населення

ЗАЛУЧЕНІ КОШТИ БАНКУ

Міжбанківські кредити

Кредити від НБУ

Кошти від операцій з ЦП на

вторинному ринку

ПОЗИЧЕНІ КОШТИ БАНКУ

Власний капітал банку займає незначну частку у

загальному обсязі капіталу банку (до 10 %), що

обумовлено специфікою діяльності комерційного банку

як установи, що здійснює мобілізацію тимчасово

вільних грошових ресурсів на фінансовому ринку та

надає їх у позику. Проте власний капітал має важливе

значення для ефективного здійснення банківської

діяльності.

ФУНКЦІЇ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

страхування вкладів і депозитів, що гарантує певний захист інтересів кредиторів комерційного банку у випадку його ліквідації або банкрутства

особливо важлива у період початку функціонування банку, що надає можливість за рахунок власного капіталу профінансувати придбання основних засобів, оренду приміщення та початок фінансової діяльності

при встановленні економічних нормативів регулювання комерційних банків важливе місце відводиться нормативам капіталу банку

ОПЕРАТИВНА

РЕГУЛЮЮЧА

ЗАХИСНА

Власний (регулятивний) капітал банку, що особливо

необхідний на етапі становлення банківської установи, є не тільки

гарантом забезпечення довіри до банку зі сторони вкладників, а

таож виконує і другорядну для нього функцію — забезпечення

оперативної діяльності банку. До того ж він служить основним

джерелом і гарантом збереження вартості активів банківської

установи поряд із залученими й запозиченими коштами.

2. СТРУКТ УРА БАНКІВСЬКОГО КАПІТАЛУ, ПОРЯДОК ЙОГО Ф ОРМУВАННЯ ТА НАПРЯМИ

ВИКОРИСТАННЯ

Відповідно до Закону України «Про банки і

банківську діяльність» від 07.12.2000 р. № 2121 - III (зі

змінами і доповненнями) капітал банку включає

основний капітал і додатковий капітал.

КАПІТАЛ КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ

ДОДАТКОВИЙ КАПІТАЛ

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ

РОЗКРИТІ РЕЗЕРВИ

ОСНОВНИЙ КАПІТАЛ

СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ

РОЗКРИТІ РЕЗЕРВИ

БАЛАНСУВАЛЬНІ СТАТТІ

Дивіденди на збільшення статутного капіталу

Емісійні різниці

Резервний фонд

Загальні резерви

Прибутки минулих років

Прибуток минулих років, що очікує затвердження

зборами акціонерів

Недосформовані резерви під можливі

збитки

Нематеріальні активи за мінусом суми зносу

Капітальні вкладення у матеріальні активи

Збитки минулих і поточного років

ДОДАТКОВИЙ КАПІТАЛ

Резерви під стандартну заборгованість інших банків

Резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитними операціями банків

Результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням індексу девальвації чи

ревальвації

Результат переоцінки основних засобів

Прибуток поточного року

Субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал)

3. ХАРАКТЕРИСТИКА Ф ОНДІВ БАНКУ, ЩО Ф ОРМУЮТЬ ЙОГО КАПІТАЛ

Статутний капітал банку формується відповідно до вимог законодавства України та установчих документів банку.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків.

Статутний капітал не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо сплати паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал повністю оплачено.

Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня.

Банкам забороняється використовувати для формування капіталу бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Статутний капітал

Порядок формування статутного

капіталу банку такий:

Регулятивний капітал – це капітал, який банк (або інша

юридична особа) повинен мати для проведення відповідних операцій,

оскільки цього вимагає регулюючий орган.

Українська методика визначення капіталу банку і розрахунку

його достатності випливає з рекомендацій Базельського комітету, які

були розроблені в грудні 1987 р. Згідно з ними капітал банку

поділяють на основний (капітал І рівня) та додатковий (капітал ІІ

рівня). Для визначення розміру регулятивного капіталу банку

загальний розмір капіталу І-го і ІІ-го рівнів додатково зменшується

на визначені законодавством статті (відвернення).

Резервний фонд - це грошові ресурси, що резервуються банком

для забезпечення непередбачених витрат по всіх статтях активів

та позабалансових зобов'язаннях, а також виплати дивідендів по

привілейованих акціях, якщо недостатньо прибутку.

Резервний фонд

Другою складовою основного капіталу

банку є розкриті резерви, до яких слід

віднести резервний фонд.

засобів та інші), які призначені для покриття збитків від активних

операцій та для виробничого і соціального розвитку банку; їх форму-

вання здійснюється за рахунок прибутку.

Порядок формування і використання цих коштів визначається Законом України «Про банки і банківську діяльність» та статутними документами банку:

відрахування до фондів здійснюються з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов'язання;

фонди і рух коштів до них та з них повинні окремо розкриватись в опублікованих звітах банку;

фонди повинні бути у розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого і негайного використання у разі появи збитків;

збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

Спеціальні фонди

Спеціальні фонди - це фонди (фонд

основних коштів, фонд переоцінки основних

Нерозподілений прибуток - це резерв банку, який залишається

після розподілу прибутку на сплату податків, формування резерву та

виплату дивідендів власникам і призначається на капіталізацію,

тобто на розширення банківського бізнесу.

Нерозподілений прибуток

4. ДОСТАТНІСТЬ КАПІТАЛУ БАНКУ

Достатність капіталу - це здатність комерційного банку

надавати традиційний набір банківських послуг стандартної якості

незалежно від можливості тих чи інших збитків за активними

операціями.

В Україні з метою підтримання на належному рівні ліквідності

балансу комерційних банків та забезпечення економічної

стабільності в їх роботі Національний банк України встановив та

регулює показники нормативів капіталу:

ЕКОНОМІЧНІ НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ

Назва норма-

тиву

Формула Складові розрахункової

формули

Нормативне значення

Н1 –

но

рм

ат

ив

мін

іма

ль

но

го

ро

змір

у р

егу

ля

ти

вн

ого

к

ап

іта

лу

ба

нк

у

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір

капіталу І-го і ІІ-го рівнів додатково зменшується на визначені законодавством

статті (відвернення)

Кр = ОК + ДК – В

Кр - регулятивний капітал;

ОК - основний капітал; ДК - додатковий капітал; В - відвернення

Мінімальний розмір регулятивного капіталу банку (Н1) має становити 120 млн. грн.

ЕКОНОМІЧНІ НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ

Назва норма-

тиву

Формула Складові розрахункової

формули

Нормативне значення

Н2 –

нор

мати

в а

дек

ватн

ост

і

рег

ул

яти

вн

ого

кап

іта

лу

(пл

атосп

ром

ож

ност

і) Співвідношення регулятивного

капіталу банку до сумарних

активів і певних позабалансових

інструментів, зважених за

ступенем кредитного ризику та

зменшених на суму створених

відповідних резервів за

активними операціями

Н2 = Кр / (Ар - Р) * 100 %

Кр – регулятивний

капітал;

Ар – активи банку, зважені

на відповідний

коефіцієнт ризику

(активи комерційного

банку поділяються на

5 груп за ступенем

ризику та можливості

втрати частини

вартості);

Р – резерви за активними

операціями

Для діючих

банків не

менше,

ніж 10 %

ЕКОНОМІЧНІ НОРМАТИВИ КАПІТАЛУ

Назва норма-

тиву

Формула Складові розрахункової

формули

Нормативне значення

Н3

– н

ор

мати

в а

дек

ватн

ост

і

осн

ов

ного

кап

іта

лу

Співвідношення основного

капіталу до загальних активів

банку

Н3 = ОК / А заг * 100 %

ОК - основний капітал;

Азаг – загальні активи

банку

Не менше,

ніж 9 %

Для забезпечення реальної капіталізації банків

України всі банки поділяються за рівнем достатності

капіталу на:

добре капіталізовані;

достатньо капіталізовані;

недокапіталізовані;

значно недокапіталізовані;

критично недокапіталізовані.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Що таке банківські ресурси?

За якими ознаками класифікуються банківські ресурси?

Що таке капітал комерційного банку?

Які основні функції виконує капітал банку?

Яка структура капіталу банку?

Які особливості формування статутного капіталу банку?

Які особливості формування резервного, спеціального фондів

комерційних банків?

Які фактори впливають на розмір власного капіталу?

Які існують економічні нормативи капіталу банку,

як їх розрахувати?

ПОРЯДОК ФОРМУВАННЯ

ДЕПОЗИТНИХ

РЕСУРСІВ

КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Лекція № 7

ПЛАН

1. Депозити комерційних банків, їх види та

характеристика

2. Відсоткова політика комерційного банку:

- відсоток на депозит;

- стимулювання банківських депозитів

1. ДЕПОЗИТИ КОМЕРЦІЙНИХ БАНКІВ, ЇХ ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

Депозит (вклад) — це грошові кошти в

національній та іноземній валютах, передані їх

власником або іншою особою за його дорученням у

готівковій або безготівковій формі на рахунок власника

для зберігання на певних умовах.

Операції, пов'язані з залученням грошових коштів

на вклади, називаються депозитними.

Практично всі клієнтські рахунки є депозитними.

Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту у

банку рахунок, на якому зберігаються його грошові

кошти.

За формою використання рахунків вони поділяються

на: депозити (вклади) до запитання; термінові (або

строкові) депозити; умовні депозити

ння та поповнюються і використовуються власниками залежно від

потреби в цих коштах.

Вклади до запитання є нестабільними, що обмежує можливість

їх використання банком для позичкових та інвестиційних операцій.

Тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний

процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило)

плати за депозити до запитання банки намагаються залучити

клієнтів і стимулювати приріст поточних внесків за рахунок надання

їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування.

Вклад (депозит)

до запитання

Вклади (депозити) до

запитання – це кошти, що залучені на

депозит без визначеного строку погаше-

цього терміну або після попереднього повідомлення банку за

встановлений період (не менше одного місяця).

Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів,

оскільки вони стабільні і зручні в банківському плануванні. За ними

сплачується високий депозитний процент, рівень якого

диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду

повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового

ринку та інших умов.

Строковий вклад

Строкові вклади — це кошти, що

розміщені у банку на певний строк і

можуть бути знятими після закінчення

Особливості строкових вкладів:

чітко встановлений строк зберігання;

оформляються депозитною угодою;

не використовуються для здійснення поточних платежів;

при достроковому вилученні депозиту банк застосовує штрафні

санкції;

особливість нарахування та сплати процентів;

не використовуються для поточних платежів.

Строковий вклад

Депозитні сертифікати надаються юридичним, а ощадні

— фізичним особам.

Депозитний сертифікат — це цінний папір, що може

використовуватися його власником як платіжний засіб і

обертатися на фондовому ринку; це письмове свідоцтво банку про

внесення юридичною особою грошових коштів на депозит.

Ощадний сертифікат - це іменне посвідчення, що

використовується фізичною особою для оформлення своїх

заощаджень в банку.

Сертифікат

Сертифікати є однією з форм

строкових вкладів. Бувають депозитні

та ощадні.

Банківський вексель має депозитну природу, і цим він схожий

на сертифікат.

На відміну від сертифіката банківський вексель може бути

використаний його власником як платіжний засіб за товари та

послуги, причому новий власник векселя може передавати його

третій особі за допомогою індосаменту.

Банківський вексель

2. ВІДСОТКОВА ПОЛІТИКА КОМЕРЦІЙНОГО БАНКУ

Відсоток — це ціна позичкового капіталу.

Кількісне визначення відсотка — ставка або

норма відсотка.

Відсоток за вкладами — основний стимул

залучення коштів від клієнтів.

Відсоткова політика банку є інструментом

регулювання структури банківського капіталу.

Фактори, що впливають на відсоткову ставку:

ставка рефінансування Національного банку України;

ставки, виплачувані іншими банками;

термін і розмір внеску;

вид внеску;

способи нарахування відсотків, використовуваних

банками.

МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ДНІВ ДЛЯ РОЗРАХУНКУ ВІДСОТКІВ

Метод «факт/факт» — при розрахунку суми

відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році

Метод «факт/360» — при розрахунку суми

відсотків береться фактична кількість днів у місяці , але умовно в році — 360 днів

Метод «30/360» — враховується умовна кількість

днів у місяці — 30 та у році — 360

Відсотки підлягають нарахуванню щомісяця, не

пізніше, ніж в останній робочий день місяця.

Незалежно від методу проценти на банківський

вклад нараховуються від дня, наступного за днем

надходження грошей у банк, до дня, який передує їх

поверненню вкладникові.

Приклад: Комерційний банк залучив строковий депозит у розмірі 2000 грн. на термін від 20 березня до 17 червня під 18 % річних. Необхідно розрахувати суми процентних платежів, використовуючи різні методи визначення кількості днів.

Розв'язання: ПОРЯДОК РОЗРАХУНКІВ ПРОЦЕНТНОГО ДОХОДУ

Висновок: Результати розрахунків показують, що для вкладника вигідний метод «факт/360», а для позичальника — метод «30/360».

Назва методу

Визначення кількості

днів за період дії угоди, днів

К-сть днів у році, днів

Розрахунок суми відсотків,

грн.

«Факт/факт»

11+30+31+16=88 365 (2000*18*88) / (365*100) = 86,79

«Факт/360» 11+30+31+16=88 360 (2000*18*88) / (360*100) = 88,00

«30/360» 10+30+30+16=86 360 (2000*18*86) / (360*100) = 86,00

Прості проценти є традиційним видом обчислення

прибутку за вкладами (відсоток нараховується на вихідну величину

внеску). Відповідно до встановленої періодичності відбувається

нарахування і виплата прибутку за вкладом за такою формулою:

де R — сума процентних платежів за період у n днів;

Р — сума номіналу депозиту;

r — річна відсоткова ставка;

n — кількість днів розрахункового періоду;

Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору.

R = P * r * n

T * 100

Сума депозиту з нарахованими на неї відсотками являє собою

нарощену суму внеску, яка розраховується таким чином:

де S — нарощена сума депозиту наприкінці розрахункового періоду

n, тобто номінал депозиту плюс відсотки;

Р — сума номіналу депозиту;

г — річна відсоткова ставка;

n — кількість днів розрахункового періоду;

Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору.

S = P * (1+ r * n

) T * 100

Відсотковий дохід за складними відсотками (капіталізація відсотків) визначається таким чином: після закінчення розрахун-кового періоду на суму вкладу нараховується відсоток і отримана величина приєднується до суми вкладу; у наступному розрахунковому періоді відсоткова ставка застосовується до нової вже збільшеної суми.

Сума складних відсотків за певний розрахунковий період обчислюється за такою формулою:

де R — сума відсотків за розрахунковий період;

Р — сума номіналу депозиту;

r — річна відсоткова ставка, %;

n — кількість днів за розрахунковий період;

m — кількість періодів (разів) нарахування складного відсотку;

Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору.

R = P * ((1+ r * n

)m - 1) m * T * 100

Визначити нарощену суму депозиту при застосуванні складних відсотків за період не більше одного року можна за формулою:

де S — нарощена сума депозиту наприкінці періоду m, тобто номінал депозиту плюс капіталізовані відсотки;

Р — сума номіналу депозиту;

г — річна відсоткова ставка, %;

n — кількість днів розрахункового періоду;

m — кількість періодів (разів) нарахування складного відсотку;

Т— максимальна кількість днів у році за умовами договору.

S = P * (1+ r * n

)m m * T * 100

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Місце залучених коштів у структурі власного капіталу

комерційного банку

Розкрийте поняття «депозит», охарактеризуйте його основні види

Що таке сертифікат, його види, особливості застосування при

залученні депозитних коштів?

Охарактеризуйте способи та умови залучення депозитних ресурсів

Поясніть зміст методів нарахування процентів за вкладами

Що таке нарощена сума депозиту, як вона розраховується?

Розкрийте особливості відсоткової політики комерційного банку

Розкрийте складності та особливості процесу стимулювання

банківських депозитів

ЗАПОЗИЧЕНИЙ

КАПІТАЛ

БАНКУ

Лекція № 8

ПЛАН

1. Недепозитні джерела банківських ресурсів,

їх види та значення

2. Залучення ресурсів на міжбанківському

ринку

1. НЕДЕПОЗИТНІ ДЖЕРЕЛА БАНКІВСЬКИХ РЕСУРСІВ, ЇХ ВИДИ ТА

ЗНАЧЕННЯ

Позичений капітал комерційного банку формується

шляхом недепозитного залучення коштів. До позиченого

капіталу банку належать кошти, отримані від емісії та

продажу облігацій, та кредити, одержані в інших банків, у

тому числі в НБУ.

ЕМІСІЯ ТА ПРОДАЖ БОРГОВИХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ

МІЖБАНКІВСЬКИЙ КРЕДИТ

ОБЛІГАЦІЯ

ВЕКСЕЛЬ

Від НБУ

від

ІН

ШО

ГО

К

ОМ

ЕР

ЦІЙ

НО

ГО

Б

АН

КУ

Кредитні аукціони (операції на

відкритому ринку)

Операції РЕПО

Ломбардне кредитування

Переоблік векселів

ДЖЕРЕЛА ПОЗИЧЕНОГО КАПІТАЛУ БАНКУ

ПРИЗНАЧЕННЯ МІЖБАНКІВСЬКИХ

КРЕДИТІВ

• дають можливість виконувати вимоги з обов’язкового кредитування

• задовольняють потреби клієнтів у коштах

• забезпечують ліквідність банку

• банки, в яких є надлишок ресурсів, можуть розміщувати тимчасово вільні кошти в банках, де є їх нестача

оперативність

не потребує резервування в центральному банку, оскільки не є вкладом

не потребує витрат на маркетинг та інфраструктуру

ПЕРЕВАГИ МІЖБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ ПОРІВНЯНО З ДЕПОЗИТОМ

2. ЗАЛУЧЕННЯ РЕСУРСІВ НА МІЖБАНКІВСЬКОМУ РИНКУ

надання власниками облігацій у розпорядження

емітента довгострокової позики.

Облігації не дають їх власникам права на участь у

керуванні банком. Мають термін погашення, тому кошти,

отримані банком за допомогою випуску облігацій, не

можуть вважатися власним капіталом.

Облігація

Облігація – це цінний папір,

що емітується банком для

залучення коштів, і свідчить про

у тимчасове користування на умовах повернення і платності.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними

— від одного дня до трьох-шести місяців. Процентна ставка за

міжбанківськими кредитами, як правило, нижча, ніж за

кредитами, наданими господарникам, і пов'язана з обліковою

ставкою НБУ.

Кредит від іншого

банку

Міжбанківський кредит – це

позичковий капітал комерційного

банку, що передається іншому банку

ВИДИ МІЖБАНКІВСЬКОГО КРЕДИТУ

ОВЕРНАЙТ (ОВЕРДРАФТ)

СТРОКОВІ

БЕЗСТРОКОВІ

Кредит від НБУ

Рефінансування – це погашення старої заборгованості шляхом надання нових позик, головним чином заміною короткострокових зобов’язань довгостроковими цінними паперами.

Міжбанківський кредит від НБУ

Операції на відкритому ринку

Операції РЕПО

Ломбардне кредитування

Переоблік векселів

Операції на

відкритому ринку

надання ресурсів через кредитні аукціони (тендери)

кредит «Овернайт»

стабілізаційний кредит

Операції РЕПО

нічне РЕПО

відкрите РЕПО

строкове РЕПО

РЕПО – операція, що передбачає угоду між її учасниками про зворотний викуп цінних паперів (валюти чи інших цінностей) за наперед обумовленою ціною.

Ломбардне кредитування

Надання кредиту під забезпечення цінних паперів, які входять до ломбардного списку центрального банку.

В Україні як застава виступають облігації внутрішніх державних позик (ОВДП).

Ломбардна ставка НБУ є одним з інструментів грошово-кредитної політики і знаходиться на вищому рівні, ніж облікова ставка. Ці кредити надаються на строк до 30 днів.

Переоблік векселів

В угоді беруть участь портфелі врахованих банком-позичальником комерційних векселів. Сума позики не може перевищувати 50— 70% від теперішньої вартості векселів. Строк оплати за векселями не може бути меншим за термін, на який комерційний банк отримує позику від НБУ (60—75 днів). Крім цього, комерційний банк зобов'язаний викупити перезаставлені векселі за 10—15 діб до настання строку їх погашення.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Охарактеризуйте поняття «недепозитні залучені (запозичені)

кошти комерційного банку»

Розкрийте суть міжбанківського кредитування

Охарактеризуйте види міжбанківського кредиту (кредити, надані

іншими банками)

Розкрийте сутність та способи рефінансування комерційних

банків Національним банком України (централізоване залучення

кредитних ресурсів у НБУ – через тендери, «овернайт», РЕПО)

Облігаційний метод залучення додаткових ресурсів комерційного

банку

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ

ГРОШОВИХ

РОЗРАХУНКІВ

У НАРОДНОМУ

ГОСПОДАРСТВІ

Лекція № 9

ПЛАН

1. Система і законодавча база розрахунків в

Україні

2. Характеристика платіжного обороту та

структура платіжної системи України

1. СИСТЕМА І ЗАКОНОД АВЧА БАЗА РОЗРАХУНКІВ В УКРАЇНІ

Сукупність грошових розрахунків незалежно від способу і форми їх здійснення називається грошовим обігом. Основну частину грошового обігу складає платіжний оборот, в якому гроші функціонують як засіб платежу, використовуються для погашення боргових зобов'язань. Він здійснюється як у готівковій, так і в безготівковій формі.

У сфері готівкового грошового обігу рух грошей здійснюється у вигляді готівкових грошових знаків.

Безготівковий грошовий обіг - рух грошових коштів без використання готівкових грошей шляхом списання сум за рахунками в банках чи зарахування взаємних вимог.

ПЕРЕВАГИ БЕЗГОТІВКОВОГО ОБОРОТУ

НАД ГОТІВКОВИМ

пр

иск

ор

юєт

ься

об

іг

гро

шо

ви

х к

ош

тів

го

спо

да

рсь

ки

х

суб

'єк

тів

знач

но

ск

ор

оч

ую

ть

ся

ви

тр

ат

и о

біг

у

збіл

ьш

ую

ть

ся

мо

жл

ив

ост

і д

ер

жа

ви

щ

од

о р

егу

лю

ва

нн

я

гро

шо

во

ї сф

ер

и

Функціонування платіжної системи регулюється Законами України «Про банки і банківську діяльність», «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», нормативними документами НБУ.

Загальні принципи організації системи безготівкових розра-хунків в Україні визначені в Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті».

Банки здійснюють операції як з готівкою, так і безготівкові розрахунки відповідно до нормативних документів НБУ:

«Положення про організацію операційної діяльності в банках»;

«Про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України»;

«Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України»;

«Порядок ведення касових операцій у національній валюті»;

«Про організацію емісійно-касової роботи в установах банків України» тощо.

підготовка організаційних, технічних та технологічних передумов для здійснення платежу

1 відкриття в банках рахунків для учасників платіжної системи, створення комп'ю-терних систем зв'язку, приймання, обробка, облік та передавання інформації, емісія платіжних інструментів (чеків, платіжних карток тощо)

формування та передавання інформації щодо платежу

2 підготовка, забезпечення захисту, передавання банку та перевірка на справжність інформації, необхідної для здійснення платежів, на певних інструментах (носіях)

проведення платежу 3

переказування грошей з рахунку платника на рахунок одержувача чи залік взаємної заборгованості, приймання-видавання готівки по рахунках клієнтів

ЕТАПИ ОРГАНІЗАЦІЇ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

2 . Х АРАКТЕРИСТИКА ПЛАТІЖНОГО ОБ ОРОТ У ТА СТРУКТ УРА П Л АТІЖ НОЇ

СИСТЕМ И УКРАЇНИ

Платіжний оборот — процес безупинного руху засобів платежу.

СТРУКТУРА ПЛАТІЖНОГО ОБОРОТУ УКРАЇНИ

ПЛАТІЖНИЙ

ОБОРОТ

ГОТІВКОВИЙ ОБОРОТ

БЕЗГОТІВКОВИЙ ОБОРОТ

ГОТІВКОВИЙ ОБОРОТ

• Оплата фізичними особами товарів та послуг

• Міжгосподарські розрахунки на незначні суми

БЕЗГОТІВКОВИЙ ОБОРОТ

МІЖГОСПОДАРСЬКІ РОЗРАХУНКИ

МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ

МІЖНАРОДНІ РОЗРАХУНКИ

МФО-система міжфілійних оборотів

Прямі кореспондентські розрахунки

Кліринг через СЕП чи банки-посередники

Розрахунки за товари та послуги

Розрахунки за нетоварними операціями

Платіжна система в широкому розумінні — це сукупність визначених законом платіжних інструментів, норм, правил, а та-кож механізмів та процедур їх застосування всіма суб'єктами грошового обороту.

ПЛАТІЖНА СИСТЕМА УКРАЇНИ

Внутрішньодержавна платіжна система

Міжнародна платіжна система

ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА

БАНКІВСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА

НЕБАНКІВСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА

Система міжбанківських розрахунків

Система масових платежів

Внутрішньобанківські платіжні системи

МІЖНАРОДНА

ПЛАТІЖНА СИСТЕМА

БАНКИ

КЛІРИНГОВІ УСТАНОВИ

УСТАНОВИ, ЩО НАДАЮТЬ ФІНАНАСОВІ ПОСЛУГИ

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Хто є ініціатором платежу, а хто — виконавцем платежу в безготівкових

розрахунках?

Які доходи одержують банки від виконання розрахункових операцій для

своїх клієнтів?

У чому полягають переваги доходів за розрахунковими операціями банків

перед їх активними операціями (кредитними, інвестиційними)?

Що таке платіжний оборот? Які його форми?

Назвіть дві форми платіжного обороту і дайте їм визначення

Поясніть роль комерційних банків в організації платіжного обороту

Назвіть платіжні інструменти безготівкових міжгосподарських

розрахунків

Розкрийте сутність платіжної системи, її структури

Які види платіжних систем Ви знаєте?

ФОРМИ

БЕЗГОТІВКОВИХ

РОЗРАХУНКІВ

ТА ЇХ

ХАРАКТЕРИСТИКА

Лекція № 10

ПЛАН

1. Безготівкові розрахунки. Сфера

використання і порядок проведення

банками розрахункових операцій

2. Форми безготівкових розрахунків:

• розрахунки платіжними дорученнями;

• платіжними вимогами-дорученнями;

• чеками;

• акредитивами

1. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ. СФЕРА ВИКОРИСТАННЯ І ПОРЯДОК

ПРОВЕДЕННЯ БАНКАМИ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

Безготівкові розрахунки - розрахунки, що

проводяться без участі готівки, тобто в сфері

безготівкового грошового обігу.

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

за

призначенням платежу

Кошти в НБУ

сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позик, страхових сум тощо

Кошти в НБУ

платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконані роботи

ЗА ТОВАРНИМИ ОПРЕАЦІЯМИ

ЗА НЕТОВАРНИМИ ОПРЕАЦІЯМИ

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

за складом учасників

Кошти в НБУ

обслуговують відносини між банками

Кошти в НБУ

обслуговують відносини між клієнтами банків

МІЖГОСПОДАРСЬКІ МІЖБАНКІВСЬКІ

БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ

за місцем проведення

Кошти в НБУ

між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав

Кошти в НБУ

внутрішньоміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські – за межами цього пункту

ВНУТРІШНЬОДЕРЖАВНІ МІЖДЕРЖАВНІ

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Грошові кошти всіх господарських суб'єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов'язковому зберіганню на поточних та інших рахунках в установах банків

Безготівкові розрахунки між підприємствами, фізичним особами здійснюються через банки шляхом перерахування коштів з поточних рахунків платників на поточні рахунки одержувачів коштів

Розрахунки з постачальниками за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску або надання послуг. На практиці застосовується також попередня оплата

Банки списують кошти з рахунків підприємств тільки за розпорядженнями їх власників, крім випадків, у яких безспірне списання (стягнення) коштів передбачене законом України, а також за рішенням суду, арбітражного суду

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

Доручення підприємств на перерахування коштів приймаються банками до виконання тільки в межах наявних коштів на їх рахунках або за рахунок платіжного кредиту банку

Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум із рахунків платника

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів із рахунків

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні між собою договорів

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одер-жувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку

Спосіб платежу характеризує порядок списання коштів із рахунків платників.

ОСНОВНІ СПОСОБИ ПЛАТЕЖУ :

1. Перерахування грошових коштів (безпосередньо не пов'язане з

банківським кредитом) з поточного рахунку платника.

2. Надання позики банком шляхом прямого перерахування грошей

із кредитного рахунку платника на банківський рахунок пос-тачальника.

3. Розрахунок шляхом заліку взаємних вимог платників кошів та їх

одержувачів, пов'язаних між собою поставкою товарів чи наданням послуг у процесі обміну діяльністю, з перерахуванням на відповідні рахунки учасників заліку лише непокритої суми.

4. Гарантована оплата постачальнику з попереднім депону-

ванням коштів на окремих банківських рахунках в установах банку за місцем знаходження платника і з наступним їх списанням з цього ра-хунку після зарахування грошей на рахунок одержувача в установі банку, де на нього відкритий поточний рахунок.

У М О В И З Д І Й С Н Е Н Н Я Р ОЗ Р А Х У Н К І В

Платежі проводяться, як правило, після відвантаження то-варно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку

Безготівкові розрахунки між підприємствами здійснюються у національній валюті України через банк шляхом перерахування коштів з рахунку платника на рахунок одержувача коштів

Кошти з рахунку клієнта списуються за розпорядженнями його власника крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягнення та безакцептне списання коштів

У М О В И З Д І Й С Н Е Н Н Я Р ОЗ Р А Х У Н К І В

Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних коштів на рахунку клієнта

Платежі проводяться, як правило, після відвантаження то-варно-матеріальних цінностей, виконання робіт чи надання послуг або одночасно з ними. В окремих випадках може бути проведена попередня оплата. Платежі проводяться за рахунок власних коштів платника, а в окремих випадках за рахунок кредиту банку

Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допус-каються, за винятком випадків уступки вимоги і переведення боргу відповідно до Цивільного Кодексу України та Б ІНШИХ випадках, передбачених чинним законодавством

У М О В И З Д І Й С Н Е Н Н Я Р ОЗ Р А Х У Н К І В

Банк на договірній основі здійснює розрахунково-касове обслуговування своїх клієнтів і виконує їх розпорядження щодо перерахування коштів з рахунків

Підприємства самостійно обирають форми розрахунків, пе-редбачені інструкцією № 7 "Про безготівкові розрахунки в господарському обороті України" та вказують їх при укладенні між собою договорів

Взаємні претензії за розрахунками між платником та одер-жувачем коштів розглядаються сторонами в претензійно-позовному порядку без участі банку

Платіжне доручення — письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на переказування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача.

Розрахунки платіжними дорученнями — одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків. За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов'язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов'язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.

2. Ф ОРМИ БЕЗГОТІВКОВИХ РОЗРАХУНКІВ

РОЗРАХУНКИ ПЛАТІЖНИМИ ДОРУЧЕННЯМИ

Виписка з поточного рахунку про зарахування коштів

Зарахування коштів на рахунок

Рахунок-фактура

Постачання товару чи послуги Проведення

платежу

4. Списання коштів з рахунку 5. Виписка з поточного рахунку про списання коштів

ПОКУПЕЦЬ (ПЛАТНИК ПЛАТЕЖУ)

БАНК ПОКУПЦЯ

ПОСТАЧАЛЬНИК (ОДЕРЖУВАЧ

ПЛАТЕЖУ)

БАНК ПОСТАЧАЛЬНИКА

Платіжне доручення

Передача платіжного доручення

1 2

5 4

3

7 8

10

9

Платіжна вимога-доручення — це комбінований документ, у

якому передбачаються два види дій: 1) вимога продавця до покупця

оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені

товари; 2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити

зазначені документи і переказати кошти продавцю.

Це мало поширена форма розрахунків. Звичайно вона засто-

совується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи,

надані послуги.

Акцепт – напис про згоду здійснити платіж.

РОЗРАХУНКИ ПЛАТІЖНИМИ ВИМОГАМИ-ДОРУЧЕННЯМИ

ПОКУПЕЦЬ (ПЛАТНИК ПЛАТЕЖУ)

БАНК ПОКУПЦЯ

ПОСТАЧАЛЬНИК (ОДЕРЖУВАЧ

ПЛАТЕЖУ)

БАНК ПОСТАЧАЛЬНИКА

1 2

1 - Постачання товару чи послуги 2 - Товарно-транспортні документи і вимога-доручення 3, 4 – Передавання платіжної вимоги-доручення 5 - Заповнена на акцептну суму платіжна вимога-доручення 6 – Проведення платежу - перерахування коштів по електронній

пошті 7 - Зарахування коштів на рахунок, виписка з поточного рахунку

про зарахування коштів 8 - Виписка з поточного рахунку про списання коштів

3

4

5

6

7

8 д

ого

вір

Чек — це документ, що містить нічим не обумовлене письмове

розпорядження власника поточного рахунку (чекодавця) банку, у

якому рахунок відкрито (банку-емітенту), виплатити вказану суму

грошей пред'явникові чека (чекодержателю). Чеки, які застосовуються

для безготівкових платежів, називаються розрахунковими.

Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за

отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у деяких

нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно застосовувати у

внутрішньоміських розрахунках. Розрахунки чеками між фізичними

особами не допускаються.

РОЗРАХУНКИ ЧЕКАМИ

ПОКУПЕЦЬ (ПЛАТНИК ПЛАТЕЖУ)

БАНК ПОКУПЦЯ

ПОСТАЧАЛЬНИК (ОДЕРЖУВАЧ ПЛАТЕЖУ)

БАНК ПОСТАЧАЛЬНИКА

3 4

5

6

1

7

8

2 договір

9

1 - Заява на отримання чекової книжки 2 – Банк покупця бронює кошти на окремому рахунку, виписує

чекову книжку і видає її покупцю 3 - Постачання товару чи послуги 4 – Оформлення покупцем чека на продавця 5 – Чек і реєстр чеків для оплати 6 – Вимога на оплату чека 7 – Перерахування 8 - Зарахування коштів на рахунок, виписка з поточного рахунку 9 - Виписка з поточного рахунку про списання коштів, один

примірник реєстру чеків

Акредитив — це зобов'язання банку оплатити платіжну вимогу, яке він дає на прохання свого клієнта-платника його контрагенту-постачальникові (бенефіціару) за умови дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки та платежу.

Заявник акредитива – платник, який звертається до обслуговуючого його банку відкрити акредитив.

Банк-емітент – це банк платника, що відкриває акредитив своєму клієнтові.

Бенефіціар – юридична особа, на користь якої виставлено акредитив (постачальник).

Виконуючий банк – банк бенефіціара чи інший банк, що за дорученням банку-емітента виконує акредитив.

Застосовується переважно в міжміських і в міжнародних розрахунках, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати поставленої продукції.

РОЗРАХУНКИ АКРЕДИТИВАМИ

СХЕМА РОЗРАХУНКІВ НА ПІДСТАВІ ПОКРИТОГО АКРЕДИТИВА, ВІДКРИТОГО У БАНКУ-ЕМІТЕНТІ

1 – Заява на акредитив 2 – Депонування коштів 3 – Поштовий акредитив 4 – Повідомлення про відкриття акредитиву 5 – Відвантаження цінностей 6 – Реєстр рахунків і товарно-транспортні документи 7 – Списання коштів із рахунку, виписка банку про списання коштів 8 - Зарахування коштів на рахунок, виписка банку

ПОКУПЕЦЬ (ПЛАТНИК ПЛАТЕЖУ)

БАНК-ЕМІТЕНТ ( БАНК ПОКУПЦЯ)

ПОСТАЧАЛЬНИК (БЕНЕФІЦІАР)

ВИКОНУЮЧИЙ БАНК (БАНК БЕНЕФІЦІАРА)

5

6

6

1

3

4

2 д

ого

вір

7

8

СХЕМА РОЗРАХУНКІВ НА ПІДСТАВІ ПОКРИТОГО АКРЕДИТИВА, ВІДКРИТОГО У ВИКОНУЮЮЧОМУ БАНКУ

1 – Заява на акредитив 2 – Списання коштів з поточного рахунку 3 – Доручення відкрити акредитив і перерахувати кошти 4, 5 – Відкриття рахунку, повідомлення про відкриття акредитиву 6 – Відвантаження цінностей 7 – Реєстр рахунків і товарно-транспортні документи 8 – Оплата, виписка банку про зарахування коштів 9 - Повідомлення про платіж 10 – Повідомлення про платіж (виписка банку про списання коштів)

ПОКУПЕЦЬ (ПЛАТНИК ПЛАТЕЖУ)

БАНК-ЕМІТЕНТ ( БАНК ПОКУПЦЯ)

ПОСТАЧАЛЬНИК (БЕНЕФІЦІАР)

ВИКОНУЮЧИЙ БАНК (БАНК БЕНЕФІЦІАРА)

6

7

1

3

4, 5

2 д

ого

вір

8

9 10

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Розкрийте сутність платіжної системи, її структури

Визначте поняття «безготівкові розрахунки» й охарактеризуйте

принципи та способи їх здійснення

Проаналізуйте види безготівкових розрахунків

Зазначте основні правила організації безготівкових розрахунків та

обов’язкові реквізити платіжних документів

Розкрийте порядок відкриття й обслуговування банківських рахунків

Які документи потрібні для відкриття поточних рахунків юридичним та

фізичним особам?

Поясніть механізм розрахунків з використанням платіжних доручень і

платіжних вимог-доручень?

Охарактеризуйте особливості розрахунків за допомогою чеків

Розкрийте особливості розрахунків з використанням акредитиву

МІЖБАНКІВСЬКІ

РОЗРАХУНКИ

Лекція № 11

ПЛАН

1. Міжбанківські розрахунки в Україні.

Необхідність і види міжбанківських

розрахунків

2. Здійснення міжбанківських розрахунків

через систему електронних платежів

1. МІЖБАНКІВСЬКІ РОЗРАХУНКИ В УКРАЇНІ. НЕОБХІДНІСТЬ І ВИДИ

МІЖБАНКІВСЬКИХ РОЗРАХУНКІВ

Міжбанківські розрахунки – це система безготівкових розрахунків за грошовими вимогами і зобов’язаннями, які виникають між банківськими установами чи їх клієнтами в процесі їх діяльності:

СЕП - система електронних платежів

ВПС - внутрішньобанківська платіжна система

комбінація систем ВПС і СЕП

міжнародна система електронних розрахунків

двосторонні прямі кореспондентські відносини

Кореспондентський рахунок — це рахунок одного банку, відкритий в іншому банку.

Останній банк за дорученням і за рахунок першого здійснює за коррахунками різні платежі: банку, у якому рахунок відкритий; іншим банкам; небанківським структурам.

Коррахунки для банків мають таке саме значення, як поточні рахунки для господарських суб'єктів, а відкриття і ведення їх є обов'язковою передумовою здійснення міжбанківських розрахунків. Ведення коррахунків — важлива складова кореспондентських відносин між банками.

Кореспондентські відносини — це договірні відносини між банками з метою виконання кожним із них для іншого певних операцій та послуг, пов'язаних з розрахунками між клієнтами та з власними відносинами.

ВИДИ КОРЕСПОНДЕНТСЬКИХ РАХУНКІВ

від

кр

ит

і н

а

вза

ємн

ій о

сно

ві

від

кр

ит

і в

о

дн

ост

ор

он

нь

ом

у

по

ря

дк

у

від

кр

ит

і б

ан

ка

ми

д

ру

гого

рів

ня

в

ре

гіо

на

ль

ни

х

уп

ра

вл

інн

ях

НБ

У

те

хн

ічн

і к

ор

ра

ху

нк

и

кл

іри

нго

ві

ра

ху

нк

и

Коррахунки, відкриті в комерційних банках, підрозділяються на рахунки «ностро», «лоро». «НОСТРО» називається рахунок, відкритий даним банком в іншому комерційному банку. Рахунок «НОСТРО» відображається у банку-власника в активі, а в обслуговуючого банку-кореспондента — в пасиві балансу.

«ЛОРО» називається рахунок, відкритий у даному банку для іншого комерційного банку — його власника. Тому один і той самий коррахунок для банку-власника буде рахунком «ностро», а для обслуговуючого банку — рахунком «лоро». В обслуговуючого банку-кореспондента «лоро» відображається в пасиві балансу, а в банку-власника — в активі балансу.

Кореспондентський рахунок, відкритий даним банком для іноземного банку-кореспондента, в іноземній практиці ще називається рахунком «ВОСТРО».

Система електронних платежів (СЕП) Національного банку України — це державна платіжна система, що забезпечує здій-снення розрахунків між банківськими установами на всій території України в електронній формі.

Структурна побудова СЕП

2 . ЗДІЙСНЕН НЯ М ІЖ БАНКІВ СЬКИХ РОЗРАХ УНКІВ ЧЕРЕЗ СИСТЕМ У

ЕЛ ЕКТРОННИХ П Л АТЕЖ ІВ

Функціонал. рівень

Учасники Функціонал.

орган

Програмно-технічне

забезпечення

Верхній ОПЕРУ НБУ ЦРП Комплекс АРМ-1

Середній Територіальні

управління НБУ РРП Комплекс АРМ-2

Нижній Комерційні банки,

їхні філії САБ Комплекс АРМ-3

Схема взаємозв'язків між учасниками СЕП

ЦРП

РРП РРП

Банк

АРМ - 1

АРМ - 2 АРМ - 2

АРМ - 3

Банк

АРМ - 3

Банк

АРМ - 3

Банк

АРМ - 3

Банк

АРМ - 3

Банк

АРМ - 3

Схема документообороту в СЕП

ЦРП

АРМ - 1

РРП АРМ - 2 РРП АРМ - 2

Банк А

АРМ - 3

САБ

Банк Б

АРМ - 3

САБ

ОПЕРУ регіонального

управління НБУ

ОПЕРУ регіонального

управління НБУ

4

3 5

2 6

8 8

Клієнт-платник Клієнт-одержувач

1 7

Пояснення до схеми документообороту:

1 — подання підприємством-платником платіжного доручення своєму

банку А;

2 — формування на підставі платіжних доручень клієнтів банківського

електронного платіжного документа (доручення);

3 — доставка первинних банківських платіжних документів у РРП;

4 — формування відповідних платіжних документів у РРП і доставка їх

у РРП, що обслуговують банки — одержувачі платежів;

5 — доставка платіжних документів у банк-одержувач (Б);

6 — розшифрування в банку Б одержаних платіжних документів по клієнтах-одержувачах і зарахування коштів на їхні поточні рахунки;

7— повідомлення клієнта про надходження коштів на його рахунок;

8 — перенесення результатів дня за технічними коррахунками на

реальні коррахунки комерційних банків в ОПЕРУ регіонального управління НБУ.

Кліринг – процедура періодичного взаємозаліку за

зобов’язаннями учасників розрахунків певної платіжної системи,

що включає процес отримання, сортування та розподілу

розрахункових документів кожного учасника розрахунків, а

також визначення остаточного розрахункового сальдо.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Охарактеризуйте особливості розрахунків способом заліку взаємних

вимог, розрахунки в порядку планових платежів, а також розрахунків

за допомогою систем дистанційного обслуговування «Клієнт-банк-

клієнт»

Охарактеризуйте способи міжбанківських розрахунків

Охарактеризуйте Систему електронних переказів Національного

банку України

Розкрийте види міжбанківських розрахунків

Охарактеризуйте здійснення міжбанківських розрахунків через

систему електронних платежів

Охарактеризуйте здійснення міжбанківських розрахунків через

прямі кореспондентські відносини

ОПЕРАЦІЇ З

ГОТІВКОЮ

Лекція № 12

ПЛАН

1. Основи організації, способи і форми

грошових розрахунків у галузях національної

економіки

2. Організація обороту касової готівки в банках

України

3. Касові операції банків. Касова дисципліна та

контроль за її дотриманням

1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ , СПОСОБИ І Ф ОРМИ ГРОШОВИХ

РОЗРАХУНКІВ У ГАЛУЗЯХ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

Готівкові розрахунки – це розрахунки шляхом оплати товару або послуг готівкою.

Готівкові гроші здійснюють свій оборот поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини між економічними суб’єктами. Тому вплив банків на їх оборот відносно слабкий, він не регламентується положеннями і вимогами платіжних систем, а визначається безпосередньо економічними суб’єктами — платниками й одержувачами грошей.

ПЕРЕВАГИ РОЗРАХУНКІВ ГОТІВКОЮ

можливість для економічних суб’єктів якнайповніше реалізувати свої права і цілі

легкість збереження комерційної таємниці

легкість уникнення контролю з боку конкурентів

зменшення витрат на розрахункові послуги банків

зменшення ризиків втрат від банкрутства банків

можливість підвищення ліквідності

НЕДОЛІКИ РОЗРАХУНКІВ ГОТІВКОЮ

готівка є зручною для обслуговування незаконної антисуспільної діяльності та тіньового бізнесу

готівка є зручною для ухиляння від оподаткування

оборот готівки поза банками значно ускладнює концентрацію її вільних запасів у банках задля формування їх резервів та здорожує вартість останніх

ускладнюється трансформація готівкових платежів у безготівкові, що гальмує зниження суспільних витрат на забезпечення економічного обороту платіжними засобам

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ОБОРОТ У КАСОВОЇ ГОТІВКИ В БАНКАХ УКРАЇНИ

НБУ

ФІРМИ ТА ІНШІ ЮРИДИЧНІ ОСОБИ

ДОМОГОСПОДАРСТВА

КОМЕРЦІЙНІ БАНКИ

1 13

7

4 2 12

5 10 8

11

6

9 9

3

Пояснення до схеми обороту готівки: 1 — продаж готівки банкам;

2 — видача готівки клієнтам;

3 — видача готівки з власних надходжень;

4 — купівля-продаж готівки між банками;

5 — видача доходів;

6 — виплата доходів із готівкової виручки фірм;

7— платежі готівкою між фірмами;

8 — одержання готівки з вкладів та одержання позичок готівкою;

9 — платежі готівкою між домогосподарствами;

10 — оплата готівкою покупок і зобов'язань;

11 — внесення готівки на вклади та погашення позичок готівкою.

Касові операції банків полягають у прийманні готівки від

клієнтів, зарахуванні її на рахунки, збереженні прийнятих коштів та

видачі готівки на вимогу клієнтів.

Касові операції регламентуються Інструкцією про ведення

касових операцій банками в Україні від 01.06.2011 № 174 (із

змінами, внесеними згідно з Постановами НБУ), а також

Положенням про ведення касових операцій у національній

валюті в Україні від 15.12.2004 № 637 (із змінами, внесеними згідно з

Постановами НБУ) (СР № 5).

3. КАСОВІ ОПЕРАЦІЇ БАНКІВ. КАСОВА ДИСЦИПЛІНА ТА

КОНТРОЛЬ ЗА ЇЇ ДОТРИМАННЯМ

Основні вимоги до організації банками касового обслуговування клієнтів:

дотримання норм чинного законодавства та вимог нормативних актів НБУ щодо організації готівкового обігу;

прогнозування установами НБУ готівкового обігу відповідно до вимог основних засад грошово-кредитної політики та контроль за дотриманням прогнозних показників;

повне і своєчасне забезпечення потреб економіки в готівкових коштах;

своєчасна видача установами банків готівки в межах наявних на рахунках коштів і на цілі, попередньо визначені клієнтами в їх грошових чеках;

створення умов для залучення готівки до кас банків та сприяння скороченню готівкових платежів у розрахунках за товари і послуги.

Ліміт залишку готівки в касі (ліміт каси) – граничний

розмір готівки, що може залишатися в касі підприємства на кінець

робочого дня.

Сума готівки, що перевищує ліміт, повинна бути здана в банк і

зарахована на поточний рахунок протягом трьох робочих днів,

враховуючи день отримання.

Банки здійснюють касові операції з обслуговування клієнтів на

основі єдиних правил, що встановлені Національним банком

України. Ці правила визначають порядок прийому, видачі, пакування,

зберігання та обліку готівки.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

На який орган покладено в Україні завдання з регулювання і

контролю обороту готівки?

Які основні вимоги визначає НБУ до організації банками касового

обслуговування клієнтів?

Що забезпечує комерційним банкам можливості впливати на оборот

готівки?

Як здійснюється оборот касової готівки в банках України?

Який зміст вкладається в поняття «касові операції банків»?

Яке значення мають касові операції для бізнесової діяльності банків?

Назвіть та охарактеризуйте принципи здійснення касових операцій

комерційними банками

Які завдання і цілі ставляться перед банками в касовому

обслуговуванні клієнтів?

ОРГАНІЗАЦІЯ

ГОТІВКОВИХ

РОЗРАХУНКІВ

Лекція № 13

ПЛАН

1. Організація роботи касового апарату банку

2. Порядок надходження готівки

3. Порядок видачі готівки

4. Загальні вимоги до оформлення касових

документів

5. Здійснення касових операцій через

банкомати

1. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ КАСОВОГО АПАРАТ У БАНКУ

Касові операції — операції, які здійснює банк, а

саме: видача готівки, приймання її та обмін не

придатних до обігу банкнот (монет) на придатні до

обігу банкноти (монети), банкнот на монети, монет на

банкноти, банкнот (монет) одного номіналу на

банкноти (монети) іншого номіналу, вилучення з обігу

сумнівних банкнот (монет), валютно-обмінні операції

та операції з банківськими металами.

Види касових операцій комерційного банку

приймання готівки національної та іноземної валюти від клієнтів для зарахування на власні рахунки та рахунки інших юридичних і фізичних осіб або на відповідний рахунок банку

видача готівки національної та іноземної валюти клієнтам з їх рахунків за видатковими касовими документами через касу банку або із застосуванням платіжних карток з їх рахунків чи відповідного рахунку банку через його касу або банкомат

приймання від фізичних та юридичних осіб готівки національної та іноземної валюти для переказу і виплати утримувачу суми переказу в готівковій формі

вилучення з обігу сумнівних банкнот (монет) та надсилання їх на дослідження

обмін клієнтам непридатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні

Організація касової роботи в банку здійснюється відповідно до правил встановлених НБУ і визначається терміном «касова дисципліна».

Правила регламентують:

загальний порядок ведення операцій;

правила перевезення грошових коштів;

правила збереження грошових коштів;

порядок заміни і знищення пошкоджених банкнот.

Вимоги до банків, що здійснюють такі операції, досить жорсткі. Банки зобов'язані мати відповідну матеріально-технічну базу, спеціальне обладнання й приміщення, що охороняється відповідно до вимог, інакше вони не одержують дозволу на проведення касових операцій.

Період, за який банк здійснює касове обслуговування, називається операційним днем банку.

Касове обслуговування банком клієнтів та оброблення готівки

має здійснюватися в операційній касі. Структуру операційної каси

та чисельність касових працівників, а також потребу встановлення

банкоматів банк визначає самостійно.

Банки мають забезпечувати контроль за платіжністю і

справжністю банкнот (монет) під час приймання та оброблення

готівки з використанням відповідного обладнання (приладів). Крім

того, робоче місце з приймання готівки має бути обладнане так, щоб

клієнт міг спостерігати за перерахуванням готівки.

Під час здійснення касових операцій банки мають забезпечувати:

визначення справжності та платіжності банкнот (монет);

обов'язкове приймання готівки на вимогу клієнта;

своєчасне повне оприбуткування готівки національної та іноземної валюти, що надійшла до кас банку, та зарахування її на зазначені клієнтами рахунки згідно з вимогами нормативно-правових актів;

своєчасну видачу клієнтам придатних до обігу банкнот (монет) національної та іноземної валюти;

обмін клієнтам не придатних до обігу банкнот (монет) національної валюти на придатні до обігу банкноти (монети) та вилучення сумнівних банкнот (монет) на дослідження, а також обмін монет на банкноти, банкнот на монети, банкнот (монет) одного номіналу на банкноти (монети) іншого номіналу;

документальне оформлення руху готівки національної та іноземної валюти в операційній касі;

Під час здійснення касових операцій банки мають забезпечувати:

своєчасне відображення касових операцій у бухгалтерському обліку;

належний внутрішній контроль за касовими операціями;

здавання готівки національної валюти до територіальних управлінь згідно із встановленими відповідним договором умовами;

створення безпечних умов роботи з готівкою та її зберігання;

задоволення потреб клієнтів у готівці;

систематичний аналіз стану надходжень і видачі готівки в національній валюті;

ідентифікацію клієнтів, які здійснюють операції з готівкою без відкриття рахунку на суму, що перевищує 50 000 гривень або еквівалент цієї суми в іноземній валюті.

Внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій

визначають порядок:

роботи операційної каси в операційний та в післяопераційний час;

переміщення та передавання готівки і цінностей під відповідальність працівників банку, здійснення працівниками банку касових операцій з приймання та видачі готівки, у тому числі із застосуванням платіжних карток через касу банку або банкомат;

роботи з банкоматами, контролю за касовими операціями;

підкріплення готівкою філій (відділень) та приймання від них готівки;

зведення операційної каси;

надання в оренду та зберігання цінностей клієнтів банку в індивідуальних сейфах, приймання від клієнтів цінностей на зберігання; організації роботи відповідальних осіб у сховищі цінностей, їх кількість та посади;

Внутрішні положення (інструкції) про організацію роботи щодо здійснення касових операцій

визначають порядок:

приймання, видачі та зберігання готівки операційної каси та інших цінностей;

відкривання і закривання сховищ цінностей;

роботи депозитної системи, здавання під охорону та прийняття з-під охорони сховищ цінностей і депозитних систем, а також зберігання ключів (дублікатів ключів) до них та ревізії цінностей тощо.

ДЕННА ВЕЧІРНЯ

ПР

ИБ

УТ

КО

ВА

ВИ

ДА

ТК

ОВ

А

ПР

ИБ

УТ

КО

ВО

-В

ИД

АТ

КО

ВА

ПЕ

РЕ

РА

ХУ

НК

У

ОБ

МІН

НА

ПР

ИБ

УТ

КО

ВА

ВИДИ ОПЕРАЦІЙНИХ КАС БАНКУ

ПОРЯДОК ВЕДЕННЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ У БАНКУ

Приймання коштів прибутковою касою банку протягом операційного дня

У кінці операційного дня касир прибуткової каси складає довідку, звіряє суму за довідкою із сумою фактично прийнятих коштів

Звірка даних за довідкою із записами в касовому журналі операційного працівника, що оформлюється підписами касира та операціоніста

Передача прийнятих коштів, первинних документів та довідки від касира завідувачеві касою під розписку у книзі

Завідувач касою проводить заключні операції: •звіряє суму прийнятих коштів з довідкою, підписує її та передає все головному бухгалтерові; •передає довідку, первинні документи і складає зведену довідку про касові обороти за видатками за день; •проводить записи в книзі обліку цінностей, виводить залишок каси на початок наступного операційного дня

На початку операційного дня під розписку в книзі завідувач каси видає касиру під звіт необхідну суму для здійснення видаткових операцій

Видача грошей протягом операційного дня з видаткової каси

У кінці операційного дня касир видаткової каси складає звіт ну довідку, де відображена сума, одержана під звіт, та видана сума

Звірка даних за довідкою із записами в касовому журналі, яка оформлюється підписами касира та операціоніста

Касир видаткової каси під розписку в книзі здає залишок невикористаного авансу, видаткові касові документи та касову довідку

Приймання готівки через прибуткову касу банк здійснює

протягом операційного дня на підставі стандартного документа

«Об’ява на внесення готівки». У ньому вказуються сума та

характер внеску (торговельна виручка, плата за транспортні послуги

тощо), на який рахунок вноситься готівка та ін. Об’яву на внесення

готівки спочатку перевіряє операційний працівник каси, який

обліковує її в спеціальному журналі, заповнює ордер до об’яви,

виписує квитанцію про прийняття готівки від клієнта. Усі ці

прибуткові документи операційний працівник передає касиру, який

приймає об’явлену суму від клієнта з поаркушним перерахунком і

видає йому квитанцію.

2. ПОРЯДОК НА ДХОДЖЕННЯ ГОТІВКИ

Від фізичних осіб банки приймають готівку для:

зарахування на їхні рахунки (поточні, ощадні) на підставі

стандартного документа «Об’ява на внесення готівки» чи

«Прибутковий касовий ордер» із записом суми внеску в

ощадній книжці;

здійснення платежів за зобов’язаннями клієнта на

підставі «Повідомлення» та з видачею «Квитанції» про

здійснений платіж.

Якщо торговельні та інші організації одержують готівкову

виручку регулярно і на значні суми, то здавати їх в установи банків

доцільно через спеціалізовану службу інкасації та перевезення

цінностей.

Сумки з готівкою передаються в каси перерахунку, де вони

розкриваються і перераховується поаркушно вміст кожної сумки.

Вся інкасована готівка оприбутковується по оборотній касі,

зараховується на рахунки клієнтів і передається до сховища чи до

видаткової каси.

Оборотна каса – це каса комерційного банку, в якій

зберігаються гроші, що надходять від підприємств і установ.

Залишки коштів в оборотній касі лімітуються. Національний банк

встановлює ліміт оборотної каси для територіальних управлінь

банку. Коли залишок готівки в оборотній касі перевищує

встановлений ліміт, установа банку перераховує понадлімітний

залишок коштів з оборотної каси до резервного фонду, тобто вилучає

готівкові кошти з обігу.

Важливим моментом приймання готівки касами банків є

експертиза банкнот і монет та їх обробка.

Установи банків видають готівку через свої видаткові каси протягом операційного дня в таких випадках:

3. ПОРЯДОК ВИД АЧІ ГОТІВКИ

на підставі грошових чеків установленої форми із зазначенням цільового призначення одержаної готівки

підприємствам, організаціям, установам з їхніх поточних рахунків

за видатковими касовими ордерами встановленої форми

фізичним особам з їхніх поточних чи ощадних рахунків

одержані ними позички за видатковими касовими ордерами

індивідуальним позичальникам

при виплаті йому пенсій, допомоги, переказів з інших банків, заробітної плати працівникам даного банку на підставі, відповідно, доручень пенсійних органів, інших організацій-платників чи за видатковими касовими ордерами

населенню

Підприємствам надано право здійснювати в межах до

10 тис. грн. на день з одним контрагентом розрахунки між собою

та з громадянами готівкою, одержаною в касах банків, та з

виручки. Проте якщо у підприємств є заборгованість перед

бюджетом, то готівкові виплати, пов'язані з оплатою праці,

здійснюються лише за рахунок коштів, одержаних із кас банків.

КАСОВІ ДОКУМЕНТИ

4 . ЗАГАЛ ЬНІ В ИМ ОГ И ДО О Ф ОРМ Л ЕННЯ К АСОВ ИХ ДОК У М ЕНТ ІВ

заява на переказ готівки

прибутково-видатковий касовий ордер

заява на видачу готівки

прибутковий касовий ордер

видатковий касовий ордер

грошовий чек

рахунки на сплату платежів та документи, установлені відповідною платіжною системою для відправлення переказу готівки та отримання його в готівковій формі

ОБОВ’ЯЗКОВІ РЕКВІЗИТИ

КАСОВИХ ДОКУМЕНТІВ

дата здійснення операції

зазначення платника та отримувача

Дані паспорта особи-отримувача або документа, що його замінює

Сума касової операції

підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію

для фізичних осіб-резидентів: прізвище, ім'я, по батькові особи, яка здійснює операцію з готівкою, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав, місце проживання, ідентифікаційний номер згідно з Державним реєстром фізичних осіб — платників податків та інших обов'язкових платежів

для фізичних осіб-нерезидентів: прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності) особи, яка здійснює операцію з готівкою, дата народження, серія та номер паспорта (або документа, що його замінює), дата видачі та орган, що його видав, громадянство, місце проживання або тимчасового перебування

РЕКВІЗИТИ КАСОВИХ ДОКУМЕНТІВ для ідентифікації осіб, що здійснюють операції з

готівкою на суму більше, ніж 50 тис. грн.

РЕКВІЗИТИ КАСОВИХ ДОКУМЕНТІВ для ідентифікації осіб, що здійснюють операції з

готівкою на суму більше, ніж 50 тис. грн.

для юридичних осіб-резидентів: найменування, місцезнаходження, ідентифікаційний код згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України, реквізити банку, у якому відкрито поточний рахунок , прізвище, ім'я, по батькові особи — представника цієї юридичної особи, яка безпосередньо одержує, вносить або переказує готівку, дата народження, серія та номер паспорта, дата видачі та орган, що його видав

для юридичних осіб-нерезидентів: найменування, місцезнаходження, реквізити банку, у якому відкрито поточний рахунок (із зазначенням його номера), прізвище, ім'я, по батькові (у разі його наявності) особи, представника цієї юридичної особи, яка безпосередньо одержує, вносить або переказує готівку, дата народження, серія та номер паспорта , дата видачі та орган, що його видав

У разі здійснення касових операцій протягом операційного

часу відповідальний працівник банку на касових документах

проставляє дату здійснення касової операції, а в

післяопераційний час — поточну дату і час приймання

документів або напис чи штамп «вечірня» або «післяопераційний

час».

Виконані протягом операційного часу касові операції

відображаються в бухгалтерському обліку в цей самий день, а в

післяопераційний час — не пізніше наступного операційного дня.

Виправлення в касових документах реквізитів,

а саме: номера рахунків, найменування клієнта, суми,

прізвища, імені, по батькові отримувача (платника)

не допускаються.

Операції з приймання та видачі готівки можуть здійснюватися

також за допомогою банківських ідентифікаційних карток та

банківських автоматів.

У першому випадку касові операції здійснюються у

викладеному вище порядку, тільки замість прибуткових чи

видаткових паперових документів застосовуються пластикові

ідентифікаційні картки.

5. ЗДІЙСНЕННЯ КАСОВИХ ОПЕРАЦІЙ ЧЕРЕЗ БАНКОМАТИ

Банкомат — це пристрій для автоматизованого касового

самообслуговування клієнтів.

скорочення поточних витрат банків на ведення касових операцій

розширення спектра банківських послуг для клієнтів

розширення частки банку на ринку роздрібних послуг

МЕТА ЗАСТОСУВАННЯ БАНКОМАТІВ

ОПЕРАЦІЇ БАНКОМАТІВ

інформувати клієнтів про стан їхніх рахунків

видавати готівку з рахунків

приймати готівку для розміщення на рахунках клієнтів

приймати готівку для погашення позичок

приймати доручення про переведення грошей з одного рахунку клієнта на інший

інші операції

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

Які основні вимоги визначає НБУ до організації банками касового обслуговування клієнтів?

Як здійснюється оборот касової готівки в банках України?

Який зміст вкладається в поняття «касові операції банків»?

Назвіть та охарактеризуйте принципи здійснення касових операцій комерційними банками

Як організований структурний підрозділ банку, що забезпечує касове обслуговування клієнтів?

Які завдання і цілі ставляться перед банками в касовому обслуговуванні клієнтів?

Які правила Ви запам'ятали щодо приймання банками готівки?

Які правила Ви запам'ятали щодо видачі банками готівки?

У чому полягають переваги і недоліки здійснення касового обслуговування клієнтів через банкомати?

Як здійснюється інкасація готівкових надходжень у каси підприємств?

Що таке ліміт каси, кому, для чого і як він установлюється? Хто контролює дотримання ліміту каси?

Які існують обмеження щодо розрахунків готівкою між

окремими підприємствами?