Інна Гороф’янюк (Вінниця, Україна)

УДК 811.161.2'282.2(477.44)

БОТАНІЧНА ЛЕКСИКА КРІЗЬ ПРИЗМУ АНТРОПОМЕТРИЧНОСТІ

(НА МАТЕРІАЛІ ЦЕНТРАЛЬНОПОДІЛЬСЬКИХ ГОВІРОК)

Стаття присвячена аналізу назв рослин центральноподільських говірок

крізь призму антропометричності як одного з основних виявів людського

чинника у мові. Окреслено чотири моделі номінативних транспозицій,

докладно проаналізовано семантико-словотворчу модель «назва людини →

флорономен».

Ключові слова: антропометричність, назви рослин,

центральноподільські говірки.

Флорономени з найдавніших часів відзначалися тим, що серед них

значну частину становили слова, асоціативно пов’язані з іншими сферами

дійсності і первісно належні до інших тематичних груп лексики [9, 7].

Традиційним джерелом метафоричного перенесення в ботанічну лексику є

сфера людини, її способу життя, занять, побутових і культурних уподобань.

Антропометричність метафори тісно пов’язана з антропометричністю

людської свідомості та знань узагалі. «Сам вибір того чи іншого підґрунтя

для метафори пов’язаний із здатністю людини вимірювати все нове для

неї…за власною подобою або ж за навколишніми об’єктам, з якими людина

має справу в практичній діяльності, у життєвому досвіді» [7, 136]. Витоки

антропометричності як принципу флорономінації ватро шукати в язичеських

уявленнях наших предків про одушевлення всієї природи, а тому і рослинний

організм розглядвся як живий, схожий з іншими живими організмами.

Для сучасної антропологічної парадигми характерне вивчення мовних

явищ та їх функціонування у зв’язку із виявами людського чинника в мові.

Попри це феномен антропометричності у флорономінації не став предметом

вивчення мовознавців. До низки рідких робіт, у яких порушено цю проблему,

можна віднести публікацію белградського етимолога М. Бєлетіч, присвячену

двобічним мотиваційним зв’язкам між ботанічною термінологією та

термінологією сім’ї, спорідненості та свояцтва [1], статтю В. Колосової

«Людське тіло і рослини. Взаємні відношення кодів» [10].

Метою нашої розвідки є дослідити механізм реалізації принципу

антропометричності в ботанічній лексиці. Задля цього ми виділимо

семантико-словотвірні моделі флорономінації, які формують феномен

антропометричності та простежимо їх лінгвальне наповнення на фактичному

матеріалі 94 говірок, зібраному автором під час польових експедицій (2006 –

2008 рр.) у Вінницькій обл., що складає 5252 номінативних одиниці на

позначення рослин, їх сортів, частин та масивів, які вони утворюють. Слід

гадати, що факти, спостережені, зокрема, у центральноподільських говірках,

не позбавлені типових рис, які властиві загальнонародній мові. Зрозуміло

також, що без характеристики основних семантичних процесів, характерних

для говорів, не можна осягнути й мовних явищ у літературному ідіомі.

Антропометрична орієнтація семантики зафіксованих флорономенів

проявляється в реалізації чотирьох моделей номінативних транспозицій:

1) назва людини → флорономен, 2) назва частини тіла людини →

флорономен; 3) назва ознаки людини → флорономен; 4) назва здатності

людини → флорономен.

З огляду на обсяг номінативного матеріалу предметом нашої розвідки

наразі є перша семантико-словотворча модель – назва людини →

флорономен, вона охоплює флороназви, похідні від: 1) назв спорідненості, 2)

назв національностей, 3) назв різних соціальних, вікових та інших груп, 4)

власних назв.

1. Соціальна та індивідуальна значущість родинних відношень,

давність походження лексики на їх позначення детермінують високу

спроможність назв спорідненості до інтеракції з іншими лексико-

семантичними полями. Щоб збагнути логіку переходів лексем з

семантичного поля спорідненості до флоролексики виділено мотиваційні

зв’язки, які поєднали названі тематичні групи: 1) зовнішні ознаки рослин;

2) фізичні властивості рослин; 3) ознаки, якими наділені рослини людиною;

4) результат народної етимології.

Першу групу формують флорономени, похідні від іменників: баба: ׀баба

‘сорт квасолі звичайної’, ‘сорт яблук’, ‘сорт груш’, ‘підберезник, Leccuinum

scarbum S.F. Gray’; стули׀баба ‘нічна красуня, Mirabilis jalapa L.’;

׀баба-

г׀рушка,

׀баба-

׀дул’а,

ба

׀би, баб

׀ки, ба

׀бов’і ‘сорти груш’ ;

׀бабка – ‘сорт

груш’, ‘підберезник, Leccuinum scarbum S.F. Gray’, ‘підосичник, Leccuinum

aurantiacum S.F. Gray’, ‘моховик, Xerocomus Quel.’, ‘порхавка бородавчаста,

Lycoperdon perlatum Pers.’; черво׀нен’ка

׀бабка, красного

׀лов’і баб

׀ки

‘підосичник, Leccuinum aurantiacum S.F. Gray’. Усі ці лексеми об’єднують в

один ряд спільні семи ‘великий’, ‘круглий’, ‘м’який’. Флороназви похідні від

дід асоційовані з бородою діда і стосуються рослин, які мають спільну ознаку

– колючість: ко׀л’учиǐ д’ід ‘черсак лісовий, Dipsacus sylvestris Hud.’; бу

׀д’ак-

д’ід ‘будяк акантовидний, Сarduus acanthoides L.’; ׀д’ідов’і

׀вош’і ‘незабудка

польова, Myosotis arvensis L.’, ‘парило звичайне, Agrimonia eupatoria L.’;

׀д’ідов’і

׀вош’і,

׀д’ідов’і

׀воши,

׀д’ідов’і б

׀лохи ‘череда трироздільна, Bidens

tripartita L.’; ׀д’ідова боро

׀да ‘сорт квасолі звичайної’, ‘пижмо звичайне,

Tanacetum vulgare L.’, ‘космос роздільнолистий, Cosmos bipinnatus Cav.’.

Назви алое деревовидного, Aloe arborescens – ׀тешчин /

׀т’ошчин йа

׀зик –

постали внаслідок асоціацій мовців щодо спільності між довгим листям

рослини та язиком тещі.

Фізичні властивості рослини, що породжують в уяві мовців асоціації

флорооб’єктів з людиною, стали мотиваційною основою для найменувань,

похідних від іменників мати (здатність народжувати): ‘жіночі стебла

конопель, що дають насіння’ – ׀мат’ірка,

׀мат’інка,

׀матирка, мате

׀ринка,

׀матошн’і ко

׀нопл’і; ‘чашечка квітки’ –

׀матка

(89),

׀ маточка; брат (спосіб

росту): ‘рядовка, Tricholoma’ – гри׀бове б

׀рат’а (51), б

׀ратчики (39),

сест׀рички б

׀ратчик’іў (39).

Ознаки, якими наділені рослини людиною, зокрема вжиток рослини в

лікуванні жіночих хвороб, стали підґрунтям для використання назв

спорідненості як твірних основ для флорономенів: мати: мате׀ринка, ма

׀ла

мате׀ринка ‘чебрець повзучий, Thymus serpyllum L.’; мате

׀ринка ‘гвоздика

дельтовидна, Dianthus deltoidеs L.’, ‘материнка звичайна, Origanum vulgare

L.’. Флорономени, дериваційно пов’язані з іменником баба, припускаємо,

опосередковано – у конкретно-образній формі, вказують на використання

рослини в лікувальній практиці: ׀бабка ‘талабан польовий, Thlaspi arvense L.’,

‘підбіл звичайний,Тussilago farfara L.’, ‘подорожник великий, Plantago major

L.’; ׀бабине

׀з’іл’а ‘полин однорічний, Artemisia annua L.’.

Як відомо, у ботанічній номенклатурі будь-якої слов’янської мови

немало назв, що є народноетимологічними витворами. Із кола описаних у цій

статті флорономенів у результаті народної етимології постали назви, похідні

від мати: ׀мати (ǐ)

׀мачуха з різними варіантами ‘фіалка триколірна, Viola

tricolor L.’, ‘підбіл звичайний, Тussilago farfara L.’ та брат, сестра: б׀ратки,

б׀ратики, б

׀рат’іки, б

׀ратчики, б

׀рачики, б

׀ратик і сест

׀ричка, брат і

сест׀ричка, б

׀ратики і(ǐ) сест

׀рички ‘фіалка триколірна, Viola tricolor L.’.

Назви ці пов’язані з відомими народноетимологічними легендами [3, т. І, 249;

3, т. ІІІ, 414]. Унаслідок народноетимологічних трансформацій, припускаємо,

постав корпус назв кульбаби лікарської, Taraxagum officinale L.’ – кул’׀баба,

׀кул’баба, кул’ба

׀ба, кул’ба

׀баба, кул’би

׀баба, кул’ба

׀бабка, що є похідними

від праслов’янського *kulьbava ‘схильна до загинання квітка’ [3, т. ІІІ, 136].

У центральноподільській флоролексиці активно функціонують номени

лексико-семантичного поля спорідненості та свояцтва ׀пасинок, баĭст

׀рук та

їх варіанти. Остання лексема відзначена вищою частотністю вживання і

відома в досліджуваному ареалі зі значеннями ‘позашлюбна дитина’, ‘зайві

пагінці кукурудзи’, ‘недорозвинений качан кукурудзи’, ‘зайві тютюнові

пагінці’, ‘зайві пагінці плодового дерева’, ‘два огірки, що зрослися разом’,

‘відросток на головці капусти у вигляді невеликої капустини’. Остання

семема репрезентована також лексемою ׀бен’карти, відомою в буковинських

говірках зі значенням ‘позашлюбна дитина’ [6, 28].

Принцип антропометризму в осмисленні реалій довкілля виявився

провідним у номінації двох зрощених флорооб’єктів: близ׀н’ук ‘гриб, розрізи

якого зрослись’; двоĭ׀н’ата, близ

׀н’ата, близн’у

׀ки ‘два дерева, що

виростають з одного кореня’; близн’у׀ки, близ

׀н’ата, близ

׀н’атка, йак

близ׀н’атка, двоĭ

׀н’ата, двоĭ

׀н’атка ‘два колоски на одному стеблі’;

близ’׀н’ата, близ’

׀н’атка, близн’у

׀ки, близн’уч

׀ки, двоĭ

׀н’ата, двоĭ

׀н’атка,

двоĭ׀н’ашки ‘два огірки, що зрослися’. У зв’язку з активністю семантичної

моделі ‘двоє дітей, що одночасно народилися в однієї матері’ → ‘два

зрощених флорооб’єкти’ виникає народноетимологічне осмислення такого

зв’язку: знаǐш׀ла два колос

׀ки ў

׀жит’і ў

׀пар’і / з

׀начит’

׀д’іўчина

׀буде у

׀пар’і (с. Поташня Бершадський р-н) або ж навпаки застороги: то ка

׀зали / шо

д’іў׀кам не

׀можна

׀йісти

׀того / теĭ

׀кажут / шо

׀буде

׀мати двоĭ

׀н’атка / не

׀можна

׀йісти (с. Гонорівка Піщанський р-н).

Ідея антропометричності реалізована також в опозиції назв рослин

нібито за статтю, що засвідчено в різних лексико-семантичних групах

флорономенів. Так, у говірках функціонують корелятивні пари ׀морква –

мор׀вак, гар

׀буз – гарбу

׀зиха, ка

׀бак – каба

׀чиц’а, ка

׀вун – каву

׀ничка, дуб –

ду׀биц’а,

|липа – ли

|пак, бе

|реза – берез

|н’ак, бузи

|на – буз

|ник, гу

|р’іх –

гу|р’ішиха, шоў

׀ковиц’а – шоў

׀кун,

׀морва – мор

׀вун, мор

׀в’ін, мор

׀в’іĭ, мор

׀мак,

мор׀вак, мор

׀вин,

׀мал’чик, в’ін, чоло

׀в’ічого

׀роду тощо. З метою експлікації

диференційної ознаки „стать” засвідчено вживання особових займенників,

особливо частотним це є в номінації дерев. Протиставлення він – вона

засвідчене в центральноподільських говірках для дуба звичайного, Quercus

robur L. (вона з насінням), ясена звичайного, Fraxinus excelsior L.: во׀на

розви׀вайец’а

׀ран’ше / а в’ін п’із

׀н’іше (с.Вербовець Мурованокуриловецький

р-н), берези, Betula: во׀на п

׀лаче / таǐ до

׀низу гил’ач

׀ки / а в’ін у

׀н’ого дого

׀ри

/ в’ін ׀бодриǐ (с. Оляниця Тростянецький р-н) [докл. див. 2].

2. Флорономени, співвідносні з назвами представників етнічних груп, з

етимологічного боку на перший погляд здаються прозорими, проте їх

докладніший аналіз засвідчив неоднорідність флороназв з точки зору їхніх

мотиваційних зв’язків з відповідними назвами етнічної приналежності та

їхнього культурного фону. Аналіз ботанічної лексики, похідної від етнонімів,

за її мотиваційними зв’язками з останніми дозволив виділити флорономени

1) мотивовані способом поширення рослини; 2) мотивовані зовнішніми

характеристиками рослини; 3) з мотиваційним значенням ‘дикий, чужий’.

Найчисленніша група флороназв, похідних від етнонімів, утворена на

ґрунті МО „спосіб поширення рослини”. Ця група містить родові назви

рослин, як-от: ка|надка ‘галінсога дріброцвітна, Galinsoga parviflora Cav.’: бо

це |кажут / з Ка

|нади за

|везли пше

|ниц’у / і во

|на бу

|ла ў пше

|ниц’і і

|вис’ійалас’ / і то

|ді кру

|гом во

|на (с. Василівка Іллінецький р-н). З етнічною

назвою грек пов’язана номенклатурна назва гречки посівної, Fagopyrum

tetaricum L. – г׀речка, що відбиває шлях поширення рослини у східних

слов’ян – через греків [5, 24]. Імовірно, у номінації ка׀цапс’к’і кв’іт

׀ки

‘айстра садова, Callistephus chinenis L.’ проступає та сама мотивація, що й у

попередніх назвах, у яких відбито шлях поширення рослини. Назви лепехи

звичайної, Acorus calamus L. – та׀тарс’ке

׀з’іл’а, тата

׀рин’а – зумовлені

тим, що цю рослину занесли до нас татаро-монголи [5, 113].

Найбільша кількість ботанічних номенів, мотивованих способом

поширення рослини – видові назви сільськогосподарських і плодових

рослин. У центральноподільському діалектному континуумі засвідчено

широкий ряд флороназв сортів картоплі, Solanum tuberosum L., пов’язаних з

етнонімами: ро׀м’інка (ру

׀м’інка, ру

׀минка), го

׀ландка, ку

׀бинка, ка

׀надка,

амери׀канка (мари

׀канка, мар’і

׀канка, мари

׀кани), молда

׀ванка, укра

׀йінка.

Відомі назви сортів кукурудзи звичайної, Zea mays L. молда׀ванка

(мулдо׀ванка, мулду

׀ванка, мол

׀довочка, молдо

׀ваночка), баса

׀рабка.

Превалювання найменувань, похідних від молда׀ванка – свідчення шляху

проникнення культури, зокрема на Поділля, адже в інших українських

говорах зафіксованих назв сортів кукурудзи, похідних від етнонімів, наразі

не маємо.

Флороназви, похідні від етнонімів спостережено також з-поміж назв

сортів сливи, Prunus Mill. – вен׀герки з численними фонетичними варіантами,

вен׀герочки, у

׀горки; вишні, Cerasus vulgaris Mill. – ка

׀цапс’к’і

׀вишн’і,

різновидів ясена, Fraxinus L.– амери׀канчик.

Другу групу становлять флорономени, пов’язані з етнонімами, утворені

на підставі зовнішніх ознаках. Поширеною є мотиваційна ознака (МО)

“забарвлення”. Найактивніше твірне слово – циган, з огляду на темний колір

шкіри представників цього етносу: ци׀ганка, ци

׀гани ‘сорт картоплі з темною

шкіркою, Solanum tuberosum L.’; ци׀ганка, ци

׀ганки, циган

׀ки, циганоч

׀ки,

ци׀ган’іўки ‘сорт яблук темно-червоного забарвлення, Malus’. Темний колір

шкірки окремого сорту картоплі, Solanum tuberosum L. зумовив

переосмислення етнонімів і постання флороназв ׀негри, негри

׀т’анка,

н’егр’і׀т’анка. МО „розмір” є ознакою найменувань, пов’язаних з етнонімом

жид. Припускаємо, сема ‘дрібний розмір’ стала підґрунтям для утворення

назви сорту квасолі звичайної, Phaseolus vulgaris L. з дрібним зерном

жи׀д’іўс’к’і

׀вушка, пор.: жидівські кучки ‘дрібний дощ’. Використання

цього етноніма на позначення дрібних плодів, імовірно, пов’язана із

усталеною заниженою оцінкою представників цього етносу.

В основі застосування етноніма для позначення рослин може лежати

вказівна функція апелятива, його здатність умовно позначати об’єкт як

чужий. То є переважно назви шкідливих і дикорослих трав, що можна

інтерпретувати як метафоричне вираження ідеї неокультуреності і навіть

контркультури. Це похідні від москаль-: мос׀кал’ ‘галінсога дрібноцвітна,

Galinsoga parviflora’, мос׀калики ‘волошка синя, Centaurea cyanus’; жид-:

׀жидики ‘цинія, Zinnia’, ‘космос роздільнолистий, Cosmos bipinnatus Cav.’,

‘череда тридільна, Bidens tripartite L.’, жид׀ки ‘сморж їстівний, Morchella

esculenta’; жи׀ди ‘чорнобривці-повняки, Tagetes erecta L.’; татар-:

та׀тарник ‘черсак лісовий, Dipsacus sylvestris Hud.’, ‘будяк акантовидний,

Сarduus acanthoides L.’; румун-: ро׀мен, ро

׀м’ін ‘ромашка без’язичкова,

Chamomilla suaveolens Rydb.’.

Отож найширші асоціативні поля утворюють назви молда׀ванка,

амери׀канка, вен

׀герка, циган, жид, румун та москаль. Власне, наявність у

лексичних системах таких похідних для одних етнонімів, за відсутності

аналогічних дериватів для інших, уже свідчить про особливе місце образів

відповідних етносів у мовній картині світу українців.

3. Назви рослин, похідні від назв осіб, що стосуються характеристики

певних соціальних груп, несуть у собі перш за все характеристику рослини

емоційно-оціночного плану, пов’язаного з поняттям, яке передає дане слово-

джерело [9, 85]. Ця група флорономенів охоплює назви, похідні від іменників

цар: ׀царс’ка св’і

׀ча ‘дивина звичайна, Verbascum phiomoides L’, цар

׀з’іл’а,

׀царс’ке

׀з’іл’а ‘лепеха звичайна, Acorus calamus L.’, царборо

׀да ‘нічна

красуня, Mirabilis jalapa L.’; король: коро׀л’еўс’киĭ гриб ‘білий гриб, Boletus

edulis Вull.’, коро׀л’ева ‘сорт моркви посівної, Daucus sativus L.’; пан:

па׀н’анки ‘сорт яблук’, па

׀ни, па

׀н’анка(и),

׀пан:очка,

׀панка ‘сорти груш’;

׀панс’к’і ‘сорт слив’; пани

׀ч’і ‘чорнобривці-повняки, Tagetes erecta L.’,

‘іпомея, Ipomoea’, ‘цинія, Zinnia’, ‘космос роздільнолистий, Cosmos

bipinnatus Cav.’, ׀пана ‘герань, Geranium’, к

׀ручениǐ па

׀нич, к

׀ручен’і пани

׀ч’і

‘іпомея, Ipomoea’, ׀пан’і м

׀лода ‘бальзамін, Balsamina’, розд

׀рипана

׀пан:а,

зад׀рипана / рост

׀р’іпана / п’ід

׀р’іпана / не

׀чесана

׀пан’і ‘космос

роздільнолистий, Cosmos bipinnatus Cav.’, п’іў׀н’ічна

׀пан’і ‘нічна красуня,

Mirabilis jalapa L.’; бариня / баришня: ׀барин’а ‘калина бульдонеж, Viburnum

lantana L.’, ׀барин’а, бар’і

׀шен’ка,

׀баришн’а ‘галінсога дрібноцвітна,

Galinsoga parviflora’, рост׀р’іпана / рост

׀рапана / стра

׀пата

׀баришн’а

‘космос роздільнолистий, Cosmos bipinnatus Cav.’; боярин: бо׀йаришн’ік,

бо׀йаришник, бо

׀йарушник, бу

׀йариш ‘глід одностовпчиковий, Crataegus

monogyna Jacq.’; молодичка / молодуха: молоу׀духа, моло

׀душка ‘галінсога

дрібноцвітна, Galinsoga parviflora’, моло׀дички ‘сорт квасолі звичайної’,

моло׀душка ‘олеандр, Nerium oleander’, ‘бальзамін, Balsamina’, ‘аспарагус,

Asparagus plumosus’; краса: кра׀саўчик ‘нічна красуня, Mirabilis jalapa L.’,

‘бальзамін, Balsamina’, н’іч׀на кра

׀сун’а / кра

׀саўка / кра

׀сав’іца ‘нічна

красуня, Mirabilis jalapa L.’; плакса: плак׀сун, плак

׀с’іǐ, п

׀лакса ‘бальзамін,

Balsamina’; удова: ўдо׀вичка ‘чорнобривці розлогі, Tagetes patula L.’,

‘бальзамін, Balsamina’; козак: козач׀ки ‘цинія, Zinnia’, ко

׀зац’киǐ жен’

׀шен’

‘перстач випрямлений, Potentilla erecta L.’; майор: ма׀йори ‘галінсога

дрібноцвітна, Galinsoga parviflora’, ‘цинія, Zinnia’, ма׀йорики ‘цинія, Zinnia’;

солдат: сол׀дат ‘галінсога дрібноцвітна, Galinsoga parviflora’, сал

׀датики,

сол׀дат’іки ‘сорт квасолі звичайної’.

На позначення сорту квасолі звичайної, Phaseolus vulgaris L., зерно якої

має вишневу позначку своєрідної форми, у центральноподільських говірках

зафіксовано назви мос׀калики, з мос

׀каликами. Номени постали,

припускаємо, унаслідок асоціативного зв’язку забарвлення частини рослини

з яскравим одягом солдат-росіян, пор.: ентомологічне мос׀калик ‘сонечко

п’ятикрапкове, Coccanella quintempunctata L.’ [3, т.ІІІ, 519].

Спорадично зафіксовано флорономени, похідні від інших назв

соціальних груп, як-от: н’і׀в’еста ‘галінсога дрібноцвітна, Galinsoga

parviflora’, ׀дамочка, ко

׀ханка ‘сорти яблук’, чу

׀мак ‘оцтове дерево, Rhus

typhina’, коб׀зар, коб

׀зарик ‘підберезник, Leccuinum scarbum S.F. Gray’,

во׀рожка ‘жовтозілля звичайне, Senecio vulgaris L.’, кап’і

׀тани ‘цинія,

Zinnia’, д׀ружка ‘бальзамін, Balsamina’.

Флороназва айстри садової, Callistephus chinenis L. поштал’׀йони,

припускаємо, є результатом фонетичних трансформацій засвідчених в інших

говірках назв рослини пусто|л’ани, паста

|л’они, паст’і

|л’они, поштал’

|йони.

Використання аспарагуса, Asparagus plumosus у весільній обрядовості

зумовило постання вторинного номена н’і׀в’еста, пор.: ва

׀зон шо

׀вел’он

ўби׀рати, ва

׀зон шо у

׀вел’он к

׀ласти, ва

׀зон п’ід фа

׀ту ‘т.с.’.

4. Як зауважує Л. Д. Фроляк, назви рослин, утворені від антропонімів,

формально мотивовані, але семантично непрозорі [8, 42]. Ми погоджуємось і

з думкою А. М. Шамоти про те, що більшість флороназв, похідних від

власних імен людей, позбавлена власне семантики [9, 84]. Лише спорадично

можна з’ясувати, чому те чи інше ім’я стало твірним для флорономена.

Переважно це імена винахідників певних сортів: так, назви жоржини садової,

Dahlia pinnata Cav.’ – геор׀г’іна (геор

׀г’іни, геор

׀ґ’іни, ґ’еор

׀ґ’іни, ґеор

׀ґ’іни) –

утворені від німецького georgina, що походить від прізвища ботаніка Георгі

[3, т. І: 496]; рослина Phleum pratense L. найчастіше позначається варіантами

номенклатурної назви тимо|ф’ійіўка, що походять від антропоніма Тимофій

– імені Т. Ганзена, який вперше звернув увагу на високі кормові якості

рослини [4, 136].

Джерело поширення рослини стало базою для утворення назви злісного

бур’яну ׀геǐічкове

׀з’іл’а ‘галінсога дрібноцвітна, Galinsoga parviflora’: ў нас

|кажут’

|геǐічкове

|з’іл’а / буў

|Гейічко / і так чо

|гос’ це

|з’іл’а проз

|вали / дес’

во|но ўз’а

|лос’а

|самиǐ пе

|р’ід у

|н’ого на го

|род’і / таǐ

|кажут

|геǐічкове

|з’іл’а

(с. Котюжинці Калиновський р-н).

Ознака часу цвітіння рослини є мотиваційною базою для виникнення

назв цикорію дикого, Cіchorium intybus L. [5, 145] – пет׀р’іў /

׀петр’іў

пет׀ровиǐ ба

׀т’іг, пет

׀ров’і бато

׀ги / бат’іж

׀ки, пет

׀р’іў ба

׀т’іǐ, проте за

межами цієї інтерпретації залишаються флороназви анд׀р’ійіў ба

׀т’іг,

васи׀л’ов’і бато

׀ги. Найбільш достовірним вважаємо зв’язок флороназв

г׀рицики, г

׀рецики, г

׀рицевиǐ

׀кошик ‘грицики звичайні, Capsella bursa-pastoris

L.’ зі святом св. Григорія, коли рослина зацвітає [5, 145]. Назва стокроток

багаторічних, Bellis perennis L. марга׀ритки є калькою з французької основи

marguerite ‘стокротка, ромашка’ [3, т. ІІІ, 391].

Натомість численний корпус флороназв залишається не мотивованим:

і׀ван да

׀марйа,

׀мокриǐ

׀ван’ка

׀ван’ка ‘бальзамін, Balsamina’, у

׀л’анка ‘флокс,

Phlox’, ви׀сокиǐ і

׀ван, йаў

׀дошка ‘космос роздільнолистий, Cosmos bipinnatus

Cav.’, і׀ванка,

׀мокриǐ і

׀ван, ва

׀сил’ок ‘зірочник середній, Stellaria media L.’,

і׀ван і ма

׀р’ійа, га

׀н’утин’і

׀оч’і, (г)а

׀н’утин’і г

׀лазки ‘фіалка триколірна, Viola

tricolor L.’, ма׀р’ійін бу

׀ран ‘собача кропива звичайна, Leonurus cardiaca L.’,

ма׀р’іǐка, ма

׀р’ічка,

׀ґандз’а (

׀гандз’а,

׀ган’з’а), ва

׀сил’ки, ва

׀силик, ва

׀сил’ок,

дур׀ниǐ васи

׀л’ок ‘галінсога дрібноцвітна, Galinsoga parviflora’, і

׀ван’іў ба

׀т’іг

/ ба׀т’іǐ / лист ‘живокіст лікарський, Symphytum officinalis L ’, і

׀ван / і

׀ван’іў

чаǐ ‘іван-чай вузьколистий, Chamaenerium angustifolium Scop.’, пет׀ров’і

бато׀ги ‘ситник, Juncus L.’, васил’

׀ки, васи

׀л’ок, пол’о

׀виǐ ва

׀сил’ок ‘волошка

синя, Centaurea cyanus’.

Таким чином, структурування репертуару зафіксованих флорономенів

дозволило наблизитись до моделювання семантичної структури

флоролексем, яка демонструє спільність або суміжність різних сегментів

лексичної системи у свідомості носіїв мови. Проаналізовані лексико-

семантичні спільності ботанічної та антропонімічної лексики не вичерпують

усього арсеналу міжтематичних сходжень, проте засвідчують регулярність

моделі вторинної номінації флорооб’єктів. Дослідження ж регулярних

моделей вторинної номінації у різних тематичних групах діалектної лексики

дозволить у перспективі розкрити ті тенденції й закономірності, які

детермінували сучасний стан лексики, як діалектного, так і літературного

ідіому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бjелетић М. Од девет брата крв (фитоними и термини сродства) // Кодови

словенских култура. – Београд, 1996. – Бро j 1. Година 1. Биљке. – С. 89–

101.

2. Гороф’янюк І. В. Ґендерні відношення в ботанічній лексиці (на матеріалі

центральноподільських говірок) / І. В. Гороф’янюк // Дослідження з

лексикології і граматики української мови : зб. наук. праць

Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. –

Дніпропетровськ : Пороги, 2009. – Вип. 8. – С. 52–61.

3. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / [заг. ред.

О. С. Мельничук]. – К. : Наук. думка, 1982– .–

4. Морозюк С. С. Альбом з ботаніки / С. С. Морозюк, В. В. Протопопова. –

К. : Рад. шк., 1979. – 151 с.

5. Сабадош І. В. Формування української ботанічної номенклатури /

І. В. Сабадош. – Ужгород : Ужгород. держ. ун-т, 1996. – 192 с.

6. Словник буковинських говірок / [заг. ред. Н. В. Гуйванюк]. – Чернівці :

Рута, 2005. – 688 с.

7. Телия В. Н. Русская фразеологія : Семантический, прагматический,

культурологический аспекты. М. : Школа «Языки русской культуры»,

1996. – 288 с.

8. Фроляк Л. Д. Власні імена в назвах рослин / Л. Д. Фроляк // Культура

слова. – К. : Наук. думка, 1988. – Вип. 34. – С. 42–45.

9. Шамота А. М. Назви рослин в українській мові / А. М. Шамота. – К. : Наук.

думка, 1985. – 162 с.

10. Kolosova V. Človeško telo in rastline. Medsebojni odnosi med dvema

sistemoma poimenovanja // Etnolog. Glasnik Slovenskega etnografskega

muzeja. – Ljubljana, 2005. – № 15. – S. 137–150.

Inna Gorophyanyuk. The plants’ names in the light of anthropometrism.

The article presented the investigation of the Podillya’s botanical names in

the light of anthropometrism. These phenomena are exposed through the

peculiarities of nomination and motivation of the plants’ names.

Key words: anthropometrism, plants’ names, Podillya’s dialect.