Проблеми цивільного права та процесу : Матеріали на- ук.-практ. конф., присвяченої пам’яті професора О. А. Пушкіна (30 травня 2015 р.) . - Харків : Харківський на­ціональний університет внутрішніх справ, 2015. - 468 с.

Шишка О. Р.,кандидат юридичних наук, доцент

БІЦЕФАЛЬНА МОДЕЛЬ ПРАВОВІДНОСИН У МЕХАНІЗМІ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ

1. Юридична конструкція являє собою відповідну модель суспі­льних відносин, що врегульовані правом [1, с. 138] за принципом відбиття та є відображенням суспільних відносин або їх елементів [2, с. 132]. Як правило юридична конструкція виникає внаслідок сформованої типової схеми, моделі поведінки в рамках самого сус­пільного ставлення, а надалі може бути закріплена в нормах права, стати нормативною конструкцією [3, с. 51]. Проте деякі правознавці відмічають, що юридичні конструкції можуть бути й результатом

нормотворчої діяльності (нормативні) [4 ], а не результатом відо­браження сфери сущого та/або доктринальних розробок у формі теоретичних конструкцій.

2. Аналіз наукової літератури та наукових коментарів до ЦК України не надають однозначної відповіді про нормотворчу модель регулювання цивільних відносин, яка закладена в ст. 1 ЦК України. Адже, від розуміння предмету цивільного права залежить не тільки модель регулювання відповідних суспільних відносин, але надає нормативної регламентації суспільних відносин, встановлює чіт­кість та визначеність, забезпечує необхідну формальну визначе­ність права, надає можливість виявити дефекти права за рахунок її структури, змісту та внутрішніх зв'язків. Саме ст. 1 ЦК України ви­значає вектор відносин, що регулюються цивільним законодавст­вом України, який повинен бути пронизаний як «червона нить» по усій системі та структурі цивільного законодавства України.

3. Питання полягає у тому, що в ч. 1 ст. 1 ЦК України висуваєть­ся певна сукупність необхідних та достатніх вимог, яким повинні відповідати ті відносини, які називаються цивільними. Зокрема, такі відносини повинні: 1) відповідати характеру та мати відповід­ну правову модель1; 2) вже існувати у суспільстві, а не знаходитись у стані свого формування2; 3) в момент їх заснування відповідати ознакам юридичної рівності, вільного волевиявлення, майновій самостійності їх учасників3; 4) мати суб’єктивний склад учасників таких відносин4. Відповідно, це є відображенням сфери належного. Проте, такі вимоги позитивного права не відповідають загальноп­рийнятій позиції в науці цивільного права, яка зводиться до того, що цивільним відносинам достатньо лише відповідати ознакам юридичної рівності, вільного волевиявлення та майновій самостій­ності їх учасників. А, деякі вчені вважають, що цивільні відносини виникають між самостійними та незалежними учасниками таких відносин, а юридична рівність є достатньою умовою. Відповідно, в межах такої проблематики цікавить питання правової моделі циві­льних відносин. А, відповідно, цим і зумовлений інтерес заявленого

1 В контексті положення це відображено у наступному: «... особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини) ...».

7 В контексті положення це відображено словом:«... засновані...».3 Тобто факт заснування, що відповідає ознакам юридичної рівності, вільного воле­

виявлення, майновій самостійності іх учасників є критерієм визначення якості цивільних відносин.

4 В контексті ч. 1 ст. 1 ЦК України це відображено словом: «... учасників», а ос коло розкривається ст. 2 ЦК України.

питання. Тим паче, що в науці цивільного права це питання чомусь оминається, а правова модель правовідношення не є одним із кри­теріїв визначення певних суспільних відносин як цивільних.

4. Важливість визначення предмету полягає у тому, що відпові­даючи на нього ми визначаємо сферу цивільного права за принци­пом «свій - чужий», тобто, те що відноситься до сфери цивільного права є «своїм», а те, що ні - «чужим». Відповідно, цим окреслюють­ся межі цивільного права, а також визначаються завдання які ним вирішуються.

5. Підставою існування біцефальної моделі цивільних правовід­носин є положення ч. 1 ст. 1 ЦК України, де встановлено, що цивіль­ним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, в і­льному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Зокре­ма, застосовуючи деякі способи тлумачення, а саме буквальне та граматичне тлумачення звертає на себе увагу сполучник «та» та слово «особисті».

6. Відповідно до правил українського правопису сполучник «та» вживається для утворення сурядних словосполучень і для поєднан­ня сурядних та підрядних речень [5, с. 26], вказує на сукупність пе­вних предметів, явищ [6, с. 149].

Аналіз граматичного застосування сполучника «та» в ч. 1 ст. 1 ЦК України вказує на його основну функцію - єднальну (зокрема, для поєднання слів і речень у синтаксичне ціле [7, с. 570]). У нашому ви­падку цим цілим є цивільні відносини, а частинами цілого є особисті немайнові та майнові відносини. Якщо, з цим не погоджуватись, а отже визнавати, що положення ч. 1 ст. 1 ЦК України каже про однорі­дні чи чисті відносини, тобто про особисті немайнові цивільні відно­сини або немайнові цивільні відносини, то тоді інші положення ЦК України, які мають схожу законодавчу та стилістичну техніку слід тлумачити таким же чином. Зокрема, звертає на себе увагу ч. 1 ст. 25 та ч. 1 ст. 1216 ЦК України, які стилістично схожі за своєю законодав­чою технікою з ч. 1 ст. 1 ЦК України (див. таблицю 1).

. Т а б л и ц я 1ч. 1 ст. 1

ЦК УкраїниЦивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні

ч. 1 ст. 25 ЦК України

Здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздат-

ч. 1 ст. 1216 ЦК України

Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спад­щини) від фізичної особи,

в ідносини), заснован і на ю риди­чній р івності, в ільном у волеви­явленн і, майновій сам остійності їх учасників

н ість) маю ть ус і ф ізичн і особи

яка померла (спадкодав­ця), до інш их осіб (спадко­ємц ів).

Вид реченняСкладноп ідрядне речення С кладноп ідрядне ре­

ченняСкладноп ідрядне речення

Н аявність сполучника «та», який поєднує неоднакові за зм істом правові явища

« ... о собисті немайнові та май­нові в ідносини ...»

«... цив ільн і права та о б о в 'я зки ...»

« ... прав та о б ов 'я зк ів ...»

Н аявність словосполучення/слова, яке взяте у круглі дужки«... (цивільн і в ід н о си н и )...» «... (цив ільну правоз­

датн ість) ...»« ... (спад щ и н и )...»

М ож ливість перетворення такого речення, без зміни його суті

Ц ивільним законодавством регулю ю ться цив ільн і в ідносини, заснован і на ю ридичній р івності, в ільном у волевиявленн і, майно­в ій сам остійност і їх учасників

Здатн ість мати цив іль­ну правоздатн ість м а ­ю ть ус і ф ізичн і особи

Спадкуванням є перехід спадщ ини в ід ф ізичної особи, яка померла (спад­кодавця), до інш их осіб (с п а д к о є м ц ів ) .

Отж е, якщ о ц и віл ьн і в ід н о си н и си стем н о сл ід р о згл я д а ти я к особи­ст і н ем а й н о ві ц и віл ьн і в ід н о си н и т а м ай н о ві ц и віл ьн і відн оси н и , то про ц и віл ьн у п р а в о зд а т н іст ь ф ізи чн ої особи (ч. 1 ст. 2 5 ЦК України) сл ід к а за ти т о д і я к з д а т н іс т ь м ати ли ш е ц и віл ьн і п рава або зд а т­н іс т ь м ати л и ш е ц и віл ьн і о б о в 'я зк и . Т а к а си туац ія п ови нна прослі- д к о в у в а т и с ь й щ одо ч. 1 ст . 1 2 1 6 ЦК У кр аїн и , а сам е, спадщ ина - це п ер ех ід л и ш е п рав або ли ш е о б о в ’я з к ів . П роте щ одо ч. 1 ст. 25 ЦК У кр аїн и т а ч. 1 ст . 1 2 1 6 ЦК У країни , то в т а к и х т ве р д ж е н н я х є певні вади , я к і вр я д чи м о ж уть ви тр и м ати кр и ти ку . В ід п овід н о , якщ о ч. 1 ст . 2 5 ЦК У кр аїн и т а ч. 1 ст . 1 2 1 6 ЦК У кр аїн и н е в зм озі витри м ати кр и ти к у , т о ч. 1 ст . 1 ЦК У кр аїн и сл ід р о зум іти таки м чином : циві­л ь н і в ід н о си н и це ті, як і ск л а д а ю т ь с я із о со б и сти х нем ай н ови х та м ай н о ви х в ід н о си н т а с п ів в ід н о ся т ь ся між собою я к ціле і частини ц ілого .

П роте, сл ід зв е р н у т и у в а гу , що сп о л у ч н и к « та» може розум ітись й у з н а ч е н н і сп о л у ч н и к а «або », якщ о це прям о за зн а ч е н о в к о н тек с­т і р е ч е н н я . Т ак , за к о н о д а в е ц ь в ЦК У кр аїн і за ст о с о в у є більш ніж 60 та к и й ст и л істи ч н и х п ри й ом ів я к « т а (а б о )» . Н априклад, ч. 2 ст. 4 1 8 ЦК У кр аїн и в ст а н о в л ю є т ь ся , що п р аво ін т е л е к т у а л ь н о ї власності с т а н о в л я т ь о со б и сті н ем а й н о ві п р ава ін т е л е к т у а л ь н о ї вл асн о сті та (а б о ) м ай н о ві п р ава ін т е л е к т у а л ь н о ї в л а сн о ст і. В ід п о від н о сполуч­

ник «та» у цьому положенні слід розуміти не тільки у своєму грама­тичному значенні як «та», але й у значенні «або».

7. Щодо слова «особисті», яке міститься в ч. 1 ст. 1, то при дета­льному аналізі та функціональному призначені такого слова можна зробити наступні висновки. Так, застосовуючи один із законів логі­ки, а саме закон зворотного відношення між об'єктами й обсягом понять [8, с. 26 -32 ] можна прийти до висновку, що обсяг поняття «особисті немайнові та майнові відносини» цілком входить у обсяг іншого ширшого за обсягом поняття «особисті відносини»1, а обсяг поняття «особисті відносини» входить у обсяг поняття «відносини». Відповідно, складовими змісту поняття «особисті відносини» є «особисті немайнові відносини» та «особисті майнові відносини». При цьому, функціональне призначення слова «особисті» має таке ж, як і до слова «відносини», яке міститься у ч. 1 ст. 1 ЦК України та направлене на зменшення переобтяжень у тексті шляхом звернен­ня свого стилістичного зв'язку не тільки до слова «немайнові», але й до слова «майнові». Відповідно, якщо зробити перетворення шля­хом переобтяження речення, то виходить наступне: цивільним за­конодавством регулю ються особисті немайнові відносини та осо­бисті майнові відносини (цивільні відносини). Якщо ж з цим не по­годж уватись, то слід тоді визнати, що у Гл. З ЦК України - «Захист цивільних прав та інтересів», мова йде про захист цивільного права, але не про захист цивільного інтересу, а інтересу взагалі. До такого висновку можна прийти щодо: цивільних прав та обов'язків (Гл. 2, ч. 1 ст. 25 , ч. 1 ст. 79, ч. 1 ст. 199, ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 626 ЦК України тощ о); усіх прав та обов'язків (ч. 2 ст. 108 та ст. 1218 ЦК України); переходу прав та обов’язків (ст. 1216 ЦК України); особистого не- майнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 55 ЦК України); об'єднання осіб та (або) майна (ч. 1 ст. 81 ЦК України); речей подільних та неподільних (ст. 183 ЦК України); речей спожи­вних та неспоживних (ст. 185 ЦК України); майнових прав та обов'язків (ч. 1 ст. 190 ЦК України) тощо.

8. Відповідно, слід визнати, що цивільне законодавство України з урахуванням положення ч. 1 ст. 1 ЦК України має своє спрямуван­ня на регулю вання лише тих цивільних відносин, що мають особи­ст ий х ар ак т ер та лише тих, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Про­те, тут виникаю ть проблеми у невідповідності сфери належного зі

1 Слід зазначити, щ о особисті відносини є предм етом регулювання ЦК Грузії (ст. 1).

сферою знань про суще та належне. Проблема полягає у тому, що в науці цивільного права це питання не має свого належного теоре­тичного обґрунтування. А, якщо і є, то обсяг поняття «особисті від­носини» розуміється лише у значенні особистих немайнових відно­син. Проте, як встановлено особисті відносини розуміються у більш ширшому розумінні, до яких відносяться й особисті майнові відно­сини. Останні нажаль невідомі науці цивільного права. Але, якщо вони невідомі, то це не значить, що їх взагалі немає. З цього приво­ду виникає питання: або законодавець допустив помилку при фор­мулюванні ч. 1 ст. 1 ЦК України, або навпаки він є більш проникли­вим за існуючі знання в сфері цивільного права. Відповідно, в науці цивільного права це питання потребує додаткового дослідження.

9. Отже, проведене дослідження зумовлює до основного твер­дження, що в положенні ч. 1 ст. 1 ЦК України закладена така нормо- творча конструкція цивільних відносин, яка складається з особис­тих немайнових та особистих майнових відноси, де кожне з цих по­нять за характером відносин між їхніми обсягами хоча і має свої та лише кожному з них притаманні властивості, але в той же час такі відносини входять у обсяг іншого поняття - цивільні відносини та співвідносяться між собою як: цивільні відносини є цілим, а особис­ті немайнові та майнові відносини є частинами одного, цілого. При цьому всі цивільні відносини - особисті відносини, але не всі особи­сті відносини - цивільні відносини. Таке співвідношення обсягу по­нять визначається за наявністю або відсутністю усіх ознак: юриди­чної рівності, вільного волевиявлення, майнової самостійності їх учасників1. Тобто, наявність або відсутність вказаних ознак дає під­стави казати не тільки про особисті відносини, але й про цивільні відносини. Відсутність хоча б одного або двох з ознак може вказу­вати лише на їх приналежність до особистих відносин, але не при­належність їх до цивільних. Проте така позиція законодавця (сфера належного} потребує ревізії щодо розуміння цивільних відносин шляхом співставлення сфер сущого, належного та знань про належ-

1 Б іл ьш д етальн о ц е п и тан н я д и ви сь : Ш и ш ка О . Р . Щ о до п редм ета р е гул ю ван н я цив ільним законодавством України / О . Р . Ш иш ка // Сучасн і проблеми цив ільного права та процесу: матер іали «круглого столу» , присвяч . пам ’яті проф . Чингізхана Нуф атовича А з ім ова , м . Х ар к ів , 1 9 гр уд н я 2014 р . / Н ац . ю р и д . ун -т ім . Я р о сл а ва М уд р о го . – Х . : ., 2015. – С. 29-33; Ш ишка О . Р. Чи всі цивільні відносини регулюються актами цивільного з а к о н о д а в с тв а У к р а їн и ? / О . Р . Ш и ш к а / / А е р о -2 0 1 4 . П о в іт р я н е і к о см іч н е п р а в о : В се у к р а їн с ь к а к о н ф е р е н ц ія м о л о д и х у ч е н и х і с т у д е н т ів , К и їв , Н А У , 2 0 л и с т о п а д а 2 0 1 4 р .: т е зи д о п . – К ., 2 0 1 4 . – С . 5 4 2 -5 4 5 . [Е л е к тр о н н и й р е су р с ] Р е ж и м д о с т уп у : http://er.nau.edu.ua:8080/b itstream /NAU/12648/1/Ш иш ка% 20О .Р.% 2c.PDF

не та суще, о с к іл ь к и це суперечить загальній позиції, яка існує в науці цивільному праві. При цьому слід визнати, що цивільні відно­сини це більш умовна назва, ніж реальна та лише позначає певний «союз» відносин, існування яких неможливий один без одного. Від- повідно, таку модель можна зобразити у формі наступної схеми:

Де, А - особисті немайнові відносини, В - особисті майнові відно­сини, С - цивільні відносини, D - особисті відносини, Е - відносини. В цьому вбачається феномен «сіамських близнюків», який поєднує два неоднорідні за своїм характером правові явища в одне ціле, які є невід'ємними частинами одного, при цьому не створюючи зміша­ну модель правовідношення. Таку модель пропонується йменувати біцефальною1, а правовідношення, відповідно, біцефальними пра­вовідносинами.

Проте, біцефальна модель правовідносин не обмежується лише вищенаведеною. Застосовуючи універсальний підхід можна допус­тити, що взаємопов'язаність одних відносин з іншими і навпаки може мати місце і в інших формах такої правової моделі. Зокрема, в науці обґрунтовується твердження про виділення в межах класифі­кації цивільних правовідносин «речово-зобов'язальних» [9, с. 286; 10, с. 115; 11, с. 278; 12, с. 12] як змішаної групи правовідносин, яка містить у собі речові та зобов'язальні риси. Про змішаний характер кажуть й щодо корпоративних відносин як майново-організаційних [13, с. 110-111; 14, с. 43] та корпоративно-зобов'язальних відносин [15, с. 419; 16, с 76-77; 17, с. 11]. Проте, такі висновки зроблені у

1 Біцефальний - від лат. bis - двічі і грец. kephale - голова.

зв'язку з тим, що в науці цивільного права відомі лише однорідна та змішана моделі правовідносин. Але у вищенаведених відносинах вбачається прояв взаємопов'язаності між ними, тобто такий де іс­нування одних відносин від інших неможливе. Відповідно, прояв взаємопов’язаності між відносинами може проявлятись у наступних формах: майнові відносини та майнові відносини; немайнові відно­сини та майнові відносини; немайнові відносини та немайнові від­носини. Окреме питання виникає щодо організаційних, а саме: ста­новлять вони самостійну групу відносин на рівні з майновими та немайновими або мають характер майнових або немайнових? Від­повідно від вирішення цього питання залежить і їх місце в системі цивільних відносин, а отже і в предметі цивільного права.

При цьому не слід ототожнювати біцефальну модель правовід­носин із змішаною (конвергентною), оскільки до обсягу поняття «біцефальні правовідносини» входить дві групи взаємопов'язаних між собою правовідносин, які за своїм змістом можуть мати як од­норідний так і неоднорідний (тобто змішаний) характер, а їх існу­вання окремо один від одного неможливе. Щодо обсягу поняття «змішані відносини» або «конвергентні відносини», то вони скла­даються із неоднорідних за своєю природою прав та обов'язків, які утворюють цілісну та неподільну правову модель відносин, врегульовайих відповідним законодавством України. Тобто, змістом змі­шаної (конвергентної) моделі правовідносин є неоднорідні права та обов'язки, наприклад, немайнові і майнові права та обов’язки.

Література:1. Гетьман Є. А. Кодифікаційна техніка як різновид нормотворчої техні­

ки /Є. А. Гетьман / / Державне будівництво та місцеве самоврядування: зб. на­ук. пр. / ред. кол.: Ю.П. Битяк та ін. - X .: Право, 2009. - Вип. 17. - С. 130-142.

2. Черданцев А. Ф. Логико-языковые феномены в праве, юридиче­ской науке и практике / Черданцев А.Ф. - Екатеринбург: Изд-во УИФ "Нау­ка", 1 9 9 3 .-1 9 2 с.

3. Чевычелов В. В. Юридическая конструкция : Проблемы теории и практики : Дис... канд. юрид. наук : 12.00.01 /Владимир Владимирович Че­вычелов. - Нижний Новгород, 2005. - 180 с.

4. Баранов В. М„ Мареев Ю. Л. Юридические конструкции: сценарий компьютерного урока / / Проблемы юридической техники: Сборник статей / Под. ред. В. М. Баранова. - Н .: Новгород, 2000 . - С. 726-735 .

5. Сучасна українська літературна мова : морфологія / за заг. ред. акад. АН УРСР І. К. Білодіда. - К .: Наук, думка, 1969. - 583 с.

6. Ющук І.П. Практичний довідник з української мови. - К .: «Рідна мова», 1998. - С. 149 (223 с.)

7. Словник української мови: в 11 томах. Т. 9. - К .: Наукова думка, 1978. - 9 1 6 с.

8. Чупахин И. Я ,Бродский И. Н. Формальная логика / И. Я. Чупахин, И. Н. Бродский. - Л .: Издательство Ленинградского университета, 1977. - 357 с

9. Гражданское право: учебник. Ч. 2 / Валявина Е.Ю., Василевская Н.П., Егоров Н.Д., Елисеев И.В., и др.; Отв. р е д .: Сергеев А.П., Толстой Ю.К. - М .: Проспект, 1998. - 784 с.

10. Брагинский М.И. К вопросу о соотношении вещных и обязательст­венных правоотношений / / Гражданский кодекс России. Проблемы. Тео­рия. Практика: Сборник памяти С А Хохлова. - М .: Изд-во Междунар. центра финансово-эконом. развития, 1998. - С. 113-130.

11. Договорное право: Общие положения. Кн. 1 / Брагинский М.И., Ви- трянский В.В. - 2-е изд., испр. - М .: Статут, 1999 . - 848 с.

12. Кривобок С. В. Правочини з підприємством як єдиним майновим комплексом : автореф. дис... канд. юрид. наук : 12 .00.03 / Світлана Володи­мирівна Кривобок. - X., 2008 . - 20 с.

13. Борисова В.І. До чинників, що характеризують цивільне право України як галузь приватного права / В. І. Борисова / / Вісн. Акад. правових наук України. - 2005 . - №2. - С. 105-116 .

14. Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрин : вибр. наук. пр. / Інна Валентинівна Спасибо-Фатєєва. - X . : Золоті сторінки, 2 0 1 2 .- 6 9 6 с.

15. Кашанина Т.В. Корпоративное право (право хозяйственных това­риществ и обществ): Учебник для вузов / Т. В. Кашанина. - М., 1999. - 815 с.

16. Кораблева М. С. Защита гражданских прав: новые аспекты / М. С. Кораблева / / Актуальные проблемы гражданского права. Сборник статей. - М .: Статут, 1999, Вып. 1. - С. 76 -108 .

17. Спасибо-Фатєєва І.В. Цивільно-правові проблеми акціонернихправовідносин : автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.03 / нна Валентинівна Спасибо-Фатєєва. - X., 2000 . - 36 с. ___________________________