Ukrajinsykij Pravopis - holovný pravila (projekt 2.0)

Andrýj SHAVIRÝN

(Rei Miller)

Ukrajinsykij Pravopisholovný pravila

(projekt)

KOLOMIJA

2016

© Andrey Shavyrin (Rei Miller) 2016

ЗМІСТ:

I. УКРАЇНСЬКА АБЕТКА

II. ПРАВОПИС ГОЛОСНИХ1. Правопис i — ý\yi.2. Чергування u — v, i — j.

III. ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ1. М’якшення приголосних2. Подвоєння приголосних3. Подовження приголосних4. Зміни приголосних при збігу

IV. ПРАВОПИС ЧУЖИХ СЛІВА. Чуже I, Y.Б. Чуже H — G.В. Чуже L.

ДОДАТОК1. Відмінювання іменни ків.2. Відмінювання прикметни ків.3. Відмінювання займенни ків.4. Дієвідмінювання.

Ярослав Рудницький. Як говорити по-українському.Юрій Шерех (Шевельов). Так нас навчали правильних проізношеній.Приклад рукописного тексту (шрифт Kobzar KS) ― «Заповіт» Тараса Шевченка


I. УКРАЇНСЬКА АБЕТКА

Українська абетка складається з 25* літер і 5 диграфів (вони дорівнюють літерам), що йдуть у такому порядку:

Aa Bb Cc CZ cz Dd DZ dz DŻ dż

Ee Ff Gg Hh CH ch Ii Jj

Kk Ll Mm Nn Oo Pp Rr

Ss SH sh Tt Uu Vv Yy Ýý

Zz Żż

До абетки входять 6 літер на позначення голосних звуків: a, e, i, o, u, ý

та 23 літери й диграфи на позначення твердих приголосних звуків: b, c, cz, d, dz, dż, f, g, h, ch, j, k, l, m, n, p, r, s, sh, t, v, z, ż.

Примітка. Щоб уникнути зайвого повторення «літера на позначення голосного (приголосного)»,далі вживатимуться переважно терміни «голосний», «приголосний», «звук».

Літера Yy не позначає жодного звука та вживається тільки на позначенням’якості приголосних у будь-якій позиції: dya\dy, lya\ly, nya\ny, sya\sy, tya\ty,zya\zy, czya\czy, dzya\dzy, ryа тощо.

Перед голосними У кінці складу \ перед приголос.

dya: dyakuju, dyatel dy: budy, hrudymi,

lya: lyubov, lyodovij, volya ly: żaly, velymi, Polyshca

tya: tyahnuti, tyutyun ty: pristrasty, pritymom

nya: nyuchati, hanyati ny: deny, cerveny, malenykij

sya: syajvo, syomij, tisyaca sy: Rusy, cesykij, vosymij

zya: zyaty, uzyati, vozyaty zy: mazy, blizyko, prizyba

czya: czyatka, czyomati, kriczya czy: ukrajineczy, oteczy, kozaczykij

dzya: dzyobati, gedzya dzy: gedzy

rya: ryabij, ryumsati, poryadnij не пом’якшується

Примітка. На позначення м’якості s, z в кінці складу \ перед приголосною, можна використовувати(запровадити) додаткові графеми з діакритикою: Śś, Źź.

Літера Ýý позначає голосну фонему /i/: mýj, kýny, výz (voza, vezti), rýk (roku, rekti),mýczno, býlyshe, výkno, mýsto, smých, pýsnya, hroshý.

Літеру ý пишемо після приголосних d, l, n, s, t, z, cz, якщо вони зберігають своютвердість перед фонемою /i/: stýl (stolu), dým (domu), sýly (soli), nýs (nosa), stýj(stojati), molodý (одн. molodij), veselý (одн. veselij), bratýv (brat).

* Літери q, w, x не входять до абетки, але використовуються в чужих словах.


Сполука yi після d, l, n, s, t, z, cz позначає м’яку вимову цих приголосних передфонемою /i/ < e, ѣ та /ɪ/ (подібно до позначення м’якості приголосних передіншими голосними): syino, snyih, tyilo, dyilo, lyito, syimja, nyis (nesti), tyik (tekti),syil (selo), syim (syomij), výsyim (vośmij), lyid (lyodu), sinyi (одн. sinyij), rannyi (одн.rannyij), u vodyi, pýznyij, czyina, kovalyiv (kovaly).


6 голосних і 32 приголосні української мови передаються за допомогою графем:

Літера МФА Кирилиця Літера МФА Кирилиця

A a [ɑ] а M m [m] м

B b [b] б N n [n] н

C c [tt͡ʃ] ч NY ny [ɲ] нь

CZ cz [tt͡s] ц O o [ɔ] о

CZY czy [tt͡sʲ] ць P p [p] п

D d [d] д R r [r] р

DY dy [ɟ] дь RY ry [rʲ] р´*

Dz dz [dt͡z], [dz] дз S s [s] с

DZY dzy [dt͡zʲ] дзь SY sy [sʲ] cь

DŻ dż [dt͡ʒ], [dʒ] дж SH sh [ʂ], [ʃ] ш

E e [ɛ] е T t [t] т

F f [f] ф TY ty [c] ть

G g [g] ґ U u [u] у

H h [ɦ], [ʕ] г V v [ββ], [w], [uu̯] в

CH ch [x] х Ý ý \ yi [i] і

I i [ɪ] и Z z [z] з

J j [j] й ZY zy [zʲ] зь

K k [k] к Ż ż [ʐ], [ʒ] ж

L l [l] л

LY ly [l l̡̠], [λ] ль

* М’який [rʲ] у літературній мові буває тільки перед голосними (ніколи в кінці складу\перед приголосними).


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%BB%D1%84%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D1%84%D0%BE%D0%BD%D0%B5%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%B0%D0%BB%D1%84%D0%B0%D0%B2%D1%96%D1%82

II. ПРАВОПИС ГОЛОСНИХ

1. Правопис i — ý\yi.

1. На початку слова\складу завжди пишеться i, навіть коли вимовляємо [i]:isnuvati, istina, inshij, inkoli, irża.

2. У середині слів, після приголосного, i пишеться відповідно до етимології слова:коли давніше тут було и або ы, напр.: sila (старе: сила), milo (старе: мыло). Колидавніше було о, е, ѣ, то пишемо ý (yi), напр.: kýt (старе: котъ), stýl (старе: столъ),pýcka (старе: печь), syino (старе: сѣно), dyilo (старе: дѣло).

3. Літеру i пишемо в закінченні родового відмінка однини тих іменників жіночогороду, що закінчуються на дві приголосні, друга з яких -ty, напр.: radýsty — radosti,smerty — smerti, а також в іменниках: sýly — soli, osyiny — oseni, krov — krovi,lúbov — lúbovi, Rusy — Rusi. Решта іменників жіночого роду, що кінчаютьсяна приголосний, має в родовому відмінку однини закінчення -ý\-yi, напр.: mýdy —mýdyi, nýc — nocý, prijazny — prijaznyi*.

4. У давальному й місцевому відмінку однини іменники мають у закінченнях -ý\-yi,напр.: sinový, na polyi, u skrinyi, na spodyi.

5. У називному відмінку множини закінчення -i мають іменники твердої групи, азакінчення -ý\-yi — іменники мішаної та м’якої групи чоловічого й жіночого роду,напр.: stoli, chati, dvori; nożý, shkolyarý, pisarý, dushý, konyi, jablunyi.

6. Прикметники з основою на твердий приголосний та j мають у називномувідмінку однини закінчення -ij, а прикметники з основою на м’який приголосний —-yij, напр.: tverdij, bezkrajij, dorożnyij.

7. У давальному й місцевому відмінку однини жіночого роду й називному множинибільшість прикметників мають у закінченнях -ý\yi, напр.: malýj sestrý, na strarýjhrushý, rýdnýj krajinyi, karý ocý, ucorashnyi novini. Прикметники з основою на jмають у закінченнях -i, напр.: bezkrajij.

8. Числівник cotiri кінчається на -i за зразком tri.

9. Дієприслівники закінчуються на -i, напр.: skazavshi, roblyaci.

2. Чергування u — v, i — j.

На початку слів u може чергуватися з v, а i з j. Звичайно u і i ставлять після слова,що кінчається на приголосний, а v і j після слова, що кінчається на голосний,напр.: Stepan u Petra — Petro v Stepana, Stepan i Petro, Petro j Stepan.

* За чинним правописом, у закінченні родового відмінка однини всіх іменників жіночого роду, що закінчуються на приголосний, пишемо -ý.


III. ПРАВОПИС ПРИГОЛОСНИХ

1. М’якшення приголосних

1. Ніколи не пом’якшуються в кінці слова\складу й перед приголосними губні (b, p,v, f, m), середньопіднебінні (c, sh, ż), задньопіднебінні й гортанні (k, g, ch, h).

2. М’якість приголосних d, n, s, t, z, cz, позначаємо відповідно до вимови:

а) в кінці слів, напр.: lebýdy, povýsty, mazy, prinosy, chlopeczy, kýny.

б) у середині слів перед твердим приголосним, напр.: hetyman, výzymi, pisymo,haliczykij.

3. М’якість l відповідно до вимови позначається на письмі завжди, крім груп lc, lcz,що походять з групи lk, напр.: mýly, syilysykij, kýlycze, Lyvýv — u Lyvový; алеspýlcanin, u spýlczyi, halcenya, halczyi (від слів: spýlka, halka; а напр. від слів rolyka,Halyka — rolyczyi, Halyczyi, Halycin).

4. У закінченнях дієслів t завжди м’якшиться, напр.: robity, chodity, każýty;а також і перед -sya, напр.: robitysya, nosyatysya.

5. М’якість приголосних d, t, z, s, cz, n не позначається на письмі:а) коли наступна приголосна вимовляється м’яко, напр.: pýsnya, radýsty,umansykij. Проте позначення м’якості на письмі зберігається у формахдавального й місцевого відмінка однини іменників, якщо м’якість приголосногопозначається в називному відмінку, напр.: redyka — redyczyi, nivonyka —nivonyczyi.б) Після n перед с, cz, sh, напр.: kýncik menshij, vikoncze. Проте м’якістьпозначається в групі nc, що походить із nyk, напр.: nenycin, бо nenyka, donycin,бо donyka.

2. Подвоєння приголосних

1. Приголосні подвоюються, коли збігаються однакові приголосні на стикуморфем:

а) префікса та кореня, напр.: pýddati, obbiti, rozzbrojiti;

б) кореня та суфікса, напр.: dennij, rannyij, sonnik,;

в) кореня та постфікса, напр.: nyissya;

г) двох суфіксів, напр.: hodinnik, piśmennik.

2. Приголосні подвоюються в словах: vveś (i veś, uveś), Hanna, ssati, bovvan, ovva,panna, llyanij.

3. Подовження приголосних

1. За допомогою j передаємо подовження й водночас м’якість (пом’якшення)приголосних d, l, t, n, s, z, cz, ż, sh, c, перед закінченням в іменниках середньогороду, що закінчуються на -a та не приймають в інших відмінках суфікса -at-


(telya — telyati), і в орудному відмінку однини іменників жіночого родуна приголосний, якщо ці приголосні стоять між двома голосними, напр.: priladja,żitja, volosja, zyilja, znanja, zbýżja, bezmeżja, klocja, pýddashja, mazju, sýlju, nýcju,mýczju; але після приголосної: listya, pýdzamcya, radýstyu, żovcyu.

2. Аналогічного характеру подвоєння є в іменниках чоловічого та жіночого роду:sudja, Ilja, rýlja, statja; у дієслові lju; у прислівниках zranja, navmanja, sprosonja.

Примітка. В іменниках чоловічого та жіночого роду подовжений приголосний не м’якшимов орудному відмінку перед е, а саме: sudjeju, Iljeju, rýljeju, statjeju.

4. Зміни приголосних при збігу

1. Перед c переходять h, z на — ż; k, cz — на c; s, ch — на sh, напр.: Vodolaha —Vodolażcenko, bryazkati — bryażcati, kozak — kozaccina, Chmelyniczykij —Chmelyniccina, uhorsykij — Uhorshcina, pýsok — pýshcanij, voloch — Voloshcina. Алев присвійних прикметниках дотримуємося етимології слова, напр.: Marusyka —Marusycin, Paraska — Parascin.

2. Групи приголосних на st, zd чергуються з shc, żdż, напр.: prostiti — proshcu,jizditi — vijiżdżati.

3. При творенні другого ступеня прикметників суфіксом -sh(ij) попередні h, ż, z всполученні з sh дають żс, напр.: dorożcij (dorohij), vażcij (vażkij), bliżcij (blizykij), апопереднє s дає shc*, напр.: vishcij (visokij), krashcij (krasa).

* Українська латинка не має окремої літери ― відповідника кирилівської щ, натомість уживаємо сполуку shc.


IV. ПРАВОПИС ЧУЖИХ СЛІВПереважна більшість позичених останніми сторіччями в українську мову слівприйшла з західноєвропейських джерел або через їх посередництво. Подані даліправила правопису стосуються саме до таких слів. Правила правопису китайських,японських або арабських, перських назв ще цілком не встановлені.

Голосні.

А. Чуже I, Y*.Залежно від позиції та вимови в українській мові чужі і, у (ігрек) відтворюємолітерами i, ý та сполуками yi, ji.

1. Літеру i пишемо:

а) на початку всіх слів, навіть якщо вимовляємо [i]: ideja, instrument, inżener,inspektor, intensivnij, intervju, istoricnij, Icnya, Itaka, Iran, Irina, Izabella.

б) у загальних назвах після приголосних d, t, z, s, cz, ż, dż, c, sh, r** переднаступним приголосним, напр.: diplom, direktor, metodika, institut, matematika,stimul, tip, zigzag, sistema, czifra, princzip, reżim, dżinsi, recitativ, shirma, shifr, rif,fabrika.

в) у географічних назвах з кінцевими -ida, -ika, напр.: Afrika, Amerika,Antarktida, Atlantida, Korsika, Meksika.

г) у географічних назвах після приголосних cz, ż, dż, c, sh перед приголосним,напр.: Czindao, Alżir, Výrdżinyia, Cilyi, Vashington, Hempshir.

ґ) у географічних назвах зі сполукою ri перед приголосним (крім j), напр.:Amerika, Jerichon, Krit, Madrid, Pariż, Riga, Rim.

д) у географічних назв після приголосних d, t та в деяких випадках згідно зусталеною традицією вимови, напр.: Argentina, Bratislava, Edinburg, Jerusalim,Kitaj, Pakistan, Palestina, Sirakuzi, Tibet і в похідних від них.

е) після інших приголосних i в чужих словах уживається тільки в словах давнозапозичених, здебільшого церковного характеру: akafist, archidijakon, chimera,jechidna, jepiskop, jevangelist, katolik, kiparis, mirt, mitropolit, schizma (але:Býblyia, hýmn); також liman, milya, spirt, vimpel. Цілком зукраїнізовані такожздебільшого християнські імена власні, а тому в них теж i пишеться не лишепісля літер, перелічених у п. 1 б, напр.: Mikola, Michajlo, Mikita, Kirilo.

є) перед голосним i пишеться в словах: christijansykij, dijakon, archijepiskop івиведених з них.

2. Після голосних чуже i передаємо ji, напр.: atejizm, kokajin, mozajika, prozajik,rujina, Enejida, Izmajil, Kajir, але в складних словах, де перша частина закінчується

* Ідеться про мови неслов’янські.** Так зване «правило дев’ятки (десятки)».


голосним, та після префікса пишемо i, напр.: novoirlandsykij, antiistoricnij,poinformuvati, bezidejnij, rozihrash.

3. У всіх інших випадках пишемо літеру ý або сполуку yi, позначаючи останньоюм’якість попередніх приголосних d, l, n, t, s, z, cz, а саме:

а) у кінці невідмінюваних слів, напр.: kolyibrý, parý, taksyi, výzavý, żurý;

б) після приголосних b, p, v, m, f, h, g, k, ch, l, n, напр.: akademýk, archýv,býnom, chýrurg, epýcnij, fýlosofýa, hýmn, gýd, kýno, lyiteratura, mýmýka,publyicnij, respublyika, výzyia;

в) після приголосних в особових іменах і в географічних назвах (крім випадків,зазначених у п. 1), а також у похідних прикметниках перед наступнимприголосним: Lyisabon, Montevýdeo, Nyil, Syidnej.

4. Після всіх приголосних перед голосними й перед j, при чому чуже ia передаємоýa\yia чуже ie — ýe\yie, чуже io — ýo\yio, чуже iu — ýu\yiu, напр.: radyij,imperýalyizm, klyient, býologýa, trýumf. Звук [i] перед голосними (крім o)обов’язково йотується.

Примітка. Згідно з чинним правописом, йотуються тільки сполуки в кінці слова; у середині слова[i] йотується перед e (у сполуках ýe\yie).

Приголосні.

Б. Чуже H — G*.1. Чуже h передаємо нашим h або ch, відповідно до вимови слова в чужій мові абозгідно з усталеною традицією вимови в українській, напр.: hektar, heroj,hýdravlyika, hýgýena, handbol, hokej; Haaga, Harvard, Havana, Johannesbur,Holandyia; Allah, Ibrahým, hýdżra, mazhab, Teheran; Chobart, Chorvatyia; chadż,Muchammad, chadis, chalyaly, charam.

2. Чуже g у завжди передаємо нашим g, напр.: agent, agýtator, agresyia, agronom,algebra, angar, angýna, argument, bagaż, brigada, vulygarnij, galerýa, galanterýa,generator, goticnij, granata, graczyia, grafýk, guma, gvardyia, degradaczyia,elegantnij, emýgrant, intelyigent, intriga, kolega, kolegýa, legalynij, legýon, lyiga,lyingvýst, magýster, mangan, mýting, origýnal, pýngvýn, progres, propaganda,regulyarnij та інш.

У словах давно запозичених, особливо з грецької мови, а також у давно засвоєнихвласних назвах етимологічний g згідно з усталеною традицією вимовляється як [ɦ]чи [ʕ] (проте збереження [g] у вимові не порушує орфоепічну норму): archangel,archeologýa, gama, gaz, gazeta, genetika, general, genyij, geografýa, gýmnazyia,hýgýena, globus, gradus, gram, gramatika, graf, grupa, demagog, diftong, dyiagnoz,dogma, dramaturg, egojizm, elegýa, igumen, kategorýa, logaritm, logýka, magýa,organyizaczyia, pedagog, programa, fýgura; Anglyia, Belygýa, Norvegýa, Greczyia,Portugalyia, Grenlandyia, Gýbraltar, Gdansyk та інші.

* Див. Сімович Василь. На теми мови, 1924. ― C. 8–9


В. Чуже L.

1. Чужу сполуку le завжди передаємо нашим le.

2. Чужі сполуки la, lo, lu передаємо в словах давно запозичених, особливо згрецької мови, сполуками la, lo, lu, напр.: atlas, lakonyicnij, plastika, fabula,formula, zala; analogýa, diplom, encziklopedyia, epýlog, katalog, kýlogram, kolona,kolonyia, logýka, melodyia, pýlot, fýlosofýa; lunatizm, plutokratyia.

У словах запозичених у пізніші часи, особливо через німецьку, французьку,польську мови, ці групи передаємо сполуками lya, lyo, lyu* (пом’якшуючи l), напр.:formulyar, inhalyaczyia, kanczelyarýa, manyipulyaczyia, polyarnij, populyarnij,regulyator; furunkulyoz; balyustrada, ilyustraczyia, plyus, revolyuczyia, czelyuloza,lyumenyisczentnij.

3. У кінці слова і складу в словах давніше запозичених, особливо з грецької мови,пишемо l, напр.: admýral, angel, arsenal, artikul, żurnal, ideal, inyiczyial, kanal,kapýtal, kvartal, lyiberal, mýneral, origýnal, ritual, skandal.

У словах запозичених у пізніші часи, особливо через німецьку, французьку,польську мови, пишемо звичайно в кінці слова й складу м’який ly, напр.:avtomobýly, alybom, alyt, amalygama, asfalyt, tekstily.

* Для латинського письма в українській мові правило ще цілком не встановлене.


ДОДАТОК1. Відмінювання іменників.

I відміна

Тверда М’яка Мішана

Однина

Н ruk-а voly-a nadyij-a ploshc-a

Р ruk-i voly-i nadyij-i ploshc-ý

Д ruczy-i voly-i nadyij-i ploshc-ý

З ruk-u voly-u nadyij-u ploshc-u

О ruk-oju vol-eju nadyij-eju ploshc-eju

М ruczy-i voly-i nadyij-i ploshc-ý

К ruk-о vol-е nadyij-e ploshc-e

Множина

Н ruk-i voly-i nadyij-i ploshc-ý

Р ruk voly nadyij ploshc

Д ruk-am voly-am nadyij-am ploshc-am

З ruk-i voly-i nadyij-i ploshc-ý

О ruk-ami voly-ami nadyij-ami ploshc-ami

М ruk-ach voly-ach nadyij-ach ploshc-ach

К ruk-i voly-i nadyij-i ploshc-ý


II відміна

Тверда

Однина

Н kozak rozumnik dolar tovar mýst-o

Р kozak-a rozumnik-a dolar-а tovar-u mýst-a

Д kozak-ový, -u rozumnik-ový, -u dolar-ový, -u tovar-ový, -u mýst-u

З kozak-a rozumnik-a dolar tovar mýst-o

О kozak-om rozumnik-om dolar-om tovar-om mýst-om

М kozak-ový, -u rozumnik-ový, -u dolar-ový, -u tovar-ový, -u mýsty-i

К kozac-e rozumnik-u dolar-e tovar-e mýst-o

Множина

Н kozak-i rozumnik-i dolar-i tovar-i mýst-a

Р kozak-ýv rozumnik-ýv dolar-ýv tovar-ýv mýst

Д kozak-am rozumnik-am dolar-am tovar-am mýst-am

З kozak-ýv rozumnik-ýv dolar-i tovar-i mýst-a

О kozak-ami rozumnik-ami dolar-ami tovar-ami mýst-ami

М kozak-ach rozumnik-ach dolar-ach tovar-ach mýst-ach

К kozak-i rozumnik-i dolar-i tovar-i mýst-a

М’яка

Однина

Н ucitely kobzar kraj mýscz-e

Р ucitely-a kobzary-a kraj-u mýsczy-a

Д ucitel-evý, -yu kobzar-evý, -y-u kraj-evý, -u mýsczy-u

З ucitely-a kobzary-a kraj mýscz-e

О ucitel-em kobzar-em kraj-em mýscz-em

М ucitel-evý, -y-u kobzar-evý, -y-u kraj-i, -u mýsczy-i

К ucitely-u kobzary-u kraj-u mýscz-e

Множина

Н ucitely-i kobzar-ý kraj-i mýsczy-a

Р ucitely-iv kobzar-ýv kraj-iv mýsczy

Д ucitely-am kobzary-am kraj-am mýsczy-am

З ucitely-iv kobzar-ýv kraj-i mýsczy-a

О ucitely-ami kobzary-ami kraj-ami mýsczy-ami

М ucitely-ach kobzary-ach kraj-ach mýsczy-ach

К ucitely-i kobzar-ý kraj-i mýsczy-a


Мішана

Однина

Н orac shkolyar horishc-e

Р orac-a shkolyar-a horishc-a

Д orac-evý, -u shkolyar-evý, -u horishc-u

З orac-a shkolyar-a horishc-e

О orac-em shkolyar-em horishc-em

М orac-evý, -ý, -u shkolyar-evý, -ý horishc-ý

К orac-u shkolyar-e horishc-e

Множина

Н orac-ý shkolyar-ý horishc-a

Р orac-ýv shkolyar-ýv horishc

Д orac-am shkolyar-am horishc-am

З orac-ýv shkolyar-ýv horishc-a

О orac-ami shkolyar-ami horishc-ami

М orac-ach shkolyar-ach horishc-ach

К orac-ý shkolyar-ý horishc-a


III відміна*

Однина

Н tyiny radýsty podoroż rýc lyubov

Р tyinyy-i, (-i) radosty-i, (-i) podoroż-ý rec-ý lyubov-ý, (-i)

Д tyiny-i radosty-i podoroż-ý rec-ý lyubov-ý

З tyiny radýsty podoroż rýc lyubov

О tyin-j-u radýsty-u podoroż-j-u rýc-j-u lyubov-j-u

М tyiny-i radosty-i podoroż-ý rec-ý lyubov-ý

К tyin-e radost-e podoroż-e rec-e lyubov-e

Множина

Н tyiny-i, (-i) radosty-i, (-i) podoroż-ý rec-ý lyubov-ý

Р tyin-ej radost-ej podoroż-ej rec-ej lyubov-ej

Д tyiny-am radosty-am podoroż-am rec-am

З tyiny-i, (-i) radosty-i, (-i) podoroż-ý rec-ý lyubov-ý

О tyiny-ami radosty-ami podoroż-ami rec-ami

М tyiny-ach radosty-ach podoroż-ach rec-ach

К tyiny-i, (-i) radosty-i, (-i) podoroż-ý rec-ý lúbov-ý

* Червоним шрифтом тут і далі позначено форми (на жаль, не всі, але найважливіші), запроваджені русифікаторським правописом 1933 року та не скасовані дотепер.


https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_1933_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B2%D0%BE%D0%BF%D0%B8%D1%81_1933_%D1%80%D0%BE%D0%BA%D1%83

IV відміна

Однина

Н kurc-а im-j-а

Р kurc-at-i im-eny-i, -i, (-j-a)

Д kurc-aty-i im-eny-i

З kurc-a im-j-a

О kurc-am im-en-em, (-j-am)

М kurc-aty-i im-eny-i

К kurc-a im-j-a

Множина

Н kurc-at-a im-en-а

Р kurc-at im-en

Д kurc-at-am im-en-am

З kurc-at(a) im-en-a

О kurc-at-ami im-en-ami

М kurc-at-ach im-en-ach

К kurc-at-a im-en-a


2. Відмінювання прикметників.

Чол. Сер. Жін. Множ.

Н cervon-ij cervon-e cervon-a cervon-ý

Р cervon-oho cervon-oho cervon-oji cervon-ich

Д cervon-omu cervon-omu cervon-ýj cervon-im

З cervon-oho, -ij cervon-e cervon-u cervon-ich, -ý

О cervon-im cervon-im cervon-oju cervon-imi

М cervon-omu, -ým cervon-omu, -ým cervon-ýj cervon-ich


Н siny-ij siny-e siny-a siny-i

Р siny-oho siny-oho siny-oji siny-ich

Д siny-omu siny-omu siny-ij siny-im

З siny-oho, -ij siny-e siny-u siny-ich, -i

О siny-im siny-im siny-oju siny-imi

М siny-omu, -im siny-omu, -im siny-ij siny-ich


Н bezkraj-ij bezkraj-e bezkraj-a bezkraj-i

Р bezkraj-oho bezkraj-oho bezkraj-oji bezkraj-ich

Д bezkraj-omu bezkraj-omu bezkraj-ij bezkraj-im

З bezkraj-oho, -ij bezkraj-e bezkraj-u bezkraj-ich, -i

О bezkraj-im bezkraj-im bezkraj-oju bezkraj-imi

М bezkraj-omu, -im bezkraj-omu, -im bezkraj-ij bezkraj-ich


3. Відмінювання займенників.

I II III

од. мн. од. мн. од. чол., сер. од. жін. мн.

Н ja mi ti vi výn von-o von-a von-i

Р men-e n-as teb-e v-as j-oho \ ny-oho j-eji* \ n-eji j-ich \ n-ich

Д meny-i n-am tob-ý v-am j-omu j-ij j-im

З men-e n-as teb-e v-as j-oho \ ny-oho j-eji \ n-eji j-ich \ n-ich

О mn-oju n-ami tob-oju v-ami n-im n-eju n-imi

М … meny-i … n-as … tob-ý … v-as … ny-omu (ny-im) … ny-ij … n-ich

Однина Множина

чол., сер. жін. мн.

Н mý-j mo-je mo-ja mo-ji

Р m-oho mo-jeji mo-jich

Д mo-jemu mo-jij mo-jim

З mý-j \ m-oho mo-je \ m-oho mo-ju mo-jich

О mo-jim mo-jeju mo-jimi

М … mo-jemu \ mo-jim … mo-jij … mo-jich



Н to-j t-e t-a t-ý

Р t-oho t-ýjeji \ t-oji t-ich

Д t-omu t-ýj t-im

З to-j \ t-oho t-e \ t-oho t-u t-ich

О t-im t-ýjeju \ t-oju t-imi

М … t-omu \ t-ým … t-ýj … t-ich

* Етимологічна форма, вимовляється jiji.




Н cze-j cz-e czy-a czy-i

Р czy-oho czy-ijeji (cz-eji) cz-ich

Д czy-omu czy-ij cz-im

З cze-j \ czy-oho cz-e czy-u czy-i \ cz-ich

О cz-im czy-ijeju (cz-eju) cz-imi

М … czy-omu \ czy-im … czy-ij … cz-ich



Н ci-j ci-je ci-ja ci-ji

Р ci-joho ci-jeji ci-jich

Д ci-jomu \ ci-jemu ci-jij ci-jim

З ci-j \ ci-joho ci-je ci-ju ci-ji \ ci-jich

О ci-jim ci-jeju ci-jimi

М … ci-jomu \ ci-jemu \ ci-jim … ci-jij … ci-jich



Н vesy vs-e vsy-a vsy-i

Р vsy-oho vsy-ijeji (vs-eji) vsy-ich

Д vsy-omu vsy-ij vsy-im

З vesy \ vsy-oho vs-e vsy-u vsy-i \ vsy-ich

О vsy-im vsy-ijeju (vs-eju) vsy-ima

М … vsy-omu \ vsy-im … vsy-ij … vsy-ich


4. Дієвідмінювання.

Дійсний спосіб. Дієвідмінювання в теперішньому часі


I дієвідміна

1 id-u mely-u zna-j-u id-emo mel-emo zna-j-emo

2 id-esh mel-esh zna-j-esh id-ete mel-ete zna-j-ete

3 id-e mel-e zna-j-e id-uty mely-uty zna-j-uty

II дієвідміна

1 bac-u rob-ly-u sto-j-u bac-imo rob-imo sto-j-imo

2 bac-ish rob-ish sto-j-ish bac-ite rob-ite sto-j-ite

3 bac-ity rob-ity sto-j-ity bac-aty rob-ly-aty sto-j-aty


Ярослав Рудницький.Як говорити по-українському, 1941:

...За чинним правописом маємо однакове написання: ніс — ніс, тік — тік, сіль — сіл,діл — діл, проте літературна вимова цих слів неоднакова!

В першому випадку (ніс — носа...) маємо до діла з твердою приголосівскою переді, в другому (ніс — нести...) з м’якою, отже в правильній українській вимові ціслова звучать:

ніс (— носа), але: ньіс (— несла),тік (— току), але: тьік (— текла),сіль (— соли), але: сьіл (— село),діл (— долу), але: дьіл (— діло),зільник (— золити), але: зьільник (— зілля) і т. д.

І загально: всяке і, що чергується з о (ніс — носа), не м’якшить у літературній мовіпопереднього с, з, т, д, ц, н, л! Всяке ж і, що чергується з е або і, м’якшить ціприголосівки (ніс — несла, діл — діло)...

І коли щодо твердих і м’яких перед а, е, у, о панує в українській вимові повнапослідовність (ніхто не скаже ніколи нпр. замість сядь ані: садь, ані: сяд, ані: сад,тільки: сядь буде завжди в вимові...), то щодо і панує в вимові повне безпуття.Одні м’якшать усі приголосівки перед і, отже говорять: ньіч (зам. ніч з н твердим),ньіг (зам. правильно: ніг), льізка (— лоза, замість лізка з л твердим), а дальшемішають тік і тьік, ньіс і ніс, сьіл і сіль...

В українській літературній дбайливій вимові таке і, що чергується із о, не м’якшитьпопередньої приголосівки, таке ж і, що чергується з е або і, м’якшить її.

М’якшити приголосівки перед і з о отже, нпр. в словах ніч, ніг, такий самий погріхпроти української ортоепії, як не м’якшити їх перед і, що чергується з е або і(отже говорити сіл замість сьіл, діл замість дьіл)...

Тим то, на нашу думку, коли й доведеться як-небудь і коли-небудь переводитиреформу сьогочасного українського правопису, то тоді треба буде на всякийвипадок зачинати від справ найважливіших для нашого правопису, не відапострофа! А відрізняти на письмі ніс і ньіс, коли відрізняється сад і сядь. Це, нанашу думку, перша й найважніша проблема при правописних реформах. Коли ж їїзалишається на боці, а реформуються тільки речі побічні, то вже краще нереформувати взагалі, а прийнявши те, що є, почекати на велику основну реформу,коли на неї прийде відповідний час і відповідне місце!


Юрій Шерех (Шевельов). Так нас навчали правильних проізношеній, 1986:

...Так потрактовано в курсі «Сучасна українська літературна мова. Вступ,фонетика» (Інститут мовознавства. Київ, 1969) проблему пом’якшенняприголосних перед і. Через те, що ці уваги пишуться не для фахівців, а длязагального читача, слід пояснити, про що мова. З ортоепічними нормамиукраїнської літературної мови, зформульованими в 20-х роках, передусім у працяхОлекси Синявського, приголосні в вимові пом'якшуються перед і, за винятком т, д,л, н, що стоять перед і, яке походить з о, а також перед і в закінченні називноговідмінка множини твердих прикметників. Отже, для прикладу, в словах тінь, ліс,дід вимовляємо ть, ль, дь, а в словах тік: току, лій: лою, ніс: носа, ясні, гордіприголосні т, л, н, не м'якшаться. Це розрізнення твердости-м'якости перед івідрізняє українську мову від російської, де приголосні м'якшаться перед і (вросійському письмі и) автоматично. У наслідок цього в російській мові вибір і чи и(в російському письмі и, ы) цілком залежить від попереднього приголосного, і цідва звуки становлять варіянти однієї фонеми. В українській мові і та и виступаютьяк дві фонеми, важлива своєрідність української системи голосних.

У новому підручнику фонетики, укладеному Інститутом мовознавства, питаннятвердої вимови приголосних перед і в літературній мові, як і питання про наслідкивідкинення такої вимови для фонологічної системи української мови замовчано.Тільки глухо згадано про таку вимову як, мовляв, діялектну (с. 183, 254), що,мовляв, «зрідка... трапляється і в деяких носіїв літературного мовлення». Це тимбільше впадає в око, що принаймні два автори розділів у книжці — Петро Кострубай Микола Наконечний досі виступали як визнавці розрізнення твердости-м'якостиприголосних перед і, і що в інших випадках книга обговорює різні підходи до тогочи того питання в дотеперішній літературі, — але тут жадних посиланьна давнішні писання нема. Отже, можна думати, редакція просто тихцемвикреслила небажані твердження власних авторів і так само тихцем заступила їхна власні. Тверда вимова приголосних перед і має зникнути з українськоїлітературної мови, як давніше в Харкові зник пам'ятник Блакитному. Фонологічнусистему української літературної мови знівельовано з російською, але нишком,нишком, під загальне мовчання.

Тарасюк, викликаний тепер на дискусію, твердить, що заник твердої вимовизубних приголосних перед і шириться і є «справжній факт сучасного українськогоусного літературного мовлення», а Шевельов заперечує це тому, що він«відірваний від живої української мови» (с. 47). Хай так, але тоді чому такатаємниця, чому не зібрати факти, не висвітлити їх докладно, нащо обминати йзамовчувати їх, нащо уникати дискусії й видавати натомість приписи? Є поважніпідстави сумніватися в правдивості спостережень Тарасюкових, і та конспірація, зякою проблему трактовано, посилює підозру. Майже сто років тому ПавлоЖитецький писав про цей заник у своїм «Очерк звуковой истории малорусскогонаречия» (1876): «Навіть в українському говорі не в усіх місцевостях з однаковоютонкістю почувається ця відмінність: йотація чимдалі більше опановує звук і з о,вносячи піднебінний елемент у приголосні, що зустрічаються з цим і» (с. 234).Минуло сторіччя, а тверда вимова все заникає. Чи не занадто довго? Чи неприйняли і Житецький і Тарасюк варіянтність, зумовлену впливами різних говірок,а тепер і російської мови, за тенденцію літературної мови? Чи, навпаки, тверда


http://r2u.org.ua/node/111

вимова зубних перед і не виявляє подивугідної цупкости й опірности? Звуки, щомають фонематичний характер, не так легко й скоро зникають з мов. І навіть якбибули часткові прояви занику, чи є завданням мовознавців втручатися в цей процесі ґвалтовно накидати літературній мові те, чого вона можливо досягне за іншихсто років? Читач погодиться, що тактика тут застосована — радше поліційна, ніжнаукова...



Documents

Ukrajinsykij Pravopis - holovný pravila (projekt 2.0)