<Л4 Іуо *-Л

С 1 (* Л с и ~ і у і * .\А .л х о *+*а сг& у і а <

Г а і с о - І ^ і

З а ява^а р 'а скиЩ ер б а їиз^тор а 'Б ро вково го ІіІя -ях івсько їе тьра йй Валківського району Харківської області до районної контрольної комісії Робітничогсел^нської інспекції про повернення їй поля, конф іскованого з ів ід р л н а р із а н и х колосків, ,15 жовтня. і933_року ; .................

і ш І о 'ш

н>

ХМк\ Л ф Ж с?^гк <г.

<2А/\/\(Х

С і' в І / п о Л ^ і^ Л ід. і И 'М

Ге н о ц и д у у к р а ї н ц і в п е р е д у б и л и 5 00 0 п о в с т а н ь

Не знищеніІЯЗЗ-гп -

СЬОГОДНІГПЛПДПМ ВБИВАЛИ НАШУ СВПБПДУ

2 2 л и с т о п а д а о 1 Б Л Ш

ЗАПАЛИ СВІЧКУ ПАМ'ЯТІ У ВІКНІ

І

ПРИЙДИ 0 15.00•. і до Національного меморіалу Голодомору

' на вул . Лаврській , З в Киеві

З М І с

■. Ж .'2 : р урожаю в колгості "Праця хл ібороба” , село Гончарівка Сватівського району Ворош иловградської області - сьогодніш ня Луганщ ина, 1933 рік

-КІНКИ МІЖ СОБОЮ ЗМОВИЛИСЯ, ЩОБ ОДНОГО РАНКУ ЗІИТИСЬ ДО КОЛГОСПУ

АБРАТИ ВСЕ, ЩО ЇХНІ ЧОЛОВІКИ ВІДДАЛИ. ТАК І СТАЛОСЯ. ОДНОГО РАНКУ ЗА ПІВГОДИНИ ЧАСУ КОЛГОСП ІМЕНІ БУДЬОННОГО МАЙЖЕ ВЕСЬ БУВ РОЗІБРАНИЙ БЕЗ НАЙМЕНШОГО СПРОТИВУ УПРАВИ СЕЛА ЧИ КОЛГОСПУ. АЛЕДЕСЬ ЗА 2 ГОДИНИ ДО СЕЛА ПРИБУЛО БАГАТО ОЗБРОЄНОЇ МІЛІЦІЇ. ЧОЛОВІКИ ПОБАЧИЛИ, ЩО ТО НЕ ЖАРТИ, І ЧИМСКОРІШ УСЕ ТЕ, ЩО ЇХНІ Ж ІН КИПРИВЕЗЛИ, В ІДП РАВИ ЛИ НАЗАД ДО КОЛГОСПУ'Григорій МОРОЗ, св ід о к Голодомору із села М икол а ївка на Сумщині 12)ПОРОЮ СПРОТИВУ В ЛІСОВІЙ ТА ЛІСОСТЕПОВІЙ ІСТИНІ УКРАЇНИ БУЛИ ХУТОРИ. ВА Ж КО БУЛО

^ К О Н Т Р О Л Ю В А Т И , С К ІЛ Ь К И ТАМ В И Р О Б И Л И , 1ВЕЗЛИ ЧИ П Р И В Е З Л И ХАРЧІВ. КОМУ Щ О Д АЛ И ,

СХОВАЛИ ЗБРОЮ . Я К Щ О З ЛІСУ П Р И В О З И Л И Р А Н Е Н О Г О ХЛО ПЦЯ, В СЕЛІ ЦЕ Ш В И Д К О А ВАЛ О ВІДОМО, А НА ХУТОРІ - НІ. БІЛЬШОВИКИ, ЛИ РУЙНУВАЛИ ХУТІРСЬКУ СИСТЕМУ, В ГОЛОВІ ИМАЛИ, ЩО ЦЕ - ПІДМУРІВОК ПОВСТАНЬ"і і І ЗАНУЩЕНКО, іс то р и к , арх ів іст

С Я Н / ВЖ Е БУЛИ Б У КИЄВІ, ЯКБИ НЕ ПІДПИСАЛИ МІНСЬКІд * гН Р Ю КО В , п ід приєм ець , волонтер 36

"МИ БЛИЗЬКІ ДО ТОГО, КОЛИ ФІНАНСОВА СИСТЕМА ПЕРЕТВОРИТЬСЯ НА ПОПІЛ"Андрій ЗОЛОТАРЬОВ, пол ітолог 4*0"ЖИТИ В БАГАТСТВІ - ПРИЄМНО, АЛЕ ШКІДЛИВО. ЖИТИ ПО-СПАРТАНСЬКИ - НЕПРИЄМНО, АЛЕ КОРИСНО. ДОВОДИТИ ДО АБСУРДУ ТЕ Й ІНШ Е - ШКІДЛИВО В КВАДРАТІ"КахаБЕНДУКІДЗЕ, п ід приєм ец ь і реформатор

"У ЛОС-АНДЖЕЛЕСІ ЗАМОВИЛИ СПЕЦІАЛЬНІ ЛІНЗИ. КОЛИ ВДЯГАВ ЇХ, НІЧОГО НЕ БАЧИВ ПО ЗНІМАЛЬНОМУ МАЙДАНЧИКУ МЕНЕ ВОДИЛИ ЗА РУКУ"Станіслав БОКЛАН, актор

"УЖ Е Д ЕВ 'Я ТЬ ХОДОК ЗРОБЛЕНО. ТОНН ЗО П ЕРЕВІЗ"Ігор БУЛГАКОВ, б ізнесм ен, волонтер

5254

20 ЛИСТОПАДА 20 1 4 * 4 5 { 2 4 І ) КРАЇ НА

МаріяМИХАЙЛ Е Н КО

,Народи/іася й живее селі Мацківці ' { Лубенського району на Ґісргавщині.,̂ /%Г1ідчас Илодомору мала 9 років.

' І Занімецькоїокупації вивезлина роботу до Авсірії. По війні / ’/ '

;« повернулася в рідне село- 1948-ф'*'̂ ’ вийшла заміж. З чоловіком працю- вали в рільничій бригаді. Він помер позаторік. Живе сама. ,/ , / 65-рГ%иДйі£[|вдн1з дружиною ,/й мешкає в Лубнах:' IIВнуків немає

а ногикалю жі воби* - Ж

Голодомор -це продовження програшу України в національно- визвольних змаганнях 1917-1921 років

Ч О М У СПРОТИВ СЕЛЯН ЗІЙ Ш О В ЗДЕБІЛЬШ ОГО Д О С ТИ Х ІЙ Н И Х БУНТІВ - РО ЗПО ВІД АЄ ІСТО РИ К І АРХІВІСТ ГЕННАДІЙ ІВАН УЩ ЕНКО

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

Геннадій ІВАНУЩЕНКО

50 р о к ів , історик, арх ів іст, редактор інтернет-проекту "С ум ський історичний портал” , член Вченої ради Центру досл іджень визвольного руху. Народився в селі Улянівка Білопільського району Сум­ської області. Після середньої школи навчався в морехідній школі в Калінінграді, Росія. Служив на Чорноморському флоті. Працював матросом рибопромислового і торго­

вельного флотів. 1988 року вступив на історичний факультет Сумського державного педагогічного інституту імені Макаренка. По закінченні понад 10 років працював учителем в школах Сумської та Полтавської областей.Навчався в Українському вільному університеті Мюнхена.У 200 5 -2 01 0 роках - директор Державного ар­хіву Сумської області. У ньому, єдиному в Україні, оцифрували всі 57 тисяч актових записів про смерть людей у період Голодомору 1 9 3 2 -1 933-х. Автор кількох історичних праць на теми Голодо­мору й повстанського руху на Сумщині. Співза- сновник і член вченої ради Центру досліджень визвольного руху, голова Сумського обласного осередку історичного клубу "Холодний Яр” . Стажувався в архівах США, Канади та Великої Британії.Живе в селі Северинівка неподалік Сум

Якої мети Москва хотіла досягти, прирікаючи українське село на голодну смерть?- По-перше, вдарити по ньому - носієві тради­ційних цінностей, мови, шанобливого став­лення до праці, пам’яті, світогляду. У Москві розуміли: село - фундамент українського руху. Найнадійніший спосіб убезпечити СРСР від нього - вибити основу з-під майбутніх проб­лем. Адже ліквідація або асиміляція еліт - це тимчасове розв’язання української проблеми. Бо селянство через покоління випродукувало б нову еліту, і проблеми виникли б знову. По-друге, у марксизмі селянство - ворожий клас. Тут поєдналися ідеологія та практичні по­треби стабільності СРСР. Якщо уважно читати Леніна, то стане зрозуміло: удар по селянству був закладений у самій основі створеної ним держави.Голодомор - це фактичне продовження програ­шу України в національно-визвольних змаган­нях 1917-1921 років, тільки іншими засобами. Більшовики, захопивши владу, винесли уроки і з громадянської війни в Російській імперії, і з війни проти Української Народної Республі­ки. Тому зробили все, щоб цей народ більше не повставав і не розвалив їх політичний проект - СРСР. Те квазідержавне утворення, яке нав’язали українцям, - УСРР - сліпо ви­конувало волю Москви. Це була завуальована форма окупації.Основний удар Голодомору впав на українців. Якщо змістити увагу із села на місто - там

подібна картина. Наприклад, аналіз смертеі у Сумах у національному розрізі - від усіх померлих у місті на 1932 рік українці станов: 94,8 відсотка. Це при тому, що їх частка сере, усіх городян - 81 відсоток. Подібна картина була й у інших українських містах.У прикордонних із Сумщиною російських районах такого голоду не було. Але був на П: нічно-Західному Кавказі, в Зеленому Клині

НА ПІВНОЧІ СУМЩИНИ ТА ЧЕРНІГІВЩИНИ БУЛО МЕНШЕ ЖЕРТВ. РЯТУВАЛА ПРИРОДА - ЛІСИ Й РІЧКИ

на Далекому Сході, в Північному Казахстані та Південному Сибіру. Це все території комп; тного проживання українського етносу. Одн часно і в Україні, і в українських етноанклав; згортали політику українізації. Українське знову стало "петлюрівсько-саботажним”.

Наочна агітація біля входу до Сергіївськоі сільради Гришинського, сьогодні - Красноармійський, району Донеці області, початок 1930-х. На стенді праворуч вказані норми й фактичне виконання планів із хлібозаготівель та осінньої сівби. Усі написи - українською, якою тоді послуговувалися більшість жителів Донбасу. Ліворуч дверей - карикатура на селянина, який не виконав норм хлібозаготівель. Макет черепахи мав символізувати відстаючих

6 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

У . С. Р . Р .

Л К Р Ж Л В Н К

ціпим Управління.БАХМАЦЬКИЙ

• л П о н о в н П В ІД Д ІЛ — ) Іірн ( —

Р а й в и к о н к о м і .

» ,т г -я . В ч к . т

У . С. С . Р .

1Ч >СУ ДЛРСТВК1Ш О Е

Полиш. Управшиє.БАХИАЧСКОЕ

Р А Й О Н . О Т Д В Л К Ш ІК —) 0|>* { -

Р * І к с п о л и о и « .

Іу& дні І ^ р .

Н« Н------

КОМУ

КУДИ

<і/игу> ещ о сле * .І ТАСММО.

а РЗГАРі ! Р £ л

* **>і« /Л іт е р

• И И й % N І С Т.

■і с . ; . . а т ч е н к а х о «.«її і.роконом іуЄМЄн о в ичеш та Ін ш .„ р о ь и у ск а и в ь ся сл ухи

с р ед колгбсіін ;:к ін та сел.'н .щ о ЗОЖДЬ х а р т ій т о в .С т а л ін х у д з - т о. .... р и о е т і . а

м о к н л к

п р о х а н н я і . о с я л и т к і . с л і т к ч н о - з и х о в а в ч у р о б о т у с е р е д к ь д ; о с п н и к і . $ щ цуцш чхи бреш ім* Г. -б <■ ( .<>. і^^лист им и.

ч л е н о а КО ЛГО С П V ,се.€ І * •‘аниловкчем їа -д о :<ан я к о ;

^ ів •

“ — -Л / Ь ? / .іЛ Н / .

/СТАР0 Й І. .Т / .

НА'і Р А .о ІД Л ..

.X у„0о ас лішіїіу...

Доповідна Бахмацького ГПУ на Чернігівщ ині секретареві районного партійного ком ітету про поширення на селі антистал інських чуток, 1932 рік

> Чи були відмінності в Голодоморі між україн­ськими регіонами?- На півночі Сумщини та Чернігівщини було менше жертв. Рятувала природа - ліси й річки, які давали більше можливостей прогодува­тися. У степовій чи лісостеповій зоні жилося скрутніше.У постанові Харківського обкому партії від ЗО грудня 1932 року зазначалося, що на кордоні з Росією, на залізничних станціях і місцях скупчення людей мусять чергувати партійні працівники й завертати людей назад. Бо "пе­рехід україно-російського кордону в пошуках "хліба” інспірований ворогом, і це йде на шкоду інтересам держави”. Силовики блокували кор­дон, залізничні вузли і станції.А були ж іще так звані чорні дошки - блокуван­ня сіл, які не могли виконати завищені держа­вою плани хлібозаготівель. Такий населений пункт оточують війська. Туди забороняють ввозити товари. Утворюється справжнє гетто, де поволі виморюють людей.

Чи був спротив такій політиці більшовиків? Адже у 1920-х повстанський рух в Україні мав серйоз­ний розмах.- Від 1919-го по 1923-й лише на територіях сучасних Чернігівщини і Сумщини діяли 106 антибільшовицьких загонів чисельністю понад 40 тисяч бійців. Наприкінці 1921 року більшовики розробили план з оборони Сум.У Недригайлівському і Роменському районах діяли повстанські загони Федора Буховецького, Кирила Вовка й інших отаманів. Чекісти знали, що Буховецький - учитель. У їхніх донесеннях повідомлялося, що більшість його "банди” становили інтелігенція та колишні офіцери.

Останнього отамана на Сумщині - Пилипа Ващенка - спецпідрозділи НКВС розбили в шо- сткинських лісах у січні 1929-го.Серед істориків є думка, що вже 1930 року в Україні організовано повстань ніхто не під­німав. Почасти так: багатьох убили, хтось сів, а хтось утік за межі України. Але виникали потужні стихійні бунти й підпільні організації. Наприклад, у 1932-1933-х на Роменщині діяла підпільна організація "Вибух”. Поширювала листівки, у яких "наказували” головам сільрад: "припинити хлібозаготівлю і всі инші заготівлі

БІЛЬШІСТЬ ”БАНДИ” БУХОВЕЦЬКОГО СТАНОВИЛИ ІНТЕЛІГЕНЦІЯ ТА КОЛИШНІ ОФІЦЕРИ

живности. Ні одного кіла хліба з України не ма­єте права дать. За невиконання, для винних, карний присуд народнього суду - розстріл, як за зраду маси”. І робили приписки: "По одержанню негайно вивісити на видному місці. Товариство має вас на увазі. За невиконання вибуватимете з обліку живих”.Чекісти називали такі організації "петлюрів­ськими бандами” - правда в цьому є. Бо часто це не були стихійні бунти селян проти більшо­виків. Так, загін ”СВУ”, який діяв на Роменщині в 1930-х роках, в основі своєї програми мав IV Універсал Центральної Ради.

Але не було потужної повстанської мережі, що могла більш-менш ефективно протистояти державній машині більшовиків, як у 1920-х. Чому?

; - На початку 1930 років загони спротиву | не могли діяти подібно до 1920-х. Коли армію | Української Народної Республіки витіснили ! в Польщу, від неї були кур’єри й канали кому- Р нікації. Була "Козача рада”, яка мала прямий | вихід на уряд УНР за кордоном. Підтримка ! постійно відчувалася. Плюс були ще свіжі спо- 1 гади про війну й надія на перемогу. На почата)£ 1930-х стало зрозуміло, що більшовики міцно І тримають владу. Це по-перше.І По-друге, українському селу вдалося-таки | нав’язати "класову боротьбу”. З’явилися піо- | нери й молодь, вихована в радянській школі

на більшовицьких ідеях. Українці поповнюва­ли партію і господарські структури, особливо за часів українізації.По-третє, Москва вибудувала спецслужби, які боролися з підпіллям. Рух спротиву на початок 1930-х був дезорганізований. Він не міг ефективно боротися проти тоталітарне держави.

Колгоспи руйнували здатність до спротиву?- Опорою спротиву в лісовій та лісостеповій частині України були хутори. Важко було проконтролювати, скільки там виробили, вивезли чи привезли харчів. Кому що дали, де сховали зброю. Якщо з лісу привозили поране­ного хлопця, в селі це швидко ставало відомо, а на хуторі - ні. Більшовики, коли руйнували хутірську систему, в голові тримали, що це - підмурівок повстань.Тактика Сталіна полягала у знищенні незалеж­них елементів суспільства і побудові декора­тивних організацій, що повністю контролюва­лися б окупаційною державою. Це стосується не тільки колгоспів як економічних одиниць, а й "творчих колгоспів” - мистецьких, літера­турних. Такі декоративні державні організації дозволяли тотально контролювати людину, залякувати її всіма можливими способами. Страх, пропаганда, відсутність економіч­ної і особистої свободи - наріжний камінь тоталітаризму.

Що говорила більшовицька пропаганда про Голодомор?- Пояснювали необхідністю будувати світле майбутнє. Для цього кожному необхідно жертвувати й ударно працювати. Хліб з Укра­їни має йти на індустріалізацію, на допомогу світовій революції. Той, хто добровільно не здає його, - саботажник або класовий ворог. А ворога - знищують. Наприклад, в одеській газеті "Чорноморська комуна” описують зі­брання агрономів у кабінеті першого секретаря обкому партії восени 1932 року. Сіяти в цей час уже не можна було, але ж треба виконати план. І господарники вийшли з кабінету з упевнені­стю, що сіяти можна. Був тупий послух, навіть попри здоровий глузд.

текст: Олександр КУРИЛЕНКС

8 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

"Продуктов каких-либо других,кроме человеческого мяса, при обьіске в хате не обнаружено”

БІЛЬШ ІСТЬ СПОГАДІВ ПРО ГО Л О Д О М О Р ЗАП И С А Н І ВІД Ж ІН О К

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

ла. Я коло неї. Воно взяло мене за руку і ска­зало: ”Мамо!” Більше вже не чула нічого”.

кет: Марта ГАВРИШКО, кандидат історичних наук, уковий співробітник Центру досліджень визвольного руху

ІОМЕРЛА ПІВТОРАРІЧНА ДИТИНА В МЕНЕа о ч а х . Ні хліба, ні картоплі, ні молока - ; мала що йому дати. Що зимно, мала їх звати. Я їх ховала так, як квочка прикриває л крилом”, - згадувала в серпні 1986-го :-:сана Півень, 1907 року народження, села Ш ляхове Кегичівського р-ну Харків- ■коїобл..тьшість спогадів про Голодомор >32-1933 років записані від жінок. Через зіологію вони витриваліші, мають більші крові запаси, тож від голоду вмирали часто сля чоловіків і дітей, іа весну ноги попухли, водою збігали, хирі мала з того голоду, а до роботи мене нять, - продовжувала Оксана Півень. - и! Дванадцята година ночі - приходять, ?шай діток у хаті голодних, холодних, і йди роботи. Мій рідний брат був в економії,

гам робила, тільки з’їла сніданок, а той ку-

РИЙШЛА ДОДОМУ, МОЯ ДИТИНА ЛЕЖИТЬ

А ПІДЛОЗІ. І ВЖЕ МАМА ВІЧЕЧКУ ЗАСВІТИЛА

н в обід, у вечір, збирала той суп, води, ь там укинули ріденьке, а я його зливала рила, бо двоє діточок мала, і я їм несла, є й чекали, у вікно заглядали: мама несе к І прийш ла додому, а моя дитина ле- ггь ка підлозі. І вже мама свічечку засвіти­

”ЧЛЕН БРИГАДИ ЗАБАШТАНСЬКИЙ ЗАВДАВ ПО­БОЇВ г р о м а д я н ц і с и д о р у к , яка знаходилася на останньому місяці вагітності, від чого у неї відкрилася кровотеча, і вона народила мертву дитину. Її чоловік, почувши крики, кинувся з лопатою на Забаштанського, але

той почав стріляти”, - звітував районний уповноважений ДПУ Грановський про робо­ту "буксирної бригади” в селі Байківка Ка- линівського р-ну Вінницької обл. 1932 року. До цих бригад входили активісти. Вони відбирали у селян зерно, яке ті не відда­ли державі, згідно із плановими квотами. Якщо не було збіжж я, конфісковували харчі й майно. В народі їх називали: обходчики, буксири, душогуби, банда, червона мітла, штирхачі, червоні валки. "Батька нашого посадили, бо не виплатили всі налоги, - згадувала Галина П авлуй, 1912 року народ­ження, із села Киселівка Носівського р-ну на Чернігівщині. - Мати осталася з чотирма дітьми, просила милостиню. П оклала в ко­лиску малого Гаврила, под ряднину всипала трохи зерна. Найш ли і забрали. Остукували своїми палками всі стіни, поли”."У селі Лозоватка Криворізького району Дні­

пропетровської області уповноважені місь­кого партійного комітету Пушкарьов і Котов за невиконання планів хлібозаготівлі заперли в льох громадянку Гайську, протримавши її до вечора, після чого побили її та звільнили, попередивши, щоб нікому про це не казала”, - інформував ЦК КП(б)У спеціальним листом від 29 жовтня 1932 року Нарком’юст УСРР.

”У МИНУЛОМУ РОЦІ г р о м а д я н ц і л е л ю к МОТРІ БУЛО ДОВЕДЕНО ТВЕРДЕ ЗАВДАННЯ ПО ХЛІБОЗАГОТІВЛІ В КІЛЬКОСТІ 87 ПУДІВ(1 пуд = 16 кг. - "Країна”). Остання 62 пуди виконала, а 25 пудів відмовилась викона­ти, - йш лося у доповідній записці В інниць­кої обласної прокуратури до ВУЦВК про селянку зі Старої Гути Затонського р-ну

БАТЬКА ПОСАДИЛИ, БО НЕ ВИПЛАТИЛИ ВСІ НАЛОГИ. МАТИ ОСТАЛАСЯ З ЧОТИРМА ДІТЬМИ

УПОВНОВАЖЕНІ ЗА НЕВИКОНАННЯ ПЛАНІВ ХЛІБОЗАГОТІВЛІ ЗАПЕРЛИ В ЛЬОХ ГРОМАДЯНКУ ГАЙСЬКУ, ПРОТРИМАВШИ ї ї ДО ВЕЧОРА, ПІСЛЯ ЧОГО ПОБИЛИ ї ї ТА ЗВІЛЬНИЛИ

Вінницької обл. - У сільраду поступили відомості, що Лелюк М отря переховала своє збіж ж я у дочки - Лохманюк Н атал­ки, з якою мешкає в одному господарстві.18 січня 1932 року голова сільради з’яви в­ся в господарство Лохманюк Н аталки з бригадою з метою перевірити, чи дійс­но переховується в Лохманюк Н аталки >

Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 N . 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 9

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

> куркульський хліб її матері Лелюк Мотрі. Лохманюк Н аталка стала чинити опір бригаді, не допускаючи проводити обшук, схвативши сокиру. Вдарила члена бригади сокирою, на якому розрубала плаща. При проведенні обшуку в Лохманюк Н аталки було виявлено 170 пудів хліба її матері Лелюк М отрі”. Мотрю засудили до двох з половиноюроків позбавлення волі, Наталці дали два роки. Також обох зобов’язали сплатити штраф.”Чех Павло вилучив у заможному господар­стві деякі речі й одяг за невиконання твердих завдань хлібозаготівель та інших обов’язко­вих платежів, згідно з постановою президії сільради, - ішлося у вироку Київського обласного суду в справі родини Овчарів від 6 березня 1932 року. - Під час вилучення майна Овчар Ганна ображала Павла Чеха та всю бригаду, називаючи грабіжниками й іншою ганебною лайкою, але бригада під керівництвом бригадира Чеха Павла все майно Овчарів вилучила. Овчар Ганна спо­чатку з’явилася було до сільради з метою за­брати вилучені в неї речі, але, не добившись цього, вона вечором з’явилася на квартиру до Павла Чеха, якого дома не застала, бо він був на парці в гуральні, й тут же почала в присутності його дружини Чех Насті нано­сити лайку та образи на адресу Павла Чеха, зазначаючи, що вона йому помститься за по­грабовані в неї речі й одяг. Того ж вечора Чех Хима, повернувшись з гуляння годин в 12 чи о 1-й, вийшла до криниці набрати води для хати і побачила, що Овчар Ганна при-

МОТРЮ ЗАСУДИЛИ ДО ДВОХ З ПОЛОВИНОЮ РОКІВ ПОЗБАВЛЕННЯ ВОЛІ, НАТАЛЦІ ДАЛИ ДВА РОКИ

йшла на подвір’я Чеха Павла та направилася до будівлі невідомо з якої причини. Не зна­ючи, з якою метою Овчар Ганна ходить біля подвір’я Чеха Павла, Чех Хима, набравши з криниці води, пішла до хати і лягла спати, але не встигла ще заснути, як спалахнула пожежа, якою було знищено клуню та збіж­жя. яке в ній знаходилося”. Василеві Овчару присудили вісім років виправно-трудових таборів і три - обмеження у правах, а Ганні - ’ Ь а роки в’язниці.

*ЗА ПОСЛЕДНЕЕ ВРЕМЯ ОТМЕЧАЕТСЯ НАПЛЬІВ ДЕТЕЙ В ХАРЬКОВ, КИЕВ, ОДЕССУ И ДРУГИЕк р у п н е й ш и е ц е н т р и , - йшлося у поста- нові ЦК КП(б)У ”Про боротьбу з дитячою безпритульністю” від 6 травня 1933 року. -

Зто скопление количества детей в городах и на железнодорожньїх узлах создает угрозу распостранения зпидемий. Не до­пускать вьівоза в город и на железньїе до­роги беспризорньїх детей”. Ж інки мусили лишати села, щоб врятуватися. Хто не міг виїхати, відправляв у міста дітей.- Сільська мати веде дитину, упхне в по­їзд, що йде на Харків, а сама вертається в село вмирати, - описував публіцист Іван Майстренко в інтерв’ю 1983 року на емі­грації. - То вона думає, може хтось дитину врятує в місті."Прийшла весна 1933-го, батька не було, а сердешна мама на всі боки старалася, щоб порятувати дітей від голоду, - згаду­вала Євдокія Опарик, 1925 року народжен­ня, з Котельви на Полтавщині. - Переко­пувала город, шукала там торішню мерзлу картоплю, терла її, збирала зілля, варила і з того пекла нам якісь коржі. Батько при­ходив дуже рідко. Коли приносив збіжжя

ГРОШІ В ТОЙ ЧАС НІЧОГО НЕ ВАРТІ БУЛИ

торбинку, то мама ділила те по жменьці на щодня. Брала два камені з розбитих жорен, терла те збіжжя каменем об камінь на крупи і з того варила нам юшку, щоб мали хоч раз у день щось теплого”."Мій батько працював і дуже рідко появлявся додому, а то все було на ма­миних плечах, - оповідала Параскевія Волинська-Бігдан, 1923 року народження, з Нових Санжар на Полтавщині. - Мама пробувала їздити до російських міст, до Москви, до інших, щоб купити декіль­ка хлібин, привезти, залиш ити і поїхати знову купити. За гроші не можна було нічого купити, особливо в Україні, де всі голодували. Якщо зберігся ще якийсь перстень золотий - переважно за золото, бо гроші в той час нічого не варті були”.А Тетяна Величко з Ніжина на Чернігів­щині переповідала, що матір зберігала вдома шість каблучок із камінцями, які збиралася подарувати донькам на ювілеї:"Не судилося. Проїли каблучки. І срібні чайні лож ки”.

’ХРОНИК ВАРЯ, ОСТАВИВ ДОМА ЧЕТВЕРЬІХ ДЕТЕЙ, УШЛА ИСКАТЬ ПИЩУ ДЛЯ НИХ. В ЗТО

время четьірехмесячньїй ребенок умер, и оставшиеся дети начали грьізть в сьіром виде труп умершего ребенка. Когда мать вер­нулась, она разрубила на части труп умершего ребенка, сварила суп и накормила детей. Через три дня умер второй ребенок Хрони- ков, 3 лет. Мясо трупа также употреблялось

в пищу”, - йшлося в листі Київського облас ного відділу ДПУ від 12 березня 1933 року. Випадок стався у селі Горобіївка Сквирськс району. Фігурантами більшості збережени: на сьогодні кримінальних справ за фактам] людоїдства у 1932-1933 роках є жінки.

10 ( Г А Т Н А N . 4 5 ( 2 4 ! ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

бісять саман для будівництва ш коли на хуторі Романівському Гриш инського району, сьогодні - Красноарм ійський, Донецької області, 1929 рік

Павлоградський райком партії ЗО березня 1933-го написав листа до Дніпропетров­ського обкому КП(б)У про те, що жителька аела Межиріччя 33-річна Ольга Кудриць- в з 1га трупи свого 8-річного сина і брата Влатона, які померли з голоду. Спільницею

ОЛЬГА КУДРИЦЬКА З’ЇЛА ТРУПИ СВОГО 8 РІЧНОГО СИНА І БРАТА ПЛАТОНА, ЯКІ ПОМЕРЛИ З ГОЛОДУ

була дружина брата Феодосія: ”В последних числах февраля месяца сего года Кудрицкая Ольга подговорила Кудрицкую Феодосию, совместно удушили четьірехлетнюю девоч- ку-сироту, находившуюся у Кудрицкой Ольги, и употребили в пищу. Последний случай >

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 11

Ж інки вимагали дозволити вийти з колгоспу

- Люди, усі разом ідім, і той реманент, і ті свалки, ті коні, що ми привезли, розберем, і нам нічого не буде! - закли­кала ЛикеряТригуб 1931 року у селі Арсенівка Світловодського району Кіровоградської області.

” 1 всі ж інки пішли, сівалки, плуги - той реманент, що обробляють землю, розі­брали, і влада нічого не могла зробити. Влада агітувала: "Припиніть, припи- » та ’ , - але ніхто не слухав, кожен зассав своє і повіз додому. А мужчини— = -.і , ніби крайні були, і я там був.І « є '■ам'ятаю", - згадував Григорій К * Ч - 1 £ . Я чому тоді було 11.

Г р — -с« 192 9 -1 93 2 роківУкраїну ОЯОГ - ■■ селянські виступи проти іа м в и в із а ц ії . Однією з поширених форм протестів були "бабські бунти” ,

або "волинки” . Заступник наркома юстиції і генерального прокурора УСРР Олександр Приходько фіксував факти "волинок” у Пулинському р-ні Київської обл. - нинішній Червоноармійський Ж итомирської: ” У складі волинщиків і навіть за ватажків були, наприклад, в селі Карпові, активістка-біднячка Ви- говська, що до цього часу працювала два роки головою сільради. В Адамівці на чолі натовпу в 70 ж інок була член сільради активістка Бондаренко.В Юльянівці брали участь у волинці дружини червоноармійців і навіть мати двох членів партії, що працюють зараз на ударних виробництвах в БСРР".

На початку повстання ж інки висували вимоги: видати хліб та інше продоволь­ство, реманент, худобу, повернути роз- куркулених із Сибіру, дозволити вийти

з колгоспу, дати їм платню за примусо­ву працю на колгоспному полі, віддати посівний матеріал. Далі нападали на місцеву владу. Як правило, нікого не вбивали, лише зв’язували, кидали до хліва чи гнали з села. Чоловіки, озброєні кілками й вилами, приєдну­валися тоді, коли існувала реальна небезпека застосування фізичної сили до бунтарок.

ЗА ДВІ ГОДИНИ ДО СЕЛА ПРИБУЛО БАГАТО ОЗБРОЄНОЇ МІЛІЦІЇ

"Ж інки м іж собою змовилися, щоб одного ранку зійтися до колгоспу і забрати все, що їх чоловіки віддали, - згадував Григорій Мороз, 1920 року народження, із села Миколаївка Буринського р-ну Сумської обл. - Так і сталось. Одного ранку за півгодини

часу колгосп імені Будьонного май» весь був розібраний без найменшог спротиву управи села чи колгоспу. Але десь за 2 години до села прибул багато озброєної міліції. Чоловіки пс чили, що то не жарти, і чимскоріш ус те, що їхні ж інки привезли, відправи, назад до колгоспу” .

Начальник Вінницького обласного Д доповідав 1 березня 1932 року про ситуацію в селі Ставки Жулинського р-ну: "Колхозница Рудая Мария, оргг низовав несколько женщин, пришла с ними в сельсовет и стала требовать от предсельсовета хлеб, нанося ему и присутствующим членам сельсовет, и уполномоченному РИК-а оскорбле- ния. Зтой группой в сельсовете бьш устроен дебош, стучали дверьми, руг; увидав портретзаседания Реввоенсо вета, назвали изображенньїх на нем буржуями и кулаками, которьіе застаї ляюттеперь бедноту голодать” .

12 І Р * І Н « № 4 5 1 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Р о ї ^ .< ^ 7 и ^ о є * £ ' і л л а М л

14а ^ . о и « З с в ^ С , о

і

З і ь & ^ и л '] ^ К 'О ^ Г 'С с ^ г х

Заява Параски Щербак із хутора Бровкового

Ш ляхівської сільради В алківського району

Х арківської області до районної контрольної

ком іс ії Робітничо- селянської інспекц ії

про повернення їй поля, конф іскованого за відро

нарізаних колосків . 15 жовтня 1933 року. Закінчення, початок

на обкладинці

Трудівники колгоспу ” 12 років Ж овтня” під час обіду на польовому стані, Постишевський район, сьогодні — Красноарм ійський, Донецької області, 1934 р ік

людоедства имел место в ночь с 26 на 27 мар- та сего года: по предварительному сговору обоих Кудрицких еще с базара г. Павлоград била заманута под видом продажи керосина гражданка с. Маврино Пшеничная Степанида, 35-летняя колхозница-середнячка, которую затем Кудрицкие веревкой удушили, пореза- ли на мясо и, сложив в бочку, засолили. Все зто при обьіске изьято, только конечности бьіли сьеденьї. Продуктов каких-либо других, кроме человеческого мяса, при обьіске в хате не обнаружено”.Михайло Брик, 1926 року народження, із села В зрварівка Волинського р-ну Кіровоградської р о л . згадував про односельчанку: "Весною вона збожеволіла від голоду і сокирою зару- Ь ггл свою 4-річну доньку Клаву. Два старші Ь п о ч и ки лежали на печі, але ще не заснули інг-ачали , що мати внесла в хату сокиру. Вони кгзт ; :п :ь , і коли мати вийшла з хати, схова­вш а у сінях, а потім втекли до сусідів. Ранком ■ ц і лі від знайшли те дитя у натопленій печі■ в з а н і а голівку - на подвір’ї під соломою” в

V , илМу&Н> и

1 :-л Х + і с- І Ц 'І'С ЬхлЛ $><1 кЛЛ> ' / г

0С 1̂ 1Л <Хг и^лхк) Цй. Сі і М . іі^кр. іклО. і̂ и и1 ' Г /

^ П ! ^ ,

[ < Л л і г - ІҐ І/ } 1 с & с —

(і . V/

д

- і ( т іV и А і ^ с ь о ' х с и г л Л ,

7 < С ( у ф а

і

V. ІЛ Л & іс л / — -

С л9 іЗС -С* і -О /С <9 (--о /•юІ

$Л иг\й ім , (& .А , і "У-уих Р-лЛ іі ~

/ ; ', Ф "• Сі И ]лх> п ^ і л и ^ | Є7 І/\лО-^г і Оалл 0^4-0 -̂

ДЖ

ЕРЕЛ

О:

ДЕРЖ

АВНИ

Й

АРХІ

В ХА

РКІВ

СЬКО

Ї О

БЛАС

ТІ /

ЇУ^

^.А

НСН

ІУЕЗ

.бО

У.Ц

А

Тодось КОЦУРЕНКО

97 роківНародився в селі Суботів Чи­гиринського району на Черка­щині. Під час Голодомору мав 16 років . Пройшов війну,ЗО років пропрацював на шахті у Красному Лучі на Луганщині. Потім пере­брався з родиною до Черкас. Поховав третю дружину. Перша померла в 75 років від. інсульту. З другою прожили понад 3 роки. Померла також у 7 5 .3 третьою жили 16 років. Теж померла 75-річною - через рак мозку.Син живе в Черкасах, дві дочки - в Алушті в Криму.Має шестеро внуків і двох правнуків

потім - бабуся. За два дні не стая мами і трьох менших братів- н а с у батьків б у л о сем ер о - ш ест еро хлопців і найм ен ш а М а р и н ка . У Су бот ові були випадки лю доїдст ва. Одна ж ін к а зар ізал а двохс, З нам и ж и л а ще бабуся, Д о м а було т рохи пш она, я к е вона захова- діт ей. Наварила холодцю. Сама їла і продавала на базар і. І хтось л а, коли робили обш ук. З нього т а кр о п и в и варили борщ . О дного шов у т ому холодц і нігот ь. О т ак ї ї виявили. Вона зізналася, що п дня прийш ли ко м незам ів ц і. В пл ит і ст ояв горщ ик з їж е ю . Розбили. були ї ї д іт и. А другий, хт о їв лю дське м ’ясо, був чоловік. Його ж ін ”Ш видш е поздихаю т ь”, - сказав один. Б ат ька невд овзі ареш т увал и , померла, т о він своїх д іт ей порізав і поїв,бо н е запл ат ив п одат ок.

Я вт ік із села. Ж ебракував по залізничних станціях, крав. ,Ів на сміть ках ш курки від картоплі. їв би й собаче м ’ясо, тільки їх, як і котів, да поїли. .

їв би й собаче м'ясо, тільки їх, як і котів, давно поїли

Якось на ст анц ії зустрів м ене один завф ерми. Я розказав, що бат С п о чат ку від голоду пом ерла М а р и н к а , пот ім - бабуся. З а два д н і не забрали, сім’я вимерла, ст арш і порозходилися. В нього а ж сльози і ст ало м ам и і т рьох м енш и х брат ів . їх, я к дрова, в ідвезли на к л ад о - ступили. Забрав мене в Олександрівку К іровоградської області. >Н вищ е гр аб ар ко ю . В кинули т ам у в и р и т у т ранш ею . С т арш і б рат и фермі, годував поросят . Привезут ь бочку кислого м о л О кс і-я заче Сергій і М а к а р подалися в якийсь радгосп на свиноф ерму. Х арчували- рукою і собі в рот . А пот ом розливаю поросят ам. Так і виж ив, ся т им , щ о давал и свиням, бо п ай ко м не наїдалися.

текст: Любов КАРНАРУК, фо*Л) Микола КАР

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

Інстинкт виживання підказував що спокійніше - не бути принциповим українцем

М АЙДАН ДОПОМ ІГ УКРАЇНЦЯМ ПОЗБУТИСЯ БАГАТЬОХ ПОСТГЕНОЦИДНІ/ КОМПЛЕКСІВ, КАЖ Е ДОСЛІДНИЦЯ ІРИНА РЕВА

Ірина РЕВА

33 роки , науковий сп івроб ітник Інституту суспільних досліджень, Дн іпропетровськ Закінчила Дніпропетровський національний університет. Ще під час навчання почала досліджувати, я к Голодомор вплинув на свідомість укра їнц ів .Авторка монограф ії ” По той б ік себе: соц іально-психологічн і й культурні наслідки Голодомору і сталінських репрес ій ” . Зам іжня. Синові 5 років . Чоловік бере участь у бойових діях на Д онбасі. Недавно повернувся звідти поранений

Уявімо, що соціолог побував в українському селі влітку 1932-го, а потім приїхав за рік-два. Що нового він побачить, а чого вже не буде?Як зміниться сільська спільнота?- У перший свій приїзд він може стати свідком різних саботажів, "волинок”, бунтів, навіть повстань. Люди були обурені посяган­ням на їхню приватну власність, і спротиву було багато. Після Голодомору - ні. Зберегли- ся звіти "органів” про настрої селян за їхніми листами до родичів-військових. Енкаведисти ці листи читали, вибирали найцікавіше і по­квартально звітували. 1935 року негативних повідомлень там було втричі більше, ніж позитивних. Одна цитата, наприклад, така: "Молодь обідрана, загнана ніби в підпілля, байдужа до всього. Гнітюче враження справ­ляє. нема цікавості до ж иття”.

У людей з’явилися песимізм і страх: ”Луч- ше бьі все провалилось и стало море по всему СССР”, - пише автор одного з листів. Енка­ведисти відзначали, що "обращает внимание отсутствие в письмах колхозников реагиро- вания по поводу нового колхозного устава”. Тобто в житті ніби якісь великі зміни, але селянам уже байдуже: хай та влада робить, що хоче - а ми собі виживаємо. Що вже казати про життєрадісність чи традиційну культуру.

Тривалий час після Голодомору, аж до кінця 1940-х, люди не наїдалися вдосталь. Голод був їхнім основним відчуттям. У тих умовах виросло покоління, яке готове було потім іти на поклін до комуністів. Бракує продуктів, нема відчуття захищеності - це призводить до деградації, і людина стає дуже вразливою для навіювання.

Бунтів чи силового опору вже практично не було?- Зараз є дослідження, які свідчать про пев­ний спротив. Але з тим, що було до Голодомо­ру, це не зрівняти. Дослідник Владислав Гри- невич називає одним із видів цього спротиву масову здачу мобілізованих селян у полон під час Другої світової війни. Хоч мені здається, тут ідеться скоріше про посттравматичний стресовий розлад. Одним з його елементів є байдужість людини до всього, вона перебу­ває в депресії й не має бажання оборонятися.З другого боку, недавно з’явилася книжка Юрія Щура про мережу ОУН на Дніпропет­ровщині. Це була повноцінна структура, що боролася з комуністичним режимом.

Що сталося всередині сільської спільноти? Адже люди стали свідками таких проявів по­ведінки, про які раніше й помислити не могл Вчорашній добрий сусід виявлявся катом.- Переважати стало відчуження. Коли ак­туалізуються первинні потреби, коли треба просто вижити - моральні й духовні ціннос принципи життєві відходять на другий пла: У селі Василівка Новомосковського райок Дніпропетровської області вчителька Ка­терина Кондратова записувала спогади щ Голодомор. Місцеві жителі пам’ятали, хто забирав хліб для влади. До тих, хто актив використовував своє становище для знущ ня над людьми, ставлення було негативне А до тих, хто був змушений підлаштову- ватись під ту владу, - поблажливе. Люди розуміли вимушеність цієї ситуації. Чіткого розподілу селян на комуністів і їх жертв не було. Були голови колгоспів, які таємно допомагали односельцям. Були та: що працювали в комуністичній структурі але потайки розповідали: планується щос небезпечне, ховайте зерно, хай воно кращ буде про запас.З другого боку, по селах почали з’являтися радіоточки. Там були радянські пісні, розп відали про індустріалізацію, про ворогів ш роду, про радянських героїв Щорса і Чкалс Діти виховувалися в цьому інформаційною просторі, вірили тому, що чули. Розказуваї мені один чоловік: ”Ми сушили сухарі, що? допомагати іспанцям у їхній війні”.

Цитуєте у своїй книжці, як люди себе назива. розповідаючи про пережитий голод: ”ми їли листя з дерев, немов гусінь”, "скидали трупи на підводу, немов буряки” . Ця самозневага - теж наслідок пережитого?- Тут є подібність зі станом жертв у конц борах. Коли людям, хочуть вони того чи і доводиться жебрати, красти на полях, що якось вижити - і їх потім б’ють і приниж)

АЖ ДО КІНЦЯ 1940 X ЛЮДИ НЕ НАЇДАЛИСЯ ВДОСТАЛЬ. ГОЛОД БУВ ЇХНІМ ОСНОВНИМ ВІДЧУТТЯМ

16 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

інтернат для дітей труд івників с ільськогосподарсько ї артілі "Перемога' , село Новоселиця Уманського району Київсько ї області - тепер Катеринопільський район Черкаської області. 1934 рік

ють - вони вимушені терпіти насильство, зіддавати своє майно, просто щоб їх не зни­щили. Цей досвід приниження просто так не минає. І в багатьох, хто переживає пси­хічну травму - голод, ґвалтування чи щось інше - проявляється невдоволеність собою, яка переростає в неповагу до себе, в тяжку самоіронію.Саме наприкінці 1920-х - на початку 1930-х у селах зникає традиційне для українців звертання дітей до батьків на "Ви”. Дми­тро Гойченко, який під час Голодомору був партійним функціонером, сам родом з Дніпропетровщини, на еміграції написав

БУЛИ ГОЛОВИ КОЛГОСПІВ, ЯКІ ТАЄМНО ДОПОМАГАЛИ ОДНОСЕЛЬЦЯМ

слогади-сповідь. Описує, зокрема, розмо­ву з бабусею, яку син у розпал Голодомору вигнав із дому. А її чоловіка - свого бать­ка - задушив уночі. ”Тут у нас багато хто с :зби вав своїх батьків, - переказує Гой- ченко її слова. - Та були й такі, що й дітям сз :їм смерть пришвидшували. І це робилося Е ~ б ід злоби, а тому що нестерпно було

”Під час Голодомору булистраждання від спостереження, якмучаться і вмирають близькі люди, а сам чуєшся безпорадним. Наростає відчуття власної недієздатності, неспроможності. Втрачається самоповага й віра в інших. І, як результат, людина стає більш керованою, малоініціативною, легше піддається впливам, колективізації, стає робочою масою, яка підіймала будови перших п'ятирічок”Сергій РОСЛЮК, психотерапевт, зі статті "Розуміти наслідки Голодомору" в газеті "Львівська пошта", 28 листопада 2011 року

дивитися на муки своїх рідних. Були й такі випадки, коли люди самі благали, щоб їх добили”.

Завдяки чому Майдан став добрим засобом позбутися постгеноцидних комплексів?- Це була стресова ситуація, а такі автома­тично змінюють людину, моделі її поведін­

ки, спонукають приймати важливі рішення. Майдан змусив українців проявити свою громадянську позицію. Коли все спокійно - людина намагається не докладати зусиль для самовдосконалення. Зараз самооцінка українців покращилась. Вони виступили

У СЕЛАХ ЗНИКАЄ ТРАДИЦІЙНЕ ДЛЯ УКРАЇНЦІВ ЗВЕРТАННЯ ДІТЕЙ ДО БАТЬКІВ НА ”ВИ”

як успішна, сильна сторона конфлікту.Досвід взаємодії, переживання спільної перемоги й трагедії загибелі людей підси­лив нашу ідентичність. А вона була дуже ослаблена колективізацією й Голодомором. Інстинкт виживання підказував, що спокій­ніше - не бути принциповим українцем. Волонтерські спільноти - відродження тих громад, які були до Голодомору. Коли люди - громада, природні, а не формальні активісти - брали на себе відповідальність, вирішували проблеми, що виникали перед спільнотою.

розмовляв: Антон СЕМИЖЕНКО

Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 17

Лідія ЩЕДРА

87 роківНародилася в селі Брідок Воло­дарського району на Київщині. У сім’ї було троє дітей. Голодомор пережила у 6 років. По закінченні Київського фінансово-кредитного інституту 18'років викладала у техні­кумі у Львові. Потім - в університеті ім. Франка. Кандидат економічних наук, доцент. У 65 пішла на пенсію.З чоловіком Володимиром Щедрим разом прожили 35 років. Помер 1987-го. Позаторік через інсульт пішов із життя син. Перенесла інфаркт після цього.Має доньку, п’ятеро онуків

Дехто ще дихав, але його вж е

піч с к и б к у білого хл іба . О дного р а зу пцоснулася, а м ам а сидит ь білі столу, плаче. Бат ько - у д ругом у к ін ц і ст ола, за ж у р и в с я . У нього з л о д ії вит ягнули крю ком кл у н о к із т оварного поїзда.

Бат ько я к вчит ель м ав п ай о к . По т ал о н ах брав пр о д укт и у лавці. Я кось прин іс булочку - н азивал и ї ї ф ран цузька. М е н і дав половинку другу поклав собі до киш ені. Я з ’їла обидві. Пит ає: ” Ти брала булку': М о в чо к. Уперш е в ж и т т і вдари в мене.

Хотіли здати ж ін к у в міліцію, та по дорозі вона вмерла-З А НАШОЮ ХАТОЮ ДЛЯ ТОвАРИСТВА СПІЛЬНОГО ОБРОБІТКУ ЗЕМЛІ ПОБУДУВАЛИ

к о м о р у та с т а й н ю дл я к о н е й . По селу з іб рал и усіх кор ів , звели до т о ї ст айні. Там була й н аш а ко р о в а Синя. Стояли еони недоєн і й д у ж еревли. Ж ін к и , в я ки х м ал есенькі д іт и були, побігли кор ів визволят и. У 1 9 32 -м у щ е була якась кар т о п л и н а , т р о ш ки смальцю . Г ірш ий бувЧоловіки заб ар и кад ув ал и ся у сараї, н ікого не впускали. Ж ін к и част и- 1 9 33 -й . Весною на ц в и н т ар і викопал и гл и б о ку брат ську могилу,н у ст іни р озіб рал и й вивели корів . М а м а привели Синю: ”Ну, д іт и , Туди їхала гар б а , зап о вн ена т рупам и. Д ехт о щ е дихав, ал е його вмт епер будемо з м о л очком ”. зако пували . Звозили м іц н і чоловіки, за т о їм видавали пайки . Д у ж е

багат о було пухлих лю дей. їли л ист очки з блекот и. Вона - солодкоУ б ер езн і 1 932 р о к у в селян заб и р ал и ост аннє зерно. П ідвода з черво- Від н е ї в одній с ім ’ї два хл о п ц і подуріли, ним пл акат ом вивозила його на загот івлю . Ж ін к и не давали, бо вонобуло посівне. Перевернули підводу, м іш ки із зерном випали. Ж ін к и з а - О дна ж ін к а п іш ла з дому. В ї ї х а т і облаш т ували ясла, м оя двоюрідьрегот али, і т ат о р азо м з ними. Там був у п о в н о в аж ен и й , наст рочив сест ра Д а р у ш к а ст ала завідую чою . За д еяки й час господиня повердоповідну. М ого бат ька ар еш т увал и я к співучасника. У х а т і провели нулася, ж и л а поряд із яслам и. Була д у ж е худа. Якось 6 -р іч н у дівчин,обш ук. Тата випуст или, бо не було за щ о т рим ат и. зал и ш ил а в себе ночуват и. З р а н к у Д а р у ш к а кинулася - д ит ини нел

Та ж ін к а з н е ї холодець зварил а . Чоловіки водили ї ї по селу, д у ж е’. 'а и а м ал а гар н е вбрання: нам ист о, чер воні чобот и, к о ж у ш о к , били. Хот іли зд ат и у м іліцію , т а по д о р о зі вона вмерла, спідниц і, багат о м ет рових хуст ок. У 1 9 32 -м у все поїхало на Кубань.Б ат ько обм іню вав на прод укт и. Коли поверт ався, подавав м ен і на текст: Юлія л іп іч , фото: Ярослав тимчиш

М агазин мережі Торгсін у П у т и в л і-н и н і райцентр С умської області, 1930 роки

Були м’ясо, хліб, шинка, ковбас борошно і навіть усякі цукерки. Але купити це все можна було лише за золото і срібло20 КРАЇНА N. 4 5 ( 2 4 8 ) 20 ЛИСТОПАДА 20)4

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

У 1 9 3 2 -1 9 3 3 РО КА Х ХАРЧІ М О Ж Н А БУЛО ПРИДБАТИ В М А ГА ЗИ НА Х М ЕРЕЖ І "ТОРГОВЛЯ С И Н О С ТРА Н Ц А М И ”. ЗАМІСТЬ ГРОШЕЙ У НИХ П Р И Й М А Л И КОШ ТОВНОСТІ Й ВАЛЮТУ. Б ІЛЬШ ОВИЦЬКА ВЛАДА ТАК ПО ПОВНЮ ВАЛА СВІЙ ЗОЛОТОВАЛЮ ТНИЙ РЕЗЕРВ

текст: Ярослав ФАЙЗУЛІН, кандидат історичних наук

”У ПЕРІОД РЕКОНСТРУКЦІЇ НАШОГО НАРОДНО­ГО ГОСПОДАРСТВА, КОЛИ МИ ЩЕ ВИМУШЕНІ БУДЕМО ЗАВОЗИТИ З-ЗА КОРДОНУ РІЗНЕ ОБ­ЛАДНАННЯ, МОБІЛІЗАЦІЯ ВСЕРЕДИНІ КРАЇНИ ЕФЕКТИВНОЇ ВАЛЮТИ ГРАЄ КОЛОСАЛЬНУ РОЛЬ, - йшлося в експертному висновку Наркомату робітничо-селянської інспекції, складеному восени 1931-го. - Одночасно з цим потрібне вилучення побутового золота, яке після революції втратило своє побутове значення як предмет прикрас - об­ручки, сережки, браслети, хрести. В руках утримувачів вони не мають споживчої вартості. Але золото свою цінність зберегло, тому його слід зібрати за допомогою систе­ми Торгсіну і спрямувати на службу інтере­сам пролетарської країни”.На обслуговуванні іноземців радянська влада почала заробляти влітку 1930-го. При Наркоматі зовнішньої торгівлі створили Всесоюзну контору з торгівлі з інозем­цями - Торгсін, скорочено від "торговля с иностранцами”. Перші такі магазини були розраховані на закордонних моряків та ін­женерів. У червні 1931-го мережа переорі­єнтувалася на внутрішній ринок і почала обслуговувати населення СРСР.

СЕЛЯНИ ПОЧАЛИ РОЗКОПУВАТИ МОГИЛИ, ШУКАЮЧИ КОШТОВНИХ РЕЧЕЙ

Будь-які товари можна було придбати за зо ­лоті монети старого зразка, а згодом - за зо ­лото й срібло, коштовне каміння, іноземну валюту. На початку січня 1932 року магазини Торгсіну відкрили в Одесі, Києві, Маріуполі, Херсоні, Миколаєві, Вінниці, Шепетівці, Бердичеві, Ж итомирі та Бердянську. Україн­ські селяни обмінювали останні свої цінності на хліб і борошно. А більшовицька влада поповнювала свій золотовалютний резерв.

”У ТОРГСІН ЗДАВАЛИ ВСЕ, ХТО ЩО МАВ: ОБРУЧ­КИ, с е р е ж к и , х р е с т и к и , - згадував Петро Сиченко, 1922 року народження, із села Но- восілки Макарівського р-ну Київської обл. - Та цього вистачало на кілька тижнів. Тоді село вдалося до найстрашнішого: почали розкопувати могили, шукаючи коштовних речей. Першою відкопали могилу пані, по­хованої в парку біля Хреєтовоздвиженської церкви. Чи то в поспіху, чи від нестачі сил викрадачі навіть могили не закидали. Ходив зі мною в школу двома класами раніше Ми­кола Орленко. На щастя, вижив той добрий хлопець. Його батько. Каленик Орленко,

„ Т О Р Г С І Н "С Р І Б Л О

ї ВИРОБАХ. ЛАЯАННІ ТД МОНЕТАХ ПЕРЕДРЕВОЛЮЦІЙНОГО КАРБУВАННЯ ПРИЙМАЄ Л8РГ-І ЗдЛЗГА В 05МШ

— НА ЕКСПОРТНІ ТА ІМПОРТНІ —ТОВАРИ й ПРОДУКТИ ВИММТ мости о НЕОБМЕЖЕНІЙ КІЛЬКОСТІ

ПРИЙМАЮТЬ а 1 -го січня 1933 року:Д Е Р Ж Б А Н К -В У Л . ЖОВТНЕВА II. КУПІВЕЛЬНІ ПУНКТИ .ТОРГ­СІНУ- о р и в с і х крАяандях. к у .і і в е л ь ш п у и к ш ЛОСГОРГЛ ч ХАТОРГА, ФІЛІЇ ОЩАДКАС ПРИМЧАЮТЬ

ГРОШІ ПЕРЕДРЕВОЛЮЦІЙНОГО КАРБгВАИНЯ.М 2000 ( 5 - 3 ) . ПОЛТАВСЬКА КОНТОРА .ТОРГСІНУ*.

Оголошення контори Торгсін, які газета "Б ільш овик Полтавщ ини" друкувала протягом січня-лю того 1933 року

шЛ ТОННУ ЗОЛОТА І 18,5 ТОНН СРІБЛА Ж І ЗАГОТОВИЛИ КОНТОРИ ТОРГСІНУ

Ж 1932 РОКУ. 1933-ГО: 44 ,9 Т ЗОЛОТА І 1420,5 Т СРІБЛА. ЗА ДВА РОКИ СИСТЕМА ТОРГСІНУ ВИЛУЧИЛА 39 МЛН ВАЛЮТНИХ КАРБОВАНЦІВ - ЦЬОГО ВИСТАЧИЛО ДЛЯ ПРИДБАННЯ ІМПОРТНОГО ОБЛАДНАННЯ ДЛЯ ДНІПРОГЕСУ І ХАРКІВСЬКОГО ТРАКТОРНОГО ЗАВОДУ. ПО ЗАВЕРШЕННІ ГОЛОДУ, ЗНИЖЕННІ НОРМ ХЛІБОЗАГОТІВЕЛЬ РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ ТОРГСІНІВ СТАЛА ПАДАТИ.1936 РОКУ МЕРЕЖУ ЛІКВІДУВАЛИ

повний георгієвський кавалер, відніс у Торг­сін свої чотири хрести й чотири медалі, і таки спромігся протягнути з родиною до весни”.У "Національній Книзі пам’яті” є свідчення киянки Ольги Зварич, 1924 року народження:"Мій батько був держслужбовцем і отримував пайок тільки на себе одного, якого не вистача­ло навіть йому. А ми жили на картках на хліб, тому родина голодувала. Всі прикраси із золота, які були ще з царських часів, ми змушені були віднести за хліб та продукти до Торгсіну, тому й лишилися живі. До революції моя родина була робітничою, незаможною, але не голодували”.Інша киянка - Галина Афанасьєва-Хоменчук, 1921 року народження, оповідала: ”У нашій родині опухлих не було, тому що ми жили на Трухановім острові. Вся сім’я займалася заготівлею дров, які човнами переправляли через Дніпро і продавали на базарах. Крім того, мали деякі золоті речі, які дісталися матері у спадок. Ці коштовності з охотою приймали торгаші в обмін на продукти. Це було організовано радянською владою для викачки золота в населення. У Торгсінах було вдосталь борошна, сала, меду, ковбас, консервів та інших харчів. За них люди віддавали золоті монети й інші цінні речі, які ще водилися в населення в післяреволюційні часи. В обмін на золоті прикраси ми одер­жували найдешевше кукурудзяне борошно.З нього мати випікала пиріжки й продавала їх на ринку, аби прогодувати сім’ю. І таким чином, як кажуть, "крутилися” всі кияни, аби не вмерти з голоду”. >

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 1 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 21

ДЖ

ЕРЕЛ

О:

ДЕРЖ

АВНИ

Й

АРХІ

В П

ОЛТ

АВСЬ

КОЇ

ОБЛ

АСТІ

/

Голодна ж ін ка біля входу в магазин, Харків, 1933 р ік. Ф ото австр ійського інженера Александра Віннербергера

І та, 1917 року народження. - Люди вмира І на дорогах, в своїх будинках. У Гадячі бу = магазин Торгсіну. У ньому були абсолют | всі продукти: м’ясо, хліб, шинка, ковбаси | борошно і навіть усякі цукерки. Але купі * все можна було лише за золото і срібло. 1 | було здати ці речі й на отриману квитані І в магазині можна було отоварити продуь § Ціну прийому речей ніхто не знав, і ціну

муваних продуктів теж ніхто не знав. Ще в магазині, те і брали, не запитуючи ціну

> ”НЕ ВИСТАЧАЄ ХЛІБА, СЕЛЯНИ ВИМУШЕНІ ОБ­ХОДИТИСЯ НЕПРИДАТНИМ ЕРЗАЦОМ ТА ЇДУТЬ У МІСТО, ЩОБ КУПИТИ ХЛІБ АБО ВИМІНЯТИй о г о з а ін ш і р е ч і , с у к н о й т а к д а л і , - інфор­мувало 12 березня 1932 року з Харкова гене­ральне консульство Німеччини своє посоль­ство в Москві. - На ринках кілограм хліба коштує близько 10 карбованців. Селяни, які недостатньо харчуються в колгоспах, та р о ­бітники, яким не вистачає їхнього раціону,

МАГАЗИН ПОВИНЕН ЗБИРАТИ ЩОДНЯ ДВА КІЛОГРАМИ ЗОЛОТА

жебрають хліба. Ціни у вільній торгівлі та в кооперативних крамницях ростуть, також у місцях продажу Торгсін завищені ціни. Наплив населення до цих крамниць великий. У першу чергу купують борошно. Оскільки, окрім валюти, платіжним засобом є золото, платять золотими речами, перс­нями, хрестами, золотим ломом. М агазин повинен збирати щодня 2 кілограми золота”. "Черги людей, які чекають на розподіл хліба, стали безконечними, - писав у по­відомленні від 19 травня 1932-го Серджо Ґраденіґо, віце-консул Італії в Харкові - тоді ще столиці Української СРР. - Можна побачити, як вони стоять вздовж тротуару на 300 -400 метрів. А крамниця, де видають хліб, розташ ована на паралельній вули­ці, по той бік кварталу. Люди приходять зі стільчиками і книжками для читання. Минулого вечора роздача хліба розпочала­ся о 18-й, а чергу вздовж половини вулиці Пушкінської я помітив уже о дев’ятій ранку. Ж ебраки на вулицях більше не хочуть брати грошей, бо не можуть купити харчів, тому просять хліба”.

"Щоб ще додатково "виду­шити” з населення золото і срібло, держава придумала Торгсін. Там за золото й срібло можна було купити харчі. У нас були мій золотий хрес­тик і тонесенький мамин золотий браслет, а ще -ум ам и золоті ко­ронки в роті. Батько з труднощами вийняв ці коронки і молотком розбив їх плоско. Потім згадали, що в льоху була закопана велика старовинна ікона зі срібними ризами. Батько приніс із льоху ікону і ввечері, за за­критими завісами, в їдальні на столі зняв з неї срібло, розбив його, зробив грудку, щоб неможна було пізнати, що це було. Баба Маруся іПріся ви­тирали сльози. Батько дізнався, що в старих монетах, наприклад, 50 ко­пійок, було багато срібла. Всімоне- ти, які були в нас, він розбив, поробив грудки і все відніс у Торгсін”, -пише у спогадах, виданих 2006 року, Катерина КРИЧЕВСЬКА-РОСАНДІЧ-донька художника Василя Кричев- ського. До 1943-го родина жила в Києві. На еміграції осіли в СІІІА

"Торгівля у Торгсінах набирає дедалі більших обертів, - звітувало консульство Н імеччини у зведенні за 1933 рік. - К іль­кість таких магазинів помітно зросла. Нині, як правило, навіть у малих районних центрах є Торгсін. Населення продає все, що можна продати, аж до обручок”.

"У 1933-МУ МЕНІ БУЛО 16 РОКІВ. Я ЖИЛА В ПОЛТАВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, ГАДЯЦЬКИЙ РАЙОН, с е л о в е л ь б о в к а , - згадувала Надія Глухо-

ЖЕБРАКИ НА ВУЛИЦЯХ НЕ ХОЧУТЬ БРАТИ ГРОШЕЙ, БО НЕ М0ЖУТ1 КУПИТИ ХАРЧІВ, ТОМУ ПРОСЯТЬ ХЛІБА

”Брак предметів першої необхідності на ринку і в крамницях змушує населек віддавати свої залиш ки срібла чи золот до Торгсіну, який переповнений, - пові ляла з Харкова співробітниця польсько розвідки Ольга Осмульська 16 лютого 1933 року. - Переважно люди купують борошно й хліб. Часто одразу перед Тої сіном можна побачити торгівлю куплеї там хлібом. Талон Торгсіну в 1 карбова обраховують на 80 радянських карбове Талони починають вже набирати сили і громадян, які охоче купують їх або таю беруть за проданий товар”. Коштовності скуповували в українськи лян практично за безцінь. Офіційний к 1 крб 29 коп. за грам золота і 1 крб 04 ю за грам срібла. Кілограм борошна тоді і тував 25 коп., а на чорному ринку - 7 -9 Однак часто розрахунки відбувалися ”і око”. Спекуляції, обважування, недора- хування, "помилки у квитанціях” були повсякденними явищ ами в роботі мага Торгсіну. В сленг як "скупщиків”, так і ”і єнтів” увійшло слово ”припек” - різниц золотом, купленим у людей, і зданим у жавний банк. За січень-квітень 1932 ро: в деяких приймальних пунктах "припеї становив 2,3 кг золота.Окрім того, на власників коштовностей чатували злочинці і працівники "органі Приміром, голова Торгсіну № 3 в Києві Сташевський інформував своє керівниі тво: ”7 серпня 1932 року до нашого магг зину прийшов працівник обласної мілії товариш Бейгул Семен Григорович, і та в конторі піддав персональному обшук» затриманих ним наших покупців, прип: нивши обшук лише після наполегливих вимог завмагазину”. Так само було і з п] дбаним у Торгсіні хлібом: купити його ■ не означало донести до дому в

2 2 < Г А ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

Валерій Ф ранчук. Пам’ятає стара груша. Полотно, олія, 109x184 сантиметри. 20 04-2006 роки

ДЕРЕВО Й ЛЮДИНА ЖИВУТЬ ПОРЯД. ХТО КОМУ ДОПОМАГАЄ?

Валерій тури. 2008 року здобув Національ-ФРАНЧУК ну прем ію ім ен і Ш евченка.

Першу картину про Голодомор "Свята печаль” написав 1991-го. Відтоді в циклі робіт "Розгойдані дзвони пам’яті” з’явилося понад 150 полотен. Створив їх на основі розповідей матері. Дружина Аполінарія пише вірші. 30-річний син працює в українсько- китайській компанії з виробництва електронних книжок. 19-річна донька навчається в столичній Художній академії

МЕНІ БУЛО ДЕСЬ 4 РОКИ, КОЛИ ВПЕРШЕ ПОЧУВ ВІД МАМИ ПРО ГО­ЛОДОВКУ. Вона та к по -с іл ьсько м у ка зал а , слова "Гол од ом ор ” тод і ще не знал и . Ми з б ратам и сид іли на призьб і хати , мати ко р о в у видоїла , дає нам м ол око й хл іб . А ми кр и ш и м о хл іб кур ча та м . Вона й ка ж е : "Я кб и ви знал и , я ка страш на в нас була тут б іда. Лю ди не мали нав іть кр и хти хл іба

вм ирали на вул иц і” . Б ратов і Володі наказувал а у ш кол і про це м овчати - *б о прийд уть” .

ЧАМА 92-ЛІТНЬОЮ ЗГАДАЛА 56 ПРІЗВИЩ ОДНОСЕЛЬЦІВ ВІД ХАТИ ДО ХАТИ, я к і пом ерли з голоду. П рожила 96 р о к ів . Померла т о р ік 19 гр уд ­ня. Ми з д р у ж и н о ю я кр а з на М айд ан і стояли.

-А ПОЛОТНАХ ПРО ГОЛОДОМОР НЕ МАЛЮЮ МЕРТВЯКІВ. На м оїх ка р т и ­нах - образи душ , що волаю ть до нас із небес, щ об ми їх з гад ал и .

КАРТИНУ "ПАМ’ЯТАЄ СТАРА ГРУША” НАПИСАВ ПІСЛЯ ОДНІЄЇ МАМИНОЇ РОЗПОВІДІ. Грушу посадив м ій дід, вона досі росте в саду. Через ї ї образ хо­тів передати: дерево й людина ж ивуть поряд, хто ком у допомагає? У Голодо­мор, мама казала, груш а їх рятувала, бо діти збирали мерзлі, гнилі груш ечки й їли. "В иход ж у раз, - каж е, - в садок, цвіте наша груш а, а під нею лежать д ітки мертві. Прийшли, одне тягнулося ручкою до ц в іт у - т а к і за кл якл о ” . Мама до т іє ї груш і приходила й обн імала, я к ж иву людину. На картин і й груша біла, і постаті ж ін о к - біл і. Від тяж ки х споминів посивіли й ці ж ін к и , і груша та ко ж посивіла. Білий і ф іолетовий, серпанковий, небесний на полотні - це барви смутку. Але картина світла. Бо, хоч я кт я ж к о т и м ж інка м довелося в ж итті, вони перейшли його і дали наступне покол іння.

ВІД ТЯЖКИХ СПОМИНІВ ПОСИВІЛИ Ж ІНКИ, І ГРУША ТАКОЖ ПОСИВІЛАНА ПОЛОТНАХ ПРО ГОЛОД ЧАСТО ЗВЕРТАЮСЯ ДО ОБРАЗУ ДЕРЕВА.Маю роботу "П ’ятеро с и н ів ” . У сус ід ки п’ятеро хл о п ц ів пом ерли в Голод.Я зо б р а зи в їх деревам и - в ід н айм енш ого до найвищ ого . П ом іж ним и х о ­дить душа м атер і, ш укає їх , бо м о ги л о к ї ї д ітей не зал иш ил ося . Об’ їж д ч и к заби рав на п ідводу і м ертвих , і ще ж и в и х , а пот ім скид ав у р ів .

ВЛІТКУ 1933-ГО, РОЗПОВІДАЛА МАМА, ДО СЕЛА ЗАЇХАЛИ ПЕРЕСЕЛЕНЦІ, ЗО ДВА ДЕСЯТКИ СІМЕЙ. їм вид ілили вим ерл і хати . М ам а ка за л а , селяни називал и їх ” б р е н ґе л и ” - бо н ічо го не вм іли робити . Але ходили горд і. Вони Голодомору не знали і нав іть не спитали: де ці лю ди, що ми на їх н ь о ­му м ісц і ж ивем о? Ч уж ин ц і прийш ли на наш у землю .

текст: Катерина КИСЕЛЬОВА, фото: Ольга КАМЕНЄВА

64 роки , худ ож ник Народився в селі Зелена

_________________ Красил івськогорайону Хмель­ницько ї області.

Був четвертою дитиною із п ’ятьох. Зак інчив Національну академ ію об ­разотворчого мистецтва й архітек-

2 0 Л И С Т О П А Д * 2 0 1 4 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А

На вулицю самого не пускали. У селі поголос ходив, що дітей ловлять і їдять- МАВ НА ДВА РОКИ МОЛОДШОГО БРАТА СТЕПАН АЙ СЕСТРУ МАРУСЮ, НАП'ЯТЬ РОКІВ

с т а р ш у . В иж или завдяки корові. Хоча нам мало діставалося, бо бат ько роздавав молоко родичам і знайомим. Лю ди в Голод дбали, я к самому ви­ж и т и . А бат ько відрізнявся. М ам а, я к і ко ж н а ж ін к а , своїм дітям хот іла якнайбільш е вділити, а т ат о ї ї присікав. Стояв і дивився, я к вона корову доїть. Тоді більшу част ину у глечик переливав, нам ж е на самому дні за ­лишав. М ій т овариш досі к а ж е : ”Завдяки твоєму бат ькові ми в и ж и л и ”. Раз прийшов якийсь родич по бат ьковій лінії. Хлопчику років 13 було. Невеликого зросту, але д у ж е повний - від голоду опух. Ледве ноги волочив. Сказав, що т ри дн і нічого в р о т і не мав. Бат ько налив йому в м иску молока з половою, а т оді в хуст ку зав ’язав ще глечик із цією стравою - щоб хлопчина бат ькам відніс. Коли пішов, мат и бат ькові до ­коряла: ”,Кращ е б не давав. Він однаково не донесе, а сам по дорозі з ’їсть”. А бат ько: "Цить. Я к не донесе, то хоч сам наїсться”. Той хлопець Голод не переж ив.

87 роківНародився в селі Савинці Сріб- нянського району на Чернігів­щині. Під час Голодомору йому було 6 років. В армії служив у Києві, там і залишився. Закін­чив машинобудівний технікум. На заводі "М аяк” працював слюсарем, верстатником і на­ладчиком токарних апаратів. Останні 20 років - на пенсії. Співає в районних хорах "К о ­зацька слава” та "Джерело” .На репетиції ходить чотири рази щотижня. Кожного місяця Їздить на танці для пенсіоне­рів у Гідропарк або в перехід до станції метро Театральна.Є дача в селі Білогородка, неподалік столиці.Із дружиною, 84-річною Олек- сандрою Олексіївною, у шлюбі з 1951-го. Мають двох доньок, чотирьох онуків та правнука

Хлопчик невеликого зросту, але дуже повний - від голоду опух

М ат и якось напекла млинців із м акухи й п ерет ерт ої березової кори. Блюдце помазала олійкою і дала нам із брат ом, щ об маст или млинці. М и я к за т е блюдце вчепилися, то розірвали його на два ш мат ки. К о ж е н свій вимазав, а т оді ще й пооблизував. Та т ак, що від ол ії і запаху не лиш ило­ся. Боялися м ам і казат и, що т арілку розламали. Заховали за припічок. Але мама знайш ла і ст раш но нас лаяла.На вулицю мене самого не пускали. У селі поголос ходив, що діт ей лов­лять і їдять.Восени 1933-го в ж е мали на столі перш у хлібину. М ат и давала по м а ­ленькому окрайчику. Років з 10 після того не міг хліба наїстися. Зараз із ж ін ко ю хліб їмо навіт ь з карт оплею і м акаронами. Й уночі м о ж у вст а­ти і з олійкою з ’їсти.

текст: Світлана КОРЖЕНКО, фото: Сергій СТАРОСТЕНКО

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

Україна має вимагати від Рос відшкодування за Голодомор

ЗА 40 РОКІВ, ВІД ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ДО СМЕРТІ СТАЛІНА, З НЕПРИРОДНИХ ПРИЧИН ЗАГИНУЛИ 16 МІЛЬЙОНІВ УКРАЇНЦІВ. ЯКБИ ЦЬО НЕ БУЛО, УКРАЇНА МАЛА Б СЬОГОДНІ 75 МІЛЬЙОНІВ НАСЕЛЕННЯ, - КАЖЕ ІСТОРИК ОЛЕКСАНДР МОТИЛЬ

Олександр МОТИЛЬ

61 р ік, американський історик українського походження, політолог, літератор і художник Народився 1953 року в Нью-Йорку. Батьки родом зі Львівщини. Вивчав історію та живо­пис у Колумбійському університеті. 1984-го захистив там докторську дисертацію з політич­них наук.Дослідник імперіалізму й націоналізму. Про­фесор політології в Ратґерському університеті, США, директор програми з вивчення Східної та Центральної Європи. Член видавничої ради українського часопису "Критика” .Автор кількох монографій, зокрема "Підсум­ки імперій: занепад, розпад і відродження” . Співавтор першої англомовної антології про Голодомор в Україні 193 2 -1 93 3 років. Надру­кована в Канадському університеті в Альберті. Торік у США вийшла його художня книжка 5 \гееІ 5поуу - "Солодкий сніг” - про Голодо­мор в Україні.Розлучений. Має доньку

Тема Голодомору стала відома в західному світі за останнє десятиріччя?- Інформації стало значно більше. 30-40 років тому про Голодомор світ практично нічого не знав. Подекуди якийсь науковець міг напи­сати статтю, але це загалом нічого не вирішува­ло. Ситуація почала змінюватися у 1980-х. Тоді з’явилася книжка Роберта Конквеста "Жнива скорботи” - про Голодомор 1932-1933 років. Проте найважливіший момент - відкриття архівів після розпаду Радянського Союзу.З одного боку, прийшло певне усвідомлення

Голодомору на Заході. З другого - українські історики почали про це писати.За останніх 10 років ситуація кардинально змінилася. Всі поважні історики, політологи знають, що Голодомор був, загинули до шести мільйонів українців. Погоджуються, що це був штучний голод - наслідок сталінської полі­тики. Академічні кола Заходу переконані: це був геноцид. В основному цю тезу пропагують французи, німці, американці. Хоч тема Голодо­мору ніколи не буде на рівні з темою Голокосту. Принаймні, в Америці та Європі. Але вона ак­туальна, хоч і не в загальносвітовому масштабі.

ТЕПЕРІШНЯ ВІЙНА З РОСІЄЮ-НЕ ПЕРША СУТИЧКА, ЯКА З'ЯВИЛАСЯ НЕ ЗНАТИ ЗВІДКИ

Чому?- Одна з найважливіших причин - іміджева. Образи нацистів, Гітлера стали втіленням усього зла. Не тільки у високій культурі,а, що важливіше, - у популярній.

Але Сталін не був кращий за Гітлера.- Сталін не став прототипом зла. Інтелекту­али, науковці розуміють, що за злочинністю режимів між Сталіним і Гітлером відсутня різниця. Але на рівні поп-культури такого усвідомлення немає. Це те саме, що з геноцидом вірмен, камбоджійців. їхні трагедії сприйма­ють локально, а не в світовому масштабі.

У статті "Кінець України і майбутнє Євразії” ви пишете про "злочинну байдужість Європи до стратегічних дилем України”. Визнання Голо­домору геноцидом - одна з них?- Якби не було війни з Росією, то це питання сьогодні можна було б ставити на порядок денний. Воно могло би стати формою укра­їнського наступу на європейську байдужість. Але, з огляду на нинішні обставини, Голодомор

відійшов на третій план. Багато викликів, і пріоритети. Україна бореться з агресором, туальні загрози - повномасштабне вторгнє російських військ, відсутність озброєння, потрібен "план Маршалла” для занепадаю1 економіки. Життєвих дилем вистачає. Одні на інтелектуальному рівні треба наголошу] на важливості теми Голодомору. Теперішні війна з Росією - не перша сутичка, що з’яви не знати звідки.Україна опинилася в центрі уваги світової спільноти. Її голос можуть почути. Україна журналісти, науковці могли би більше нага­дувати політикам, що був геноцид, і він мож повторитися. Це успішно робить Тімоті Сне дер (американський історик. - "Країна”). Вії порушує на міжнародному рівні теми злочи Сталіна і Голодомору в Україні. Могло би бу більше таких ”снайдерів”. На Заході є чимал українських науковців, які чудовою англій­ською здатні писати й говорити про трагедії го народу. В Америці й Канаді - їх понад сої Але постійно про Україну пишуть десь п’яте Важливе не так офіційне визнання Голодом геноцидом, як вплив на популярну культур Еліти розуміють складність питання, але вс на самому вершку суспільної піраміди. Тре( впливати на низовий рівень.

Як найефективніше можна достукатися?- Потрібно писати книжки простою мовок про складні речі. Знімати якісні фільми про Голодомор. Але так, аби це зрозумів пересіч ний глядач. Чому в Україні цього не роблят Людям потрібні зрозумілі пояснення. Тоді усвідомлення проблеми прийде саме по соб Це впливатиме на менталітет українців.От чому Василь Шкляр не напише другого "Чорного Ворона” - роману про Голодоморі Кожен має щось робити, тоді буде результат

В Україні як змінилося сприйняття теми Голо, мору?- Тепер вона - складова української іден­тичності. Перестала бути спірною. В першій

26 К Р А Ї Н А N. 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Кертви голоду б селі на Харківщ ині, 1933 рік. Фото австрійського інженера Александра Віннербергера

юловині XX століття країна пережила кілька гравматичних подій: війни, революція, Голо- юмор, великий терор, сталінізм. За 40 років, ї ід Першої світової війни до смерті Сталіна, «природно померли 16 мільйонів українців, їкби цього не було, Україна мала б сьогодні Г5 мільйонів населення. Жоден народ у світі іє пережив такого, принаймні у XX столітті. Майже три покоління українців виросли в умо- зах шаленого терору і постійної смерті. З огля- іу на такі обставини, психіка виробляє захисні механізми. Заперечується сам факт травми. "Іюди не хочуть говорити про пережите.

Чк подолати відчуття жертви після таких ката­строф?- Єдиний спосіб - говорити, дискутувати, порушувати спірні питання. Осмислювати історію і приходити до рівноваги. Тоді відчуття «ертви поступово відійде. Це ще й ідейний виклик - маємо відбити російську пропаганду. Найосновніше: українці повинні усвідомити, що пережили жахливий терор і що це ніколи не має повторитися.Українські правозахисні організації зо­бов’язані апелювати до світової спільноти. Переконувати, що такі травматичні сторінки історії, як Голодомор, впливають на сучасні події на Донбасі.

З 941000ЛЮДЕЙ ЗАГИНУЛИ В УКРАЇНІ ВНАСЛІДОК ГОЛОДОМОРУ 1932-1933 РОКІВ. ТАКУ ЦИФРУ НАЗВАНО ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ ПРОТИ ВИНУВАТЦІВ ГЕНОЦИДУ, ЯКУ В 20 0 9 -2 01 0 РОКАХ ПРОВОДИЛО ГОЛОВНЕ СЛІДЧЕ УПРАВЛІННЯ СЛУЖБИ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ. ВТРАТИ УКРАЇНЦІВ У ЧАСТИНІ НЕНАРОДЖЕНИХ, ЗАДАНИМИ СЛІДСТВАСБУ, СТАНОВЛЯТЬ 6 122 000 ОСІБ.ЗА РОКИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ ЗАГИНУЛИ БЛИЗЬКО 8 МЛН УКРАЇНЦІВ.

Ми потребуємо не так співчуття, як справедли­вості. Яка вона мала би бути?- Потрібен своєрідний народний трибунал. Засудити винних, осмислити роль кожного в трагедії Голодомору. Тоді можна дійти яко­гось компромісу. Це може бути символічний трибунал на рівні інтелектуалів, моральних авторитетів. Як-от Мирослав Попович. Із цього треба починати. Опісля легше буде перекона­ти відповідні суди й інстанції на Заході. Якщо

українці нічого не роблять, то чому це мають робити американці?Друге - Україна мала б вимагати відшко­дування від Росії. Треба виразно сказати, що Голодомор був акцією Радянського Союзу. Росія - його спадкоємиця. Тож зобов’язана відшкодувати. Москва ніяк не реагуватиме. Але це питання принципове. Важливо, щоб Україна офіційно заявила, що має претензії до сучасної влади Російської Федерації. На це звернулаб увагу вся світова преса. На деякий час це стало б інформаційною бомбою. Три в одному: протидія російській пропаганді, акт справед­ливості і заява про українську ідентичність. Так діє Ізраїль супроти Німеччини. Навіть афроа­мериканці дорікають нині владі США за раб­ство в минулому.

У теперішньої української влади є потенціал до такого ідеологічного протистояння?- Заявили про демократичний прозахідний вектор, тому мали б діяти відповідно. Є потріб­ний контекст - війна з Росією, прихильність Заходу, який хоча б слухає і "глибоко стур­бований”. Нині київський уряд має провести ключові реформи. Спершу - зміцнення країни на всіх фронтах. Потім - ідейний контрнаступ на Росію.

текст: Романія ГОРБАЧ

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 N. 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 27

Давали їсти через день: раз - собаці, раз - мені- з н а ш о ї ха т и в с е з е р н о в и гр еб л а б р и га д а а к т и в іс т ів . М ат ері не було, а віт ­чим присів тихо на лаву й не пискнув. Д ядьки мовчки вигортали з горня­т ок крупи, горох. Зсипали все в один м іш ок - і пішли.

Сестрі М арусі був р ік. Коли померла, поклали ї ї на подушку, я к ляльку. Н а­крили хуст инкою - і все. Брат ові М іш і було 3 роки, він не говорив і не хо ­див. Не мав сил. Ноги худі, як пат ики, коліна великі. Ж ивіт надувся. Сидів на печі, колупав глину. Всенького припічка згриз і вмер. Сестра Кат я - 8 років мала - пішла в ліс знайт и якоїсь їж і. Заблудилася і т ам спала в ли­сті. Простудилась. Ї ї знайш ов дядько за 16 кілометрів від нашого села. Збирав т ам дрова і взяв до себе. Випитав, чия дит ина, і привіз додому. їй не стало кращ е, померла.

Сиджу під столом. Слиню палець і всі крихти збираю з долівки

За кілька місяців не стало м ат ері від голоду - в лікарні. То була Паска.

Вітчим покинув мене, пристав до якоїсь ж ін к и . Та за т иж день вернувся. Підробляв чоботарем, пас ч у ж і свині. Якось увечері притягнув дохле по­рося. М ене вигнав із хат и. Обрізав сало, наївся. Заліз на піч. Коли зайшла, то попросив води. Ледь говорив. Так злякалася, що вт екла. Поки ходила поза хат ами, т іт ка Ю гина принесла йому щось поїсти за полат ані капці, але він у ж е вмер.

У 10 років лишилася сама. Хресна наказувала не їсти дохлятини й к гож ом у, бо зразу вмру.

Ходила по їж у до хресних батьків Лукіяна і Степаниди Плахотників Вони т римали пасіку, то давали к р уж еч ку меду. Потім попросилас. до дядини. Ж ила в н е ї під тапчаном. Застеляла долівку соломою і а Посідають діти дядини їсти напряженого рапсу, а я с и д ж у під сто* Слиню палець і всі крихт и збираю з долівки.

Зимою сільська рада призначила мені опікуна - Фанаса Слободяника Тодував мене з собачої миски. Він у колгоспі робив на конях, здоровиі Сам добрий, а його баба -л и х а . Корову тримали, мали картоплю, б> Коли вечеряли, я сиділа під хатою й чекала, доки баба вийде за соба1- мискою. Давали їсти через день: раз - собаці, раз - мені.

Восени 1933-го в моїй хат і зробили приют. Назносили 17 дітей-сир. ходили в школу. Якась ж ін к а варила нам ж и т н і галушки. У ш колі даі чай і по пряничку. З і мною ділилися єврейські дівчат ка хлібом із м а а чи варенням. Вчителька мене ж ал іл а - давала хліб, одеж у, черевикі Бо я в мороз ходила боса.

Д о цього часу хліб для мене - найліпш а їж а . Збираю в долоню крихт по столі й з ’їдаю. Хтось принесе плетінку, то я ї ї обціловую.

текст: Олександр ГАНДЗІЙ, Тетяна САРАХАН, фото: Тетяна СА

Ганна ЧОРНОЛУЦЬКА

91 рікНародилася в селі Голики - входить у межі райцентру Іллін- ці на Вінниччині. Єдина з сімох членів сім’ї вижила під час Голодомору. Мала тоді 10 ро­ків. Жила в дитячому притулку. Закінчила вісім класів. Під час війни вивезли на примусові роботи до Німеччини. По по­верненні працювала в колгоспі. Потім вісім років завідувала клубом. Вивчилася на культпра­цівника. 1954-го вийшла заміж. Чоловік був трактористом, помер 2007 року. До пенсії допрацьовувала виконавцем сільської ради.Мас двох синів і двох доньок

< ■ V

• і

И'І Ш ьт ццфїї:т Т А ї т і т І І и р ц Л ,

і і і Ш .и ґ іп /к Л п іЬ іт ,

Им'Чиїї', п і к к її-1 *’ ііімі.і;' / Д п і і ін ' , ц ій > н п - ,ч ^ д к і ім ;

«|і ііііііИі', и іі|Міииг»‘чІН’іі ,.,

!(іі!(И Мі |> І ‘ «і|)||к,їді. і, ,і,і і ч і ’| і і і ( ї ) і ім к іч

'

Т Е М А : Г О Л О Д О М О Р

СОЛОМ’ЯНИК,З ЯКОГО В ГОЛОД ВИТРУШУВАЛИ ЗЕРНИНИ

- У 1932-1933-х у нашому селі ніхто не вмер в кожній родин'гіз сухоїжитньоїсоломи. Спочатку вив'язувалиЗ голоду, - розповідає Д5-річна Людмила Добам, директор коси - від 2 до 7 метрів. їх викидали на горище й там ужесплі- школи в Чемерполі Гайворонського району Кіровоградської тали. Бо винести готовий кошик було неможливо - не проліз

області. - Коли у краєзнавчій світлиці при школі впоряд- би. Адже вхід на горище був вузький, не більше метра, - щобкоБувала куток до роковин пам'яті жертв Голодомору, холод'не заходив до хати,

зацікавилась, як наші люди пережили ті часи. 2010-го гур- " і .~. -;■» I ,том зучнями й батьками взялися шукати по селу рідкісні Восени 1932-го активісти ходили по обійстях

^ _ експонати, і висипали із солом’яників уее зерно. Як не стало їжі,казала баба Олька, вони, діти, лазили по горищу й пальчика-

У старенькій хатині 89-річної Ольги Кобильчак ми вибирали з-поміж перепліту солом'яників кожну зернинку,на кутку Кучугури знайшли солом’яник - плетений 3 одного витрясали з піввідра. Тоді багато хто й вижив завдя-

із соломи кошик з півтора метра в діаметрі. У нього ки цим солом’яним кошикам для збіжжя, влізало три М ІШ КИ ,П Ш ЄН И Ц І:В .60Ж И Т% :ТЖ І«О ЛО ІД ;ЯН И КИ ПЛЄЛИ - - текст і <|к)то:'Тетяна САРАХА#

6 0 левам і тиграм не вистачає м ’яса в Білогірському сафарі-парку в Криму.Щодня мають з’їдати понад 500 кг. Його завозили з материкової України. Після анек­сії півострова постачання припинили.

На Донбасі загинув двоюрідний брат росій­ського актора Дмитра Дюжева - Володи­мир. Мав позивний "Шаман”. Воював на боці терористів. Був командиром диверсійної групи "Російська національна єдність”. Дми­тро Дюжев засуджує агресію РФ на Донбасі.

анекдотиДивлячись на курс гривні, можна сказати, що до України знову прийшло євро 20.12.

Український політичний словник: кулявлобіювати - просувати Яценюка в прем ’єри.

- Уже понад тисячу разів т елеф онні т е­рорист и "мінували” ст анціїм ет ро і дер­ж а в н і установи. А Н ацбанк - ж одного.- Тому що ця терорист ична організація крут іш а за Д НР і ЛНР разом узяті.

"КОЖЕН ПОРТФЕЛЬ МИМОВОЛІ СТАЄ СХОЖИМ НА СВОГО НОВОГО ГОСПОДАРЯ”, - РОЗМІРКОВУЄ ХУДОЖНИК ВОЛОДИМИР КАЗАНЕВСЬКИЙ

ПОЛІТИЧНІ ТОРГИ НАВКОЛО ПОСАД у МАЙБУТНЬОМУ УРЯДІ ТРИВАЮТЬ.

Що робили в міліції і судахЛОДІЯ В ЗАКОНІ ҐУҐАВУ ДЖУМБЕРИ ЗАТРИМАЛИ З ЛИСТОПАДА в києві. Він - уродженець Абха- ії, коронований 1986-го в Донецьку. Просидів в’язницях 23 роки.У кримінальному середовищі відомий

к Джимшер, Джимі, Біно, - каже міністр вну- рішніх справ 50-річний Арсен Аваков. - При- сав в Україну з Росії, через кордон у Донецькій власті. Тут контролював кілька бандитських руп. Вони обкрадали квартири й автомобілі.

6-РІЧНИЙ ШКОЛЯР ІЗ РАТНІВСЬКОГО РАЙОНУ а В о л и н і в б и в л і т н ю ж ін к у . Забрав у неї 6 тис. грн і купив ”Таврію”.

Ударив її по голові. Далі - підпалив тіло, - аже керівник обласної міліції Петро Шпига. Іідлітка арештували. Його можуть ув’язнити овічно. ”Таврію” відібрали.

♦-РІЧНОГО ІВАНА ЛЕСИКА З СЕЛА ГРУШІВ ДР0- ОБИЦЬКОГО РАЙОНУ ЛЬВІВЩИНИ АРЕШТУ ВАВ іс ц е в и й с у д . Уночі 10 листопада він збив ікроавтобусом Мегсесіез УіГо гурт підлітків, і поверталися з дискотеки. Задавив 15-річну мну Турчик, 18-річних Івана Павлюха й Ган­

ну Паньків. 16-річного Андрія Маківа й Ната- лію Литвинко, 17 років, покалічив.- То був наче жахливий сон, - згадує 55-річна Оксана Івахів із Грушева. - Я прокинулась від страшного грюкоту. Виглянула у вікно: паркан розвалений, у дворі перевернутий бус. На сусід­ських городах - діти. Лежали, як шахи. Чоловікові загрожує 10 років в’язниці.

ДВОЄ СВИНЕЙ ВКРАЛИ З ПРИМІСЬКОЇ ФЕРМИ з а Хм е л ь н и ц ь к и м 39-річний і 67-річний чоловіки вночі 11 листопада. Порізали ґрати, замок. Тварин завантажили у пікап "Москвич”. Вивезли їх до лісу й прив’язали до дерев. За го­дину повернулися ще по двоє. Там їх і застали міліціонери.- Чоловіки зачинилися в машині. Довелося розбивати скло, щоб дістати, - розповідає керівник міліції Хмельницького району Юрій Зацерковний. - Заяв про викрадення свинейі великої рогатої худоби з довколишніх сіл за останніх півроку до нас надійшло бага­то. Робили все можливе, але знайти злодіїв не могли.Викрадачам можуть дати шість років тюрми.

Перед ДІДО­ВОЮ смертю не встигПОвиНЯ. Колись украв у нього 100 гривень із пенсії. Кілька ночей після похорону не міг очей зімкнути. На дев’ятини

приснився дід. Усміхався: "Знаю, що переймаєшся. Та я тебе давно вже вибачив”.

Сергій

На чемпіонаті району арбітр побив футболіста, який кричав на НЬОГО матом. Потім розвернувся до трибун. Показав собі і гравцю чер­воні картки. Матч продовжив судити тренер господарів.

Віктор, 28 років, Полтава

Посивіла У 25 років. Вранці проки­нулась і злякалася. Покликала маму. Вона розплакалась. Сказала, що цього боялася найбільше. Моя бабуся посиві­ла в такому ж віці.

Вікторія, 39 років

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А З»

У К Р А Ї Н А

Дарія СЄЧКОВА

Дамибез кавалерів

«” Ми тут брудні й під кулями, а там дєвочкі по д и скотеках” , - каж уть укра їн ськ і солдати у хвилини спокою м іж боями з терористами на Донбасі.Такий запис у соцм ереж і від во­лонтерів, я к і допомагаю ть воїнам у зон і АТО, "д євочєк” обурив. ”Як веселитися, коли таке в кра їн і ро ­биться! Нема ні сил, ні настрою. Ви їм там передайте, що ж ін ка м зараз не до танц ів. Хай не думають, що ми розваж аєм ося!” - дами залишили кілька десятків ком ентарів .Не знаю, я к із дискотекам и , а в кафе дівчата ходять. За чаш кою кави по ­говорити про своє, ж іноче : пол іти­ку, в ійну, допом огу переселенцям.- За ко го голосувала? А по мажо- ритарці? - обговорю єм о з подругою парламентські вибори в кав ’ярні.

Поговорити про своє, жіноче: політику, війну

Краєм вуха чуємо позаду двох дівчат.- Та то таке перем ир’я. А га, віднес­ла светрів у волонтерський центр для переселенців. Бачила відеоз донецького аеропорту? - наші сус ідки також знаються на ж іночих розмовах.Після вечері вдома читаю стр ічку новин у РасеЬоок. Колишня світська левиця тепер щодня їздить у столич­ний в ійськовий шпиталь. Публікує істор ії пацієнтів і збирає кош ти для поранених б ійц ів. Відома ж ур н а ­л істка замовила нову партію апте­чок із рятівним препаратом Сеіох. Л іки миттєво зупиняю ть кровотечу й м ож уть урятувати життя воїнам на ф ронті. Популярна письменниця виставила сукню на благод ійний аукц іон для потреб АТО. Небайдужі укр а їн ки приготували солдатам суміш ізл и м о н ів та ім биру для проф ілактики застуди, наплели теплих ш карпеток. А моя знайома ц ікавиться, на я к і курси в ійськової п ід готовки й медичної допомоги кращ е записатися.І ж одного слова - про дискоте­ку. Бо не танцюється дамам без кавалерів.

Єагеїа.иаДолар може подорожчати до 20 гривеньНацбанк не розуміє, що робить. Своїми за­явами і діями лише породжує нові запитання.З панікою на ринку валюти не справляється.Не може порозумітися з експортерами.А на них треба тиснути. Щоб не притримували долари і євро, а продавали їх. Якщо регулятор не змінить своєї політики, курс гривні до дола­ра сягне 20.

Ерік Н АЙМАН, економіст

На Кличка почав впливати вікУ ніч на 16 листопада Володимир Кличко нокаутував у п’ятому раунді болгарина Кубрата Пулєва. Чи не вперше наш боксер мав серйозну конкуренцію у "війні джебів” - коротких ударів ближньою до противника рукою. Володимир переміг завдяки значно потужнішим ударам.

Вдало використав огріхи в захисті Пулєва. помітно було, що вік почав впливати на Кл ка. Йому скоро 39, і в цьому бою суперник швидший.

Василь ТАНКЕВИЧ, а

Путін може повторити долк ХрущоваПутін достроково поїхав із саміту С20. Це означає, що відчув на собі моральний тиск висновки він і його оточення зроблять Із Ц] прогнозувати важко. Так само невідома ре; російського олігархату й суспільства. Почнеться або внутрішня мобілізація през дентського режиму і подальше закручуван гайок. Або все закінчиться державним пер ротом. Українська криза дуже нагадує карі кінця 1960-х. Після неї усунули Хрущова. І подібне може статися з Путіним, якщо росі побачать його поразки на міжнародній аре намагатиметься не допустити цього, демоь ватиме силу. І спрямовуватиме її насампері на Україну.

Володимир ГОРБАЧ, гі

^ МАШИН УКРАЛИ ЗА 10 МІСЯЦІВ ЦЬОГО РОКУ В УКРАЇНІ. ЦЕ МАЙЖЕ ВДВІЧІ БІНІЖ 2013-ГО. НАЙЧАСТІШЕ КРАЛИ НА ДОНЕЧЧИНІ, ЛУГАНЩИНІЙ У КИЄВІ. МІЛІ

> Д | А ВІДШУКАЛА ПОНАД 2,7 ТИС. АВТО

1500 000ГРИВЕНЬ ВИКРАЛИ В 40-РІЧНОГО ЧОЛОВІКА НА СТОЛИЧНІЇ; ВУЛ. ЖИЛЯНСЬКІЙ, 28, ОПІВДНІ 13 ЛИСТОПАДА. ВІН ІШОВ ВМ МАШИНИ ДО БАНКУ, ГРОШІ НІС У СУМЦІ. ДВОЄ НЕВІДОМИХ

У ЧОРНИХ МАСКАХ УДАРИЛИ ЙОГО ПО СПИНІ Й ГОЛОВІ. ВТЕКЛИ БІЛИМ РІАТ'ОМ

”Я не отримав російського громадянства. Але маю дозвіл на р ту в Росії у своїй компанії. Вдячний Путіну, що можу жити і працювати туїОлександр ЯНУКОВИЧ, син колишнього президента Віктора Януковича

. газетакра їна п о -у к р а ін с ь к и баїеіа.иа З А С Н О В Н И К ІВ И Д А В Е Ц Ь Т О В ” В И Д А В Н И Ч И Й Д ІМ " Н О В А ІН Ф О Р М А Ц ІЯ "

г о л о в н и й р е д а к т о р Володимир Рубанз а с т у п н и к и г о л о в н о г о р е д а к т о р а Ірина Буланенко , Богдан З ав іт ій , Роман Запорож ченко, Сергій М икульськийр е д а к т о р и в ід д іл ів : н о в и н и і с т о л и ц я Л еонід Єзерський п о л іт и к а О ксана Смола г р о ш і , с п е ц т е м и й р е г іо н а л ь н і н о в и н и М ирослава Бондаренко спо| Ш ахрай к у л ь т у р а Олена Павлова к о м е н т а р і Інна Іверш ень т е м а Ольга Юркова л ю д и Анна Балакир , Анна Усік с в іт і п о д о р о ж і Олег Снігур іс т о р ія і м Денис М аидзюк д а г е їа .и а О лександр Ш умілінв ід п о в ід а л ь н и й с е к р е т а р О льга Столига д и з а й н Володимир О нопрійчук, О лексій Прийдан ін ф о г р а ф ік а Дмитро Скаж енин л іт е р а т у р н е р е д а г у в а н н і Гіорхун к о р е к т у р а Людмила Рукасовад и р е к т о р із р о з в и т к у Сергій М атяіл р е к л а м а Л ілія Д єдковська р е а л із а ц ія Денис Ковальов п р о с у в а н н я Ельдар Сарахм ан п е р е д п л а т а Тетяна М алик, Гіетя к е р ів н и к п р о е к т у д а г е їа .и а Надія Григор'єва т е х н іч н е з а б е з п е ч е н н я Андрій Гайдук ф ін а н с и Алла Ж ел ізн як г о с п о д а р с т в о Костянтин Вовк-Мел Ю р и д и ч н и й п а р т н е р консалтингова ком панія ”Де Факто - Консалтинг Груп”Ж у р н а л " К р а їн а ” - засновник і видавець ТОВ "Видавничий ДІМ "Нова інформація” . Р е є с т р а ц ій н е св ід о ц тв о КВ № 20675-10475ПР від 17 .04 .2014 р ., видане М іністерством ю стиціїУкраїни.А д р е с а р е д а к ц і ї м. Ки їв , Кудрявський узв із , 7, ф акс (044) 496 33 63 , е л е к т р о н н а а д р е с а к@ §аге1а.иа, с е к р е т а р (044) 496 86 51, р е к л а м а (044) 496 86 5 р е а л із а ц ія (044) 496 86 54. Д л я л и с т у в а н н я : Україна, 0 40 53 , м. Київ-53, а/с 67.В ідповідальність за зм іст реклами несе рекламодавецьП ід п и с а н о д о д р у к у 17 листопада 2014 року, н а к л а д 21 800 . В ід д р у к о в а н о у д р у к а р н і "Ю нівест Принт” , 010 54 , м . Ки їв , вул. Д м итр івська, 44-Б, тел . (044) 494 09 03 , \л/\лм.ипІУЄ5І-ргіпї.сот, замовлення № 180/06857А д р е с а р е д а к ц і ї у В ін н и ц і вул. Скалецького, 7, е л е к т р о н н а а д р е с а у іпп іса@ §ри.иа, р е д а к т о р В алентина М ураховська , с е к р е т а р (0432) 55 43 73 , р е к л а Бойчук (0432) 55 43 75 р е а л із а ц ія О лександр Березін (0432) 55 43 75А д р е с а р е д а к ц і ї у Л ь в о в і вул. Зелена ,4 4 , е л е к т р о н н а а д р е с а К/іу@ §ри.иа, с е к р е т а р (032) 240 81 55, р е к л а м а О ксана М ишопита (032) 240 81 50, р еал іО лег Дубовець (032) 240 81 52А д р е с а р е д а к ц і ї у П о л та в і вул. Гоголя, 20а , е л е к т р о н н а а д р е с а р оІІауа@ §ри.иа , р е д а к т о р Сергій Д зех , с е к р е т а р (0532) 60 ЗО 85 , р е к л а м а (0532) 60 ЗОр е а л із а ц ія В 'ячеслав Андр ієнко (0532) 60 ЗО 91А д р еса р е д а к ц ії у Ч е р к а с а х вул. Шевченка, 270/2, ел е ктр о н н а адр еса сИегказу@§ри.иа, р е д а кто р Ірина Патлатюк, секр е та р (0472) 32 28 49, р е кл а м а Юлія ільчс (0472) 32 28 43, р еал ізац ія Віктор Самойленко (0472) 32 28 42, ф а кс (0472) 45 65 05рубрики "пропозиція” , "подія” , "ком панія” , "турбота", "поради” і "конкурс" публікую ться на правах реклами фото на обкладинці: державний архів Харківської області / \м\/у\л/.агс1ііуе5.§0у.иа

32 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

' г <. І і Л 1 ~/ У-

«СОН.®

олландські експерти разом зі спостерігачами з ОБОЄ почали збирати великі уламки Воеіпд 777 аселених пунктів у Д онецькій області. Почали збирати із села Грабове Ш ахтарського району

'М алайзійських авіалін ій" у неділю. Збитий 17 липня л ітак розлетівся на територію трьох

Субота, 15 листопада, 14.00■ Українці, хочу, аби ви знали: діаспора із Сургута підтримує вас. Я написала два патріотичні вірші, араз мене викличуть на сцену - зачитаю їх, - звертається до натовпу 51-річна Ольга Ілик на площі инок у райцентрі Стрий Львівської області. Тут проходить щорічний фестиваль ”Стрий-Органік-Фест”. 'хочі п’ють безкоштовні гарячі чай і каву. Місцеві фермери продають екологічно чисті продукти, ібрані кошти жертвують на потреби бійців АТО. Щойно завершився конкурс зі швидкісного поїдан- я вареників. Ольга Ілик перемогла. Першою з’їла десяток із картоплею.Давайте проведемо нагородження! - вигукує ведучий Юрій Комарницький.

льга Ілик підіймається на сцену. Блідне, непритомніє. Її садовлять на стілець. Підбігає лікар - про- туховує пульс. За 10 хвилин приїжджає "швидка”. Говорять: жінка померла.Кажуть, від серцевої недостатності. Мабуть, сильно перехвилювалася, - розкаже телефоном

Ір ій Комарницький. - Хотіла брати участь у всіх можливих конкурсах. Був один, де хлопці з дівча- іми тягнули віз. Визвалася й вона. Оголосили про вареники - знову йде.пьга Ілик жила в російському місті Сургут Тюменської області. Місяць гостювала в родичів у Стрию, ерез тиждень планувала повертатися додому.Причиною смерті стало перерозтягнення шлунка, - скажуть у міській лікарні,

іл іц ія відкриє кримінальне провадження через "умисне вбивство”.

І в цей час:ПОЗИЧЕНИХ ПАР ВЗУТТЯ ПОВЕРТАЄ НА РИ­

МІ 25-РІЧНИЙ ВАДИМ КОБЗАР ІЗ ВІННИЦЬКОЇ р ж а в т о ін с п е к ц Г Ї . З год. з громадськими ан­кетами проводив акцію в День пам’яті жертв рожніх аварій. Вздовж роздільної смуги вух Пирогова напроти станції переливання ові розставили 122 черевики.

- Ідею подав колега. Переважно на місці ДТП залишається взуття загиблих, - розпо­відає Вадим. - Я приніс із дому літні туфлі, капці. Ще помогли волонтери. Разом пішли по секонд-хендах. Там не схотіли безплатно позичати взуття на півдня. Рушили на ринок. Зібрали більш як десяток пар.Акцією хотіли нагадати перехожим і водіям, що з початку року на дорогах області заги­

нули 122 людей. Дев’ятеро - через спиртне. Тому біля кількох пар поставили пляшки з-під горілки. Водії не могли зрозуміти, що робиться. Знімали на телефон, сигналили. Ми роздавали перехожим інформаційні буклети.

- ВИРОСТИЛА ЗЛОДІЯ НА СВОЮ ГОЛОВУ. Нічого, хай посидить у заперті й подумає над поведін­кою. Як покається щиро, то, може, і перегляне­мо наші подальші дії, - каже полтавка 45-річна Любов Середа.З чоловіком Ігорем замикають у кімнаті сина Олексія, 24 роки. Напередодні він вкрав бать­ківські обручки. Хотів здати в ломбард. Не мав чим платити 4 тис. грн кредиту за ноутбук.- Зранку пилюку протирала. Мене прямо потягнуло до цих обручок. Глянула в ящик,а їх немає! Ми рідко вдягаємо, бо перетискають пальці. Ото синок і вирішив скористатися, - продовжує Любов Середа. - Зразу зрозуміла, що він. Із гостей останнім часом тільки мама моя була. Моментально набрала на мобіль­ний: "Неси, скотина, назад, що взяв!” Він знає, як так кричу - виправдовуватися немає сенсу. Прийшов за півгодини. Нам же тоді говорив, що гроші на ноутбук заробив на шабашках, будівництві. Два місяці тому його взяв. З поне­ділка поженемо шукати роботу. Кредит хай сам виплачує.

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 * 4 5 ( 2 4 ! ) К Р А Ї Н А 33

Д А Т И

і

Сара Бернар першою серед ж ін о к з іграла Гамлета в однойменній виставі Вільяма Шекспіра. Фото 1899 року

Сара Бернар без ноги"ВОСТАННЄ МЕНІ ДОВЕЛОСЯ БАЧИТИ САРУ БЕРНАР

у р о л і г о ф о л ії , - писав французький письменник Жан Кокто у книжці ”Портрети-спогади”. - Акторку викотили на сцену у візку негри. Дій­шовши до рядка: "Аби заповнити років утрату непоправну”, вона здійняла і притиснула до гру­дей руки в перснях і вклонилася, відносячи цей вірш до себе і вибачаючись перед публікою за те, що все ще з’являється перед нею. Зал схопився, загуркотів”.Актриса востаннє з’явилась на сцені 30 листопада 1922-го. Її винесли на ношах, вона грала Аталію з однойменної п’єси Расіна. Сарі Бернар було 78 років. До смерті залиш а­лося чотири місяці.Вона часто бралася за чоловічі ролі. Наприклад, першою серед жінок зіграла Гамлета. А 56-річ- ною виконала роль сина Наполеона, якому за текстом було 20. Тогочасні театральні актриси боялися зніматися в кіно. Бернар знялася в семи стрічках. Від неї пішла манера французьких кі- ношниць сильно фарбувати вуха, щоб відтінити блідість обличчя. Гримувала й кінчики пальців. Народила сина від нідерландського принца Анрі. У неї був закоханий психіатр Зиґмунд Фройд, королі й імператори. Автор багатьох п’єс, у яких вона грала, Віктор Гюґо писав: "Мадам!Ви були чарівні у своїй величі. Ви схвилювали мене, старого бійця, до такої міри, що в одному місці, коли розчулені й зачаровані глядачі Вам аплодували, я заплакав. Дякую Вам за ці сльози, які вилилися з моїх грудей, і схиляюся перед Вами”. 66-річною Сара Бернар познайомила­ся з майже вдвічі молодшим американським актором Лу Теллеґеном. їх роман тривав чотири роки. Пізніше Теллеґен назвав цей час найкра­щим у своєму житті.Сара Бернар малювала, ліпила, писала книж­ки. У її спальні валялися скелети, у вітальні з-поміж розкиданих подушок тинялися пума, лев і крокодил. Снідала шампанським із гуся­чим паштетом. Ролі розучувала в труні, яку підлітком випросила у матері: лікарі вважали, що хвора на сухоти дівчина довго не проживе. Боялася висоти, але піднялася на повітряній кулі на 2300 м.1905 року під час гастролей у Ріо-де-Жанейро ушкодила коліно. За 10 років біль став такий гострий, що заявила лікарям:- Або ампутуйте ногу, або я прострелю її.Сім років грала на сцені без ноги. Розпоряди­лася, щоб її поховали у тій самій труні. Сама вибрала молодих і вродливих акторів, які мали її нести.

3 4 К Р А Ї Н А N, 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1

сім років грала на сцеї

Д А Т И

?4 листопада 1874-гошериканець 61-річний ркозеф Глідден (на фото) тримав патент на колючий )ріт. На створення його іадихнули жінчині шпильки )ля волосся. Уряд США тоді \ктивно заохочував розвиток :котарства на незаселених еилях. Дерева для будівниц­тва огорож не вистачало.І колючий дріт Ґліддена був дешевий і ефективний. Його ючали виробляти тисячами

6 листопада 1863 року президент США Авраам Лінкольн оголосив останній четвер листопада Днем подяки. Зараз це свято відзначають четвертий четвер останнього місяця осені.я традиція виникла 1621 року. Тоді половина переселенців з Англії загинули від холоду і голоду впродовж першої зими. Врожай отримали ісля того, як своїм досвідом із прибулими поділилися індіанці. їхня спільна трапеза і стала першим днем подяки Богові. Мисливці оздобули так багато індичок, що їх вистачило на тиждень застілля. Його зображено на картині Дженні Бравнскомб 1914 року, щичку обов’язково подають на стіл уДень подяки. А також - солодку картоплю ямс, журавлиний соус, гарбузовий пиріг і гарячий блучний сидр, приправлений спеціями

Єрусалим - це пуп землі, надзвичайно плодоноснийрай, другий рай. Його прославив Визволитель роду людського юім приходом, прикрасив своїми діяннями, освятив стражданням, юкутував смертю, увічнив похованням. І цей-от царствений град, озташований посередині землі, нині перебуває в полоні у своїх ворогів знищується народами, які не відають Бога. Він прагне до звільнення кадає визволення, він не припиняє молитися про те, щоб ви прийшли аиу на порятунок. Підмоги цієї він вимагає особливо від вас, бо перед шіими сущими народами ви удостоєні Богом чудовою силою зброї”, -іе і • Пата О м с ь ки й Урбан II п ід час Собору у ф ранцузькому м істі Клермон 28 листопада 1095 року. Його виступ ІЧР™ дух івники , дворяни та лицарі зустріли вигукам и "Т акхоче Б ог!” Ул ітку наступного року розпочався перший Ж~г<иі ~ - з метою звільнити Єрусалим від мусульман

О С П П П ЛРИЕЛ" 3ж * % І I I I I І н о стільки я ▼ ц і разів

ПОКАЗАЛИ НА СЦЕНІ П’ЄСУ АНГЛІЙСЬКОЇ ПИСЬМЕННИЦІ АГАТИ КРІСТІ (1890 -1976 ) "М И ­ШОЛОВКА” . ПРЕМ’ЄРА ВІДБУЛАСЯ В ЛОНДОН­СЬКОМУ ТЕАТРІ АМВА55АООК 25 ЛИСТОПАДА 1952 РОКУ. НАПРИКІНЦІ КОЖНОГО СПЕКТАК­ЛЮ ГЛЯДАЧІВ ПРОСЯТЬ НЕ РОЗПОВІДАТИ НІКОМУ РОЗВ’ЯЗКУ СЮЖЕТУ

підготувала: Наталія ПАВЛЕНКО

| тонн. Винахідник став міль-| йонером, прожив до 93 років.1 Через "колючку” відпала| потреба в ковбоях - тради-! ційнихпогоничаххудоби.

І 26 листопада 1 890року у гру­зинському місті Боржомі від­крився перший завод із розливу мінеральної води. її наливали вручну в пляшки, виготовлені з темно-зеленого скла. У ра­дянські роки щодня продавали по півмільйона пляшок "Бор­

ж ом і”. Ця вода була перше, що попросив космонавт Юрій Гагарін, приземлившись після польоту в космос. "Боржомі” стоїть на столах у героїв фантастичного фільму Андрія Тарковськово "Соляріс".

ЗО листопада 1979-го вий­шов альбом ТЬе Ш аіі- "Сті­на” - британського рок-гур- туРіпкПоусІ. Ідея збірки виникла у басиста Роджера Волтерса після світового

турне. На одному з концертів він плюнув у обличчя якомусь фанатові. Після того музи­канта довго гризло сумління. Усі пісні написані від імені рок-зірки Пінка. Він оповідає про свої внутрішні пережи­вання: втрату батька, по­хмурі шкільні роки, невірність дружини. Кожна емоція стає ще одним "каменем" у стіні, яка відокремлює героя від решти світу. Продали понад 11,5 млн копій платівки.

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 № 4 5 ( 2 4 1 1 К Р А Ї Н А 35

Юрій БІРКЖОВ

40 років, підприємець, волонтер Народився в Миколаєві. Закінчив Дніпропетровський медичний інститут. Потім перебрався до Києва. Багато років працював у реанімації. Був директором із розвитку в туристичній компанії. Має ІТ-бізнес у США й агро- п р о е кт -н а Миколаївщині.Був волонтером-медиком під час Май­дану. У березні створив групу волон­терів "Крила Фенікса", що забезпечує ліками українську армію в зоні АТО.- Спочатку дуже соромився давати інтерв'ю, - каже. - Піт т ік рікою просто. Але зрозумів, що через інтерв'ю про нас розходиться інформація й таким чином більше людей захочуть допомогти.13 серпня 2014 року президент Петро Порошенко призначив Юрія Бірюкова своїм радником. 5 жовтня став помічни­ком міністра оборони з питань речового забезпечення Збройних сил України. Одружений. Має двох дітей

І Н Т Е Р В ’ Ю

Телетей займався чим завгодно, окрім своєї прямої роботи”

ПЕРШ Е, ЩО ТРЕБА ЗРОБИТИ В АРМІЇ, - ПОВІДБИРАТИ В СОЛДАТІВ М О Б ІЛ Ь Н І ТЕ Л Е Ф О Н И , С М АРТФ О НИ І П Л А Н Ш Е Т И , - В В А Ж А Є ВОЛОНТЕР, П О М ІЧ Н И К МІНІСТРА ОБОРОНИ І Р А Д Н И К

П РЕ ЗИ Д ЕН ТА ЮРІЙ БІРЮ КОВ

Як волонтер на потреби антитерористич- ної операції ви зібрали понад 50 мільйонів гривень. Зараз люди жертвують менше?- В рази. Комусь набридло, а в когось закін­чилися запаси, ресурси. Зрештою, у нас - пе­ремир’я. Гинуть не сотні й десятки за день,а одиниці. Хоч це теж жахливо. У новинах менше негативу, нема теми мобілізації. Відповідно, ”моего мужа отправляют на пе­редовую гольїм-босьім” - теж нема. Градус у суспільстві почав спадати. Але з еконо­мікою біда, і взагалі в країні - біда. Долар росте, там погано, і тут - не краще. У людей фізично гроші закінчуються. Вже на себе не дуже вистачає, а не те, щоб комусь допо­могти. Тому я й завів у Міністерство оборони12 волонтерів. Вони не крадуть, не думають про відкати. Довели це своєю роботою.

Що зі 150 мільйонами гривень, які пожер­твували армії через мобільні телефони?- Чомусь усі вирішили, що вони надхо­дять на рахунки Міноборони. Ні, ці гроші поступають на казначейські рахунки, і їх контролює М іністерство фінансів. Мін­оборони не має прямого доступу до цих коштів. Воно просить гроші в Кабінету Міністрів, бо треба купити це, це і це. Зараз виконуються підписані контрак­ти. Щ отижня моніторяться гроші, якіще в нас залишилися. З оплатами маємо встигнути до кінця року, бо тоді доведеть­ся невикористані кошти повернути. Це - бюджетний кодекс, по-іншому не можна.

Скільки Україна витратила на війну - ста- -ом на зараз?- Десь. 12 мільярдів гривень. Воюю­чі країни витрачають у десятки, сотні

разів більше. Але для нашої економіки такі суми - непідйомні. В останні роки Міністерству оборони на всю форму, екі­піровку, взуття, мило, постільну білизну виділяли 60 мільйонів гривень. Цього року речовий департамент отримав при­близно 700 мільйонів. Екіпіровка одного бійця, недорога й не найкращої якості, обходиться десь у 5,5 тисячі гривень.У нас 200 тисяч бійців. Виходить - по­трібно мільярд сто мільйонів гривень.І це лише на форму. Не кажу про намети, пічки, інше. Нам же надали на все 700 мільйонів. Тому армія роздягнута.

ЕКІПІРОВКА ОДНОГО БІЙЦЯ, НЕДОРОГА Й НЕ НАЙКРАЩОЇ ЯКОСТІ, ОБХОДИТЬСЯ ДЕСЬ У П’ЯТЬ З ПОЛОВИНОЮ т и с я ч ГРИВЕНЬ

Як це виправити?- Треба працювати. Бюджет формується за рахунок податкових відрахувань, зокре­ма, із зарплат. Скільки відсотків населення отримують заробітну плату в конвертах? Потрібно запустити економіку, залуча­ти зовнішні позики, просити допомоги у великого бізнесу. Це те, чим доводиться займатися постійно. Ми весь час шукаємо гроші. Інша річ: треба навчитися пра­вильно й ефективно витрачати ті, які нам надходять. Не допускати їх розкрадання. Це основна мета команди з 12 волонтерів,

які прийшли в Міноборони. На смішні зар­плати: ставка - 1300 гривень. За рахунок благодійних коштів доплачуватимемо цим людям, щоб комфортно себе почували.

Недавно Укроборонпром звинуватили в продажі 27 тисяч автоматів приватним фірмам підчас війни.- А в чому проблема? У нас автоматів - кілька мільйонів. Засипатися ними можна. Боєприпасами - теж. Лежать і іржавіють. Стрілецької зброї вистачить на кілька десятиліть війни. Навіщо стільки?

Солдати нарікають, що їм за свій рахунок доводиться модернізувати автомати.- Модернізувати - так. Я теж за свої гроші це робив. Поставив модний ізра­їльський приклад. Але, вибачте, це вже тюнінг. В автоматі Калашникова ремонту­вати нічого, бо він не ламається. Але в цій війні майже не було прямого вогневого контакту. Тип бойових зіткнень - арти­лерія і важка броньова техніка. От цього якраз у нас майже нема.

Ви були невдоволені колишнім міністром оборони Валерієм Гелетеєм. Суспільство пов’язує з ним трагедію під Іловайськом.- До Іловайська Гелетей не має ніякого стосунку. М іноборони - це постачаль­ний орган, а війну веде Генеральний штаб. У мене до Гелетея були претензії, що не займався постачанням армії. Зате для чогось їздив у зону АТО. Міністрові оборони там робити нічого. Він повинен керувати забезпеченням Збройних сил із Києва. А Гелетей більшість свого часу провів в АТО. >

К Р А Ї Н А № 4 5 1 2 4 ! ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 3 7

І Н Т Е Р В ’ Ю

> Хотів заробити бали перед президентом, що начебто швидко звільняв окуповані міста?- От це мені в ньому й не подобалося. Гелетей займався чим завгодно, окрім своєї прямої роботи. Полторак (Степан Полторак - теперішній міністр оборони. - "Країна”) може організувати весь процес. Наприклад, привів нас, волонтерів, працю­вати в Міноборони.Перше, що треба зробити в армії - повідби­рати в солдатів мобільні телефони, смарт- фони й планшети. Не можна спілкуватися з рідними щодня й розповідати, де перебува­єш. 90 відсотків потрапляння наших колон у засади - не через зради, а тому що бійці тринділи по мобільному. І гинули люди. Суспільство взагалі не повинне обговорюва­ти в такому обсязі все, що відбувається в ар­мії. Звісно, громадський контроль потрібен. Але от боєць сидить зі смартфоном і читає РасеЬоок, де суцільні істерики: нас зрадили, нас зливають. Хтось задумується про мо­ральний стан бійця? Думаю, відповідальність за трагедію в Іловайську лежить і на всіх тих, хто про це писав у соцмережах. Семен Се- менченко (командир батальйону "Донбас”. - "Країна”) у приватній бесіді визнав це.72-а і 79-а бригади в липні перебували в оточенні в секторі ”Д”. Це - Мар’їнка, Дмитрівка, Савур-Могила. їх було значно більше, ніж в Іловайську - 4,5 тисячі бійців. Але ніхто не галасував на цю тему, і хлопці змогли прорвати кільце й вийти. Втратили п’ятьох людей. А під Іловайськом противник вирішив: це для нього - сафарі і справа честі угробити групування, про яке трубить вся Україна. Так само і з розбитим 32-м блокпо­стом (наприкінці жовтня біля села Сміле на Луганщині. - "Країна”).

90 ВІДСОТКІВ ПОТРАПЛЯННЯ НАШИХ КОЛОН У ЗАСАДИ- НЕ ЧЕРЕЗ ЗРАДИ, А ТОМУ ЩО БІЙЦІ ТРИНДІЛИ ПО МОБІЛЬНОМУ

Коли суспільство у соціальних мережах починає масову дискусію, треба розуміти: нічого доброго не буде. Як і від перекриття доріг чи пікетів під Адміністрацією прези­дента. У нас були і є проблеми з Генштабом і недосвідченістю командирів. У нас взагалі багато проблем. Але не треба всім публічно вчити армію, як правильно воювати. Не зна­ючи ні про її резерви, ні про артилерію, танки, моральний стан.

Можливо, це відбувається тому, що армія не демонструє очевидних успіхів?- Але контрольована бойовиками терито­рія зменшилася втричі, порівняно з травнем. І Росії, щоби втримати ситуацію, довело­ся вводити сюди свої війська. Вони поки що сильніші за українські. Але Донецький аеропорт досі наш.

В УСЬОМУ ВИНЕН МІНІСТР ОБОРОНИ. І ЗАОДНО ПОРОШЕНКО. БО ВІН ВИНЕН ЗАВЖДИ

Росіяни за два дні захопили частину україн­ської територіїу серпні.- Своїми обговореннями ми деморалізуємо нашу армію. Масова істерика створила їй такий негативний імідж, що добровольці зараз не хочуть іти служити. Із 200 тисяч військовослужбовців боєздатних десь 40 тисяч. В АТО стільки й воює.Позавчора Жора Тука з Ромою Синіци- ним - двоє відомих волонтерів - пуб­лікують фотографії натільної білизни 128-ї гірсько-піхотної бригади, криють матами Міноборони, бо ”вони, сволочі, поставили ось цю штуку під виглядом термобілизни”. Піднімаю документи. 128-й гірсько-піхот­ній бригаді Міністерство оборони за останні шість місяців жодної білизни не постачало. Але взяли й розкрутили цю історію.Інший волонтер почав кричати, що в 95-й бригаді в Житомирі солдатів нагодували чи то вареною кількою, чи то чимсь іншим. Але Міністерство оборони до харчування солдатів ніякого стосунку не має. Завдя­ки ідіотській реформі Анатолія Гриценка (міністр оборони у 2005-2007 роках. - "Кра­їна”) це віддали комерційним підприєм­ствам. І гівняною їжею солдатів нагодувало якесь ТОВ. Але в усьому винен міністр оборони. І заодно ще Порошенко. Бо він винен завжди.

Люди розчаровуються в його політиці. Немає реформ, провальні кадрові рішення.- Міністерство оборони проводить реформи крутіше за будь-які інші. Напри­клад, тут 12 волонтерів зайняли ключові посади. Днями підписали меморандуміз РгісешаІегЬошеСоореге (одна з провідних аудиторських компаній світу. У Міноборони здійснюватиме аудит і діагностику діяльно­сті понад сотні підприємств. - "Країна”). Щодо кадрів. А в нас що - є магазин, де стоять на полицях міністри оборони з ха­рактеристиками ”оце хороший - по п’ять,

а це трохи гірший - по три”? Країна вижш завдяки президенту. Якби не підписали М ських угод, росіяни вже були б у Києві.

Скільки ще триватиме війна?- Це не від нас залежить. Ми захищаємо свою територію. Росія - ворожа держава. Усе це напруження триватиме, доки там не зміниться режим. Зараз українська арм здатна захистити рубежі, де стоїть. Най- гарячіше в Дебальцевому, Щасті й Доне­цькому аеропорту. Буваю там щотижня. Наші втрати там у десятки разів менші, ні: у противника.

Що вас досі шокує в зоні АТО?- Уже нічого. Мене шокує Київ та інші тилові міста. Добре, що тут мирне життя, й люди війни не відчувають. Я не прибічн депресії і паніки. Але й забувати про те, що там війна і гинуть хлопці, - не можна. І треба допомагати фронту.

РОСІЯНИ ВЖЕ БУЛИ Б У КИЄВІ, ЯКБИ НЕ ПІДПИСАЛИ МІНСЬКИХ УГОД

Там зараз усі бійці у бронежилетах?- Ми поставили ЗО тисяч броників, а штаї АТО передає, що 5 тисяч вважаються втраченими. Питаю прямо: "Куди ділися бронежилети?” Відповідають: "Згоріли під обстрілом”. - "Брешете, - кажу. - Під обстрілом броник носиться на собі. Говори це як людина, яка там прожила п’ять місян з останніх семи. Бронежилет - це остан­нє, що знімаєш. Навіть до туалету в ньому йдеш”. П’ять тисяч бронежилетів - це п’яті тисяч трупів. На щастя, стільки в нас нема* Але це значить, що бійці, виходячи на рота цію, не здають майно, як мають це робити, а везуть із собою додому. Потім повертают ся, але вже без броників. Просять нові.

Зброю теж вивозять?- Її було багато на руках і до Майдану. В К єві, наприклад, 400 тисяч легально зареє­строваних одиниць нарізної зброї. У столи чотири мільйони жителів. 20 відсотківіз них - чоловіки боєздатного віку. Мене дивує, коли кричать, що треба легалізував зброю. А хіба це заборонено? Я оформив дозвіл на нарізну зброю, пішов у магазин і купив. Увесь цей процес зайняв три тижнІ це може зробити будь-який громадянин України віком від 21 року.

текст: Галина ОСТАПОВЕЦЬ, фото: Тарас ПОДОЛ:

3 8 К Р А Ї Н А N. 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

К О Л О Н К А

Павло ВОЛЬВАЧ, письменник

ГрушаМИ СИДИМО З ГРУШЕЮ. Точніше, Е і ї І в Т З І І Ж Я Нвін лежить на шпитальному ліжку-”каталці”, а я сиджу поряд. "Я ж спочатку був кацапоблекотним”, - каже Андрій, навіть ніяковіючи, як мені здається. Ну, я не був, але я теж із Запоріжжя.Із Ш евченківського.З Ш евчика. Хто в курсі, той розуміє. Груша - з Бородинського, з Бородка, шо теж не подарунок.Звичайний хлопець, н ;рмальний герой.Зокрема, к мого давнього роману гро запорізьке життя, де Груша постає ще молодим і радикальним, з приспівом "Шаблі до гори!” - так він любив тоді говорити. Таким він і лишився, тільки вже не на словах.

У Груші в вуличних боях під Іловайськом снайперською кулею прошиті легені, розтрощене передпліччя. Він воював розвідником у батальйоні "Донбас”, і це головніше за будь- які романи, вірші, і взагалі слова. Втім, зараз про інше.Звідки це все в ньому і в таких, як він? Навіщо їм це? Тут можна багато про що розводитися, але це - марна річ.Як попереджав хтось із мудрих філософів-фріців, фактів

немає - єсть тільки їхня інтерпретація. З дренажа в лівій руці Груші стікає сукровиця. Другу руку він запускає під ковдру, мочиться в пляшку, бо ще не може підводитися. ”Надєюсь, в Запорожьє всьо станєт на мєста. Как надєюсь, што убєждьонниє нацикі найдут свою смерть на Востокє”, - фейсбучний запис одного колишнього земляка- журналіста дисонує з Грушиною посмішкою, хай і змученою.Зрештою, Груша сам - Восток, тобто Схід, хоч його можуть не помічати багато хто. Заввідділенням столичої клініки, наприклад, не помітив, відмовившись покласти у стаціонар: мовляв, професор

у відпустці, та й вибори на носі, приїдь через місяць. Або роблять вигляд, що не чують. Як у порожній прокуратурі в Лисичанську, взятій з бою, і де в кабінеті прокурора розривався стаціонарний телефон з позначкою ”102” - тобто дзвонили з міської міліції. "Черговий батальйону "Донбас” слухає”, - сказав Груша. ”Ту-ту-ту...” - ось і весь діалог сходузі сходом.Дугіни, проханови, лімонови, просвірніни і ще багато різних всяких порєчєнкових кажуть, що таких, як Груша, взагалі нема. Стріляю ть у той бік із "Градів” і кулеметів "Утес” і заперечують існування. Бо ви - це ми, ви - русскіє. Навіть гіркін-стрєлков про це казав. Хорошо, мовляв, воює противник, я про нього найвищої думки. Бо вони, це, собсно, і є ми. Ну, хто такі ”м и”, ви зрозуміли, якщо ще не заплуталися. Так що нє било, нєт, і бить нє может.Але Груша є, і тисячі таких, як він. І за ними є сенси, долі і вчинки, які важко прозріти стороннім, але які теж тремтять у повітрі. Можна дозволити поки що кривити губу, бо світ їх не знає. А не знає він з однієї причини - про них ще не сказали так, як треба. Втім, Груша каже: "Скоріш би назад. Ж аль тільки, доведеться переучуватися під ліве плече”. Так що можна повторювати по складах: ”За-по-ро-ж ж я”... ”Мах-но”... ”Кор-ті-ца”... Ну й багато інших слів »

■в Л ІВ ІЙ РУЦІ Г Р У Ш І СТІКАЄ■ с у к р о в и ц я " И д р у г у РУКУВІН ЗАПУСКАЄ Ипщ К О В Д Р І■ м о читься Д в п л я ш к" ^ ^ Щ б о Т ц е

И щ П ^ М О Ж Е

і п Т Г ^ Т И С Я

ЧЕРГОВИМБАТАЛЬЙОНУі і й ш з й і

Я І И К С і Ш И

СКАЗАВГРУША.ТУ-ТУ-ТУ... -

м и г м а и а

ИРКОИВ1ДІ

П Р О Б Л Е М А : Ч О М У П О Р О Ш Е Н К О НЕ З В І Л Ь Н Я Є Г ОНТ АР ЕВУ

Наживаються наближен до владиГоловою Національного банку України 50-річну Валерію Гонтареву Верховна Рада за поданням президента призначила 19 червня. Доти вона залучала інвестиції в кондитерську корпорацію РозЬеп, що належить Петрові Порошенку.Тоді офіційний курс валют, встановлений Нацбанком, становив 11,84 гривні за долар США. За чотири місяці головування Гонтаревої національна валюта кілька разів побила історичні мінімуми.12 серпня керівник Нацбанку заявляла, що оптимальний курс - 11,9. Падіння списувала на панічні настрої українців і війну на Донбасі. В обмінниках на той час просили вже більш як 13 гривень за долар.- Усі, хто сьогодні скуповує валюту за завищеним курсом або на тіньовому ринку, скоро будуть про це шкодувати, - запевняла Гонтарева.А 21 серпня Нацбанк встановив офіційний курс

на рівні 13,22. Гривня щодня "повзла" донизу. 23 вересня НБУ домовився з найбільшими банками продавати дола|: не дорожче, ніж за 12,95 грн. За наступні півтора місяця на підтримку національної валюти витратили $1,3 мільярда золотовалютних резервів держави.З листопада, через тиждень після парламентських виборів, голова Нацбанку повідомила, що "відпускає" курс гривні у вільне плавання:- Україна більше не житиме за фіксованим курсом.Уся наша історія показала, що це не приводить ні до економічного зростання, ні до стабільності фінансової системи.Сьогодні долар коштує майже 16 грн. Нацбанк не впоруеться з найпершим своїм завданням: країна не має стабільної національної валюти. Однак президен Петро Порошенко не клопоче про звільнення Валерії Гонтаревої. Чому?

НА КУРС ГРИВНІ ВПЛИВАЄ СИТУАЦІЯ

В ЕКОНОМІЦІ, ВЕЛИКЕ ПАДІННЯ

ВВП, ВІЙНА НА ДОНБАСІ. ІНВЕСТИЦІЙ

НЕМАЄ, З МЕТАЛУРГІЙНИМ І ХІМІЧНИМ

ВИРОБНИЦТВОМ - КАТАСТРОФА.

У НАЦБАНКУ ПРО ВСЕ ЦЕ ЗНАЮТЬ. АЛЕ

У ГОНТАРЕВОЇ НЕМАЄ НЕОБХІДНОГО ДОСВІДУ, ЩОБ ОБІЙМАТИ ЦЮ ПОСАДУ.

ЯКБИ ВОНА ПРОПРАЦЮВАЛА В ЦЬОМУ

СЕГМЕНТІ 10-15 РОКІВ, ТО МОЖНА

БУЛО Б ПРО ЩОСЬ ГОВОРИТИ. БО В НБУ

Є СВОЯ СПЕЦИФІКА РОБОТИ - ЦЕ

НЕ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК. А В ГОНТАРЕВОЇ

ОСНОВНА-ІНВЕСТИЦІЙНА ЛІНІЯ. ОКРІМ

КУРСУ ГРИВНІ, ПРОКОЛОМ У РОБОТІ НБУ

Є РЕФІНАНСУВАННЯ БАНКІВ. НЕВІДОМО,

ЯКИМ ЧИНОМ ВОНО ПРОВОДИЛОСЯ

ТА ЗА ЯКИМИ КРИТЕРІЯМИ ОБИРАЛИСЯ

ОБ’ЄКТИ. ГОЛОВНЕ - КУДИ І ЯК ІШЛИ

КОШТИ.Олександр КОШИК, 53 роки, старший науковий співробітник Інституту економіки

ГОНТАРЕВА ОЧОЛИЛА НБУ ВИПАДКОВО. ВЛІТКУ ЧЕРЕЗ КОЛИШНЬОГО КЕРІВНИКА ВІДОМСТВА СТЕПАНА КУБІВА МІЖНАРОДНИЙ ВАЛЮТНИЙ ФОНД ВІДМОВИВ НАМ У КРЕДИТІ. ГОВОРИЛИ, ЩО ВІН НЕ ВМІЄ СПІЛКУВАТИСЯ З МІЖНАРОДНИМИ ЕКСПЕРТАМИ. І ПОСТАВИЛИ ЛЮДИНУ, ЯКА МАЄ В ЦЬОМУ ДОСВІД. У РОБОТІ НБУ ЧИМАЛО ПРОВАЛІВ ПЕРШИЙ: ГОНТАРЕВА СПРОВОКУВАЛА ДЕВАЛЬВАЦІЮ ГРИВНІ ТИМ, ЩО ПОЧАЛА ЗАКУПОВУВАТИ ВАЛЮТУ.ДРУГИЙ: ВВЕЛА АДМІНІСТРАТИВНІ ОБМЕЖЕННЯ, ЯКІ МОЖНА ЗАСТОСОВУВАТИ ЛИШЕ НА МІСЯЦЬ. ТРЕТІЙ ПРОВАЛ: ЗАФІКСУВАЛА КУРС. І ЦИМ СПАЛИЛА ЗОЛОТОВАЛЮТНІ РЕЗЕРВИ. ЧЕТВЕРТИЙ: ЗРОБИЛА БЕЗГЛУЗДУ ЗАЯВУ, ЩО ТРЕБ/ ЗАКРИТИ 60 БАНКІВ. ЦЕ ПІДШТОВХНУЛО УКРАЇНЦІВ ЗАБИРАТИ ГРОШІ З ДЕПОЗИТІВ. ЗВІЛЬНЕННЯ ГОНТАРЕВОЇ ПОЗИТИВНО ВПЛИНУЛО Б НА РИНОК.

Олександр ОХРІМЕНКО, 51 рік, економіс:

Глава держави нв бачить достойних кандидатур на заміну Гонтарввій. Хоча в обвалі

гривні не варто з в и н у в а ч у в а т и її с а м у . ПРОВИНА УРЯДУ Й НАЦІОНАЛЬНОГО

БАНКУ — 5 0 НА 50. Але Кабмін вдало уникає відповідальності. Треба проводити політику,

яка досягає трьох цілей: мінімальна інфляція, стабільність валютного курсу зниження

процентних ставок за кредитами. В жодному з цих напрямів нічого не зроблено.Володимир ЛАНОВИЙ, 62 роки, колишній міністр економіки

4 0 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

"Близькою до звільнення я не була, - скасовує чутки про себе голова Нацбанку Валерія Гонтарева в інтерв’ю телеканалу ” 1+1” 9 листопада. - Мене президент запропонував на цю посаду. Якщо президент запропонує мені піти, я не чинитиму оп ір ”

Не думаю, що Гонтареву треба звільняти через падіння гривні. Не зовсім коректно

стверджувати, що це - провина глави Нацбанку.У ТОМУ, ЩО МАЄМО ЗАРАЗ, ВИНЕН

ПРЕЗИДЕНТ. Він на засіданні голів найбільших банків у вересні сказав, що курс треба тримати

на рівні нижче 13 гривень за долар - 12,95. Такий курс був упродовж виборчої кампанії

до парламенту. При цьому розвивався чорний ринок. Зараз не вистачає резервів, щоб тримати офіційний курс на тому ж рівні. Але й Нацбанк допустив кілька провалів. По-перше, його глава не може протистояти тому, що каже президент.

Гонтарева не є незалежною. Імовірно, що саме тому її й призначили на цю посаду. По-друге, за останні місяці НБУ не зробив валютний ринок стійкішим

до тих шоків, які спостерігаємо. По-третє, закритість інформації. Обіцяли детально розповідати про те,

які банки отримують рефінансування - не виконали. Плюсом є те, що хоч населення забрало понад

100 мільярдів гривень, банківська система встояла.Віктор СУСЛОВ, 59 років, колишній міністр економіки Олександр ЖОЛУДЬ, 35 роки, економіст

Гонтарева однозначно не впоралася з обов’язками. Основна проблема - відсутність цілісної та зрозумілої політики. Спершу проводилася лінія фіксованого валютного курсу з утриманням гривні. У результаті - втратили частину золотовалютних резервів. Два тижні тому оголосили про перехід до плаваючого курсу. Використовують методи адміністративного впливу. Через це й немає валюти в продажі.

К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

ПРОБЛЕМА: ЧОМУ П О Р О Ш Е Н К О НЕ ЗВІЛЬН ЯЄ ГОНТАРЕВУ

Питання в тому, чи потрібні Порошенкої професіонали

цього буде і стрімке падіння рейтингу довіри до президента.

ДО КИ НЕ "НАЇДЯТЬСЯ”, ГОНТАРЕВУ НЕ ЗВІЛЬНЯТЬ І КУРС ГРИВНІ НЕ СТАБІЛІЗУЮ ТЬ

- ГРИВНЯ ВІД ПОЧАТКУ РОКУ ЗНЕЦІНИЛАСЯ

НА 100 відсотків, - гов о р и ть політолог 49-річний Андрій ЗОЛОТАРЬОВ. -Комусь війна, а кому й мати рідна - хтось непогано заробляє на цьому падінні. Деякі експерти кажуть, що це - Порошенко й Коломойський. А Гонтарева досі працює. Якщо людина не справляється зі своїми обов’язками, виявилася безпорадною на посаді глави Нацбанку, то чому її трима­ють? Відповідь очевидна: через неї ро­блять великі гроші. Йдеться про мільярди доларів.

Ким замінити Гонтареву?- В Україні достатньо кваліфікованих бан­кірів, фінансистів. Питання в тому, чи по­трібні Порошенку професіонали. Судячиз його призначень - ні. Подальше перебу­вання на посаді Гонтаревої веде до тоталь­ної економічної катастрофи, що відкидає пенсіонерів і бюджетників у 1990-і. Це може статися вже за півроку. Наслідком

У чому була логіка призначення Гонтаревої?- По-перше, Порошенко любить оточува­ти себе людьми, з якими йому комфортно - яких він добре знає. Гонтарева займалася пошуком інвестиційних партнерів для його проектів. Це стовідсотково людина Порошенка.По-друге, президент демонструє невдалу кадрову політику. Це видно з призначень Гонтаревої, Яреми, Гелетея. Останнього прибрали, коли вже були дуже великі проб­

леми, після Іловайського котла. Гонтарев лишають. Хоча, кажуть, що з вересня в Адміністрації президента лежать чотир її заяви про відставку. Але доки не "наїдяп ся”, Гонтареву не звільнять і курс гривні не стабілізують. Системно в країні нічого не змінилося. Влада досі є інструментом заробляння грошей, а не реалізації політи них програм та ідей.

Які основні провали в діяльності Нацбанку за останній час? А які плюси?- Ми близькі до того, коли фінансова си­стема перетвориться на попіл. Наприклад узяти ситуацію навколо проблемних бан­ків. Один "Дельта Банк” - це 25 мільярдів реальних вкладів людей. Для їх повернені грошей немає. Зберігати депозити україн­ці не хочуть, бо не довіряють банківській системі й державі загалом. Тут головний регулятор - Нацбанк. Але він бездіяльниі Я не бачу плюсів у його роботі.

текст: Ольга МОСКАЛІ

Є НИЗКА ЧИННИКІВ, ЯКІ НЕ ЗАЛЕЖАТЬ ВІД НАЦБАНКУ, АЛЕ ВПЛИВАЮТЬ НА ПАДІННЯ ГРИВНІ. НАПРИКЛАД, НАКОПИЧЕНІ РОКАМИ ЗОВНІШНІ БОРГИ, ЯКІ ПОТРІБНО ВІДДАВАТИ. ТАК САМО ВОЄННІ ДІЇ НА ДОНБАСІ. СЛАБКА ЕКОНОМІЧНА ДИНАМІКА НЕ ДОЗВОЛЯЄ НАПОВНЮВАТИ БЮДЖЕТ. З ДРУГОГО БОКУ, НЕ МОЖУ НАЗВАТИ СФЕРУ, ДЕ НАЦБАНК ВПОРАВСЯ НА 100 ВІДСОТКІВ. АЛЕ ЗВІЛЬНЕННЯ Г0НТАРЕВ0Ї- ЦЕ ПОЛІТИЧНЕ ПИТАННЯ. ЙОГО НЕ ВІДБУВАЄТЬСЯ, БО ПРЕЗИДЕНТ ДОВІРЯЄ СВОЇМ КАДРАМ І СПОДІВАЄТЬСЯ, ЩО СЬОГОДНІШНІ НЕГАРАЗДИ МИНУТЬ.

Василь ЮРЧИШИН, 59 років, директор економічних програм Центру Разумкова

Нацбанк залежить від Кабінету Міністрів та олігархів. Сильн голова НБУ мав би відмовити у фінансуванні уряду за рахун

грошової емісії. Та головний банк країни підірвав довіру до се( Не зміг втримати курс. СТВОРИЛИ ШТУЧНИЙ ТИС

НА ГРИВНЮ. Експортери й імпортери почали панікува через обмеження готівки, передоплати імпорту, намаган:

встановити й жорстко тримати курс. Також не можна під ч девальвації фінансувати банки. Коли їм видають гроші, воі

тиснуть на валютний ринок. Наживаються ті, хто отримує кош першими. Зазвичай, наближені до влад

Володимир ДУБРОВСЬКИЙ, 51 рік, економ

ГОНТАРЕВУ КРИТИКУЮТЬ, АЛЕ ВОНА ТОЧНО КРАЩА ЗА СЕРГІЯ АРБУЗОВА, ЯКИЙ ТРИМАВ КУРС 7,99 ЗА РАХУНОК ФІНАНСОВИХ РЕЗЕРВІВ. ЧЕРЕЗ ЦЕ ІНФЛЯЦІЙНИЙ ДИСБАЛАНС ЩЕ НАПРИКІНЦІ 2011-ГО ПОЧАВ СИЛЬНО ДАВИТИ НА ЕКОНОМІКУ. ТОМУ ЗВІЛЬНЕННЯ ГЛАВИ НАЦБАНКУ НЕ ЗМІНИТЬ СИТУАЦІЮ. ТРЕБА ЗРОБИТИ ІНШЕ-В И К И Н У Т И РУБЛЬ ІЗ ФІНАНСОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ.БО ТОРГИ НА МІЖБАНКУ ГІО РУБЛЮ СУТТЄВО ВПЛИВАЮТЬ НА КУРС ГРИВНІ. РОСІЯ ТЯГНЕ НАШУ НАЦІОНАЛЬНУ ВАЛЮТУ ДОНИЗУ.

Павло МЕЛЬНИК, 34 роки, економіст

підготували: Наталія ШЕСТОПАЛ, Ольга МОСКАЛЮК, Романія ГОРБ/

42 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

ВОЛОНТЕРСЬКАк с о т н я А

Ж И В И И З В У КПЕРШИЙУКРАЇНСЬКИЙІНФОРМАЦІЙНИЙ

ТИ НЕ ОДИН

т і г пеИШ а ф и ш а та іі ■=■ исонооЕ.ия

41

Київ, вул.Артема 37/41

28 ЛИСТОПАДА19:00

[ г а з е т аІ П О -У К Р А ЇН С Ь К И I

Шк а г а Ь а $ .с о т (044) 590 55 55ї і с к е І 5 о п і і п е з а м о в л е н н я к в и т к і в

І

Щ О Д Е Н Н И К

Кама БЕНДУКІДЗЕ58 років, ПІДПРИЄМЕЦЬ 1 РЕФОРМАТОР

''ЯКЩО РЕВОЛЮЦІЯ НЕ ІЕДЕ ДО ЗМІНИ ЕЛІТ,

ЦЕ - НЕ РЕВОЛЮЦІЯ”

Каха БЕНДУКІДЗЕ

Народився 20 кв ітн я 1956 року в Тб іл іс і, Батько був матема­тиком , викл адав в ун іверситет і, мати - іс то р и к і культуролог. З ак інчи в б іол огічний ф акультет Т б іл ісько го ун іверситету, ас­п ірантуру в М осковськом у держ ун іверситет і імені Лом оносо- ва. Був науковим сп івроб ітни ком ін сти туту б іох ім ії й ф із іол о гії м ікр о о р га н ізм ів А ка д е м ії наук СРСР. Зав ідував лабораторією молекулярної генети ки Ін ституту б іо технол огії М ін істерства м едичної пром исловості.1988 року з колегами створив кілька кооперативів із виробництва біохімічних препаратів. Згодом - фірму з виробництва біотех- нологій "Біопроцес", акціонерне товариство "Народна нафтова інвестиційно-промислова Євро-Азійська корпорація". Очолював раду директорів "Промторгбанку" і заводу "Уралмаш". Був гене­ральним директором ком панії "Об'єднані машинобудівні заводи". У березні 1999-го одруж ився з удовою Наталією Золотовою - м истецтвознавцем , ж урнал істкою . Наталія мала двох син ів від перш ого шлюбу.У червні 2004-го продає бізнес у Росії й на запрошення пре­зидента Михаїла Саакашвілі стає міністром економ іки Грузії. Невдовзі - м іністром із координац ії економ ічних реформ. Грузія піднялася з 137-го місця до 11-го за легк істю ведення бізнесу. 2008-го очолює канцеляр ію уряду Грузії. У лю тому наступного року зв ільняється з держ авної служби. Створює неком ерц ійну благод ійну орган ізац ію "Ф онд знань" для п ід трим ки освіти Грузії. В кладає в неї 50 м ільйон ів доларів. Започатковує Тб іл іський в ільний ун іверси тетта А грарний ун іверситет Грузії. Р епресії нової грузинсько ї влади щодо п рихил ьн иків ко л и ­ш нього президента Саакаш віл і зачепили й Каху Б ендукідзе . Його звинуватили в тому, що А грарний ун іверситет і належні йому землі приватизував за 10 в ідсотк ів реальної ціни.У травн і цього р оку вв ійш ов до Е коном ічно ї ради при уряді У країни .13 листопада помер у Л онд он і. Перед цим перен ів операц ію на серці.Каха Б е н д ук ід зе мав стати членом наступного уряду України . Захоплю вався в ільною боротьбою, театром, ф отограф уван­ням. Мав персональн і ви ста вки

Ук р а їн а н а г а д у є н а р к о м а н а , якого барига підсадив на товар, і весь час видоює гроші (про російський газ. - "Країна”).

КРИМ ПОВЕРНЕТЬСЯ в УКРАЇНУ ПІСЛЯ того, я к р о с і й с ь к а і м п е ­р і я ВПАДЕ.

ч о м у я ч а с т о п р и ї ж д ж а ю в у к р а їн у і даю якісь поради, тур­буюся про ваше майбутнє? Бо тут зараз формується майбутнє

планети.

м а й д а н не як місце, а як процес пробудження українського народу і його бажання стати господарем власної долі - розпо­

чався, але не закінчився. Революція триває.

ЯКЩО РЕВОЛЮЦІЯ НЕ ВЕДЕ ДО ЗМІНИ ЕЛІТ, ЦЕ - НЕ РЕВОЛЮЦІЯ.

д о к и н а До н б а с і г и н у т ь л ю д и , хтось продовжує сидіти на по­токах і красти. Це показник того, що суспільство ще не пройня­

ло. Народ ще не готовий викинути таких на смітник.

ЯКЩО З Д 0Р 05И СИСТЕМУ ПБ’€ДНДТИ 2 Х В П Р Г Щ

то 2ДПРПВН НЕ ВИЖИВЕЯКЩО ЗДОРОВУ СИСТЕМУ ОБ’ЄДНАТИ З ХВОРОЮ, ТО ЗДОРОВА

НЕ ВИЖИВЕ.

р е ф о р м и - ц е в і й н а . Війна з неефективністю. На війні не бу­ває такого, що в тебе 290 ходів наперед розписано. Там навіть

трьох ходів не існує. Є одноходівки і двоходівки.

р е ф о р м и п р о в о д я т ь н е в м ір у НАДХОДЖЕННЯ ПЛАНУ, а в міру виникнення можливостей їх провести. Один мій знайомий

говорив: ”Я не дозволю провести ці реформи ні зараз, ні через10 років”. Я йому сказав: ”Хто ти такий будеш через 10 років?”

п о д о р о ж у ю б а г а т ь м а ц і к а в и м и місцями: Україна, США. Велика Британія, Ш вейцарія. Ну, а в перервах між поїздками -

йду в генеральну прокуратуру Грузії. Після години дев’ятої спілкування слідчі просять, щоб я їх відпустив. А я наполягаю,

що ще не розповів їм, якою має бути система освіти.

якось к о л е г а , с т а р ш и й т о в а р и ш , б р и т а н е ц ь , с к а з а в : ”У насв Англії немає інтелігенції”. Я запитав: ”А як же ви живете без

інтелігенції?” - ”Вона нам не потрібна. У нас є розумні люди, але вони не виділяються і не називають себе інтелігенцією”. Тобто

ми начебто кращі за всіх, а ви ніби, як чмо. >

К Р А Ї Н А N> 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И ( Т 0 П А Д А 2 0 1 4 45

Щ О Д Е Н Н И К

ХТО ТАКІ ОЛІГАРХИ п е р ш о ї х в и л і? Це підприємливі люди, які заробили гроші в 1990-х, коли в країні було повне безвладдя. Щоб якось захистити зароблене, вони подобу держави поча­ли створювати навколо себе. Поставте себе на їх місце: у вас є 10 мільйонів, довкола купа бандитів, що прагнуть їх відібра­ти, а м іліція, в ліпшому разі, нічого не робить. Чекатимете, доки бандити вас уб’ють? Напевно, дасте грошей ментам, щоб вони вас захищали. Так само вчинили й майбутні олігархи. Тобто за відсутності діючих інститутів вони створили свої або купили державні.

о

ЯКЩО ТЕБЕ ЛАЮТЬ - ЗНАЧИТЬ, ТИ ЦІКАВО ЖИВЕШ. ЯКЩО Т обі

погрожують - значить, ти для них небезпечний. Якщо ти все ще живий - значить, вони не перемогли.

ПРОДАЄТЬСЯ ВСЕ, КРІМ СОВІСТІ.

к а ж у т ь , т р е б а п о с л у х а т и Є вроп у, запозичити інститути грома­дянського суспільства. Це безглуздо. Це, як імпортувати дорослість.

д и п л о м и НІКОМУ НЕ п о т р і б н і . Вся ця ’дипломоманія’’ - ре­зультат останніх ста або двох сотень років. Леонардо да Вінчі вмів будувати фортеці, споруджувати рови, відливати гармати, малювати. І без всякого диплома. Мрію про те, коли просто вчитимемо людей, без "палітурки”.

м о я в н у ч а т а п л е м ін н и ц я н а в ч а є т ь с я в о д н о м у з г р у з и н с ь к и х

у н ів е р с и т е т ів на факультеті права. Якось вона разом з однокур­сниками пішла в деканат і зажадала, щоб студентам збільшили кількість лекцій. Мовляв, ми гроші платимо, а лекцій - мало.

ЩО В ЛЮДИНІ НАЙЦІННІШЕ? НАПЕВНЕ. ДУШАо с в іт а - ц е н е п о д а р у н о к . Перш ніж вивчитися на когось, мусиш думати про те, яку роботу знайдеш, щоб погасити кредит за освіту.

з н а т и м а т е м а т и к у - це, звісно, правильно. І літературу - теж. Але немає точного визначення: якщо знаєш математику чи літературу, значить, освічений. Становлення громадянина - ось завдання серед­ньої освіти. Виховання особи, яка розуміє, як влаштований світ, суспільство, і сама може взаємодіяти із суспільством і собою.

ЩО В ЛЮДИНІ НАЙЦІННІШЕ? НАПЕВНЕ, ДУША.

ГОВОРИТИ п р о п р и н ц и п и т о у о т а в реаліях українського чи гру­зинського урядування - це те ж саме, що зайти в привокзальний сортир і запитати, чи впровадили там Іеап ргосіисііоп ргасіісе. Теоре­тично, це можливо. Але вам, у ліпшому випадку, скажуть: ”Чаво?”

у я в і т ь , р а к е т а в л у ч а є в м ін і с т е р с т в о . У н і й є специфічна бом­ба, від якої ніхто не гине, але люди розходяться по домівках

і ніколи на роботу не повертаються. Якщо такі ракети влучать у М іністерство молоді й спорту або в М іністерство культури -

чи щось зм іниться в цій країні?

"ХАЛЯВА” ВБИВАЄ.

КОЛИСЬ ДУМАВ СТВОРИТИ СВОЄРІДНИЙ ц е н з н а г о л о с у в а н н я

н а в и б о р а х . Заходить комісія в під’їзд, а він - обісцяний. Усіх, хто там живе, викреслюють зі списку виборців. Тоді й політи­

ки будуть іншої якості. Бо якщо сциш у під’їзді, як ти можеш вибрати нормального президента? Але потім зрозумів, що ідея

має насильницький характер і відмовився від неї.

ЖИТИ В БАГАТСТВІ - ПРИЄМНО, АЛЕ ШКІДЛИВО.ЖИТИ ПП-СПАРТАНСЬКИ - НЕПРИЄМНО, АЛЕ КОРИСНОм е н і п о д о б а є т ь с я легально заробляти гроші. Загалом, завжди

був і залиш аю ся законослухняним громадянином.

ж и т и в б а г а т с т в і - п р и є м н о , а л е ш к ід л и в о . Ж ити по-спартан- ськи - неприємно, але корисно. Доводити до абсурду те й інше -

шкідливо в квадраті.

л і т а к и о с о б и с т і , я х т и й а в т о м е н е н е ц і к а в л я т ь .

ЛЮБЛЮ ХІНКАЛІ, ЧАКАПУЛІ - В ОСНОВНОМУ, М’ЯСОЇД.

х о б і н е м а ю . Колись давно збирав марки, але зараз вважаю ценепродуктивним.

ч и м н е з а й м а ю с я , т а к ц е к ін н и м с п о р т о м . Шкодую того коня.

ВАЖЛИВО ТЕ, щ о я РОБЛЮ ЗАРАЗ, А ЩО ПОТІМ СКАЖУТЬ - МЕНІ

в с е о д н о . Те, що людина повинна дбати про себе в некролозі, напевно, є поглядом, сформованим у християнстві. Я давно

дивуюся тому, як люди можуть бути орієнтовані на це. Людина повинна бути права, перш за все, перед самим собою. Яке мені

діло до того, що про мене напишуть, коли я помру?

підготувала: Оксана ХУДОЯРВислови Кахи Бендукідзе взято з його інтерв’ю грузинським, українським,

американським і російським виданням

цб К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Р Е П Л І К А

15-16 ЛИСТОПАДА В АВСТРАЛІЙСЬКОМУ БРИСБЕН1 ВІДБУВСЯ САМІТ "ВЕЛИ­КОЇ ДВАДЦЯТКИ” . ЛІДЕРИ ПРОВІДНИХ КРАЇН СВІТУ ДАЛИ ЗРОЗУМІТИ РОСІЙ­СЬКОМУ ПРЕЗИДЕНТУ ВОЛОДИМИРУ ПУТІНУ, ЩО В РАЗІ ПОДАЛЬШОЇ АГРЕСІЇ

ПРОТИ УКРАЇНИ З НИМ НІХТО НЕ МАТИМЕ СПРАВИ. ПРЕЗИ­ДЕНТИ І ПРЕМ'ЄР-МІНІСТРИ ІГНОРУВАЛИ ГОСПОДАРЯ КРЕМЛЯ. НЕ СІДАЛИ ПОРУЧ ІЗ НИМ ЗА СТІЛ, ДО ФОТО­ГРАФУВАННЯ ПОСТАВИЛИ ЙОГО СКРАЮ. РОСІЙСЬКИЙ

Богдан ЯРЕМЕНКО, 43 роки,голова правління благодійного фонду ПРЕЗИДЕНТ ПОКИНУВ САМІТ"Майдан закордонних справ”, генеральнийконсул України у Стамбулі ДО ЙОГО ЗАКІНЧЕННЯ

У СВІТІ Є ДРУЗІ, ГОТОВІ ДОПОМАГАТИ УКРАЇНІ. ХТО ВОНИ? БЕЛЬГІЯ, КАНАДА, АВСТРАЛІЯ, США, ВЕЛИКА БРИТАНІЯ, НІМЕЧЧИНА. ВОНИ ЗАДАЛИ ТОН. І ЦЕ СТАЛО СИГНАЛОМ ДЛЯ ІНШИХ, ЯКІ З ПЕВНОЮ ПЕРЕСТОРОГОЮ СПОСТЕРІГАЮТЬ ЗА СИТУАЦІЄЮ МІЖ УКРАЇНОЮ І РОСІЄЮ. НА КОГО НАЙБІЛЬШЕ РОЗРАХОВАНА ПРОПАГАНДА І ДИПЛОМАТИЧНА АКТИВНІСТЬ МОСКВИ І ЯКІ, ЗА ЗАДУМОМ ПУТІНА, ПОВИННІ СКЛАСТИ ОСНОВУ МАЙБУТНЬОЇ БАГАТОПОЛЯРНОСТІ. ЦЕ КИТАЙ, ІНДІЯ, БРАЗИЛІЯ. ВОНИ ОТРИМАЛИ ЧІТКИЙ ПОСИЛ: ЗАХІДНА ЦИВІЛІЗАЦІЯ, ДЕРЖАВИ ДЕМОКРАТІЇ І ПРАВА, ОДНОСТАЙНІ ЩОДО ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ УКРАЇНИ. ПУТІН БУВ ЗМУШЕНИЙ ТІКАТИ ІЗ САМІТУ, БО ЗРОЗУМІВ, ЩО НЕСПРОМОЖНИЙ ВПОРАТИСЯ З РЕАКЦІЄЮ СВІТУ НА СВОЮ ПОЛІТИКУ. ПОКИ ЩО НЕ СТАЛОСЯ НІЧОГО, ЩО ЗМУСИЛО Б ЙОГО ЗМІНИТИ СВОЇ ПІДХОДИ І ПЛАНИ. ТРЕБА БУТИ ГОТОВИМИ, ЩО ПОЛІТИКА АГРЕСІЇ ПУТІНА ПРОДОВЖИТЬСЯ. ВІН ВІДСТУПИТЬ ЛИШЕ КОЛИ ПОБАЧИТЬ: УЖЕ НЕМАЄ ВІЙСЬКОВИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ РЕСУРСІВ ПРОДОВЖУВАТИ ВІЙНУ. ЦЕ МОЖЕ ВІДБУТИСЯ АБО ВНАСЛІДОК ЗАГОСТРЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ САНКЦІЙ, АБО ЧЕРЕЗ ВДАЛУ ОБОРОНУ УКРАЇНИ

Р Е П О Р Т А Ж

'РЕЧІ БЕРІТЬ ІЗ СОБТУТ НЕМАЄ ГАРДЕРОБ/НА ЦЕ ГРОШІ НЕ ВИДІЛЯЄМО"

ВІД П Р И Й Н Я Т Т Я Р ІШ Е Н Н Я В Є В Р О П А Р Л А М Е Н Т І ДО ЙОГО

Р Е А Л ІЗ А Ц ІЇ ПОТРІБНО Щ О Н А Й М Е Н Ш Е Д В А РОКИ

РАНКОВИЙ ПОТЯГ СТРАСБУРГ - БРЮС­СЕЛЬ ВИРУШАЄ В РЕЙС О 9.10. У ТИХОМу

французькому вокзалі наша група з валізами найбільш метушлива. Нас11 журналістів із України, Молдови, Білорусі та Грузії. Маємо відвідати ор­гани законодавчої і виконавчої влади Євросоюзу і штаб-квартиру НАТО. Чотириденну поїздку організував медіа-холдинг БеиІ^сЬе \¥е11е.- Більш як 100 євро за квиток - нічого собі, - кажуть журналісти з Білорусі. - У нас за такі гроші можна півкраїни об’їхати.- За комфорт і швидкість по-євро- пейськи треба платити, - пояснює німецька колега Ульріке.

ЧОМУ ТАК ЖАХЛИВО ПАХНЕ СТОЛИЦЯ ЄВРОСОЮЗУ?

Година експресом зі Страсбурга до Па­рижа. Звідти ще година - і ми в Брюс­селі, столиці Бельгії й неофіційно - Єв­росоюзу. Колись місто лежало на семи пагорбах, мало сім доріг, а вся влада була закріплена за сімома знатними родами. Нині ж тут "магічна цифра” - 28: стільки країн-членів утворюють ЄС.Прямокутна, вимощена бруківкою центральна площа Ґран-Плас нале­жить до світової спадщини ЮНЕСКО. Вона розташована між вулицями гие аи Веигге - Масляною, гие с!е$ СЬареІіегз - Шапкарів, гие сіє 1а Соїііпе - Горби­стою, гие СІЄ5 Нагеп§5 - Оселедцевою, гие СЬаіг еІ Раіп - М’яса і хліба. Потік

туристів - безперервний. Особливо багато китайців, японців і корейців.На терасах ресторанів можна випити кави за 5 євро, заїсти французьким круасаном - за 7.

ЄВРОПЕЙЦІ ДУМАЮТЬ, ЩО м и п р и їж д ж а є м оПРОЇДАТИ ЇХНІ ПОДАТКИ. НІ, МИ ПРОСТО ХОЧЕМО ЖИТИпо-людськиБРЮССЕЛЬЦІ РІДКО НАРІКАЮТЬ НА ЕМІ­ГРАНТІВ, ЯКИХ ТУТ ПОНАД ТРЕТИНА.

- Багато мавританців, іранців, сирій­ців, - розповідає хорошою англійською екскурсовод, на вигляд має років 50. Світловолоса, коротка стрижка, рюк­зак за плечима. Постійно усміхаєть­ся. - Ми всі дуже толерантні. Етнічно­го поділу немає. Єдине - розмовляємо різними мовами: хто французькою, хто - нідерландською чи німецькою, арабською. Багато англомовних. Така культурна різноманітність місту тільки додає.Під час спуску в метро - в ніс вдаряє "аромат” туалету.- Чому так жахливо пахне столиця ЄС?- А, це через бомжів та емігрантів, - пояснює гід. - Вони живуть у цен­тральній частині. Туалети тут платні, тому більшість роблять "свої нехитрі справи” поблизу метро, або ж де вийде. Є два способи отримати статус

4 8 К Р А Ї Н А N. 4 і ( 2 4 ! ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Р Е П О Р Т А Ж

) .біженця в Бельгії. Перший - звер­нутися з клопотанням у транзит­ній зоні міжнародного аеропорту. Прикордонники не мають права відмовити у в’їзді й повинні видати всі необхідні анкети. Другий - по­трапити на територію країни й кло­потати в Бюро у справах іноземців. Більшість емігрантів проходять через контроль в аеропорту, а на­ступного дня звертаю ться в Бюро. Влада забезпечує тимчасовим безкоштовним житлом та залучає до роботи.

- Ж иття тут вихідців з Ірану чи Аф­ганістану не таке вже й безтурбот­не, - розповідає 30-річний Ахмед, емігрант із М авританії.Він працює в Центрі для біженців. Зустрічаємося в конференц-залі готелю ЗсЬшпап.- Я вже кілька років живу в Брюс­селі, проте досі почуваюся чужим. Довести причини своєї вимушеної еміграції в державному бюро склад­но. Сотні запитань. Якщо не відпові­си - депортують. Можуть поселитив соціальний будинок - мешкатимеш

із шістьма-вісьмома біженцями.Спільна ванна, кухня. Дають 10 євро на тиждень - на власні витрати.Багато людей не отримують згоди на проживання. Але роблять усе, щоб не повертатися на батьківщину, де їх, скоріше за все, вб’ють. Ідуть на вулицю, жебракують. Європей­ці думають, що ми приїжджаємо проїдати їхні податки. Ні, ми просто хочемо жити по-людськи.

У БРЮССЕЛІ МАЙЖЕ НЕМАЄ СПАЛЬ­

НИХ р а й о н і в . Люди живуть >

Брюссельці їдуть на велосипедах центром м іста під час Тижня мобільності. 21 вересня дороги бельгійсько ї столиці перекрили для автівок. їздити ними можна було лише за спеціальної згоди і зі ш видкістю не більш як ЗО кілометрів на годину

ШЯШШШ

Аф ганські б іженці ставлять намети в церкві Святого Яна посеред Брюсселя, після того як влада відмовилася надати їм притулок. У храмі прожили понад три місяі.

- ЄС-СКЛАДАНА СТРУКТУРА. Кожна країна має право голосу. Рішення при­ймаються в процесі обговорення. Захц завжди прагне дійти компромісу. В Рос навпаки - всі політичні рішення базу­ються на волі лідера, - розповідає полі' тичний експерт, чоловік за 40. Зустріч проходить у закритому режимі. - Впре довж останніх 10 років ЄС намагався провадити з Москвою партнерські стосунки. Ми вірили, що демократія та працює, хоч і не в такий спосіб, як на Заході. Анексія Криму, війна на Донбас поклали край цій вірі. Для європейця нереально зрозуміти: як можна говори ти одне, а робити - зовсім інше. Україна - наш союзник. Але ЄС не може допомогти зброєю. Це можут; зробити окремо Франція, Німеччи­на чи Бельгія. Якщо надати Україні зброю, то це провокуватиме Росію ще більше. Під загрозою можуть опи-

> переважно в передмісті. Більшість висоток - бізнес-центри або урядо­ві установи ЄС. Один із "двигунів європейської інтеграції” - Євроко- місія - займає близько 60 будівель. В них працюють 25 тис. службовців. Головний офіс - скляна висотка на 240 тис. кв. м. На штаб-кварти- рі - величезний плакат із зображен­ням екс-президента Ж озе Мануеля Баррозу. Так єврокомісари симво­лічно прощаються зі своїм шефом. Тепер у його кабінеті засідає колиш ­ній прем’єр-міністр Люксембургу Ж ан Клод Ю нкер - 13-й керівник Єврокомісії.Проходимо охоронний пункт і отри­муємо бейджі.- Де у вас можна речі залишити? - запитую в організатора зустрічі Симона Паске, працівника апарату Єврокомісії.

- Беріть із собою. Тут немає гардеро­ба. На це гроші не виділяємо. Невеличкі світлі коридори, прозорі конференц-зали. Мінімум оздоблен­ня. Рухомі жалюзі дозволяють кон­тролювати світловий і температурний режим в офісах.

МІСЬКИЙ ТРАНСПОРТ НЕ КУРСУЄ. СЬОГОДНІ - ЗАГАЛЬНИЙ СТРАЙКЗаходимо до кабінету. Посередині - на всю кімнату величезний круглий дерев’яний стіл. Жовтого кольору крісла.- Тут працюють 28 єврокомісарів,- розповідає Паске. - Бачите, скільки подряпин на столі. Не один євроко- місар гримнув кулаком, бо дискусії часом дуже гарячі.

50 к А і Н Д «, 4 5 ( 2 4 ! | 2 » Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Р Е П О Р Т А Ж

нитися Польща й країни Балтії. Це загострить ситуацію. Такого робити не можна. Тактика ЄС - поступальна. Крок за кроком, за допомогою еконо­мічних санкцій надалі будемо тиснути.

ШТАБ-КВАРТИРА НАТО ПЕРЕЇХА­

ЛА ДО БРЮССЕЛЯ З ФРАНЦУЗЬКОГО

п о р т -д о ф і н а 1967 р о к у . Розташова­на в північно-східній частині міста, на бульварі Леопольда III. Доїхати туди з центру можна автобусом за ЗО хв.- Знову будуть заглядати в очі, - каже грузинський колега.- Чому?- В НАТО перевіряють не лише паспортні дані й особисті речі. Під час важливих зустрічей обов’язково сканують очі - чи, бува, не наковтався якихось наркотичних речовин.

ЗБРОЇ В НАТО НЕМАЄ. НАША М ЕТА- РОЗВ'ЯЗАТИ КОНФЛІКТ ІЗ МОСКВОЮ

В очі цього разу не заглядають. Але телефони, диктофони й айподи про­сять залишити в камері зберігання. Ретельно оглядають сумки та одяг.Речі просвічують рентгеном.Після рамки металошукача опиняємо­ся в просторому внутрішньому дворі. Немає жодного дерева. Лише невелич­кі клумби. Штаб-квартира Північно­атлантичного альянсу - величезний сірий триповерховий прямокутник. Службовці здебільшого в цивільному. Чоловіків і жінок - порівну.- Понад 20 років працюю на НАТО, - розповідає представник прес-служби альянсу, чоловік, на вигляд під 50,у чорному костюмі. Постійно поправ­ляє окуляри. - Наші військові в різних регіонах світу проводять спецоперації. Мета завжди одна - захистити людей від агресії.- Україну від російської теж захистите? - запитую.- Якщо мова йде про військовий захист, то зброї в НАТО немає. Вонає в окремих країн-членів. Наша мета - розв’язати конфлікт із Москвою, а не загострити його.- Яким чином?- Ми чітко бачимо реальну картину воєнних дій на Донбасі. Байки про те, що російські солдати загубилися, ні на кого не діють. Як можна загу­битися з танками і зброєю в іншій

країні? Допомогти Україні - це три­мати в центрі нашої уваги всі події й аргументовано змушувати агресора відступити. Якщо НАТО офіційно ро­бить якісь заяви - це дуже серйозно.І Путін на це зважає.

ОФІЦІЙНІ с т р у к т у р и ЄС р о з м іщ е н і

н е п о д а л ік о д н а в ід о д н о ї . Знакове місце - надсучасна будівля Європар- ламенту на площі Люксембург. Біля центрального входу - 28 прапорів країн-членів.- Зрозуміти суть діяльності європей­ських інституцій дуже складно, - каже один з організаторів зустрічі, русявий чех років 40. - Це роками напрацьова­ний механізм. Від моменту прийняття рішення в Європарламенті до його реа­лізації потрібно щонайменше два роки. Хтось називає це бюрократією. Але для нас це - позитивний підхід. Завжди шукаємо спільні точки. От у випадкуз Україною нас звинувачують у зво­ліканні. Але ж це не парламент однієї країни. Тут 28 держав. І в кожної - свої інтереси.Те, як поводиться Росія, просто жах. Зрозуміти логіку Путіна неможливо.Та нарешті до європейців почало дохо­дити, що з ним вести справи не варто. Все одно обдурить. А от Україна - важливий партнер. Ваша інтеграція в ЄС залежить від того, чи швидко проведете реформи й остаточно вирі­шите конфлікт із Росією. Є конкретні розписані кроки для того, аби вступи­ти в ЄС. Зробите - станете 29 членом західної сім’ї.

- о к о т р ій в ід п р а в л я є т ь с я ЕЛЕК­

ТРИЧКА ІЗ ЗАЛІЗНИЧНОГО ВОКЗАЛУ

д о а е р о п о р т у ? - запитуємо в консьєр­жа готелю в день від’їзду.- Сьогодні міський транспорт не кур­сує. У нас - загальний страйк. Праців­ники держсектора виступають проти жорсткої економії, оголошеної новим урядом Бельгії. Можуть виникнути сутички. Краще взяти таксі.За звичними тарифами таксі з готе­лю до аеропорту коштує 50 євро. При об’їзді центральної частини Брюс­селя - 85. Таксист-турок приїжджає вчасно. Забирає валізи. Виглядає дещо розгубленим.- Ки$$іап?- N01 Ш55іап. ІІкгаіпіап.

- ОЬ, ІГ$ §оо(1! - вигукує ламаною англійською. - Бо поі Ііке Кшзіап. Ш гаіпіап - §оосІ!

текст: Романія ГОРБАЧ

Мьі сами хотелиі- Если вьітакое скажете в Ялте, вас сразу же арестуют! Зто мьі вас здесь терпим, - випльовує мені в очі ж інка із сухим обличчям, аж ш кіра на щоках втягнулася.Вона їде в Севастополь, бо ж иве там.Я - в Алушту і Ялту - провідати друзів. Доки я не сказала, що Крим - о ку ­пований, ми мило бесідували.Ж інка розповідала, що часто буває на материковій Україні у справах і возить звідти баули з їжею, бо ” у нас ценьї - ужас” . Вона не брала постелі й усю ніч пролежала на одному боці, накрившись з головою пальтом.

Вам какой паспорт показьівать -украинский или крьімскии?Не дозволила сісти поруч дівчинці з верхньої полиці: ” Зто моя полка, я заранее место вьїкупаю себе” . Казала, що захоплюється астрологі­єю, йогою, часто медитує. І десь ви­читала, що нема ж орстокіш ої країни, ніж Росія. Але коли я висловила свою думку про завоювання Криму, сусідка обурилася:- Да вьі что! Мьі сами хотели! Сперечаємося все голосніше, і я вже не рада, що затіяла розмову. Починаю наспівувати "М аш ину времени” : "Вагонньїе спорьі - последнее дело, когда больше нечего пить” .- У-у-у, М акаревич - предатель! - ки ­дає супутниця і виходить раніше, щоб не прощатися зі мною в Сімферополі. За шість днів вертаюся додому. Тепер суперечки у вагоні тільки слухаю.На пропускному пункті ста­ренький узбек запитує в наших прикордонників :- Вам какой паспорт показьівать - украинский или крьімский?- Україна визнає лише одне гром а­дянство. А цей ваш - кримський - тільки для Росії та Китаю годиться. Наступного разу депортуємо! - п ідви­щує голос чол ов іку формі.- Ну и о л ухж е ть і, - каже су­сід. -У кр а и н с ки м пограничникам показьівай украинский паспорт, рос- сийским - русский. Тьі же хитрьім дол- жен бьіть. Как настоящий россиянин.- Разве можно россиянина назвать крьімчанином? Вот и кримчанинане назьівайте россиянином! - відрізує узбек.

Наталія ПАВЛЕНКО

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 N> 4 5 ( 2 4 1 ) К Р А Ї Н А 51

М узикант Олександр П оложинський в ідкорковує пляш ки з водою на презентації ф ільму "Поводир". Одночасно стр іч ку показали в шести залах. І? побачили 900 глядачів

Я покушал и могу точно сказать что фильм мне понравится"

НА ПРЕМ'ЄРІ КАРТИНИ ОЛЕСЯ САНІНА "ПОВОДИР" БУЛИ ПРЕМ'ЄР

АРСЕНІЙ ЯЦЕНЮ КІ МІНІСТР КУЛЬТУРИ ЄВГЕН НИЩУК

"П о в о д и р " р е ж и с е р а 4 2 -р іч н о го О леся С аніна .К а р ти н а р о зп о в ід а є про х л о п ч и ка з А м е р и ки , я к и й ста в по в о д и р е м с л іп о го у к р а їн с ь к о го к о б з а ­ря. З й о м к и тр и в а л и д ва р о ки . Б ю д ж е т - 16 млн гр н . С тр ічка б о р о ти м е ть с я за а м е р и к а н с ь к и й

О гс а г у н о м ін а ц ії "Н а й к р а щ и й ф ільм ін о зе м н о ю м овою ".За 3 хв. с п у с ка є т ь с я ліфт. У н ь о го н а б и в а ю ть с я б іл ьш я к д е с я т о к л ю д е й .- Д е в о ч ки , вьі зд е с ь л и ш н и е , нас всех ли ф т не п о д н и м е т , - п о в ­ни й с и в и й ч о л о в ік в о ку л я р а х

- ПЕРВЬІЙ РАЗ ТАК ДОЛГО СТОЮ в о ч е р е д и К ЛИФТУ, - н е за д о в о л е - но к а ж е ф арбована б л о н д и н ка в в е ч е р і 11 л и с т о п а д а у с то л и ч н о му то р го в е л ь н о -р о з в а ж а л ь н о м у ц е н тр і б и іііу е г . За го д и н у на с ь о ­м ом у п о в е р с і у к ін о т е а т р і "О ска р ' п о ч н е ть с я п р е м 'єр а ф ільм у

ка ж е двом д ів ч а та м , я к і за и ш л и о с та н н ім и .Н а ти с ка є на к н о п к у . Д в е р і не за ч и н я ю ть с я .- М ои сл о ва п о д тв е р д ж а ю тс я . Л и ф т не п о д н и м е тся . О сво б о д и т і п о м е щ е н и е .Ч о л о в ік п р и т и с к а є т ь с я до с т ін и

Т У С І В К А

Стас випив 50 грамів коньячку, а я грілася чаєм з медом

Я к я з м о ж у п е р е в т іл и т и с я в к о б ­заря? В ж е за д р у ги м разом О лесь зу м ів м ене п е р е ко н а ти .На з й о м к а х с п р а в д і був с л іп и й .У Л о с -А н д ж е л е с і з а м о в и л и с п е ц і­а л ь н і л ін з и . Ко л и в д я га в їх , н іч о го не б ачи в . По зн ім а л ь н о м у м а й д а н ­ч и к у м ене в о д и л и за руку .П ісл я ф іл ьм у ста л и ч а с т іш е в п із н а в а т и на в ул и ц і. О дин ч о л о в ік у м а га з и н і п р о с т я гн у в 50 д о л а р ів і п о п р о с и в п о с та в и ти авто граф .

кина режисера "Поводиря" Олеся Саніна Ірина зіграла в картині головну роль Орисі. коханої аря. Еротичну сцену ф ільму знімали у жовтні в річці

Ч ого н іхто не ки д а є пом ідорам и?

Д О С В І Д

ЗО ТОНН ДОПОМОГИ ВОЇНАМ У ЗОНУ АТО ДОПРАВИВ ПІДПРИЄМЕЦЬ І ВОЛОНТЕР ІГОР БУЛГАКОВ

ПОМІГ, ПОЦІЛУВАВСЯ В ДЕСНА І ЗВАЛИВ НАФІГДОПОВІДАЮ: ОБСЛУГОВУЄМО ЛУГАНСЬКИЙ ПРИКОРДОННИЙ з а г ін . Колишній співслуживець дав телефон частини. Погранців тоді сепари вибили зі Свердловська на Луганщи- ні. Згоріло все - форма, все. А ми уже створили громадську організацію "Миротворці України”, на чолі з Максом Алексє- євим. Ну, бере слухавку командир: ”Драстє”. Кажу: я - такий то, Київське вище загальновійськове командне училище (російською - КВОКУ. - "Країна”). Він: ”Оп-па! І я - Київське ВОКУ”. Я далі - і кадєтку київську закінчив. ”1 я київську кадєтку!” Я зразу: "Братан, шо нада?” Він: "Усе!”

з а к у п и л и в а н т а ж ч а с т к о в о н а вл а с н і кош ти, частково люди допомогли, прочитавши оголошення на нашій сто­рінці у РасеЬоок. Консервів понавозили, консервації, води, бо літо, спека. Завантажили дві машини. Я позиченим бусом і Алексєсв "пиріжком” КепаиІІ Кап^оо рвонули на нове місце розташування. Від Луганська це 50 з чимось кілометрів, від російського кордону - 27. Довезли, слава Богу. Записали, що ще треба. Почалася робота.

КОМАНДИРА ЗАГОНУ, ПІДПОЛКОВНИКА СЕРГІЯ ДАЙНЕКУ, ПОРА­НИЛО. Підрив на фугасі. Через два тижні, блін, - іще. Одержав шість осколків! Один - за сантиметр над ниркою. Вертушкою забрали в госпіталь, той осколок через живіт вийняли. А чу- вак мені уже, як брат. Це була десь третя ходка. Ну, новий ко­мандир, Олежка, старший лейтенант - теж дуже непоганий. Думали з ним над картами - як, шо, куди? Була імовірність прориву кордону. Але все зробили. 1,5 тисячі чоловік, навіть без важкого озброєння, можуть щось зробити.

ПІДПОЛКОВНИК ОДЕРЖАВ ШІСТЬ ОСКОЛКІВ. ОДИН - ЗА САНТИМЕТР НАД НИРКОЮ

ІЗ РІВНЕНЩИНИ ПЕРЕГНАЛИ КІЛЬКА АВТОМОБІЛІВ Ш 55А \ 5ЕКЕВД. Тому що у прикордонників попалили всі УАЗи, БТР підірвався. Олежка, старший лейтенант, дзвонить, сльози в голосі: ”Дядь Ігор, шо робити? Ми з ним сиділи до трьох ночі, бесідували. А сьогодні я його в морг заніс”. Кажу: синок, тримайся. Я сам 1986-го, в Гераті, коли вперше потрапив під обстріл, забув усе, чого у військовому училищі вчили.

ц я в ій н а с т р а ш н іш а , н іж У АФГАНІСТАНІ. Навіть спецна- зівці кажуть, що такого там не було. На мій погляд, серйоз­ні бойові дії були в Югославії. В Іраку нас обстрілювали 120-міліметровими мінами - це страшно. В Африці просте випалювання патронів, у білий світ. Не вміють воювати. Головне - масовість, побільше куль. Під "Градом” побувати, як в АТО, - це зовсім інше. Пацани казали, трохи не обпісю- єшся, вибачте.

д е х т о їздить в а т о , я к н а е к с к у р с ію . А волонтер мас вико нувати свою місію. Нєфіг бути морокою командиру! Хтось із бійців, бува, підкине: ”А слабо ніч провести під обстрі­лом?” - "Не, не слабо!” А не дай Бог, уб’є - що командиру в прокуратурі пояснювати? Доведи "контріку” (контрроз­віднику. - "Країна"), що волонтер робив на позиціях? Том} поміг, поцілувався в десна і звалив нафіг. Нічого заважати виконувати бойову задачу. Я навіть не фотографуюся. Навіщо на себе ярмо героїчне вішати?

ВАЛЄРА ТРАВКІН - ГЕНЕРАЛ, ЯКИЙ ПОСТАВЛЯЄ СЕПАРАМ ТЕХНІКУ З РОСТОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ. ГНИДА

н а й п е ч а л ь н іш е - в е зт и м іш ки п ід д в о х со т і”. А найбіл вражає, коли бабуся передає банку огірків, якийсь вузли Аж серце - отак от... Заможні теж багато роблять. Олексі Прудеус має агропромислове господарство на Білоцеркії щині. Закупив кілька автомобілів Ореї Ргопіега, бронює у власних кузнях. Один ми залишили для командира, щ< ще раз не підірвався. Допоміг із приладами нічного баче ня. Будівельна компанія ”Олд Інжинірінг” теж пристойн підтримує.

НА СКЛАДАХ В ОЗЕРНОМУ НА ЖИТОМИРЩИНІ - 1400 ОДИН* т е х н ік и . У Рівненській області - неймовірна кількість. Держава не ворушиться. Виділіть по 10 одиниць технікі на кожний підрозділ, і все трохи зміниться. Як чоловік 1 Чорновол загинув? Постріл у пах. БМП, яка йшла попер заглухла. Він кров’ю стік. Був при свідомості, але не змії собі першу медичну допомогу надати. Фал не було, які використовуються в зоні обстрілу. Фалу кинув - витягл А він кинувся допомагати чуваку, вже "двохсотому”. 70 відсотків втрат - через непрофесіоналізм. Ще - поруше елементарних норм безпеки.

в іл о в а й с ь к у р у с к іє д а в а л и слово о ф іц е р а . Тьху! По СІ їх же плєнних влупили - знищили і наших, і своїх. Нема між нами ніякого офіцерського братства! Валєра Травкії генерал, який поставляє сепарам техніку з Ростовської області. Гнида, мля. Наші всі плюються. Він у сусідній 7- роті, сука, вчився. Був же нормальний чоловік. А тепер? Тварі! Це ж бісівщина, мля, щоб брат на брата пішов. І в і момент... На тобі, мля, у спину! Вибачайте за французьк;

д р у ж и н і з із н а в с я після ч е т в е р т о ї поїздки. Хоча вона здогадувалася. Вона ж бачить маршрут - Харків, Харків А який нахєр Харків? Але реагує нормально. Я зарплату

54 ' К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

Волонтер Ігор Булгаков після четвертої по їздки сказав д руж ин і, що їздить на фронт. Частину зарплати віддає на потреби в ійськових. Й ого син Кирило воює в АТО

Ігор БУЛГАКОВ

Д9 років, п ідполковник запасу Народився 1965 року у В інни­ці. "У мене коріння сербське, - пояснює. - Батя покійний розповідав". Батько, Георгій Пилипович - ліквідатор аварії на ЧАЕС. Дід, Пилип Захаро­вич, ветеран Другої світової, мав ДЗ кульові поранення. Закінчив Київське вище загальновійськове командне училище імені Фрунзе. Вісім років служив у розвідбаті. Згодом командував ротою глибинної розвідки. Був

у "гарячихточках" - Афганіс­тані, Югославії, Конго, Гаїті. 2002-го закінчив Ш колу піс- лядипломної освіти Морських сил США. 2006-го перебував в Іраку в складі миротво­рчих сил 00Н . Звільнився в запас 2007-го. Працював заступником директора департаменту з безпеки компанії "Ренесанс-Капітал". Нині - бізнесмен.Володіє сербською і хорват­ською мовами. Одружений, донька Ксенія працює в ком­панії Соса-Соїа, син Кирило- перекладач-синхроніст, воює в АТО. Онучці Дар'ї 2,5 року

одержав - Олена знає, що частина грошей пішла на армію.От за сина - переживає. Аж схудла. Та й мене, дурака, діжда­тися з усіх цих війн - теж кусок роботи.

ї д е м о б е з з б р о й н і . Єдине, на панелі - бронежилет про всяк випадок. Деергешки (ДРГ - диверсійно-розвідувальна група. - "Країна”) ходять по лісах. Рятує тільки швидкість. А дороги там - яма на ямі. Спеціально за 11 тисяч доларів купив №$$ап пікап. Можна півтори тонни в кузов кинути. Пру зі швидкістю під 110. Погранці багато диверсійних

груп вибили. А от росіян, які фугаси ставлять, - не мо­жуть. Вправно працюють, козли. Вичисляють командний склад. Із засідки чотирьох офіцерів знищили недавно. Серед них - підполковника, який нашого командира Дей­неку врятував, коли фугас вибухнув.

500 б у ш л а т і в пошили. За свої бабки. Борюся з управлінням Держприкордонслужби, щоб оплатили рахунки. Бо в нас гро­ші заморожені. Ціна бушлата - 320 гривень. Рєбята, де ви таку ціну візьмете? Але бюрократія страшна. Задовбує похлєще сепарів. Посольство США передає постійно допомогу тим же погранцям. От, прийшло 800 комплектів форми на склад. Скільки в загін потрапило? Нуль. Поїду розбиратися.

ДАІ н е ч іп а є . Навіть на №з$ап, який переганяв із Рівного, номер подарували. Кажуть: "Заїдьте зараз у МРЕВ (міжра­йонний реєстраційно-екзаменаційний відділ ДАІ. - "Краї­на”), скажете, що ви - з АТО. Номер машини буде збігатися з номером вашого телефону”. Заїжджаю - номер чекає.15 хвилин - усе оформили. Вперше від "дайців” таке бачу.В дорозі теж дуже добре ставляться.

у ж е д е в 'я т ь ходок з р о б л е н о . Тонн ЗО перевіз. У дорогу беру ще одного водія. Шлях туди й назад займає трохи більше доби, 1700 кілометрів. Все в Божій милості. Ходжу до церкви. До речі, у Суворівському училищі, де служить отець В’ячес- лав, з яким у тому ж училищі училися. Він дітей моїх вінчав -і сина, і доньку. Хрестив онучку. Мені ж майже полтиш.

текст: Павло ВОЛЬВАЧ, фото: Тарас ПОДОЛЯН

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 55

Вхід до Колізею кош тує 12 євро. Ще чотири з половиною евро треба заплатити за екскурс ію . Туристам радять приходити вранці, поки немає сильної спеки

Вигідний роумінг ТревелСіМ. Безкоштовні вхідні у * 140 країнах. Діє у > 190 країнах

56 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 8 ) 1 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

П О Д О Р О Ж І

- ПОДОРОЖ БУЛА СПОНТАННОЮ. З друзями шукали дешеві авіаквитки, і один із бю­джетних європейських авіаперевізників пропонував привабливу ціну на переліт до Рима, - розповідає аккаунт-менеджер 26-річна Дарія Суздалова з Києва. - Про­були там два дні.

У Римі за кожним поворотом - храми, скульптури, парки. Навколо Колізею товпляться юрби туристів. Він стоїть між величезними широкими пагорбами. На них багато піній, італійських сосен.

П'ять найвідоміших місць Італії

Архітектор розумів, Щ О д зв ін иц я похилилася на 4 см, - і втік із міста

Площа Торре Арджентіна - це руїни храмового комплексу, заселені котами найрізноманітніших порід і походження. Біля комплексу діє притулок для них. Там живуть тварини, яких викинули або скалі­чили. Кота можна купити.

Пантеон - давньоримський храм, присвячений усім богам. Опівдні стовп світла пронизує його крізь отвір у даху. Вхід вільний.

1 Колізей у Риміпочали будувати

72 року. Стара назва - амфітеатр Флавіїв, символізував імпера­торську могутність. Вмі­щав 50 тисяч глядачів.У ньому проводили гла­діаторські бої. Тривали 100 днів на рік. За цей час убивали п'ять тисяч диких звірів. 405 року бої заборонили.

2 Собор Санта-Ма- рія-дель-Фйоре

є символом Флоренції. Зведений у формі літе­ри "т". Почали будувати у 1296-му. 500 років стояв недобудований. Одним з архітекторів був Джотто, друг Данте Аліґ’єрі. Собор мав такий великий купол, що ніхто не брався його завершити. Його вважають найбільшим

у світі. Фасад із ро­жевого та зеленого мармуру.

З П'яца-дель-Кампа у місті Сієна — одна

з найвідоміших серед­ньовічних площ. На ній розташований фонтан Радості. Художник Аґостіно під час його створення помер біля фонтану. У його центрі - Діва Марія з немовлям та янголи. Двічі на рік по периметру площі проводять кінські пе­регони.

/ Місто Помпеї біля Ч 1 Неаполя загину­ло після виверження вулкана 79 року. Зараз там музей просто неба. Розкопки тривають вже 200 років. Під товщею лави археоло­ги відкопали будин­

ки, людей і тварин, яких накрив попіл з вулкана. Загинули близько 2 тисяч осіб. Майже 20 тисяч утекли перед катастрофою. Після того Помпеї пе­режили ще кілька землетрусів.

5 Пізанська вежазаввишки 56 м.

Належить до собору Санта-Марія Маджоре. Догори ведуть 294 схо­динки. Почали будувати 1174 року. Архітектор Вільгельм з Іннсбрука звів перший поверх зав­вишки 11 м. Зрозумів, що дзвіниця похилилася на 4 см, - і втік із міста. Завершили будівництво через 164 роки. На той час нахил становив 50 см. Зміцнення вежі 2007-го коштувало $20 млн.

ВИГІДНІ ТАРИ Ф Ин а ін тер н ат зі с т а р т -п а к

Т г а у е І З і М

ПЕРЕВІРЕНИЙ РОУМІНГ: діє у >190 країнах

БЕЗКОШТОВНІ вхідні дзвінки у * 140 країнах ВІДСУТНЯ ПЛАТА за з ’єднання та абонплатаПАКЕТНІ ПРОПОЗИЦІЇ, що дозволяють заощаджувати ще більше: дзвінки, СМ С , ОРРЗ-Інтернет Старт-пакет С8М-1900: надзвичайно вигідні тариф и у СШ А, Мексиці, Китаї, Пуерто Ріко БЕЗКОШТОВНІ дзвінки зі Зкуре та \/іЬег на ТревелСімкуВСІ можливі варіанти поповнення: рогітопе.сот У15А ІЙОХ ЯпривалгіБанк

Інфолінія: (044)223-80 08 ьт.т .т .& с.$ .с .

ТгауеІЗІМ% Цк -зайі. 4, . А .И»

Я кщ о з іб р а в с я І Л й і • * у - м а н д р і ш < у | “

б е р и з с о б о ю і 4 шТревелСімку!

2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 І 4 № 4 5 ( 2 4 8 ) К Р А Ї Н А 57

Художник малює крейдою ф рагмент картини ' Народження Венерн” італ ійського художника XV стол іття Сандро Боттічеллі на вулиці Рима

> Рим будували на річці Тибр. За леген­дою, у її води скинули в кошику немов­лят Ромула і Рема - засновників міста. Зараз річка обміліла, стала брудною. Має багато старих мостів.

Імператорські форуми - це руїни храмів, базилік, арок. Розташовані між Колізеємі площею Венеції. Увечері підсвічуються.

Італ ійц і майж е не звертаю ть уваги на світлоф ори

Напис 3. Р.О.К. трапляється на кожному кроці. Це абревіатура латинської фрази Зепаїш Рориіиз дие Котапиз ("Сенат і гро­мадяни Рима”. - "Країна”). Зі штандартів римських легіонерів напис перекочував на герб столиці, а звідти - на міські будів­лі й каналізаційні люки.

Вулиці Рима пахнуть не тільки старо­виною, а й їжею. Вранці це запах кави й випічки, опівдні - пасти, піци або різото, ввечері - вина, оливкової олії, салатівіз руколи. Піцу роблять з будь-якими начинками, навіть із картоплею.

Продукти в супермаркетах - недорогі. Хороше вино коштує кілька євро. Дуже смачне морозиво, зокрема з динею та яго­дами. Ятки стоять на кожному кроці.

Італійці - дуже темпераментні. Говорять голосно. Уваги на світлофори майже не звертають.

текст: Ксенія КИСІЛЬ

Більшість продукції вирощують на сімейних фермах

Італія належить до десятки найрозвиненіших країн світу. Поділяється на про­мислову північ і с ільсько­господарський південь.

В иробляє найб ільш е вина у св іт і. Н айв ід ом і- ші сорти - то с ка н с ь ке к 'я н т і й п іно грид ж іо .

Займає перш і п о зи ц ії за випуском о л и в ко в о ї ол ії та вирощ уван ­ня яблук, апе л ьси ­нів, л и м о н ів , груш , а б рикос ів , пер си ків , виш ень, пол униць і к ів і. Б іл ьш ість пр о д укц ії постачаю ть із с ім ейни х ферм, площ ею до 5 га.

Не маю ть суттєвих запас ів вугілля й нафти. Щ о р о ку н а ­рощ ую ть виробництвс со нячн о ї та в ітряно ї енергії.

Т о р ік зареєстрували 176 тисяч єврових міл йонер ів .

Сім традиційних італійських страв

1 С кл ад ни ки салату Капрезе мають

кольорову гаму іта л ій ­сько го прапора - чер ­воний, б ілий і зелений. Пом ідор і сир моцарела р іж уть круж альцям и. Зверху прикраш аю ть л и сткам и базил іку. Отримав назву на честь острова Капр і.

2 Фрітата - омлет із сиром, ковбасою

і м 'ясом. Додаю ть пасту й картоплю за смаком.

З Брускета - закуска із хліба чіабата

з часником , пом ідорами

та оливковою олією. М ожна додавати бекон, моцарелу або оливки . Перед тим хліб п ідсм а­жують.

й Качуко - суп■ § із м о р епрод укт ів із м іста Л ів о р н о . Густий , нагад ує гуляш . Основа - з рибн о го бульйону, том атн о ї пасти й вина.

5 Канелоні -паста з великих

трубочок-м акарон. Д іаметр 2 -3 см, д о в ­ж ина - 1 0 см. Начинкаіз сиру, ш пинату й м'яса.

6 Кальцоне-за к р и ­та п іца . На тісто

викл адаю ть начин ку і згортаю ть вдвоє, їдять я к закуску . "К а л ь ц о н е "в перекладз іта л ій сь ко ї означає "ш та н и ". М аленькі кальцоне називаю ть ''ш танцям и".

7 Спагеті із соусом Болоньєзе. Соус

готую ть з я л о в и ч и ­ни, цибул і, м оркви , том атн о ї пасти й че р ­воного вина . На га рн ір беруть пл а ску яєчну пасту сорту ф етучін і аб тальятеле.

5 8 К Р А Ї Н А № 4 5 ( 2 4 1 ) 2 0 Л И С Т О П А Д А 2 0 1 4

^{С /Н *п^а ' ІсО -АЬ^О у О кь^о^лхлси^ сі- 'І& р ї& ^о

с ^ іь їа к ^ Н^ З ґ ^ й ^ й с а ^ і ь к ^ і р і л с^ /4сх гг.

^ и л е ^ р • ^ л іИ с ^ (9 ^ 0 ^ а и.ссЛ , ^ с£ ^ П)6^*-+с*'&**г .

< ^ьи^ і ^ - а ^ і у л а Ко̂ їЧ ' / (9 ^К & У \ ла~

/ 5 " * ^ 'а- {_ ^ }

(£ 6 /г£^Л /сО Уі^О ЬО С ^'ЬЛ : У ° .

4. & о л

й л їл и

-л>-Т^Сі^л-ч ^ис. І С ^ іо&сл }<$илль^хл*~ '̂.'-.

Щ а :- / ) С і /9 0 ^ї

£№ < г+ и\} ^ Л*^а*л ^ к і о . ; і <̂ р

Іуі'^Х̂ ХЛ̂ (''1/ИИИ ;

: Д - ;’» К й

і-:-ОЛЛ^АК

^Ид. 14-

V

к г ^ Ш [(^ і Н ) о ^М •!

а с^ і и ^ |ю \со±А С $4^ ГС |4 ^ ^

. , { /чх. № ' •: . 4)_

с Ш . ' і ^ з І ^ г п ^ а І Ш м Ц к П'О ц ^ Ш

; • *?сГ Ьл. $<^гф.& ц*<г€іг?ОсД«гС<2.: 4 ^ ' ^ р

•л^С и* лл °м с^у ф г ц а Д ^ а.л£>ис-

!• К?с̂ >

"*̂ С̂ 0 %

(Л а<Ї

1-і -

(̂^Г|Є)СхС Мі^лЗ ̂ іЛлл*< Іи>е*4>'? к£. ^о^-<<

їс и їк . < ллх\й н _ лт я го .

Ж ̂ІіС ьсао р̂о іл.к | ИЬИ^о 'ЬР '£<./ ̂ І'Ь І,

/М с г м ^ у $ £ л* ли ^ ,г и ^ У ^^гс і Ч^Ию —