1

2

Велика синиця

(Parus major)

Довжина тіла 13,5 - 14,5 см.

Велика синиця є однією з найбільш звичайних птахів саду, вона зустрічається по всій Україні.

Частіше її спостерігають взимку, вона є частим відвідувачем годівниць. Великі синиці часто

розмножуються у штучних гніздівлях, а також у природних дуплах. Їх монотонна пісня з двох нот є

одним з найбільш звичних звуків весни та раннього літа.

Велику синицю, з її гарним виглядом, легко відрізнити від її меншої кузини, блакитної синиці. До

характерних ознак відносяться чорна голова, контрастні білі щоки та яскраві жовті груди, розділені

широкою чорною смугою. Верхня частина тіла переважно оливково-зелена, відливає синім на крилах

та хвості; на крилах є біла смуга. Молоді птахи більш тьмяно забарвлені, з жовтими щоками. У

великих синиць приголомшливе різноманіття пісень, з яких найбільш відома двох-нотна "ті-чер, ті-

чер", що повторюється з наголосом на другому складі.

Великі синиці спостерігаються у саду на протязі всього року, хоча їх кількість зростає пізнього літа

та восени, коли молоді виводки злітають у пошуках їжі. Хижаки та інші чинники природної

смертності незабаром знижують їх чисельність, проте вона зростає взимку, коли птахи з сільських

місцевостей прилітають до садів у пошуках їжі.

Розмножується з березня по липень. Відкладає 5-11 яєць, білих, з червонуватими крапками,

насиджує 11-15 днів. Молодь злітає з гнізд приблизно через 3 тижні. Один, зрідка два виводки. Часто

використовує штучні гніздівлі.

Велика синиця пристосована до різних видів їжі. Взимку вона полюбляє насіння та сало, вона є

майстром грабунку кухонь. На протязі сезону розмноження дорослі і молоді птахи живляться

комахами, особливо гусінню.

Маючи лісове походження, велика синиця охоче призвичаїлася до життя в садах і містах.

3

Блакитна синиця

(Parus caeruleus)

Довжина тіла 11,5 см.

Одна з найбільш знайомих українських пташок, блакитна синиця регулярно відвідує сади на протязі

року і приносить задоволення людям своїми акробатичними витівками. Блакитна синиця навчилася

брати насіння просто з долоні і селиться поряд з людиною. Цей вид з готовністю гніздиться у

шпаківнях, молоді синиці є звичним явищем пізньої весни та влітку.

Найбільш звичайна з наших синиць, вона легко впізнається за дрібними розмірами та жовто-синім

оперенням. Насправді синій колір є тільки на тім’ї, крилах та хвості, а решта верхньої частини тіла

забарвлена в темно-зелене. Знизу тіло яскраве, лимонно-жовте, з неясною темною каймою, що

відділяє нижню частину грудей від черева. У забарвленні голови визначаються білуваті щоки,

окреслені тонкою синьою смужкою, що проходить через очі. Як й інші синиці, вона видає

різноманітні тріскучі щебетання, а також ясну, дзвінку пісню "псііт-сіі-сіррррр".

Навряд чи є сад в Україні, від центра міста до найвіддаленіших селищ, де б не було радості від

принаймні випадкового візиту блакитних синиць. Вони подорожують розрідженими зграйками

взимку, по декілька особин, які можуть харчуватися кетягами горіхів або насіння. Весною та влітку

блакитні синиці часто гніздяться в садах та найбільш вірогідно використовують шпаківні.

Розмножується з квітня по серпень, використовуючи природні дупла або шпаківні, в яких будує

рихле гніздо з трави, пір'їн та моху. Відкладає 7-16 яєць, білих, з декількома плямами, насиджує 13-16 днів. Молоді злітають через 16-22 дні. Живиться комахами та павуками; взимку охоче споживає

насіння та горіхи, надані людьми.

Блакитні синиці звичайно гніздяться у дуплах, тріщинах або порожнинах дерев, будуючи гніздо,

формою нагадує чашу з моху і трави, яку вистилають волосом та вовною. Вони мають єдину кладку,

вирощуючи до шістнадцяти пташенят.

4

Повзик

(Sitta europea)

Довжина 14 см.

Птахи з родини повзиків мають виняткову здібність: вони можуть пересуватися вверх і вниз по

стовбуру або гілці дерева, використовуючи могутні кігті. Повзик - гарний птах, бажаний гість

годівничок у садах, де він часто перемагає інші види у змаганні за їжу. Повзики також відомі тим, що

запасають їжу, ховаючи горіхи та зерна на майбутнє.

Повзика легко впізнати по товстуватому, пузатому тілу, сильному дзьобу та особливому оперенню.

Верхня частина голови, хвіст та верхня частина тулуба кольору, крила темніші. Нижня частина

тулуба іржаво-оранжева, підхвістя темно-оранжеве. Горло і щоки білі, через око проходить чорна

смуга. Ноги короткі, пальці довгі і сильні. Пісня голосна та пронизлива: повторення "тві-тві-тві-тві".

Звичайний гість садів зі старими деревами або оточених лісом, особливо в негоду, коли він конкурує

з синицями та зябликами за їжу. Повзики - у значній мірі територіальні та загалом осілі птахи.

Гніздиться з березня по липень, у природних порожнинах дерев. Відкладає 6-8 яєць, білих, з

кількома червонуватими плямами, насиджує 13-18 днів. Молоді злітають з гнізд через 23-24 дні. Має

один виводок.

Живляться комахами, хоча зимою може також споживати насіння та горіхи. Часто запасає їжу,

готуючись до негоди.

Повзик - гарний птах, що вирізняється сірим забарвленням верхньої частини тіла, оранжево-коричневою нижньою частиною, та "розбійницькою маскою" на очах. Він часто відвідує сільські

сади, особливо під час зимової негоди.

Завдяки своїм сильним, міцним кігтям повзик може розгулювати вниз, так само як і вверх по

стовбурах дерев. Згідно зі своєю назвою, він часто ховає горіхи у щілинах, щоб споживати їх згодом,

коли забракне їжі.

5

Сойка

(Garrulus glandarius)

Довжина 34 см.

Один з найкрасивіших з наших садових птахів. Проте сойка зневажає красу свого оперення своїми

піратськими та хижацькими звичками, часто розорюючи гнізда дрібних співочих птахів заради яєць

та молоді. Звичайно сором'язлива та потайлива, сойка може часом бути на дивовиж довірливою у

присутності людини.

Великий, яскраво забарвлений птах з кількома чіткими ознаками в оперенні. Загальне забарвлення

оперення рожево-коричневе, на крилі блакитна пляма та яскрава біла задня частина, видима в

польоті. Верх голови дещо смугастий, часом пір'я підняте у вигляді чубчика. "Вуса" чорні, горло

світле. Крила та хвіст чорні, з синьо-білими крапками, добре видимими в польоті. Звичайний крик:

хриплувате каркання. Як член родини воронових, вона поділяє розум та хижацькі звички родичів.

Всупереч великому розміру, сойка може бути потаємною і непомітною, особливо в сезон

розмноження. Це лісовий птах, якого можна знайти у будь-якому саду з достатньою кількістю дерев

та кущів для укриття.

Розмножується з квітня по липень, будуючи гніздо у розвилці куща або дерева. Відкладає 5-8 яєць,

світло-оливкових, з дрібними цятками. Насиджування триває 16-17 днів. Молоді злітають через 19-

23 дні. Має одну кладку.

Споживає широке різноманіття їжі, хоча основу раціону складають жолуді, які вона часто ховає про

запас. Навесні та влітку може живитися комахами, яйцями та пташенятами менших птахів.

Сойки часто навідуються у сади взимку, шукаючи «доповнення» до основної дієти з жолудів. Вони

особливо небайдужі до арахісу та мучних хрущаків, хоча можуть споживати широке різноманіття

видів їжі.

6

Щиглик

(Carduelis carduelis)

Довжина тіла 14 см.

Зграя щигликів, з їх дзвінкими криками та яскравим, кольоровим оперенням, цілком слушно зветься

гомінливим натовпом. Цей чарівний маленький в'юрок найімовірніше відвідає ваш сад, якщо ви

залишите деяку його частину дикоростучою і висадите будяки та черсак. Вони дають улюблену їжу

щиглика – дрібне насіння, яке він видобуває своїм гострим дзьобом.

Щиглик, якого ви хоч раз добре розгляділи, впізнається вами безпомилково за чудовою комбінацією

світло-коричневого, чорного, золотистого та червоного, за сплеском кольорів і рухів, особливо в

польоті. Пташки обох статей подібні: жовтувато-коричнева спина, нижня частина тіла коричнева, з

домішками білого на грудях та животі, крила чорні, з сліпучою жовтою смужкою, на "обличчі" -

яскрава малинова пляма. У молодих малиновий колір відсутній. Часто перед тим як побачити

щиглика, його можна почути: зграйки визначаються за неперервним мелодійним щебетом, особливо

у польоті.

Гніздиться з квітня по серпень, гніздо будує у вигляді невеличкої чаші з трави, як правило, на

кінцевих гілках дерев. Відкладає 4-6 яєць (світлих, з небагатьма плямами та смужками), насиджує

12-14 днів. Молоді злітають через 12-15 днів. Дві, часом три кладки на сезон.

Не в сезон розмноження живиться майже виключно насінням бур'янів. У сезон розмноження також

споживає комах. В останні роки у великих кількостях почав навідуватись до садових годівниць.

Щиглики мають спеціально пристосований гострий конічний дзьоб, який дозволяє їм глибоко

зондувати рослини, такі як будяк, щоб дістатися до насіння. Якщо ви залишите частину вашого саду

дикоростучою, це забезпечить придатну стацію, що принадить цих чудових пташок.

Якщо роздивитися дорослого щиглика зблизька, видно надзвичайну красу його оперення: малинове

личко, темні крила та яскраву золотисту стрічку, за яку цей птах і одержав свою назву.

7

Костогриз

(Coccothraustes coccothraustes)

Довжина тіла 18 см.

Попри великий розмір, масивний дзьоб та яскраве оперення, цей гарний чудовий в'юрок є одним з

найменш помітних та потаємних з усіх лісових птахів. Він зрідка відвідує сади взимку, особливо ті,

що поблизу лісу. Костогризи полюбляють певні види дерев, особливо граб та вишню, насіння яких

вони здатні трощити своїм надзвичайним дзьобом.

Масивний, товстий в'юрок, з великим дзьобом, призначеним для розколювання твердих зерен.

Голова, шия та нижня частина тіла насиченого, каштанового кольору, більш тьмяного та сіруватого у

самки. На лицевій частині чорний фартушок та широка чорна смуга попереду очей, менш помітна у

самки. Спина темно-коричнева, з широкою білою смугою на крилах, забарвлення крил фіолетово-

синє. У польоті добре помітне чорно-біле забарвлення крила. Крик голосний, різкий "зік, зік", часто в

польоті; таким чином птаха можна спочатку почути, а потім побачити.

Костогризи зустрічаються на великих площах змішаних лісів. Вони відвідують сади у сільській

місцевості, особливо в негоду взимку, коли вони можуть також живитися ягодами.

Гніздиться на великих площах мішаних лісів за відсутності непокою, вдалині від садів.

Годується насінням, ягодами та плодами, включаючи кісточки вишень, грабовими та буковими

горішками.

Потайний птах костогриз зрідка спостерігається за межами лісових схованок, проте часом він може

нанести візит до сільського саду.

Костогриз – один з найбільший в'юрків - використовує свій масивний дзьоб для розтрощування

насіння, живлячись серцевиною. Самець дещо яскравіший за самку, з більш помітним чорним

фартушком та більш різкими плямами на крилах.

8

Чорний дрізд

(Turdus merula)

Довжина тіла 24-25 см.

Своєю глибокою, флейтовою піснею самець чорного дрозда є поза сумнівом співаком-чемпіоном

серед всіх наших садових птахів. Чорний дрізд є членом родини дроздових, він широко

розповсюджений в Україні і є частим гостем у міських, приміських та сільських садах. Чорні дрозди

є також чемпіонами з розмноження, оскільки одна пара може виростити до п'яти виводків за сезон.

Самець чорного дрозда, як свідчить його назва, має цілком чорне оперення, ярко-жовтий дзьоб та

світле кільце навколо ока. Самки темно-коричневі, з світлішими пістрявинами на горлі та грудях.

Зверніть увагу, що бувають самці, у яких наявний білий колір в оперенні; всупереч назві чорний

дрізд схильний до альбінізму. Пісня багата та різноманітна, неспішна за темпом, з частими паузами

між фразами. На відміну від співочого дрозда, чорний дрізд рідко повторює фрази в пісні.

Чорний дрізд є одним з ранніх співаків, що розпочинає пісню на заході сонця. Його пісня ймовірно є

найбільш відомою з усіх птахів саду. Чорні дрозди захищають свою територію з самого початку року

і часом починають будувати гнізда, коли на землі ще лежить сніг.

Гніздиться з березня до серпня, будує неохайне, чашоподібне гніздо, вимащене брудом. Відкладає 3-

5 яєць, світло-зелених, з коричнювато-червоними крапками. Насиджує 12-15 днів, молоді птахи

вилітають через 12-15 днів. Чорні дрозди можуть виростити до п'яти виводків, часто самка відкладає

нову кладку, поки самець ще годує молодь з попередньої.

Живлення: Весною та влітку живиться переважно комахами та дощовими хробаками, яких добуває з

землі. Восени та взимку переходить на більш різноманітний раціон, включаючи до нього плоди.

Чорний дрізд, з його чорним оперенням, жовтим дзьобом та пронизливими очима є одним з

найбільш знайомих та улюблених птахів саду. Його розмаїта та мелодійна пісня, що доноситься з

верхівок дерев є часто першою піснею вечірнього хору.

Самка чорного дрозда має коричневе оперення, що робить її значно менш помітною, ніж самець.

Чорні дрозди є дуже плодовитими, вони здатні виростити до п'яти виводків за один гніздовий сезон.

9

Чикотень

(Turdus pilaris)

Довжина тіла 25-26 см.

Дрізд-чикотень гніздиться у лісовій і лісостеповій смугах. Взимку утворює великі зграї, які часто

можна бачити в населених пункатах.

З усіх європейських дроздів чикотень поступається розмірами лише дрозду-омелюху, він не набагато

менший за голуба. Чикотні дуже обережні та полохливі, до них важко наблизитися, та з близької

відстані вони виглядають дуже привабливо. Вони більш мальовничі ніж інші дрозди, із сіро-

сталевою головою, темно-рудою спиною та крилами, сірою задньою частиною та чорним хвостом.

Нижня частина тіла блідо-жовта, з явно помітними широкими чорними шевронами. Пісня –

тріскотливе щебетання, без свисту; поклик – різке «чик-чик», яке перетворюється на довгий

голосний крик, коли на гніздову територію птаха потрапляє ворог.

Зимовий гість, як правило, з'являється в кінці жовтня або листопаді, деякі птахи при цьому

залишаються аж до березня або навіть квітня. Стадний птах, часто у пошуках їжі утворює змішані

зграї з іншими видами дроздів. Чикотень відвідує сади в основному взимку, коли зимова негода

спричиняє нестаток їжі в оточуючій сільській місцевості.

Взимку харчується переважно плодами і ягодами, пожадливо оголюючи гілки кущів. Його можна

привабити до саду плодами, покладеними на просто на землю, особливо сніжної зими.

10

Вільшанка

(Erithacus rubecula)

Довжина тіла 14 см.

З усіх птахів саду вільшанка є досить відомою і популярною, особливо у Західній Європі. Її

довірлива поведінка та привабливе оперення викликають любов у поколінь садівників, хоча в

дійсності малинівка є агресивним видом, самці якого часто б'ються на смерть, захищаючи територію.

Доросла вільшанка визначається безпомилково. Самець і самка в основному однакові, з коричневими

верхом голови, крилами, верхньою частиною тіла та хвостом. По боках грудей сіра смуга. Черево

біле, а відомі "червоні груди" в дійсності темно-оранжевого кольору. Молодих птахів можна

сплутати з іншими видами, оскільки червоний колір в їх оперенні відсутній, загалом вони темні,

коричневі з плямами. Вільшанки співають на протязі всього року, захищаючи літні і зимові території

своєю флейтовою, мелодійною піснею. Крик - різке металеве "тік, тік, тік".

Вільшанка зустрічається майже у кожному саду. Зимує, як правило, на півдні, зрідка трапляється

взимку на решті території країни.

Гніздиться з березня до серпня, будуючи чашоподібне гніздо з трави та листя, вистилаючи його

волосом. Відкладає 4-6 світлих блакитно-білих яєць, дещо поплямованих червоним; насиджує 13-15

днів. Молоді злітають через 12-14 днів. Часто буває по дві кладки. Вельми територіальний вид,

резидентний самець виганяє всіх прибульців як тільки вони з'являються.

Живиться переважно комахами, хоча зимою може споживати насіння та плоди.

11

Плиска біла

(Motacilla alba)

Довжина 18 см.

Найбільш звичайна та відома з наших плисок, зустрічається у міській та приміській місцевостях по

всій країні. Часто живиться на відкритих газонах, де її чорно-біле оперення та тремтлива хода

роблять її популярним гостем саду.

Жоден з садових птахів не має характерного для білої плиски комбінації довго, тремтливого хвоста

та чорно-білого оперення. Самець темніший за самку, з чорними тім’ям, потилицею, задньою

частиною шиї, горлом і волом. Нижня частина тіла та щоки білі, на крилах дві білі смуги. Самка має

темно-сіру спину, менше чорного на горлі. Хвіст чорний, з білими зовнішніми перами. Часто

спостерігається у короткому, підстрибуючому польоті, з помітними короткими крилами та довгим

хвостом. Крик голосний, дво-нотний "чіс-цік".

Звичайний гість, що загалом годується на відкритих газонах, часто спостерігають, як плиска

годується на алеях та газонах, де часто спостерігають, як вона шукає дрібних комах, постійно

виляючи довгим хвостом під час ходіння.Також використовує дах як сідало.

Гніздиться з квітня по серпень, гнізда будує у тріщинах стін або будівель. Відкладає 5-6 яєць,

білуватих, з темними плямами, насиджує 11-16 днів. Молоді злітають через 11-16 днів. Звичайними є

дві або три кладки.

Живиться переважно дрібними безхребетними, яких звичайно підбирає з землі.

12

Кропив'янка чорноголова

(Sylvia atricapilla)

Довжина 14 см.

Один з найбільш звичайних та розповсюджених літніх гостей; завдяки його ранній появі та глибокій,

флейтовій пісні якось цей птах отримав народну назву "березневий соловейко". Чорна шапочка, що

дала назву цьому видові, є тільки в самця.

Велика кропив'янка, забарвлення оперення здебільше сіре. Самці мають чітку чорну шапочку,

натомість у самок шапочка каштанова. Крила дещо темніші за решту верхньої частини тіла; низ тіла

світліший. Ноги темні. У сезон розмноження легко вирізняється за піснею, в якій сполучені

кропив'янкові варіації та флейтові звуки чорного дрозда.

В сезон розмноження полюбляє досить густі чагарники, з високими кущами або деревами. Часом

навідується до садів, здебільше тих, що розташовані поблизу змішаного лісу з чагарниками.

Птахи повертаються рано, у березні - квітні і залишаються до серпня або вересня. Гніздиться з квітня

по серпень, гніздо будує невисоко, під щільним прикриттям. Відкладає 4-6 яєць, світлих, з дрібними

крапками, насиджує 10-12 днів. Молоді злітають через 10-13 днів. Часом буває дві кладки.

Живиться комахами.

13

Горихвістка чорна

(Phoenicurus ochruros)

Довжина тіла 14 см.

Чорна горихвістка, на відміну від свого лісового родича, звичайної горихвістки, є загалом птахом

гірських територій. Однак у північній частині ареалу вона призвичаїлася до життя в містах та

промислових зонах.

Згідно зі своєю назвою, чорна горихвістка в основному чорного кольору з червоно-оранжевим

хвостом. Самці виконують свою характерну пісню з металевим звучанням, розміщуючись на

видноті: скелі або верхівці даху.

Самця в період розмноження неможливо не впізнати: лице кольору чорної сажі, колір горла і грудей

переходить у сірий на череві. Верх голови і спина сірі, крила темні, з світлою плямою. Хвіст іржаво-

червоний, що дало назву видові. Самки також мають іржавого кольору хвіст, та решта оперення

брудно-коричневого кольору, темніше ніж у звичайної горихвістки. Взимку самці більш подібні до

самок. Найкраще впізнається за піснею: декілька коротких, скрипучих фраз із різким, металічним

звуком, схожим на брязкіт шарикопідшипника. Часто співає з високого сідала - на верхівці даху або

вежі.

Іноді може спостерігатися в садах у забудованих районах, а саме поблизу промислових зон.

Гніздиться з березня по серпень, будує чашу гнізда з листя і трави на балках або у порожнинах

будівель. Відкладає 4-6 яєць, насиджує 12-17 днів. Молоді злітають через 16-18 днів. Дві, часом три

кладки.

Живиться комахами, яких іноді ловить у повітрі.

14

Сіра мухоловка

(Muscicapa striata)

Довжина тіла 14 см.

У парках, садах, на лісній галявині та навіть у центрі сіл та міст можна побачити невелику пташку

сірого забарвлення, що невимушено сидить, демонструючи свою горду поставу, на гілках дерев,

телеграфних проводах, стовпах чи на заборі. У будь-який момент вона може раптово різко, майже по

вертикалі злетіти, щоб зловити комаху, і швидко повернутися на місце. Це сіра мухоловка.

Вона прилітає до нас досить пізно: наприкінці квітня - в травні.

Граціозний, привабливий птах, найлегше розпізнається за його здатністю до ловлі літаючих комах.

Загалом сірувато-коричневого кольору, з однотонною коричневою верхньою частиною тіла, світлою

плямою на крилі та світлим, жовтуватим низом тіла з світло-коричневими плямами на грудях. Голова

чітко окреслена, з невеликим чубчиком, довгим тонким дзьобом та блискучим чорним оком. Верх

голови дещо посмугований. Ноги темні. Пісня - невиразна послідовність тонких писків, поклик –

різке «сії».

Літній гість, що повертається у травні та відлітає у серпні-вересні. Часто гніздиться у великих садах,

особливо в сільській місцевості, де є придатні місця для гнізд, наприклад, старі стіни.

Гніздиться з травня по серпень, гнізда будує у тріщинах стін або скель, на товстих гілках дерев чи на

балочному перекритті будівель, рідко у дуплах дерев. Відкладає 4-6 яєць, жовтуватих або

зеленувато-синіх, з червонуватими плямами. Насиджує 12-14 днів. Молоді злітають через 12-16 днів.

Іноді буває два виводки, особливо в теплі, сухі роки.

Годується майже виключно літаючими комахами, яких ловить невисоко в повітрі, за поганої погоди

може також годуватися з ґрунту.

Молоді сірі мухоловки стрункіші за своїх батьків та демонструють таке саме тьмяне коричневе

оперення, блискуче чорне око та вертикальну поставу. Скоро вони вивчаться ловити комах.