О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 49 (1457)   7 грудня 2015 року  

В усьому світі бюджети створені саме для стратегічних видатків – а це і фінансування освітньої і наукової галузі країни, медицини, армії. Чи можна назвати навіть найменше підвищення заробітної плати – вчителя, науковця, лікаря – «проїданням»? Та це ж соціальна інвестиція!

голова громадської ради освітян і науковців України, ректор Національного університету біоресурсів і природокористування

Станіслав нІКОлаєнКО:

WWW.PEDPRESA.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

ІЗ  КОЛЕГІЇ  МОН ЗАБУТІ  ІМЕНАТИЖДЕНЬ  ПРАВАПро ситуацію з навчальною літературою для учнів 4-х і 7-класів, проект Положення про конкурсний відбір підручників і відмінності між цьогорічною і майбутньою вступними кампаніями – у репортажі з колегії міністерства

цього тижня у навчальних закладах відбудеться всеукраїнський тиждень права. Пропонуємо дізнатися про профільну експериментальну роботу всеукраїнського рівня, а також про ініціативи, що запроваджують у школах

10

6

14

Для того, щоб науковий проект переміг у програмі «Горизонт 2020», потрібно не так уже й багато. по-перше, знайти свою нішу і свій конкурс, по-друге, мати не тільки ідею, а й розуміння, як її розробити та втілити в життя. Днями у КНУ імені Тараса Шевченка представники національних контактних пунктів розповіли, як долучитися до досліджень, на що звернути увагу і як уникнути «підводних каменів»

СтОР.

8w

ww

.wor

dpre

ss.c

om

Професор Олександр яната ввійшов до світової науки як першокласний флорист, фахівець із питань сільськогосподарської ботаніки та біологічного захисту рослин. але його ім’я ще й досі мало відоме в україні. у 30-ті роки XX століття проукраїнськість, а надто – помножена на талант, дуже часто ставала вироком

«ГОРИЗОНТ 2020»: ШУКАЙТЕ СвОЮ НІШУ!

пРЯМА мОВА

В усьому світі бюджети створені саме для стратегічних видатків – а це і фінансування освітньої

медицини, армії. Чи можна

голова громадської ради освітян і науковців України, ректор Національного університету біоресурсів і природокористування

нІКОлаєнКО:

СтОР.

5

2 «Освіта України»

ww

w.m

on.g

ov.u

a

ww

w.m

on.g

ov.u

a

ww

w.k

nteu

.kie

v.ua

ww

w.v

olyn

times

.com

.ua

ww

w.s

vejo

.net

ww

w.e

lios.

org.

uaw

ww

.pre

side

nt.g

ov.u

a

ww

w.p

edpr

esa.

ua

За матеріалами прес-служби МОН, урядового порталу, власних кореспондентів

Вища осВіта

РЕОРГАНІЗАЦІЯ ВНЗ

КонКурс

ФІНАНСОВА ГРАМОТНІСТЬ

СпІвпРАЦЯ З ДИТБУДИНКАмИ

інКлюзія

ДОСВІД НІДЕРЛАНДІв

ДошКілля

вІДОМЧІ САДКИ

МіжнароДний ВиМір

вИЗНАННЯ ДИПЛОмІВ

Круглий стіл

пРО АвТОНОМІЮ І ПАРТНЕРСТВО З БІЗНЕСОм

IКт

«хМАРНІ» ІНСТРУмЕНТИ

Реорганізовано Український держав-ний університет фінансів та між-

народної торгівлі. Відповідне розпоря-дження №1223-р прийнято Кабінетом Міністрів України 25 листопада 2015 року.

Уряд погодився з пропозицією Мініс-терства освіти і науки щодо реоргані-зації цього ВНЗ шляхом приєднання до Київського національного торговельно-економічного університету з утворен-ням на його базі структурного підрозді-лу. Студенти Українського державного університету фінансів та міжнародної торгівлі продовжують навчання у Київ-ському національному торговельно-еко-номічному університеті.

Підбито підсумки відбіркового (за-очного) туру Всеукраїнського тур-

ніру юних знавців курсу «Фінансова грамотність».

Протягом 25 листопада – 1 грудня журі оцінювало презентаційні матеріа-ли команд-учасниць у режимі онлайн. Попередньо відеоролики та презен-

тації були розміщені представниками команд на платформі для дистанцій-ної освіти Львівського навчально-нау-кового інституту Університету банків-ської справи.

Для участі у фіналі, що відбудеться у столиці, відібрали шість переможців: команду Incognito із Чернівецької об-ласті, команду з Херсонщини, коман-ду «Бізнес – сила» Харківського лі-цею №141 Харківської міської ради Харківської області, команду Городи-щенського економічного ліцею Чер-каської області, команду гімназії №2 м. Хмельницького й об’єднану коман-ду навчальних закладів міста Конотоп Сумської області.

Під час Усеукраїнської наради з пи-тань організації дошкільної освіти у

дитячих будинках директор Департамен-ту загальної середньої та дошкільної осві-ти МОН Юрій Кононенко наголосив, що міністерство зацікавлене у співпра-ці й порадах досвідчених представників цих закладів щодо розвитку дошкільної освіти в контексті доопрацювання про-екту закону «Про освіту» і напрацювань нового Закону «Про дошкільну освіту».

Учасники наради поділились інфор-мацією стосовно того, що в обласних

дитячих будинках створені сприятливі умови для виховання й навчання дітей. На їхню думку, такі заклади мають по-тужний кадровий потенціал і матері-ально-технічну базу. Разом з тим ди-тина повинна мати люблячу родину, але до вибору цієї родини слід підхо-дити ретельно, в інтересах виховання.

Обговорюючи проект закону Укра-їни «Про освіту», керівники закладів звернули увагу на пункт 6 Прикін-цевих положень і висловили стурбо-ваність щодо можливої зміни їх під-порядкування, віднесення до сфери управління Міністерства соціальної політики. Під час дискусії також об-говорили питання децентралізації та досвід керівників дитячих будинків, що реорганізувалися у навчально-ре-абілітаційні центри.

Під час робочого візиту Президента України до Нідерландів дружина

Глави держави Марина Порошенко зу-стрілася з голландськими громадськи-ми організаціями, які працюють у сфе-рі надання послуг і допомоги дітям з особливими потребами в Україні.

Учасники зустрічі обговорили досвід Нідерландів щодо розвитку інклюзив-ної освіти та перспективи раннього втручання в Україні. Йшлося також про

напрацювання дорожньої карти спіль-них кроків у співпраці громадських та урядових організацій у напрямі систем-них змін у галузі інтегрованого навчан-ня, зокрема на законодавчому рівні.

Показовим результатом упрова-дження інклюзії у Нідерландах стало саме місце проведення зустрічі – го-тель-ресторан «Аброна», де працю-ють люди з інвалідністю. За словами пані Марини, це те, чого має прагну-ти Україна, адже цей заклад – яскра-вий приклад соціалізації людей, які, не-зважаючи на свою особливість, здатні до повноцінної участі в житті суспіль-ства. Марина Порошенко домовилася з голландськими активістами про подаль-шу співпрацю щодо обміну досвідом з упровадження інклюзивної освіти і системи раннього втручання в Україні.

Особливості функціонування відом-чих дошкільних навчальних закла-

дів обговорили під час круглого столу в МОН. До заходу долучилися пред-ставники Департаменту загальної се-редньої та дошкільної освіти МОН, Міністерства енергетики та вугільної про-мисловості, Міноборони й Служби безпеки України.

Начальник відділу соціальної політики Міненерго Тетяна Марченкова повідо-мила про проблему переходу відомчих ДНЗ до комунальної форми власності з підпорядкування цього міністерства. Так, на балансі підприємств ПЕК перебу-вають 32 дошкільні навчальні заклади. Проблема полягає у тому, що більшість ДНЗ, які знаходяться на балансі відомства, доводиться віддавати у комунальну власність (здебільшого це зумовлено ліквідацією підприємств), але фінансуван-ня таких закладів після передачі не гарантоване.

Як зауважила начальник відділу дошкільної освіти МОН Тамара Панасюк, тільки у тісній співпраці можна знайти рішення будь-яких проблем, зокрема щодо збору статистичних даних про мережу відомчих дитсадків і, за необхід-ності, їх передачі до комунальної форми власності.

Затверджено Угоду між урядом України й Аргентини про взаємне визнання документів про вищу освіту. Відпо-

відну постанову №970 Кабінет Міністрів прийняв 25 лис-топада. Угода дозволить у межах чинного законодавства обох країн активізува-ти співробітництво і спростити процедуру, пов’язану з визнанням документів про вищу освіту. Затверджений документ сприятиме кращому взаємному піз-нанню та зміцненню дружби, розширенню освітньої і наукової співпраці між Україною та Аргентинською Республікою, що посилить можливості реалізації зовнішньополітичних інтересів України й забезпечить успішне формування по-зитивного іміджу нашої держави.

Політика МОН полягає у розвитку академічної і фінансової автономії

університетів. На цьому наголосив за-ступник міністра Олег Дерев’янко під час круглого столу «ВНЗ: інституцій-ний розвиток, фандрейзинг та парт-нерство з приватним і державним сек-торами».

На думку Олега Дерев’янка, є по-треба у запровадженні у штаті укра-їнського ВНЗ аналога американської посади фінансового директора. «Приватному сектору знадобилося близько 15 років для того, щоб у компаніях, які не мали іноземного походження, почали з’являтися фінансові директори. Я думаю, українські університети швидше по-будують систему управління фінансами за допомогою фінансового директора, бо у нас є великий потенціал», – зауважив заступник міністра.

На думку професора кафедри інформаційних систем Харківського націо-нального економічного університету імені Семена Кузнеця Ірини Золо-тарьової, вищі навчальні заклади повинні задовольняти потреби бізнесу. Експерт розповіла, що нині всі грантові програми базуються на тому, що університетові потрібно мати компанію-партнера, з якою він має представ-ляти свої дослідження.

Інститут модернізації змісту освіти та спільнота Google Educator Group

у рамках професійної зустрічі членів асоціації «Відроджені гімназії України» провели тренінг з використання серві-сів Google Apps for Education, який зі-брав у Києві освітян з усієї України.

На заході наголошували, що безко-штовний пакет спеціалізованого хмар-ного програмного забезпечення – це не розрізнені сервіси, а система інструментів, які можливо адаптувати для про-фесійної діяльності освітян: спільної роботи, документообігу, управління на-вчальним закладом і навчальним процесом.

Особливу увагу приділили використанню інструментів Google Apps for Education для створення інформаційно-освітнього середовища навчального закладу.

Головнеза тиждень

Головнеза тиждень

3№ 49, 7 грудня 2015 року

ЧерКащина

ХТО ХОЧЕ БУТИ БУДІвЕЛЬНИКОМ?

іВано-ФранКіВщина

Волинь – КиїВ

ІННОвАЦІЙНА ФІЗКУЛЬТУРА

КиїВ

СНАЙпЕР СТОЛИЦІ

СТУДЕНТИ-ДОНОРИ

ХарКіВщина

НОВИЙ КОРпУС

запоріжжя

ШКОЛА хІМІКІв І БІОЛОГІВ

Херсонщина

ПРОБЛЕмИ КРИМЧАН

З робітничими професіями, яких на-вчають у Черкаському професійно-

му будівельному ліцеї, ознайомилися учні загальноосвітніх навчальних за-кладів міста: днями у ПТНЗ відбувся профорієнтаційний захід – день від-критих дверей.

Школярі мали можливість поспіл-куватися з ліцеїстами, які розпові-ли про переваги вибору саме робіт-ничих спеціальностей будівельного напряму. Відвідувачам було запро-поновано ознайомитися із широким асортиментом будівельних матеріа-лів, інструментів, навчальної літера-тури, із забезпеченням яких допома-гають соціальні партнери закладу.

Для учнів ліцею та школярів про-вели майстер-класи представники будівельних фірм Kan-Therm, Siniat,

URSA, ЗІП. Виступи супроводжували-ся відеопрезентаціями, слухачі мали нагоду власноруч виконати прості бу-дівельні роботи під наглядом спеціа-лістів. На завершення перебування в ліцеї відвідувачі – потенційні майбут-ні учні навчального закладу – відві-дали яскравий патріотичний концерт у виконанні творчих лідерів цього за-кладу.

Студенти, аспіранти та викладачі фі-зико-технічного факультету При-

карпатського національного універси-тету імені Василя Стефаника днями провели фестиваль фізичного експе-рименту, який має на меті популяри-зацію фізичної науки серед учнівської молоді, а також орієнтацію випускни-ків шкіл на вступ до університету на спеціальності фізико-технічного спря-мування.

У фестивалі взяли участь більше двохсот учнів шкіл Івано-Франківщи-ни. В навчальних і наукових лабора-

торіях факультету викладачі прочита-ли присутнім лекції та показали цілу низку цікавих демонстрацій, що про-ілюстрували багатогранність фізичної науки.

У столичній Скандинавській гімна-зії відбувся ІІІ (фінальний) тур Усе-

українського конкурсу «Інноваційний урок фізичної культури та урок фізич-ної культури з елементами футболу».

За підсумками попередніх етапів до фінальної п’ятірки ввійшли вчителі з Во-линської, Сумської, Херсонської, Кіровоградської областей і м. Києва.

У перший день конкурсної програми відбувалося спілкування вчителів і учнів, з якими конкурсанти реалізовували свої професійні знання, уміння і навички.

У номінації «Інноваційний урок фі-зичної культури» цього року переміг учитель фізичної культури Волинсько-го обласного ліцею з посиленою вій-ськово-фізичною підготовкою Вік тор Войцеховський.

Переможців усеукраїнського кон-курсу в кожній номінації нагородили почесними грамотами МОН, Федера-ції футболу України та цінними по-дарунками. А навчальні заклади, які вони представляли, – спортивним інвентарем від організаторів заходу.

Столичні допризовники зібрались у спортивно-технічному центрі

«Відродження» Товариства сприян-ня обороні України для проведен-ня фінального, міського, етапу кубка «Снайпер столиці». Команди десяти районів столиці представляли най-кращі учні – переможці районно-го етапу.

На першому, теоретичному етапі, всі учасники демонстрували свою

обізнаність щодо вогневої підготов-ки. На наступних етапах відбулися практичні випробування зі швидкіс-ного спорядження магазинів автома-та Калашникова навчальними набоя-ми та швидкісного розбирання АКМ. Завершувалися змагання стрільбою з пневматичної зброї.

За результатом усіх випробувань команда Оболонського району вибо-рола перше місце, випередивши на-віть збірну команду Київського вій-ськового ліцею імені Івана Богуна. До речі, серед учасників з Оболонсько-го району є двоє дівчат, які здобува-ли право стати членами команди на-рівні з юнаками.

У Київському національному тор-говельно-економічному універси-

теті відбулися традиційні Дні доно-ра. Більше десяти років університет співпрацює з Київським міським цен-тром крові, двічі на рік влаштовую-чи такі заходи.

За час проведення цієї акції доно-рами в КНТЕУ стали 366 осіб, які здали більше 150 літрів крові. Деякі учас-ники здавали кров у сімнадцятий раз. Щороку кількість бажаючих стати донорами в університеті зростає на 100–200 осіб, за останні 10 років вона зросла майже вдесятеро.

У Харківському національному уні-верситеті імені С. Кузнеця з учас-

тю голови Верховної Ради України Володимира Гройсмана, заступни-ка міністра освіти і науки України

Андрія Гевка, голови Харківської обл держадміністрації Ігоря Райніна, голови Харківської облради Сергія Чернова проведено урочистості з нагоди 85-ї річниці університету та відкриття нового навчального кор-пусу.

Почесні делегації, представники влади, ЗМІ й гості мали змогу огля-нути новий семиповерховий навчаль-ний корпус.

Під час заходу Володимир Грой-сман прочитав лекцію для студентів навчальних закладів Харкова «Децен-тралізація – стратегія національно-го успіху».

Зустрічі зі школярами, які цікавляться біологією та хімією, традиційно відбу-

лися на біологічному факультеті Запорізь-кого національного університету. Для них організували цікаві й пізнавальні віктори-ни, практичні заняття та досліди.

Під час вікторини «Цікава хімія» в учас-ників перевірили базові теоретичні зна-

ння з предмета. Після цього викладачі біологічного факультету демонстру-вали цікаві та яскраві досліди.

Крім того, учні в рамках «Школи юного біолога» мали змогу поспілкува-тися із завідувачем кафедри фізіології Валентиною Бовт, яка розповіла їм про генетичні особливості людини, природні біологічні реакції серед рослин і тварин, про гормональні процеси в організмі тощо.

В обласному управлінні освіти і на-уки під час круглого столу обгово-

рили дуже важливу тему – «Особ-ливості перебування, реалізація і захист прав молоді з тимчасово оку-пованої території АР Крим, яка на-вчається у ВНЗ Херсонщини».

На засіданні були присутні пред-ставники управлінь, служб і громад-ської організації по роботі з грома-

дянами з тимчасово окупованої території України, студентська й учнівська молодь із Криму.

До речі, сьогодні у вищих навчальних закладах області навчаються 222 осо-би зазначеної категорії, на денній формі навчання – 96, на заочній – 126 осіб. У професійно-технічних навчальних закладах – 4 особи.

Як наголосив керівник управління освіти і науки Євген Криницький, ця молодь виявила високу патріотичну свідомість і міцну громадянську позицію, залишивши навчання у кримських вишах, переїхавши на материкову части-ну України. За підсумками засідання було ухвалено резолюцію.

За матеріалами департаментів освіти і науки, облдержадміністрацій, навчальних закладів

ww

w.a

r.vol

yn.u

aw

ww

.imzo

.gov

.ua

ww

w.g

uon.

at.u

aw

ww

.pu.

if.ua

ww

w.m

on.g

ov.u

a

ww

w.u

on.k

s.ua

ww

w.p

edpr

esa.

ua

ww

w.p

edpr

esa.

ua

новиниз областей

ФЕСТИВАЛЬ ЕКСпЕРИМЕНТУ

4 «Освіта України»тема

Гостра

Пан Міхал зауважив, що Че-хія прийняла рішення про свій внесок у постконфлікт-

не відновлення сходу України і підтримку прагнень нашої кра-

їни до демократичних перетво-рень, а також – підтримку ре-форм в освіті.

Як повідомила Інна Совсун, Меморандум про взаєморозу-

міння передбачає три напря-ми співпраці із чеською сто-роною. Перший – підвищення рівня інституційної спромож-ності МОН, зокрема, експертна підтримка напрямів роботи та рішень міністерства в освітній політиці. Як-от: ЧАР організува-ло візити українських експер-тів до Чехії з метою вивчен-ня досвіду функціонування системи збору статистики для створення Інституту освітньої аналітики та розбудови Націо-нального агентства забезпечен-ня якості вищої освіти.

Другий напрям – співпра-ця між чеськими й українськи-ми ВНЗ. «МОН створило умо-ви для співпраці українських

університетів із чеськими в частині мобільності. Усе за-лежатиме від вищих навчаль-них закладів – як вони цим скористаються», – зазначила Інна Совсун. Також на допо-могу українським університе-там чеська сторона розробить дистанційні навчальні курси.

Третій напрям співпраці – матеріально-технічна підтрим-ка Чехією переміщених зі сходу України університетів і регіональних центрів оціню-вання якості освіти. У цьо-му вже є певні напрацюван-ня. Інна Совсун конкретизує: йдеться про закупівлю скане-рів для двох регіональних цен-трів, проведення ремонтних

робіт у гуртожитках і примі-щеннях евакуйованих універ-ситетів. Так, Чеське агентство розвитку обрало три перемі-щені заклади для допомоги у ремонтних роботах: Луган-ський національний універси-тет ім. Тараса Шевченка, Гор-лівський інститут іноземних мов Донбаського державно-го педагогічного університе-ту, а також Донбаську націо-нальну академію будівництва і архітектури. Окрім того, ЧАР закупить обладнання для До-нецького національного уні-верситету, що переїхав до Він-ниці. До речі, чеська сторона вже придбала 26 комп’ютерів для цього вишу.

За словами Міхала Каплана, на реалізацію трьох напрямів меморандуму агентство виді-лить 800 тисяч євро на пері-од до 2016 року.

За інформацією прес-служби МОН

У тексті проекту читаємо, що Ка-бінет Міністрів України повинен до 1 січня 2016 року «забезпе-

чити передачу в установленому по-рядку закладів, установ, організацій, що віднесені до відання Національ-ної академії наук України, Національ-ної академії аграрних наук України, Національної академії медичних наук України, Національної академії педа-гогічних наук України, Національної академії правових наук України, На-ціональної академії мистецтв, на фі-нансування/надання фінансової під-тримки/оплату робіт, послуг через Міністерство освіти і науки як го-ловного розпорядника бюджетних ко-штів та Національну академію наук України як відповідального виконав-ця; …забезпечити контроль за про-веденням суцільної інвентаризації майна, у тому числі нематеріальних активів національних галузевих ака-демій наук; …до 1 серпня 2016 року вжити заходів щодо оптимізації ме-режі установ, закладів, організацій, чисельності їх працівників, зокре-ма, реорганізації, об’єднання, лікві-дації неефективних закладів, установ та організацій чи припинення їх ді-яльності».

За словами заступника міністра осві-ти і науки України Максима Стріхи, поява проекту бюджету з таким фор-мулюванням стала несподіванкою для всієї наукової спільноти.

– Міністерство освіти і науки ра-зом з науковою громадськістю ретель-но виробляло контури реформ в на-уковій сфері, – коментує Максим Стріха «ОУ». – Ця робота була про-зорою і відкритою, під час багатьох засідань відбувались онлайн-трансля-ції. Результатом цієї роботи став про-

ект Закону України «Про наукову і на-уково-технічну діяльність», який був сприйнятий усією науковою громад-ськістю країни.

Заступник міністра вважає, що під-хід, запропонований у статті 30 проек-ту держбюджету, міг би бути варіантом реформування. Але він є зовсім несхо-жим на той, який за ініціативи уря-ду запропонували парламенту. І який ухвалили народні депутати.

– Галузеві академії наук виконують свої, суто прикладні функції в забез-печенні конкретних напрямів життя суспільства, – пояснює Максим Стрі-ха. – Зрозуміло, що медична академія зорієнтована на медицину, педагогіч-на – на освіту, аграрна – на сіль-ське господарство. І концепція закону полягає в тому, що ці академії мають продовжувати існувати, але у тісні-шому контакті з відповідними орга-нами виконавчої влади для забезпе-чення конкретних потреб відповідної галузі. Натомість сьогодні пропонуєть-ся усе об’єднати в Національну ака-демію наук. У такому випадку НАН, яка за своєю природою є організацією, орієнтованою на здійснення фунда-ментальних наукових або найважливі-ших прикладних досліджень, що ма-

ють значення для усього су спільства, виявиться перевантаженою. Тому ми станемо перед потребою нової реор-ганізації. Добре, що виправили поло-ження, яке було в першій редакції і стосувалося розділення закладів На-ціональної академії медичних наук на клініки, що повинні залишатися в структурі МОЗ, і на інститути, які ма-ють приєднатися до НАН. Це означа-ло б знищення наших провідних ме-дичних установ.

На жаль, важливе рішення щодо ре-організації установ було ухвалено з іні-ціативи Міністерства фінансів, яке не є профільним органом у сфері науки, констатує заступник міністра.

– Тому зрозумілим є те, що цей факт викликав збурення наукової спільноти, – зауважує Максим Стрі-ха. – Наголошую, що міністерство стоїть на позиціях Закону України «Про наукову і науково-технічну ді-яльність», який нещодавно ухвалила Верховна Рада України. МОН запро-понувало зважений варіант рефор-ми, який задовольнив усі зацікавлені сторони. Сподіваємося, що тези стат-ті 30 проекту Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» є прикрим непорозумінням, а по-

дальше реформування наукової сфери буде узгоджуватися з варіантом, ухва-леним Парламентом.

Також на сайті ЦК Профспілки пра-цівників освіти і науки України опри-люднено експрес-висновки профспілок щодо проекту Державного бюджету України на 2016 рік. У ньому читаємо висновки профспілки працівників НАН України: «...реорганізація національних галузевих академій наук шляхом їх ме-ханічного приєднання до Національної академії наук, як це передбачено стат-тею 30 законопроекту, буде мати не-гативні наслідки для провідних орга-нізацій вітчизняної науково-технічної сфери… У будь-якому випадку НАН України має залишатись головним роз-порядником коштів Держбюджету (як це є зараз і було з 1991 року), що від-повідає Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» та його новій редакції, ухваленій Верховною Радою України 26 листопада 2015 року. Замість цього законопроект передбачає за НАН України статус «відповідально-го виконавця». Видатки на науку по за-гальному фонду Державного бюджету на 2015 р. не повинні бути меншими, ніж у поточному році».

До речі, на сайті Президента Украї-ни з’явилась електронна петиція «Вря-туймо науку України!», в якій, зокрема, йдеться про те, що реформа наукової сфери країни необхідна, але її здій-снення потребує розробки відповідної стратегії та проведення фахового ауди-ту, із залученням, зокрема, експертів ЄС. Саме такий механізм реформуван-ня і закладено у новому Законі Укра-їни «Про наукову та науково-техніч-ну діяльність», прийнятому Верховною Радою України. «Окрім цього, і стаття 30, і суттєве скорочення фінансування науки також суперечить змісту Стра-тегії сталого розвитку «Україна-2020», положенням Коаліційної угоди, поста-нові Верховної Ради «Про Рекоменда-ції парламентських слухань на тему: «Про стан та законодавче забезпе-чення розвитку науки та науково-тех-нічної сфери держави», а також ста-вить під загрозу виконання Угоди з ЄС щодо інтеграції української науки до Європейського дослідницького про-стору» – йдеться у петиції. Нині три-ває збір підписів.

Максим КОРОденКО, «Освіта України»

Нещодавно на офіційному веб-сайті міністерства фінансів України був оприлюднений проект Закону «Про Державний бюджет України на 2016 рік». Положення статті 30 проекту, які стосувалися реорганізації національних галузевих академій наук і підпорядкування їх Національній академії наук України, і визначення НАН відповідальним виконавцем у системі міністерства освіти і науки викликало неабиякий резонанс у суспільстві.

уКраїна – ЧеХія

ЕКСпЕРТНА пІДТРИМКА І мАТЕРІАЛЬНА ДОПОмОГА

Чеське агентство розвитку і мОН України підписали меморандум про взаєморозуміння. У присутності заступника Посла Чехії Павела Бучека документ засвідчили підписами перший заступник міністра Інна Совсун і директор ЧАР міхал Каплан.

РЕФОРМУвАННЯ ПОВИННО мАТИ ВЕКТОР

ww

w.v

nz.o

rg.u

a

ww

w.to

pinv

estit

sii.u

a

5№ 49, 7 грудня 2015 рокумова

ПрЯМа

–У структурі НУБіП де-сять відокремлених структурних підроз-

ділів – вісім коледжів, два інститути, загалом – близь-ко 30 тисяч осіб. Я вважаю, якщо при оновленні законо-давства ми зробимо з коле-джів і технікумів «глухі кути», то це буде бідою. У новому проекті закону з’явилася стат-тя 31, в якій регламентується, що між коледжами й універси-тетами можуть організовува-тися спільні програми корот-кострокової підготовки – це дуже правильно.

Зауважу, що ми не проти тестування випускників ко-леджів, якщо вони хочуть продовжити навчання в уні-верситеті. Немає довіри до уні-верситетських іспитів – да-вайте проводити тестування! Але зробімо його професійно орієнтованим! Наша Асоціа-ція працівників аграрних на-вчальних закладів готова роз-робити такі завдання, думаю, інші галузеві асоціації теж змо-жуть це здійснити. Це пови-нні бути тести, орієнтовані на потреби професії. Наприклад, після коледжу молода люди-на хоче продовжити навчання і стати біотехнологом. Навіщо ж перевіряти її знання із за-гального шкільного курсу хі-мії? Давайте перевірятимемо прикладну хімію, даватимемо завдання вищого рівня! І ще одне – не треба коледжі пе-редавати на місцеві бюджети, а освітні ступені молодшого спе-ціаліста і молодшого бакалавра об’єднати. Це буде краще для економіки країни.

– Але ж є досить багато лю-дей, які вважають надсклад-ними навіть звичайні завдан-ня ЗНО.

– По-перше, ЗНО не оці-нює абсолютні знання, а дає оцінку відносно інших абіту-рієнтів. По-друге, ми мусимо думати про майбутнє країни і дбати за галузі, які сприяють науково-технічному пошукові.

Так, лунають думки щодо надмірної складності завдань ЗНО, зокрема – з фізики. Тут є доля істини. Мені не вірить-ся, що всі діти, які не скла-ли тест з української мови, знають її на «нуль». Коли ми

ставимо високі бар’єри, цим обов’язково скористаються держави-сусіди, які залюбки беруть на навчання ще й нашу молодь. А ми мусимо зважа-ти і на демографічну кризу, яка є тимчасовою. Якщо се-ред вступників не буде попиту на певні професії, наприклад, гірничого, технічного чи вете-ринарного спрямування, то під загрозою опиняться відповідні напрями підготовки. Кафедри не зможуть чекати кілька ро-ків, коли збільшиться загальна кількість абітурієнтів і можна буде відновлювати навчальний процес.

– Проте якщо до вишів бра-ти абітурієнтів із дуже не-високим рівнем знань, то чи зможуть вони повноцінно опанувати навчальну програ-му ВНЗ? Та і заклад повинен шукати свого, вмотивованого абітурієнта, який готовий до навчання.

– Треба знайти баланс, золоту Аристотелеву середи-ну, зрозуміти, як не втрати-ти якість навчання і здійснити набір, від якого теж залежать розвиток і благополуччя уні-верситету. Ще раз наголошу, що оцінка ЗНО – не абсолют-ний, а рейтинговий показник. І якщо абітурієнти обрали тес-тування, наприклад, з фізики, то це означає, що саме ця на-ука для них є цікавою і важ-ливою. А не дуже високі ре-зультати ЗНО можуть мати об’єктивні і суб’єктивні при-чини. Якщо у шкільних ка-бінетах фізики узагалі немає сучасного обладнання, педаго-гів готували ще за застарілими методиками, якщо у сільській школі цей предмет викладає, скажімо, вчитель праці, то стає зрозумілим, чому зна-ння з предмета не є відмінни-ми. Тож позитивною є можли-

вість запровадження вищими навчальними закладами підго-товчих курсів зі складних – природничих, математичних спеціальностей.

А щоб не було неякісно-го вступу до ВНЗ, йому тре-ба проводити потужну інфор-маційну та профорієнтаційну роботу. Наприклад, наш уні-верситет цьогоріч за кількіс-тю поданих заяв «стрибнув» із 36-го місця на дев’яте. І при-чиною цього є саме активіза-ція профорієнтаційної роботи. А якщо потенційних абітурієн-тів стає більше, то ми може-мо обирати з них найкращих.

Профорієнтаційна робо-та – це лекції, бесіди, зустрі-чі викладачів з випускниками шкіл, підготовчі курси, дистан-ційне навчання. Проте найкра-щий «профорієнтатор» – це студент, який навчається в за-кладі. Якщо в університеті да-ють міцні знання і поєдну-

ються освітні й дослідницькі процеси, якщо там немає ко-рупції і є хороші бази для про-ходження практики, то самі студенти щиро радитимуть на-вчатися у цьому виші. А якщо заклад тільки імітує навчаль-ну діяльність, там процвітають хабарі, то навряд чи вдасться «заманити» до нього багатьох абітурієнтів.

Для студентів також дуже важливими є умови навчан-ня і проживання. Цього року ми провели ремонтні роботи вартістю більш як 23 мільйони гривень, капітально відремон-тували кілька гуртожитків. Але без державної підтримки важ-ко – треба реанімувати про-граму «Студентський гурто-житок».

Варто серйозно ставитися і до інформаційної роботи. На-приклад, на сайті НУБіП дуже докладно висвітлюються події університету, факультетів – щоденно тут з’являються п’ять-сім інформаційних матеріа-лів. Тож кожен може відчути «пульс» закладу.

– Які ще поради, крім тіс-нішої співпраці з представ-никами влади та активізації

проф орієнтаційної діяльності, Ви можете дати колегам – ке-рівникам ВНЗ?

– Безумовно, нині дуже перспективною, якщо не ска-зати – необхідною для ви-живання, є участь у міжна-родних програмах і грантах. Така робота є корисною і для позиціонування закладу в єв-ропейському просторі, і для залучення коштів для найпер-

спективніших досліджень, які проводять науковці універси-тетів. Спільна робота може збільшити рівень цитування наукових праць наших спів-робітників, покращити якість навчальної літератури.

Ще один життєво важливий напрям роботи ВНЗ – активі-зація співпраці з бізнесом. На кожному факультеті нашого університету діє рада робото-давців. Тут збираються пред-ставники бізнесу, обговорюють поточні проблеми, ініціюють зміни в навчальних програмах і планах, організовують прове-дення студентської практики.

Роботодавці надають і мате-ріальну допомогу університету. Наприклад, цьогоріч вони до-помогли реалізувати амбітну мету – обладнати всі лекційні аудиторії (а їх у нас півсотні) проекторами, мультимедійними комплексами. Це – європей-ський підхід, коли випускник, котрий досяг успіху, зокрема завдяки своїй освіті, допома-гає ВНЗ, у якому він навчав-ся. До речі, у нас багато зоо-техніків, які стали успішними людьми, хоча у суспільстві до цієї професії ставлення час-то скептичне. Можу назвати

дуже успішних бізнесменів, ко-лишнього Віце-прем'єр-міністра України Юрія Мельника, голо-ву Аграрної партії України Віта-лія Скоцика, Івана Кудлая (го-лову підприємства «Терезино») та інших.

– В умовах потенційного зменшення бюджетних видат-ків на освіту така допомога стає як ніколи актуальною… А чи можуть освітяни вплину-ти на державне фінансування?

– Я переконаний, що осві-тяни можуть усе. Коли сьогод-ні з телеекранів лунають висту-пи про те, що «країні потрібен бюджет розвитку, а не бюджет проїдання», я дуже дивуюся. Адже в усьому світі бюджети створені саме для стратегічних видатків – а це і фінансування освітньої і наукової галузі краї-ни, медицини, армії. Чи можна назвати навіть найменше підви-щення заробітної плати – учи-теля, науковця, лікаря – про-їданням? Та це ж соціальна інвестиція! До того ж ці гро-ші все одно увіллються в укра-їнську економіку – вчитель чи викладач не відкриватимуть ра-хунків в офшорних зонах і не виводитимуть свої прибутки за кордон, вони купуватимуть віт чизняні товари, повертаючи гроші в економіку країни. На жаль, нині в парламенті дуже багато бізнесменів, які думають про власну вигоду, і надто мало справжніх освітян і науковців.

Тому освітянам треба відсто-ювати свої права, по-доброму тиснути на всі політичні фрак-ції. Народні депутати зазви-чай бувають у своїх виборчих округах, проводять зустрічі в університетах, школах. Треба не боятися і говорити їм, що ми принципово не погоджує-мося зі зменшенням бюджету, що ми як виборці не задоволе-ні діяльністю депутата, якщо він підтримує такі зміни. Осві-тянам потрібно і необхідно ло-біювати свої інтереси.

спілкувався Максим КОРОденКО, «Освіта України»

Станіслав НІКОЛАЄНКО: ОСВІТЯНАм ПОТРІБНО ЛОБІЮВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИЛОБІЮВАТИ СВОЇ ІНТЕРЕСИПро бачення майбутнього коледжів, якість вищої і шкільної освіти, важливість профорієнтації та співпраці з представниками бізнесу й народними депутатами розповідає голова Громадської ради освітян і науковців України, Асоціації працівників аграрних навчальних закладів України, ректор Національного університету біоресурсів і природокористування України Станіслав НІКОЛАЄНКО.

в УсьОМУ світі бюджети ствОреНі саМе для стратегічНиХ видатків – а це і ФіНаНсУваННя ОсвітНьОї і НаУкОвОї галУЗі країНи, МедициНи, арМії. чи МОжна наЗВати наВІть найМенше ПІдВищення ЗаРОбІтнОї Плати – Учителя, наУКОВця, лІКаРя – ПРОїданняМ? та це ж СОцІальна ІнВеСтицІя!

6 «Освіта України»мон

Із колеГІї

Міністр і голова колегії Сергій Квіт поінформу-вав про організаційні за-

ходи для прискорення видання нових підручників. Зокрема, завершено тендерні проце-дури закупівлі, укладено уго-ди з видавництвами на друк велико тиражних видань для учнів 4-х і 7-х класів загаль-ноосвітніх навчальних закла-дів з навчанням українською та російською мовами.

На черзі – підписання дого-ворів на видання перекладених підручників для учнів шкіл з на-вчанням мовами національних меншин (молдовською, румун-ською, угорською, польською) та для дітей з особливими освіт-німи потребами.

На видання 140 назв під-ручників загальним накла-дом 4351430 примірників, що становить 72,5% від загальної кількості книжок, перерахова-но аванс на суму близько 77 мільйонів гривень. Частина на-кладів видана, інші друкують-ся. При цьому задіяні всі мож-ливі поліграфічні потужності.

Як зауважив Сергій Квіт, ви-значили трьох перевізників, ко-трі здійснюватимуть доставку підручників і посібників до де-партаментів (управлінь) освіти і науки обласних державних ад-міністрацій усієї України: в за-хідні регіони – Івано-Франків-ське державне підприємство по торгівлі, в південні та східні – ДП «Луганськучторгпостач», до центральних областей – ДП «Об’єднання по торгівлі та по-стачанню». Для кожного регіо-ну окремо підготовлено плани доставки підручників.

Сергій Миронович повідо-мив членам колегії, що вже з 1 грудня поточного року роз-почато доставку підручників до департаментів (управлінь) осві-ти і науки обласних державних адміністрацій. Книжкові бази в регіонах готові до прийому та відвантаження підручників, а саме: підготовлено складські приміщення відповідно до ви-мог санітарно-гігієнічних та протипожежних норм, забез-печено допоміжні засоби тран-

спортування. Сергій Квіт та-кож нагадав, що міністерство провело роботу для здешев-лення вартості підручників за рахунок зниження вартості паперу та зменшення рента-бельності до 5 відсотків, уна-слідок чого вдалося заощадити близько 20 мільйонів гривень державних коштів.

нОВе ПОлОженняНа колегії також розглянули проект Положення про кон-курсний відбір проектів під-ручників для учнів ЗНЗ. Ди-ректор Інституту модернізації змісту освіти Наталія Вяткіна

поінформувала, що протягом осені працювала робоча гру-па (до якої долучились і видав-ці), яка узгоджувала принци-пові позиції. Передбачається, що це положення буде затвер-джено не на один рік, а й на майбутнє.

Отже, конкурс пропонуєть-ся проводити окремо для кож-ного класу двома етапами: пер-ший – здійснення експертизи електронних версій проектів підручників, другий – вибір підручників, яким надано гриф МОН, школами за електронни-ми версіями оригінал-макетів.

Наталія Вяткіна розповіла про особливості майбутньо-го відбору навчальної літера-тури. За кошти держбюджету друкуватимуться підручники з кожного навчального пред-мета, електронні версії оригі-нал-макетів яких отримали ре-зультати вибору більше двох

тисяч. Якщо ж сумарний ре-зультат буде меншим, до пере-ліку ввійде один підручник, що за результатами вибору отри-мав найкращий результат.

Запитання й уточнення чле-нів колегії стосувалися про-цедури відбору експертів, а також їхнього навчання. Нага-даємо, під час минулого кон-курсу це питання викликало бурхливі дискусії.

Отже, колегія доручила ІМЗО спільно з Департамен-том загальної середньої та до-шкільної освіти доопрацювати документ і підготувати його до затвердження.

Крім того, на засіданні ко-легії було ухвалено рішення доповнити перелік навчальної літератури для дітей з особ-ливими освітніми потребами, що може видаватися за ко-шти держбюджету, та перелі-ки підручників для учнів 4-х і

7-х класів, що друкуватимуть-ся за державні кошти. Йдеть-ся, зокрема, і про підручники для шкіл з навчанням мовами національних меншин.

найСКладнІша КаМПанІяДиректор Департаменту вищої освіти МОН Олег Шаров під-бив підсумки вступної кампа-нії – 2015, а також окреслив завдання вишів на наступну. Він зауважив, що Державна ін-спекція навчальних закладів і громадські спостерігачі в ціло-му оцінили цьогорічну вступну кампанію позитивно.

За оперативними даними, щодо результатів прийому в 2015 році до ВНЗ України усіх типів, форм власності й підпо-рядкування за всіма ступеня-ми та освітньо-кваліфікаційни-ми рівнями зараховано 554757 осіб (зокрема 237484 особи за кошти державного та місце-

вого бюджетів, що становить майже 50%). За інформацією директора Департаменту ви-щої освіти, у цьому році сту-дентами вищих навчальних за-кладів стали майже 10 тисяч мешканців Луганської області, приблизно 22 тисячі жителів Донецької, 968 кримчан.

За словами Олега Шарова, у 2016 році через демографіч-ний спад кількість випускни-ків становитиме 200–210 ти-сяч – на кілька тисяч менше, ніж у 2015 році. Під час коле-гії прозвучала думка, що вступ-на кампанія наступного року буде однією з найскладніших, адже впроваджуються основні вимоги Закону України «Про вищу освіту».

– Унаслідок цього у норма-тивній базі буде значна кіль-кість змін, деякі з яких уже опрацьовані, а інші доведеть-ся доопрацьовувати впродовж

першого – другого кварта-лів, – зауважив Олег Шаров.

Наступного року проводити-меться останній набір молод-ших спеціалістів за програ-мами вищої школи, вперше передбачено набір молодших бакалаврів, підпадають під умови прийому-2016 і докто-ри філософії. Водночас збері-гається набір спеціалістів.

Вступна кампанія відбувати-меться за новим єдиним пере-ліком галузей і спеціальностей. Уже розпочато процес опра-цювання актів узгодження пе-реходу ВНЗ на новий перелік спеціальностей і ліцензований обсяг – перший реальний етап вступної кампанії.

Олег Шаров поінформував, що у 2016 році передбачається дві моделі державного замов-лення. Нова – для освітньо-кваліфікаційних рівнів молод-шого бакалавра, бакалавра,

спеціаліста, магістра на основі повної загальної середньої осві-ти, і традиційна – для молод-шого спеціаліста, спеціаліста та магістра (на основі раніше здо-бутого ступеня). Протягом на-ступного року готуватимуться й нові документи щодо рефор-ми системи державного фінан-сування вищої освіти в цілому.

– Передбачається, що дер-жавне замовлення буде на-даватись вищим навчальним закладам за тими спеціаль-ностями, що будуть визначені як профільні, – розповів Олег Шаров. – На початку року нас очікує серйозне обговорення відповідного нормативно-пра-вового акту. Надалі плануєть-ся індивідуалізація державного замовлення, тобто місце нада-ватиметься конкретній люди-ні. При цьому, якщо абітурієнт не пройде вступного конкурсу, державного замовлення він по-збавляється.

У 2016 році вступники змо-жуть подавати 15 заяв на 5 спе-ціальностей. Окрім того, не пе-редбачено цільового прийому.

Олег Шаров повідомив, що у нових умовах прийому до ВНЗ передбачена можливість вступу осіб, котрі мають ста-тус інваліда війни, за резуль-татами співбесіди. Солдати, які демобілізуються з військової служби з 1 грудня 2015 року, зможуть обирати форму всту-пу – за результатами ЗНО чи іспитами. Цей вибір також ма-тимуть змогу зробити особи, які перебувають на військовій службі (крім строковиків).

За підсумками обговорення колегія ухвалила рішення про-вести окреме засідання, при-свячене питанням підготовки фахівців з вищою освітою, про-гнозуванню потреб економіки, моделі держзамовлення тощо.

Члени колегії також роз-глянули навчальну програму з інформатики для учнів 5–9 класів ЗНЗ (які вивчали інфор-матику в 2–4 класах). Ухвале-но рішення провести її додат-кове експертне обговорення.

Також під час засідання відбулось урочисте відзначен-ня працівників галузі освіти і науки державними нагорода-ми України, відзнаками Вер-ховної Ради та Кабінету Міні-стрів України.

дмитро шУлІКІн, «Освіта України». Фото автора

пРО пІДРУЧНИКИ І ВСТУПНУ КАмПАНІЮЯка ситуація із друком і доставкою навчальної літератури, які принципи закладено у нове Положення про конкурсний відбір підручників і чим вступ-2016 відрізнятиметься від цьогорічного – ці, й не лише, питання було розглянуто на черговому засіданні колегії міністерства освіти і науки.

ВСтУПна КаМПанІя наСтУПнОгО РОКУ бУде ОднІєю З найСКладнІших, адже впрОваджУються ОсНОвНі виМОги ЗакОНУ УкраїНи «прО вищУ ОсвітУ»

7№ 49, 7 грудня 2015 рокуаванГард

освІтнІЙ

Перший захід приурочили до Всесвітнього дня нау-ки в ім’я миру і розвитку,

що відзначається 10 листопа-да. Однак на численні прохан-ня любителів цікаво проводити вихідні свято науки стали вла-штовувати ще й навесні.

«Дні науки» задумані як про-ект її широкої популяризації. Вони організовуються Радою молодих вчених Національної академії наук України та гро-мадською організацією Unia Scientifica. Мета безкоштовних заходів, які відбуваються в Киє-ві, Львові, Харкові та з цієї осе-ні у Дніпропетровську, – під-тримання інтересу дошкільнят і школярів до пізнання світу, зміцнення мотивації до поглиб-леного навчання серед старшо-класників та студентів і навіть зацікавлення дорослих. «Учи-тися ніколи не пізно і завжди цікаво» – ось принцип орга-нізаторів «Днів науки». Завдя-ки поєднанню лекцій (частина з яких орієнтована на дітей, інші – на дорослих), демон-страцій, екскурсій і майстер-класів вдалося досягти опти-мального рівня зацікавленості всіх, хто завітав на подію.

РадІСть ПІЗнанняТож 14–15 листопада всі охо-чі мали змогу відвідати близько двох десятків наукових установ та музеїв Національної академії наук України, ряд університетів та дізнатися й побачити багато цікавого з біології, фізики, хі-мії, математики, медицини, іс-торії, сучасної української мови та літератури, а також поспіл-куватися зі спеціалістами у різ-них царинах знань.

У Києві на дітей і дорос-лих чекали понад півсотні де-монстрацій і майстер-класів, кілька десятків захоплюючих лекцій, а також екскурсії му-зеями, організовані молодими науковцями з близько 20 уста-нов НАН України.

Гостинно відкрили свої двері в суботу, 14 листопада, чотири установи. Понад 400 відвідува-

чів Інституту молекулярної біо-логії та генетики НАН України побачили цікаві демонстра-ції – генетично-модифікованих мишок, які світяться зеленим у синьому світлі, ви окремлення ДНК з яблук, препарати клітин і мікроорганізмів під мікроско-пом і багато іншого. Особли-вим «попитом» користувались ефектні хімічні й біохімічні ре-акції. Діти були в такому за-хваті, що багато з них, мабуть, того самого дня пішли купува-ти набори «Юного хіміка» чи, принаймні, відкрили підручник з хімії – на що, власне, орга-нізатори і сподівалися. Не мен-ший інтерес у багатьох відвіду-вачів викликали майстер-класи з давньоруської писемності, ри-мування, а також лекції про за-гадки диких орхідей і проти-вірусний імунітет.

ПРО гРафен І х-ПРОМенІ Того ж дня в Астрономічній обсерваторії відбулися лекції, присвячені, зокрема, Нобелів-ським преміям 2015 року: про осциляції нейтрино та тем-ну енергію і про мутації клі-тин, а також про графен і те, як можна побачити молекулу. Кафедра мікробіології, вірусо-логії та імунології НМУ імені Олександра Богомольця прове-ла майстер-клас для студентів. Також 14 листопада «Дні нау-ки» проходили і у ННІ «Інсти-тут геології» та Геологічному музеї Київського національного університету імені Тараса Шев-ченка, де всі охочі мали мож-ливість потрапити на екскурсії. Лекції були найчастіше медич-ного спрямування – говорили і слухали про першу медичну до-помогу, гормони, рак молочної залози та простати, була і «фар-макологія для чайників». Відві-дувачі (близько 200) також змо-гли почути про мистецьку та наукову богему Києва 1920-х і дізнатися нове про Х-промені.

У неділю, 15 листопада, мож-на було відвідати ще три уста-нови. В Інституті фізіології іме-ні Олександра Богомольця до місцевих молодих науковців долучилися колеги з кількох установ НАН України, а та-кож із дружніх колективів. На лекціях слухачі дізнались, як відбувається запліднення, на-родження та вигодовування у кажанів, порахували кількість кінцівок у китів та в їхніх пред-ків – і вимерлих, і сучасних. Послухали також про профі-лактику ВІЛ/СНІДу й першу домедичну допомогу. Зоологи представили демонстрації про «чужих» попелиць (паразити,

що допомагають уберегти вро-жаї), черепи різних тварин і людини та власноруч виокрем-лювали ДНК із бактерій.

Прикметно, що до деяких київських установ відвідува-чі приходили вже не вперше, тому «Дні науки» виглядали як велике сімейне свято, до якого щоразу долучаються нові чле-ни родини. Також дуже при-ємно, що цього року діти з Центру соціальної підтримки та реабілітації переселенців з міста Ірпеня змогли відвідати цю подію. Вже традиційно тут бувають учні-члени Малої ака-демії наук.

таєМницІ життя І 3D-дРУКУ Львові, окрім Державно-го природознавчого музею НАН України, свої двері від-крили для відвідувачів Львів-ський національний медичний університет імені Данила Га-лицького, його музеї історії хвороб людини Інституту клі-нічної патології та розвитку фізіології кафедри нормальної фізіології, біологічний факуль-

тет Львівського національно-го університету імені Івана Франка та Зоологічний му-зей при ньому. Охочі змогли послухати лекції про токсич-ний вплив алкоголю на під-шлункову залозу, дізнатися про плюси і мінуси біопали-ва, а також його використан-ня сьогодні й у майбутньому. Не менш цікавою була лек-ція про гормони рослин, на якій можна було довідатися, звідки рослина «знає», коли їй проростати, цвісти чи пло-доносити. А ще – лекції про діабет як епідемію ХХІ сто-ліття і про раціональне хар-чування, про рожеву естетику,

а також найбільш «моторош-на» лекція про сучасні ме-тоди оперативних втручань і робота- хірурга Да Вінчі. Екс-курсія «Таємниці людського тіла» і численні майстер-кла-си не залишили нікого бай-дужим. Біологічні демонстра-ції та перегляд колекції комах, птахів, плазунів, ссавців та ін-ших тварин зі всього світу, зі-браної за 230 років, зацікави-ли більш ніж півтисячі людей.

Відвідувачі екскурсії, органі-зованої Харківським держав-ним університетом харчування та торгівлі, дізналися про за-стосування установок ядерно- магнітного й електронно-маг-нітного резонансів у харчовій промисловості. Цікаві лекції можна було послухати в НТК «Інститут монокристалів» НАН України – цим шансом ско-ристалися близько 400 відвіду-вачів. У креативному просторі Spalah відбувались експери-менти з рідким азотом, лазера-ми та лего-роботами від студії «Винахідник». Протягом усьо-го дня гості спостерігали за

3D-друком і могли відвідати лекції. Також у Харкові відбу-лася інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?» від Вільного уні-верситету ГО ІЦ «Майдан Мо-ніторинг».

У Дніпропетровську 14 лис-топада простір Space HUB за-прошував усіх, хто цікавить-ся сучасними технологіями, на демонстрації та лекції.

цІКаВа для ВСІх Головними партнерами «Днів науки» були Національна акаде-мія наук України, Мала академія наук та Біохімічне товариство Великобританії. Інформаційно подію підтримали інші науково-популяризаційні проекти: «На-укові пікніки» та «Моя наука» (сайт my.science.ua).

Можна сміливо стверджу-вати, що поступово – ру-ками ентузіастів, майже без підтримки держави – попу-ляризація науки в Україні на-бирає обертів. «Дні науки» – проект, покликаний збудувати ще один місточок між сус-пільством і науковцями й по-казати, що наука є насправді цікавою і для дітей, і для до-рослих, – стали довгоочікува-ною подією вже для кількох тисяч дітей і дорослих. Демон-стратори і лектори одностай-ні: дарувати радість пізнан-ня – це прекрасно. Молоді науковці з Ради молодих вче-

них НАН України, які є ор-ганізаторами та виконавцями проекту, також сподіваються цими заходами привернути увагу до науки в цілому, на-гадати про те, що ця сфера є стратегічно важливою для роз-витку суспільства та держави. На жаль, поки чимало високо-посадовців не має чіткого усві-домлення значення науки для майбутнього України. Будемо сподіватися, що у бюджеті на 2016 рік виділять належне фі-нансування на науку, а навес-ні «Дні науки» знову гостин-но запросять усіх охочих на свято пізнання. Хтозна, мож-ливо, і українські чиновники також завітають на цю подію і зі здивуванням дізнаються, що в Україні є наука, молоді вчені (зокрема, в Націо нальній академії наук) та що наука ці-кава для всіх. А отже, й досі є надія на майбутнє України як високорозвиненої інтелек-туальної держави.

юлія беЗВеРшенКО,для «Освіти України»

ВІД мОЛЕКУЛИ ДО ЗІРКИ Справжнє свято для дітей і дорослих – це можливість пізнавати нове і дивуватися йому. Саме її нещодавно отримали учасники заходу «Дні науки», який відбувсявже вп’яте.

«дНі НаУки» бУдУють ще ОдиН МістОчОк Між сУспільствОМ та НаУкОвцяМи й деМОНстрУють, щО наУКа є цІКаВОю І для дІтей, І для дОРОСлих

8 «Освіта України»науки

розвиток

Ректор КНУ Леонід Губер-ський передав науковцям свої вітання. Він нагадав,

як 20 березня 2015 року у сті-нах університету приймали учасників конференції з наго-ди підписання угоди між Укра-їною і Європейським Cоюзом про участь у програмі «Го-ризонт 2020». Україна обрала шлях бути у команді будівни-чих, обрала інвестиції у знан-ня і в людей.

ПеРшОПРОхІдцІЛеонід Губерський поінформу-вав, що КНУ вже має чималі здобутки у рамках програми «Горизонт 2020». Наприклад, представники географічного факультету в консорціумі з європейськими партнера-ми виграли гранти для про-ектів «Gray&Grenn у Європі: люди похилого віку, які про-живають у міських районах» і FREWATT, який передбачає створення відкритого програм-ного забезпечення для управ-ління водними ресурсами від-повідно до положень Водної рамкової директиви ЄС. Та-кож молоді науковці хімічно-го факультету вибороли гранти з напряму «Дії Марії Склодов-ської-Кюрі».

наУКОВий ландшафт: КаРти й КРОКиОфіцер з міжнародного спів-робітництва Директорату з питань досліджень та іннова-цій Європейської комісії Тьє-рі Девар представив нову про-граму на 2016–2017 роки, а представник Генерального ди-ректорату з питань досліджень та інновацій Діана Сенчишин дала експертну оцінку науко-во-інноваційної системи Укра-їни. Вона наголосила, що єв-ропейці можуть допомогти не тільки з фінансуванням науко-вих проектів, а і з виробленням політики проведення дослі-джень. Зокрема, надати екс-пертну допомогу, проаналізу-вати, який у країні «науковий ландшафт», які його сильні і слабкі сторони, чи ефективни-ми є система розподілу коштів і система наукової експерти-зи тощо. Діана Сенчишин та-кож розповіла, як формуєть-ся робоча програма конкурсу. Європейська комісія отримує інформацію від експертів, тех-нологічних платформ та націо-нальних контактних пунктів і визначає, яка тематика дослі-джень важлива для світу.

Заступник голови Ради мо-лодих учених НАН України Юлія Безвершенко переко-нана, що Україна обов’язково повинна скористатися цими можливостями.

– На програму «Горизонт 2020» можна дивитися як на можливість отримати фінан-сування і пережити складний кризовий час, коли коштів недостатньо, – каже Юлія. – Але «Горизонт 2020» вод-ночас є фінансовим інстру-ментом реалізації ERA – Єв-ропейського дослідницького простору. Її конкурси цілком збігаються із пріоритетами ERA і направлені на розвиток

людського капіталу, суспіль-ства, економіки цих країн. Політика Європейського до-слідницького простору спря-мована значно далі, ніж на 2020 рік. Ми теж не тільки маємо думати про те, як ско-ристатися фондами, а побу-дувати систему, що буде імп-лементована в європейський науковий простір.

Дослідниця переконана, що перші зміни в науковому ланд-шафті країни у нас уже від-буваються. Зокрема, ухвалено Закон «Про наукову і науко-во-технічну діяльність», у яко-му записано пріоритети ERA, передбачено нові способи фі-нансування – з Національ-ного фонду досліджень тощо. Але це – лише перші кроки щодо допомоги вченому займа-тися наукою.

Єдиний план використання можливостей участі України в «Горизонті 2020» формувати-ме координаційна рада. Такий орган сьогодні створюється. Про це розповіла координа-тор національних контакт-них пунктів Стелла Шаповал. До ради ввійдуть представни-ки центральних органів влади, НАН, громадських організа-цій. Окрім того, представники України будуть обрані до ро-бочих комітетів Європейської комісії. Вони матимуть змогу впливати на рішення коміте-тів щодо обрання тих чи інших напрямів досліджень.

Формування мережі націо-нальних і регіональних кон-тактних пунктів в Україні ще триває. Для того, аби створи-ти в університеті чи науко-вій установі такий пункт, по-трібно звернутися з листом до МОН. У листі потрібно вказа-ти напрям, що може курува-ти пункт, і людей, які мають досвід міжнародного науково-го співробітництва.

Нині в Україні на базі уні-верситетів та інститутів НАН України діють – 38 НКП і 12 регіональних КП. Станом на вересень 2015 року було пода-но 55 заявок з участю України на загальну суму 6388823 євро.

Сайт наУКОВих ЗнайОМСтВДуже скоро всю інформацію щодо конкурсів можна буде знайти на Національному порталі програми «Горизонт 2020», який нині розробляють у МОН. Портал забезпечить ін-формаційну підтримку і НКП, і науковців. Там буде розміщена нормативно-правова база, умо-ви участі в конкурсах, можли-вості фінансування. В окремо-му розділі – відкриті конкурси і терміни закінчення подачі за-явок.

Особливо корисною для науковців буде база пошуку партнерів в Україні – на ін-формаційному ресурсі роз-містять контакти всіх науко-вих установ.

Один з розробників порта-лу – Максим Гладський – пояснює, що інформаційний ресурс ще на стадії розроб-ки, тут із радістю прийма-ють конструктивні ідеї та по-бажання.

фІнанСи є, шУКай бажання!Особливо уважно науковці й координатори з багатьох об-ластей України слухали ви-ступ директора Національного інформаційного центру зі спів-робітництва з ЄС у галузі нау-ки і технологій Олени Коваль.

Вона ще раз нагадала, що «Горизонт 2020» – надзви-чайно конкурентна програма. І, на жаль, рівень успішнос-ті українських проектів поки що – кожна дев’ята-десята пропозиція. Багато проектів відкидаються із самого почат-ку – лише тому, що непра-

вильно оформлені. Пошире-ні помилки: неточно вказана кількість учасників, відсут-ність аргументів про корис-ність проекту для людей та економіки ЄС.

– Ваше завдання – дуже чітко консультувати науков-ців, – звертається Олена Ко-валь до координаторів НКП. – Завжди починайте з ви-значення кількості учасників. У проекті мають брати участь три незалежні юридичні особи з трьох різних країн Європи. Обирайте досвідчених партне-рів, тоді шанси на успіх будуть більшими. Окрім того, нікому не потрібні просто геніальні про-екти, тематика яких у програ-мі не передбачена. Якщо науко-вець не знайшов свою «нішу» і свій конкурс – нема сенсу шу-кати партнерів. Також ви по-винні не лише мати ідею, але й уявляти, як її втілити та ко-мерціалізувати.

Ще одна проблема – недо-сконала англійська. Директор каже: не треба боятися зверта-тися по допомогу чи консуль-тацію. Навіть європейські на-уковці звертаються за цим до консалтингових компаній, і ті перевіряють, чи правильно за-повнені всі форми. Проект має бути ідеально оформлений ще до його подання!

Вимога до правильнос-ті оформлення – одна з но-вих умов конкурсу. У програмі 2016–2017 уже не буде пере-мовин і «дотягування» доку-ментації. Проект приймають (чи не приймають) таким, яким він є. Окрім того, у ньому із самого початку треба чітко ви-значити етапи проведення до-сліджень і написати, яким буде результат діяльності проекту. Бажано, щоб це вплинуло на збільшення кількості робочих місць та рівень і якість життя європейців.

Терміни «дедлайнів» теж скорочуються. Від часу подан-ня документів до початку робо-ти відведено в середньому ві-сім місяців. Також більше не можна подати документи в па-перовому вигляді.

Додатково введено і норму щодо оплати праці в проектах. Якщо неприбуткові організа-ції залучають до високотехно-логічних робіт (наприклад, під час виготовлення діючого зраз-ка) інших спеціалістів, то отри-мають додаткове фінансуван-ня обсягом до тисячі євро на людину.

– Початківці, звертайтеся до наших контактних пунктів чи в МОН! – закликає Олена Коваль. – Ми допоможемо не наробити помилок.

для СтУдентІВКоординатори НКП також розповіли про переваги і мож-ливості, які дають у 2017 році їхні напрями роботи.

Керівник НКП при Київ-ському національному універ-ситеті імені Тараса Шевченка Галина Усатенко наголосила: «Горизонт 2020» – програма для дорослих науковців, тому студентам і молодим дослід-никам, які не мають науко-вого ступеня, краще починати з напряму «Дій Марії Склодов-ської-Кюрі». Академічна мо-більність – обов’язкова умо-ва для участі. Важливо також, аби дослідник не мешкав у країні, де відбудеться стажу-вання.

У напрямі «Дії Марії Скло-довської-Кюрі» – чоти-ри компоненти: індивідуаль-ні стипендії, обмін науковим персоналом, мережі іннова-ційної підготовки, співфінан-сування регіональних та на-ціональних програм. За ними вже оголошено конкурси.

Особливо привабливою для молодих науковців є темати-ка мереж інноваційної підго-товки. У дослідженнях беруть участь науковці, які напрацьо-вують матеріали для здобуття наукового ступеня. За спіль-ними докторськими програма-ми можна отримати подвійний докторський ступінь. Із 15 жов-тня вже відкрита подача зая-вок, конкурс триватиме до се-редини січня.

– Зверніть увагу, що на 2016 рік припадає кон-курс «Ніч науковців», який оголошується раз на два роки, – наголошує Галина Усатенко. – Європейська до-слідницька ніч – дуже ціка-ва ініціатива, спрямована на популяризацію науки і набли-ження її до суспільства. Кон-курс для проектів із цієї те-матики відкритий 15 жовтня і триватиме до 13 січня.

РОЗУМне ВСе І ВСюдиКерівник напряму «Інформа-ційні та комунікаційні техно-логії» Сергій Шукаєв (Київ-ська політехніка) повідомляє науковцям хорошу новину: на цю тематику заплановано 463,5 мільйона євро в 2016 році і 604,5 мільйона – у 2017-му.

«ГОРИЗОНТ 2020»: шУКАЙТЕ СВОЮ НІшУ!

Днями у Київському національному університеті імені Тараса шевченка зібралися представники національних контактних пунктів (НКП) програми «Горизонт 2020» і молоді науковці. Координатори НКП розповіли – які конкурси відкрито на 2016–2017 роки, як долучитися до досліджень, на що звернути увагу і як уникнути «підводних каменів».

ww

w.b

abs.

unsw

.edu

.au

9№ 49, 7 грудня 2015 рокунауки

розвиток Напрями досліджень: «Нове

покоління компонентів та сис-тем», «Складні та хмарні об-числення», «Майбутній інтер-нет», «Контент», «Підтримка інновацій», «Креативність», «Заходи міжнародної коопе-рації» тощо. У тематиці кон-курсів охоплено весь техноло-гічний ланцюг – від наукових лабораторій до ринку.

Найбільша кількість конкур-сів планується з напряму «Кон-тент» (одинадцять). На другому місці – «Майбутній інтернет» та «Роботизація».

– Дуже цікава ініціати-ва – «Розумне все і всю-ди», – розповідає Сергій Шукаєв. – ІКТ-технології входять у наше повсякденне життя. На проекти, які збіль-шують його комфортність, ви-ділено 24,5 мільйона євро.

Координатор також пора-див звернути увагу на напрям «Підтримка інновацій», у яко-му передбачено три конкурси. Розповів, що Всеукраїнський фестиваль Sikorsky Challenge у НТУУ «КПІ» якраз і є зма-ганням інноваційних рішень. Більше того, на думку фахів-ців Київської політехніки, роз-виток стартапів – це той шлях, який може вивести Україну на рівень передових держав.

Доповідач звернув увагу присутніх на те, що у перших конкурсах перемогли учасни-ки з країн Старої Європи. Тому варто спробувати себе у зма-ганні «Вирівнювання міжна-родного співробітництва в кра-їнах з низькими та середніми доходами». Ці «перегони» – саме для України.

беЗПечна енеРгетиКаУ напрямі «Безпечна, чис-та та ефективна енергетика» найбільше коштів (30 відсот-ків бюджету) передбачено на конкурси щодо відновлюваних джерел енергії.

– Експерти вже говорили, але я повторю: обов’язково вкажіть, що ваш проект може дати Європейському Сою-зу, – наполягає експерт НКП при Івано-Франківсько-

му націо нальному технічному університеті нафти і газу Ар-тур Воронич. – Конкурси ро-бляться не заради досліджень, а для суспільства. Вони спря-мовані на користувача.

Артур Воронич радить звер-нути увагу на конкурс «Кон-курентоздатна енергетика», в якому передбачено фінансу-вання розміром 60 мільйонів євро на два роки. Дуже пер-спективними є проекти про використання енергії вітру, хвиль тощо. Але важливо, щоб рівень готовності розробки у момент подачі заяви вже був достатньо високим.

нанОтехнОлОгІї: єВРОПа не хОче ПаСти ЗаднІхНапрям «Нанотехнології, су-часні матеріали, біотехнології, передові промислові виробни-цтва» ще раз показує, наскіль-ки висококонкурентною є про-грама «Горизонт 2020».

– У використанні нано-технологій нині домінують США, а Європа, образно ка-жучи, пасе задніх, – роз-повідає керівник НКП з на-пряму нанотехнологій із Прикарпатського національ-ного університету імені Ва-силя Стефаника Володимир Коцюбинський. – Тому за-вдання саме цього напря-му – створити нові продук-ти з доданою вартістю. І в підсумку – підвищити конку-рентоспроможність європей-ської економіки. Наука ЄС ставить за мету вийти в лі-дери з використання нанотех-нологій. А нам, як би не було складно, треба «вклинитися» і знайти своє місце.

Для українських науковців це складно ще й тому, що всі конкурси базуються на аналі-зі викликів щодо покращення рівня життя та чіткому плані протистояння цим викликам.

Для проектів цього напря-му також важливий високий рівень технологічної готов-ності, адже експерти Євро-пейської комісії вимагають демонстрації прототипу та тестування в умовах лабора-торії чи на виробництві.

Володимир Коцюбинський розповів: останнє завдання українські дослідники вирі-шують з допомогою науко-вих парків і хаблабів. Саме там є можливість створюва-ти прототипи і випробовува-ти технології. До речі, якщо проаналізувати фінансуван-ня проектів у цьому напрямі за два останні роки, то стає зрозуміло, що Польща, на-приклад, витрачає на ці до-слідження більше, ніж Німеч-чина і Франція разом.

– Тому раджу шукати партнерів з нанодосліджень саме у Польщі, – каже екс-перт. – Дуже важливо роз-ширювати «межі компе-тентності». Не чекайте, що з’явиться окремий конкурс із тієї тематики, яку ви дослі-джуєте двадцять років. Шу-кайте наближені теми, пода-вайте заявки.

Координатор переконаний: сучасному науковцю потріб-но бути проактивним: нала-годжувати особисті контакти, виступати на конференціях, друкувати статті.

Фахівці НКП у Прикарпат-ському національному уні-верситеті імені Василя Сте-

фаника переклали робочу програму «Горизонту 2020» на 2016–2017 роки, зроби-ли роз’яснення спеціальної лексики. Кажуть: намагають-ся максимально швидко по-яснити дослідникам суть кон-курсів і допомагають узяти в них участь.

Особлива гордість сайту НКП – власна база потен-ційних учасників проектів. Якщо у когось є «проривна» ідея, але не вистачає членів команди – експерти Прикар-патського університету допо-можуть її сформувати.

ПеРетВОРити Ідеї на технОлОгІїСеред пріоритетів програми «Горизонт 2020» – напрям «Майбутні та нові технології».

– Ця тематика має пере-творити європейську наукову базу на конкурентний продукт за рахунок виявлення прин-ципово нових напрямів дослі-джень, – розповідає експерт НТП при Київському націо-нальному університеті Олек-сандр Меньшов. – Особливо тішить загальний обсяг фінан-сування – близько трьох із половиною мільярдів євро.

«Фішка» конкурсів цього напряму – міждисциплінар-ні дослідження. У них зна-йдеться місце і природознав-цям, і філологам, і знавцям ІТ. Гуманітарії мають співпрацю-вати з представниками пере-дових інженерних дисциплін. Мета взаємодії – перетвори-ти нові знання та ідеї на нові технології.

Заявки на участь можуть подавати університети, нау-кові установи, малі, середні й великі підприємства. Та-кож у конкурсі можуть бра-ти участь національні й ре-гіональні органи влади та їх представники.

До уваги науковців: на сай-ті національних контактних пунктів можна завантажити проектні пропозиції і знайти приклади оформлення заявок.

Світлана галата, «Освіта України»

УчаСть У ПРОгРаМІ «гОРиЗОнт 2020» – це не тІльКи МОжлиВІСть ОтРиМати фІнанСУВання І ПеРежити КРиЗОВий чаС. це шаНс пОбУдУвати НОвУ систеМУ, яка бУде іМплеМеНтОваНа в ЄврОпейський НаУкОвий прОстір

Видаєтьсяз 1920 року.

У нашому журналі: рішення колегій, накази, типові навчальні плани, рекомендації та коментарі з питань вищої, професійної, середньої, початкової, дошкільної та позашкільної освіти.

Ціна46,35 грнна місяць

Передплатнийіндекс: 68832

ww

w.u

niv.

kiev

.ua

10 «Освіта України»права

тиждень

напередодні правового тижня пропонуємо дізна-тися про профільну екс-

периментальну роботу все-українського рівня, а також про ініціативи, що запрова-джують у школах.

Шкіл, де тривають експе-риментальні проекти право-знавчого спрямування, не так багато. Основна така робота всеукраїнського рівня «Фор-мування правової культури учнів загальноосвітнього на-вчального закладу» сьогод-ні проводиться на Одещині, в Іллічівській загальноосвіт-ній школі №1. Тут дисциплі-ни правового спрямування діти вивчають із 1 класу.

– Навчання здійснюєть-ся за авторськими програма-ми, – розповів «ОУ» керів-ник експериментальної роботи В’ячеслав Майорський. – У початковій школі учні засво-юють курс «Мої права», а по-чинаючи з п’ятого класу – «Права дитини». Упродовж 6-7 класів школярі опанову-ють «Права людини у віль-ній країні», у 8-му – «Живи за правилами» – за рахунок годин варіативної складової. Дев’ятикласники студіюють «Правознавство. Практичний курс» (інваріантна складова). А у старшій школі – 10-11 класах – працюють профіль-ні правові групи: за рахунок годин варіативної складової діють елективні та профільні курси правового спрямування (наприклад, «Права людини»). А зацікавити учнів правознав-чими дисциплінами вдалося за-вдяки інтерактивним формам роботи.

До того ж в основній і стар-шій школі діти вивчають фа-культативи правового та гро-мадянського напряму. Вчитель правознавства генерує і втілює ідеї. Переконаний: інші школи можуть запозичити у них сис-тему інтеграції правового ком-понента в усі навчальні дис-ципліни.

– Мені дослідно-експери-ментальна робота дала змо-гу реалізуватися як творчому вчителю. За результатами до-слідно-експериментальної ро-боти я підготував до захисту кандидатську дисертацію «Ме-

тодика навчання конституцій-ного права учнів профільних класів». На жаль, цього року мені не вдалося взяти участь у фінальному етапі Всеукра-їнського конкурсу «Учитель року» в номінації «Право-знавство», але знаю: наступ-ного разу я обов’язково буду серед учасників, – стверджує В’ячеслав Віталійович.

шКОла яК ВЗІРець Упроваджуючи експери-мент, педагогічний колектив не обмежився традиційною «п’ятирічкою», а «розтягнув» термін його дії з 2009-го до 2021 року. Дослідно-експери-ментальна робота, що ведеть-

ся, передбачає п’ять етапів. Перший етап полягав у роз-робці стратегії.

– Наразі триває третій, формувальний, він найдо-вший. Коли в 2009 році ми планували дослідження, то прагнули побудувати модель виховання правосвідомості учня саме під час отриман-ня пов ної загальної серед-ньої освіти (на той час – дванадцяти річки), – каже він. – На експеримент пра-цює весь педагогічний ко-лектив школи. Ми з Ольгою Петрівною Петлюк, дирек-тором школи, та Оксаною Михайлівною Левчишеною, завідувачкою кафедри психо-лого-педагогічної та суспільно-гуманітарної освіти Одеського обласного інституту удоскона-лення вчителів, є відповідаль-ними виконавцями експери-менту. Кожне з методичних об’єднань працює над реаліза-цією завдань дослідно-експе-риментальної роботи у змісті своїх предметів, окремо пра-цюємо над правовиховною ро-ботою (методичне об’єднання класних керівників). Крім того, у кожному з навчальних предметів є правознавча скла-дова (відповідні методичні ре-комендації розроблені педаго-гічним колективом і постійно оновлюються).

Спочатку до експеримен-тальної роботи частина педаго-гічного колективу поставилася насторожено, як до всього но-вого й незрозумілого. Але за-раз усі педагоги – це колек-

тив однодумців, які вчаться й самовдосконалюються. Це, пе-реконує вчитель, і є основою професійного зростання.

– Розпочинаючи дослід-но-експериментальну робо-ту, ми поставили завдання: формувати правову культуру учнів, з малого віку готува-ти їх до допрофільної та про-фільної правової освіти. Але нині ми підійшли до пев-них змін у завданнях дослі-дження, чітко розуміючи, що методами правового ви-ховання учнів ми здійснює-мо правове виховання людей, які їх оточують, насамперед батьків, – розмірковує пан В’ячеслав. – Виховання пра-восвідомості – дуже тривалий і складний процес. Ми задо-волені, що нам вдалося роз-почати його ще в молодшо-му шкільному віці. До речі, у своїх правах та обов’язках наші малюки обізнані набага-то краще, ніж учні інших шкіл. І дуже радує, що цю інфор-мацію вони передають своїм

батькам, одноліткам. Адже сло-ва учня «Я маю право» або «Я зобов’язаний» залишаються в пам’яті мами або тата, бабусі чи дідуся, друга-однолітка.

УнІКальнІСть ПРОеКтУ Місяць тому, з 4 по 8 листо-пада, у школі був проведе-ний усеукраїнський правовий турнір, в якому змагалися по-над 20 команд з усієї України. А до тижня права, що відбу-деться незабаром, організо-вуватимуться круглі столи й брейн-ринги, проводитимуться зустрічі з викладачами право-вих факультетів ВНЗ.

– Правовий тиждень тра-диційно досить насичений: за-плановані й дискусії про пра-ва людини, й інтелектуальні ігри. Зокрема, ми проводимо відкриті семінари. І не тільки

для школярів, а й для людей, які, наприклад, живуть поруч зі школою. І в цьому практична значущість нашої спільної ро-боти, – зазначає директор Іл-лічівської ЗОШ №1 Ольга Пет-люк. – Знання прав робить людину сильнішою і захище-ною, впевненішою в собі. Тому ми активно взялися до роботи.

Із упровадження експери-менту працює творча група. За словами директора, нині вже формується модель загально-освітнього навчального закла-ду – один з результатів спіль-ної роботи.

– Ми вже започаткували правові спецкурси у початко-вих класах. А нині більше ува-ги приділяємо основній і стар-шій – профільній – школі. Наприклад, упродовж кіль-кох років діють як допро-фільна, так і профільна «пра-вові» групи, в яких вводяться правові спецкурси. І цей до-свід також закладатиметься у модель навчального закла-ду, – наголошує Ольга Петрів-на. – Ми не користуємося ти-повими навчальними планами, а створюємо свій – унікаль-ний – із правових спецкурсів. І щороку затверджуємо його в міністерстві. Коли пройде-мо завершальний, контрольно-узагальнюючий етап, надамо рекомендації щодо впрова-дження цього курсу в усі на-вчальні заклади.

«Родзинка» досвіду – це правовий компонент на всіх уроках. Усі педагоги – і фі-зики, і лірики – можуть по-хвалитися цілеспрямованою роботою.

– На кафедрі природничо-математичних дисциплін ми, наприклад, кілька разів роз-глядали тему «Правовий ком-понент на уроках математики». Адже розв’язання будь-яких за-дач – математичних або пра-вознавчих – завжди пов’язано з життям, – каже директор.

– Я впевнена: учитель мате-матики, який уже давно розі-брався з теоремою Піфагора, мусить навчати дитину бути го-товою до життя. Це завдання об’єднує всіх учителів у школі.

наСтУПнІСть І ПОСлІдОВнІСть Науковий керівник експери-ментальної роботи – завіду-вач кафедри методики навчан-ня суспільних дисциплін та гендерної освіти Національно-го педагогічного університету імені М.П. Драгоманова Тетя-на Ладиченко зазначає:

– Цей експеримент цікавий для педагогів України переду-сім наступністю й послідовніс-тю. Знання щодо захисту прав дитини учні отримують уже у початковій школі, та з кожним роком вони поступово поглиб-люють їх та навчаються вирі-шувати юридичні задачі. Діти мають глибокі знання і розу-міють унікальність цього фаху. Саме тому показник успішнос-ті в них досить високий.

Науковець запевняє: це до-слідження упроваджується не на словах. Про результати ро-боти педагогічний колектив звітує на науково-методичних конференціях. А всі «серйоз-ні» звіти – показники й до-датки – подаються до Націо-нальної академії педагогічних наук. Вони стають і основою для дисертаційних досліджень.

– Інколи дітей захоплює саме слово «юрист», але вони не розуміють особливостей цієї професії, – наголосила Те-тяна В’ячеславівна. – У Пер-шій іллічівській школі школярі мають можливість знайомити-ся із професією і свідомо ро-бити вибір. І, наприклад, до Одеської юридичної академії вступають тільки ті, хто обрав цей фах на все життя. І це, на мою думку, дуже важливо.

дарина Матат, «Освіта України»

З 7 по 12 грудня школярам запропонують узяти участь у Всеукраїнському уроці «Права людини», а також відвідати лекції, бесіди, зустрічі за круглими столами, бути учасниками правових конкурсів, ігор і змагань – у навчальних закладах відбудеться Всеукраїнський тиждень права. Відповідне розпорядження (від 26 серпня 2015 року №871-р) і план заходів затвердив Кабінет міністрів України.

«РОдЗинКа» дОСВІдУ – це ПРаВОВий КОМПОнент на ВСІх УРОКах. УНікальНУ систеМУ йОгО іНтеграції в НавчальНі дисципліНи МОжУть ЗапОЗичити всі шкОли

пРОФІЛЬНИЙ ЕКСПЕРИмЕНТ

11№ 49, 7 грудня 2015 рокуправа

тиждень

–Підготовка кваліфікованих юрис-тів є проблемою. За роки неза-лежності в Україні створили де-

сятки факультетів юридичного профілю в різних вищих навчальних закладах. Це було пов’язано з великим попитом на цю спеціальність і можливістю зароби-ти гроші, навчаючи студентів за кошти фізичних осіб. Звичайно, на певному етапі пропозиція перевершила попит, і велика кількість випуск ників юридич-них факультетів стали безробітними.

Виправити ситуацію, на мою думку, можна, зменшивши кількість навчаль-них закладів, які навчають майбутніх юристів. Правників повинні готувати лише профільні вищі навчальні закла-ди, і готувати якісно.

Я завжди кажу своїм випускни-кам – майбутнім юристам, що ди-пломів багато, а фахівців мало. Якщо вони будуть відмінно навчатися, то за-вжди зможуть себе реалізувати в на-шому суспільстві.

Юрист – професія універсальна. Без знання права людина не стане професійним журналістом, економіс-том, менеджером тощо. Наприклад, у США і країнах Західної Європи біль-шість родин мають сімейних юристів.

– Валерію Анатолійовичу, тож скіль-кох правників потребує країна?

– На мою думку, справжніх фахів-ців-юристів в Україні катастрофічно не вистачає. Тому я рекомендую всім ба-жаючим вступати на юридичні факуль-тети, старанно навчатися, і тоді, я впев-нений, вони знайдуть для себе роботу за спеціальністю.

– Нині правознавство у ЗНЗ вивча-ють упродовж двох років лише у старшій школі. Скажіть, починаючи з якого класу доцільно опановувати предмет? І як запроваджувати право-знавчі курси, аби школярі не відчува-ли перевантаження?

– Це питання є дуже актуальним. Протягом останніх років учителі пра-вознавства неодноразово ставили пи-тання про збільшення кількості годин у навчальних закладах. Але, крім пра-вознавства, учні засвоюють і чимало інших предметів. Тому в найближчо-му майбутньому збільшення кількості годин правознавства не буде. Навпа-ки, згідно з новим Державним стандар-том базової і повної загальної середньої освіти правознавство буде вивчатися лише в дев’ятому класі. Звичайно, цьо-го недостатньо, адже правовій освіті має надаватися більше значення, ніж сьогодні.

Правове виховання – це необ-хідна складова громадянина цивілі-зованої правової держави. Не можна дати універсальної відповіді, з якого класу доцільно опановувати право-знавство. Це залежить від багатьох чинників, а саме: від спеціалізації на-вчального закладу й насамперед ба-жання учасників навчально-виховно-го процесу.

Наприклад, у Першій міській гім-назії Черкас дисципліну починають вивчати з восьмого класу як спец-курс «Практичне право». У дев’ятому класі гімназисти навчаються за стан-дартною програмою «Правознавство. Практичний курс». А в десятому й одинадцятому класах курс правознав-ства складається з однієї години за програмою «10 клас. Правознавство. Академічний рівень». Я вважаю, що цього достатньо, щоб учні отрима-ли основи правових знань і право-вої освіти.

А для зменшення перевантаження треба використовувати сучасні тех-

нології, надавати перевагу практичній роботі учнів на уроках, формуванню вміння використовувати правові знан-ня для реалізації та захисту своїх прав і інтересів.

– З 7 по 12 грудня в Україні відбу-деться Всеукраїнський тиждень пра-ва. Як зробити його цікавим і зміс-товним?

– Для дітей ми організовуємо різ-номанітні дійства. Окрім тематичних уроків, розпочнемо конкурс на кращий учнівський малюнок на тему «Права дитини в малюнках». У гімназії тради-ційно працює лекторська група «Фемі-да»: у ці дні юні правознавці проведуть бесіди у початковій і середній ланці на тему «Права дітей в Першій місь-кій гімназії». Наш гімназійний парла-мент здійснить соціологічне опитуван-ня «Діти та молодь про свої права», а старшокласники стануть учасниками дебатних турнірів.

– Чи посприяв конкурс «Учитель року» приверненню уваги до викла-дання правознавства?

– Так, безперечно. Цьогоріч робо-та у журі конкурсу «Вчитель року – 2015» була найдовшою за всі роки проведення змагань. Усі відзначили прекрасну організацію останнього ета-пу в Миколаєві. Фіналісти змагалися у чотирьох номінаціях: «Українська мова та література», «Хімія», «Правознав-ство» й «Образотворче мистецтво». Можливо, слід і далі дотримуватися такої концепції проведення фіналу… Тому що це і є досвід спілкування, яко-го прагнуть усі учасники, члени журі й організатори.

Із кожним роком змагання удоско-налюється, оргкомітет шукає нові кон-курсні фахові випробування, що від-повідають часу. Ми рухаємося вперед і прагнемо зростати.

– Які зауваження від членів журі тре-ба урахувати цього року?

– Насамперед слід відмовитися від проведення заочного туру. Я не впер-ше беру участь у журі цього конкур-су. Заочний тур, як показує досвід, не дає можливості відібрати найкра-щих учителів. Звичайно, завдяки тако-му формату вдається зекономити пев-ні кошти (ми всі це розуміємо), але краще провести фахові випробуван-ня очно: віднайти можливість і поба-чити всіх учасників.

– А якщо не буде коштів і можли-востей?..

– Тоді, ймовірно, треба підійти інак-ше до оцінювання заочного туру. Буде-мо чесними: оцінити це випробування дуже важко. Адже скільки членів журі й учасників, стільки і поглядів. От, на-приклад, потрібно подумати над тим, як оцінювати блоги вчителів і майстер-клас. Є певні нюанси.

Конкурсне випробування «Майстер-клас», безперечно, потрібне. Але його проведення мусить бути уніфікованим. Усі, хто оцінював або ж просто пере-дивлявся такі заняття, міг перекона-тися: усі вони різні. Різнилася ауди-торія: дехто проводив майстер-клас із учнями, хтось – із колегами або слу-хачами курсів підвищення кваліфіка-ції в ОІППО. Суттєво різними були й технічні можливості. А якість апара-тури – не останній фактор. Певним чином це все впливало на суб’єктивне оцінювання конкурсного змагання.

Контрольна робота – ще одне ви-пробування, репутацію якого потріб-но зміцнити. Я, наприклад, не можу бути стовідсотково впевненим, що всі конт рольні роботи були написані чес-но. За цим процесом ми, члени журі,

не могли спостерігати. І от, у заочно-му турі за результатами контрольної роботи до фіналу не потрапили чи-мало достойних кандидатів. Хоча всі ці вчителі мали великі досягнення у викладанні предмета. Чому так стало-ся? На це питання треба обов’язково дати відповідь і врахувати її під час організації наступних змагань.

Члени журі радилися і вирішили, що можна відмовитися від проведення тако-го конкурсу як освітнього проекту. Або змінити його формат. Таке випробуван-ня також передбачає оцінювання за єди-ними для всіх критеріями. Усі учасники мають бути в рівних умовах. Інакше – випробування втрачає свій сенс.

– Найголовнішим випробуванням кон-курсу є «Урок». Чи потрібно вдоскона-лити й цей етап змагань?

– Так, ми помітили, що не всі оди-надцять учасників фіналу були якісно підготовлені для такого випробування. Правознавство – це той предмет, де кількість годин не така велика, як, напри-клад, з історії. І вчителям історії, які ви-кладають цю дисципліну у школі, треба більше уваги звертати на правову осві-ту. Адже це – дуже серйозно.

Не можу не сказати й про кількість лауреатів. До 2015 року обиралася чет-вірка найкращих: один переможець і три лауреати. Чому кількість лауреатів зменшилася до двох? Це питання ми вже піднімали на засіданні централь-ного оргкомітету цьогорічного конкур-су «Вчитель року». Педагоги, які брали участь у фіналі конкурсу, докладали ве-ликих зусиль: матеріальних і моральних, багато що втрачали під час навчального процесу. Вони при їхали в Миколаїв із певною мотивацією. Я вважаю, що тре-ба повернутися до попереднього форма-ту і збільшити кількість лауреатів.

І, звичайно, я радив би всім учителям правознавства переглянути конкурсні матеріали фіналістів. Ці відео уроки, розміщені на сайті Миколаївського ОІППО, не втрачають своєї актуаль-ності і після завершення конкурсу.

спілкувалася дарина Матат, «Освіта України»

УНІвЕРСАЛЬНА ПРОФЕСІЯ

ректора полтавського національного педагогічного університету імені в.Г. Короленка.

У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають учене звання та науковий ступінь, стаж роботи на посадах науково-педагогічних праців-ників не менш як десять років та до яких не застосовуються обмеження, визначені частиною другою статті 42 Закону України «Про вищу освіту».

Строк подання заяв – два місяці з дня опублікування оголошення. вибори ректора полтавського національного педагогічного університету

імені в.Г. Короленка відбудуться 25 лютого 2016 року.Особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву про участь у конкур-сі на ім’я засновника, в якій зазначається про застосування або незастосування до претендента обмежень, встановлених частиною другою статті 42 Закону України «Про вищу освіту», особо-вий листок з обліку кадрів з фотографією розміром 3 х 4 см, автобіографію, копії документів про вищу освіту, наукові ступені та вчені звання; довідку про проходження попереднього (пері-одичного) психіатричного огляду, яка видається відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 вересня 2000 р. №1465 («Офіційний вісник України», 2000 р., №39, ст. 1656); довідку про наявність або відсутність судимості; витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення; копію паспорта, засвідчену претендентом; копію трудової книжки; письмову згоду на збір та обробку персональних даних.Копії документів, які подаються претендентом (крім копії паспорта), можуть бути засвідчені за місцем роботи претендента, засновником або нотаріально.

Документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ-135, проспект перемоги, 10, Міністерство освіти і науки України. Телефон для довідок: 481-32-35.

МІнІСтеРСтВО ОСВІти І наУКи УКРаїни ОгОлОшУє КОнКУРС на Зайняття ПОСади:

Ціл

ком

оф

іцій

но

ww

w.w

ambu

gum

uriu

kiad

voca

tes.

co.k

e

Нині чимало вищих навчальних закладів випускають студентів з юридичним дипломом, проте кваліфікованих працівників в Україні й досі не вистачає. Як виправити цю ситуацію, знає наш експерт – учитель історії та правознавства Першої міської гімназії у Черкасах Валерій СИЛЕНКО. У 1999 році він став лауреатом Усеукраїнського конкурсу «Вчитель року» в номінації «Правознавство», а цьогоріч як заступник голови журі оцінював конкурсні випробування.

12 «Освіта України»уст

з ПерШиХ

– Артеме Олександровичу, наскільки така дитяча медійна робота, на Вашу думку, вплине на майбутнє учнів?

– Будьмо відвертими: нині багато джерел інформації орієнтовані на пев-ну маніпуляцію. А діти, які, нехай і в формі гри, але перебувають за лаштун-ками ЗМІ й бачать, як робиться той чи інший медійний продукт, уже набага-то критичніше сприйматимуть інфор-мацію у повсякденні.

До речі, якщо говорити про наш заклад, то варто згадувати не тільки шкільне радіо й телебачення. Днями вийшов друком перший номер нашої учнівської газети «Шкільна країна». Це – не шкільна стінгазета, яку мож-на побачити чи не в кожному закла-ді, а повноцінне друковане видання, професійно зверстане і видане в типо-графії. Усі тексти, звісно, писали діти. Щоб отримати якісний результат, до роботи ми залучили досвідчених жур-налістів, які консультували учнів, макет верстки теж робили професіонали. Ти-раж першого номеру «Шкільної газе-ти» може конкурувати із серйозними «дорослими» виданнями – десять ти-сяч примірників. Хочемо, щоб із дитя-чою творчістю ознайомилося якомога більше жителів нашого міста.

Ми створюємо таке педагогічне се-редовище, в якому дитина може знайти себе, розширюючи власні горизонти. Я це можу назвати методикою колектив-ної творчої справи, в якій виокремлю-ються проекти – учнівське телебачен-ня, газета тощо.

– Учні охоче займаються такою – вже майже дорослою – діяльністю?

– Так, звичайно. Знаходити ін-формацію і вміти добре з нею пра-цювати, погодьтеся, є дуже важливою навичкою не тільки для майбутніх жур-налістів. Але треба зважати і на віко-

ві особливості учнів – дітям повинно бути цікаво те, чим вони займаються. Досягнути такої цікавості й навіть за-хоплення можна завдяки ігровим фор-мам роботи. Хоча і цього – замало. У нашому навчальному закладі школярі співпрацюють зі справжніми фахівця-ми, які трудяться на обласному радіо і телебаченні. Тому не можна сказати, що діти займаються чимось цікавим, але несерйозним: вони бачать усі ета-пи реальної роботи над медійним про-дуктом, наприклад комп’ютерну вер-стку чи монтаж відео. Найголовніше завдання школи – підтримувати ін-терес до здобуття знань.

Я вважаю, що дуже важко навчи-ти дітей певних речей, якщо вони не розуміють, як ці знання можна вико-ристати на практиці. Дитина хоче по-бачити кінцевий продукт своєї діяль-ності – те, чим можна пишатися. На жаль, нині школи переважно готують учнів до майбутнього, але вони хочуть щось робити вже зараз.

– Оскільки у країні триває АТО, ба-гато наших співвітчизників – і шко-лярів також – знаходять себе у допо-мозі солдатам і постраждалим…

– Раніше у закладах освіти ми зазви-чай говорили про милосердя і людське горе, наводячи приклади з книжок. Часи змінилися, нині вчителі з висо-кою моральною і громадянською по-зицією можуть по-справжньому вихо-вувати в дітях патріотизм, милосердя,

спонукати до співпереживання. Школа не може стояти осторонь трагічних по-дій. Наш заклад активно бере участь у волонтерському русі, учні писали лис-ти бійцям, організовували збір коштів та продуктів для воїнів і переселенців. Школа спільно з міським управлінням освіти провела два великі заходи. Під час благодійного концерту в міському театрі зібрали 40 тисяч гривень на лі-кування солдата, який в АТО отримав важку травму і потребував серйозної операції. А гроші, зібрані від продажу квитків на спектакль «Малюк і Карл-сон», в якому разом грали і професійні, і наші юні актори, ми віддали вісьмом учням міста, батьки яких, на превели-кий жаль, загинули у зоні АТО. За-гальна сума склала 62 тисячі гривень.

– Нині все більшу увагу приділяють музейній педагогіці. У роботі НВК цей напрям розвивається поруч із сучас-ними медійними?

– Не варто вважати, що музейна педагогічна робота є якоюсь несучас-ною, архаїчною – просто ми всі зви-кли до того, що вона переважно має певну стандартну, не дуже цікаву фор-му. Наш заклад співпрацює з худож-нім і краєзнавчим музеями. Неподалік Херсона – стародавнє місто Ольвія, у

Херсоні є велика колекція античних старожитностей. Скоро розпочнеть-ся спільний проект школи і музею – конференція, присвячена Ольвії. Їй пе-редувала поїздка до цього історичного місця, потім – до музею, діти також відвідали лекції, присвячені античній культурі. Згадану конференцію разом готують учні, вчителі й працівники му-зею. Не буде стандартних виголошень доповідей – за бажанням дітей учас-ники підготували реконструкцію одно-го дня з життя тогочасної сім’ї.

Змінювати підходи, зокрема, до ро-боти з музеями, нині є необхідністю. Адже, якщо порівнювати силу емоцій-ного впливу на дитину, ми чудово розу-міємо, що комп’ютерні ігри є набагато цікавішими за «розглядання черепків» у музеї. А нам треба боротися за ціка-вість учнів. Відвідання музеїв повинно активізувати їхню фантазію, щоб вони не просто побачили історичний фільм, а самі уявили, яким були колись жит-тя та побут, як перебігали історичні події. Тож веб-квести та різноманітні ігри в музеях мають стати не екзоти-кою, а реальною практикою, якщо за-клад і далі планує працювати з учнів-ською аудиторією.

– Зробити уроки цікавішими можна за допомогою сучасних технологій, з якими діти вже на «ти».

– Так, тепер використання сучас-них засобів навчання вже є практич-но нормою, а не винятком. У нашо-

му закладі майже у кожному класі є комп’ютер і проектор, учителі готу-ють мультимедійні презентації. Ми відкрили свій освітній портал, у цьо-му нам допоміг відомий фахівець у галузі інформаційних технологій, за-служений учитель України Юрій Па-сіхов. До речі, у нашій – гумані-тарній – школі ми принципово не скорочували обсягів навчання мате-матики та інформатики, адже вважа-ємо ці предмети дуже важливими для майбутнього наших учнів. Школа має

свій сайт www.sgt.ks і електронний портал www.shgt-portal.ks.ua.

– Ви говорили про активну співпрацю школярів і дорослих, які є фахівцями в певній професії. Це є характерним лише для шкільного медіанапряму?

– Ні, ми вважаємо: що більше справжніх фахівців спілкуватиметься з нашими учнями, то краще. Учасни-ки нашого шкільного театру, напри-клад, грають на сцені разом із про-фесійними акторами. Цей виступ на сцені справжнього театру можна на-звати великим результатом щоденної роботи наших маленьких акторів. По-вторюся: дитина повинна розуміти, для чого вона займається тією чи іншою діяльністю. Має бути кінцевий про-дукт – кінофільм, радіопередача, га-зета тощо. У цьому випадку таким ве-ликим театральним фіналом роботи є виступ перед цілим залом глядачів на справжній сцені, зі справжніми акто-рами. Саме існування такої кінцевої мети дуже мотивує дітей, додає їм ба-жання займатися цією справою. А до-рослі режисери й актори підказують майбутнім «зірочкам», як зробити ви-ступи кращими. До них долучаються костюмери, гримери тощо.

Я переконаний, що дуже важливо дати дитині досвід взаємодії з якомога більшою кількістю спеціалістів, бажа-но – в невеликих групах. Звісно, ор-ганізувати цю діяльність не так і про-сто, але вона буде корисною незалежно від того, чи обере учень у майбутньо-му один із цих фахів.

Узагалі, дитина повинна відчувати увагу і повагу дорослих, зокрема – педагогів. Якісна учительська робота не повинна закінчуватися, коли педа-гог вийшов із класу. В європейських країнах, наприклад, учителі зі школя-рами проводять і другу половину дня, а часом і канікули. Ми повинні дати дитині можливість відчути, що про неї піклуються. Наш заклад організує по-їздки учнів за кордон, нещодавно були в Польщі, нині ведемо перемовини зі школою в Болгарії. У грудні ми чека-ємо дітей із турецької школи, потім наші учні відвідають Туреччину. З од-ного боку, не хочеться, щоб наші ро-зумні діти потім виїжджали за кордон, а такі думки можуть з’явитися після перших шкільних мандрівок. З іншо-го – програми обміну передбачають ознайомлення наших дітей з тамтешнім устроєм, життям у європейських міс-тах. Ми маємо надію, що наші діти бу-дуватимуть Європу в Україні, тож важ-ливо, щоб вони бачили, якою вона є насправді, і не покидали нашу країну.

Максим КОРОденКО, «Освіта України»

шКОЛА КОЛЕКТИвНОЇ ТвОРЧОЇ СпРАвИ

У цій школі є власне радіо, телебачення, а віднедавна – і справжня газета. Учні грають на сцені міського театру, виборюють призи на кінофестивалях і, попри гуманітарний профіль закладу, «налягають» на математику та інформатику. Тут вважають, що школярі мають спілкуватися з якомога більшою кількістю фахівців своєї справи, щоб розвиватися різнобічно. Знайомтеся: Навчально-виховний комплекс «школа гуманітарної праці» Херсонської обласної ради. «Освіта України» поспілкувалася з директором цього дуже незвичайного закладу Артемом КИЯНОВСЬКИм.

шКОЛА

13№ 49, 7 грудня 2015 рокузі зброєю

Учитель

У виші Євген навчався на історич-ному факультеті, отримав спеці-альність «Учитель історії та пра-

вознавства». Але працювати пішов не у школу, а в армію – за контрактом.

на СхІд – З ангаРа янУКОВича– Закінчивши навчання в університеті, пішов у військкомат: «Покличте до вій-ська», – розповідає він. – Мені ска-зали: стан здоров’я незадовільний (на медкомісії з’ясувалося, що тиск постій-но вище норми). Але я не відступав-ся впродовж усього призову, дійшло до того, що пропонували дати хабар (!), аби піти в армію. Звісно, я цього не зробив.

Службу хлопець проходив спочатку у військкоматі: часто робочий ранок починався з «побудки» призовників – підйому з їхніх домашніх ліжок.

– На обліку, приміром, стоїть 27 ти-сяч осіб, призову підлягають близько 90 – та і їх не набиралося (мова про 2007 рік), – пояснює Євген. – Дово-дилося «за ручку» приводити на мед-комісію, супроводжувати їх до отри-мання військового квитка…

Продовжував військову службу в на-вчальному центрі «Десна» і в одному з київських збірних пунктів. По її за-вершенні разом із друзями організував інтернет-магазин – він функціонує і тепер, але через стрибок курсу долара попит на товари істотно зменшився... Ілюзій щодо відчутних змін на краще, каже Євген Малиновський, після Май-дану не було: «Я вважав, що нічого не зміниться – крім людей і «розцінок». А система – навряд чи: адже головне за-вжди – зелені папірці… Але були такі моменти: у новинах розповідають про десятки загиблих, а ти дістаєш сороч-ку з шафи – поряд висить парадний кітель. Це брало за душу. Я часто ста-вив собі запитання: що я тут роблю?».

Хлопець подався в один із добро-вольчих батальйонів – написав за-яву, приніс копії документів, сфото-графувався і… за півгодини пройшов медкомісію: підвищений тиск на зава-ді не став.

– За кілька днів мені зателефону-вали, належало їхати у школу міліції «Сосновий бір» – там слухали лек-ції, розбирали пістолет, автомат, – зга-дує доброволець. – Потім ми прибули в Межигір’я, де базувався батальйон: нашою «базою» був ангар Януковича. Звідти їздили тренуватися на полігон військової частини №3027 у Нових Пе-трівцях. Перша ротація поїхала на схід наприкінці серпня, ми ще проходили вишколи. Коли вони повернулися – 30 вересня 2014-го поїхав наш загін.

«СІч» У КУРахОВОМУБазовий табір батальйону був орга-нізований у Слов’янську – тоді вже звільненому від сепаратистів. 70 від-сотків особового складу Євген – ко-мандир взводу – називає «філією Майдану»: це молоді хлопці, «діти зі зброєю» – далі Слов’янська юнаків 18–20 років не випускали впродовж кількох ротацій.

– Вони понакуповували тактичних окулярів, ножів («у кого довший – той крутіший»), посудин для води із тру-

бочкою для пиття – й мерзли у фор-мі, в якій добре лише в роликах зні-матися…– згадує боєць.

«Січ» спочатку «отаборилася» в місті Кураховому: до селища Піски кіломе-трів 20 із чимось, до Донецька – близь-ко 40, волонтери далі вже не їздять. Поселилися в гуртожитку місцевого на-вчального закладу – приміщення не опалювалося, але солдати не жаліли-ся: є електрика, дах над головою, по-спати можна на ліжку.

– Рік тому в АТО не було секторів, командування – лише штаб у Кра-маторську, і ніхто не знав, хто за що

відповідає. Хлопці рапортують у шта-бі АТО: «Ми їздили – ось тут мінне поле!». Генерал відповідає: «Там його не може бути, то вам щось приверз-лося», – розповідає комвзводу. – Дії Збройних сил, Нацгвардії, батальйо-ну «Київ-1», 95-ї аеромобільної брига-ди і наші, підрозділу МВС, – не узго-джені. У Пісках – батальйон ОУН, 93-тя механізована бригада та ще купа підрозділів, що перебувають у різному підпорядкуванні. Офіцери «не нюха-ли пороху», в нас був один лейтенант, прийшов із запасу: мішки на позиції,

каже, треба рівною стінкою виклада-ти. Насправді ж – півколом: по-перше, легше обороняти, а по-друге – не так холодно й вітряно. А бушлатів на всіх – аж два.

«Мирне населення» – місцеві меш-канці, на думку Євгена, частіше недо-брозичливі до українських військових. Винятків – небагато. Сепаратистів – у значенні «місцевого населення, при-хильного до Росії, громадян так званих республік» – уже немає, вважає він:

вони полягли, тепер проти нас вою-ють лише російські солдати. Але, тим не менше, у Слов’янську стрілянину тоді було чути чи не щоночі.

ПеКлО аеРОПОРтУСтатусу учасника бойових дій у Євгена Малиновського досі немає – для цього потрібні «паперові підстави». Він пояс-нює: «Кадровики запитують: «А де до-кументи, де витяги з наказу?». Як під-твердити, де ти був і чим займався? Жодної книги наказів у нас не було, ніхто не робив ніяких записів – про це взагалі не йшлося. Коли треба було ку-

дись вирушати, все вирішувалося про-сто: ти, ти і ти – їдете у розвідку».

Під час однієї з таких поїздок хлоп-ці заїхали в Донецький аеропорт: не мали ані GPS-навігаторів, ані компа-са, куди потрапили – зрозуміли, по-бачивши «новий термінал».

– Це пекло, стіна вогню, – зга-дує боєць. – Ми пробули там май-же добу, і цього вистачило… Залиши-лися, щоб відбити атаку: не кидати ж десантників, котрі там чи не рік стоя-ли (у хлопців бороди за цей час повід-ростали). Даху не було, вже не термі-нал, а купа каміння. По нас стріляли з танків і гранатометів, а ми мусили ра-хувати патрони…

У моєму блокноті Євген малює зліт-ні смуги, термінал, пожежну частину, башти-«близнюки», показує, з якого боку Піски та Київський район Доне-цька. Пояснює, де були наші, а де – су-противник. «Тут сидить наш націлювач артилерії, а, приміром, у «близню-ках» – їхній, – розповідає. – Наш бачить, що їм везуть припаси – наво-дить озброєння. Так само їхній: поба-чив рух – і прилетіли «Гради»…

Мова про події, що відбувалися при-близно рік тому – за три з полови-ною місяці до трагічного закінчення оборони ДАПу. Точніше сказати важ-ко – один день «там» схожий на ін-ший. «У формі лягаєш, не знімаючи взуття, у формі встаєш, «бронік», на ньому «розгрузка» – розвантажуваль-ний жилет із кишенями для боєприпа-сів, – згадує Євген. – Я – кулемет-ник, і засиналося мені добре, коли під ліжком лежало тисяч із сім патронів… Митися ми могли лише у Слов’янську, де стояла машина МНС – так зва-на суха баня, а коли днів три-чотири не миєшся, одяг прилипає до тіла – і вже не холодно… На блокпостах ми бачили хлопців 18–19 років із сиви-ми бородами. Дістаєш банку консер-вів (гречку з м’ясом, якої ми не лю-били), даєш хлопчині – він розбиває

кришку каменем і їсть, не чекаючи ложки чи виделки».

КаРтОПля ВІд «КлятОї хУнти»Коли «січовики» не їздили у розвідку або на інші завдання – патрулювали Слов’янськ: ходили містом із автома-тами як міліція.

– Усі були рівні: і їздили, і ходи-ли, і картоплю розвантажували – коли волонтери привезли її кілька тонн, роздавали місцевим. Усе робили ра-зом, – каже боєць. – Одні патрулю-ють – інші відсипаються, хтось поїхав у Курахове зустріти волонтерів, хтось потім завіз продовольство в дитсадки... Та все одно багато хто нас вважав «кля-тою хунтою»: телебачення робить свою справу, «розіпненого хлопчика» – цю брехню і нісенітницю – нам не про-бачили. Взяти таку ситуацію: я про-бую зняти гроші з банкомата, із сусід-нього ательє виходить співробітниця: «Хлопці, хочемо вам вовняних шкар-петок дати! Беріть, дякуємо за те, що ви є». Виходимо з приміщення, а ву-лицею йде мій побратим із двома на-шими хлопцями років 18–20, один із них зовсім дитина на вигляд. І з зу-пинки чути: «О, бандерівці вже дітей в армію забирають!». «Я не дитина!» – обурюється той хлопець, Сашко, а ав-томат чи не завбільшки за нього… От так – ось тобі дякують, а за хвилину плюнуть у спину. Прийдуть росіяни – їм кланятимуться. Це люди без волі».

Слова Євгена Малиновського під-тверджують тезу донецької викладач-ки і письменниці Олени Стяжкіної, висловлену під час виступу на конфе-ренції TEDx Kyiv 2014 десь рік тому: голос, який ми чуємо і не можемо зро-зуміти, – це голос привласнювально-го господарства, яке нічого не вироб-ляє та сприймає навколишній світ як ворожу природу, що може і давати, і не давати. Олена говорила про «жерт-ву», яку слід принести «вождю», щоб «полювання» було вдалим. «Заходимо ми в магазин, – розповідає колишній солдат. – Нас запитують: «То ви те-пер будете нас «кришувати»? Ми ж маємо комусь платити данину. Раніше «дахом» був дільничний міліціонер…».

Коротко переповідаю Жені цей ви-ступ, тезу про огорожу цвинтаря й ка-налізаційний люк, що сприймаються як здобич, якщо пощастить таке «впо-лювати». «Саме так, – погоджується він. – Хлопці розповідали: ще горить БТР, а до нього вже під’їжджають міс-цеві з болгаркою».

на УРОцІ – яК У життІЗа кілька місяців Женя написав ра-порт на звільнення з батальйону. В Межигір’ї з нього спитали про форму і взуття, які треба було здати. Форму, зношену за час служби, і нову пару взуття, куплену за власні гроші, він повернув. «Щоб не сказали, що я кра-дій, – пояснює. – У Межигір’ї ще ли-шилося кілька пар моїх берців – не-хай, солдатам пригодиться».

Знайомі радили випускникові НПУ йти працювати у школу: мовляв, для дітей ти герой, будеш для них прикла-дом. Тож тепер він викладає «Захист Вітчизни» у київській школі №254.

– Вчу старшокласників розбирати автомат, застосовувати гранати, ставити розтяжки тощо, стройової підготовки в нас немає, – розповідає новоспечений учитель про свій підхід. – Вони пере-суваються так, як це нині роблять бійці на сході: «Прикрий», «Тримаю!». Це те, чого вчили перед відправкою мене, те, що знадобиться їм у разі необхідності.

Валентина СОРОКа, «Освіта України»

Колишній студент Національного педагогічного університету імені михайла Драгоманова Євген мАЛИНОВСЬКИЙ після навчання у виші служив в армії за контрактом. Восени минулого року вирушив на схід добровольцем, а після повернення почав працювати у школі – викладачем «Захисту Вітчизни».

ШЛЯх ДО ШКОЛИ ЧЕРЕЗ АРмІЮ

14 «Освіта України»імена

забУтІ

У похмурі 30-ті роки, в добу так званої деукраїнізації та пошу-ків ворогів трудового народу в

сере довищі українських націоналістів, представникові вітчизняної наукової інтелігенції вижити було вкрай важко. Проукраїнськість, а надто – помноже-на на талант, дуже часто ставала… ви-роком. Виживали тоді здебільшого або нездари й донощики (хоча й ці «пре-красні» якості не давали стовідсотко-вої гарантії безпеки), або умільці хо-дити «між краплями» (теж неаби який талант), або ж просто неймовірні щас-ливчики. Професор Олександр Яна-та не належав до жодної із цих ка-тегорій. Але навіть за той короткий термін, який був йому відпущений на землі (лише 50 років), він устиг чима-ло. Одних наукових статей – більше 300 (за деякими даними – більш ніж 500)! Інша річ, що левова частка його доробку, на жаль, не збереглася…

РОдОМ ІЗ дитинСтВаОлександр Яната ввійшов до світової науки як першокласний флорист, фа-хівець із питань сільськогосподарської ботаніки та біологічного захисту рос-лин. Народився майбутній учений у Миколаєві 1888 року. Мати його була зрусифікованою німкенею, батько – чехом, який, тікаючи від пересліду-вання за участь у визвольній бороть-бі, знайшов прихисток в Україні. За фахом він був садівником, мав у селі Крюківка власний гай і сину своєму змалку прищепив любов до природи. А надто – до всього, що росте з землі.

Закінчивши реальне училище, він вступив одразу до двох вишів – це були Новоолександрівський інститут сільського господарства і агрономіч-не відділення Київського політеху. Під час вакацій ходив по навколишніх се-лах із гербаріями й розпитував міс-цевих мешканців, як по-їхньому на-зивається та чи інша рослина. У 1909 році майбутній науковець створив студентський гурток природознавців, згодом – Миколаївське товариство любителів природи. Тоді ж став за-йматися і природоохоронною діяльніс-тю – наприкінці 1911 року створив у Криму комісію з охорони пам’яток природи і старовини. Окрім того, ра-зом із молодою дружиною Наталею Осадчою вони розбили у Сімферопо-

лі ботанічний сад і навіть хотіли вику-пити під заповідник ділянку з назвою «Кам’яні могили», але не судилося – забракло грошей.

…Юність ученого була буремною – від батька Яната перейняв не тільки любов до рослин, а й революційні дум-ки. Ще з 1905 року він керував під-пільною типографією, редагував неле-гальну революційну газету, був одним з лідерів Миколаївської РСДРП. Тоб-то розхитував основи самодержавства, як тільки міг. За що й потрапив од-ного разу в Лук’янівську тюрму, де провів аж… півтора місяця, після чого був відпущений «за відсутності достат-ніх підстав». Лише через чверть сто-ліття він зрозуміє, наскільки беззуби-ми були «царські сатрапи» порівняно з представниками каральних органів країни Рад.

Політикою, водночас із наукою, Яната займався досить довго. Поки не набридло. Побував у партіях і більшо-виків, і боротьбистів. У перших роз-чарувався через їхній національний нігілізм, у других не сподобалася від-сутність радикальної соціальної про-грами. 1917 року відбувся останній сплеск політичної активності – моло-дий учений став секретарем револю-ційного українського комітету Захід-ного фронту. Його головою був нікому тоді не відомий Симон Петлюра, яко-го Олександр Алоїзович знав ще із часів Першої світової. У тому самому році він остаточно відійшов від полі-тики, зайнявшись винятково наукою. І навіть відмовився від посади міністра освіти УНР, яку в 1919 році дружньо запропонував йому Петлюра.

Учений-ПатРІОтВідчуваючи себе українцем, Яната на-магався відстояти право українсько-

го народу навчатися рідною мовою. Впродовж усього життя він активно працював над розробкою питань ме-тодики викладання біологічних дисци-плін, над упровадженням в освітній процес української природничої тер-мінології.

1915 року він підготував доповідь, де навів багато фактів того, як цивілі-зовану європейську Україну, де вже у ХVII столітті було 24 типографії (тоді як у Московії – лише одна), поволі перетворили на «окраїну». «Резуль-татом майже повної відірваності на-шої популяризаторської діяльності, як і шкільної, від краю, від місцевих по-треб, від місцевої природи – є у свою чергу культивування цього ж принци-пу серед населення, як у школі, так і поза нею. Замість зміцнення в на-роді, особливо в селі, любові до сво-єї природи, до свого краю, свідомо-го до них ставлення та поваги – у нас прищеплюється якась необґрун-тована культура. Результати її позна-чаються у здичавінні населення, по-чинаючи зі шкільної лави», – писав учений.

А ось – ще одна цитата, вже з ін-шої праці: «Український народ встиг створити величезну самобутню бота-

нічну номенклатуру, охрестивши май-же всі рослини, що його оточували. В народних назвах привертає увагу їхня дивовижна точність. Та воно й зрозуміло, бо народна назва – не продукт свавілля, фантазії одного автора, а те, що було піддано добо-ру; найбільш, отже, вдале, життєве». Усе життя Олександр Алоїзович зби-рав автентичні назви рослин, запи-сував пов’язані з ними народні зви-чаї. До середини 20-х років підготував «Українську ботанічну термінологію» та «Українську ботанічну номенклату-ру», очолив Термінологічну комісію Українського наукового товариства.

З 1918 по 1920 роки Яната пра-цював на посаді професора ботаніки Українського педагогічного інституту, потім – після переїзду до Харкова в 1924-му – очолив кафедру ботаніки Харківського сільськогосподарського інституту. Заснував і редагував кіль-ка природничих журналів: «Вісник

природознавства», «Вісник сільсько-господарської науки», «Український ботанічний журнал», «Природа Укра-їни» тощо.

Кінець 20-х років – найбільш плід-ний період його наукової біографії. Він стає одним з фундаторів Укра-їнської академії сільськогосподар-ських наук, проректором Харків-ського сільгоспінституту, керівником кафедри прикладної ботаніки. А за-разом – одним із найвизначніших українських природоохоронців. Як го-лова комісії з охорони природи Сіль-ськогосподарського наукового комі-тету Наркомзема УРСР добивається, щоб у Київському ботанічному саду (нині – Ботанічний сад імені акаде-міка Олександра Фоміна) не випаса-ли корів. Бере участь в організації заповідників – Конча-Заспи та Ка-нівського, захищає від розорення Ас-канію-Нову та Хомутовський степ. Є одним з авторів Декрету «Про охо-рону пам'яток культури та природи».

ПРОти течІїУ січні 1933 року Олександр Яна-та представляє Український комі-тет охорони пам'ятників природи в Москві, на І Всесоюзному з'їзді природо охоронців. У своєму висту-пі він критикує надмірне розорен-ня земель на Донбасі, третина яких уже тоді стала непридатною. Також звертає увагу на обміління доне-цьких річок, піддає сумніву господар-ські плани. А відтак пропонує ство-рити цілинні заповідники і зберігати дикі рослини, багато з яких невігла-си звуть бур’янами. «Дивуєшся смі-ливості автора, адже, по суті, він ви-ступає проти генеральної лінії партії! Проти псевдонаукових проектів дру-гої сільськогосподарської п'ятирічки України!» – пише дослідник науко-вого доробку Олександра Янати – відомий еколог Володимир Борей-ко. Однак «сміливість автора» дуже скоро вийшла йому боком – вітчиз-няний природоохоронний рух ішов урозріз зі сталінськими планами ко-лективізації та індустріалізації. Шан-сів перемогти у цьому двобої в укра-їнських екологів не було.

На них уже з невідворотністю ла-вини насувалася «лисенківщина». Першими вона викосила саме «аска-нійців» – тих, хто не віддавав на по-талу господарникам унікальний при-родний комплекс. Великих старань до цього доклав перший помічник само-го Трофима Лисенка, псевдовчений Ісай Презент. Багато хто з таланови-тих науковців – ботаніків і генети-ків – мають завдячувати саме йому роками таборів. Це у кращому випад-ку, в гіршому – розстрілами. У доно-

Українська земля має таку дивовижну властивість: пригортаючи до себе людей певного складу, які не є етнічними українцями, вона стає для них батьківщиною значно більшою мірою, ніж для окремих представників «титульної нації». Так само, як і сходознавець Агатангел Кримський, флорист Олександр Яната не мав ані краплини української крові, але все життя вважав себе українцем. А у графі «Національність» писав: «українець – із чехів». Це значною мірою і зумовило трагічність його долі.

СПРАВжНІЙ БОТАНІК

УПРОдОВж УСьОгО життя ОлеКСандР яната аКтиВнО РОЗРОбляВ МетОдиКУ ВиКладання бІОлОгІчних диСциПлІн, УпрОваджУвав в ОсвітНій прОцес УкраїНськУ прирОдНичУ терМіНОлОгію

15№ 49, 7 грудня 2015 року

сі на Олександра Янату Презент пи-сав: «Проф. Яната... намагався звести наклеп на Енгельса, «спертися» на його авторитет.. Ставлячи перед со-бою завдання – розв’язати пробле-му степового комплексу, Яната всіля-ко вивертається, щоб законсервувати цілинний степ...». Принагідно сприт-ні колеги пригадали професорові його «темне минуле» – у сенсі спілкуван-ня з Петлюрою. З’явилися наукові статті, де Янату названо «кулацько-петлюрівським адвокатом». Усі, кому не лінь, намагаються кинути камінь в опального професора і тим самим засвідчити свою лояльність генераль-ній лінії партії.

Зокрема, тодішній нарком освіти Володимир Затонський пізніше пи-сав: «До керівництва Академії проліз-ла контрреволюційна націоналістична група на чолі зі Сліпанським і Янатою, які розгорнули там роботу зi знищен-ня нашого сільського господарства». Сам Затонський, до речі, мав можли-вість переконатися у правильності на-родного прислів’я – «не рий іншому яму, бо сам туди втрапиш». Невдовзі настала розплата: його самого звину-ватили у приналежності до націона-лістичної антирадянської організації. «Поливання» Янати брудом не дода-ло йому благонадійності й не врятува-ло від чекістської кулі – Затонсько-го невдовзі розстріляли.

чеКа їх гнУла І КОСилаУ березні 1933 року в рамках «чист-ки» сільськогосподарських закладів Олександра Янату звільняють з ро-боти в Інституті захисту рослин – за «протягування буржуазних еко-логічних теорій у галузі боротьби з бур’янами». Хмари над ним згущу-ються, чекістське досьє на вченого вже зібрано, слідчий призначений. Для арешту не вистачало приводу, найменшого поштовху. Ним стали показання академіка Михайла Гру-шевського, який «зізнався», що рівно 7 років тому, у квітні 1926-го, приїхав-ши до Харкова, зупинявся на квартирі професора Янати, де вів «контррево-люційні розмови». Цього було достат-ньо, і 4 травня 1933 року Янату зааре-штували. Грушевський, вийшовши на волю, відмовився від своїх свідчень, але це вже нікого не цікавило. Доля професора була вирішена.

Задля справедливості треба сказа-ти, що Олександр Алоїзович у буце-гарні теж не показав себе героєм. Він зізнався геть у всьому, що йому ін-кримінували, – шкідництві «по лінії сільського господарства» й участі у двох контрреволюційних організаці-ях, підписав усі звинувачення, а крім того, назвав ще кількох нерозкри-тих «шкідників»: професора Віктора Аверіна, академіків Миколу Вавіло-ва та Миколу Тулайкова. Скільки він протримався перед тим, як обмовити себе і колег, – достеменно не відо-мо. Заарештували професора в трав-ні, а вирок – п’ять років заслання у виправно-трудових таборах – був винесений судовою трійкою лише у вересні. Ймовірно, якийсь час науко-вець усе-таки опирався.

Хоча.. яке тепер це має значення? Одні народжуються для того, щоби стати героями, інші – аби просувати науку. Навряд чи ми маємо право за-суджувати вчених, які не змогли ви-тримати фізичних знущань, – їхній складний мозок відмовлявся сприйма-ти цей болючий абсурд. Що тоншою є душевна організація, то вразливі-шою є людина. Покидьки добре зна-ли це. І безсоромно користувалися.

«баланда» І МРІї

Професор Яната відбував покаран-ня спочатку в районі Астрахані, по-тім був переведений на Соловки, а в 1937 році – на лісозаготівлю під Ма-гадан. Увесь час заслання він не по-лишав наукової роботи. Табірне на-чальство цьому не заважало, якийсь час він навіть працював агрономом на «СОПі» («Соловецкое опытное поле»), розв’язував проблему боротьби з ка-пустяною мухою. Відомий український історик і громадський діяч Семен Під-гайний у своїй книжці «Українська ін-телігенція на Соловках» (вийшла 1947 року в Мюнхені) згадує: «Яната, як і всі звичайні ув’язнені, жив у брудній камері, де панував завжди крик і га-мір, регіт і плач. Щоб працювати на-уково, Яната добирає такого способу: повертається з роботи дуже акуратно, з’їдає належну йому порцію баланди і негайно лягає спати. Тільки о першій годині ночі, коли всі вже сплять, він встає, дістає свою скриньку, сідає за

стіл і працює до ранку. У нього були тисячі нотаток (і то все на картках!), систематизованих і в певному порядку складених. Мав грубі теки дрібно спи-саного паперу, де були записи темпера-тури, опадів, величезну кількість опи-саних дослідів… Ніколи ні з ким не говорив, нікому не дорікав, нікому не перечив і нікого ні про що не розпи-тував. Був зовсім самітній… і так він жив, живлячись «баландою» та мрію-чи про відкриття способів боротьби зі шкідниками рослин».

Термін заслання мав закінчитись у травні 1938-го. І професор Яната пови-нен був повернутися додому – з піді-рваним здоров’ям, але живий. Може, навіть повернувся б до наукової ді-яльності. Але у чекістські плани це не входило. У 1937 році його термін збільшили ще на 5 років. Але повідо-мити в’язню не спромоглися. Олек-сандр Алоїзович дізнався про це лише у травні 1938-го. Можна лише уявити стан людини, яка рахує дні до звіль-нення, а коли омріяна воля вже ніби поруч – лише руку простягти, – ді-знається, що сидітиме ще стільки ж. Треба віддати належне більшовицькій винахідливості – це було дуже витон-чене знущання…

Залишили У тайЗІ Проте затриматися у таборах ще на п’ять років Олександрові Янаті не судилося. Як і взагалі залишитися у тому непривітному світі. Маючи хво-робу серця і туберкульоз, наприкінці травня він захворів ще й на запален-ня легенів. І організм не витримав. Помер професор 3 червня 1938 року, одразу після свого 50-річчя. За свід-ченнями черкащанина Андрія Ковту-на, який відбував покарання поруч із Янатою, сталося це так. «Із села Па-ланки непрохідною тайгою треба було пройти під конвоєм дев’ятнадцять кі-лометрів до зрубленого в таборі ба-раку. Дощ лив як з відра... Я взявся нести Янатину скриньку, на якій но-жем було вирізано «Флора й фауна Соловецьких островів». Голодний, хо-лодний, пригнічений, професор Яната

не полишав науки. Дорогою розпові-дав мені про симбіоз моху й гриба. За два кілометри від майбутньої тра-си Яната почав сідати й навіть ляга-ти – сили в нього вичерпалися. До того ж настала ніч. З дозволу конвоїра знесиленого Янату залишили в тайзі». Залишили помирати. Одного, хворо-го, в нічній тайзі, під дощем. Очевид-но, ніхто з в’язнів не схотів або ж не міг нести на собі знесиленого профе-сора. Наступного дня конвоїр разом із п’ятьма в’язнями все-таки повер-нувся – дехто з дослідників припус-кає, що з милосердя. Однак, скоріше за все, заради звітності. Зникнення ув’язненого – не жарт. Доведи по-тім, що він помер дорогою, а не втік. Професора знайшли непритомного, а вже через кілька годин його не ста-ло. Причиною смерті вказано «при-пинення серцево-рухової діяльності». Поховали на місцевому цвинтарі. Точ-ніше, просто закопали, найімовірніше, без будь-яких пізнавальних знаків, бо могилу його потім так і не знайшли.

Доля дерев’яної скриньки з видря-паним написом «Флора і фауна Соло-вецьких островів» залишилася невідо-мою. Можливо, вона стала в пригоді комусь із конвоїрів або селян. А от її вміст, за словами того самого вищеназ-ваного свідка, спалили на табірному подвір’ї: і гербарії, і рукописи – все. Бо кому потрібен цей мотлох, що за-лишився від дивакуватого мовчазного ботаніка з України? Життєстверджу-вальна формула «рукописи не горять» цього разу не спрацювала.

нІщО не ЗабУте?Але дещо з табірного доробку вчено-го попередніх років усе-таки збере-глося. Це можна назвати дивом, але нещодавно стало відомо, що в Астра-ханському державному об’єднаному історико-архітектурному музеї-запо-віднику зберігається природничо-на-укова колекція (гербарій) професора Янати, зібрана ним під час перебуван-ня в тих краях. Етикетка на гербар-ному аркуші повідомляє: «Первомай-ский совхоз Прорвлага НКВД, близ Астрахани, около с. Началово 1935 г. А.А. Яната». Матеріал про цю колек-

цію і про самого Олександра Алоїзо-вича вийшов у збірці статей «Астра-ханські краєзнавчі читання» у 2011 році. Ось витяг із неї (надаємо мо-вою оригіналу. – Авт.): «Собранная профессором ботаники А.А. Яната в 30-х гг. прошлого века естественно-научная коллекция отражает флорис-тический состав окрестностей с. На-чалова. На учете в фонде «Природа» музея-заповедника находятся: герба-рии – 1.494 ед. хр., образцы почв – 48 ед. хр., образцы риса – 61 ед. хр., коллекция древесных культур – 112 ед. хр., коллекция болезней и по-вреждений растений – 228 ед. хр. и 5 ед. хр. – гербарии новых культур. На обрывках пожелтевшей бумаги со-хранились рабочие записи ученого за 1934–1935 гг.». Ким би не були люди, які зберегли й передали до музею пра-цю нашого вченого, спасибі їм за це!

На жаль, про існування цього герба-рію не дізналася вдова професора – Наталя Осадча-Яната. Вона пережила Олександра Алоїзовича на 44 роки. Піс-ля ув’язнення чоловіка ще деякий час продовжувала його справу, але невдо-взі теж була звільнена з роботи і май-же позбавлена засобів до існування, пе-ребивалася поодинокими заробітками. Під час Другої світової війни вона ра-зом із донькою Мар’яною емігрувала до Німеччини, а звідти – до США, де всі подальші роки працювала в Укра-їнській Вільній академії наук. Там же вдова видавала наукові праці свого чо-ловіка і проводила власні наукові роз-робки з медичної ботаніки. Померла вона у 1982-му, у віці 91 року.

Професора Олександра Янату було реабілітовано під час хрущовської від-лиги – у 1964 році, завдяки старанням колективу Української радянської ен-циклопедії. Проте навіть після реабілі-тації його ім’я і заслуги перед наукою замовчувалися. Кілька рядків у енци-клопедії, абзац у довіднику – і все. Причина мовчанки проста: у біогра-фії Янати був «компрометуючий» факт співпраці із Симоном Петлюрою. Гір-шу «пляму» на той час годі й уявити…

Власне, ще й досі ім’я знаного у світі науковця мало відоме в Украї-ні. Про нього б писати монографії та знімати фільми, але Олександра Янату знають лише колеги-ботаніки, екологи й узагалі ті, хто має хоч якийсь стосу-нок до заповідної та природоохоронної справи. Широка громадськість – на-віть освітянська – про нього зазви-чай нічого не чула. Тому будемо раді, якщо наша публікація хоч трохи ви-править цю несправедливість.

наталія КУлиК, «Освіта України»

іменазабУтІ

У конкурсі можуть брати участь кандидати, які вільно володіють державною мовою, мають учене звання, науковий ступінь та стаж роботи на посадах науково-педагогічних працівників не менш як 10 років.Претенденти для участі у конкурсі подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кад-рів з фотографією, автобіографію, копії документів про вищу освіту, науковий ступінь і вчене звання, довідку про проходження попереднього (періодичного) психіатричного огляду, яка вида-ється відповідно до Порядку проведення обов’язкових попередніх та періодичних психіатричних оглядів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27 вересня 2000 р. №1465 («Офіційний вісник України», 2000 р. №39, ст. 1656), довідку про наявність або відсутність су-димості, витяг з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, пись-мову згоду на збір та обробку персональних даних, копії трудової книжки та паспорта, завіре-ні у встановленому порядку.

Термін подання документів – два місяці з дня опублікування оголошення.Документи надсилати на адресу:

54029, м. Миколаїв, вул. Робоча, 2А. Телефон: (0512) 56-44-34.E-mail: mnkukraine@mksat.net.

Вищий наВчальний ЗаКлад «МІжнаРОдний технОлОгІчний УнІВеРСитет «МиКОлаїВСьКа ПОлІтехнІКа»

ОгОлОшУє КОнКУРС на ЗаМІщення ВаКантнОї ПОСади РеКтОРа

Рекл

ама

Навіть після реабілітації вчеНОгО йОгО іМ’я і ЗаслУги перед НаУкОю ЗаМОвчУвалися. причиНа прОста: У бІОгРафІї янати бУВ «КОМПРОМетУючий» фаКт СПІВПРацІ ІЗ СиМОнОМ ПетлюРОю

16 «Освіта України»

Оглядач – Дарина МАТАТ

журналісти – Світлана ГАЛАТА, Валентина СОРОКА

Спеціальний кореспондент – Наталія КУЛИК

Літературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВА

Верстальники – Віталій СІГНАТУЛІН, Віктор ДЯЧЕНКО

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456-37-39, факс: (044) 456-37-43.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.ua

Газету надруковано в друкарні ТОВ «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. маршала Гречка, 13, тел./факс: (044) 443-08-08.Друк офсетний. Зам. № 309-11-15 від 3 грудня 2015 року.

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олексій ОСЬКІН

Головний редактор – Максим КОРОДЕНКО

Відповідальний секретар – Світлана КУШПІЙ

Редактор інформаційного відділу – Дмитро ШУЛІКІН

Газета

передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у грудні: 15 800 примірників

Засновники:міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України,

Профспілка працівників освіти і науки, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса».

Видавець:

Рекламний відділ: тел.: (044) 456-37-02. e-mail: info@pedpresa.com.ua

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 22 (1341) 3 червня 2013 року 

О ф і ц і й н е в и д а н н я М і н і ст е р ст в а О с в і т и і н ау к и у к ра ї н и

# 49 (1457)   7 грудня 2015 року 

ПЕРЕДПЛАТА–2016

98966ІНФОРМАЦІЙНИЙ

Газета «Освіта України», журнал «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України»95,44 190,88 286,32 572,64 1145,28

89381ВСЯ ПЕДАГОГІЧНА ПРЕСА

Усі видання— — — 3898,29 7796,58

08353ВИЩА ШКОЛА

Газети: «Освіта України», «Cпецвипуск газети «Освіта України», «Педагогічна газета»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Педагогіка і психологія. Вісник Національної академії педагогічних наук України», «Вища освіта України»

— — — 1706,77 3413,54

98964

ШКІЛЬНИЙГазета «Освіта України»; журнали: «Інформаційний збірник та коментарі Міністерства освіти і науки України», «Біологія і хімія в рідній школі», «Географія та економіка в рідній школі», «Історія в рідній школі», «Іноземні мови в школах України», «Математика в рідній школі», «Фізика і астрономія в рідній школі», «Українська мова і література в школах України», «Всесвітня література в школах України», «Фізичне виховання в школах України», «Трудова підготовка в рідній школі», «Педагогічна газета», «Особлива дитина: навчання і виховання»

— — — 2675,45 5350,90

.сім 21.сім 6.сім 3 .сім 2.сім 1кір ан удохив ьтсінчидоіреП яннадив авзаНскеднІ

Вартість передплати, грн

40123 ГАЗЕТА «ОСВIТА УКРАЇНИ» щотижнево 53,34 106,68 160,02 320,04 640,08

68832 21ИНЇАРКУ ИКУАН І ИТІВСО АВТСРЕТСІНІМ ІРАТНЕМОК АТ КИНРІБЗ ЙИНЙІЦАМРОФНІ 52,10 104,20 156,30 312,60 625,20

08,738109,81954,95403,60351,35121»ИНЇАРКУ АТІВСО« ИТЕЗАГ КСУПИВЦЕПС63886

29,17569,58289,24123,5966,7421ИНЇАРКУ ХАЛОКШ В АРУТАРЕТІЛ ЯНТІВСЕСВ92886

02,56506,28203,14102,4901,7421ІЛОКШ ЙІНДІР В АКІМОНОКЕ АТ ЯІФАРГОЕГ03886

68833 ІСТОРІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 02,56506,28203,14102,4901,7421

68834 МАТЕМАТИКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 02,56506,28203,14102,4901,7421

29,17569,58289,24123,5966,7421ИНЇАРКУ ХАЛОКШ В АРУТАРЕТІЛ І АВОМ АКЬСНЇАРКУ83886

30670 ПЕДАГОГІЧНА ГАЗЕТА 6 — 15,53 — 46,59 93,18

68828 БІОЛОГІЯ І ХІМІЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 47,10 — 141,30 282,60

68831 ІНОЗЕМНІ МОВИ В ШКОЛАХ УКРАЇНИ 6 — 47,66 — 142,98 285,96

6ІЛОКШ ЙІНДІР В ЯІМОНОРТСА АТ АКИЗІФ93886 — 47,10 — 141,30 282,60

68840 ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В РІДНІЙ ШКОЛІ 6 — 47,10 — 141,30 282,60

68837 ТРУДОВА ПІДГОТОВКА В РІДНІЙ ШКОЛІ 4 — — 72,66 145,32 290,64

23823 ВИЩА ОСВIТА УКРАЇНИ 4 — — 72,66 145,32 290,64

68835 4ЯННАВОХИВ І ЯННАЧВАН :АНИТИД АВИЛБОСО — — 72,66 145,32 290,64

74105 ПЕДАГОГIКА I ПСИХОЛОГIЯ. ВIСНИК НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМIЇ ПЕДАГОГIЧНИХ НАУК УКРАЇНИ 4 — — 72,66 145,32 290,64

48764 ПРОФЕСIЙНО-ТЕХНIЧНА ОСВIТА 4 — — 72,66 145,32 290,64

КОМПЛЕКТИ

03680, м. Київ, вул. Олександра Довженка, 3,тел.: (044) 456-37-02, факс: (044) 456-37-43, e-mail: info@pedpresa.ua

ДОКЛАДНІШЕ НА САЙТІPEDPRESA.UA

знативарто

ФотоФаКт

У майстернях Катюжанського ПТУ (у Вишгород-ському районі на Київщині) вечорами людно і гамірно: юні автослюсарі ремонтують машини

для 14-ї окремої механізованої бригади – так зва-ні УАЗики-«Таблетки» (колишні автомобілі швидкої допомоги).

Хлопців неможливо відтягнути від роботи. Одну з автівок, ресурс якої вже відпрацьовано, розібрали на запчастини. Для іншої, яка отримала ім‘я «Монстр-Юленька», збирають деталі. Щодня разом з волонте-рами «Єдиної країни» вивішують список необхідних запчастин у соціальній мережі «Фейсбук».

– Це вже не перше замовлення військових, – розповідає директор училища Руслан Недашків-ський. – Улітку на замовлення місцевого військко-мату ми відремонтували ЗІЛ-131. Найближчим часом очікуємо ще кілька «таблеток»… Найактивніші в ре-монті техніки – учні групи №37 Богдан Мартинен-ко, Роман Мартиненко, Владислав Кондаренко, Сер-гій Напісочний, Владислав Кошара, які працюють під керівництвом майстра з виробничого навчання Віктора Хомича.

Після ремонту техніку обов’язково випробовують на п’ятдесяти- чи стокілометровому марші бездоріж-жям. Після цього фарбують у камуфляж і відправ-ляють на передову. Переконані: це маленький вне-сок у велику справу захисту України.

Світлана галата, «Освіта України»

«ТАБЛЕТКИ» ДЛЯ пЕРЕМОГИ