Шевченківське Шевченківське «Я» «Я» у творчості у творчості МиколиМиколиВінграновського Вінграновського

Щоб повертався я на УкраїнуПлугами чорнокрилими оратьІ тополята в полі поливать,І поливати землю тополину .

Мета проекту :Мета проекту :

Тип проектуТип проекту

Дослідити ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та становлення Миколи Вінграновського – поета ;

Встановити спадкоємність традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі народу у творчості митця;

Прослідити і зробити висновок чи є М.Вінграновський реінкорнацією Т.Шевченка ;

Асоціативне проектування творчості поетів

Питання проекту

Гіпотези

Талант

Освіта

Світогляд

Корсакова Марія11-А клас

У чому схожість поетичної духовності Тараса Шевченка з поетичною духовністю Миколи Вінграновського ?

Оточення

Микола Вінграновський… Він у всьому поет. Неповторна індивідуальність,невловна і біжуча, як живе срібло. Його поезія — це стихія.Постійне переливання настроїв, станів, натхненна гра уяви.

Питання які підіймаються в його творах , теми, на які він пише , це — народ, нація, Україна в усій складності, її історичної долі .Батьківщина , діти , рідні , природа, доля , незалежність.

Вітчизна, Любов і Свобода — від самих початків творчості ці поняття для М. Вінграновського близькі настільки , що їх емоційні значення раз по раз збігаються. І це не дивно, коли вдуматися і збагнути, що то є вищі символи життя. Вони з одного кореня і однієї енергії — віталістичного захвату землянина, що

«встав з колін і небо взяв за зорі». «Не десь і колись, не хтось і якось— а тут, на берегах Дніпра»

Талант

Їх називали «дітьми війни». Справді, на їхню дитячу долю випали тяжкі випробування воєнного лихоліття та повоєнної відбудови.Історичні події, картини зрушення світу сприяли формуванню такого душевного ладу, в якому визрівали розмах уяви, масштабність мислення,дух тривожної причетності до історії, почуття відповідальності за долю свого народу.Шкільне навчання на Миколаївщині – через захоплення Шевченком, Пушкіним, Лєрмонтовим – до Київського театрального інституту, «вивела» на Олександра Петровича Довженка.

І як результат–перші п'ятнадцять віршів, що відтоді так і лишилися в українській поезії її непритьмянілими перлинами: «Прелюд Землі», «Зоряний прелюд», «Прелюд кохання» та інші стали початком духовної творчості поета.

Оточення

Вінграновський порівнює любов до України , і любов до жінки . Висвідчується людська сутність , здатність віддати себе всього . « Я люблю тебе степом, Дніпром і Тарасом, Орлім небом в барвистості хмарних споруд. Я люблю твої рухи, вчаровані часом, І вологу, розтулену музику губ»

Поетові однаково болить і доля України, й убогість обділених любов’ю людських душ.Герой М.Вінграновського як і Т. Шевченка шукає сили в любові до Батьківщини, заклинаючи: «Будь при мені, будь навіки мені при мені».

Світогляд

Із океанами, полями і стодолами.Із місяцем і сонцем на плечахЛечу, обліплена народами, як бджолами,І атомні гриби в моїх очах!..

Мені однаково, чи будуЯ жить в Україні, чи ні.Чи хто згадає, чи забудеМене в снігу на чужині —Однаковісінько мені.В неволі виріс між чужими,І, неоплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,І все з собою заберу —Малого сліду не покинуНа нашій славній Україні,На нашій — не своїй землі.I не пом'яне батько з сином,Не скаже синові: — Молись.Молися, сину: за ВкраїнуЙого замучили колись. —Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні...Та не однаково мені,Як Україну злії людиПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять...Ох, не однаково мені.

Кривавий мій! Могилистий! Космічний!Споживач пристрасний людськихстраждань і мрій.Не спопелись, мій вік двадцятивічний!Не змавпся ти, двадцятий віче мій!.

Мені однаково,чи буду –Т.ШевченкоПрелюд землі – М.Вінграновський

Освіта

Навчався в Богопільській десятирічці, яку закінчив 1955 р.;Навчався у Всесоюзному інституті кінематографії (1960); У 1986 році в складі делегації України брав участь у роботі сесії Генеральної Асамблеї ООН;

Перша збірка - «Атомні прелюди» - вийшла 1962 року.Дуга поетична збірка «Сто поезій»

Перші вірші з'явилися 1958 року на сторінках журналів «Дніпро» та »Жовтень («Дзвін»)

Починаючи з поезії Тараса Шевченка, образами Дніпра, козацьких могил, калини, верби ідентифікує Україну.

Перший з-поміж рівних у плеяді «шістдесятників», Вінграновський витворив художній світ, законом якого є краса. Тут красиве все — національна гідність і повага до співземлян, ніжність і обурення, шаленство і скруха, бонавіть розпач і огида. За всієї життєвої конкретності цей світ принципово відмінний од реального і за вищим рахунком є бунтом краси проти недосконалості йприземленості життя .

Поетична медитація , де бурлить історіософський дух .«..Минає все, лиш наше не минає, Одним займаємось, що ставимо свічки, Та гордо плачемо, та «Заповіт» співаєм, Співаєм тяжко так, що наче залюбки. Та всмак їмо могутніми зубами, Цілуємось могутньо, як бійці, І в кого на душі синці або рубці, То аж тоді – це не в ім’я забави... ...Попід небом, листом і соломою, Під землею в вічність завглибки, Синьою безоднею солоною Козаки ладнають байдаки. Там Самійло Кішка й Сагайдачний, Там Небаба чорний і гіркий, І правиці рапаногарячі Козаків над лугом у віки. Вони ідуть мені в обличчя В тій небрехливій глибині, Де воля волю тихо кличе, Де море стогне і кигиче, І зиче дещо і мені...». М.Вінграновський

«Дурні та гордії ми людиНа всіх шляхах, по всій усюді,А хвалимось, що ось-то миІ над землею, і водоюІ од палат та до тюрмиУсе царі, а над собоюАж деспоти — такі царі,І на престолі і в неволі.І все то те по добрій волі,По волі розуму горить,Як той маяк у синім морі,Чи те… в житейськім. Само такУ нас у костяній коморіГорить розумний той маяк,А ми оливи наливаємТа байдуже собі співаєм —Чи то в годину, чи в напасть…» Т.Шевченко

Пригадаймо шевченківське «А на сторожі коло них поставлю Слово» — це перегук не форм, а ідеалів, суголосність мети, що має надособистісну, надгенераційну суть. І хоча в цьому було ще чимало декларативності, але вона вже здебільшого ставала декларативністю пристрасті й думки, а не готових публіцистичних формул; «глобальне», навіть коли залишалося в загальних поняттях, поставало як глибоко особисте,в якості переживання,а не називання

Народе мій! Поки ще небо Лягає на ніч у Дніпро — Я на сторожі коло тебе Поставлю атом і добро.

Як і Т.Шевченко,М. Вінграновський відображає багато образів .Таких як : природа , Україна , тварини ,діти. Діти для Вінграновського — не просто тема. Це і особливе ставлення до життя, внутрішньо близьке йому, це компенсація втрат дорослої тверезості і практичної доцільності.Мені тринадцятий миналоЯ пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо стало,Неначе в бога..

Перша колисковаСпи, моя дитино золота,Спи, моя тривого кароока.В теплих снах ідyть в поля жита,І зоря над ними йде висока.Спи, моя гіллячко голуба,Тихо в моїм серці і щасливо.За вікном хлюпочеться плавбаТвоїх літ і долі гомінливої.

Микола Вінграновський дуже талановита і різноманітна людина . На таких як він треба рівнятися ,треба цінувати і завжди пам’ятати.

У великого таланту завжди попереду більше, ніж позаду.

Наближення до справжнього ,неперехідного ,дійсного буде рухом від дійсності - ось в чому полягає поетична духовність Миколи Вінграновського і Тараса Шевченка.

Поезія Миколи Вінграновського,як і поезія Тараса Шевченка – явище глибоке самобутнє й невичерпне як саме життя.З неї постає людина з добрим серцем,чесна,порядна,щира,милосердна й талановита.

Висновок

1)Ми дослідили ідейно-естетичні переконання Т.Шевченка на розвиток та становлення Миколи Вінграновського - поета ;

2)Також встановили успадкованість традицій Т.Шевченка,який слово поставив на сторожі народу у творчості митця, М.Вінграновським;

3)Висновком цієї роботи: М.Вінграновський є реінкарнацією Т.Шевченка у літературі.

Підсумок

Посилання на літературу

http://www.ukrainian-nation.org.ua/literatura/vidomi-literatory/749-mykola-vingranovskyj http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=40&type=tvorch http://poezia.org/ua/personnels/145 http://194.44.242.244/portal/Soc_Gum/Magisterium/Lit/2010_38/13_trefyak_ni.pdf

Шевченківські лауреати. 1962—2001: Енциклопедичний довідник. — К., 2001. — С. 76—78. “Вінграновський був неперекладним поетом “; “Газета по-українськи” №245 за 07.11.2006

Салига Тарас. Микола Вінграновський. – К.: Рад. письменники, 1989. – 167 с.

Я скучив по тобі, де небо молоде, Два наших імені розлука вполювала, Й за руки їх, розлучених, веде, Отак довіку б їх не розлучала. Люблю тебе. Боюсь тебе. Дивлюсь Високим срібним поглядом на тебе. З вогню і вод, від неба і до неба Твоім ім ям на тебе я молюсь…

Роботу виконала :Корсакова Марія - учениця 11-А класу загальноосвітньої школи I-III спупенів№ 22 ім. М.Острякова Керівник :Копотун Світлана Олександрівна – учитель української мови та літератури