трумоктече із Джерела

№2травень 2013 р.

Газета гуртка журналістики ВМЦХЕТУМ «Джерело»

Це прекрасне свято несе в кожний дім радiсть, спокiй та впевненiсть в завтрашньому днi. Нехай же душа стає світлішою, серце наповнюється любов’ю, помисли будуть добрими і щи-рими.

Нехай усілякі блага прийдуть до вас з першими промінчиками Великоднього ранку і будуть з вами увесь рік!

Юні журналісти «Джерела»

З Днем Перемоги!«Христос воскрес!» – десь пролунало, І на душі святково стало.Ось кошики із рушникамиНесуть до церкви із пасками.Святково свічки засвітились, І всі частунки освятились.«Христос воскрес!» – лунають дзвони. Хай зникнуть всякі перепони!Хай у душі панує свято,Хай буде успіхів багато!Хай завжди і усім щаститьІ хай вас Бог благословить!

Найщиріші вiтання усiм

з Великоднем!

Владислав ЛОЗА,учень 8-В класу гімназії «Інтелект»

Вітаємо з травневими святами!

Дорогі ветерани, діти війни, усі, кому не байдужа славна та кривава історія бо-ротьби слов`янського народу проти фа-шистської сваволі!

Від дітей мого покоління вітаю вас із Днем Перемоги!

Одного разу ви вже врятували нас від лютої смерті – і нам важливо, щоб ви, наші рятівники, жили у злагоді та щас-ті! Тож нехай ваші очі будуть сповнені натхненням і радістю, а ваші онуки та правнуки радують вас новими звершен-нями та здоровим рум`янцем на щічках!

Нові покоління з вами, наші дорогі!

Ірина ЯКОВЕНКО, учениця 8-А класу гімназії «Інтелект»

Травень – мій улюблений весняний місяць. Спочатку його називали «май» – від імені давньоримської богині весни Майї. І лише у XX столітті він отримав назву «травень» – від слова трава.

Я люблю цей місяць, бо все навкруги розквітає і готується до приходу літа. А ще – у травні багато свят – хто ж їх не любить?

Вже 1 травня – День міжнародної пролетарської солідарності або День трудящих. Чудово, що це вихідний і не один.

У 1886 році цього дня американські робітники організували страйк із ви-могою 8-годинного робочого дня. Це закінчилося кровопролитним зіткненням з поліцією. В пам’ять про їхній виступ у липні 1889-го Паризький конгрес

II Інтернаціоналу вирішив проводити 1 травня щорічні демонстрації.

Довгий час Першотравень був символом революції, непримиренної класової боротьби.

У світі Першотравень як і раніше відзначається як пролетарське свято солідарності.

У цьому році за ним Великдень (5-го травня) – найдавніше християнське свято на честь воскресіння Ісуса Христа.

Я дуже люблю Великдень. Моя мама готує стільки смачненького – паску, сирну запіканку. Я допомагаю їй і також додаю до страв своєї любові, тоді вони ще смачніші. Та найбільше мені подобається розфарбо-вувати яйця. Адже можна трішки побешке-тувати й заодно розфарбувати руки.

У другу неділю травня, коли Природа-Мати одягає свою Доню-Землю в пишне вбрання і виряджає у дорогу життя, праці та радості, будемо відзначати День матері. Це

одне із зворушливих свят, адже кожен із нас з дитинства і до останніх днів несе в душі єдиний і неповторний образ своєї матусі, яка все зрозуміє, пробачить, завжди пожаліє і буде любити, не дивлячись ні на що…

9 травня – День Перемоги радянсько-го народу над фашистською Німеччиною. Це свято зі сльозами на очах, бо під час Великої Вітчизняної полягли мільйони на-ших бійців, мирних жителів.

Від свого покоління я низько вкло-няюсь їм за героїзм і мужність, за мирне сьогодення…

15 травня – Міжнародний день сім’ї. З неї починається життя людини і громадянина. Вона є джерелом любові, поваги, солідарності та прихильності, без якого не може існувати людина.

Є ще одне свято, яке приходить на-прикінці місяця. Це літні канікули, що розпочинаються з 25 травня. Можливо, хтось скаже, що це не свято, але для нас, учнів, це ще й яке свято. І для наших вчителів гарний відпочинок від нас – галасливих і непосидючих.

Тож чекаємо від травня безліч позитиву. Усім – гарних свят!

«СТРУМОК»тече із «Джерела»...2

Травень святами багатий

Євгенія НІЛОВА, учениця 8-В класу гімназії «Інтелект»

Великдень – найдавніше християнське свято. В Украї-ні його святкують ще з першого століття, з приходом хрис-тиянства. Існує декілька варіантів щодо виникнення на-зви цього свята. За однією з легенд Великдень називається так через те, що коли воскрес Ісус Христос, стояли дуже сонячні й довгі дні. Вони були настільки довгими як сьо-годнішніх сім. Саме тому свято називається Великдень – «великий (довгий) день».

В Україні Пасха символізує загальне відродження та онов-лення світу. Її невід’ємною частиною є крашанки й писанки. В уявленнях багатьох народів яйце вважалось джерелом життя і всього Всесвіту. У стародавніх персів, індіанців, візантійців, а також у древніх греків та римлян вважалося, що Всесвіт виник з яйця. Тож, це символ весняного відродження природи, сонця, добра та радості, зародження життя. Важливим символом свята також є паска – великодній хліб, покритий глазуррю та посипа-ний різнокольоровим «пшоном».

Збереглося багато звичаїв і обрядів, котрі здійснюються й нині, а також різних повір’їв. Вважається, що на Великдень усі мають радіти, бо хто буде сумувати в цей день, сумуватиме й увесь рік. До Великодня віруючі готуються впродовж семи тижнів Вели-кого Посту – одного з найсуворіших. У багатьох католицьких містах Європи люди влаштовують різні традиційні процесії.

У Франції, коли на Великдень дзвонять у дзвони, прийнято обніматись та цілуватися на знак радості.

У Німеччині та Австрії існує звичай вуличних процесій з дерев’яними тріщалками або іншими інструментами.

У Фінляндії для відлякування відьом на Великдень розпа-люють багаття.

У багатьох країнах (Австрія, Угорщина, Чехія, Словаччина, Словенія та інших) прийнято обливати жінок водою, а в сучасно-му варіанті – парфумом.

Поширеним є звичай ховати у гніздах в саду розмальовані яйця, котрі повинні відшукати діти. Вважається, що яйця збирає у птахів і потім розмальовує великодній заєць.

Пасхальний хлібець – паску – зазвичай випікають для кожного члена родини і обов’язково одну велику – для всіх. Прикрашають її хрестом або заливають білою цукровою глазуррю, посипаючи різнокольоровим «пшоном».

Паску ставлять пекти і виймають із печі чи духовки, промовляючи молитву. Бажано, щоб при випіканні паски на кухні була тиша.

У моєї мами зазвичай виходить дуже смачна паска. Спочатку вона готує опару. Для цього знадобиться 300 г борошна, 1,5 пачки дріжджів (1 пачка = 11 г), 200-250 г вершкового масла (маргарину), 1,5 склянки молока, 1,5 склянки цукру, 6 яєць.

Борошно просіяти, родзинки про-мити окропом і висушити. Дріжджі роз-вести в теплому молоці. Масло нагріти. Яйця розтерти з цукром, додати 300 г борошна. Суміш збити міксером про-тягом 5-7 хвилин. Її слід накрити і по-ставити в тепле місце на 40-50 хвилин. Потім додати решту дріжджів, 750-800 г борошна, 1ч.л. солі, пакетик ванільного цукру і замісити тісто. Наприкінці дода-ти 100 г родзинок. Тісто добре вимісити і поставити в тепле місце.

Через годину його треба перемісити.

Коли підійде, викласти у форми (на 1/3 висоти), попередньо змастивши їх вершковим маслом і застеливши змащеним папером. Залишити тісто ще на 1-1,5 години, щоб добре підійшло. Змастити поверхню збитим яйцем і випікати за температури 190 – 200 градусів протягом 40-60 хвилин (залежно від величини форми і маси тіста).

Паски витягнути з форми, змастити глазуррю. Щоб зробити глазур, потрібно 3 білки та 0,5 склянки цукру. Збити білки і потрошку додавати цукор, доводячи до густої консистенції. Готовою глазуррю змастити паски і зверху прикрасити декоративною присипкою.

Смачного!Підготувала Ірина ЯКОВЕНКО

Домашня паска

«Христос воскрес!» - десь пролунало, І на душі святково стало

«СТРУМОК»тече із «Джерела»... 3

«СТРУМОК»тече із «Джерела»...4 Пам’ятаємо

Євгенія НІЛОВА, Анна МАРТИНЕНКО,учениці 8-В класу гімназії «Інтелект»

Щойно ми побували в Національному музеї-заповіднику «Битва за Київ у 1943 році». Тут, на території Лютізького плац-». Тут, на території Лютізького плац-. Тут, на території Лютізького плац- Тут, на території Лютізького плац-на території Лютізького плац-дарму, на околиці села Нові Петрівці, вже десятки років стоїть мирна тиша. А восе- А восе-А восе-ни 43-го земля, полита кров’ю, стогнала від вибухів мін та снарядів. Звідси 3 лис-топада війська 1- го Українського фронту розгорнули Київську стратегічну насту-пальну операцію і 6 листопада звільнили столицю України.

Саме на цьому місці увічнено подвиг на-ших воїнів.

…Історія музею бере початок від берез-сторія музею бере початок від берез-музею бере початок від берез-ере початок від берез-ре початок від берез-е початок від берез-берез-ня 1945 року, а перші відвідувачі побували тут у 1954-ому. До музейного комплексу входять музей-діорама, у якому розміщена головна експозиція, пам’ятник-музей визво-лення Києва, виставка зразків бойової техні-ки, каплиця Святого Георгія Побідоносця, а також монумент «Символ миру», який було відкрито в травні минулого року.

Експозиції музею розповідають про по-дії осені 43-ого, форсування Дніпра і ство-рення Лютізького плацдарму. За багато років співробітники закладу зібрали значну кіль-

кість фотодокументів, зброї, нагород, листів, творів живопису. Є велика колекція предме-Є велика колекція предме-тів років війни, знайдених пошуківцями на території нашого району.

Тут також представлені приватні колекції. З експонатів основного фонду створено виставки зброї, уніформи, предме-ки зброї, уніформи, предме-зброї, уніформи, предме-ї, уніформи, предме-, уніформи, предме-и, предме-тів побуту часів війни.

Екскурсію для нас провела завідуюча відділом експозиції Ольга Ігорівна Субач, яка дуже цікаво розповіла про історичні події тих часів. Вона є членом пошуково- є членом пошуково-є членом пошуково- пошуково-о-го загону ім. Ватутіна, співпрацює з інши- загону ім. Ватутіна, співпрацює з інши-у ім. Ватутіна, співпрацює з інши-, співпрацює з інши-співпрацює з інши-ми загонами, які проводять перепохован- проводять перепохован-дять перепохован-ять перепохован-ня останків воїнів. Гаслом пошуківців є

крилата фраза великого полководця Олек-сандра Суворова – «Війна не закінчиться доти, доки не буде похований останній солдат».

З експозиції мені найбільше запам’яталися колекції шоломів та особи-стих речей воїнів.

Вражаючою і грандіозною ми побачили діораму «Бит- діораму «Бит-у «Бит- «Бит-ва за Київ. Лютізький плац-дарм. 1943 рік», створену на честь 35-річчя Перемоги. Це монументальний пам’ятник героїзму наших воїнів, які

форсували Дніпро й визволяли столицю України.

Її автор – Заслужений діяч мистецтв України, лауреат Державної премії ім. І.Рєпіна Микола Присєкін.

На художньо-документальному полотні розміром 29х7 м відтворено загальну карти-ну битви, її напруження, мужність і героїзм танкістів, піхотинців, артилеристів, льотчи-ків, зв’язківців, медиків. Розбита техніка, тліючі залишки предметів, боєприпаси – ніби переносять нас у самий центр подій…

Сприйняття полотнища підсилює й ра-діозапис звучання бою з розривами бомб і свистом куль…

Піднялися ми й до пам’ятника-музею визволення Києва. Це 40-метровий п’єдестал, увінчаний скульптурою ра-дянського воїна. Він – своєрідна візитна картка музею.

За час роботи заповідника тут побували близько десяти мільйонів відвідувачів з різ- з різ-них країн світу. На його території постійно проводяться заходи з увічнення пам’яті за- з увічнення пам’яті за-’яті за-яті за-гиблих за участю представників влади, міс- представників влади, міс-ів влади, міс-цевого самоврядування, молоді.

Директор Національного музею-запо-відника, заслужений працівник культури, почесний громадянин села Нові Петрівці Іван Петрович Вікован був радий нашому візиту. Він завжди запрошує школярів на-шого міста і району побувати в музеї, аби якомога більше дізнатись про героїчні сто-рінки історії краю, віддати данину пам’яті захисникам Вітчизни. Адже, як співається в пісні: «Якщо ми війну забудем – знов при-йде війна…»

Якщо ми війну забудем –знов прийде війна…

Щоденна фронтова газета, номер від 29 вересня 1943 р.

Керівник Анна Петрівна Покровська вдало підбирає репертуар відповідно до події чи дати. Сама вона не уявляє життя без музики. Закінчила Київський державний інститут культури ім. О. Корнійчука за спеціальністю «диригент народного хору».

Працювала в Академічній чоловічій хоровій капелі ім. Левка Ревуцького. Сьогодні її гурток хорового співу відвідують учні від 4 до 25 років. Це наймолодша група «Домісолька», середня – «Спадкоємці переможців» і юні вокалісти.

– Тема Великої Вітчизняної війни для мене дуже близька, – розповідає Анна Петрівна, – так виховували моє покоління. До того ж, мій дідусь, який пройшов усю війну, багато розповідав про ті страшні роки лихоліття. Він мав нагороди, серед яких медаль «За відвагу». В мирний час працював слідчим в УВС Житомира. Діда вже немає серед нас, а його фото до цих пір на дощі пошани відділу, і пам’ять про нього жива. Пам’ятаю, була в нього незвична супутниця по життю – невеличка саперна лопатка, з якою пройшов війну і завдяки якій залишився живим.

…Дух тих воєнних років надзвичайно проникливо й точно передають пісні, котрих так багато залишилося нам у спадок. Їх розучую з моїми гуртківцями, а також з міським хором «Ветеран».

Дійсно, пісні війни ніби місток поєднують такі різні покоління, пробуджують у молоді гордість за героїзм прадідів. Ось і до нинішнього Дня Перемоги «Спадкоємці переможців» готують виступи. У концертній програмі в їхньому виконанні прозвучать пісні «Прадідусь» і «Мій дідусь – герой».

В наступному році гурток відзначить п’ятиріччя. До цього невеличкого ювілею планується запис диска, ряд виступів, участь у конкурсах. До речі, нещодавно учениця Анни Покровської Анжеліка Гордієнко з піснею Миколи Мозгового «Рідний край» взяла участь в обласному дитячо-юнацькому конкурсі виконавців сучасної музики «Калиновий дзвін» в місті Гостомелі.

Ірина ЯКОВЕНКО, учениця 8-А класу гімназії «Інтелект»Фото – Валентина Яковенко

«СТРУМОК»тече із «Джерела»... 5

Поруч з переможцями – їхні спадкоємці

На сцені вишгородський міський хор «Ветеран» з хоровим колективом «Спадкоємці переможців»

Хоровий колектив Вишгородського міського Центру творчості «Джерело» з красномовною назвою «Спадкоємці переможців» – бажаний гість багатьох заходів, що відбуваються в місті. Особливо зворушливо, коли діти виступають разом із ветеранами, як, наприклад, нещодавно в День захисника Вітчизни. Окрім військово-патріотичних, у репертуарі колективу – класичні, естрадні пісні.

Напередодні Дня Перемоги ми зустрілися з учасником війни, полковни- учасником війни, полковни- війни, полковни-, полковни-ком у відставці Миколою Юхимовичем Зайцем і попросили розповісти, що він пам’ятає з тих років.

І хоча ветеранові в цьому році випо-внюється 95, і слух підводить (адже був артилеристом, отримав поранення в голо-ву), він розповів нам чимало зі своєї біо-графії, називаючи роки, дати, події.

Народився він у 1918 році в Диме-рі, в селянській родині, де було вось-меро дітей. Закінчив сім класів місце-вої школи, потім навчався у вечірній. Під час голодних років, згадує Мико-ла Юхимович, був дистрофіком. Тому пішов працювати в лісництво – там давали трішки хліба й гарячу юшку з картоплею.

…У 38-ому юнака призвали до армії, в артилерійські війська. Навчався в полковій школі. Здобув звання молод- полковій школі. Здобув звання молод-шого командира і отримав у розпоря- і отримав у розпоря-дження взвод. Був відмінником бойо-вої і політичної підготовки. На грудях командира з’явився значок «Отличник робоче-крестьянской армии».

Йшла Фінська війна. Микола Заєць і його товариші прагнули на фронт. Але молодого командира, як він каже, «за-вербували» на навчання в Подільське артилерійське училище.

Перед початком Великої Вітчизняної отримав звання лейтенанта.

Під час оборони Москви Микола За-єць – командир артилерійської батареї 1097 полку 326 стрілецької дивізії. Тоді

взяття столиці СРСР було однією з голо-вних військових і політичних цілей для Гітлера. Він думав захопити її швидко, до холодів, але його план провалився…

«70 лет битв� за Москву» – нещо-� за Москву» – нещо- за Москву» – нещо-давно Микола Юхимович отримав цю пам’ятну медаль. Разом з нею – віталь-’ятну медаль. Разом з нею – віталь-ятну медаль. Разом з нею – віталь-ного листа від мера міста з нагоди 70-ї річниці початку контрнаступу наших військ проти ворога в цій битві. У ньо-му зазначено: «Зимою 1941-1942 років у битві, яка охопила величезні території, вперше і назавжди було розвіяно міф про непереможність фашистських орд. Ви і Ваші бойові товариші не жаліли сил, крові, іноді й самого життя, щоб дати ворогові сувору відсіч… Бажаю Вам і

Вашим близьким доброго здоров’я, ду-’я, ду-я, ду-шевного оптимізму і довголіття».

…Тоді його дивізія була відправлена на західний фронт. Взимку через вели-Взимку через вели-зимку через вели-ку через вели-кі, близько метра сніги, за добу долали 5-6 кілометрів.

«Особливо запеклі бої точилися під ае-родромом Шайковський Смоленської об-ласті, – згадує ветеран. – Тут моя батарея збила п’ять ворожих літаків. А незабаром у наказі командуючого Західним фронтом Георгія Жукова серед нагороджених орде-орде-ном «Червона зірка» було і моє ім’я.

Потім – важкі, з великими втра-Потім – важкі, з великими втра-отім – важкі, з великими втра-тами бої під Ржевом, який не вдалося взяти. Залишки нашої дивізії відпра-. Залишки нашої дивізії відпра-Залишки нашої дивізії відпра-вили до Сталінграду, щоб там попо- до Сталінграду, щоб там попо-щоб там попо- попо-внити війська.

Незабаром вдалося прорватися в Україну. Кілька наших армій визволили половину Донбасу.

Восени 1943 року взяли Запоріжжя. В битві під Кривим Рогом я був поране-я був поране- поране-ний в голову. Після медсанбату опинився в Корсунському «котлі», де наші війська понесли великі втрати.

Пізніше брав участь у боях на територіях Румунії, Угорщини, Австрії. Травень зустрічав у Австрії, в Альпах, поблизу міста Грац».

Повернувшись маршем в Україну, наші бійці побачили згарище і розруху. Але в непросте життя країни вони прине-сли віру в майбутнє.

Микола Юхимович заочно закінчив Вищу партійну школу при ЦК КПУ в Києві. Працював головою колгоспу, зго- головою колгоспу, зго-головою колгоспу, зго-дом – заступником начальника колонії в Запорізькій області.

З майбутньою дружиною Надією Іванівною зустрівся в Дніпропетров-ській партійній школі. Відтоді 61 рік вони нерозлучні. Народили й виховали

«СТРУМОК»тече із «Джерела»...6 Солдати Перемоги

Від Москви до ГрацаІсторія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на

планеті не точилася битва? Мабуть, ні… Жодна з них не обходиться без людських жертв, душевного і фізичного болю. Ціною великих втрат була здобута й перемога у Великій Вітчизняній.

Медаль… через 70 років після битви

М.Ю.ЗАЄЦЬ з авторами публікації

«СТРУМОК»тече із «Джерела»... 7

двох синів – вони військові, мають двох онуків і правнучку.

Коли ми були у них в гостях, якраз приїхала до подружжя невістка Ніна Станіславівна з Києва. Вона щотижня відвідує рідних.

Микола Юхимович з дружиною Надією Іванівною

Фото з сімейного архіву М.Ю. Зайця – він у першому ряду в центрі

Но все же – Победа!Пули, удары, кровь и борьба…Все разом затихло. Везде тишина.И вроде бы радость родиться должна,Но боли на сердце играет струна…

9 мая – и слезы, и радость,Ведь сколько погибших в окопах осталось…Но все же – Победа! И быть благодарнымТы должен всегда нашим воинам славным.

Спасибо за то, что жизнь нам спасли.Спасибо за то, что мир сберегли.Спасибо за солнце, и небо, и воду,За нашу такую родную природу.

Свои жизни солдаты за нас не щадили,За нашу свободу, за мир во всем мире!

Подарили нам веру и право любить.О них вечно мы будем память хранить.

Олександра ПОЖДЕМА, учениця 8-А класу Вишгородської ЗОШ № 1

Ми попросили Ми-колу Юхимовича одяг-нути мундир і поба-чили багато нагород – крім п’ятьох орденів, більше 25 медалей. У свої поважні роки він має надзвичайно гарну пам’ять і велику жагу до життя.

І хоча все далі від-ходять грізні роки Великої Вітчизняної, але у ветерана не зга-сає спогад про неї. Пам’ятаймо і ми про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на вівтар сво боди най-дорожче – життя.

Хай вогонь Пам’яті не згасає в наших серцях, передається від покоління до покоління.

Євгенія НІЛОВА,Анна МАРТИНЕНКО,учениці 8-В класу гімназії «Інтелект»

Спить місто в синьому жакеті,Антени задрімали на дахах.Будиночки у сірому вельветіКупаються у стишених вітрах.

Примружені і добрі вікна-очі,Як зірочки під місяцем ясним…І місто знов довірливо шепочеВсім людям свої добрі сни.

Валентина ПОДОБЄДОВА,учениця 7-А класу Вишгородської ЗОШ № 1

Вишгород у мирнім сні

«СТРУМОК»тече із «Джерела»...8

Анна МАРТИНЕНКО, учениця 8-В класу гімназії «Інтелект»Фото – Валентина Яковенко та архів родини Халаш

За дверима з написом «Вокальна сту-дія «Полузір’я» чути дитячі голоси. З ді-вчатками веде заняття керівник студії – заслужена артистка України, провідний майстер сцени Київського академічного театру українського фольклору Тетяна Миколаївна Халаш. Змалку закохана в пісню, вона передає свою любов дітям.

Після школи Тетяна Халаш вступила до Дніпропетровського училища куль-тури на хорове відділення. Закінчивши його, працювала cолісткою в ансамблях «Веселка», «Полтава», «Росава», «Рус-ский сувенир» та «Золоті ворота». Брала

участь у численних фестивалях, конкур-сах, зйомках телевізійних передач, філь-мів та новорічних мюзиклів.

«За освітою я не педагог. Але одно-го разу мене запросили спробувати себе у ролі керівника студії, й мені це сподо-балося, – розповідає Тетяна Миколаїв-

на. – Відтоді займаюся вокалом з дітьми. Навчаю сценічної майстерності, культу-ри, акторської майстерності, дикції, по-дачі слова вокального твору. І дуже радію успіхам своїх виконавців – Олександри Тихан та Олександри Стецюк, які вже багато чому навчились, беруть участь у конкурсах та здобувають перемоги».

5 лютого у «Джерелі» пройшов місь-кий етап дитячо-юнацького конкурсу вихованців сучасної пісні «Калиновий дзвін», в якому взяли участь вихованці студії Вероніка Черткова, Олександра Веремеєва, Діана Ткачук, Юлія Пясець-ка, Поліна Лазарєва, Олександра Тихан та Олександра Стецюк.

Переможці цього етапу конкурсу Олександра Тихан та Олександра Стецюк нещодавно були учасниками ІІ відбірко-

вого туру обласного дитячо-юнацького конкурсу виконавців сучасної пісні «Ка-линовий дзвін», Міжнародного фестива-лю-конкурсу мистецтв «Зоряний Олімп», що відбувся у Полтаві 19-21 квітня.

А сьогодні студійці готуються до відзна-чення Дня Перемоги. Адже художні номери

вихованців Центру творчості «Джерело» уже кілька років поспіль є окрасою урочис-тостей, що проходять 9 Травня біля стели визволителям на набережній Київського

моря. Нині дівчатка також готують костюми та вивчають пісні воєнних років, одна з яких «Казаки в Берлине». Цей виступ мешканці й гості міста побачать незабаром.

У планах студії – участь у концертах та міських заходах, а також запис диску з кращими піснями.

У зіркового вчителя – зіркові учні

Виступ вокальної студії «Полузір’я» біля стели визволителям у День Перемоги

Тетяна ХАЛАШ зі своїми вихованцями Олександрою СТЕЦЮК та Олександрою ВЕРЕМЕЄВОЮ.

«СТРУМОК»тече із «Джерела»... 9

Олександра ПОЖДЕМА,учениця 8-А класуВишгородської ЗОШ №1,Євгенія НІЛОВА,учениця 8-В класу гімназії «Інтелект»Фото – Валентиина Яковенко

Театральний гурток «АТОС» підкорив глядачів багатьма постановками, мініатюрами.

Сценарії до них пише переважно Тетя- Тетя-на Олександрівна Негоденко.

Вона закінчила Київське обласне училище культури, згодом – Київський національний університет культури та мистецтва. Має чималий досвід, як му-. Має чималий досвід, як му- му-му-зичний керівник.

Театральний гурток, яким вона опі-еатральний гурток, яким вона опі-, яким вона опі-кується, розпочав роботу 15 лютого 2011

року. Чому таку назву для нього обра-. Чому таку назву для нього обра-ли? Виявляється, кожна буква – перша в словах, що характеризують гуртківців уцілому: А – активні, Т – творчі, О – оригінальні, С – сучасні.

Це 20 дітей від 6 до 15 років, які з Тетяною Олександрівною та керівником

Ольгою Вікторівною Хуторною займа-ються сценічною мовою, рухом, актор-ською майстерністю. Невід’ємною части-ною заняття є також своєрідна розминка, пісні й танцювальні рухи.

Дітям тут ніколи не буває сумно, адже вони вчаться бути акторами. А це, як відо-мо, професія надзвичайно цікава, творча і яскрава. Окрім того, що гуртківці актив-ні в заходах Центру творчості, вони також лауреати ряду фестивалів і конкурсів, що проходять на Київщині. Нещодавно взяли участь у конкурсі художнього читання тво-рів Григорія Сковороди, а також у благодій-ному концерті «На крилах творчості».

Сьогодні у «АТОСа» відповідаль-ьогодні у «АТОСа» відповідаль- у «АТОСа» відповідаль- у «АТОСа» відповідаль-«АТОСа» відповідаль-а» відповідаль-» відповідаль-відповідаль-на робота – підготовка до відзначення 9 Травня. Гуртківці Марина Іллєнок, Катя Іллєнок, Вероніка Сарафанова, Маша

Джунь, Юля Негоденко, Каріна Небрат та Владислав Борзовець працюють над літературно-музичною композицією за мотивами відомої повісті Бориса Васильє-відомої повісті Бориса Васильє-ої повісті Бориса Васильє-Бориса Васильє-ва «А зорі тут тихі». Це один із багатьох художніх творів, присвячених подвигу наших бійців у роки Великої Вітчизняної

війни. І не просто бійців, а зовсім юних ді-вчат-зенітниць, які стали на захист Вітчиз-ни і загинули від рук ворога.

Прочитавши повість, подивившись ком-позицію вихованців гуртка, кожний нео-дмінно задумається про безглуздість і жахіт-тя війни. Адже твір звучить, як застережен-ня усім нам: мир несумісний з насиллям, він такий тендітний, як і героїні повісті…

«А зорі тут тихі…» – як це було

«СТРУМОК»тече із «Джерела»...10

З приміщення Вишгородського міського дитячо-юнацького духового оркестру-студії «Водо-

грай» майже щодня чути музику. До перехожих доносяться мелодії вальсів, маршів, гімнів, пісень, молитв. А керує

музикантами Ярослав В’ячеславович Глєбович. Він підбирає репертуар і на-вчає кожного чути всіх інших.

Іноді вчитель підвищує голос, але не тому, що неправильно граєш, а коли відволікаєшся на щось сторон-нє і, виходить, – псуєш загальну ро-боту колективу. Проте, коли оркестр виходить на сцену і починає виступ, забуваєш усі образи. З першими зву-ками музики все довкола оживає, прокидається, набирає сили. І усві-домлюєш: ти – музикант, ти даруєш людям радість!

Наш оркестр уже не раз побував на фестивалях у Болгарії, у місті-по-братимі Вишгорода – Сансі (Фран-ція). Багато разів виступав у Києві і, звісно ж, його люблять у нашому рідному місті.

Вже традиційно в День Перемоги «Водограй» дарує вишгородцям мело-дії пісень і маршів воєнних років. Цьо-го року почуєте нас також.

Артем БОДНАРЧУК,учень 6-Б класу гімназії «Інтелект»

Коли звучить оркестр…

По вертикалі:

1. Складне суспільно-політичне явище, пов’язане з розв’язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами.2. « … свята, …!Свято миру, свободи, весни!Чом тоді мої очі вологі?Бо не всі повернулись з війни…».(Юрій Рибчинський)3. Броньована бойова машина на гусеничному шасі, зазвичай з гарматним основним озброєнням.4. «У вічність ідуть … війни,Між нас їх все менше і менше.Несуть заміновані болі вони,Від ран у санбатах не вмерши…» .(Петро Перебийніс)5. Словесно-музичний твір, призначений для співу.10. Синонім слова «відомість».

По горизонталі:

6. Мистецтво ведення … відноситься до області тактики, на відміну від операцій, які відносяться до області оперативного мистецтва і стратегії.7. Традиційно до 9 Травня серед інших відзнак, поздоровлень, подарунків, ряд ветеранів Великої Вітчизняної війни отримують почесну …. 8. Вид озброєння сухопутних, військово-морських, повітряних та інших видів і родів збройних сил.9. Учасник бою.

по вертикалі:1. війна2. перемога3. танк4. ветерани5. пісня10. слава

по горизонталі:

6. бій7. нагорода8. артилерія9.солдатВідповіді:

Кросвордпідготувала Олександра Пождема

«СТРУМОК»тече із «Джерела»... 11

Ірина ЯКОВЕНКО,учениця 8-А класу гімназії «Інтелект»Фото з архіву гуртка

Добра, весела, щира, красива, мудра, найкраща, золота – так характеризують керівника гуртка сучасного танцю «Pas de danse» Катерину Барладян її учні.

Це діти від 4 до 12 років, розділені на три групи. На заняттях у них – елементи гімнастики, пантоміма, танець, музичні ігри, у яких кожна дитина розкривається, проявляє себе.

І маленькі, й дорослі займаються за-любки. Не лише тому, що у Катерини Миколаївни до кожного свій підхід, а й через те, що вона дуже позитивна, добра, хоча й вимоглива.

Вона має вищу освіту педагога-хо-реографа: закінчила Ніжинський дер-

жавний університет ім. М.В.Гоголя за спеціальністю «хореографія та художня культура». І хоча вже має чималий до-свід роботи, знаходиться у постійному пошуку нових ідей, форм і методів, аби дітям на заняттях було завжди цікаво.

Її вихованці виступають на багатьох міських заходах, у школах Вишгорода і, звісно ж, у рідному «Джерелі».

На Всеукраїнському конкурсі хорео-графічного мистецтва «Квітневі викрута-си» у м. Ніжин посіли в минулому році друге місце у номінації «Сучасна хорео-графія». Днями у цьому конкурсі також вибороли срібний Диплом (2-е місце).

Проблеми виникають лише з «екипі-руванням». Оскільки планів багато, по-трібні відповідні костюми, взуття. Їх до-водиться купувати батькам. Але це варте

«Прагнемо до досконалості!»

того, щоб побачити й порадіти за своїх красивих дітей, яким так гаряче аплоду-ють вдячні глядачі.

У подальших планах гуртка виступи та перемоги на конкурсах. І вони будуть. Адже тут працюють під девізом: «Праг-немо до досконалості!»

«СТРУМОК»тече із «Джерела»...12

Анна МАРТИНЕНКО, Ірина ЯКОВЕНКО, Євгенія НІЛОВА, Владислав ЛОЗА, Валентина ПОДОБЄДОВА, Олександра ПОЖДЕМА, Артем БОДНАРЧУК. Керівник гуртка журналістики Валентина ЯКОВЕНКО. Верстка – Тетяна ЗАРІЦЬКА.

Над випуском працювали: