ОСЬ і пройшов фести-валь…

Те, чого чекаєш, за-звичай дуже швидко за-вершується. Так і вийшло. Начебто тільки почали гу-ляти, танцювати, співати, а час невблаганно проми-нув і залишив тільки спо-гади. Приємні чи ні? Без-умовно, більше приємних. Хоча є і прикрі, на кшталт: «Ну чого ми так довго

розкачуємось? Невже не можна відразу дати волю емоціям?» Не звикли ми ще якісно відпочивати, тому «Бурштиновий шлях» має стати тим потягом (чи вже став?), який поведе у країну радощів. Щирих, без зайвого стимулюван-ня алкоголем. (Будемо відверті, це стосується багатьох із нас).

Здається, тільки-тіль-

ки завершилися вітальні виступи заступника голо-ви облдержадміністрації Олексія Губанова, голо-ви райдержадміністрації Володимира Ткачука та поважних гостей фести-валю – а «Кукушка» спец-рейсом вже привозить останніх туристів з наших мальовничих озер. І коли відчуваєш, що фестиваль закінчується, – починаєш

№ 27 (7506)ЧЕТВЕР,

30 ЧЕРВНЯ2011 РОКУ

4971.

12 “Володимирецький ВІСНИК”30 червня 2011 року НАОСТАНОК

103 повідомляєЯк повідомили з ЦРЛ, з 23 по 30 червня зареєстрова-

но 141 виклик «швидкої допомоги». Госпіталізовано 133 хворих, зокрема в травматологічне відділення – 19 чоло-вік. За цей же час народилося 27 немовлят (12 хлопчиків і 15 дівчаток).

Думки мудрихТи на землі – людина, і хочеш того чи ні – усмішка твоя

– єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні. (В. Симонен-ко).

Народний прогностикЯкщо на Мефодія (3 липня) дощ – він може потім іти з

перервами сорок днів. Цей день називають також паву-тинним, оскільки з’являється багато тенетників.

День Горпини Купальної (6) вважається одним із най-кращих для заготівлі лікарських трав. Люди вдосвіта, до схід-сонця, вирушали в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами.

На Івана Купала (7) сильна роса – буде врожай огірків та горіхів; зоряна ніч – уродять гриби; дощовий день – на неврожай; гроза – не буде горіхів або вони будуть порож-ні.

Прикметі вір, але й перевір

Зеленкуватий місяць попереджає про сильну засуху.Як ціп загупає, одразу капуста звивається в головки.Мерехтять зорі – кілька днів буде ясно й сухо.

Народ скаже, як зав’яжеЛипень – полудень не тільки літа, але й року.Хто в липні жари боїться, той взимку не має чим пожи-

виться.Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана.

Пам’ятаємо!3 липня 1928 року у продажу з’явилися перші телеві-

зори. 5 липня 1985 року Сергій Бубка переміг на міжнарод-

них змаганнях з легкої атлетики у стрибках з жердиною у Брюсселі з результатом 580 см.

Най-най-най…Ватикан (Святий папський престол) – найменша неза-

лежна країна в світі. Цей анклав – серце Риму – займає площу всього 44 га.

Цікаво знатиНещодавно була опублікована інформація про те, що

науковці з американського університету Орегона вакцин-ної і генної терапії розробили експериментальну вакцину, за допомогою якої вони змогли повністю очистити кров лабораторних мавп від вірусу, що здатний викликати СНІД. В рамках експерименту науковці ввели новостворену вак-цину відразу 24 здоровим макакам-резусам, яких пізніше заразили вірусом імунодефіциту мавп. На думку науков-ців, саме від цього вірусу походить ВІЛ (вірус імунодефі-циту людини), який в кінцевому результаті викликає СНІД. Було встановлено, що дія вакцини зупинила розмноження вірусу в 13 мавп. А в 11 мавп захисний ефект був зафік-сований навіть через рік після щеплення. Професор Луїс Пікер сказав, що тепер за допомогою цієї вакцини можна контролювати вірус або повністю позбутися його. Наступ-ний етап випробувань вакцини передбачає участь люди-ни, але це станеться не швидше, ніж через три роки.

Хочете - вірте, хочете - ніВважалося, що в ніч на Івана Купала зацвітає папороть,

яка вказує дорогу до скарбу. У день Івана Купала зцілю-ються росою. Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтися босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. За старих часів вірили, що Різдво Іоанна Хрестителя додає чарівні сили травам і квітам, в цю ніч запасалися різними травами і квітами. Їх зазвичай приносили до церкви до обідні для освячення, щоб «вживати проти нечистої сили».

А ви чули?На території Криму група українських археологів вияви-

ла рештки і сліди діяльності, можливо, найдавніших пред-ставників Homo sapiens. Виявлені останки у горах Криму в печерах Буран-Кая можуть свідчити про те, що найдавніші представники людини розумної – предки сучасних людей – почали заселяти землі європейського континенту не че-рез Балкани, а з Російської рівнини. Археологам вдалося знайти зуби і кістки стародавніх людей, рештки тварин того часу, а також знаряддя праці. А на скам’янілостях, які мають вік понад 32 тисячі років, були виявлені сліди різьблення. Експерти припускають, що виявлені рештки належать до граветтської культури, яка була поширена на території Європи 28000-21000 років тому. Принаймні, на це вказують результати проведеного радіо-вуглецевого аналізу.

Посміхніться! Мама з маленькою донькою підходять до банкомату.

Мама отримує з нього гроші. Дочка з округленими очима:– Мамо, там що – тато сидить?!

• “Бурштиновий шлях”: фоторепортаж

4949.

До уваги жителів Володимирецького району!

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ КОМБІНАТ

ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ надає послуги з організації:

• приготування страв, обслуго-вування різного роду заходів (ве-сілля, дні народження, хрестини, поминальні обіди) як в смт Володи-мирець, так і з виїздом в усі населені пункти району.

Довідки за тел. 2-52-61, 2-52-48, (067) 363-01-34, (067) 363-36-17.

(Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

За звичаєм, був на фестивалі від відкриття до закриття і можу з пев-ністю сказати, що ця гро-мада найгостинніша. Тут дійсно зробили свій курінь найколоритнішим. Також імпонувало, що господарі балаховицького столу при-гощали домашньою кух-нею всіх охочих, а не лише високопосадовців. Єдине ж, що коштувало грошей, – це гуси двох-трьох-мі-сячного віку. Ігор, влас-ник колоритних птахів, за пару просив 200 гривень. Отож, не розбираючись у тонкощах, припускаю, що це дуже прийнятна ціна. І все ж, головна місія гу-сей – розважальна. Це підтвердилося й тим, що

Ігор не забороняв брати їх на руки і робити фото на згадку. Більше того, не брав за це ні копійки.

Отака щирість і має бути прикладом для учас-ників фестивалю. Навіть замислився: чому б кожній сільській раді не виділити, скажімо, 500 «фестиваль-них» гривень і частувати гостей якщо не за приязнь і доброту, то хоча б незна-чним коштом. Бо й справді не хочеться, щоб «Бурш-тиновий шлях», в який вкладено стільки труда і любові працівниками від-ділу культури та всієї ад-міністрації (мало які орг-комітети збирають таке представництво!), став блідою копією справжньо-го етно-тур-фесту і… май-данчиком спекулятивного заробітку. На мою думку,

це псуватиме настрій під час фестивалю і вражен-ня після його завершення. Бо ж, з одного боку, ма-ємо щиру поліську душу, а з іншого – вражаючу ціну шашлика, яка з 20-25 гривень виросла до 50, а може – й вище!

Безумовно, це не кра-сить Володимиреччину. Хоча… Що зробиш? Жи-вемо в реаліях ринкової економіки й дикого капіта-лізму. Та тому й добре, що є «Бурштиновий шлях», який ніби демонструє всі вади нашої ментальності, і що є балаховицька грома-да, яка показує правиль-ний вектор розвитку і фес-тивалю, і всього нашого

суспільства. Отже, доходимо ви-

сновку, що «Бурштиновий шлях» – соціально значу-щий проект, здатний запо-внити вільну нішу якісного дозвілля на Володимиреч-чині. Але хіба тільки це? Можливо, це «потяг» не з одним-двома «вагона-ми»? Логіка підказує, що їх більше. Варто зробити по-глиблений аналіз – і «ваго-ни» з’являтимуться один за одним. Однак залишмо це для наступних публі-кацій. Наразі ж хочеться, щоб подібний уїк-енд був частіше, ніж раз на рік.

Дмитро АНДРЄЄВ.Фото автора.

«А ТИ йдеш на «Країну мрій»?..» «Коли що – по-бачимося на Співочому полі…» «У мене субота-не-діля буде забита, так що вибачай…» Такі репліки в Києві в середовищі моїх друзів лунали вже з по-чатку червня. І справді, фестиваль «Країна мрій», започаткований лідером гурту «ВВ» Олегом Скрип-кою, за сім років став зна-ковою подією в культурно-

му житті не лише столиці. Побувати на ньому і мод-но, і престижно. Але чим далі, тим більше він на-буває ознак гламурності та комерційності, втрачає первозданну чистоту і без-посередність.

Натомість дійство, яке відбувалося на Рівненщи-

ні практично одночасно з «Країною мрій», врази-ло саме своєю щирістю і широтою поліської душі. Йдеться про етно-тур-фест «Бурштиновий шлях», що вже вдруге проходив у Володимирецькому райо-ні в рамках проекту «По-ліський трамвай». Саме

тут, на станції Володими-рець, розгорнулося вели-ке триденне дійство, де було місце і пісні, й танцю, і народним майстрам, і по-льовим кухням з усілякими поліськими смаколиками, які можна було скуштувати й просто так, якщо госпо-дині сподобається твоє слово чи усмішка.

Потрапила я туди на запрошення віце-прези-дента Рівненського зем-ляцтва Василя Яніцького, уродженця Зарічного, який віз землякам у пода-рунок картину з бурштину для майбутнього музею та туристичний намет: натяк на те, щоб зелений туризм справді став візитівкою краю і гарним стимулом його розвитку. Був у мене і свій інтерес, бо ж наро-дилася в Антонівці, де мої батьки в той час вчителю-вали, і хоча в трирічному віці переїхала з ними до Дубровиці, потяг до землі, в якій закопана твоя пупо-вина, зберігся величез-ний. Сподівалася зустріти на фестивалі когось зна-йомого або ж хто пам’ятає моїх батьків.

Враження від фестива-лю перевершили всі спо-дівання. Бо зустріла тут не лише керівника фольклор-ного гурту «Надвечір’я» Людмилу Босик та журна-ліста «Володимирецького

вісника» Дмитра Андрєє-ва, з якими потоваришу-вали під час попередніх акцій, організованих МГО «Рівненське земляцтво». Під кінець першого дня складалося враження, що всі, хто зібрався на святі, – твої добрі друзі. Голов-ною алеєю фестивалю не можна було пройти, щоб хтось не запросив чи то до пісні, чи то до танцю, а чи й до столу. Очі розбігали-ся від страв, виставлених господинями. Тут і юшка, і вареники з чорницями, і мед, і всяка риба, і ма-риновані грибочки, і на-віть найбільший поліський делікатес – мацик. А ще – численні вироби народ-

них майстрів, які продава-лися за цінами, на порядок нижчими, ніж у столиці. Від народних пісень, в яких поєдналися унікальні гли-бинні відголоски прадав-нього поліського мелосу, народна мудрість і непо-вторний гострий (місця-ми навіть приперчений) гумор, душа розправляла крила і лелекою злітала у височінь, а ноги самі йшли у танок.

ПРИЄМНО, що наш фестиваль ще не перела-штувався на комерційну хвилю, про що зі знанням діла пише у своїй статті Наталка Позняк-Хоменко. Й окремо за це хочеться подякувати балаховицькій громаді.

(Закінчення на 12-ій стор.).

(Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

Єдине, що було прикро, – практична відсутність ін-формації про фестиваль в інших регіонах. А охочих завітати на свято було б чимало. Коли я розмістила в Інтернеті фото з «Бурш-тинового шляху», з усіх бо-ків посипалися відгуки: «Ух ти!», «Яка краса!», «Якби знали раніше!», «Запро-шуйте на наступний рік!». І це – завдання не лише для організаторів фестивалю. «Я побував у різних куточ-ках світу, і хочу сказати, що скрізь люди втомилися від цивілізації і втікають пода-лі від міст, щоб бути ближ-

че до природи, до своїх витоків. Тому зелений туризм набуває неабиякої по-пулярності. І я обіцяю зробити все, що від мене залежить, щоб цей маршрут увійшов до всіх європейських т у р и с т и ч н и х карт», – сказав, вітаючи зем-ляків, Василь Яніцький.

П о в е р т а -лася до Києва з торбинкою чорниць, зібра-них за десять

метрів від фестивальної сцени під супровід гурту «Шант-Мулен». А з сумки, переповненої сувенірами, долинав аромат мацика – не могла стриматися, щоб не пригостити київських знайомих. І думалося: а хіба в інших кінцях Укра-їни менше історичних чи природних місць, цікавих туристам? Чи люди в нас не такі щирі та гостинні? Адже у всьому світі зеле-ний туризм – золота жила, яка приносить регіону і славу, і прибутки. Варто лише, як це зробили у Во-лодимирці, грамотно взя-тися за справу.Наталка

ПОЗНЯК-ХОМЕНКО.Фото Д. Андрєєва.

«КУКУШКА» – НЕ ЄДИНИЙ ПОТЯГ

«КУКУШКА» – НЕ ЄДИНИЙПОТЯГ У ВОЛОДИМИРЦІ?

жадібно ковтати повітря справжнього свята, «роз-плющуєш» очі, помічаєш всі деталі, яких одразу не наділяв увагою, і розумі-єш: який все ж таки ви-сокий рівень організації фестивалю!

Швидка, пожежна, мі-ліція, ДАІ… Ось чому не було п’яних бійок і при-крих пригод. Ось чому впевнено почувалися гості фесту. І, знаючи про це, так не хочеться ще рік чекати! Дійсно, слід від-значити титанічну підго-товчу роботу оргкомітету, очолюваного першим заступником голови РДА

Петром Вакулічем. Як сказав Олексій Губанов, без Петра Сергійовича взагалі не було б «Бурш-тинового шляху». Мені ж, чомусь, пригадався по-чаток цього шляху. Проект «поліського трамваю» і волонтерський візит екс-перта зеленого туризму містера Харді з Канади. Тоді все тільки почина-лось, і заокеанський гість ділився досвідом з наши-ми культпрацівниками. Цікаво було б побачити його на нинішньому фес-тивалі, почути його оцінку зробленого. Багато хто тоді скептично ставився

до самої ідеї зеленого ту-ризму на Володимиреч-чині. Не кажучи вже про її успішну реалізацію.

Проте скептикам на-гадаємо давню істину, що «дорогу долає той, хто йде». А за самовідданість, стійкість і терпіння подя-куймо всім причетним до проекту «Поліський трам-вай». І як наслідок, – до етно-тур-фесту «Буршти-новий шлях». Вже очевид-но, що проект успішно ре-алізується, і, що головне, є перспективи подальшо-го розвитку.

(Закінчення на 12-ій стор.).

«КРАЇНА МРІЙ» ІЗ ПРИСМАКОМ ЧОРНИЦІ

«КРАЇНА МРІЙ» ІЗ ПРИСМАКОМ ЧОРНИЦІ

Шановні архітектори! Вітаємо Вас з професійним святом – Днем архітек-

тури України!Саме від працівників галузі залежить сучасний вигляд

населених пунктів нашого району, створення повноцін-ного середовища життєдіяльності людей, збереження і примноження історико-культурних надбань. Переко-нані, що Ваш високий професіоналізм, самовідданість і творча праця сприятимуть створенню нових архітектур-них шедеврів.

Нехай усі Ваші творчі доробки радують не одне по-коління наших з Вами нащадків. Щиро зичимо щастя, міцного здоров’я, невичерпної енергії у творчих спра-вах, плідної праці задля розбудови населених пунктів району. Голова райради Голова райдержадміністрації В. КОВЕНЬКО. В. ТКАЧУК.

Шановні працівники Державної податкової адміністрації!

Щиро вітаємо вас з професійним святом!Головне призначення податкової служби – служити гро-

мадянам, наповнювати державний бюджет і сприяти еконо-мічному зростанню України. Тому від Вашої наполегливої праці та енергії залежить вирішення важливих соціально-економічних завдань, які стоять перед нашою країною.

Ваша сумлінна праця сприяє стабільному наповненню державної скарбниці, утвердженню доброчесного і не-упередженого ставлення до платників податків, подальшій розбудові податкової служби, її модернізації. Тож із нагоди свята бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, сімейного за-тишку, благополуччя, нових професійних здобутків та успі-хів у непростій, але необхідній роботі.

Голова райради Голова райдержадміністрації В. КОВЕНЬКО. В. ТКАЧУК.

Шановні кооператори району! Вітаємо Вас із Міжнародним днем кооперації – святом єдності світо-вого кооперативного руху!

У нових ринкових умовах споживча кооперація намагається спо-вна виконувати своє головне завдання, історично притаманну їй соці-альну місію, – вірно служити людям праці та державі. Своєю діяльніс-тю ви ефективно сприяєте впровадженню економічних та соціальних реформ, розвиткові підприємницької ініціативи, задоволенню потреб людей у якісних товарах і послугах, створюєте умови для підвищення добробуту населення.

Твердо віримо, що великий колектив кооператорів району і на-далі спрямовуватиме свої зусилля на подальший розвиток коопе-ративного сектора економіки і сприятиме забезпеченню зайнятості широких верств населення та посиленню соціального захисту членів споживчих товариств. Щиро бажаємо Вам, Вашим родинам міцного здоров’я, щастя, добра, нових здобутків та трудових перемог задля процвітання району і України. Голова райради Голова райдержадміністрації В. КОВЕНЬКО. В. ТКАЧУК.

У ВОЛОДИМИРЦІ?

2 «Володимирецький ВІСНИК»30 червня 2011 року ОФІЦІЙНООФІЦІЙНО

РЕФОРМУВАННЯ РИНКУ ЗЕМЛІРеформування земельних відносин в Україні триває вже два де-

сятиліття. Це тернистий і складний шлях до запровадження цивілі-зованого ринку земель. Головним кроком до введення в обіг земель сільськогосподарського призначення має бути скасування морато-рію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського при-значення, який обмежує конституційні права власників земельних ділянок. Адже відповідно до частини першої статті 41 Конституції України «Кожен має право володіти, користуватися, розпоряджа-тися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності».

Найбільшою проблемою сьогодення у сфері земельних відносин в Україні є відсутність Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про ринок земель». Даємо коротку характеристику розроблених народними депутатами України за участю фахівців Держземагентства, Мін’юсту та Мінагрополітики, вказаних вище Законів.

ПРОЕКТ ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО РИНОК ЗЕМЕЛЬ»Відповідно до положень законопроекту «Про ринок земель», набувача-

ми земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за цивільно-правовими угодами мають бути лише громадяни України; фермерські господарства; держава в особі Державного агентства земельних ресурсів України; те-риторіальні громади в особі відповідних органів місцевого самовряду-вання.

Для недопущення спекуляції земельними ділянками сільськогоспо-дарського призначення запроваджуються диференційовані ставки дер-жавного мита за посвідчення угод, за якими відбувається перехід прав на земельні ділянки (від 60 відсотків від нормативної грошової оцінки – при відчуженні на п’ятий, до 100 відсотків – при відчуженні за перший рік).

Граничний розмір земель для ведення товарного сільськогосподар-ського виробництва у приватній власності однієї особи в цілому по Україні не може перевищувати 2100 гектарів, в тому числі для Полісся – 1500 га.

Передбачаються системні заходи щодо запобігання тіньовим оборуд-кам із земельними ділянками. А саме: встановлюються обмеження щодо придбання земель пов’язаними особами, що додатково забезпечить попередження надмірної концентрації земель в одних руках; передбача-ється, що покупець ділянки буде зобов’язаний подавати декларацію про свою непов’язаність із суб’єктами господарювання, які вже володіють землями сільськогосподарського призначення; у разі придбання земель вартістю понад 150 тис .грн. (25-30 га) покупець зобов’язаний буде де-кларувати джерела відповідних доходів (згідно із Законом України «Про запобігання і протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних зло-чинним шляхом, або фінансуванню тероризму»).

Проектом Закону пропонується внести зміни до Земельного, Цивіль-ного, Бюджетного та Податкового кодексів України, Декрету Кабінету Мі-ністрів України «Про державне мито», Законів України «Про оренду зем-лі», «Про фермерське господарство», «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», «Про оцінку земель», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухо-ме майно та їх обмежень», «Про іпотеку», «Про землеустрій», «Про захист економічної конкуренції».

Світовий досвід показує, що регулювати ринок земель набагато ефек-тивніше, ніж заганяти його «в тінь». Законодавство багатьох європей-ських країн передбачає існування системи регулювання обороту земель сільськогосподарського призначення, маючи, з огляду на характерні іс-торичні чи національні особливості, економічну чи соціальну ситуацію в кожній країні, свої відмінності.

Таким чином, прийняття Закону «Про ринок земель» розблокує про-ведення земельних торгів щодо вільних земельних ділянок та прав орен-ди на них; створить законодавчі умови для зняття мораторію; сформує коло набувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення: громадяни України, фермерські господарства, держава та органи місце-вого самоврядування; обмежить участь іноземного капіталу; припинить спекуляцію земельними ділянками сільськогосподарського призначен-ня; встановить заборону надмірної концентрації земельних ділянок в одних руках; визначить державний орган з управління землями сільсько-господарського призначення державної власності (Державне агентство земельних ресурсів); забезпечить стале землекористування шляхом визначення механізму консолідації земель сільськогосподарського при-значення.

ПРОЕКТ ЗАКОНУ «ПРО ДЕРЖАВНИЙ ЗЕМЕЛЬНИЙ КАДАСТР»Законопроект визначає Державний земельний кадастр як єдину дер-

жавну (автоматизовану) геоінформаційну систему відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмежен-ня у використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристики зе-мель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками та користувачами.

Ведення Державного земельного кадастру здійснюватиметься цен-тральним органом виконавчої влади із земельних ресурсів та його те-риторіальними органами з метою інформаційного забезпечення органів державної влади та місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб при володінні, користуванні, розпорядженні земельними ділянками, управлінні земельними ресурсами, здійсненні землеустрою, проведенні оцінки землі тощо.

Внесення та надання відомостей державного земельного кадастру у складі центрального органу виконавчої влади із земельних ресурсів та його територіальних органів здійснюється державними кадастровими реєстраторами.

Відомості Державного земельного кадастру є основою для ведення містобудівного кадастру та кадастрів інших природних ресурсів.

Законодавством встановлюються підстави, процедура та строки здій-снення державної реєстрації об’єктів кадастру, визначається виключний перелік документації із землеустрою, на підставі якої така реєстрація здійснюється. Зокрема, встановлюється чотирнадцятиденний строк внесення та десятиденний строк надання відомостей Державного зе-мельного кадастру.

Земельній ділянці, відомості про яку внесено до Державного земель-ного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який підлягає обов’яз-ковому зазначенню у рішеннях органів виконавчої влади та місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність чи корис-тування, зміну їх цільового призначення, визначення їх грошової оцінки, тощо.

Законопроектом визначено виключний перелік документації із земле-устрою та оцінки земель, яка є підставою для внесення даних до Держав-ного земельного кадастру. Зміст документації відображається в обмін-ному файлі, який є безпосереднім носієм кадастрової інформації, та має статус електронного документу.

Також врегульовується порядок обміну інформацією між Державним земельним кадастром та Державним реєстром речових прав на нерухо-ме майно та передбачається впровадження положення про відкритості даних Державного земельного кадастру з метою забезпечення інфор-маційної взаємодії з користувачами кадастрової інформації. Зокрема, шляхом розміщення відповідної інформації (крім персональних та інших конфіденційних даних) у відкритій мережі Інтернет.

Законопроект вносить зміни до Земельного кодексу України. Зокре-ма, до статті 126 щодо посвідчення з 1 січня 2013 року речових прав на земельну ділянку відповідно до Закону України «Про державну реєстра-цію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому держав-ні акти, видані до зазначеної дати, залишаються чинними. Земельні ді-лянки, право власності або користування якими виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера.

У разі, якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх викорис-танні зареєстровані до 1 січня 2012 року у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизовано-му порядку без подання заяв про це їх власникам, користувачам, та без стягнення плати за таке перенесення.

Прийняття даних Законів є вагомим кроком у вирішенні важливих про-блем правового, економічного, соціального та екологічного розвитку країни.

Запрошуємо до обговорення проектів Законів України «Про ринок земель» та «Про Державний земельний кадастр», які розміщені на офі-ційному сайті Верховної Ради України, – www.rada.gov.ua. Пропозиції та зауваження до Законопроектів просимо направляти до управління Держ-комзему у Володимирецькому районі Рівненської області за адресою: смт Володимирець, вул. Повстанців, 47.

За матеріалами управління Держкомзему у Володимирецькому районі Рівненської області.

23 червня державні служ-бовці святкували своє про-фесійне свято. З огляду на нелегкі часи в державі їхня служба важка й відповідаль-на. Адже від професійності і ввічливості держслужбовця залежить і асоціація з поряд-ком у державі загалом. Не завжди їхня робота належно оцінена і в матеріальному плані.

Тим не менше, наш район – один із кращих в області по оцінці роботи державної служби (а це й апарат рай-держадміністрації, і структур-ні підрозділи та управління, і місцева влада у кожному селі та селищі). Усе це – заслуга 250 державних службовців, які сьогодні є «лицем і візи-тівкою» державної влади в районі.

На урочистостях з нагоди свята голова Володимирець-кої держадміністрації Воло-димир Ткачук та голова ра-йонної ради Василь Ковенько привітали своїх працівників і вшанували кращих.

Зокрема, грамотами та на-городами відзначили Тамару Бортнік – головного спеціа-ліста сектору контролю апа-рату райдержадміністрації; Віту Гарбариніну – провідного спеціаліста відділу внутріш-ньої політики, зв’язків із за-собами масової інформації та громадськістю апарату РДА; Лесю Льоду – заступника на-чальника служби у справах дітей райдержадміністрації; Валентину Нічик – головного спеціаліста архівного відді-лу РДА; Миколу Одиноцького – начальника відділу ведення Державного реєстру виборців апарату РДА; Раїсу Одиноць-ку – начальника управління економіки РДА; Валентину Пінчук – начальника відділу культури і туризму РДА; Світ-лану Римарчук – начальника відділу \у справах сім’ї та мо-

лоді РДА; Олексія Шаму – за-відувача сектору мобіліза-ційної та режимно-секретної роботи апарату РДА; Наталію Шаму – начальника загально-го відділу апарату РДА.

За ініціативи профспілок також було нагороджено На-талію Логацьку – заступника начальника відділу відділен-ня Державного казначейства України у Володимирецькому районі; Тамілу Затірку – на-чальника відділу організа-ційно-кадрової роботи апа-рату Володимирецької РДА; Тетяну Мастій – провідного

спеціаліста юридичного від-ділу апарату Володимирець-кої РДА; Олександра Русіна – спеціаліста юридичного відділу апарату Володими-рецької РДА; Наталю Ткачук – державного адміністрато-ра апарату Володимирецької РДА; Ольгу Шеліган – началь-ника відділу фінансово-гос-подарського забезпечення, головного бухгалтера фінан-сового управління Володи-мирецької РДА.

(Вл. інф.). Фото

Сергія СКІБЧИКА.

НА ДЕРЖАВНІЙ РОБОТІ

Шановні колеги, працівники кооперативних підприємств Володимиреччини, пайовики

та ветерани кооперативної справи!2 липня всі ми відзначаємо своє професійне свято – 89-й Міжна-

родний день кооперації. Цим самим ми підтверджуємо важливість і життєздатність кооперативного руху, який давно став світовим явищем і прилучив до себе мільйони людей на всіх континентах.

В непростих економічних умовах сучасності кооператори райо-ну високо тримають марку самовідданої, сумлінної праці. Разом з кооперативним рухом міцніє і розвивається кооперативний сектор економіки краю. І наше покликання – задовольняти потреби зем-ляків у якісній продукції, давати людям роботу і забезпечувати со-ціальний захист кооператорів.

Разом з найщирішими вітаннями прийміть побажання міцного здоров’я, життєвого оптимізму і заслуженого людського визнання!

З повагою – Володимир РОМАНОВ, голова правління

Володимирецької райспоживспілки.

Шановні колеги! Щиро вітаю вас зі святом – Днем податкової служби!Термін існування податкової служби невеликий, проте достатній для того, щоби наша служба, яка

забезпечує життєдіяльність країни, посіла чільне місце в структурах державної влади. Важко пере-оцінити її роль у забезпеченні функціонування правової демократичної держави з ринковою економі-кою. Тому творчі зусилля і чесна праця податківців забезпечують сьогодні не лише ефективну діяль-ність нашої служби, а й подальші успішні перетворення в соціально-економічному розвитку країни.

Крок за кроком наступати на тіньову економіку, домагатися стовідсоткової сплати податків, ви-будовувати ділові партнерські стосунки з платниками – ось наші найголовніші завдання, виконання яких і надалі забезпечуватиме суспільне визнання праці податківців. А тому бажаю всім працівникам податкової служби принциповості і відповідальності у повсякденній роботі, а також здоров’я, злагоди і добробуту в родинах.

З повагою – начальник Кузнецовської ОДПІ Жанна ГАЛЬЧИК та начальник Володимирецького

відділення Кузнецовської ОДПІ Наталія ДЕСЯТНИК.

3 У нас в гостях 30 червня 2011 року“ВІЛЬНЕ СЛОВО“ВІЛЬНЕ СЛОВО

Ó êîëåêòèâ³ "³ëüíîãîñëîâà" ðîäèííå ñâÿòî: çàâàãîìèé âíåñîê ó ðîçâè-òîê â³ò÷èçíÿíî¿ æóðíàë³-ñòèêè ³ âèñîêèé ïðîôåñ³-îíàë³çì çàñòóïíèê ãîëîâ-íîãî ðåäàêòîðà Âîëîäè-ìèð Êîìàðîâñüêèé, ÿêèéíåçì³ííî ïðàöþº ó íàø³éãàçåò³ ïîíàä òðèäöÿòüï'ÿòü ðîê³â, óäîñòîºíèéçâàííÿ "Çàñëóæåíèé æóð-íàë³ñò Óêðà¿íè". Öèìèäíÿìè ñð³áíèé íàãðóäíèéçíàê òà â³äïîâ³äíèé ïðå-çèäåíòñüêèé óêàç "³ìå-íèííèêó" âðó÷èâ ãîëîâàîáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿ Âà-ñèëü Áåðòàø. À íàðîäíèéäåïóòàò Óêðà¿íè ÏàâëîÑóëêîâñüêèé ïðèâ³òàâéîãî áóêåòîì òðîÿíä, ñêà-çàâøè ïðè öüîìó, ùîùèðî â³òຠ"òîãî ñàìîãîÊîìàðîâñüêîãî, ÿêèé êî-ëèñü äàâíî ìåíå ñåðéîç-íî êðèòèêóâàâ".

Çàñëóæåíî "çàñëóæåíèé" «Öå ìîÿ ãàçåòà»

Ñèìâîë³÷íî â Õ²² ñïàðòàê³àä³ æóðíàë³ñò³â îáëàñò³, ÿêàöüîãîð³÷ â³äáóëàñÿ â Õð³ííèêàõ, âçÿëè ó÷àñòü äâàíàä-öÿòü êîìàíä. Ïîì³ðÿòèñÿ ñèëàìè ç êîëåãàìè ïî ïåðóâèð³øèëà é ñïîðòèâíà äðóæèíà "³ëüíîãî ñëîâà", ÿêàòîð³ê ïðîïóñòèëà çìàãàííÿ. Ïîâåðíåííÿ â³ëüíåñëîâ³âö³â âèÿâèëîñÿ òð³óìôàëüíèì. ßê íå âàæêî áóëî,íàøà êîìàíäà âäåñÿòå ñòàëà ÷åìï³îíîì ó çàãàëüíîêî-ìàíäíîìó çàë³êó.

Íàïðóæåíå ïðîòèñòîÿííÿ â³ùóâàâ óæå ïî÷àòîêñïàðòàê³àäè, ÿêèé ñòàðòóâàâ ç áîðîòüáè ðóê (àðìðåñë³íã).Öüîãî ðàçó êðàùèìè áóëè ìîëîä³ ñïîðòñìåíè ç îñòðîçüêîãî"Æèòòÿ ³ ñëîâà" òà ñàðíåí÷àíè. Íàø³ Àíàòîë³é Ðóäþê òàÂàñèëü Ãåðóñ ä³éøëè äî ô³íàëó ³ ñòàëè äðóãèìè, à Âîëîäè-ìèð Êîìàðîâñüêèé – òðåò³ì. Çàòå â³ëüíåñëîâ³âñüê³ áîãà-òèð³ â³ä³ãðàëèñÿ íà â³äæèìàíí³ ãèð³. ¯ì íå áóëî ð³âíèõ ó¿õí³õ âàãîâèõ êàòåãîð³ÿõ.

Êðàùèìè íàø³ áóëè ³ â ³íòåëåêòóàëüíèõ âèäàõ. Àíàñòàñ³ÿÀäàì÷óê âèçíàíà "øàõîâîþ êîðîëåâîþ", îñê³ëüêè ñòàëà÷åìï³îíêîþ ñïàðòàê³àäè ç øàõ³â òà øàøîê, à âåòåðàí êî-ìàíäè Ìèêîëà Ôîìåíêî íå ìàâ ð³âíèõ íà øàõîâ³é äîøö³.

² îñü íàñòຠêóëüì³íàö³éíèé ìîìåíò – ïåðåòÿãóâàííÿ ëèí-âè. Ïî ø³ñòü çîëîòèõ ìåäàëåé ó êîïèëö³ ìàëè íàøà êîìàíäàòà îñòðîæàíè. ³ëüíåñëîâ³âö³ äîâîë³ ëåãêî ïîäîëàëè êîìàí-äó "гâíåíñüêîãî ä³àëîãó" ³ âèéøëè ó ï³âô³íàë³ íà îñòðîæàí.Öå áóëà áèòâà íå ò³ëüêè ìàéñòåðíîñò³, ñèëè, à é íåðâ³â. Óò³ì,ÿê íå âïèðàëèñÿ îñòðîæàíè, Â.Êîìàðîâñüêèé, À.Ðóäþê òàÂ.Ãåðóñ íå äàëè ñóïåðíèêàì øàíñ³â. Ó ô³íàë³ íàø³ ñïðàâè-ëèñÿ ç îïîðîì æóðíàë³ñò³â ³ç "Ñàðíåíñüêèõ íîâèí". Öÿ ïå-ðåìîãà äàëà ìîæëèâ³ñòü â³ëüíåñëîâ³âöÿì ñòàòè íåäîñÿæíè-ìè ³ â çàãàëüíîìó êîìàíäíîìó çàë³êó. Äðóãèìè áóëè îñòðî-æàíè, íà òðåòüîìó êîìàíäà "Ñàðíåíñüêèõ íîâèí".

³äðàäíî, ùî ùå º ïîðîõ ó ïîðîõ³âíèöÿõ â³ëüíåñëîâ³âö³âÿê ó ñèëîâèõ, òàê ³ â ³íòåëåêòóàëüíèõ âèäàõ ñïîðòó.

Âë. ³íô.

Ó ïîøóêàõ ÷èòà÷àÍàïèñàâ çàãîëîâîê ³ ïîäóìàâ ðàä-

øå äóìêó ðîçøèðèòè: "Ó ïîøóêàõñïîæèâà÷à ³íôîðìàö³¿". Òàê, ³íôîð-ìàö³ÿ ñòàëà á³çíåñîì. À òîìó, ÿê âóñÿêîìó á³çíåñ³ º æîðñòê³ ïðàâèëàãðè, ùî ÷àñòî ïåðåõîäÿòü ðàìêè.Âðàõîâóþ÷è, ùî ³íôîðìàö³ÿ âñå æá³ëüøîþ ì³ðîþ äóõîâíà í³æ ìàòåð³-àëüíà êàòåãîð³ÿ, ÷àñòî ñïîæèâàºìîòàê³ ïîâ³äîìëåííÿ, ùî ¿õ í³ â ÿêó ìî-ðàëü íå âïëåòåø. Îñîáëèâî ÿêùîòåáå ïðèîõîòèëè êîïèðñàòèñÿ â ÷óæ³éá³ëèçí³. Äàðóé, ÷èòà÷ó, àëå õòîñü òåáåòàêè çìóñèâ äî òàêî¿ ö³êàâîñò³. ²íêî-ëè äî öüîãî òåáå ïðèâ÷ຠíàø áðàòæóðíàë³ñò. Îñü íå õî÷åø òè çíàòè ÿêâ ñóñ³äíüîìó ðàéîí³ äîáèëèñÿ âèñî-êîãî âðîæàþ ïøåíèö³, íàáðèäëî òîá³ñëóõàòè, ùî êîæåí ÷åñíèé ï³äïðèº-ìåöü ëèø ïðàöåþ ³ ðîçóìîì çàðîá-ëÿº ñîá³ íà ïðîæèòòÿ. Áóäü ëàñêà,òîá³ ï³äõîäèòü ³íôîðìàö³ÿ, ÿê ÿê³éñüñï³âà÷ö³ êîõàíåöü ïîäàðóâàâ êîëüºòàêîãî ðîçì³ðó, ùî, äàðóéòå, ¿¿ ï'ÿ-òîãî ðîçì³ðó ï³ä íèì íå âèäíî. "Îòæèâóòü ñâî..." äóìຠòîé, õòî íå õî÷åäóìàòè, ÿê ñàìîìó çàðîáèòè íà õë³áíàñóùíèé. À òóò öåíòðàëüíå òåëåáà-÷åííÿ ³ç 20 ñþæåò³â ó 17-òè ðîçïîâ³-äຠïðî òå, ùî êîãîñü óâáèëè, îá-³êðàëè, õòîñü çàõâîð³â, ³íøèé ïîìåðâ³ä îã³ðê³â. Ìîçîê òàêîãî ñïîæèâà÷à³íôîðìàö³¿ íà¿æà÷èâñÿ ³ òè âæå éîìóí³ÿê íå äîâåäåø, ùî íå âñå òàê ïî-ãàíî ó íàøîìó äîì³. Ïñèõîëîãè, íå-çâàæàþ÷è íàâ³òü íà òå, ùî ¿ì ç òàêè-ìè ê볺íòàìè ëåãøå çàðîáëÿòè, á'þòüíà ñïîëîõ: "Ðÿòóéòåñÿ â³ä íåãàòèâó".

Ïî÷àëè ç'ÿâëÿòèñÿ ïëàêàòè òèïó:"Âñå áóäå äîáðå", "Ùàñòÿ áóäå","Êîõàííÿ áóäå". À çàçîìáîâàíà íå-ãàòèâîì ëþäèíà äóìຠñîá³: "Êîëè æòî âñå áóäå? Õî÷ó âñå ³ çàðàç"!

ßêùî ÿ õî÷à á äåñÿòîê ÷èòà÷³âïåðåêîíàâ, ùî öå òàê, òî âæå ðàä³þ.Ðàçîì ³ç òèì çíàþ, ùî ÿêèéñü ÷èòà÷(ÿêèé í³êîëè íå íàïèñàâ æîäíî¿çàì³òêè ó ñâîºìó æèòò³) â îãëÿä³ ïðå-ñè îáîâ'ÿçêîâî çíàéäå ñêàëêó â ìîº-ìó îö³.

Ïðî ùî âåäó ìîâó? Òà âñå ïðî òóæ â³äïîâ³äàëüíó æóðíàë³ñòèêó, ÿêà ùå,íà ùàñòÿ, º. ß âæå äàâíî íå íîøóðîæåâèõ îêóëÿð³â. Çíàþ, ÿêèé ðåàëü-íèé ñâ³ò. Òà, íà ùàñòÿ, áà÷ó éîãîð³çíîêîëüîðîâèì, à íå ëèøå ó òåì-íèõ òîíàõ. Ùèðî âäÿ÷íèé, ùî ïîðÿä

ç³ ìíîþ ïðàöþþòü æóðíàë³ñòè, ÿê³ïîä³ëÿþòü ìîþ òî÷êó çîðó ³ íàâ÷èëè-ñÿ â³ää³ëÿòè çåðíî â³ä ïîëîâè. À òîìóðàçîì ³ ñêëàëè êîíöåïö³þ ãàçåòè:"Ïèøè ïðî ðåàëüíèé ñâ³ò. Âì³é áà-÷èòè ³ ïîä³ëèòèñÿ ïîçèòèâîì ç³ ñâî¿ì÷èòà÷åì". ² òîä³ äóæå ïðèºìíî ÷óòèâ³ä íàøèõ ñèìïàòèê³â: "Áåðó â ðóêè"³ëüíå ñëîâî" ïåðøèì, áî ãàçåòà çà-ðÿäæåíà ïîçèòèâîì, ñâ³ò ñòຠìèë³-øèì".

Íà Äåíü æóðíàë³ñòà äîâîäèëîñÿäàâàòè ³íòåðâ'þ ÐÒÁ ó ïðîãðàì³"Îäèí íà îäèí". Ñåðåä ³íøèõ çàïè-òàíü áóëî é òàêå: "×è æóðíàë³ñòèêàòâîð÷à ïðîôåñ³ÿ"? ³äïîâ³â ïðèáëèç-íî òàê: "Æóðíàë³ñòèêó ìîæíà îïàíó-âàòè. ² ÿ çíàþ æóðíàë³ñò³â-ðåì³ñíèê³â,ÿê³ íàâ÷èëèñÿ ïðàâèëüíî ³ ãðàìîòíîïèñàòè, àëå º é ³íø³ æóðíàë³ñòè, ÿê³âì³þòü îáðàçíî ìèñëèòè. Öå âæåæóðíàë³ñòè-ïóáë³öèñòè. Âîíè âì³þòüáà÷èòè ó çâè÷àéíîìó íåçâè÷àéíå".Ãîâîðèëè ìè é ïðî íåáåçïåêó âòðà-òè ÷èòà÷à ÷åðåç ïîÿâó ³íòåðíåòó. Îñüòóò ÿêðàç íà ïðîòèâàãó é ìîæå ñòàòèæóðíàë³ñòñüêà òâîð÷³ñòü.

Ùî æ ìè ïðîïîíóºìî ÷èòà÷åâ³íèí³? Íàñàìïåðåä, íîâèíè. Íàìàãàº-ìîñÿ, ùîá áóëè âîíè ïåðèôåð³éíè-ìè, áî ïðî íîâèíè îáëàñíîãî öåíò-ðó ïèøóòü âñ³. Ïîïóëÿðíèìè º ó íàñðóáðèêè "Ñåëî ³ ëþäè", "N-é ê³ëî-ìåòð". Çíîâó æ òàêè ñòàâêó ðîáèìîíà ìàòåð³àëè ç ãëèáèíêè, àäæå òàìæèòòÿ áóðëèòü ó ñâîºìó ïåðøîçäàí-íîìó âèãëÿä³, íå óðáàí³çîâàíîìó. Äëÿöüîãî óòðèìóºìî ÷îòèðüîõ âëàñêîð³â,ÿê³ æèâóòü ³ ïðàöþþòü â ðàéîíàõ.Ëþáèìî äðóêóâàòè ìàòåð³àëè ïðîíåîðäèíàðíèõ ëþäåé. ²ç çàäîâîëåí-íÿì äàºìî ì³ñöå äëÿ ìàòåð³àë³â ïî-çàøòàòíèì àâòîðàì. À òîìó ãàçåòàçàâæäè ðîçìà¿òà. Õî÷ ìàºìî é ñâî¿õñèëüíèõ àâòîð³â.  ðåäàêö³¿ ïðàöþ-þòü òðè çàñëóæåíèõ æóðíàë³ñòè Óê-ðà¿íè. Òà ÿêùî ïîäèâèòèñÿ íà ³íøèõçàñëóæåíèõ â îáëàñò³, òî áëèçüêî 80â³äñîòê³â ³ç íèõ ïðîéøëè øêîëó ó"³ëüíîìó ñëîâ³" ("×åðâîíîìó ïðà-ïîð³"). Íàø³ æóðíàë³ñòè º àâòîðàìèîêðåìèõ êíèã. Âñ³ òâîð÷³ ïðàö³âíèêèº ÷ëåíàìè Íàö³îíàëüíî¿ ñï³ëêè æóð-íàë³ñò³â Óêðà¿íè. ªâãåí Öèìáàëþê ºùå é ÷ëåíîì Ñï³ëêè ïèñüìåííèê³âÓêðà¿íè (àâòîð 20 õóäîæí³õ òà ïóáë³-öèñòè÷íèõ êíèã). Äî Äíÿ æóðíàë³ñòà

îòðèìàâ ùå îäíó ïåðåìîãó ó âñåóê-ðà¿íñüêîìó òâîð÷îìó çìàãàíí³ "Çî-ëîòå ïåðî".

Ïðèºìíî, ùî ïðîôåñ³éí³ æóðíàë³-ñòè ç îáëàñíî¿ îðãàí³çàö³¿ ÍÑÆÓ âèç-íàëè íàñ "Ãàçåòîþ ðîêó-2011". Çâè-÷àéíî, ç òàêèì øòàòîì º ìîæëèâ³ñòüïèñàòè íà ð³çí³ òåìè, à òîìó ðóáðèêó íàñ áàãàòî: "Íåâèãàäàí³ ³ñòîð³¿","Áóäüòå çäîðîâ³", "×îìóäðèê","ijâè÷-âå÷³ð", "Ìè ìîëîä³", "Ãîñïî-äàð", "Ãîñïîäèíÿ", "Ãóìêà", ë³òåðà-òóðíî-ìèñòåöüê³ ñòîð³íêè òîùî. Íåîìèíàºìî é ïîë³òè÷í³ òà åêîíîì³÷í³òåìè.

Ââàæàºìî çà ÷åñòü áóòè îðãàí³çà-òîðàìè ð³çíèõ àêö³é. Ó ïîçàìèíóëî-ìó ðîö³ äîïîìîãëè àêö³ºþ "Ëîøà äëÿ²âàíà" ïðèäáàòè äëÿ õëîïöÿ ç Ïîë³ññÿêîíèêà. Ó öüîìó ðîö³ ðàçîì ³ç àäì³í-³ñòðàö³ºþ ãîñï³òàëþ âåòåðàí³â ÂÂâõî÷åìî ðîçïî÷àòè àêö³þ ïî çáîðóêîøò³â äëÿ ïðèäáàííÿ òðàíñóðåò-ðàëüíîãî ðåçåíòîñêîïà (ÒÓÐ), ÿêèéçíà÷íî ïîëåãøèâ áè îïåðàö³¿ íà àäå-íîìó ïðîñòàòè.

Îñü óæå 15 ðîê³â ïðîâîäèìî îá-ëàñíèé ôóòáîëüíèé òóðí³ð ïàì'ÿò³Øìîðãóíà íà ïðèçè íàøî¿ ãàçåòè. Âöüîìó ðîö³ çàïî÷àòêóâàëè ïàì'ÿòíèéïðèç "Çà âîëþ äî ïåðåìîãè", ÿêèéâðó÷èìî ôóòáîëüí³é êîìàíä³, ùî ïîõîäó ìàò÷ó ïðîãðàþ÷è, âñå æ âèðâåïåðåìîãó. ª ³íôîðìàö³éíèìè ñïîí-ñîðàìè ìîëîä³æíèõ çàõîä³â. Îäèí ³çíèõ "Àôîðîä³òà"–äóæå ïîïóëÿðíèéñåðåä þíèõ.

Ìîæíà áóëî á ùå ÷èìàëî ïèñàòèïðî íàøå âèäàííÿ – íàéñòàð³øå ñå-ðåä îáëàñíèõ ãàçåò, ÿêå ºäèíå â Óê-ðà¿í³ ìຠïàì'ÿòíèê ãàçåò³, íàãîðîä-æåíå ñâîãî ÷àñó îðäåíîì Äðóæáèíàðîä³â, âåäå ïîì³ðêîâàíó ïîë³òèêóíà ãàçåòíîìó ðèíêó. Îäíàê, ãàäàº-ìî, ùî é öüîãî äîñòàòíüî, àáè çðî-çóì³òè íàñ, ñòàòè ç íàìè â îäèí ðÿä÷èòà÷³â "³ëüíîãî ñëîâà". ² ìè çâåð-íóëèñÿ äî ðàéîííèõ ãàçåò îáëàñò³ çïðîõàííÿì íàäàòè íàì ïëîùó ³ ðîç-ïîâ³ñòè ïðî ñâîº âèäàííÿ. Âçàì³íäàìî êîæíîìó ðàéîííîìó âèäàííþìîæëèâ³ñòü ðîçïîâ³ñòè ïðî ñâ³éðàéîí, ñâ³é êîëåêòèâ, ñâîº áà÷åííÿïðîáëåì ðåã³îíó. Ãàäàºìî öå á³ëüøåçáëèçèòü óñ³õ. Íàøå ãàñëî: "Íå øó-êàé çåðíà â ïîëîâ³, à øóêàé ó"³ëüí³ì ñëîâ³". Ïðîïîíóºìî çíàé-òè ³ âàì.

Àíäð³é ÁÀÁ²ÍÅÖÜ,ãîëîâíèé ðåäàêòîð ãðîìàäñüêî-

ïîë³òè÷íî¿ ãàçåòèгâíåíñüêî¿ îáëàñò³ "³ëüíå ñëîâî",

çàñëóæåíèé æóðíàë³ñò Óêðà¿íè

Ñëîâî ðåäàêòîðó

Ñüîãîäí³ ÿ ïðàöþþ ãîëîâîþ îáëàñíî¿ îðãàí³çàö³¿ ïðîô-ñï³ëêè ïðàö³âíèê³â êóëüòóðè. ² äóæå ïðèºìíî, ùî «Â³ëüíåñëîâî» – ÷è íå ºäèíà ãàçåòà â îáëàñò³, ÿêà ñò³ëüêè ïèøåïðî ãàëóçü êóëüòóðè, ï³äí³ìຠíà ùèò íàø³ ïðîáëåìè. Òàé ïðî ä³ÿëüí³ñòü ïðîôñï³ëîê ìîæíà ïðî÷èòàòè íå ïðî-ñòî çâ³ò, à çì³ñòîâí³, àêòóàëüí³ ñòàòò³.

Àëå êîëåêòèâó ðåäàêö³¿ íå ðàç äîâîäèëîñÿ â³äñòîþâà-òè ñâî¿ ïðàâà. Ïðèãàäóþ, êîëè ÿ î÷îëþâàâ óïðàâë³ííÿ óñïðàâàõ ïðåñè òà ³íôîðìàö³¿ îáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿, ç ïðè-õîäîì ïîìàðàí÷åâî¿ âëàäè 2005 ðîêó ïîÿâèëîñÿ ðîçïî-ðÿäæåííÿ ãîëîâè ÎÄÀ, ÿêå ïåðåäáà÷àëî âèëó÷åííÿ êîìï-’þòåðíî¿ òåõí³êè ç ðåäàêö³¿. Ìåí³ äîâîäèëîñÿ âèòðèìàòè,ÿê ³ ðåäàêö³¿, íå îäíó ïåðåâ³ðêó ç ïðîêóðàòóðè. Íà ùàñòÿ,òàì âèÿâèëèñÿ ïîðÿäí³ ëþäè, ³ íàñ çàëèøèëè ó ñïîêî¿.

Âàëåð³é ×ÅÐÅÏÓÕÀ,ãîëîâà îáêîìó ïðîôñï³ëêè ïðàö³âíèê³â êóëüòóðè

***×èòàþ÷è «Â³ëüíå ñëîâî», çàâæäè äèâóþþñÿ ìàñøòàáíîñò³

³ øèðîò³ ìèñëåííÿ êîëåêòèâó, ÿêèé òâîðèòü öþ ãàçåòó.Äå âîíè áåðóòü ñò³ëüêè ³íôîðìàö³¿, ³, ãîëîâíå, ïîçèòèâ-íî¿, ÿêà ñòâîðþº íàñòð³é, ïîïîâíþº ³íòåëåêò. Òàêó ãàçå-òó õî÷åòüñÿ çáåðåãòè íàäîâãî.

Àíàòîë³é ÍÎÂÀÊ,ìàíóàëüíèé òåðàïåâò, ì. гâíå ***

Ãàçåòó «Â³ëüíå ñëîâî» ïåðåäïëà÷óþ ñò³ëüêè ÷àñó, ñê³ëüêèâîíà âèäàºòüñÿ òàëàíîâèòèì ³ ìóäðèì êîëåêòèâîì íà ÷îë³ çÁàá³íöåì Àíäð³ºì ²âàíîâè÷åì.

Íàéâèáàãëèâ³øèé ÷èòà÷ òóò çàäîâîëüíèòü ñâî¿ ñìàêè.Ïðî ïîë³òèêó, åêîíîì³êó, ïðî íàø³ áóäí³ ³ ñâÿòà – âñå çíà-

õîäæó íà ¿¿ ñòîð³íêàõ.Ö³êàâî ÷èòàòè ïðî ïðèãîäè ðèáàëîê òà ìèñëèâö³â, ïðî ëþ-

äåé ³ç íàäïðèðîäíèìè çä³áíîñòÿìè, à âèáàãëèâ³ ãóðìàíè ïî-÷åðïíóòü ç ãàçåòè ùå íåçâ³äàí³ ðåöåïòè ñòðàâ.

«Â³ëüíå ñëîâî» – öå ìîÿ ãàçåòà, áî êîëè òðàïëÿºòüñÿ â íå¿«ïîçà÷åðãîâèé âèõ³äíèé», òî ìåí³ ñóìíî.

Ãàëèíà ØÎÑÒÞÊ,ì. Îñòðîã

Çíàé íàøèõ!

Òð³óìô ñèëè òà ³íòåëåêòó

НЕ ШУКАЙ ЗЕРНА В ПОЛОВІ –А ШУКАЙ У “ВІЛЬНІМ СЛОВІ” !

4 «Володимирецький ВІСНИК» 30 червня 2011 року

ТОРГОВА марка «Рі-кос» та її супермар-кети вже давно стали брендовими завдяки широкому асортимен-ту та високій культурі обслуговування. Ка-ноничі колись мали своє Каноницьке спо-живче товариство. Але сьогодні його основні торгові точки підпо-рядковуються Воло-димирецдькому спо-живчому товариству. Мають вони і конкурен-тів – приватних підпри-ємців. Зате населення має широкий вибір і конкурентні ціни. При-міром, завжди багато-людно у каноницькій

“Крамниці” під маркою «Рікос» підприємств Укоопспілки. Розташу-валася вона в центрі села, якраз біля траси.

Ж о в т о - з е л е н а “Крамниця” зібрала у мініатюрі продовольчу та промислову групи товарів. Тут є все, по-чинаючи від продуктів харчування і до сіль-ськогосподарського інвентарю. Завідуюча Наталія Шанько про-думала виставочний варіант товару. Ово-чі й фрукти зайняли своє місце на прилав-ку. А ось під торговою маркою “Рікос” – про-

дукція власного ви-робництва: тушонки, паштети, мінеральні і солодкі води, мед на-туральний, у великому асортименті овочева консервація рівнен-ських кооператорів. Ними керує наш зем-ляк, яким ми горди-мося, – Петро Бараш, очільник Рівненської облспоживспілки.

Повіддаль – стелажі все для новонародже-них, канцелярські ви-роби, все для школи. Якщо ви зібралися на гостину і вам потрі-бен подарунок, у ка-ноницькій “Крамниці” є гарний посуд, ска-тертини, постіль, кос-метика, картини. Для чоловіків — набори інструментів, господи-ням – скляні банки на консервацію. Для гос-подарів, що тримають птицю і худобу, – ком-бікорми, пшениця, ку-курудза, премікси.

Краще запитати, чого у “Крамниці” не-має, бо тут практично все є. Для тих, хто бу-дується, – спеціальний куточок. Тут замов-ляють будівельні ма-теріали. Навіть із до-ставкою за вказаною адресою. А ще подба-ли і про здоров’я своїх односельчан: завозять соки для дієтичного харчування, всі сорти риби, морської капус-ти, молочні та інші про-дукти, багаті на йод та кальцій.

Ось така канониць-ка “Крамниця” і її заві-дуюча Наталія ШАНЬ-КО (на фото).

НЕ ВСІ жінки, що пра-цюють і бережуть свій час, полюбляють стояти біля плити. Дуже змінилися цінності. Коли рахується кожна година, не секрет, що ділова леді надасть перевагу напівфабрика-там чи готовим стравам. Як не прикро констату-вати, кухня у жінки за-бирає дуже багато часу, а тої роботи не видно. Маючи надійних поміч-ників: електричну плиту, посуд, малу механізацію, все ж, залишається мало часу самому приготувати щось смачненьке. Тих, хто поспішає, виручає магазин «Кулінарія». На-півфабрикати впевнено ввійшли в наше життя. І не випадково. Дотри-мання технологій та на-туральність складають якість продукції, звідси – й попит.

У Володимирці, під рестораном „Біле озеро”, теж є своя „Кулінарія”, яку заслу-жено хва-лять і жителі райцентру, і гості. Розпо-відає дирек-тор Володи-мирецького к о м б і н а т у громадсько-го харчу-вання Марія П а в л і в н а Сиротюк:

– Совісне с т а в л е н н я до роботи і сумлін-ність наших працівників дали свій результат. П о с т і й н о

оновлюємо і розширює-мо асортимент кулінар-них виробів. Практично вся продукція – власного виробництва. Хліб пе-чемо самі. Кондитерські вироби теж. Щодня готує свою продукцію для ре-алізації і м’ясний цех. На все – стабільний попит.

Нинішні домогоспо-дарки навчилися раху-вати копійку. Візьмемо голубці. Якщо купити капустину, м’ясо і рис то вийде набагато дорожче. От і купують у нас. Осо-бливо великий наплив покупців у п’ятницю. Ми помітили приємну тен-денцію, що напівфабри-кати користуються попи-том саме у господинь із села. Із усіх наших “тор-гових харчових точок” найбільш відвідувана саме “Кулінарія”.

Її досвід ми поширю-ємо на інші структури. Ввели в практику приго-

тування святкових обідів до урочистих і професій-них свят, весіль, хрестин, днів народження, поми-нок. Наш колектив – учас-ник обласної програми “Бурштиновий шлях”. Відповідно до статусу збираємо і відроджуємо рецепти національних страв нашого поліського краю...

В торговій залі закла-ду розмістилися зручні стільці і столики. „Куліна-рія” пропонує гурманам декілька видів кави, яка готується на ваших очах.

Багато цікавого у цьо-му закладі. Але краще са-мому раз побачити, ніж почути. Тож навідайтеся до цього магазину-кафе. Не пошкодуєте...

На фото: демон-страція найпопулярні-шої продукції – хліба – Валентиною БАЗЮН Лесею НОВИЦЬКОЮ.

ОСЬ УЖЕ третій де-сяток літ Антонівське споживче товариство, очолюване Катериною Григорівною Гальцо-вою, є ведучою торго-вою структурою рай-споживспілки на терені Володимиреччини. 14 магазинів та 8 закладів громадського харчу-вання – така торгова мережа, ввірена в на-дійні руки фахівців спо-живчої кооперації. Не зважаючи, що минулий рік був не з легких, всі магазини і заклади гро-мадського харчування досягли росту показни-ків порівняно з минулим роком і забезпечили прибуткову роботу.

Особливу увагу при-діляють тут завозу то-варів, типових для сіль-ського споживача.

Щороку за свій кошт, власними силами про-водять ремонт одного із торгових об’єктів. В бізнес-планах врахо-вані і накази пайовиків: реконструкція кафе «Зустріч» с.Антонівка та буфету “Мрія” с.Смол-ки. А сьогодні, у перед-день професійного свя-та, гостинно запрошує до себе кафе “Росин-ка”, що у селі Городець.

– Такого закладу на-шому селу не вистача-ло. Іменини, весілля, дні народження, хрести-ни, зустрічі через роки

після школи... – дякує Катерині Гальцовій сільський голова Лідія Кузьмич. – Як добре: прийшов, замовив, вам наготували, сервірува-ли стіл, ви відсвяткува-ли – і ніяких проблем, не потрібно носитися з посудом, хвилюватися, шукати приміщення. Все на місці і при висо-кій культурі обслугову-вання.

У “Росинці” працю-ють справжні фахівці Ось вони (на фото):Тетяна ГЛУЩУК, Гали-на БАСІК, Ольга ІВА-НИЦЬКА сервірують стіл для зустрічі од-нокласників.

ПОЛИЦЬКИЙ БУ-ФЕТ “Верес” і магазин “Маркет”, що навпроти, підпорядковуються Но-ворафалівському спо-живчому товариству. Їх можна із стопроцент-ною впевненістю вва-жати вічними торговими точками споживчої ко-операції. Тут колись за-готконтора заготовляла яйця і шкури, збирала онучі і старий одяг, заго-товляла худобу, молоко, овочі, картоплю, кролячі шкірки, насіння гарбуза, квасолю, гриби, ягоди чорниці, брусниці і жу-равлини та дикоростучі лікарські рослини. Щоб одержати обновку чи матеріал на спідницю, треба було вступити у “пайовики”, сплатити 50 копійок за марку, яка відкривала шлях до де-фіцитів.

Кооперація завжди була на висоті. То рушій-на сила матеріального змісту і небаченої та невидимої дипломатії. Кооперація – то зібрані добровільно гроші, які не мають права контр-олювати ніякі інстанції, окрім самих пайовиків. Це – могутня громада. За нею велике май-бутнє. Але це ще й ба-рометр нашого життя, який так чутливо реагує на будь-які зміни.

Коли з невідомих мо-тивів почався у нас ажі-отаж на борошно, крупи (треба сказати, Західна Україна ніколи страшно

не голодувала, навіть у тяжких 1946-1947 ро-ках), ніхто так не спра-цював, як СПОЖИВЧА КООПЕРАЦІЯ. Споживчі товариства за свій кошт закупили крупи і доста-вили у свої торгові точ-ки. І продавали набагато дешеве, ніж на базарі. Такі спеціальні куточки із плетених огорож із соняшниками розпо-всюдилися чи не по всій системі “Рікоса”.

Не можемо ствер-джувати, як подякувала

за такий інноваційний і селянський прорив то-дішня влада, але жителі сіл і сьогодні дякують, бо в цих куточках можна будь-яку крупу взяти «на вагу».

У полицькому “Мар-кеті” працюють три продавці: завідуюча Надія РУБЕЦЬ, про-давець Ганна ТАТЮХ і Ніна МАТЮХ (на фото), яка на своїй зміні при нас відпускала колись дефіцитну круп’яну продукцію.

З ДНЕМ КООПЕРАЦІЇ! З ДНЕМ КООПЕРАЦІЇ!

КАНОНИЦЬКИЙ “РІКОС”

АНТОНІВСЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВО

КУЛІНАРІЯ – ВІЗИТНА КАРТКА КГХ

ДЕФІЦИТНІ КРУПИ – У СПЕЦКУТОЧКУ

5 «Володимирецький ВІСНИК» 30 червня 2011 року З ДНЕМ КООПЕРАЦІЇ! З ДНЕМ КООПЕРАЦІЇ!

– ЯК І ВСЯ укра-їнська дер-жава, наша кооперація п е р е ж и л а час реформ і пройшла т е р н и с т и й шлях впро-довж усіх років ста-н о в л е н н я р и н к о в о ї економіки. Н а й б і л ь ш відчутно це торкнулося виробничої сфери всі-єї системи с п о ж и в ч о ї кооперації, в тому числі і ГЗВП “Меркурій”, – роз-повідає директор Віта-лій Петрович Касянчик. – До нашої організації передали заготконтору, хлібопекарню, автотран-спортний цех. Сьогодні ми маємо три надійні крила: ковбасний, авто-транспортний та хлібо-пекарський цехи.

Останній є надійною цементуючою силою, адже хліб – всьому го-лова. Наш невеличкий колектив сконцентру-вав всі сили і кошти та методом народної коо-перації (при підтримці районної і обласної спо-живчих спілок) ми ство-рили ГЗВП “Меркурій”. І не прогадали. Хліб тре-ба завжди і всім. Заку-пили нове обладнання, провели реконструкцію хлібопекарського цеху. І сьогодні маємо можли-вість реалізовувати 90 тонн хлібобулочних ви-

робів більш як у триста точок північного регіону області.

Дуже приємно, що наш натуральний хліб, приготовлений на мо-лочній сироватці, ква-ші та дріжджах, ко-ристується попитом у більшості населення. Географія нашого хлі-ба охоплює Володими-рецький, Дубровицький, Зарічненський, Сарнен-ський, Рокитнівський Рівненської та Любешів-ський район Волинської області. Свій хліб ми за-возимо у всі торгові точ-ки споживчої кооперації “Рікоса” нашого району. Постійно тримаємо на контролі якість та сма-кові властивості всіх хлібобулочних виробів. Проводимо опитування покупців та клієнтів на предмет споживчої цін-ності кожного виду. Пра-цюємо над рецептурою і розширенням асорти-

менту. Співпрацюємо із 80 приватними підпри-ємцями. І дуже хотілося б, щоб число наймену-вань у їх замовленнях зростало.

Користуючись на-годою, щиро вітаю всіх кооператорів із профе-сійним святом. Бажаю земних благ, здоров’я і благополуччя, сонця, миру і злагоди.

На фото: бригада

пекарів Валентини ОЛІЙНИК за зміну ви-пікають до тридцяти видів хлібобулочних виробів. Ольга БАЗА-КА та Надія БИКОВА – досвідчені майстрині. Окрім них, у бригаді трудяться тістоміс Ві-ктор ПАРЕЙЧУК, пека-рі Тетяна МИРОНЧУК і Тетяна БАСЮК. За кожним із них закрі-плена відповідальна ділянка роботи, яку вони з честю викону-ють.

МАБУТЬ, ні в якому такому магазині покуп-цям не служать настіль-ки віддано і уклінно, як в торговому закладі села Сопачів – магазині Ста-рорафалівського спо-живчого товариства. Тут кожному покупцеві – максимум уваги. Через що хлопці із Кузнецов-ська їдуть сюди просто пива попити або й від-почити внизу на березі Стиру.

Утім, можемо вважа-ти це заслуженим комп-ліментом. Бо сільський магазин сьогодні став джерелом не лише по-купок найнеобхіднішого товару, але й місцем зу-стрічі, яку відмінити не можна. В магазині є все, що потрібно селянину-трударю в даний час. А ще поряд із цим торго-вим закладом розташу-валася альтанка чоловік на п’ятнадцять. Після трудових справ беруть собі чоловіки пиво чи трішки міцніші напої, культурно сідають і спо-живають куплене. В ма-газині на розлив горілка не продається, тому що штрафи захмарні – 6800 гривень за продане спиртне підлітку чи на-литі 100 грам горілки в магазині.

Тут тримають свою марку. Господиня за-кладу, продавець Те-тяна Данилко, працює лише четвертий місяць. До роботи ставиться сумлінно. З пошаною і увагою до покупців. А тому дуже прискіпли-ва до своєї роботи. У магазині чисто. Дуже

гарна викладка товару. Промислова і продо-вольча групи займають своє відведене місце. Ведеться журнал опиту-вань покупців. Прийма-ються замовлення.

– Тому й покупець іде не до магазину, а до продавця, – констатує побачене голова Старо-рафалівського спожив-чого товариства Олена Василівна Озеруга. – Доведене завдання про-давець виконує. Зараз в усіх наших торгових точках йде боротьба за кожного свого покупця.

А тому культуру обслу-говування намагаємося підняти на іще вищий щабель. Не забувайте: ми працюємо в умовах шаленої конкуренції з приватниками. Тож на-магаємося у наші села доставити такий товар, щоб він відповідав за-питам найвишуканішого покупця.

На фото: голова споживчого товари-ства О.В. ОЗЕРУГА знайомить із новим розпорядженням про-давця Тетяну ДАНИЛ-КО.

ГЕОГРАФІЯ НАШОГО ХЛІБА

СЛУЖИМО ТІЛЬКИ ПОКУПЦЯМ…

ПРАКТИЧНО БЕЗ КОНКУРЕНТІВ

СЕЛО Острівці. У нього немає сільради. Воно підпорядковуєть-ся Берестівській. Та тут іде своє життя. У зеле-них шатах старих лип, кленів і дубів, майже в центрі села причаї-лися приміщення ко-лишньої Рафалівської торгової бази. Сьогодні тут – магазин та буфет ДП ”Партнер”. Є в селі декілька приватних ла-рьочків, але вони коо-ператорам конкуренції не складають і погоди не роблять. Всі мешкан-ці Острівець звикли йти у свій “кооператив”. Тут, як на віче, збираються

люди, обоворюються сільські новини. Купу-ється хліб і все необхід-не – і розходиться люд по своїх роботах. Бла-го, сьогодні цієї роботи вдосталь. І сіно косити-гребти, і буряки-моркву прополоти, і жука коло-радського покропити, щоб картоплю не з’їв, та ще встигти в лісі ягід-чорниць назбирати.

Тож ніхто інший, як продавець, що знає всіх своїх односельчан, вра-ховує їхні не тільки сма-ки, але й потреби. Тут не переживають, що товар залежиться. Не візьмуть сьогодні – заберуть за-

втра.Взагалі, забери із

села магазин, ФАП, по-шту і школу – нема села. І допоки йде торг і люди купують хліб і до хліба, живе такий гарний на-селений пункт, як Ост-рівці. Бо тут люблять і шанують свого покупця, дорожать ним.

На фото: в магазині

“Продовольчі товари” ДП ”Партнер” прода-вець Світлана ШИШ-КА пропонує товар. Сьогодні добре роз-куповуються цукор і борошно вищого ґа-тунку.

НАШ НАДІЙНИЙ ПАРТНЕР – БАНК “УКООПСПІЛКА”

МАТИ свій банк не тільки престижно, але й вигідно. 15 років на території нашого райо-ну функціонувала філія Володимирецького АБ “Укоопспілка”, яким ке-рує Ольга Валентинів-на Бедик. З нинішнього року – це відділення Рів-ненської філії ПАТ банку “Укоопспілка”.

Не дивлячись, що чи-мало впливових функ-цій перебрала на себе вища інстанція, “торго-вий банк”, як його на-зивають в народі, живе, працює і діє.

За його плечима хо-роші сторінки історії всієї споживчої коопе-рації не тільки нашого району, але й Волин-ської області. Бо у свій час клієнтами цього

банку були споживчі то-вариства Ковеля та Ма-невич.

Добре слово заслу-жили банкіри торго-вельного банку, коли постало питання кре-дитування сільськогос-подарських виробничих колективів. “Укоопспіл-ка” першою подала руку допомоги і дала фінан-сову можливість втри-матися колишнім кол-госпам на плаву.

А як би розвивалася в час економічної роз-рухи торгова мережа, якби не інвестиційні банківські вливання? І досі чимало торгових структур йдуть пліч-о-пліч з цим банком, ви-ручаючи одне одного, – бо в одній системі.

Обслуговування клі-

єнтів, прийом вкладів юридичних і фізичних осіб, відкриття та ве-дення поточних рахунків клієнтів, кредитування, надання консультацій та інформаційних по-слуг, формування та розширення ресурсної бази, представництво інтересів банку “Укооп-спілка” в регіоні – ось не повний перелік функцій, які є ведучими в їх ді-яльності.

Тож в переддень спо-живчої кооперації парт-нер-банк шле свої щирі вітання з нагоди колек-тивного свята і бажає всім плідних успіхів у всіх сферах життя!

На фото: у “торго-вому банку” Володи-мирця.

8 «Володимирецький ВІСНИК»30 червня 2011 року ВІТАЄМО!ВІТАЄМО!

ВІД ЩИРОЇ ДУШІ

Три роки тому попали ми у Мульчиці на запрошення сіль-ського голови Василя Шкіля. Торік його знову обрано сіль-ським головою – і не спроста. Назбирав він на свою голову стільки нових справ, що годі й говорити. Але всьому дає раду, бо має активну громаду і неспокійну, небайдужу душу. Та все по порядку.

…Знову стою над річкою, де між зеленими берегами, срібними верболозами несе свої повні води ріка Стир. Несе Історію. Бо якби ця вода говорила, вона б стільки всьо-го незвичайного розповіла!.. І про місця святі, що неподалік села, і про новини із теперіш-нього життя селян. Усе воно переплітається – минуле і сьогодення.

– А цього року у нашому селі вже 33 діток народило-ся. Тож школу в селі не дарма будуємо, – ділиться надіями-радощами педагог Євгенія Михайлівна Коцюбайло. – І молоді сім’ї будуються – вже дві нові вулиці, як гриби, рос-туть. Бачите, скільки діток до причастя батьки привели…

Це йде мова біля церкви у Мульчицях, де 25 червня при-хожани саме престольний празник (один із чотирьох у селі) святкували. Мульчицькі святині вказали дорогу і дали путівку в життя не одному свя-щенику. І людей навіть через віки притягують рідні краї, чи-мало сановитих і шанованих гостей приїхало сьогодні.

…Є на другому березі, де луги й заплави, пригірок. Його оточили старезні дуби і липи. Стоїть там загородже-ний хрест. Довкола того хрес-тика – всякі гроші: і наші укра-їнські, і російські, і білоруські, і польський грош. Ріка Стир цю місцину взяла в обійми, і здається, що сам півострів із хрестом добровільно входить у широку заплаву. Колись там стояла церква. Хто і коли її побудував?.. Легенд дуже багато.

Ось як про церкву розпо-відав дядько Іван, колишній бригадир-комуніст. Було це за радянських часів, іще та церковка стояла. Погнав він худобу пасти. Сонце сходить. Туман стелиться над водою. А над туманом – величезна постать жінки із Немовлям встає. Кофтина на ній синя, як цвіт льону. А голова і вся вона темно-вишневою матерією окутана, – так і грає, перели-вається. Дядько Іван спочатку нікому не сказав, щоб на кпи-ни не брали, а потім все своїй матері старенькій розповів. А та покрутила головою і по-радила бути обережним, ска-завши, що такі видіння добра не приносять…

Не пройшло багато часу. Хлопчаки пасли худобу і вже на дубові біля цієї церкви вгледіли ікону. Взяли її та й занесли в церковку. Коли на другий день підійшли до хра-му, в церкві тої ікони нема. Аж дивляться – а вона знову очу-тилася на дереві, тільки дуже-дуже високо.

Розповідали нам, що в цій церковці похрестилися всі Бишляки, Мульчиці, навіть із сусідніх сіл приїжджали люди своїх діток хрестити. Такий час був: влада не дозволяла в церкву ходити, із священиком рідних хоронити.

Ще за литовського прав-ління, коли “боратинки” (такі гроші) ходили, Стир правив за транспортну магістраль. Різні мандрівники зупинялися біля цього храму. А недавно цікаві слідопити знайшли на цьому пригірку старі-старі гроші, ще ХVI століття.

У першу світову війну тут точилися запеклі бої. Стар-ші люди розповідали. Стояв

пекучий серпень 1916 року. Генерал кавалерії Олексій Брусилов, який командував 8-ою російською армією в Га-личині, влітку цього року став главкомом Південно-Західно-го фронту. Від Мульчиць до Зарічного споруджувалися земляні вали, було задіяно багато люду, коней, гармат. Брусилов разом із генера-лами 8-ої,11-ої, 7-ої та 9-ої російських армій розробляли наступальну операцію, яка ввійшла в історію як знамени-тий «Брусиловський прорив». По лінії Вараш-Мульчиці сто-яла російська армія, а на лінії Озерці-Зарічне закріпилися австрійські війська.

Дійшли перекази, що перед битвою у тій церкві молився якийсь російський генерал і подарував храму ікону Божої Матері з іменним написом. І що поранені, яких зносили до церкви, скоро ви-дужували. Свідками тих подій залишилися старі палі під на-стил на переправу через Стир (тепер тут затягується мулом стариця), що й досі стирчать із землі, нагадуючи про страшні події першої світової. А ще…

Перед битвою сюди у скрині-ящику привезли цар-ські золоті монети, призна-чені солдатам як платня. Але почався бій, і золото закопали в річці під обривом неподалік тої церковки. З тих часів ріка декілька разів поміняла своє русло, невпізнанно змінив-ши довколишній ландшафт, і лише пам’ять дійшла до на-ших часів. Жива пам’ять.

Помирала у селі “руська баба” – Ксенія Михайлівна Ташкінова. Складна її була доля. Багато вона пережила і перебачила. За чоловіка її вивезли у Сибір. А оце покли-кала до себе односельчанку Надію Соловйову і попросила її виконати одне прохання.

Коли йшла перша світова війна, Ксенії було 13 років. По-бачене і пережите тоді не да-вало жінці спокою до останніх днів. Через місяць після битви нова австро-угорська влада зібрала і примусила молодь йти на берег Стиру збирати кістки та рештки убитих лю-дей. Сморід стояв страшний. Діти йшли і збирали кістки во-їнів – руських і чужих. Їх зноси-ли на кладовище в одну яму.

Пройшли роки… Те місце братського поховання об-сунулося, заросло. Ксенія Михайлівна попросила своїх односельчан поставити там хрест і зробити напис, що на цьому кладовищі покояться солдати першої світової…

Щороку біля церкви зби-рається люд на справжню духовну гостину. 25 червня у Мульчицях святкується пре-стольний празник на честь святого старця Онуфрія, що жив у скиті недалечко старої церкви. Він не носив одягу – лише довге волосся, яке від голови до ніг покривало його тіло. З’явився він у дрімучих лісах в часи монголо-татар-ського нашестя, коли Батий спалив Київ і частково зруйну-вав Печерську Лавру. Монахи із своїми скарбами подалися по ріках на північ. Зокрема й по ріці Прип’ять у древлян-ський край, де зберегли віру. Цей Святий чоловік проводив свій час у постійних молитвах, лікував людей. Переказували, що вмів він в один і той же час перебувати у декількох місцях одночасно. А ще володів ба-гатьма ремеслами, і щороку до нього приходили монахи, яких він навчав. В селі їх на-зивали схимниками. Там, на березі древнього Стиру, ще довго стояв скит, в якому жили монахи.

Ходить про того старця і такий переказ. Не відав він,

з якого роду, бо ще в дитячі роки був відданий до монас-тиря. Кожного дня від ключ-ника отрок Онуфрій отриму-вав скибочку хліба, після чого, сповнений євангельської простоти, підходив до ікони Пресвятої Богородиці й роз-чулено звертався до Бого-немовляти Ісуса на її руках зі словами: «Ти таке ж Дитя, як і я, але Тобі ключник не дає хлі-ба, тому візьми мій хліб і їж». Тоді Немовля Ісус простягав з ікони Свої руки і брав у хлоп-чика хліб. Одного разу ключ-ник побачив це чудо і повідо-мив ігумену. Мудрий ігумен

наказав не давати Онуфрію хліба, а послати його за хлі-бом до Ісуса. Отрок, послуш-ний благословенню, пішов до храму, став на коліна і, звер-таючись до Богонемовляти на іконі, сказав: «Ключник не дав мені сьогодні хліба, а по-слав за ним до Тебе. Дай мені хоч шматочок, бо я дуже го-лодний». І Господь дав йому чудесний хліб. Та ще й такий великий, що хлопчик ледь до-ніс його до ігумена, щоб той роздав його братії.

Можемо у це вірити чи ні, але в Мульчицях у церкві сто-їть образ Святого Онуфрія і

25 червня 2011 року десять православних священиків урочисто провели святкову службу й на честь Святого Онуфрія заклали капличку поряд з храмом та освятили місце будови.

…У далекому селі під-німається авторитет влади. Успішно працює сільськогос-подарський виробничий ко-оператив “Мульчицький”. Під патронатом голови обласної держадміністрації Василя Берташа зводиться нова це-гляна двоповерхова школа. І ще одна приємна новина. Там, де біля Стиру стояла

церковка, мульчицька грома-да має 100 гектарів сінокосів. Такі трави, таке різнотрав’я лугове, – хоч чай із них пий! Але до сінокосів люди пере-биралися на “чайках”, уплав, – весняне повноводдя від-різувало на все літо луги від селян.

Цієї весни сільський голо-ва Василь Шкіль заручився дозволами усіх інстанцій. Депутати й активісти пішли по хатах – і зібрався люд на будівництво моста. Виписали лісу, запросили кращих май-стрів, забили перші палі. Спо-чатку не клеїлося (за перший

день забили тільки два палі із потрібних 52). Мусили звер-татися за порадою до старих людей.

Отак, мудрістю досвіду і практичною необхідністю, коли не випадає чекати дов-гожданої допомоги від дер-жавних інститутів і проекту-вальників, освоювали древнє (і найскладніше в будівельній галузі) ремесло мостобудів-ників. Тепер через старицю (колишнє русло річки) підняв-ся 36-метровий дерев’яний міст. Він може витримати 8 тонн вантажу і вже служить мульчанам та бишляківцям – їм набагато скоротився шлях до райцентру та Кузне-цовська.

– Цей міст, – розповідає вчителька-пенсіонерка Лю-бов Сидорівна Коцюбайло, – не просто дерев’яна споруда. То наша артерія життя. Якби ви бачили, як під осінь наші люди мучилися, перевозячи сіно!.. Чекали зими і морозів, щоб по льоду доставити його додому. Бувало, й пропадало. Звичайно, такого моста (мож-ливо, й кращого) можна було поставити ще в часи радгос-пу, коли були і фонди, і люд-ські ресурси. Але тепер ми дякуємо голові Шкілю і всім, хто будував. Це справжній пам’ятник на роки…

У день празника біля сіль-ського Будинку культури йшов торг. Узбеки звично продава-ли свій дешевий крам. А вже інша частина площі готувала-ся приймати “кузнецовських музик” – відомий гурт “Авіце-на” (керівник Микола Жогло).

Після святкового бого-служіння прихожан з інших парафій біля храму приго-щали обідом. А монахині з ближніх жіночих монастирів пропонували монастирські чаї, натуральний мед із ака-ції та православну релігійну літературу. У цей день ікони Святого Онуфрія розійшлися найпершими. І мами своїм маленьким діткам розпові-дали про відомого старця, і про церковку на березі Сти-ру. І про новий міст, яким так хочеться пробігти та потри-матися за дерев’яні поручні. Ми приєднали і свою подяку будівничим моста, який ско-ротив сьогодні цей шлях до Історії.

Діти для себе відкривають рідні місця та нову Історію. Бо Історія не закінчується. В «Ілюстрованому путівнику по Волині», виданому польською

мовою у місті Пінську 1929 року Товариством краєзнав-чим та опіки над забутками, є опис церковки на березі Сти-ру. Значить, храм цей чогось вартував, якщо його внесли для відвідування подорожу-ючих. А сьогодні події і храми давніх віків відроджуються у селі, отримують нове життя і дарують нові надії.

Тож Мульчицям – жити.Вони повняться новим жит-тям і молодою енергією. На відміну від багатьох україн-ських сіл, тут настав час буду-вати…

Галина ТЄТЄНЄВА.Фото Сергія Скібчика.

• Край наш поліський

МУЛЬЧИЦІ: ЧАС БУДУВАТИ

Побажання добра та щастя, життєво-го оптимізму та родинного благополуччя шлемо з нагоди 50-річчя колишньому голо-ві районної ради двох скликань, депутатові районної ради

МАРТИНЮКУ Петру Степановичу. Хай радістю, світлим прагненням служи-

ти людям і рідному краєві повниться кожний Ваш день!

Бажаєм здоров’я, добра, довголіття, хай вистачить щастя на ціле століття. Хай скрізь буде лад: на роботі, в сім’ї, і радість на сер-ці, і хліб на столі. Хай сміхом й веселістю по-вниться хата, родина хай буде здорова й ба-гата. І мрій, і бажань, і наснаги творити, щоб серцю хотілося жити й любити! Хай люди шанують, повагу дарують, злагода й мир у житті хай панують!

З повагою – районна рада і райдержадміністрація.

Сердечні привітання, щирі поба-жання добра і здоров’я, вміння радіти і дивуватися кожній днині, дарованій долею, зичимо з нагоди 50-річчя, яке завітає 3 липня, дорогому братові

МАРТИНЮКУ Петру Степановичу.

З роси Тобі і з води, шановний ювіляре!

Роки летять, як лебеді у вирій, та вічно з щирим серцем доброта. При-йми вітання наші щирі, нехай життя шумує, мов жита. Хай будуть в серці

віра та надія, нехай високим буде Твій політ. І хай Гос-подь по милості наділить міцним здоров’ям на багато літ. В день ювілею хай щастя Тобі сяє, що зайвим ніколи в житті не буває. Хай молодість вічно не сходить з обличчя, а роки – ведуть у славне сторіччя!

Сестри Ольга, Катерина, Віра і Ганна, брати Федір і Володимир з сім’ями.

1 липня своє 45-річчя відзначає шановний наш кум, житель села Малий Жолудську

КУХАРЕЦЬ Валентин Васильович. Шлемо йому побажання щастя та родинного

благополуччя!Найщиріші слова у світі прозвучать хай сьогодні

для Вас. Нехай доля щаслива і світла береже Вас завжди в добрий час. Зичим благ і здоров’я міц-ного, миру, злагоди, сонця й добра. Нехай світла життєва дорога буде повна любові й тепла!

Кума Світлана.

Гарну дату - 45-ліття від Дня народження - зустрічає наш чоловік і батько

КУХАРЕЦЬ Валентин Васильович. Нехай літа не стануть тягарем, нехай душі не

вигасне зірниця. Хай повниться до краю день за днем добра і щастя золота криниця. Ще хочем миру побажати і неба чистого, мов волошковий цвіт, ніколи прикрощів не знати, в достатку жить до сотні літ.

Дружина з сином Богданом.

9«Володимирецький ВІСНИК» 30 червня 2011 рокуРЕКЛАМА РЕКЛАМА

• ПІНОБЛОКИ (Жито-мир–Бровари);

• ЦЕГЛА червона, рядо-ва;

• ЦЕГЛА лицювальна;• ЦЕГЛА силікатна;• ЦЕГЛА вогнетривка;• ШИФЕР;• ЦЕМЕНТ (Здолбунів);•СІТКА огорожувальна, понад 16 видів. • ВАПНО негашене.

Тел. 2-65-44, (096) 887-76-63.

П Р О П О Н У Є М ОП Р О П О Н У Є М О

ОГОЛОШЕННЯННЯ

КП “ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ АГРОПРОМБУД”• ПРИЙМАЄ замовлення на нове будівництво, реконструкцію,

капітальний ремонт об‘єктів, виготовлення дерев‘яних вікон, дверей, дошки підлоги, шалівки, плінтуса, вагонки з матеріалів замовника;

• ПРОДАЄ ребристі плити перекриття 3х6 м, залізобетонні балки довжиною 12 м, цеглу силікатну б/в, тротуарну плитку, плитку “рва-ний камінь” і поребрики власного виробництва, скло товщиною 4 мм, труби ПХВ водопровідні діаметр – 50, 100, 150 мм, залишки плитки лицювальної та підлоги, меблів б/в, дизельелектричний автокран СМК-111, автомобілі ЗІЛ-130, ЗІЛ-157, УАЗ-469, міст першої комп-лектації до автомобіля ЗІЛ-157, будівельний вагончик та інші наявні будматеріали за договірними цінами;

• НАДАЄ в оренду кімнати під офіси, шліфтмашинку, бочки на воду, будівельний вагончик, риштування, пилорамний цех та авто-мобіль УАЗ-469.

• ПРИЙМЕ на постійну роботу досвідчених шофера з категорією Е, автослюсаря, мулярів-малярів-штукатурів.

Оплата відрядна.

Адреса підприємства: смт Володимирець, вул. Буді-вельників, 10. Тел. 2-45-00, (067) 360-49-08.

ВІДПОЧИНОК ВІДПОЧИНОК на Чорному морі. За-на Чорному морі. За-

тока, Очаків, Залізний тока, Очаків, Залізний Порт, Саки (Крим).Порт, Саки (Крим).

Тел. Тел. (050) 983-25-84, (050) 983-25-84, (067) 364-53-39.(067) 364-53-39.

УТЕПЛЕНИЕ ДОМОВ заливным пенопластом (пеноизолом).Заполнение межстеновых пустот, чердаков,

полов, крыш, сайдинга.Экономия газа, энергоносителей до 40%

Экологически чистый материал. Долговечен, не горюч (заключение санэпидемуправления МОЗ Украины). Не едят грызуны !!! Гарантия качества.

teploservice.org.ua teploservice.org.ua Тел. ( 067) 699-55-97, ( 050) 327-51-31.Тел. ( 067) 699-55-97, ( 050) 327-51-31.

УПРАВЛІННЯ ДЕРЖКОМЗЕМУ У ВОЛОДИМИРЕЦЬКОМУ РАЙОНІ

08.07.2011 року в управлінні Держкомзему у Володимирецькому районі Рівненської області (смт Володимирець, вул. Повстанців, 47, приміщення податкової адміністрації)) з 10.00 до 13.00 год. буде проводитись прийом громадян начальником відділу державної землевпорядної експертизи та контролю за дотриманням ліцензійних умов головного управління Держкомзему у Рівненській області САВИЦЬКИМ Олександром Ростиславовичем. Телефон для довідок: 2-56-33.

З настанням особливо небезпечного грозо-вого періоду та для запобігання нещасним ви-падкам з населенням Володимирецька діль-ниця ПАТ «АЕС Рівнеобленерго» звертається до всіх споживачів електроенергії та жителів району.

Якщо ви помітили обірвані дроти на лініях електропередач або відкриту трансформаторну підстанцію, побачили роботи по демонтажу ліній електропередач або обладнання трансформа-торної підстанції людьми, що не є працівниками ПАТ “АЕС Рівнеобленерго» (це легко розпізнати по спецодягу), – негайно повідомте про це в сіль-ську раду, в міліцію або у Володимирецьку дільни-цю ПАТ «АЕС Рівнеобленерго».

ЩОБ УНИКНУТИ СМЕРТЕЛЬНИХ ЕЛЕКТРОТРАВМ, КАТЕГОРИЧНО

ЗАБОРОНЯЄТЬСЯ:Наближатися до обірваних проводів ближче 8

метрів. Залазити на опори повітряних ліній електро-

передач, тим більше намагатися зняти електро-провід.

Відчиняти двері та проникати в трансформа-торні підстанції.

Дозволяти дітям залазити на дерева, що рос-туть під проводами ліній електропередавання.

Зводити будь-які будови, складати дрова, со-лому тощо, розпалювати багаття під проводами електроліній і повітряними вводами будинків.

Кидати дріт або будь-які інші предмети на про-води повітряних ліній електропередач.

Встановлювати металеві стоянки для телеві-зійних антен поблизу ліній електропередач.

Розташовувати ігрові майданчики, а також про-водити ігри під повітряними лініями, запускати по-вітряних зміїв поблизу повітряних ліній та гратися біля електричних установок.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!Якщо людина потрапила під напругу, необхідно

негайно вимкнути електроприлад чи електроус-тановку та невідкладно викликати лікаря.

У разі неможливості швидкого вимкнення елек-троустановки необхідно вжити заходів до відді-лення потерпілого від струмоведучих частин, яких він торкається. При цьому у будь-яких випадках той, хто надає допомогу, не повинен доторкати-ся до потерпілого та до струмоведучих частин без належних засобів безпеки. Він повинен слідкува-ти за тим, щоб не потрапити під напругу.

ПАМ’ЯТАЙТЕ! При звільненні від дії електричного струму і на-

данні першої допомоги потерпілому дорога кожна хвилина.

Щоб уникнути випадків електротравматизму, необхідно знати наступні правила безпеки і до-тримуватися їх:

Користуватись у вологих приміщеннях пере-носними лампами і електроприладами напругою не вище 36 В.

Не заповнювати водою з водопровідного крану ввімкнені в електромережу чайники, кавоварки, каструлі, оскільки при одночасному дотику до уві-мкненого приладу і водопровідного крану людина може бути уражена електрострумом.

Не замінювати електролампи без їх вимкнення, не витирати вологою ганчіркою електричні прово-ди, штепсельні розетки, вимикачі, інші електро-прилади, увімкнені в електромережу.

Не виносити на подвір’я увімкнені електрич-ні прилади, тому що у разі пошкодження ізоляції людина, яка стоїть на землі і торкається будь-якої металевої частини такого приладу, може отрима-ти електротравму.

Не защемляти електропроводи дверима, ві-конними рамами, не закріплювати їх на цвяхах, не замальовувати і не забілювати, щоб уникнути пошкодження і передчасного висихання ізоляції електропроводів. Це призводить до пожеж, а при контакті з людьми – до нещасних випадків.

Не давати дітям бавитись із штепсельними розетками – це смертельно небезпечно.

Не підвішувати речі на проводи, вимикачі та розетки.

Потрібно знати, що побутові електроприлади (чайники, праски, електроплитки тощо), а також переносні світильники (торшери, настільні лам-пи) напругою 220 В, призначені для користування у приміщеннях з непровідними для електростру-му підлогами.

Використання з пошкодженою ізоляцією увім-кнених в електромережу електроламп, електро-приладів, телерадіоапаратури на відкритому по-вітрі може стати причиною електротравми, тому що ЗЕМЛЯ — ПРОВІДНИК ЕЛЕКТРИЧНОГО СТРУМУ.

НЕСПРАВНОСТІ В ЕЛЕКТРОПРОВОДКАХ І ЕЛЕКТРИЧНИХ ПРИЛАДАХ МОЖЕ УСУНУТИ ЛИШЕ СПЕЦІАЛІСТ-ЕЛЕКТРИК.

Будьте уважні – БЕРЕЖІТЬ СВОЄ ЖИТТЯ!

Кримінальна хроніка з 20 по 27 червняЗа тиждень до районного відділу внутрішніх справ

надійшло 39 заяв та повідомлень про злочини та при-годи. З них повідомлення про смерть (без ознак на-сильства) – 3; тілесні ушкодження – 4; вчинення фі-зичного чи психологічного насильства в сім’ях – 6; крадіжки – 8; погрози фізичною розправою – 6; по-шкодження майна – 4; самогубство – 1; інші події – 6.

Тепер про деякі з них детальніше. 21 червня біля 23.00 год. нарядом патрульної

служби райвідділу на одній із вулиць Володимирця був зупинений 35-річний місцевий житель, який ви-кликав підозру. При огляді його особистих речей було виявлено 11 електророзеток. Як вияснилось пізніше, електророзетки чоловік викрав з горища житлового будинку.

23 червня в селі Бабка 29-річний житель м. Куз-нецовськ, керуючи автомобілем, не справився з ке-руванням, пробив огорожу приватного житлового будинку та врізався у його стіну. Наразі він перебуває в тяжкому стані в реанімаційному відділенні Кузне-цовської СМСЧ-3.

27 червня в одному із господарств села Полиці ви-никла пожежа, в результаті якої вогнем було знище-

но дерев’яний будинок. Але найстрашніше – на згарищі було виявлено мертве тіло господаря будинку. За попередніми висновками спеціалістів, загорання сталося через необережне паління гос-подаря.

Марія МЕЛЬНИК,помічник начальника

Володимирецького

Громадські роботи як вид адміністративного стягнення

Громадські роботи – це виконання особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно ко-рисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самоврядування. Даний вид адміністративного стяг-нення призначається районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судом (суддею) на строк від двадцяти до шістдесяти годин і відбувається не більш як чотири години на день (для неповнолітніх у віці від 16 до 18 років – не більше двох годин на день). Даний вид адміністративного стягнення може бути призначений судом як безпосередньо за правопору-шення, так і в порядку заміни штрафу у зв’язку з не-спроможністю його сплатити. Відповідно до частини 3 статті 30-1 КУпАП громадські роботи не признача-ються особам, визнаним інвалідами першої або дру-гої групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.

Виконання даного виду адміністративного стяг-нення покладене на органи кримінально-виконавчої інспекції.

Ухиленням від відбування громадських робіт вва-жаються невихід порушника на роботу без поважної причини та неприбуття порушника за викликом до кримінально-виконавчої інспекції без поважної при-чини або зникнення з місця проживання. Щодо по-рушників, які ухиляються від відбування громадських робіт, орган КВІ надсилає подання та особову справу до суду для вирішення питання про заміну не відбу-того строку громадських робіт адміністративним аре-штом або іншим видом адміністративного стягнення.

У даний час низкою законодавчих документів роз-ширено перелік правопорушень, за які суд може при-значати стягнення у вигляді громадських робіт. А це говорить про те, що кількість осіб, котрі відбувають дане стягнення, буде збільшуватися.

Алла ДОЛЮК,заступник начальника Кузнецовського

міжрайонного відділу виконавчої інспекції.

ЗАГУБЛЕНЕ чорноби-льське посвідчення тре-тьої категорії серії Б № 410506, видане на ім‘я ВАКУЛІЧА Івана Микола-йовича, вважати недій-сним.

ВОЛОДИМИРЕЦЬКЕ СПОЖИВЧЕ ТОВАРИСТВОоголошує про проведення конкурсу-аукціону зі здачі в

оренду основних засобів:Лот № 1. Частину приміщення магазину ТПП в с.В.Тел-

ковичі площею 107,5 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., Володимирецький район, с. В.Телковичі, вул. Ленінська, 52.

Лот № 2.Частину адмінприміщення, площею 8,7 м.кв., що знаходиться за адресою: Рівненська обл., смт Воло-димирець, вул. Київська, 24.

Мінімальний крок аукціону по лоту – 10 відсотків від стартової ціни.

Аукціон відбудеться 30 червня 2011 року о 14.00 год. у приміщенні Володимирецького споживчого товариства (смт Володимирець, вул.Київська, 24).

Для участі в аукціоні учасник подає організатору аук-ціону заяву на участь в аукціоні, документ, що посвідчує фізичну особу або представника юридичної особи, їх по-вноваження, копію свідоцтва про державну реєстрацію для підприємств і організацій, копію довідки про присво-єння ідентифікаційного номера для фізичної особи.

З аукціонними основними засобами можна ознайоми-тись кожного робочого дня з 8.00 до 17.00 год., попе-редньо зателефонувавши за телефоном до аукціон-ної комісії: 2-56-91, 2- 51-27.

ГЕРОЙ-РЯТІВНИК РОКУ 2011Міністерством України з питань

надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорно-бильської катастрофи проводиться щорічна Всеукра-їнська акція “Герой-рятівник року”.

Акція передбачає виявлення непересічних осо-бистостей, які проявили мужність та героїзм під час рятування людей, майна, ліквідації пожежі, аварії, надзвичайної ситуації, стихійного лиха; донесення до широкого загалу фактів та обставин їх героїчних вчин-ків, визначення найкращих серед найкращих. Учасни-ком акції може стати кожен, хто під час надзвичайної ситуації проявив мужність і героїзм.

Лауреати акції будуть нагородженні Міністром МНС України відзнакою “Герой-рятівник року”.

СОБІЩИЦЬКА СІЛЬСЬКА РАДАоголошує конкурс на заміщення вакантної посади головно-го бухгалтера.

Кваліфікаційні вимоги до претендентів: освіта вища (еко-номічна), навички роботи з комп’ютером, стаж роботи за спеціальністю на менше трьох років.

На конкурс подаються особова картка (форма П-2ДС) з відповідними додатками: копія документів про освіту, ко-пія паспорта ( 1, 2, 11 ст.), декларація про доходи за ми-нулий рік, 2 фотокартки 4х6.

Документи приймаються впродовж 30 календарних днів з дня опублікування оголошення за адресою: село Собіщиці, вул. Центральна, 67, сільська рада.

УУ ма магазині газині “ПОБУТ”“ПОБУТ”

уу відділі одягу широкий відділі одягу широкий асортимент молодіжних асортимент молодіжних

ДЖИНСІВДЖИНСІВ та та ФУТБОЛОК, ФУТБОЛОК, а також весь асортимент а також весь асортимент

одягу для будь-якого віку.одягу для будь-якого віку.

ФІНАНСОВИЙ СТАН СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯВОЛОДИМИРЕЦЬКОГО РАЙОНУ ЗА 2010 РІК

Фінансовий результат суб’єктів господарювання від звичайної діяльності до оподаткування (крім банків та бю-джетних установ) за 2010 р. становив 5,9 млн. грн. збитку, у тому числі малих підприємств – 1,2 млн. грн. збитку (за 2009 р. – 0,3 млн. грн. збитку та 1,2 млн. грн. збитку від-повідно).

Прибутковими підприємствами, частка яких у загаль-ній кількості становила 63,2%, отримано 4,7 млн. грн. прибутку, що у 1,2 разу більше, ніж у 2009 р.

Впродовж 2010 р. збитково працювало 36,8% підпри-ємств, що на 0,3 в.п. більше проти 2009 року. Цими під-приємствами отримано 10,6 млн. грн. збитків, що у 2,5 разу більше, ніж за 2009 р. Питома вага збиткових малих підприємств становила 38,1%.

Головне управління статистики в Рівненській області.

ЗАГУБЛЕНЕ чорнобильське посвідчення третьої категорії серії Б № 145779, видане на ім‘я ПАРЕЙКО Валентини Петрівни, вважати недійсним.

Редакція газети «Володими-рецький вісник» з глибоким сумом сповіщає, що на 66-му році життя відійшов у вічність поет, книголюб, ветеран бібліотечної справи, ко-лишній працівник нашої газети і її активний громадський кореспон-дент Іван Степанович Катрук. Світла пам’ять про цю роботящу, щиру і талановиту людину наза-вжди залишиться у наших серцях.

Трудовий колектив Воло-димирецької ЦСПШБ з глибоким сумом сприйняв звістку про тяж-ку втрату, якої зазнала культура Володимиреччини, – смерть ве-терана бібліотечної справи, ко-лишнього незмінного завідуючо-го Нетребівською бібліотекою Катрука Івана Степановича. Пам’ять про цю добросовісну, щедро наділену талантом людину назавжди збережеться у серцях колег і друзів.

Редакція газети «Володи-мирецький вісник» висловлює глибоке співчуття заступникові голови Володимирецької райдер-жадміністрації, членові редколегії газети Ярославу Михайловичу БЕРЕЗЮКУ у зв’язку зі смертю батька Михайла Михайловича і поділяє біль непоправної втрати з усією його родиною. Хай пухом буде покійному рідна земля.

Відділ освіти та виховання Володимирецької РДА висловлює співчуття заступникові голови райдержадміністрації БЕРЕЗЮКУ Ярославу Михайловичу та його родині з приводу непоправного горя – смерті батька, чоловіка і дідуся Михайла Михайловича.

Районна рада ветеранів війни та праці глибоко сумує у зв’язку зі смертю члена ради Бе-резюка Михайла Михайловича і висловлює щире співчуття всій його родині. Лебединим пухом хай буде покійному рідна земля.

Фінансове управління Во-лодимирецької райдержадміні-страції щиро співчуває заступнику голови РДА БЕРЕЗЮКУ Ярославу Михайловичу у зв’язку зі смертю батька Михайла Михайловича.

Щиро співчуваємо нашій су-сідці БЕРЕЗЮК Надії Корніївні та її родині з приводу смерті дорогої людини – чоловіка, батька і ді-дуся Михайла Михайловича.

Сусіди з будинку №8 та сім’ї Затірки, Рибак.

Висловлюю глибоке спів-чуття БЕРЕЗЮКУ Ярославу Ми-хайловичу у зв’язку зі смертю батька Михайла Михайловича і поділяю біль тяжкої втрати з його родиною.

Дихавка Володимир Григо-рович.

Випускники 1997 року, 11-Б

клас, висловлюють співчуття клас-ному керівнику БЕРЕЗКУ Яросла-ву Михайловичу з приводу смерті батька Михайла Михайловича.

Адміністрація, профком і всі медичні працівники Володи-мирецької ЦРЛ щиро співчувають медичній сестрі травматологіч-ного відділення САРНИЦЬКІЙ Єв-генії Йосипівні у зв’язку з тяжкою втратою – смертю чоловіка Во-лодимира Петровича.

Колектив травматологічного відділення Володимирецької ЦРЛ висловлює щире співчуття черго-вій медичній сестрі САРНИЦЬКІЙ Євгенії Йосипівні з приводу тяж-кої втрати – смерті чоловіка Во-лодимира Петровича.

Висловлюємо співчуття нашому колезі ЛЕВКІВСЬКОМУ Олександру Олександровичу з приводу тяжкої втрати – смерті батька Олександра Мусійови-ча.

Колектив водіїв райсанепідемстанції

та завгосподарством. Колектив Лозківської сіль-

ської ради висловлює глибоке співчуття своїй колезі ГОШТІ Те-тяні Василівні з приводу непо-правної втрати – смерті донечки Христинки.

Правління Володимирець-кої райспоживспілки та райком профспілки глибоко сумують у зв’язку зі смертю ветерана спо-живчої кооперації Яремчука Си-дора Полікарповича і поділяють біль тяжкої втрати з родиною по-кійного.

Районна виборча комісія глибоко сумує з приводу перед-часної смерті члена комісії Ярем-чука Сидора Полікарповича і висловлює щирі співчуття родині, друзям і близьким покійного.

Глибоко сумуємо у зв’яз-ку зі смертю дорогої нам людини Яремчука Сидора Полікарпо-вича і поділяємо біль непоправної втрати з його родиною.

Сусіди Гудзі та куми Бутри-ми.

Сумуємо з приводу смерті нашого сусіда Яремчука Сидора Полікарповича і розділяємо біль тяжкої втрати з його дружиною Надією Іванівною та їхньою роди-ною.

Сусіди. Висловлюємо щире спів-

чуття колишньому технологу рай-споживспілки ЯРЕМЧУК Надії Іва-нівні та її дочкам Наталії і Тетяні з приводу смерті чоловіка і батька Сидора Полікарповича.

Дуляницька Л.А., Рижа Н.В., Шеліган О.С., Вабіщевич Л.К.,

Цинайло А.А.

СПІВЧУВАЄМОСПІВЧУВАЄМО

П Р О П О Н У Є М О

10 «Володимирецький ВІСНИК»30 червня 2011 року ОГОЛОШЕННЯ +ОГОЛОШЕННЯ +

БУДМАТЕРІАЛИ

• КАМІНЬ червоний, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ВІДСІВ, ЧОРНОЗЕМ, ТОРФ. Доставка. Тел. (097) 190-99-16.

• ШИФЕР, ЦЕМЕНТ, ЦЕГЛУ (червону, білу, лицювальну, вогнетривку), ШЛАКОБЛОКИ, БЛОКИ з відсіву та ракушняку, ПІНОБЛОКИ, ЩЕБІНЬ, КАМІНЬ, червоний КАМІНЬ, ВІДСІВ, ПІСОК, ДОШКИ, БРУС, ОБРІЗКИ. Помірні ціни. Доставка. Тел. 2-46-08, (097) 488-62-18.

• БЛОКИ з відсіву з доставкою. Різні буді-вельні: прості, під розшивку, “рваний” камінь, з фрезою – різнокольорові. Тел. (03655) 3-55-72, (095) 496-79-53, (050) 299-40-54, (098) 549-47-43.

• КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ПІСОК, ЧОРНОЗЕМ, ТОРФ, ВІДСІВ та інше. Швидка доставка. МАЗ – 12 тонн. Тел. (067) 139-55-83.

• БЛОКИ з відсіву, рвані (для огорожі) та стінові. ПЛИТИ перекриття пустотні, ребрис-ті, блоки ФБС, перетинки залізобетонні нові та б/в. Тел. 2-46-08, (097) 488-62-18.

• ЦЕГЛУ керамічну, пустотну марки 100. Машинними нормами. (067) 360-17-18, (095) 241-71-15.

• ПІНОБЛОКИ (Житомир, Бровари); ЦЕГЛА червона, рядова, лицювальна, вогнетривка, силікатна; ШИФЕР, ЦЕМЕНТ (Здолбунів), СІТ-КА огороджувальна – понад 16 видів, ВАПНО негашене. Тел. (096) 887-76-63.

• КАМІНЬ, ЩЕБІНЬ, ВІДСІВ. Доставка МАЗом (8-10 тонн). Ціни помірні. Тел. (097) 879-50-71.

ТРАНСПОРТ• МОТОЦИКЛ “Урал”; саморобний ТРАКТОР

з москвичовським двигуном. Тел. (096) 968-17-66.

• АВТОРОЗСТРОЧКА на АВТОМОБІЛЬ “Шев-роле-Авео” без довідки про доходи. Знижки – до 15 відсотків.Тел. (095) 326-11-04.

• АВТОМОБІЛЬ “Форд-Транзит”, 1994 р.в., короткий, низький, 2,5 дизель. Ціна 1600 у.о. Тел. (098) 212-11-08.

• АВТОМОБІЛЬ “Форд-Транзит”, 1993 р.в., грузовий, середній, підвищений, 2,5 дизель. Ціна 4500 у.о. Тел. (098) 212-11-08.

• АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21099”, 1996 р.в., дви-гун 1,3, в хорошому стані. Ціна договірна. Тел. (098) 469-20-99.

• АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2105”, 1987 р.в., бі-лого кольору, 1,6 двигун, 5 СТК, двигун новий, підвіска замінена, в хорошому стані. Тел. (096) 835-66-26. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2107”, 1995 р.в., чер-воного кольору. Ціна договірна. (097) 837-16-70. • Зернозбиральний КОМБАЙН “Вольво S 830” з кабіною. Жатка 2,7 м, в хорошому стані. Ціна договірна. Тел. (097) 586-22-61. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-21011”, 1980 р.в., тем-но-синього кольору, в хорошому стані. Ціна 1370 у.о. Тел. (098) 970-54-63 (Сергій). • АВТОМОБІЛЬ “ЗІЛ-157”. Тел. 2-46-66, (097) 746-59-90. • АВТОМОБІЛЬ “Опель-Комбо”, 2006 р.в., чорного кольору, двигун 1,3 турбодизель. Ціна договірна. Тел. (098) 775-55-03. • Саморобний ТРАКТОР з ПЛУГОМ. Тел. (096) 798-00-94. • АВТОМОБІЛЬ “ВАЗ-2107”,1996 р.в., об‘єм 1,6, в хорошому стані. Тел. (097) 573-06-62.

ЗАПЧАСТИНИ• КОМБАЙН “Нива” по запчастинах. Тел.

(067) 363-14-50.

НЕРУХОМІСТЬ • Житловий БУДИНОК по вул. Горького, 19.

Тел. 2-33-87.• Однокімнатну КВАРТИРУ у двоповерхівці

у Володимирці по вул. Миру. Тел. (098) 469--59-59.

• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ з фундаментом під забудову житлового будинку в напрямку села Довговоля. Тел. (067) 234-03-65.

• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ у Володимирці по вул. Кн. Ольги, 33. Тел. (098) 820-46-49.

• БУДИНОК у центрі Володимирця по вул. Грушевського, 54, з господарськими будів-лями, 8 соток землі, все приватизоване. Ціна договірна. Тел. (095) 383-63-98.

• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, приватизовану у Во-лодимирці. Тел. (098) 998-52-85.

• ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, 1,4 га землі, біля с. Довговоля (хутір Бір). Тел. 2-56-79, (050) 687-86-02, (067) 995-68-65.

• БУДИНОК у Володимирці з усіма зручнос-тями по вул. Степовій, 16. Є господарські бу-дівлі. Тел. (050) 580-23-48, (067) 938-91-93. • ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ, приватизовану, пло-щею 0,14 га, у Володимирці по вул. Соборній, 89. Можливий частковий кредит. Тел. 2-42-02, (098) 955-58-18. • Терміново! ЗЕМЕЛЬНУ ДІЛЯНКУ або БУ-ДИНОК в м. Рівне. Ціна договірна. Тел. (050) 860-44-18 (Сергій), (096) 474-84-88. • Двокімнатну КВАРТИРУ у п‘ятиповерхів-ці. Тел. (096) 855-57-61, (096) 855-57-63. • БУДИНОК в с. Довговоля по вул. Грушев-ського, 146. Тел. (03342) 2-78-19, (063) 790-04-12. • Незавершене БУДІВНИЦТВО у Володи-мирці в напрямку Антонівки, 20 соток землі, приватизоване. Тел. (097) 297-64-46. • БУДИНОК 120м3, усі зручності, всі госпо-дарські будівлі, гараж, ділянка 0,22 га по вул. Грушевського, 1. Тел. (067) 494-17-60.

ІНШЕ• КОСАРКУ кінну. Тел. (098) 947-96-21.

• Зимово-літню КОЛЯСКУ “Adbor”, в хоро-шому стані. Ціна 600 грн. Тел. (050) 662-41-26.

• МОТОЦИКЛИ “Мінськ”, “Ява-350 6-В” з коляскою. Дерев‘яні ВІКНА на будинок, чавун-ні БАТАРЕЇ, б/в. Тел. (096) 526-47-91. • КОЛЯСКУ зимово-літню “Gold-Victoria”, в хорошому стані. Тел. (097) 573-06-61. • БАЛКИ 7 м, 5 м. ДОШКУ 30, 40, 50 мм суху (осика, сосна), недорого. МОПЕДИ, СКУТЕРИ під замовлення. ВІЗ. ЖИГУЛЬ на ходу або обмі-няю. Тел. (096) 485-02-58.

ПОСЛУГИ• Пасажирські, вантажно-пасажирські ПЕ-

РЕВЕЗЕННЯ по Україні, ПОЇЗДКИ в Москву, Санкт-Петербург та інші напрямки. Тел. +3 (8067) 341-66-36, +3 (8098) 971-51-99, +7 (965) 26-22-76.

• “Studio-SV”: професійна фотовідеозйомка весіль та урочистих подій; МОНТАЖ вашого ві-део; оцифровка VHS касет, м. Кузнецовськ. Тел. (097) 653-52-39 (В‘ячеслав Володимирович).

• ТЕПЛА ПІДЛОГА, кабельні системи обігріву, БАГАТОТАРИФНІ ЛІЧИЛЬНИКИ електрообліку (економія електроенергії – до 60%), ВИМИКАЧІ, РОЗЕТКИ, КАБЕЛІ. e-mail: tumokey@gmail.com м.Рівне, вул. Гагаріна, 30. Тел. (063) 577-05-35, (0362) 43-45-10, факс (0362) 62-72-96, www.teplolux.ua, www.neptun.ua.

• БУРІННЯ свердловин на воду (діаметром 50–110 мм). Монтаж насосного обладнання. Тел. (096) 434-99-00.

• ПЕРЕВЕЗЕННЯ по Україні та СНД. Поїздки в Москву та Санкт-Петербург. Тел. (067) 967-59-87, (098) 836-69-01, +7 (905) 782-81-31.

•10-денні поїздки на Чорне море автобусом, тури до Болгарії та Туреччини. Тел. (098) 827-85-66. Ліцензія АВ № 392900 від 13.06.08 р.

• Висоякісне АРГОННЕ ЗВАРЮВАННЯ алю-мінію. Тел. (067) 363-12-53.

• ЧИСТИМО замулені криниці. Викачуємо мул до твердого дна. Без підсобних працівни-ків. Тел. (067) 472-05-61, (050)177-85-16.

ЖИВНІСТЬ• КОНЯ, 2 роки, в с. Озеро. Тел. (067) 856-

44-48, (097) 627-88-58.• СОБАКУ ВІВЧАРКУ, німецької породи

(хлопчик), 11 місяців. АЗІАТСЬКУ ВІВЧАРКУ (хлопчик), 9 місяців. Ціна договірна. Тел. (096) 849-71-13.

• Молодий спокійний КІНЬ, 3 роки. Тел. 3-61-79, (097) 381-93-65.

КУПЛЮ• ВРХ, КОНІ. Постійно. Дорого. Можливий

обмін. Кузнецовськ. Тел. (050) 855-68-87, (067) 382-01-72, (03636) 3-11-33.

• На м‘ясо ВРХ, КОНІ, ЛОШАТА постійно, дорого, обмін. Тел. (067) 811-14-30, (095) 535-59-08.

• КОНІ, ВРХ на м‘ясо, постійно. Дорого. Тел. (096) 755-85-48, (066) 913-65-31.

• ВРХ, КОНІ. Дорого. Тел. (067) 914-30-39, (066) 457-66-60.

• МАКУЛАТУРУ і ТЕРМОПЛІВКУ. Тел. (097) 327-21-22.

• АВТОМОБІЛЬ Таврія, ВАЗ або іномарку в хорошому стані (можливо гнилу, биту, потре-буючу ремонту). Тел. (097) 205-74-08, (066) 239-88-01.

•Новоград-Волинський консервний купує ОГІРКИ свіжі. Ціна договірна. Тел. (04141) 3-73-61, 3-73-64, (067) 412-18-00

РОБОТА• На работу в г. Киев и Киевскую обл. требу-

ются рабочие-строители следующих специаль-ностей: фасадчики (мокрый фасад), отделоч-ники (плитка, гипсокартон, ламинат). Тел. (098) 202-00-55 (Андрей Владимирович).

• Кваліфіковані ПРОДАВЦІ в магазин зі ста-жем роботи (з/п висока, повний соцпакет). Тел. (067) 362-34-18.

• Підприємству потрібні на роботу кваліфіко-вані МУЛЯРИ, ЕЛЕКТРОМОНТАЖНИКИ ( монтаж ГП 10/04 кВ, ВРУ, щитові. Тел. (097) 829-72-64.

ЗНІМУ• Двоє дівчат знімуть квартиру у Володи-

мирці, бажано в центрі. Оплату і порядок га-рантуємо. Тел. (098) 883-14-35.

ЗДОРОВ‘Я• Лікар-нарколог Київського центру “Відро-

дження” двічі на місяць в м. Рівне унікальним методом проводить лікування навіть застарілих форм хронічного алкоголізму, ожиріння. Тел. (067) 673-94-41.

• ПІСОК. Тел. (097) 725-33-28.

• Автошкола “Сигнал”. Курси водіїв категорії А, А1, В, С, С1, Д, Д1, Е в смт Рафалівка, вул. Петропавлівська, 13. Тел. 5-34-55, (067) 362-40-79.

• МОНТАЖ систем опалення та конди-ціонування приміщення. Продаж КОТЛІВ, КОНДИЦІОНЕРІВ та ВОДОНАГРІВАЧІВ. Га-рантійне обслуговування. Тел. (098) 905-98-36, (050) 167-98-65.

• ВІЗЬМУ попутно по вівторках вантаж з Володимирця в Рівне (ЗІЛ – 7 тонн). Тел. (096) 388-84-38.

ГАРБАРИНІНА Івана Михайловича.

7 липня, на Івана Купала, минає тік, коли Твій об-раз згас і серце перестало битись, а нам так тяжко з цим усім змиритись. Невблаганна смерть заповнила смутком наші серця: без Тебе осиротілою пусткою за-лишилася батьківська хата.

Ніколи Ти додому не прийдеш, ніхто Твій голос не почує, бо над Тобою вічність вже без меж, і тиша лиш холодная ночує. Щоранку вітер тихо шелестить. І туга й смуток на Твоїй могилі. І пташечка співає і летить, немов душа Твоя, у далі сині. І сонечко Твою могилу

зігріває, бо знає: в нас Тебе немає. Пробач, дорогенький, рідненький наш, що не змогли, не зуміли Тебе вберегти. Хай пухом буде Тобі земля, а душа оселиться в Царстві Небесному і зі святими в мирі спочиває.

Усіх, хто знав Івана Михайловича, кого з ним зводили життєві дороги, просимо пом’янути його тихою молитвою і добрим словом.

У смутку – сестри Марія і Аня з сім’ями та вся родина.

РікРік світлої пам‘яті світлої пам‘яті

26 червня минуло 10 років, як раптово помер дорогий наш чоловік і батько

ШМИРКО Борис Григорович. Закотилася за обрій життєва зоря хорошої лю-

дини, без якої для нас померк білий світ і втратив свою колишню красу. Спливають роки, а пам’ять воскрешає в уяві рідне обличчя, нагадує дорогий голос і промовляє, як треба дорожити кожною да-рованою долею спільною хвилиною. Вічна розлука поміж нас. Але вічною буде й наша пам’ять, обері-гаючи від забуття все те, що було дорогим і близь-ким серцю.

Усіх, хто знав Бориса Григоровича, просимо пом’янути його добрим словом і щирою молитвою.

У смутку – дружина і син.

10 років10 років світлої пам‘яті світлої пам‘яті

20 років тому за межу вічності відійшов дорогий наш чоловік, батько і дідусь

КІКАВСЬКИЙ Петро Іванович. Минають роки, але смуток, печаль і гіркота випо-

внюють наші душі. Бо ж обірвалося життя людини, яка любила красу світу і всім бажала добра.

Болить душа від того, що наша розлука – наза-вжди. І гірко думати, що людина, якою дорожили, більше не ступить на поріг рідного дому і не радіти-ме радощами дітей та онуків.

Спочивай, рідненький, з миром. Пам’ятаючи Тебе, просимо всіх, кого зводили з Тобою життєві дороги, пом’янути Тебе добрим словом і тихою мо-литвою.

Дружина, діти й онуки.

20 років20 років світлої пам‘яті світлої пам‘яті

СИТУАЦІЯ НА РИНКУЗа даними Володимирецької районної державної

лабораторії ветмедицини, на ринку за період з 23 по 30 червня 2011 року проведено дослідження про-дукції тваринного і рослинного походження. Зокре-ма взято 5 проб м’яса яловичини, 7 – м’яса свинини, 12 – м’яса птиці, 14 – молока і молокопродуктів, 18 – риби соленої, копченої і мороженої, 32 – овочів і фруктів, 57 – ковбасних виробів. Неякісної продукції під час дослідження не виявлено.

За даними Володимирецької районної санітар-но-епідеміологічної станції, за період з 21 по 29 червня 2011 року для лабораторного дослідження на торговому ринку смт Володимирець відібрано 10 проб овочів. Вміст нітратів і радіонуклідів відпо-відає вимогам стандартів України у 8 пробах. Ще у 2 пробах (капуста і кабачки) виявлено майже двократ-не перевищення вмісту нітратів. Згідно звимогами ДСТУ овочі з таким вмістом нітратів допускаються до реалізації на торговому ринку, крім шкіл, ДДЗ та лікувально-профілактичних закладів.

11 «Володимирецький вісник» 30 червня 2011 рокуПАМ‘ЯТЬ+ПАМ‘ЯТЬ+

• Чемпіонат області з футболу , І ліга

• Пам‘ті поета-земляка

Немає слів… Їх важко підібрати… Чому так трапилося саме з цією лю-диною? Чому так склалося життя?..

Колись він написав про себе: «На сцені- - сатирик, в поезії -- лірик, в душі -- оптиміст, – ось життя мого зміст». Ці слова поставив епіграфом до своєї маленької книжечки, виданої в бібліотечці «Володимирецького ві-сника».

Таким він і був. А покликання по-ета вбачав і розумів так: «Поетом бути – це уміти бачить, як бродить сік у прожилках листка. Поетом бути – це для мене значить робота каторжна, поденна, нелегка». І прагнув досягти такого рівня.

З дитинства закоханий у книгу, мав тонку ліричну душу. Незважаючи на непросте життя, піднімався над сіль-ською буденністю саме своїм словом -- співучим, простим: «Липневий день згаса за видноколом, сідає сонце в ложу золоту. Русявий ве-чір йде пшеничним полем, спиня роботу, клопіт, сує-ту…».

Улюблена, не раз оспіва-на ним Горинь… Рідне село в кучерявих садках… Він одна-ково любив весну і зиму, літо й осінь, у кожній порі знахо-див щось особливе, і прості, щирі слова лягали на папір: «А там далеко на краю села так біло-біло гречка зацвіла… Не-втомний жайвір десь на флейті грає, Горинь щось тихо-тихо же-бонить… Блакитні верби стали, як дівчата, і в хвилях сонний вид купають свій… Я в лісі був. Ходив, писав і дихав, і слухав спів невиди-мих пташок…». Хіба скажеш кра-ще про те, що тебе оточує, що тобі миле й дороге?

На концертах-оглядах, які колись часто проводилися в районному Бу-динку культури, він читав не лише свої вірші, а й гуморески улюбленого Павла Глазового. Взагалі він прочитав дуже багато книжок. А яка була його улюблена? А поетеса? Анна Ахмато-ва? Галина Гордасевич? Ганна Чубач? Чи, може, Вероніка Тушнова, збіроч-кою якої «Сто часов счастья» він теж дорожив?..

Я часто думаю: якби Іван свого часу залишився в редакції, можливо, по-іншому склалась би його доля й осо-бисте життя. Та він розривався поміж батьком-матір’ю, яким потрібна була його допомога. Сіяв, сапав, косив, пас корів, проймався всіма цими сіль-ськими клопотами – і вибирає рідну Нетребу. Ви бачили його руки? Руки трударя, порепані, спрацьовані, які і відмити було важко від землі. І цими руками він писав. Просто, без вичур-ності. Зрозуміло.

Зв’язків з редакцією не втрачав. Восени привозив у своєму старенько-

му портфелі яблука, викладав на стіл. І ще довго в кабінеті відчувався аромат антонівки. Потім виймав шкільного зошита: ось тут написав трохи, поди-віться, може, щось виберете, а ні – то ні… Він ніколи не наполягав. Та вірші не залежувалися в редакційній течці. Бо вони були – як саме життя: про матір, про людей-односельчан, про жнива, гарячу пору, і природу – пре-красну природу рідного поліського краю. І, звичайно, про Україну…

Якось сидів у нашому кабінеті, ми-лувався букетом чорнобривців. Рап-том попросив аркуш паперу і почав щось писати. То був вірш «Чорнобрив-ці» – присвята мені: «Чорнобривці на столі у пані Єви душу розтривожили мені. Ах, літа козацькі, де ви, де ви? Зникли, розчинились в далині…». Та річ зовсім не в посвяті: він пригадав

далекі неповторні сонячні дні шістде-сятих, коли ми працювали ще в старій редакції, випускали «Ленінську зорю», були молодими і все давалося легко. А на столі стояв букет таких же чорно-бривців. І так якось засумував-засу-мував за тими далекими літами.

У нього було чимало зошитків, спи-саних чіткими великими літерами. Де вони нині? Чи збереглися? Книжечка вибраних його творів стала б пам’ят-тю не на словах, а на ділі. Думаю, і ре-дакція повинна відіграти тут не остан-ню роль.

«Життя моє – секунда в пли-ні вічності», – так колись йому написалося. Нам же згадується, як два роки тому Івана підкосила тяжка хвороба. Боровся з нею, як міг. Учився заново ходи-ти і говорити. А 22 червня встав, помилувався на схід сонця, яке так палко любив (бо й першу свою збірочку назвав «Жити і бачити сон-це»)… Востаннє помилу-вався…

Ці довгі тривожні важкі дні та ночі поряд була се-стра Ганна та найближчі люди. А хто ще скрасив його самотність? І чому старає-мося говорити гарні слова про людину тоді, коли її вже немає? А коли був живий-здоровий, – чи багато хто

поцікавився: «Як життя-буття, Іване? Може, треба якась допомога? А чого очі сумні і настрій негожий? Чому не пишеш давно?..»

«Чому?.. Чому?..». Ніхто тепер не знатиме, що в нього на серці було. А воно боліло пекучим болем за чимось втраченим, за тим, що не здійснило-ся - не збулося. А тепер уже ніколи не здійсниться…

У неділю запалила свічечку в церк-ві світлій пам’яті Івана Катрука. Вона горіла рівним полум’ям, тільки чогось скапнула гарячою сльозою-вощин-кою на руку.

Нехай упокоїться душа Твоя, дру-же, в Обителі Небесній. Світла Тобі пам’ять.

Сумно і боляче…Від імені друзів і колег –

Єва ХУТКА.

ІВАН КАТРУК:ІВАН КАТРУК: “ЛЮБОВ ПЕРЕЛИВАЮ В ВІРШ...”“ЛЮБОВ ПЕРЕЛИВАЮ В ВІРШ...”

Думки, думки, немов комети,Гасають в буйній голові.Від ступінчастої ракети Аж до росинки на траві.

Про все я думаю, гадаю,Все дороге таке мені.І ти, блакитнуватий гаю, І ви, струмочки весняні.

І сяйво яблунь біля хати,І сивий дим із димаря,І вечір тихий, синюватий,І в небі дальньому зоря.

І – люди! О, про них, чудових,Я мрію-думаю завжди.Про їхні руки, їхні долі,Про праці їхньої плоди.

І я не можу не любитиТебе, людино дорога.Ти – мого серця щедре літо.Ти – моя радість і снага.

Душа наповнена тобою.З тобою помисли мої.Отак і хочеться любов’юОсипати труди твої.

Отак я думаю-гадаю,А тих думок все більш і більш.І я горю, дзвеню, палаю,Любов переливаю в вірш.

КНИГИКниги – неначе люди. Книги – немов племена.Книги – це є народи. Книги – то цілий світ.В книгах – життя людини. В книгах – її натхнення.Книги! Вони для мене святість, духовний хліб.

Книги – як добрі друзі. Ні. Навіть більше, більше.Друзі зрадити можуть, книги ж – ніколи, ні.Книги зарадять тузі. Книги любов народять.Книги дорогу вкажуть. Книги – сердець вогні.

Книги в мене в кімнаті. Книгам я всюди радий.Де лиш побачу книгу – байдуже не пройду.Може, ще є деінде ті, що книжок не люблять.То, мабуть, черстві люди, без почуттів і душ.

З книгами завжди йтиму

через добро і горе.Через труди і трудність. Через життя своє.Книги – літопис світу. В книгах – людське безсмертя.В книгах наш день прекрасний вічності днем стає.

ГОРИНЬГоринь моя блакитними очимаУ небо задивилась голубе.Моя ласкавовидна, тихоплинна,Я все життя любитиму тебе.

Я виростав із вербами стрункими,Я бігав по цих білих берегах,А вечорами місячно-п’янкимиСпівати солов’ям допомагав.

І кидавсь я у воду пінночистуПісля натруджених липневих днин,І пахли хвилі сонцем і любистком,І я здоров’я набирався в них.

Ходжу тепер сюди я часто-часто,Вбираю серцем пісню яворин.Своє людське, велике, ніжне щастяЗ тобою хочу поділить, Горинь.

А там далеко, на краю села,Так біло-біло гречка зацвіла.Змахнула крильми бджілонька-медункаІ курс на лан гречаний узяла.

А понад ланом сонце тче шовки.А понад ланом – запахи п’янкі.Маленька бджілка п’є нектар цілющий,Пірнувши у цвітіння залюбки.

А потім знову у далеку путьПроворні лапки той нектар несуть.Немає вихідного у медунки,Життя для неї – праця. В цьому суть.

А я радію сонцю і теплу,А я співаю, люди, вам хвалу.Невтомні трудолюби- хлібороби,О, як ви схожі на оту бджолу!

КУЛЬБАБКИКульбабки розбрелися по долоні,Привітно манять жовтенькими личками.Радіють сонцю, і теплу, й людині.Й всміхаються устами невеличкими.

Стою, милуюсь – гарно. Оці квіти, Хоча й малі, і непримітні вродою,Та все ж таки примушують радіти,Любов ділити з рідною природою.

М. М. М.А ти так і не знатимеш, так і не знатимеш,Що любив тебе я, що любив над життя...Когось вірно кохатимеш, комусь пісню співатимеш,Моя перша любов, синьоока моя.

Будуть дні пролітать голубими хвилинами.Місяць тиху печаль буде сипать в Горинь.І тужитиму я в самоті під калиною,Буду бачить в воді твоїх віч голубінь.

І не буде кому мою душу розрадити,Адже ти – не моя, ти чужа, ти – чужа...Білим сумом до ніг буде сніг мені падати,Буде тануть в руках, а мені ж його жаль.

Може, так і любов моя чудо-сніжиноюСхолодіє, розтане в безодні розлук...Бо для нього ти будеш – святою, дружиною,А для мене – зоря моїх споминів-мук.

Буду йти по життю, буду ждати-надіятись, Буду мрію у серці плекать молоду.Буду думку єдину-єдину леліяти,Що тебе, що тебе, що тебе я знайду.

Іван КАТРУК.

У цей багатий на літнє тепло час зустрічає День народження дорога нам людина, житель

села Сварині ДОЙОНКО Іван Петрович. Вітаємо його! Дозвольте Вас нам привітати, душею зи-

чим не старіть, минулих днів не помічати, а з кожним роком молодіть. У радощах земних ку-пайтесь. Хай буде шана від людей. І якщо мож-на, -- постарайтесь зустріть столітній ювілей.

Вся велика родина.

В час, коли стільки сонця і тепла дарує кож-ний день, зустрічає своє 18-ліття юна житель-ка села Ромейки

КУЛАЙ Тетяна Володимирівна. Шлемо їй побажання доброго здоров’я та

щасливого довголіття!Хай ніжне сонце в Твою долю світить і радіс-

тю освятиться життя. Нехай Твоя дорога буде світла, щасливим і квітучим – майбуття. Нехай трояндами цвітуть ласкаві ранки, і як волош-ки – диво-вечори. Й Твоя зоря, яскрава й по-лум’яна, хай над Тобою сотню літ горить.

Батьки, сестри та вся велика родина.

7 липня зустрічає своє прекрасне 45-ліття дорога нам людина, жителька села Велихів

ЗАПОЛОХ Любов Володимирівна. Шлемо їй найщиріші привітання!Хай доля буде, як волошка в житі. Душа хай

буде вічно молода. Від сонця – золота, а від небес – блакиті. Хай обминають горе і біда. І щоб життя було, неначе диво: єдине, непо-вторне і красиве.

Щиро – сім’я Прокопчуків.

Вітаємо з Днем народження своїх колег КУКЛУ Любов Яківну

і ШЕПЕЛЯВУ Наталію Петрівну.Хай дороги стеляться крилатоІ добро не оминає хату.Хай здоров’я, радість і достатокСиплються, немов вишневий цвіт.Хай малює доля з буднів святоІ дарує ще багато літ.З повагою – колектив ПП Бортнік А. А.

ВІТАЄМО!

ПРО ГРУ не хочеться писати, всі й так все бачили. Багато кого здивувало, що в основі команди після поразки у Гощі не відбулося жодної зміни. А взагалі – сталося, як гадалося. Функціональної бази, закла-деної на передсезонних зборах, хватило до червня. «Енергія», не дивлячись на важкий графік, чудово стартувала у чемпіонаті, дійшла до фіналу кубка об-ласті. А далі далися взнаки виснажливий травень і фізична розбалансованість команди. Прикра нічия у Городку, виграш над «ніяким» «Соколом» та дві пораз-ки – отакі плоди червня.

У такий ситуації на перший план мав би вийти ха-рактер, але його енергетики показали лише раз: у чвертьфіналі кубка проти «Авангарду-2010», коли відігралися на останніх хвилинах матчу і дожали су-перника в овертаймі. Це пов’язано і з молодістю ко-лективу, і з тим, що роль лідера для «Енергії» нова, не вистачає досвіду боротися з зайвими думками. Та й дебютантів у команді достатньо, поки що важко на-звати помаранчевих єдиним організмом.

Що ще може допомогти команді у скрутному ста-новищі? Звісно, дванадцятий гравець. Але наші вболівальники чомусь вирішили, що «Енергія», наче «Шахтар», має вигравати всі матчі. І в разі поразки нещадно критикують команду. Не зовсім зрозуміло, звідки таке ставлення. Районна збірна начебто ніколи зірок з неба не хапала. Більш того, у «вишці» надовго не затримувалась. Наразі ж – заслужила визнання ко-лег, тривалий час перебуваючи в лідерах чемпіонату, і стала твердим середняком обласної еліти. Що тут по-ганого? Невже вболівальник забув, як ми були у ролі нинішнього «Сокола»?

Треба якось підтримати команду, підбадьорити. Можливо, й не писав би цього, але в неділю – фінал кубка, і допомога дванадцятого гравця не завадить. Варто усвідомлювати, що для Володимиреччини це історична подія. І що ж? Напередодні такої нагоди ви повертаєтесь до команди спиною, залишаючи ста-діон до фінального свистка? Справжні фанати чи то «Динамо», чи «Шахтаря», чи «Металіста» ніколи б собі такого не дозволили. Не кажу вже про фанів «Лівер-пуля», «МЮ» чи «Барселони». Тому відкиньмо образи і давайте в неділю у Рівному покажемо справжню Во-лодимиреччину – дружну і щиру, і що «Енергія» – по-вноцінна команда, в якій грає дванадцять гравців!

P.S. Тим більше, керівництво пішло назустріч ко-

манді, і всі бажаючі відвідати фінал кубка області з футболу у Рівному матимуть таку нагоду. У неділю, о 12.30, з Володимирця відправлятиметься спеціально замовлений транспорт, а вартість поїздки – лише 30 гривень. Якщо будуть вболівальники з сіл, транспорт забиратиме групи і по селах. Заявки приймаються за тел. 2-55-58 (Юрій Римарчук, начальник відділу у справах фізичної культури і спорту РДА, та Володи-мир Хомич, голова РО ВФСТ «Колос»). Всі недільні матчі чемпіонату району, у зв’язку з фіналом кубка, почнуться об 11.00.

Дмитро АНДРЄЄВ.

ЧИ Є 12-Й ГРАВЕЦЬ?ІХ тур: «Енергія» (Володимирець) - «Волинь-

Цемент» (Здолбунів) – 0:2Результати інших матчів ІХ туру: «Славія»

(Рівне) - ФК «Гоща-АМАКО» – 1:1; «Маяк» (Сарни) - «Сокіл» (Радивилів) – 3:0 (т.п.); «РОКО-Городок» - «Случ» (Березне) – 1:2; «Ізотоп-РАЕС» (Кузнецовськ) - «ОДЕК» (Оржів) – перенесено.

«Енергія»: Федорчук – Лаврук, Мартиненко, Мар-ченко, Кислянка – Кусік, Єфімчук, О.Ярута, Жданюк – Брикса, Новицький (к). На заміну виходили: Чу-пирь, Китун, Питель. Тренери: І. Ярута, І. Волчець-кий.

ОСЬ і пройшов фести-валь…

Те, чого чекаєш, за-звичай дуже швидко за-вершується. Так і вийшло. Начебто тільки почали гу-ляти, танцювати, співати, а час невблаганно проми-нув і залишив тільки спо-гади. Приємні чи ні? Без-умовно, більше приємних. Хоча є і прикрі, на кшталт: «Ну чого ми так довго

розкачуємось? Невже не можна відразу дати волю емоціям?» Не звикли ми ще якісно відпочивати, тому «Бурштиновий шлях» має стати тим потягом (чи вже став?), який поведе у країну радощів. Щирих, без зайвого стимулюван-ня алкоголем. (Будемо відверті, це стосується багатьох із нас).

Здається, тільки-тіль-

ки завершилися вітальні виступи заступника голо-ви облдержадміністрації Олексія Губанова, голо-ви райдержадміністрації Володимира Ткачука та поважних гостей фести-валю – а «Кукушка» спец-рейсом вже привозить останніх туристів з наших мальовничих озер. І коли відчуваєш, що фестиваль закінчується, – починаєш

№ 27 (7506)ЧЕТВЕР,

30 ЧЕРВНЯ2011 РОКУ

4971.

12 “Володимирецький ВІСНИК”30 червня 2011 року НАОСТАНОК

103 повідомляєЯк повідомили з ЦРЛ, з 23 по 30 червня зареєстрова-

но 141 виклик «швидкої допомоги». Госпіталізовано 133 хворих, зокрема в травматологічне відділення – 19 чоло-вік. За цей же час народилося 27 немовлят (12 хлопчиків і 15 дівчаток).

Думки мудрихТи на землі – людина, і хочеш того чи ні – усмішка твоя

– єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні. (В. Симонен-ко).

Народний прогностикЯкщо на Мефодія (3 липня) дощ – він може потім іти з

перервами сорок днів. Цей день називають також паву-тинним, оскільки з’являється багато тенетників.

День Горпини Купальної (6) вважається одним із най-кращих для заготівлі лікарських трав. Люди вдосвіта, до схід-сонця, вирушали в ліс і на левади, щоб запастися природними зцілювачами.

На Івана Купала (7) сильна роса – буде врожай огірків та горіхів; зоряна ніч – уродять гриби; дощовий день – на неврожай; гроза – не буде горіхів або вони будуть порож-ні.

Прикметі вір, але й перевір

Зеленкуватий місяць попереджає про сильну засуху.Як ціп загупає, одразу капуста звивається в головки.Мерехтять зорі – кілька днів буде ясно й сухо.

Народ скаже, як зав’яжеЛипень – полудень не тільки літа, але й року.Хто в липні жари боїться, той взимку не має чим пожи-

виться.Догодуй бджолу до Івана, то нарядить тебе, як пана.

Пам’ятаємо!3 липня 1928 року у продажу з’явилися перші телеві-

зори. 5 липня 1985 року Сергій Бубка переміг на міжнарод-

них змаганнях з легкої атлетики у стрибках з жердиною у Брюсселі з результатом 580 см.

Най-най-най…Ватикан (Святий папський престол) – найменша неза-

лежна країна в світі. Цей анклав – серце Риму – займає площу всього 44 га.

Цікаво знатиНещодавно була опублікована інформація про те, що

науковці з американського університету Орегона вакцин-ної і генної терапії розробили експериментальну вакцину, за допомогою якої вони змогли повністю очистити кров лабораторних мавп від вірусу, що здатний викликати СНІД. В рамках експерименту науковці ввели новостворену вак-цину відразу 24 здоровим макакам-резусам, яких пізніше заразили вірусом імунодефіциту мавп. На думку науков-ців, саме від цього вірусу походить ВІЛ (вірус імунодефі-циту людини), який в кінцевому результаті викликає СНІД. Було встановлено, що дія вакцини зупинила розмноження вірусу в 13 мавп. А в 11 мавп захисний ефект був зафік-сований навіть через рік після щеплення. Професор Луїс Пікер сказав, що тепер за допомогою цієї вакцини можна контролювати вірус або повністю позбутися його. Наступ-ний етап випробувань вакцини передбачає участь люди-ни, але це станеться не швидше, ніж через три роки.

Хочете - вірте, хочете - ніВважалося, що в ніч на Івана Купала зацвітає папороть,

яка вказує дорогу до скарбу. У день Івана Купала зцілю-ються росою. Для цього потрібно встати якомога раніше і пройтися босоніж по цілющій купальській росі. В цей день проходив масовий збір лікарських трав. За старих часів вірили, що Різдво Іоанна Хрестителя додає чарівні сили травам і квітам, в цю ніч запасалися різними травами і квітами. Їх зазвичай приносили до церкви до обідні для освячення, щоб «вживати проти нечистої сили».

А ви чули?На території Криму група українських археологів вияви-

ла рештки і сліди діяльності, можливо, найдавніших пред-ставників Homo sapiens. Виявлені останки у горах Криму в печерах Буран-Кая можуть свідчити про те, що найдавніші представники людини розумної – предки сучасних людей – почали заселяти землі європейського континенту не че-рез Балкани, а з Російської рівнини. Археологам вдалося знайти зуби і кістки стародавніх людей, рештки тварин того часу, а також знаряддя праці. А на скам’янілостях, які мають вік понад 32 тисячі років, були виявлені сліди різьблення. Експерти припускають, що виявлені рештки належать до граветтської культури, яка була поширена на території Європи 28000-21000 років тому. Принаймні, на це вказують результати проведеного радіо-вуглецевого аналізу.

Посміхніться! Мама з маленькою донькою підходять до банкомату.

Мама отримує з нього гроші. Дочка з округленими очима:– Мамо, там що – тато сидить?!

• “Бурштиновий шлях”: фоторепортаж

4949.

До уваги жителів Володимирецького району!

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ КОМБІНАТ

ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ надає послуги з організації:

• приготування страв, обслуго-вування різного роду заходів (ве-сілля, дні народження, хрестини, поминальні обіди) як в смт Володи-мирець, так і з виїздом в усі населені пункти району.

Довідки за тел. 2-52-61, 2-52-48, (067) 363-01-34, (067) 363-36-17.

(Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

За звичаєм, був на фестивалі від відкриття до закриття і можу з пев-ністю сказати, що ця гро-мада найгостинніша. Тут дійсно зробили свій курінь найколоритнішим. Також імпонувало, що господарі балаховицького столу при-гощали домашньою кух-нею всіх охочих, а не лише високопосадовців. Єдине ж, що коштувало грошей, – це гуси двох-трьох-мі-сячного віку. Ігор, влас-ник колоритних птахів, за пару просив 200 гривень. Отож, не розбираючись у тонкощах, припускаю, що це дуже прийнятна ціна. І все ж, головна місія гу-сей – розважальна. Це підтвердилося й тим, що

Ігор не забороняв брати їх на руки і робити фото на згадку. Більше того, не брав за це ні копійки.

Отака щирість і має бути прикладом для учас-ників фестивалю. Навіть замислився: чому б кожній сільській раді не виділити, скажімо, 500 «фестиваль-них» гривень і частувати гостей якщо не за приязнь і доброту, то хоча б незна-чним коштом. Бо й справді не хочеться, щоб «Бурш-тиновий шлях», в який вкладено стільки труда і любові працівниками від-ділу культури та всієї ад-міністрації (мало які орг-комітети збирають таке представництво!), став блідою копією справжньо-го етно-тур-фесту і… май-данчиком спекулятивного заробітку. На мою думку,

це псуватиме настрій під час фестивалю і вражен-ня після його завершення. Бо ж, з одного боку, ма-ємо щиру поліську душу, а з іншого – вражаючу ціну шашлика, яка з 20-25 гривень виросла до 50, а може – й вище!

Безумовно, це не кра-сить Володимиреччину. Хоча… Що зробиш? Жи-вемо в реаліях ринкової економіки й дикого капіта-лізму. Та тому й добре, що є «Бурштиновий шлях», який ніби демонструє всі вади нашої ментальності, і що є балаховицька грома-да, яка показує правиль-ний вектор розвитку і фес-тивалю, і всього нашого

суспільства. Отже, доходимо ви-

сновку, що «Бурштиновий шлях» – соціально значу-щий проект, здатний запо-внити вільну нішу якісного дозвілля на Володимиреч-чині. Але хіба тільки це? Можливо, це «потяг» не з одним-двома «вагона-ми»? Логіка підказує, що їх більше. Варто зробити по-глиблений аналіз – і «ваго-ни» з’являтимуться один за одним. Однак залишмо це для наступних публі-кацій. Наразі ж хочеться, щоб подібний уїк-енд був частіше, ніж раз на рік.

Дмитро АНДРЄЄВ.Фото автора.

«А ТИ йдеш на «Країну мрій»?..» «Коли що – по-бачимося на Співочому полі…» «У мене субота-не-діля буде забита, так що вибачай…» Такі репліки в Києві в середовищі моїх друзів лунали вже з по-чатку червня. І справді, фестиваль «Країна мрій», започаткований лідером гурту «ВВ» Олегом Скрип-кою, за сім років став зна-ковою подією в культурно-

му житті не лише столиці. Побувати на ньому і мод-но, і престижно. Але чим далі, тим більше він на-буває ознак гламурності та комерційності, втрачає первозданну чистоту і без-посередність.

Натомість дійство, яке відбувалося на Рівненщи-

ні практично одночасно з «Країною мрій», врази-ло саме своєю щирістю і широтою поліської душі. Йдеться про етно-тур-фест «Бурштиновий шлях», що вже вдруге проходив у Володимирецькому райо-ні в рамках проекту «По-ліський трамвай». Саме

тут, на станції Володими-рець, розгорнулося вели-ке триденне дійство, де було місце і пісні, й танцю, і народним майстрам, і по-льовим кухням з усілякими поліськими смаколиками, які можна було скуштувати й просто так, якщо госпо-дині сподобається твоє слово чи усмішка.

Потрапила я туди на запрошення віце-прези-дента Рівненського зем-ляцтва Василя Яніцького, уродженця Зарічного, який віз землякам у пода-рунок картину з бурштину для майбутнього музею та туристичний намет: натяк на те, щоб зелений туризм справді став візитівкою краю і гарним стимулом його розвитку. Був у мене і свій інтерес, бо ж наро-дилася в Антонівці, де мої батьки в той час вчителю-вали, і хоча в трирічному віці переїхала з ними до Дубровиці, потяг до землі, в якій закопана твоя пупо-вина, зберігся величез-ний. Сподівалася зустріти на фестивалі когось зна-йомого або ж хто пам’ятає моїх батьків.

Враження від фестива-лю перевершили всі спо-дівання. Бо зустріла тут не лише керівника фольклор-ного гурту «Надвечір’я» Людмилу Босик та журна-ліста «Володимирецького

вісника» Дмитра Андрєє-ва, з якими потоваришу-вали під час попередніх акцій, організованих МГО «Рівненське земляцтво». Під кінець першого дня складалося враження, що всі, хто зібрався на святі, – твої добрі друзі. Голов-ною алеєю фестивалю не можна було пройти, щоб хтось не запросив чи то до пісні, чи то до танцю, а чи й до столу. Очі розбігали-ся від страв, виставлених господинями. Тут і юшка, і вареники з чорницями, і мед, і всяка риба, і ма-риновані грибочки, і на-віть найбільший поліський делікатес – мацик. А ще – численні вироби народ-

них майстрів, які продава-лися за цінами, на порядок нижчими, ніж у столиці. Від народних пісень, в яких поєдналися унікальні гли-бинні відголоски прадав-нього поліського мелосу, народна мудрість і непо-вторний гострий (місця-ми навіть приперчений) гумор, душа розправляла крила і лелекою злітала у височінь, а ноги самі йшли у танок.

ПРИЄМНО, що наш фестиваль ще не перела-штувався на комерційну хвилю, про що зі знанням діла пише у своїй статті Наталка Позняк-Хоменко. Й окремо за це хочеться подякувати балаховицькій громаді.

(Закінчення на 12-ій стор.).

(Закінчення. Поч. на 1-ій стор.).

Єдине, що було прикро, – практична відсутність ін-формації про фестиваль в інших регіонах. А охочих завітати на свято було б чимало. Коли я розмістила в Інтернеті фото з «Бурш-тинового шляху», з усіх бо-ків посипалися відгуки: «Ух ти!», «Яка краса!», «Якби знали раніше!», «Запро-шуйте на наступний рік!». І це – завдання не лише для організаторів фестивалю. «Я побував у різних куточ-ках світу, і хочу сказати, що скрізь люди втомилися від цивілізації і втікають пода-лі від міст, щоб бути ближ-

че до природи, до своїх витоків. Тому зелений туризм набуває неабиякої по-пулярності. І я обіцяю зробити все, що від мене залежить, щоб цей маршрут увійшов до всіх європейських т у р и с т и ч н и х карт», – сказав, вітаючи зем-ляків, Василь Яніцький.

П о в е р т а -лася до Києва з торбинкою чорниць, зібра-них за десять

метрів від фестивальної сцени під супровід гурту «Шант-Мулен». А з сумки, переповненої сувенірами, долинав аромат мацика – не могла стриматися, щоб не пригостити київських знайомих. І думалося: а хіба в інших кінцях Укра-їни менше історичних чи природних місць, цікавих туристам? Чи люди в нас не такі щирі та гостинні? Адже у всьому світі зеле-ний туризм – золота жила, яка приносить регіону і славу, і прибутки. Варто лише, як це зробили у Во-лодимирці, грамотно взя-тися за справу.Наталка

ПОЗНЯК-ХОМЕНКО.Фото Д. Андрєєва.

«КУКУШКА» – НЕ ЄДИНИЙ ПОТЯГ

«КУКУШКА» – НЕ ЄДИНИЙПОТЯГ У ВОЛОДИМИРЦІ?

жадібно ковтати повітря справжнього свята, «роз-плющуєш» очі, помічаєш всі деталі, яких одразу не наділяв увагою, і розумі-єш: який все ж таки ви-сокий рівень організації фестивалю!

Швидка, пожежна, мі-ліція, ДАІ… Ось чому не було п’яних бійок і при-крих пригод. Ось чому впевнено почувалися гості фесту. І, знаючи про це, так не хочеться ще рік чекати! Дійсно, слід від-значити титанічну підго-товчу роботу оргкомітету, очолюваного першим заступником голови РДА

Петром Вакулічем. Як сказав Олексій Губанов, без Петра Сергійовича взагалі не було б «Бурш-тинового шляху». Мені ж, чомусь, пригадався по-чаток цього шляху. Проект «поліського трамваю» і волонтерський візит екс-перта зеленого туризму містера Харді з Канади. Тоді все тільки почина-лось, і заокеанський гість ділився досвідом з наши-ми культпрацівниками. Цікаво було б побачити його на нинішньому фес-тивалі, почути його оцінку зробленого. Багато хто тоді скептично ставився

до самої ідеї зеленого ту-ризму на Володимиреч-чині. Не кажучи вже про її успішну реалізацію.

Проте скептикам на-гадаємо давню істину, що «дорогу долає той, хто йде». А за самовідданість, стійкість і терпіння подя-куймо всім причетним до проекту «Поліський трам-вай». І як наслідок, – до етно-тур-фесту «Буршти-новий шлях». Вже очевид-но, що проект успішно ре-алізується, і, що головне, є перспективи подальшо-го розвитку.

(Закінчення на 12-ій стор.).

«КРАЇНА МРІЙ» ІЗ ПРИСМАКОМ ЧОРНИЦІ

«КРАЇНА МРІЙ» ІЗ ПРИСМАКОМ ЧОРНИЦІ

Шановні архітектори! Вітаємо Вас з професійним святом – Днем архітек-

тури України!Саме від працівників галузі залежить сучасний вигляд

населених пунктів нашого району, створення повноцін-ного середовища життєдіяльності людей, збереження і примноження історико-культурних надбань. Переко-нані, що Ваш високий професіоналізм, самовідданість і творча праця сприятимуть створенню нових архітектур-них шедеврів.

Нехай усі Ваші творчі доробки радують не одне по-коління наших з Вами нащадків. Щиро зичимо щастя, міцного здоров’я, невичерпної енергії у творчих спра-вах, плідної праці задля розбудови населених пунктів району. Голова райради Голова райдержадміністрації В. КОВЕНЬКО. В. ТКАЧУК.

Шановні працівники Державної податкової адміністрації!

Щиро вітаємо вас з професійним святом!Головне призначення податкової служби – служити гро-

мадянам, наповнювати державний бюджет і сприяти еконо-мічному зростанню України. Тому від Вашої наполегливої праці та енергії залежить вирішення важливих соціально-економічних завдань, які стоять перед нашою країною.

Ваша сумлінна праця сприяє стабільному наповненню державної скарбниці, утвердженню доброчесного і не-упередженого ставлення до платників податків, подальшій розбудові податкової служби, її модернізації. Тож із нагоди свята бажаємо Вам міцного здоров’я, щастя, сімейного за-тишку, благополуччя, нових професійних здобутків та успі-хів у непростій, але необхідній роботі.

Голова райради Голова райдержадміністрації В. КОВЕНЬКО. В. ТКАЧУК.

Шановні кооператори району! Вітаємо Вас із Міжнародним днем кооперації – святом єдності світо-вого кооперативного руху!

У нових ринкових умовах споживча кооперація намагається спо-вна виконувати своє головне завдання, історично притаманну їй соці-альну місію, – вірно служити людям праці та державі. Своєю діяльніс-тю ви ефективно сприяєте впровадженню економічних та соціальних реформ, розвиткові підприємницької ініціативи, задоволенню потреб людей у якісних товарах і послугах, створюєте умови для підвищення добробуту населення.

Твердо віримо, що великий колектив кооператорів району і на-далі спрямовуватиме свої зусилля на подальший розвиток коопе-ративного сектора економіки і сприятиме забезпеченню зайнятості широких верств населення та посиленню соціального захисту членів споживчих товариств. Щиро бажаємо Вам, Вашим родинам міцного здоров’я, щастя, добра, нових здобутків та трудових перемог задля процвітання району і України. Голова райради Голова райдержадміністрації В. КОВЕНЬКО. В. ТКАЧУК.

У ВОЛОДИМИРЦІ?