1

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД “ЛЬВІВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІЗНЕСУ ТА ПРАВА”

БУГА ЛЕСЯ ВАСИЛІВНА

УДК 342.9 (477)

ІНФОРМАЦІЙНА БЕЗПЕКИ В ЗБРОЙНИХ СИЛАХ УКРАЇНИ

Спеціальність 12.00.07 — адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Львів – 2018

2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Приватному вищому навчальному закладі “Львівський університет бізнесу та права”.

Науковий консультант: доктор юридичних наук, доцент Сопільник Ростислав Любомирович, професор кафедри судоустрою, прокуратури та адвокатури (ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права»).

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор Бєляков Костянтин Іванович, заслужений діяч науки і техніки України, завідувач наукового відділу (НДІ інформатики і права НАПрН України);

кандидат юридичних наук Заяць Олена Євгеніївна, директор (ТЗОВ ''Рестогруп'').

Захист дисертації відбудеться «26» листопада 2018 р. о «09.00» годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 35.140.02 у ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99, ауд. 221.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» за адресою: 79021, м. Львів, вул. Кульпарківська, 99.

Автореферат розісланий «25» жовтня 2018 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради кандидат юридичних наук Ю. І. Семчук

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ Обґрунтування вибору теми дослідження. Стабільність існування та розвитку

держави у сучасному світі обумовлюється цілим рядом умов і факторів, одним із ключових серед яких є забезпечення інформаційної безпеки. Адже у реаліях сьогодення інформаціє висипає надзвичайно важливим стратегічним ресурсом і крилатий вислів Уїнстона Черчіля: «хто володіє інформацією, той володіє світом» наразі є актуальним як ніколи. В мовах глобалізації суспільного життя, посилення конкуренції держав за лідируючі позиції у рейтингу найбільш впливових країн світу, інформації виступає тим засобом, інструментом, який дозволяє впливати на суспільну свідомість, заволодівати увагою, як окремих соціальних груп, так і цілих народів, формуючи у них відповідні настанови і переконання, необхідні з точки зору розповсюджувача інформації. Наразі інформаційні протистояння, а інколи й війни, стали цілком реальним і, навіть, постійним боком міжнародних взаємовідносин. Все це обумовлює те, що кожна сучасна високо розвинена країна приділяє особливу увагу саме питанням інформаційної безпеки, якість та ефективність якої у значній мірі визначає стан економічної, політичної, військової та іншої безпеки в державі.

Україна, як активний учасник міжнародного спілкування, а також країна, що йде шляхом розбудови інформаційного суспільства, також приділяє увагу питанням національної інформаційної безпеки. Однак ускладнення суспільно-політичної ситуації на сході нашої держави, а також надзвичайно напружені відносини із сусідньою Російською Федерацією, яка веде досить агресивну інформаційну компанію проти України, гостро поставили перед нашою країною питання вдосконалення та зміцнення національної інформаційної безпеки. Вирішуючи дану проблему влада вже здійснила певні кроки на цьому шляху, зокрема було прийнято Доктрину інформаційної безпеки України. Реалізація цілей та пріоритетів визначених у даному документів вимагає проведення ґрунтовної та змістовної роботи із вдосконалення організаційно-правових механізмів забезпечення інформаційної безпеки в основних сферах і галузях національного життя Зокрема потребують перегляду, уточнення і розвитку політико-правові та організаційно-управлінські засади забезпечення інформаційної безпеки у Збройних силах України, що обумовлює актуальність проведення даного дослідження.

Варто відзначити, що загальні засади забезпечення інформаційної безпеки були предметом наукових пошуків таких вчених, як: М.В. Арсент’єва, В.Ю. Артемов, І.В. Арістова, Є.П. Бабалик, О. М. Бандурка, О.А. Баранов, О. І. Безпалова, К. І. Бєляков, В.М. Брижко, А. Л. Деньщиков, Т.Г. Затонацька, О. Є. Заяць, Р.А. Калюжний, А. Т. Комзюк, О.П, Кучмій, В.А. Ліпкан, О.В. Логінов, Є.Д. Лук’янчиков, О. М. Музичук, В.О. Невядовський, Н.Р. Нижник, В.В. Носов, О.П. Олійник, В.В. Остроухов, В.М. Петрик, В.Л. Плескач, М.М. Присяжнюк, А.О. Рось, О.А. Собко, С.О. Солдатова, Р. Л. Сопільник, Д.П. Сирнів, Ю.В. Стеценко, І.О. Чернухін, та інші. Окремо слід наголосити на тому, що інформаційна безпека в Збройних силах України лише частково була предметом наукових пошуків у працях таких вчених, які вивчали різні аспекти функціонування збройних сил, як: В.М. Александров, В.М. Гордієнко, С.В. Залкін, І.І. Зіма, С.В. Клименко, П.С. Клімушин, В.Д. Кротов, Ю.Ф. Кучеренко, І.М. Ніколаєва, В.С. Олійник, В.Й. Пашинський, Г.В. Пєвцов, Ю.С. Серветник, С.В. Смолінов, О.Г. Ткаченко, А.О. Феклістов, та ін. В той же час, комплексного монографічного дослідження забезпечення інформаційної безпеки у Збройних силах

2

України на сьогодні немає. Таким чином, відсутність наукових праць у досліджуваній царині, недосконале законодавство у сфері забезпечення інформаційної безпеки у Збройних силах України обумовлюють актуальність і своєчасність характеристики сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, грантами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до основних положень Концепції розвитку сектору безпеки і оборони України, затвердженої Указом Президента України від 26.05.2015 №287/2015, а також відповідно до положень Нової Воєнної доктрини України, затвердженої Указом Президента України від 14.03.2016 №38/2016. Тема роботи відповідає напрямкам наукових досліджень Приватного вищого навчального закладу «Львівський університет бізнесу та права».

Мета і завдання дослідження відповідно до предмета та об’єкта дослідження. Метою дисертаційної роботи є визначення сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, характеристика поняття та елементів механізму адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України та опрацювання шляхів вдосконалення відповідного законодавства.

Для досягнення поставленої мети дисертаційної роботи вирішуються наступні задачі:

− розкрити поняття та значення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− з’ясувати принципи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− охарактеризувати правові засади забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України та окреслити місце серед них норм адміністративного права;

− визначити поняття та розкрити структуру адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− окреслити коло суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− встановити форми та методи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− опрацювати рівні забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− запропонувати напрямки вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− визначити напрямки вдосконалення адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− опрацювати зарубіжний досвід забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах та визначити можливості його використання в Україні.

Об’єктом дослідження є правовідносини у сфері інформаційного забезпечення Збройних сил України.

Предметом дослідження є інформаційна безпека в Збройних силах України.

3

Методи дослідження. Під час підготовки дисертаційного дослідження було використано низку загальних та спеціальних методів наукового пізнання. Логіко-семантичний метод використовувався під час опрацювання авторських визначень понять «інформація», «інформаційна безпека в збройних силах України», «забезпечення інформаційної безпеки», «принципи забезпечення інформаційної безпеки», «правові засади забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України», «суб’єкти забезпечення інформаційної безпеки», «форми та методи забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» тощо (Розділи 1–3). За допомогою історико-правового методу розкрито роль та значення інформаційної безпеки в збройних силах України на різних етапах розвитку держави (підрозділ 1.1). Метод системного аналізу використовувався під час з’ясування принципів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України, форм та методів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України, а також рівнів та напрямків забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України (підрозділи 1.3, 2.2, 2.3.). Системно-структурний метод використовувався під характеристики системи суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України (підрозділ 2.2). Порівняльно-правовий метод використовувався під час з’ясування місця адміністративного законодавства у системі правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України, а також під час узагальнення зарубіжного досвіду забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах (підрозділи 1.3 та 3.3). За допомогою використання аналітичного методу опрацьовано напрямки вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України та шляхи вдосконалення адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України (підрозділи 3.1 та 3.2). В роботі використано низку й інших методів наукового пізнання.

Науково-теоретичне підґрунтя дисертаційного дослідження становлять праці вчених не лише в галузі загальної теорії держави та права, інформаційного права та адміністративного права, а й у галузі філософії, соціології, інформатики, інформаційних систем та технологій тощо.

Нормативно-правової основою роботи є Конституція України, міжнародні договори та угоди, ратифіковані у встановленому законом порядку, закони та підзаконні нормативно-правові акти, що закріплюють правові засади забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України.

Інформаційну та емпіричну базу дослідження становить узагальнення практики забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, довідкові та публіцистичні матеріали, а також відповідні статистичні данні.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що робота є однією з перших спроб, з використанням сучасних наукових праць та методів наукового пізнання визначити сутність та особливості адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, охарактеризувати поняття та елементи механізму адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, що дозволило обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків, надати практичні рекомендації та пропозиції з досліджуваних питань. Основні з них такі, що

4

уперше: − обґрунтовано, що основною метою забезпечення інформаційної безпеки в

збройних силах України є створення економічних, матеріально-технічних та правових умов, за яких буде забезпечено безпечний та ефективний обмін інформацією в Збройних силах України, що у подальшому сприятиме покращенню функціонування Збройних сил, а як результат підвищенню обороноздатності нашої держави від зовнішніх та внутрішніх загроз;

− під принципами забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України запропоновано розуміти як основні засади (ідеї), що прямо чи опосередковано визначено в нормах чинного законодавства України, та які лежать в основі діяльності, спрямованої на забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ;

− визначено, що система суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України – це ієрархічно побудована, впорядкована сукупність державно-владних органів та посадових осіб останніх, які відповідно до свого правового статусу є самостійними в процесі виконання визначених законодавством повноважень, діяльність яких направлено на забезпечення, організацію та підтримку належного рівня інформаційної безпеки в Збройних Силах нашої держави;

− обґрунтовано необхідність розробки та прийняття Положення «Про забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України», в якому слід чітко слід окреслити коло суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, їх завдання та повноваження в даній сфер, принципи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, форми та методи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України тощо;

удосконалено: − розуміння поняття «інформація у Збройних силах України» під яким

запропоновано розуміти сукупність всіх необхідних даних, якими володіють Збройні сили України з метою вирішення завдань, що стоять перед ними, а також з метою забезпечення належної реалізації ЗСУ своїх функцій;

− визначення поняття форми забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України – це зовнішні вираження діяльності державно-владних органів, щодо адміністративно-організаційного впливу на суспільні відносини задля досягнення високого рівня інформаційної безпеки в Збройних Силах нашої держави;

− теоретико-правовий підхід до розуміння методів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України – це групи конкретних дій, заходів, способів та прийомів, реалізацію яких спрямовано на забезпечення досягнення мети тієї чи іншої правової форми;

− обґрунтування, що запровадження норм інформаційної безпеки НАТО в національне законодавство дозволить: 1) зробити черговий крок України вступити до НАТО; 2) підвищити рівень інформаційної безпеки в державі; 3) сприятиме формуванню нового вектору розвитку українського законодавства в частині забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− характеристику матеріально-технічне забезпечення діяльності щодо створення належного стану інформаційної безпеки в Збройних силах України, яке представляє собою певну сукупність заходів, які спрямовані на те, щоб забезпечити уповноважені

5

структурні підрозділи ЗСУ всіма необхідними фінансовими, матеріальними та технічними ресурсами, які їм необхідні для належного виконання своїх обов’язків;

− класифікацію основних завдань та функцій забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

дістали подальшого розвитку: − обґрунтування, що досягнення стану інформаційної безпеки в ЗСУ дозволяє:

по-перше, забезпечити ефективність функціонування Збройних сил України та взаємодії всіх структурних підрозділів; по-друге, створити належний стан боєздатності ЗСУ, а також рівень захищеності населення України;

− твердження, що наявність прогалин в законодавстві, яке визначає організаційно-правові засади забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України призводить до того, що деякі правовідносини залишаються неврегульованими нормами права, зазначене в свою чергу тягне за собою послаблення інформаційної безпеки в ЗСУ та державі взагалі;

− розуміння того, що вирішити всі наявні проблеми організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України можна двома шляхами: по-перше, через внесення змін до вже існуючих нормативно-правових актів; та по-друге, за допомогою прийняття нових законів та підзаконних нормативно-правових актів у окресленій царині;

− обґрунтування, що вирішення кадрового забезпечення Збройних сил України у сфері забезпечення інформаційної безпеки має виключно важливе значення адже сфера інформаційних технологій є високотехнологічною та такою, що постійно розвивається, а тому від того, наскільки будуть підготовлені кадри та від їх подальшого професійного та особистісного зростання напряму залежить ефективність роботи із забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

− розуміння того, що законодавець хоча і приділив увагу питанню інформаційної безпеки в ЗСУ, однак при цьому не розкрив зміст правопорушень та санкцій за порушення законодавства у досліджуваній сфері. А тому, запропоновано, Главу 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення доповнити статтею 172-21 «Вчинення дій, які призвели до порушення інформаційної безпеки в Збройних силах України»;

− узагальнення зарубіжного досвіду забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах на прикладі різних країн, а саме: Китаю, Сполучених Штатів Америки, Швеції, Німеччини та Великої Британії, у зв’язку з чим констатовано, що в рамках національних реалій доцільним та можливим є запозичення зарубіжних тенденції, зокрема, в аспекті: а) покращення програмно-технічного забезпечення механізму підтримки інформаційної безпеки в Збройних Силах; б) централізації управлінсько-забезпечувальних повноважень в сфері інформаційної безпеки в ЗСУ в рамках декількох органів із наявністю спільного координаційного центру; в) забезпечення однієї з ключових складових інформаційної безпеки в Збройних Силах – кібербезпеки.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки і пропозиції можуть бути використані у:

6

− науково-дослідній сфері – для подальшого розроблення теоретико-методологічних та правових питань забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України (акт впровадження Науково-дослідного інституту Львівського університету бізнесу та права №10-05 від 10 травня 2018 р.);

− правотворчості – як основа для вдосконалення адміністративного законодавства, що регламентує діяльність суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України;

− правозастосовній діяльності – з метою удосконалення окремих напрямків, форм та методів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України;

− навчальному процесі – під час підготовки підручників та навчальних посібників із дисциплін «Адміністративне право» та «Суд та правоохоронні органи» (акт впровадження ПВНЗ «Львівський університет бізнесу та права» №36/1 від 24 травня 2018 р.).

Апробація результатів дисертації. Підсумки розроблення проблеми в цілому, окремих її аспектів, одержані узагальнення і висновки було оприлюднено на міжнародних, всеукраїнських та регіональних науково-практичних конференціях, семінарах, круглих столах, зокрема: «Актуальні завдання та напрями розвитку юридичної науки у XXI столітті» (м. Львів, 19–20 жовтня 2018 року), «Людина і закон: публічно-правовий вимір» (м. Дніпро, 5–6 жовтня 2018 року), «Актуальні проблеми науки і практики у світлі євроінтеграції» (м. Львів, 17–18 травня 2018 року).

Публікації. Основні результати дисертаційного дослідження викладено у шести статтях, опублікованих у наукових фахових виданнях України та наукових періодичних виданнях інших держав, та трьох тезах наукових повідомлень на науково-практичних конференціях.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що містять 10 підрозділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг дисертації становить 211 сторінок, з них основного тексту – 175 сторінок. Список використаних джерел включає 309 найменування та розміщений на 29 сторінках, додатки розташовано на 4 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовуються вибір теми дисертаційного дослідження, її зв’язок з науковими програмами, темами, планами, ґрантами, визначаються об’єкт, предмет і методи дослідження, його мета та задачі, розкриваються наукова новизна отриманих результатів, теоретичне і практичне значення роботи, надаються відомості про апробацію результатів дослідження.

Розділ 1 «Теоретико-методологічні засади забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» складається з 3-х підрозділів, які присвячено дослідженню поняття та значення забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України; аналізу принципів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України; вивченню правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України та з`ясуванню місця серед них норм адміністративного права.

У підрозділі 1.1 «Поняття та значення забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» досліджено сутнісний зміст поняття Збройні Сили України (ЗСУ), у зв`язку із чим проаналізовано чинне законодавство, а також наукові підходи

7

до тлумачення даної категорії. Досліджено офіційні та доктринальні підходи до визначення поняття та характерних ознак «інформації». Запропоновано власне визначення поняття «інформація у збройних силах» як сукупність всіх необхідних даних, якими володіють Збройні сили України з метою вирішення завдань, що стоять перед ними, а також з метою забезпечення належної реалізації ЗСУ своїх функцій.

Звернено увагу на зміст поняття «безпека», задля чого проаналізовано словникові та доктринальні джерела, вивчено положення чинного законодавства на предмет офіційного тлумачення даного терміну. На підставі проведеного дослідження визначено поняття «інформаційна безпека в збройних силах України» як такий стан, за якого вся інформація, що є у розпорядженні ЗСУ є захищеною від зовнішнього та (несанкціонованого) внутрішнього втручання, а її розголошення без дозволу на це відповідних посадових осіб є неможливим.

За результатами вивчення положень чинного законодавства, а також керуючись відповідними науковими позиціями, визначена мета забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України, під якою запропоновано розуміти створення економічних, матеріально-технічних та правових умов, за яких буде забезпечено безпечний та ефективний обмін інформацією в Збройних силах України, що у подальшому сприятиме покращенню функціонування Збройних сил, а як результат підвищенню обороноздатності нашої держави від зовнішніх та внутрішніх загроз. Визначено коло і зміст завдань та функцій забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України.

У підрозділі 1.2 «Принципи забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» досліджено наукові підходи щодо тлумачення поняття «принцип». З`ясовано зміст категорії «принцип права». Встановлено, що «принципи» – це такі вихідні (базові, ключові) засади (ідеї), які лежать в основі здійснення будь-якої діяльності, а їх дотримання має обов’язковий характер для всіх. Запропоновано під принципами забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України розуміти основні засади (ідеї), що прямо чи опосередковано визначено в нормах чинного законодавства України, та які лежать в основі діяльності, спрямованої на забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ. Виокремлено та охарактеризовано наступні групи принципів забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України: 1) загальноправові принципи (верховенство права, законності, пріоритету прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, доцільності, ефективності, юридичної відповідальності); та 2) спеціальні принципи (принцип об’єктивності; принцип науковості; актуальності та достовірності; адекватність заходів захисту національних інтересів України в інформаційній сфері реальним та потенційним загрозам; принцип безперервності; принцип оперативності; принцип превентивності). Досліджено сутнісний зміст та зазначення кожного принципу окремо, у зв’язку із чим проаналізовано відповідні нормативно-правові що закріплюють принципи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України.

У підрозділі 1.3 «Правові засади забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України та місце серед них норм адміністративного права» зазначається, що для забезпечення належного рівня безпеки, в тому числі і інформаційної, недостатньо лише матеріально-технічних засобів, необхідним є також побудова правової основи такої діяльності, тобто визначення правових засад. Визначено поняття «правове

8

регулюванням забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України» як цілеспрямований вплив держави за допомогою норм права на суспільні відносини які виникають в процесі формування та реалізації заходів, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ. Звернено увагу на сутнісний зміст понять «норма права» та «нормативно-правовий акт».

На підставі такого критерію як юридична сила охарактеризовано зміст та значення для забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України наступних нормативно-правових актів: 1) Конституція України (Основний Закон); 2) Міжнародні-нормативно-правові акти, що були ратифіковані Верховною Радою України; 3) Кодифіковані закони (Кодекси, Основи законодавства); 4) звичайні закони; 5) підзаконні нормативно-правові акти (Постанови Верховної Ради України; Укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України; Накази, розпорядження, рішення міністерств та інших центральних органів виконавчої влади. Накази, постанови, розпорядження інших органів державної влади). Наголошено, на особливій ролі адміністративно-правових норм у врегулювання забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України.

Розділ 2 «Адміністративно-правовий механізм забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» складається з чотирьох підрозділів, які присвячено дослідженню поняття та структури адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України; з`ясуванню системи суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України; вивченню форм та методів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України; встановленню та характеристиці рівнів і напрямків забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України

У підрозділі 2.1 «Поняття та структура адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України» зазначаються, що для того, щоб забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ було якісним та ефективним, його адміністративно-правова основа має бути не хаотичною, а виступати у вигляді злагодженого механізму.

Досліджено сутнісний зміст понять ««забезпечення», «правове забезпечення» та «адміністративно-правове забезпеченням», «механізм», «адміністративно-правовий механізм», у зв’язку із чим проаналізовано відповідні наукові підходи. Встановлено, що механізм адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України є системою взаємодоповнюваною, логічно побудованою, всі частки якої знаходяться в динаміці, тобто, мають реальну дію, яку покладено в основу позитивного результату правового впливу на конкретні правовідносини, а саме – досягнення стабільно високого стану інформаційної безпеки в ЗСУ.

Досліджено існуючі наукові точки зору щодо структури адміністративно-правового забезпечення. Встановлено, що адміністративно-правовий механізм забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України включає в себе: адміністративно-правове регулювання; сукупну методологію (методи, засоби, заходи), за допомогою якої правове регулювання фактично реалізується; об’єкт забезпечення; суб’єктів механізму адміністративно-правового забезпечення. Охарактеризовано сутність та значення зазначених структурних елементів досліджуваного механізму.

9

У підрозділі 2.2 «Система суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України» на підставі аналізу доктринальних підходів з’ясовано сутнісний зміст категорії «система». З’ясовано характерні ознаки системи як явища. Встановлено, що система суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України – це побудована за принципом ієрархічності, впорядкована сукупність органів державної влади та їх посадових осіб, що відповідно до свого правового статусу є самостійними в процесі виконання визначених законодавством повноважень, діяльність яких направлено на організацію, забезпечення та підтримку належного стану інформаційної безпеки в Збройних Силах України. Наголошено на тому, що ознака системності свідчить про те, що дані суб`єкти пов’язані не тільки відносинами влади і підпорядкування, але й спільною метою функціонування.

Запропоновано суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ, розподілити на такі групи: суб’єкти зовнішнього управління (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони); суб’єктів внутрішнього забезпечення інформаційної безпеки (Генеральний Штаб, органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України), а також інші орган, які до структури управління Збройними Силами не входять, проте відповідно до законодавства мають відношення до механізму забезпеченню інформаційної безпеки в ЗСУ (Служба безпеки України (СБУ), Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України). На підставі аналізу положень чинного законодавства охарактеризовано правове становище зазначених груп суб`єктів та їх роль у забезпеченні інформаційної безпеки у ЗСУ. На підставі проведеного дослідження висловлено власну думку і зауваження щодо стану системи суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України.

У підрозділі 2.3 «Форми та методи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України» досліджено наукові підходи до тлумачення понять «форма» та «метод». З’ясовано сутність поняття «правова форма». Встановлено, що у сфері права, форма є зовнішнім виразом регулятивного змісту права, тобто, показує порядок та значення дій відповідних суб’єктів щодо упорядкування тих чи інших відносин і впливу на них. Визначено метод, як є сукупність конкретних заходів, засобів, прийомів і способів, за допомогою яких те чи інше явище або процес реалізуються, тобто, досягають мети свого існування. Встановлено, що форма забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України – це зовнішнє вираження, об’єднані спільними закономірностями типи діяльності органів державної влади, щодо адміністративно-організаційного впливу на суспільні відносини задля досягнення оптимального стану інформаційної безпеки в середині цього військового формування, а методи забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ – це сукупність конкретних дій, заходів, способів та прийомів, реалізацію яких направлено на досягнення мети тієї чи іншої форми.

Проаналізовано наукові точки зору щодо кола та змісту форм адміністративно-правового забезпечення тих чи інших сфер суспільних відносин і діяльності. На підставі проаналізованого наукового матеріалу, а також положень чинного законодавства виокремлені такі основні форми забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України: правовстановлююча; виховна; контрольно-наглядова; правоохоронна. Охарактеризовано сутнісний зміст та значення кожної із зазначених форм досліджуваного забезпечення.

10

До методів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України віднесено: субординацію, координацію, реординацію; переконання, профілактику та примус. Розкрито зміст та значення даних методів для забезпеченні інформаційної безпеки у ЗСУ.

У підрозділі 2.4 «Рівні та напрямки забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України» доведено, що реалізація забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України відбувається на декількох рівнях зазначається, наявність яких останнього обумовлюється трьома важливими аспектами: єдиноначальність роботи органів державного управління; внутрішня структурованість Збройних Сил України; неодноманітність суспільних відносин, регулювання яких здійснюється в рамках механізму адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки. Охарактеризовано сутнісний зміст даних аспектів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України.

Проаналізовано чинне законодавство на предмет визначення у ньому напрямків забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах. Вивчено дослідницькі точки зору і підходи до визначення основних напрямків забезпечення інформаційної безпеки. Па підставі проаналізованого до основних напрямів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України віднесено такі: постійний розвиток та вдосконалення нормативно-правової бази з питань забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ; забезпечення сприятливого, стабільного та ідеологічно нейтрального середовища в середині Збройних Сил України, психологічно-організаційний вплив якого буде максимально позитивний результат; удосконалення інформаційно-технічної бази управління Збройними Силами України; підтримка належного рівня захищеності внутрішнього інформаційного поля в Збройних Силах; підтримка службової дисципліни в Збройних Силах.

Розділ 3 «Шляхи вдосконалення забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» складається з трьох підрозділів, які присвячено вивченню напрямків вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України; визначенню кроків щодо вдосконалення адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України; дослідженню зарубіжного досвіду забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України та можливості його використання в Україні

У підрозділі 3.1 «Напрямки вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України» наголошено на тому, що правові засади забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України мають ряд прогалин, які негативним чином позначуються на її якості та ефективності. З’ясовано зміст терміну «прогалина». Акцентовано увагу на проблемі адаптації українського законодавства про забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України до норм інформаційної безпеки НАТО.

На підставі аналізу чинного законодавства, а також відповідних дослідницьких точок зору виокремлені наступні можливі напрямки вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України: удосконалення регламентації повноважень Генерального штабу, як суб’єкта забезпечення інформаційної безпеки; розвиток правових засад взаємодії Генерального

11

штабу ЗСУ з Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України. Зокрема необхідно конкретизувати на офіційному рівні форми, методи та напрямки даної взаємодії. Акцентовано увагу на необхідності уточнення повноважень і функцій Управління інформаційних технологій, яке підпорядковується Генеральному штабу ЗСУ; чітке законодавче закріплення форм та методів забезпечення інформаційної безпеки. До форм забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, запропоновано включити: нормотворчість; укладання адміністративного договору; інформаційне протиборство; інформаційний патронат; вдосконалення матеріально-технічного забезпечення суб’єктів, що уповноважені здійснювати відповідну діяльність; удосконалення кадрового забезпечення, а саме: формування та реалізація концепції державної кадрової політики у досліджуваній сфері; покращення якості системи професійної підготовки кадрів, підвищення їх кваліфікації та забезпечення всіма необхідними матеріалами

Підкреслюється необхідність розробки та прийняття «Програми розвитку сфери забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України».

У підрозділі 3.2 «Вдосконалення адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України» підкреслюється, що важливим засобом забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України виступає юридична відповідальність. У зв’язку із цим досліджено доктринальні підходи до тлумачення поняття юридичної відповідальності. З`ясовано наукові точки зору щодо сутності та значення адміністративної і дисциплінарної відповідальності.

На підставі аналізу чинного законодавства, а також доктринальних джерел, досліджено суб`єктний склад адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. З`ясовано правові підстави та порядок притягнення до зазначених видів відповідальності. Акцентовано увагу на недоліках законодавчого регулювання даних видів відповідальності. Запропоновано зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення з метою удосконалення адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків у сфері забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ. Зокрема наголошено на необхідності доповнення глави 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно доповнити статтею 172-21 «Вчинення дій, які призвели до порушення інформаційної безпеки в Збройних силах України». Охарактеризовано зміст та значення даного доповнення. Підкреслюється актуальність питання внесення змін до Закону України «Про дисциплінарний статус Збройних Сил України» та Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України. Звернено увагу на доцільність включення до кола підстав проведення службового розслідування «розголошення службової та державної таємниці». Запропоновано внести змін щодо строків проведення службових розслідувань у разі вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку, пов’язаного із сферою інформаційної безпеки в Збройних Силах України.

У підрозділі 3.3 «Зарубіжний досвід забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України та можливості його використання в Україні» наголошено на тому, що активна участь України у міжнародному спілкуванні, прагнення нашої країни інтегруватися до високорозвиненої західноєвропейської спільноти на правах

12

повноправного члена обумовлюють необхідність вдосконалення політико-правових та організаційно-управлінських механізмів в основних сферах національного суспільного життя з метою приведення їх у відповідність і передовими світовими вимогами і стандартами. Акцентовано увагу, що реалізація даних кроків актуалізує необхідність вивчення зарубіжного досвіду забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України з метою визначення можливостей його використання в Україні.

У зв’язку із зазначеним проведено дослідження організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України в таких країнах як: Сполучених Штатів Америки; Велика Британія; Федеративна Республіка Німеччина; Китайська Народна Республіка. Акцентовано увагу на особливостях механізму забезпечення інформаційної безпеки у даних країнах, зокрема у системі їх національних збройних сил. Виокремлено важливі позитивні аспекти, корисні для врахування в нашій державі під час вдосконалення вітчизняного організаційно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, характеристиці поняття та елементів механізму адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, що дозволило обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків, надати практичні рекомендації та пропозиції з досліджуваних питань. У результаті дослідження сформульовано низку пропозицій та зауважень. Основні з них такі:

1. Під інформаційною безпекою в збройних силах України запропоновано розуміти такий стан, за якого вся інформація, що є у розпорядженні ЗСУ є захищеною від зовнішнього та (несанкціонованого) внутрішнього втручання, а її розголошення без дозволу на це відповідних посадових осіб є неможливим.

Обґрунтовано, що забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України має виключно важливе значення, як для забезпечення безпеки в середині держави, так і для закріплення її позицій на міжнародній арені. Це пояснюється декількома важливими факторами: по-перше, забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ сприяє створенню умов за яких буде досягнуто стан конфіденційності, цілісності інформації, яку використовує ЗСУ для досягнення кінцевої мети своєї діяльності; по-друге, досягнення стану інформаційної безпеки дозволяє покращити діяльність ЗСУ з точки зору забезпечення безпеки держави і суспільства, а також кожного окремого громадянина, зокрема; по-третє, забезпечення інформаційної безпеки підвищує рівень довіри громадян як до ЗСУ зокрема, так і до держави взагалі.

2. Обґрунтовано, що принципи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України найбільш доцільно розділити на дві групи: 1) загальноправові принципи – це такі принципи, які є характерними для всіх сфер суспільного життя, та дотримання яких є обов’язковим абсолютно для суб’єктів будь-яких правовідносин (верховенство права, законності, пріоритету прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, доцільності, ефективності, юридичної відповідальності); та 2) спеціальні принципи (принцип об’єктивності; принцип науковості; актуальності та достовірності;

13

адекватність заходів захисту національних інтересів України в інформаційній сфері реальним та потенційним загрозам; принцип безперервності; принцип оперативності; принцип превентивності).

3. Під правовим регулюванням забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України запропоновано розуміти цілеспрямований вплив держави за допомогою норм права на суспільні відносини які виникають в процесі формування та реалізації заходів, спрямованих на забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ. Саме за допомогою правового регулювання вбачається можливим здійснити позитивний вплив на певні суспільні відносини з метою їх упорядкування. Із аналізу наведених вище положень слідує, що однією із ключових складових правового регулювання є норма права.

Констатовано той факт, що у правовому регулюванні забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України особливе місце посідають саме норми адміністративного права. Адже за їх допомогою вбачається можливим врегулювати роботу суб’єктів, чия діяльність спрямована на забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ. Саме норми адміністративного права регулюють найбільшу кількість правовідносин у досліджуваній сфері, та дозволять організувати належну (необхідну) поведінку суб’єктів. У підсумку ж хотілося б відзначити деяку фрагментарність правового регулювання забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, адже з одного буку аналіз норм чинного законодавства засвідчує, що законодавець намагається детальну увагу приділяти означеному питанню шляхом прийняття нових нормативно-правових актів та внесенням змін до вже існуючих. З іншого ж боку практика показує, що у цій сфері є безліч прогалин, які потребують негайного вирішення.

4. Визначено поняття «адміністративно-правовий механізм забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України» – це система сформованих та врегульованих адміністративно-правовими нормами дій, заходів, засобів, методів, реалізацію яких спрямовано на регулювання та упорядкування суспільних відносин що виникають в сфері організації безпеки поводження з інформацією в Збройних Силах України; координації суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки; контролю за діяльністю останніх; встановлення правил та порядку роботи з інформацією з обмеженим доступом; поліпшення інформаційної обізнаності особового складу ЗСУ, удосконалення їх навичок в сфері захисту від інформаційного впливу; попередження правопорушень суб’єктами забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ та притягнення винних осіб до відповідальності.

Обґрунтовано, що механізм адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України складається з наступних елементів: а) адміністративно-правове регулювання – сукупності правових норм, які регламентують юридичний вплив на правові відносини в сфері забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ; б) сукупності форм та методів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України – система врегульованих адміністративним правом дій, заходів, засобів та способів, за допомогою яких правовий вплив реалізується; в) об’єкту забезпечення – система правовідносин, які виникають в сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України; г) системи суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України.

14

5. Представлено власну класифікацію суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ за ознакою ієрархічності, відповідно до якої виділено наступні класифікаційні групи: а) суб’єкти зовнішнього управління (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство оборони України); б) суб’єкти внутрішнього забезпечення інформаційної безпеки (Генеральний штаб Збройних Сил України, Головне управління зв’язку та інформаційних систем, органи по роботі з особовим складом Збройних Сил України); в) інші органи, які виступають суб’єктами забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ відповідно до своїх повноважень, але знаходяться поза структурою управління даним військовим формування (Служба безпеки України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України).

6. Виділено та охарактеризовано чотири ключові форми забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ, а саме: а) правовстановлюючу; б) виховну; в) контрольно-наглядову; г) правоохоронну. Виокремлено та охарактеризовано наступні методи забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ: а) методи координації, субординації, реординації; б) метод переконання; в) профілактичний метод; г) метод адміністративного примусу.

7. Встановлено, що забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України на сьогоднішній день має такі рівні: а) загальнодержавний (нормотворчий) – формується легальна основа, нормативний фундамент механізму забезпечення інформаційної безпеки; б) відомчий, який, в свою чергу, поділяється на: адміністративно-управлінський підрівень – здійснюється пряма координація внутрішніх суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки задля ефективного та належного виконання ними своїх повноважень; технологічний підрівень – реалізується відповідна сукупність управлінських заходів та рішень спрямованих на впровадження, забезпечення та розвиток інноваційних технологій обробки інформації, а також новітнього програмного забезпечення у внутрішньо-організаційній діяльності Збройних Сил, зокрема з метою підвищення рівня інформаційної безпеки; особистий рівень – двостороння робота органів військової адміністрації з одного боку та військовослужбовців з іншого, задля формування у останніх глибокого усвідомлення важливості інформаційної безпеки в Збройних Силах України, а також необхідності належного виконання власних посадових інструкцій та обов’язків, з метою недопущення порушень вказаної категорії.

8. Виокремлено такі напрямки вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України:

а) вдосконалення організаційно-правових засад діяльності Генерального штабу України шляхом уточнення: 1) форм та методів взаємодії Генерального штабу ЗСУ з Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України; 2) напрямків взаємодії Генерального штабу ЗСУ з Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України; 3) встановлення меж взаємодії Генерального штабу ЗСУ з Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України з урахуванням особливостей правового статусу Генерального штабу ЗСУ

б) вдосконалення діяльності Управління інформаційних технологій ЗСУ, шляхом уточнення і законодавчого закріплення його завдань, повноважень, функцій, порядку діяльності та взаємодії із Генеральним штабом ЗСУ, якому воно підпорядковується;

15

в) уточнення форм та методів забезпечення інформаційної безпеки. З цією метою запропоновано закріпити в Законі України «Про збройні сили України» форм та методів забезпечення інформаційної безпеки та уточнити їх зміст у Положенні про Генеральний штаб Збройних Сил України. Наголошено, що закріплення форм та методів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України матиме важливе значення: по-перше, для підвищення якості практичної діяльності суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в ЗСУ, а по-друге, теоретичне значення для проведення подальших наукових розробок у досліджуваній сфері;

г) покращення матеріально-технічного забезпечення суб’єктів, що уповноважені здійснювати діяльність у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України;

ґ) розроблення та прийняття «Програми розвитку системи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України». Запропоновано розробити такий нормативно-правовий акт на період від трьох до п’яти років з урахуванням всіх наявних на сьогодні ризиків та з урахуванням можливих загроз у майбутньому. У вказаній Програмі, необхідно: по-перше, визначити план розвитку сфери інформаційного забезпечення ЗСУ; по-друге, встановити відповідальних осіб; по-третє, чітко окреслити джерела фінансування реалізації програми та її бюджет; по-четверте, приділити увагу кадровому забезпеченню (розробити плани навчання фахівців, підвищення кваліфікації тощо).

д) вдосконалення кадрового забезпечення суб’єктів уповноважених здійснювати діяльність у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Основними завдання кадрового забезпечення Збройних сил України у сфері забезпечення інформаційної безпеки, має стати: 1) формування та реалізація державної кадрової політики у досліджуваній сфері; 2) розробка та подальше удосконалення законодавства, яке визначає питання роботи з кадрами; 3) організація системи професійної підготовки кадрів, підвищення їх кваліфікації та забезпечення всіма необхідними матеріалами; 4) створення всіх необхідних умов для роботи фахівців у відповідних підрозділах Збройних Сил України.

9. З метою удосконалення адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних проступків у сфері забезпечення інформаційної безпеки взагалі, та в ЗСУ зокрема, запропоновано в Кодексі України про адміністративні правопорушення виокремити окрему главу, присвячену питанню адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері інформаційної безпеки. У вказаній главі запропоновано виокремити статті, в яких слід закріпити: 1) підстави притягнення осіб до відповідальності за вчинення адміністративних проступків у сфері інформаційної безпеки ЗСУ; 2) санкції, які повинні бути більш суворими, аніж за аналогічні проступки у інших сферах; 3) особливу увагу слід приділити порядку притягнення осіб до вказаного виду відповідальності; 4) визначити органи, які можуть притягувати осіб до відповідальності. Вважаємо, що внесення запропонованих нами змін дозволить якісно покращити інститут дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах України.

З метою вдосконалення дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України запропоновано усунути такі недоліки процедури притягнення до відповідальності, які

16

закріплено у Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України: а) передбачити таку підставу проведення службового розслідування, як: «розголошення службової та державної таємниці»; б) переглянути строки проведення службового розслідування та викласти п.12 Розділу 2 Наказу Міністерства України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» від 21.11.2017 № 608 у такій редакції: «службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником), крім випадків вчинення військовослужбовцем дисциплінарного проступку, пов’язаного з розголошенням інформації яка становить службову та/або військову таємницю. У таких випадках терміни проведення розслідування не можуть перевищувати 10 (десяти) робочих днів».

10. Здійснено аналіз зарубіжного досвіду забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах на прикладі різних країн, а саме: Китаю, Сполучених Штатів Америки, Швеції, Німеччини та Великої Британії. Констатовано, що в рамках національних реалій доцільним та можливим є запозичення зарубіжних тенденції, зокрема, в аспекті: а) покращення програмно-технічного забезпечення механізму підтримки інформаційної безпеки в Збройних Силах; б) централізації управлінсько-забезпечувальних повноважень в сфері інформаційної безпеки в ЗСУ в рамках декількох органів із наявністю спільного координаційного центру; в) забезпечення однієї з ключових складових інформаційної безпеки в Збройних Силах – кібербезпеки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковано основні наукові результати дисертації

1. Буга Л.В. Напрямки вдосконалення організаційно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України. Институт демократии. Обучение правам человека. Комрат: Institutul pentru Democratie: "Mitra-GRUP" S.A, 2017. С. 298–305.

2. Буга Л.В. Вдосконалення адміністративної та дисциплінарної відповідальності військовослужбовців за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Институт демократии. Комрат: Комратский государственный университет, 2018. С. 320–330.

3. Буга Л.В. До проблеми визначення поняття інформаційної безпеки в Збройних Силах України. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія юридична. 2018. Вип. № 18. С. 4–8.

4. Буга Л.В. Досвід США та Німеччини щодо забезпечення інформаційної безпеки в збройних силах. Наукові записки Львівського університету бізнесу та права. Серія економічна. Серія юридична. 2018. Вип. №19. С. 174–178.

5. Буга Л.В. Правове регулювання забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України та місце у ньому норм адміністративного права. International Journal of "Supremance of Law". 2018. № 3. С.83–88.

17

6. Буга Л.В. Поняття та види принципів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних Силах України. International Journal of "Supremance of Law". 2018. № 2. С. 220–225.

Опубліковані праці апробаційного характеру

1. Буга Л.В. До проблеми матеріально-технічного та кадрового забезпечення

Збройних сил України в контексті удосконалення стану забезпечення інформаційної безпеки. Актуальні завдання та напрями розвитку юридичної науки у XXI столітті: матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції (м. Львів, 19-20 жовтня 2018 р.). Львів, 2018. С. 62-64.

2. Буга Л.В. До проблеми визначення форм та методів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Людина і закон: публічно-правовий вимір: матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції (м. Дніпро, 5-6 жовтня 2018 р.). Дніпро, 2018. С. 47-49.

3. Буга Л.В. Зміст поняття інформаційної безпеки. Актуальні проблеми науки і практики у світлі євроінтеграції: матеріали Міжнар. наук.-практ. конференції (м. Львів, 17-18 травня 2018). Львів, 2018. С. 47-58.

АНОТАЦІЯ

Буга Л.В. Інформаційна безпека в Збройних силах України. –

Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук

(доктора філософії) за спеціальністю 12.00.07 – адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право. – Приватний вищий навчальний заклад «Львівський університет бізнесу та права». – м.Львів, 2018.

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та особливостей адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, характеристиці поняття та елементів механізму адміністративно-правового забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України, що дозволило обґрунтувати низку нових наукових положень і висновків, надати практичні рекомендації та пропозиції з досліджуваних питань.

Розкривається поняття та значення інформаційної безпеки в Збройних силах України. З’ясовуються принципи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Характеризуються правові засади забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України та окреслюється місце серед них норм адміністративного права. Визначається поняття та розкривається структура адміністративно-правового механізму забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Окреслюється коло суб’єктів забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Встановлюються форми та методи забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Опрацьовуються рівні забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Пропонуються напрямки вдосконалення організаційно-правових засад

18

забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Визначаються напрямки вдосконалення адміністративної та дисциплінарної відповідальності за порушення законодавства у сфері забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах України. Опрацьовується зарубіжний досвід забезпечення інформаційної безпеки в Збройних силах та визначаються можливості його використання в Україні.

Ключові слова: Збройні сили України, інформація, адміністративно-правове забезпечення, інформаційна безпека, форми, методи, принципи, напрямки, рівні, адміністративна відповідальність, суб’єкти забезпечення інформаційної безпеки.

ANNOTATION

Buha L. V. Information Security in the Armed Forces of Ukraine. – Qualifying

scientific work on the rights of the manuscript. Thesis for obtaining the candidate of law science degree; specialty 12.00.10 –

judiciary; procuracy and advocacy. – Private Higher Educational Institution «Lviv University of Business and Law», Lviv, 2018.

The author of the dissertation has provided theoretical generalization and a new solution to the scientific problem, which consists in determining the essence and peculiarities of administrative and legal provision of information security in the Armed Forces of Ukraine, characteristics of the concept and elements of the mechanism of administrative and legal provision of information security in the Armed Forces of Ukraine, which allowed to substantiate a number of new scientific provisions and conclusions, to provide practical recommendations and suggestions on the researched issues.

The concept and significance of information security in the Armed Forces of Ukraine have been revealed. The author has suggested to understand information security in the Armed Forces of Ukraine as the state, when all the information available at the disposal of the Ukrainian Armed Forces is protected from external and (unauthorized) internal interference, and its disclosure without the permission of the relevant officials is impossible. It has been substantiated that the provision of information security in the Armed Forces of Ukraine is extremely important, both for ensuring security in the middle of the state and for consolidating its positions on the international stage.

The principles of information security in the Armed Forces of Ukraine have been clarified. The author has offered to understand the principles of providing information security in the Armed Forces of Ukraine as the basic principles (ideas), which are directly or indirectly defined in the norms of the current legislation of Ukraine, and which are the basis of activities aimed at ensuring information security in the Armed Forces.

The author has characterized the legal principles of providing information security in the Armed Forces of Ukraine and has outlined the place of the norms of administrative law among them. The author has noted the fact that the special place within the legal regulation of the provision of information security in the Armed Forces of Ukraine is occupied by the norms of administrative law. Because of their assistance it is possible to regulate the work of the subjects whose activities are aimed at ensuring information

19

security in the Armed Forces. It is the norms of administrative law that regulate the greatest number of legal relations in the researched field, and will allow to organize the proper (necessary) behavior of the subjects.

The concept of administrative and legal mechanism of providing information security in the Armed Forces of Ukraine has been defined. It has been substantiated that the mechanism of administrative and legal provision of information security in the Armed Forces of Ukraine consists of the following elements: a) administrative and legal regulation – a set of legal norms regulating the legal influence on legal relations in the field of information security in the Armed Forces; b) a set of forms and methods of ensuring information security in the Armed Forces of Ukraine – the system of actions, measures, means and areas regulated by administrative law, with the help of which we realize the legal influence; c) the object of provision – the system of legal relations that arise in the field of information security in the Armed Forces of Ukraine; d) systems of the subjects for ensuring information security in the Armed Forces of Ukraine.

The range of subjects of providing information security in the Armed Forces of Ukraine has been outlined. It has been substantiated that the system of subjects of providing information security in the Armed Forces of Ukraine is a hierarchically constructed, well-organized set of state authorities and officials of the latter, who according to their legal status are independent in the process of fulfillment of the powers specified by the law, whose activities are directed for the provision, organization and support of an adequate level of information security in the Armed Forces of our country.

The forms and methods of providing information security in the Armed Forces of Ukraine have been established. The author has distinguished and characterized four key forms of providing information security in the Armed Forces of Ukraine, namely: a) constitutive; b) educational; c) control and supervision; d) law enforcement. The following methods of ensuring information security in the Armed Forces of Ukraine have been outlined and characterized: a) methods of coordination, subordination, and coordination; b) method of persuasion; c) preventive method; d) method of administrative coercion.

Levels of ensuring information security in the Armed Forces of Ukraine have been worked out. It has been established that the provision of information security in the Armed Forces of Ukraine has the following levels at the present time: a) national (rule-making) – the legal basis, the normative foundation of the mechanism of providing information security is formed; b) departmental, which, in turn, is divided into: administrative and managerial sub-level – the direct coordination of internal subjects of providing information security is carried out for the effective and proper execution of their powers; technological sub-level – an appropriate set of management measures and decisions is realized aimed at the implementation, provision and development of innovative information processing technologies, as well as the latest software in the internal and organizational activities of the Armed Forces, in particular with a view to raise the level of information security.

The author has offered directions of improving the organizational and legal principles of providing information security in the Armed Forces of Ukraine, administrative and disciplinary liability for violation of the legislation in the field of information security in the Armed Forces of Ukraine. International experience of

20

ensuring information security in the Armed Forces has been studied and the possibilities of its application in Ukraine have been determined.

Key words: Armed Forces of Ukraine, information, administrative and legal provision, information security, forms, methods, principles, directions, levels, administrative liability, subjects of ensuring information security.