2

3

4

ББК 84(4 УКР)-5 Д 99

Михайло Дяченко (Боєслав) народився 25 березня

1910 р. на Івано-Франківщині (Станіславщині), в селі Бод-нарові Калуського району. 23 лютого 1952 року в селі Дзви-няч Богородчанського району на Івано-Франківщині геро-їчно загинув, підірвавшись гранатою у криївці.

Це був час героїчних вчинків і героїчних смертей, час клятв та славнів героям. Якщо геніальний автор «Соняч-них кларнетів», делікатно сказавши, дозволив собі чи зму-шений був «піддатись» на несумісні із поезією публіцис-тичного чину версифікації, за які до всього одержував дер-жавні нагороди, а критики «із себе» лізли, аби проспівати йому хвалу (від якої, до речі, на схилі літ Тичина зрікся), то чому поетові-націоналісту, воїнові-упівцеві треба було соромитись свого ще не вправного пера, в якому звучала молитовна любов до України, її історії, її народу...

Не протиставляємо далеко не співмірні творчі вели-чини – Тичину Боєславові чи навпаки. Для нас важливо наголосити, що упівське патріотично-поетичне слово бра-ло участь на фронтах Другої світової війни і в боротьбі за українську державність було зброєю потужною.

Видання здійснене

з ініціативи та коштом МПП “Ґражда”

ISBN 978-966-176-045-4 © Тарас Салига, серія,

передмова, 2011 © Тарас Салига, Ірина Яремчик,

упорядкування, 2011 © Ірина Яремчик, примітки, 2011

© Інга Супрунюк, дизайн, 2011 © Видавництво “Ґражда”, 2011

5

6

7

8

Цих жертв комуно-сталінського режиму, якщо йдеться про українське письменство та інших діячів культури, сьогодні нараховують сотнями і «несть» їм конкретно-го числа, бо воно щоразу більшає. Більшає, адже ж відкриваються нові факти. Архіви пам’яті, як кажуть, не горять, а мертві воскресають. До таких воскреслих поетів нині зачисляємо й Марка Боєслава (Михайла Дяченка). До речі, в антології поезії визвольної бо-ротьби «Слово і зброя» (Канада, 1968), присвяченій УПА, яку впорядкував Леонід Полтава, вміщено тіль-ки один вірш Михайла Дяченка, під назвою «Дзвінких стремен...», а поетичних творів Марка Боєслава – 115. Автор приміток, той же Леонід Полтава, допускається похибки про походження цих, наче різних авторів, мовляв, поет Михайло Дяченко родом «з Наддніпрян-щини; був у таборі примусової праці «Ост» у східній частині Німеччини; під час війни деякий час перебу-вав у Галичині»*, а «поет-упівець Марко Боєслав ро-дом із Західної України»**. Як бачимо, поет і воїн, із успадкованим батьківським прізвищем Дяченко та прибраним літературним псевдо Марко Боєслав, на-віть для такого знавця упівських визвольних змагань, як Леонід Полтава, існували у двох різних особах. На-справді – це особа одна.

Михайло Дяченко (Боєслав) народився 25 берез-ня 1910 р. на Івано-Франківщині (Станіславщині), в селі Боднарові Калуського району. У дитинстві став сиротою. Природа його обдарувала поетичним та-

* Див. Слово і зброя. Антологія поезії визвольної бороть-

би. – Торонто-Онтаріо-Канада: Видавн. спілка «Гомін Украї-ни», 1968. – С. 363.

** Там само. – С. 357.

65

66

Замученим московськими сатрапами за Україну Олексі Влизькові, Дмитрові Фальківському, Грицькові Косинці й Миколі Хвильовому отці рядки присвячує

АВТОР

67

ІСКРИ Но іскри пирскають ясні, крилаті і гаснуть в серці рвачко без огня. А велетень благально, як ягня, стоїть похнюплено перед Пилатом. Чом тільки іскри, іскри, іскри? Чом з кременя ще сиплеться пісок? Чом полум’ям не вкриється висок? Чом не горить, но тліє й тріска? Я мушу з іскор роз’ятрить пожар, щоб вічно полум’ям сахтів! А щоб ганебно не зітлів, я досить вестальок знайду! Бажай!

САЛИГА ТАРАС. «…Моїм вогнем, моїм благословенним гнівом…» 5 ІСКРИ (1936) 65 Іскри 67 Життя 68 Перед бурею 69 Гірський потік 70 Мандрівка 71 Бажання 72 Я зміню 73 Клин 74 Перед заходом 75 Юність 76 Я вірю 77 Спомин 78 Туга 79 Село 80 Я хочу… 81 І небо слухає 82 Світ-боз 83 Історія 84 «Як по полях розстелиться туман…» 85 «Я чую ще ваш стогін там…» 86

398

Проклін 87 Весняний ранок 88 Сумерк божків 89 Світанок 90 З країни мрій 91 До своїх строф 92 Тріюмф перемоги 93 Борець 94 Моя бандура 95 Вже никнуть тумани 96 До моєї музи 97 Хрести 98 Похід весни 99 До весни 100 Душа 101 Голос предтечі на пустині 102 ЮНІ ДНІ: Друга збірка поезій (1938) 105 Юні дні 107 Юні дні 107 Вчувається мені 108 Землі! 109 Приказ з-під Крут 110 До нас летять 111 Музі 112 Недільні дзвони 113 Дніпро несе… 114 Перед заходом 115 Весінній змій 116

399

Прощання 117 Краса 118 Вечері 119 Недавній спомин 120 Сьогодні 121 Як тигри дні… 122 І прийде день 123 За ґратами 124 Перший привіт 124 З в’язничних келій 125 Злочинні дні 126 У келії моїй… 127 Бажання 128 Думи 129 Минуло літо 130 І серце рвалося… 131 Ну що ж почати… 132 Нераз душа… 133 Не можна днів… 134 Воля 135 Цвіркун 136 Друзям 137 Суворі дні… 138 Не будемо клясти… 139 Україні 140 Україні 140 Олександер Великий 141 Мужі 142

400

Блаженна мати 143 Ви в чудо вірили 144 Ми попливем 145 ВОНИ ПРИЙДУТЬ (1941) 147 Вони прийдуть 149 «О, ні – це вже не сон…» 150 Воскресення 151 За правду 152 О, пісне, грай! 153 Моя весна 154 Моїй Україні 155 Летять думки… 156 Щодня п’ю розкіш… 157 На Холмщині 158 До музи 158 О, краю мій! 159 Вечір 160 Село 161 Ранок 162 Хоч лях шалів 163 У невідоме… 164 Вночі 165 На Холмській горі 166 Ще задзвениш 168 НЕПОКІРНІ СЛОВА (1951) 169

401

Передмова 170 НА СТОЛІ НА СІНІ 172 На столі на сіні 172 По Україні 174 Не плач, народе («Возвеселімся») 175 Вставай, народе! («Вітай, Ісусе») 176 ПОЕМИ 177 Хай путь спасенна вам свята (Поема) 179 Галка (Поема) 187 Марена (Поема) 193 Бій на Лопаті (Історична поема) 201 Замість епілогу 207 НЕПОКІРНІ СЛОВА 208 Замість передмови 208 І довелось 209 Голодний 210 Сучасним поетам 211 Передосіннє 212 Не чужим, а таки рідним катам 213 Пісня куреня «Дзвони» (Рейд взимку 1946) 214 Марш «Чорного лісу» 216 Передвечірнє 218 Ранок 219 Могутній я 220 На спомин 221 Пісня 222 Братам з-над Дніпра 224

402

Партизанській музі 226 Співають мотори 227 У жнива 228 Полудень 229 Червоному гадові 230 Дивлюся в голубінь 231 Спинайся, душе 232 Зрадникам в альбом 233 МАТИ (Поема) 237 ПРОТЕСТ 249 Тривожний крик 249 В осінні дні 250 Не тріюмфуй 251 До сонця 252 Ніч 253 За кров святу 254 Готові будьте 255 В ХОРОБРУ ПУТЬ 256 В хоробру путь 256 За що? 257 14.Х.1942 258 Ти 259 О, ні! 260 У завзятті 261 Марш Чорноліського полку 262 Їх наказ 263

403

Чорноліські ватри 264 По вивозі 265 Слабодухам 266 Поетам наших днів 267 Минуле 268 Співай, поете! 269 Вже від’їхали мажі 270 Крути 271 Нині радости свято (Коляда) 272 О, клич же… 273 Весняний вечір 274 В травневу ніч 275 Спомин 276 Повстанський Святвечір 277 Гартований болем 278 СМЕРТЬ ГЕНЕРАЛА 279 Сл. П. генерал Дмитро Грицай-Перебийніс 279 Смерть генерала (Поема 1948) 280 ВІТЧИЗНА КЛИЧЕ 289 Україно моя 291 Дням 292 Мій усміху юний 293 Не солов’їні… 294 Пересторога 295 Вислужникам Кремля 296 Рабам-миролюбцям 297 Критикам 298

404

Рано 299 Чого ж ви мовчите? 300 Щоб знали ви 301 Там, де краса 302 Яка іронія 303 Зневага 304 Розбійникам 305 Молодим 306 Один із епізодів 307 ІЗ ДНІВ БОРОТЬБИ 308 Ми 308 Відповідь 309 Покірним рабам 310 Великому Кобзареві 312 Своє у мене 313 Осінь 314 Кувати йду мечі 315 Милому синові Святославові 316 У криївці 317 У будні 318 Захід сонця 319 Епізод 320 Візія 321 Співаю крові 322 Йду нивами 323 Щасливий я 324 Над рікою 325 Особисте 326

405

Клекоче гнівно час 327 У повстанську ніч 328 Мій шлях 329 Мов луки дні 330 Заповіт борців 331 Вкраїна славою засвітить 332 По сході сонця 333 Я ще маленький був 334 Щоб знали ви 335 Прийми пісні мої 336 ХАЙ СЛАВА ЛУНА 337 Молитва повстанця 337 Гимн народові-героєві 339 Рейд відділу Яструба (Поема) 341 Пісня про друга Миколу Н. – Вартового 345 Пісня про заграничний рейд куреня Прута 347 ПОЕЗІЇ ПОЗА ЗБІРКАМИ 349 Заграйте громи! 351 В 15 роковини 22 січня 1919 р. 352 Пісня сотні Шума 353 Гей, в Україні! (повстанська коляда) 354 Борцям за волю 355 Києву (22.1.1918-1919) 356 Устами Бога мовить кров 357 Засмученому Тарасові Шевченкові 358 У рейді 360

406

О, зіронько моя ти люба 361 Співаю дням 362 Зайчик і лис 363 Осінні дні 364 Світи нам, сонечко 365 О, вірте! 366 Тарасиків човен 367 Рости, рости, черемшино 368 Дзвінких стремен… 369 Як тигри дні 370 ПРИМІТКИ 371 АЛФАВІТНИЙ ПОКАЖЧИК ТВОРІВ 392

407

Літературно-художнє видання

Марко Боєслав

(Михайло Дяченко)

ПОЕЗІЇ

Серія Тараса Салиги “Розсипані перли”

Серія започаткована 2010 року

Видання здійснене з ініціативи та коштом МПП “Ґражда”

Редактор Наталія Ребрик

Художнє оформлення Інги Супрунюк

Підписано до друку 02. 02. 2011. Формат 70х100/32. Гарнітура Arial.

Папір офсетний. Друк офсетний. Облік.-вид. арк. 12,8. Замовлення № 20. Наклад 500 прим.

МПП “Ґражда” Свідоцтво про державну реєстрацію видавців, виготівників і

розповсюджувачів видавничої продукції Серія 3т № 22 88000, м. Ужгород, вул. Капітульна, 18,

т./факс (0312) 61-52-76, E-mail: ekzil@yahoo.com

408

Дяченко Михайло (Марко Боєслав)

Д 99 Поезії / Передмова Тараса Салиги; примітки Ірини Яремчук; дизайн Інги Супрунюк. – Серія «Розсипані перли». Книга ІІ. – Ужгород: Ґражда, 2011. – 408 с.: іл.

ISBN 978-966-176-045-4

Михайло Дяченко (Боєслав) народився 25 березня 1910 р. на Івано-Франківщині (Станіславщині), в селі Бод-нарові Калуського району. 23 лютого 1952 року в селі Дзви-няч Богородчанського району на Івано-Франківщині геро-їчно загинув, підірвавшись гранатою у криївці.

Це був час героїчних вчинків і героїчних смертей, час клятв та славнів героям. Якщо геніальний автор «Соняч-них кларнетів», делікатно сказавши, дозволив собі чи зму-шений був «піддатись» на несумісні із поезією публіцис-тичного чину версифікації, за які до всього одержував дер-жавні нагороди, а критики «із себе» лізли, аби проспівати йому хвалу (від якої, до речі, на схилі літ Тичина зрікся), то чому поетові-націоналісту, воїнові-упівцеві треба було соромитись свого ще не вправного пера, в якому звучала молитовна любов до України, її історії, її народу...

Не протиставляємо далеко не співмірні творчі вели-чини – Тичину Боєславові чи навпаки. Для нас важливо наголосити, що упівське патріотично-поетичне слово бра-ло участь на фронтах Другої світової війни і в боротьбі за українську державність було зброєю потужною.

ББК 84(4 УКР)-5