Авторські казки дітей та батьків на тему: “ Хороші казки для

хороших малят ”

“ Казка – це свіжий вітер, що роздмухує вогник

дитячої думки і мови. ”

В. О . Сухомлинський

Казка… Її можливості великі. Мова перших казок, що чує дитина дошкільного віку

ритмічна, слова часто заримовані, а героям надаються незвичайні визначення.

Людство з покоління в покоління, передаючи зміст казок, давало відповіді на

основні життєво важливі питання, адже історію розвитку взаємин між людьми

закладено в сюжетах багатьох казок.

Найважливіше завдання казкотерапії – збагатити душу дитини добром.

Казкотерапія – це метод у якому казкова форма застосовується для інтеграції

особистості, розвитку її творчих здібностей, удосконалення взаємодії з

навколишнім світом.

Казка ніжить малюка.

Його малесенька душа

Злилась з героєм в чудо-царстві.

Він з казкою стане мудрішим,

А світ навколо стане враз добрішим,

Бо той хто з дитинства казку любить,

Той у житті ніколи злим не буде.

Пропонуємо Вам переглянути авторські казки дітей та батьків

групи “ Марічка ” (вихователі – Кириченко С. І., Оксьом Л.В.) ДНЗ

“ Веснянка ” м. Гадяч, Полтавська обл.

Презентацію підготувала вихователь Кириченко С. І.

У нас, дорослих спільне завдання – зробити дітей

щасливими, створити атмосферу радості, забезпечити право

дитини на вигадку, фантазію, сміх. Тільки в такій атмосфері може

формуватися повноцінна особистість. І саме тому не треба

забувати про роль казочки у вихованні й навчанні дитини.

Пориньте у чарівний світ дитинства і насолоджуйтесь переглядом

дитячих казочок.

ПРИЄМНОГО ПЕРЕГЛЯДУ!

Сім’я Соловйової Тані

Зайчик та квіточка

Жив у лісі під ялинкою зайчик. Він був такий веселун та пустун. Цілими днями стрибунець

бавився з звірятами та так вправно витанцьовував, що його прозвали Таночок. Одного разу він вирішив поласувати морквою з городу. По дорозі до городу сіроманець почув чийсь плач і крик про допомогу. Це була маленька квіточка. Хтось вирвав її і кинув гинути. Зайчик дав їй водички і забрав з собою, посадив коло свого будиночка – ялинки. І квіточка ожила, і розквітла. Вони подружились. Якось Таночок витанцьовував на пеньочку і не помітив лисичку, яка затаїлась за кущем та хотіла його схопити. Квіточка це бачила і попередила зайчика. Він хутко сховався у схованку. Так зайчик і квіточка врятували один одного від небезпеки. І стали самими кращими друзями.

•

• малюнок Соловйової Тані

Казку придумала Катя Сизьон.

Художники: Катя Сизьон, Влад Сизьон.

МорозкоЖили собі дід та баба. Були у них дві доньки: дідова і бабина. Одна

нічого не вміла робити і не хотіла допомагати нікому. Звали її Лінивиця

– це була бабина донька. А друга донька всім допомагала і звали її

Помічниця. Каже баба: “

Діду, відвези свою доньку в ліс, вона мені не потрібна! ”

Дід і повіз. Посадив він її на високу ялинку. Поцілував, заплакав і поїхав.

Іде лісом Морозко. Питає у дівчини : “ Ти замерзла? ”

“ Ні” , - сказала помічниця. Морозко дмухнув на ялинку і з ялини став

красивий крижаний будинок. І сказав Морозко: “ Ти будеш у мене

жити, прибирати, їсти варити? ”.

“ Буду! ” – каже помічниця. “ А ще я вмію малювати. Буду тобі допомагати

розмальовувати дерева, річки, вікна будинків .” І почали вони

працювати удвох. Стало навкруги красиво-красиво.

І сказав Морозко : “ Спасибі тобі, дівчино, за те, що ти мені допомагала.

Я тебе нагороджу золотою короною і золотим вбранням.” І стала

дівчина Снігуронька.

Казочка від сім'ї Ростика Яріза

Зайчик і пташка

Якось одного зимового ранку зайчик вирішив прогулятись по білосніжному лісочку.

Він весело підстрибував, співаючи: “ Сніг-сніжок м'якесенький, ти ж такий

мокресенький, але ти гарнесенький! ”. Чарівні сніжиночки падали з хмаринок прямо

на носика зайчикові. Він зупинився на хвилиночку і дивився, як вони танули

перетворюючись на краплиночки води. Йому було так добре. І тут чує він чийсь

плач, який долинає з лісу. Зайчик швидко почав шукати хто в такий

чудовий, зимовий день дозволив собі плакати. Підбігши він побачив біля дерева в

сніжку двох пташок, які були зовсім мокрі і нагадували дві кульки з льоду, тремтіли

від холоду і страху.

- Пташки, що сталося з вами, чому ви тут сидите? – питає зайчик.

- Сильний вітер зруйнував наше гніздечко, сніг присипав його, намочились і

померзли наші крильця, ми не можемо летіти. – відповіли пташки.

- Ой-ой, лихо яке! Дозвольте вам допомогти. Заберу я вас в свою теплесеньку

хатиночку, нагодую, відігрію, висушу ваше пір'ячко, в мене місця вистачить на всіх.

Забрав зайчик пташок в хату, відігрів, нагодував. Стало їхнє пір'ячко сухеньке і

м'якеньке. Вони так подружились, що стали начебто одна сім'я, жили дружно і

весело,разом виконували всю роботу по господарству, з хатки лунали щебетання

пташок і спів зайчика.

Робота сім'ї Ростика Яріза

Казочка від сім'ї Ярослави Полянської

Як ластівка перемогла змія

Колись давно жив величезний страшний змій. Він нічого не їв крім крові

тварин. Був у того змія слуга – комар, якого змій відправив колись до усіх

тварин і наказав спробувати у кожної крові. А ще він попросив визначити

найсмачнішу кров. Довго літав комар. Перепробував кров усіх звірів і

птахів. Спробував він і людську кров, яка комарові здалася

найсмачнішою. Прилетів він до змія і розповів про тварин, а про людей

не встиг, бо зненацька прилетіла ластівка до комара і вирвала в нього

язик. Комар тільки пропищав, але змій нічого не зрозумів. Кинувся тоді

розгніваний змій на ластівку, спіймав її за хвіст. Але пташка вирвалася, а

в зубах змія залишилася частинка із середини хвоста ластівки. Ось чому

в цієї птахи такий хвіст. Комар до цього часу не може говорити, тільки

пищить, а змій завжди ховається, коли побачить ластівку.

Люди повинні завжди поважати ластівок, бо вони приносять тільки

щастя.

Малюнок сім'ї Ярослави Полянської

Казочка від сім'ї Зуй Вероніки

Про рибку та маленьку дівчинку

Жила-була в теплому морі маленька ікринка. Пройшов деякий час і з ікринки на світ

з'явилася маленька рибка, звали її Булька. Стала рибка підростати, плавати собі по

морю. Звісно, окрім неї в морі жило багато інших риб. Одного разу за нею погналася

хижа риба Гострозуб. Хотіла вона з'їсти нашу маленьку Бульку, але вона була хитра

і швидко шмигнула у густі зелені зарослі морської трави. Так і не впіймав її

Гострозуб. А в траві, де вона сховалася, ховалися і інші маленькі рибки. Наша

Булька познайомилася з ними і потоваришувала. Так і з'явилися в неї друзі. Разом

вони підростали, бавилися в різні ігри, намагалися впіймати одна-одну за хвіст.

Одного разу наша Булька підпливла дуже близько до берега, їй було цікаво, що там.

Тут набігла дуже велика хвиля і викинула її на берег. Берегом гуляла маленька

дівчинка, вона побачила рибку і їй стало дуже шкода її. Вона взяла Бульку в долоні і

швидко побігла додому, щоб викинути її в свій акваріум. Але в акваріумі їй було

дуже сумно, бо вона була там одна-єдина. Дуже сумувала наша рибка за рідним

морем та своїми подружками, навіть не їла. Помітила це маленька дівчинка і

попросила свого тата зловити сачком рибок-подруг Бульки. Тато виконав прохання

дівчинки і в акваріумі з'явилися подруги нашої рибки. Ось як вони весело і жваво

плавають і граються. Але для себе дівчинка вирішила так: хай наша Булька та її

подруги виростуть в неї в акваріумі, стануть дорослими. А наступного літа вона

обов'язково випустить їх назад у море, хай пливуть додому. Вони будуть дорослі і

дужі. А, як відомо, друзям ніякі Гострозуби не страшні !

Малюнок сім'ї Зуй Вероніки

Казочка від сім'ї Саші Волкова

Зайчикові вуха

Колись звірі жили дружно і завжди вітали один одного з днем народження. Якось

вітали зайчика. Подарували йому смачну моркву і здоровенну капустину. Потім

посмикали за вуха, бажаючи всіляких гараздів. Тоді у зайчика вуха були ще зовсім

маленькими. Свято іменинникові дуже сподобалось, і зайчик пошкодував, що день

народження лише раз на рік. Лисичка запропонувала: “ А чому б тобі не святкувати

двічі на рік? Перший раз – коли народився, а вдруге – коли міняєш сірого кожуха на

білий? ” З того часу зайчик став відзначати свій день народження навесні й восени.

А його друзі щоразу так завзято смикали іменинника за вуха, що ті стали довгими-

предовгими.

“ У тебе не вуха , а антени! ” – кепкує іноді кріт. Але то він так говорить від

заздрості. Бо зайчик впевнений, що таких гарних вух, як у нього, ні в кого більше

нема.

Казка від сім'ї Інденко Ігоря

Казка про Принца, Принцесу та Снігову Королеву

Жила-була зла Снігова Королева. Вона зачарувала красуню Принцесу, яка

тепер постійно спала у крижаному палаці. Визволяти її пішов принц. У

Принца були друзі, які йому допомагали – це Сонечко і Весна. Сонечко

подарувало Принцу чарівний промінчик, а Весна – чудодійну троянду.

Принц пішов до кришталевого палацу. Чарівним промінчиком він

направив на злодійку Королеву і серце Снігової Королеви стало гарячим.

Вона злякалась, що розтане і втекла в іншу казку.

А Принц розшукав кімнату, де спала Принцеса і поклав на її подушку

троянду. Від її чудодійного запаху Принцеса прокинулась. Злі чари

зникли. У палаці зацвіли квіти і заспівали пташки, бо Принц запросив до

палацу своїх друзів – Весну і Сонечко. Принц і Принцеса одружилися і

стали жить-поживать і добра наживать. А Снігової Королеви більше ніхто

не бачив.

Малюнок від сім'ї Інденко Ігоря

Казочка від сім'ї Сергійка Силенко

Новорічний подарунок

Росло серед поля величезне дерево, а на ньому пташка звила гніздечко і народила

пташка синочка. Синочок став гарненько їсти, їв-їв і виріс. Потім прийшло літо і

синочок пташка полетів разом з мамою шукати черв'ячків. Так вони жили влітку.

Прийшла зима і все занесло снігом – не стало їжі для мами пташки та її синочка.

В них замерзали щічки. Коли настав Новий рік в гості до пташки мами і синочка

завітав Дід Мороз і приніс їм багато черв'ячків і цукерок в подарунок. Синочок

пташка каже Діду Морозу: “А якщо прийде Кощей і забере у нас подарунки? ” А

Дід Мороз відповідає: “ Не бійся синочок пташка, я його заморожу! ” І пішов у

ліс…

Малюнок від сім'ї Сергійка Силенко