ПРЕЗЕНТАЦІЯ З КУРСУ ПСЕФОЛОГІЯ НА ТЕМУ:

КРИТЕРІЇ ДЕМОКРАТИЧНОСТІ

ВИБОРІВ

Виконала:

студентка групи ФФІ 31с

Русиняк Анастасія

Викладач:

Шведа Ю.Р.

Американськийполітолог Р. Даль для розгляду ідеальноїдемократії застосовуєтермін поліархія.

У праці «Демократіята її критики» Даль визначає поліархію як “політичний порядок, вирізнений наявністюсеми інституцій, якімають існувати для того, щоб уряд можнабуло класифікувати як поліархію”.

17 грудня1915-

5 лютого 2015

Інституції,які визначають поліархію і які стосуються

фактичних, а не тільки номінальних прав та

інституцій, такі:

- виборні посадовці;

- вільні та чесні вибори;

- інклюзивне виборче право;

- право претендувати на посаду;

- свобода висловлювання;

- альтернативна інформація;

- незалежні об’єднання.

КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ РІВНЯ ДЕМОКРАТИЧНОСТІ

ВИБОРІВ:

1) все доросле населення, незалежно від статі,

національності, раси, релігійних та інших

переконань повинне володіти виборчими правами.

2) голосування має бути вільним і таємним, без

залякувань і переслідувань.

3) вибори повинні відбуватися регулярно, в межах

часових лімітів, передбачених конституційними

нормами.

4) всі верстви суспільства, без винятку, повинні мати змогу вільно висувати своїх кандидатів і кандидатів від політичних партій та вільно проводити виборчу кампанію.

5) передвиборчий період

має бути достатньо

тривалим, щоб дати змогу

всім партіям і кандидатам

ознайомити громадськість

зі своїми програмами, всі

кандидати повинні мати

гарантовану рівність

доступу до використання

засобів масової інформації

(ЗМІ).

6) голосування та підрахунок голосів має контролювати

незалежна адміністрація, здатна вирішувати виборчі

суперечки.

7) всі кандидати

повинні мати

доступ до

отриманих

результатів,

очолювати владу

повинен

переможець

виборчих

змагань.

Ступінь демократичності виборчої системи можна також оцінити на підставі співвідношення між часткою партійних голосів і часткоюмандатів.

Тут застосовують три виміри:

а) для найбільшої партії – відсоток мандатів мінус відсоток голосів, і чивиборча система створює штучну більшість у парламенті для цієї партії, заслужену більшість чи природну меншість;

б) зменшення ефективної кількості партій, які переходять із виборчихпартій у парламентські;

в) індекс диспропорційності.

ВИСНОВКИ.

Одним із очевидних висновків є те, що треба уникати докладнихвимірів ступеня виборчої демократії, оскільки це призведе до серйозних порушень основних правил методології.

Незважаючи на це, можна підтримати теоретичну ідею про поступове і порівняльне наближення до ідеального поняттядемократії, і немає підстав відкидати думку, що різні процесидемократизації можна порівняти, якщо пам’ятати, що такепорівння має обов’язково ґрунтуватися на вимірюванні за багатовимірною порядковою шкалою.

Відповідно, не варто говорити більше ніж “Ця система демократичніша, ніж та” або “Процес виборчої демократії привівкраїну Х ближче до демократичного ідеалу, ніж країну Y”.

30 березня 2015 року