Розвиток тваринництва в Україні: проблеми та рекомендації

Автор: Марцинкевич Владлена, Коломієць Наталія

Редактор: Трач Надія

Посібник було підготовлено за підтримки Європейського Союзу, Both Ends та Фонду розвитку демократії ООН.

Вміст цієї публікації є винятковою відповідальністю НЕЦУ і за жодних обставин не може розглядатися як такий, що відображає позицію Європейського Союзу або інших донорів.

Розповсюджується безкоштовно.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОЛОГІЧНИЙ ЦЕНТР УКРАЇНИа/с 306, 01032, м. Київ, Українател. (044) 353 78 42тел./факс: (044) 238 62 59еклектронна адреса: necu@necu org.ua www.necu.org.ua

1

Зміст

Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 2

Загальний огляд галузі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 3

Соціально-екологічні проблеми . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6Органічні відходи тваринництва . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .6Викиди . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Використання водних ресурсів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Вплив на земельні ресурси . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Етичні аспекти поводження з тваринами . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10Вплив на місцеві громади . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11

Регулювання галузі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .13Державна політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13Фінансова підтримка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14Оподаткування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15Землекористування . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 15

Основні гравці та ринки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .17Основні гравці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17Внутрішній ринок виробництва та споживання, імпорт та експорт . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18

Міжнародні фінансові організації, експортно-кредитні агентства та промислове тваринництво . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .21

Міжнародна фінансова корпорація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21Європейський банк реконструкції та розвитку . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22Експортні кредитні агентства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 22

Висновки та рекомендації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .24Джерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 26Додаток А . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 28Додаток Б . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30

2

Вступ

Тваринництво забезпечує країну продовольством, визначає користування та управління земельними ресурсами, відповідає за життєздатність сільських громад. Тваринництво є важливою галуззю для стабільного функціонування країни. У структурі агропромислового комплексу України, на тварин-ництво припадає понад 33 % валової продукції1. Водночас, робота підприємств промислового тва-ринництва пов’язана зі значним забрудненням навколишнього середовища, неефективним вико-ристанням ресурсів, соціальними та економічними проблемами.

Цей документ містить огляд галузі станом на 2013 рік, висвітлює її основні екологічні, економіч-ні та соціальні проблеми та альтернативні шляхи їх вирішення, обґрунтовує та представляє позицію

1 Державна служба статистики України, 2013 р.

Національного екологічного центру України (НЕЦУ) щодо промислового тваринництва та напрямки подальшої діяльності.

Документ поділено на шість розділів. У першому розділі представлено огляд галузі та організації виробництва. У другому розділі зроблено огляд соціально-екологічних проблем галузі. У третьо-му – висвітлено регулювання галузі: основні на-прямки державної політики, оподаткування та землекористування. У четвертому розділі про-аналізовано ринок, основних гравців та шляхи розвитку галузі. В п’ятому розділі подано огляд підтримки галузі міжнародними фінансовими ор-ганізаціями та експортно-кредитними агентства-ми. В останньому розділі представлено висновки та рекомендації.

СкороченняАПК – агропромисловий комплекс

ВБ – Всесвітній банк

ВРХ – велика рогата худоба

ЄБРР – Європейський банк реконструкції та розвитку

ЄС – Європейський Союз

МФК – Міжнародна фінансова корпорація

МХП – Миронівський хлібпродукт

ПДВ – податок на додану вартість

ФСП – фіксований сільськогосподарський податок

3

Загальний огляд галузі

Тваринництво як галузь економіки займається роз-веденням та вирощуванням тварин для отримання продуктів харчування та сировини для харчової та легкої промисловості, а також для господарських та рекреаційних потреб. Галузь охоплює розве-дення тварин в агрокультурах (виробництво м’яса, молочних продуктів, яєць, шкіри, хутра та шерсті та ін.) та аквакультурах (розведення риби, морепро-дуктів і т. п.).

Структура тваринництва в Україні відзначають дві характерні ознаки: (1) основними напрямками є птахівництво, свинарство та скотарство; (2) в галузі переважає промислове та дрібнотоварне вироб-ництво, майже відсутні фермерські господарства.

По-перше, тваринництво в Україні традиційно охо-плює не лише свинарство, скотарство, птахівни-цтво, але й вівчарство, рибництво, бджільництво, шовківництво та ін. Проте частка підприємств останніх напрямків в загальному обсязі виробни-цтва продукції тваринництва є надзвичайно ма-лою. У птахівництві переважає розведення курей.

Тому цей огляд буде зосереджений виключно на свинарстві, скотарстві (розведені великої рогатої худоби) та птахівництві (розведенні курей та ви-робництві курятини), і тваринництво як термін буде застосовуватися для посилання на ці напрямки.

Якщо розглядати загальну тенденцію, поголів’я за останнє десятиріччя, то поголів’я свиней та курятини збільшилося, а ВРХ – зменшилося в по-рівнянні з 2000 роком. Така тенденція зумовлена економічною вигідністю вирощування курятини та свинини в порівняні з ВРХ. Приріст м’яса від-носно до затрат часу та ресурсів у курятини – най-більший, що робить галузь дуже привабливою для отримання швидкого прибутку. Для свинини також за відносно короткий час можна не лише повер-нути вкладені інвестиції, а й отримати прибутки. Для вирощування ВРХ необхідний час. Експерти і виробники відносять скотарство до так званих «довгих грошей», оскільки на те, щоб отримати повноцінну корову треба витратити більше ресур-сів і часу – майже 6-7 років, порівняно з 1,5 міся-цем для курятини та приблизно 0,5–1 роком для

4


свинини залежно від типу виробництва. Дрібні господарства населення отримують підтримку від держави за вирощування ВРХ, що трохи покращи-ло показники поголів’я ВРХ, проте це вважається короткотривалою тенденцією, що діє, поки існує грошова підтримка.

По-друге, в Україні в галузі переважає промислове виробництво та дрібнотоварне виробництво при-ватними господарствами населення (див. Таблицю 1). Фермерські господарства майже відсутні.

Загалом, у 2012 році підприємства виростили 3150 тис. т живої маси худоби а птиці, майже 56 % з якої припадало на промислові сільськогосподарські підприємства, і майже 40 % – на приватні підпри-ємства населення2. Промислові підприємства пра-цюють у м’ясному та м’ясо-молочному напрямку (м’ясному та яєчному у птахівництві). Вони працю-ють з переробними підприємствами або збувають продукцію під своїми марками на внутрішньому ринку через підприємства збуту, а також вироблять продукцію на експорт. Дрібні приватні господар-ства населення виробляють продукцію виключно для внутрішнього ринку: збувають молоко та яйця переробним підприємствам або на внутрішніх ринках. Дрібні приватні господарства населення не піддаються обліку як об’єкти АПК. Тому основна частина цієї роботи буде зосереджена саме на ді-яльності промислових підприємств тваринництва як основних виробників продукції та об’єктів АПК. Така структура організації виробництва частково залежить від політики держави (що буде розгляну-тодетально в наступних розділах).

Загалом промислове виробництво продукції тва-ринництва відрізняється поглибленням спеціалі-зації на основі створення великих відгодівельних господарств і комплексів.

У птахівництві переважна більшість підприємств галузі є спеціалізованими та поділяються на пле-

2 Державна служба статистики України, 2013 р.

Табл . 1 . Поголів’я худоби та птиці у 2012 році, тис . голів

Птиця всіх видів Свині ВРХ

Господарства усіх категорій 200760 7373 4426

Промислові с/г підприємства 102906 3059 1408

Фермерські господарства 2819 260 103

Господарства населення 95035 4054 2915

Джерело: Державна служба статистики України, 2013 р.

Свині

Промислові с/г підприємства

Фермерські господарства

Господарстванаселення

55 %

4 %

41 %

Птиця




47 %

2 %

51 %

ВРХ




66 %

2 %

32 %

Мал . 1-3 . Співвідношення поголів’я худоби та птиці в господарствах різного типу, 2012 р .

5


мінні й товарні. Більшість товарних птахофабрик працюють за закінченим циклом виробництва, тоб-то займаються репродукцією, вирощуванням мо-лодняку, виробництвом продукції. В Україні опти-мальний розмір птахофабрик вважається таким: виробництво яєць — 500–1000 тис. голів курок-не-сучок, вирощування бройлерів — 3–8 млн.

Відповідно до спеціалізації свинарські підприєм-ства також поділяються на дві групи: товарні та племінні. Племінні підприємства призначені для розмноження і поставок молодняку тваринниць-ким підприємствам. Розмір племінних підприєм-ствах може бути на 50–200 свиноматок. До товар-ної групи належать репродукторні та відгодівельні господарства. У репродукторних підприємствах, отриманих від опоросів поросят, вирощують до 4 міс. Залежно від планових завдань розміри ферм можуть бути різні — 200–1000 і більше свиноматок із поросятами до 4 міс. Відгодівельні підприємства призначені для відгодівлі молодняку, одержано-го з репродукторних господарств у 4-місячному

віці, до кондиційної маси — 110–120 кг. Період відгодівлі залежить від її інтенсивності, добових приростів. Здавальну масу 120 кг відгодівельний молодняк може мати в 6–7 міс. Розміри відгоді-вельних ферм можуть бути 1000–8000 і більше голів. Наразі стають поширеними спеціалізовані комплекси із закінченим циклом виробництва, які мають здебільшого від 8 тис. голів до 50 тис. і біль-ше. У спеціалізованих промислових господарствах грошові надходження від реалізації свиней ста-новлять 50–80 %, добові прирости — 500–600 г, на 1 ц приросту – затрати праці — 4–5 люд.-год. та 5–6 ц кормів (при нормативних 8 ц). За рік відгодівель-ний процес проходить 3 цикли тривалістю 3–4 мі-сяці кожний.

Короткий підсумок: основними напрямками тваринництва в Україні, враховуючи кількість поголів’я, є птахівництво та свинарство, і мен-шою мірою скотарство; а основні виробничі по-тужності зосереджені на великих промислових підприємствах.

6

Соціально-екологічні проблеми

Враховуючи специфіку організації виробництва тва-ринництва в Україні – переважання промислового виробництва, основні соціально-екологічні про-блеми тваринництва пов’язані з діяльністю великих промислових об’єктів тваринництва. До основних проблем можна віднести негативний вплив від про-вадження з падежем та гноєм, викиди від об’єктів тваринництва, водокористування та забруднення водних ресурсів, етичні аспекти проводження з тва-ринами та впливи на місцеві громади.

Органічні відходи тваринництва

Виробничі процеси в промисловому виробни-цтві пов’язані із забрудненням навколишнього середовища та утворенням великої кількості відходів. Основними небезпечними відходами у тваринництві є падіж, залишки тварин після об-робки (біологічні відходи) та гній.

Біологічні відходи

Під час промислового виробництва зовсім уник-нути біологічних відходів не вдається незалежно

від використовуваних технологій. Проте їх ви-хід значно залежить від оснащеності підприєм-ства та дотримання санітарно-гігієнічних норм. Кількість падежу може значно збільшуватися та перевищувати заплановані показники при по-рушенні умов утримання, інфекційних хворобах. Зокрема, у разі виникнення інфекційного захво-рювання масштаби загибелі тварин чи птахів сягають десятків і сотень тисяч голів внаслідок їхньої великої концентрації на обмеженій тери-торії (ящур, пташиний грип, хвороба Ньюкасла, чума свиней та ін.).

Сьогодні у світовій практиці для знешкодження й утилізації біологічних відходів використовують біологічний, хімічний та фізичний методи.

Біологічний метод заснований на здатності мі-кроорганізмів у процесі своєї життєдіяльності розкладати та/або поглинати органічні відхо-ди в худобомогильниках та біотермічних ямах. Проте при промисловому вирощуванні та пе-реробці тваринницької продукції біотермічні ями не в змозі задовольнити потреби великих

7

сільськогосподарських підприємств. Крім того, метод пов’язаний із постійним вторинним за-брудненням атмосферного повітря продуктами розпаду органічних сполук – сірководнем та амі-аком, та нерідко й забрудненням навколишніх територій і ґрунтових вод внаслідок руйнування матеріалів, із яких побудовані біотермічні ями, продуктами розпаду тварин та речовинами, що використовувалися для їх дезінфекції. Особливо гостро ці проблеми постають у разі несанкціоно-ваного захоронення тварин у біологічних ямах, адже в такому випадку відсутній контроль за до-триманням мінімальних ветеринарно-санітарних норм. Створення нових ям заборонено законо-давством України 3.

Хімічний метод полягає в нейтралізації біологічних відходів за допомогою хімічних реагентів. Проте такий метод використовується не часто через по-тенційну проблему хімічної безпеки, яка пов’язана з речовинами, що застосовуються в процесі. Якщо відходи містять небезпечні хімічні речовини, то ці токсичні забруднювачі можуть потрапляти в ат-мосферу і в стоки або залишатися в масі відходів, призводячи до подальшого забруднення терито-рій. Крім того, вони можуть реагувати з дезінфек-тантами і утворювати інші токсичні або нетоксичні з’єднання. Робота подрібнювачів або інших меха-нізмів для подрібнення відходів може супроводжу-ватися дуже високим рівнем шуму; біля установок для хімічної переробки відходів може спостеріга-тися неприємний запах.

Найчастіше промислові підприємства в Україні декларують використання фізичного (термічно-го) методу поводження з біологічними відходами. Термічний метод оснований на знешкодженні від-ходів під впливом високих температур. Зазвичай це робиться на ветеринарно-санітарному заводі (ВСЗ) зі знезараження і переробки трупів тварин та відходів тваринництва з подальшим викорис-танням отриманих продуктів для кормових і тех-нічних (наприклад, добрива) цілей. Проте і тут не все просто: вартість переробки однієї тонни від-ходів сягає 400-700 грн без доставки. Нині на тери-торії України таких заводів 24, але з міркувань ло-гістики тваринницьким господарствам не завжди вигідно вивозити біологічні відходи на відстань понад 200 км, що іноді призводить до несанкці-онованого захоронення біологічних відходів на

3 Наказ Державного комітету ветеринарної медицини «Про затвердження Правил облаштування і утримання діючих худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України» № 232 від 27.10.2008

території підприємств. Крім того, недоліком є за-бруднення повітря токсичними продуктами горін-ня та експлуатаційні труднощі.

Гній

Інший тип небезпечних відходів – гній. Гній великої рогатої худоби, свиней і послід птахів становить понад 84 % від об’єму органічних сільськогоспо-дарських відходів, а поводження з гноєм є одним з основних питань сучасного тваринництва.

На сучасних тваринницьких комплексах із прив’яз-ним і безприв’язним, вигульним і безвигульним утриманням тварин утворюються різні види гною: підстилковий (твердий), безпідстилковий (напів-рідкий або рідкий) і гноєві, розбавлені технічною водою стоки. Вологість гноєвої маси має важливе значення при виборі системи і споруд для її вида-лення, очищення, зберігання та утилізації.

На великих тваринницьких комплексах накопичу-ється досить значна маса гною і гноївки. За рік їх кількість може становити:

y на свинокомплексах при поголів’ї – 12 тис. голів – відповідно 36 і 101 тис. м3, 108 тис. голів – 239 і 940 тис. м3;

y на комплексах із виробництва яловичини при поголів’ї 10 тис. голів – 95 м3 і 30 тис. голів – 493 тис. м3;

y на комплексах із виробництва молока при поголів’ї 800 корів – 16 і 31 тис. м3, 1200 корів – 12 і 46 тис. м3;

На птахофабриках із поголів’ям 5 млн птахів на рік обсяги утворення посліду становлять при-близно 35 тис. т.

Гній вважається головним органічним добривом при вирощуванні рослин. У більшості господарств отриманий від тварин гній з приміщень транспор-тують на поле, де складають у бурти. Потім із цих бурт гній вноситься у ґрунт. Для запобігання за-брудненню навколишнього середовища необхідно зберігати гній у спеціальних гноєсховищах, осо-бливо на великих підприємствах. Проте на прак-тиці ці вимоги не завжди виконуються. Наприклад, огляд господарств тваринництва у Білоцерківсько-му районі Київської області показав, що на 90 % сільськогосподарських підприємств (фермерські господарства та промислові об’єкти) відсутні засо-би зберігання, знезараження, утилізації, перероб-ки гною та підготовки його до використання.4

4 Хом’як, 2011 р.


8

При такому поводженні створюються антисані-тарні умови не тільки безпосередньо на терито-рії підприємств, а й на значній відстані від них, що загрожує забрудненням ґрунту, водних джерел і повітря. Загрозу від забруднення пов’язують із можливою наявністю у гної небезпечної кількос-ті хімічних сполук як мінерального, так і органіч-ного походження. Досить специфічний непри-ємний запах гноєвих мас, зумовлений вмістом деяких хімічних сполук (амінів, сірки, сірковод-ню, органічних кислот тощо), створює сморід навколо ферми у радіусі кількох кілометрів. До того ж, у масі гною можуть бути солі важких ме-талів (внаслідок корозії устаткування), залишки пестицидів, антибіотиків (після специфічних об-робок тварин), радіонуклідів. Крім того, реальну загрозу гній створює насамперед як джерело ін-фекції та інвазії.

Існують також технології спеціальної переробки гною: (1) технологія анаеробного зброджуван-ня, (2) технологія анаеробного зброджування з подальшим розділенням біомаси на фракції та компостуванням твердих залишків органічної ре-човини та (3) технологія прискореного біотерміч-ного компостування гною з органічними волого-поглинальними відходами. У першому та другому варіантах кінцевими продуктами є біогаз та орга-нічні добрива, в третьому – виключно органічні добрива (компости).

Технологія прискореного біотермічного компос-тування – біотермічний процес розкладання ор-ганічних відходів в природних або в штучно ство-рених керованих умовах для отримання якісних органічних добрив. Прискорене біотермічне ком-постування – це керований процес зі створенням і підтримкою оптимальних умов для проходження мікробіологічних процесів (вологості, темпера-

тури, структури, складу і наявності біогенних ре-човин) і мінімізацією терміну переробки відходів у якісний компост.

У світовій практиці все більше уваги приділяється використанню технологій анаеробного зброджу-вання для утилізації органічної речовини – від-ходів тваринництва і продуктів кормової бази тваринництва – силосу, тобто використання біо-газових установок.

Як правило, в біогазових установках переробля-ється рідкий гній свиней і корів, послід птахів, рослинні відходи, осади стічних вод, відходи цехів забою тварин (біологічні відходи) і т. п. Анаеробне зброджування органічних відходів можна використовувати окремо або у комплексі з прискореним біотермічним компостуванням. Іншими словами, біогазові системи можуть про-ектуватися разом із системами отримання орга-нічних добрив.

За допомогою біогазових установок можна отри-мати горючу суміш газів з теплотою згорання 20–25 Мдж/м³ (вміст метану становить 60–75%) і якісні органічні добрива одночасно. Крім того, біотрансформація енергії біомаси в біогаз шля-хом анаеробного зброджування дає змогу комп-лексно вирішувати енергетичні, соціальні, агро-хімічні та екологічні проблеми:

y зниження енергетичної складової в собівартості сільгосппродукції;

y економія енергоресурсів у виробництві міне-ральних добрив;

y зниження гербіцидних навантажень на ґрунти тощо;

y зменшення запаху, що турбує місцеве населення.


Таблиця 2 . Потенціал біомаси у АПК

Вид відходів с/г Теоретичний потенціал, ПДж Технічний потенціал, ПДж

Первинні відходи* 1135,52 415,05

Вторинні відходи** 32,09 18,29

Гній 90,87 68,09

Загалом 1259,29 501,43

Примітки: * первинні відходи – це матеріали, які залишаються на полях як побічні продукти після збору врожаю первинних сільськогосподарських культур

(солома злакових культур та ріпаку, стебла соняшнику і кукурудзи); ** вторинні відходи становлять специфічний вид відходів та містять жом цукрових буряків, лушпиння соняшнику, рису, горіхову шкаралупу,

відходи кавових і квасолевих бобів та інші види біомаси подібного типу.

Джерело: Лакида та ін., 2011 р.

9


За оцінками експертів, в Україні основні запаси біо-маси зосереджені саме в сільському господарстві. Загальний біогазовий потенціал в тваринництві – 3,8 млн т уп.

Станом на 2012 в Україні діяло чотири біогазові установки на підприємствах тваринництва.

Перша біогазова установка була споруджена і працювала наприкінці 50-х років минулого століття в господарстві ЦІМЕТ (о. Хортиця, м. За-поріжжя). Там було змонтовано і введено в дію установку напівперіодичної дії для переробки тваринницького гною. Установка пропрацюва-ла декілька років, але наприкінці 60-х років її демонтували.

Біогазова установка на комбінаті «Запоріжсталь» була впроваджена для очищення стоків та змен-шення споживання енергії, на сьогодні утилізація біогазу реалізується на власні потреби свино-комплексу комбінату.

На свинокомплексі корпорації «Агро-Овен» елек-троенергія, що виробляється у біогазовій установ-ці, споживається на власні потреби. Установка не підключена до загальної електромережі.

Експлуатація біогазової установки компанії «Елі-та» була призупинена в 2011 р. у зв’язку з нерен-табельністю роботи за відсутності «зеленого» тарифу.

Єдиною біогазової установкою, яка підключена до мережі, наразі є установка на фермі ВРХ Укра-їнської молочної компанії. Українська молочна компанія отримала дозвіл на подачу і продаж електроенергії за спеціальним тарифом (нижче ринкового тарифу на електроенергію з мережі для промислових підприємств). Компанія пла-нувала збільшення потужності біогазової уста-новки до 1,0 МВт за рахунок використання до-даткових рослинних субстратів (імовірно силосу кукурудзи).

Декілька проектів біогазових установок пере-бувають на стадії будівництва. У вересні 2011 р. компанія Даноша розпочала будівництво біога-зової установки на базі свинокомплексу в с. Ко-панки Калуського р-ну Івано-Франківської обл. Потужність біогазової установки має скласти 1064 кВт. Залежно від умов реалізації вироблю-ваної електроенергії планується зброджувати лише гній свиней (за відсутності «зеленого» та-рифу) або з додаванням зеленої рослинної маси (у разі прийняття зеленого тарифу під біогаз). У 2012 році «Миронівський хлібопродукт» роз-почав будівництво біогазової установки на пта-хофабриці «Оріль-Лідер» у Дніпропетровській області. Планується реалізація цілої програми з тридцяти БГУ компанією «Укрлендфармінг».

Перепонами для широкого використання біогазо-вих установок є значні початкові інвестиції й не-привабливі терміни окупності проекту. Крім того,

Таблиця 3 . Робочі біогазові установки в Україні

Підприємство Рік запуску Поголів’я Види

сировини

Об’єм сировини,

т/добу

Встановлена електрична потужність,

кВт

Постачальник технології

Свиноферма комбінату «Запоріжсталь», м. Запоріжжя

1993 8000–12000 Гній свиней 20-22 - Bigadan Ltd,

Данія

Свиноферма корпорації «Агро-Овен», с. Оленівка, Дніпропетр. обл.

2003 15000

Гній свиней, жирові відходи

забою птиці

80 180 BTG, Нідерланди

С/г компанія «Еліта», с. Терезине, Київська обл. 2009 1000

Гній ВРХ та свиней

(90:10 за СР)60 250 LIPP,

Німеччина

Ферма ВРХ «УМК», с. В. Крупіль, Київська обл. 2009 4000

+2000 Гній ВРХ 400 625 + 330 Зорг,Україна

Джерело: Глетуха та ін., 2013 р.

10

експерти відзначають, що впровадження біога-зових технологій є економічно доцільним лише в рамках виробництва продукції і рослинництва, і тваринництва.

Викиди

Підприємства тваринництва також характеризу-ються значним впливом на атмосферне повітря від викидів. Традиційно до викидів підприємств тваринництва зараховують викиди теплогенерато-рів; вентиляційних систем (викиди при утриманні та дезінфекції приміщень під час профілактичної перерви); дизбар’єрів та санітарно-пропускних пунктів; електростанцій та автотранспорту під-приємств. Останнім часом світова громадськість дійшла переконання, що до викидів від об’єктів тваринництва мають також зараховувати безпосе-редньо викиди від тварин5, а саме продукти дихан-ня (вуглецевий газ) та травлення (метан) – обидва належать до парникових газів, та викиди, що утво-рюються в процесі розпаду посліду та гноївки.

Викиди в атмосферу, а особливо запах, мають зна-чний вплив на біорозмаїття, життя та добробут місцевого населення, а також впливають на зміни клімату.

Відповідно до оцінок Всесвітньої організації з продовольства та сільського господарства, тва-ринництво відповідає за 18 % від всіх викидів пар-никових газів людства6. За альтернативними оцін-ками, які зараховують викиди від дихання тварин, викиди метану, оцінку альтернативних можливос-тей від землекористування та інші викиди, тва-ринництво може бути відповідальним за 51 % всіх викидів парникових газів . Методи оцінки вики-дів в атмосферу від тваринництва ще вимагають уточнення та вдосконалення, проте зрозуміло, що галузь має значний вплив на атмосферне повітря і потенційно є важливим додатковим джерелом викидів, що спричиняють зміни клімату.

Використання водних ресурсів

Значна концентрація поголів’я худоби або птиці на обмеженій площі вимагає використання вели-кої кількості води, що істотно впливає на водний баланс території, стан поверхневих та підземних вод, оскільки промислове тваринництво є одним із найбільших водоспоживачів.

5 Goodland R. and Anhang J., 2009.

6 FAO. Livestock’s long shadow. Environmental issues and options.

Вплив на земельні ресурси

Промислове тваринництво потребує значних площ для вирощування кормів та утилізації гною та посліду, які є органічними добривами. При використанні пестицидів та агрохімікатів для вирощування кормів, перевищенні норм внесенні добрив, порушенні умов зберігання та транспортування гною та посліду, ґрунт забруд-нюється, змінюється його родючість та цінність як природного ресурсу.

Етичні аспекти поводження з тваринами

Етичні аспекти поводження з тваринами та до-бробут тварин привертають все більше уваги від наукових та державних установ, постачальників та споживачів. У відповідь на громадську думку, уряди країн, зокрема країн, що розвиваються, та країн з перехідною економікою почали вдоско-налювати законодавство та його впровадження щодо етичного поводження з тваринами та до-бробуту тварин. Значні зрушення за останні де-сятиліття були зроблені у Європейському Союзі. Ряд директив регулюють етичні а спекти пово-джен ня з тваринами, технічні аспекти утриман-ня тварин, транспортування та забою. Зокрема, в Європейському Союзі до основних вимог щодо етичного поводження з тваринами можна зара-хувати заборону фіксаційних кліток для свинома-ток або утримання свиноматок на прив’язі, забо-рону утримання в стійлах або на прив’язі ВРХ та заборону кліткового утримання курок-несучок7. До основних актів ЄС, що регулюють поводження з тваринами належать:

y Директива Ради 98/58/EC щодо захисту тварин, які утримаються для потреб тваринництва,

y Директива Ради 2007/43/EC щодо встановлен-ня мінімальних вимог для захисту курей, які утримуються для виробництва м’яса,

y Директива Ради 1999/74/EC щодо встановлен-ня мінімальних стандартів для захисту курей-несучок,

y Директива Ради 2008/119/EC щод о визначен-ня мінімальних стандартів для захисту телят,

y Директива Ради 2008/120/EC щодо визначення мінімальних стандартів для захисту свиней.

y Постанова Ради No 1/2005 щодо захисту тва-рин під час транспортування та операцій, пов’язаних із транспортуванням,

7 Goodland R. and Anhang J., 2009.


11

y Постанова Ради 1099/2009 щодо захисту тва-рин під час забою.

У 2013 р. Європейська комісія ухвалила пропо-зицію про потребу прийняття єдиного, вичерп-ного закону щодо поводження з тваринами, який міститиме всі правила щодо здоров’я тварин, які наразі діють.8

В Україні діє закон «Про захист тварин від жор-стокого поводження»9. Закон базується на прин-ципах заборони жорстких методів утримання тварин та відповідальності за жорстоке пово-дження з тваринами. Закон визначає загальні правила утримання тварин, що виключають жорстокість, вимоги до транспортування та умертвіння. Наприклад, визначається, що умови утримання тварин мають задовольняти їхні при-родні потреби в їжі, воді, рухах, контакті із собі подібними, природній активності тощо. Під час транспортування тварин має бути забезпечено перевезення тварин у спеціально обладнаному транспорті, запобігання голоду та спразі, трав-муванню та смерті тварин. При забої забороня-ється умертвіння тварин методами, що виклика-ють передсмертні страждання та негуманними методами, що призводять до загибелі від за-душшя, електричного струму, больових ін’єкцій, отруєння тощо. Детальні умови утримання, роз-множення, транспортування та забою регулю-ються стандартами та нормами, які розроблені в орієнтації на дотримання санітарної безпеки утримуваних тварин, а не захисту тварин від жорстокого поводження.

Вплив на місцеві громади

Промислове тваринництво має значний вплив на місцеві громади, виражений у негативному впли-ві на довкілля та використанні ресурсів. Зокрема, об’єкти промислового тваринництва впливають на водний баланс у районі розташування об’єкту через значне водокористування, збільшується навантаження на навколишнє середовище через викиди та скиди, внесення гноївки на поля з час-тотою та у обсягах, що призводять до надмірного навантаження на родючий шар ґрунту, неприєм-ного запаху, потрапляння гноївки до поверхневих та підземних вод та водних екосистем. Забруд-нення ґрунтових вод гноївкою може призвести до

8 European Commission, Overview of work on animal health and welfare, 2014.

9 Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» №3477-iv від 21.02.2006 р.

неможливості використання води з колодязів чи свердловин для питного водопостачання. Врахо-вуючи той факт, що в селах зазвичай відсутнє цен-тралізоване водопостачання, це може обмежити або повністю позбавити місцеве населення досту-пу до безпечних джерел водопостачання. Під час будівництва та експлуатації об’єктів тваринниць-кого комплексу використовуються великогаба-ритні вантажівки, які, проходячи селами, дефор-мують дороги та житло. Загалом, якщо промислові об’єкти тваринництва знаходяться біля населених пунктів або рекреаційних зон, на мінімальній від-стані від них, навіть при дотриманні санітарно-за-хисних зон, населення скаржиться на зниження якості умов проживання. Ці території могли бути використанні для альтернативних видів діяльнос-ті, екологічно дружніх або з меншим впливом на довкілля (садівництво, фермерське господарства, рекреаційні об’єкти та ін.).

Промислові підприємства тваринництва з по-вним циклом виробництва потребують земель-них ресурсів для розміщення виробничих по-тужностей, вирощування кормів та утилізації відходів. У разі неналежного землекористуван-ня, наприклад перевищенні доцільних обсягів внесення гноївки в ґрунт, родюча здатність ґрун-тів падає, втрачається цінність та вартість землі. Під час укладання договорів оренди проблеми виникають з індивідуальними наділами селян. У деяких випадках селяни відмовляються від на-дання свого наділу на полях, де підприємство орендує переважну більшість землі. Процедури обміну таких наділів чи компенсації недієві, і ві-домі випадки, коли підприємства користувалися такими наділами без права оренди чи надання компенсації.

Під час побудови нових об’єктів промислово-го тваринництва або розширенні виробництва економічна доцільність підприємства обґрунто-вується створенням робочих місць для місцево-го населення. Проте, по-перше, сучасні методи виробництва в тваринництві на промислових підприємствах автоматизовані та вимагають мі-німальної затрати робочої сили. По-друге, на робочі місця на виробництві місцеве населення майже не наймається через санітарні вимоги. За вимогами санітарної безпеки виробництв пра-цівники підприємств повинні бути позбавлені контакту з домашньою худобою або птицею. Оскільки переважна більшість місцевого насе-лення має власні дрібні господарства, такі грома-дяни не можуть працювати на підприємстві. Для


12

керівних посад у місцевого населення часто не вистачає кваліфікації.

Крім того, є ряд ціла низка випадків недотриман-ня законодавства під час будівництва об’єктів про-мислового тваринництва, зокрема недотримання санітарно-захисних зон, пилове забруднення на-селених пунктів, проблеми з прокладанням та ви-користанням доріг тощо.

Короткий підсумок: Діяльність промислових під-приємств тваринництва пов’язана із значним впливом на навколишнє середовище та місцеві громади, зокрема через утворення та утилізацію біологічних відходів та значної кількості гноївки (або посліду), а також із викидами в повітря, ви-користанням водних та земельних ресурсів, екс-плуатацією місцевої інфраструктури.


13

Регулювання галузі

Державна політика

Державне регулювання тваринництва здійснюють Міністерство аграрної політики та продовольства, Державна ветеринарна та фітослужба, Державна інспекція сільського господарства, а також інші установи (див. Додаток В).

Існує Концепція Державної програми розвитку тва-ринництва на період до 2015, схвалена Кабінетом Міністрів у грудні 2009 р.10 Основною проблемою визначено зменшення поголів’я сільськогосподар-ських тварин і виробництва продукції тваринного походження. Планується стимулювати галузь для збільшення виробництва.

Концепція визначає три можливі варіанти подаль-шого розвитку галузі:

10 Концепція Державної цільової економічної програми розвитку тваринництва на період до 2015 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України №1687-р від 23 грудня 2009 р.

1) Орієнтація виробництва на особисті селянські господарства;

2) Згортання власного виробництва та імпорт тва-ринницької продукції;

3) Орієнтація на великотоварне виробництво.

Відповідно до обґрунтування, наведеного в Кон-цепції, вибір надається великотоварному вироб-ництву як найбільш економічно доцільному. При орієнтації на імпорт продукції, відбудеться втрата власного виробництва та утвориться залежність внутрішнього споживчого ринку від імпорту. Тому, відповідно до концепції, варто збільшува-ти виробництво власної продукції. Збільшення виробництва за рахунок особистих селянських господарств вважається недоцільним, оскільки дрібнотоварне виробництво призведе до труд-нощів із заготівлею та збутом продукції, до зни-ження якості, до труднощів із впровадження пе-редових технологій у тваринництві.

14


Тож державна політика, на рівні Концепції розви-тку галузі, спрямована на збільшення поголів’я та обсягів виробництва продукції тваринництва за рахунок переоснащення, нарощування потужнос-тей та будівництва саме промислових підприємств. Орієнтація на фермерські господарства взагалі не розглядається.

Таке формулювання та обґрунтування загального напрямку розвитку галузі викликає зауваження.

По-перше, незрозуміло чи загалом необхідно збільшувати поголів’я та виробництво продукції. Це питання буде детальніше розглянуто в огляду ринків тваринництва.

По-друге, навіть за умови орієнтації на збільшення поголів’я та підвищення виробництва, орієнтація на великотоварне виробництво не обов’язково є єдиною економічно доцільною альтернативою. Окрім великих промислових підприємств, можли-ва також орієнтація на фермерські господарства або кооперативи. Такі фермерські господарства або кооперативи є проміжними у розмірах між дрібними господарствами населення та велики-ми промисловими об’єктами сільгосппідприємств та агрохолдингів, вони вважаються відносно еко-логічно чистими, соціально відповідальними, за належної організації виробництва фермерські господарства можуть бути більш ефективними ніж великі промислові підприємства. На прикла-дах Нідерландів та Данії фермерські господарства можуть бути основою тваринницької галузі за на-явності продуманої та налагодженої системи дер-жавного контролю якості.

Крім того, до завдань розвитку галузі, відповід-но до Концепції, належать не лише збільшення поголів’я та виробництва, але й зменшення енер-гоємності виробництва, оптимізація структури енергоспоживання, створення системи норму-вання питомих витрат енергетичних ресурсів, використання альтернативних видів палива та відновлювальних джерел енергії, запроваджен-ня екологічно безпечних технологій, удоскона-лення системи державного контролю. Як буде відбуватися впровадження задекларованих за-вдань, поки що невідомо.

Останнім часом багато уваги приділяється мож-ливій асоціації з ЄС та гармонізації українсько-го законодавства та галузевих політик, зокрема у тваринництві, до практик Європейського Со-юзу (див. Додаток А).

Фінансова підтримка

Стимулювання галузі та надання фінансової під-тримки агропромисловому комплексу у 2013 році з державного бюджету передбачене за такими програмами11, 12:

y фінансова підтримка заходів в агропромислово-му комплексі;

y фінансова підтримка заходів в агропромислово-му комплексі на умовах фінансового лізингу (по-станова Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 648);

y державна підтримка галузі тваринництва (по-станова Кабінету Міністрів України від 2 березня 2011 р. № 246);

y надання кредитів фермерським господар-ствам (постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1102).

До основної програми, яка спрямована на збіль-шення поголів’я як головної мети політики дер-жави, належить Програма «Державна підтримка галузі тваринництва» 13, що передбачає надання бюджетних дотацій за утримання та збереження молодняку ВРХ та часткове відшкодування вар-тості певних видів техніки 14. Зокрема, відшкоду-вання здійснюється за такими напрямками, як виплата спеціальної бюджетної дотації фізичним особам за утримання та збереження молодняку ВРХ від 3- до 15-місячного віку; виплата спеціаль-ної бюджетної дотації за поголів’я корів м’ясного напрямку продуктивності; виплата бюджетної дотації фізичним особам та фермерським гос-подарствам за вирощені та про дані на забій молодняк ВРХ та молодняк свиней. Часткове від-шкодування витрат здійснюється за такими на-прямами, як будівництво тваринницьких ферм та комплексів, а також закупівля машин та механіз-мів вітчизняного виробництва для тваринництва та птахівництва (для юридичних осіб); закупівля племінних телиць, нетелей та корів молочного та комбінованого напрямку продуктивності (для юридичних осіб); та відшкодування витрат на за-купівлю установки індивідуального доїння корів. Проте, такі заходи визнаються короткотерміно-вими та дієвими для збільшення поголів’я лише поки існує фінансування.

11 Степанюк О., 2012 р.

12 Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад, 2013 р.

13 Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами до спеціального фонду державного бюджету» від 2 березня 2011 р. № 246

14 Підтримка галузі тваринництва у 2013 році

15


Оподаткування

На сьогодні у сільськогосподарському виробни-цтві діє пільгове оподаткування, що має сприяти розвитку галузі. Існують два спеціальні режими оподаткування (пільг): з податку на додану вар-тість (ПДВ) і фіксований сільськогосподарський податок (ФСП)15. Крім того, виробники платять єдиний соціальний внесок.

Перший вид пільг – з податку на додану вартість. Сільськогосподарські підприємства за реаліза-цію продукції тваринництва не сплачують ПДВ до бюджету, а залишають ці кошти у власному розпорядженні. Крім того, підприємства тварин-ництва, які вирощують тварин, отримують ком-пенсацію від переробних підприємств (дотації). Сума ПДВ останніх у 2013 р. розподілялася у та-кій пропорції: 60 % – на дотації, 40 % – до спец-фонду бюджету. У 2014 р. половина коштів ПДВ надходитиме до скарбниці, а половина – на до-тації. Цей режим тимчасовий і має діяти до 1 січ-ня 2015 р.

Другий вид пільг для АПК – це фіксований сіль-ськогосподарський податок (ФСП). Підприєм-ства тваринництва сплачують ФСП, який заміняє податок на прибуток підприємств, земельний податок, збір за спеціальне використання води, збір за здійснення деяких видів підприємниць-кої діяльності. Відповідно до законодавства, платниками ФСП можуть бути господарства, в яких частка аграрного виробництва становить не менш як 75%. Базою оподаткування є норма-тивна грошова оцінка одного гектара угідь ста-ном на 1 липня 1995 р. Ставка податку залежить від типу земель, для ріллі, косовиць і пасовищ – 0,09–0,15 %. В абсолютному вираженні це при-близно 5–6 грн за гектар.

Переважна більшість виробників галузі – це або дрібні господарства населення, або промислові підприємства. Дрібні господарства населення не піддаються обліку та оподаткуванню, фер-мерські господарства майже відсутні, тому по-датковими пільгами користаються промислові підприємства. Враховуючи, що значна частина цих підприємств належить до агрохолдингів, та-кий режим оподаткування створює сприятливі умови для надприбутків основних гравців ринку виробників.

15 Пасочник В., 2013 р.

Землекористування

Одним із визначальних факторів для розвитку тваринництва із замкнутим циклом виробництва є доступність та стабільність землекористування, адже для вирощування кормів, випасання худоби та утилізації відходів необхідно мати земельний фонд (наприклад, розрахунок використання зе-мель для розведення великої рогатої худоби ста-новить приблизно 2 га на голову, для розведення свиней – 1 га на голову).

Оскільки у структурі тваринництва велику част-ку займають промислові підприємства, вони зіштовхуються з потребою мати доступ до зна-чних земельних площ для забезпечення вироб-ництва.

Українські землі офіційно залишаються поза ринком вільної торгівлі. В Україні діє мораторій на продаж землі сільськогосподарського при-значення – 20 грудня 2012 року набув чинності Закон «Про внесення змін до Земельного ко-дексу України», який встановлює мораторій на купівлю-продаж землі сільськогосподарського призначення до 1 січня 2016 року. Наразі під-приємства тваринництва користуються землею на правах довготермінової оренди з власниками паїв – місцевими жителями на термін від чоти-рьох до десяти років, максимально – 49 років. Се-редня вартість оренди землі становить 350 грн за га. Ця рента регулюється Указом Президента16 та має становити не менше 3 % від визначеної вартості такої орендованої земельної ділянки або земельної частки (паю).

Враховуючи структуру виробництва зі значною часткою промислових підприємств, яким для ви-робництва необхідні великі площі сільгоспугідь, наразі великі агрокомпанії та холдинги оренду-ють значну площу земель (див. Додаток Б). До-слідження17 вказують, що така оренда фактично призводить до того, що незначна кількість агро-компаній буде контролювати переважну площу українських земель сільгосппризначення.

Офіційно, існує 4,5 млн господарств що викорис-товують 7,5 млн га, та 49000 господарств АПК, що використовують 23 млн га, включно з 40 000 гос-

16 Указ Президента України від 19 серпня 2008 року №725 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)»

17 Hands off the land project. Land concentration, land grabbing and people’s struggles in Europe

16

подарств тваринництва, що використовують 4,3 млн га. З цих 4,3 млн, 1 млн земель (23 % від земель що використовуються підприємствами тваринництва) перебуває в оренді трьох най-більших агрохолдингів18 що займаються тварин-ництвом: Ukrlandfarming, МХП, Agroton Public Limited (див. Додаток Б).

В Україні захоплення землі до певної міри ви-значається передачею прав власності, проте більше залежить від того, хто контролює землі де-факто. Певний тип ринку землі через догово-ри довготермінової оренди вже існує. Офіційне введення ринку землі також просувається та зрештою буде реалізовано, оскільки це вважа-ється єдиним шляхом для повного переходу до


вільного ринку з дієвими правами власності, що є ключовим для поборення корупції, стимуляції інвестицій та розвитку тваринництва. Проблема залишається в тому, що подальша орієнтація на промислове виробництво призведе до того, що закордонні та національні компанії, агрохолдин-ги, матимуть переважний контроль над україн-ськими землями.

Короткий підсумок: Існує Проект Концепції роз-витку тваринництва, спрямований на збільшен-ня виробництва за рахунок промислових підпри-ємств. Фінансування, оподаткування галузі та регулювання земельних відносин створюють умо-ви для розвитку промислового виробництва, зо-крема діяльності великих агрохолдингів.


17

Основні гравці та ринки

Основні гравці

Як уже було зазначено, в структурі виробництва продуктів тваринництва переважають промисло-ві сільськогосподарські компанії та дрібні приват-ні господарства населення, з дуже малою часткою фермерських господарств: біля 50 % поголів’я всі-єї худоби та птиці перебуває в приватних госпо-дарствах населення, інші 47-48 % – на промисло-вих сільськогосподарських підприємствах, і лише 1-2 % – на фермерських господарствах.

Цікаво, що приватні господарства населення не входять до офіційного обліку підприємств АПК, попри те, що вони відповідають за 50% вироб-ництва продуктів тваринництва. Такі приватні господарства населення не піддаються оподат-куванню та реєстрації, та не вважаються пер-спективним напрямом розвитку тваринництва в Україні через труднощі з моніторингом та контр-олем, з дотриманням стандартів якості, з ефек-тивністю, зі збором та збутом продукції.

Фермерські господарства займають надзвичайно малу частку, іншими словами, вони просто відсут-ні, особливо порівняно з деякими європейськими країнами, де виробництво продуктів тваринництва тримається виключно на фермерських господар-ствах сімейного типу. Вважається, що мала частка фермерських підприємств зумовлена їхньою мен-шою рентабельністю порівняно з промисловими підприємствами. Найбільшу питому вагу в струк-турі собівартості виробництва продуктів тварин-ництва займають корми і становлять 60-70 % від виробництва. Тобто виробництво значно залежить від затрат на корми та наявності земельних ре-сурсів для виробництва кормів. Найбільш вигідно мати власну кормову базу, а отже розпоряджатися земельними ресурсами для вирощування зерно-вих. Промислові підприємства мають фінансові по-тужності та земельні ресурси для такого повного циклу від виробництва. В той час кредитування для фермерських господарств майже відсутнє19. Крім


18

того, фермерські господарства мають отримувати таку саму дозвільну документацію, як і промислові об’єкти, а закупівельники н адають перевагу отри-мувати значні партії однотипного товару (тобто працювати з промисловими господарствами), що також робить малі та середні фермерські господар-ства менш рентабельними порівняно з промисло-вими.

Наразі, ставка в розвитку галузі тваринництва робиться на промислові підприємства. Поясню-ється це тим, що вони мають фінансові і технічні можливості впроваджувати сучасні технології на виробництві, ефективно використовувати ре-сурси і забезпечити низький рівень собівартості виробництва, та забезпечувати поставки якісної однорідної продукції, в чому зацікавлені як під-приємства м’ясопереробки, так і великі торгі-вельні мережі.

У структурі виробництва велика частка належить великим агрохолдингам з повним циклом ви-робництва – від вирощування зерна та виробни-цтва кормів до забою та виробництва м’яса, ви-робництва м’ясо-молочних продуктів. Фактично кожний агрохолдинг має декілька підприємств з вирощування та кілька переробних заводів. Агрохолдинги виробляють продукцію для спо-живання на внутрішньому ринку, а також орієн-туються на експорт20. Зокрема, вісім найбільших агрохолдингів (див. Додаток Б), які займаються тваринництвом, використовують 1,2 млн. га зе-мель та становлять основу ринку промислових виробників. Такі українські агрохолдинги мають досвід роботи, фінансові потужності та можли-вості залучення інвестиційних коштів, зокрема з міжнародних банків розвитку для подальшого нарощування виробництва.

Очікується, що збільшення виробництва продук-ції тваринного походження буде відбуватися за рахунок нарощування потужностей агрохолдин-гів. Враховуючи податкові пільги для виробників, також можливе залучення іноземних компаній на український ринок, проте за умови вирішення земельного питання.

Внутрішній ринок виробництва та споживання, імпорт та експорт

Попит населення України на продукцію тварин-ництва за останні роки скоротився майже вдвічі.


Пояснюється це в основному значним підвищен-ням роздрібних цін майже на всі види продук-тів та низькими доходами переважної частини населення. Проте в світовому масштабі попит збільшився21. Причина збільшення попиту на продукти тваринництва полягає в значному еко-номічному зростанні країн, що розвиваються. За останні вісім років їхній реальний ВВП виріс на 66 %, а отже збільшилася і купівельна спромож-ність на потенційних ринках експорту. Водночас економіки країн Азії, у яких проживає більш ніж 3,4 млрд населення, піднялися майже вдвічі (на 97 %). Економічний ріст у країнах третього світу, зокрема в країнах Азії, підвищив рівень життя та збільшив кількість представників середнього класу, які склали суттєвий ринок збуту продо-вольчої продукції.

На сьогодні з усіх галузей тваринницького комп-лексу найкращу динаміку за останні роки демон-струє птахівництво. У структурі валової продукції сільського господарства воно формує 15 % від загального обсягу продукції і понад 42 % продук-ції тваринництва. Водночас ця галузь є найбільш прибутковою. Зважаючи на низьку купівельну спроможність населення України, курятина збува-ється на внутрішньому ринку найбільше.

У свинарстві, попри постійні коливання поголів’я, проглядаються позитивні зміни. Це той випадок, коли зростання виробництва забезпечується зростанням кількості великотоварних комплек-сів (що мають власну кормову базу) і зусиллями приватних господарств населення. Така комбі-нація дає змогу витісняти імпортерів, нарощу-вати експорт. Промислове виробництво також збільшилося після запровадження в Україні за-борони на імпорт свинини з Бразилії. Українські виробники свинини збільшили свою частку на внутрішньому ринку за останні роки, завдяки чому знизився імпорт усіх видів м’яса з 500 тис. т до 150 тис. т.

Виробництво яловичини в Україні має не таку позитивну динаміку, а навпаки, з кожним роком воно знижується, як і споживання цього виду м’яса населенням.

Динаміку виробництва, імпорту та експорту по-казано у таблиці 4.

За оцінками експертів, розвиток тваринництва та збільшення виробництва продукції тваринного

21 Шавалюк Л., 2013 р.


19

Таблиця 4 . Динаміка виробництва, імпорту-експорту та споживання продукції тваринництва, тис . т

Продукція 2007 2008 2009 2010 2011

Виробництво

М’ясо – всього 1912 1906 1917 2059 2144

У т. ч.: Яловичина 546 480 453 428 399

Свинина 635 590 527 631 705

М'ясо птиці 689 794 894 954 995

Ін. види м’яса 42 42 43 46 45

Молоко 12262 11761 11610 11249 11086

Яйця 812 863 919 985 1079

Імпорт

М’ясо – всього 245 550 439 378 244

У т. ч.: Яловичина 20 38 14 25 23

Свинина 73 249 225 193 153

М'ясо птиці 147 262 196 157 65

Ін. види м’яса 5 1 4 3 3

Молоко 199 234 455 273 257

Яйця 3 7 7 7 3

Експорт

М’ясо – всього 45 28 40 48 79

У т. ч.: Яловичина 37 18 20 13 13

Свинина 1 1 0 1 14

М'ясо птиці 7 9 19 33 50


Молоко 939 1140 919 956 964

Яйця 16 23 58 75 83

Споживання на 1 особу, кг

М’ясо – всього 46 51 50 52 51

У т. ч.: Яловичина 12 11 10 10 9

Свинина 15 18 16 18 19

М'ясо птиці 18 21 23 23 22


Молоко 225 214 212 206 205

Яйця 252 260 272 290 310

Джерело: Бовсуновський, 2012 р.


20

походження у найближчі роки в Україні триватиме. Споживання на внутрішньому ринку буде залежа-ти від цін та купівельної спроможності населення, а експорт української продукції за кордон – від дотримання стандартів та укладання угод. Наразі відбувається сповільнення економічного росту

країн, що розвиваються, проте попит на продук-цію тваринного походження ще зберігатиметься22.

Короткий підсумок: основними гравцями є про-мислові підприємства, а особливо великі агрохо-лиінги з повним циклом виробництва.

22 Шавалюк Л., 2013 р.


21

Міжнародні фінансові організації, експортно-кредитні агентства та промислове тваринництво

Намагання зменшити негативні наслідки діяль-ності підприємств промислового тваринництва зазвичай зосереджені на зміні національного за-конодавства та регуляторної діяльності, а також технологій промислового тваринництва. Над-звичайно мало уваги приділяється впливу між-народних фінансових організацій та експортних кредитних агентств на розвиток тваринницької галузі. До основних міжнародних банків розви-тку, які надають кредити агропромисловим ком-паніям в Україні під відносно малі відсотки, на-лежать Міжнародна фінансова корпорація (МФК) та Європейський банк реконструкції та розви-тку (ЄБРР). Крім того, експортні кредитні агент-ства, зокрема Німеччини та Нідерландів, нада-ють страхове кредитування своїм виробникам для угод на постачання в Україну обладнання тваринництва, яке не може використовуватися в межах Європейського Союзу через невідповід-

ність стандартам, проте стимулює розвиток ве-ликих підприємств в Україні23.

Міжнародна фінансова корпорація

МФК належить до групи Всесвітнього банку та пред-ставляє собою «найбільшу глобальну організацію з розвитку, яка працює виключно з приватним сек-тором у країнах, які розвиваються»24. МФК виокрем-лює агробізнес як один з пріоритетних напрямків інвестицій, оскільки вважає, що сектор має значний потенціал для подолання бідності та сприяння роз-витку25. Між 2001 та 2010 роками МФК виділило кре-дитів приблизно на 665 млн євро для 30 проектів

23 Humane Society International, Compassion in world farming and Four Paws. 2013. International financial institutions, export credit agencies and farm animal welfare

24 IFC. About the IFC

25 IFC. IFC’s strategy in agribusiness.

22

тваринництва по всьому світу. В середньому, фінан-сування МФК складало 37 % від загальної вартості окремих проектів. Одним з найбільших реципієнтів інвестицій у агросекторі була Україна, яка отримала кредитів на 220 млн євро.

В Україні МФК надала кредити на будівництво та роз-ширення виробництва Миронівському хлібпродукту (МХП), «Нібулону», «Глобіно» та «Акзону». МХП отрима-ло чотири кредити від МФК у 2003, 2005, 2010 та 2012 роках на загальну суму 220 млн доларів, переважно на Вінницький птахокомплекс (див. Додаток Б). «Нібу-лон» отримав у 2012 році 50 млн (на інфраструктуру для зберігання зерна). «Глобіно» отримало 25 млн до-ларів у 2010 році, переважно на Глобінський свино-комплекс. «Акзон» отримав 70 млн доларів у 2013 на свинокомплекси в Івано-Франківській області.

Під час проходження процедур затвердження та надання кредиту кожний із проектів оцінюється відповідно до Стандартів діяльності із забезпечен-ня екологічної та соціальної сталості МФК, що міс-тять стандарти діяльності у 8 сферах:

y Оцінка та управління екологічними та соціаль-ними ризиками

y Умови праці y Ефективність використання ресурсів та запобі-

гання забрудненню y Здоров’я, безпека та захист громад y Використання земель та відселення y Збереження біорозмаїття та стале управління

живими природними ресурсами y Корінні народи y Культурна спадщина

Відповідно до процедур МФК, всім проектам кор-порації присвоюється Соціальна та екологічна ка-тегорія МФК (Environmental and social category) відповідно до впливу проекту на екологічне та со-ціальне середовище. Всім проектам тваринництва, проінвестованим в Україні, МФК дала за своєю сис-темою категорію Б (а не найвищу категорію А), тобто проекти визнавалися такими, що мають обмежений екологічний та/або соціальний вплив26. Враховую-чи кількість та масштаби впливу та потенційну не-безпеку, промислові об’єкти тваринництва мають класифікуватися за найвищою категорією. Навіть відповідно до українського законодавства об’єкти тваринництва входять до переліку об’єктів підвище-ної екологічної небезпеки27. Контроль та моніторинг

26 IFC. Definitions of projects categories

27 Постанова Кабінету Міністрів України «Про перелік видів діяльності та обєктів що становлять підвищену екологічну небезпеку» № 554 від 19.11.2013 р

за екологічними та соціальними впливом від таких проектів, а також заходи по їх зменшенню також ма-ють бути відповідними.

У МФК також існують Вказівки з екології, охорони здоров’я та безпеки (Environment, health and safety guidelines), які містять загальні вказівки та при-клади гарних практик у конкретних сферах інду-стрії, зокрема тваринництві, проте такі вказівки є необов’язковими для виконання.

Європейський банк реконструкції та розвитку

Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) був заснований у 1991 для сприяння переходу до ринкової економіки країн Європи, Центральної Азії та колишнього Радянського Союзу. Наразі банк пра-цює також із країнами східного та північного серед-земноморського регіону. ЄБРР належить 63 країнам та двом міжурядовим організаціям (Європейському Союзу та Європейському інвестиційному банку). Країни Європейського Союзу, Європейський Союз та Європейський інвестиційний банк контролюють 62,86 % акцій ЄБРР.28

ЄБРР займається різними фінансовими інвестиція-ми, зокрема надає позики, гарантії та інвестиції в ак-ціонерний капітал. На початок 2013 року ЄБРР про-фінансував понад 3644 проекти загальною вартістю 78,9 мільярди євро, на долю агросектору припадає приблизно 10 % від цієї суми. В період між 2002 та 2011 ЄБРР профінансував в різних країнах 11 проек-тів в тваринництві загальною вартістю 218 мільйо-нів євро. В середньому фінансування ЄБРР покри-вало 48 % від загальної вартості проекту. Україна є також одним з найбільших реципієнтів інвестицій ЄБРР у агропромисловий сектор. До 2013 року Укра-їна отримала 220 млн доларів: фінансування пішло двом агрохолдингам – МХП (65 млн доларів у 2010) та «Нібулону» (180 млн доларів), тим самим компа-ніям, переважно на ті самі проекти, що отримували фінансування від МФК.

Експортні кредитні агентства

Експортні кредитні агенції є державними чи при-ватними організаціями, які здійснюють підтримку експорту в країні-експортері через кредитування зовнішньо-торгівельних операцій, надання держав-них гарантій з експортних кредитів, страхування

28 European Bank of Reconstruction and Development. 2013. Project summary documentations


23

експортних кредитів та угод від політичних та інших ризиків. Експортні кредитні агенції Німеччини та Нідерландів надають підтримку своїм компаніям-виробникам обладнання для комплексів тваринни-цтва, що експортують свою продукцію до України. У деяких випадках таке обладнання не відповідає стандартам країн-виробників або європейським стандартам, і власне не може використовуватись с межах Європейського Союзу.

У 2012 році Euler Hermes, провідне страхове кре-дитне агентство в Німеччині, надало страхування на суму 26,39 мільйонів євро на експорт до Украї-ни обладнання для птахокомплексів – 7,5 мільйо-нів кліток. Використання таких кліток у Німеччині є забороненим. За даними дослідження з добробуту тварин Міжнародне Гуманне Товариство (Humane Society International) та партнерськими організаці-ями29, обладнання було отримано Avangardco IPL, що належить Ukrlandfarming – одному з найбіль-ших агрохолдингів України.

29 Humane Society International, Compassion in world farming and Four Paws. 2013. International financial institutions, export credit agencies and farm animal welfare

З 2003 по 2011 рік Atradius Dutch State Business, го-ландське кредитне агентство, надало страхування на експорт до України продукції, яка має стосунок до об’єктів тваринництва, на суму 154 мільйони євро. У березні 2012 року в Парламенті Нідерландів пройшла резолюція, яка закликає уряд жодним чи-ном не сприяти фінансуванню надвеликих підпри-ємств тваринництва за кордоном. Не дивлячись на це, у квітні-травні 2013 року Atradius надав кредитне страхування на суму 8,7 мільйонів євро для угоди з МХП для Вінницької птахофабрики, де поголів’я буде у 74 рази більшим за максимально дозволене у Голландії. В минулому, Atradius також надавав кре-дитні гарантії для угод з МХП. За деякими оцінками сума страхових гарантій на угоди з МХП становила загалом 174 мільйони євро за останні 10 років.

Короткий підсумок: міжнародні фінансові орга-нізації та експортні кредитні агенції підтриму-ють в Україні технологічні практики та розвиток масштабних об’єктів тваринництва, які в євро-пейських країнах жорстко обмежується, зокрема через значний соціальний та екологічний негатив-ний вплив.


24

Висновки та рекомендації

На основі огляду, основними висновками та ре-комендаціями щодо діяльності галузі тваринни-цтва є:

1 . Свинарство та птахівництво в Україні переваж-но орієнтується на промислові підприємства. У свинарстві та птахівництві промислові під-приємства виробляють близько 50% продук-ції та характеризуються значним впливом на навколишнє середовище та місцеві громади. Існують також дрібні приватні господарства населення, які відповідальні за майже 40 % і більше відсотків виробництва, проте вони не залучені до офіційного обліку АПК та не вва-жаються перспективним напрямком розвитку тваринництва через труднощі з контролем, дотриманням стандартів, збором та збутом продукції. У скотарстві промислові підприєм-ства відповідають майже за 32% внутрішнього ринку, а приватні господарства населення – за 65 %. Фермерські господарства майже відсутні у всіх напрямках – свинарстві, птахівництві та скотарстві.

Наочний Проект Концепції розвитку тваринни-цтва спрямований на збільшення виробництва за рахунок промислового виробництва. Фінансуван-ня, оподаткування галузі та регулювання земель-них відносин створюють сприятливі умови для розвитку промислового виробництва, та великих агрохолдингів.

Проте, доцільною є підтримка розвитку тварин-ництва саме на основі малих та середніх фермер-ських господарств та відмова від промислового тваринництва. Фермерські господарства можуть бути не менш ефективними ніж великі промисло-ві об’єкти, проте мати суттєво менший вплив на навколишнє середовище та місцеве населення, мати набагато більше переваг для економічної підтримки сіл. З огляду на це, варто переглянути Проект Концепції розвитку тваринництва та роз-робити відповідну Концепцію.

2 . Для вже наявних промислових об’єктів тварин-ництва необхідно впроваджувати екологічно безпечні технології, інформувати компанії та

25

Висновки та рекомендації

громадськість щодо можливостей та необхід-ності таких технологій. На промислових підпри-ємствах має бути покращений контроль за до-триманням екологічного законодавства.

3 . Враховуючи екологічні та економічні переваги анаеробного зброджування для утилізації відхо-дів тваринництва порівняно з іншими методами, необхідна підтримка використання біогазу для отримання тепла та електроенергії на підприєм-ствах тваринництва.

4 . Необхідно розробити та впровадити законо-давство щодо запаху та його пливу на довкілля та місцеве населення. Методи оцінки загальних викидів від господарств тваринництва потре-бують доробки та вдосконалення. Для України оцінка загальних викидів від господарств тва-ринництва взагалі відсутня та вимагає розроб-ки. Наступним кроком після оцінки загальних викидів парникових газів від тваринництва, може бути розробка шляхів зменшення викидів парникових газів від галузі.

5 . В Україні захоплення землі до певної міри визна-чається передачею прав власності, проте біль-ше залежить від того, хто фактично контролює землі. Певний тип ринку землі через договори довгострокової оренди вже існує. Орієнтація на промислове виробництво призведе до того, що

закордонні та національні компанії, агрохолдин-ги, матимуть переважний контроль над україн-ськими землями.

6 . Міжнародні фінансові організації (МФК, ЄБРР) надають кредити агрохолдингам на будівництво, реконструкцію або збільшення потужностей ве-ликих об’єктів тваринництва. Всі подібні проекти в МФК отримують класифікацію Б, що визначає проекти як такі, що мають незначний вплив. Екс-портно-кредитні агенції Європейських країн, зокрема Німеччини та Нідерландів, надають екс-портне страхування на постачання будівельно-го та виробничого обладнання для українських підприємств тваринництва. Таке обладнання не може використовуватися у межах країни-поста-чальника, або загалом у Європейському Союзі через невідповідність стандартам. Тим самим міжнародні фінансові організації та експортні кредитні агенції підтримують технологічні прак-тики та розвиток масштабних об’єктів тварин-ництва, які в європейських країнах жорстко об-межуються, зокрема через значні соціальні та екологічні негативні впливи.

Враховуючи вищезазначене, необхідно забез-печити відмову від підтримки великих об’єктів тваринництва міжнародними банками розвитку та жорсткий контроль за впливом вже наявних об’єктів.

26

Джерела

y Бовсуновський В. 2012. Особливості розвитку ринку продукції в Україні. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва України №108. Посилання: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/chem_biol/Ntb/2012_108/bovsun.pdf

y Всеукраїнська асоціація сільських та селищних рад. 2013. Перелік державних та регіональних програм підтримки агропромислового комп-лексу у 2013 р. Посилання: http://vassr.org/index.php/ua/association-news/724-perelik-derzhavnykh-ta-rehionalnykh-prohram-pidtrymky-ahropromyslovoho-kompleksu-u-2013-rotsi

y Глетуха Г., Кучерук П., та Матвеєв Ю. 2013. Пер-спективи виробництва та використання біогазу в Україні. Аналітична записка Біоенергетичної асоціації України №4.

y Денисенко М. Проблеми та перспективи роз-витку м’ясного скотарства в Україні. Ефективна економіка. 2012. Посилання: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1912

y Державна служба статистики України. 2013. Статистичний збірник. Сільське господарство України.

y Закон України «Про захист тварин від жорсто-кого поводження» №3477-iv від 21.02.2006. Посилання: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3447-15

y Концепція Державної цільової економічної про-грами розвитку тваринництва на період до 2015 року. Розпорядження Кабінету Міністрів України №1687-р від 23 грудня 2009 року. Посилання: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1687-2009-%D1%80

y Лакида П., Глетуха Г., Василишин Р. 2011. Енерге-тичний потенціал біомаси в Україні. Видавничий центр НУБіП.

y Наказ Державного комітету ветеринарної медицини «Про затвердження Правил облашту-вання і утримання діючих худобомогильників та біотермічних ям для захоронення трупів тварин у населених пунктах України» № 232 від 27.10.2008. Посилання: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0085-09

y Пасочник В. 2013. Перегляд пільг для агро-сектору. Zn.ua Посилання: http://gazeta.dt.ua/ariculture/pereglyad-pilg-dlya-agrosektora-yak-proskochiti-mizh-krapelkami-_.html

y Постанова Кабінету Міністрів України «Про за-твердження Порядку використання сум податку на додану вартість, сплачених переробними підприємствами до спеціального фонду держав-ного бюджету» № 246 від 02.03.2011 р. Посилання: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/246-2011-%D0%BF

y Постанова Кабінету Міністрів України «Про пе-релік видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» № 554 від 19.11.2013 р. Посилання: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/554-95-%D0%BF

y Проект Угоди про асоціацію між Україною, з од-нієї сторони, та Європейським Союзом та його державами-членами, з іншої. Посилання: http://www.kmu.gov.ua/docs/Agreement/AA_Body_text.pdf

y Підтримка галузі тваринництва у 2013 році. Посилання: http://www.apk.kr.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=87:-2013-&catid=31:2013-04-30-07-43-19&Itemid=63

y Степанюк О. 2012. Тваринництво в Україні – відродження чи занепад? Агробізнес сьогодні. №11(234). Посилання: http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/1105.html

y Указ Президента України від 19 серпня 2008 року №725 «Про невідкладні заходи щодо захис-ту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)». Посилання: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/725/2008

y Український клуб аграрного бізнесу. 2012. Бю-джет 2013: удар по системі державної підтримки АПК. Посилання: http://agribusiness.kiev.ua/uk/press/1354709169/

y Хом’як О. 2011. Проблеми утилізації, зберігання, переробки та використання відходів галузі тва-ринництва в Білоцерківському районі Київської області. Збірник матеріалів МНПК «Перший Всеукраїнський з’їзд екологів». Посилання: http://eco.com.ua/content/problemi-utilizatsii-zberigannya-pererobki-ta-vikoristannya-vidkhodiv-galuzi-tvarinnitstva-0

y Шавалюк Л. 2013. Міф про Україну – житницю світу. Чому аграрний сектор не може стати локо-мотивом економіки. Тиждень.ua від 22 серпня. Посилання: http://tyzhden.ua/Economics/87077

27

y Шевченко І, Павліченко В, Ляшенко О. 2011. На-прямки раціонального використання органіч-них відходів тваринництва. Техніка та технології АПК №1 (16) січнь, стор 8-11. Посилання: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Chem_Biol/Titapk/2011_1/01_11_s8.pdf

y Agricultural sustainable institute. What is sustainable agriculture? Available at: http://sarep.ucdavis.edu/sarep/about/def

y Animal Task Force. 2013. Research and innovation for a sustainable livestock sector in Europe. An Animal task force white paper.

y European Bank of Reconstruction and Development. 2013. Project summary documentations. Available at: http://www.ebrd.com/saf/search.html?type=project

y European Commission. 2014. Overview of work on animal health and welfare. Available at: http://ec.europa.eu/food/animal/index_en.htm

y FAO. Livestock’s long shadow. Environmental issues and options. Available at: ftp://ftp.fao.org/docrep/fao/010/a0701e/a0701e.pdf

y Goodland R. and Anhang J. 2009. What if key actors in climate change are cows, pigs and chickens? World Watch. Available at: http://www.worldwatch.org/files/pdf/Livestock%20and%20Climate%20Change.pdf

y Hands off the land project. Land concentration, land grabbing and people’s struggles in Europe. Available at: http://www.fian.at/assets/Uploads/land-in-europe-jun2013.pdf

y Humane Society International, Compassion in world farming and Four Paws. 2013. International financial institutions, export credit agencies and farm animal welfare. Available at: http://www.hsi.org/assets/pdfs/ifi_report_agribusiness.pdf

y International Finance Corporation. 2013. About the IFC. Available at: http://www.ifc.org/wps/wcm/connect/corp_ext_content/ifc_external_corporate_site/about+ifc

y International Finance Corporation. 2013. Definitions of projects categories. Available at: http://www.ifc.org/wps/wcm/connect/corp_ext_content/tobedeleted/definitionofprojectcategories/projectcategoriesdefinitions

y International Finance Corporation. 2013. Project documentation. Available at: https://ifcndd.ifc.org/ifcext/spiwebsite1.nsf/$$Search?OpenForm

y International Finance Corporation. 2013. IFC’s strategy in agribusiness. Available at: http://www.ifc.org/wps/wcm/connect/industry_ext_content/ifc_external_corporate_site/industries/agribusiness

y Stevenson P., 2012. European Union legislation on welfare of farm animals. Compassion in world farming. Available at: http://www.ciwf.org.uk/includes/documents/cm_docs/2012/e/european_union_law_on_the_welfare_of_farm_animals_2012.pdf

28

Додаток А

За умовами Проекту угоди про асоціацію, сторони будуть співпрацювати для розвитку сільського гос-подарства. Це відбуватиметься зокрема завдяки наближенню галузевої політики та законодавства України до європейських практик. Передбачається, що Україна посилить адміністративні можливості на центральному та локальному рівнях під час плану-вання, оцінки та впровадження галузевої політики; впровадить сучасне та стале виробництво, що пе-редбачає охорону навколишнього середовища та добробут тварин; братиме участь в обміні досвідом та найкращими практиками у розвитку сільських те-риторій; покращить конкурентоспроможності агро-сектору, а також ефективність та відкритість ринків та умов для інвестицій; братиме участь в поширенні досвіду; сприятиме інноваціям та розширенню по-слуг для агровиробників; сприятиме гармонізації питань, окреслених у міжнародних організаціях; покращить якість агропродукції, зокрема особлива увага в Угоді звертається на стандартизацію, вимоги виробництва та системи якості.

Україна має поступово наблизитися до законо-давства та стандартів ЄС, зокрема директив та інших нормативних документів, зазначених у до-датку XXXVII до глави 17 «Сільське господарство та розвиток сільських території» Розділу V – «Еко-номічне та галузеве співробітництво Угоди про асоціацію»: Регулювання якості

y Council Regulation (EC) No 510/2006 of 20 March 2006 on the protection of geographical indications and designations of origin for agricultural products and foodstuffs;

y Commission Regulation (EC) No 1898/2006 of 14 December 2006 laying down detailed rules of implementation of Council Regulation (EC) No 510/2006 on the protection of geographical indications and designations of origin for agricultural products and foodstuffs;

y Council Regulation (EC) No 479/2008 of 6 June 2008 on the common organisation of the market in wine, namely, Title III «Regulatory measures» and Article 117 on controls;

y Council Regulation (EC) No 509/2006 of 20 March 2006 on agricultural products and foodstuffs as traditional specialities guaranteed;

y Commission Regulation (EC) No 1216/2007 of 18 October 2007 laying down detailed rules for the implementation of Council Regulation (EC) No 509/2006 on agricultural products and foodstuffs as traditional specialities guaranteed.

Органічне фермерство

y Council Regulation (EC) No 834/2007 of 28 June 2007 on organic production and labelling of organic products and repealing Regulation (EEC) No 2092/91;

y Commission Regulation (EC) No 889/2008 of 5 September 2008 laying down detailed rules for the implementation of Council Regulation (EC) No 834/2007 on organic production and labelling of organic products with regard to organic production, labelling and control;

y Commission Regulation (EC) No 1235/2008 of 8 December 2008 laying down detailed rules for implementation of Council Regulation (EC) No 834/2007 as regards the arrangements for imports of organic products from third countries.

Біорозмаїття

y Council Regulation (EC) No 870/2004 of 24 April 2004 establishing a Community programme on the conservation, characterisation, collection and utilisation of genetic resources in agriculture and repealing Regulation (EC) No 1467/94.

Вимоги ринку для живих тварин та продутів тваринництва

y Regulation (EC) No 1760/2000 of the European Parliament and of the Council of 17 July 2000 establishing a system for the identification and registration of bovine animals and regarding the labelling of beef and beef products and repealing Council Regulation (EC) No 820/97;

y Council Regulation (EC) No 1234/2007 of 22 October 2007 establishing a common organisation of agricultural markets and on specific provisions for certain agricultural products (Single CMO Regulation);

y Commission Regulation (EC) No 566/2008 of 18 June 2008 laying down detailed rules for

29

the application of Council Regulation (EC) No 1234/2007 as regards the marketing of the meat of bovine animals aged 12 months or less;

y Commission Regulation (EC) No 589/2008 of 23 June 2008 laying down detailed rules for implementing Council Regulation (EC) No 1234/2007 as regards marketing standards for eggs;

y Corrigendum to Commission Regulation (EC) No 543/2008 of 16 June 2008 laying down detailed rules for the application of Council Regulation (EC) No 1234/2007 as regards the marketing standards for poultrymeat;

y Commission Regulation (EC) No 1249/2008 of 10 December 2008 on the implementation of the Community scale for the classification of beef, pig and sheep carcasses and the reporting of prices thereof;

y Commission Regulation (EC) No 617/2008 of 27 June 2008 laying down detailed rules for implementing Regulation (EC) No 1234/2007 as regards marketing standards for eggs for hatching and farmyard poultry chicks;

y Council Regulation (EC) No 2991/94 of 5 December 1994 laying down standards for spreadable fats;

y Commission Regulation (EC) No 445/2007 of 23 April 2007 laying down certain detailed rules for the application of Council Regulation (EC) No 2991/94 laying down standards for spreadable fats and of Council Regulation (EEC) No 1898/87 on the protection of designations used in the marketing of milk and milk products (Codified version);

y Council Directive 2001/114/EC of 20 December 2001 relating to certain partly or wholly dehydrated preserved milk for human consumption;

y Commission Regulation (EC) No 273/2008 of 5 March 2008 laying down detailed rules for the application of Council Regulation (EC) No 1255/1999 as regards methods for the analysis and quality evaluation of milk and milk products;

y Council Regulation (EEC) No 3220/84 of 13 November 1984 determining the Community scale for grading pig carcases;

y Commission Regulation (EC) No 543/2008 laying down detailed rules for the application of Council Regulation (EC) No 1234/2007 as regards the marketing standards for poultry meat;

y Corrigendum to Council Directive 2001/110/EC of 20 December 2001 relating to honey.

30

Додаток БН

азва

Маж

орит

арни

й ак

ціон

ер,

засн

овни

к чи

ге

нера

льни

й ди

рект

ор

Осн

овні

сф

ери

діял

ьнос

ті

Чис

тий

приб

уток

, м

лн гр

н (2

011)

Зем

ель-

ний

банк

, га

Об’

єкти

П

огол

ів’я

Д

одат

кове

фін

ансу

ванн

я

Ukr

land

farm

ing,

УКР

Оле

г Бах

мат

юк

Росл

инни

цтво

Мол

очне

тв

арин

ницт

воМ

’ясн

е тв

арин

ницт

воП

тахі

вниц

тво

Виро

бниц

тво

цукр

уВи

робн

ицтв

о на

сінн

яЗб

еріг

ання

зе

рнов

их

4400

580

000

125

фер

ми,

три

з я

ких

маю

ть с

тату

с пл

емін

-ни

х за

воді

в

ВРХ

– 68

000.

голі

в,

сере

д як

их

4400

0 –

м'я

сног

о на

прям

ку

та 2

4000

голі

в –

мол

очно

го (3

)

600

млн

дол

. під

8 %

річ

них

від

нім

ецьк

ої к

омпа

нії D

euts

che

Bank

AG

та

Сбер

банк

у Ро

сії (

11)

МХП

,УК

РЮ

рій

Косю

кП

тахі

вниц

тво

Росл

инни

цтво

П

ерер

обка

м’я

са,

Виро

бниц

тво

напі

вфаб

рика

тів

2890

280

000

Бать

ківс

ькі

птах

офаб

рики

:Д

П «

Пта

хоф

абри

ка

«Шах

тарс

ька

Нов

а»С

ТОВ

«Ста

ринс

ька

птах

офаб

рика

»

Брой

лерн

і пт

ахоф

абри

ки:

ТОВ

«Він

ниць

ка

птах

офаб

рика

»П

рАТ

«Мир

онів

ська

пт

ахоф

абри

ка»

ДП

«П

тахо

фаб

рика

«П

ерем

ога

Нов

а»П

рАТ

«Орі

ль-Л

ідер

»П

рАТ

«Дру

жба

нар

о-ді

в Н

ова»

404

тонн

кур

ятин

и

на р

ік (4

)М

ФК

2012

: 50

млн

дол

. з

50 м

лн д

ол. н

а пі

дтри

мку

ді

яльн

ості

ком

пані

ї з

виро

щув

ання

зер

на н

а до

датк

ових

120

000

га

ЄБРР

201

0: 6

5 м

лн д

ол.

з 65

млн

дол

. на

буді

вниц

тво

біог

азов

ої у

стан

овки

на

птах

оком

плек

сі О

ріл-

Ліде

рМ

ФК

2010

: 62.

25 м

лн д

ол.

на р

озш

ирен

ня о

пера

ції

з об

робк

и до

датк

ових

зем

ель,

до

120

000

га, т

а за

купі

влю

но

вого

сг о

блад

нанн

яМ

ФК

2005

: 80

млн

дол

. з

260

млн

дол

. на

розш

ирен

ня

діял

ьнос

ті М

ХП з

вир

обни

цтва

ку

ряти

ниМ

ФК

2003

: 30

млн

дол

. з

116

млн

дол

. на

покр

ащен

ня

корп

орат

ивно

го у

прав

лінн

я та

ра

ціон

аліз

ації

корп

орат

ивно

ї ст

рукт

ури

31

Наз

ва

Маж

орит

арни

й ак

ціон

ер,

засн

овни

к чи

ге

нера

льни

й ди

рект

ор

Осн

овні

сф

ери

діял

ьнос

ті

Чис

тий

приб

уток

, м

лн гр

н (2

011)

Зем

ель-

ний

банк

, га

Об’

єкти

П

огол

ів’я

Д

одат

кове

фін

ансу

ванн

я

Agro

ton

Publ

ic

Lim

ited,

УК

Р

Юрі

й Ж

урав

льов

Росл

инни

цтво

Твар

инни

цтво

976,

7417

0 00

02

осно

вні

птах

офаб

рики

, одн

а ф

ерм

а з

виро

щув

ання

ку

рчат

, од

не к

орм

ове

виро

бниц

тво,

20

тва

ринн

ицьк

их

фер

м із

вир

обни

цтва

ял

ович

ини,

6

свин

офер

м

2009

:66

71 т

онн

куря

тини

на

рік

(3 7

58 5

07 к

урча

т),

2058

тон

н св

инин

и (ж

ива

мас

а) –

бли

зько

20

580

сви

ней

(12)

, 93

7 то

нн я

лови

чини

–

близ

ько

1800

кор

ів (5

)

Ніб

улон

, УК

Р О

лекс

ій

та А

ндрі

й Ва

дату

рськ

і

Росл

инни

цтво

Твар

инни

цтво

Виро

бниц

тво

насі

ння

Виро

бниц

тво

ком

біко

рмів

Оре

нда

с/г

обла

днан

ня

11 1

6180

000

Вісі

м ф

ілій

: Д

П «

Ліді

ївсь

ке»

(Ми-

кола

ївсь

ка о

блас

ть),

філ

ії «К

ам`я

нець

-П

оділ

ьськ

а» і

«Мрі

я»

(Хм

ельн

ицьк

а

обла

сть)

, «Хм

ільн

ик»

і «П

івде

нний

Буг

» (В

інни

цька

обл

асть

), а

тако

ж «

Бист

риць

ка»,

«Ч

удні

вськ

а» т

а

«Ром

анів

ська

»

(Жит

омир

ська

обл

.)

2012

:10

106

од,

ВРХ

– 42

48,

корі

в 11

93,

свин

ей 5

858

(6)

ЄБРР

201

2: 1

30 м

лн д

ол.

з 44

8 м

лн д

ол. н

а ф

інан

сува

ння

обор

отно

го к

апіт

алі

пов’

язан

ого

з то

ргов

ими

опер

ація

ми

МФ

К 20

12: 5

0 м

лн д

ол.

з 11

0 м

лн д

олар

ів ін

вест

иції

в ін

фра

стру

ктур

и по

в’яз

аної

зі

збер

іган

ням

зер

нови

хЄБ

РР 2

010:

50

млн

дол

. з

112

млн

дол

. інв

ести

ції

в зб

еріг

ання

зер

нови

х

Корп

орац

ія

Свар

ог В

ест

Груп

, УКР

Анд

рій

Горд

ійчу

кРо

слин

ницт

воТв

арин

ницт

воВи

рощ

уван

ня

овоч

івСа

дівн

ицтв

о

732,

875

000

22 ф

ерм

и

в Хм

ельн

ицьк

ій

та Ч

ерні

вець

кій

обла

стях

2012

:ВР

Х 13

525

голі

в, в

т.ч.

98

00 го

лів

мол

одня

ку

ВРХ

та 3

600

особ

ин

мол

очно

го н

апря

мку

(7

) KS

G A

gro

S.A

., УК

РСе

ргій

Кас

янів

Росл

инни

цтво

Твар

инни

цтво

Саді

вниц

тво

Виро

щув

ання

ов

очів

Виро

бниц

тво

насі

ння

277

61 0

00св

инок

омпл

екс

«Від

-ро

джен

ня»

, сви

но-

ком

плек

с «С

корп

іон»

, «В

есна

», п

лем

інни

й за

вод

«Фак

тор

Д»,

пі

дпри

ємст

во

вівч

арсь

кого

нап

рям

-ку

«Со

юз-

3»

1050

0 св

иней

, 15

00 к

орів

,70

0 ов

ець

(8)

32

Наз

ва

Маж

орит

арни

й ак

ціон

ер,

засн

овни

к чи

ге

нера

льни

й ди

рект

ор

Осн

овні

сф

ери

діял

ьнос

ті

Чис

тий

приб

уток

, м

лн гр

н (2

011)

Зем

ель-

ний

банк

, га

Об’

єкти

П

огол

ів’я

Д

одат

кове

фін

ансу

ванн

я

Агр

охол

динг

Га

лс А

гро,

УК

Р

Серг

ій К

равч

укВи

робн

ицтв

о цу

кру

Росл

инни

цтво

М

олоч

не

твар

инни

цтво

Твар

инни

цтво

458

35 0

002

цукр

овіз

авод

и,

7 аг

ропр

омис

лови

х ф

ірм

, 2

елев

атор

и за

галь

-но

ю п

отуж

ніст

ю 5

0 ти

с. т

онн

(9)

АП

К-Ін

вест

, УК

РБо

рис

Колє

снік

овСв

инар

ство

Пер

ероб

ка м

’яса

Росл

инни

цтво

Виро

бниц

тво

ком

біко

рмів

515,

432

000

(1

4)21

6 50

0 го

лів,

вс

ього

вир

обле

но

прод

укці

ї – 1

9,8

тис.

то

нн (1

0)

1. h

ttp:

//re

al-e

cono

my.

com

.ua/

prin

t/38

980.

htm

l 2.

htt

p://

agro

new

s.ua/

node

/305

76

3. h

ttp:

//w

ww

.ulf.

com

.ua/

uk/o

ur-o

pera

tions

/live

stoc

k/ca

ttle

4.

htt

p://

ww

w.m

hp.c

om.u

a/uk

/ope

ratio

ns/p

oultr

y 5.

htt

p://

ww

w.a

grot

on.c

om.u

a/en

/live

stoc

k.ht

m#p

oultr

y 6.

htt

p://

ww

w.n

ibul

on.c

om/r

/pro

duct

ion.

php?

id=1

3 7.

htt

p://

svar

og-a

gro.

com

/ru/

our%

20bu

sine

ss/s

tock

bree

ding

8.

htt

p://

ww

w.k

sgag

ro.c

om/o

ur-b

usin

ess/

our-

busi

ness

vege

tabl

es-p

rodu

ctio

n/

9. h

ttp:

//la

tifun

dist

.com

/kom

pani

i/279

35-g

als-

agro

10

. htt

p://

ww

w.a

pk-in

vest

.com

.ua/

uk/m

edia

/new

s/ne

w/k

ompa

nija

-apk

-inve

st-p

idbi

la-p

idsu

mki

-rob

oti-z

a-20

12-r

ik-1

11

. htt

p://

ww

w.b

lack

seag

rain

.net

/abo

ut-u

krag

roco

nsul

t/ne

ws-

bsg/

ukra

ine.

-agr

ohol

ding

-201

cukr

land

farm

ing2

01d-

has-

rece

ived

-a-5

-yea

r-cr

edit-

in-t

he-a

mou

nt-o

f-600

m-u

sd/?

sear

chte

rm=N

one

12. h

ttp:

//w

ww

.agr

otim

es.n

et/d

ealn

a-va

ga-s

vine

y.ht

ml

13. h

ttp:

//fo

cus.u

a/ch

arts

/235

005/

14. h

ttp:

//ap

k-in

vest

.com

.ua/

ru/b

usin

ess/

stru

ctur

e/gr

ain

Documents

Розвиток тваринництва в Україні: проблеми та рекомендації