Пісні пісні

РОМАНСТАДНИК

ЧЕРНІВЦІ2011

ПІСНІПІСНІ

Ця збірка є спробою зафіксувати (а потім і за-римувати) ті таємничі процеси, які відбуваються в душі, коли тверде лушпиння тріскає і із зерна показується маленький пагінчик Слова, коли ко-кон повсякдення руйнується і маленький метелик пурхає і лоскоче твою внутрішність. Це ретроспек-тива власних змін, зневір та осяянь, що викликані археологічними розкопками власного «я», пошуком єдиної Істини на уламках цивілізацій. Автор несе повну відповідальність за кожне написане слово.

3

Вступне слово від автора

Отже декілька слів про назву і саму збірку. Як відомо, піст і пісні – поняття далекі, і на пер-ший погляд можуть здаватися несумісними. Але це тільки на перший погляд. Піст, за озна-ченням, це свідома відмова від більшості за-баганок плоті, як-то: смачна їжа, весела гучна музика, також обмеження у розвагах та заба-вах (телевізор, інтернет і навіть художня літе-ратура). То які ж тут можуть бути пісні, коли ти постійно голодний, змучений, нервовий і насуплений. Тут на гадку приходять хіба що слова класика про стогін, який в нас піснею зветься. Але, як виявляється, відмовившись від багатьох таких звичних і навіть «рідних» речей ти «розвантажуєш» свою душу, і вона, як казкова царівна, прокидається від довго-го, майже, летаргічного сну, спрямовуючи свій погляд до неба. І це пробудження стає настільки радісним та благодатним, що пісні

4

самі по собі ростуть із заспаної утроби душі. Ці грубі матеріальні радощі життя, насправ-ді, були заслоною, яка не пропускала світло Істини, і як тільки маленький промінчик його торкається нашого серця, душа затягує свою тиху, ледь чутну, пісню. Звичайно ж, що не всі пісні будуть оптимістичні, адже пробудження це, як мінімум, інший погляд на звичні речі, якщо не діаметрально протилежний. Те, що радувало тебе вчора, сьогодні тільки тугу на-водить. А ще приходить розуміння того, що всі ці роки ти йшов у напрямку протилежно-му від життя вічного, та й навіть не йшов, а котився по накатаною стежиною, цілком ви-мастивши свої білі ризи у кольоровому багні спокус, потураючи всім своїм забаганкам.

Пісні пісні – це пісні старого бродяги, що майже забув про рідну домівку за довгі роки снування безкрайніми просторами незвіда-них країв і ненароком побачив знайомий з дитинства пейзаж, від чого у старому серці зазвучала давно заглушена мелодія. Це піс-ні раба, який прикутий до своєї галери ба-гато років і раптом у сні бачить вітчизну, і

5

згадує, що не раб він, а принц. І разом з тим він розуміє, що так і згниє на цій власноруч збудованій галері. І пісня туги за втраченим домом розливається в душі невільника.

Ці пісні, я впевнений, знайомі кожному, але вони тонуть у хвилях білого шуму, який вже давно став постійним супутником су-часної цивілізації. Внутрішні пісні ніжні й тендітні, вони не можуть протистояти на-вколишнім кіловатам, тому, щоб почути їх треба докласти зусиль, тобто відмовитись від деяких атрибутів сучасного життя. І так як душа наша безсмертна, то можна ствер-джувати, що ця музика буде вічною, навіть без заміни батарейок. Чого і всім бажаю.

Роман Стадник

6


ти знаєш Слово було Богтож гра з ним - небезпечне святобо кожен вірш - розмова двохце змога з Богом розмовляти

то ж безпредметний діалогпусте заняття демагога

ти ж знаєш Слово було Богі Слово завжди буде в Бога

7

Пісні пісні

душу шкобочепташка щебеченитку торочитьпсевдопредтечащезли апострофикрапки і комипсевдоапостоличинять погромиміряють мріютьмружаться душіморем минаютьклаптики сушісповнені відчаюсни відчайдухачас зупинивсябурштинова мухавилетіла геть

Схід

8


окрайцем хліба, скибкою росиприйдуть рядки до тебе мимоволі,і скільки в Бога долі не проси,немає іншої для тебе долі;

лататтям літер, вервечкою слівзалишиш слід на аркуші паперу;

бездомний блазень голих короліввідправлений на сонячну галеру.

9


як це не банально, кохана,закінчиться все черв’якамиі посмішка ця бездоганна зійде по весні чебрецями.

душа як маленька хмаринказлетить і розтане у небі.життя – це коротка хвилинканам Богом дана по потребі.

і більше нічого немаєкрім неба і чебрецю.

лиш тихо душа відлітає,допивши хвилинку оцю.

10


оцет емоцій обпалює днів серцевинукамінь бажання відтягує рвані кишеніблудимо плачемо просимо білого димущоби не вмерти від страху чи сміху на сцені

палимо плівки лишаєм одні негативив плесах доріг виплітаємо власні закляттясонце у сні разом з зорями ловим за гривиграємось громом цілуєм цілюще багаття

11


Той хто привів нас сюди на протоптану стежкуочі щоранку запалює наші мов глицюмісяць у небі повісив мов срібну сережкутільки для того щоб променем стежку пройшли цю

12


де сірі небеса закатані в асфальт,де хмар висять то китиці, то грона

щовечора відходять дні з перонуі потягом свистять у синю даль.

душа у цій предвічній круговертізабулася, змінилася, змілілаі кожен крок – це крок на зустріч смертітвого давно розбещеного тіла.

і подих дня, і пряний присмак ночілишають слід на стомлених вустах…

та враз згадавши, прошепочеш: Отче!не залишай мене одного в цих містах.

13


гігантські кульбаби сосенвпираються в піднебінняу скриньках старих шпаківеньлиш мотлох чужих листівця осінь простоволосанавіює сновидіннята червень як третій півеньруйнує реальність снів

це небо – холодна калюжаці хмари – овеча вовна

залишаться у кишеніжетончики на метро

та посмішка небайдужадощу і хвоїнок повна

на мокрім пероні-аренізігріє моє нутро

14


березовий бриз пригубив наче брагуі контуром костура дім свій закресливміж пальців весни не шукайте бродягусліди його льодом із променем зкресли

він дивних дарів не чекає й чатуєхоч пасинок долі та Божа дитинавін хлібом і шляхом свій подих гартуєі гомоном дзвонів закінчиться днина

15


і гаміром в серце принишкле проникнеі папороть паперті цвітом засяєвін далі піде та для нас просто зникнеяк місяць що зранку в небі зникає

16


ми знов не певні, бо завжди неповнінапівпусті або напівпорожні,красиві жести – гарні тільки ззовніпустіють душі й храми придорожні.

пусті слова дзвенять невтішним дзвономця пустота... нестримна порожнеча...продовжує наш світ скупим законом, в якому повнота вже недоречналюбов тут відпускають за талоном і навіть смерть давно уже не втеча

17


порція кави у порцеляністомлений погляд цигарка в руцізбоку сусіди наглухо п'яніводкою на молоцізнову новини смажені фактиБоже як все це дісталовійни цунамі тайфуни терактиварто змінити лекалосвіт збожеволівчи це просто нервиБоже як холодно й пустонавіть душа у форматі консервиквашена ніби капустапорція кави кінчиться пивомнебо – розшите сукнобілі вірші чорним курсивомінших не пишеш давно

18


цей гомін як гімн, як небесна хворобапроллється в легені рідким оксигеном.могила в землі – заповідна утробазнесилена сонцем, знебарвлена геном.

ще вилізе боком цей блуд опівнічний,ці заїди днів захаращені страхом.полуденний сон перейшов в летаргічнийі штоф запітніє під шиферним дахом,

і гул наче град тарабанить у грудитуркоче, турбує, тривожить, тримаєцарівна ще спить та цілунок Іудине збудить її від примарного раю.

19


крива душа і демонів не треба.ревуть воли, наповнюють корита,

а груди розриває оковитаамброзія розпаленого неба.

сірник вірша розпалить ватру хіті,а ти либонь ще віриш в комунізм.юнацький онанізм-максималізм –єдина твоя радість в цьому світі.

крива душа, не виправиш нараз агонія і гнійна алергія.

росте чиряк чи може метастазу тому місці, де була надія.

20


полоти плоть свою від бур'янів,вбивати цвях думок у ситі мізки

чи оп'яніти від гордині як від віскіі далі залишатись бранцем снів.

чи набрехати власному собі,що наст в душі – це засіб для безпеки,а храми проміняв на дискотеки,щоб не жити тільки у журбі.

і все здається йде своїм шляхом:і світ цей далі править сіру месу,

і ти бредеш стежинами прогресу,щоб не здаватись кончєним лохом.

21


в цьому місті міщан і безликих месій,де вокзали покриті густим очеретом,на бруківці сліди від Угорщин-Російти лишився один і зробився поетом.

в цьому місті під'їздів, балконів, дахівти шукаєш свій дім, як шукав свого слова.перебите крило всіх минулих шляхівпроступає в душі як незвідана мова.

в цьому листі людей як у мисці небесне знайдеш ні міщан, ні безликих месій.в темну ніч вас відвозить стрімкий мерседес,відправляючи в небо чергове таксі.

МММ

22


це кисень як камінь, як кремінь іскритьсяпритримує тіло, підтримує духі душу наситить горішня живиця,щоб нове вино не в дірявий лантух,

щоб пісня плелась у пітьмі виживання,щоб слово зросло у предвічній ріллі,бо в згустках пітьми є надія світанняяк в крапельці неба є частка землі.

23


тарілка неба голуба,в ній пташка десь щебече,а у руках твоїх верба – Великодня предтеча.

і відступа з душі журба,і туга невблаганна,бо у руках твоїх вербаі на вустах Осанна,

а на землі уже трава,на ній сидить малеча;свята Неділя шуткова – Великодня предтеча.

24


ми Слово зміняли на суєтну славу,і править навколо свій бал суєта,ми кожного дня вибираєм Варавву,і кожного дня розпинаєм Христа.

наш біль нас виводить на нову октаву,та пісня напрочуд нікчемна й пуста;ми кожного дня вибираєм Варавву,і кожного дня розпинаєм Христа.

продали країну - здобули державу...покинуті села, пониклі міста;ми кожного дня вибираєм Варавву,і кожного дня розпинаєм Христа.

25


життя обернули на фарс і виставуі срібні монети - єдина мета,ми кожного дня вибираєм Варавву,і кожного дня розпинаєм Христа.

а душу пече мов розпечена лавата думка, що всі ми давно вже не ті,що далі на волі розбійник Варавва,і далі Господь наш висить на хресті.

26


ридайте ночами, радійте нечасто,любіть свою владу, цілуйте знамена,бо з ночі вже йде безумовний причасникі неба пола вже палає червлена.

кипить і конає в конвульсіях спокійі ловить за шкірку і лізе в ширінку,а друзі лежать собі в ямі глибокійі смерть уже слинить наступну сторінку.

ридайте ночами, радійте нечасто,бо ваша брехня вже лоскоче нам груди;заплаканий ранок з оскомою щастя,де новий причасник іде межи люди.

27


станеться так: розірвуть Твоє тіло навпіл,кості зберуть у мішок, закопають окремо,тонко поріжуть, покладуть в тарілці на стіл,вип'ють закусять, а тут уже ми підійдемо.

сядемо разом, згадаймо, як все було,спогади під оковиту нам замість закуски,піт виступає і вже червоніє чоло,п'яний язик починає співати па-рускі.

Лаодикія

28


далі поплачемо трохи, сковтнувши печаль,пам'яті шмарки затиснем в робочі долоні,ще раз наллємо і скажемо глузду – прощай,нас понесуть уже дідьком запряжені коні.

станеться так, і забудуться все на путі;яйця фарбовані лиш алегорія свята...хмарами диму застелена п'яна кімнатаі майже не видно ікону в самому куті...

29


ці сірі та пошарпані обличчязалишаться в твоїй душі навіки,псалми співають бомжі та калікиіз темряви свого середньовіччя.

а ти пливеш все далі по музею,стараєшся не збитися на крик,шнуруєш маску ніби черевик,тобі комфортно і спокійно з нею,

нехай усі шукають панацею, а ти до цеї пандемії звик.

misc

30


байдужа ера штучних квітіві недочитаних листів,еклектика електролітівсеред пожарищ і постів.

смачна відрижка карнавалузнов перейде в тяжку хворобу.

серед горища чи підвалути раптом вздриш Його подобу.

і загорнувшись в ковдру літер,заснеш на голому бетоні,щоб продавчиня штучних квітівтвої перехрестила скроні.

цей карнавал – судомний кіпішвогонь агонії кінця

ти ж маску-пластир знов наліпишна рану власного лиця.

карнавальний

31

ЗМІСТвступне слово ________________________ 3ти знаєш, Слово було Бог _________________ 6схід _________________________________ 7окрайцем хліба, скибкою роси ___________ 8як це не банально, кохана _______________ 9оцет емоцій __________________________ 10де сірі небеса закатані в асфальт ________ 12гігантські кульбаби сосен_______________13березовий бриз ______________________ 14ми знов не певні ____________________ 16порція кави у порцеляні _______________ 17цей гомін як гімн ____________________ 18крива душа і демонів не треба _________ 19полоти плоть свою від бур'янів ________ 20МММ _______________________________ 21це кисень як камінь _________________ 22неділя шуткова _____________________ 23ми Слово зміняли на суєтну славу ______ 24ридайте ночами радійте нечасто _______ 26Лаодикія ____________________________ 27misc _______________________________ 29карнавальний _______________________ 30

Documents

Пісні пісні