Огляд механізмів видачі сертифіката переміщення EUR.1

ДОСЛІДЖЕННЯ

на тему:

Огляд механізмів видачі сертифіката переміщення EUR.1: кращий практичний досвід держав – членів

Європейського Союзу

Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства - Етап V

Проект виконується UPMF у консорціумі з PAI, FIIAPP, Louis Berger SAS, KLC та HRTA

Проект фінансується Європейським Союзом

Вул. Антоновича, 102-104, Тел.: +38044 581 55 83 03150, м. Київ, Україна Тел./факс: +38044 581 58 19 http://www.ueplac.kiev.ua Ел. адреса: [email protected]

2

Проект виконується UPMF у консорціумі з PAI, FIIAPP, Louis Berger SAS, KLC та HRTA

Українсько-Європейський дорадчий центр з питань законодавства – Етап V EuropeAid/127777/C/SER/UA

Проект фінансується Європейським Союзом

Огляд механізмів видачі сертифіката переміщення EUR.1: кращий практичний досвід держав – членів

Європейського Союзу

Професор Вєслав Чижовіч, експерт UEPLAC,

Варшавська школа економіки

Київ, листопад 2010 року


3

Зміст

1. ВСТУП ............................................................................................................................................ 5 1.1. Важливість сертифіката переміщення EUR.1 для митної служби України ...................... 5 1.2. Сертифікат переміщення EUR.1 як основний засіб підтвердження походження в угодах ЄС про вільну торгівлю та економічне партнерство ................................................... 6

1.3. Концепція походження ........................................................................................................ 7 2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА БАЗА .............................................................................................. 7

2.1. Світова організація торгівлі (СОТ) ........................................................................................ 8 2.2. Рада митного співробітництва – Всесвітня митна організація (РМС – ВМО) .................. 9 2.3. Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) ........... 10

3. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ЄС ПРО ПРАВИЛА ПОХОДЖЕННЯ ТА СЕРТИФІКАТИ ПОХОДЖЕННЯ ............................................................................................ 10

3.1. Основні митні правові акти ЄС, які стосуються походження товару .............................. 11 3.2. Загальні аспекти преференційного походження ................................................................ 11

3.2.1. Загальні положення ........................................................................................................ 11 3.2.2. Адміністративне співробітництво ................................................................................. 16

4. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЄС ЩОДО ПРЕФЕРЕНЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ ............................ 17 4.1. Митний кодекс Співтовариства (МКС) та Модернізований митний кодекс Співтовариства (MМКС) 17 4.2. Імплементаційні положення Митного кодексу Співтовариства ....................................... 19

4.2.1. Сертифікат переміщення EUR.1 у ст. 110-115 ІП МКС .............................................. 19 4.2.2. Заявник/отримувач сертифіката переміщення EUR.1 ................................................. 19 4.2.3. Компетентний орган з видачі сертифіката переміщення EUR.1 ................................ 20 4.2.4. Сертифікат переміщення EUR.1 для розібраної або незібраної продукції ............... 21 4.2.5. Мова сертифіката переміщення EUR.1 ........................................................................ 21 4.2.6. Конкретні ситуації при видачі сертифіката переміщення EUR.1 .............................. 21 4.2.7. Заміна оригінала сертифіката переміщення EUR.1 ..................................................... 22 4.2.8. Помилки та неточності в сертифікаті переміщення EUR.1 ........................................ 22 4.2.9. Верифікація сертифіката переміщення EUR.1 ............................................................. 22 4.2.10. Система управління зразками (база даних SMS) для верифікації EUR.1 ............... 23

4.3. Новий регламент про підтвердження походження в ЄС ................................................... 23 4.3.1. Декларація постачальника як підтвердження статусу товарів ................................... 24 4.3.2. Довгострокова декларація постачальника ................................................................... 24 4.3.3. Довгострокова декларація постачальника з ретроактивним ефектом ....................... 25 4.3.4. Підпис .............................................................................................................................. 25 4.3.5. Інформаційний сертифікат INF 4 .................................................................................. 25 4.3.6. Розклад для INF 4 ........................................................................................................... 25 4.3.7. Сприяння ......................................................................................................................... 26

5. ПРАКТИКИ ВИДАЧІ СЕРТИФІКАТА ПЕРЕМІЩЕННЯ EUR.1 .......................................... 26 Албанія .......................................................................................................................................... 27 Австрія ........................................................................................................................................... 27 Бельгія ............................................................................................................................................ 27 Болгарія ......................................................................................................................................... 28 Хорватія ......................................................................................................................................... 28 Кіпр ................................................................................................................................................ 29 Чеська Республіка ......................................................................................................................... 29 Данія .............................................................................................................................................. 30 Естонія ........................................................................................................................................... 30 Фінляндія ....................................................................................................................................... 30 Німеччина ...................................................................................................................................... 30 Греція ............................................................................................................................................. 31 Ірландія .......................................................................................................................................... 31


4

Італія .............................................................................................................................................. 32 Литва .............................................................................................................................................. 32 Нідерланди .................................................................................................................................... 33 Норвегія ......................................................................................................................................... 33 Португалія ..................................................................................................................................... 33 Румунія .......................................................................................................................................... 34 Словаччина .................................................................................................................................... 34 Іспанія ............................................................................................................................................ 35 Швеція ........................................................................................................................................... 35 Швейцарія ..................................................................................................................................... 35 Великобританія ............................................................................................................................. 36 Польща .......................................................................................................................................... 37

6. МАЙБУТНЄ ПРАВИЛ ПОХОДЖЕННЯ ТА СЕРТИФІКАТІВ ПОХОДЖЕННЯ В ЄС ...... 37 ДОДАТКИ ........................................................................................................................................ 39 ЗРАЗКИ ......................................................................................................................................... 39 Юридичні технічні вимоги .......................................................................................................... 39 Друк інструкцій для інформаційного сертифіката INF 4 ......................................................... 40 УГОДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ, ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ EUR.1 .................................................................. 40 Африка ....................................................................................................................................... 40 Америка ..................................................................................................................................... 40 Європа ........................................................................................................................................ 40 Близький Схід ........................................................................................................................... 41 Країни AКТ ............................................................................................................................... 41

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ EUR.1 ............................................... 41 ПОСИЛАННЯ ............................................................................................................................... 42


5

1. ВСТУП

Сертифікат переміщення EUR.1 – це назва форми, яка використовується у міжнародному товарообігу. Використання даної форми базується на застосуванні різноманітних двосторонніх та багатосторонніх угод у рамках Загальноєвропейської системи преференцій – угод про асоціацію з Європейським Союзом, угод про вільну торгівлю (УВТ) та / або угод про економічне партнерство (УЕП) з Європейським Союзом.

1.1. Важливість сертифіката переміщення EUR.1 для митної служби України

Незалежна Україна є однією з найбільших та найважливіших держав у Східній Європі, сусідом і партнером Європейського Союзу. Недавно розроблена Європейська політика сусідства (ЄПС)1 визначає Україну як кандидата на укладання в майбутньому угоди про вільну торгівлю між Україною та ЄС. У документі «ЄПС – шлях до подальшої економічної інтеграції» наголошується:

«Більш глибока економічна інтеграція між ЄС та його сусідами є спільним інтересом для всіх зацікавлених сторін. Це не є ні благодійністю з боку ЄС, ні нав’язуванням. Це стане результатом наших спільних торговельно-економічних інтересів і взаємодоповненням обох сторін. <…>

Перший етап просування до більш глибокої економічної інтеграції вже розпочався шляхом реалізації Планів дій (ЄПС), які передбачають регуляторне зближення в багатьох галузях, що становлять інтерес для країн-партнерів та ЄС. Наступним кроком стануть поглиблені та всеохоплюючі угоди про вільну торгівлю, які істотно лібералізують всю торгівлю та кодифікують регуляторну відповідність через обов’язкові до виконання зобов’язання і механізм врегулювання суперечок»2.

Згідно з цим документом ЄС продовжуватиме докладати зусилля щодо сприяння торгівлі та економічній інтеграції в рамках регіону Європейської політики сусідства.

У згаданому документі на додаток до двосторонніх угод про вільну торгівлю з ЄС країни-партнери ЄПС заохочуються до укладання двосторонніх або регіональних угод з метою стимулювання торгівлі та інвестицій по напрямках «південь-південь» та «схід-схід», а також, можливо, й «схід-південь». І, як зазначається,

«Пов’язані з цією метою труднощі не слід недооцінювати. Внутрішньорегіональна торгівля в даний час знаходиться на низькому рівні в цьому <…> регіоні; її посилення потребуватиме зокрема політичної волі, неабияких зусиль з гармонізації регуляторних систем та розвитку транспортної мережі»3 (підкреслено Ч.В.).

Це означає, що майбутні угоди про вільну торгівлю (УВТ) між ЄС та Україною, а також між Україною та іншими державами ЄПС повинні передбачати використання в митних питаннях митну документацію, узгоджену з міжнародними стандартами, зокрема, щодо підтвердження походження – сертифікат переміщення EUR.1.

1 http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=COM:2008:0823:FIN:PL:PDF. 2 http://ec.europa.eu/world/enp/pdf/non-paper_economic-integration_en.pdf. 3 Там само.


6

1.2. Сертифікат переміщення EUR.1 як основний засіб підтвердження походження в угодах ЄС про вільну торгівлю та економічне партнерство

В угодах ЄС про вільну торгівлю та економічне партнерство визначаються товари, до яких застосовуються нижчі ставки мита, або ж які взагалі не обкладаються митом за умови, що вони були повністю вироблені у державі – члені ЄС або ж були вироблені на рівнозначній цьому визначенню основі відповідно до угод про походження товарів. Для застосування пільгової ставки під час розмитнення товарів, компетентним органам (зазвичай, хоч і не завжди, це митні органи) необхідно надавати сертифікат переміщення EUR.1, в якому виробник засвідчує походження цих товарів.

УК зовнішній торгівлі в рамках угод ЄС про вільну торгівлю та економічне партнерство сертифікат EUR.1 визнається також як сертифікат походження.

Походження товарів у міжнародному товарообігу, а не лише сама торгівля товарами, є однією з найбільш складних проблем у відносинах між бізнесом і митними органами. Насправді це проблема не міжнародної торговельної політики, а політики міжнародного товарообігу (не тільки самої торгівлі!). Це предмет митної політики.

Суть сертифікату переміщення EUR.1 як засобу підтвердження походження товару жорстко пов’язана із фіскальними проблемами, тобто з преференціями (знижками) до митних ставок. Сертифікат також є дуже важливим з точки зору безпеки, а також нетарифних правил та заходів (заборони, квоти, стелі, антидемпінгові та компенсаційні заходи і т.д.). У кінцевому результаті, з точки зору мікроекономіки, він пов’язаний із конкурентними можливостями компанії як на внутрішньому (єдиному ринку ЄС), так і на світовому ринках.

Це питання також пов’язане із втратами надходжень до державного бюджету. Фінансові втрати внаслідок звільнення від митних зборів товарів, що походять із країн та/або територій – бенефіціарів, лягають як на національний бюджет, так і на бюджет ЄС. Особливо це стосується подання підроблених документів про походження товару, що дозволяє отримати пільгові митні ставки. Одним з документів, який часто фальсифікують, є саме сертифікат переміщення EUR.1.

У ситуації з митним союзом ЄС усі митні збори, які стягуються митними службами (адміністраціями) держав – членів ЄС, складають не частину національних податкових надходжень, а йдуть на формування бюджету ЄС як окремий елемент так званих «традиційних власних ресурсів» (ТВР).

Це дослідження розпочинається із роз’яснення поняття «походження» з матеріальної та формальної точок зору відповідно до установчих договорів ЄС і основних правових документів у митній справі – Митного кодексу Співтовариства4 (МКС), Модернізованого митного кодексу Співтовариства (ММКС), Імплементаційних положень МКС (ІП МКС), а також головного, основного закону, присвяченого сертифікату переміщення EUR.1 – Регламенту № 1207 від 2001 року.

В огляді представлено також найкращий практичний досвід митних адміністрацій деяких держав – членів ЄС щодо того, як саме вони взаємодіють з бізнесом щодо правил про походження товару (питання кумулювання в угодах про вільну торгівлю) і його сертифікації, щодо формальних, процедурних і технічних питань, які стосуються видачі даного документу, щодо проблем із висуненням додаткових вимог при прийомі заяв на видачу сертифікату EUR.1 та при прийомі EUR.1, щодо видачі дублікатів і ретроспективної видачі, а також щодо вартості процесу видачі, терміну зберігання документів і т.д.

В самому кінці наводяться деякі зауваження щодо майбутнього спрощення цієї форми підтвердження походження в умовах електронної митниці.

4 З 1 грудня 2009 року, коли набув чинності Лісабонський договір про внесення змін до установчих договорів ЄС, Європейське співтовариство припинило існування і було замінене Європейським Союзом. До внесення відповідних змін у законодавство ЄС, під Європейським співтовариством слід розуміти Європейський Союз.


7

Аналіз завершується додатками, що містять інформацію про джерела інформації, деякі оригінальні документи (цитати з базових документів СОТ/ГАТТ’94, Ради митного співробітництва – Всесвітньої митної організації, а також установчих договорів ЄС) та інше (Регламент № 1207/2001, зразки форм EUR.1 та INF 4, роз’яснення щодо виконання цих документів і т.д.)

1.3. Концепція походження

Походження – це «економічна національність» товарів у міжнародній торгівлі. Існує два його види:

– непреференційне та

– преференційне походження.

Непреференційне походження встановлює «економічну національність» товарів. Воно застосовується для визначення походження товарів, що підпадають під усі види заходів торговельної політики (таких, як антидемпінгові заходи, кількісні обмеження) або тарифні квоти.

Воно також використовується для статистичних цілей.

З непреференційним походженням товарів також пов’язані інші положення, зокрема, щодо публічних тендерів або маркування походження. Крім того, експортні відшкодування ЄС у рамках Спільної сільськогосподарської політики часто базуються на непреференційному походженні.

Преференційне походження надає певні пільги товарам, якими здійснюється торгівля між окремими країнами, а саме – право на ввезення їх за зниженою або нульовою ставкою мита.

За всю історію міжнародної торгівлі товарами встановилося багато форм преференцій між країнами-партнерами. За загальним правилом, це були пільгові митні збори з боку партнерів на продукцію, яка походила з партнерських держав або територій. Незважаючи на цю основну фіскальну функцію митного походження товару в минулому столітті, особливо у другій половині минулого століття та на початку цього століття, з’явилися і почали домінувати нові функції – це забезпечення конкуренції, справедливої торгівлі та безпечності ланцюга постачання. Усі ці питання, як і раніше, залишаються важливими.

2. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВА БАЗА

Сьогодні, в умовах глобалізації та регіоналізації, проблеми походження є дуже складними. Це є причиною того, що міжнародна спільнота у сфері торгівлі товарами зацікавлена в можливості мати (наскільки це можливо) дуже ясні й чіткі правила, які стосуються питання походження товару.

Правова база для цього була створена спеціальною Угодою СОТ/ГАТТ’94 про правила визначення походження, а також Європейським Союзом й іншими митними союзами по всьому світу в рамках угод про вільну торгівлю (УВТ), а останнім часом – й угод про економічне партнерство (УЕП). Основним засобом підтвердженням походження є сертифікати походження. Серед них існують різні форми та декларації: національне підтвердження або сертифікат походження, дуже популярна в рамках Загальної системи преференцій так звана Форма «А» як сертифікату походження, спрощені підтвердження походження на торгових документах (наприклад, на комерційних рахунках) та інші документи (наприклад, товарно-транспортні накладні, коносаменти) тощо.

Для держав – членів ЄС і їх партнерів за угодами про вільну торгівлю й економічне партнерство, а також для торговців і виробників у сфері міжнародної торгівлі товарами, для експортерів та імпортерів основним документом, хоча й не виключним, є сертифікат переміщення EUR.1. Серед інших документів є документ А.TR (пов’язаний з преференційною торгівлею товарами з Туреччиною) та сертифікати EUR-MED (використовуються в преференційній торгівлі товарами з країнами та територіями Середземномор’я), а також сертифікати, що проставляються на рахунках-фактурах (інвойсах) або на інших комерційних та транспортних документах.

У цьому дослідженні ми зосередимося на сертифікаті переміщення EUR.1.


8

2.1. Світова організація торгівлі (СОТ)

Найбільш важливими для міжнародного обігу товарів є регламентаційні документи, присвячені правилам та сертифікатам походження товарів, які були створені Світовою організацією торгівлі та її Генеральною угодою з тарифів і торгівлі (СОТ/ГАТТ’94), Радою митного співробітництва – Всесвітньою митною організацією (РМС – ВМО), Конференцією Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД).

Детальні норми та роз’яснення зазначені в Угоді про правила визначення походження5. Кожна норма та положення цього акту є обов’язковими для всіх сторін, які підписали Заключний документ Уругвайського раунду про створення СОТ.

Відповідно до ст. 1 Угоди про правила визначення походження

«1. <...> правила визначення походження визначаються як ті закони, нормативні акти та адміністративні правила загального застосування, які застосовуються будь-яким Членом для визначення країни походження товарів, за умови, що такі правила визначення походження не стосуються договірних або автономних режимів торгівлі, які тягнуть за собою надання тарифних преференцій <...>.

2. Правила визначення походження, зазначені в параграфі 1, включають усі правила визначення походження, що застосовуються при використанні непреференційних інструментів торговельної політики, зокрема при застосуванні: режиму найбільшого сприяння згідно зі Статтями I, II, III, XI та XIII ГАТТ 1994; антидемпінгових та компенсаційних мит згідно зі Статтею VI ГАТТ 1994; захисних заходів згідно зі Статтею XIX ГАТТ 1994; вимог щодо маркування походження згідно зі Статтею IX ГАТТ 1994; а також будь-яких дискримінаційних кількісних обмежень або тарифних квот».

Особлива увага в цій Угоді присвячена преференційним правилам. Додаток II вказує, що:

«Спільна декларація щодо преференційних правил визначення походження

1. Визнаючи, що деякі Члени СОТ застосовують преференційні правила визначення походження, які відрізняються від непреференційних правил визначення походження, Члени СОТ цим домовляються про наступне.

2. Для цілей цієї Спільної заяви преференційні правила визначення походження визначаються як такі закони, нормативні акти та адміністративні правила загального застосування, які застосовуються будь-яким Членом для визначення того, чи підлягають товари преференційному розгляду згідно з договірними або автономними торговими режимами, які тягнуть за собою надання тарифних преференцій, що виходять за межі застосування параграфа 1 Статті I ГАТТ 19946.

3. Члени СОТ домовляються забезпечити наступне:

(a) коли вони встановлюватимуть адміністративні правила загального застосування, вимоги, що підлягають виконанню, повинні бути чітко сформульовані. <...>

5 http://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/analytic_index_e/roi_01_e.htm. 6 У згаданому положенні йдеться про принципи найбільш сприятливої нації та недискримінаційного ставлення. – В.Ч.


9

4. Члени СОТ домовляються оперативно подавати до Секретаріату свої преференційні правила визначення походження, у тому числі перелік преференційних домовленостей, до яких вони застосовуються, судових рішень, а також адміністративні правила загального застосування, що відносяться до преференційних правил визначення походження і є чинними на день набрання чинності Угодою СОТ для такого Члена. Крім того, Члени СОТ домовляються в найкоротші терміни подавати до Секретаріату будь-які зміни преференційних правил визначення походження або нові преференційні правила визначення походження. Переліки інформації, отримані Секретаріатом, розповсюджуються ним серед Членів СОТ» (Підкреслено Ч.В.).

Вищезазначені стандарти є обов’язковими для всіх підписантів документів СОТ/ГАТТ 1994. Це також стосується кожної окремої держави – члена ЄС, а також митного союзу ЄС, як організації – повноправного члена СОТ/ГАТТ’94.

2.2. Рада митного співробітництва – Всесвітня митна організація (РМС – ВМО)

Серед міжнародних нормативів, одним з найбільш важливих у практичній діяльності з митних питань є підготовлена і впроваджена РМC-ВМО Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур, т.зв. Кіотська конвенція 1973 р., (вступила в дію в 1974 р.) і т.зв. оновлена Кіотська конвенція 1999 року як образник для сучасних і ефективних митних процедур в ХХІ столітті7.

Оновлена Кіотська конвенція сприяє спрощенню процедур торгівлі та встановлює ефективний контроль через свої правові положення, які деталізують застосування простих, але ефективних процедур. Переглянута Конвенція також містить нові та обов’язкові правила її застосування, які всі Договірні сторони повинні прийняти без застережень. Оновлена Кіотська конвенція набула чинності 3 лютого 2006 року.

До цієї Конвенції є 30 додатків. Серед них три додатки присвячені проблемам походження. Це Додаток D.1 щодо правил походження, Додаток D.2 щодо документального підтвердження походження, Додаток D.3. щодо контролю документального підтвердження походження8.

Тут ми зустрічаємо пояснення основних категорій, пов’язаних з правилами походження, проблематикою підтвердження походження і контрольних документів, що підтверджують походження. Додаток D.2. Кіотської конвенції прямо вказує, що

«Документальне підтвердження походження може бути надане у вигляді простої довідки, вказаної на рахунку-фактурі чи іншому документі виробника, постачальника, експортера або іншої компетентної особи.

Проте в деяких випадках ці довідки мають бути завірені або доповнені шляхом засвідчення повноважним органом або органом, який має право це робити і який не залежить ні від експортера, а ні від імпортера. В інших випадках може бути передбачене надання спеціальних форм («сертифікатів походження»), в яких орган, уповноважений їх видавати, засвідчує походження товарів, і які також можуть включати твердження виробника і т.д.

З іншого боку, існують обставини, за яких може бути можливим відмовитися від вимоги надання будь-якого документального підтвердження походження».

7 http://www.wcoomd.org/home_pfoverviewboxes_tools_and_instruments_pfrevisedkyotoconv.htm. 8 http://www.unece.org/cefact/recommendations/kyoto/ky-d1-e0.htm.


10

Одним з найбільш важливих сертифікатів походження є т.зв. Форма «А», який пов’язаний з пільговим регулюванням для країн, що розвиваються, і найменш розвинених країн і який тривалий час є корисним і популярним також і в державах – членах ЄС. Сертифікат був прийнятий ЮНКТАД.

2.3. Конференція Організації Об’єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)

Найбільшою групою країн і територій, на які поширюються спеціальні пільгові положення, є ті, що включені до т.зв. Загальної системи преференцій (ЗСП). Це було політичне рішення ЮНКТАД. Відповідно до цього рішення розвинені країни на автономній (односторонній) правовій основі надають тарифні преференції для тих товарів, які походять з країн та територій, що охоплюються ЗСП. Ця система жорстко й безпосередньо пов’язана із сертифікацією відповідно до підтвердження походження за Формою «А».

Форма «А» була прийнята в 1970 році Робочою групою ЮНКТАД з правил походження як загальноприйнятий сертифікат походження для цілей ЗСП (Док. TD/B/AC.5/38).9

Все вищезазначене можна застосувати й до торгівлі товарами ЄС із партнерами з країн, що розвиваються, та найменш розвинених країн і територій.

3. НОРМАТИВНІ ДОКУМЕНТИ ЄС ПРО ПРАВИЛА ПОХОДЖЕННЯ ТА СЕРТИФІКАТИ ПОХОДЖЕННЯ

ЄС є найбільшим світовим партнером у міжнародній торгівлі товарами. Зрозуміло, що він звертає увагу на всі проблеми, що пов’язані з торговими бар’єрами, а також і на всі заходи сприяння, які спрямовані на розвиток міжнародної торгівлі й міжнародного товарообігу зокрема.

У митних правилах ЄС одну з найважливіших ролей відіграє проблема преференцій для партнерів по бізнесу. Вона дуже близько пов’язано із загальними міжнародними положеннями про правила походження товарів (Угода СОТ/ГАТТ’94 про правила визначення походження, стандарти ЗСП ЮНКТАД) та сертифікати походження.

Використовуючи ст. 1 і «Спільну декларацію щодо преференційних правил визначення походження» Угоди СОТ/ГАТТ’94 про правила визначення походження, які дозволяють її учасникам застосовувати преференційні правила походження та прийняті на їх підставі адміністративні положення, ЄС встановив свої власні вимоги до продукції, що походить з партнерських країн або територій. Це питання також пов’язане з документами, які необхідні для підтвердження походження. Особливу увагу присвячено відносинам ЄС з найменш розвиненими країнами та країнами і територіями, що розвиваються, а також преференціям, що надаються в рамках угод про вільну торгівлю або нових підписаних угод про економічне партнерство. У кожній із згаданих угод є статті та/або протоколи, що присвячені правилам походження та підтвердженню походження. Завдяки сертифікатам походження можна застосувати нетарифні заходи, а також пільгові митні тарифи до товарів, що походять з певної країни.

Преференційне походження надається товарам із певних країн, які виконали відповідні критерії. Для отримання преференційного походження ці критерії зазвичай вимагають, щоб товар був повністю отриманий або зазнав конкретно визначеної обробки чи переробки.

Преференційне походження надає певні тарифні пільги (ввезення за зниженою чи нульовою митною ставкою) товарам, якими торгують між країнами, що погодилися на такі умови, або коли одна із сторін, як наприклад ЄС, надає їх в односторонньому порядку (автономно).

9 http://www.unctad.org/templates/Page.asp?intItemID=4391&lang=1.


11

3.1. Основні митні правові акти ЄС, які стосуються походження товару

Основне митне законодавство ЄС, пов’язане з правилами та сертифікатами походження, міститься у Митному кодексі Співтовариства (Регламент Ради (ЄС) № 2913/92) та в Імплементаційних положеннях Митного кодексу Співтовариства (Регламент Комісії (ЄС) № 2454/93), а також у Регламенті (ЄС) № 450/2008 Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 р., який встановлює Митний кодекс Співтовариства (Модернізований митний Кодекс).

Особливо важливим для сертифікатів походження є Регламент (ЄC) № 1207/2001 про процедури з метою сприяння видачі або створенню у Співтоваристві підтверджень походження, а також видачі певних дозволів щодо схваленого експортера відповідно до положень, що регулюють преференційну торгівлю між Європейським Співтовариством та деякими країнами.

3.2. Загальні аспекти преференційного походження

Для того щоб отримати пільгове походження, товари повинні відповідати певним умовам, які викладені у протоколі про походження до угоди із відповідною країною або у правилах про походження відповідних автономних домовленостей10.

По суті це означає, що товари повинні або

бути виготовленими із сировини чи компонентів, які були вирощені або вироблені в країні, що отримує преференції (країні-бенефіціарі),

або якщо ж це не той випадок, то

принаймні, пройти певний обсяг обробки чи переробки в країні-бенефіціарі. Такі товари вважаються «з походженням» (originating).

У будь-якому випадку існує перелік тих операцій з обробки або переробки кожного товару, виробленого з матеріалів чи компонентів без походження, які він повинен пройти, щоб отримати статус товару «з походженням». Ці правила часто згадуються як «правила з переліку»11. Вони встановлюють найменший обсяг обробки або переробки, який потрібен для матеріалів без походження, щоб створені в результаті цього товари отримали статус «з походженням». Подальша обробка або переробка, яка виходять за ці межі, є прийнятною і жодним чином не впливає на походження, що було одержане в такий спосіб.

Структура цього переліку вимог до обробки або переробки базується на структурі номенклатури Гармонізованої системи12. Таким чином, перш ніж визначити, яку саме обробку повинен пройти конкретний товар, необхідно знати його класифікацію за ГС. Більш докладно інформація про тарифну класифікацію розкривається в аспектів тарифів.

3.2.1. Загальні положення

Хоча положення окремих домовленостей можуть різнитися окремими деталями, більша частина домовленостей щодо преференційного походження мають низку спільних положень.

Тоді як мета всіх домовленостей щодо преференційного походження є однаковою, положення цих домовленостей можуть відрізнятися в певних деталях. Тому для того щоб мати повну картину, слід

10 Як це представлено TAXUD. Див: http://ec.europa.eu/taxation_customs/customs/customs_duties/rules_origin/preferential/index_en.htm 11 Див. додаток до даного документа. 12 Номенклатура, яка регулюється Конвенцією про гармонізовану систему опису та кодування товарів та відома як «ГС Номенклатура», – це міжнародна багатоцільова номенклатура, яка була розроблена під егідою СОТ. Див. http://ec.europa.eu/taxation_customs/customs/customs_duties/tariff_aspects/harmonised_system/index_en.htm


12

дивитися як на загальні положення, так і на конкретні положення кожної окремої домовленості, тт. на випадки, коли правила конкретної домовленості відрізняються від загальних положень, або коли така інформація потребує доповнення.

Основні загальні положення є такими:

Статус «з походженням» (Originating status)

Товари повинні мати статус «з походженням», щоб отримати преференційний режим.

Кумуляція (Cumulation)

Кумуляція – це система, яка дозволяє обом сторонам досягнутої домовленості використовувати товари «з походженням» кожної з них.

Мінімальні операції (Minimal operations)

Це або операції, що розглядаються як недостатні для того, щоб надати походження, або це мінімальний рівень обробки, який має здійснюватися при кумуляції.

Правило загального допуску (General tolerance rule)

Воно дозволяє виробникам використовувати певний відсоток матеріалів без походження.

Правило неповернення мита (No-drawback rule)

Це правило означає заборону повернення мита, сплаченого на імпортні товари.

Принцип територіальності (Principle of territoriality)

Принцип територіальності означає, що обробка або переробка повинна здійснюватися на територіях сторін.

Правило прямої поставки (Direct transport rule)

Мета прямої поставки полягає в забезпеченні того, щоб товари, які прибувають до країни імпорту, були тими самими, що залишили країну експорту.

Підтвердження походження (Proofs of origin)

Коли стверджується, що товари мають певне преференційне походження, то таке твердження повинне бути засвідчене підтвердженням такого походження.

Уповноважений експортер (Approved exporter)

Уповноважений експортер – це експортер, якому за певних умов дозволяється створювати підтвердження походження.

Статус «з походженням» (Originating status)

Продукція має статус «з походженням», якщо вона є «повністю отриманою» або ж «достатньо обробленою чи переробленою». Це застосовується до всіх домовленостей щодо преференційного походження.

Повністю отримана (Wholly obtained)

«Повністю отримана» стосується насамперед натуральної продукції з країни, що отримує преференції (країни-бенефіціара), або товарів, які повністю виготовляються з неї. Це означає, що продукція не може містити імпортовані елементи без походження.

Достатньо оброблена чи перероблена (Sufficiently worked or processed)

Матеріали або компоненти без походження повинні бути достатньо обробленими, щоб отримати походження. «Достатньо обробленими» означає достатньо обробленими відповідно до характеристик (специфікацій), що містяться в т.зв. правилах з переліку.


13

Кумуляція (Cumulation)

Кумуляція – це термін, що використовується для опису системи, яка дозволяє продукції, що походить з країни А, бути в подальшому обробленою або доданою до продукції, яка вироблена в країні Б, так наче вона має походження країни Б. Отриманий товар буде мати походження країни Б. Кумуляція може застосовуватися лише між країнами, що діють за однаковими правилами щодо походження товарів.

Важливим моментом, який слід пам’ятати, є те, що в разі кумуляції обробка або переробка, яка здійснюється в кожній з країн-партнерів щодо вироблених товарів, не повинна бути тією «достатньою обробкою або переробкою», про яку йдеться у правилах з переліку.

Типи кумуляції:

двостороння,

діагональна,

регіональна та

повна.

Двостороння кумуляція (Bilateral cumulation)

Двостороння кумуляція діє між двома країнами, коли угоди про вільну торгівлю або автономні домовленості містить положення, що дозволяють їм кумулювати (накопичувати) походження. Це основний тип кумуляції, і він притаманний для всіх домовленостей щодо походження. Вона застосовується тільки до товарів або матеріалів з походженням.

Діагональна кумуляція (Diagonal cumulation)

Діагональна кумуляція працює між більш ніж двома країнами, якщо вони мають угоди про вільну торгівлю, що містять однакові правила щодо походження та положення про кумуляцію між ними. Як і при двосторонній кумуляції, вона застосовується тільки до товарів або матеріалів з походженням.

Хоча до виробництва певного товару можуть бути долучені більше ніж дві країни, цей товар матиме походження тієї країни, де відбулася остання операція з його обробки або переробки, за умови, що така операція було більшою за мінімальну операцію. Діагональна кумуляції працює між Союзом і країнами так званої «пан-євро-середземноморської зони кумуляції».

Регіональна кумуляція (Regional cumulation)

Регіональна кумуляція – це різновид діагональної кумуляції, який існує тільки в рамках Загальної системи преференцій (ЗСП) і працює між членами регіональної групи країн-бенефіціарів (наприклад, АКТ, АСЕАН, КАРІКОМ, Андська групи, САДК і т.д.).

Повна кумуляція (Full cumulation)

Повна кумуляція дозволяє сторонам, що досягли такої угоди, виконувати обробку або переробку товарів без походження в межах зони, утвореної ними. Повна кумуляція означає, що беруться до уваги всі операції, які здійснюються в країнах-учасницях. Тоді як інші форми кумуляції вимагають, щоб товари мали походження ще до їхнього експорту з однієї сторони до іншої з метою їх подальшої обробки чи переробки, то при повній кумуляції це не так. Повна кумуляція просто вимагає, що всі види обробки або переробки, які містяться в правилах з переліку, повинні здійснюватися над матеріалами без походження з тим, щоб кінцевий продукт отримав походження.

Повна кумуляція діє в стосунках між Співтовариством та, наприклад, країнами Європейського економічного простору (ЄЕП), Магрибу, заморських країн і територій (ЗКТ) або африканських, карибських і тихоокеанських країн (АКТ).


14

Мінімальні операції (Minimal operations)

Мінімальні операції – це операції, які, у випадку їх здійснення окремо або в поєднанні, розглядаються як такі, що мають настільки низьку важливість, що вони ніколи не надають статусу «з походженням». Всі правила щодо преференційного походження містять статтю, яка визначає ту обробку або переробку, яку слід розглядати як недостатню для того надання походження. Здійснена щодо продукції обробка або переробка, яка задовольняє вимоги правил з переліку, не призведе до одержання продукцією походження, якщо ця обробка або переробка згадується як мінімальна операція, що зазначена у відповідній статті.

З іншого боку, коли походження надається в межах кумулятивної системи, будь-яка здійснена обробка чи переробка повинна перевищувати вищезазначені мінімальні операції, хоча вона не обов’язково повинна задовольняти відповідні правила з переліку певної домовленості.

Правило загального допуску (General tolerance rule)

Правило загального допуску дозволяє виробникам використовувати матеріали без походження в обсязі, що не перевищує певне відсоткове значення від відпускної (ex-works) ціни. Однак, якщо конкретне правило щодо обробки або переробки все ж дозволяє використовувати матеріали без походження, такий допуск не може використовуватися для перевищення розміру відсоткового значення, визначеного в правилі з переліку. Максимальним завжди буде те значення, яке дозволяється конкретним правилом. Дозволене відсоткове значення допуску варіюється від одного преференційного режиму до іншого.

Правило неповернення мита (No-drawback rule)

Термін «повернення мита» означає відшкодування мита, яке було сплачене за імпортовані товари, але положення про «неповернення», у випадку його запровадження, забороняє це робити. Це правило забезпечує сплату мит, які застосовуються до матеріалів із третіх країн. Мета даного правила полягає в запобіганні недобросовісній конкуренції на національних ринках.

Проте деякі угоди дозволяють часткове повернення мита протягом обмеженого періоду часу. Причина такого винятку полягає в тому, що мита, які застосовуються до матеріалів без походження, в деяких країнах є значно вищими за мита, які застосовуються в ЄС, і тому дозволяючи певний рівень відшкодування, знижується дисбаланс, який може розглядатися як такий, що надає переваги виробникам з ЄС.

Принцип територіальності (Principle of territoriality)

Принцип територіальності означає, що обробка або переробка повинна здійснюватися на територіях сторін.

Із-за сучасних виробничих процесів не завжди можливо виконати цю вимогу. Може існувати необхідність здійснити певну обробку в країні, яка не є учасницею преференційної угоди. Деякі домовленості дозволяють таку зовнішню обробку або переробку, якщо вона відповідає певним визначеним умовам.

Недотримання визначених умов призводить до того, що продукція, яка повертається, не матиме статусу «з походженням».

У більшості випадків виняток з принципу територіальності не поширюється на текстильні вироби з Розділів 50 по 63 включно, а також до продукції не може одночасно застосовуватися даний виняток і правило загального допуску.

При визначенні походження кінцевого продукту не повинна братися до уваги обробка або переробка, що була здійснена за межами території договірних сторін. Однак при розрахунку доданої вартості, загальна додана вартість обробки або переробки, яка була здійснена за межами території договірних сторін, повинна братися разом із вартістю матеріалів без походження, які були включені до продукту на території іншої договірної сторони.


15

Поєднані вартості (вартості, доданої за межами території, та вартості матеріалів без походження) не повинні перевищувати відсоткового значення, встановленого у відповідному правилі з переліку.

Правило прямої поставки (Direct transport rule)

Преференційні домовленості містять правила, які стосуються транспортування (поставки) товарів, на які поширюються преференції, з території однієї сторони до території іншої. Мета прямої поставки полягає в забезпеченні того, що товари, які прибувають в країну імпорту, є тими самими товарами, що були відправлені з країни експорту. Проте якщо з будь-яких причин товар поставлявся через територію третьої країни або зупинявся на ній, за умови, що він залишався під митним контролем, умови прямої поставки вважаються виконаними.

Доказом дотримання правила прямої поставки може бути єдиний транспортний документ, який охоплює проходження товарів через країну транзиту, або ж, наприклад, «сертифікат про відсутність маніпуляцій», виданий компетентними органами цієї країни.

Підтвердження походження (Proofs of origin)

Коли товар декларується як такий, що має преференційне походження, то митні органи країни-імпортера повинні пересвідчитися в тому, що таке декларування є правильним, а тому існує потреба в підтвердженні саме такого походження товару.

Форми підтверджень походження

Різні преференційні домовленості вимагають визначених підтверджень походження, які вважаються належними в рамках конкретних домовленостей. Наприклад, преференційні домовленості, які ЄС має із деякими країнами, вимагають сертифікат переміщення EUR.1 або EUR-MED, тоді як у рамках загальної системи преференцій (ЗСП) вимагається сертифікат походження Форми «А». Все це є справою надзвичайної важливості для бізнес-спільноти, яка бере участь у міжнародному товарообігу, оскільки підтвердження походження є необхідним для обґрунтування ними своїх вимог щодо преференційного походження.

Декларування на деяких комерційних документах (рахунок-фактура (інвойс), накладна або будь-який інший комерційний документ, який описує відповідну продукцію досить докладно, щоб їх можна було ідентифікувати, – так зване «декларування по накладній») може замінити собою визначене підтвердження походження. Ця можливість підлягає попередньому підтвердженню з боку митних органів, яке надається схваленим експортерам. Крім того, більшість домовленостей дозволяють використовувати «декларування по накладній», яке оформлюється експортером для будь-якого вантажу, що є меншим певної вартості.

Схвалений експортер (Approved exporter)

Схвалений експортер – це експортер, який відповідає певним умовам, встановленим митними органами, та якому дозволено виробляти рахунково-фактурні декларації (invoice declarations). Митні органи можуть як надавати цей статус, так можуть і відбирати його, якщо експортер вдається до зловживань або порушень умов наданого дозволу. Процедури, якими супроводжується надання статусу «схвалений експортер» залежать від положень національного законодавства.

За певних умов «єдиний дозвіл» може бути надано схваленому експортеру, який заснований в одній з держав – членів ЄС, у якій він утримує свою документацію, що містить докази походження, але чия продукція експортується з інших держав-членів.

У нечисленних випадках підтвердження походження можуть видаватися ретроспективно, а у випадку їх втрати або знищення експортер може подати заяву про отримання дубліката.

Коли це передбачено законодавством, існує можливість замінити оригінал підтвердження походження одним або кількома сертифікатами переміщення.


16

Слід наголосити, що сертифікати походження (наприклад, сертифікат переміщення EUR.1) повинні відповідати низці конкретних технічних вимог, які викладаються в кожній домовленості. Однією з таких вимог є те, що вони повинні мати друковане зеленим кольором гільошоване тло (орнамент у вигляді стрічок, що переплітаються, з круглими виступами між ними).

Строк дії підтверджень походження

Документальні підтвердження походження мають обмежений строк дії згідно з умовами кожної домовленості. Цей строк починає спливати з дня видачі такого підтвердження походження. Однак можуть бути й виняткові обставини, за яких надання підтвердження походження товару може прийматися й після спливу такого строку.

І нарешті, експортери зобов’язані зберігати копії всіх підтверджень походження та документів, з ними пов’язаних, упродовж трьох років з дати видачі.

Строк дії EUR.1 залежить від країни, до якої експортуються товари. Коли товари експортуються до:

1) країн Європейської асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), Алжиру, Єгипту, Лівану, Ізраїлю, Фарерських островів, Західного берега / сектору Газа, Йорданії, Тунісу, Марокко, Туреччини, Південної Африки, Колишньої Республіки Югославії Македонія, Хорватії, Албанії, Боснії-Герцеговини, Сербії, Чорногорії та Косово – 4 місяці;

2) країн АКТ/ЗКТ, Мексики, Чилі або країн-бенефіціарів ЗСП – 10 місяців;

3) усі інші країни – 5 місяців.

Звільнення від вимоги надання підтвердження походження

Існують винятки з вимоги надавати підтвердження походження – завжди за умови, що товари не були імпортовані шляхом торгівлі. Маленькі посилки, які пересилаються від однієї приватної особи до іншої в межах максимально встановленої вартості, дозволено ввозити без підтвердження походження. Таке саме звільнення застосовується до особистого дорожнього багажу в межах максимально визначеної вартості.

3.2.2. Адміністративне співробітництво

Адміністративне співробітництво є загальноприйнятним для всіх домовленостей щодо походження. Воно є основою для співпраці між компетентними органами країн-партнерів, яка дозволяє їм переконуватися в тому, що правила застосовуються належним чином. З одного боку, партнери повинні надавати один одному відбитки печаток, які вони використовують для перевірки достовірності сертифікатів походження. З іншого боку, це співробітництво надає митним органам можливість здійснювати пост-імпортні перевірки достовірності та точності підтверджень походження.

Оператори повинні взяти до уваги, що коли з’ясується, що певний товар насправді не має права на преференції, то пільговий режим буде скасовано, і будь-яке несплачене мито може бути стягнуто. Тому у власних інтересах імпортерів ще до здійснення імпортної операції зробити усе можливе для того, щоб перевірити всі відомості, які стосуються підтвердження походження і самого товару, який ним покривається, аби дізнатися чи має він насправді право на преференції.


17

4. ПРАВОВІ ЗАСАДИ ЄС ЩОДО ПРЕФЕРЕНЦІЙНОГО ПОХОДЖЕННЯ

Преференційне походження повинне бути підтверджене конкретними доказами. В угодах ЄС про вільну торгівлю та про економічне партнерство сертифікат переміщення EUR.1 є основним таким доказом, і він тісно пов’язаний з преференційними правилами, що визначають статус товарів. Питання, пов’язані зі статусом товарів у ЄС, регулюються Митним кодексом Співтовариства (Модернізованим МКС13) та Імплементаційними положеннями МКС (ІП ММКС). Саме тому першим кроком до розуміння цієї теми є взяття до уваги вищезгаданих правових норм.

4.1. Митний кодекс Співтовариства (МКС) та Модернізований митний кодекс Співтовариства (MМКС)

Загальні положення про правила визначення походження встановлені в Митному кодексі Співтовариства (МКС), а також у ММКС.

Підпункт 4.7 ст. 4 МКС вказує, яка саме продукція має статус «товарів Співтовариства». Відповідно до цих положень «товари Співтовариства» – це товари:

«...повністю отримані на митній території Співтовариства згідно з умовами, що наведені у статті 2314, і не включають товари, імпортовані з країн або територій, які не є частиною митної території Співтовариства. Товари, отримані з товарів, які знаходяться під відкладальною домовленістю, не вважається таким, що має статус Співтовариства, у випадках особливої економічної важливості, яка визначається відповідно до процедури комітету,

– імпортовані з країн або територій, які не є частиною митної території Співтовариства, які були випущені у вільний обіг,

– отримані чи вироблені на митній території Співтовариства або з товарів, зазначених лише у другому абзаці, або з товарів, зазначених у першому і другому абзацах.

Згідно з підпунктом 4.8 ст. 4 МКС

«4.8. «товари не Співтовариства» означає товари, інші ніж зазначені в підпункті 7. Без шкоди для положень статті 16315 та 16416, товари Співтовариства втрачають цей статус, коли вони фактично вилучаються з митної території Співтовариства».

Аналогічні визначення містяться і в Модернізованому митному кодексі Співтовариства. У його ст. 4 зазначається:

«4.18. «товари Співтовариства» означає товари, які підпадають під будь-яку з наступних категорій:

(a) товари, які повністю отримані на митній території Співтовариства, і не включають товарів, що імпортовані з країн або територій за межами митної території Співтовариства. Товари, повністю отримані на митній

13 Модернізований митний кодекс Співтовариства, який скасовує і заміняє Митний кодекс Співтовариства 1992 року, набув чинності 24 червня 2008 року. Разом з тим, варто зазначити, що він набуде чинності у повному обсязі лише з того моменту, коли почнуть застосовуватися його Імплементаційні положення. Наразі єдиними застосовними положеннями ММКС є лише ті, що уповноважують Європейську Комісію ухвалити Імплементаційні положення до цього Кодексу, які мають бути введені в дію не пізніше 24 червня 2013 року. 14 Рішення, прийняті судовим органом, – Апеляції. – Ч.В. 15 Товари Співтовариства, кінцеве використання та переробна діяльність. – Ч.В. 16 Визначення вільних зон. – Ч.В.


18

території Співтовариства, не мають митного статусу товарів Співтовариства, якщо вони отримані з товарів, що знаходяться під процедурою зовнішнього транзиту, процедурою зберігання, процедурою тимчасового ввезення або процедурою внутрішньої переробки у випадках, визначених відповідно до підпункту «с» частини 2 статті 10117;

(b) товари, ввезені на митну територію Співтовариства з країн або територій за межами цієї території й випущені у вільний обіг;

(c) товари, отримані або вироблені на митній території Співтовариства або виключно з товарів, зазначених у пункті «b», або з товарів, зазначених у пунктах «а» і «b»;

4.19. «товари не Співтовариства» означає товари, інші ніж зазначені у пункті 18, або які втратили свій митний статус товарів Співтовариства».

Конкретна увага та набагато детальніші положення стосовно походження товару містяться в главі 2 МКС, секції 1 «Непреференційне походження» (ст. 22-26) і секції 2 «Преференційне походження» (ст. 27).

У ММКС є відповідно ст. 25-38 про «Непреференційне походження» і ст. 39 про «Преференційне походження». Це дещо ширше положення, ніж подібна ст. 27 МКС. Наразі ми читаємо наступне:

«Стаття 39. Преференційне походження товарів

1. Для того, щоб отримати вигоди від заходів, зазначених у пунктах «d» або «е» частини 2 статті 3318 або від нетарифних преференційних заходів, товари повинні відповідати правилам про преференційне походження, зазначені в частинах 2 і 5 цієї статті.

2. Що стосується товарів, які отримують вигоди від преференційних заходів, що містяться в угодах, укладених Співтовариством з певними країнами або територіями за межами митної території Співтовариства або з групами країн чи територій, то правила про преференційне походження викладаються в цих угодах . <…>».

У процитованих положеннях, які пов’язані з преференційним походженням товарів, встановлено загальні вимоги, що містяться в угодах про вільну торгівлю з країнами або територіями за межами Співтовариства. У цій нормі прямо не прописано жодного слова, яке б стосувалося підтвердження походження. Це зроблено у попередній секції, що стосується непреференційного походження. У статті 37 ММКС «Підтвердження походження» ми читаємо:

«1. Коли походження було зазначене у митній декларації згідно з митним законодавством, митні органи можуть вимагати декларанта підтвердити походження товару.

2. Коли підтвердження походження товару надається згідно з митним законодавством чи іншим законодавством Співтовариства, що регулює конкретні сфери, митні органи можуть, у разі обґрунтованих сумнівів, вимагати будь-які додаткові підтвердження, необхідні для забезпечення того, що зазначення походження дійсно відповідає правилам, які встановлені відповідним законодавством Співтовариства.

3. Документ, що підтверджує походження, може бути виданий у Співтоваристві, коли цього вимагають потреби торгівлі».

17 Див: Розділ V «Загальні правила про митний статус, розміщення товарів під митну процедуру, верифікація, випуск та розпорядження товарами», Глава 1 «Митний статус товарів», стаття 101 «Презумпція митного статусу товарів Співтовариства». – Ч.В. 18 Митний тариф Співтовариства. – Ч.В.


19

Також існує загальний принцип, який надає митному органу право вимагати підтвердження походження. Набагато докладніший опис міститься в нормах, що знаходяться в Імплементаційних положеннях МКС.

4.2. Імплементаційні положення Митного кодексу Співтовариства

Стаття 66 МКС ІП з його розділу 3 «Імплементаційні положення, що стосуються сертифікатів походження» глави 2 «Преференційне походження», пояснює багато категорій, пов’язаних з правилами походження як основи для підтвердження походження. В ній є словник з поясненням термінів, що використовуються в ІП МКС: «виробництво», «матеріал», «продукт», «товар», «митна вартість», «відпускна заводська ціна», «вартість матеріалів», «розділ» і «товарна позиція ГС», «класифікований» або класифікація згідно з ГС, «вантаж». Це слугує базою для видачі або невидачі сертифіката походження.

4.2.1. Сертифікат переміщення EUR.1 у ст. 110-115 ІП МКС

Сертифікат походження, який описаний у пункті «а» ст. 109 ІП МКС і має назву «сертифікат переміщення EUR.1», є умовою отримання тарифних преференцій для товарів, що походять з країни або території – бенефіціара. Зразок цієї форми представлений у Додатку 21 до ІП МКС.

Першим питанням є проблема тарифних преференцій для товарів, що імпортуються до ЄС.

Стаття 110 ІП МКС вказує на вимоги до товару, який може мати право на цей статус. Серед традиційних умов ще й існує необхідність подання підтвердження походження на формі сертифікату переміщення EUR.1.

Товари з походженням, при імпорті до ЄС, можуть мати право на отримання пільг від тарифних преференцій за умови подання, зокрема, сертифікату переміщення EUR.1. Він є головним підтвердженням, яке повинне бути:

1. виданим митними або іншими компетентними державними органами країни або території – бенефіціара,

2. за умови, що до Комісії буде передано інформацію про:

a. назви і адреси урядових органів, розташованих на їх території, які мають право видавати сертифікат переміщення EUR.1,

b. разом із зразками відбитків печаток, що використовуються цими органами, та

c. імена й адреси відповідних державних органів, відповідальних за контроль за сертифікатами переміщення EUR.1.

Іще одна умова для видачі сертифіката переміщення EUR.1. Він видається тільки тоді, коли він може слугувати як документальне підтвердження, яке необхідне для цілей отримання тарифних преференцій.

4.2.2. Заявник/отримувач сертифіката переміщення EUR.1

Сертифікат переміщення EUR.1 видається експортеру (чи його уповноваженому представнику) товарів з ЄС або країни-партнера за угодами про вільну торгівлю чи економічне партнерство. Заява на одержання сертифіката переміщення EUR.1 має бути подана в письмовому вигляді відповідно до встановленої форми. Ця форма наведена як зразок у Додатку 21 до ІП МКС. Цей документ слід заповнювати відповідно до вказівок, що містяться на його зворотній стороні. Це означає, що:

1. Сертифікат не повинен містити підчисток або слів, надписаних одне над одним. Будь-які зміни повинні бути зроблені шляхом видалення неправильних відомостей та додавання


20

необхідних коректив. Будь-які зміни такого роду мають бути парафовані особою, яка заповнювала сертифікат, та бути схваленими митними органами країни чи території, що його видала.

2. Не слід залишати пробілів між пунктами, що вносяться до сертифіката, а кожному пункту має передувати його номер. Відразу по заповненню останнього пункту слід провести горизонтальну лінію. Будь-яке вільне місце має бути перекреслено в такий спосіб, щоб унеможливити більш пізні доповнення.

3. Товари повинні бути описані відповідно до існуючої комерційної практики з достатньою кількістю деталей, що дозволить здійснити їх ідентифікацію.

Заяви на видачу сертифікатів EUR.1 повинні бути подані разом з сертифікатами EUR.1. Заяви зберігаються не менше трьох років компетентними органами експортуючої країни або території чи держави-члена, що є бенефіціаром.

Одночасно із поданням заяви та сертифіката переміщення EUR.1 експортер або його представник повинен представити будь-які інші належні супроводжуючі документи (наприклад, документи на імпорт, сертифікати перевезення, рахунки-фактури (інвойси), декларації виробника і т.д., із посиланням на продукцію, що використовується при виробництві або на товар, реекспортований у тому самому стані), які підтверджують, що експортна продукція може претендувати на отримання сертифіката переміщення EUR.1.

Експортер зобов’язаний на прохання компетентних органів подати будь-які додаткові підтвердження, яких вони можуть вимагати, з метою встановлення правильності статусу походження продукції, що претендує на преференційне ставлення, а також зобов’язаний надати згоду на інспекцію своїх рахунків та на будь-яку іншу перевірку з боку згаданих органів щодо з’ясування обставин, за яких було отримано дану продукцію.

4.2.3. Компетентний орган з видачі сертифіката переміщення EUR.1

Сертифікат EUR.1 міцно пов’язаний з фінансами та бюджетними питаннями, що стосуються преференцій за митним тарифом для імпортованих товарів. Саме через це відповідальність за його видачу, як правило, лежить на митних органах країн та територій – бенефіціарів. Але відповідно до ст. 110 ІП МКС сертифікат переміщення EUR.1 «видається компетентними державними органами країни або території – бенефіціара або митними органами експортуючої держави-члена...»

«Компетентні державні органи» в деяких країнах представлені бізнесовими торгово-промисловими палатами, що діють на основі самоврядування. Це є дуже важливим питанням, як для митних органів, так і для бізнес-спільноти. Сертифікат переміщення EUR.1 є тільки документальним підтвердженням для застосування преференційних домовленостей (згідно з УВТ та УЕП), а тому це вже є відповідальністю компетентних державних органів країни або території – бенефіціара або митних органів держави-члена експорту вживати відповідні заходи, які необхідні для верифікації походження продукції та перевірки інших відомостей, що містяться в сертифікаті.

Це і є причиною того, що лише в деяких випадках митні органи держави експорту надали право на видачу сертифіката переміщення самоврядним організаціям бізнесу. Незважаючи на цю можливість, дата видачі сертифіката переміщення EUR.1 повинна бути зазначеною в тій частині сертифіката, яка зарезервована для митних органів.

Норма п. 10 ст. 110 ІП МКС зазначає, що

«Сертифікат переміщення EUR.1 видається компетентними органами країни чи території – бенефіціара або митними органами держави-члена експорту, коли продукція, якої він стосується, йде на експорт. Він


21

повинен бути доступним для експортера, щойно експорт відбувся або був забезпечений».

На практиці це робиться під час подання експортної декларації до митних органів країни експорту.

4.2.4. Сертифікат переміщення EUR.1 для розібраної або незібраної продукції

В імпортуючій країні імпортер подає сертифікат EUR.1 разом імпортною декларацією під час митного оформлення вантажу. Там, де це пов’язано з деякою продукцією, як наприклад, розібраною або незібраною, в товарній позиції 7308 (Споруди – мости, вежі, двері і т.д.) та 9406 (Збірні будівельні конструкції) ГС, які ввозяться частинами, лише одне підтвердження походження таких товарів повинне бути надане митним органам при ввезенні першої частини товару.

4.2.5. Мова сертифіката переміщення EUR.1

Відповідно до вимог щодо імпорту, які пов’язані з належним митним оформленням імпортної декларації, вся необхідна інформація та вся супровідна документація повинні бути подані до митних органів. Одним з найбільш важливих документів є підтвердження походження. Там, де це передбачено, сертифікат переміщення EUR.1 використовується для виконання положень, що регулюють митні процедури, під які ці товари були задекларовані. Як правило, цей документ видається на мові країни чи території експорту згідно з УВТ або УЕП, і саме в такому вигляді подається в країну імпорту.

Але митні органи країни-імпортера можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також можуть вимагати, щоб імпортна декларація супроводжувалася заявою імпортера про те, що дана продукція відповідає умовам, які необхідні для застосування відповідних тарифних преференцій. Це право митниці, а не її обов’язок. І тільки в конкретній ситуації, коли в сертифікаті EUR.1 заповнена графа 8 (номер виробу; маркування та нумерація; кількість та вид упаковки; опис товару) на національній мові, без зазначення номера за ГС, – це є причиною вимагати переклад на мову країни-імпортера.

4.2.6. Конкретні ситуації при видачі сертифіката переміщення EUR.1

На практиці існують дві конкретні виняткові ситуації, коли сертифікат переміщення EUR.1 може бути виданий не в момент прийому експортної декларації для митного оформлення. Це так звана ситуація, коли сертифікат переміщення EUR.1 може бути виданий «ретроспективно», а другий випадок, це коли він може бути виданий у формі «дубліката».

Сертифікат переміщення EUR.1, виданий «РЕТРОСПЕКТИВНО» Перша ситуація пов’язана з можливістю видачі сертифіката переміщення EUR.1 після здійснення експорту продукції. Це можливо зробити, коли:

1. Сертифікат переміщення EUR.1 не був виданий на момент здійснення експорту через помилки або ненавмисне упущення, або ж через особливі обставини.

2. Було доведено до відома компетентних органів, що сертифікат переміщення EUR.1 був виданий, але не був прийнятий під час імпорту з певних технічних причин.

Обидві ситуації є підставою для того, щоб митні або інші компетентні органи видали сертифікат переміщення EUR.1 ретроспективно. Це можливо тільки після перевірки того, що інформація, яка була надана в заяві експортера, узгоджується із інформацією, що знаходиться у відповідному експортному файлі, а також перевірки того, що сертифікат переміщення EUR.1, який задовольняє умовам даного розділу, не видавався тоді, коли зазначену продукцію було експортовано. Сертифікат


22

переміщення EUR.1, виданий ретроспективно, повинен містити один з написів (виконаний однією з офіційних мов ЄС), що згадуються у п. 3 ст. 113 ІП МКС, і який означає «ВИДАНИЙ РЕТРОСПЕКТИВНО». Інформація про це повинна бути вписана в графу 7 «Примітки» сертифіката переміщення EUR.1.

Сертифікат переміщення EUR.1, виданий як «ДУБЛІКАТ» У дуже особливій ситуації, як наприклад, викрадення, втрата або пошкодження сертифіката переміщення EUR.1, експортер може звернутися до компетентного органу, який його видав, за дублікатом.

Це має бути зроблено на основі експортної документації, що є в їх розпорядженні. Інформація про факт видачі дубліката сертифіката EUR.1 повинна бути вписана у графу 7 «Примітки» словом на одній з офіційних мов ЄС, яке означає «Дублікат».

Сертифікат переміщення EUR.1 із вищезазначеною поміткою «Дублікат», повинен мати дату видачі первісного сертифіката EUR.1. Це означає, що він вступає в силу саме з цієї дати.

4.2.7. Заміна оригінала сертифіката переміщення EUR.1

Наступна особлива ситуація, що стосується пред’явлення сертифіката переміщення EUR.1, пов’язана із можливістю відправляти всі або деякі товари до багатьох місць у ЄС. На практиці, коли товари із походженням перебувають під контролем митного органу в ЄС, передбачена можливість заміни оригінала документа, що підтверджує походження, на один або декілька сертифікатів EUR.1 з метою відправлення всіх або тільки деяких з цих товарів до інших місць у ЄС. Замінний сертифікат(и) переміщення EUR.1 видається митницею, під контролем якої перебувають відповідні товари. У ситуації, коли таке відбудеться, інформація про факт видачі замінної копії сертифікату EUR.1 повинна бути вписана у графу 7 «Примітки» словами на одній з офіційних мов ЄС, що означають «Замінна копія».

4.2.8. Помилки та неточності в сертифікаті переміщення EUR.1

У торговій практиці трапляються деякі неточності при декларуванні інформації у відповідній документації, що може мати місце і в документах про підтвердження походження. Виявлення невеликих розбіжностей в інформації, наданій в сертифікаті EUR.1, який був поданий до митного органу з метою виконання формальностей для імпорту продукції, не призводить до визнання підтвердження походження недійсним, якщо належним чином встановлено, що цей документ дійсно відповідає наданій продукції. Формальні помилки, такі як друкарські помилки, що можуть мати місце на підтвердженні походження, не повинні призводити до визнання цього документу недійсним, якщо ці помилки не є такими, що викликають сумніви щодо коректності твердження, яке зроблене в цьому документі.

У будь-якій іншій ситуації компетентні органи країни імпортеру можуть здійснювати перевірки шляхом адміністративного співробітництва з митними органами країни експорту.

4.2.9. Верифікація сертифіката переміщення EUR.1

Завдячуючи взаємній адміністративній допомозі, яка є частиною кожної угоди про економічне партнерство та вільну торгівлю (наприклад, ст. 30 Угоди про вільну торгівлю між ЄС та ПАР) митні органи держав-членів надають один одному сприяння в перевірці точності інформації, яка наводиться у сертифікаті переміщення EUR.1 та в деклараціях постачальників, та в забезпеченні того, щоб система дозволів щодо схвалених експортерів працювала правильно.


23

Якщо експортер впродовж чотирьох місяців від моменту запиту митних органів не може надати інформацію про сертифікат INF 4, митні органи держави-члена експорту може безпосередньо звернутися до органів тієї держави-члена, в якій постачальник заснований, про підтвердження статусу відповідних товарів стосовно правил преференційного походження.

Задля вищезазначених цілей, митні органи держави-члена експорту направляють митним органам держави-члена, до якої направлено запит, всю наявну в них інформацію та пояснюють причини свого запиту за формою або по суті. На підтримку свого запиту вони надають усі документи або інформацію, які вони отримали і які дають підстави вважати, що декларація постачальника є неточною.

Верифікація здійснюється митними органами тієї держави-члена, в якій була видана декларація постачальника. Органи, що займаються з’ясовуванням цього питання, можуть робити запити щодо будь-яких підтверджень, проводити будь-які інспекції рахунків виробника або будь-які інші перевірки, які вважаться необхідними.

Митні органи, які зробили запит про верифікацію, повинні бути поінформовані про її результати у найкоротші терміни за допомогою інформаційного сертифіката INF 4.

Коли відповідь відсутня протягом п’яти місяців від дати запиту про верифікацію або у випадку, коли відповідь не містить достатньої інформації, щоб продемонструвати справжнє походження продукції, митні органи країни експорту повинні оголосити виданий сертифікат переміщення EUR.1 недійсним.

4.2.10. Система управління зразками (база даних SMS) для верифікації EUR.1

Якщо митні органи держав – членів ЄС або їх партнерів за угодами про вільну торгівлю та економічне партнерство, а також інших преференційний угод мають право на верифікацію EUR.1, то вони можуть використовувати для цього спеціальне програмне забезпечення ІСТ та бази даних Митної комунікаційної мережі Єврокомісії (CCN). Це так звана Система управління зразками (база даних SMS) із зразками всіх печаток всіх митниць держав УВТ та УЕП.

Доступ до цієї бази поділяться на дві категорії осіб: від DG TAXUD (інтранет) та від митних органів держав УВТ та УЕП (екстранет).

Це дуже важливий і дуже швидкий захід – провести верифікацію достовірності сертифікату походження, представленого на EUR.1, що має походження з держави-партнера або ні.

Для використання бази даних SMS необхідно мати спеціальний логін та пароль. Це є причиною того, що в польській митній службі у її штаб-квартирі є національний координатор, який призначає тільки 1-2 митники у визначених регіональних та місцевих митницях, які мають право доступу до цієї бази даних. У них є свої особисті логіни та паролі. Сьогодні в Польщі існує 220 точок доступу до бази даних SMS. На практиці кожна польська митниця має, принаймні, одну точку доступу до цієї бази даних.

4.3. Новий регламент про підтвердження походження в ЄС

Вищезазначені правила положення є досить чіткими. Однак, у багатьох випадках було дуже важко та складно виконати всі вимоги, що висуваються митними органами держав-членів, а також митними органами країн-бенефіціарів. Дуже суворий контроль за кожним підтвердженням походження, що ґрунтується на фіскальній функції даного документа, ще й з формальної та змістовної точки зору цей процес потребував багато часу і грошей. Це стало причиною фінансових збитків і боляче вдарило по конкурентоспроможності як бізнесових партнерів-бенефіціарів, так і митних органів. Процес підтвердження та верифікації в рамках адміністративного співробітництва потребував багато часу й тривав дуже довго. Це й стало причиною для нового регламенту ЄС щодо сприяння у видачі сертифікатів переміщення EUR.1 та інших підтверджень походження.


24

Це Регламент Ради (ЄС) № 1207/2001 від 11 червня 2001 року про процедури з метою сприяння видачі або створенню у Співтоваристві підтверджень походження, а також видачі певних дозволів щодо схваленого експортера відповідно до положень, що регулюють преференційну торгівлю між Європейським Співтовариством та деякими країнами19.

Як зазначається у преамбулі цього нормативного акту, в контексті єдиного ринку на шляху видачі підтверджень походження виникла конкретна формальна перешкода. Було встановлено, що фірми, які експортують товари з однієї або декількох держав-членів, відмінних від тієї держави-члена, де ці фірми засновані, та які бажають використовувати спрощені процедури для видачі підтверджень походження, іноді повинні звертатися за окремими дозволами до кожної держави-члена експорту. Було визнано бажаним спростити цю ситуацію, забезпечуючи при цьому, щоб механізм преференційних домовленостей міг би й надалі продовжувати працювати належним чином.

Колишній регламент з питань підтвердження походження (Регламент № 3351/83) був замінений Регламентом № 1207/2001. Відповідно до його ст.1 «Сфера дії», цей регламент встановлює правила, які мають на меті сприяти:

«(a) видачі сертифіката переміщення EUR.1 органами держав-членів, <…>;

(b) видачі дозволів на отримання статусу схваленого експортера, що є дійсними в декількох держав-членів;

(c) функціонуванню методів адміністративного співробітництва між державами-членами».

Регламент № 1207/2001 запровадив багато нових, детально виписаних вимог до всіх процесів видачі та перевірки, зокрема, сертифіката переміщення EUR.1, декларацій постачальника в обох її версіях (стандартній і довгостроковій) та інформаційного сертифіката INF 4.

У декількох статтях цього дуже короткого регламенту (всього 13 статей та п’ять додатків) міститься багато деталей, пов’язаних зі спрощенням питань підтвердження походження. Особливо це пов’язано із деклараціями постачальників та їх використанням.

4.3.1. Декларація постачальника як підтвердження статусу товарів

Коли необхідно підтвердити походження з боку експортера або виробника товарів, що експортуються з ЄС, постачальники повинні шляхом декларації надати інформацію про статус продукції з точки зору преференційних правил походження ЄС. Декларації постачальника використовуються експортерами у якості такого підтвердження, зокрема під час подання заяв на видачу сертифікатів EUR.1.

Постачальник повинен надавати окрему декларацію на кожну партію товару.

Постачальник повинен включати до цієї декларації на рахунку-фактурі, що стосується даної партії товару, або на накладній, або на будь-якому іншому комерційному документі, який описує товари достатньо детально, щоб можна було ідентифікувати товар.

Постачальник може подати декларацію в будь-який час, навіть після того, як товар уже був доставлений.

4.3.2. Довгострокова декларація постачальника

Коли постачальник регулярно постачає конкретному клієнту товари, статус яких відносно правил преференційного походження, як очікується, буде залишатися незмінним впродовж значного періоду

19 http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32001R1207:EN:HTML


25

часу, він може подати єдину декларацію для покриття наступних поставок цих товарів, що має назву «довгострокова декларація постачальника».

Довгострокова декларація постачальника може бути видана на строк до одного року з дати її видачі.

4.3.3. Довгострокова декларація постачальника з ретроактивним ефектом

Існує ще додаткова інформація щодо сприяння процесу видачі довгострокової декларації постачальника. Вона може бути видана з ефектом зворотної сили (ретроактивним ефектом). Але в таких випадках строк її дії не може перевищувати одного року від тієї дати, коли вона вступила в силу.

До обов’язків постачальника входить необхідність негайного поінформування покупця про те, коли довгострокова декларація постачальника щодо товарів, які поставляються, припиняє бути дійсною.

Відповідно до Регламенту № 1207/2001 форма й порядок оформлення декларацій постачальника на продукцію, що отримала статус преференційного походження, є точно виписаною і наводиться у формі, яка подається в Додатку I, а для довгострокових декларацій постачальника – в Додатку II до даного правового акту.

Те саме стосується й продукції, яка була піддана обробці або переробці в ЄС без отримання статусу преференційного походження, – декларація постачальника подається у формі, що наводиться в Додатку III, а для довгострокових декларацій постачальника – у Додатку IV.

4.3.4. Підпис

Одним з найбільш важливих і важко контрольованих питань є вимога митних органів щодо оригіналу особистого підпису. Звичайно, коли ми живемо в середовищі електроніки, це стає однією з перепон для прискорення товарообігу в міжнародній торгівлі. Проте – як зазначено в Регламенті № 1207/2001, коли рахунок-фактура (інвойс) та декларація постачальника складаються за допомогою комп’ютера, декларація не потребує рукописного підпису за умови, що постачальник надає клієнту письмове зобов’язання щодо повної власної відповідальності за кожну декларацію постачальника, яка визнається такою, як би вона була підписана його рукописним підписом.

4.3.5. Інформаційний сертифікат INF 4

Для перевірки точності й достовірності декларації постачальника, митні органи можуть закликати експортера отримати від постачальника інформаційний сертифікат INF 4, використовуючи форму, наведену в Додатку V до Регламенту № 1207/2001.

Інформаційний сертифікат INF 4 видається митними органами тієї держави-члена, в якій постачальник зареєстрований. Зазначені органи мають право вимагати будь-яких підтверджень і проводити будь-які перевірки рахунків постачальника або будь-які інші перевірки, які вони вважають необхідними.

4.3.6. Розклад для INF 4

Митні органи видають інформаційний сертифікат INF 4 впродовж трьох місяців з моменту отримання заяви, яка подається їм постачальником, зазначаючи чи є заява постачальника вірною, чи ні. Заповнений сертифікат видається постачальнику для його направлення експортеру з метою його подальшої передачі відповідним митним органам.

Постачальник, який оформляє заяву постачальника, повинен зберігати всі документальні докази, що підтверджують правильність декларації, впродовж щонайменше трьох років.


26

Митний орган, до якого було подано заяву про видачу інформаційного сертифіката INF 4, повинен зберігати цю заяву щонайменше три роки.

4.3.7. Сприяння

Статус дозволу на cхваленого експортера

Експортер, який часто експортує товари з держави – члена ЄС, що є іншою від держави-члена, в якій він заснований, може отримати статус схваленого експортера для таких експортних поставок. Для цієї мети він повинен подати заяву до компетентних митних органів держави-члена, в якій він заснований і в якій зберігає записи, що містять докази походження.

Коли вищезгадані органи вдовольняться тим, що умови, викладені в протоколах про походження до відповідних угод або в законодавстві ЄС про автономні преференційні режими, виконані, і видадуть дозвіл, вони повинні повідомити про це митні органи держави-члена, якої це стосується.

Декларація походження на рахунку-фактурі (інвойсі)

Також замість сертифіката переміщення виробником або відправником товару може надаватися декларація походження на рахунку-фактурі, якщо кількість предметів, що мають преференційне походження ЄС, в одній партії вантажу не перевищує 6000 євро.

Якщо ж мова йде про ухваленого експортера, то обмеження в 6000 євро не застосовується. Видавець такого сертифіката переміщення або декларації походження повинен бути у змозі довести характеристики походження товару із можливістю перевірки декларацій постачальника.

Експортер заповнює форму, а потім передає або надсилає її до компетентних органів, зазвичай митних органів, які ставлять свою печатку та відсилають її назад до експортера.

5. ПРАКТИКИ ВИДАЧІ СЕРТИФІКАТА ПЕРЕМІЩЕННЯ EUR.1

Поданий далі огляд питань, що стосуються сертифіката переміщення EUR.1, зроблений на основі випадків з практики деяких держав – членів ЄС. Це було здійснено за допомогою конкретних методів: інтерв’ю з відповідальними співробітниками митниці у штаб-квартирі митниці, спостереження за процесом практичної авторизації EUR.1, інтерв’ю з деякими компаніями (митні брокери, консалтингові бюро), що використовують сертифікат переміщення у своїй практиці, дослідження інформації на веб-сайтах національних митних органів, вивчення нормативних документів і відповідної літератури.

Практичні питання видачі сертифіката переміщення EUR.1 були досліджені в 26 державах – як країнах ЄС, так і країнах – учасницях угод про вільну торгівлю з ЄС.

У дослідженні національних практик вивчалися такі питання:

1) Чи встановлено якийсь кінцевий термін подачі заяви на отримання сертифікату EUR.1? 2) За скільки днів до запланованого експорту необхідно подавати заяву на отримання сертифікату

EUR.1? 3) Якими правилами регулюється строк подання заяви на отримання сертифікату EUR.1 (положення

місцевого законодавства, якщо такі є)? 4) Яким органам дозволено видавати сертифікат EUR.1, окрім митних органів, якщо такі взагалі є? 5) Чи вимагається надавати повну документацію щодо походження товару на момент подачі заяви

на отримання сертифікату EUR.1? 6) Чи перевіряє якимось чином уповноважений орган правильність заяв разом з документами, що

додаються до нею? 7) Це (перевірка) відбувається до чи після видачі сертифікату EUR.1? 8) Чи існує можливість скорочення часових рамок, зазначених у питанні 1? 9) Чи може заява на отримання сертифікату EUR.1 бути подана в електронній формі?


27

10) Якими є вимоги в такому випадку? (достатньо електронної пошти; електронний підпис; вдосконалений електронний підпис; цифровий підпис обмеженого доступу; використання спеціально визначеного програмного забезпечення тощо; будь ласка, прокоментуйте)

11) Як довго триває процес від моменту подання заяви й до моменту отримання сертифікату EUR.1? 12) Які інші умови видачі сертифікату EUR.1?

Албанія

1) Не встановлено кінцевого терміну подачі заяви на отримання сертифікату EUR.1. На момент експорту платник податків повинен надати митним органам сертифікат EUR.1.

4) Сертифікат EUR.1 може бути виданий тільки митними органами.

5) Платник податків, який звертається за сертифікатом EUR.1, зобов’язаний надати митним органам пакет документів, що вимагаються цими митними органами.

6) Для того, щоб податкові органи мали можливість перевірити чи є правильною подана документація, митні органи можуть вимагати додаткову інформацію/документи або можуть здійснити аудит платника податків, який звертається за сертифікатом EUR.1.

Австрія

1) Форма EUR.1 повинна бути заповнена експортером і, в принципі, повинна бути подана до митного органу разом із митною декларацією для її підтвердження. 2) Порожній бланк форми EUR.1 повинен бути завчасно отриманий від сертифікованих друкарських офісів. 3) Правила подання форми EUR.1 викладені в керівних настановах австрійської митної адміністрації («Zolldokumentation»). 4) Тільки митні органи мають право засвідчувати форми EUR.1, які надані експортерами. 5) Підтвердження походження товару повинні бути під рукою на момент подання форми EUR.1 митним органам. Їх не потрібно подавати митному органу. 6) Відповідальний митний орган засвідчує формальну правильності форми EUR.1 шляхом проставляння відповідної відмітки. Змістовна правильність є питанням можливого митного аудиту (у разі, якщо виникають сумніви щодо змістовної правильності). 9) На даний час подання форми EUR.1 в електронному вигляді не є можливим. 11) Форма EUR.1 завіряється митним органом разом із митною декларацією.

Бельгія

1-2) Заява на отримання сертифікату EUR.1 подається одночасно з експортною декларацією. Експортна декларація складається, коли відбувається експорт. Також можна подати апостеріорі, – див. ст. 113 ІП МКС.

3) Не існує таких положень місцевого законодавства. Див. ч. 10 ст. 110 ІП МКС або конкретні торговельні угоди Співтовариства.

4) Тільки митні органи допускаються до питань, що стосуються сертифікату EUR.1.

5) Загалом, повна документація надається при подачі повністю заповненої форми EUR.1. Це не стосується випадків, коли товари експортуються, перебуваючи в режимі звільнення для внутрішньої переробки чи перебуваючи в митному складі для зберігання нерозмитнених товарів, або коли експортер є схваленим експортером.

Затверджений експортер може працювати із завчасно проштампованими сертифікатами EUR.1 або із декларацією походження на рахунку-фактурі (інвойсі). У цьому випадку документація передається


28

митним органам за спрощеною процедурою «Спрощена процедура передачі документації, що стосується походження». Місцевий лист-циркуляр від 24 березня 2000 року DD186.140 (D.I 561).

Повна документація, яка передається, залежить від того, яке саме правило походження застосовується. Правила викладено в ст. 98-108 ІП МКС або в конкретних торгових угодах Співтовариства.

6) Правильність заяв разом із документацією, що додається, перевіряється митними органами.

7) Загалом відразу, як тільки видається EUR.1, за винятком зазначених вище випадків, перебування товару в режимі звільнення для внутрішньої переробки чи в митному складі для зберігання нерозмитнених товарів, або коли це схвалений експортер. Тоді перевірка проводиться вже після цього.

9) Заява на отримання сертифікату EUR.1 не може бути подана в електронному вигляді.

11) У випадку експорту товарів, що перебувають у режимі звільнення для внутрішньої переробки чи в митному складі для зберігання нерозмитнених товарів, EUR.1 видається негайно.

Болгарія

2) Заява на отримання сертифікату EUR.1 може бути подана до відповідної митниці (тобто митного органу, який документує експорт) у той самий день, коли здійснюється експорт. 3) Не існує жодних чітких національних правил щодо процедури подання заяв на отримання сертифікату EUR.1. 4) Тільки митні органи мають право засвідчувати форми EUR.1, що подаються експортерами. Тільки відповідна митниця має повноваження видачі сертифіката EUR.1. 5) Підтвердження походження товару повинні бути під рукою на момент подання форми EUR.1 до митних органів. Їх не потрібно подавати до митного органу. Не вимагається жодних явних формальних підтверджень. Відповідні документи або письмові пояснення можуть бути використані для посвідчення походження товарів, що експортуються. 9) У даний час електронна система болгарської митної адміністрації перебуває у стані реструктуризації. Таким чином, електронне подання заяв на сертифікат EUR.1 не буде неможливим до 1 січня 2011 року. Після цієї дати заява на отримання сертифікату EUR.1 може бути подана в режимі он-лайн через веб-сайт болгарської митної адміністрації шляхом заповнення стандартної електронної форми. 10) Відправка електронної форми може бути здійснена за допомогою електронного підпису. 11) Форма EUR.1 засвідчується митним органом разом із митною декларацією. На практиці сертифікат видається, як правило, в той самий день. 12) Клієнт має можливість самостійно купувати бланки сертифікату EUR.1 та заяв на його отримання в спеціалізованих книжкових магазинах або в друкарні ІМПЕРА, уповноваженій болгарською митною адміністрацією. Всі митні форми, включаючи EUR.1 та INF 4, є в митних брокерів, митних представників, а також (митних агентів).

Хорватія

1-2) Загалом заява на отримання сертифікату EUR.1 та сертифікат EUR.1 подаються в момент подання експортного Єдиного адміністративного документа та супровідної документації до податкового органу. Однак, зверніть увагу, що за певних обставин документи на EUR.1. можуть бути подані пізніше. 3) У Хорватії є національний закон про митницю, який додатково регулює процес аутентифікації та верифікації сертифіката EUR.1. 4) Сертифікат EUR.1 видається / перевіряється тільки митними органами. Однак, сертифікат походження видається хорватською торгово-промисловою палатою.


29

5) Митниця вимагає надання повної документації, що стосується походження товару, на момент подачі заяви на отримання сертифікату EUR.1. 6) Подані документи досліджуються митними органами, перш ніж EUR.1 буде видано. 7) Митний орган перевіряє сертифікат EUR.1 на момент подачі Єдиного адміністративного документа (SAD). Митний орган досліджує документацію, що підтверджує SAD, і якщо документи в порядку, сертифікат EUR.1 перевіряється негайно.

Кіпр

1) Не існує жодного кінцевого терміну для подачі заяви на отримання сертифікату EUR.1.

2) Сертифікат EUR.1 може бути виданий в день подання заяви. Однак строки подання залежать від характеру товару, що експортується. Якщо товари мають таку природу, що вимагає від митників здійснення певного аудиту (наприклад, виробничої лінії), то заява повинна бути подана принаймні за три дні до запланованого експорту.

3) Час подання заяви на отримання сертифікату EUR.1 не передбачений у жодному законі.

Сертифікат EUR.1 базується на багатьох законах і протоколах, які можуть бути знайдені на наступних веб-сайтах митних органів, які проте є грекомовними http://www.mof.gov.cy/mof/customs/customs.nsf/All/71AC1A23806248D2C22573A3002D39DE?OpenDocument.

4) Тільки митні органи мають повноваження видавати сертифікат EUR.1.

5) Митниця вимагає надання повної документації, що стосується походження товару на момент подання заяви на отримання сертифікату EUR.1. Проте це також залежить від характеру товару. У випадку, якщо митні органи упевнені щодо походження товару, процедури можуть бути більш м’якими.

6) Супровідна документація перевіряється органами на основі внутрішніх циркулярів, що видані митними органами і є недоступними для громадськості. Такі процедури ґрунтуються на характері товарів, наприклад, виробнича лінія, що необхідна для виробництва товарів.

7) Перевірка на правильність документації відбувається в момент подання заяви.

8) У випадку особливих обставин, коли потрібно провести певне розслідування, момент подачі заяви може бути скорочений шляхом гарантування того, що документація, яка супроводжує заяву, є повною, ясною і точною.

9) Заява не може бути подана в електронному вигляді.

11) За нормальних обставин сертифікат EUR.1 видається в день подання заяви.

Чеська Республіка

2) Сертифікат EUR.1 приймається тільки після подання експортного документа, таким чином у момент, коли відбувається експорт.

Відповідно до тлумачення принципу, що походження товару перевіряється в контексті його експорту.

5) Документи, що підтверджують справжність походження, вимагаються завжди.

11) Митниця видає сертифікат у вашій присутності або максимум на наступний день.


30

Данія

4) Митні органи (у Данії називаються «СКАТ», оскільки об’єднані з податковими органами) можуть засвідчувати форми EUR.1, що подаються експортерами. 6) Правильність перевіряється тільки в рамках митного аудиту (тобто після експорту товарів) або під час перевірки, що була ініційована іноземним митним органом. 11) Якщо використовується ця процедура, то експортер отримує проштампований EUR.1 безпосередньо перед фактичним вивезенням товарів (подання заяви та видача сертифіката одночасно). 12) Лише деякі датські експортери використовують сертифікати EUR.1. Влада не хоче приймати заяви й відбивати бажання використовувати сертифікати EUR.1, так що по можливості експортер повинен використовувати заяви на комерційному рахунку та довгострокові заяви (тобто експортери дуже легко отримують статус «уповноваженого експортера» й приймаються до використання заяв на комерційному рахунку.

Естонія

4) Тільки Податковий та митний орган має право засвідчувати сертифікат переміщення EUR.1. 6) Формальний/візуальний контроль здійснюється до видачі сертифіката EUR.1. Як правило, пост-контроль проводиться, коли митні органи отримують запит від митних органів країни призначення. 9) Естонські митні органи видають тільки паперову версію сертифіката EUR.1 і всі документи повинні бути подані на папері. У деяких випадках можна відправляти документацію до митного органу по електронній пошті, але сертифікат не буде надано до подання оригіналів документів. 11) Зазвичай час, що використовується для встановлення автентичності EUR.1, – це час, доки співробітник митниці перевіряє документи. Зазвичай цей процес не забирає багато часу, хіба що коли щось негаразд з документами. Можливо, що митні органи видають сертифікат EUR.1 ретроспективно. Наприклад, коли деякі документи відсутні, але будуть представлені досить швидко.

Фінляндія

2) Сертифікат EUR.1 може бути представлений до митного органу під час експорту або навіть після нього. Якщо подання сертифікату EUR.1 відбувається після експорту, то експортер повинен довести за допомогою експортної документації, що товар було експортовано.

4) Окрім митниці ніхто не уповноважений видавати сертифікат переміщення EUR.1.

6) Правильність перевіряється на момент експорту або після того, як митниця підтвердить документ.

Експортер повинен зберігати сертифікат EUR.1 й додані до нього документи протягом 3 років.

9) Не можливо подати EUR.1 в електронному вигляді.

11) Це залежить від того, скільки часу потрібно співробітнику митниці для перевірки правильності документа.

12) Чистий бланк сертифіката EUR.1 можна придбати на митниці і експортер повинен заповнити цей документ перед його поданням до митниці.

Німеччина

2) Відповідно до преференційного законодавства ЄС сертифікат EUR.1 видається в момент, коли експорт відбувається або гарантується. На практиці ж EUR.1 буде виданий німецькою митницею в


31

момент подання заяви, це означає, що має бути можливим отримати сертифікат EUR.1 за два або три дні до експорту.

У випадку термінового експорту органи зазвичай здатні вручити сертифікат EUR.1 своєчасно. Швидке обслуговування заяв зазвичай відбувається тільки у випадку, коли місцева митниця знає саму компанію та її продукцію.

3) Німці використовують тільки преференційне законодавство ЄС (наприклад, розділ 17, пункт 9 Угоди між Співтовариством та Швейцарією).

4) Тільки митні органи Німеччини. У деяких випадках є можливість використання так званого схваленого експортера, що дозволяє експортеру надрукувати так звану декларацію преференційного походження на рахунку-фактурі (інвойсі). Статус затвердженого експортера може бути використаний будь-ким в межах спеціальних граничних сум (наприклад, 6,000.00 € за кожний експортний транспорт).

5) В основному, так звані обрахункові документи повинні надаватися на кожну заяву, але на практиці митні органи не будуть вимагати жодних документів, у разі якщо це відомі компанії. У таких випадках вони вимагатимуть документацію тільки час від часу.

6) У випадку, якщо документи вимагаються, вони будуть перевірені перед тим як сертифікат EUR.1 буде видано.

Греція

1) У Греції не існує офіційних термінів для подання заяви про отримання сертифікату EUR.1. Разом з тим, експортер може подати документи, що підтверджують походження задовго до подання заяви. За тиждень до подання заяви виглядає прийнятним.

3) Жодних конкретних місцевих правил, які пов’язані з сертифікатом EUR.1.

4) Тільки митні органи мають право засвідчувати EUR.1.

5) У принципі митні органи вимагають декларацій постачальників, а також купівельні рахунки-фактури (інвойси).

6) Заява на отримання сертифікату EUR.1 повинна подаватися із доданою документацією, що перевіряється певним чином відповідними органами перед наданням сертифіката.

11) За відсутності офіційного кінцевого терміну, необхідний час буде залежати від завантаженості роботою та пріоритетів митних органів, коли необхідна попередня перевірка.

Якщо експортер надав документи, що підтверджують походження ще до подання заяви, то сертифікат EUR.1 отримується в той самий день, коли була подана заява.

Ірландія

1) Жодного кінцевого терміну, але достатня кількість часу, щоб дати можливість митниці видати сертифікат, перш ніж експортний SAD буде прийнято.

4) Тільки митним органам дозволено видавати сертифікат переміщення EUR.1.

6) Перевірка може проводитися як частина пост-експортного періодичного аудиту.

11) Видається негайно, якщо все в порядку.


32

Італія

4) В Італії сертифікат EUR.1 може бути виданий або торгово-промисловою палатою, або митними органами.

2, 3, 5, 6, 7, 11) Проблема засвідчення EUR.1 є набагато складнішою та забирає більше часу, ніж в інших країнах – членах ЄС.

З посиланням на процедуру, прийняту митним органом, циркулярний лист № 11/D від 28 квітня 2010 року дає певні вказівки, що стосуються процедури видачі сертифіката EUR.1 місцевими компетентними митницями20, з доданим повідомленням21, що містить нові інструкції щодо видачі сертифікатів EUR.1 італійською митницею.

Цей циркуляр був виданий після спілкування з албанськими митними органами відносно серії (стверджуваних) порушень, які стосувалися деяких експортних операцій, здійснених італійськими компаніями в Албанії.

Згідно з даним циркуляром оператори відтепер повинні надавати компетентній митниці запит на сертифікати EUR.1 на експорт не менш ніж за 10 днів до дати подання митної декларації.

Митники повинні точно перевірити всі документи, надані оператором, які можуть довести преференційне походження товарів. У минулому отримання сертифіката EUR.1 було досить легким і ґрунтувалось тільки на поданні до митного органу рахунка-фактури (інвойса), а всі перевірки робилися потім (a posteriori).

Вищезгадане положення було запроваджене для того, щоб дати митницям можливість скористатися достатнім проміжком часу для більш ретельного аналізу запиту з боку оператора щодо видачі йому сертифіката EUR.1. Однак (у відповідності з циркуляром 11/D), вищенаведений строк може бути за скорочений митницею на власний розсуд, якщо вивчення запиту, беручи до уваги конкретний характер операції з експорту, займає менше 10 днів.

Ситуація на даний момент в Італії дуже заплутана для клієнта: деякі митниці запровадили деякі відступи від цього зобов’язання (наприклад, для повітряних перевезень, як це відбувається на митниці аеропорту Рим-Ф’юнінчіно), тоді як інші митниці дотримуються цього циркуляра більш суворо, і, отже, вимагають подання запиту на EUR.1 у будь-якому випадку не менш ніж за 10 днів до подання митної декларації.

Це положення було піддано критиці італійськими операторами, оскільки воно спричинює надмірні затримки із видачею сертифікатів EUR.1, сповільнюючи італійський експорт.

Литва

2) Литовська митниця вимагає подання заяви на видачу сертифіката EUR.1 принаймні за 3 дні до експорту. Митні органи видають сертифікат EUR.1 протягом 2 днів від дня подання документів (або 2 дні після подання додаткових документів, якщо це потрібно).

3) На додаток до правил ЄС про EUR.1 застосовується і національний Наказ № 1B-391 Голови Митного департаменту від 1 червня 2005 року.

4) Жоден інший орган, окрім митного не можуть видавати EUR.1.

5) Експортери/виробники зобов’язані надавати повну документацію, яка стосується походження товару, на момент подачі заяви на видачу сертифіката EUR.1.

20 http://www.sportelloimprese.laspezia.it/pdf/act-c-20100428-11DCircolareesplicativa.pdf. 21 http://www.agenziadogane.it/wps/wcm/connect/resources/file/eba31f04ef005f6/act-ni-20100430-59961_circ11D.pdf?MOD=AJPERES.


33

6) Митні органи повинні розглянути додані документи з метою забезпечення, щоб товари на експорт мали преференційне походження. Це відбувається ще до видачі сертифіката EUR.1.

11) Випуск сертифіката займає 2 робочих дні після подання необхідних документів

У виняткових випадках сертифікат може бути виданий заднім числом. Видача сертифіката потребує 10 робочих днів від моменту надання роз’яснень або раніше виданого сертифіката EUR.1, який був відхилений через технічні проблеми митних органів імпортера..

Нідерланди

3) Окрім застосовуваних правил походження товару, немає жодних особливих положень місцевого законодавства, які стосуються видачі EUR.1. 4) Голландська торговельна палата має право засвідчувати форми EUR.1, що надаються експортерами. 5) У разі частого експорту тієї самої продукції до тих самих країн, експортер має право надати допоміжну документацію тільки один раз й оновлювати її в разі її зміни. Тоді, при подачі заяви на EUR.1, слід зробити посилання на ту інформацію, яка вже була надана. 6) Голландська торговельна палата має розглядати надану додаткову документацію. У принципі, така перевірка проводиться до надання EUR.1. 10) Вимоги в основному зводяться до електронного підпису та надання підтверджуючої документації у вигляді файлу в PDF форматі. Ви можете або подати заяву щодо цього на порталі Торговельної палати або до пари компаній, які уповноважені робити це: (Export Data – Stratech) 11) EUR.1 може бути отриманий протягом 1 дня від дати запиту (в дуже крайніх випадках це може зайняти до 3 днів). 12) Вартість отримання EUR.1 складає 18,50 євро за паперовий сертифікат, або € 13 в разі цифрового сертифікату.

Норвегія

2) Головне правило полягає в тому, що сертифікат EUR.1 видається та засвідчується печаткою митного органу під час надання експортної декларації, але в деяких випадках надано право видавати сертифікат EUR.1 після того. 3) Закон, який регулює видачу сертифіката EUR.1, – це Протокол 4 про правила походження до ст. 16 та 17 Угоди про ЄЕП. 4) Тільки митним органам дозволяється здійснювати видачу та перевірку EUR.1. 6) Лише деякі вибіркові перевірки під час експорту або після. 9) EUR.1 повинен бути виданий та завірений печаткою митницю фізично. 11) У разі звернення до митниці за сертифікатом EUR.1 під час здійснення експорту, митний орган затвердить та проштампує сертифікат EUR.1 негайно. У деяких особливих випадках сертифікат EUR.1 може бути видано після експорту товарів.

Португалія

2) Сертифікат EUR.1 отримується під час експорту від митних органів. Однак він може бути виданий і після експорту (у разі помилки, упущення або за особливих обставин), із зазначенням «emitido a posteriori» (виданий після).

3) Національний циркулярний лист № 38/2003 від 11 квітня 2003 року дає деякі рекомендації щодо процедури видачі сертифікатів EUR.1.

Циркулярний лист № 61/2001 дає деякі рекомендації стосовно процедури видачі підтвердження походження.


34

4) Окрім митних органів існують й інші установи, яким дозволено видавати сертифікат EUR.1: Associaçao Comercial de Lisboa-Câmara de Comércio e Indústria Portuguesa; Associaçao Comercial e Industrial do Porto-Câmara de Comércio e Indústria do Porto; Associaçao Empresarial de Portugal – Câmara de Comércio e Indústria; Associaçao Comercial e Industrial do Funchal-Câmara de Comércio e Indústria da Madeira; Câmara de Comércio de Angra do Heroísmo-Associaçao de Comerciantes, Industriais, Importadores e Exportadores das Ilhas Terceira, Graciosa e Sao Jorge; Câmara de Comércio da Horta-Associaçao de Comerciantes, Industriais, Importadores e Exportadores das Ilhas do Faial, Pico, Flores e Corvo; Câmara de Comércio e Indústria de Ponta Delgada-Associaçao Empresarial das Ilhas de Sao Miguel e Santa Maria; Instituto do Bordado, Tapeçaria e Artesanato da Madeira; Câmara de Comércio e Indústria Árabe-Portuguesa; Conselho Empresarial do Centro / Câmara de Comércio e Indústria do Centro – CEC/CCIC; Câmara de Comércio e Indústria Luso-Alema (CCILA)

5) Необхідна документація: заява від постачальника (див. додаток до циркулярного листа № 38/2003).

Митні органи можуть зробити запит про видачу сертифіката під назвою INF 4 (додаток V до циркулярного листа № 38/2003). Цей сертифікат видається митними органами країни постачальника (термін для видачі свідоцтва INF 4 – 3 місяці) і експортер повинен надати його впродовж 4 місяців від моменту запита з боку митних органів країни експортера. В іншому випадку митні органи країни-експортера можуть звернутися безпосередньо до органів країни постачальника.

11) Сертифікат є доступним для експортера відразу після здійснення експорту або його підтвердження.

12) Для отримання додаткової інформації: http://www.dgaiec.min-financas.pt/ та «Manual de Origens Parte II»

http://www.dgaiec.min-inancas.pt/pt/legislacao_aduaneira/manuais_doclib/default.htm.

Румунія

1) Не існує жодного кінцевого терміну для подачі заяви на отримання сертифікату EUR.1. 2) Заява може бути подана в день експорту. 3) Не існує румунського законодавства щодо сертифіката EUR.1. 4) Тільки митні органи можуть видавати сертифікат EUR.1. 5) Експортер зобов’язаний надати повну документацію, що стосується походження товару на момент подачі заяви на видачу сертифіката EUR.1 6) Зазвичай правильність перевіряється завчасно, але й тематичний контроль щодо походження теж може бути проведений (тобто вже після видачі EUR.1). Крім того, може бути ініційовано контроль a posteriori (наприклад, якщо це потрібно митними органами країни-імпортера). 11) Як правило, сертифікат EUR.1 видається не пізніше ніж на наступний день після дати подання заяви.

Словаччина

4) Тільки митні органи можуть видавати сертифікат EUR.1. Існує 60 точок Словацької митної служби, яким дозволено видачу сертифікатів EUR.1 У кожній з цих точок є 1-2 митники, які закінчили спеціальний курс з питань правил і документів про походження товару. Кожен з офіцерів-митників, яким дозволено працювати з сертифікатом EUR.1, має доступ до електронної бази SMS через захищений національний митний портал. 5) Експортер зобов’язаний надати повну документацію, що стосується походження товару, на момент подачі заяви на видачу сертифіката EUR.1 під час пред’явлення експортної митної декларації для оформлення. Всі докази повертаються експортеру із вимогою перевірки з боку митних органів за першою вимогою.


35

12) Друк та поширення сертифіката EUR.1 Словацька митна служба передала на конкурсній основі 4 друкарням. Комерційний платіж за кожен сертифікат EUR.1 встановлено у розмірі 1,5 євро. На практиці Словацька митна служба не використовує документи INF 4. З 2004 року це було зроблено тільки в близько 20 випадках. У такій ситуації ці форми були позичені в Чеської митної служби. Якщо зараз буде необхідно використовувати цей документ, митниця, яка уповноважена працювати з EUR.1, має право надрукувати його, використовуючи комп’ютер. Вартість засвідчення митницею сертифіката переміщення EUR.1 становить 1,5 євро.

Іспанія

1) В залежності від відповідної угоди про преференційну торгівлю, що діє. 3) Іспанія не прийняла ні будь-яких спеціальних місцевих правових актів з даного питання, ні керівних принципів щодо процедури, якої б мали дотримуватися місцеві уповноважені митниці (як це сталося в Італії). Навпаки, правила, що регулюють це питання, містяться в різних угодах про преференційну торгівлю між Європейським Співтовариством та різними країнами / торговими зонами. 4) Іспанські митні органи допускаються до встановлення автентичності та верифікації EUR.1. 2, 6) Експортний SAD повинен бути поданий до відповідних іспанських митних органів принаймні за три дні до того, як товари будуть дійсно відправлені до третіх країн. Саме з цієї причини, в принципі і як загальне правило, за сертифікатом EUR.1 слід звертатися до відповідної іспанської митниці заздалегідь, оскільки такі органи можуть проводити перевірки з метою з’ясовування походження товарів. 12) Крім того, походження може бути підтверджене також за допомогою декларації на рахунку-фактурі (інвойсі), який настійно рекомендується для тих компаній, які зазвичай виконують експортні поставки з Іспанії до третіх країн, що мають угоди про преференційну торгівлю з Європейським Співтовариством. Для того, щоб це зробити, такі компанії повинні задовольняти умову «схваленого експортера», тобто бути попередньо затвердженими відповідними іспанськими митними органами. Таким чином, ці органи повинні надати «схваленому експортеру» митний дозвільний номер, який повинен бути відображений у заяві на рахунку-фактурі (інвойсі).

Швеція

2) Заява може бути подана під час експорту або за кілька днів до експорту. 3) Немає положень жодного спеціального закону, які регулюють час подання заяви на видачу EUR.1. 4) Торгово-промислова палата також має право видавати сертифікат EUR.1. 5) Супровідна документація завжди вимагається при подачі заяви на EUR.1. 6) Заяви разом з супровідною документацією завжди розглядаються уповноваженими органами перед видачею. 11) Якщо заява надсилається митним органам до здійснення експорту, то для отримання її назад з митниці буде потрібно близько 7-10 днів.

Швейцарія

2) Форма EUR.1 готується експортером. Компетентна митниця проставляє свої візи на цій формі під час проходження процедури експорту. Однак якщо потрібна попередня оцінка, то термін буде залежати від відповідного компетентного органу.

3) Використовується національний указ про правила походження.

4) Тільки компетентним митницям дозволено здійснювати встановлення автентичності та верифікацію EUR.1. Тим не менш, видача сертифікату EUR.1 ретроспективно, заяви щодо якого


36

обробляються регіональним митним управлінням, вимагає попередньої оцінки. Вона здійснюється регіональним митним управлінням або компетентними торгово-промисловими палатами.

5) Не потрібно надати повну документацію, що стосується походження товару, на момент подачі заяви на видачу сертифіката EUR.1 (за винятком процедури попереднього оцінювання).

6) Правильність заяви з доданою документацією перевіряється аудитом швейцарської митної адміністрації.

Строк здійснення попередньої оцінки залежить від компетентного органу. Миттєво щодо процесу.

Великобританія

4) Заповнений EUR.1 може бути засвідчений, якщо тільки буде відправлений з відповідною документацією до:

– Центрального емісійного офісу Її Величності з податків та мит (HMRC) у Солфорді (який буде приймати тільки заяви, надіслані поштою в супроводі відповідних документів разом із проштампованим конвертом зі зворотною адресою),

або до

– місцевих торгово-промислових палат або до місцевих відділень Інституту дипломованих суднових брокерів, яким були делеговані з боку митниці повноваження перевіряти достовірність документів.

За цю послугу стягується плата. Відповідні документи повинні супроводжувати заяву на видачу сертифіката EUR.1.

5) Як правило, сертифікат переміщення EUR.1 повинен мати прикладену до нього копію експортного рахунка-фактури (інвойсу). У виняткових випадках, якщо це не доступно, замість нього повинні використовуватися:

– пакувальні листи;

– накладні;

– копії коносаментів, або

– подібні комерційні документи.

Доки вони показують:

– ідентифікуючий опис товарів; та

– докладну інформація, яка дозволяє ототожнювати їх серед записів експортера.

Крім того, йому/їй, можливо, доведеться зробити спеціальні декларації на формі заяви або надати більше доказів на підтримку заяви.

Пересвідчившись, що сертифікат переміщення EUR.1 заповнено правильно, і що відсутні підстави сумніватися в тому, що товари мають право на преференції, видаюча установа (або ТПП / судновий брокер) поставить печатку на сертифікаті EUR.1, але залишить у себе форму заяви (стор. 3 та 4) і копію експортного рахунка-фактури (інвойсу) (або іншої підготовленої документації).

Експортер повинен відправити оригінал документа своєму клієнту/імпортеру та зберегти копію для своїх записів.

Постійні експортери можуть подати заяву, щоб стати схваленими експортерами, що дозволить їм видавати «не обмежену вартістю» декларацію на рахунку-фактурі (інвойсі), яку не потрібно подавати до HMRC або торгово-промислової палати до моменту експорту.


37

Якщо Сертифікат переміщення EUR.1 заповнено неправильно, він буде повернутий з відповідними інструкціями про те, які поправки/корективи повинні бути зроблені. (наголошено – Ч.В.)

Польща

4) Тільки митні органи можуть видавати сертифікат EUR.1.

12) Штаб-квартира польської митної служби на засадах громадського тендеру купує набори документів для сертифікату переміщення EUR.1 із заявою та інформаційним сертифікатом INF 4. Усі витрати на друк покриваються з бюджету польської митної служби (ПМС).

В останні роки це була різна кількість за різною вартістю. У 2007 році польська митна служба друкувала інформаційний сертифікат INF 4 у кількості 1300 наборів за 1001 польських злотих (~ 250Euro, 1 набір за 5 євроцентів). Ця кількість була достатньою протягом наступних 4 років. Багато наборів все ще є в магазині ПМС.

Дещо інша ситуація у ПМС із сертифікатами EUR.1 та заявами на видачу сертифіката EUR.1. У 2007 році було замовлено 2900 наборів за 899 польських злотих (~ 225 євро, 1 комплект = ~ 0,13 євроцентів), а в 2008 році – 3550 наборів за 3692 польських злотих (~ 923 євро, 1 комплект = ~ 25 євроцентів), в 2009 році – 46 750 наборів за 17300 польських злотих (4325 євро, 1 комплект = ~ 10 євроцентів), у 2010 році було 40200 наборів за 14874 польських злотих (~ 3720 євро, 1 комплект = ~ 10 євроцентів).

Експортер може безкоштовно отримати на митниці (після того, коли він/вона надасть в офіс свій статистичний номер – REGON та/або номер платника податків – NIP) набір форм сертифікату переміщення EUR.1 та заяв на його видачу, а також форми інформаційного сертифіката INF 4, коли збиратиметься надати їх своїм бізнес-партнерам з країн/територій, на які поширюється УВТ чи УЕП.

Коли ж експортер захоче отримати додаткові копії, як це вимагається, наприклад у В’єтнамі й Таїланді, тоді необхідно заплатити 5 злотих (~ 1,25 євро) за кожну додаткову копію.

Клієнт повинен представити в митницю попередньо, – а врешті-решт в момент подання експортної декларації, – повністю і правильно заповнену заяву на видачу сертифіката переміщення EUR.1.

Всі графи повинні бути заповнені великими літерами, якщо це зроблено вручну, або за допомогою комп’ютера.

Сьогодні, на практиці, дуже часто процес заповнення митних форм, включаючи заяви на видачу сертифікату переміщення EUR.1, сертифікат переміщення EUR.1 та інформаційний сертифікат INF 4, виконується за допомогою спеціального комерційного програмного забезпечення.

У Польщі є тільки 3 компанії, які пропонують цей вид програмного забезпечення. Кожен замовник митних процедур може купити його за відносно низьку ціну (~ 50 євро). Це дуже корисний засіб для правильного і швидкого заповнення зазначених форм.

6. МАЙБУТНЄ ПРАВИЛ ПОХОДЖЕННЯ ТА СЕРТИФІКАТІВ ПОХОДЖЕННЯ В ЄС

Після оцінки впливу згідно з правилами Європейської Комісії «Краще регулювання», в 2007 році Комісія підготувала проект регламенту Комісії з реформи правил походження. Однак після критики держав-членів та інших зацікавлених сторін, служби Комісії в листопаді 2008 року внесли зміни з тим, щоб більшою мірою враховувати висловлені зауваження, хоча й поважаючи основоположні принципи повідомлення 2005 року, тт. спрощення та легкості для користувачів.

Версія листопада 2008 року все ще не включала правила з переліку для сільськогосподарської продукції та переробленої сільськогосподарської продукції і пов’язаних елементів. Цей варіант був завершений та оновлений версією від липня 2009 року, яка, зокрема, включала в себе пропущені правила.


38

Всебічно переглянута пропозиція стала предметом поглибленого обговорення із зацікавленими сторонами, які внесли подальші значні поліпшення до тексту. Версія серпня 2010 року відображає результати цих обговорень.

Впровадження нових правил визначення походження товару, особливо пов’язаних із схемою ЗСП та частково пов’язаних також із сертифікатом переміщення EUR.1, повинне статися з 1 січня 2011 року – для правил визначення походження, а з 1 січня 2017 року, з можливим перехідним періодом до 1 січня 2020 року, – для системи зареєстрованих експортерів.

Повідомлення 2005 року також сприяло цілому ряду заходів із забезпечення дотримання органами державної влади своїх зобов’язань, у тому числі й щодо системи періодичного моніторингу, яка буде підтримуватися належними інформацією, підготовкою кадрів та технічною допомогою. Насправді моніторингові заходи, які є в інтересах країн-бенефіціарів і Союзу, вже розпочалися, оскільки для цього не потрібно вносити зміни до законодавства.

Крім того, Європейська Комісія представила проект, в якому сертифікати будуть замінені на декларації про походження. Ці декларації не повинні будуть відмічатися печаткою уповноваженого органу, а також можуть надаватися імпортеру в електронному вигляді. Остання можливість вже включена в нове обговорення ЄС відносно пропозиції щодо «процедури єдиного вікна».


39

ДОДАТКИ

ЗРАЗКИ

ЗРАЗКИ ФАЙЛ

– Сертифікат переміщення EUR.1

– Заява на отримання сертифіката EUR.1

– Декларація експортера

EUR1 - wzor - eng-100910.pdf

Кольорова копія сертифікату EUR.1 (фотографія) 20101101005.png

Кольорова копія сертифікату EUR.1 (сканування) EUR.1.-Scan-101104.pdf

Кольорова гільшована копія сертифікату EUR.1 (фотографія) 20101101006.png

Сертифікат EUR.1, виданий ретроспективно (сканування)

EUR.1-xero dost.retrosp.Scan-10

Підтвердження походження за допомогою декларації на рахунку-фактурі (сканування)

EUR.1Deklaracja na fakturze-Scan-101105

Як заповнювати сертифікат EUR.1 EUR.1 completion-101105.pd

– Інформаційний сертифікат INF 4

– Заява на отримання інформаційного сертифіката INF 4

– Декларація постачальника

Formularz INF 4- Eng.-1207_pril_V_100

Юридичні технічні вимоги

Правила походження у всіх преференційних торговельних угодах ЄС передбачають, що сертифікат переміщення EUR.1 повинен відповідати певним вимогам щодо:

розміру;

ваги паперу;

зовнішнього вигляду (компоновки);

фону – який повинен складатися із зеленого (тіні не зазначені) гільошованого візерунка.


40

Гільошовання – це орнамент, що імітує собою звиті й переплетені стрічки. Європейська комісія надала приклад фонового зеленого гільошованого візерунка на своєму сайті – http://ec.europa.eu/taxation_customs/resources/images/roo_pattern_specimen.gif.

Що стосується розмірів та інших характеристик, то положення торговельних преференційних угод ЄС вимагають, щоб кожен бланк мав розміри 210×297 мм; дозволяється допуск до мінус 5 мм або плюс 8 мм у довжину. Папір, що використовується, повинен бути білого кольору, розрахованим для письма, не містити деревної маси і бути вагою не менше 25 г/м2 (не менше 60 г/м2 – для бланків EUR.1, виданих в африканських, карибських і тихоокеанських країнах (АКТ)). Бланк повинен також містити серійний номер, друкований чи ні, за яким його можна ідентифікувати.

Друк інструкцій для інформаційного сертифіката INF 4

1. Бланк інформаційного сертифіката INF 4 повинен бути надрукований на білому папері, що не містить деревної маси, розрахованим для письма й вагою 40-65 г/м2.

2. Бланк має бути розміром 210×297 мм.

3. Друкування форм є відповідальністю держав-членів; бланки повинні мати серійний номер, за яким вони можуть бути ідентифіковані. Бланк повинен бути надрукований на одній з офіційних мов Союзу.

УГОДИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ПРО ВІЛЬНУ ТОРГІВЛЮ, ЯКІ ПЕРЕДБАЧАЮТЬ ВИКОРИСТАННЯ EUR.1

Африка

Південна Африка

Алжир

Єгипет

Америка

Чилі

Мексика

Європа

Боснія і Герцеговина

Хорватія

Ісландія

Ліхтенштейн

Македонія

Норвегія

Сербія

Швейцарія

Туреччина


41

Близький Схід

Ізраїль

Йорданія

Ліван

Марокко

Сирія

Країни AКТ

Регулюється через Угоду Котону, яка не є традиційною угодою про вільну торгівлю, а швидше нерівносторонньою угодою. Зараз відбувається процес заміни процедури Загальної системи преференцій (ЗСП) на двосторонні угоди з економічного партнерства.

ПРОГРАМНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ЗАПОВНЕННЯ EUR.1

У Польщі є деякі ІТ-компанії, які пропонують на комерційній основі програмне забезпечення для заповнення EUR.1, а також усіх інших пов’язаних документів, – тт. заяви на отримання сертифікату переміщення EUR.1, заяви на інформаційний сертифікат INF 4, самого інформаційного сертифіката INF 4, а також декларації постачальника. Вартість цієї програми становить 80-85 євро.


42

ПОСИЛАННЯ

1. Agreement on Rules of Origin, http://www.wto.org/english/res_e/booksp_e/analytic_index_e/roi_01_e.htm.

2. The International Convention on the Simplification and Harmonization of Customs procedures (Kyoto Convention), http://www.wcoomd.org/home_pfoverviewboxes_tools_and_instruments_pfrevisedkyotoconv.htm.

3. GSP certificate of origin: Form A , http://www.unctad.org/templates/Page.asp?intItemID=4391&lang=1.

4. A User's Handbook to the Rules of Preferential Origin used in trade between the European Community, other European Countries and the countries participating to the Euro-Mediterranean Partnership, http://ec.europa.eu/taxation_customs/resources/documents/handbook_en.pdf.

5. Regulation (EC) No 450/2008 of the European Parliament and of the Council of 23 April 2008 laying down the Community Customs Code (Modernised Customs Code), http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=OJ:L:2008:145:0001:0064:EN:PDF.

6. Commission Regulation (EEC) No 2454/93 of 2 July 1993laying down provisions for the implementation of Council Regulation (EEC) No 2913/92 establishing the Community Customs Code, http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CONSLEG:1993R2454:20100701:EN:PDF.

7. COUNCIL REGULATION (EC) No 1207/2001 of 11 June 2001 on procedures to facilitate the issue of movement certificates EUR.1, the making-out of invoice declarations and forms EUR.2 and the issue of certain approved exporter authorisations under the provisions governing preferential trade between the European Community and certain countries and repealing Regulation (EEC) No 3351/83, http://eur-lex.europa.eu/LexUriServ/site/en/oj/2001/l_165/l_16520010621en00010012.pdf.

8. A User's Handbook to the Rules of Preferential Origin used in trade between the European Community, other European Countries and the countries participating to the Euro-Mediterranean Partnership, http://ec.europa.eu/taxation_customs/resources/documents/customs/customs_duties/rules_origin/preferential/handbook_en.pdf.

9. P. Hanclich: System preferncji celnych Unii Europejskiej, Poznań,2008

10. Основы таможенного дела в Украине. Киев: Знання, 2003, с. 251-258.

11. Митний кодекс України та нормативно-правові акти, що регулюють його застосування: Зб. документів. / Упоряд. П.В. Пашко, В.П. Науменко. Київ: Знання, 2004, с. 204-210.

12. Таможенный контроль: на пути к международным стандартам. Монография. А.В. Полищук, В.П. Пашко, Е.Б. Самсонов, С.Н. Семка, В.В. Ченцов. Одесса: ЗАО ПЛАСКЕ, 2009, с. 59-67.

Documents

Огляд механізмів видачі сертифіката переміщення EUR.1