Агросвіт 8 2020 - agrosvit.info · Сардак Сергій Едуардович, доктор економічних наук, доцент, в.о. завідувача

№ 8 квітень 2020 р.

Журнал засновано у січні 2001 року. Виходить 2 рази на місяць.

© АгроСвіт, 2020

ГОЛОВНИЙ РЕДАКТОР:Васильєва Наталя Костянтинівна, доктор еко-номічних наук, професор, завідувач кафедриінформаційних систем і технологій,Дніпровський державний аграрно-економіч-ний університет

ЧЛЕНИ РЕДАКЦІЙНОЇ КОЛЕГІЇ:Андрющенко Катерина Анатоліївна, доктор економічнихнаук, доцент, професор кафедри економіки та підприєм-ництва, ДВНЗ «Київський національний економічний уні-верситет імені Вадима Гетьмана»Безус Роман Миколайович, доктор економічних наук,професор, професор кафедри маркетингу, Дніпровськийдержавний аграрно-економічний університетГончаренко Оксана Володимирівна, доктор економічних наук,професор, професор кафедри економіки, Дніпровський дер-жавний аграрно-економічний університетКатан Людмила Ігорівна, доктор економічних наук, професор,завідувач кафедри фінансів, банківської справи та страхування,Дніпровський державний аграрно-економічний університетКозловський Сергій Володимирович, доктор економічнихнаук, професор, професор кафедри підприємництва,корпоративної та просторової економіки, Донецькийнаціональний університет імені Василя Стуса (м. Вінниця)Кураташвілі Альфред Анзорович (Тбілісі, Грузія), докторекономічних, філософських і юридичних наук, професор в галузісуспільних наук, професор Грузинського технічного університетув області Публічного права (Факультет Права і Міжнароднихвідносин), науковий керівник Інституту Бізнесу і Правафакультетів Права і Міжнародних відносин і БізнестехнологійГТУ, завідувач відділом економічної теорії Інституту економікиімені П.Гугушвілі Тбіліського державного університету імені ІванеДжавахішвіліЛозинський Дмитро Леонідович, кандидат економічних наук,доцент, доцент кафедри обліку і аудиту, Державний університет«Житомирська політехніка»Павлова Галина Євгеніївна, доктор економічних наук,професор, професор кафедри обліку, оподаткування тауправління фінансово-економічною безпекою, Дніпровськийдержавний аграрно-економічний університетСамойленко Алла Олександрівна, кандидат економічних наук,доцент кафедри менеджменту та туристичного бізнесу,Дніпровський національний університет імені Олеся ГончараСардак Сергій Едуардович, доктор економічних наук, доцент,в.о. завідувача кафедри економіки, підприємництва тауправління підприємствами, Дніпровський національний уні-верситет імені Олеся ГончараПантєлєєва Наталія Миколаївна, доктор економічних наук,кандидат технічних наук, доцент, доцент кафедри фінансів табанківської справи, Черкаський навчально-науковий інститутДержавного вищого навчального закладу «Університет банків-ської справи»Трусова Наталя Вікторівна, доктор економічних наук,професор, професор кафедри фінансів, банківської справи тастрахування Таврійського державного агротехнологічногоуніверситету, Таврійський державний агротехнологічнийуніверситетФедоренко Станіслав Валентинович, кандидат технічнихнаук, доцент, доцент кафедри охорони праці і навколишньо-го середовища КНУБА, академік академії будівництваУкраїниХалатур Світлана Миколаївна, доктор економічних наук,професор, професор кафедри фінансів, банківської справи тастрахування, Дніпровський державний аграрно-економічнийуніверситетЧереп Олександр Григорович, доктор економічних наук,доцент, професор кафедри економіки, Запорізький націо-нальний університетЧирва Ольга Григорівна, доктор економічних наук, професор,професор кафедри маркетингу, менеджменту та управліннябізнесом, Уманський державний педагогічний університет іменіПавла ТичиниШабатура Тетяна Сергіївна, кандидат економічних наук,доцент, доцент кафедри економічної теорії і економікипідприємства, Одеський державний аграрний університет

ВІДПОВІДАЛЬНИЙ СЕКРЕТАР: Кучеренко Г. Б.

ЗАСТУПНИК ГОЛОВНОГО РЕДАКТОРА:Вініченко Ігор Іванович, доктор економічних наук,професор, завідувач кафедри економіки, Дніпровсь-кий державний аграрно-економічний університет

Формат 60х84 1/8, Ум. друк. арк. 18,0.Наклад — 1000 прим.

Папір крейдований, друк офсетний.Замовлення №3004/1.

Віддруковано у ТОВ «ДКС Центр»м. Київ, пров. Куренівський, 17

Тел. (044) 537-14-34

Рекомендовано до друку Вченою Радою Дніпровськогодержавного

аграрно-економічного університету 30.04.20 р.Підписано до друку 30.04.20 р.

ІНДЕКСАЦІЯ ВИДАННЯ В НАУКОМЕТРИЧНИХ БАЗАХ:

— Index Copernicus (IC);— SIS;— Google Scholar.

Свідоцтво КВ № 23728-13568ПР від 27.12.2018 рокуISSN 2306-6792

Передплатний індекс: 21847

Адреса редакції:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Поштова адреса:04112, м. Київ, вул. Дорогожицька, 18, к. 29

Телефон: (044) 223-26-28, 537-14-33 Тел./факс: (044) 458-10-73

E-mail: [email protected]

Засновники:Дніпровський державний

аграрно-економічний університет,ТОВ "ДКС Центр"

Видавець:ТОВ "ДКС Центр"

Передрукування дозволяється лише за згодоюредакції.

Відповідальність за добір і викладення фактів несутьавтори. Редакція не завжди поділяє позицію авторів

публікацій.За зміст та достовірність реклами несе

відповідальність рекламодавець.

Журнал включено до Переліку науковихфахових видань України з

ЕКОНОМІЧНИХ НАУК (Категорія «Б»).Наказ Міністерства освіти і науки України

№ 975 від 11.07.2019 р.Спеціальності – 051, 071, 072, 073, 075, 076, 292

У НОМЕРІ:Будзяк В. М., Будзяк О. С.Перспективи ринку земель сільгосппризначення державної власності ........................................................................................ 4Маркіна І. А., Таран-Лала О. М.Системно-організаційний підхід до дослідження розвитку споживчої кооперації України ................................................10Згурська О. М., Сьомкіна Т. В.Цінові тенденції на національному ринку агропромисловості .......................................................................................................17Збарський В. К., Грибова Д. В.Регіональні особливості інфраструктурного забезпечення розвитку туризму в Україні ......................................................23Тульчинський Р. В., Ханін С. Г.Методичне забезпечення оцінки економічної безпеки регіону в сучасних умовах .................................................................30Третяк А. М., Третяк Н. А., Юсипенко О. М.Рекреаційне землекористування в межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг міст в контекстізабезпечення сталого розвитку ...............................................................................................................................................................35Соломатіна Т. В.Діагностика ризиків втрати стратегічного фінансового потенціалу суб'єктів господарювання аграрногосектора економіки ........................................................................................................................................................................................42Петруха С. В., Стахов Б. В.Сучасні виклики сталому розвитку аграрного сектору економіки України: теоретико-концептуальні аспекти ...........49Шашина М. В.Параметри структурної модернізації регіональної економіки ......................................................................................................72Фабіянська В. Ю.Аудиторські докази: сутність, оцінка в контексті забезпечення вимог достатності та прийнятності ...............................77Лутковська С. М.Забезпечення сталого розвитку за умов модернізації системи оцінки рівня екологічної бeзпeки .....................................87Набока Р. М., Шукліна В. В.Особливості ситуаційного управління логістичною діяльністю харчових підприємств ........................................................94Романовська Ю. А., Курiєнко А. В., Коротчук I. В.Аналiз соцiальної полiтики територiальних громад ....................................................................................................................... 100Яременко Л. М., Авдалян К. В.Особливості бухгалтерського обліку фінансових результатів об'єднань підприємств ....................................................... 109Малиновська Ю. Б.Особливості та результативність фінансового планування суб'єктів господарювання державного секторуекономіки України .................................................................................................................................................................................... 118Шмаров Д. М.Механізм фінансово-кредитного забезпечення комплексного розвитку переробної ланки аграрного сектора ........ 123Головко Р. А.Обгрунтування моделі страхового кооперативу в системі ризик-менеджменту фермерських господарств ............... 130Лучечко Ю. М.Стимулювання нарощення потужностей у сфері переробки сільськогосподарської сировини:фінансово-інвестиційні аспекти ............................................................................................................................................................ 136

№ 8 квітень 2020 р.

— У статті з лівого боку має стояти індекс УДК (регистр – «ВСЕ ПРОПИСНЫЕ»).— Ініціали та прізвище автора. Через кому після ПІБ зазначається науковий ступінь, вчене звання, посада, науковий заклад (мовою статті та

англійською мовою).— Назва статті (регистр – «Как в предложениях») мовою статті та англійською мовою.— Анотація мовою статті та англійською мовою.— Ключові слова (5—8 слів) мовою статті та англійською мовою.— Текст статті.У статті повинні міститись (із виділенням у тексті) такі елементи: постановка проблеми у загальному вигляді та її зв’язок із важливими науко-

вими чи практичними завданнями; аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв’язання даної проблеми і на які спираєтьсяавтор, виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття; формулювання цілей статті (постановказавдання); виклад основного матеріалу дослідження з повним обгрунтуванням отриманих наукових результатів; висновки з даного дослідження іперспективи подальших розвідок у даному напрямі; список використаних джерел .

Згідно нових правил, які враховують вимоги міжнародних систем цитування, автори статей повинні давати список літератури в двох варіантах:один на мові оригіналу і окремим блоком той же список літератури (References) в романському алфавіті (harvard reference system), повторюючи вньому всі джерела літератури, незалежно від того, чи є серед них іноземні.

— Обсяг рукопису — 25—35 тис. знаків, включаючи рисунки, таблиці.— Стаття повинна бути виконана у форматі А-4 текстового редактора Microsoft Word for Windows (шрифт – Times New Roman) у вигляді файла

з розширенням.doc або.rtf для Microsoft Word (версія 97-2003). Файли статті обов’язково повинні бути збережені в форматі.doc або.rtf.— Ілюстративний матеріал повинен бути поданий чітко і якісно у чорно-білому вигляді. Посилання на ілюстрації в тексті статті обов’язкові.

Рисунки, виконані у MS Word, потрібно згрупувати; вони повинні бути єдиним графічним об’єктом. Для рисунків, зроблених в програмі Excel,потрібно додатково до статті відправити файл Excel (2003).

— Формули виконуються за допомогою вбудованого редактора формул MS Equation і нумеруються з правого боку.

ВИМОГИ ДО СТРУКТУРИ ТА ОФОРМЛЕННЯ МАТЕРІАЛУ

Редакція залишає за собою право на незначне редагування і скорочення, а також літературне виправлення статті(зі збереженням головних висновків та стилю автора). Надані матеріали не повертаються.

№ 8 / 2020

CONTENTS:Budzуak V., Budzyak O.PROSPECTS FOR THE STATE-OWNED AGRICULTURAL LAND MARKET ................................................................................. 4Markina I., Taran-Lala O.SYSTEM-ORGANIZATIONAL APPROACH TO RESEARCH OF DEVELOPMENT OF THE CONSUMERCOOPERATION OF UKRAINE ...................................................................................................................................................................10Zgurska О., Somkina T.PRICING TRENDS IN THE NATIONAL AGRICULTURAL MARKET ...........................................................................................17Zbarsky V., Gribova D.REGIONAL FEATURES OF INFRASTRUCTURE SUPPORT OF TOURISM DEVELOPMENT IN UKRAINE .....................23Tulchinsky R., Khanin S.METHODICAL SUPPORT OF THE ECONOMIC SECURITY ASSESSMENT OF THE REGIONIN MODERN CONDITIONS .........................................................................................................................................................................30Tretiak A., Tretiak N., Yusipenko O.RECREATION LAND USE IN THE BORDER OF WATER PROTECTION ZONES AND COASTALPROTECTIVE STRIPS OF THE CITIES IN CONTEXT OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT .................................................35Solomatina T.DIAGNOSIS OF RISKS OF LOSS OF STRATEGIC FINANCIAL POTENTIAL OF ECONOMIC ENTITIES OFAGRICULTURAL SECTOR ..........................................................................................................................................................................42Petrukha S., Stakhov B.CURRENT CHALLENGES TO SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE AGRARIAN SECTOROF UKRAINE ECONOMY: THEORETICAL-CONCEPTUAL ASPECTS ........................................................................................49Shashyna M.PARAMETERS OF STRUCTURAL MODERNIZATION OF REGIONAL ECONOMY .................................................................72Fabiianska V.AUDIT EVIDENCE: ESSENCE, EVALUATION IN THE CONTEXT OF MEETING THE REQUIREMENTSOF SUFFICIENCY AND APPROPRIATENESS .......................................................................................................................................77Lutkovska S.ENSURING SUSTAINABLE DEVELOPMENT UNDER MODERNIZATION OF THE SYSTEMOF ENVIRONMENTAL SAFETY EVALUATION ..................................................................................................................................87Naboka R., Shuklina V.FEATURES OF SITUATIONAL MANAGEMENT OF LOGISTIC ACTIVITY OF FOOD ENTERPRISES ..............................94Romanovska Yu., Kuriienko A., Korotchuk I.ANALYSIS OF SOCIAL POLICY OF TERRITORIAL COMMUNITIES ....................................................................................... 100Yaremenko L., Avdalian K.THE FEATURES OF ACCOUNTING OF FINANCIAL RESULTS OF ASSOCIATIONS OF ENTERPRISES ...................... 109Malynovska Yu.FEATURES AND EFFECTIVENESS OF FINANCIAL PLANNING OF ENTITIES OF UKRAINE'SPUBLIC SECTOR ECONOMY .................................................................................................................................................................. 118Shmarov D.MECHANISM OF FINANCIAL AND CREDIT SUPPORT FOR THE INTEGRATED DEVELOPMENTOF THE PROCESSING SECTOR OF THE AGRICULTURAL SECTOR ........................................................................................ 123Golovko R.SUBSTANTIATION OF THE MODEL OF INSURANCE COOPERATIVE IN THE SYSTEMOF RISK MANAGEMENT OF FARMS ................................................................................................................................................... 130Luchechko Y.STIMULATING CAPACITY BUILDING IN THE FIELD OF PROCESSING OF AGRICULTURAL RAWMATERIALS: FINANCIAL AND INVESTMENT ASPECTS ............................................................................................................ 136

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА

4Передплатний індекс 21847

АГРОСВІТ № 8, 2020

УДК 332.3

В. М. Будзяк,д. е. н., професор, професор кафедри міжнародного менеджменту,Київський національний торговельно-економічний університет, м. КиївORCID ID: 0000-0002-2142-1416О. С. Будзяк,д. е. н., професор, завідувач кафедри екології та економіки землекористування,Державна екологічна академія післядипломної освіти та управління, м. КиївORCID ID: 0000-0003-3690-1735

ПЕРСПЕКТИВИ РИНКУ ЗЕМЕЛЬСІЛЬГОСППРИЗНАЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇВЛАСНОСТІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.4

V. Budzуak,Doctor of Economic Sciences, professor, Professor of the Departmentof International Management, Kyiv National University of Trade and EconomicsO. Budzyak,Doctor of Economic Sciences, professor, Head of the Department of Ecologyand Land Use Economics, State Ecology Academy of Postgraduate Education and Management

PROSPECTS FOR THE STATE-OWNED AGRICULTURAL LAND MARKET

Статтю присвячено питанням розвитку ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні. Розгляну-то складові цього ринку, а саме обіг земель сільськогосподарського призначення. Проаналізовано наслідки тривалоївідсутності повноцінного ринку земель сільськогосподарського призначення. До цих наслідків віднесено неможливістьзалучення додаткових інвестицій до аграрного сектору України, а також неможливість селянам реалізувати своєконституційне право повноцінно розпоряджатися своєю власністю.

Визначено максимальну та мінімальну площу земель сільськогосподарського призначення державної форми влас-ності, яка буде задіяна у разі запровадження ринку цих земель. Доведено, що величина фактичної орендної плативпливатиме на майбутній попит на купівлю досліджуваних земель. Як наслідок, найвищий потенційний попит накупівлю земель сільськогосподарського призначення державної форми власності можливий в Івано-Франківській,Волинській та Рівненській областях.

Проаналізовано та оцінено досвід розвинутих європейських країн щодо запровадження ринку земель сільсько-господарського призначення державної форми власності. Розглянуто доцільність запровадження обмежень та до-даткових умов при запуску ринку земель сільськогосподарського призначення. Оцінено доцільність негайного за-провадження обігу земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

The article is devoted to the issues of agricultural land market development in Ukraine. The components of thismarket, namely, the turnover of agricultural land, are considered. The consequences of a long absence of a full-fledgedagricultural land market are analyzed. These consequences include the inability to attract additional investment in theagrarian sector of Ukraine, as well as the inability of the peasants to exercise their constitutional right of fully disposingtheir property.

It is proved, that agricultural land is an important component of the system of market circulation of land. While thecirculation of state-owned agricultural land is an important component of the agricultural land market. Another importantcomponent of the agricultural land market is communal land. The peculiarities and problems of the redistribution ofstate and communal land of agricultural purpose are analyzed in the article.

The maximum and minimum area of state-owned agricultural land that will be involved in the introduction of themarket of these lands is determined. It is proved, that the value of the actual rent will influence the future demand for thepurchase of the studied lands. As a result, the highest potential demand for the purchase of state-owned agricultural landis predicted in Ivano-Frankivsk, Volyn and Rivne regions.

Передплатний індекс 21847


5

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗемельна реформа започаткована в далеко-

му 1991 році нарешті завершується. Як зазна-чає більшість науковців, завершення реформу-вання земельних відносин слід пов'язувати іззапровадженням обігу земель сільськогоспо-дарського призначення. Відсутність обігу зе-мель сільгосппризначення не дозволяє залучи-ти відповідні інвестиційні кошти до аграрногосектору, а також реалізувати селянам своє пра-во на власність на земельні паї, насамперед, участині їх купівлі-продажу.

Водночас негайне запровадження ринку зе-мель сільгосппризначення несе і цілий ряд не-безпек. Основними серед цих небезпек є: спе-куляція відповідними земельними ділянками тапоява землевласників монополістів. Запобігтипершій небезпеці покликаний відкритий та про-зорий продаж земель на земельних аукціонах.Запобігти другій небезпеці можна шляхомвстановлення відповідних законодавчих обме-жень та державного регулювання обсягів про-дажу самих цих земель.

Втім, у нещодавно прийнятому законі Ук-раїни "Про внесення змін до деяких законо-давчих актів щодо обігу земель сільськогоспо-дарського призначення" питання продажу зе-мель сільгосппризначення державної влас-ності не вирішено. У зв'язку із цим гостро по-встало питання про доцільність збереженняподальшої заборони на продаж цих земель. Вумовах задекларованої урядом України мас-штабної приватизації державних підприємствзазначене вище питання лише загострювати-меться.

It is established, that the gradual transition of state-owned agricultural land into communal property can significantlyaffect the future demand for the purchase of these lands.

The experience of developed European countries in the introduction of the state-owned agricultural land market isanalyzed and evaluated. The expediency of introducing restrictions and additional conditions for launching the agriculturalland market is considered. It is proposed to create a regulatory and controlling state body in the agricultural land market.

The optimal share of state and communal ownership of agricultural land has been established, based on the experienceof European countries. The necessity to increase the initial value of agricultural land was determined based on the use ofexpert assessment indicators. The expediency of the immediate introduction of the circulation of agricultural land ofstate ownership is assessed.

Ключові слова: землі сільськогосподарського призначення, державна власність на землі, ри-нок земель, комунальна власність на землю.

Key words: agricultural land, state land ownership, land market, communal land ownership.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ

Запровадження ринку земель сільськогос-подарського призначення в Україні викликаєзначний інтерес серед науковців. Власне томув наукових публікаціях достатньо повно роз-крито питання запровадження і навіть майбут-нього функціонування ринку земель сільгосп-призначення. Зокрема одні науковці: як-от:Варламов А.А. [1] та Дехтяренко Ю.Ф. [2], об-грунтовують першочергові законодавчі зміни увже існуючі законодавчі акти, пов'язані із роз-витком земельних відносин.

Окремі науковці, а саме: Юрченко А.Д. [3]та інші, досліджують досвід впровадження рин-ку земель сільськогосподарського призначення.Також окремі науковці, зокрема, Третяк А.М.[4] пропонують напрями регулювання та конт-ролю в системі управління землями сіль-ськогосподарського призначення. Натомістьпрактично відсутні наукові праці щодо обігуземель сільськогосподарського призначеннясаме державної власності.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є визначення перспек-

тив щодо запровадження ринку земель сіль-ськогосподарського призначення державноївласності та оцінка досвіду розвинутих країн вконтексті обігу земель сільгосппризначення.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ

Досі в Україні землі державної та комуналь-ної власності визначають за трьома критерія-



ми: перелік відповідних земель; наявність пев-них об'єктів на земельних ділянках та корис-тування землями відповідними суб'єктами. Вод-ночас першість віддається саме землям держав-ної власності, оскільки в Земельному кодексіУкраїни прямо вказано, що до земель кому-нальної власності не можуть відноситися землі,які підпадають під критерії земель державноївласності. Тобто про рівність цих двох кате-горій земель говорити складно.

У Земельному кодексі України чітко пропи-сано, що набуття земель у відповідну власністьнаступає лише після реєстрації відповідної зе-мельної ділянки. Для того щоб пройти відпо-відну реєстрацію необхідно земельну ділянкусформувати або створити з певних земель.Оскільки в нас значні площі земель саме дер-жавної і частково земель комунальної влас-ності є не сформованими, то сприятиме їхньо-му формуванню або висока потенційна цінавідповідних земельних ділянок або ж високийпотенційний попит на них з боку приватнихземлевласників.

В умовах сьогоднішньої високої пропозиціїна ринку оренди земель сільськогосподарсько-го призначення, насамперед, державної фор-ми власності можна стверджувати, що ціна зе-мельних ділянок сільськогосподарського при-значення державної форми власності із запро-вадженням ринку земель не тільки не підви-щиться, але й може навіть знизитися відносноїї нормативно грошової вартості, яку пропону-ють як стартову ціну.

З іншого боку, навіть при відносно високо-му попиту на окремі земельні ділянки сільсько-господарського призначення державної фор-ми власності існує ризик про те, що вітчизня-ний крупний бізнес через відсутність реальноїконкуренції з боку середнього і тим більшедрібного аграрного вітчизняного бізнесу можемонопольно домовитись між собою про зани-жену пропозицію ціни за відповідні землі.

Перейдемо до структури земель сільгосп-призначення в Україні. Так, сьогодні загалом удержавній власності перебуває 10,4 млн га зе-мель сільськогосподарського призначення, щостановить близько 1/4 всіх земель цієї кате-горії. З яких 3,2 млн га перебувають у постійно-му користуванні державних підприємств, уста-нов та організацій. Наступні 2,5 млн га перебу-ває у запасі, тобто не надані у власність чи ко-ристування. Решта 4,4 млн га перебувають воренді [5]. Половина орендованих нині земельсільськогосподарського призначення держав-ної власності перебуває в довгостроковійоренді на період до 49 років. Власне тому мак-

симальна площа цих земель, на купівлю якої євже нині реальний попит і відповідно яка можепотенційно бути виставлена на продаж, стано-витиме 2,2 млн га або 21 % від загальної площівсіх наявних земель сільгосппризначення.

Водночас на початок 2018 року в Держав-ному Земельному Кадастрі (ДЗК) було зареє-стровано всього 34 млн га або 56,3% від загаль-ної площі України. З них 27 млн га (79,8%) — цеприватні землі, 6,4 млн га (18,8%) державні і0,49 млн га (1,4%) комунальні землі. Динамікаплощ земель державної власності свідчить проїхнє зменшення а площ земель комунальноївласності навпаки — про їх зростають (табл. 1).

З таблиці видно, що площа земель держав-ної власності поступово зменшується, що по-в'язано із передачею цих земель у комунальнувласність та уточненням даних самого ДЗК.

Привабливість земель державної власностіпов'язана із більшими площами самих земель-них ділянок та їх зручнішим місцем розташуван-ням порівняно із земельними ділянками кому-нальної власності і навіть приватної власності.Так, середня площа земельної ділянки держав-ної власності становить близько 8 га, а кому-нальної менше 1 га. До того ж серед земель дер-жавної власності значно більша частина земельсаме сільськогосподарського призначення.

Мінімальною площею земель сільгоспприз-начення державної власності, яка може бутивиставлена на продаж слід вважати площу цихземель на нині існуючому ринку прав оренди.Так, з 2015 по 2017 рік на аукціон з продажуправ оренди на землі сільськогосподарськогопризначення державної і комунальної влас-ності було виставлено 155,8 тис га. Водночаспродано було лише 69 % прав оренди всіх цихземель або 103,8 тис га.

Із загальної кількості зазначених орендо-ваних земель сільгосппризначення у державнійвласності перебуває на порядок більше земель,аніж у комунальній власності. Основна причи-на цього це те, що серед земель комунальноївласності домінують площі земель несільсько-господарського призначення, а також до кінцязалишається не визначеною площа власне зе-мель комунальної власності.

Державна власність Комунальна власність Розміщення земель 2015 2017 2015 2017

Міста 321005,43 240435,75 110099,75 156687,37

Райони 6189160,64 6157092,30 276417,10 330061,24

Таблиця 1. Динаміка площ земель державноїта комунальної власності станом

на 1.01.2018 р., га

Джерело: [5].



7

Важливим аспектом під час вирішення пи-тання щодо запровадження продажу земель сіль-ськогосподарського призначення державноївласності є величина нинішньої орендної пла-ти по регіонах України. Очевидно, що макси-мальна величина орендної плати за землі сіль-госппризначення державної власності сприя-тиме і максимальному попиту на ці землі (табл.2). Фактичні дані свідчать, що максимальнийпопит на зазначені землі є у західних областях,а саме в Івано-Франківській, Волинській, Рів-ненській тощо.

Дещо менший, але достатньо високий попитна купівлю земель сільгосппризначення дер-жавної форми власності можливий і в Черні-вецькій та Закарпатській областях. Це такожпов'язано із відповідно високою орендною пла-тою. Серед інших областей найвищий попит наземлі сільгосппризначення державної влас-ності на основі фактичної величини орендноїплати наймовірніше спостерігатиметься вОдеській, Кіровоградській та Рівненській обла-стях. Все це свідчить про певну обмеженістьплощ земель сільгосппризначення державноївласності в цих областях та наявність відносновеликої кількості землекористувачів-орендарів,а отже і підвищеної конкуренції між ними.

Наступний важливий аспект, що впливає івпливатиме надалі на можливу пропозиціющодо продажу земель сільгосппризначеннядержавної власності, — це зменшення площісамих цих земель, насамперед через перехід їху землі комунальної власності. Зокрема, почи-наючи з 1 січня 2013 року вступив у силу ЗаконУкраїни "Про внесення змін до деяких законо-давчих актів України щодо розмежування зе-мель державної та комунальної власності", звідповідними змінами до статті 122 Земельно-го кодексу України.

Як наслідок Держеокадастр має право пе-редавати у власність або у користування зе-мельні ділянки сільськогосподарського при-значення державної власності. Так, станом напочаток 2020 року спостерігається така струк-тура земель сільськогосподарського призна-чення державної форми власності (табл. 3).

Дані таблиці свідчать, що в середньомуплощі земель сільгосппризначення державноїформи власності переданих в оренду і в приват-ну власність, насамперед громад, однакові. Цесвідчить про повільний перехід земель сільгос-ппризначення державної власності в комуналь-ну власність. Водночас площа переданих у та-

Область Площа,

га

Орендна плата,

млн грн

Мінімальна орендна

плата, грн/м2

Максимальна орендна

плата, грн/м2

Вінницька 1512 10,829 0,04 3,34

Волинська 1953 2,793 0,01 5,84

Дніпропетровська 1022 2,168 0,02 0,71

Донецька 3982 6,609 0,02 0,85

Житомирська 546 1,654 0,18 0,54

Закарпатська 1193 2,163 0,03 2,12

Запорізька 305 0,803 0,06 0,50

Ів.-Франківська 580 2,204 0,03 85,58

Київська 434 1,766 0,13 0,85

Кіровоградська 3217 15,987 0,03 3,40

Луганська 734 2,162 0,01 0,53

Львівська 3179 9,684 0,01 1,01

Миколаївська 3413 9,508 0,02 1,85

Одеська 11887 51,789 0,07 4,64

Полтавська 2555 16,297 0,04 2,53

Рівненська 2162 5,075 0,01 9,02

Сумська 6396 14,826 0,01 5,19

Тернопільська 2005 8,166 0,01 2,00

Харківська 1083 3,741 0,05 1,78

Херсонська 3954 5,545 0,01 1,04

Хмельницька 1309 9,963 0,01 1,96

Черкаська 3284 13,221 0,02 1,84

Чернівецька 287 1,155 0,01 2,77

Чернігівська 4918 12,807 0,02 1,26

Україна 61910 210,915 0,05 5,88

Таблиця 2. Продаж права оренди на земельніділянки державної форми власності для

ведення товарного сільськогосподарськоговиробництва станом на 1.01.2019 р.


Передано земель на основі затверджених проектів землеустрою

У приватну

власність В оренду

Область

Кількість

ділянок

Площа

земель,

га

Кількість

ділянок

Площа

земель,

га

Вінницька 39688 61309 4456 95765

Волинська 6910 8820 872 15999

Дніпропетровська 13105 24223 1205 16183

Донецька 5047 9522 889 18354

Житомирська 12503 16783 784 15237

Закарпатська 9238 6736 269 7693

Запорізька 6918 12069 668 13219

Ів.-Франківська 931 830 450 5962

Київська 43493 53440 401 7620

Кіровоградська 20562 40121 1139 25039

Луганська 3543 10004 226 6416

Львівська 21392 10922 2076 21560

Миколаївська 23440 47511 1020 16141

Одеська 21464 35148 1914 49286

Полтавська 22829 43739 1968 37741

Рівненська 10020 4255 857 6098

Сумська 20094 36449 1157 20974

Тернопільська 9389 9196 1282 13095

Харківська 32473 52939 1653 41412

Херсонська 13184 32093 965 32648

Хмельницька 44078 28704 850 24479

Черкаська 17725 2896 2489 36286

Чернівецька 3491 46306 579 3378

Чернігівська 30474 46305 3007 83361

Україна 431991 677128 31177 614171

Таблиця 3. Перерозподіл земельсільськогосподарського призначення

державної власності станом на 1.01.2020 р.




ди вимагають від потенційного землевласни-ка детального обгрунтування майбутніх на-прямів використання відповідної земельноїділянки, а з боку держави загалом вима-гається відповідна сільськогосподарська ос-віта.

Також важливою умовою у разі продажуземель сільгосппризначення державної влас-ності є наявність відповідного органу, який по-кликаний регулювати та контролювати цейпродаж. Існуючий нині в Україні центральнийорган із земельних питань Держгеокадастр, нажаль, не може виконувати ці функції, оскількиє більшою мірою інформаційним та до певноїміри реєстраційним органом.

Загалом не сприятиме запровадженню по-вноцінного ринку земель сільгосппризначенняі, зокрема земель сільгосппризначення держав-ної власності, законодавчо закріплена норма внинішньому законі "Про внесення змін до де-яких законодавчих актів щодо обігу земельсільськогосподарського призначення" простартову ціну цих земель у вигляді норматив-ної грошової оцінки, а не у вигляді експертноїгрошової оцінки, як це було в початковому ва-ріанті зазначеного закону.

Країна

Вартість 1 га, дол.

США

Обмеження за

розмірами площ для

фізичних та

юридичних осіб, га

Контролюючий та регулюючий земельний

орган

Частка державної та

комунальної землі, %

Польща 10300 Фізичним і

юридичним

особам – 500

Агентство

сільськогосподарської

нерухомості (ANR)

19

ФРН 32300 Немає Товариство з

управління та реалізації земель

(BVVG)

51

Болгарія 4600 Немає Держава не регулює

продаж земель

2

Франція 7400 Немає Агентство з управління

земельними ресурсами

та розвитку сільських територій (SAFER)

20

Австрія 42000 Обмеження

лише у

гірських районах

Місцеві органи влади 47

Велика

Британія

31400 Немає Місцеві органи влади 10

Румунія 6100 Фізичним

особам - 100

Румунське агентство

громадської власності

6

Україна 995 Фізичним

особам - 100 Юридичним

особам -

10000

Відсутній 20,2

Таблиця 4. Обмеження на ринку земельсільгосппризначення

Джерело: розробка авторів на основі [6].

кий спосіб земель з державної в кому-нальну власність є незначною і на поча-ток 2020 року становила трохи більшеніж 0,5 млн га. Відповідно така тенден-ція суттєво не змінить площі можливогопродажу земель сільгосппризначеннядержавної власності.

Натомість зазначені зміни можутьсуттєво вплинути на майбутню пропози-цію земель сільгосппризначення держав-ної власності лише в окремих областяхУкраїни за умови збереження відносновисоких темпів їх переходу в землі кому-нальної власності. До числа зазначенихвище областей слід віднести Київську,Кіровоградську та Миколаївську об-ласті.

Нарешті необхідно оцінити існую-чий досвід запровадження обігу земельсільгосппризначення в розвинутихкраїнах Європи та країнах сусідах Ук-раїни. Цей досвід слід розглядати зкількох позицій (табл. 4). Позиція пер-ша — існування обмежень у площахможливої купівлі відповідних земельфізичними та юридичними особами.Позиція друга — наявність додатковихумов у разі придбання земель сільгос-ппризначення державної власності.Позиція третя — наявність регулюючо-го та контролюючого державного органу наринку земель сільгосппризначення. Позиціячетверта — встановлення оптимальної част-ки наявних у державній власності земельсільгосппризначення.

Дані свідчать, що навіть у випадку відсут-ності обмежень на площі можливих для купівліземель сільгосппризначення практично у всіхкраїнах існують інші додаткові обмеження, на-приклад, придбання земель особам, які прожи-вають у країні не менше п'яти років, як це є вБолгарії, або ж обгрунтування майбутніми зем-левласниками планів на використання відпові-дної земельної ділянки, як це є у Великій Бри-танії тощо.

Водночас навіть у разі дозволу продажу зе-мель сільгосппризначення у більшості країн ЄСцей дозвіл поширюється лише на фізичних чиюридичних осіб, які відповідно є громадянамичи підприємцями з країн членів ЄвропейськогоСоюзу. В Україні, на жаль, аналогічних обме-жень не передбачено.

Крім цього, існує і цілий ряд важливих ви-мог до майбутнього землевласника як з бокудержави, так і з боку місцевих органів вла-ди. Зокрема місцеві органи влади та грома-



9

Це пов'язано з тим, що, по-перше, норма-тивна грошова оцінка земель сільгосппризна-чення призначена для обмеженого користуван-ня, і, зокрема для оподаткування землекорис-тувачів, а тому не може відображати навітьмінімальної ринкової вартості відповідних зе-мель. По-друге, власне нормативно-грошоваоцінка жодним чином не враховує попит та про-позицію земель сільськогосподарського при-значення. По-третє, показники вартості земельсільгосппризначення за цією оцінкою є значнонижчими за аналогічні показники експертноїгрошової оцінки.

Наступне, очевидно, найважливіше застере-ження щодо самої доцільності продажу земельсільськогосподарського призначення держав-ної власності — це існуюча нині частка цих зе-мель у розвинутих європейських країнах, якаколивається з 10 % у Польщі до 51% у ФРН.Виключення становлять Румунія, де відповід-них земель залишилося 6 % та Болгарія, де зе-мель державної та комунальної власності всьо-го 2%.

Тобто в Україні ще до початку можливогопродажу земель сільгосппризначення держав-ної та комунальної власності частка цих земельсьогодні відповідає середньому значенню поЄвропі, а тому нині доцільно розглядати нестільки питання про продаж відповідних зе-мель, скільки про їх перерозподіл між держа-вою та громадами.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ

Таким чином, запровадження заборонина обіг земель сільськогосподарського при-значення державної власності в нинішніхумовах є цілком виправданим та об'єктивнимрішенням. Підтвердженням правильностіцього рішення є відсутність на сьогодні в зе-мельному законодавстві України і, зокрема,в щойно прийнятому законі Україні "Провнесення змін до деяких законодавчих актівщодо обігу земель сільськогосподарськогопризначення" практично будь яких обме-жень та вимог для майбутніх покупців влас-не земель.

Також майже не враховано у вітчизняномуземельному законодавстві світовий та євро-пейський досвід як щодо запровадження, так іщодо функціонування повноцінного ринку зе-мель сільгосппризначення та щодо визначеннячастки на цьому ринку саме земель державноївласності. Крім цього, запропонована і вже за-конодавчо закріплена початкова вартість зе-мель сільськогосподарського призначення у

вигляді нормативної грошової оцінки є зани-женою не лише в порівнянні із її майбутньоюринковою вартістю, але й навіть у порівнянні зїї експертною оцінкою.

Натомість пропонується удосконалити за-конодавство України з питань регулювання таконтролю за обігом земель сільгосппризначен-ня, а також обгрунтувати роль та базові зав-дання місцевих громад у провадженні земель-ної політики.

Література:1. Варламов А.А. Земельний кадастр. — М.:

Колос, 2005. — 387 с.2. Дехтяренко Ю.Ф. Управління земельни-

ми ресурсами в Україні. — К.: НАДУ, 2012. —576 с.

3. Юрченко А.Д. Використання досвідуНімеччини при формуванні ринку землі в Ук-раїні / А.Д. Юрченко // Ринок землі. — 2002. —№ 3. — С. 52—58.

4. Третяк А.М. Землевпорядне проектуван-ня: теоретичні основи і територіальний земле-устрій / А.М. Третяк. — К.: Виша освіта, 2006.— 528 с.

5. Держгеокадастр. — Напрями діяльності.URL: https://land.gov.ua/

6. Редих Є. Сколько стоит земля в странахЄвросоюза). URL: ttps://biz.censor.net.ua/resonance/3097702/skolko_stoit_zemlya_v_-stranah_evrosoyuza

References:1. Varlamov, A. A. (2005), Land cadastre [Ze-

mel'nyj kadastr], Kolos, Moscow, Russia.2. Dehtyarenko, Y. D. (2012), Management of

land resources in Ukraine [Upravlinnia zeme-l'nymy resursamy v Ukraini], NADU, Kyiv,Ukraine.

3. Yurchenko, A. D. (2012), "The use of Germanexperience in the formation of the land market inUkraine", Land market, vol. 3, pp. 52—58.

4. Tretyak, A. M. (2016), Land managementdesign: theoretical foundations and territorial landmanagement [Zemlevporiadne proektuvannia:teoretychni osnovy i terytorial'nyj zemleustrij],Higher education, Kyiv, Ukraine.

5. Derzhgeokadasr (2020), "Areas of activity",available at: https://land.gov.ua/ (Accessed 1April 2020).

6. Redih, Е (2018), "How much does land costin EU countries", available at: https://biz.cen-sor.net.ua/resonance/3097702/skolko_stoit_-zemlya_v_stranah_evrosoyuza (Accessed 1 April2020).Стаття надійшла до редакції 15.04.2020 р.



УДК 330.1:334.75(477)(045.3)

І. А. Маркіна,д. е. н., проф., завідувач кафедри менеджменту, Полтавська державна аграрна академіяORCID ID: 0000-0003-2815-4223О. М. Таран-Лала,д. е. н., доц., доцент кафедри менеджменту, Вищий навчальний заклад Укоопспілки"Полтавський університет економіки і торгівлі"ORCID ID: 0000-0002-7045-5129

СИСТЕМНО-ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ ПІДХІДДО ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗВИТКУСПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.10

I. Markina,Doctor of Economic Sciences, Professor, Head of the Department of Management, Poltava State Agrarian AcademyO. Taran-Lala,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor, Associate Professor of the Department of Management,University of UkrCoopUnion "The Poltava University of the economy and trade"

SYSTEM-ORGANIZATIONAL APPROACH TO RESEARCH OF DEVELOPMENTOF THE CONSUMER COOPERATION OF UKRAINE

Статтю присвячено обгрунтуванню методологічної конструкції системно-організаційного підходу до дослідженнярозвитку споживчої кооперації України. Розглянуто методологічний алгоритм щодо системного підходу досліджен-ня розвитку споживчої кооперації України, модифікований з урахуванням вирішення проблеми системно-аналітич-ного дослідження системних параметрів споживчої кооперації України. Подано загальну процедуру раціональногорішення організаційно-дієвих завдань та методологічні орієнтири вибору оптимальних рішень на кожному з етапівцієї процедури. Пояснено з точки зору загальної теорії організації наскрізні принципи системно-організаційногопідходу до дослідження розвитку споживчої кооперації України. Показано взаємозв'язок принципів оптимальноговибору проектних рішень на кожному з етапів організаційно-дієвої процедури. Науково сформовано і визначенометодологічні принципи забезпечення оптимального характеру дослідницьких дій на кожному з етапів системноїпроцедури дослідження розвитку споживчої кооперації України.

The article is devoted to substantiation of methodological construction of system-organizational approach to researchof development of the Consumer Cooperation of Ukraine. The main formative factor in the system-organizational approachis the need for the methodological provision of optimal design, management and development of consumer cooperation.

In the theoretical representations and approaches of different authors to the system-organizational study of consumercooperation, fragmentation, disconnection, and lack of conceptual unity are observed in the reflection of its systemparameters. This fact convinces us that the absence of a theoretically substantiated methodological apparatus of a system-organizational approach to the study of the development of consumer cooperation in Ukraine remains extremely relevantto this day.

The optimal form of such a methodological apparatus is to construct it in the form of complementary unity of thesystematic procedure of research and methodological principles that direct the process of its implementation in accordancewith systemic laws. The system procedure should set the direction of the study, which is appropriate to the nature ofconsumer cooperation and the interrelation of its basic system parameters. Methodological principles should ensure theoptimal character of the research actions at each stage of the systematic procedure.

Based on the above, we can conclude that in complementary combination with the categorical apparatus, and insome cases independently, the separate principles can be used in the process of solving a number of applied system-organizational problems. This approach can be applied during the peer review of the construction and transformation ofcomplex systems of different classes. Finally, the proposed approach can be used as a general guideline in the directorganizational activity of Ukraine's consumer cooperation.



11

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОсновним формоутворювальним чинником

за системно-організаційного підходу є потре-би методологічного забезпечення оптимально-го проектування, управління і розвитку спо-живчої кооперації. Для цього необхіднимиумовами є, по-перше, загальна процедура ра-ціонального рішення організаційно-дієвих зав-дань і, по-друге, методологічні орієнтири вибо-ру оптимальних рішень на кожному з етапів цієїпроцедури.

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬУ теоретичних представленнях і підходах

різних авторів до системно-організаційногодослідження споживчої кооперації у відобра-женні її системних параметрів спостерігають-ся фрагментарність, незв'язаність, відсутністьконцептуальної єдності [1—6]. Цей факт пере-конує в тому, що відсутність теоретично об-грунтованого методологічного апарату систем-но-організаційного підходу до дослідженнярозвитку споживчої кооперації України доцього дня залишається надзвичайно актуаль-ною.

Оптимальною формою такого методоло-гічного апарату представляється побудова йогоу вигляді взаємодоповнюючої єдності систем-ної процедури дослідження і методологічнихпринципів, що спрямовують процес її реалізаціївідповідно до системних закономірностей. Си-стемна процедура повинна задавати напрямдослідження, адекватний природі споживчоїкооперації і взаємозв'язку її основних систем-них параметрів. Методологічні принципи по-винні забезпечувати оптимальний характердослідницьких дій на кожному з етапів систем-ної процедури.

Thus, the results of the aforementioned scientific researches will contribute to the development of a methodologicalapproach to the development of consumer cooperation in the economy of Ukraine and maybe a further development ofthe methodology of modern management theory.

Ключові слова: системно-організаційний підхід, споживча кооперація, розвиток соціаль-но-економічних систем, методологічний апарат, системні параметри, циклічний комплекс,методологічний алгоритм.

Key words: system-organizational approach, consumer cooperation, development of socio-economic systems, methodological apparatus, system parameters, cyclic complex, methodologicalalgorithm.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯГоловною метою цієї роботи є визначення

циклічного комплексу дослідницьких етапів таобгрунтування методологічного апарату сис-темно-організаційного підходу до досліджен-ня розвитку споживчої кооперації України. Уданому комплексі роль системної процедуридослідження повинен виконувати методоло-гічний алгоритм системного підходу, модифі-кований з урахуванням вирішення проблеми си-стемно-аналітичного дослідження системнихпараметрів споживчої кооперації України.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИДОСЛІДЖЕННЯ

На основі результатів, які були отримано вавторських роботах [7—9], обгрунтуємо сис-темно-організаційний підхід до дослідженнярозвитку споживчої кооперації, який передба-чає комплекс дослідницьких етапів.

У процесі, який продемонстровано на ри-сунку 1, роль шуканої процедури розвиткуспоживчої кооперації виконує системнийпідхід, інтерпретований в організаційно-дієво-му розрізі. Роль орієнтирів вибору оптималь-них рішень на кожному з етапів цього проце-су виконують виокремлені із загальної теоріїорганізації наскрізні принципи системно-організаційного підходу, а послідовна реалі-зація цих етапів дозволяє отримати шуканийпроектний образ розвитку споживчої коопе-рації, націленої на вирішення актуальних про-тиріч.

Отже, розглянемо більш грунтовно прин-ципи оптимального вибору проектних рішеньна кожному з етапів процесу дослідження роз-витку споживчої кооперації України. Слід заз-начити, що основними принципами організа-



ційної оптимізації, інваріантних для усіхрозділів загальної теорії організації, є: фоку-сованість дій, комплексність, виокремленнявирішальної ланки, поетапність перетворень,організаційна гнучкість. Перші три положен-ня конкретизують принцип системності основ-ним чином в аспекті зв'язку, два інші — в ас-пекті розвитку.

1. Фокусованість дій, тобто максимальнезосередження усіх приватних дій споживчоїкооперації на досягненні загальної мети (ви-рішення актуальних протиріч). Це основнийпринцип системно-організаційного підходу,що виражає засадничу умову організаційноїоптимізації споживчої кооперації. Щоб за-

безпечити фокусованість дій системи спо-живчої кооперації в розвинених випадках не-обхідно:

а) зосередження функціональних цілей усіхрівнів на досягненні загальної (глобальної)мети споживчої кооперації. На рівні функційаналогом цієї вимоги є розвинений у працяхМ. Сетрова принцип зосередження функцій [2,с. 58];

б) розмежування функцій між компонента-ми конструкції методом орієнтації кожного зних на реалізацію відносно завершеного циклувзаємопов'язаних дій, що забезпечують досяг-нення певного цільового результату. Виділен-ня підсистем під реалізацію відносно автоном-

Рис. 1. Процес дослідження розвитку споживчої кооперації України

Джерело: [8; 9].

Пр

ин

ци

пи

до

слід

жен

ня

Етап

и д

осл

ідж

енн

я

1. Фокусованість дій

2. Комплексність

3. Виокремлення

вирішальної ланки

4. Поетапність

перетворень

5. Організаційна

гнучкість

1. Прогнозування і аналіз актуальних

(проблемопороджувальних) протиріч споживчої

кооперації

5. Розробка й оцінка альтернативних концепцій

розвитку споживчої кооперації

2. Вибір проблемовирішальних цілей споживчої

кооперації та критеріїв їх досягнення

6. Вибір способу функціонування та перспектив

розвитку споживчої кооперації

3. Аналіз актуального середовища споживчої

кооперації

4. Визначення функціональних вимог до

конструкції і динаміки споживчої кооперації

7. Вибір конструкції (організаційної структури)

8. Розробка організаційного механізму

управління споживчою кооперацією



13

них функціональних циклів, орієнтованих надосягнення кінцевих цільових результатів, за-безпечує найбільш чітке розмежування функ-ціональних завдань у структурі споживчої коо-перації, усуває протиріччя і неузгодженості,неминучі у процесі виконання окремих фраг-ментів функціонального циклу різними підси-стемами, найточніше фокусує кожну з підсис-тем на досягненні глобальної мети споживчоїкооперації;

в) узгодженість дій явної і латентнихструктур споживчої кооперації. Зазначимо,що розрізнення цих структур і дослідженнявпливу їх співвідношення на функціонуван-ня системи проводить А. Уйомов [3, с. 98].Явну структуру він розуміє як системоутво-рювальне відношення. Латентні — це струк-тури, які не задовольняють це відношення.Наприклад, якщо явною виступає формаль-на (виробнича) структура колективу, то со-ціальна, вікова й інші будуть по відношеннюдо неї латентними. На думку А. Уйомова,"...Відповідність явної і латентних структурсистем є умовою їх оптимального функціо-нування" [3, с. 203]. У контексті принципу дії,що фокусує, оптимізаційний ефект цієї відпо-відності зумовлений тим, що водночас явна ілатентні структури діють "в унісон", що по-силює сфокусованість, а отже, і ефективністьспоживчої кооперації;

г) сумісність і скорегованість компонентівспоживчої кооперації. Слід зазначити, щосумісність означає здатність компонентів взає-модіяти без взаємних перешкод і взаєморуйну-вання [3, с. 67]; скорегованість — здатність ком-понентів до стикування один із одним у процесіспільного функціонування. Ці умови забезпе-чують структурно-функціональну єдність спо-живчої кооперації, без якої неможлива фоку-сованість її дій на вирішенні актуальних про-тиріч;

г) відповідність спрямованості "ціннісно-мотиваційного поля" споживчої кооперації таціннісних регулювальників підсистем її загаль-ної цільової орієнтації. Це умова фокусова-ності істотна для вищих класів систем, якимвластиві ціннісні форми дії регуляції на підси-стеми, що функціонують із високою міроюавтономності.

2. Комплексність. Цей принцип включає такіаспекти:

1) усебічність дій на споживчу коопераціюз урахуванням якісних особливостей і взаємо-зв'язку її сторін. За рахунок одночасного охоп-лення усіх істотних аспектів споживчої коопе-рації передбачено забезпечити:

а) включення максимуму чинників, що роб-лять вклад у досягнення мети;

б)нададдитивне зростання інтенсивностіта глибини дії: вплив кожного з чинниківздійснюється на сприятливому фоні, створе-ному іншими чинниками, що взаємнопідси-лює їх ефект, підвищує глибину перетворен-ня;

в) взаємокоординовані дії на всі істотніаспекти споживчої кооперації, які посилюютьцілеспрямованість і збалансованість перетво-рень. "Проведення окремих... навіть найпра-вильніших заходів не дасть належної віддачі,якщо вони... ізольовані… Узяті ззовні системи,можуть суперечити одна одній і не приводитидо очікуваного ефекту" [3, с. 19];

2) взаємодоповнювальне поєднання різ-них форм і способів дії на споживчу коопе-рацію. Досвід показує, що застосування од-нотипних, шаблонних підходів не може забез-печити високий ефект. Кожен окремий спосібдії, навіть дуже ефективний, має не лишесильні, але й слабкі сторони. Тому ізольова-не його застосування, особливо в ситуаціяхборотьби, дозволяє споживчій коопераціїадаптивно перебудуватися, ослабити дію абонавіть зовсім її відхилити, використовуючи їїобмеженість і слабкі сторони. У разі ж взає-модоповнювальної комбінації різних спо-собів дії розширюється діапазон сильних яко-стей, частково або повністю взаємокомпен-суються недоліки. Це забезпечує нададди-тивність ефекту, підвищує його надійність,ускладнює можливості протидії. Ефект ком-бінованої дії може бути додатково посиленийшляхом раптових змін використовуваних по-єднань, що знижує здатність супротивноїсторони до опору, дозволяє захопити насту-пальну ініціативу. Особливо важлива такатактика у разі необхідності перелому неспри-ятливих тенденцій розвитку споживчої коо-перації;

3) взаємодоповнювальне поєднання еле-ментів споживчої кооперації. Досягнення фун-кціональної додатковості компонентів — осно-ва гармонійності та досконалості споживчоїкооперації, фокусованості та результативностіїї дій. Наприклад, у науці давно помічено, щодослідницькі колективи, кадровий склад якиххарактеризується взаємодоповнювальним по-єднанням усіх необхідних для дослідницькогопроцесу типів фахівців ("генератор ідей", "кри-тик", "ерудит", "організатор", "виконавець"),здатні функціонувати більш цілеспрямовано,продуктивно та надійно, ніж колективи, в якихтакого поєднання немає, або воно неповне.



3. Виокремлення "вирішальної ланки". "По-трібно вміти знайти в кожному моменті туособливу ланку ланцюга, за яку потрібно усі-ма силами вхопитися, щоб утримати весь лан-цюг і підготувати перехід до наступної ланки..."[4, с. 13]. Ідея "вирішальної ланки" спричиненазакономірною для споживчої кооперації фун-кціональної нерівноцінністю різних елементіві зв'язків, різного ступеня їх впливу на кінце-вий результат. "Вирішальні ланки" — це такіпункти споживчої кооперації, де першочерго-вий додаток зусиль може дати найбільшийефект. Роль цього принципу тим значніша, чимскладніше розв'язати проблему і чим гострішевідчутний дефіцит ресурсів. Принцип вирішаль-ної ланки органічно доповнює принцип комп-лексності, вказує практичні способи його реа-лізації. Виокремлення вирішальної ланки доз-воляє вирішити протиріччя між складністю зав-дання одночасного охоплення усіх аспектівспоживчої кооперації й обмеженістю можли-востей і ресурсів суб'єкта пізнання або управ-ління. Відповідно до цього принципу раціональ-ний спосіб дій в умовах браку засобів для од-ночасної гармонійної дії на всі сторони спо-живчої кооперації полягає у визначенні такихзавдань, яким необхідно приділити найбільшеуваги та ресурсів і вирішити в першу чергу, тавідокремленні тих, які мають другорядний ха-рактер. Найбільш актуальними типами "вирі-шальної ланки", що вимагають першочерговихзусиль, є:

а) тип "слабкої" ланки, що обмежує можли-вості та стримує розвиток споживчої коопе-рації;

б) тип "провідної" ланки, що суттєво впли-ває на підвищення функціональності або при-скорення розвитку ряду інших ланок і спожив-чої кооперації;

в) тип "масової" ланки, тобто елементів, щобагаторазово повторені, або операцій, навітьнезначне поліпшення яких може дати ефектив-ний результат за рахунок багатократного на-копичення малих ефектів.

4. Поетапність розвитку (перетворення)споживчої кооперації. Цей принцип вказуєоптимальний спосіб розподілу зусиль у часів процесі якісного перетворення споживчоїкооперації. Таке перетворення, особливоякщо воно має глибокий, переломний, харак-тер, істотно змінює положення, взаємозв'яз-ки та функції різних підсистем, що викликаєзначний опір, організаційні конфлікти та пе-решкоди. У цих умовах спроби здійснити пе-ретворення разовим актом за принципом "усеабо нічого" неминуче призведуть до різкої

протидії інерційних сил, здатних дестабілізу-вати або навіть дезорганізувати систему спо-живчої кооперації. Крім того, процес якісно-го перетворення ніколи не може бути по-вністю передбачений і завжди супроводже-ний як несподіваними перешкодами, так і не-передбаченими можливостями вдосконален-ня споживчої кооперації. Тому найраціо-нальніше здійснювати розвиток (перетворен-ня) поетапно, починаючи з найбільш доступ-них і легкоздійсненних змін, нарощуючи накожному новому етапі масштаби перетвореньі зрушення в цілеорієнтації. Це дозволитьуникнути значної інерційної протидії і вод-ночас дасть можливість удосконалювати по-етапно тактику розвитку з урахуванням но-вих прогресивних можливостей і неминучихперешкод.

Щоб реалізувати принцип поетапності не-обхідно на практиці сформувати критерії оп-тимального поділу процесу перетворення наокремі етапи, визначення їх складу, структури,раціональних меж. Разом із загальним кри-терієм "від простих перетворень до складні-ших", а також критеріями межі оптимальногокомпромісу між перетворювальними зусилля-ми та протидійними чинниками додатково вка-жемо такі оптимізаційні критерії [8, с. 153—155]:

а) результатом здійснення кожного зетапів має бути цілісний, функціонально за-вершений комплекс взаємодоповнювальнихоб'єктів, здатних до автономного функціону-вання;

б) кожен із етапів повинен створювати базудля нарощування комплексу перетворень ви-щого якісного рівня. Цілі попередніх етапівповинні сприяти досягненню мети наступнихетапів;

в) на кожному новому етапі необхідно ут-римувати позитивні форми та тенденції попе-редніх етапів і долати негативні. Зокрема, слідпоєднувати складні форми вищого рівня роз-витку з простими та надійними елементами, щовиникли на нижчих стадіях і демонструютьефективність. "Поєднання сучасної складноїтехніки з простим і дешевим устаткуванням длявиконання простих робіт — цей принцип еко-номічної гнучкості заслуговує на найпильнішуувагу";

г) щоб подолати труднощі, дискоордина-цію та інші негативні наслідки прогресуючоїдиференціації споживчої кооперації під часпереходу на вищі етапи розвитку, необхідносистематично виокремлювати в ускладненійструктурі, групи однорідних або тісно взаємо-



15

пов'язаних елементів і створювати спеціалізо-вані підсистеми виробництва або управліннякожної з таких груп. Виокремлення спеціалі-зованих виробництв для насичення усього на-ціонального господарства подібними загаль-ними компонентами, так само як і необхідністьспеціальних систем управління групами одно-рідних або тісно взаємопов'язаних галузей —важливі чинники прогресивного руху еконо-міки;

г) розвиток кожного нового етапу доціль-но здійснювати не фронтально, а шляхом ви-переджального просування лідерських підси-стем споживчої кооперації, що мають найви-щий організаційний потенціал освоєння про-гресивних способів функціонування й кінце-вих продуктів. Цим підсистемам необхідностворювати пріоритетні можливості, підпо-рядковувати їм відсталі підсистеми для при-скорення розвитку останніх і як додатковеджерело ресурсів. Розгортання інших підсис-тем із урахуванням досвіду піонерного освоє-ння, накопиченого за рахунок тих, що лідиру-ють, може прискорити темпи розвитку спо-живчої кооперації загалом.

5. Організаційна динамічність споживчоїкооперації, тобто гнучкість і мобільність її кон-струкції і керівних підсистем, що забезпечуєоптимізуючу адаптацію у разі зміни умов фун-кціонування і розвитку. Антиподом динаміч-ності є організаційна "жорсткість", що пород-жує застійні явища, пригніченість розвитку,різке падіння ефективності споживчої коопе-рації у разі зміни внутрішніх і зовнішніх умов.Щоб досягти організаційної динамічності, не-обхідно закласти в концепцію споживчої коо-перації такий комплекс функціональних якос-тей:

1) "гнучкість" конструкції, тобто: а) здат-ність змінювати структурну конфігурацію спо-живчої кооперації (без порушення організа-ційної схеми) в усьому діапазоні можливихфункціональних застосувань; б) можливістьзмінювати склад підсистем споживчої коопе-рації і тактик їх функціонування у разі зміниумов середовища і в процесі розвитку спожив-чої кооперації. Такі якості дозволять безболі-сно адаптувати споживчу кооперацію до вико-нання різних функціональних завдань, підви-щать її стійкість до ситуаційних змін і здатністьдо розвитку;

2) адаптивність підсистем споживчої коопе-рації, що управляють, до зміни умов функціо-нування і розвитку. Здатність споживчої коо-перації у стислі терміни змінювати стан і спо-соби функціонування як власних підсистем, так

і керівних об'єктів — важливий показник їїорганізаційної якості;

3) мобільність реакцій самоорганізації спо-живчої кооперації на дисфункції будь-якоїлокалізації. Загальним методом формуванняцієї якості є розвиток у ланках керованої підси-стеми споживчої кооперації та в підсистемахкерівного об'єкта ціннісних регулювальниківсамоналаштування на оптимальні режими фун-кціонування і можливості організаційного про-гресу в розвитку. Створення механізмів анало-гічної дії має особливе значення для спожив-чої кооперації, якій через значну автономністьі активність самоорганізації підсистем, чис-ленність і різнохарактерність спонтанних змінвластиві, з одного боку, надзвичайна різно-манітність можливих дисфункцій, а з іншого —наявність безлічі джерел блокування і спотво-рення сигнальної інформації. Це залучає допроцесу подолання порушень не лише управ-лінські ланки, але і виробничі, всю споживчукооперацію. Оскільки дисфункціональні відхи-лення зашкоджують безпосередньо інтересамконкретних виконавців і підрозділів, вонивідразу виявляють такі відхилення і вимагаютьїх усунення.

Такі виокремлені основні принципи сис-темного підходу в його праксеологічному(організаційному) ракурсі. Їх роль — служи-ти орієнтирами оптимального вибору цілей,функцій, конструкцій, стратегій і тактик роз-витку споживчої кооперації. Ці принципи упоєднанні з системним підходом становлятьядро праксеологічного апарату діалектичноїлогіки розвитку споживчої кооперації. Вонивідображають вузлові вимоги оптимізації спо-живчої кооперації та діяльності з її створен-ня як в аспекті зв'язку, так і в аспекті розвит-ку. Механізм взаємодії цих принципів у про-цесі планування організаційно-перетворю-вальної діяльності можна поетапно відобра-зити так: усвідомивши сутність споживчої ко-операції, визначити способи дії на її вагомісторони з урахуванням специфіки та взаємоз-в'язків; виокремити вирішальні ланки дії, щопотребують зосередження основних зусиль йуваги; знайти найбільш раціональний спосібпоетапного розподілу перетворювальних дійу часі; передбачити досягнення організаційноїгнучкості створюваної або перетворюваноїспоживчої кооперації до можливих змін ре-жимів функціонування і особливостей різнихстадій розвитку; нарешті, урахувавши всі цікритерії, визначити оптимальний спосіб сфо-кусованої концентрації дій у просторі та часіна вирішення актуальних протиріч. Така в най-



загальніших рисах логіка взаємодії розгляну-тих принципів у процесі організаційного мис-лення й діяльності.

ВИСНОВКИЗ наведеного вище можна зробити такі вис-

новки, що у взаємодоповнювальному поєднанніз категоріальним апаратом, а у ряді випадків ісамостійно, виокремлені принципи можна ви-користати у процесі розв'язання ряду приклад-них системно-організаційних проблем, зокре-ма для побудови "дерева цілей" розвитку спо-живчої кооперації, розробки методик діагнос-тичного аналізу та системного опису територ-іально-галузевих органів управління спожив-чої кооперації, побудови якісного оптимізац-ійного алгоритму вибору комплексних завданьспоживчої кооперації, визначення методолог-ічних орієнтирів створення прогресивної тех-нології, розробки системних критеріїв форму-вання організаційних якостей, системних прин-ципів розвитку споживчої кооперації тощо.Цей підхід можна застосувати в ході експерт-них оцінок проектів побудови та перетворенняскладних систем різних класів. Нарешті, про-понований підхід може бути використано якзагальні рекомендації в безпосередній органі-заційній діяльності споживчої кооперації Ук-раїни.

Таким чином, результати вищезазначенихнаукових досліджень сприятимуть розробціметодологічного підходу до розвитку спожив-чої кооперації в економіці України і можутьбути подальшим розвитком методології сучас-ної теорії управління.

Література:1. Винограй Э.Г. Общая теория организации

и системно-организационный подход. Томск:Изд-во ТГУ, 1989. 236 с.

2. Сетров М.И. Основы функциональнойтеории организации. Ленинград: Наука, 1972.164 с.

3. Уемов А.И. Системный подход и общаятеория систем. Москва: Мысль, 1978. 272 с.

4. Федоренко Н.П. Методологические про-блемы совершенствования управления экономи-кой. Вопросы философии. 1974. № 6. С. 3—15.

5. Самойлік М.С. Фінансово-економічніпріоритети формування інноваційної моделірозвитку регіонів: монографія. Полтава:ПНТУ, 2010. 294 с.

6. Лозинська Т.М. Національний продо-вольчий ринок в умовах глобалізації: моногра-фія. Харків: Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр",2007. 272 с.

7. Маркіна І.А. Управління споживчою коо-перацією як соціально-економічною системою:монографія. Полтава: ПУСКУ, 2008. 255 с.

8. Таран-Лала О.М. Функціонування со-ціально-економічних систем: теорія та практи-ка: монографія. Полтава: ПУЕТ, 2016. 332 с.

9. Таран-Лала О.М. Методологія та практи-ка функціонування і розвитку споживчої коо-перації України: монографія. Полтава: ПУЕТ,2018. 489 с.

References:1. Vynohray, Е.H. (1989), Zahal'na teoriya

orhanizatsiyi ta systemno-orhanizatsiynyy pidkhid[General organization theory and system-organizational approach], Yzd-vo THU, Tomsk,Russia.

2. Setrov, M.I. (1972), Osnovy funktsional'noyiteoriyi orhanizatsiyi [Fundamentals of functionaltheory of organization], Nauka, Leninhrad, Russia.

3. Uemov, A.I. (1978), Systemnyy pidkhid izahal'na teoriya systemy [System approach andgeneral theory of systems], Mysl', Moskva, Russia

4. Fedorenko, N. P. (1974), Metodolohichniproblemy suchasnoho upravlinnya ekonomikoyu[Methodological problems of improving themanagement of the economy], Voprosy fylosofyy.no 6. рр. 3—15.

5. Samoylik, M. S. (2010), Finansovo-ekonomichni priorytetni napryamky innovat-siynoho rozvytku rozvyvayut'sya: monohrafiya[Financial and economic priorities of formation ofinnovative model of regional development:monograph], PNTU, Poltava, Ukraine.

6. Lozyns'ka, T. M. (2007), Natsional'nyyprodovol'chyy rynok u svitoviy hlobalizatsiyi:monohrafiya [The National Food Market in theConditions of Globalization: monograph], Vyd-voKharRI NADU "Mahistr", Kharkiv, Ukraine.

7. Markina, I. A. (2008), Upravlinnya spozhyv-choyu kooperatsiyeyu yak sotsial'no-ekono-michna systema roboty: monohrafiya [ManagingСonsumer Сooperation as a socio-economicsystem: monograph], PUSKU, Poltava, Ukraine.

8. Taran-Lala, O. M. (2016), Funktsionuvannyasotsial'no-ekonomichnykh system: teoriya tapraktyka: monohrafiya [Functioning of socio-economic systems: theory and practice:monograph], PUET, Poltava, Ukraine.

9. Taran-Lala, O. M. (2018), Metodolohiya tapraktyka funktsionuvannya ta rozvytku spozhyv-choyi kooperatsiyi Ukrayiny: monohrafiya[Methodology and practice of functioning anddevelopment of Сonsumer Сooperation of Uk-raine: monograph], PUET, Poltava, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 15.04.2020 р.



17

УДК 338.33:532.42

О. М. Згурська,к. е. н., доцент кафедри кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності,Державний університет телекомунікацій, м. КиївORCID ID: 0000-0003-3878-3007Т. В. Сьомкіна,д. е. н., професор, професор кафедри підприємництва, торгівлі та біржової діяльності,Державний університет телекомунікацій, м. КиївORCID ID: 0000-0003-2852-2989

ЦІНОВІ ТЕНДЕНЦІЇ НА НАЦІОНАЛЬНОМУРИНКУ АГРОПРОМИСЛОВОСТІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.17

О. Zgurska,PhD in Economics, Associate Professor of Entrepreneurship,Trade and Exchange Activities Department,State University of Telecommunications, KievT. Somkina,Doctor of Economic Sciences, Professor of Entrepreneurship, Trade and ExchangeActivities Department, State University of Telecommunications, Kiev

PRICING TRENDS IN THE NATIONAL AGRICULTURAL MARKET

У статті визначено тенденції розвитку основних галузей діяльності агрохолдингів України. Здійснено аналіз ви-робництва основних культур галузі рослинництва за цінами реалізації продукції за визначений період 2013—2017 рр.Відображено динаміку показників економічної ефективності виробництва основних сільськогосподарських культурна підприємствах АПК України. Здійснено аналіз економічної ефективності діяльності галузі тваринництва за ціна-ми реалізації виробленої продукції. Виділено основні позитивні риси функціонування та сукупність негативнихефектів розвитку агропромислової галузі України. Охарактеризовано низку переваг діяльності агрохолдингів у по-рівнянні з одиничними компаніями, до яких віднесено: зменшення трансакційний витрат (завдяки здійсненню вироб-ництва в межах одного замкнутого ланцюга), можливість диверсифікувати ризики, менші витрати на одиницю ви-робленої продукції (що пояснюється "ефектом масштабу"), підвищення продуктивності праці, доступ до значногокапіталу, використання передових технологій та інновацій в процесі виробництва та управління, залучення інозем-них інвестицій. Наголошено на важливості вирішення соціального питання, оскільки процеси агрохолдигізації при-звидять до занепаду розвитку сільської місцевості у зв'язку із зростанням безробіття на селі — як негативного на-слідку впровадження та застосування автоматизації не тільки виробничих процесів, а й усієї галузі.

This article has defined the main tendencies of development of the main branches of activity of agricultural holdingsof Ukraine. There have been shown the analysis of production of the main crops of the crop industry at the prices of saleof products for the specified period 2013—2017. There has been concluded that cereals remain the leading crops foragricultural holdings, which occupying 58.2% in the structure of all acreage. There has been shown the dynamics ofindicators of economic efficiency of production of basic crops at the enterprises of agro-industrial complex of Ukraine.There has been noted that high level of grain yield in agricultural holdings is caused by high share of corn (almost 54%)in the structure of crops.

There has been analyzed the economic efficiency of the livestock industry activity at the prices of sold products.There has been defined the main positive features of functioning and set of negative effects of development of agro-industrial complex of Ukraine. There has been characterized a number of advantages of agro-holding activities aredescribed in comparison with the individual companies, which should be attributed to: reduction in transaction costs(through production within a single closed circuit), ability to diversify risks, lower costs per unit of output (which isexplained by the "scale effect"), increased productivity, access to significant capital, use of advanced technologies andinnovations in the manufacturing process and management, attracting foreign investment. There have been emphasizedon the importance of addressing the social issue, as agro-holding processes may lead to decline in the rural development.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАналізуючи тенденції розвитку агропро-

мислової сфери, стає очевидним, що причиниспадної динаміки криються значно глибше.Проблеми, які існують у сільському госпо-дарстві України породжені не лише результа-тами непослідовного реформування аграрно-го сектору, але й в колективізації і командно-адміністративній системі економіки, яка про-існувала в країні понад 70 років. На жаль, пи-танням щодо фіскальної політики в межахагропромислового сектору приділено значноменше уваги, аніж його трансформаційним про-цесам, хоча більшість науковців розуміє, щочасовий лаг, в який буде завершено земельнуреформу буде слугувати висхідною точкою дляподальшого економічного зростання АПК Ук-раїни.


Важливими питаннями становлення та тен-денцій розвитку сфери вітчизняного агропро-мислового виробництва та вивченню перспек-тивних напрямів підвищення ефекивності фун-кціонування підприємств АПК на засадах орга-нізаційно-економічного управління в аграр-ному виробництві досліджували такі відомі за-рубіжна вчені: М. Горт, Б. Карлофф, К. Клейн,Г. Марковіц, М. Портер, А. Сміт, Д. Рікардо,Ф. Хайек, І. Ансофф, А. Томпсон, А. Стріклендта українські вчені: В. Амбросов, Ю.О. Лупен-ко, О. Дацій, М.Малік, В.Вітвіцький, М. Зубець,М. Кропивко, В. Трегобчук, В. Ситник, С. Іва-нюта, А. Крисальний, В. Месель-Веселяк,В. Трегобчук, Л. Федулова та інші.

Проте, попри численність наукових праць звказаної проблематики, протягом останньогочасу залишається не повністю вирішеним пи-тання щодо аналізу ключових цінових тен-денцій ринку агропромислової продукції.

There has been noted that the state should play an important role in solving the above-mentioned problems andshortcomings, since at the legislative level there is an urgent need to create a legal document that would clearly regulatethe activity boundaries of agro-holding companies in Ukraine. There had been determined that agro-holdings are apromising legal form of economic activity and are the key to creating a modern competitive agro-industrial complex ofUkraine.

Ключові слова: агрохолдинг, агропромисловий комплекс, цінова політика, економічна ефек-тивність, виробничий потенціал.

Key words: agro-holding, agro-industrial complex, price policy, economic efficiency, productionpotential.

ЗАВДАННЯ СТАТТІОсновним завданням дослідження слід вва-

жати подальше дослідження сукупності пок-азників економічної ефективності, в томучислі — і цінової політики у діяльності під-приємств агропромислового комплексу.

ВИКЛАДОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

ДОСЛІДЖЕННЯПотенціал аграрної галузі в Україні вели-

чезний. Агропромисловий комплекс приваблюєвсе більшу кількість підприємців. Уже нинів сільському господарстві працюють майже45 000 підприємств. З них близько 2500 — ве-ликих і середніх. Успіхи в діяльності на внут-рішніх та зовнішніх ринках найбільших аграр-них компаній стають показовими для тисячінших.

Сукупні доходи найбільших агрохолдингівУкраїни за 2018 рік перевершують $9,1 млрд. Ів більшості з них виручка, порівнюючи з показ-никами 2017 року, зросла. За підсумками ми-нулого року майже всі компанії-лідери отри-мали прибутки. Зокрема EBITDA в учасниківрейтингу становить від $10 млн до $415 млнВодночас треба визнати, що розмір EBITDA убагатьох із них зменшився проти показника запопередній рік. Приміром, у лідерів — на 6—8% [3]. Хоча деякі динамічні агрохолдинги по-кращили "доподатковий прибуток" на двознач-ний відсоток. Доводиться констатувати також,що не кожна компанія отримала чистий прибу-ток і була вимушена зафіксувати за підсумка-ми року його від'ємне значення.

Вагомі переваги вдосконалення та впровад-ження у виробничий процес високих техно-логій, наявність на ринку високої концентраціїземельних угідь агрохолдингами, а також отри-мання високих доходів, зокрема у міські бюд-жети забезпечує агропромисловим підприєм-



19

ствам висококонкурентне положення важли-вих гравців на ринковій арені аграрного бізне-су України. Проте потрібно зауважити, що ве-ликотоварне виробництво не може бути альтер-нативою інших форм власності, а має функціо-нувати паралельно, оскільки кожна з вищепе-рерахованих форм господарювання має правона існування та здійснення саме тієї діяльності,яка є для неї оптимальною.

Аналізуючи ефективність діяльності під-приємств АПК, вважаємо за доцільне здійсни-ти аналіз випуску продукції в агропромисло-вості (табл. 1).

Відповідно до даних таблиці 1, стає очевид-ним, що випуск продукції агропромисловихпідприємств у 2018 році зріс у порівнянні з2012 роком на 18 %. Така динаміка пояснюєть-ся, передусім, зростанням масштабів дяльностіта обсягів виробництва в крупних компаніях,розвитком галузі сільського господарства таоснові сучасних інформаційних технологій.

Дані таблиці 1 дозволяють вкотре переко-натися в тому, що галузь рослинництва значнопереважає в нашій країні над галуззю тварин-ництва. Якщо випуск продукції рослинництва

по всіх категоріях господарств у 2018 році у по-рівнянні з 2012 роком зріс на 25,3 %, то для га-лузі тваринництва за аналогічний період харак-терний спад на 1,5 %. Варто відзначити негатив-ну тенденцію щодо випуску продукції тварин-ництва господарствами населення, для якиххарактерне скорочення випуску продукції тва-ринництва у 2018 році у порівнянні з 2012 ро-ком на -8,8 % [3].

Найприбутковішою галуззю діяльностіарохолдингів є виробництво продукції рос-линництва. В 2017 р. агрохолдинги забезпечи-ли 22,6 % (або 38,5 млрд. грн) виробництва всієївалової продукції рослинництва України, щона 7,6 % більше ніж у 2013 р. За даними таб-лиці 1 можна зробити висновок, що зернові за-лишаються провідними культурами для агро-холдингів, займаючи 58,2 % у структурі всіхпосівних площ.

За даними таблиці 2 можна зробити висно-вок, що зернові залишаються провідними куль-турами для агрохолдингів, займаючи 58,2 % уструктурі всіх посівних площ.

Показники прибутковості виробництва зер-нових культур у 2017 р. покращилися в по-

Виробництво, млн т % у

загальному виробництві Врожайність, ц/га

Лідер 2017 року

2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017 ULF Зернові

всього

19,06 18,58 36,12 28,2 27,7 30,2 29,1 30,1 32,2 34,1 59,1 64,4 67,8 65,0 65,3 NIBULON

Пшениця 5,00 5,23 6,02 6,13 6,26 22,4 21,7 22,1 22,6 22,9 41,8 49,8 52,1 48,6 51,8 ULF Кукурудза 13,03 12,31 14,67 13,6 15,1 42,1 43,2 42,8 43,3 42,9 78,2 79,5 78,4 79,2 79,1 ULF Ячмінь 0,72 0,82 0,93 0,78 0,82 9,5 9,1 9,0 9,2 9,3 30,6 41,3 40,8 41,1 41,6 Кернел Соняшник 1,92 1,86 1,97 1,95 1,93 17,4 18,6 18,8 19,0 18,9 23,3 22,7 22,6 22,7 22,8 Агро-

просперіс Соя 0,99 1,39 1,25 1,14 1,22 35,7 35,9 36,0 35,8 36,1 20,3 23,1 22,8 23,4 23,2 Астарта Ріпак 0,77 0,68 0,65 0,93 0,85 32,6 31,0 33,0 31,4 32,5 25,4 28,7 29,1 28,8 29,0 Астарта Цукровий

буряк

5,93 8,73 9,28 9,88 9,45 55,0 55,5 57,8 54,9 55,0 420,7 489,7 495,8 484,7 492,2 ULF

Всього 47,42 49,6 70,89 62,61 63,33 х х х х х х х х х х

Таблиця 2. Обсяги виробництва основних культур рослинництва агрохолдингамив 2013—2017 рр.

Джерело: розраховано авторами на основі [4—9].

Таблиця 1. Випуск продукції в агропромисловості (у постійних цінах 2010 року, млн грн)

Джерело: розраховано авторами на основі [3].

Рік

2012 2013 2014 2015 2016 2017 2018

2018/ 2012,

%

Всього господарствами всіх категорій:

512579,8 526109,4 551427,2 439467,3 554640,5 549157,0 54732,0 118,0

- Продукція рослинництва 345443,6 372131,2 377707,9 368439,0 385052,1 379474,6 38345,6 125,1

- Продукція тваринництва 70746,2 73978,2 73719,3 71028,3 69588,4 69682,4 69886,4 97,5

Cільськогосподарськими підприємствами, а саме:

110071,7 133683,1 139058,4 131918,6 145119,0 140535,2 141345,2 128,7

- Продукція рослинництва 80462,6 101297,0 105529,5 99584,7 113392,6 108601,1 100876,1 137,0


Господарствами населення,

а саме: 106518,1 112426,3 112368,8 107548,7 109521,5 108621,8 11012,8 16,0

- Продукція рослинництва 65381, 4 70834,2 72178,4 68854,3 71659,5 70873,5 72345,5 109,4




рівнянні з попередніми роками внаслідок де-вальвації національної валюти, що спричинилазростання цін в гривнях у період реалізаціїосновних обсягів зерна, при цьому рівень ви-робничого потенціалу зріс значно менше. По-казники економічної ефективності діяльностіарохолдингів в галузі рослинництва представ-лено в таблиці 3.

У 2017 р. найбільші досліджувані агрохол-динги зібрали 13,63 млн т зерна — 48 % вироб-ництва в агрохолдингах, або 18 % всього вироб-ництва в Україні [1]. Враховуючи високийрівень інформаційного забезпечення та техно-логічного оснащення, сприятливі кліматичніумови, доступ до міжнародних ринків збуту,агрохолдингами досягнуто найвищі показникиврожайності зернових в Україні. Високийрівень урожайності зернових в агрохолдингахобумовлений високою часткою кукурудзи(майже 54 %) в структурі посівів. Середня вро-жайність зернових у агрохолдингах склала 65,3 ц/га (на 11 % більше ніж у 2013 р.).

Агрохолдингові компанії відіграють важли-ву роль у забезпеченні продовольчої безпекиУкраїни в сегменті тваринництва. Зниженнявалового виробництва галузі тваринництва під-приємствами зумовлюють неналежний розви-ток стратегічно важливої галузі, що поясню-ється, передусім, використанням застарілихтехнологій та низьким рівнем відповідальності

за якість і безпеку продукції, що потребує на-лежної підтримки з боку держави.

За результатами 2017 р. виробництво вало-вої продукції тваринництва в агрохолдингахстановило 20,29 млрд. грн — 38,8 % всього ви-робництва в агрохолдингах, або 62 % всьогообсягу виробленої продукції галузі тваринниц-тва [3]. Показники економічної ефективностідіяльності арохолдингів у галузі тваринництвапредставлені в таблиці 5.

У розвитку вітчизняного агропромислово-го сектору агрохолдингові компанії відграютьзначну роль. Їхня діяльність забезпечує поси-лення експортних позицій країни, особливо вгалузі рослинництва (частка у загальному екс-порті становить 33 %), а у виробництві ВВПїхній внесок становить 18 % [3].

Ключовим мотиваційним фактором здійс-нення підприємницької діяльності є отриман-ня максимально можливого прибутку. Томупошук чинників його зростання є актуальноюпроблемою для сучасних агропромисловихпідприємств. В зв'язку з цим, у таблиці 4 на-ведено динаміку показників економічноїефективності виробництва основних видівпродукції тваринництва агрохолдингами Ук-раїни.

Отже, до основних позитивних рис діяль-ності арохолдингів в Україні можна зарахува-ти:

Таблиця 3. Показники економічної ефективності виробництва основнихсільськогосподарських культур на підприємствах АПК України (2013—2017 рр.)


Виробничі витрати, тис. грн/га

Ціна реалізації, тис. грн/т

Рентабельність, %

2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017

Зернові

всього:

6,02 7,55 6,01 5,98 5,85 1,31 1,91 1,81 1,85 1,88 2,9 23,9 25,8 22,7 24,9

Пшениця 4,92 6,11 5,67 5,84 5,26 1,38 1,98 1,87 1,8 1,90 5,2 20,1 28,0 25,5 28,2

Кукурудза 7,54 8,94 8,78 8,65 7,93 1,26 1,89 1,77 1,72 1,75 1,2 27,5 26,2 27,3 27,2

Ячмінь 4,09 5,12 4,93 4,90 4,23 1,5 1,82 1,71 1,80 1,77 6,5 13,0 18,3 18,5 18,7

Соняшник 5,05 5,77 5,05 5,15 5,08 2,96 3,81 3,85 3,87 3,9 10,6 14,3 36,5 34,4 34,6

Соя 5,49 6,97 5,91 6,23 6,46 3,47 4,79 4,67 4,86 4,88 1,6 25,4 34,5 32,1 32,2

Ріпак 6,64 7,23 7,12 6,86 6,57 3,29 4,61 4,19 4,51 4,66 2,4 17,8 29,2 22,5 27,8

Цукровий буряк

14,4 20,5 18,2 18,5 18,35 0,39 0,52 0,5 0,55 0,58 0,4 15,7 17,9 17,7 17,4

% у загальному виробництві Виробництво, млн т

2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017

Лідер виробництва

в 2017 р. Яловичина 47,6 1,2 36,4 41,2 36,4 6,5 6,5 6,6 7,9 8,5 ULF Свинина 252 275 264 261 277 24,5 26,8 25,5 28,4 27,8

М'ясо

птиці

1029 1050 1055 1065 1123 67,1 69,2 70,1 70,5 70,65 МХП

Молоко 760 788 785 780 785 6,6 7,1 7,2 7,1 7,3 ULF Яйця,

млрд шт.

10,06 10,20 10,3 10,35 10,40 51,3 52,1 52,35 53,1 54,2 ULF (Авангард)

Таблиця 4. Обсяги виробництва основних видів продукції тваринництваагрохолдингами в 2013—2017 рр.

Джерело: розраховано авторами на основі [3—9].



21

— раціональну організацію виробництва йкомплексне ведення господарства;

— застосування нових технологій і висо-копродуктивної техніки;

— поглиблення агропромислової інтеграції;— зниження собівартості продукції та

підвищення ефективності її виробництва.Проте сучасні агропромислові підприєм-

ства є складними бізнес— структурами, основ-ною метою функціонування яких є зростанняїхніх прибутків і примноження власних капі-талів. Агрохолдинги концентрують у своємуобробітку значні площі сільськогосподарськихугідь і обмежуються виробництвом високорен-табельних зернових і технічних культур, щопризводить до виникнення негативних ефектіврозвитку сільськогосподарської галузі країни,а саме:

— інтенсифікація виробництва сільськогос-подарської продукції посилює виснаження зе-мельних угідь;

— спеціалізація на малотрудомістких галу-зях посилює низький рівень зайнятості сіль-ського населення;

— високий рівень концентрації земельнихресурсів сприяє відпливу капіталів із сільсько-господарської сфери в інші;

— недосконалість законодавчої бази та на-дання пільгових умов у діяльності арохол-дингів стримують фінансування розвитку со-ціальної інфраструктури сільських регіонівтощо.

Завдяки масштабам своєї діяльності агро-холдингові компанії мають ряд переваг в по-рівнянні з одиничними компаніями, до яких слідвіднести: зменшення трансакційний витрат(завдяки здійсненню виробництва в межах од-ного замкнутого ланцюга), можливість дивер-сифікувати ризики, менші витрати на одиницювиробленої продукції (що пояснюється "ефек-том масштабу"), підвищення продуктивностіпраці, доступ до значного капіталу, викорис-тання передових технологій та інновацій в про-цесі виробництва та управління, залучення іно-земних інвестицій, тощо.

Проте варто згадати і про певні недолікифункціонування агрохолдингів. Як відомо,діяльність агрохолдингів, переважно, орієнто-вана на галузь рослинництва. Як наслідок, стаєочевидним, що монокультурність та нехтуван-ня принципами сівозмін негативно позначають-ся на якісних характеристиках грунтів. Вважає-мо, що на державному рівні, необхідно створи-ти органи, які б займалися аналізом грунтів доі після здачі землі в оренду. В цьому контексті,зняття мораторію на землю, можливо б, сти-мулювало власників підвищувати родючість"своїх" сільськогосподарських угідь [1]. Важ-ливим питанням залишається розвиток сіль-ської місцевості. Існує низка соціальних про-грам, які проводять великотоварні агроформу-вання, однак, не всі агрохолдинги цим займа-ються і такі програми носять не систематичнийхарактер. Селяни усвідомлюють, що з проце-сами агрохолдигізації зросте безробіття населі, що пов'язано з подальшою над концент-рацією земель та автоматизованим виробницт-вом, що не потребує значної кількості трудо-вих ресурсів. І на сьогодні залишається відкри-тим питанням щодо сплати податків до місце-вого бюджету по місцю розташування, а невідрахувань до казни по місцю реєстрації ма-теринської компанії.

ВИСНОВКИДля вирішення вищезгаданих проблем і не-

доліків важливу роль слід відвести державі,оскільки на законодавчому рівні є нагальнапотреба створення правового документу, якийби чітко регламентував межі діяльності агро-холдингових компаній в Украні. Агрохолдин-ги є перспективною організаційно-правовоюформою господарювання та виступають запо-рукою створення сучасного конкурентоздат-ного агропромислового комплексу України.

Література:1. Крупнейшие в мире аграрные холдинги

контролируют от 1 млн до 10 млн га земли. Ук-раинцам есть куда расти (инфографика). URL:

Ціна реалізації, тис. грн/т Рівень рентабельності, % Виробничі витрати, тис. грн/ц

2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017 2013 2014 2015 2016 2017

Яловичина 2,39 2,49 2,40 2,20 2,45 1,07 1,38 1,36 1,33 1,39 -46,1 -38,8 -25,5 -12,5 -15,4

М'ясо птиці 1,36 1,26 1,24 1,27 1,28 1,58 1,90 1,65 1,60 1,92 7,5 11,5 13,6 15,8 16,7

Молоко 0,83 0,77 0,78 0,77 0,75 0,88 0,78 0,85 0,78 0,79 -5,2 -23,2 -3,2 -5,7 -1,7

Яйця, млрд шт.

0,27 0,29 0,30 0,35 0,40 0,36 0,38 0,36 0,38 0,40 8,4 6,7 8,7 11,4 10,9

Таблиця 5. Показники економічної ефективності виробництва основних видів продукціїтваринництва агрохолдингами в 2013—2017 рр.




http://landlord.ua/krupneyshie-v-mire-agrar-nyie-holdingi-kontroliruyut-ot-1-mln-do-10-mln-ga-zemli-ukraintsam-est-kuda-rasti/

2. Ларіна Я.С., Завальнюк К.С. Маркетин-гові стратегії зростання аграрних формувань:Монографія. Київ, 2019. 275 с.

3. Офіційний сайт державного комітету ста-тистики України [Електронний ресурс]. — Ре-жим доступу: http://ukrstat.gov.ua.

4. Статистична і фінансова звітність агро-холдингу "Agroprosperis Group". URL: https://www.agroprosperis.com/about-us.htm

5. Статистична і фінансова звітність агро-холдингу "Астарта". URL: https://tripoli.land/companies/astarta-kiev

6. Статистична і фінансова звітність компанії"KERNEL". URL: https://www.kernel.ua/ua/

7. Статистична і фінансова звітність ком-панії "NIBULON". URL: https://www.nibu-lon.com/

8. Статистична і фінансова звітність ком-панії "Ukrlandfarming". URL: https://www.ulf.-com.ua/ua/

9. Статистична і фінансова звітність агро-індустріального холдингу "Миронівськийхлібопродукт". URL: https://www.mhp.com.ua/ru/home

10. Саблук П.Т. Соціально-економічна мо-дель постреформованого розвитку агропро-мислового виробництва в Україні. МатеріалиДругих Всеукраїнських зборів (конгресу) вче-них економістів-аграрників. 24—25 січня 2000 p.К.: ІАЕ, 2000. 367 с.

References:1. landlord.ua (2015), "The world's largest

agricultural holdings control from 1 million to 10million hectares of land. Ukrainians have room togrow (infographic)", available at: http://land-lord.ua/krupneyshie-v-mire-agrarnyie-holdingi-kontroliruyut-ot-1-mln-do-10-mln-ga-zemli-ukraintsam-est-kuda-rasti/ (Accessed 25 March2020).

2. Larina, Ya.S. and Zaval'niuk, K.S. (2019),Marketynhovi stratehii zrostannia ahrarnykhformuvan' [Marketing strategies for the growth ofagrarian units], Kyiv, Ukraine.

3. State Statistics Service of Ukraine (2020),available at: http://ukrstat.gov.ua (Accessed 25March 2020).

4. Agroprosperis Group (2020), "Statistical andfinancial reporting", available at: https://www.agroprosperis.com/about-us.htm (Accessed25 March 2020).

5. Astarta (2020), "Statistical and financialreporting", available at: https://tripoli.land/

companies/astarta-kiev (Accessed 25 March2020).

6. KERNEL (2020), "Statistical and financialreporting", available at: https://www.kernel.ua/ua/ (Accessed 25 March 2020).

7. NIBULON (2020), "Statistical and financialreporting", available at: https://www.nibu-lon.com/ (Accessed 25 March 2020).

8. Ukrlandfarming (2020), "Statistical and fi-nancial reporting", available at: https://www.ulf.-com.ua/ua/ (Accessed 25 March 2020).

9. Mironivsky Hliboproduct (2020), "Statis-tical and financial reporting", available at: https://www.mhp.com.ua/ru/home (Accessed 25 March2020).

10. Sabluk, P.T. (2000), "Socio-economic modelof post-reform development of agro-industrialproduction in Ukraine", Materialy DruhykhVseukrains'kykh zboriv (konhresu) vchenykhekonomistiv-ahrarnykiv [Materials of the SecondAll-Ukrainian Meeting (Congress) of agrarianscientists], IAE, Kyiv, Ukraine, 24—25 Jan.Стаття надійшла до редакції 07.04.2020 р.



23

УДК 330.101

В. К. Збарський,д. е. н., професор, Національний університет біоресурсів і природокористування УкраїниORCID ID: 0000-0002-6114-8602Д. В. Грибова,к. е. н., доцент, Таврійський державний агротехнологічний університет імені Дмитра МоторногоORCID ID: 0000-0002-3270-2504

РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІІНФРАСТРУКТУРНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯРОЗВИТКУ ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.23

V. Zbarsky,Doctor of Economic Science, Professor, National University of Life and Environmental Sciences of UkraineD. Gribova,PhD in Economics, Associate Professor, Dmytro Motorniy Tavria state agrotechnological university

REGIONAL FEATURES OF INFRASTRUCTURE SUPPORT OF TOURISM DEVELOPMENTIN UKRAINE

У статті висвітлено сучасний стан та інфраструктурного сфери туризму в Україні. Проаналізовано динамікувнутрішнього туризму протягом останніх років. Доведено, що індустрія гостинності є більш розвиненою, ніж послу-ги внутрішнього туризму. Зазначається, що головним показником розвитку внутрішнього туризму є туристичнийпотік. Сформульовано основні фактори, які впливають на характер туристичного потоку, а саме: ціна туристичногопродукту, кількість населення, розмір доходів населення, курс національної валюти, кількість туроператорів, кількістьтуристичних об'єктів, кількість колективних засобів розміщення. В статті проаналізовано характер взаємозв'язкупопитом на готельні місця та сукупністю ендогенних і екзогенних факторів. Доведено пряму залежність кількостіперебування внутрішніх туристів у колективних засобах розміщування від ВВП на душу населення, а також загаль-ним обсягом туристичних послуг. Вказується на важливість дослідження регіональних особливостей поведінки ту-ристів на внутрішньому ринку. В статті проведено аналіз регіонів України щодо розвитку внутрішнього туризму.Аналіз дав можливість виявити 10 кластерів, встановлено, що лише регіони чотирьох кластерів мають достатньовисокий рівень розвитку сфери внутрішнього туризму: 1-й кластер — м. Київ, 2-й — Львівська та Івано-Франківськаобласті, 3-й — Одеська, Дніпропетровська, Харківська, Київська, Хмельницька області, 4-й — Запорізька та Хер-сонська області.

The article highlights the current state and infrastructure of tourism in Ukraine. The dynamics of domestic tourismin recent years has been analyzed. It has been proven that the hospitality industry is more developed than domestictourism services. There is a disproportion between the Ukrainian tourism and hospitality industry, namely the lack of itsunity, when tourists in the middle of the country form less than 10% of clients of collective accommodation facilities. Itis noted that the main indicator of the development of domestic tourism is the tourist flow. The main factors that influencethe nature of the tourist flow are formulated, namely: the price of the tourist product, the number of the population, thesize of the population's income, the national currency rate, the number of tour operators, the number of tourist sites, thenumber of collective accommodation facilities. It is noted that the internal tourist flow generates tourists' costs andaccordingly the revenues of the producers of tourism products and services.

The article analyzes the nature of the relationship between demand for hotels and a set of endogenous and exogenousfactors. The direct dependence of the number of domestic tourists staying in collective accommodation facilities perGDP per capita as well as the total volume of tourist services has been proved. The importance of researching regional



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЗа сучасних умов набувають особливої акту-

альності питання забезпечення ефективногофункціонування національної економіки нарегіональному рівні, враховуючи загальносві-тові тренди. Зокрема одним з галузевих на-прямків, що активно розвиваються, є сфературизму.

АНАЛІЗОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ

І ПУБЛІКАЦІЙНеобхідно зазначити, що проблеми забез-

печення ефективного функціонування турис-тичної галузі розглядалися в працях С.В. Каль-ченко, В.А. Квартальнова, М.Й. Маліка та ін.Водночас, на нашу думку, потребують подаль-шого дослідження особливості сучасного рівняінфраструктурного забезпечення сфери вітчиз-няного туризму.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження сучасного ста-

ну та особливостей інфраструктурного забез-печення розвитку регіонального туризму.

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИДОСЛІДЖЕННЯ

Важливим показником розвитку інфра-структури туризму є кількість осіб, обслугову-ваних у засобах розміщення. У період 2014—2018 рр. спостерігалася позитивна динамікавнутрішнього туристичного потоку. У 2018 роцізначення показника кількості перебування уколективних засобах розміщення значно зрос-ла — на 29,2%, з яких лише іноземних грома-дян — на 66,4%. Число українців у колектив-

features of tourist behavior in the domestic market is pointed out. The article analyzes the regions of Ukraine in terms ofdomestic tourism development.

It is noted that all regions of Ukraine have completely different socio-economic, natural-cultural, demographic andpolitical parameters. In order to reduce the concentration of available parameters and establish a structuralinterconnection, a cluster analysis of the regions by administrative and natural climatic characteristics was carried out.

The analysis revealed 10 clusters, found that only the regions of the four clusters have a sufficiently high level ofdevelopment of the sphere of domestic tourism: 1st cluster — Kyiv, 2nd — Lviv and Ivano-Frankivsk regions, 3rd —Odessa, Dnipropetrovsk, Kharkiv, Kyiv, Khmelnitsky regions, 4th — Zaporizhzhya and Kherson regions. It is noted thatbusiness tourism is an important segment of the market in terms of the strategy of increasing both inbound and inlandtourism.

Ключові слова: туристична індустрія, екзогенний фактор, ендогенний фактор, внутрішнійтуризм, регіональний кластер, індустрія гостинності, інфраструктурне забезпечення.

Key words: tourism industry, exogenous factor, endogenous factor, domestic tourism, regionalcluster, hospitality industry, infrastructure.

них засобах розміщення зростає стабільнощороку, і в 2018 році становила 6,1 млн осіб.

Констатуємо, що гостинність є більш роз-виненою, ніж послуги внутрішнього туризму,що демонструють дані кількості розміщення. У2018 році лише 7,6% внутрішніх туристів булиу загальній кількості клієнтів закладів розмі-щення. Таким чином, встановлено диспропор-цію української індустрії туризму та гостин-ності, а саме відсутність її єдності, коли турис-ти в середині країни формують менше 10%клієнтів колективних засобів розміщення. Томупершочерговим завданням ефективного роз-витку внутрішнього туризму в Україні в аспектіпропозиції туристичного продукту є синхро-нізація діяльності туристичних фірм та колек-тивних засобів розміщення на рівні регіональ-ної соціально-економічної політики, а такожпідприємницького суспільства.

Розмір туристичних витрат у середині Ук-раїни, за аналізований період, збільшився біль-ше ніж удвічі. Сукупні витрати на туристичнеспоживання в 2018 році становили 159,2 млнгрн, з яких 105,4 млн грн витратили безпосеред-ньо резиденти України.

Позитивну динаміку також продемонстру-вав приплив до бюджету надходжень від туриз-му — збільшення майже у чотири рази. Зада-ними Державної фіскальної служби Україниобсяг надходжень від сплати туристичного збо-ру в 2018 році склав 90,7 млн грн, що на 66 млнбільше ніж у 2014 році. Водночас його обсяг у2018 році, порівняно з 2017 роком, зріс на 29,2%.Зростання обсягів надходжень від сплати тур-збору відбулось, зокрема, за рахунок змінипідходу до його нарахування на підставі Зако-ну України "Про внесення змін до Податково-



25

го кодексу України та деяких інших законодав-чих актів України щодо покращення адмініст-рування та перегляду ставок окремих податківі зборів".

Попри суттєві політико-економічні пробле-ми в Україні, туристична діяльність рефор-мується та розвивається. За останні п'ять роківзагальний вклад туризму в ВВП України збіль-шився з 87,4 млрд грн у 2014 році до 184,2 млрдгрн у 2018 році [1]. Прямий вклад у ВВП країнитакож зріс удвічі. Проте загальний вклад у зай-нятість населення в 2018 році знизився на 11%,порівняно з 2014 роком, і становив 791 тис. осіб.Причиною цьому є зниження долі внутрішніхтуристів, що користуються послугами турис-тичних організацій та колективних засобів роз-міщення. Іншими словами, в Україні на сьо-годнішній день лише 11% українських туристіввіддають перевагу організованому відпочинкуу власній країні, чисельність яких у 2018 році,нажаль, знизилася на 3 п.п., порівняно з 2014 ро-ком. Як наслідок, відбувається скорочення зай-нятості у гостинному, екскурсійному та тури-стичному бізнесах, що, в свою чергу, не на ко-ристь розвитку туристичної галузі та макро-економічного стан України загалом.

Головним показником розвитку внутріш-нього туризму є туристичний потік. Розгляне-мо цей показник у регіональному аспекті. Ту-ристичний потік залежить від багатьох екзо-генних показників, як зі сторони попиту (цінатурпродукту, кількість населення, розмір до-ходів населення, курс національної валютитощо), так і зі сторони пропозиції (ціна турп-родукту, кількість туроператорів, кількість ту-ристичних об'єктів, кількість колективних за-собів розміщення тощо). Внутрішній туристич-ний потік генерує витрати туристів і відповід-но доходи виробників туристичних продуктівта послуг.

З метою дослідження внутрішніх туристич-них подорожей було складено дані зі 48 спос-тережень за період з 2011 по 2018 роки. У якостіендогенної змінної використано показниккількості осіб, що перебувають у колективних

засобах розміщення (У). Вибір набору екзоген-них змінних здійснювався на засадах гіпотезпро можливий вплив на кількість внутрішніх тав'їзних туристів. Економічна теорія головнимдетермінантом попиту вважає доходи населен-ня, тому в економетричну модель у якості пер-шої змінної екзогенної необхідно включитипоказник ВВП (для окремих областей ВРП) урозрахунку на душу населення за рік (х1).

Оскільки туристичний збір є обов'язковимелементом туристичного обслуговування, що,також формує інформаційну базу для відвіду-вання туристами певної географічної дести-нації в Україні, то показник обсягів надходжен-ня від сплати туристичного збору було вклю-чено в модель у якості другої екзогенноїзмінної (х2). Оскільки на вартість подорожейвпливають ціни на транспорт та проживання,то в економічну модель необхідно включитиіндекс цін на транспортні послуги (х3) та індексцін на готельні послуги (х5). В якості останньоїекзогенної змінної моделі було обрано обсягтуристичних послуг, щодо організації внут-рішніх турів (х5), як фактор, що формує уявупро рівень розвитку обслуговування внутріш-нього туризму. Отже, в модель було включеноп'ять змінних. З використанням ППП Excelбула отримана наступна економетрична модель(табл. 1):У = 1007815 + 41,7х

1 + 32129,1х

2 - 397х

3 - 630,8х

4 +89,9х

5 (1)

Для практичного використання даної мо-делі проведена перевірка її якості, тобто наадекватність вихідним спостереженням. Кое-фіцієнт детермінації (R2 = 0,949) показує, що95% варіації ендогенної змінної пояснюєтьсяваріацією п'яти екзогенних змінних, включениху модель.

Оцінка значимості економетричної моделізагалом здійснена з використанням F-крите-рія Фішера. Оскільки фактичне значенняF=7,44 більше табличного (F=2,18), то нульо-ва гіпотеза про незначимість моделі, з імовір-ністю 95%, була помилковою та прийнята аль-тернативна — про статистичну значимість цієїмоделі.

у х1 х2 х3 х4 x5

2011 949909 29980 27,7 119,7 107,2 3189,369

2012 1044034 32480 38,4 103,5 102,8 1093,268

2013 934926 33965 41,7 105,3 101,4 1317,772

2014 339816 36904 24,8 122,2 114 1644,928

2015 372186 46413 37,1 127 23,3 758,2362

2016 488632 55899 54,1 105 111 1336,413

2017 516572 70233 70,2 122,7 117,3 1384,22

2018 532744 84235 90,7 128,9 113 2099,885

Таблиця 1. Модель регресії внутрішнього та в'їзноготуристичного потоку України



Проаналізуємо економічну інтерпретаціюмоделі (1). Пряма залежність кількості пере-бування внутрішніх туристів у колективнихзасобах розміщування від ВВП на душу насе-лення, згідно закону попиту є логічною. Зізбільшенням показника х1 на 1 грн ендоген-ний фактор зростає на 42 особи. Пряма за-лежність між ендогенним показником та об-сягом надходжень до бюджету туристичнихзборів означає, що підвищення його величи-ни за фіксованої ставки податку відповідаєтуристичному розвитку дестинації, що, усвою чергу, зумовлює додатковий приріствнутрішнього потоку туристів на 32,1 тис.осіб. Пряма залежність між обсягом турис-тичних послуг та кількістю туристів у колек-тивних засобах розміщення демонструєвірний взаємозв'язок між туристичнимифірмами та готельним бізнесом. Зі зростан-ням фактору х5 на одиницю обсяг внутрішнь-ого туризму збільшується на 90 осіб.

Згідно із законом попиту між ціновими фак-торами х3 та х4 та споживчим продуктом існуєобернена залежність. За параметрами рівнян-ня, у разі підвищення індексу цін на 1% натранспортні та готельні послуги кількість внут-рішнього туристичного потоку знизиться на397 та 631 осіб відповідно.

Дивлячись на загальну ситуацію формуван-ня внутрішнього туристичного потоку в Українінадзвичайно важливим є дослідження регіо-

нальних особливостей поведінки туристів навнутрішньому ринку. Усі регіони України, ма-ють абсолютно різні соціально-економічні,природно-культурні, демографічні та політичніпараметри. З метою зменшення концентраціїнаявних параметрів та встановлення структур-ного взаємозв'язку, на засадах моделі (1) ви-користаємо метод ієрархічної кластеризації(табл. 2).

Класифікація n=25 (24 області України там. Київ) проводилася методом k-середніх кла-стерного аналізу за факторами х1, х2, х3, х4, х5,отриманими за допомогою регресійного ана-лізу. Використовуючи програму "Statistiсa 10",сформовано наступні результати кластерногоаналізу.

Аналіз дав можливість виявити 10 кластерів,встановлено, що лише регіони чотирьох клас-терів мають достатньо високий рівень розвит-ку сфери внутрішнього туризму: 1-й кластер —м. Київ, 2-й — Львівська та Івано-Франківськаобласті, 3-й — Одеська, Дніпропетровська, Хар-ківська, Київська, Хмельницька області, 4-й —Запорізька та Херсонська області.

Київ лідирує з великим відривом, а загаль-на кількість прибуття гостей і туристів у сто-лицю майже відповідає чверті загальної чисель-ності туристичного потоку всіх 24 областейУкраїни. Великий обсяг послуг готелів та ана-логічних засобів розміщення Запорізької таХерсонської областей пояснюється тим, що

У х1 х2 х3 х4 х5

Вінницька 4822 1560,4 483,8 111,1 111,2 13683,5

Волинська 3110 1035,3 584,6 112,2 114,6 9134,3

Дніпропетровська 7105 3206,5 2523,5 112,6 108,4 51610,6

Донецька 3882 4165,9 1224,4 113,9 117,9 27279,7

Житомирська 1627 1220,2 544,8 109,8 116,3 6472,5

Закарпатська 2011 1256,8 3802 113,3 112 5391,3

Запорізька 11953 1705,8 3665,9 112,4 109,3 78226,8

Івано-Франківська 36316 1373,3 3699,4 111,6 114,5 276401,3

Київська 1929 1768 2326,9 110,9 113,3 14827,5

Кіровоградська 1800 945,5 259,3 109 112,5 4303,3

Луганська 56 2151,8 143,9 109,9 108,4 354,2

Львівська 50105 2522 13417,6 112,7 115,4 446083,3

Миколаївська 878 1131,1 1832,6 113,5 108,4 5662,1

Одеська 24529 2380,3 11550,7 114,1 113,7 68799,1

Полтавська 1684 1400,5 1341 110,8 111,7 9474,8

Рівненська 1070 1157,3 355,7 114,3 113,1 6310,5

Сумська 1992 1081,4 322,2 111,6 117,2 16664,4

Тернопільська 1257 1045,9 402 113,3 114,1 1698,9

Харківська 6602 2675,6 2979,6 112,9 114,5 34121

Херсонська 6206 1037,6 3690,6 110,3 116,3 21881,3

Хмельницька 5536 1264,7 731,5 112,5 113,6 7666,6

Черкаська 2193 1206,4 724,1 113,5 109,8 7782,8

Чернівецька 1793 904,4 527,2 110,9 111,2 2148,2

Чернігівська 642 1005,7 599,4 109,5 114,7 5376,6

м.Київ 87319 2950,8 32983,6 120 110,9 978530,7

Таблиця 2. Вихідні дані для проведення кластерного аналізу регіонів Українищодо розвитку внутрішнього туризму



27

вони вважаються всеукраїнською здравницею.На відміну від Києву, ці послуги не всесезонні,а розраховані на теплу пору року.

Достатньо висока чисельність гостей скон-центрована в традиційно культурологічних—та бізнес-центрах України: Львівської, Івано-Франківської, Одеської, Дніпропетровської,Харківської, Київської, Хмельницької облас-тях. Невисокий рівень гостинності в містах цен-тральної та північної України, як-от: Суми, Жи-томир, Чернігів, Черкаси та особливо Полта-ва. Провальними з точки зору туризму та гос-тинності є великі регіони західної та північноїчастини країни: Тернопільська, Чернівецька таКіровоградська області. Є деякі складності звізитами гостей до Вінницької, Волинської,Рівненської, Закарпатської областей.

Такий класифікатор не деталізує причинигеографічного розсіювання внутрішнього ів'їзного туризму. Життя кожного окремогорегіону визначають певні ресурсні властивості,що формують регіональні чинники-мотивато-ри розвитку туризму. Проаналізуємо ресурснізасади розвитку туризму в усіх 8 кластерах. Ре-гіони інших двох кластерів — Донецька та Лу-ганська області до аналізу ресурсної характе-ристики туристичної галузі включені не були,оскільки фактично про розвиток внутрішньо-го туризму у найближчий час, через військовийконфлікт на їх території, мови не може бути.

Основні параметри ресурсоємності туризму врізних кластерах України наведено в таблиці 3.

Дані таблиці 3 дають можливість для обго-ворення проблеми у просторовому аспекті, щотакож демонструє наявність ресурсної диспро-порції туристичної галузі в регіонах. За останніп'ять років найбільш ефективні результати ту-ристичної діяльності за наявних ресурсів малирегіони перших трьох кластерів. У середньомуна рік вони концентрують у своїх дестинаціяхмайже 70% усього внутрішнього та в'їзного ту-ристичного потоку країни, мають найвищі по-казники кількості прибуття в розрахунку на1000 осіб населення кластеру. Згідно з данимистатистики туризму України, більше 50% внут-рішніх та в'їзних туристів перших трьох клас-терів мають за мету бізнес подорожі. Отже,бізнес-туризм — важливий сегмент ринку зточки зору стратегії збільшення як в'їзного, такі внутрішнього туризму. Ці кластери мають роз-винуті фактори конкурентоспроможності по-дорожей з діловими та професійними цілями,на фоні чого активно користується попитом ви-ставковий туризм, інфо— та інтенсив-тури,продаж та просування, освітній туризм.

Високий рівень доходу на душу населення,розвинена транспортна та логістична інфра-структура, розвиненість підприємництва тапромисловості — все це фактори, що визнача-ють привабливість великих міст регіонів перших

Таблиця 3. Загальні показники, що характеризують ресурсний потенціал галузі туризмув Україні в середньому за 2014—2018 роки

Джерело: розраховано та складено за даними [5—7].

Кластери Показники

№ 1 № 2 № 3 № 4 № 5 № 6 № 7 № 8

Кількість внутрішнього

туристичного прибуття

в розрахунку на 1000

населення кластеру,

осіб

266,2 152,5 108,9 104,3 81,2 39,1 97,4 45,2

Кількість в’їзного туристичного прибуття

в розрахунку на 1000

населення кластеру, осіб

145,6 37,7 14,0 2,1 4,1 2,6 6,8 4,3

Частка в загальному

обсязі прибуття, %

25,2 15,4 28,7 6,0 9,6 4,8 2,4 0,8

Середня тривалість

перебування, од.

2,1 2,6 2,5 6,4 1,9 2,5 4,5 2,2

Щільність мережі

автомобільних та залізничних доріг,

км/км2

- 0,40 0,34 0,24 0,34 0,40 0,22 0,47

Кількість аеропортів

міжнародного та місцевого призначення,

од.

1 2 6 2 4 2 1 1

Кількість національних пам’яток, од.

447 978 611 85 501 792 42 351

Викиди забруднюючих

речовин у атмосферне повітря, тис. т

29,2 328,1 799,8 187,1 211,3 77,7 13,1 25,1



трьох кластерів для бізнес туризму. Загальновідомий факт, що ділова активність кипить уКиєві, Львові, Одесі, Дніпрі та Харкові. За да-ними Transparency International [6] найбільшсприятливими містом для бізнесу в 2018 роцівизнано Івано-Франківськ. Регіональний рей-тинг Doing Business щодо розвитку в бізнес-цен-трах електронних сервісів виділяє Дніпро таХмельницький [7].

Враховуючи зосередженість у перших трьохкластерах великої кількості національних па-м'яток, з яких лише 6— це об'єкти світової спад-щини ЮНЕСКО ("Київський Софійський со-бор", "Києво-Печерська лавра", "Церква Спа-са на Берестові", "Ансамбль історичного цент-ру Львова", "Дуга Струве", "Букові праліси Кар-пат", "Дерев'яні церкви карпатського регіонуУкраїни"), майже 85% внутрішніх та в'їзних ту-ристів користуються екскурсійними послугами.Як демонструють дані таблиці 3, для Україниекскурсійно-пізнавальний туризм — реальнийнапрямок залучення масового туриста з усіхрегіонів України та закордонних країн.

Саме в регіонах перших трьох кластерів да-ний вид туризму орієнтований на максимальнеохоплення аудиторії за рахунок залучення ту-ристів з паралельно функціонуючих туристич-них ніш: ділового, медичного та навіть палом-ницького. Характерною рисою цього виду ту-ризму та його можливих різновидів ємобільність туристів, які за короткий проміжокчасу (від 2,1 до 2,6 од.) прагнуть побачити мак-симальну кількість національних об'єктів. Нажаль, основними центрами даного виду туриз-му вже протягом багатьох років залишаютьсяКиїв, Львів, Івано-Франківськ, Яремче, Кам'я-нець-Подільський, Одеса, Дніпро та Харків.Інші міста та регіони, маючи також великукількість національних пам'яток, демонструютьслабкий туристичний потік (кластери №5, №6та №8). Причиною цьому є проблеми з транс-портною логістикою. Так дістатися у міста за-хідної України зі східної дуже проблематично.Наприклад, до мальовничих Чернівців прямо-го рейсу немає, доїхати до міста це велика про-блема. На подорож необхідно буде витратитимайже дві доби з обов'язковими залізничнимипересадками. Майже однаковий період трива-лості перебування в кластерах та часу подолан-ня відстані до них формує у туриста альтерна-тивні варіанти подорожі в інші кластери. Саметому, навіть за умов природного та екологіч-ного потенціалу цих кластерів, залучити дос-татню кількість туристів до подорожей в регі-они виключно природною та культурною ком-понентами на сьогодні дуже складно. Як ре-

зультат — низький рівень прибуття туристів укластери № 5, 6 та 8.

Доля кластерів пляжного туризму (№4 та№7) становить лише 8,4% внутрішнього пото-ку на рік. Враховуючи те, що ця частка туриз-му була сформована не за повний рік, а лишеза літній сезон, то загальний результат такоїгалузі в кластері чітко демонструє, що такийвид туризму необхідний в Україні та активнокористується попитом.

Навіть за умов конкуренції з більш розви-нутим пляжним регіоном — Одеською облас-тю, Запорізька та Херсонська області (кластер№4) мають велику популярність. Курорти м.Бердянськ, смт. Кирилівка та Приморськ, м.Генічеськ, м. Скадовськ, м. Залізний порт тапоселення Арабатської стрілки значно підви-щили кількість прибуття та вартість відпочин-ку після окупації Кримського півостріву. Ку-рорти Миколаївської області (кластер №7)мають значно менший попит, лише 2,4% від за-гального внутрішнього туристичного потоку.Хоча й у цих кластерах у 2018 році відпочилобіля 3 млн осіб, на інші напрямки, такі як Кар-пати, Чорнобиль та Прип'ять (кластери №2,№3) — збільшилася кількість туристів на 20%.Причина цьому — невідповідність туристичноїпослуги в аспекті "ціна-якість", що зумовлюєпошук альтернатив відпочинку та зростаннякількості у кластерах неорганізованих ту-ристів. До курортних регіонів прямують тури-сти за самостійним маршрутом,чому активносприяє розвиток сезонного приватного мало-го бізнесу, що пропонує дуже диференційованіпродукти ночівлі, які формують тіньовий риноктуристичних послуг.

ВИСНОВКИУ статті висвітлено сучасний стан та інфра-

структурного сфери туризму в Україні. Про-аналізовано динаміку внутрішнього туризмупротягом останніх років. Сформульованоосновні фактори, які впливають на характер ту-ристичного потоку, а саме: ціна туристичногопродукту, кількість населення, розмір доходівнаселення, курс національної валюти, кількістьтуроператорів, кількість туристичних об'єктів,кількість колективних засобів розміщення. За-значається, що внутрішній туристичний потікгенерує витрати туристів і відповідно доходивиробників туристичних продуктів та послуг.

У статті п роаналізовано характервзаємозв'язку попитом на готельні місця тасукупністю ендогенних і екзогенних фак-торів. Доведено пряму залежність кількостіперебування внутрішніх туристів у колек-



29

тивних засобах розміщування від ВВП надушу населення, а також загальним обсягомтуристичних послуг. З метою зменшенняконцентрації наявних параметрів та встанов-лення структурного взаємозв'язку було про-ведено кластерний аналіз регіонів за адміні-стративною та природно-кліматичною озна-ками.

Аналіз дав можливість виявити 10 кластерів,встановлено, що лише регіони чотирьох клас-терів мають достатньо високий рівень розвит-ку сфери внутрішнього туризму: 1-й кластер —м. Київ, 2-й — Львівська та Івано-Франківськаобласті, 3-й — Одеська, Дніпропетровська,Харківська, Київська, Хмельницька області,4-й — Запорізька та Херсонська області.

Література:1. Світовий атлас даних. URL: https://knoe-

ma.ru/atlas/Весь мир/Туризм (дата звернення02.02.2020).

2. World Tourism Barometer. URL: https://www.unwto.org/publication/unwto-world-tourism-barometer-and-statistical-annex-may-2019 (дата звернення 02.02.2020).

3. UNWTO Tourism Highlights 2018 Edition.URL: https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18-111/9789284419876 (дата звернення 02.02.2020).

4. The Travel & Tourism CompetitivenessReport 2019. URL: http://reports.weforum.org/ttcr (дата звернення 02.02.2020).

5. Туризм. Кількість засобів розміщення2018 рік. URL: https://vuzlit.ru/378030/rozvi-tok_gotelnogo_gospodarstva_ukrayini (датазвернення 02.02.2020).

6. Названы города Украины, где лучше все-го заниматься бизнесом. URL: https://www.buro247.ua/lifestyle/ukraine-best-cities-for-business.html (дата звернення 02.02.2020).

7. Регіональний рейтинг Doing Business 2018:BRDO оцінює легкість ведення бізнесу в украї-нських містах. URL: http://eu4business.eu/uk/events/regionalnyy-reytyng-doing-business-2018-brdo-ocinyuye-legkist-vedennya-biznesu-v-ukrayinskyh (дата звернення 02.02.2020).

8. Забуранна Л.В. Зарубіжний досвід роз-витку сільського зеленого туризму. ЕкономікаАПК. 2011. № 6. С. 178—183.

9. Кальченко С.В., Демко В.С. Стратегічнінапрямки розвитку туристичної галузі в За-порізькій області. Збірник наукових праць ТДА-ТУ (економічні науки). 2019. № 1. С. 121—128.

10. Квартальнов В.А. Туризм. Учебник. М.:Финансы и статистика. 2002. 320 с.

11. Малік М.Й., Мамчур В.А. Самозай-нятість та розвиток несільськогосподарського

підприємництва на селі. Економіка АПК. 2019.№ 4. С. 39.

12. Пугач Н. А. Інформаційно-консульта-ційне забезпечення розвитку сільського туриз-му. Економіка АПК. 2014. № 9. С. 86.

References:1. Knoema (2020), "World Data Atlas", avai-

lable at: https://knoema.ru/atlas/Весь мир/Ту-ризм (Accessed 2 February 2020).

2. UNWTO (2019), "World Tourism Barome-ter", available at: https://www.unwto.org/publi-cation/unwto-world-tourism-barometer-and-statistical-annex-may-2019 (Accessed 2 February2020).

3. UNWTO (2019), "UNWTO Tourism High-lights 2018 Edition", available at: https://www.e-unwto.org/doi/pdf/10.18111/9789284419876(Accessed 2 February 2020).

4. UNWTO (2019), "The Travel & TourismCompetitiveness Report 2019", available at: /http://reports.weforum.org/ttcr (Accessed 2 February2020).

5. Official site of the Zaporozhye State Sta-tistics Service (2019), "Tourism. Number ofaccommodation units 2018", available at: https://vuzlit.ru/378030/rozvitok_gotelnogo_gospodar-stva_ukrayini (Accessed 2 February 2020).

6. Buro (2019), "The cities of Ukraine are named,where it is best to do business", available at: https://www.buro247.ua/lifestyle/ukraine-best-cities-for-business.html (Accessed 2 February 2020).

7. EU4Busines (2019), "Doing Business RegionalRanking 2018: BRDO assesses ease of doing businessin Ukrainian cities", available at: http://eu4bu-siness.eu/uk/events/regionalnyy-reytyng-doing-business-2018-brdo-ocinyuye-legkist-vedennya-biznesu-v-ukrayinskyh (Accessed 2 February2020).

8. Zaburanna, L.V. (2011), "Foreign experiencein the development of rural green tourism", APKeconomy, vol. 6, pp. 178—183.

9. Kal'chenko, S.V. and Demko, V.S. (2019),"Strategic directions of tourism industry develop-ment in Zaporizhzhya region", Proceedings of theTDATU (Economic Sciences), vol. 1, pp. 121—128.

10. Kvartal'nov, V.A. (2002), Turizm [Tourism],Finance and statistic, Moscow, Russia.

11. Malik, M.I. and Mamchur, V.A. (2019),"Self-employment and development of non-agricultural entrepreneurship in rural areas". APKeconomy, vol. 4, pp. 39—46.

12. Pugach, N.A. (2014), "Information andconsulting support for the development of ruraltourism", APK economy, vol. 9, pp. 86—91.Стаття надійшла до редакції 11.04.2020 р.



УДК 330.34:332.142

Р. В. Тульчинський,д. е. н., доцент, завідувач кафедри менеджменту та адміністрування,ПВНЗ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая"ORCID ID: 0000-0003-1605-1403С. Г. Ханін,здобувач кафедри менеджменту та адміністрування,ПВНЗ "Міжнародний науково-технічний університет імені академіка Юрія Бугая"ORCID ID: 0000-0003-1520-9504

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇБЕЗПЕКИ РЕГІОНУ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.30

R. Tulchinsky,Doctor of Economic Sciences, Associate Professor, Head of the Department of Managementand Public Administration "Academician Yuriy Bugai International Scientific and Technical University"S. Khanin,applicant at the Department of Management and AdministrationPHEI "Academician Yuriy Bugay International Scientific and Technical University"

METHODICAL SUPPORT OF THE ECONOMIC SECURITY ASSESSMENT OF THE REGIONIN MODERN CONDITIONS

У статті розглянуто методичний підхід до визначення економічної безпеки регіонів. Проаналізовано економіко-математичне забезпечення процесу аналізу факторів впливу на економічну безпеку регіонів. Визначено алгоритмпроведення оцінки економічної безпеки регіонів на основі використання методів економіко-математичного моделю-вання. На основі використання економіко-математичних методів було проведено оцінку економічної безпеки Київ-ської області на основі аналізу факторів впливу. Виокремлено основні фактори впливу на економічну безпеку регіо-ну на основі проведення кореляційно-регресійного аналізу для визначення тісноти зв'язку між обраними показника-ми в якості факторів впливу та визначено наскільки їх вплив має значення на економічну безпеку регіону. На основіпроведеної оцінки економічної безпеки регіону в роботі було запропоновано вимоги щодо розробки та використан-ня оптимальної методики оцінки економічної безпеки розвитку регіону. Визначено, що окрім самої методики оцінкиекономічної безпеки розвитку регіону, необхідно забезпечити розвиток базових галузей економіки.

The article considers a methodical approach to determining the economic security of regions. It is determined thatfull and reliable data on the socio-economic status of the region, its prospects and opportunities are needed to assess theeconomic security of the country and its regions.

It is proved that for a more detailed assessment of the state of economic security of the regions, it is necessary to usea comprehensive methodological approach, the essence of which is to identify the list of relevant indicators that affectthe socio-economic development of the region, and most fully reflect the structural changes in the economy of the region,and by which it is possible to assess the economic security of regional development. It is found that it is advisable toassess the state of economic security of the development of regions using economic and mathematical models.

The economic and mathematical support of the process of analyzing the factors of influence on the economic securityof the regions is analyzed. It is established that the main causes and consequences of emerging threats to the economicsecurity of the region include, first of all, the features of regional development, taking into account the climatic andsocial aspects.

The algorithm of estimation of economic security of regions on the basis of use of methods of economic-mathematicalmodeling is determined. Based on the use of economic and mathematical methods, an assessment of the economic securityof the Kyiv region was carried out on the basis of the analysis of factors of influence. The main factors of impact on theeconomic security of the region were identified on the basis of correlation-regression analysis to determine the relationshipbetween the selected indicators as influencing factors and to determine their impact on the economic security of theregion. On the basis of the conducted assessment of the economic security of the region, the paper proposed requirements



31

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ сучасних умовах розвитку економіки не-

однозначно відбуваються процеси регіонально-го розвитку. Інтеграційні процеси регіональноїспівпраці, як суб'єктів міжнародних відносин,сприяють їх розвитку та мають вплив на еко-номічну безпеку регіонів та держави загалом.Це зумовлює актуальність дослідження та оці-нки саме регіонального виміру економічної без-пеки. Актуальність тематики дослідження еко-номічної безпеки регіонів зумовлена необхід-ністю забезпечення просторового розвитку ре-гіонів за умови обмеженості ресурсного потен-ціалу, в умовах впливу факторів зовнішньогота внутрішнього середовища.


Різні аспекти оцінки економічної безпекирегіонів досліджували: Т. Васильців, А. Мокій,М. Філіпчук, М. Бабяк, Г. Козаченко, О. Ляшен-ко, І. Недін, Ю. Ткаченко та ін. Зазначені нау-ковці займалися питаннями багаторівневості

for the development and use of the optimal methodology for assessing the economic security of the development of theregion. It was determined that in addition to the methodology of assessing the economic security of the development ofthe region, it is necessary to ensure the development of basic industries.

Ключові слова: регіон, економічна безпека, економіко-математичне моделювання, мето-дика, заходи.

Key words: region, economic security, economic and mathematical modeling, methodology,measures.

формування економічної безпеки, виокремлен-ням факторів впливу на її розвиток як у регіо-нальному аспекті, так і в галузевому розподі-лу. Проте залишаються актуальними питаннящодо визначення та оцінки складових еконо-мічної безпеки регіонів.

МЕТА І ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯМетою роботи є аналіз методичного забез-

печення оцінки економічної безпеки регіонів.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДля оцінки економічної безпеки країни та

її регіонів необхідні повні та достовірні дані просоціально-економічний стан регіону, його пер-спективи, можливості та ін.

На рисунку 1 наведено науково-методичніпідходи для вимірювання стану економічноїбезпеки як регіону, так і держави загалом.

Для більш детальної оцінки стану економі-чної безпеки регіонів необхідним є використан-ня комплексного методичного підходу, сут-ність якого полягає у виокремленні переліку

відповідних показників, яківпливають на соціально-еко-номічний розвиток регіону, танайбільш повно відображаютьструктурні зміни в економіцірегіону, а за допомогою якихможливо оцінити стан еконо-мічної безпеки регіональногорозвитку. Такий методичнийпідхід заснований на визна-ченні відповідних індексів закожним окремими елементомз наступним визначенням уза-гальнюючого індексу, який ібуде характеризувати станекономічної безпеки розвиткурегіональних економічних си-стем.

До основних причинно-на-слідкових зав'язків виникнен-ня загроз економічної безпе-ки регіону варто віднести, пе-

Рис. 1. Науково-методичні підходи для вимірюванняекономічної безпеки

Джерело: складено на основі [2; 4; 5].



редусім особливості регіонального розвитку зурахуванням природньо-кліматичних та соц-іальних аспектів.

Так, більшості регіональних проблем неможливо ефективно вирішувати через недоско-налість бюджетної та податкової політики,існуванні митних пільг, що в загальному виглядіускладнює процеси стратегічного розвитку ре-гіональних економічних систем. Така ситуаціяпризводить до збільшення розбалансованостіекономічного розвитку регіонів та послаблен-ня їх економічної безпеки.

Аналіз стану економічної безпеки розвит-ку регіонів доцільно провести на основі засто-сування методичного підходу на основі вико-ристання економіко-математичних моделей,які знаходять все більше застосування, що по-в'язано з інтенсивним розвитком інформацій-них і комп'ютерних технологій та можливістюдавати більш точну оцінку майбутньої величи-ни економічної безпеки розвитку. Тому, роз-глянувши різноманітні методики, визначившиїх особливості та недоліки, доцільним є прове-дення оцінки стану економічної безпеки роз-витку регіонів за допомогою економіко-мате-матичних моделей.

Так, доцільним є використання кореляцій-но-регресійного аналізу, який включає в себепобудову економіко-математичної моделі увигляді рівняння регресії. Таке рівняння є за-лежністю результативної ознаки від однієї абокількох ознак-факторів та дозволяє оцінитиміру тісноти зв'язку. У відповідності до цього,створення економіко-математичної моделі іззастосуванням методу регресії вимагає здійс-нення таких етапів:

1) вибір залежної змінної Y і визначеннявимог до формул;

2) відбір факторів-аргументів X;3) прийняття гіпотези щодо форми зв'язків

між залежної й незалежною змінними;4) формування вихідних статистичних да-

них, на підставі яких буде побудована модель;5) побудова моделі.Функція, що відображає статистичний зв'я-

зок між ознаками, називається рівнянням рег-ресії. Рівняння множинної регресії має вигляд:

)x,,x,f(x=y n...21 (1),де f — залежна змінна;

nx,,x,x ...21 — фактори (незалежні змінні)/Для побудови множинної регресії еконо-

міко-математичної моделі були обрані такіфактори: за результативну ознаку було прий-нято капітальні інвестиції, за фактори-ознакибуло взято обсяг реалізованої промисловоїпродукції, обсяг експорту/імпорту товарів тапослуг, обсяг інноваційної продукції. В моделібуде проаналізовано вплив зміни факторів-ознак на рівень капітальних інвестицій, які усвою чергу визначають розвиток регіону івідповідно його економічну безпеку.

Рівень капітальних інвестицій як результа-тивної ознаки розвитку регіонів є тією умовою,що на сьогодні першочерговим завданням дляекономіки України загалом є забезпечення ста-лого економічного зростання за рахунок сис-темної модернізації та структурної перебудо-ви. Звісно, важливу роль у реалізації обраноїстратегії відіграють капітальні інвестиції, аджевони визначають можливості оновлення основ-ного капіталу, проведення структурних ре-форм, стійкого довгострокового економічно-го та соціального розвитку країни, так і регіо-нів. Для виокремлення основних факторіввпливу на економічну безпеку регіонів доціль-ним є проведення SWOT-аналіз, на основі яко-го буде визначено основні перешкоди розвит-ку регіону.

До основних негативних факторів впливу наекономічну безпеку регіону має нездатністьмодернізувати виробництво, незадовільнийстан основних засобів, ступінь зношеності якихневпинно зростає і року в рік. Усе це впливаєна економічну безпеку розвитку регіону і саметому, для її забезпечення необхідні суттєві ка-пітальні інвестиції.

Для розрахунку були взяті значення фак-торів за 5 років, починаючи з 2013 і закінчуючи2017 рр. Побудова моделі та розрахунки буливиконані в програмі MS "Excel". Дані для роз-рахунку представлені в (табл. 1) [1].

Умовні позначення в таблиці: Y — капітальніінвестиції, Х1 — обсяг реалізованої промисло-вої продукції (млн грн), Х2 — обсяг експорту

Номер спостережень

Y Х1 Х2 Х3 Х4

1 19653 56477,9 1852,3 3759,1 374717,5

2 24359 73838,6 1690,4 2587,0 236902,0

3 33411 97228,6 1705,1 2951,6 213623,4

4 34494 112919,9 1748,4 3404,1 201632,3

5 40713 143594,6 1856,3 3642,3 1209938,6

Таблиця 1.Вихідні дані для побудови економіко-математичної моделі

Джерело: складено на основі [1].



33

товарів та послуг (млн дол. США), Х3 — обсягімпорту товарів та послуг (млн дол. США), Х4— обсяг інноваційної продукції (млн грн).

Перед початком побудови економіко-ма-тематичної моделі скористаємося пакетомАналізу даних "Кореляція" та отримаємоматрицю парних коефіцієнтів кореляції втаблиці 2.

З таблиці 2 видно, що моменти кореляціїПірсона між кожною парою змінних. Ці кое-фіцієнти кореляції знаходяться в діапазоні[-1; 1] і вимірюють силу лінійної залежності міжзмінними.

Аналіз матриці парних коефіцієнтів коре-ляції свідчить, що результативний показникмайже на одному рівні пов'язаний з показни-ком Х1 — обсяг реалізованої промислової про-дукції ( ) та Х4 — обсяг інноваційної

продукції ( ). Згідно шкали Чедока

зв'язок — помірний.Наступним етапом є побудова економіко-

математичної моделі рівня капітальних інвес-тицій Київської області за допомогою аналізуданих "Регресія". Результати аналізу подано у(табл. 3).

Виходячи з отриманих параметрів, еконо-міко-математична модель рівня капітальнихінвестицій має вигляд:

Y = 12461,88+0,0496х1-10,833Х2+7,4838Х3-0,04816Х4

Для визначення ступеня адекватності побу-дованої моделі використовується коефіцієнтдетермінації, який вказує на долю впливу по-казника на результатний показник та визна-

чається за формулою:

(2).

Згідно з таблицею 3, він становить 0,9957, тоб-то 99,57% змінності фактору Y у межах цієї еко-номіко-математичної моделі пояснюється фак-торами Х, а 0,43 % — призведено іншими фак-торами, не врахованими в даній моделі. Більшоб'єктивною оцінкою є скоригований коефіцієнтдетермінації, який становить 0,978, тобто 97,8 %.Критичне значення коефіцієнта детермінації дляданої моделі становить 0,903. Оскільки отрима-ний коефіцієнт детермінації більше критичного,то з ймовірністю 95 % можна стверджувати проістотність зв'язку між параметрами моделі.

Також за допомогою критерія Фішера не-обхідним є перевірка адекватність моделі, тоб-то чи являється значним відхиленням моделі відлінійності. Для перевірки розраховується кри-терій Фішера, який порівнюється з критичнимзначенням F0.05, якщо розраховане значенняменше критичного, то модель адекватна. Таб-личне значення при ступенях свободи:

k1 = 4-1=3 і k2 = n-m-1 = 6-4-1 = 1, Fkp (3; 1) = 216.Для проведення аналізу необхідно обрати

величину, обернену до тої, яка була розрахо-вана за допомогою MS "Excel", тобто розрахо-ваний показник дорівнює 58,3, обернена вели-чина дорівнює 0,017. Оскільки фактичне зна-чення F < Fkp, то коефіцієнт детермінації ста-тистично не значимий і рівняння регресії ста-тистично ненадійне (тобто коефіцієнти спільноне значимі).

Тепер необхідним є провести перевірку з ви-користанням рівня значущості α. Для цього ви-користаємо показник, який MS "Excel" показуєяк "Значимість F". Там вказано величину 0,0978.Фактично можна визнати, що α = 0,000. Це гово-рить про те, що дійсно існує стійка залежністьданої функції у від факторів, що на неї вплива-ють. Для визначення тісноти спільного впливучинників на результат необхідно розрахувати

Y Х1 Х2 Х3 Х4 Y 1 0,4150 -0,5735 0,0058 0,4048

Х1 0,4150 1 0,6096 -0,6501 0,6928

Х2 -0,5735 -0,6096 1 0,7825 -0,5453

Х3 0,0058 -0,6501 0,7825 1 -0,4573

Х4 0,4048 0,6928 -0,5453 -0,4573 1

Таблиця 2. Матриця парних коефіцієнтівкореляції


Таблиця 3. Результати аналізу економіко-математичної моделі

Джерело: розраховано авторами.

Регресійна статистика

Множинний R 0,997862714

R-квадрат 0,995729996

Нормований R-квадрат 0,978649982

Стандартна помилка 475,0500979

Спостереження 6

Дисперсійний аналіз

df SS MS F Значущість F

Регресія 4 52625007 13156251,85 58,29795959 0,097878385

Залишок 1 225672,6 225672,5955

Загалом 5 52850680



коефіцієнт кореляції. Для інтерпретації напрямузв'язку показник R не може бути використаний.

У рівнянні, чим ближче фактичні значенняxi розташовуються відповідно лінії регресії, тимсамим менше залишкова дисперсія і, як резуль-тат, більше величина Ry (x1,..., xm).

У такому випадку, при значенні R близько-му до 1, рівняння регресії краще описує фак-тичні дані і фактори сильніше впливають на ре-зультат. Якщо R близький до 0 рівняння рег-ресії, то фактори мають слабкий вплив на ре-зультуючий показник.

Розрахований показник множинної коре-ляції, який для даної моделі дорівнює 0,9979,свідчить про сильний зв'язок між ознакою y тафакторами х.

Таким чином, за результатами побудованоїмоделі можна зробити такі висновки: в разі,якщо всі використовувані в моделі факторибудуть рівні 0, то Y буде дорівнювати 12461,88.Тобто капітальні інвестиції залежать від нео-писаних в моделі факторів на 12461,88.

Якщо обсяг промислової продукції збіль-шиться, то це призведе до відповідного збіль-шення капітальних інвестицій в середньому на0,0496 млн грн. Тобто, у разі збільшення капі-тальних інвестицій відбувається модернізаціявиробництва та заміна старого обладнання, щотакож позитивно впливає на обсяг реалізова-ної промислової продукції регіону.

Якщо обсяг імпорту товарів та послуг збіль-шиться, то це призведе до відповідного збіль-шення капітальних інвестицій у середньому на7,4838 млн грн. Така ситуація може спостеріга-тися у специфічних галузях Київської області,наприклад, літакобудування. Київська областьмає потенціал для виробництва літаків, але ще невистачає окремих імпортних запчастин наприк-лад, тому і збільшуються капітальні інвестиціїзаразом з обсягом імпорту товарів та послуг.

Таким чином, отримана регресія відбиває еко-номічний сенс зв'язків між рівнем капітальних інве-стицій, обсягом експорту/імпорту товарів та по-слуг, а також обсягом інноваційної продукції [3].

ВИСНОВКИНасамперед, задля забезпечення економі-

чної безпеки розвитку Київської області не-обхідно впровадити наступні вимоги щодо роз-робки та використання оптимальної методикиоцінки економічної безпеки розвитку регіону:

вхідна інформація повинна містити не тіль-ки офіційні статистичні дані, а й реальні дані зурахуванням тіньового сектору;

методика повинна враховувати вплив полі-тики та реальних дій регіональної та місцевої

адміністрації на показники соціально-еконо-мічного стану розвитку, а не навпаки;

необхідно використовувати узагальнюючіпоказники соціально-економічного розвиткурегіонів, а також показники по групах длявідображення повної та реальної картини роз-витку регіонів.

Окрім самої методики оцінки економічноїбезпеки розвитку регіону, необхідно забезпе-чити модернізацію базових галузей економікита оцінювання її результатів.

Література:1. Офіційний сайт державної служби стати-

стики України. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/2. Сухоруков А.І. Моделювання та прогно-

зування соціально-економічного розвитку ре-гіонів України. Київ, НІСД, 2012. 368 с.

3. Тульчинська С.О. Концепція інноваційно-го розвитку регіонів на основі регіональнихпереваг. Актуальні проблеми економіки. 2012.№ 9. С. 138—142.

4. Тульчинська С.О. Перспективи та домі-нанти розвитку інтелектуально-інноваційноїсистеми регіонів України: монографія. Херсон,Ви-во "ПП Вишемирський В.С.". 2014. 210 с.

5. Тульчинський Р.В. Засади стратегічногоуправління економічною безпекою регіонів.Економічний вісник НТУУ "КПІ". 2017. № 14.С. 75—80.

References:1. Official site of the State Statistics Service of

Ukraine [Official site of the State Statistics Serviceof Ukraine], available at: http://www.ukr-stat.gov.ua/ (Accessed 10 January 2019).

2. Sukhorukov, A. I. (2012), Modeliuvanie taproznozuvanie socialno-economicnogo rozvitkuregioniv Ukraini [Modeling and forecasting ofsocio-economic development of Ukrainian re-gions]. Kiev. NISD (in Ukraine).

3. Tulchinskaya, S. O. (2012), "Koncepciyainnovacinogo rozvitku regionov Ukraina na osnoviregionalnih perevag", Current problems of theeconomy, vol. 9. рр. 138—142.

4. Tul'chyns'ka, S. O. (2014), Determinantystanovlennia novoho rehionalizmu: teoriia,metodolohiia, praktyka [Determinants of theemergence of a new regionalism: theory, metho-dology, practice]. Kherson, Vyd-vo "PP Vyshe-myrs'kyj V.S.". (in Ukraine)

5. Tulchinsky, R. V. (2017), "Fundamentals ofstrategic management of economic security of re-gions". Ekonomichnyi visnyk NTUU "KPI",vol. 14, pp. 75—80.Стаття надійшла до редакції 08.04.2020 р.



35

УДК 332.2

А. М. Третяк,д. е. н., професор, директор ННІ економіки та екології природокористування,Державна екологічна академія післядипломної освіти та управлінняORCID ID: 0000-0002-1154-4797Н. А. Третяк,к. е. н., старший науковий співробітник відділу проблем економіки земельнихта лісових ресурсів, Державна установа "Інститут економіки природокористуваннята сталого розвитку Національної академії наук України"ORCID ID: 0000-0001-7602-8606О. М. Юсипенко,аспірант, Державна екологічна академія післядипломної освіти та управлінняORCID ID: 0000-0001-8774-6857

РЕКРЕАЦІЙНЕ ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯВ МЕЖАХ ВОДООХОРОННИХ ЗОНТА ПРИБЕРЕЖНИХ ЗАХИСНИХ СМУГМІСТ В КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯСТАЛОГО РОЗВИТКУ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.35

A. Tretiak,Doctor of Economic Sciences, Professor, Director of Scientific Research Institute of Economicsand Ecology of Nature Management State Ecological Academy of Postgraduate Education and ManagementN. Tretiak,PhD in Economics, Senior Researcher at the Department of Land and Forest Resources EconomicsPublic Institution "Institute of Environmental Economics and Sustainable Developmentof the National Academy of Sciences of Ukraine"O. Yusipenko,postgraduate student, State Ecological Academy of Postgraduate Education and Management

RECREATION LAND USE IN THE BORDER OF WATER PROTECTION ZONES AND COASTALPROTECTIVE STRIPS OF THE CITIES IN CONTEXT OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT

У статті обгрунтовано нагальну потребу удосконалення концептуальної основи рекреаційного землекористу-вання в межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг міст як елемента суспільного добробуту міськогонаселення. Зазначене обумовлено тим, що в умовах ринкових земельних відносин та в процесі забезпечення сталогорозвитку територій зростає роль ефективного управління землекористуванням, зокрема яке має рекреаційний по-тенціал.

У результаті дослідження з'ясовано, що рекреаційний потенціал будь-якої території в межах водоохоронних зонта прибережних захисних смуг міст мають як пряме, так і опосередковане використання. Також встановлено, щорекреаційне землекористування із певними природно-рекреаційними ресурсами і обмеженими правами є складовоюбагатофункціонального землекористування. Авторами констатовано основні ознаки рекреаційного землекористу-вання в межах водоохоронних зон та прибережних захисних смуг міст. Запропоновано модель сутності використан-



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИНовітні умови господарювання зумовлюють

необхідність розв'язання існуючих суперечно-стей між екологією і економікою та вирішенняпроблем у сфері рекреаційного землекористу-вання в контексті забезпечення сталого розвит-ку. Оскільки на землях рекреаційного викори-стання в межах водоохоронних зон та прибе-режних захисних смуг у містах відбувається по-глиблення негативних тенденцій у викорис-танні територіальних природних ресурсів (зе-мельних, рекреаційних, водних тощо), завдан-ням раціонального залучення територій у гос-подарську систему є підвищення їх екологізаціїта капіталізації. З цієї позиції шляхи підвищен-ня стійкості існуючого антропогенного наван-таження міських територій потребують пошу-ку оптимальної взаємодії та збалансованихвідносин між людиною, суспільством і приро-дою. Саме зазначеним обумовлений вибір на-пряму дослідження цієї статті.

ня рекреаційного потенціалу землекористування, а також модель багатофункціонального характеру міського зем-лекористування в межах таких зон (смуг) міст. Встановлено, що багатофункціональний характер рекреаційного зем-лекористування через економічні, соціальні й екологічні аспекти сприятиме капіталізації міського землекористу-вання.

Nowadays world market conditions and the process of ensuring the sustainable development of the country and itsregions, increasing the role of an effective management of land use, which has recreational potential, with the purpose ofcapitalization and greening. The above text points on the urgent need of improvement of conceptual framework for thedevelopment of recreational land use within water protection zones and coastal protective strips of cities, through thelens of sustainable development as an element of public well-being. The existing conditions of anthropogenic load ofurban territories requires research for an optimal interaction and balanced relations between man, society and nature, inorder to ensure rational use of land and other natural resources of territorial ecosystems, for the purpose of protectionand restoration. Therefore, the purpose of this work is to investigate recreational land use within water protection zonesand coastal protective strips of cities through the lens of sustainable development and to increase the level of capitalizationand greening of such land use.

As a result of the research, theoretical basis of the study was the position of economic theory and economics of landand nature, scientific works of domestic and foreign scientists on the issues related to the nature of the research, whichwere solved in the article. As well as, legislation and regulation acts of Ukrainian Law on land, water and naturemanagement.

Therefore was established, that the recreational potential of any area, within water protection zones and coastalprotective strips of cities has both, direct and indirect use. It is also established that recreational land use with certainnatural and recreational resources, and limited rights is a component of multifunctional land use. The authors state themain features of recreational land use within water protection zones and coastal protective strips of cities. A model ofthe essence of using the recreational potential of land use within such zones (lanes) of cities is proposed. As well as amodel of multifunctional nature of urban land use within the territories of water protection zones and coastal protectionstrips. It is determined, that the multifunctional nature of recreational land use through economic, social andenvironmental aspects will contribute to the capitalization of urban land use and the social well-being of the territoriesand the country as a whole.

Ключові слова: рекреаційне землекористування, водоохоронні зони, прибережні захисні сму-ги, власність на землю, сталий розвиток.

Key words: recreational land use, water protection zones, coastal protection strips, land ownership,sustainable development.


Дослідженню питання рекреаційного таводного землекористування присвячена низкапраць як вітчизняних, так, і зарубіжних вчених.В Україні поставленою проблематикою займа-лися такі вчені: В.Ю. Пересоляк, С.О. Малахо-ва [8], якими було розкрито деякі аспекти вста-новлення прибережних захисних смуг малихрічок та струмків у населених пунктах. ТакожЛ.М. Богак, М.В. Тимофєєв, які запропонува-ли у своєму досліджені [1], упорядкування за-будови прибережних територій в межахміських населених пунктів. Крім того, все час-тіше питанням рекреаційного землекористу-вання водоохоронних зон, прибережних захис-них та берегових смуг міст привертає увагуширокого кола науковців, а саме: В.М. Бу-дзяка, О.С. Будзяк [2, 3], Ю.В. Лобунько [5],А.Ю. Якимчук [12] та ін. Незважаючи на на-явність досліджень із схожими тематиками, ви-



37

рішенню питанню рекреаційного землекорис-тування в межах водоохоронних зон і прибе-режних смуг міст крізь призму забезпеченнясталого розвитку територій та підвищення еко-логізації і капіталізації міського землекорис-тування, зумовили вибір теми дослідження.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою статті є дослідження засад удоско-

налення рекреаційного землекористування вмежах території водоохоронних зон і прибе-режних смуг міст як складової сталого розвит-ку для підвищення рівня екологізації і капітал-ізації такого землекористування та суспільно-го добробуту населення.


Наявність рекреаційних об'єктів визначаєрекреаційну ємність земельної території. Так,відповідно статті 50 Земельного кодексу Украї-ни, до земель рекреаційного призначення на-лежать землі, які використовуються для орга-нізації відпочинку населення, туризму та про-ведення спортивних заходів [4].

За деякими дослідженнями, загальні еко-логічні споживчі цінності земельних й іншихприродних ресурсів становлять корисність рек-реаційного землекористування, а саме мож-ливість використання рекреаційних ресурсівдля здійснення визначеної економічної функції(надання рекреаційних послуг тощо) чи особи-стого користування [11, с. 98]. Водночас рек-реаційні ресурси — це об'єкти, явища і проце-си природного та антропогенного походжен-ня, що можуть бути задіяні в розвитку рекре-ації і туризму [6]. Вони є матеріальною і духов-ною основою формування територіальних рек-реаційних систем різного типу і таксономічно-го рангу. Головною властивістю рекреаційнихресурсів є те, що вони здатні відновлювати ірозвивати духовні та фізичні сили людини [10,с. 66]. У тлумачному словнику з екології, за ре-дакцією М. Мусієнко, рекреаційний об'єкттрактується як ділянка природи (озеро, лісовагалявина, пам'ятка природи і т. д.), яка має при-вабливі для відпочинку властивості. Наявністьдостатньої кількості таких об'єктів зумовлюєрекреаційну ємність певної території [7, с. 285].Такі ресурси придатні як для прямого, так і дляопосередкованого використання, наданнярізноманітних послуг, наприклад, курортно-лікувального і рекреаційно-туристського ха-рактеру.

Відповідно до Закон України "Про при-родно-заповідний фонд України" від 16 червня

1992 року № 2456-XII, рекреаційними зонамиє ділянки суші і водного простору, призначенідля організованого масового відпочинку насе-лення і туризму. На території рекреаційних зонзабороняються:

а) господарська та інша діяльність, що не-гативно впливає на навколишнє природне се-редовище або може перешкодити використан-ню їх за цільовим призначенням;

б) зміни природного ландшафту та прове-дення інших дій, що суперечать використаннюцих зон за прямим призначенням [9].

Отже, розглядаючи більше детально рек-реаційне землекористування в межах територійводоохоронних зон та прибережних захиснихсмуг у контексті сталого розвитку, потрібносказати, що воно є складовою багатофункціо-нального землекористування. Така територіявключає в себе повітряний простір, будівлі,ліси, водні об'єкти, надра тощо із відповіднимиправами на ці природні ресурси. Рекреаційнадіяльність у межах цих зон (смуг) зосередже-на на обмежених територіях із певними природ-но-рекреаційними ресурсами і обмеженимиправами.

Відмітимо той факт, що поняття рекреацій-ного землекористування ширше за поняття зе-мельної ділянки, оскільки воно включає в себерекреаційну, водогосподарську та іншу діяль-ність. Основними ознаками рекреаційного зем-лекористування в межах водоохоронних зон таприбережних захисних смуг міст є:

По-перше, таке землекористування можескладатися як з однієї, так і з кількох земель-них ділянок. Загалом це земельний масив, якийчастково офіційно закріплений за користува-чем земель водного фонду для водогосподарсь-ких цілей та частково ділянки які перебуваютьу користуванні інших суб'єктів землекористу-вання і мають чіткі межі та юридичний статус.

По-друге, таке землекористування неодно-рідне за характером прав власності на землюта інші природні ресурси. Це означає, що зе-мельні ділянки, які формують рекреаційне зем-лекористування територій водоохоронних зонта прибережних захисних смуг, можуть бути зрізним правовим статусом (приватна, держав-на, комунальна).

По-третє, види й характер угідь та інтен-сивність використання земель у межах земле-користування територій водоохоронних зон таприбережних захисних смуг, можуть бутирізними, особливо у містах. Відмінності поля-гають у характері складу угідь, наявності при-родних ресурсів, екологічної ситуації, право-вого режиму, обмежень і обтяжень.



В умовах міського землекористування цянеоднорідність потребує особливого підходудо організації території, яку використовуютьдля рекреаційної діяльності в контексті су-спільного добробуту.

Тобто, можна констатувати, що рекреацій-ний потенціал землекористування, яке функ-ціонує в межах територій водоохоронних зонта прибережних захисних смуг міст — це час-тина земної поверхні з визначеними межами унатурі (на місцевості). На якій використовуютьземельні та особливо водні ресурси на різнихправах власності та користування як об'єкт зе-мельних, екологічних, водогосподарських, рек-реаційних, містобудівних та інших відносин,важливих з позицій рекреаційної діяльності.

У прикладному аспекті поняття рекреацій-ного землекористування в межах територійводоохоронних зон та прибережних захиснихсмуг міст — це система форм і методів викори-стання землі та водних ресурсів, що складаєть-ся згідно із сформованими еколого-водними таземельними відносинами під дією об'єктивнихсоціально-економічних чинників або запровад-жена державою.

Рекреаційне землекористування територійводоохоронних зон та прибережних захиснихсмуг міст як об'єкт економічних, еколого-вод-них, соціальних і правових відносин включаєть-ся в економічний оборот як ресурс, який не маєальтернативи взаємозаміни у багатьох сферахдіяльності. Його особливість як об'єкта еконо-мічних земельних відносин полягає ще і в тому,що кількість запропонованих на ринку такихоб'єктів обмежена самою природою. Томувартість землекористування, і особливо рекре-аційного, в межах територій водоохороннихзон та прибережних захисних смуг міст як

об'єкта економічних відносин визначається пе-реважно попитом на рекреаційні послуги: якщопопит зростає, то підвищується і його вартістьабо рента. Збільшення попиту на рекреаційніпослуги підвищить земельну й екологічну рен-ту до певного рівня, і відповідно зросте і ціназа рекреаційне землекористування як об'єктаекономічних та правових відносин.

Отже, сутність використання рекреаційно-го потенціалу землекористування в межах те-риторій водоохоронних зон та прибережнихзахисних смуг міст можна сформулювати якефективність організації земельних та іншихприродних ресурсів, яка здійснюється на кон-кретній території в тій чи тій формі та на відпо-відних правах, у різних масштабах і з різнимфункціональним змістом через процес еконо-мічних, екологічних та рекреаційних відносинсуб'єктів землекористування.

Адже згідно з чинним земельним, водним іприродоохоронним законодавством земля,вода та інші природні ресурси на одній і тій те-риторії перебувають на різних правах влас-ності.

На рисунку 1 наведено логічно-смисловумодель сутності використання рекреаційногопотенціалу землекористування в межах тери-торій водоохоронних зон та прибережних за-хисних смуг міст, яке залежить від характеруземельних, еколого-водних та рекреаційнихвідносин.

Відповідно до досліджень ФАО, відповіднітипи землекористування, виконують такі основ-ні функції [15]:

— екологічна функція: діяльність та відпо-відний тип землекористування можуть мати якпозитивний, так і негативний ефект на навко-лишнє середовище. Багатофункціональний

Одержувачі

рекреаційних

послуг

(громадяни)

Сфера економічних відносин

Зем

ельн

і, во

дні

та ін

ші п

ри

род

ні

рес

урси

Власники земельних ділянок та

землекористувачі

Водогосподарські

підприємства як

землекористувачі

Суб’єкти рекреаційних

послуг як вторинні земле-користувачі та

природо-користувачі (юридичні

особи)

Сфера рекреаційних відносин

Рис. 1. Логічно-смислова модель сутності рекреаційного землекористування в межахтериторій водоохоронних зон та прибережних захисних смуг міст



39

підхід дає можливість визначити пріоритетидля оптимізації взаємозв'язку між використан-ням водних ресурсів та біологічно-фізичнимивластивостями природного середовища;

— економічна функція: землекористуваннязалишається принциповим елементом щодозбалансування життєдіяльності населення таопераційної діяльності економіки;

— соціальна функція: підтримка й динамізмжиття населення та покращення його якості.

Тобто багатофункціональний характер рек-реаційного та водогосподарського землекори-стування сприятиме: в екологічному аспекті —відновленню порушених екосистем у межахтериторій водоохоронних зон та прибережнихзахисних смуг, в економічному — формуван-ню цивілізованих ринкових рекреаційних зе-мельних відносин в межах територій водоохо-ронних зон та прибережних захисних смуг, а всоціальному — залучення усіх суб'єктів (міс-цеві жителі, землевласники, землекористувачіі т.д.) для прийняття ефективних управлінськихрішень щодо досягнення сталого рекреаційно-го землекористування в межах територій водо-охоронних зон та прибережних захисних смуг.

Проте рекреаційне землекористування лишев певній частині має реалізувати загальні цілібагатофункціонального розвитку міського зем-лекористування в межах територій водоохорон-них зон та прибережних захисних смуг (рис. 2).

Іншим аспектом являтиметься поширення вмістах специфічних природоохоронних видівземлекористування, що закріпленні за певни-ми територіями відновлюваних функцій, якіповинні забезпечити екологічну рівновагу, збе-реження біорізноманіття та сприяти сталомурозвитку міських територій.

У цьому контексті пропонується більш де-тальний поділ функцій землекористування за на-прямами формування рекреаційних земельнихвідносин, запропонований групою вчених [13]:

соціальна: культурна (ландшафтна іден-тичність, пейзаж та культурна спадщина): лан-дшафтна естетичність, якість та цінність місце-вої культури та традицій; людське здоров'я тавідпочинок (духовне та фізичне): доступ до рек-реаційних послуг та факторів; працевлаштуван-ня у сферах діяльності, що пов'язані з викори-станням природних ресурсів;

економічна: забезпечення простором длямісцепроживання; забезпечення простором длятранспортної та інженерної інфраструктури;

екологічна: забезпечення абіотичними ресур-сами: роль землі в регулюванні якості атмо-сферного повітря, грунтових вод; забезпеченнябіотичними ресурсами: здатність землі підтриму-вати генетичне та видове біорізноманіття;підтримка екосистемних процесів: роль землі врегулювання природних гідрологічних циклів тапроцесів відновлення поживних речовин у грунті.

Джерело: розроблено авторами з використанням джерела [14].

Багатофункціональний простір міського

землекористування

Багатофункціональне водогосподарське в т.ч. рекреаційне


ресурсо-споживаюча

форма землекористування

ресурсозберігаюча

форма землекористування

Містобудівне та природоохоронне


Прийняття рішень для збереження

екологічної рівноваги

Прийняття рішень для рекреаційних

послуг

Рис. 2. Логічно-змістовна модель багатофункціонального характеру міськогоземлекористування в межах територій водоохоронних зон та прибережних захисних смуг

та його складові



Отже, виходячи з цього, багатофункціо-нальне рекреаційне землекористування в ме-жах територій водоохоронних зон та прибе-режних захисних смуг міст забезпечується затаких головних умов:

— коли ступінь впливу багатофункціональ-ного землекористування на екосистему відпо-відає її здатності до саморегуляції та простоговідтворення;

— коли багатофункціональне землекорис-тування забезпечує синергетичний ефект до-сягнення максимальних економічних резуль-татів, створення сприятливого екологічного се-редовища та поліпшення рівня рекреаційнихпослуг на певній території;

— коли повно розкриваються та реалізу-ються виробнича, трудова, охоронна, екосис-темна, просторова та культурна функції землів просторових межах екосистеми рекреаційно-го землекористування.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХРОЗВІДОК

Підвищення ефективності використаннярекреаційного потенціалу територій водоохо-ронних зон та прибережних смуг в міськомуземлекористуванні вимагає більш детальногодослідження еколого-економічних земельнихвідносин в системі багатофункціональногоміського землекористування. В цьому зв'язкунабуває особливої актуальності вивчення еко-номічних та екологічних земельних відносиндля підвищення використання рекреаційногопотенціалу в межах водоохоронних зон та при-бережних захисних смуг міст. Оскільки високаурбанізованість земель та забруднення воднихресурсів обмежує розвиток рекреаційної діяль-ності, навіть якщо земельні та інші природніресурси мають високий рекреаційний потен-ціал. Тому дослідження рекреаційного земле-користування в межах території водоохорон-них зон та прибережних захисних смуг містчерез призму сталості є важливим завданнямдля подальшої екологізації і капіталізації та-ких територій та суспільно добробуту населен-ня. Зокрема щодо удосконалення:

— інституційного середовища розвитку рек-реаційного землекористування в межах водоохо-ронних зон та прибережних смуг великих міст;

— еколого-економічних засад формуванняобмежень у використанні земель для збережен-ня рекреаційного землекористування в межахводоохоронних зон та прибережних та прибе-режних смуг великих міст;

— методичних підходів оцінки еколого-еко-номічної ефективності функціонування рек-

реаційного землекористування в межах водо-охоронних зон та прибережних смуг великихміст.

Література:1. Богак Л.М., Тимофєєв М.В. До питання

упорядкування забудови прибережних тери-торій в межах міських населених пунктів. Су-часне промислове та цивільне будівництво.2007. № 1. Т. 3. С. 47—51.

2. Будзяк О.С. Організаційно-економічниймеханізм екологобезпечного використання зе-мель України: дис. … докт. екон. наук: 08.00.06.Київ, 2013. 469 с.

3. Будзяк О.С., Будзяк В.М. Стратегічні за-сади державної екологічної політики щодо роз-витку екологічної мережі України. Екологічнамережа України в контексті формування при-родоохоронного землекористування: стан тапроблеми: мат. кругл. столу, 20 березня 2015року. Київ: МВЦ "Медінформ", 2015. С. 45—48.

4. Земельний кодекс України від 25.10.2001№ 2768-ІІІ. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2874%D0%B0-07 (дата звернення09.03.2020).

5. Лобунько Ю.В. Інформаційне забезпе-чення формування природоохоронного зем-лекористування. Актуальні проблеми еконо-міки. 2016. № 5. С. 221—228.

6. Масляк П.О. Рекреаційна географія: навч.посібник. К.: Знання, 2008. 343 с. URL: https://tourlib.net/books_ukr/maslyak-rekr5-2.htm

7. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., БрайонО.В. Екологія: тлумачний словник. К.: Либідь,2004. 376 с.

8. Пересоляк В.Ю. Малахова С.О. Особли-вості встановлення прибережних захиснихсмуг малих річок і струмків у населених пунк-тах (на прикладі Закарпатської області). Нау-ковий вісник НЛТУ України. 2013. Вип. 23.18.С. 67—71.

9. Про природно-заповідний фонд України:Закон України від 16 червня 1992 року № 2456-XII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12 (дата звернення 09.03.2020).

10. Рідей Н.М., Хітренко Т.Ф. Рекреація вУкраїні: вивченість, перспективи розвитку рек-реаційних територій. Вісник Дніпропетров-ського державного університету. № 17. 2015.С. 64—69.

11. Третяк А.М., Гребенник Г.В. Сутність тапоняття економіки рекреаційного землекори-стування у сфері природокористування в умо-вах нових земельних відносин. Землеустрій,кадастр і моніторинг земель. № 1—2. 2014.С. 92—100.



41

12. Якимчук А.Ю. Економіка і організаціяприродно-заповідного фонду: монографія.Рівне: НУВГП, 2007. 209 с.

13. Pеrez-Soba M., Petit S., Jones L., BertrandN., Briquel V., Omodei-Zorini L.,... & Wascher D.Land use functions-A multifunctionality approachto assess the impact of land use changes on landuse sustainability. URL: http://www.sfe.ethz.ch/files/07%20Literatur/Land%20use%20func-tions.pdf

14. Wilson G.A. Multifunctional Agriculture:A Transition Theory Perspective. URL: http://www.cabi.org/cabebooks/ebook/20073109026

15. FAO. Multifunctional Character ofAgriculture and Land. URL: http://www.fao.org/docrep/meeting/X7073e.htm

References:1. Bohak, L.M. and Tymofieiev, M.V. (2007),

"To the question of organization of tuning of offshore territories within bounds of city settle-ments", Suchasne promyslove ta tsyvilne budiv-nytstvo, vol. 1, pp. 47—51.

2. Budziak, O.S. (2013), "Organizational andeconomic mechanism of ecologically safe use oflands of Ukraine", Abstract of Ph.D. dissertation,Economy, Council for the Study of the ProductiveForces of the National Academy of Sciences, Кyiv,Ukraine.

3. Budziak, O.S. and Budziak, V.M. (2015),"Strategic principles of state environmental policyfor development of ecological network ofUkraine", Ekolohichna merezha Ukrainy vkonteksti formuvannia pryrodookhoronnohozemlekorystuvannia: stan ta problemy: mat. kruhl.stolu [Ecological Network of Ukraine in theContext of Formation of Environmental Land Use:State and Problems: Materials Round. the table],MVTs "Medinform", Kyiv, Ukraine, 20 march,pp. 45—48.

4. The Verkhovna Rada of Ukraine (2001),"Land Code of Ukraine", available at: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2874%D0%B0-07(Accessed 09 March 2020).

5. Lobunko, Yu.V. (2016), "Informationalsupport for the formation of environmental landuse", Aktualni problemy ekonomiky, vol. 5,pp. 221—228.

6. Masliak, P.O. (2008), Rekreatsiina heohrafiia[Recreational geography], Znannia, Kyiv, Ukraine.

7. Musiienko, M.M. Serebriakov, V.V. andBraion, O.V. (2004), Ekolohiia: tlumachnyi slovnyk[Ecology: an explanatory dictionary], lybid, Kyiv,Ukraine.

8. Peresoliak, V.Iu. and Malakhova, S.O.(2013), "Features of establishment of off-shore

defences zonal of the small rivers and brooksare in settlements (on the example ofthe Za-karpattia region)", Naukovyi visnyk NLTUUkrainy, vol. 23.18, pp. 67—71.

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (1992), TheLaw of Ukraine "On Nature Reserve Fund ofUkraine", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2456-12 (Accessed 09 March 2020).

10. Ridei, N.M. and Khitrenko, T.F. (2015),"Recreation in Ukraine — state of study and pros-pects of research", Visnyk Dnipropetrovskohoderzhavnoho universytetu, vol. 17, pp. 64—69.

11. Tretiak, A.M. and Hrebennyk, H.V. (2014),"The essence and concepts of economy recreationland use in the field of natural use in the conditionsnew land relations", Zemleustrii, kadastr imonitorynh zemel, vol. 1—2, pp. 92—100.

12. Yakymchuk, A.Iu. (2007), Ekonomika iorhanizatsiia pryrodno-zapovidnoho fondu[Economics and organization of nature reservefund], NUVHP, Rivne, Ukraine.

13. Pеrez-Soba, M. Petit, S. Jones, L. Bertrand,N. Briquel, V. Omodei-Zorini, L. and Wascher, D.(2008), Land use functions — a multifunctionalityapproach to assess the impact of land use changeson land use sustainability. In Sustainability impactassessment of land use changes (pp. 375—404),Springer, Berlin, Heidelberg.

14. Wilson, G.A. (2007), Multifunctional agri-culture: a transition theory perspective, Cabi,Wallingford, UK.

15. FAO (1999), Multifunctional Character ofAgriculture and Land, Rome, Italy.Стаття надійшла до редакції 14.04.2020 р.



УДК 336.67

Т. В. Соломатіна,к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів та банківської справи,Східноукраїнський національний університет імені В. Даля, УкраїнаORCID ID: 0000-0002-1949-3277

ДІАГНОСТИКА РИЗИКІВ ВТРАТИСТРАТЕГІЧНОГО ФІНАНСОВОГОПОТЕНЦІАЛУ СУБ'ЄКТІВГОСПОДАРЮВАННЯ АГРАРНОГОСЕКТОРА ЕКОНОМІКИ

T. Solomatina,PhD in Economics, Docent, Associate Professor of the Department of Finance and Banking,V. Dahl East-Ukrainian national University, Ukraine

DIAGNOSIS OF RISKS OF LOSS OF STRATEGIC FINANCIAL POTENTIAL OF ECONOMICENTITIES OF AGRICULTURAL SECTOR

Предметом дослідження є теоретичні засади, методичні основи і практичні аспекти діагностики ризиків втратистратегічного фінансового потенціалу суб'єктів господарювання аграрного сектора економіки. Методологічною таінформаційною основою роботи є наукові праці, матеріали періодичних видань, ресурси Internet, дані фінансовоїзвітності суб'єктів господарювання аграрного сектора економіки. Під час проведення дослідження для оцінки фінан-сово-економічних показників використано методи статистичного аналізу, методи групування, коефіцієнтів, середніхвеличин. Метою статті є ідентифікація джерел втрати стратегічного фінансового потенціалу та обгрунтування за-ходів із їх нейтралізації на основі діагностики діяльності суб'єктів господарювання аграрного сектора економіки.

Ідентифікація джерел втрати стратегічного фінансового потенціалу суб'єктів господарювання аграрного секто-ра економіки дозволила встановити, що найбільші загрози мають: низька ділова активність, пов'язана з виробницт-вом і реалізацією сільськогосподарської, від'ємна рентабельність і повільна оборотність капіталу, стан і структурамайна (високий знос основних засобів, брак високоліквідних активів і активів, що повільно реалізуються). Меншіризики несуть у собі фактори, пов'язані з формуванням капіталу, проте небезпечними є: втрата власного капіталучерез отримані збитки і накопичення від'ємних фінансових результатів у балансі, значна залежність від довгостро-кових зобов'язань, недостатня забезпеченість власним оборотним капіталом.

Встановлено, що переважна більшість досліджених підприємств має передкризовий та кризовий фінансовий стан.Його показники визначаються також галузевою приналежністю суб'єктів господарювання: у кращому стані знадять-ся ті, що здійснюють діяльність у сфері рослинництва і змішаного сільського господарства, у гіршому — тварин-ницькі і рибницькі підприємства. Доведено, шо обгрунтування заходів із нейтралізації ризиків втрати фінансовогопотенціалу потребує реалізації індивідуального підходу до їх виявлення, оцінки, моніторингу, складання карти ри-зиків, впровадження ресурсозберігаючих технологій виробництва, інноваційного оновлення виробничого потенціа-лу, застосування методів диверсифікації і страхування.

The subject of the research is theoretical bases, methodological bases and practical aspects of diagnostics of risks ofloss of strategic financial potential of economic entities of agricultural sector of economy. The methodological andinformational basis of the work are scientific works, periodicals, Internet resources, financial statements of economicentities in the agricultural sector. When conducting the study, the methods of statistical analysis, methods of grouping,coefficients, average values were used to evaluate financial and economic indicators. The purpose of the article is toidentify the sources of loss of strategic financial potential and justify the measures for their neutralization on the basis ofdiagnostics of activities of economic entities in the agricultural sector of the economy.

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.42



43

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ У ЗАГАЛЬНОМУВИГЛЯДІ ТА ЇЇ ЗВ'ЯЗОК ІЗ ВАЖЛИВИМИ

НАУКОВИМИ ЧИ ПРАКТИЧНИМИЗАВДАННЯМИ

Ризик — ознака ринкової економіки, якаіманентна зовнішньому і внутрішньому середо-вищу функціонування економічних суб'єктів нарізних рівнях. Для протидії ризикам на сучас-них підприємствах створюється система ризик-менеджменту, яка розглядається як сукупністьзаходів, методів та важелів, результатом фун-кціонування якої є антиризикова політика зчітко сформульованими стратегією та такти-кою, об'єднаними завданнями і цільовимиорієнтирами [1, с. 106]. Ризики негативно впли-вають на усі показники діяльності підприємств,у т.ч. на їх фінансовий потенціал, оскільки ви-кликають дефіцит фінансування, неплатоспро-можність, зниження кредитоспроможності,погіршення якості активів. Зазначені ризикиможуть трансформуватися у ризик неприбут-ковості, а в подальшому — і ризик банкрутства.Тісний зв'язок і взаємозалежність ризиків при-водять до виникнення поняття "сукупний ри-зик".

АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬІ ПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНО

РОЗВ'ЯЗАННЯ ДАНОЇ ПРОБЛЕМИ І НА ЯКІСПИРАЄТЬСЯ АВТОР, ВИДІЛЕННЯНЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕ ЧАСТИН

ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ, КОТРИМПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ОЗНАЧЕНА СТАТТЯРизик-орієнтований підхід до управління

фінансовими відносинами досліджується ба-

Identification of sources of loss of strategic financial potential of economic entities in the agricultural sector allowedto establish that the greatest threats are: low business activity related to agricultural production and sale, negativeprofitability and slow capital turnover, condition and structure of property (high wear and tear) fixed assets, lack ofhighly liquid assets and slow-moving assets).Smaller risks include factors related to the formation of capital, but thedangerous ones are: loss of equity due to losses and accumulation of negative financial results in the balance sheet,significant dependence on long-term liabilities, insufficient availability of working capital.

It is established that the vast majority of the surveyed enterprises have pre-crisis and crisis financial status. Itsindicators are also determined by the sectoral affiliation of economic entities: the best are those operating in the field ofcrop and mixed agriculture, and at the worst — livestock and fishery enterprises. It is proved that justification of measuresfor neutralization of risks of loss of financial potential requires implementation of individual approach to theiridentification, assessment, monitoring, drawing up of risk map, introduction of resource-saving production technologies,innovative updating of production potential, application of methods of diversification and insurance.

Ключові слова: діагностика, ризики втрати, стратегічний фінансовий потенціал, суб'єктигосподарювання, аграрний сектор економіки.

Key words: diagnostics, risks of loss, strategic financial potential, economic entities, agriculturalsector of economy.

гатьма ученими. На думку Портної О.В. [2],сукупним ризиком фінансового потенціалукраїни є: ймовірність втрат бюджетних ресурсівв процесі приватизації через опортуністичнуповедінку учасників; значна боргова за-лежність України, яка ставить під загрозу їїфінансову безпеку; формування "споживаць-кого" типу економіки; періодична девальваціянаціональної валюти, яка знижує реальні до-ходи населення і суб'єктів господарювання. Надумку Карташова С.В., рівень сукупного ризи-ку вимірюється в процесі комплексної діагно-стики ризиків, яка дозволяє простежити їх роз-виток та сфери поширення, негативні наслідкикумуляції, взаємного їх впливу і нагромаджен-ня на основі широких джерел інформації ірізноманітних методів аналізу і оцінки [3]. Кор-сун Т.В. визначає ризики як потенційну мож-ливість втрати активів, ресурсів, недоотриман-ня доходів або появи додаткових витрат у разівиникнення несприятливих ситуацій і наслідківдля підприємства, що кількісно вимірюється [4].Синонімом поняття ризиків є невизначеність,загроза, імовірність втрат, небезпека.

Досліджуючи взаємозв'язок категорій"фінансовий ризик" і "загроза фінансовій без-пеці", Картузов Є. П. зазначає, що ризик щодозагрози є первинною (загальною, неконкрет-ною) категорією, тоді як загроза — вторинна іє конкретизованим (виявленим) ризиком [5].Підходи до визначення сутності ризиків є знач-но диференційованими, залишається багатоневирішених питань, безліч аспектів оцінкивпливу ризиків на фінансовий потенціал аграр-



них підприємств залишаються дискусійними тапотребують наукового обгрунтування і впро-вадження дієвих механізмів управління на рівнісуб'єктів господарювання, їх контрагентів, га-лузі, держави загалом. Бракує прикладних до-сліджень діагностики ризиків втрати фінансо-вого потенціалу суб'єктів господарювання.

МЕТА СТАТТІМетою статті є ідентифікація джерел втра-

ти стратегічного фінансового потенціалу таобгрунтування заходів із їх нейтралізації наоснові діагностики діяльності суб'єктів госпо-дарювання аграрного сектора економіки.

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУДОСЛІДЖЕННЯ З ПОВНИМ

ОБГРУНТУВАННЯМ ОТРИМАНИХНАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Ризики іманентно притаманні фінансовійдіяльності, вони містять загрози, які проявля-ються за певних обставин. Фінансовий потенц-іал і фінансова безпека — це категорії, які зна-ходяться між собою у пропорційній залеж-ності, тоді як ризик — категорія, яка є зворот-ною до них. Ситуації нульового ризику відпо-відає стан абсолютної безпеки і максимально-го фінансового потенціалу.

Стійким сполученням є поняття "загрозифінансовій безпеці", тоді як щодо фінансовогопотенціалу коректніше вживати термін "ризиквтрати фінансового потенціалу". Фінансовийризик можна трактувати як імовірність збоїв уфункціонуванні механізму розвитку фінансо-вого потенціалу підприємства під впливом за-гроз, від яких воно не було убезпечено. Скла-довими системи управління ризиком втратифінансового потенціалу є: по-перше, виявлен-ня, ідентифікація, вимірювання ризиків; по-друге, розробка комплексу заходів, спрямова-них на зменшення ймовірності впливу ризикуна фінансовий потенціал та/або зменшеннянаслідків втрати частини фінансового потен-ціалу для суб'єкта господарювання.

Джерелом ризику є всі види діяльності під-приємства: операційна, фінансова, інвестицій-на, а результатом реалізації — збиток (недо-отримання доходів), який негативно впливає насукупний фінансовий результат підприємствата ефективність використання ресурсів (а де-коли, навіть, на їх наявність та якість).

Кількісна оцінка ризиків і обсягу потенцій-них втрат дозволяє встановити ліміти (допус-тимі рівні) втрати фінансового потенціалу. Ви-моги його розвитку і забезпечення фінансовоїбезпеки потребують складання карт типових

ризиків для кожного суб'єкта господарюван-ня. Стецюк П.А., Гудзь О.Є. вводять поняттяризикозахищеності підприємства, висновокпро яку роблять на основі оцінки його ризик-профілю [6].

Процес побудови карти ризиків називаєть-ся картографією, який передбачає виділенняризиків, розташування ризиків за пріоритета-ми, кількісна оцінка (розбивка ризиків на кла-си) [7, с. 197]. Карта ризиків розмальовуєтьсяза правилом світлофора: червона зона — фінан-сові ризики, які можуть спричинити критичнувтрату фінансового потенціалу; жовта зона —ризики, які можуть завдати суттєвих втратфінансового потенціалу; зелена зона — мало-імовірнісні ризики, які не мають значного впли-ву на фінансовий потенціал підприємства. Підчас зонування ризиків враховується схильністьсуб'єкта господарювання до ризиків, або толе-рантність — припустимий рівень, при якому вінзберігає цільові орієнтири розвитку фінансо-вого потенціалу [8, с. 104], а метою управлінняризиками є максимальне переміщення існуючихризиків у зону толерантності.

Мохор В., Бакалинський О., Цуркан В. на-дають критичну оцінку інформаційної ємностікарт ризику: до переваг лінгвістичних значеньможна віднести їх простоту, недоліком —складність оцінки їх комбінацій, а також по-рівняння з граничними рівнями ризиків; пере-вагою кількісних оцінок ймовірності та вели-чини втрат є їх більша конкретика, недоліком— дискретність та нерівномірність кроку зна-чень ризиків, яка ускладнює їх системне сприй-няття [9, с. 103].

Об'єктом фінансової діагностики є діяль-ність 41 суб'єкта господарювання аграрногосектора економіки протягом 2009—2018 рр., якіпредставляють такі види діяльності: 01.11 —вирощування зернових культур (крім рису),бобових культур і насіння олійних культур,01.21 — вирощування винограду, 01.50 — зміша-не сільське господарство, 01.41 — розведеннявеликої рогатої худоби молочних порід, 01.46— розведення свиней, 01.47 — розведеннясвійської птиці, 03.22 — прісноводне рибницт-во (аквакультура), 10.11 — виробництво м'яса,68.20 — надання в оренду й експлуатацію влас-ного чи орендованого нерухомого майна.

Вибірка підприємств репрезентує 13 облас-тей України, а також різні організаційно-пра-вові форми: ПАТ — публічні акціонерні това-риства, ПрАТ — приватні акціонерні товари-ства, СТОВ — сільськогосподарські товаристваз обмеженою відповідальністю, СПОП —сільськогосподарське приватно-орендне під-



45

приємство, СФ — сільськогосподарські фірми,СП — сільськогосподарське підприємство,ВСРП — виробниче сільськогосподарсько-ри-боводне підприємство, СРБП — сільськогоспо-дарське рибоводно-будівельне підприємство,СРПП — сільськогосподарське риболовецькепромислове підприємство.

Середній обсяг активів підприємств варіюєвід 160,0 тис. грн до 1194694,8 тис. грн, річнийобсяг продаж — від 9,7 тис. грн до 395020,3 тис.грн. За пропорційним поділом за розміромактивів виконано їх такі групи: (1) найбільшіпідприємства — більше 900 млн грн (2 підприєм-ства (4,8%)), (2) від 600 до 900 млн грн — 3 під-приємства (7,3%), (3) від 300 до 600 млн грн —1 підприємство (2,6%), (4) найменші підприєм-ства — до 300 млн грн — 35 підприємств (85,3%).За пропорційним поділом за розміром обсягупродаж виконано їх такі групи: (1) найбільшіпідприємства — більше 300 млн грн (2 підприє-мства (4,8%)), (2) від 200 до 300 млн грн — 2 під-приємства (4,8%), (3) від 100 до 200 млн грн —3 підприємства (7,3%), найменші підприємства —до 100 млн грн — 34 підприємства (83,1%).

Методом зціплення "номер групи за розмі-ром активів" — "номер групи за розміром об-сягом продаж" виділено такі їх комбінації:(11) — СТОВ ім. Духова, Полтавська обл., КВЕД01.11; (12) — СПОП "Березоволуцьке" Пол-тавська обл., КВЕД 01.11; (21) — ПрАТ "СФ"Агротон", Луганська обл., КВЕД 01.11; (23) —СТОВ "Прогрес-Плюс", Львівська обл., КВЕД01.50 та СТОВ "Калина", Полтавська обл.,КВЕД 01.11; (32) — ПрАТ "Агрокомбінат "Сло-

божанський", Харківська обл., КВЕД 01.46;(43) — ПАТ "Агрокомбінат "Калита", Київськаобл., КВЕД 01.46. Інші підприємства входять догрупи (44). Таким чином, найбільші суб'єктигосподарювання аграрного сектора економікиу галузевому аспекті репрезентують рослин-ництво (вирощування зернових і олійних куль-тур), свинарство, змішане сільське господар-ство.

За типом фінансової стійкості за середнімиданими суб'єкти господарювання розподіленітаким чином: в інтервалі від 1 до 2 балів (най-вищі показники) знаходяться 8 підприємств(19,5%), від 2 до 3 (середні показники) — 6 під-приємств (14,6%), від 3 до 4 (найгірші показни-ки) — 27 підприємств (65,9%). Протягом всьо-го аналізованого періоду 2009—2018 рр. кризо-вий стан (оцінка 4) мали такі підприємства: ізрозведення свиней (ПАТ "СП "Дмитрівка", За-порізька обл.; ПАТ "Агрокомбінат "Калита",ПрАТ "Агрокомбінат "Слобожанський"); ізрозведення великої рогатої худоби молочнихпорід (ПрАТ "Етнопродукт", Чернігівськаобл.); із виробництва м'яса (ПрАТ ім. Щорса,Сумська обл.); із вирощування зернових і олій-них культур (СПАТ "Поділля", Тернопільськаобл.; СПрАТ "Водолій", Херсонська обл.; ПрАТ"Ново-Майданецьке", Черкаська обл.; 01.11,СТОВ "Україна", Чернігівська обл.); із прісно-водного рибництва (ПАТ "Хмельницьке вироб-ниче ВСРП", Хмельницька обл.; ПрАТ "Здол-бунівське СРБП", Рівненська обл.; СРППрАТ"Вільшанка", Черкаська обл.). Незначно кращіпоказники фінансової стійкості мали підприє-

Показник Нормативне

значення Кількість,

од.

Частка підприємств,

%

Коефіцієнт забезпечення запасів власним оборотним капіталом (КЗЗВОК)

>1 32 78,05

Оборотність капіталу (ОК), разів на рік >0,6 30 73,17

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (КАЛ) >0,2 29 70,73

Коефіцієнт проміжної ліквідності (КПЛ) >1 27 65,85

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу (КМРК)

>0,1 27 65,85

Рентабельність капіталу (РК), % > 5 25 60,98

- У т.ч. Збитковість капіталу 19 46,34

Фондовіддача, грн/грн >1 21 51,2

Коефіцієнт зносу основних засобів, коеф. > 0,56 20 48,8

Коефіцієнт маневреності власного

капіталу (КМВК) >0,2 19 46,34

Коефіцієнт покриття (КП) >2 18 43,90

Частка власного капіталу, коеф. >0,5 16 39,02

Нерозподілений прибуток >0 15 36,6

Власний оборотний капітал (ВОК) >0 10 24,39

Коефіцієнт співвідношення довго- і

короткострокових пасивів >1 5 12,20

Таблиця 1. Джерела ризиків втрати фінансового потенціалу суб'єктів господарюванняаграрного сектора економіки за середніми даними 2009—2018 рр.

Джерело: власні розрахунки.



мства з розведення свійської птиці, оскількиокрім оцінок 4, СПрАТ "Охоче" (Харківськаобл.) мало дві оцінки 1 та одну 2, ПрАТ "Оль-гівське" (Херсонська обл.) — дві оцінки 2. Аб-солютний тип фінансової стійкості (всі оцінки1) мали такі підприємства: 01.11 — СПрАТ ім.Шевченка, Черкаська обл.; 01.50 — ПАТ СП"Чорноморська перлина", Одеська обл.; 68.20 —ПрАТ "Обрій", Полтавська обл.

Позитивну динаміку фінансової стійкостіпідприємств і тенденцію до зростання фінан-сового потенціалу демонструють такі підприє-мства: 01.11, ПАТ "СП "Надія Нова", Кіровог-радська обл. — протягом 2009—2011 рр. малокризовий стан (оцінка 4б), у наступні роки —абсолютний тип фінансової стійкості (1б), завиключенням 2016 р. (2б); 01.11, ПрАТ "Мико-лаївське", Миколаївська обл. — тип фінансо-вої стійкості коливався, проте протягом 2009—2010 рр. він був кризовим (4б), у 2016—2018 рр.— абсолютно стійким (1б); 01.11, ПрАТ "Васі-щево", Харківська обл. — протягом 2009—2011 рр. оцінка типу фінансової стійкості ста-новила 4б; 2012—2016 рр. — 1б; 2017—2018 рр.— 2б.

Ознаки втрати фінансового потенціалу при-таманні таким підприємствам: 01.11, ПАТ "СП"Турбівське", Вінницька обл.; 01.50, СТОВ"Прогрес-Плюс"; 01.11, СТОВ ім. Духова; 01.11,СПОП "Березоволуцьке"; 01.11, СТОВ "Кали-на"; 01.11, ПрАТ "СП Шубківське", Рівненськаобл. — протягом 2009—2018 рр. фінансовастійкість погіршилася із нормальної (2б) докризової (4б); 01.11, ПрАТ "Олексіївське",Кіровоградська обл. — погіршення фінансовоїстійкості — із абсолютної (1б) до кризової (4б).

Джерела ризиків втрати фінансового потен-ціалу суб'єктів господарювання аграрного сек-тора економіки, пов'язані з недотриманнямфінансових коефіцієнтів, наведено у таблиці 1.

У переважної більшості досліджуванихпідприємств (більше 60%) значні ризики втра-ти фінансового потенціалу пов'язані з такимичинниками: недостатня забезпеченість запасіввласним оборотним капіталом, низька обо-ротність капіталу, недостатня абсолютна і про-міжна ліквідність, повільна маневреність робо-чого капіталу, низька рентабельність капіталу(у т.ч. збитковим використанням капіталухарактеризується діяльність 19 підприємств(46,34% їх загальної кількості)) і фондовідда-ча, висока зношеність основних засобів. Однієюз причин, яка стримує покращення діловоїактивності підприємств, є їх недостатній вироб-ничий потенціал, коефіцієнт зносу основнихзасобів варіює від 0,219 до 0,859.

Незначно зношеними [0,219; 0,389] є основнізасоби лише у 6 підприємств (14,6%), помірнозношеними [0,389; 0,559] — у 15 підприємств(36,6%), значно зношеними [0,56; 0,729] — у 12 під-приємств (29,3%), критично зношеними (більше0,73) — у 8 підприємств (19,5%).

Середні показники фондовіддачі маютьзначний розмах варіації — від 0 до 31,258 (СТОВ"Прогрес-Плюс"), також високими вони є вумовах СПОП "Березоволуцьке" (13,823),СТОВ ім, Духова (10,732), СТОВ "Калина" (9,570).У решти підприємств (37) вони менше 5,5, у т.ч.у 21 підприємства (51,2%) менше 1,0.

Джерелом середніх ризиків втрати фінан-сового потенціалу є такі фактори, які зустрі-чаються у 15—19 підприємств (36,6—46,34%):низькі рівні маневреності власного капіталу,коефіцієнта покриття, частки власного капіта-лу, а також від'ємне значення нерозподілено-го прибутку у балансі підприємства.

Низький рівень ризиків втрати фінансово-го потенціалу притаманний 5—10 підприєм-ствам (12,20—24,39%) пов'язаний із від'ємнимрозміром власного оборотного капіталу, низь-ким співвідношенням довго- і короткостроко-вих пасивів. Слід відмітити, шо недостатня ча-стка власного капіталу спостерігається у 16 під-приємств, а співвідношення довго— і коротко-строкових пасивів — у 5, тобто значну роль узабезпеченні фінансової стійкості досліджува-них підприємств відіграють довгострокові зо-бов'язання.

Також від'ємне середнє значення нерозпо-діленого прибутку мають 15 підприємств, авласного оборотного капіталу — 10 під-приємств, тобто у третини підприємств значнуроль у фінансуванні оборотних активів у час-тині перекриття дефіциту власного капіталутакож відіграють довгострокові зобов'язання.

Середнє значення власного оборотного ка-піталу, що менше нульової відмітки, притаманніпідприємствам, які знаходяться в кризовомустані і мають середню оцінку, що тяжіє до 4 ба-лів: ПАТ "СП "Дмитрівка" (-1296,7 тис. грн, 4б);ПАТ "Агрокомбінат "Калита" (-7798,8 тис. грн,4б); 01.11, ПрАТ "Сула Агро", Сумська обл.(-192,7 тис. грн, 3,3б); СПАТ "Поділля" (-186,9 тис.грн, 4б); ПрАТ "Ольгівське" (-461,3 тис. грн,3,6б); ПрАТ "Ново-Майданецьке" (-912,1 тис.грн, 4б); 03.22, СРППрАТ "Жовтень", Київськаобл. (-691,2 тис. грн, 4б); ПрАТ "ЗдолбунівськеСРБП" (-1101,7 тис. грн, 4б); ПрАТ "Етно-продукт" (-942,0 тис. грн, 3,8б); СТОВ "Украї-на" (-25048,0 тис. грн, 4б).

Суто від'ємні значення нерозподіленогоприбутку протягом всього аналізованого пері-



47

оду мали 10 підприємств: ПАТ "СП "Дмитрів-ка" (зростання із -6485 тис. грн до -7059,4 тис.грн); ПрАТ "СП Шубківське" (зростання із-107 тис. грн до -871 тис. грн); ПрАТ "Сула Агро"(зростання із -2425,5 тис. грн до -10352 тис. грн);СПАТ "Поділля" (зростання із -2051 тис. грндо -2825 тис. грн); ПрАТ "Ольгівське" (зростан-ня із -16100 тис. грн до -16824 тис. грн); ПрАТ"Ново-Майданецьке" (зростання із -1727 тис.грн до -3550 тис. грн); СРППрАТ "Жовтень"(зростання із -712 тис. грн до -728,8 тис. грн);ПрАТ "Здолбунівське СРБП" (скорочення із -958 тис. грн до -629 тис. грн); ПАТ "Хмельниць-ке виробниче ВСРП" (зростання із -1428 тис.грн до -15876 тис. грн); СРППрАТ "Вільшанка"(зростання із -2175 тис. грн до -32738 тис. грн).

Суттєва втрата власного капіталу протягом2009-2018 рр. спостерігається в умовах ПАТ"Агрокомбінат "Калита" — обсяг нерозподіле-ного прибутку скоротився з 16331 тис. грн до(-452730) тис. грн Протилежну тенденцію донарощування обсягу власного капіталу за раху-нок нерозподіленого прибутку мають 12 під-приємств: ПАТ "СП "Надія Нова" (із 2859 тис.грн до 221303 тис. грн); ПрАТ "Олексіївське"(із 162 тис. грн до 31309 тис. грн); ПрАТ "СФ"Агротон" (із 27713 тис. грн до 1436106 тис. грн);01.11, СПрАТ "Україна", Миколаївська обл.(1164 тис. грн до 63138 тис. грн); ПрАТ "Мико-лаївське" (із -398 тис. грн до 76345 тис. грн);ПрАТ "Добробут" (із 82 тис. грн до 6408 тис. грн);ПАТ СП "Чорноморська перлина" (із 45542 тис.грн до 301864 тис. грн); 01.21, ПрАТ "Украгро",Одеська обл. (із 3707 тис. грн до 7552 тис. грн);СПрАТ "Охоче" (із 4317 тис. грн до 18543 тис.грн); СПрАТ ім. Шевченка (із 3530 тис. грн до99865 тис. грн; 01.11, ПрАТ "Кремінь", Чернігі-вська обл. (із 21960 тис. грн до 147063 тис. грн);ПрАТ "Агрокомбінат "Слобожанський" (із-22662 тис. грн до 191496 тис. грн).

Одночасне виконання трьох нормативівліквідності і концентрації власного капіталу,наявність додатної суми робочого капіталупритаманне таким підприємствам (яким відпо-відає така середня оцінка фінансової стійкості):ПрАТ "Олексіївське" (1,9); ПрАТ "Миколаївсь-ке" (2,3); 01.11, ПрАТ "Україна", Миколаївськаобл. (1,9); 01.11, ПрАТ "Добробут", Миколаї-вська обл. (2,5); ПрАТ "Обрій" (1,0); 01.11, ПАТ"Мосьпанівське", Харківська обл. (1,7); 01.11,ПрАТ АФ "Іржавецька", Чернігівська обл. (3,5).

Оборотність капіталу коливається від 0 до1,81 оборотів на рік. Найвищу оборотність(більше 1,2) мають ПАТ "СП "Турбівське" (1,4)і СПрАТ "Охоче" (1,81) — середня оцінкафінансової стійкості становить відповідно 3,4б

і 3,2б. Оборотність капіталу в інтервалі 0,6—1,2 оборотів га рік мають 9 підприємств, протесередня оцінка типу їх фінансової стійкості ко-ливається в інтервалі [3б; 4б], за виключеннямПрАТ "Добробут".

Середня рентабельність власного капіталуза 2009—2018 рр. досліджуваних суб'єктів гос-подарювання аграрного сектора економікизнаходиться в інтервалі [-35,2%; 23,9%]. Показ-ники більше 20% мають 6 підприємств: ПАТ"Мосьпанівське" (23,93%), СПрАТ ім. Шевчен-ка (23,36%), ПАТ "СП "Надія Нова" (21,54%),01.50, СПАТ "Україна", Одеська обл. (20,8%),ПрАТ "Миколаївське" (15,66%), ПрАТ "СФ"Агротон" (15,36%). Середню рентабельністьвід 5% до 10% мають 10 підприємств (24,4%).

Завершальним етапом управління ризикамивтрати фінансового потенціалу є їх контроль,який здійснюється такими способами: уникнен-ня (припинення здійснення відповідних опе-рацій чи відносин), зменшення, мінімізація, об-меження, локалізація, диверсифікація (роз-сіювання з метою уникнення надмірної концен-трації), поділ ризику, хеджування (компенса-ція збитків від об'єкта хеджування за рахунокприбутку від інструменту хеджування, які ви-никають за одних і тих самих умов чи подій).Інструментами зниження (пом'якшення) ри-зиків є: розробка ефективних профілактичнихдій щодо їх виникнення; створення резервних(страхових) запасів; зовнішнє страхування; от-римання законодавчих гарантій захисту відокремих видів ризиків; інші форми страхуван-ня ризиків [10, с. 17]. Для мінімізації втрат віднастання ризиків є необхідність в розробці си-стеми ефективного ресурсозабезпеченнясільськогосподарських підприємств на підставіоцінки впливу ризиків на ресурси підприємства.

ВИСНОВКИ З ПРОВЕДЕНОГОДОСЛІДЖЕННЯ І ПЕРСПЕКТИВИ

ПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК У ЦЬОМУНАПРЯМІ

Ідентифікація джерел втрати стратегічно-го фінансового потенціалу суб'єктів господа-рювання аграрного сектора економіки дозво-лила встановити, що найбільші загрози мають:низька ділова активність, пов'язана з виробниц-твом і реалізацією сільськогосподарської,від'ємна рентабельність і повільна оборотністькапіталу, стан і структура майна (високий знососновних засобів, брак високоліквідних активіві активів, що повільно реалізуються). Менші ри-зики несуть у собі фактори, пов'язані з форму-ванням капіталу, проте небезпечними є: втратавласного капіталу через отримані збитки і на-



копичення від'ємних фінансових результатів у1 розділі пасиву балансу, значна залежність віддовгострокових зобов'язань, недостатня забез-печеність власним оборотним капіталом.

Переважна більшість досліджених під-приємств має передкризовий та кризовийфінансовий стан. Його показники визнача-ються також галузевою приналежністюсуб'єктів господарювання: у кращому станізнадяться ті, що здійснюють діяльність усфері рослинництва і змішаного сільськогогосподарства, у гіршому — тваринницькі ірибницькі підприємства. Обгрунтування за-ходів із нейтралізації ризиків втрати фінан-сового потенціалу потребує реалізації інди-відуального підходу до їх виявлення, оцінки,моніторингу, складання карти ризиків, впро-вадження ресурсозберігаючих технологійвиробництва, інноваційного оновлення ви-робничого потенціалу, застосування методівдиверсифікації і страхування.

Метою подальших досліджень є фінансовадіагностика стратегічного потенціалу зростан-ня вартості суб'єктів господарювання аграрно-го сектора економіки.

Література:1. Карташов С.В. "Ризик-менеджмент" як

якісно перетворюючий процес в економіціпідприємства. Проблеми і перспективи розвит-ку підприємництва. 2016. № 3 (1). С. 104—110.

2. Портна О.В. Архітектоніка сукупногофінансового потенціалу України: позитивнісинергетичні ефекти та сукупні ризики. Про-блеми економіки. 2017. № 1. С. 122—127.

3. Карташов С.В. Комплексна діагностика"ризик-менеджменту" на підприємствах. Вісниксоціально-економічних досліджень. 2015. Вип. 3.С. 96—102.

4. Корсун Т.В. Систематизація ризиків тапроблеми їх страхування як засоби управлін-ня фінансовою безпекою потенційно небезпеч-них об'єктів. Наукові праці НДФІ. 2010. Вип. 2.С. 112—119.

5. Картузов Є.П. Вплив ризиків і загроз настан фінансової безпеки підприємств. Актуаль-ні проблеми економіки. 2012. № 9. С. 115—124.

6. Стецюк П.А., Гудзь О.Є. Концептуальніоснови управління ризикозахищеністю під-приємства. Економіка АПК. 2014. № 11. С. 61—68.

7. Герасименко О.М. Побудова карти ри-зиків як метод управління ризиками в компанії.Формування ринкових відносин в Україні. 2013.№ 6. С. 191—198.

8. Артищук І.В. Підходи до побудови картиризиків на основі врахування впливу базових

факторів на діяльність торговельного підприє-мства. Торгівля, комерція, підприємництво.2011. Вип. 13. С. 101—106.

9. Мохор В., Бакалинський О., Цуркан В.Представлення оцінок ризиків інформаційноїбезпеки картою ризиків. Information Techno-logy and Security. 2018. Vol. 6, Iss. 2. С. 94—104.

10. Стецюк П.А. Управління ризиками фі-нансування інноваційно-інвестиційної діяль-ності підприємств. Економіка. Менеджмент.Бізнес. 2017. № 3. С. 13—19.

References:1. Kartashov, S. V. (2016), "Risk management

as a qualitatively transforming process in theeconomy of the enterprise", Problemy i perspek-tyvy rozvytku pidpryiemnytstva, vol. 3 (1),pp. 104—110.

2. Portna, O. V. (2016), "Architecture ofUkraine's Aggregate Financial Potential: PositiveSynergistic Effects and Aggregate Risks", Prob-lemy ekonomiky, vol. 1, pp. 122—127.

3. Kartashov, S. V. (2015), "Comprehensivediagnostics of "risk management" at enterprises",Visnyk sotsialno-ekonomichnykh doslidzhen, vol.3, pp. 96—102.

4. Korsun, T. V. (2010), "Systematization ofrisks and problems of their insurance as a meansof managing the financial security of potentiallydangerous objects", Naukovi pratsi NDFI, vol. 2,pp. 112—119.

5. Kartuzov, Ye. P. (2012), "Impact of risks andthreats on the financial security of enterprises",Aktualni problemy ekonomiky, vol. 9, pp. 115—124.

6. Stetsiuk, P. A. and Hudz O. Ye. (2014), "Con-ceptual bases of enterprise risk management",Ekonomika APK, vol. 11, pp. 61—68.

7. Herasymenko, O. M. (2013), "Building a riskmap as a method of risk management in a com-pany", Formuvannia rynkovykh vidnosyn vUkraini, vol. 6, pp. 191—198.

8. Artyshchuk, I. V. (2011), "Approaches tobuilding a risk map based on the impact of un-derlying factors on the trading enterprise", Tor-hivlia, komertsiia, pidpryiemnytstvo, vol. 13,pp. 101—106.

9. Mokhor, V. Bakalynskyi, O. and Tsurkan, V.(2018), "Presentation of information security riskassessments by risk card", Information Technologyand Security, vol. 6, no. 2, pp. 94—104.

10. Stetsiuk, P. A. (2017), "Management of risksof financing of innovative-investment activity ofthe enterprises", Ekonomika. Menedzhment.Biznes, vol. 3, pp. 13—19.Стаття надійшла до редакції 07. 04.2020 р.



49

УДК 338.43:631.1

С. В. Петруха,к. е. н., доцент кафедри "Управління фінансово-економічноюбезпекою", Університету "КРОК"ORCID ІD: 0000-0002-8859-0724Б. В. Стахов,аспірант економічного факультету,Київський національний університет імені Тараса ШевченкаORCID ІD: 0000-4000-2456-8544932

СУЧАСНІ ВИКЛИКИ СТАЛОМУ РОЗВИТКУАГРАРНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИУКРАЇНИ: ТЕОРЕТИКО-КОНЦЕПТУАЛЬНІАСПЕКТИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.49

S. Petrukha,PhD in Economics, Associate Professor of the Department of Financialand Economic Security, "KROK" University, UkraineB. Stakhov,postgraduate student of the Faculty of Economics of Taras Shevchenko National University of Kyiv, Ukraine

CURRENT CHALLENGES TO SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF THE AGRARIAN SECTOROF UKRAINE ECONOMY: THEORETICAL-CONCEPTUAL ASPECTS

У роботі досліджено передумови (еволюційні та революційні) переходу аграрного сектору світової економікидо моделі сталого розвитку, встановлено міру їх транспарентності та паритетності до внутрішніх (національних)інституціонально-регуляторних умов, зокрема породжених аграрною реформою Л.Д. Кучми, історіографією співісну-вання (залежно від масштабів сільськогосподарської діяльності, її соціально-економічних цілей) дрібно- і високото-варного аграрного виробництва, культурними цінностями й менталітетом ведення домашнього господарства, а та-кож відносно високою мірою параметризації бідності в країні, у т. ч. щодо частки домогосподарств, у яких у сукуп-них витратах переважають витрати на продукти харчування. Встановлено гносеологію категорії "сталий розвитокаграрного сектору економіки" та пов'язано її термінологічний апарат через Глобальні Цілі сталого розвитку ООН до2030 р. Визначено національні "рамки" паритетності й відмінності трактування категорії "сталий розвиток" у науко-вих роботах провідних вчених-економістів, у т. ч. аграрного профілю, національних та регіональних (локальних)стратегічних і тактичних документах, що регуляторно "тактують" трансформаційні зрушення в аграрному секторіекономіки загалом та рослинно-тваринній сфері й переробно-харчовій промисловості зокрема відповідно до глобо-завдань у сфері розвитку сільського господарства та "духу" реформи місцевого самоврядування і бюджетної децен-тралізації. У межах цілей дослідження визначено ефективність використання аграрним сектором національної еко-номіки потенціалу, наданого Угодою про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, у контексті забезпе-чення оптимуму між екологічним, соціальним та економічним аспектами його розвитку, низького рівня кризогенноїчутливості, застосовуючи як "подразник" протиепідемічний режим, спричинений пандемією коронавірусу COVID-19. Це дало змогу розглянути "сталий розвиток аграрного сектору" під кутом зору нової економічної реальності,запропонувати новий підхід до класифікації його факторів, їх поділ та змістове наповнення відповідно до ендо- іекзогенних умов, обгрунтувати необхідність короткострокової зміни "полюсних" пріоритетів у ортодоксальній 3-Dмоделі сталості: "екологія — соціологія — економіка" під гаслом "Робити багато! Дешево!".



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАграрний сектор економіки належить до

життєзабезпечуючих систем суспільства, фор-муючи його продовольчий ресурс, стан якоговизначає національну, економічну й продоволь-чу безпеку країни, особливо після заяви Все-світньої організації здоров'я — "поширеннянового коронавірусу COVID-19 досягло стадіїпандемії, оскільки торкнулося більшості країні всіх континентів" [1], а також критичної втра-ти платоспроможного попиту в результаті ви-мушеного простою виробництва, ситуативноїпереорієнтації фінансових пріоритетів відЦілей сталого розвитку ООН до боротьби зкоронавірусом, його поширенням і наслідками

Prerequisites (evolutionary and revolutionary) of transition of the world economy agrarian sector to the sustainabledevelopment model were investigated in the work, it was established the degree of their transparency and equality to thedomestic (national) institutional and regulatory conditions, in particular, generated by L.D. Kuchma agrarian reform,by the historiography of coexistence (depending on the range of agricultural activity, its socio-economic purposes) thesmall commodity production and high agriculture, cultural values and housekeeping mentality, as well as the relativelyhigh degree of poverty parameterization in the country, including the share of households in which the aggregateexpenditure was outweighed by the cost of food. There was established the gnoseology of the category "sustainabledevelopment of the economic agricultural sector" and its research vocabulary was concerned with the UN SustainableDevelopment Goals to 2030. There were defined the national "frameworks" of equality and differences in category"sustainable development" interpretation in the scientific works of leading scientists-economists, including scientists ofagrarian specialization, national and regional (local) strategic and tactical documents that "beat" regulatory thetransformational shifts in economic agrarian sector totally and in the vegetal and animal sphere and in food-and-pharmaceutical processing sectors in particular; in accordance with the global objectives for agriculture and the "spirit"of local self-government reform and budgetary decentralization. In the frame of investigation purposes the effectivenessof the national economy potential usage by the agricultural sector was identified in the work; the potential, provided bythe Ukraine-European Union Association Agreement in the context of ensuring the optimum between ecological, socialand economic aspects of its development, low level of susceptibility to crisis, using the anti-epidemic regime caused bythe coronavirus COVID-19 pandemic as an "irritant". It gave an opportunity to consider the "sustainable development ofthe agrarian sector" from the perspective of the new economic reality; to offer a new approach to its factors' classification,their dividing and substantive content according to endogenous and exogenous conditions; to substantiate the necessityfor short-term change of "pole" priorities in orthodoxal 3-D model of sustainability: "ecology — sociology — economy"under the slogan "Do a lot! Cheap!".

Ключові слова: аграрний сектор економіки, сільське господарство, переробно-харчова про-мисловість, сталий розвиток, стійкість, Глобальні Цілі сталого розвитку ООН, коронаві-рус COVID-19, парадигма, бідність, продовольство, експорт, екологія, соціологія, економі-ка.

Key words: economic agrarian sector, agriculture, food-and-pharmaceutical processing sectors,sustainable development, sustainability, UN Sustainable Development Goals, COVID-19 coronavirus,paradigm, poverty, food, export, ecology, sociology, economy.

Світ, який ми знали три місяці тому і який ми побачимо післянаступного нового року — це будуть два різні світи, з іншимсвітовим економічним устроєм і зовсім іншими економічними,політичними моделями існування. Якими вони будуть, не знаєпоки ніхто.

Майже всі базові міжнародні документи, на яких будувала-ся вся система відносин, втратили свій функціональний сенс.Далі будуть втрачати ще більше. Далі розвиватиметься ситуація— кожен сам за себе, кожен буде закриватися в своїй мушлі.Тобто це буде абсолютно інша конструкція світу. Я не здивую-ся, якщо зміниться карта світу, в тому числі політично.

І. І. Уманський

[2]: Китай — понад 15 млрд дол. США, Півден-на Корея — 25 млрд, Сполучені Штати Амери-ки — 8,3 млрд, Японія — 4,1 млрд, Великобри-танія — 39 дол. США, Італія — 25 млрд євро,Австралія — 11,4 млрд дол. США, Канада —750 млрд дол. США, Україна — 100 млн грн.Однак навіть після завершення протиепідеміо-логічних заходів економіка просто так не "зап-рацює", оскільки сукупний попит перебувати-ме на мінімальному екстремумі, а сама еконо-мічна система у зміненій парадигмі більше на-гадуватиме виснажений організм, який можезнову "працювати" лише за допомогою "віта-мінізації". Цим "вітаміном" для аграрного сек-тору, який на відміну від інших галузей еконо-



51

міки глибоко інтегрований в природно-терито-ріальну середу (це проявляється як у спе-цифічній структурі його чинників, так і в без-посередній участі у формуванні еколого-ланд-шафтного вигляду країни), з урахуванням про-цесів розподілу товаропотоків у реаліях глоба-лізації, глибокої трансформації сектору підвпливом постіндустріального етапу розвитку,пов'язаних із загостренням проблем зайня-тості, зростанням кваліфікаційних вимог, тех-нологічними й інфраструктурними перетворен-нями, поглибленням суперечностей між загаль-ним підвищенням рівня економічного прогре-су і традиційним відставанням галузі порівня-но з іншими сферами, саме і можуть виступитионовлені національні пріоритети в рамкахЦілей сталого розвитку ООН до 2030 р. У цихумовах підвищення кризо-адаптивності аграр-ного сектору не тільки вимагає формуванняйого диверсифікованої функціональної струк-тури, органічно вбудованої в національну со-ціально-економічну систему, а й моніторингупрогресу досягнення "аграрних" Цілей стало-го розвитку (з урахуванням необхідності реа-лізації завдань, визначених в Указі Президен-та України "Про Цілі сталого розвитку Українина період до 2030 року" від 30 вересня 2019 р.№ 722/2019 [3]), що дасть змогу оцінити ре-зультати його діяльності, сформулювати об'єк-тивну багатофункціональну теоретико-кон-цептуальну основу, що є відображенням по-ліаспектних процесів розвитку сільського со-ціуму як системи вищого порядку, здатної уз-годити різновекторні інтереси сільської еконо-міки та екології.


Теоретико-методологічні проблеми і кон-цептуальні питання забезпечення сталого роз-витку економіки в цілому і її аграрного секто-ру зокрема відображено в науковій літературі(в роботах теоретиків-класиків і фундаторівміждисциплінарних досліджень стійкості, як-от: В.І. Вернадський, Л.С. Гурвич, Г.Е. Дейлі,В. Джегатезен, Дж.Б. Кларк, М. Котабі, Д.Л. Ме-доуз, Р.М. Солоу, Г. Хотеллінга і ін.), у томучислі крізь призму:

глибоко координованого вирішення продо-вольчої та екологічної проблем, їх фінансово-го забезпечення з урахуванням регуляторнихтактів зміни системи управління державнимифінансами, гомеостазу сталого господарю-вання агровиробничих структур (О.Г. Білорус,І.К. Бистряков, С.С. Гасанов, В.М. Геєць, А.І. Да-ниленко, М.Я. Дем'яненко, Т.І. Єфименко,

В.М. Жук, А.В. Забловський, С.М. Кваша,В.П. Кудряшов, І.О. Лютий, Є.В. Любкіна, В.В. Не-брат, Г.О. Обіход, Д.В. Полозенко, А.Д. Рож-ко, П.Т. Саблук, Л.Д. Тулуш, М.А. Хвесик, П.Г. Пі-куляк та ін.);

трансформації аграрної політики під впли-вом еволюційних процесів у національній регу-ляторній системі, її зближення з баченнямаграрної реформи Л.Д. Кучми, нормами й пра-вилами регулювання сектору (державної під-тримки (допомоги), контролю якості та безпе-ки харчових продуктів і т. ін.) країн-членівЄвропейського Союзу, під впливом Угоди проасоціацію, глобальної "екологізації" сільсько-господарської діяльності (О.М. Бородіна, П.І. Гай-дуцький, В.А. Голян, Л.В. Дейнеко, М.І. Кисель,М.Ф. Кропивка, І.І. Лукінов, М.Й. Малік, В.Я. Ме-сель-Веселяк, Л.В. Молдаван, Т.А. Осташко,О.М. Онищенко, Б.Й. Пасхавер, М.І. Пугачов,Н.М. Петруха, О.М. Шпичак, О.В. Шубравсь-ка, А.М. Шубалий та ін.);

зміни місця та ролі фінансово-економічноїбезпеки функціонування аграрного секторуекономіки, його адаптивності й кризостійкостідо національних і світових соціальних, еконо-мічних, екологічних потрясінь, зокрема в рам-ках глобальної продовольчої проблеми, зна-чення цивільного будівництва для сталого роз-витку сільськогосподарських ареалів: (П.І. Ба-куменко, З.С. Варналій, А.С. Власюк, А.І. За-харов, І.П. Мігус, А.А. Олефір, А.В. Ортинов,В.Л. Осецький, С.В. Петруха, К.А. Приб,Г.М. Рижакова, Л.Г. Шемаєва, Я.Я. Швачка таін.).

Віддаючи належне результатам дослідженьвітчизняних і зарубіжних вчених, варто заува-жити, що не всі соціально-економічні, політи-ко-фінансові та теоретичні аспекти прогресуаграрного сектору економіки в рамках архі-тектоніки регуляторної системи досягнення"аграрних" Цілей сталого розвитку ООН до2030 р. відповідно до нових умов — гіпертранс-формації економічних систем під впливам кри-зового інерціювання внаслідок коронавірусуCOVID-19, достатньо повно вивчені. Тому ви-вчення, узагальнення, обгрунтування й уточнен-ня теоретичних, практичних і концептуальнихпідходів до проблеми стійкості економічноїдинаміки агроекономічних систем є актуальни-ми та можуть бути висунуті як пріоритетні зав-дання в структурі соціально-економічних дос-ліджень. Актуальність цієї проблеми, а такожнедостатній ступінь її вивченості зумовиливибір теми, формулювання мети дослідження(вивчення теоретико-концептуальних переду-мов у формуванні та втіленні в життя моделі



сталого розвитку аграрного сектору за новоїекономічної реальності), його внутрішню логі-ку і структуру.


Україна — єдина серед європейських країн,яка не тільки забезпечила кризове інерціюван-ня системоутворюючих проблем, набутих зачасів незалежності (1991 р. — дотепер) з апо-геєм фінансово-економічної рецесії (2008—2009 рр.), на Цілі розвитку тисячоліття [4](2000—2015 рр.), а й не відновила позитивнуекономічну динаміку, яка б дала змогу успіш-но реалізувати глобальні Цілі сталого розвит-ку ООН [5] до 2030 р., сформувавши кри-зостійкість у 2014 р. — на початку 2020 р. (зок-рема щодо світової пандемії коронавірусуCOVID-19) на виконання національних завданьдля економіки загалом [6] та аграрного її сек-тору зокрема. Вкрай слабка економічна дина-міка, забарвлена проведенням Операції об'єд-наних сил, поглибленням і розширенням нега-тивних тенденцій в економіці, низьким рівнемдовіри до системи державного управління, ви-сокою корупцією, незадовільною фінансовоюдисципліною, низькою інвестиційною приваб-ливістю, надмірним борговим навантаженням,нетривалим політичним циклом (лише 188 днівпропрацював уряд О.В. Гончарука [7]) — вка-зує на збереження "переддефолтної" загрози,загострення продовольчої проблеми (ООН до-дала Україну до списку з 26 країн, де людистраждають від голоду через конфлікти і кліма-тичні явища: "26 % жителів окупованих тери-торій Донбасу і 15 % населення прилеглих дозони конфлікту підконтрольних Києву тери-

торій відчувають дефіцит продовольства" [8])та втрату країною достойного місця у світовійекономіці — за рівнем номінального ВВП наодну особу 2,963 тис. дол. США (за даними Між-народного валютного фонду [9]) або 3,095 тис.дол. США (122-ге місце серед 181 країни, щорозвиваються [10]), відкидаючи Україну до гру-пи країн Нової Європи, які розвиваються(відповідно до нової економічної класифікаціїкраїн МВФ [11]).

При цьому, відповідно до моніторинговоїсистеми реалізації плану заходів з виконанняУгоди про асоціацію [12], станом на березень2020 р. Україна недостатньо ефективно ви-користала потенціал Угоди [13]. Так, розділ 17"Сільське господарство та розвиток сільськихтериторій" виконано на рівні трохи більше 60%,а загальний прогрес із 1 листопада 2014 р. по11 жовтня 2024 р., за нашими прогнозами, неперевищуватиме 34 %, що формуватиме стійкібар'єри на шляху доступу українських агрови-робників на внутрішній ринок країн — членівЄС, реалізації окремих завдань у рамках націо-нально пріоритизованих Цілей сталого розвит-ку до 2030 р.

Яскравою ілюстрацією неадекватності ви-користання створених Угодою про асоціаціюміж Україною та ЄС можливостей, скорочен-ня регуляторного потенціалу внаслідок недо-статньої ефективності останньої адміністра-тивної реформи в Україні (почалася 2 вересня2019 р. як утілення положень передвиборчихпрограм В. Зеленського та політичної партії"Слуга народу"), вираженої в оптимізації сис-теми центральних органів виконавчої влади(зокрема, ліквідоване Міністерство аграрноїполітики та продовольства України, функції

Рис. 1. Порівняння темпів зростання (зменшення) фактичного промислового виробництвав Україні та Польщі

Джерело: побудовано автором за даними [14].



53

а) Динаміка індексу сільськогосподарської продукції

б) Динаміка індексу виробництва переробно-харчової промисловості

Початок рис. 2



в) Регіональний розподіл приросту сільськогосподарської продукції та продукції переробно-харчової промисловості

Продовження рис. 2



55

якого передані Міністерству розвитку еконо-міки, торгівлі та сільського господарства Ук-раїни), є катастрофічне скорочення фактично-го промислового виробництва в Україні (на -1,5%у березні 2020 р. на тлі стійких негативних тен-денцій протягом IV кварталу 2019 р.), тоді як усусідніх європейських країнах, наприклад уПольщі, спостерігається виключно висхіднийпозитивний тренд (рис. 1).

Наголосимо, що з огляду на відносно неви-сокий рівень кореляції промислового вироб-ництва з тенденціями розвитку аграрного сек-тору економіки, для обгрунтування подальшихвисновків щодо стійкості його онтогенезу вумовах імплементації Угоди про асоціацію,створених державними інститутами регуля-торні можливості та в межах виконання зав-дань Цілей сталого розвитку, використаємоофіційно опубліковані [15] очікування сіль-ськогосподарських підприємств стосовно пер-спектив розвитку їх ділової активності. Так,виробники продукції як тваринного, так і рос-

линного походження очікують у ІІ кварталі2020 р. суттєве скорочення обсягів виробницт-ва (від'ємний баланс опитаних респондентів:-14 та -4, відповідно, виробників рослинної і тва-ринної агропродукції), що паритетно до зна-чень у період панування світової фінансово-економічної рецесії (ІІ квартал 2018 і 2019 рр.).Заради справедливості зауважимо, що в межахоцінювання змін обсягу реалізованої продукціїсільського господарства на внутрішньому рин-ку країн-членів ЄС у І кварталі 2020 р. агрови-робники очікують позитивний тренд за продук-цією рослинного походження та дотриманнянульового балансу за тваринною продукцією.Хоча, якщо подивитись динаміку "балансовихчасток", то вона, хоча й позитивна, однак най-менша за період як реалізації Угоди про асоці-ацію (з 27 червня 2014 р. дотепер), так і вико-нання завдань Цілей сталого розвитку (з 2016 р.до сьогодні). Проте на перший план серед фак-торів, що стримують розвиток сільського гос-подарства, виходять погодні умови, які по-

г) Країнна пріоритетність зовнішньоекономічної діяльності аграрного сектору національної економіки

Рис. 2. Візуалізація місця та ролі аграрного сектору в економіці України, її інтеграціїдо світових продовольчих ринків

Джерело: побудовано автором за даними [15—18].

Закінчення рис. 2



діляють першу позицію з фінансовими обмежен-нями (наприкінці реалізації завдань Цілей роз-витку тисячоліття їх відставання було більшеніж двократним — відповідно, 15 і 29 опитанихреспондентів зазначили вказані перешкоди).

Варто нагадати, що аграрний сектор навідміну від інших галузей національної еконо-міки істотною мірою визначає соціально-еко-номічний розвиток не лише сільських тери-торій, а й міського соціуму, забезпечуючи фор-мування близько 14 % валової доданої вартості(ВДВ), понад 40 % сукупного експорту, майже90 % внутрішніх потреб у продовольстві [15; 16],фактично створюючи "обличчя" України у світіяк надійного виробника високоякісної аграр-ної продукції (рис. 2).

Діяльність сектору визначається не лишезовнішніми можливостями (водночас вони ви-рішальною мірою детермінуються як країнови-ми пріоритетами в досягненні завдань Цілейсталого розвитку, прогресом їх реалізації вглобальній, регіональній та локальній площині,так і ранжуванням Україною країн — торго-вельних партнерів), а й внутрішніми ресурсами,в яких не останнє місце посідає споживач. Уцьому контексті, на тлі перелічених вище дест-рукцій у розвитку аграрного сектору, підкресли-

мо позитивні зрушення, що відбулись у 2018 р.порівняно з 2010—2017 рр. у структурі спожи-вання продуктів харчування (рис. 3). Так,збільшилося споживання фруктів, ягід, горіхів,винограду, кавунів, динь — на 11,1 % (порівня-но з 2017 р.), риби та рибопродуктів — на 7,7 %,м'яса і м'ясопродуктів — на 2,3, молока та сиру— на 1,5 %, а також скоротилось споживанняяєць — на 5,0 %, цукру, меду — на 3,6 %, хліба іхлібних продуктів — на 1,2 %, овочів, картоплі,грибів — на 0,7 %. Водночас сільські домогос-подарства традиційно спрямовували на харчу-вання (включаючи харчування поза домом)більшу частину сукупних витрат, ніж міські(відповідно 51,7 % проти 48,4 %), однак спожи-вали більше овочів, картоплі, грибів, сала тажирів тваринних — у 1,3 раза, хліба і хлібнихпродуктів — у 1,2, молока та сиру, олії та іншихрослинних жирів, цукру, меду — в 1,1 раза.

Незважаючи на суттєвий "продовольчий"поступ із точки зору розвитку аграрного сек-тору української економіки, він несе в собі низ-ку загроз.

По-перше, інерцію до подальшої концент-рації продуцентів на традиційній продукції звідносно невисоким рівнем доданої вартості.На користь цієї моделі свідчить тенденція до

Рис. 3. Динаміка споживання продуктів харчування в домогосподарствах(у перерахунку в первинний продукт) у середньому за місяць у розрахунку на одну особу

Умовні позначення: "*" — без урахування частини тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях.

Джерело: побудовано автором за даними [15; 19].



57

акцентованого розвитку виробничих програм,аграрних планів з виробництва продукції рос-линного походження. Так, незважаючи на ка-тастрофічне падіння індексу сільськогоспо-дарської продукції у 2019 р. до рівня 1,1 % (у2018 р. порівняно з 2017 р. зростання станови-ло 8,1 % — максимальне за останні п'ять років),сфера рослинництва, попри погіршення при-родно-кліматичних умов, забезпечила прирістобсягів виробництва на 1,3 %, що майже втричібільше, ніж у тваринництві (0,5 %). Не випад-ково міжнародне рейтингування (за обсягамиекспорту) України на світовому продовольчо-му ринку відбувається виключно за продукцієюрослинного походження [16; 20]: олія соняш-никова — перше місце, кукурудза, насіння олій-них культур — третє, ячмінь — четверте та пше-ниця — шосте місце.

По-друге, високу ймовірність подальшоїдеградації традиційного землеробства, ремесл,вирощування (відгодівлі) сільськогосподарсь-кої продукції домогосподарствами в сільськіймісцевості в напрямі трудомістких рослинниць-ких культур із ситуативним гіпертрофованимзростанням ціни та/або попиту. Так, у 2019 р.Україна стала лідером за вартістю картоплі нелише в Європі, а й у всій Євразії: оптова ціна нанеї коливалася в діапазоні від 7 до 10 грн/кг,що в перерахунку на долар США становило від0,28 до 0,40 дол./кг та відповідало вартості 250 гсвинини в живій вазі (у 2018 р. цей показникдорівнював менше 100 г свинини).

По-третє, значну ймовірність зростаннявитрат українців у 2020 р. на продовольствовнаслідок світової пандемії коронавірусуCOVID-19, а як наслідок — заміщення аграр-ної продукції з високим рівнем доданої вар-тості висококалорійною та одночасно низькоз-багаченою поживними речовинами. Так, за да-ними Міністерства сільського господарстваСША [21], кожен українець у 2018 р. у серед-ньому витратив 858 дол. на продукти харчуван-ня (приблизно 42 % сукупних споживчих вит-рат, 93-тє місце в цьому рейтингу). Для по-рівняння: аналогічний показник варіюється вдіапазоні до 10 % (для жителів США, Сінгапу-ру, Великобританії, Ірландії, Канади, Швей-царії, Австралії та Австрії), від 10 до 15 %(Німеччина, Нідерланди, Фінляндія, Катар,Бельгія, Південна Корея), від 16 до 25 %(Польща, Словаччина, Угорщина, Болгарія,Ізраїль, Уругвай, Кувейт, Китай, Туреччина) тавід 26 до 30 % (Білорусь, Грузія, Росія, Узбеки-стан, Йорданія, Індія, Північна Македонія таПарагвай). Відповідно, у 2017 р. 9 % [22] ук-раїнців потерпали від усіх трьох форм бідності:

за відносним критерієм за витратами, за дохо-дами нижче фактичного прожиткового мініму-му та за ознаками депривації — вимушене поз-бавлення особи внаслідок нестачі коштів мож-ливості задовольняти свої базові потреби че-рез відсутність доступу до основних матеріаль-них благ і соціальних ресурсів. Саме за остан-ньою ознакою ми й прогнозуємо істотне зрос-тання рівня "продовольчої депривації". І навітьвжиті Президентом України, Верховною РадоюУкраїни та Кабінетом Міністрів України захо-ди, спрямовані, з одного боку, на запобіганнявиникненню й поширенню коронавірусної хво-роби (COVID-19), а з іншого- на фіскально-бюджетну підтримку суб'єктів господарюван-ня на період пандемії, лише зменшать "ток-сичність" "продовольчої депривації", створятьсоціальну та економічну противагу ефекту їїприскорення, тобто сформують нову "кнідоци-тову" парадигму протидії цьому специфічномувиду депривації.

Окреслені загрози, поряд із традиційними,в умовах нової економічної реальності зміню-ють полюси в наборі антикризових заходів відортодоксальних, тобто суб'єктних, до квазіцен-тричних, в основу яких покладено комбінаціюсуб'єктно- й людиноцентричних підходів (з ура-хуванням дії закону Енгеля, згідно з яким у разізростання доходів населення зменшується ча-стка витрат на харчування за одночасного їхзростання в абсолютному вираженні) до забез-печення виконання національно пріоритизова-них завдань у межах Цілей сталого розвиткуООН до 2030 р.

Для подальшого обгрунтування основнихтеоретико-концептуальних аспектів цього па-радигмального явища необхідно методичновизначити понятійно-термінологічний апараткатегорії "сталий розвиток". Аналіз науковихтрактувань цього поняття показав, що вонирозрізняються залежно від застосування щодосуспільного розвитку (розвитку території(сільської території)) і економічної системи (га-лузі, суб'єкта господарювання).

Термін "стійкість" (англ. sustainability) по-ходить від лат. sustinere (іменник. означає "збе-рігати", "триматися"), який передбачає довго-строкову сталість. Він був запозичений з еко-логії, де поняття sustainability позначає відпо-відну "ресурсам екологічної ніші чисельністьпопуляції, що не руйнує цю екологічну нішу"[23].

У зарубіжній науці й практиці цей термінотримав сучасне тлумачення після доповідіМіжнародної комісії з навколишнього сере-довища і розвитку "Наше спільне майбутнє"



(1987 р.), коли з'явилася, зокрема, дефініція"сталий розвиток суспільства", яка передбачаєвстановлення збалансованих, гармонійнихвідносин між людиною, суспільством і приро-дою [24] і не викликає жодних суперечок у йоготлумаченні. Це трактування грунтується наміжнародних постановах ООН, першою з якихстала прийнята на Генеральній асамблеї ООН(1962 р.) резолюція "Економічний розвиток іохорона природи" [25], що стала основою до-повіді ООН "Наше спільне майбутнє" [24], якавідображає Концепцію сталого розвитку сус-пільства. У ній стійкість розвитку трактувала-ся як "розвиток, що відповідає потребам сьо-годення, не ставлячи під загрозу здатність май-бутніх поколінь задовольняти свої потреби"[24]. Це положення передбачало той факт, щорозвиток сучасних економічних, сільськогос-подарських і виробничих систем, які задоволь-няють потреби суспільства, не повинен забруд-нювати навколишнє середовище. Це надастьдля майбутніх поколінь можливість подальшо-го існування, забезпечуючи рівень життя, ненижчий від теперішнього. Відтоді в зарубіжнійнауці й практиці поняття "сталий розвиток" не-відокремлюване від поняття "захист навколиш-нього середовища". У Концепції цей термін ви-користаний щодо сталого розвитку суспільствазагалом, що передбачає стійкість розвиткутрьох складових — економічної, соціальної таекологічної. Той самий документ може бутитермінологічною базою для визначення "не-стійкого економічного розвитку". Таким, надумку Комісії ООН, є розвиток, що чутливореагує на кризи в економіці, породжувані не-гативними наслідками дії природної стихії абостихії ринку [24]. Однак така уразливість можебути зменшена завдяки використанню сучаснихтехнологій та економічних (у тому числі інсти-туційних) інструментів, що зменшують коли-вання ринкової кон'юнктури.

Лоуел-центр сталого виробництва Масса-чусетського університету формулює стійкістьрозвитку виробництва як виробництво про-дуктів і послуг із дотриманням таких умов: охо-рона навколишнього середовища, енергозбере-ження та дбайливе ставлення до природнихресурсів, економічна життєздатність, додер-жання науково обгрунтованих режимів працій відпочинку працівників, соціальна і творчакорисність [26]. Тобто для забезпечення стало-го розвитку слід дотримуватись таких прин-ципів: екологічність упаковки; екологічна без-пека товару протягом усього життєвого цик-лу; організація послуг на засадах рівного став-лення до клієнтів незалежно від їхнього со-

ціального рівня; переробка (знищення) відходіввиробництва, що становлять загрозу здоров'юлюдей; енергозбереження; безпека праці; за-безпечення ефективності праці та умов длятворчого розвитку особистості.

Характеризуючи розвиток суспільства уцілому, наведене трактування сталого розвит-ку має право на існування, коли його представ-ляють як процес взаємодії трьох сфер — со-ціальної, екологічної й економічної.

У західній науковій літературі термін "ста-лий розвиток аграрного сектору економіки(сільського господарства)" також передбачаєобов'язкову умову збереження навколишньо-го середовища. Так, у Законі США "Про охо-рону сільського господарства, забезпеченняпродовольством і торгівлю" [27] інтегрованасистема таких способів виробництва продукціїрослинництва і тваринництва, яка при задово-ленні потреб населення в продуктах харчуван-ня водночас дає змогу підвищувати якість на-вколишнього середовища, максимально ефек-тивно використовувати природні ресурси,підвищувати економічну ефективність сіль-ськогосподарського виробництва та якістьжиття фермерів.

На обов'язковому врахуванні екологічногочинника грунтується тлумачення сталого роз-витку аграрного сектору економіки багатьмазарубіжними вченими. Однак у зарубіжнійнауці цей термін не викликає наукових супере-чок і використовується однозначно. Наприк-лад, на думку Р. Дастерхауса, стосовно сіль-ського господарства стійкими можуть вважа-тися системи його ведення, які здатні необме-жено довго підтримувати свою результа-тивність і корисність для суспільства. Це — ре-сурсозберігаючі, такі, що соціально підтри-мують, економічно конкурентоспроможній екологічно безпечні системи [28]. На думкуД. Преті та Х. Картера [29], за останні десятиліттясільське господарство істотно підвищило своюрезультативність, використовуючи переважноздобутки сучасної хімії, проте, оскільки цевступає в суперечність із концепцією сталогорозвитку і завдає шкоди навколишньому сере-довищу, необхідний пошук нових факторів зро-стання виробництва продовольства [30]. Це та-кож спричинено загостренням питань надлиш-кового приросту населення в "бідних" регіонахсвіту, перенаселенням у "багатих", ожирінням,урбанізацією, а також істотними кліматични-ми змінами, які негативно позначаються на про-вадженні традиційної сільськогосподарськоїдіяльності, сповільнюючи "проникнення" в неїпродукції з екологічно чистим паспортом.



59

Один із засновників Української академіїнаук В.І. Вернадський ще у 20—30-х рокахХХ ст. у фундаментальній праці "Біосфера і но-осфера" [31] дійшов висновку, що розум люди-ни перетворюється на основну геологоформу-ючу силу і, як наслідок, люди повинні взяти насебе відповідальність за майбутній розвитокприроди (тобто під впливом наукової думки ілюдської праці біосфера переходить у новийстан — ноосферу), фактично не тільки започат-кував міждисциплінарність подальшого еволю-ціонування категорії "сталий розвиток", а й по-зиціонування сільського господарства як виз-начальної сфери суспільного життя, що домі-нує в природних й екологічних процесах.

Із того часу у вітчизняній науковій думцітриває втілення ідеї міждисциплінарності закцентованим сплеском уваги дослідників дотого чи іншого аспекту сталого розвитку (рис.4), виходячи з ендо- й екзогенних обставин, щозадають темп і вектор подальшого піднесенняекономічних систем. Найбільш цитовані в сис-темі Google Академії наукові позиції сучаснихдослідників стосовно провідного аспекту за-безпечення сталого розвитку наведено на ри-сунку 4. Наголосимо, що до класичної тріади(яка найбільше вивчена вітчизняними дослідни-ками) "екологія — економіка — соціум", з ог-ляду на набутий досвід реалізації Цілей розвит-ку тисячоліття, на початку ХХІ ст. додалисьтакі аспекти, як фінанси, інформація, інститу-ціональна спроможність і глобальний вимір.Останні кілька років питання безпеки, у томучислі фінансово-економічної, воєнних і со-ціальних конфліктів, "пронизують" мультиас-пектність сталого розвитку, виводячи їх фак-тично на перший план. У цьому контексті вар-то згадати роботи А. Тойнбі — англійського

філософа, культуролога й соціолога, котрийстворив теорію "виклику і відповіді" (challengeand response) — "закономірність, що, на йогодумку, визначає розвиток цивілізації", і С. Хан-тінгтона — американського філософа, соціо-лога й політолога, який стверджував, що "кож-на цивілізація бачить себе центром світу і пред-ставляє історію людства відповідно до цьогорозуміння, ... між цивілізаціями постійно відбу-вається протистояння, і нерідко виникаютьконфлікти, ... результат такої боротьби зале-жить від того, наскільки певна цивілізація"відповідає" світопорядку, який склався" [32].

У тлумаченнях українських учених, наведе-них на рисунку 4, термін "сталий розвиток",крім аспектоцентричної кластеризації маютьодну істотну відмінність — залежність відоб'єкта застосування стійкої моделі. Їх поглиб-лений аналіз показав, що відносно розвиткусуспільства або його осередку — сільської те-риторії трактування в цілому схожі й базують-ся на екологічному аспекті, який має ступіньважливості, не нижчий від економічної або со-ціальної стійкості, а щодо аграрного секторуекономіки думки українських вчених розді-лилися. Одна група вчених (М.А. Хвесик,О.М. Шубалий, О.В. Ходаківська, О.М. Могиль-ний, Ю.О. Лупенко, О.Г. Шпикуляк, В.Я. Ме-сель-Веселяк, Я.М. Гадзало, М.Й. Малік, А.П. Са-ва, І.І. Лукінов, Л.М. Болдирєва, Г.М. Підлісець-кий, М.Ф. Кропивко, М.І. Пугачов, В.В. Юрчи-шин, В.С. Дієсперов, О.В. Шубравська,Л.В. Молдаван, Б.Й. Пасхавер, С.М. Кваша,П.Т. Саблук тощо) вважає екологічну стійкістьневід'ємною складовою сталого розвиткусільськогосподарського виробництва, а друга(Ю.Б. Шпильова, О.В. Сакаль, В.М. Жук, Л.Д. Ту-луш, М.М. Могилова, О.В. Ковальова, Н.І. Па-

Рис. 4. Парадигмальна мегааспектність сталого розвитку

Джерело: побудовано автором за даними [33—37].



тика, А.О. Гуторов, Ю.О. Ярмоленко, В.П. Ря-боконь, М.Г. Лобас, В.В. Россоха, Н.В. Вдовен-ко, А.В. Невесенко, О.М. Бородіна, Д.Ф. Кри-санов, Н.М. Вдовенко тощо) розглядає підтри-мання якості навколишнього середовища як не-обхідне лише частково, оскільки це може завда-вати шкоди подальшому веденню сільського гос-подарства та його економічній стійкості загалом.

Трактування українськими вченими термі-на "сталий розвиток", на жаль, не спираютьсяна нормативно визначену термінологію, оскіль-ки в базовому Указі Президента України "ПроСтратегію сталого розвитку "Україна — 2020"немає відповідної дефініції, однак спостері-гається його чітка кореляція з Цілями сталогорозвитку ООН до 2030 р., які заплановано до-сягати через "суспільний договір між владою,бізнесом та громадянським суспільством, декожна сторона має свою зону відповідальності"[38]. Для ліквідації цього нормативного вакуу-му 28 лютого 2020 р. у Комітеті з питань еко-номічного розвитку Верховної Ради УкраїниIX скликання створено робочу групу з розроб-ки проекту Закону "Про засади державної полі-тики сталого розвитку України", якій "доруче-но напрацювати та винести на обговоренняпроект вказаного Закону, що визначить модельподальшого розвитку України для досягненняГлобальних цілей ООН до 2030 р." [39].

На відміну від загальної (суспільної) ста-лості розвитку, поняття "стійкість" в україн-ській науці та практиці, що використовуєтьсящодо розвитку сільських територій, як це непарадоксально, було врегульоване ще в сере-дині 2005 р., на базі синергії нішевості й локаль-ності, втіленої в комплексній програмі "Перс-пективи агропромислового комплексу та роз-витку сільських територій Івано-Франківськоїобласті у 2005—2010 роках та на період до 2015року", де надано таке визначення: "це такаорганізація і соціально-економічна результа-тивність, за яких кожне сучасне поколінняформує не лише якомога кращі умови для себе,а й дбає про те, щоб їх мали також наступніпокоління. Інакше кажучи, сталий розвитоквсією своєю сутністю, формами організації імеханізмами здійснення поступально спрямо-вується в стратегічне майбутнє" [40].

Спроби забезпечити термінологічну єдністьрозуміння парадигми сталого розвитку аграр-ного сектору економіки і сільських територійна національному рівні здійснено в проектіЄдиної комплексної стратегії і плані дій роз-витку сільського господарства та сільських те-риторій в Україні на 2015—2020 рр. (підготов-лена Радою з питань розробки проекту Єдиної

комплексної стратегії розвитку сільського гос-подарства і сільських територій в Україні на2015—2020 рр., утвореної наказом Міністер-ства аграрної політики та продовольства Украї-ни від 28 січня 2015 р. № 31 [41]), де під сталимрозвитком запропоновано розуміти "розвиток,який задовольняє потреби сьогодення, не об-межуючи при цьому спроможність майбутніхпоколінь задовольняти свої потреби з ураху-ванням економічних, соціальних і екологіч-них аспектів" [42], що цілком транспарентнодо концептуального бачення, викладеного вдоповіді Комісії Брундтланда "Наше спільнемайбутнє". Однак вказана стратегія так і за-лишилась проектом нормативного докумен-та, дійшовши лише до стадії розгляду на 15-му засіданні Національної ради реформ (фун-кціонувала як спеціальний консультативно-дорадчий орган при Президентові України[43]).

Подальші спроби, уречевлені, зокрема впроекті Закону України "Про основні засадидержавної аграрної політики та державної по-літики сільського розвитку" (реєстраційний№ 9162 від 4 жовтня 2018 р.) [44], який мав за-повнити нормативний вакуум, що інерціює в на-ціональній регуляторній системі сталого роз-витку аграрного сектору економіки внаслідокідеологічно-парадигмальної втрати чинностіЗаконом України "Про основні засади держав-ної аграрної політики на період до 2015 року"(станом на квітень 2020 р., за даними головноїсторінки розділу "Законодавство України" Вер-ховної Ради України, позиціонується як чин-ний) також не дійшли до стадії нормативногозакріплення, однак наскрізно ідеологічно про-низані "духом" сталого розвитку. Наприклад,у ст. 16 "Підвищення рівня зайнятості сільсько-го населення у сільській місцевості" чітко за-фіксовано, що "сталий сільський розвитоквключає узгодженість соціального, економіч-ного, екологічного вимірів" [45], а цього мож-на досягти лише за дотримання таких умов:

1) раціонального використання природнихресурсів;

2) стимулювання розвитку сільськогопідприємництва, у тому числі органічного ви-робництва та послуг сільської гостинності;

3) розвитку соціальної та виробничої інфра-структури в сільській місцевості;

4) підготовки фахівців (на базі регіонально-го замовлення) для забезпечення формуваннялокальних проектів сільського розвитку;

5) упровадження енергозберігаючих та аль-тернативних систем інженерно-технічного за-безпечення сільської місцевості.



61

У чинній Стратегії розвитку аграрного сек-тору економіки на період до 2020 р., схваленійрозпорядженням Кабінету Міністрів Українивід 17 жовтня 2013 р. № 806-р, тобто на пере-тині часових лагів завершення виконання зав-дань, що передбачені Цілями розвитку тисячо-ліття, та підготовки в напрямі інституційноїзрілості державних регуляторів до забезпечен-ня досягнення Цілей сталого розвитку катего-рія "стійкість" підмінена на "стабільність". Піднею запропоновано розуміти "створенняорганізаційно-економічних умов з метою ефек-тивного розвитку аграрного сектору шляхомзабезпечення єдності економічних, соціальнихта екологічних інтересів суспільства для стаб-ільного забезпечення населення якісною, без-печною, доступною вітчизняною сільськогос-подарською продукцією та промисловостісільськогосподарською сировиною" [46].

Однак, як це не парадоксально, хоча йтранспарентно "духу" реформування місцево-го самоврядування та територіальної органі-зації влади в Україні [46] (зокрема й у частинізабезпечення фінансової спроможності об'єд-наних територіальних громад, їх соціо-еколо-го-економічної орієнтації), питання сталогорозвитку сільських територій чітко викладенів Концепції стійкого розвитку сільських тери-торій Закарпатської області на 2020—2027 рр.[47], що розміщена на офіційному веб-сайтіобласної державної адміністрації. Так, її ме-тою є "з'ясування та аналіз ключових проблемрозвитку сільських територій, задіяння ва-желів соціально-економічного та управ-лінського характеру, спрямованих на досяг-

нення якісно нового рівня розвитку села, якийзабезпечує комплексне вирішення економіч-них, соціальних та екологічних завдань, ефек-тивну реалізацію соціального, природно-ре-сурсного та транскордонного потенціалусільських територіальних громад з метоюпідвищення стандартів якості життя сільсько-го населення" [47].

Аграрний сектор економіки, в якому домі-нує сільське господарство, є галуззю, денестійкість виробництва визначається дієюприродно-кліматичних факторів. У коливанняхрівня врожайності сільськогосподарськихкультур присутня як трендова, так і випадковаскладова. У наших дослідженнях [16; 19; 48]доведено, що існує зв'язок між рівнем урожай-ності сільськогосподарських культур і ступе-нем коливання врожайності під впливом погод-них умов — при зростанні врожайності ступіньколивання зростає, оскільки біологічні проце-си, що відбуваються всередині рослини, реалі-зують її потенціал майже повною мірою, вінстає найбільш чутливим до невеликих відхиленьприродно-кліматичних умов від оптимальних.У зв'язку з цим ключовим завданням управлін-ня стійкістю сільськогосподарського вироб-ництва є не тільки згладжування коливань, а йзабезпечення суттєвості тренду. Також настійкість сільськогосподарського виробництвавеликою мірою впливають такі показники сис-теми землеробства [49]: родючість земель,рельєф місцевості, еродованість грунтів, кон-фігурація полів, величина схилів, освітленістьполів, їх водозабезпеченість. Якщо врахувати,що система землеробства багато в чому визна-

Рис. 5. Класифікація чинників сталого розвиткусільськогосподарського виробництва

Джерело: авторська візуалізація та адаптація джерел [50—53].



чає систему рослинництва й кормовиробницт-ва, зокрема їхню стійкість, то вона безпосеред-ньо визначає й систему ведення тваринництва.Тобто на стійкість ведення тваринництва пря-мо впливають структура посівних площ кормо-вих культур, віддаленість природних і штучнихкормових угідь, їхня продуктивність. Це ті чин-ники, на які може впливати людина через за-стосування інновацій, а інноваційна орієнтаціяна стабілізацію перерахованих факторів даєзмогу по-новому поглянути на їх класифікацію(рис. 5).

Стійким розвиток аграрного сектору еко-номіки буде тоді, коли зміна обсягів виробниц-тва буде транспарентною зміни попиту (окре-мий методологічний прогрес у цій царині забез-печило у 2004 р. Міністерство економіки та зпитань європейської інтеграції спільно зМіністерством аграрної політики в рамкахпідготовки методики та форми для складаннябалансів попиту й пропозиції сільськогоспо-дарської продукції і продовольства [54], а та-кож учені ННЦ "Інститут аграрної економіки",які з 2013 р. на своєму офіційному веб-сайтіпублікували річні баланси (їх прогнози)сільськогосподарської продукції та продоволь-ства, наприклад [55]). У сільськогосподарсько-му виробництві знизити коливання, спричиненіприродно-кліматичними факторами, можна,регулюючи агротехнічні прийоми, організаціювиробництва, диверсифікацію, кооперацію, за-стосовуючи раціональне поєднання рослинниц-

тва і тваринництва та ін. Саме тому нами за-пропоновано фактори сталого розвитку аграр-ного сектору економіки розділити на ендо- йекзогенні, наповнення яких наведено на рисун-ку 6.

На думку О.Г. Михайленко [58], в останнідвадцять років відбулася поступова еволюціязавдань сталого розвитку від підвищення рівнявиробництва продуктів харчування стійкимспособом і забезпечення продовольчої безпе-ки до пріоритизації соціального добробуту безвиснаження екосистем, змін клімату, заподіян-ня шкоди навколишньому середовищу за умо-ви економічно ефективного виробництва. Такееволюціонування парадигми сталого розвитку,її мейнстрим на природо-ресурсних системах,зокрема діяльності аграрного сектору еконо-міки, дало змогу О.Г. Михайленко розглядатисталий розвиток у взаємозв'язку й взаємовп-ливі зі сталою міжнародною торгівлею сіль-ськогосподарськими товарами, під якою запро-поновано розуміти "торгівлю як фактор й ме-ханізм соціально-економічного розвитку таобміну, що опосередковує виробництво та спо-живання; задовольняє, першочергово, еко-логічні потреби споживачів у сільськогоспо-дарських товарах, вироблених і переробленихбез шкоди навколишньому середовищу, не при-зводить до негативних соціальних наслідків,дозволяє розв'язувати сучасні проблеми су-спільства з використанням інструментів міжна-родної торговельної політики; враховує питан-

Рис. 6. Наповнення та взаємозв'язок ендо- та екзогенних факторів стійкого розвиткуаграрного сектору економіки

Джерело: авторська візуалізація та адаптація джерел [19; 56; 57].



63

ня економічного, соціального та екологічногорозвитку країн" [58].

Нагадаємо, що за результатами 2018 р. зов-нішньоторговельний оборот аграрного секто-ру економіки України становив 24,3 млрд дол.США, з яких 18,8 млрд дол. США припало насільське господарство (зернові культури — 38,4%від загального обсягу експорту сільгоспсиро-вини, масла — 23,3 і насіння олійних культур— 10,2 %), що дало йому можливість пере-вищити рекордні показники 2012 р. у розмірі18,2 млрд дол. США. Найбільшими імпортера-ми української агропродукції у світі у 2018 р.були Індія (1,8 млрд дол. США), Китай (1,2 млрд),Нідерланди (1,2 млрд), Іспанія (1 млрд), США іЄгипет (по 0,9 млрд дол. США). Також за тра-вень 2018 р. — квітень 2019 р. Україна увійшлав трійку найбільших експортерів сільськогос-подарської продукції в ЄС, продавши йому про-довольства на 6,3 млрд євро, що на 14,2 %більше, ніж за аналогічний період 2017—2018 рр.[15]. Якщо накласти перелічені показники наемпіричні результати Johns Hopkins University'sCenter for Systems Science and Engineering щодопоширення коронавірусу COVID-19 (рис. 7),зокрема у країнах — торговельних партнерах

(у США всього хворих 123 750 осіб, з них 19 тис.нових випадків за 28 березня 2020 р., Італія —відповідно 92472 і 5,9 тис., Китай — 81 439 і 45, Іс-панія — 73 235 і 7,5 тис. та Німеччина -57 695 осібі 6,8 тис.) на тлі вжиття ними безпрецедентнихпротиепідеміологічних заходів, які створюютьштучні торговельні бар'єри, бар'єри доступ-ності продовольства для широких верст насе-лення, у тому числі через зупинку низки пере-робно-харчових підприємств, які були імпор-терами української сільськогосподарської си-ровини, можна припустити, що фокус у корот-костроковій перспективі в питанні стійкогорозвитку аграрного сектору економіки зміс-титься з екологічного складника на забезпечен-ня його максимальної результативності в про-дукуванні дешевого продовольства задля за-безпечення ним населення світу, що потерпаєвід коронавірусної інфекції. На користь цієїмоделі короткострокової сталості розвиткуаграрного сектору національної економіки та-кож свідчать результати опитування, проведе-ного дослідницькою компанією Gradus, щодорівня матеріального добробуту українців у пе-ріод карантинних заходів національного й ло-кального масштабу — "в 57 % жителів України

Рис. 7. Карта розповсюдження коронавірусу COVID-19 у світістаном на 29 березня 2020 р.

Джерело: джерело [60].



закінчаться гроші на життя за чотири тижні абоменше" [59], тобто до 20 квітня 2020 р. Якщовзяти до уваги, що дата проведеного опитуван-ня — 22 березня поточного року, ще навіть доофіційної дати завершення всіх карантиннихобмежень, встановлених Урядом України(24 квітня 2020 р.), можна констатувати суттє-ву загрозу заміщення розповсюдження коро-навірусу COVID-19 територією Українибідністю у всіх її проявах. У свою чергу, ефектпараметричного резонансу бідності суттєво де-формуватиме усталені споживчі вподобаннянаселення країни в напрямі калорійної й недо-рогої агропродукції з низьким рівнем доданоївартості, фактично зводячи нанівець ранішесформовану екологічну культуру споживання,змушуючи продуцентів продовольства не лишепереформатувати виробничі плани на 2020 р., ай забезпечити пріоритизацію в них високої про-дуктивності з одиниці задіяних природних ре-сурсів, незважаючи на екологічні стандарти,користуючись гаслом "Робити багато! Деше-во!".

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

У проведеному досліджені здійснено теоре-тико-методичне та концептуально-методоло-гічне узагальнення й запропоновано нове роз-в'язання науково-прикладного завдання, щополягає у поглибленні парадигмально-теоре-тичних підойм переходу аграрного сектору на-ціональної економіки до моделі сталого роз-витку в умовах нової економічної реальності.Це уречевлюється насамперед у таких науко-вих положеннях:

1) протягом періоду становлення і розгор-тання вітчизняної школи сталого розвитку аг-рарного сектору економіки України спостері-гається одночасне співіснування діаметральнопротилежних методологічних позицій. Так,перша група вчених агроекономістів на чолі закадеміком НААН П.Т. Саблуком абсолютносолідарна із зарубіжними вченими та прийня-тими наднаціональними документами у сферісталого розвитку щодо його невід'ємності йнеобхідності балансування з екологічними пи-таннями. Прихильники другої, зважаючи накризогенність розвитку сектору в 90-х рокахХХ ст., незавершеність аграрної реформи, про-голошеної ще за президентства Л.Д. Кучми,недостатній рівень інституційної зрілості дер-жавних регуляторів унаслідок, зокрема, пост-ійних метаморфоз зі спеціалізованим централь-ним органом виконавчої влади, відповідальнимза формування політики сталого розвитку,

"пронизування" нею аграрного сектору та йогорослинно-тваринної ланки і переробно-харчо-вої промисловості, виводять на перший планекономічний контекст, використовуючи кате-горію "економічна стійкість", яка в подальшо-му еволюціонує в напрямі безпекотворення,детермінуючи її з фіскально-бюджетноюпідтримкою аграрної галузі;

2) аграрний сектор світової й національноїекономіки на противагу класичним промисло-во-економічним системам не лише обмеженийприродо-біологічними межами зростання, щосуттєво стримує досягнення програмованихпараметрів сталого розвитку, а й характери-зується економічною нестійкістю через від-сутність реальної можливості інноваційноговідтермінування (на кшталт такої, що доступ-на суб'єктам промисловості) дії закону спадноївіддачі, відомого також як "закон родючостігрунту". Вказані природо-біологічні обмежен-ня й особливість виробничої поведінки еконо-мічних агентів на перетині століть і до цьогочасу пріоритизують інтенсивний тип (апогеємякого стало "АГРО 4.0") ведення сільського ви-робництва над екстенсивним у питаннях забез-печення сталого розвитку. Однак, з огляду надію відомого еколого-економічного законуЛібіха ("Бочка Лібіха"), фокусування сталогорозвитку аграрного сектору економіки наінтенсифікаційній моделі власного розвитку нелише забезпечує інерціювання "екологічногофактору" на економіко-продуктивну парамет-ризацію, а й суттєво збільшує ризикогенність.Специфічними формами її прояву в умовахнової економічної реальності є втрата платос-проможного попиту, бідність, формальні й не-формальні соціально-побутові, локаційні й еко-номічні "бар'єри" доступу вітчизняних і заруб-іжних споживачів до продукції аграрного сек-тору національної економіки через карантиннізаходи, запроваджені урядами низки країн, утому числі України, внаслідок пандемії коро-навірусу COVID-19. Саме коронавірусні ризи-ки розвитку аграрного сектору економіки Ук-раїни змінили полюси в питання сталості: відекологічно до соціо-економічного аспекту, гас-лом якого є "Робити багато! Дешево!".

Література:1. Вступительное слово Генерального ди-

ректора ВОЗ на пресс-брифинге по COVID-1913 марта 2020 г. / ВОЗ. 2020. 13 марта. URL:https://www.who.int/ru/dg/speeches/detail/who-director-general-s-opening-remarks-at-the-mission-briefing-on-covid-19---13-march-2020



65

2. Война с COVID-19. Какие суммы разныестраны направили на борьбу с коронавирусом.Лига. Финансы. 2020. 12 марта. URL: https://finance.liga.net/ekonomika/novosti/vlasti-raznyh-stran-vydelyayut-bespretsedentnye-summy-na-borbu-s-koronavirusom

3. Про Цілі сталого розвитку України наперіод до 2030 року: указ Президента Українивід 30.09.2019 № 722/2019. URL: https://www.president.gov.ua/documents/7222019-29825

4. United Nations Millennium Declaration:General Assembly resolution 55/2 of 8 September2000. URL: https://www.ohchr.org/EN/Profe-ssionalInterest/Pages/Millennium.aspx

5. Transforming our world: the 2030 Agendafor Sustainable Development / United Nations.2015. URL: https://sustainabledevelopment.un.-org/content/documents/21252030%20Agenda%-20for%20Su stainable%20Development%-20web.pdf

6. Цілі Сталого Розвитку: Україна: нац. до-повідь. 2017. URL: http://un.org.ua/images/SDGs_NationalReportUA_Web_1.pdf

7. Відставка Гончарука: нинішній Кабмінможе побити антирекорд по "тривалості жит-тя". Слово і діло. 2020. 3 берез. URL: https://www.slovoidilo.ua/2020/03/03/infografika/poli-tyka/vidstavka-honcharuka-nynishnij-kabmin-mozhe-pobyty-antyrekord-po-tryvalosti-zhyttya

8. Monitoring food security in countries withconflict situations / FAO, WFP. 2018. January.http://www.fao.org/3/I8386EN/i8386en.pdf

9. Report for Selected Countries and Subjects/ IMF. URL: https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2019/01/weodata/weorept.aspx?-s y = 2 0 1 8 & e y = 2 0 1 8 & s c s m = 1 & s s d = -1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C668%-2C914%2C672%2C612%2C946%2C614%2C137%2C311%2C546%2C213%2C674%2C911%2C676%2C314%2-C 5 48 % 2 C 1 93 % 2 C 5 56 % 2 C 1 22 % 2 C 6 78 % -2C912%2C181%2C313%2C867%2C419%2C682%2C513%2C684%2C316%2C273%-2C913%2C868%2C124%-2C921%2C339%2C948%2C638%2C943%2C514%2C686%2C218%2C688%2C963%2C518%2C616%2C728%2C223%2C836%2C516%2C558%2C918%-2C138%2C748%2C196%2618%2C278%2C624%2C692%2C522%2C694%2C622%2C962%2C156%2C142%2C626%2C449%2C628%2C564%2C228%2C565%2C924%2C283%2C233%2C853%2C632%2C288%2C636%2C293%2C634%2C566%2C238%2C964%2C662%2C182%2C960%2C359%2C4 2 3 % 2 C 4 5 3 % 2 C 9 3 5 % 2 C 9 6 8 % 2 C 1 2 8 % -2C922%2C611%2C714%2C321%2C862%-2C243%2C135%2C248%2C716%2C469%2C456%2C253%2C722%2C642%2C942%2C643%2C718%2C939%2C724%2C734%2C576%2C644%2C936%2C819%2C961%2C172%

2C813%2C132%2C726%2C646%2C199%2C-648%2C733%2C915%2C184%2C134%2C524%2C652%2C361%2C174%2C362%2C328%2C364%2C258%-2C732%2C656%2C366%2C654%2C144%2C336%2C146%2C263%2C463%2C268%2C528%2C532%2C923%2C944%2C738%2C176%2C578%2C534%2C537%2C536%2C742%2C429%2C866%2C433%2C369%2C178%2C744%2C436%2C186%2C136%2C925%2C343%2C869%2C158%2C746%2C439%2C926%2C916%2C466%2C664%2C112%2C826%2C111%2C542%2C298%2C967%2C927%2C443%2C 8 4 6 % 2 C 9 1 7 % 2 C 2 9 9 % 2 C 5 4 4 % 2 C 5 8 2 -% 2 C 9 4 1 % 2 C 4 7 4 % 2 C 4 4 6 % 2 C 7 5 4 % 2 C 666%2C698&s=NGDPDPC&grp=0&a=

10. GDP per capita (current US$) / WorldBank. URL: https://data.worldbank.org/indica-tor/ny.gdp.pcap.cd?most_recent_value_desc=true

11. World Economic Outlook Database / IMF.URL: https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2019/02/weodata/index.aspx

12. Напрямки Угоди про асоціацію — про-грес виконання. Пульс Угоди. URL: http://pulse.eu-ua.org/ua

13. Угода про асоціацію між Україною, зоднієї сторони, та Європейським Союзом,Європейським співтовариством з атомноїенергії і їхніми державами-членами, з іншоїсторони. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/984_011

14. Ukraine Industrial Production. Tradingeconomics. https://tradingeconomics.com/ukrai-ne/industrial-production. URL: https://ukrstat.-org/uk/operativ/menu/menu_u/tda.htm

15. Державна служба статистики України.URL: http://www.ukrstat.gov.ua

16. Петруха С.В. Ринкова трансформаціяаграрного сектору економіки України: відаграрної кризи до формування підвалин реалі-зації глобальних цілей сталого розвитку. Агро-світ. 2017. № 18. С. 3—46.

17. Державна фіскальна служба України.URL: http://sfs.gov.ua

18. Інформаційно-аналітичний портал АПКУкраїни. URL: https://agro.me.gov.ua/ua

19. Петруха С.В. Державне антикризове ре-гулювання аграрного сектору економіки Украї-ни: монографія; Ін-т екон-правових дослід-жень. Київ: Центр учбової літератури, 2018.524 с.

20. Україна займає 20-те місце у світі та 11-те місце в Європі за площею сільськогоспо-дарських угідь, зайнятих під органічним вироб-ництвом, — Ольга Трофімцева. Урядовий пор-тал. 2019. 2 лип. URL: https://www.kmu.gov.ua/news/ukrayina-zajmaye-20-te-misce-u-sviti-ta-11-te-misce-v-yevropi-za-ploshcheyu-silskogos-



podarskih-ugid-zajnyatih-pid-organichnim-virobnictvom-olga-trofimceva

21. USDA Scheduled Release Dates for AgencyReports and Summaries. URL: https://www.usda.-gov/media/agency-reports

22. Звіт про результати аналізу виконаннязаходів з реалізації стратегії подолання бід-ності: затв. рішенням Рахункової палати від11.09.2018 № 23-3. URL: https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2018/23-3_2018/Zvit_23-3_2018.pdf

23. Hardesty D. L. The Human EcologicalNiche. American Anthropologist. New Series.1972. Vol. 74, No. 3 P. 458-466. URL: https://www.jstor.org/stable/671528?seq=1

24. Report of the World Commission onEnvironment and Development: Our CommonFuture. URL: https://sustainabledevelopment.un.-org/content/documents/5987our-common-future.pdf

25. Economic development and the conser-vation of nature / United Nations. 1962. URL:https://digitallibrary.un.org/record/204288

26. Effect of Lameness on Ovarian Activity inPostpartum Hol-stein Cows / E. J. Garbarino,J.A. Hernandez, J. K. Shearer, C.A. Risco. Journalof Dairy Science. 2004. Vol. 87 (12). P. 4123—4131.URL: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15545374

27. Food, Agriculture, Conservation, andTrade Act of 1990 / Congress of USA. URL: https://www.congress.gov/bill/101st-congress/senate-bill/2830

28. Duesterhaus, R. Sustainable promise.Journal of Soil and Water Conservation. 1990.Vol. 45 (1). P. 4.

29. Carter H. O. Agricultural sustainability: Anoverview and research as-sessment. CaliforniaAgriculture. 1989. Vol. 43 (3). P. 16-18. URL: http://calag.ucanr.edu/Archive/?article=ca.v043n-03p16

30. Food, Agriculture, Conservation, andTrade Act of 1990. Section 2503 — Protection ofPets / USDA. URL: https://www.nal.usda.gov/awic/public-law-101-624-food-agriculture-conservation-and-trade-act-1990-section-2503-protection

31. Вернадский В. И. Биосфера и ноосфера.Москва; Наука, 1989. 261 с. URL: http://www.spsl.nsc.ru/win/nelbib/vernadsky.pdf

32. Тойнби А., Хантингтон С. Вызовы и от-веты. Как гибнут цивилизации. URL: https://books.google.com.ua/books/about/%D0%-9 2 % D 1 % 8 B % D 0 % B 7 % D 0 % B E % D 0 % B -2%D1%8B_%D0%B8_%D0%BE%D1%82%D0%B2%D 0 % B 5 % D 1 % 8 2 % D 1 % 8 B _ % D 0 % 9 A % -

D0%B0%D0%BA_%D0%B3%D0%B8.html?id=-LgUIDAAAQBAJ&printsec=frontcover&source-=kp_read_button&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false

33. Фраєр О.В. Перехід сільського господар-ства України на засади сталого розвитку: дис.… канд. екон. наук: 08.00.03. 2016. URL: http://ief .org.ua/wp-content/u ploads/2016/04/dis_Fraier_web.pdf

34. Дяченко М.О., Нігородова С.А., Петру-ха С.В. Міжнародне фінансування для вирішен-ня глобальних екологічних проблем у проектахсталого розвитку. Світове господарство таміжнародні економічні відносини: сучаснітрансформації та перспективи розвитку: моно-графія / за ред. С.Г. Мізюк. Київ: Кондор, 2019.С. 228—244.

35. Петруха С.В. Інституціональні викликита регуляторні загрози проєвропейській моделісталого розвитку аграрного сектору економі-ки України. Актуальні проблеми управліннясоціально-економічними системами: матеріалиМіжнар. наук.-практ. інтернет-конф., м. Луцьк,7 груд. 2017 р.; Луцький НТУ. Луцьк, 2017. Ч. 1.С. 173—176.

36. Коваленко А. О. Стратегічне плануван-ня сталого розвитку України. Київ: ПрофКни-га, 2018. 424 с.

37. Соціально-економічний потенціал ста-лого розвитку України та її регіонів: векториреального поступу: нац. доповідь / за ред.Е.М. Лібанової, М.А. Хвесика. Київ: ДУ ІЕПСРНАН України, 2017. 864 с.

38. Про Стратегію сталого розвитку "Украї-на — 2020": указ Президента України від12.01.2015 № 5/2015. URL: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/5/2015

39. У Комітеті з питань економічного роз-витку створено Робочу групу з розробки про-екту Закону "Про засади державної політикисталого розвитку України". Верховна Рада Ук-раїни. 2020. 28 лют. URL: https://iportal.ra-da.gov.ua/news/Novyny/189875.html

40. Про проект Комплексної програми пер-спективи агропромислового комплексу тарозвитку сільських територій Івано-Фран-ківської області у 2005—2010 роках та на пері-од до 2015 року: розпорядження Івано-Фран-ківської обласної державної адміністрації від13.06.2005 № 267. URL: http://search.liga-zakon.ua/l_doc2.nsf/link1/IF050103.html

41. Про утворення Ради з питань розробкипроекту Єдиної комплексної стратегії розвит-ку сільського господарства і сільських тери-торій в Україні на 2015—2020 роки: наказМіністерства аграрної політики та продоволь-



67

ства України від 28.01.2015 № 31. URL: https://agro.me.gov.ua/ua/npa/nakaz-minagropolitiki-ukraini-pro-utvorennya-radi-z-pitan-rozrobki-proektu-edinoi-kompleksnoi-strategii-rozvitku-silskogo-gospodarstva-i-silskikh-teritoriy-v-ukraini-na-2015-2020-roki

42. Єдина комплексна стратегія та план дійрозвитку сільського господарства та сільськихтериторій в Україні на 2015—2020 роки /Міністерство аграрної політики та продоволь-ства України. URL: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/NT1978.html

43. Питання Національної ради реформ,Дорадчої ради реформ та Виконавчого коміте-ту реформ: указ Президента України від13.08.2014 № 644/2014. URL: https://www.presi-dent.gov.ua/documents/6442014-17529

44. Проект Закону про основні засади дер-жавної аграрної політики та державної політи-ки сільського розвитку № 9162 від 04.10.2018.URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/web-proc4_1?id=&pf3511=64742

45. Про основні засади державної аграрноїполітики на період до 2015 року: закон Украї-ни від 18.10.2005 № 2982-IV. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2982-15

46. Про схвалення Стратегії розвитку аграр-ного сектору економіки на період до 2020 року:розпорядження Кабінету Міністрів від17.10.2013 № 806-р. URL: https://zakon.rada.-gov.ua/laws/show/806-2013-%D1%80

47. Концепція стійкого розвитку сільськихтериторій Закарпатської області на 2020-2027рр. URL: https://carpathia.gov.ua/sites/default/files/imce/190625_ksr_oda.pdf

48. Голян В., Петруха С., Забловський А.Земельна реформа в Україні: пріоритети таінституційні передумови поглиблення. Еко-номіст. 2017. № 8. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2017_8_6

49. Building a common vision for sustainablefood and agriculture: principles and approaches /FAO. Rome, 2014. 55 p. URL: http://www.fao.org/3/a-i3940e.pdf

50. Factors influencing the adoption of sustai-nable agricultural practices in developing count-ries: A review / Y.S. Tey, E.Li, J. Bruwer, A.M. Ab-dullah, M. Brindal, A. Radam, M. M. Ismail,S. Darham. Environmental engineering and mana-gement journal. 2017. Vol. 16 (2). P. 337—349.January. URL: https://www.researchgate.net/publication/317759463_Factors_influencing_-the_adoption_of_sustainable_agricultural_-practices_in_developing_countries_A_review

51. Opportunities and challenges of sustainableagricultural development in China / J. Zhao, Q.

Luo, H. Deng, Y. Yan. Philos Trans R Soc Lond BBiol Sci. 2008. No. 363 (1492). February 27.P. 893—904. URL: https://dx.doi.org/10.1098%-2Frstb.2007.2190

52. The determining factors of farm sustai-nability in a context of growing agriculturalintensification / M. Baccar, A. Bouaziz, P. Duguе,M. Gafsi, P.-Y. Le Gal. Agroecology and Sustai-nable Food Systems. 2018. Vol. 43, Iss. 4. URL:https://doi.org/10.1080/21683565.2018.1489934

53. Rоling N., Pretty J. N. Chapter 20 — Exten-sion's role in sustainable agricultural development.URL: http://www.fao.org/3/w5830e0m.htm

54. Методика складання балансів попиту іпропозиції сільськогосподарської продукції тапродовольства від 04.06.2004. URL: https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&isSpecial=True&id=e9e36d97-5978-460b-a69b-d178a2d463a5&title=MetodikaSkla-danniaBalansivPopitu IPropozi ts i iSi lsko-gospodarskoiProduktsiiTaProdovolstva

55. Прогноз виробництва сільськогоспо-дарської продукції в Україні у 2020 році (лю-тий 2020 року) / [Лупенко Ю.О., Месель-Весе-ляк В.Я., Грищенко О.Ю., Волосюк Ю.В.]; заред. Ю.О. Лупенка, В.Я. Месель-Веселяка. Київ:ННЦ "ІАЕ", 2020. 20 с. URL: http://www.iae.-org.ua/activity/books/2771-prohnoz-vyrobnyts-tva-silskohospodarskoyi-produktsiyi-v-ukrayini-u-2020-rotsi-lyutyy-2020-roku-lupenko-yu-o-mesel-vese lyak-v-ya-hryshchenko-o-yu -volosyuk-yu-v-za-red-yu-o-lupenka-v-ya-mesel-veselyaka-k-nnts-liaer-2020-.html

56. Фраєр О.В. Концептуальні засади стало-го розвитку та їх реалізація у сільському гос-подарстві в сучасних умовах. Український со-ціум. 2018. № 2 (65). С. 96—106.

57. Sustainable Development for Agricultureand Environment / ed. by J. Singh, R. Nigam, W.Hasan, A. Kumar. 2018. URL: https://www.resea-rchgate.net/publication/329611518_Sustai-na bl e_D ev el opm en t_f or _Ag ri cu l tu re _-and_Environment

58. Михайленко О.Г. Міжнародна торгівлясільськогосподарськими товарами в досягненніЦілей сталого розвитку: автореф. дис. … канд.екон. наук: 08.00.02. Дніпро, 2018. 26 с. URL:http://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/dissertations/D08.051.03/autoreferat_5a8d9b6076509.pdf

59. Карантин в Україні: Коли в людей закін-чаться гроші, — опитування. Zik. 2020. 25 берез.URL: https://zik.ua/news/ludyna/karantyn_-v_ukraini_koly_v_liudei_zakinchatsia_hroshi_-opytuvannia_963298

60. Coronavirus COVID-19 Global Cases bythe Center for Systems Science and Engineering



(CSSE) at Johns Hopkins University (JHU). URL:https://gisanddata.maps.arcgis .com/apps/opsdashboard/index.html#/bda7594740fd40-299423467b48e9ecf6

References:1. Official website of World Health Orga-

nization (2020), "Opening remarks by the WHODirector-General at a COVID-19 press briefing",available at: https://www.who.int/ru/dg/speeches/detail/who-director-general-s-opening-remarks-at-the-mission-briefing-on-covid-19---13-march-2020 (Accessed 7 April 2020).

2. Liga. Finansy (2020), "War on COVID-19.What amounts have different countries used tofight against coronavirus?", available at: https://finance.liga.net/ekonomika/novosti/vlasti-raznyh-stran-vydelyayut-bespretsedentnye-summy-na-borbu-s-koronavirusom (Accessed7 April 2020).

3. President of Ukraine (2019), The Decree "Onthe Sustainable Development Goals of Ukraineuntil 2030", available at: https://www.presi-dent.gov.ua/documents/7222019-29825 (Accessed7 April 2020).

4. General Assembly (2020), "United NationsMillennium Declaration", available at: https://www.ohchr.org/EN/ProfessionalInterest/Pages/Millennium.aspx (Accessed 7 April 2020).

5. United Nations (2015), "Transforming ourworld: the 2030 Agenda for Sustainable Develop-ment", available at: https://sustainabledevelop-ment.un.org/content/documents/21252030%-2 0 A g e n d a % 2 0 f o r % 2 0 S u s t a i n a b l e % -20Development%20web.pdf (Accessed 7 April2020).

6. Ministry of Economic Development andTrade of Ukraine (2017), "Sustainable Develop-ment Goals: Ukraine: national report", availableat: http://un.org.ua/images/SDGs_National-ReportUA_Web_1.pdf (Accessed 7 April 2020).

7. Slovo i dilo (2020), "Goncharuk's resignation:current Cabinet may break "life expectancy","anti-record". available at: https://www.slo-voidilo.ua/2020/03/03/infografika/polityka/vidstavka-honcharuka-nynishnij-kabmin-mozhe-pobyty-antyrekord-po-tryvalosti-zhyttya(Accessed 7 April 2020).

8. FAO, WFP (2018). "Monitoring foodsecurity in countries with conflict situations",available at: http://www.fao.org/3/I8386EN/i8386en.pdf (Accessed 7 April 2020).

9. Official website of IMF (2019), "Report forSelected Countries and Subjects", available at:https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2 0 1 9 / 0 1 / w e o d a t a / w e o r e p t . a s p x ? -

s y = 2 0 1 8 & e y = 2 0 1 8 & s c s m = 1 & s s d = -1&sort=country&ds=.&br=1&c=512%2C668%-2C914%2C672%2C612%2C946%2C614%2C137%2C311%2C546%2C213%2C674%2C911%2C676%2C314%2-C 5 48 % 2 C 1 93 % 2 C 5 56 % 2 C 1 22 % 2 C 6 78 % -2C912%2C181%2C313%2C867%2C419%2C682%2C513%2C684%2C316%2C273%-2C913%2C868%2C124%-2C921%2C339%2C948%2C638%2C943%2C514%2C686%2C218%2C688%2C963%2C518%2C616%2C728%2C223%2C836%2C516%2C558%2C918%-2C138%2C748%2C196%2618%2C278%2C624%2C692%2C522%2C694%2C622%2C962%2C156%2C142%2C626%2C449%2C628%2C564%2C228%2C565%2C924%2C283%2C233%2C853%2C632%2C288%2C636%2C293%2C634%2C566%2C238%2C964%2C662%2C182%2C960%2C359%2C4 2 3 % 2 C 4 5 3 % 2 C 9 3 5 % 2 C 9 6 8 % 2 C 1 2 8 % -2C922%2C611%2C714%2C321%2C862%-2C243%2C135%2C248%2C716%2C469%2C456%2C253%2C722%2C642%2C942%2C643%2C718%2C939%2C724%2C734%2C576%2C644%2C936%2C819%2C961%2C172%2C813%2C132%2C726%2C646%2C199%2C-648%2C733%2C915%2C184%2C134%2C524%2C652%2C361%2C174%2C362%2C328%2C364%2C258%-2C732%2C656%2C366%2C654%2C144%2C336%2C146%2C263%2C463%2C268%2C528%2C532%2C923%2C944%2C738%2C176%2C578%2C534%2C537%2C536%2C742%2C429%2C866%2C433%2C369%2C178%2C744%2C436%2C186%2C136%2C925%2C343%2C869%2C158%2C746%2C439%2C926%2C916%2C466%2C664%2C112%2C826%2C111%2C542%2C298%2C967%2C927%2C443%2C 8 4 6 % 2 C 9 1 7 % 2 C 2 9 9 % 2 C 5 4 4 % 2 C 5 8 2 -% 2 C 9 4 1 % 2 C 4 7 4 % 2 C 4 4 6 % 2 C 7 5 4 % 2 C 666%2C698&s=NGDPDPC&grp=0&a= (Accessed7 April 2020).

10. Official website of the World Bank (2020),"GDP per capita (current US$)", available at:h tt p s : / /d a ta . wo r ld b an k .o r g/ i nd i ca t or /ny.gdp.pcap.cd?most_recent_value_desc=true(Accessed 7 April 2020).

11. Official website of IMF (2020), "WorldEconomic Outlook Database", available at: https://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2019/02/weodata/index.aspx (Accessed 7 April 2020).

12. Pul's Uhody (2020), "The directions of theAssociation Agreement are the progress ofimplementation", available at: http://pulse.eu-ua.org/ua (Accessed 7 April 2020).

13. Verkhovna Rada of Ukraine (2014), "Asso-ciation Agreement between Ukraine, of the onepart, and the European Union, the EuropeanAtomic Energy Community, and their MemberStates, of the other part", available at: https://z a ko n . r a da . g o v .u a / l aw s / s h ow / 9 8 4 _0 1 1(Accessed 7 April 2020).



69

14. Trading economics (2020), "UkraineIndustrial Production", available at https://tradin-geconomics.com/ukraine/industrial-production(Accessed 7 April 2020).

15. Official website of State Statistics Serviceof Ukraine (2020), available at http://www.ukr-stat.gov.ua (Accessed 7 April 2020).

16. Petrukha, S. V. (2017), "Market transfor-mation of agricultural sector of Ukraine'seconomy: from agricultural crisis to formation thebasis for achievement the Global SustainableDevelopment Goals", Agrosvit, No. 18, pp. 3—46.

17. Official website of State Fiscal Service ofUkraine (2020), available at: http://sfs.gov.ua/(Accessed 7 April 2020).

18. Information-analytical portal of AIC ofUkraine (2020), available at: https://agro.me.-gov.ua/ua (Accessed 7 April 2020).

19. Petrukha, S. V. (2018), Derzhavne antyk-ryzove rehuliuvannia ahrarnoho sektoru ekono-miky Ukrainy [State anti-crisis regulation of theagrarian sector of the Ukrainian economy], Tsentruchbovoi literatury, Kyiv.

20. Government portal (2019), "Ukraine ranks20th in the world and 11th in Europe in terms ofagricultural land occupied by organic production— Olga Trofimtseva", available at: https://www.kmu.gov.ua/news/ukrayina-zajmaye-20-te-misce-u-sviti-ta-11-te-misce-v-yevropi-za-plosh-cheyu-silskogospodarskih-ugid-zajnyatih-pid-organichnim-virobnictvom-olga-trofimceva(Accessed 7 April 2020).

21. Official website of USDA (2020), "Sche-duled Release Dates for Agency Reports andSummaries", available at: https://www.usda.gov/media/agency-reports (Accessed 7 April 2020).

22. Accounting Chamber (2018), "Report onthe results of the analysis of the implementationof measures to implement the Poverty ReductionStrategy", available at: https://rp.gov.ua/upload-files/Activity/Collegium/2018/23-3_2018/Zvit_23-3_2018.pdf (Accessed 7 April 2020).

23. Hardesty, D. L. (1972), "The Human Eco-logical Niche", American Anthropologist, NewSeries, [Online], vol. 74, no. 3, pp. 458—466, avai-lable at: https://www.jstor.org/stable/671528?-seq=1 (Accessed 7 April 2020).

24. World Commission on Environment andDevelopment (2020), Report "Our CommonFuture", available at: https://sustainabledeve-lopment.un.org/content/documents/5987our-common-future.pdf (Accessed 7 April 2020).

25. United Nations (1962), "Economic develop-ment and the conservation of nature", available at:https://digitallibrary.un.org/record/204288(Accessed 7 April 2020).

26. Garbarino, E. J. Hernandez, J. A. Shearer,J. K. and Risco, C. A. (2004), "Effect of Lamenesson Ovarian Activity in Postpartum Hol-steinCows", Journal of Dairy Science, [Online], vol. 87(12), pp. 4123—4131, available at: https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pubmed/15545374 (Acce-ssed 7 April 2020).

27. Congress of USA (1990), "Food, Agri-culture, Conservation, and Trade Act of 1990",available at: https://www.congress.gov/bill/101st-congress/senate-bill/2830 (Accessed 7 April 2020).

28. Duesterhaus, R. (1990), "Sustainablepromise", Journal of Soil and Water Conservation,vol. 45 (1), p. 4.

29. Carter, H. O. (1989), "Agricultural sustai-nability: An overview and research as-sessment",California Agriculture, [Online], vol. 43, no. 3, pp.16—18, available at: http://calag.ucanr.edu/Archive/?article=ca.v043n03p16 (Accessed7 April 2020).

30. Official website of USDA (2020), "Food,Agriculture, Conservation, and Trade Act of 1990.Section 2503 — Protection of Pets", available at:https://www.nal.usda.gov/awic/public-law-101-624-food-agriculture-conservation-and-trade-act-1990-section-2503-protection (Accessed 7 Ap-ril 2020).

31. Vernadskij, V. I. (1990), Biosfera i noosfera[Biosphere and noosphere], [Online], Nauka,Moscow, Russia, available at: http://www.spsl.-nsc.ru/win/nelbib/vernadsky.pdf (Accessed 7 Ap-ril 2020).

32. Tojnbi, A. and Hantington, S. (2016),"Challenges and answers. How civilizations perish",[Online], available at: https://books.goog-le.com.ua/books/about/%D0%92%D1%8B%-D0%B7%D0%BE%D0%B2%D1%8B_%D0%-B8_%D0%BE%D1%82%D0%B2%D0%B5%D-1%82%D1%8B_%D0%9A%D0%B0%D0%BA_%-D 0 % B 3 % D 0 % B 8 . h t m l ? i d = L g U I D A -AAQBAJ&printsec=frontcover&source=k-p_read_button&redir_esc=y#v=onepage&-q&f=false (Accessed 7 April 2020).

33. Fraier, O. V. (2016), "Transition of agri-culture of Ukraine to the principles of sustainabledevelopment", Abstract of Ph.D. dissertation,[Online], available at: http://ief.org.ua/wp-content/uploads/2016/04/dis_Fraier_web.pdf(Accessed 7 April 2020).

34. Diachenko, M. O. Nihorodova, S. A. andPetrukha, S. V. (2019). "International funding toaddress global environmental issues in sustainabledevelopment projects", Svitove hospodarstvo tamizhnarodni ekonomichni vidnosyny: suchasnitransformatsii ta perspektyvy rozvytku [WorldEconomy and International Economic Relations:



Current Transformations and Prospects for Deve-lopment], Kondor, Kyiv, Ukraine, pp. 228—244.

35. Petrukha, S. V. (2017). "Institutional cha-llenges and regulatory threats to the pro-Europeanmodel of sustainable development of the agrariansector of Ukraine's economy", Mizhnarodnanaukova-praktychna internet-konferentsiia.Aktual'ni problemy upravlinnia sotsial'no-ekonomichnymy systemamy [Internationalscientific-practical Internet conference. WorldEconomy and International Economic Relations:Current Transformations and Prospects forDevelopment], NTU, Lutsk, Ukraine, vol. I,pp. 173—176.

36. Kovalenko, A. O. (2018), Stratehichneplanuvannia staloho rozvytku Ukrainy [Strategicplanning for sustainable development of Ukraine],ProfKnyga, Kyiv, Ukraine.

37. Libanova, E. M. and Hvesyk, M. A. (2017),Sotsial'no-ekonomichnyj potentsial stalohorozvytku Ukrainy ta ii rehioniv: vektoryreal'noho postupu: natsional'na dopovid' [Socio-economic potential for sustainable developmentof Ukraine and its regions: vectors of realprogress: national report], IESPR NAS of Uk-raine, Kyiv, Ukraine.

38. President of Ukraine (2015), The Decree"About Ukraine 2020 Sustainable DevelopmentStrategy", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/5/2015 (Accessed 7 April 2020).

39. Official website of Verkhovna Rada ofUkraine (2020), "The Committee on EconomicDevelopment established a Working Group to draftthe Law on the Principles of State Policy forSustainable Development of Ukraine", available at:https://iportal.rada.gov.ua/news/Novyny/189875.html (Accessed 7 April 2020).

40. Ivano-Frankivsk Regional State Admi-nistration (2005), Decree "On the Project of theIntegrated Perspective Program for Agro-Industrial Complex and Rural Development ofIvano-Frankivsk Oblast in 2005-2010 and for thePeriod up to 2015", available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/IF050-103.html (Accessed 7 April 2020).

41. Ministry of Agrarian Policy and Food ofUkraine (2015), "Order "On the Establishment ofthe Council for the Development of the DraftIntegrated Strategy for the Development ofAgriculture and Rural Territories in Ukraine for2015—2020", available at: https://agro.me.gov.ua/ua/npa/nakaz-minagropolitiki-ukraini-pro-utvorennya-radi-z-pitan-rozrobki-proektu-edinoi-kompleksnoi-strategii-rozvitku-silskogo-gospodarstva-i-silskikh-teritoriy-v-ukraini-na-2015-2020-roki (Accessed 7 April 2020).

42. Ministry of Agrarian Policy and Food ofUkraine (2015), "The only comprehensivestrategy and action plan for agriculture andrural development in Ukraine for 2015—2020",available at: http://search.ligazakon.ua/l_doc-2.nsf/link1/NT1978.html (Accessed 7 April2020).

43. President of Ukraine (2014), The Decree"Questions from the National Reform Council, theAdvisory Council on Reforms and the ExecutiveCommittee on Reform", available at: https://www.president.gov.ua/documents/6442014-17529(Accessed 7 April 2020).

44. Verkhovna Rada of Ukraine (2018), "DraftLaw on Fundamental Principles of State AgrarianPolicy and State Rural Development Policy",available at: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=64742 (Accessed 7 Ap-ril 2020).

45. Verkhovna Rada of Ukraine (2005), TheLaw of Ukraine "On the basic principles of stateagricultural policy for the period up to 2015",available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2982-15 (Accessed 7 April 2020).

46. Cabinet of Ministers of Ukraine (2013), TheDecree "On approval of the Strategy for thedevelopment of the agricultural sector for theperiod up to 2020", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/806-2013-%D1%80(Accessed 7 April 2020).

47. Official website of TranscarpathianRegional State Administration (2020), "Theconcept of sustainable development of rural terri-tories of Transcarpathian region for 2020-2027",available at: https://carpathia.gov.ua/sites/default/files/imce/190625_ksr_oda.pdf (Accessed7 April 2020).

48. Golyan, V. Petrukha, S. and Zablovskiy, A.(2017), "Land reform in Ukraine: priorities andinstitutional prerequisites for deepening",Ekonomist, [Online], vol. 8, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/econ_2017_8_6 (Accessed7 April 2020).

49. FAO (2014), Building a common vision forsustainable food and agriculture: principles andapproaches, [Online], Rome, available at: http://www.fao.org/3/a-i3940e.pdf (Accessed 7 April2020).

50. Tey, Y. S. Li, E. Bruwer, J. Abdullah, A. M. Brin-dal, M. Radam, A. Ismail, M. M. and Darham, S.(2017), "Factors influencing the adoption ofsustainable agricultural practices in developingcountries: A review", Environmental engineeringand management journal, [Online], vol. 16 (2), pp.337—349, available at: https://www.resear-chgate.net/publication/317759463_Factors_-



71

influencing_the_adoption_of_sustainable_-agricultural_practices_in_developing_count-ries_A_review (Accessed 7 April 2020).

51. Zhao, J. Luo, Q. Deng, H. and Yan, Y. (2008),"Opportunities and challenges of sustainableagricultural development in China", Philos TransR Soc Lond B Biol Sci, [Online], vol. 363 (1492),pp. 893—904, available at: https://dx.doi.org/10.1098%2Frstb.2007.2190 (Accessed 7 April2020).

52. Baccar, M. Bouaziz, A. Duguе, P. Gafsi, M.and Le Gal P.-Y. (2018), "The determining factorsof farm sustainability in a context of growingagricultural intensification", Agroecology andSustainable Food Systems, [Online], vol. 43, no. 4,available at: https://doi.org/10.1080/21683565.2018.1489934 (Accessed 7 April 2020).

53. Rоling, N. and Pretty, J. N. (2020), "Chapter20 — Extension's role in sustainable agriculturaldevelopment", available at: http://www.fao.org/3/w5830e0m.htm (Accessed 7 April 2020).

54. Ministry of Economy and EuropeanIntegration of Ukraine (2004), "The method ofdrawing up balances of supply and demand foragricultural products and food", available at:https://www.me.gov.ua/Documents/Detail?-lang=uk-UA&isSpecial=True&id=e9e36d97-5 97 8 -4 6 0b -a 6 9b - d1 7 8a 2 d4 6 3a 5& t it l e= -MetodikaSkladanniaBalansivPopituIPropozitsiiS-ilskogospodarskoiProduktsiiTaProdovolstva(Accessed 7 April 2020).

55. Lupenko, Yu. O. Mesel'-Veseliak, V. Ya.Hryschenko, O. Yu. and Volosiuk, Yu. V. (2020),Prohnoz vyrobnytstva sil's'kohospodars'koiproduktsii v Ukraini u 2020 rotsi (liutyj 2020 roku)[Forecast of agricultural production in Ukraine in2020 (February 2020)], [Online], NNTs "IAE",Kyiv, Ukraine, available at: http://www.iae.-org.ua/activity/books/2771-prohnoz-vyrobnyts-tva-silskohospodarskoyi-produktsiyi-v-ukrayini-u-2020-rotsi-lyutyy-2020-roku-lupenko-yu-o-mesel-vese lyak-v-ya-hryshchenko-o-yu -volosyuk-yu-v-za-red-yu-o-lupenka-v-ya-mesel-veselyaka-k-nnts-liaer-2020-.html (Accessed 7 Ap-ril 2020).

56. Fraier, O. V. (2018), "Conceptual basics ofsustainable development and their implementationin agriculture in modern conditions", Ukr. socіum,vol. 2 (65), pp. 96—106.

57. Singh, J. Nigam, R. Hasan, W. and Kumar,A. (2018), Sustainable Development for Agri-culture and Environment, [Online], available at:https://www.researchgate.net/publication/329611518_Sustainable_Development_for_-Agriculture_and_Environment (Accessed 7 April2020).

58. Myhailenko, O. H. (2018), "Internationalagricultural trade in achieving the SustainableDevelopment Goals, Ph. D. Thesis", [Online],available at: http://www.dnu.dp.ua/docs/ndc/dissertations/D08.051.03/autoreferat_5a8d9-b6076509.pdf (Accessed 7 April 2020).

59. Zik (2020), "Quarantine in Ukraine: Whenpeople run out of money — polls". available at:https://zik.ua/news/ludyna/karantyn_v_-ukraini_koly_v_liudei_zakinchatsia_hroshi_-opytuvannia_963298 (Accessed 7 April 2020).

60. Center for Systems Science and En-gineering (CSSE) at Johns Hopkins University(JHU) (2020), "Coronavirus COVID-19 GlobalCases", available at: https://gisanddata.maps.arc-gis .com/apps/opsdashboard/index.html#/bda7594740fd40299423467b48e9ecf6 (Accessed 7April 2020).Стаття надійшла до редакції 08.04.2020 р.





Динамічний розвиток світової економіки татрансформаційні ринкові процеси створюють

УДК 332.1

М. В. Шашина,к. е. н., доцент кафедри економіки і підприємництва, Національний технічнийуніверситет України "Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського"ORCID ID: 0000-0001-6676-3316

ПАРАМЕТРИ СТРУКТУРНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇРЕГІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.72

M. Shashyna,PhD in Economics, Associate professor of the Department of Economics and Business,National Technical University of Ukraine "Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute"

PARAMETERS OF STRUCTURAL MODERNIZATION OF REGIONAL ECONOMY

У статті проаналізовано основні цілі і задачі структурної модернізації регіональної економіки та визначеновідповідні напрямки її проведення. Автором окреслено поточне наповнення регіональних економічних відносин тавстановлено бажаний їх стан як результат трансформаційних процесів. У результаті вдалося окреслити параметримодернізації регіональних економічних систем та провести аналіз фундаментальних статистичних даних щодо по-казників інноваційної активності, соціального партнерства та ефективного використання ресурсів. За результатамианалізу виявлено, що початкові етапи модернізації аналізованих систем проходять недостатньо ефективно. Окрімтого, конкретизовано перспективні параметри процесу регіональної модернізації, на підставі яких можуть бутиздійснені проміжні підсумки ефективності здійснюваних заходів.

The regional link of economic systems acts as an interconnecting element between particular economic entities andthe country's development strategy: local governments are entrusted with a responsible function — a soft adjustment ofthe missions of enterprises in accordance with the government's objectives. That is why the structure of the regionaleconomic space must be adequate to the global economic environment while meeting the needs of the population of theterritorial unit. In the context of incomplete decentralization processes, the search for ways, ways and parameters ofstructural modernization of the regional economy becomes especially relevant. The article analyses the main goals andobjectives of structural modernization of the regional economy and determines the corresponding directions of itsimplementation. The author outlines the current nature of regional economic relations and establishes their desired stateas a result of transformation processes. To date, the structure of the regional economic space is determined by thepeculiarities of the administrative-territorial structure and the realization of functions of local self-government bodies.Accordingly, it will consist of three main blocks: local self-governments, population and economic entities that interactwithin the country. Post-industrial development involves the transformation of state power into a system of support anddevelopment of business and community in an integrated space. In this structure, the functions of the elements and theways of their interact action are changing: the control and supervision functions must be modified to promote and supportsocially significant sectors of the economy and the environment; the community changes its role from the consumer to apartner and a resource at the same time. As a result, the parameters of modernization of the regional economic systemswere outlined, and fundamental statistics on indicators of innovation activity, social partnership and resource efficiencywere analyzed. The results of the analysis revealed that the initial stages of modernization of the analyzed systems arenot effective enough.

Ключові слова: громада, інновації, модернізація, підприємництво, регіон, розвиток.Key words: community, innovation, modernization, entrepreneurship, region, development.

новітні умови для функціонування систем гос-подарювання усіх рівнів. Континентальні еко-номічні системи об'єднуються спільними гео-просторовими ознаками, однак складаються знаціональних економік, котрі часто мають аб-солютно різні вектори розвитку. Регіональна



73

ланка економічних систем виступає взаємопо-в'язуючим елементом між конкретними су-б'єктами господарювання та стратегією розвит-ку країни: на органи місцевого самоврядуван-ня покладається відповідальна функція — м'я-кого коригування місій підприємств у відпові-дності до цілей уряду. В умовах незавершенихдецентралізаційних процесів пошук шляхів,способів та параметрів структурної модерні-зації регіональної економіки стає особливоактуальним.


Питання оптимізації регіональних еконо-мічних систем піднімаються вітчизняними нау-ковцями достатньо давно, зокрема у працяхтаких науковців як Дунаєв І.В., Карпенко Ю.В.,Коротєєва Г.С., Штефан С.І. та інші. Потребу врегіональних економічних перетвореннях самез позиції структурної модернізації розкрива-ли Андрєєва В.Г., Лепетюха Н.В., Липська А.С.,Сосновська О.О. та інші. Однак все ж вартовідзначити недостатність досліджень у частиніпараметрів та оцінок ефективності планових тафактично проведених заходів такої модерні-зації.

МЕТА СТАТТІМетою дослідження є пошук та обгрунту-

вання параметрів, що свідчитимуть про майбут-ню ефективність структурної модернізації ре-гіональної економіки.


Параметри структурної модернізації ре-гіональних економічних систем покликані ха-рактеризувати бажані показник розвитку. Дляїх встановлення необхідно визначити першо-чергові завдання даного процесу та визначититі складові, що потребують грунтовних струк-турних перетворень. Відповідно, встановившинеобхідні індикатори, можна створити систе-му параметрів оцінки їх досягнення.

Регіональна економічна система включаєв себе велику кількість елементів, зокрема ре-сурсний, інвестиційний, соціальний, організа-ційний, комунікаційний тощо котрі реалізу-ють комплекс функцій із забезпечення со-ціально-економічного розвитку. Відповідно,структура такої системи достатньо складната багато в чому мінлива, що і зумовлює про-блеми в її реформуванні. У процесі структур-ної модернізації регіональних економічнихсистем має бути розв'язаний комплекс взає-

мопов'язаних завдань: встановлення потреброзвитку регіону, їх конкретизація; перехідвід абстрактних декларативних цілей до кон-кретних задач; виокремлення факторів роз-витку регіональної економічної системи;структуризація існуючих відносин в рамкахрегіональної економіки та визначення бажа-ного стану; розробка моделі структурної мо-дернізації регіональної економічної системи;конкретизація параметрів оцінки ефектив-ності перетворень та дієвості модернізованихелементів системи.

Конкретизація задач структурної модерні-зації визначається в рамках кожного регіонуіндивідуально. Так, для областей карпатсько-го регіону однією із таких задач може статирозвиток інноваційних форм екотуризму,підвищення якості у сфері гостинності, активі-зація інноваційного потенціалу туристичноїсфери для цілей реконструкції історичнихцінностей тощо. Перед регіонами Сходу краї-ни стоятимуть інші задачі: модернізація вироб-ничих процесів, переорієнтація виробництва зсировинного сектору на високотехнологічнийпродукт, розвиток існуючих центрів науково-дослідних розробок.

На функціонування регіональної еконо-мічної системи впливає цілий ряд зовнішніхта внутрішніх факторів, водночас для кожно-го регіону можна виокремити як індивіду-альні, так і загальні чинники. Спільними длявсіх регіонів є загальнонаціональні чинники:політична система та нестабільність, загаль-нодержавні умови господарювання, соціальніта ментальні особливості, система норматив-но-правового забезпечення, кліматичні умо-ви, ресурсний потенціал, розміщення продук-тивних сил тощо. Внутрішньорегіональніфактори розвитку визначаються індивідуаль-но для кожної системи, однак переважноохоплюють наявність ресурсів, виробничо-промисловий потенціал, вихідний рівень роз-витку, інноваційно-інвестиційний поточнийпотенціал, кадровий та науковий потенціалтощо.

На сьогодні структура регіонального еко-номічного простору визначається особливос-тями адміністративно-територіального устроюта реалізаціями функцій органів місцевого са-моврядування. Укладатиметься вона із трьохосновних блоків: органів місцевого самовряду-вання, населення та суб'єктів господарювання,що взаємодіють у рамках країни. Постіндуст-ріальний розвиток передбачає трансформаціюдержавної влади у систему підтримки і розвит-ку бізнесу та громади в інтегрованому просторі.



В такій структурі змінюються функції еле-ментів та способи їх взаємодії: функції конт-ролю та нагляду мають модифікуватися у сти-мулювання та підтримку соціальнозначимихсфер господарювання та екосередовища; гро-мада із споживача переходить у роль партнерата водночас ресурсу.

Визначившись із основним напрямамиструктурної модернізації регіональних еко-номік можемо окреслити основні парамет-ри її реалізації. Зважаючи на превалювання

ролі інновацій та науки в постіндустріально-му суспільстві, саме ступінь впровадженняінновацій на підприємствах регіонів Украї-ни моє стати першим таким параметром(табл. 1). Лідерами в частині впровадженняінновацій, в т.ч. технологічних виявилисьпідприємства Кіровоградської області, не-зважаючи на концентрацію сучасних техно-парків у зовсім інших регіонах — Харківсь-кому та Київському, хоча там інноваційнаактивність також досить висока. Варто та-

Таблиця 1. Впровадження інновацій на підприємствах регіонів України

Примітка: * без врахування тимчасово окупованих територій АРК та зони АТО.Джерело: розраховано автором за даними Державної служби статистики [1].

У тому числі

з них

За даними Державної служби статистики за

період 2016-2018 рр.

Кількість підприємств

Інноваційно

активних підприємств

Частка у

загальній кількості, %

Підприємства з

технологічними (продуктовими

та/або

процесовими)

інноваціями

Частка у

загальній кількості, %

1 2 3 4 5 6

Україна 29129 8173 28,06 2937 10,08

Вінницька 840 203 24,17 66 7,86

Волинська 549 143 26,05 56 10,20

Дніпропетровська 2677 776 28,99 270 10,09

Донецька 809 145 17,92 67 8,28

Житомирська 788 187 23,73 80 10,15

Закарпатська 554 149 26,90 57 10,29

Запорізька 1225 352 28,73 125 10,20

Івано-Франківська 654 177 27,06 72 11,01

Київська 1687 520 30,82 154 9,13

Кіровоградська 500 164 32,80 87 17,40

Луганська 280 61 21,79 26 9,29

Львівська 1867 544 29,14 187 10,02

Миколаївська 636 133 20,91 57 8,96

Одеська 1576 357 22,65 115 7,30

Полтавська 921 217 23,56 94 10,21

Рівненська 589 105 17,83 18 3,06

Сумська 559 142 25,40 73 13,06

Тернопільська 494 156 31,58 87 17,61

Харківська 2226 670 30,10 382 17,16

Херсонська 487 127 26,08 40 8,21

Хмельницька 703 166 23,61 56 7,97

Черкаська 714 155 21,71 70 9,80

Чернівецька 379 76 20,05 15 3,96

Чернігівська 574 140 24,39 37 6,45

Київ 6841 2308 33,74 646 9,44

Таблиця 2. Оцінка позиції України за складниками Глобального інноваційного індексу


2014 2015 2016 2017 2018 Складники Глобального інноваційного індексу бал

місце

(143) бал місце (141) бал місце (128) бал місце (128) бал місце (126)

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Глобальний інноваційний індекс 36,3 63 36,5 64 35,7 56 37,6 50 38,5 43

Інституції 52,9 103 52,8 98 48,7 101 47,9 101 49,1 107

Людський капітал і дослідження 36,6 45 40,4 36 40,8 40 39,6 41 37,9 43

Інфраструктура 27,1 107 26,3 112 32,3 99 39,3 90 38,1 89

Рівень розвитку ринку 45,1 90 43,9 89 42,1 75 43,2 81 42,7 89

Рівень розвитку бізнесу 29,1 87 32,4 78 30,6 73 35,3 51 34,5 46

Результати застосування знань та технологій

38,2

32

36,4

34

34,1

33

32,8

32

36,7

27

Результати творчої діяльності 30,6 77 31,3 75 31 58 35,6 49 36,5 45

Індекс ефективності інновацій 0,9 14 0,9 15 0,8 12 0,8 11 0,9 5



75

кож відзначити високі показники впровад-ження інновацій на підприємствах Тернопіль-ської області.

Отримані показники виглядають опти-містично: середній показник інноваційної актив-ності досягає по Україні 28%. Однак на тлі світо-вої спільноти за даним параметром підприємстваУкраїни значно відстають від світових лідерів.У міжнародній практиці для оцінки інновацій-ності використовується показник Глобальногоінноваційного індексу, за яким рейтингуютьсякраїни (табл. 2).

Отже, за параметром інноваційності еко-номічного розвитку регіони України суттєвовідстають від бажаного рівня. За умови до-сягнення лідируючих позицій у світових рей-тингах та зростанні частки інноваційно-ак-тивних підприємств у загальній структуріпринаймні рівня в 50%, можна буде робитивисновок про ефективність модернізації ре-гіонального економічного простору в цьомунапрямі.

Важливим напрямком оцінки ефективностімодернізації регіональних економічних систем

є створення умов соціального партнерства врегіоні.

Таке поняття включає комфортні умовивзаємної співпраці бізнесу та громади, органівдержавної та місцевої влади, дотримання тру-дового законодавства, високу самосвідомість,зацікавленість та вмотивованість персоналу.Кількісними показниками оцінки даного пара-метру може стати охопленість персоналу ко-лективним договорами та участю у проф-спілках, обсягами трудових спорів у регіоні,наявністю судових суперечок між бізнесом татериторіальними підрозділами адмініструван-ня господарської діяльності тощо. Найважли-вішим показником, на наш погляд, у контекстіцього параметру, є обсяги накопиченої забор-гованості з оплати праці (табл. 3).

Найбільші суми накопиченої заборгова-ності з оплати праці відмічаються в Донецькійта Сумській областях, найменша — у Він-ницькій. Варто відмітити, що у структурі зо-бов'язань переважає заборгованість держав-них підприємств, а от частка комунальних —достатньо низька. Тобто, місцеві бюджети

Таблиця 3. Заборгованість з оплати праці в Україністаном на 01 лютого 2020 року

Примітка: * без врахування тимчасово окупованих територій АРК та зони АТО.Джерело: [1].

Сума невиплаченої заробітної плати

з неї у %

тис. грн

дер

жав

ні

під

пр

иєм

ства

ко

му

нал

ьн

і

під

пр

иєм

ства

акц

іон

ерн

і

товар

ист

ва

товар

ист

ва

з

об

меж

ено

ю

від

повід

аль-

ніс

тю

філ

ії (

інш

і

від

окр

емлен

і

під

ро

зділ

и)

пр

иват

ні

під

пр

иєм

ства

інш

і

орга

ніз

ацій

ні

фо

рм

и

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Україна 1902196 31,5 3,1 28,6 9,0 22,4 0,1 5,3

Вінницька 825 – – – 25,0 8,8 – 66,2

Волинська 39453 12,6 12,7 10,9 2,1 60,3 0,8 0,6

Дніпропетровська 239831 70,4 2,9 17,2 2,8 2,9 – 3,8

Донецька 386604 37,7 0,5 9,7 11,0 35,6 0,1 5,4

Житомирська 12740 7,9 – 80,9 0,3 7,1 – 3,8

Закарпатська 2646 86,6 – 13,4 – – – –

Запорізька 46489 53,3 11,0 3,3 4,1 1,4 0,2 26,7

Івано-Франківська 11686 72,5 26,2 – 1,3 – – –

Київська 22239 91,7 – – 7,6 – – 0,7

Кіровоградська 6530 26,6 28,9 – 30,6 5,2 – 8,7

Луганська 197519 5,5 4,8 15,3 0,7 72,4 – 1,3

Львівська 109840 7,6 – 20,2 0,2 68,3 – 3,7

Миколаївська 35269 17,6 19,2 – 30,5 26,5 – 6,2

Одеська 25747 58,4 – 17,7 18,1 5,8 – –

Полтавська 47184 11,8 – 47,0 33,8 7,0 – 0,4

Рівненська 4457 92,4 – – 7,6 – – –

Сумська 314787 0,3 0,1 85,7 2,2 0,7 0,1 10,9

Тернопільська 28007 14,8 5,0 21,8 1,4 47,8 – 9,2

Харківська 124265 35,8 6,4 28,0 24,1 0,1 0,0 5,6

Херсонська 7722 8,4 59,3 16,4 6,0 4,2 – 5,7

Хмельницька 5186 100,0 – – – – – –

Черкаська 25668 3,5 1,6 31,8 24,6 30,1 0,5 7,9

Чернівецька 3907 – 95,2 4,8 – – – –

Чернігівська 11023 51,3 5,7 35,3 2,0 – 2,7 3,0

м.Київ 192575 56,3 – 24,1 19,6 – – 0,0



України переважно справляються із виконаннямфункції оплати праці, а відповідно, створенняоднієї із передумов соціального партнерства, а отдержавне управління — ні. Однак повною міроюцього недостатньо: варто оцінити також дос-татність та дієвість громадських слухань у регі-оні, оперативність та результативність розглядузвернень громадян та ініціатив бізнесу тощо.

Результуючими параметрами модернізаціїрегіональних економічних систем стануть по-казники прямого та опосередкованого впливу:валовий регіональний продукт та доданавартість, рівень реального доходу населення,індекс промислового розвитку, обсяг податко-вих надходжень до місцевого бюджету, залу-чення інвестицій в розвиток регіону тощо. Од-нак оцінку зазначених параметрів, на наш по-гляд, варто проводити вже на етапі моніторин-гу попередніх результатів перших кроків про-цесу модернізації. А виходячи з оцінки базо-вих параметрів, про це говорити ще зарано.

ВИСНОВКИПотреба в структурній модернізації регіо-

нальної економіки зумовлена інтеграційнимипроцесами в глобалізованому середовищі.Відповідно, регіональні зміни мають відбувати-ся в контексті прагнення створення прогресив-ного, постіндустріального середовища функ-ціонування економічних підсистем. За резуль-татами аналізу фундаментальних параметрів ізокреслених встановлено, що рівень розвиткуекономічних систем в контексті модернізаціїперебуває на початковому етапі трансформаційта потребує ще багатьох зусиль з органу місце-вого самоврядування.

Література:1. Державна служба статистики. URL: http:/

/www.ukrstat.gov.ua/ (дата звернення: 01.03.20).2. Лепетюха Н.В., Липська А.С. Сучасний

стан інноваційної діяльності промисловихпідприємств України. Економіка та суспіль-ство. 2018. №18. С. 150—158. URL: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/18_ukr/21.pdf (дата звернення: 01.03.2020).

3. Андрєєва В.Г., Сосновська О.О. Оцінкасучасного стану інвестиційно-інноваційноїдіяльності підприємств реального сектораекономіки України. Проблеми економіки.2016. № 1. С. 68—74.

4. Карпенко Ю.В. Парадигма модернізаціїекономіки: становлення та розвито. Вісник еко-номічної науки України. 2017. № 1. С. 54—57.

5. Дунаєв І. В. Модернізація регіональноїекономічної політики: ідентифікація і семан-

тичний аналіз понятійного апарату. Актуальніпроблеми державного управління. Одеса: Вид-во ОРІ НАДУ, 2015. № 4 (64). С. 16—20.

6. Штефан С.І., Коротєєва Г.С. Фінансовіінститути і інструменти модернізації економі-ки регіонів України. Комунальне господарствоміст. 2014. № 113. С. 223—228.

References:1. State Statistics Service (2020), [Online],

available at: http://www.ukrstat.gov.ua/ (Acce-ssed: 01 March 2020).

2. Lepetiukha, N.V. and Lypska, A.S (2018), "Thecurrent camp of the innovation industry of Ukraine",Ekonomika ta suspilstvo, vol. 18, pp. 150—158.

3. Andrieieva, V.H. and Sosnovska, O.O.(2016), "Evaluation of the current state of invest-ment and innovation activity of enterprises in thereal sector of Ukraine's economy", Problemyekonomiky, vol. 1, pp. 68—74.

4. Karpenko, Yu. V. (2017), "Paradigm ofmodernization of economy: formation and deve-lopment", Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy,vol. 1, pp. 54—57.

5. Dunaiev, I. V. (2015), "Modernization ofregional economic policy: identification andsemantic analysis of the conceptual apparatus",Aktualni problemy derzhavnoho upravlinnia,vol. 4 (64), pp. 16—20.

6. Shtefan, S. I. and Korotieieva, H. S. (2014),"Paradigm of modernization of economy: forma-tion and development", Komunalne hospodarstvomist, vol. 113, pp. 223—228.Стаття надійшла до редакції 11.04.2020 р.



77

УДК 657.6

В. Ю. Фабіянська,к. е. н., доцент кафедри аудиту та державного контролю,Вінницький національний аграрний університет, м. ВінницяORCID ID: 0000-0002-2753-1894

АУДИТОРСЬКІ ДОКАЗИ: СУТНІСТЬ, ОЦІНКАВ КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВИМОГДОСТАТНОСТІ ТА ПРИЙНЯТНОСТІ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.77

V. Fabiianska,PhD in Economics, Associate Professor of the Chair of Auditand State Control,Vinnytsia National Agrarian University, Vinnytsia

AUDIT EVIDENCE: ESSENCE, EVALUATION IN THE CONTEXT OF MEETINGTHE REQUIREMENTS OF SUFFICIENCY AND APPROPRIATENESS

Досліджено, що аудиторські докази є свідченнями, які одержуються аудитором в процесі проведення аудиторсь-кого дослідження, на основі яких грунтується аудиторська думка, висловлена у звіті аудитора. Міжнародними стан-дартами аудиту, зокрема МСА 500 "Аудиторські докази" до аудиторських доказів висуваються вимоги достатностіта прийнятності, які є взаємопов'язані та формують у сукупності якісні та кількісні показники аудиторських свідчень.На потрібну кількість аудиторських доказів впливають оцінювання аудитором ризиків суттєвого викривлення та якістьаудиторських доказів. На потрібну якість аудиторських доказів впливають: доречність та достовірність для забезпе-чення підтвердження висновків, на яких грунтується думка аудитора; надійність, яка залежить від джерела отриман-ня та характеру доказів, а також від індивідуальних обставин, за якими їх отримано.

Виокремлено правила, якими керуються аудитори під час оцінювання надійності аудиторських доказів. Узагаль-нено чинники, які впливають на судження аудитора щодо достатності та прийнятності аудиторських доказів. У ре-зультаті оцінювання інформації, яка використовується аудитором в якості доказів, аудитор визначає міру довіри доних, яка залежить від джерела отримання доказів, а також незалежності джерела інформації.

Вважаємо, що лише за умови дотримання вимог достатності та прийнятності аудитор може покладатися на отри-ману інформацію під час формування висновків щодо достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітностізамовника. У разі існування сумніву щодо твердження у фінансовому звіті та неможливості отримання аудиторсь-ких доказів для усунення такого сумніву, аудитор має відобразити це в аудиторському звіті шляхом висловленнявідповідної думки. Це може бути будь-яка модифікована аудиторська думка відповідно до МСА 705 "Модифікаціїдумки у звіті незалежного аудитора": аудиторська думка із застереженням, негативна аудиторська думка, відмовавід висловлення аудиторської думки. Який саме вид модифікованої думки висловить аудитор у звіті, є об'єктом йогопрофесійного судження, і залежатиме від достовірності фінансової звітності та можливості аудитора зібрати до-статні та прийнятні аудиторські докази.

It has been investigated that audit evidence is the evidence obtained by the auditor in the course of the audit study,which is based on the audit opinion expressed in the auditor's report. International Standards on Auditing, in particularISA 500 Audit Evidence, provide audit and audit requirements for adequacy and acceptability that are interrelated andaggregate qualitative and quantitative audit evidence. The required amount of audit evidence is affected by the auditor'sassessment of the risks of material misstatement and the quality of the audit evidence. The required quality of auditevidence is influenced by: relevance and credibility to confirm the conclusions on which the auditor's opinion is based;reliability, which depends on the source of the receipt and the nature of the evidence, as well as the individual circumstancesunder which it was obtained.

The rules governing auditors in assessing the reliability of audit evidence are highlighted. Factors that influence theauditor's judgment about the adequacy and acceptability of audit evidence are generalized. As a result of evaluating theinformation used by the auditor as evidence, the auditor determines the degree of trust in them, which depends on thesource of the evidence and the independence of the source of information.

We believe that only if the requirements of adequacy and eligibility are met, the auditor can rely on the informationobtained when drawing conclusions about the accuracy of accounting and financial statements of the customer. Where



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИАудиторські докази є ключовою категорією

в незалежному аудиті, оскільки вони є осно-вою, на якій повинна грунтуватися думка ауди-тора. Докази в аудиті — це свідчення, що сто-суються фінансової звітності підприємства-клієнта, які отримує аудитор з різноманітнихджерел, передусім від управлінського персона-лу, третіх осіб, самостійно за допомогою ауди-торських процедур, з інших джерел.

Згідно із Законом України "Про аудитфінансової звітності та аудиторську діяльність"метою аудиту фінансової звітності є вислов-лення незалежної думки аудитора про їївідповідність в усіх суттєвих аспектах вимогамнаціональних положень (стандартів) бухгал-терського обліку, міжнародних стандартівфінансової звітності або іншим вимогам [1].

Думка аудитора базується на доказах, якіздатні підтвердити інформацію керівництващодо результатів діяльності та показників звіт-ності. Докази аудитор може отримати шляхомвибору і використання відповідних процедураудиту. Міжнародні стандарти аудиту передба-чають чіткий перелік аудиторських процедурдля отримання доказів при формуванні вис-новків аудитора. Проте в наукових досліджен-нях і нормативних документах виділено різнийперелік процедур, методів, прийомів та спо-собів аудиту. Розуміння сутності аудиторськихпроцедур для отримання доказів є досить важ-ливим питанням у теоретичних аспектах і прак-тичному значенні, оскільки це впливає на роз-криття методики аудиторського контролю [2].

Крім зазначеного, важливим аспектом єоцінка аудиторських доказів щодо їх відповід-ності критеріям якості та кількості, оскількиаудитор зобов'язаний зібрати та задокументу-вати прийнятні та достатні свідчення, напідставі яких буде сформований аудиторськийзвіт.

there is doubt about the assertion in the financial statement and the inability to obtain audit evidence to eliminate suchdoubt, the auditor should reflect this in the audit report by expressing an appropriate opinion. This may be any modifiedaudit opinion in accordance with ISA 705 "Modifications of Thought in the Independent Auditor's Report": Audit Opinion,Negative Audit Opinion, Disclaimer of Audit Opinion. What kind of modified opinion the auditor will express in thereport is the subject of his professional judgment and will depend on the reliability of the financial statements and theauditor's ability to gather sufficient and acceptable audit evidence.

Ключові слова: аудиторські докази, суттєвість, достатність, прийнятність, доречність,достовірність, Міжнародні стандарти аудиту.

Key words: audit evidence, materiality, sufficiency, acceptability, appropriateness, reliability,International Standards on Auditing.


Дослідженням теоретичних та практичнихаспектів сутності аудиторських доказів, їх оцін-ки та процедур отримання займалися таківідомі вчені, як: Горяєва М.С. [4], Грицак І.І. [5],Мултановська Т.В. [4], Подолянчук О.А. [2], [3],Проскуріна Н.М. [6], Редько О.Ю., Редько К.О.[7], Сурніна К.С. [8], Чубай В.М. [5], Юр'єв О.В.[9].

О.А. Подолянчук, досліджуючи сутністьпроцедур одержання аудиторських доказів,уточнює, що процедури аудиту — це методичнідії аудитора, спрямовані на отримання доказівщодо об'єктів аудиту. Метод аудиту, вважаєнауковець, — це сукупність прийомів і способів,за допомогою яких ведеться дослідження пред-мета та об'єктів, що підлягають аудиту; прийо-ми аудиту — це система або сукупність дійаудитора, що передбачають дослідження об'єк-та аудиту; способи аудиту — дії аудитора, спря-мовані на виконання мети аудиту [2].

Дослідження особливостей процесу отри-мання аудиторських доказів дало змогу І.І.Грицак, В.М. Чубай сформувати алгоритм їхотримання та оцінювання. На всіх етапахаудиту відіграють ключову роль вимоги додоказів і, у випадку їх невідповідності, пошукінформації продовжується. На потрібнукількість аудиторських доказів впливає оці-нка ризиків викривлення. На достовірністьдоказів впливають їх джерело та характер,вона також залежить від індивідуальних об-ставин, за яких їх отримано. Для того щобвідповісти на запитання — чи отримані дос-татні та прийнятні аудиторські докази, нау-ковці вважають, що аудитор покладається навласне професійне судження, однак це суд-ження повинне бути відповідним чином об-грунтованим і задокументованим у робочихдокументах аудитора [5].



79

Т.В. Мултановська, М.С. Горяева роблятьвисновок про те, що для підвищення рівняякості аудиту запевнення управлінського пер-соналу є одним з найважливіших аудиторськихдоказів, якими не можна нехтувати. На основіправильного документування письмових іусних заяв керівництва клієнта стає можливимбільш реалістично судити про діяльність замов-ника та якість наданої ним фінансової інфор-мації для виконання умов договору на аудит [4].

Н.М. Проскуріна, здійснивши дослідженнясучасного стану застосування процедур ауди-ту, зазначила, що забезпечення відповідноїякості виконання завдань потребує створеннясучасного процедурного забезпечення, якепередбачає як розвиток загальновідомих, так івпровадження нових аудиторських процедур [6].

О.Ю. Редько, К.О. Редько вважають, щовибір процедури аудиту залежить як від ком-петенції та досвіду самого аудитора, так і відмети й обставин замовлення на аудиторські по-слуги. Водночас вибір методів і процедур — пра-во самого аудитора на власне професійне суд-ження. Однак таке судження обов'язково маєбути аргументованим, обгрунтованим і задоку-ментованим у робочих документах аудитора [7].

К.С. Сурніна зазначає, що аналітичні про-цедури є основним методом доказовості дос-товірності звітності підприємства, Основноюметою застосування аналітичних процедур євиявлення наявності або відсутності незвичай-них або невірно відображених фактів і резуль-татів господарської діяльності, що визначаютьобласті потенційного ризику та потребуютьособливої уваги аудитора [8].

О.В. Юр'єв вважає, що головна відмінністьформування доказів, які застосовуються ваудиті ефективності операційної діяльностіторговельних підприємств полягає у застосу-ванні більшої кількості аналітичних процедур,а також у накопиченні і аналізі інформації таформуванні власної аудиторської думки наоснові експертних оцінок [9].

Відзначаючи цінність отриманих резуль-татів щодо дослідження проблем визначенняпроцедур отримання аудиторських доказів,вважаємо за необхідне зосередити увагу надослідженні теоретичних аспектів їх сутності,складу, оцінки щодо забезпечення вимог до-статності та прийнятності відповідно до Між-народних стандартів аудиту.

МЕТА СТАТТІМетою статті є розкриття сутності, особли-

востей оцінки аудиторських доказів в контекстізабезпечення вимог достатності та прийнятності.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Аудитор у своїй діяльності керується Між-народними стандартами контролю якості,аудиту, огляду, іншого надання впевненості тасупутніх послуг (далі — Міжнародні стандар-ти аудиту, МСА), що розроблені Міжнародноюфедерацією бухгалтерів. Міжнародні стандар-ти постійно змінюються, оновлюються, відпо-відно, станом на сьогодні чинними є МСА2016—2017 рр. видання.

Як основу для аудиторської думки МСА ви-магають, щоб аудитор отримав обгрунтованувпевненість у тому, що фінансова звітність уцілому не містить суттєвого викривлення внас-лідок шахрайства або помилки.

Відповідно до МСА, суттєвість для виконан-ня аудиторських процедур (Рerformance mate-riality) — сума або суми, визначені аудиторомна рівні, нижчому від суттєвості для фінансо-вої звітності в цілому, для того, щоб знизитидо прийнятно низького рівня ймовірність того,що сукупність невиправлених і невиявленихвикривлень перевищить розмір суттєвості дляфінансової звітності в цілому [10].

Науковці вважають, що суттєвість в ауди-торській практиці є багатогранним поняттям,виходячи з його значимості та застосування ваудиторському процесі, а тому це поняття мож-на розглядати з кількох позицій:

— як гранично допустимий розмір викрив-лення фінансової звітності;

— як критерій, яким керується аудитор підчас планування та визначення об'єкта аудитута відповідних аудиторських доказів;

— як критерій для оцінки отриманих ауди-торських доказів;

— як фактор, який впливає на вибір формивисловлення незалежної думки аудитора ваудиторському звіті [11].

Обгрунтована впевненість — це високийрівень впевненості. Вона досягається, якщоаудитор одержав прийнятні аудиторські до-кази у достатньому обсязі для зменшенняаудиторського ризику (тобто ризику того,що аудитор висловить невідповідну думку,якщо фінансова звітність суттєво викривле-на) до прийнятно низького рівня. Проте об-грунтована впевненість не є абсолютнимрівнем впевненості, оскільки існують влас-тиві обмеження аудиту, які призводять дотого, що більшість аудиторських доказів, наоснові яких аудитор формує висновки та наяких грунтується аудиторська думка, єшвидше переконливими, ніж остаточними[10, с. 97].



терських записах, які є основою для фінансо-вої звітності, та інформація, отримана з іншихджерел [10, с. 435].

Більшість науковців притримуються дано-го трактування і відзначають, що аудиторськідокази — це інформація, яку отримує аудиторабо використовує для висловлення думки приформуванні аудиторського звіту (табл. 2).

Ціллю аудитора є розробка та виконанняаудиторських процедур у такий спосіб, якийуможливить отримання прийнятних аудиторсь-ких доказів у достатньому обсязі, що дадутьйому змогу сформулювати обгрунтовані вис-новки, на яких грунтуватиметься думка ауди-тора [10, с. 435].

Основні чинники, що формують вимоги доаудиторських доказів:

1) обгрунтованість висновку аудитора;2) ефективність аудиту за рахунок зменшен-

ня витрат на його проведення.Для цілей Міжнародних стандартів завдань

з надання впевненості:1) достатність доказів є мірою кількості до-

казів;

Документ Застосування МСА 500 «Аудиторські

докази»

Пояснює, з чого складаються аудиторські докази під

час аудиту фінансової звітності, та відповідальність

аудитора за розробку й виконання аудиторських

процедур для отримання прийнятних аудиторських

доказів у достатньому обсязі, що дадуть йому

можливість сформулювати обгрунтовані висновки, на яких грунтуватиметься думка аудитора

МСА 501 «Аудиторські докази

– особливі

положення щодо

відібраних елементів»

Розглядає особливі положення, які використовує

аудитор при отриманні прийнятних аудиторських

доказів у достатньому обсязі відповідно до МСА 330,

МСА 500 та інших застосовних МСА щодо певних

аспектів запасів, судових справ і претензій, які стосуються суб’єкта господарювання, а також

інформації за сегментами під час аудиту фінансової

звітності

МСА 505 «Зовнішні

підтвердження»

Розглядає використання аудитором процедур

зовнішнього підтвердження для отримання

аудиторських доказів відповідно до вимог МСА 330 і

МСА 500

МСА 520 «Аналітичні

процедури»

Розглядає питання використання аудитором

аналітичних процедур як процедур по суті (аналітичних

процедур по суті). Він також стосується питання

відповідальності аудитора за виконання аналітичних

процедур наприкінці аудиту, які допомогли аудитору в

формулюванні загального висновку щодо фінансової звітності

МСА 530 «Аудиторська

вибірка»

Застосовується в тому разі, якщо аудитор прийняв

рішення використати аудиторську вибірку під час

виконання аудиторських процедур. Доповнює МСА

500, який стосується відповідальності аудитора за

розробку та виконання аудиторських процедур для отримання прийнятних аудиторських доказів у

достатньому обсязі для того, щоб дійти обгрунтованих

висновків, на яких грунтуватиметься аудиторська

думка

Таблиця 1. Міжнародні стандарти аудиту, в яких визначено сутність, склад, вимоги щодокількості та якості аудиторських доказів і процедур їх отримання

Джерело: сформовано автором на основі [10].

Тому в процесі аудиторської перевіркиаудитор має отримання достатні та відповідніаудиторські докази, щоб мати змогу сформу-лювати обгрунтовані висновки, на яких грун-туватиметься думка аудитора. Основні поло-ження та рекомендації щодо кількості та якостіаудиторських доказів і процедур їх отриманнявикладено в Міжнародних стандартах аудиту(табл. 1).

Докази — це свідчення, які констатуютьбудь-який факт і є незаперечними.

Міжнародні стандарти аудиту визначаютьдокази (еvidence) — це інформація, яку вико-ристовує практикуючий фахівець, щоб дійтивисновку. Докази складаються з інформації, щоміститься у відповідних інформаційних систе-мах (якщо вони є), а також з іншої інформації[10, с. 29].

Відповідно до МСА 500 "Аудиторські дока-зи", аудиторські докази (audit evidence) —інформація, яку використовує аудитор під часформування висновків, на яких грунтуєтьсядумка аудитора. До аудиторських доказів на-лежить інформація, що міститься в бухгал-



81

2) прийнятність доказів є мірою якості до-казів.

Достатність (аудиторських доказів) (Suffi-ciency (of audit evidence)) — міра кількості ауди-торських доказів. На потрібну кількість ауди-торських доказів впливають оцінювання ауди-тором ризиків суттєвого викривлення та якістьтаких аудиторських доказів [10, с. 30].

Прийнятність (аудиторських доказів) (App-ropriateness (of audit evidence)) — міра якостіаудиторських доказів, тобто їх доречність танадійність для забезпечення підтвердженнявисновків, на яких грунтується думка аудито-ра [10, с. 50].

Достатність та прийнятність аудиторськихдоказів взаємопов'язані. Достатність є міроюкількості аудиторських доказів. На потрібнукількість аудиторських доказів впливає оцінкааудитором ризиків викривлення (чим вищі оці-нені ризики, тим, імовірно, більше аудиторськихдоказів буде потрібно), а також якість такихаудиторських доказів (чим вища якість, тим мен-ше потрібно таких доказів). Проте отриманнябільшої кількості аудиторських доказів може некомпенсувати їхню незадовільну якість.

Прийнятність є мірою якості аудиторськихдоказів, тобто їх доречності та достовірностідля забезпечення підтвердження висновків, наяких грунтується думка аудитора. На надій-ність доказів впливають їх джерело та харак-тер, вона також залежить від індивідуальнихобставин, за якими їх отримано.

На рисунку 1. узагальнені якісні та кількіснівимоги до аудиторських доказів, сформованівідповідно до Міжнародних стандартів аудиту.

Щоб бути достатнім, доказ повинен адек-ватно підтримувати (пояснювати) аудиторськудумку щодо фінансової звітності. Аудитор наоснові свого професійного судження має само-стійно приймати рішення щодо кількості інфор-мації, необхідної для складання висновку продостовірність фінансової звітності економічно-го суб'єкта. Достатність є питанням аудиторсь-кого судження і зазвичай базується на суттє-вості, аудиторському ризику та адекватностііснуючої системи внутрішнього контролю.Аудитор взагалі потребує більшої кількості до-казів щодо основних рахунків балансу та класівгосподарських операцій.

Чи отримані прийнятні аудиторські доказиу достатньому обсязі для зменшення ауди-торського ризику до прийнятно низького рівняі надання можливості аудитору дійти обгрун-тованих висновків, на яких грунтується думкааудитора, є питанням професійного судження.МСА 500 та інші доречні МСА установлюютьдодаткові вимоги і надають додаткові рекомен-дації, які застосовують протягом усього ауди-ту, стосовно міркувань аудитора під час отри-мання прийнятних аудиторських доказів у до-статньому обсязі.

Для отримання достатньої впевненостіаудитор повинен отримати прийнятні ауди-торські докази у достатньому обсязі для змен-

Таблиця 2. Наукові підходи до сутності аудиторських доказів


Автор Характеристика Л.О. Кадуріна Аудиторські докази – це інформація, отримана аудитором у

ході перевірки самостійно, від клієнта, третіх осіб чи

результат її аналізу, що дозволяє зробити висновок і виразити власну думку з предмету перевірки

С.І. Дерев’янко,

С.О. Олійник, Н.П. Кузик,

О.М. Ганяйло

…певна частина інформації та результат її аналізу аудитором

можуть слугувати підтвердженням або спростуванням існування та достовірності відображення факту, події,

процесу чи явища фінансово-господарської діяльності

підприємства-клієнта у його звітності на певну дату. Така інформація становить сутність аудиторських доказів та

слугує основою для аудиторського висновку і звіту

А.Ж. Пшенична Аудиторські докази – це інформація, отримана аудитором

для вироблення думок, на яких грунтується підготовка

аудиторського висновку та звіту

В.В. Рядська,

Я.В. Петраков

Аудиторські докази – це вся інформація, яку використовує

аудитор для формування висновків, на яких грунтується аудиторська думка

В.Я. Савченко Аудиторські докази – це інформація, одержана аудитором

для вироблення думок, на яких грунтується підготовка

аудиторського висновку та звіту

К.П. Чосова Аудиторські докази – це інформація, що використовує

аудитор під час формулювання висновків, на яких

грунтується аудиторська думка

Н.Л. Шкіря, Т.Г. Нікульникова,

Н.В. Залізняк

Аудиторські докази – це інформація, одержана аудитором у процесі формування висновків, на якій грунтується думка

аудитора



шення аудиторського ризику до прийнятнонизького рівня, які надають аудитору мож-ливість дійти обгрунтованих висновків, на якихгрунтується думка аудитора.

Отже, під достатністю доказу розуміютьобсяг інформації, який достатній для визначен-ня стану об'єкта аудиту. Водночас варто за-значити, що якщо аудиторський доказ одержа-но в результаті суцільної перевірки господарсь-ких операцій, то аудитор може бути впевненийу повноті отриманої характеристики об'єктааудиту і висловити відповідну аудиторську дум-ку. Однак, якщо аудиторський доказ міститьдані, отримані за допомогою вибіркової пере-вірки об'єкта контролю, то, приймаючи на їх ос-нові остаточне рішення, аудитор допускає пев-ний ступінь ризику, який завжди є наявним зааудиторської вибірки.

Достовірність стосується умов, за яких до-каз одержується і тісно пов'язана з обранимипроцедурами аудиту. Її можна підвищититільки шляхом застосування процедур більшякісних з погляду неупередженості, незалеж-ності й оцінки джерела інформації, ефектив-ності системи внутрішнього контролю.

Доречність стосується специфічних цілейаудиту. Докази можуть бути доречними щодооднієї мети і недоречними щодо іншої. Наприк-лад, інвентаризація запасів, наприклад, забез-печує докази стосовно їх фізичного існування(наявності), але не є прийнятною щодо визна-чення власності на такі цінності.

Надійність — це якість інформації, що даєзмогу забезпечити обгрунтовану впевненістьпро відсутність у ній помилок та викривлень.

Така вимога, як надійність аудиторських до-казів, залежить від джерела їх отримання: внут-рішнього чи зовнішнього, а також від їх харак-теру. У кожному конкретному випадку ауди-тор самостійно оцінює надійність аудиторськихдоказів, оскільки це є предметом його профе-сійного судження.

Існують такі правила, якими керуютьсяаудитори при оцінці надійності аудиторськихдоказів (рис. 2).

Аудиторські докази є переконливішими,якщо вони отримуються з різних джерел абоджерел різного характеру і коли вони відпові-дають один одному. За таких обставин аудиторможе одержати сумарний розмір довіри вищий,ніж той, що був би отриманий за різними пози-ціями аудиторських доказів, розглянутих ок-ремо. І навпаки, коли аудиторські докази одер-жані з одного джерела та не відповідають тим,що отримані з іншого, то аудитор визначає, якідодаткові процедури необхідні для розв'язан-ня цієї невідповідності.

Дотримання вказаних вище вимог забезпе-чує одержання достовірної інформації про станоб'єктів аудиту, необхідної для формуванняаудиторського звіту.

На аудиторську думку про достатність таприйнятність аудиторських доказів впливаєнизка факторів, а саме: оцінювання характерута рівня властивого ризику на рівні фінансовоїзвітності, залишків на рахунках бухгалтерсько-го обліку; оцінювання системи бухгалтерсько-го обліку та внутрішнього контролю, визначен-ня ризику контролю; ефективність дій управ-лінського персоналу у відповідь і заходів кон-

ВИМОГИ ДО АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

ДОСТАТНІСТЬ - міра кількості

аудиторських доказів

На потрібну кількість


впливають:

1) оцінювання аудитором

ризиків суттєвого

викривлення;

2) якість аудиторських доказів

ПРИЙНЯТНІСТЬ - міра якості


На потрібну якість аудиторських доказів

впливають:

1) доречність та достовірність для забезпечення

підтвердження висновків, на яких ґрунтується думка

аудитора;

2) надійність, яка залежить від джерела отримання

та характеру доказів, а також від індивідуальних

обставин, за якими їх отримано

ВЗАЄМОПОВ’ЯЗАНІСТЬ кількості і якості аудиторських доказів:

чим вища якість, тим менше потрібно таких доказів

Рис. 1. Вимоги до аудиторських доказів відповідно до МСА 500 "Аудиторські докази"

Джерело: сформовано автором на основі [10].



83

тролю для розгляду ризиків; суттєвість статтіфінансового звіту, що перевіряється аудито-ром; значущість питань, які вивчаються і роз-глядаються; досвід аудитора, набутий протя-гом попередніх аудиторських перевірок; ре-зультати аудиторських процедур, включно зможливими виявленими випадками шахрайствачи помилок; джерело отриманих аудиторськихдоказів і надійність отриманої інформації; пе-реконливість аудиторських доказів.

Узагальнимо чинники, які впливають на суд-ження аудитора щодо достатності та прийнят-ності аудиторських доказів на рисунку 3.

У результаті оцінювання інформації, яка ви-користовується аудитором в якості доказів,аудитор визначає міру довіри до них, яка зале-жить від джерела отримання доказів а такожнезалежності джерела інформації. Міру дові-ри до аудиторських доказів представлено нарисунку 4.

Оцінювання характеру та рівня властивого ризику на рівні фінансової звітності,

залишків на рахунках бухгалтерського обліку

Оцінювання системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю, визначення

ризику контролю

Ефективність дій управлінського персоналу у відповідь і заходів контролю для

розгляду ризиків

Суттєвість статті фінансового звіту, що перевіряється аудитором

Значущість питань, які вивчаються і розглядаються

Досвід аудитора, набутий протягом попередніх аудиторських перевірок

Результати аудиторських процедур, включно з можливими виявленими випадками

шахрайства чи помилок

Джерело отриманих аудиторських доказів і надійність отриманої інформації

Переконливість аудиторських доказів

ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СУДЖЕННЯ АУДИТОРА ЩОДО ДОСТАТНЬОСТІ ТА ПРИЙНЯТНОСТІ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

Рис. 3. Чинники, які впливають на судження аудитора щодо достатностіта прийнятності аудиторських доказів

Джерело: сформовано автором.

Рис. 2. Правила оцінки надійності аудиторських доказівДжерело: сформовано автором.

ПРАВИЛА ОЦІНКИ АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

Докази, отримані із зовнішніх джерел (наприклад, у результаті підтвердження,

отриманого аудитором від контрагента підприємства-замовника), надійніші

отриманих із внутрішніх джерел

Докази, отримані із внутрішніх джерел, більш надійні, якщо система бухгалтерського

обліку й внутрішнього контролю підприємства-клієнта є ефективною

Докази, зібрані аудитором (в результаті застосованих аудиторських процедур),

надійніші за докази, надані управлінським персоналом замовника

Докази у формі документів і письмових заяв надійніші за інформацію, представлену

в усній формі

Аудиторські докази, підкріплені оригіналами документів, більш надійні, ніж

підкріплені ксерокопіями або факсимільними копіями чи документами, що були

сфотографовані, оцифровані або в інший спосіб трансформовані в електронну форму



Характеризуючи рисунок 4, варто зазначи-ти, що міра довіри до аудиторських доказів за-лежить, передусім, від незалежності джерелаінформації, з якого аудитор отримує відповіднісвідчення. Так, найнижча довіри до випадковопочутої, нічим не підтвердженої інформації. Цеможе бути інформація з Інтернет, засобів ма-сової інформації, а також інші випадково по-чуті свідчення, які не можна обгрунтувати. На-ступними по мірі довіри є усні пояснення, якіможуть бути як внутрішніми, так і зовнішнімистосовно підприємства-клієнта. Такий низькийрівень довіри до цих доказів пов'язаний із тим,що вони мають усну форму. З метою збільшен-ня довіри до таких свідчень аудитор оформляєїх у письмовому вигляді з відповідними підпи-сами, що дає змогу ідентифікувати осіб, які на-дали інформацію, а відтак збільшується довірадо них, оскільки в МСА зазначено, що аудиторзобов'язаний документувати аудиторські дока-зи в робочих документах аудитора.

Аудиторська документація, яка відповідаєвимогам МСА, надає:

1) докази наявності у аудитора основи для вис-новку про досягнення загальних цілей аудитора;

2) докази того, що аудит планувався та ви-конувався відповідно до МСА і застосовних за-конодавчих і нормативних вимог [10, с. 170].

На другому та третьому рівнях довіри пе-ребувають письмові пояснення управлінськогоперсоналу, працівників замовника та внутріш-ня документація клієнта відповідно. Такий по-рівняно невисокий рівень довіри аудитора по-в'язаний із застосуванням ним професійногоскептицизму під час оцінювання незалежностіаудиторських доказів.

Професійний скептицизм (Professional skep-ticism) — ставлення, що поєднує допитливість,уважність до обставин, які можуть вказувати наможливе викривлення внаслідок помилки абошахрайства, та критичну оцінку доказів [10].

МСА вимагають, щоб аудитор здійснювавпрофесійне судження та зберігав професійнийскептицизм протягом планування і виконанняаудиту, зокрема:

— ідентифікував і оцінював ризики суттє-вого викривлення внаслідок шахрайства абопомилки виходячи з розуміння суб'єкта госпо-дарювання та його середовища, включаючивнутрішній контроль суб'єкта господарювання;

— отримував прийнятні аудиторські дока-зи у достатньому обсязі щодо існування суттє-вих викривлень, розробляючи та виконуючивідповідні дії у відповідь на оцінені ризики;

— формував думку про фінансову звітність,виходячи з висновків, зроблених на основі отри-маних аудиторських доказів [10, с. 97].

Відповідно, оскільки управлінський персо-нал та працівники підприємства є зацікавлени-ми особами, відтак аудитор повинен критичнота уважно оцінювати свідчення, отримані все-редині підприємства-замовника.

На четвертому рівні довіри перебуваютьаудиторські докази, отримані у письмовійформі від третіх осіб стосовно замовника. Та-кий високий рівень довіри до інформації мож-на пояснити тим, що фізичні та юридичні осо-би, які взаємодіяли із підприємством-клієнтом,є незацікавленими щодо результатів аудиту, атому інформацію, отриману від них у виглядіписьмових підтверджень, можна вважати неза-лежною.

max min

МІРА ДОВІРИ ДО АУДИТОРСЬКИХ ДОКАЗІВ

4. Документальні підтвердження третіх осіб

3. Внутрішня документація клієнта

2. Письмові пояснення управлінського персоналу та працівників замовника

1. Усні пояснення (внутрішні, зовнішні стосовно підприємства-клієнта)

0. Випадково почута інформація

5. Докази, отримані безпосередньо аудитором внаслідок виконаних

процедур контролю

Рис. 4. Міра довіри до аудиторських доказів

Джерело: сформовано автором.



85

Найвищий рівень довіри мають докази, от-римані безпосередньо аудитором внаслідок ви-конаних процедур контролю, оскільки він є ек-спертом у галузі бухгалтерського обліку і ауди-ту, відтак використовує власне професійне суд-ження під час планування та вибору форм таметодів аудиту.

Отже, аудиторські докази необхідні дляпідтвердження думки та звіту аудитора. Вониє сукупними за характером та їх отримують восновному внаслідок аудиторських процедур,виконаних під час аудиту. Проте вони можутьтакож містити інформацію, отриману з іншихджерел, зокрема попередніх аудитів (за умови,що аудитор визначив, чи відбулися зміни з часупопереднього аудиту, які можуть вплинути наїхню доречність для поточного аудиту або про-цедур фірми щодо контролю якості стосовноприйняття клієнтів і продовження стосунків ізними.

Крім інших джерел у межах суб'єкта госпо-дарювання та поза ними, важливим джереломаудиторських доказів є бухгалтерські записисуб'єкта господарювання. Інформацію, якуможна використати як аудиторський доказ, та-кож може складати експерт, найнятий або за-лучений суб'єктом господарювання. Ауди-торські докази складаються як з інформації,яка підтверджує та доповнює твердженняуправлінського персоналу, так і з інформації,яка суперечить цим твердженням. Крім того, вдеяких випадках аудитор використовує відсут-ність інформації (наприклад, відмова управ-лінського персоналу надати необхідну інфор-мацію) і, отже, вона також становить ауди-торські докази. Більшість роботи аудитора підчас формулювання думки аудитора складаєть-ся з отримання й оцінювання аудиторських до-казів.

Міжнародними стандартами аудиту вима-гається, щоб аудитор використовував визначеніцілі для оцінки того, чи отримані достатні таприйнятні аудиторські докази в контексті за-гальних цілей аудитора. Якщо в результатіаудитор доходить висновку, що аудиторськідокази не є достатніми та прийнятними, тоді вінможе дотримуватися одного чи кількох із на-ведених далі підходів, щоб виконати вимогиМСА 200 "Загальні цілі незалежного аудитората проведення аудиту відповідно до Міжнарод-них стандартів аудиту":

1) оцінити, чи отримані або чи будуть отри-мані додаткові доречні аудиторські докази врезультаті дотримання вимог інших МСА;

2) розширити роботу, виконану під час зас-тосування однієї або кількох вимог;

3) виконати інші процедури, які, за суджен-ням аудитора, необхідні за конкретних обста-вин [10, с. 123].

Якщо очікується, що ніщо з наведеноговище не буде доцільним або можливим за кон-кретних обставин, аудитор не зможе отриматидостатні та прийнятні аудиторські докази, тодіза вимогами МСА він має визначити вплив нааудиторський звіт або на здатність аудиторазавершити завдання.

ВИСНОВКИАудиторські докази є свідченнями, які одер-

жуються аудитором в процесі проведенняаудиторського дослідження, на основі якихгрунтується аудиторська думка, висловлена узвіті аудитора. Міжнародними стандартамиаудиту до аудиторських доказів висуваютьсявимоги достатності та прийнятності, які є взає-мопов'язані та формують у сукупності якісні такількісні показники аудиторських свідчень. Напотрібну кількість аудиторських доказів впли-вають оцінювання аудитором ризиків суттєво-го викривлення та якість аудиторських доказів.На потрібну якість аудиторських доказів впли-вають: доречність та достовірність для забез-печення підтвердження висновків, на якихгрунтується думка аудитора; надійність, яказалежить від джерела отримання та характерудоказів, а також від індивідуальних обставин,за якими їх отримано.

Лише за умови дотримання вимог достат-ності та прийнятності аудитор може поклада-тися на отриману інформацію під час форму-вання висновків щодо достовірності бухгал-терського обліку та фінансової звітності за-мовника.

У разі існування сумніву щодо тверджен-ня у фінансовому звіті та неможливості отри-мання аудиторських доказів для усунення та-кого сумніву, аудитор має відобразити це ваудиторському звіті шляхом висловленнявідповідної думки. Це може бути будь-яка мо-дифікована аудиторська думка відповідно доМСА 705 "Модифікації думки у звіті незалеж-ного аудитора": аудиторська думка із засте-реженням, негативна аудиторська думка,відмова від висловлення аудиторської думки.Який саме вид модифікованої думки висловитьаудитор у звіті є об'єктом його професійногосудження, і залежатиме від достовірностіфінансової звітності та можливості аудиторазібрати достатні та прийнятні аудиторські до-кази.

У подальших дослідженнях слід приділитиувагу джерелам та процедурам одержання



аудиторських доказів, що є основою для забез-печення обгрунтованості аудиторської думки.

Література:1. Про аудит фінансової звітності та ауди-

торську діяльність: Закон України від 21.12.2017р. № 2258-VIII. URL: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2258-19

2. Подолянчук О.А. Процедури одержанняаудиторських доказів. Економiчний часопис-XXI. 2014. № 1—2 (2). С. 60—63. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecchado_2014_1-2(2)__16

3. Подолянчук О.А., Захарчук І.С. Первин-ний документ в аудиті: факт господарськихоперацій чи доказ? Економічні науки. Cерія.:Облік і фінанси. 2013. Вип. 10 (4). С. 135—140.URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecnof_2013_-10(4)__23

4. Мултановская Т.В., Горяева М.С. Исполь-зование заверений управленческого персона-ла клиента как аудиторских доказательств дляповышения качества аудита. Бізнес Інформ.2012. № 12. С. 245—248. URL: http://nbuv.-gov.ua/UJRN/binf_2012_12_61

5. Грицак І.І., Чубай В.М. Аудиторські до-кази: вимоги, процедури отримання та процесоцінювання. Науковий вісник НЛТУ України.2013. Вип. 23.14. С. 173—183. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/nvnltu_2013_23

6. Проскуріна Н.М. Розвиток процедураудиту: теорія та методологія: автореф. дис. наздобуття наук. ступеня д-ра. екон. наук: спец.08.00.09 "Бухгалтерський облік, аналіз та аудит(за видами економічної діяльності)". Держ.служба статистики України, Нац. акад. стати-стики, обліку та аудиту. К., 2012. 38 с.

7. Редько О.Ю., Редько К.О. Процедуриаудиту як основа професійної практики. Бух-галтерський облік і аудит. 2011. № 6. С. 45—50.USD: http://nbuv.gov.ua/UJRN/boau_2011_6_6

8. Сурніна К.С. Отримання аудиторськихдоказів методом застосування аналітичнихпроцедур. Проблеми і перспективи розвиткупідприємництва. 2012. № 2. С. 30—34. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/piprp_2012_2_8

9. Юр'єв О. В. Докази в аудиті ефективностіопераційної діяльності торговельних під-приємств. Економічні науки. Cер.: Облік іфінанси. 2013. Вип. 10(1). URL: http://nbuv.-gov.ua/UJRN/ecnof_2013_10(1)__72

10. Міжнародні стандарти контролюякості, аудиту, огляду, іншого надання впев-неності та супутніх послуг: видання 2016—2017 рр. частина 1 / Пер. з англ. К.: Міжнарод-на федерація бухгалтерів; Аудиторська пала-та України. 2017. — 978 с.

11. Томчук О.В., Фабіянська В.Ю. Концеп-ція суттєвості в обліковій та аудиторській прак-тиці. Економіка Фінанси Менеджмент: актуаль-ні питання науки і практики. 2018. № 6. С. 72—86.

References:1. The Verkhovna Rada of Ukraine (2017), The

Law of Ukraine "About the audit of financialreporting and audit activity", available at: http://zakon2.rada.gov.ua /laws/show/2258-19 (Acce-ssed 12 April 2020).

2. Podolianchuk, O.A. (2014), "Procedures forobtaining audit evidence", Ekonomichnyichasopys-XXI, vol. 1—2, pp. 60—63.

3. Podolianchuk, O.A. and Zakharchuk, I.S.(2013), "Initial audit document: fact of businesstransaction or evidence?", Ekonomichni nauky.Cerie: Oblik i finansy, vol. 10 (4), pp. 135—140.

4. Multanovskaia, T.V. and Horiaeva, M.S. (2012),"Using the assurances of the client's managerial staffas audit evidence to improve the quality of theaudit",Biznes Inform, vol. 12, pp. 245—248.

5. Hrytsak, I.I. and Chubai, V.M. (2013), "Auditevidence: requirements, procedures for obtainingand evaluation process", Scientific Bulletin ofNLTU of Ukraine, vol. 14, pp. 173—183.

6. Proskurina, N.M. (2012), "Development ofaudit procedures: theory and methodology", Ph.D.Thesis, Accounting, analysis and audit (by type ofeconomic activity), National Academy of Sta-tistics, Accounting and Auditing, Kyiv, Ukraine.

7. Redko, O.Iu. and Redko, K.O. (2011), "Auditprocedures as a basis for professional practice",Accounting and Auditing, vol. 6, pp. 45—50.

8. Surnina, K.S. (2012), "Obtaining auditevidence by applying analytical procedures",Problemy i perspektyvy rozvytku pidpryiem-nytstva, vol. 2, pp. 30—34.

9. Yuriev, O.V. (2013), "Evidence in auditingthe effectiveness of operating activities of tradingenterprises", Ekonomichni nauky. Cerie: Oblik ifinansy, [Online], vol. 10 (1), available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/ecnof_2013_10(1)__72(Accessed 12 April 2020).

10. Audit Chamber of Ukraine (2016), "Inter-national Standards on Quality Control, Audit,Review, Other Assurance and Related Services,Edition 2016—2017", available at: https://www.apu.-net.ua/component/content/article/2-unca-tegorised/1151-miznarodni-standarti-kontrolu-yakosti-2016-2017 (Accessed 12 April 2020).

11. Tomchuk, O.V. and Fabiianska, V.Iu. (2018),"Concept of materiality in accounting and auditingpractice", Ekonomika Finansy Menedzhment: aktualnipytannia nauky i praktyky, vol. 6, pp. 72—86.Стаття надійшла до редакції 14. 04.2020 р.



87

УДК 504.05

С. М. Лутковська,к. пед. н., доцент кафедри адміністративного менеджменту та альтернативних джерел енергії,проректор з науково-педагогічної роботи, євроінтеграції та міжнародної діяльності,Вінницький національний аграрний університетORCID ID: 0000-0002-8350-5519

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЗА УМОВМОДЕРНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ ОЦІНКИ РІВНЯЕКОЛОГІЧНОЇ БEЗПEКИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.87

S. Lutkovska,PhD in Pedagogical Sciences, Associate Professor, Department of Administrative Management and Alternative EnergySources, Vice-Rector for Scientific and Pedagogical Work, European integration and international activitiesVinnytsia National Agrarian University

ENSURING SUSTAINABLE DEVELOPMENT UNDER MODERNIZATION OF THE SYSTEMOF ENVIRONMENTAL SAFETY EVALUATION

У статті визначено, що комплексну оцінку рівня екологічної безпеки доцільно здійснювати на основі нової орган-ізаційної структури екологічного контролю та інформаційної моделі шляхом залучення спеціально сформованихпоказників стану довкілля — індикаторів та індексів якості. Запропоновано під час розробки методичних підходів дооцінки екологічної модернізації з позицій екологічної і природно-техногенної безпеки використовувати показникиза трьома сферами: охорона атмосферного повітря, водні ресурси, поводження з відходами. Така класифікація далазмогу визначити рівень навантаження на населення і територію, а також загрози та ризики за умов збереження існу-ючої тенденції значного негативного впливу вражаючих чинників екологічної безпеки. Розроблено алгоритм оцінкирівня екологічної безпеки в аспекті процедури модернізації у сфері охорони атмосферного повітря, водних ресурсівта поводження з відходами протягом 2014—2018 рр. по регіонах та України загалом. Розраховано індекси екологіч-ної модернізації. Запропоновано методику екологічної модернізації охорони повітря регіонів та загалом по Україні.Проведено аналіз кількості повітроохоронних заходів у 2014—2018 роках. З позиції екологічної модернізації та заб-рудненням довкілля можна відмітити загальну тенденцію, до збільшення кількості модернізаційних заходів у регіо-нах, що викидають найбільше отруйних речовин. Запропоновано напрями формування технологічної здатності еко-номічної системи до забезпечення екологічної безпеки держави. Ці заходи доцільно розглядати в розрізі чотирьохетапів: 1) традиційного виробництва та забезпечення його ефективності; 2) розширення інвестиційних можливостей,що підвищує здатність купувати та впроваджувати сучасні іноземні технології; 3) формування адаптивних здібнос-тей до пристосовування та покращення імпортних технологій; 4) забезпечення відповідного рівня науково-досліднихрозробок. У розрізі регіонів активність запровадження вищеназваних повітроохоронних заходів була досить висо-кою. Харківська та Дніпропетровська області утримували лідируючі позиції протягом усього аналізованого періо-ду. Досить активно повітроохоронні заходи реалізовувалися у Хмельницькій, Кіровоградській, Черкаській області,місті Київ. Низькими показниками характеризуються Запорізька, Житомирська, Миколаївська та низка інших обла-стей. Жодних заходів не було проведено на території Закарпаття, Тернопільської та Чернівецької областей.

It is determined in this article that it is advisable to carry out a comprehensive assessment of the level of environmentalsafety on the basis of a new organizational structure of environmental control and information model by involving speciallyformed indicators of the state of the environment — indicators and quality indices. It is proposed to use indicators inthree areas: atmospheric air protection, water resources, waste management, when developing methodological approachesto the assessment of environmental modernization from the standpoint of environmental and technogenic safety. Thisclassification made it possible to determine the level of burden on the population and the territory, as well as the threatsand risks, provided that the existing tendency of significant negative impact of the environmental factors was maintained.The algorithm of estimation of the level of ecological safety in the aspect of the procedure of modernization in the field ofatmospheric air protection, water resources and waste management during 2014—2018 by regions and Ukraine as awhole is developed. Ecological modernization indices are calculated. The method of ecological modernization of airprotection of regions and in the whole of Ukraine is offered. The analysis of the number of air protection measures in2014-2018 was conducted. From the point of view of ecological modernization and pollution, it is possible to note thegeneral tendency to increase the number of modernization measures in the regions that emit the most toxic substances.The directions of formation of technological ability of the economic system to ensure the ecological security of the stateare proposed. These measures should be considered in the context of four stages: 1) traditional production and ensuringits efficiency; 2) expansion of investment opportunities, which enhances the ability to buy and implement modern foreigntechnologies; 3) the formation of adaptive capacities to adapt and improve imported technologies; 4) ensuring theappropriate level of research and development. In the regions, the activity of the above-mentioned air protection measureswas quite high. Kharkiv and Dnipropetrovsk oblasts maintained leading positions throughout the analyzed period. Quite



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИОхорона довкілля, раціональне викорис-

тання природних ресурсів, забезпечення еко-логічної безпеки життєдіяльності людини єобов'язковою умовою сталого економічного тасоціального розвитку суспільства. Проте насьогодні в Україні спостерігається високийрівень забруднення навколишнього природно-го середовища, спричиненого нераціональнимприродокористуванням, недосконалістю нор-мативно-правового регулювання в цій сфері [1],використанням застарілих та екологічно небез-печних основних засобів, зниженням соціаль-ної відповідальності бізнесу, що супровод-жується негативними еколого-економічниминаслідками як для економіки країни, так і длясуспільства загалом.

У зв'язку з цим важливим завданням дер-жавної політики у сфері захисту населення тагосподарських об'єктів від природно-техноген-них загроз є забезпечення гарантованого рівняекологічної безпеки, що відповідає рівню роз-винених країн світу. Це зумовлює необхідністьздійснення комплексного аналізу природно-техногенних загроз, їхнього постійного моні-торингу та розроблення на цій основі обгрун-тованих запобіжних заходів, спрямованих напопередження та мінімізацію негативних нас-лідків у разі їх реалізації. Але для вирішенняцього завдання потрібно розробити системуоцінки рівня екологічної безпеки держави.


Останнім часом поглиблюються фундамен-тальні наукові дослідження, в яких екологічніта економіко-екологічні проблеми стаютьоб'єктом особливої уваги вітчизняних і зару-біжних учених. Зокрема, розробці цих питаньприсвячені праці: С.П. Іванюти, К.В. Тараню-ка, А.Б. Качинського, B. В. Вітлінського, Г.М. Ка-летніка, С.В. Козловського, О.В. Длугополь-ського, О.О. Веклича, М.В. Голованенко,C.М. Ілляшенко, О.В. Козьменко, С.К. Харічко-ва, О.Н. Русака, О.В. Садченко, К.Ф. Фролова,О.В. Харламової, В.М. Шмандія та інших [2—4].

actively air protection measures were implemented in Khmelnitsky, Kirovograd, Cherkasy region, Kyiv. Zaporizhzhia,Zhytomyr, Mykolayiv and a number of other regions are characterized by low indicators. There were no events in theterritory of Transcarpathia, Ternopil and Chernivtsi regions.

Ключові слова: екологічна безпека, оцінка, критерії, сталий розвиток.Key words: environmental safety, evaluation, criteria, sustainable development.

Однак у сучасній науковій літературі та чин-них нормативних документах міститься знач-на кількість окремих критеріїв оцінки екологі-чної безпеки чи небезпеки підприємства, алеметодики розрахунку загального її рівня немає.Це обумовлює актуальність обраного напрямудослідження і підтверджує його надзвичайноважливе значення.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯМетою дослідження є розроблення систе-

ми оцінки рівня екологічної безпеки та її мо-дернізації спрямовананої на запобігання тазниження рівня негативних наслідків природ-ного та антропогенного характеру.


Відповідно до рекомендацій Комісії зі стало-го розвитку при ООН і Комісії з глобальної еко-логії новий підхід до проблеми вивчення еколо-гічної безпеки територій базується на екологічнійпарадигмі [5]. Перевага нового методу, на відмінувід попереднього, загальноприйнятого, який спи-рається на т. зв. забруднювально-ресурсну пара-дигму, полягає в тому, що комплексну оцінкурівня екологічної безпеки пропонується здійсню-вати на основі нової організаційної структуриекологічного контролю та інформаційної моделішляхом залучення спеціально сформованих по-казників стану довкілля — індикаторів та індексівякості. Невід'ємною складовою цього є рівеньекологічної модернізації, котрий тісно пов'яза-ний з екологічним ризиком та дає змогу кількіснооцінити екологічну безпеку. Запропонованийпідхід не потребує залучення гранично допусти-мих концентрацій як бази для підрахунку, котрі,як відомо, є санітарно-токсикологічними, а неекологічними нормативами. Індикатори еколо-гічної безпеки — це показники, що характеризу-ють ступінь захищеності від негативного еколо-гічного впливу з урахуванням досягнення цілейсоціально-економічної системи. Індикатор є по-казником і символом одночасно, визначає мірувеличини, властивості, процесу. Математичнасуть екологічного індикатора полягає у тому, щовін може бути скаляром, вектором і більш склад-



89

ною величиною, яку можна подати у вигляді мат-риці.

Теоретико-методологічні засади екологіч-ної модернізації грунтовно досліджуються у

роботах В.Я. Шевчука [6], десистемно розкривається не-обхідність екологізації всіхскладових виробництва: сис-теми управління, технологіч-них процесів, господарськоїта інвестиційної підприєм-ницької діяльності. Це перед-бачає екологізацію функційсистеми загального управлі-ння підприємством із запро-вадженням міжнародних стан-дартів системи екологічногоменеджменту, екологічногоаудиту, а також досвіду еко-логічного інжинірингу, мар-кетингу, лізингу, страхуван-ня; оновлення виробничихпроцесів (технологічних сис-тем) для поліпшення еколо-гічних характеристик вироб-ництва з економічним ефек-том; аналогічну модернізаціюочисних споруд; екологічнеоздоровлення проммайдан-чика і прилеглої території;підвищення екологічної сві-домості та кваліфікації пер-соналу. Необхідність у мо-дернізації виробництва вини-кає у зв'язку зі зношуваннямабо старінням виробничогообладнання. Класичними ви-дами зношування є фізичне,функціональне, технологічне(моральне) і вартісне.

Значну кількість науковихдосліджень присвячено тео-ретико-методологічним заса-дам формування поняттяекологічна модернізація соц-іально-економічного розвит-ку. Автори, враховуючи на-прями використання загаль-новживаної категорії модер-нізація, пропонують виокре-мити таке трактування по-няття, яке б охоплювало всістратегічні цілі сталого роз-витку для регіону в контексті"зеленого" зростання [7].

Під час розробленняме-тодичних підходів до оцінки екологічної модер-нізації з позицій екологічної і природно-техно-генної безпеки пропонується використовуватипоказники за трьома сферами: охорона атмос-

Таблиця 1. Показники екологічної модернізації у сфері охорониатмосферного повітря


Показник

Впровадження заходів з удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші

види палива, сировини і т. ін.)

Кількість заходів

Загальний обсяг витрат за кошторисною вартістю, тис. грн

Фактично виконано з початку виконання заходу, тис. грн

Фактичне зменшення викидів забруднювальних речовин в атмосферне повітря після

впровадження заходу

Впровадження заходів з підвищення ефективності існуючих очисних установок

(включаючи їх модернізацію, реконструкцію і ремонт)






Впровадження заходів з будівництва і введення в дію нових газоочисних установок і споруд






Впровадження заходів з ліквідації джерел забруднення






Впровадження інших заходів

Показники екологічної модернізації у сфері охорони водних ресурсів

Показник

Економія забору води за рахунок оборотного та повторно-послідовного водопостачання,

млн м3

Частка забруднених зворотних вод у загальному водовідведенні, у %

Водоємність ВРП, у м3/грн

Потужність очисних споруд за регіонами, млн м3

Втрати води при транспортуванні, у % до загального забору води з природних водних об'єктів

Капітальні інвестиції та поточні витрати на охорону та раціональне використання природних

Ресурсів за регіонами, всього, тис. грн

Капітальні інвестиції в очищення, тис. грн

Капітальні інвестиції в інтегровані технології, тис. грн

Показники екологічної модернізації сфери поводження з відходами

Показник

Частка капітальних інвестицій в інтегровані технології у сфері поводження з відходами в

загальному обсязі капітальних інвестицій на поводження з відходами, %

Обсяги капітальних інвестицій в інтегровані технології у сфері поводження з відходами,

млн грн

Частка капітальних інвестицій поводження з відходами у відсотках до ВРП, %

Обсяги утворення відходів I-IV класів небезпеки на особу, т на од. ВРП;

Обсяги утилізації відходів I-IV класів небезпеки, тис. т;

Обсяги спалення відходів I-IV класів небезпеки, тис. т;

Обсяги видалення відходів I-IV класів небезпеки, тис. т;

Частка знешкоджених та утилізованих відходів I-IV класів небезпеки від їх утворення, %

Частка спалювання з використанням енергії у загальному обсязі спалювання відходів,%



ферного повітря, водні ресур-си, поводження з відходами(табл. 1). Їх комплексна оцін-ка дала змогу визначити рі-вень навантаження на насе-лення і територію, а такожзагрози та ризики за умов збе-реження існуючої тенденціїзначного негативного впливууражаючих чинників. Перелікпоказників визначено згідно знаявною інформацією Дер-жавної служби статистикиУкраїни, Держводгоспу, Євро-стату та інших джерел.

Регіони України, будучиоб'єктом дослідження, мо-жуть розглядатися як великабагаторівнева динамічна сис-тема зі складними зв'язкамивсередині окремих рівнів таміж ними. Як складники цієїсистеми аналізуються різніоб'єкти захисту: населення,ВРП, елементи довкілля, інве-стиції тощо. З урахуваннямзазначених положень можли-во оцінити рівень модерні-зації.

Власне оцінку проведено вдекілька етапів: перший —аналіз та групування вхідної інформації; дру-гий — оцінювання за обраними показниками таїх сукупністю у регіональному розрізі.

Загальна схема оцінки включає:— Компонування векторів показників αij

первинної інформації згідно з визначеними зав-даннями.

— Розподіл показників на стимулятори (st)та дестимулятори (ds).

Перші покращують загальну оцінку об'єкта,а другі — навпаки, погіршують її. Прина-лежність показника можна визначити на основіекспертного підходу, аналізу його динамікиупродовж останніх років та аналітичної бази.

Нормування показників, тобто перехід відабсолютних за своїм характером (векторів αi)до відносних (xi), що здійснюється за форму-лою:

xi = kбі

бі

фіai

а

ааa

)(

)()(

...1)(

×× (1),

де αi(ф) — показник і-го регіону фактичногороку (або поточного);

αi(б) — показник і-го регіону базового року(або попереднього);

k — кількість показників варіюється залеж-но від обраної сфери;

xi — нормоване значення показника і-горегіону;

Згідно із формулою (1) обчислюються нор-мовані значення окремо для стимуляторів тадестимуляторів.

Розрахунок агрегованого показника на осно-ві нормованих значень st та ds за формулою:

dsst

stQij

22+

=(2),

де Qij — агрегований показник модернізації.За вищенаведеною методикою було визна-

чено рівень модернізації у сфері охорони ат-мосферного повітря, водних ресурсів та повод-ження з відходами протягом 2014—2018 рр. порегіонах та України загалом. Ранжируваннярегіонів України на основі агрегованого по-казника [8] та їх групування за рівнем модерні-зації — низьким, помірним, середнім, підвище-ним і високим (табл. 2).

Окрім специфічних абсолютних значень,при обчисленні взято до уваги групу відноснихпоказників, що відображають рівень екологіч-

Складові екологічної модернізації

Регіон

Повітря Водні

ресурси Відходи

Інтег-ральний

індекс

Рівень інтенсивності

модернізації

Автономна Республіка Крим - -

м. Севастополь - -

Дніпропетровська область 0,381 0,647 0,726 0,585

Донецька область 0,685 0,521 0,136 0,447

Високий

Запорізька область 0,218 0,442 0,176 0,279

м. Київ 0,130 0,174 0,218 0,174

Луганська область 0,047 0,370 0,034 0,150

Харківська область 0,152 0,151 0,082 0,128

Підвищений

Середній

Івано-Франківська область 0,080 0,086 0,214 0,127

Львівська область 0,180 0,082 0,114 0,125

Миколаївська область 0,119 0,100 0,130 0,117

Рівненська область 0,075 0,105 0,139 0,107

Київська область 0,011 0,030 0,240 0,094

Полтавська область 0,088 0,072 0,057 0,072

Житомирська область 0,114 0,029 0,046 0,063

Хмельницька область 0,028 0,113 0,019 0,053

Помірний

Кіровоградська область 0,032 0,023 0,090 0,048

Сумська область 0,083 0,035 0,020 0,046

Вінницька область 0,024 0,031 0,080 0,045

Черкаська область 0,033 0,029 0,040 0,034

Чернівецька область 0,001 0,067 0,028 0,032

Волинська область 0,013 0,007 0,068 0,030

Одеська область 0,004 0,042 0,028 0,025

Чернігівська область 0,033 0,024 0,015 0,024

Херсонська область 0,014 0,011 0,037 0,021

Закарпатська область 0,000 0,000 0,022 0,007

Тернопільська область 0,009 0,004 0,002 0,005

Низький

Всього по Україні 0,102 0,128 0,142 0,113 Середній

Джерело: розроблено автором.

Таблиця 2. Індекси інтенсивності екологічної модернізації у2018 р.



91

ного навантаження на одиницю площі (км2),населення (особи) та валового регіональногопродукту (млн грн).

Запропонована методика може бути скори-гована та доповнена залежно від змін у державіта методології статистичних обстежень. По-рівнянність динамічного ряду можливо здійс-нити за ретроспективними розрахунками.

Зупинимося детальніше на аналізі й оцінціпараметрів екологічної модернізації охорониповітря регіонів в Україні, оскільки саме по-вітряний басейн є складним за методологіямидослідження та підбором показників, індика-торів оцінки стану модернізації.

Екологічна модернізація охорони повітрярегіонів та в цілому по Україні, може бути про-аналізована та оцінена на основі показниківзапровадження повітроохороних заходів напідприємствах. Їх перелік та кількість обліко-вуються, відповідно вимогам статичноїзвітності та Закону України "Про охорону ат-мосферного повітря", а саме: удосконаленнятехнологічних процесів (включаючи перехід наінші види палива, сировини і т. ін.); будівницт-во і введення в дію нових газоочисних устано-вок і споруд; підвищення ефективності існую-чих очисних установок (включаючи їх модерні-

зацію, реконструкцію і ремонт);ліквідація джерел забруднення;перепрофілювання підприємства(цеху, дільниці) на випуск іншоїпродукції; інші заходи.

Протягом аналізованого пе-ріоду, а саме за 2014—2018 рр. натериторії областей було прове-дено загалом понад 2000 заходів,переважна більшість яких стосу-валася підвищення ефективностіроботи існуючих очисних уста-новок (включаючи їхню модерн-ізацію, реконструкцію і ремонт).Проте кількість повітроохорон-них заходів скорочувалася: якзагалом, так і за окремими вида-ми (рис. 1).

Загальний обсяг витрат на по-вітроохоронні заходи, за кошто-рисною вартістю, зростав. Про-те їх розподіл був нерівномірнийпротягом аналізованого періоду.Обсяги фактично витраченихкоштів з початку виконання за-ходів завжди перевищували зап-лановані на 25—30%, а зменшен-ня викидів забруднюючих речо-вин в атмосферне повітря після

заходів було нижчим, ніж очікувалося. Резуль-тативність таких витрат була низькою і стано-вила лише 83%. Аналогічною була ситуація і заінші роки, де витрачені понаднормові кошти (на5—60% більше, від запланованих) давали 70—90% ефективності (рис. 1). З усіх природоохо-ронних заходів, що передбачені ПостановоюКабінету Міністрів України від 13 грудня 2001року № 1655 "Про затвердження Порядку ве-дення державного обліку в галузі охорони ат-мосферного повітря", на території Українифактично було відсутнє природоохоронне пе-репрофілювання (підприємст) на випуск іншоїпродукції. Заходи за цією категорією не обліко-вувалися протягом періоду [9].

Аналізуючи регіональний розподіл заходів,варто відмітити нерівномірність їх запровад-ження як за часовим, так і територіальнимпринципом. Зокрема впровадження заходів зудосконалення технологічних процесів (вклю-чаючи перехід на інші види палива, сировини іт.ін.) було відсутнє у 2014 році як на територіїдепресивних, традиційно аграрних регіонів (За-карпатська, Волинська, Хмельницька області),так в промислово розвинених (Луганська, Хар-ківська області). Високим цей показник зали-шався впродовж досліджуваного періоду для

76 67 70 5937

36 43 3528

17

189 193170

170

150

30 26

2420

17

155129

150

130

102

0

50

100

150

200

250

300

350

400

450

500

2014 2015 2016 2017 2018інші заходи

ліквідація джерел забруднення

підвищення ефективності роботи існуючих очисних установок (включаючи їхнюмодернізацію, реконструкцію і ремонт) будівництво і введення в дію нових газоочисних установок і споруд

удосконалення технологічних процесів (включаючи перехід на інші види палива,сировини і т. ін.)

Рис. 1. Впровадження повітроохоронних заходів протягом2014—2018 рр.




м. Київ та Дніпропетровської області. Загаль-ний індикатор активності областей значновідрізняється, залежно від аналізованого року.Так, на території Полтавської, Дніпропет-ровської та Черкаської областей, а такожм. Київ заходи фінансувалися протягом 2014—2016 рр. В той же час, Волинська, Івано-Фран-ківська, Львівська, Херсонська та Чернівецькаобласті не удосконалювали технологічні про-цеси у сфері охорони атмосферного повітря

Запровадження заходів з підвищення ефек-тивності існуючих очисних установок (включа-ючи їх модернізацію, реконструкцію і ремонт)відбувалося протягом 2014—2018 рр. нерівно-мірно, проте активніше за регіонами, ніж по-передній показник. Так, найбільша кількістькоштів в регіональному розрізі на заходи булаосвоєна у 2014 та 2017 рр., значно менше — у2015 та 2016. У регіональному розрізі найбіль-ша кількість заходів була запланована та про-ведена на території Донецької, Дніпропет-ровської та Луганської областей (у часовомувимірі — протягом 2012 року). Фактично відсут-німи були заходи на території Волинської,Житомирської, Закарпатської, Одеської таХерсонської областей. Низькою була актив-ність на території м. Києва — одного із лідерівза попереднім показником.

Впровадження заходів з будівництва і вве-дення в дію нових газоочисних установок і спо-руд відбувалося на території лише окремих ре-гіонів. Загалом по Україні подібні заходи про-тягом 2014—2018 рр. було представлено у най-меншій кількості, однак їх фінансування сяга-ло показників у мільярд гривень. Високою булаі ефективність освоєння коштів: показники очі-куваного та фактичного зменшення викидівдосягали практично 100%. Традиційним ліде-ром була Дніпропетровська область, де модер-нізація за цим видом робіт була активною про-тягом усіх років. Волинська, Житомирська,Кіровоградська, Львівська, Рівненська, Тер-нопільська, Херсонська, Чернівецька областіта м. Севастополь не профінансували жоднихгазоочисних установок. Аналізуючи системувпровадження заходів з ліквідації джерел заб-руднення варто відмітити, що їх інтенсивністьза усіма регіонами протягом аналізовано пері-оду була низькою, а, відповідно, і фінансуван-ня — слабким (загальний обсяг витрат не пере-вищував 10 млн грн). Більшість областей вище-названих заходів не запроваджували; лишеХарківська область фінансувала ліквідаціюджерел забруднення протягом 2014—2017 рр.Дніпропетровська, Запорізька, Полтавська об-ласті та м. Київ проводили подібні заходи не

планомірно, залучаючи для цих цілей мінімаль-ну суму коштів. Інші природоохоронні заходипротягом 2014—2018 рр. становили приблизнотретю частину від усієї кількості впровадженихробіт. Їх фінансування (за кошторисом і фак-тичне) протягом знаходилося в межах 100—200 млн грн, і постійно зростало. Ефективністьзапроваджених заходів була досить висока, ос-кільки обсяги зменшення викидів забруднюю-чих речовин в атмосферне повітря практичнозавжди були стовідсоткові.

У розрізі регіонів активність запроваджен-ня вищеназваних повітроохоронних заходівбула досить високою. Харківська та Дніпропет-ровська області утримували лідируючі позиціїпротягом усього аналізованого періоду. Доситьактивно повітроохоронні заходи реалізовува-лися у Хмельницькій, Кіровоградській, Чер-каській області, місті Київ. Низькими показни-ками характеризуються Запорізька, Жито-мирська, Миколаївська та ряд інших областей.Жодних заходів не було проведено на територіїЗакарпаття, Тернопільської та Чернівецькоїобластей.

ВИСНОВОКАналізуючи взаємозалежність між рівнем

запровадження заходів з екологічної модерні-зації та забрудненням довкілля, можна відміти-ти загальну тенденцію до збільшення кількостімодернізаційних заходів у регіонах, що вики-дають найбільше отруйних речовин. Подібнатенденція спостерігалася практично протягомусього аналізовано періоду, де високим вики-дам по Донецькій, Дніпропетровській, Харків-ській областям відповідав і високий індекс мо-дернізаційних заходів. Проте у якісному вимірівитрачені кошти не завжди призначалися нанове модернізаційне обладнання та технології,а переважно на ремонт та переоснащення вжеіснуючих, котрі належать до низьких техноло-гічних укладів.

Процес формування технологічної здат-ності економічної системи, відповідно, доціль-но розглядати в розрізі чотирьох етапів:

1. Традиційного виробництва та забезпе-чення його ефективності.

2. Розширення інвестиційних можливостей,що підвищує здатність купувати та впроваджу-вати сучасні іноземні технології.

3. Формування адаптивних здібностей допристосовування та покращення імпортнихтехнологій.

4. Забезпечення рівня НДДКР, які "йдуть уногу" із сучасним науково-технічним прогресом,що дає можливість генерувати нові технології.



93

З часом за умови появи національних поста-чальників технологій відбудеться формуванняреальної конкуренції, що й сприятиме більшдинамічному розвитку національного ринку.

Таким чином, забезпечення ефективностівиробництва за сучасних умов вимагає викори-стання нових технологій, але проста комбіна-ція міжнародної торгівлі, інвестицій та інфор-мації може не забезпечити одержання позитив-ного результату, якщо не вибудовувати новіможливості. Сприйняття господарством знан-ня, отриманого внаслідок трансферу техно-логій, залежить від багатьох чинників та має вмежах національної економіки низку обме-жень: загальний інвестиційний клімат у країні,макроекономічна нестабільність, рівень роз-витку інвестиційно-інноваційної інфраструкту-ри, досягнутий рівень науково-технічного, тех-нологічного, інформаційного та освітньогорозвитку тощо.

Література:1. Радевич Т.В., Ночовна Ю.О., Самбурсь-

ка Н.І. Моделювання інтегрального показниказагального рівня екологічної безпеки під-приємства. Економічний аналіз. 2017. №2 (27).С. 182—191.

2. Kaletnik G.M., Zabolotnyi G.M., Kozlovs-kyi S.V. Innovative models of strategic manage-ment economic potential within contemporaryeconomic systems. Actual Problems of Economics.2011. vol. 4 (118), pp. 3—11.

3. Калетнік Г.М., Козловський С.В., Козлов-ський В.О. Стійкість економіки як фактор без-пеки та розвитку держави. Економіка України.2012. № 7. С. 16—25.

4. Koziuk V., Hayda Y., Dluhopolskyi O., Koz-lovskyi S. Ecological performance: ethnicfragmentation versus governance quality andsustainable development. Problemy ekorozwoju— Problems of sustainable development, 2020.Vol. 15 № 1, pp. 53—64. https://ekorozwoj.pol-lub.pl/no29/h.pdf (дата звернення 01.04.2020).

5. Патон Б.Є. Національна парадигма ста-лого розвитку України. К.: ДУ "Інститут еко-номіки природокористування та сталого роз-витку Національної академії наук України",2016. 72 с.

6. Шевчук В.Я. Екологічне управління. К.:Либідь, 2004. 432 с.

7. Калетнік Г.М., Козак К.В. Зелений бізнес— перспективи підприємництва. Економіка.Фінанси. Менеджмент: актуальні питання на-уки і практики. 2016. № 12. с. 36.

8. Козловський С.В. Стратегічний аналізрозвитку регіональних економічних систем.

Ефективна економіка. 2010. №4. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=178(дата звернення 01.04.2020).

9. Закон України "Про основні засади (стра-тегію) державної екологічної політики на пер-іод до 2020 року" від 21.12.2010. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2818-17 (датазвернення 01.04.2020).

References:1. Radevich, T.V. Nochova, Y.O. and Sam-

burska, N.I. (2017), "Modeling of the integralindicator of the general level of ecological safetyof the enterprise", Economic analysis, vol. 2 (27),pp. 182—191.

2. Kaletnik, G. M. Zabolotnyi, G. M. and Koz-lovskyi, S. V. (2011), "Innovative models of strate-gic management economic potential withincontemporary economic systems", Actual Prob-lems of Economics, vol. 4, (118), pp. 3—11.

3. Kaletnik, H.M. Kozlovskyi, S.V. andKozlovskyi, V.O. (2012), "Sustainability of theeconomy as a factor of security and develop-ment of the state", Economika Ukraini, vol. 7,pp. 16—25.

4. Koziuk, V. Hayda, Y. Dluhopolskyi, O. andKozlovskyi, S. (2020), "Ecological performance:ethnic fragmentation versus governance qualityand sustainable development", Problemy ekoroz-woju — Problems of sustainable development, vol.15 (1), pp. 53—64.

5. Paton, B.E. (2016), Nacionalna paradigmstalogo rozvitku Ukraini [National paradigm ofsustainable development of Ukraine], DU "Instytutekonomiky pryrodokorystuvannia ta stalohorozvytku Natsional'noi akademii nauk Ukrainy",Kyiv, Ukraine.

6. Shevschuk, V.Yа. (2004), Ecologicheupravlinnia [Environmental management], Libid,Kyiv, Ukraine.

7. Kaletnik, H.M. and Kozak, K.V. (2016),"Green Business — Perspectives on Entrepreneur-ship", Economy. Finances. Management: topicalissues of science and practice, vol. 12, p. 36.

8. Kozlovskyi, S.V. (2010), "Strategic analysisof the development of regional economic systems",Efektivna economika, vol.4, avaible at: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=178(Accessed 01.04.2020).

9. The Verkhovna Rada of Ukraine (2010), TheLaw of Ukraine "About the basic principles(strategy) of the state ecological policy for theperiod till 2020", available at: http://zakon5.ra-da.gov.ua/lavs/shov/2818-17 (Accessed 01 April2020).Стаття надійшла до редакції 17.04.2020 р.



УДК 658.7:338.012

Р. М. Набока,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту, маркетингу і туризму,Херсонський національний технічний університетORCID ID: 0000-0002-3417-8216В. В. Шукліна,к. е. н., доцент, доцент кафедри менеджменту, маркетингу і туризму,Херсонський національний технічний університетORCID ID: 0000-0002-9697-092X

ОСОБЛИВОСТІ СИТУАЦІЙНОГОУПРАВЛІННЯ ЛОГІСТИЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮХАРЧОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.94

R. Naboka,PhD in Economics, Associate professor, Department of Management,Marketing and Tourism, Kherson National Technical UniversityV. Shuklina,PhD in Economics, Associate professor, Department of Management,Marketing and Tourism, Kherson National Technical University

FEATURES OF SITUATIONAL MANAGEMENT OF LOGISTIC ACTIVITY OF FOODENTERPRISES

У статті розглянуто особливості ситуаційного управління логістичною діяльністю харчових підприємств. Кон-статовано, що ситуаційне управління логістичними системами виробництва харчової продукції полягає у пошуку таприйнятті управлінських рішень у різних проблемних ситуаціях. Виявлено, що метою ситуаційного управління у ло-гістичних системах виробництва харчової продукції є усунення результатів впливу зовнішніх чинників та забезпе-чення максимально можливої відповідності фактичного виробництва запланованому з мінімальними втратами часута використовуваних на виробництві ресурсів. Встановлено, що управління ланками логістичного ланцюга в реаль-ному масштабі часу відбувається за допомогою специфічних систем оперативного управління. Впровадження запро-понованих методів ситуаційного управління логістичною діяльністю на підприємствах харчової галузі надасть мож-ливість підвищити ефективність, ритмічність, прогнозованість, продуктивність та прибутковість виробництва про-дуктів харчування.

The article considers the features of situational management of the logistics activities of food enterprises. It is statedthat situational management of the logistics systems for food production consists in the search and adoption of managerialdecisions in various problem situations. It is established that in the logistics systems of food producers, situationalmanagement is the operational management of the process of food production, which consists in making a managementdecision in case of problems caused by the production situation. At the same time, the problematic situation itself arisesfrom the influence of external and internal factors. It was revealed that the goal of situational management in the logisticssystems of food production is to eliminate the effects of disturbances and ensure the maximum possible correspondenceof the actual production to the planned one with minimal loss of time and resources used in the production. It issubstantiated that situational management of logistic activity of food enterprises involves recognition of levels ofmanagement and decision makers in problem situations, decisions aimed at eliminating the results of external influencesat different levels of management, as well as changing operational and production plans, tasks and schedules. It has beenestablished that real-time management of the links in the supply chain occurs using specific operational managementsystems, such as procurement and supply of source components; storage of raw materials and products; production,distribution and consumption of finished food products. It is concluded that the structure of the operational managementelements of an individual link in the logistics chain includes interrelated functions: rationing, planning, accounting,



95

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИЕфективне функціонування і розвиток су-

часних харчових підприємств обумовлені нетільки якістю вироблених продуктів харчуван-ня, економічністю і ритмічністю виробництва іоперацій, а й значною мірою успішним і резуль-тативним управлінням логістикою, для якоїсьогодні дуже актуальні велика динамічність тагнучкість у прийнятті рішень. Бажаних резуль-татів діяльності підприємств харчової галузіреально досягти за допомогою створення адек-ватних методів управління логістичною діяль-ністю.

Однією з визначальних умов удосконален-ня управління логістичною діяльністю харчо-вих підприємств виступає розробка відповіднихтеоретичних і методичних основ, що дозволя-ють передусім забезпечити широке викорис-тання ситуаційного підходу для підвищенняефективності управління логістичними систе-мами в харчовому виробництві з урахуваннямїх специфіки (необхідність дотримання і конт-ролю безпечності та якості сировини і про-дуктів, короткі терміни придатності більшостіпродукції, дотримання температурних умов їїзберігання, сезонність тощо).

Для харчових виробництв характерним єнестабільність логістичного процесу. Заходи,спрямовані на стабілізацію логістичного про-цесу дозволяють зменшити нестабільність,тому ситуаційне управління здійснюється зурахуванням поточної ситуації, яка склаласяна виробництві. Загалом ситуаційне управлін-ня логістичною діяльністю харчових під-приємств має бути системно узгоджене з ціля-ми, завданнями, ресурсами й очікуваними ре-зультатами, бути оперативним та результатив-ним, відбуватися в реальному масштабі часу.

control, analysis and regulation. Implementation of the proposed methods of situational management of logistics activitiesin the food industry will improve the efficiency, rhythm, predictability, productivity and profitability of food productionand will contribute to the smooth operation of the logistics chain as a whole.

Ключові слова: ситуаційне управління, логістична діяльність, логістичний ланцюг,підприємства харчової галузі, управлінські рішення, оперативне управління.

Key words: situational management, logistics activities, the logistics chain, food industryenterprises, management decisions, operational management.


Питання ситуаційного управління розгля-дали у своїх наукових працях Р. Моклер [1],В.В. Домарєв [2], І.Н. Герчикова [3], В.О. Васи-ленко [4], В.І. Дубницький [6]. Управлінню ло-гістичною діяльністю присвячені наукові роз-відки М.І. Іванової [7] Є.В. Крикавського [9],Б.А. Анікіна [11] та інших вітчизняних та зару-біжних вчених.

Проте питанням ситуаційного управліннялогістичною діяльністю суб'єктів господарю-вання, зокрема і харчових підприємств, досі неприділено належної уваги науковців. У зв'язкуз чим, обрана для дослідження тематика єактуальною.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження особливостей

ситуаційного управління логістичною діяль-ністю на харчових підприємствах.

ВИКЛАД ОСНОВНОГОМАТЕРІАЛУ

Загалом термін "ситуація" у перекладі з ла-тинської означає: положення, обстановка, су-купність обставин. Для того щоб підприємстводосягло успіху, керівник має передбачити мож-ливість, імовірність появи тих або інших вироб-ничих ситуацій, бути готовим до них і діятиадекватно до обставин.

Загальновідомим є факт, що поняття "си-туаційне управління" уперше було введено донаукового обігу вченим зі США Р. Моклером[1], а загалом дослідження в цьому напрямі ве-дуться вже понад півсторіччя. Найбільш значу-щими результатами розробок у сфері ситуа-ційного менеджменту є констатація того, що



форми, системи, методи, стилі управління ма-ють істотно варіюватися залежно від об'єктив-но існуючих умов діяльності [2, с. 84]. У межахситуаційних теорій, підприємства розглядають-ся як відкриті системи, що активно взаємодіютьіз зовнішнім середовищем.

Науковець І.Н. Герчикова розглядала си-туаційний підхід як концепцію, яка стверд-жує, що оптимальне рішення є функцією чин-ників середовища на самому підприємстві і в на-вколишньому середовищі [3, с. 45]. На думкуВ.О. Василенка та В.І. Шостки, головним зав-данням ситуаційного підходу є розуміння того,як організація має реагувати на мінливі умовита специфічні обставини і як саме можна сфор-мувати типи організацій, системи та процесиуправління, які б найбільше відповідали різно-манітним специфічним ситуаціям [4, с. 71].

Ситуаційний підхід концентрований на то-му, що ефективність різноманітних методівуправління зумовлюється конкретними обста-винами. Оскільки існує значна чисельність фак-торів впливу як безпосередньо на підприємстві,так і ззовні, не існує універсального способууправління об'єктом. Найбільш ефективнимметодом у певній конкретній ситуації буде той,який найбільше відповідатиме даній ситуації табуде максимально адаптованим до неї. Засто-сування ситуаційного підходу засноване наальтернативності досягнення тієї самої метипід час ухвалення чи реалізації управлінськихрішень (планів та ін.), урахування непередбачу-ваних обставин [5, с. 352].

Варто відзначити, що методи ситуаційногоуправління економічними системами посиленорозвиваються і використовуються для вирішен-ня різних організаційно-технічних проблем [6],в той час як організаційно-економічним завдан-ням в рамках ситуаційного управління поки щоне приділяється належної уваги. Ці обставинивизначають актуальність для економічної на-уки і господарської практики розгляду основситуаційного управління логістичною діяльні-стю харчових підприємств.

Ситуаційне управління має на увазі прий-няття управлінських рішень в ході виникненняпроблем відповідно до поточної ситуації.

У логістичних системах виробників харчо-вої продукції ситуаційне управління являє со-бою оперативне управління процесом вироб-ництва продуктів харчування, яке полягає уприйнятті управлінського рішення при виник-ненні проблем, зумовлених виробничою си-туацією. Сукупність проблем та виробничоїситуації на певний момент часу являє собоюпроблемну ситуацію, виникнення якої в процесі

виробництва обумовлено впливом зовнішніх тавнутрішніх факторів.

Внутрішні протиріччя, які виникають у ре-зультаті впливу контрольованих чинників, щозмінюють процеси функціонування логістичноїланки і викликають незаплановані зміни вели-чин задіяних ресурсів, вимагає прийняття гра-мотних управлінських рішень. До типових про-блемних ситуацій виробничої логістики мож-на віднести, наприклад, вихід з ладу робочогообладнання, травмування працівника тощо.Управлінські рішення можуть стосуватися ви-значення рівня відповідальності в системі управ-ління за певну ланку логістичного ланцюга, законкретну проблемну ситуацію, за внесеннязмін в графіки виконання робіт, корегуванняоперативних планів тощо [7, с. 67]. Метою си-туаційного управління в логістиці харчовоговиробництва у реальному масштабі часу є усу-нення результатів впливу зовнішніх чинників тазабезпечення відповідності фактичного про-тікання процесу виробництва запланованому,причому за мінімальних витрат ресурсів, щовикористовуються у виробництві.

Управління елементами логістичного лан-цюга в логістичних системах виробництва хар-чової продукції в реальному масштабі часуреалізується специфічними системами опера-тивного управління: закупівлями, поставкамиі зберіганням необхідних для виробництва ком-понентів (харчової та сільськогосподарськоїсировини, пакувальних матеріалів, комплек-туючих та ін.); виробництвом, зберіганням, роз-поділом та споживанням виробленої харчовоїпродукції.

Структура складових елементів оператив-ного управління кожної ланки логістичноголанцюжка підприємства з виробництва харчо-вої продукції уявляє собою взаємно пов'язаніфункції планування, нормування, обліку, ана-лізу, контролю та регулювання.

Функціонування допоміжного та обслуго-вуючого виробництва взаємопов'язане з фун-кціонуванням основного виробництва харчово-го підприємства в рамках планово-економічнихрозрахунків і скоординованої взаємодії систе-ми оперативного менеджменту основного ви-робництва з системами оперативного менедж-менту допоміжних виробництв та обслуговую-чих служб. У результаті має місце злагодженефункціонування служб основного виробницт-ва, яке гарантується необхідними ресурсами.

У дискретному виробництві харчової про-дукції специфічними системами оперативногоменеджменту здійснюється моделюваннянайбільш оптимальних потокових процесів до-



97

поміжного та основного виробництва, які об-слуговують різні служби та здійснюють управ-ління їх рухом у просторі та часі.

Діяльність харчового підприємства по-стійно піддається впливу зовнішніх та внут-рішніх факторів впливу. Системи управлінняпідприємством в залежності від швидкості ре-акції на ці збурення класифікують на контро-льовані та неконтрольовані. Система управлі-ння харчовим підприємством реагує на контро-льовані чинники впливу під час їх виникнення,попереджаючи значущі відхилення фактичнихстанів реалізованих бізнес-процесів від запла-нованих (цільових, встановлених). На неконт-рольовані фактори впливу система управлінняхарчовим підприємством не реагує під час їх ви-никнення; їх дія призводить до значних відхи-лень фактичних станів реалізованих бізнес-процесів від цільових. У цьому випадку управ-ління здійснюється за фактом виникнення не-контрольованих чинників.

Перший вид управління істотно ефективні-ше управління за фактом виникнення неконт-рольованих чинників. Проте реалізація управ-ління за фактом впливу контрольованих фак-торів вимагає більш значних одноразових тапоточних витрат на створення і забезпеченняфункціонування систем управління підприєм-ством, аніж за фактом виникнення неконтро-льованих чинників.

У зв'язку із зазначеним, в умовах недо-статніх фінансових ресурсів і технічних мож-ливостей фіксування збурень в режимі реаль-ного часу перевагу доцільніше віддавати сис-темам управління за принципом переважногоуправління за фактом впливу контрольованихфакторів і часткового управління за фактомвиникнення неконтрольованих факторів [8,с. 26]. Водночас це може призводити до того,що підприємство може отримувати невиправ-дано менший економічний ефект від виробни-чо-господарської та фінансово-економічноїдіяльності.

Для існуючих систем оперативного управ-ління окремими ланками логістичних лан-цюжків виробництва харчової продукції, щореалізують принципи управління за фактомвпливу контрольованих факторів та за принци-пом переважного управління за фактом впли-ву контрольованих факторів і частковогоуправління за фактом виникнення неконтроль-ованих факторів, характерна орієнтація пере-важно на "людський фактор" (послідовна пе-редача інформації про проблемні ситуації зни-зу вгору для встановлення повноважних в час-тині їх вирішення осіб та передача команд у

зворотному порядку). У зв'язку з цим існуючісистеми управління логістикою виробництвахарчової продукції здебільшого не забезпечу-ють необхідної відповідності фактичного ста-ну потокових процесів їх цільовому стану завстановленими показниками. Так, для харчово-го виробництва характерними є такі цільові по-казники: часові, номенклатурні, вартісні,об'ємні. Всі операції з управління ланками ло-гістичного ланцюга за наявності проблемноїситуації (констатація проблемної ситуації навсіх рівнях ієрархії управління, прийняттярішень щодо її вирішення, зі зміни оператив-них планів, графіків роботи тощо) займаютьнадмірно тривалі проміжки часу. Внаслідокцього виникають непродуктивні витрати ре-сурсів (трудових, матеріальних, енергетичнихта ін.). Ці різного роду втрати в кінцевомупідсумку негативно відбиваються на ефектив-ності діяльності логістичного ланцюга зага-лом.

Отже, функціонування логістичних лан-цюгів в сучасних умовах пов'язано з нестабіль-ністю зовнішнього середовища та інтенсивнимвпливом випадкових чинників, що генеруютьрізні проблеми [9, с. 209]. У зв'язку з цим зрос-тає роль істотного підвищення швидкодії опе-ративного управління потоковими процесамив логістиці виробництва. Для вирішення зазна-чених проблем управління логістичними ланка-ми гостро необхідне збільшення кількості фор-малізованих процедур у процесах констатації,генерації, аналізу можливих альтернатив; у ви-борі більш адекватних оперативних планів,графіків, завдань для вирішення проблемнихситуацій.

Головними альтернативами сучасної орга-нізації управління окремими ланками логістич-них ланцюжків виробництва харчової про-дукції в умовах інтенсивного впливу випадко-вих збурень виступають:

— адресне встановлення управлінськихрівнів та осіб, які мають повноваження вирішу-вати проблемні ситуації, що виникають;

— організація управління на принципахуправління за фактом впливу контрольованихфакторів та за принципом переважного управ-ління за фактом впливу контрольованих фак-торів і часткового управління за фактом виник-нення неконтрольованих факторів;

— адресна констатація проблемних ситу-ацій, що виникли у логістичних ланках;

— прийняття адекватних управлінськихрішень у мінімально можливі за тривалістюінтервали часу в режимі реального часу [10,с. 227—228].



Такі варіанти управління логістикою харчо-вого виробництва дозволяють реагувати набудь-які значущі виклики зовнішнього і внут-рішнього середовища, оперативно здійснюва-ти адекватну реакцію, що особливо важливопри виробництві та реалізації продукції з об-меженими термінами зберігання при обов'яз-ковому дотриманні необхідних температурнихрежимів.

Також можливе управління логістикою вінший спосіб за допомогою ідентифікації про-блемних ситуацій. Подібна система розпізна-вання отримує певні вхідні дані та перетворюєїх на вихідні, що дає змогу прийняти і реалізу-вати потрібні управлінські рішення. Серед ви-мог до таких систем — урахування впливу зов-нішніх збудників, визначення рівня менеджмен-ту, відповідального за їх усунення [11].

Продуктивність сучасних інформаційнихтехнологій в галузі управління харчовим ви-робництвом гарантує мінімальні витрати часуна вияв результатів дії зовнішніх впливів таприйняття рішень, що спрямовані на їх усунен-ня при застосуванні спеціалізованих системідентифікації проблемних ситуацій на вироб-ництві.

Швидкодія спеціалізованих систем ідентиф-ікації проблемних ситуацій в логістиці вироб-ництва забезпечується значними витратамирізних ресурсів на стадії їх утворення та мі-німально необхідними ресурсами для їх стало-го функціонування. Саме в процесі розробки іпобудови системи, яка розпізнає відповідні типипризначення здійснюється значна за обсягамиробота: дослідження безлічі варіантів можливихситуацій; їх аналіз; класифікації; розробка ал-горитмів розпізнавання; вибір та/або розробкакомплексу технічних засобів тощо. Одноразовівитрати на створення спеціалізованих системідентифікації проблемних ситуацій можуть оку-патися в досить стислі терміни через економіюрізних ресурсів при їх багаторазовому застосу-ванні на працюючих харчових підприємствах.

Загалом ситуаційне управління ланками ло-гістичного ланцюга в основному виробництвівключає розпізнавання: рівнів управління йосіб, що приймають рішення в проблемних си-туаціях; рішень, спрямованих на усунення ре-зультатів зовнішніх впливів на різних рівнях ме-неджменту (на рівні підприємства, міжцехово-му, цеховому, дільничному рівнях); фактів не-обхідності зміни оперативно-виробничихпланів, завдань і графіків на різних рівнях;рішень, спрямованих на коригування завдань,графіків, планів виробничих систем на різнихрівнях.

Організація ситуаційного управління ло-гістичною ланкою — дискретним виробницт-вом, за умов впливу зовнішніх та внутрішніхчинників, на основі застосування спеціальнихсистем ідентифікації проблемних ситуацій доз-воляє формалізувати функції оперативного ре-гулювання, контролю та аналізу і може бутиадаптована для здійснення схожих функційоперативного управління.

Сукупність гнучко коригованих календар-них планів (завдань, графіків) ланок логістич-них ланцюжків, адекватні реакції систем управ-ління на зовнішні та внутрішні збурення у ре-альному масштабі часу, що грунтуються наширокому використанні спеціалізованих сис-тем ідентифікації проблемних ситуацій, вима-гають існування єдиної взаємно пов'язаної су-купності цільових управлінських рішень, якігарантують організацію злагодженої роботилогістичного ланцюга загалом.

ВИСНОВКИСитуаційне управління логістичними систе-

мами виробництва харчової продукції полягаєу пошуку та прийнятті управлінських рішень урізних проблемних ситуаціях. Мета ситуацій-ного управління у логістичних системах вироб-ництва харчової продукції — усунення резуль-татів впливу збурень та забезпечення макси-мально можливої відповідності фактичноговиробництва запланованому з мінімальнимивтратами часу та використовуваних на вироб-ництві ресурсів.

Управління ланками логістичного ланцю-га в реальному масштабі часу відбувається задопомогою специфічних систем оперативно-го управління, таких, як закупівлі та постав-ки вихідних компонентів; зберігання сирови-ни і продукції; виробництво, розподіл і спо-живання готової харчової продукції. Струк-тура елементів оперативного управління ок-ремої ланки логістичного ланцюга міститьвзаємопов'язані функції: нормування, плану-вання, облік, контроль, аналіз та регулюван-ня. Впровадження ситуаційного управліннялогістичною діяльністю на підприємстваххарчової галузі надає можливість підвищитиефективність, ритмічність, прогнозованість,продуктивність та прибутковість виробниц-тва продуктів харчування для суб'єктів гос-подарювання.

Література:1. Mockler R.J. Situational Theory of Mana-

gement / R.J. Mockler // Harvard Business Review.— 1971. — Vol. 49. — № 3. — P. 151.



99

2. Домарєв В.В. Система ситуаційногоуправління: Теорія, методологія, рекомендації/ В.В. Домарєв. — Київ, 2017. — 347 с.

3. Герчикова И.Н. Менеджмент / И.Н. Гер-чикова. — Москва: ЮНИТИ, 2012. — 499 с.

4. Василенко В.О. Ситуаційний менеджмент/ В.О. Василенко, В.І. Шостка. — К.: ЦУЛ, 2003.— 285 с.

5. Трофимчук О.М. Алгоритмічний базисситуаційного управління / О.М. Трофимчук,О.О. Кряжич // Інформатика та системні на-уки: матеріали VI Всеукр. наук.-практ. конф.за міжнар. участю (м. Полтава, 19—21 берез.2015 р.). — Полтава, 2015. — С. 351—353.

6. Дубницький В.І. Розподілена динамічнамодель розвитку та виявлення проблемних си-туацій на підприємствах в рамках ситуаційногоуправління / В.І. Дубницький, Н.Ю. Науменко,О.В. Овчаренко // Економічний вісник ДВНЗ"Український державний хіміко-технологічнийуніверситет". — 2017. — № 2. — С. 14—23.

7. Іванова М.І. Наукові засади управліннялогістичними системами на промислових під-приємствах: монографія / М.І. Іванова. — Дніп-ро: Грані, 2017. — 427 с.

8. Осініна Л.М. Ситуаційний менеджмент /Л.М. Осініна. — К.: Видавництво Європейсько-го ун-ту, 2006. — 110 с.

9. Крикавський Є.В. Логістика та управлінняланцюгами поставок / Є. Крикавський, О. По-хильченко, М. Фертч. — Львів: Вид-во Львів.політехніки, 2017. — 801 с.

10. Попова Ю.М. Логістична діяльність під-приємства харчової промисловості та її оптимі-зація / Ю.М. Панюкова, Ю.А. Попова // Финан-сы, учет, банки. — 2014. — Вып. 1. — С. 223—231.

11. Анікін Б.А. Логістика виробництва /В.А. Волочіенко, Р.В. Серишев; відп. ред.Б.А. Анікін. — К., 2014. — 454 с.

References:1. Mockler, R.J. (1971), "Situational Theory of

Management", Harvard Business Review, vol. 49,no. 3, pp. 151.

2. Domariev, V.V. (2017), Systema sytua-tsijnoho upravlinnia: Teoriia, metodolohiia,rekomendatsii [System of situational management:Theory, methodology, recommendations], Kyiv,Ukraine.

3. Herchykova, Y.N. (2012), Menedzhment[Management], YuNYTY, Moscow, Russia.

4. Vasylenko, V.O. and Shostka, V.I. (2003), Sy-tuatsijnyj menedzhment [Situational mana-gement], TsUL, Kyiv, Ukraine.

5. Trofymchuk, O.M. and Kriazhych, O.O.(2015), "Algorithmic basis of situational mana-

gement", Informatyka ta systemni nauky: materialyVI Vseukr. nauk.-prakt. konf. za mizhnar. uchastiu[Informatics and Systems Sciences: Proceedings ofthe VI All-Ukrainian Scientific and PracticalConference with International Participation],Poltava, Ukraine, 19—21 march, pp. 351—353.

6. Dubnyts'kyj, V.I. Naumenko, N.Yu. andOvcharenko, O.V. (2017), "Distributed dynamicmodel of development and identification of problemsituations in enterprises within the context ofsituational management", Ekonomichnyj visnykDVNZ "Ukrains'kyj derzhavnyj khimiko-tekhno-lohichnyj universytet", vol. 2, pp. 14—23.

7. Ivanova, M.I. (2017), Naukovi zasady uprav-linnia lohistychnymy systemamy na promyslovykhpidpryiemstvakh [Scientific principles of logisticssystems management at industrial enterprises],Hrani, Dnipro, Ukraine.

8. Osinina, L.M. (2006), Sytuatsijnyj mene-dzhment [Situational management], VydavnytstvoYevropejs'koho un-tu, Kyiv, Ukraine.

9. Krykavs'kyj, Ye. Pokhyl'chenko, V.O. andFertch, M. (2017), Lohistyka ta upravlinnia lan-tsiuhamy postavok [Supply chain logistics andmanagement], Vyd-vo L'viv. politekhniky, L'viv,Ukraine.

10. Popova, Yu.M. and Popova, Yu.A. (2014),"Logistic activity of the food industry enterpriseand its optimization", Fynansy, uchet, banky, vol.1, pp. 223—231.

11. Anikin, B.A. Volochienko, V.A. and Sery-shev, R.V. (2014), Lohistyka vyrobnytstva[Production logistics], Kyiv, Ukraine.Стаття надійшла до редакції 17.04.2020 р.



УДК 352

Ю. А. Романовська,к. е. н., доцент кафедри фінансів, Вiнницький торговельно-економiчнийiнститут Київського нацiонального торговельно-економiчного унiверситетуORCID ID: 0000-0002-1099-0787А. В. Курiєнко,студентка освiтнього ступеня "магiстр", Вiнницький торговельно-економiчнийiнститут Київського нацiонального торговельно-економiчного унiверситетуORCID ID: 0000-0003-2726-3591I. В. Коротчук,студентка освiтнього ступеня "магiстр", Вiнницький торговельно-економiчнийiнститут Київського нацiонального торговельно-економiчного унiверситетуORCID ID: 0000-0001-9629-061X

АНАЛIЗ СОЦIАЛЬНОЇ ПОЛIТИКИТЕРИТОРIАЛЬНИХ ГРОМАД

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.100

Yu. Romanovska,PhD in Economics, Vinnytsia Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and EconomicsA. Kuriienko,master student, Vinnytsia Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and EconomicsI. Korotchuk,master student, Vinnytsia Institute of Trade and Economics of Kyiv National University of Trade and Economics

ANALYSIS OF SOCIAL POLICY OF TERRITORIAL COMMUNITIES

Охарактеризовано децентралiзацiю повноважень у сферi соцiального захисту та соцiального забезпечення. Ви-значено основнi сучаснi пiдходи щодо формуваннi та реалiзацiї соцiальної полiтики розвитку територiальних гро-мад. Видiлено основнi завдання в ходi реалiзацiї соцiальної полiтики в територiальнiй громадi. Визначено основнiфункцiї та дiючу iнфраструктуру соцiального захисту в розрiзi рiвнiв адмiнiстративно-територiального устрою.Розглянуто власнi повноваження об'єднаної територiальної громади у сферi соцiального захист та соцiального за-безпечення. Проаналiзовано соцiальну полiтику Вiнницької мiської об'єднаної територiальної громади (ОТГ).Проаналiзовано динамiку середньомiсячної заробiтної плати та середньомiсячної заробiтної плати Вiнницької ОТГ.Продемонстровано рiвень безробiття Вiнницької ОТГ. Проаналiзовано видатки на соцiальний захист та соцiальнезабезпечення на прикладi ОТГ. Обгрунтовано, що основною метою аналiзу соцiальної полiтики об'єднаноїтериторiальної громади є визначення напрямiв стратегiчного розвитку цієї громади.

The decentralization of powers in the field of social protection and social security is characterized. The basic modernapproaches in forming and realization of social policy of development of territorial communities are defined. The maintasks during the implementation of social policy in the territorial community are highlighted. The basic functions andthe existing social protection infrastructure in terms of levels of the administrative and territorial structure have beendetermined. The authority of the united territorial community in the field of social protection and social security hasbeen considered. The dynamics of the average monthly wage in Vinnitsa is illustrated. The dynamics of the averagemonthly wage of Vinnitsa for the research period is shown. The dynamics of the unemployment rate in Vinnitsa isdemonstrated. It is determined that the primary task is to optimize the social interests of the territorial community withregional social policy. They found that effective management of social policy requires an assessment of the capacity ofthe current system of state and regional government to solve the task of ensuring social security. It is proved that



101

ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ ЗАГАЛЬНОМУ ВИГЛЯДI

Соцiальна полiтика це цiлеспрямованадiяльнiсть держави щодо розробки та реалi-зацiї питань, якi безпосередньо стосуютьсялюдини, її становища в суспiльствi; врахуван-ня особливостей рiзних верств населення танадання людинi соцiальних гарантiй. Призна-чення соцiальної полiтики полягає в покра-щеннi здоров'я нацiї, забезпеченнi вiдповiдногодоходу та соцiальної пiдтримки в певних склад-них життєвих ситуацiях, створення для насе-лення сприятливої соцiальної атмосфери всуспiльствi. Втiлення в життя ефективноїсоцiальної полiтики потребує об'єднання зу-силь усiх гiлок та рiвнiв публiчної влади, а та-кож широкої пiдтримки з боку громадянсько-го суспiльства. Соцiальна полiтика є своє-рiдною системою, яка включає до свого складузакони, державнi iнститути, спецiальну iнфра-структуру установ, iнститути громадянськогосуспiльства, людськi та фiнансовi ресурси. Ра-зом iз функцiєю реалiзацiї та захисту со-цiальних прав громадян, соцiальна полiтикакоординує iнтереси i потреби соцiальних групв економiчнiй, соцiальнiй та полiтичнiй сферах.

Соцiальна полiтика, яка проводиться всiмасуб'єктами влади, має орiєнтуватися на певнiцiнностi i очiкування населення, що дозволитьсформувати комфортний простiр для грома-дянського суспiльства. Саме тому процес ре-формування мiсцевого самоврядування татериторiальної органiзацiї влади в Українi зу-мовлюють нагальну потребу у встановленнiчiткого механiзму розподiлу повноважень мiжорганами мiсцевого самоврядування та органа-ми виконавчої влади, виконання повноваженьу сферi соцiального захисту на рiзних рiвняхадмiнiстративно-територiального устрою запринципами субсидiарностi та децентралiзацiї.Децентралiзацiя повноважень у сферi соцiаль-

justification of the vectors of socio-economic development of territorial communities should be based on the applicationof experience of successful implementation of such transformations in developed countries. It is determined that theprovision of social security of territorial communities lies in the plane of realization of state social policy, the mainsubject of which is the state, which defines its general principles, goals, objectives and priorities. Expenditures on socialprotection and social security of the Vinnytsia territorial community are analyzed. It is determined that the main prioritydevelopment of society should be the preservation of life and human health, and the right of the person to safety — one ofthe basic inalienable rights. Possible ways of improving the legal protection of social protection are outlined.

Ключовi слова: соцiальна полiтика, територiальна громада, децентралiзацiя, соцiальнабезпека, соцiальна допомога, соцiальний захист, соцiальне забезпечення.

Key words: social policy, territorial community, decentralization, social security, socialassistance, social protection, social security.

ного захисту та соцiального забезпечення по-кликана сприяти наданню соцiальної допомо-ги, послуг та пiльг на засадах доступностi,якостi та ефективностi. Враховуючи зазначе-не, актуалiзується потреба в проведеннi комп-лексного дослiдження соцiальної полiтики вумовах децентралiзацiї влади, зокрема в об'єд-наних територiальних громадах, як одного зважливих напрямiв соцiально-економiчногорозвитку України.

АНАЛIЗ ОСТАННIХ ДОСЛIДЖЕНЬI ПУБЛIКАЦIЙ

Питання щодо проблем в управлiннi дер-жавною соцiальною полiтикою пiднiмаються внаукових роботах вiтчизняних авторiв О. Бi-лоруса, О. Власюка, З. Герасимчук, В. Гошовсь-кої, I. Гнiбiденко, О. Iляш, Е. Лiбанової, О. Но-вiкової, проте їх науковi працi торкаютьсялише окремих аспектiв i найчастiше мають за-гально-описовий характер щодо визначенняорiєнтирiв дослiдження понятiйно-категорiй-ного апарату. Що стосується соцiальноїполiтики територiальних громад, то фахiвцямив цiй сферi виступають О. Бобровська" I. Дро-бушем, М. Кравченко, А. Михненком, В. Онi-кiєнком та О. Шибаєвою, якi обгрунтовуютьлише окремi її елементи — питання соцiальноїбезпеки та надання соцiальних послуг.

ВИДIЛЕННЯ НЕ ВИРIШЕНИХ РАНIШЕЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

У сучасних умовах розмежування владнихповноважень соцiальна полiтика України набу-ває iстотних змiн, тому виникає необхiднiстьдослiдження та оцiнювання її через призмуфiнансово-бюджетних вiдносин. Аналiз со-цiальної полiтики є невiд'ємною складовоюдослiджень соцiально-економiчного розвиткубудь-якої країни, тому дослiдження зазначе-ної проблеми є актуальним.



МЕТА СТАТТIМетою роботи є обгрунтування особливо-

стей розвитку соцiальної полiтики на рiвнiтериторiальних громад, аналiз соцiальної по-лiтики на прикладi Вiнницької мiської об'єд-наної територiальної громади.

ВИКЛАДОСНОВНОГО МАТЕРIАЛУ

ДОСЛIДЖЕННЯДержавну соцiальну полiтику потрiбно роз-

глядати як багаторiвневу i багатофункцiо-нальну систему, яка зможе забезпечити нетiльки соцiальний, а й економiчний розвитоккраїни шляхом активiзацiї людського потен-цiалу та його оптимального використання [1,с. 207]. Дiєвiсть соцiальної полiтики на будь-якому рiвнi передусім залежить вiд достатностiта ефективностi використання фiнансовихресурсiв, що спрямовуються на реалiзацiюсоцiальних програм. Формування таких фi-нансових ресурсiв здебiльшого вiдбувається зарахунок держави та територiальних громад,але роль пiдприємств, громадських органiзацiй,приватних фондiв також не можна недооцi-нювати. У процесi розвитку системи мiсцевогосамоврядування України пiдвищується рольтериторiальних громад в процесi реалiзацiїсоцiальної полiтики, i як наслiдок, створюють-ся умови для соцiальної безпеки.

Формуючи полiтику соцiального розвиткутериторiальних громад та моделюючи стра-тегiю фiнансового забезпечення соцiальногозахисту громади, мають застосовуватися фi-нансовi пiдходи щодо їхнього оцiнювання. В су-часних умовах реформи мiсцевого самовряду-вання особливої уваги потребують питаннясекторної децентралiзацiї. Децентралiзацiя по-вноважень у сферi соцiальної полiтики покли-кана сприяти наданню соцiальних допомог,послуг та пiльг на засадах доступностi, якостiта ефективностi. Оскiльки значна частинавидаткiв на соцiальний захист та соцiальне за-безпечення передається на мiсцевий рiвень,питання, що потребують першочергового роз-в'язання полягають у налагодженнi ефектив-них механiзмiв їх розподiлу, виявленнi неефек-тивних видаткiв, що сприятиме залученню до-даткового ресурсу для фiнансування найбiльшважливих завдань. Водночас обгрунтуваннярегiональних особливостей фiнансового забез-печення соцiального захисту дозволить вияви-ти причини, що зумовлюють i поглиблюютьпроблему бiдностi населення країни [2, с. 91].

Основним завданням в ходi реалiзацiїсоцiальної полiтики в територiальнiй громадi

має бути виявлення рiвня невiдповiдностi мiжпотребами населення та дiяльнiстю влади. Ре-зультатом має бути взаємодiя владних струк-тур, метою якої є вирiшення ряду проблем, усу-нення зазначених протирiч шляхом розробкипланiв та програм, спрямованих на реалiзацiюiнтересiв визначених соцiальних груп та тери-торiальних громад, забезпечення поступовоїреалiзацiї соцiальних потреб конкретнихсоцiальних суб'єктiв, в даному контекстi — та-кими соцiальними суб'єктами є усi жителiвiдповiдної територiї. Першочерговим завдан-ням є оптимiзацiя соцiальних iнтересiв терито-рiальної громади з регiональною соцiальноюполiтикою. Соцiальна полiтика спрямована нареалiзацiю соцiальних iнтересiв територiаль-них громад та її ефективнiсть залежить насам-перед вiд зацiкавленостi усiх рiвнiв влади урозв'язаннi соцiальних проблем, якi не дозво-ляють територiальнiй громадi нормальнофункцiонувати, а також вiд активiзацiї спiльноїдiяльностi населення та влади щодо їх вирi-шення [3].

За таких умов самоврядна дiяльнiсть тери-торiальних громад насамперед має забезпечу-вати стабiльнiсть та розвиток соцiальних iекономiчних процесiв. На створення цих умовi повиннi спрямовуватись адмiнiстративнi змiниi механiзми управлiння органiв влади терито-рiальних громад. Обгрунтування векторiвсоцiально-економiчного розвитку територiаль-них громад має спиратися на застосуваннядосвiду успiшної реалiзацiї таких трансфор-мацiй у розвинених країнах. Забезпеченнясоцiальної безпеки територiальних громад ле-жить у площинi реальзацiї державної соцiаль-ної полiтики, основним суб'єктом реалiзацiїякої є держава, що визначає її загальнi прин-ципи, цiлi, завдання та прiоритети. Тому по-лiтика забезпечення соцiальної безпеки тери-торiальної громади — це цiлеспрямована дiяль-нiсть держави в соцiальнiй сферi, яка перес-лiдує, певнi цiлi, що спiввiднесенi з конкретни-ми iсторичними i полiтичними обставинами,пiдкрiпленi необхiдними органiзацiйними зу-силлями, фiнансовими ресурсами i розрахованiна певнi соцiальнi результати. Ефективнiстьреалiзацiї такої полiтики обумовлюєтьсярiвнем добробуту, освiти, здоров'я населення,соцiальною стабiльнiстю, конструктивнiстювiдносин мiж рiзними соцiальними групами [1,с. 208].

В Українi визначено основнi повноваженняорганiв мiсцевого самоврядування базовогорiвня у сферi соцiального захисту, що перед-бачають:



103

1) надання соцiальної допомоги черезтериторiальнi центри — власнi повноваження;

2) надання структурними пiдроздiламитериторiальних органiв центральних органiввиконавчої влади на базовому рiвнi послуг зсоцiального захисту населення (виплата пенсiй,субсидiй, компенсацiй, забезпечення наданняпiльг) — делегованi повноваження

Реформування адмiнiстративно-терито-рiального устрою в Українi зумовлює не-обхiднiсть визначення територiальної осно-ви органiв мiсцевого самоврядування та ви-конавчої влади в сферi соцiального захисту.За матерiалами Мiнiстерства соцiальної по-

лiтики визначено основнi функцiї та дiючуiнфраструктуру соцiального захисту в розрi-зi рiвнiв адмiнiстративно-територiального ус-трою (рис. 1).

Таким чином, велику роль в ефективномурозвитку соцiальної полiтики вiдiграє до-слiдження соцiального захисту та соцiальногозабезпечення, реалiзацiя яких можлива за до-помогою повноважень об'єднаної територiаль-ної громади (рис. 2).

Таким чином, територiальнi громади надi-ленi значною кiлькiстю повноважень, якi впли-вають на розвиток соцiальної полiтики певно-го територiального угруповування (рис. 2).


Рис. 1. Функцiї та iнфраструктура соцiальної полiтики в розрiзi рiвнiвадмiнiстративно-територiального устрою

Базовий рівень

Регіональний рівень

Функції Інфраструктура

реалізує державну політику центри професійної реабілітації

інвалідів

здійснює методологічне забезпечення

діяльності структурних підрозділів

виконкомів районних рад з питань

соціального захисту населення, проведення

навчання фахівців районного рівня

формує пріоритети та програми

соціального розвитку регіону спеціалізовані стаціонарні

заклади (інтернатні установи)

інші спеціальні установи та заклади

(соціальні гуртожитки, центри

допомоги вразливим верствам

населення, що надають

спеціалізовані послуги)

здійснює методологічне

забезпечення розвитку надання

послуг в ОТГ

здійснює повноваження щодо

захисту прав дітей та усиновлення

Районний рівень

здійснює моніторинг дотримання

законодавства

реалізує державну політику

формує пріоритети та програми

соціального розвитку району

стаціонарні заклади для людей

похилого віку, інвалідів

заклади та установи сімейного

виховання дітей

центри реабілітації для осіб з

інвалідністю

центри сім’ї та дітей для тимчасового

проживання дітей та сімей з дітьми, що

опинилися у СЖО

організація та надання базового набору соціальних

послуг відповідно до потреб громади, у тому числі

послуги фахівця соціальної роботи

виявлення сімей, які перебувають у СЖО

визначення потреб в соціальних послугах, прийняття

рішень про необхідність отримання послуг

консультування та прийом заяв від мешканців

громади щодо надання усіх видів соціальної

підтримки

організація оздоровлення та відпочинку дітей

Віддалене робоче місце

працівника або укладання

угоди про прийом, ЦНАП –

адміністративні послуги у

сфері соціального захисту

Центр надання соціальної

допомоги (соціальних

послуг) – ОТГ



Наведений розподiл повноважень тафiнансових ресурсiв в системi соцiального за-хисту в умовах реформування мiсцевого само-

врядування та територiальної органiзацiї вла-ди вказує на складнiсть та широке коло влас-них повноважень ОТГ (диференцiацiя за

Рис. 2. Власнi повноваження об’єднаної територiальної громади у сфер

Об’єднана

територіальна

громада

Зайнятість

населення

Соціальна допомога

(в частині власних

повноважень)

Надання соціальних

і реабілітаційних

послуг, проведення

соціальної роботи

Оздоровлення та

відпочинку дітей,

захист прав дітей

Забезпечення виконання

функцій органу опіки та

піклування над

повнолітніми

недієздатними особами

та особами, цивільна

дієздатність яких

обмежена

Надання пропозицій до

проекту бюджету

об’єднаної

територіальної громади

в частині врахування

видатків на соціальний

захист та соціальне

забезпечення

Виконання

повноважень,

делегованих органами

виконавчої влади

Рис. 2. Власнi повноваження об'єднаної територiальної громади у сферi соцiального захистта соцiального забезпечення


Джерело: побудовано за даними [9].

Таблиця 1. Видатки на соцiальний захист та соцiальне забезпечення по Вiнницькiй мiськiйоб'єднанiй територiальнiй громадi протягом 2017—2019 рокiв, тис. грн

Рiк: № Найменування показникiв

2017 2018 2019

Вiдхилення, %

1 Пiльги ветеранам вiйни, особам, на яких поширюється

чиининiсть Закону України «Про статус ветеранiв вiйни, гарантiї їх соцiального захисту», ветеранам вiйськової

служби, ветеранам органiв внутрiшнiх справ,

громадянам, якi постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи, багатодiтним сiм’ям

84481,5 115698,2 28190,7 36,9 -75,6

2 Житловi субсидiї населенню 922495,2 496173,9 223920,4 -46,2 -54,8

3 Компенсацiйнi виплати на пiльговий проїзд в

автомобiльному та електротранспортi загального користування, який працює в звичайному режимi руху,

залiзничному транспортi примiського сполучення

окремим категорiям громадян мiста Вiнницi

18265,5 20399,0 23876,6 11,7 17,1

4 Допомога сiм’ям з дiтьми, малозабезпеченим сiм’ям та тимчасова державна допомога дiтям

306710,6 273783,7 267833,0 -10,7 -2,2

5 Допомога особам з iнвалiднiстю, дiтям з iнвалiднiстю,

особам, якi не мають права на пенсiю, непрацюючим особам, якi досягли загального пенсiйного вiку, але не

набули права на пенсiйну виплату, допомога по догляду

за особами з iнвалiднiстю I чи II групи внаслiдок психiчного розладу

87131,2 115668,6 199867,5 32,7 72,8

6 Державна соцiальна допомога на дiтей-сирiт та дiтей,

позбавлених батькiвського пiклування, у дитячих

будинках сiмейного типу та прийомних сiм’ях

1226,5 965,7 1343,0 -21,3 39,1

7 Пiльги на медичне обслуговування громадянам, якi

постраждали внаслiдок Чорнобильської катастрофи

1097,5 1538,2 1793,0 40,2 16,5

8 Витрати на поховання учасникiв бойових дiй та осiб з iнвалиднiстю внаслiдок вiйни

182,7 123,3 105,0 -32,5 -14,8

9 Компенсацiйнi виплати особам з iнвалiднiстю на

бензин, ремонт, техобслуговування автотранспорту та

транспортне обслуговування

166,3 164,1 486,0 -1,3 196,1

10 Видатки на виконання мiських програм 22863,6 26582,6 26598,3 16,2 0,06

11 Утримання територiального центру соцiального

обслуговування (надання соцiальних послуг)

10860,2 12516,4 6544,9 15,2 -47,7

12 Соцiальнi програми у галузi сiм’ї, жiнок, молодi та дiтей 12222,0 17187,7 13940,6 40,6 -18,9

13 Компенсацiйнi виплати за навчання учасникiв

антитерористичної операцiї та їх дiтей

731,7 944,5 972,4 29,08 2,95

Разом 1468434,5 1081745,9 795471,4



105

рiзними напрямами, охоплення та розумiнняспецифiки життєдiяльностi значної кiлькостiсоцiальних груп в громадi), що не дозволяєоб'єднаними територiальними громадами ком-плексно охопити усi питання соцiального за-хисту [6, с. 108].

Сучаснi пiдходи у формуваннi та реалiзацiїсоцiальної полiтики розвитку територiальнихгромад потребують соцiальної вiдповiдальностiорганiв державної влади рiзного рiвня таорганiв мiсцевого самоврядування, яка полягаєу розробцi та реалiзацiї ефективної внут-рiшньої та зовнiшньої регiональної соцiально-економiчної полiтики, її правової основи, якамає спрямовуватись на стабiльне забезпечен-ня високого рiвня життя, соцiального захистута соцiальної допомоги, мiнiмiзацiю соцiальнихризикiв та сприяння розвитку територiальнихутворень рiзних рiвнiв в соцiальному аспектi [7,с. 48].

Ефективне управлiння соцiальною полi-тикою вимагає дослiджень, що торкаютьсясоцiальної безпеки та соцiального забезпечен-ня. Це передбачає аналiз соцiальної полiтикина всiх щаблях її iєрархiї, починаючи з мiст татериторiальних громад. Висновки, отриманi здослiджень щодо оцiнювання соцiальної сфе-ри надають змогу обгрунтувати чи вiрно обра-но вектор соцiального розвитку як певногорегiону, громади, так i країни загалом. Але че-рез постiйнi процеси соцiально-економiчногореформування соцiальнi проблеми, якi виника-ють на кожному етапi розвитку суспiльства, по-требують щоразу iнших пiдходiв до їх аналiзу.

Важливим етапом в усвiдомленнi дослi-дження соцiальної полiтики територiальноїгромади є оцiнювання її через призму концепцiїсталого розвитку. Концепцiя сталого розвит-

ку, яка спочатку формувалася як модельекономiчного зростання при збереженнi при-родних ресурсiв та екологiчної безпеки, посту-пово переросла в комплексну модель безпеч-ного i стабiльного iснування суспiльства, щовключає рiзнi чинники — екологiчнi, економiчнii соцiальнi. Соцiальний аспект концепцiї стало-го розвитку пердбачає збереження стабiль-ностi соцiальних i культурних систем, скоро-чення кiлькостi руйнiвних конфлiктiв мiжлюдьми. Головним прiорiтетним розвиткомсуспiльства має стати збереження життя i здо-ров'я людини, а право особи на безпеку — од-ним iз базових невiдчужувальних прав [8, с. 16].

Ключову роль у дослiдженнi соцiальноїполiтики вiдiграє фiнансування таких галузейсоцiальної сфери, як освiта, охорона здоров'я,соцiальний захист i соцiальне забезпечення.Тому аналiз видаткiв на реалiзацiю соцiальноїполiтики потребує пильної уваги. Проана-лiзуємо розвиток соцiальної полiтики на прик-ладi Вiнницької мiської об'єднаної терито-рiальної громади за допомогою динамiки такихпоказникiв:

1) видатки на соцiальний захист та соцiаль-не забезпечення;

2) рiвень безробiття;3) рiвень середньої заробiтної плати;4) видатки да освiту та медицину.Вiнницька об'єднана територiальна грома-

да була створена 29 листопада 2018 року, томупоказники за попереднi роки вiдносяться дом. Вiнницi, що мають однаковий територiальнийрозмiр.

У економiчнiй лiтературi дається визначен-ня видаткiв бюджету на соцiальний захист на-селення як видаткiв, спрямованих на адреснупiдтримку малозабезпечених громадян, вста-

8 127

7 387 7 389

7 000

7 200

7 400

7 600

7 800

8 000

8 200

осіб

2017 2018 2019

Рис. 3. Динамiка кiлькостi безробiтного населенняв м. Вiнницi протягом 2017—2019 рр.




новлення певного рiвня забезпечення прожит-кового мiнiмуму для рiзних груп населення,соцiальний захист осiб, що опинилися в екст-ремальних умовах (бiженцi, безпритульнiтощо) [8, с. 15]. Видатки на соцiальний захист iсоцiальне забезпечення передбачають фiнан-сування таких програм, як соцiальний захистпенсiонерiв, соцiальний захист сiм'ї, дiтей iмолодi, соцiальний захист на випадок непра-цездатностi, соцiальний захист ветеранiв вiйнита працi, соцiальний захист iнших категорiйнаселення, допомога у вирiшеннi житловогопитання, iнша дiяльнiсть у сферi соцiальногозахисту, соцiальний захист безробiтних,фундаментальнi та прикладнi дослiдження iрозробки у сферi соцiального захисту тощо(табл. 1).

Показник житлових субсидiй населенню у2017 роцi був найвищим та становив 922495,2тис. грн, а найменший спостерiгається у 2019роцi та становить 223920,4 тис. грн. Соцiальнiпрограми у галузi сiм'ї, жiнок, молодi та дi-тей також найбiльший показник мали у 2019 ро-цi — 972,4 тис. грн, а найменший показник ста-новить 731,7 тис. грн у 2017 роцi. Що стосуєть-ся фiнансування соцiального захисту тасоцiального забезпечення Вiнницi за останнiтри роки спостерiгається зменшення загальноїсуми видаткiв на 26%. Проте бiльшiстьпоказникiв мали зростаючу динамiку. Разючiзмiни спостерiгаються в наданнi житловихсубсидiй, оскiльки щороку вiдбуваються змiнив системi надання субсидiй населенню, то ви-датки зменшились на 75% що й займає суттєву

75148523

10753

0

2000

4000

6000

8000

10000

12000

2017 2018 2019

Середньомісячна заробітна плата


Рис. 4. Динамiка середньомiсячної заробiтної плати по Вiнницькiй мiськiй об'єднанiйтериторiальнiй громадi, грн

0,00

200 000,00

400 000,00

600 000,00

800 000,00

1 000 000,00

1 200 000,00

1 400 000,00

Освіта Охорона здоров'я Соціальний захст тасоцільне забезпеченння

2017 2018 2019

Рис. 5. Динамiка видаткiв на освiту, охорону здоров'я, соцiальний захист та соцiальнезабезпечення по Вiнницькiй мiськiй об'єднанiй територiальнiй громадi, тис. грн




107

частку в загальнiй сумi соцiального фiнансу-вання. Що стосується зменшення витрат якiспрямовуються на надання пiльг ветеранамвiйни, ветеранам вiйськової служби, ветеранаморганiв внутрiшнiх справ, громадянам, якi по-страждали внаслiдок Чорнобильської катаст-рофи, багатодiтним сiм'ям, то це спричиненотим, що у складi видаткiв на соцiальний захистз'являються новi статтi щодо цього показникаi в такому випадку кошти спрямовуються начiтко визначенi цiлi.

Показник безробiття — це один з цент-ральних показникiв для визначення соцiально-економiчного розвитку. Безробiття сприяєзростанню соцiальної нестабiльностi та злид-нiв у суспiльствi, поширенню чисельностiсоцiально незахищених верств населення таiнших негативних соцiально-економiчнихявищ, що спричиненi вiдсутнiстю необхiдноїкiлькостi робочих мiсць в територiальнiй гро-мадi. Динамiку рiвня безробiття наведено нарисунку 3.

За даними Вiнницького мiського центрузайнятостi в 2018 роцi було зареєстровано на740 осiб менше нiж у 2017 роцi, що свiдчить проактивну дiяльнiсть центру зайнятостi щодо пра-цевлаштування осiб, якi набули в звiтномуперiодi статус безробiтного. У 2019 роцi кiль-кiсть населення, що звернулося по допомогу вцентр зайнятостi, становить на 2 особи бiльшепопереднього року, така ситуацiя свiдчить променшу кiлькiсть вакансiй вiд роботодавцiвпорiвняно з 2018 роком, якi були представленiна ринку працi.

Заробiтна плата являє собою один з голов-них показникiв рiвня соцiально-економiчноїполiтики країни, територiальної громади,мiста. Незалежно вiд формулювання сутностiзаробiтної плати, науковцi вважають [10], щовона повинна вiдбивати iснуючi в державiсоцiальнi, економiчнi та виробничi вiдносини.Розмiр заробiтної плати визначає рiвеньматерiального добробуту громадян певногосуспiльства, наприклад, на рiвнi територiальноїгромади (рис. 4).

Середньомiсячна заробiтна плата у Вiн-ницькiй мiськiй об'єднанiй територiальнiйгромадi протягом трьох рокiв постiйно зроста-ла, на це вплинуло пiдняття мiнiмальної заро-бiтної плати, iнфляцiя та збiльшення соцiаль-них стандартiв рiвня життя (рис. 4).

Фiнансування освiти i охорону здоров'я єстратегiчними напрямами розвитку суспiль-ства, тому аналiз видаткiв по цим розкриваєсоцiальний напрям розвитку територiальноїгромади (рис. 5).

Видатки на освiту протягом аналiзованихрокiв мають зростаючий характер, видатки наохорону здоров'я в 2018 роцi збiльшились зарахунок реформування сфери охорони здоро-в'я, в 2019 роцi видатки зменшилися. Видаткина соцiальну сферу щороку зменшувалися.

Таким чином, дослiдивши динамiку розвит-ку соцiальної полiтики Вiнницької мiськоїоб'єднаної територiальної громади по окресле-ним показникам, можна стверджувати проокремi недолiки у сферi соцiального забезпе-чення на рiвнi даної громади, якi можна усуну-ти за допомогою:

— подальший стратегiчний розвиток про-грами соцiального розвитку, яка прогнозуєщорiчне зростання видаткiв на соцiальний за-хист та соцiальне забезпечення;

— вдосконалення розподiлу повноваженьмiж органами мiсцевого самоврядування таорганами виконавчої влади в сферi надання со-цiальних послуг з метою забезпечення їх висо-кої якостi;

— обгрунтування чiткого алгоритму фiнан-сування в сферi соцiального захисту та соцi-ального забезпечення на рiвнi об'єднаних те-риторiальних громад;

— розробка Дорожньої карти децентра-лiзацiї у сферi соцiальної безпеки на рiвнi мiстатощо.

ВИСНОВКИ ДОСЛIДЖЕННЯТаким чином, аналiз соцiальної полiтики

дозволяє отримати грунтiвнi висновки щодосоцiального результату дiяльностi терито-рiальних громад. Основною метою отриманихданих аналiзу соцiальної полiтики об'єднаноїтериторiальної громади має бути визначеннянапрямiв стратегiчного розвитку, а саме ско-рочення бiдностi й нерiвностi, розширеннязалученостi населення до створення ВВП, за-безпечення рiвних можливостей для реалiзацiїлюдського потенцiалу незалежно вiд соцiаль-но-економiчних умов, статi, мiсця проживан-ня та етнiчних коренiв.

Систематизацiя здiйсненого аналiзу наприкладi Вiнницької мiської об'єднаної тери-торiальної громади дозволяє дiйти висновку,що сучасний стан реалiзацiї соцiальної полi-тики є не iдеальним, незважаючи на реформу-вання соцiальної полiтики сталого соцiально-економiчного розвитку України, та пiдвищеннясоцiальних стандартiв життя.

Таким чином, в основi реформування на-прямiв розвитку соцiальної полiтики виступа-ють такi компоненти, як вдосконалення право-вої регламентацiї соцiальної полiтики, а також



ня чинного законодавства в галузi державногота регiонального соцiального управлiння, за-безпечення його зорiєнтованостi на забезпе-чення соцiальної безпеки та соцiального захи-сту.

Подальша наукова робота буде спрямова-на на дослiдження проблематики науковоїобгрунтованостi соцiальної безпеки об'єднаноїтериторiальної громади та виокремлення сис-теми показникiв для її оцiнювання.

Література:1. Помаза-Пономаренко А.Л. Ефектив-

нiсть реалiзацiї державної соцiальної полi-тики: методичнi пiдходи до оцiнювання та свi-това практика забезпечення. Актуальнi про-блеми державного управлiння. 2016. 2 (50).С. 206—211.

2. Дробуш I. Соцiальна полiтика у тери-торiальнiй громадi: актуальнi питання реалi-зацiї в умовах формування соцiальної дер-жавностi. Iсторико-правовий часопис. 2015.№ 1 (5). С. 90—94.

3. Кравченко М. Механiзми децентралiзацiїсоцiальних послуг в Українi. Науковий вiсник."Демократичне врядування". 2014. №14. URL:http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2014_14_8(дата звернення 03.04.2020).

4. Мiнiстерство соцiальної полiтики Украї-ни. URL: https://www.msp.gov.ua/ (дата звер-нення 01.04.2020).

5. Територiальний розвиток та регiональнаполiтика в Українi: монографiя / наук. ред.В.С. Кравцiв. Львiв: НАН України. ДУ "Iнсти-тут регiональних дослiджень iменi М.I. До-лiшнього НАН України", 2016. С. 70—76.

6. Мещан I.В. Територiальна громада як су-б'єкт соцiального партнерства в управлiннi зак-ладами соцiального обслуговування. ВiсникНТУУ "КПI". Полiтологiя. Соцiологiя. Право.2014. № 2 (22). С. 106—110.

7. Бобровська О.Ю., Жадан Є.В. Концепту-альний пiдхiд до створення системи соцiальноїбезпеки територiй як чинник успiшного рефор-мування мiсцевого самоврядування. Державата регiон. 2015. № 2 (50). С. 46—50.

8. Бедринець М.Д., Вiтюк Н.П Оцiнка бюд-жетного фiнансування соцiального захисту тасоцiального забезпечення в Українi. Збiрникнаукових праць Нацiонального унiверситетудержавної податкової служби України. 2015.№ 1. С. 15—26.

9. Вiнницька мiська рада. URL: https://www.vmr.gov.ua/ (дата звернення 20.03.2020).

10. Михайлова Ю.Г., Самотоєнкова О.В.Аналiз динамiки середньої заробiтної плати в

Українi. Статистика — iнструмент соцiально-економiчних дослiджень: збiрник наукових сту-дентських праць. 2017 рiк. Вип. 3. Ч. I. URL:http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/.PDF(дата звернення 27.03.2020).

References:1. Pomaza-Ponomarenko, A. L. (2016), "Effec-

tiveness of state social policy implementation:methodological approaches to evaluation andworld practice of provision", Aktualni problemyderzhavnoho upravlinnia, vol.2 (50), рр. 206—211.

2. Drobush, I. (2015), "Social Policy in theTerritorial Community: Topical Issues of Imple-mentation in the Formation of Social Statehood",Istoryko-pravovyi chasopys, vol.1(5), рр. 90—94.

3. Kravchenko, M. (2014), "Mechanisms ofdecentralization of social services in Ukraine",Demokratychne vriaduvannia, vol. 14, available at:http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2014_14_8(Accessed 3 April 2020).

4. Ministry of Social Policy of Ukraine (2020),available at: https://www.msp.gov.ua/ (Accessed1 April 2020).

5. Kravtsiv, V.S. (2016), Terytorialnyi rozvytokta rehionalna polityka v Ukraini [Territorialdevelopment and regional policy in Ukraine], NANUkrainy. DU "Instytut rehionalnykh doslidzhenimeni M.I. Dolishnoho NAN Ukrainy", Lviv,Ukraine, рр. 70—76.

6. Meshchan, I. V. (2014), "Territorial commu-nity as a subject of social partnership in the mana-gement of social services", Visnyk NTUU "KPI".Politolohiia. Sotsiolohiia. Pravo, vol. 2 (22),рр. 106—110.

7. Bobrovska, O. Yu. and Zhadan, Ye. V. (2015),"Conceptual approach to creating a social securitysystem of territories as a factor of successful reformof local self-government", Derzhava ta rehion,vol. 2 (50), рр. 46—50.

8. Bedrynets, M. D. and Vitiuk, N. P. (2015), "Esti-mation of budget financing of social protection andsocial security in Ukraine", Zbirnyk naukovykhprats Natsionalnoho universytetu derzhavnoipodatkovoi sluzhby Ukrainy, vol. 1, рр. 15—26.

9. Vinnytsia City Council (2020), available at:https://www.vmr.gov.ua/ (Accessed 20 March2020).

10. Mykhailova, Yu. H. and Samotoienko-va, O. V. (2017), "Analysis of the dynamics of theaverage wage in Ukraine", Statystyka — instru-ment sotsialno-ekonomichnykh doslidzhen: zbir-nyk naukovykh studentskykh prats, vol. 3 (I),available at: http://dspace.oneu.edu.ua/jspui/bitstream/.PDF (Accessed 27 March 2020).Стаття надійшла до редакції 16.04.2020 р.



109

УДК 658.15

Л. М. Яременко,к. е. н., доцент, доцент кафедри фінансів, обліку і оподаткування,ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університетімені Григорія Сковороди", м. Переяслав-ХмельницькийORCID ID: 0000-0003-3127-5181К. В. Авдалян,аспірант 3-го року навчання, кафедри фінансів, обліку і оподаткування,спеціальності 071 Облік і оподаткування ДВНЗ "Переяслав-Хмельницькийдержавний педагогічний університет імені Григорія Сковороди"ORCID ID: 0000-0002-3605-4997

ОСОБЛИВОСТІ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУФІНАНСОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ ОБ'ЄДНАНЬПІДПРИЄМСТВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.109

L. Yaremenko,PhD in Economics, Associate Professor, SHEE "Pereyaslav-KhmelnytskiySPU after Grygoriy Skovoroda", Pereyaslav-KhmelnytskiyK. Avdalian,postgraduate student, of Hryhorii Skovoroda Pereiaslav-KhmelnytskyiState Pedagogic University, Pereyaslav-Khmelnytskiy

THE FEATURES OF ACCOUNTING OF FINANCIAL RESULTS OF ASSOCIATIONSOF ENTERPRISES

У статті досліджено теоретичні основи бухгалтерського обліку господарської діяльності об'єднання підприємствта формування фінансових результатів. Розглянуто особливості нормативного регулювання економічної категоріїприбуток (збиток) або фінансовий результат, що дало змогу встановити особливості сутності та бухгалтерськогообліку прибутку об'єднань підприємств. Визначено основні нормативно-правові документи щодо здійснення будь-якої господарської діяльності в Україні. Проведено аналіз переліку захищених дисертацій з проблем бухгалтерсько-го обліку корпорацій та акціонерних підприємств. Здійснено розгляд особливостей бухгалтерського обліку фінан-сових результатів відповідно до вимог міжнародних стандартів бухгалтерського обліку та фінансової звітності. Ви-значено, що однією з особливостей відображення прибутку або збитку від господарської діяльності є наявність взає-мовідносин, що існували раніше між покупцем та об'єктом придбання, під час здійснення процесу об'єднанняпідприємств.

The theoretical bases of accounting of economic activity of association of enterprises and formation of financialresults are investigated in the article. The article describes the accounting profit and the importance of control in theworkplace. The features of statutory regulation of the economic category of profit (loss) or financial result were considered,making it possible to establish peculiarities of the essence and accounting of profit of associations of enterprises. Thepressing questions of forming of financial results of enterprises activity are considered in the modern terms ofmanagement.The basic normative legal documents on carrying out of any economic activity in Ukraine are defined. Ananalysis of the list of defended dissertations on the problems of accounting of corporations and incorporated enterpriseswas carried out, which made it possible to form an opinion about the practical lack of scientific research on accountingof financial results of any of the types of associations of enterprises. The peculiarities of accounting of financial results inaccordance with the requirements of international standards of accounting and financial reporting were considered.This made it possible to determine that the accounting of associations of enterprises and the procedure of preparation ofconsolidated financial statements are also regulated by national regulations (standards) of accounting, but the latter areimperfect and do not always take into account all possible situations in practice. It is proved that, in addition to thetraditional financial result arising from the comparison of income and expenses incurred during the reporting period, a



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИУ процесі становлення та розвитку ринко-

вих відносин об'єднання підприємств Українизіткнулися з рядом проблем, які пов'язані звизначенням фінансових результатів та їхвідображенням у бухгалтерському обліку. Най-важливішим показником, який характеризуєефективність фінансової діяльності об'єднаньпідприємств являється фінансовий результат(прибуток або збиток). Фінансовий результатоб'єднань підприємств виступає основою йогоекономічного розвитку і зміцнення фінансовихвідносин з контрагентами та відображає ефек-тивність його господарювання за всіма напрям-ками діяльності. На законодавчому рівні питан-ня обліку фінансових результатів достатньовирішено, проте збільшуються дискусії нау-ковців з приводу пошуку шляхів зростання тастабілізації фінансових результатів об'єднаньпідприємств, особливостей їх створення таособливостей ведення їх бухгалтерського об-ліку. Ці питання потребують уточнення та до-даткового вивчення. Актуальними залишають-ся питання щодо формування методичнихпідходів визначення фінансових результатівоб'єднань підприємств та ведення їх обліку вобліковій практиці підприємств, вирішенняяких впливає на зміцнення економічного станусуб'єкта господарювання.


Питання обліку фінансових результатів об'єд-нань підприємств знайшли своє відображенняу працях багатьох вчених, зокрема В.Г. Білика,С.В. Кучер, Л.Г. Ловінської, С.В. Мочерного,О.В. Олійника, О.Є. Ширягіної, Л.М. Яременкота інших.

ВИДІЛЕННЯ НЕ ВИРІШЕНИХ РАНІШЕЧАСТИН ЗАГАЛЬНОЇ ПРОБЛЕМИ

Не вирішиними залишаються питання дію-чої практики ведення бухгалтерського обліку

business combination, as a separate entity, must account and reflect the financial result of the unification in theconsolidated financial statements. This enabled us to form the components of the financial result of the unification of theenterprises. It is determined that one of the features of profit or loss statement from business activities is the existence ofrelationships that previously existed between the customer and the property to be acquired during the process of theunification of the enterprises.

Ключові слова: облік фінансових результатів, прибуток, об'єднання підприємств, фінан-совий результат, господарська діяльність.

Key words: accounting of financial results, profit, association of enterprises, financial result,economic activity.

фінансових результатів об'єднань підприємствщодо формування методичних підходів визна-чення фінансових результатів об'єднань під-приємств.

МЕТА СТАТТІМетою статті є дослідження теоретичних

основ бухгалтерського обліку господарськоїдіяльності об'єднання підприємств та форму-вання фінансових результатів.

ВИКЛАДЕННЯ ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУБухгалтерський облік фінансових резуль-

татів враховуючи особливості створення різнихвидів господарських об'єднань підприємств,особливості їх економіко-організаційноїструктури, мети створення має суттєво від-різнятися від практики бухгалтерського облікузвичайних суб'єктів господарювання.

На складність бухгалтерського обліку фі-нансових результатів впливають також обсягиздійснюваних господарських операцій, опера-тивність та чіткість обробки інформації, такіоперації залежать від організації системи бух-галтерського обліку, послідовності застосу-вання обраної облікової політики тощо.

Розглянемо особливості нормативного ре-гулювання такої економічної категорії, як при-буток (збиток) або фінансовий результат з ме-тою встановлення особливостей сутності табухгалтерського обліку прибутку об'єднаньпідприємств.

Основи здійснення будь-якої господарськоїдіяльності в Україні регулюються Господарсь-ким кодексом України, Цивільним КодексомУкраїни, Податковим кодексом України, Мит-ним кодексом України тощо.

Господарський кодекс України визначаєсутність прибутку суб'єкта господарювання,загальний порядок його розподілу та поря-док вилучення у зв'язку з порушенням суб'єк-том господарювання норм чинного законо-давства.



111

Відповідно до ст. 142 Господарського кодек-су України "прибуток (доход) суб'єкта госпо-дарювання є показником фінансових резуль-татів його господарської діяльності, що визна-чається шляхом зменшення суми валового до-ходу суб'єкта господарювання за певний періодна суму валових витрат та суму амортизацій-них відрахувань" [1].

Склад валового доходу та валових витратсуб'єктів господарювання визначається зако-нодавством, а для цілей оподаткування можевстановлюватися спеціальний порядок визна-чення доходу як об'єкта оподаткування. Поря-док використання прибутку (доходу) суб'єктагосподарювання визначає власник або уповно-важений ним орган відповідно до законодав-ства та установчих документів. Держава можевпливати на вибір суб'єктами господарюваннянапрямів та обсягів використання прибутку(доходу) через нормативи, податки, податковіпільги та господарські санкції відповідно дозаконодавства.

Отже, попри наявність значної кількостізмін в податковому законодавстві за останніроки, норми Господарського кодексу не при-ведені у відповідність до норм Податковогокодексу України. Така невідповідність пред-ставлена, перш за все, використанням термінів"валовий дохід" та "валові витрати", які вилу-чені з податкового законодавства з прийнят-тям Податкового кодексу. Крім того, наявнеототожнення прибутку з доходом, без зазна-чення ситуацій, за яких прибуток буде тотож-ним поняттю доходу.

Відповідно до ст. 240 Господарського кодек-су України зазначається, що прибуток (дохід),одержаний суб'єктом господарювання внаслі-док порушення встановлених законодавствомправил здійснення господарської діяльності, атакож суми прихованого (заниженого) прибут-ку (доходу) чи суми податку, несплаченого заприхований об'єкт оподаткування, підлягаютьвилученню в дохід відповідного бюджету в по-рядку, встановленому законом. Прибуток (до-ход), незаконно одержаний суб'єктами під-приємницької діяльності стягується за рішен-ням суду до Державного бюджету України [1].

На відміну від Господарського кодексу Ук-раїни, Цивільний кодекс України визначає за-гальний характер розподілу прибутку міжучасниками підприємства.

Відповідно до ст. 123 Цивільного кодексуУкраїни "Прибуток та збитки повного товари-ства розподіляються між його учасниками про-порційно до їхніх часток у складеному капіталі,якщо інше не передбачено засновницьким до-

говором або домовленістю учасників. Позбав-лення учасника повного товариства права научасть у розподілі прибутку чи збитків не до-пускається" [9].

Як бачимо ця стаття визначає характер роз-поділу прибутку повного товариства, а поло-ження, які регулюють порядок розподілу іншихсуб'єктів господарювання — відсутні.

Відповідно ст. 30 Закону України "Про акціо-нерні товариства", однією із частин прибуткуакціонерного товариства є дивіденди, що вип-лачуються акціонеру з розрахунку на одну на-лежну йому акцію певного типу та/або класу.За акціями одного типу та класу нараховуєть-ся однаковий розмір дивідендів. Виплата диві-дендів за простими акціями здійснюється з чи-стого прибутку звітного року та/або нерозпо-діленого прибутку на підставі рішення загаль-них зборів акціонерного товариства у строк, щоне перевищує шість місяців з дня прийняттязагальними зборами рішення про виплату ди-відендів [2].

Що ж до дивідендів за привілейованимиакціями, то їх виплата здійснюється з чистогоприбутку звітного року та/або нерозподілено-го прибутку відповідно до статуту акціонерно-го товариства у строк, що не перевищує шістьмісяців після закінчення звітного року. У разівідсутності або недостатності чистого прибут-ку звітного року або минулих років виплатадивідендів за привілейованими акціями здійс-нюється за рахунок резервного капіталу това-риства або спеціального фонду для виплатидивідендів за привілейованими акціями.

Чинний на сьогодні Закон України "Прохолдингові компанії в Україні" визначає, щовиключне право визначення напрямів та поряд-ку використання прибутку корпоративнихпідприємств мають загальні збори холдинговоїкомпанії [3]. Тобто ця норма підкреслює, щокожне акціонерне товариство або об'єднанняпідприємств можуть на власний розсуд вста-новлювати напрями розподілу отриманогоними чистого прибутку за наслідками звітногороку.

Варто відмітити, що відповідно до останніхзмін податкового законодавства, чинна редак-ція Податкового кодексу України також немістить визначення або будь-якого іншогопідходу до розуміння поняття "прибуток".Лише ст. 14 визначає поняття інвестиційнийприбуток, під яким можна розуміти "дохід увигляді позитивної різниці між доходом, отри-маним платником податку від проведення опе-рацій з цінними паперами з урахуванням кур-сової різниці, деривативами та корпоративни-



ми правами, випущеними в інших, ніж цінні па-пери, формах, та витратами на придбання та-ких інвестиційних активів" [8].

Враховуючи вищевикладене можна стверд-жувати, про практичну відсутність законодав-чої бази, яка б встановлювала єдиний підхід дорозуміння сутності фінансового результатугосподарської діяльності. Нині наявні теоре-тичні надбання щодо поняття терміну "фінан-совий результат", його класифікації тощо,сформувалися в результаті досвіду його фор-мування та розподілу на практиці. Сьогодніфінансовий результат, вважається одним ізекономічних показників, який важко порівня-ти, особливо, якщо мова йде про різні підприє-мства. Така ситуація склалась у зв'язку з наяв-ністю різних варіативних частин у формуванніоблікової політики суб'єкта господарювання,які в кінцевому результаті впливають на вели-чину отриманого прибутку.

Аналізуючи стан наукових дослідженьщодо удосконалення бухгалтерського облікупроцесу формування та розподілу фінансовихрезультатів об'єднань підприємств, встановле-но, що в Україні практично відсутні науковідослідження щодо бухгалтерського облікуфінансових результатів будь-якого з видівоб'єднань підприємств. Проте за останні рокизахищено декілька дисертацій на здобуття сту-пенів як кандидатів, так і докторів економічнихнаук, присвячених дослідженню питання бух-галтерського обліку корпорацій, акціонернихпідприємств (табл. 1).

Як бачимо з таблиці, питанням бухгалтерсь-кого обліку фінансових результатів корпораційприсвячено лише одну дисертацію І.І. Мельни-чук, яка досліджувала безпосередньо страхо-ву діяльність. Нами до уваги взято цю науковуроботу, оскільки відповідно до законодавстваУкраїни страховою діяльністю мають правозайматися юридичні особи, створені в органі-заційно-правовій формі: акціонерного товари-

ства; повного товариства; командитного това-риства та товариства з додатковою відпові-дальністю. В основному в Україні страховікомпанії представлені у формі акціонернихтовариств.

Мельничук І.І. в дисертації розглянула пи-тання обгрунтування елементів облікової по-літики щодо визначення фінансового резуль-тату страхових компаній, організації й методи-ки обліку формування фінансових результатівта удосконалення відображення прибутку в ба-лансі. Проте результати її дослідження більшестосувались доходів, витрат страхових ком-паній та формування страхових резервів. Сто-совно фінансових результатів, то автором ре-комендовано прибуток від страхової (основ-ної) діяльності розглядати в розрізі двох скла-дових: прибутку від базової (основної) діяль-ності та прибутку від іншої страхової діяль-ності [5, с. 54].

Оністрат А.А., досліджуючи організаційно-методологічні спрямування обліку і аналізу всистемі оподаткування (на прикладі акціонер-них товариств України), запропонував іннова-ційну методику аналізу, яка дозволить спрог-нозувати фінансовий результат і визначитикорисність використання сум податкових пільг.А також автор розробив факторну модель ана-лізу ефективності надання податкових пільг,яка на практиці прискорює проведення фактор-ного аналізу впливу податкових стимулів назміну рівня рентабельності та фінансового ре-зультату за даними звітності. Визначено такікількісні і якісні характеристики, що показуютьчутливість значення коефіцієнта до змінвхідних даних або їх варіацій в системі впливуна фінансовий результат діяльності підприєм-ства: середньозважений коефіцієнт викорис-тання податкової пільги; показник оборотностіподаткової пільги; показник ефективності по-даткового пільгування; коефіцієнт впливупільги на фінансовий результат [7].

Автор Рік

захисту Тема наукового дослідження

Оністрат А.А. [7] 2005 Організаційно-методологічні

спрямування обліку і аналізу в системі оподаткування (на

прикладі акціонерних товариств

України)

Шухман Н.Е. [11] 2009 Організація внутрішнього

аудиту в корпораціях

Мельничук І.І. [5] 2015 Облік та аудит фінансових

результатів страхової діяльності

Шепелюк В.А. [10] 2015 Бухгалтерський облік і

внутрішній контроль

корпоративних прав: організація та методика

Таблиця 1. Перелік захищених дисертацій з проблем бухгалтерського обліку корпорацій



113

Шепелюк В.А. у своїй дисертації на основіпорядку бухгалтерського обліку визначенняфінансового результату від операцій з цінни-ми паперами, визначила наступні основні пра-вила обліку фінансових результатів:

а) облік фінансових результатів від операційз продажу та інших способів відчуження кор-поративних прав ведеться окремо за акціямипублічних та приватних акціонерних товариств;

б) облік загального фінансового результа-ту за операціями з торгівлі цінними паперамиведеться окремо від інших доходів і витрат;

в) ведеться окремий облік фінансового ре-зультату від операцій з цінними паперами в за-лежності від того, чи перебувають такі акції вобігу на фондовій біржі;

г) збитки по операціях з цінними паперами,що перебувають в обігу на фондовій біржі, пе-реноситься у зменшення загального фінансо-вого результату за такими операціями в такихзвітних періодах до повного погашення;

д) збитки по операціях з цінними паперами,що не перебувають в обігу на фондовій біржі,переноситься у зменшення загального фінан-сового результату за такими операціями в на-ступних звітних періодах;

е) прибутки, отримані від операцій з цінни-ми паперами, що перебувають в обігу на фон-довій біржі, не можуть бути зменшені на збит-ки від операцій з цінними паперами, що не пе-ребувають в обігу на фондовій біржі [10].

Дослідивши інші наукові роботи, встанов-лено, що науковцями не вивчались питання бух-галтерського обліку фінансових результатівакціонерних компаній ні в якості основногооб'єкта наукового дослідження, ні в якості дру-горядного.

Враховуючи вищенаведене, можна стверд-жувати, що за останні роки в Україні практич-но відсутні наукові дослідження стосовно бух-галтерського обліку фінансових результатівкорпорацій та інших видів об'єднань під-приємств.

Враховуючи те, що відповідно до чинногозаконодавства України підприємства, що ста-новлять суспільний інтерес та публічні акціо-нерні товариства, складають фінансову звіт-ність та консолідовану фінансову звітність заміжнародними стандартами, вважаємо за необ-хідне здійснити розгляд особливостей бухгал-терського обліку фінансових результатів відпо-відно до вимог міжнародних стандартів бухгал-терського обліку та фінансової звітності.

Бухгалтерський облік об'єднань підприємствта порядок складання консолідованої фінансо-вої звітності регулюється й національними по-

ложеннями (стандартами) бухгалтерськогообліку, проте останні є недосконалими, що незавжди враховують усі можливі ситуації напрактиці.

Щодо недосконалості національних стан-дартів наголошувала й Р.В. Кузіна в своїй мо-нографії "Корпоративний облік і звітність вУкраїні: сучасний стан і перспективи розвитку".Зокрема, за її словами "П(С)БО хоча й розроб-лені на основі МСФЗ, проте не відображаютьповністю останніх змін, внесених до МСФЗ. Доприкладу, в рамках П(С)БО не охоплені певніостанні стандарти (МСФЗ 7 "Фінансові інстру-менти: розкриття інформації", МСФЗ 4 "Дого-вори страхування"), а також інші стандарти,затверджені певний час тому (МСБО 37 "Резер-ви, умовні зобов'язання та умовні активи",МСБО 34 "Проміжна фінансова звітність").Вимоги до розкриття інформації в П(С)БО є нетакими суворими; наприклад, МСФЗ вимагаютьрозкриття виплат підприємства ключовимспівробітникам, а П(С)БО цього не вимагають.Вплив цих розбіжностей на корисність фінан-сової звітності, складеної за П(С)БО, порівня-но з МСФЗ може в певних випадках бути сут-тєвим. Наявність розбіжностей може призвес-ти до неможливості порівняння з фінансовоюзвітністю, складеною за МСФЗ, та обмежуєкорисність фінансової звітності за П(С)БО длякористувачів, незнайомих з українськими на-ціональними стандартами бухгалтерського об-ліку [4, с. 191–192].

Особливості бухгалтерського обліку таскладання фінансової звітності об'єднаньпідприємств регулюються однойменним міжна-родним стандартом МСФЗ 3 "Об'єднання бізне-су", яким визначається порядок визнання таоцінки гудвілу, придбаного під час об'єднанняпідприємств, або прибутку від вигідної покуп-ки та перелік інформації, яку слід розкривати,щоб користувачі фінансової звітності моглиоцінити характер і фінансовий результат відоб'єднання підприємств.

Тобто основним моментом, який регу-люється зазначеним міжнародним стандартомє порядок визнання та оцінки активів, зобов'я-зань, складових капіталу, гудвілу або прибут-ку саме на дату об'єднання бізнесу з метою вподальшому об'єктивного та достовірногопредставлення інформації в консолідованійфінансовій звітності.

Відповідно до МСФЗ 3 суб'єкт господарю-вання обліковує кожне об'єднання бізнесу іззастосуванням методу придбання, що вимагає:

а) визначення покупця;б) визначення дати придбання;



в) визнання та оцінку ідентифікованихпридбаних активів, прийнятих зобов'язань табудь-якої неконтрольованої частки в об'єктіпридбання;

г) визнання та оцінки гудвілу чи прибуткувід вигідної покупки [6].

Тобто в результаті об'єднання підприємствможливі дві ситуації: перша виникає якщовартість сплачених грошових коштів або пере-даних інших активів є вищою за справедливувартість отриманих активів у результаті об'єд-нання, а друга — якщо справедлива вартістьотриманих активів є вищою за вартість спла-чених грошових коштів або переданих іншихактивів. Варто відмітити, що відповідно доміжнародних стандартів фінансової звітності,в першій ситуації виникає гудвіл, а в другій —прибуток.

Так, МСФЗ 3 визначає гудвіл як станом надату придбання, оцінений як перевищення:а) над б), наведених далі [6]:

а) сукупна сума:i) переданої компенсації, оціненої відпові-

дно до цього МСФЗ, який, як правило, вимагаєсправедливої вартості на дату придбання;

ii) суми будь-якої неконтрольованої част-ки в об'єкті придбання, оціненої відповідно доцього МСФЗ;

iii) при поетапному об'єднанні бізнесу —справедливої вартості на дату придбання част-ки участі в капіталі, раніше утримуваної покуп-цем в об'єкті придбання.

б) сальдо сум на дату придбання іденти-фікованих придбаних активів і прийнятих зобо-в'язань, оцінених відповідно до цього МСФЗ.

Процедура визначення прибутку в резуль-таті об'єднання бізнесу є дещо іншою. З метоюзабезпечення належної оцінки з урахуваннямвсієї доступної інформації станом на датупридбання, перед визнанням прибутку від ви-гідної покупки, покупець повторно оцінює пра-

вильність ідентифікації усіх придбаних активівта всіх прийнятих зобов'язань, і визнає будь-які додаткові активи чи зобов'язання, іденти-фіковані під час цієї перевірки.

Після повторної оцінки покупець визнає уфінансовій звітності наступні об'єкти бухгал-терського обліку:

а) ідентифіковані придбані активи і прийнятізобов'язання;

б) неконтрольовану частку в об'єкті прид-бання, якщо така існує;

в) частку участі в капіталі, раніше утриму-вану покупцем в об'єкті придбання (у випадкупоетапного об'єднання бізнесу);

г) розмір переданої компенсації.Якщо після здійснення вказаних вище про-

цедур зберігається перевищення над розміромпереданої компенсації, то покупець визнає ос-таточний прибуток у прибутку чи збитку надату придбання.

На практиці ситуації, за яких сума переда-ної компенсації може бути нижчою за вартістьотриманих активів та прийнятих зобов'язаньвідбувається досить рідко. Така ситуація можестатися, наприклад, у разі об'єднання під-приємств, у випадку примусового продажутощо.

Варто відмітити, що передана компенсаціяможе складатися з активів або зобов'язань по-купця, балансова вартість яких відрізняєтьсявід їхньої справедливої вартості на дату прид-бання (наприклад, з немонетарних активів абобізнесу покупця). У такому випадку покупецьпереоцінює передані активи чи зобов'язання доїхньої справедливої вартості станом на датупридбання та визнає остаточні прибутки абозбитки, якщо такі існують, у прибутку чи збит-ку. Однак іноді передані активи чи зобов'язан-ня залишаються в об'єднаному суб'єктові гос-подарювання після об'єднання бізнесу (наприк-лад, тому що активи чи зобов'язання були пе-

Складові фінансового результату об’єднання підприємств

Фінансовий результат від здійснення

процесу об’єднання підприємств на дату

об’єднання (придбання)

Фінансовий результат від здійснення

поточної господарської діяльності

протягом звітного року

Гудвіл Прибуток від

вигідної покупки

Прибуток

(розподілений,

нерозподілений)

Збиток

(покритий,

непокритий)

Рахунок 44 “Нерозподілені прибуток (непокриті збитки)”

Рахунок 19 “Гудвіл”

Рис. 1. Складові фінансового результату об'єднання підприємств



115

редані об'єктові придбання, а не його колишнімвласникам), і тому покупець зберігає контрольнад ними. В такій ситуації покупець оцінює ці ак-тиви та зобов'язання за їхньою балансовою вар-тістю безпосередньо перед датою придбання тане визнає прибуток або збиток в прибутку чизбитку від активів чи зобов'язань, які він конт-ролює до об'єднання бізнесу та після нього [6].

У випадку поетапного об'єднання під-приємств покупець переоцінює свою ранішеутримувану частку участі в капіталі об'єктапридбання за її справедливою вартістю на датупридбання та визнає остаточний прибуток абозбиток, якщо такий існує, в прибутку чи збит-ку або іншому сукупному прибутку, залежновід обставин.

Враховуючи вищевикладене, можемо ствер-джувати, що об'єднання підприємств як окре-ма господарська одиниця, окрім традиційногофінансового результату, який виникає в ре-зультаті порівняння отриманих протягомзвітного періоду доходів та понесених витрат,повинен обліковувати та відображати в консо-лідованій фінансовій звітності й фінансовийрезультат від здійснення процесу об'єднання(рис. 1).

Наведений узагальнений класифікаційнийпідхід на рисунку впливає на побудову систе-ми аналітичних розрізів до рахунку 44 "Нероз-поділені прибутки (непокриті збитки)". Виді-лення аналітичного розрізу для прибутку відвигідної покупки викликане необхідністювідокремленого обліку такого об'єкта, оскіль-ки він підлягатиме постійній переоцінці абокоригуванню у випадку поетапного об'єднан-ня бізнесу.

Окремої уваги для коректного ведення бух-галтерського обліку, побудови відповіднихрозрізів аналітики для потреб управління таполегшення процедури складання консолідова-ної фінансової звітності потребують вимоги дорозкриття інформації в такій звітності, визна-чені міжнародними стандартами.

Оскільки консолідована фінансова звітністьє продовженням фінансової звітності юридич-ного дочірнього підприємства, за виняткомструктури його капіталу, консолідована фінан-сова звітність відображає [6]:

а) активи та зобов'язання юридичного до-чірнього підприємства (покупця, що здійснюєоблік), визнані й оцінені за їхньою балансовоювартістю до об'єднання;

б) активи та зобов'язання юридичного ма-теринського підприємства (об'єкта придбання,що здійснює облік), визнані й оцінені відповід-но до міжнародних стандартів;

в) нерозподілений прибуток та інші залиш-ки власного капіталу юридичного дочірньогопідприємства (покупця) перед об'єднаннямбізнесу.

Зрозумілим залишається той факт, що вконсолідованому обліку об'єднання під-приємств необхідно передбачити розріз аналі-тики для фінансових результатів — за учасни-ками об'єднання. Проте для виконання наведе-ної нижче норми необхідно здійснити аналітич-ний розріз наступного рівня: відображатифінансові результати материнської компанії таінших учасників об'єднання в розрізі: фінансо-вий результат на дату, що передує даті об'єд-нання; фінансовий результат на дату об'єднан-ня; фінансовий результат за результатамизвітного періоду.

Крім того, обов'язкової уваги потребуєінформація, яка є обов'язковою до розкриттяпояснювальній записці до фінансової звітності.Зокрема МСФЗ 3 наводить такі вимоги до роз-криття зазначеної інформації [6]:

1) у разі вигідної покупки (при відображен-ня прибутку): а) сума будь-якого прибутку тастаття у звіті про сукупні доходи, за якою ви-знається прибуток; б) опис причин, з яких ре-зультатом операції є прибуток;

2) у разі поетапного об'єднання підприємств:а) справедлива вартість на дату придбання час-ток участі в капіталі об'єкта придбання, утри-муваних покупцем безпосередньо перед датоюпридбання; б) сума будь-якого прибутку абозбитку, визнана внаслідок переоцінки до спра-ведливої вартості частки участі в капіталі об'єк-та придбання, утримуваної покупцем передоб'єднанням бізнесу та конкретна стаття в звітіпро сукупні доходи, за якою визнається такийприбуток або збиток;

3) інша інформація щодо: а) суми доходута прибутку або збитку об'єкта придбанняпісля дати придбання, включені в консолідо-ваний звіт про сукупні доходи за звітний пер-іод; б) дохід та прибуток або збиток об'єдна-ного суб'єкта господарювання за поточнийзвітний період, так ніби дата придбання длявсіх об'єднань бізнесу, які відбулися протягомроку, припадала на початок річного звітногоперіоду.

Наступною вимогою щодо відображенняпоказника прибутку, яка визначена не лишеміжнародними стандартами, але й національ-ними стандартами бухгалтерського обліку, євизначення частки прибутку, яка припадає наодну акцію. Така інформація зазвичай відобра-жається у Звіті про сукупний дохід суб'єктагосподарювання.



Відповідно до МСФЗ 3, під час обчисленнясередньозваженої кількості звичайних акцій,які перебувають в обігу (обчислення знаменни-ка прибутку на акцію) протягом періоду, в яко-му відбувається зворотне придбання [6]:

а) кількість звичайних акцій, які перебува-ють в обігу від початку такого періоду і до датипридбання, обчислюється на основі середньо-зваженої кількості звичайних акцій юридично-го об'єкта придбання (покупця, що здійснюєоблік), які перебувають в обігу протягом цьогоперіоду, помножують на курсовий коефіцієнт,установлений в угоді про злиття;

б) кількістю звичайних акцій, які перебува-ють в обігу з дати придбання до кінця такогоперіоду, вважається фактична кількість звичай-них акцій юридичного покупця (об'єкта прид-бання, що здійснює облік), які перебувають вобігу протягом цього періоду.

Базисний прибуток на акцію за кожен по-рівняльний звітний період перед датою прид-бання, відображений у консолідованій фінан-совій звітності після придбання, обчислюєтьсяшляхом ділення:

а) прибутку або збитку суб'єкта господарюван-ня, що придбається, які відносяться до утримувачівзвичайних акцій за кожний з таких періодів;

б) середньозважену кількість звичайнихакцій юридичного об'єкта придбання в обігуза минулі періоди, помножену на курсовийкоефіцієнт, установлений в угоді про придбан-ня.

Однією з особливостей відображення при-бутку або збитку від господарської діяльностіє наявність взаємовідносин, що існували рані-ше між покупцем та об'єктом придбання, приздійсненні процесу об'єднання підприємств. Утакому випадку покупець та об'єкт придбанняможуть мати взаємовідносини, які існували дорозгляду ними процедури об'єднання бізнесу,та які називаються як "взаємовідносини, щоіснували раніше". Взаємовідносини, що існува-ли раніше між покупцем та об'єктом інвесту-вання, можуть бути договірними (наприклад,продавець і клієнт або власник ліцензії та от-римувач ліцензії) або позадоговірними (на-приклад, позивач та відповідач).

Якщо об'єднання підприємств фактичноврегульовує взаємовідносини, що існували ра-ніше, покупець визнає прибуток або збиток,оцінений [6]:

а) у випадку позадоговірних взаємовідно-син, що існували раніше (наприклад, судовийпроцес), за справедливою вартістю;

б) у випадку договірних взаємовідносин, щоіснували раніше, за меншою з i) або ii);

i) сума, за якою контракт є сприятливим абонесприятливим з погляду покупця порівняно зумовами поточних ринкових операцій стосов-но таких самих або подібних об'єктів. (Неспри-ятливий контракт — це контракт, несприятли-вий, якщо виходити з поточних ринкових умов.Це необов'язково обтяжливий контракт, в яко-му неминучі витрати на виконання зобов'язаньза контрактом перевищують економічні виго-ди, що їх очікують отримати від нього);

ii) сума будь-яких установлених у контрактіположень про розрахунки (забезпечень на роз-рахунки), доступних контрагентові, для якогоконтракт є несприятливим.

Якщо сума ii) менше i), різниця включаєть-ся як частина обліку об'єднання бізнесу.

Сума визнаного прибутку або збитку можезалежати частково від того, чи визнавав ранішепокупець відповідний актив або зобов'язання, ітому відображений в звітності прибуток абозбиток може відрізнятися від суми, розрахова-ної із застосуванням вищенаведених вимог [12].

Взаємовідносини, що існували раніше, мо-жуть бути контрактом, який покупець визнаєяк викуплене право. Якщо контракт міститьумови, які є сприятливими або несприятливи-ми в порівнянні з поточними ринковими госпо-дарськими операціями для таких самих абоподібних об'єктів, покупець визнає, окремо відоб'єднання бізнесу, прибуток або збиток щодоефективного врегулювання контракту, оціне-ний відповідно до вище вказаних вимог.

ВИСНОВКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Отже, нами здійснено огляд особливостейформування прибутку, що утворюється в резуль-таті здійснення процесу об'єднання підприємств.Встановлено, що це формування прибутку нездійснюється відповідно до традиційної системипорівняння отриманих доходів та понесених вит-рат протягом звітного періоду, а формується зметою взаємоузгодження господарських опе-рацій з сумами переданої компенсації та варті-стю придбаного бізнесу в результаті об'єднання.

Подальші наші дослідження будуть спрямо-вані на вивчення міжнародних стандартівфінансової звітності та напрямів формуванняможливих аналітичних розрізів фінансовихрезультатів з метою достовірного розкриттяконсолідованої фінансової звітності відповід-но до вимог законодавства.

Література:1. Господарський Кодекс України від 16

січня 2003 року № 436-IV [Електронний ре-



117

сурс]. — Режим доступу://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15

2. Закон України "Про акціонерні товари-ства" від 17 вересня 2008 року № 514-VI зізмінами та доповненнями. Верховна Рада Ук-раїни [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17

3. Закон України "Про холдингові компаніїв Україні" від 15 березня 2006 року № 3528-IVзізмінами та доповненнями. Верховна Рада Ук-раїни [Електронний ресурс]. — Режим досту-пу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3528-15

4. Кузіна Р.В. Корпоративний облік і звіт-ність в Україні: сучасний стан і перспективирозвитку: [монографія]. Херсон: 2015. — 416 с.

5. Мельничук І.І. Формування моделі внут-рішнього аудиту фінансових результатів стра-хових компаній: синергетичний підхід до побу-дови / І.І. Мельничук // Науковий вісник Уж-городського університету: Серія: Економіка. —2017. — Вип.1(49). Том 1. — С. 347—350.

6. Міжнародний стандарт фінансової звіт-ності 3 "Об'єднання бізнесу" від 01.01.2012 зізмінами та доповленнями [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: https://zakon4.ra-da.gov.ua/laws/show/929_006

7. Оністрат А.А. Організаційно — методо-логічні спрямування обліку і аналізу в системіоподаткування (на прикладі акціонерних това-риств України): автореф. дис. на здобуття наук.ступеня канд. ек. наук: спец. 08.06.04 Бухгал-терський облік, аналіз та аудит. Київ. 2005. 20 с.

8. Податковий кодекс України від 2 грудня2010 року № 2755-VIзі змінами та доповнення-ми. Верховна Рада України [Електронний ре-сурс]. — Режим доступу: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/2755-17#n10624

9. Цивільний кодекс України від 16 січня2003 року № 435+ІV.

10. Шепелюк В.А. Бухгалтерський облік івнутрішній контроль корпоративних прав:організація та методика: автореф. дис. … канд.ек. наук: спец. 08.00.09 "Бухгалтерський облік,аналіз та аудит" (за видами економічної діяль-ності). Київ. 2015. 21 с.

11. Шухман М.Е. Організація внутрішньогоаудиту на корпораціях: автореф. дис. на здобут-тя наук. ступеня канд. ек. наук: спец. 08.00.09Бухгалтерський облік, аналіз та аудит (за вида-ми економічної діяльності). Одеса. 2010. 22 с.

12. Яременко Л.М. Загальні підходи доформування та розподілу прибутку в облікупідприємствах / Л.М. Яременко // Економічнийвісник університету: збірник наукових працьучених та аспірантів. — 2011. — Вип. 17/2. —С. 86—90.

References:1.Verkhovna Rada of Ukraine (2003), "The

Commercial Code of Ukraine", available at: http://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15 (Acce-ssed 19 March 2020).

2. Verkhovna Rada of Ukraine (2008), The Lawof Ukraine "On Joint Stock Companies", availableat: http: // zakon.rada.gov.ua/laws/show/514-17(Accessed 10 March 2020).

3. Verkhovna Rada of Ukraine (2006), The Lawof Ukraine "On holding companies in Ukraine",available at: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show#/3528#15 (Accessed 20 March 2020).

4. Kuzina, R.V. (2015). Korporatyvnyi obliki zvitnist v Ukraini: suchasnyi stan i perspektyvy roz-vytku [Corporate Accounting and Reportingin Ukraine: Current State and DevelopmentProspects]. Kherson: Grin D. S. [in Ukrainian].

5. Melnychuk, I.I. (2017), "Forming an internalaudit model for financial performance of insurancecompanies: a synergistic approach of formation",Visnyk UzhNU. Seria: Ekonomika, Vol. 1, pp.347—350.

6. Ministry of Finance of Ukraine (2012), "In-ternational Financial Reporting Standard 3"Business Combinations", available at: http://za-kon4.rada.gov.ua/laws/show/929_006 (Accessed10 March 2020).

7. Onistrat, A.A. (2005), "Organizational andmethodological directions of accounting andanalysis in the tax system (on the example of joint-stock companies of Ukraine) ", Ph.D. Thesis,Economy, Kyiv, Ukraine.

8. Verkhovna Rada of Ukraine (2010), "TaxCode of Ukraine", available at: http://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/2755-17 (Accessed 10March 2020).

9. Verkhovna Rada of Ukraine (2003), "TheCivil Code of Ukraine", available at: http:// za-kon.rada.gov.ua/laws/show/435+15 (Accessed 18March 2020).

10. Shepeljuk, V.A. (2015), "Buhgalters'kyjoblik i vnutrishnij kontrol' korporatyvnyh prav:organizacija ta metodyka", Ph.D. Thesis, Econo-my, Kyiv, Ukraine.

11. Shukhman, M.E. (2010), "Organization ofinternal audit on corporations", Ph.D. Thesis,Economy, Odesa, Ukraine.

12. Yaremenko, L.M. (2011), "General appro-aches to formation and distribution of profit inaccounting of enterprises", Ekonomichnyj visnykuniversytetu: zb. nauk. pr. Pereiaslav-Khme-l'nyts'koho derzh. ped. un-tu im. H. Skovorody,vol. 17/2, pp. 86—90.Стаття надійшла до редакції 18.04.2020 р.



ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИПочаток 2020 року вкотре ознаменувався

підвищенням зацікавленості з боку суспільства

УДК 336.61

Ю. Б. Малиновська,аспірант кафедри корпоративних фінансів і контролінгу, ДВНЗ "Київськийнаціональний економічний університет імені Вадима Гетьмана"ORCID ID: 0000-0001-8622-0351

ОСОБЛИВОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТИВНІСТЬФІНАНСОВОГО ПЛАНУВАННЯ СУБ'ЄКТІВГОСПОДАРЮВАННЯ ДЕРЖАВНОГО СЕКТОРУЕКОНОМІКИ УКРАЇНИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.118

Yu. Malynovska,postgraduate student, Department of Corporate Finance and Controlling,SHEI "Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman"

FEATURES AND EFFECTIVENESS OF FINANCIAL PLANNING OF ENTITIES OF UKRAINE'SPUBLIC SECTOR ECONOMY

У статті аналізуються прагматичні аспекти фінансового планування на підприємствах державного сектору еко-номіки України. На прикладі вибірки підприємств проведено аналіз ключових нормативно-правових, інформацій-них та аналітичних засад фінансового планування суб'єктів господарювання державного сектору економіки Украї-ни. Визначено місце та роль фінансового планування у реалізації загальної стратегії таких підприємств. Встановле-но зв'язок між результатами підприємств державного сектору економіки та рівнем ефективності фінансового пла-нування. Розкрито роль фінансового планування у передприватизаційній підготовці таких підприємств до продажуприватним власникам. Детерміновано фактори, які суттєво знижують ефективність фінансового планування напідприємствах державного сектору економіки України. Обгрунтовано рнизку заходів, які дадуть можливість суттє-во підвищити рівень фінансового планування на підприємствах державного сектору економіки.

The article analyzes pragmatic aspects of financial planning at enterprises of Ukraine's public sector economy. Onthe basis of sample of enterprises analysis of key regulatory, informational and analytical principles of financial planningof public sector entities in Ukraine is made. The place and role of financial planning in implementation of overall strategyof such enterprises is determined. The correlation between results of public sector economy enterprises and level offinancial planning efficiency is justified. The role of financial planning in the pre-privatization preparation of suchenterprises for sale to private owners is disclosed. It is justified that financial planning level is one of the key factors thatultimately affect the results of enterprises and their possible price during privatization process. The factors thatsignificantly reduce the effectiveness of financial planning at enterprises in public sector of Ukraine's economy havebeen determined. In particular, it has been established that corporate governance model created nowadays actuallynegates the role of motivational factors for executives in the process of forming and realization of financial plans. It is forthese reasons that governing bodies of public sector economy enterprises in general formally approach to the creation offinancial plans. It is concluded that regulatory principles proposed by the state significantly limit the use of modernapproaches of financial planning at public sector economy enterprises. In, There are numerous cases of informationasymmetry during the financial planning at the enterprises thus reducing the relevance of financial plans. A number ofmeasures are justified, which will significantly increase the level of financial planning at enterprises of public sector ofeconomy. In particular, author questions reasonableness of "areas of responsibility" imposed on management bodieswithin state-owned enterprises in the process of developing and realization of financial plans. In this context, it is necessaryto apply modern tools of financial management and controlling.

Ключові слова: державний сектор економіки, підприємства державного сектору економі-ки, фінансова стратегія, корпоративна фінансова стратегія, фінансове планування.

Key words: public sector of economy, public sector economy enterprises, financial strategy,corporate financial strategy, financial planning.

до проблематики функціонування державногосектору економіки та приватизації. Не в остан-ню чергу це відбулося через оприлюднення вла-



119

дою планів масштабної приватизації.Загальновизнано, що питання привати-заційних процесів ще з середини 90-хроків минулого століття надзвичайногостро сприймаються більшістю пере-січних громадян. Це є наслідком і реа-лізації моделі сертифікатної та грошо-вої приватизації в Україні, і соціально-економічними наслідками роздержав-лення, які відчуваються навіть зараз —через десятиліття. Треба об'єктивнорозуміти, що з цих причин будь-якаприватизація в Україні приречена надосить прискіпливу увагу з боку сусп-ільства та природний скепсис. Не мен-ше інформаційних приводів пов'язаноі з функціонуванням суб'єктів господа-рювання державного сектору вітчиз-няної економіки. Корупція, "тіньові"оборудки, надзвичайно низька резуль-тативність — все це формує відповід-не інформаційне тло та викликає недо-віру з боку громадян. Зазначимо, щовиправлення ситуації за сценарієм"продаємо все" є цілком можливим, але в стра-тегічному контексті може призвести до втратидержавою важелів впливу на стратегічні секто-ри економіки. Відповідно, на часі розробкапрагматичних підходів удосконалення функц-іонування суб'єктів господарювання державно-го сектору економіки (далі — ДСЕ), у томучислі — за рахунок впровадження новітніхпідходів до фінансового планування.


Питання фінансового планування, в т.ч. напідприємствах державного сектору економікиУкраїни розглядалися в працях Г. Аніловської,Н. Бабяк, І. Барської, М. Білик, О. Білої, О. Бі-лоусової, І. Бланка, А. Даниленка, О. Капкайк-іної, В. Коваленко, О. Кравченко, В. Маруща-ка, Н. Петришиної, Л. Підопригори, А. Равен-кова, А. Стисишин, О. Терещенка, Є. Удови-цької, О. Чумак та ін. Водночас криза 2013—2016 рр. суттєво видозмінила вітчизняну еко-номіку, що визначає необхідність аналізу особ-ливостей фінансового планування на підприє-мствах державного сектору економіки Украї-ни в посткризових умовах.

МЕТА СТАТТІМета статті — визначити ефективність

фінансового планування суб'єктів господарю-вання державного сектору економіки України,фактори, що її визначають, а також обгрунту-

вати заходи, спрямовані на вдосконалення кор-поративного фінансового менеджменту.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯАбсолютна більшість наукових праць, при-

свячених функціонуванню державного секто-ру економіки в Україні, робить акцент на про-блематиці оптимального його розміру [1—3].Як свідчить досвід інших країн, кількість фун-кціонуючих підприємств державного секторуекономіки не завжди іманентно до його ефек-тивності. У зв'язку з цим, для України на су-часному етапі постає складний вибір між необ-хідністю збереження впливу держави на окремісектори та забезпеченням прийнятних з точкизору суспільного розвитку результатів діяль-ності таких суб'єктів господарювання. Подаль-ша стратегія приватизації в Україні має насам-перед виходити з описаної ідеології, а не з пев-них, як правило дуже суб'єктивних, уявленьпро оптимальні розміри державного секторувітчизняної економіки. На наш погляд, аналі-зуючи проблематику ефективності функціону-вання суб'єктів господарювання державногосектору економіки, слід особливу увагу звер-нути на питання їх фінансового планування.

Місце фінансового планування в госпо-дарській діяльності підприємств державногосектору та загалом у стратегії держави-акціо-нера виглядає так (рис. 1).

Аналіз наведених на рисунку 1 положеньщодо місця та ролі фінансового планування у

Рис. 1. Місце фінансового плануванняв корпоративному фінансовому менеджменту

суб'єктів господарювання ДСЕ та функціонуваннідержави-акціонера


ФІНАНСОВЕ ПЛАНУВАННЯ

СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ

ДЕРЖАВА-АКЦІОНЕР

• відображення

результатів фінансової

стратегії;

• контроль дотримання

фінансових індикаторів;

• фінансове забезпечення

діяльності підприємства;

• інформаційно-

аналітичний базис

економічної діяльності

• відображення політики

управління державною

власністю;

• висвітлення пріоритетів

у функціонуванні

державного сектору

економіки;

• наповнення

централізованих фондів

фінансових ресурсів;

• позаекономічні завдання



корпоративних стратегіях підприємств ДСЕ тафінансовій політиці держави-акціонера даєможливість зробити висновок про комплекс-ний характер їх взаємозв'язку. Більше того,саме з акцентом на фінансове планування, знашої точки зору, варто аналізувати і перспек-тиви функціонування окремих суб'єктів госпо-дарювання в рамках ДСЕ або їх приватизації.Досвід інших країн переконливо свідчить, щодержава може бути ефективним власником, асуб'єкти господарювання ДСЕ — не тільки фор-мувати податкові платежі до бюджету, але йдосягати інших, у тому числі — соціальнихцілей.

З метою дослідження поточного стануфінансового планування на підприємствах ДСЕта його впливу на ефективність корпоративнихфінансових стратегій, нами було сформовановибірку з 5 підприємств, яка характеризуєтьсянаступними параметрами.

По-перше, основна сфера діяльності такихсуб'єктів господарювання за КВЕД-2010:діяльність готелів і подібних засобів тимчасо-вого розміщення (55.10); діяльність лікарнянихзакладів (86.10). Вибір таких видів діяльності єзовсім невипадковим — з боку суспільства тафахівців однією із головних претензій щодофункціонування підприємств ДСЕ є наявністьширокого спектру суб'єктів господарювання,діяльність яких слабко пов'язана з виконан-ням державою своїх функцій, а скоріше спря-мована на обслуговування обмежених кате-горій населення (досить часто на пільговихумовах).

По-друге, зазначені суб'єкти господарю-вання ДСЕ розташовані переважно у м. Києвіта області (за виключенням одного підприєм-ства, що знаходиться у Львівській обл.). Такемісце розташування (потужні кластери україн-ської економіки) формує сприятливе зовнішнєсередовище підприємств та потенційно має

підвищувати ефективність їх госпо-дарювання. Місцезнаходження поси-лює конкурентні переваги цихсуб'єктів господарювання ДСЕ нарівні сфер їх діяльності.

По-третє, усі підприємства ви-бірки функціонують у сфері послуг,яка на сьогодні превалює у розвит-кові світової економіки і має перспек-тиви для подальшого зростання.Більше того, саме акцент на сферіпослуг, на думку багатьох дослід-ників може стати реальним активато-ром формування довгострокових по-зитивних тенденцій в українській

економіці [4; 5]. А готельне господарство талікувальні заклади мають бути "на вістрі" та-ких змін.

По-четверте, в залежності від форми влас-ності досліджувані бізнес-одиниці є державни-ми підприємствами і діють у відповідності знормами вітчизняного законодавства у ційсфері, а також у відповідності з документами,що затверджені на рівні органу державної вла-ди, до сфери управління якого входять такіпідприємства.

Таким чином, можна стверджувати, що насьогодні на основі аналізу даних зазначенихпідприємств можна зробити висновки щодостану фінансового планування та його впливуна функціонування суб'єктів господарюванняДСЕ. Зокрема на рисунку 2 наведено виконан-ня співвідношення фактичних до планових по-казників чистого прибутку у 2015—2018 рр.Вибір показника чистого прибутку в якості го-ловного індикатора є цілком природнім, черезйого релевантність процесам, що відбувають-ся в господарській діяльності будь-якого су-б'єкта господарювання (рис. 2).

На перший погляд, дані рисунка 2 свідчатьяк про високий рівень фінансового плануван-ня, так і про значимі результати у господарськійдіяльності таких підприємств. Так, привертаєувагу той факт, що співвідношення "Чистийприбутокфакт/Чистий прибутокплан" у серед-ньому по вибірці коливається в межах 120—360%. Окрім того, лише в 6 випадках з 20 мож-ливих фактичні показники прибутку для заз-начених підприємств були нижчими у по-рівнянні з плановими. Детальний аналіз існую-чої ситуації дає можливість поставити зазна-чені висновки під сумнів. На користь саме такоїпозиції можна навести наступні важливі аргу-менти:

— наведене співвідношення скоріше відоб-ражає суб'єктивну позицію розробників плану

0

50

100

150

200

250

300

350

400

2015 2016 2017 2018

Рис. 2. Виконання фінансового плану підприємств ДСЕза показником чистого прибутку, середнє по вибірці, %

Джерело: складено автором за даними державних підприємств.



121

підприємства ДСЕ, а не реальні можливостірозвитку виходячи зі стану внутрішнього тазовнішнього середовища. Сам процес розроб-ки затвердження фінансового плану є в до-статній мірі "вихолощеним" та багато в чомувизначений оцінками зі сторони осіб, які вико-нують функції управління як представники дер-жави-власника [6—8];

— чинна в Україні процедура затверджен-ня фінансового плану підприємств ДСЕ акцен-тує головну увагу насамперед на фіскальнихінтересах держави, ігноруючи при цьому іншіскладові розвитку таких суб'єктів господарю-вання.

Аналіз звітності досліджуваних під-приємств свідчить радше про існування вагомихпроблем у їх фінансовій діяльності, ніж простійкий розвиток. На наш погляд, ключовими зних є такі.

1. Стагнація інвестиційної діяльності під-приємств ДСЕ. В існуючих умовах абсолютнабільшість таких суб'єктів господарюванняфактично втратили реальні можливості дляздійснення масштабного оновлення основнихзасобів. Зокрема, рівень зносу основних за-собів на підприємствах вибірки коливається вмежах 50—70 %. Зрозуміло, що відсутністьпрогресу в інвестиційній політиці фактичнозмушує такі суб'єкти господарювання функ-ціонувати на застарілій техніко-технологічнійоснові та знижує їх конкурентну позицію.Водночас абсолютна більшість капітальнихінвестицій (90—95 %) представляються собоюпридбання (виготовлення) основних засобів,тоді як питома вага капітального будівництває мінімальною.

2. У питанні залучення фінансування звер-немо увагу на кілька симптоматичних фактів.Виходячи з організаційно-правової форми, длясуб'єктів господарювання ДСЕ є ускладненимдоступ до зовнішніх джерел фінансування(особливо для тих, які не є акціонерними това-риствами). Фактично, за умови прибутковостідіяльності, ключовим джерелом фінансуванняє тезаврація прибутку, рідше — використаннябанківських кредитів та випуск облігацій. В до-сліджуваний період підприємства фактично невикористовували довгострокові джерела бор-гового капіталу — лише 1 підприємство з 5 маєнепогашені кредити банків. Зауважимо, щопроблематика фінансової політики суб'єктівгосподарювання ДСЕ є однією із найскладні-ших в Україні. Держава, як власник, не має до-статніх ресурсів для поповнення їх капіталу,тоді як зовнішні джерела якщо і використову-ються, то дуже рідко і вкрай неефективно.

3. З точки зору управлінських пріоритетівдержави-власника показовим є присутність уфінансовому плані показника "Усього виплатна користь держави", куди входять відрахуван-ня частини чистого прибутку, сплата податків,зборів та інших обов'язкових платежів, іншізбори та платжі на користь держави. Фактич-но, все зазначені складові відображаютьфіскальні апетити держави. Зауважимо, щодосліджувані підприємства у 2014—2018 рр. до-сить виважено підходили до виконання зазна-чених статей фінансового плану. Середнє зна-чення відхилення фактичного показника відпланового становило +12,7 %. Цей аспектфінансової дисципліни можна аналізувати таіншому ракурсі — значна частина виплат накористь держави (неподаткові платежі) ско-рочує потенційний бюджет фінансових ре-сурсів, які можуть бути спрямовані на розви-ток підприємств. Не можна також ігноруватиі той факт, що в окремі періоди на досліджу-ваних підприємствах утворюється податковийборг.

4. У 2018 році рентабельність діяльностіза видом діяльності "Тимчасове розміщуван-ня й організація харчування" становила вУкраїні 5,8% [9]. Разом з тим, аналогічнийпоказник для досліджуваних підприємствбув нижче на 1,1 п.п. Таким чином, він у ціло-му був на рівні загального показника по рин-ку (зазначимо, що тут враховані тільки по-казники тих підприємств, що отримали при-буток). Прибутковість діяльності дляпідприємств ДСЕ має бути важливим, але неєдиним критерієм для оцінки їх діяльності,адже досить часто їх функціонування розг-лядають в якості інструментів подоланняринкових "провалів", у секторах, діяльністьв яких приватного капіталу є недостатньопривабливою.

ВИСНОВКИАналіз ефективності рівня фінансового пла-

нування на підприємствах державного секто-ру економіки України дає можливість зробититакі висновки:

— чинні нормативно-правові підходи дофінансового планування на підприємствах ДСЕмістять значну суб'єктивну складову, що сут-тєво ускладнює роль фінансового плануванняяк важливої складової корпоративного фінан-сового менеджменту;

— отримані з використанням чинних мето-дик оцінки в суттєвій своїй частині недостат-ньо релевантні до поточного фінансово-госпо-дарського стані підприємств;



— акцент у фінансовому плануванні нажорсткій фінансовій дисципліні в контекстівиплат на користь держави свідчить про від-сутність у держави-власника стратегічного ба-чення щодо розвитку таких суб'єктів господа-рювання. Фіскальні пріоритети держави ігно-рують роль внутрішніх джерел фінансування урозвиткові підприємств;

— встановлення будь-яких показників фіс-кального характеру має враховувати: а) поточ-ний фінансово-господарський стан підприєм-ства; б) перспективи його приватизації; в) по-треби у додаткових фінансових ресурсах длякапітальних інвестицій. У випадку, якщо під-приємство у середньостроковій перспективімає бути приватизоване, його фінансовий планмає враховувати цей факт, а ключовим показ-ником буде вартість продажу такої бізнес-оди-ниці приватним власникам.

Література:1. Марущак В.М. Роль і місце державного

сектору економіки у країнах світу. Формуван-ня ринкової економіки. 2012. № 28. С. 27—35.

2. Підопригора Л. Проблема оптимізаціїролі державного сектора економіки України якумова економічної безпеки. Економіка і су-спільство. 2017. №10. С. 19—23.

3. Стасишин А., Дубик В., Барська І. Дер-жавний сектор економіки України: проблемита стан розвитку. Молодий вчений. 2018. №10.С. 889—893.

4. Михайлова О., Брінь П. Основні пробле-ми готельного бізнесу в Україні. Вісник НТУ"ХПІ". 2012. № 58 (964). Серія: Актуальні про-блеми управління та фінансово-господарськоїдіяльності підприємства. С. 101—106.

5. Стратегія розвитку туризму і курортів наперіод до 2026 року: Розпорядження КабінетуМіністрів України від 16 березня 2017 р. № 168-р. Кабінет Міністрів України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2017-%D1%80(дата звернення 01 березня 2020).

6. Господарський кодекс України №436-IVвід 16.01.2003 р. URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/436-15/page12 (дата звернення01 березня 2020).

7. Порядок складання, затвердження таконтролю виконання фінансового плану суб'єк-та господарювання державного сектору еконо-міки. Наказ Міністерства економічного розвит-ку і торгівлі України №205 від 02.03.2015 р.URL.: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0300-15 (дата звернення 01.03.2020 р.).

8. Порядок здійснення витрат суб'єктамигосподарювання державного сектору еконо-

міки у разі незатвердження (непогодження)річних фінансових планів у встановленому по-рядку. Постанова Кабінету Міністрів України№899 від 3.10.2012 р. URL.: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/899-2012-%D0%BF (датазвернення 01 березня 2020).

9. Статистична інформація. Державнаслужба статистики України. URL: www.ukr-stat.gov.ua (дата звернення 1 березня 2020).

References:1. Maruschak, V.M. (2012), "The role and pla-

ce of the public sector in the world", Formuvanniarinkovoi ekonomiky, vol. 28, pp. pp. 27—35.

2. Pidoprigora, L. (2017), "The problem of op-timization of the role of the public sector of theeconomy of Ukraine as a condition of econo-mic security", Ekonomika i suspilstvo, vol. 10,pp. 19—23.

3. Stasyshyn, A. Dubyk, V. and Bars'ka I.(2018), "Public Sector of Ukrainian Economy:Problems and State of Development", Molodiyvcneniy, vol. 10, pp. 889—893.

4. Myhailova, O. and Brin', P. (2012), "Mainproblems of hotel business in Ukraine", VisnykNTU "KhPI". Seriia: Aktualni problemy uprav-linnia ta finansovo-hospodarskoi diialnostipidpryiemstva, vol. 58, pp. 101—106.

5. Cabinet of Ministers of Ukraine (2017),"About approval of Strategy of development oftourism and resorts on a period to 2026", availableat: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/168-2017 (accessed 01 March 2020).

6. Verkhovna rada Ukrainy (2003), "EconomicCode of Ukraine", available at: https://zakon.ra-da.gov.ua/laws/show/436-15/page12 (accessed 01March 2020).

7. Ministry of Economic Development andTrade of Ukraine (2015), "Procedure for pre-paration, approval and control of the implemen-tation of the financial plan of the entity of thepublic sector of the economy", available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z0300-15 (acce-ssed 01 March 2020).

8. Cabinet of Ministers of Ukraine (2012),"Procedure for expenditure by public sectoreconomic entities in case of failure to approve(disagree) annual financial plans in due course",available at: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/899-2012-%D0%BF (accessed 01 March2020).

9. State Statistics Service of Ukraine (2020),"Statistical information", available at: www.ukr-stat.gov.ua (accessed 01 March 2020).Стаття надійшла до редакції 03.04.2020 р.



123

УДК 338.436 (477)

Д. М. Шмаров,аспірант, Луцький національний технічний університетORCID ID: 0000-0003-3382-9408

МЕХАНІЗМ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНОГОЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО РОЗВИТКУПЕРЕРОБНОЇ ЛАНКИ АГРАРНОГО СЕКТОРА

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.123

D. Shmarov,postgraduate student, Lutsk National Technical University

MECHANISM OF FINANCIAL AND CREDIT SUPPORT FOR THE INTEGRATED DEVELOPMENTOF THE PROCESSING SECTOR OF THE AGRICULTURAL SECTOR

Встановлено, що інвестиційний дефіцит у діючих суб'єктів переробно-харчових виробництв та висока вартістькредитних ресурсів на вітчизняному ринку позикового капіталу не дають можливості в повному обсязі профінансу-вати проекти модернізації та реконструкції існуючих потужностей та введення додаткових потужностей і тим самимзабезпечити випуск харчової продукції, яка відповідатиме міжнародним стандартам та регламентам якості і безпеч-ності. Доведено, що формування сучасного механізму фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектора зу-мовлено необхідністю подолання інституціональних пасток, які є на ринку позикового капіталу і не дають можли-вості сільськогосподарським товаровиробникам вчасно залучати фінансові ресурси для розширеного відтворення. Устатті обгрунтовується необхідність формування механізму фінансово-кредитного забезпечення переробної ланкиаграрного сектора, виходячи з інституціональної матриці національної фінансової системи та основних трендів наринку позикового капіталу. Встановлено, що система фінансово-кредитного забезпечення виступає складовою сис-теми фінансового забезпечення і є сукупністю відносин з приводу отримання фінансових ресурсів на ринку позико-вого капіталу на основі платності та поворотності. Дослідження показали, що незважаючи на значне підвищення востанні роки вагомості аграрного сектора у розширеному відтворенні потенціалу національної економіки, секторпереробно-харчових виробництв не використовує усіх резервів підвищення рівня капіталізації за рахунок збільшен-ня обсягів поглибленої переробки сільськогосподарської сировини. Обгрунтовано, що механізм фінансово-кредит-ного забезпечення переробної ланки аграрного сектору має забезпечувати диференційований підхід до участі дер-жави в процесі надання кредитних ресурсів для різних організаційно-правових форм аграрного бізнесу, що здійснюєпереробку сільськогосподарської сировини. Встановлено, що ефективною формою кредитування переробно-харчо-вих виробництв виступає створення кластерних формувань за участю безпосередніх виробників харчових продуктівта інших продуктів переробки сільськогосподарської сировини, органів державного управління та місцевого само-врядування, а також фінансово-банківських установ.

It is established that the investment deficit in the existing food processing companies and the high cost of creditresources in the domestic debt capital market do not allow to fully finance the projects of modernization and reconstructionof existing capacities and the introduction of additional capacities and thus ensure the output of food products. It isproved that the formation of a modern mechanism for financial and credit support of the agricultural sector is due to theneed to overcome institutional traps that exist in the debt capital market and do not allow agricultural producers toattract financial resources in a timely manner for expanded reproduction. The article substantiates the need to form amechanism for financial and credit support of the processing sector of the agricultural sector, based on the institutionalmatrix of the national financial system and the main trends in the debt capital market. It is established that the system offinancial and credit security is a component of the system of financial security and is a set of relations regarding thereceipt of financial resources in the loan capital market based on payment and repayment. Studies have shown thatdespite a significant increase in recent years, the role of the agricultural sector in the expanded reproduction capacity ofthe national economy, sector of food processing production does not use all reserves of increase of level of capitalizationdue to the increase in volumes of deep processing of agricultural raw materials. It is proved that the mechanism offinancial-credit support of the processing level of the agricultural sector should provide a differentiated approach tostate involvement in the provision of credit resources for different organizational and legal forms of agricultural





Переробний сегмент аграрного сектора на-ціональної економіки є однією з найбільш інве-стиційно привабливих ланок господарськогокомплексу, оскільки сприятливі природно-ре-сурсні передумови для ведення сільського гос-подарства потенційно можуть забезпечитизначну ресурсну базу для нарощення обсягіввиробництва продукції з високою доданою вар-тістю, що стане можливим за умови підвищен-ня відсотка переробки сільськогосподарськоїсировини. Однак інвестиційний дефіцит у дію-чих суб'єктів переробно-харчових виробництвта висока вартість кредитних ресурсів навітчизняному ринку позикового капіталу недають можливості в повному обсязі профінан-сувати проекти модернізації та реконструкціїіснуючих потужностей та введення додатковихпотужностей і тим самим забезпечити випускхарчової продукції, яка відповідатиме міжна-родним стандартам та регламентам якості і без-печності.

За таких умов виникає гостра необхідністьформування сучасного механізму фінансово-кредитного забезпечення розвитку переробноїланки аграрного сектору, який враховуватимеглобальні тренди руху інвестиційного капіта-лу в пріоритетні напрями розвитку переробно-харчових виробництв та буде зорієнтований настимулювання підвищення рівня комплексностіпереробки сільськогосподарської сировини.Саме результативне фінансово-кредитне за-безпечення комплексного розвитку переробноїланки аграрного сектору дасть можливість по-долати багаторічну сировинну спрямованістьнаціонального АПК і прискорити збільшенняобсягів виробництва продукції з високою час-ткою доданої вартості, що прямо корелює зізростанням рівня капіталізації агарного бізне-су і соціально-економічним піднесенням перед-усім сільських поселень.

businesses, processing agricultural raw materials. It is established that an effective form of crediting food-processingproduction is the creation of cluster formations with the participation of direct producers of food and other products ofprocessing of agricultural raw materials, state and local governments, as well as financial and banking institutions.

Ключові слова: фінансово-кредитне забезпечення, комплексний розвиток, переробкасільськогосподарської сировини, переробно-харчові виробництва, харчові продукти, комерційнібанки.

Key words: financial and credit support, integrated development, processing of agricultural rawmaterials, processing and food production, food products, commercial banks.


У вітчизняній економічній літературі тео-ретичні та прикладні проблеми фінансово-кредитного забезпечення розвитку окремихланок та підгалузей аграрного сектора особ-ливо актуалізувалися в останні роки, коли на-ціональний АПК став чи не основною струк-туроутворюючою ланкою економіки України.Окремі вчені перспективи зростання вагомостіаграрного сектора у макровідтворювальнихпропорціях напряму пов'язують з налагод-женням механізму фінансово-кредитного за-безпечення проектів модернізації та реконст-рукції матеріально-технічної бази сільськогогосподарства та переробно-харчових вироб-ництв.

Зокрема Д. Клименко стверджує, що вітчиз-няний аграрний сектор має величезний потен-ціал для зростання. Це визнають як вітчизняні,так і іноземні експерти, прогнозуючи мож-ливість потроїти валове виробництво сільсько-господарської продукції. А щоб реалізуватицей потенціал необхідна підтримка виробниківсільськогосподарської продукції зі сторонибанківського фінансування та інвестування [3].Якраз відсутність альтернативних варіантівотримання фінансових ресурсів для модерні-зації і реконструкції основних засобів та вчас-ного поповнення обігових коштів і не дає мож-ливостей сільськогосподарським підприєм-ствам та іншим формам аграрного підприєм-ництва повною мірою використати наявні ре-зерви для підвищення рівня капіталізації.

На думку К.Северин, основними важелямифінансово-кредитного стимулювання сільсько-господарського виробництва мають стати:активізація банківського кредитування, особ-ливо довгострокового; забезпечення доступудо кредитних ресурсів малих та середніх вироб-ників; зниження процентних ставок; зменшен-ня співвідношення суми кредитів до вартості їхзабезпечення; покращення умов кредитуваннявиробників продукції тваринництва за рахунок



125

першочергової компенсації процентних ставокдля позичальників, які працюють у тварин-ництві; відновлення спеціального режиму спла-ти податку на додану вартість у тваринництві,за якого виробникам повністю залишаласясума цього податку [5]. Отже, фінансово-кре-дитне забезпечення розвитку аграрного секто-ра, особливо його переробного сегмента, є ба-гатоаспектним процесом, який охоплює інстру-менти, що визначаються макроекономічнимрегулюванням та специфікою кредитуваннярізних категорій сільськогосподарських това-ровиробників, а також особливостями функ-ціонування найбільш капіталомістких ланокАПК, якою виступає зокрема галузь тварин-ництва.

Необхідність розроблення механізму фі-нансово-кредитного забезпечення переробноїланки АПК зумовлена також перманентнимдефіцитом банківських кредитів для суб'єктіваграрного бізнесу. Л. Вдовенко та С. Вдовенкоконстатують факт того, що важливим факто-ром впливу на розвиток аграрного сектору еко-номіки є забезпеченість фінансовими ресурса-ми (в т.ч. кредитами банків). За різними оцін-ками в Україні частка банківського кредитуван-ня займає менше 20% обігових коштів аграрно-го сектора, в той час як у розвинутих країнахвона досягає 70%. Основними причинами низь-кої активності залучення кредитних ресурсів усільськогосподарське виробництво зі сторонипозичальника є передусім відсутність ліквідноїзастави в позичальників, а з позиції кредитораобмежена кількість кредитних програм длямалого і середнього бізнесу, операційні ризи-ки банків при співпраці з підприємствами аграр-ної сфери [1]. Відсутність ліквідної застави по-в'язана з тим, що переважна більшість суб'єктіваграрного бізнесу не має можливості викорис-тати сільськогосподарські землі в якості об'єк-та іпотечно-заставних операцій у зв'язку з на-явністю інституціональних обмежень на оборотданої категорії земельного капіталу.

Отже, формування сучасного фінансово-кредитного забезпечення аграрного секторазумовлено необхідністю подолання інститу-ціональних пасток, які існують на ринку пози-кового капіталу і не дають можливості сіль-ськогосподарським товаровиробникам вчаснозалучати фінансові ресурси для розширеноговідтворення. Для підприємств переробної лан-ки аграрного сектора відсутність можливостіотримання кредитів комерційних банків недасть змоги оновлювати виробничо-технічнубазу переробки сільськогосподарської сирови-ни та утилізації харчових відходів. З огляду на

це розроблення сучасного механізму фінансо-во-кредитного забезпечення комплексногорозвитку переробної ланки аграрного секторає актуальною проблемою економіки і управ-ління національним господарством і потребуєобгрунтування інноваційних підходів щодо їївирішення.

МЕТА СТАТТІМетою статті є розроблення напрямів фор-

мування сучасного механізму фінансово-кре-дитного забезпечення комплексного розвиткупереробної ланки аграрного сектора в умовахпідвищення вагомості АПК у відтворенні націо-нального капіталу.


Фінансово-кредитне забезпечення розвит-ку аграрного сектора є складовою системифінансового забезпечення даної ланки націо-нальної економіки загалом. Система фінансо-вого забезпечення процесів розвитку під-приємств агрокомплексу є цілісною, складноюй динамічною економічною системою, яка скла-дається з множини взаємодіючих і взаємоза-лежних підсистем різних рівнів з розгалуже-ною мережею прямих і зворотних зв'язків.Фінансове забезпечення розвитку АПК роз-глядається як сукупність економічних відно-син, що виникають з приводу пошуку різнихджерел фінансових ресурсів, їх залучення іефективного використання та організаційно-управлінських принципів, методів, форм длявпливу на соціально-економічну діяльність під-приємств комплексу. Система фінансового за-безпечення складається з двох відносно само-стійних елементів: фінансової та кредитноїпідсистем [4]. Фінансова система охоплює ком-плекс відносин, пов'язаних з формуваннямфондів фінансової підтримки сільськогоспо-дарських товаровиробників, наданням дотацій,субсидій, податкових та митних пільг. Важли-вим компонентом системи фінансового забез-печення аграрного сектора виступають коштидержавного та місцевих бюджетів, позабюд-жетні кошти, а також власні кошти суб'єктіваграрного та агропродовольчого підприємниц-тва. Кредитна підсистема є сукупністю відно-син з приводу отримання фінансових ресурсівна ринку позикового капіталу на основі плат-ності та поворотності.

Під час визначення магістральних напрямівформування механізму фінансово-кредитногозабезпечення аграрного сектора необхідно ви-ходити з того, що особливу роль у забезпеченні



доступу суб'єктів господарювання аграрноїгалузі до кредитних ресурсів відіграють фор-ми прямої і непрямої державної підтримки.Система сільськогосподарського кредитуван-ня в Україні, за сучасних умов господарюван-ня характеризується поєднанням ринкового іпільгового механізмів кредитування. Пільговиймеханізм кредитування аграріїв здійснюєтьсяза спеціальними програмами, спрямованими напідвищення ефективності аграрного виробниц-тва, зростання його обсягів за умови безперер-вності процесу виробництва та забезпеченняпродовольчої безпеки країни [2]. Пільговиймеханізм кредитування не спрацьовує з критич-но необхідним рівнем ефективності через об-межені бюджетні можливості держави фінан-сувати програми компенсації комерційним бан-кам тих втрат, які вони несуть у зв'язку з на-данням кредитних ресурсів за заниженими про-центними ставками.

Ще більш ускладненим є створення дієвогомеханізму фінансово-кредитного забезпечен-ня комплексного розвитку переробної ланкиаграрного сектора, оскільки держава інститу-ціонально не передбачала і не передбачає по-

вноцінну фінансову підтримку сектора пере-робно-харчових виробництв, які дали б мож-ливості на порядок збільшити обсяг виробниц-тва продукції з високою часткою доданої вар-тості і тим самим підвищити рівень капіталізаціїнаціонального АПК в цілому. Якраз відсутністьможливостей отримання доступних кредитнихресурсів не закладає необхідних стимулів длятого, щоб суб'єкти аграрного бізнесу збільшу-вали відсоток переробки сільськогосподарсь-кої сировини.

У національному АПК України продовжу-ються процеси підвищення концентрації капі-талу через злиття і поглинання суміжних під-приємств та здійснення вертикальної, горизон-тальної та діагональної інтеграції бізнес-про-цесів як за власний рахунок через розширенняосновних виробничих фондів, так і за рахуноквже діючих сільськогосподарських підприємств.Водночас така концентрація зорієнтована навиробництво сільськогосподарської сировини,а не на масштабну модернізацію переробно-харчових виробництв.

Результатом посилення економічної інтег-рації в аграрному секторі на мікрорівні є зрос-

894,

3

1380

,8

1335

,5

1227

,4

1258

1228

,1 78,877,875,774,472,1

62,0

0

200

400

600

800

1000

1200

1400

1600

2010 2014 2015 2016 2017 2018

тис. тонн

0,0

10,0

20,0

30,0

40,0

50,0

60,0

70,0

80,0

90,0%

Надійшло на перероблення власно вирощених переробними підприємствами тварин, тис. тонн

Питома вага власно вирощених переробними підприємствами тварин у загальних надходженняхсільськогосподарських тварин на переробні підприємства, %

Рис. 1. Перероблення власно вирощених переробними підприємствамисільськогосподарських тварин

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики України.



127

тання частки сільськогосподарських тварин,які йдуть на переробку і які вирощені самимипереробними підприємствами. Тобто фактич-но створюються комплексні підприємства, щоє потужними агропромисловими одиницями,котрі створюють свої тваринницькі комплекси,або сільськогосподарські виробники, котрі єлідерами в сегменті, створюють переробніпідрозділи, щоб збільшити частку продукції звисокою доданою вартістю.

Зокрема протягом 2010—2018 років часткавласно вирощених переробними підприємства-ми тварин у загальних надходженнях сільсько-господарських тварин на переробні підприєм-ства показувала стабільне лінійне зростання,збільшившись з 62 до 78,8%. Водночас абсолют-ні обсяги надходжень сировини зросли на54,4% з 894,3 до 1380,8 тис. тонн (рис. 1).

Одночасно питома вага сільськогоспо-дарських тварин, які йдуть на переробку, куп-лених у сільськогосподарських підприємствзменшується, оскільки спостерігається чіткийнизхідний тренд у поголів'ї ВРХ, а такожбільшість сільськогосподарських підприємствпереходять на вирощування експортно-орієн-

тованих культур, таких як рапс, кукурудза, со-няшник. За період протягом 2010—2018 роківчастка сільськогосподарських підприємств узагальних надходженнях сільськогосподарсь-ких тварин на переробні підприємства зменши-лась з 28,2 до 17,3%. Водночас абсолютні по-ступлення відповідної сировини скоротилисьна 25,6% з 406,6 до 302,7 тис. тонн (рис. 2).

Структурні зрушення в системі бізнес-про-цесів відбуваються і в переробці молока. Зок-рема частка молока сільськогосподарськихпідприємств у загальних надходженнях моло-ка на переробні підприємства показує зростан-ня протягом 2010—2018 років і збільшилась з45,8 до 65,1% і обсяг купленого у сільськогос-подарських підприємств молока зріс на 24% з2193 до 2719,9 тис. тонн у 2018 році порівняно з2010 роком, що вище порівняно з господарства-ми населення, де відповідні показники знизи-лись (рис. 3).

Зокрема питома вага господарств населен-ня у загальних надходженнях молока на пере-робні підприємства щодо поставок молокаскоротилась з 53,1 до 26% та обсяг купленогоу населення молока зменшився на 57,2% — з

406,

6 437

376,

5

331,

4

316,

6

302,

7

28,2

25,7

22,3

20,4

18,417,3

0

50

100

150

200

250

300

350

400

450

500

2010 2014 2015 2016 2017 2018

тис. тонн

0,0

5,0

10,0

15,0

20,0

25,0

30,0%

Куплено тварин на переробку у сільськогосподарських підприємств, тис. тонн

Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальних надходженнях сільськогосподарськихтварин на переробні підприємства, %

Рис. 2. Перероблення куплених у сільськогосподарських підприємствсільськогосподарських тварин




2193

2688

,5

2719

,92880

2511

,92743

,7

2544

,2

1737

1346

,1

1197

,8

1239

,3

1088

,6

45,8

62,064,5

60,161,8

65,1

53,1

37,4

28,6 28,5

26,0

31,7

0

500

1000

1500

2000

2500

3000

3500

2010 2014 2015 2016 2017 2018

тис. тонн

0,0

10,0

20,0

30,0

40,0

50,0

60,0

70,0%

Куплено молока на переробку у сільськогосподарських підприємств, тис. тонн

Куплено молока на переробку у господарств населення, тис. тонн

Питома вага сільськогосподарських підприємств у загальних надходженнях молока на переробніпідприємства, %

Питома вага господарств населення у загальних надходженнях молока на переробні підприємства, %

Рис. 3. Перероблення молока купленого у сільськогосподарських підприємствта господарств населення


2544,2 до 1088,6 тис. тонн у 2018 році порівняноз 2010 роком, оскільки виробництво молока —це прерогатива крупнотоварних виробників, бомолоко згідно нових стандартів Європейсько-го Союзу має бути однієї жирності та збері-гатися у відповідній логістично-складськійінфраструктурі, зокрема потрібні рефрежира-торні установки для його зберігання.

Механізм фінансово-кредитного забезпе-чення переробної ланки аграрного сектору маєзабезпечувати диференційований підхід доучасті держави в процесі надання кредитнихресурсів для різних організаційно-правовихформ аграрного бізнесу, які здійснюють пере-робку сільськогосподарської сировини.

Завдання держави для покращення креди-тування крупнотоварних переробно-харчовихвиробництв має полягати у створенні інститу-ціональних умов для банківського кредитуван-ня проектів налагодження переробки сільсько-господарської сировини і держава тут повин-на виконувати лише опосередковану роль. Укредитуванні малих та середніх форм агропро-довольчого бізнесу має мати місце пряма участьдержави через компенсацію втрат комерційнимбанкам, які вони несуть надаючи малому агро-

продовольчого бізнесу кредитні ресурси за за-ниженими процентними ставками.

Ефективною формою кредитування пере-робно-харчових виробництв виступає створен-ня кластерних формувань за участю безпосе-редніх виробників харчових продуктів та іншихпродуктів переробки сільськогосподарськоїсировини, органів державного управління тамісцевого самоврядування, а також фінансово-банківських установ. Кластерна форма ство-рює умови, за яких держава надає необхіднігарантії надійності кредитування фінансово-банківськими установами проектів модерні-зації та реконструкції переробно-харчових ви-робництв, що виступає каталізатором збіль-шення кредитного портфеля для цієї категоріївиробників промислової продукції.

ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Переробна ланка аграрного сектора Украї-ни потенційно може генерувати значно більшийобсяг продукції з високою доданою вартістюза умови подолання інвестиційного дефіциту,який на сьогодні існує у зв'язку з недостатні-стю внутрішніх джерел фінансування проектів



129

модернізації та реконструкції матеріально-тех-нічної бази переробки сільськогосподарськоїсировини та високою вартістю фінансових ре-сурсів на ринку позикового капіталу. Вирішен-ня зазначеної проблеми напряму залежить відформування сучасного механізму фінансово-кредитного забезпечення переробної ланки аг-рарного сектора, який охоплюватиме комплексметодів, інструментів та важелів регулюванняучасті переробно-харчових виробництв на рин-ку кредитних ресурсів. Для великих перероб-них підприємств мають бути створені прозоріінституціональні передумови взаємодії з фінан-сово-кредитними установами через опосеред-кований вплив держави, для малих та середніхформ агропродовольчого бізнесу вплив держа-ви має бути прямим через компенсацію комер-ційним банкам втрат, які вони понесуть під часнадання кредитних ресурсів за пільговими про-центними ставками.

Література:1. Клименко Д.Б. Особливості та перспек-

тиви банківського кредитування аграрного сек-тора в Україні. Збірник наукових праць Універ-ситету державної фіскальної служби України.2018. № 2. С. 95—106.

2. Северин К.М. Ефективність фінансово-кредитних важелів розвитку АПК в Україні.Ефективна економіка. 2016. №. 5. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=4980

3. Вдовенко Л.О., Вдовенко С.А. Стан таперспективи розвитку аграрного сектору в кон-тексті державної політики фінансової підтрим-ки товаровиробників. Фінансово-кредитнадіяльність: проблеми теорії та практики. 2018.№ 3. С. 113—122.

4. Кузнєцова Л.В. Банківський кредит якджерело фінансового забезпечення розвиткуАПК України. Науковий вісник Херсонськогодержавного університету. 2014. № 9-1. Ч. 1.C. 183—186.

5. Войниченко П.П. Особливості банківсь-кого кредитування суб'єктів господарюванняаграрної галузі. Ефективна економіка. 2012.№ 1. URL: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=902

References:1. Klymenko, D.B. (2018), "Features and

prospects of bank lending to the agricultural sectorin Ukraine", Zbirnyk naukovykh prats' Uni-versytetu derzhavnoi fiskal'noi sluzhby Ukrainy,vol. 2, pp. 95—106.

2. Severyn, K.M. (2016), "Efficiency financialand credit levers of apc in Ukraine", Efektyvna

ekonomika, vol. 5, available at: http://www.eco-nomy.nayka.com.ua/?op=1&z=4980 (Accessed 25March 2020).

3. Vdovenko, L.O. and Vdovenko, S.A. (2018),"State and prospects of development of theagricultural sector in the context of state policyof financial support to producer", Finansovo-kredytna diial'nist': problemy teorii ta praktyky,vol. 3, pp. 113—122.

4. Kuznietsova, L.V. (2014), "Bank loan as asource of financial support for the development ofagro-industrial complex of Ukraine", Naukovyjvisnyk Khersons'koho derzhavnoho universytetu,vol. 9-1, no. 1, pp. 183—186.

5. Vojnychenko, P.P. (2012), "Features of banklending to agricultural business entities", Efektyvnaekonomika, vol. 1, available at: http://www.eco-nomy.nayka.com.ua/?op=1&z=902 (Accessed 25March 2020).Стаття надійшла до редакції 06.04.2020 р.



УДК 631:115.11

Р. А. Головко,аспірант, Дніпровський державний аграрно-економічний університетORCID ID: 0000-0001-6521-4606

ОБГРУНТУВАННЯ МОДЕЛІ СТРАХОВОГОКООПЕРАТИВУ В СИСТЕМІ РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТУ ФЕРМЕРСЬКИХГОСПОДАРСТВ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.130

R. Golovko,postgraduate student, Dnipro State Agrarian and Economic University

SUBSTANTIATION OF THE MODEL OF INSURANCE COOPERATIVE IN THE SYSTEM OF RISKMANAGEMENT OF FARMS

За результатами дослідження визначено, що економічна сутність страхування ризиків фермерських господарств,як способу перерозподілу збитку, може бути реалізована не тільки на комерційних, але й на кооперативних засадах,що сприятиме ефективності застосовуваного методу управління ризиком. Практичне застосування страхування, якметоду управління ризиком, є ефективним лише за умови безпосередньої участі держави, роль якої може проявляти-ся як у субсидуванні страхових внесків, так і покритті збитків фермерських господарств. Обгрунтовано, що фінансо-ва стійкість фермерських господарств під час управління ризиками шляхом створення страхового кооперативу за-безпечується можливістю субсидування державою не тільки витрат з управління ризиком, але й прямою компенса-цією збитку, використанням коштів кооперативу вищого рівня, диференційованою участю регіональних бюджетів усубсидуванні кооперативних внесків.

The study determined that the risk management system should provide farmers use effective methods of riskmanagement aimed at its reduction through redistribution among a large number of objects, thus contributing to theachievement of financial stability of businesses. One such method is risk insurance through cooperative farming.

The main purpose of such a cooperative is to unite farms for the common organization of crop risk insurance. Thecooperative in this case acts as an insurer in the market, concluding insurance contracts with large companies for thebenefit of farms.

Argued that the practical application of insurance as a method of risk management is effective only if the directinvolvement of the state, whose role can occur as the subsidization of premiums and cover losses farms. Proved that thefinancial stability of farmers in managing risks by creating an insurance cooperative provided the possibility of subsidizingthe state not only the costs of risk management, but also direct compensation for loss of the cooperative use of thehighest level, involving differentiated regional budgets subsidizing cooperative contributions.

The effectiveness of the system of risk management farm cooperative form of risk protection is also determined bythe ability of the cooperative use of higher level for further reallocation of risks and attracting budgetary funds not onlyto subsidize the costs of risk management, but also for payment of damages.



131

Ключові слова: кооператив, ризик, ризик-менеджмент, розвиток, стійкість, страхуван-ня, фермерські господарства.

Key words: сooperative, risk, risk-management, development, sustainability, insurance, farms.

ВСТУПСистема ризик-менеджменту фермерських

господарств повинна передбачати використан-ня ефективних методів управління ризиком,спрямованих на його зниження за рахунок пе-рерозподілу між значною кількістю об'єктів,що сприяє досягненню фінансової стійкостіпідприємницьких структур. Одним з таких ме-тодів є страхування ризиків за допомогою коо-перативного об'єднання фермерських госпо-дарств.

Кооператив може виконувати як посеред-ницькі функції, так і страхові, причому другаформа більшою мірою відповідає інтересамфермерських господарств, оскільки ціна управ-ління ризиком пов'язана з його величиною, адержавна підтримка кооперативів під часуправлінні ризиками, спрямована на досягнен-ня основної мети ризик-менеджменту — забез-печення стійкого економічного розвитку су-б'єктів господарювання.

Основу дослідження кооперації фермерсь-ких господарств сформували в своїх працях ви-датні економісти О.В. Чаянов та М.І. Туган-Барановський. Проблемам сучасної фермер-ської кооперації присвячені праці багатьох вче-них: О. Амосова, І. Вініченка, П. Гайдуць-кого, О. Горьового, В. Зіновчука, П. Макарен-ка, Л. Мельника, М. Маліка, В. Месель-Веселя-ка, А. Пантелеймоненка, П. Саблука, Ю. Уш-каренко та інших. Проте певні методологічні йметодичні питання підвищення стійкості еко-номічного розвитку фермерських господарствпотребують подальшого вивчення. Тому акту-альним є проведення окремого наукового дос-лідження основних особливостей створення танапрямів діяльності страхових кооперативів усистемі ризик-менеджменту фермерських гос-подарств.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯНезважаючи на досить поширене застосу-

вання поняття "ризик" у багатьох сферах су-

спільної діяльності, цей термін не має однознач-ного тлумачення. Багато вчених-економістівдотримуються визначення ризику відповіднодо традицій класичної теорії ризику, яка трак-тувала його як "очікування втрат". Врахуванняспецифіки прояви виробничого ризику всільському є підставою для включення його всистему ризик-менеджменту фермерських гос-подарств [1; 3; 5; 13]. Підвищення ефективностіуправління ризиками фермерських госпо-дарств, як невід'ємної частини системи ризик-менеджменту, можливе за рахунок перерозпо-ділу ризику як у просторі, так і в часі. Першаумова реалізується у тому випадку, якщо в фор-муванні фонду зниження ризику беруть участьусі зацікавлені фермерські господарства, а ви-плату компенсації збитків отримують лише по-страждалі господарства. Друга умова буде ви-конана лише тоді, коли фермерські господар-ства постійно братимуть участь у формуванніцього фонду. Вважаємо, що ефективне вико-нання зазначених умов може бути реалізованопри кооперативному страхуванні ризиків.

Сільськогосподарський споживчий коопе-ратив може виконувати як посередницькі, так істрахові функції. Посередницькі функції коо-ператив виконує лише в перші роки існування,коли його чисельність невелика, і недоліки коо-перативного страхування переважають йогопереваги. Головна мета функціонування тако-го кооперативу — об'єднання фермерськихгосподарств для спільної організації страху-вання ризиків виробництва сільськогоспо-дарських культур. Кооператив у цьому випад-ку виступає страхувальником на ринку, укла-даючи договори страхування з великими ком-паніями на користь фермерських господарств.Будучи великим страхувальником, кооператив,порівняно з дрібними підприємцями, є рівно-правним партнером у страхових правовідноси-нах. Це дає можливість домовитися про розст-рочку платежу, своєчасного розгляду заяв івиплат за страховими випадками. Таким чином,

The advantage of the cooperative association of farmers in the creation of insurance fund determined by theirownership of the means of the fund that can create significant insurance reserves, increasing the use of shares of thecooperative to reduce the cost of risk management in the future. The proposed model insurance consumer cooperativecombines the advantages of mutual funds cooperative formation and stabilization reserves of insurance companiespromoting the financial stability of the cooperative association of farmers in managing risks.



посередницька діяльність страхового коопера-тиву також може бути ефективною.

Ще один позитивний аспект діяльності ко-оперативу — забезпечення доступності коштівдержавної підтримки фінансування зниженняризиків підприємницьким структурам незалеж-но від їх організаційно-правової форми госпо-дарювання. Необхідно зазначити, що фер-мерські господарства в більшій мірі потребуютьстрахового захисту та доступності коштів дер-жавної підтримки. Вирощуючи одну-двісільськогосподарські культури, вони не маютьможливості диверсифікувати ризик, дрібніфермерські господарства в більш залежні відприродних умов. Виступаючи страхувальникомвід їх імені, кооператив міг би взяти на себефункцію розподілу обласних бюджетнихкоштів. У цьому випадку була б дотриманарівність умов господарювання для всіх органі-заційно-правових форм.

Результати дослідження дозволяють зроби-ти висновок, що мінімальна чисельність коопе-ративу для виконання його функцій може бутинавіть з числа респондентів, які прийнялиучасть в анкетуванні. У перспективі кількістьбажаючих стати членами даного кооперативуможе збільшитися. Зі зростанням чисельностічленів кооперативу його функції можутьтрансформуватися в безпосереднє надання по-слуг щодо зниження ризиків на основі створен-ня страхового фонду. Сільськогосподарськийспоживчий кооператив створюється в тих сфе-рах, у яких колективна діяльність є більш ефек-тивною, ніж одноосібна.

Техніко-економічне обгрунтування проек-ту створення кооперативу містить розрахунокйого проектної ефективності, розмір пайово-го фонду та джерел фінансування. Члени спо-живчого кооперативу повинні вносити пайовівнески пропорційно передбачуваного обсягуучасті в господарській діяльності даного коо-перативу. Обов'язковий пайовий внесок даєправо голосу і право участі в діяльності коопе-ративу, користуванні його послугами й піль-гами, що передбачені статутом та одержаннякооперативних виплат.

Водночас необхідно врахувати специфікустрахового кооперативу в галузі фінансовоїдіяльності та його принципові відмінності відстрахової компанії. Вважаємо недоцільнимформування пайового фонду за аналогієюстрахових компаній. У комерційних під-приємств статутний капітал є гарантом для кре-диторів (страхувальників) і його значний роз-мір повинен забезпечити своєчасні виплатистрахових випадків. У страховому кооперативі

основними кредиторами є самі фермери — йогочлени, і механізми забезпечення його платосп-роможності є іншими [10; 11; 14; 15].

Зокрема, кооперативні відносини зобов'я-зують членів споживчого кооперативу до суб-сидіарної відповідальності в покритті йогоборгів. Усі члени кооперативу повинні бутифінансово спроможними зробити пайові вне-ски, в іншому випадку кооперативне об'єднан-ня фермерських господарств для управлінняризиками втрачає свою економічну доцільність.Пропонується встановити пайові внески врозмірі 0,1% страхової суми. Резервний фондкооперативу є неподільним, і його розмір по-винен складати не менше 10% його пайовогофонду. Згідно із законодавством він формуєть-ся за рахунок відрахувань від доходів та додат-кових цільових внесків членів кооперативу.Пропонується формувати резервний фонд нетільки за рахунок різниці між кооперативнимивнесками і виплатами, але й додатково у розмірі5% від фактичних страхових виплат. Така прак-тика може бути рекомендована в перші рокироботи страхового кооперативу, коли він єтільки посередником страхових операцій.

Оскільки сільськогосподарське виробниц-тво характеризується значною щорічноюмінливістю фінансового результату, то голов-на перевага кооперативного страхування про-являється в тому, що доходи за підсумкамифінансового року залишається у власності ко-оперативу. Формування стабільного резервно-го фонду дозволить знизити фінансове наван-таження з управління ризиком для членів коо-перативу в наступні роки та сприятиме стійко-му економічному розвитку фермерських госпо-дарств.

У фінансовому розділі техніко-економічно-го обгрунтування проекту рекомендуємо уперші роки функціонування кооперативу обо-в'язкове перестрахування ризиків. Подальшезбільшення кількості членів кооперативу забез-печить стійкість його страхового фонду. Відпо-відно до пропозицій страхової компанії Deloitte& Touche мінімальна кількість членів коопера-тиву — 50 юридичних осіб [12]. У подальшомуквота пропорційного перестрахування можезменшуватися (щорічно на 10%) і в подальшо-му кооператив може залишати собі 100%зібраних страхових премій. Таким чином, уперші роки роботи кооперативу його завдан-нями є пропорційний перерозподіл бюджет-них коштів за програмою фінансування зни-ження ризиків, виконання послуг страховогопосередника, забезпечення заходів зі своєчас-ного отримання страхових виплат та їх роз-



133

поділу серед фермерських господарств-членівкооперативу.

Для виконання страховим кооперативомбезпосередньо страхових функцій повиненстворюватися страховий фонд, який призначе-ний для виплати компенсацій збитків фер-мерських господарств. Слід зазначити, щострахові тарифи є інструментом забезпеченняфінансової стійкості кооперативу, і зниженняплати за управління ризиком доцільне лишетоді, коли це не знижує платоспроможність ко-оперативу.

Члени страхового кооперативу можутьмати й інші вигоди. Передусім застрахованийурожай відкриває доступ до кредитних банкі-вських ресурсів. Отримати кредит у сучаснихумовах найчастіше можна лише під заставу,яким виступає застрахований урожай. По-дру-ге, сам кооператив може бути для підприємцівджерелом кредитних ресурсів. Цей факт маєтакі позитивні аспекти: бюджетні кошти, що ви-діляються на фінансування ризиків, залиша-ються в регіоні, частково буде вирішена пробле-ма фінансування фермерських господарств іпроблема інвестування страхових резервів ко-оперативу на принципах зворотності, платностій ліквідності.

Принциповим моментом діяльності страхо-вого кооперативу є розподіл прибутку йзбитків. У разі перевищення страхових внесківнад виплатами, різниця є власністю кооперати-ву і класифікується як доходи від власної діяль-

ності. Розподіл прибутку кооперативу маєздійснюватися відповідно до діючого законо-давства: погашення боргових зобов'язань; у ре-зервний фонд та інші фонди, що передбаченістатутом кооперативу; преміювання праців-ників кооперативу; кооперативні виплати. Ко-оперативні виплати використовуються в тако-му порядку: не менше 70% суми кооперативнихвиплат спрямовується на поповнення паючленів кооперативу; залишок кооперативнихвиплат виплачується членам кооперативу [14].

Крім необхідності виплат у несприятливіроки, кошти резервного фонду можуть вико-ристовуватися на заходи з попередження ймо-вірності настання страхового випадку. Що сто-сується зв'язку з обласним бюджетом, то цеможуть бути не тільки субсидії по страховимвнескам, але й кошти на стимулювання йпідтримку діяльності кооперативу, які гаран-товані законом. За умови достатньо розвине-ної системи страхової кооперації збитки фер-мерських господарств можливо відшкодову-вати також і за рахунок позики у страховогокооперативу вищого рівня (рис. 1).

Регулювання внутрішніх та зовнішніх взає-мовідносин страхового кооперативу передба-чає створення управлінської структури. Вищиморганом управління є загальні збори членівкооперативу. Крім того, до органів управліннякооперативом відносяться правління коопера-тиву, голова і наглядова рада. В сільськогоспо-дарському споживчому страховому коопера-

Рис. 1. Модель страхового кооперативу



тиві частина повноважень голови і правлінняможуть бути покладені на виконавчого дирек-тора, який працює в кооперативі за трудовимдоговором. Склад і компетенції органів управ-ління кооперативом встановлюються його ста-тутом. Структура управління кооперативу єосновою для комплектування штату управлі-нського персоналу та найму необхіднихфахівців [2; 4; 7; 8]. У перші роки роботи коопе-ративу в штат кооперативу необхідно включи-ти бухгалтера, юриста й фахівця з оцінюваннязбитків.

Якщо загальними зборами кооперативубуде прийнято рішення про формування влас-ного страхового фонду, то кооперативу сліднайняти виконавчого директора з передачеюйому частини повноважень правління (відбірризиків, які можуть бути передані в страховукомпанію, формування власного страховогофонду, інвестування резервних коштів коопе-ративу тощо). З приводу залучення фахівців зоцінювання збитків слід зауважити, що ця про-блема є характерною не тільки для кооперати-ву. Комерційні страхові компанії також зазна-ють труднощів з висококваліфікованими кад-рами: вони змушені утримувати штат співро-бітників з оцінки збитків, які намагаються знай-ти обгрунтовані причини відмови у страховійвиплаті.

З метою підвищення економічної зацікавле-ності членів кооперативу в кооперативномуоб'єднанні слід врахувати, що привабливістькооперативів зростає при наданні ними комп-лексу послуг. Закон не забороняє страховимкооперативам займатися іншими видами діяль-ності. Страхові кооперативи могли б видаватикредити своїм членам, виступати їх гарантамиперед банками, інвестувати кошти у створеннявиробничої та соціальної інфраструктури селатощо.

Розробка моделі сільськогосподарськихспоживчих страхових кооперативів ще разпідтвердила, що формування ефективної сис-теми ризик-менеджменту фермерських госпо-дарств не може відбуватися без участі держа-ви. Держава зацікавлена в стійкому функціо-нуванні сільськогосподарських підприємниць-ких структур і провідній ролі страхових коо-перативів в цьому процесі [6; 9]. Необхідно ви-значити нормативно-правові рамки функціону-вання страхових споживчих кооперативів тастворити умови, що сприятимуть їх подальшо-му економічному розвитку.

Ефективність застосування в системі ризик-менеджменту фермерських господарств коопе-ративної форми захисту від ризиків обумов-

люється також можливістю використаннякоштів кооперативу вищого рівня для подаль-шого перерозподілу ризиків та залучення бюд-жетних коштів не тільки для субсидування ви-трат з управління ризиком, але і для виплатизбитку. Можлива нестача страхових резервівпри управлінні ризиком на основі кооператив-ного об'єднання фермерських господарствобумовлена не їх організаційно-правовоюформою господарювання, а високою ймовір-ністю виробничого ризику в сільському госпо-дарстві.

ВИСНОВОКЕкономічна сутність страхування, як спо-

собу перерозподілу збитку, може бути реал-ізована не тільки на комерційних засадах, алей на кооперативних, що сприятиме ефектив-ності застосовуваного методу управління ри-зиком. Перевага кооперативного об'єднанняфермерських господарств при створенністрахового фонду визначається їх власністюна кошти цього фонду, що дозволяє створю-вати значні страхові резерви, використовува-ти збільшення паїв членів кооперативу назниження витрат з управління ризиком у май-бутньому. Пропонована модель страховогоспоживчого кооперативу поєднує в собі пе-реваги формування пайових фондів коопера-тиву і стабілізаційного резерву страховихкомпаній, що сприяє досягненню фінансовоїстійкості кооперативного об'єднання фер-мерських господарств під час управління їхризиками.

Література:1. Альгин А.П. Риск и его роль в обществен-

ной жизни. — М.: Мысль, 1989. — 254 с.2. Вініченко І.І. Регіональний аспект розвит-

ку фермерства. Ефективна економіка. 2012.№ 3. URL: http://www.economy. nayka.com.ua

3. Вітлінський В.В. Економічний ризик таметоди його вимірювання. — К.: КНЕУ, 2000.— 354 с.

4. Горьовий В.П. Кооперація фермерськихгосподарств // Агроінком. — 2009. — № 9—10.— С. 35—40.

5. Кравченко В.М. Сучасні проблеми ри-зик-менеджменту в АПК / В.М. Кравченко,Л.І. Макущенко// Держава та регіони, 2008. —№ 5. — С. 85—91.

6. Марковський О.В. Картка ризику продук-ту як механізм реалізації взаємозв'язку в мо-делях ризик-менеджменту / О.В. Марковський// Держава та регіони. — 2008. — № 5. —С. 100—105.



135

7. Макаренко П.М. Фермерство України уконтексті тенденцій розвитку світового сіль-ського господарства // Економіка АПК. —2008. — № 3. — С. 145—152.

8. Мельник Л.Ю. Економічний потенціалрізних форм аграрних підприємств // Еконо-міка АПК. — 2011. — № 7. — С. 89—97.

9. Пікус Р.В. Оцінка підприємницького ри-зику // Фінанси України. — 2012. — № 5. —С. 88—93.

10. Сірик І.П. Управління ризиками в процесіприйняття управлінських рішень / І.П. Сірик //Агросвіт. — 2011. — № 13—14. — С. 72—76.

11. Стецюк П.А. Концептуальні основи уп-равління ризикозахищеністю підприємства /П.А. Стецюк, О.С. Гудзь // Економіка АПК. —2014. — №11. — С. 61—68.

12. Супрунович Є. Методи управління рин-ковим ризиком / Є. Супрунович, І. Киселева//Фінансовий ринок України, 2011. — №6. — С.25—29.

13. Тарельник, Н.В. Економічна ефек-тивність страхового менеджменту ризиків уаграрній сфері / Н.В. Тарельник // Агросвіт. —2012. — №2. — С. 59—64.

14. Ушкаренко Ю.В. Підвищення ефек-тивності діяльності фермерських господарствна основі кооперації / Ю.В. Ушкаренко //Агросвіт. — 2011. — № 13—14. — С. 3—7.

15. Чорненька Л.М. Критерії класифікаціїризиків з врахуванням особливостей сільсько-го господарства / Л.М. Чорненька // Науковийвісник Національного ун-ту біоресурсів і при-родокористування України. — Київ, 2011. —Вип. 163. — Ч. 2. — С. 154—159.

References:1. Al'gin, A.P. (1989), Risk i ego rol' v obshhest-

vennoj zhizni [Risk and its role in public life], Mysl',Moscow, Russia.

2. Vinichenko, I.I. (2012), "Regional aspect offarming development", Efektyvna ekonomika,[Online], vol. 3, available at: http://www.eco-nomy.nayka.com.ua (Accessed 4 Mach 2010).

3. Vitlins'kyj, V.V. (2000), Ekonomichnyj ryzykta metody joho vymiriuvannia [Economic risk andmethods of its measurement], KNEU, Kyiv,Ukraine.

4. Horovyj, V.P. (2009), "Cooperation farms",Ahroinkom, vol. 9—10, pp. 35—40.

5. Kravchenko, V.M. and Makuschenko, L.I.(2008), "Modern problems of risk management inagroindustrial complex", Derzhava ta rehiony, vol.5, pp. 85—91.

6. Makarenko, P.M. (2008), "Farming ofUkraine in the context of trends in the develop-

ment of world agriculture", Ekonomika APK, vol.3, pp. 142—152.

7. Markovs'kyj, O.V. (2008), "Product risk cardas a mechanism of implementation of interco-nnection in risk management models", Derzhavata rehiony, vol. 5, pp. 100—105.

8. Mel'nyk, L.Yu. (2011), "Economic potentialof different forms of agrarian enterprises", Eko-nomika APK, vol. 7, pp. 89—97.

9. Pikus, R.V. (2012), "Assessment of businessrisk", Finansy Ukrainy, vol. 5, pp. 88—93.

10. Siryk, I.P. (2011), "Risk management in theprocess of managerial decision making", Ahrosvit,vol. 13—14, pp. 72—76.

11. Stetsiuk, P.A. and Hudz', O.S. (2014),"Conceptual bases of enterprise risk management",Ekonomika APK, vol. 11, pp. 61—68.

12. Suprunovych, Ye. and Kyseleva, I. (2011),"Methods of market risk management", Finansovyjrynok Ukrainy,, vol. 6, pp. 25—29.

13. Tarel'nyk, N.V. (2012), "Economic effi-ciency of insurance risk management in the agri-cultural sector", Ahrosvit, vol. 2, pp. 59—64.

14. Ushkarenko, Yu.V. (2011), "Improving theefficiency of cooperative farms", Ahrosvit, vol.13—14, pp. 3—7.

15. Chornen'ka, L.M. (2011), "Risk classi-fication criteria taking into account the featuresof agriculture", Naukovyj visnyk Natsional'nohoun-tu bioresursiv i pryrodokorystuvannia Uk-rainy, vol. 163, pp. 154—159.Стаття надійшла до редакції 07.04.2020 р.



УДК 338.432: 664

Ю. М. Лучечко,аспірант, Луцький національний технічний університетORCID ID: 0000-0001-9006-5374

СТИМУЛЮВАННЯ НАРОЩЕННЯ ПОТУЖНОСТЕЙУ СФЕРІ ПЕРЕРОБКИ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇСИРОВИНИ: ФІНАНСОВО-ІНВЕСТИЦІЙНІ АСПЕКТИ

DOI: 10.32702/2306-6792.2020.8.136

Y. Luchechko,Postgraduate student, Lutsk National Technical University

STIMULATING CAPACITY BUILDING IN THE FIELD OF PROCESSING OF AGRICULTURALRAW MATERIALS: FINANCIAL AND INVESTMENT ASPECTS

Обгрунтовано, що нарощення потужностей у сфері переробки сільськогосподарської сировини є важливою пе-редумовою структурної перебудови регіональних господарських комплексів і запорукою підвищення зайнятості вадміністративних районах аграрної спеціалізації. Встановлено, що необхідність введення додаткових потужностей всекторі переробно-харчових виробництв випливає з того, що в структурі сукупного аграрного експорту в останніроки має місце зменшення питомої ваги готових харчових продуктів, що свідчить про посилення сировинної спрямо-ваності вітчизняного агропромислового виробництва та зменшення виробництва продукції з високою доданою вар-тістю. Дослідження показали, що в структурі імпорту сільськогосподарської та харчової продукції зростає питомавага готових харчових продуктів, що породжує додаткові ризики щодо забезпечення прийнятного рівня продоволь-чої самодостатності країни. Обгрунтовано, що прискорення темпів введення додаткових потужностей по переробцісільськогосподарської сировини залежить від запровадження державою комплексу стимулів, які сприятимуть наро-щенню обсягу капітальних вкладень у модернізацію та реконструкцію основного капіталу переробно-харчових ви-робництв. Доведено, що одним з основних стимулів розширеного відтворення ресурсно-виробничого потенціалу пе-реробно-харчових виробництв має стати зменшення податкового тягаря під час ввезення високотехнологічного об-ладнання для переробки сільськогосподарської сировини, що зробить його доступним для більшої кількості суб'єктівагропромислового бізнесу і дасть можливість переробляти все більший обсяг сільськогосподарської сировини. Устатті обгрунтовується доцільність розширення переліку державних інвестиційних програм підтримки проектів на-лагодження переробки сільськогосподарської сировини на базі безпосередніх виробників сільськогосподарськоїпродукції через надання прямої та непрямої державної фінансової допомоги як для придбання необхідного облад-нання, так і на впровадження передового іноземного досвіду. Встановлено, що надати додаткових імпульсів наро-щенню обсягів переробки сільськогосподарської сировини може відновлення традиційної сільськогосподарськоїспеціалізації, яку мали окремі адміністративні райони в докризові часи, яке дозволить розширити ресурсну базу ви-робництва конкурентоспроможних видів готових харчових продуктів та продуктів промислового призначення.

It is proved that capacity building in the field of processing of agricultural raw materials is an important prerequisitefor the structural adjustment of regional economic complexes and the key to increasing employment in administrativeareas of agricultural specialization. It is established that the need of input of additional capacities in the sector of foodprocessing production stems from the fact that in the structure of total agricultural exports in recent years is a decreasein the specific weight of prepared foods, indicating an increasing raw material orientation of domestic agriculturalproduction and a decrease in the production of products with high added value. Studies have shown that the share offinished food products in the structure of imports of agricultural and food products is growing. This creates additionalrisks to ensure an acceptable level of food self-sufficiency of the country. It is proved that the acceleration of theintroduction of additional capacities for processing agricultural raw materials depends on the introduction by the stateof a set of incentives that will help to increase the volume of capital investments in the modernization and reconstructionof the fixed capital of food processing production. It is proved that one of the main incentives for the expanded reproductionof the resource and production potential of food processing production should be a reduction in the tax burden whenimporting high-tech equipment for processing agricultural raw materials. This will make it available to more subjects ofagro-industrial business and make it possible to process an increasing number of agricultural raw materials. The article



137



Україна має сприятливі природно-ресурсніта природнокліматичні умови для розвиткусільського господарства, що створює можли-вості для виробництва значних обсягів сіль-ськогосподарської сировини. Сама по собісільськогосподарська сировина є продукцією знизькою доданою вартістю і за таких умов за-безпечує прийнятний рівень рентабельностілише для великих товаровиробників, передусімчергу для підприємств, які входять у вертикаль-но та горизонтально інтегровані підприєм-ницькі об'єднання. Водночас збільшення об-сягів виробництва сільськогосподарської сиро-вини, яка продається на експорт, не забезпе-чує належних рівнів зайнятості на селі і зага-лом призводить до виснаження грунтів. Сіль-ськогосподарське виробництво надаватиме не-обхідних імпульсів для соціально-економічно-го піднесення села лише за умови налагоджен-ня переробки сільськогосподарської сировини,що сприятиме збільшенню виробництва гото-вої продукції і створенню нових робочих місць.Отже, збільшення потужностей по переробцісільськогосподарської сировини — це необ-хідна умова відродження сільських територій.Але введення додаткових потужностей по пе-реробці сільськогосподарської сировини занинішнього рівня інвестиційного забезпечення,особливо у секторі малого та середнього агро-продовольчого підприємництва, стане можли-вим за умови створення державою комплексустимулів, які спонукатимуть сільськогоспо-дарських товаровиробників та переробно-хар-чові виробництва впроваджувати сучасні тех-нології по переробці продукції тваринництва тарослинництва.

substantiates the expediency of expanding the list of state investment programs to support projects for the establishmentof processing of agricultural raw materials based on direct producers of agricultural products through the provision ofdirect and indirect state financial assistance for the purchase of necessary equipment, and the introduction of foreignbest practices. It is established that the restoration of traditional agricultural specialization that certain administrativeregions had in pre-crisis times can provide additional impetus to increase the volume of processing of agricultural rawmaterials, which will expand the resource base for the production of competitive types of ready-made food and industrialproducts.

Ключові слова: сільськогосподарська сировина, готові харчові продукти, капітальні вкла-дення, експорт, переробно-харчові виробництва, фінансова допомога.

Key words: agricultural raw materials, ready-made food products, capital investments, exports,food processing production, financial assistance.


Відновлення втрачених в кризові роки по-тужностей щодо переробки сільськогоспо-дарської сировини потребує розроблення но-вих підходів стосовно створення відповіднихінституціональних, фінансово-економічних тавиробничо-технічних передумов для акти-візації підприємницької діяльності, яка перед-бачає налагодження виробництва готових хар-чових продуктів та продуктів промисловогопризначення, сировинною базою яких виступаєпродукція тваринництва та рослинництва. Надумку А. Марущинець, переробна ланка АПКможе бути не тільки чинником розвитку і змінв аграрній сфері, а й їх наслідком. Так, змінарівня сільськогосподарського виробництвазначно впливає на потужності переробнихпідприємств. Це дві взаємопов'язані ланки гос-подарства, де зміни у функціонуванні однієїпризводять до змін в іншій [4]. Введення додат-кових потужностей у секторі переробно-хар-чових виробництв створює значні резерви длявиробників сільськогосподарської сировини івідповідно підвищення рівня їх капіталізації,що є основою розширеного відтворення потуж-ностей у сільськогосподарському виробництві.

Зазначена проблематика набула особливоїактуальності у зв'язку з тим, що однією із най-складніших проблем аграрної сфери як і зачасів планово-директивної економіки є усунен-ня диспропорцій між розміщенням сировиннихресурсів та потужностями для їх перероблен-ня. Вирішення проблеми подолання такогороду диспропорцій стане можливим за умовизабезпечення збалансованості за обсягами си-ровини і потужностями для її перероблення,відповідного територіального розміщення га-лузей сільського господарства і точковим за-кріпленням підприємств харчової промисло-



вості, максимально можливої утилізації від-ходів переробно-харчового виробництва і мож-ливостями їх комплексного перероблення абож використання для вирощування аграрної си-ровини тощо [1]. Але водночас комплексне ви-рішення проблеми нарощення потужностей попереробці сільськогосподарської сировини по-требує значного обсягу капітальних вкладень,фінансування яких стане можливим за умовидиверсифікації джерел, методів та способівзалучення фінансових ресурсів. Д. Крисанов таО. Варченко розглядають відновлення потуж-ностей у секторі переробно-харчових вироб-ництв як необхідну умову формування повно-цінних із замкнутим циклом агропродуктовихланцюгів. На їх думку, створення агропродо-вольчих ланцюгів виступає об'єктивною умо-вою поєднання природно-біологічного проце-су вирощування і механічної заготівлі сільсько-господарської продукції з процесом її перероб-лення на потужностях харчової промисловостіта випуску кінцевої харчової продукції [2].Саме створення агропродуктових ланцюгів іззамкнутим циклом дає можливість усувати син-дром сировинної спрямованості регіональнихагропромислових комплексів і збільшувати ви-робництво готової сільськогосподарської тахарчової продукції, що сприятиме підвищеннюкомплексності використання агроресурсногопотенціалу. У переважній більшості територі-альних утворень створення такого роду агро-продуктових ланцюгів унеможливлюється че-рез брак достатнього обсягу фінансових ре-сурсів у зв'язку з відсутністю належних інсти-туціональних передумов та відповідних сти-мулів.

П. Макаренко та Н. Андрієнко перспекти-ви нарощення потужностей у секторі перероб-но-харчових виробництв пов'язують зі створен-ням належних організаційно-правових умовдля розвитку агропродовольчого підприємниц-тва та матеріально-речовими відмінностямищодо виробництва готових харчових продуктіву різних підгалузях харчової промисловості.На їх думку, формування різних ринковихформ господарювання у переробній промисло-вості пов'язане в першу чергу з певними особ-ливостями та специфікою цієї галузі порівня-но з іншими, тому що задоволення потреб на-селення продуктами харчування досить склад-на, багатопланова і незмінна проблема, якастоїть перед суспільством на всіх рівнях йогорозвитку. Це зумовлюється низкою обставин:дефіцитом багатьох сировинних ресурсів,різним ступенем розвитку галузей, які безпо-середньо виробляють продукти харчування, і

пов'язаних з ними інших галузей, організацієюнадходжень продуктів харчування до спожи-вача та багатьма іншими причинами [3]. Із твер-дження П. Макаренка та Н. Андрієнко слідує,що перспективи нарощення потужностей у пе-реробно-харчовому сегменті аграрного секто-ра знаходяться у прямій залежності від наяв-ності потреби у продуктах переробки сільсько-господарської сировини і платоспроможногопопиту потенційних споживачів. Тобто на-явність платоспроможного попиту — це основ-ний стимул, який детермінує підприємницькийсектор до нарощення обсягів виробництва го-тових харчових продуктів і відповідно збіль-шення об'ємів переробки сільськогосподарсь-кої сировини.

З наведених авторських підходів слідує, щовведення додаткових потужностей по пере-робці сільськогосподарської сировини потре-бує належного інституціонального забезпечен-ня, яке дасть можливість диверсифікувати дже-рела інвестиційного забезпечення та закластинеобхідні стимули для активізації підприєм-ницької ініціативи у сфері переробки сільсько-господарської сировини.

МЕТА СТАТТІМетою статті є обгрунтування пріоритетів

інвестиційного стимулювання переробки сіль-ськогосподарської сировини, виходячи зіструктурних зрушень у сукупному аграрномуекспорті та імпорті, які засвідчили посиленнясировинної спрямованості вітчизняного агро-промислової виробництва та поглиблення за-лежності від імпорту готових харчових про-дуктів.


У докризовий період для значної кількостіадміністративних районів, де сільськогоспо-дарське виробництво було основною структу-роутворюючою ланкою господарського комп-лексу, переробно-харчові виробництва створю-вали значну кількість робочих місць і забезпе-чували левову частку виробництва промисло-вою продукції. Завдяки функціонування пере-робних підприємств різної продуктової спря-мованості сільськогосподарські товаровироб-ники мали надійний місцевий збут сільськогос-подарської сировини, що давало можливістьзабезпечувати значну економію як у частинітранспортних, так і трансакційних витрат.

Однак трансформаційна криза національ-ної економіки і подальша стагнація переваж-ної більшості ланок господарського комплек-



139

су призвели до демонтування розгалуже-ної мережі переробно-харчових вироб-ництв у більшості адміністративних рай-онів. Зменшення рівня завантаженостіпотужностей в секторі переробно-харчо-вих виробництв зумовило структурні зру-шення в галузі сільськогосподарськоговиробництва: переважна більшість вели-ких сільськогосподарських товаровироб-ників почали переходити на вирощуван-ня експортоорієнтованих сільськогос-подарських культур, згортаючи при цьо-му потенціал тваринницької галузі,особливо поголів'я великої рогатої ху-доби. В результаті в Україні сформував-ся сировинний тип галузі агропромисло-вого виробництва, що кумулятивним чи-ном відобразилося на структурі сукуп-ного аграрного експорту і зробило віт-чизняний АПК надзвичайно залежнимвід кон'юнктурних коливань на глобаль-них ринках сільськогосподарської сиро-вини.

Така ситуація створює значні ризикидля розширеного відтворення ресурсно-виробничого потенціалу вітчизняного аграрно-го сектора, тим більше що початок світовоїфінансової кризи вже частково дестабілізувавглобальний ринок продовольства. Значнакількість країн згортають сільськогосподарсь-ке виробництво, інша частина — вводять обме-ження на експорт аграрної продукції. Знижен-ня ділової активності штовхає світову економ-іку в глибоку рецесію. У Німеччині, наприклад,через закриття кордонів для сезонних сільсько-господарських товаровиробників може загину-ти значна частина врожаю улюбленої німцямиспаржі, очікуються труднощі з полуницею і невистачає робочих рук на виноградниках. Усхожій ситуації знаходиться інший великийєвропейський постачальник продовольства іособливо фруктів — Іспанія, де посилений ка-рантин внаслідок пандемії коронавірусу про-довжили як мінімум до середини квітня, як і вІталії. Складна епідеміологічна ситуація і уФранції, а це — один з шести світових лідерівна ринку пшениці.

Відповідно, зниження пропозиції призведедо подальшого зростання цін на продовольствота посилення соціальної напруги в глобальнійекономіці. Експортний потенціал України дещообмежений щодо збільшення поставок назовнішні ринки через згортання ділової актив-ності всередині країни. В структурі експортупродовжують переважати товари з низькоюдоданою вартістю. Зокрема у 2010 році частка

продуктів рослинного походження складала40%, водночас на готові харчові продукти при-падало 26%. Жирів та олій було експортованона суму 2617 млн дол. або 26%, а частка тваринта продуктів тваринного походження склала8% (рис. 1).

У 2018 році відбулися деструктивні струк-турні зрушення у відтворювальній структурінаціонального АПК і частка продуктів з низь-кою доданою вартістю в структурі вітчизняно-го експорту ще збільшилась. Зокрема продук-ти рослинного походження зайняли 53% екс-порту сільськогосподарської продукції, протена готові харчові продукти припало лише 16%.Дещо зменшилась частка жирів та олій, котрихбуло експортовано на суму 4497 млн дол. або24%, що пов'язано з погіршенням цінової кон'-юнктури на глобальному ринку (ціни на жирита олії знизились до дванадцятирічного мініму-му), і тварин та продуктів тваринного поход-ження — до 7%. Збільшився обсяг поставок м'я-са птиці завдяки поглибленню економічноїспівпраці з ЄС та збільшенню квот на поставки(рис. 2).

Посилилися ризики стосовно належного тасвоєчасного забезпечення продовольчої безпе-ки в Україні, оскільки значна частина готовиххарчових продуктів завозиться з інших країн.Зокрема, у 2010 році питома вага готових хар-чових продуктів у структурі імпорту сільсько-господарської та харчової продукції в Украї-

готові харчові продукти

2571 млн дол.26%

живі тварини; продукти

тваринного походження771 млн дол.

8%

продукти рослинного походження

3976 млн дол.40%

жири та олії тваринного або

рослинного походження

2617 млн дол.26%

Рис. 1. Товарна структура українського експортусільськогосподарської та харчової продукції

у 2010 році

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики Ук-раїни.



ну складала 43% і було ввезено продуктів цієїтоварної позиції на суму 2506 млн дол.

Також Україна продовжила імпортуватижири та олії тваринного або рослинного поход-ження, котрих було завезено на 452 млн дол. або8% від загального імпорту. Імпорт продуктіврослинного походження становив 1564 млн дол.або 27% та живих тварин і продуктів тваринно-го походження — 1242 млн дол. або 22% (рис. 3).

У 2018 році порівняно з 2010 рокомвідбулися структурні зміни в імпортісільськогосподарської та харчової про-дукції. Ситуація змінилася в сторонузагострення проблем продовольчоїбезпеки та збільшення залежності відпоставок імпортних продуктів харчу-вання. Зокрема частка готових харчо-вих продуктів зросла на 4% до 47% абодо 2341 млн дол. Україна продовжуєімпортувати продукти рослинного по-ходження — 1529 млн дол. або 30% уструктурі імпорту сільськогосподар-ської продукції. Водночас знизиласьчастка імпорту жирів та олій рослинно-го або тваринного походження — до267 млн дол. або на 5%. Також відбу-ваються поставки живих тварин тапродуктів тваринного походження. У2018 році за даною товарною позицієюбуло імпортовано продукції на 918 млндол., що складає 18% від загального об-сягу імпорту сільськогосподарськоїпродукції в Україну (рис. 4).

Квінтесенцією сировинного перегину увідтворювальних пропорціях в аграрному сек-торі національної економіки є те, що у 2018 роціпорівняно з 2010 роком зменшується питомавага готових харчових продуктів в експортісільськогосподарської та харчової продукції,а збільшується — в імпорті. Такі структурнізрушення свідчать про посилення сировинноїспрямованості розвитку національного АПК і


9886 млн дол.53%


рослинного походження

4497 млн дол.24%


тваринного походження

1211 млн дол.7%


3019 млн дол.16%

Рис. 2. Товарна структура українського експортусільськогосподарської та харчової продукції

у 2018 році

Джерело: розраховано за даними Державної служби статистики Украї-ни.


1564 млн дол.27%


рослинного походження452 млн дол.

8%


тваринного походження

1242 млн дол.22%


2506 млн дол.43%


Рис. 3. Товарна структура імпорту сільськогосподарськоїта харчової продукції в Україну у 2010 році



141

показують зростання залежності відімпорту продовольчих товарів. Зни-ження питомої ваги готових харчо-вих продуктів в сукупному аграрно-му експорті України говорить про те,що українські виробники не забезпе-чують належного збільшення своєїприсутності в глобальних агропро-довольчих ланцюгах доданої вар-тості.

Зменшення питомої ваги готовиххарчових продуктів в експорті сіль-ськогосподарської і харчової про-дукції і збільшення в імпорті такожсвідчить про те, що Україна все більшезакріплює за собою статус одного зосновних постачальників сільськогос-подарської сировини на світовий ри-нок. Тому надзвичайно важливоюскладовою національної аграрноїполітики та державної економічноїполітики в цілому є нарощення обсягіввиробництва і відповідно експорту го-тових харчових продуктів, а також готовихпродуктів промислового та енергетичного при-значення, виготовлених із сільськогосподарсь-кої сировини. Це дасть можливість створитизамкнені цикли в агропродуктових ланцюгах,підвищити комплексність використання агро-ресурсного потенціалу та підвищити капіталі-зацію агропромислового виробництва загалом.

Для переважної більшості регіонів аграрноїспеціалізації сектор переробно-харчових ви-робництв може стати базовою ланкою регіо-нального господарського комплексу і забезпе-чити нову якість соціально-економічного роз-витку і в кінцевому підсумку переломити висх-ідний тренд посилення сировинної спрямова-ності сукупного аграрного експорту. Надатипоштовху щодо введення додаткових потужно-стей по переробці сільськогосподарської сиро-вини може запровадження комплексу стимулівпо залученню інвестицій в модернізацію та ре-конструкцію матеріально-технічної бази пере-робки продукції рослинництва та тваринницт-ва.

Одним з основних стимулів має стати змен-шення податкового тягаря при ввезенні висо-котехнологічного обладнання для переробкисільськогосподарської сировини, що зробитьйого доступним для більшої кількості перероб-но-харчових виробництв і дасть можливістьпереробляти все більший обсяг сільськогоспо-дарської сировини. Це дасть можливість вироб-никам сільськогосподарської продукції отри-мати більш надійний місцевий ринок збуту про-

дукції і уникнути додаткових витрат, пов'яза-них з пошуком контрагентів, які залучені доекспортоорієнтованих ланцюгів сільськогоспо-дарської сировини.

Варто розширити перелік державних інвес-тиційних програм підтримки проектів налагод-ження переробки сільськогосподарської сиро-вини на базі безпосередніх виробників сіль-ськогосподарської продукції через наданняпрямої та непрямої державної фінансової до-помоги як для придбання необхідного облад-нання, так і на впровадження передового іно-земного досвіду побудови логістично-складсь-ких ланцюгів. Надати додаткових імпульсів на-рощенню обсягів переробки сільськогоспо-дарської сировини може відновлення тради-ційної сільськогосподарської спеціалізації, якумали окремі адміністративні райони в докризовічаси.

Повернення до традиційної сільськогоспо-дарської спеціалізації означатиме відновленняпосівних площ окремих технічних сільськогос-подарських культур та збільшення поголів'явеликої рогатої худоби, що сформує ресурснубазу для виробництва готових харчових про-дуктів, які мають конкурентні переваги не лишена національному, а й на міжнародному ринку.Яскравим прикладом цього є відновленняпосівів льону довгунця та налагодження вироб-ництва льоноволокна, яке виступає сировиноюдля виробництва лляних тканин, які користу-ються підвищеним попитом на європейськомуринку.


1529 млн дол.30%


рослинного походження267 млн дол.

5%


тваринного походження918 млн дол.

18%


2341 млн дол.47%


Рис. 4. Товарна структура імпортусільськогосподарської та харчової продукції в Україну

у 2018 році



ВИСНОВКИ І ПЕРСПЕКТИВИПОДАЛЬШИХ РОЗВІДОК

Дослідження показали, що в останні рокиспостерігається зменшення питомої ваги го-тових харчових продуктів в експортісільськогосподарської та харчової продукції,що свідчить про посилення сировинної спря-мованості вітчизняного агропромисловоговиробництва. Водночас зростання питомоїваги готових харчових продуктів в імпортісільськогосподарської та харчової продукціїговорить про зростання ризиків забезпечен-ня належного рівня продовольчої безпеки,особливо в умовах волатильності цін на світо-вих ринках продовольства. За таких умовважливого значення набуває створення умовдля нарощення обсягів переробки сільсько-господарської сировини через запроваджен-ня стимулів інвестиційного-інноваційногорозвитку переробно-харчових виробництввсередині країни.

Такими стимулами виступають пільги у разіімпорту високотехнологічного обладнання, не-обхідного для налагодження переробки сіль-ськогосподарської сировини, виходячи з наяв-них світових стандартів та регламентів якостіта безпечності харчових продуктів; державніінвестиційні програми, спрямовані на підтрим-ку переробки сільськогосподарської продукціїна базі суб'єктів аграрного підприємництва, якібезпосередньо зайняті виробництвом про-дукції тваринництва та рослинництва; державніпреференції суб'єктам аграрного бізнесу, якіздійснюють відновлення традиційної сільсько-господарської продукції для відповідних при-роднокліматичних зон.

Література:1. Крисанов Д.Ф. Оптимізація інтеграційних

зв'язків між підприємствами сільського госпо-дарства і переробно-харчових галузей в умо-вах посилення впливу євроінтеграційних про-

цесів. Вісник Кам'янець-Подільського націо-нального університету імені Івана Огієнка. Еко-номічні науки. 2016. Вип. 11. С. 137—151.

2. Крисанов Д.Ф., Варченко О.М. Агропро-довольчі ланцюги: ключові проблеми створен-ня та розбудови. Економіка і прогнозування.2017. № 1. С. 72—91.

3. Макаренко П.М., Андрієнко Н.В. Галузевіособливості формування потенціалу перероб-них підприємств з виробництва харчових про-дуктів. URL: http://dspace.pdaa.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1747/1/Volko-va%20N.V.pdf

4. Марущинець А.В. Вплив переробної лан-ки АПК на трансформаційні процеси в аграрнійсфері Київського Придніпров'я. Українськийгеографічний журнал. 2017. № 2. С. 26—31.

References:1. Krysanov, D.F. (2016), "Optimization of

integration links between agricultural enterprisesand food processing industries in the context ofincreasing influence of European integrationprocesses", Visnyk Kam'ianets'-Podil's'koho nat-sional'noho universytetu imeni Ivana Ohiienka.Ekonomichni nauky, vol. 11, pp. 137—151.

2. Krysanov, D.F. and Varchenko, O.M. (2017),"Agri-food chains: key problems of creation anddevelopment", Ekonomika i prohnozuvannia, vol.1, pp. 72—91.

3. Makarenko, P.M. and Andriienko, N.V.(2014), "Sectoral features of forming the potentialof food processing enterprises", available at: http://dspace.pdaa.edu.ua:8080/jspui/bitstream/123456789/1747/1/Volkova%20N.V.pdf (Acce-ssed 25 March 2020).

4. Maruschynets', A.V. (2017), "Influence ofAPC processing unit on transformation processesin the agricultural sphere of Kyiv Dnieper",Ukrains'kyj heohrafichnyj zhurnal, vol. 2, pp. 26—31.Стаття надійшла до редакції 07.04.2020 р.

ПЕРЕДПЛАТА

ВИДАННЯ МОЖНА ПЕРЕДПЛАТИТИ З БУДЬ-ЯКОГО МІСЯЦЯ!

— ЧЕРЕЗ РЕДАКЦІЮ (ТЕЛ. 458-10-73);

— ЧЕРЕЗ ДП "ПРЕСА"(У КАТАЛОЗІ ВИДАНЬ УКРАЇНИ);

— ЧЕРЕЗ ПЕРЕДПЛАТНІ АГЕНТСТВА