upload.wikimedia.org¡окіл... · ББК 85.315 Б 83 Бортнянський, Дмитро Б83 Сокіл [ноти і текст]: Опера, клавір. / Дмитро

Дмитро Бортнянський

СокілОпера, клавір

Київ-ДрогобичСурма2012

ББК 85.315Б 83

Бортнянський, Дмитро Б83 Сокіл [ноти і текст]: Опера, клавір. / Дмитро Бортнянський;

Лібр. Ф.Г. Лаферм’єра, перекл., літ.ред. і післямова М. Стріхи, передм. Г. Ганзбурга, упор. А. Бондаренко. — К.- Дрогобич: вида вець Святослав Сурма, 2012. — 218 с.

ISBN 978-966-96945-1-3Видання вміщує окрім клавіру, діалогів, інформації про саму оперу

«Со кіл» ще й матеріал про особливості національних вокальних перекла-дів, про генезу використання мов ув операх. Окрім цього для читача буде ціка вим дізнатися про особистість перекладача текстів опери укра їнською мовою. Важливою особливістю цього унікального видання є те, що мате-рі али первинно готувалися і були представлені в електронному вигляді на сайті «Вікімедіа Україна».

Призначене видання для музикознаців та широкого кола шануваль ни ків оперного мистецтва, зокрема української опери.

ББК 85.315

Упорядник – Андрій Бондаренко, член Правління ГО «Вікімедіа Україна», композитор

Перекладач і літературний редактор – Максим Стріха, завідувач кафедри перекладу

Київського університету ім. Бориса Грінченка

Музичний редактор – Наталія Свириденко, народна артистка України,

професор Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв

Нотний і літературні тексти доступні на умовах ліцензії CC BY-SA 3.0,текст якої знаходиться на сайті http://creativecommons.org/licenses/by-sa/3.0/

ISBN 978-966-96945-1-3

Громадська організація «Вікімедіа Україна» вул. Старокиївська, 10-Г, Київ, 04655

http://ua.wikimedia.org

3

Від упорядника

Публікація опери Дмитра Бортнянського «Сокіл» в українському перекладі Максима Стріхи є першою в серії публікацій проекту «Світова класика українською» і першим друкованим виданням громадської орга-нізації «Вікімедіа Україна».

«Вікімедіа Україна» – партнер Фонду «Вікімедіа» в Україні, створена 2009 року з ініціативи групи активних користувачів української Вікіпедії. Вона покликана популяризувати проекти Фонду «Вікімедіа», зокрема такі, як Вікіпедія і Вікіджерела, а також популяризувати ідею «вільних знань» – вільних від обмежень, що накладаються доктриною авторського права. Опубліковані на сторінках проектів «Вікімедіа» матеріали можна використовувати на умовах ліцензії «Creative Commons 3.0», які передба-чають право на копіювання, розповсюдження і створення похідних робіт за умови зазначення авторства і збереження вільної ліцензії. На думку прихильників доктрини «копілефту», збирання й примноження вільних знань відкриває «кожній людині на Землі доступ до скарбниці усіх знань, накопичених людством» – саме такими словами охарактеризував нашу спільну мету засновник Фонду «Вікімедіа» – американський підприємець Джиммі Вейлз. Матеріальна база Фонду «Вікімедіа», як і його регіональ-них партнерів, формується завдяки добровільним пожертвуванням, які вносять люди з усієї планети, прихильники нашого руху.

Проект «Світова класика українською» має на меті відкрити українсь-ким меломанам скарбницю українських перекладів оперних лібрето і вокальної класики. З певних політичних, а потім і економічних причин українські переклади майже не публікувалися ані за часів СРСР, ані пізніше. Між тим, подібні публікації покликані виконувати подвійну роль: з одного боку – надавати можливість вивчати й виконувати світові шедеври оперного мистецтва в перекладах рідною мовою, а з другого – розкривати красу й художні можливості рідної мови в музиці.

Учасники проекту висловлюють сердечну подяку Максиму Стрісі, який дозво лив облікувати свій переклад на умовах вільної ліцензії, а також Ната-лії Свириденко, що допомогла в підготовці музичного матеріалу. Ми щиро запрошуємо до співпраці літераторів та їхніх нащадків, набирачів нот, видавців – усіх, хто може допомогти проекту матеріально й організаційно. Докладніше про громадську організацію «Вікімедіа Україна» ви можете дізнатися на нашому офіційному сайті – http://ua.wikimedia.org, а на сторінці http://ua.wikimedia.org/wiki/Сlassic – ознайомитися з поточними роботами та досягненнями проекту «Світова класика українською».

4

ВОКАЛЬНІ ПЕРЕКЛАДИ ЛІБРЕТНИХ ТЕКСТІВ – СКЛАДОВІ МИСТЕЦЬКОЇ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Існує міф про те, що музика не знає кордонів, що вона нібито вільно й без перешкод крізь усі ті кордони – державні, національні – проникає. Нібито її однаково легко розуміють в усіх країнах. (Таку властивість музики протиставлюють поезії, прозі, театральній драматугії, що мусять долати мовні бар’єри.) Чому це є міф? Тому, що більша частина музичного репертуару, до якої належать вокальні твори зі словесним текстом (опери, ораторії, пісні, романси, тощо) – не здатна обминати кордони без допомоги спеціального еквіритмічного перекладу.

Як відомо, традиційно побутують два способи виконання іноземної вокальної музики: мовою автора чи мовою слухачів. Кожен спосіб має свої переваги й свої вади. Обидва шляхи вокального виконавства, безумовно, потрібні й можуть існувати паралельно. Проте аналіз проблеми з позицій лібреттології (науки про вербальний компонент музичного твору1), доводить, що треба віддати пріоритет саме виконанню мовою аудиторії, тобто в перекладі. Чому? Тому, що віршова основа вокальних творів має два шари – фонетичний і семантичний (звучання та значення). В іншомовному середовищі чимось одним, на жаль, мусимо жертвувати: при перекладі втрачається первісна фонетика (але зберігається семантика), а при умові виконання твору для іншомовної публіки без перекладу (мовою оригіналу) втрачається семантика. Однак чи зберігається тоді фонетика? Ні, майже ніколи. Вимова іноземців у більшості випадків є такою, що зміст ще можна зрозуміти, але неминуче псується фонетичний лад мови. Подібним чином при виконанні, наприклад, пісень Ф. Шуберта німецькою мовою, опер Ж. Бізе французькою, — наші співаки каменя на камені не залишають від фонетики оригіналу. Стається подвійна втрата: руйнується водночас і фонетична, і семантична будова твору.

Чи можемо цього уникнути? Так, гарний переклад зберігає семантич ний зміст, до того ж талановитий поет, що володіє вокальним перекладом на рівні мистецтва, створює засобами своєї мови нову фонетичну композицію,

1 Див.: Ганзбург Г. О либреттологии //Сов. музыка [M.]. – 1990. – №2.; Ганзбург Г. Шубертоведение и либреттология //Франц Шуберт: К 200-летию со дня рождения: Материалы Международной научной конференции. – М.: Прест, 1997. – С. 111-115; Ганзбург Г. О перспективах либреттологии // Музыкальный театр ХХ века: События, проблемы, итоги, перспективы / Ред.-сост. А. А. Баева, Е. Н. Куриленко. – М.: Едиториал УРСС, 2004. – С. 244-249; Ганзбург Г. Либреттология: статус и перспективы // Музичне мистецтво: Збірка наукових статей. – Донецьк, 2004. – Вип. 4. – С. 27-34.

5

яка у співдії з мелодією відтворює й повертає первісну силу художнього впливу, притаманну оригіналові. Зрозуміло, вокальним перекладом як мис-тецтвом, технікою еквіритмічного та еквіфонічного перекладу володіють лише одиниці. Тим важливіше знати й пропагувати їхній доробок.

Сприйняття музики – процес інтимний, під час якого мелодія та поетич-ний текст торкаються глибинних структур мозку. Якщо туди, в таємничі глибини підсвідомості, інколи й може проникнути слово (слідом за пов сюдно проникаючою мелодією), то лише слово рідної мови. Іноземні мови людина опановує в дорослому віці раціональним методом (свідомо вивчає граматику, лексику, фразеологію тощо), тому вплив іншомовного тексту переважно не йде далі свідомісті, тобто торкає лише верхній шар інтелекту. Щоб увійти в більш глибокі душевні сфери, мусимо оперувати тією мовою, що засвоєна була людиною в ранньому дитинстві й укорінена у підсвідомості. Така властивість притаманна лише рідній мові (німецькі лінгвисти вживають термін Muttersprache, «материнська мова»). Під час сприйняття музичної композиції відбувається позасвідоме засвоєння сенсу, що його несуть фонічно-інтонаційні елементи музичного тексту; той самий позасвідомий механізм діє під час сприйняття вербального тексту вокального твору. Тому принципово важливою слід вважати доступність шедеврів світового вокального репертуару для кожної людини – її рідною мовою.

Наприклад, вокальна спадщина Ф. Шуберта (як і Р. Шумана, Р. Вагнера, Й. Брамса, інших німецькомовних авторів) має бути рівно доступна не тільки для австрійців та німців, але для всіх, незалежно від раси, громадянства й мови. Можливість безперешкодного доступу до скарбів музики Шуберта варто було б вважати одним із невід’ємних прав людини. Забезпечується те право виданнями вокальних перекладів. З піснями Шуберта працювали численні російські перекладачі, чиї імена навіть не всім відомі (І. Тюменєв, В. Коломийцов, Ем. Александрова, С. Заяіцький, Д. Усов, Дм. Сєдих, М. Комарицький). Були серед перекладачів пісень Шуберта знані російські поети: Б. Пастернак, М. Заболоцький, О. Кочетков, С. Маршак (Усіх їх залучила до цієї справи піаністка Марія Юдіна). Незавершені спроби перекладів Шуберта – один з останніх епізодів творчої біографії Марини Цветаєвої1. Українські переклади пісень Шубер-та виникли здебільшого в 20-ті роки ХХ століття зусиллями групи поетів під керівництвом Дмитра Ревуцького. Для прикладу наведу україномовний текст пісні Шуберта «Ave Maria» в перекладі Бориса Тена з Вальтера Скот-та (для більшості читачів цей диво-переклад, віртуозно прилаштований для співу, є невідомим, бо надрукований був лише у малотиражній збірці «Вокальні ансамблі» – Київ, 1970):

1 Див.: Ганзбург Г. Шубертовские переводы Марины Цветаевой // Ганзбург Г. Статьи о Шуберте. – Харьков: 1997. – С. 20-25.

6

Ave Maria! В вишиніПочуй мої благання, Діво,Зійди в ці скелі кам’яні,На мене зглянься милостиво.Троянди ніжні ароматиМіж диких скель відчути дай,Схились до мене, Діво-мати,Моїх благань не відкидай.Ave Maria! Не страшнаЗ тобою нам вся темна сила,З-перед очей твоїх вонаТікає знічена, безсила.Даруй же долю нам щасливу,Дай безпечальні, світлі дні,На мене зглянься, чиста Діво,Будь вірним захистом мені.

Наявність досконалих українських вокальних перекладів свідчить про те, якою мірою світова музично-поетична спадщина (тобто сукупність творів у синтетичних жанрах – опери, оперети, мюзиклу, ораторії, кантати, романсу, пісні, мелодекламації) опанована була українською культурою, які іноземні твори стали (а які не стали) подією музичного життя українців. Вивчаючи складний комплекс проблем, пов’язаних із побутуванням світової музики в українському культурному середовищі, необхідно застосовувати критерій, що його обрав свого часу В. Чешихін. Бажаючи відокремити ті явища, які належать до історії російської опери, від тих, що до неї не належать, він класифікував їх так: якщо іноземна опера, при-міром, іта лійська, виконувалася в Росії італійською мовою, – то це є факт історії лише італійської опери; але якщо вона виконувалася в російських перекладах, то належить також до історії російської опери1. Екстраполяція того, цілком слушного принципа на камерні, концертні та культові жанри (пісенні, кантатно-ораторіальні) – веде до вірного розуміння значення вокальних перекладів і ролі поетів-перекладачів у загальномистецьких процесах.

Спроба зібрати бібліографічні відомості про видання вокальних пере-кладів і звести їх до єдиного реєстру2 дала змогу оцінити набутки й прога-лини. З одного боку, картина вражає багатством того, що накопичила укра їнська перекладацька трациція. Фахівці (особливо філологи) не часто

1 Див.: Чешихин В. История русской оперы. 2-е изд. – СПб., 1905. – С. 45.2 Див.: Видання світової вокальної музики в українських перекладах: Каталог виставки / Укладачі Ю. М. Іщенко, Л. І. Романова. – Харків, 2001.

7

заглядають у нотні видання, тому не завжди знають, наприклад, про віртуозні українські еквіритмічні переклади, що за ініціативи та особистої участі Д. Ревуцького здійснили М. Зеров, М. Рильський, Л. Старицька-Черняхівська, Борис Тен, О. Бургардт, Д. Загул. Менша (дуже мала!) частина тих скарбів надрукована була в 20-ті роки ХХ століття кіївсько-харківським видавництвом «Книгоспілка», але переважна частина – ніколи не друкувалася, досі не розшукана і вважається такою, що зникла1. Окрему, можливо, більш проблематичну групу перекладів репрезентують видання української діаспори в австро-угорських землях, але й вони мають неабияке історико-культурне, а часом і художнє значення.

З іншого боку, картина, що вималювалася, ясно вказує на жахливі прогалини. Приміром, з понад шестисот пісень Ф. Шуберта маємо українською лише сорок п’ять, з понад двохсот пісень Р. Шумана – лише дві. (І таке, а подекуди ще гірше, співвідношення можна прослідити за всіма пунктами реєстру світової вокальної музики).

Майже не здійснено видань чисельних українських перекладів оперних лібретто. Це означає, що багаторічна праця поетів-перекладачів, що в довоєнні й повоєнні часи створювали репертуар для Харківського, Київського, Львівського, Дніпропетровського оперних театрів, досі пере-буває в рукописах і нищиться часом (а серед перекладачів опер були П. Тичина, М. Рильський, М. Бажан, М. Лукаш...).

Спробою довести до друку ті рукописи була книжкова серія «Оперні та балетні лібретто» видавництва «Музична Україна» (упорядник Д. Мако-вій), де 1983 року вдалося опубліковати українською мовою текст опери О. Бородіна «Князь Ігор» в еквіритмічному перекладі Миколи Бажана. Про досконалість того перекладу можуть свідчити, приміром, рядки з арії Ігоря (якщо читач у думках поєднає їх із відомою мелодією Бородіна):

В полоні пропадать І знати в безнадії,Що ворог тяжко мучить Русь!Він, як лютий барс.Стогне Русь в його обіймах,Мене за муки кленучи!О дайте, дайте мені волю,Свою ганьбу зумію змити я,Врятую Русь від ворогів!Нема відради снів натомленій душі,

1 Додаткові відомості про діяльність «групи Д. Ревуцького», тобто «перекладацького цеху», що утворився 1922 року при Музичному товаристві ім. М. Леонтовича, можна знайти в статті: Кузик В. Дмитро Ревуць кий – дослідник та перекладач австро-німецької пісні // Роберт Шуман и перекрестье путей музыки и литературы: Сб. науч тр. / Сост. Г. И. Ганзбург. – Харьков, 1997. – С. 212-217.

8

І ніч не шле надії на рятунок.Лише минуле знов переживаюНа самоті вночі...

Але ініціатива видавництва відразу була припинена з ідеологічних причин. І вже у 1984 році наступна книжка серії замість планованої публікації українських перекладів з російської містила текст опери О. Даргомижського «Русалка» мовою оригіналу. На тому ідея видав ництва – оприлюднити творчу спадщину українських вокальних перекладачів – була остаточно похована й дотепер марно чекає на відродження і втілення.

Зауважимо, що художні переклади з російської, на відміну від перекла-дів з інших мов, потрібні не для трансляції змісту (український оперний слухач розуміє зміст оригіналу і без перекладу), тобто українські тексти російських опер не мають на меті замінити собою оригінал у свідомості слухачів, а повинні сприйматися паралельно оригіналу, в уявному зістав-ленні з ним. Поетичні переклади з російської на українську не виконують утилітарної функції, а тільки естетичну, це мистецтво слова в чистому вигляді, мистецтво як таке.

Важливим є виявлення й фіксація усіх, навіть фрагментарних текстів екві ритмічних оперних перекладів, що дійшли до друку завдяки цитуван-ню в програмках театральних вистав, рецензіях, спогадах, або потрапили до збірників оперних арій. В бібліографії українських вокальних пере-кладів майже суцільною прогалиною виглядають кантатно-ораторіальні жанри: найважливіші твори, приміром, Пасіони І. С. Баха забезпечені лише підрядковими перекладами, які не пристосовані для співу.

Для національної спільноти твори мистецтва вокального перекладу являють собою величезну культурну цінність і мають активно залучатися до театрально-концертної практики та наукових досліджень.

Григорій Ганзбург

9

Про оперу Сокіл

Сокіл (Le faucon, повна назва «Сокіл Федеріго дельї Альберігі») – опера Дмитра Бортнянського на три дії. Створена 1786 року на лібрето бібліотекаря майбутнього імператора Павла І швейцарця Франца-Германа Лаферм’єра, написане французькою мовою. Вперше виконана придвор-ними в Гатчинському палаці 11 жовтня 1786.

Лірико-комічна опера поєднує вокальні номери і розмовні діалоги. Сюжет запозичений з «Декамерона» Дж. Боккаччо (день п’ятий, новела дев’ята, що послужила також основою для комічної опери «Сокіл» П.Монсіньї на лібрето М.Седена (Париж, 1771)).

СтворенняКнязь І. Долгорукий» в автобіографічній «Повісті про народження моє,

походження і все життя згадує народження опери так: «При великому князі жив швейцарець на ім’я Лаферм’єр, якого він дуже шанував і у вільний час, особливо по полудні, примушував його читати різні книги для своєї розваги. Іноземець цей мав добрі пізнання і був немолодих років. Він створив французьку оперу «Le faucon», яка сподобалася їх високостям і справді була вигадлива, вся в тодішньому смаку, тобто не дуже романтична, досить велика і складалася з трьох дій. Музику для неї створив пан Бортнянський пречудово. Їхнім високостям було завгодно, щоб ми її розіграли. Читана вона була самим автором публічно при всіх нас, в один по-полуденний час в кабінеті великого князя. Тут таки роздані ролі і наказано її вчити»1.

ПостановкиУпродовж майже 200 років опера не звучала зі сцени. Була відкрита

заново у 1970-ті роки після постановки в Московському камерному музичному театрі (режисер-постановник народний артист СРСР Борис Покровський; виконувалася в російському перекладі А.Розанова).

Вперше в України виконана під художнім керівництвом народної артист-ки України Наталі Свириденко 15 жовтня 1995 року (концертне виконання, присвячене 380-й річниці від заснування Києво-Могилянської Ака демії) українською мовою (переклад лібрето Максима Стріхи спеціально зроб-лений для цього виконання). 10 травня 1996 року опера була показана

1 Повесть о рождении моем, происхождении и всей жизни.– Петербург. – 1916.

10

в приміщенні Національного університету «Києво-Могилянська Академія» у сценічному варіанті (диригент-постановник Н.Свириденко, режисер В.Більченко, пластика А.Рубіної)1. У 1997 році опера (концертний варіант, у перекладі М.Стріхи) була поставлена в Національній філармонії України (диригент-постановник І.Гамкало).

Постановка «Сокола» стала мистецькою подією для Києва 1990-х років: «В постановці опери Свириденко пощастило знайти золоту середину між старовиною та сучасністю... Опери Бортнянського й Березовського – найбільш придатний матеріал для створення основи української камерної опери. Поза всяким сумнівом, такий ансамбль може збагатити музичне життя міста»2.

ХарактеристикаМузикознавці відзначають, що ця опера поєднує в собі риси фрацузької

та італійської опер. Властивою для французької опери була відмова від речетативів і введення замість них діалогів, а також використання пісенних форм, близьких до французьких шансонів. Щоправда, на відміну від попередньої французької опери Бортнянського – «Свято сеньйора», «Сокіл» не містить балетних сцен та заключного водевілю.

Традиціям італійської опери-буффа відповідає насамперед сюжет опери, що виявляє дві пари героїв – сентиментальну пару аристократів та комічну пару їхніх слуг. Типовим для опери буффа є і склад оркестру – 2 флейти, 2 гобої, 2 фаготи та струнні. Однак, у традиціях своєї епохи, «Сокіл» виявляє зближення традицій жанрів буффа і серіа. Поряд з комічно-ігровими епізодами в опері наявні ліричні і драматичні епізоди, що надають опері щирокий діапазон почуттів.

Опера має порівняно розвинуті ансамблеві форми. Увертюра опери містить музичний матреіал з наступних номерів, тоді як закінчення усіх трьох дій виконано в тональності Сі-бемоль мажор, що додає опері цілісності.

СюжетДія перша

К а р т и н а п е р ш а . Флорентійський щляхтич Федеріго страж-дає від нерозділеного кохання до молодої удови Ельвіри. Щоб привернути її серце, він витратив майже всі свої статки, однак безуспішно. У розпачі він вирішує забути кохану й утекти з міста до своєї ферми в горах, – останньої посілості, яка в нього лишилася. Туди він рушає з вірним слугою

1 Стріха М. «Сокіл» у Києво-Могилянській Академії // Кіно-театр. 1987. – №5. С. 30-32.2 Конрад Уилл. «Сокол» преземлился». «Зеркало недели» 1 июня 1996 года.

11

Педрілльо, який, в свою чергу, закоханий у служницю Ельвіри – Марину. На фермі на Федеріго чекає його улюбленець – мисливський сокіл.

К а р т и н а д р у г а . Ельвіра – заможна удова, вона занепокоєна здоров’ям єдиного сина, а кохання Федеріго її не цікавить. Однак Марина не проти того, щоб прихилити серце своєї пані до Федеріго: адже він – господар Педрілльо, до якого гарненька служниця не байдужа. Дія закінчується комічною сценою з двома лікарями, викликаними до хворого сина. Марина хоче відучити свою пані від надмірної довіри до лікарів – і сама удає хвору. Лікарі впіймалися на цю вигадку і влаштували запеклу суперечку за те, як саме лікувати «хвору». Тільки поява Ельвіри припиняє їхню сварку.

Дія друга

Федеріго повертається на ферму після вдалого полювання й дякує соколу, без якого йому довелося б жити надголодь. На фермі Федеріго розважають Педрілльо і старий солдат Грегуар з донькою Жаннеттою. Але й вони не можуть розвіяти його смутку. Раптом з’являється Ельвіра з Мариною. Щасливий Федеріко розпоряджається накрити обід. Його нітить одне – на вбогій фермі ніде знайти гідного почастунку для такої гості!

Дія третя

Панів розважають піснями Жаннетта і Грегуар. Врешті з’ясовується, для чого насправді прийшла Ельвіра – вона хотіла попросити Федеріго віддати свого знаменитого сокола, щоб той розважив її хворого сина. Однак Федеріго зізнається, що сокола вже немає – він наказав засмажити його на обід, оскільки не мав більше нічого, щоб запропонувати до столу. Жертва нещасного птаха справляє на Ельвіру доленосне враження – тепер вона кохає Федеріго. Вони співають любовний дует, йому вторить і освідчення в коханні слуг – Марини і Педрілльо. У фіналі всі шестеро дійових осіб оспівують любов.

Література

Гозенпуд А. Сокол (http:/ / www. classic-music. ru/ faucon. html)// Оперный словарь.

Корній Л. Історія української музики, част. 2: 2 пол. XVIII ст. – Київ – Харків – Нью Йорк 1996, 1998, 2001.

Доброхотов Б., Д. С. Бортнянский. – М.-Лен., 1950.

12


Сокіл Федеріго дельї АльберігіЛірична опера на 3 дії

Лібрето – Франца Германа Лаферм’єра. З французької переклав – Максим Стріха

Увертюра

Дія І

Картина перша

Кін являє місто. В глибині – гарний дім із балконом, що виходить на річку, вкриту човнами в гірляндах, прапорцях та засвічених різнокольорових ліхтариках. У човнах – музики. Ця річка – Арно, а місто – Флоренція.

№1 – Хор

Невже у серце їй не влучить Любов, любов, твоя стріла?Чи буде марна пристрасть мучить,Спопеляти його дотла?Невже у серце їй не влучить Любов, любов, твоя стріла? (2)

Ні, тобі, любове, до неїВ серце закрито шлях!

13

Голос мольби твоєїНині в серці у неї,Голос твій, голос твій будить страх. (2)

За щиру вірність плата –Відмови лиш йому.Його ти смутку рада,Та буде він кохатиНавсупереч всьому! (2)

Невже у серце їй не влучить Любов, любов, твоя стріла? (2)

Ти йому катуванняНесеш без каяття.Він за жалем розстанняУтратив сподівання,Та з ним його чуття!

Невже у серце їй не влучить Любов, любов, твоя стріла?Чи буде марна пристрасть мучить,Спопеляти його дотла?Невже у серце їй не влучить Любов, любов, твоя стріла? (2)

Федеріго. Ось і все, Педрілльо. Не буде більше ані свят, ані серенад. Ця – остання.

Педрілльо. Чому? З якого це дива? А втім – ніколи в це не повірю. З відчаю закохані всі так говорять, та найменша надія все змінює. Зараз вона вас надто діткнула: певен, що ніхто не з’явився ані при вікні, ані на балконі. Але, можливо, причаївшись за жалюзі…

Федеріго. О ні! Я знаю Ельвіру: вона не здатна прикидатися. Це видно відразу. І, позбувшись через неї всього свого статку, я позбувся й надії на бодай найменшу її взаємність. О, слід визнати: мені вельми не пощастило! Була тільки одна жінка в усій Флоренції, в усьому світі, що могла погордувати таким коханням. І ось я знайшов саме цю жінку й покохав саме її! Я прагнув будь-про-що досягнути своєї мети. Але мої старання, мої статки, мій час – усе витрачено намарно. Що ж, така моя доля. Я люблю її як ніколи – і розлучаюся з нею навіки!

14

Педрілльо (перелякано). Пане, чи не надумали ви заподіяти собі щось лихе?Федеріго. Що саме?Педрілльо. Кинутися з відчаю в Арно?Федеріго. Ні!Педрілльо. Пустити собі в голову кулю з пістолету? Спожити отрути на щурів?

Чи….Федеріго. Ні, ні, ні! Такого трагічного кінця не буде!Педрілльо. Аж дихати легше!Федеріго. Ти, певно, давно вже помітив, до яких надмірних витрат я вдавався,

плекаючи надію впокорити нарешті це непокірне серце?Педрілльо. Я? Ні. Я помічаю тільки те, про що мені говорять, а ще…Федеріго. Я сподівався, що багатолюдні учти, насправді призначені тільки для

неї, послуги, що я надавав їй, зберігаючи щонайретельніше цілковиту таємницю, різноманітні подарунки, що я примудрявся винайти спосіб змусити її прийняти начебто від чужого імені – скільки витратив я на це грошей і винахідливості! – схилять її нарешті до мене. Зрештою, я зруйнував свої статки – й нічого не досягнув. Я зруйнував усе, і ось тим людям я щойно віддав свої останні сто пістолів. З уламків мого статку в мене лишилася сама тільки бідна ферма в горах за два з половиною льє від міста, і там я заховаю свою ганьбу, взявши з собою лише сокола, що прогодує мене в тій пустці, й мою нещасну любов, якої не можу збутися, навіть утративши все інше.

Педрілльо здивовано мовчить, Федеріго продовжує

Гай-гай, мій бідолашний Педрілльо! Я тебе зовсім ошелешив! То ж не змушую тебе йти за мною і ділити мою скруту. На щастя, платню ти встиг одержати, і з лишком, то зостається тільки подякувати тобі за довгу і вірну службу. (простягаючи йому руку) Прощавай, мій любий Педрілльо.

№2 – Арія Федеріго

Прощай, прощай, о жорстока Ельвіро!Вже не зустріну тебе я. (2)Ті місця, де журба мояЯтрила мене потаймиру,Прощайте! За відданість щируНавік залишаю вас я!Залишаю вас я!Прощай, прощай, о жорстока Ельвіро!

15

Вже не зустріну тебе я. (2)Моїм коханням згордувала,Чув від тебе я тільки «ні».Хоч серце моє у вогніЩе палає, як і палало,Та любовна скоро поталаПочезне з очей вдалині.

Прощай, прощай, о жорстока Ельвіро!Вже не зустріну тебе я. (2)Не стріну я!

Педрілльо. Ох, мій любий пане, серце рветься мені в грудях. Ні, Педрілльо вас не покине. Зробіть ласку, дозвольте мені рушити з вами. Тієї дещиці, що я заощадив на вашій службі (і не ваша провина, якщо я не збив великого статку), вистачить, щоб я не обтяжував вас у вашій скруті. А втім, тепер я вам буду потрібний більше, аніж будь-коли. Ви знаєте мою вдачу. Моя жвавість правитиме за протиотруту на вашу меланхолію. Часом, може, і я вас розважу на всупереч усім Ельвірам та Маринам з їхніми крокодилячими серцями. Адже вони варті одна одної: служниця пово-диться зі мною анітрохи не краще, ніж пані – з вами. Я хочу помститися їй і теж її покину. Ця нечупара кусатиме собі пальці з прикрості, але вже буде по всьому! Обидві дістануть своє! Ох, занадто горді пані! Ви побачите, що значить зневажати таких осіб, як ми! Я тільки не хочу прощатися з моєю невдячницею, бо страхаюся прикрих випадків! Нехай краще вона довідається про мій від’їзд від людей. Ну, пане! Будьте мужнім і твердим! Забудьмо цих паняночок і станьмо відлюдниками!

№3 – Арія Педрілльо

В дорогу поспішаймо! (2)Нас жде відлюдний схов!Рушаючи, лишаймоІ смуток і любов! (4)

Болючі серця раниТам вилікує хміль.На самім денці дзбана,На самім денці дзбанаЛюбовний втоне біль! (2)

16

В дорогу поспішаймо! (2)Нас жде відлюдний схов!Рушаючи, лишаймоІ смуток і любов! (4)

завіса

Картина друга

Кін являє вітальню в домі Ельвіри. Ельвіра в білому ранковому вбранні – халаті або капоті, – з кольоровим поясом, простоволоса. Марина в тем-ному халаті, підперезаному стрічкою, простоволоса і навіть трохи розкуйовджена.

Ельвіра. Ходи сюди, Марино, відпочиньмо у вітальні. Мій син заспокоївся. Заснув. А у мене кров бурхає в жилах. Цілу ніч я не здрімнула.

Марина. Ви чули ту серенаду, що давали на річці якраз навпроти наших вікон? Це знову Федеріго. Напевно, в цього чоловіка князівські статки, – і серце в нього княже, бо…

Ельвіра. Ти послала по лікарів?Марина. Так, пані. Хоча в місті я почула дещо таке, що мене засмутило. Хоч

він так само тратить гроші, однак статок його руйнується. Він продає свої ґрунти, щоб сплатити старі борги й влаштувати для вас нові розваги. Адже він банкрутує через вас.

Ельвіра. То що ж мені робити? Хіба я сотні разів не казала йому й не перека-зувала, аби він полишив свої марні переслідування й безумні витрати? Але якщо ця людина хоче розвіяти своє майно за вітром, то хіба я можу йому перешкодити?

Марина. Так, але шкода, що ви не можете придумати іншого засобу. Яка людина цей Федеріго!

Ельвіра. Лікарі не йдуть….Марина. Е, пані! Дайте їм час одягтися. Напевно вони були ще в ліжках. Адже

ще так рано… Ніколи не бачила такого закоханого, як він. Яким би був він вам чоловіком!

Ельвіра. Коли лікарі прийдуть, проведеш їх до мене (Хоче йти)Марина. Що ви робите?! Ви прийдете й розбудите хлопчика. Хіба ж ви не

наказ али покликати вас, якщо він прокинеться?Ельвіра. Справді. Але годі вже теревенити про твого Федеріго.Марина. Ах, пані! Але ж він – господар Педрілльо. А Педрілльо…Ельвіра. До чого тут Педрілльо? Що ти хочеш зробити з того Педрілльо?Марина. О пані, найсправжнісінького чоловіка!

17

Ельвіра. Цей хлопець – тобі не пара. І потім, моя бідна Марино, шлюб – це така жахлива річ!

Марина. Вам про це краще знати: ви ж – удова.Ельвіра. Тому я так і говорю. Мій небіжчик чоловік був найпоряднішою

людиною в усьому світі. І однак він був найнестерпнішим чоловіком.Марина. Наскільки ж він неподібний до Федеріго!Ельвіра. Знову? Ти мене розгніваєш. Ти ж прекрасно знаєш, що я й чути не хочу

про шлюб. Я сама собі пані. Я багата – чоловік залишив мені все майно. Я бережу його для свого сина. Він для мене все.

Марина. Так, пані. Але ж ви ще молоді. Сьогодні ви прив’язані тільки до сина, а він може померти….

Ельвіра. Ти змушуєш мене тремтіти! Невже йому настільки зле? І лікарі ще не йдуть…

Марина. Боже мій! Ви, пані, надто звіряєтесь на лікарів, а я їм зовсім не вірю. Не давайте синові стільки солодощів і йому не потрібні будуть ані лікарі, ані ліки.

Ельвіра. Крім мене, йому ніхто їх не дає.Марина. Так, але ви даєте їх забагато.Ельвіра. А як йому, Марино, відмовити?Марина. Значить, ви волієте, аби він хворів?Ельвіра. То ти вважаєш, що він дуже хворий? Як ти мене страхаєш!Марина. Мій Боже, ні! Це лише розлад шлунку. Він переїв на тій вечері

в Пандольфіні після ловів, де сокіл Федеріго робив такі дива!Ельвіра. Ти маєш рацію. Я більше не водитиму його на ці галасливі учти. До

того ж, вони не дають йому дотримуватися режиму, розбурхують йому уяву і тривожать кров. Тепер йому на думці тільки лови та сокіл Федеріго. Цей сокіл діє в усіх його забавах, він марить ним уві сні.

Марина (захоплено). Зізнайтеся, пані: це справді рідкісний, винятковий птах! Ви бачили всі його витівки, його кмітливість. А це свято? Присягаюся: воно було взірцем пишності й вишуканості. Ладна тримати парі, що й тут не обійшлося без Федеріго. Ваші кузени Пандольфіні не здатні на аж таку щедрість і витонченість. Так, воно зовсім не скидалося на свято, влаштоване кузеном для своєї кузини.

Ельвіра. Ти гадаєш?Марина. Пригадайте, пані: все, що відбувається з нами протягом п’яти років

нашого знайомства з Федеріго – це наче чари якогось чаклуна або феї, яка з упертим марнотратством прагне оточити нас усілякими втіхами. Згадайте учти там, де ми їх найменше сподівалися, подарунки від незнайомих літніх дядьків чи тітоньок, безліч щасливих нагод, що наче падають з неба, виграні без жодних клопотів судові процеси, – і всім цим ми завдячуємо мессірові Федеріго. Нехай Ви навіть сердитиметеся, пані, а все ж я скажу: цей чоловік

18

нас зачаклував, чи зафедерігував. Нехай його любов – найнещасливіша з усіх на людській пам’яті, нехай в усій Флоренції ви одна не погоджуєтеся цього визнати, але якщо колись мужчина заслуговував на почуття такої жінки, як ви, то…

Ельвіра. Досить, Марино, годі!

№4 Арія Ельвіри

В моєму серці може житиМатеринське лиш почуття.Я тільки сина ладна вік любити.Мій Бог! Мій Бог! Мій Бог!Чи скрикнуло дитя? (3)

Мати, мати, ти так тремтиш за сина,Від тривоги серце щемить! (2)Тільки рідна твоя дитина,Тільки рідна твоя дитинаВарта, щоб її любить!

В моєму серці може житиМатеринське лиш почуття.Я тільки сина ладна вік любити.Мій Бог! Мій Бог! Мій Бог!Чи скрикнуло дитя? (3)

(Йде)

Марина. Ця пані Ельвіра – правдива погибель на дітей. О матері, матері! Правда, син – це велика втіха. Але ж це ще не все. Якби я була на її місці, то зуміла б здобути ще й Федеріго. Але позаяк я змушена задовольнитися власним становищем, то помрію трохи про Педрілльо. Він же чудова людина, цей Педрілльо.

19

№5 Арія Марини

Господиня хай повчає,Та зле нам без мужчин,Та зле нам без мужчин.Бо син – то тільки син,Бо син – то тільки син,А чоловік кохаєІ серцю любий він.Господиня хай повчає,Та зле нам без мужчин,Та зле нам без мужчин.

Любов туманить очі,Вона бентежить кров,Вона бентежить кров.Любов – і є любов:Хоч втекти хто захоче,Не здолає тих заков,Не здолає тих заков!Любов туманить очі,Вона бентежить кров,Вона бентежить кров.

Хто шлюб законний ганить,Тим ганить нас чимдуж,Тим ганить нас чимдуж.Бо муж – таки є муж,А шлюб нас щастям манить,Поєднанням двох душ.Хто шлюб законний ганить,Тим ганить нас чимдуж,Тим ганить нас чимдуж.

Марина. Та щось лікарі не йдуть… Ох, це вже мені поріддя! Аби трохи розчарувати в них пані Ельвіру й вилікувати її від надзвичайної довіри до них, мені дуже кортить… Тихо! Здається, ось вони. Заманити їх у пастку буде неважко.

20

№6 Фінал

Стукіт у двері. Входить двоє лікарів, убраних по старовинному. Марина під час ритурнелі витягає посеред кону крісло, сідає в нього і прикидається хворою.

Марина. Ой, колька вхопила! Терпіти несила! (2) Болить, болить, болить! Лікарів приведіть! (2)

Лікар Лентуллюс То це ви захворіли?

Лікар Промптус То це ви захворіли?

Марина Як б’ється живчик мій, Помацайте мерщій! (2)

Лікар Лентуллюс. Не тривожтесь, одначе: Зараз живчика вам Порахую я сам! (2)

Лікар Промптус Як він страшенно скаче!

Марина Кхи, кхи, кхи, кхи, кхи, кхи!

Лікар Промптус Від кашлю зараз вам Солодких ліків дам! (2)

Лікар Лентуллюс Краще кислих ліків дати!

Лікар Промптус Ні, учений мій брате, Солодких ліків дам!

Лікар Лентуллюс Краще кислих ліків дати!

Лікар Промптус Солодких ліків дам! (3)

Лікар Лентуллюс Дати кислих, лиш кислих! (3) Так, учений мій брате! (2)

21

Лікар Промптус Солодких ліків дам! (3)Лікар Лентуллюс Дати кислих, тільки кислих! Лиш кислих! (4)

Марина Годі вже свариться вам! Гнів шкодить лікарям! (2)

Лікар Промптус Солодких ліків дам! (5)

Лікар Лентуллюс Слід їй кислих ліків дати, Кислих, кислих, кислих, кислих, кислих!

Марина Панове, годі вам! Нітрохи я не хвора!

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс Одужали так скоро? Вже зовсім ви не хвора? Який низький обман!

Марина Панове, годі вам! (2) Нітрохи я не хвора! (3)

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс Вже зовсім ви не хвора? Одужали так скоро? Який низький обман! (2) Обман, який низький обман! Низький обман!

Марина Вже годі вам!

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс Низький обман!

Ельвіра (входячи) Марино! Марино! Навіщо цей галас? Швидше, я вже так хвилювалась! Страшно так за дитя мені! (2)

Марина Ах, лікарі не розібрались, Хто хворий з нас тут, а хто ні! (2)

22

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс Підняли ми даремно галас І цій повірили брехні. (2)

Ельвіра Мій син слабий, йому допоможіть. Мистецтво ваше зве він в оборону. Хто зробить з вас, що син мій буде жить, Матір його той порятує теж від скону. (2) До покою того мерщій Поспішімо, там жде син мій! (2)

Марина Не прибуде, хоч сядь, хоч стій, Клепки у голові пустій!

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс Тож мерщій, ходімо мерщій, Там давно вже нас жде слабий!

Всі разом:

Ельвіра То мерщій, то мерщій Поспішімо, там жде син мій! (2)

Марина Не прибуде, хоч сядь, хоч стій, Клепки у голові пустій! (2)

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс Тож мерщій, ходімо мерщій, Там давно вже нас жде слабий! (2)

Ельвіра йде першою; обоє лікарів, перш як рушити за нею, підходять до Марини, й піднісши пальця до вуст, шепочуть:

Лікар Промптус та лікар Лентуллюс. Тсс! Тсс!

23

Дія ІІ

Кін являє ферму Федеріко (можна скористатися з краєвиду Шале, висунувши в цьому разі кілька окремих дерев наперед).

Федеріко – на ньому щось на кшталт зеленого казакіна, одягненого поверх білого замшевого камзолу, штани також замшеві; старовинні черевики з великими наколінниками, пояс, на якому висить мисливський ніж, дрібна дичина навішена на мотузку чи на перекинуту через плече мисливську торбу, на голові плаский капелюшок без пір’я; в рукавичках, на руці його сидить сокіл.

№7 Арія Федеріго

Ти просто скарб, о мій пташе чудовий!Ти нам поживу несеш раз у раз.Хоч я тобі віддячить не готовийЗа те, що ти зробить устиг для нас.

В мою оселю здобич ти приносиш,Все бачиш ти, як мчиш у вишині.Ніколи ти подяки не попросиш!Понад усе ти дорогий мені.Ти просто скарб, о мій пташе чудовий!Ти нам поживу несеш раз у раз.Хоч я тобі віддячить не готовийЗа те, що ти зробить устиг для нас.

Педрілльо. Ласкаво просимо, пане! Лови, бачу, були вдалі. Сокіл знову чинив дива! (чмокає губами, пестячи рукою сокола)

Федеріго. Посади його на жердинку й нагодуй – він на те заслужив. Правду кажучи, без нього нам довелося б говіти… (До Педрілльо, передаючи йому сокола…) Стривай! Візьми й цю дичину й приготуй її на обід. Віднині ти ще й кухар, метр Жак – то ж як ти там з цього виплутаєшся?

Педрілльо (йдучи з соколом та дичиною). Не бійтеся, пане. Старанність подолає все.

Федеріго. Слід, однак, визнати, що в мене ж лишилося двоє чудових друзів: Педрілльо й мій сокіл. Але вони – єдині друзі. Інші… Я ніколи на них надто не покладався і в мої кращі дні, а тому й не дивуюся, що вони покинули мене в дні мого нещастя.

24

Педрілльо (повертаючись). До речі, пане, я забув вам сказати, що ваш старий воротар татусь Грегуар з донькою дуже хотів би засвідчити вам свою пошану.

Федеріго. Щодо Грегуара – то в час добрий. Нехай прийде. Але його доньки я бачити не хочу.

Педрілльо. Чому, пане?Федеріго. Але це – жінка. А я не хочу більше бачити жінок.Педрілльо. Це, пане, дитина, ось така (показує) заввишки. Маленька дівчинка,

вельми втішна.Федеріго. Бережися, Педрілльо! Попереджаю тебе: ми посваримося. Кажу тобі

раз і назавше: я хочу, аби ти поміг мені вигнати звідси все, що зветься жінкою. Пам’ятай, принаймні, про це.

Педрілльо. Але, пане, вона не зветься жінкою. Вона ще дуже мала.Федеріго. Мала чи велика, але я не хочу бачити навіть її тіні. Затямив?Педрілльо. Вона плакатиме, вирішить, що ви зверхні до неї. А я так хвалив їй

вашу доброту. Вона ще вирішить, що я насміявся з неї. Я ж поручився, що ви поставитеся до неї, наче до власної дитини, що вона вас розважить, що ви нею заопікуєтесь.

Федеріго. Годі надокучати мені, Педрілльо!

№8 Дует Федеріго і Педрілльо

Федеріго Ти хочеш заступить Ельвіру Іншим в моєму серці чуттям? Та як прогнать любов цю щиру? Про що говорити з дитям?

Педрілльо Втіху дайте бідній дитині, Ніжна вона і чарівна! Зневажать слуг ви не повинні. Лиш бачить вас прагне вона. (2)

Федеріго Гаразд! Я сповню це бажання, Бо сперечатися – дарма. (2)

Педрілльо Ви згодні сповнити бажання! Для дяки в мене й слів нема, І слів нема.

25

Федеріго Та скоро маю сподівання Попрощатися з обома!

Педрілльо Я справджу ваше сподівання: Хвилина лиш – і їх нема!

Разом:

Федеріго Та скоро маю сподівання Попрощатися з обома! (3)

Педрілльо Я справджу ваше сподівання: Хвилина лиш – і їх нема! (3)

В кінці дуету Педрілльо робить знак Грегуарові й Жаннетті, які стоять поодаль, аби вони наблизились.

Федеріго. Добридень, татусю Грегуаре. То це ваша дочка?Жаннетта. Так, пане, до ваших по…Грегуар (перебиваючи її). Мовчи! Коли пан говоритиме до тебе, тоді й відповіси.

А зараз він говорить до мене й відповідатиму я. Погляньте лиш на цю крихітку! (Поважно вклоняючись) Так, пане, до ваших послуг, коли я ще на щось придатний!

Федеріго (до Жаннетти). Як вас звати, моя дитино?Жаннетта (присоромлена, схлипуючи) Жаннетта, пане.Федеріго. Ви її дуже образили, татусю Грегуар!Грегуар. Бо треба вміти спершу помовчати, а потім говорити!Федеріго. Скільки вам років, моя прекрасна Жаннетто?Жаннетта (дуже гордо й радісно). Мені вже дванадцять років!Грегуар. Неправда. Їй одинадцять з половиною років і шість днів. Ця маленька

хитрунка завше хоче видаватися старшою, аніж насправді.Федеріго. Навіщо?Жаннетта (поспіхом). Щоб швидше стати дорослою.Федеріго. Значить, вам дуже хочеться бути дорослою.Жаннетта. О так, пане!Федеріго. І що ви з того матимете?Жаннетта. Те, що я більше не буду крихіткою, бо це дуже принизливо і важко.Грегуар. Скільки в неї гонору! Це викапана її небіжчиця матуся, нехай Господь

прийме її душу.Федеріго. У вас були інші діти?

26

Грегуар. Четверо хлопчиків, один по одному, і ось ця, народжуючи яку, вона й померла, хоч це всього лиш дівчинка.

Федеріго. Що ж сталося з вашими синами?Грегуар. Всі вони повмирали солдатами, пане, бо в нашій родині всі ми, від

батька до сина, любимо війну. Я, ось такий як перед вами, провоював усі неаполітанські війни. Служив я в лавах Чорних, під рукою у великого Капітана, якого бачив так, як ось тепер бачу вас. Звали його, щоб вам було відомо, дон Гонсальво Кордуанський. Я ніколи, чорт забирай, не забуду цього імені – нехай навіть проживу сто років. Оце була людина! Слід було бачити його в битві при Черіньоле, яку ми виграли у тих хвальків-французів на чолі з герцогом Немурським, вбитим відразу ж, щойно відкрили вогонь. Вас дивує, що я так багато знаю, правда ж? Але річ у тім, що ми, чорт забирай, скрізь побували. І розплачуватися нам довелося власною шкурою. Мене названо тоді Чорною Рукою, тільки ж це – бойове ім’я, бо з хрещення я – Грегуар. Міг би розповісти вам при охоті й багато іншої всячини – і про битви, з усіма подробицями, і про цих негідників – Гвельфів, як ми їх… Стривайте, здається, то були таки Гібеліни… Ні, таки Гвельфи… Справді, я не дуже вже пам’ятаю, на чиєму боці ми були тоді. Адже все це діялося не вчора ввечері, вже сорок років минуло відтоді, як я носив мушкета, і якби я не був старою руїною, то не став би братися до цієї собачої селянської праці.

Федеріго. Ви говорите про неї з великою відразою, татусю Грегуар. Але ж це вельми потрібна праця, і я не лише не бачу в ній нічого принизливого, але й відтепер хочу взятися до неї сам.

Грегуар (здивовано). Ви?Федеріго. Я. Вам здається, що я на це не годжуся? Чого ж мені бракує? Хіба

в мене немає двох рук? В мене лишився тільки цей невеликий маєток і я хочу сам його прикрасити й зробити прибутковим. Доведеться попра-цювати, бо все тут дуже занедбане.

Грегуар. Так, усе позаростало.Федеріго. Ми вирубаємо зарості.Грегуар. Щоб посадити виноград.Федеріго. Насамперед потрібен хліб. Він – життя людини.Грегуар. Але ж, пане, їсти – це ще не все, треба ще й пити.Федеріго. Хіба в нас немає води?Грегуар. Є, пане, але я п’ю тільки вино.Упродовж цієї розмови дівчина не зводить очей з Федеріго, і, коли помічає, що

він на неї дивиться, робить йому реверанс.Федеріго. А крихітка тим часом підросте, ми її одружимо, й буде ще один

чоловік нам на допомогу.

27

Жаннетта. О, я й сама Вам допоможу, тільки нехай це не заважає Вам мене одружити! Бо, бачте, чотири руки зроблять більше, аніж дві.

Федеріго. Це правда.Жаннетта. Ви бачите, пане, що означає бути дорослою. Тоді одружуються.Грегуар. Тому ми й такі смутні через те, що досі маленькі, тому й додаємо собі

півроку понад те, що є насправді, тому….Жаннетта (дуже швидко). Не півроку, а тільки п’ять місяців. А до того ж

в одному місяці не вистачає шести днів, ось і виходить, що мені більше ніж одинадцять з половиною років.

Федеріго. Ви добре вмієте рахувати, панно Жаннетто.Жаннетта. Я вмію ще й співати.Федеріго. Тож заспівайте нам гарну пісеньку.Грегуар. Заспівай ту, якої я тебе днями навчив.Жаннетта. Я ще її гаразд не вивчила.Грегуар. Я тобі допоможу.Федеріго. І ви співаєте, татусю Грегуар!Грегуар. Чи ми співаємо? Ще й складаємо пісеньки! Я склав стільки пісеньок,

скільки виграв битв. Бо коли ми їх програвали – тоді мовчок! Тому й називали мене тоді: Залізна Рука, співець війська Великого Капітана. Свого часу я мав успіх. Тому й тепер зрідка беруся до цієї справи. Свідчення – пісенька, яку я склав. І яка починається так (співає без супроводу): «Ознака вдачі бойової». Не може бути, щоб ви не чули про неї у Флоренції. Бо я нещодавно співав її перед нашим добрим великим князем і великою княгинею. Вони обоє з’явилися в вікні. Бо живуть вони як добрі городяни і розмовляють з перехожими, наче з рівнею. Бачили б ви, як вони мені плескали! І добра велика княгиня кричала мені згори: браво, Грегуаре! Так, вона знала мене, це така сама істина, як і те, що є Бог! Я був просто сам не свій від щастя і такий здивований і задоволений, що кричав їй знизу: але як ви, пані, Ваше високосте, знаєте, що мене звати Грегуаром? Це мені невтямки. Щоб наша велика княгиня знала, що мене звати Грегуаром! Ну, Жаннетто, не прикидайся дурненькою, заспівай мою пісеньку про прекрасного Тірсіса.

Жаннетта співає. Грегуар слухає її з поблажливістю автора, начебто підказуючи дочці. Федеріго, який слухав спершу доволі байдуже, виявляє збентеженість в кінці куплета, де йдеться про п’ять років Тірсісових страждань, і його хвилювання весь час збільшується, аж поки він не уриває пісеньку.

28

№9. Романс

Жаннетта Красень Тірсіс у смутку самВ гаях блукав,Про муки свої деревамОповідав:«Любити пастушку вродливу -Уділ мені,Вона ж то п’ять років гордливоВсе каже: ні.Мій пес…

Грегуар. Мій пес і ягнята біленькіСеред полівСумують і худнуть, бідненькі,Від тих жалів.Страждають вони всі, уперті,Як я, без меж,І вірними буть аж до смерті Поклали теж.

Жаннетта. Хоч для тебе лише забаваМій сум-відчай,Порадоньку цю нелукавуЗапам’ятай:Хоч квіт ніжний в години ранніРозцвів лишень,Та, не зірваний на світанні,Зів’яне вдень.Солов’ю…

Грегуар. Солов’ю, твій спів не змовкаєСеред гаїв.Пастушку нехай привітаєТой зранку спів.Хай голос твій ніжний коханийПолонить слух,Скажи: я найбільш безталаннийВ селі пастух.

29

Жаннетта. Твій солодкий спів позбавляєЖалів, тривог,Тож хай її заколисаєТвоє «тьох-тьох».Торкнися коханого слухуТи як можеш ніжніш,Аби те почуло не вухо,А серце лиш.

Грегуар. Хоч рум’яні у неї щоки…

Федеріго. Приведи мого коня, Педрілльо! Педрілльо йде, ведучи за собою Жаннетту й Грегуара, які весь час вклоняються.Федеріго. О, як вигнати її образ з мого занадто вірного серця? Якби ж то,

втративши все, я міг утратити і свою любов!Педрілльо (вбігаючи). Пане, пане! Ось той янгол, якого я бачив сьогодні уві сні!

Ви ще будете щасливі! Кажу вам, що це янгол!Федеріго. Що це за новий безум!Педрілльо. Це янгол, пане!Федеріго. Педрілльо, ти починаєш виявляти недосить поваги до мене!Педрілльо. Але, пане!...Федеріго. Педрілльо, я тебе звільняю. Візьми мого коня, і я тебе не хочу більше

бачити!Педрілльо. Мене? Мені піти від вас? Ні, пане! Бачите он той старий в’яз у чоти-

ри обхвати? Той, біля дверей? Мій дід посадив його в день народження вашого діда. Так ось, я піду від вас, тільки коли він піде за мною, наче мисливський пес!

Федеріго. Іди, я хочу побути сам.Педрілльо. Гляньте! Гляньте! Я ж казав…Входять Ельвіра і Марина.Федеріго. Ельвіра!.. О, небо!... Невже це ви, пані? Ні… ні… Педрілльо!Педрілльо. Що, пане?Федеріго. Хто б це міг бути? Хто може бути такий подібний до Ельвіри?Ельвіра. Це саме я, Федеріго. Жінка, сповнена найглибшої поваги до Вас.Федеріго. І найменшої любові до мене!Ельвіра. Але моя поява тут про це не свідчить.Федеріго. Ні, ні, пані! Ви йдете кудись деінде, а не сюди!Ельвіра. Федеріго, Ви несправедливі. Втім, ви маєте на це право.Федеріго. Ви тут! Неможливо! Я не вірю власним очам!Ельвіра. Неувага друзів не дає нам права їх забувати. І якщо ви…

30

Федеріго. Моя неувага, пані? Ви забули…. Ні, ви не вірите…Ельвіра. Як бачите, я так мало вірю вам, що з’явилася до вас пообідати.Федеріго. Пообідати? До мене?Ельвіра. А що ж тут такого?Федеріго (розгублено). Так, … звісно ж, пані. Я зараз іду….Ельвіра. Здається, це вас нітить?Федеріго. Невже радість на моєму обличчі схожа на острах? Ніколи в житті не

зазнавав я щасливіших хвилин!Ельвіра. Тільки дозвольте мені, Федеріго, поставити одну умову: я скоро поїду.

На жаль, мій син умирає….Федеріго. Ваш син умирає?Ельвіра. Так. Накажіть швидше подавати. Так, трохи – овочів, плодів, молока…Федеріго. Дозвольте мені піти дати накази. Але як залишити вас? Як утратити

бодай мить із найщасливішої години мого життя? Педрілльо!Педрілльо. Так, пане!Федеріго. Біжи в садок по овочі!Педрілльо. Вони ще не достигли!Федеріго. Все одно. Потім достигнуть (іде).Педрілльо. Гаразд. (Дивлячись на Марину). Яка ж вона гарненька (іде).Марина. Пані, дозвольте вас запитати.Ельвіра. Чого ти хочеш?Марина. Пан Федеріго вас любив?Ельвіра. На жаль, так.Марина. Він ще й тепер вас любить. Це видно. І тим краще! Він віддасть вам

усе, що ви попросите.Ельвіра. Краще він перестав би мене любити. Ні, ні, Марино! Я ніколи не зможу

його просити про це.Марина. Чому ж? Так добре, коли Вас люблять. І любити самій!

№10 Арія Марини.

Коли дитя якесь бажання має,Треба йому чимшвидше догоджать.Наш хлопчик плаче, метається й ридає,З соколом хоче хлопчик наш пограть!

Коли дитя якесь бажання має,Треба йому чимшвидше догоджать.Наш хлопчик плаче, метається й ридає,З соколом лиш,

31

З соколом хоче, Хлопчисько наш пограть! (3)

Дитячу примху легко вдовольнити:Йому лиш треба іграшку подать.Тільки треба іграшку подать.А ми, дівиці, уже не те, що діти,Бажання в нас не можна й порівнять! (2)Не можна й порівнять! (2)

Ельвіра. Он іде Педрілльо.Марина. Спробуємо його розпитати. (До Педрілльо). Ходіть-но сюди. Пані хоче

порозмовляти з вами.Ельвіра. Ви – один зі слуг пана Федеріго?Педрілльо. Один зі слуг? Ні, пані, я його єдиний слуга.Ельвіра. О, то ви маєте, напевно, багато клопотів?Педрілльо. Я слугую панові, він сам дивиться за конем, і ми обоє дбаємо один

про одного.Ельвіра. А в нього гарний кінь?Педрілльо. Звичайно ж, бо то – добрий кінь.Ельвіра. Тут, у горах, напевно, багато дичини?Педрілльо. Так, але без сокола нам довелося б дуже сутужно.Ельвіра. То пан Федеріго все ще любить соколині лови?Педрілльо. Ну, тепер він змушений їх любити!Федеріго. (за коном) Педрілльо!Педрілльо. Вже йду! (вбік) Як піти від Марини?Ельвіра. Яке нещастя! (йде вглиб кону)Федеріго. (за коном) Педрілльо! Педрілльо!Педрілльо. Йду, йду! (до Марини) О панно Марино! Почекайте на мене тут. Я

зараз повернуся.Марина. Навіщо? Що вам від мене треба?Педрілльо. Мені? Не знаю... Щоб ви сказали мені, що я вам, наприклад

подобаюся...Марина. Ви? Мені? (сміється)Педрілльо. О так...Федеріго. (за коном) Педрілльо! Педрілльо!Педрілльо. Йду, йду ж! Біжить. Ельвіра підходить до Марини.Марина. Бачите, пані, Педрілльо – саме той чоловік, якого мені треба. І якщо

він призначить мені побачення, я на нього піду!Ельвіра. Ох, Марино, Марино, так, ти підеш.

32

№11. Арія Ельвіри

Тобі на мислі лиш кохання,Моє забула ти безталання.Мрієш ти про любов лишень,Мрієш ти про любов лишень. (3)Але й тобі настане ще день,Настане ще день,Що завдасть жалі та зітхання,Та зітхання.

Тоді сліз багато проллєш,Жертва мрій, що нині снуєш.Бо юність мріять завше рада.Та коли відкриєш зраду,Лиш змію між квітів знайдеш. (2)Між квітів знайдеш.

Тобі на мислі лиш кохання,Моє забула ти безталання.Мрієш ти про любов лишень,Мрієш ти про любов лишень. (3)Але й тобі настане ще день,Настане ще день,Що завдасть жалі та зітхання,Та зітхання.

Завіса

Дія ІІІ

Кін являє собою хату на фермі Федеріго. В глибині вікно в сад, за яким видно гори. Праворуч камін. Посеред кону стіл, навколо нього декілька стільців.

№12 Арія Жаннетти

О юнаки, беріть квітки,Заквітчайте милих.Хоч ваш дар простий такий,В нім є дивні сили.

33

Нам часто серце привертаЯкась проста дрібниця.Нам часто серце привертаЯкась проста дрібниця.Тому кожен квіт, що в нас зроста,У мій букет згодиться.Тому кожен квіт, що в нас зроста,У мій букет згодиться.

І ні Лізетта, ні БабетВам не складуть такий букет!

Імортелі ранні -Для вірних у коханні. (2)Ось мирт для любощів палких,Гвоздики для лестощів тонких.Паничеві є квіт конвалій,Волошки пастухові здалі.Нагідки чоловікам,Мак ревнивцям заздрим дам.Нагідки чоловікам,Мак ревнивцям заздрим дам.

О юнаки, беріть квітки,Заквітчайте милих.Хоч ваш дар простий такий,В нім є дивні сили.

Нам часто серце привертаЯкась проста дрібниця.Нам часто серце привертаЯкась проста дрібниця.

Педрілльо. Чудово! Я приніс овочів, вона – квітів. Тепер у садку нічого не залишилося.

Жаннетта. Допоможіть мені. Не можу ж я сама перенести цей стіл.Педрілльо. Добре, моя крихітко (несуть стіл).Жаннетта. Поставмо його сюди.... Ні, краще сюди... Або ж тут, посеред

кімнати.... Або ж...Педрілльо. Тут буде найкраще.

34

Жаннетта. А тепер скажіть панові Федеріго, що його розкішна учта готова.Педрілльо. Йду!

Виходить. Жаннетта прикрашає стіл квітами. Входять Ельвіра, Феде-ріго, Марина, Педрілльо й Грегуар. Жаннетта, присідаючи, вітає їх.

Ельвіра. Федеріго! Ви як завше нічого не пошкодували. Плоди, квіти! Ви все такий самий!

Федеріго. Це все – для вас, пані!Ельвіра. Але що ж залишилося тепер від вашого саду?Федеріго. Пам’ять про ту, задля якої його було спустошено. Ельвіра й Федеріго сідають за стіл, Марина стає біля Ельвіри, Педрілльо –

біля Федеріго. Грегуар лишається віддалік. Жаннетта ставить на стіл тарелю з дичиною.

Жаннетта. Обережно! Не обпечіться!Ельвіра. Мені не хочеться гарячого. Скуштую чогось іншого.Федеріго. На жаль, у цій глушині мені немає чого вам більше запропонувати.Ельвіра. Але ж справді на столі всього доволі!Федеріго (підводиться). Дозвольте мені самому слугувати вам!Ельвіра. Ні, ні, Федеріго.Федеріго. Хочете, я заспіваю вам пісню Тібо, графа Шампанського, короля

Наварри?Ельвіра. Це буде вишукано й приємно.

№13 Арія Федеріго

Коли б забуть навіки зумівТу красу й мову солодкозвуку,І образ той, що ніжно яснів,Вже б урвав свою муку.

Гай-гай! Всякчасно серце моєЛюта журба й безнадія гризе.Та образ милий мені дасть силиПодолати все.

Невже забуть навіки зумівТу красу й мову солодкозвуку,І образ той, що ніжно яснів?Терпіти краще муку! (2)

35

Ельвіра. Яка любов! Які вишукані почуття! Федеріго помічає, що на столі немає вина, робить знак Педрілльо, а той –

Грегуарові.Грегуар. Ну ось! Забули про вино!Федеріго. Пані, ви, напевно, хочете пити? Зараз принесуть вина.Ельвіра. Дякую, Федеріго, я почекаю. Повертається Грегуар з пляшкою вина в руках.Грегуар. Ось вино! Його, чорт забирай, забули подати!Жаннетта. Це тому, що таких прекрасних пань бачать у нас не щодня.Грегуар. Я заспіваю вам пісеньку, пане.

№14 Пісенька Грегуара

Смуток на дно! Слався, вино! (2)Слався, слався, слався, вино!

Смуток на дно! Слався, вино! Слався, слався, слався, вино!

Слався, слався, славсь, Грегуаре!До тебе рима: ви… вино! В вині! Вину! Вино!

Смуток на дно! Слався, вино! (2)Слався, слався, слався, вино!

Смуток на дно! Слався, вино!Славсь, Грегуаре! Славсь, Грегуаре!До тебе рима: ви… ви… вино!

Смуток на дно! Слався, вино!Славсь, Грегуаре! Славсь, Грегуаре!До тебе рима: ви… ви… вино!Вино! Вино! Вино! Вино!

Важко опускається на стілець.

Жаннетта. Пані, ви ні до чого не доторкнулися.Ельвіра. Мені не хочеться їсти.

36

Федеріго. Ви зітхаєте, ваші очі виказують неспокій. Скажіть же те, що ви хотіли сказати там, у садку!

Ельвіра. Мій син умирає. Я вам це казала.Федеріго. І ви за нього тривожитеся – я це знаю. Але мені здається, що вас

гнітить не тільки це. Я бачу вашу розгубленість. Я бачу, як ви то позираєте на мене, то підводите очі до неба, ваші губи прагнуть щось вимовити, але слів не чути.

Ельвіра. Та як сказати про те, що привело мене сюди?Федеріго. Невже, пані, ви ще маєте якийсь сумнів щодо Федеріго? Ельвіро,

говоріть, благаю вас! І, якщо це тільки можливо, прислужитися вам буде найбільшою насолодою для мене.

Марина. Скажіть же, пані, чи я зроблю це за вас.Федеріго. То ви знаєте, в чому річ, панно?Ельвіра. Як ви мене збентежили!

№15 Арія Марини

Ми в полоні туги тяжкої, (2)В нашім домі хворіє син. (2)Ні пиріжки, ані напоїВже не хоче бачити він!Ні пиріжки, ані напоїВже не хоче бачити він! (3)

Є у нього одне бажання,Річ єдину він хоче мать.Але, попри усі старання,Тої втіхи не можем дать!Але ми, попри старання,Тої втіхи не можем дать! (3)

Ми в полоні туги тяжкої, (2)В нашім домі хворіє син. (2)Ні пиріжки, ані напоїВже не хоче бачити він!Ні пиріжки, ані напоїВже не хоче бачити він! (3)

Ох, пане, цю річ, йому любу,Не ладні ми дать йому в дар;

37

Відвернуть ви можете згубу, (2)Бо лиш ви, лиш ви, лиш виНад нею владар!

Федеріго. Чого ж хоче ваш син, Ельвіро?Ельвіра. Мати вашого сокола!Федеріго. О Небо!Ельвіра. Федеріго! О, як необережно я вчинила!Федеріго. Яке нещастя! У мене немає більше цього птаха!Ельвіра. У вас немає більше сокола?Федеріго. Ось він, на цьому столі. Його подали вам на обід.Ельвіра. Як, цей птах... це?...Федеріго. Це мій сокіл, пані. Мені нічого було вам запропонувати, я побачив

сокола і наказав засмажити його. Ніщо не важить. коли приймають королеву! О, я нещасливий! Тепер уже ніколи, ніколи я не зможу зробити вам жодної послуги!

Ельвіра. (Після мовчання). О, як я могла так довго не помічати такої ніжної, такої досконалої любові? Я не смію подивитися вам в очі. Я збентежена. Але вірте – година любові видзвонила. Я люблю вас і, якщо Ельвіра все ще для вас щось важить – ось її рука; її серце належить вам!

Федеріго. Ельвіро! Ви мене любите?!Ельвіра. Так, Федеріго, я вас люблю! І який доказ вашої любові ви щойно дали!

№16 Дует Ельвіри та Федеріго

Ельвіра Якщо Небо може усевладнеЗабрать чи дати сина мого,То Ельвіра зневажить не ладнаЖертовного вчинку цього! (2)

Федеріго Люба Ельвіро, я щасливий!Чи можу сподіватись знов?Серце, досі надто гордливе, (2)Подарує мені любов!

Ельвіра Федеріго, майте надію На любов у серці моїм.

38

Федеріго О, милий Боже, як зуміюДать раду зі щастям таким,Щастям таким!

Ельвіра і Федеріго Вже сталось те, що мало статись,Долі наші в одну злились!Одного треба нам боятись:Що щастя, що щастя кінчиться колись!Що щастя кінчиться колись!

Вже сталось те, що мало статись,Долі наші в одну злились!Треба нам лише боятись:Що щастя, що щастя кінчиться колись!Що щастя кінчиться колись!

Федеріго. І ви любитимете мене?Ельвіра. До смерті!Федеріго. Педрілльо, дарую тобі цю ферму. Живи тут. А я часто навідуватиму

ті місця, де почалося моє щастя.Педрілльо. Як, пане! Розлучитися з вами? Ні! Той в’яз ще міцно тримається

корінням. Краще віддайте ферму Грегуарові. Він насадить тут виноград-ники.

Грегуар. І робитиме чудове вино! Федеріго киває головою на знак згоди, Грегуар вклоняється йому.Марина. Педрілльо?Педрілльо. Марина? Марина бере Педрілльо під руку й підводить до Ельвіри й Федеріго.Марина. Кажуть, що добрий слуга буває і добрим господарем. З вашого

дозволу, пане й пані (вклоняється Ельвірі й Федеріго), Педрілльо стане мені господарем.

Ельвіра. Як? Уже? Ну що ж, любіть одне одного й будьте взірцевими слугами. А тепер – їдьмо звідси!

№17 Фінал

Ельвіра, Марина, Жаннетта, Федеріго, Педрілльо, Грегуар

У путь! У путь! У путь без зволікання!Лишімо відлюдний наш схов!

39

Цей відлюдний наш схов!Окриляє нас сподівання, (2)Усіх за руку веде нас любов!Спішім! Спішім! Бо нас веде любов! (3)

У путь! У путь! У путь без зволікання!Лишімо відлюдний наш схов!Цей відлюдний наш схов!Окриляє нас сподівання, (2)Усіх за руку веде нас любов!Спішім! Спішім! Бо нас веде любов! (3)

Завіса

40

Дійові особи

Федеріго – флорентійський шляхтич (тенор).

Ельвіра – молода багата удова (сопрано).

Педрілльо – слуга Федеріго (високий баритон або тенор).

Марина – служниця Ельвіри (сопрано).

Грегуар – старий воротар у сільському будинку Федеріго (бас).

Жанетта – його дочка, дівчинка 12 років (меццо-сопрано).

Лікар Лентуллюс (баритон).

Лікар Промптус (тенор).

Хор

41

Piano

Allegro spiritoso

5

1010

14

2018

42

22

3027

31

36

4040

45

43

5048

51

ff p

54

ff p

57

ff p

6060

44

64

7068

72

76

8080

84

45

9088

92

95

10099

103

110107

46

p

112

120117

122

126

130130

47

134

140139

143

150147

151

156

48

160159

162

165

170168

171

175

49

180179

p

183

f

190187

191

p f

194

f

197

50

p

200200

f

203

f

206

ff

210209

p

213

marcando

220217

51

Alto

Bass

Piano

Allegro

Allegro

5

109

12

1

52

S.

A.

B.

Pour sub

-ju- guer-

-une

15

Pour sub

-ju- guer-

-une

Pour sub

-ju- guer-

-une

S.

A.

B.

in hu- mai-

-ne;- A mour!

,-

-a - mour!

,-

2019

in hu- mai-

-ne;- A mour!

,-

-a - mour!

,-

in hu- mai-

-ne;- A mour!

,-

-a -

,mour!

-

20

53

S.

A.

B.

ou sont

-tes traits?

?-Quoi? ta puis

-san- ce- se

-

23

ou sont

-tes

?traits?

-Quoi? ta puis

-san- ce- se

-

ou sont

-tes

?traits?

-Quoi? ta puis

-san- ce- se

-

S.

A.

B.

roit

-vai ne?

,-

-On mé

-pri-

-se-

-roit tes

-at

--

3027

roit

-vai

,ne?

-- On mé

-pri

-- se

-- roit tes

- -at -

roit

-vai

,ne?

--

30

54

S.

A.

B.

traits?

?- Pour sub

-ju- guer-

-une in hu- -

32

?traits?- Pour sub

-ju- guer-

-une in hu- -

Pour sub

-ju- guer-

-une in hu- -

S.

A.

B.

mai

-ne;- A

,mour!-

-a

,mour!

-ou sont

-tes traits?

?-a -

4036

mai

-ne,- A mour!

,-

-a mour!

,-

-ou sont

-tes

?traits?

-a -

mai

-ne,- A mour!

,-

-a mour!

,-

-ou sont

-tes

?traits?

-a -

40

55

S.

A.

B.

mour!

!a mour!

!-

-ou sont

-tes traits?

?-ou sont

-tes

-

41

!mour! a

!mour!

-- ou sont

-tes

?traits?

-ou sont

-tes

-

!mour! a

!mour!

-- ou sont

-tes

?traits?

-ou sont

-tes

-

S.

A.

B.

traits?

?A

,la mour,

,-

-la mour-

-le

,-plus ten dre-

-

5046

?traits?

?traits?

50

56

S.

Elle

a

-fer mé-

-son

-ceur.

.Sa voix

-sest

-

52

S.

fait en ten-

-dre,-

-Mais, loin

-de

la

-com pren- dre,

,-

-

6058

60

S.

A.

Cet te-

-voix, cet te-

-voix lui fait

-peur.

.Cet te-

-voix,

,cet te-

-

64

Cet te

-- voix, cet te

-- voix lui fait

- .peur. Cet te

--

,voix, cet te

--

57

S.

A.

B.

voix lui fait

-peur.

.Pour sub

-ju- guer-

-une

7070

voix lui fait

- .peur. Pour sub

-ju- guer-

-une

Pour sub

-ju- guer-

-une

70

S.

A.

B.

in hu- - mai-

-ne,- A mour!

,-

-a mour!

,-

-ou

-

74

in hu- - mai-

-ne,- A mour!

,-

-a mour!

,-

-ou

-

in hu- - mai-

-ne,- A mour!

,-

-a mour!

,-

-ou

-

58

S.

A.

B.

sont-

tes traits?

?-A mour!

!-

-a mour!

!-

-ou sont

-tes

-

8078

sont-

tes

?traits?

-A

!mour!

-- a

!mour!

-- ou sont

-tes

-

sont-

tes

?traits?

-A

!mour!

-- a

!mour!

-- ou sont

-tes

-

80

S.

A.

B.

traits?

?ou sont

-tes traits?

?-

83

?traits? ou sont

-tes

?traits?

-

?traits? ou sont

-tes

?traits?

-

59

S.

A.

B.

Pour prix de

-sa ten

--

9089

90

S.

A.

B.

dres se,-

-il neut

-que

-des re buts.

.-

-Jou is-

-de sa trais

-tes- se!

,-

-Il

95

60

S.

tai me-

-ra- sans ces

-se,-

-Il ne te

-ver

-ra- plus!

!-Il ne te

-ver

-ra-

100100

100

S.

plus!

!

105

110108

61

S.

A.

B.

Pour sub

-ju- -

111

Pour sub

-ju- -

Pour sub

-ju- -

S.

A.

B.

guer

-une in hu- mai-

-ne,- A mour!

,-

-a -

-

115

guer

-une in hu- mai-

-ne,- A mour!

,-

-a -

-

guer

-une in hu- mai-

-ne,- A mour!

,-

-a -

-

62

S.

A.

B.

mour!

,ou sont

-tes traits?

?-A mour!

!-

-a mour!

!-

-ou

-

120119

mour!

,ou sont

-tes

?traits?

-A

!mour!

-- a

!mour!

-- ou

-

mour!

,ou sont

-tes

?traits?

-A

!mour!

-- a

!mour!

-- ou

-

120

S.

A.

B.

sont-

tes traits?

?-ou sont

-tes traits?

?-Aux tour -

-

124

sont-

tes

?traits?

-ou sont

-tes

?traits?

-

sont-

tes

?traits?

-ou sont

-tes

?traits?

-

63

S.

mens de lab

-sen-

-ce-

-Con dam-

-né- sans re

-tour,

.-

-

130130

130

S.

Ap prou- ve- sa

-con stan-

-- ce,

-En per

-dant-

-les pé-

-ran-

-ce,

,-

-Il

140137

140

S.

gar de- son

-a mour!

!-

-Il gar de- son

-a mour!

!-

-

150145

150

64

S.

A.

B.

Pour sub

-ju- guer- une

-in hu- -

152

Pour sub

-ju- guer- une

-in hu- -

Pour sub

-ju- guer- une

-in hu- -

S.

A.

B.

mai ne;-

-A mour!

,-

-a - mour!

,-ou sont

-tes traits?

?-

160156

mai ne;-

-A mour!

,-

-a - mour!

,-ou sont

-tes traits?

?-

mai ne;-

-A mour!

,-

-a - mour!

,-ou sont

-tes traits?

?-

160

65

S.

A.

B.

Quoi? ta puis

-san- ce- se

-roit

-vai ne?

,-

-

161

Quoi? ta puis

-san- ce- se

-roit

-vai

,ne?

--

Quoi? ta puis

-san- ce- se

-roit

-vai

,ne?

--

S.

A.

B.

On mé

-pri-

-se-

-roit tes

-at

-traits?

?- Pour sub

-ju- -

165

On mé

-pri

-- se

-- roit tes

- -at

?traits?- Pour sub

-ju- -

Pour sub

-ju- -

66

S.

A.

B.

guer

-une in hu- mai-

-ne;- A

,mour!-

-a

-

170170

guer

-une in hu- mai-

-ne,- A mour!

,-

-a -

-

guer

-une in hu- mai-

-ne,- A mour!

,-

-a -

-

170

S.

A.

B.

,mour! ou sont

-tes traits?

?-a mour!

!-

-a -

-

174

mour!

,ou sont

-tes

?traits?

-a

!mour!

-- a

--

mour!

,ou sont

-tes

?traits?

-a

!mour!

-- a

--

67

S.

A.

B.

mour!

!ou sont

-tes traits?

?-ou sont

-tes traits?

?-

180178

!mour! ou sont

-tes

?traits?

-ou sont

-tes

?traits?

-

!mour! ou sont

-tes

?traits?

-ou sont

-tes

?traits?

-

180

183

190188

192

68

Piano

Larghetto

sotto voce

4

A dieu,

,-

-a -

-

109

2

69

dieu,

,chère et cru elle

-- El

-vi-

- !re!

-- Je ne ver roi

-- plus

-

14

vos at

--

!traits! Je ne ver roi

-- plus

-vos ai

--

2019

!traits! Et vous.

,té

-moins de mes

-re grets,

-- Lieux ou

-l'in

-juà àhu- mai

-ne- res

--

24

70

pi

,re.

-- A dieu!

--

!qu'il

-me coute à

-vous

-di re,

-- Hé- las!

-est a

-dieu

-- pour

-ja

3028

.mais. A dieu,

--

!qu'il

-me coute à

-vous

-di re,

-- Hé - las!

-est a dieu- pour

-ja

--

32

mais, pour

-ja -

,mais. Cet a

-dieu

-- pour

-ja

.mais.- A

,dieu,

-- a

--

4036

71

,dieu, chère et cru elle

-- El

-vi-

- !re!

-- Je ne ver rei

-- plus

-

41

vos at

- !traiys!- Je ne ver roi

-- plus

-vos at

--

5046

!traits! Et toi,

-si ta

-ri

-tueur- me

-bla

- ,me

-- De sur-

Più agitato51

72

vivre à

-des teis a

- " "!dieux!- A -

55

mour! Va!

-mon cœur

-en tous lieux.

-Tou ve-

--

57

ra

,l'ob

-jet- de sa lam

- ,me

-- Il se ra

-- pré

-sent- à

-mon

-

6059

73

à me

-- S'il est

-é

- loi gné

- de mes

- .yeux.

-A

--

62

,dieu, a

,dieu,

-- chère et cru elle

-- El

-vi-

- !re!

-- Je ne ver

--

Tempo primo 7066

roi- plus

-vos ai

- !traits!- Je ne ver

--

71

74

roi- plus

-vos ai

- ,traits,- plus vos at

--

75

!raits!

8079

82

75

Педрілльо

Piano

Andante

f

ParВ до

-

106

f p

tonsро

ourгу-

l'herпо

miспі-

-taшай--

ge!мо!

--

ParВ до

tonsро

--

orгу-

l'herпо

miспі-

-taшай--

ge!мо!

-- Нас

Pèждеdril-

безlo-

людquel

- нийque

--

12

схов,jour.

руFe

шаra

--

юpli

- чиer

--

лиba

шaйga

--

моge

--

іaux

смуcha

токgrins,

--

іà

люl'a

бов!mour!

--

ІAux

2017

f p f p f p

3 Арія Педрілльо

76

cha grins,

-- à l'a

!mour!

-- Aux cha grins,

-- à l'a

--

22

!mour! Aux cha grins,

-- à l'a

!mour!

--

25

Au doux

-jus

-de la

-treil le

-- Si nous a

-vons

-- re

- .cours,-

HAu

3028

77

саfond

мімde

- денla

ціbou

- дзбаteil-

на,le,

--

наau

саfond

мімde

- денla

ціbou- дзба

teil-наle

--

люNous

бовnoye

- нийrons

--

втоles

неa

-

34

біль!mours!

НаAu

саfond

мімde

- денla

ціbou

- дзбаteil-

наle

--

люNous

бовnoye

- нийrons

--

втоles

неa

- біль!mours!-

В доPar -

4039

f pmf p f

tonsро

ourгу-

l'herпо

miспі-

-taшай--

ge!мо!

--

ParВ до

tonsро

--

orгу-

l'herпо

miспі-

-taшай--

ge!мо!

-- Нас

Pèждеdril-

безlo-

людquel

- нийque

--

44

p

78

,jour Fe ra

-- pli

-er

-- ba ga

-- ge

-- Aux cha grins,

-- à là

!mour!

-- Aux

5049

cha grins,

-- à là

!mour!

-- Aux cha grins,

-- à là

!mour!

-- Aux cha grins,

-- à là

--

54

!mour!

6059

62

79

Piano

Allegretto

5

109

13

Ne

2017

4

80

me par lez point de ten dres se

21

Pour un au tre que pour mon

.fils. Pour

25

lui, pour lui seul Mon coeur s'in té res

.se. O

!ciel!

3029

O

!ciel! O

!ciel! n'en tens je point ses

?cris? N'en

34

81

tens je point ses

?crís? N'en tens je point ses

?crís?

4038

Mé

!res! Mé

!res!

42

smorzando

quand pour un fils on trem

,ble Qui pour roit char mer motre en

47

,nui? Qui pour roit char mer notre en nui?

!Est il quelqu' a mour qui res

5050

82

sem

,ble, est il quelqu' a mour qui res sem ble A là mour qu'on a

-pour

!lui!

-Ne

54

me par lez point de ten dres se

6059

Pour un au tre que pour mon

.fils. Pour

63

lui, lui seul mon coeur s'in té res

.se O

!ciel!

7067

83

O

!ciel nèn tens je point ses

?cris? O

!ciel! O

!ciel! n'en

72

tens je point ses

?cris? N'en tens je point ses

?cris? N'en

8077

tens je point ces

?cris?

81

84

Piano

Andantino con moto2

6

109

5

85

Ma maí-

13

tres se-

-

a beau di

-

re

,

-

-

Un a mant- vaut son prix!

!-

Un a mant- vaut son

-

2017

prix!

!

Un fils, oui

-

est un

-

fils!

!

Un fils, oui

-

est in

-

22

fils!

!

Mais là mant-

-

qui

-

sou pi-

-

re-

,-

Dont le coeur

-

est é

-

26

86

pris...

.

Ma mai

-

tres-

-

se-

-

a beau di

-

-

-

re,

,

Un a mant- vaut son

-

3030

!

prix! Ma mai

-

tres-

-

se-

-

a beau di

- -

re,

,

- Un a mant- vaut son

-

34

prix!

!

Un a mant- vautson prix!

!-

L'a-

-

4038

87

mour, quoi qu'on

-

en

-

glo se,

,

-

-

Est un

-

doux sen

-

ti-

-

ment.

,

- Est un

-

doux sen

-

ti-

-

-

43

ment.

.

Là mant

-

oui, ist a mant.

.

-

-

On von drait,-

-

mais l'on

-

5048

o se

,

-

-

on dis pu-

-

te-

-

on se rend

,-

on dis pu-

-

te,-

-

on se rend.

.-

Là-

52

88

mour, quoi qu'on

-

en

-

g;o se

,

-

-

Est un

-

doux sen

-

ti-

-

ment.

.

- Est

-

56

un- doux sen

-

ti-

-

ment.

.

- Bla mer- le ma

-

ri-

-

a- ge

,

-

-

Oèst

6060

se

-

mo quer de nuos.

.-

Cèst se

-

mo quer- de nous

.-

Lè poux,- oui

-

64

89

est¨ e poux

.

- Mais un heu reux- m '

-

na- ge,

.

-

-

Est

-

7069

il rein

-

de

-

si doux?

!

Bla mer- le ma

-

ri-

-

a- ge

,

-

-

C'est

73

se mo

-

- quer de nous!

!-

Bla mer- le ma

-

ri-

-

a- ge,

,

-

-

Cèst

8077

90

se mo

-

quer de nous!

!-

C'est se mo

-

quer- de nous!

!-

Cèst

81

se mo

-

quer- de nous!

!-

85

9089

92

91

Ельвіра

Марина

Д-р Промптус

Д-р Лентуллюс

Piano

Allegretto

p f p f p

Allegretto

Pno.p f p

107

М.

Pno.

Aї!

Ой!j'ai

Кольla

ка-co

вхоli

пи-

-que!

ла!-

-Ça

терpi

пі-que!

ти-

-Ça

неpi

си-

-que!

ла!-

- Ой!Aї!

Кольj'ai

каla

- вхоco -

13

p mf p mf p

6 Фінал

92

.

Pno.

li

!

que!

-

- Ça pi

-

que!

-

- Le cœur!

- !-

Le cœur!

!-

Le cœur!

!-

Le cœur!

!-

Un doc

- -

2018

20

.

- .

Pno.

teur! Un doc

-

teur!

!

-

-

Un doc

-

teur!-

-

Un doc

-

teur!

!

-

-

24

Est ce-

.

- .

- .

Pno.

Te-

3030

Vous è tes- la ma

-

la-

-

de?

?

-

-

là la ma

-

la-

-

de?

?

-

-30

93

М.

Pno.

nez,

б'єтьtà

ся-tez

жив- mon

чик-pouls!

мій,Vous

поy

ма-con

цай-nois

те-

-sez

мер- vous?

щій!-

- ПоVous

маy

- цайcon

- теnois

--

мерsez-

щій!vous?

--

4036

mf p f p f p

40

Д-р Л.

Pno.

Al

Неlons,

три- point

вож-de

тесь-dou

одta

на-

-de,

че.-

-Dou

Заce

раз-

-ment

жив- don

чи-nez

ка-

-nous

вам- à

поtà

ра-ter

ху-

-vot

ю-re

я-

42

Д-р Пр.

Д-р Л.

Pno.

Il

Якcourt

вінla

страga

шен-lo

но-

--

5049

pouls,

сам,à

поtà

ра-

-ter

ху-

-vot

ю-re

я- pouls.

сам.

f ppp f p

50

94

.

- .

Pno.

!

Houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

6055

pa de!

!

-

-

Ah! Vous a

-

vez- la

-

toux! J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

60

- .

- .

Pno.

doux!

!

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

Moi

,

mon

-

61

Moi pour

-

l'aig re-

-

au con

-

trai- re!

!

-

-

- .

- .

Pno.

sleur -

-

mon con trè- re!

!

-

-

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

7066

Moi pour

-

l'aig re-

-

au con

-

-

70

95

.

- .

- .

Pno.

Houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

71

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

J'o -

-

trai re!

!

-

-

Moi pour

-

l'aigre au

,-

con trai- re!

!

-

-

Moi pour

-

.

- .

- .

Pno.

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

8076

pi ne-

-

pour le

-

doux!

!

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

l'aigre au

,-

con trai- re!

!

-

-

Moi pour

-

l'aigre au

-

con trai- re!

!

-

-

Mais,

,

mon sieur-

-

mon

-

con- fre- del

!

-

-

mais,

,

mon

-

80

96

- .

- .

Pno.

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

82

sieur ,mon

-

con frè- re!

!-

Moi pour

-

l'aig re

,

-

-

au con

-

trai- re!

!

-

-

Pour l'aigre au

,-

con

.

- .

- .

Pno.

Mes sieurs,-

-

point de

-

cour

-

roux!

!

- De gràce, ac

-

cor- dez-

-

-

-

9089

doux!

!

J'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

trai re!

!

-

-

Pour l'aigre au

,-

con trai- re!

!

-

-

90

97

.

- .

Pno.

vous!

!

De gràce, ac

-

cor- dez-

-

vous!

!

-

-

De gràce, ac

-

cor- dez-

-

vous!

!

-

-

10095

Oui,

,

j'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

100

.

- .

- .

Pno.

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

!

houx!

101

doux!

!

j'o pi-

-

ne-

-

pour le

-

doux!

!

Le doux!

- !-

Le doux!

- !-

Le doux!

- !-

Le

-

L'aigre! L'aig re!- L'aig re!- L'aig

-

re!

!

- L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

98

.

- .

- .

Pno.

!

houx!

!

houx!

!

houx!

110107

doux!

!-

Le doux!

-

Le

-

doux!

!

Le doux!

- !-

Le doux!

- !-

Le doux!

- !-

Le

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

110

.

- .

- .

Pno.

113

doux!

!-

Le doux!

-

Le

-

doux!

!

Le doux!

-

Le

-

doux!

!

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

-

-

L'aig re!

!

- -

- -

99

E.

.

- .

- .

Pno.

Allegretto120119

Al lez-

-

vous

,-

e tes-

-

fous!

!

Je ne

-

suis

-

point ma la- de.

.

-

-

Com-

-Allegretto120

E.

.

- .

- .

Pno.

125

Me

-

-

Vous nè

-

tes-

-

point

-

ma la- de?

?

-

-

Vous nè tes-

-

point ma la- de?

?

-

-

Hè

-

ment, auelle

-

in

-

car- at- de?

?

-

-

Vous nè tes-

-

point ma la- de?

?

-

-

point ma la- de?

?

-

-

Hè

-

100

.

- .

- .

Pno.

siurs,point

,-

de cour

-

roux!

!

- Me siurs,-

-

point

,-

de cour

-

roux!

!

- Je

-

130130

bien, tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Vous nè tes-

-

point ma -

bien, tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Vous nè tes-

-

point ma -

130

.

- .

- .

Pno.

ne suis

-

point ma la- de.

.

-

-

Me siurs,-

-

point

,-

de cour

-

roux!

!

- Me siurs,-

-

point

,-

de cour

-

135

la de?

?

-

-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè bien,

,-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour

-

la de?

?

-

-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè bien,

,-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour

-

101

.

- .

- .

Pno.

roux!

!

Je ne

-

suis

-

point ma la- de.

.

-

-

Me siurs,-

-

point

,-

de cour

-

-

140140

vous!

!

Vous nè tes-

-

point ma la- de?

?

-

-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè

-

vous!

!

Vous nè tes-

-

point ma la- de?

?

-

-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè

-

140

.

- .

- .

Pno.

roux!

!

Me siurs,-

-

point

,-

de cour

-

roux!

!

Me siurs,-

-

point

,-

de cour

-

roux!

!

Point de cour

-

-

150145

bien, Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Tant mieux

-

pour

-

bien, Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Hè bien,

-

tant mieux

-

pour vous!

!-

Tant mieux

-

pour

-

150

102

.

- .

- .

Pno.

roux!

!

Point de cour

-roux!

!

- Point de cour

-roux!

!

- St!Tcc!

St!Tcc!

151

vous!

!

Tant mieux

-

pour vous!

!-

Tant mieux

-

pour vous!

!-

St!Tcc!

St!Tcc!

vous!

!

Tant mieux

-

pour vous!

!-

Tant mieux

-

pour vous!

!-

St!Tcc!

St!Tcc!

E.

Pno.

Ma ri-

-

ne,

,

-

-

Ma ri-

-

ne,

!

-

-

quel est

-

ce

-

ta page?

?

-

-

Al lons

,

-

-

Maestoso 160157

Maestoso 160

E.

Pno.

done! Vous niè tes- pas

-

sa

-

ge!

!

-

-

Ces Mes

-

sieurs, sont ils- là

-

pour vous?

!-

Ces Mes

-

-

163

103

E.

.

- .

- .

Pno.

sieurs, sont ils- là

-

pour vous?

!

167

La mé de-

-

ci-

-

ne- n'est pas

- -

Nous a

-

vons-

-

fait trp de

-

ta

-

-

Nous a

-

vons

-

- fait trp de

-

ta

-

-

.

- .

- .

Pno.

sa - ge,

,-

Ou les mé

-

de

- cins

,

- sont bien fous?

!

La

,

mé de-

-

-

170170

pa ge,

,

-

-

On s'est i ci-

-

jou

-

é-

-

de nous!

!-

Nous a

-

-

-

pa

,

ge,

-

- On s'est i ci

-

- jou

-

é

-

- de

!

nous!

-

Nous a

- -

-

cresc.

170

104

.

- .

- .

Pno.

ci ne- n'est pas

-

sa

-

- ge,

.-

Ou les mé

-

de

- cins

,

- sont bien

173

vons fait trop de

-

ta

-

page,

,

-

-

On s'est i ci-

-

jou

-

é-

-

de

-

vons fait trop de

-

ta

-

pa-

,

ge,

-

- On s'est i ci

-

- jou

-

é

-

- de

-

E.

.

- .

- .

Pno.

Mon

Larghetto176

fous?

!

Ou les mé

-

de

- cins

,

- sont bien fous?

!

nous!

!

On s'est i ci-

-

jou

-

é-

-

de nous!

!-

!

nous! On s'est i ci-

-

jou

-

é-

-

de nous!

!-Larghetto

105

E.

Pno.

fils, hé las!

,

-

-

a be

-

soin- de

-

se

-

cours.

,

-

-

De l'art

-

puis

-

sant- que

-

180180

180

E.

Pno.

mon a mour

- im

-

pio-

-

re.

.

-

-

Si de mon

-

fils

,

vous con ser- vez-

-

les jours,

,

190186

190

E.

Pno.

Vous sau

-

ve- rez-

-

aus si- la

-

mè

-

re-

-

qui l'a do- re.

.

-

-

Si de mon

-

fils

,

vous con ser-

192

E.

Pno.

vez

-

les jours,

,

Vouz sau

-

ve- rez-

-

aus si- la

-

mé

-

re-

-

qui l'a do - re.

.-

200198

200

106

E.

Pno.

Ha

Доtez

по- vous,

ко-

-mon

ю-fils

тоvous

го-at

мерtend!

щій-

-Pas

поsez

спі-

-dans

ші-cet

мо!-ap

Тамpar

жде- te

син- -

Allegro204

p f p

Allegro

E.

М.

Д-р Пр.

Д-р Л.

Pno.

ment!

мій!Pas

поsez

спі-

-dans

ші-cet

мо!-ap

Тамpar

жде- te

син- ment!

мій!-

210208

Al

Неlez,

при- al

бу-lez,

де,-

-couple

хочi

сяд,gno

хоч- -

Al

Тожlons!

хо- Al

дім,-lons

хо- donc

ді-promp

мо-te

мер- -

Al

Тожlons!

хо- Al

дім,-lons

хо- donc

ді-promp

мо-te

мер- -

f p f

210

107

М.

Д-р Пр.

Д-р Л.

Pno.

rant!

стій,Vous

клепen

ки-fe

уrez

ма- là

кіт-tout

рі-au

пусtant!

тій!-

-Vous

Клепen

ки-fe

уrez

го- là

ло-tout

ві-au

пус-

-

212

ment!

щій!Car

Тамle

давma

но-la

вже- de

нас- nous

ждеat

слаtend!

бий!-

-Car

Тамle

давma

но-la

вже- de

нас- nous

ждеat

сла-

-

ment!

щій!Car

Тамle

давma

но-la

вже- de

нас- nous

ждеat

слаtend!

бий!-

-Car

Тамle

давma

но-la

вже- de

нас- nous

ждеat

сла-

-

p f f

E.

М.

Д-р Пр.

Д-р Л.

Pno.

Hà

Тоtez

мер- -

-

216

tant!

тій!Vous

Клепen

ки-fe

уrez

го- là

ло-tout

ві-au

пусtant!

тій!-

- МерAl

--

tend!

бий! ТамCar

давle

ноma

- вжеla-

насde-

ждеnous

слаat

бий!tend!

--

МерAl

--

tend!

бий! ТамCar

давle

ноma

- вжеla-

насde-

ждеnous

слаat

бий!tend!

--

МерAl

--

fpp f

108

E.

.

- .

- .

Pno.

vous!

!

Hà tez- vous!

!

-

-

Pas sez-

-

dans

-

cet

,-

ap par- te- -

220220

!

lons! Al lez!

,

- Vous en

-

fe rez- là

-

tout

-

au -

-

!

lons! Al lons- donc!

!-

Car le ma la-

-

de- nous at -

-

!

lons! Al lons- donc!

!-

Car le ma la-

-

de- nous at -

-

220

E.

.

- .

- .

Pno.

ment!

!

Hà tez- vous!

!

-

-

Hà tez- vous!

!

-

-

mon fils vous at

224

tant!

!

Al lons!

,

- al lez,- couple

-

i

,-

gno- -

tend!

!

Al lons!

!

-

-

Al lons

,

-

-

donc promop

-

te- -

-

tend!

!

Al lons!

!

-

-

Al lons

,

-

-

donc promop

-

te- -

-

109

E.

.

- .

- .

Pno.

tend!

!

Pas sez-

-

dans

-

cet

,-

ap par- te- ment!

!

- Hà tez- -

-

230227

ant!

,

Vous en

-

fe rez- là

-

tout

-

au tant!

!

-

-

Al -

ment!

!

Car le ma la-

-

de- nous at temd!

!

-

-

Al -

-

ment!

!

Car le ma la-

-

de- nous at temd!

!

-

-

Al -

-

230

E.

.

- .

- .

Pno.

vous!

!

Hà tez- vous!

!

-

-

Pas sez-

-

dans

-

cet

-

ap par- te- -

231

lons!

,

Al lons!

,

- Car le

-

ma la- de-

-

nous

-

at -

-

tend!

!

Al lons-

!

donc!

-

Car le ma

-la- de- nous at -

-

tend!

!

Al lons- donc!

!-

Car le ma

-la- de- nous at -

-

110

E.

.

- .

- .

Pno.

ment!

!

Hà tez- vous!

!

-

-

Hà tez- vous!

!

-

-

mon fils vous at

235

temd!

!

Al lez,

!

- al lez,- couple

- ,

i

-

gno- -

temd!

!Al lons!

,-

-Al lons

,-

-donc promp

-te- -

-

temd!

!Al

,lons!

-- Al

,lons

-- donc promp

-te-

--

E.

.

- .

- .

Pno.

tend!

!

Pas sez

-

- dans

- ,

cet

-

ap par- te-

!

ment!- Pas sez-

- -

240238

,

ant! Vous en

-

fe rez- là

-

tout

-

au

!

tant!

-

- Vous en

-

fe-

ment!

!Car le

-ma la- de- nous at tend!

!-

-Car le ma

--

!ment! Car le

-ma la- de- nous at

!tend!

-- Car le ma

--

240

111

E.

.

- .

- .

Pno.

dans cet

,-

ap par- te- ment!

!

-

241

rez l'à

-

tout

-

au tant!

!

-

-

la de- nous at temd!

!-

-

la de- nous at temd!

!-

-

Pno. rinforzando

243

Pno.

247

112

Федеріго

Piano

Larghetto con moto

108

Char

Тиmant

про- oi

сто-seau!

скарб,- vrau

оtré

мійsor

пта- pour

ше-ton

чуmai

до-tre,

вий,-

-

2015

p

7 Арія Федеріго

113

Qui

тиle

намmour

поrit

жи-

-et

ву-l'a

неmuse

сеш-

-à

разka

уfois;

раз;Com

хочment

я- ja

тоmias

бі-

-pour

відrois

дя-

-je

чить-

-re

неcon

го- -

-

22

noi

тоtre,

вий-

-Mon

заcher

те,fau

щоcon,

ти- tout

зроce

бить-que

усje

тиг-te

дляdois?

нас.

3029

mf p

A

В моmon

ю-pa

о-

-

4036

mf p

114

lais

сеtu

лю-four

здоnis

бич-

-ces

тиdé

приli

но-

-ces,

сиш,-

-Ce

всеque

баiu

чиш-vois,

ти,- aus

якsi

мчиш- tot

у- tu

виle

ши- -

43

f mf p mf p

prends.

ні.Et

Ще й ніce

ко- -qui

лиmet

тиle

поcomble

дя-à

ки-tes

неser

поvi

про-

-ces,

сиш;-

-Tu

поne

над-dis

у -

5049

f p mf

mot,

сеde

тиtout

доce

ро-que

гий-tu

меrends.

ні.-Char

Тиmant

про- oi

сто-seau!

скарб,- vrau

оtré

мійsor

пта- pour

ше-ton

чуmai

до-tre,

вий,-

-

6055

p

115

Qui le mour rit-

-

et

-

l'a muse-

-

à ka fois;

;

Com ment- ja mias-

-

pour rois-

-

je-

-

re con- -

-

62

noi tre,-

-

Mon cher fau con,- tout ce

-

que je

-

te dois?

.

7069

76

116

Piano

Andante sostenuto

.

.

Com ment- veux

-

-

4

8

117

.

.

tu que,

-

loin

-

d'El vi-

-

re,

,

-

-

Je m'oc

-

cu

- pe-

-

d'un

-

au tre-

-

ob -

-

7

.

.

jet.

?

Pour auoi- la voir

-

et que

-

lui di

?

re?

-

- Mon cœur n'est

-

1010

118

.

.

plein que

-

d'un

-

su

?

jet.

-

- Pour auoi-

-

la voir et que

-

lui

13

.

.

di

?

re?

-

- Mon cœur n'est plein

-

que

-

d'un

-

su

?

jet.

-

-

16

La pauvre

-

en -

-

119

.

.

2019

fant est si

-gen til-

-le

,-

-vous lui

-fe rez

-- tant de plai

- !sir!

-- De vous

-

.

.

23

voir de près el le- gril

- .le,

-- De vous

-voir

-de près el le-

-

120

.

.

26

gril

.le.

-- Mon sieur,- con

-ten- tez- son

-dé

.sir.

-- Mon sieur,- con

-ten- tez- son

-dé

--

.

.

Hé

!

bien,

-

il faut le

-

sa tis- fai

-

-

.

re.

-

-

3030

.sir. Ah! que vous

-l'al lez

-- sa

-tis-

--

121

.

.

On te ré

-

sis

-

- te

-

- vai

-

ne-

.

ment.

-

-

33

fa

!re!

-- Je vous en

- sais bon

-gré, vrai

--

.

.

On te ré

-

sis

-

- te

-

- vai

-

ne-

.

ment.

-

- Mais songe au

-

moins à

-

m'en dé

- -

-

35

,ment, bon gré, vrai

.ment.

--

cresc. dolce

122

.

.

fai re,

-

- Pé dril

-

- lo,

-

- le

-

plus

-

promp te

- !

ment!

-

-

4038

J'au roi- soin

-de vous

-en dé

-fai

--

,re,

-- Mon sieur,

-- bien

-vite, as su- ré-

--

.

.

Mais songe au

-

moins- à

-

m'en dé

-

fai

-

- re,

-

- Pé dril

-

- lo,

-

- le

-

plus

-

promp te

- -

-

41

.ment. J'au roi- soin

-de vous

-en dé

-fai

--

,re,

-- Mon sieur,

-- bien

-vite, as su- ré-

--

123

.

.

,

ment! plus

promp te

-

-

!

ment!

-

-

5049

,ment! as su- ré-

!ment!

--

.

.

52

124

Жаннетта

Грегуар

Piano

Andantino

Ж.

Г.

LeЖур

beauно-

TirТір

sisсіс--

seпре

proкрас-

meний--

-

107

p

9 Романс

125

.

noit, Seu

le-

-un jour,

,-Con tant- aux

-bois ce

-qu'en du

-roit-

-Du mal-

-d'a

--

-

13

.

mour:

:"Ah!

"di

-soit-

-il,- bel

-le-

-ber gè-

-re-

-Que j'ai

-- me

-tant!

!Que

2019

.

.

t'ai

je- fait

'pour m'et

-re- fiè

-re-

-De puis- cinq

:-ans.

.Mon chien...

...

24

Mon

126

.

chien et mes mou

-tons-

-pa tis-

-sent-

-De mes

-a mours,-

-Hè las!-

-les

-pau vres- dé

-pé- -

3029

.

ris sent-

-De jour en jour.

.-Mais par

-ce-

-que- les

-maux du mai

-tre-

-Les

34

.

font

,souf frir,

,- Fi dè- les,-

-hè

-las!- veu lent- e tre-

-Jusqu' à

-mou

--

4039

127

Ж.

Г.

TuХоч

teдля

faisте

uбе-

neли- faus

ше-seза

- gloiба-

reва

--

Deмій

monсум

enі

nuiвід-

чай,-Neпо-

44

rir.теж.

-

p

Ж.

veuxра

pasдонь-

mettreку-

enцю

taне

mèлу-

moiка

--

reву

--

Ceза

queпа-

t'aiм'я-

dit:тай:-

Queхоч

fleurквіт

àніж

peineний-

éв го

paди--

nouни--

5049

Ж.

iран

e,ні

--

Siроз

belцвів-

le- àли

voirшень,-

Siне

leзір

maва-

tinний--

n'estна

pas cueilсві

liтан-

-e,ні,

--

Seзіfaneв'я-

auне-

54

128

.

.

soir.

.Ros sign

'-

-ol...

...-

-

6060

Ros sign

'-

-ol

,-

-qui chan te- sans ces

-se-

-En mon

-

-

jar -

-

.

din,

,Va dire

-à

-ma bel

-le- mai

-tres-

-se-

-De bon ma

-tin.

.- Mais

65

.

dis lui-

-en ton soux

-lan ga-

-ga,-

-Tant a

- -mou- reux,

,Que suis

:-des ber gers-

-du vil

--

-

7070

129

Ж.

Г.

MaisТвій

bienсо

queлод-

taкий-

voixспів

estпоз

poбав-

--

75

laлан

geний

--

Leв се лі

moins-

heuпас

reux.тух.

--

p

Ж.

liля

eє

--

Etжа

douxлів,-

tonтри

chant,вог,

Siтож

maхай

maiїtresseї

--

estза

enко-

dorли--

micа--

eє

--

Parтво

8079

Ж.

leє

"pian"тьох

pian".тьох".

--

DeТор

peurкни-

que'unся-

surко

sautха

--

neно-

s'éго-

veilслу

- le,ху

--

Enяк -

84

130

Ж.

granмо

deга

--

douніж

--

ceur,ніш,

Neа

touби-

cheте- que

відpeuчу-

sonло-

oне

rilву

- le,хо,

--

Beauа-

9088

Ж.

Г.

coupсер

sonце-

cœur!лиш.

92

SonХоч

tientру

estм'я-

plusні-

uу

niне

- queї-

glaщо

ce..."ки..."

--

131

Piano

Andantino

5

109

13

10

132

Ce quùn

-

en fant-

-

a dans

-

la fan

-

tai-

-

si- e

,

-

-

2017

In con

-

ti- nent-

-

il faut

-

l'é

-

xé- cu-

-

ter.

.

-

-

Le

21

no tre-

-

pleu re,

,

-

-

il se

- -

dé mène,

-

il

cri

-

e!

!

-

-

25

133

Hors

le

-

fau

-

con,- rien

- -

ne peut

-

le ten

3029

der!

!

32

Ce qu'un

-

en fant-

-

a dans

-

la fan

-

ta-

-

-

36

134

si- e

,

-

-

In con

-

ti- nent-

-

il faut

-

l'è

-

xè- eu-

-

-

-

4040

ter.

.

Le notre-

-

pleu re

,

-

-

il se

- -

dè mène,

-

il

-

44

cri-

- e,

!-

Hors le

-

fau

-

con,

,

- hors

le

-

fau

-

con,- rien,

-

rien

-

5048

135

ne peut

-

le ten

- !

ter!- Hors le

-

fau

-

con,

,

- hors

le

-

fau

-

con,- rien,

-

rien

-

52

ne

-

peut le ten ter.

,-- Rien,

!

rien

-

ne

-

peut le ten ter!

!

-

-

Rien,

-

56

ne

-

peut le

-

ten ter!

!

-

-

6060

136

Dé sir-

-

d'en

-

-

64

fant n'a

-

qu"un

-

jou et

-

- pour

-

cau se

,

-

-

S'il ne

-

l'ob -

7068

tient que

- -

de

-

pleurs, de

-

re grets!

!-

Que de

-

72

137

pleurs

-

et de

-

re

-

grets!

!

- Dè sir

,

- de de

-

76

fil le

,

-

-

ah!

-

c'est bien au

,

tre- cho se.

!

-

-

Dè sir

-

d'en

-

-

8080

fant,

vous n'e tes-

-

rien au

-

près!

!

-

-

De sir

,

- de

-

84

138

fil lem

,

-

-

ah! c'est

-

bien au

,

tre- cho se.

!

-

-

Dè sir

-

d'en

-

-

9088

fant,

vous n'e tes-

-

rien au

-

près!

!

-

-

Dè sir

,

d'en -

-

92

fant,

,-

vous n'e

,

tes- rien au près!

!-

- vous

-

96

139

n'e tes- rien

-

au près!

- vous n'e tes-

-

rien au

-

-

-

10099

près!

!

102

106

140

Piano

Allegretto

6

1010

14

2019

11.

141

Pour toi

-l'a mour- seul

-a des

-

23

char mes,

,-

-Et peu

-sen sib-

-le-

-à mes a

-lar-

-mes,-

-Tu ne

-

3028

son ges qu'à ton

-a mour,

,-Tu ne

-son ges- qu'à ton

-a mour

,-Tu ne

-son ges qu'à ton

-a

-

33

mour,

,Tu ne son ges- qu'à ton a mour

.-Mais il

-vien dra

-peut

--

4038

142

e-

-tre- un jour,

,peut e- tre-

-un jour

,Qui te

-

43

cou - te - ra

-bien des lar

-mes.

.-

-Tu ne

-

5048

son ges- qu'à ton

-a mour

.-

-Mais il

-vien dra-

-peut -

-

53

e - tre

-un jour,

,Qui te cou

-te- ra-

-bien des

-

6058

143

lar mes,

,- -

- -bien des lar

- -mes.

.- - - -

63

a -

-

7067

lors, toute en prite

-aux dou leurs,

,- Du

-pe

,- de

73

p

ces faus ses

-- dou ceurs,-

-Dont la

-jeu nesse- est

-trop a

-vi- de,

.-

-

8078

144

Tu ne ver ras

-- dans le

-per

-fi- de

,-

-Quùn ser pent,-

-ca ché- sous

-les

83

fleurs.

.Qu'un ser pent,

-ca ché- sous

-les fleurs,

,-Ca ché-

-sous les

-

9089

fleurs.

.Pour toi

-l'a mour- seul

-

10095

a des

-char mes,

,-

-Et peu

-sen sib-

-le-

-à mes a

--

-

101

145

larлан

mes,ня,

--

Tuмрі

neєш-

sonти

gesпро

qu'àлю

tonбов

aли

mour,шень,-

Tuмрі

neєш-

sonти

gesпро- qu'à

люtonбов-

aли- mour.

шень.-

110106

f p

MaisА

ilле- й

vienто

draбі

--

peutна

eста

--

treне

--

unще

jour,день,

oeutна

eста

--

--

treне

unще

111

jourдень,

Quiщо

teзав

couдасть-

teжа

- raлі

--

bienта

desзі

larтхан-

mes.ня.

--

120116

sf p f

TuМрі

neєш-

sonти

gesпро- qu'à

люtonбов-

aли

--

121

pp

146

mour,

,Mais il

-vien dra-

-peut e-

-tre-

-un jour,

,Qui te cou

-te- ra-

-bien des lar

-- -

- -

130126

mes.

,-Qui te

-cou te- ra-

-bien des lar

- -mes.

!- - -

131

135

138

cadenza

147

Жаннетта

Piano

Allegretto

p p

mfp mf p mf

106

p mf p mf p mf p

11

Jeu

Оnes

юa

на-mants,

ки,-

-soy

беez

ріть-

-ga

квітlants,

ки,-

-Fleu

заris

квіт-

-sez

чай-

-vos

те-bel

миles.

лих.-

-

2016

mf pp

12 Арія Жаннетти

148

Les pe tits,- pe tits-

-

pré sents

,

-

-

Vous

font ai mer-

-

del les.

.-

Sou vent- le

-

coeur

-

21

ne se

-

prend

-

Que par

-

des- ba ga- tel-

-

les.

.-

Sou vent- le

-

coeur

-

ne se

-

prend

-

3026

Que par

-

des ba

-

ga tel

-

les.

.-

Je sais

-

en tout

-

temps,

,

Comme

au prin temps,

,

-

-

Trou

31

149

ver des- fleurs

-

nou vel-

-

les.

.-

Mieux que Liset

-

te,

,

-

-

ni Ba bet,-

-

Je sai sar ran

-

ger

35

rin z rin z

un bou quet.

.

-

-

Mieux que Liset

-

te

,

-

-

Ni Ba bet-

-

Je sai sar ran

-

ger un

-

bou

-

4040

rin z rin z

quet.

.

Jai des

-

im

-

mor-

-

tel les-

-

Pour des a

-

mannts- fi dé-

-

les,

,

-

-

Pour

45

150

des a

-

mants- fi dé-

-

les,

.

-

-

Du myr te- pour

-

les

-

a mou- reux,

,

-

-

Des eil

-

-

5050

lets- -

pour les

-

dou

-

ce- reux,

.

-

-

Du mu

-

guet-

-

pour

-

les Pe tits

-

-

54

mai tres,

,

-

-

pour les ber

-

gers-

-

des

fleurs

-

eham

-

pè- tres.

.

-

-

Du sou

-

ci-

-

pour les

-

é

-

-

-

6057

151

poux,

,

Du pa vot-

-

pour

-

les ja

-

loux.

.

- Du sou

-

ci-

-

pour les

-

é

-

poux,

,

-

-

Du pa vot-

-

pour

-

les ja

-

-

61

loux.

.

Jeu nes- a

-

mants,

,

-

-

soy ex-

-

ga lants,

,

-

-

Fleu ris- sez-

-

vos

-

7067

bel les.

.

-

-

Les pe tits,- pe tits-

-

pré- sents

,-

74

152

Vous

font ai mer-

-

del

-

les.

.

- Sou vent- le

-

ceur

-

ne se

-

prend

-

8077

Que par

-

des ba

-

ga- tel-

-

les.

.

-

-

Sou vent- le

-

ceur

-

81

ne se

-

prend

-

Que par

-

des ba

-

ga- tel-

-

les.

.

- -

- -

84

153

piano

Larghetto

Larghetto

Lasl si

-

ja -

-

106

10

vois pou voir-

-

dou

-

bli- er-

-

Sa beau té,-

-

sa

beau

-

té, son

-

bien

-

di re,

,

-

-

Et son trés

-

12

13.

154

doux,

,

trés doux re

-

gar- der,

,

-

-

Fi

ni- roit-

-

mon mar

-

ty-

.

re.-

-

Mais, lasl

!

mon ceur

-

je

-

nen puis

-

o -

-

2016

20

ter, Et grand

-

af

fo-

-

la-

-

ge-

-

mest des

-

pé- rer.

.-

-

21

Mais tel ser

-

va- ge-

-

Don ne-

-

cou ra- ge-

-

á tout

-

en

-

du-

-

rer.

.

-

3026

30

155

Et puis

-

com ment,

-

com ment-

-

ou

-

bli- er-

-

Sa beau

-

-

31

té,

sa beau

-

té,- son

-

bien

-

di

-

re,

,

-

-

Et son trés

-

doux,

,

trés doux re

-

gar-

?

der,-

-

Mieux ai

- -

me-

4037

40

mon mar

-

ty- re,

!

-

-

Mieux ai

-

me-

-

mon mar

-

ty-

!

re.

-

-

41

156

Грегуар

Piano

Adagio ma non troppo

p

mf p

Adagio ma non troppo

mf p p mf p

4

p

7

mf p cresc. f p

109

14. Пісенька Грегуара

157

Point de

-

cha grin!

!

- Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Point de

-

cha grin!

!

-

12

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Vi ve!

!

-

-

Vi ve!

!

-

-

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

15

Vi ve-

-

le vin!

!

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Vi ve!

!

-

-

vi ve!

!

-

-

2018

158

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Vi ve,

,

-

-

vi ve!

!-

Vi

,

ve- Gré

-

goi-

-

re!

!

-

-

21

Dont le nom

-

ri me

:

-

-

A...

...

A vin!

!-

A

vin!

!-

Au

vin!

!-

Le

-

24

vin!

!

27

Point de

-

cha grin!

!

-

3030

159

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Ponit de

-

cha grin!

!

- Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

34

Vi ve!

!

-

-

Vi ve!

!

-

-

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Point de

-

cha grin!

!

-

37

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Vi

,

ve- Grè

-

goi-

-

re!

!

-

-

Vi

,

ve- Grè

-

goi-

-

re!

!

-

-

4040

Dont le nom

-

ri me

:

-

-

A

...

à

..

à

-

vin!

!-

Point de

-

cha grin!

!

-

43

160

Vi ve

,

-

-

le vin!

!-

Vi

,

ve- Grè

-

goi-

-

re!

!

-

-

46

Vi

,

ve- Grè

-

goi-

-

re,

!

-

-

Dont le nom

-

ri me

:

-

-

A

...

à

...

à vin!

!-

à

-

5048

vin!

!

à vin!

!-

à vin!

!-

vin! vin!

!-

51

54

161

Марина

Piano

Andantino

f p f

5

p mf p mf p f p f p

Nous

Ми в поa -

-

109

f p f

15 Арія Марини

3 3

162

vons

-

un en-

fant-

-

ma la-

-

- de,

,-

Nous a

vons-

-

un

-

en fant-

-

ma -

-

13

la de,

,

- Qui

nous

-

don ne-

-

bien du

-

cha

-

grin.

.

- Qi

nous

-

don ne-

-

bien du

-

cha

-

-

16

grin.

.

il n'est bies

-

cuit,

,

-

-

ni ci

-

tro- na-

- -

de- Qui puisse

2020

2

163

ap pai-

-

ser

- le

-

bam

-

bin!

!

- Il nèst bis

-

quit,

,

-

-

no co

-

tro- na-

-

de-

-

Qui puisse

23

ap pai

-

-

ser- le

-

bam

-

bin!

!

- Il nèst bis

-

quit,

,

-

-

no co

-

tro- na-

-

de-

-

Qui puisse

3027

ap pai-

-

ser- le

-

bam

-

bin!

!

- Qui puisse ap pai-

-

ser- le

-

bam

-

bin!

!

- Qui

31

164

puisse ap pai-

-

ser

- le

-

bam

-

bin!

!

- Qui puisse ap pai-

-

ser- le

-

bam

-

35

bin!

!

Il ne veut qù

-

ne- seu

-

le- cho

-

se,

,

-

-

Aui nèst

-

4038

point en

-

no tre- pou

-

voir,

.

- Et quoi

-

quòn fasse

-

et quòn

-

pro po-

-

se,

,

-

-

cèst la

-

41

165

seu le-

-

qu'il veuille a

-

- voir!

!

Quoi qu'on

-

fasse et l'on

-

pro po-

-

se,

,

-

-

c'est la

-

seu le-

-

qu'il veuille a

-

-

45

voir!

!

c'est la

-

seu le-

-

qu'il veuille a

-

voir!

!

- C'est la

-

seu le-

-

qu'il veuille a

-

-

5048

voir!

!

Nous a

vons-

- -

un en fant-

-

ma la-

-

de,

,-

Nous a

vons-

-

un

-

en fant-

-

ma -

-

52

166

la de,

,

-

-

Qui

nous

-

don ne-

-

bien du

-

cha

-

grin.

.

- Qi

nous

-

don ne-

-

bien du

-

cha

-

-

56

grin.

.

il n'est bies

-

cuit,

,

-

-

ni ci

-

tro- na-

- -

de- Qui puisse

6060

ap pai-

-

ser

- le

-

bam

-

bin!

!

- Il nèst bis

-

quit,

,

-

-

no co

-

tro- na-

-

de-

-

Qui puisse

63

167

ap

хоpai

че-

-ser

й ба- le

чи-bam

тиbin!

він!- Il

Ніnèst

пиbis

ріж-quit,

ки,-

-no

аco

ні-tro

на- na

по-

-de

ї-

-Qui

вже неpuisse

7067

p sf p

ap

хо

pai

че й

-

-

ser

ба

- le

чи-

bambin!

ти- він! Вже

Qui

не

puisse

хо

ap

че

pai

-

-

ба

ser-

чи

le

- ти

bam

- він!

bin!-

Вже

Qui

71

f p mf p mf p

не

puisse

хо

ap

че

pai

-

-

й ба

ser-

чи

le

- ти

bam

- він!

bin!-

Вже

Qui

не

puisse

хо

ap

че

pai

-

-

ба

ser-

чи

le

- ти

bam

-

75

mf p mf p

7

168

!

bin! Sei

,

gneur,- cet

,-

te- cho

,

se- si

-

ché re,

,

-

-

Ce bien, dont

-

nous som mes- pri

-

-

Allegretto 8078

vès,

;

Et qui

-

peut

-

seul nous sa

-

tis-

-

fai re,

,

-

-

Qui peut

-

seul

-

nous sa tis-

-

-

-

fai re,

,

-

-

C'est aus

82

si

,

vous seul,

,

vous seul, vous seul qui

-

l'a vez!

!

-

-

9087

8

169

Piano

Larghetto

Larghetto

Pno.

6

.

.

Pno.

Que le

-

1010

10

16

170

.

.

Pno.

ciel, sé

-

vè- re-

-

on pro

-

pi-

-

ce,-

-

M'èn lè-

-

ve- ou

-

lais se-

-

fils.

,-

El -

15

.

.

Pno.

vi re-

-

d'un tel

- -

sa cri- fi- - ce

-

Me peut

-

mè

-

con-

-

noi- tre-

-

le prix,

,-

Ne peut

- -

2019

20

.

.

Pno.

mè con-

-

noi- tre-

-

le prix!

.-

23

Quoi, chère

-

El vi-

-

re,

,

-

-

plus sen si-

-

- ble,

,-

Vous

171

Е.

Ф.

Pno.

3027

me

моper

жу-met

спо- tri

ді-

-ez

ва-

-l'es

тись- знов?poir?- Que

Серl'a

це,-mour

до- moins

сі-in ac

над- ses

то-

- горд лиsi-

-ble,

ве,-- Que

серl'a

це,--

p mf p

30

Е.

Ф.

Pno.

Oui,

ФеFé

де-dé

рі-

--

-

31

mour

доmoins

сі-in ac

над- ces

то-

- гордsi

ли-

-ble,

ве,-

-Vo

поtre

да-

-cœur

ру-me

є-laisse

меen

ні-tre

лю- voir?

бов!-

mf p f pp

Е.

Ф.

Pno.

ric,

го,--

à

майl'es pe

те--

наran

ді-

-- ce

ю-Vous

наpou

люvez

бов-

-liv

уrer- vo

серtre

ці-

- мо

35

mf p mf p

172

.

.

Pno.

cœur.

.

4038

Dieu,

,

se tair-

-

il- en

,-

ma puis san- ce-

-

De sup por-

-

ter- tant de

-

bon -

-

40

.

.

Pno.

A vo tre-

-

Allegro42

heur,

,

tant de

-

bon heur!

!-

A vo tre

-

-

Allegro

.

.

Pno.

sort

,

la me - me

-

chai ne

,

-

-

u ni

-

- -

5047

,

sort la me - me

-

chai

,

ne

-

- u ni-

-

-

50

173

.

.

Pno.

roit un

-

jour

-

mon

-

des

!

tin!- Et nous

-

n'au

-

52

roit un

-

jour

-

mon des

-

tin!

!

- Et nous

-

n'au

-

.

.

Pno.

rons

-

plus d'au tre-

-

pei ne

:

-

-

Que cel le

,

-

-

d'encrain dre,-

-

d'en

-

6056

rons

-

plus d'au tre-

-

pei

:

ne

-

- Que cel

,

le

-

- d'encrain dre,

-

- d'en

-

60

.

.

Pno.

crain-

-

dre la fin!

!-

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre- pei

-

ne

,

-

-

plus d'au

-

tre-

-

61

crain

-

- dre la

!

fin!

-

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre- pei

- ,

ne

-

- plus d'au

-

tre-

-

174

.

.

Pno.

pei ne

,

-

-

Que cel le-

-

d'en crain

-

de-

-

la fin!

!-

A

7065

pei

,

ne

-

- Que cel le

-

- d'en crain

-

de

-

- la

!

fin!

-

A

70

.

.

Pno.

vo tre-

-

sort

,

la mè - me

-

chai ne

.

-

-

71

.

.

Pno.

U ni- -

-

roit- un

-

jour

-

mon des tin.

.

-

-

76

U ni

-

- - roit- un

-

jour

-

mon des

.

tin.

-

-

175

.

.

Pno.

Et nous

-

n'au

-

rons- plus

-

d'au tre- pei

-

- ne

:-

Que cel le

,

-

-

d'en

80

Et nous

-

n'au

-

rons- plus

-

d'au tre- pei

-

-

:

ne

-

Que cel

,

le

-

- d'en

.

.

Pno.

crain dre-

-

d'en crain

-

- dre

-

la fin!

!-

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre-

-

85

crain dre

-

- d'en crain

-

- dre

-

la

!

fin!

-

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre-

-

.

.

Pno.

pei ne,

,

-

-

plus d'au

-

tre- pei

-

ne

:

-

-

Que cel le-

-

d'en crain

-

dre-

-

la fin!

!-

9089

pei

,

ne,

-

- plus d'au

-

tre- pei

- :

ne

-

- Que cel le

-

- d'en crain

-

dre

-

- la

!

fin!

-

90

176

.

.

Pno.

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre-

-

pei -

-

ne,

.

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre-

-

Adagio Allegro94

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre-

-

pei

-

-

.

ne, Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre-

-

Adagio Allegro

.

.

Pno.

pei ne,

,

-

-

plus d'au

-

tre- pei

-

ne,

:

-

-

Que cel le-

-

d'en crain

-

dre-

-

la

-

10099

pei

,

ne,

-

- plus d'au

-

tre- pei

- :

ne,

-

- Que cel le

-

- d'en crain

-

dre-

-

la

-

100

.

.

Pno.

fin!

.

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre- pei

-

ne,

,

-

-

plus d'au

-

tre- pei

-

ne,

:

-

-

Que

103

fin!

.

Nous n'au

-

rons- plus d'au

-

tre- pei

-

ne,

,

-

-

plus d'au

-

tre- pei

-

ne,

:

-

-

Que

177

.

.

Pno.

cel le-

-

d'en crain

-

dre-

-

la fin!

!-

D'en

,

crain dre-

-

la fin!

!-

D'en

!

110107

cel le-

-

d'en crain

-

dre-

-

la fin!

!-

D'en

,

crain dre-

-

la fin!

!-

D'en

!

110

.

.

Pno.

crain dre-

-

la fin!

!-

112

crain dre-

-

la fin!

!-

Pno.

115

178

Piano

Allegro spiritoso1

4

7

1010

17

179

E.

.

.

.

.

.

Par tons!

!- Par tons!

!- Par tons- en di li-

--

-

12

Par tons!

!- Par tons!


--

-

Par tons!

!- Par tons!


--

-

Par tons!

!- Par tons!


--

-

Par tons!

!- Par tons!

!- Par tons- en di li

--

--

Par tons!

!- Par tons!

!- Par tons- en di li

--

--

180

E.

М.

Ж.

Ф.

П.

Г.

genкан

ce!ня!--

QuitЛи

tonsші

--

ceмо- від

chamлюдpe

--

нийtres

- нашsé

схов!jour!- Quit

Ли--

16

genкан

ce!ня!--

QuitЛи

tonsші

--

ceмо- від

chamлюдpe

--

нийtres

- нашsé


Ли--

genкан

ce!ня!--

QuitЛи

tonsші

--

ceмо- від

chamлюдpe

--

нийtres

- нашsé


Ли--

genкан

ce!ня!--

QuitЛи

tonsші

--

ceмо- від

chamлюдpe

--

нийtres

- нашsé


Ли--

канgen

ня!ce!

--

ЛиQuit tons

ші-- ce

мо- відcham

людpe

--

нийtres

- нашsé


Ли--

канgen

ня!ce!

--

ЛиQuit tons

ші-- ce

мо- відcham

людpe

--

нийtres

- нашsé


Ли--

p f p f p

3

3

181

E.

.

.

.

.

.

tons ce

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!-

2019

tons ce

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!-

tons ce

-cham pe-

-tre-

-sé jour!

!- Ce cham pe-

-tre-

-sé jour!

!-

tons ce

-cham pe-

-tre-

-sé jour!

!- Ce cham pe-

-tre-

-sé jour!

!-

tons ce

-cham pe

-- tres

-sé jour!

!- Ce cham pe-

-tre-

-sé jour!

!-

tons ce

-cham pe

-- tres

-sé jour!

!- Ce cham pe-

-tre-

-sé jour!

!-

182

E.

.

.

.

.

.

Et

-sur l'ai

-le

-- de lès pé

-- ran

--

,ce,

--

22

Et sur

-l'ai

-le-

-de lès pé-

--

-

Et sur

-l'ai

-le-

-de lès pé-

--

-

Et

-sur l'ai

-le

-- de lès pé

-- ran

--

,ce,

--

183

E.

.

.

.

.

.

Vo lons,

-- vo lons- dans

-les bras de

-là

!mour

--

26

ran

,ce,

-- Vo lons- dans

-les bras de

- -là -

ran

,ce,

-- Vo lons- dans

-les bras de

- -là -

Vo lons,

-- vo lons- dans

-les bras de

-là

!mour

--

184

E.

.

.

.

.

.

Vo lons!

!-

-Vo

!lons!

-- Dans

3030

!mour! Vo lons!

!-

-Vo

!lons!

-- Dans

!mour! Vo lons!

!-

-Vo

!lons!

-- Dans

Vo lons!

!-

-Vo

!lons!

-- Dans

Vo lons!

!-

-Vo

!lons!

-- dans

Vo lons!

!-

-Vo

!lons!

-- Dans

185

E.

.

.

.

.

.

les bras de

-là

!mour!

-- Dans les bras de

-là

--

33

les bras de

-là

!mour!

-- Dans les bras de

-là

--

les bras de

-là

!mour!

-- Dans les bras de

-là

--

les bras de

-là

!mour!

-- Dans les bras de

-là

--

les bras de

-là

!mour!

-- Dans les bras de

-là

--

les bras de

-là

!mour!

-- Dans les bras de

-là

--

186

E.

.

.

.

.

.

!mour! Par

!tons!- Par -

36

!mour! Par

!tons!- Par -

!mour! Par

!tons!- Par -

!mour! Par

!tons!- Par -

!mour! Par

!tons!- Par -

!mour! Par

!tons!- Par -

187

E.

.

.

.

.

.

!tons! Par tons- en di li

-- gen

--

!ce!

-- Quit

--

4039


-- gen

--

!ce!

-- Quit

--


-- gen

--

!ce!

-- Quit

--


-- gen

--

!ce!

-- Quit

--


-- gen

--

!ce!

-- Quit

--


-- gen

--

!ce!

-- Quit

--

188

E.

.

.

.

.

.

tons

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Quit tons

-- ce

-cham pe

-- tre

-- sé -

42

tons

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Quit tons

-- ce

-cham pe

-- tre

-- sé -

tons

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Quit tons

-- ce

-cham pe

-- tre

-- sé -

tons

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Quit tons

-- ce

-cham pe

-- tre

-- sé -

tons

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Quit tons

--

-cham pe

-- tre

-- sé -

tons

-cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Quit tons

--

-cham pe

-- tre

-- sé -

189

E.

.

.

.

.

.

!jour! ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Et sur

-l'ai

-le

-- de l'es pé

--

--

45

!jour! ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!- Et sur

-l'ai

-le

-- de l'es pé

--

--

!jour! ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!-

!jour! ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!-

!jour! ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!-

!jour! ce cham pe

-- tre

-- sé

!jour!-

190

E.

.

.

.

.

.

ran

,ce,

-- sur

-l'ai

-le

-- de l'es pé

-- ran

--

,ce,

-- vo -

5048

ran

,ce,

-- sur

-l'ai

-le

-- de l'es pé

-- ran

--

,ce,

-- vo -

sur

-l'ai

-le

-- de l'es pé

-- ran

--

,ce,

-- sur

-

sur

-l'ai

-le

-- de l'es pé

-- ran

--

,ce,

-- sur

-

Et sur

-

Et sur

-

191

E.

.

.

.

.

.

lons dans

-les bras de

-l'a

!mour!

-- Vo

--

51

lons dans

-les bras de

-l'a

!mour!

-- Vo

--

l'ai le-

-de

-l'es pé-

-ran-

-ce

-

-l'a

!mour!

-- Vo

--

l'ai le-

-

de

-

l'es pé-

-

ran-

-

ce

-

-

l'a

!

mour!

-

- Vo

-

-

l'ai le-

-

de

-

l'es pé-

-

ran-

-ce

-

-

l'a

!

mour!

-

- Vo

-

-

l'ai le-

-

de

-

l'es pé-

-

ran-

-ce

-

-l'a

!

mour!

-

- Vo

-

-

cresc.

192

E.

.

.

.

.

.

,lons! Vo

,lons

-- dans les bras de

-l'a

--

54

,lons! Vo

,lons

-- dans les bras de

-l'a

--

,lons! Vo

,lons

-- dans les bras de

-l'a

--

,lons! Vo

,lons

-- dans les bras de

-l'a

--

,lons! Vo

,lons

-- dans les bras de

-l'a

--

,lons! Vo

,lons

-- dans les bras de

-l'a

--

193

E.

М.

Ж.

Ф.

П.

Г.

бов!mour!

СпіVo

шім!lons!

--

СпіVo

шім!lons

--

Боdans

57

бов!mour!

СпіVo

шім!lons!

--

СпіVo

шім!lons

--

Боdans

бов!mour!

СпіVo

шім!mour!

--

СпіVo

шім!lons

--

Боdans

бов!mour!

СпіVo

шім!mour!

--

СпіVo

шім!lons

--

Боdans

бов!mour!

СпіVo

шім!mour!

--

СпіVo

шім!lons

--

Боdans

бов!mour!

СпіVo

шім!mour!

--

СпіVo

шім!lons

--

Боdans

ff p ff p f

3 3 3 3

3

3 3 3

3

3 3 3

194

E.

М.

Ж.

Ф.

П.

Г.

насles

веbras

деde

- люl'a

бов!mour!

--

БоDans

насles

веbras

деde

- люl'a

--

6060

насles

веbras

деde

- люl'a

бов!mour!

--

БоDans

насles

веbras

деde

- люl'a

--

насles

веbras

деde

- люl'a

бов!mour!

--

БоDans

насles

веbras

деde

- люl'a

--

насles

веbras

деde

- люl'a

бов!mour!

--

БоDans

насles

веbras

деde

- люl'a

--

насles

веbras

деde

- люl'a

бов!mour!

--

БоDans

насles

веbras

деde

- люl'a

--

насles

веbras

деde

- люl'a

бов!mour!

--

БоDans

насles

веbras

деde

- люl'a

--

3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3 3

195

E.

.

.

.

.

.

!mour!

63

!mour!

!mour!

!mour!

!mour!

!mour!

66

196


Дмитро Степанович Бортнянський (28 жовтня1 1751 Глухів, Україна – †10 жовтня 1825, Петербург) – український композитор, співак і диригент, автор 6 опер, камерно-інструментальних творів, хорових циклічних концертів, 10 двохорних концертів, херувимських та причасних творів. Створив новий тип хорового концерту.

ПоходженняРід свій предки Дмитра Бортнянського вели з села Бортного (зараз

Лемківщина у східній Польщі). Батько майбутнього композитора, Стефан Шкурат, переїхав на Слобожанщину, де він став жителем «міста Глухова в числі тамтешніх глухівських міщан», змінив своє прізвище на Бортнян-ський (за назвою рідного села) і там же одружився з вдовою-козачкою Мариною Дмитрівною Толстою.

БіографіяНародився 1751 року в Глухові. Відомостей про дату народження

композитора не збереглося, однак найбільш імовірною дослідники вва-жають 28 жовтня (за старим стилем), ґрунтуючись на тому, що найбільш популярним святим на ім’я Димитрій на теренах України був Димитрій Ростовський, день пам’яті якого припадає на цей день2. Початкову музич-ну освіту здобув у Глухівській співацькій школі, яка готувала співа ків

для придворної хорової капели в Пе тер-бурзі. У юному віці його вирізнив з-поміж однолітків Марко Полторацький за силь-ний голос і музикальність і забрав до Петербурга в хорову капелу, де він навчав-ся у її керівника, італійського композито-ра, аранжувальника Бальдассаре Ґалуппі.

Згодом Ґалуппі, за вказівкою цариці Єлизавети Петрівни, узяв свого вихованця до Італії, де він навчався протягом десяти років у Венеції, Бо-

1 Згідно з даними сайту fi ndagrave.com (http:/ / www. fi ndagrave. com/ cgi-bin/ fg. cgi?page=gr& GRid=22202508). Натомість українські та радянські джерела не вказують точної дати народження.

2 Іванов В.

Власноручний підпис Дмитра Бортнянського.

197

ло ньї, Римі та Неаполі. В Італії було з успіхом поставлено опери Бортнян-ського на італійські лібретто - «Креонт» (1776), «Алкід» (1778), «Квінт Фабій» (1779). Бортнянський бере участь у діяльності музичної академії в Болоньї. Його опери йшли у венеційському театрі «Сан Бенедетто».

У 28-річному віці Бортнянський повернувся до Петербурга, де отримав посаду придворного капельмейстера, а 1784 року – капельмейстера «ма-лого двору» престолонаслідника Павла Петровича. Перебуваючи на цій

службі, Бортнянський написав три опери на лібрето французькою мовою, а також ряд творів для клавесину. 1782 року в Петербурзі вийшла дру-ком його «Херувимська», 1784 року – триголосний хор «Хай відправиться молитва моя». Бортнянський був пер-шим композитором у Росії, музичні твори якого почали виходити друком. За Бортнянського петербурзька при-дворна капела досягла високого рів-ня. Під час керів ництва капелою Бортнянський написав багато інстру-мен тальних творів, опери на фран-цузькі лібрето «Сокіл» (1786), «Син-суперник» (1787), пасторальну ко-медію «Свято сеньйора» (1786) та ін. 1793 року в Петербурзі вийшли дру-ком романси Д.Бортнянського.

У 1796 році, після зведення Павла І на престол, Бортнянський отримав посаду директора придворної капели, на цій посаді композитор служив до кінця життя. Як і його попередники, Бортнянський поповнював капелу пере важно вихідцями з України,

зокрема з Глухівської співацької школи. 1802 року було засновано Петербурзьке філармонічне товариство, на концертах якого з успіхом виконувалися хори Бортнянського. 1816 року композитора було призначено головним цензором видань духовних творів.

Наприкінці життя Бортнянський продовжував писати романси, пісні, кантати. Він написав гімн «Співець у стані руських воїнів» на слова поета М.Хераскова, присвячений подіям війни 1812 року. В останні роки життя Бортнянський працював над підготовкою до видання повного зібрання

Дмитро Бортнянський на пам’ятнику

«Тисячоліття Росії» у Великому Новгороді.

198

своїх творів, у яке він вклав майже всі свої кошти, але так і не побачив його. Композиторові вдалося лише видати кращі зі своїх хорових концертів, написаних у молодості, як «Духовні концерти на чотири голоси, створені і знову виправлені Д.Бортнянським».

Бортнянський помер 1825 року в Петербурзі, похований на Смоленсь-кому цвинтарі на Васильєвському острові, на могилі композитора було встановлено пам’ятник і обеліск. У 1930-х роках в ході підготовки до знищення кладовища значну частину історичних поховань було ванда-лізовано1, зокрема втрачено й могилу Бортрнянського.

Повне зібрання творів Бгортнянського було видане у 10 томах 1882 року за редакцією П.Чайковського.

Характеристика творчостіМузична спадщина Бортнянського досить велика. Як і більшість

композиторів свого часу, він писав для придворного середовища: духовну музику – для Придворної співацької капели, світську – для «малого» двору в Павловську і Гатчині.

Духовна музикаДуховна музика Бортнянського охоплює 35 чотириголосних хоро-

вих концертів для різних складів, які називалися в його час псалмами, 10 двохорових концертів, 14 чотириголосних концертів «Тебе Бога хва-лимо», 29 окремих літургійних співів, триголосну літургію, духовні твори для жіночого хору з рефреном мішаного хору, обробки давніх церковних київських та болгарських наспівів та багато інших. Найбільш відомими серед духовних творів вважаються 35 чотириголосних концертів. Хоча точних відомостей про час написання цих концертів немає, вважають2, що переважну більшість концертів було написано в 1780-х - на початку 1790-х років. У більшості концертів композитор використовує тексти псалтиря (як правило, окремі строфи) переважно світлого характеру. Виняток складають концерти № 32 і 33, що використовують скорботні благальні рядки. В стилістичному відношенні концерти мають виразні ознаки класичного стилю. В жанровому - пов’язані з міськими музичними жанрами (кант, марш, українська пісня-романс). В структурному відно-шенні концерти являють собою три- або чотиричастинні цикли. В біль-шості випадків частини мають темповий контраст, причому крайні частини – швидкі, проте ліричні та лірико-драматині за характером концерти починаються з повільних частин. Як правило частини циклів не пов’язані між собою тематично (за виключенням концерту № 21).

1 Энциклопедия Петербурга (http:/ / spbin. ru/ encyclopedia/ cemetries/ smolenskoye. htm).2 Рыцарева. - С. 101-102.

199

Сучасник Бортнянського, Гектор Берліоз так охарактеризував його хорову творчість: « «...твори його свідчать про рідкісний досвід у групу-ванні вокальних мас, чудове розуміння нюансування, повнозвучність гармонії. А найбільше дивує свобода розміщення хорових партій... У цій гармонійній тканині були поєднання, які здаються неможливими: то чулися зітхання, то неясний дрімотний шепіт, часом з’являлися акценти, за силою схожі на крик, який захоплює ваш дух, стискає серце й груди, а потім усе розчинялося в безмірному легкому decrescendo; здавалося, хор ангелів залишав землю й поступово зникав у небесній височині»1.

Оперна творчістьБортнянському належать 6 опер, з яких перші три він створив в Італії на

тексти італійською мовою, а останні три – в Росії на тексти французькою мовою. Із трьох італійських опер лише опера «Алкід» була надрукована2, тоді як третя – «Квінт Фабій» - існує лише в рукописі3, а перша – загублена. Опери написані в традиціях опери-серіа, із значним впливом тогочасних новаторських течій, що наближали оперу до драми. Зокрема, в опері «Алкід» образ головного героя розкритий у розвитку, показані різні стани його душі.

До новаторських рис можна віднести також тенденцію до драматизації речетативів та посилення драматургічної функції хору.

Із трьох опер російського періоду найбільш відома його друга опера – «Сокіл», яка була поставлена після майже двох століть забуття на сцені Московського камерного музичного театру в 1970-ті роки і записана на платівки. Всі опери російського періоду відносять до лірико-комічного жанру, відмічають поєднання традицій французької комічної опери та італійської опери-буффа.

В Україні з опер Д.Бортнянського виконувалися «Алкід» (концертні виконання 1984 року в Державній філармонії УРСР італійською мовою і 2000 року Товариством камерної опери в Києві українською мовою в перекладі М.Стріхи) та «Сокіл» (концертні виконання 1995 року Това-рист вом камерної опери в Києві і 1997 року Національною філармонією України, сценічне виконання 1996 року Товариством камерної опери в Києві, всі українською мовою в перекладі М.Стріхи).

1 Цитовано за публікацією Ю. Павленко 100 найвідоміших українців (http:/ / ebk. net. ua/ Book/ biographies/ 100nu/ part2/ bortniansky.htm) - "Автограф". Книжковий дім "Орфей". Київ 2005.

2 Бортнянський Д. Алкід / Заг. редакція М. Берденникова – Український переклад лібрето М. Литвинця – К., 1985.

3 Зберігається в музеї ім. Глінки

200

Інструментальна творчістьІнструментальні твори Бортнянського були написані у другій половині

1780-х років, в той же час коли і опери на франкомовні лібрето. Збереглася лише невелика кількість інструментальних творів Бортнянсь кого – три сонати для клавесину, концерт для чебмало з оркестром, квінтет і Концертна сим фонія. Ці твори призначалися для салонного музикування при «малому» дворі престолонаслідника Павла, а клавірні твори, імовірно, призначалися для виконання його дружиною – Софією Доротеєю Вюртен-берзькою.

В стильовому відношенні інстру-мен тальні твори Бортнянського на-ле жать класичному стилю. На них позначилися впливи клавірних со-нат Й. К. Баха, італійської інстру-ментальної сонати, оперної увер-тюри, симфонії, а також впливи мангеймської та віденської шкіл. Образній сфері притаманний світлий і життєрадісний характер, характерні жвавість руху, динамізм, що співіснує з грайливою або кантиленною ліри-кою і не характері конфліктність чи драматичні колізії.

Більшість творів одночастинні (дві з трьох клавірних сонат) або являють собою тричастинний цикл (квінтет, симфонія, одна з сонат), в якому крайні частини – швидкі, а середня – повільна. В перших частинах сонат використовується старосонатна фор-ма з характерним переважанням екс-по зиційності і відсутнім або слабко-вираженим тематичним роз вит ком. У фіналах застосовується форма рондо. Хоча інструментальна музика порівняно легка з технічної точки зору, дослідники відмічають у ній «незвичайне багатство художніх образів, найвищий творчий інтелект композитора»1. Л. Корній відмічає, що в мелодиці ліричних і танцювальних тем відчутні українські національні риси.2

1 Рыцарева. – Л.,1979. – с. 1792 Корній Л.. Історія української музики. Т.2 . – К. ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1998. – с. 296.

Памятник Дмитру Бортнянському у Глухові на Сумщині.

201

Вплив на розвиток російської та української музики

Творчість Бортнянського мала значний вплив на подальший розвиток як російської, так і української музики. Майже півстоліття життя Бортнян-ського було пов’язане з музичною освітою, з найважливішими процесами становлення музичної культури в Росії, завдяки чому в Росії Бортнянського вважають російським композитором1. За оцінкою російського музико-знавця Б. Асаф’єва, «Бортнянський виробив стиль з характерними зво-ротами, який зберіг свою силу на кілька поколінь вперед. Ці типові звороти не лише потрапили до Глінки, а й далі – до Чайковського, Римського-Корсакова і Бородіна»2.

В той же час, починаючи з 1920-х років, творчість Бортнянського стає предметом особливої уваги українських музикантів. Станіслав Людкевич у статті «Д. Бортняський і сучасна українська музика» (1925) закликав українських музикантів розвивати традиції, закладені Бортнянським, «глибше і ґрунтовніше зануритися у велику культурну скарбницю, що зосереджена в творах Бортнянського, знайти в ній джерела й основи нашого відродження».

Традиційно українські музикознавці наголошують на використанні інтонацій української народної пісенності у хоровій творчості, що було зумовлено тим, що перші музичні враження композитором були отримані на Україні, українцями були також більшість друзів Бортнянського у хоровій капелі та його вчитель – Полторацький. Зокрема, Лідія Корній відмічає3:

• типові для українських пісень низхідну ліричну сексту V – VII# І ступенем (на прикладі хорових концертів № 13, кінець ІІ ч., № 28, фінал)

• типові звороти зі зменшеною квартою між ІІІ і VII# ступенем в мінорі,• типові для ліричних пісень жалібні інтонації зі збільшеною секундою

між ІІІ і ІV# ступенем у мінорі.Вплив творчості Бортнянського відмічають у творчості видатних

українських композиторів М. Лисенка, К. Стеценка, М. Вербицького, М. Леонтовича, М. Дремлюги, Л. Ревуцького, К. Домінчена, Б. Лято-шинського та ін.

Пам’ятьІм’я Д. С. Бортнянського носить училище культури і мистецтв в Сумах,

вулиця у Львові, камерний хор при Чернігівській філармонії. У Глухові,

1 Див., наприклад, статтю К. Ковальова-Случевського Проблемы "украинизации" творчества и имени композитора Д.С. Бортнянського (http:/ / www. kkovalev. ru/ Bortnian_Ukraina. htm).

2 Асаф'єв. Повне зібрання творв. т.1 – М. 1954. – с. 125.3 Корній Л.. Історія української музики. Т.2 . – К. ; Харків; Нью-Йорк : М. П. Коць, 1998. – с.244

202

на батьківщині композитора встановлено пам’ятник композиторові. На початку 1990-х народна артистка України Наталя Свириденко (клавесин) створила Тріо імені Дмитра Бортнянського (клавесин, флейта, сопрано), яке активно популяризувало творчість композитора.

Список творів

О п е р и : на лібрето італійською мовою: • «Креонт» (1776, Венеція) • «Алкід» (1778, Венеція) • «Квінт Фабій» (1779, Модена) на лібрето французькою мовою • «Свято сеньйора» (1786, Павловськ) • «Сокіл» (1786, Гатчина) • «Син-суперник або Сучасна Стратоніка» (1787, Павловськ)

Д л я с и м ф о н і ч н о г о о р к е с т р у : • Концертна симфонія

К а м е р н о - і н с т р у м е н т а л ь н і т в о р и : • Септет • Квінтет • Квартет • 8 сонат для клавесина • п’єси для чембало, скрипки.К а н т а т и :

• в тому числі «Певец во стане русских воинов» (сл. В.Жуковського, 1812)

Хо р о в і т в о р и :• духовні концерти (35 для 4-голосного мішаного хору, 10 для подвійного хору)• гімни, присвячені знатним особам• похвальні пісні (4 для 2-голосного хору, 10 для 8-голосного хору, причасники)• 2 літургії• херувимські (7 для 4-голосного хору, одна для 8-голосного)• духовна музика латинською мовою («Ave Maria», «Salve Regina», мотети)

203

ДжерелаШевченківський словник: У двох томах / Інститут літератури імені Т. Г.

Шевченка Академії Наук УРСР. – К.: Головна редакція УРЕ, 1978.Малий словник історії України / Відповідальний редактор Валерій

Смолій. – К.: Либідь, 1997.Муха Антон. Композитори України та української діаспори. – К.: 2004. –

ISBN 966-8259-08-4

БібліографіяЛебедев М. Березовский и Бортнянский как композитор церковного

пения. – СПб, 1882Доброхотов Б., Д. С. Бортнянский. – М. – Лен., 1950Маценко П. Дмитро Степанович Бортнянський і Максим Созонтович

Березовський. – Вінніпег, 1951Рыцарева М. Композитор Бортнянский. Жизнь и творчество. – Лен.,1979Іванов В. Дмитро Бортнянський. – К., 1980

окремі статтіВолинський І., Дмитро Бортнянський i Захiдна Україна// в зб.: Українське

музикознавство, кн. 6, К., 1971Xiврич Л., Фугатнi форми в хорових концертах Д. Бортнянського, там же.Іванов В. Родовід Бортнянського// Друг Читача, 1993, 28 січняГордійчук М. Дмитро Бортнянський // Музика, 1983, №5Степаненко М. Невідомий твір Бортнянського // Музика, 1983, №1Некрасова Н. Прем’єра через 200 років // Музика, 1984, №5Юрченко М. Два мотети Дмитра Бортнянського // Культура і життя, 1985,

13 січняЦвенграш Г. Гектор Берліоз про Дмитра Бортнянського // Культура і життя,

1997, 28 травняКостюк Н. Дмитро Бортнянський і українська культово-релігійна традиція //

Вісник, 2003, № 1

204

Опера: проблема мови виконання

ВступЗа своєю природою опера є складним синтетичним музично-драма-

тичним жанром. Її естетичний вплив на слухача зумовлений єдністю інструментальної музики, вокалу, тексту й сценічної дії. Відтак загально-прийнятою практикою аж до останньої чверті ХХ століття було виконання всіх опер у перекладах національними мовами. Така практика потребувала додаткових зусиль співаків (Т.Руффо, Е.Карузо, Ф.Шаляпін та інші уславлені виконавці минулого знали основні партії свого репертуару 4-5 мовами), але не викликала нарікань, оскільки в її основі лежали інтереси публіки.

Ставлення до проблеми композиторів.Великі композитори минулого з особливою увагою ставилися до єдності

музики й сценічного слова і неодноразово наголошували, що їхні опери мусять неодмінно виконуватися мовами, зрозумілими для публіки. Коли «Лоенгріна» було вперше поставлено (англійською мовою) в Мельбурні, Ріхард Вагнер писав 22 жовтня 1877 року австралійцеві Емілеві Сандерові: «Я сподіваюся, Ви побачите всі мої твори у виконанні по-англійському, бо тільки так їх зможе близько зрозуміти англомовна публіка». Перед тим композитор, як засвідчують його спогади, ретельно опікувався якістю французьких перекладів «Рієнці» й «Летючого голландця»1.

Джузеппе Верді так само особисто працював з французькими перекла-дачами «Трубадура», «Сили долі», «Аїди», «Макбета». Наймасштабнішу оперу композитора, «Дона Карлоса», написано було на французьке лібрето Каміля де Локля й Жозефа Мері (хоч у світі поза Фрацією цю оперу за традицією виконують в італійському перекладі Ахілла де Лоз’є).

Нарешті, ставлення до проблеми «мова й опера» чітко підсумував Дмитро Шос та кович: «Оперу треба виконувати тією мовою, якою її слухають. Якщо оперу ставлять у Берліні, то потрібно співати її німецькою, якщо опера ставиться в Лондоні, то треба її співати англійською, а в Парижі треба співати французькою»2.

1 М.Стріха. Українська мова в класичних операх: чи можливе повернення? // День. – 2011. - №160-161 від 9-10 вересня. – С.21.

2 Дмитрий Шостакович о времени и себе // Москва: Советский композитор, 1980. – С.347.

205

Зміна підходів: причиниСитуація змінилася після Другої світової війни, коли провідні театри

рівня Метрополітен опера, Ковент-Гардена, Ла Скала тощо, запрошуючи для нових постановок інтернаціональний склад «зірок», поступово стали запроваджувати практику виконання класичних опер (насамперед італійських, згодом також французьких і німецьких) мовами, якими були написані оригінальні лібрето. Ці мовні варіанти, ставши своєрідними «lingva franca» для оперного світу, суттєво полегшили життя вокалістів (яким не треба було вже витрачати час і зусилля для переучування партій), але водночас ускладнили сприйняття опер публікою. Аби виправдати ці втрати, окремі оперні критики й музикознавці почали обґрунтовувати концепцію, згідно з якою «єдності музики і слова» в опері можна досягнути лишень мовою, якою оперу написано (цілковито ігноруючи при цьому як думку великих оперних композиторів минулого, так і той очевидний факт, що «єдність музики й незрозумілого слова» мало що дає слухачеві).

Переламними вважають 1957-1964 роки, коли Герберт фон Караян на посаді керівника віденської «Штатсопер» запровадив жорстке правило: все має звучати лише мовою оригіналу. Ніхто не приховував, що в основі цього рішення лежали не мистецькі міркування, а суто економічні підстави: дедалі ширший перехід до практики запрошення надто дорогих «зірок» не на сезон (як це практикували раніше), а лишень на кілька вистав, задля яких вчити місцеву мову було б надто складно.

Світова практика сьогодніУ контексті дедалі інтенсивнішої глобалізації протягом останньої

чверті ХХ століття практика виконання опер «лише мовою оригіналу» поширилася не лише на низку провідних театрів світу, але й на провінційні театри, включені в своєрідний «конвеєр» обміну співаками. Частковою «компенсацією» для публіки стало при цьому висвітлення тексту вистави в перекладі рідною мовою на світловому табло над сценою.

Водночас далі існують авторитетні театри, де опери принципово виконують лише в перекладі, підкреслюючи музично-драматичну природу оперного мистецтва (приклад – Англійська національна опера в Лондоні).

Більшість театрів світу сьогодні дотримуються комбінованої стратегії: при домінуванні вистав мовою оригіналу частково використовують і переклади. Насамперед – для комічних опер (де важить негайне розу-міння кожної репліки, якого не дає переклад на світловому табло), для творів маловиконуваних і для більшості публіки невідомих, для творів «складними» для англо- (франко, італофонів) мовами (російською, чеською тощо), а також для вистав, розрахованих на молодіжну аудиторію, яку потрібно лишень залучати до оперного мистецтва. Наприклад, у

206

поточному репертуарі нью-йоркської «Метрополітен опера» 2007 року по-англійському поставлено «Чарівну флейту» В.А.Моцарта – оперу з багатьма розмовними діалогами і з виразним комічним елементом. Лірична опера Бостона щороку ставить 3-4 вистави мовами оригіналу і одну, розраховану на молодіжну аудиторію, в англійському перекладі.

Сьогодні тривають активні дискусії щодо повернення до ширшого використання перекладів у виконавській практиці провідних театрів світу. Одним з важливих висловлюваних при цьому в оперних середовищах тверджень є: «думаймо не лише про те, що ми можемо дати публіці, а й про те, чого вона хоче від нас»1.

Мова в опері на українських землях в імперіях Романових і ГабсбургівЧерез колоніальний статус України та урядові репресії проти українсь-

кої мови (Емський акт 1876 року взагалі забороняв будь-які переклади «на малоросійське наріччя») мовами виконання опер на українських землях Російської імперії були російська й почасти італійська (італійська трупа діяла в Одесі). Лише після скасування найодіозніших урядових заборон на українську мову на сцені Тpоїцького наpодного дому в Києві в 1908-14 pоках актоpами першого стаціонарного українського театpу Миколи Садовського поруч із національною класикою («Запорожець за Дунаєм» С.Гулака-Артемовського, «Катерина» М.Аркаса, «Наталка Полтавка», «Чорноморці», «Енеїда», «Різдвяна ніч» та «Утоплена» М.Лисенка, «Бранка Роксолана» Д.Січинського, «Пан Сотник» Г.Козаченка) було поставлено укpаїнською мовою ряд опер світового репертуару: «Галька» С.Монюшка, «Продана наречена» Б.Сметани, «Сільська честь» П.Маска-ньї, «Янко» Вл.Желенського2. Переклади для цих постановок здебільшого виконував сам М.Садовський, який володів не лише добрими вокальними даними (виконував ряд партій басового й баритонового репертуару), але й літературним хистом.

У межах Австро-Угорської монархії українці користувалися політич-ними свободами й формальних урядових обмежень на українську мову тут не існу вало. Однак мовами оперного мистецтва тут були мови вищих верств тодішнього «Королівства Галіція і Льодомерія» в складі імперії Габс бургів – німецька й польська. Проте були й випадки постановок вели-ких творів західного оперного репертуару українськими музично-драматич-ними трупами в перекладі українською мовою. Так, 1907 року в Ярославі було поставлено «Фауста» Ш.Гуно (переклад лібрето належав поету

1 http://operainsider.info/index.php/tag/verdi/2 М.Стефанович. Київський державний академічний театр опери та балету УРСР ім..Т.Г.Шевченка. Історичний нарис // К.: Мистецтво, 1967. – С.70-74.

207

Степану Чарнецькому), 1911 року в Стрию було поставлено «Травіату» Дж.Верді (переклад лібрето належав письменнику, журналісту й етнографу Францу Коковському; він же переклав не лише низку драматичних творів для Руського народного театру у Львові, але й лібрето опери «Євгеній Онегін» П.Чайковського)1.

«Українізація» опери в УСРРОдним із найбільших здобутків політики «українізації», яка послідовно

здійснювалася в радянській Україні упродовж 1923-1929 років, стало рішення Раднаркому УСРР про утворення 1926 року об’єднання трьох державних оперних театрів – Харківського, Київського та Одеського. Всі оперні вистави у цих театрах мусили виконуватися виключно українською мовою. При цьому було взято курс на домінування в репертуарі саме західних і російських опер. Як зазначав композитор П.Козицький, «принцип використання чужоземних опер, але мовою українською, мусить бути покладений в основу будування майбутнього оперного сезону».2 Державну оперу імені Карла Лібкнехта в Києві (тепер – Національна опера України імені Т.Шевченка) було урочисто відкрито 1 жовтня 1926 року виставою «Аїда» Дж.Верді.

Великою подією стала участь у першому сезоні української опери Лео ніда Собі нова. Славетний російський тенор спеціально вивчив укра-їнську мову для того, щоб заспівати нею Лоенгріна й Ленського на українській сцені. У листі до художника Олександра Головіна від 27 квітня 1927 року співак писав: “Майже весь сезон проспівав на Україні і співав по-українському. Уявіть: звучить поетично, красиво й легко». Більше того, співак неабияк пишався своїми успіхами в опануванні української, оціненими зокрема самим тодішнім завлітом харківської опери поетом Миколою Вороним: “казали навіть, що українська мова звучить у мене на вустах так, як звучала на вустах старого аристократа французька мова»3.

Українські оперні переклади й перекладачі У створенні високохудожніх перекладів для української опери взяли

участь провідні літературні постаті: Микола Вороний, Людмила Старицька-Черняхівська, Максим Рильський (у 1930-40-і роки виконував обов’язки завліта Київської опери), Микола Бажан, Павло Тичина, Борис Тен, Діодор Бобир, Микола Лукаш та інші. Більшість названих письменників володіли окрім літературного, ще й музичним хистом, і тому створений ними корпус перекладів лібрето класичних опер за своїми якостями здебільшого суттєво

1 М.Москаленко. Нариси з історії українського перекладу // Всесвіт. – 2006. – ч.11-12. – С.164.2 «Пролетарська правда». – 1926. – 20 березня.7 Леонид Витальевич Собинов. Том первый. Письма // Москва: Искусство, 1970. – С.618, 622.

208

перевищував ті застарілі переклади ХІХ століття, які використовували тоді оперні театри Росії.

«Українізація» опери (як найбільш престижного й «статусного» на той час мистецького жанру) мала в 1920-ті роки й пізніше велике значення для утвердження повностатусності української культури й української мови. Водночас вона народила шалений опір «ревнителів високої російської культури» й зливу міщанських анекдотів на кшталт того, що Ленський відтепер змушений буде співати: «чи гепнусь я дрючком продертий».

Проте дійсність була зовсім інша - і її можна проілюструвати саме цим прикладом. З іронії долі, композитор Петро Чайковський обрав для центральної (передсмертної, ліричної, дуже сумної) арії Володимира Ленського саме той віршований уривок, де Пушкін дошкульно пародіює традиційні штампи романтизму («Так он писал темно и вяло, что роман-тизмом мы зовем») й хоче натомість показати, що його юний герой був зворушливим, але не надто вправним поетом. Помилка композитора викликала після появи «Онєгіна» зливу критичних зауважень – але згодом до разючої невідповідності музики й слів звикли, адже ради на те вже не було…

Гостро відчуваючи цю невідповідність, Рильський зробив два окремі переклади уривку – для роману у віршах і для опери. В першому – збережено пушкінські кпини на адресу недолугого поета Ленського:

Ті вірші й досі уціліли,На спогад перейшли мені:“Куди, куди ви відлетіли,Весни моєї красні дні?...

А в другому тужлива музика арії отримала адекватне поетичне напов-нення:

О де, о де розвіялися снамиВесняних літ чарівні дні?1

Так само українські перекладачі безболісно усували численні інші хиби російських лібретистів, які часто змушували режисерів втручатися в оригінальний текст (відомо, наприклад, що К.Станіславський досить радикально міняв репліки в «Піковій дамі» й «Царевій нареченій»). Їхня праця дістала високу оцінку неупереджених поціновувачів. Так, Дмитро Шостакович визнавав: поставлена в Києві 1965 року в перекладі Миколи Бажана «Катерина Ізмайлова» звучала глибше й поетичніше, аніж з доволі аматорським оригінальним текстом, співавтором якого був сам композитор.

1 М.Стріха. Український художній переклад: між літературою і націєтворенням // К.:Факт, 2006. – С.151-152, 196-197.

209

«Де-українізація» української опери: «русифікація» та «глобалізація».Варті згадування відчайдушно-сміливі акції на захист укpаїномовності

оперних театрів, яка після згортання політики «українізації» на початку 1930-х опинилася під загрозою. Так, ризикуючи свободою і життям, М.Рильський 1939 року написав листа до першого секретаря ЦК КП(б)У М.Хpущова з пpотестом пpоти планованого пеpеходу до виконання pосійських опеp мовою оpигіналу1. Такі акції не перешкодили русифікації в 1950-х роках Харківської й Одеської опер. Однак аж до кінця 1970-х pоків опеpа в Києві збеpігала свій укpаїномовний статус, лишаючись одним із небагатьох остpівців у моpі тотальної pусифікації.

Фоpмально мовного статусу Київської опери ім.Т.Шевченка ніхто й ніколи не змінював. Пpоте 1978 року за «разовим» дозволом ЦК КПУ тут було поставлено російською мовою «Пікову даму» П.Чайковського, і вже через кілька років усі російські опери виконували вже мовою оригіналу. У 1992 році так само «як виняток» було поставлено італійською мовою «Набукко» Дж.Верді – і протягом 1990-х театр, зорієнтований на гастрольні поїздки європейською провінцією, перейшов до практики тотального виконання західних опер мовами оригіналів (або ж мовами, прийнятними для імпресаріо – на момент написання цієї статті готується прем’єра «Дона Карлоса» не у французькому оригіналі, а в італійському перекладі, що якоюсь мистецькою логікою чи «вірністю задумові композитора» пояснити неможливо).

Останньою великою подією епохи «україномовної опери» стала поста-новка 29 листопада 1998 року на сцені Національної опери України «Дон Жуана» Моцаpта в перекладі Миколи Лукаша. Постановки опери саме зрозумілою для зали мовою домоглася режисер Ірина Молостова всупереч опорові значної частини орієнтованих на закордонні гастролі співаків і тодішнього директора театру Анатолія Мокренка2. На час написання статті в діючому репертуарі Національної опери залишається єдина україномовна вистава європейського репертуару – давня постановка «Севільського цирульника» Дж. Россіні. Водночас навіть постановки комічних опер («Любовний напій» Г.Доніцетті, «Попелюшка» Дж. Россіні) театр здійснював упродовж останніх років італійською мовою, відверто ставлячи комерційні інтереси потенційних імпресаріо вище від інтересів власної публіки.

1 Рильський М. Зібрання творів у 20 томах. Т.19. // К.: Наукова думка, 1988. – С.178-180.2 Стріха М. «Україномовна вистава «Дон Жуан» недовго втримається в репертуарі Національної опери...» // Літературна Україна. – 1999. – 21 січня. – С.7.

210

Тотальний перехід до практики виконання «мовами оригіналів» здійс-нили й інші оперні театри України. Наслідком стала втрата демократичного характеру оперного мистецтва й загальне зниження виконавської культури (виконання незрозумілою для публіки мовою не передбачає для вокалістів необхідності ретельної роботи над словом, чіткого інтонування тощо).

Процеси, що відбулися в українській опері упродовж двох минулих десятиліть, оцінюють по-різному. Вокалісти (і люди, причетні до керів-ництва театрів) здебільшого оцінюють де-українізацію як прогресивний вияв загальносвітових тенденцій1. Їх підтримують ті представ ники російськомовних еліт і медіа, які традиційно вороже (чи іронічно) став-ляться до всього українського. Так, кореспондент газети «Факти», беручи інтерв’ю в новопризначеного директора Національної опери України П.Чуприни, не приховувала свого задоволення: «Нове керівництво Національної опери нарешті відмовилося від чудової ідеї будь-про-що перекладати твори світової оперної класики (включно з російською) українською мовою… За це їм окреме спасибі».2

Водночас ширша мистецька (й позамистецька) громадськість, яка переймається проблемами опери, радше схильна розглядати те, що відбулося в наших театрах, у термінах культурної катастрофи3. Так, Іван Дзюба, пишучи про долю оперних перекладів Миколи Лукаша, зазна чає: «сумно сьогодні бачити, що цей його творчий подвиг забуто, проігноровано, змар новано: опери вже не співають українською мовою. Величезний культурний здобуток – створення (вперше в історії) українських текс-тів європейських опер, - в який вклали свою натхненну працю Максим Рильський, Григорій Кочур, Микола Лукаш та інші майстри слова і який мав служити піднесенню престижу української мови, довести її «артистизм», елітарність, здатність висловлювати будь-які нюанси емоцій та думки, - сьогодні виявився непотрібним…»4

Українська мова в класичних операх: перспективи

Проте кожна тенденція має й винятки. Упродовж минулих років низку україномовних постановок («Любовний напій» Г.Доніцетті, «Джанні Скіккі» Дж.Пуччіні, «Директор театру» В.А.Моцарта, «Фауст» Ш.Гуно, «Севільський цирульник» Дж.Россіні) здійснила Оперна студія Національ-ної музичної академії імені П.Чайковського. Очолюване Наталею Свири-

1 Мокренко А. Опера: мовний аспект // День. – 2011. - №203, 9 листопада. 2 Факты». – 2000. – 28 января.3 Поліна Церлюк. Не подавати вимушеність як доброчесність // День. – 2011. – №220-221, 2-3 грудня. – С.21.

4 Іван Дзюба. З криниці літ. Том ІІІ. // К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська Академія», 2007. – С.792.

211

денко громадське Товариство камерної опери в Києві здійснило українсь-кою мовою постановки опер Д.Бортнянського «Сокіл» (1995) та «Алкід» (2000), а також найпершої опери-буффо Дж. Перголезі «Служниця-пані» (2011). До практики виконання комічних опер в українському перекладі час від часу вдається Київський державний академічний театр оперети. Київський симфонічний оркестр і хор під орудою Роджера МакМерріна виконує в українському перекладі вокально-симфонічні твори («Страсті за Святим Матвієм» Й.С.Баха, 1999).

То ж можна сподіватися, що з приходом на чільні позиції в українському оперному мистецтві людей, не орієнтованих виключно на одержання комерційного прибутку під час гастролей європейською «глибинкою», питання виконання класичних опер в українському перекладі знову постане на порядку денному.

При цьому першими кандидатами на «українізацію» очевидно стануть комічні опери, опери чужинців на українську тематику («Аскольдова могила», «Князь Ігор», «Мазепа», «Сорочинський ярмарок» тощо), а також опери українців, які в силу обставин часу їхнього створення були написані на чужомовні лібрето (насамперед - всі опери Дм.Бортнянського та М.Бере-зовського). Розпочатий «Вікімедіа Україна» проект «Світова кла сика українською» має забезпечити потенційним виконавцям вільний доступ до нотного матеріалу й українських текстів класичних вокальних творів. Першим етапом проекту стало розміщення в інтернеті лірико-комічної опери Дм.Бортнянського «Сокіл», сценічне втілення якої в 1996 році під керівництвом Наталі Свириденко засвідчило великий потенціал цього на жаль незаслужено призабутого і не виконуваного жодним державним оперним театром твору1.

Максим Стріха

1 http://uk.wikisource.org/wiki/%D0%A1%D0%BE%D0%BA%D1%96%D0%BB_%28%D0%BE%D0%BF%D0%B5%D1%80%D0%B0%29

212

Максим Стріха

Максим Віталійович Стріха (24 червня 1961, Київ), науковець, гро мадський та полі-тич ний діяч, перекладач, письменник; доктор фізико-математичних наук (1997). Син Віталія Іларіоновича Стріхи.

Головний науковець Інституту фізики напів-провідників НАН України (з 2010); за ві ду-вач кафедри перекладу Гуманітарного інсти-туту Київського університету імені Бори са Грінченка (з 2010), віце-президент АН вищої школи України (з 2010), віце-президент Асоці-ації українських письмен ників (з 2009), голова Громадської ради при Державному агентстві з питань науки, інновацій та інформатизації України (з 2011). Член редакційних колегій

«Українського фізичного журналу» (з 2010), журналу «Сенсорна електро-ніка і мікросистемні технології» (з 2009). Член редко легії журналу «Всесвіт» (з 2006). Головний редактор журналу «Наукові обрії» (з 2010).

Біографічні відомостіНародився 24 червня 1961 у Києві у родині з давніми науковими

традиціями. Визначальний вплив на формування М.Стріхи як особистості справили прабабуся Ганна Терентіївна Бурчик-Бузницька (1892-1975), народна вчителька з 1908 року, а також дідусь Максим Федотович Гулий (1905-2007), визначний учений-біохімік, академік НАН України1.

Закінчив середню щколу № 58 у м. Києві і радіофізичний факультет Київського державного університету ім. Т. Шевченка. З 1983 року працює в Інституті фізики напівпровідників НАН України ім. В. Є. Лашкарьова.

Створив послідовну теорію оптичних і рекомбінаційних переходів у реальних напівпровідниках з дефектами, деформаціями, неоднорід-ностями складу. Протягом останніх років наукові інтереси пов’язані також з фізикою графену- моноатомного шару вуглецю з унікальними фізичними властивостями, вперше отриманого в 2004 році. Бере активну участь у популяризації фізичних знань.

1 Гулий Максим Федотович (http:/ / www. nbuv. gov. ua/ institutions/ pibch/ guly. html).

213

З початку 1980-х років захоплюється художнім перекладом. Великий вплив на формування М. Стріхи як перекладача справило знайомство з Григорієм Кочуром. В перекладах М. Стріхи виходили поетичні й прозові твори Данте, Вордсворта, Колріджа, По, Свінберна, Вітмена, Дікінсон, Стівенсона, Кіплінга, Єйтса, Т. С. Еліота, Ередіа, Буніна, Брюсова, Гумільова, Мандельштама, Мараї, Мілоша, Хадановіча, інших класичних та сучасних авторів.

Автор книги віршів «Сонети та октави» (1991), двох літературознавчих монографій, численних літературно-критичних і літературознавчих статей. У перекладознавстві сформулював і обґрунтував концепцію націєтворчої функції українського художнього перекладу.

З кінця 1980-х років – у громадсько-політичному житті. Один з учасни-ків створення Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (член обраного в 1989 р. першого складу ревізійної комісії ТУМ), депутат першого демократичного скликання Київради (1990-1994).

Учасник понад 50 байдаркових походів (ходити в які почав з 1970 року завдяки батькам). Пройшов Саянський коридор Єнісею (нині затоплений водосховищем Саяно-Шушенської ГЕС) та інші «класичні» байдаркові маршрути Уралу, Карелії, інших регіонів колишнього СРСР та України.

Освіта• Київський університет імені Тараса Шевченка, радіофізичний факуль-

тет (1978-83);• аспірант Фізико-технічного інституту імені Абрама Йоффе АН СРСР

(Ленінград, 1983-87); кандидатська дисертація «Оже-рекомбінація та ударна іонізація через домішкові центри у напівпровідниках» (1987);

• докторська дисертація «Оптичні та рекомбінаційні переходи у напів-провід никах з дефектами, деформаціями та неоднорідностями складу».

Кар’єра• З вересня 1983 – інженер, молодший науковий працівник, науковий

працівник, старший науковий працівник теоретичного відділу, докторант, провідний науковий працівник, з 2010 – головний науковий працівник, Інститут фізики напівпровідників НАНУ;

• 1990-94 – заступник голови комісії з питань культури та охорони історичного середовища, Київська міськрада;

• 1993-1995 – радник Міністра культури України Івана Дзюби;• 1995-2008 – завідувач лабораторії методологічних проблем культурної

політики Українського центру культурних досліджень;• 1997-2003 – координатор Київської філії Асоціації українських

письменників;

214

• 1999-2008 – керівник наукових програм Інституту відкритої політики;• 2005-2007 – головний науковий працівник Інституту енциклопедичних

досліджень НАНУ;• з лютого 2008 – заступник Міністра освіти і науки України Івана

Вакарчука; звільнений за власним бажанням 16 червня 2010 року;• 2008-2011 – професор радіофізичного факультету КНУ ім. Тараса

Шевченка (за сумісництвом);• з 2010 – завідувач кафедри перекладу Гуманітарного інституту

Київського університету імені Бориса Грінченка1 (за сумісництвом).

Громадська діяльністьЗ 1990 – заступник голови Київського наукового товариства імені

Петра Могили. Член Національної спілки письменників України (з 1994), Українського фізичного товариства (з 1992; з 2004 – член бюра координаційної ради), Асоціації українських письменників (з 1997). Член Громадської ради з питань науки при Міністерстві освіти і науки України (у 2005–2008).

1992-96 – член ПДВУ. 1996-99 – член НДП, член Політради НДП (з червня 1997). Член президії Центральної ради УНП «Собор» (грудень 1999 – квітень 2002). Член УРП «Собор» (квітень 2002 – грудень 2010). Заступник голови УРП «Собор» (у 2005-2010).

Дійсний член АНВШУ (2005).

Сім’я• батько Віталій Іларіонович (1931-1999) – професор Київського

університету імені Тараса Шевченка, президент АНВШУ;• мати Гула Надія Максимівна (1936) – доктор біологічних наук,

професор, член-кореспондент НАНУ та НАМНУ, завідувач відділу Інсти-туту біохімії ім.О.Палладіна НАНУ;

• дружина Старченко Наталя Петрівна (1961) – кандидат історичних наук, науковий працівник Інституту української археографії НАНУ;

• дочка Ярослава (1988) – студентка програми докторських студій Гарвардського університету.

Праці• Автор понад 100 праць з теорії напівпровідників, навчального посіб-

ника «Фізичні теорії: люди, ідеї, події» (2010, у співавт.),• книги віршів «Сонети та октави» (1991),

1 Стріха Максим Віталійович – завідувач кафедри перекладу (http: // gi. kmpu. edu. ua/ index. php?option=com_content& view=article&id=1532:2010-09-29-12-27-59& catid=361:2010-09-03-12-26-39& Itemid=1321& lang=uk)

215

• співавтор книги «Нариси української популярної культури» (1998),• літературно-критичні статті та переклади друкувалися у часописах

«Всесвіт», «Сучасність», «Книжник-Review», «Критика», «Березіль», «Кур’єр Кривбасу, в «Літературній Україні», та в інших виданнях.

• публіцистичні статті друкувалися в електронних та друкованих ЗМІ: «Українська правда», «Телекритика», «Україна молода», «Дзеркало тижня», «День» та ін.

Літературознавчі праці• Здолавши півшляху життя земного… «Божественна комедія» Данте

та її українське відлуння. – Київ: Факт, 2001.• Данте й українська література: досвід рецепції на тлі «запізнілого

націєтворення». – Київ: Критика, 2003.• Український художній переклад: між літературою і націєтворенням.–

Київ: Факт, 2006.

Переклади• Улюблені англійські вірші та навколо них. – Київ: Факт, 2003.• Пісні нового світу. Улюблені вірші поетів США та Канади. – Київ:

Факт, 2004.• Хотінь безсенсовних отрута: 20 російських поетів «срібного віку»

в українських перекладах. – Київ: Факт, 2007.• «Служниця-пані» італ. La Serva Padrona – текст комічної опери

Джованні Баттіста Перголезі, 2011• «Сокіл» – лібрето Ф. Г. Лаферм’єра опери Дмитра Бортнянського.• «Алкід» – лібрето опери Дмитра Бортнянського.Також Максим Стріха переклав три сонети французького поета укра-

їнського походження В. Гриценка.

Поезія• Ленінград. 1980-ті (автобіографічна поема) Публікації у ЗМІ.

Посилання• біографія в довіднику «Хто є хто в Україні» (http:/ / whoiswho. dovidka.

com. ua/ user/ ?code=90801).• Сторінка на сайті АН ВШ України (http:/ / www. anvsu. org. ua/ index.

fi les/ Biographies/ Strikha. htm).

Зміст

Від упорядника ..........................................................3Вокальні переклади лібретних текстів – складова мистецької історії України ....................4Про оперу Сокіл ..........................................................9

Сокіл Федеріго дельї Альберігі (лібрето) ..............12Дійові особи ..............................................................40

Увертюра ......................................................411 Хор .............................................................512 Арія Федеріго ............................................683 Арія Педрілльо .........................................754 Арія Ельвіри ..............................................795 Арія Марини .............................................846 Фінал ..........................................................917 Арія Федеріго .......................................... 1128 Дует Федеріго і Педрілльо .................... 1169 Романс ......................................................12410 Арія Марини .........................................13111 Арія Ельвіри ..........................................14012 Арія Жанетти ........................................14713 Арія Федеріко .......................................15314 Пісенька Греугара .................................15615 Арія Марини .........................................16116 Дует Ельвіри і Федеріко ......................16917 Фінал ......................................................178

Дмитро Бортнянський ....................................196Опера: проблема мови виконання .................204Максим Стріха .................................................212

МУЗИЧНЕ ВИДАННЯ


Сокіл (опера, клавір)

Упорядник – Андрій Бондаренко

Перекладач – Максим Стріха

Музичний редактор – Наталія Свириденко

Літературний редактор – Максим Стріха

Нотний набір – Андрія Бондаренка та Анни Кручай

Автори статей – дописувачі української Вікіпедії:

Про оперу «Сокіл»:http://uk.wikipedia.org/wiki/Сокіл (опера)

У створенні статті брали участь користувачі Вікіпедії: A1, Vovchyck, 2 анонімні користувачі і 3 боти

Д м и т р о Б о р т н я н с ь к и й :http://uk.wikipedia.org/wiki/Бортнянський Дмитро Степанович

Брали участь: A1, Olexa Yur, Albedo, Bulka UA, Gutsul, Yakudza, Leonst, Pylypenko, Silin2005, SamOdin, NickK, MaryankoD, Kamelot, Іванко1,

DmytroRedchuk, Deineka, Vovchyck, 12 анонімних користувачів і 22 боти

М а к с и м С т р і х а :http://uk.wikipedia.org/wiki/Стріха Максим Віталійович

Брали участь: Perohanych, Pasternack, Albedo, Klm, Amakuha, A1, Iurii.Fedyshyn, Гриць, Romanbibwiss, Yakudza, See-Saw Itch, Dgri, Rastasister, Denyss, Verdi, Ied-user, LadyDiana, BBCWorld, Lady777, Indus, Silin2005,

Dimant, Antanana, 11 анонімних користувачів і 5 ботів.

Підписано до друку 13.03.2012. Формат 60х84/8.Умов.друк. арк. 27,34. Зам. 560-45.

Видавець Святослав Сурмавул. Бориславська 8, Дрогобич, 82100

+38 0324 41 47 07, [email protected]

Documents

upload.wikimedia.org¡окіл... · ББК 85.315 Б 83 Бортнянський, Дмитро Б83 Сокіл [ноти і текст]: Опера, клавір. / Дмитро