Екстремізм в Україні – 2014:

прояви, тенденції, прогнози

(Результати дослідження)

Київ, 2015 р.

Об’єктом досліджень нашого інституту є екстремізм в усіх проявах

суспільного життя. Екстремізм як соціальне явище мало досліджений як

науковцями, так і представниками громадського сектору України, тому є

потреба в глибшому і всебічному вивченні екстремізму заради визначення

методик зменшення ескалації насильства та ефективного реагування на його

прояви.

Предметом даного дослідження стали прояви екстремів (extremus – лат.,

крайній) – оприлюднені в інформаційних агенціях факти застосування або

загрози застосування нелегітимного насилля в політичній, соціальній,

економічній, інформаційній практиці.

Дослідження орієнтоване на моніторинг подій 2014 року в Україні та

віддзеркалює один з найскладніших часів сучасної української історії – період

Євромайдану, зміни влади в країні, протистояння на Донбасі та в АР Крим. Як

правило, великі потрясіння вивільняють не лише масу конструктивної, але й

деструктивної, руйнівної енергії, яка трансформується у такі прояви суспільної

нетерпимості, як ксенофобія, політичний екстремізм, рейдерство, тероризм,

міжконфесійне протистояння тощо. Однак, якщо ми ставимо за мету

досягнення європейської якості життя та впроваджуємо стандарти

європейських цінностей, ми маємо звернути увагу на загрози, які можуть стати

на заваді євроінтеграційних процесів та негативно впливатимуть на рівень

безпеки в суспільстві.

Досліджуваний період – січень-грудень 2014 року. Географія дослідження

– територія України, в тому числі окуповані території (Автономна Республіка

Крим) та території, що перебувають під контролем сепаратистів (частина

Донецької і Луганської областей).

Дослідження не враховувало бойові зіткнення між силами АТО та

сепаратистами. Зважаючи на величезну кількість боїв, поранених та загиблих

серед комбатантів,це питання є предметом окремого аналізу. Водночас, ми

включили в це дослідження екстреми, пов’язані з наслідками бойових зіткнень

для мирного населення на Донбасі.

При оцінці подій ми використовували кількісний метод шляхом

визначення у новинних стрічках провідних інформаційних агенцій (УНІАН;

Інтерфакс; Укрінформ; Українські новини) повідомлень про випадки

екстремістських дій (екстремів).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Наслідки 2014 року більш, ніж трагічні для нашої держави. Силові

протистояння на початку року, анексія Криму, війна на Донбасі. Лише офіційна

чисельність жертв збройного конфлікту на Сході, за даними ООН, склала

майже5 тисяч осіб. В результаті цього конфлікту постраждали і мирні жителі

інших країн – зокрема, йдеться про 298 загиблих пасажирів рейсу MH17,

збитого бойовиками.

Кількість внутрішніх переселенців склала майже мільйон (станом на 19

січня 2015 року- 901 тис. 281осіб відповідно до даних Міністерства соціальної

політики та праці України). Наша держава де-факто втратила контроль над

територією майже 45 тисяч квадратних кілометрів, на якій проживало 6 млн.

громадян. За розміром це дорівнює території низки європейських держав, таких

як Нідерланди чи Швейцарія та у півтора рази більше, ніж територія Бельгії. За

чисельністю населення – це майже дорівнює населенню Латвії, Литви та

Естонії разом узятих.

Всього протягом 2014 року зафіксовано 1980 екстремів. Якщо початок

2014 року локалізував екстремні прояви у столиці, переважно в межах

урядового кварталу – Майдану Незалежності, то з кінця січня

екстремирозповсюджуються по всіх регіонах України –починаючи від силового

захоплення адмінбудівель у регіонах і закінчуючи зростанням регіонального

сепаратизму, що супроводжувався військовими діями та жертвами серед

населення.

Весь 2014 рік в межах усієї країни спостерігалась чітка тенденція

збільшення кількості екстремів. Її спад відбувся лише одного разу- у жовтні,

коли в країні завершились парламентські вибори, а на Сході через режим

припинення вогню зменшилась чисельність екстремів.

Зростання чисельності екстремів в Україні у регіонально-хронологічному

розрізі викликано такими подіями:

1. Протистояння на Майдані Незалежності у м. Києві. Акція

громадянського спротиву, що з кінця 2013 року мала переважно мирний

характер, на початку 2014 року переходить до нової фази. З 19 січня 2014 року

розпочинаються силові протистояння між протестувальниками та міліцією. В

цей час протистояння набуває форми відкритого конфлікту з поступовою

ескалацією проявів насильства.

2. Анексія АР Крим. Другий етап розпочався відразу після першого (з 28

лютого) і пов'язаний був з анексією Криму. Основними епіцентрами

протистояння в цей час стали військові частини та військові кораблі, які

розташовувались на півострові. Основними формами – блокування українських

військових частин, викрадення офіцерів Збройних Сил України та Військово-

Морського флоту, силові протистояння між т. зв. «кримською самообороною» з

одного боку та українськими військовослужбовцями і кримськими татарами – з

іншого.

3.Активація проросійських рухів. Третій етап витікав із анексії АР Крим

та Севастополя Російською Федерацією, яка відбулась фактично без

військового спротивуукраїнської центральної влади. Це стимулювало

активацію проросійських рухів на території материкової України та посилення

сепаратистських закликів у південно-східних областях України. Відсутність у

цей час належної реакції з боку правоохоронних структур (бездіяльність міліції

викликана зниженням довіри до неї та демотивацією самих працівників міліції)

призвело до загострення протистояння між проукраїнськими та проросійськими

групами. Кульмінацією цього періоду стали події в Одесі 2 травня 2014 року.

4.Локалізація проросійського руху на Донбасі. В цей час спостерігаються

збройні захоплення приміщень органів влади та будівель правоохоронних

структур на Донбасі, реалізуєтьсяактивна фазаАнтитерористичної операції.

Конфлікт у Донецькій та Луганській областях перейшов у стадію збройного

протистояння між силами АТО та формуваннями сепаратистів, які почали

отримувати різноманітну допомогу від Російської Федерації. Завершення цієї

фази – Мінські домовленості 5 вересня 2014 року.

5. Наростаннязбройного протистояння на Сході України наприкінці 2014

року з екстраполяцією елементів війни на мирні території сусідніх областей

(теракти в Харківській та Запорізькій областях) та в Одесі.

Паралельно мали місце локальні спалахи екстремізму, пов’язані з

парламентськими виборами, спробами перерозподілу ринків та сфер впливу,

переслідування кримськотатарських активістів силовиками окупованого Криму.

ЗРОСТАННЯ ЕКСТРЕМІЗМУ В УКРАЇНІ: РЕГІОНАЛЬНИЙ

РОЗРІЗ

Перша група регіонів, у якій зафіксовано найбільшу кількість екстремів

(60% від усіх проявів в Україні) - Донецька та Луганська області. У березні – на

початку квітня у цих областях протистояння носить характер спротиву

регіональних контреліт новій центральній владі та її представникам на місцях. З

середини квітня починають домінувати сепаратистські настрої, які виходять з-

під контролю місцевих еліт і починають контролюватися ззовні. Протягом

восьми місяців 2014 року цей регіон – зона бойових дій, у якій жодного дня не

минає без екстремістських проявів (теракти, збройна непокора владі, вбивства,

в тому числі й мирного населення, викрадення, захоплення адміністративних

будівель, силові відчуження майна, внутрішні розбірки сепаратистів,

захоплення державних та господарських об’єктів)

До другої групи регіонів – з тривожним фоном екстремізму – належить

Київ та Автономна Республіка Крим (разом з м. Севастополь). З цих

адміністративно-територіальних одиниць і розпочалась ескалація та поширення

екстремізму по регіонах України. Київ як столиця зосередив на собі спочатку

протестну, а потім екстремну поведінку на початку року. Після нетривалого

спаду з кінця лютого, у столиці знову зросла чисельність екстремістських

проявів, пов’язаних з діяльністю органів державної влади, рейдерськими

протистояннями та застосуванням крайніх методів під час виборів. АР Крим,

керівництво якої не погодилась зі зміною центральної влади та, завдяки

зовнішній підтримці, ескалувала спочатку силові витіснення представників

українських ЗСУ та ВМС України, а пізніше – відкрила нову хвилю терору

проти активістів кримських татар.

До третьої групи регіонів – з високим фоном екстремізму – відносяться

Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Львівська та Запорізька області.

Переважно це викликано: а) близькістю до фронту трьох з них; б)

активною діяльністю проросійських та сепаратистських організацій, а також

спробою створити окреме квазідержавне утворення – в Харківській (ХНР); в)

високим рівнем пасіонарності населення – у Львівській області та г) великим

промисловим потенціалом цих регіонів.

Четверта група регіонів – з помірним рівнем екстремізму - Миколаївська,

Херсонська, Вінницька, Полтавська, Івано-Франківська, Рівненська, Черкаська,

Київська, Сумська, Тернопільська, Житомирська та Хмельницька області.

Серед спільних проблем цієї групи – протистояння січня-лютого, під час

яких були захоплені місцеві органи влади, та подальші (протягом року) силові

захоплення інших інститутів (підприємств у Київській області, релігійних

споруд – у Рівненській та Тернопільський, місцевих органів влади – у

Вінницькій області). Значна частина екстремів у Київській області – це наслідок

територіальної близькості до столиці та відголоски подій саме в Києві. Не

зважаючи на спроби включити Херсон та Миколаїв у так звану «руську весну»,

протистояння у цих областях не мало стільки проявів, як у сусідній Одеській чи

у Харківській областях. Для Херсонської та Сумської області тривожними

подіями протягом року була провокаційна поведінка російських військ.

П’ята група – області з низьким рівнем екстремізму – Чернігівська,

Волинська, Закарпатська, Кіровоградська, та Чернівецька області.

Екстреми в цих регіонах були поодинокими і, в основному, пов’язані із

захопленням приміщень органів місцевої влади у січні-лютому 2014 року.

ЗВЕДЕНА ТАБЛИЦЯ ПРОЯВІВ ЕКСТРЕМІЗМУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

Регіони Січень лютий березень квітень травень Червень Липень Серпень Вересень Жовтень Листопад Грудень Всього

АРК (з Севастополем) 1 13 55 4 3 3 2 8 18 5 3 5 120

Вінницька 2 3 0 0 0 0 0 0 1 0 1 6 13

Волинська 2 3 0 0 0 0 0 1 1 0 1 0 8

Дніпропетровська 4 2 1 1 3 2 2 5 4 7 4 3 38

Донецька 1 1 23 69 75 83 72 75 69 78 85 89 720

Житомирська 2 1 0 0 0 1 1 2 1 2 0 2 12

Закарпатська 1 2 0 0 0 1 1 1 0 2 0 0 8

Запорізька 1 1 2 0 0 2 2 2 3 4 1 14 32

Івано-Франківська 2 3 0 0 2 0 0 0 2 1 1 0 11

Київська 3 0 0 1 0 0 2 2 3 2 0 2 15

Кіровоградська 1 0 0 0 0 1 2 0 3 1 0 0 8

Луганська 1 2 8 14 54 65 59 66 54 44 58 51 476

Львівська 7 6 2 1 0 1 4 3 4 2 2 6 38

Миколаївська 0 0 1 3 0 1 1 5 2 0 2 3 18

Одеська 1 1 4 4 7 0 5 4 11 4 4 11 56

Полтавська 2 1 1 0 1 0 2 1 1 0 0 1 10

Рівненська 2 5 2 - - 0 0 0 2 1 1 3 16

Сумська 2 0 1 0 1 0 1 3 2 1 1 1 13

Тернопільська 3 2 1 1 0 0 2 0 0 1 1 2 13

Харківська 4 6 4 10 4 4 4 9 20 7 15 5 92

Херсонська 1 0 3 0 0 0 1 3 4 0 0 3 15

Хмельницька 2 2 1 0 0 0 1 1 0 1 1 1 10

Черкаська 4 2 0 1 0 0 0 0 1 1 2 0 11

Чернівецька 1 1 0 0 0 0 0 0 1 1 0 0 4

Чернігівська 1 0 0 0 0 0 1 2 0 2 1 2 9

Київ 23 39 4 8 7 8 20 24 28 15 21 17 214

Всього по місяцям 74 96 113 117 157 172 185 217 235 182 205 227 1980

ЗВЕДЕНІ ГРАФІКИ ПРОЯВІВ ЕКСТРЕМІЗМУ В РЕГІОНАХ УКРАЇНИ

січень

березень

травень

Липень

Вересень

Листопад

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

0-10 10-20 20-30 30-40 40-50 50-60 60-70 70-80 80-90

Тенденції екстремізму: регіональний розріз

Київ

Київ як столиця України є віддзеркаленням усіх політичних процесів у

державі. Високий рівень екстремів, пояснюється кількома хвилями політичної

активності.

По-перше, основні події Євромайдану – силове протистояння між

протестувальниками з одного боку та міліцією і «антимайданом» (тітушками) –

з іншого. Ескалація зіткнень у 2014 році розпочалась з другої половини січня і

завершилась розстрілом демонстрантів у кінці лютого. Протести за цей час

переросли у силові протистояння із застосуванням запалювальних сумішей,

світло-шумових гранат армованих елементами ураження, побудови і постійних

штурмів барикад, захоплення адміністративних приміщень із поступовим

включенням у конфлікт вогнепальної зброї. Кульмінацією проявів екстрему в

Києві є події 18-20 лютого, коли жертвами стають більше сотні українських

громадян.

Від моменту усунення з посади Президента В. Януковича – з кінця

лютого – прояви екстремів у столиці різко пішли на спад (не зважаючи на

загальну нервозність ситуації, напади на окремі офіси та масове наводнення

Києва людьми зі зброєю). Проте ріст екстремів знову розпочинається з квітня –

травня (як віддзеркалення початку військового протистояння у Донбасі та

низкою рейдерських захоплень підприємств).

0

5

10

15

20

25

30

35

40

45

Екстреми у Києві

Екстреми у Києві

З травня започатковується хвиля «телефонного терору» - низки заяв про

замінування тих чи інших об’єктів, а також продовжуються рейдерські

захоплення організацій. До цього додаються протистояння довкола демонтажу

Майдану.

Найбільше загострення ситуації (у кількісному відношенні) відбувається

у вересні – жовтні через наближення парламентських виборів. В цей час

активуються прояви передвиборчого екстрему. Непоодинокими є випадки

сутичок між озброєними формуваннями, викрадення людей, спроб силового

розв’язання конфліктних ситуацій.

Показово, що після виборів крива екстремів в столиці пішла вниз, що ще

раз свідчить про вплив політичних інтересів на процес та використання крайніх

методів політиками у своїх передвиборчих кампаніях.

Вінницька область

Область переважну частину року демонструвала відносний спокій.Спади

та зростання екстремізму в області до листопада 2014 року відповідали

загальноукраїнським тенденціям – протистояння січня-лютого (конфлікти між

євро- і антимайданівцями) та виборча кампанія до Верховної Ради. Найбільші

прояви екстремізму припадають на початок і кінець року. Область випала із

загальної тенденції у кінці року, що пов’язано із конфліктом між гілками влади

в регіоні.

0

1

2

3

4

5

6

7

Екстреми у Вінницькій області

Екстреми у Вінницькій області

Волинська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, рівень

екстремізму в області близький до середніх показників. Найвищий рівень

екстремів припадає на часи Євромайдану.

Дніпропетровська область

0

1

2

3

4

Екстреми у Волинській області

Екстреми у Волинській області

0

1

2

3

4

5

6

7

8

Екстреми у Дніпропетровській області

Екстреми у Дніпропетровській області

Близькість до лінії фронту, наявність великої кількості потенційно

вразливих щодо рейдерських атак об’єктів промисловості, конфлікти і

суперечності в середовищі місцевих еліт визначають обличчя

Дніпропетровщини і потенційно високий рівень екстремізму в області. Пік

крайніх проявів зафіксовано у січні (коли по Україні пройшла хвиля

блокування регіональних органів влади) та під час парламентської виборчої

кампанії. У 2014 році Дніпропетровщина стала регіоном з підвищеним рівнем

екстремів серед областей, де не проходили військові дії. Йдеться не лише про

чисельність, але й про їх багатогранність – від революційних подій початку

року до рейдерських захоплень. Водночас, зазначимо, що серед найближчих до

АТО областей завдяки позиції місцевої влади, у області спостерігається

найнижчий рівень терористичних актів.

Донецька область

Рівень екстремізму в Донецькій області, близький до нуля в січні-лютому,

починає рости після деескалації насилля у Києві та анексії Криму Росією.

Обидва ці чинники зіграли важливу роль у ескалації екстремів. З одного боку, -

це реакція на прихід до влади інших політичних сил, легітимність якого

поставила під сумнів громадська думка області. З іншого – на хвилі анексії

Криму зріс потенціал проросійських організацій. Як наслідок - зсередини

квітняу регіоні починають домінувати сепаратистські настрої, які виходять з-

під контролю місцевих еліт і відверто контролюються ззовні. Вісім з

половиною місяців 2014 року – Донецька область – зона бойових дій, у якій

жодного дня не минає без екстремістських проявів (терористичні акти,

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

Екстреми у Донецькій області

Екстреми у Донецькій області

вбивства, викрадення, захоплення адміністративних будівель, експропріація

майна).

Житомирська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, чисельність

екстремів у області значно нижче середніх показників, тенденції ескалації

відповідають загальноукраїнським.

Закарпатська область

0

1

2

3

Екстреми у Житомирській області

Екстреми у Житомирській області

0

1

2

3

Екстреми у Закарпатській області

Екстреми у Закарпатській області

Область протягом року стала однією з найспокійніших в розрізі

чисельності екстремів. Їх ескалація викликана двома основними факторами –

Євромайданом та парламентськими виборами.

Запорізька область

Ескалація екстремів на Запоріжжі пов’язана переважно з територіальним

чинником - область є наближеною до зони АТО. Цей фактор особливо

актуалізувався в грудні, коли в області відбулась низка терактів. Протягом року

найгучнішими крайніми проявами виступали збройні інциденти у Мелітополі і

Бердянську та перерозподіл сфер впливу.

0

2

4

6

8

10

12

14

16

Екстреми у Запорізькій області

Екстреми у Запорізькій області

Івано-Франківська область

Не зважаючи на пасіонарність населення, область протягом року

демонструвала відносний спокій. Більшість подій у січні-лютому, які в інших

областях проходили в реальному протистоянні, в області за рахунок відносної

однорідності громадської думки щодо підтримки Євромайдану, відбулись без

силових конфліктів. Зокрема, йдеться про відносно мирне захоплення

протестувальниками адміністративних будівель. Виключенням стали підпали

партійних офісів. В цілому ж тенденція ескалації екстремів відповідає

загальноукраїнській.

0

1

2

3

4

Екстреми в Івано-Франківській області

Екстреми в Івано-Франківській області

Київська область

Загалом спокійний характер політичного життя області зазнавав впливів з

боку столиці у дні протистояння на Майдані та під час виборчої кампанії до

парламенту. Київська область в цьому розумінні залежна від територіальної

близькості до столиці. Причому, ця залежність подвійна. З одного боку,

частину екстремів на себе абсорбує Київ (зокрема, у Київській області не було

захоплення обласних органів влади, що властиво іншим регіонам у січні-

лютому). З іншого, - низка екстремів, що відбулись в регіоні, до області мають

лише територіальне відношення, а насправді, - це прямий наслідок подій у

столиці (зокрема, викрадення та вбивства активістів під час Євромайдану).

0

1

2

3

4

Екстреми у Київській області

Екстреми у Київській області

Кіровоградська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, тенденції

ескалації екстремізму в області відповідали загальноукраїнським.

Після подій січня-лютого, які, порівняно з іншими областями, пройшли

для Кіровоградщини мирно, область на початку літа зіштовхнулась із низкою

силових захоплень підприємств. На початку осені відчула на собі ескалацію

екстремів, пов’язаних із виборчою кампанією.

0

1

2

3

4

Екстреми у Кіровоградській області

Екстреми у Кіровоградській області

Луганська область

Відносний спокій в області на початку року був порушений після зміни

влади у Києві та пов'язаний із неприйняттям частиною населення легітимності

нової влади та активацією проросійських рухів у південно-східних регіонах.

Область протягом року демонструвала високу сепаратистську активність – аж

до проголошення невизнаної Луганської Народної Республіки та спроб

відокремлення від України. Рік у області пройшов під знаком бойових дій,

викрадення та вбивства людей, збройної непокори владі, захоплення державних

та господарських об’єктів, відчуженням бойовиками власності громадян. Пік

екстремів припадає на літні місяці.

0

10

20

30

40

50

60

70

Екстреми у Луганській області

Екстреми у Луганській області

Львівська область

Область із традиційно високим рівнем пасіонарності. Найбільша кількість

екстремів припадає на період Майдану та на час проведення парламентських

виборів. Одними з резонансних проявів екстремів стали замахи на Львівського

міського голову Андрія Садового.

Миколаївська область

0

1

2

3

4

5

6

7

8

Екстреми у Львівській області

Екстреми у Львівській області

0

1

2

3

4

5

6

Екстреми у Миколаївській області

Екстреми у Миколаївській області

Події у області свідчать про достатньо спокійний початок року з

невеликою активністю крайніх проявів у березні-квітні (місяці, в яких екстреми

зростали саме у південно-східній частині України - прояви так званої «руської

весни»). Збільшення кількості екстремальних подій припадає на серпень –

вересень і пов’язане зі спробами ескалації в регіоні сепаратистських настроїв.

Одеська область

Область продемонструвала один із найвищих рівнів ескалації крайньої

поведінки. На початку року в Одесі існувало достатньо сильне ядро спротиву

центральній владі з проросійськими тенденціями. 2 травня Одеса стала центром

трагедії, в ході якої загинули – за офіційними даними – 48 представників

проросійського руху. Нова хвиля протистояння спостерігалась під час

парламентських виборів 2014 року. В кінці року в Одесі відбулось низка

терактів, які мали антиукраїнську спрямованість.

0

2

4

6

8

10

12

Екстреми в Одеській області

Екстреми в Одеській області

Полтавська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, тенденції

екстремів у регіоні близькі до середніх показників. Найрезонанснішою подією

регіону 2014 року стало вбивство у липні Кременчуцького міського голови

Олега Бабаєва.

Рівненська область

0

1

2

3

Екстреми у Полтавській області

Екстреми у Полтавській області

0

1

2

3

4

5

6

Екстреми у Рівненській області

Екстреми у Рівненській області

Найбільша кількість екстремів спостерігалася в області на початку року і

була пов’язана як з Майданом, так і з активною діяльністю політичної групи

«Правий сектор». Одним із найрезонансніших екстремів сталазагибель лідера

рівненського «Правого сектора» Олександра Музичка («Сашка Білого»). Також

у другій половині року мали місце спроби силового захоплення храмів, що

належать до Української Православної Церкви Московського патріархату.

Сумська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, рівень

екстремізму в області близький до середніх показників. У Сумській області, як

прикордонній мали місце і екстремні ситуації, пов’язані з провокаціями РФ –

заїзди військових колон росіян у нейтральну зону на кордоні.

0

1

2

3

Екстреми у Cумській області

Екстреми у Cумській області

Тернопільська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, рівень екстремізму в

області близький до середніх показників. Найбільший підйом кривої екстремів

припадає на перші місяці 2014 року (захоплення адміністративних будівель,

акції непокори).

Харківська область

0

1

2

3

4

Екстреми у Тернопільській області

Екстреми у Тернопільській області

0

5

10

15

20

25

Екстреми у Харківській області

Екстреми у Харківській області

Рівень екстремізму в області критично високий – як через наявність

об’єктів, що становлять підвищений інтерес в процесі перерозподілу власності,

так і через інші фактори, серед яких: а) близькість до Росії та до зони АТО; б)

наявність серйозного осередку сепаратистського руху; в) протистояння еліт та

розколотість громади. У Харкові протягом 2014 року проявились практично усі

види екстремів, що були властиві України: збройне протистояння з жертвами

(березень), замах на життя міського голови (березень), терористичних актів

(вибухи – в тому числі з людськими жертвами – у вересні – жовтні) тощо. Саме

Харківщина в другій половині 2014 р. стала регіоном з найбільшою кількістю

терактів (якщо не брати до уваги зону проведення АТО).

Херсонська область

Область не демонструвала підвищений рівень екстремізму. Однак

близькість до зони конфлікту (кордон з Кримом) спричинила низку

екстраординарних ситуацій. Також варто відзначити наявність виступів

проросійських груп у березні 2014 року.

0

1

2

3

4

5

Екстреми у Херсонській області

Екстреми у Херсонській області

Хмельницька область

Область протягом року демонструвала відносний спокій, тенденції

екстремізму в області близькі до середніх показників. Найгучнішою подією

стало захоплення приміщення СБУ та застосування вогнепальної зброї під час

цього екстрему.

Черкаська область

0

1

2

3

Екстреми у Хмельницькій області

Екстреми у Хмельницькій області

0

1

2

3

4

5

Екстреми у Черкаській області

Екстреми у Черкаській області

Область протягом року демонструвала відносний спокій. Тенденції

ескалації екстремів протягом року близькі до середніх загальноукраїнських

показників і викликані тими ж чинниками (протистояння січня-лютого та

виборча кампанія до Верховної Ради). Серед регіонів (якщо не брати столицю)

саме в Черкаській областіодна з найвищих кількістьекстремів під час подій

Євромайдану (захоплення ОДА та силові протистояння на трасах до Києва).

Чернігівська область

Область протягом року демонструвала відносний спокій. Тенденції

спалахів екстремів відповідають показникам по Україні (січень-лютий та

вересень-жовтень).

0

1

2

3

Екстреми у Чернігівській області

Екстреми у Чернігівській області

Чернівецька область

Область протягом року демонструвала відносний спокій. Незначна

ескалація екстремів відповідала загальноукраїнським тенденціям.

АР Крим (разом з м. Севастополь)

0

1

2

Екстреми у Чернівецькій області

Екстреми у Чернівецькій області

0

10

20

30

40

50

60

Екстреми у АР Крим (разом з м. Севастополь)

Екстреми у АР Крим (разом з м. Севастополь)

Автономна Республіка Крим у лютому – березні 2014 року пережила

процес анексії з боку Російської Федерації. Сама процедура анексії сприяла

спалаху екстремізму на півострові, що в основному проявлялась у блокуванні

та захопленні військових об’єктів Збройних сил та Військово-морського флоту

України російськими військовими та т.зв. «самооборонцями». Наступна стадія

загострення припадає на серпень – вересень, коли в окупаційної влади

загострилися стосунки з кримсько-татарським населенням Криму.

Непоодинокими стали факти арештів та переслідування проукраїнських

(переважно кримськотатарських) активістів. Таким чином, носіями екстремізму

в Криму після анексії стали виступати органи окупаційної влади.

ЕСКАЛАЦІЯ ЕКСТРЕМІЗМУ В УКРАЇНІ: ПРИЧИНИ

Чинниками ескалації екстремів у житті регіонів України виступають

наступні:

По-перше, геополітичназацікавленістьміжнародних гравців у створенні в

Україні конфліктної зони. Зокрема, уряд Російської Федерації, нехтуючи

нормами міжнародного права та наданих Україні гарантій територіальної

цілісності, вдався до прямого втручання шляхом спочатку анексії Автономної

Республіки Крим, а потім – опосередкованої і прямої підтримки

антиукраїнських рухів у південно-східних областях та комбатантів у Донбасі.

По-друге, значну роль у зростанні екстремізму відіграє втрата

легітимності державної влади. Це спостерігалось з кінця 2013 року і до кінця

лютого 2014 року в столиці, західних та центральних регіонах, в громадській

думці яких діюча на той час влада втратила підтримку. Аналогічні процеси

розгорнулись у Криму, південно-східних регіонах уже після відсторонення від

влади Віктора Януковича та Партії регіонів. В цих регіонах уже нова влада в

очах відчутної кількості місцевого населення не набула достатньої

легітимності.

Це викликано, з одного боку, діями контреліт, які намагались спочатку

здобути певну індульгенцію шляхом «гри м’язами» - у протистоянні

центральній владі. З іншого – відсутністю реальних кримінальних процесів над

представниками попереднього режиму, які б довели злочини представників

попередньої влади та дозволили притягнути їх до відповідальності. Крім того,

ключовими представниками нинішньої влади стали особи, які були активно

інкорпоровані у попередню владу на чільні позиції. Громадяни України

лишились розчарованимизбереженням або й зростанням рівня корупції (за

даними опитування КМІС, проведеного з 6 по 17 грудня 2014 року на

замовлення «Дзеркало тижня», 31,8% опитаних вважають, що рівень корупції у

2014 році зріс, а 47,3 % - зберігся). Сприяють делегітимізації влади також

відсутність реальних реформ у економіці та соціальній сфері, непотизм

(кумівство) і утаємниченість (кулуарність) у процесі кадрових призначень.

По-третє, зростання крайніх проявів передбачувано ескалується під час

виборчої активності. У 2014 році це в основному було пов’язано з виборами до

Верховної Ради, оскільки результати президентських виборів були зрозумілі ще

до початку передвиборчої кампанії. До цього чиннику додалась так звана

«смітникова люстрація», значною частиною замовлена конкуруючими

сторонами, яка активізувалась з виборчої кампанії і активно використовується

дотепер.

По-четверте, залежність чисельності екстремів від промислово-

підприємницького потенціалу регіону. В період зниження довіри до

правоохоронних органів, демотивації працівників міліції, активізувалась

чисельність насильницьких захоплень підприємств та силових спроб захистити

свою власність.

Наслідки

Загальне розхитування ситуації та поширення крайніх дійв різних сферах

діяльності в Україні призвели до суттєвого зниження ролі норм та органів, що

регулювали життєдіяльність раніше. Зокрема:

-закони та інші нормативно-правові акти втратили свою безумовну

директивність, оскільки в багатьох випадках екстрем сприймається як дієвіший

засіб вирішення проблем;

- органи державної влади, що втрачають довіру населення оскільки

замість вирішення нагальних питань жителів України, багато з них

перетворилось у місце активного протистояння між різними групами впливу;

- правоохоронні структури втратили довіру після їх активної участі у

придушенні акцій протесту на початку року.

Суттєве збільшення прецедентів, коли реалізація різноманітних інтересів

(економічних, політичних, суто виборчих) відбувалась шляхом застосування

прямого насильства. Це формує силову модель поведінки, яка для багатьох

виглядає як оптимальна. Йдеться про популяризацію екстремізму як методу

поведінки.

Прогнози

У 2015 році великою є ймовірність збереження тенденцій 2014 року щодо

зростання кількості екстремів (грудневі події демонструють високий рівень

екстремізму в українському суспільстві і наявність факторів, що можуть

провокувати нові спалахи екстремізму).

Як відомо, у кожній системі одна із основних цілей – це самозбереження.

Тому, в умовах низької довіри до органів та інститутів влади, зростання

кількості неприйнятних для соціуму дій, суспільство перекладатиме ці функції

на інші утворення. Можна спрогнозувати подальше посилення тенденцій до

самоорганізації суспільства задля подолання проявів екстремізму (марші миру,

створення правозахисних організацій, місцевої самооборони, неформальних

спроб протидіяти насильству і беззаконню).

Велика вірогідність, що ці соціальні інститути протидіятимуть не лише

проявам екстремізму, але й органам влади, які, на їх думку, не спроможні

повністю виконувати свої функції. Звідси прогнозована подальша активація

конфлікту між владою і частиною активістів-пасіонаріїв. Це безперечно

призведе до використання крайніх методів як з одного боку, так і з іншого.

В свою чергу влада зацікавлена зменшити чисельність екстремістських

дій (оскільки це не лише несе загрозу її існуванню, але й негативно впливає на

інвестиційний клімат в Україні та можливість нових запозичень ззовні). Однак,

будь-які спроби деескалувати екстремізм можуть певною частиною

суспільстватрактуватись як каральні дії чи як «зрада ідеалів Майдану».

Ймовірною тактикою держави, в умовах відсутності фінансових ресурсів, буде

виступати вичікування. Вичікування, у кращому випадку, на дієвість

міжнародних санкцій щодо агресора, або, в гіршому, - на збереження статус-кво

(утримання усіх конфліктів у їх межах).

Враховуючи відсутність в України ресурсів для проведення

швидкоїпереможної війни – з одного боку, та відсутність прямих прагнень з

боку Росії включити окуповані території Донецької та Луганської областей до

складу РФ, можна прийти до висновку, що конфлікт у цьому регіоніне

вирішиться оперативно. Донбас на найближчу перспективу ризикує

перетворитись на зону тліючого військового конфлікту, активація якого

відбуватиметься в період прийняття певних геополітичних рішень.Отже війна

як чинник ескалації екстремів, не лише зберігатиме свій вплив, й нестиме

постійну загрозу розповсюдження екстремів не лише на території Донбасу, а й

інші області України.

Від ситуації на Донбасі залежатимуть і ризики ескалації екстремів для

областей, що межують з Росією та окупованими територіями України

(Харківська, Дніпропетровська, Запорізька, Херсонська, Сумська та

Чернігівські області), Одеси, як міста, де традиційно сильні позиції

проросійських сил, та Києва, як столиці держави.

Відсутність послідовної системної політики щодо повернення Криму,

реальних інформаційних каналів впливу на мешканців півострова, позитивних

наслідків адміністративної та економічної реформ ускладнюють процес

відновлення української влади на окупованій території АР Крим. Натомість там

будуть загострюватись міжетнічні проблеми, зокрема у відносинах з

кримськими татарами, ймовірні прояви екстремів щодо проукраїнські

налаштованих жителів та їхньої громадянської позиції, продовжиться процес

перерозподілу власності, її рейдерські захоплення.

Водночас, можна спрогнозувати зростання проявів екстремізму в усіх

регіонах під час виборів до місцевих органів влади, які планується провести у

2015 році.

РЕКОМЕНДАЦІЇ:

1. Проведення загальнонаціонального «круглого столу» за участю

Президента України, Кабінету Міністрів України, лідерів фракцій та

депутатських груп Верховної Ради України, представників громадянського

суспільства, авторитетних громадських діячів та експертів, представників

міжнародних організацій та структур Європейського Союзу. Організація та

проведення такого заходу ставить за мету системно оцінити загрози ескалації

насилля та агресії в країні. Суспільство має у відкритий та демократичний

спосіб напрацювати рішення, які відповідатимуть на проблемні питання, що

підживлюють прояви екстремізму і надалі загострюватимуть політичну та

соціально-економічну ситуацію в країні, гальмуючи процеси євроінтеграції.

Зокрема, потрібно дати чітку відповідь на наступні питання:

• Безпека. Формування інструментів, які гарантуватимуть безпеку

кожного громадянина в усіх регіонах України. І пересічний громадянин і

можновладці мають бути в рівних умовах щодо гарантій власної безпеки, тоді

країна стане більш приваблива для життя, зменшиться кількість емігрантів,

будуть забезпечені умови для зростання інвестицій та туризму. Наростання

агресії та екстремів унеможливить поступальний розвиток країни.

• Корупція. Формування прозорої, відкритої системи кадрових

призначень, які матимуть раціональну аргументацію і виключатимуть

«конфлікт інтересів», випадки, коли державний службовець може використати

службове положення для власної користі та бізнесу. Потрібно категорично

відмовитись від поширеної практики непотизму та «кулуарності» в українській

політиці та кадрових призначеннях.

• Деолігархізація. Олігархи мають бути позбавлені вирішального

впливу на ключові політичні, соціальні, економічні процеси в українському

суспільстві.

• Демонополізація. Монополії виключно керуються інтересами

фінансово-промислових груп, тому розглядають «реформи» через призму

зростання власних прибутків. Якщо не впливати на цю ситуацію і не створити

умови для здорової конкуренції, то зростатиме соціальна нерівність, а відтак,

соціальна база для проявів агресії та ескалації насильства.

• Децентралізація. Люди в регіонах мають відчути реальність

вирішення назрілих проблем. Місцева влада володіє достатніми

повноваженнями, однак не має адекватних фінансових ресурсів для їхнього

здійснення, а тому є цілком залежною від центральної влади. В регіонах зростає

невдоволення, задавнені невирішені питання спонукають до висунення вимог,

які ані місцева громада, ані регіональна влада вирішити неспроможна.

2. Гарантувати конституційне право на недоторканність власності.

Захистити від рейдерських атак представників легального бізнесу та приватну

власність громадян. Ухвалити пакет антирейдерських законів, включаючи

посилення кримінальної відповідальності замовників і учасників протиправних

дій. Без такого системного пакету рішень інвестиційний клімат в країні буде

надалі погіршуватись, випадки економічного екстремізму стануть суттєвою

перешкодою для появи нових іноземних інвесторів, розвитку вітчизняного

підприємництва. Існує небезпечна тенденція використання незаконних

озброєних формувань для захисту чи захоплення об’єктів власності, тому

держава має відновити монополію на вирішення комплексу проблем з питань

недопущення рейдерських захоплень.

3. Забезпечити платформу та інструменти широкого соціального

діалогу, впровадження альтернативних, неконфліктних методик вирішення

проблемних питань. В Україні має сформуватись нова культура дискурсу, яка

враховує потреби і цінності різних соціальних груп. Інститути громадянського

суспільства мають сприяти освітнім програмам з урахуванням світового

досвіду використання конфліктів як умови подальшого конструктивного

розвитку, а не ескалації насильства та агресії. Потрібно впроваджувати різні

практики медіації та фасилітації, розраховані на державних службовців,

підприємців, студентство, громадських активістів.

4. Провести комплексне дослідження використання «мови ворожнечі»

в інформаційному просторі. Відсутність конструктиву і позитиву в

інформаційних повідомленнях, агресивна лексика та заклики можуть стати

каталізатором негативних процесів у суспільстві. Ми всі спостерігаємо, як за

допомогою маніпуляцій та агресивності в російських ЗМІ за стислі терміни

вдалось вплинути на громадську думку значної кількості російських громадян,

які негативно сприймають не тільки бойові дії українських військ, а й ставлять

під питання сам факт існування української нації та державності. Українське

медійне середовище має бути залучене до процесу формування високих

стандартів подання об’єктивної, неупередженої інформації, тим самим ми

рішуче відкинемо досвід маніпуляцій та ескалації вербального насильства, які

застосовують наші опоненти для штучної побудови образу ворога, залякування

та зомбування населення.

5. Використати культурно-мистецькі засоби для впливу на

формування громадської думки через документальне та художнє кіно,

соціальну рекламу, реалізацію арт-проектів, проведення художніх виставок, за

допомогою яких демонструвати не тільки об’єктивну позицію щодо процесів,

які відбуваються, а й формувати пропозицію майбутнього, бажаний образ

України, які більшість громадян сприйматиме як наснажуючі ідеї, сенс

патріотизму, - це сприятиме інтеграції громадян в єдиний україноцентричний

простір. Потрібно віднайти і забезпечити мистецькими засобами зв’язок між

позитивними здобутками в історії України і конструктивними шляхами

вирішення проблем сьогодення, віднайти енергію попередніх поколінь

видатних українців для нових звершень та досягнень.

6. Віднайти оптимальні моделі соціальної адаптації та реабілітації

переміщених осіб, мігрантів, біженців, учасників бойових дій. Потрібно надати

системну допомогу психологічного характеру, включити цих громадян у

суспільне життя, надати вільну можливість артикулювати власні погляди,

цінності, максимально полегшити період входження до соціального життя на

нових територіях. Методичні посібники, проведення тренінгів та семінарів,

консультацій мають в найшвидші терміни допомогти людям повернутися до

соціальної активності, роботи, відчуття потрібності і повноцінності.

7. Здійснити на постійній основі моніторинг проявів екстремів заради

виявлення і профілактики загроз безпеці громадян. Дослідження екстремізму в

Україні має врахувати міжнародний досвід щодо профілактики і реагування на

прояви екстремізму. Узагальнення цього досвіду, напрацювань вітчизняних

вчених та експертів мають сформувати розуміння динаміки показників

екстремів, на основі чого будуть розроблені ефективні моделі реагування на

прояви екстремізму в умовах сучасної світової тенденції загострення проявів

агресії та насильства. Інноваційні технології та наукові моделі індикації та

класифікації екстремізму в усіх аспектах суспільного буття повинні неухильно

враховуватись при ухваленні рішень інститутами влади.