ДосвіД – на службу люДям!

6 октября2012 года

суббота

№21независимая общественная Газета

Уважаемые читатели газеты «Советник»!

Мы с Вами – вот уже пол-года. За это время у Вас нако-пились вопросы, касающиеся газеты. Отвечаем:

Газета «Советник» выходи-ла дважды в месяц ( один раз в две недели). Теперь редакция может выпускать газету чаще. Начиная с №16 (от 31 августа 2012 г.), «Советник» выходит один раз в неделю.

Наша газета не распростра-няется по подписке. Поэтому Вы не сможете подписаться на нее в почтовом отделении. Но это вам и не нужно: газета «Советник» доставляется к Вам прямо в почтовый ящик, совершенно бесплатно.

Не верьте слухам: наша газета всегда была, есть и останется бесплатной. Все публикации в ней, включая частные объявления, совер-шенно бесплатны.

«Советник» должен при-ходить в каждый дом или квартиру, расположенные в 5 районах: Чугуевском, Вол-чанском, Двуречанском, Пече-нежском и Великобурлукском. Если газета Вам не доставля-ется – сообщайте нам. Теле-фон редакции – (057) 751-03-19. Его Вы можете найти в выходных данных, которые печатаются на последней странице каждого выпуска.

Сейчас, в период выбо-ров, некоторые политиче-ские силы сочли нашу га-зету чрезвычайно опасной! Ее тайком вынимают из ваших почтовых ящиков. Это очень важно – не дайте обмануть себя! Сообщайте в нашу редакцию об отсут-ствии газеты немедленно, по телефону (057) 751-03-19, в любое время!

Мы также будем благодар-ны, если Вы сможете сооб-щить нам, сколько раз прихо-дила к Вам газета «Советник» в 2012 году. Вы можете сделать это по телефону или по почте. Адрес редакции: Харьков, а/я 10566 (его также можно найти в выходных данных).

Никаких прочих уточнений адреса( индекс, улица, и т. д.) не требуется! Если сотруд-ники почты утверждают об-ратное – они ошибаются или не хотят принимать вашу корреспонденцию! Редакци-ей уже не единожды зафик-сированы такие случаи.

Газета «Советник» дела-ется для Вас, и вся наша ра-бота – для Вас. Поэтому мы будем рады любым Вашим замечаниям и предложени-ям. Направляйте их нам по телефону или по адресу ре-дакции: Харьков, а/я 10566, тел. (057) 751-03-19.

Всегда ваш,Константин исаев, главный

редаКтор газеты «советниК»

От редакции

«Советник»придетк каждому

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

«Білий Колодязь – один із цен-трів цукроваріння, де раз у рік люди на 2 місяці отримують ненадійне робоче місце, потім – біржа праці, випадкові заробітки і постійне зма-гання за тверезість.

Зібралося більше сотні людей. Робочий час, але роботи ні в кого нема. Багато молодих мам з ді-тьми. Білоголова малеча уважно вивчає, що у мене є, смикає за штанини і дивиться в очі так, що

вони миттєво наливаються воло-гою. Попереду нестійкі, з худими ніжечками сім бабусь. Старенькі, старенькі… Зігнулись на свої кос-турки і щось думають, закривши очі і щільно стуливши безкровні губи. За спинами людей – величез-ні корпуси цукрозаводу. Не видно навіть неба. Пече сонце.

У 2001 році я сидів цілий тиж-день біля прем’єра Ющенка, аби Уряд прийняв постанову про ви-

ділення коштів на ліквідацію над-звичайного лиха в селищі. Не було ані тони мазуту, і Білий Колодязь покрився суцільною кригою. Жит-тя замерзло. Я не відступив, поки мазут не був завезений, і МНСники не ліквідували збитки, спричинені некомпетентною владою. Я роз-вивав тут програми по газифікації, водопостачанню, ремонту доріг і охороні здоров’я молодих мам. Всі пам’ятають, часто аплодують.

Зараз місцевої влади немає як інституту. Вона вся зібралася під одним партійним квитком, разом із місцевим бізнесом, і швидко збу-дувала неподоланний глибокий рів між собою і простим людом. Селищ-ний голова нікому і ніколи не звітує про свою роботу. Депутатів знають тільки їхні близькі та їхні боржники. Бізнес радикально політизований, він тримає людей в депресивній по-корі, під страхом звільнення та не-виплати заробітної плати. Жодного тротуару, жодної дороги, безпечної для пересування, жодної відремон-тованої будівлі, жодного нового робочого місця. Зруйновані підпри-ємства, які недавно підтримували життя більшості людей.

Молода, красива, з червневими волошками в очах жінка з двома дітьми. Обличчя схоже на маску

від напруження: «Мій чоловік при-їжджає додому раз на два тижні. Я – без роботи. Грошей критично нестає». Друга: «Чоловік поїхав на заробітки в Росію, і два роки все було добре. У мене – четверо ді-тей... А там його пригріла молода жінка, і він не повертається. Навіть адреса його не відома. У мене не-має грошей навіть на якусь зимову одежинку дітям». П’яний водій у «adidas-і» 80-х років свариться зі мною: «Поїхали зі мною – і я вам покажу, як пенсіонерам важко, бо їм треба платити по 15 гривень за переїзд до Вовчанська, і їм ніхто не компенсує їхню пільгу». Я кажу: «То поїхали…» Він з силою б’є себе ребром правої долоні по шиї, і так декілька разів: «Я не можу, бо я того…» Мітингуємо довго. Не див-но, бо до них взагалі ніхто не при-ходить. У більшості пенсії не до-тягують до 900 гривень. Зараз це дуже чутливо, бо не стає грошей готуватися до зими.

Відчай. Сльози. Важкі образи на все. Трясуть руками в повітрі, тика-ють зашкарублими пальцями в об-лізлий, незграбний і чужий силует цукрозаводу. Він стоїть такий само байдужий, з якимось чванством високих білих стін і металевих кон-струкцій, як і його власники…»

З ОсОбистОгО щОденника степана гавриша

29 вереСнЯ 2012, вовчанСькиЙ раЙон

Комітет всеукраїнської акції «Лідер народної довіри» звернувся до

заступника Голови верховної Ради, народного депутата України, професора, доктора юридичних наук степана Гавриша, з проханням розповісти про результативність своєї роботи з виборцями 176-го округу.

10 рОків тОму

не біЙСЯ! допоможи Собі! це єдиниЙ твіЙ ШанС – ГолоСуЙ За ГавриШа!

т ак, 7 помічників-кон суль тан-тів 6 днів на тиждень ведуть прийом виборців у 6 громад-

ських приймальнях у Харкові, Вовчанську, Чугуєві, смт Вели-кий Бурлук, Дворічна, Печені-ги.

На адресу народного депу-тата надійшло 4135 заяв. Ор-ганізовано і проведено 98 зу-стрічей з виборцями. Подано 2116 депутатських звернень і запитів, отримано 2040 від-повідей. 19678 осіб отримали різноманітну допомогу. Степан Гавриш взяв участь у розробці і представленні 27 законопроек-

тів. Було внесено 70 зауважень і пропозицій.

За сприяння С.Б. Гавриша, в господарства та соціальну сфе-ру округу залучено понад 30 млн. грн.

Багато зусиль доклав Степан Богданович, аби газифікувати кілька населених пунктів окру-гу, прокласти кілька газопрово-дів. Завдяки постійному контр-олю депутата, господарства округу стабільно отримують пальне, запчастини, бюджетне фінансування.

Особливу увагу приділяє народний депутат соціальній

сфері: турбота про своєчасно виплачені пенсії, допомога мало-забезпеченим, багато-дітним родинам, до-шкільним і шкільним закладам, закладам культури, лікарням.

Саме Степан Гавриш зробив так, що в поліклініках і лікарнях завжди є такий потрібний хво-рим на діабет інсулін, «пробив» виділення для медичних уста-нов округу автотранспорту, но-вітнього медичного обладнання, ліків.

Активно підтримує Степан Богданович будівництво церков. Завдяки його старанням, впер-ше за багато років до Харків-ської області завезли церковні дзвони.

Невдовзі представники Ко-мітету акції «Лідер народ-ної довіри» на запрошення

Степана Гавриша відвідали його виборчий округ. Спільно з групою київських журна-лістів, ми були запрошені на конференцію про розвиток по-літичної журналістики. По за-кінченні, у присутності керів-ників 5 районів, що входять до округу, помічників депутата, журналістів, пройшла церемо-нія вручення С.Б. Гавришу ди-плому переможця акції «Лідер народної довіри» в номінації «Людина слова».

віКтор тригуб, видання «сеКунда», №6, 2002 р.

людина Слова – Степан ГавриШ

ШАНОВНІ ПРАЦІВНИКИ ТА ВЕТЕРАНИ ОСВІТЯНСЬКОЇ НИВИ!

Вітаю всіх Вас, хто сіє насіння до-бра і знань, щедроти і надій, з пре-красним осіннім святом – Днем пра-цівника освіти!

Як багряна осінь обдаровує нас своїми багатствами, так і Ви, вчите-лі, даєте дітям неоціненні скарби тих людських якостей, які є такими важ-ливими в житті.

Окремі слова вдячності за самовід-дану працю Вам, шановні ветерани освітянської ниви! Ваша мудрість та жертовність педагога зберегла і при-множила найкращі традиції галузі, звеличила значення вчителя – провід-ника вічних цінностей.

Хай слово вчителя буде завжди святим і чистим на землі, а засія-

на невтомною працею освітянська нива щедро зарясніє сходами юних талантів, яскравих особистостей, які прославляться перемогами та збагатять суспільство новими досяг-неннями.

Від щирого серця вітаю всіх пе-дагогів зі святом! Зичу міцного здоров’я, наснаги, добробуту, незгас-ної іскри та творчого неспокою. Хай Вас і Ваших учнів завжди об’єднує одна мета – зведення величного хра-му знань!

ваш степан гавриш

Білий Колодязь: у більшості пенсії не дотягують до 900 грн.

2 Острый раЗгОвОр№ 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИК

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

Харківська опозиція та кандидати в на-родні депутати-«самовисуванці», які не

пов’язані зі владою, скаржаться на нерівний доступ до виборців. за їхнім твердженням, місцеве керівництво залякує людей. сільські ради й підприємці такі закиди спростовують.

наш вибір

НеаргумеНтоваНа впевНеНість у «покращеННі»

Найгірше з професійністю – на 7-му каналі. 60% сюжетів, що вийшли в ефір у серпні, є, на думку експертів, рекламними, а не новинними. Протягом місяця вийшло 63 сюжети про життя міста. З них 33 репортажі були, за оцінками експертів, рекла-мою місцевих політиків, а ще 5 містили ознаки комерційного за-мовлення.

«Зірками» забороненої полі-тичної реклами у новинах стали чинні законодавці – депутати Верховної Ради Дмитро Шен-цев (Партія регіонів) та Валерій Писаренко (позафракційний, екс-БЮТ). Тепер пани Шенцев і Писаренко є ще й кандидатами у депутати. Ці парламентарі в сю-жетах новин «благословляють» як вагомі, так і незначні події. У їхніх «синхронах» (тобто у

прямій мові з екрану. – Від ред.) відсутня інформаційна складова. Депутати в інтерв’ю журналіс-там не розповідають сенсацій, у їхніх промовах немає фактів, точних даних, цифр, тощо. Нато-мість є емоційна фіксація «покра-щення» стараннями партії влади сьогодні та абсолютно нічим не аргументована впевненість у по-дальшому «покращенні».

Типова словесна конструкція з новин 7-го каналу вустами депутата Шенцева: «Нам есть, действительно, с чем идти к лю-дям, нам есть, чему радоваться – нашим успехам. И вы види-те, что сегодня идет такая суета строительная в городе, и дороги ремонтируются, и строительная техника работает. Это говорит о чем? Это говорит о том, что город живет, развивается». (Сю-жет «День свого визволення від-значив Чугуїв» від 13 серпня).

Валерій Писаренко захопив журналістів темою роботи сво-єї приймальні депутата. Два дні поспіль 7-й канал дає «гарячі» репортажі про те, як кандидат у депутати спілкується з вибор-

цями у своєму кабінеті. Журна-лісти звітують разом із Писарен-ком: «У громадській приймальні народного депутата Валерія Писаренка теж рахують. Але не години, а кількість звернень людей, що вдалося виконати. На особисті прийоми парламентаря

кожного разу приходять понад п’ятдесят громадян. Загальна ж кількість звернень за час робо-ти приймальні вже перевищила чотири тисячі». Цікаво, що в наступних репортажах із при-ймальні Писаренка журналісти не повідомляють, скільки з тих чотирьох тисяч громадян, що

звернулися до депутата і канди-дата, отримали допомогу у вирі-шенні своїх проблем.

Сім відеосюжетів у випус-ках новин на одному телеканалі впродовж одного тижня за участі народного депутата Валерія Пи-саренка можна зарахувати до все-

українського антирекорду того, що журналісти між собою нази-вають джинсою, а експерти – ма-теріалами з ознаками замовності.

Найкращі та НайгіршіНайвищий показник із дотри-

мання всіх шести журналіст-ських стандартів у серпні здобув

телеканал Simon – 3,74 бала із 6 можливих (у липні він мав 3,67). На другому місці – ХОДТРК – 3,6 (у липні новини ХОДТРК найбільше відповідали стандар-там – 3,83). На третьому місці – 7 канал – 3,46 (у липні – 3,69). Середній серпневий бал – 3,6 – програє липневому – 3,73.

Найпроблемніший журна-лістський стандарт у харків’ян – баланс думок і точок зору – погіршився у серпні порівняно з червнем – липнем на кілька сотих: із 0,49 (червень) та 0,43 (липень) до 0,36 (серпень).

Найменше подають різні точ-ки зору журналісти 7-го каналу – 0,32 бала. В ефірі – переваж-но представники партії влади, міський та обласний очільники, позиції яких, як правило, немає альтернативи в ефірі 7-го кана-лу, що підтверджується експерт-ними підрахунками.

Найкраще харківські жур-налісти в серпні впоралися зі стандартом точності – середній показник трьох каналів у серпні 0,74 бала.

источниК: rez.com.ua

с ела Другий Лиман, Жовтне-ве та Вільшана розташовані неподалік від українсько-

російського кордону: їхати туди від Харкова вибоїстими дорога-ми треба понад160 кілометрів. Цими селами, що входять до 176-го виборчого округу, вже другий місяць роз’їжджає кан-дидат у народні депутати, «са-мовисуванець» Степан Гавриш.

Він розповідає, що перед його приїздом до людей при-ходять представники сільської ради чи сільгосппідприємств і залякують, щоб місцеві жите-лі не приходити на зустріч. «Їм кажуть дуже просто: мовляв, ви не отримаєте розрахунку за свої паї, ми не допомагатимемо вам у вирішенні ваших злободенних проблем», – каже Гавриш.

У селі Вільшана Любов Крей-дун, яка є членом виборчої комісії від опозиційної партії «Батьківщина», докладніше роз-повідає про застосування адміні-стративного тиску: «Досить ке-рівнику господарства на зборах сказати, щоб усі проголосували за «регіони», бо «я знаю, хто за кого проголосує», і люди одно-значно голосують. У нас керів-ник господарства очолює район-ну організацію Партії регіонів. Як член дільничної виборчої комісії, я людям розповідаю, що цього бути не може – беріть, чи-

тайте закон. Я даю гарантії, що ніхто не дізнається, за кого ви проголосуєте. А люди кажуть: «Лебединський дізнається.» Це – керівник сільгосппідприємства».

«у людей є своя голова На плечах, їм визНачатися»

Харківські регіонали запев-няють, що передвиборча кампа-нія ведеться за європейськими стандартами. Тиску не помічає й вище згаданий Віктор Ле-бединський, який керує при-ватним сільськогосподарським підприємством «Вільшанське». Це у нього в оренді паї Вільша-ної. Він каже, що про «політін-формацію» на зборах не може йтися.

«Я ніде народних зборів не проводив і ні на яких зібраннях ні за яку партію не виступав – ні за Партію регіонів, ні ще за якусь. У людей є своя голова на плечах, їм визначатися», – наго-лосив Віктор Лебединський.

У рівних можливостях для агітації в селах переконує й сіль-ське керівництво.

«Будь-ласка, у нас є майдан-чик, де можна поставити намет, у нас нема проблем ніяких. Не-хай приїжджає і «Батьківщина», і «регіони», – заявила кореспон-денту «Радіо Свобода» сільський голова села Жовтневе Валентина Масюк.

влада каже, що підлітки Не агітують

Коли спілкувалися з Вален-тиною Масюк, у Жовтневому якраз святкували день села. Се-ляни між собою обговорювали, чи приїде до них кандидат у депутати від Партії регіонів. У центрі Жовтневого, біля пошти, медпункту і клубу стояв автобус

з біло-блакитною символікою, неподалік – школярі з прапора-ми Партії регіонів.

Запитую у юнаків, звідки вони. Наймолодший хлопець відповідає: «Казать не буду».

Старший хлопець: «Навчаюсь. У Дворічному. В ліцеї».

Запитую: «І теж так політикою зацікавилися»?

Хлопець: «Так».Звертаюся до третього хлоп-

ця: «А ви навчаєтесь»?«У школі».«І теж із прапорами»?Хлопці: «Нічого більше не

скажемо».«То вже не діти», – запевнила

«Радіо Свободу» голова сіль-ської ради Жовтневого Валенти-на Масюк. За її спостереження-ми, з прапорами Партії регіонів стояли випускники школи – ві-сімнадцятирічні хлопці. На за-уваження про підлітковий вік агітаторів сільський голова відповіла: «Коли я була поруч із клубом, а у нас готувалося свято села, там стояли діти по

вісімнадцять років. Я була від-сутньою півтори години, і за це нічого не можу сказати, хто там уже стояв».

Тим часом кандидати у на-родні депутати не дуже й ті-шать своїх сільських виборців зустрічами. Такий висновок можна зробити після розмов із селянами. Зате партійні агітки жителі Другого Лиману, Жов-тневого і Вільшаної отриму-ють без перешкод і від багатьох партій.

«Розносять. Наприклад, мину-лого тижня розносили партійні газети, буклети від усіх партій. Ніхто не чинить ніяких пере-шкод», – розповідає мешканка Другого Лиману Віра Рогова.

Відкрито про застосування адмінресурсу по селах місцеві мешканці не говорять. Листоно-ша, яка попросила не називати її імені й села, в якому вона пра-цює, коротко пояснила: «Ви що, мені тут жити!»

источниК: «радіо свобода», автор володимир носКов.

«Я Знаю, хто За коГо проГолоСує».Як на харківщині ГотуютьСЯ до виборів

аналиЗЗакаЗнЫх материалов на харьковСких телеканалах

«телекритика» презенту-вала узагальнений моні-торинг за серпень 2012 року матеріалів із озна-ками замовності (або цензури) на місцевих те-леканалах, а також до-тримання регіональними журналістами професійних стандартів. Проаналізовано новини на телеканалах Криму («неаполь», ДтРК «Крим», Чорноморська тРК), Львова (ЛоДтРК, ZIK, тРК «Люкс»), Харкова (ХоДтРК, 7 канал, Simon).

Моніторинг дотримання професійних стандартів у роботі інформаційних служб українських телеканалів здійснюється гро-мадською організацією «Телекритика» за підтримки USAID, наданої через «Інтерньюз Нетворк». Метою моніторингу є підвищення рівня медіаграмотності українського суспільства, стимулювання медіа до відповідальності, дотримання журналістських стандартів та підвищення якості медійного продукту. Об’єктом моніторингу є сюжети в місцевих випусках новин на телеканалах Криму («Неаполь», ДТРК «Крим», Чор-номорська ТРК), Львова (ЛОДТРК, ZIK, ТРК «Люкс»), Харкова (ХОДТРК, 7-й канал, Simon). Моніторинг є незалежною експертною оцінкою громадської організації «Телекритика». Всі висновки й точки зору, висловлені в усіх публікаціях моніторингу, можуть не збігатися з точкою зору USAID чи «Інтерньюз Нетворк».

Степан Гавриш у Вільшаній: «Перед моїм приїздом людей залякують!»

«Чорну» агітацію проти Степана Гавриша дійсно «розносять без перешкод»

Нам есть, чему радоваться – нашим успехам?

3 № 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИКвеликОбурлукский райОн

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

«Сонце ледве пофарбувало в червоне вологий горизонт. Уже холодно. Земля цупко натягнула на себе ковдри білих-білих густих туманів. Над ними, як ста-ровинні містичні замки – верхівки осик, беріз, розчухраних тополь. Ще сонні купки терену збивають, як піну, важку білість. Ані подме, ані погладить вітром цей ранковий спокій.

Їду на базар у Великий Бурлук. Раптом зі свого золотого посагу піднімається-викочується сліпучо зо-лоте обличчя Світила. Навкруги все набуває кольорів. Чомусь не стає радіс-но. Може, тому, що сонце якесь чи то байдуже, чи то зверхнє, чи то холодне. На базарі з десяток продавців, і ми ‒ єдині покупці. Маленьке п’ятитисячне містечко о 8 годині ранку ще нікуди не поспішає. Розмовляємо про життя,

гроші і майбутнє. Люди посміхаються тільки на мою пропозицію увійти до них в долю. Сміються тоді, коли розу-міють, що мова йде про їхню особисту долю як громадян формально європей-ської країни.

Зустріч з людьми біля церкви, якій я допомагав, в парку. Поряд дитячий май-данчик, збудований за рахунок місцевого бюджету і спонсорів. Тут недавно пере-різав стрічку кандидат від влади.

Люди пам’ятають мої надзвичайні зу-силля по газифікації міста, його каналіза-ції, комп’ютеризації шкіл.

По дорозі в село Плоске відвідую ар-тезіанську криницю, яку облаштував мій благодійний фонд. Воду тут беруть на-віть з навколишніх сіл. Вона надзвичай-на – м’яко-прозора, приємно прохолодна із ніжним, густим смаком.

Плоске ‒ довжелезне село, що розтяг-нулося на тисячу садиб вздовж централь-ної траси. Приємна несподіванка. На зустріч прийшов селищний голова. Від-крите обличчя, майже дитяча посмішка. У всьому відчувається спокій і якась на-дійність, сила і впертість. ФАПу немає, роботи немає, грошей за оренду паїв нестає на закладку продуктів на зиму. Пам’ятник «Воинам-освободителям», штукатурений-перештукатурений піском з цементом, увесь у дірявих ранах, мовби після розстрілу. Металеві букви у нього забрали на сувеніри. Колись бетонні бор-дюри переплетені такою ж сухою тра-вою. Запустіння.

До мене підходять двоє дуже похило-го віку людей. Біженці. Вірмени. З 1996 року вони не можуть отримати пенсію, компенсації, бо не мають громадян-ства. Ходять з року в рік по все довших і страшніших колах бюрократичного пе-кла. У жінки з великими чорними очима і біло-восковим обличчям, обрамленним

срібно-антрацитовим волоссям, серйозні проблеми з ногами і неправдоподібно ве-лика грижа. Поряд чоловік в традиційній кепці з білою, як сьогоднішній враніш-ній туман, тижневою щетиною. У ньо-го ‒ рак лівої легені. Говорить повільно, але дуже чітко. В очах жодного відчуття болю чи страху. Гордо тримає голову. Його постать нічого не просить. Не ліку-ється, бо немає грошей. Вона плаче, він мовчить. Про них ніхто не дбає, живуть на випадкові гроші та за рахунок добрих людей. Кінець життя. Далі – тільки біль, страх, відчай. Обіцяю підготувати листа до влади на їх захист. Але хто я для неї? Такий же, як ось ці п’ятнадцять поселян, які прийшли на зустріч зі мною. Влада – справа абсолютно добровільна. Це – публічний інститут для надання послуг своїм громадянам. Будь-яким. У тому числі і тим, хто втратив Батьківщину і хоче стати громадянином. Якщо влада не може виконувати своїх обов’язків, вона має піти. Інакше ‒ її заставлять…»

З ОсОбистОгО щОденника степана гавриша

30 вереСнЯ 2012, великобурлуцькиЙ раЙон

Ось такий автобус возить дітей із села Сірий Яр до села Підсереднього – у дитячий садок і школу. Замість вікон – намотаний у декілька шарів сірий скотч, всередині – страшний сморід,. Возять у цьому автобусі ще і працівників місцевої ферми. Транспортний засіб проіржавів і загнив уже багато років тому. Пасажирів заливає дощем, бо немає в ньому нормального даху і вікон. Бідолашний водій і сам не розуміє, як їздить на цьому. Взагалі не зрозуміло, як автобус міг пройти технічний огляд минулого року.

А тим часом провладні кандидати в депутати у залах будинків куль-тури заявляють про успішний хід державної програми «Шкільний автобус», розвішують свої фотопортрети навіть у таких, небезпечних для життя дітей, «розвалюхах» і звітують про свою шестирічну «бурхливу» діяльність в останні шість років.

газ подорожает?

Украина намерена выполнить требования Международного валютного фонда о приведении тарифов на газ для населения к экономически обоснованным. Об этом заявил первый вице-премьер-министр Украины Ва-лерий Хорошковский на пресс-конференции в Ялте. «У нас не стоит вопрос повышения цен на газ. У нас стоит вопрос о приве-дении тарифов к себестоимости и экономически обоснованному уровню. Это очень важная зада-ча. Но мы прекрасно понимаем, что с другой стороны стоит во-прос социального обеспечения населения. Задача правитель-ства сделать это таким образом, чтобы население не пострадало. Правительство внимательно от-носится к пожеланию МВФ, те задачи, которые стоят в рамках программы, должны быть реа-лизованы. Вопрос в способе их реализации и сроках», – отме-тил он. Напомним, летом 2010 года Украина получила от МВФ первый транш в размере $1.89 млрд. В декабре 2010 года был выделен второй транш в разме-ре около $1.5 млрд. После это-го выделения средств по про-грамме были заморожены из-за невыполнения Украиной ряда взятых на себя обязательств, в частности, относительно повы-шения тарифов на газ и тепло-снабжение для населения.

источниК: «городсКой дозор»

нОвОсти у нас

з устріч вже тривала, і бать-ки цих дітей розповідали кандидату в народні депу-

тати про біди села і про свої власні. Колись, кажуть, тут був райський куточок, і у Малахове приїжджав відпочивати навіть колишній губернатор Масель-ський. Тут був чудовий сад, село дихало життям.

‒ А зараз що стало? Телефон і радіо не працюють у нас уже чо-тири місяці! – обурюється місце-ва жителька Раїса Петрівна.

‒ Чому так? – запитує Степан Гавриш.

‒ Тому що риють газ! – відпо-відають малаховці.

‒ А до чого ж тут газ? ‒ не ро-зуміє кандидат.

Сільський голова Микола Шевченко стояв серед своїх од-носельців, опустивши голову. Вони підтримують його, вважа-ють ‒ він робить усе, що від ньо-го залежить, але слухати Мико-лу Олександровича в райцентрі ніхто не хоче, і грошей на село не виділяють.

‒ Ще коли я пішов з парла-менту у 2006 році, ‒ розповідає Степан Гавриш, ‒ я підписав ви-ділення сюди, у Великобурлуць-кий район, 6 мільйонів гривень на газифікацію, у тому числі і на ваше село. Хто вкрав ці гро-ші – я не знаю, але обіцяю вам, що коли я знову прийду в пар-ламент, ми створимо спеціальну

комісію, яка розбереться у цьому питанні.

Зараз у районі з землі викопу-ють труби, які були «недопро-кладені» після того, як Гавриш пішов з Верховної Ради. Незва-жаючи на те, що вони цілком у доброму стані, замість них зби-раються прокладати нові. На думку Гавриша, можливо, це робиться для того, щоб хтось на цьому «відмив» гроші.

Малаховці розповіли Гаври-шу, про що турбуються найбіль-ше ‒ село вмирає, і вони бояться, що діти, які підростають і які ще мають народитися в ньому, не захочуть тут жити.

‒ У нас чудо-дітки, їх дуже ба-гато, і їм увечері нікуди дітися,

ніхто не організує для них нічо-го. Хто це має робити? Усе роз-бите, клубу немає, роботи немає, ‒ кажуть вони.

Щоб відновити село, перекона-ний Степан Гавриш, необхідно, щоб знову запрацювали ті закони, які були прийняті за його ініці-ативи і були направлені на під-тримку села. У тому числі – закон про учителів і медиків у сільській місцевості, земельний кодекс, за-кон про статус дітей війни, про багатодітні сім’ї, і багато інших. З минулого року більшість із цих законів призупинені постанова-ми Кабінету міністрів, тому що у бюджеті не вистачає коштів на їх виконання.

‒ Ці закони є, і вони мають пра-цювати. Я прийду в парламент і буду добиватися того, щоб повер-нути людям те, що їм винна дер-жава. Також я зроблю все, щоб не допустити прийняття закону про ліквідацію малих районів і об’єднання сільських громад, проект якого нещодавно був вне-сений нинішнім урядом до Вер-ховної Ради, ‒ пообіцяв Гавриш.

марина зацепіна

діти СонцЯтаких красивих і щасливих дітей ви не бачили ніколи – вони живуть у селі малахове, що у великобурлуцькому районі. на зустріч зі степаном Гавришем вони бігли ще від автобуса, який привіз їх зі школи.

ФОтОФакт За межами роЗуміннЯ

Справжні «діти сонця»

Чи захочуть вони лишитись у Малахові?

4 вОлчанский райОн№ 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИК

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

«Сирий, аж вологим стає настрій, ранок. День обіцяє бути ясним. Їдемо вздовж зна-менитого Харківського лісопарку разом із журналістами «Радіо Свобода» – до виборців. Назустріч нам котить білий привид колись іменитого харківського велогонщика, який застиг на бетонному постаменті. Він немовби хоче повернути своєму місту славу одного з велосипедних центрів Радянського Союзу...

Сьогодні у Вовчанську – День селищної громади. Свято розпочнеться ввечері, і кан-дидат від влади обіцяв прикрасити його ве-ликим феєрверком. Центральна частина міста перетворена на суцільний базар. Вид-но, що всіх фермерів, дрібних бізнесменів зобов’язали вивезти сюди сільгосппродукцію для вовчанців. Ми йдемо разом із невелич-кою групою підтримки вздовж нечисленних

торгових місць, на які перетворені кузова автомобілів або великі ящики. Ще немає 8 години ранку, а торгівля, яка ведеться з деся-ти стареньких автомобілів, уже закінчується. Люди купують мішками зерно, цукор і кру-пу. Всюди стоять черги, як у радянські часи. Найбільші – біля дивовижної маленької маши-ни з кубічним кузовом. Це – олійниця. За один літр духмяної, аж задихаєшся від цього те-плого, смачного запаху, просять 10 гривень. Люди купують одразу по 5-10 літрів. Позаду несподівано довгої черги останні кричать: «Не відпускайте багато в одні руки!» Великі коропи, майже сніжно-білі, довжелезні аму-ри, коричневі, з підведеними синню очима, товстолобики… Просять по 12-14 гривень. Людям дорого. Вони йдуть туди, де риба де-шевша гривні на дві.

Зі мною ходять двоє чи троє представників райдержадміністрації. Вітаюся з усіма. Але люди заклопотані, чи-то торгівлею, чи-то цими вранішніми сатрапами, розмовляють коротко й обережно… Тотальний контроль над будь-якими рухами й вольностями лю-дей.

Купую воскових потішних звіряток, свічки, мед, три довгих смужки сала – на довгий день роботи моєї команди, пиріжки з запашною печінкою, малесенькі шаш-лички на осинових шпичках... Три палат-ки: «Нашої України», Блоку Кличка – і моя. Великої черги немає, але люди постійно підходять.

Величезний і багатий Вовчанський рай-он – але ярмарок чомусь схожий на чергову «галочку» у черговому звіті. Нуль святковості. Біля райдержадміністрації, втомлюючи божевільними децибелами небо, з гучно-мовця безперервно вилітає весела музика. Українська…»

З ОсОбистОгО щОденника степана гавриша

29 вереСнЯ 2012, вовчанСькиЙ раЙон

К кандидату в депутаты по этому по-воду люди обратились лишь теперь, когда убедились: больше не к кому.

– Куда мы только не обращались, да только нигде нас не слышат! ‒ говорят волчане.

Гавриш пообещал лично посмотреть на бездорожье улицы Папанина. И уже через три дня встретился там с ее жителями.

‒ Я увидел вашу дорогу и понял вашу беду! Обещаю, что одним из первых пунктов моей программы поддержки Волчанска и Волчанского района станет строительство дороги здесь. Поверьте, деньги всегда можно найти, и у государ-ства их больше всего. Вы приходили ко мне на встречу на улицу Чкалова, и се-годня я вам говорю: этот наказ будет для меня главным! ‒ подчеркнул Гавриш.

Тем более, продолжил кандидат в на-родные депутаты, что он много лет ре-шал гораздо более сложные вопросы округа ‒ и газификации, и поддержки

промышленных предприятий… Он так-же инициировал и выполнял огромные по объему программы строительства до-рог, и многое другое.

На улице Папанина прозвучали и дру-гие просьбы – о самом необходимом: чтобы были поблизости хоть аптека и колодец!

Волчане со статусом «детей войны» попросили посодействовать тому, что-бы закон снова начал работать. Бывшие вкладчики Сбербанка СССР – разо-браться с «пустыми» пластиковыми карточками, которые были им выданы в рамках программы по возвращению «советских» долгов.

Жители Волчанска поблагодарили Степана Гавриша за выполненное обе-щание приехать. Дали и свое обещание: напечь вкусных и ароматных пирогов к следующему его приезду – уже в каче-стве народного депутата Украины.

мария КуКусина

Г остеприимные про-финтерновцы встре-тили гостей, как и по-

лагается, хлебом-солью, накрыли на стол. На рас-писной скатерти – све-жесобранный урожай: замысловатой формы патиссоны, необычайно яркие, по-осеннему рас-цвеченные перцы, яблоки, морковь и дыни! А еще – цветы, аромат которых на-полнял все вокруг.

Самые маленькие жите-ли села подготовили для гостей выступление: дети в национальных костю-мах, радостно улыбаясь, рассказали стихотворения, чем покорили всех – в том числе и Степана Гавриша.

Праздничные эмоции сменились насущными во-просами. Отсутствие газа в селе, не богатый Гон-таровский ФАП с вечной нехваткой лекарств (село Профинтерн относится к Гонтаровскому сельскому совету), недоступность скорой медицинской по-мощи – вот что волнует селян сегодня.

– Вызываешь скорую, а там первым делом спра-шивают: деньги у вас есть? У «скорой» –вечная нехватка бензина. Такой вызов обходится нам в 200, а то и в 300 гривен! – говорят профинтернов-цы.

Еще одна серьезная проблема – до автобус-ной остановки на трассе идти 4 км пешком! Иначе добраться до районного центра – Волчанска – не-возможно. Жители просят Степана Гавриша посо-действовать в решении и этого вопроса.

– Волчанский район, в то время, когда я был народ-ным депутатом от нашего округа, входил в десятку лучших районов Харьков-ской области. И на каком месте он сейчас?.. Урожаи упали, техники нет, субвен-ций нет. Власть народом не интересуется. Я вернулся сегодня к вам, мои избира-тели. Я хочу, чтобы вы бо-ролись за себя и не боялись сделать свой выбор! – ска-зал профинтерновцам Сте-пан Богданович.

Селяне уверенно го-ворили, что голосовать будут по совести. А еще –

попросили помочь осно-вать церковь в их селе.

‒ Я обязательно пригла-шу сюда, от вашего име-ни, епископа Изюмского и Купянского Елисея, мы встретимся на сходе села и поговорим об основании церкви, – поддержал их желание Степан Гавриш.

Под конец встречи бывший сельский голова Степан Попович поблаго-дарил всех односельчан за встречу. Пожелал им тако-го народного депутата, за-щитника и законодателя, как Степан Гавриш.

– Мы все его знаем, он приезжал к нам, помогал. Так давайте и мы выра-зим ему поддержку на выборах 28 октября – это будет правильный выбор, о котором мы никогда не пожалеем! – подчеркнул Степан Попович.

сергей шевченКо

П о его словам, данные агитационные материалы выгружались неизвестны-ми людьми из автомобиля «Хюндай»

с российскими номерами. Активисты «Права выбора» задержали распростра-нителей «чернухи», которые пытались скрыться с места происшествия, и вызва-ли милицию.

«Через несколько минут на место при-ехал капитан милиции, который не пред-ставился. Как только он увидел агитма-териалы, тут же позвонил в райотдел и уехал», ‒ рассказал глава Волчанской

районной организации ОО «Право выбо-ра» Георгий Михно.

После этого, говорит он, активисты еще трижды звонили в милицию, и толь-ко через час после первого звонка на место происшествия прибыл начальник райотдела Гармаш В. М., вместе с груп-пой вооруженных автоматическим ору-жием и одетых в бронежилеты сотруд-ников милиции. Но не для того, чтобы пресечь нарушение Закона о выборах. Скорее, наоборот.

«Активистов «Права выбора» задержа-ли и доставили в райотдел для получения объяснений, а российский автомобиль с неизвестными людьми отпустили без всяких вопросов», ‒ рассказал Михно. ‒ «У них не проверили даже документы!»

По словам Виталия Маляренко, факт нарушения закона «О выборах народных депутатов Украины» был зафиксирован, сфотографированы и номера машины, и процесс распространения «чернушных» агитационных материалов. Также акти-

висты общественной организации напи-сали заявление в милицию о совершении преступления.

«Мы обязательно сообщим об этом прецеденте и передадим все материалы по данному факту международным на-блюдателям – миссии ОБСЕ, ЕNEMO, наблюдателям из Канады и США, кон-тролирующим в Харьковской области соответствие избирательного процес-са законам Украины и международным стандартам», ‒ заявил Маляренко.

сергей шевченКо

в четверг, 4 октября, на ул. Короленко в г. волчанске наблюдатели общественной организации «Право

выбора» зафиксировали факт распространения агитационных мате-риалов клеветнического характера на кандидата в народные депутаты по 176-му избирательному округу степана Гавриша. об этом сообщил руководитель общественной организации виталий маляренко.

черный пиар

в волчанСке раСпроСтранЯют «чернуху».милициЯ беЗдеЙСтвует

встречи с нарОдОм

обещанноГо ГавриШемдолГо не ждут…

…ждут СамоГо ГавриШав селе с необычным названием Профинтерн – праздник: сегодня встре-титься с его жителями приехал не только кандидат в народные депутаты степан Гавриш, но и всеми уважаемый и любимый бывший сельский го-лова степан Попович, который проработал здесь 12 лет. Улыбки, смех, радостные лица – вот чего было на этой встрече в избытке.сказал – сделал. на встрече возле волчанской школы на ул. Чкалова

к степану Гавришу подошли жители другой части города – улицы Папанина. они специально приехали сюда, чтобы рассказать о том, что беспокоит их уже несколько лет – отсутствие дороги.

Величезний і багатий Вовчанський район – але ярмарок…

Машина доверху набита «черной» агитпродукцией

Бригада за работой: клевету – в каждый дом!

5 № 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИКдвуречанский райОн

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

в поселке Тополи люди снова собираются под открытым небом – двери клуба перед Степаном Гавришем закры-

ты. Когда-то здесь была желез-нодорожная станция «Тополи». Но теперь местные жители до-бираются отсюда до Харькова через Купянск: сообщения с об-ластным центром нет. Как нет и дорог, и газа, да и просто – денег на жизнь.

– Я – независимый человек и независимый политик. Иду в парламент не для того, чтобы от-стаивать свои интересы – я иду, чтобы отстаивать ваши, – сказал людям Степан Гавриш. – Вы жа-луетесь: нет электричек, невоз-можно оформить право собственности на свою же землю. А ваш депутат от партии власти в это время голосует за закон, по которому любой иностранец может получить это право на землю, если приобретет здесь недвижимость! Вы задаете вопрос: можем ли мы так дальше жить? Я считаю, что нет. Поэтому 28 октября подумайте – и не бойтесь.

Проблемы с землей становятся еще нагляднее в селе Ка-менка. Даже вопиющее бездорожье уходит на второй план. Нарочно не выдумать таких контрастов: редкая красота природы здешних мест стала фоном для настоящей траге-дии. К одной местной семье, которая, по устной догово-ренности с местной властью, распахала ничейный (!) кусок земли, явились «гости»: представились сотрудниками ми-лиции, имена и должности которых «вам знать не надо», и с угрозами потребовали… деньги за землю. Семья отдала все, что могла – сумма была непосильной… И теперь об-ратилась к Степану Гавришу, в надежде на защиту от про-

извола. На местную власть и действующего депутата у них надежды нет.

– Думайте сами, что нужно делать – или вас снова купят мошенническим образом! – призывает Степан Гавриш. Жи-тели Каменки знают, что он имеет право так говорить. Он не пытался кого-то купить, когда «выбивал» деньги для района на борьбу со стихийным бедствием, или когда завозил сюда крупный рогатый скот – для улучшения породы. Да и можно ли купить людей, которые устали жить в нищете и произволе власть имущих? Время покажет…

Но еще безнадежней показалась ситуация в селе Западное того же Двуречанского района. Здесь нет ни дорог, ни природных красот, ни школы, ни детсада, ни даже магазина… Лишь руины клуба 1965 года постройки напоминают о былом благополучии.

– Когда-то я завозил сюда станки для школьного столярного цеха… – вспоми-нает Степан Богданович.

– Да у нас и школы-то давно нет! Ско-ро и людей не останется… – с горьким смехом отвечают ему жители. – А какой был детсад!.. Из самой Двуречной вози-ли детей сюда!

Закрыли школу, закрыли магазин, ФАП – и можно «закрывать» село. И эта перспектива для многих сел – уже не за горами, благодаря «успехам» нынеш-ней власти. Но она бдительно следит за успехами Степана Гавриша: на встрече в Западном, откуда ни возьмись в рабочее время, появляются сотрудники районной газеты и райгосадминистрации. Снова с камерами, и снова снимают всех при-сутствующих. И даже стоящий на столе каравай, которым здесь встретили канди-дата в народные депутаты.

– 28 октября в ваших руках будет такая власть, какой не будет никогда больше

– власть выбрать своего представи-теля. Это – един-ственный день, когда вы должны не ошибиться в своем выборе, и поддержать имен-но того кандидата, которому можете доверить свою судьбу. Не бой-тесь! – повторя-ет снова Степан Гавриш. Он готов взять на себя эту ответственность.

виКтор маКаров

1 жовтня всеукраїнська гро-мадська організація «Діти війни України» відзначила 5-річчя сво-го існування.

У Дворічній святкування розпочалось із покладання вінків до підніжжя пам’ятника «афганцям». Потім

відбувся виступ Лозівського худож-нього колективу. Присутній тут кан-дидат у народні депутати Степан Гав-риш привітав місцевих дітей війни зі святом. У відповідь на їхнє звернення, він пообіцяв вирішити питання щодо виплати пільг цій категорії громадян. Адже саме по цим людям вдарили сумнозвісні зміни до Держбюджету 2011 року, коли Закон «Про соціальний захист дітей війни» було, так би мови-ти, «підправлено» – в результаті чого розмір пільг відчутно знизився, а деякі громадяни не можуть отримати належні їм виплати навіть через суди.

– Парламент має терміново поверну-тися до цього питання. Він має прийня-ти постанову або й навіть новий, си-стемний закон про збереження пільг, які були надані цим категоріям громадян. Це – його конституційний обов’язок. А в Конституції записано: не можна забо-роняти та відміняти будь-які пільги!

Люди обмінюються думками: «Це тридцять процентів надбавки до пенсії! Це було б щось... А насправді ж є тільки сім процентів, а на решту – одні розмо-ви!» «Я сам знаю, що від влади усе за-лежить! Ось оберемо того, кого треба нам – і буде те, що треба для нас!»

Не тільки у Дворічній – по всій Україні діти війни збентежені таким ставленням до себе з боку держави. Але вони не втрачають надії на підтримку. Саме тому і звернулись до Степана Гав-риша. Дворічанські діти війни переда-ли йому своє «Колективне звернення». І впевнені, що саме Степан Гавриш їм допоможе. Адже на його депутатсько-му «рахунку» в Верховній Раді були де-сятки законопроектів, що стосувалися виплати пільг і взагалі соціального за-хисту населення. Степан Богданович із вдячністю прийняв цю ознаку пошани і довіри від людей.

– Я вважаю це питанням моралі для будь-якого депутата, – сказав він на прощання дворічанцям. – І я вірю: спи-раючись саме на вашу підтримку, мені вдасться це зробити для вас.

(Текст «Колективного звернення» див. на с. 6.)

ірина арнаутова

«У Вільшані, що недалеко від села Жовтневе, місцевий бібліотекар мене одразу заводить у дві напів-сирі кімнатки. Дванадцять тисяч по-сірілих від часу, добре обшарпаних книг, як сиротинки у свитах на ста-ровинних гравюрах, вдивляються в мене сліпими очима геть затертих палітурок. Колись я в такій бібліо-теці ще до 6 років прочитав свою першу книгу, її зміст я пам’ятаю дотепер. Бібліотекар ‒ красива, із дуже добрим обличчям жінка, між іншим, мати чотирьох дітей, хви-люється: «Мені потрібен бодай би якийсь комп’ютер. Мені принесли цей мотлох (вона показує на руїни комп’ютерного дива початку 90-х років), і я не маю сили його викину-ти. Допоможіть. Я хочу давати дітям і дорослим знання, без яких вони залишаться в минулому».

Мені втретє за увесь час нада-ли місцевий клуб для зустрічі з ви-борцями. Ще йдучи від машини до нього, бачу на свіжоскошеній

траві два досить великого розміру шприци із залишками якоїсь темно-коричневої речовини…

На високих, потрісканих сходах – вперті, колись величаві, а зараз геть полущені білі циліндри-колони. Мене зустрічає «голубий» ескорт із семи прихильників кандидата від влади із величезними синіми пра-порами. На чолі – огрядна бабу-ся, яка чимось дуже нагадує стару Триндичиху із кінофільму «Весілля в Малинівці». Вони якось нерішуче і зовсім не в такт обмахують прапо-рами залишки штукатурки на стінах дивом збереженого храму культури вільшанців. Поки я намагаюся зна-йти способи відродити бібліотеку та вселити оптимізм у її господиню, що працює на пів-мізерної ставки, голуба команда бойовим каре за-ймає місця навпроти мене в досить непоганому залі. Навколо вишиван-ки, предмети старовинного побуту, копії картин українських художників із життя села. У зал влітає чоловік і

українською мовою, але з досить відчутним східним акцентом, одра-зу починає кричати: « А что ві зробілі тут?!» І так далі. Довго. Біло-голуба команда голосно підтримує.

Нарешті, ми, удвох із місцевим фермером Симоняном, стомив-шись, починаємо займатись кожен своєю справою: він йде на вулицю чекати особистої зустрічі зі мною, а я… намагаюсь вивести з ладу пога-но зібрану контрагітаційну систему кандидата від влади. Ще відносно молоді люди, з якоюсь відсутністю в очах, незвично дещо збуджені, іноді з не дуже чіткою дикцією, то кричать мені щось в обличчя, то різко кудись вибігають. Вертаються. Дві-три хвилини спокою. Все починається по новому колу.

Нарешті наступає повне порозу-міння з залом. У цей час біло-голуба команда на чолі зі своїм затихшим командиром швидко пірнають у за-тиснутий людьми вихід.

На вулиці довго розмовляю із фермером Симоняном. Сподіва-юся, що взаєморозуміння і комп-роміс іноді можуть дозволити нам не відступати від принципів. Цьому заважає генетично успадкований, а

ще більше набутий страх. Зараз він чомусь найбільший перед владою. Але страх не є ані будівельним, ані зв’язуючим наше життя матеріа-лом. Він знищує благі і добрі наміри, руйнує надію і довіру, зупиняє будь-який прогрес. Страх ‒ це генетична спадщина українців голодомору, та їх нащадків. Глобалізація здатна все це змінити. Але у Вільшані немає

сучасної бібліотеки, нормального комп’ютера, нормального інтер-нету, нормальних доріг, нормальної пенсії і нормального життя.

Переді мною ледь освітлений бе-тонними висотками Харків. Знову буду проїжджати біля вічного біло-го привида велосипедиста, який невтомно крутить педалі в невідо-мість…»

З ОсОбистОгО щОденника степана гавриша

29 вереСнЯ 2012, дворічанСькиЙ раЙон

ЗакОн – чтО дышлО…

З чим ЗуСтрічають Своє СвЯто діти віЙни?

очередная поездка канди-дата в народные депутаты

степана Гавриша по Двуречанскому району оказа-лась тяжелой.

влаСть,

«У Вільшані немає ані нормального комп’ютера, ані нормального життя»

права челОвека

какоЙ не будетникоГда больШе

Тополи: без пути-дороги

Красота и нищета Каменки

«Внимание властей» к жителям Западного

6 печенежский райОн№ 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИК

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

«Стажа 30 лет, последние годы работала учителем начальных классов. После 3-х опе-раций получила ІІІ группу инвалидности и ре-шила уйти на пенсию. При увольнении я не получила выходного пособия. Объясните, по-жалуйста, правильно ли со мной поступили».

– Відповідно до ст. 116 Кодексу законів про працю, при звільненні працівника ви-плата всіх сум, що належать йому від під-приємства, установи, організації, прово-диться в день звільнення. Отже, у випадку звільнення роботодавець зобов’язаний виплатити звільненому працівнику заро-бітну плату в день звільнення.

Відповідно до ст. 117 КЗпП, в разі не-виплати з вини власника або уповнова-женого ним органу належних звільнено-му працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, уста-нова, організація повинні виплатити пра-цівникові його середній заробіток за весь

час затримки по день фактичного роз-рахунку. Отже, з моменту звільнення до моменту звернення до суду про стягнен-ня заборгованості, звільнений працівник має право стягнути свій середній заробі-ток за весь час затримки.

Щодо видачі трудової книжки, то, від-повідно до розділу 4 “Інструкції про поря-док ведення трудових книжок працівни-ків” (затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захис-ту населення України від 29 липня 1993 р. №58 та зареєстрованої в Міністерстві юс-тиції України 17 серпня 1993 р. за №110), власник або уповноважений ним орган зобов’язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення, з вне-сеним до неї записом про звільнення. При затримці видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органа працівникові сплачується середній заро-біток за весь час вимушеного прогулу.

Таким чином, звільнений працівник має право вимагати виплати середньої заробітної плати за весь час затримки ви-дачі трудової книжки.

Зазначимо, що роботодавці рідко до-бровільно сплачують передбачені за-конодавством санкції за затримку заро-бітної плати та видачі трудової книжки. Для примусового стягнення вказаних сум необхідно звернутися з позовною за-явою до суду. Закон дозволяє це зробити за своїм місцем проживанням. З вимоги про стягнення з роботодавця заборгова-ності за заробітною платою, про виплату середньої заробітної плати за затримку у виплаті заробітної плати та середньої заробітної плати за затримку в видачі трудової книжки, судовий збір не стягу-ється.

У випадку відсутності наказу про звільнення, звільнений працівник може просити суд витребувати необхідні до-кументи у роботодавця. Головне – при

подачі позову необхідно точно знати назву та адресу знаходження робото-давця.

Крім того, за захистом своїх поруше-них прав звільнений працівник також може звернутися до місцевої прокура-тури, оскільки за невиплату заробітної плати передбачена кримінальна відпові-дальність.

юридическая кОнсультация уволить беЗ вЫходноГо поСобиЯ?

Члены Двуречанской общественной организации детей войны встревожены ухудшением ситуации вокруг преду-смотренных законодательством и га-рантированных Конституцией Украины прав и льгот детей войны. Происходит утверждение парламентом законов, а правительством – постановлений, по-ложения которых явственно ущемляют наши права, противоречат Конституции Украины, являются основанием для за-тягивания наших судебных дел или пре-пятствием для выполнения уже суще-ствующих судебных решений.

Обращаясь, спрашиваем: скажите нам, гражданам Украины – чем нынеш-няя власть лучше предыдущей? Почему снова на высшем государственом уровне обещают – а потом обещаний не выпол-няют? Почему правительство Азарова не выполнило обещания Президента Украи-ны – гаранта Конституции, который, в на-чале мая 2011 года, публично заверил, что детям войны будут доплачивать надбавку в размере 10% от прожиточного миниму-ма (минимальной пенсии)? Как можно понять депутатов большинства в Верхов-ной Раде Украины, которое 14 июня 2011 года утвердило Закон Украины №3491-VI «О внесении изменений в Закон Украины «О государственном бюджете Украины на 2011 год»? Это депутатское большин-ство, вопреки Конституции, поручило правительству менять положения и нор-мы, предусмотренные статьей 6 Закона Украины «О социальной защите детей войны», и устанавливать размер надбав-ки по собственному усмотрению.

Чем правительство Азарова лучше правительства Тимошенко, если именно оно, игнорируя ряд предыдущих реше-ний Конституционного суда, Конститу-цию Украины и ее действующие законы, цинично нарушает права детей войны по вопросу выплаты в полном размере 30%-надбавки к пенсии, и не желает за-ложить в главный финансовый документ государства соответствующие расходы?

Так почему же власть позволяет себе такие противоправные эксперимен-ты над миллионами детей войны? Над людьми, которые в послевоенные годы в нечеловеческих условиях создали столько, что нынешние «нувориши» за 20 лет не могут этого разграбить? Мы убеждены, что не хватает не денег на выплату детям войны надбавки. Не хва-тает доброй воли и желания у чиновни-ков и функционеров, которые называют себя «государственными мужами».

Легче всего обмануть и обобрать про-стых, незащищенных людей – отцов и матерей. Справедливо ли такое отноше-ние к старшему поколению – рассудит время и история. Мы уже сполна за все заплатили ценой своего здоровья, а мно-гие – ценой собственной жизни. А пото-му просим не экономить на нас – ради получения очередного транша МВФ, или в интересах олигархов.

Олигархи уже поняли этот наш запрос – создали «новые», да еще и «оппозици-онные», партии, и активно «раскручи-вают» их через свои средства массовой информации, особенно телевидение, которое принадлежит исключительно олигархам.

Поэтому мы решили на будущих вы-борах в Верховную Раду Украины под-держать человека, которого мы знаем, и который на деле доказал свою эффектив-ность в решении проблем людей округа.

ЭТО СТЕПАН БОГДАНОВИЧ ГАВРИШ

В отличие от провластного кандида-та (действующего народного депутата Украины, который постоянно голосовал за лишение детей войны льгот!), Степан Гавриш в 2004 году голосовал за Закон Украины «О социальной защите детей войны». И в дальнейшем, мы в этом уве-рены, он будет активно продолжать защи-щать наши права и интересы в высшем законодательном органе государства.

ГОЛОСУЙ ЗА ГАВРИША! ДОБЬЕМСЯ СПРАВДЕЛИВОСТИ!

коллективное обращение двуречанСкоЙ общеСтвенноЙ орГаниЗации детеЙ воЙнЫ

Мне 75 лет, прожил достойную жизнь. После войны нас, голодных, голых, от-лавливали и отправляли в Донбасс, вос-станавливать шахты, строить жилье... Было нелегко, но у нас было будущее. К 1950-м годам работала промышлен-ность, жизнь налаживалась.

Для меня, нормального человека, слово «перестройка» – нечто иное, как захват власти стаей стервятников, по-терявших честь и человеческое досто-инство. И до чего «доперестраивались» за 20 лет? Уничтожили все, ничего не построили. По Украине прошел смерч, оставляя за собой пустыню.

Мне стыдно за мою страну. Я доби-вался всего своим трудом. Офицер ВМС, ходил длительное время в китобойной флотилии. Передо мной был весь мир. Закончил Высшее партийное училище, лектор-международник, шел с гордо поднятой головой...

Степан Богданович, Вас люди уважа-ют заслуженно, хотя и говорится, что один в поле не воин. Удачи Вам – и моя поддержка.

С уважением,Михаил Васильевич,

пгт. Печенеги.

чтО пишут

лучШиЙ подарокУважаемый Степан Богданович!Пишет Вам семья из села Мартовая

Печенежского района. В 1991 году в этой семье случилось огромное горе: умерла молодая мама. На руках у мужа осталось 5 детей. Самой маленькой дочке исполнился 1 годик. Потом в эту семью пришла я, как мать и жена. У меня было двое своих детей. Было очень трудно.

А на 8 марта у нас был большой праздник: Вы подарили нам стираль-ную машинку. Большое вам спасибо!

Дети уже выросли, есть шестеро вну-ков. А память о Вас до сих пор живет в наших сердцах. Дети и сейчас поль-зуются Вашей стиральной машинкой, стирают детские вещи.

С большой благодарностью к Вам,семья Ехало, с. Мартовая.

мне СтЫдно За мою Страну

Степан Гавриш с жителями пгт. Двуречная

Встреча с жителями Мартовой 20 сентября 2012 г.

С избирателями в Печенегах, 31.08.2012 г.

7 № 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИКчугуевский райОн

«На зустріч, у дощ та глибоке надвечір’я, біля Чугуївського авіаційно-ремонтного заводу зійшовся майже весь мікрорайон. Знову ж таки, що мене вразило, відсутність тротуарів і пішохідних «зебр» через надзвичайно завантаже-ну автомобілями дорогу. З такою ж періодичністю, як і пото-ки машин, по цій великій трасі шмагають люди з кошиками, сумками, діти з портфелями, мами з немовлятами в колясках. Професійно перебігають військові, групами і поодинці. Ніяких розподільчих і вказівних знаків. Світло є. Але воно все нале-жить автомобілям.

На вулиці Жовтня стоїмо із п’ятьма десятками виборців під старими жовтоволосими березами. Вони втомилися від щоденної боротьби за виживання. Тому байдуже пропуска-ють тонесенькі струмені води за комір. Туди, де тепло вперто охороняє вхід до імунної системи. У двох метрах за спиною гуркочуть, здається, неймовірних розмірів вантажівки. На вибоїнах з них витрушується якась чорно-біла суміш. Ми всі починаємо кашляти, щось випльовувати, витирати мокрими руками обличчя. Люди в один голос скаржаться: щодня че-рез цей густонаселений масив, у будь-який час дня і ночі,

три-чотири рази на добу такі ж величезні вантажівки возять хлор у головний водозабір Харкова – Кочеток. Якщо, не дай Боже, станеться невелика аварія, то трагічні наслідки мо-жуть бути неймовірно важкими. Є інша, безпечніша і набагато краща по якості дорога. Але ця – коротша, тому економлять бензин. Він уже стає дорожчим, ніж людське здоров’я і жит-тя, ніж гідність і елементарні свободи. Телефоную до МНС. Молодці! Прекрасно організована служба з міністром Бало-гою миттєво вступають зі мною в контакт. Через якийсь час зі мною розмовляє керівництво МНС Харківської області. Обіцяють навести порядок.

В’їхав до Харкова. Все буденно. Сірі будівлі, сірі дороги, в сірому люди, запилючені базарчики на тротуарах, групками міліція біля авто з мигалками. Гаряче сонце розпекло небо, що його синь ледве вгадується в тонкому мареві чи традиційному смогові над колишньою науково-індустріальною кузнею ра-дянського прогресу.

На завершення я сьогодні сказав страждальним моїм ви-борцям, що істинний Рай є тільки тут, на Землі. Поки душа, тіло і розум живуть в злагоді з собою. Поки ми відчуваємо за-

пахи, любимо, пам’ятаємо ніжні дотики мами і коханих ‒ ми в Раю. За це варто завжди боротися і не відступати.

Вітаю усіх, хто вірує, із Воздвиженням Чесного і Животво-рящого Хреста Господнього!..»

З ОсОбистОгО щОденника степана гавриша

мелкие моНеты изымут из оборота

В Нацбанке заявили, что на изготовление мелких монет тратится слишком много денег, поэтому НБУ планирует иъять их их оборота. Менее чем че-рез год 1-2-копеечные монеты могут полностью исчезнуть из обихода. Тем, у кого очень много таких монет, центральный банк советует обменять их в банках на бумажные деньги – времени на это пока предостаточно.

источниК: segodnya.ua

частНым охраННикам дают больше полНомочий

Соответствующий закон всту-пит в силу уже через неделю. Полномочия охраны ранее не были четко прописаны. Теперь законодатели определили пра-ва и обязанности «секьюрити». Охранникам разрешат исполь-зовать наручники, ездить на машинах с сиренами, а глав-ное – применять силу. Частные охранные структуры могут при-менять меры физического воз-действия, спецсредства к обы-вателям, которые пребывают на охраняемой территории. Охран-ники будут иметь право про-водить досмотр ручной клади, проверку документов, осмотр автотранспортного средства. Охранять магазины будут лишь профессиональные секьюри-ти. По задумке законотворцев, все агентства должны работать только при наличии лицензии. Правозащитники же в новом за-коне видят простор для злоупо-треблений: прав у охранников будет намного больше, а при-влечь их к ответственности бу-дет еще сложнее, чем раньше. Спорных моментов в документе эксперты находят множество: применять спецсредства «се-кьюрити» смогут только в случае крайней опасности, но вот какую ситуацию счесть критической – решать охраннику. Так прописа-но в новом законе. Законодате-ли даже разрешили «секьюрити» задерживать людей – но не уточ-нили, где и на сколько. Юристы и правозащитники в один голос говорят: закон нужно дораба-тывать, и даже не помешали бы общественные слушания. Опасаются, что на улицах стра-ны могут появиться маленькие частные армии.

источниК: objectiv.tv

нОвОсти у нас

26 вереСнЯ 2012, м. чуГуїв

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!

-Когда я был депутатом, я пытался пре-вратить Чугуев в часть государствен-ного проекта по возрождению малых

городов. Проблем здесь такое количество, что разобраться с ними невероятно сложно. В свое время я инициировал принятие трех законов в поддержку местной промышлен-ности. Благодаря этим усилиям, были лик-видированы огромные долги по налогам, зарплате, коммунальным услугам для ЧЗТА, АРЗ, ТЭЦ-2 и других предприятий области, ‒ обратился Степан Гавриш к жителям ми-крорайона «Авиатор».

Он напомнил, как пригласил на Чугу-евский авиаремонтный завод Президента Украины Леонида Кучму, и как после его визита вышел указ о сохранении коллектива АРЗ.

‒ Я боролся за существование завода, и рад, что он работает и сегодня. Для меня очень дорог Чугуев ‒ здесь мы строили до-роги, больницу, дома для военнослужащих, реализовывали множество социальных про-ектов, ‒ вспоминает Гавриш.

Чугуевцы ответили, что знают о вкладе бывшего народного депутата в сохранение этих предприятий, но переживают: как, в случае своего избрания в парламент VII со-зыва, он планирует отстаивать их интересы в одиночку?

‒ В Верховной Раде я буду бороться за создание большинства, которое будет соот-ветствовать интересам моих избирателей. Возможно, это будет даже не большинство. Когда-то у нас была фракция «Возрожде-ние регионов». В ней было 36 человек, но

без нас парламент не мог проголосовать ни одно решение! Я готов создать такую фрак-цию снова и взять на себя ответственность за ваше будущее, советоваться с вами, не покидать вас и быть рядом постоянно, ‒ от-метил Гавриш.

Он добавил, что у чугуевцев появился

уникальный шанс подумать о том, какой им нужен депутат: «партийный» – или прямой представитель, мнение которого будет за-висеть не от партийной верхушки, а от из-бирателей.

сергей маринин

«с корую» тоже не дождать-ся – едет долго. В селе – не только старики, но и

несколько многодетных семей, которые совсем не ощущают поддержки власти. К кому об-ращаться? Со всеми своими проблемами сельчане обраща-ются к кандидату в народные депутаты Степану Гавришу. Для них он – не новый чело-век: его знают, ведь результаты его 8-летней работы (с 1998 по 2006 год) видны и сегодня. Обе-спечил газификацию, ремонт большой части сельской доро-ги, содействовал списанию за-долженности местных сельско-

хозяйственных производителей в связи со стихийным бедстви-ем, подарил школе большой компьютерный класс.

Сегодня кандидату в народ-ные депутаты местные жители рассказали, что по селу ходили и запугивали, призывая не прихо-дить на встречу с ним. Сельский голова Иван Шаульский все от-рицает и призывает громаду го-лосовать по совести.

‒ Лично у меня к Степану Гавришу нет претензий. Я могу говорить только то, что я вижу на своем уровне. Степан Богда-нович не может нас упрекнуть в том, что мы его не поддержи-

вали – мы всегда боролись за него. И сегодня я говорю вам, громада: голосуйте так, как велит вам ваша совесть! ‒ об-ратился к односельчанам сель-ский голова.

В свою очередь Степан Гав-риш пообещал поддержку селу Мосьпаново:

‒ Я много сделал для вас и, поверьте, сделаю еще больше, ‒ сказал он. Особое внимание пообещал уделять многодетным семьям, которых в селе не мень-ше пяти. ‒ Главное, о чем мы должны думать сегодня – это бу-дущее наших детей.

мария КуКусина

чуГуеву нужен ГавриШвстречи в Чугуеве всегда очень эмоциональны. Жизнь в районном цен-тре течет быстрее, чем в селах. от этого проблем не меньше, но они более глобальны. Почему не работают заводы, кто и зачем доводит их до банкрот-ства, чтобы потом продать за бесценок, где искать рабочие места, если предприятия стоят ‒ вот что волнует горожан больше всего.

в моСьпаново вСеГда поддерживали ГавриШаПосле взрыва на Чернобыльской атомной станции ба-бушка мария из Гомельской области в беларуси пере-ехала в село мосьпаново Чугуевского района – и ни разу не пожалела об этом. Правда, в последнее время совсем плохо стало со здоровьем, а за каждой таблет-кой нужно ездить в Чугуев: аптеки здесь нет. то есть, как говорят жители мосьпаново, аптека есть, но только в ней ничего нет.

В Мосьпаново: особую поддержку – детям

8 ОтдыХ с пОльЗОй№ 21 l 6.10.2012 г.суббота

ОВЕТНИК

праЗдники 8–14 оКТяБря

газета «советник»главный редактор: Константин Исаев

адрес редакции:г. Харьков, а/я 10566

Телефон редакции: (057) 751-03-19E-mail: gazeta.sovetnik@rambler.ru

Cвидетельство о регистрации: серия ХК №1283-24Р от 24.07.06Газета выходит 1 раз в неделю.Распространяется бесплатно.

Редакция оставляет за собой право редактировать и сокращать текст. Рукописи и фото не возвращаются.Высказанные авторами мысли могут не совпадать с позицией редакции.

Переписка с читателями только на страницах газеты.отпечатано в типографии: товариство

з обмеженою відповідальністю «офісмакс», м. Київтираж: 100000 экз.

Адвокат Лихачев Роман Борисович. Все виды юри-дических услуг. Земельные, семейные, налоговые споры. Наследство. ДТП. Защита в уголовных делах. Составле-ние исков, жалоб. Предста-вительство в судах, исполни-тельной службе. Низкие цены – высокое качество. Чугуев, ул. Р. Люксембург, 16-а (воз-ле центральной аптеки). Пе-ченеги: ул. Харьковская, 100 (в помещении Ощадбанка). Тел. 067-57-55-939, 093-611-06-90.

Продам 2-х комнатную изол. квартиру на 2 этаже 3-этажного дома в центре Печенег по адресу: Печенеги, ул. Б. Хмельницкого, д. 22, кв. 19. Цена договорная. Тел. 067-287-35-18, Спасенов Фе-дор Маркович.

Продам дом в Волчанске, по переулку Чкалова, 5. Есть газ, телефон, спутниковое ТВ, скважина, все надворные постройки, огород 25 соток, сад, а также есть место под застройку. Рядом магазин, ав-тобусная остановка, детский сад, школа, лес, речка. Очень тихий, чистый переулок. Цена договорная. Обращать-ся по тел. (05741) 4-61-32, моб. 067-129-81-00.P.S. Всем Вам здоровья! А Степану Богдановичу здоро-вья и перемоги!

Чайченко, г. Волчанск. Внимание! Утепление

домов (пеноизол). Запол-нение пустот, стен, полов, чердаков и т.д. Продажа: пе-нопласт, крошка, пенополи-стирол. Выполним работы всеми существующими уте-плителями. Тел. 067-781-86-31, 099-549-62-20, 762-98-36.

Продам в Волчанске 2 дома: 1) дом по ул. Харьков-ской, общей пл. 70,9 м2, газ, вода, ванная, хоз. постройки, гараж с ямой, 380 В; 2) дом по ул. Ленина, в центре горо-да, общ. пл. 136 м2 (2/3 + 1/3), печное-паровое отопление, огород 18 соток, скважина. Тел. 097-555-63-09, 096-202-43-04, 093-233-86-94.

Продается 3-комнатная квартира в центре Двуреч-ной, хорошее жилое состоя-ние. 50 кв. м, 2/1, отопление автономное, вода, газ, сану-зел, бойлер – горячая вода, окна пластиковые (новые), 2 кирпичных сарая, погреб, га-раж. Справка по тел. 099-32-75-100 (в любое время).

Утепление домов, запол-нение межстеновых пустот, чердаков, полов и термока-мер ПЕНОИЗОЛом. Эколо-гически чистый материал, без запаха, пожаробезопасен. Огромный опыт работы, до-ставка и установка бесплат-но. Тел.: 099-9-234-298, 097-737-02-92, 093-9-234-483.

Ваши объявления для бесплатного размещения в газете «Советник»

принимаются по адресу, указанному в выходных данных.

Частные объЯвлениЯ

8 октября – Луна в знаке Рака, убывающая. Луч-ший день для закваски капусты – будет вкусной и хрусткой.

9 октября – Луна в знаке Льва, убывающая. Гото-вим к зимовке сад: обрезаем ветки, удаляем гнез-да вредителей.

10 октября – Луна в знаке Льва, убывающая. Уха-живаем за газоном: косим и сгребаем траву, «рас-чесываем» граблями.

11 октября – Луна в знаке Девы, убывающая. Здоровые остатки растений закладываем в ком-постную кучу.

12 октября – Луна в знаке Девы, убывающая. Уда-ляем дикую поросль в саду и у привитых роз.

13 октября – Луна в знаке Девы, убывающая. Мульчируем многолетние цветы перегноем или компостом.

14 октября – Луна в знаке Весов, убывающая. Тщательно поливаем сад перед зимовкой.

Харьковская областная общественная организа-ция «АСП «Право выбора» приглашает юристов раз-личных специализаций к сотрудничеству на обще-ственных началах.

обращаться по телефону (057) 751-02-19.

8 октябряДень юриста9 октября

Всемирный день почтыДень риэлтора

10 октябряДень работников стандартизации и

метрологииМеждународный день стандартизации

Всемирный день психического здоровья11 октября

Всемирный день зрения12 октября

День кадрового работникаВсемирный день яйца

13 октябряМеждународный день по уменьшению

опасности стихийных бедствий14 октября

День художникаДень работников государственной

санитарно-эпидемиологической службы Украины

День украинского казачестваВсемирный день стандартов

10 октября 1932Впервые в СССР ученые К. Синельни-ков, А. Вальтер, А. Лейпунский, Г. Латы-шев расщепили атомное ядро лития.

14 октября 1997В саду им. Т. Шевченко (Харьков) открыт памятный знак репрессированным кобзарям, бандуристам, лирникам (скульпторы В. Бондарь, В. Семенюк, А. Шаулис, архитектор А. Морус).

луннЫЙ календарь Садовода и оГородника

8–14 оКТяБря

к р о С С в о р д

Вы столкнулись с нарушениями закона во время избирательной кампании?У вас есть фото- или видеофиксация фактов нарушений?

Общественная организация «Право выбора» просит всех активных и неравно-душных граждан информировать наш отдел мониторинга об этих фактах. Мате-риалы мониторинга будут предоставлены международным наблюдателям.

Защищайте ваше право на свободный выбор!Телефон для справок: (057) 751-03-19

Харьковская областная общественная организация«Агентство социального проектирования «Право выбора»

приглашает к сотрудничеству

конкурС «чудо-овощи»

Не упустите и вы свой шанс поставить новый рекорд и получить ценный приз!Для участия в конкурсе отправляйте 1-2 фото и небольшой рассказ, как вам удалось вырастить такие необыкновенные плоды, по адресу

редакции: г. Харьков, а/я 10566, или на электронный адрес: gazeta.sovetnik@rambler.ru. Самые удивительные овощи и фрукты будут выбраны редакционным жюри. Фотографии и письма будут опубликованы в газете «Советник».

победители получат ценные призы!

«Хотим показать вам нео-бычный желтый помидор, ко-торый вырос у нас на огороде. Надеемся, вам тоже понравит-ся. Вырастили мы этот поми-дор в Харьковской области, в Великобурлукском районе, село Первая Гнилица», – на-писала нам читательница Ан-тонина Николаевна Ткаченко.

Действительно, конкурен-цию такому помидору мог бы оставить лишь такой перец, какой вырос у Юлии Сомовой из пгт. Двуречная. «У моих родителей на огороде вырос очень смешной перец с кулаком! Мы, когда увидели это чудо, долго смеялись. И решили его сфотографировать! Вырастила такой смешной перец моя мама – Сомова Людмила Андреевна. И спасибо вам за интересную и по-знавательную газету!» – написала Юлия.

букет помидороввсе больше «чудес природы» находят и присылают нам наши чита-тели. сегодня за звание «Чудо-овощ» состязаются сразу два пре-тендента, один другого лучше: помидор-букет и перец с кулаками!

По ГорИЗоНТАЛИ: 1. Технологический процесс образования неразъемного соединения деталей машин. 7. Сравнительный итог прихода и расхода, производства и потребления. 11. Столица VII летних Олимпийских игр. 12. Имя суфлера в драматическом этюде А.П.Чехова «Лебединая песня(Калхас)». 14. Часть света. 16. Остров в Малайском архипелеге. 17. Одна из декартовых координат точки в трехмерном пространстве. 19. Место на бирже, где проис-ходят торги. 20. Жилище дворовой собаки. 21. У чеченцев и ингушей обожествленная земля. 22. Героиня произведения А.Грина. 23. Разновидность мебели, как правило для кухни. 27. Бо-евое оружие русского война. 29. Утверждение, суждение, проверенное практикой, опытом. 33. Бог смерти в древнеримской мифологии. 34. Стихотворение Есенина. 35. Курорт в Герма-нии. 36. В православной церкви высокая подставка для церковных книг, икон. 37. Она встает рано, но Бременским музыкантам это не мешает. 38. Стихотворение Блока. 39. На горе ... растет крупный виноград. 40. То же, что актёр.

По ВЕрТИКАЛИ: 1. Кровоподтек. 2. Лассо. 3. Государство в Азии. 4. Курорт на побережье Черного моря. 5. Устное поощрение. 6. Род кустарников семейства вересковых. 7. Опера польского композитора Монюшко. 8. Вид лица прямо спереди. 9. Официальное извещение банка клиенту или другому банку о выполнении им расчетной операции. 10. Сплав железа с углеродом и с дополнительными добавками. 13. Персонаж романа Достоевского «Идиот». 15. Автор романа «Цыган». 18. Известный итальянский футбольный клуб. 23. Успех. 24. Боль-шой гурт овец. 25. Рама с формовочной землей для заливки металлом. 26. Американский луговой волк. 27. Мужское имя. 28. Кондитерское изделие, лепешка. 29. Образ. 30. Белое сладкое вещество. 31. Рыба семейства сельдевых. 32. Украшение в форме стилизованных листьев на капителях колонн.

оТВЕТЫ: ПО ГОРИЗОНТАЛИ: 1. Сварка. 7. Баланс. 11. Антверпен. 12. Никита. 14. Африка. 16. Ява. 17. Аппликата. 19. Зал. 20. Конура. 21. Ана. 22. Ассоль. 23. Уголок. 27. Меч. 29. Истина. 33. Дит. 34. Побирушка. 35. Вик. 36. Аналой. 37. Охрана. 38. Королевна. 39. Арарат. 40. Артист. ПО ВЕРТИКАЛИ: 1. Синяк. 2. Аркан. 3. Катар. 4. Анапа. 5. Хвала. 6. Ерика. 7. Беата. 8. Анфас. 9. Авизо. 10. Сталь. 13. Иволгин. 15. Калинин. 18. Интер. 23. Удача. 24. Отара. 25. Опока. 26. Койот. 27. Мирон. 28. Чурек. 29. Икона. 30. Сахар. 31. Иваси. 32. Акант.

Степан ГавриШ: моЯ команда – каждЫЙ иЗ ваС!