МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ

РИБІНСЬКА АННА ПЕТРІВНА

УДК 351.741:342.95

АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ДІЯЛЬНОСТІ З НАДАННЯ СЕРВІСНИХ ПОСЛУГ МВС УКРАЇНИ

12.00.07 – адміністративне право і процес;

фінансове право; інформаційне право

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата юридичних наук

Київ – 2019

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державному науково-дослідному інституті

Міністерства внутрішніх справ України.

Науковий керівник – доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

БІЛОУС Віктор Тарасович,

Державний науково-дослідний інститут

Міністерства внутрішніх справ України,

провідний науковий співробітник відділу

науково-інформаційної та редакційно-

видавничої діяльності.

Офіційні опоненти: доктор юридичних наук, професор,

заслужений юрист України

БУХАНЕВИЧ Олександр Миколайович,

Хмельницький університет управління та права

імені Леоніда Юзькова, голова вченої ради,

завідувач кафедри конституційного,

адміністративного та фінансового права;

кандидат юридичних наук

ТЕРНУЩАК Михайло Михайлович,

Державний вищий навчальний заклад

«Ужгородський національний університет»,

старший викладач кафедри адміністративного,

фінансового та інформаційного права.

Захист відбудеться «02» жовтня 2019 року о 900

годині на засіданні

спеціалізованої вченої ради Д 26.732.01 Державного науково-дослідного

інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою: 01011, м. Київ,

пров. Євгена Гуцала, 4а.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державного науково-

дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України за адресою:

01011, м. Київ, пров. Євгена Гуцала, 4а.

Автореферат розіслано «02» вересня 2019 року.

Учений секретар

спеціалізованої вченої ради Т.А. Плугатар

1

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. На сучасному етапі державотворчого процесу одним

із пріоритетних напрямів адміністративної реформи в Україні слід вважати

діяльність щодо вдосконалення надання адміністративних послуг. Серед

правоохоронних органів, що надають адміністративні послуги, найбільш вагоме

місце, зважаючи на широкий спектр функцій та повноважень, посідають органи

Національної поліції України як центрального органу виконавчої влади,

діяльність якого координується Міністерством внутрішніх справ. При цьому

важливу роль у організаційному плані надання адміністративних послуг в

системі МВС України відіграють сервісні центри (далі – СЦ) МВС України,

серед них 155 територіальних та 24 мобільних, в яких за минулий рік отримали

послуги понад 3,2 мільйона юридичних та фізичних осіб. Сьогодні у

101 територіальному СЦ нового зразка впроваджено реалізацію місії сервісних

центрів МВС України – забезпечувати комфортне життя громадянина,

формувати його довіру до держави, надаючи необхідні адміністративні послуги

зручно та доступно. Відповідні центри функціонують у рамках єдиної

концепції, маючи прозорі офіси, електронну чергу, інформаційні бокси,

поліграфічну інформаційну продукцію, впроваджену систему відгуків, он-лайн

спостереження, а також дитячі куточки.

Особливого значення набуває надання адміністративних послуг органами

поліції та іншими структурними службами МВС України у зв’язку з

реалізацією прагнень України до набуття членства в Європейському Союзі, що

є одним з пріоритетних напрямів розвитку нашої держави. Однак запозичення

західних практик публічного управління передбачає не тільки імплементацію та

приведення чинного законодавства до стандартів Європейського Союзу, а

насамперед створення та забезпечення громадянам якісного та ефективного

обслуговування органами публічної адміністрації. Крім того, діяльність СЦ

МВС України потребує додаткових заходів з удосконалення адміністративно-

правового забезпечення, організаційних та технічних заходів, участі у

зазначеному органів місцевого самоврядування та громадськості.

Теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці

провідних вчених з адміністративного права, таких як: В. Авер’янов,

О. Бандурка, Н. Берлач, І. Бондаренко, О. Власенко, О. Гапонюк,

І. Голосніченко, І. Дроздова, В. Заборовський, В. Заросило, Л. Іванова,

Д. Калаянов, Т. Коломоєць, В. Колпаков, А. Комзюк, І. Кріцак, О. Кузьменко,

В. Куліков, М. Лошицький, А. Малько, Р. Мельник, О. Музичук, Н. Нижник,

О. Поляк, О. Попова, Г. Писаренко, Л. Приймак, Т. Проценко, О. Сосновик,

В. Тимощук, А. Фоменко, В. Циндря, В. Чорна, М. Шапоренко Н Якимчук,

О. Ярмиш, положення яких допомогли визначити перспективні напрями

вирішення окресленої проблематики.

Окремі аспекти сервісної діяльності правоохоронних органів, зокрема

МВС України, в різні роки досліджували В. Білоус, О. Буханевич, В. Глуховеря,

О. Гумін, С. Гусаров, В. Денисюк, Л. Іванова, Д. Калаянов, В. Куліков,

М. Мартинов, О. Таможній, М. Тернущак, О. Циганов, С. Шатрава та інші.

2

Незважаючи на наявність наукових праць, присвячених адміністративно-

правовому забезпеченню діяльності з надання сервісних послуг органами

державної влади, відповідні проблеми надання сервісних послуг МВС України

комплексно не були досліджені, зазначене питання системно не розглядалося,

що актуалізує тему дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконано відповідно до Указу Президента України

від 12 січня 2015 року № 5/2015 «Про Стратегію сталого розвитку «Україна-

2020»; Постанов Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 р. № 878 «Про

затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України»; від

28 жовтня 2015 року № 889 «Про утворення територіальних органів з надання

сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ»; Стратегії реформування

державного управління України на 2016–2020 роки (схвалено розпорядженням

Кабінету Міністрів України від 24 червня 2016 р. № 474-р) та Плану заходів з

реалізації Стратегії реформування державного управління України на 2016–

2020 роки (затверджено розпорядженням Кабінету Міністрів України від

24 червня 2016 р. № 474-р). Дисертаційну роботу виконано згідно з планами

наукової діяльності ДНДІ МВС України на 2017–2019 роки, а також у межах

виконання науково-дослідної роботи за темою: «Організаційно-правові аспекти

надання поліцейських послуг в Україні» (державний реєстраційний

№ 0117U002097). Тему дисертації затверджено Вченою радою Державного

науково-дослідного інституту Міністерства внутрішніх справ України

25 червня 2014 року, протокол № 3 (уточнення теми 25.04.2018, протокол № 2).

Мета і завдання дослідження. Мета роботи полягає в тому, щоб на

основі аналізу наявних наукових підходів, національного та міжнародного

законодавства і практики його застосування визначити сутність, зміст,

особливості та перспективи розвитку адміністративно-правового забезпечення

діяльності з надання сервісних послуг МВС України.

Для досягнення мети дослідження вирішувалися такі завдання:

‒ розкрити сутність та ознаки класифікації адміністративних послуг, що

надаються в системі МВС України;

‒ визначити сучасний стан правового регулювання надання сервісних

послуг в системі МВС України;

‒ проаналізувати адміністративно-правовий статус сервісних центрів

поліції;

‒ встановити елементи механізму правового забезпечення законності

діяльності електронних сервісів та послуг, які надаються в системі МВС

України;

‒ надати характеристику особливостей правового регулювання дозвільної

системи МВС України та надання нею сервісних послуг;

‒ провести вивчення та аналіз позитивного зарубіжного досвіду

діяльності поліцейських органів у площині надання сервісних послуг;

‒ визначити шляхи удосконалення адміністративно-правового

забезпечення з метою підвищення ефективності діяльності сервісних центрів

МВС України.

3

Об’єктом дослідження є суспільні відносини у сфері надання сервісних

послуг МВС України.

Предметом дослідження є адміністративно-правове забезпечення

діяльності з надання сервісних послуг МВС України.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертації становлять

філософські, загальнонаукові та спеціальні методи, пізнавальний потенціал

котрих спрямований на дослідження проблематики в єдності соціального змісту

і юридичної форми. Серед загальнонаукових методів використано аналіз,

синтез, які дозволили сформувати понятійний апарат дисертації (підрозділ 1.1).

На основі дедуктивного методу побудовано структурно-логічну схему

дослідження. Гносеологічний метод дослідження (підрозділи 1.1, 1.2 та 2.1)

дозволив визначити стан правового регулювання надання сервісних послуг в

системі МВС України як предмета адміністративно-правового забезпечення. За

допомогою функціонального методу проаналізовано зарубіжний та вітчизняний

досвід функціонування МВС України як суб’єкта надання сервісних послуг,

виявлено ступінь їх ефективності в безпосередній практиці, визначено напрями

вдосконалення (підрозділ 3.1). Порівняльно-правовий метод (підрозділи 3.1 та

3.2) використано для визначення шляхів удосконалення адміністративно-

правового забезпечення надання сервісних послуг в системі МВС України з

урахуванням вивчення законодавства у досліджуваній сфері зарубіжних країн.

Використання формально-догматичного методу сприяло розкриттю змісту

закріплених у законодавстві юридичних конструкцій, що пов’язані із

адміністративно-правовим забезпеченням надання сервісних послуг МВС

України (підрозділи 2.3 та 3.2). Метод статистичного аналізу (підрозділи 2.3 та

3.2) було використано під час роботи з офіційними статистичними матеріалами

стосовно визначення ефективності надання сервісних послуг МВС України.

Нормативну основу роботи складають Конституція України, закони

України, укази Президента України і постанови Кабінету Міністрів України та

інші нормативно-правові акти, що визначають зміст і особливості діяльності з

надання сервісних послуг МВС України.

Емпіричну базу дослідження становлять узагальнення практичної

діяльності МВС України, політико-правова публіцистика, довідкові видання,

статистичні матеріали, а також дані Головного сервісного центру МВС України

за період із 2017 до 2019 років.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що

дисертація є одним із перших у вітчизняній науці адміністративного права

самостійних, завершених комплексних наукових досліджень адміністративно-

правового забезпечення діяльності з надання сервісних послуг МВС України. У

результаті проведеного дослідження сформульовано низку наукових положень,

висновків та пропозицій, які характеризують особистий внесок дисертанта.

Зокрема:

вперше:

– на концептуальному рівні обґрунтовано поняття «сервісна діяльність

МВС України» як здійснення особливих владних повноважень Міністерством

внутрішніх справ України з надання адміністративних та інших сервісних

4

послуг через сервісні центри МВС України, спрямоване на набуття, зміну чи

припинення прав та/або обов’язків суб’єкта звернення та/чи надання інформації

під відомчим та громадським контролем;

– запропоновано класифікацію адміністративних послуг, що надаються

через сервіси МВС України за такими критеріями: за суб’єктом надання послуг;

за суб’єктом звернення за послугою; за предметом звернення задля з’ясування

їх реального ресурсу;

‒ дано авторське визначення поліцейської послуги як регламентовану

законодавством публічно-владну діяльність органу/структурного підрозділу

органу поліції відповідно до виконуваних органом поліції функцій, пов’язаних

із реалізацією прав і свобод людини, публічних інтересів суспільства і держави,

спрямованих на профілактику та боротьбу зі злочинністю, забезпеченням

правопорядку та публічної безпеки, що передбачає здійснення дій/прийняття

рішень шляхом контакту з фізичною чи юридичною особою за зверненням до

органу поліції, зокрема посадової особи, задля реалізації власних прав, свобод

та законних інтересів та/або виконання покладених на особу обов’язків у межах

законодавчої компетенції органів поліції;

удосконалено:

‒ класифікацію переліку дозвільних послуг МВС України залежно від

сфери реалізації на: дозвільні послуги у сфері дотримання громадської безпеки;

дозвільні послуги у сфері реалізації безпеки транспортних перевезень; дозвільні

послуги у сфері міграції; дозвільні послуги щодо сертифікації процесів та

технологій обладнання, виробництва, виготовлення зброї та вибухових

матеріалів;

‒ визначення особливостей адміністративно-процесуального дозвільного

провадження в системі МВС України та надання дозвільної послуги;

‒ сутність нововведення, що характеризується положенням про зміст

анкети «Таємний клієнт» сервісних центрів МВС України, та запропоновано

доповнити його окремим розділом 6 «Пропозиції та рекомендації», який

складається з такого блоку питань: 6.1 «Які послуги Ви рекомендуєте

запровадити в ТСЦ МВС України?»; 6.2 «Як удосконалити діяльність

мобільних сервісних центрів МВС України?» (варіанти відповіді: збільшити

перелік послуг МСЦ МВС України/ розширити локацію та графіки виїздів

МСЦ МВС України/ інші пропозиції); 6.3 «Ваші рекомендації щодо

удосконалення онлайн-сервісу Електронний кабінет водія?»;

дістали подальшого розвитку:

‒ теоретичні адміністративно-правові положення щодо розуміння змісту

статусу МВС України як суб’єкта здійснення сервісної діяльності у сфері

надання адміністративних та сервісних послуг;

‒ визначення пріоритетних напрямів удосконалення нормативних засад

використання ресурсу реалізації норм адміністративного права щодо

подальшого упорядкування надання сервісних послуг МВС України.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в

тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес,

зокрема у:

5

науково-дослідній діяльності – під час проведення науково-дослідних

робіт «Організаційно-правові аспекти надання поліцейських послуг в Україні»

(державний реєстраційний номер 0117U002097) та «Організаційно-правове

регулювання аналітичної роботи в МВС України» (державний реєстраційний

номер 0118U001044) (акт впровадження ДНДІ МВС України від 21 січня

2019 року);

правотворчій діяльності – для підготовки законодавчих та підзаконних

актів з питань діяльності з надання сервісних послуг МВС України (акт

впровадження ДНДІ МВС України від 22 січня 2019 року);

навчальному процесі – під час викладання дисциплін «Адміністративне

право», «Правове регулювання адміністративних послуг», «Актуальні

проблеми адміністративного права» (акт впровадження НАВС від 15 травня

2019 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною

роботою. У наукових статтях опублікованих у співавторстві частка дисертанта

становить 50 %. Ідеї та розробки співавтора в роботі не використовувалися.

Апробація результатів дисертації. Підсумки опрацювання проблеми

загалом, окремі її аспекти, одержані узагальнення і висновки оприлюднено

дисертантом на міжнародних науково-практичних конференціях, круглих

столах, зокрема це: Міжнародна науково-практична конференція «Сучасні

тенденції розвитку юридичної науки та практики» (Київ, 15–16 березня

2019 року); Круглий стіл з нагоди відзначення Дня науки – 2019 в Україні

«Розвиток науки і техніки: проблеми та перспективи» (Київ, 30 травня

2019 року); «Круглий стіл, присвячений 70-й річниці прийняття Загальної

декларації прав людини» (Київ, 14 грудня 2018 року); «Круглий стіл,

присвячений 69-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини» (Київ,

11 грудня 2017 року).

Публікації. Основні положення дисертації викладено в 11 наукових

публікаціях, з яких: п’ять – у наукових фахових юридичних виданнях України,

три з яких одноособові, дві – у співавторстві, дві – у міжнародному

юридичному виданні, чотири – у тезах доповідей, виданих за результатами

проведення науково-практичних конференцій та круглих столів.

Структура роботи зумовлена метою й завданнями дослідження і

складається із анотації, вступу, трьох розділів, які містять 7 підрозділів,

висновків, списку використаних джерел (174 найменування) та додатків.

Загальний обсяг роботи становить 199 сторінок, із яких 161 сторінка –

основний текст.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дослідження,

сформульовано мету і завдання, визначено об’єкт, предмет, методи

дослідження, представлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення

одержаних результатів дисертаційної роботи, подано інформацію про їх

взаємозв’язок із науковими темами, апробацію основних положень, описано

6

загальну структуру та обсяг дисертації, подано інформацію про публікації за

темою роботи.

Розділ 1 «Теоретико-правовий аналіз інституту адміністративних

послуг в системі МВС України» містить два підрозділи, в яких

досліджується правова природа інституту адміністративних послуг в системі

МВС України.

У підрозділі 1.1 «Поняття, ознаки та видова класифікація

адміністративних послуг, що надаються в системі МВС України» визначено

сутність та ознаки адміністративних послуг, що надаються в системі МВС

України, забезпечення відповідної сфери у контексті сучасних правових реалій

реалізації новітніх положень доктрини публічної адміністрації.

Обрано за основу підхід, який дозволив у межах аналізованих понять

визначити, що правове регулювання сфери надання адміністративних послуг в

системі Міністерства внутрішніх справ здійснюється на підзаконному рівні,

здебільшого відомчими наказами МВС України. Загальний перелік платних

послуг, а саме адміністративних, які надаються структурними підрозділами

Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції, Державної міграційної

служби, затверджено постановою КМУ, однак аналогічного систематизованого

переліку безоплатних адміністративних послуг не існує.

Водночас адміністративна послуга, з одного боку, є публічною послугою,

що передбачає реалізацію владних повноважень органами публічної

адміністрації шляхом зверненням фізичної або юридичної особи відносно

набуття, зміни чи припинення прав, обов’язків у порядку визначеному законом,

а з іншого – це окрема група адміністративних відносин, що реалізують права

фізичних та юридичних осіб за зверненням у різних сферах державного

управління. Тому поліцейську послугу слід розглядати як регламентовану

законодавством публічно-владну діяльність органу/структурного підрозділу

органу поліції відповідно до виконуваних органом поліції функцій, пов’язаних

із реалізацією прав і свобод людини, публічних інтересів суспільства і держави,

спрямованих на профілактику та боротьбу із злочинністю, забезпеченням

правопорядку та публічної безпеки, що передбачає здійснення дій/прийняття

рішень шляхом контакту з фізичною чи юридичною особою за зверненням до

органу поліції, зокрема посадової особи, задля реалізації власних прав, свобод

та законних інтересів та/або виконання покладених на особу обов’язків у межах

законодавчої компетенції органів поліції. Водночас сервісну діяльність МВС

України можна розглядати у якості здійснення владних повноважень

Міністерством внутрішніх справ України з надання адміністративних послуг,

інших послуг через сервіси МВС України, спрямоване на набуття, зміну чи

припинення прав та/або обов’язків суб’єкта звернення та/чи надання

інформації.

У підрозділі 1.2 «Стан правового регулювання надання сервісних послуг в

системі МВС України» наведено аналіз проблематики встановлення причин

існування й поширення відповідного стану правового регулювання надання

сервісних послуг в системі МВС України.

7

Визначено, що законодавством створено належне правове підґрунтя

удосконалення чинних практик надання адміністративних послуг органами

публічної адміністрації, в тому числі поліцейськими органами.

Досліджено історичні передумови розвитку процесу надання сервісних

послуг в системі МВС України. Встановлено, що проблеми із наданням повного

обсягу найбільш пріоритетних для громадян адміністративних послуг також

зумовлені і незадовільним виконанням положень чинного законодавства

України щодо передачі повноважень окремими центральними органами

виконавчої влади та неготовністю органів місцевого самоврядування та

місцевих державних адміністрацій до виконання делегованих ним повноважень.

В умовах сучасних вітчизняних реалій більшість центрів з надання

адміністративних послуг не можуть забезпечити надання таких затребуваних

громадянами послуг, як оформлення та видача паспорта громадянина України

та паспорта громадянина України для виїзду за кордон, оскільки відповідна

служба зволікає з передачею у центри необхідного обладнання для видачі

паспортів, а також логінів та паролів доступу до їх систем, що не дозволяє

адміністраторам центрів з надання адміністративних послуг надавати ці

послуги.

Аналіз чинного законодавства України у сфері надання адміністративних

послуг свідчить про те, що за останні роки у країні відбуваються позитивні

зрушення, спрямовані на підвищення якості надання таких послуг органами

публічної адміністрації. Для забезпечення належного рівня реалізації й захисту

прав фізичних та юридичних осіб у відносинах з правоохоронними органами, а

також підвищення ефективності діяльності самих цих органів, максимально

чіткій і повній регламентації мають підлягати не тільки процедури надання

правоохоронними органами адміністративних послуг та здійснення основних

функцій у сфері публічного адміністрування, але й виконання функцій у сфері

внутрішньоорганізаційної діяльності зазначених органів.

Розділ 2 «Організаційно-правові засади надання сервісних послуг в

системі МВС» складається із трьох підрозділів і присвячений дослідженню

надання сервісних послуг у системі МВС України.

У підрозділі 2.1 «Адміністративно-правовий статус сервісних центрів

поліції» досліджено статус сервісних центрів поліції та його елементи.

Встановлено, що нормативне забезпечення діяльності ЦНАП

здійснюється на відомчому рівні, а саме розробляється з урахуванням

адміністративно-правового статусу органу публічної адміністрації, положення,

в якому регулюються організаційні аспекти надання адміністративних послуг.

Проте відповідно до статусу органу виконавчої влади, специфіки та передусім

правоохоронної спрямованості діяльності відомче забезпечення

функціонування ЦНАП певним чином може не відповідати чи навіть

суперечити положенням Закону «Про адміністративні послуги». Тому

покращення організаційної складової забезпечення надання адміністративних

послуг в ЦНАП правоохоронних органів потребує окремого аналізу зі сторони

вчених-адміністративістів. Тому предметом цього підрозділу є аналіз

адміністративно-правового статусу сервісних центрів (ЦНАП) МВС України.

8

Виявлено, що адміністративно-правовий статус органів системи МВС

України, як приклад, Національної поліції України, зумовлений

правоохоронною спрямованістю, що виражається відомчим правовим

регулюванням, що охоплює як законодавчі, так і підзаконні основи діяльності,

специфікою владної компетенції, обумовленої такими напрямами роботи, як

боротьба зі злочинністю, забезпечення правопорядку та публічної безпеки,

надання сервісних послуг.

У підрозділі 2.2 «Електронні сервіси та послуги, які надаються в системі

МВС України» охарактеризовано порядок роботи електронних сервісів з

надання послуг в системі МВС України.

Встановлено, що МВС у своїй діяльності активно продукує розвиток саме

надання адміністративних послуг он-лайн через офіційні сторінки МВС

України та координованих органів. За останні роки було розроблено та

впроваджено низку е-сервісів та е-послуг, які надають змогу отримувати

необхідні документи та інформацію з реєстрів у цілодобовому режимі, не

виходячи із власного кабінету, тим самим ефективніше плануючи та

використовуючи власний робочий час. У сучасних умовах інформатизації

суспільства, активного впровадження it-технологій в повсякденний побут,

доцільність у використанні електронних сервісів органів публічної

адміністрації зростає щодня. Враховуючи те, що в Україні практично

подоланий початковий етап реформи адміністративних послуг, що полягав у

розвитку мережі центрів надання адміністративних послуг, логічними є

наступні кроки, пов’язанні саме із переходом організації системи державного

управління на нові рівні комунікації та взаємозв’язку із застосуванням

цифрових та it-технологій.

Виявлено, що електронна послуга виступає одним із засобів практичного

втілення електронного урядування, яка передбачає використання електронних

сервісів, наприклад, електронних кабінетів, електронних цифрових підписів на

офіційних веб-порталах органів публічної адміністрації.

У підрозділі 2.3 «Дозвільна система МВС України» виявлено, що вагомою

складовою адміністративного законодавства виступає блок нормативно-

правових актів, що регламентує окремі порядки та процедури надання

адміністративних послуг дозвільного характеру.

Визначено, що адміністративні послуги дозвільного типу надаються

досить широким колом органів публічної адміністрації, серед яких органам

Національної поліції відводиться одна із найважливіших ролей, зважаючи на

специфічність об’єктів дозвільної системи поліції, що передбачають особливі

порядки їх здійснення.

Доведено, що термін «дозвільна система» у широкому значенні доцільно

розглядати як регламентований адміністративно-правовими нормами порядок

подачі звернень до органів публічної адміністрації щодо отримання дозвільних

документів на здійснення певного виду діяльності, зокрема господарської, та

здійснення контролю уповноваженими органами за відповідною діяльністю. У

вузькому значенні дозвільну систему слід розглядати через призму діяльності

органів Національної поліції та інших уповноважених органів щодо отримання

9

спеціальних дозволів щодо визначених у Положенні про дозвільну систему

об’єктів (виготовлення, придбання, зберігання, використання, перевезення,

обліку предметів, матеріалів і речовин та відкриття, функціонування,

призупинення та припинення діяльності окремих підприємств, майстерень і

лабораторій).

Запропоновано класифікувати дозвільні послуги органів МВС України

залежно від сфери реалізації на: дозвільні послуги у сфері дотримання

громадської безпеки; дозвільні послуги у сфері реалізації безпеки транспортних

перевезень; дозвільні послуги у сфері міграції; дозвільні послуги щодо

сертифікації процесів та технологій обладнання, виробництва, виготовлення

зброї та вибухових матеріалів.

Розділ 3 «Шляхи удосконалення адміністративно-правового

забезпечення надання сервісних послуг в системі МВС України»

складається з двох підрозділів, які присвячені дослідженню зарубіжного

досвіду адміністративно-правового забезпечення надання сервісних послуг та

вивченню й розробленню шляхів підвищення ефективності діяльності СЦ МВС

України.

У підрозділі 3.1 «Зарубіжний досвід реформування органів поліції у

площині надання сервісних послуг» досліджено позитивний зарубіжний

досвід реформування органів поліції щодо удосконалення надання сервісних

послуг.

Констатовано, що практика налагодження партнерства між органами

поліції на місцевому рівні та громадськістю є одним із пріоритетів діяльності

органів внутрішніх справ держав учасниць Організації з безпеки і

співробітництва, що виступає у якості стратегічного напряму. Тому міжнародна

практика діяльності поліцейських органів у частині співробітництва з

громадами спрямована на: забезпечення правопорядку; роботу з профілактики

правопорушень; надання послуг населенню.

Зарубіжні практики діяльності органів поліції щодо удосконалення

процесів надання адміністративних послуг переважно зумовлені модернізацією

мереж діяльності спеціалізованих локальних центрів з надання послуг

населенню у площині впровадження електронних сервісів щодо застосування

інформаційних технологій під час надання послуг он-лайн; делегуванням

повноважень щодо надання поліцейських послуг муніципальним службам.

У підрозділі 3.2 «Концептуальні підходи щодо удосконалення діяльності

сервісних центрів МВС України» досліджено шляхи підвищення ефективності

діяльності сервісних центрів МВС України.

Проаналізовано показники звітів діяльності ТСЦ МВС України за 2017–

2018 роки, у результаті чого сформульовано основні чинники удосконалення

діяльності системи МВС України щодо надання сервісних послуг.

Визначено, що запровадження сервісів «Повідом про корупцію» на

єдиному веб-порталі органів МВС України та веб-сторінці ГСЦ МВС України є

одним із чинників удосконалення діяльності системи МВС України, як-от

практики надання сервісних послуг ТСЦ МВС України, наслідком чого

виступає очищення рядів посадових осіб в системі МВС України від

10

корупційно-спрямованих та недоброчесних працівників, а також сприяє

покращенню громадської думки та підвищенню авторитету органів

Національної поліції України.

Проаналізовано перспективні положення даних анкети проекту «Таємний

клієнт» сервісних центрів МВС України та запропоновано її доповнення

окремим розділом 6 «Пропозиції та рекомендації», який складався з наступного

блоку питань: 6.1 «Які послуги Ви рекомендуєте запровадити в ТСЦ МВС

України?»; 6.2 «Як удосконалити діяльність мобільних сервісних центрів

МВС?» (варіанти відповіді: збільшити перелік послуг МСЦ МВС України /

розширити локацію та графіки виїздів МСЦ МВС України / інші пропозиції);

6.3 «Ваші рекомендації щодо удосконалення онлайн-сервісу Електронний

кабінет водія?».

ВИСНОВКИ

У дисертаційному дослідженні за допомогою комплексного аналізу

теоретичних положень, законодавства України та практики його реалізації

запропоновано нове вирішення наукового завдання, що полягає у розв’язанні

теоретичних та прикладних проблем адміністративно-правового забезпечення

діяльності з надання сервісних послуг МВС України. У результаті проведеного

дослідження сформульовано низку нових наукових положень та висновків та

пропозицій, спрямованих на досягнення поставленої мети, основними з яких є

наступні.

1. Обґрунтовано підхід до розуміння сутності сервісної діяльність органів

виконавчої влади, зокрема МВС України, як реалізацію владних повноважень

центрального органу виконавчої влади з надання адміністративних послуг,

закріплених у Законі України «Про адміністративні послуги», та інших послуг,

під якими варто розуміти надання інформації для фізичних та юридичних осіб,

а також торгівельних організацій, автошкіл про конкретні адміністративні

послуги, які надаються такими сервісними центрами та іншої інформації щодо

процедури отримання таких послуг.

Поліцейська послуга – це регламентована законодавством публічно-

владна діяльність органу/структурного підрозділу органу поліції відповідно до

виконуваних органом поліції функцій, пов’язаних із реалізацією прав і свобод

людини, публічних інтересів суспільства і держави, спрямованих на

профілактику та боротьбу із злочинністю, забезпеченням правопорядку та

публічної безпеки, що передбачає здійснення дій/прийняття рішень шляхом

контакту з фізичною чи юридичною особою за зверненням до органу поліції,

зокрема посадової особи, задля реалізації власних прав, свобод та законних

інтересів та/або виконання покладених на особу обов’язків у межах

законодавчої компетенції органів поліції.

Сервісна діяльність МВС України – це здійснення владних повноважень

МВС України з надання адміністративних послуг, інших послуг через сервіси

МВС України, спрямоване на набуття, зміну чи припинення прав та/або

обов’язків суб’єкта звернення та/чи надання інформації.

11

2. Сучасний стан правового регулювання сфери надання

адміністративних послуг в системі Міністерства внутрішніх справ свідчить про

те, що воно здійснюється на підзаконному рівні, здебільшого відомчими

наказами. Загальний перелік платних послуг, зокрема адміністративних, які

надаються структурними підрозділами Міністерства внутрішніх справ,

Національної поліції, Державної міграційної служби затверджено постановою

КМУ, однак аналогічного систематизованого переліку безоплатних

адміністративних послуг не існує.

3. Враховуючи проаналізовані переліки поліцейських послуг (сервісних

(адміністративних та інших), регламентованих Постановою КМУ «Про

затвердження переліку платних послуг, які надаються підрозділами

Міністерства внутрішніх справ, Національної поліції та Державної міграційної

служби, і розміру плати за їх надання» та Законопроектом «Про сервісні

послуги та сервісні центри Міністерства внутрішніх справ України»,

поліцейські послуги доцільно класифікувати за такими критеріями:

а) у сфері сервісної діяльності в системі МВС України: адміністративні

послуги; інші послуги;

б) за суб’єктом надання послуг у системі МВС України: надають

підрозділи Національної поліції; надають територіальні органи з надання

сервісних послуг МВС (головний, регіональні та територіальні сервісні

центри); надають підрозділи експертної служби (НДЕКЦ); надають

підрозділи Державної міграційної служби (ГУ у областях, районні відділи та

сектори);

в) за суб’єктом звернення послуги: ті, які надаються за зверненням

фізичної особи; ті, що надаються за зверненням юридичної особи;

г) за предметом звернення (послуги): допуск водіїв до керування

транспортними засобами; допуск транспортних засобів до участі у дорожньому

русі; перевезення небезпечних вантажів; придбання, оформлення,

переоформлення, володіння, зберігання, носіння, перевезення, переміщення,

виробництво зброї (вогнепальна, холодна, боєприпаси і. т.д.); проведення

судових експертиз, досліджень, оцінок; надання відомостей з Єдиного

державного реєстру МВС України; проведення перевірок, обстежень, охорони

рухомих та нерухомих об’єктів.

4. На основі аналізу відомчих нормативно-правових актів (Положення

про Головний сервісний центр МВС України та Положення про територіальний

сервісний центр МВС України), що регулюють діяльність сервісних центрів

МВС України у частині аналізу елементів адміністративно-правового статусу

ГСЦ МВС України та ТСЦ МВС України, а саме їх завдань та повноважень,

доцільно констатувати таке.

Сервісні центри МВС України виступають ЦНАП, функціонують у якості

ГСЦ МВС України, РСЦ МВС України та ТСЦ МВС України (головного,

регіональних та територіальних). ГСЦ МВС України – це головний

міжрегіональний територіальний орган з надання сервісних послуг, РСЦ МВС

України діють як територіальні органи МВС України, ТСЦ МВС України є

структурними підрозділами РСЦ МВС України.

12

Діяльність ГСЦ МВС України має контрольну (моніторингову)

спрямованість, пов’язану, з одного боку, із додержанням зовнішніми

суб’єктами (в тому числі господарювання) вимог законодавства у сферах

надання сервісних послуг МВС України, а з іншого – зі здійсненням відомчих

контрольних та організаційних процедур в системі діяльності РСЦ МВС

України та ТСЦ МВС України.

Класифікувати повноваження ГСЦ МВС України доцільно на дві основні

групи: функціональні та організаційні. При чому організаційні повноваження

слід групувати за блоками: фінансовим, інформаційним, кадровим,

заохочувальним та антикорупційним.

5. Щодо розгляду елементів механізму та правової основи стратегічного

бачення розвитку сфери електронного урядування в Україні слід зазначити

таке. У результаті аналізу практики надання електронних послуг сервісними

центрами МВС України визначено, що, по-перше, розвиток електронного

урядування в Україні відбувається в контексті інформатизації суспільства,

удосконалення порядків надання адміністративних послуг, усунення

бюрократичної та корупційної складових, та передбачає застосування

інформаційно-телекомунікаційних технологій в організацію діяльності органів

публічного адміністрування. По-друге, Міністерство внутрішніх справ

України є одним із органів виконавчої влади, які активно впроваджують е-

технології в порядки надання публічних послуг сервісними центрами шляхом

розробки он-лайн-сервісів із надання е-послуг. По-третє, надання е-послуг

через е-сервіси слугує отриманню необхідної документації та інформації,

зокрема з реєстрів у цілодобовому режимі, не виходячи із власного кабінету,

надаючи змогу ефективніше планувати та використовувати власний робочий

час. Свідченням цього є вже запроваджений е-сервіс «Електронний кабінет

водія».

6. Дозвільне провадження в системі МВС України – це визначені у

Положенні про дозвільну систему та інших відомчих актах МВС України

спеціальні порядки видачі дозволів органами та їхніми структурними

підрозділами в системі МВС України у сферах дотримання громадської

безпеки, реалізації безпеки транспортних перевезень, міграції та сертифікації

процесів та технологій обладнання, виробництва, виготовлення зброї та

вибухових матеріалів. Дозвільна послуга в системі МВС України – це відомча

діяльність органів та структурних підрозділів в системі МВС України щодо

надання адміністративних послуг дозвільного типу (документів у формі

дозволів, сертифікатів, свідоцтв) відповідно до встановлених вимог та умов,

регламентованих відомчими актами МВС України, перелік платних послуг та

порядок надання яких підрозділами МВС України, Національної поліції та

Державної міграційної служби затверджено КМУ.

Термін «дозвільна система» у широкому значенні доцільно розглядати як

регламентований адміністративно-правовими нормами порядок подачі звернень

до органів публічної адміністрації щодо отримання дозвільних документів на

здійснення певного виду діяльності, як-от господарської, та здійснення

контролю за відповідною діяльністю уповноваженими органами.

13

У вузькому значенні дозвільну систему слід розглядати через призму

діяльності органів системи МВС України та інших уповноважених органів

щодо отримання спеціальних дозволів щодо визначених у Положенні про

дозвільну систему об’єктів (виготовлення, придбання, зберігання,

використання, перевезення, облік предметів, матеріалів і речовин та відкриття,

функціонування, призупинення та припинення діяльності окремих підприємств,

майстерень і лабораторій).

7. Враховуючи зміст та значення терміну «дозвільна система» в теорії

адміністративного права, запропоновано класифікувати дозвільні послуги

органів МВС України залежно від сфери реалізації на дозвільні послуги: у

сфері дотримання громадської безпеки; у сфері реалізації безпеки

транспортних перевезень; у сфері міграції; щодо сертифікації процесів та

технологій обладнання, виробництва, виготовлення зброї та вибухових

матеріалів.

8. Сформульовано основні чинники удосконалення діяльності системи

МВС України щодо надання сервісних послуг, якими є: впровадження та

модернізація послуг та он-лайн сервісів у діяльність ТСЦ МВС України, а саме

співробітництва із міжнародними організаціями (EUAM Ukraine, USAID), а

також муніципального та приватного партнерства; проект «Таємний клієнт» СЦ

МВС України, як такий, що конвертує пропозиції громадськості відносно

практик покращення обслуговування клієнтів ТСЦ МВС України; сервіс

«Повідом про корупцію» на єдиному веб-порталі органів МВС України та веб-

сторінці ГСЦ МВС України.

9. Встановлено, що подальша реалізація проекту «Таємний клієнт»

сервісних центрів МВС України покликана удосконалити діяльність ТСЦ МВС

України шляхом аналізу даних анкетування, яке є незалежним поглядом

громадськості на сервісний напрям діяльності органів поліції України, що, в

свою чергу, акумулює МВС України розширювати мережі (відкривати)

сервісних центрів, а також розробляти та впроваджувати нові онлайн-сервіси та

послуги у ТСЦ МВС України.

На основі аналізу змісту анкети проекту «Таємний клієнт» сервісних

центрів МВС України констатується чіткість, системність та комплексність

сформульованих питань. Однак анкета таємного клієнта тільки виграє у разі її

доповнення окремим розділом 6 «Пропозиції та рекомендації», який

складається з такого блоку питань:

– 6.1 «Які послуги Ви рекомендуєте запровадити в ТСЦ МВС

України?»;

– 6.2 «Як удосконалити діяльність мобільних сервісних центрів МВС

України?» (варіанти відповіді: збільшити перелік послуг МСЦ МВС України

/ розширити локацію та графіки виїздів МСЦ МВС України / інші

пропозиції);

– 6.3 «Ваші рекомендації щодо удосконалення онлайн-сервісу

Електронний кабінет водія?».

10. Запровадження та подальша реалізація сервісу «Повідом про

корупцію» на єдиному веб-порталі органів МВС України та веб-сторінці ГСЦ

14

МВС України є одним із чинників удосконалення діяльності системи ОВС, як-

от практики надання сервісних послуг ТСЦ МВС України, яка сприяє

покращенню громадської думки та підвищенню авторитету органів

Національної поліції України.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Праці, в яких опубліковано основні наукові результати дисертації:

1. Рибінська А.П. Правове регулювання надання адміністративних послуг

Національною поліцією України. «Правові системи». Науково-практичний

електронний журнал. 2017. № 3/4. С 63–72.

2. Циганов О.Г., Рибінська А.П. Пріоритетні напрями розвитку системи

надання адміністративних послуг у сфері правоохоронної діяльності України.

Наука і правоохорона. 2018. № 3 (41). С. 136–143.

3. Циганов О.Г., Рибінська А.П. Поліцейські послуги як одна з форм

поліцейської діяльності. Наука і правоохорона. 2018. № 4. С. 123–130.

4. Rybinska A.P. The state of e-government in Ukraine by the example of

providing e-services by the Main service centre of the Ministry of Internal Affairs.

European Reforms Bulletin. 2018. № 2. С. 32–38.

5. Рибінська А.П. Теоретико-правова характеристика дозвільної системи

Національної поліції України. Наука і правоохорона. 2019. № 1. С. 148–156.

6. Рыбинская А.П. Административно-правовой статус сервисных центров

МВД Украины. Закон и жизнь (Legea si Viata). 2019. № 4. С. 165–169.

7. Рибінська А.П. Становлення сервісної функції як виду адміністративних

послуг в системі МВС України. Право.UA. 2019. № 2. С. 62–69.

Праці апробаційного характеру:

8. Рибінська А.П. Удосконалення адміністративних та сервісних послуг,

що надаються Національною поліцією України. Збірник тез круглого столу,

присвячений 69-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини (Київ, 11

грудня 2017 р.). Київ: ДНДІ МВС України, 2017. С. 119–123.

9. Рибінська А.П. Громадський контроль за наданням адміністративних

послуг сервісним центром МВС України. Збірник тез круглого столу,

присвячений 70-й річниці прийняття Загальної декларації прав людини (Київ, 14

грудня 2018 р.). Київ: ДНДІ МВС України, 2018. С 152–153.

10. Рибінська А.П. Сприяння органів місцевого самоврядування щодо

надання сервісних послуг територіальними органами МВС. Сучасні тенденції

розвитку юридичної науки та практики: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф.

(Київ, 15–16 березня 2019 р.). Київ: Київський національний університет імені

Тараса Шевченка, 2019. С. 28–31.

11. Рибінська А.П. Нормативні закріплення стандарту надання

адміністративних послуг як підґрунтя їх якості. Розвиток науки і техніки:

проблеми та перспективи: збірник наукових праць з нагоди відзначення Дня

науки – 2019 в Україні (Київ, 30 травня 2019 р.). Київ: ДНДІ МВС України,

2019. С. 148–150.

15

АНОТАЦІЯ

Рибінська А.П. Адміністративно-правове забезпечення діяльності з

надання сервісних послуг МВС України. – Кваліфікаційна наукова праця на

правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за

спеціальністю 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право;

інформаційне право». – Державний науково-дослідний інститут Міністерства

внутрішніх справ України, Київ, 2019.

Дисертація є комплексним монографічним дослідженням, у якому,

враховуючи методологію пізнання, вітчизняну адміністративно-правову теорію,

положення чинного законодавства України, а також практики надання

сервісних послуг у системі МВС України, досліджено адміністративно-правове

забезпечення діяльності з надання сервісних послуг МВС України та

запропоновано шляхи його вдосконалення.

Проаналізовано теоретико-правові засади інституту адміністративних

послуг в системі МВС України, на підставі чого сформульовано авторські

визначення термінів «адміністративна послуга», «поліцейська послуга»,

«сервісна діяльність МВС України», виокремлено види та розроблено

класифікацію поліцейських послуг. Вивчено правове регулювання сфери

надання сервісних послуг у системі МВС України.

Досліджено організаційно-правове забезпечення надання сервісних

послуг в системі МВС України. Розглянуто зміст адміністративно-правового

статусу МВС України як суб’єкта здійснення сервісної діяльності. Указано, що

аналіз завдань, покладених на ГСЦ МВС України, надає змогу стверджувати

про їх контрольну (моніторингову) спрямованість, пов’язану із, з одного боку,

додержанням зовнішніми суб’єктами, зокрема господарювання, вимог

законодавства у сферах надання сервісних послуг МВС України, а з іншого –

здійсненням відомчих контрольних та організаційних процедур в системі

діяльності РСЦ МВС України та ТСЦ МВС України. Систематизовано

повноваження ГСЦ МВС України відповідно до покладених завдань, внаслідок

чого повноваження ГСЦ МВС України класифіковано на функціональні та

організаційні. Охарактеризовано практики функціонування електронних

сервісів та надання е-послуг в системі МВС України. Констатовано, що МВС

України є одним із органів виконавчої влади, які активно впроваджують е-

технології в порядки надання публічних послуг сервісними центрами шляхом

розробки он-лайн-сервісів із надання е-послуг, що слугує отриманню

необхідної документації та інформації, наприклад, з реєстрів у цілодобовому

режимі, не виходячи із власного кабінету, надаючи змогу ефективніше

планувати та використовувати власний робочий час. З урахуванням

дослідження дозвільної системи МВС України класифіковано дозвільні послуги

системи МВС України залежно від сфери реалізації та подано авторські

визначення «дозвільного провадження в системі МВС України», «дозвільної

послуги в системі МВС України».

16

Сформульовано пропозиції щодо удосконалення адміністративно-

правового забезпечення надання сервісних послуг в системі МВС України.

Зауважено, що до основних чинників удосконалення діяльності системи МВС

України у сфері надання сервісних послуг належать: впровадження та

модернізація послуг та он-лайн сервісів у діяльність ТСЦ МВС України, а саме

співробітництва із міжнародними організаціями (EUAM Ukraine, USAID), а

також муніципального та приватного партнерства; проект «Таємний клієнт» СЦ

МВС України, у контексті аналізу пропозицій громадськості відносно практик

покращення обслуговування клієнтів ТСЦ МВС України; сервіс «Повідом про

корупцію» на єдиному веб-порталі органів МВС України та веб-сторінці ГСЦ

МВС України.

Ключові слова: адміністративні послуги, сервісні послуги МВС України,

сервісні центри МВС України, електронні сервіси, дозвільна система МВС

України, правове регулювання.

АННОТАЦИЯ

Рыбинская А.П. Административно-правовое обеспечение

деятельности по оказанию сервисных услуг МВД Украины. –

Квалификационная научная работа на правах рукописи.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата юридических наук по

специальности 12.00.07 «Административное право и процесс; финансовое право;

информационное право». – Государственный научно-исследовательский институт

Министерства внутренних дел Украины, Киев, 2019.

Диссертация является комплексным монографическим исследованием, в

котором, учитывая методологию познания, отечественную административно-

правовую теорию, положения действующего законодательства Украины, а

также практики предоставления сервисных услуг в системе МВД Украины,

исследовано административно-правовое обеспечение деятельности по

оказанию сервисных услуг МВД Украины и предложены пути его

совершенствования.

Проанализированы теоретико-правовые основы института

административных услуг в системе МВД Украины, на основании чего

сформулированы авторские определения терминов «административная услуга»,

«полицейская услуга», «сервисная деятельность МВД Украины», выделены

виды и разработана классификация полицейских услуг. Изучено правовое

регулирование сферы предоставления сервисных услуг в системе МВД

Украины.

Исследовано организационно-правовое обеспечение предоставления

сервисных услуг в системе МВД Украины. Рассмотрено содержание

административно-правового статуса МВД Украины как субъекта

осуществления сервисной деятельности. Указано, что анализ задач,

возложенных на ГСЦ МВД Украины, дает возможность утверждать об их

контрольной (мониторинговой) направленности, связанной, с одной стороны, с

соблюдением внешними субъектами, в том числе хозяйствования, требований

17

законодательства в сферах предоставления сервисных услуг МВД Украины, с

другой – осуществлением ведомственных контрольных и организационных

процедур в системе деятельности РСЦ МВД Украины и ТСЦ МВД Украины.

Систематизированы полномочия ГСЦ МВД Украины в соответствии с

возложенными задачами, вследствие чего полномочия ГСЦ МВД Украины

классифицированы на функциональные и организационные. Охарактеризованы

практики функционирования электронных сервисов и предоставление е-услуг в

системе МВД Украины. Констатировано, что МВД Украины является одним из

органов исполнительной власти, которые активно внедряют е-технологии в

порядки предоставления публичных услуг сервисными центрами путем

разработки онлайн-сервисов по предоставлению е-услуг, что, в свою очередь,

служит получению необходимой документации и информации, в частности из

реестров в круглосуточном режиме, не выходя из собственного кабинета,

позволяя эффективнее планировать и использовать собственный рабочее время.

С учетом исследования разрешительной системы МВД Украины

классифицированы разрешительные услуги системы МВД Украины в

зависимости от сферы реализации и представлены авторские определения

«разрешительного производства в системе МВД Украины», «разрешительной

услуги в системе МВД Украины».

Сформулированы предложения совершенствования административно-

правового обеспечения предоставления сервисных услуг в системе МВД

Украины. Отмечено, что к основным факторам совершенствования

деятельности системы МВД Украины о предоставлении сервисных услуг

относятся: внедрение и модернизация услуг он-лайн сервисов в деятельность

ТСЦ МВД Украины, в числе сотрудничества с международными

организациями (EUAM Ukraine, USAID), а также муниципального и частного

партнерства ; проект «Тайный клиент» СЦ МВД Украины, в контексте анализа

предложений общественности относительно практик улучшения обслуживания

клиентов ТСЦ МВД Украины; сервис «Сообщи о коррупции» на едином веб-

портале органов МВД Украины и веб-странице ГСЦ МВД Украины.

Ключевые слова: административные услуги, сервисные услуги МВД

Украины, сервисные центры МВД Украины, электронные сервисы,

разрешительная система МВД Украины, правовое регулирование.

SUMMARY

Rybinska A.P. Administrative and legal support for the provision of

services by the Ministry of Internal Affairs of Ukraine. – Qualification Research as

the Manuscript.

Thesis for a Candidate Degree in Law. Speciality 12.00.07 «Administrative law

and processes; financial law; information law». – State Research Institute of the Ministry

of Internal Affairs of Ukraine, Kyiv, 2019.

The thesis is a comprehensive monographic study, which takes into account the

methodology of knowledge, domestic administrative and legal theory, the provisions

of current legislation of Ukraine, as well as practices of providing services in the

18

system of the Ministry of Internal Affairs, studied the administrative and legal

support of the activities to provide services to the Ministry of Internal Affairs and

proposed ways to improve it.

Theoretical and legal bases of the institute of administrative services in the

system of the Ministry of Internal Affairs are analyzed, on their basis author's

definitions of the terms "administrative service", "police service", "service activity of

the Ministry of Internal Affairs" are formulated, types of police services are singled

out and classification of police services is developed. The legal regulation of the

sphere of provision of services in the MIA system has been studied.

Organizational and legal support for the provision of services in the Ministry of

Internal Affairs system has been studied. The content of the administrative-legal

status of the Ministry of Internal Affairs is considered as a subject of service

activities. It is pointed out that the analysis of the tasks assigned to the Main Service

Center of the Ministry of Internal Affairs makes it possible to assert their control

(monitoring) orientation related, on the one hand, to the observance of the legislation

by external subjects, including the requirements of the legislation in the spheres of

provision of services by the MIA, on the other hand, the implementation of

departmental control and organizational procedures in the system of activity of the

Regional Service Center of the Ministry of Internal Affairs and Territorial Service

Center of the Ministry of Internal Affairs. The powers of the Main Service Centre of

the Ministry of Internal Affairs have been systematized in accordance with the tasks

assigned to it, so that the powers of the Main Service Centre of the Ministry of

Internal Affairs are classified as functional and organizational. The practices of

functioning of electronic services and provision of e-services in the MIA system are

described. It is stated that the Ministry of Internal Affairs is one of the executive

authorities, actively introduces e-technologies in the procedures of public services

provision by service centers by means of development of online services on provision

of e-services, which, in its turn, serves to obtain the necessary documentation and

information, in particular, from the registers around the clock, without leaving its

own office, allowing to plan and use its own working time more effectively. Taking

into account the research of the permitting system of the Ministry of Internal Affairs,

the permitting services of the system of the Ministry of Internal Affairs are classified

depending on the sphere of realization and the author's definitions of "permitting

production in the system of the Ministry of Internal Affairs", "permitting service in

the system of the Ministry of Internal Affairs" are presented.

Proposals for improving administrative and legal support for the provision of

services in the Ministry of Internal Affairs system have been formulated. The main

factors of improvement of the activity of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine

system on provision of services include: introduction and modernization of on-line

services in the activity of the Territorial Service Centers of the Ministry of Internal

Affairs, including cooperation with international organizations (EUAM Ukraine,

USAID), as well as municipal and private partnerships; the "Secret Client" project of

the MIA Service Centers in the context of analyzing public proposals on practices of

improving customer service of the Territorial Service Centers of the MIA; the

19

"Report on Corruption" service on the single web portal of the MIA of Ukraine and

the web page of the Main Service Center of the Ministry of Internal Affairs.

Key words: administrative services, services of the Ministry of Internal Affairs

of Ukraine, service centers of the Ministry of Internal Affairs, electronic services,

permitting system of the Ministry of Internal Affairs of Ukraine, legal regulation.

20

Наклад 100. Папір офсетний. Ум.-др. арк. 0,9.

Підписано до друку 27.08.2019. Замовлення 586.

Надруковано в «МП Леся».

Свідоцтво про внесення до Державного реєстру

суб’єктів видавничої справи серія ДК № 892 від 08.04.2002.

«МП Леся»

03148, Київ, а/с 115.

Тел./факс: (066) 60-50-199, (068) 126-49-26

E-mail: lesya3000@ukr.net