ВIСНИК св. Франциска 17 жовтня 2008 р. Б. №262Святий Франциск з Асижу

Франциск був сином багатого купцяПетра Бернардоне. Народився у 1182 р.в Асижі. При хрещенні отримав ім’яІван Хреститель, але його батько,повернувшись з Франції, назвав синаФранческо. Власне це ім’я залишилосьу нього назавжди. Франциск буввеселим і вразливим, мав неабиякіздібності, особливо музичні. Абезмежна щирість і великодушністьзібрала біля нього всіх ровесників, якіназвали його королем золотої молоді

продовження на 3 сторінці

міста.В юності Франциск

вчився в парафіяльнійшколі при костелісвятого Юрія, де добревивчив французькумову і трохи латини. Від1196 року він працюваву свого батька, пома-гаючи торгуватисукном. У 1202 роціФранциск вирушив навійну між Асижем іПеруджією, тампотрапив у полон, з якого повернувсяхворим майже через рік. Коли ж одужав,то, покинувши веселі забави, почавзадумуватись, як би міг здобути славу.Тому в 1205 році, отримавши від батькавсе необхідне для військової подорожі,знову зголосився до війська. Але, колидоїхав до Сполето, мав дивний сон, вякому Господь запитав його, комукраще служити: слузі чи пану. „Пану” -відповів Франциск і, поборовши сором,повернувся додому. Там розпочавпокутне життя: в постах, молитві,допомагаючи прокаженим. У 1206 році

він вирушив як паломник до Риму, а там,зустрівши жебрака, обмінявся з нимсвоїм одягом, і як жебрак, цілий деньстояв при вході до однієї з базилік,просячи милостиню.

Повернувшись з Риму, частоперебував на молитві внапівзруйнованій каплиці святогоДам’яна. І саме там одного дня почувголос Христа, який сказав йому цізнамениті слова: „Франциску, йди івідбудуй мій дім, що, як бачиш, попадає

в руїну”. Ці словаФранциск зрозумівдослівно. Тому,взявши з дому своїсукна, продав їх вФоліньйо, а грошівіддав на відбудовукаплиці святогоДам’яна. Але тодів т р у т и в с яприголомшений іобурений батько, якийзатягнув Францискана суд до єпископа

Асижу, звинувачуючи його у крадіжцігрошей. Саме тут, у 1207 році передєпископом Ґвідоном II, Францискприлюдно відмовився від „марнотицього світу”, віддаючи батькові весьодяг, який мав. Після того мовив: „Аждо цього часу я називав тебе на землібатьком, але тепер я вже зможубезпечно говорити Отче наш, що є внебі”. Після цих слів Франциск пішов зміста і почав жити як пустельник біляАсижу, служачи вбогим тавідбудовуючи одна по одній три каплиці

17 жовтня 2008 р. Б. №26ВIСНИК св. Франциска 3

Волю свого життя заключив святийФранциск у словах: життя БратівМенших полягає у тому, щобвиконувати святу Євангелію Господанашого Ісуса Христа.

Його слова і життя мають своєджерело в житті Ісуса Христа, котрийСам одного разу виразив це: „Їжа моя– волю чинити того, хто послав мене іділо його вивершити”. Чому святийФранциск, заносячи свої благання доБога, не просив навіть про силу творитичуда, але, щоб чинити волю Отця, – те,що Йому подобається. „Всемогутній,Вічний, справедливий і милосерднийБоже, дай нам, нужденним, чинити дляТебе те, про що знаємо, що цьогопрагнем, і хотіти завжди того, що Тобіподобається, щоб внутрішньо очищені,внутрішньо просвічені і розпаленівогнем Святого Духа, могли іти слідамиСина Твого, Господа нашого ІсусаХриста”.

Про що молиться Франциск? Про

волю, про звільнення від усього того,що мішає хотіти так, як Бог. Хто вільний,той готовий. Таким став Франциск.

Воля чи свобода – це не пустота, цеглибина, повнота, наповнення себеБогом, бо Він є найсвобіднішим,початком і кінцем. Бути вільним значитьне тільки бути неприв’язаним до речейматеріальних, але і до самого себе:життя, ума, почуттів. Свідомістьпосідання будь-чого є злодійством,тому що людина немає нічого свого, всеє даром: „Що маєш, чого б ти неодержав? Коли ж одержав, то чомувихваляєшся, неначе б не одержав?”Щоб бути францисканцем, требаспершу пережити визволення, требастати свобідним. Треба з цілою силоюпоставити питання: „Чого прагнеш відмене, Господи?” Та при цьому „ось я,пошли мене” (Іс 6, 8). Свобода, яквидно, це не власна творчість, а простодозвіл на дію Бога у своєму житті.

о. Андрій Заяц ЧБМ конв.

Вільна воля в розумінні преподобного Франциска

Продовження, початок на 2 сторінці(св. Дам’яна, св. Петра і МатеріБожої Ангельської).

В свято святого Апостола Матея у1208 році будучи на Службі Божій,Франциск почув слова з Євангелії: „Аходячи, проповідуйте та говоріть, щонаблизилось Царство Небесне (...).Не беріть ані золота, ані мідяків досвоїх поясів, ані торби в дорогу,ані двох одеж, ні сандаль, ані палиці”(Мт 10, 7, 9-10). Почувши це, Францискзрозумів, що це є його покликання. Аотримавши від єпископа дозвіл, вінрозпочав проповідувати і закликати допокути.

Незабаром у Франциска з’явилисьперші учні, а було їх 12: Бернард зКвінтаваллє, Петро Катані з Асижу,Егідій з Асижу, Сабінус, Морікус, ЙоанКапелла, Филип Льонго, Сильвестер зАсижу, Йоан з Сан Констанцо,Барбаро, Бернард Віджілянте, АнгелТанкреді з Рієті. Разом з ними вінвирушив у 1209 році до Риму і отримаввід папи Інокентія ІІІ уснезатвердження першого Правила. Тамтеж Франциск отримав дияконськісвячення.

І саме 1209 рік вважається рокомзаснування Чину Братів Менших.

17 жовтня 2008 р. Б. №26ВIСНИК св. Франциска 4

МИР ТА ДОБРО * МИР ТА ДОБРО * МИР ТА ДОБРО * МИР ТА ДОБРО

Агнесса, молодша сестра святоїКлари, народилася в Асижі у 1198 році.При хрещенні отримала ім’я Катерина.Була дуже побожною дитиною. Післятого, як її сестра Клара сталамонахинею, сама запрагнула

Свята Агнесса з Асижу,дівиця ІІ Чину святого Франциска

посвятитися Господеві.Тому, в квітні 1212 року,так як і Клара, втекла здому, щоб реалізуватифранцисканські ідеали вмонастирі в Пансо, щобіля Асижу. Її родина завсяку ціну намагаласязабрати Катерину ізмонастиря. Вона, однак,виявилася непоступ-ливою. Правдоподібно,що саме завдяки цьомусвятий Франциск дав їйім’я Агнесса, оскільки побачив у неївідвагу і постійність святої Агнесси,мучениці перших віків християнства.

У 1212 році святий Франциск, якийзодягнув обох сестер в покутничі шати,запровадив Агнессу до монастирясвятого Дам’яна. Там вона заяснілапокорою, умертвленнями, послухом, аперш за все любов’ю до Ісуса Христа,який являвся їй в постаті Дитятка.

У 1220 році Агнессу, було відісланодо Флоренції. Там вона сталанастоятелькою монастиря Монтічеллі.Багато монастирів кларисок, наприкладв Падуї, Мантуї, Венеції, КастелФлорентіно і Пенні, були щасливі з того,

що могли мати її в себев гостях. Агнесса де б нез’являлася, усіхзаохочувала своїмприкладом і життям.Багато жінок пішло занею.

Була при смерті своєїсестри Клари вмонастирі святогоДам’яна. А сама Агнессапомерла 16 листопада1253 року. Її реліквіїспочивають в базиліці

святої Клари в Асижі. Папа БенедиктXIV канонізував її 15 квітня 1752 року.

Господи, Ти дозволив, щоб святаАгнесса, дівиця, стала прикладомсерафимської досконалості длябагатьох дів; вчини, щоб ми на землінаслідували її чесноти і разом з неюраділи у небі. Через Ісуса Христа,Господа нашого. Амінь.

(1198-1253)

Підготувала Леся Штокало

Францисканські святі

Про святість святий Василій ВеликийЧерез святість ми маємо любов до

Святого Бога. Якщо ж завжди бажаєшбути сином всесвятого Бога, то хайсвятість прийме тебе за свого сина.

Ми повинні вибрати тільки небеснийскарб, щоб у ньому було й наше серце.Бо написано: „Де є скарб твій, там будей серце твоє”.

17 жовтня 2008 р. Б. №26ВIСНИК св. Франциска 5Віра в житті преподобного Франциска

о. Андрій Заяц ЧБМ конв.

МИР ТА ДОБРО * МИР ТА ДОБРО * МИР ТА ДОБРО * МИР ТА ДОБРО

Христос терплячий в членах тіла свогоСпоконвіків Христос терпить у всіх „котрі

є Його”. Він бо є Початком і Кінцем, скритим вЗаконі, а обявляючим Себе в Євангелії. Є

Здається, що однією із серйозних проб-лем нашого життя є спокуса очевидності.Багато речей для людей є очевидними,тому що, власне такі є механізми фізики,біології, психології, соціології. Дієтьсящось, тому що так має бути і все. Але жнасправді ніщо не мусить бути. Світ єтаємницею і власне це людина втратила,почуття таємниці і того, що пов’язане знею, бажання увійти в таємницю. Сучас-на людина мислить так: є як є, нащо за-думуватись, краще відразу діяти, щоб незапропастити того, що і так запро-пащено. Навіщо марнувати час?

Віра – вхід у таємницю Бога. Це несправа інтелекту, а життя, бо кожнийрозумний чоловік логічно визнає існу-вання Бога, що Бог є. А віра – це дар,ласка, білет у Божий світ. Не кожний, хтовірить, вірить по-справжньому, „бо ж і злідухи вірують та тремтять” (див. Яків 2, 19).

Подивимось на Франциска. Він не за-кінчив семінарії, просто ходив до пара-фіяльної школи, де вчився читати, раху-вати, пару молитов і переляканого спог-

лядання на Господа Бога. Що він знав проправдивого Бога, живого, люблячого?Ходив до Церкви, давав милостиню домоменту, поки зустрів Бога, почув Йогоу Євангелії, у другій людині, у прокаже-ному, якого обійняв і потім їм служив.Франциск залишив свої плани і Бог в йо-го житті ожив, і ніколи не помер, боФранциск закохався в Нього і „захворів”,і очманів з любові.

Франциск зрозумів, що правдиве жит-тя полягає в тому, щоб через віру відкритиживого Бога, відкрити Любов, якою є Вінсам і відповісти на Неї любов’ю, триватив Ньому силою віри. Зрозумів, що требабагато Божого світла, щоб не загубитися,але витривати через послух волі Бога.Про це власне молився під хрестом.

„Всемогутній, вічний Боже,просвіти темряву мого серця і даймені, Господи, правдиву віру, непохитнунадію та досконалу любов, зрозуміння іпізнання, щоб я виконав Твою святу йправдиву волю!”

Предивним Господом, завждитерплячим і тріумфуючим – у святихсвоїх (Пс 68, 36).

В Авелі був Він вбитий черезбрата, в Ної був висміяний черезсина, в Авраамі був вигнанцем збатьівщини, в Ісааці був складений ужертву, в Якові був слугою, в Йосифібув проданий в неволю, в Мойсею змушенийдо втечі, у пророках Його каменовано імордовано, в Апостолах переслідувано

Його на суші і на морі, у мучениках завданоЙому численні терпіння і неустаннозасуджено на смерть. Отож, завжди і тепер

також, Він ніс на собі наші хвороби ібрав на себе наші болі.

Справді, Він є завжди отимчоловіком, покритим ранами за нас ітим, що вміє зносити немочі, котрібез Нього не можемо і не вміємоперенести. Він в нас, повторюю за насі в нас зносить злість світу, щоб її

знищити, переносячи і могти удосконалити внемочі. І в тобі також зносить Він зневаги і втобі ненавидить Його світ.

17 жовтня 2008 р. Б. №26ВIСНИК св. Франциска 6

Роздуми про рабство гріхаТільки Ти, Господи мій і Боже,

тільки ти є сильний. Тільки ти один єсвятий Ти, є святістю і силою усіхречей. Боже мій, прагну Тебе такогопрославляти. Цілим серцем прагнузрозуміти і визнати ту велику правду,що Ти є не тільки Всемогутній, але щовзагалі немає жодної сили, ані потуги,крім Тебе.Боже мій, якщо Ти є силоюусіх духів, то яким же особливимспособом Ти є моєю силою. О,наскільки ж це предивне та правдиве,що не маю жодної сили як тільки вТобі. Відчуваю в глибині серця, щозавжди, коли я є залишений самомусобі, йду злою дорогою. Так яккамінь падає на землю, коли йоговпустити, так моє серце і дух падаютьв безодню, якщо Ти їх залишаєш.Мусиш мене підтримувати своєюправицею, якщо маю тривати і непадати. Якщо дивним це є, а однак,я ким правдивим, що вс і мої

Молитва в житті преподобного ФранцискаДля людини, що повірила, пережила

визволення, Бог стає сенсом, дже-релом і ціллю життя, єдиним пожа-данням і єдиною любов’ю. В такомуразі молитва є люблячим шепотом,неустанною прославою і виразом за-хоплення. Молитва не є вже вбиваннямчасу чи нудьги, але люблячою, спон-танною конечністю. Хтось, хто любить,хоче розмовляти, виражати своюлюбов всіма можливими способами.

Хто любить, хоче чути голос любле-ної особи, тому святий Франциск дужесильно полюбив Слово Боже, бо воно булодухом і життям (Йо 6, 64). Молитва творить

атмосферу побожності і це є важливим,не форма молитви, ані не сам спосіб.

Коли знаходився Франциск серед лю-дей, то ставав дуже спокійним, немов-би завмирав, коли ж відвідував йогоГосподь духом особливої радості, товходив Бідачина до своєї келії, щобніхто не бачив його гарячої молитви доБога. Коли знаходився у відокремленихмісцях, то танцював, співав, плакав, бив-ся в груди, розмовляючи голосно з Гос-подом і єднаючись з Ним серцем і розу-мом. Про Франциска сказав його біограф,що він „не стільки молився, але став самоюмолитвою”. о. Андрій Заяц ЧБМ конв.

природні схильності керуютьсялінивством, смішністю, релігійнимзанедбанням, занедбанням молитви,любов’ю до світу, а не до Тебе, аболюбов’ю святості чи до панування надсобою.Коли Ти є далеко, стверджую,що не вмію панувати над собою, хоча бі найбільше цього прагнув і знаходжусяу неволі власної самоволі, гордості,чуттєвості і самолюбства. З часомстарий Адам стає в мені такий сильний,що я є вже тільки рабом. Визнаю, щоце є зле, а однак так чиню. Гірко плачунад своїми оковами, але скинути їх неможу. О, яка ж це тиранія – гріх. Тяжкеце ярмо, яке чинить мене калікою таякий буде його кінець? Через Твоїпревеликі заслуги, через Твоювсемогутню потугу благаю Тебе,Господи, даруй мені життя і святості, ісили. Святий Боже – дай мені сили,Святий безсмертний, дай менівитривалості. John Henry Newman

17 жовтня 2008 р. Б. №26ВIСНИК св. Франциска 7

Розпорядок Богослужінь у нашій церквібуде такий:

О Г О Л О Ш Е Н Н Япарафії св. Ап. Петра

При нашій парафії продовжуютьсям о л и т о в н о - б і б л і й н і а д о р а ц і їЄвхаристійного Ісуса Христа кожноїІІ п’ятниці місяця о 19.15 год. Останнябула присвячена молитві на вервиці.

Запрошуємо!

Щоденно: о 7.00 і 18.00 Служби Божі за здоров’я, а о8.15 – за померлих.Щосуботи: о 18.00 – Всенічне.Після вечірньої Служби Божої щопонеділка – молебеньдо св. Клари, щовівторка – до св. Антонія Падевського,щосереди – до Пресвятої Богородиці, щочетверга – досв. Франциска, щоп’ятниці – до ХристаЧоловіколюбця.Щонеділі: о 6.30, 8.00 та 18.00 Служба Божа за здоров’я,о 12.00 Служба Божа для дітей, а о 18.00 – Слубжа Божаза парафіян.У будні дні після ранішньої Служби Божої та щонеділіпісля Служби Божої за парафіян – вервиця.Перед початком кожної Служби Божої є нагода досповіді.Кожного першого четрерга місяця о 18.00 – СлужбаБожа для хворих і уділення Святої Тайни Єлеопомазання.Кожної першої п’ятниці місяця сповідь хворих по домах(адреси записувати в захристії).

Розв’язуйся від терпінь –завв’язуючись у вервицю

Від 1 листопада по 4 листопада2008 року Божого в монастирі

проводяться реколекціїдля хлопців вікомвід 12 до 22 років.

Звертатися до о. Юстиніана380968284713

Проведи три дні в монастирі

МолитваУ забутому гірському храмі зберігалася

ікона Богородиці, на зворотньому боціякої була написана одна молитва –молитва усиновлення. Ось вона:

Господи, допоможи мені бутиприятелем усіх. Приятелем, що чекаєі не нудиться, що приймає з добротою,що вислуховує без зусилля, що дякує зрадістю. Приятелем, якого завждиможна знайти. Допоможи меніпропонувати іншим безкорисливудружбу, випромінюючи радісний мир,Твій мир, Господи. Вчини так, щоб ябув готовий підтримувати і прийматинасамперед найслабших іпокривджених. Таким чином я зможупомагати іншим відчувати Твоюблизькість, Господи ніжності.

Бруно Ферреро