Харків «Видавнича група “Основа”»osnova.com.ua/preview/book/6740/KDN010_Osnova_Dovidnik... · 2019-10-15 · що мають своєрідні місцеві

Харків «Видавнича група “Основа”»

2020

УДК 37.016 Х21

© Харківська Н. І., Івакін О. О., 2019ISBN 978-617-3740-4 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2020

Харківська Н. І.Х21 Довідник з історії України. 5–11 класи / Н. І. Хар-

ківська, О. О. Івакін — Харків : Вид. група «Основа», 2020. — 208 с. : іл., схеми, табл.

ISBN 978-617-3740-4.Матеріал довідника укладено відповідно до останньої редакції на-

вчальних програм, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України 07.06.2017 р. № 804 «Історія України. Всесвітня історія. 5–9-ті кла-си», наказу МОН від 23 жовтня 2017 р. № 1407 «Історія України. 10–11 кла-си (рівень стандарту)» та програми «Історія України для 5–9 та 10–11 класів зі змінами», затвердженими наказом МОН від 21 лютого 2019 р. № 236. У довіднику матеріал курсу подано у зручній для засвоєння формі, міс-тить близько 200 ілюстрацій, портретів історичних дія чів та карти. Робота з довідником допоможе систематизувати та узагальнити матеріал під час вивчення курсу історії України, підготовки до ДПА та ЗНО. Посібник стане в пригоді учням, учителям, а також усім, хто цікавиться історіїєю України і прагне поглибити свої знання з цього предмету.

УДК 37.016

Н а в ч а л ь н о - м е т о д и ч н и й п о с і б н и к

ХАРКІВсьКА Наталія Іванівна ІВАКІН Олександр Олександрович

ДовІДНиК з ІсторІї УКраїНи. 5–11 КласиГоловний редактор Н. І. Харківська

Редактор О. О. ІвакінВідповідальний за видання Ю. М. Афанасенко

Технічний редактор Є. С. ОстровськийКоректор О. М. Журенко

Підп. до друку 15.10.2019. Формат 84×108/16. Папір офсет. Гарнітура Калібрі. Друк офсет. Ум. друк. арк. 21,84. Зам. № 19-10/15-05.

ТОВ «Видавнича група “Основа”». свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 6058 від 01.03.2018. Україна, 61001 Харків, вул. Плеханівська, 66. Тел. (057) 731-96-34.

E-mail: [email protected] osnova.com.ua

book.osnova.com.ua

Надруковано у друкарні ТОВ «ТРІАДА-ПАК». свідоцтво ДК № 4926 від 25.06.2015 р.

м. Харків, вул. Киргизька, 19. Тел. +38(057)703-12-21 www.triada-pack.com, e-mail: [email protected]

3

Зміст

Тема 1. Вступ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 71. Що таке історія України? . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .72. Історичні джерела . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .7

Тема 2. стародавня історія України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 81. Первісні люди на території України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .82. Залюднення території України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .83. Доісторичні стоянки первісних людей на території України . . . . . . . . . . . . . . . . . .94. Духовне життя первісних людей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .95. Трипільська культура . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 106. Бронзовий вік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117. Залізний вік . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118. Вторгнення іраномовних кочових племен на територію України . . . . . . . . . . . . . . 119. Історія скіфської держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 12

10. Античні міста-колонії в Північному Причорномор’ї та Криму . . . . . . . . . . . . . . . . 1211. Давні слов’яни на території України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13

Тема 3. Виникнення й становлення Русі-України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 141. Формування східних слов’ян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 162. Дохристиянські вірування слов’ян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17

Тема 4. Київська держава (Русь-Україна) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 171. Розселення східних слов’ян . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 222. Правління київських князів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 233. Прийняття християнства в Русі-Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 274. соціальна структура Русі-України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 285. Культура Русі-України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29

Тема 5. Королівство Руське (Галицько-Волинське князівство) . . . . . . . . . . . . . . . 311. Порядок правління князів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 312. Українські землі в складі Галицько-Волинської держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 323. Розбудова та занепад Галицько-Волинської держави . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33

Тема 6. Монгольська навала на українські землі . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 34Тема 7. Руські удільні князівства у складі іноземних держав у другій половині XIV — на початку XVI ст. Кримське ханство . . . . . . . . . . . . . . . 36

1. Розподіл українських земель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 382. Литовсько-Руська держава. Династія Гедиміновичів . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 393. Унії Великого князівства Литовського з Польщею

та їхній вплив на становище українських земель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 394. соціальна структура українського населення у XIV–XV ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . 405. Магдебурзьке право . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 416. Культура України у XVI — на початку XVII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 417. Кримське ханство . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44

Тема 8. Українські землі під владою Речі Посполитою в другій половині XVI — першій половині XVII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45

1. Брестська унія . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 472. Роки існування Запорозьких січей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 483. Організаційна структура Війська Запорізького Низового . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 484. Діяльність П. Конашевича-сагайдачного . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 495. Козацькі повстання у 20–30-х рр. XVII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 50

4

Зміст

Тема 9. Національно-визвольна війна українського народу середини XVII ст. . . . . . 531. Угоди Богдана Хмельницького . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 542. Органи державної влади Гетьманщини . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 55

Тема 10. Козацька Україна наприкінці 50–80-х рр. XVII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . 561. Гетьманські столиці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 562. Боротьба за владу в Україні у другій половині XVII ст. (Руїна) . . . . . . . . . . . . . . . . 573. Міжнародні угоди другої половини XVII ст.

про територіальній розподіл України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 58

Тема 11. Українські землі наприкінці XVII — у XVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 621. «Пакти й Конституція прав і вольностей Війська Запорозького»

Пилипа Орлика 5 квітня 1710 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 642. Наступ Російської імперії на автономні права України

у другій половині XVII — XVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 643. Культура України в XVII–XVIII ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66

Тема 12. Українські землі у складі Російської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 72

1. Входження українських земель до складу Російської імперії у XVIII–XIX ст. . . . . . . . . 722. Українські землі у складі Російської імперії

(кінець XVIII — перша половина XIX ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 733. Декабристи та Україна . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 744. Кирило-Мефодіївське братство (1846–1847 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 755. Початок українського національного відродження . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75

Тема 13. Західноукраїнські землі у складі Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 78

1. Входження українських земель до складу Австрійської імперії наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

2. Українські землі у складі Австрійської імперії (кінець XVIII — перша половина XIX ст.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79

3. Реформи Марії-Терезії та Йосифа II . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 804. Початок національного відродження в західноукраїнських землях . . . . . . . . . . . . . 805. Розвиток культури західноукраїнських земель в першій половині XIX ст. . . . . . . . . . 816. Революція 1848–1849 рр. та її вплив на західноукраїнські землі . . . . . . . . . . . . . . 82

Тема 14. Наддніпрянська Україна в другій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . 841. Реформи 1860–1890-х років XIX ст. в Росії та їхній вплив на українські землі . . . . . . . 852. Економічний розвиток Наддніпрянської України наприкінці XIX — на початку XX ст. . . 883. Український визвольний рух . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 89

Тема 15. Західноукраїнські землі у складі Австрійської (Австро-Угорської) імперії в другій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . 93

1. суспільно-політичне життя на західноукраїнських землях у другій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94

2. Національний рух у західноукраїнських землях в другій половині XIX ст. . . . . . . . . . 953. Виникнення українських політичних партій . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 96

Тема 16. Культура України в другій половині XIX — на початку XX ст. . . . . . . . . . . 981. Розвиток культури в українських землях в другій половині XIX ст. . . . . . . . . . . . . . 982. Культура України на початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99

5

Зміст

Тема 17. Українські землі на початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1051. Виникнення українських партій на початку XX ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1052. Піднесення українського національного руху під час Першої російської революції . . 1063. Національний рух у західноукраїнських землях на початку XX ст. . . . . . . . . . . . . 1074. Діяльність Української громади в Першій та Другій Державній Думі . . . . . . . . . . . 1085. Наступ російської реакції на український національний рух у 1907–1914 рр. . . . . . . 1086. Аграрна реформа П. столипіна та її вплив на Україну . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1097. Еміграція українців наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 110

Тема 18. Україна в Першій світовій війні (1914–1918 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . 1121. Плани протиборчих сторін щодо України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1132. Перебіг подій Першої світової війни на українських землях . . . . . . . . . . . . . . . . 1133. Український національний рух у роки Першої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . 114

Тема 19. Українська революція . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1161. Партійний склад Центральної Ради . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1182. Універсали Центральної Ради . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1183. Гетьманат. Внутрішня та зовнішня політика П. скоропадського . . . . . . . . . . . . . . 1194. Західноукраїнська Народна Республіка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1205. Внутрішня політика Директорії . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1216. Етапи українського державотворення 1917–1921 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1227. Боротьба за контроль над Україною у 1917–1921 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 123

Тема 20. Україна в умовах нової економічної політики (1922–1928 рр.) . . . . . . . . 1281. Формування однопартійної системи . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1292. Перехід від «воєнного комунізму» до політики непу . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1303. Входження УсРР до складу сРсР . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1314. Українізація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 132

Тема 21. Радянська модернізація України (1928–1938 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . 1331. Політика сталінської індустріалізації України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1352. суцільна колективізація України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1363. суперечливий характер культурного розвитку в Україні у 20–30-х роках XX ст. . . . . . 137

Тема 22. Західноукраїнські землі в 1921–1938 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1391. Розподіл західноукраїнських земель після Першої світової війни . . . . . . . . . . . . . 1402. становище західноукраїнських земель у складі інших держав у 1918–1938 рр. . . . . 140

Тема 23. Україна під час Другої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1431. Радянсько-німецькі договори 1939 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1452. Політика радянізації західноукраїнських земель . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1453. Окупація України гітлерівськими військами (1941–1942 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . 1464. Нацистський «новий порядок» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1475. Територіальний поділ України за часів окупації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1476. Національно-визвольний рух Опору 1941–1944 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1487. Радянський партизанський рух 1941–1943 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1488. Звільнення України від гітлерівської окупації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 149

Тема 24. Повоєнна відбудова України в 1945 — на початку 1950-х років . . . . . . . 1541. Втрати України під час Другої світової війни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1552. Адміністративно-територіальні зміни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1553. Зміни етнічного складу населення в повоєнні роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 156

6

Зміст

4. Відбудова промисловості та сільського господарства . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1565. Радянізація західних областей . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1586. Зовнішньополітична діяльність України в повоєнні роки . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1587. Особливості розвитку освіти, науки, літератури, мистецтва . . . . . . . . . . . . . . . . 159

Тема 25. Україна в умовах десталінізації (1953–1964 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . 1621. Початок десталінізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1632. Економіка України в умовах десталінізації . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1633. Реформа управління . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1644. соціальна політика . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1655. Культура України кінця 50-х — першої половини 60-х рр. ХХ ст. . . . . . . . . . . . . . 1656. Зародження дисидентського руху . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 167

Тема 26. Україна в період загострення кризи радянської системи (середина 1960-х — середина 1980-х років) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 170

1. Прояви кризових явищ у економіці . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1712. спроби реформування економіки в середині 60-х рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1713. Культурне й духовне життя . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1724. Дисидентський рух в УРсР у другій половині 1960 – середині 1980-х рр. . . . . . . . . 175

Тема 27. Розпад сРсР і відновлення незалежності України . . . . . . . . . . . . . . . 1801. спроби реформування за часів перебудови (1985–1991 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . 1812. Формування багатопартійної системи в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1813. Активізація суспільно-політичного та національного руху . . . . . . . . . . . . . . . . . 1834. Проголошення незалежності України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 183

Тема 28. Україна в умовах незалежності . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1841. Особливості перехідного періоду в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1882. складові державотворення . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1883. Значення прийняття Конституції України 1996 р. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1894. Особливості державотворчого процесу в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1905. Формування гілок влади в Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1906. Основні політичні події кінця 1990-х — початку 2000-х рр. . . . . . . . . . . . . . . . . 1907. Основні політичні події 2004–2009 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1918. стан економіки України у 2008–2009 рр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1919. Президентство В. Януковича (2010–2014 рр.) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 191

10. «Революція Гідності» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19211. Російська агресія проти України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19212. Волонтерський рух . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19313. Президентство П. Порошенка . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 19414. Зовнішньополітичний курс України за роки незалежності . . . . . . . . . . . . . . . . . 19414. Творчі здобутки нової України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 195

Тема 29. Релігія та церква в сучасній Україні . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1981. Релігійна ситуація . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 1992. Конфесійна приналежність українців (на травень 2019 р.) . . . . . . . . . . . . . . . . . 199

Додаток 1. Історичні регіони України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 200Додаток 2. Очільники України . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 203

7

Тема 1

тема 1. Вступ

1. Що таке історія україни?

Поняття і терміни

� Історія України — це наука, що вивчає розвиток людського суспільства на території України в усіх його закономірностях та особливостях.

Історія України

Органічна частина європей-ської та всесвітньої історії

Встановлює факти та події, які відбувалися на території України

Досліджує історію державо-творення України

Періодизація історії України

Давня історія середньовіччя Нова (модерна) історія

Новітня історія

Близько 1 млн ро-ків — V ст.

V–XV ст. XV ст. — 1914 р. 1914 р. — сьогодення

2. історичні джерела


� Історичні джерела — будь-які засоби інформації, що безпосередньо відображають історичний процес і дають можливість вивчати минуле людського суспільства, тобто все створене людиною, що дійшло до наших днів у вигляді предметів матеріальної культури, писемних пам’яток, усної творчості тощо.

Групи історичних джерел

Усні Писемні речові Мовні Етнографічні Фоно-, фото-, кіно-, відеодоку-менти

Міфи, ле-генди, казки тощо

Літописи, до-кументи, що-денники, ме-муари тощо

Залишки жит-ла, знаряддя праці, начин-ня, одяг тощо

Назви річок, гір, міст, сіл тощо

Виникають на основі вивчення побуту та зви-чаїв сучасних традиційних сус-пільств

� Археологія — це наука, що висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам’яток кам’яної, мідної (бронзової), залізної доби й пізніших часів.

� Археологічна культура — сукупність археологічних пам’яток певної території і часу, що мають своєрідні місцеві особливості. Археологічна культура дістає назву за місцем першої знахідки або за певними визначальними ознаками (обрядом поховання, формою кераміки тощо).

8


тема 2. стародаВня історія україни

1. первісні люди на території україни


� Кам’яний вік — найдовший культурно-історичний період у розвитку людства, коли основні знаряддя праці виготовляли переважно з каменю, кістки та дерева. Тривав від появи першої людини до віку оброблення металів.

Періодизація кам’яного віку

Палеоліт(давній кам’яний вік)

Мезоліт(середній кам’яний вік)

Неоліт(новий кам’яний вік)

Енеоліт(міднокам’яний вік)

1 млн років тому — ХІ тис. до н. е.

Х тис. до н. е. — VI тис. до н. е.

VI тис. до н. е. — IV тис. до н. е.

IV тис. до н. е. — ІІІ тис. до н. е.

2. Залюднення території україни

Давні люди на території України

Назва Архантропи Палеоантропи(неандертальці)

Кроманьйонці(cучасний тип людини)

Коли з’явилися 1 млн років тому

150 тис. років тому 35 тис. років тому

Знаряддя праці Кам’яне рубило, палка-копачка

Удосконалене рубило, кам’яні гостроконечники для списів, скребла, використан-ня вогню

Удосконалення знарядь праці, з’являються кам’яні різці, но-жеподобні пластини, дротики, наконечники списів, кістяні голки, ортила, гарпуни

суспільний устрій

Первісне стадо Невеликі кровноспоріднені спільноти з 2–4 сімей

Рід, плем’я

Господарство Привласню-вальне

Привласнювальне Привласнювальне


� Рід — група осіб, кровно пов’язаних між собою, що ведуть своє походження від од-ного предка.

� Родова община — історично перша форма громадської організації людей, за якої люди були пов’язані кровною спорідненістю, спільною працею та спільною власністю на землю та знаряддя праці.

� Плем’я — спільнота, яка утворена з родових общин, що мають спільне походження, мову, територію, матеріальну та духовну культуру.

9

Тема 2

3. доісторичні стоянки первісних людей на території україни

Максимальна межа просування льодовика

Основні доісторичні стоянки

4. духовне життя первісних людейЩе під час палеоліту у кроманьйонців формуються перші релігійні уявлення.

� Релігія (від лат. religio — зв’язок) — особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.

Язичництво Поклоніння силам природи

Тотемізм Віра в спільного для конкретного роду чи племені предка, яким можна бути тварина чи рослина

Анімізм Віра в існування душі та духів, які керують матеріальним світом

Фетишизм Поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні властивості мате-ріальних речей

Магія Віра у вміння людини шляхом звернення до надприродного світу керувати сві-том людей та природи

У мезоліті закінчується льодовиковий період, що призводить до зникнення великих тварин і появи дрібніших: кабанів, вовків, лисиць, бобрів. Було винайдено першу стрілець-ку зброю — лук і стріли, рибальське знаряддя — гачки та гарпуни. Опанувавши техніку виготовлення знаряддя за допомогою мікролітів, люди навчилися виготовляти човни, ко-ристуватися лижами. Була приручена перша дика тварина — собака.

10



� Неолітична революція — перехід від привласнювального господарства до відтворю-вального.

Ознаки неолітичної революції

Винайдення й поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (шліфування, пиляння, свердління)

Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (гончарство, керамічний посуд, прядіння, ткацтво, винайдення першого маленько-го колеса для прядіння)

Перехід до осілого способу життя

Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили (бики, свині, кози, вівці)

Зрушення в демографічній сфері (збільшення кількості населення)

� Відтворювальне господарство — землеробство, скотарство.

� Енеоліт — це перехідний період від кам’яного віку до епохи металів. серед знарядь праці з’являються вироби з міді, золота.

5. трипільська культураУ період енеоліту в Україні прожива-

ли племена трипільської культури. Назва трипільської культури походить від с. Три-пілля на Київщині, поряд з яким археолог В. Хвойко у 1896 р. виявив перші пам’ятки цієї культури.

Період існування IV–III тисячоліття до н. е.

Територія поширення

сучасна Правобережна Україна, Румунія, Молдова

Господарство Трипільці — землеробські (хліборобські) племена. Опікувалися екстенсив-ним зерновим землеробством та осілим скотарством. Робили керамічні вироби з кольоровим орнаментом. Використовували мідні знаряддя праці. Будували великі глиняні одно-, двоповерхові будинки барачного типу. Жили великими поселеннями (15–20 тис. осіб)

Релігія, культура Були язичниками, поклонялися богині родючості. Виготовляли досконалу так звану «мальовану кераміку»

Причина зникнення

Зміна клімату (клімат стає більш посушливим) і тиск степових скотарських племен

Трипільська культура

11

Тема 2

6. Бронзовий вік � Бронзовий вік — історичний період, що тривав з кінця ІІІ тис. до початку І тис. до н. е.

Відбувся поділ племен на осілих землеробів і скотарів-кочовиків, які винайшли найдавні-ший колісний транспорт — віз.

� Бронза — це перший штучний метал, сплав міді та олова. Це відкриття дало змогу суттєво покращити якість знарядь праці та винайти нову зброю.

суспільні поділи праці

� Перший суспільний поділ праці — у ІІ тис. до н. е. скотарство відокремлюється від землеробства.

� Другий суспільний поділ праці — ремесло перетворилось на окрему сферу діяльності.

� Третій суспільний поділ праці — поява торгівлі.

7. Залізний вік � Залізний вік — історичний період, який характеризується поширенням виробів із за-

ліза. Починається з І тис. до н. е. Останній період давньої історії.За часів залізного віку з’являються перші протодержавні утворення на території України,

започатковані кочовими індоіранськими народами: кіммерійці, скіфи, сармати. Кіммерійці (ІХ–VII ст. до н. е.) — перший народ на території України, про який згадує Гомер у своїй «Одіссеї». Вони першими почали використовувати залізо та їздити верхи на конях.

� Кочівники — племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця на інше, випасаючи худобу. Основне заняття кочівників — кочове скотарство.

8. Вторгнення іраномовних кочових племен на територію україни

12


9. історія скіфської держави

Період Події

Ранній період(VII ст. — сер. VI ст. до н. е.)

VII ст. до н. е. Вторгення скифів на територію східної Європи

70-ті рр. VII ст. до н. е. Похід скіфів до Передньої Азії

~ 600 р. до н. е. Зазнавши поразки в Передній Азії, скіфи через 28 років відновлюють своє панування у Приазов’ї та східному Причорномор’ї

515–512 рр. до н. е. Війна скіфів з перським царем Дарієм

Велика скіфія(сер. V ст. — сер. IV ст. до н. е.)

столиця на Дніпрі — Кам’янське городище. скіф-ські племена утворюють єдину державу на чолі з царськими скіфами. Формування військової аристократичної верхівки. Відбувається процес майнового розшарування, виникнення рабства

Мала скіфія(IV ст. до н. е. — 375 р. нар. е.)

339 р. до н. е. скіфський цар Атей зазнав поразки від македон-ського царя Філіппа Македонського. Початок за-непаду скіфської держави

III ст. до н. е. Вторгнення сарматів, які підкорили скіфів

375 р. до н. е. Вторгнення готів й остаточний розгром Малої скіфії

самобутніми елементами скіфської культури є курганні поховання та використання звіриного стилю під час виготовлення прикрас, ритуального посуду та зброї. Всесвітньої слави зажила скіфська пектораль — золота нагрудна царська прикраса.

Наступ чергової хвилі войовничих кочовиків зі сходу — сарматів, розпочався у ІІІ ст. до н. е. Їхнє панування в Причорномор’ї тривало 600 років. Здолали цю потужну військову силу племена готів, які прийшли у цей регіон з Прибалтики у ІІІ ст. н. е.

10. античні міста-колонії в північному причорномор’ї та криму

Грецькі міста-держави на те-риторії Північного Причорномор’я з’являються внаслідок Великої грецької колонізації (VII–І ст. до н. е.). Першу колонію греки за-снували у VIII ст. до н.е. на чор-номорському острові Березань. Найбільш відомими грецькими міс-тами-державами на території Укра-їни були: Херсонес (севастополь), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський).

Боспорське царство (500–100 рр. до н. е.)

Напрямки грецької колонізації

13

Тема 2

� Поліс — місто-держава.

� Колонія — поселення переселенців з іншої країни.

� Метрополія — поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній).

� Колонізація — переселення, освоєння нових земель.

Період Події

Утворення та самостійний розвиток полісів(VII–I ст. до н. е.)

VII–VI ст. до н. е. Велика грецька колонізація на території Північного Причорномор’я

480–438 рр. до н. е. Утворення Боспорського царства

107 р. до н. е. Повстання під проводом совмака в Боспорському царстві

Залежність та занепад грецьких полісів(I ст. до н. е. — IV ст. н. е.)

I ст. до н. е. Об’єднання грецьких полісів Причорномор’я в Пон-тійську державу Мітрідатом VI Євпатором

64 р. до н. е. Поразка Мітрідата Євпатора і встановлення пануван-ня римлян

63–47 рр. до н. е. Правління Фарнака, сина Мітрідата

II–III ст. до н. е. спустошення грецьких міст через напади готів

375 р. Вторгнення гунів і розгром Боспорського царства

У II ст. н е готи з’явились у Північному Причорномор’ї, витіснили частину сарматів, зруйнували міста Ольвію, Тіру, Танаїс, захопили Крим. Кочові тюркомовні азіатські племена гунів, що з’явились в українських степах у IV ст., підкорили готів.

11. давні слов’яни на території україни � Слов’яни — це етнос, народи якого проживають на території Центральної та східної

Європи (від ріки Одер на Заході до рік Дніпро, Ока, Волга на сході). Батьківщиною слов’ян вважають територію між річками Одер та Дніпро (Дніпро-Одерська концепція батьківщини слов’ян).

Перші писемні відомості про слов’ян датовані І ст. н. е. Вони трапляються в працях римських та візантійських вчених (Тацита, Плінія старшого, Птолемея, Прокопія Кесарій-ського, Йордана). У творах цих авторів слов’ян згадують під назвою «венеди», «склавіни» та «анти».

соціально-економічний та політичний розвиток слов’ян

Госпо-дарство

слов’яни працювали на землі, вирощували жито, пшеницю, овес. Також вели осі-ле скотарство, опікувалися сільськими промислами (наприклад, бортництвом — збиранням дикого меду), ремеслами, торгівлею з різними народами-сусідами

соціальна сфера

Перехід до сусідської общини, формування військової та племінної знаті, поява «градів» (великих поселень)

Релігійні вірування

слов’яни були язичниками та вірили у таких богів: Дажбог — бог сонця, сва-рог — бог небесного вогню, Перун — бог грому і блискавки, Лада — богиня ко-хання, Мара — богиня хвороб і смерті, Дана — богиня води, Макош — богиня землі, Велес — бог худоби, стрибог — бог вітру

14


антський військово-племінний союзАнтський військово-племінний союз виникає у IV ст. у межиріччі Дністер та Дніпро.

Зародки держави в антів набули форми військової демократії, де вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась в руках князів, які ко-мандували військовими дружинами.

� Сусідська община — це община, що прийшла на зміну родової; вона була утворена з окремих сімей, які не пов’язані між собою кровними узами.

� Віче — народні збори у слов’ян.

� Дружина — військо слов’ян.У ІІІ ст. н. е. германське плем’я готів підкорило антів, проте наприкінці IV ст. анти

в союзі з гунами, що прийшли зі сходу, перемогли готів і разом здійснили вдалі походи на Візантію. У VII ст. (602 р.) авари (тюркські племена) підкорили й остаточно знищили Антський племінний союз.

Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. сучасні вчені вважа-ють, що пращурами українців були як анти, так і склавини. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.

тема 3. Виникнення Й станоВлення русі-україни


� Авари (в рос. джерелах — обри) — племінний союз, що був утворений переважно з тюркомовних племен. Прийшовши з території Центральної Азії, панували на землях України з середині VI ст. до середини VII ст. У басейні Дунаю в 60-х рр. VI ст. утворили державу — Аварський каганат, яка проіснувала до кінця IX ст.

� Автохтони (від грецьк. — місцевий, корінний) — населення, яке збереглося на цій території від часів попереднього етапу розвитку людського суспільства.

� Алани — іраномовні племена сарматського походження, які жили з І ст. н. е. на тери-торії між Нижнім Дніпром і Південним Уралом. У 372 р. були розбиті гунами, а в VI ст. — аварами. Під час Великого переселення народів частина аланів опинилася на Піренейсько-му п-ові та в Північній Африці. Інша частина відступила у передгір’я Кавказу і в VI–ІХ ст. увійшла до складу Хозарського каганату. Кавказьких аланів (літописні яси) вважають пред-ками осетин.

� Артанія — одне з ранніх державних утворень східнослов’янських племен у VIII–ІХ ст., про яке згадують арабські та перські джерела поруч з Куявією та славією. Місце знахо-дження Артанії до сьогодні невідоме.

� Білі хорвати — східнослов’янське плем’я, що протягом VII–Х ст. проживало на те-риторії між верхів’ям Дністра та Карпатами. Під час Великого розселення слов’ян час-тина цього населення у VII ст. переселилася на Балканський півострів і започаткувала південнослов’янських хорватів.

� Вождь — очільник общини, згодом — племені.

� Волхви (ст.-слов. — чарівник, знахар, провісник) — у стародавніх слов’ян служителі язичницького релігійного культу. Вважалося, що вони мали вплив на сили природи, вміли пророкувати майбутнє та лікувати людей.

15

Тема 3

� Військова демократія — суспільний устрій, притаманний часу переходу суспільства від родового ладу до держави; характерною ознакою є концентрація влади у військової верхівки за збереження народних зборів.

� Віче — народні збори у слов’ян.

� Готи — германські племена, які на початку ІІІ ст. н. е. вирушили до Північного Причорномор’я. Дорогою вони захопили і знищили грецькі колонії, Боспорське царство. Утворили державу на чолі з королем Германаріхом, прийняли християнство. 375 року їх розгромили гуни.

� Гуни — кочовий тюркомовний народ, який наприкінці ІІ ст. почав просуватися з Цент-ральної Азії на Захід і відкрив епоху Великого переселення народів. У 375 р. гуни на чолі з Баламбером завоювали аланів, розбили готів та антів, захопили територію між Доном і Карпатами. Найбільшої могутності гуни досягли під проводом Аттіли, проте після поразки в Каталаунській битві з римлянами (451 р.) гунська держава розпалася.

� Деревляни — східнослов’янське плем’я (союз племен), які проживали на південь від ріки Прип’ять між случчю та Тетеревом. У середині ІХ ст. деревлянські племена мали самостійне князівство з центром в Іскоростені. У 883 р. князь Олег підкорив деревлян. У 946 р. княгиня Ольга ліквідувала деревлянське князівство.

� Дреговичі — східнослов’янське плем’я (союз племен), що населяло територію між Прип’яттю та Західною Двіною. У Х ст. увійшло до складу Київської Русі. Під час поділу князем Володимиром святославовичем Русі на уділи більшу частину землі дреговичів було уведена до Турівського князівства, а північно-західна — до Полоцького.

� Дружина — військо слов’ян.

� Дуліби — союз східнослов’янських племен на території Західної Волині. У VII ст. були загарбані аварами, а з Х ст. під назвою бучани та волиняни увійшли до складу Київської Русі.

� Капище (ст.-слов. — ідол, образ) — культова споруда у східних слов’ян за часів до-християнських вірувань. Капище робили, зазвичай з дерева, каменю, глини тощо. Тут при-носили жертви богам, проводили зібрання перед початком важливих подій.

� Києвичі — легендарна династія київських князів, започаткована князем Києм, нащадка-ми якого були київські князі Аскольд і Дір — нащадки Кия. Після смерті Кия, Щека і Хорива їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра. Династія припинилася 882 року внаслідок убивства київських князів варягом Олегом.

� Культ — система обрядів і ритуалів для поклоніння божеству.

� Куявія — державне утворення східнослов’янських племен Придніпров’я з центром у Куябії (Києві), яке, за арабськими письмовими джерелами, існувало у VIII–IX ст.

� Поляни — східнослов’янське плем’я (союз племен) — яке існувало в VІ–ІХ ст. на території середньої Наддніпрянщини. Головні міста: Київ (центр племінного князівства), Переяславль, Родня, Вишгород, Білгород, Канів. Із середини І тис. поляни належали до антського союзу, а після його розпаду разом із русами та іншими східнослов’янськими племенами утворили наприкінці VІ–VІІ ст. у середньому Подніпров’ї нове ранньодержавне об’єднання. У середині VІІІ ст. поляни підпадають під владу Хозарського каганату. У 80-ті роки ІХ ст. полянські землі, захоплені князем Олегом, стають ядром новоутвореної Ки-ївської держави.

� Ремесло — дрібне промислове виробництво, що базується на ручній праці.

16


� Слов’яни — це представники етносу, що проживали на території Центральної та східної Європи (від ріки Одер на Заході до рік Дніпро, Ока, Волга на сході).

� Сусідська община — це община, що утворювалася з окремих сімей, не пов’язаних між собою кровними узами.

� Сіверці — союз давніх східнослов’янських племен VIII–X ст., що мешкали в басейні Десни, сейму та сули. Протягом VIII–IX ст. сплачували данину хозарам. У 884 р. увійшли до складу Русі.

� Тиверці — східнослов’янське плем’я (союз племен), яке проживало на території між Дністром, Прутом і Дунаєм. Починаючи з Х ст. тиверці належали до складу Київської держави. Від середини Х ст. їхні землі постійно зазнають нападів печенігів та половців, унаслідок чого тиверці поступово змішуються з іншими слов’янськими племенами. У ХІІ–ХІІІ ст. землі тиверців належали до складу Галицького князівства. Пізніше нащадки тиверців розчинилися в населенні Молдови.

� Уличі — східнослов’янський союз племен, що існував у VII–IX ст. між Дніпром та Пів-денним Бугом до Чорного моря. Деякі з дослідників вважають їх нащадками антів і ти-верців. У 940 р. увійшли до складу Київської держави.

� Хозарський каганат — держава, яка виникла у VII ст. між Каспійським та Азовським морями зі столицею м. Ітиль у дельті Волги. Захопивши територію Північного Причорномор’я, хозари примусили сплачувати данину племена полян, радимичів, в’ятичів і сіверян. Під тиском кочовиків з Азії Хозарська держава у Х ст. починає занепадати. Остаточної поразки хозарам у 965 р. завдали війська київського князя святослава.

1. Формування східних слов’ян

венедианти

склавини

Готська держава

У результаті навали готів стався розподіл єдиної спільноти слов’ян на західних, пів-денних та східних.

Водночас на території східної Європи сформувались два потужних союзи племен — антів, які мешкали в Подніпров’ї, та склавінів, що оселилися між Дністром і Дунаєм. «Ці племена… не підлягають одній людині, а… живуть у демократії, тому про все… обмірко-вують спільно», — писав у VI ст. Прокопій Кесарійський. Зародки держави в антів набули форми військової демократії, де вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась у руках князів, які командували військовими дружинами. Основ-ними заняттями у них були землеробство й осіле скотарство, набули розвитку ремесла:

17

Тема 4

ковальство, ливарна справа, гончарство. саме анти й склавіни відіграли провідну роль у формуванні безпосередніх пращурів українців — літописних племен деревлян, волинян, білих хорватів, полян, уличів, тиверців.

У ІІІ ст. н. е. германське плем’я готів підкорило антів, проте наприкінці IV ст. анти в союзі з гунами, що прийшли зі сходу, перемогли готів і разом здійснили вдалі походи на Візантію. У VII ст. (602 р.) авари (тюркські племена) підкорили й остаточно знищили Антський племінний союз.

Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. сучасні вчені вважа-ють, що пращурами українців були як анти, так і склавини. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.

2. дохристиянські вірування слов’ян

Божества ДаждьбогБог сонця, верховний бог

ЯрилоБог весняно-го сонця

ПоревітБог зимово-го сонця

сварогБог неба

ПерунБог грому та блискавки

ВелесПокровитель худоби, родючості та добробуту

Духи Лісовики, водяники, домовики, мавки, нявки, русалки, берегині, вовкулаки

служителі Волхви

святилища Капища

тема 4. киїВська держаВа (русь-україна)


� Бояри (~ воїни, вельможі) — представники керівного стану за часів Київської держави, які посідали друге місце після князів в управлінні державою. Бояри були підданими кня-зя, служили у його війську, але не могли переходити до іншого князя. Вони отримували земельні наділи із селянами як вотчини. Під час розпаду Київської держави у ХІІ–ХV ст. політична роль боярства помітно зростає. Так, у Галицько-Волинській державі у ХІІІ ст. з бояр утворилася боярська рада, що перетворилася на опозицію до князівської влади. Після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського частина боярства дістала князівські титули, решта стала на військову службу та перетворилася на шляхту. Після появи козацтва збіднілих бояр записували до реєстрового козацтва.

� Боярська рада — дорадчий орган князя з представників дружинної верхівки.

� Варяги — назва жителів скандинавії, яких у Західній Європі називали норманами. Наймалися на службу до руських князів. Уперше про варягів згадано в «Повісті минулих літ» під 859 роком.

� Васалітет (франц. vassalite, від лат. vassus — слуга) — система відносин особистої залежності одних представників феодальної верстви (васалів) від інших (сеньйорів) у се-редні віки.

Documents

Харків «Видавнича група “Основа”»osnova.com.ua/preview/book/6740/KDN010_Osnova_Dovidnik... · 2019-10-15 · що мають своєрідні місцеві