Міністерство освіти і науки УкраїниСумський державний університет

3739 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИдо самостійної роботи

на тему «Т. Г. Шевченко і перекладознавство»для студентів спеціальності

7.02030304, 8.02030304 «Переклад» денної форми навчання

СумиСумський державний університет

2015

Методичні вказівки до самостійної роботи на тему «Т. Г. Шевченко і перекладознавство» / укладачі: С. О. Швачко, С. В. Баранова, В. О. Дорда, О. І. Єгорова, А. В. Зінченко, О. М. Медвідь, Н. І. Чернюк. – Суми : Сумський державний університет, 2015. – 101 с.

Кафедра теорії та практики перекладу

ЗМІСТ С.

Чернюк Н. І.  Т. Г. Шевченко – патріот України та її народу …………………………………………………………

4

Баранова С. В. Гендерні питання у творчості Т. Г. Шевченка ………………………………………………..

14

Швачко С. О. Філологічні аспекти у поетичній творчості Т. Г. Шевченка ………………………………………………..

27

Медвідь О. М. Тарас Григорович Шевченко у світовій літературі ……………………………………………………...

36

Єгорова О. І., Зінченко А. В. Світовий феномен Т. Г. Шевченка, або Перекладацька рефлексія вірша «Заповіт» ………………………………………………………

60

Студентські англомовні переспіви творів Т. Г. Шевченка ………………………………………………

84

Дорда В. О.  Жінки в житті Тараса Шевченка……………...

96

Н. І. Чернюк

Т. Г. Шевченко – патріот України та її народу

У світовій літературі є чимало великих поетів – патріотів своєї землі. Але серед них навряд чи знайдеться такий, хто у своїй палкій, самовідданій активній любові до своєї батьківщини та свого народу став би на один рівень із великим українським поетом Тарасом Григоровичем Шевченком. Він справедливо вважається найбільшим патріотом своєї знедоленої землі та свого поневоленого народу.

Мабуть, в усі часи й у різних народів виникали і виникають одвічні питання: з чого, коли і як починається усвідомлення Батьківщини, звідки зароджується у людському серці глибока, не примирима до зла любов до рідної землі та її мешканців. З материнської пісні? З природи, що оточує? З людей, які живуть поряд чи зустрічаються на життєвому шляху? Зі спостережень за сучасним життям народу чи вивченням його історії?

У серці Тараса й справді закарбувалася материнська пісня, повна суму та жалю, пісня, яка переливалася від нужденної тяжкої праці в чутливу душу дитини.

Жорстока експлуатація і гноблення ще молодою поклали поетову матір у могилу. І материнство на все його життя залишилося найсвятішим з усіх святих обов’язків жінки.

Патріотизм зростав у Шевченка на фоні незрівнянно величної краси української природи. Поет усім своїм серцем вбирав цю невимовну красу і, будучи художником за покликанням, він найкращими душевними фарбами-словами змальовує її у своїй поезії:

Степи, лани мріють,Між ярами над ставамиВерби зеленіють…І все то те, вся країна,Повита красою…

Народившись у селі, здається, мав би звикнути і не помічати сільської краси, але він з подивом пише:

Село на нашій Україні – Неначе писанка – село. Зеленим гаєм поросло.

І знову порівняння:А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно.

Навколишня природа бачиться йому живою істотою: А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти... Правда, рай?

У селі і садок вишневий коло хати, і темний гайок зелененький. У засланні поетові здається кращого немає нічого в світі, як Дніпро та наша славная країна.

А як же живеться людям серед цієї краси, у цьому раю? І в поезії Шевченка краса землі й життя поневоленого народу – у великому контрасті. Тут нелюди людей запрягають в тяжкі ярма. Орють лихо, лихом засівають…, невимовним болем відлунюються у серці поета насильство, гніт, знущання над сердешною Україною, а конкретніше – над українським простим людом.

У вірші «Іржавець» поет ставить риторичне запитання: «Мій краю прекрасний, розкішний, багатий! Хто тебе не мучив?» І першими у списку поневолювачів стоять царі.

О люди! люди небораки!Нащо здалися вам царі?Нащо здалися вам псарі?Ви ж таки люди, не собаки!

І дає конкретні імена царів:Це той перший, що розпинавНашу Україну,А вторая «доконала» вдову сиротину.

Це з благословення їх царських височеств Латану свитину з каліки знімають,З шкурою знімають, бо нічим обутьКняжат недорослих!.. А он розпинаютьВдову за подушне... А сина кують…

У прекрасному, розкішному і багатому краї А онде під тином Опухла дитина, голоднеє мре, А мати пшеницю на панщині жне.

Поет виносить вирок:Бодай кати їх постинали,Отих царів, катів людських.

Змучений тяжкими думами про знедолений народ України поет на друге місце у списку гнобителів ставить магнатів – польських, українських, російських. Всі вони – пожадливі, аморальні, безсердечні нелюди.

Якби розказатиПро якого-небудь одного магнатаІсторію-правду, то перелякатиСаме б пекло можна.

Бо над дітьми козацькими поганці панують. Магнати п’ють, гуляють, пропивають результати тяжкої селянської праці.

А голод стогне на селі.І стогне він, стогнеПо всій Україні… А скирти гниють.

Життя великого поета пройшло без дружини, без пари. І для нього нічого кращого немає, ніж тая мати молодая з її дитяточком малим. Він сприймає материнство як велику божу благодать. Йому великого болю завдає те, що пани і паничі (дідичі) – царі з кокардою на лобі оскверняють найсвятіше на землі – любов і материнство. У «Катерині», «Марії», «Неофітах», «Княжні», «Слепой» та інших творах наскрізною є тема зганьбленого, розтерзаного, понівеченого материнства, зганьбленої дівочої долі, а винуватцями всього цього є пани лукаві.

Поетова палка любов до України поєднується зі співчуттям до її доньок, зганьблених панами та москалями. Пани лукаві не лише експлуатують народ, вони несуть у світ розпусту, розтоптують божествену красу українських дівчат.

Ось – Марина. Виходила заміж (через село весілля йшло). А пан, у якого жінка-краля і двоє діточок малих, з костелу їхав.

Побачив красуню молоду. Негайно молодого спровадив у москалі, а молоду забирають у покої, уже звуть Марисею, і пан огирем круг неї походжає, лях ледачий. І відомстила вона за всі кривди – Згоріли білії палати, пани спеклись, як поросята. І всі описані дівчата зі знівеченою долею мстять своїм кривдникам. Але це поодинокі випадки помсти, а система залишалася, саме її необхідно було знищити. П’яний пан збезчещує рідну дочку. Його добро теж підпалюють. І таких панів багато. Потрібні інші, радикальні способи боротьби.

Один із наших сучасників сказав, що щось сидить у нас споконвіків, що вимагає волі. І це щось інгерентне в нашому народі з давніх-давен. Вікове гноблення викликало шалений народний спротив. Особливо чітко виділяється у творчості поета той період нашої історії, який пов’язаний з Коліївщиною, Гайдамаччиною – боротьбою народу за волю. Великою розрадою для малого Тараса було слухати розповіді діда Івана, свідка тих героїчно-трагічних часів, який ознайомлював онука з тими подіями та народними переказами про них. Поет згадує ті розмови з великою вдячністю:

Спасибі, дідусю, що ти заховавВ голові столітній ту славу козачу:Я її онукам тепер розказав.

На тлі рабського терпіння пригнобленого народу викликом звучать поетові слова:

Було добре колись жити на тій Україні…Було колись – в Україні Ревіли гармати; Було колись – запорожці Вміли пановати.

Хто вороги? На оптимістичну картину «придворних» поетів про велич України Шевченко відповідає:

Кров’ю вона умивалась,А спала на купах,На козацьких вольних трупах,Окрадених трупах!

У тій тяжкій реальності потрібно було боротися за народну волю:

Бо де нема святої волі,Не буде там добра ніколи!

«Метафоричні» очерети питають у Дніпра:Де ви забарились?– Не вернуться сподівані,Не вернеться воля до України…

Поета огортає сум: Нема Січі.А Україна обідрана, сиротоюПонад Дніпром плаче.

Поет був впевнений, щоТії слави козацькоїПовік не забудуть.

А уже навіть Шевченкове покоління не знає правди про ті часи самовідданої героїчної боротьби народних месників, що хотіли принести Україні волю:

А онуки? Їм байдуже.Панам жито сіють.

Є і такі, що вихваляють гнобителів народу. Ось князь-п’яниця, знай, гуляє і день, і ніч. А його прихвосні кричать:

І патріот! і брат убогих!Наш славний князь! Віват! Віват!»А патріот, убогих брат…Дочку й теличку однімаєУ мужика…

Тарасові Григоровичу Шевченку добре відомо, що лише від рідної матінки-землі можна набратися сили і снаги: В своїй хаті своя правда і сила, і воля!

Однак для гнобителів-панів – це лише місце і засіб збагачення, і вони чи їхні діти залюбки покидають своє джерело і їдуть … на чужину Шукати доброго добра, Добра святого. Волі! волі!

Поет із сарказмом уточнює, що їдуть в німецькі землі, не чужії. А звідти приносять в Україну великих слов велику силу. І продовжують хилитись перед іноземцями, як і хилились.

І знову шкуру деретеЗ братів незрячих, гречкосіїв.

І вчаться не того, чого треба вчитися, і не так, як учитися потрібно: ні думок власних, ні переконань, ні користі для України.

Якби ви вчились так, як треба,То й мудрость би була своя.

А мудрість то німецька. Після такого навчання на будь-які питання чується відповідь:

Нехай скажеНімець. Ми не знаєм.

Вони навіть не знають, чи моголи вони, чи слов’яни, замість них це знає німець. Саме такі поможуть москалеві господарювати, Та з матері полатану свитину знімати….

Поет бачить, що експлуатують християнський простий люд всюди … Живі люди,

В кайдани залиті.Із нор золото виносять,Щоб пельку залитиНеситому!.. То каторжні.

Царизм переслідує все українське, зокрема й мову, що стало офіційною політикою царизму. Т. Шевченка гнітить те, що свої ж представники української нації, правда, не простії, переродились і забули слово рідне. Він докоряє їм:

І Коллара читаєтеЗ усієї сили,І Шафарика, і Ганка,І в слав’янофілиТак і претесь... І всі мовиСлав’янського люду –Всі знаєте. А своєїДастьбі... Колись будемІ по-своєму глаголать,

Як німець покаже….На прикладі зустрічі з перевертнем-українцем біля

царських палат поет демонструє переродження земляка. Т. Шевченко, уже знаменитий поет, намагається спілкуватися з ним українською мовою, що викликає здивування в обрусівшого земляка:

А ты, что, говорить не вмеешьПо-здешнему?– Та ба вмію, та не хочу, – звучить поетова відповідь

як докір землякові.Поет добре усвідомлює, що гноблять українців не лише

німота, ляхи та москалі, а й своя українська панівна верхівка:Гірше ляха свої дітиЇї розпинають.

Докоряючи синові своєму Богдану, що приєднав Україну до Росії, ненька-Україна констатує, що не здобула вона свободи, незважаючи на всі понесені жертви:

Степи мої запродані,Сини мої на чужині,На чужій роботі.

Хвалиться вивчена в чужих землях панівна верхівка, що є у нас Брути і Коклеси, славні, незабуті. Та не бачить поет серед цих зрадників України справжніх Брутів:

… ось щоВаші славні Брути:Раби, подножки, грязь Москви,Варшавське сміття – ваші пани,Ясновельможнії гетьмани.Чого ж ви чванитеся, ви!Сини сердешної Украйни!Що добре ходите в ярмі,Ще лучче, як батьки ходили.

І проклинає тих мамлюків:Ох, якби те сталось, щоб ви не верталисьЩоб там і здихали, де ви поросли! Не плакали б діти, мати б не ридала,

Не чули б у бога вашої хули.І сонце не гріло б смердячого гною На чистій, широкій, на вольній землі.І люди б не знали, що ви за орли, І не покивали б на вас головою.

Викуплений із кріпацтва прогресивними діячами Росії поет, однак, не зазнав волі. До нього, який таврував царя і царицю, ті не могли бути милосердними. Засланого в засніжені степи Оренбуржжя, відданого до царської армії, де, за словами Дж. Джабаєва «… оскорбляемый каждым невеждою, жил он солдатом с солдатами жалкими», поета не покидають думки-страждання про його рідний край:

Серце рвалося, сміялось, Виливало мову… За степи та за могили, Що на Україні, Серце мліло, не хотіло Співать на чужині…

А в «Слепой» він визнає:Я трепет сердца навсегдаОледенил в снегах чужбины.И только звуки УкраиныЕго тревожат иногда.

Поет щиро плаче за рідною землею:И непритворною слезойС моей Украиной делюся.

І попри заборону писати він «виростає» й доглядає свої думи-діти. Поет шле їх в любу його серцю Україну: В Україну ідіть, діти, в нашу Україну.

Не жде для них добра, бо воно відсутнє на його рідній землі. І все ж радить їм йти в Україну хоча б попідтинню сиротами. У поета жевріє надія, що його думи-квіти зустрінуть в Україні щире серце і слово ласкаве… А ще, може, й славу!

Великий патріот, син України зазнав переслідувань і тортур, бо підіймав свій голос за український поневолений народ, який у своєму рабському становищі залишався німим. Він

карається, мучиться, але не кається, намагається підняти народ на боротьбу проти утискувачів-експлуататорів. Проте він міг протиставити їм лише своє високопатріотичне вогненне слово:

Возвеличу Малих отих рабів німих!І на сторожі коло нихПоставлю слово.

Тарас Григорович Шевченко готовий був віддати своє життя за визволення свого народу від гнобителів, за вільну Україну. Він пише:

Я так люблюСвою Україну убогу.Що прокляну самого бога,За неї душу погублю.

Героїчне минуле України – гордість поета. Він просить Квітку-Основ’яненка заспівати

Про Січ, про могили, Коли яку насипали, Кого положили. Про старину, про те диво, Що було, минуло … Що діялось в Україні, За що погибала, За що слава козацькая На всім світі стала!

Деякі «тлумачі» Шевченкової творчості стверджували, що він – чисто українське явище, що все неукраїнське йому чуже. Це не відповідає дійсності. Будучи вірним сином свого народу, він з особливою повагою ставиться і до інших народів та їхніх видатних діячів. Він захоплюється Щедріним, Гоголем, Пушкіним, Лермонтовим, Костомаровим, Козачевським та багатьма іншими діячами російської культури. Сам він вів щоденник російською мовою, писав російською мовою повісті та поеми.

Шевченко постає великим трубадуром єдності слов’янських народів. У передмові-післямові до «Гайдамаків»

поет висловлює свою заповітну мрію: Нехай житом-пшеницею, як золотом, покрита, не розмежованою останеться навіки од моря і до моря – слав’янськая земля. Він з гіркотою констатує:

Того ж батька, такі ж діти,– Жити б та брататься.Ні, не вміли, не хотіли,Треба роз’єднаться.

Вся поезія Т. Г. Шевченка пронизана гіркотою і сумом, і причина цьому – гірке, сумне, безрадісне і трагічне життя простого українського народу Шевченкової доби.

Геніальна сила Шевченкової поезії – це самовіддане служіння своєму народові. Коли юнака просять помолитися за нього, бо його замучили колись за Україну, він відповідає:

Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні...Та неоднаково мені,Як Україну злії людеПрисплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять...Ох, не однаково мені.

У своєму «Заповіті» він виражає впевненість, що Дніпро понесе з України у синєє море кров ворожу. У поета вже звучав заклик добре вигострить сокиру та й заходиться будить волю. А в «Заповіті» безпосередньо дається наказ до дії:

вставайте,Кайдани порвіте.І вражою злою кров’юВолю окропіте!

За поетову відданість своєму народові і своїй Батьківщині народ України віддячує своєму патріотові великою шаною і любов’ю.

Список літератури

1. Тарас Шевченко. Кобзар. – Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1957. – 627 с.

Баранова С. В.

Гендерні питання у творчості Т. Г. Шевченка

Тарас Григорович Шевченко – письменник, який утвердив реалізм як провідний напрям в українській літературі. Реалістом поет став не відразу. У перший період творчості він виступав здебільшого з романтичними творами. Але вже й тоді романтизм у нього поєднувався з реалізмом.

Для реалізму Шевченка характерне зображення картин обставин, образів, які розкривають соціальну нерівність, відтворюють соціальні конфлікти, класові антагонізми. Реалістичне змалювання трагічної долі жінки в тогочасному феодально-кріпосницькому суспільстві є однією із центральних тем творчості Шевченка. Їй поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї у всі періоди. Доля жінки була добре відома письменникові. З болем у серці він говорив про рідну матір, яку ще молодую у могилу нужда та праця положила. Не кращою була й доля сестер, до яких поет ставився з особливою теплотою.

Першим твором Шевченка, що дійшов до нас, є балада «Причинна», написана 1837 p., тобто тоді, коли поет був ще кріпаком. Мотив розлуки закоханих, який покладений в основу сюжету балади, у різних варіантах часто зустрічається в народних піснях. Їх міг чути Шевченко в дитячі роки на Україні, прочитати в тогочасних збірках. У збірці Метлинського «Народные южнорусские песни», виданій дещо пізніше (1854) від написання балади Шевченком, є пісня «Ой любив та кохав, собі дівчину мав». У ній мовиться про те, як закоханих розлучили лихі люди з ворогами. У баладі Шевченка цей мотив теж наявний (За що ж вони розлучили мене із тобою?).

Персонажами балади «Причинна» є представники простого народу: дівчина, яка чекає коханого, – одна, як та пташка в далекім краю, сирота, яка не має ні батька, ні неньки. Малюючи її образ, письменник використовує народнопісенні

засоби, називає героїню пестливо дівчинонька. Вона молоденька, чорнобрива.

Шевченко поетизує, підносить щире почуття кохання. Дівчина від усього серця полюбила козацькії очі і залишається вірною своєму коханому. Її відданість висловлена в бажанні полинути за синє море і знайти там милого.

Щиро відданий коханій і молодий козак. Він поспішає до милої, але застає її вже мертвою. Козак не витримує розлуки. Перед смертю звинувачує людей, які принесли їм лихо: За що ж вони розлучили мене із тобою?

Ми не знаємо ні причини розлуки закоханих, ні конкретних винуватців їхніх страждань і загибелі. Відомо лише, що це були чужі люди. Поет має на увазі тих, хто вороже ставився до сироти. Питання, за що карається людина, звучить і в ліричному відступі, де йдеться про долю героїні (За що ти караєш її молоду?). Однак цей конфлікт у творі не розгорнутий і не конкретизований, він ледь накреслений. Питання, за що карається людина, пізніше звучатиме в багатьох творах Шевченка. І чим далі, тим більше воно конкретизуватиметься, набиратиме соціального характеру.

Поезію «Тополя» Шевченко написав у 1839 р. Одинока тополя, широке поле, що синіє вдалині, могила, – все це готує читача до сприйняття тривожних подій, змушує задуматися, чому серед широкого поля росте одиноке дерево. Одинока тополя серед широченного безлісого степу мимоволі будить у нашій душі питання: а звідки вона тут взялася? Почуття самотності підсилюється і тим, що поряд із тополею немає навіть билини, яка теж є символом одинокості, гіркої долі сироти.

Конфлікт у баладі «Тополя» порівняно з конфліктом «Причинної» соціально більш загострений, чіткіше говориться про те, що дівчина покохала козака, якого чекає понад два роки, а тим часом мати дочку за старого, багатого нищечком єднала, бо хотіла, щоб її доня панувала. Та дочка воліє вмерти, ніж вийти заміж за нелюба.

Закохана дівчина не бачить виходу, йде до ворожки, яка дає їй зілля, що перетворює дівчину на тополю.

У баладі «Утоплена» Шевченка, де досить виразно звучить соціальний мотив, протиставлені два жіночі образи – матері та дочки. Поет підкреслює, що мати була багатою, жила серед села, у новій хатині, у жупані; кругом пані, і спереду й збоку. Свою дочку, яку породила без сорому, віддала годувати в чуже село, як це було заведено в багатих. Сама ж з жонатими, з парубками пила та гуляла. Але коли постаріла, а дочка виросла красунею, мати із заздрощів утопила її і сама загинула.

Образ матері змальований за принципом протиставлення. Молодою вона була білолиця, кароока і станом висока. Зовсім іншою бачимо матір тоді, коли проклинає свою дочку (Сказилася; люта... і од злості зубами скрегоче) і коли задумала втопити її:

Од злості німіє;То жовтіє, то синіє;Розхристана, боса,З роту піна; мов скажена,Рве на собі коси.Кинулася до ГаннусіІ в коси впилася.

Мати в баладі «Утоплена» різко відрізняється від переважної більшості матерів у творах поета, яких він підносить надзвичайно високо. У ліричному відступі в баладі поет висловлює народні погляди на матір, засуджує ту жінку, яка із заздрощів втрачає високі материнські почуття:

Отака-то була мати!.. Де ж серце жіноче? Серце матері?.. Ох, лихо, Лишенько, дівчата!Мати – стан гнучкий, високий, А серце – не мати.

Про жінок, які не мають материнського серця, Шевченко ще скаже своє різке слово. В одному з варіантів поезії «У нашім раї на землі...» він засудить тих матерів, які не знають, як

виростають їхні діти, для яких вони мамку наймають. А в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» про таку матір говориться, що вона лише шнуруется себе да припекает папильотки, даже на затылке, и знать больше ничего не хочет... Зачем они детей родят, эти амфибии, эти бездушные автоматы? С какой целью они выходят замуж, эти мертвые красавицы?

З великою симпатією малює поет образ дочки. Ганнуся виросла кароока, як тополя серед поля, гнучка та висока. Вона скрізь протиставлена матері: і тоді, коли росла, і тоді, коли вже мертвою випливала вночі на берег ставка. Створюючи образ молодої дівчини і жвавого кучерявого рибалоньки, який не витримав смерті коханої і кинувся у воду (що прозвучало як протест проти людської жорстокості), Шевченко підносить глибокі людські почуття, оспівує щире кохання, виступає проти будь-якого насильства над людиною.

Проблему суспільної моралі покладено в основу балади «Лілея». Майже вся «Лілея» написана як монолог молодої дівчини, яка розповідає про те, що вона сирота, дочка покритки, розказує, як склалося її життя. У творі йдеться також про переживання матері після того, як пан узяв дочку в палати, щоб догодувати. Коли ж пан поїхав і покинув дівчину, люди прокляли його, будинок спалили. Лілеї ж молодого, короткого не дали дожити люди віку.

Для передачі глибоких переживань матері й жахливого становища самої Лілеї поет використовує фігуру умовчання. Читач сам повинен збагнути, що відбувається в душі героїні, коли Лілея промовляє:

Моя мати... чого вона, Вона все журилась...Зимою люди... боже мій! В хату не пустили.

Дівчина перетворюється у квітку. Це перетворення діється на тлі мальовничої природи. І от тепер до неї змінилося ставлення людей.

Центральний образ – Лілея – в баладі підноситься до символу правди й краси, яких не зреклося суспільство в тому стані, на якому його описує поет, але й не може послідовно шанувати, плекати правду й красу, бо існуючі соціальні стосунки склалися так, що пануючі не дотримуються справедливості, але й маси, огрубілі від рабства, нестатку і безправ’я, не раз бувають байдужими і не схиляються перед справедливістю й красою, яка діє повсюди. І ось образом цієї первісної, незайманої краси і безпосередності є Лілея, чиста і прекрасна, як квітка, скорботна і трагічна, як доля зірваної квітки.

Лілея в баладі Шевченка – це втілення людської краси, правди, від імені якої засуджується бездушність, несправедливість.

Близька до «Лілеї» балада «Русалка», в якій викривається жорстокість, черствість у ставленні до жінки у феодально-кріпосницькому суспільстві. Балада «Русалка», як і балада «Лілея», починається розповіддю дівчини про своє життя, про те, як її мати породила, а потім втопила. Це перша частина твору, яка написана в ліричному плані. Друга ж частина написана від імені автора і має більш епічний характер. Якщо на початку балади мати, розмовляючи з дочкою, проклинає свого спокусника і намовляє дочку залоскотати його, то в кінці твору мати примирюється з паном, за що її покарали русалки – залоскотали.

Обидві балади написані досить стисло. У них не маємо безпосереднього авторського висловлення ставлення до подій і персонажів. Воно виявляється переважно в гіперболізації переживань героїв, у захопленні силою та красою їхніх дум і почуттів. Поет зовсім уникає просторих описів природи, зовнішності героїв, будь-яких сторонніх душевних порухів.

Для балад Шевченка 1847 р. характерне поєднання романтичного і реалістичного начал. Фантастика підпорядкована відтворенню соціальних взаємин тогочасного феодально-кріпосницького суспільства, зокрема статусу жінки.

В інших творах Кобзаря чітко виражене невдоволення тогочасною дійсністю. Взяти хоча б поему «Катерина» чи поезію «Думка» («Нащо мені чорні брови...»).

«Думка» («Нащо мені чорні брови...») (1838) – це суцільний схвильований монолог дівчини-сироти, що скаржиться на свою одинокість. У роздумах протиставляється краса молодої людини та її нещаслива доля (Нащо ж мені краса моя, коли нема долі?).

Одним із кращих творів про жіночу долю є поема «Катерина», написана в 1838 р. і надрукована в «Кобзарі» (1840). Шевченко присвятив її Василию Андреевичу Жуковскому на память 22 апреля 1838 года. У поемі відтворено одну з характерних рис тогочасного суспільства – долю збезчещеної дівчини.

Жінка у феодально-кріпосницькому суспільстві була найпригнобленішою. Вона терпіла не лише від тяжкої праці, а й була безправною в родині. Часто ставала жертвою розпусти поміщиків, офіцерів. Нерідко траплялося, коли гірка доля молодої жінки в розпачі призводила її до самогубства.

Поема «Катерина» – реалістичний твір. У ній подані епізоди, які з найбільшою силою розкривають трагічне життя героїні, показують її безвихідне становище, розкривають риси її характеру. У поемі епічна розповідь часто набуває ліричного характеру та супроводиться ліричними відступами, в яких автор висловлює своє ставлення до героїв, до явищ суспільного життя

«Катерина» – поема соціально-побутова. Сюжет її базується на ґрунті побутових взаємин персонажів, адже йдеться про кохання, про те, як дівчину залишив той, кого вона щиро полюбила. Коханий Катерини – офіцер, представник панівного класу. На сільську дівчину він дивиться як на предмет короткочасної розваги, з легкістю залишає її, а пізніше грубо відштовхує. Тут відтворені не просто особисті взаємини, а й стосунки між представниками різних суспільних верств тогочасної дійсності – між селянами та панами.

У розробленні соціально-побутової теми Шевченко виявив себе новатором, став на захист бідної скривдженої людини. Для

поета доля дівчини, жінки, матері була дуже, близькою, він добре знав, звідки до них може прийти лихо. Саме цим зумовлений зміст початкових рядків, звернених до дівчат. Письменник застерігає їх, як батько повчає:

Кохайтеся, чорнобриві, Та не з москалями,Бо москалі – чужі люди, Роблять лихо з вами.

На початку поеми читач ще не бачить, кого покохала Катерина – солдата чи офіцера.

Після вступу поет переходить до розповіді про долю Катерини. Основні події розгортаються після того, як офіцер пішов у похід, а Катрусю накрили. У цій короткій частині автор більше звертає увагу на глибокі природні почуття дівчини. В офіцерові вона бачить лише свого коханого, якому щиро вірить. Заради кохання Катерина готова перенести будь-які незгоди, їй за милого, як співати, любо й потужити.

Далі розгортається трагічна історія майбутньої молодої матеpі-покритки. Трагізм у житті Катерини наростає поступово. Спочатку вона надіється на повернення коханого, але чим далі, тим менше надії. Чорнобрива вже не співає, як перше співала, а тільки гірко плаче. І лише біля криниці заспіває, та нищечком, і щоб вороги не почули, щоб ніхто не бачив це. Після народження сина життя Катерини стає нестерпним. Від неї всі відвертаються. У селі дотримуються старих поглядів – жінці-покритці немає просвітку. Катерину зневажають усі, про неї жіночки лихо дзвонять. Поет засуджує таке жорстоке ставлення до обдуреної дівчини:

Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили,Як ту матір, що вам на сміхІ Сина породила.

Розповідаючи про мандри Катерини, Шевченко постійно підкреслює бідність, трагізм становища героїні, повернення якої додому вже неможливе. З великою художньою силою змальовано хвилюючу картину прощання Катерини зі своїм

селом. Вона як тополя, стала в полі при битій дорозі, за гіркими сльозами нічого не бачить, тілько сина пригортає, цілує та плаче. Поет кілька разів звертається до опису зовнішності героїні. Якщо на початку поеми використано переважно народнопісенні засоби створення портрета (чорнобрива, як квіточка, карі очі, біле личко), то далі окремими деталями підкреслюється неймовірне становище, в якому опинилася Катерина. Ось вона йде полем у зимову пору. На тлі негоди краще відтінюються її бідність, тяжка доля.

Свище полем завірюха, Іде КатеринаУ личаках – лихо тяжке! – І в одній свитині.Іде Катря, шкандибає...

Згадка про те, що героїня у личаках і в одній свитині, яскраво підкреслює її бідність. Важливу роль відіграють і синоніми іде і шкандибає. Спочатку Катерина йде, але далі вибилась із сил, ледве тримається на ногах і тільки шкандибає. Сумна, невесела, із заплаканими очима, зустрічає вона чумаків. Знову перед нами конкретно зримий образ матері, який дає можливість уявити її горе, для цього авторові не потрібні широкі описи, досить сказати, що бідолашна мандрівниця

У латаній свитиночці, На плечах торбина, В руці ціпок, а на другій Заснула дитина.

Зовнішні риси допомагають поетові розкрити і душевний стан героїні. Під час зустрічі із чумаками Катерині доводиться прохати милостиню. Вона бере шага, аж труситься:

Тяжко його брати.. Та й навіщо?.. А дитина? Вона ж його мати!Заплакала...

Читач бачить, як Катерині соромно це робити. Вона виросла у селянській трудовій сім’ї, звикла до праці, але тепер змушена прохати милостиню – на руках у неї ні в чому не винне

немовля. Любов до дитини заставляє матір перебороти сором. Робити це надзвичайно важко, але іншого виходу немає. Катерина гірко заплакала і пішла своїм важким шляхом.

У Шевченка портретні деталі (латана свитина, хустиночка; ціпок у руці й дитина на руках) дають читачеві можливість зримого відчуття (доню моя; цвіте мій єдиний; дитя моє любе; кохала, як ягідку, як пташечку; будь щаслива).

Катерина розуміє не лише своє, важке становище, а й горе батьків, бачить, що вони страждають так само, як і вона. І тому

Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати.

Шевченко схвильовано передав ситуацію, що склалася, розкрив цілу драму всіх трьох учасників цього прощання, показав, що кожний з них по-своєму глибоко переживає трагедію. Поет не засуджує батьків за їхній вчинок, він співчуває їхньому великому горю.

Перші рядки поеми говорять про те, що в ній ідеться про кохання дівчини з молодим військовим. Поет підкреслює його вроду (чорнявий, чорнобривий, у нього карі очі). Саме таким покохала його Катерина. Далі автор поступово розкриває моральне обличчя, панську суть Катерининого обранця. Робиться це не безпосередньо, а через зображення переживань Катерини. Описуючи її горе, Шевченко тим самим викликає у читача певне ставлення до того, хто причинив дівчині стільки лиха.

У сцені зустрічі офіцера з Катериною повідомляється про те, що він «старший» над військом, отже, не простий солдат. А в сцені зустрічі із сином перед нами вже образ пана, який їде в берлині (кареті) шестернею. Якщо в першій зустрічі розкривається його зневажливе ставлення до збезчещеної ним дівчини, то в другій – байдужість до сина. Тут поет дає вбивчу характеристику розпусному панові, який відвертається від рідної дитини.

А пан глянув... одвернувся... Пізнав, препоганий, Пізнав тії карі очі,

Чорні бровенята... Пізнав батько свого сина, Та не хоче взяти.

Пан-офіцер у поемі показаний безпосередньо лише двічі. Але ці епізоди з описом того лиха, яке він причинив Катерині та її батькам, повністю розкривають його мерзенне обличчя.

У поемі Шевченко подає чимало психологічно напружених епізодів у житті Катерини та її сина. Після вступної частини, в якій повідомляється про те, що Катерина покохала москалика, породила сина і чекає коханого, йдуть сцени розмови дочки з батьками, безнадійні розшуки спокусника, зустріч із чумаками і прохання в них милостині, зустріч із офіцером, смерть Катерини і кінцевий епізод – зустріч батька із сином. Така побудова сприяє глибокому розкриттю переживань і характеру Катерини.

У творі «Відьма» розробляються мотиви зведення дівчини паном, божевілля покритки, кровозмісного злочину батька. Тема покритки подана дещо по-іншому, ніж у попередніх творах Шевченка. Кріпачку Лукію пан взяв у палати, а потім остриг її і забрав із собою в похід проти Туреччини. Коли ж Лукія народила близнят, пан покинув її. Повернувшись додому, Лукія-покритка застала батька хворим, який простив її гріхи. Згодом пан знову забирає Лукію і її дітей. Сина він віддає в лакеї, а дочку занапащає. Лукія божеволіє і йде шукати своїх дітей.

Вилікувана старою циганкою, скривджена повертається в село. Панові вона прощає, але дівчат застерігає від кохання з панами:

Просить, заклинає,Щоб з панами не кохались,Бо бог покарає.Що підете й ви по світуТак, як я ходила...

Поема має антикріпосницьке спрямування, хоч у творі й виявилися певні суперечності. Та мотив прощення Лукії панові іноді пояснюють прагненням Шевченка показати вищість героїні-кріпачки над паном.

Яскраві романтичні герої зустрічаються у творчості Т. Г. Шевченка й серед чоловічих образів.

У поемі «Гамалія» відтворюється весь похід, бій у Царгороді, повернення козаків з перемогою на батьківщину. Гамалія – узагальнений образ козацького ватажка. У поемі він подається у тісних зв’язках із козацтвом. Він завжди серед запорожців, завжди там, де найбільш потрібний. Запорожці пливуть до Туреччини, і попереду Гамалія байдаком керує. У Скутарі – передмісті Стамбула – він у самому пеклі бою. Під час повернення пливе останнім: позад завзятий Гамалія: Орел орлят мов стереже. Гамалія здобуває славу На весь світ великий, на всю Україну.

Поема «Москалева криниця» порушує питання про сенс людського життя. Вона має дві відмінні редакції. Перша написана в Орській фортеці 1847 p., друга – в Новопетровському укріпленні 1857 р. Героєм поеми є Максим. Він сирота, наймит, в образі якого поет втілив свої погляди на чесність, справедливість. Жити треба для людей, необхідно робити їм добро. Максим прагнув допомагати іншим, але часто не знаходив співчуття. Заздрісні люди спалюють його хату, дружина тікає із солдатами. Максим же залишається таким, як і був. Він виручає вдовиного сина; йде замість нього в солдати, а потім, повернувшись із війни інвалідом, продовжує служити людям, копає криницю коло дороги, щоб заходили з криниці люди воду пити, як сказано в другій редакції.

Перша редакція має форму бесіди двох осіб. Друга соціально більш загострена. У ній наявні певні композиційні відмінності. Авторові про москалеву криницю розповідає старий недобиток варнак, якого він зустрів аж за Уралом, за Елеком. Варнак тут показаний не як протестант, борець за справедливість, а як звичайний злочинець. Із заздрощів він дає волю своїм пристрастям, що й призводить його до морального розкладу, а потім і злочинів. Саме варнак, за другою редакцією, підпалив хату Максима, а його втопив у криниці. У поемі ці два образи різко протиставлені.

Образ Максима в обох редакціях залишився без змін. Це не борець проти кріпаччини, не протестант. Він чесна людина, яка прагне робити добро таким самим людям. Чесною працею він нажив своє власне господарство. Незважаючи на прикрощі, причинені Максимові злими, заздрісними людьми, він не нарікає на них, а залишається лагідним і привітним до інших. Для нього характерні такі риси, як працьовитість, моральна стійкість. Тому в поемі Максим і названий святим, мучеником праведним. Поема заперечує пануючу тогочасну мораль, яку породжує багатство, показує вищість народної моралі.

Поет прагнув показати патріотичні вчинки діячів минулого. У вірші «У неділеньку у святую...» (1848) створюються образи двох історичних осіб – Лободи і Наливайка, які очолювали повстання козаків і селян проти шляхетської Польщі 1594 – 1596 pp. У вірші поданий епізод обрання гетьмана. Обрали Лободу, але він відмовляється від гетьманства, тому що вже старий і не йому носити булаву. Він пропонує обрати молодого Наливайка.

У деяких творах гендерний конфлікт має морально-психологічний характер, як-от у поемі «Сотник». У багатого сотника виховувалася бідна дівчина-сирота Настя, яку покохав син сотника Петро. Коли ж старий сотник, мріючи сам одружитися з Настею, поспішно випроводжає сина до Києва, Настя тікає з Петром. У Броварах вони повінчались, а сотник залишається самотнім, усіма забутим. Скоро після цього на улиці сотника убито! А може, вмер неборака, од шинкарки йдучи? Багатство сотника стало причиною його поведінки, що суперечить народній моралі й призводить до трагічного кінця.

У 1848 р. Шевченко написав поему «Титарівна», де відтворюється історія кохання бідного селянського парубка, наймита, байстрюка Микити і дочки заможного титаря. За останні гроші Микита наймає музики і запрошує титарівну до танцю. Але та насміялася з бідного парубка, заявивши, що йому танцювати лише з наймичками. Пізніше Микита жорстоко помстився титарівні, але й сам був покараний. Поет засуджує вчинки титарівни і Микити, бо вони суперечать народній

моралі. Шевченко виступає за чесність у людських стосунках, за довіру між людьми.

У своїх творах поет розвінчує гендерну нерівність. При цьому він не перестає приділяти особливу увагу жінці, що поневірялася на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної хтивості поміщиків і постійно перебувала під родинним гнітом.

Завдання

1. Прочитайте поданий вище текст та опишіть англійською мовою проблематику творів Т. Г. Шевченка: а) «Причинна»; б) «Тополя»; в) «Утоплена»; г) «Лілея»; ґ) «Катерина»; д) «Відьма»; е) «Гамалія»; є) «Москалева криниця»; ж) «У неділеньку у святую...»; з) «Сотник»; и) «Титарівна».

2. Ознайомтеся зі згаданими творами Т. Г. Шевченка в оригіналі. Випишіть та запропонуйте шляхи перекладу: а) номінацій жінки, чоловіка, дитини, звертань до них; б) реалій (побутових, історичних, тощо). Обґрунтуйте своє рішення щодо вибору перекладацького відповідника.

3. Потренуйтесь у сфері поетичного перекладу. Перекладіть 8 – 10 рядків одного зі згаданих творів Кобзаря.

4. Напишіть англійською мовою вступ до збірки, яка б умістила перелічені твори поета.

5. Складіть англійською мовою повідомлення (2 сторінки) стосовно розкриття гендерних проблем у творчості Т. Г. Шевченка.

6. Підготуйте усний виступ англійською мовою на тему «Сучасне бачення гендерних питань, поставлених Т. Г. Шевченком».

Список літератури

1. Неділько Г. Я. Тарас Шевченко: Життя і творчість / Г. Я. Неділько. – К. : Радянська школа, 1988. – 247 с.

2. Федченко П. М. Тарас Григорович Шевченко / П. М. Федченко. – К. : Наукова думка, 1989. – 304 с. 

Швачко С. О.

Філологічні аспекти у поетичній творчості Т. Г. Шевченка

«Історія мого життя є історієювоскресіння мого народу»

Т. Г. Шевченко

Тарас Григорович Шевченко зумів представити свій духовний світ через мистецтво, передусім – поетичну творчість [1; 3]. Поезія Кобзаря багато осмислена невичерпною тематикою соціальних проблем. Але вона є також кладезем невичерпних, досі не повністю оцінених філологічних спостережень стосовно лінгвістичного буття мовних одиниць. Відомо, що ціла низка шевченківських поетичних рядків стала афоризмами, крилатими виразами, фольклорними надбаннями. Пор.:

– Живу, учусь, нікому не кланяюсь.– Караюсь, мучусь, але не каюсь.– Борітеся – поборемо, нам Бог помагає.– Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.– А премудрих немудрі одурять.– Все йде, все минає – і краю немає І нема тому почину і краю немає.– Не дуріте самі себе, Учітесь, читайте,І чужому научайтесь,І свого не цурайтесь.

Досить гетерогенно у віршованій творчості поета представлена категорія негації, екстеріоризатори семантичного поля відсутності, небуття, заперечення. Як філолог, Т. Г. Шевченко кохається на слові, на його смислотворчій силі. Як чуйна людина, патріот свого народу, український поет вболіває проблемами своїх сучасників, зображаючи їхні тяжкі думи (Думи мої, думи, горе мені з вами – неодноразово повторює поет). Т. Г. Шевченко не епатує філологічні харизми, він їх

маркує, зображаючи частотними референтами неволя, недоля. Його наміри звучать нагадуванням про це: Прийми мою мову, не мудрую та щиру [4, с. 20], незлим тихим словом [4, с. 354]. Нездолені образи поета звучать у рядках умер неборака [4, с. 144], потім спитай, де сирота – не чув і не бачив [4, с. 145], нерозумний сину [4, с. 221], не знав сіромаха, що виросли крила [4, с. 80], чого ж смутний, невеселий іде – чуть не плаче [4, с. 107]. Або:

– І неситий не виореНа дні моря поле,Не скує душі живоїІ слова живого.Не понесе слави бога, великого бога [4, с. 323]. – Лихо, люде, всюди лихо,Нігде пригорнуться [4, с. 82].– Та не з братом, не з сестрою –З німими стінами [4, с. 82].– Не вернулася додому, Не діждала пари [4, с. 60].– Виростають нехрещені…Кохаються невінчані [4, с. 72].– Не втерпіла, ударила старими ногами [4, с. 76].

Або: серцем нелукавим, кара неправих [4, с. 346], неситії очі, нерозвитий цвіте [4, с. 350].

Знаючись добре на рідній мові, її експресивності та емоційності, Т. Г. Шевченко представляє відсутність якихось явищ полінегативно (а) та мононегативно (б). Пор.: а) нерозумний сину, умер неборака; б) нема його, не прибуде, – одна я осталась [4, с. 127]; ніде не чуть людської мови [4, с. 129]; того лиха не було ніколи [4, с. 134]; і ніхто не знає того дива [4, с. 163]; ой нема-нема ні вітру, ні хвилі [4, с. 197]; ніхто й слова не промовить, ніхто й не покаже [4, с. 223]; а москаля, її сина, немає, немає [4, с. 230].

Або б)– Коли нема щастя, нема талану,Нема кого й кинуть, ніхто не згадає,

Не скаже хоть на сміх: «Нехай спочиває –Тільки його й долі, що рано заснув» [4, с. 145].

У віршах Т. Г. Шевченка широко представлене явище персоніфікації: поет милується природою, запрошує її до розмови про недолю сучасників:

– Ой, тумане, тумане –Мій латаний талане,Чому мене не сховаєшОтут серед лану?Чому мене не задавиш, У землю не вдавиш,Чому мені злої долі Чом віку не збавиш?Ні, не дави, туманочку [4, с. 308].– Чом вас вітер не розвіє…Чом вас лихо не приспало [4, с. 47].

Синонімія та антонімія є діючими актуальними у зображенні ні-понять, референтів та ознак останніх.

– Кругом хвилі, як ті гори:Ні землі , ні неба [4, с. 66];– Кругом неправда і неволя [4, с. 262];– … і злеє, і незлеє [4, с. 637],– Свої люди – як чужії, ні з ким говорити,Нема кому розпитати.Чого плачуть очі [4, с. 15].

Негація, як показує аналіз, тяжіє до різних фреймів (Хто? Що? Що робить? Який стан? Який хронотоп?). Різні частиномовні номінативні одиниці та комунікативні конструювання уживає у віршованій мові поет для ословлення побажань, порад, настанов, рекомендацій, використовуючи сему «не»:

– Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями [4, с. 21];– Бодай же вас, чорні брови, нікому не мати [4, с. 30];– Не покинеш?.. Серце моє,Не втікай од мене … [4, с. 37],– Не женися на багатій, бо вижене з хати,

Не женися на убогій, бо не будеш спати [4, с.258].У річищі тлумачень вічних панхронічних проблем,

лакунарних явищ, віртуальних станів та дій поет звертається до імперативних та ригористичних висловлювань:

– Якби знала, що покине, –Була б не любила;Якби знала, що загине, -Була б не пустила [4, с. 55].– Нехай не сміється надо мною, молодою [4, с. 358].– Була б тебе не любила і не ціловала [4, с. 272].Чи я ж тобі не вродливий,Чи не в тебе вдався,Чи не люблю тебе щиро,Чи з тебе сміявся ? [4, с. 12].

Сема «не» у шевченківських рядках є поліфункціональною, вона вживається як означення, означуване, як ситуативні уточнення: не русалонька блукає, то дівчина ходить; ніхто не чув, ніхто не бачив [4, с. 232], голосно зневажала [4, с. 353], нерідна мати [4, с. 377], невеликії три літа [4, с. 351], неприязний краю [4, с. 238], лепту-уму не мудрую [4, с. 262], незлим тихим словом [4, с. 354].

«Не»значення у віршах поета позначаються у поверхневій структурі номінативних та комунікативних одиниць зовнішньолексемно та імпліцитно (у глибинній структурі, скалярно), у конструюваннях типу Нехай я заплачу, – нехай свою Україну я ще раз побачу [4, с. 64], Тече вода в синє море, та не витікає [4, с. 9], Ніхто і не побачить [4, с. 11], біле личко червоніє не довго, дівчата [4, с. 56], не вік дівувати [4, с. 57], не слухала стара мати, робила, що знала [4, с. 58]. Серед авторських висловлювань частішими є змія лютая, до смерті, до гибелі, достогибелі, догреця.

Маркери негації представлені як повнозначними одиницями, так і синтаксичними формантами (сполучниками, прийменниками, інтенсифікаторами). Різко звучать такі конструювання: схаменіться, недолюди [4, с. 329], ненагодована і гола воля [4, с. 324], а тим часом сичі вночі недобре віщують

на коморі [4, с. 320], пан неначе прокинувся [4, с. 375], не літають з того світа пустку наповнити [4, с. 271], ніхто її не рятує [4, с. 41], мірялась … з німотою [4, с. 79].

Негація належить до тих мовних категорій, що існують у кожній мові з найдавніших часів. Осмислення статусу негації здійснюється на міждисциплінарному векторі філософії, логіки та мовознавства. Дискусія має відкритий характер, що об’єктивується труднощами проблеми Ніщо. У модусі мови проблема негації має білі плями, лакуни, які релевантні до перспективних пошуків. Прагматичний підхід до негації полягає в тому, що вона є комунікативною операцією, засобами оцінки актуалізованої інформації, корекцією думки комунікантів. У сучасній англійській мові поняття негації виражається за допомогою службових та кореневих морфем, частиномовно – експліцитно та мають випадки імпліцитного маркування. Частотними патернами є випадки типу father – fatherless, understand – misunderstand, order – disorder, appear – disappear, revolution – counterrevolution, rational – irrational, legal – illegal.

На думку вчених, негативні займенники вказують на відсутність предмета чи ознаки, вони співвідносні, з одного боку, з невизначеними займенниками, з іншого – із узагальнювальними, що заперечують наявність референта [2, с. 45]. Вони зазначають, що заперечення є маркованим членом опозиції, який позначений наявністю частки not. Синтаксичні блоки присудка утворюються завдяки допоміжним, модальним зв’язковим дієсловам. Приватне заперечення може належати до іншого члена речення.

Так само, як і в поезіях Т. Г. Шевченка, віршована мова сучасних поетів, яка позначена неповторністю, співзвучністю, музичністю, влучністю, у своїй аксіологічній функції теж не цурається категорії негації за принципом в інтересах мови і так, і не, де треба я скажу (Д. Білоус). Патерни із семою «ні» мають у мовленні (прозовому чи віршованому) опозиційні конструювання з елементами негативного, небажаного, аморального, зазначеного у ситуаціях. Антонімічні пари слів

при цьому реалізуються вкупі, в одному контексті у тезаурусних протиставленнях.

– Не живе ледачий – де кипить робота,Не кується слово – там, де твань болота.,Не ростуть з граніту – пагінці багаті,Не вживеться зрада – там, де правда в хаті,Не снується тиша – в серці молодому,Не спадають сльози – з весняного грому,Не бажає мати зла своїй дитині,Не всихає річка, де трава в долині (А. Малишко).

– Але правди в брехні не розміщуй,Не ганьби все підряд без пуття,Бо на світі той наймудріший,Хто найдужче любить людей і життя

(В. Симоненко).

– Ви не будьте сонні та байдужі –У житті нема нічого згірш! (Д. Білоус).

– Напитись голосу твого,Того закоханого струму,Тієї радості і суму,Чаклунства дивного того.Завмерти, слухати, не дихать,Зненацька думку перервать.Тієї паузі безвихідь Красивим жартом рятувать.Слова натягувать, як луки,Щоб вчасно збити на льотуНерозшифрованої мукиНевідворотну німоту.Триматись вільно й незалежно,Перемовчати: хто кого.І так беззахисно й безмежноЧекати голосу твого (Л. Костенко).

Перекладацький аналіз віршів Т. Г. Шевченка

Завдання

1. Знайдіть приклади повної еквівалентності, часткової еквівалентності, модифікованого еквівалента, вільного перекладу, дескриптивної подачі, тлумачення та калькування поданих нижче віршів Т. Г. Шевченка.

PrayerTo Tsars and kings who tax the world,Send dollars and ducats,And fetters well-forged.

To toiling heads and toiling hands.Laboring on these stolen landsEndurance and strength.

To me, my God on this sad earth,Give me but love, the heart’s paradiseAnd nothing more.

by Alexander Jardine Hunter

МолитваЦарям, всесвітнім шинкарям,І дукачі, і таляри,І пута кутії пошли.

Робочим головам, рукамНа сій окраденій земліСвою ти силу ниспошли.

Мені ж, мій боже, на земліПодай любов, сердечний рай!І більш нічого не давай!

Т. Г. Шевченко

At times I hang my head in sorrowAnd ask myself: What will tomorrowBring me by grief? How will I live?How praises to the good God giveAnd to mankind?... My bed a dirtyPool, there I lie, a log, and rotAnd when I rot away, then what?Upon this plundered earth, ’tis

Колись, дурною головою,Я думав, – «Горенько зо мною!Як доведеться в світі жить?Людей і господа хвалить?В багні колодою гнилоюВалятись, старітися, гнить,Умерти й сліду не покинутьНа обікраденій землі...

certain,No vestige will remain of me…Alas! The word’s new pilates – see them?Wait for their prey… Where hide? How flee them andThey burn and freeze and crucify?

by Irina Zheleznova

О горе! горенько мені!І де я в світі заховаюсь?Щодень пілати розпинають,Морозять, шкварять на

огні?»Т. Г. Шевченко

2. Розпізнайте чинники поверхневої, семантичної та структурної модифікації у текстах транслятора:

У всякого своя доля і свій світ широкий

(Т. Г. Шевченко, «Сон»)

Each man on earth has his own fate,Each on his highway wide

(John Weir) Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями(Т. Г. Шевченко, «Катерина»)

O lovely maidens, fall in love, but not with Muscovites

(John Weir)Все йде, все минає – і краю немає…(Т. Г. Шевченко, «Гайдамаки»)

All flows and all passes – this goes on forever

(John Weir)Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров’юВолю окропіте.

(Т. Г. Шевченко, «Заповіт»)

Oh bury me, then rise ye upAnd break your heavy chainsAnd water with the tyrants’ bloodThe freedom you have gained.

(John Weir)Питання для самоконтролю

1. Ідентифікуйте на поданих вище прикладах засоби негації в українській та англійській мовах.2. Наведіть приклади імпліцитної негації.3. Зясуйте роль твірного слова у негативних конструюваннях.4. Визначте граматичні форми маркування негації.

5. Простежте семантичну девіацію в таких парах: англ.: nothing:: nobody; укр. ніхто:: ні з ким; рос. ничто :: нечто. 6. Простежте історичну, народну етимологію у запропонованих випадках. Укажіть на семантичну послідовність: англ. nice (дурненька, гарненька); school (місце для відпочинку, навчальний заклад); укр. графин (графиня); рос. мельник (мельница).

Список літератури

1. Великий Кобзар – перший національний поет / Михайло Драгоманов. Листи до Івана Франка та ін. 1881–1886. – Львів, 1906. – С. 189.

2. Иванова И. П. Теоретическая грамматика современного английского языка / И. П. Иванова, В. В. Бурлакова, Г. Г. Почепцов. – М. : Высшая школа, 1981. – 285 с.

3. Росовецький С. Тарас Шевченко і фольклор: монографія / С. Росовецький. – Київ : ВПЦ «Київський університет», 2011. – 415 с.

4. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів: у 6 т. / АН УРСР. Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка; [редкол.: М. К. Гудзій (голова) та ін.]. – К. : Вид-во АН УРСР, 1963–1964. – Т. 1. Поезії, 1837–1847 / ред. Є. П. Кирилюк. – 1963. – 484 с.

Медвідь О. М.

Тарас Григорович Шевченко у світовій літературі

«Слово Шевченка звеличує, облагороджує, формує наші душі ... Безперечно, пророча місія Шевченка триває і зараз, і він обходить «моря і землі, своїм божественним словом кличе людей до добра і справедливості ...»

(осетинський письменник і літературознавецьНафі Джусойті)

Перші згадки про Шевченка в західноєвропейській пресі були ще за життя поета. До видатних праць про Шевченка, опублікованих німецькою мовою, належать книга австрійського літературознавця Йоганна–Георга Обріста (1843–1901), надрукована у 1870 p., ґрунтовна праця австрійського критика Карла–Еміля Францоза (1848–1904), надрукована у 1878 р. Обріст високо оцінює творчість Шевченка, зокрема поему «Наймичка», називаючи її «апотезою материнської любові». Францоз дав глибоку і вичерпну характеристику поетичної творчості Шевченка, підкреслюючи геніальність великого українського поета: «Він стоїть в ряду великих універсальних геніїв людства. В особі Шевченка доля подарувала українцям генія... Його талант безмежно глибокий і багатий. Але найбільше вражає невимовна безпосередність поета і те, що він наскрізь національний». Німецький історик літератури Юліус Гарт (1859–1930) у своїй «Історії світової літератури» пише: «В особі Тараса Шевченка виріс поет такої індивідуальності, який має право претендувати на людське значення». Німецький історик літератури Георг Адам (1874–1911) у статті «Сторіччя української літератури» (1901) такими словами характеризує значення Шевченка: «Для світової літератури Шевченко – одна з найбільш своєрідних і найпривабливіших поетичних фігур. У піснях Шевченка душа української землі, душа українського народу».

Видатна німецька письменниця і перекладачка творів Шевченка німецькою мовою Юлія Вірджинія (1878–1942) у вступній статті до своєї збірки перекладів пише: «Успіх Шевченка не мав собі рівних в історії літератури…, зі швидкістю, гідною подиву, поет піднімається до вершин загальнолюдських ідеалів ... Його кращий і найсильніший твір – «Кавказ». Це пристрасний протест проти деспотизму і мілітаризму». Свою статтю Юлія Вірджинія закінчує рядками Шевченкового «Заповіту» і високою оцінкою значення Шевченка для України і для всього людства: «День народження поета на його батьківщині належить до найбільших національних свят... Вихованням національної свідомості Шевченко врятував свій народ від загибелі і заклав міцну основу для його славного культурного розвитку. Значення поезії Шевченка не минуще, воно постійне, тому що він поет не лише пригнобленого українського народу, а й усього багатостраждального людства».

Видатний французький літературознавець і перекладач творів Шевченка французькою мовою Еміль Дюран (1838–1903) у своїй статті «Національний поет України» (1876) відзначає гуманізм поезії Шевченка і зв’язок його поетичної творчості з українською народною піснею. Особливо високо оцінює Е. Дюран поеми, присвячені матері. Стаття Дюрана сприяла поширенню популярності Шевченка не лише у Франції, а й у Сполучених Штатах, того самого року (1876) була перекладена англійською мовою і надрукована в Нью-Йорку.

До вчених зі світовим ім’ям, які своїми дослідженнями зробили важливий науковий внесок у шевченкознавство, належать датський літературознавець Георг Брандес (1842–1927) і знаменитий шведський славіст Альфред Йєнсен (1859–1921). Як висновок свого аналізу поетичної творчості Шевченка Г. Брандес дав таке загальне визначення своєрідності його поезії: «Поезія Шевченка є найвищим виразом у літературі дум і прагнень народу, до якого належав і сам поет». А. Йєнсен є автором цінних досліджень з історії української літератури і зокрема автор двох видатних праць про Шевченка,

опублікованих у 1909 і 1916 рр. («Український національний поет» і «Тарас Шевченко. Життя українського поета»), він дав глибокий аналіз ідейного змісту творів Шевченка та детальну характеристику художніх особливостей поезії великого українського поета: «Тарас Шевченко займає особливе місце у світовій літературі , він сам створив літературу і втілив у своїх піснях душу всього народу... Доля Шевченка для України одночасно типова і символічна. Він був для народу величним прикладом справедливості й самозречення... Дві сили підтримували поета у важкі хвилини його життя: віра у справедливість і полум’яна любов до батьківщини». А. Йєнсен ставить Шевченка поряд із найбільшими майстрами світової літератури. Взірцем високого поетичного мистецтва А. Йєнсен вважає вірш Шевченка «Лілея». «Ця поезія, – говорить він, – є твором високої майстерності: вона могла б принести честь і самому Гете. І мені здається, що ця поезія має символічне значення. І сам поет став жертвою насильства; і з руїн встає його поезія, як чиста лілія, над якою витає божество, щоб земляки завжди насолоджувалися його небесною красою». Далі Йєнсен визначає місце Шевченка у світовій літературі такими словами: «Якби Шевченко створив тільки балади, політичну сатиру і народні пісні, то він, безумовно, був би видатним поетом України. І своїми високими ідеалами, дійсно гуманним світоглядом поет вийшов далеко за межі України і забезпечив собі постійне місце у світовій літературі. Тому що Тарас Шевченко був не лише національним, а й загальнолюдським поетом, світочем людства».

Дотепер над донесенням Шевченкового слова до англомовного читача працювало понад 80 перекладачів. Майже всі поезії Шевченка відтворені англійською мовою. Багато з них має по декілька інтерпретацій, зокрема «Садок вишневий коло хати» – одинадцять, а «Заповіт» – двадцять.

Першу спробу представити Шевченка англомовному світові зробив 130 років тому Андрій Онуфрійович Гончаренко (справжнє ім’я та прізвище – Андрій Гумницький), видатний діяч визвольно-демократичного руху, у другій половині XIX

сторіччя. Він був уродженим лінгвістом, володів грецькою мовою, був обізнаний зі світовою історією та архітектурою. Крім епізодичних публікацій, що з’явилися раніше, потрібно відмітити 1 вересня 1868 р., коли у «Віснику Аляски» («The Alaska Herald») Гончаренко почав видавати в оригіналі уривки Шевченкових творів.

Як зазначає відомий сучасний науковець Р. П. Зорівчак, на популяризацію Шевченкового імені в англомовному світі величезний, плідний вплив мала українська еміграція:«Як масове явище вона була започаткована, зокрема, у 1891 р. 7 вересня того року до Канади прибуло двоє українських селян з с. Небилова (на І.-Франківщині ) Василь Єленяк та Іван Пилипів. Побачивши масиви цілинних земель, вони вирішили залишитись там надовго, а виявилось – назавжди. За приблизними підрахунками 237 тисяч українських селян навіки покинули рідні пороги. Масова еміграція – це завжди трагедія для народу. Але у даному випадку історія сприяла зростанню англомовної Шевченкіани. Під впливом українських поселенців, їх звичаїв і традицій мелодійної української мови і пісні Шевченковою поезією зацікавлюється багато людей. У колах українських іммігрантів та їхніх нащадків Т. Шевченко відомий з патріотичних міркувань як найсвятіший символ до болю коханої та здебільшого навіки втраченої Вітчизни».

Глибокий аналіз і докладну інформацію про Шевченка знаходимо у працях Вільяма Ричарда Морфіла (1834–1909). Це відомий англійський славіст, професор Оксфордського університету. Уперше про поета він писав у 1876 р. Морфіл намагається перекладати Шевченка. Зокрема, серед перших спроб перекладу був «Заповіт». Переклад сумлінний, але не дуже поетичний. Необхідно визнати, що при всій шанобі до українського поета, при всій симпатії до нього як борця проти кріпацтва Морфіл був далекий від розуміння Шевченка, проте він опублікував три статті про нього, в одній із яких підкреслював народність великого поета України: «Його (Шевченка) творчість має національний колорит, а його герої – це носії національних рис народу».

На початку ХХ століття серед перекладачів Шевченка англійською мовою виділяється англійська письменниця і композитор, автор славнозвісного роману «Овід» Етель Ліліан Войнич. Вона намагалася, і небезуспішно, передати дух оригіналу, не забуваючи про деталі.

Лише після 20 років наполегливої праці вона опублікувала у власному перекладі 156 Шевченкових рядків. Кращі серед перекладів – «Заповіт» (найдосконаліша з усіх дотепер відомих англомовних інтерпретацій), «Зоре моя вечірняя», «Мені однаково чи буду…». Порівняймо:Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні…Та не однаково мені,Як Україну злії людиПрисплять, лукаві, і в огніЇї обкраденую, збудять…Ох, не однаково мені!

I care no longer if the childShall pray for me, or pass me by.One only thing I cannot bear:To know my land, that was beguiledInto a death – trap with a lie,Trampled and ruined and defiled…Ah, but I care, dear God; I care!

Войнич зберегла багатство змісту і своєрідність стилю першотворів: повтори, мелодійність внутрішніх рим, риторичні звертання. До збірки своїх перекладів Е. Войнич написала передмову. Однак тут відчуваються недостатня поінформованість і помилкові твердження, плутанина у датуванні творів.

Найталановитішим перекладачем творів Т. Шевченка у другій половині XX ст. і початку XXI ст. літературознавці вважають перекладачку Віру Річ, яка в 1960–69-х роках опублікувала переклади 51 твору Шевченка, серед них – 9 поем. Віра Річ (Faith Elizabeth Joan Rich) народилася і виховувалася в Англії, маючи зовсім іншу ментальність, вона намагалася проникнути в художній світ, духовне єство української нації. Віра Річ познайомила англомовних читачів з найбільшою кількістю творів Шевченка. На пам’ятнику Т. Шевченка у Вашингтоні уривок з поеми «Кавказ» викарбувано в перекладі Віри Річ.

Серед Шевченкових перекладачів на помітному місці є представник української трудової еміграції Іван Федорович Вив’юрський, відомий під іменем Джон Вір. Він народився 1906 р. у місцевості Брод-Веллі (пров. Манітоба, Канада) у родині лісорубів, іммігрантів з карпатського села Ценява на Івано-Франківщині. Сприймаємо англійською зворушливий словесний живопис України і відчуваємо, що Джон Вір осягнув майстерність Шевченка–лірика та зумів передати хоча б частково усю гаму емоційних тонів оригіналів.

Реве та стогнеДніпр широкий,

Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.

The mighty Dnieper roars and bellows,The wind in anger howls and raves,Down to the ground it bends the willows,And mountain – high lifts up the waves.

Ще одне підтвердження того, що Джон Вір надзвичайно точно передає мелодійність Кобзаревого слова, свідчить і вдалий переклад поеми «Сон».

Окремо потрібно сказати про переклад «Заповіту». До цієї поезії зверталося багато перекладачів, і всі вони відзначали, що надзвичайно важко його зробити. Найточніше його здійснив Джон Вір, який досить чітко відтворив складну поліфонію почуттів-закликів, зберігши мужній тон викладу.

Твори великого поета опубліковувалися не лише окремо, а й у збірках із коментарями видавців, редакторів чи відомих на той час людей. У Берліні в 1929 році Дмитро Дорошенко підготував буклет німецькою мовою про Шевченка, який потім був перекладений англійською: Taras Shevchenko: The National Poet of the Ukraine (1936), Taras Shevchenko: Bard of Ukraine (1946). У післявоєнній Північній Америці у видавничому домі Миколи Денисюка у Чикаго відбулося перевидання Варшавського друку 14 томів творів Шевченка (1959–63). 13-й том присвячений Шевченковому життю і містив вибрані статті П. Куліша, І. Франка, М. Грушевського, В. Шкурата, С. Єфремова та інших. У 1961 році вийшла книга Василя Барки про Шевченка «Правда Кобзаря». У 1964 році Лука Луців видав книгу «Співець української слави і волі» з перекладом статей

про поета та Шевченковими віршами. Джордж Нестор Лукій укомплектував і видав важливу колекцію творів англійською мовою «Шевченко і критики» («Shevchenko and the Critics»). Видання перекладів Шевченка було опубліковано в Північній Америці у 1980-х роках. Джордж Грабовіц у книзі «The Poet as Mythmaker» показав зв’язки поезії Шевченка з його поглядами. Продовжив його роботу Леонід Плющ (1986).

Твори Шевченка перекладені також китайською, японською, казахською, узбецькою, каракалпацькою, удмуртською, єврейською, турецькою, татарською, азербайджанською, грецькою та багатьма іншими мовами світу. Цими самими мовами опубліковані статті про життя і творчість Т. Шевченка.

Про велич творчості Т. Шевченка влучно висловився канадський перекладач К. Г. Андрусишин: «Shevchenko's a volcanic spirit, towering titan-like above his own people, and high enough to be seen and heard by other nations of the world as he proclaims to all mankind the universally applicable virtues by which the moral fibres of humanity thrive and are strengthened. In the history of Eastern Europe he was one of the leading formative democratic forces, contributing, as a champion of Liberty, to the social betterment of men and to peaceful coexistence among them. The world has need of him, and of men like him, at this dire and perilous hour».

У наш час рівень перекладацької майстерності зріс настільки, що варто ставити питання не лише про ступінь відтворення загального змісту твору, його ідей, його макрообразів, а й стилістичних своєрідностей окремих мікрообразів, світоглядних домінант автора, особливостей авторського образного світу. У цьому плані в різночасових перекладах чимало цікавих знахідок.

Мова Шевченка – це справжній феномен для української культури, бо вона на відміну від мови попередників поета (Квітки-Основ’яненка, Котляревського), як зазначив Русанівський В. М., «зорієнтована на весь україномовний територіальний та історичний обшир» і розширює межі лірики

та сатири. Ця мова є синтезом народно-фольклорних традицій, зразків уже існуючих літературних мов як слов’янського, так і неслов’янського походження, біблійних мотивів, літописів – загалом усієї літератури, над якою працював Шевченко-науковець. І про цей синтез скаже пізніше І. Франко: «Ся маленька книжечка відкрила немов новий світ поезії, вибухла, мов джерело чистої, холодної води, заясніла невідомою ясністю, простотою і поетичною грацією вислову».

Відомий дослідник Г. Грабович називає Шевченка «міфотворцем» і пропонує саму структуру шевченківського міфу: поет бачить Україну в минулому, сучасному і майбутньому – минуле й майбутнє відображається як «золотий вік», гармонія, у якій Україна існувала колись і до якої неодмінно повернеться; сучасне містить у собі й частину недавнього минулого – це період страждань та дисгармонії. Ця дисгармонія має у своїй основі опозицію між «ідеальною спільністю та суспільною структурою». Поет постає пророком «утопії», у якій Україна «оновиться» та повернеться до «золотого віку».

Поезія Шевченка, за висновком психологів, наскрізь пронизана змішаними емоціями шалу та прощення: двох діаметрально різних архетипічних почуттів людини. Мрія про щасливе майбутнє знаходиться саме на шляху до прощення. Більш яскравим матеріалом для психологічного аналізу «діаметрально-протилежних почувань-емоцій» є, звичайно, поеми, де зображений глибокий внутрішній конфлікт героя («Катерина», «Причинна», «Марина», «Княжна», «Гайдамаки» (образ Гонти) тощо). Однак і в поемах лірично-сатиричного змісту, де сам автор виступає під різноманітними масками, можна простежити перехід від гнівних закликів до боротьби та розправи над «катами» до прагнення до миру і злагоди в сім’ї і в цілій (оновленій після боротьби) державі. Особливості авторського образного світу поета викликають неабиякі труднощі в перекладі, зокрема англійською.

Так, у поемі «І мертвим, і живим...» Шевченко виражає гнів по відношенню до свого народу, який забув, що є гідність,

любов до батьківщини, самоповага. Всі його світоглядні домінанти збережені у перекладі:Нема на світі України,Немає іншого Дніпра,А ви претеся на чужинуШукати доброго добра,Добра святого! Волі! Волі!Братерства братнього!...

There's only one Ukraine, and onlyOne Dnieper in the world - yet youGo off to foreign parts and roam themIn search o f what is good and true,In search of freedom, holy freedom,and holy brotherhood…

(пер. Е. Войнич)Стилістичне навантаження в цьому разі несуть тавтологія і

повтори. У перекладі авторський художній засіб тавтології не зберігається, це компенсується, як бачимо із прикладів, численними повторами. Свою оцінку «чванству» земляків щодо їхньої славетної історії поет дає в таких рядках:Раби, подножки, грязь Москви,Варшавське сміття – ваші паниЯсновельможнії гетьмани.

Slaves, Moscow's filth and dirt, the scumOf Warsaw – that is what your lords are, your hetmans!

(пер. Е. Войнич) У перекладі залишається невідтвореною сатирична

стилізація під царські звернення, виражена через лексему «ясновельможнії». В англомовному московському виданні 1979 р. Taras Shevchenko. Selected Works. Poetry and prose додається пояснення: «Shevchenko criticizes the idealization of the history of the Ukraine, pointing out that the Hetmans often served foreign masters». Далі Шевченко продовжує висміювати зазначені вади:Може, чванитесь, що

братство Віру заступило.Що Синопом, ТрапезундомГалушки варило.Правда!... правда, наїдались.А вам тепер вадить.І на Січі мудрий німець

Tat the Faith the Cossacks fought forAnd in distant TrabzonBoiled their famous dumplings – is itThis you boast of, brethren?Aye, they ate their fill, I'll warrant!As for you – you hunger,And the crafty Germans livingIn the Sich among you,

Картопельку садить… Plant potatoes for your pleasure...(пер. Е. Войнич)

Українська реалія «галушки» відтворюється за допомогою ситуативного відповідника «dumplings» та прикметника «famous», що вказує на приналежність страви до національної кухні. У поемі декілька разів використовується лексема «німець», яка в одному випадку позначає саме німців, а в іншому – будь-яких чужоземців, що відчуває перекладає і експлікує: «foreign parts». Однак у цьому разі релевантною є саме перша функція, поет посилається на історичний факт заснування німецьких землеробських колоній на о. Хортиця за наказом Катерини ІІ. Переклад також оснащений поясненням алюзії. І нарешті поет виказує себе як пророк: «... і премудрих немудрі одурять» – «The better / the untaught will get and simple / Of the wise and lettered!» (пер. Е. Войнич).

У перекладі дається розширений варіант лаконічного, суто авторського вислову, що базується на протиставленні префіксів: префікс пре- несе іронічне ставлення до лицемірства частини народу, префікс не- несе в собі й додатковий авторський смисл, зазначений вище. Після закликів до вивчення історичної правди України поет висловлює мрію: Нехай мати усміхнеться,Заплакана мати...І оживе добра слава,Слава України,І світ ясний, невечірнійТихо засіяє...Обніміться ж, брати мої,Молю вас, благаю!

Proudly then you'll face yourWeeping mother, smiling mother.And revived will be the gloryOf Ukraine, and fairerWill she be, and glow the brighterIn the rays of morning.Come, embrace, my friends and brothers,Heed me, I implore you!

(пер. Е. Войнич)

Шевченкове «невечірній» перекладається антонімічно: «morning». Лексема «тихо» не збережена, хоча, як засвідчать усі подальші приклади «пророцтв» поета, вона є ключовим елементом, відображаючи одну зі світоглядних домінант поета:

прагнення до утопічного миру і злагоди. Так, у поемі «Сон» Шевченко звертається до України:

Я до тебе літатиму,З хмари на розмову.На розмову тихо-сумну,На раду з тобою

And softly, sadly we will talkOf what the future yields

(пер. Е. Войнич)

Авторський композит «тихо-сумну» розпадається в перекладі на дві лексеми, прийменник «softly» є дуже близьким за своєю семантикою до шевченкового «тихо» (неголосно, повільно, неспішно, безшумно, мирно, непомітно, ласкаво, слабо). Потяг до рівноваги та гармонізації світу відчутний і в цій цитаті, що стала одним із численних авторських афоризмів:Усі на сім світі –І царята, і старчата –Адамові діти

In this world every one –The princes, and the beggar, too,They all are Adam's sons.

(пер. Е. Войнич)Емоційно-оцінні суфікси, які є формальною основою

зазначеної вище ідеї, бо ставлять перед царями та бідняками знак рівності як перед людьми загалом. Ідея в перекладі відтворена без збереження авторської оригінальності.

«Заповіт» Шевченка характеризується постійною зміною настрою, причому, як зазначалося вище, саме від одного полюса до іншого (шал – прощення). І не дивно, що цей вірш має десятки музичних інтерпретацій. Це ліричний монолог, у якому поет висловлює свою єдність із народом (він навіть готовий зректися Бога). Цікавим для перекладу є, по-перше, всім відомий перифраз «реве ревучий» – «The mighty river roar». Алітерація відтворена вже за допомогою самої мови, яка в цьому разі дає перекладачеві в розпорядження мотивовані назви предмета та його дії. Останні рядки вірша ілюструють зазначену вище опозицію почуттів:... І вражою, злою кров'юВолю окропіте.І мене в сім'ї великій,

... And water with the tyrants' bloodThe freedom you have gained.And in the great new family

В сім'ї вольній, новій,Не забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.

The family of tWith softly spoken, kindly word,Pray, men, remember me.

(пер. Дж. Вір )Авторське «окропіте» передається за допомогою дієслова

«water», яке завдяки своїй семантиці в цьому випадку дещо знижує відчуття шалу, присутнє в оригіналі. Останній рядок твору є синтезом ідеального світовідчуття поета, відтворюється за допомогою антонімічного перекладу «незлим» – «kindly» та конкретизації: «тихим» – «softly spoken». До речі, у перекладі здійснюється зміна акцентів. Останній рядок оригіналу переставляється на рядок вище і втрачає своє попереднє фінальне значення.

Характерне для Шевченка пророцтво набирає такої форми у вірші «І Архімед, і Галілей...»:І на оновленій земліВрага не буде, супостата,А буде син, і буде мати,І будуть люде на землі.

The earth reborn, with its inhuman,Brute foes of man for ever gone.But mothers there will be, and sonsAye, here on earth there will be humans!

Словосполучення «brute foes» та вигук «aye», а також знак оклику в перекладі створюють підвищений оптимістичний настрій, відсутній в оригіналі. Характерним є включення сина і матері до системи шевченківської мрії. З одного боку, це, звичайно, вплив християнської традиції та посилання на Діву Марію та Ісуса Христа. Однак, з іншого боку, це суто індивідуальне бачення поетом утопічного, оновленого, справедливого світу, в якому є син і мати, і немає батька, тому що Батько-Отець як поняття в Шевченка асоціюється із насильством і владою, яким немає місця в поетовій мрії. Мати і син у цьому разі й усій поезії є символами. Тому множина в перекладі «розбавляє» їх символічність, прирівнює їх до зазначених «humans», у той час як Шевченко їх уособлює та відділяє.

Узагалі образ Матері проходить через усю творчість поета, вершиною цього образу є, звичайно, поема «Марія». Серед

живих людей поет знайшов утілення Діви Марії, наприклад, у матері Миколи Костомарова – Тетяні Петрівні, яка зображена у вірші «Н. Костомарову» під час ув’язнення:

Дивлюсь, твоя, мій брате, мати,Чорніше чорної землі,Іде, з хреста неначе знята…

Her face as dark as earth, before meYour mother like a vision looms,A martyr from the cross removed…

Авторська тавтологія «чорніше чорної землі» відтворюється за допомогою порівняння «as dark as earth», і втрачається бажання поета, який до того ще був і художником, «згустити фарби» в описі горя і страждань українських матерів, яке прирівнюється до страждань Діви Марії.

У більшості наведених прикладів (Фесенко І. М., Маточкіна А. М.) щодо відтворення світоглядних домінант Т. Г. Шевченка перекладачі користуються стратегією нейтралізації, як доводить аналіз, запропонований вище, орієнтуються на культуру мови-приймача, хоча, як бачимо, є і винятки. Тому Шевченко як співець українського народу, як яскравий представник українського менталітету в перекладі стає носієм майже загальнолюдських пророцтв, що мають невеликий приміст національної специфіки, оскільки символи Шевченка значною мірою піддаються універсалізації. Щодо авторських засобів творення художніх образів, то вони в більшості випадків залишаються невідтвореними. І це пояснюється, по-перше, різними картинами світу читача оригіналу і читача перекладу та різними можливостями мов. По-друге, навіть при спробі відтворення шевченківської поетики повною мірою було б загублено багатогранне цілісне тло, на якому поезія і поетика невід’ємні, і де поет розвинув таку міру експериментаторства, що випередив модерністську поетику на кількадесят років.

Тарас Шевченко є справді одним із класиків світової літератури. Його гуманізм, геніальні народі образи роблять його зрозумілим і близьким для людей різних націй, хоча він є поетом України. Образ Шевченкового поетичного генія не може бути переоціненим. «Вражаюча музика його української поезії»,

як писала Войнич, досягла найвищого рівня ліричної поезії, яку могла би створити людина. Саме тому сотні спроб перекладу Шевченка були зроблені практично на всі основні мови світу. Англійська мова, якою зараз говорять і яку розуміють на всіх континентах, представила Шевченка світовій читацькій громаді найбільше.

Твори Т.Г. Шевченка двома мовами:українською та англійською

ЗаповітЯк умру, то поховайте

Мене на могилі,Серед степу широкого,

На Вкраїні милій,Щоб лани широкополі,

І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,

Як реве ревучий.Як понесе з України

У синєє мореКров ворожу…отоді я

І лани, і гори –Все покину і полину

До самого Бога.Поховайте та вставайте,

Кайдани порвітеІ вражою злою кров’ю

Волю окропіте.І мене в сім’ї великій,В сім’ї вольній, новій,

Не забудьте пом’янутиНезлим тихим словом.

My TestamentTranslated by Padraic Breslin

(1939)

When I die, friends, lay my bodyAmid the spreading plain,

Where my bones would be buriedIn my belovedUkraine.

That my native fields unbounded,The Dnieper and her shore

Be mine to see as mine to hearThe raging river roar.

When the evil blood of tyrantsWill to the blue sea flow

From my Ukraine, these fields

My TestamentTranslated by John Weir

(1961–1962)

When I am dead, then bury meIn my beloved Ukraine,

My tomb upon a grave mound highAmid the splendid plain.

So that the fields, the boundlesssteppes,

The Dnieper’s plunging shoreMy eyes could see, my ears could

hearThe mighty river roar.

When from Ukraine the Dnieper

and hillsI will forsake, forego…

Yes, all forsake, forego and flyRight to the feet of God.

And then I’ll pray – but till thatday

I nothing know of God.Oh bury me, then rise and break

The chains in which ye lie,And as ye spill the tyrants blood

Your freedom sanctify.And in the family, grand and

free,The family that will be,

Do not speak kindlyAnd gentle word of me.

bearsInto the deep blue sea

The blood of foes…then will I leave

These hills and fertile fields –I’ll leave them all and fly awayTo the abode of God,аnd then

I’ll pray…But till that dayI nothing know

of God.Oh bury me, then rise ye up

And break your heave chains,And water with the tyrants’ blood

The freedom you have gained.And in the great new family,

The family of free,With a softy spoken, kindly words

Remember also me.

Мені однаково, чи буду…

Мені однаково, чи будуЯ жить в Україні, чи ні.Чи хто згадає, чи забудеМене в снігу на чужині –

Однаковісінько мені.В неволі виріс меж чужими,

І, не оплаканий своїми,В неволі, плачучи, умру,

І все з собою заберу,Малого сліду не покину

На нашій славній Україні,На нашій – не своїй землі.

І не пом’яне батько з сином,Не скаже синові: «Молись.

Молися, сину: за ВкраїнуЙого замучили колись».

It Doesn’t Touch Me…Translated by Vera Rich

(1961)

It does not touch me, not a whitIf I live in Ukraine or no,

If men recall me, or forget,Lost as I am, in foreign snow, -

Touches me not the slightest whit.Captive, to manhood I have grown

In strangers’ homes, and by my ownUnmourned, a weeping captive still,

I’ll die, all that is mine, I willBear off; let not a trace remain

In our glorious Ukraine.Our own land – yet a strangers’

rather.And speaking with his son, no father

Мені однаково, чи будеТой син молитися, чи ні…

Та не однаково мені,Як Україну злії люде

Присплять, лукаві, і в огніЇї, окраденую, збудять…

Ох, не однаково мені.

Will recall, nor bit him: Pray,Pray, son! Of old, for our Ukraine,

They tortured all his life away.It does not touch me, not a whit,

Whether that son will pray or no…But it does touch me deep if knave,

Evil rogues lull our UkraineAsleep, and only in the flamesLet her, all plundered, wake

again…That touches me with deepest pain.

Реве та стогнеДніпр широкий

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,Додолу верби гне високі,Горами хвилю підійма.І блідий місяць на ту

поруІз хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.Ще треті півні не

співали,Ніхто нігде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались,

Та ясен раз у раз скрипів.

The Mighty Dnieper RoarsTranslated by John Weir

(1961)

The mighty Dnieper roars and bellows,The wind in anger howls and raves,

Down to the ground it bends the willows

And mountain-high lifts up the waves.The pale-faced moon picked out this

momentTo peek out from behind the cloud,

Like a canoe upon the oceanIt first tips up, and then dips down.The cocks have not proclaimed the

morning,There’s not a sound as yet of man,The owls in glades call out their

warnings,And ash-trees creak and creak again.

Сон(уривок)

A Dream(extract)

Translated by John Weir

Летим. Дивлюся, аж світає,

Край неба палає,Соловейко в темнім гаї

Сонце зустрічає.Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,

Меж ярами над ставами

Верби зеленіють.Сади рясні похилились,

Тополі по воліСтоять собі, мов

сторожа,Розмовляють з полем.І все то те, вся країна

Повита красою,Зеленіє, вмивається,Сонце зустрічає…

І нема тому почину,І краю немає!

Ніхто його не додбаєІ не розруйнує…

І все то те… Душе моя,Чого ти сумуєш?Душе моя убогая,

Чого марне плачеш?Чого тобі шкода? Хіба

ти не бачиш,Хіба ти не чуєш

людського плачу?

(1952-1964)

We fly… I look – the dawn arrives,The sky’s edge bursts ablaze;

In shady glades the nightingalesSing out the new sun’s praise.

The breezes softly, lightly wakeThe steppe lands from their dreams;

In the lash valleys, by the lakesThe willows shimmer green.

The orchards, heavy laden, bow;The poplars stand at ease

Like sentinels when all is well,And gossip with the fields.

And all about, the whole land gleamsWith nature’s warmest hues,

Bedecked with blossoms, dressed in green.

And bathed in drops of dewAnd greets the morning sun…

There’s no beginning to all this,Of ending, too there’s none!

There’s no one who could either gildOr blotch this beauty-land…

And all of this…My aching heart,

My soul, why are you sad?My poor, my desolated soul,

Why do you vainly weep?Whom is it you pity? Alas, can’t you

see?And cannot you hear how the

multitudes cry?

Садок вишневий коло хати

Садок вишневий коло хати,Хрущі над вишнями гудуть,Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,Вечірня зіронька встає.Дочка вечерять подає,А мати хоче научати,Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хатиМаленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.Затихло все, тілько дівчата

Та соловейко не затих.

The Cherries Are in Bloom…Translated by I. Zheleznova

Beside the hut the cherries are in bloom,

And May bugs o’er them dance… the peasants from

The fields return with weary Sep… ‘Tis late…

The young maids as they go sing songs… At home

The tables have been laid, and supper waits.

A family at table sits without…Dusk slowly comes, the evening

stars are out.The daughter serves, but seems

to take too long;The mother is impatient, and

about

Beside the CottageTranslated by Herbert Marshal

(1964)

Beside the cottage cherry-trees are swinging,

Above the cherries may-bugs winging,

Ploughmen with their ploughs are homeward heading,

And lassies as they pass are singing,

While mothers wait with supper ready.

Beside the cottage all the family’s eating,

Above, the evening star the sunset’s greeting.

The evening meal the daughter serves around,

To scold, when lo! – A bird bursts into song.

The darkness cloaks the heavens overhead…

Beside the hut her little ones to bed

The mother puts, and then, afraid that they’ll

Not sleep lies down nearby…The world seems dead;

All’s still save for the maids and nightingale.

When mother chides, from where she’s seated,

Her voice by singing nightingales is drowned.

Beside the cottage mother’s lullabying

Till little ones in golden slumbers’re lying;

She herself beside them falls asleep.

All is quiet, only the girls are vying

With nightingales and can’t their quiet keep.

Мені тринадцятий минало…

Мені тринадцятий минало.

Я пас ягнята за селом.Чи то так сонечко сіяло,Чи так мені чого було?Мені так любо, любо

стало,Неначе в Бога…

Уже покликали до паю,А я собі у бур’яні

Молюся Богу… і не знаюЧого маленькому мені

Тойді так приязно молилось,

Чого так весело було?Господнє небо, і село,

Ягня, здається, веселилось!

When I Was ThirteenTranslated by John Weir

(1847)

My thirteenth birthday soon would come.

I herded lambkins on the lea.Was it the magic of the sun,Oh what was it affected me?I felt with joy all overcome

As though in heaven…The time for lunch had long passed

by,And still among the weeds I layAnd prayed to God… I know not

whyIt was so pleasant then to pray

For me, an orphan peasant boy,Or why such bliss so filled me

there?The sky seemed bright, the village

І сонце гріло, не пекло!Та недовго сонце гріло

Недовго молилось…Запекло, почервоніло

І рай запалило.Мов прокинувся, дивлюся:

Село почорніло,Боже небо голубеє

І те помарніло.Поглянув я на ягнята –

Не мої ягнята!Обернувся я на хати –

Нема в мене хати!Не дав мені Бог нічого!

І хлинули сльози,Тяжкі сльози!.. а дівчина

При самій дорозіНедалеко коло менеПлоскінь вибирала,

Та й почула, що я плачу,Прийшла, привітала,Утирала мої сьози

І поцілувала…Неначе сонце засіяло,

Неначе все на світі сталоМоє…лани, гаї, сади!..

І ми, жартуючи, погналиЧужі ягнята до води.Бридня!.. А й досі, як

згадаю,То серце плаче та болить,

Чому Господь не дав дожить

Малого віку у тім раю.Умер би, орючи на ниві,

Нічого б на світі не знав.

fair,The very lambs seemed to rejoice!The sun’s rays warmed but did not

sear!But not far long

The sun stayed kind,Not long in bliss I prayed…It turned into a ball of fireAnd set the world ablaze.

As though just wakened up, I gaze:The hamlet’s drab and poor,

And God’s blue heavens – even theyAre glorious no more.

I look upon the lambs I tend –Those lambs are not my own!I eye the hut wherein I dwell –

I do not have a home!God gave me nothing, naught at

all!..I bowed my head and wept,

Such bitter tears…and then a lassWho had been sorting hemp

Not far from there, down by the path,

Heard my lament and cameAcross the field to comfort me;She spoke a soothing phrase

And gently kissed my tear-wet face…

It was as though the sun had smiled,And though all things on earth were

mine,My own…the orchards, fields and

groves!..And, laughing merrily the while,The master’s lambs to drink we

Не був би в світі юродивим,

Людей і Бога не прокляв!

drove.How nauseating!.. yet, when I

Recall those days, my heart is soreThat there my brief life’s span the

LordDid nit grant me to live and die.There, plowing, I’d have passed

away,With ignorance my life-long lot,

I’d not an outcast be today,I’d not be cursing Man and God!

Англомовні видання Шевченка

The Kobzar of the Ukraine: Being Select Poems of Taras Shevchenko, trans A.Hunter. – Teulon, Man, 1922.

Taras Shevchenko, the Poet of Ukraine: Selected Poems, trans C. Manning. – Jersey City, 1945.

The Kobzar of Ukraine, trans A.Hunter. – New York, 1961. Song Out of Darkness: Select Poems, trans V. Rich. – London,

1961. Works, ed V.Swoboda. – London, 1961. Taras Shevchenko: Selections, trans J. Weir. – Winnipeg, 1961. The Poetical Works of Taras Shevchenko: The Kobzar, trans

C. Andrusyshen and W. Kirkconnell. – Toronto, 1964, 1977. Selected Works: Poetry and Prose: With Reproductions of

Paintings by Taras Shevchenko, ed J. Weir. – Moscow, 1964. Katerina: A Poem, trans J. Weir. – Kyiv, 1972. Selections: Poetry, Prose, trans J. Weir. – Kyiv, 1988. The Artist: A Story by Taras Shevchenko. Illustrations,

Documents, trans A. Belenko. – Kyiv, 1989. Selected Poetry: Illustrated with Reproductions of Drawings,

Sketches, Outlines, Etchings and Paintings by Taras Shevchenko, trans J. Weir. – Kyiv, 1989.

The Haydamaks, trans C. Andrusyshen and W. Kirkconnell. – Vyshorod – Kyiv, 2001.

Англомовні видання про Шевченка

Ilnytskyj O, Hawrysch G. A Concordance to the Poetic Works of Taras Shevchenko, 4 vols. – New York – Toronto, 2001.

Luchyj G. Shevchenko and the Critics, 1864–1980. – Toronto, 1980.

Myshuha L. Shevchenko and Women: Women in the Life and Works of Taras Shevchenko. – Jersey city, 1940.

Bojko J. Taras Shevchenko and West European Literature. – London, 1956.

Grabowicz G. The Poet as Mythmaker : A Study of Symbolic Meaning in Taras Shevchenko. – Cambridge, 1982.

Chub D. Shevchenko the Man: The Intimate Life of a Poet. – Toronto, 1985.

Zaitsev P. Taras Shevchenko: A Life(ed and trans LuchyjG.). – Toronto, 1988.

Luchyj G. Shevchenko’sUnforgottenJourney. – Toronto, 1996.

Україномовні видання про Шевченка

Кравців В. Шевченко і його творчість. – Чикаго, 1961. Стецюк В., Кравців В. Тарас Шевченко: Збірник доповідей

світового конгресу української вільної науки для вшанування сторіччя смерті патрона. – Нью Йорк – Париж, 1962.

Сидоренко Н. Шевченко в інтернаціональних літературних зв’язках. – Київ, 1981.

Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. – Нью Йорк, 1955. Доманицький В. Тарас Шевченко: синтетично –

націологічні студії його життя і творчості. – Чикаго, 1961.

Список літератури

1. Батькові – Тарасові – Батько Союз. – Jersey City. – New York: Svoboda, 2001 – 192p.

2. Бедринець Л. Тарас Шевченко // Digest. – 1996. – № 5. – С. 4.

3. Грабович Г. Шевченко, як міфотворець: семантика символів у творчості поета. – К. : Рад. письменник, 1991. – 210 с.

4. Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо: (З проблематики символічної автобіографії та сучасних рецепцій поета). – К. : Критика, 2000. – 320 с.

5. Даниленко І. Молитва в поетичному дискурсі Тараса Шевченка // Слово і час. – 2006. – № 6. – С. 15–21.

6. Зорівчак Р. П. Тарас Шевченко як символ українства в англомовному світі.До 150-річчя з часу відходу у вічність // Іноземна філологія. – 2011. – № 4. – С.154–162.

7. Лелюк Л. Тарас Шевченко // English. – 2004. – № 15. – С. 11.

8. Мазур І. М. Україна – моя земля. Вивчення теми «Україна» в курсі англійської мови. – Богородчани, 2006.

9. Маланюк Є. Поезії / Є. Маланюк ; упор. Т. Салига. – Львів : Фенікс, 1992. – 686 с.

10. Русанівський В. М. У слові – вічність (Мова творів Т. Г. Шевченка). – К. : Наукова думка, 2002. – 239 с.

11. Світи Т. Г. Шевченка. Збірка статей до 175-річчя з дня народження поета. – Нью-Йорк, Париж, Сідней, Торонто, Львів : Б. 8., 1991 – 448 с.

12. Словник мови Шевченка: у 2 т. / редкол.: В. С. Ващенко та ін. – К. : Наук. думка, 1964. – Т. 1. – XVIII, 484 c.

13. Тарнавська M. Тихі розмови з вічністю: Збірка збірок і поза збірками / М. Тарнавська. -– Філадельфія : Мости, 1999. – 102 с.

14. Шевченко Т. Вибрана поезія. Живопис. Графіка =. Shevchenko T. Selected poems. Paintings. Graphic works / Т. Шевченко ; пер. Віри Річ. – К. : Вид-во «Мистецтво», 2007. – 608 c.

15. Шевченко Т. Повне зібрання творів: у 12 т. / Т. Шевченко. – К. : Наук. думка, 1989. – Т. 1. Поезії 1837–1847 рр. – 528 с.

16. Шевченко Т. Г. Кобзар. – К. : Веселка, 1998. – 486 с.17. Шевченкова криниця: Збірник афоризмів із творів Тараса

Шевченка. – К. : Криниця, 2003. – 248 с.18. Фесенко І. М., Маточкіна А. М. Відбиття світоглядних

домінант Т. Г. Шевченка при перекладі на англійську (на матеріалі поетичних текстів) // Вісник ЗНУ. Філологічні науки. – 2008. – № 1. – С. 76–85.

19. Andrusyshen C. H. Introduction / C. H. Andrusyshen // The poetical works of Taras Shevchenko. The Kobzar . – Toronto : University of Toronto Press, 1964. – P. IX – P. LI.

20. Honcharenko A. Curious ideas of the poet Taras Shevchenko / A. Honcharenko // The Alaska Herald. 1868. – 1 Mar.

21. Polupan V. L., Polupan A. P., Makhova V. V. Ukraine. A cultural reader. – Харків : Академія, 2001.

22. Shevchenko T. Six lyrics from the Ruthenian of...., also the Song of the Merchant Kalashnikov from the Russian of M. Lermontov / T. Shevchenko ; rendered into English verse by E. Voynich. – London : Elkin Mathews, 1911 (the Vigo cabinet seies, № 86). – 63 pp.

23. Shevchenko T. Song out of darkness: Selected poems transl. by V. Rich / T. Shevchenko ; transl. by V. Rich. – London : The Mitre Press, 1961. – XXXII. – 128 pp.

24. Shevchenko T. The Caucasus / T. Shevchenko ; transl. by J. Weir // Шевченко Т. Вибрані поезії = Shevchenko T. Selected poetry. – К. : Дніпро, 1977. – С. 187–195.

25. Shevchenko T. The poetical works of. / T. Shevchenko ; transl. from the Ukrainian by C. H. Andrusyshen & W. Kirkconnel. – Toronto : Univ. of Toronto Press, 1964. – LI. – 564 pp.

26. Taras Shevchenko. Selected Works. Poetry and prose. – Moscow: Progress Publishers, 1979. – 534p.

27. Ukraine: ProminentPeople / Упорядник Т. Михайленко. – К.: Ред. загальнопедагогічних газет, 2004.

Єгорова О. І., Зінченко А. В.

Світовий феномен Т. Г. Шевченка, абоПерекладацька рефлексія вірша «Заповіт»

«Є поети одного міста, одного села, одногонароду. Але є поети всіх міст, всіх сіл, всіхнародів. Шевченко саме такий поет»

Назим ХікметСторінками історії…

Твори Тараса Григоровича Шевченка вже давно отримали статус світового культурного надбання, про що свідчать їх численні переклади всіма слов’янськими, германськими та романськими мовами, японською, хінді, корейською, малайською, африканськими та багатьма іншими [8].

Перший переклад «Заповіту» з’явився ще за життя великого поета, під час його заслання. Це був російськомовний переклад Миколи Гербеля, датований 1856 р. За період з 1856 до 1860 р. у російській періодиці з’явилося 35 перекладів поезії Т. Г. Шевченка, а у період з 1860 до 1936 світ побачили аж 30 збірок російськомовних перекладів творів Кобзаря. Не дивно, що Шевченківський «бум» почався саме з Росії, адже цьому сприяли, по-перше, фактор географічної близькості країн, а по-друге, доволі тривале перебування самого поета у Петербурзі.

Польськомовні переклади також з’явилися перед смертю Т. Г. Шевченка у 1860 р. Перші спроби належать перу Леонарда Совінського, за якими за переклад Шевченкового слова польською мовою взялися Владислав Сирокомля, український письменник Сидір Твердохліб та інші. У цьому самому році з’являються перші переклади поезії чеською мовою (Джозеф Первольф), а у 1863 - болгарською (Райко Жинзіфов) та хорватською (Август Шеноа).

Тіролець за походженням Йоган Георг Обріст став автором першої книжки німецькою мовою про Т. Г. Шевченка і перших німецькомовних перекладів Кобзаря, які з’явились у Чернівцях 1870 р.

Необхідно відзначити, що поширенню «Заповіту» за межами України чимало сприяли й українські поети. Зокрема Іван Франко 1882 р. переклав вірш німецькою мовою, а Сильвестр Калянець, мешкаючи в Бразилії, 1936 р. переклав «Заповіт», як і низку інших поезій Кобзаря, португальською мовою.

Ознайомлення англомовної аудиторії із творчістю Т. Г. Шевченка відбувається паралельно. Популяризатором творчості українського літератора в Англії став проф. Вільям Річард Морфіл з університету Оксфорд. Так, у 1886 р. світ побачив статтю «Козацький поет», де були запропоновані прозові переклади початкових восьми рядків «Заповіту» та інших поетичних творів Т. Г. Шевченка.

На сьогодні існують дані, що над корпусом англомовних перекладів Шевченкової поезії працювало понад 80 перекладачів. При цьому значна частина цього

корпусу належить варіантним інтерпретаціям поезії «Заповіт»

(Джон Вір, Вільям Річард Морфіл, Френсіс Петрік Марчант, Етель Ліліан Войнич, Персі Пол Селвер, Александер Джердін Гантер, Персіваль Канді, Една Ворслі Андервуд, Онуфрій Івах, Джек Ліндсей, Падарік Бреслін, Володимир Семенина, С. К. Джіффі, Віра Річ, Герберт Маршалл, Костянтин Генрі Андрусишен і Ватсон Кірконнел, Євген Крацевич, Кларенс Меннінг, Анна Ревчун та ін.).

* * *На початку ХХ століття серед англомовних перекладачів

Шевченка фігурує постать Етель Ліліан Войнич – англійської письменниці і композиторки, авторки славнозвісного роману «The Gadfly» («Овід»), чиї двадцять років плідної праці вилились у публікацію збірки перекладів «Six lyrics from the Ruthenian of Taras Shevchenko, also the Song of the Merchant Kalashnikov from the Russian of Mikhail Lermontov».

За словами авторитетної дослідниці англомовної Шевченкіани Р. П. Зорівчак, вона мала нагоду пізнати й сприйняти Шевченків дух, бо і сама брала участь у революційній боротьбі проти царату й була особисто знайома з І. Франком і М. Павликом [2]. Здається, що саме цей факт сприяє повсякчасному визнанню перекладу Е. Л. Войнич як найкращого серед існуючих англомовних варіантів 1).

* * *Персі Пол Селвер – англійський літератор, фразеограф та

перекладач зі слов’янських (зокрема чеської) і германських мов – 1 квітня 1915 р. опублікував у тижневику «The New Age» власний переклад Шевченкового «Заповіту». На думку Р. П. Зорівчак, переклади П.-П. Селвера близькі за змістом і формою до оригіналу, але не передають усієї сили й простоти Шевченкового поетичного виразу, не справляють враження 1 Утім, на нашу думку, це питання залишається відкритим, оскільки за результатами опитування, проведеного серед більш ніж 30 студентів 4-го курсу спеціальності «Переклад» СумДУ під час серії практичних занять з аналізу англомовних перекладів поезії «Заповіт» у грудні 2013 р., істотна перевага була надана перекладам Дж. Віра. Подібних висновків також доходить Хворост Х. Ю. у своїй праці «Шевченків «Заповіт» англійською: психолінгвістичний аспект».

цілісності [7]. А от автор багатьох відгуків і статей про Т. Г. Шевченка, професор Колумбійського університету Кларенс А. Меннінґ у своїй статті «Schevchenko In English Literature», навпаки, високої думки про переклади П.-П. Селвера та висловлює шкодування через припинення перекладацької творчості автора у зв’язку з виконанням своїх службових обов’язків дипломата [9].

Необхідно зазначити, що К. А. Меннінґ також належить до когорти англомовних перекладачів літературної спадщини Т. Г. Шевченка. Про його перекладацькі доробки Р. П. Зорівчак зазначає: «Навіть там, де переклади змістово вірні, вони важкі для читання. Їм бракує Шевченкового духу, вони досить часто звучать прозово і дають відчути, що перекладач – не поет».

Такій критиці, у свою чергу, протистоїть зауваження Богдана Кравцева: «Переклади К. А. Меннінґа неримовані, але ж вони віддають добре зміст оригіналу і подекуди також віршову будову Шевченкових творів» [5, c. 30]. Для справедливості відмітимо самокритичне зауваження самого К. Меннінґа щодо виданої ним збірки власних перекладів Т. Г. Шевченка: «This is perhaps the fullest collection made thus far. It makes Shevchenko accessible and intelligible to the English reader, although it by no means gives an adequate rendering of the charm and fascination exerted by the Ukrainian poet in terms of great English poetry» [9, с. 124–125].

* * *До українських перекладачів поетичної творчості

Т. Г. Шевченка належить Іван Вив’юрський – канадський публіцист, редактора прорадянських газет, що виступав під англізованим прізвищем Джон Вір (John Weir). Щодо його творчості серед знавців та критиків також існують суперечності: «У своїх перекладах Дж. Вір намагався віддати зміст творів Шевченка, але ж мистецька вартість цих перекладів невелика» [5, c. 31]; «Джон Вір глибоко сприймав і адекватно (за змогою) відтворював соціально загострені і публіцистично озвучені аспекти Шевченкової поезії, сміливо й по-сучасному бачив поетову образність, відчував мелодійність та музикальність його

мовлення та намагався бодай частково відтворити це багатство для англомовних читачів. У переважній більшості перекладів Джону Віру вдалося віднайти бажаний семантичний, образний і ритмічний відповідник, хоча б деякою мірою передати напругу Шевкенкового Слова» [2]. Вже після першого ознайомлення з перекладом Дж. Віра стає зрозумілим, що автор намагався дотриматися точного відтворення форми, не порушуючи інтонації, ритмічної структури й мелодики пісні.

Нарікання з боку вітчизняних дослідників англомовної Шевченкіани стосується й перекладів Ватсона Кіркконнела за допомогою підрядників Костянтина Андрусишина. На думку Л. В. Коломієць, саме таким «розподілом праці» зумовлюється той факт, що «в перекладах домінує семантичний підхід, при якому поетичний розмір першотворів не обов’язково дотримується» [3, с. 249].

Більш різкою видається критика Р. П. Зорівчак: «У перекладах багато шаблонної лексики, фразеології, чужої поетиці Т. Шевченка, ампліфікацій, чимало найобразніших, найекспресивніших місць оригіналу згладжено. Майже всі твори В. Кіркконел довільно й не завжди вмотивовано підігнав під чотири класичні англійські ритміко-строфічні схеми. Причому, обравши розмір, перекладач майже ніколи не відступає від нього до кінця твору – часто всупереч Шевченковим ритмовим переливам та переінструментуванням. Усе це надає перекладам певної штучності і формальності» [2].

* * *Переважна більшість дослідників англомовної

Шевченкіани (П.-П. Селвер, Б. Кравцев, Р. П. Зорівчак, Л. В. Коломієць та ін.) погоджуються щодо вагомого внеску англійської поетеси, літературознавця, перекладача та журналіста Віри Річ. Зокрема відзначається, що «при перекладі Віра Річ використовує багатство художніх прийомів поета, близько підходить до стилю оригіналу, відтворює метрику і рими, досягає адекватності і в ритмічній організації поетичної мови оригіналу» [1, c. 287].

На думку В. Коптілова, «...засвоєння великого твору чужомовної культури вітчизняною культурою відбувається, як правило, не через один переклад, а через цілу серію перекладів (при цьому вони можуть не тільки йти один за одним, а й творитися водночас). Уся сукупність перекладів дає можливість відкинути суб’єктивні нашарування, притаманні кожному з них зокрема, і видобути об’єктивну основу, спільну для них усіх» [4, c. 55]. Підсумовуючи коротенький огляд історії перекладів «Заповіту» Т. Г. Шевченка, варто зазначити, що велич оригіналу знаходиться у пропорційній залежності до кількості спроб передати його геніальність.

ЗАВДАННЯ 1

o Чим, на Вашу думку, зумовлюється світовий феномен Т. Г. Шевченка?

o Чому саме його літературна спадщина отримала всесвітнє визнання та популярність?

o Прокоментуйте подані цитати:

Хто не чував про Шевченка? Хто не знає чудових його творів? Великі поети: Байрон, Хете, Словацький — великий поет Шевченко! З тими поетами до ряду він став, перевищив їх, величний! Доказать легко. Всі тамті поети в творах своїх власну лиш проявляють індивідуальність. За Англію не промовив Байрон; не виявлена Ґете Німеччина; всієї Польщі не добачимо в Словацькім; а спогляньмо, чи є найменша проява життя України, щоб не відбилась вона, мов у чистому дзеркалі, в Тарасових поезіях? Вона живе своїм поетом, пишається в ньому; в поезіях його вона вся! Поміж 15-ма мільйонами не подибуємо душі живої, щоб не спорушилась в грудях на відгомін Кобзаревої пісні. Байрона розуміють два мільйони англійців, Ґете — мільйон німців, Словацького півмільйона поляків, Шевченка слухає, розуміє, з ним співає п’ятнадцять мільйонів! Тим він і великий, тим і вищий понад усіх поетів.

Літературознавець Павлин Свенцицький

Незвичайна простота Шевченкового вислову, його мальовничість та натуральність ваблять перекладача, але заразом доводять його до розпуки, коли він хоче своїм перекладом передати не лише механічно значення українських віршів, але хоч приблизно українську мелодійність, враження, яке робить оригінал… Се почували всі ті, кому доводилося перекладати Шевченка на яку-будь іншу мову… Із численних перекладів Шевченкових поезій на різні мови можна вибрати дуже небагато таких, що дають вірне поняття про його стиль і роблять враження хоч трохи близьке до оригіналу….

Іван Франко

Як? Чому Шевченко? Чому таку талановиту англійку, яка б могла досягнути успіху та й кращого зарібку в іншій формі занять, цікавить Україна? – з недовірою… запитували Віру Річ… українці. Бо лише українці, – за словами самої перекладачки, – які без сумніву є надто скромними щодо свого національного поета, продовжують запитувати. Це було в Хайфі, – згадувала вона, – старший офіцер органів безпеки проводив зі мною процедуру формального інтерв’ю. У ході розмови виявилося, що я трохи знаю українську мову. Але чому, – запитав він, – чому ви вивчили українську? Для того, щоб перекласти Шевченка, – відповіла я. На тому інтерв’ю завершилось. І коли його секретарка принесла тістечка і чай, ми заходилися співати, як брат і сестра після довгої розлуки, «Реве та стогне…», «Думи мої…», «Гетьмани, гетьмани…», «Тече вода…» та ще щось, що могли згадати! Офіцер безпеки Ізраїлю, який народився в Німеччині, більше не запитував. Ані шведський митник, який побачив «Кобзар» у моїй торбі. Лише українці продовжують питати…

Віра Річ

Антологія перекладів поезії Т. Г. Шевченка «Заповіт»

THE TESTAMENTTranslated by Vera Rich

When I die, then make my graveHigh on an ancient mound,In my own beloved Ukraine,In steppeland without bound:Whence one may see wide-

skirted wheatland,Dnipro's steep-cliffed shore,

There whence one may hear the blustering

River wildly roar.Till from Ukraine to the blue

seaIt bears in fierce endeavour

The blood of foemen - then I'll leave

Wheatland and hills forever:Leave all behind, soar up until

Before the throne of GodI'll make my prayer. For, till

that hourI shall know naught of God.Make my grave there - and

arise,Sundering your chains,

Bless your freedom with the blood

Of foemen's evil veins!Then in that great family,

A family new and free,Do not forget, with good intent

Speak quietly of me.

MY TESTAMENTTranslated by John Weir

When I die, let me be buriedIn my beloved Ukraine,

My tomb upon a grave-mound high,

Amid the wide-spread plain,That the fields, the steppe

unbounded,The Dnieper’s plunging shore

My eye could see, my ear could hear

The mighty river roar,When from Ukraine the Dnieper

bearsInto the deep blue sea

The blood of foes, then will I leave

These hills and fertile fieldsI’ll leave them all behind and

flyTo the abode of GodTo sing His praise,

But till that dayI nothing know of God.

On bury me, then rise ye upAnd break your heavy chains

And water with the tyrants blood

The freedom you have gained.And in the great new family,

The family of the free,With softly-spoken kindly word

Remember also me.

THE TESTAMENTTranslated by E. L. Voynich

Dig my grave and raise my barrow

By the Dnieper-sideIn Ukraina, my own land,

A fair land and wide.I will lie and watch the

cornfields,Listen through the years

To the river voices roaring,Roaring in my ears.When I hear the callOf the racing flood,

Loud with hated blood,I will leave them all,

Fields and hills; and force my way

Right up to the ThroneWhere God sits alone;

Clasp His feet and pray...But till that day

What is God to me?Bury me, be done with me,Rise and break your chain,

Water your new libertyWith blood for rain.

Then, in the mighty familyOf all men that are free,

May be sometimes, very softlyYou will speak of me?

THE TESTAMENTTranslated by Clarence

A. Manning

When I die, O lay my bodyIn a lofty tomb

Out upon the steppes unbounded

In my own dear Ukraine;So that I can see before me

The wide stretching meadowsAnd Dnipro, its banks so lofty,

And can hear it roaring,As it carries far from Ukraine

Unto the blue seaAll our foemen's blood - and

thenI will leave the meadows

And the hills and fly awayUnto God Himself...

For a prayer... But till that moment

I will know no God.Bury me and then rise boldly,

Break in twain your fettersAnd with the foul blood of

foemenSprinkle well your freedom.

And of me in your great family,When it's freed and new,

Do not fail to make a mentionWith a soft, kind word.

THE TESTAMENTTranslated by Paul Selver

When I'm dead then let me slumber

Underneath a mound,'Mid the rolling steppe, with

preciousUkraine earth around ;

That the mighty girth of acres,Dnieper's craggy shores,

I may gaze on, and may hearkenHow the blusterer roars.When it bears away from

UkraineTo the azure sea

Foemen's blood, – then I'll depart from

Mountain-side and lea :These unheeding, I'll be

speedingEven unto God,

There to pray, but till that happen,

I'll know naught of God.Grant me burial, then uprising,

Shatter every gyve ;Drench with evil blood of

foemenFreedom that it thrive.

And my name in your great kindred,

Kindred free and new,Ye shall cherish, lest it perish, –

MY LEGACYTranslated by Andrusyshen

& Kirkconnell

When I shall die, pray let my bones

High on a mound remainAmid the steppeland's vast

expanseIn my belov'd Ukraine;

That I may gaze on mighty fields,

On Dnieper and his shore,And echoed by his craggy

banksMay hear the Great One roar!

When from Ukraine that stream will bear

Over the sea's blue sillsOur foemen's blood, at last

shall IForsake the fields and hillsAnd soar up to commune with

GodIn His eternal hall.

But till that day of Liberty-I know no God at all!

Bury me thus-and then arise!From fetters set you free!

And with your foes' unholy blood

Baptize your liberty!And when in freedom, 'mid

your kin,

Speak me fair and true. From battle you ungird,Forget not to remember meWith a warm, gentle word!

Список літератури

1. Зарицька Т. Новий етап засвоєння поезії Тараса Шевченка: переклади Віри Річ / Т. Зарицка // Шевченкознавчі студії : збірник наукових праць (КНУ ім. Т. Шевченка. Інститут філології. Кафедра історії української літератури і шевченкознавства). – 2009. – Вип. 16. – C. 283–291.

2. Зорівчак Р. П. Англомовна поетична шевченкіана - здобутки і сучасний стан [світлій пам'яті Президента АН ВШ України Віталія Іларіоновича Стріхи] [Електронний ресурс] / Р. П. Зорівчак // Наук. записки АН ВШ України. – Дніпропетровськ. - 2010. – Т. V. – С. 117–138. – Режим доступу журн.: http://www.anvsu.org.ua/index.files/Articles/Shevchenkiana.doc.

3. Коломієць Л. В. Фразеологічний потенціал англомовних перекладів поетичних творів Тараса Шевченка / Л. В. Коломієць // Шевченкознавчі студії: збірник наукових праць (КНУ ім. Т. Шевченка. Інститут філології. Кафедра історії української літератури і шевченкознавства). – 2008.– Вип. 11.– C. 242–252.

4. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу : Навчальний посібник для студентів / В. В. Коптілов. – Київ : Юніверс, 2003. – 280 с.

5. Кравцев Б. Твори Шевченка англійською мовою / Б. Кравцев // Taras Shevchenko Works. Volume XII. Shevchenko’s Poetry / Ed. by Bohdan Krawciw. – Chicago : Mykola Denysiuk Publishing Company, 1963. – P. 27–32.

6. Хворост Х. Ю. «Шевченків «Заповіт» англійською: психолінгвістичний аспект» [Електронний ресурс] / Х. Ю. Хворост // Робота–переможець стипендіальної програми «Завтра. UA» фонду Віктора Пінчука. – 2009. – Режим доступу: http://esnuir.eenu.edu.ua/handle/123456789/459.

7. Шевченківський словник: у двох томах [Електронний ресурс] / відп. ред. Є. П. Кирилюк. – К. : Головна редакція УРЕ, 1976. - Т. 1. - 416 с. – Режим доступу до словн.: http://izbornyk.org.ua/shevchenko/slovn04.htm.

8. Шевченко Т. «Заповіт» мовами народів світу / упоряд. Б. В. Хоменко; вступ. ст. Б. В. Хоменка; ред. тому А. О. Білецький. – К. : Наук. думка, 1989. – 248 с.

9. Manning C. A. Schevchenko In English Literature / Clarence A. Manning // Наш Шевченко. Збірник - альманах у сторіччя смерті Поета, 1861–1961 / ред. В. Давиденко, А. Драган, Ів. Кедрин, Б. Кравців, Л. Луців, В. Стецюк. – Нью-Йорк, Джерзі Ситі: Вид-во «Свобода», 1961. – C. 122–125.

Принципи перекладацького аналізу поетичного твору

З огляду на процеси інтеграції національних культур, взаємозбагачення та взаємопроникнення їх національних форм особливої актуальності набуває художній переклад. Проблема досягнення адекватності у перекладі поетичних текстів наразі знаходиться у фокусі дослідження багатьох перекладознавчих студій.

Чимало вітчизняних дослідників доходять згоди про те, що власне перекладознавчий аналіз у його сучасному розумінні вперше розробив І. Франко. За словами Р. П. Зорівчак, «шляхом зіставлення перекладу з першотвором та окремих перекладів між собою І. Франко започаткував методику лінгвостилістичного аналізу перекладу, вперше в українській філологічній науці дав науково обґрунтоване розуміння перекладу як єдності літературознавчих, лінгвістичних, лінгвостилістичних, психологічних та естетичних чинників» [2, с. 7].

У процесі перекладу поезії національна та культурна різниця між розумінням навколишнього світу носіїв мови оригіналу та перекладу може спричинити послаблення комунікативного ефекту через відсутність повної еквівалентності вхідного та вихідного текстів. Саме тому

здійснення адекватного перекладу поетичного твору передбачає перш за все виконання лінгвістичного аналізу оригінального твору з метою встановлення домінант перекладу.

Виконання повноцінного перекладу римованого вірша однаково важко здійснити як із генеалогічно близьких мов, так і з дистантних, адже поетичні твори різняться зовнішньою конфігурацією та розміром, унаслідок чого часто спостерігається кількісна диференціація складових поетичної матриці творів. Крім того, окремому врахуванню у кожному випадку підлягають авторський задум та інтенція написання твору, рівень його поетичної майстерності або, врешті-решт, національні традиції віршування. Розглянемо ці питання більш детально в контексті аналізу перекладних версій Шевченкового «Заповіту», запропонованих Дж. Віром та П.-П. Селвером.

Перекладацький аналіз поетичного твору здійснюється з урахуванням компонентів зовнішньої та внутрішньої матриці віршового твору.

Критеріями оцінки відтворення зовнішньої (наочної) матриці у перекладі є:1) наявність / відсутність еквілінеарності;2) тип рими за місцем ритмічного акценту (окситонна /

чоловіча, парокситонна / жіноча; дактилічна, гіпердактилічна);

3) тип рими за повнотою суголось (точна, неточна: вокалічна / асонансна та консонантна);

4) тим римування / римованого інтервалу (суміжне / парне, перехресне, кільцеве / охопне / оповите, не спароване, тернарне, потрійне, монорима / наскрізне римування, внутрішнє римування);

5) віршований розмір / метр (ямб, хорей, дактиль, амфібрахій, анапест та ін.);

6) кількісна співвіднесеність строф;7) наявність паралелізмів, повторів тощо.

Отже, першим компонентом виміру відповідності перекладу першотворові є рівень відтворення структури (конфігурації) поетичного твору. Архітектоніку «Заповіту»,

становлять 6 строф, об’єднаних попарно у три частини, загальною кількістю рядків - 24. Динамічність та рішучість, властиві цьому віршу, відображені у використанні жіночої неточної рими та перерваного римування. Звичний для Т. Г. Шевченка 4-стопний ямб, яким написано поезію, відображає особливості тогочасної силабо-тонічної системи віршування. Важливим елементом композиції «Заповіту» є характер анжамбеман:

Як понесе з УкраїниУ синєє море

Кров ворожу... отойді яІ лани і гори –

Все покину, і полинуДо самого Бога

Молитися... а до тогоЯ не знаю Бога.

Поезія Т. Г. Шевченка маркована стислістю поетичного рядка, що викликає складність у відтворенні її англійською мовою. Англійські лексеми переважно коротші за українські, а тому при перекладі це не може не позначитися на архітектоніці, ритмічних та метричних особливостях тексту [3, с. 22].

Відмітним є факт, що обом перекладачам – Дж. Віру і П.-П. Селверу – вдалося зберегти еквілінеарність у 24 рядки, скомпоновані у 6 строф, об’єднаних попарно у три частини. Водночас спостерігається збільшення кількості слів у рядках, що спричинило появу синтаксичних зсувів. Утім залучення прийомів додавання та перифрази уможливило переважне збереження оригінального типу рими (жіноча, неточна) та римування (перерване): When I die, let me be buried … // … My tomb upon a grave-mound high … (Дж. Вір), When I'm dead then let me slumber … //… Ukraine earth around (П.-П. Селвер); That the fields, the steppe unbounded, // The Dnieper's plunging shore // My eye could see, my ear could hear … (Дж. Вір), That the mighty girth of acres, // Dnieper's craggy shores, // I may gaze on, and may hearken … (П.-П. Селвер).

Обидва варіанти перекладу демонструють дотримання римувальних особливостей першотвору (4-стопний ямб), а типологія віршування в англійській та українській мовах дає підстави говорити про значні зусилля з боку авторів перекладних версій, докладених задля збереження зовнішньої форми тексту та характеру анжамбеман.

Аналіз внутрішньої матриці поетичного твору передбачає вивчення поверхневих та глибинних структур текстів оригіналу та перекладів.

Описання поверхневої структури тексту починається з визначення змісту окремих його складових (у випадку поетичного тексту – рядка або строфи). Незалежно від фахового рівня або таланту перекладача обов’язковою передумовою підготовки будь-якого віршованого перекладу є створення підрядкового перекладу. Саме на цій стадії здійснюється повне відтворення змістового значення кожного рядка і кожної строфи оригіналу мовою перекладу. Створення «підрядника» піднімає питання пошуку лексичних та граматичних відповідників, що у критиці перекладу невід’ємно пов’язано з проблемою еквівалентності.

Деталізація лексичних відповідників, виявлених у текстах перекладу (табл. 1), свідчить про відмінність добору лексики перекладачами україномовного та англомовного походження.

Таблиця 1Порівняльний аналіз поверхневих структур: лексична

еквівалентністьСтро-

фа Оригінал Дж. Вір П. П. Селвер1 2 3 41 умру

поховайте

степу широкого

I am dead

bury me

spreading plain

I’m dead

let me slumber

the rolling steppe

на Вкраїні милій

in my beloved Ukraine

Ukraine earth around

1 2 3 4

1

лани широкополі

кручі

було видно, було чути

як реве ревучий

the boundless steppes

plunging shore

my eyes could see, my ears could hear

the mighty river roar

mighty girth of acres

craggy shores

I may gaze on, and may hearken

the blusterer roars

2

синєє море

кров ворожу

і лани, і гори

до самого бога

deep blue sea

the blood of foes

hills and fertile lands

to the abode of God

the azure sea

foemen’s blood

mountain-side and lea

even unto God

3

вставайте

вражою злою кров’ю

окропіте

пом’янути

незлим, тихим словом

rise ye up

tyrant’s blood

water

remember

softly spoken, kindly word

uprising

evil blood of foemen

drench

speak me

fair and due

Так, Дж. Вір здійснив небезуспішні спроби обрати лексику, близьку україномовному реципієнтові. У деяких випадках перекладач використав прийом додавання для передачі змісту

феноменів, сторонніх для розуміння представника англомовної лінгвокультури, наприклад: синєє море – deep blue sea, незлим, тихим словом – softly spoken, kindly word.

Необхідно відмітити, що «Заповіт» був написаний у першій половині 19–го ст. і, відповідно, маркований відмінностями у вживанні певних словоформ: І мене в сем’ї великій, // В сем’ї вольній, новій …. В обох текстах перекладу використана застаріла форма займенника you, що вказує на намагання обох перекладачів дотриматися принципу «історизму»: Oh bury me, then rise ye up … (Дж. Вір), Ye shall cherish, lest it perish … (П.-П. Селвер).

Створення адекватного перекладу художнього твору значно залежить від відтворення синтаксичних структур тексту оригіналу мовою перекладу. Граматичний склад та актуальне членування речення в англійській мові, вимагаючи наявності підмета, підпорядкованість прямому порядку слів, дещо послаблює тональність обох текстів перекладу та вимагає обережного підбору еквівалентів для запобігання метричному зсуву (табл. 2).

Таблиця 2Порівняльний аналіз поверхневих структур: синтаксична

еквівалентністьОригінал Дж. Вір П.-П. Селвер

Було видно, було чути

My eyes could see, my ears could hear

I may gaze on, and may hearken

Все покину і полину 

I'll leave them all behind and fly

These unheeding, I'll be speeding

Як понесе з України

When from Ukraine the Dnieper bears

When it bears away from Ukraine

Переклад художнього твору передбачає значні зусилля з боку перекладача щодо передачі образно-ідейної суті й семантико-стилістичної структури першотвору. Художня цілісність твору передбачає, щоб усі важливі компоненти

оригіналу були відображені в перекладі із збереженням їхніх взаємозв’язків [4, с. 5].

Відтворення стилістичних прийомів, що безпосередньо впливає на реконструкцію образної структури у тексті перекладу, портебує особливої уваги й майстерності перекладача. Іноді відсутність у мові-трансляторі відповідних тропів, використаних автором оригіналу, вимагає від перекладача ретельного пошуку еквівалентів [5, с. 389] та альтернатив.

Динамічність та епічність Шевченкової строфи у «Заповіті» побудовані на численних тропеїчних засобах, відтворення яких спостерігається у текстах перекладів. Численні епітети, якими насичений текст оригіналу, переважно відтворюються й у перекладних версіях, наприклад: степу широкого – rolling steppe / spreading plain, на Вкраїні милій – precious Ukraine / beloved Ukraine, синєє море – the azure sea / deep blue sea, вражою, злою кров’ю – evil blood of foemen / the tyrant’s blood. Потрібно відзначити, що очевидне захоплення поетичними образами Т. Г. Шевченка та можлива власна ностальгія Джона Віра за Батьківщиною реалізувалися у низці додаткових епітетів у його версії, що не порушує мелодичності поезії: лани – fertile fields, кайдани – heavy chains.

На високому рівні були відтворені метафори Шевченкової поезії (кайдани порвіте – shatter every gyve / break your heavy chains), а особливої уваги заслуговують варіанти відтворення алітерації та персоніфікації: Як реве ревучий – How the blusterer roars / The mighty river roar.

Обом перекладачам удалося зберегти оригінальний прийом анафори, який поєднує перші рядки першої та другої строф: Як умру, то поховайте … // Як понесе з України … - When I’m dead then let me slumber … // When it bears away from Ukraine … / When I am dead then bury me … // When from Ukraine the Dnieper bears, що апелює до відтворення евфонічної організації цих рядків.

Здійснений аналіз лексичного та стилістичного наповнення першотвору та його перекладів уможливлює перехід до аналізу глибинних структур текстів та їх когерентності.

Відповідно до сучасних уявлень у процесі сприйняття тексту реципієнтом мовні одиниці, і передусім слова, збуджують, або активізують, у мозку останнього концепти. Активізація концептів – це їх виведення у межі усвідомлюваного та підготовка до їх подальшого використання. Текст у цілому сприймається як когерентний, якщо реципієнтові вдається встановити характер відношень між окремими концептами та об’єднати їх у межах єдиної системи смислів. Як активізація концептів, так і їх інтеграція відбувається у мозку людини, яка сприймає текст. У зв’язку з цим деякі автори називають структуру, утворювану концептами-смислами, глибинною структурою тексту, протиставляючи її поверхневій структурі, елементами якої є мовні репрезентації, що «знаходяться на поверхні» [1, c. 16–17].

Поезія Шевченка пронизана ідеями та образами борця і палкого прихильника свободи рідного народу. Україна є провідним образом у багатьох творах Т. Г. Шевченка, і тому перші кілька рядків поезії «Заповіт» присвячені саме оспівуванню рідного краю. Наявність цілої низки вербалізаторів (степ, Вкраїна, лани, Дніпро, кручі, Україна, море, гори) свідчить про актуалізацію концепту УКРАЇНА.

З метою експлікації ідеї рідного краю автором було використано значну кількість епітетів: серед степу широкого, на Вкраїні милій, лани широкополі, Дніпро ревучий, у синєє море. Використання прийому переліку покликане передати багатоплановість української ландшафтної краси: лани широкополі, // І Дніпро, і кручі … // … І лани і гори … , а образ головної артерії України – р. Дніпро – актуалізовано через прийоми алітерації та персоніфікації: реве ревучий.

Одним із поштовхів до створення поезії «Заповіт» у 1845 р. стало тогочасне суспільно-політичне становище на Україні. Назва «Заповіт» актуалізує радше настанову Т. Г. Шевченка нащадкам та послідовникам, аніж позначає останню волю поета

перед смертю. У своєму творі поет твердо впевнений у силі повсталого народу «порвати кайдани» рабства та побудувати «нову, вільну» українську спільноту.

«Заповіт» - це звернення поета до поневоленого народу, заклик до дії, тому до корпусу домінантних концептів у творі поета потрібно віднести бінарний концепт ВОЛЯ / НЕВОЛЯ, що поданий широкою лексичною репрезентацією: ворожу, вставайте, кайдани, порвіте, вражою злою кров’ю, волю, вольній, новій.

Динаміка заклику автора тексту оригіналу передається низкою різнорівневих стилістичних засобів, як-от: алітерацією (порвіте … кров’ю … окропіте, волю … великій, вольній, новій), граматичним повтором імперативних форм дієслів (поховайте, вставайте, … порвіте, …окропіте, … не забудьте), метафорами (кайдани порвіте, кров’ю волю окропіте) тощо.

Вважається, що твір був написаний Кобзарем у момент тяжкої хвороби. Саме тому концепт СМЕРТЬ у його творі об’єктивується вже з перших рядків: умру, поховайте, могилі, покину, полину, пом’янути.

Обрядовість побуту є одним зі свідчень високої релігійності українського народу, співцем якого був Т. Г. Шевченко. У тексті поезії простежується міцний зв’язок між концептами СМЕРТЬ та РЕЛІГІЯ, експлікованими лексемами бог, молитися, пом’янути.

Неабиякого розмаху в поезії набуває ідея антропоцентричності. Постійна «присутність» людини виявляється не лише через фігуру самого автора, а й через фігуру ліричного героя. Концепт ЛЮДИНА та його фрагмент КОГНІТИВНА ТА СЕНСОРНА ДІЯЛЬНІСТЬ знаходять своє повсякчасне вираження у вірші, адже має на меті реферування до пригнічення прав українців та громадський обов’язок реципієнта: було видно, було чути, покину, полину, молитися, знаю, вставайте, порвіте, кров’ю, сем’ї, пом’янути.

Детерміновані 5 базових концептів тексту оригіналу уможливлюють подальший аналіз глибинних структур текстів

перекладу та рівня дотримання когерентності у процесі перекладу.

Адаптація тексту оригіналу цільовою мовою для сприйняття реципієнтом передбачає пошук еквівалентів у типових наборах лексичних вербалізаторів «ключових концептів» та їх морфологічному оформленні у контексті методом контент-аналізу (табл. 3).

П. П

. Сел

вер

God

, pra

ySt

eppe

, Ukr

aine

, girt

h of

ac

res,

Dni

eper

, sho

res,

sea,

m

ount

ain-

side

, lea

, bur

ial

Foem

en’s

blo

od, u

pris

ing,

gy

ve, s

hatte

r, bl

ood

of

foem

en, f

reed

om, k

indr

ed

free

and

new

Dea

d, sl

umbe

r, m

ound

, be

spee

ding

eve

n un

to G

od

Gaz

e on

, hea

rken

, be

spee

ding

, une

edin

g, p

ray,

kn

ow, u

pris

ing,

shat

ter,

upris

ing,

kin

dred

, che

rish,

sp

eak

Дж

. Вір

God

, pra

yU

krai

ne, p

lain

, fie

lds,

step

pes,

Dni

eper

, sho

res,

river

, sea

, hill

s

Blo

od o

f foe

s, ris

e up

, ch

ains

, bre

ak, t

yran

t’s

bloo

d, fr

eedo

m, n

ew

fam

ily, f

amily

of t

he fr

ee

Dea

d, b

ury,

tom

b, g

rave

m

ound

, lea

ve, f

ly a

way

to

the

abod

e of

God

Eyes

– se

e, e

ars –

hea

r, le

ave,

fly

away

, pra

y,

know

, ris

e up

, bre

ak,

fam

ily, b

lood

, re

mem

ber,

softl

y sp

oken

, wor

d

Т

абли

ця 3

Схо

джен

ня т

а де

віац

ії ве

рбал

ьної

О

ригі

нал

Бог,

мол

итис

яст

еп, В

краї

на, л

ани,

Д

ніпр

о, к

ручі

, Укр

аїна

, мо

ре, г

ори

воро

жу,

вст

авай

те,

кайд

ани,

пор

віте

, вра

жою

зл

ою к

ров’

ю, в

олю

, во

льні

й, н

овій

умру

, пох

овай

те, м

огил

і, по

кину

, пол

ину

до

само

го Б

ога,

пом

’яну

ти

було

вид

но, б

уло

чути

, по

кину

, пол

ину,

мо

лити

ся, з

наю

, вс

тава

йте,

пор

віте

, сем

’ї,

пом’

янут

и, к

ров,

сло

вом

Кон

цепт

РЕЛ

ІГІЯ

УК

РАЇН

А

ВО

ЛЯ

/ Н

ЕВО

ЛЯ

СМ

ЕРТЬ

ЛЮ

ДИ

НА

/ К

ОГН

ІТИ

ВН

А

ТА С

ЕНС

ОРН

А

ДІЯ

ЛЬН

ІСТЬ

Результати здійсненого аналізу свідчать про те, що перекладна версія «Заповіту» авторства Дж. Віра повніше відтворює концептуальну картину оригінального тексту, аніж варіант перекладу П.-П. Селвера, і є змістовно ближчою до оригіналу.

Кінцевою метою процесу перекладу є збереження прагматичного заряду тексту оригіналу в тексті перекладу. Аналіз шляхів відтворення лексем первинного тексту та збереження їх прагматики у вторинному тексті дозволить дати оцінку правильності їх декодування та адекватній трансляції на інший «культурний ґрунт». Підсумовуючи всі отримані результати проведеного порівняльного аналізу, можна стверджувати, що наведені переклади «Заповіту» Т. Г. Шевченка є еквівалентно-повними та адекватними.

Детальне вивчення поверхневої та глибинної структур поезії «Заповіт» та її перекладних версій доводить, що адекватність у перекладі уможливлюється через усвідомлення та збереження концептуальних відмінностей між культурами, мови яких залучені до процесу перекладу. Процес створення адекватного перекладу не обмежується підбором лексико-

граматичних відповідників, а передбачає поліаспектну адаптацію тексту до сприйняття іншомовним реципієнтом, декодування та збереження прагматичного ефекту оригіналу.

Художній переклад ставить перед перекладачем низку лінгвістичних та екстралінгвістичних завдань, які необхідно подолати для створення адекватного перекладу. Пропонований лінгвістичний та перекладацький аналіз тексту поезії «Заповіт», таким чином, дає змогу виявити базові аспекти, що мають бути враховані перекладачем під час створення або аналізу вторинного тексту віршованого твору.

Список літератури

1. Егорова М. А. Дискурс и текст в аспекте перевода : учеб. пособие / М. А. Егорова. – Воронеж : Изд-во Воронежского гос. ун-та, 2003. – 50 с.

2. Зорівчак Р. П. Іван Франко як перекладознавець / Р. П. Зорівчак // Теорія і практика перекладу : респ. міжвід. наук. зб. – К. : Київ. держ. ун-т., 1981. – Вип. 5. – С. 3–16.

3. Коломієць Л. В. «Садок вишневий коло хати …» Тараса Шевченка у новому перекладі Віри Річ / Л. В. Коломієць // Наукові записки. – Випуск 89 (1). – Серія: Філологічні науки (мовознавство): у 5 ч. – Кіровоград : РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2010. – С. 20–25.

4. Коптілов В. В. Теорія і практика перекладу : навчальний посібник для студентів / В. В. Коптілов. – Київ : Юніверс, 2003. – 280 с.

5. Сдобников В. В. Теория перевода: учебник для студентов лингвистических вузов и факультетов иностранных языков / В. В. Сдобников. – М. : АСТ Восток – Запад, 2006. – 448 с.

ЗАВДАННЯ 2Дайте визначення або Ваше розуміння термінології,

поданої у тексті жирним шрифтом. Укладіть у зошитах

власний словник-мінімум з курсу «Теорія та практика перекладу поетичних текстів».

ЗАВДАННЯ 3Виконайте свій власний переклад «Заповіту»

Т. Г. Шевченка. Проаналізуйте виконані переклади у класі, визначте найкращі. Обґрунтуйте свою думку, спираючись на теоретичні положення з теорії та практики перекладу поетичних текстів.

ЗАВДАННЯ 4Виконайте у групах перекладацький аналіз відомих

перекладів «Заповіту» за авторством Е. Л. Войнич, К. Г. Андрусишена і В. Кірконнела, В. Річ та К. Г. Меннінґа (с. 67-69). Результати перекладацького аналізу оформіть у вигляді таблиць (табл. 4, 5) та репрезентуйте у класі. За результатами обговорення визначте найкращий варіант перекладу вірша «Заповіт».

Таблиця 4Аналіз зовнішньої матриці віршованого твору

ТО ТПРима

РимуванняСтрофіка

Віршований розмір

Таблиця 5Аналіз внутрішньої матриці віршованого твору

ТО ТПДотримання лексичної еквівалентності у строфах / відповідних їм блокахДотримання синтаксичної еквівалентності у строфах / відповідних їм блокахПередача стилістичних прийомів у строфах / відповідних їм блокахДотримання когерентності (на базі аналізу

глибинних структур (Таблиця 3)Збереження прагматичного заряду

До аналізу глибинних структур Знайдіть у ТО та ТП вербалізатори кількості.

Визначте та мотивуйте використані авторами перекладацькі трансформації для відтворення квантитативних значень цільовою мовою. Чи дає така вербалізація концепту КІЛЬКІСТЬ змогу говорити про нього як про «текстовий концепт»? Обґрунтуйте свою думку.

ЗАВДАННЯ 5Ознайомтеся з найкращими перекладами студентів

фахового спрямування «Переклад» СумДУ у 2013/2014 н.р. Висловте свою думку про них.

СТУДЕНТСЬКІ АНГЛОМОВНІ ПЕРЕСПІВИ ТВОРІВ Т. Г. ШЕВЧЕНКА

Антологія студентських перекладівпоезії Т. Г. Шевченка «Заповіт»

When I die let me be buriedIn my dear Ukraine

On the mound in the steppeBy the stack of hay,

So the Dnieper and the hillsAnd the meadows broad

Could be seen and could be heardAs the river roared.

When I hear the racing floodRun  into the sea,

Wash away the foemen's blood,Then I'll take my leave,

I shall leave it all and prayNear God I'll be,

But until that moment comesThere's no God for me.

Bury me and raise your heads,Break your chains so hard,

And the freedom you have gainedWash with foemen's blood,

And in mighty familyNew and freed with sword

Don’t forget about meSay a pleasant word.

Довгополова Анжела,група ПР-01

When I am gone,Please bury me in graveAt place where I belong,On hills of my Ukraine.

I’ll watch the fields.I want to see the cliffs.

I’m gonna hear the dinsOf Dnieper River’s streams.

And they shall takeAway to the blue seas,Away from my UkraineThe blood of enemies.

Then I can leave.I’ll rest in peace and pray.

In God I will believe,But not until The Day!

Rise and you willBreak all the heavy chains!And spit around your willThe foe’s blood of shame!

Remember me,When you are all redeemed,When you’re together, free,And I’m in peace, relieved.

Боріс Ілона,група ПР-03

s⃰ s sWhen I die, then bury me

In the quiet grave,Among the broad and wide steppes

In beloved Ukraine.So that wide and broad fields,

And Dnieper steep slopesCould be seen, could be heard,

When it howling howls.When it bears from Ukraine

Into the dark blue seaBlood of enemies, then I’llLeave the fields and hills,

And I’ll fly unto the HeavensAnd will pray to God

But till that in my awarenessThere is no God

Bury me, and then stand up,Shatter that iron chains,

And with evil enemy bloodAsperse the freedom of lands.

And in the big new family,The family of free

Don’t forget to speak very wellAnd kindly of me.

Гришко Владислава,група ПР-01

s⃰ s sWhen I die, then bury me,

My body in the grave

Among my native broad steppeIn my beloved Ukraine.

Where my soul could seeThe boundless fields and slopes

And where I could even hearThe mighty river moans.

When blood of foes, the bitter ones,Will flow into blue sea

From my Ukraine…and I will thenLeave everything I miss.And I will fly to heavenTo the abode of God,

Where I will frankly prayFor everyone a lot.

Bury me and fight for freedom,Break these heavy chains

And wash with blood of enemiesThe freedom of Ukraine.And in the big free family

I ask you in the endDon’t forget to speak of me

But only good, not bad.Шкіль Ілона,

група ПР-02s⃰ s s

When I die, than bury meIn the grave of freedom,

In the steppe without borders,In Ukraine, my kingdom.

Where are the widest fields,And Dnipro and chutes,

I would hear water’s strength,Roaring of flood.

When the hostile blood flows outFrom my mother – kingdom,

To the sea, below black cloud…

Then, with sense of freedom,I would leave these sweetest fields,

Facing One Creator,And in quite saying beads.

But, it would be later…Bury me and then revolt!Free shackled humanity!

And with evil hostile blood,Recommence the liberty!

And in friendly immune broodThat achieved a freedom,

Say about me something good,Guard my mother – kingdom!

Полєвік Дар’я,група ПР-02

When I die, then bury meBury in the grave.

I want to lie among the vast steppeIn Ukraine one day.

I want to watch these cliffs and fields,I want to feel this ground,

I want to hear the Dnieper roaring,Roaring around.

The hostile blood will flow awayFrom Ukraine overseas

And I’ll forget the mountains,And the fields, and the cliffs.

I’ll leave it allAnd go to God … to pray,

But till it happensNo word to him I’ll say.

Bury me and rise up,Breaking down your chains.Take blood of your enemies,And freedom you will gain.

Then don’t forget about meAnd say the word so kindIn a big, mighty family

With free and pure mind.Толбатов Антон,

група ПР-01s⃰ s s

«Мені тринадцятий минало…»I was thirteen and grazed the lambs behind the village.

Whether the sun was shining in the skyOr simply I just felt extremely bright.

I felt so good, so close to God.Already called for dinner.

And I was sitting in the weeds,And I had everything man needs.

I prayed to God.What made me feel so good and bright?

Why had I such a merry mood?God`s sky, God`s grass, God`s wood,

The lambs were making merry.But soon it was all over!

As woke up and felt the burning of the sun,As if was shot from the revolving gun.

This paradise was burnt.I saw the village in the fire.

The sky was getting grey and bleak.Black raven with its heavy beak

Was hovering above.I watched the lambs

And found none belonging me,And huts were also not for me.

God gave me nothing.I cried.

Then soon I saw a lass near the road.She noticed me and come to share my heavy load,

And kissed me.

As if the sun begin to shine.As if a lot of things aroundI had in very big amount.

We laughed and brought the lambs to drink.Захлевський Ярослав,

група ПРс-32s⃰ s s«Чума»

The Black DeathThe Black Death walked with the spade,

And tombs was digging, digging,With dead bodies , bodies stuffingNo singing songs with any saints,

Through the town or through the villageLike broom was besoming around.

Springtime. The gardens were blossomed out,Like covered by linen,

Being washed by godly dew,Appear. The land is merry:

Flowers, alluring by the blossom,By rich gardens, by the meads.But poor people in the village,

Like startled lambkins are,Have locked themselves in cots

Are dying all. The bullocks in the streetsBellow being hungry, on the kailyards

Horses are browsing, and to drive the cattle in, to feed,Nobody goes out

It seems like those people slumber.They went to sleep, perhaps, are fast asleep,

The Holy Sunday is forgotten,Because long time the chiming was not heard.

The chimneys mourn for a smoke,Out of kailyards and out of wattlings

The sable graves are growing.At huts, between the gardens,

In fell are wropt and tared,The gravediggers along the villageAre dragging corpses by the bonds

Beyond the outskirts – and cover up with earthWithout coffin; the days are passing,

And months too – the villageHas become the silent, become the dumb forever more

And ‘s overgrown with nettle.The gravediggers walked,

And also lied at hovels down.No one came out in the morning,To inhume that poor wretches,So at the huts they’ve rotted.Like an oasis in open countryThe village is looking green.

But nobody calls on it,Just wind is blowing softly

And dispels the yellow leavesAcross the yellow field.

Great while it was looking green,Till the peasants in that field

Set the country fire to.It was burnt, was smouldered,And wind dispelled the ashes

Forsook none vestige.So that sort of the dole for peopleThe Black Death was harming.

Шупік Марина,група ПР-22

Переклади уривків із поетичних творів Т. Г. ШевченкаМи заспівали, розійшлись,Без сльоз і без розмови,Чи зійдемося ж знову?Чи заспіваємо коли?

We sang and then dispersed,Without tears, without talking,Will get together we again?Or when will sing while walking?

А може, й те… Та де? Якими?І заспіваємо яку?Не тут і, певне, не такими!І заспіваєм не таку!І тут невесело співали,Бо й тут невесело було,Та все-таки якось жилось,Принаймні вкупі сумували,Згадавши той веселий край,І Дніпр той дужий, крутогорий,І молодеє теє горе!..І молодий той грішний рай!

It could be so… and where? What?And which one we will choose?And here, certainly, we don’tTo sing one more, not such a song!And here have we wistful sung,As here spent a sadly hours,However somehow have we lived,At least, were in the dumps, at once.Remembering a joyful land,Dnipro so strong, so hilly.Since youth some sorrow can we had…As sinner’s, young could see we heaven!

Пєтухова Анастасія,група ПР – 21

Переклад уривків із поеми Т. Г. Шевченка «Сон»

Летим. Дивлюся, аж світає,Край неба палає,Соловейко в темнім гаїСонце зустрічає.Тихесенько вітер віє,Степи, лани мріють,Меж ярами над ставамиВерби зеленіють.Сади рясні похилились,Тополі по воліСтоять собі, мов сторожа,Розмовляють з полем.

We fly. I see Aurora’s whiteness,And horizon’s brightness,Forest nightingale in darknessSun greets with aliveness.The noiseless wind-it blows,And fields, and steppes drowse,In ravines and over meresWillows green in colors.And gardens sloped in richness,And poplars in slownessLike watches are at a standstilAnd they lull field’s gold space.

Скляниченко Тетяна,група ПР-21

�⃰ � �У нашім раї на земліНічого кращого немає,Як тая мати молодаяЗ своїм дитяточком малим.Буває, іноді дивлюся,Дивуюсь дивом, і печальОхватить душу; стане жальМені її, і зажурюся,І перед нею помолюся,Мов перед образом святимТієї матері святої,Що в мир наш бога принесла…

In our paradise on earthThere’s nothing fairer then, of courseA pretty youthful momAnd baby on her armIt happens while I’m gazingMy soul with grief and dazingIs greatly seized and I am sad‘cos she is wretchedAnd I will pray to her As if she wereThe image of that holy mother Who brought the Lord to other

Стовпак Олена,група ПР-21

Переклад англійською мовою твору Людмили Яцури про Т. Г. Шевченка «ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!»

ВІДРОДИСЯ, ТАРАСЕ!

Відродися, Тарасе, мовою,Одкровенням, душі розмовою.Відродися, Тарасе, криницею,

Пульс життя в ній, віддача – сторицеюТого кращого, край чим уславлений.

Твоїм іменем в світі він знаний є.Відродися білявкою-хатою,

Щедрим колосом, співом крилатим.Край художник свій пише,

В ньому рай, пломеніє душа,Драматург словом слід свій залишив,

А поет написав вірша.

Тож, як бачиш, кроками, рухомНаш народ твоїм серцем живе,

Із твоїм нескореним духом,З колін вставши, вперед іде.І, тримаючи кетяг калини,Біля серця вогонь не згасне.

У ім’я всієї Вкраїни,Я прошу, відродися, Тарасе.

COME, TARAS, AND WE’LL BE TOGETHER!

In a word of a verse, come, Taras, and be here with us,Every secret the soul has told,

In a water of well, come, Taras, and be here with us,It brings life and returns you tenfold.

In the very best thing, every child then should know,One can ask once “Ukraine?”,

then your name will be written below.In a snow-white and tiny hut – just be here,

In a winged, airy song, and a lavish ear.

Every artist his Land only paints,Paints a paradise, soul in its flames,

And the writer his poems creates,And the dramatist words us remains.

See, Taras, every step, every view,And your heart – that’s our life,

With your mind that can no one subdue,We’re up, go ahead, we’re alive.

We hold viburnum in a hand,And the heart will be hot forever,For the sake of the whole Land,

Come, Taras, and we stay there together.

Ванганен Дарія,група ПРм-31

s⃰ s sCome to life Taras, in a language,

In a talk, in a soul revelation.Come to life in a spring, Taras,It gives life, it gives all for us.

As the best of what world can be proudIs your name uttered aloud.Come to life in a fair house,

in an ear and songs throughout.When the artist his home glorifies

It is pictured like paradise.Dramatist with a word it describes,And the poet presents his rhymes.As you see, by a move, by a step

With your heart people go ahead.With your spirit that never was chained

They live on no more enslaved.With a brunch of viburnum in hand

Flame in heart never will fade.For the sake of Ukraine and for usCome to life, I beseech you, Taras!

Боклаг Наталія,група ПРС-32

s⃰ s sBE REBIRTHED, TARAS!

Be rebirthed in the language, Taras,Revelation be, speak to us.

Be rebirthed in the well, deep ’n old,Where life flows. That gives back hundredfold —

All the best, of what land is so proud, —In your name to world spoken aloud.

Be rebirthed in a white-walled hut,In a wheat spike, a song from the heart

Somewhere painter paints homelandWhere’s the heaven, where soul is flamed.

Dramatist’s words won’t fade or die,And a poet writes poems that’s why.

So, you see, with some steps, at strife,Our nation lives by your heart,With your steadfast spirit alive,

It will never kneel in a fight.

Holding cluster of guelder berries,Lasting fire’s in people’s hearts.

For the sake of Country, I’m prayingBegging you, be rebirthed, Taras.

Пищик Наталія,група ПР-02

Дорда В. О.

Жінки в житті Тараса Шевченка

Хіба міг модний столичний художник, епатажний поет, завсідник припортових петербурзьких трактирів, любитель рому і сигар, поціновувач театральних вистав, бажаний гість на балах та в аристократичних салонах Тарас Григорович Шевченко не любити жінок? І хіба можна було такого його не любити?

Втрачене коханняПерший поцілунок Шевченка вийшов трохи гірким через

сльози. Малий кріпачок саме переживав свою чергову підліткову депресію, сховавшись від усіх на пасовиську за Кирилівкою. Рано осиротілий Тарас жалів себе, почуваючись особливо покинутим тут, на самоті, з самими тільки вівцями. І раптом прийшла вона – така сама, як він, мала пастушка… Спогад про той поцілунок, яким висушила його сльози Оксана, згодом з’явився в одній із рідкісних ліричних поезій Шевченка.

Оксанка Коваленко була на три роки молодшою від Тараса і мешкала по сусідству. Їхні матері, дивлячись на забави своїх дітей, гадали, що ті колись одружаться. Але дитяча симпатія та підліткова закоханість не переросли у справжнє і глибоке почуття. Забракло часу. 15-річний «козачок» Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардта мусів поїхати до Вільна (тепер – Вільнюс). Розлука була несподіваною і довгою. Тож своє перше кохання Тарасові залишалося тільки згадувати і малювати.

Робити малюнки з пам’яті йому ще добре не виходило, і замість милого личка малої кріпачки на папері під його олівцем проступали обличчя прекрасних дам, які Тарас міг довго роздивлятись і перемальовувати з театральних афіш, мистецьких естампів чи паркових скульптур, яких досить було у великому місті. Так з’явився портрет «Погруддя жінки», в якому вгадуються риси обличчя французької актриси Адріани Лекуврер.

… Оксана Коваленко не стала дівувати, чекаючи повернення додому свого Тараса. Зрештою, до Кирилівки Шевченко приїхав знову аж через чотирнадцять років – уже як вільна людина, здібний столичний художник та поет. На той час Оксана уже три роки була одруженою і бавила двох доньок, народжених від кріпака з Педиківки К. Сороки.

Тарас не надто переймався втраченим коханням. Життя тільки починалось, а він був уже відомим автором скандальних поезій та вдатним портретистом. Його столичні знайомства відчиняли йому двері на бали та прийоми, які влаштовували в Україні провінційні аристократи.

Нерозділене коханняНа одному з таких балів у 80-річної поміщиці Тетяни

Густавівни Волховської в селі Мойсівці Шевченко познайомився з дружиною відставного полковника Ганною Закревською та племінницею декабриста Рєпніна – княжною Варварою. Виник химерний любовний трикутник, врівноважити який не зумів би найдотепніший «піфагор».

21-річна пані полковникова пробудила у Тарасові чуттєві порухи серця. І коли полковник Закревський запросив молодого художника до свого помістя в Березову Рудку, щоб той намалював портрети його сімейства, Шевченко з охотою погодився. Тарас малював родину Закревських неквапливо, щоб довше бути поруч із «Ганною вродливою», як згодом він назвав свою кохану в одному із віршів.

Ще один тимчасовий притулок у той час Шевченко знайшов у Варвари Рєпніної в містечку Яготині. Княжна ще на тому балу у старої Волховської загорілася несподіваним коханням до поета і запропонувала йому пожити у своєму помісті. Проте вона була на шість років старшою від Тараса, і той радше сприймав її як свою опікунку, а не коханку. А княжна натомість своїх почуттів не приховувала. Зізнавалась у коханні до Шевченка в листах. Подарувала йому власноруч сплетений шалик. Навзаєм він подарував їй свій автопортрет. У Яготині

Тарас прожив десь із півроку, а потім знову повернувся до Петербурга.

… Уже на засланні побритий у солдати Шевченко згадував про Закревську, присвятивши їй вірша «Якби зострілися ми знову». Але зустрітися зі своєю пасією йому більше не довелося, вона померла у 35-річному віці саме того року, коли поет отримав звільнення від 10-річної солдатчини. А от із Варварою Рєпніною вдруге він таки побачився – через п’ятнадцять років після першої зустрічі, перебуваючи проїздом у Москві, коли повертався із заслання. Але 50-річна дама не змогла пробудити в ньому ніжних почуттів.

До речі, на заслання у Казахстан Шевченко потрапив власне через жіночу образу. У найскандальнішій на той час поемі «Сон» Тарас дозволив собі порівняти першу леді Росії, імператрицю Олександру із засушеним опеньком, мовляв, така ж вона «тонка, довгонога». На відміну від теперішнього захоплення зовнішністю подіумних модельок, краса такого ґатунку тоді була не в моді, і ображений таким порівнянням російський імператор суворо покарав поета.

Кохання без взаємностіДесять років солдатського побуту остаточно скалічили

особисте життя поета. Замість вишуканого товариства він мав компанію п’яних офіцерів, замість вродливих панянок його оточували замурзані казашки. Шевченку минав 44-й рік, коли новий імператор підписав указ про помилування, а він уже почувався страшенно старим чоловіком. Тарас ще й відпустив собі кошлату бороду, з якою справді скидався на старезного діда. Але, як то буває, мріяв про молоденьку дружину, поряд із якою хотів повернути свою минулу юнь.

Повертаючись до Петербурга, Шевченко на декілька місяців зависнув у Нижньому Новгороді. І тут сповна відчув свою популярність. Жіночки з місцевого бомонду навперебій замовляли йому свої портрети, а художник оцінював їх прискіпливим оком.

«Серед жінок, як на підбір, жодної не тільки красуні чи гарненької, навіть стерпної не зустрів. Потвори і, як видається, переважно старі діви. Бідні старі діви!» – такий запис у щоденнику зробив він під враженнями від жіночого товариства у Нижньому.

Але спраглий кохання поет таки знайшов у Нижньому Новгороді дівчину своїх мрій. Вперше він побачив її на театральній сцені 13 жовтня 1857 року. 16-річна актрисочка Катя Піунова здавалася йому ідеалом жіночої вроди.

Заради її театральної кар’єри він викликав до Нижнього знаменитого актора Михайла Щепкіна, і той впродовж трьох днів грав у виставах разом із нею. Про її акторську гру Шевченко написав захоплену замітку до місцевої газети, яку згодом передрукувала московська преса.

Він вблагав директора Харківського театру погодитися на умови актриси і зарахувати її до своєї трупи. Закоханий Шевченко зовсім втратив голову і готовий був полюбити всіх. «М. С. Щепкін, їдучи з Нижнього, просив мене полюбити його милу Тетясю, тобто Піунову, і я буквально виконав його дружнє прохання. А сьогодні, прощаючись зі мною, Кишкін зі сльозами на очах просив мене полюбити його смиренну улюбленицю Вареньку Остаф’єву. І після таких милих обов’язків я скучаю», – записав тоді Тарас у щоденник.

Але молода актриса виявилася надто невдячною, а може, просто не наважилася пов’язати своє життя з модним, але скандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим від неї. Врешті з 25-річним актором Максиміліаном Шмідтгофом вона переїхала у Казань, де й одружилися з ним.

Переживши гіркоту нерозділеного кохання, Шевченко продовжував пошуки молодої дружини у Петербурзі. Він мріяв придбати ґрунт біля Канева, збудувати хату з комірчиною-робітнею і жити разом із вірною дружиною. «Без жінки і над самісіньким Дніпром, і в новій великій хаті, і з тобою, мій друже-брате, я буду на самоті, я буду одинокий», – писав 46-

річний Тарас у листі до свого троюрідного брата Варфоломія Шевченка за рік до своєї смерті.

До речі, однією з претенденток на шлюб із поетом була наймичка Варфоломія, Харита Довгополенко. Але 19-річна селянка вважала Тараса занадто великим паном і через те не погодилася на шлюб.

Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина – Лукерія Полусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблював дорогими подарунками. Шевченко накупив їй сукна, капелюшків, туфель, перснів, білизни, сережок з медальйонами, коралів і навіть Євангеліє в білій оправі із золотими краями. Тільки за один день (3 вересня 1860 року) він витратив на презенти понад 180 рублів! Але крутійка не захотіла залишати столичного життя і переїжджати в Україну, щоб жити у селі. Вона покинула поета і вийшла заміж за перукаря Яковлєва.

Лише в 1904 році, по смерті свого пиячка-чоловіка, Лукерія Яковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодня приходила на могилу Шевченка.

Відвідуючи меморіал, у книзі відгуків одного разу вона залишила розпачливий запис: «8 травня 1905 року приїхала твоя Ликера, твоя люба, мій друже. Подивись, подивись на мене, як я каюсь…». Але було вже запізно. Прикро, але справжня народна слава і жіноча любов прийшли до Тараса Шевченка тільки після його смерті.

За матеріалами газети «Галицький Кореспондент»та malakava.com.ua