Державна установа «Інститут економІки прироДокористування та сталого розвитку

нацІональної акаДемІї наук україни»

збІрник наукових праць

Економіка природокористування і охорони довкілля

2014

Відповідальний редактор – академік НААН України, доктор економічних наук, професор

Михайло Хвесик

київ – 2014

уДк 330.15 : 404.062е-40

Економіка природокористування і охорони довкілля: [зб. наук. пр.] / Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку національної академії наук україни». – к.: Ду Іепср нан україни, 2014. – 134 с.

ISSN 1818-4170

у збірнику наукових праць розкриваються теоретичні та методологічні засади економіки природокористування та екологічного менеджменту. значну увагу приділено методології вартісних оцінок імплементації екологічних директив Єс в україні, методичним підходам до удосконалення економічної оцінки природного багатства україни, проблемам станов-лення екологічної освіти як важливого інструменту забезпечення сталого розвитку. запропоновано перспективні напрями поглиблення реформи земельних відносин, інвестиційного забезпечення модернізації водогосподарського комплексу, інституціональної трансформації системи управління лісовим комплексом, соціально-економічного піднесення сільських територій. розкрито зміст макроекономічної моделі формування потенціалу сталого розвитку.

Для широкого кола наукових співробітників, викладачів вищих навчальних закладів, представників органів державного управління та місцевого самоврядування, аспірантів.

The theoretical and methodological foundations of environmental economics and ecological management are revealed in the collection of scientific papers. The particular attention is paid to the methodology of monetary valuation of the EU economic direc-tives implementation in Ukraine, methodical approaches as to improvement of economic evaluation of Ukrainian nature wealth, problems of ecological education establishment as an important tool to provide sustainable development. The promising directions of reforming the land relations, investment providing of water complex modernization, institutional transformations of forest complex management system, socio-economic growth of rural territories, are offered. The content of macroeconomic model of sustainable development potential’s forming is observed.

The collection is designed for a wide range of researches, university professors, PhD students, representatives of public services and local authorities.

наукове видання внесено до переліку наукових фахових видань україни

(наказ вак україни №626 від 25 червня 2011 року).

Затверджено до друку вченою радою Державної установи «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку

Національної академії наук України» (протокол № 5 від 29 травня 2013 р.).

рецензенти:акад. НААН України, д.е.н., проф. М.Ф. Кропивкод.е.н., проф. В.М.Степановд.е.н., проф. М.Г. Ступень

рЕдакЦіЙна колЕГіязбірника наукових праць

«Економіка природокористування і охорони довкілля»

відповідальний редактор:академік наан україни, доктор економічних наук, професор михайло хвесик

Заступник відповідального редактора:доктор економічних наук, професорвасиль Голян

Члени редакційної колегії:ігор Бистряков, доктор економічних наук, професороксана веклич, доктор економічних наук, професорвалерій данилко, доктор економічних наук, професорШаміль ібатуллін, доктор економічних наук, професорярослав коваль, доктор економічних наук, професорлюдмила левковська, доктор економічних наукстепан лизун, доктор геолого-мінералогічних наук, професорЮрій лупенко, академік наан україни, доктор економічних наук, професорлеонід мельник, доктор економічних наук, професорволодимир міщенко, доктор економічних наук, професорЄвген хлобистов, доктор економічних наук, професорШтефан Бойнец (Словенія), доктор економічних наук, професорЖивко Жеков (Болгарія), доктор технічних наук, професорхристо крачунов (Болгарія), доктор економічних наук, професортадеуш перет (Польща)

відповідальний секретар:Юлія маковецька, кандидат економічних наук

уДк 330.15 : 404.062

© Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку національної академії наук україни», 2014

е-40

ISSN 1818-4170

3

змістпЕрЕдмова 5 PREFACE

ЄвроінтЕГраЦіЙні та ГЕополітиЧні виклики EUROINTEGRATION AND GEOPOLITICAL CHALLENGES

Володимир МІЩЕНКОметоДологІя вартІсних оцІнок ІмплементацІї

екологІЧних Директив Єс в українІ

6 Volodymyr MISHCHENKOMETHODOLOGY OF COST ESTIMATION OF EU ENVIRONMENTAL DIRECTIVES IN UKRAINE

Юлія МАКОВЕЦЬКА, Тетяна ОМЕЛЬЯНЕНКОповоДження з вІДхоДами в контекстІ вимог

Директиви 2010/75/Єс про промисловІ викиДи

10 Yuliya MAKOVETSKA, Tetyana OMELYANENKOWASTE MANAGEMENT IN THE CONTEXT OF THE REQUIREMENTS OF THE INDUSTRIAL EMISSIONS DIRECTIVE 2010/75/EU

Андрій КОВАЛЕНКОстан І проблеми нормативно-правового забезпеЧення

сталого розвитку в українІ

13 Andriy KOVALENKOSTATE AND ISSUES OF STATUTORY AND REGULATORY PROVIDING OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT IN UKRAINE

проБлЕми тЕоріЇ і мЕтодолоГіЇ ISSUES OF THEORY AND METHODOLOGY

Ігор БИСТРЯКОВ, Дмитро КЛИНОВИЙметоДиЧнІ пІДхоДи До уДосконалення економІЧної

оцІнки прироДного багатства україни

16 Ihor BYSTRYAKOV, Dmytro KLYNOVYIMETHODICAL APPROACHES TO IMPROVEMENT OF THE ECONOMIC ESTIMATION OF NATURAL WEALTH OF UKRAINE

Віра КУЦЕНКО, Галина ТРІЛЛЕНБЕРГекологІЧна освІта –

важливиЙ Інструмент сталого розвитку

20 Vira KUTSENKO, Halyna TRILLENBERHENVIRONMENTAL EDUCATION – AN IMPORTANT TOOL FOR SUSTAINABLE DEVELOPMENT

Андрій ГОРСЬКИЙеФект ДекаплІнгу як критерІЙ еколого-

орІЄнтованого економІЧного розвитку україни

23 Andriy GORSKYTHE DECOUPLING EFFECT AS A CRITERION OF ECOLOGICAL-ORIENTED ECONOMIC DEVELOPMENT OF UKRAINE

Інна ІЛЛЯШЕНКОФормування системи ФранЧаЙзингу як Фактора

вирІШення екологІЧних проблем

27 Inna ILLIASHENKOTHE FORMATION OF FRANCHISING AS A FACTOR IN THE SOLUTION OF ENVIRONMENTAL PROBLEMS

Олексій СТЕПЕНКОрозвиток прироДно-госпоДарських систем

у просторовІЙ економІцІ

29 Oleksiy STEPENKOTHE DEVELOPMENT OF NATURAL AND ECONOMIC SYSTEMS IN SPATIAL ECONOMICS

Ірина ШЕВЧЕНКОаДаптацІя економІЧного механІзму екологІЧної

полІтики До кризових умов економІки

33 Iryna SHEVCHENKOADAPTING OF ECONOMICAL MECHANISM OF ECOLOGICAL POLICY UNDER ECONOMIC CRISIS CONDITIONS

Оксана ЛУЦІВоцІнка вартостІ прироДних ресурсІв

територІальних економІЧних систем україни

37 Oksana LUTSIVASSESSMENT OF VALUE OF NATURAL RESOURCES OF TERRITORIAL ECONOMIC SYSTEMS OF UKRAINE

Олексій ШКУРАТОВаналІз впливу екологІЧних ФакторІв на еФективнІсть

сІльськогоспоДарського виробництва

42 Oleksiy SHKURATOVANALYSIS OF THE ENVIRONMENTAL FACTORS INFLUENCE ON THE AGRICULTURAL PRODUCTION EFFECTIVENESS

Віталій ПУГАЧтеоретиЧнІ засаДи сталого наДрокористування

45 Vitaliy PUHACHTHEORETICAL BASIS OF SUSTAINABLE SUBSOIL USE

Володимир БОЙКОпрогнозування безпеки атмосФерного повІтря

у великих мІстах україни

49 Volodymyr BOYKOFORECAST OF ATMOSPHERIC AIR SAFETY IN BIG CITIES OF UKRAINE

ЗЕмЕлЬні відносини LAND RELATIONS

Ніна ЛІЩУК, Іван КОВАЛЬЧУКФормування еколого-економІЧного механІзму

рацІонального використання І охорони мелІорованих земель в зонІ осуШення

52 Nina LISHCHUK, Ivan KOVALCHUKFORMATION OF ECOLOGICAL AND ECONOMICAL MECHANISM OF RATIONAL USE AND PROTECTION OF RECLAIMED LAND IN A DRAINAGE ZONE

Михайло ЩУРИКДержавнІ аграрнІ госпоДарства в умовах ринкової

моДелІ вІДтворення земельних ресурсІв

56 Мykhaylo SHCHURYKPUBLIC AGRICULTURAL SECTOR IN A MARKET MODEL REPRODUCTION OF LAND RESOURCES

Оксана САКАЛЬІнФраструктурне забезпеЧення капІталІзацІї

земельних ресурсІв

60 Oksana SAKALINFRASTRUCTURAL PROVIDING OF CAPITALIZATION OF LAND RESOURCES

Наталія ТРЕТЯКособливостІ капІталІзацІї земельних ресурсІв

як основного засобу виробництва у сІльському госпоДарствІ

64 Nataliya TRETIAKFEATURES OF CAPITALIZATION OF LAND RESOURCES AS THE MAIN MEANS OF PRODUCTION IN AGRICULTURE

4

Інна АНДРОЩУКІнвестицІЙне забезпеЧення мелІоративних захоДІв:

нацІональниЙ та регІональниЙ контекст

67 Inna ANDROSHCHUKINVESTMENT PROVIDING OF MELIORATIVE MEASURES: NATIONAL AND REGIONAL FRAMEWORK

воднЕ Господарство WATER MANAGEMENT

Людмила ЛЕВКОВСЬКА, Анатолій СУНДУКбезпека воДних ресурсІв україни:

аналІз, оцІнка, прІоритети забезпеЧення

71 Lyudmyla LEVKOVSKA, Anatoliy SUNDUKSECURITY OF UKRAINIAN WATER RESOURCES: ANALYSIS, EVALUATION, PRIORITIES OF PROVIDING

Валерій МАНДЗИКметоДиЧнІ пІДхоДи До комплексної економІЧної

оцІнки воДних ресурсІв

76 Valeriy MANDZYKMETHODOLOGICAL APPROACH TO COMPREHENSIVE ECONOMIC EVALUATION OF WATER RESOURCES

Роза БУСЕЛ, Лариса САВОШрегулЮвання оренДи воДних об’ЄктІв

в умовах поглиблення ринкової трансФормацІї воДогоспоДарського комплексу: регІональнІ

особливостІ та ІнституцІональнІ обмеження

80 Rosa BUSEL, Larissa SAVOSHWATER BODIES RENT MANAGEMENT UNDER DEEPENING OF WATER COMPLEX MARKET TRANSFORMATION: REGIONAL FEATURES AND INSTITUTIONAL LIMITATIONS

лісовиЙ сЕктор FOREST SECTOR

Ярослав КОВАЛЬ, Анатолій КАРПУКорганІзацІЙно-економІЧнІ засаДи вДосконалення

системи регулЮвання ринку Деревини

84 Yaroslav KOVAL, Anatoliy KARPUKORGANIZATIONAL AND ECONOMIC PRINCIPLES TO IMPROVE THE SYSTEM REGULATION OF THE WOOD MARKET

Олег ГОЛУБІнституцІЙне сереДовиЩе

капІталІзацІї лІсових ресурсІв

90 Oleh HOLUBINSTITUTIONAL ENVIRONMENT OF FOREST RESOURCES CAPITALICATION

Олександр ШУБАЛИЙтрансФормацІя системи управлІння лІсовим

комплексом на регІональному рІвнІ

93 Oleksandr SHUBALYITRANSFORMATION OF FOREST MANAGEMENT AT THE REGIONAL LEVEL

Максим ШЕСТАКособливостІ Формування системи управлІння

еФективнІстЮ у лІсовому комплексІ

98 Maksym SHESTAKFEATURES OF FORMATION OF PERFORMANCE MANAGEMENT IN THE FORESTRY SECTOR

рЕГіоналЬні проБлЕми природокористування та охорони навколиШнЬоГо сЕрЕдовиЩа

REGIONAL CHALLENGES OF NATURE USING AND ENVIRONMENT PROTECTION

Оксана ПРИСТАЙКО, Євген ХЛОБИСТОВеколого-економІЧниЙ потенцІал сталого

регІонального розвитку та Його ІнДикативниЙ вимІр

101 Oksana PRYSTAYKO, Yevhen KHLOBYSTOVENVIRONMENTAL AND ECONOMIC POTENTIAL OF SUSTAINABLE REGIONAL DEVELOPMENT AND ITS INDICATIVE DIMENSION

Олександр ІГНАТЕНКОзастосування економІЧних механІзмІв

прироДокористування та охорони ДовкІлля у сФерІ благоустроЮ населених пунктІв

105 Oleksandr IHNATENKOAPPLYING OF ECONOMIC MECHANISMS OF ENVIRONMENTAL MANAGEMENT AND PROTECTION IN AREA OF BEAUTIFICATION OF HUMAN SETTLEMENTS

сілЬсЬкі тЕриторіЇ RURAL TERRITORIES

Інна ІРТИЩЕВА, Тетяна СТРОЙКО, Маріанна СТЕГНЕЙмонІторинг екологІЧно сталого розвитку сІльських

територІЙ в умовах глобальних викликІв

109 Inna IRTYSHCHEVA, Tetyana STROYKO, Marianna STEHNEIMONITORING OF ECOLOGICALLY SUSTAINABLE DEVELOPMENT OF RURAL TERRITORIES IN THE GLOBAL CHALLENGES

Марія ІЛЬЇНАтеоретиЧнІ проблеми ДослІДження сІльських територІЙ

як цІлІсних соцІо-еколого-економІЧних систем

112 Mariya ILYINATHEORETICAL PROBLEMS OF RURAL TERRITORIES EXPLORATION AS AN INTEGRAL SOCIO-ECOLOGICAL-ECONOMIC SYSTEMS

стратЕГіЧниЙ потЕнЦіал сталоГо роЗвитку STRATEGIC POTENTIAL OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT

Вікторія МИКИТЕНКОсвІтогляДнІ трансФормацІї процесІв еволЮцІЙної ІнтеграцІї: макроекономІЧна моДель Формування

потенцІалу сталого розвитку

116 Viktoriya MYKYTENKOIDEOLOGICAL TRANSFORMATIONS OF EVOLUTIONARY INTEGRATION: MACROECONOMIC MODEL OF SUSTAINABLE DEVELOPMENT POTENTIAL FORMING

Ольга ДЕМЕШОКмоДелІ ресурсно-ФункцІонального забезпеЧення

еФективностІ системи управлІння

123 Olha DEMESHOKMODEL OF RESOURCE-FUNCTIONAL PROVIDING THE EFFECTIVENESS OF THE MANAGEMENT SYSTEM

Людмила ЛАДОНЬКОпобуДова моДелеЙ структурного типу заДля

ІДентиФІкацІї вимІрІв потенцІалу стратегІЧних змІн виробниЧо-економІЧних систем

128 Lyudmyla LADONKOCONSTRUCTION OF THE STRUCTURAL TYPE MODELS FOR IDENTIFICATION THE DIMENSIONS OF STRATEGIC CHANGES POTENTIAL OF INDUSTRIAL AND ECONOMIC SYSTEMS

до уваГи авторів 132 FOR THE ATTENTION OF AUTHORS

5

пЕрЕдмова

активний цілеспрямований рух україни у напрямку інтеграції до європейської спільноти, асоціації з Європейським союзом потребує розроблення нових і підви-щення якості чинних механізмів та інструментів регулювання суспільних відносин. адже, незважаючи на 23-річний досвід державотворення, в україні прямо чи опо-середковано переважають адміністративні методи регулювання природокорис-тування. з огляду на особливу роль природно-ресурсного потенціалу в розбудові держави на шляху до економічного й правового зближення з інституціональним забезпеченням Єс слід вказати на гостру актуальність екологічної модернізації механізмів і методів регулювання природокористування й охорони навколиш-нього середовища. вільний ринковий механізм регулювання суспільних відносин щодо володіння, користування та розпорядження природними ресурсами й охо-рони довкілля повинен оптимально доповнюватися державним впливом, що за-безпечить узгодження суспільних і приватних інтересів природокористування на засадах сталості.

у цьогорічному збірнику висвітлено широкий спектр теоретико-методологічних і прикладних аспектів економіки природокористування, екологічної та ресурсної політики, управління соціо-еколого-економічними системами, інституціонального забезпечення й формування стратегічного потенціалу сталого розвитку. у кон-тексті євроінтеграційних та геополітичних викликів сьогодення особливу увагу присвячено методології вартісних оцінок імплементації екологічних директив Єс в україні. висвітлено стан і проблеми нормативно-правового забезпечення сталого розвитку як концептуального орієнтиру економічної політики.

автори зробили значний внесок у вирішення проблем теорії та методології економіки природокористування. описано методичні підходи до вдосконалення економічної оцінки природного багатства україни. висвітлено особливості за-стосування економічних механізмів природокористування та охорони довкіл-ля. розглянуто еколого-економічний потенціал сталого регіонального розвитку. проаналізовано предметний зміст розвитку природно-господарських систем у просторовій економіці. при цьому особливу увагу присвячено екологічній освіті як важливому інструменту сталого розвитку. перспективні результати наукових досліджень можуть забезпечити вирішення актуальних проблем регулювання земельних відносин, водного господарства, лісового сектору, надрокористування в контексті сталого розвитку.

обґрунтовано рекомендації щодо капіталізації природних ресурсів в україні, виділено особливості капіталізації земельних ресурсів. набули подальшого роз-витку еколого-економічний механізм та інвестиційне забезпечення раціональ-ного землекористування й відтворення земель. запропоновано новітні підходи до безпеки водних ресурсів україни, комплексної оцінки ресурсу та імплементації орендних відносин у сферу водокористування. сформульовано організаційно-економічні засади вдосконалення системи підтримки прийняття управлінських рі-шень у лісовому секторі, запровадження капіталізації лісових ресурсів. викладено теоретичні проблеми дослідження сільських територій, моніторинг їх екологічно сталого розвитку. Формалізовано оптимальну для україни макроекономічну мо-дель формування потенціалу сталого розвитку. обґрунтовано модель ресурсно-функціонального забезпечення ефективності системи управління розвитком стратегічного потенціалу.

Редакційна колегія збірника сподівається, що наведені результати на-укових досліджень відомих науковців, досвідчених фахівців, молодих уче-них і аспірантів стануть корисними як дослідникам теоретичних, методоло-гічних, методичних та прикладних проблем раціонального використання, охорони й відтворення природно-ресурсного потенціалу і навколишнього природного середовища, забезпечення екологічної безпеки соціально-економічного розвитку й життєдіяльності людини, так і широкому колу за-цікавлених осіб, а також органам державної влади та місцевого самовря-дування, суб’єктам господарювання відповідно до їх компетенції.

6

Економіка природокористування і охорони довкілля

У контексті підписання Угоди про асоціацію з ЄС висвітлено актуальність питань вартісної оцінки імплементації екологічних ди-ректив в Україні. Такі оцінки є передумовою фінансового аналізу потреб у коштах і джерел їх отримання. Досліджено методологічний інструментарій обчислення вартісних показників, що має забезпечити отримання релевантних та вірогідних оцінок. Розглянуто склад і категорії витрат, основні методи оціночних розрахунків та особливості їх застосування. Узагальнено європейський досвід у зазначеній сфері. Здійснено аналіз національного контексту питання.

У зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію з ЄС в Україні актуалізувалось питання вартісної оцінки імплементації європейських директив. Серед відповідних завдань на одному з перших місць постало дотримання екологічних стандартів. У цій сфері обсяги фінансових ресурсів на імплементацію норм ЄС є очікувано одними з найбільш вагомих.

Проект Угоди про асоціацію України з ЄС у тій частині, що стосується природоохоронних законодавчих документів, налічує 26 ди-ректив і 3 регламенти, що підлягають імплементації. Строки імплементації становлять від 2-3 до 5-6 років (в окремих положеннях директив до 8-10 років) з моменту набрання чинності Угодою. При цьому переважна більшість документів має бути імплементована протягом 2-3 років. Неодмінною складовою планів імплементації є вартісні показники, на основі яких має аналізуватися забезпеченість фінансовими ресурсами інвестиційних потреб.

Проведення вартісних оцінок імплементації законодавства ЄС має ґрунтуватись на використанні певного стандартизованого ін-струментарію. Така інформація може бути релевантною та вірогідною лише за умови, що вона отримується за заздалегідь визначеною методологією. Без відповідної основи ми будемо приречені на суперечливі та незіставні між собою оцінки, які надалі можуть бути ви-користані зі спекулятивними цілями.

Обумовлюється застосування методичних підходів, заснованих: на макроекономічних порівняннях з іншими країнами; на викорис-танні показників витрат, віднесених на одиницю робіт, послуг тощо; на розробці локальних (територіальних) моделей; на спеціально створених програмних продуктах тощо.

Перенесення правових норм ЄС, зафіксованих у директивах і регламентах, на вітчизняний ґрунт – у практику природоохоронного регулювання – є складним багатостадійним процесом. Він відповідно включає цілий комплекс витрат, починаючи з категорії адміністра-тивних, що здійснюються на різних рівнях управління, і закінчуючи капітальними та операційними, що здійснюються у виробничий сфері. Процес починається з юридичного аналізу відповідності законодавства та з транспозиції – перенесення правових норм у законодавство України. Далі він переходить у стадію планування й організації робіт, забезпечення координації зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, кадрове, інформаційне й фінансове супроводження, здійснення контрольних функцій на всіх стадіях та моніторингу.

Визначальна роль у формуванні інвестиційної імплементації належить збалансуванню джерел фінансування. Серед них насамперед мають бути оцінені можливості державного й місцевого бюджетів. Їх складовою є кошти підприємств, гранти, позики, допомога між-народних фондів та інші надходження. За досвідом країн Центральної та Східної Європи, які здійснювали імплементацію законодавства ЄС, цей процес отримував вагому фінансову підтримку з різних фондів ЄС, у тому числі структурних. Щодо України така допомога прямо не передбачена (крім технічної), однак і не виключена.

It is proven the urgency of cost estimation of the ecological directives implementation in Ukraine in the context of the EU Association Agreement signing. Such assessments are the precondition of financial analysis of financing requirements and their sources. In is investigated the methodologi-cal tools of calculating the cost indicators which is to ensure getting of relevant and credible assessments. It is examined the composition and classes of costs, the main methods of assessment calculation and the peculiarities of their application. The European experience in the above-mentioned sector is generalized.

Due to signing of EU-Ukraine Association Agreement, the question of cost estimation of the European directives’ implementation is relevant. One of the main aims is commitment to ecological standards. The financial resources to implement the EU standards are expected to be of considerable amount.

EU-Ukraine Association Agreement project in its part concerning nature protection legislation comprises 26 directives and 3 regulations which are to be implemented. The terms of implementation start from 2-3 up to 5-6 years (in some directives regulation – up to 8-10 years) on the entry into force of the Agreement. The cost indicators are the integral part of the implementation plans, on the basis of which it is necessary to analyse the investment requirements’ financial resource capacity.

The cost estimation of the European Union Regulations is to be based on using of certain standardized tools. Such information may be relevant and credible only being obtained by pre-determined methodology. Having no appropriate basis we will stumble upon controversial and disparate estimations, which can later be used with speculative purposes.

It is grounded the application of methodological approaches based on macroeconomic comparison with other countries’ experience; using unit labour cost; development of local (territorial) models, specially made software and some others.

The implementation of the EU Regulations and Directives to the national nature protection is a complicated multistage process. Respectively, is includes a number of expenditures, beginning with administrative costs on the different levels of management, and finishing with capital and operating costs within the production sphere. The process starts from legal analysis on legislation conformity and transposition – transferring of legal regulation to Ukrainian legislation. Hereafter, it passes to the stage of work planning and management, providing of coordination among central and regional bodies of executive power, professional informational and financial support, realization of audit functions on all stages, and, finally, monitoring.

The crucial role in forming the investment implementation is up to balancing of financing sources. Primarily, they are to be estimated capacities of the state and local budgets. Secondly, they are enterprises’ assets, grants, loans, international funds benefit and other incomings. Based on the experience of the Central and East European countries having implemented the EU Regulations, this process received benefits from different EU funds, including structural ones. As far as it concerns Ukraine, such assistance is not expressly provided (except for technical one), but is within the bounds of possibility

уДк 330.15

мЕтодолоГія вартісних оЦінок імплЕмЕнтаЦіЇ ЕколоГіЧних дирЕктив Єс в украЇні

METHODOLOGY OF COST ESTIMATION OF EU ENVIRONMENTAL DIRECTIVES IN UKRAINE

Володимир МІЩЕНКО, доктор економічних наук, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», Київ

Volodymyr MISHCHENKO,Doctor of Economics, Public Institution «Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv

7

Економіка природокористування і охорони довкілляперспектива підписання угоди про асоціацію з Єс призвела до значної

активізації роботи з апроксимації екологічного законодавства україни до права Єс (Acquis communautaire). основну роль тут відіграло за-твердження базового плану адаптації (базового плану апроксимації) у 2012 році. Йому передувала оцінка стану гармонізації екологічного законодавства україни з правовими актами Єс, виконана за допомогою експертів агенції охорони довкілля Швеції на основі методології, відомої як «оцінка правових прогалин», а також «таблиць відповідності». результати оцінки були викладені в огляді стану гармонізації законодавства україни з вимогами права Єс [1].

у проекті угоди про асоціацію україни з Єс, а саме – у Додатку ххх глави 6 «навколишнє природне середовище» розділу V визначено пере-лік екологічних Директив та регламентів Єс, що підлягають імплементації і щодо яких проводилась оцінка прогалин у правовому полі україни. цей перелік (відкоригований станом на другу половину 2013 року) налічує 29 документів (26 Директив і 3 регламенти) із складу Acquis у сфері охорони навколишнього природного середовища. вони поділені за тематичною спрямованістю на 8 секторів. серед них такі «важковаговики» як директива про всеохоплююче запобігання і контроль забруднень, про захоронення відходів, про якість питної води, про очистку міських стічних вод і деякі інші.

строки імплементації складають від 2-3 до 5-7, а в окремих положеннях директив до 8-10 років з моменту набрання чинності угодою. при цьому переважна більшість документів має бути імплементована протягом 2-3 років.

неодмінною складовою планів імплементації мають бути вартісні показники і на цій основі аналіз забезпечення фінансовими ресурсами інвестиційних потреб.

впровадження (імплементація) правових норм ес, зафіксованих в директивах і регламентах, у вітчизняну практику природоохоронного регулювання є складним багатоступінчатим процесом. починається він по суті з транспозиції – перенесення правових норм у законодавство україни. надалі він переходить в стадію практичної реалізації – планування й організації робіт, забезпечення координації зусиль центральних і місцевих органів виконавчої влади, кадрове, інформаційне й фінансове супроводжен-ня, здійснення контрольних функцій на всіх стадіях і, врешті, моніторинг. відповідно до зазначеного, процес імплементації включає цілий комплекс витрат, починаючи з категорії адміністративних, що здійснюються на різних рівнях державного управління, і закінчуючи капітальними та операційними, що здійснюються у виробничій сфері.

проведення вартісних оцінок імплементації законодавства Єс має за-сновуватись на використанні певного стандартизованого інструментарію. відповідна інформація може бути релевантною та вірогідною лише за умови, що вона отримується за заздалегідь визначеною методологією. без від-повідної опори ми будемо приречені на суперечливі та неспівставні між собою оцінки, які надалі можуть бути використані зі спекулятивними цілями.

наявний досвід розгляду відповідних питань обмежується експертними прогностичними оцінками та їх екстраполяцією на україну. ціна імплемен-тації екологічного законодавства Єс в україні визначається при цьому по аналогії, спираючись на відповідний досвід країн східної і центральної Європи [5, 6]. такі показники мають орієнтовний характер і характеризу-ються неоднозначністю.

Автор поставив за мету дослідити та сформувати методологічний інструментарій вартісних оцінок імплементації екологічних директив Єс і на цій основі означити передумови отримання вірогідних показників для подальшого фінансового аналізу. Дослідження базується на системному узагальненні європейської практики виконання таких оцінок і на аналізі вітчизняного контексту питання в площині збалансування інвестиційних потреб і можливостей.

методологічно питання вартості імплементації директив Єс у при-родоохоронній сфері постають як питання оцінки додаткових витрат, що виникають в природоохоронній сфері – понад той базовий рівень витрат, що уже склався. базовий рівень фінансування природоохоронної сфери в україні відображає рис. 1. зокрема у 2012 р. відповідні витрати за даними Держстату становили 20,51 млрд грн. однак стрімка динаміка номінальних витрат приховує насправді стагнацію реального фінансуван-ня. про це свідчить нижня крива на рис. 1, побудована з використанням індексу дефлятора. певні зрушення стосуються лише 2011-2112 рр., коли

здійснювалось додаткове фінансування заходів з вивезення за кордон небезпечних відходів.

водночас, беручи до уваги низку програм і зобов’язань уряду в еко-логічній сфері (зокрема в рамках Другого енергопакета Європейського енергетичного співтовариства), в середньо- та довгостроковій перспек-тиві можна прогнозувати суттєве збільшення природоохоронних витрат, що також зафіксовано на рис. 1.

на цьому фоні витрати, пов’язані з імплементацією екологічних дирек-тив Єс, виступають в якості додаткових до базового фінансування в його перспективній динаміці (тобто на рис.1 мова йде про «б»). відтак щодо таких витрат виникає потреба в розробленні окремої фінансової стратегії.

остання має бути збалансована за строками і джерелами коштів та вра-ховувати економічну спроможність держави і її корпоративного сектору. однак за всіх передумов період імплементації це період повної мобілізації фінансових ресурсів на досягнення встановлених екологічних стандартів.

узагальнення досвіду країн центральної та східної Європи, які протягом останнього десятиліття готувалися до вступу в Єс, дозволяє зазначити, що імплементація екологічних директив супроводжується екстремальним зростанням їх витрат. красномовним прикладом у цьому відношенні є, зо-крема, Чеська республіка [2]. підготовка до вступу в Єс в умовах встанов-лених жорстких термінів досягнення певних екологічних стандартів (кінець 1998 р.) зумовила значне зростання екологічних інвестицій у зменшення викидів і скидів забруднюючих речовин в атмосферу і водні джерела (див. рис. 2). але надалі (після 1998 р.) екологічні інвестиції повернулися до своїх стартових значень у 1990 р. і певним чином стабілізувались. слід додати, що абсолютний розмір інвестицій разом зі зростанням ввп збільшувався.

у процесі імплементації окремо виділяється стадія апроксимації еко-логічного законодавства україни до права Єс, що включає транспозицію (перенесення) положень директив в національне нормативно-правове поле. за цією стадією можуть також формуватися вартісні показники. якщо звернутися до угоди про асоціацію з Єс, то в ній згідно з додатком ххх чітко визначено, що україна зобов’язується поступово у встановлені строки

Рис. 1. Динаміка витрат на охорону навколишнього природного середовища в Україні

рис. 1. динаміка витрат на охоронунавколишнього природного середовища в україні

Рис. 2. Динаміка рівня екологічних інвестицій на прикладі Чеської Республіки у період 1990-2011 рр.

рис. 2. динаміка рівня екологічних інвестиційна прикладі Чеської республіки у період 1990-2011 рр.

8

Економіка природокористування і охорони довкілля

наблизити своє законодавство до законодавства Єс. така постановка питання кореспондується зі стадією апроксимації. відповідно мають іден-тифікуватись вартісні оцінки.

з методологічної точки зору першочергово слід розглянути склад ви-трат, пов’язаних з імплементацією. у концептуальному відношенні згідно з європейською практикою важливим є первісне виділення двох базових секторів оцінювання, а саме суспільного (публічного) і приватного (не-державного загалом). перший з них за витратами на імплементацію пов’язаний з бюджетною сферою (на державному та місцевому рівні), і відтак є найбільш чутливим для громадян. Другий стосується коштів суб’єктів господарювання, і як невиробничі витрати вони позначаються на їхніх доходах і конкурентоздатності.

у складі витрат як суспільного, так і приватного секторів обрахову-ються три основні їх складові, а саме: адміністративні чи адміністративно-управлінські (administrative costs, administrative and management costs), інвестиційні (капітальні) та операційні (operation). центр ваги припадає при цьому, як правило, на інвестиційну складову. остання у свою чергу може поділятися на нові інвестиції (new investment) і на реінвестиції (re-investment). у другому випадку мається на увазі здійснення заходів з реконструкції, модернізації об’єктів природоохоронної інфраструктури тощо. загальну структуру витрат і склад пов’язаних з ними робіт відображає табл. 1.

особливості структури витрат на імплементацію служать основою класифікації європейських директив. передусім (серед них) виділяють групу директив, витрати по яких лягають на бюджетну сферу (суспільний сектор), і групу директив, по яких витрати на імплементацію стосуються переважно приватного сектору. прикладами перших є Директива 1999/31/ес про захоронення відходів, Директива 91/271/ес про очистку міських стічних вод та ін.

прикладами других є Директиви 2010/75/ес про промислові викиди, 98/70/ес про якість бензину та дизельного палива, 1999/32/ес про змен-шення вмісту сірки у деяких видах рідкого палива та низка інших.

у свою чергу директиви, витрати по яких несе суспільний сектор, поділяються на групу з виключно адміністративною складовою і на групу з переважно інвестиційною складовою. перші представлені насамперед директивами, що набули назви «горизонтальних» і які стосуються питань управління станом довкілля та інтеграції екологічної політики в інші галузі політики. це зокрема директива 2011/92/ес про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище, 2003/4/ес про доступ громадськості до екологічної інформації та інші.

категорія адміністративних витрат – це витрати, які несуть державні та місцеві органи влади згідно зі своєю компетенцією (через реалізацію владних повноважень у тій чи іншій сфері, зокрема у сфері екологічного регулювання). Інакше кажучи, це витрати, які несуть виключно виконавчі адміністративні органи на різних рівнях правління.

адміністративні витрати у природоохоронній сфері стосуються передусім міністерства екології та природних ресурсів україни, інших міністерств,

агентств, служб, окремих департаментів, в компетенцію яких входять відповідні питання. у складі останніх знаходиться екологічне нормуван-ня, експертиза, сертифікація (суб’єктів господарювання), ліцензування, надання дозволів та лімітів, функції реєстрації, аудиту тощо. пов’язані з витратами послуги стосуються також інформування, навчання персоналу, створення баз даних, моніторингу. окремий різновид адміністративних ви-трат виникає при потребі реформування і структурної перебудови органів управління, збільшення штату службовців, їх перепідготовки, розширенні офісних площ і т. ін.

категорія операційних витрат (operation costs) кореспондується з традиційним для вітчизняної практики поняттям «експлуатаційні» ви-трати. однак у контексті вартісних оцінок імплементації операційні витрати трактуються більш широко, ніж експлуатаційні (разом з тим охоплюючи їх). відповідна їх специфіка найкраще проявляється на прикладі поводження з відходами. у цій сфері операційні витрати це витрати, пов’язані зі всією системою збирання, сортування, вивезення, захоронення відходів на по-лігонах [3]. До інвестиційних витрат при цьому відносяться будівництво об’єктів інфраструктури, таких як полігони, сміттєпереробні чи сміттєс-палювальні заводи тощо.

центральним в методологічному відношенні питанням є змістовний порядок оцінювання вартості імплементації, адаптований до особливостей предмету оцінки, і формування відповідної системи показників. за загаль-ними передумовами методичні підходи до обрахунку вартості імплементації можуть бути класифіковані наступним чином:

1. оцінки засновані на використанні макроекономічних показників чи на міждержавних співвідношеннях (грубі й швидкі);

2. категорія оцінок, заснованих на використанні питомих (одиничних) показників витрат, чи виконання робіт (unit costs approach);

3. оцінки засновані на використанні спеціальних моделей розрахунку і відповідних програмних продуктів.

4. оцінки засновані на базі розрахунків по локальних (територіальних) еталонних моделях;

5. оцінки засновані на безпосередніх обстеженнях та інвестиційних розрахунках.

перший вид оцінок зазвичай базується на усереднених показниках витрат на душу населення. такі показники, що узагальнюють наявний досвід розрахунків, фігурують зокрема на прикладі низки країн східної і центральної Європи, де європейськими експертами здійснено значні відповідні напрацювання. До цієї ж категорії примикають оцінки, що базу-ються на міждержавних порівняннях ситуації і на екстраполяції вартісних показників з тими чи іншими застереженнями та коректурами.

Другий вид оцінок виходить з використання показників витрат віднесених на одиницю послуг, робіт тощо. серед них, зокрема, такі як: грн./на 1 тонну щодо видалення відходів, грн./м3 водовідведення, грн./м2 рекультивації (звалищ), грн./квт вартості систем пилогазоочистки на теплоелектрос-танціях. Йдеться як про капітальні, так і операційні витрати.

третій методологічний підхід (використання програмних продуктів) вважається найбільш адекватним поставленим цілям. Для його реалізації європейськими фірмами розроблено декілька спеціальних моделей роз-рахунку – Feasible (COWI, Данія), MOSES та ін., зокрема для питної води, для відходів, для міських стічних вод. їх застосування вимагає всеохоплю-ючої інвентаризації – об’єктів захоронення відходів, водоочисних споруд, джерел пило-газових викидів тощо і, крім того, обґрунтування сценарію розбудови нової інфраструктури і її вартісних оцінок. у цьому зв’язку слід зазначити, що значні припущення, які супроводжують цей процес (і яких важко уникнути), можуть значною мірою нівелювати детальність розрахунків.

До методологічно близьких підходів можна, на наш погляд, відне-сти побудову еталонних локальних (територіальних) моделей. останні кваліфікуються іноді як типові кластери, що дозволяє екстраполювати їх за вартісними показниками на всю територію країни.

нарешті, п’ятий вид оцінок (за методом прямого обстеження об’єктів) може бути доцільним для обмеженого кола великих забруднювачів на-вколишнього природного середовища. однак вибіркові обстеження слід вважати доцільними у всіх випадках.

масив екологічних директив ес, що підлягатимуть імплементації в україні в разі підписання угоди про асоціацію, є дуже різноманітним за змістом

таблиця 1. структура витрат на здійснення імплементації директив Європейського союзу у сфері охорони довкілля

Базові сектори категорія витрат склад витрат (приклади)

суспільний сектор (бюджетна сфера державний і місцевий

рівні)

адміністративно-управлінські витрати

створення структурних підрозділів, інформування, навчання, ведення баз даних, консультативні послуги, перепідготовка персоналу, заходи із залучення громадськості

Інвестиційні (капітальні) витрати

нові інвестиції реінвестиції

будівництво й модернізація очисних споруд і пилогазоочисних установок, будівництво полігонів відходів, сміттєпереробних заводів тощо

операційні (експлуатаційні) витрати

експлуатаційне обслуговування, організація збирання відходів, ведення моніторингу тощо

приватний (корпоративний) сектор (кошти суб’єктів

господарювання)

управлінські витрати створення нових підрозділів, організація планування і звітності, ведення баз даних

Інвестиційні (капітальні) витрати

нові інвестиції реінвестиції

будівництво і реконструкція об’єктів екологічної інфраструктури, новеобладнання й устаткування, лабораторії

експлуатаційні витрати експлуатаційне обслуговування, контрольний моніторинг, аналітика

9

Економіка природокористування і охорони довкілля

і масштабами заходів. відтак щодо кожної з них має застосовуватись свій методичний підхід, який виходитиме із врахування її специфіки.

в одних випадках предмет правового регулювання буде обумовлювати застосування питомих показників витрат, в других – можуть бути використані галузеві пооб’єктні розрахунки, в третіх – застосовані спеціальні програмні моделі. значною мірою вибір методу буде залежати від наявної інформа-ційної бази і вибору того чи іншого прогнозного сценарію імплементації в окремих природоохоронних сферах [3, 4].

торкаючись оцінок, заснованих на макроекономічних показниках та міжнародних співвідношеннях, слід зазначити, що для їх отримання на цей час сформувалась досить широка інформаційна база. мова йде про обрахунки, які виконувались європейськими експертами в низці країн східної і центральної Європи при підготовці і проведенні імплементації природоохоронних директив Єс. їх узагальнення для десяти країн (табл. 2) дозволяє зазначити, що вилка витрат на імплементацію у розрахунку на 1 особу становить 450-1200 євро. якщо виходити з середнього для цих країн показника та чисельності населення україни – 45,4 млн осіб, то су-марна вартість екологічної імплементації складе близько 41 млрд євро. якщо ж обмежитись найбільш співставними країнами, а саме польщею, румунією та туреччиною, та орієнтуватися на середній для них показник, то інвестиційні потреби україни можуть бути оцінені в 42-43 млрд євро.

на цей час такі попередні грубі оцінки не варто фетишизувати, оскільки надто різнорідні показники кладуться в їх основу в тих чи інших країнах, і надто різною в них є ситуація з екологічними проблемами. крім того, треба брати до уваги, що отримані величини витрат відносяться на період часу від 5-6 до 12-15 років.

визначальна роль у формуванні інвестиційної імплементації належить збалансуванню джерел фінансування. серед них передусім мають бути оцінені можливості державного і місцевого бюджетів. їх складовою, далі, виступають кошти підприємств, гранти, позики, допомога міжнародних фондів та інші надходження. з боку держави можлива, зокрема, допомога підприємствам у впровадженні нових стандартів через надання пільгових цільових кредитів тощо. за досвідом країн центральної та східної Європи, які здійснювали імплементацію законодавства ес, цей процес отримував вагому фінансову підтримку із різних фондів Єс, в тому числі структурних. Щодо україни така допомога прямо не передбачена (крім технічної), однак не виключена.

Фінансовий аналіз вартісних показників імплементації ставить своїм за-вданням оптимізувати, чи, точніше, збалансувати обсяг коштів за джерелами їх отримання. у складі зазначених джерел передусім (як базові) постають платежі користувачів (user charges) послуг з видалення відходів, тобто на-селення (мова йде про тверді побутові відходи). Далі у їх складі фігурують кошти місцевих (муніципальних) та державного бюджетів, гранти, позики тощо. особливе місце для країн членів чи кандидатів у члени ес займає фінансова допомога з фондів ес, у тому числі технічна.

ключовим моментом фінансового аналізу є за європейською методоло-гією виявлення і пошук можливостей ліквідації так званих «gaps» - розривів між обсягом доступних фінансів і затребуваним їх рівнем в разі реалізації вимог європейських стандартів. зазначена процедура стосується розгляду кожного окремого напряму – поводження з відходами, очистки стічних вод, забруднення повітря. Фінансові розриви є майже неминучими, а відтак по-

стає завдання оптимального їх покриття як у річному вимірі, так і в динаміці за період імплементації

висновкиоцінка вартості впровадження вимог джерел права Єс у сфері охорони

довкілля та пов’язана з цим стратегія фінансування передбачають застосу-вання досить широкого набору методичних підходів. вони покликані забез-печити отримання релевантної та достатньо вірогідної інформації в контексті формування довгострокової державної природоохоронної політики.

з підписанням угоди про асоціацію з Єс центральним постає питання оптимізації чи збалансування екологічних статей витрат за джерелами коштів.

якщо поставлені перед україною вимоги виглядатимуть як завищені, то, по-перше, це слід переконливо показати. по-друге, поставити питання про надто стислі терміни імплементації євростандартів і про відстрочення їх впровадження. нарешті, по-третє, це дозволяє обґрунтувати потреби в отриманні коштів з міжнародних джерел, зокрема, Єс фондів, а також – кредитів. якщо участь інституцій Єс у фінансуванні витрат за зобов’язаннями україни не передбачено угодою про асоціацію, то слід говорити про можливу корекцію останньої.

CONCLUSIONSThe cost estimation of implementation the EU Regulations in nature

environment protection and related financing strategy provide application of a number of the methodological approaches. They are called to ensure obtaining of relevant and credible information in the context of forming of long-term state nature protection policy.

Due to signing of the EU Association Agreement, the question of optimization or balancing of ecological cost items by financial sources arises.

If the demands put before Ukraine would look like raised ones, then it is necessary, firstly, to show this fact persuasively. Secondly, it is necessary to raise a question on very short terms of EU standards implementation and postponement of their introduction. Finally, it helps to prove needs in getting funds from international sources, especially from EU funds and also credits. If the EU institutions’ participation in financing Ukraine’s expenditures is not provided by the EU Association Agreement, we are to deal with adjustment of the latter.

список використаних дЖЕрЕл1. Огляд стану гармонізації законодавства України з вимогами права ЄС та Базовий план

гармонізації законодавства України з правом ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.menr.gov.ua/docs/activity-adaptation/Overview.pdf.

2. Бізек В. Політика та право ЄС з питань, що стосуються довкілля // Проект ЄС «Додаткова підтримка Міністерства екології та природних ресурсів України у впровадженні Секторальної бюджетної підтримки». – Київ. – 2013. – 163 с.

3. Інституціональний розвиток сфери поводження з відходами в Україні: на шляху євро-пейської інтеграції / В. С. Міщенко, Ю. М. Маковецька, Т. Л. Омельяненко. – К. : ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», 2013. – 192 с.

4. Міщенко В.С. Ідеологія імплементації директив ЄС щодо відходів в українському за-конодавстві / В. С. Міщенко // Матеріали Національного форуму [«Поводження з відходами в Україні: законодавство, економіка, технології»] (Луганськ, 24-25 жов. 2013 р.). – К. : Центр екологічної освіти та інформації, 2013. – С. 27–29.

5. Реалізація інтеграційного вибору України: правові проблеми, можливі ризики та наслідки: брошура /за ред. О. О.Ашуркова; НАН України, Інститут економіко-правових досліджень. – До-нецьк : ІЕП НАН України, 2013. – 186 с.

6. Emerson М., Edwards T.H. and other. The Prospect of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine. – Brussels Centre for European Policy Studies, 2006 – P. 106.

REFERENCES1. Ohlyad stanu harmonizatsiyi zakonodavstva Ukrayiny z vymohamy prava ES ta Bazovyy plan

harmonizatsiyi zakonodavstva Ukrayiny z pravom ES [Review of the harmonization of the laws of Ukraine to EU law and Baseline of harmonization of Ukraine’s law with EU law]. Available at: www.menr.gov.ua/docs/activity-adaptation/Overview.pdf [in Ukrainian].

2. Bizek V. Polityka ta pravo ES z pytan’, shcho stosuyut’sya dovkillya [Policy and EU law on environmental matters]. Kyiv, 2013, 163 p. [in Ukrainian].

3. Mishchenko V.S., Makovets’ka Yu.M., Omel’yanenko T.L. Instytutsional’nyy rozvytok sfery povodzhennya z vidkhodamy v Ukrayini: na shlyakhu yevropeys’koyi intehratsiyi [Institutional development of the waste management in Ukraine towards European integration]. K.: DU “Instytut ekonomiky pryrodokorystuvannya ta staloho rozvytku NAN Ukrayiny”, 2013, 192 p. [in Ukrainian].

4. Mishchenko V.S. Ideolohiya implementatsiyi dyrektyv ES shchodo vidkhodiv v ukrayins’komu zakonodavstvi [The ideology of the implementation of EU directives on waste treatment in Ukrainian legislation]. Materialy Natsional’noho forumu “Povodzhennya z vidkhodamy v Ukrayini: zakonodavstvo, ekonomika, tekhnolohiyi”, Luhans’k, Tsentr ekolohichnoyi osvity ta informatsiyi, 2013, pp. 27–29 [in Ukrainian].

5. Ashurkov O.O. Realizatsiya intehratsiynoho vyboru Ukrayiny: pravovi problemy, mozhlyvi ryzyky ta naslidky [Implementing of integration choice of Ukraine: legal issues, risks and consequences]. NAN Ukrayiny, Instytut ekonomiko-pravovykh doslidzhen’, Donets’k: IEP NAN Ukrayiny, 2013, 186 p. [in Ukrainian].

6. Emerson М., Edwards T.H. and others. The Prospect of Deep Free Trade between the European Union and Ukraine. Brussels Centre for European Policy Studies, 2006, 106 p.

таблиця 2. витрати на імплементацію екологічного законодавства Єс за досвідом країн Центральної

і східної Європи та туреччини*

країна інвестиційні потреби, млн євро населення, млн осіб витрати на одну людину, євро

болгарія 8 610 7,5 1 150латвія 1 480–2 360 2,3 650–1 050литва 1 600 3,6 450польща 22 100–42 800 38,6 575–1 100румунія 22 000 22,3 1 000словаччина 4 800 5,4 900словенія 2 430 2,0 1 200туреччина 65 000–68 000 69,7 925–975угорщина 4 100–10 000 10,0 400–1 000Чеська республіка 6 600–9 400 10,2 650–925

* За узагальненням даних європейських експертів.

10

Економіка природокористування і охорони довкілляуДк 338:504

поводЖЕння З відходами в контЕксті вимоГ дирЕктиви 2010/75/Єс про промислові викиди

WASTE MANAGEMENT IN THE CONTEXT OF THE REQUIREMENTS OF THE INDUSTRIAL EMISSIONS DIRECTIVE 2010/75/EU

Юлія МАКОВЕЦЬКА,кандидат економічних наук, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», Київ

Тетяна ОМЕЛЬЯНЕНКО,кандидат економічних наук, Державна установа «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку Національної академії наук України», Київ

Yuliya MAKOVETSKA,Candidate of Economics, Public Institution «Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv

Tetyana OMELYANENKO,Candidate of Economics, Public Institution «Institute of Environmental Economics and Sustainable Development of the National Academy of Sciences of Ukraine», Kyiv

У рамках Угоди про асоціацію з Європейським Союзом Україна бере на себе низку зобов’язань щодо приведення власного законо-давства у відповідність до вимог європейського права. Однією з найбільш складних для імплементації директив як в інституціональ-ному, так і у вартісному плані є Директива 2010/75/ЄС про промислові викиди (інтегроване запобігання та контроль забруднення), яка охоплює базові сфери промисловості, що системно впливають на показники якості навколишнього середовища – повітря, воду, ґрунти, а також утворюють значні обсяги відходів.

Директива об’єднала, покращила та зробила більш чітким законодавство та скасувала декілька інших директив у сфері за-побігання промисловим забрудненням. Положення Директиви про промислові викиди акцентують увагу на дозвільній системі та процедурах, а також на визначенні загальної структури інтегрованого запобігання забрудненню та контролю над ним. Метою комплексного підходу до контролю забруднення є попередження викидів в атмосферу та скидів у воду та ґрунт усюди, де це мож-ливо, враховуючи поводження з відходами.

Директивою охоплено наступні операції поводження з відходами:1. Видалення або утилізація небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 10 тонн на день.2. Видалення або утилізація відходів в установках для спалювання відходів або в установках побічного спалювання відходів для

не небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 3 тонни за годину та для небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 10 тонн на день.

3. Видалення не небезпечних відходів із потужністю, що перевищує 50 тонн на день.Також у сферу дії Директиви підпадають місця захоронення відходів (landfills), що отримують понад 10 тонн відходів на день або

із загальною місткістю, що перевищує 25 000 тонн, а також деякі випадки тимчасового та підземного зберігання небезпечних відходів.Аналіз вітчизняного законодавства дозволяє зробити висновок про його низький рівень відповідності вимогам Директиви 2010/75/ЄС.

Таким чином, перед Україною постає доволі значний обсяг завдань як з огляду на недосконалість нормативно-правового поля, так і враховуючи необхідність суттєвої екологічної модернізації українських підприємств. Зокрема, Україна має зробити наступні кроки:

прийняти національне законодавство з урахуванням вимог Директиви; �провести інвентаризацію установок відповідно до переліку, зазначеному в Додатку І Директиви (і зокрема щодо поводження

з відходами); зобов’язати суб’єкти господарювання проводити моніторинг викидів у атмосферне повітря, скидів у воду та ґрунт; �для нових установок (зокрема, нових полігонів відходів, сміттєспалювальних заводів тощо) – забезпечити виконання всіх

вимог до введення об’єктів в експлуатацію.

Within the framework of the Association Agreement with the European Union, Ukraine has a number of commitments to bring its leg-islation into line with the European law. One of the most difficult directives to implement in both institutional and value terms is Directive 2010/75/EU on industrial emissions (integrated pollution prevention and control), covering basic industry sectors, which systematically affect the environmental quality - air, water, soil and form significant amounts of waste.

The directive united, improved and made clearer legislation and cancelled several other directives in the field of prevention of industrial pollution. The provisions of the Directive on industrial emissions focus on the licensing system and procedures, as well as determining the overall structure of the integrated pollution prevention and its control. The goal of an integrated approach to pollution control is to prevent emissions and discharges to water and soil wherever possible, including waste management.

The directive covers the following operations of waste management: 1. Disposal or recovery of hazardous waste with a capacity exceeding 10 tonnes per day. 2. Disposal or recovery of waste at combustion plants or at waste incineration plants for non-hazardous waste with a capacity exceeding

3 tonnes per hour and for hazardous waste with a capacity exceeding 10 tonnes per day. 3. Removing of non-hazardous waste with a capacity exceeding 50 tonnes per day.The Directive also covers landfills, receiving more than 10 tonnes of waste per day or with a total capacity exceeding 25 000 tonnes,

as well as some cases of temporary and underground storage of hazardous waste. The analysis of national legislation reveals its low level of compliance with Directive 2010/75/EU. Thus, Ukraine is facing quite a significant

amount of problems as due to imperfection of the legal framework, and considering the necessity for significant environmental modernization of Ukrainian enterprises. In particular, Ukraine is to take the following steps: adopt national legislation to meet the requirements of the Directive; make an inventorying of plants according to the list given in Annex I of the Directive (in particular, waste management); require entities to monitor emissions to air, discharges to water and soil; �for new installations (including new landfills, waste incineration plants, etc.) - ensure that all requirements for placing into service

are fulfilled.

11

Економіка природокористування і охорони довкілляв рамках угоди про асоціацію з Європейським союзом україна бере на

себе низку зобов’язань щодо приведення власного законодавства у відпо-відність до вимог європейського права. в екологічній сфері це стосується імплементації 26-ти Директив і трьох регламентів, які визначені Додатком ххх глави 6 «навколишн