Частина II

АНТИЧНИЙ КОСТЮМ

РОЗДІЛ 3. КОСТЮМ В СТАРОДАВНІЙ ГРЕЦІЇ РОЗУМУ НЕЗБАГНЕННО, ЯК МОГЛИ СТАРОДАВНІ ГРЕКИ

І РИМЛЯНИ ТАК ГАРМОНІЙНО І КРАСИВО І В ТОЙ ЖЕ

ЧАС ТАК ПРИРОДНО, ПРАВДИВО, ХАРАКТЕРНО

РОБИТИ ЦІ БОЖЕСТВЕННІ ДРАПІРОВКИ.

С. Чуйкова

1. КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ

М'який, теплий клімат, променисте Егейське море, що омиває Грецію, сприяли

розвитку мореплавання і торгівлі, створювали прекрасні умови для життя людей.

З Афін (столиці Греції) вивозили для продажу вироби з срібла, глиняний посуд,

оливкове масло. Греція славилася корисними копалини, родючими рівнинами і

пасовищами. Все це і зумовило побут, основні заняття стародавніх греків.

Греція по політичному устрою помітно відрізнялася від деспотичних держав

стародавнього світу.

V в. до н.е. — століття розквіту культури грецької держави, інакше його називають

«золотим століттям». Перемога в греко-персидських війнах послужила базою для підйому

національної самосвідомісті.

23

Відновлюється з руїн старий афінський центр, зводяться нові храми і громадські будівлі

(стадіони, гімназії). Склався тип храму — периметр.

Грецька держава піклувалася і про культурне дозвілля громадян. Малоімущим з

скарбниці виплачувалися гроші для відвідин театру, сума виплати відповідала денному

заробітку ремісника. Афінська держава давала можливість своїм громадянам бувати в

театрах, брати участь в торжествах і святкуваннях. Театр займав в житті греків особливе

місце. Він нагадував стадіон, спектаклі ставилися просто неба. Міміку артистів, деталі

костюмів у величезному театрі розглянути було дуже важко, що примушувало артистів

виступати в яскравих масках, передаючих характер персонажа. З'явилося бажання

збільшити фігуру актора, з цією метою використовували взуття на товстій підошві. У

Греції існували два види вистав — комедія і трагедія. Один актор грав декілька ролей в

спектаклі. Декорацій майже не було. У грецькому театрі не було постійної трупи.

Професійні актори з'явилися не відразу. Одним з обов'язків найбільш багатих людей було

фінансування театру.

Небувалого розквіту досягла література. Мови багатьох народів світу збагатили

історію Стародавньої Греції, її міфи, поеми Гомера, що подарували нам прекрасні образні

вирази. Наприклад, довгі, повні пригод мандріки ми називаємо одіссеєю; заплутане

питання — гордієвим вузлом; крупні спортивні змагання — олімпійськими іграми;

жорстокі закони — драконівськими; причину сварки — яблуком розбрату; брехливі

обіцянки — співом солодкоголосих сирен.

Міф про Прометея — найвідоміший міф Стародавньої Греції. Сюжет полягає в

наступному: Прометей, супереч волі Зевса, навчив людей орати землю, будувати будинки,

писати і рахувати, нарешті, він приніс людям вогонь, жертвуючи своїм життям.

24

Міфи дозволяють більше дізнатися про життя і заняття стародавніх греків. Так, міф

про Прометея розповідає, що греки займалися землеробством, скотарством і т.д. Згідно

міфам про Діоніса, греки володіли мистецтвом виноробства. Міфи про Гефеста говорять,

що вони знали і ковальську справу.

Спостерігався розквіт образотворчого мистецтва. Це період зведення цілих архітек-

турних ансамблів (мал. 5) і створення прекрасних статуй, час великих скульпторів —

Фідія, Мирона, Поліклета. Створювали трагедії Есхіл, Софокл, Евріпід, що оспівували,

зокрема, доблесть вільної людини, яка захистила батьківщину від персів. Створені

витвори прикладного мистецтва — чорні краснофігурні вази.

Мал. 5. Архітектурний ансамбль античної епохи

25

Основні риси мистецтва Греції:

• утвердження цінності особистості;

• віра в творчі здібності людини;

• правдиве віддзеркалення дійсності;

• простота і ясність художньої мови.

Впродовж багатьох століть мистецтво Стародавньої Греції залишалося зразком для

наслідування.

2. ЧОЛОВІЧИЙ КОСТЮМ

Чоловічий костюм складався з хітона і гіматія.

Нижній одяг. З появою тонких тканин найбільш популярний вид одягу — хітон

(мал. 6). Хітон був нижнім одягом, дорослі чоловіки не виходили в хітоні на вулицю,

непристойним вважалося приймати в нім гостей і з'являтися в суспільних місцях — на

площах, стадіонах і т.д. Хітон — прямокутний шматок тканини, складений навпіл, з

прорізом для голови. Хітон сколювали, закріплюючи на плечах двома декоративними

пряжками — фібулами. Хітон був зшитий з одного боку або ж відкритий з боків.

Короткий хітон був одягом спартанців. Хітон опоясувався, і костюм набував напуск.

Хітон з ширшої тканини драпірувався багатше і був привілеєм знаті. Зазвичай хітон

доходив по коліна, але літні люди, державні діячі, аристократи, жерці і актори носили

хітон довший, а молоді прості громадяни і воїни — коротший. Іноді хітон

Мал. 6. Хітон — нижній одяг стародавніх греків

26

був з одворотом верхнього краю паралельно лінії плечей. Короткий хітон зазвичай

сколювали на лівому плечі, тим самим залишаючи відкритою і вільною для рухів праву

руку. Хітон міг мати зроблені з того ж шматка тканини невеликі рукави.

Верхній одяг. Верхніх одеж було декілька. Гіматій (мал. 7) — драпірований плащ

— був основою верхнього одягу. Гіматій обвивав фігуру з головою, покриваючи спину і

ліве плече, немов накидка. Гиматій був прямокутним шматком тканини розміром 1,7x4 м,

який драпірувався різними способами, його нерідко носили без нижнього одягу. Довжина

гіматія могла варїруватися — до колін, до щиколотки або спадати до підлоги. Гіматій

носили часто перекинутим на одне плече, а щоб тканина не зісковзувала, ззаду зашивали

вантаж (шматочки свинцю). Гіматій, задрапірований складнішим способом, так що під

плащем було заховано обидві руки, — називався ораторським. Такі гіматії зазвичай

носили люди розумової праці. Драпірований гіматій не орнаментувався. Гіматій царів,

суддів, старшин теж не завжди був орнаментований. Гіматій, прикрашений класичним

орнаментом, був урочистим одягом.

Інший вид верхнього одягу — хламіда — легкий плащ овальної або прямокутної

форми. Хламіда — одяг юнаків і вершників, закріплений вузлом або фібулою під

підборіддям або на правому плечі. Краї хламіди розшивалися орнаментальними смугами.

Кольори. Кольори, в які забарвлювалися тканини, були однотонними. Перевага

віддавалася світлим тонам. Самим нарядним вважався білий колір, і він же закріпився за

аристократією. Взагалі, в античні часи кольори мали своє символічне значення:

коричневий, сірий, темно-зелений виражали печаль. Як і всі південці, греки любили

яскраві кольори: жовтий, синій, червоний, ясно-зелений

27

Мал. 7. Гіматій (драпірований плащ) верхній одяг стародавніх греків

«яблучного» відтінку, аметистового, шафранового, гіацинтового, блакитного: Огняно-

червоний — бойовий одяг спартанців. Чорний колір в грецькому костюмі не

використовувався.

Тканини. Зробити одяг легким дозволяє тільки тонке льняне полотно. Греки із

здивуванням віднеслися до бавовни, називаючи її «шерстю дерева». Вперше вони

побачили бавовняні тканини в Індії під час походу Олександра Македонського. Верхній

одяг шили з шерстяної тканини. Греки в своєму одязі використовували еластичні, м'які,

такі, що добре драпіруються тканини.

Головний убір. Греки на голову зазвичай нічого не надягали. Головні убори

використовували тільки у разі негоди або ж відправляючись в дальню дорогу. Чоловіки

носили два основні типи капелюхів:

1) петас — плоский фетровий капелюх круглої форми з маленькою щільною тулією і

круглими широкими полями.

Цей капелюх тримався на ремінці або тасьомці, і коли була не потрібна — відкидалася за

плечі;

28

2) пилос (один з різновидів «фригійского ковпака») — войлочний конусоподібний або

загострений капелюх з вузькими полями.

В цілях захисту від сонця в Греції носили солом'яний капелюх з круглими полями.

Головні убори були дуже простими формою і виготовлялися ще і з тканини. Під час

спортивних ігор волосся підтримували стрічками і пов'язками.

Зачіска. Греки ретельно доглядали за своїм волоссям. Презирство оточуючих

викликала людина, що нехтує доглядом за волоссям. Ознакою благополуччя, високій

моральності були доглянуті густі шевелюри. У Греції найкрасивішим кольором волосся

вважався білявий. Чоловіки Греції носили коротко обстрижене волосся, недовгу, пишну,

ретельно завиту круглу бороду і вуса. Гідністю чоловіка в Греції, з часів Олександра

Македонського, рахували бороду, до цього бороди не носили. Хлопці гладко виголювали

обличчя. Скульптори, зображаючи великих людей з молодими обличчями, бородою

підкреслювали вік. Модні молоді люди носили довгі локони, майстерно укладені в

найрізноманітніші коси, що скріплялись тасьмою. Золотий обруч або налобная пов'язка

утримували цю зачіску. У статуї Аполлона Бельведерського ми бачимо ще одну модну

зачіску для урочистих випадків - волосся підібране над лобом у вигляді так званої

«цикади» (мал. 8).

Рис.8. Модна зачіска стародавнього грека для урочистих випадків

29

Косметика. Греки широко використовували засоби по догляду за волоссям, для їх

забарвлення; застосовували благовонні масла; засоби для усунення запаху з рота.

Прикраси. Грецький одяг розшивався примітивним орнаментом, частіше тканини

розфарбовувалися або доповнювалися нашитими на них аплікаціями. Фібули, пояс —

золоті або з коштовними каменями — прикрашали костюм греків. Прикрасами служили і

налобні пов'язки.

Взуття. Греки надягали взуття, тільки виходячи на вулицю. Основним взуттям були

сандалі різних типів:

1) іподимати — це сандалі на дерев'яній, пробковій або шкіряній підошві, яка кріпилася

до ноги за допомогою декількох ременів;

2) крепіди — сандалі, що мали підошву з невеликими бортами (мал. 9, а). У бортах

робилися отвори, куди вправлялися ремені, якими навхрест обвивали ногу до щиколотки.

Такі сандалі часто мали задник.

Все взуття повторювало форму ступні. Чоловіче взуття (найчастіше — нарядні

крепіди) робилося з кольорової шкіри, часто позолоченої, а іноді і розшитою перлами.

Окрім сандалій греки носили високі різьблені чоботи — ендроміди. Пальці ніг в

эндромідах — відкриті. Чоботи складалися з підошви, що закривають ногу позаду халяв.

Спереду халяви стягувалися складним шнуруванням. Ендроміди — взуття воєначаль-

ників, і то тільки для особливих урочистих випадків.

Греки носили також м'які шкіряні півчобітки (мал. 9, би).

3. ЖІНОЧИЙ КОСТЮМ

Естетичний ідеал. Красивою вважалася висока струнка жінка. Стародавні греки

віддавали перевагу світлому колориту — блакитним очам, світлій шкірі, золотокудре

30

Мал. 9. Взуття стародавнього грека:

а — крепіди — сандалі з бортами і ременями; б — шкіряні півчобітки

волосся. У жінки повинні були бути правильна пряма лінія носа, невисокий лоб,

обрамлений короткими завитками волосся з прямим проділом. Великі опуклі очі

підкреслювалися округлою лінією брів. Саме таку ми бачимо статую богині афродіти,

відому під назвою Венери Мілосської.

Хоча права жінки в грецькому суспільстві були обмежені, ідеалом вважалася здорова,

різносторонньо розвинена особа, тобто поєднання фізичної гармонії і духовної краси.

Нижній одяг. Одяг гречанок складався з платтів.

Перше —хітон (мал. 10) —драпірований одяг, сколений на плечах фібулами. Хітон

спочатку підбирали за допомогою поясу на талії. Таким чином над талією утворювався

напуск, званий колпасом. Пізніше хітон стали підбирати, опоясуючи навхрест під грудьми

так, що поверх поясу звисала складка матерії — диплодіон. Таким чином, верхня частина

хітона нагадувала коротку кофтину безрукавки. Дівчата опоясували хітон під грудьми, а

заміжні жінки — на талії. Іноді і колпас, і диплодіон були присутні одночасно.

31

Рис.10. Хітон-ніжній одяг стародавніх гречанок.

Нижній край хітона прикрашався орнаментом. Орнамент нашивали також на край

диплодіона, а бувало ним покривали всю тканину. Часто грецькі жінки груди під хітоном

сповивали спеціальним бинтом — страфіоном. Страфіон використовували для того, щоб

витонченіше сидів одяг на фігурі.

Відповідно до естетичних уявлень стародавніх греків жіночий костюм повинен бути

більш закритим і довгим, чим чоловічий.

Про положення жінки в суспільстві свідчила відвертість тіла в костюмі. Хітон,

не дивлячись на красу обробки у стародавніх гречанок був домашнім одягом. Виходити в

нім на вулицю вважалося непристойним.

Верхній одяг. Пеплос — плаття, що формою і способом драпіровки нагадує хітон,

але по довжині і ширині (більша кількість складок) що значно перевершує його (1,5-Зх4м)

(мал. 11). Пеплос на відміну від хітона прикривав плечі. Його опоясували не тільки на

талії, але і на грудях, і по стегнах. Внаслідок чого з'являвся не один, а два-три напуски. Це

горизонтальне розчленовування ускладнювало рухи спадаючих складок і створювало тим

самим сильне емоційне враження. Пеплос носили тільки знатні дівчата.

Поверх хітона, а у багатих жінок — хітона і пеплоса, жінки накидали плащ гіматій (див.

мал. 11). Жіночий гіматій завжди багато орнаментувався і був набагато меншого розміру,

ніж чоловічою. У подол хітона і пеплоса ушивалися невеликі шматочки свинцю, що

робило складки одягу об'ємними.

32

Кольори. Ті ж, що і в чоловічому костюмі.

Тканини. У своєму одязі жінки використовували ті ж тканини, що і чоловіки.

Головний убір. Жінки носили той же солом'яний капелюх, що і чоловіки,

намагаючись захиститися від сонця. В дощ вони накидали на голову край плаща-гиматія.

Зачіска. Каламістри (від назви стержня для завивки волосся) — так називали

перукарів в Стародавній Греції. Природних кучерів у гречанок не було. Краса вимагала —

і вони завивали своє волосся.

Пряме і недоглянуте волосся було знаком трауру. Жінки і чоловіки під час трауру

посипали голову попелом, щоб підкреслити глибину туги. В даний час голову попелом не

посипають, а вираз залишився.

Гречанки робили дуже майстерні зачіски з локонів, пасм і кісок. Силует їх зачісок до

цих пір розбурхує уяву. Але, мабуть, такі майстерні і трудомісткі зачіски не були

повсякденними. У жінок було декілька типів зачісок, але класична зачіска — «грецький

вузол» (мал. 12). Вона виконувалася з розділених прямим проділом довгого волосся,

завитого хвилями. В той же час в моді був невисокий лоб, тому зачіску виконували з

напуском на лоб

Мал. 12. Старогрецька жіноча зачіска

Мал. 11 Верхній «грецький вузол»

одяг стародавніх

гречанок — пеплос

і гіматій (плащ). зз

так, щоб лоб був відкритим тільки на два пальці. У зачісці волосся опускали уздовж щік,

підводячи і укладаючи в пружний пучок на потилиці, так званий вузол. «Грецький вузол»

скріпляли шпильками і вузькими стрічками. Широко використовували пов'язки, косинки.

Косметика. Гречанки білилися, рум'янилися, підводили брови, тінями акцентували

віка, тушшю фарбували вії, губною помадою підфарбовували губи, душилися. У техніці

фарбування волосся каламістри добивалися різних колірних нюансів. Взагалі ж

забарвлення волосся не було чимось незвичним, оскільки красивим вважалося світле

волосся, але дуже біле волосся вважалося поганим тоном. Широко використовували

пахощі, різні запашні масла, засоби для усунення запаху з рота.

Прикраси. Багаті жінки мали в своєму гардеробі красиво прикрашені поліровані

бронзові дзеркала з красивою фігурною ручкою; пояси з дорогоцінних металів; намиста;

шпильки із золота і слонячої кістки; золоті сережки з підвісками; намиста; кільця;

браслети із золота або дорогоцінних металів у вигляді змії, що згорнулася, їх надягали на

руки і передпліччя, у зап'ястя, а також на ноги у кісточок.

Парикмахери-каламістри оформляли зачіски як витвори мистецтва. Часто волосся

прикрашалося діадемами, вінками, стрічками, гребенями. Улюбленою прикрасою був

витончений вінець — стефана. Стефани мали різноманітну форму і завжди пишні. Іноді

волосся укладали в спеціальну сітку, яка була сплетена із золотих шнурів.

34

Мал. 13. Віяло у вигляді листа —доповнення до туалету стародавньої

гречанки

У лекифах (витончений керамічний флакон) жінки тримали свої духи. Самі

флакони інший раз були справжніми витворами мистецтва.

Грецький костюм, не дивлячись на таку велику кількість прикрас, завжди був зразком

витонченості обробки і простоти ліній. Одяг вишивався і розписувався орнаментами.

Доповнення. Костюм доповнювався парасолькою, яка служила захистом від

сонячних променів. Спочатку парасольки робили з полотна, пізніше за їх стали робити з

шовку. Жінки тримали в руках віяло, яке могло бути самої різної форми (частіше у вигляді

листа, як на мал. 13). Іноді зверху накидали легкий напівпрозорий шарф — каліптру.

Взуття. Жінки носили на ногах ті ж сандалі, іноді м'які туфлі і півчобітки. Взуття

виконувалося з телячої або свинячої шкіри яскравих квітів, прикрашалося вишивкою,

металевими або золотими пряжками.

Одяг ремісників і рабів складався з шматка грубої тканини, примітивно сколеної

на тілі, — хітона, а іноді — із набедреної пов'язки.

На ноги вони надягали постили — м'які туфлі, зшиті з шкіри. І бідні, і багаті вдома

ходили босоніж.

Рабовласник двічі в рік видавав рабам тканину і взуття.

35

Питання для самоконтролю

1. Опишіть природні умови Греції.

2. Який товар вивозили з Афін для продажу ?

3. Охарактеризуйте політичний устрій Стародавньої Греції.

4. Перерахуєте основні особливості старогрецького мистецтва.

5. Розкажіть про значення гомерівських творів в культурі Стародавньої Греції.

6. Яким був цивільний ідеал Еллади і як він утілився в мистецтві?

7. Розкажіть про особливості старогрецького театру.

8. Опишіть ідеал чоловічої краси.

9. Що було основою античного грецького костюма ?

10. Що підкреслювала драпіровка ?

11. Розкажіть про чоловічий костюм Стародавньої Греції.

12. Як називався верхній одяг в Стародавній Греції ?

13. За допомогою чого скріплявся на плечах одяг в Стародавній Греції ?

14. Що був гиматий?

15. Розкажіть про модні тканини і квіти в Стародавній Греції.

16. Розкажіть про орнаментации тканин. Який характер носив орнамент ?

17. Чим прикрашали голову жінки в Стародавній Греції ? Що таке стефана ?

18. Які зачіски були у жінок Стародавньої Греції ?

19. Якою косметикою користувалися старогрецькі жінки ?

20. Які прикраси були у окенщин Стародавньої Греції?

21. Які доповнення до костюма були у жінок Стародавньої Греції?

22. Розкажіть про костюм ремісників і рабів.

Частина I

МИСТЕЦТВО І КОСТЮМ СТАРОДАВНЬОГО СВІТУ

Розділ 1. КОСТЮМ В ДАВНЬОМУ ЄГИПТІ

1. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНЕ І КУЛЬТУРНЕ ЖИТТЯ ЄГИПТУ

Одна з якнайдавніших цивілізацій на Землі — єгипетська. Проіснувавши майже три

тисячі років і мало змінившись, вона створила чудову культуру. Історію Давнього Єгипту

ділять на три основні періоди:

1. Стародавнє царство (3000-2400 рр. до н.е.) — період об'єднання двох держав.

2. Середнє царство (2400-1710 рр. до н.е.) — період посилення влади фараона.

3. Нове царство (1580-1090 рр. до н.е.) — період звільнення від ярма кочових племен.

Староєгипетська держава була наймогутнішою рабовласницькою державою, деспотичною

монархією, на чолі якої стояв фараон, що володів необмеженою владою. Єгиптяни

вважали фараона намісником бога на землі.

8

Основними заняттями стародавніх єгиптян були;

• землеробство. Людям, що займалися землеробством, доводиться багато трудитися.

Будівництво каналів і земляних насипів, необхідних для зрошування полів, вимагало

особливих зусиль. Вони платили податки;

• скотарство;

• різні ремесла: ткацтво; гончарне (гончарі виготовляли глиняний посуд); ювелірне

(стародавніх єгипетських ювелірів робили прикраси із золота; амулети, що захищали від

злих духів і бід); шкіряне (кожевенники виготовляли вироби з шкур тварин); виробництво

скла.

Про життя стародавніх єгиптян, їх працю, зовнішній вигляд ми можемо судити по

дійшовшим до нас, численних зображеннях, що покривають стіни гробниць.

Величезну роль в уявленнях цих людей грала релігія. Служителями релігії були

жреці. Вони були могутні і по положенню прирівнювалися до вищої знаті. Люди вірили,

що вони говорять від імені богів.

2. ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОГО СТИЛЮ В МИСТЕЦТВІ

Пам'ятники архітектури і скульптури, що дійшли до нас, дозволяють отримати майже

повне уявлення про їх культуру. Єгипетські майстри, що створювали скульптурні і

живописні зображення людей, роблячи це умовно, все ж таки слідували строгим

правилам: так, фараон завжди перевершував по зростанню своїх вельмож, а вельможі —

простій народ. Схема зображення фігури: голова в профіль, очі і плечі у фас, торс в 3/4

розвороту, ноги в профіль.

Культура була найтіснішим чином пов'язана з релігією, з ідеєю про вічне замогильне

життя.

Характерними рисами мистецтва були декоративність і монументальність. Форми і

види мистецтва: архітектура (гробниці, піраміди, храми); скульптура; багатоколірні

фрескові розписи; вироби народної прикладної творчості.

Єгипетські науки: астрономія, географія, геометрія, медицина, історія. Традиції мистецтва

Давнього Єгипту робили сильний вплив на римське, грецьке, персидське мистецтво.

3. ЧОЛОВІЧИЙ КОСТЮМ

Естетичний ідеал. Риси ідеального образу стародавніх єгиптян ми можемо побачити в

скульптурі, на рельєфах і фресках: високий зріст, широкі плечі, крупні риси обличчя,

вузькі талія і стегна.

Нижній одяг. Чоловіки носили на стегнах шкіряну або тканинну пов'язку — схенті (мал.

1, а). Вона драпірувалася на талії різним чином і підтримувалася поясом. Пояс служив

основою староєгипетського костюма. Він був тонким ремінцем і стрічкою (шматок

тканини), зав'язаною спереду в центрі талії із спущеними розкішно-декоративними

кінцями. У знаті схенті було вишуканішої форми, а іноді створювалися з якнайтоншої

тканини різноманітних забарвлень. Бувало, схенті прикрашали плісіровкою (мал. 1, б).

Всі драпіровки на схенти розташовувалися спереду, спинка була облягаючою, з набед-

ренною пов'язкою, а частіше без неї, чоловіки носили фартух. Вузький трикутний фартух

мав різну довжину і ширину, але найбільш поширеною формою фартуха була овальна або

розширена донизу. Декоративні елементи у фартуха були відсутні.

Кольори. Білий колір в костюмі єгиптян був найбільш шанобливим і вважався привілеєм

знаті.

Мал. 1. Схенті — єгипетська пов'язка на стегнах: а — просте схенті; б — схенті з

плісіровкою

10

Простий народ використовував в своєму костюмі нерозбілені відтінки: жовті,

кремові. В цей час чорний колір ще не мав траурної символіки. Але носили одежі і

яскравих забарвлень: блакитні, червоні, зелені.

Тканини. Єгипет — батьківщина льону. Ткачі Єгипту переробляли хлопок і льон, їх

майстерність досягає вершини досконалості: своєю тонкістю льон не поступався

якнайтоншим батистам і натуральному шовку (крізь п'ять шарів льняної тканини виразно

було видимим людське тіло).

Одяг обрядового призначення шився з шкіри і хутра.

Головний убір. Головний убір фараонів істотно відрізнявся від головних уборів

інших станів. Прості люди носили смугасті шапочки з шкіри або грубого бавовняного

полотна, що щільно облягає голову.

Зачіска. Стародавні єгиптяни ретельно виголювали голову і підборіддя. З метою

захисту від жари чоловіка надягали парики з овечої шерсті або рослинних волокон,

причому багаті люди надягали одночасно два парики. Соціальне положення власника

вгадувалося і в розмірах (довжині і пишноті), і матеріалі бороди і парика. Чоловіки

користувалися штучною бородою у формі коси, завитої на кінці, або невеликого куба.

Парики у багатих людей і членів їх сімей були пишніші і довші, ніж у бідних. Їх

фарбували в різні кольори і завивали в дрібні локони. Іноді чоловіки заплітали своє

волосся в короткі кіски.

Косметика. Мистецтвом гриму в Єгипті володіли чоловіки. Вони підфарбовували очі,

брови і губи. У стародавніх похованнях збереглися судини з маслами, пахощами, мазями.

Жерці — служителі храмів, займалися виготовленням косметичних засобів, тільки їм були

відомі секрети цього мистецтва.

Прикраси. Костюми стародавніх єгиптян прикрашалися різноколірними орнамент-

тами з паралельних смуг, зигзагів рослинного і геометричного характеру. Головну роль в

рослинному орнаменті грала квітка лотоса, використовувалися також узагальнені

малюнки очерету, пальми, папірусу. Узори із зображеннями тварин — змії, жука-скарабея,

яструба — прикрашали одяг знаті.

Чоловіки любили всілякі прикраси і коштовності, слідуючи моді, носили витончені

браслети на руках — вище ліктя і біля зап'ястя; гордістю чоловіка був дорогоцінний

перстень; особливо поширеною прикрасою вважалися скарабеї — жук викладався з

коштовних каменів. Його носили на шиї на шнурку.

У епоху Нового царства обробка золотих прикрас і виробів з дорогоцінних металів

відрізнялася високою майстерністю тонкого малюнка.

Доповнення. Костюм доповнював пишний пояс.

Взуття. Правом носити сандалі володів тільки фараон! Всі його піддані ходили

босими.

4. ЖІНОЧИЙ КОСТЮМ

Естетичний ідеал. У Єгипті красивою вважалася жінка із смаглюватою шкірою,

рівним рум'янцем, жорстким чорним волоссям, красивими руками і ногами. Її обличчя

повинно було мати тонкі правильні риси: лоб благородної форми, мигдалеподібний розріз

очей, прямий ніс.

Нижній одяг. Національним одягом жінок було плаття, яке називалося калазирис

(мал. 2). Його форма залишалася однаковою і для цариці, і для інших станів. Станова

відмінність виражалася тільки як тканина і білизні одягу. Жіноче плаття було широкою

смужкою тканини, якою обертали фігуру від щиколоток до грудей і кріпили на плечі

однією або двома лямками. Облягаючи щільно тіло, плаття було таким еластичним, що

аніскільки не сковувало свободи рухів. Жінки носили і чоловічий калазирис.

Кольори і тканини ті ж, що і у чоловічого костюма.

Зачіска. Незвичайно складними і громіздкими, з великим числом символічних

прикрас були зачіски багатих жінок. Волосся, заплетене в безліч кісок, приклеювали до

голови в строгому порядку, а нижче вільно розпускали. Пряме, рівне підстрижене волосся,

густа чолка і коса біля скроні — обличчя царственого походження. Поверх надягався

золотий обруч із зображенням кобри, голова змії була якраз над лобом принцеси.

Дівчата з вищого суспільства носили одну, дві, а то і декілька кіс, але значно тонших, ніж

у принцес. Отже, чим товще коса, тим знатніша жінка. Рабиню можна було впізнати по

безлічі кісок.

Косметика. Єгипет — батьківщина косметики. Вже більше 4000 років вона відома в

цій країні. Жінки користувалися підведенням для очей, брів. Спочатку очі підводили

фарбою сірого або зеленого кольору. Єгиптянки фарбували помадою губи.

Прикраси. Орнаментація тканини та ж, що і у чоловічого костюма. Жінки надягали

браслети і на руки і на ноги. Пальці ниназувались кільцями. У вуха вставляли сережки у

формі кільця. Прикрасами служили також скарабеї.

Рівень майстерності ремісників ріс: у епоху Стародавнього царства винайшли

кольорові пасти для покриття крупного бісеру. І з цього бісеру виготовляли намисто-

сонце, браслети, сітки для прикраси калазириса.

Рис. 2. жіноче плаття .

5. КОСТЮМ ФАРАОНІВ

Костюм фараона в епоху Стародавнього царства складався з схенті, парика і сандаль

(мал. 3).

Фараон був законодавцем моди. Поверх набедреної пов'язки він став надягати фартух з

плісированої тканини.

Розрізнені поселення в долині Нілу з'єднувалися у великі держави. І до 3200 р. до н.е. в

Єгипті залишилися тільки два царі: у Нижньому і Верхньому Єгипті. Розв'язується війна.

В результаті переміг правитель Верхнього Єгипту.

Мемфіс — столиця нового об'єднаного царства. Як наслідок того, що цар був

правителем двох земель, він надягає на голову здвоєну корону. Відомі і інші символи

царської влади — пастуша палиця і ланцюг, які означають, що цар був пастирем і

захисником свого народу. Один з якнайдавніших атрибутів влади на землі — посох. Ще

один символ царської влади — клафт — головний убір, що складається з великого

шматка смугастої (синьої із золотом) тканини, із стрічкою і обручем. Поперечну сторону

тканини клафта накладали на лоб горизонтально, укріплювали стрічкою, а зверху

надягали обруч із зображенням

14

Рис 3.Костюм фараона в епоху Стародавнього царства: схенті, парик і

сандалі.

змії. Півколами були вирізані бічні сторони клафта, так, щоб попереду падали прямі, чіткі

шматки тканини. Клафт служив захистом від пилу, загару і був привілеєм царської сім'ї.

Золота підв'язана борода — знак царської гідності — була тільки у фараона. Найпишніші і

найдовші парики носили фараон і члени його сім'ї.

Розкіш, яку дозволяла собі знать, — ніщо порівняно з тією пишнотою, якою

оточували себе царствені персони. Намагаючись підкреслити, що він син Сонця, фараон

надягав на голову особливу пов'язку. Дружина наслідувала його приклад. Змія-уреус, укус

якої приводив до неминучої смерті, вважалася символом необмеженої влади. Навколо

головної пов'язки обвивалася золота змія-уреус, причому голова страшної змії знаходи-

лася якраз над самим лобом монарха. Зображенням змії і шуліки прикрашалася не тільки

пов'язка фараона, але і корона, і пояс, і шлем. Всі атрибути царської влади прикрашалися

коштовними або покритими емаллю каменями.

Дружина фараона носила на голові шапочку, прикрашену квіткою лотоса, або ж

головний убір з кольорової емалі із зображенням шуліки.

Фараон і знать носили сандалі із золотими і позолоченими прикрасами, носок яких

завертався догори. Сандалі кріпилися до ноги строкатим ременем, що доходив до коліна.

На підошвах сандаль зображалися різноманітні побутові і військові сцени.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть періоди, на які ділять історію Давнього Єгипту.

2. Назвіть основні заняття стародавніх єгиптян.

3. Хто був розділом староєгипетської держави ? Яким був політичний устрій країни ?

4. Розкажіть про роль релігії в староєгипетській культурі.

5. Охарактеризуйте ідеал чоловічої краси в Давньому Єгипті.

6. Що було основою чоловічого костюма?

7. Як називалося жіноче плаття? Що воно було?

8. Розкажіть про класові відмінності в одязі.

9. Опишіть костюм фараона.

10. Розкажіть про чоловічі зачіски Давнього Єгипту.

11. Розкажіть про жіночі зачіски Давнього Єгипту.

12. Яку косметику використовували жінки Давнього Єгипту ? Чи користувалися

косметикою чоловіка ?

РОЗДІЛ IV.

КОСТЮМ В СТАРОДАВНЬОМУ РИМІ

1. КУЛЬТУРА І МИСТЕЦТВО СТАРОДАВНЬОГО РИМУ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ

ЕПОХИ

Місцеположення Риму було вигідним. Родючі землі розстилалися навколо міста, в

гирлі Тібру здобували сіль, звідси через Рим йшла торгова дорога в глиб Італії. Недивно,

що населення міста швидко росло. У місті стали селитися купці і ремісники. Впокорюючи

сусідні містечка, римляни частину жителів переселяли до Риму.

На крутому Капітолійському горбі побудували фортецю, за стінами якої жителі

ховалися від ворогів. Римляни осушили низину між горбами і влаштували там ринкову

площу — форум. Від форуму розходилися прямі і немощені вулиці. І на вулицях, і на

площі працювали ковалі, які кували зброю і знаряддя праці, черевичники і інші ремісники.

Саме слово Рим в стародавньому світі асоціювалося з величчю і славою, військовою

доблестю і багатством. Зі всього світу спрямовувалася до Риму незліченна безліч

іноземців-мандрівників, вчених, художників, поетів і шукачів скарбів. Недаремно виникла

приказка: «Всі дороги ведуть до Риму». Рим в період свого розквіту отримав назву «Вічне

місто».

Рим — центр великої держави, з могутніми кріпосними стінами, красивими

храмами і будинками на міцному фундаменті з каменя. У Римі споруджена головна

підземна каналізаційна труба — «велика клоака», яка служить «вічному місту» і по

сьогоднішній день. Свіжа вода подавалася в місто з горбів по акведуках, з яких вона текла

по свинцевих трубах, ведучих до вуличних фонтанів, а також в будинки.

37

Міфи (оповідання про богів) у римлян не отримали такого розвитку, як у греків,

поступившись місцем історичним переказам, а особливо історії римських воєн.

Римська релігія відрізнялася своєрідністю. Велика роль відводиться божествам —

покровителям домівки.

Для знайомства з грецькою культурою велике значення мало скупчення в Римі

вивезених з грецьких міст статуй і картин. Ці твори виставлялися в храмах і на міських

площах і служили зразками для римських майстрів. Рим збагатив і розвинув основи

грецької культури; що багато римляни винайшли самі.

2. ЧОЛОВІЧИЙ КОСТЮМ

У Римі були суворіші кліматичні умови, ніж в Греції, що вимагало порівняно

теплого і закритого одягу. Римський костюм не дозволяв швидко рухатися, виняток

становив костюм військового. Верхом витонченості вважалася розміреність в рухах,

навіть деяка театральність поведінки; повільність ходи; бездоганність костюма.

Естетичний ідеал. Римляни — суворі, мужні, фізично сильні, витривалі люди.

Основними рисами естетичного ідеалу є строгість і простота у всьому. Культу прикрас-

ного людського тіла не існувало.

Нижній одяг. Нижнім (пізніше він став і домашнім) одягом римлян була туніка

(мал. 14). По крою вона була схожа з грецьким хітоном. Туніка була сорочкою з круглим

або квадратним вирізом горловини з рукавами різної довжини, а іноді і без них. Туніки

розрізнялися завдовжки і шириною виробу, а також її рукавів. Неширока туніка завдовжки

до литок і з короткими рукавами підв'язувалася поясом — це класичний варіант.

38

Туніка була накладним видом одягу: вона зшивалася по плечах і надягала через голову.

Приналежністю вищих посадовців була туніка з широкою смугою посередині на грудях і

спині. Така туніка була довша звичайною, і носили її сенатори. Вершники носили туніку з

однією або двома вузькими вертикальними смугами — клавусами, що спускалися по всій

довжині полотнища.

Рис.14. Туніка-нижній одяг стародавніх римлян.

У негоду і холодну пору року римляни надягали не одну туніку, а декілька.

Вважалося непристойним з'являтися на вулиці в одній туніці. Відомо, що імператор

Август носив відразу чотири туніки. Кількість надягнутих одеж стародавніх тунік,

говорило про матеріальний достаток власника.

Верхній одяг. Тога — національний одяг Римської імперії, яка була важким верхнім

одягом (мал. 15). Тога — не просто одяг, вона ще була і символом зрілості: надягаючи

тогу, молода людина отримувала права римського громадянина. «Владики світу — народ,

одягнений в тоги», — писав римський поет Вергилія. Вона — це ще і символ приналеж-

ності до Римської імперії. Іноземці, вигнанці і раби не мали права носити тогу. Тога була

офіційним одягом, носіння якого ставилося в обов'язок. Про освіту і культуру власника

судили по складній драпіровці тоги. Тога — шматок тканини (6x1,8 м) прямокутною,

напівкруглою або еліпсовидної форми, що складається удвічі і що закутує фігуру. Судячи

по розмірам, драпіруватися в неї було непросто, і цю роботу зазвичай виконували раби.

Мал. 15. Тога — національний одяг Римської імперії

39

Таким же важливим предметом навчання, як і риторика, був спосіб носіння тоги.

Займаючись своїм туалетом і відпрацьовуючи величні і плавні пози і жести, римляни не

одну годину проводили перед дзеркалом. По чотири години біля дзеркала готувався до

виступу відомий свого часу оратор Гортензій. Велична, але незручна, така, що утрудняє

рухи тога надалі зберігається тільки як парадний (цивільний) костюм, а повсякденним

стає легкий плащ, близький до грецької хламіди, — лацерна.

Способів драпіровки тоги були декілька, ось один з них: спочатку тога складалася

так, щоб верхня її частина була вже нижньою. Потім на ліве плече із спини накидали таку

частину тканини, щоб край її спускався до підлоги. Виявлялися закритими ліве плече і

ліва частина всієї фігури. Тканину, що залишилася ззаду, закриваючи спину, пропускали

під правою рукою вперед. Збоку під рукою, десь на рівні талії, тогу перекручували

внутрішньою стороною вгору. В результаті виходив джгут, який носив назву балтеус.

Його кріпили до поясу туніки. Далі тогу укладали в красиві напівкруглі складки,

спускаючи їх до рівня колін. Залишок тканини знову через ліве плече перекидали так, щоб

її кінець, закриваючи ліву руку, був спущений майже до землі. Для надання красивої і

стійкої форми складкам по краю тоги зашивали шматочки свинцю. На закінчення перший

лівий кінець тоги підтягали вгору, звішуючи його напівкруглою складкою над раніше

укладеними.

-40

Можна собі уявити, наскільки трудомістким і утомливим був процес драпіровки.

Недивно, що надалі перевага віддається лацерні. Лацерна — плащ завдовжки по коліна,

прямокутної форми, що сколюється у шиї.

Кольори. Краса тоги полягала в її білизні. Парадним і шанобливим кольором був білий.

Але в костюмах часто поєднувалися яскраві тканини: пурпурні, коричневі, жовті,

фіолетові, червоні. Виразом душі її власника була туніка. Так, страждання символізувала

туніка оранжевого кольору. На грудях сенатора була дуже широка смуга червоного

кольору.

Тканини. Тканини вироблялися вручну. Одяг виготовлявся з шерсті і полотна. Пізніше зі

сходу до Риму завезли дорогі східні шовки (фунт шовку прирівнювався за вартістю до

фунта золота). Шовк був дуже тонким і прозорим. Разом з шовком в одязі використо-

вували і щільні важкі тканини — парчу, що надалі приводить до переходу від драпіро-

ваного до накладного одягу.

Головний убір. Чоловіки носили головні убори, подібні грецьким, а крім того, фригійсь-

кий ковпак і солом'яні капелюхи.

Зачіска. Зачіска була дуже простою. Голову часто голили або робили зачіски з коротко

обстриженого гладкого волосся з чолкою над лобом (мал. 16). Бороди і вусів римляни не

носили. Але, наслідуючи приклад імператорів, що залишали бороду і вуса, деякі почина-

ють відрощувати вуса і бороду, частіше це зріліші люди. Невеликі борідки і волосся

завивали (мал. 17).

Мал. 17. Модна завивка

волос і бороди в Стародавньому Римі

Мал. 16. Зачіска молодого римлянина.

41

Косметика. Догляду за тілом і зовнішнім виглядом приділялася величезна увага. Всілякі

косметичні засоби застосовувалися щодня. Використовувалися креми, запашні масла.

Косметика поєднувалася із загальною гігієною тіла. Великою популярністю у чоловіків і

жінок користувалися лазні-терми, де купалися щодня. Спочатку намилювалися спеціально

вирощуваним «мильним деревом» і натиралися піском, згодом в Римі було винайдено із

золи і козиного сала перше напіврідке мило. У лазнях крім купання ще робили масаж. Це

були навіть не лазні, а своєрідні клуби, куди ходили, щоб почути останні новини,

прийняти участь в дискусіях на різні теми. При лазнях були бібліотеки, зали для занять

спортом. Ціна вхідного квитка в лазні була низькою.

Прикраси. Прикрасами служили круглі декоративні медальйони; витончені

пряжки; на четвертий палець лівої руки надягали перстень. Чоловіки носили вінки з

живого листя і квітів, під час бенкету ставили на голову вінки з фіалок і плюща;

полководці-тріумфатори носили золоті вінки.

Мал. 18. Давньоримські сандалі на товстій підошві із задниками на

шнурках

42

Взуття. Вільні римляни носили сандалі на товстій шкіряній підошві із задниками на

шнурках (мал. 18) і з кольорової шкіри півчобітки, які прикрашалися золотими і срібними

бляшками (мал. 19). Взуття відрізняло вільного римлянина від раба. Взагалі, верхом

непристойності вважалося роззуватися навіть удома. Отже взуття — невід'ємна частина

одягу всякого порядного римлянина.

Мал. 19. Півчобітки знатного римлянина з кольорової шкіри

3. ЖІНОЧИЙ КОСТЮМ

Одяг був строгий, вільний, простий, витончений за рахунок драпіровки.

Естетичний ідеал. Римській матроні повинні були бути властиві плавність рухів,

монументальність, а головне — величність. Вона впокорювала округлістю вузьких

плечей, широкими стегнами, плоскими грудьми, золотистим волоссям. Культ величі

ставився на перше місце, культу краси не існувало.

Нижній одяг. Нижній одяг римлянок складався з двох платтів:

• Перше — нижнє плаття — туніка (мал. 20): довга і широка з рукавами або без них.

Вона була нижньою сорочкою і домашнім одягом. В день вінчання дівчата надягали

вузьку туніку. Туніка опоясувалася поясом.

43

• Друге — верхнє плаття — столу: з густим плісированим широким воланом по

низу. Столу носили тільки знатні жінки. У випадку, якщо туніка не мала рукавів, столу

обов'язково повинна була бути з дуже довгими рукавами, і навпаки. Столу була опоясана

під грудьми. Верхи непристойності вважалася поява в суспільстві без столи.

Верхній одяг. Привілеєм вільних римлянок був верхній одяг (плащ) — палла (мал.

21). Його іноді надягали відразу на туніку. На святах голову покривали краєм палли,

укріплюючи її фібулою. В цьому випадку палла опоясувалася.

Прості жінки носили чоловічий плащ — пенулу —еліпсообразної форми з капюшоном.

Кольори. У костюмі переважали яскраві кольори: коричневий, золотисто-жовтий,

блакитний з сірим, ясно-ліловий з жовтим, рожево-бузковий.

Тканини. Ті ж, що і в чоловічому костюмі.

Головний убір. Жінки покривали голови краєм паллы або вуаллю від сонця і дощу.

Зачіска. У Римі високо цінували світле золотисте волосся. Секрет виготовлення

знебарвлюючого засобу для волосся не зберігся і до цих пір не розгаданий. Кому не

вистачало свого волосся — використовували парики.

До моди увійшла завивка, та ще і з начісуванням, але істинно. римськими були

зачіски на каркасі. Зачіски були хитромудрі.

44

Мал. 21. Палла —плащ, верхній одяг

вільних римлянок У римських лазнях раби — майстри-віртуози — змагалися у винахідливості,

виконуючи складні зачіски. Майстри Стародавнього Риму визначили свій стиль. Зачіски

відрізнялися від грецьких лаконічністю, стислістю і різноманітністю. Винахідливості в

плетінні волосся можна було тільки позаздрити.

Ось деякі зачіски:

1. Волосся, що гладко причесане з прямим проділом, заплітали в дрібні коси і укладали

на потилиці.

2. Над лобом укріплювався віялоподібний каркас, подібно до російського кокошника

(мал. 22). Зверху на каркас рівними рядами укладали локони. Волосся, що залишилося, у

вигляді «кошика» укладали на потилиці.

Косметика. Косметичні засоби використовувалися у великій кількості: запашні

масла, есенції для висвічення волосся, пудра, крем, туш, губна помада, рум'яна, мило.

Рабинь, що займаються прикрасою лиця і тіла, називали cosmet.

Ще з давніх часів відомо про існування косметики двох видів:

• косметика, покликана зберігати красу;

• косметика, здатна маскувати недоліки.

Мал. 22. Складна жіноча зачіска на каркасі і з «кошиком»

45

Занепад гігієни і косметики наступає із занепадом Римської імперії.

Прикраси. Знатні жінки носили сережки, діадеми, що низько насунені і обрамляють

лоб, золоті кільця, перли, браслети. Бідні жінки покривали голову накидкою. Тканина для

одягу прикрашалася вишивкою, бахромою, перлами, коштовними каменями, золотими

ювелірними виробами.

Доповнення. Широко використовувалися опахала, віяла, виготовлені з пір'я

(частіше з павиних).

У руках часто тримали приємно освіжаючу (на їх думку) невелику Янтарну кулю.

Взуття. Жінки носили сандалі і черевики з м'якої кольорової шкіри. Взуття

прикрашалося металевими бляшками і вишивкою.

Питання для самоконтролю

1. Опишіть характер римської рабовласницької держави.

2. Назвіть основні відмінності римської культури від грецької.

3. Які народи взяли участь у формуванні римської культури?

4. Яка головна риса римської вдачі? (Порівняно з грецьким.)

5. У чому полягає різниця між тунікою і хітоном?

6. У чому істотна відмінність одягу греків від римського одягу ?

7. Що було основою чоловічого костюма ?

8. Що таке тога?

9. Як в Стародавньому Римі називався чоловічий народний плащ?

10. Розкажіть про костюм простих людей.

11. Назвіть давньоримські чоловічі прикраси.

12. Розкажіть про ідеал жіночої краси в Стародавньому Римі.

13. Який костюм носили римлянки в Стародавньому Римі?

14. Як називався жіночий нижній одяг ?

15. Що таке столу?

16. Яке взуття носили жінки в Стародавньому Римі?

17. Які зачіски були у жінок в Стародавньому Римі?

18. Якою косметикою користувалися давньоримські жінки ?

19. Як називалися лазні в Стародавньому Римі?

20. Кого називали cosmet?