МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

ВАСИЛЬКОНОВА ЕЛІНА ОЛЕКСАНДРІВНА

УДК 332.14 (043)

УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ ФОРМУВАННЯ

ЙОГО ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ

Спеціальність 08.00.05 – Розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Науковий керівник

Прямухіна Наталія Валентинівна,

кандидат економічних наук, доцент

Черкаси – 2016

2

ЗМІСТ

ВСТУП……………………………………………………………………….. 4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ

РЕГІОНУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЙОГО РОЗВИТКОМ…………

11

1.1. Теоретичні засади формування іміджу територій в управлінні

розвитком регіону…………………………………………………………..

11

1.2. Вивчення й адаптація світового досвіду щодо формування

позитивного іміджу регіону в управлінні його розвитком……………..

44

1.3. Проблеми управління розвитком регіону та потенційні

можливості іміджевої політики та стратегії………………………………

68

Висновки до розділу 1………………………………………………. 90

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УПРАВЛІННЯ

РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ ФОРМУВАННЯ ЙОГО

ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ………………………………………………….

92

2.1. Дослідження особливостей соціального та економічного

розвитку регіонів України та відповідної іміджевої політики…………….

92

2.2. Аналіз умов формування позитивного іміджу в процесі

управління соціально-економічним розвитком Черкаської області…….

124

2.3. Визначення проблем та перспектив формування позитивного

іміджу в управлінні розвитком Черкаської області………………………

148

Висновки до розділу 2………………………………………………. 160

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ

РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПОЗИТИВНОГО

ІМІДЖУ………………………………………………………………….......

162

3.1. Формування концептуальних підходів до розробки стратегії

управління розвитком регіону з урахуванням іміджевої складової…...….

162

3.2. Вдосконалення методичного інструментарію щодо

3

діагностування іміджу регіону в управлінні його розвитком…………… 186

3.3. Розробка рекомендацій з впровадження прогнозних технологій

форсайт при формуванні позитивного іміджу регіону як підгрунтя для

вдосконалення управління його розвитком……………….......................

211

Висновки до розділу 3………………………………………………. 226

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………. 227

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………. 230

ДОДАТКИ……………………………………………………………………. 250

4

ВСТУП

Актуальність теми. Трансформації, які відбуваються під впливом

глобалізації світової економіки, зміна ролі регіонів в соціально-економічному

розвитку територій призводять до зростання конкуренції між регіонами за нові

ринки, джерела капіталу та трудові ресурси. Фундаментальне переосмислення

самої суті соціально-економічного розвитку регіонів змінює систему відносин

між окремими регіонами, які конкурують між собою за право розміщувати

найбільш ефективні та передові виробництва, концентрувати капітал та ідеї,

залучати трудові ресурси. Регіони, як соціально-економічні системи,

виступають у сучасних умовах основним двигуном ринкових відносин і бізнес-

комунікацій, базою освоєння і використання всього сукупного виробничого

потенціалу, здатного формувати конкурентні переваги нового типу.

Необхідність формування конкурентних переваг регіонів, що ґрунтуються на

використанні пріоритетів інноваційної економіки, зумовлює доцільність

формування нових інструментів управління їх соціально-економічним

розвитком, одним з яких є формування позитивного іміджу регіонів.

Формування позитивного іміджу дає змогу створювати унікальний образ

регіону на засадах формування його конкурентних переваг, розвивати бізнес-

середовище регіону та залучати ресурси, необхідні для ефективного

регіонального розвитку.

Багатоаспектність предметної галузі дослідження, пошук підходів щодо

формування позитивного іміджу регіону в системі регіонального розвитку,

набули свого втілення в наукових працях вітчизняних вчених-економістів: І.

Бузько, Д. Гавра, Е. Галумова, А.Гуренка, О. Деркача, О. Доценка, С.

Єремєєва, О. Зінченко, Д. Солохи, О. Фінагіної, В. Шепеля, М. Яковлева та ін.

Вивчення теоретичних та емпіричних надбань цих авторів дає змогу

стверджувати, що ними сформовано теоретичні засади та практичний

інструментарій щодо формування іміджу регіону, проте потребує подальшого

розвитку та наукового розв’язання проблема діагностування іміджу регіону,

5

стратегічного управління розвитком регіону на засадах формування його

позитивного іміджу, підвищення іміджу регіону як стратегічного завдання його

розвитку. Необхідність розроблення теоретичних засад та практичного

інструментарію щодо управління розвитком регіону на засадах формування

його позитивного іміджу зумовила вибір теми, мету, завдання, логіку, напрями

дослідження та структуру дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематики науково-дослідних

робіт Черкаського державного технологічного університету Міністерства освіти

і науки України (м. Черкаси). За темою "Соціальні та економічні трансформації

ринку: регіональний та галузевий аспект" (номер державної реєстрації

0115U00072, 2015-2018 рр.) автором розроблено підходи до оцінки іміджевих

складових у стратегії розвитку регіонів.

Мета і завдання. Метою дисертаційної роботи є розроблення

теоретичних засад і практичних рекомендацій щодо управління розвитком

регіону на засадах формування його позитивного іміджу.

Для досягнення поставленої мети вирішено такі завдання:

обґрунтовано теоретичні засади формування іміджу регіону в управлінні

розвитком регіону;

досліджено світовий досвід формування іміджу регіону в управлінні

регіональним розвитком та встановлено взаємозв’язок позитивного іміджу та

економічного розвитку регіону;

визначено особливості та характерні риси іміджу регіонів України та

проаналізовано умови формування іміджу Черкаської області;

сформовано концептуальні засади щодо розробки стратегії управління

розвитком регіону з урахуванням іміджевої складової;

вдосконалено інструментарій діагностики іміджу регіону в управлінні

його розвитком;

6

використано технологію форсайту щодо формування позивного іміджу

регіону в управлінні регіональним розвитком.

Об'єктом дослідження є управління розвитком регіону. Предметом

дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти управління

розвитком регіону на засадах формування його позитивного іміджу.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є

сукупність способів наукового пізнання, загальнонаукових і спеціальних

методів дослідження. Теоретичною основою дисертації служать положення

економічної теорії, теорії управління розвитком регіону, регіоналістики,

іміджеології та іміджмейкінгу, стратегічного управління соціально-

економічним розвитком регіону, наукові праці вітчизняних і зарубіжних

науковців у сфері управління регіональним розвитком та формування іміджу

регіонів.

У роботі використано: методи систематизації та узагальнення (у

дослідженні теоретичних положень формування іміджу територій),

семантичний аналіз (у визначенні предметної галузі дослідження: "імідж

регіону", "образ регіону", "репутація регіону"), методи спостереження та

узагальнення (при визначенні особливостей формування іміджу регіонів

України), аналіз і синтез (у формуванні концепції позитивного іміджу регіону),

порівняльний та графічний аналіз (в аналізі умов формування позитивного

іміджу Черкаського регіону), бальний метод (у дослідженні інформаційної

складової формування іміджу регіону), метод експертного опитування (у

дослідженні чинників формування іміджу регіону, у діагностиці іміджу

регіону), технологія форсайту та метод експертних панелей (у формуванні

процедури експрес-діагностики іміджу регіону).

Інформаційну базу дослідження становлять закони України та постанови

Кабінету Міністрів України у сфері регіонального розвитку, звітні дані

Міністерства економічного розвитку й торгівлі України, дані Державного

7

комітету статистики України та його регіональних підрозділів, періодичні

наукові видання, офіційні міжнародні рейтинги, ресурси мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів. Основний науковий результат

дисертаційної роботи полягає у розробленні теоретичного підґрунтя щодо

управління розвитком регіону на засадах формування його позитивного іміджу

шляхом розроблення концепції формування позитивного іміджу регіонів та

створення інструментарію оцінювання й діагностики іміджу регіону в

управлінні регіональним розвитком.

Наукова новизна результатів дослідження полягає у такому:

вперше:

розроблено концепцію формування позитивного іміджу регіону, яка

відображає вихідні передумови, мету, завдання, принципи, механізми,

інструменти і пріоритетні напрями формування іміджу регіону як категорії

регіонального менеджменту, що створює теоретичне підґрунтя для управління

розвитком регіону на засадах формування його позитивного іміджу;

уточнено:

сутність іміджу регіону як цілеспрямованого, інформаційно-ємного

образу, що відображає регіональний господарський комплекс в усій єдності

економічних, соціальних, культурних, комунікаційних процесів, які визнані у

зовнішньому середовищі як найбільш розповсюджені характеристики, що

повторюються у часі та підтверджені у фактах цільового та нецільового

позиціонування населенням регіону, що в цілому дає можливість поглибити

термінологічний апарат регіональної економіки;

дістали подальшого розвитку:

теоретичні положення формування іміджу регіону в системі управління

регіональним розвитком на основі визначення поняття іміджу регіону,

систематизації і класифікації видів іміджу регіону та його складових в

управлінні регіональним розвитком, що дало змогу визначити напрями та

8

сучасні управлінські технології формування позитивного іміджу як

стратегічного завдання розвитку регіону;

встановлення взаємозв’язку позитивного іміджу та економічного розвитку

регіону на засадах аналізу світового досвіду формування іміджу регіонів в

управлінні регіональним розвитком, що дало змогу систематизувати заходи

управління розвитком регіону з метою формування його позитивного іміджу;

визначення передумов формування позитивного іміджу регіону в

управлінні регіональним розвитком на основі аналізу стану та перспектив

розвитку регіонів України, порівняння існуючих концепцій бренду регіонів, що,

в свою чергу, дало змогу створити уявлення про рушійні сили формування

позитивного іміджу регіону, виявити чинники формування позитивного іміджу

регіону та визначити напрями його покращення;

використання технології форсайту в оцінюванні іміджу регіону шляхом

формування процедури експрес-діагностики іміджу регіону на основі

використання громадських та експертних панелей, що дає змогу оцінити

іміджеву складову регіонального розвитку, виявити проблеми формування

позитивного іміджу регіону, забезпечити керованість процесів формування та

моделювання позитивного іміджу регіону;

удосконалено:

підхід до діагностики іміджу регіону на основі визначення етапів,

процедур, кількісних і якісних індикаторів оцінювання іміджу регіону, що дало

змогу визначити стан іміджу регіону, чинники та напрями його формування у

стратегічному управлінні розвитком регіону;

алгоритм оцінки іміджу регіону, який ґрунтується на формуванні системи

показників раціональної (економічна, соціальна та екологічна) та інформаційної

складових іміджу регіону, стандартизації обраних показників та розрахунку

інтегрального показника оцінки іміджу регіону, що дає змогу кількісно оцінити

імідж регіонів України та визначити проблеми і перспективи його підвищення;

9

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати та

розроблені рекомендації становлять методичну основу управління розвитком

регіону на засадах формування його позитивного іміджу. До результатів, які

мають найбільше практичне значення, належать:

підхід до діагностики іміджу регіону;

алгоритм оцінки іміджу регіону;

процедура експрес-діагностики іміджу регіону;

застосування технології форсайту в оцінці й прогнозуванні іміджу

регіону в управлінні регіональним розвитком.

Результати дисертаційної роботи використано в практичній діяльності

Головного управління державної фіскальної служби у Черкаській

області (довідка № 111/01.14-127-07, від 18.11.2015 р.), Черкаської торгово-

промислової палати (довідка № 107/01.4-7, від 14.04.2015 р.), а також у

навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету

Міністерства освіти і науки України (довідка № 1330/01-10.02 від 15.12.2015 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові розробки, положення, висновки та

рекомендації є результатом самостійно проведеного автором дослідження щодо

управління розвитком регіону на засадах формування його позитивного іміджу.

Особистий внесок здобувача та колективно опубліковані праці визначено в

списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати дослідження,

висновки та пропозиції обговорювалися й схвалені на Міжнародній науково-

практичній конференції "Нова економічна політика на світовому, державному

та регіональному рівнях" (м. Одеса, 2014 р.); Міжнародній науково-практичній

конференції "Прогнозування соціально-економічного розвитку національної

економіки" (м. Дніпропетровськ, 2014 р.); VI Всеукраїнській науково-

практичній конференції студентів і молодих вчених "Економічна теорія в

умовах глобалізації економіки" (м. Донецьк, 2014 р.); Всеукраїнській науково-

10

практичній конференції з економічної теорії "Наукові засади розвитку знань

економічної теорії" (м. Черкаси, 2015 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 11 наукових праць,

з них 1 колективна монографія, 5 статей – у наукових фахових виданнях, 1

стаття – у виданні України, яке включено до міжнародних наукометричних

баз, 4 публікації – у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг

публікацій 19,88 д.а., з яких 5,73 д.а. належать автору.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота

складається зі вступу, трьох розділів і висновків, які викладено на 229

сторінках друкованого тексту. Матеріали дисертації містять 31 рисунок і 37

таблиць, які подано на 48 сторінках. Список використаних джерел із 191

найменувань уміщено на 20 сторінках, 6 додатків – на 14 сторінках

11

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ФОРМУВАННЯ ІМІДЖУ РЕГІОНУ

В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ЙОГО РОЗВИТКОМ

1.1. Теоретичні засади формування іміджу територій в управлінні

розвитком регіону

За умов сучасної економіки України виникає багато нових потреб в

положеннях теорії та методології регіонального менеджменту з урахуванням

сучасних знань інформаційної економіки. Особливий інтерес викликають

новітні методи та сучасні методики формування іміджу територій, як

інструменти активізації ділової діяльності, стимулювання інвестицій та

інновацій.

В Україні вже настав час, коли регіонам доводиться конкурувати: за

інвестиції, інформаційні, транспортні та туристичні потоки, екологічні,

економічні, соціальні та культурні проекти, креативні ідеї і, звичайно, за

фахівців, що здатні всім цим керувати. Оскільки надалі міжрегіональна

конкуренція буде ставати все жорсткішою, то, у виграшному становищі

опиняться ті з регіонів, які не тільки володіють затребуваними ресурсами, а й

зуміють з вигодою для свого розвитку скористатися ними. В умовах жорсткої

міжрегіональної конкуренції зростає роль позиціонування, що дозволяє регіону

залучати і нарощувати ресурси для свого розвитку. Позиціонування в

ринковому розумінні - це відтворення привабливого іміджу продукту, товару

або послуги, що підвищує його конкурентоспроможність. Будь-який регіон,

слід розглядати, як специфічний товар, споживачами корисних властивостей

якого виступають жителі, інвестори, підприємці, туристи і т.д. [12].

Розвиток національної економіки залежить від економічної активності

регіонів країни та впровадження системи ефективного регіонального

управління, що сприяє формуванню загального позитивного іміджу країни на

міжнародній арені. Поряд із активним рухом до стандартів інформаційного

12

суспільства та всебічною інформатизацією всіх сфер діяльності набуває свого

активного розвитку новий, інформаційно ємний інструмент регулювання

економіки – «імідж регіону». Проблема його формування, позитивне

відображення в системі заходів загальнорегіональної інформаційної політики

вже цікавить все більше коло науковців, менеджерів-практиків, бізнесменів.

Роль позитивного іміджу має значний вплив на соціальний та

економічний регіональний розвиток і ефективне управління цими процесами.

Це є актуальним та важливим питанням регіонального менеджменту України,

що формується сьогодні.

Дослідження засад формування іміджу регіонів висвітлено у наукових

працях таких сучасних вчених, як: О. Гравера [41], Е. Галумова [29; 30],

С. Єремєєва [47], І. Важеніної [12; 13; 14], Т. Гердта [35], В. Садового [131], В.

Сергійко [132], О. Васільєва [16; 78], І. Рожков [126] та ін. Науковцями було

досліджено широке коло питань первинного визначення теорії іміджу -

понятійно-категорійного апарату, інформаційно-комунікаційної суті та

первинних закономірностей відтворення. Обґрунтовано структуру іміджу

регіону та форми його конструювання з позиції інформаційного навантаження.

Особливу увагу було приділено питанням іміджу територій в

дослідженнях таких науковців як Д. Солоха [138; 139], Г. Почепцов [102; 103;

104; 105; 106], О. Зінченко [51], Ю.Канигін [56], О.Фінагіна [138; 139; 168].

Вони активно вивчають питання теоретичного обґрунтування міста та ролі

іміджу в сучасному менеджменті, наголошують на його унікальній впливовості

на розвиток регіонів та галузей, кластерів та корпорацій. Закладено фундамент

сучасної теорії комунікації з її активною складовою – іміджмейкінгом.

У сучасній науковій літературі, присвяченій проблемам територіального

іміджмейкінгу підходи до управління феноменом «імідж регіону» розглянуті з

різноманітних позицій та розуміння комунікаційної впливовості «технології

іміджу – засади інформаційної політики». Більшість вчених в області

регіонального іміджмейкінгу, таких як, наприклад, Е. Галумов [29; 30],

13

O. Кірюнін та ін. приділяють значну частину своєї уваги проблемі формування

іміджу регіону в цілому, а саме: які фактори лежать в основі створення іміджу

регіону, з яких елементів він формується, але ці питання є суто теоретичними.

Питанням формування іміджу територій вже присвячено багато праць як

вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Серед них особливий інтерес викликають

такі, їх авторами:

Мельникова О. та Свергун С. досліджують інформацію та засоби її

відтворення та поширення, які впливають на формування іміджу міста [76];

Почепцов Г. розглядає імідж міста, як комплекс суб'єктивних уявлень у

масовій свідомості щодо певної території [102; 103; 104; 105; 106];

Котлер Ф. аналізує джерела походження іміджу територій та можливі

форми його утворення, маркетингові та інформаційні технологій формування

та поширення впливу [66];

Карий О. розглядає імідж територій як стійке духовне утворення масової

свідомості та інструмент впливу на стратегічну лінію поведінки людей,

можливостей формування соціальних комунікацій [58];

Богуш Д. досліджує процеси брендингу регіонів та сприйняття образу

одного міста різними суб’єктами [5];

Королько В. визначає стан і чинники формування іміджу України, його

потенціальні можливості та рівень впливу інформаційних ресурсів на зміни

сучасного менеджменту [65];

Садовий В., Могильна Н., Омельяненко В. досліджують імідж регіону як

фактор залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, формування унікальних

засад інвестиційної привабливості [131].

Недостатньо вивченим залишається значне коло питань: оцінка

впливовості на реалізацію потенціалу території та господарюючих суб’єктів;

щодо розробки інструментів включення іміджевих технологій в стратегічні та

тактичні плани розвитку територій; методів та методик діагностування

регіонального іміджу, визначення особливостей його розвитку; окреслення

14

перспектив розробки та впровадження моделювання позитивного іміджу в

різноманітних ситуаціях.

Вперше поняття іміджу було застосовано в таких науках, як естетика та

мистецтвознавство. Потім воно знайшло своє застосування у маркетингу, тому

що імідж товару відігравав головну роль у його просуванні. Сьогодні особливе

місце імідж посідає в інформаційному забезпечені менеджменту, інформаційній

політиці регіону. Далі це поняття поширилось на інші сфери життя: політику,

шоу-бізнес та соціальне підприємництво; інформаційну діяльність, економіку

та розуміння її ефективності та результативності; корпоративний, регіональний,

галузевий менеджмент тощо.

Наразі імідж застосовується у формуванні та реалізації системи

позитивно спрямованих та прогресивних заходів розвитку країн та їх регіонів.

Це спрямування стратегій, новітніх моделей розвитку, визначення складових

пріоритетів руху та інші напрями.

Існує багато трактувань поняття «імідж», серед яких виділено наступні.

Імідж (від лат. imado - образ, вид) – це цілеспрямовано сформований образ якої-

особи, явища, предмета,призначений здійснити емоційно-психологічний вплив

на будь-кого, з метою популяризації, реклами, отримання стійкого визнання,

авторитета [78]. Відповідно до тлумачного словника Вебстера, імідж– це

штучна імітація або зображення зовнішньої форми будь-якого об'єкта та,

особливо, особи. Він є уявним уявленням про людину, товар або інститут, що

цілеспрямовано формується в масовій свідомості за допомогою реклами або

пропаганди [157]. Сучасний енциклопедичний словник визначає поняття

«імідж» як цілеспрямовано сформований образ(особи, явища, предмета),

покликаний надати емоційно-психологічний вплив з метою популяризації,

реклами тощо [135].

Імідж регіонів досліджується в різних контекстах: розвиток реклами,

маркетингу, масових комунікаційних процесів, соціології, соціальної психології

та ін. Однак, в рамках регіональної економіки та регіонального менеджменту

15

цей об'єкт досліджений не в повному обсязі, таке наукове спрямування –

майбутні дослідження [47].

Наука в даному напрямі має великий потенціал досліджень,

рекомендацій, щодо покращення: інноваційних та інвестиційних процесів;

якості та впливовості бізнес-середовища; інформаційного забезпечення реформ

та трансформаційних зрушень; активізації засад інформаційного суспільства та

інформаційної економіки; забезпечення синергетичної дії менеджменту в

економіці та соціальному прогресі; стимулювання відтворення

інтелектуального потенціалу; новітніх стимулах розвитку галузей – туризму,

готельної справи, спорту та його фінансових результатів [138].

Імідж території, як і країновий бренд, конструюються державними

органами влади, політологами, ЗМІ, видатними діячами різних сфер діяльності,

науковцями, безпосередньо населенням та гостями регіону [84]. Імідж регіону

не є новітнім поняттям сучасності, але саме зараз його дослідження набирає все

більшої актуальності. Так як це поняття наразі є маловивченим, єдиної думки

щодо його визначення немає. На базі досліджених вітчизняних та зарубіжних

наукових праць на тему проблематики формування іміджу територій (міста,

регіону, країни) автором систематизовано найпоширеніші визначення даної

категорії. У таблиці 1.1 наведено вузьке визначення іміджу регіону.

Таблиця 1.1

Вузьке визначення поняття "імідж регіону" як економічної категорії

Автор/джерело Визначення поняття іміджу

Люлько А. [71] Імідж регіону – це певний нематеріальний актив, що має конкретну

вартість, це економічне поняття, що впливає на велику кількість суміжних

сфер діяльності, та здатне значно підвищити показники

конкурентоспроможності регіону на світовому туристичному ринку Таранова Ю. [156] імідж території – це сукупність емоційних та раціональних уявлень, що

витікають з зіставлення всіх ознак території, власного досвіду та чуток,

які впливають на створення певного образу Смикова М. [134] Під іміджем регіону розуміємо комплексну думку цільової аудиторії про

регіон, що склалась стихійно або під впливом спеціально вжитих

маркетингових заходів

16

Продовження табл. 1.1

Автор/джерело Визначення поняття іміджу

Гравер О. [41] Імідж країни в даному випадку є більш вузьким поняттям і означає образ,

на який намагаються впливати з метою зміни.

Алексеева П.,

Прокопьева Н. [1]

Імідж регіону - це особливий психічний образ, певним чином впливає на

емоції, поведінку і ставлення особистості або групи, що володіє великими

регуляторними можливостями, має символічну природу.

Глебова І. [38] імідж регіону - сукупність емоційних і раціональних уявлень про

територію. Він складається історично і обумовлений національними,

соціально-психологічними, культурними особливостями

Васіщева А. [27] імідж території - складний соціально-психологічний феномен, необхідною

умовою формування якого є такі властивості людської психіки, як

сприйняття і здатність формування уявлень

Гердт Т. [35]

імідж - це продукт «розумової праці», який поєднує в собі як загальну

базу даних з різних джерел інформації, так і сприйняття самих людей про

даній території

Сергійко В. [132] імідж – це сукупність об’єктивних і суб’єктивних факторів, які

дозволяють під час згадування назви одразу ж будувати цілий ланцюг

асоціацій по відношенню до даної країни (регіону).

*Сгруповано автором на основі джерел: [1; 27; 35; 38; 41; 71; 132; 134; 156]

У таблиці 1.2 наведено більш розширене визначення категорії "імідж

регіону", яке включає всі фактори та умови, що впливають на його формування

та існування.

Таблиця 1.2

Розширене визначення поняття "імідж регіону" як економічної категорії Автор/джерело Визначення поняття іміджу

Герасимова А. [33] Імідж регіону можна визначити як відносно стійку і таку, що

відтворюється в масовій або індивідуальній свідомості сукупність

емоційних, раціональних уявлень, переконань і відчуттів людей, які

виникають з приводу особливостей регіону, складаються на основі всієї

інформації, отриманої про регіон з різних джерел, а також власного

досвіду і вражень. Імідж регіону - дуже різноплановий, емоційно-

забарвлений, штучно створюваний образ, який складається у свідомості

людей Єремєєв С. [47]

Імідж, як специфічний ідеальний образ, формується на основі об'єктивної

інформації про характеристики і потенціал території, природно-

кліматичного середовища, стан інфраструктури, комунікацій, соціального

клімату і умов життєзабезпечення, створюючи реальне уявлення про

регіон і процесах, що відбуваються в ньому Садовий В.,

Могильна Н.,

Омельяненко В.

[131]

Під регіональним іміджем можна розуміти цілісне символічне уявлення

про регіон, що склалося у свідомості цільової аудиторії на основі

особистого досвіду або в результаті ряду цілеспрямованих інформаційних

впливів в контексті реалізації інформаційної стратегії щодо формування в

масовій свідомості уявлення про регіон.

17

Продовження табл. 1.2

Автор/джерело Визначення поняття іміджу

Морозова Т. [82] імідж - це штучний образ, що формується в громадській або

індивідуальній свідомості засобами масової комунікації і психологічного

впливу з метою створення певного ставлення до об'єктів іміджеології,

якими в сучасній дійсності все частіше стають території, регіони та міста,

так як вони є складовими іміджу країни і держави в цілому

Галумов Е. [29; 30] Імідж країни - комплекс об'єктивних взаємопов'язаних між собою

характеристик державної системи (економічних, географічних,

національних, культурних, демографічних і т.д.), що сформувалися в

процесі еволюційного розвитку країни як складної багатофакторної

підсистеми світового устрою, ефективність взаємодії ланок якої

визначають тенденції соціально-економічних, суспільно-політичних,

національно-конфесійних та інших процесів. Це база, яка визначає, яку

репутацію набуває країна в свідомості світової громадськості в результаті

тих чи інших дій її суб'єктів, що взаємодіють із зовнішнім світом

Старинщіков Н.

[144]

Імідж міста визначено як психологічно сформований образ, спрямований

на створення позитивного ставлення до міста з метою підвищення

привабливості проживання в місті, залучення економічних ресурсів і

збільшення валового міського продукту.

Імідж нематеріальний і формується в свідомості людей, набуваючи

позитивну або негативну забарвлення

Панкрухін О.

[98,99]

Імідж регіону - це цілеспрямовано створюваний образ, спрямований на

позиціонування та забезпечення сталої присутності в інформаційно-

комунікативному просторі і формується на основі значущих політичних,

економічних, соціокультурних подій, які відбуваються в цьому регіоні.

Це сукупність емоційних і раціональних уявлень, що випливають із

порівнянням всіх ознак території, власного досвіду людей і чуток, що

впливають на створення певного образу [126].

Важеніна І.,

Важенін С. [12; 13;

14; ]

Імідж території - це набір переконань і відчуттів людей, які виникають з

приводу природно-кліматичних, історичних, етнографічних, соціально-

економічних, політичних, морально-психологічних та інших

особливостей даної території.Це складний соціально-психологічний

феномен, необхідною умовою формування якого є такі властивості

людської психіки, як сприйняття і здатність формування асоціативних

уявлень [5]

*Сгруповано автором на основі джерел [12; 13; 14; 29; 30; 33; 47; 82; 98; 99; 131; 144]

У наукових роботах дослідження іміджу території відбувається у

комплексному поєднанні з такими поняттями, як: «образ», «бренд» та

«репутація». Деякі науковці ототожнюють їх, особливо «імідж» та «образ», але

не зважаючи на схожість, існують певні відмінності у їх визначенні (табл. 1.3).

Образ частіше пов'язується з уже існуючими , самостійно сформованими

уявленнями , імідж – з існуючими явищами та процесами, але конструюється

18

уявлення в цілому ( в різних галузях , сферах діяльності ), бренд є більш

пов’язаним зі сферою економіки, менеджменту, туризму та практичного

маркетингу [41].

Таблиця 1.3

Визначення образу, бренду та репутації території

Категорія Визначення Автор

Образ

Образ - дуже широке поняття, яке включає в себе безліч

інших, таких як імідж, субімідж, стереотип, міф і ін. У

найширшому сенсі образ міста можна визначити як

сукупність характеристик міста, відображених у

свідомості людей.

Важеніна І. [12;

13; 14;]

образ країни - це найбільш загальна категорія, яка

охоплює весь обсяг уявлень про країну - від

філософського аналізу до прикладних досліджень.

Гравер О. [41]

Бренд

Бренд регіону - сукупність вічних цінностей, що

відображають неповторні оригінальні споживчі

характеристики регіону та спільноти, які дістали

громадське визнання і популярність, що користуються

стабільним попитом споживачів.

Важеніна І. [12;

13; 14; ]

Під брендом країни розуміють комплексну торговельну

марку, що має не тільки назву чи дизайнерське рішення,

а ще й цілий комплекс асоціацій та ідентифікацій, через

які сприймається споживачами

Нагорняк Т. [84]

Бренд країни – це сукупність емоційних і раціональних

уявлень, що є результатом зіставлення усіх ознак країни,

власного досвіду й чуток, що впливають на створення

певного образу про неї

Мірошниченко В.

[81]

Бренд країни має на увазі реалізацію позитивних

характеристик країни з метою отримання прибутку, що,

з одного боку, зближує його з іміджем, а з іншого,

проводить кордон за сферою та метою здійснення.

Гравер О. [41]

Репутація

Репутація країни, регіону, міста і т. д. представляється

як динамічна характеристика життя і діяльності

території, що формується в суспільстві протягом досить

тривалого періоду часу з сукупності достовірної

інформації про неї; це ціннісні переконання, думка про

території, що склалося у людини (людей) на основі

отриманої інформації про неї, особистого досвіду

взаємодії (наприклад, комфортність проживання,

безпека, соціальна захищеність, ступінь сприятливості

умов для ведення бізнесу, авторитет влади тощо) .

Важеніна І. [12;

13; 14;]

*Сгруповано автром на основі джерел: [12; 13; 14; 41; 81;84]

19

Аналізуючи визначення понять образу та іміджу з табл. 1.1, 1.2 та 1.3

підкреслимо залежність іміджу від образу, в той час як визначення поняття

образу жодного разу не визначається через імідж. Щодо різниці між репутацією

та іміджем регіону визначено їх тісний взаємозв’язок між собою на засадах

оцінки соціальної, економічної та культурної складових. Як правило, їх

розвиток відбувається паралельно один одного та фактично пересікається за

рахунок єдності індикаторів визначення. На думку автора, репутація регіону є

більш широким поняттям та фактично її слід визнавати як ефективно

сконструйований менеджментом імідж [17; 25].

Відмінністю між репутацією та іміджем регіону є підходи до їх

формування та просування, але їх поєднує цільове спрямування:

конкурентоспроможне позиціонування країни як політично, соціально-

економічно та культурно розвиненої у внутрішньому (національному) та

зовнішньому середовищі (міжнародному співтоваристві);

стратегічне бачення майбутнього – нарощення економічного та

соціального зростання [25].

Метою регіональної влади, населення, бізнес-спільноти є формування

позитивного іміджу та репутації, які матимуть здатність виділити їх поряд з

іншими регіонами як самої країни, так і регіонами інших країн. Це елемент

конкуренції, що забезпечує стимулювання в процесах реалізації різноманітних

функцій регіонального управління. В першу чергу це функція інформаційного

забезпечення, її якісне та кількісне наповнення. Також особливе стимулювання

відбувається в системі використання реального економічного та соціального

потенціалу.

Тобто процеси активного формування позитивного іміджу за рахунок

сучасних управлінських технологій є елементом конкуренції регіонів між

собою за ресурси. Це процес який ще лише набуває свого повного потенціалу в

системі менеджменту. Але вже сьогодні науковці вивчають та позиціонують

дослідження: іміджу економіки та соціальної сфери; імідж потенційних

20

можливостей (економіки, культури, галузей та підприємств); іміджують

управлінські проекти розвитку територій; формують самостійні плани та

прогнози розвитку іміджу територій.

Саме імідж регіону забезпечує умови успішності здійснення реформ

соціальної та економічної спрямованості, активності та безконфліктності

входження в глобалізаційні процеси. Таким чином формується розуміння

територіальної ідентичності та управлінської ефективності на рівні комунікацій

та технологій соціальної консолідації. Регіональний імідж реалізує значну

кількість функцій, але центральною є функція узгодження економічних та

соціальних інтересів. Негативний або невдало сконструйований імідж є

передумовою майбутніх конфліктів, підставою руйнування відносин довіри

[51].

Особливу увагу слід приділити розумінню того що саме імідж

формується неодночасно, а втрати його можна дуже швидко. Безпосередньо

процес формування іміджу є довгостроковим, досить конфліктним, насиченим

інформаційними та соціокультурними ризиками. Це процес, що відбувається

паралельно з активним соціальним та економічним розвитком регіону, формує

активні засади конкурентоспроможності.

З теоріями економічного розвитку колектив Інституту економіки та

прогнозування НАН України пов’язує сутність регіональної

конкурентоспроможності: оскільки об’єктом управління розвитком регіону є

господарський комплекс із зайнятою ним територією, а рівень конкурентної

переваги потрібно оцінювати щодо відповідної бази, то доцільно говорити, що

саме рівень розвиненості будь-якого регіону, порівняно з іншими, відображає

його конкурентоспроможність. Науковці Інституту економіки та прогнозування

НАН України підкреслюють, що конкурентоспроможні регіони мають більше

шансів для самопідтримуючого розвитку (тобто конкурентоспроможність і

економічний розвиток є взаємопов’язаними категоріями) [154].

21

Впливовість іміджу територій на процеси розвитку економіки та

соціальної сфери визнають видатні фахівці науки та практики регіонального

менеджменту [5; 12; 16; 32; 73; 112; 138; 139; 168]. Позитивний імідж формує

низку процесів що є стимулюючими в системі факторів та передумов

економічного розвитку.

Сьогодні в умовах глобального становлення інформаційної епохи,

інтернаціоналізації ринкового середовища фактично неможливо уявити

процеси: активного міжнародного інвестування; зростання сфери послуг, ІТ-

галузі; фінансових та туристичних ринків без системного нарощення та

просування позитивного іміджу.

До важливих факторів у формуванні репутації регіону зараховують

репутацію його керівництва, рівень соціальної відповідальності влади та

бізнесу, якість професійної та управлінської культури. Функціонування

інститутів влади може ставати або перевагою території, або недоліком в очах

жителів і гостей, туристів, виробників та інвесторів. Так, за оцінками експертів

відмінності між країнами в інвестиційних рейтингах на 70% визначають два

основні чинники - дохід на душу населення і рівень довіри до уряду. До

соціальної відповідальності зараховують гарантування громадської безпеки,

проведення високоякісної соціально орієнтованої політики, реалізації

актуальних і ефективних соціальних програм, гарантування екологічної безпеки

і т. д. Інформація про репутацію території міститься в різних рейтингах, що

становлять результати порівняння об'єктів аналізу за комплексом певних

інтегральних характеристик ( перш за все індексів, а також індикаторів). Набір

цих характеристик і методики рейтингів визначаються експертними

організаціями, які отримали громадське визнання [14].

Запропонуємо власне бачення визначення досліджуваних категорій з

позиці економіки та стрімких процесів суспільного прогресу.

22

образ – це ненав’язане, цілеспрямоване, асоціативне уявлення про регіон,

його економічні, управлінські, географічні , соціокультурні, екологічні

складові, що виникають при першому його згадуванні;

бренд – це торгова марка регіону, що спрямована на цільове просування

території як товару та така, що формує його ціну;

репутація – характеристика регіону, що створилася відповідно до

досягнень минулого або теперішнього часу з позиції.

Сьогодні науковці активно позиціонують та поширюють управлінські

технології іміджу великих міст, як інструменту стимулювання розвитку

економіки та соціальної сфери за рахунок: покращення інвестиційного клімату;

зниження ризиків в інформаційному середовищі; формування галузевої

структури, попиту на продукти та послуги з регіону та інше.

Управлінське бачення іміджу національної економіки, регіонів, галузей,

міст, підприємств (корпорацій) має своє відображення у нових управлінських

технологіях, різноманітних заходах [138].

Визначимо імідж регіону, як управлінську категорію та процеси

формування стійкої уяви у різних груп населення (бізнесу, влади, населення)

щодо особливостей, внутрішніх якостей, характерних рис та перспектив

розвитку території. Це цілком інформаційний продукт та результат

управлінської діяльності, відповідний до потреб формування інформаційного

суспільства та інформаційної економіки. Нарощення інформаційних

компонентів в суспільному прогресі підвищує значущість іміджу, надає йому

нового розуміння в системі механізмів та інструментів ефективного

використання потенціалу територій [22].

Слід визнати комплексний характер іміджу, його інформаційного

наповнення, як результату відображення дії соціальних, економічних,

культурних та інших факторів. В даному досліджені зацікавленість іміджем

постає з боку саме стимулюючих можливостей, впливовості іміджу саме на

23

економіку та соціальну сферу за рахунок цільової поведінки, комунікацій,

формування самостійного інформаційного середовища.

Авторська точка зору щодо визначення поняття іміджу регіону з позиції

регіонального менеджменту наступна:

Імідж регіону – це цілеспрямовано сформований інформаційно

наповнений образ, що відображає регіональний господарський комплекс в

єдності економічних, соціальних, культурних, комунікаційних процесах, які

визнані у зовнішньому середовищі як найбільш розповсюджені характеристики,

що повторюються у часі та підтверджені у фактах цільового та нецільового

позиціонування населенням регіону. Парадигму відносин розвитку іміджу в

регіональному менеджменті представлено на рис. 1.1 [22].

*Розроблено автором

Рис. 1.1. Парадигма відносин розвитку іміджу в регіональному менеджменті

Імідж, як цілеспрямований структурований образ у системі регіонального

управління, має оціночні та мотиваційні фактори впливу на соціальні та

економічні відносини, активність діяльності підприємств та організацій

регіону, що є відображенням його функціонального навантаження. У

регіональному менеджменті він виступає як самостійний мотиваційний фактор

[138], що впливає на такі засади:

стратегічного планування та прогнозування регіонального розвитку;

процесів інвестування та розвитку бізнесу, інституціоналізацію бізнес-

інкубування та комплексну підтримку підприємництва;

регулювання та відтворення внутрішнього продукту;

формування механізмів управління регіоном.

Формують

люди

Реалізує

інформаційне

середовище

Використовує та

регулює сфера

управління

Результати впливають

на економічний та

соціальний розвиток

24

Будучи стійким в системі відтворення та у свідомості цільової аудиторії,

імідж моделює реакції на нові та непередбачувані управлінські, соціальні та

економічні заходи, інновації, технічне та технологічне втручання та інше

[138].

Науковець Л. Хижняк до основних функцій іміджу регіону відносить

наступні:

ідентифікація (забезпечує аудиторії сприйняття інформації про позитивне

в життєдіяльності регіону);

ідеалізація (забезпечує режим найбільшого сприяння образу регіону);

протиставлення (будується на основі іміджевих образів інших регіонів

або минулого свого регіону);

номінативна (відрізняє регіон за конкретних умов в середовищі інших

регіонів, демонструє відмінні його риси;

естетична (покликана гармонізувати враження, яке справляє регіон на

громадськість);

адресна (зв’язок між іміджем регіону та цільовою аудиторією, для якої

він створювався) [172].

Систематизуємо та надаємо наступне бачення функцій іміджу територій

в системі регіонального менеджменту [22]:

аналітична – передбачає збирання, обробку, аналіз інформації та оцінку

соціально-економічного становища в регіоні з метою покращення його іміджу;

дозволяє на підставі проведеного аналізу виявити фактичний стан справ,

позитивні та негативні фактори, обґрунтувати доцільність і ефективність

використовуваних прийомів та визначити тенденції розвитку.

комунікативна – налагодження зв’язку між суб’єктами регіону, країни,

що представляють елементи системи та позасистемні елементи в

комунікаційному середовищі;

культурна – сприяє покращенню поведінкових відносин до етнічних,

культурних цінностей;

25

загальногосподарська – визначена у розвитку як окремих галузей

регіонів, так і в поєднанні їх в нові формування та господарські комплекси

(кластери);

економічна – полягає в діагностиці економічних показників розвитку

регіону та виявленні негативних факторів;

фінансова – визначається у забезпеченні максимізації добробуту в регіоні,

раціональному використанні ресурсів для створення ринкової вартості, здатної

покрити всі витрати, пов’язані з використанням ресурсів, і забезпечити

прийнятний рівень доходів на умовах, адекватних ризику інвесторів;

інвестиційно-інноваційна – інвестування господарської, культурної,

підприємницької та інноваційної діяльності регіону, впровадження передових

науково-технічних, інформаційно-комунікаційних та управлінських технологій;

організаційна – ефективна організація соціально-економічних,

культурних та політичних інтересів, їх консолідація та гармонізація;

мотиваційна – стимулює процеси інтеграції у світове співтовариство,

рівняння на світові стандарти;

прогностична – дає змогу визначити можливі сценарії соціально-

економічного розвитку регіону при формуванні того чи іншого

іміджу;спрямована на розробку та реалізацію конкретної програми, державних

стандартів, оптимальної концепції управління регіоном [22].

Імідж регіону поділяють на два види: зовнішній та внутрішній. Зовнішній

імідж регіону формується на основі розповсюдженої інформації, рейтингів,

різних індексів, що характеризують економічну, соціальну, політичну та

культурну складову розвитку регіону. Джерелами формування зовнішнього

іміджу також можуть бути розповіді, чутки та враження людей. Внутрішній

імідж регіону базується на власному досвіді населення, що проживає на його

території [138].

Практика показує, що зовнішній та внутрішній імідж регіону частіше не

співпадають та можуть мати суттєві відмінності між собою. Проблемним

26

питанням в такому випадку стає визначення реального та об’єктивного іміджу.

За думкою деяких науковців, внутрішній імідж регіону є більш об’єктивним,

ніж зовнішній імідж. Вони вважають, що знання населення про реальну

ситуацію в регіоні є важливим фактором такої думки. Інші вчені вважають, що

внутрішній імідж, який базується лише на баченні населення, що проживає у

регіоні, не є об’єктивним. Причиною такого суттєвого розриву може бути

викривлення та неправдивість інформації, що розповсюджується через різні

джерела інформації, асиметрія інформації [138].

Існує ще декілька різних класифікацій іміджу регіону. Так, наприклад,

науковці Л. Петкова та В. Проскурін розрізняють наступні чотири види іміджу

територій: дзеркальний імідж (як ми бачимо себе); реальний імідж (як інші

бачать нас); бажаний імідж (як ми хочемо, щоб інші бачили нас); оптимальний

імідж (враховуючи всі недоліки і той імідж, якого можна досягнути) [100].

За думкою автора, слід надати наступну класифікацію видів

регіонального іміджу:

внутрішній (формується в межах території) та зовнішній (формується за

межами території);

суб’єктивний (думка однієї людини) та об’єктивний (думка окремої групи

людей, колективу);

реальний (той, що насправді існує та визнаний більшістю) і нереальний

(штучно нав’язаний).

Також рекомендовано розділяти імідж регіону за напрямами дослідження

окремих сфер діяльності:

діловий - відображення якостей бізнес-середовища та діяльності вищої

ланки менеджменту в питаннях безпосередньо розвитку теориторії;

інвестиційний - відображення реального інвестиційного клімату території

в уяві економічних суб’єктів;

туристичний – відображення рівня туристичної привабливості регіону та

чинників, що сприяють збільшенню потоку туристів;

27

соціально-економічний – відображення соціального добробутута регіону

на основі економічного розвитку;

політичний – відображення здорового політичного клімату регіону, а

саме узгодженість, гармонізація та єдність діючих політичних сил;

культурно-історичний – відображення історично сформованої культурної

спадщини регіону та гармонійно поєднаних з нею нових культурних напрямів.

За галузями, що є найбільш розвиненими або такі, що є потенційними для

розвитку в регіоні, автором поділено імідж на такі види:

сільськогосподарський; промислово-виробничий; туристично-рекреаційний.

Іміджу регіону характерні такі властивості, як мінливість, відносна

стійкість, комплексність, різноманітність сприйняття, залежність від показників

розвитку регіону. Ефективність сформованого іміджу виражена у відповідності

об’єктивного стану соціально-економічного розвитку в регіоні та очікувань

потенційної (цільової) аудиторії.

Для того, щоб сконструювати майбутній імідж досліджуваного регіону,

важливо визначитися за яким саме напрямом або видом він буде побудований.

При виборі цих напрямів чи видів необхідно спиратися на особливості регіону,

його переваги, ресурси та ті види діяльності, що можуть покращити його образ.

При розробці та формуванні нового іміджу для регіону важливим є визначення

його основних складових. На думку автора, це економічні, соціальні та

культурні оцінки (рис. 1.2).

Кінець ХХ ст. в системі менеджменту визнаний як період активного

переходу до інформаційного суспільства та стандартів інформаційної

економіки. У теорії розробляються ключові положення інформатизації,

інформаційних принципів розвитку, інформаційних технологій. На практиці

реалізуються і активно застосовуються управлінські механізми та інструменти

просування територій - країн, регіонів, міст, районів, територіальних об'єднань і

т.п.

28

Такий інтерес є об'єктивним, він відображає наявність конфліктних зон та

зростання конкуренції в складних процесах глобалізації та інтернаціоналізації

ведення господарської діяльності. Саме глобалізаційні та інтеграційні процеси

формують нове ставлення до ресурсів, потенціалу розвитку окремих територій.

Зростання інтересу до інформаційних механізмів та інструментів

розвитку пов'язано, перш за все, з обмеженістю матеріальних ресурсів

територій та реальною можливістю активно використовувати інформаційні

ресурси. Вільне переміщення інформації, її необмеженість як самостійного

ресурсу, перспектива розвитку і зростання економіки в ХХІ ст.

*Розроблено автором

Рис. 1.2 Складові іміджу регіону

Активізацією процесів глобалізації, які виражаються у вільному

переміщенні матеріальних і нематеріальних ресурсів (фінансових, людських,

інтелектуальних тощо) з метою пошуку найбільш вигідних сфер їх

застосування. У зв'язку з цим багато територій стали конкурувати між собою за

залучення ресурсів, в тому числі інвестицій, що призвело до усвідомлення

ІМІД

Ж Р

ЕГ

ІОН

У

Економічні оцінки

Рівень розвитку бізнес середовища та ділової активності,

загальногосподарська діяльність регіону, інвестиційно-інноваційна

діяльність, рівень інформатизації в регіоні, ділові стосунки між

підприємствами та регіональною владою, конкурентоспроможність

регіону, виробнича інфраструктура, наявність кваліфікованої робочої сили

Соціальні оцінки

Розвиток системи освіти, охорони здоров’я та техніки безпеки, захист

інтересів населення та окремої людини, рівень заробітної плати, кількість

пропонованих робочих місць, рівень безробіття, розвиток системи послуг,

підтримка та популяризація сімейних цінностей та традицій

Культурні оцінки

Господарська культура регіону, особистісна та етнічна поведінка, трудова

культура, сутність моделі корпоративної культури, ринкова культура,

культура управління, соціальна культура, ставлення до культурних

цінностей, наявність традицій, моно- та полікультурних цінностей

29

необхідності використання філософії та технологій маркетингу для формування

ринкової привабливості території та її конкурентоспроможності.

Процеси глобалізації та інтеграції формують новий світовий ринок і

позиціонування на ньому регіонів з варіантів активності або пасивності

інформаційних інструментів і технологій.

У всьому світі визнаються пріоритети і перспективи розвитку так званих

«розкручених» регіонів з позиції PR-технологій, цільового іміджу, бренду. Це

одночасно: інформаційний прогрес; нарощування потенціалу територій;

культура менеджменту; інновації управлінської діяльності.

Охарактеризуємо узагальнене бачення механізму формування іміджу

території, як управлінського процесу в системі інформаційного суспільства

інформаційного прогресу (рис. 1.3).

*Розроблено автором

Рис. 1.3 Концептуальні положення механізму формування

іміджу територій

Новітні положення та теорії

менеджменту, маркетингу

Новітні стандарти

інформаційної

культури

Процеси соціалізації

регіонального

менеджменту

Комплексна

інформатизація та

автоматизація

Методи та

управлінські підходи

в системі

регіонального

інформаційного

менеджменту Управлінські інструменти

формування іміджу

Концептуальні

положення механізму

формування

іміджу територій

ПРОЦЕСИ РОЗВИТКУ ІНФОРАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

30

Саме концептуальне бачення механізму формування іміджу територій

надає можливості та розуміння зрілості рішень дає можливість активно

розробляти, використовувати та залучати до регіонального менеджменту

управлінські інструменти іміджу територій. Так, бачення інтересів розвитку

регіонів є об’єктивним, актуальним та нагальним в баченні стандартів та

перспектив розвитку інформаційного суспільства.

Управлінські інструменти формування та впровадження іміджу територій

слід віднести до таких функцій регіонального менеджменту, як: стимулювання

розвитку; мотивація діяльності; планування та прогнозування [23].

Управлінські інструменти та технології іміджу формують відповідний

механізм розвитку територій, який ґрунтується на інформаційно-

комунікаційних формах і методах взаємодії, взаємовпливовості, цілісності

внутрішнього та зовнішнього середовища регіону [23].

Специфічними характеристиками дії такого механізму будуть процеси

формування: світогляду населення всього світу; інформаційної прозорості та

довіри; впровадження досягнень науки та освіти; залучення найвищого рівня

фаховості та підвищення якості професійної культури; нарощення потенціалу

економіки та соціальної сфер.

Дія механізму є консолідованою з процесами системного соціального та

економічного розвитку території та формуванням засад інформаційної безпеки.

Таке бачення механізму та інструментів формування іміджу відповідає не

лише інформаційному прогресу та сучасним змінам в теорії та практиці

менеджменту, а ще й відображає загальне бачення майбутнього в складних

процесах. Відповідно, інструменти формування іміджу повинні бути

пов’язаними саме з їх функціональним навантаженням [20].

Надамо широкого визначення управлінських інструментів формування

іміджу. Це управлінські підходи, методи, методики, положення методичного

та інформаційно-аналітичного забезпечення розробки, обговорення,

31

практичного впровадження, контролю та оцінювання, діагностування іміджу

територій в загальному процесі регіонального менеджменту.

Науковець Сергійко В. вважає, що робота по формуванню іміджу регіону

повинна бути пов’язана з розширеним і багатогранним описом території, якою

вона повинна бути побачена та сприйнята тією аудиторією, якій адресована.

Щоб здійснити наповнення іміджу регіону конкретними характеристиками і

зрозуміти, яким чином відбувається його формування, необхідно розуміти яку

структуру має регіональний імідж, які об’єктивні та суб’єктивні фактори його

формують. Об’єктивні фактори: діяльність крупних ТНК, інвестиційний клімат,

інноваційна політика, ресурсна база, науково-технічний потенціал,

оприлюднені статистичні показники; оприлюднені рейтинги кредиторської

спроможності, історія, культура. Суб’єктивні фактори: сприйняття

споживачами брендових знаків регіону, сприйняття споживачами рівня

гостинності, вплив комунікаційної політики на сприйняття регіону

споживачами, образ регіону, що склався у свідомості споживачів [132].

Невдало сконструйований імідж, або такий, що мимовільно виник,

здатний стати основою найсильніших інформаційних збоїв в комунікаційних

процесах між населенням регіону та зовнішніми спільнотами, руйнування

характеристик уявної спільноти і, в кінцевому підсумку, атомізації суспільства,

руйнування або дестабілізації його інституціональної структури, розмивання і

руйнування соціальної ідентичності не тільки територіальної, а й соціальної

ідентичності взагалі [47].

Образ території зі знаком «мінус» формується внаслідок домінування

аномальних природно-кліматичних або негативних політичних, соціально-

економічних чи інших явищ, що представляють будь-яку загрозу для людини,

для її життя та діяльності, для бізнесу. Так само, наприклад, військові дії,

злочинність, процвітання наркобізнесу, бідність та інші фактори стають

основою негативного іміджу території. Територіям, які мають позитивний

імідж, потрібен не тільки активний розвиток і просування завжди наявних

32

позитивних аспектів образу, а й одночасна робота з реабілітації іміджу,

зниження актуальності негативних характеристик [47].

У ряді випадків територія має суперечливий імідж, який, з одного боку,

свідчить про істотні можливості, а з іншого боку – демонструє негативні

чинники, які є зворотною стороною позитивних складових. Так, наприклад,

столичні міста надають величезні можливості для життя, кар'єри, бізнесу,

творчості саме в силу свого виняткового статусу. Одночасно саме столичні

мегаполіси викликають негативні асоціації у зв'язку з перенаселеністю, занадто

інтенсивним рухом, забрудненим повітрям і водою, з високим рівнем

злочинності, поширенням наркотиків тощо. У такому випадку корекція іміджу

нерозривно пов'язана з роботою по усуненню цих негативних явищ [14].

Прикладом негативно сформованого іміджу сьогодні є східні регіони

України де відбуваються військові дії та мають місце факти сепаратистської

поведінки. Негативний імідж цих територій є болючим питанням та гострою

проблемою, що стали на заваді економічного розвитку країни. Негативно

сформований не тільки зовнішній, а й внутрішній імідж цих територій,

збільшив міграційні потоки, рівень розмитості та нестійкості соціальної

ідентифікації населення. За умов негативного іміджу виник розрив між

територією та суспільством, людиною. Наслідком цього є бажання більшості

представників населення реалізовувати свої життєві плани в інших регіонах та

країнах, що призводить до депресивного та дотаційного становища східного

регіону, підриву економіки в країні загалом. Тому актуальним та одним із

перших завдань повинно стати відновлення цілісного та позитивного іміджу

східного регіону, який є однією з важливих структурних одиниць країни.

До вже існуючих проблем східних регіонів можна віднести:

бойові дії та формування бандитських угрупувань;

політичний тиск з боку різних сил;

відбиток складного історичного розвитку на людських цінностях,

поняттях та суспільному житті;

33

високий рівень тінізації економіки та прихованої корумпованості на всіх

рівнях правління;

високий рівень застарілості обладнання на головних підприємствах

регіону, що підвищив їх дотаційність.

Наразі східні регіони України належать до так званих «кризових»

територій. Враховуючи всю складність ситуації, що склалася в них, самостійно

вибратися з неї буде неможливо, та затяжний стан в статусі «кризових»

призведе до присвоєнням цим регіонам статусу депресивних. Але навіть це не

означатиме, що ці регіони будуть назавжди втраченими для економічного

розвитку країни. За умови цільової та комплексної підтримки держави в них є

можливість стабілізувати свій стан та розвиток.

На шляху до формування позитивного іміджу східних регіонів та

покращення в них соціально-економічного становища, до вже сформованого

раніше образу промислового центру України, необхідно врахувати та

правильно використати такі їх особливості: висококваліфікована праця;

визнання та адаптація праці будь-якої складності; висококваліфікований

людський потенціал; природне багатство земель та наявність різноманітних

ресурсів (газ, вугілля, будівельні та інші корисні копали).

За негативних умов рівень інвестиційної привабливості східних регіонів

різко знизився. Відновлення або формування нового іміджу для цих територій

поверне такий важливий фактор у регіональному розвитку як інвестиції.

Спираючись на дослідження, проведені Інститутом Реформ, можна

стверджувати, що поступово для потенційних інвесторів змінюються

пріоритетні характеристики інвестиційної привабливості регіонів. Якщо раніше

це були наявність промислово-виробничих об’єктів та природних ресурсів, то

зараз це: розвинений людський потенціал, професійність та мобільність

робітників, клієнтоорієнтованість та гнучкість постачальників, налагоджений

зв'язок із органами місцевої влади, розвиток інформаційного середовища та

забезпечення інформаційно-комунікаційними технологіями, постійна

34

присутність регіону в інформаційному полі, активна підтримка малого та

середнього бізнесу; підтримка комерціалізації інтелектуальних продуктів; та

інші напрями.

Як результат, відбувається формування та постійна підтримка

позитивного іміджу, який забезпечує виокремлення та вигідне висвітлення

характерних рис одного регіону серед багатьох інших за рахунок його ресурсів.

Необхідність формування власного іміджу для кожного регіону та

посилення елементів упізнавання українських територій очевидна тому, що в

результаті, це сприяє привертанню уваги до регіону, дає можливість ефективно

лобіювати свої інтереси, покращувати інвестиційний клімат, отримувати

додаткові ресурси для розвитку регіональної економіки, зберігати пам’ятки

історико-культурної спадщини. Більше того, просування іміджу регіонів –

перспективний шлях подолання труднощів у формуванні іміджу України в

цілому [34; 132].

Через позитивний імідж регіону здійснюється програма формування та

просування бренда України, яка повинна бути здатною до:

трансформацій. Навіть досить влучно сформований «асоціативний ряд»

регіону чи країни не є статичним, він має властивість змінюватись у часі як

стихійно, так і цілеспрямовано. Зміна іміджу залежить від багатьох факторів:

економічної ситуації в країні чи світі, державної й містобудівної політики,

технічних інновацій, зміни лідера;

адаптацій під об'єктивні обставини, не випадаючи із власного історичного

контексту. Імідж завжди вплетений в деякий історичний контекст, соціально-

політичну ситуацію, економічні умови. Кожна епоха породжує своє особливе

сприйняття світу, країн та регіонів у ньому; зміна епох створює мінливість

окремих елементів цілісного бренда;

перспективної консервативності. За наявності плюралізму думок і

ставлення до території, за своїми змістовними характеристиками, бренд

залишається стабільним і перспективним;

35

утримання «цінової привабливості» іміджу для всіх цільових груп

споживачів. Ціна регіону або країни як «товару» означає для різних груп

споживачів різне значення. Для жителів певної території – це насамперед

вартість життя, рівень прибутків, пенсій, соціальних пільг і соціального

комфорту, вартість конкретних товарів і послуг, а також можливість якісної

освіти у ВНЗ та прозорість кар'єрного росту на підприємствах у межах цієї

території. Для туристів – це вартість путівок і розмір добових кишенькових

витрат. Для представників бізнесу – це інвестиційний клімат, податкові пільги,

правила розмитнення продукції, митні тарифи, візовий режим та ін. [84].

Імідж регіону є конкурентоспроможним національним інформаційним

продуктом, просування якого повинно бути передбачене у інформаційній

політиці України. Державна інформаційна політика будується на отриманні,

використанні, розповсюдженні та зберіганні інформації. Вона знаходить

віддзеркалення в інформаційній політиці регіонів та повинна бути головним

джерелом для просування їх іміджу.

Інформаційна політика держави вимагає підтримки колективних програм

та проектів обласних центрів, а також муніципальних утворень, особливо якщо

йдеться про інфраструктурний та «середовищний» розвиток. Давно очікуваний

прорив у розвитку інформаційного середовища регіонів може забезпечити

пізнавальний канал суспільного характеру. Потребують підтримки також

інформаційні центри університетів. Органи місцевого самоврядування можуть

фінансувати безкоштовне розповсюдження низки суспільних інформаційних

видань. Регіонам гостро не вистачає взаємодії професійної та громадської

журналістики, яка могла б реалізувати себе у формі мережних газет, на

Інтернет-форумі та у блогосфері, інтерактивному телебаченні [53].

Науковці, фахівці з іміджеології підкреслюють, що формування іміджу

регіону в межах регіонального менеджменту неможливе у відриві від

використання маркетингових технологій. Його просування відбувається

завдяки проведенню рекламних кампаній, контролю над регулярним

36

опублікуванням інформації про регіон, її висвітлення та поширення через

офіційні інформаційні канали, використання спеціально підготовлених

інформаційних презентацій, залучення до активної участі у міжнародних та

національних семінарах, конференціях, ярмарках та виставках. Використання

маркетингових технологій у процесі просування іміджу регіону передбачає

розвиток і розповсюдження цілеспрямовано сконструйованого образу за

допомогою засобів розробленої для регіону маркетингової програми.

Подача інформації в місцевих і в центральних ЗМІ вкрай важлива для

іміджу регіону, так як результатом описаних процесів - обміну інформацією, її

відбору, осмисленню і впорядкуванню, повинно стати безпосереднє сприйняття

географічних образів, їх закріплення та існування в масовій свідомості. Крім

того, дуже важливий не тільки зміст інформаційних повідомлень, а й

інтенсивність появи цих повідомлень. Згадки про регіон в центральній пресі

покликані якщо не забезпечити його ідеальний образ, то хоча б проінформувати

громадськість про цей регіон. Основний же тягар відповідальності за

формування іміджу території лягає на регіональні, місцеві засоби масової

інформації [61].

Важливо визначити носіїв інформації про регіон, що формують його

позитивне відображення та складовими управлінського впливу в системі

інформаційних заходів. До таких зараховують [138]:

відвідувачів регіону в залежності від мети їх візиту;

населення, що проживає у регіоні;

соціальні та демографічні процеси;

органи місцевої та державної влади

представників країн-партнерів;

малий та середній бізнес в контексті відтворення регіонального продукту;

великий бізнес, його місце та роль в регіональному господарському

комплексі;

представників закордонних та вітчизняних підприємств;

37

матеріали, що презентують на виставках, наукових конференціях тощо;

туристичні фірми, представників ЗМІ, торгові палати тощо [138].

Формування позитивного іміджу регіону дуже важкий та кропіткий

процес, який не терпить прорахунків. Складність його полягає у тому, що будь-

який негативний фактор та негативний випадок, що виникає у соціальному,

економічному або політичному житті регіону, може викликати незворотні

процеси падіння показників розвитку. Імідж регіону, як і будь-який інший

імідж, важко відновити. До того ж необхідною є постійна підтримка

позитивного іміджу територій, що сформувався за допомогою традиційних та

сучасних засобів передавання інформації: суспільство, засобів масової

інформації, Інтернету тощо. Проблеми формування позитивного іміджу

регіонів потребують детального вивчення та є актуальним питанням сучасного

розвитку країни з позиції впливовості на процеси економічного та соціального

прогресу.

Імідж регіону як інструмент регіонального менеджменту впливає на

вибудову стратегії розвитку території, на вибір цільової спрямованості

підприємницької діяльності, рівень розвитку бізнес-середовища тощо.

Управлінська ефективність сформованого іміджу регіону визначена в

свідомості населення його перевагами серед інших регіонів. Важливим

фактором в цьому процесі є розвиток інформаційної діяльності, що

здійснюється на принципах збору, обробки, коригування, оновлення,

поповнення та відтворення інформації про територію [20].

Згідно концепції Е. Галумова існує три групи факторів, що впливають на

формування іміджу регіону.

1. Умовно-статичні фактори:

природний потенціал;

національна і культурна спадщина;

нерегульовані геополітичні чинники;

історичні факти, що мають значний вплив на розвиток країни;

38

форма державного устрою і структура управління.

2. Кореговані умовно-динамічні соціологічні фактори:

соціально-психологічний стан суспільства;

характер і принципи діяльності громадських об'єднань, форми суспільно-

політичної інтеграції;

морально-етичні аспекти розвитку суспільства.

3. Кореговані умовно-динамічні інституційні чинники:

стійкість економіки;

правовий простір;

функції, повноваження і механізми державного регулювання різних сфер

суспільного життя;

ефективність владної конструкції [29; 30].

Науковець Ю. Цибульська пропонує два види чинників, що мають вплив

на формування іміджу території: внутрішні та зовнішні. Зовнішніми чинниками

можна назвати: зовнішню політику України, національні інтереси та

пріоритети, членство в міжнародних організаціях, інвестиційний клімат тощо.

Внутрішні чинники – це добробут населення, дотримання конституційних прав

кожного громадянина, рівень корупції, злочинності, тіньового сектору

економіки тощо. Також важливими є психологічні аспекти сприйняття

позитивного іміджу України, такі як: гордість за країну, бажання в ній жити,

комфорт та проекція свого майбутнього з країною, зацікавлення країною ззовні,

бажання приїхати, робити в ній бізнес, комфорт і безпека, пов’язані з Україною

[174].

Систематизуємо чинники, що саме формують позитивний імідж території

та є найбільш впливовими на економічний та соціальний простір.

1 група. Економічного впливу. Економіко-географічні чинники– вигідне

розташування стосовно ресурсного забезпечення (матеріального та

нематеріального плану); наявність науковообгрунтованого потенціалу

(економічного, інтелектуального, транспортного, ринкового та ін..); наявність

39

культури професійної, інвестування, управлінської та інших видів в залежності

від потреби; відсутність високої корупції та активних процесів тіньовизації; та

інші

2 група. Соціального впливу. Соціальна стабільність та наявність

розвиненої соціальної інфраструктури.

Це є базовими умовами саме наявності позитивного іміджу регіону, як

внутрішнього так і зовнішнього.

Формування іміджу регіону, як управлінського процесу відбувається

поетапно. Але послідовність етапів, їх теоретичне та методичне обґрунтування,

наповнення, має суто технологічний характер. Такий процес конструюється у

відповідності до поставленої мети, завдань, цільового призначення, замовників,

обсягів фінансування [24].

Окреслимо загальне спрямування такого процесу в системі управлінських

дій.

1. Оцінка фактичного іміджу, виявлення та діагностика проблем,

недоліків, переваг та потенційних можливостей; визначення засобів розв’язання

«болючих точок», «проблемних зон».

2. Збір та обробка інформації, створення бази даних, визначення

цільової аудиторії, якою повинен бути сприйняти й новий імідж регіону.

3. Прийняття управлінських рішень; проектування майбутньої моделі

позитивного іміджу регіону.

4. Підготовка основи для просування нового іміджу регіону серед

цільової аудиторії; проведення первинних робіт, цільових заходів.

5. Активне просування нового образу за допомогою засобів масової

інформації, печатних видань та мережі Інтернет.

6. Підтримка позитивного іміджу регіону, здійснення контролю над

його дотриманням; коригування, в разі необхідності, деяких елементів вже

створеної моделі іміджу.

40

Як управлінський процес та, відповідно, інформаційно ємна технологія

імідж виконує певну низку функцій. В науковій літературі до них належать

наступні [178].

1. Ідентифікаційна – дозволяє цільовій аудиторії сприймати інформацію

про позитивні або негативні сторони об'єкта за короткий період часу, не

аналізуючи весь обсяг інформації.

2. Ідеалізаційна – сприяє перенесенню на об'єкт тих чи інших

характеристик, забезпечуючи позитивне або негативне інформаційне поле

навколо об'єкта.

3. Компаративістична – базується на іміджі інших об'єктів, відображаючи

контраст з об'єктом іміджу в позитивну або негативну сторону.

4. Диференціаційна – демонструє відмінні якості іміджу об'єкта в

ситуації, що склалася [178].

В контексті вдосконалення розвитку регіонального управління імідж

регіону це: важлива складова інформаційно-політичного простору; ефективний

інструмент розв’язання проблем управління регіоном; складова стратегії

розвитку та передумова забезпечення високої конкурентоспроможності;

вирішальний елемент у процесах суспільної консолідації інтересів та

державної інтеграції у світове співтовариство; відіграє ключову роль у

підвищенні інвестиційної привабливості регіону та рівня його соціально-

економічного розвитку; інструмент стимулювання розвитку ділового

середовища; сприяє гармонізації та консолідації інтересів державних та

регіональних органів влади у соціальних, економічних, політичних, культурних

та інших питаннях.

На теперішній час для науковців у сфері економіки та іміджеології [42;

75; 85; 133; 136; 142; 182; ] залишається відкритою та актуальною проблема

визначення єдиної методології теорії та оцінки іміджу територій, формування

наукових засад планування та прогнозування іміджу.

41

Управлінські іміджеві технології формують низку новітніх передумов

регіонального розвитку в контексті засад інформаційного суспільства та

інформаційної економіки. Імідж є класичним інформаційним ресурсом

державної та регіональної влади щодо поширення знань про регіон. Іміджеві

управлінські технології забезпечують формування та реалізацію низки

передумов економічного, управлінського, соціального, культурного,

екологічного розвитку території (табл. 1.4).

Підкреслимо, що перелічена сукупність передумов не є повною,

наведений перелік можливо розширювати та доповнювати компонентами які

потребують визначення та трактування. Також характеристики має загальні

спільні характеристики, що є пов’язаними з інформаційною політикою,

якісним та кількісним наповненням інформаційних ресурсів, залучення

унікального ресурсу інформаційного потенціалу регіону.

Таблиця 1.4

Загальне визначення іміджевих передумов в системі розвитку

регіону

№

Передумови

розвитку

території

Характеристика передумови

Впливовість на потенційні

можливості та забезпечення

зрушень в суспільному

відтворені процесі

життєдіяльності

1.

Економічні

Ринкова

Інвестиційна

Інноваційна

Кластеризації

Бізнес-підтримки та бізнес-

інкубування

Підтримка ринків з позиції

залучення та забезпечення

стійкого попиту на товари та

послуги; розширення

використання ринкового

потенціалу; залучення інвестицій

та інновацій

2.

Управлінські

Організаційна

Стратегій та прогнозів

Мотиваційна

Інформаційно-комунікаційна

Інформаційна прозорість дій

влади та бізнесу; наявність

різноманітних варіантів та форм

моніторингу та діагностування

владних проектів та заходів ;

Розширення комунікативних

заходів та ні.

42

Продовження табл. 1.4

№

Передумови

розвитку

території

Характеристика передумови

Впливовість на потенційні

можливості та забезпечення

зрушень в суспільному

відтворені процесі

життєдіяльності

3.

Соціальні

Поведінкова

Мотиваційна

Інституційна

Регуляторна

Формування соціальних

кластерів (національних та

міжнаціональних; прискорення

процесів соціалізації та їх

відповідність до європейських

стандартів.

4.

Культурні

Людинотворча

Ціннісна

Негентропійна

Інтнегруюча

Формування та підтримка

ресурсу довіри; збереження та

відтворення суспільств або

регіону в його культурній

неповторності;розширення

міжкультурної взаємодії;

Прискорення процесів

соціальних змін

5.

Екологічні

Екологічного контролю

Попереджувально -охоронні

Розподілу та перерозподілу

ресурсів

Стандартизації та нормування

Планування та прогнозування

Формування процесі

інформаційної прозорості

екологічних явищ та

регуляторних заходів;

Залучення регіональної

спільноти до вирішення

проблем;

Стимулювання

кластероутвореня в сфері

екологічної діяльності

*Розроблено автором

Новітньому розумінню та поширенню іміджу та іміджевих технологій,

їх впливовості на соціальний та економічний розвиток, сприяли такі явища та

процеси в суспільному середовищі [51].

1. Системні та проривні наукові дослідження:

революція в інформаційних технологіях та поява інтренету;

розробка та адаптація системи наукових знань про інформацію,

інформаційні технології та продукти;

формування засад інформаційного суспільства та інформаційної

економіки;

43

інституціоналізація інформаційної культури, інформаційного ринку,

різноманітних процесів інформатизації;

накопичення наукового апарату інформаційної діяльності;

поширення інформаційних технологій, як ключового інструменту

управлінської діяльності.

2. Нові формати розвитку економіки та соціальної сфери:

формування та поширення соціалізації та комплексної інформатизації

економіки та соціальної сфер;

формування та поширення суміжних інформаційних технологій

економіки, соціальної сфери, інформаційного сектору та ін.;

визначення пріоритетності в ресурсному забезпечені за інформаційними

ресурсами;

поява та активне накопичення інформаційного потенціалу ринків,

галузей, освіти та ін.;

нарощування впливовості інформаційної складової та економічне та

соціальне відтворення у якості стимулюючого фактору .

3. Новітні процеси та стандарти розвитку культурного середовища:

формування та масове розповсюдження соціальних інформаційних

технологій, продуктів та послуг;

формування новітніх стандартів економічної та інформаційної культури;

інтеграція та консолідація культурних, інформаційних комунікацій;

ідентифікація національних культур як інструменту залучення ресурсів –

фінансових, інтелектуальних та інших.

4. Розвиток засад менеджменту та новітніх управлінських технологій:

інтеграція менеджменту з інформатикою, культурознавством,

соціологією;

новітнє бачення впливовості інформаційного ресурсу та поява активних

та агресивних технологій – маркетингу, логістики, іміджмейкингу;

нарощення попиту з боку сфери послуг, та її висока прибутковість;

44

формування інформаційно-орієнтованих моделей розвитку бізнесу та

інше [51].

Ідеального прикладу іміджу та іміджевих технологій сьогодні в світовій

практиці ще не існує, це питання майбутнього. Але вектор спрямованості

задається саме в системі розвитку засад регіонального менеджменту за рахунок

розширення можливостей стратегічного планування та прогнозування.

Включення інформаційної політики та інформаційного забезпечення в

стратегічне планування та прогнозування вже відбулося. А от саме ускладнення

інформаційного забезпечення за рахунок залучення інструментів та технологій

іміджмейкінгу є новітнім та достатньо актуальним.

1.2. Вивчення й адаптація світового досвіду щодо формування

позитивного іміджу регіону в управлінні його розвитком

Процеси сучасного прогресивного розвитку таких наук, як регіональна

економіка та регіональний менеджмент активно поширюють загальну систему

знань. Особливу увагу серед науковців приділено системному розвитку

регіонального управління,формуванню його новітніх засад, методів, підходів

забезпечення позитивних змін та зрушень.

Регіональний менеджмент – це цільовий регулюючий вплив за

допомогою специфічних механізмів, інструментів і технологій на процеси

розвитку певної території в напрямі її розширеного відтворення, балансування

та консолідації ключових інтересів, прогресу суспільної життєдіяльності й

оформлення специфічної моделі функціонування через інститути влади [73].

Вивчаючи регіон як один з різновидів цілеспрямованих систем, слід

підкреслити, що найважливішою його характеристикою є організаційна

побудова, що включає структури управління, інформаційний комплекс і

механізми, що забезпечують реалізацію цілей розвитку. Управління регіоном,

45

як і будь-якою іншою категорією, починається з планування: розробки

довгострокових планів – стратегій розвитку, та короткострокових – оперативні

цілі [Манн].

Сучасна наукова спільнота виділяє, головним чином, три підходи до

визначення сутності стратегічного управління: науковий, практичний,

філософський (рис. 1.4) [73].

Рис. 1.4 Сучасні підходи до визначення сутності стратегічного управління [73]

Кожна країна має ідею перспективного розвитку національної економіки,

яка в послідовному втіленні формує імідж країни.

Для досягнення мети необхідно сформувати стратегію розвитку, її

концептуальне бачення. Заходи та управлінські підходи до формування

національних стратегій передбачають залучення фахівців-економістів,

менеджерів, політиків, громадських діячів, незалежних експертів; для цього

часто створюються відповідні науково-дослідні заклади. В процесі розробки

стратегій враховується значна кількість науковообґрунтованих факторів та

передумов розвитку територій. Уможливлюються досягнення стратегічних

цілей та вплисти його іміджевих характеристик: соціальних, економічних,

політичних, управлінських, культурних. Враховуються оціночні показники та

Практичний:

стратегічне

управління як набір

конкретних дій для

забезпечення

довготривалих

конкурентних

переваг регіону

Філософський:

визначення

загального бачення

майбутнього

розвитку регіону,

його місії та

магістрального

шляху її реалізації

Науковий:

методологічні підходи

обґрунтування

майбутньої динаміки та

методичне забезпечення

ефективного вирішення

стратегічних завдань

Підходи

46

критерії природно-ресурсного потенціалу країни, виробничої бази, галузевої

структури, інфраструктури, розвиток бізнес-середовища, трудові ресурси,

науково-технічний рівень виробництва.

Відзначимо, що стратегічне планування і управління територіями

оформилося як науковий напрям не так давно. Для Радянського Союзу – це

практика складання п'яти, – семи, – десяти річних планів і прогнозів розвитку

країни та її регіонів. У США методологія і методика стратегічного планування

і, управління почала використовуватися державними і місцевими органами з

початку 70-х рр. ХХ ст. при створенні комплексних соціально-економічних

програм розвитку і планування діяльності соціальних і муніципальних служб.

Для західноєвропейських країн – це середина 80-х рр. ХХ ст. Основною

спрямованістю даних стратегічних розробок є активізація залучення інвестицій

і створення нових робочих місць з урахуванням економічних, соціальних та

етнокультурних інтересів даних територій [83, с.64-68].

За умов глобалізації відбувається дедалі зростаюча інтеграція

національних економік в єдине ціле, в систему світової економіки. Тому

розробка іміджу території, як на національному, так і на регіональному рівнях,

є першочерговим завданням для влади країни [21].

Розвиток світового господарства характеризується двома аспектами: з

одного боку, глобалізація сприяє сплетенню національних економік у суцільну

світову систему, стандартизує структурні елементи економік відповідно до

вимог транснаціоналізації, забезпечує динамізм міжнародних економічних

відносин; з іншого боку, поглиблюється розрив у рівнях розвитку між

найрозвиненішими й найбіднішими країнами, посилюється відмінність

соціально-економічного розвитку всередині основних груп країн.

Сьогодні в системі сучасних економічних знань чітку роль відіграє

регіональний менеджмент, особливої уваги набуває його еволюціонування (рис.

1.5) [73]. Це загальносвітовий процес, у якому певне гідне місце належить

національній школі з її чималими напрацюваннями й перспективами

47

подальшого зростання та процвітання. Науковцями регіональний менеджмент

визнається як цільовий регулюючий вплив, за допомогою специфічних

механізмів, інструментів і технологій, на процеси розвитку певної території в

напрямі її розширеного відтворення, балансування та консолідації ключових

інтересів, прогресу суспільної життєдіяльності й оформлення специфічної

моделі функціонування через інститути влади [73].

Механізми розвитку

Процеси соціалізації Закони та закономірності

суспільного розвитку ринку

Нові стандарти Перспективи та тенденції

інформаційного суспільства розвитку ринкової економіки

Соціальний прогрес Науково-технічний прогрес

Гармонізація регіонального і загальнонаціонального розвитку

Суспільний прогрес

Рис. 1.5 Прогрес та еволюціонування розвитку економічних та управлінських

знань [73]

Затяжна відсутність в Україні власної моделі ринкової економіки та

зокрема моделі економічного, соціального, інформаційного та екологічного

Регіональне

управління

Теорія та практика

Нова модель регіонального управління

На основі загальнонаціональної концепції розвитку: інформаційного суспільства,

державного управління, регіональної стратегії розвитку та ін.

Державне

управління

Теорія та практика

Економічна теорія

48

розвитку, негативно впливає на імідж країни та посилює розрив між нею та

найрозвиненішими країнами світу. Владні структури карїни зосередити свою

увагу на цьому питанні та врахувати всі фактори, що притаманні сучасному

економічному стану України та є визначальними й у формуванні країнового та

регіонального іміджу. Необхідно визначитися з метою. В своїй більшості мета

повинна бути сформульована населенням з урахуванням всіх заявлених ним

інтересів. Нерідко вона фіксується в конституції. Надалі уряд країни розробляє

й здійснює низку довгострокових та короткострокових заходів щодо її

досягнення та включає її до стратегічної програми економічного розвитку.

Термін «стратегія» запозичений з грецької (від грец. stratos – військо; ago

– веду) та застосовувався раніше суто у військовій справі - підготовка,

планування та ведення війни [119]. Пізніше поняття "стратегія" знайшло своє

застосування в управлінській справі економічними, соціальними, політичними,

культурними та іншими процесами.

Поняття «стратегія» постійно застосовують у сфері економічної теорії,

регіональної економіки, економічної політики і бізнесу. Проте якоїсь однієї

усталеної дефініції цього поняття немає. Найчастіше використовується таке

визначення: «Стратегія – це плани вищого керівництва щодо досягнення

довгострокових результатів відповідно до цілей і завдань організації».

Стратегія розвитку має декілька рівнів залежно від об’єкта, для якого вона

призначена: стратегія країни в цілому, регіону, адміністративного району,

фірми, підприємства. Починаючи з другого рівня (регіону), далі по ланцюгу

(адміністративного району - фірми - підприємства), необхідне поступове

формування іміджу, яке у підсумку буде мати вираження в

загальнонаціональному іміджі країни [79].

Стратегія розвитку країни являє собою узгоджений план дій на майбутнє

урядом, що розрахований на тривалий строк та спрямований на досягнення

основної мети розвитку регіону. Це чітко прописані довгострокові,

найпринциповіші, найважливіші установки, питання, наміри уряду стосовно

49

раціонального використання наявних ресурсів, реалізації потенційних

можливостей регіонів країни, налагодження виробництва, надходжень і витрат

бюджету, податків, капіталовкладень, цін, соціального захисту, захисту

навколишнього середовища тощо [21].

Стратегія в ідеалі повинна розроблятися для уникнення небажаного

розвитку економіки країни, але з практики відомо, що довгострокові плани

робляються частіше тоді, коли економіка вже знаходиться в складному, а то й

кризовому стані. Наприклад, коли економіка США була в стані кризи в 1929-

1932 рр., під керівництвом американського президента Ф. Рузвельта був

розроблений план виходу країни з кризового стану. Або яскравим прикладом є

розробка стратегій розвитку для європейських країн в післявоєнний період з

метою відновити зруйноване господарство.

У 90-х рр. минулого століття постсоціалістичні країни, в тому числі

Україна, опинилися перед необхідністю розробити стратегії перебудови

економіки на ринкових принципах. Ці стратегії мали за мету вихід із скрутного

становища. В умовах, коли економіка країни перебуває в нормальному стані,

метою стратегії є або стабілізація економіки, або досягнення ще вищого рівня її

розвитку, що сприяє покращенню іміджу країни у світовому співтоваристві.

Такі стратегії діють нині у США та інших розвинутих державах. У багатьох

країнах, що розвиваються, головною метою економічної стратегії є перебудова

галузевої структури економіки [79].

Розробка стратегій, визначення головної мети і підпорядкованих цілей

здійснюється в декілька етапів:

аналізується фактичний стан економіки, який відображає імідж країни;

обґрунтовується необхідність зміни пріоритетів розвитку;

визначається напрям стратегічних змін;

формується основна мета, яку необхідно досягнути в процесі

трансформаційних змін, та яка покращить загальний імідж країни;

визначаються цільові орієнтири, принципи та завдання розвитку;

50

визначається послідовність дій намічених планів розвитку [70; 155].

Важливою початковою умовою для здійснення стратегічної політики є

виявлення наявних ресурсів (фінансових, людських, виробничих, природніх

тощо), за допомогою яких є можливою реалізація поставленої мети стратегії.

Надалі формується механізм її реалізації, який включає заходи з регулювання

економіки, створення інститутів та фондів, також розглядається необхідність

залучення іноземних інвестицій [21].

Стратегія розвитку - дуже важливий та визначний документ у розвитку

країни та її регіонів, тому повинна бути науково обгрунтованою, ретельно

прорахованою і відповідати реальним можливостям країни. Участниками її

розробки повинні бути представники науки, уряду та бізнесу, які мають вплив

на позитивний імідж країни. У розвинутих країнах світу пропозиції готових

проектів стратегій розробляються на базі науково-дослідних закладів,

компетентних у даному питанні. Серед представлених проектів обирається

один, що на даний проміжок часу відповідає потребам розвитку країни

найкраще.

Вже після затвердження стратегії розвитку для країни, допускається

розробка стратегій для її регіонів. Принципи регіональних стратегій не

відрізняються від загальнонаціональної, але в них більше приділяється уваги

питанням формування сприятливого іміджу, динаміці показників та

пріоритетам розвитку меншої території з урахування її соціально-економічних,

культурних,природніх, екологічних, політичних та інших особливостей.

Отже, стратегія розвитку розробляється й здійснюється, виходячи з

інтересів і можливостей країни або регіону, але з обов’язковим урахуванням

впливу міжнародних факторів. Оскільки економіки різних країн є елементами

системи світового господарства, вони залежать одна від одної і взаємно

впливають одна на одну; кожній системі притаманна взаємодія і

взаємозалежність її елементів. Тому стратегія розвитку кожної країни та її

51

регіонів так чи інакше впливає на динаміку розвитку міжнародної економіки,

що це не байдуже для інших суб’єктів світового господарства [79].

Імідж країни та її регіонів, що запланований у стратегії розвитку,

піддається оцінці міжнародних партнерів, організацій, інвесторів та країн-

партнерів. Це основні принципи дії процесів інтернаціоналізації та глобалізації

економік. Таки чином відбувається своєрідна синхронізація національних

стратегій, тобто обмін та споріднення між ними.

Міжнародні організації, в свою чергу, розробляють багато різних

стратегій з питань економічного, соціального, екологічного розвитку. І

національні та регіональні стратегії не повинні йти у розрізі з цілями та

завданнями таких стратегій, тому що вони визначають головне - напрями

розвитку глобальної економіки. Першою стратегією, що була розроблена на

міжнародному рівні у 1992 р. на Всесвітній конференції з проблем розвитку й

довкілля, була модель розвитку країн на засадах гармонізації економічних,

соціальних та екологічних складових [21].

Стратегії розвитку глобальної економіки розробляються однією з

найвідоміших і впливових міжнародних організацій – Організацією Об'єднаних

Націй (ООН). Одна з таких розробок відома як "Декади економічного

розвитку", що розробляються один раз на десять років. Перша "Декада" була

розроблена у 1960 р. У період з 1991 р. по 2000 р. головною метою такої

стратегії, наприклад, був прогрес економічного розвитку в країнах світу. Серед

міжнародних організацій, що залучені у процеси розробки стратегій, значаться

Міжнародний валютний фонд (МВФ), Всесвітній банк, Світова організація

торгівлі (СОТ) та ін.

Стратегія розвитку є ефективним інструментом управління країною,

регіоном або містом. Слід визначити та виокремити найсуттєвіші риси поняття

«розвиток» в контексті стратегічних завдань:

ефект балансу в економіці за всіма напрямами;

саморегулювання;

52

поступальна динаміка зростання показників економіки;

підвищенням життєвого рівня населення та поліпшенням інших

соціальних показників;

встановлення контролю над рівнем забруднення територій та впливу його

на навколишнє середовище, здоров’я людини;

покращення стану екології на території;

гармонізація економічного, соціального та екологічного розвитку.

Розвиток за сучасних умов активної інформатизації країн світу

відтворюється у єдиному іміджі країни та її регіонів, який є визначальним

чинником у процесах глобалізації.

В межах глобалізації на розробку національних та регіональних стратегій

має прямий вплив низка зовнішніх чинників, серед яких: функціонування

світового ринку, мобільність факторів виробництва, інтернаціоналізацію

світового господарства, його галузеву структуру, науково-технічний прогрес,

транснаціоналізацію економічних відносин, міжнародну економічну

інтеграцію, глобалізацію соціально-економічних процесів, підвищення рівня та

якості інформованості, заміна людських ресурсів на технічні [79].

В економічному розвитку країн виділяють три стадії розвитку

цивілізації: аграрний, індустріальний та постіндустріальний (інформаційний).

Їх можна вважати своєрідним відображенням іміджа країн, що сформувався на

основі пріоритетних сфер діяльності, які мали або мають більшу вагу та

значення у становленні економіки країни в той чи інших проміжок часу. Тобто

загальний показник питомої ваги сільського господарства, промисловості,

сфери послуг, рівня інформатизації у загальній структурі господарства. Така

оцінка є визначальною у формуванні образу країни [21].

У сучасному світі країн, що мають сільськогосподарський імідж,

небагато. Це, як правило, слабо розвинуті країни переважно Африки та Азії.

Визначальною рисою них є низький рівень життя. Стратегії їх розвитку

залежать виключно від фінансової допомоги інших країн. Це є негативним

53

фактором, проявом нездатності до конкурентоспроможного позиціонування у

міжнародних відносинах, головною перешкодою у ефективному, сталому

розвитку.

Кінець ХХ ст. відзначився для багатьох країн початком нового етапу

розвитку економіки – інформаційного. В структурі економіки розвинутих країн

починається активний розвиток сфери послуг. На неї припадає більше

половини показника ВВП країн та стрімко збільшується рівень зайнятості у цій

сфері. Наприклад, частка сфери послуг у ВВП США дорівнює близько 80%,

Великої Британії –78 %, Японії – 73%, Німеччини – 71%, Франції – 74 %. Ця

сфера включає дуже розгорнутий перелік видів послуг в різних галузях

діяльності людини: побут, транспорт, будівництво, торгівля, кредитно-

фінансова сфера, освіта, охорона здоров'я, туризм, культура, зв'язок, сфера

інформаційних послуг. Зважаючи на це, високий рівень частки сфери послуг у

ВВП ще не значить, що країна перейшла до постіндустріальної стадії розвитку.

Деякі країни світу взагалі оминули індустріальний період розвитку, та

постіндустріальними їх неможливо назвати через відсутність сучасної

промисловості. Це такі, як Багами, Барбадос, Бермуди та інші суто туристичні

країни. Їх економіка вважається структурно незбалансованою. Серед країн, в

яких частка послуг у ВВП перебільшує 50 %, знаходяться такі, як Україна,

Естонія, Польща, Казахстан, Росія. Але такий стан забезпечений більш не

активним розвитком сфери послуг, а занепадом промисловості. Імідж таких

країн є розмитим та хаотично вираженим.

До переліку країн, що дійсно відповідають усім умовам

постіндустріального (інформаціного) іміджу належать США, Велика Британія,

Японія, Німеччина, Франція. Імідж цих країн має позитивні та привабливі

характеристики, та є зразковим для інших, менш розвинутих країн. Такий

рівень їх економічного розвитку був досягнутий завдяки ефективній дії

розроблених стратегій, що відповідають в першу чергу особливостям їх

розвитку: історичним, культурним, економічним, ментальним тощо. Зокрема,

54

цими високорозвинутими країнами диктується та контролюється світовий

інформаційний простір та потоки капіталу.

Слід визначити, як впливає імідж високорозвинутих країн світу на їх

розвиток. Одним з перших факторів є налагодження міжнародної торгівлі. За

останні десять років відбулися значні зміни серед лідерів світової торгівлі:

Китай посідає перші позиції за експортом товарів та послуг, випередивши

США; Південна Корея займає позиції у першій десятці серед експортерів і т.д.

Такому положенню сприяла в більшості стрімкість науково-технічного

прогресу. Тобто, товари, що виготовлені за новітніми високими технологіями

мають більший попит на світовому ринку.

Одним з найважливіших проявів інтернаціоналізації світової економіки є

міжнародна економічна інтеграція. Вона характеризує найвищий рівень

розвитку міжнародних економічних відносин. Економічна інтеграція

відбувається на двох рівнях. На мікрорівні вона виявляється у злитті фірм, що,

зокрема, веде до утворення ТНК. На макрорівні інтеграція розвивається на

основі об’єднання національних економік країн, внаслідок чого виникають

регіональні інтеграційні утворення. Основними формами регіональної

інтеграції є такі: зона преференційної торгівлі; зона вільної торгівлі; митний

союз; спільний ринок; економічний і політичний союз. Створення даних форм,

зазвичай, передбачається при розробці стратегій розвитку територій [79].

Сучасним процесам міжнародної економічної інтеграції притаманні такі

особливості [39]:

динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції в цілому,

зумовлений як дією об’єктивних факторів, так і реакцією країн світу на

розвиток окремих інтеграційних угрупувань;

нерівномірність розвитку й реалізації форми міжнародної економічної

інтеграції, яка спричинена проявами очевидних відмінностей економічного

розвитку країн і регіонів світу;

55

розвиток, поряд з інтеграційними, дезінтеграційних процесів, які мають

глибокі корені в історичних, політичних, економічних і соціальних

закономірностях світового розвитку [39].

Що стосується розвитку інформатизації, слід зауважити, що окрім

існування низки переваг, існують також багато негативних факторів цього

всеохоплюючого явища. Найгострішим з них є неконтрольованість постійного

потоку викривленої інформації, людина стає головним об'єктом маніпуляції. За

умов інформаційної війни йде викривлення іміджу країни, її регіонів, на

виправлення якого необхідні вже великі матеріальні та фізичні вкладення.

Інформація протягом часу змінюється, певному потоку інформації можна

задавати тенденцію, виводити її на рівень популярності, але, як правило,

негативна інформація сприймається мозком людини легше і тому, навіть

застаріла негативна інформація, має властивість до відновлення при докладанні

невеликих зусиль.

Сучасні проблеми глобалізації залишаються не розв’язаними, проте

зупинка процесу глобалізації не може відбутися [4; 6; 39]. Тому всі ті, хто

задіяний у процесі розробки стратегії країн – представники національної та

регіональної влади, науковці, представники бізнесу та інші – повинні

враховувати всі особливості процесу глобалізації, уникаючи гострих та

конфліктних її проявів та станів, ефективно застосовуючи інструменти

інтеграції.

Об'єктивна необхідність інтеграції України у світове господарство і

розвитку її міжнародних економічних відносин безпосередньо випливає з

потреб прискорення розвитку регіонального ринкового простору країни та

зростання потреб суспільства. В період ринкових трансформацій України

першочергове значення має розробка фундаментальних наукових досліджень

щодо вектора розвитку і регулювання регіонального ринкового простору в

умовах глобалізації світового господарства. Ця обставина є однією із причин

того, що в Україні після проголошення державного суверенітету у внутрішній

56

політиці, були допущені стратегічні помилки, а пізніше, в процесі розгортання

економічних реформ, їх наслідки набули хаотичного і непослідовного

характеру [112].

Питання інтеграції України та її регіонів до світового економічного та

інформаційного простору є актуальними та відповідають інтересам усіх груп

населення, бізнесу, влади.

Узагальнюючи класичні та сучасні підходи до конкретизації і

систематизації основних груп проблем інтеграції України у світовий ринковий

простір, виділяємо у них три основні блоки: економічні; управлінські; ринкові

(рис. 1.6) [112].

Економічні

- повільність у проведенні економічних реформ;- високий рівень корупції та економічної злочинності;- зовнішньоекономічна політика;- наявність депресивних територій;- відсутність зв'язків між наукою та суб'єктами РРП;- економічна безпека;- протиріччя регіонального характеру;- нестабільність національної валюти;- відсутність технологій очищення навколишнього середовища та відновлення асиміляційного потенціалу

Проблеми інтеграції України у

світовий ринковий простір

Ринкові

- низький рівень інвестиційної привабливості;- низька конкурентоспроможність галузей економіки;- відсутність міжрегіонального ринкового простору;- застаріле техніко-технологічне забезпечення виробничого процесу;- державна монополія на окремі види товарів і послуг;- низька якість продукції та ефективність підприємств:- нерозвинені основні ринки:

Цінних паперів

Страховий ринок

Ринок нерухомості

Ринок капіталу

Управлінські

- невідповідність нормативно-правового забезпечення стандартам ЄС;- відсутність регулювання (державне, світове, регіональне, саморегулювання) ринкових трансформацій;- відсутність моніторингу регулювання (сценарного менеджменту) РРП;- відсутність прогнозування ефективності:

Регіональних стратегій

Розвитку регіонів

Трансформацій РРП

РРП- регіональний ринковий простір

Рис. 1.6 Проблеми інтеграції України у світовий ринковий простір [112]

57

Суттєво те, що сучасні трансформаційні процеси [6; 37; 160] в економіці

та бажання уряду країн до створення ідеального її іміджу була б неможливою

без інформаційного перевороту. Нові засоби зв'язку сприяють все більшому

обміну інформацією між респондентами з різних куточків світу. Підвищення

комфортабельності та швидкості сучасних видів транспорту надає змогу

діловим партнерам швидко вирішувати бізнес питання, ефективно

використовуючи час.

Революція в інформатиці й телекомунікаціях розпочалася в останній

чверті ХХ ст. Протягом тридцяти років минулого століття потужність

загального числа комп’ютерів у світі подвоювалася пересічно протягом

вісімнадцяти місяців. Обсяг інформації на кожному квадратному сантиметрі

дисків, починаючи з 1991р., збільшувався в середньому на 60% за рік. Вартість

перенесення інформації скоротилася в багато разів [167; 187].

Інформаційні ресурси і іміджеві технології формують основу для

прискорення економічного зростання та ефективного поширення стандартів

інформаційного суспільства України. Наявність спадщини у вигляді

інтелектуального потенціалу, високий рівень загальної освіти, плани щодо

реалізації проектів інформатизації, електронного документообігу та уряду – все

це запорука того, що Україна має можливості значно змінити ситуацію в кращу

сторону. Головний виконавчий директор всесвітньо відомої корпорації Intel,

Крейд Баррет, ознайомившись зі станом справ в області інформатизації,

підкреслив недостатній її рівень при досить значних можливостях української

ІТ-галузі і висловив побажання: "Україні потрібно усвідомити важливість і

необхідність стратегічних інвестицій в комп'ютерну та комунікаційну

інфраструктури, в програми досліджень і розробок, в освітню сферу, іміджеві

проекти, формування засад інформаційної культури. Це дозволить зміцнити

позиції країни на світовому ринку, сформувати її стійкий позитивний імідж "

[15; 51; 183; 185].

58

Процеси інформатизації по суті стерли всі кордони між країнами.

Практично немає іфнормації, яку б не можна було отримати. Наразі утворився

єдиний інформаційних простір, культура якого ще тільки починає свій

розвиток. У контекті даного наукового дослідження не можна не відзначити

важливість формування культури в інформаційному просторі як ключового

фактору у формуванні сприятливого іміджу територій.

З огляду на всі охарактеризовані процеси сучасного розвитку країн,

основними завданнями стратегій в Україні є наступні напрями:

сприяння формуванню передумов для розвитку ефективної економіки та

ринкових відносин;

надання пріоритету потребам суспільства, покращення загальносупільних

показників економіко-соціального розвитку;

консолідація дій влади та бізнесу (малого, середнього та великого);

ослаблення негативних наслідків процесів трансформації, інформатизації,

глобалізації, інтеграції;

конкурентоспроможне позиціонування країни серед інших країн світу,

або регіонів шляхом вирівнювання загального іміджу території;

проведення регіоналізації національної економіки;

збереження екології з огляду на активні процеси глобального потепління

та масштабного забруднення планети;

формування власного інформаційного мезоропростору (як процеси

інтегрування мікрорівней) з подальшою його інтеграцією у світове

співтовариство.

Для реалізації перелічених завдань необхідне відповідне підгрунтя:

розробка необхідних законодавчих і правоохоронних актів та норм;

покращення умов життєдіяльності шляхом відновлення об'єктів

суспільного благоустрою;

сприяння інноваційному розвитку в таких сферах суспільної діяльності

як, наука, культура, охорона здоров'я тощо;

59

дотримання міжнародних стандартів захисту екології;

контроль над діяльністю монополістичних організацій та утворень,

підтримка здорової конкуренції серед представників різних галузей;

контроль над кризовими станами в економіці.

Досвід розробки та втілення стратегій розвинутих країн, таких як Китай,

США, Германія доводить тісний взаємозв’язок стратегії та існуючого іміджу

країни або регіону.

Перша стратегія економічного розвитку Китаю була розроблена у 1978 р.

Головною її ідеєю було проведення економічних реформ. В той час відбулось

зародження соціалістично ринкової моделі економіки. Формування

соцалістичного ринку відбулося щляхом змін у відносинах власності. Не

зважаючи на розвиток ринкових відносин, уряд Китаю не відмовився від

елементів планової (директивної) економіки, вони продовжили своє існування.

Дердавне регулювання відбувається на макрорівні, а ринкові відносини

розвиваються на мікрорівні. Поєднання та гармонізація соціалістичних і

капіталістичних принципів та явищ стали особливістю економічної моделі

Китаю та забезпечили її подальший стрімкий розвиток.

Розроблені стратегії розвитку протягом останньої чверті ХХ ст.

забезпечили зміни у розвитку підприємництва [140]. Так, під контролем

держави залишилися тільки такі сфери діяльності, як транспорт та зв'язок,

металургія та хімічне виробництво. Серед програм підтримки підприємництва

ключовими були такі: розробка та затвердження законодавчих актів про

охорону прав приватних підприємств; лояльна система їх кредитування та

сприяння цьому; створення спеціальних відділів у банках по роботі з малими та

середніми приватними підприємствами та ін.

Сучасна стратегія розвитку підтримує заданий у минулому столітті імідж

Китаю та регламентує наступні основні принципи економічного розвитку:

постійна підтримка приватного сектору;

реструктуризація державного сектору;

60

реформування системи зовнішньої політики;

підтримка принципу відкритості у співпраці з іншими країнами світу.

Сприятливий імідж Китаю забезпечив його членство та участь з вагомим

правом голосу у багатьох міжнародних та регіональних організаціях: Рада

Безпеки ООН, G20 і BRICS, Шанхайська організація співробітництва (ШОС),

АСЕАН+Китай (10+1), АСЕАН+3 (АСЕАН, Китай, Японія, Південна Корея),

АСЕАН+6 (АСЕАН, Китай, Японія, Південна Корея, Індія, Австралія, Нова

Зеландія).

Сьогодні Китай посідає друге місце у світі за обсягом ВВП, який складає

10,3 трлн. дол. Першість Китаю за демографічним потенціалом та трудовими

ресурсами зробили з країни «майстерню світу». Крім того, Китай вийшов на

першу сходинку за обсягом експорту, випередивши США , Німеччину та

Японію. У Міжнародному валютному фонді (МВФ) Китай володіє 4,0 %

спеціальних прав з 3,81% голосів, займаючи шосте місце у світі після США

(17,68% та 16,74% відповідно), Японії (6,56% та 6,23%), Німеччини (6,12% та

5,81%), Великої Британії та Франції (по 4,51% та 4,29%). Рішення МВФ від 30

листопада 2015 р. про надання юаню статусу резервної валюти збільшує вагу

Китаю у світовій фінансовій системі [181].

Отже, покращенню іміджу Китаю сприяли наступні чинники:

створення власної економічної моделі на основі особливостей країни;

кардинальне, швидке та рішуче реформування;

активна урядова політика, що побудована на принципах відкритості

товарних ринків;

ефективна стратегія розвитку, що націлена на налагодження

зовнішньоекономічних зв’язків за наявності різних важелів.

У світовому співтоваристві сучасний імідж США визнаний як

високотехнологічної, найрозвинутішої крани з ліберальними поглядами та

принципами розвитку. Такий імідж формувався та був досягнутий не за один

десяток років. Сучасна економічна політика уряду країни здійснюється на

61

принципах монетаризму, яка бере свій початок з 70-х років минулого століття

[51].

Після Другої світової війни стратегія розвитку США полягала у

проведенні не тільки активної внутрішньої політики із стабілізації та

відновлення, а й зовнішньої політики, головною ідеєю якої було встановлення

контролю над плануванням світової економіки. Такі цілі передбачалось досягти

шляхом надання позик іншим країнам та здійсненням активної інвестиційної

політики.

Першим дієвим інструментом у здійсненні стратегії розвитку США був

План Маршалла (1947 р.). Метою цього плану було надання допомоги 17

європейським країнам на відновлення економіки у пост-воєнний період.

Допомога була виражена у товарах, позиках та інвестиціях, за використанням

яких уряд США вів жорсткий контроль. У відповідь країни Європи повинні

були знизити митні тарифні ставки на імпортовані товари з США. Таким чином

уряд стимулював експортну політику країни. Завдяки Плану Маршалла

економіка західноєвропейських країн була достатньо швидко відновлена, а

імідж США покращено.

Наступною суттєвою зміною в економічному розвитку США стали

процеси інформатизації. Наприкінці ХХ ст. відбувається активний розвиток

інформаційних технологій, розробка новітніх програмних продуктів,

збільшується попит на фахівців розумової праці. Зовнішньоекономічна

політика базується на відкритій торгівлі, фрітрейдерстві, розвитку ТНК та

відстоюванні інтересів США.

Зараз, незважаючи на думку фахівців щодо зниження впливу США на

світове господарство у майбутньому, за показником ВВП країна займає перше

місце у світі - у 2014 р. він склав 17,049 трлн. дол., зростання у співвідношенні

до попереднього року відбулося на 2,95 %. Завдяки постійному вкладу в

науковий, інформаційно-технологічний сектор економіки, США ще довго

будуть зберігати заслужений імідж впливової та лідируючої країни.

62

Відкритість зовнішньоекономічної політики не обов’язково є запорукою

формування сприятливого іміджу країни. Яскравим прикладом цього є

економічний розвиток Японії, характерною рисою стратегічного розвитку якого

є повна самоізоляція. Урядом країни не підтримується імпорт товарів з інших

країн та залучення іноземних інвестицій. Але Японія є активним інвестором та

кредитором в економічний і соціальний розвиток інших країн. Наприклад, з

початком конфліктних ситуацій в Україні, організаціями Японії було фінансово

підтримано багато соціальних, культурних та економічних проектів із

стабілізації стану населення нашої країни, особливо тих, хто постраждав в

наслідок воєнних дій.

Серед країн Європи виділяють Німеччину, як країну з бездоганним

соціально орієнтованим іміджем. За підтримки США у післявоєнний період за

Планом Маршала, з того часу уряду Німеччини вдалося досягти ефективного

соціально-економічного розвитку країни. В розробках стратегій розвитку

країни багато уваги приділяється розвитку зовнішньоекономічних відносин.

Тому країна за оборотом імпорту та експорту товарів посідає друге місце після

США. Для покращення та вирівнювання іміджу України за сучасних кризових

та конфліктних умов, досвід становлення та розвитку економіки Німеччини є

цінним та актуальним.

Таким чином, досліджуючи багаторічний досвід розвитку країн світу [2;

4], слід зробити висновок, що імідж країни та її регіонів формується на засадах

ефективної стратегії розвитку. Але при цьому Україні необхідний свій власний

стратегічний план, який буде враховувати історично складений устрій держави,

ментальні особливості, невикористаний потенціал, систему відмінних рис та

характеристик її розвитку, низку проблем, які необхідно вирішити.

У сучасній господарській діяльності в Україні відбувається активізація

ринкових відносин та набуває руху трансформація всього комплексу

економічних, соціальних, управлінських та владних відносин. Особливого

значення набуває розуміння першочерговості інституціоналізації змін та

63

зрушень з урахуванням світового та вітчизняного досвіду менеджменту. Це

запорука найбільшої ефективності управлінської діяльності та можливості

використання диверсифікації та концентрації управлінських дій у напрямі чітко

визначених, науково обґрунтованих пріоритетів розвитку регіонів, галузей та

підприємницької діяльності взагалі. Сьогодення управлінської практики надає

можливість окреслити позитивні зрушення та тенденції, які спостерігаються в

зовнішньому середовищі та всередині нашої країни і зумовлюють необхідність

і доцільність розробки загальної економічної стратегії розвитку підприємств,

організацій, органів влади та місцевого самоврядування України як єдиної

генеральної стратегії [62].

Відповідно до головної мети розвитку концептуальними засадами

визначеними стратегічними пріоритетами є: створення передумов для набуття

Україною повноправного членства в Європейському Союзі; забезпечення

економічного розвитку; затвердження інноваційної моделі розвитку; соціальна

спрямованість економічної політики; розбудова інформаційного суспільства;

формування засад кластерної економіки відповідної до стандартів

європейського Союзу та активних засад інтеграції.

З огляду на дослідження становлення розвинутих країн світу,

встановлено, що імідж території, як управлінський інструмент, формується в

рамках стратегії розвитку. Для того, щоб зрозуміти на якому етапі передбачене

його формування іміджу, необхідно розглянути етапи розробки стратегії

розвитку, рекомендуємо до адаптації напрацювання запропоновані науковцем

О. Фінагіною [168].

1. Проведення оцінки ринкового потенціалу та інвентаризації ресурсів,

аналіз тенденцій розвитку держави і регіону, світових ринків, що впливають на

показники експорту та імпорту.

2. Прогноз попиту і пропозиції, оцінка того, що відбудеться за певних

умов (метод сценаріїв, побудова імітаційних і прогнозних моделей);

діагностика комплексності розвитку ринкового середовища, аналіз

64

статистичних даних з основних напрямів дослідження; розробка методик

спеціальних маркетингових досліджень; розробка зведених показників оцінок

та індикаторів процесів ринкової трансформації (економічних, нормативно-

правових, соціокультурних).

3. Визначення цілей і задач. У багатьох співтовариствах при їх

формулюванні враховується думка керівників провідних підприємств регіонів,

а також місцевих жителів, представників ділового світу.

4. Розробка концепції. Офіційно прийнята концепція розвитку значною

мірою полегшує розробку і затвердження стратегічних цілей. Мета – це образ

бажаного, можливого і необхідного стану об'єкту, що ідеалізується, уявлення

про те, яким він повинен бути.

5. Розробка, зіставлення і оцінка альтернативних планів з урахуванням

таких показників, як інвестиційна привабливість, фінансові можливості, ступінь

відповідності цілям місцевого співтовариства, прийнятність для місцевих

жителів, правові і соціальні перешкоди здійсненню плану, додаткове

навантаження на обмежені потужності місцевої ринкової інфраструктури.

6. Вибір найприйнятнішого плану, його корегування і доповнення

найвдалішими складовими елементами зі всіх запропонованих варіантів.

7. Підготовка детальних планів для різних складових загального плану,

облік і прогнозна оцінка потужностей місцевої інфраструктури, розробка основ

тактичного планування (складання списку і наповнення програм розвитку

ринкового середовища; підтримка і активізація малого і середнього

підприємництва, фінансування ринкової інфраструктури; формування основ

ринкової, корпоративної культури в школах і інших громадських закладах і

т.п.).

8. Здійснення планів. Обґрунтування процесу прийняття оперативних

рішень, визначення відповідальних за ключові етапи контролю і мотивації;

визначення ключових партнерів.

65

9. Постійний контроль і оцінка всього процесу в цілому і діагностика або

моніторинг найбільш проблемних сфер [168].

Запропонуємо внести деякі корегування до цього переліку з урахуванням

іміджевих складових. На першому етапі включно необхідно надати

характеристику фактичному іміджу території (процес діагностування).

Характеристика надається на основі проведеного аналізу соціально-

економічних показників та тенденцій розвитку держави, регіону, світових

ринків. На другому етапі необхідно включити прогнозування можливого іміджу

території за різних умов розвитку; розробити методи діагностування іміджу

(анкетування, експертні панелі, мозковий штурм, спостереження тощо). На

третьому етапі повинно бути передбачено визначення цілей та задач з

урахуванням сприятливого іміджу, концепцію якого буде розроблено на

четвертому етапі. На шостому та сьомому етапах, при виборі та підготовці

найприйнятнішого плану, його необхідно доповнити іміджевими складовими –

це раціональні, інформаційні та емоційні складові сприйняття образу території.

Дев’ятий етап повинен включати постійний контроль просування та статистику

сприйняття іміджу території внутрішніми та зовнішніми представниками

цільової аудиторії.

Слід більш детально розглянути методи діагностування іміджу територій

[7; 8; 9; 171; 175; 177; 186]. Для визначення максимально реального іміджу

території необхідно застосовувати комплекс методів, до яких рекомендуємо

віднести: мозковий штурм, анкетування, спостереження, інтерв'ювання.

Метод мозкового штурму (інша термінологія – колективна «мозкова

атаки», брейнстормінг) було запропоновано американським ученим А.

Осборном як покращений варіант евристичного діалогу Сократа. Його

використовують в умовах сформованих робочих груп. А. Осборн звернув увагу

на те, що в певній обстановці (усі «свої», тобто немає ні керівників, ні

критиків): одні люди починають генерувати величезну кількість ідей; інші

згідно з особливостями свого мислення більш схильні до аналізу та критичної

66

оцінки чужих ідей та їхньої розробки, за що охоче й беруться. Саме так було

сформовано метод, у основу якого покладено; виділення двох груп людей –

генераторів та критиків; проведення двох етапів роботи – генерування ідей та

аналіз і оцінка цих ідей.

Завдання групи генераторів ідей – «видати» за короткий термін

максимальну їх кількість. За наявності досвідченого ведучого (модератора)

темп генерування буває високим: група з 6-9 генераторів за 40-50 хв. штурму

спроможна спродукувати до сотні ідей. Завдання групи експертів-критиків –

якнайретельніше проаналізувати й оцінити всі без винятку ідеї, не пропустивши

повз увагу жодної. Якщо з сотні ідей корисною виявляється хоча б одна,

штурм вважають вдалим. Цінними є навіть не особливо конкретні ідеї, а

категорії, на які їх розбивають у процесі класифікації [171].

Спостереження - це цілеспрямоване, систематичне, активне вивчення

предметів і явищ реальної дійсності. Для того, щоб бути ефективним методом

пізнання, спостереження повинно відповідати таким вимогам: вестись для

вирішення чітко визначеного завдання; вестись згідно з планом; бути

цілеспрямованим; вимагати активності спостерігача; проводитись

систематично.

Близькими до методу спостереження є такі методи діагностики, як

інтерв'ю, анкетування. Такі методи найбільш повно відображають загальну

картину, їх необхідно використовувати для оцінки сприйняття іміджу території

цільовою аудиторію. Інтерв'ю дозволяє отримати додаткову діагностичну

інформацію від різних груп цільової аудиторії: населення, бізнес кол,

інвесторів, туристів і т.д. про територію, наприклад про чинники, що впливають

на її позитивний або негативний імідж. Анкетування — метод множинного

збору статистичного матеріалу шляхом опиту клієнтів. Анкетний матеріал

розкриває переважно кінцевий результат, а не динаміку процесу. Для

успішності анкетування велике значення мають зацікавленість клієнта і

відсутність упередженості до випробування, довір´я до дослідника.

67

Після проведення діагностичного дослідження фактичного іміджу слід

приступити до аналізу зібраної інформації. Ця технологічна процедура

діагностики має свої методи: метод класифікації, метод кореляції, метод

порівняльного аналізу проблем, експертні методи, ранжування альтернатив та

ін.. Аналіз діагностичних даних розпочинається з їх класифікації.

Класифікаційними критеріями можуть бути: належність до конкретної категорії

осіб, які є споживачами іміджевої інформації з урахуванням віку, статі тощо.

Використання методу кореляції передбачає вияв взаємного зв'язку, взаємного

впливу проявів, факторів, особливостей, встановлених під час проведення

діагностики. Метод порівняльного аналізу проблем часто використовується,

коли залишаються нез'ясованими причини певних явищ, що виявлені в ході

проведення діагностики [177].

Метод контент-аналізу також побудований на порівнянні. Але в даному

випадку мова йде про проведення порівняльного підрахунку смислових

одиниць. Ними можуть бути висловлювання представників ЗМІ, представників

місцевої влади, відгуків бізнес представників, населення.

Експертні методи дослідження діагностичної інформації передбачають

залучення до проведення діагностичного аналізу широкого кола спеціалістів,

включаючи аналітиків із представлених на території галузей діяльності. У

випадку отримання у процесі діагностики декількох можливих варіантів

вирішення конкретної проблеми, можуть застосовуватися такі експертні

методи, як методи парних і множинних порівнянь, ранжування альтернатив

[177].

В епоху глобалізації неможливо зосереджуватися лише на проблемах

внутрішнього ринку, оскільки відгородження від світового економічного

простору, ігнорування глобальних процесів, що відбуваються на міжнародних

фінансових ринках, об’єктивно зумовить технологічне відставання країн, що

розвиваються, і відповідно їх економічне відставання від найрозвинутіших

країн. І тому робота країн над формуванням конкурентоспроможного

68

сприятливого іміджу є першочерговим завданням сьогодення. Сприятливий

імідж впливає зокрема на регіональну інтеграцію, яка стимулює розвиток

міжнародних економічних зв’язків усередині об’єднань. Усуваються

торговельні перешкоди між країнами, їх взаємна торгівля зростає швидкими

темпами.

1.3. Проблеми управління розвитком регіону та потенційні можливості

іміджевої політики та стратегії

Ефективність регіонального управління має пряму залежність від

загальнодержавної управлінської діяльності, в якій використовується

оптимальний комплекс технологій, інструментів та методів менеджменту. За

трансформаційних умов ринкової економіки України головною метою

управління на державному рівні є розробка та впровадження ефективної

політики, що спроможна забезпечити сталий розвиток регіонів країни,

зростання та стабілізацію виробництва, швидку переорієнтацію галузевої

спеціалізації в кризових економічних умовах, підвищення рівня життя

населення, конкурентоспроможне позиціонування у світовому економічному

просторі тощо.

На думку науковця О. Фінагіної, до головних завдань держави в межах

управлінської діяльності належать наступні: розробка і проведення

регіональної політики, стратегії розвитку регіону; державне управління

власністю регіону і здійснення державного контролю; проведення ефективної

інвестиційної та інституційної політики; створення ринкової інфраструктури;

стимулювання і регулювання розвитку ринків; сприяння розвитку НТП за

допомогою розробки і реалізації комплексних цільових програм; створення

економічних, організаційно-правових та інших умов для ефективного і

69

комплексного розвитку економіки регіону і наповнення бюджету фінансовими

ресурсами для вирішення соціальних програм [168].

Наразі всі перелічені завдання побічним чином впливають на імідж

країни та її регіонів. За умов стрімкого розвитку інформаційного простору

уряди країн все більше приділяють увагу формуванню сприятливого іміджу

підлеглих їм територій. Конструювання іміджу повинно бути включено в

інформаційну політику країни та, як окремий розділ, до стратегій розвитку

регіонів. Включення іміджевої складової є процесом формування такого

підвиду інформаційної політики регіону, як іміджевої політики.

Надамо визначення іміджевій політиці, як новому правлінському

процесу інформаційного забезпечення регіонального розвитку. Іміджева

політика – це публічні дії регіональної влади щодо розробки та впровадження

цільового, позитивного іміджу території за рахунок сучасних інформаційних

технологій та стратегічного бачення розвитку економіки та соціокультурної

сфери.

Тому, щоб розглядати імідж регіону як інструмент регіонального

менеджменту більш глибокого та широкого дослідження потребують процеси

розробки саме стратегічних планів. Одним із найважливіших аспектів

ефективного управління будь-якою системою є стратегічне планування її

розвитку, постановка чітких стратегічних та оперативних цілей, спрямованих

на покращення рівня життя. Загальна стратегія розвитку повинна бути

орієнтованою на економічний, соціальний, екологічний та культурний розвиток

регіону. Характерними ознаками стратегії повинні бути комплексність,

системність, соціальна та інформаційна орієнтованість. Будуючи стратегію

розвитку кожного з регіонів на засадах аналізу соціально-економічних

показників минулих років, її розробники в перспективі бачать певну картину,

образ. Цей образ і є іміджем.

Стратегія розвитку регіону не буде комплексною та повною без

включення до неї розділу про формування бажаного іміджу. Така стратегія має

70

бути складовим елементом моделі регіонального менеджменту, інформаційної

політики регіону, базуватися на стандартах інформаційного суспільства та

здійснюватися в межах загальнодержавної ринкової моделі.

Створення сприятливого іміджу регіону націлене на підвищення його

конкурентоспроможності в межах світового та національного ринків. На

даному етапі розвитку країни не існує конкретних науково обґрунтованих

рекомендацій щодо ефективних механізмів підвищення

конкурентоспроможності регіону. Такий стан спонукає до більш поширеного

дослідження регіонального управління та розробки в його межах рекомендацій

щодо формування сприятливого іміджу, який матиме прямопропорційний

вплив на раціональне використання та перерозподіл регіональних ресурсів,

ефективне використання потенціалу регіону та, врешті, підвищення рівня його

конкурентоспроможності.

Станом на 2015 р. з трьох обраних для дослідження областей Стратегію

розвитку на майбутній період (2020-2027 рр.) має лише Львівська область.

Щодо Одеської області, 21 лютого 2014 р. головою обласної ради було

прийнято рішення про схвалення основних напрямів Стратегії регіонального

розвитку «Стратегія надійності - Одеська ініціатива 2014-2025». До основних

напрямів Стратегії було зараховано: забезпечення нової якості життя

населення; реалізація національних проектів на території Одеської області;

розбудова реального сектора економіки – проведення модернізації,

реконструкції підприємств; створення сприятливого інвестиційного клімату та

умов для залучення інвестицій; розвиток інфраструктури та забезпечення

екологічної і техногенної безпеки. Обласній державній адміністрації було

доручено створити робочу групу із представників наукових та громадських

організацій, органів влади, суб’єктів господарювання, політичних партій та

депутатів різних рівнів з обговорення основних напрямів Стратегії з метою

врахування думки та інтересів усіх територіальних громад області.Контроль за

виконанням рішення здійснює постійна комісія обласної ради. На даний момент

71

на офіційному сайті Одеської області ще не оприлюднено проект даної

Стратегії.

Станом на 21.01.2015 р. з інформаційних джерел відомо, що Стратегію

розвитку-2020 Черкаської області ще корегують та доопрацьовують. За

повідомленням заступника директора департаменту економічного розвитку та

торгівлі Черкаської ОДА вже обговорено стратегічні та операційні цілі

Стратегії. До розробки долучають усіх охочих та зацікавлених осіб. Такий

підхід забезпечує демократичність стратегії, охоплення всього регіону та

підвищення зацікавленості місцевих громад у реалізації проектів. Наразі

оприлюднений презентаційний матеріал Стратегії розвитку Черкаської області

до 2020 р., в якому визначено: виконавців та учасників, що долучені до

розробки; головна мета, орієнтована на стандарти та рівень життя країн

Європи; напрями розвитку області, серед яких підвищення

конкурентоспроможності регіону, покращення інвестиційного клімату,

орієнтація на Європейський рівень життя, підтримка духовних та історичних

традицій регіону, розбудова ефективної моделі інститутів народовладдя;

загальний SWOT-аналіз розвитку області.

Таким чином, доцільно для більш повного порівняння дослідити Стратегії

розвитку областей, що були розроблені у 2006-2007 рр. до 2015 р. (табл. 1.5,

1.6, 1.7).

Таблиця 1.5

Аналіз стратегії розвитку Львівської області Розділ / підрозділ Характеристика

1. Стратегічна ціль:

Львівська область –

регіон економічного та

підприємницького

розвитку

Визначено головними чинниками економічного розвитку області

поєднання приватної підприємницької ініціативи та вільної ринкової

конкуренції між суб’єктами господарювання. Сприяння їх розвитку.

Стратегічна ціль включає аналіз загальних показників оцінки економічного

зростання та низку оперативних цілей

1.0 Загальні показники

оцінки економічного

розвитку

Містить аналіз основних показників економічного розвитку таких, як:

ВРП, основні засоби, доходи та видатки, обсяг промислової продукції,

індекси обсягу промислової, сільськогосподарської продукції, виконаних

будівельних робіт, товарообіг, реалізована продукція та послуги тощо.

Також до аналізу включено показник соціального розвитку – індекс

людського розвитку. Аналіз зроблений за період з 2001 по 2006 рр.

72

Продовження табл. 1.5

Розділ / підрозділ Характеристика

1.1 Операційна ціль:

Створення сприятливих

умов для розвитку

вільної конкуренції та

модернізації сучасних

економічних структур в

регіоні

Визначено позитивні зрушення та проблеми, що перешкоджають

економічному розвитку регіону. Включає в себе визначення головних

завдань подальшого розвитку згідно змісту цілі та оцінки ситуації за

кожним завданням. Це такі: кількість суб’єктів підприємництва, кількість

підприємств-юридичних осіб, кількість малих підприємств, кількість

фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності, кількість позовів

господарюючих суб’єктів та фізичних осіб, вимоги за кредитами, біржова

діяльність тощо. У завершенні наводиться короткий звіт щодо заходів, які

вже є або заплановані та сприятимуть виконанню поставлених завдань;

висновки до операційної цілі

1.2 Операційна ціль:

Забезпечення

сприятливих умов для

створення нових фірм і

залучення зовнішнього

капіталу та інвестицій

Визначено передумови для здійснення цілі, низку завдань та оцінку

ситуації за кожним завданням. До оцінки входить аналіз таких елементів

розвитку, як: кількість суб’єктів Єдиного Державного реєстру, кількість

платників податків, зміна частки та кількості інвестиційно активних

підприємств, капітальні інвестиції, прямі іноземні інвестиції. Зроблено

висновки до операційної цілі.

1.3 Операційна ціль:

Розвиток сучасної

інфраструктури

Визначено передумови для здійснення цілі, низку завдань та оцінку

ситуації за кожним завданням. До оцінки ситуації входить наступна низка

елементів: житловий фонд та забезпечення населення загальною площею

житла, рівень благоустрою житлового фонду та населених пунктів, відпуск

води, природного газу, теплоенергії, наявність шляхів сполучення,

перевезення вантажів та пасажирів за видами транспорту, наявність

обчислювальної техніки, кількість користувачів Інтернет. Надано висновки

до операційної цілі.

1.4 Операційна ціль:

Розвиток людського та

соціального капіталу

Визначено передумови для здійснення цілі, низку завдань та оцінку

ситуації за кожним завданням. Серед проаналізованих показників:

кількість населення, природний рух населення, коефіцієнт народжуваності,

смертності та природного приросту, склад та розподіл постійного

населення, основні показники охорони здоров’я, кількість населення за

економічною активністю, кількість найманих працівників, рівні зайнятості

та безробіття населення, доходи і витрати населення тощо. Зроблено

висновки до операційної цілі.

2. Стратегічна ціль:

Львівська область –

ворота України до

Європейського Союзу

Обґрунтування передумов формування цілі – розширення зовнішніх

кордонів ЄС та їх наближеність до регіону, акцент на спеціальні програми

ЄС щодо прикордонного співробітництва з регіонами-сусідами. Ціль

містить аналіз загальних показників відповідних до її сутності та низку

оперативних цілей

2.0 Загальні показники У підрозділі проведено аналіз основних показників, що відображають

зміст сформованої цілі, а саме динаміка зовнішньої торгівлі товарами та

послугами, структура та частка імпорту та експорту товарів та послуг.

Особливу увагу приділено співробітництву та аналізу наведених

показників з країнами ЄС

2.1 Операційна ціль:

Використання переваг

прикордонного

розташування з метою

забезпечення

відкритості та

активізації

міжнародних контактів

Львівської області

Обґрунтовано передумови формування оперативної цілі, визначено

головні завдання. Надано оцінку ситуаціям, що відповідають змісту кожної

з оперативних цілей: проаналізовано наступні показники економічної

діяльності: надходження іноземних інвестицій, діяльність СЕЗ, динаміка

зовнішньої торгівлі з найближчим сусідом – Польщею, реалізації

міжнародних програм та проектів. Зроблено висновки та окреслено

напрями подальшого руху

73

Продовження табл. 1.5

Розділ / підрозділ Характеристика

2.2 Операційна ціль:

Розвиток

прикордонного

співробітництва з

місцевими і

регіональними

органами влади Польщі,

єврорегіонами,

інституціями та

підприємствами

[стратегія]

Обґрунтовано передумови формування оперативної цілі, визначено

головні завдання. Надано оцінку ситуаціям, що відповідають змісту кожної

з оперативних цілей: проаналізовано наступні показники економічної

діяльності: надходження іноземних інвестицій, діяльність СЕЗ, динаміка

зовнішньої торгівлі з найближчим сусідом – Польщею, реалізації

міжнародних програм та проектів. Зроблено висновки та окреслено

напрями подальшого руху

2.3 Операційна ціль:

Львівщина – лідер у

міжнародних програмах

3. Стратегічна ціль:

Львівська область –

регіон високоосвічених

людей, інноваційного

потенціалу та

технологічно

розвинутих

підприємств

Зроблено акцент на гостроті питань розвитку освіти і науково-

дослідницької діяльності в Україні та їх відродженні. Запропоновано

встановлення зв’язку між освітою, наукою та реальною економікою,

підтримка вітчизняних та іноземних підприємств, що є інноваційно

активними. Стратегічна ціль складається з оперативних цілей.

3.1 Операційна ціль:

Розвиток системи

освіти відповідно до

вимог економіки знань

Обґрунтовано кожну з оперативних цілей, встановлено низку завдань та

наведено оцінку ситуаціям, що відображають зміст оперативних цілей та

зокрема стратегічної цілі. Оцінка ситуацій включає в себе аналіз наступних

показників: кількість установ освіти, осіб, що навчаються та вже закінчили

навчання, підготовка та підвищення кадрів на підприємствах, кількість

підприємств та осіб, що виконували наукові та науково-технічні роботи,

кількість наукових кадрів, участь у міжнародному співробітництві,

кількість інноваційно активних підприємств, обсяги реалізованої

інноваційної продукції тощо. Наведено короткий звіт щодо вже існуючих

заходів, що сприяють втіленню стратегічної цілі. Зроблено висновки

3.2 Операційна ціль:

Посилення наукового

потенціалу

3.3 Операційна ціль:

Зростання

інноваційного

потенціалу регіональної

економіки

4. Стратегічна ціль:

Львівщина – регіон

чистого і привабливого

навколишнього

середовища, культури,

туризму, рекреації

Зроблено акцент на багатій історико-культурній спадщині та унікальності

регіону, на розвитку туристичної діяльності на всіх територіях регіону,

зокрема впровадження агротуризму в населених пунктах, де йде занепад

сільського господарства, підтримка інвестиційно спроможного приватного

сектору, збереження екосистеми регіону. Стратегічна ціль містить низку

операційних цілей та аналіз показників за період з 2001 по 2006 рр., що

найбільш широко відповідають змісту цілі.

4.1 Операційна ціль:

Поліпшення стану

навколишнього

середовища,

забезпечення його

екологічної стабільності

та привабливості

ландшафтів

В кожній з оперативних цілей обґрунтовано передумови їх формування,

окреслено низку поетапних завдань та зроблено оцінку ситуацій, що

відповідають та розкривають зміст цілей. Серед показників проаналізовано

наступні: призначення використання землі регіону, утворення шкідливих

відходів, хімічний склад викидів, об’єкти природно-заповідного фонду,

охорона навколишнього середовища та інвестиції в неї, мережа закладів

культури, бібліотек, музеїв, туристичні потоки, діяльність підприємств

готельного господарства, діяльність санаторіїв. Наведено низку заходів та

основні напрями руху, що вже здійснюються у відповідності до

поставленої цілі. Зроблено висновки

74

Продовження табл. 1.5

Розділ / підрозділ Характеристика

4.2 Операційна ціль: Підтримка

сучасного і традиційного мистецтва

на Львівщині, її культурного

потенціалу та багатонаціональних

традицій

В кожній з оперативних цілей обґрунтовано передумови їх

формування, окреслено низку поетапних завдань та зроблено

оцінку ситуацій, що відповідають та розкривають зміст цілей.

Серед показників проаналізовано наступні: призначення

використання землі регіону, утворення шкідливих відходів,

хімічний склад викидів, об’єкти природно-заповідного фонду,

охорона навколишнього середовища та інвестиції в неї, мережа

закладів культури, бібліотек, музеїв, туристичні потоки,

діяльність підприємств готельного господарства, діяльність

санаторіїв. Наведено низку заходів та основні напрями руху,

що вже здійснюються у відповідності до поставленої цілі.

Зроблено висновки

4.3 Операційна ціль: Використання

історичної спадщини Львова та

інших районних центрів. Розвиток

туристичної інфраструктури

4.4 Операційна ціль: Розвиток і

промоуція рекреаційного

потенціалу Львівської області

5. Бенчмаркингові показники

розвитку Львівської області

На засадах загальної кількості показників моніторингу

реалізації Стратегії розвитку регіону визначено та

спрогнозовано 7 бенчмаркингових показників, для яких

встановлено певний рівень, що буде досягнутий у 2010-2015

рр. Це наступні:

валовий регіональний продукт;

інвестиції (прямі іноземні та капітальні);

рівень безробіття населення;

рівень бідності;

середньомісячна заробітна плата;

обсяг зовнішньої торгівлі;

кількість осіб, що навчаються.

*Проаналізовано автором на основі джерел: [111; 151; 152]

Стратегія Львівської області найбільш рохзорнута у порівнянні із

стратегіями двох інших областей, має розширений опис щодо кожної

поставленої операційної мети. Зокрема поставлені операційні цілі максимально

широко охоплюють економічні, соціальні та культурні процеси життєдіяльності

Львівської області.

Аналізуючи вже розроблений у 2014 р. та оприлюднений проект нової

Стратегії розвитку Львівської області до 2027 р. [111; 151; 152], можна

стверджувати, що її структура стала більш доповненою та досконалою. Так до

Стратегії увійшли нові розділи, де окреслено підхід, методику та процес

підготовки, коротку характеристику соціально-економічного розвитку регіону,

прогнозування розвитку регіону. Окрему увагу приділено визначенню та

обґрунтуванню головних чинників і можливих сценаріїв подальшого розвитку

75

регіону із застосуванням методики SWOT-аналізу, порівняльних таблиць тощо.

Окремий розділ присвячений стратегічним пріоритетам розвитку регіону.

Таблиця 1.6

Аналіз стратегії розвитку Черкаської області Розділ / підрозділ Характеристика

І. Організаційна

побудова та

формування Стратегії

розвитку області

Охарактеризовано організаційно-методичну структуру Стратегії та її

відповідність основним Законам України, що регулюють регіональний

розвиток. Наведено структуру побудови та формування Стратегії до якої

входять наступні елементи: аналіз сучасного стану та тенденції розвитку

регіону, SWOT-аналіз, проблеми розвитку регіональної економіки та

соціальної сфери, стратегічна мета, стратегічні напрями, пріоритети,

оперативні цілі та заходи.

ІІ. Сучасний стан та

тенденції розвитку

регіону

У даному розділі надано короткий аналіз за 2000-2005 рр. сучасного стану

регіону, до якого входять наступні показники:

1. Трудові ресурси та ринок праці

2. Потенціал енергетичного комплексу

3. Природно-ресурсний потенціал

4. Навколишнє середовище в життєзабезпеченості людей

5. Економічний потенціал

6. Розвиток виробничої та невиробничої інфраструктури

7. Рівень життя населення

8. Основні соціальні показники

ІІІ. Аналіз основних

факторів впливу на стан

перспективного

розвитку регіону

На основі проаналізованих соціально-економічних показників у

попередньому розділі складено в ілюстрованому вигляді та

охарактеризовано позитивні та негативні тенденції й факти за кожним

проаналізованим показником.

ІV. Головні проблеми,

що стримують

динамічний розвиток

(SWOT-аналіз

потенційних

можливостей)

Розділ містить матрицю SWOT-аналізу за наступними показниками: рівень

доходів, зайнятість населення; економічний розвиток, бізнес та

підприємницький потенціал; якість функціонування соціальної

інфраструктури.

V. Концептуальні

основи стратегії

економічного розвитку

Визначено перспективні шляхи, які здійснюватимуть значне прискорення

та поглиблення якісних перетворень у економічній та соціальній сферах

діяльності регіонів із підтримкою курсу до євроінтеграції;

охарактеризовано та обґрунтовано визначальні чинники позитивної

соціально-економічної динаміки, а саме: модернізація промислового

виробництва, утвердження інноваційної моделі розвитку економіки

області, прискорений розвиток аграрного сектору області, покращення

інвестиційного клімату, підвищення ефективності транспортної

інфраструктури та реструктуризація дорожнього господарства, розвиток

галузі охорони здоров’я, розвиток та реформування житлово-комунальної

галузі, розвиток культурної та туристичної сфери.

VІ. Головна мета,

стратегічні цілі та

характеристика

головних напрямів

розвитку регіону

Визначено стратегічне бачення, стратегічну мету розвитку регіону та її

характеристику. Розділ містить п’ять пріоритетних напрямів розвитку в

межах Стратегії. За кожним напрямом визначено ціль, пріоритети, критерії

реалізації пріоритетів, конкретні завдання, які необхідно здійснити

76

Продовження табл. 1.6

Розділ / підрозділ Характеристика

VIІ. Очікувані

результати. Черкаська

область 2015 рік.

(Бачення надій

розвитку)

Розділ містить таку собі словесну «картину майбутнього» регіону, в якій

окреслено галузі та напрями їх розвитку із позначкою плюс у перспективі.

Розділ передбачає всі аспекти розвитку регіону: соціальні, економічні,

культурні та екологічні.

VІІІ. Етапи та

фінансове забезпечення

реалізації Стратегії

Окреслено два етапи реалізації Стратегії та низку дій, що сприятимуть

регіональному розвитку.

ІХ. Моніторинг і оцінка

реалізації Стратегії

Охарактеризовано заходи щодо здійснення моніторингу виконання

показників соціально-економічного розвитку за визначеним переліком.

*Проаналізовано автором на основі джерела: [149]

Стратегія Львівської та Черкаської областей не містить опису загальної їх

характеристики. В уяві майбутнього інвестора таким чином не формується

первісна картина та сприйняття регіону. Стратегія розвитку Львівської області

перевантажена аналізом різних показників, що відповідають поставленим

операційним цілям. У підсумку немає узагальнюючого висновку або

пріоритетних завдань, що насправді зможуть вплинути на розвиток регіону.

Також не визначено етапи реалізації Стратегії, тобто завдань та цілей багато, а з

чого починати залишається незрозумілим. Також значним недоліком є

відсутність SWOT-аналізу, де повинно бути проаналізовано сильні та слабкі

сторони розвитку Львівщини, можливості та загрози.

Стратегії Черкаської (табл. 1.6) та Одеської областей (табл. 1.7) найбільш

наближені одна до одної за структурою та найкраще відображають завдання та

цілі, що мають бути досягнуті у перспективі.

Дослідження Стратегій розвитку Львівської, Черкаської та Одеської

областей виявило відсутність інституціоналізації регіонального розвитку в

Україні. В кожній Стратегії відсутні ті або інші важливі методологічні

інструменти, які мають вплив на загальний розвиток регіонів.

Дуже цікавим є розділ присвячений стратегічній екологічній оцінці

Стратегії. На сучасному етапі розвитку суспільства все більшого значення у

міжнародній, національній і регіональній політиці набуває концепція

збалансованого розвитку,тому розроблена Стратегія націлена на консолідацію

77

та гармонізацію економічних, соціальних та екологічних інтересів. Таким

чином у даному розділі відмічено актуальність та необхідність підтримки

екологоорієнтованих напрямів розвитку регіону.

Таблиця 1.7

Аналіз стратегії розвитку Одеської області

Розділ / підрозділ Характеристика

І. Аналіз та тенденції

соціально-економічного

розвитку Одеської

області

У розділі наведено загальну характеристику регіону, проаналізовано

діяльність транспортного комплексу та інфраструктури, промислового

сектору, агропромислового комплексу, курортно-рекреаційна сфера та

розвиток туризму, підприємницька діяльність, соціальна сфера, екологія та

техногенна безпека за період 2001-2005 рр.

ІІ. Основні проблеми

розвитку економіки та

соціальної сфери

області

Окреслено проблемні питання за кожним з проаналізованих показників,

що перешкоджають їх позитивній динаміці та визначено можливі шляхи їх

розв’язання.

ІІІ. Стратегічні

пріоритетні напрями

регіонального розвитку

на період до 2015 року

Розділ містить сформовані стратегічні завдання, шляхи та пріоритетні

напрями розвитку в економічній сфері, до якої віднесено розбудову та

модернізацію транспортної інфраструктури, розвиток логістики; розвиток

морського господарства; високотехнологічні наукоємні галузі

промисловості; розвиток високопродуктивного агропромислового

виробництва; стимулювання транскордонного та міжрегіонального

співробітництва; розвиток курортно-рекреаційної сфери та туризму;

створення сприятливих умов для розвитку підприємницької діяльності. В

соціальній сфері: удосконалення соціальної політики; гуманітарний

розвиток. Щодо забезпечення життєдіяльності населення: екологія;

техногенна безпека; реформування житлово-комунального господарства.

IV. Механізм реалізації

Стратегії

Даний розділ включає низку механізмів реалізації Стратегії, а саме:

організаційне забезпечення; фінансове забезпечення; науково-методичне

забезпечення; інформаційне забезпечення;

V. Етапи реалізації

Стратегії

Окреслено два етапи, за якими передбачається здійснювати Стратегію та

визначено головні завдання, що повинні виконуватися на кожному з

етапів.

VI. Очікувані

результати

Визначено мету Стратегії, яка складається з декількох пріоритетних

завдань. У підсумку наведено короткий нарис майбутнього бачення

регіону, акцент в якому поставлений на соціальному, економічному та

екологічному розвитку.

*Проаналізовано автором на основі джерела: [109; 153]

Стратегічна екологічна оцінка (СЕО) – це системний і запобіжний процес,

що здійснюється з метою аналізу потенційного впливу на довкілля документів

стратегічного характеру, а також з метою інтегрування результатів оцінки в

процес прийняття рішень [150]. Для проведення такої оцінки було створено

спеціальну робочу групу та запропоновано методологію, що ґрунтується на

досвіді країн ЄС та Канади. До неї входять шість етапів: підготовчий;

78

визначення сфери охоплення СЕО; оцінка екологічної ситуації на території

регіону; проведення СЕО (оцінка запропонованих Стратегією заходів щодо їх

впливу на довкілля та відповідність національним і регіональним екологічним

цілям); розроблення документації з СЕО та передача на затвердження;

моніторинг фактичного впливу впровадження Стратегії на довкілля.

На відміну від Стратегії розвитку області до 2015 р. до нової Стратегії

також включено розділи з впровадження та моніторингу її реалізації,

визначенням узгодженості її з програмними та стратегічними документами.

Отже, Стратегія розвитку Львівської області до 2027 р. [151] має більш

впорядкований зміст, який охоплює широкий спектр питань, важливих для

подальшого розвитку регіону. Можливо виокремити зони отримання

позитивного іміджу за рахунок розвитку економіки, соціальної сфери, галузей.

Але необхідно додати окремим розділом формуванню сприятливого іміджу з

його поетапним описом. Це стосується стратегій розвитку всіх областей

України.

Формування сприятливого іміджу регіону вимагає інституційного

підходу, який має бути виражений у створенні єдиних стандартів та

методологій розробки стратегій регіонального розвитку. З огляду на виявлені

проблеми розробки регіональних стратегій необхідним є впровадження єдиної

методики стратегічного планування, яка передбачає запуск і реалізацію

процесів регіонального розвитку за принципом «знизу вгору». Попередній

аналіз стратегій розвитку областей показав або цілковиту відсутність такого

підходи, або її фрагментарність.

Саме така взаємодія формує засади поєднання іміджу внутрішнього та

зовнішнього, бажаного та потенційного; забезпечує можливість постійного

контролю та своєчасного корегування.

Дуже важливим фактором у формуванні сприятливого іміджу регіонів

виступає формування якісної та своєчасної інформаційної політики. Це питання

розвитку інформатизації та наявності належного інформаційного забезпечення.

79

Одним з видів інформаційного забезпечення іміджу регіонів виступає сайт

обласної державної адміністрації та якість інформації, що викладено на них.

В рамках здійснюваного дослідження проаналізовано веб-сайти за

критеріями, які відображають сприйняття інформації звичайним (типовим,

середньостатистичним) користувачем. Також існує більш професійний аналіз

веб-сайтів, на основі якого засновник сайту може більш детально дослідити

його якісні характеристики та підвищити його продуктивність. Таким аналізом

займаються професійні аудиторські фірми у сфері розвитку інформаційних

технологій.

Отже, якість веб-сайтів, створених для обласних державних адміністрацій

проаналізовано та оцінено за наступними критеріями (табл. Б1, Дод. Б).

1. Зміст. Це вся інформація, що представлена на сайті. Інформаційне

наповнення сайту має привертати увагу відвідувача і відповідати тематиці

сайту. Крім того, його форма повинна відповідати аудиторії – веб-матеріали

повинні бути ясні, короткі і дієві в середовищі Інтернету. Гарне інформаційне

наповнення - саме по собі позиція. Воно володіє голосом, точкою зору.

2. Структура і навігаційні функції. Характеризують організацію

інформації на сайті і можливості переміщення між його розділами. Якісна

структура та навігація – це ознаки ефективності та організованості сайту. Вони

дозволяють користувачеві сформувати уявну модель представленої інформації,

визначити, де знаходяться необхідні відомості і чого можна ще очікувати.

Якісні навігаційні можливості дають змогу швидко дістатися до потрібного

місця і легко охопити зміст сайту як углиб, так і вшир.

3. Дизайн. Це характеристика зовнішнього вигляду сайту. Сайт не

повинен бути просто симпатичною домашньою сторінкою, хоча і не

зобов'язаний бути ультрасучасним або суперстильним.

Критерії оцінки візуального оформлення – висока якість, доречність і

відповідність тій аудиторії і задачам, на які орієнтований сайт.

80

4. Функціональність. Цей критерій характеризує технологічну сторону

сайту. Хороша функціональність означає, що сайт швидко завантажується, що

всі його посилання "живі", а технології застосовуються доречно і відповідають

аудиторії, якій пропонується інформація. Сайт повинен бути незалежний від

платформи і типу браузера. Можливі рішення, коли у разі необхідності, сайт

самостійно забезпечує перехід на альтернативні сторінки. Якісна

функціональність – це технологія, на яку звертають увагу.

5. Інтерактивність. Характеризує можливості, які сайт надає

користувачеві. Якісна інтерактивність не вичерпується гіперпосиланнями і

спливаючими меню - сайт повинен надавати користувачеві можливості діалогу.

Інтерактивність – це можливість двостороннього обміну інформацією, як в

пошукових системах, чатах, мережних іграх тощо. Завдяки інтерактивним

елементам користувач повинен постійно відчувати різницю між мережею і

журналом або телевізором.

6. Загальне враження. В останньому підсумку, сайт – це щось більше, ніж

просто сума складових його частин. Крім інформаційного наповнення,

структури і навігаційних можливостей, візуального оформлення,

функціональності та інтерактивності, загальне враження враховує й ті

невловимі тонкощі, які змушують користувача залишитися або піти. Якщо

користувач створив закладку, переслав адресу сайту колегам, знайомим або

просто зацікавився і провів на ньому деякий час – все це ознаки позитивного

загального враження.

7. Багатомовність. Сайт (всі сторінки) повинен бути державною,

російською та ангійською мовами.

Автор спирався на власне сприйняття інформаційного наповнення та

оформлення веб-сайтів обласних державних адміністрацій досліджуваних

регіонів. Максимальна кількість балів по кожному критерію – 5.

Отже, за запропонованими критеріями аналізу зручності веб-сайтів

обласних державних адміністрацій, автором надано бальну оцінку за шкалою

81

від 0 до 5 та розраховано середній бал зручності кожного сайту (табл. Б1, Дод.

Б). Найбільш ефективно організованим, наповненим та оформленим виявився

сайт Донецької ОДА. Трохи поступаються йому сайти Чернівецької, Одеської

та Черкаської ОДА [87; 88; 89; 90; 91; 92; 93; 94; 95; 96; 97]. Найменший бал

отримав сайт Івано-Франківської ОДА (рис. 1.7). Загалом можна зробити

висновок, що більшість представників інформаційних відділів в регіонах

працюють над розробкою необхідного інформаційного забезпечення іміджу

регіонів, але найбільшою проблемою для всіх сайтів виявилась функція

"багатомовності". Це є негативним фактором у побудові міжнародних відносин

та на шляху до євроінтеграції.

*Розроблено автором

Рис. 1.7 Бальна оцінка зручності (usability) сайтів обласних державних

адміністрацій України для відвідувачів

Необхідно проаналізувати також інші засоби, які поширюють інформацію

про імідж регіонів. До таких належать обсяги місцевого телерадіомовлення та

виставкова діяльність (табл. В1, Дод. В).

За всіма досліджуваними регіонами, окрім Івано-Франківської області,

обсяги телемовлення державних телерадіоорганізацій збільшилось у 2013 р.

відносно 2009 р.: по Київській обл. на 60 %; по Харківській на 150 %; по

Львівській на 254 %; по Одеській на 143 %; по Дніпропетровській на 130 %; по

Донецькій на 229 %; по Чернігівській на 167 %; по Чернівецькій на 76 %; по

82

Черкаській на 158 % та по Миколаївській 151 %. В більшості регіонів показник

обсягу радіомовлення також збільшився, але він не має такого великого темпу

росту.

Дуже цікавою та ефективною у просуванні та поширенні іміджевої

інформації про регіон є виставкова діяльність [59], адже вона, в першу чергу,

демонструє соціальний, економічний, екологогічний та культурний розвиток

регіонів та залучає до участі іноземних партнерів та відвідувачів (табл. 1.8).

Таблиця 1.8

Виставкова діяльність (інформаційно-культурна діяльність) за 2012-2013

рр.

Регіон Рік

Провед

ено

ви

став

кови

х

заход

ів, всь

ого

Статус заходів м

іжн

арод

ни

х

за у

час

тю т

ільки

віт

чи

знян

их ф

ірм

за у

час

тю

віт

чи

знян

их т

а

інозе

мн

их ф

ірм

між

рег

іон

альн

і

рег

іон

альн

і

м. Київ 2012 263 108 48 54 53 -

2013 219 99 35 54 31 -

Харківський 2012 41 - 6 9 26 -

2013 36 - 10 1 23 2

Львівський 2012 26 11 10 4 1 -

2013 24 9 9 5 1 -

Одеський 2012 122 10 9 13 90 -

2013 149 10 9 15 115 -

Дніпропетровський 2012 39 2 11 4 22 -

2013 41 2 9 5 25 -

Донецький 2012 23 6 8 5 3 1

2013 14 3 5 5 - 1

Чернігівський 2012 13 - - - 8 5

2013 5 - - - 5 -

Івано-Франківський 2012 14 - - - 14 -

2013 9 - - - 9 -

Чернівецький 2012 6 - - - 6 -

2013 7 - - - 7 -

Черкаський 2012 14 - - - 14 -

2013 16 - - - 16 -

Миколаївський 2012 40 1 3 - 31 5

2013 29 1 4 - 3 21

*Розроблено автором на основі джерел: [43; 127; 128]

83

Найбільшою кількість виставкових заходів проводиться, звичайно, у

столиці України – м. Києві. Наступними за обсягами проведених виставкових

заходів є Одеська обл. З деким відривом далі йдуть Харківська, Львівська,

Дніпропетровська та Миколаївська обл. Загалом брали участь у виставкових

заходах 85 вітчизняних та іноземних фірм. Більшість заходів міжнародного

характеру було проведено у м. Києві (табл. 1.9).

Таблиця 1.9

Розподіл виставкових заходів за тематикою

Регіон Рік

Провед

ено

ви

став

кови

х з

аход

ів,

всь

ого

Статус заходів

ун

івер

сальн

і

баг

атога

лузе

ві

ви

став

ки

та

ярм

арки

спож

ивчи

х

товар

ів

баг

атога

лузе

ві

ви

став

ки

та

ярм

арки

об

лад

нан

ня і

техн

ологі

й

галузе

ві

(сп

еціа

лі-

зован

і)

м. Київ 2012 263 3 34 2 224

2013 219 4 18 3 194

Харківський 2012 41 4 1 13 23

2013 36 9 2 7 18

Львівський 2012 26 - - - 26

2013 24 - - - 24

Одеський 2012 122 47 45 - 30

2013 149 22 98 2 27

Дніпропетровський 2012 39 15 4 11 9

2013 41 20 4 10 7

Донецький 2012 23 4 - - 19

2013 14 - - - 14

Чернігівський 2012 13 6 - - 7

2013 5 5 - - -

Івано-Франківський 2012 14 - 14 - -

2013 9 - 9 - -

Чернівецький 2012 6 2 - - 4

2013 7 3 - - 4

Черкаський 2012 14 10 - - 4

2013 16 12 - - 4

Миколаївський 2012 40 4 25 3 8

2013 29 3 18 33 5

*Розроблено автором на основі джерел: [43; 127; 128]

84

Більшу частку проведених виставкових заходів складають за галузевою

(спеціалізованою) тематикою. Також у цільової аудиторії викликають інтерес

виставкові заходи за універсальною тематикою. Багатогалузеві виставки та

ярмарки обладнання та технологій проводились здебільшого у м. Києві та у

Миколаївській і Одеській областях. Найбільша кількість всіх учасників, що

брали участь в організації виставкових заходів у м. Києві та Одеській обл.

Найбільша кількість відвідувачів у м. Києві, Одеській та Миколаївській обл.

(табл. 1.10).

Таблиця 1.10

Кількість учасників у виставкових заходах

Регіон Рік

Кіл

ькіс

ть

учас

ни

ків

-

всь

ого

З н

их -

інозе

мн

их

Кіл

ькіс

ть

від

від

увач

ів -

всь

ого

, осі

б

З них

Кіл

ькіс

ть

пред

став

лен

их к

раї

н

(крім

Украї

ни

)

інозе

мн

их

тих, щ

о

сплат

или

за

від

від

уван

ня

М. Київ 2012 22802 2456 2010366 13760 60981 68

2013 21381 2449 1377312 16073 58592 61

Харківський 2012 1600 16 141040 2 35621 5

2013 1505 7 134720 - 19561 5

Львівський 2012 2029 59 121492 - 17346 16

2013 1502 50 110657 - 16210 12

Одеський 2012 9181 183 399434 26 - 17

2013 11889 188 410702 300 - 15

Дніпропетровський 2012 2565 45 204385 - 14547 14

2013 2282 36 162738 - 10604 9

Донецький 2012 1683 192 88627 8916 2246 19

2013 1393 60 30194 268 1739 16

Чернігівський 2012 393 - 98500 12000 - -

2013 265 - 70000 12500 - 1

Івано-Франківський 2012 110 - - - - -

2013 86 - - - - -

Чернівецький 2012 154 2 7300 - - 2

2013 173 2 8500 - - 1

Черкаський 2012 379 - 54000 - - -

2013 469 - 53500 - - -

Миколаївський 2012 1612 - 231390 - - -

2013 963 - 207700 - - -

*Розроблено автором на основі джерел: [43; 127;128]

85

Участь регіонів України у виставкових заходах, проведених за її межами:

у 2011 р. Донецька область в РФ – 2, Білорусі – 2; Чернігівська область –

Білорусі – 1; у 2012 р. Донецька область в РФ – 1; у 2013 р. участі України у

міжнародних виставкових заходах не зафіксовано.

Найбільш активну участь у виставкових заходах, проведених в Україні,

брали країни Євросоюзу, СНД та Азії. Як видно з даних таблиць динаміки

показників виставкової діяльності, іноземних представників, що беруть участь

та відвідують ці заходи, не так вже й багато. Це є ознакою проявленої

інформаційної пасивності регіональних організаторських та урядових структур

(табл. 1.11).

Таблиця 1.11

Участь зарубіжних країн у виставкових заходах, проведених на

території України у 2012 та 2013 рр., (%)

Країни Рік

2012 2013

Країни СНД 23 24

Країни Азії 13 15

США та Канада 2 3

Країни Євросоюзу 59 55

Інші європейські країни 2 2

Інші країни світу 1 1

*Розроблено автором на основі джерел: [43; 127;128]

Неможливо надавати характеристику особливостям та рисам іміджу

регіонів України не беручи до уваги проведення спортивного заходу

міжнародного значення, що відбувся у 2012 р. – чемпіонату Європи з футболу

Євро-2012, приймаючими країнами якого стали Україна та Польща. І, якщо

питання про високу інвестиційну активність після проведення чемпіонату

залишається спірним, то заперечувати той факт, що імідж приймаючих міст і,

відповідно, імідж України було покращено, неможливо. Необхідно навести

деякі цифри стосовно проведення цього заходу в Україні.

86

Наприклад, м. Київ відвідало загалом близько 50 тис. вболівальників. У

готелях Києва за цей час проживало більше 100 тис. гостей. З них росіян - 3,6

тис. осіб, громадян Великобританії - 2,6 тис. осіб, Франції - 2 тис., Польщі - 2

тис., США - 0,6 тис, Китаю - 0,4 тис. громадян Швеції проживало в готелях 3

тис., а 6 тис. Шведів - в таборі на Трухановому острові; громадян Іспанії - 2,3

тис. в готелях, а 5 тис. іспанців прибули на фінальний матч; громадян Італії -

близько 2 тис. в готелях, 3 тис. прибули на фінальний матч. Станом на 22

червня 2012 року за рахунок реалізації та надання послуг, а саме - проживання

в місті, відкриття нових і розширення діючих готельних комплексів, залучення

гуртожитків до надання послуг тимчасового проживання, пожвавлення торгівлі,

до бюджету Києва надійшло 83,9 млн. грн. [124; 125; 158; 159; 188].

Більшу частку грошей вдалося заробити на ліцензіях на право роздрібної,

оптової та торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами - 49,5 млн.

грн. Це в 1,1 рази перевищує показник за даний період 2011 року. На зборі та

введенні деяких видів підприємницької діяльності до бюджету Києва надійшло

31,1 млн. грн., що в 1,4 рази більше, ніж надходження за січень-червень 2011 р.

Від туристичного збору до бюджету надійшло 3,3 млн. грн., що в 1,3 рази

більше цього ж періоду минулого року [124; 125; 158; 159].

Згідно з результатами дослідження Соціологічної групи "Рейтинг",

українці задоволені тим, що Євро-2012 проходило саме в Україні, вони високо

оцінили якість організації Чемпіонату і бачать, передусім, іміджеві здобутки

для країни. Разом з тим українці визнають, що Євро було Україні "не по

кишені", до того ж при його організації відбувались масові розкрадання

бюджетних коштів [141; 142].

Отже, 21% опитаних вважають, що організація і проведення в Україні

Чемпіонату Євро-2012 пройшли на високому рівні, ще 54% - на нормальному

рівні, хоча могло бути і краще. Лише 8% опитаних оцінили організацію та

проведення ЄВРО в країні на низькому рівні. 77% опитаних вважають, що

іноземні вболівальники повинні бути задоволені своїм перебуванням в Україні

87

під час Євро-2012. Тільки 8% - протилежної думки. Найбільш позитивно

оцінили якість організації та проведення Євро жителі Сходу країни, більше

молодь, частіше чоловіки. Менш позитивно - Захід і Південь.78% опитаних

переконані, що Євро дало можливість Україні з кращого боку показати себе

Європі, протилежної думки - лише 10%. Тезу рівно підтримали як мешканці

Заходу, так і Сходу. 75% згодні з тим, що проведення Чемпіонату було занадто

"дорогим задоволенням" для країни. Цікаво, що цю тезу також однаково

підтримали жителі Заходу і Сходу. Практично 60% опитаних вважають, що

проведення Євро-2012 в Україні дало поштовх до розвитку держави, не згодні з

цим чверть респондентів. 70% опитаних упевнені, що при підготовці

Чемпіонату в Україні було масштабне розкрадання державних коштів, не згодні

з цим лише 7%. Незважаючи на все це, 73% опитаних переконані, що дуже

добре, що Чемпіонат пройшов саме в Україні. А теза про те, що Україна

повинна була відмовитися від проведення Чемпіонату, поділяють лише 16%

респондентів.

На думку багатьох ЗМІ під час фінальної частини чемпіонату Європи з

футболу 2012 р. українцям вдалося подолати негативний імідж країни, що

наполегливо створювався західною пресою. Для туристів стали більш

привабливими Київ, Крим, Харків і Карпати [158; 159].

За даними періодичних видань 79,5 млрд. грн., або майже 8 млрд. євро,

витратили в Україні на підготовку до Євро-2012. Це абсолютний рекорд для

європейських чемпіонатів: Євро-2008 обійшовся Швейцарії та Австрії в суму

близько 640 млн. євро (6,4 млрд. грн.), Португальське Євро-2004 зажадало

близько 2,5 млрд. євро (25,4 млрд. грн.). Більш ніж 1,4 млн. глядачів - рекордна

кількість для всіх європейських чемпіонатів - подивилися матчі Євро-2012 на

стадіонах. Під час Євро-2008, що проходив у Швейцарії та Австрії, ця цифра

склала 1,14 млн. осіб.

У містах проведення Євро за останні 4 роки з'явилося 70 нових готелів. З

них 5 належать до таких світових мереж, як "Sheraton", "Hilton", "Ibis", "Holiday

88

Inn" і "Fairmont". До цього, за 17 років незалежності України були побудовані

всього 2 мережевих готелів - "Hyatt" і "InterContinental" [158; 159].

За версією телеканалу CNN, що опублікував рейтинг найпривабливіших

місць для туризму в 2012 році, Україна мала третє місце. Настільки високою

оцінкою наша країна зобов'язана проведенню Євро-2012. Перше місце в

рейтингу зайняло південнокорейське місто Еосу, де з 12 травня по 12 серпня

пройшла найбільша міжнародна виставка World Expo. На другому місці -

Антарктида, поїздки в яку набувають все більшої популярності у зв'язку з

глобальною зміною клімату. Четвертим у рейтингу значиться острів Оаху на

Гаваях, де у 2011 р. відкрився грандіозний музей-меморіал Pearl Harbor,

присвячений затонулому американському бойовому кораблю «Арізона».

На широкомасштабну промо-кампанію, що рекламувала Україну під час

підготовки до Євро-2012, за два роки держава витратила 178 млн. грн. Більша

частка фінансування, 68,09 млн. грн., припала на розміщення рекламних

роликів на провідних світових телеканалах.

Згідно з Державною цільовою програмою підготовки та проведення в

Україні фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу,

затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.10 № 357 (зі

змінами), з метою просування іміджу країни та залучення туристів у період з

2010 р. по січень 2012 р. було витрачено близько 177,9 млн. грн. Такі дані

надало Національне агентство з питань підготовки та проведення в Україні

фінальної частини чемпіонату Європи-2012 року з футболу та реалізації

інфраструктурних проектів [43].

На виготовлення невеликих іміджевих роликів України, спрямованих на

залучення туристів, в тому числі після Євро-2012, для трансляції їх на

телебаченні та в мережі Інтернет (11 роликів) було витрачено 18,2 млн. грн.

Участь у виставках за 3 млн. грн. Також до іміджевої рекламної компанії можна

віднести і участь України у міжнародних виставках в Берліні, Лондоні,

Барселоні та Москві, на ці потреби держава освоїло 2,8 млн. грн. 90,9 тис. грн.

89

було витрачено на розробку логотипу України, а також на виготовлення

рекламно-сувенірної продукції з його використанням. Логотип України до

єврочемпіонату було презентовано публіці в листопаді 2010 р. [124; 125].

Чемпіонат Європи з футболу в Україні в цілому не виправдав

оптимістичних прогнозів. Шанс на рекордні заробітки українського турбізнесу

не було реалізовано. Але чемпіонат став святом багатьох сотень тисяч

українських вболівальників та хорошим просуванням для країни. Що ж

стосується інвестицій в аеропорти, то їх будували не тільки до Євро. Вони

розраховані на 30-40 років, а експлуатація злітно-посадкових смуг - на 75 років.

Це довгострокові вкладення. Необхідні також інвестиції в дороги. А ось

будівництво нових стадіонів виявилося досить витратним і здебільшого, за

думкою експертів, себе не окупить.

Підкреслимо позитивний досвід проведення заходів такого масштабу та

впливовості. Задіяне в такому процесі велику кількість технологій:

маркетингових, інформаційних, комунікаційних та іншого цільового

спрямування. Україна вперше за часи самостійності формувала, адаптувала та

практично впроваджувала новий інтелектуальний та інформаційно-

комунікаційний ресурс іміджмейкингу.

В цілому слід підкреслити важливість тактичних та стратегічних заходів в

формування та впроваджені іміджевої політики, стратегій та технологій

іміджмейкнгу. Світовий досвід такого роду інформаційного менеджменту лише

накопичується, український досвід має зовсім стисле відображення та фактично

не має системи акумулювання у вигляді інформаційної бази, наукових знань.

Фактично відсутні технології д аналізу та діагностування таких процесів, що

значно зменшує ефективність відповідних дій. Слід визнати що це

перспективний ресурс національного, регіонального, галузевого та

корпоративного менеджменту в самому широкому розумінні новітніх

інтелектуальних технологій розвитку. Перспективність таких знань не викликає

90

сумніву за рахунок стрімкого інформаційного прогресу та його мережевих

технологій поширення.

Висновки до розділу 1

1. Формування сучасної теорії іміджу територій знаходяться на

початковій фазі. В системі наукових знань економіки та менеджменту

розуміння самого іміджу та його базового понятійно-категорійного апарату є

первинним і в українських реаліях немає чіткого відображення у вигляді

самостійних наукових тем дослідження, колективних монографій, аналітичних

доповідей та цільових конференцій.

Доведено, що формування позитивного іміджу регіону сприяє

гармонізації та консолідації інтересів державних та регіональних органів влади

у соціальних, економічних, політичних, екологічних, культурних та інших

питаннях іміджевих технологій. Є потенційним управлінським інструментом

впливу на процеси економічного та соціального розвитку території.

2. Стратегічне планування є фундаментом ефективного регіонального

управління та впровадження новітніх технологій. Завдяки вдало прорахованим

та науково обгрунтованим стратегічним планам стає можливим вдосконалення

управління країною та її регіонами, виведення їх з кризового та депресивного

стану, відновлення та покращення соціального та економічного розвитку,

налагодження відносин та вигідного співробітництва в світовій економічній

системі і т.д.

Розвиток наукових засад регіонального менеджменту на стадії розробки

стратегічних програм, важливою умовою передбачає врахування

концептуальних положень бажаного (позитивного) для території (країни або

регіону) іміджу. Бажаний іміджем повинен бити чітко окресленим,

91

інформаційно-наповненим та синергетично забезпеченим з урахуванням

пріоритетних інтересів регіону.

Доведено, що саме ефективна стратегія розвитку впливає на подальші

суттєві зміни в країні та формування її загального сприйняття іншими

державами, тобто формування її іміджу, який в подальшому "працює" на країну

та закріплює її позиції у міжнародному співтоваристві.

3. Українські реалії не дозволяють на теперішній час створити необхідний

країні імідж та затвердити його в європейській спільноті відповідно до

регіональних потреб та національних інтересів. Дисбаланс та нерівномірність

розвитку українських регіонів безпосередньо впливають на цей процес.

Недосконалість процесів регіонального управління полягає насамперед у

відсутності інституціоналізації створення стратегічних планів та програм

розвитку з урахуванням іміджевої складової. Таким чином формується

розмитий імідж регіонів, який не виявляє їх справжнього потенціалу та

можливостей. Нагальною проблемою залишається розробка єдиних методичних

основ, інструментів регіонального управління та впровадження ефективних

управлінських технологій, що нададуть можливість планувати, контролювати

та корегувати імідж території.

92

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УПРАВЛІННЯ

РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ НА ЗАСАДАХ ФОРМУВАННЯ ЙОГО

ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ

2.1. Дослідження особливостей соціального та економічного розвитку регіонів

України та відповідної іміджевої політики

На сьогодні владні структури, спільнота, бізнес України тільки

починають серйозно замислюватися та опрацьовувати питання створення

позитивного іміджу країни та її регіонів. Цьому сприяють різноманітні процеси,

але первинними є глобалізація та інтеграція господарської діяльності як у

всесвітньому масштабі, так і межах Європейського Союзу. Це позитивні

процеси. Поряд із ними є й негативні процеси та фактори, які шкодять іміджу,

маються на увазі активні бойові дії на Сході країни, економічна та соціальна

нестабільність, корупція.

Так експертами 2015 р. в Україні визнано достатньо критичним. Зокрема

з позиції стрімких процесів розвитку фінансової кризи, загальної

макроекономічної кризи, соціальної дестабілізації, інших негараздів, що є

пов’язаними з дисбалансом розвитку минулих років. Українська економіка в

2015 р. зіткнулася з девальвацією гривні фактично в два рази; інфляцію

зафіксовано на рівні 44-45 %; втратами на фінансовому ринку – відтік

валютних депозитів більш ніж на 40%; у гривні понад 30%; скорочення

фінустанов на третину. Фахівці визнають такий стан як фінансову кризу [64].

Критичне становище констатується фахівцями не лише по відношенню до

економічного стану. Проблемні ситуації мають відношення фактично до усіх

сфер суспільного відтворення.

Особливої проблемності набуває інформаційне відображення

економічного та соціального розвитку України в різноманітних джерелах:

статистичних звітах, незалежних експертизах, інформаційно-аналітичних

93

доповідях, публіцистичних матеріалах, діагностиках та моніторингах іноземних

фахівців та інвесторів. Таке інформаційне різномаїття є реальним відображення

демократичних засад розвитку. Але не завжди інформаційні джерела є

об’єктивними, реалістичними, достатньо повно забезпеченими відповідними

ресурсами.

Деколи відбувається викривлення інформації про реальний стан речей,

зовнішніми та внутрішніми суб’єктами сприймається інформація по різному і

формується не завжди реальний образ України. Також існує багато проблемних

питань, які з’явилися із початком незалежності України і на сьогоднішній день

є не вирішеними. Це поширена корупція, тіньова економіка, соціальна

незахищеність населення, пасивність уряду стосовно прийняття реформ, що

сприятимуть розвитку країни, тощо. Така інформація погіршує імідж України

та її регіонів як реальної платформи для майбутніх інвестицій, залучення

інноваційних та інвестиційних проектів.

Упродовж 2014 р. економіка України функціонувала у вкрай

несприятливих умовах. Російська агресія завдала Україні безпрецедентних

гуманітарних і соціальних втрат і спричинила серйозні деструктивні процеси, в

т.ч. руйнацію інфраструктури на території бойових дій, дезорганізацію

усталених виробничих зв’язків і критично важливих постачань ресурсів,

часткову втрату зовнішніх ринків та експортного потенціалу. Водночас,

абсолютно необхідне для країни кардинальне реформування внутрішніх

економічних механізмів залишилося невиразним, а окремі зміни

запроваджувалися дуже повільно. Саме на реальному секторі економіки

відобразився руйнівний удар від збройного протистояння – розташовані у

східних регіонах виробництва вугільної, металургійної, машинобудівної,

хімічної промисловості, що забезпечували значну частину внутрішнього

промислового виробництва та експорту, зазнали величезних втрат, знищено

низку транспортно-логістичних об’єктів. У 2014 р. відбулося значне падіння

промислового виробництва, яке за підсумками року становило 10,2 %.

94

Негативну динаміку продемонстрували всі основні агреговані види

промислової діяльності: скорочення обсягів виробництва у добувній

промисловості та розробленні кар’єрів становило 13,7 %, переробній

промисловості – 9,3 %, постачанні електроенергії, газу, пари і кондиційованого

повітря – 6,6 %. Така тенденція багато в чому була зумовлений падінням

виробництва у Донецькій та Луганській обл. (на 31,5 % і 42 % відповідно у

2014 р.) [64].

Скорочення об'ємів промислового виробництва спричинило масові

скорочення ті відповідного збільшення рівня безробіття, зменшення рівня

заробітної плати та інші проблеми на ринку праці. Економічна криза породжує

та тягне за собою дестабілізацію соціального розвитку. Всі ці фактори

впливають спочатку на емоційний стан населення, а потім відображаються на

загальному сприйнятті внутрішнього іміджу країни.

Систематизауємо найбільш проблемні зони економічного та соціального

розвитку України, що формують її імідж (з позиції як негавтиних так і

позитивних оцінок, наявності зрушень), є визнаними фахівцями як впливові

для бізнесу, соціального розвитку та стимулювання регіонального

розширенного відтворення. Для проведення дослідження обрано низку

областей України та сгруповано їх за загальними та схожими

характеристиками. Автором обрано 3 групи регіонів: промислові

(Дніпропетровська, Донецька, Миколаївська, Одеська обл..); бізнесово-освітні

(Київська, Харківська, Львівська обл.., в окремих випадках розглянуто м. Київ);

індустріально-аграрні (Чернігівська, Чернівецька, Черкаська обл..).

Першочерговим слід визнати оцінювання економічного розвитку та його

активних складових саме в питаннях визнаня іміджевих станів та відповідної

впливовості.

Розвиток української економіки в 2014-2015 рр. є неоднозначним,

конфліктним, нестабільним з позиції реального та прихованого потенціалів

(табл.. 2.1, 2.2, 2.3).

95

Таблиця 2.1

Динаміка економічних показників розвитку промислових регіонів

України за період 2010-2014 рр.

рік

Економічні показники

ВРП, млн.

грн.

Капітальні

інвестиції, млн.

грн.

Експорт,

тис. дол.

США

Імпорт, тис.

дол. США

Україна 2010 1082569 180575,5 51430500,0 60739900,0

2011 1302079 241286,0 68394195,7 82608240,0

2012 1459096 273256,0 68809810,6 84658059,9

2013 1522657 249873,4 63312022,1 76963965,4

2014 1586915 219419,9 53901689,1 54428716,9

Регіони

Дніпропетровська 2010 116136 16016,9 8021900,0 5387700,0

2011 140020 22116,0 10363194,7 6717160,1

2012 147970 22509,3 10129717,1 6538262,7

2013 152905 21290,1 9795286,3 5346453,6

2014 176540 20356,5 8763868,4 4634206,4

Донецька 2010 128986 14993,9 13126300,0 3067700,0

2011 161021 26802,0 17197627,3 4622788,3

2012 170775 31721,9 14127178,9 4168468,9

2013 164926 27912,4 12408182,7 4053797,6

2014 119983 13155,3 8402968,0 2122394,6

Одеська 2010 53878 9723,8 1684400,0 3520300,0

2011 61499 9347,3 1541120,7 3145407,2

2012 64743 14631,2 1784639,5 4304579,9

2013 69760 11872,2 1628431,2 3438643,8

2014 74934 9361,3 1780071,2 2078630,6

Миколаївська 2010 24055 4422,2 1597100,0 866100,0

2011 27633 4297,8 1654399,1 1041482,1

2012 29205 4696,0 2370724,8 895654,2

2013 32030 5008,7 2174097,7 927843,2

2014 35408 3771,4 1837492,1 631269,2

*Розроблено автором на основі джерел [145; 146; 147; 148]

За даними Національної служби статистики України [43] валовий

регіональний продукт за п'ять років мав тенденцію збільшення. Так у 2014 р.

ВРП по всій Україні склав 1586915,0 млн. грн., що на 46,6 % більше за

показник 2010 р. при тому, що у 2014 р. підрахунок даних проводився без

урахування тимчасово окупованих територій, АР Крим та м. Севастополь.

Стабільне збільшення ВРП спостерігається по всім областям України в

середньому на 60-70 %. Найнижче збільшення ВРП зафіксовано у Одеській обл.

96

– 39,08 % по відношенню до 2010 р. На думку експертів, реальний показник

ВРП та ВВП України не є таким позитивним, особливо це стосується 2014 р.

Серед промислових регіонів Укрїни найбільш інвестиційно привабливим

є Дніпропетровська обл. та до 2014 р. Донецька обл. Слід зазначити, що за

всіма показниками починаючи з 2014 р. не враховуються тимчасово окуповані

території Донецької та Луганської обл.

Таблиця 2.2

Динаміка економічних показників розвитку бізнесово-освітніх регіонів

України за період 2010-2014 рр.

Регіон рік

Економічні показники

ВРП, млн.

грн.

Капітальні

інвестиції, млн.

грн.

Експорт,

тис. дол.

США

Імпорт, тис.

дол. США

Київська 2010 44953 11331,4 1301900,0 3018100,0

2011 59154 17672,9 1696203,8 4260306,0

2012 69663 20366,8 1982972,1 4793231,8

2013 68931 20696,6 1973749,9 4734789,3

2014 79561 19653,5 1852294,6 3759061,5

Львівська 2010 41655 8830,2 974400,0 2028300,0

2011 52103 12114,0 1201931,1 3202346,9

2012 61962 11173,3 1343535,6 3373475,2

2013 63329 9816,7 1290873,7 2655042,5

2014 72923 9555,0 1305077,7 2472001,5

Харківська 2010 65293 8063,4 1433200,0 1834100,0

2011 76866 13035,0 1845829,7 2277269,8

2012 82223 14759,2 2022112,6 2741037,0

2013 85315 9292,6 1986810,9 2278960,0

2014 96596 8032,3 1821052,1 1888819,2

*Розроблено автором на основі джерел [145; 146; 147; 148]

Економічні показники розвитку бізнесово-освітніх регіонів мають за

п’ять років таку ж тенденцію, що і у промислових регіонах. З офіційними

статистичними даними ВРП Київської, Львівської та Харківської обл. у 2014 р.

значно збільшився у порівнянні з даними 2010 р. Найбільш інвестиційно

привабливим регіоном серед наведених є Київська обл.. та м. Київ. Рівень

капітальних інвестицій по бізнесово-освітнім регіонам у 2014 р. більший, ніж у

2010 р. Але відносно 2013 р. даний показник зменшився. Найбільш експотрно

97

орієнтованою серед наведених у табл.. 2.2 областей є Харківська;

імпортоорієнтованою – Київська.

Таблиця 2.3

Динаміка економічних показників розвитку індустріально-аграрних

регіонів України за період 2010-2014 рр.

Регіон рік

Економічні показники

ВРП, млн.

грн.

Капітальні

інвестиції, млн.

грн.

Експорт,

тис. дол.

США

Імпорт, тис.

дол. США

Чернігівська 2010 17008 1890,9 324700,0 380700,0

2011 21165 2397,0 418665,0 562489,3

2012 23934 2737,3 542355,4 544794,3

2013 24237 2842,0 555096,5 585959,5

2014 28156 2621,2 699999,4 528657,6

Чернівецька 2010 9892 1714,7 104000,0 113100,0

2011 11969 1794,3 136572,0 162974,9

2012 13166 2229,3 124920,0 174891,7

2013 13757 2257,4 125316,4 158104,9

2014 15049 1686,9 129218,2 111517,9

Черкаська 2010 22354 2831,4 672700,0 378400,0

2011 27012 3225,3 1058425,2 508898,2

2012 31265 3781,0 1007649,9 576908,0

2013 33087 3413,3 770714,0 497235,9

2014 38466 3262,1 624208,2 416283,0

*Розроблено автором на основі джерел [145; 146; 147; 148]

Серед регіонів змішаного типу найбільш експортноорієнтованим є

Черкський; імпортоорієнтованим – Чернігівський. Найбільш привабливою для

інвесторів є Черкащина. Слід зазначити, що рівень капітальних інвестицій в

індустріально-аграрних регіонах у 2014 р., так як і в інших групах областей

України, знизився. Але дані регіони змішаного типу дещо відрізняються у

своєму розвитку від інших наведених груп регіонів. Наприклад, показник

експорту товарів та послуг по Чернігівському та Чернівецькому регіонах

збільшився навіть у 2014 р. відносно 2013 р.

Слід зупинитися та визнати впливовість на світовий імідж України саме

загальних результатів господарської діяльності. Відповідно до експертних

оцінок, наданих фахівцям Міністерства економічного розвитку і торгівлі та

Національного банку України, за результатами 2015 р. реальний валовий

98

внутрішній продукт (ВВП) України скоротився приблизно на 9,0–11,5 %.

Стабілізацію та незначне зростання прогнозували на кінець року. Такий

прогноз базується на експертній оцінці уповільнення падіння вітчизняної

економіки, яке спостерігається у другій половині 2015 р. Так, під кінець 2014 р.

року в цілому поліпшилась ситуація у вітчизняній промисловості. Аналіз

динаміки промислового виробництва в Україні протягом 2014–2015 рр. показав,

що спад промислового виробництва у першій половині 2015 р. поступово

змінився на його стагнацію, а у другій половині 2015 р. промислове

виробництво в Україні поступово почало зростати. Адже, за оцінками фахівців

Міністерства економічного розвитку і торгівлі, скорочення ВВП України лише

трохи більше, ніж на половину обумовлюється власне виключенням з

господарського життя нашої держави частини Донецької та Луганської обл.

Решта скорочення ВВП обумовлена іншими чинниками, включаючи й

кон’юнктуру світового ринку [10].

Зв'язок зниження рівня ВВП, з виключенням у підрахунках тимчасово

окупованих територій, має сенс, але це не стосується зниження інших

економічних та соціальних показників. В більшості на це впливає загальний

кризовий стан економіки та ушкоджений імідж країни у міжнародному

співтоваристві.

На розвиток бізнесу в Україні, в свою чергу, впливає наявність належних

умов, структурних перетворень, інновацій. Однак, за даними ЕВА, 81%

опитаних бізнесменів не задоволені станом інвестиційного клімату в Україні.

49% респондентів не бачать жодних позитивних змін і продовжують

скаржитися на повільне впровадження реформ, корупцію, податкове та

фіскальне регулювання, а також тиск з боку відповідних органів. На часі

визнання владою пріоритетності впровадження реальних механізмів підтримки

бізнесу, забезпечення повної лібералізації підприємницької діяльності,

реального скасування різноманітних адміністративних і бюрократичних

обмежень, створення цивілізованих інститутів сприяння бізнесу, насамперед

99

експортерам. Крім того, поглиблення економічної кризи, викликаної збройними

заворушеннями, призводить до довготривалої нестабільності, що відіграє

вирішальну роль у зриві потоку інвестицій в українську

економіку. Дослідження інвестиційного та економічного макросередовища

України свідчать про високий ризик інвестування, адже за показниками

провідних дослідницьких компаній, інвестиційний клімат України є

незадовільним. За даними Держстату України, в 2014 році відтік прямих

іноземних інвестицій склав більше 12 млрд. дол. У 2015 році надалі

спостерігається негативна тенденція відтоку ПІІ. Обсяг капітальних інвестицій

в економіку України за перший квартал 2015 року порівняно з відповідним

періодом 2014 р., зменшився на 14,8%. Дуже багато компаній згорнули свої

інвестиційні проекти в Україні. Р. Нікарсо каже: «Зрозуміло, що інвестори

побоюються нарощувати інвестиції в Україну з двох причин: хотілося б бачити

геополітичну стабілізацію в країні і реалізацію анонсованого переліку реформ»

[64].

Особливого впливу на імідж країни та її регіональних утворень набули

умови та результати діяльності підприємницького сектору. Саме бізнес

найбільш вразливий на коливання іміджу.

Упродовж 2015 р. відбувалася певна активізація реформ, спрямованих на

покращення якості ринкових інститутів, дерегуляція та розвиток

підприємництва. До досягнень 2015 р. (за версією Doing Business 2015) слід

зарахувати впровадження нових механізмів, які дозволяють істотно скоротити

час, необхідний для початку нового бізнесу (втричі – з 21 до 7 годин) і

реєстрації майна, скасування низки ліцензій та дозволів, певне просування у

реформуванні контролюючих органів та обмеження перевірок бізнесу.

Прискорився процес адаптації до норм ЄС у сфері технічного регулювання, а

національний орган з акредитації отримав рівень визнання з боку ЄС,

необхідний для підписання угоди про взаємне визнання систем технічного

регулювання [161].

100

Не дивлячись на це, багато негативних факторів (корупційні схеми,

тіньова економіка та ін.) мають впливовий загальний характер на розвиток як

підприємництва України, так і багатьох інших процесів.

Тіньова економіка в I кварталі 2015 р. могла досягти більш 57% ВВП

Виконавчий директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко вважає, що

в Україні рівень тіньової економіки в I кварталі 2015 р. вище оцінки

Міністерства економічного розвитку та торгівлі на 10-20% (в МЕРТ оцінили

тіньову економіку в 47% ВВП). Про це йдеться в статті РБК-Україна "Зусилля

Кабміну призвели до зростання тіньової економіки". У 2012 р. оцінка рівня

тіньової економіки була близько 30%, за нашими підрахунками - близько 50%. І

це досить оптимістично. Якщо рівняти з оцінкою Віденського університету, то

тіньова економіка мала більше 54%. Отже, рівень тіні за методологією МЕРТ

відхилявся на 10-20 п. п. Тому до вказаних нині 47% можна приплюсувати ще

10-20%", - заявив Устенко [123].

Другим напрямом оцінювання визнаємо його соціальну складову та

впливовості на процеси розвитку соціальної сфери за рахунок іміджевих

складових. Соціальний розвиток – це здатність суспільства задовольняти

основні людські потреби громадян, забезпечувати ресурси, які дають змогу

громадянам підвищувати рівень свого життя і створювати умови для того, щоб

окремі особи та групи населення могли реалізувати свій потенціал у повному

обсязі [54].

Кризова ситуація в України значно вплинула на соціальні показники

розвитку. Так, доходи населення у 2014 р. у порівнянні до 2010 р. збільшилися

по всім областям України на 37,74 %. Але у 2014 р. відбулося зниження у

порівнянні до 2013 р. на 2,06 %. Показник середньомісячної заробітної плати за

п'ять років стабільно збільшувався, але за умов інфляції, девальвації

національної валюти та як результат збільшення цін на товари та послуги,

рівень життя та купівельна спроможність населення знизились. Також у 2014 р.

погіршився стан на ринку праці, масові скорочення призвели до збільшення

101

рівня безробіття: у 2013 р. показник складав 7,2-7,7 %, у 2014 р. – 9,3-9,7 %

(табл. 2.4, 2.5, 2.6).

Таблиця 2.4

Динаміка соціальних показників розвитку промислових регіонів

України за період 2010-2014 рр.

рік

Соціальні показники

Доходи,

млн. грн.

Середньоміс.

зар. плата, грн.

Рівень безробіття, у % до

економ. активного

населення працездатн. віку

Україна 2010 1101175 2239 2,2

2011 1266753 2633 2,5

2012 1457864 3025 2,3

2013 1548733 3265 2,4

2014 1516768 3480 2,4

Області

Дніпропетровська 2010 88922 2369 1,9

2011 101868 2790 2,0

2012 118823 3138 2,8

2013 124594 3336 2,1

2014 136810 3641 2,1

Донецька 2010 118223 2549 1,6

2011 135599 3063 1,5

2012 158003 3495 1,9

2013 166366 3755 1,6

2014 142745 3858 1,8

Одеська 2010 52924 2046 1,4

2011 61435 2387 1,7

2012 70429 2700 1,4

2013 78285 2947 1,4

2014 80438 3129 1,2

Миколаївська 2010 26034 2122 2,8

2011 29800 2448 3,3

2012 33907 2822 3,0

2013 35125 3094 3,2

2014 36373 3344 3,1

*Розроблено автором на основі джерел [145; 146; 147; 148]

Серед областей промислового типу найбільший рівень доходів та

середньомісячної заробітної плати зафіксовано в Донецькій обл. Загалом за

пять років доходи по регіонам даної категорії збільшилися. Це ж стосується і

рівня середньомісячної заробітної плати. Але ситуація на ринку праці невтішна.

Рівень безробіття кожного року протягом періоду 2010-2014 рр. має

102

нерівномірні коливання. Так, в Дніпропетровській обл. рівень безробіття у 2014

р. виріс у порівнянні до 2010 р., але протягом трьох останніх років тримався на

одному рівні. В донецькій обл. найвищий рівень безробіття за пять років було

зафіксовано у 2012 р. В Одеській обл. протилежна ситуація – рівень безробіття

у 2014 р. знизився у порівнянні до 2014 р. Найвищий рівень безробіття серед

областей промислового типу зафіксовано в Миколаївській обл. і досягає в

середньому 3,0 %.

Динаміка доходів регіонів, що належить до бізнесово-освітніх, за період

2010-2014 рр. має позитивну тенденцію. Найбільший рівень доходів протягом

даного періоду зафіксовано у Харківській області. Рівень середньомісячної

заробітної плати, як і по всій Україні, збільшився і найвищий показник

зафіксовано у Київській обл. – станом на кінець 2014 р. він складає 3489 грн. на

одного працівника. В середньому рівень безробіття по бізнесово-освітнім

регіонам однаковий та складає приблизно 2,0 %. Найбільш стабільна ситуація

на ринку праці відображена по Харківській обл. (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка соціальних показників розвитку бізнесово-освітніх регіонів

України за період 2010-2014 рр.

Область рік

Соціальні показники

Доходи,

млн. грн.

Середньоміс.

зар. плата, грн.

Рівень безробіття, у % до

економ. активного населення

працездатн. віку

Київська 2010 42732 2295 2,0

2011 48990 2761 2,1

2012 55941 3157 2,0

2013 58894 3351 2,2

2014 63342 3489 2,2

Львівська 2010 54838 1941 2,1

2011 63602 2244 2,4

2012 72828 2578 2,2

2013 75762 2789 2,3

2014 79378 2961 2,2

103

Продовження табл. 2.5

Область рік

Соціальні показники

Доходи,

млн. грн.

Середньоміс.

зар. плата, грн.

Рівень безробіття, у % до

економ. активного населення

працездатн. віку

Харківська 2010 67102 2060 2,1

2011 77316 2407 2,4

2012 88352 2752 2,1

2013 91333 2975 2,1

2014 95897 3143 2,1

*Розроблено автором на основі джерел [145; 146; 147; 148]

Що стосується динаміки соціальних показників розвитку індустріально-

аграрних регіонів, то загалом, відповідно до офіційних статистичних даних,

тенденції співпадають із загальною картиною по всій Україні. Найбільший

рівень доходів, рівень середньомісячної заробітної плати та рівень безробіття

протягом пяти років зафіксовано по Черкаській обл. (табл. 2.6).

Таблиця 2.6

Динаміка соціальних показників розвитку індустріально-аграрних регіонів

України за період 2010-2014 рр.

Область рік

Соціальні показники

Доходи,

млн. грн.

Середньоміс.

зар. плата, грн.

Рівень безробіття, у % до

економ. активного населення

працездатн. віку

Чернігівська 2010 23179 1711 3,3

2011 26277 1974 3,5

2012 29654 2308 3,3

2013 30393 2504 3,2

2014 31998 2690 3,1

Чернівецька 2010 16114 1772 2,6

2011 18682 1985 2,9

2012 21012 2329 2,9

2013 22408 2484 2,8

2014 22941 2578 2,6

Черкаська 2010 26194 1835 3,4

2011 29646 2155 3,9

2012 33484 2508 3,9

2013 35024 2682 3,9

2014 36694 2829 3,8

*Розроблено автором на основі джерел [145; 146; 147; 148]

104

За рівнем задоволення соціальних потреб, Україна другий рік поспіль

утримує 62-е місце серед 133 країн. Про це свідчать дані Індексу соціального

розвитку, розрахованого Американською неурядовою організацією Social

Progress Imperative за підтримки компанії «Делойт».Цього року Україна

отримала 65,69 балів зі 100 можливих. Відносно високі показники Україна

продемонструвала у сфері доступності вищої освіти, медичного забезпечення та

харчування. Водночас на критично низькому рівні знаходяться стан довкілля

(120-е місце зі 133) та пов'язаний з цим стан здоров’я громадян (132-е місце зі

133). Також відзначається низька оцінка громадянами свободи життєвого

вибору (126-е місце зі 133) та високий рівень корупції (115-е місце зі

133).Загалом у рейтингу Social Progress Imperative Україна випереджає Білорусь

(66-е місце), Молдову (70-е місце), Росію (71-е місце). Туреччина та Грузія,

яких Україна випередила в минулорічному дослідженні, цього року посіли вищі

за неї позиції: 58-е та 60-е місця відповідно [54].

Виникнення дисбалансів у всіх соціальних та економічних процесах

України неминуче призводять до суттєвого погіршення іміджу. За відсутності

активних та прорахованих дій такі процеси можуть стати незворотними та

сформувати передумови системної кризи.

Затяжний характер дисбалансів на національному рівні та періодичне їх

загострення на глобальному викликає стурбованість світової громади, що

актуалізувало необхідність вживання заходів з реформування системи

управління економікою. Роль лідера в цьому процесі взяла на себе «Група 20»

(G20), що підтвердила статус регулятора проведенням періодичних самітів

(засідань на рівні міністрів фінансів, керівників центральних банків) із

прийняттям документів, спрямованих на вирішення проблемних питань

розвитку та розробки механізму міжнародного узгодження макроекономічних

політик різних країн. У контексті посилення протидії глобальним дисбалансам

вагоме значення має Декларація, прийнята на 5-му саміті «великої двадцятки» в

2010 р. у Сеулі, де було заявлено про розширення механізму дії «Процесу

105

взаємної оцінки» (Mutual Assesment Process – MAP) через перехід від оцінки

економічної політики групи країн до індивідуальної оцінки окремої країни та

узгодження конкретних індикативних критеріїв для визначення причин

виникнення і масштабів дисбалансів. У сукупності ці критерії формують

«Індикативні Керівництва» (Indicative Guidelines), які мають служити

механізмом своєчасного розпізнавання великих дисбалансів, що потребують

прийняття превентивних та коригуючих заходів [179].

Для того щоб врахувати специфіку окремих країн та регіонів, визначити

природу дисбалансів та виявити причини, що стримують їх врегулювання,

робочою групою з реалізації Рамкової угоди на зустрічі міністрів фінансів в

2011 р. у Парижі було відібрано і схвалено ряд показників для ідентифікації

умов стійкої рівноваги [179].

Для України, що поставила за мету приєднання до європейського

економічного союзу, застосування механізму визначення дисбалансів дає

можливість, протестувавши цей європейський інструмент на вітчизняних

даних, визначити свої вразливі місця. Результати розрахунків основних

індикаторів для визначення дисбалансів наведено в табл. 2.7 [179].

Слабким місцем дослідження дисбалансів в Україні за методикою,

розробленою для європейських країн, є відсутність інформації для вітчизняних

розрахунків або за наявності українських даних їх незіставність з показниками

для країн ЕС через різні методики розрахунків ДССТУ та Євростату. Аналіз

ситуації 2014 – початку 2015 рр. свідчить, що на противагу світовій тенденції

до зниження концентрації дисбалансів, що лежать в основі внутрішніх та

глобальних ризиків, в Україні ключові, на жаль, лише загострюються. На

відміну від переважної більшості країн, в яких відбулося скорочення

дисбалансів і де, обговорюючи перспективи розвитку світової економіки, вже

дискутується питання, чи настав переломний момент для глобальних

дисбалансів [190], в Україні проблеми розбалансування ще далеко не вирішені,

не зникли системні ризики розвитку [179].

106

Проблеми, національні та регіональні конфлікти, формуюють своє

відображення в інформаційному просторі, окреслюючи для внутрішнього та

зовнішнього середовища іміджеві характеристики. Макро-, мезо- та

мікроекономічні дисбаланси України, які виникли під дією внутрішніх факторів

та зовнішніх шоків, накопичили потенціал нестабільності. Їх, переважно

негативний вплив на соціально-економічний розвиток країни, змушує шукати

інструменти регулювання, які б змінили тенденції на протилежні, нівелювали

загрози для відновлення позитивних трендів [179].

Таблиця 2.7

Індикатори для визначення дисбалансів та формули їх розрахунків

Індикатор та джерело

інформації 2010 2011 2012 2013

Сальдо рахунка поточних операцій, % до ВВП

(ковзне середнє за 3 роки); НБУ

–2,14 –6,05 –7,84 –8,98

Чиста інвестиційна позиція, % до ВВП; НБУ –27,47 –28,32 –32,56 –41,88

РЕОК гривні, (розраховано за дефлятором ІСЦ);

% зміни за 3 роки; МВФ

–0,69 –0,61 –1,14 –2,42

Ринкова частка експорту країни; % зміни за 5

років; МВФ

3,2 18,6 6,7 –17,8

Індекс номінальної вартості одиниці праці; %

зміни за 3 роки; ІЕПР НАНУ

2,17 –3,65 7,17 0,02

Валовий зовнішній борг, % до ВВП, НБУ 83,10 74,55 73,73 78,05

Борг сектора загального державного управління

% до ВВП; МВФ

40,51 36,82 37,43 41,03

Зовнішній борг приватного сектора, % до ВВП;

НБУ

40,18 39,97 44,30 48,25

Кредит приватному сектору % до ВВП; НБУ 63,41 57,58 54,36 60,87

Кредит приватному сектору за рік % до ВВП;

НБУ

0,63 4,91 1,12 6,35

Рівень безробіття (ковзне середнє за 3 роки);

МОП

8,43 9,00 8,50 8,13

Рівень безробіття (ковзне середнє за 3 роки);

ДССУ

2,30 1,90 1,87 1,80

Сукупні зобов’язання банківського сектора,

% зміни до попереднього року; НБУ

7,02 11,91 6,92 13,39

*Джерело [179]

Незважаючи на наявність слабких місць європейської системи оцінки

макроекономічних дисбалансів (яка cьогодні ще перебуває на етапі удоско-

107

налення), її використання в українській практиці дає можливість не тіль ки

визначити масштаб вже існуючих проблем, але й виявити потенційні загрози,

запобігти появі нових дисбалансів, використовуючи необхідні заходи швидкого

реагування [179].

У контексті перспектив процесу кількісного оцінювання

макроекономічних дисбалансів в Україні варто зазначити, що для успішного

його впровадження і проведення порівнянь з європейськими країнами

необхідно: по-перше, для ефективного моніторингу провести роботу щодо

підготовки/збору інформації для розрахунків усіх індикаторів за однаковою

схемою, а не подібних/аналогічних, як у ЄС; по-друге, оцінки мають

проводитися систематично, а не час від часу окремими експертами; по-третє,

для того, щоб їм можна було довіряти (оскільки на їх основі мають вживатися

конкретні заходи), ця робота має бути у сфері інтересів департаменту/органу,

відповідального за впровадження макроекономічної політики. Подальші

наукові дискусії будуть вестися не лише з проблем моніторингу, але також і в

царині особливостей впровадження всіх інших складових європейської системи

економічного регулювання [179].

Так як цілеспрямованою розробкою іміджу території в Україні ще ніхто

не займається, аналізувати можна лише пасивний імідж, тобто образ, що

сформувався неконтрольовано протягом всього часу існування країни. До

комплексу факторів, що формують образ регіону віднесено: економічна

діяльність; інформаційне забезпечення; соціальна активність; історико-

культурна спадщина; екологічні показники.

Неможливо надати характеристику іміджу будь-якої території без

врахування її історико-культурних особливостей. Історико-культурний образ

регіону формується на його історико-культурних цінностях, що склалися з

часом, та ресурсах, якими він володіє зараз. Кожен з регіонів України має свої

історичні та культурні відмінності та особливості, і в деяких регіонах образ є

більш виразним, а в інших має розмиті властивості. Зазвичай імідж регіону,

108

заснований на історико-культурному сприйнятті, формується природно. Це

такий образ, який вже неможливо змінити, бо він складався протягом століть.

Зокрема, участь України у програмах Креативна Європа, Горизонт 2020

відкриває можливості для формування ширшого погляду, з одного боку, на

історію, роль і місце України у Європі та світі, з іншого – на ефективність

європейських цінностей і стандартів, суспільних і політичних механізмів

досягнення єдності політичної нації, забезпечення правового характеру

держави і демократичного характеру громадянського суспільства. В активну

фазу увійде процес підготовки проекту Стратегії української гуманітарної

політики. Разом з тим, враховуючи наявність у політичних, експертних колах,

громадянському суспільстві, широкого спектра іноді суттєво відмінних

підходів до її змісту, цей процес супроводжуватиметься гострими дискусіями

[161].

Характеристика областей, що сформувалася протягом всього їх існування

є первісною інформацією, що формує початкове уявлення про територію.

Аналіз рекомендовано проводити за такими аспектами: географічне

розташування, визначні пам’ятки, заповідні зони, наявність інфраструктури,

проведення культурно-масових заходів.

Запропоновано проаналізувати низку українських регіонів з більш

вираженим та яскравим образом та згрупованих за економічною структурою

розвитку: бізнесово-освітні області - Київська, Харківська, Львівська;

промислові області - Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Миколаївська; та

регіонів з більш розмитим образом, що віднесено до індустріально-аграрної

групи - Чернігівська, Чернівецька, Черкаська, Миколаївська обл.

Отже, проаналізуємо географічне розташування та загальну

характеристику визначених регіонів (табл. 2.8, 2.9, 2.10). До загальних

характеристик віднесено кількість населення, площа, кількість міст, селищ і

т.д., щільність населення, клімат, території (області, країни), з якими межує

кожен регіон тощо.

109

Таблиця 2.8

Загальна характеристика бізнесово-освітніх областей України

Область

Розташування на

території

України

Характеристика

Київська Північ, в басейні

середньої течії

Дніпра

На сході межує з Чернігівською і Полтавською, на південному-

сході та сході — з Черкаською, на південному-заході — з

Вінницькою, на заході — з Житомирською областями, на півночі

— з Гомельською областю Білорусі. В області 25 районів, 25

міст, в тому числі обласного підпорядкування, 29 селищ міського

типу, 1194 населених пунктів. Середня щільність населення (без

м. Києва) — 68,7 чол. на 1 км2. Міське населення становить 58,1%

сільське – 41,9%загальної чисельності. Клімат помірно

континентальний, м’який, з достатнім зволоженням.

Станом на 1.01.2014

Територія -28,2 тис. км2

Кількість населення - 1725,5 тис. (м. Київ 2868,7 тис.)

Щільність населення на 1 км2 - 61,4 (м. Київ 3433,2)

Харківська Північно-східна

частина

На півночі і північному сході вона межує з Бєлгородською

областю Росії, на сході - з Луганською, на південному сході - з

Донецькою, на південному заході - з Дніпропетровською, на

заході і північному заході - з Полтавською та Сумською

областями України. Площа Харківської області складає 31,4

тисячі км² або 5,2% від загальної території України. За площею

область займає четверте місце в Україні, поступаючись Одеській,

Чернігівській і Дніпропетровській областям. Харківська область

складається з: 27 районів, 9 районів у містах, 1761 населенного

пункту, з яких 1683 є сільськими, а 78 міськими, 381 сільської

ради. Населення області становить 2,7 мільйона осіб, або близько

6% від загального населення України. За чисельністю населення

Харківська область посідає 4-е місце в Україні після м.Києва,

Донецької та Дніпропетровської областей.

Станом на 1.01.2014

Територія - 31,4 тис. км2

Кількість населення - 2737,2 тис.

Щільність населення на 1 км2 - 87,1

Львівська Крайній захід Львівщина є прикордонним регіоном, який на заході

безпосередньо межує із

Республікою Польща. На півночі і північному сході область

межує з Волинською і Рівненською областями, на заході

і південному сході – з Тернопільською й Івано-Франківською

областями, на півдні – із

Закарпатською областю. Населення Львівської області станом на

1 січня 2013 року становило 2540,7 тис. осіб, у тому

числі міське населення 1546,1 тис. осіб (60,85%), сільське 994,6

тис. осіб (39,5%).

Станом на 1.01.2014

Територія - 21,8 тис. км2

Кількість населення - 2538,4 тис.

Щільність населення на 1 км2 - 116,3

*Розроблено автором на основі джерел [162; 163; 164; 165]

110

Київську, Харківську та Львівську області, крім того, що вони приблизно

однакові за площею, кількістю населення та географічним розташуванням

(знаходяться на межах країни, що сприяє розвитку міжнарожних траспортних

коридорів), об'єднує загальний імідж. Вони є сприятливими не тільки для

ведення бізнесу. Вищі навчальні заклади цих областей вважаються

престижними та користуються популярністю як в Украіні так і серед іноземних

студентів.

Таблиця 2.9

Загальна характеристика промислових областей України

Область

Розташування

на території

України

Характеристика

Одеська Крайній

південний

захід

Сусідні області: Вінницька, Кіровоградська, Миколаївська.

По суші та на морі межує із низкою закордонних країн:

Республікою Молдова, Румунією, Болгарією, Туреччиною.

Територія області складає 33,3 тис.кв.км і є найбільшою в Україні

(5,5% території країни). Загальна чисельність постійного населення

на 01.01.09 р. склала — 2 млн.384 тис., в т.ч. — 1 млн. 567 тис.

припадає на міське населення (65,7%) та 817,3 тис. — на сільське.

В області — 26 районів, 17 міст, у тому числі, 6 обласного

підпорядкування (м.м.Одеса, Білгород-Дністровський, Ізмаїл,

Іллічівськ, Котовськ, Южний), 33 селища міського типу і 1136 сіл.

Клімат: помірно континентальний зі спекотним сухим літом і

м’якою малосніжною зимою.

Станом на 1.01.2014

Територія – 33,3 тис. км2

Кількість населення – 2396,5 тис.

Щільність населення на 1 км2 – 71,9

Миколаївська Південна

частина, у

басейні

нижньої течії

Південного

Бугу

Займає площу понад 24,6 тис. км (4,1% території України). На

заході, півночі й сході область межує із трьома іншими областями

України: Одеською, Кіровоградською й Херсонською. Клімат

поміно континентальний із м`якою малосніжною зимою й

спекотним посушливим літом. Область розділена на 19 районів, 5

міст обласного підпорядкування (Южноукраїнськ, Первомайськ,

Вознесенськ, Очаків й обласний центр Миколаїв), 4 внутріміських

райони м. Миколаєва, 287 сільських рад. Населення Миколаївської

області налічує 1219,6 тис. жителів, з них частка міського

населення становить 66,3%, а сільського – 33,7%. Займаючи понад

4,1% території держави (15 місце серед адміністративно-

територіальних формувань України), за кількістю населення

область займає 18 місце (2,6% населення України).

Станом на 1.01.2014

Територія – 24,6 тис. км2

Кількість населення – 1168,4 тис.

Щільність населення на 1 км2 – 47,5 [141; 142]

111

Продовження табл. 2.9

Область

Розташування

на території

України

Характеристика

Дніпропет-

ровська

Східна

частина,

знаходиться в

середній та

нижній течії

Дніпра

На півночі межує з Полтавською та Харківською областями, на

сході межує з Донецькою областю, на півдні межует з

Херсонською і Запорізькою областями, а на заході – з

Миколаївською та Кіровоградською областями. Область розділена

на 22 райони та 18 районів у містах. В області знаходиться 1504

населених пунктах, серед яких 1438 сільських і 66 міських

населених пунктіів. Також в області представлені 288 сільських

рад. Проживають близько 3,3 мільйонів осіб. Область є другою за

чисельністю населення в Україні [ПОСИЛАННЯ].

Станом на 1.01.2014

Територія – 31,9 тис. км2

Кількість населення – 3292,4 тис.

Щільність населення на 1 км2 – 103,1

Донецька Південно-

східна частина

Площа – 26,5 тис. км2, що становить 4,4% від усієї площі України.

Має спільний кордон з Ростовською областю Російської Федерації.

Крім того наш край межує із Запорізькою, Дніпропетровською,

Харківською, Луганською областями. З півдня Донецька область

омивається Азовським морем. Населення Донецької області

становить близько 4,5 млн. осіб, що складає, приблизно, 10% від

загального числа населення України. Ділиться на 18

адміністративних районів. Вся території області розташована в

помірному кліматичному поясі.

Станом на 1.01.2014

Територія – 26,5 тис. км2

Кількість населення – 4343,9 тис.

Щільність населення на 1 км2 – 163,8

*Розроблено автором на основі джерел [162; 163; 164; 165]

Не дивлячись на великі розриви у кількості населення, площі територій та

різне географічне розташування Донецьку, Дніпропетровську, Миколаївську та

Одеську області поєднує потужна промислова діяльність, що є пріоритетною

поряд з іншими галузями у соціально-економічному розвитку даних регіонів.

Наступними за групою індустріально-аграрні досліджувалися

Чернівецька, Чернігівська та Черкаська області (табл. 2.10). Чернівецька

область хоча і займає меншу площу, але по кількості населення не поступається

Черкаській та Чернігівській областям. Дані регіони об'єднує їх змішаний тип

діяльності. Показники розвитку аграрної промисловості не поступаються

показникам ідустріального (промислового) сектору, та навіть у деяких

сільськогосподарська галузь є пріоритетною у розробці стратегічних планів та

програм розвитку.

112

Кожен регіон України є оригінальним та неповторним за всіма

характеристиками. Можливо порівняти їх за чисельністю населення, площею,

але оцінювати та порівнювати особливості та риси, що склалися протягом

усього часу існування України неможливо. Деякі регіоні є найбільш

привабливими для туристів, інші для інвесторів. Тобто кожен регіон має свою

переважну цільову аудиторію.

Таблиця 2.10

Загальна характеристика індустріально-аграрних областей України

Область Розташування на

території України Характеристика

Чернігівська Північна частина За площею - одна з найбільших областей України (31,9 тис.

км 2 ). Населення - 1077,8 тис. жителів (на 01.01.2013 року).

межує з Російською Федерацією (199 км держкордону),

Республікою Білорусь (227 км держкордону), Сумською,

Полтавською та Київською областями. Кількість районів –

22, Кількість населених пунктів, всього - 1539, в т.ч. міст - 15,

селищ міського типу - 30, сіл – 1489. Міста обласного

значення : Ніжин, Прилуки, Чернігів. Чисельність наявного

населення станом на 01.01.2013р. 1077,8 тис. осіб.

[ПОСИЛАННЯ]

2,36 % від населення України.

у тому числі: міське 684,7 тис. осіб.

сільське 393,1 тис. осіб.

Станом на 1.01.2014

Територія - 31,9 тис. км2

Кількість населення - 1066,8 тис.

Щільність населення на 1 км2 - 33,4

Чернівецька Південно-західна

частина, в

передгір’ї Карпат

за течією рік

Дністер і Прут

Область межує з Івано-Франківською, Тернопільською,

Хмельницькою і Вінницькою областями України, а також з

Румунією та Республікою Молдова.

Площа області 8,1 тис. кв. км, що складає 1,3% площі

території України. Чисельність населення складає 922,8 тис.

осіб, більша частина якого (60,0%) проживає в сільській

місцевості. Область поділяється на 11 адміністративних

районів, в її межах 11 міст, 8 селищ міського типу, 398

сільських населених пунктів. Обласний центр – місто

Чернівці з населенням 240,6 тис. осіб. Чернівецька область

займає вигідне транспортно-географічне положення, має

досить щільну мережу залізниць і автомобільних доріг,

трубопроводів і ліній електропередач. Обласний центр має

зручне залізничне сполучення з європейськими столицями:

Бухарестом, Софією, Бєлградом, Москвою [ПОСИЛАННЯ].

Станом на 1.01.2014

Територія - 8,1 тис. км2

Кількість населення - 908,5 тис.

Щільність населення на 1 км2 - 112,2

113

Продовження табл. 2.10

Область

Розташування на

території

України

Характеристика

Черкаська Центральна

частина, в

басейні

середньої течії

Дніпра

Сусідні області: Київська, Полтавська, Кіровоградська,

Вінницька.

Площа Черкаської області становить 20,9 тис. Кв. кілометрів,

що складає 3,5% території держави (18 місце в Україні).

Простяглася вона з південного заходу на північний схід на

245 км, з півночі на південь - на 150 км. За математичними

розрахунками географічним центром області є точка поблизу

села Журавки Городищенського району. Територія

Черкаської області в цілому рівнинна і умовно поділяється на

дві частини - правобережну і лівобережну і Клімат помірно

континентальний. Зима м'яка, літо тепле.

Черкаська область утворена 7 січня 1954 Є однією з

наймолодших областей України. Чисельність населення -

1463,7 тис. осіб (2,9% населення України), у тому числі

міське - 801,1 тис. осіб (54,7%), сільське - 662,6 тис. осіб

(45,3%) . Щільність населення - 70,7 осіб на кв. км.

В адміністративно-територіальному відношенні область

поділяється на 20 районів, має 16 міст, у тому числі 6

обласного значення (рр. Черкаси, Сміла, Умань, Канів,

Ватутіне та Золотоноша), 15 селищ міського типу та 826

сільських населених пунктів.

Станом на 1.01.2014

Територія - 20,9 тис. км2

Кількість населення - 1260,0 тис.

Щільність населення на 1 км2 - 60,2

*Розроблено автором на основі джерел [162; 163; 164; 165]

Найбільша кількість населення серед досліджуваних регіонів станом на

1.01.2014 р. була в Донецькій області - 4343,9 тис., наступними, за даним

показником, є Дніпропетровська область та м. Київ. Це пояснюється високим

рівнем розвитку промислового сектору та відповідно забезпеченням робочих

місць і прийнятного рівня середньомісячної заробітної плати. Цікавою за цими

характеристиками є Івано-Франківська та Чернівецька області. Із

досліджуваних регіонів за площею є найменшими: Чернівецька - 8,1 тис. км2 і

Івано-Франківська - 13,9 тис. км2, але за кількістю населення Івано-Франківська

область не поступається таким областям, як Черкаська, Миколаївська,

Чернігівська, площа яких набагато більша. Приблизно на одному рівні за

кількістю населення знаходяться Одеська, Харківська та Львівська області.

114

Історико-культурна спадщина формує імідж регіонів України, цільовою

аудиторією якого є туристи як внутрішні та і в'їзні. Наприклад, Черкащина вже

позиціонує себе як унікальний регіон з огляду на його історико-культурне

значення, географічне розташування та природно-рекреаційний потенціал.

Важливими факторами розвитку туристичної галузі, в тому числі пізнавального

туризму, є багатий історико-культурний, історико-архітектурний та природно-

рекреаційний потенціал області.

Імідж Одеської обл. формують наступні факти: на території області

збереглися численні пам'ятки археології античної доби — городище

давньогрецького полісу, некрополь Кошари, залишки стародавнього міста

Ніконія та ін. Відповідно до Генеральної схеми планування території України

на період до 2020 р. в Одеській обл. виділено ряд територій з високою

концентрацією археологічних об'єктів із відповідним режимом охорони

(Іванівський, Берегівський, Саратський, Білгород-Дністровський, Кілійський,

Великомихайлівський райони) або режимом спостереження (куди також

входять Комінтернівський, Овідіопольський, Ізмаїльський, Ренійський райони).

На державному обліку в області перебуває 1437 пам'яток містобудування і

архітектури, з яких 72 - національного значення. До Списку історичних міст

увійшло 12 поселень (Балта, Білгород-Дністровський, Болград, Вилкове, Ізмаїл,

Кілія, Одеса, Рені та ін.).

На покращення іміджу регіону, з огляду на розвиток туристичної

діяльності, також впливає наявність закладів культури та мистецтва, які можуть

викликати інтерес туристів та збільшити грошовий потік в бюджети регіонів.

Динаміку культурних та мистецьких закладів за п’ять років наведено у табл. Д1

(Дод. Д).

Отже, найбільша кількість театрів у Дніпропетровській області та м.

Києві; найбільша кількість музеїв у Харківській, Львівській, Чернігівській,

Донецькій та Дніпропетровській обл. Позитивним є той факт, що кількість

музеїв у Миколаївській обл. за п’ять років збільшилась майже у 4 рази.

115

Найбільший бібліотечний фонд мають такі області: Львівська, Київська,

Харківська, Одеська, Дніпропетровська, Донецька. Неприємним є той факт, що

за п’ять років у загальній кількості кількість бібліотек за всіма регіонами

набагато зменшилась. Причиною цього може бути недостатнє фінансування з

боку держави або швидкі темпи розвитку інформаційних технологій. Людині

вже не потрібно йти до бібліотеки, щоб знайти необхідну інформацію, для

цього просто можна скористуватися всесвітньою глобальною мережею

Інтернет. Ця причина вплинула також на динаміку демонстраторів фільмів,

пікова популярність яких була у 2009-2010 рр.

На сьогодні суспільством країни вже сформовано певні уявлення про той,

чи інший регіон. Важливо надалі поширювати це уявлення за межі країни.

Наприклад, завдяки історико-культурній спадщині вже склалися такі уявлення

про міста-обласні центри, образ яких є визначальним у загальному іміджі

регіонів:

1. Львів: «Відкритий для світу». Це образ Львова як багатокультурного у

минулому міста, із зображенням веж та дзвіниць різнонаціональних споруд. Ця

іміджева стратегія фокусується на значному туристичному потенціалі міста.

2. Донецьк: «Шахтарська столиця», «Промисловий центр», «Місто

підприємців» – це реальний імідж міста. Бажаним є імідж мегаполісу та «мекки

індустріального туризму» і регіон планує досягти цього до 2020 року. Отже,

робиться наголос на економічному розвитку регіону, його значному

промисловому, науковому, інвестиційному потенціалі.

3. Сімферополь: «Ворота Криму». Влада столиці Криму виступає за зміну

іміджу міста, оскільки сьогоднішній бренд міста не спонукає туристів і гостей

затримуватися й ознайомлюватися з його визначними пам'ятками. Цей бренд

закріпився за містом ще з радянських часів, є широко розкрученим на території

країн СНД, відображає сутність міста як великої транспортної розв'язки, але

унеможливлює повністю використовувати його туристичний потенціал як

геополітичного, культурного, поліетнічного центру Кримського півострова.

116

4. Чернівці: «Буковина – край, де варто жити». Робиться наголос на тому,

що Буковина є регіоном високорозвиненого та соціальноінтегрованого

підприємництва, освіти, науки та культури в сферах туризму, рекреації,

наукомістких технологій, екологічно-чистого виробництва та раціонального

природокористування, що забезпечує гідний рівень життя громадян, реалізацію

їх демократичних прав та свобод. Отже, стратегія вказує на фокусування на

місцевих жителях, їх потребах і проблемах [174].

Починаючи з 2009 р. влада міст України починає роботу над концепціями

брендів. Цьому сприяло надання Україні права приймати спортивний захід

міжнародного масштабу – Євро-2012. Концепції брендів українських міст в

першу чергу орієнтовані на історико-культурні цінності та традиції. Так, м.

Чернігів позиціонує себе як місто легенд з унікальною історією, поєднуючи

такий образ разом із розвитком енергетики, вдалим географічним

розташуванням та чудовими краєвидами; бренд м. Київ орієнтований на

високий рівень культури ведення бізнесу, корпоративну культуру, це місто

можливостей та самореалізації; м. Львів – сучасне толерантне місто із багатими

історичними традиціями; м. Чернівці – полікультурне місто із багатими

традиціями; концепція бренду м. Дніпропетровськ концентрується на його

сучасності та високому рівні господарської культури; концепція бренду м.

Одеса концентрує увагу на його яскравості, активному розвитку туризму.

Здебільшого українські регіони та їх адміністративні центри не мають чіткої

концепції бренду або іміджу. В таблиці 2.11 наведено вже розроблені концепції

брендів українських регіонів.

Наведені існуючі концепції брендів досліджуваних регіонів не є повними,

але вони мають місце та інформаційне відображення в Інтернеті, періодичній

пресі, виступах представників влади. Це результат одночасно дій влади,

населення регіонів, представників бізнесу.

У Стратегії розвитку Черкаської області до 2020 р. [150] сформовано таке

бачення розвитку: «Черкащина – колиска українського державотворення, край

117

багатий історико-культурною спадщиною, знаний в Україні та за її межами

регіон, що слугує майданчиком для вільної реалізації різноманітних бізнес-

проектів та обміну досвідом провідних спеціалістів в багатьох галузях

економіки.

Таблиця 2.11

Існуючі концепції брендів досліджуваних регіонів

Обласні центри Рік

створення Концепція бренду

Київ 2012 Місто, де все починається. Головне місто України,

першооснова для пізнання країни, романтичних

стосунків, самореалізації, ведення бізнесу.

Цільова аудиторія: туристи, інвестори, ділові та

наукові кола, нові мешканці

Харків 2011 Позиціонується як високотехнологічне місто з

приязними мешканцями та великими можливостями.

Освітянський центр України після Києва

Цільова аудиторія: інвестори, бізнес-кола,студенти

Львів 2007 Сучасне і толерантне місто, з активним бізнес-

середовищем водночас із багатими історичними

традиціями.

Цільова аудиторія: інвестори, туристи, ділові кола,

науковці, нові мешканці

Одеса 2009 Транспортний центр. Яскраве туристичне місто на

морському узбережжі

Дніпропетровськ 2011 Сучасне, ділове місто. Місто реалізації можливостей.

Цільова аудиторія: інвестори, ділові кола, нові

мешканці

Донецьк 2012 Місто контрастів, у якому поєднується промисловий

потенціал з красою зелених насаджень.

Цільова аудиторія: інвестори, ділові кола, туристи

Чернігів 2010 Місто легенд, з унікальною історією, сильною

енергетикою, вдалим географічним розташуванням та

чудовими краєвидами

Цільова аудиторія: туристи, нові мешканці, наукові

кола

Чернівці 2010 Полікультурне місто із багатими традиціями

Цільова аудиторія: туристи

Черкаси 2012 Красиве місто на березі Дніпра, центр аграрної

індустрії

Цільова аудиторія: чітко не визначена

Миколаїв - Відсутня концепція бренду Складено за дослідженнями [124; 125]

118

Це територія особистісного розвитку та самореалізації жителів області,

яка створює умови для комфортного проживання, високооплачуваної праці та

безпечного відпочинку всіх країн».

У Стратегії розвитку Київської області до 2020 р. наведено наступне

бачення розвитку: «Київщина – це край, де поєднані стародавня культура та

модерні технології, де серед перлин природи стоять рукотворні пам’ятки, де

старість і молодість разом дивляться у майбутнє, де розвинута економіка

прокладає шлях України до Європи».

Стратегія розвитку Дніпропетровської області до 2020 р. містить

наступне бачення розвитку регіону: «Дніпропетровська область – провідний

регіон України, де економічне зростання є інструментом перетворення області

у край, де людям комфортно та безпечно жити і працювати, де для жителів

міських та сільських територій відкриті умови для самореалізації, а збереження

довкілля є природною потребою людини».

Історико-культурні ресурси відіграють важливу роль у формуванні

туристичного попиту та створенні привабливого туристичного іміджу регіону

чи держави. Групування цих ресурсів лежить в основі багатьох наукових

класифікацій рекреаційних чи туристичних ресурсів. Історико-культурні

ресурси – це сукупність пам’яток матеріальної та духовної культури, які

створені у процесі історичного розвитку суспільства на певній території, мають

пізнавальну цінність і можуть бути використані для туристичної діяльності.

Історико-культурні ресурси характеризуються високою популярністю серед

туристів, задовольняють їх попит у пізнанні навколишнього світу, сприяють

змістовному проведенню вільного часу. Найбільшою особливістю цих ресурсів

є те, що вони мають повсюдний характер розташування, адже кожна місцевість

вирізняється своєю історією, традиціями, їх потенціал можна вважати

необмеженим. Однак варто мати на увазі, що будь-які ресурси території

119

вимагають вмілого, творчого і наукового підходів до їх використання для цілей

туризму і розробки сучасних туристичних маршрутів [57].

Туристична діяльність є своєрідним засобом поширення інформації про

позитивний імідж регіону. Тому дослідження динаміки показників цієї

діяльності є важливим фактором у аналізі особливостей та характерних рис

іміджу українських регіонів. Інформація про суб’єктів туристичної діяльності

та кількості туристів, обслугованих суб’єктами туристичної діяльності

з’явилась лише у статистичному збірнику “Регіони України” 2013 р. за період

2011-2012 рр. (табл. 2.12).

Таблиця 2.12

Туристична діяльність в регіонах України

Регіон

Суб’єкти туристичної діяльності Кількість

туристів,

обслуго-

ваних

суб’єктами

туристичної

діяльності

Усь

ого

Туроп

е-

рат

ори

Тураг

енти

суб’єкти, що

здійснюють

екскурсійну

діяльність

Київський 2011 63 4 57 2 12679

2012 69 3 63 3 18341

м. Київ 2011 885 275 600 10 944917

2012 1336 351 971 14 1768532

Харківський 2011 296 17 272 7 74038

2012 370 13 344 13 105663

Львівський 2011 230 60 115 55 128709

2012 279 68 145 66 124013

Одеський 2011 261 116 139 6 76066

2012 289 90 196 3 65129

Дніпропетровський 2011 397 27 362 8 64462

2012 404 28 371 5 68303

Донецький 2011 408 37 368 3 88461

2012 310 33 277 - 90928

Чернігівський 2011 50 3 47 - 15687

2012 59 3 53 3 15908

Чернівецький 2011 119 30 87 2 36116

2012 141 29 111 1 18876

Черкаський 2011 98 7 88 3 11375

2012 108 8 95 5 12260

Миколаївський 2011 86 6 77 3 27934

2012 72 6 63 3 20375

*Розроблено автором на основі джерел [158; 159]

120

За даними табл. 2.13 спостерігається збільшення кількості обслугованих

туристів суб’єктами туристичної діяльності (туроператорів, тур агентів) у 2012

р. порівняно з 2011 р. у Київській, Харківській, Дніпропетровській, Донецькій,

Черкаській, Чернігівській областях та у м. Київі. Для оцінки туристичної

привабливості регіонів необхідно дослідити кількість в’їзних, виїзних та

внутрішніх туристів, динаміку та розподіл в’їзних туристів за країнами.

У 2013 р. було обслуговано турагентами та прибуло до України з

Російської Федерації – 4902 особи, далі за кількістю йдуть громадяни

Казахстану – 4121 особа, Білорусі – 691 особа, Франції – 437 осіб, Туреччини –

160 осіб (рис. 2.1) [158; 159].

Кількість обслугованих туристів–громадян інших країн туристичними

агентами, громадян України, що подорожували в межах країни та кількість

реалізованих турагентами туристичних путівок за регіонами протягом 2013 р.

наведено у табл. 2.13.

Таблиця 2.13

Туристичний потік у 2013 р.

Регіон

Кількість реалізованих

турагентами туристичних путівок

Кількість туристів,

обслугованих турагентами

громадянам України

для подорожі

іноземцям

для

подорожі

у межах

України

громадян

України,

подорожуючих

в межах

України

громадян

інших

країн в межах

України

за

кордон

Київський 2833 5374 1 4341 1

м. Київ 4833 8849 194 8914 512

Харківський 6707 11488 540 8146 554

Львівський 4627 6149 1256 5282 1256

Одеський 3181 7999 88 4430 88

Дніпропетровський 5343 21823 15 6900 24

Донецький 3983 12438 10 7360 38

Чернігівський 575 2223 - 1103 -

Чернівецький 98 4357 - 133 -

Черкаський 1176 4111 2 2331 2

Миколаївський 689 1990 - 773 - *Розроблено автором на основі джерел [158; 159]

121

*Розроблено автором на основі джерел [158; 159]

Рис. 2.1 Громадяни інших країн, що були обслуговані турагентами, за країнами,

з яких вони прибули в Україну у 2013 р.

За показником внутрішньо переміщуваних туристів-громадян України

найпривабливішим є Дніпропетровська, Харківська, Донецька, Київська області

та м. Київ. Туризм до цих регіонів у більшості своїй має діловий, службовий

або навчальний характер. Стосовно мети приїзду обслугованих в’їзних

(іноземних) туристів, має такий розподіл: Київська обл. - 1 особа, мета:

службова, ділова, навчання; м. Київ – 512 осіб, з яких 54 приїхали із

службовою, діловою або навчальною метою, а 448 з метою дозвілля та

відпочинку; Харківську обл. у 2013 р. відвідало 554 іноземці з метою дозвілля

та відпочинку; Львівську обл. відвідали 1256 іноземних туристів, 6 з яких з

метою дозвілля та відпочинку та 1250 з метою лікування; Одеська обл. – 88 осіб

з метою дозвілля та відпочинку; Дніпропетровську обл. відвідали 17 іноземців з

метою дозвілля та відпочинку, 6 осіб з метою лікування та 1 – спортивного

туризму; Донецька обл. – 38 осіб з метою дозвілля та відпочинку; Черкаську

обл. – 2 особи з метою дозвілля та відпочинку. Серед іноземців найбільш

122

привабливим є Львівський регіон, який відомий своїми санаторно-

лікувальними закладами.

Розподіл іноземців у колективних засобах розміщення за типами засобів

та країнами світу у 2013 р. відбувся наступним чином.

1. Юридичні особи.

Іноземці, розміщені у колективних засобах розміщення у 2013 р., усього -

1 482 618 осіб: з них прибули до України з країн, що утворилися з колишнього

СРСР – всього 881 718 осіб, 541 897 з яких були розміщені у готелях та

аналогічних засобах розміщення, 349 952 осіб – у спеціалізованих засобах

розміщення; з них прибули до України з країн далекого зарубіжжя – всього

600 900 осіб, з яких 590 769 було розміщено у готелях та аналогічних засобах

розміщення, 10 131 особа – у спеціалізованих засобах розміщення. Всього у

готелях та аналогічних засобах розміщення було поселено 1132 666 осіб, та

349 952 осіб у спеціалізованих засобах розміщування відповідно.

2. Фізичні особи-підприємці.

Іноземців, розміщених у колективних поселеннях, усього 182 517 осіб: з

них прибули до України з країн, що утворилися з колишнього СРСР всього

127 824, з яких 89 141 було розміщено у готелях та аналогічних засобах

розміщування та 38 683 осіб у спеціалізованих засобах розміщування; з них

прибули до України з країн далекого зарубіжжя – всього 54 693, з яких 54 325

було розміщено у готелях та аналогічних засобах розміщення та 368 осіб у

спеціалізованих засобах розміщення. Всього у готелях та аналогічних засобах

розміщення було поселено 143 466 іноземні особи та 39 051 осіб відповідно у

спеціалізованих засобах розміщення.

До готелів та аналогічних засобів розміщення відносять: готелі, мотелі,

хостели, кемпінги, агроготелі, гуртожитки для приїжджих, туристичні бази,

гірські притулки, студентські літні табори, інші місця для тимчасового

поселення. До спеціалізованих засобів розміщення належать: санаторії, дитячі

санаторії, пансіонати з лікуванням, дитячі заклади оздоровлення цілорічної дії,

123

дитячі центри, санаторії-профілакторії, бальнеологічні лікарні, грязелікарні,

бальнеогрязелікарні, будинки відпочинку, пансіонати відпочинку, бази

відпочинку, інші заклади відпочинку, оздоровчі заклади 1-2 денного

перебування [158; 159].

Цікавим є розвиток сільського (зеленого) туризму в Україні, якому сприяє

такий імідж регіонів, який має вищий рівень екологічності та розвитку

сільськогосподарського комплексу (табл. 2.14).

Таблиця 2.14

Сільський (зелений) туризм у 2013 р. за регіонами

Фізичні особи-підприємці

Регіон Кількість

садиб,

одиниць

Кількість

розміщених,

осіб

Доходи від наданих

послуг (без ПДВ,

акцизного податку

і аналогічних

платежів), тис. грн.

Витрати,

тис. грн.

Україна 285 49 948 16 966,7 10 283,0

АР Крим 1 16 175,5 10,8

Вінницька 1 30 8,4 1,0

Волинська 2 2 751 614,2 485,7

Дніпропетровська 1 50 7,0 7,0

Закарпатська 8 1 628 4 549,6 2 828,4

Запорізька 1 8 25,0 0,6

Івано-Франківська 184 22 935 5 151,4 2 741,4

Кіровоградська 2 712 82,1 57,3

Львівська 36 8 316 4 117,7 3 077,1

Одеська 7 1 566 420,8 80,8

Полтавська 3 172 169,0 92,7

Тернопільська 4 1 755 63,9 58,7

Харківська 2 378 189,7 168,7

Херсонська 1 200 200,0 60,0

Хмельницька 6 4 302 566,3 400,7

Черкаська 9 289 63,4 45,8

Чернівецька 16 4 720 544,7 158,5

Чернігівська 1 120 18,0 7,8 *Розроблено автором на основі джерелa [108; 159]

Імідж екологічно чистого та привабливого, з точки зору сільського

туризму регіону відповідно до табл. 2.14 має Івано-Франківська обл., на

124

другому місці знаходиться Львівська обл., на третьому - Хмельницька та

Чернівецька обл. Загалом по Україні доходи від надання послуг сільського

туризму, склали 16966,7 тис. грн., загальні витрати - 10 283,0 тис. грн.,

прибутковість від здійснення туристичної діяльності склала 65 %.

З метою більш глибокого дослідження факторів, які впливають на

формування іміджу певного регіону, слід проаналізувати широкий спектр

кількісних та якісних показників його розвитку. Серед українських регіонів

особливу цікавість викликає Черкаська область – молодий регіон, що в останні

роки розвивається доволі активно та позиціонує себе серед регіонів-лідерів.

2.2. Аналіз умов формування позитивного іміджу в процесі управління

соціально-економічним розвитком Черкаської області

Зміна підходів до регіонального розвитку, що відбулась в Європі та

торкнулася наразі України, направлена на посилення ролі регіонів, органів

публічної влади в регіонах у власному стратегічному плануванні та власному

розвитку. Все більшої ваги набирає тенденція до ефективного використання

власних ресурсів, створення власної територіальної згуртованості.

Черкаська область утворена 7 січня 1954 р. з околичних районів

Вінницької, Київської, Кіровоградської та Полтавської областей. Є однією з

найбільш молодих областей України. Її площа становить 20,9 тис. км2 (3,5% від

території України). Чисельність населення - 1463,7 тис. осіб (2,9% населення

України), у тому числі міське - 801,1 тис. осіб (54,7%), сільське - 662,6 тис. осіб

(45,3%). Щільність населення - 70,7 осіб на км2. Область розташована в

центральній частині України, в басейні середньої течії Дніпра. Межує на

півночі - з Київською, на заході - з Вінницькою, на півдні - з Кіровоградською і

на сході - з Полтавською областями [129; 150; 176].

125

В адміністративно-територіальному відношенні область поділяється на 20

районів, має 16 міст, у тому числі 6 обласного значення (м. Черкаси, м. Сміла,

м. Умань, м. Канів, м. Ватутіне та м. Золотоноша), 15 селищ міського типу та

826 сільських населених пунктів. Адміністративний центр - місто Черкаси,

виник наприкінці XIII століття, містом є з 1795 р.. У Черкасах проживає 309,4

тис. осіб.

За співвідношенням частки міського і сільського населення, область

можна віднести до сільських областей. Міські та сільські населені пункти

утворюють єдину систему розселення області. Причому всі населені пункти

області територіально, у виробничій сфері та обслуговуванні населення

розподілені так, що в єдиній системі розселення можна виділити дві підзони зі

своїми центрами тяжіння: Черкаська та Уманська, розташована на південному

заході області. Черкаська зона концентрує до 70% всього населення області.

Тут розташована більшість міст обласного підпорядкування – міста Черкаси,

Сміла, Канів, Золотоноша. В Уманській зоні проживає до 30% всього

населення. Слід зазначити, що м. Умань є другим за чисельністю містом

Черкаської області, хоча і менше його майже в 3 рази.

Із загальної площі Черкаської області (2091,6 тис. га)

сільськогосподарські землі складають 1 486,9 тис. га. Із загальної площі

сільськогосподарських земель сільськогосподарські угіддя становлять 1 450,8

тис. га (69,4% до загальної площі території). Землі лісогосподарського

призначення займають 338,6 тис. га. Площа забудованих земель області складає

84,5 тис. га. Нараховується 15,5 тис. га відкритих земель без рослинного

покрову або з незначним рослинним покровом. Під водою знаходиться 135,8

тис. га. Відкриті заболочені землі становлять 30,4 тис. га [176].

На Черкащині знаходяться 9 національних та державних історико-

культурних і природних заповідників, а також Національний дендрологічний

парк «Софіївка».

126

Слід проаналізувати показники соціального розвитку. До таких належать:

чисельність та щільність населення, структура населення, кількість навчальних

закладів, охорона здоров’я, соціальні послуги.

З часу утворення Черкаської області чисельність населення збільшувалась

і досягла максимальної кількості на початок 1990 р. – 1 531,6 тис. осіб. На

початок 2006 року в області проживало близько 3 відсотків населення України

(частка регіону за розміром території – 3,5%). Чисельність постійного

населення становила 1341,5 тис. чол. і проти 2000 р. зменшилась на 7 відсотків.

737,1 тисячі осіб мешкало у міських поселеннях, а 604,4 тисячі – у сільській

місцевості. Станом на 01.01.2014 р. показник кількості населення склав 1 259,9

тис. осіб, з них 712,4 (56,5%) проживало в міських поселеннях та 547,5 (43,5%)

– у сільській місцевості. Щільність населення області становить 60,3 чол./км2.

Порівняно з 2006 р., кількість населення скоротилася на 6 %, в тому числі в

міських поселеннях на 3,4 %; у сільській – на 9,4 %. Визначальним фактором

зменшення чисельності населення є природне скорочення. Упродовж 2013 р.

чисельність наявного населення області скоротилась на 8,9 тис. осіб: за рахунок

природного скорочення населення зменшилось на 8,4 тис. осіб, за рахунок

міграційного скорочення зменшилось на 0,5 тис. осіб [129; 150; 176].

Помітного зростання середньої тривалості життя населення не

спостерігається. У 2006 р. питома вага осіб віком 60 років і вище в загальній

чисельності населення становила близько чверті. Це один з найвищих

показників „старого” населення серед регіонів. При цьому станом на 2014 р.

середній вік населення області склав 42,1 років, що вище середнього віку по

Україні (40,6 років).

Протягом останніх п’яти років рівень зайнятості населення у віці 15 – 70

років збільшився з 57,3% у 2009 р. до 59,9% у 2013 р. Рівень безробіття

населення у віці 15-70 років, за Методологією міжнародної організації праці, в

цілому по області за 5 років скоротився на 1,9% (з 10,8% у 2009 р. до 8,9% у

2013 р.). Економічна активність населення у 2009 р. у віці 15-70 років склала

127

629,8 тис. осіб, що майже на 2 % менше відносно 2005 р.; у 2012 р. - 618,5 тис.

осіб, що на 1,8 % нижче ніж у 2009 р. [148; 149; 162].

Черкащина традиційно вносить вагомий вклад у розвиток системи

підготовки наукових кадрів. В області діє 8 вищих навчальних закладів ІІІ-ІV

рівнів акредитації, 23 навчальних заклади І-ІІ рівнів акредитації, з них – 5

університетів, 3 інститути, 17 коледжів, 2 училища, 4 технікуми. Статус

національного мають 2 університети. У вищих навчальних закладах на початок

2013 – 2014 навчального року здобували освіту 44,5 тис. студентів, з них: 33,7

тис. – у закладах ІІІ-ІV рівня акредитації та 10,8 тис. студентів – у закладах І-ІІ

рівня акредитації [128]. Порівнюючи позиції із областями-сусідами

(Вінницької, Київської, Кіровоградської та Полтавської), найбільше наукових

організацій знаходилось у Черкаській області, а найменше – у Кіровоградській.

В області відсоток охоплення усіма формами дошкільної освіти дітей від

3 до 6 (7) років зріс з 70% у 2009 р. до 97,7% у 2013 р. (на 27,7%). На кінець

2013 р. в області функціонувало 642 загальноосвітні навчальні заклади, в яких

навчалося 109,3 тис. учнів (у 2009 р. – 685 загальноосвітніх навчальних

закладів, 125,5 тис. учнів) [128].

На сьогодні в області функціонує 87 освітніх округів (упродовж 2009 –

2013 рр. створено 58 освітніх округів), де в опорних навчальних закладах

створена відповідна навчально-матеріальна база. У 2013 р. заклади освіти були

забезпечені комп’ютерною технікою у кількості 11 053 одиниць. Заклади освіти

області 100-відсотково підключені до мережі Інтернет.

З 2009 р. відбулося скорочення мережі позашкільних навчальних закладів

області з 57 у 2009 р. до 55 у 2013 р. Також функціонує 22 інтернатні навчальні

заклади. Професійно-технічна освіта області протягом періоду 2009 – 2013 рр.

представлена 23 державними ПТНЗ. У 2013 р. ПТНЗ області проліцензовано

140 професій (у 2009 р. – 121 професія). Підготовка кваліфікованих робітників

проводилася за 421 комбінацією означених професій (у 2009 р. – 408 професій).

Будівлі освітнього фонду, в основному, перебувають у задовільному

128

технічному стані. Протягом 2009 – 2013 рр. побудовано або відновлено 26

об’єктів освітнього фонду [145; 146; 147; 148].

Медична допомога населенню області на даний час надається в 250

лікувально-профілактичних закладах та їх відокремлених структурних

підрозділах, з них 226 установ надають амбулаторно-поліклінічну допомогу та

у 540 фельдшерсько-акушерських і фельдшерських пунктах. Актуальним є

оновлення медичного обладнання в закладах охорони здоров’я. В області

створена комунальна установа «Обласний центр екстреної медичної допомоги

та медицини катастроф Черкаської обласної ради», окрема та єдина юридична

особа, яка відповідає за догоспітальний етап екстреної медичної допомоги в

області.

Забезпеченість бригадами швидкої медичної допомоги в середньому по

області складає 0,79 на 10 тис. населення при нормативі 0,7. Протягом періоду

2009 – 2013 років бюджет галузі охорони здоров’я зріс на 506,1 млн. грн. (на

40%) і у 2013 році склав 1 273,5 млн. грн. Рівень укомплектованості штатних

посад сімейних лікарів фізичними особами є низьким і у 2013 році склав 68,6%

[150; 176].

Соціальні послуги в області надають 27 територіальних центрів. Станом

на 01.01.2014 р. своє право на різні види державної соціальної допомоги

реалізувало 176,3 тис. сімей (на 33,6 тис. сімей більше, ніж у 2009 р.). Загальна

сума нарахувань різних видів державних соціальних допомог протягом 2013 р.

склала 1 194,4 млн. грн. (на 710,8 млн. грн. більше проти 2009 р.). На сьогодні у

Черкаській області проживає близько 500 тис. громадян, які, згідно з чинним

законодавством користуються пільгами з оплати житлово-комунальних послуг,

палива, пільговим проїздом. Показник охоплення дітей-сиріт та дітей,

позбавлених батьківського піклування сімейними формами виховання

збільшено з 73,7% у 2009 р. до 88,4% у 2013 р. (майже на 15%) [150; 176].

129

На наступному етапі необхідно надати характеристику розвитку

інфраструктури, а саме транспортної, енергетичної сфери, житлово-

комунального господарства, будівельного ринку, сфери культури.

Розташування області в географічному центрі України на перетині

міжнародних повітряних, транспортних автомобільних коридорів і великих

залізничних вузлів та біля головної водної артерії країни, річки Дніпро, дає

можливість для розвитку транспортної інфраструктури та налагодження

зовнішньоекономічних зв’язків, міжнародної торгівлі. По території області

проходять міжнародні транспортні коридори: «Крітський № 9», який співпадає

з автомобільною дорогою М-05 (Е-95) Київ – Одеса, а також коридор

«Балтійське море – Чорне море», який співпадає з автомобільними дорогами М-

05 Київ – Одеса і М-12 Стрий – Тернопіль – Кіровоград – Знам’янка.

Забезпеченість автодорогами на 100 м2 території по області становить

293,6 км, при середньому показнику по Україні 280,5 км. Послуги з

пасажирських перевезень в області надають 32 підприємства, що обслуговують

375 маршрутів та 64 приватних підприємців, які обслуговують 176 маршрутів.

Пасажири мають можливість скористатись послугами 1 автовокзалу, 30

автостанцій і сотнями посадочних майданчиків, які розташовані на територіях

сільських населених пунктів та вздовж автобусних маршрутів загального

користування.

На території області послуги залізничного транспорту надають

Шевченківська дирекція залізничних перевезень Одеської залізниці та

Козятинська і Дарницька дирекції залізничних перевезень Південно-Західної

залізниці.

Річковий транспорт є важливою галуззю економіки та має великі

потенційні можливості в області, особливо в разі поєднання з іншими галузями

транспорту (повітряний, автомобільний, річковий). В регіоні проходить 150

кілометрів експлуатаційних річкових судноплавних шляхів.

130

Повітряний транспорт області знаходиться в занепаді. Однак, протягом

2010 – 2014 рр. Черкаський аеропорт збережено, що дає можливість для

повноцінного його відновлення. Технічні можливості злітно-посадкової смуги

дозволяють приймати вантажні літаки класу ІЛ-76.

Енергетична сфера характеризується функціонуванням суб’єктів низки

підгалузей паливно-енергетичного комплексу, зокрема:

електроенергетики - ВАТ “Черкасиобленерго”, Канівська ГЕС, Черкаська

ТЕЦ відокремлений підрозділ ВАТ “Черкаське хімволокно”, Черкаська філія

зовнішньоекономічної асоціації “Новосвіт” (малі ГЕС);

нафтогазового комплексу - управління магістральних газопроводів

“Черкаситрансгаз”, ВАТ “Черкасигаз”, ВАТ “Уманьгаз”;

з видобування торфу та виробництва торфобрикетів – дочірнє

підприємство “Черкаситорф” державного підприємства “Київторф”.

Робота підприємств паливно-енергетичного комплексу області сприяє

забезпеченню потреб економіки та населення регіону в енергоносіях. Водночас

стан їх у цілому характеризується як складний. Це обумовлено, перш за все,

зношеністю їх основних виробничих фондів.

За період з 2002 по 2005 рр. в електроенергетиці області спостерігалась

позитивна динаміка збільшення виробництва електричної енергії. Так, у 2003 р.

обсяги виробництва зросли порівняно з попереднім на 18,6 %, у 2004 р. -

на 10 %. Однак, через скорочення генерації електроенергії Черкаською ТЕЦ

(внаслідок скорочення енергетичних потреб для ВАТ “Черкаське хімволокно”)

у 2005 р. загальнообласне виробництво зменшилось на 2,7 %. Частка власного

виробництва електричної енергії у структурі загального споживання області

збільшується. До 95 % електроенергії в області виробляється електростанціями

загального користування: Канівською ГЕС – 54,5 % від усього обсягу,

Черкаською ТЕЦ – 38,9 %, малими ГЕС (Стеблівською, Гордашівською,

Корсунь-Шевченківською, Лисянською) – 1,5 % [149].

131

Фактичне виробництво електроенергії за 2013 р. у Черкаській області

склало 2,1 млрд. кВт год. при споживанні 3,1 млрд. кВт год. Найбільша частка

його припадає на Канівську ГЕС (55,7%), другим потужним підприємством є

Черкаська ТЕЦ – 40,2%. Черкаська область належить до енергодефіцитних

регіонів України. На сьогодні, існуюча система живлення регіону не відповідає

вимогам надійності. Черкаська область входить в п’ятірку областей України

(разом з Вінницькою, Житомирською, Хмельницькою та Полтавською), в яких

найбільше діючих малих ГЕС. Починаючи з 2011 р., введено в дію 3 сонячних

електростанції (СЕС). Також в області діють 3 когенераційні установки [176].

У Черкаській області послуги з централізованого теплопостачання

надають 19 підприємств теплоенергетики. Протяжність теплових мереж у

двотрубному обчисленні становить 550,4 км. Втрати в магістралях теплових

мереж становлять 13%. Загальна зношеність теплових мереж в області

становить 70 %. Протяжність водопровідних мереж області складає 4 015,8 км,

з яких в аварійному стані знаходиться 853 км (21,3%). Протяжність

каналізаційних мереж області складає 1 166,5 км. Загальний житловий фонд

області становить 34 077,0 тис. м2 [149; 150; 176].

Якість питної води у 9 населених пунктах області (у містах Золотоноша,

Ватутіне, Кам’янка, Городище, Чигирин, Тальне, смт Катеринопіль, Чорнобай,

Маньківка) за своїми показниками не відповідає вимогам діючого ДСанПіН

2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання

людиною». З року в рік продовжуються терміни дії дозволів на її подачу з

відхиленням від діючого стандарту, але заходи щодо покращення цього

становища не виконуються у зв’язку з великими фінансовими затратами на їх

реалізацію.

В області працюють 702 будівельних підприємства. У 2009 – 2013 рр.

даними підприємствами виконано будівельних робіт на 3 312,2 млн. грн. і

введено в експлуатацію 7 267 об’єктів. У 2013 р. обсяг введеного в

експлуатацію житла склав 129,7 тис. м2 загальної площі. За темпами введення в

132

експлуатацію житла (у 2013 р.) область займає 6 місце серед регіонів – сусідів

та окремих регіонів, що належать до однієї з Черкаською областю типології. Із

загального обсягу житла по містах і районах області 87,1% прийнято

індивідуальними забудовниками, що свідчить про незначні обсяги будівництва

багатоквартирного житла [162; 163; 164; 165].

На наступному етапі необхідно проаналізувати промисловий потенціал

Черкащини, розвиток агропромислового комплексу, споживчий ринок, туризм.

Також обов’язковими елементами, що необхідно проаналізувати, є наступні

види діяльності: інвестиційна, зовнішньоекономічна, підприємницька.

Індекс фізичного обсягу ВРП (у порівняльних цінах) за 2012 рік становив

100,9%, що перевищує загальноукраїнський показник на 0,7%. У розрахунку на

одну особу цей показник становить 24 558 грн. В 2014 р. ВРП області склав

28950 тис. грн., його частка у ВВП України склала 2,47 %. За два роки

відбулося збільшення майже на 18 % [165].

За структурою економіки Черкаська область є індустріально-аграрною.

Частка промисловості у структурі валової доданої вартості становить 23,9% (з

них 0,7% – добувна), частка сільського господарства – 21,8%, оптова та

роздрібна торгівля, ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів, тимчасове

розміщення й організація харчування – 13,3%, транспорт, складське

господарство, поштова та кур’єрська діяльність, інформація та комунікації –

8,2%, освіта – 7,5%, державне управління й оборона, обов’язкове соціальне

страхування – 5,3%, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – 4,4%

[150].

133

*Розроблено автором на основі джерел [127; 128; 145; 146; 147]

Рис. 2.3 Валовий регіональний продукт Черкаської області

Промисловість Черкащини представлена понад 550 основними

підприємствами. У розрізі видів економічної діяльності основу промисловості

області становить виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових

виробів – 50,6%, хімічних речовин та хімічної продукції – 16,5%, постачання

електроенергії пари та кондиційованого повітря – 12,7%, машинобудування,

крім ремонту і монтажу машин, і устаткування – 5,2% [149; 150; 176].

За підсумками 2013 р. обсяг реалізованої промислової продукції становив

30,7 млрд. грн. (2,5% від загальнодержавних обсягів). За підсумками 2013 року

за показником обсягу реалізованої промислової продукції у розрахунку на одну

особу населення область займає 9 місце серед регіонів України. Кількість

зайнятого населення у промисловості станом на 2012 р. становить 82,1 тис.

осіб, це на 0,6 % більше ніж за попередній рік [145; 146].

На Черкащині сформовано потужний потенціал харчової промисловості,

яка представлена понад 80 основними підприємствами. В області виробляється

майже третина (32%) від загальнодержавних обсягів м’яса птиці, майже 44% –

лікеро-горілчаних виробів, 13% – сирів жирних.

134

Хімічна галузь займає провідне місце у виробництві мінеральних добрив

у загальнодержавних обсягах:17,2% – сечовини (карбаміду), 37,9% – нітрату

амонію (селітри), 17,5% – аміаку безводного. Виробничу діяльність у галузі

здійснює 9 підприємств. Флагманом галузі є ПАТ «Азот», де зайнято понад 4,3

тисячі працівників, питома вага якого в обсягах реалізації складає майже 90%.

Більше 28% виробленої ним продукції реалізується на зовнішніх ринках [176].

Машинобудування є стратегічно важливою галуззю промисловості

області, яка включає 30 підприємств. У 2013 р. в автобудівній галузі вироблено:

легкових автомобілів – 12,9%, вантажних автомобілів – 22,6%, автобусів –

15,6% (від загальнодержавних обсягів) [128; 145].

Серед проблем, що не дістали свого розв’язання у промисловій галузі й

сьогодні, визначено наступні: низька рентабельність підприємств; низькі темпи

оновлення техніко-технологічної бази, асортименту продукції, брак інвестицій

на освоєння нових видів конкурентоспроможної продукції; залишаються

нерозвиненими ринки технологій, патентів наукових досліджень, необхідні для

подальшого розвитку промисловості області.

Протягом останніх років в області майже 40% промислового виробництва

забезпечують п’ять найбільших промислових підприємств: ПАТ «Азот», ПрАТ

«Миронівська птахофабрика», ПАТ «Черкасиобленерго», відокремлений

підрозділ «Черкаська ТЕЦ», ПАТ «Черкаське хімволокно», ДП

«Автоскладальний завод № 2», ПАТ «Автомобільна компанія «Богдан

Моторс».

Високий ступінь зношеності основних фондів у промисловості (від 40%

до 90%) призводить до зниження конкурентоспроможності продукції на

внутрішньому та зовнішньому ринках. Водночас, на території Черкащини

залишається значна кількість незадіяних площ, які можуть бути резервом для

нарощування промислового потенціалу області.

В агропромисловому комплексі області склалася стабільна тенденція до

зростання обсягів валової продукції сільського господарства, забезпечення

135

населення якісними продовольчими товарами. Аграрне виробництво

здійснюють 835 сільськогосподарських підприємств, які обробляють 65% від

загальної площі ріллі, 1 208 фермерських господарств, які мають в

користуванні більше 139 тис. га ріллі.

За останні п’ять років сільське господарство Черкащини характеризується

прибутковістю. У 2009 році чистий прибуток від усієї діяльності

сільськогосподарських підприємств становив 698,7 млн. грн., у 2010 році –

811,2 млн. грн., у 2011 році – 1 434,3 млн. грн., у 2012 році – 1 798 млн. грн., у

2013 році – 1761,2 млн. грн. На одного мешканця області припадає 1,6 га

сільськогосподарських угідь і 1,1 га ріллі, а це на 64% більше, ніж в середньому

по Україні. Обсяги валової продукції сільського господарства за останні п’ять

років збільшилися на 3 137 млн. грн. і за 2013 рік становлять 14,9 млрд. грн. В

структурі близько 39,6% припадає на тваринництво і 60,4% – на рослинництво

[129;146; 147; 148;176]

По виробництву сільськогосподарської продукції на душу населення

Черкаська область займає 1 місце в Україні. В області проводилась і продовжує

проводитись робота щодо створення сільськогосподарських обслуговуючих

кооперативів. Так, у 2009 році їх було створено 21, у 2010 році їх

функціонувало 25, у 2011 році – 53, у 2012 році – 55, у 2013 році – 65 [149].

В структурі посівів переважають зернові культури (50%) та технічні

(29%), картопля та овочі складають 6%, кормові культури – 9%. Аналізуючи

галузь овочівництва та картоплярства, відмічається стабільне виробництво

продукції на рівні 329 – 350 тис. тонн та 750 – 800 тис. тонн відповідно.

Найвища урожайність овочів спостерігалась в 2012 році – 161,9 ц/га, картоплі в

2011 році – 155,6 ц/га [149; 150].

Для приймання урожаю зернових культур в області налічується 32

хлібоприймальні підприємства загальною місткістю близько 1,8 млн. тонн та

зернові склади сільгосппідприємств, загальною місткістю 1,3 млн. т. В той же

час недостатнім є рівень розвитку інфраструктури аграрного сектору – овоче-

136

фруктосховища, інфраструктура оптової торгівлі тощо. Також, варто

відзначити, що у Черкаській області наявний цілий ряд установ, що виконують

наукові та науково-технічні роботи у сфері розвитку агропромислового

комплексу.

Необхідно проаналізувати один з головних показників сприятливого

іміджу території – інвестиційну привабливість Черкаської області. Головним

джерелом фінансування капітальних інвестицій протягом останніх років

залишаються власні кошти підприємств та кошти населення. Найбільший обсяг

капітальних інвестицій, залучених в економіку регіону протягом 2013 року,

займають інвестиції в промисловість 1 133,3 млн. грн. (33,2%) та сільське,

лісове, рибне господарство – 1042,6 млн. грн.(30,5%) (рис. 2.4).

Темпи зростання обсягів прямих іноземних інвестицій у розвиток

соціально-економічної діяльності Черкаської області склали (у відсотках до

попереднього року): у 2009 р. – 132,3 %; у 2010 р. – 130,1 %; у 2011 р.

спостерігається зменшення прямих іноземних інвестицій на 1,3 % відповідно

темп зменшення дорівнює – 98,7 %; у 2012 р. відбувається стрімке зростання –

309,4 % [43].

*Розроблено автором на основі джерел [43; 145; 146; 147; 148]

Рис. 2.4 Загальний обсяг капітальний інвестицій в економіці Черкаської

області

137

Галузева та територіальна структури іноземного капіталу по містах та

районах області є нерівномірними. В Канівському, Катеринопільському

районах іноземні інвестиції відсутні. Обсяг прямих іноземних інвестицій

станом на 01.01.2014 становив 887,9 млн. дол., що не відповідає потенціалу

області (на 0,61% більше обсягу інвестицій на початок 2013 року), та в

розрахунку на одну особу населення становить 705,9 дол. [129].

Зовнішньоекономічна діяльність протягом 2009 – 2013 рр.

характеризується збільшенням зовнішньоторговельного обороту області в 2,2

рази та розширення географії торгівлі до 116 країн, з якими область має

зовнішньоекономічні зв’язки. Проте, внаслідок застосування протягом 2013 –

2014 рр. Російською Федерацією заходів щодо ускладнення ввезення

української продукції, зовнішньоторговельне співробітництво між

підприємствами двох країн має тенденцію до зменшення.

Упродовж останніх років на Черкащині збільшився обсяг експорту

товарів та послуг 2009 – 2013 рр. характеризуються збільшенням обсягів

експорту за рахунок наступних груп товарів: зернові культури, жири та олії

тваринного і рослинного походження, машини та обладнання. В той же час

відбулось зменшення експорту основного експортного товару області – добрив

(на 10%). На даний час спостерігається поступова переорієнтація з

традиційного російського ринку в бік країн європейського союзу (рис. 2.5).

*Розроблено автором на основі джерел [43; 145; 146; 147; 148]

Рис. 2.5 Експорт товарів і послуг за період 2010-2014 рр.

138

Збільшення імпортованих товарів та послуг у період з 2011-2013 рр.

відбулося за таких позицій: м'ясо та їстівні продукти, овочі, зернові культури,

плоди олійних рослин, рослинні матеріали для виготовлення, цукор та

кондитерські вироби, поверхово-активні органічні речовини, полімерні

матеріали, бавовна, вироби з каменю, гіпсу, цементу, чорні метали, меблі тощо

(рис. 2.6).

*Розроблено автором на основі джерел [43; 145; 146; 147; 148]

Рис. 2.6 Імпорт товарів і послуг за період 2010-2014 рр.

Щодо динаміки споживчого ринку, темп росту роздрібної торгівлі у 2013

р. склав 108,8% (по Україні – 108,7%). Проте, незважаючи на високий рівень

розвитку споживчого ринку в області, проблемним питанням, характерним для

більшості регіонів держави, залишається удосконалення організації системи

торговельного обслуговування населення, особливо в сільській місцевості.

Інфраструктура торговельної мережі та ресторанного господарства

області налічує біля 9,5 тис. об’єктів усіх форм власності, з них: 71% –

магазини та аптеки, 16,7% – кіоски та АЗС, 12,3% – заклади ресторанного

господарства. Порівняно з 2009 роком, торговельна мережа у 2013 році

збільшилася на 830 одиниць (на 11%) [149].

Значне місце у задоволенні потреб населення в товарах належить ринкам,

частка яких у загальному обсязі продажу споживчих товарів складає понад 30

139

відсотків. Забезпеченість населення загальною торговельною площею

підприємств – юридичних та фізичних осіб у 2013 році становила 345 м2 на 1

тис. осіб, що перевищує норматив (323 м2 на 1 тис. осіб).

Розвиток підприємницької діяльності в Черкаській області має наступну

динаміку: за підсумками 2013 р. в області функціонувало 7 427 малих

підприємств, на яких було зайнято 45 тисяч осіб. крім того, в області

зареєстровано близько 53 тисяч фізичних осіб – підприємців. з 2011 р.

спостерігається тенденція до зростання кількості малих підприємств. їх

кількість зросла з 6 571 одиниць у 2011 р. до 7 427 одиниць у 2013 р. (на 11,5%)

[43; 128; 129; 149].

Протягом періоду 2010 – 2014 рр. відбулося зростання кількості малих

підприємств на 62,32 %. Обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) малими

підприємствами склав 12,7 млрд. грн., що становить 21,1% від загального

обсягу реалізованої продукції (рис. 2.7).

*Розроблено автором на основі джерел [43; 145; 146; 147; 148]

Рис. 2.7 Кількість малих підприємств області у 2010 – 2014 рр.

Як і в попередні роки, у структурі малих підприємств за основними

видами економічної діяльності переважає оптова та роздрібна торгівля, ремонт

автотранспортних засобів і мотоциклів. Зокрема зросла кількість малих

підприємств у сфері сільського, лісового та рибного господарства.

140

Динаміка обсягу реалізованої продукції (товарів та послуг) малими та

великими підприємствами характеризується в основному за п'ять років як

стабільно зростаюча. Лише у 2013 році спостерігається зниження обсягу як у

малих та і у великих підприємствах. Це може бути пов'язано з початком

політичних хвилювань в країні. Взагалі обсяг реалізованої продукції за пять

років збільшився по малих підприємствах майже на 72 %; по великих – на 55%

(рис. 2.8).

*Розроблено автором на основі джерел [43; 145; 146; 147; 148]

Рис. 2.8 Обсяг реалізованої продукції (товарів та послуг) малими та

великими підприємствами області у 2010 – 2014 рр.

За сучасних умов стрімкого розвитку туристичної діяльності у світі

актуально проаналізувати її показники. Туризм істотно впливає на такі сектори

економіки як транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство,

виробництво товарів широкого вжитку та інші галузі, стимулює їх розвиток,

сприяє зміцненню позитивного іміджу області на території країни та за

кордоном. Визначення інтегруючої ролі туристичної галузі вимагає більш

ефективного використання потенціалу області та створення повноцінного

туристичного продукту, що дасть можливість забезпечити значний внесок в

соціально-економічний розвиток області шляхом збільшення дохідної частини

бюджету за рахунок податкових надходжень, залучення інвестицій, збільшення

кількості робочих місць, а також створення сприятливих умов для відпочинку

мешканців і гостей області.

141

Важливими факторами розвитку туристичної галузі, в тому числі

пізнавального туризму, є багатий історико-культурний, історико-архітектурний

та природно-рекреаційний потенціал області. Черкащина – унікальний регіон з

огляду на його історико-культурне значення, географічне розташування та

природно-рекреаційний потенціал.

В області зареєстровано 207 туристичних фірм, із них 19 туроператорів.

Функціонує 76 готелів та 758 закладів ресторанного господарства, 3

туристично-інформаційні центри. За 2013 рік історико-культурні об’єкти

регіону відвідало понад 700 тис. туристів та екскурсантів, що на 25%

перевищує показник попереднього року (рис. 2.9).

*Розроблено автором на основі джерел [108; 158; 159; 176]

Рис. 2.9 Кількість суб’єктів туристичної діяльності

Однак, розвиток туристичної галузі регіону не відповідає його

туристично-рекреаційному потенціалу, зокрема наявності історико-культурних

заповідників, пам’яток історії та архітектури. Туристичні потоки в регіон

зростають дуже повільно. Аналіз розвитку туризму в Черкаській області за

2002-2010 рр. засвідчує неефективне використання туристичного потенціалу

регіону та невирішення ряду питань розвитку галузі загалом.

142

За чотири роки динаміка кількості суб'єктів туристичної діяльності в

Черкаській області характеризувалась здебільшого зменшенням. Збільшення у

2012 р. їх кількості пов'язано із проведенням в Україні спортивного заходу

світового масштабу Євро-2012. Подальші події, що вже не раз озвучені у роботі

та пов'язані із конфліктом на Сході країни та загальною економічною кризою,

не сприяли розвитку туристичної діяльності як в Черкаській, так і в інших

областях України. І не зважаючи на те, що експертами зафіксовано збільшення

популярності внутрішнього туризму у зв'язку із знеціненням національної

валюти, все одно в цій сфері відбувається процес занепаду.

Протягом 2010 року обсяги наданих послуг ще зростали, насамперед, за

рахунок збільшення кількості турпідприємств на ринку туристичних послуг

Черкащини. Але, починаючи з 2011 року, ця тенденція пішла на спад , разом з

тим знизились і надходження до бюджету.

За статистичними звітами форми ТУР-1 фінансові показники суб’єктів

туристичної діяльності знизилися: обсяг наданих туристичних послуг в 2011

році, порівняно з 2010 роком, зменшився на 3,27%. (963,7 тис. грн.). Загальний

прибуток – зменшився на 6,28% (134,5 тис. грн.). Платежі до бюджету

зменшилися на 5,49% (76,8 тис. грн.) [158; 159].

Спостерігається тенденція до зменшення кількості туристів, які

обслуговуються суб’єктами туристичної діяльності Черкаської області. Така

ситуація пов’язана як з об’єктивними (як то світова криза, зміна пріоритетів

серед туристів, недостатній рівень інфраструктури, незадовільний стан

окремих об’єктів в містах Канів та Чигирин), так і суб’єктивними причинами

(відсутність чіткої організації в галузі, неконтрольованість суб’єктів

туристичної діяльності у зв’язку з процесами реорганізації).

Так, за звітами 1-ТУР та 1-ТУР(к) у 2011 році порівняно з 2010 роком,

кількість обслугованих туристів зменшилася на 31,9 % (11661 осіб). З загальної

кількості обслугованих туристів найбільша частина — це туристи, які охоплені

внутрішнім туризмом, їх частка у 2011 році склала близько 73%. Проте їх

143

Розподіл туристів за цілями відвідування (2011 рік), %

83

13

1,5

1,5 0,50,5

Відвідування історико-

культурних місць - 83,0%

Рекреаційний туризм - 13%

Подієвий туризм (фестивалі) -

1,5%

Конференційний туризм - 1,5%

Паломництво (без врахування

хасидства) - 0,5%

Екстримальний туризм - 0,5%

кількість знизилася порівняно з попередніми роками на 34%. Частка туристів,

які виїжджали за кордон у 2011 році в загальній кількості склала 24,7% і

порівняно з 2010 роком цей показник знизився 27,5% (на 2329 осіб).

Зменшилась і кількість іноземних туристів і становить 2,8% від загальної

кількості обслугованих туристів, а це на 26 осіб менше ніж попереднього року

[108; 158; 159].

Туристичні потоки відображають головним чином імідж регіону та його

привабливість. не всі туристи, які охоплені внутрішнім туризмом,

обслуговуються екскурсіями. Тому в цьому випадку можна говорити про

необхідність розширення екскурсійного обслуговування туристів. У 2011 році

із близько 25 тис. туристів екскурсійними послугами скористалися майже в 2

рази менше (близько 14 тис. туристів).

Крім того, відсотковий розподіл між видами туризму на Черкащині

складає 72,5 % – внутрішній туризм, 27,7% – зарубіжний, 2,8 % – іноземний

(в’їзний), що засвідчує пріоритетність розвитку в’їзного та внутрішнього

туризму, екскурсійної діяльності в області. (рис. 2.10, 2.11)

*Джерело [108; 158; 159]

Рис. 2.10 Розподіл туристів за цілями відвідування у 2011 р.

144

*Розроблено автором на основі джерел [43; 108; 145; 146; 147; 148]

Рис. 2.11 Розподіл туристів за метою відвідування у 2014 р.

На території Черкаської області розташовано 65 готельних комплексів,

ряд санаторно-курортних та оздоровчих закладів, серед яких: 9 санаторіїв та

пансіонатів з лікуванням на 1,7 тис. ліжок, 4 санторії-профілкторії на 300 ліжок,

48 баз та інших закладів відпочинку на 4,9 тис. місць, 1026 оздоровчих таборів

на 3,5 тис. місць [176].

Аналіз найбільш вагомого сегменту туристичної галузі Черкащини –

туристичної активності до національної історико-культурної спадщини,

засвідчує необхідність впровадження системної інформаційної політики,

інтегрування у загальноукраїнську та європейську туристичну індустрію.

Необхідно дослідити та визначити позиціонування Черкаської області

серед інших областей України (табл. 2.15, рис. 2.12). При оцінці ситуації в

області враховується порівняння основних показників її розвитку з регіонами-

сусідами та окремими регіонами, що належать до однієї групи. Було обрано

2012 р. для проведення порівняльного аналізу, це пояснюється більш-менш

стабільним станом в економіці, також за цей рік за більшістю показниками було

зафіксовано збільшення і позитивну динаміку. На такому недепресивному фоні,

145

за думкою автора, можна побачити більш чітку та повну картину розвитку

області.

Таблиця 2.15

Порівняльна характеристика Черкаської області

Країна/Регіон

Пло

ща,

ти

с. к

в м

Нас

елен

ня,

тис.

осі

б

Міс

ьке,

%

Сіл

ьсь

ке,

%

Пр

ир

іст

нас

елен

ня

на

1 т

ис.

осі

б

ВР

П (

20

12

р.)

млн

.. г

рн

..

ВР

П н

а 1

осо

бу

(20

12

р.)

, гр

н..

Частка

регіону у

формуван-

ня ВРП, %

Україна 603,5 45426,2 68,7 31,3 - 3,5 1459096 32002 100

Черкаський 20,9 1260,0 56,3 43,7 - 6,6 31265 24558 2,1

Житомирський 29,9 1262,5 58,6 41,4 - 4,6 24849 19551 1,7

Рівненьський 20,1 1158,8 47,8 52,2 2,5 21795 18860 1,5

Хмельницький 20,6 1307,0 55,8 44,2 - 4,6 26237 19920 1,8

Кіровоградський 24,6 987,6 62,4 37,6 - 6,0 22056 22082 1,5

Київський 28,1 1725,5 61,6 38,4 - 3,9 69663 40483 4,8

Полтавський 28,8 1458,2 61,7 38,3 - 6,8 56580 38424 3,9

Вінницький 265 1618,3 50,4 49,6 - 5,0 33024 20253 2,3

*Розроблено автором на основі джерел [146; 164]

Серед визначеної групи регіонів-сусідів та окремих регіонів, що належать

до одного типу регіонів (Київська, Полтавська, Кіровоградська, Вінницька,

Хмельницька, Житомирська області), Черкаська область знаходиться на 3 місці

за показником ВРП на душу населення.

За показником валового регіонального продукту на душу населення серед

регіонів України Черкаська область займає 12 місце. В той же час, за темпами

його зростання область посідає чільне місце у трійці лідерів, поступаючись

лише Київській та Дніпропетровській.

У 2013 р. питома вага області в загальноукраїнському обсязі реалізованої

промислової продукції (без урахування зміни підприємствами основного виду

економічної діяльності) – 2,2% (11 місце серед регіонів України). Обсяг

реалізованої промислової продукції на одиницю населення – 23,4 тис. грн., (9

місце в Україні). Питома вага виробництва валової продукції сільського

146

господарства в загальноукраїнських обсягах становить 5,9%, що відповідає 5

місцю серед регіонів України.

*Джерело [150]

Рис. 2.12 Валовий регіональний продукт на одну особу у 2012 р, грн.

За обсягом виробництва продукції сільського господарства на одну особу

Черкащина займає передові місця серед областей України (область – 11 821

грн., по Україні – 5 559 грн.). Обсяг капітальних інвестицій у розрахунку на

одну особу – 2707,3 грн., (20 місце в Україні). Обсяг іноземних інвестицій у

розрахунку на одну особу – 705,9 дол. (8 місце в державі). Коефіцієнт покриття

експортом імпорту – 1,55 (9 місце в Україні). Середньомісячна заробітна плата

– 2 682 грн.(16 місце серед регіонів України). Показник рівня зайнятості

населення є вищим, ніж у регіонах-сусідах, і становить 59,9%. Рівень безробіття

у Черкаській області є високим (5 місце в Україні) – 8,9%.

Черкаська область має низку переваг та сприятливих умов для

формування позитивного іміджу:

наявність значних запасів корисних копалин (буре вугілля, торф,

бентонітові та каолінові глини, будматеріали).

наявність місцевих енергетичних потужностей з перспективами розвитку.

наявність старопромислових зон для інвестування.

значні території високопродуктивних земель та сприятливі природно-

кліматичні умови для вирощування сільськогосподарських культур.

147

наявність науково-дослідних установ у галузі АПК.

стабільний розвиток агропромислового комплексу.

розвинутий сектор переробки сільськогосподарської продукції.

розміщення на перетині транспортних коридорів.

наявність аеро- та річкових портів, залізничного вузла ст. ім. Т.Шевченка

в безпосередній близькості один від одного.

значна кількість об’єктів історико-культурної спадщини та об’єктів

природно-заповідного фонду.

мононаціональний склад населення, що в значній мірі зменшує

можливість суспільної нестабільності.

Поряд із цим існують й слабкі сторони соціально-економічного розвитку

Черкащини, які за своєю кількістю складають більшість відносно переваг і які є

наслідком розмитого іміджу регіону. Це такі:

значні диспропорції між районами за рівнем економічного розвитку;

високий ступінь зношеності матеріально-технічної бази підприємств;

висока енергозатратність на виробництво продукції;

існуюча схема енергопостачання має обмежені можливості щодо

підключення нових енергоємних споживачів;

недостатня розвиненість аграрної інфраструктури (овоче- фруктосховищ);

висока концентрація сільськогосподарських земель (в руках

латифундистів), відсутність контролю за використанням земельних ресурсів;

незадовільний стан дорожнього покриття (майже 80% зношеності доріг);

недостатнє транспортне сполучення між право- та лівобережною

частиною області;

недостатня поінформованість населення про туристичні маршрути

області та нерозвиненість необхідної інфраструктури;

мала частка малих підприємств у загальних обсягах реалізованої

продукції (товарів, послуг);

низька інноваційна активність господарського комплексу;

148

брак іноземних інвестицій;

значний рівень безробіття, висока частка сезонних безробітних;

низька платоспроможність населення;

зменшення частки молоді, старіння населення (призводить до

навантаження на фонд оплати праці), відтік молоді;

зношеність комунальної інфраструктури;

перевантаження місцевих полігонів ТПВ.

зберігання на території області невідомих, непридатних, та заборонених

до використання хімічних засобів захисту рослин (відходів, пестицидів), що

потребують термінового знешкодження.

незадовільний стан очисних споруд у населених пунктах області.

велика кількість водних об’єктів, яка потребує покращення

гідрологічного режиму та санітарного стану.

2.3. Визначення проблем та перспектив формування позитивного іміджу в

управлінні розвитком Черкаської області

На шляху до євроінтеграції однією з важливих умов є визнання України

на міжнародній арені через підвищення рівня впізнаваності її територій. Така

умова позитивно вплине на динаміку показників соціально-економічного

розвитку країни, а саме: покращить просування української продукції на

територіях Євросоюзу, підвищить галузеву конкурентоспроможність,

сприятиме потоку інвестицій в українське виробництво, сприятиме розвитку

туристичної діяльності, збільшить попит на українську освіту та фахівців тощо.

Більшість регіонів країни мають розмитий образ. Такий стан спричинений

багатьма проблемними питаннями та конфліктними чинниками, розв’язання

яких потребує індивідуального підходу для кожного українського регіону.

Таким чином, першочерговим завданням, що постає перед владою України

149

сьогодні, є формування, професійна підтримка та просування чіткого та

позитивного іміджу регіонів та країни в цілому.

На даний час економіка України знаходиться в кризовому стані. Дуже

багато важливих питань стоїть перед владою та суспільством на шляху до

побудови нової незалежної, економічно розвиненої та європейської країни.

Важливу та сприятливу роль за таких умов відіграватиме позитивний імідж

країни та її регіонів. На даний час образ України тільки починає формуватися,

базуючись в основному на патріотичних та культурних цінностях. Але цей

процес відбувається самостійно та неконтрольовано на фоні тих подій, що

торкнулися нашої країни сьогодні - відстоювання незалежності, права вибору

союзників, обрання напрямів та формування стратегії майбутнього розвитку.

Слід зауважити, що імідж не може базуватися лише на культурній та емоційній

складових. Він обов'язково повинен бути підкріплений позитивною динамікою

розвитку економічної та соціальною складових, що є надійним фундаментом

для формування необхідного образу країни. Не зважаючи на будь-які чинники,

конструювання іміджу країни та її регіонів завжди потребує професійного та

наукового підходу із залученням фахівців та науковців різних сфер діяльності

та ланок управління. Отже, для того, щоб Україна мала можливість

позиціонувати себе на міжнародній арені як конкурентоспроможна та

розвинена країна, неодміною умовою у процесі формування сприятливого

іміджу є вирівнювання та покращення соціально-економічних показників

регіонального розвитку. Імідж регіонів в рамках соціально-економічного

розвитку визначено як головне завдання здійснюваного дослідження [19].

Кожний з регіонів України за час її незалежності набув певних

характерних рис, ознак, особливостей та загального образу. Наприклад,

Львівський регіон відомий своєю архітектурною спадщиною, толерантністю,

сучасністю та історичними традиціями, Запоріжжя – потужним виробничим

потенціалом, Одещина – як туристичний регіон з багатою історико-культурною

150

спадщиною, Харківщина – технологічним та інтелектуальним потенціалом та

великими можливостями і т.д.

Серед інших регіонів України, особливий інтерес викликає Черкащина.

Це наймолодший регіон країни з індустріально-аграрним потенціалом. У

сукупності валової продукції величезну роль грає промисловість (36%) і

сільське господарство (27%). Поряд із цим, Черкаський регіон ще не має

власного бренду та чітко сформованої концепції іміджу, яка би відображала

його головні акценти, відмінні від інших. Відповідно виникає невизначеність

цільової аудиторії даного регіону, що є перешкодою у покращенні соціально-

економічних показників його розвитку, налагодженні інвестиційного клімату та

підвищення рівня конкурентоспроможності [19].

Для формування іміджу Черкаського регіону потрібно сформувати чітку

зацікавленість влади та, по-перше, виявити проблеми, що стримують соціально-

економічний розвиток та знайти способи їх розв’язання; по-друге, визначити

потенційні можливості регіону, пріоритетні види діяльності, на яких буде

базуватися подальша стратегія розвитку.

За даними органів місцевого самоврядування за перший квартал 2014 р.

Черкаська область посіла 9 місце серед інших областей України за соціально-

економічними показниками. Обсяги реалізованої продукції перевищили

7,5 млрд. грн., вільний бюджет поповнився більш ніж на 1,5 млрд. грн., також

відбулося збільшення доходів громадян та кількість працевлаштованих.

Промисловий комплекс області об'єднує 12 галузей, що представлені 300

промисловими підприємствами з кількістю працюючих – 75,6 тис. осіб., які

виробляють електроенергію, видобувають вугілля, випускають мінеральні

добрива, аміак, хімічні волокна, обчислювальну техніку, технологічне

обладнання для переробної галузі, машини та обладнання для тваринництва та

кормовиробництва, товари народного споживання. У харчовій промисловості

найбільшого розвитку набули такі галузі, як цукрова, м'ясопереробна, молочна,

лікеро-горілчана, консервна [150].

151

Широко відома продукція підприємств хімічної галузі області: мінеральні

добрива, хімічні волокна, лакофарбові матеріали, хімічні реактиви, розчинники,

препарати догляду за автомобілями, плівки полімерні, лікарські препарати.

Однак, особливу цінність та важливість, на думку автора, має високий

рівень розвитку сільського господарства Черкаського регіону в системі

народного господарства України, яке характеризується високою культурою

ведення землеробства та тваринництва. В області діють 539 колективних

сільськогосподарських підприємств, 34 радгоспи і 555 фермерських

господарств. Загальна площа угідь у структурі землі займає 88%. Сільське

господарство спеціалізується на рослинництві, зерново-бурякового, і на

тваринництві, м'ясо-молочного напрямів. За розораності сільськогосподарських

угідь Черкаська область є, поряд з Херсонською, лідером в Україні. За якісними

показниками рівня родючості ґрунтів область займає провідне місце. Саме

Черкаські чорноземи визначають високий рівень розвитку сільського

господарства [19].

Земельний фонд області становить 2091,6 тис. га, або 3,4% території

України.

Сільськогосподарські угіддя області займають 1454,7 тис. га, в тому числі

рілля 1273,8 тис. га. Сільськогосподарська освоєність складає 71,3 %,

розораність території висока – 65,1 %, а сільськогосподарських угідь - 87,6 %. В

цілому по Україні такі показники становлять відповідно 71,2, 56,2, 77,8 % [149].

Сучасна концепція розвитку регіону побудована на пріоритетності

розвиту агропромислового комплексу області.

У сільськогосподарському секторі Черкаського регіону за роки

незалежності відбулося багато позитивних зрушень: докорінно перебудовано

земельні і майнові відносини, створено організаційно–правові структури

ринкового спрямування на основі приватної власності на землю та майно

індивідуальної, сімейної та колективної форм організації праці. Конкурентна

перевага галузі або окремих підприємств регіону забезпечується за рахунок

152

низки факторів та успішних наступальних стратегічних дій. Важливе значення

у цьому переліку належить конкурентній перевазі безпосередньо регіону, яким

володіє територія [36; 62].

Але поряд із цим існує низка проблемних питань та слабких сторін, що

роблять імідж Черкаського регіону інформаційно невиразним, слабким і в

взагалі розмитим. Таке становище в інформаційній сфері стримує соціально-

економічний розвиток, налагодження системи ведення бізнесу та

підприємницької діяльності, існує невідповідність в потоці інвестицій та

показниках експорту.

Проблеми господарської діяльності підприємств та галузей є також

проблемами регіонального управління. Поліпшення діяльності підприємств

регіонального господарського комплексу є ключовим інтересом регіональної

влади, тому пріоритетними в системі регіонального менеджменту стають такі

питання підтримки бізнесу, галузей або підприємств, які мають стратегічне

значення та певні перспективи: зростання в межах регіону або національної

економіки з поширенням використання національних ресурсів - трудових,

інтелектуальних, фінансових, аграрних, інформаційних, природніх; формування

експортного потенціалу та тенденцій до контролю секторів світових ринків;

забезпечення позитивних змін у регіональній та національній інфраструктурах;

формування позитивного іміджу суспільства та його бізнес-середовища;

залучення внутрішніх та зовнішніх інвестицій; забезпечення поширення

науково-технічного прогресу та інновацій тощо [62].

Впливовість негативних наслідків якості інформаційного забезпечення

регіонального менеджменту, відсутність моделі формування іміджу гостро

впливає на такі процеси відтворення господарського комплексу [19]:

неефективний розвиток малого та середнього бізнесу;

стримане формування кластерів;

відсутність процесів бізнес-інкубування, як системної підтримки малого

та середнього бізнесу;

153

низький рівень регіональної економічної та ринкової культури;

повільні зміни економічної структури виробництва;

низький рівень притоку зовнішнього капіталу;

недостатня інвестиційна привабливість регіону;

слабкий захист підприємців і споживачів від монопольних проявів та

неефективний механізм державного регулювання на ринках природніх

монополій;

недостатнє поєднання функцій державного управління та господарської

діяльності органів виконавчої влади;

високий податковий тиск на суб'єкти господарювання;

високий ризик вкладення коштів у реальний сектор економіки;

існування тіньового сектору економіки;

погіршення екологічної та техногенної безпеки;

неналагодженість взаємозв'язку із науково-дослідними структурами [19].

Серед великої кількості проблем, що потребують активного втручання

органів місцевого самоврядування, приватного сектора, науково-дослідницьких

центрів та фахівців з консалтингу, необхідно виділити існуючі переваги та

сильні сторони Черкаського регіону, які є підґрунтям у визнані позитивного

іміджу регіону [19]:

багатогалузевий господарський комплекс з високорозвинутим

сільськогосподарським виробництвом;

наявність фінансового капіталу, що акумулюється на рахунках банків;

потенціал та можливості інфраструктури;

формування нових конкурентоспроможних підприємств;

багатство та родючість земель;

вигідне географічне розташування;

участь у міжнародних бізнесових проектах та програмах;

зростання кількості високотехнологічних підприємств, які будуть

використовувати місцевий інноваційний потенціал та робочу силу;

154

швидкий розвиток нової галузі в машинобудуванні – транспортного

машинобудування;

у виробництві сільськогосподарської продукції на душу населення,

область лідирує серед інших регіонів;

виникнення нових економічних можливостей завдяки створенню

взаємозв'язків з європейськими країнами [19].

Постає актуальне питання, акцент у формуванні іміджу Черкаського

регіону повинен ставитися саме на розвитку аграрного сектору та сфери послуг.

Це, в майбутньому, локомотиви економіки регіону.

Завдяки підтримці органів місцевої влади, приватних партнерів та

інвесторів, агропромисловий комплекс поступово стає визначною сферою

діяльності, яка забезпечує економічну активність Черкащини [49; 50; 63; 107].

Разом з тим, у розвитку регіону залишається низка дуже складних

проблем, які потребують прискореного вирішення. Недостатні

природоохоронні та агротехнічні заходи у землекористуванні негативно

впливають на раціональне використання земельних ресурсів

сільськогосподарського призначення. Низький рівень технічного і

технологічного оновлення, критична зношеність основних виробничих фондів

не забезпечують достатню рентабельність сільськогосподарських підприємств.

Нового якісного розвитку потребує тваринницька галузь, а саме галузі

свинарства та молочного скотарства. Головним завданням на сучасному етапі є

розробка і впровадження необхідних заходів для збільшення обсягів

виробництва молока, м’яса свинини та зниження їх собівартості. Особливого

значення в агропромисловому комплексі набуває відновлення існуючих

підприємств та створення нових виробництв на інноваційно-інвестиційній

основі, як однієї з основних передумов вирішення широкого спектру

суспільних проблем [149].

155

Враховуючи вище перелічені фактори, сформовано основні завдання

соціально-економічного розвитку області, що сприятимуть формуванню

позитивного іміджу Черкащини як сільськогосподарського регіону.

1. Модернізація промислового виробництва. На базі нарощування обсягів

виробництва сільськогосподарської продукції, посилити насичення

внутрішнього ринку продовольчих товарів продуктами харчової промисловості

та переробки сільгосппродукції.

2. Зміцнення інноваційної моделі розвитку економіки області. Модель має

забезпечуватися розробкою та запровадженням новітніх видів техніки та

технологічних процесів, біотехнологій, створенням продукції, товарів та послуг

з високою часткою доданої вартості. При цьому провідне місце повинні посісти

пріоритетні розробки, пов’язані з ресурсо-матеріальними і, насамперед,

енергозберігаючими технологіями, та підвищення продуктивності праці в

сільському господарстві [149].

3. Покращення інвестиційного клімату. Організація роботи з

потенційними інвесторами в регіоні спрямована на формування позитивного

ділового та інвестиційного клімату, підтримку розвитку підприємництва в

напрямку його подальшої інтеграції до світового господарського простору,

впровадження інвестиційно-інноваційної моделі соціально-економічного

розвитку Черкаської області. Важливим є створення позитивного міжнародного

іміджу регіону як території, привабливої для вкладання інвестицій.

Пріоритетами у залученні іноземних інвестицій є високотехнологічні,

наукомісткі, енергозберігаючі виробництва, нетрадиційні і відновлювальні

джерела енергії та сільське господарство, поглиблення співпраці з країнами Азії

(Китаєм, Індією), Європейського Союзу, Африки та Америки.

4. Розвиток культурної та туристичної сфери. Модернізувати об’єкти

інфраструктури туризму, у тому числі комунальної, місць поселення,

харчування, облаштувати маршрути, місця для відпочинку, створити відповідні

156

центри туристичної інформації, поліпшити підготовку кадрів та підвищити

якість послуг туріндустрії.

Серед інших завдань виділимо такі: підвищення ефективності

транспортної інфраструктури та реструктуризація дорожнього господарства;

розвиток галузі охорони здоров’я; розвиток та реформування житлово-

комунальної галузі.

З огляду на четверте завдання та потенційні можливості

агропромислового комплексу Черкаського регіону, виникає зацікавленість

впровадженням та розвитком сільського зеленого туризму.

Нині на державному рівні докорінно переглянуто ставлення до сфери

послуг і особливо до туристичної галузі. Туризм проголошено одним з

пріоритетних напрямків розвитку національної економіки. Ряд доручень

Президента України та Кабінету Міністрів України у черговий раз

підкреслюють, що туристичну галузь у цивілізованому світі сприймають як

важливий чинник стабільного й динамічного розвитку регіонів та збільшення

надходжень до бюджету.

Туризм істотно впливає на розвиток таких секторів економіки як

транспорт, торгівля, зв'язок, будівництво, сільське господарство, виробництво

товарів широкого вжитку та інші галузі, стимулює їх розвиток, сприяє

зміцненню позитивного іміджу регіону на території країни та за кордоном.

Аналіз виконання Програми розвитку туризму в Черкаській області

на 2002–2010 рр. засвідчує неефективне використання туристичного потенціалу

регіону та не вирішення ряду питань розвитку галузі загалом. Незважаючи на

позитивну динаміку, а саме збільшення кількості суб’єктів туристичної

діяльності (так, порівняно з 2004 р. станом на 1.01.2012 р. кількість суб’єктів

туристичної діяльності зросла більше ніж у 4 рази і становить 139 суб’єктів)

більше ніж 80% з них (120 підприємств) складають туристичні агентства, які у

своїй діяльності не орієнтуються на розвиток внутрішнього та в’їзного туризму

[108].

157

Протягом 2010 р. обсяги наданих послуг ще мали тенденцію до

збільшення, насамперед, за рахунок збільшення кількості турпідприємств на

ринку туристичних послуг Черкащини. Але, починаючи з 2011 р. ця тенденція

пішла на спад, разом з тим, знизились і надходження до бюджету. Адже

кількість турпідприємств збільшилася за рахунок турагентів, які сплачують

єдиний податок [108].

Спостерігалася тенденція до зменшення кількості туристів у 2011 р.

порівняно з 2010 р., які обслуговуються суб’єктами туристичної діяльності

Черкаської області. Така ситуація пов’язана як з об’єктивними (світова криза,

зміна пріоритетів серед туристів, недостатній рівень інфраструктури,

незадовільний стан окремих об’єктів в м. Канів та м. Чигирин), так і

суб’єктивними причинами (відсутність чіткої організації в галузі,

неконтрольованість суб’єктів туристичної діяльності у зв’язку з процесами

реорганізації) [108].

Покращенню розвитку туріндустрії в Черкаському регіоні може сприяти

впровадження сільського зеленого туризму.

Відповідно до словника з подорожей, туризму та гостинності С. Медліка,

розрізняють декілька видів туризму у сільськогосподарському секторі.

Сільський туризм (rural tourism) – відпочинковий вид туризму,

сконцентрований на сільських територіях. Агротуризм (farm tourism) –

відпочинковий туризм, що передбачає використання сільського (фермерського)

господарства. Агротуризм може проявлятись у різних формах, але завжди

включає винаймання помешкання. Екотуризм – це форма подорожі, сприятлива

для навколишнього середовища. Синонімом поняття "екотуризм" є зелений

туризм (green tourism), природничий туризм (nature tourism). Виділяються такі

форми екотуризму – активний екотуризм (піший, велосипедний, водний,

кінний, рибальство), фауністичні та флористичні поїздки (орнітологічні

поїздки, полювання, тематичні поїздки), культурологічні й етнографічні

поїздки. Сільський туризм і його різновидність агротуризм мають багато

158

спільного з екотуризмом і часто відповідають багатьом його пріоритетам,

зокрема: збереження природничого та культурного середовища, підтримка

добробуту місцевої громади, постачання туристам харчів з місцевих продуктів

[74; 108].

Наведені вище поняття, пов'язані з сільським туризмом і екотуризмом,

вже знайшли своє використання для визначення форм туристичного руху в

Україні. Зокрема, відпочинок в українських селах було визначено як "сільський

зелений туризм". Він охопив широкий спектр форм відпочинку на селі: від

стаціонарного відпочинку у сільській місцевості (власне сільський туризм),

відпочинку у туристичних центрах і курортах, що розташовані у селищах і

малих містах, до відпочинку у сільських дворогосподарствах (агротуризм).

Визначення сільського руху як "зелений" підкреслює його проекологічну

орієнтацію [74].

Таким чином, ідея концепції іміджу Черкаського регіону виглядає

наступним чином: «Черкащина – центральний регіон України, соціально-

економічний розвиток якого базується на симбіозі агропромислового та

туристичного комплексу». Цільова аудиторія: представники місцевої влади,

інвестори, ділові кола, внутрішні та зовнішні туристи. Метою концепції іміджу

Черкаського регіону є: залучення більшого кола інвесторів, збільшення

грошових надходжень в бюджет регіону за рахунок зовнішнього туристичного

потоку, збільшення рівня впізнаваності регіону серед цільової аудиторії,

покращення рівня життя населення, вихід на якісно нові соціально-економічні

та екологічні європейські стандарти.

Формування іміджу Черкаського регіону на засадах всебічного розвитку

сільськогосподарського комплексу та сільського зеленого туризму дозволять

відновити морально застарілий технічний потенціал промислових та

сільськогосподарських підприємств, інфраструктуру регіону, культурну

спадщину, покращити інвестиційний клімат, збільшити інтерес приватного

сектору до сільського господарства та забезпечити розвиток публічно-

159

приватного партнерства, створити нові виробництва на інноваційно-

інвестиційній основі.

Цілі та завдання нового етапу розвитку України, яка має зарекомендувати

себе як конкурентоспроможна та високотехнологічна країна в контексті намірів

набуття повноправного членства в ЄС та входження її до економічних структур

Євросоюзу, вимагають значного прискорення та поглиблення якісних

перетворень у економічній і соціальній сферах діяльності регіонів. У зв’язку з

цим формування концептуальних основ іміджу Черкаського регіону у

перспективі формує шляхи, якими повинно здійснюватися активне просування

вперед, та концентрує увагу на пріоритетних напрямах регіонального розвитку,

як ключових умов для посиленого інтегрування у національну економіку.

Потенційні можливості агропромислового комплексу Черкащини та високі

ставки влади України на розвиток сфери послуг повинні стати пріоритетними у

формування сприятливого іміджу регіону. Але спершу необхідно вирішити

низку проблем, які гальмують сталий розвиток Черкаської області, серед яких:

забруднення навколишнього середовища, моральна застарілість обладнання на

підприємствах провідних галузей, недостатня підтримка розвитку малого та

середнього бізнесу, високий податковий тиск на суб'єкти господарювання,

недосконалість здійснення інформаційної політики виконавчою владою регіону

тощо. Тому на шляху до формування іміджу Черкаського регіону на засадах

розвитку агропромислового комплексу та сфери послуг розв’язання цих та

інших проблемних питань є головним завданням, що постає перед органами

виконавчої влади області.

160

Висновки до розділу 2

1. Впливові представники різних сфер діяльності України, незалежні

експерти серйозно замислюються над важливістю створення сприятливого

іміджу країни та її регіонів. Але передумови для цього не можуть зявитися за

умов загального занепаду економіки та соціальної сфери країни, відсутності

цільової інформаційної політики та іміджевої складової в стратегічних планах

соціального та економічного розвитку території .

Розвиток української економіки у 2010-2015 рр. є неоднозначним,

конфліктним та нестабільним. Тривалість дисбансів як на національному, так і

на регіональному рівнях перешкоджають формуванню сприятливого іміджу

країни. Аналіз основних соціально-економічних показників в цілому по Україні

та за регіонами підтвердив хиткий та кризовий стан національної

економіки,конфліктні процеси в відтворені соціальної сфери. Найбільше серед

всіх галузей проблемною є промисловість, її скорочення впливає на негативну

динаміку ВВП України .

2. Черкаська область серед інших регіонів України викликає особливу

зацікавленість. Останні пять років відзначені покращенням динаміки багатьох

соціально-економічних показників. На думку автора, саме

сільськогосподарський сектор економіки регіону потребує детального

дослідження. За проведення правильної політики представниками регіональної

влади, можливе створення сприятливого іміджу Черкаської області, відмінного

від інших областей країни за рахунок саме розвитку сільського господарства.

Навіть зараз, в умовах економічної кризи, Черкащина займає перші місця

серед інших українських регіонів за сільськогосподарськими показниками.

Важливо, що такий імідж сприятиме веденню ефективної

зовнішньорегіональної політики та налагодженню вигідних торгівельних

відносин з іншими країнами світу.

161

3. Інтеграція до європейської спільноти вимагає не лише виявлення

переваг регіону, а й визначення проблемних питань та загроз, розробки

подальших заходів для їх усунення. Для цього необхідно сформувати основні

завдання соціально-економічного розвитку Черкаської області. Цікавим у

сприянні розвитку Черкащини, як сільськогосподарського регіону, є розвиток

сільського зеленого туризму, що набув своєї популярності у багатьох

розвинутих країнах світу.

162

РОЗДІЛ 3. ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ РЕГІОНУ

НА ЗАСАДАХ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ

3.1. Формування концептуальних підходів до розробки стратегії

управління розвитком регіону з урахуванням іміджевої складової

Прагнення України до побудови економічно розвиненої держави на

засадах слідування європейським стандартам, вимагає чіткого позиціонування

її на міжнародній арені. Це можливо за допомоги правильно сформованого

іміджу як країни, так й її регіонів. Іміджування регіону за своєю суттю – це

синтез місії регіону та стратегії розвитку країни.

Проблема формування іміджу території на сьогодні викликає інтерес не

лише у фахівців зі зв’язків з громадськістю, а також у політичної та ділової

еліти, фахівців регіонального та галузевого менеджменту. Відносини

«держава – бізнес – суспільство» сьогодні побудовані на активному

співробітництві із засобами масової інформації, просуванні літератури

рекламного характеру, державної символіки та використанні українських

культурних традицій. Важливою умовою є те, що даний процес не повинен

відтворюватися самостійно та природно, до цього повинні бути залучене

широке коло фахівців та науковців. Всі аспекти життєдіяльності країни та її

регіонів повинні працювати на імідж, щоб у підсумку отримати його як

сприятливий.

Передумовою позитивних зрушень в країні та її регіонах є позитивно та

професійно сконструйований імідж території, який у теперішньому часі стає

реальним та одним з найважливіших ресурсів менеджменту. Це відбувається

через активні процеси інформатизації, забезпечення процесів інформаційної

прозорості, глобалізації та інтернаціоналізації економічного та соціального

простору, стрімкі процеси кластеризації у всіх сферах господарської

діяльності. Імідж та репутація території є основними факторами для просування

163

державних та регіональних проектів, активізації процесів інвестування. І це

також, на думку фахівців, є конкурентним ресурсом для покращення відносин

державного та приватного секторів, позитивних змін в парадигмі відносин

«влада-бізнес-населення».

Світовий досвід позиціонує формування іміджу як національну специфіку

стратегічного розвитку, відповідного планування регіональних господарських

комплексів та загальні положення відповідні до сучасних законів менеджменту.

Ключовим загальним положенням розвитку теорії та практики менеджменту в

питаннях стратегічного планування, постає питання забезпечення дії двох

законів: розвитку та безпеки територіальних систем. Методика стратегічного

планування повинна сприяти активній участі усіх зацікавлених і компетентних

осіб у процесі регіонального планування та реалізації стратегії розвитку

відповідно до їх інтересів і можливостей.

У сучасному практичному регіональному менеджменті саме процеси

інформаційної якості та прозорості, відповідності розвитку прогресу,

забезпечують рух до майбутнього, формують засади використання сучасних

механізмів та інструментів діяльності, надають наукової обґрунтованості

заходам.

Механізми та інструменти впровадження позитивного іміджу як мети

інформаційної якості в системі планування та прогнозування розвитку

території, на сьогодні для України нагальна потреба. Зацікавленість у такому

відображені управлінських дій існує та набуває поширення за рахунок

включення в управлінські технології інформаційних інструментів забезпечення,

поширення технологій комплексної інформатизації та автоматизації, всебічного

використання мережевих зв’язків.

Протягом багатьох років, особливо в післявоєнній Західній Європі,

стимулювання регіонального економічного розвитку відбувалось через такі

управлінські інструменти, які робили акцент на зовнішніх, а не внутрішніх

факторах розвитку. Уряди намагалися впливати на інвестиційну мобільність,

164

пропонуючи пільги і гранти для прямих інвестицій в конкретних окремих

регіонах. Це був, по суті, підхід «згори вниз», який широко використовували з

1950‐х років до 1970‐х років, і який часто застосовують і сьогодні. Однак, це

вже не вважається достатнім в більшості європейських країн. Досвід доводить,

що успішні регіони повинні домогтися успіху в створенні власних внутрішніх

можливостей і поліпшенні внутрішніх умов, що впливають на здатність

залучати і утримувати інвестиції, формувати свої унікальні можливості

розвитку за рахунок позитивного іміджу, новітніх технологій кластиризації та

поширення інституту довіри між владою, бізнесом та населенням [120].

Під «внутрішніми» розуміються такі можливості, знання та процеси, які

формально або фактично задіяні місцевими або регіональними суб'єктами. Ці

можливості й умови часто пов'язані з тим, як регіон визначає і комплексно

вирішує свої проблеми, як він прагне вирішувати ці проблеми і створювати

можливості, які лежать в межах його досяжності, наприклад, щодо освіти і

професійної підготовки, активних процесів підтримки бізнесу. Відображення

реальних подій, планів в інформаційному просторі саме і є елементом

іміджевої складової, передумова формування іміджевої технології. Тому чіткий

зв'язок між реальним станом подій, процесами управління, плановими

заходами та інформаційним відображенням у цільовому просторі і є бажаним

іміжмейкінгом в системі регіонального менеджменту. Така система відносин та

налагоджених комунікацій в Україні ще відсутня. Це майбутнє, яке повинне

базуватися на таких процедурних складових:

1. Визначенні мети руху, та її чіткому окресленні з позиції

економічних та соціальних інтересів, прогнозуванні пріоритетів інформаційної

економіки та інформаційного суспільства.

2. Діагностуванні існуючих проблем та наявних конфліктів.

3. Формуванні наукових засад стратегічного розвитку та публічного

визнання концептуального відображення прогресивного руху не лише системи

менеджменту, а й бізнесу, спільноти.

165

В регіональному менеджменті в процедурах розробки національної

концепції щодо регіонального розвитку, первинним постає питання

стимулювання управлінських іміджевих технологій з метою підтримки

розвитку та забезпечення консолідації інтересів усіх учасників процесу. Тому

важливо заохочувати регіональні та місцеві партнерства з планування,і це

називається процесом планування розвитку «знизу вгору».

Методика, що пропонується, підкреслює два виміри інтегрованості. Це

новітній напрям інтегрованості у парадигмі управлінських відносин «стратегія-

інформаційна культура- імідж регіону-економічне та соціальне зростання». В

такому розуміння особливо важливими для планування регіонального розвитку

постають нові форми активної інтегрованості: горизонтальна та вертикальна.

Горизонтальний вимір передбачає таку інтегрованість компонентів

стратегії:

економічний розвиток, соціальний розвиток плюс надання публічних

послуг та інфраструктура, захист навколишнього середовища та природних

ресурсів); інтегрованість галузей (міжгалузевий підхід замість галузевого

підходу). Вузький інституційний підхід врахування іміджевих компонентів

(підприємств, галузей, ринків, інфраструктурних елементів)

Вертикальна інтегрованість передбачає узгодження регіональних планів

розвитку з ієрархічно вищими системами – державними стратегіями і

програмами, а саме: державною стратегією регіонального розвитку, галузевою

стратегією і планами, державними цільовими програмами,бюджетними

програмами, заходами системного інформаційного забезпечення та формування

новітніх інформаційних технологій та саме іміджевих.

У реальному житті компоненти стратегії є сукупністю або системою

різних і постійних взаємодій. Однак, ці аспекти часто розглядаються окремо в

плануванні та управлінні, при наявності неврахованих інформаційних

комунікацій і ефектів синергії. Такий спосіб планування на практиці

призводить до неефективного використання обмежених ресурсів, що у

166

подальшому формує зони конфліктів та проблем. Причиною цьому є

вузько‐галузевий або вузько‐компонентний підхід до планування розвитку.

Процес планування починається зі стратегічної платформи, яка представляє

собою довгострокову стратегічну складову (компоненту). Операційна частина

стратегії складається з компонентних (економічний, соціальний та екологічний)

планів розвитку та операційної короткотермінової частини, що складається з

плану реалізації, фінансового плану, плану моніторингу та оцінки, плану з

нарощування потенціалу (зміцнення спроможності). Реалізація стратегії

відбувається в іншій послідовності, починаючи з плану реалізації, який містить

проекти і програми, потім ‐ компонентні плани і, нарешті ‐ досягнення

стратегічних цілей та бачення розвитку (рис. 3.1).

*Розробка автора

Рис. 3.1 Процес планування та реалізації стратегії розвитку регіону

Першим етапом, як вже було зазначено, є розробка стратегічної

платформи. Обов’язковими її структурними елементами є:

резюме аналізу ситуації – соціально-економічний аналіз;

ключові внутрішні і зовнішні чинники – SWOT‐аналіз;

процедури діагностування;

СТРАТЕГІЧНА ЧАСТИНА

Стратегічна платформа: соціально-економічний аналіз,

SWOT‐аналіз, діагностування, стратегічне фокусування,

формування стратегічного іміджу, стратегічні цілі розвитку

Пр

оц

ес п

лан

уван

ня

Пр

оц

ес реал

ізації

КОРОТКОТЕРМІНОВА ЧАСТИНА

план реалізації, фінансовий план, план моніторингу та оцінки, план з

нарощування потенціалу (зміцнення спроможності)

ОПЕРАЦІЙНА ЧАСТИНА

Компонентні плани: економічний, соціальний, екологічний,

інформаційний

167

стратегічне фокусування – визначення і відбір конкурентних переваг;

концепція сприятливого іміджу регіону – формування стратегічного

іміджу;

стратегічні цілі розвитку.

Призначення стратегічної платформи полягає у тому, щоб збалансувати

взаємно суперечливі вимоги для досягнення результатів як у короткостроковій,

так і довгостроковій перспективі.

Вона поєднує різні галузеві і компонентні перспективи та збалансовує

суперечливі пріоритети,фокусується на конкурентних позиціях, яких регіон

прагне досягти, і концентрує обмежені ресурси розвитку для досягнення

визначених стратегічних цілей. Нарешті, вона забезпечує контроль виконання і

вбудованість в ієрархічно вищі стратегії і плани розвитку.

Процес розробки стратегії регіонального розвитку, зазвичай, починається

з підготовчого етапу. У рамках цієї фази область забезпечує виділення

необхідних ресурсів і адекватну участь регіональних зацікавлених сторін у

роботах зі стратегування. Підготовчий етап складається з наступних кроків:

офіційний запуск процесу розробки стратегії;

створення команди розробників стратегії;

визначення та мобілізація зацікавлених сторін ( як внутрішнього так і

зовнішнього середовища).

Окрім команди розробників і регіональної групи партнерства, є дві

додаткові важливі структури для розробки стратегії: керівний комітет і робочі

групи (фокус‐групи). Керівний комітет – це орган, призначений для управління

процесом стратегічногопланування.Робочі групи (фокус‐групи) – це колектив,

що складається з 70‐100 представників органів місцевого самоврядування

(муніципалітетів), громадських організацій, місцевих установ та інститутів,

експертів, делегованих для участі у процесі розробки стратегічного плану. Такі

групи є головним оперативним органом процесу розробки стратегії в кожній з

цільових сфер.

168

Після того, як процес підготовки стратегії регіонального розвитку

офіційно запущений, команда розробників може приступити до підготовки

соціально‐економічного аналізу області в якості першого етапу розробки

Стратегії. Соціально‐економічний аналіз (СЕА) є важливою, але не єдиною

складовою процесу розробки Стратегії, тому не може розглядатись окремо від

інших етапів роботи. Проте саме СЕА лягає в основу розробки можливих

сценаріїв розвитку, визначення сильних та слабких сторін регіону.

Соціально‐економічний аналіз (інші назви – аналіз ситуації, базовий

аналіз) повинен охоплювати всі важливі аспекти життєдіяльності і розвитку

цільового регіону.Правильно зроблений і адекватно використаний аналіз

ситуації дозволяє членам робочої групи краще зрозуміти актуальний стан та

тенденції в економічній, соціальній та екологічній сферах регіону. Цей аналіз

також створює потужну основу для своєчасного виявлення бажаних і

небажаних змін в регіоні, а також основу для прийняття обґрунтованих рішень

щодо регіонального розвитку.

Соціально-економічний аналіз проводиться у декілька етапів:

збір та обробка двох видів даних: первинні (якісні, менш формальні, такі,

що висловлюють думки, суб'єктивні) і вторинні (кількісні, офіційні, статистичні

і об’єктивні);

порівняльний розрахунок показників за певною сферою діяльності за

останні п’ять років (відносні та абсолютні величини, темпи росту, приросту);

виявлення чинників позитивної або негативної динаміки показників

розвитку;

формування висновків по підрозділах показників та загального;

оцінка впливу іміджу на негативні стани економіки та ін .

Рекомендовано новітній напрям оцінки впливу іміджу на негативні стани

економіки. Це оцінка:

1. економічних складових - інвестиційної та інноваційної привабливості,

скорочення інвестицій,

169

2. соціальних - міграція; послуги, розмір заробітної платні, тощо.

Соціально-економічний аналіз регіону має попереджувальний характер: він

показує, від чого слід відмовлятися (де витрати перевищують вигоди), а також

– куди потрібно спрямовувати ресурси, де є потенціал для розвитку, які сфери

та види діяльності більш усього страждають від негативного іміджу. Структура

показників, що аналізуються, може відрізнятися в різних регіонах, залежно від

основних регіональних інтересів і наявності даних.

Соціально-економічний аналіз регулюється Постановою «Про

затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу та оцінки

реалізації регіональних стратегій розвитку» (№1186 від 16.11.2011 р.), в якій

частково визначено загальний зміст аналітичної частини: «7. Аналітична

частина регіональної стратегії повинна містити дані про: географічне

розташування; ландшафтні особливості рельєфу, характеристику ґрунтів та

гідрологію; природно‐ресурсний потенціал;кліматичні умови (температурний

режим, опади, вологість повітря, вітри тощо);адміністративний поділ, місце в

загальнодержавному розподілі праці; особливості соціально-економічного

розвитку в динаміці за останні п'ять років;екологічну ситуацію на території

регіону; політичну ситуацію; фінансово‐бюджетну ситуацію; рівень життя

населення та його ділову активність.Основою для розроблення аналітичної

частини є офіційні дані Держстату, його територіальних органів, інформаційні

матеріали соціологічних опитувань тощо. Система показників, необхідних для

проведення аналізу стану розвитку регіону, визначається розробником

регіональної стратегії. У процесі підготовки аналітичних матеріалів

регіональної стратегії, можуть використовуватися картографічні, ілюстраційні

та інші матеріали, зокрема, економіко-географічні карти та схеми, кадастрові

карти, схеми та креслення, фото матеріали, інтернет-карти території тощо.

Аналітичні матеріали регіональної стратегії готуються як щодо регіону, так і

щодо його окремих частин, що відрізняються специфікою проблем соціально-

170

економічного розвитку. На підставі таких матеріалів визначаються основні

проблеми розвитку економіки регіону та соціальної сфери.» [101].

Також рекомендується використовувати матеріали статистичних даних

Міжнародного економічного форуму, Світового банку, публікацій академічних

інститутів та дослідницькихцентрів, соціологічних служб. Важливо, щоб аналіз

був досить детальним, але не переобтяженим надмірною кількістю цифрових

даних та розлогих текстів наукового характеру.

Наступним етапом формування стратегічної платформи, є дослідження

ключових внутрішніх і зовнішніх чинників за допомогою SWOT‐аналізу, який

являє собою ефективний метод ідентифікації внутрішніх сильних і слабких

сторін і розпізнавання зовнішніх можливостей і загроз. SWOT‐аналіз показує,

яким чином краще застосувати власні сили і зменшити внутрішні слабкості,

оптимально використовуючи зовнішні можливості, усуваючи загрози. Таким

чином, SWOT‐аналіз, зазвичай, використовується для виявлення найбільш

важливих внутрішніх і зовнішніх факторів, що мають значення для розвитку

регіону.

Слід детальніше розглянути SWOT‐аналіз в контексті стратегічного

планування та його активного поширення на оцінку інформаційних та

іміджевих загроз.

Загальний успіх певного суб’єкта (окремої особи, підприємства, установи,

території) істотно залежить від успіху в організації відносин з навколишнім

середовищем. Системний підхід у визначенні взаємодій між внутрішніми

процесами в суб'єкті і його середовищем є функцією стратегічного управління.

За своєю суттю, цей підхід повинен налаштувати внутрішню поведінку суб'єкту

на формування необхідних змін при взаємодії з навколишнім середовищем.

Для підприємств здатність адаптувати внутрішню поведінку відповідно

до інформації з навколишнього середовища є постійною необхідністю для

виживання і розвитку, тому що вони залежать, в значній мірі, від відносин, які

існують у навколишньому середовищі,більшість яких знаходиться поза їх

171

контролем. Необхідність постійного реагування на зміни в навколишньому

середовищі є більш актуальним фактором для приватних компаній, ніж для

державних установ та організацій, чия головна мета полягає в тому, щоб

ініціювати позитивні зміни в навколишньому середовищі, а не внутрішньо

налаштовуватися до зовнішніх імпульсів.

У контексті стратегічного планування підприємства і території

стикаються з аналогічними проблемами, що призводить до важкої боротьби за

обмежені ресурси і їх швидкого перекидання з одного виду діяльності до

іншого, від одного проекту до іншого. Стратегічні плани представляють собою

орієнтири, які відключають механізми активації небажаних відхилень, надаючи

чіткий зв'язок між довгостроковою нормативною рамкою та повсякденним

управлінням діяльністю.

Стратегічне бачення розвитку іміджу в підприємницькій діяльності

використовується в маркетингових цілях, в цілях створення цільового

публічного іміджу (але також і для того, щоб приховати певні сегменти

стратегії), і тому загальновідомі елементи бачення часто не мають значення для

об'єктивного сприйняття реальних стратегічних цілей. Натомість, бачення

розвитку регіонів та інших територій мають на меті позначити напрям розвитку

і, в багатьох випадках, вони представляють стратегічні визначення, які

формують бажаний імідж, що повинен бути підтриманим широким колом

суб’єктів.

Для підприємств стратегічні плани мають внутрішній характер, особливо

щодо їх технічного сегмента, який аналізує внутрішні (сильні і слабкі сторони) і

зовнішні (можливості і загрози)фактори, ‐ в той час як для регіонів участь,

розуміння і прийняття документів стратегічного планування численними

регіональними зацікавленими сторонами, є передумовою успішного їх

впровадження.

SWOT‐аналіз був вперше публічно представлений професором

бізнес‐адміністрування Кеннетом Р. Ендрюсом з Гарвардської школи

172

бізнесу.Термін (акронім) SWOT створено першими літерами англійських слів:

(Strengths) сильні і(Weaknesses) слабкі сторони, (Opportunities) можливості і

(Threats) загрози. Сильні і слабкісторони є внутрішніми, а можливості і загрози

– зовнішніми чинниками. SWOT‐аналіз може бути застосований

підприємствами і організаціями незалежно від їх розміру. SWOT‐аналіз може

бути використаний окремими особами, щоб полегшити життєвий вибір

(наприклад,вибір професії, планування кар’єри), але найчастіше SWOT‐аналіз

використовується для стратегічного планування. SWOT‐аналіз зазвичай

використовується на початкових фазах планування як корисний інструмент для

ініціювання та подальшого моніторингу стратегічної і проектно‐орієнтованої

діяльності. Він часто використовується в тих випадках, коли за короткий період

часу потрібно виконати комплексний аналіз стратегічної ситуації [72; 169; 170].

SWOT‐аналіз допомагає особам, які приймають рішення, і іншим

зацікавленим сторонам регіону зосередитися на ключових питаннях, що ведуть

до мети, якої треба досягнути. Застосування SWOT‐аналізу може допомогти в

досягненні максимальних результатів,концентруючи найкращі сильні сторони в

тих сферах, де є найбільші шанси на розвиток.

Стратегічне фокусування є інструментом стратегічного планування, який

використовується для визначення та відбору конкурентних переваг. Через

стратегічне фокусування визначаються ключові акценти стратегії – вибираючи

перспективні конкурентні переваги з одного боку і найбільш важливі проблеми

з іншого.

Конкурентні переваги є факторами конкурентоспроможності, які являють

собою вимоги, щоб зробити один регіон більш привабливим, ніж інші.

Регіональна конкурентоспроможність проявляється у балансі вироблення

необхідної кількості якісних за міжнародними стандартами товарів (послуг) та

утримання високого рівня доходів від їх реалізації.

Через стратегічне фокусування визначаються ключові акценти стратегії,

вибравши перспективні конкурентні переваги з одного боку, і найбільш

173

важливі проблеми з іншого. SWOT‐аналіз в значній мірі сприяє стратегічному

фокусуванню, оскільки він вже дає певні елементи визначених внутрішніх

факторів і зовнішнього середовища. Стратегічне фокусування, як правило, має

основою визначення та класифікацію переваг, які характеризують регіон.

Наступним етапом в процедурі розробки стратегічного плану регіону

виступає діагностика. Саме діагностика дозволяє визначити реальне положення

регіонального господарського комплексу з позиції його позитивного або

негативного стану. Визначити проблемні зони та їх сфокусувати. Підходам та

положенням управлінських засад діагностування буде присвячено другий

параграф третього розділу.

Розробка концепції сприятливого іміджу регіону є наступним пунктом в

процесі розробки стратегії. З цього моменту припиняється аналіз ситуації,

діагностичні процедури і починається формулювання того, чого хочемо

досягти в регіоні зі стратегічної точки зору, заснованої на висновках та

результатах експертиз.

Імідж являє собою цілеспрямовано сформовану бажану картину

можливого майбутнього регіону. Це майбутнє нагадує про критичні питання і

проблеми в регіоні та визначає:

ідеальний варіант іміджу, що є сконструйованим та формує рух та

управлінські дії;

громаду, що необхідно побудувати. Це має надихнути і спрямувати

кожну людину на шляху до спільної мети в майбутньому і надати сенс всім

заходам з розвитку в регіоні, незалежно від того, чи вони стосуються

інституцій, організацій або окремих осіб.

Процес підготовки іміджу регіону передбачає формування спільної

перспективи через описання того, що зацікавлені сторони погодили з точки

зору спільного майбутнього регіону, та відбувається у шість етапів (рис. 3.2).

Спільна перспектива, що відображена в іміджі, являє собою поєднання

існуючих глибоко укорінених норм і цінностей, на яких регіон базується

174

(фактичний/поточний імідж), і нових норм і цінностей, які він хоче застосувати

в майбутньому для подолання проблем і викликів та забезпечення позитивного

(стратегічного) іміджу.

*Розробка автора

Рис. 3.2 Процесне відображення розробки іміджу

Встановлено чітку різницю між фактичним (поточним) іміджем регіону

та стратегічним. Вона виражена у положеннях, що представлені у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Порівняння фактичного (поточного) та стратегічного іміджу

Фактичний (поточний) імідж Стратегічний імідж

1. Результат поточних дій та подій 1. Нові можливості

2. Існуючі можливості 2. Комплексне використання

потенціалу

3. Статистика в оцінці регіону 3. Облік динамічних змін у регіоні

4. Реактивне сприйняття 4. Технології довгострокового

планування та прогнозування

*Розробка автора

Пр

оц

есн

е від

об

раж

енн

я р

озр

об

ки

ім

ідж

у

Визначення мети та завдань

Оцінка та виявлення проблемних зон

Збір та систематизація інформації

Аналітична обробка

Редакційна обробка

Дослідницький звіт

175

Регіон повинен бути пізнаваним через його сприятливий імідж. Якщо ні,

то імідж є загальним, і він не обов'язково служить досягненню мети. На

сьогодні немає особливих рекомендацій щодо технології формування

сприятливого іміджу регіону. Але визначено, що імідж відіграє центральну

роль у розробці стратегії розвитку. Він служить основою для формування

стратегічних цілей, опосередковано визначає вибір напрямів розвитку і

компонентних цілей, а також відбір програм з проектами та заходами по

досягненню цих цілей.

Важливим аспектом формування та дослідження іміджу території є

використання наукового підходу. Науковість іміджевого дослідження полягає у

наступних принципових положеннях.

1. Наукове дослідження, яке у своєму фундаменті побудовано на

реальних фактах, звітах, незалежних оцінках експертів.

2. Аналітичність матеріалу, що вивчається. Інформація систематизована

та має первинну аналітичну обробку за критеріями: галузей, видів діяльності,

інфраструктурним характеристикам тощо.

3. Характеризується узагальненням матеріалу. Співвідношення фактів і

процесів розвитку, виявлення загальних тенденцій та закономірності розвитку з

урахуванням особливостей інформаційного середовища.

4. Інформація підтверджується статусними організаціями –

регіональними органами влади, торговими палатами, міжнародними

організаціями, профспілками робітників або підприємців, незалежними

експертами тощо.

5. Імідж сприймається як інформаційний продукт. Має властивості

товарності, тобто ціну, собівартість, попит та пропозицію.

Рекомендовано застосовувати наступні типи іміджевих досліджень,

затребуваних у регіональній економіці:

1. Зондувальні дослідження. Підтвердження глибини проблеми, сфер,

напрямів розповсюдження можливих конфліктів. Методи: статистичний та

176

математичний аналіз, незалежна експертна оцінка, аналіз кейсів, робота фокус-

груп.

2. Каузуальні дослідження. Орієнтовані на визначення причинно-

наслідкових зв’язків. Методи: експертні висновки, опитування.

3. Дескриптивні. Дають відповіді на питання «що?», «де?», «коли?»,

«як?». Методи: описові, загальнооцінюючі.

4.Діагностичні. орієнтовані на постановку діагнозу. Наприклад, визнання

існуючого іміджу регіону позитивним чи негативним. Методи: експертної

оцінки, SWOT‐аналізу. Джерела інформації про імідж (регіону, регіональних

ринків, регіональних виробників тощо) запропоновано класифікувати за

походженням, якісними характеристиками та ступенем достовірності. Надамо

систематизацію джерелам інформації:

1. Нейтральні. Спеціалізовані газети та журнали, портали та сайти

Інтернету. Характерні риси: великий обсяг інформації, але вона максимально

достовірна, швидко відновлювальна та об’єктивна. Недоліки: інформації з

одного джерела недостатньо, необхідний комплекс із різноманітних джерел та

реальне підтвердження фактів.

2. Персональні. Усні комунікації: колеги, фахівці, знайомі, родичі, друзі.

Недоліки: найвищий рівень суб’єктивності. Якість та достовірність залежать від

особливостей сприйняття інтрерв’юрованої людини.

3. Ексклюзивні. Замовлення інформаційних оглядів, аналітики в

спеціалізованих інформаційних агентствах, дослідження консалтингових або

аудиторських компаій. Це рейтингові агентства, консалтингові фірми. Вартість

даного джерела є дорогою та мало доступною, але це найбільш якісний збір

інформації. Наявність ризиків при використанні ексклюзивних джерел

максимально знижується.

4. Офіційні. Статистичні звіти, огляди та доповіді, що надаються

державними та регіональними установами, науково-дослідними центрами,

навчальними закладами. Містять інформацію про показники розвитку суб’єкта,

177

аналізуючи які можна судити про імідж. Недоліки: недостатня відкритість

інформації.

До формування концепції сприятливого іміджу регіону долучається

широке коло зацікавлених осіб: представники органів місцевого

самоврядування, палати об’єднань, представники урядових відомств,

представники бізнесової спільноти, місцеві лідери, експерти, фахівці з системи

освіти; науково-дослідні інститути, маркетологи та іміджмейкери.

Перш ніж перейти до розробки концепції сприятливого іміджу регіону з

перспективою на майбутнє (стратегічного іміджу), необхідно проаналізувати

фактичний імідж за запропонованим переліком складових, що представлена на

рис. 3.3.

Рекомендуємо проаналізувати інформаційні складові (часові межі п’ять

років). Для проведення аналізу в межах розробки стратегії розвитку регіону

рекомендовано використовувати різні види інформаційних джерел:

ексклюзивні, офіційні, нейтральні джерела інформації.

На основі проведеного діагнозу (аналізу) робочі групи виявляють

проблемні зони фактичного іміджу, так звані «діри» у ньому, які утворюють

показники, що мали негативну динаміку за досліджуваний період часу. І якщо

ці показники частково впливають на імідж регіону, то наслідком негативного

іміджу може стати зниження більшості показників соціально-економічного

розвитку регіону, а також пошкодження його репутації.

Можливо таке, що імідж, що вже склався, під впливом часового фактору

вже не є актуальним, а відповідно й ефективним. В такому випадку необхідно

переглянути пріоритети розвитку регіону та провести переорієнтацію іміджевої

складової у напрямку її реального відображення змін та руху

підприємницького середовища, галузевої спеціалізації, прогресивних змін в

соціальному секторі.

178

*Розробка автора

Рис. 3.3 Складові іміджу в стратегії розвитку регіону та їх інформаційне

відображення

ІМІДЖ РЕГІОНУ

Раціональна

складова

Інформаційна

складова

Соціально-економічна та

екологічна діяльність

Якість експортованої продукції (промислової,

хімічної, сільськогосподарської)

Рекламно-інформаційна

діяльність

Якість надання туристичних послуг

Створення кластерів (наукових, інноваційних

тощо)

Зниження рівня безробіття

Якісна інформаційна політика, що здійснюється органами місцевого самоврядування

Культура управління на рівні регіональної

влади

Здійснення публічно-приватного партнерства

Залучення відомих висококваліфікованих

спеціалістів

Наявність програм, місій та цілей

стратегічного розвитку регіону

Впровадження інноваційних проектів,

використання НТП

Якість надання житлово-комунального

обслуговування

Використання екологічних технологій на

виробництвах та у повсякденному житті

Наявність бренду

Якість реклами

Форма та особливості

поширення інформації

Участь у міжнародних та

національних програмах

Наявність символіки,

впізнавальних знаків,

слоганів

Спонсорська діяльність

179

Існують приклади активно взаємопов’язаних процесів економічного

розвитку (стрімких реформ та модернізацій) та випереджаючих технологій

іміджевого просування: Туреччина та Об’єднані Арабські Емірати – іміджеві

технології просування туристичної галузі у відповідності до системного

реформування економіки та галузевої структури; Польща – іміджеві технології

інвестиційно привабливого сільського господарства та будівельної галузі; Італія

– історико-культурна спадщина світу та системна підтримка малого та

середнього бізнесу.

Розробка нового іміджу регіону повинна спиратися на певну систему

поглядів, засоби розуміння, конструктивні принципи його формування –

концепцію. Відомо, що концепція – це комплекс положень, пов’язаних

загальною початковою ідеєю, що визначає діяльність людини (дослідницьку,

управлінську, проектну, функціональну тощо), спрямована на досягнення

певних цілей та визначає стратегію дій [77].

Автором запропоновано власну концепцію сприятливого іміджу регіону,

яка базується на стандартах інформаційного суспільства (рис. 3.4).

Запропонована концепція сприяє розумінню природи іміджу як категорії

регіонального менеджменту та допоможе організувати його дослідження. Вона

відображає вихідні передумови та установки, мету та шляхи її досягнення.

Маючи концепцію, інформацію щодо фактичного іміджу, виявленого за

допомогою проведеного діагнозу, створеної інформаційної бази та

дослідницького звіту, керівні групи приймають управлінські рішення щодо

вирівнювання образу регіону або його докорінного змінення та початку

розробки стратегічного іміджу. Стратегічний імідж – це цілеспрямовано

сформований образ регіону з перспективою на майбутнє, на засадах якого

відбувається поступове управління процесами соціально-економічного,

культурного та екологічного розвитку.

180

*Розробка автора

Рис. 3.4 Концепція позитивного іміджу регіону

КОНЦЕПЦІЯ ПОЗИТИВНОГО ІМІДЖУ РЕГІОНУ

ІДЕЯ

Конкурентоспроможне позиціонування регіону на національному та міжнародному рівнях

Мета

Розробка моделі сприятливого

іміджу регіону як

ефективного інструменту

управління його розвитком

Завдання

Визначення потенційних галузей

регіону, орієнтирів та

пріоритетних напрямів розвитку

Принципи

Наукова обґрунтованість,

комплексність, баланс інтересів,

інформаційна прозорість,

управлінська культура

Механізми реалізації

Інформаційний

Соціокультурний

Ринковий

Економічний

Інструменти реалізації

- управлінські технології;

- інформаційне забезпечення;

- стратегічне планування;

- комплексне діагностування;

- прогнозування з використанням

технологій форсайт

Пріоритетні

інформаційні

напрями реалізації

рекламні

Інтернет

маркетингові

и т.д.

Інф

орм

ацій

не

заб

езп

ечен

ня

Ро

зпо

всю

дж

енн

я ч

ерез ін

фо

рм

ацій

ні к

анал

и

Сприйняття цільовою аудиторією та зацікавленими сторонами

181

Такий імідж є виразом найбільш бажаного образу регіону. Він допомагає

виявити перспективні та поточні потреби в інформаційному відображенні

соціально-економічного розвитку території.

Стратегічний імідж повинен розроблятися на основі потенційних

можливостей регіону та соціально-орієнтованих принципах. Таким чином, на

шляху до його формування виникає проміжний імідж – субімідж,який

відображає один з пріоритетних напрямів розвитку регіону. До субіміджу слід

віднести потенційний імідж, відповідальний імідж тощо. Необхідно надати

визначення цим категоріям. Потенційний імідж – це такий образ регіону, який

сформований на засадах виявленого потенціалу регіону, просуває його та

вважається найбільш ефективним інформаційним відображенням реальних

можливостей регіону. Відповідальний або соціально-орієнтований імідж – це

образ регіону, який сформований на пріоритетах розвитку соціальної сфери

регіону. Імідж ринків та ринкової культури, імідж бізнес сектору, імідж

виробництв, імідж системи управління та управлінської культури – все це є

низка проміжних образів, з яких будується загальний стратегічний імідж

регіону. Інтегрований процес формування іміджу регіону в стратегічному

плануванні його розвитку представлено на рис. 3.5.

Стратегічні цілі народжуються на основі концепції позитивного іміджу

регіону та визначених стратегічних напрямів його формування, представляють

першу трансформацію і конкретизацію бачення і акцентів. Вони встановлюють

основні напрями для досягнення стратегічного іміджу та ототожнюють кінцеві

результати, які повинні бути досягнуті до кінця стратегічного періоду.

Фінальна частина стратегічної платформи включає в себе визначення

стратегічних цілей і контроль щодо їх узгодження по горизонталі і вертикалі.

Контроль узгодження включає два аспекти гармонізації:

горизонтальний – взаємна, міжкомпонентна і міжгалузева;

вертикальний – узгодження зі стратегіями і планами вищого рівня.

Додатковий аспект гармонізації стратегічних цілей може включати перевірку на

182

відповідність просторовим параметрам там, де ці параметри є важливими для

досягнення цілей, і де існують відповідні територіальні плани.

*Розробка автора

Рис. 3.5 Інтегрований процес формування іміджу

Така відповідність важлива для того, щоб регіональні стратегії розвитку

представляли невід'ємну частину загальної системи планування в Україні, що

сприяє послідовності і стійкості системи розвитку країни. Крім того, ця

відповідність, як очікується, сприятиме виділенню значних коштів з

державного фонду регіонального розвитку. Для цього регіональні плани

розвитку повинні бути у відповідності з національними пріоритетами,

представляючи свого роду плани реалізації цих пріоритетів. Крім того, така

відповідність сприяє більш ефективному витрачанню коштів, поєднанню

фінансових ресурсів з різних рівнів управління, уникаючи дублювання

ініціатив та суперечливих втручань, і роблячи правильне використання

Стратегічний імідж

організація комунікацій;

формування

інформаційних систем;

нові характеристики

демократії.

Фактичний імідж

Оцінка іміджу регіону

незалежними

експертами із

врахуванням соціально-

економічних показників

СТРАТЕГІЯ

соціально-

економічного та

інформаційного

розвитку регіону

Мета розвитку

Програма по формуванню іміджу

Активний імідж Практичні заходи Результат

Образ регіону

183

синергетичних ефектів, які є результатом застосування спільного інтегрованого

підходу до розвитку.

Кількість стратегічних цілей не повинна перевищувати позначку шість.

Завелика кількість цілей може призвести до розпорошення незначних ресурсів

розвитку і зниження ефективності реалізації стратегії. Важливо, щоб цілі

відповідали аналізу ситуації, SWOT‐аналізу, були у відповідності із визначеним

стратегічним іміджем регіону.

Стратегічні цілі – останній елемент, яким завершується робота з

підготовки стратегічної платформи. У якості відправної точки для практичної

реалізації стратегії, стратегічна платформа повинна бути схвалена регіональним

партнерством [49; 50]. Для цього проект стратегічної платформи потрібно

надати для ознайомлення існуючим і потенційним членам регіональної групи

партнерства, з проханням представити свої коментарі, зауваження тапропозиції.

Крім того, доцільно організувати презентацію проекту стратегії через

регіональні ЗМІ та інші канали комунікації. Після отримання коментарів та

внесення необхідних поправок до проекту документа, слід провести робочу

зустріч команди розробників для затвердження проекту. Нарешті, проект

документа подається на розгляд та затвердження обласної ради.

Забезпечення реалізації концепції сталого розвитку є ключовим фактором

у процесі формування позитивного іміджу регіону (рис. 3.6).

Для формування стійкого позитивного іміджу території в очах членів

різних груп цільової аудиторії, недостатньо одного впізнавання

країни/регіону/міста і уявлень про його життя, які можна отримати, наприклад,

зі ЗМІ. Впізнаваність – це констатація фактів, яка може мати безліч відтінків –

від позитивного до байдужого чи навіть негативного. До того ж впізнаваність

не гарантує підвищення продуктивного інтересу до території, наприклад, появи

конструктивного бажання інвестувати гроші в регіональні проекти або

переїхати на проживання [14; 26].

184

*Розробка автора

Рис. 3.6 Взаємозалежність суспільного прогресу розвитку та позитивного

іміджу регіону

Важливе місце і роль у конструюванні та підтримці сприятливого іміджу

регіону відіграє розвиток приватного сектору, що діє в межах його території.

Так імідж регіону та бізнес середовище мають взаємозалежне відношення один

до одного. Компанії, що вже зарекомендували себе у міжнародному

економічному просторі, мають бездоганну репутацію та перетворилися на

бренд, позитивно впливають на національний та регіональний імідж.

Репутацію таких компаній необхідно використовувати у формуванні іміджу

шляхом відкритого наголосу на ту територію, де вони здійснюють свою

діяльність. В свою чергу сприятливий імідж викликає довірчий інтерес до

заснування та ведення бізнесу у регіоні.

Відтворення економічної, фінансової та інноваційно-інвестиційної функції

іміджу регіону відбувається саме за допомогою діяльності приватних

ЕЛ

ЕМ

ЕН

ТИ

СК

ЛА

ДО

ВИ

Х

РО

ЗВ

ИТ

КУ

РЕ

ГІО

НУ

Економічні

Продуктивне утворення кластерів, підтримка конкурентоспроможної ринкової

економіки та налагодження товарних відносин (імпорт, експорт), вільна

конкуренція суб’єктів ринкових взаємовідносин, виробництво та надання

достатньої кількості товарів та послуг для забезпечення основних потреб

населення

Соціальні

Соціальна справедливість, зниження рівня безробіття та злиденності, захист

соціально слабких прошарків населення (дітей, людей похилого віку, інвалідів,

хворих), надання якісної освіти, забезпечення здорового розвитку та виховання

дітей та підлітків

Правові

Систематизована та науково обґрунтована законодавча база,

інституціоналізація та контроль над структурами місцевих органів влади та

суспільства, налагодження податкової політики

Екологічні

Контроль над рівнем забрудненості навколишнього середовища промисловими

та сільськогосподарськими підприємствами, використання екологічно чистої

продукції, контроль над якісною утилізацією промислово-побутових відходів

СП

РИ

ЯТ

ЛИ

ВИ

Й ІМ

ІДЖ

РЕ

ГІО

НУ

185

підприємств, установ та організацій. В свою чергу матеріально-сприятливий

клімат регіону, використання виробничо-економічного потенціалу, що

забезпечує приватний сектор, має реальний вплив на формування сприятливого

іміджу та інтересу у бізнес середовища, влади та людей до території.

Економічна сутність іміджу проявляється в позиціонуванні регіону як

середовища, сприятливого для ведення бізнесу та вкладення капіталу з метою

залучення інвестицій та підвищення ділової активності. Економічна сутність

іміджу проявляється у створенні взаємовигідних відносин бізнесу і влади, коли

бізнесу вигідно вкладати капітал і бути соціально відповідальним, а владі –

вигідно створювати умови для успішного розвитку бізнесу, включаючи в

господарський оборот наявний в регіоні потенціал і залучаючи відсутні

ресурси, в тому числі капітал, необхідний для успішного соціально-

економічного розвитку регіону [47].

Так як стратегічні цілі та завдання регіону в соціально-економічному

аспекті передбачають активну взаємодію державного та приватного секторів,

виникає взаємозалежність трьох процесів: формування позитивного іміджу

регіону, розвиток та взаємодія влади та розширене відтворення бізнесу.

З одного боку позитивно сконструйований імідж сприяє розвитку регіону

та веденню бізнесу, з іншого боку, позитивно впливає на імідж регіону та

викликає інтерес у державного та приватного секторів.

Метою концепції є консолідація та гармонізація соціальних, культурних,

економічних та екологічних факторів розвитку. Вона повинна забезпечувати

розвиток регіону на засадах збалансування, регулювання інтересів держави,

бізнесу із максимальним використання потенціалу території для задоволення

потреб населення.

Запропоновані підходи до стратегічного планування розвитку регіону

покликані сприяти становленню ініціативного та відповідального управління

регіональним розвитком, яке є одним із ключових викликів для українських

регіонів і країни в цілому.

186

Концепція позитивного іміджу регіону безпосередньо сприятиме

збалансованому та постійному поліпшенню якості життя громадян України за

допомогою:

збалансованого розвитку регіонів і громад;

створення нових робочих місць та інших економічних можливостей;

надання якісних публічних послуг з рівним рівнем доступності;

забезпечення чистого та безпечного середовища проживання.

Таким чином, забезпечується інтегрування ключових аспектів

життєдіяльності і розвитку: економічних, соціальних та екологічних,

стимулюючи їх безперервну взаємодію. Надання публічних послуг і просторове

планування підтримують реалізацію прийнятих рішень щодо розвитку у

певному адміністративному (регіональному) контексті, а також у просторовому

вимірі.

3.2. Вдосконалення методичного інструментарію щодо діагностування іміджу

регіону в управлінні його розвитком

Слідування новим течіям та новітнім технологіям в економіці є головною

умовою сталого розвитку країни, а за сучасних умов стрімкої інформатизації,

швидке реагування науковців на дослідження та впровадження нових категорій

в економічній науці є особливо важливим показником професіоналізму та

схильністю до створення конкурентоспроможної та високорозвиненої

економіки країни. До новинок в розвитку сучасної економічної науки належать

такі категорії, як «імідж регіону» та «бренд країни». Ці поняття викликають не

абиякий інтерес у науковців. Але імідж регіону досліджується здебільшого в

таких сферах діяльності, як культура, туризм тощо. Наразі недостатнім є

вивчення та дослідження його з точки зору розвитку регіональної та

187

національної економік, невивченим залишається питання діагностування та

оцінки територіального іміджу.

Проблеми формування позитивного іміджу регіонів потребують

детального вивчення та є актуальним питанням сучасного розвитку країни.

Досліджуючи імідж регіону як категорію економічної науки, одним із важливих

завдань, що постає перед науковцями сьогодні, є розробка та впровадження

інструментів та методів його оцінки.

Термін "діагностика" (від гр. diagnostikos - здатність розпізнавати)

використовується, насамперед, в медицині для позначення процесу

розпізнавання хвороби, визначення діагнозу. Уявлення ж про патології стану

суспільства чи індивідів і груп у цьому суспільстві як про соціальні хвороби,

утвердились разом із зародженням соціального менеджменту.

Регіональна діагностика, на думку В. Лексіна, є сукупністю спеціальних

інформаційно-аналітичних технологій, що дозволяють: описати регіональні

ситуації, що вивчаються, і проблеми в системі характерних для них ознак

(параметрів, показників); ідентифікувати ці ситуації і проблеми, тобто

прив'язати їх до відомих типологічних груп; дати кількісну і якісну оцінку цим

ситуаціям і проблемам, іншими словами, поставити остаточний діагноз;

встановити і оцінити внутрішні і зовнішні причини продіагностованих станів

[69, с.65]. Діагностика іміджу територій – це галузь соціально-економічних

знань, пов´язаних з розробкою методології і методики для точної оцінки

властивостей, станів або рівня соціального-економічного, екологічного та

культурного розвитку території, досягнутого індивідом або групою.

В науці і практиці склався певний алгоритм методики здійснення

діагностики будь-якої економічної категорії (рис. 3.7) [168]. Результатом цієї

діагностики є описання об'єкта в системі показників. Необхідною умовою є

наявність норм, нормативів, орієнтирів сфери життєдіяльності, що

діагностується.

188

*Джерело [168]

Рис. 3.7 Етапи проведення діагностики

Діагностика іміджу регіону повинна базуватися на кількох принципах, як

загальних для всіх наук, так і специфічних. Це наступні.

Принцип наукової обґрунтованості – передбачає, що результати аналізу

повинні бути валідними і надійними.

Принцип об’єктивності – передбачає оцінку реальних показників розвитку

регіону без будь-яких перебільшень.

Принцип верифікації іміджевої інформації як встановлення її

достовірності. Дійсний соціально-економічний розвиток регіону містить багато

протиріч, поодиноких фактів і випадковостей. Тому, щоб формулювати на їх

основі закономірності, необхідно перевірити емпіричні дані теорією, зіставити

відомості, отримані з різних каналів.

Попереднє ознайомлення з об’єктом

Проведення загальної діагностики

Основні проблеми сфери

Проведення спеціальної діагностики

Причини виникнення проблем по сферам

Прийняття рішень

Впровадження

Форми і методи впровадження

Кінцева оцінка результатів

189

Внаслідок цього необхідно застосовувати в діагностиці й принцип

системності. Так як проблеми формування іміджу визвані низкою причин, для

того, щоб визначити джерело і способи розв’язання проблемного питання

необхідним є мікроаналіз.

У реальній дійсності всі явища і процеси знаходяться в універсальному

взаємозв´язку та взаємодії, тому важливим принципом діагностики є принцип

причинної обумовленості.

Принцип комплексного підходу в діагностиці іміджу регіону передбачає

аналіз усіх умов, причин та факторів, завдяки яким він був сформуваний.

Принцип ефективності - не варто пропонувати образ регіону, який би не

відповідав реальним потенційним можливостям регіону та перешкоджав хоча б

одному з компонентів його сталого розвитку.

Процес формування іміджу регіону потребує багато часу. Важливо, щоб до

цього процесу були залучені не лише регіональні структури та місцеві ЗМІ, які

постійно повинні висвітлювати привабливі сторони регіону, а також науковці,

фахівці та експерти, які зможуть на засадах професійно проведеного

діагностування фактичного іміджу, сформувати та спрогнозувати бажаний

імідж території. Необхідним є впровадження комплексного та системного

підходу, складовою якого буде розробка новітніх методів, інструментів та

технологій. До технологій, які необхідно використати при діагностуванні та

формуванні позитивного іміджу території, автором запропоновано Форсайт.

Найбільш популярним і часто цитованим вважається визначення

професора Б. Мартіна: Форсайт – це систематична спроба зазирнути в

довгострокове майбутнє науки, технології, економіки та суспільства з метою

ідентифікації зон стратегічного дослідження та появи родових Форсайт-

технологій, що подають надії приносити найбільші економічні та соціальні

вигоди [184]. Тобто Форсайт – це спільне дослідження, яке присвячене

моделюванню та конструюванню майбутнього.

190

Таким чином, Форсайт являє собою систему методів експертної оцінки

стратегічних перспектив інноваційного розвитку, виявлення технологічних

проривів, здатних надати максимально позитивний вплив на економіку та

суспільство в довгостроковій перспективі [57].

Технології Форсайт є надійним фундаментом у прийнятті стратегічних

рішень щодо довгострокових інвестицій, використання ресурсів тощо. Це є

ключовим фактором у формуванні позитивного іміджу країн, регіонів, і,

відповідно, підвищенні рівня їх конкурентоспроможності на світовому рівні,

що, беззаперечно, сприятиме збільшенню прибутковості від здійснюваної

діяльності у будь-якій галузі.

Таким чином, в даний час умовою збереження власних позицій для

регіонів, є створення позитивного іміджу, який акумулює сукупність їх

конкурентних переваг. Дослідження та моделювання іміджу регіону можна

розглядати як складний, багатокомпонентний та довгостроковий процес, який

надає можливість вирішення завдань соціального та економічного розвитку

території. Кінцевою метою зазначеного процесу є посилення впливовості

території, що забезпечить приплив фінансових, кадрових, людських і інших

ресурсів.

У зв'язку з цим, на наш погляд, оптимально використовувати

комплексний підхід, заснований на інтегрованих методиках діагностування, де

надається як кількісна так і якісна оцінка процесів формування іміджу регіону

та визначення перспектив щодо моделювання привабливого образу

майбутнього іміджу регіону на основі висновків, зроблених у ході проведення

прогнозу.

Таким чином, автор пропонує наступну управлінську технологію

експрес-діагностування з урахуванням можливості подальшого визначення

перспектив розвитку іміджу регіону (рис.3.8).

191

*

*Розробка автора

Рис. 3.8 Управлінська технологія діагностування та визначення перспектив розвитку іміджу регіону

ЯКІСНА ОЦІНКАСоціально-екномічної,

культурної, рекламно-інформаційної діяльності

регіону

КІЛЬКІСНА ОЦІНКА

Мета - визначення якості уявлень учасників щодо

майбутнього іміджу регіону, формування системного бачення

варіантів розвитку регіону та визначати відповіді на можливі

виклики в управлінні соціальним та економічним розвитком

регіону

Індикативна оцінка іміджу регіону

Прогнозування методом лінійної

статистичної екстраполяції

Експрес-діагностика з використанням

громадських та експертних панелей

SWOT-аналіз

ПРОГНОЗ

отримання достовірної «карти майбутнього», опис основних можливих соціальних,

економічних та культурних подій, які впливатимуть на формування іміджу регіону

МОДЕЛЮВАННЯ

формування «дорожніх карт» основних проектів розвитку іміджу регіону

Індикатори

оцінки

економіної

складової іміджу

регіону

Індикатори

оцінки соціальної

складової іміджу

регіону

Індикатори оцінки

інформаційної

складової іміджу

регіону

ДІАГНОЗ

інтеграція показників в єдиний показник оцінки іміджу

території визначення її видової ознаки Взначення перспектив

УПРАВЛІНСЬКА ТЕХНОЛОГІЯ ДІАГНОСТУВАННЯ ІМІДЖУ РЕГІОНУ

Мета – визначення перспектив щодо моделювання привабливого образу майбутнього іміджу регіону на стику існуючих трендів, подій та

потенціалу регіону.

ДІАГНОСТИКА ІМІДЖУ ТЕРИТОРІЇ

192

Першочерговим завданням запропонованої методики експрес-

діагностування іміджу регіону є визначення перспектив щодо моделювання

привабливого образу майбутнього іміджу регіону з використанням

інноваційних інструментів.

Застосування запропонованої управлінської технології діагностування

іміджевої складової соціального та економічного розвитку регіону дозволить

отримати наступну практичну цінність:

рішення приймаються на основі бачення майбутнього, яке враховує

поточні тренди і потенціал їх розгортання;

дозволяє учасникам побачити та визначити якісні та кількісні ознаки

іміджу регіону, напрямок вектора соціального та економічного розвитку

території з метою формування привабливого іміджу;

дієвий інструмент, який може підвищити ефективність регіонального

управління;

є прикладним інструментом для побудови локальної моделі розвитку

іміджевої складової регіонального управління.

До основних методів діагностування іміджу регіону є якісна і кількісна

оцінка іміджу території. Однак, в залежності від потреб дослідження методи

підбираються індивідуально.

За авторським задумом управлінську технологію діагностування розвитку

іміджу регіону доцільно проводити в 2 етапи.

Етап 1 - якісна оцінка.

Етап 2 - кількісна оцінка.

Метою якісної оцінки повинно стати забезпечення керованості

процесами формування та моделювання іміджу, як інструменту управління

соціальним та економічним розвитком регіону. В цьому процесі постає

необхідність безперервного моніторингу його поточного стану. Автор вважає,

що одним з ефективних методів в цьому напрямі є експрес-діагностика з

використанням громадських та експертних панелей. Вона дозволить оцінити

193

ступінь зацікавленості суб’єктів регіонального управління у врахуванні

пріоритетів іміджевої сладової у стратегіях та програмах регіонального

розвитку.

Мета експрес-діагностики іміджевої складової управління соціальним та

економічним розвитком регіону – знайти і виокремити найбільш складні

проблеми управління, що вливають на формування позитивного іміджу регіону.

Ці заходи потрібно впроваджувати з метою уніфікації дослідницького процесу.

Дані такого аналізу є первинними, а висновки носять ймовірний характер, сам

процес потребує невеликих витрат часу для отримання попередньої оцінки та

дослідження поточних процесів, що впливають на формування іміджу регіону.

Автор пропонує виокремити наступні етапи експрес-діагностики:

збір інформації за допомогою експертних та громадських панелей;

аналіз структури і динаміки отриманих якісних та кількісних результатів;

групування та аналіз результатів за основними напрямами діагностики;

виявлення взаємозв’язків між основними показниками та інтерпретація

результатів;

підготовка висновку щодо можливих напрямів соціального та

економічного розвитку регіону з метою формування його позитивного іміджу.

Збір інформації за допомогою експертних та громадських панелей є

першочерговим етапом експрес-діагностики. Важливим та найбільш доцільним

в цьому процесі вбачається вибір респондентів на основі незалежної

кваліфікованої оцінки з поправкою на якість раніше зроблених експертиз.

Формування первісної групи експертів рекомендовано починати з підбору

фахівців, відомих робочій групі з досвіду попередньої роботи, за публікаціями.

Вже відібрані експерти називають інших, найбільш досвідчених і

кваліфікованих фахівців у досліджуваних питаннях, тобто використовують

метод кономінаціі [31].

Крім методів самооцінки та кономінації, до методів відбору респондентів

також належать наступні: реєстр, успішність участі у попередніх експертизах,

194

використання формальних показників, метод взаємооцінки компетентності

[31].

При формуванні експертної групи щодо оцінки іміджу регіону доцільно

адаптувати апріорний підхід що виявляє придатність фахівця виступати в

якості експерта. При проведенні експертизи компетентність фахівця

рекомендовано оцінювати кількісним методом. Розрахунок коефіцієнта

компетентності базується на самооцінці експертом рівня знань з досліджуваної

проблеми, досвіду їх використання, ступеня його знайомства з областю

експертизи [31].

Коефіцієнт компетентності (Кк) визначається як математичне очікування

коефіцієнта аргументованості відповіді експерта (Ка) і коефіцієнта його

знайомства з обговорюваної проблемою (К3). Для отримання кількісних значень

К3 і Ка експерти заповнюють дві таблиці (табл. 3.2; табл. 3.3) [31].

Таблица 3.2

Коефіцієнт знайомства респондента з обговорюваної проблеми ) [29].

Ступінь знайомства експерта з областю експертизи

найвища

высокая

висока середня нижча

средн

ей

дуже низька

0,96-1 0,75-0,95 0,5-0,74 0,3-0,49 ≥ 0,29

Для визначення коефіцієнта знайомства (К3) досить замість оцінки,

зробленої експертом, проставити відповідне кількісне значення за наступною

шкалою. Ступінь знайомства К3: дуже висока 0,96-1; висока 0,75-0,95; середня

0,5-0,74; нижча за середню 0,3-0,49; дуже низька 0,29 і менше. Це значення і є

кількісним вираженням ступеня знайомства даного експерта з областю

експертизи (К3).

195

Таблиця 3.3

Аргументованість відповіді експерта

Джерело аргументації

Довідково для робочої групи:

кількісні значення ступеня впливу

на відповідь

висока середня низька

1. Чи є Ви житем регіону? 0,56 0,40 0,16

2. Проведена Вами в даний час наукова або практична

робота з формування позитивного іміджу регіону 0,47 0,34 0,13

3. Проведений вами теоретичний аналіз проблем

регіонального управління 0,56 0,40 0,16

4. Зроблене вами узагальнення робіт з питань

дослідження досвіду формування пиозитивного іміджу

територій

0,60 0,43 0,18

5. Наявність вченого ступеня 0,11 0,08 0,03

6. Наявність у вас друкованих праць з питань

іміджевої складової управління соціальним та

економіним розвитком регіону

0,34 0,24 0,09

7. Ваша участь у семінарах з питань формування

позитивного іміджу регіону 0,29 0,21 0,08

8. Ваше знайомство з світовим досвідом щодо

формування позитивного іміджу територій 0,41 0,30 0,10

9. Ваша участь у проведених раніше експертних

опитуваннях 0,17 0,12 0,06

10. Займана вами посада 0,05 0,04 0,01

11. Рівень вашої освіти 0,14 0,10 0,04

*Адаптовано автором на основі: [31]

196

У таблиці 3.3 експерт робить відмітку, що відповідає ступеням впливу

окремих джерел аргументації на його думку. При обробці заповнених таблиць

для визначення коефіцієнта аргументованості відповіді (Ка) замість оцінок,

зроблених експертом, підставляється відповідне кількісне значення, наведене в

правій частині таблиці, і виробляється підсумовування цих значень. Отримана

сума і буде кількісним вираженням аргументованості відповіді даного експерта

на поставлені йому питання (Ка)) [31].

До таблиці 3.3 необхідно включити додаткові рядки для заповненя їх

експертом. В них експерт повинен вказати ступінь впливу джерела на його

думку: високий – 0,75-1, середній – 0,35-0,74, низький - > 0,35.

Коефіцієнт компетентності (Кк) визначається за формулою ) [29]:

Кк=(Ка+Кз)/2 (3.1)

Для формування панелі експертів із числа спочатку сформованого кола

експертів отримані значення Кк упорядковуються за зростанням. Потім

задається деяка «гранична» компетентність. Значення «граничної»

компетентності залежить від характеру розподілу індивідуальних значень

компетентності. В експертну групу включаються всі фахівці, компетентність

яких дорівнює або більше заданої «граничної» [31].

Таким чином, експрес-діагностика з використанням експертних та

громадських панелей проводиться для отримання об’єктивної існуюючої

картини та виявлення потенційних і пріоритетних напрямів формування

позитивного іміджу регіону.

Автором запропоновано наступну методику проведеняя експрес-

діагностики іміджу регіону з використанням громадських та експертних

панелей (табл.3.4).

197

Таблиця 3.4

Експрес-діагностика іміджу регіону з використанням громадських та експертних панелей

Етап діагностики ЯКІСНА ОЗНАКА ІМІДЖУ РЕГІОНУ Зміст та градація показника

1. Діагностування складових іміджу в стратегіях розвитку регіону оцінка (за шкалою від 0 до 1) (за шкалою від 0 до 1)

1.1. Діагностування

раціональної складової

іміджу регіону

Наявність програм, місій та цілей стратегічного розвитку регіону СП– ступінь прояву ОП – оцінка

громадськості та

ексертів за змістом

процесу

Впровадження інноваційних проектів, використання НТП СП– ступінь прояву

Культура управління на рівні регіональної влади СП– ступінь прояву

Створення кластерів (наукових, інноваційних тощо) СП– ступінь прояву

Залучення ввисококваліфікованих спеціалістів СП– ступінь прояву

Використання екологічних технологій на виробництвах та у

повсякденному житті

СП– ступінь прояву

Здійснення публічно-приватного партнерства СП– ступінь прояву

Якість експортованої продукці ЯС-якість стану іміджу

Якість надання туристичних послуг ЯС-якість стану іміджу

Зниження рівня безробіття СП– ступінь прояву

Якість надання житлово-комунального обслуговування ЯС-якість стану іміджу

1.2 Інформаційної

складової іміджу регіону

Якісна інформаційна політика, що здійснюється органами

місцевого самоврядування ЯС-якість стану іміджу ОП

Наявність бренду СВ - ступінь винятковості

Якість реклами ЯС-якість стану іміджу

Форма та особливості поширення інформації СВ - ступінь винятковості

Наявність символіки, впізнавальних знаків, слоганів СВ - ступінь винятковості

Спонсорська діяльність СС - ступінь стійкості

198

Продовження табл. 3.4

Етап діагностики ЯКІСНА ОЗНАКА ІМІДЖУ РЕГІОНУ оцінка (за шкалою від 0 до 1) (за шкалою від 0 до 1)

2. Рівень бюджетування

розвитку регіону з

орієнтацією на урахування

іміджевої складово

Чи достатньо ресурсів виділено на пріоритети і стратегії

розвитку іміджевої складової (на розширення та реалізацію

програм, місій, цілей та стратегій розвитку регіону)

СС - ступінь стійкості

ОП

Чи інтегрована іміджева складова у середньостроковий план

видатків на соціальний та економічний розвиток регіону СС - ступінь стійкості

3. Моніторинг і оцінка

Чи наявні показники оцінки іміджу регіону РК-рівень керованості

ОП

Чи додані спеціальні індикатори до моніторингу іміджу

регіону та його складових РК-рівень керованості

Чи відбувається огляд чинників та проблем, що впливають

на процеси формування сприятливого іміджу регіону РК-рівень керованості

В якому обсязі іміджева складова інтегрована у процеси

управління розвитком регіону (у формування соціального,

екномічного та інформаційного потенціалів)

РК-рівень керованості

*Розробка автора

199

Таблиця 3.5

Градація громадських та експертних оцінок іміджу регіону

Ступінь прояву іміджу в

стратегіях розвитку регіону

(СП)

Якість стану іміджу

регіону (ЯС)

Ступінь

стійкості (СС)

Ступінь

винятковості (СВ)

Рівень керованості

(РК)

ОП – оцінка

громадськості та ексертів

за змістом процесу

Визначається за шкалою від 0 до 1, на основі наявності / відсутності дискусій та заходів з питань формування та

моделювання іміджу регіону

за шкалою від 0 до 1), на

основі

наявності/відсутності

досвіду та знань з питань

дослідження та

моделювання іміджу

регіону

0 – невизначений за наявної

інформації;

0,2 –слабо виражений (проблеми

розвитку регіону з орієнтацією на

урахування іміджевої складової не

обговорюються та не

вирішуються, регресивний

розвиток структурних складових

імііджу регіону);

0,5 – середьовиражений (незначні

згадки та заходи щодо вирішення

проблем формування іміджу

регіону);

1 – сильно виражений (детальний

розгляд проблем розвитку регіону,

що впливають на формування

іміджу та розробка заходів щодо

їх вирішення)

0 – невизначена за

наявної інформації;

0,2 – негативна;

0,5 – середня

(пов'язана з

відсутністю

цільових орієнтирів

на якість життя в

регіоні, що впливає

на незбалансування

інтересів як

суб'єктів

господарювання, так

і учасників

зовнішнього

середовища.);

1 – позитивна

0 – невизначений

за наявної

інформації;

0,2 – високий

ступінь

нестійкості;

0,5 – мінливий;

1 – стабільний

(наявність власних

особливих

конкурентних

переваг

соціального та

економічного

розвитку регіону)

0 – невизначений

за наявної

інформації;

0,2 – звичайний

(відсутність

розвитку сукупної

організаційної

культури та

складових іміджу

регіону

(раціональної,

інформаційної);

0,5 – традиційний;

1 – унікальний

0 –

невизначений за

наявної

інформації;

0,2 – спонтанно

контрольований

0,5 – частково

контрольований

1 –

цілеспрямоване

керування

0 – неможливо визначити

за наявної інформації; 1 -

відсутність досвіду та

знань у процесах

моделювання

сприятлового іміджу

регіону; 2 – наявність

досвіду та знань у

дослідженні та

моделюванні

сприятливого іміджу

регіону

*Розробка автора

200

Таким чином, якісна оцінка регіонального іміджу за допомогою таких

Форсайт-інструментів як SWOT-аналіз та експрес-діагностика з використанням

громадських та експертних панелей дозволяє визначити стан як внутрішніх

факторів, що впливають на управління соціальним та економічним розвитком

регіону, так і ставлення до даної території з боку інших регіонів, влади,

інвесторів, населення.

Не менш важливим і складним етапом оцінки іміджу регіону є другий

етап - кількісна оцінка, яку автор пропонує проводити за допомогою

індикаторів оцінки раціональної та інформаційної складової іміджу регіону,

алгоритм зазначеного процесу наведено на рисунку 3.9.

За поданим алгоритмом проведемо кількісну оцінку іміджу Черкаського

регіону за допомогою наступної аналітико-статистичної інформації табл. Е1

(Дод. Е).

Імідж регіону базується насамперед на територіальній та ресурсній

індивідуальності. За сучасних умов важливо розуміти, що сприйняття іміджу

території як набір переконань і відчуттів людей, що складаються в наслідок

об’єктивного якісного аналізу особливостей даної території, є недостатнім.

Необхідне чітке уявлення про кількісний стан основних ресурсних складових

іміджу регіону, тобто інтегральна сукупність демографічних, соціальних й

інформаційних особливостей регіону.

Важливо зазначити, що визначальним чинником, який безпосередньо або

опосередковано впливає на імідж регіону, є стан його економіки. З точки зору

регіонального розвитку, кожний регіон повинен досягти такого рівня

економічних показників, який дозволятиме створювати комфорні умови життя

населення. Дисбаланс між потребями населення та можливостями їх

фінансування спонукає до визначення економічних показників розвитку

регіону як пріоритетних у формування його іміджу.

201

*Розробка автора

Рис. 3.9 Алгоритм оцінки іміджу регіону (авторське)

І. ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ПОКАЗНИКІВ ОЦІНКИ ІМІДЖУ РЕГІОНУ

І. Показники оцінки

економічної

складової

ІІ. Соціальні

оцінки іміджу

регіону

ІІІ. Показники оцінки

екологічної репутації

регіону

Оцінка інформаційної

складової

Індикатори оцінки раціональної складової іміджу регіону

Індекс RITS рівня

проникнення ІТ в

життєдіяльність суспільства

регіону

ІІ. СТАНДАРТИЗАЦІЯ ОБРАНИХ ПОКАЗНИКІВ І ПРИВЕДЕННЯ ЇХ ДО СПІВСТАВНОГО

ВИГЛЯДУ

ІІІ. ВИЗНАЧЕННЯ ІНТЕГРАЛЬНИХ ПОКАЗНИКІВ ЗА УСІМА СКЛАДОВИМИ ІМІДЖУ

РЕГІОНУ

Інтегральний

показник оцінки

економічної

складової іміджу

( еконI)

Інтегральний

показник оцінки

соціальної

складової іміджу

регіону, соцІ

Інтегральна оцінка

екологічної

репутації регіону,

еколІ

Інтегральний показник

оцінки інформаційної

складової регіону,р

ірІ

Індикатор оцінки раціональної складової іміджу регіону

IV. РОЗРАХУНОК ІНТЕГРАЛЬНОГО ПОКАЗНИКА ОЦІНКИ ІМІДЖУ РЕГІОНУ

V. ВИЗНАЧЕННЯ, ГРУПУВАННЯ ТА ПОРІВНЯННЯ РЕГІОНАЛЬНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Методика стандартизації на основі відхилень:

узагальнюючі показники, розраховуються на основі відхилень ijу - )min( ijу , стандартизованих

варіаційним розмахом (xmax – xmin).

IV. Оцінка інфраструктурної складової

202

Інтерес становлять диспропорції не тільки за обсягом отриманого в

регіоні доходу (регіональним валовим продуктом), а й за факторами та

чинниками економічної результативності. Саме вони визначатимуть, чи може

регіон покращити результати своєї економічної діяльності [44].

Макро-економічні та фінансові показники оцінки раціональної складової

іміджу Черкаського регіону свідчать про значне розбалансування регіональних

доходів та видатків, високий рівень бідності, низьку інвестиціну привабливість

регіону та інші негативні явища. Однак неоднорідність наведених статистичних

даних не дозволяє оцінити інтегральний показник оцінки іміджу регіону серед

інших регіонів України. Тому наведена в таблиці 3.8 статистика раціональної

складової іміджу регіону, на прикладі Черкаського регіону, потребує

стандартизації.

Головним завданням стандартизації є приведення показників ознакової

множини до однієї основи (до безвимірних величин) за умови збереження

співвідношення між ними. Процедура стандартизації безпосередньо пов'язана із

шкалами вимірювання показників ознакової множини. Cпосіб стандартизації

обирається залежно від соціально-економічного змісту та статистичної

природи показників [48].

Серед можливих варіантів стандартизації вихідних даних (на основі

рангів, на основі відхилень, на основі відношень) автором обрано методику на

основі відхилень, що дозволяє визначити регіональні індекси оцінки іміджевої

складової в упралінні соціальним та економічним розвитком території.

Неоднорідність запропонваних індикаторів оцінки іміджу регіону та наявність в

ознаковій множині показників з високим ступенем варіації свідчить про те, що

результати стандартизації за даною методикою дозволять отримати високу

ефективність застосування шляхом забезпечення інформаційної єдності

індикаторів. Процес стандартизації дозволить провести типологічне

грурпування регіонів за видовою ознакою іміджу регіону.

203

Таким чином стандартизацію наведених в таблиці даних доцільно проводити

наступним чином:

1. Визначення стандартизованого показника:

Приведення показників до єдиного масштабу здійснюється шляхом

стандартизації значень за формулою, яка дозволяє перейти до безрозмірних

величин:

)min()max(

)min(

ijij

ijijij

с

уу

ууY

, (3.2)

де ijсY - стандартизоване значення j-го показника для i-го об’єкта;

ijу - значення j-го показника для i-го об’єкта;

)min( ijу - мінімальне значення j-го показника для i-го об’єкта;

)max( ijу - максимальне значення j-го показника для i-го об’єкта.

Доцільно зауважити, що дана формула доречна для стандартизації тих

показників, для яких позитивним вважається збільшення в динаміці.

У випадку стандартизації показників, для яких позитивним вважається

зменшення в динаміці, формула трансформується наступним чином.

min( )1

max( ) min( )

ij ijс

ij

ij ij

у уY

у у

(3.3)

Тобто показується відносна позиція j–ої одиниці сукупності в діапазоні

варіації за і-ою ознакою. При високих значеннях і-ої ознаки узагальнюючий

показник наближається до 1, при низьких – до 0. Отже, чим вищий рівень

розвитку явища, тим далі від нуля відхиляється значення узагальнюючого

показника.

Якщо існують стандарти, нормативи чи будь-які інші еталонні значення

ознак yіj, то, агрегуючи відношення ij

n

y

y, можна оцінити ступінь відхилення від

204

"еталону". Щоб значення інтегральної оцінки Gj змінювалося в інтервалі від 0

до 1, розрахунок ведеться за формулою, в якій агрегуються і додатні, і від'ємні

відхилення [48]:

1

11

mij

j

n

yY

m y (3.4)

2. Розрахунок часткового іміджевого балу регіону по визначених групах

показників проводився за формулою середнього арифметичного

стандартизованих значень.

3. Розрахунок інтегрального іміджевого балу регіону здійснювався як

середньозважена часткових іміджевих рейтингів по групах основних

змістовних складових іміджу регіону:

j kj kR R f (3.2)

де Rj— загальний імідж регіону,

fk — вага k-ої групи показників, при цьому fk Є [0; 1].

Вагові коефіцієнти кожної з груп для формули 3.2 були визначені на

основі опитування експертів з питань основних іміджевих складових регіону -

фахівців місцевих органів влади, представників бізнес-структур, менеджерів

компаній, які працюють в регіонах України. Кожен регіон по кожному з

чотирьох узагальнюючих показників отримує певну середню іміджеву оцінку,

яка розраховується як середня арифметична оцінка стандартизованих значень

іміджевих балів регіону за окремими аналітичними показниками. Отже, регіон з

більш привабливим іміджем, це регіон інтегральний показник якого має більше

значення.

Автором проведено оцінку індикаторів раціональної складової іміджу

регіону станом на 2014 р. за допомогою розрахункових таблиць 3.6, 3.7, 3.8, 3.9.

В табл. 3.10 проведено оцінку інформаційної складової іміджу регіону.

205

Таблиця 3.6

Оцінка індикаторів економічної складової іміджу регіону станом на 2014р

Індикатор

Значення

показника в

Черкаська

обл. за 2014р.

ijy

Мінімальне значення

показника по регіонах

України )min( ijу

максимальне значення

показника по регіонах

України )max( ijу

Визначення

стандартизованого

показника:

)min()max(

)min(

ijij

ijijij

с

уу

ууY

3начення

індикатора

Станом на

2014 рік Y ij

І. ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ

1.1 Макро-економічні показники:

ВРП / на душу населення (тис. грн.) 28950

15154 (Чернівецький

регіон) 109402 (м. Київ) 13796/94248 0,15

частка ВРП області у ВВП України 2,47 0,45 3,27 2,02/2,82 0,71

частка міського населення в загальній

чисельності населення (%);[43; 127; 128] 56,54 -

Нормативне значення

наближене до 50% 50/56,54 0,884

Обсяг реалізованої пром. продукції (товарів,

послуг) на одну особу населення, грн [43;

127; 128]

33227,9

4386,703

(Чернівецький регіон)

71957,67

Дніпропетровська

28841,197/67570,97 0,43

Виробництво продукції сільського

господарства на одну особу, тис. грн [43;

127; 128]

11713 2337,132

(Луганська обл)

12321,25

Вінницький регіон 9375,868/9984,11 0,94

обсяг експорту / на душу населення

(тис. дол. США.) 495,4

141,98

(Чернівецький регіон)

2674,69

Дніпропетровська 353,42/2532,71 0,14

роздрібний товарооборот / на душу

населення (тис. грн.); 7732,07

3419,51

Луганська область

14882,03

Київська 4312,56/11462,52 0,38

індекс споживчих цін (%; грудень / грудень

відповідного року); 124,2

122

Донецька

127

Одеська 1-(2,2/5)=0,56 0,56

рівень бідності (%) [43];

23,5 9,8 % (м.Київ) 47,5 % (Рівненський

регіон)

1-((23,5-9,8)/ (47,5-

9,8))=1-(13,7/37,7)=1-

0,36=0,64

0,64

Капітальні інвестиції/ на душу населення

(грн.); 2604,9

1868,132

(Чернівецький регіон)

11392,55

Київська 736,768/9524,418 0,08

Прямі іноземні інвестиції на душу населення

(дол. США) [43; 129] 704,3

46,4 (Тернопільська

обл.) 7166,0 (м.Київ)

(704,3-46,4)/(7166,0-

46,4)= 657,9/7119,6=0,092 0,092

Інтегральний показник макро-економічної оцінки складової іміджу Черкаського регіону станом на 2014р 0,455

*Розроблено автором на основі джерел: [43; 127; 128; 129]

206

Таблиця 3.7

Оцінка індикаторів економічної складової іміджу регіону станом на 2014р 1.2 Фінансові показники

Індикатор

Значення

показника в

Черкаська обл.

за 2014р. ijy

Мінімальне значення

показника по регіонах

України )min( ijу

максимальне

значення показника

по регіонах України

)max( ijу

Визначення стандартизованого

показника:

)min()max(

)min(

ijij

ijijij

с

уу

ууY

3начення

індикатора

Станом на

2014 рік Y ij

Дефіцит бюджету, віднесений до ВРП (%); [44; 129; 166] 0,26

0,06 Волинська

область 0,98 Чернігівська обл

1-((0,26-0,06)/(0,98-0,06))=1-

(0,2/0,92)=1-0,22=0,88 0,88

Частка підприємств регіону, які одержали чистий

прибуток в економіці України, % [129] 72,4

60,2 (Чернігівський

регіон)

77,8 (Кіровоградська

обл.)

(72,4-60,2)/(77,8-60,2)=

12,2/17,6=0,69 0,69

Частка обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг)

підприємств області в загальному обсязі України, % [44] 1,8

0,4 (Чернівецький

регіон) 33( м.Київ) (1,8-0,4)/(33-0,4)= 1,4/32,6=0,043 0,043

Частка інноваційно активних підприємств регіону у

загальній кількості промислових підприємств, % [43] (37/1165)*100=

3,2

(16/921)*100=1,7

(Закарпатський

регіон)

(191/ 3755)*100=5,1

(Харківський регіон) (3,2-1,7)/(5,1-1,7)= 1,5/3,4=0,44 0,44

Частка доходів місцевих бюджетів у величині валового

регіонального продукту продукту, (%) [3; 122; 180];

2,73

1,8

(Луганська)

5,51

(Київська)

(2,73-1,8)/(5,51-1,8)=

0,93/3,71=0,25 0,25

Доходи областного бюджету на 1 особу, грн [46, c.10] 2495 2365 (Одеська) 7692 (м.Київ)

(2495-2365)/( 7692-2365)=

130/5327 0,02

питома вага збиткових підприємств (% ) [43; 129]; 27,6 25,4 (Кіровоградська) 36,4 (Чернівецька)

1-((27,6-25,4)/( 36,4-25,4))=1-

(2,2/11)=1-0,2=0,8 0,8

Відсоток перевищення видатків над доходами бюджетів,

% [60; 86] 241,69

158,46

(Дніпропетровський

регіон)

411,37

(Закарпатський

регіон)

1-((241,69-158,46)/( 411,37 -

158,46))=1- (83,23/252,91)=1-

0,329=0,69

0,671

Індикатор бюджетної самостійності, коеф.

(співвідношення доходів МБ без міжбюджетних

трансфертів до загальних видатків МБ) (розраховано

автором на основі [122])

0,55 - Нормативне значення

> 0,80 0,55 / 0,8 1 =0,31 0,31

Коефіцієнт стійкості бюджету, (питома вага трансфертів

в обсязі доходної частини бюджету) (розраховано

автором на основі [122])

0,43 Нормативне значення

< 0,3 -

0,43 / 0,3 1 0,43

0,43

Коефіцієнт податкової самостійності (питома вага

податкових надходжень у доходах місцевого бюджету)

(розраховано автором на основі 2; 123])

0,49 - Нормативне значення

≥ 0,80 0,49 / 0,8 1 0,39

0,39

Інтегральний показник оцінки фінансової складової іміджу Черкаського регіону станом на 2014р 0,448

*Розроблено автором на основі джерел: [3; 43; 44; 46; 122; 129; 166; 180]

207

Таблиця 3.8

Оцінка індикаторів соціальної складової іміджу регіону станом на 2014р ІІ. ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ

Індикатор Значення

показника в

Черкаська

обл. за 2014р.

ijy

Мінімальне значення

показника по

регіонах України

)min( ijу

максимальне

значення показника

по регіонах України

)max( ijу

Визначення

стандартизованого

показника:

)min()max(

)min(

ijij

ijijij

с

уу

ууY

3начення

індикатора

Станом на

2014 рік Y ij

Зайнятість населення у віці 15-70 років, у %

до всього населення відповідного віку [43] 66,4

57,0

Чернівецька

70,1

Дніпропетровська

9,4/13,1=0,72

0,72

Економічне активне населення у віці 15-70

років, (відсотків до населення віком 15-70

років) [129]

62,8 58,6

Івано-Франківська

65,5

Дніпропетровська

4,2/6,9=0,61

0,61

Безробіття населення (за методологією

МОП) у віці 15-70 років, % [141] 10,2 6,7

Одеська, м.Київ

11,5

Полтавська,

Житомирська

1-(3,5/4,8)=1-0,73 0,27

Наявний дохід населення у розрахунку на 1

особу, грн 22742,3 17789,7

Закарпатська

33352,1

Дніпропетровська

(22742,3-17789,7)/ (33352,1-

17789,7)=

4952,6/15562,4=0,32

0,32

Середньомісячна номінальна заробітна

плата, грн. 2829

2527

Тернопільська

3858

Донецька 302/1331=0,23 0,23

Частка населення із середньоосібними

еквівалентними грошовими доходами на

місяць нижче прожиткового мінімуму,%

11,0 4,4

Одеська

17,6

Тернопільська

1-((11,0-4,0)/ (17,6-4,4))=1-

(7/13,2)=1-0,53

0,47

Рівень забезпечення наслення житлом, %

(розраховано як сввідношення кількості

сімей, які одержали житло та поліпшили

свої житлові умови до кількості сімей, які

перебували на квартирному обліку). [55]

55 /19354

=0,28

10/4156

(Закарпатська обл.)

=0,24

428/81712 (м.Київ)

=0,52

(0,28-0,24)/( 0,52-0,24)=

0,04/0,28=0,14 0,14

Індекс людського розвитку [121, c.50] 3,7570

3,4954

(Кіровоградська) 4,2745 (Харківська)

(3,7570-3,4954)/(4,2745-

3,4954)= 0,2616/0,7791=0,34 0,34

Інтегральний показник оцінки соціальної складової іміджу Черкаського регіону станом на 2014р, соцІ 0,3875

*Розроблено автором на основі джерел: [43; 55; 121; 129; 141]

208

Таблиця 3.9

Оцінка індикаторів екологічної складової іміджу Черкаського регіону станом на 2014р.

ІІІ. ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ

СКЛАДОВОЇ

Черкаська обл. 2014

р

Нормативне значення Інтегральна

оцінка показника

Викид забруднюючих речовин в атмосферне

повітря від стаціонарних і пересувних джерел

забруднення, тис.т/особу [44]

0,108413 0,300583 0,64

Витрати на охорону та раціональне використання

природних ресурсів, тис.грн.

223466,4

Тернопільській - m 19357,0 in( )ijу

Дніпропетровська обл. - 6m 5ax 75 2,8( 8) 0ijу

(223466,4-19357)/(6575082 -19357)=

204109,4/6555725=0,03

0,03

Інтегральний показник екологічної безпеки [44] 0,265

Помірне значення (0,10÷0,3); незначний рівень

(0,30÷0,36); низький рівень безпеки (0,36÷0,60) 1-0,265=0,735

Інтегральний показник оцінки екологічної складової іміджу Черкаського регіону станом на 2014р 0,468

Таблиця 3.10

Оцінка інформаційної складової іміджу Чекаського регіону,

р

ірІна 2014р

Значення

показника в

Черкаська обл. за

2014 р. ijy

Мінімальне

значення показника

по регіонах України

)min( ijу

Максимальне

значення показника

по регіонах України

)max( ijу

Визначення

стандартизованого

показника:

)min()max(

)min(

ijij

ijijij

с

уу

ууY

3начення

індикатора

Станом на

2014 рік Y ij

Індекс RITS 36,07 30,63 (Луганська) 52,76 (м. Київ)

(36,07-30,63)/( 52,76-

30,63)= 5,44/22,13=0,246 0,246

Субіндекс рівня розвитку ІТ 19,70 14,3 (Вінницька) 30,93 (м. Київ)

(19,70-14,3)/(30,93-

14,3)= 5,4/16,63=0,325 0,325

Субіндекс рівня використання

ІТ 16,37 14,95 (Київська) 21,84 (м. Київ)

(16,37-14,95)/(21,84-

14,95)= 1,42/6,89=0,21 0,21

Інтегральний показник оцінки інформаційної складової іміджу Черкаського регіону станом на 2014р 0,26

*Таблиці розроблено автором на основі джерел: [28; 43; 45; 52]

209

Базуючись на оцінці індикаторів з таблиць 3.6, 3.7, 3.8, 3.9, 3.10

проведено розрахунок показника оцінки іміджу Черкаського регіону (табл.

3.11).

Таблиця 3.11

Розрахунок інтегрального показника оцінки іміджу

Черкаського регіону за 2014 р.

ІНТЕГРАЛЬНА ОЦІНКА СКЛАДОВИХ ІМІДЖУ ЧЕРКАСЬКОГО РЕГІОНУ

Інтегральний показник

оцінки економічної

складової іміджу,

екон .I (I I ) / 2

) / 2 0,( , 451, 5

фін макр ек

0 455 0 448

Інтегральний

показник оцінки

соціальної

складової іміджу

регіону,

,соцІ 0 3875

Інтегральна оцінка

екологічної

репутації регіону,

,еколІ 0 468

Інтегральний

показник оцінки

інформаційної

складової регіону,

,р

ірІ 0 26

Індикатор оцінки раціональної складової іміджу регіону

еконI 1/ 3(I )рс соц еколІ І , де

Iекон - інтегральний показник оцінки економічної складової іміджу;

Iсоц - інтегральний показник оцінки соціальної складової іміджу

регіону;

Iекол - інтегральна оцінка екологічної репутації регіону. ,I 1/ 3(0,4515 ) 0,44,рс 0 3875 0 468

Розрахунок інтегрального іміджевого балу регіону здійснювався як

середньозважена часткових іміджевих рейтингів по групах основних змістовних

складових іміджу регіону:

j kj kR R f

де Rj— загальний імідж регіону,

fk — вага k-ої групи показників, при цьому fk Є [0; 1].

При високих значеннях jR узагальнюючий показник наближається до 1, що свідчить

про позитивний імідж регіону, при низьких – до 0, що свідчить про негативний імідж

регіону. Отже, чим вищий рівень іміджу регіонуа, тим далі від нуля відхиляється

значення узагальнюючого показника.

2 1*0,44 *

3 3, 0,38ЧеркасR 0 26

ВИСНОВКИ Розрахунок інтегрального іміджевого балу регіону показав

значення показника на рівні 0,38ЧеркасR , що свідчит про

помірно виражений імідж регіону.

*Розроблено автором

Проведена оцінка іміджу Черкаського регіону свідчить про досить

змішаний імідж регіону, оскільки, в залежності від складової, зустрічаються як

позитивні, так і негативні оцінки.

210

Так, до позитивних можна віднести наступні оцінки:

в регіоні досить збалансоване розміщення міського та сільського

населення, оскільки частка міського населення в загальній чисельності

населення наближене до 0,5 та складає 0,56;

частка ВРП області у ВВП України не є найнижчою;

регіон лідирує за показником виробництва продукції сільського

господарства на одну особу (не значно поступається Вінницькій області).

У деяких випадках регіон має суперечливий імідж, що, з одного боку,

свідчить про потенційні можливості, а з іншого – демонструє дію негативних

чинників.

Так, до негативних чинників можна віднести:

розбалансування місцевих бюджетів,

значний рівень бідності,

низьку інвестиціну привабливість,

низькі соціальні стандарти, що потребують коррекції місцевими органами

влади та підтримки держави.

Розрахунок інтегрального показника оцінки іміджу Черкаського регіону

за 2014 р (табл.3.11) визначив його на рівні 0,38ЧеркасR

, що свідчить про

помірно виражений імідж регіону, однак серед регіонів України Черкаська

область не належить до категорії зі слабо вираженим іміджем, однак і не

відповідає категорії з позитивним іміджем, що свідчить про потреби розробки

ефективної стратегії розвитку.

Метою запропонованої авторської методики діагностування

регіонального іміджу є визначення проблем та зон корекції існуючого іміджу в

порівняні з іншими регіонами України. Такі дослідження забезпечують

платформу для подальшого формування привабливого іміджу регіону та

своєчасне реагування на прояви зовнішнього середовища регіону за рахунок

211

моделювання можливих сценаріїв розвитку, та заходів, які можуть

задовольнити вимоги ринку та євроінтеграційні процеси.

3.3. Розробка рекомендацій з впровадження прогнозних технологій

форсайт при формуванні позитивного іміджу регіону як підгрунтя для

вдосконалення управління його розвитком

Слідування новим течіям та новітнім технологіям в економіці є головною

умовою прогресивних змін та руху до інформаційної економіки та

інформаційного прогресу, а швидке реагування науковців на дослідження та

впровадження нових категорій в економічній науці є особливо важливим

показником професіоналізму та спроможністю до створення

конкурентоспроможної та високорозвиненої економіки країни. До новинок в

розвитку сучасної економічної науки належать такі категорії як «імідж регіону»

та «бренд країни». Ці поняття викликають неабиякий інтерес у науковців. Але

імідж регіону досліджується здебільшого в таких сферах діяльності, як

культура, туризм тощо. Наразі недостатнім є вивчення та дослідження його з

точки зору розвитку регіональної та національної економік, невивченим

залишається питання прогнозування територіального іміджу.

Проблеми формування позитивного іміджу регіонів потребують

детального вивчення та є актуальним питанням сучасного розвитку країни.

Досліджуючи імідж регіону як категорію економічної науки, одним із важливих

завдань, що постає перед науковцями сьогодні, є розробка та впровадження

інструментів та методів його корегування з урахуванням майбутнього.

Засновниками теорії форсайт є Б. Мартін, М. Йємала, Х. Цоукас та

Дж. Шеперд. Найбільш повне дослідження теорії форсайт в управлінській

практиці сьогодні представляє шведський вчений М. Амстеус. Теорія та

методологія форсайту широко досліджена у роботах таких вітчизняних вчених,

212

як Н. Гапоненко, В. Третьяк, Р. Колесніков, О. Соколов, Р. Манн. Викликає

інтерес наукова робота В. Мартіновича, який використав методи форсайт для

оцінки інформаційного потенціалу регіонів [18].

Процес формування та конструювання іміджу регіону потребує багато

часу. Важливо, щоб до цього процесу були залучені не лише регіональні

структури та місцеві ЗМІ, які постійно повинні висвітлювати привабливі

сторони регіону, а також науковці, фахівці та експерти, які зможуть на засадах

професійно проведених досліджень та експертиз сформувати та спрогнозувати

бажаний імідж для досліджуваного регіону. Необхідним є впровадження

комплексного та системного підходу, складовою якого буде розробка новітніх

методів, інструментів та технологій. До технологій, які необхідно використати

при формуванні позитивного іміджу території, автором запропоновано

технологію форсайт [18].

Найбільш популярним і часто цитованим вважається визначення

професора Б. Мартіна: форсайт - це систематична спроба зазирнути в

довгострокове майбутнє науки, технології, економіки та суспільства з метою

ідентифікації зон стратегічного дослідження та появи родових форсайт-

технологій, що подають надії приносити найбільші економічні та соціальні

вигоди [184]. Тобто форсайт – це спільне дослідження, яке присвячене

моделюванню та конструюванню майбутнього.

Таким чином, форсайт являє собою систему методів експертної оцінки

стратегічних перспектив інноваційного розвитку, виявлення технологічних

проривів, здатних надати максимальне позитивний вплив на економіку та

суспільство в довгостроковій перспективі [57].

З початком нинішнього століття форсайт-технології почали активно

просуватися в такі сфери наукових знань, як соціологія, соціальний

менеджмент, регіональна економіка. Передумовами такому просуванню

послужили певні чинники розвитку суспільного прогресу (рис. 3.10) [72].

213

*Джерело [72]

Рис. 3.10 Фактори суспільного прогресу, що послужили стимулом

розвитку форсайт прогнозування

Головною ідеєю форсайту вважають визначення напрямів розвитку

різноманітних сфер діяльності, які через декілька десятків років будуть

пріоритетними у розвитку світового прогресу, економіки країн, регіонів та

підприємств. Технології форсайт є надійним фундаментом у прийнятті

стратегічних рішень щодо довгострокових інвестицій, використання ресурсів

тощо. Це є ключовим фактором у формуванні позитивного іміджу країн,

регіонів, і, відповідно, підвищенні рівня їх конкурентоспроможності на

світовому рівні, що беззаперечно сприятиме збільшенню прибутковості від

здійснюваної діяльності у будь-якій галузі [18].

В різних країнах світу вже давно досліджуються та впроваджуються

технології форсайт. Таку зацікавленість можна пояснити стрімкою

глобалізацією та поглибленням знань про економічні процеси, бажанням

зменшувати державні витрати, можливістю стабілізувати бізнес-процеси та

мобілізувати матеріальні, інформаційні, людські та інші ресурси в пріоритетних

сферах діяльності. За умов перелічених факторів, трансформаційної економіки

України та критично сформованого негативного іміджу східних регіонів,

особливою відчувається необхідність застосування форсайту в розробці

стратегічних планів економічного розвитку країни.

Фактори суспільного прогресу

Науково-

технічна

революція і

зміна

парадигми

розвитку

науки і техніки

Інформаційна

революція і

формування

світового

інформаційного

потенціалу людства

Масові процеси

соціалізації

суспільного

розвитку

Прискорення

суспільного

прогресу і

наростаючі

темпи його

розвитку

214

Форсайт перетворився в комплексний інструмент, що дозволяє досягати

відчутних результатів за рахунок поєднання всієї системи методів, що

використовуються. При проведенні форсайта можуть бути використані різні

інструменти аналізу (в деяких країнах - до десяти), роботи з інформаційними

потоками, роботи з експертним співтовариством тощо [169]. Серед технологій

форсайт, що найчастіше використовують слід виділити наступні метод Дельфі,

SWOT-аналіз інформаційних потоків, методика фокус-груп або експертні

панелі та сценарне планування тощо (рис. 3.11).

*Розроблено автором

Рис. 3.11 Найбільш розповсюджені та популярні технології форсайт

ТЕ

ХН

ОЛ

ОГ

ІЇ Ф

ОР

СА

ЙТ

Зворотне сценування

(Backcasting)

Мозкові штурми

(Brainstorming)

Громадські панелі

(Citizens Panels)

Метод Дельфі

(Delphi)

Випробування

(Essays) Картування

технологій

(Technology

Roadmapping)

Мультикритеріальний

аналіз (Multi-criteria

Analysis)

Розробка майбутнього

(Futures Workshops)

Експертні панелі

(Expert Panels)

SWOT-аналіз

(SWOT Analysis)

Ігри

(Gaming)

Сценування

(Scenarios)

Огляд джерел

(Literature Review)

Моделювання та симуляції

(Modelling and simulation) Картування

стейкхолдерів (Stakeholder Mapping)

Екстраполяція

трендів (Trend

Extrapolation)

Аналіз глобальних трендів

(Megatrend Analysis)

Виділення ключових

технологій (Key

Technologies)

Сканування джерел

(Environmental Scanning)

Аналіз взаємних впливів

(Cross-Impact Analysis)

Бібліографічний аналіз

(Bibliometical analysis)

215

Форсайт-методи умовно поділяють на 3 категорії:

1. Методи експертної думки Дельфі та сценування, що роблять акцент на

побудові міжособистісного партнерства;

2. Моделювання та морфологічний аналіз, що передбачають

використання аналітичних інструментів, які стають все більш

комп'ютеризованими;

3. Сканування/моніторинг і трендова екстраполяція, які передбачають

ступінь майбутнього, визначеного умовами нинішнього моменту [169].

Термін розробки проекту форсайт залежить від складності поставленого

завдання та може займати від декількох місяців до 2-3 років. Зрозуміло, що для

його здійснення необхідне певне фінансування. Зазвичай головним

капіталовкладником є засновник проекту, також можуть бути залучені

бюджетні та небюджетні кошти.

Так, наприклад, для проведення проектів форсайт, уряд Великобританії

заснував спеціальний фонд в розмірі 30 млн. фунтів стерлінгів, який спільно з

приватними фондами, що володіють більш великими сумами, фінансував понад

20 окремих проектів передбачення [40].

В Україні також проводяться форсайтні дослідження, початок яким було

покладено Державною програмою прогнозування науково-технічного розвитку

на 2004-2006 рр., в рамках реалізації якої були визначені пріоритетні напрями

науково-технічного розвитку. Але фінансування Програми було скорочено

майже в два рази, а її реалізація в 2006 р. була призупинена. В 2007 р.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.09.2007 р. № 1118 була

затверджена Державна програма прогнозування науково-технологічного

розвитку на 2008-2012 рр. Базовою організацією, яка забезпечувала

організаційний супровід виконання Програми було визначено Український

інститут науково-технічної і економічної інформації (УкрІНТЕІ). Дослідження

УкрІНТЕІ в межах програми базувалися на методі цільових груп експертів, які

впроваджувалися в таких напрямах: «Енергетика та енергоефективність»,

216

«Біотехнологія», «Нові матеріали» та «Інформаційно-комунікаційні технології»

[170].

У 2013 р. наукові прогнозово-аналітичні дослідження УкрІНТЕІ

проводить в рамках науково-дослідної роботи "Розробка інституційних

механізмів регулювання інноваційної діяльності", яка присвячена

екотехнологіям. Також проводиться моніторинг реалізації стратегічних і

середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності

загальнодержавного рівня на 2012-2016 рр. головними розпорядниками

бюджетних коштів [170].

У будь-якому успішному проекті повинні поєднуватися різні методи, які

в сукупності, поряд із змістовним аналізом, забезпечують залучення експертів

найвищої кваліфікації, їх високу активність і взаємодію. На думку автора,

пріоритетним методом Форсайт, який можливо використати для оцінки та

формування позитивного іміджу регіону, є створення сценарних варіантів

розвитку. Також в комплексі рекомендуємо застосувати методи : SWOT-

аналізу, експертні панелі, аналіз взаємних впливів та глобальних трендів,

картування технологій.

Слід ширше розглянути та охарактеризувати кожен із запропонованих

методів та надати пояснення щодо пріоритетності методу сценаріїв.

Сценарій – це інструмент аналізу з метою вироблення політики, який дає

опис можливої сукупності майбутніх умов розвитку, рушійних сил, подій,

тенденцій. Термін «сценарій» має подвійне використання: по-перше, щоб дати

ніби-то моментальний знімок об'єкта дослідження в часі або описати стан

важливих змінних в якийсь певний час у майбутньому; по-друге, щоб описати

перебіг подій, тобто їх еволюцію від сучасного стану до одного з можливих

станів в майбутньому. Зазвичай переважає останній підхід, тому що він

дозволяє вибудувати причинно-наслідковий ланцюг умов, подій, факторів і

рішень, що беруть початок в сьогоденні. Найбільш корисними сценаріями

вважаються ті, які демонструють динаміку важливих для характеристики

217

розвитку системи показників. При такому підході кількісні оцінки збагачують

якісні сценарії. Мета розробки сценаріїв полягає в тому, щоб досліджувати

найрізноманітніші стратегічні рішення, які можуть принести максимальну

користь, всупереч існуванню різних невизначеностей і проблем, висунутих

зовнішнім середовищем [31].

В програмах форсайт роль сценаріїв полягає у дослідженні майбутнього.

Існує низка вимог до сценаріїв: правдоподібність, внутрішня структурна

узгодженість, альтернативність, поетапний причинно-наслідковий зв'язок та

корисність у прийнятті рішень.

Сценарії потрібні не для того, щоб вибрати найбільш ймовірний або

привабливий сценарій і будувати, ґрунтуючись на ньому, стратегію. Сценарії

повинні служити свого роду керівництвом для того, щоб вчасно поміняти

стратегію; вони повинні показати, розвииток яких подій зажадає внесення

корективів в механізми політики, тобто це механізм формування адаптивної

стратегії і адаптивної політики. Сценарний підхід є потужним інструментом

акумулювання знань різних суб'єктів економіки та експертів з різних областей

для дослідження розвитку складних систем в майбутньому, і він є потужним

«навчальним» потенціалом. Це є його відмінною особливістю в порівнянні з

іншими методами форсайта. В ході побудови сценаріїв здійснюється свого

роду діалог між різними учасниками сценарної групи, відбувається обмін

знаннями та досвідом, в результаті з'являється нове, більш глибоке уявлення

про перспективи розвитку. Сам процес побудови сценаріїв настільки ж

важливий, як і результат [31].

Техніка розробки майбутнього була розроблена Р. Джанком як

інструмент проектування. По своїй ідеології ця технологія дуже близька

сценарному підходу, з тією відмінністю, що сценарний підхід пропонує і

обґрунтовує набір альтернативних картин майбутнього, а Futures Workshops

передбачає створення картини ідеального бажаного майбутнього і практичного

плану його реалізації.

218

Метод SWOT-аналізу широко відомий серед маркетологів та активно

використовується при маркетингових дослідженнях різних сегментів ринку. На

етапі проведення SWOT-аналізу виявляються основні чинники, що впливають

на розвиток певної сфери діяльності за чотирма основними групами: сильні

сторони, слабкі сторони, можливості, загрози. Без виявлення даних факторів,

створення майбутньої моделі позитивного іміджу регіону буде неможливим. З

метою попередження у спрогнозованому майбутньому помилок минулого,

особливу цінність має виявлення слабких сторін та загроз, що виникають або

можуть виникнути в регіоні [18].

Експертні панелі – метод колективної експертизи, одержуваної шляхом

регулярного обговорення проблем в рамках постійно діючої групи фахівців

високого рівня. Панелі створюються з числа фахівців високого рівня для

проведення форсайт-обстежень на всіх рівнях, хоча їх роль і функції можуть

бути різними. В деяких випадках панелі є основними центрами, навколо яких

концентрується активність форсайт-проектів, збір і аналіз інформації із

застосуванням різних методів. У багатьох випадках при підготовці форсайт-

проектів панелям даються технічні завдання з чітким зазначенням методів, які

треба використовувати, і переліком результатів, які необхідно одержати. В

інших випадках у панелі є велика свобода у виборі методів роботи, але при

цьому, як правило, перед кожною експертною групою ставиться досить чітка

мета того, як працювати і чого треба досягти, але головні параметри все ж

повинні бути визначені [57]. Зважаючи на те, що думка фахівців, залучених до

колективної експертизи іміджу регіону з одного боку є суб’єктивною,

використання даного методу у формуванні позитивного іміджу регіону, за

думкою автора, не може бути пріоритетним.

Аналіз взаємних впливів при формуванні та моделюванні майбутнього

іміджу регіону виражений у дослідженні показників всіх сфер діяльності

регіону, визначенні характеру та рівня їх впливу один на одного та на загальний

образ регіону. Аналіз глобальних трендів передбачає дослідження світового

219

досвіду формування позитивного іміджу регіонів, визначення основних

тенденцій його розвитку та загального впливу на бренд країни [18].

На думку автора, пріоритетність методу сценаріїв у формуванні

позитивного іміджу регіону виражається у такому важливому факторі саме

цього методу, як свобода методик його реалізації та гнучкість. Перевага методу

сценаріїв перед іншими методами форсайт у прогнозуванні саме іміджу регіону

полягає у його адаптивності, можливості сфокусуватися на процесах:

невизначеностей, точках розриву та перегину, оцінки ризиків та мінливості

макросередовища.

Одним із перспективних методів, які застосовуються для менеджменту в

динамічних системах(регіон) є сценарний метод, який нині перетворюється на

незалежну гілку управлінського механізму, тому можемо говорити про

сценарний менеджмент щодо процесів розробки та впровадження технологій

позитивного іміджу рис. 3.12 та рис. 3.13 [112].

Методи управління

трансформаційними

процесами

Сценарний метод

Трендовий аналізСитуаційний аналіз

Імітаційне моделювання

Методи генерування ідей

Експертні методи

*Джерело [112]

Рис. 3.12 Методи управління процесами регіонального розвитку

220

ІМІДЖ

національні

економічні

політичні

світові

регіональні

міжрегіональні

соціальні

ринкові

світовий рівень національний рівеньІнформація

трансформацій

в цілому

трансформацій

ієрархічних рівнівАналіз і

синтез

регіональних та

міжрегіональних

трансформацій

причин і наслідків

трансформацій

елементів, агентів

АРРП

Середньострокове регіональне

прогнозування

песимістичний та

оптимістичний прогнози

наслідків трансформацій

економічної ефективності

трансформацій

майбутніх

трансформацій

тенденцій

трансформацій

Сценарний

менеджмент

формування гнучких

середньострокових сценаріїв

формування

точок розриву

індикатори ефективності

трансформацій

Оцінка ефективності сценарного

менеджменту„ + ”„ - ”

управління і коригування

сценаріїв

*Джерело [112]

Рис. 3.13 Алгоритм сценарного менеджменту

Адаптуємо основні передумови ефективного сценарного менеджменту на

територіальному рівні, щодо процесів впровадження технологій формування

позитивного іміджу регіону:

221

наявність перехресної інформації про складові іміджу та їх активні та

пасивні зміни;

застосування передових методик прогнозування та сценарування;

застосування сучасного інструментарію аналізу та синтезу інформації;

застосування сучасного інструментарію діагностування іміджу;

формулювання підходів до взаємоузгодження сценаріїв (альтернативних

сценаріїв) на різних ієрархічних рівнях;

прогнозування «точок розриву» — моменти можливого включення

альтернативних сценаріїв [112].

Результатом проведення форсайт-досліджень, діагностик та оцінок

іміджу регіонів повинно стати створення «дорожніх карт», тобто застосування

методу картування технологій. Сутність цього методу полягає у створенні

візуального представлення плану-сценарію розвитку технологій, який фіксує

можливі сюжети і точки критичних рішень. Цей метод має багато спільного із

методом сценаріїв. Точніше, картування технологій - це специфічний метод

сценарування.

Використання методів форсайт сприятиме чіткому формуванню, якісній

оцінці та прогнозуванню позитивного іміджу регіонів. Можна виділити основні

переваги використання Форсайт-технологій у формуванні образу регіону:

обговорення передбачуваних змін в майбутньому шляхом консолідації

зусиль усіх учасників процесу передбачення;

можливість участі багатьох зацікавлених прошарків громадянського

суспільства;

сприяння досягнення консенсусу представниками суспільства;

розробка довгострокових стратегій розвитку економіки, науки,

технологій регіону;

окреслення потенційних технологічних горизонтів;

можливість стати основою для прийняття важливих рішень в проблемних

і конфліктних ситуаціях;

222

оцінка ймовірності ризиків виникнення тих чи інших умов;

залучення до процесу наукового дослідження відомих фахівців, вчених,

ЗМІ, керівників підприємств.

Недоліком використання форсайт-технологій в оцінці іміджу є той факт,

що вони потребують великих витрат, що на регіональному рівні може

розцінюватися як нераціональне використання ресурсів.

До оцінки іміджу регіону необхідний комплексний підхід, який включає

оцінку декількох компонентів його розвитку таких, як: соціальні, економічні,

культурні, інформаційні, технологічні, політичні, екологічних тощо.

Ефективним за таких умов може стати PEST ‐ аналіз.

PEST‐аналіз є простим, але важливим інструментом, який допоможе

зрозуміти загальну картину політичного, економічного, соціально‐культурного

та технологічного середовища. PEST використовується професіоналами в

усьому світі, щоб побудувати своє бачення майбутнього. Того ж вимагають й

принципи формування сприятливого іміджу регіону.

PEST – абревіатура слів «Політичні», «Економічні»,

«Соціально‐культурні» та «Технологічні» чинники. Використовувати PEST-

інструмент необхідно в три етапи:

мозковий штурм щодо відповідних чинників;

ідентифікація інформації, яка належить до цих чинників;

підготовка висновків з цієї інформації.

Важливо після другого кроку зробити третій крок: адже недостатньо

просто описати фактори, не думаючи про те, що вони означають. Однак, слід

бути обережним, припускаючи, що аналіз відразу виявиться ідеальним –

зроблені висновки варто звіряти з реальністю.

Мозковий штурм – це метод чи процес, спрямований на максимізацію

нових ідей з метою знаходження рішення для певної проблеми, характеристики

певних ситуацій або випадків. Вибрана група людей повинна мати можливість

вільно і необмежено висловлювати свої думки, залишаючи осторонь,

223

принаймні, на даний момент, норми і правила для оцінки пропонованих ідей і

рішень. Основні правила мозкового штурму не вимагають, щоб запропоновані

ідеї відразу були пояснені, і жоден з учасників не має права критикувати інших

членів групи.

Мозковий штурм може проводити модератор, чия роль полягає у

спрямуванні учасників, аби вони не відійшли від теми, і робити нотатки

запропонованих ідей для їх подальшого аналізу. Мозковий штурм може бути

практично організований таким чином, що кожен з учасників має кілька карток,

на яких записуються ідеї. Ці картки можуть бути розкладені на столі для

полегшення класифікації відповідно до заданих критеріїв.

Як приклад, наведено можливі теми, що допоможуть в якості відправної

точки для мозкового штурму.

1. Політичні:

форма управління та стабільність;

свобода преси, верховенство права, рівні бюрократії та корупції;

регулювання та тенденції дерегуляції;

законодавство про зайнятість і соціальні питання;

податкова політика, торгівля і тарифне регулювання;

законодавство про захист споживачів і навколишнього середовища;

можливі зміни в політичному середовищі.

2. Економічні:

стадія економічного циклу;

поточні та прогнозовані темпи економічного зростання, інфляції та

відсоткових ставок;

безробіття і пропозиція робочої сили;

витрати на оплату праці;

рівні наявного доходу і розподілу доходів;

вплив глобалізації;

ймовірність впливу технологічних або інших змін на економіку;

224

можливі зміни в економічному середовищі.

3. Соціально-культурні:

темпи зростання населення і вікова структура населення;

здоров'я населення, освіта та соціальна мобільність і ставлення до них;

структура зайнятості населення, свобода ринку праці та ставлення до

роботи;

ставлення до преси, громадська думка, соціальні відносини і соціальні

табу;

спосіб життя, і ставлення до нього;

соціально-культурні зміни.

4. Інформаційно-технологічні:

вплив нових технологій;

вплив Інтернету, зниження витрат на зв'язок і збільшення обсягів робіт,

виконуваних дистанційно;

наукові дослідження та розробки;

вплив передачі технологій.

Важливо для отримання максимально об’єктивної картинки іміджу, що

діагностується при проведенні мозкового штурму, долучати різних

представників цільової аудиторії, які є активними споживачами іміджевої

інформації.

Існують й інші форми PEST‐ аналізу: PESTLE, PESTLIED, STEEPLE и

SLEPT. Дехто вважає за краще використовувати різновиди цього аналізу, такі

як:

PESTLE: політичні, економічні, соціологічні, технологічні, правові,

екологічні фактори.

PESTLIED: політичні, економічні, соціальні, технологічні, юридичні,

міжнародні, екологічні, демографічні фактори.

STEEPLE: соціально-демографічні, технологічні, економічні, екологічні,

політичні, правові, етичні фактори.

225

SLEPT: соціальні, правові, економічні, політичні, технологічні фактори.

Отже, PEST‐аналіз є корисним інструментом для розуміння «ширшої

картини» ситуації в суспільстві і для осмислення про існуючих можливостей та

ризиків. Розуміючи своє середовище, можна скористатися можливостями та

мінімізувати загрози. PEST‐аналіз використовується в першу чергу для

мозкового штурму характеристик країни чи регіону і, на основі цього, для

висновків щодо тих значних змін, які можуть відбутися. Враховуючи те, що на

формування іміджу регіону або країни впливає доволі широкий спектр

різноманітних чинників, PEST-аналіз може стати основним у його діагностиці.

Позитивний імідж регіонів – це важлива складова розвитку економіки

України, що сприятиме покращенню рівня конкурентоспроможності на світовій

арені, розвитку різноманітних сфер діяльності, збільшенню їх інвестування та

відповідно, покращення показників ВВП тощо. Правильно сформований імідж

сприятиме також розвитку соціально-економічних факторів: збільшенню

кількості робочих місць, покращенню соціальної ідентифікації населення та

загального рівня життя тощо. Для здійснення цього необхідне більш глибоке

дослідження такого нового для економіки поняття як «імідж регіону» та

розробка новітніх методів його оцінки та прогнозування. Методи форсайту вже

давно використовуються науковцями в різних сферах діяльності: політиці,

науково-технічних розробках та, на теперішній час, і в оцінці економічних

явищ. Звертаючи увагу на недостатню дослідженість іміджу регіону як

економічної категорії, найбільш ефективним та адаптованим до нього може

стати метод сценаріїв. За допомогою цього методу можливо розробити декілька

ефективних сценаріїв розвитку іміджу регіону та обрати серед них

оптимальний.

226

Висновки до розділу 3

1. Обґрунтовано та рекомендовано до розробки та впровадження

концептуальні положення засад стратегічного планування соціально-

економічного розвитку регіону з урахуванням іміджевої складової. Зміни та

рекомендації стосуються розширення бачення мети, принципів та наповнення

у відповідності до стандартів інформаційної культури, відкритості, залучення

нових управлінських технологій та інших положень щодо ефективного

врахування прогресивної регіональної інформаційної політики.

Концептуальні положення мають широке коло адаптування, формат

розширення та доповнення методик, залучення нових інформаційних ресурсів

та прогресивних підходів.

2. Запропоновано методичні підходи проведення діагностичного

дослідження регіону на наукових засадах системного аналітичного та

індикативного визначення розвитку регіональної економіки в проекції на

іміджеві оцінки, що створює передумови для розвязання проблем комплексної

оцінки та пошуку ефективної політики формування привабливого іміджу

регіону. Наведені підходи та методика діагностування формують повне

уявлення про стан розвитку іміджевої складової регіональної економіки та

дозволяють своєчасно реагувати на прояви зовнішнього середовища за рахунок

моделювання можливих сценаріїв розвитку та заходів, які можуть задовольнити

вимоги ринку та євроінтеграційні процеси.

3. Рекомендовано до впровадження формування позитивного іміджу

регіону прогнозні технологій форсайт. Окреслено унікальні можливості даних

технологій в системі інформаційно відкритих підходів щодо удосконалення

розвитку територій та поширення як базової технології – сценарування.

Наведено складові сценарного метода, що забезпечать його управлінські

характеристики в системі вирішення завдань покращення іміджу території та

формування широкого кола інструментарію регіонального менеджменту

(моніторингу, діагностування, кластеризації, громадських панелей та ін.).

227

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі розроблено теоретичне підґрунтя щодо

управління розвитком регіону на засадах формування його позитивного іміджу

шляхом розроблення концепції формування позитивного іміджу регіонів та

створення інструментарію оцінювання й діагностики іміджу регіону в

управлінні регіональним розвитком.

1. Обґрунтовано, що розвиток регіону залежить від його здатності та

можливості створення позитивного іміджу, що дозволяє поглибити соціально-

економічну диференціацію регіону, сформувати унікальні конкурентні переваги

та підвищити його конкурентоспроможність. Семантичний аналіз предметної

галузі дослідження дав змогу систематизувати сутнісні характеристики іміджу

регіону та особливості його прояву як управлінського інструменту

регіонального менеджменту, виокремити імідж регіону від споріднених понять:

"образ регіону", "бренд регіону", "репутація регіону", та сформувати авторське

бачення іміджу регіону як цілеспрямованого, інформаційно-ємного образу, що

відображає регіональний господарський комплекс в усій єдності економічних,

соціальних, культурних, комунікаційних процесів, які визнані у зовнішньому

середовищі як найбільш розповсюджені характеристики, що повторюються у

часі та підтверджені у фактах цільового та нецільового позиціонування

населенням регіону. Розвинено теоретичні положення щодо формування іміджу

регіону в системі управління регіональним розвитком на основі визначення

поняття іміджу регіону, систематизації і класифікації видів іміджу регіону та

його складових в управлінні регіональним розвитком, що дало змогу визначити

напрями та сучасні управлінські технології формування позитивного іміджу як

стратегічного завдання розвитку регіону.

2. За результатами аналізу світового досвіду формування іміджу регіонів

в управлінні регіональним розвитком обґрунтовано взаємозв’язок позитивного

іміджу та економічного розвитку регіону, що дало змогу систематизувати

228

заходи управління розвитком регіону з метою формування його позитивного

іміджу. Порівняльний аналізу стратегій розвитку деяких регіонів України, які є

подібними за основними параметрами свого розвитку, дав змогу встановити

ключові параметри формування позитивного іміджу регіону та визначити

інструменти стратегічного управління розвитком регіону з метою формування

його позитивного іміджу.

3. Визначено передумови формування позитивного іміджу регіону в

управлінні регіональним розвитком на основі аналізу стану та перспектив

розвитку регіонів України, порівняння існуючих концепцій бренду регіонів, що

дало змогу створити уявлення про рушійні сили формування позитивного

іміджу регіону, виявити чинники формування позитивного іміджу регіону та

визначити напрями його покращення.

4. За результатами дослідження встановлено, що формування

позитивного іміджу регіону є важливою складовою регіонального

інформаційно-політичного простору, ефективним інструментом розв’язання

проблем управління регіоном, підвищення інвестиційної привабливості регіону

та рівня його соціально-економічного розвитку, консолідації суспільних

інтересів та інтеграції регіонів у світовий економічний простір. Аналіз

передумов формування позитивного іміджу в регіональному економічному

розвитку дав змогу запропонувати концепцію формування позитивного іміджу

регіону, яка відображає вихідні передумови, мету, завдання, принципи,

механізми, інструменти і пріоритетні напрями формування іміджу регіону як

категорії регіонального менеджменту, що створює теоретичне підґрунтя щодо

управління розвитком регіону на засадах формування його позитивного іміджу.

5. Встановлено, що одним з нагальних завдань формування іміджу

регіону в управлінні його регіональним розвитком є оцінювання та діагностика

іміджу регіону. Сформовано підхід до діагностики іміджу регіону на основі

визначення етапів, процедур, кількісних і якісних індикаторів оцінювання

іміджу регіону, що дало змогу визначити стан іміджу регіону, чинники та

229

напрями його формування у стратегічному управлінні розвитком регіону. Для

реалізації сформованого підходу розроблено алгоритм оцінки іміджу регіону,

який ґрунтується на формуванні системи показників раціональної (економічна,

соціальна та екологічна) та інформаційної складових іміджу регіону,

стандартизації обраних показників та розрахунку інтегрального показника

оцінки іміджу регіону, що дає змогу кількісно оцінити імідж регіонів України

та визначити проблеми і перспективи його підвищення.

6. Обґрунтовано, що одним з дієвих інструментів оцінювання та

прогнозування регіонального розвитку, зокрема, його іміджевої складової, є

технологія форсайту. Визначено зміст та напрями використання форсайту як

інструменту оцінювання і прогнозуванні іміджу регіону. Використано

інструментарій технології форсайту в оцінюванні іміджу регіону шляхом

формування процедури експрес-діагностики іміджу регіону на основі

використання громадських та експертних панелей, що дає змогу оцінити

іміджеву складову регіонального розвитку, виявити проблеми формування

позитивного іміджу регіону, забезпечити керованість процесів формування та

моделювання позитивного іміджу регіону.

230

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева П. А. Психологические факторы управления имиджем

региона / П. А. Алексеева, Н. Ю. Прокопьева // ВЕСТНИК СВФУ. — 2014. —

Т. 11, № 1. — С. 126—132.

2. Амоша О. І. Сталий розвиток промислового регіону: соціальні

аспекти : [монографія] / Амоша О. І., Антонюк В. П., Новікова О. Ф. ; НАН

України, Ін-т економіки пром-сті. — Донецьк, 2012. — 534 с.

3. Аналіз виконання дохідної та видаткової частини міського бюджету

за 2012 рік [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.rada.cherkasy.ua/ua/newsread.php?view=5695&s=1&s1=68

4. Білорус О. Г. Глобальна перспектива і сталий розвиток :

[монографія] / О. Г. Білорус, Ю. М. Мацейко. — К. : МАУП, 2005/2006. —

492 с.

5. Богуш Д. А. Брендинг регіонів [Електронний ресурс] / Д. А. Богуш.

— Режим доступу до електрон. журн. : httр:// vybory.org/consultant

6. Бубенко П. Т. Інституційна динаміка просторової організації

економічного розвитку : [монографія] / П. Т. Бубенко. — Х. : ХНАМГ, 2008. —

295 с.

7. Бурцева Т. А. Исследование корпоративного имиджа /

Т. А. Бурцева, Н. А. Миронова // Маркетинг. — 2008. — № 3 (100).

8. Бурцева Т. А. Методологические основы оценки стоимости бренда /

Т. А. Бурцева, А. В. Кузнецова, Н. А. Миронова // Маркетинг. — 2009. — № 3.

9. Бурцева Т. А. Имиджелогия. Методические указания и рабочая

тетрадь / Т. А. Бурцева, А. В. Кузнецова, Н. А. Миронова. — Киров : ВГСХА,

2008.

10. Бюлетень матеріалів, підготовлених на базі аналізу оперативної

інформації електронних видань. Додаток до журналу «Україна: події, факти,

коментарі» [Електронний ресурс] / Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського,

231

Служба інформ.-аналіт. забезпечення органів держ. влади (СІАЗ). — Режим

доступу : http://nbuviap.gov.ua/index.php?option=com_content&view=ar-

ticle&id=1859:perspektivi-ekonomiki-ukrajini-u-2016-r&catid=8&Ite-mid=350

11. Бюджетний моніторинг : аналіз виконання бюджету за 2008 —

2012 роки [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.minfin.gov.ua_budget_monitoring.html

12. Важенина И. С. Имидж как конкурентный ресурс региона /

И. С. Важенина, С. Г. Важенин // Регион. — 2006. — № 4. — С. 17—19.

13. Важенина И. С. Теоретико-методологические основы определения

сущности репутации территории : науч. изд. / И. С. Важенина. —

Екатеринбург : Ин-т экономики УрО РАН, 2006. — 108 с.

14. Важенина И. С. Имидж и репутация территории как основа

продвижения в конкурентной среде / И. С. Важенина // Маркетинг в России и за

рубежом. — 2006. — № 6. — С. 82—98.

15. Вартанова Е. В. Современные подходы к оценке имиджа

предприятия в маркетинге персонала / Е. В. Вартанова, В. И. Крупко // Вісник

Східноукраїнськ. національного ун-ту ім. В. Даля.— Луганськ: СНУ ім. В.

Даля, 2006. — № 11(105). — С. 34–38.

16. Васильева О. Е. Имидж в системе стратегии экономического

развития региона / О. Е. Васильева // Проблемы современной экономики. —

2009. — № 1 (29). — С. 24—32.

17. Васильконова Е. О. Теоретичне бачення змісту поняття «репутація

підприємства» / Е. О. Васильконова // Торгівля і ринок України : зб. наук. праць

Донецьк. нац. ун-ту економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського. —

Вип. 36. — Донецьк : ДонНУЕТ, 2013. — С. 102—110.

18. Васильконова Е. О. Використання методів форсайт у формуванні

позитивного іміджу регіонів / Е. О. Васильконова // Збірник наукових праць

Черкаського державного технологічного університету. — Вип. 37, т. II. —

Черкаси : ЧДТУ, 2014. — С. 140—145. — (Серія «Економічні науки»).

232

19. Васильконова Е. О. Проблемні питання та перспективні можливості

формування іміджу Черкаського регіону / Е. О. Васильконова // Науковий

вісник Херсонського державного університету. — Вип. 9. — Херсон : Видав.

дім «Гільветика», 2014. —С. 139—143. — (Серія «Економічні науки»).

20. Васильконова Е. О. Імідж території в управлінських інструментах:

питання стратегії та тактики / Е. О. Васильконова // Збірник наукових праць

Донецького державного університету управління. — Вип. 293, т. ХV. —

Донецьк : ДонДУУ, 2014. — С. 264—274. — (Серія «Економіка»).

21. Васильконова Е. О. Формування іміджу регіону як складової

стратегії сталого розвитку за умов глобалізації / Е. О. Васильконова // Збірник

наукових праць Черкаського державного технологічного університету. —

Вип. 40, ч. IV . — Черкаси : ЧДТУ, 2015. — С. 120—127. — (Серія «Економічні

науки»).

22. Васильконова Е. О. Розвиток теорії іміджу територій як активного

інструменту регіонального менеджменту / Е. О. Васильконова // Бізнес-Інформ.

— 2014. — № 12. — С. 463—468.

23. Васильконова Е. О. Теоретичні аспекти формування іміджу регіону

за рахунок сучасних управлінських технологій / Е. О. Васильконова //

Економічна теорія в умовах глобалізації економіки : матеріали VI Всеукр.

наук.-практ. конф. студентів і молодих вчених, 19—20 берез. 2014 р. —

Донецьк : Юго-Восток, 2014. — С. 37—39.

24. Васильконова Е. О. Формування іміджу регіону в контексті

вдосконалення розвитку регіонального управління / Е. О. Васильконова //

Наукові засади розвитку знань економічної теорії : матеріали Всеукр. наук.-

практ. Інтернет-конф. з екон. теорії, 2 черв. 2015 р. — Черкаси : ЧДТУ, 2015. —

С. 40—41.

25. Васильконова Е. О. Теоретичні положення іміджу регіону в системі

регіонального управління / Е. О. Васильконова // Нова економічна політика на

233

світовому, державному та регіональному рівнях : матеріали Міжнар. наук.-

практ. конф., 21—22 листоп. 2014 р. — Одеса : ЦЕДР, 2014. — С. 78—80.

26. Васильконова Е. О. Сталий розвиток регіону на засадах формування

сприятливого іміджу та розвитку публічно-приватного партнерства / Е. О.

Васильконова // Прогнозування соціально-економічного розвитку національної

економіки : матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., 26—27 груд. 2014 р. — Ч. 2.

— Дніпропетровськ : Перспектива, 2014. — С. 56—59.

27. Васищева А. СМИ и проблема формирования имиджа региона (на

примере ЮФО) / А. Васищева // Сб. статей "СМИ в этнополитических

процессах на юге России": [Отв. ред. В. В. Черноус]. — Вып. 19. — Ростов Н/Д:

СКНЦ ВШ, 2003. — С. 159—161.

28. Витрати на охорону та раціональне використання природних

ресурсів за регіонами у 2014 році [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Держ.

служби статистики України. — Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

29. Галумов Э. А. Имидж против имиджа : [монография] /

Э. А. Галумов. — М. : Известия, 2005. — 551 с.

30. Галумов Э. А. Международный имидж России: стратегия

формирования : [монография] / Э. А. Галумов. — М. : Известия, 2003. — 446 с.

31. Гапоненко Н. В. Форсайт. Теория. Методология. Опыт :

[монография] / Н. В. Гапоненко. — М. : Юнити-Дана, 2012. — 238 c.

32. Геєць В. М. Пріоритети національного економічного розвитку в

контексті глобалізаційних викликів : [монографія] : у 2 ч. / за ред. В. М. Геєць,

А. А. Мазаракі. — Ч. 2. — К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2008. —273 с.

33. Герасимова А. В. Имидж региона в международном пространстве

[Электронный ресурс] / А. В. Герасимова. — Режим доступа :

http://www.coolreferat.com

34. Герасимчук З. В. Політика розвитку проблемних регіонів:

методологічні засади формування та реалізації : [монографія] /

З. В. Герасимчук, В. Л. Галущак. — Луцьк : Надстир’я, 2006. — 248 с.

234

35. Гердт Т. Формирование имиджа города средствами рекламы и PR

[Электронный ресурс] / Т. Гердт // Русский бренд : электронный журн. — 2007.

— Режим доступа : http://www.russbrand.ru/2007/09/10/city-image-reklama-pr001/

36. Герман Л. М. Шляхи сталого розвитку сільського господарства

України за результатами вивчення суспільної думки / Л. М. Герман,

В. В. Підлісник, І. Р. Юхновський // Економіка АПК. — 2007. — № 2. —

C. 149—154.

37. Гладій І. Й. Регіоналізація світового ринку: євроінтеграційний

аспект : [монографія] / І. Й. Гладій. — Тернопіль : Економічна думка, 2006. —

544 с.

38. Глебова И. С. Имидж республики Татарстан сегодня и завтра /

И. С. Глебова // PR-технологии в информационном обществе : материалы

II Всеросс. науч.-практ. конф. (Санкт-Петербург, 10—12 нояб. 2004 г.). —

С.Пб. : Изд-во политехн. ун-та, 2004. — С. 59—61.

39. Глобалізація і безпека розвитку : монографія / [кер. авт. кол. і наук.

ред. О. Г. Білорус]. — К. : КНЕУ, 2001/2002. — 733 с.

40. Гончаров В. В. Исследования по технологическому предвидению.

Зачем они необходимы Республике Беларусь? / Гончаров В. В., Марков А. В.,

Успенский А. А. — Минск, 2009. — 81 с.

41. Гравер А. А. Образ, имидж и бренд страны: понятия и направления

исследования / А. А. Гравер // Вестник Томского государственного

университета. — 2012. — № 3 (19).

42. Гріневська С. М. Перспективи сталого розвитку регіону /

С. М. Гріневська // Економіка промисловості. — 2011. — № 4. — С. 288—296.

43. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. —

Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua

44. Дисбаланси та механізми розвитку внутрішнього ринку України в

умовах воєнних дій на Донбасі : аналіт. доп. / [В. І. Волошин, Т. Г. Васильців,

С. В. Давиденко та ін.]. — Львів : Вид-во ТзОВ «ЛігаПрес», 2015. — 84 с.

235

45. Доповідь про стан інформатизації та інформаційного суспільства в

Україні за 2014 рік [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://dknii.gov.ua/content/shchorichna-dopovid-pro-rozvytok-informaciynogo-

suspilstva

46. Економіка регіонів у 2015 році: нові реалії і можливості в умовах

започаткованих реформ. — К. : НІСД, 2015. — 92 с.

47. Еремеев С. Н. Формирование имиджа региона как инструмента

управления его развитием : автореф.дисс. на соискание уч. степени канд. экон.

наук : спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством

(региональная экономика; маркетинг)» / С. Н. Еремеев. — М. : Рос. акад. гос.

службы при Президенте РФ, 2009. — 24 с.

48. Еріна А. М. Узагальнюючі багатовимірні показники в соціально-

економічних дослідженнях / А. М. Еріна, С. С. Ващаєв // Наукові записки. —

Т. 6. Економіка. — К. : Нац. ун-т «Києво-Могилянська академія», 1999. —

С. 38—41.

49. Закон України «Про державно-приватне партнерство» від

01.07.2010 р. № 2402-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР). — 2010.

50. Запатрина И. Публично-частное партнерство как новая идеология

развития мирового сообщества [Электронный ресурс] / И. Запатрина. — Режим

доступа: ukrppp.com/present/doklad_astana_zapatrina.doc

51. Зінченко О. А. Імідж регіону в умовах глобалізації: питання

економічного та соціального впливу / О. А. Зінченко // Стратегія економічного

розвитку України в умовах євроінтеграційних процесів : зб. наук. праць

Донецьк. держ. ун-ту управління. — Т. ХV, вип. 293. — Донецьк : ДонДУУ,

2014. — С. 249—256. — (Серія «Економіка»).

52. Іванюта С. П. Екологічна безпека регіонів України: порівняльні

оцінки / С. П. Іванюта, А. Б. Качинський // Стратегічні пріоритети. — 2013. —

№ 3. — С. 157—164.

236

53. Інформаційна політика в Україні: стратегія розвитку /

[Додонов О. Г., Литвиненко О. В., Жигалюк В. В., Янішевський С. О.] //

Стратегії розвитку України: теорія і практика. — К., 2002.

54. Індекс соціального розвитку — 2015. Україна посіла 62-е місце

[Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www2.deloitte.com/ua/uk/pages/about-deloitte/articles/social-progress-

index.html

55. Квартирний облік та кількість наданих квартир в Україні

[Електронний ресурс] : стат. бюлетень / Держ. служба статистики України. —

Київ, 2015. — Режим доступу : http://www.ck.ukrstat.gov.ua/?p=buleteni

56. Каныгин Ю. М. Информатизация управления: социальные аспекты :

[монография] / Ю. М. Каныгин. — К. : Наук. думка, 1991. — 156 с.

57. Кузик С. Історико-культурні ресурси українсько-польського

прикордоння та особливості їх використання для туристичних цілей / С. Кузик,

Д. Литвин // Україна: культурна спадщина, національна свідомість,

державність. — 2012. — С. 475—482.

58. Карий О. І. Імідж як маркетинговий інструмент розвитку територій

[Електронний ресурс] / О. І. Карий. — Режим доступу : http://ena.lp.edu.ua:80

80/bitstre am/ntb/4817/1/211.pdf

59. Карлина М. М. Значение конгрессной и выставочной деятельности

в формировании инновационного имиджа региона / М. М. Карлина // Вестник

АГТУ. — 2013. — № 2. — С. 188—193. — (Серия «Экономика»).

60. Касич А. О. Вплив рівня збалансованості бюджетів на розвиток

регіонів, країни в умовах децентралізації / А. О. Касич // Ефективна економіка.

— 2015. — № 10.

61. Киреева С. А. Имидж региона: теоретический аспект [Электронный

ресурс] / С. А. Киреева, К. А. Кузина // Вестник Астраханского

государственного технического университета. — 2007. — № 1. — Режим

доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/imidzh-regiona-teoreticheskiy-aspekt

237

62. Кластери в системі стратегії і тактики розвитку регіону :

монографія / [Л. В. Батченко, А. В. Гуренко, О. Е. Васильконова та ін.]. —

Донецьк: ВІК, 2013. — 287 с.

63. Комплексная программа реализации на национальном уровне

решений, принятых на Всемирном саммите по устойчивому развитию на

2003—2015 гг., утвержденная постановлением Кабмина Украины от 26 апр.

2003 г. [Электронный ресурс]. — № 634. — Режим доступа :

http://www.rada.gov.ua

64. Комплексна оцінка економічної ситуації в Україні у 2014 —

2015 рр. [Електронний ресурс]. Ч. 1. Загальна оцінка макроекономічної ситуації

/ [Л. А. Українець, А. Яблонська, Ю. Кравец, Ю. Стасина]. — Режим доступу :

http://iac.org.ua/kompleksna-otsinka-ekonomichnoyi-situatsiyi-v-ukrayini-u-2014-

2015-rr-chastina-1-zagalna-otsinka-makroekonomichnoyi-situatsiyi/

65. Королько В. Г. Імідж України: стан і чинники формування /

В. Г. Королько // Українське суспільство: десять років незалежності. — К. :

Вид-во Ін-ту соціології НАН України, 2001. — С. 246—259.

66. Котлер Ф. Маркетинг мест / Ф. Котлер. — С.Пб. : Стокгольм. шк.

экономики, 2005. — С. 205.

67. Кузык Б. Н. Прогнозирование, стратегическое планирование и

национальное программирование : учебник / Кузык Б. Н., Кушлин В. И.,

Яковец Ю. В. — М. : Экономика, 2011. — 604 с.

68. Купівельна спроможність населення – в дефіциті [Електронний

ресурс] / Федерація профспілок України: [офіційний Веб-портал]. — Режим

доступу : http://www.fpsu.org.ua/napryamki-diyalnosti/sotsialnij-zakhist/4604-

kupivelna-spromozhnist-naselennya-v-defitsiti

69. Лексин В. Н. Региональная диагностика: сущность, предмет и

метод, специфика использования в современной России (вводная лекция

рекомендуемого учебного курса) / В. Н. Лексин // Российский экономический

журнал. — 2003. — № 9—10. — С. 64—86.

238

70. Лук’яненко Д. Г. Глобалізація економіки ХХІ століття: людський

вимір : [монографія] / Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник. — К. : КНЕУ, 2008. —

424 с.

71. Люлько А. Имидж города и факторы, влияющие на его

формирование [Электронный ресурс] / А. Люлько // Бренды городов, регионов,

стран. — 2012. — Режим доступа :

http://evgenysolomin.livejournal.com/173514.html. — Заглав. с титул. экрана.

72. Манн Р. В. Уникальные возможности форсайт-технологий в

развитии регионального менеджмента / Р. В. Манн // Механізми підвищення

ефективності управління функціонуванням регіональної економіки : зб. наук.

праць ДонДУУ. –– Т. XVІІ, вип. 271. — Донецьк : ДонДУУ, 2014. — С. 256—

266. — (Серія «Економіка»).

73. Манн Р. В. Теоретико-методологічні засади розвитку регіонального

менеджменту: особливості, проблеми, перспективи : [монографія] / Р. В. Манн.

— Донецьк : ВІК, 2013. — 382 с.

74. Медлик С. Гостиничный бизнес : учебник / С. Медлик, Х. Инграм.

— Х. : Юнити-Дана, 2011. — 238 с.

75. Мельник И. Н. Социологические исследования как инструмент

оценки имиджа региона и губернаторов / И. Н. Мельник // Имидж региона: кто

и как это делает. — № 1 (1). — М. : Холдинг-Паблисити, 2006. — С. 83.

76. Мельникова О. С. Теленовини як засіб формування іміджу

Маріуполя за 2013 рік (на прикладі національних телеканалів «СТБ», «Новий

канал» та «Інтер») / О. С. Мельникова, С. В. Свергун // Молодий вчений : наук.

журн. — 2014. — № 3 (06). — С. 166—168.

77. Мельников В. П. Исследование систем управления : учебник для

академ. бакалавриата / В. П. Мельников, А. Г. Схиртладзе. — М. : Юрайт, 2014.

— 447 с.

239

78. Менеджмент регіонального розвитку : [монографія / за ред.

О. В. Васильєва, К. А. Фісуна] ; Харк. нац. акад. міськ. госп-ва. — Х. : ХНАМГ,

2010. — 375с.

79. Міжнародні стратегії економічного розвитку : навч. посіб. для студ.

вищ. навч.закл. / [Ю. Г. Козак, В. В. Ковалевський, Н. С. Логвінова та ін.] ; за

ред. Ю. Г. Козака, В. В. Ковалевського, І. В. Ліганенко. — [2-ге вид.]. — К. :

Центр учбової літератури, 2009. — 356 с.

80. Минаев А. А. Критерии формирования имиджа региона /

А. А. Минаев. — М. : Роснаука, 2002. — С. 7—15.

81. Мирошниченко В. Національний брендинг України [Електронний

ресурс] / В. Мирошниченко. — Режим доступу :

http://www./innovations.com.ua›ua/articles/14169/temp

82. Морозова Т. А. Имидж города как основа его продвижения

[Электронный ресурс] / Т. А. Морозова. — Режим доступа : http://cyberlenin-

ka.ru/article/n/imidzh-goroda-kak-osnova-ego-prodvizheniya

83. Муниципальный менеджмент : учеб. пособие для вузов /

[Т. Г. Морозова, М. П. Победина, Г. Б. Поляк и др.] ; под ред. Т. Г. Морозовой.

— М. : Банки и биржи, ЮНИТИ, 1997. — 263 с.

84. Нагорняк Т. Л. Бренди країн світу. Імідж українських регіонів у

контексті розбудови бренда «Україна» / Т. Л. Нагорняк // Стратегічні

пріоритети. — 2008. — № 4 (9). — С. 220—228.

85. Организационно-экономический механизм управления регионом:

формирование, функционирование, развитие : [монография / сост.

Р. Г. Маннапов, Л. Г. Ахтариева]. — М. : КНОРУС, 2008. — 352 с.

86. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://www.minfin.gov.ua/

87. Офіційний сайт Дніпропетровської обласної державної

адміністрації [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.adm.dp.ua

240

88. Офіційний сайт Донецької обласної державної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://donoda.gov.ua/

89. Офіційний сайт Івано-Франківської обласної ради [Електронний

ресурс]. — Режим доступу : http://www.if.gov.ua

90. Офіційний сайт Київської обласної державної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.kyiv-obl.gov.ua

91. Офіційний сайт Львівської обласної державної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://loda.gov.ua/?page=2

92. Офіційний сайт Миколаївської державної обласної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.mk.gov.ua

93. Офіційний сайт Одеської обласної державної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://oda.odessa.gov.ua

94. Офіційний сайт Харківської державної обласної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://kharkivoda.gov.ua

95. Офіційний сайт Черкаської державної обласної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://ck-oda.gov.ua

96. Офіційний сайт Чернівецької обласної державної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://bukoda.gov.ua

97. Офіційний сайт Чернігівської обласної державної адміністрації

[Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://cg.gov.ua

98. Панкрухин А. П. Маркетинг территорий: маркетинг региона /

А. П. Панкрухин // Маркетинг в России и за рубежом. — 2004. — № 2. —

С. 9—11.

99. Панкрухин А. П. Маркетинг территорий / А. П. Панкрухин. —

С.Пб. : Питер, 2006.

100. Петкова Л. Муніципальні інвестиції та кредити : підручник /

Л. Петкова, В. Проскурін. — К. : Асоціація міст України та громад, Гнозіс,

2006. — 158 c.

241

101. Про затвердження Порядку розроблення, проведення моніторингу

та оцінки реалізації регіональних стратегій розвитку : постанова від 16 листоп.

2011 р. № 1186 [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1186-2011-п

102. Почепцов Г. Г. Професія: іміджмейкер / Г. Г. Почепцов. — [2-е вид.,

доп.]. — К. : ІМСО МО України, НВФ «Студ. центр», 1999. — 256 с.

103. Почепцов Г. Г. Имиджеология / Г. Г. Почепцов. — М. : Рефл-бук,

2001. — 700 с.

104. Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века /

Г. Г. Почепцов. — М. : Рефл-бук, К. : Ваклер, 1999.

105. Почепцов Г. Г. Теория коммуникации. Модели имиджевой

коммуникации / Г. Г. Почепцов. — М. : Рефл-бук, К. : Ваклер, 2003.

106. Почепцов Г. Г. Информационные войны / Г. Г. Почепцов. — М. :

Рефл-бук; К. : Ваклер, 2000. — 576 с.

107. Про Концепцію сталого розвитку населених пунктів : постанова ВР

України від 24.12.1999 р. № 1359-ХІV [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://www.rada.gov.ua

108. Програма розвитку туризму в Черкаській області на 2012—

2020 роки / Черкаська обл. держ. адміністрація. — Черкаси, 2012. — 19 с.

109. Програма соціально-економічного та культурного розвитку

Одеської області на 2015 рік : проект / Одеська обл. держ. адміністрація. —

Одеса, 2014. — 50 с.

110. Прожиточный минимум (Украина) [Электронный ресурс] /

Финансовый портал «Минфин». — Режим доступа :

http://index.minfin.com.ua/index/wage/

111. Профіль Львівської області. Аналітично-описова частина до

стратегії розвитку Львівської області / Львівська обл. держ. адміністрація. —

Львів, 2013. — 102 с.

242

112. Прямухіна Н. В. Проблеми та перспективи розвитку регіонального

ринкового простору в умовах трансформації : [монографія] / Н. В. Прямухіна.

— Черкаси, 2015. — 330 с.

113. Публікації Інституту демографії та соціальних досліджень ім.

М. В. Птухи [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.idss.org.ua/public.html

114. Про обласний бюджет на 2012 рік : рішення Черкаської обласної

ради від 28.12.2011 № 12-2/VІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.oblradack.gov.ua/byudzhet-2012.html

115. Про обласний бюджет на 2013 рік : рішення Черкаської обласної

Ради від 28.12.2012 № 19-3/VІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.oblradack.gov.ua/byudzhet-2013.html

116. Про обласний бюджет на 2014 рік : рішення Черкаської обласної

Ради від 30.01.2014 № 28-1/VІ [Електронний ресурс]. — Режим доступу :

http://www.oblradack.gov.ua/byudzhet-2014.html

117. Про внесення змін до рішення обласної ради від 28.12.2012 № 19-

3/VI «Про обласний бюджет на 2013 рік» : рішення [Електронний ресурс]. —

Режим доступу : http://www.ck-oda.gov.ua/docs/zminy_26_04_2013.pdf

118. Про внесення змін до рішення міської ради від 31.01.2014 № 4-449

«Про міський бюджет на 2014 рік» : рішення [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://www.rada.ck.ua/myrada/html/152531.php?id=152531

119. Райзберг Б. А. Современный экономический словарь /

Райзберг Б. А., Лозовский Л. Ш., Стародубцева Е. Б. — [5-е изд., перераб. и

доп.]. — М. : ИНФРА-М, 2006. — 495 с.

120. Регіональна політика: правове регулювання. Світовий та

український досвід / [за заг. ред. А. Ткачука]. — Видання друге, доповнене. —

К. : Леста, 2011. — 260 с.

121. Регіональний людський розвиток : стат. бюлетень / [відп. за вип.

О. О. Кармазіна]. – К. : Держ. служба статистики України, 2015. — 50 с.

243

122. Рейтинговий звіт міста Черкаси [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : www.ucra.com.ua

123. Рівень тіньової економіки в Україні вищий оцінки МЕРТ на 10-20%

— фонд Блейзера [Електронний ресурс] // Новини України. Економіка

17.08.2015. — РБК-Україна, 2015. — Режим доступу :

https://www.rbc.ua/ukr/news/uroven-tenevoy-ekonomiki-ukraine-vyshe-otsenki-

1439834532.html

124. Романова А. А. Удосконалення методологічних підходів до

розроблення концепції підвищення регіональної конкурентоспроможності (на

прикладі м. Чернігів) / А. А. Романова // Бізнес-Інформ. — 2013. — № 7. —

С. 74—79.

125. Романова А. А. Застосування маркетингової інформаційної системи

у процесі розроблення стратегічного плану брендингу території /

А. А. Романова // Вісник Чернігівського державного технологічного

університету. — № 2 (66). — Чернігів, 2013. –– С. 472—477.

126. Рожков И. Я. Бренды и имиджи / И. Я. Рожков, В. Г. Кисмерешкин.

— М. : РИП-холдинг, 2006. — 256 с.

127. Регіони України 2014 : стат. зб. у 2 ч. / Держ. служба статистики

України. — К. : ДССУ, 2015. — Ч. 1. — 303 с.

128. Регіони України 2014 : стат. зб. у 2 ч. / Держ. служба статистики

України. — К. : ДССУ, 2015. — Ч. 2. — 735 с.

129. Регіони України [Електронний ресурс] : стат. зб. ; [за ред.

І. М. Жук]. — Київ, 2015. — Режим доступу :

ukrstat.org/uk/druk/publicat/kat_u/publ2_u.htm

130. Савельева И. П. Формирование имиджа города как социальный

индикатор конкурентоспособности региона / И. П. Савельева,

Е. Ю. Трофименко // Вестник ЮУрГУ. — 2014. — Т. 8, № 2. — С. 30—40. —

(Серия «Экономика и менеджмент»).

244

131. Садовий В. О. Імідж регіону як фактор залучення іноземних і

внутрішніх інвестицій / В. О. Садовий, Н. О. Могильна, В. А. Омельяненко //

Механізм регулювання економіки. — 2009. — № 3, т. 2. — С. 282—287.

132. Сергійко В. Ф. Значення формування привабливого іміджу

території для збереження природної та історико-культурної спадщини /

В. Ф. Сергійко // Науковий вісник Інституту міжнародних відносин

Національного авіаційного університету. — 2010. — Вип. 2. –– С. 126—130. —

(Серія «Економіка, право, політологія, туризм»).

133. Серкин В. П. Пять определений понятия и схема функционирования

образа мира / В. П. Серкин // Вестник Московского университета. — 2006. —

№ 1. — С. 11—19. — (Серия 14).

134. Смыкова М. А. Теоретические аспекты формирования

туристического имиджа региона / М. А. Смыкова // Сборник научных трудов /

кол. авторов ; под ред. А. В. Иванова, А. С. Кускова. — Саратов : Изд-во СГТУ,

2011. — С. 62—67.

135. Современный энциклопедический словарь [Электронный ресурс].

— Режим доступа : http://encyclopediadic.slovaronline.com

136. Савельева И. П. Формирование имиджа города как социальный

индикатор конкурентоспособности региона / И. П. Савельева,

Е. Ю. Трофименко // Вестник ЮУрГУ. — 2014. — Т. 8, № 2. — С. 30—40. —

(Серия «Экономика и менеджмент»).

137. Садовий В. О. Імідж регіону як фактор залучення іноземних і

внутрішніх інвестицій / В. О. Садовий, Н. О. Могильна, В. А. Омельяненко //

Механізм регулювання економіки. — 2009. — № 3, т. 2. — С. 282—287.

138. Солоха Д. В. Імідж регіону: питання інформаційного відображення

та управлінських технологій регулювання / Д. В. Солоха, О. В. Фінагіна //

Стратегія економічного розвитку України в умовах євроінтеграційних

процесів : зб. наук. праць Донецьк. держ. ун-ту управління. — Донецьк :

ДонДУУ, 2014.

245

139. Солоха Д. В. Проблеми формування іміджу територій /

Д. В. Солоха, О. В. Фінагіна // Збірник наукових праць Черкаського державного

технологічного університету. — Вип. 40, ч. IV — Черкаси : ЧДТУ, 2015. — С.

132 -139 — (Серія «Економічні науки»).

140. Стратегічне управління конкурентоспроможністю: епістомологічні

підходи та практична проблематика : монографія / [В. П. Мікловда,

І. Г. Брітченко, Н. Ю. Кубіній та ін.]. — Полтава, 2012. — C. 51.

141. Соціальний звіт за 2014 р. [Електронний ресурс] / Міністерство соц.

політики. — Режим доступу : http://www.mlsp.gov.ua/labour/control/uk/index

142. Соціально-економічний розвиток України : стат. бюлетень / Держ.

служба статистики України. — К., 2014. — 29 с.

143. Спирченко М. А. Образ, имидж и бренд города [Электронный

ресурс] : онлайн учебник / М. А. Спирченко. — Режим доступа к книге :

http://book.uraic.ru/project/conf/txt/005/archvuz18_pril/38/template_article-ar=K21-

40-k23.htm.

144. Старинщиков Н. Формирование и продвижение имиджа города

[Электронный ресурс] / Н. Старинщиков // Деловая имиджеология : науч.-

практ. журн. — 2009. — Режим доступа :

http://www.cijournal.ru/article/413/200804_image_novosibirsk

145. Статистичний щорічник України за 2013 рік / Держ. служба

статистики України. — К., 2014. — 534 с.

146. Статистичний щорічник України за 2012 рік / Держ. служба

статистики України. — К., 2013. — 552 с.

147. Статистичний щорічник України за 2011 рік / Держ. служба

статистики України. — К., 2012. — 559 с.

148. Статистичний щорічник України за 2010 рік / Держ. служба

статистики України. — К., 2011. — 560 с.

149. Стратегія розвитку Черкаської області до 2015 року : проект /

Черкаська обл. держ. адміністрація. — Черкаси, 2006. — 70 с.

246

150. Стратегія регіонального розвитку Черкаської області на період до

2020 р. : проект. — Черкаси, 2015.

151. Стратегія розвитку Львівської області на період до 2027 року :

проект / Львівська обл. держ. адміністрація. — Львів, 2014. — 80 с.

152. Стратегія розвитку Львівської області до 2015 року: Економіка.

Суспільство. Середовище / Головне управління статистики у Львівській обл. —

Вип. 4. — Львів, 2007. — 306 с.

153. Стратегія економічного та соціального розвитку Одеської області

на період до 2015 року : проект / Одеська обл. держ. адміністрація. — Одеса,

2006. — 76 с.

154. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці

України : в 3 т. — Т. 3 : Конкурентоспроможність української економіки / [за

ред. акад. НАН України В. М. Геєця, акад. НАН України В. П. Семиноженка,

чл.-кор. НАН України Б. Є. Кваснюка]. — К. : Фенікс, 2007. — С. 192.

155. Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / [за ред.

Д. Г. Лук’яненка]. — К., 2001. — С. 453—454.

156. Таранова Ю. В. Туристический имидж страны / Ю. В. Таранова //

Имидж государства/региона: современные подходы, новые идеи в теории и

практике коммуникации : сб. науч. трудов. — Вып. 3 / [отв. ред. Д. П. Гавра]. —

С.Пб. : Роза мира, 2009.

157. Толковый словарь Мерриама-Вебстера [Электронный ресурс]. —

Режим доступа : http://www.m-w.com

158. Туристична діяльність в Україні в 2011 році : стат. бюлетень / Держ.

служба статистики України. — К., 2012. — 76 с.

159. Туристична діяльність в Україні в 2013 році : стат. бюлетень / Держ.

служба статистики України. — К., 2014. — 272 с.

160. Трансформаційні процеси в умовах глобалізації: держава, регіон,

підприємство : [монографія] / І. Р. Бузько [та ін.] ; Східноукр. нац. ун-т ім.

В. Даля. — Луганськ : Ноулідж, 2012. — 547 с. — Бібліогр. : с. 521—547.

247

161. Україна 2015—2016: випробування реформами [Електронний

ресурс] / Аналітично-прогнозний звіт. Дослідження Центру Розумкова. —

Режим доступу : http://www.uceps.org/upload/Pidsumky_2016_FNL_A4.pdf

162. Україна у цифрах 2009 : стат. зб. / Держ. служба статистики

України. — К., 2010. — 258 с.

163. Україна у цифрах 2010 : стат. зб. / Держ. служба статистики

України. — К., 2011. — 252 с.

164. Україна у цифрах 2012 : стат. зб. / Держ. служба статистики

України. — К., 2013. — 249 с.

165. Україна у цифрах 2013 : стат. зб. / Держ. служба статистики

України. — К., 2014. — 240 с.

166. Уряд виділив кошти на погашення дефіциту місцевих бюджетів за

делегованими повноваженнями [Електронний ресурс] / Асоціація міст України

«Спільними зусиллями». — Режим доступу : http://auc.org.ua/news/uryad-vidiliv-

koshti-na-pogashennya-defitsitu-mistsevikh-byudzhetiv-za-delegovanimi-

povnovazhen

167. Уткин А. И. Глобализация: процесс и осмысление / А. И. Уткин //

Свободная мысль — ХХІ. — 2000. — № 11. — С. 29.

168. Фінагіна О. В. Ринкова трансформація в регіоні: особливості

розвитку та діагностування : [монографія] / О. В. Фінагіна ; НАН України ; Ін-т

екон.-прав. дослідж. — Донецьк : Юго-Восток, Лтд, 2005. — 228 с.

169. Форсайтные методы исследований в мировой практике

[Электронный ресурс] / С. Б. Ахметжанова, А. Б. Маринова, М. Б. Тусупбеков,

К. М. Сагинбекова. — Режим доступа : economy.kz/files/vse stati/5 ahmet.pdf

170. Форсайт — стратегические маркетинговые исследования научно-

технологического развития Украины [Электронный ресурс] / УкрИНТЭИ. —

Режим доступа : http://www.uintei.kiev.ua/foresight/index.php

171. Хвостенко Т. Мозковий штурм або мозкова атака як

розповсюджений прийом генерування нових ідей [Електронний ресурс] /

248

Т. Хвостенко. — Режим доступу : http://business-territory.com/articles/mozkovii-

shturm-abo-mozkova-ataka-yak-rozpovsyudzhenii-priiom-generuvannya-novikh-idei

172. Хижняк Л. М. Конструювання іміджу регіону як шлях виходу з

соціально-економічної кризи [Електронний ресурс] / Л. М. Хижняк // Соціальні

технології — 2009. — № 42. — Режим доступу : http://www.m-

economy.ru/art.php3?artid=23236#ftn1

173. Ціна держави. Бюджет України [Електронний ресурс]. — Режим

доступу : http://cost.ua/budget/revenue/

174. Цибульська Ю. О. Імідж як маркетинговий інструмент розвитку

територій / Ю. О. Цибульська // Зб. тез доповідей 66–тої студент. наук.–техніч.

конф.: Секція "Економіка і менеджмент"/ Нац. ун-т "Львівська політехніка". –

Львів: НУЛП, 2009. —С. 521—523.

175. Чарушина Е. И. Оценка привлекательности территории

[Электронный ресурс] / Е. И. Чарушина // Вестник НГИЭИ. — 2014. — № 3

(34). — С. 99—108. — Режим доступа : http://cyberleninka.ru/article/n/otsenka-

privlekatelnosti-territorii

176. Черкащина: три роки у цифрах і фактах [Електронний ресурс]. —

Режим доступу : https://docviewer.yandex.ua/?url=http%3A%2F%2Fck-

oda.gov.ua%2Fdocs%2F3_year.pdf&name=3_year.pdf&lang=uk&c=57243fa73e44

177. Шахрай В. М. Технології соціальної роботи : навч. посіб. /

В. М. Шахрай. — К. : Центр навчальної літератури, 2006. — 464 с.

178. Шварценберг Р.-Ж. Политическая социология : в 3 ч. /

Р.-Ж. Шварценберг. — M. : Республика, 1992. — С. 175.

179. Шумська С. С. Макроекономічні дисбаланси економічного

розвитку: європейська практика та оцінка ситуації в Україні / С. С. Шумська //

Європейський вектор економічного розвитку. — 2015. — № 1 (18). — С. 211—

226.

180. Щомісячний моніторинг індикаторів бюджетної системи України

станом на 01.02.15 р. [Електронний ресурс] / Ін-т бюджету та соц.-екон.

249

дослідж.— Режим доступу http://www.ibser.org.ua/ UserFiles/ File/ Monitoring%

20Monthly%202014/2014_12_budget_new_ukr.pdf.

181. Ярошенко Є. Місце України в глобальних стратегіях Китаю /

Є. Ярошенко, В. Перебейніс. — К. : МЦПД «Відродження», 2015 — 22 с.

182. Armstrong H. Regional economics and policy / H. Armstrong, J. Taylor.

— Oxford : Blackwell Publishers, 2000. — 326 p.

183. Baldwin R. Global income divergence, trade and industrialization: the

geography of growth takeoff / R. Baldwin, P. Martin, G. Ottaviano // Journal of

Economic Growth. —2001. — 6. — P. 5—37.

184. Ben R. Martin. Technology foresight in a rapidly globalizing economy.

International practice in technology foresight / Ben R. Martin. — UNIDO, Vienna,

2002. — 14 р.

185. Masuda Y. The information society as post-industrial society /

Y. Masuda. —Washington, World Future Soc., 1983.

186. Methods of regional analysis: an introduction to regional science by

Isard, Walter. Publisher Cambridge: Published jointly by the Technology Press of the

Massachusetts Institute of Technology and Wiley, New York. — 834 p.

187. Porat M. The information society: development and measurement /

M. Porat, M. Rubin. — Washington, 1978.

188. The Global information technology report: living in a hyperconnected

world. — 2006 — 2012.

189. The Ukraine competitiveness report 2008 [Electronic resource]. —

Available at : http://www.feg.org.ua/docs/final_en.pdf

190. World economic outlook: legacies, clouds, uncertainties [Electronic

resource]. —Washington, DC : International Monetary Fund, October 2014. —

Available at : http://www.imf.org/external/pubs/ft/weo/2014/02

191. Werbach K. Digital tornado: the Internet and telecommunications policy

[Electronic resource]. — USA, Federal Communication Commission, 1997.

250

ДОДАТКИ

251

Додаток А

252

253

254

Додаток Б

Таблиця Б1

Аналіз зручності (usability) сайту для відвідувачів

Критерії

Веб-сайти обласних державних адміністрацій (ОДА)

Ки

ївсь

ка

Хар

ків

ська

Львів

ська

Од

еська

Дн

іпроп

етровсь

ка

Дон

ецька

Чер

ніг

івсь

ка

Іван

о-Ф

ран

ків

ська

Чер

нів

ецька

Чер

кас

ька

Ми

колаї

всь

ка

1. Зміст

Чи приваблює інформаційне наповнення сайту відвідувача? 5 4 3 3 2 4 5 3 5 5 4

Чи зрозумілий тип сайту, його призначення та тематика? 5 5 5 5 4 4 5 5 5 5 5

Чи відповідає інформаційне наповнення тематиці сайту? 5 5 5 4 4 5 5 4 5 5 5

Чи не перевантажені сторінки інформацією, особливо не потрібною? 4 3 5 5 5 5 5 4 5 5 4

Чи не заважають занадто яскраві графічні зображення або банери, які

знаходяться в безпосередній близькості від контенту сприймати

інформацію?

5 3 5 5 5 5 5 5 5 5 5

Наскільки якісно і повно викладено матеріал: чи немає граматичних

помилок, чи не потрібно буде користувачеві застосовувати пошук для того,

щоб зрозуміти незнайомий термін?

5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5

Чи достовірна інформація викладена на сайті, чи підкріплена вона

додатковими джерелами, яким можна довіряти та чи є на них посилання? 4 4 4 4 4 4 4 3 4 5 4

Чи не занадто довгі тексти і чи не втомить користувача їх читання? 4 2 4 4 4 5 4 4 5 4 4

2. Функціональність

Швидкість завантаження сторінок сайту: чи швидко завантажуються

сторінки? 4 5 4 4 4 5 5 3 4 5 5

255

Продовження табл. Б1

Критерії

Веб-сайти обласних державних адміністрацій (ОДА)

Ки

ївсь

ка

Хар

ків

ська

Львів

ська

Од

еська

Дн

іпроп

етровсь

ка

Дон

ецька

Чер

ніг

івсь

ка

Іван

о-Ф

ран

ків

ська

Чер

нів

ецька

Чер

кас

ька

Ми

колаї

всь

ка

Чи всі його посилання живі? 4 5 3 5 4 5 5 5 4 5 5

Чи незалежний сайт від платформи та типу браузера? 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5 5

Чи доступна контактна інформація для зв'язку з власником? 3 4 5 5 5 4 0 2 5 0 1

Чи всі посилання в навігації працюють правильно? 5 5 3 5 3 5 4 5 4 5 5

Чи організований пошук по сайту у випадку занадто великої кількості

розташованої на ньому інформації? 0 4 5 4 5 5 5 5 5 2 4

3. Структура та навігаційні функції

Чи відповідає логіці структура сайту? 4 3 5 4 5 3 4 3 5 5 5

Чи структурований текст на сторінках для кращого сприйняття? 5 3 5 5 5 5 5 4 5 5 5

Чи знаходиться навігація в одному і тому-ж місці на всіх сторінках? 5 4 4 5 5 3 5 3 5 5 5

Чи зрозумілі відвідувачам всі посилання (текстові, зображення і т.д.)? 5 4 5 4 4 5 4 5 5 5 5

Наскільки просто і легко використання навігації для переміщення по сайту? 5 3 5 5 3 4 3 3 5 5 3

Чи потрібно робити більше трьох кліків щоб знайти важливу інформацію? 4 5 5 4 3 5 3 3 5 5 3

Чи зрозуміло користувачу куди він потрапить при переході за посиланням? 5 5 5 5 5 4 4 4 5 5 4

Чи немає на сайті безвихідних сторінок? 5 5 4 5 3 5 5 5 4 5 5

Якщо замість текстових посилань використовуються зображення, чи мають

вони спливаючі підказки, що пояснюють куди вони ведуть? 0 5 0 3 0 4 3 4 3 4 4

Чи передбачена можливість повернення на попередній рівень сайту без

використання засобів браузера? 5 5 4 4 3 4 3 3 4 5 4

4.Дизайн

256

Продовження табл. Б1

Критерії

Веб-сайти обласних державних адміністрацій (ОДА)

Ки

ївсь

ка

Хар

ків

ська

Львів

ська

Од

еська

Дн

іпроп

етро

всь

ка

Дон

ецька

Чер

ніг

івсь

ка

Іван

о-Ф

ран

ків

ська

Чер

нів

ецька

Чер

кас

ька

Ми

колаї

всь

ка

Чи дотримується єдиний стиль оформлення для всіх сторінок, особливо

важливі моменти: використовувані шрифти, оформлення і кольору

посилань?

5 5 5 5 4 4 4 3 4 4 4

Чи гармонійні кольори, використовувані для оформлення сайту, чи не

занадто вони яскраві та дратівливі? 5 4 5 4 4 5 5 5 5 5 4

Наскільки читабельний текст, чи не зливається він з фоном сторінки? 3 2 4 4 3 5 3 4 4 3 4

Чи зручний перегляд сайту при різному дозволі екрану і з інших типів медіа

(айфони, айпади, мобільні телефони)? 5 4 4 3 4 4 2 2 3 3 3

5. Інтерактивність

Чи має сайт елемент інтерактивності (наприклад, як пошукові системи,

мережеві ігри, чати)? 1 3 3 3 3 4 2 2 4 4 3

6. Загальне враження

Чи виникло бажання ще раз відвідати сайт, поділитися посиланням із

другом, колегою? 5 2 4 3 2 4 3 2 5 5 3

7. Багатомовність

Чи можливий перехід з української мови на російську, англійську? 0 3 0 3 0 3 0 0 0 0 2

Чи всі сторінки відображаються на кількох мовах? 0 2 0 3 0 5 0 0 0 0 0

Середній бал

3,91 3,93 4,0 4,22 3,6 4,44 3,75 3,53 4,28 4,18 3,97

257

Додаток В

Таблиця В1

Обсяги місцевого телерадіомовлення державних телерадіоорганізацій

Регіон Рік Середньодобовий обсяг мовлення, год.

Телемовлення Радіомовлення

Київський

(у т.ч. м. Київ)

2009 23,23 (111,95) 18,54 (92,39)

2010 17,00 (96,24) 15,52 (83,30)

2011 15,60 (91,37) 14,00 (83,30)

2012 39,56 (135,49) 14,00 (83,30)

2013 37,15 (165,45) 13,09 (83,30)

Харківський

2009 12,30 9,70

2010 12,30 9,44

2011 12,30 9,44

2012 36,25 9,43

2013 30,90 3,12

Львівський

2009 9,60 2,07

2010 8,80 2,07

2011 8,81 2,07

2012 35,95 2,07

2013 34,00 9,75

Одеський

2009 14,40 4,16

2010 13,20 8,15

2011 12,00 8,16

2012 35,00 8,15

2013 35,00 6,18

Дніпропетровський

2009 16,27 15,33

2010 15,10 14,53

2011 15,11 14,56

2012 39,06 14,23

2013 37,46 8,85

Донецький

2009 8,40 16,85

2010 7,70 16,41

2011 7,70 16,41

2012 31,65 16,40

2013 27,65 5,11

Чернігівський

2009 26,79 1,89

2010 23,67 1,89

2011 23,65 1,88

2012 71,56 1,89

2013 71,55 1,90

Івано-Франківський

2009 - 1,60

2010 - 1,60

2011 - 1,60

2012 - 1,60

2013 - 10,85

258

Продовження табл. В1

Регіон Рік Середньодобовий обсяг мовлення, год.

Телемовлення Радіомовлення

Чернівецький

2009 14,40 15,45

2010 15,70 13,13

2011 13,20 12,00

2012 37,15 12,00

2013 25,35 12,00

Черкаський

2009 14,40 9,57

2010 13,20 8,68

2011 13,20 8,40

2012 37,15 17,40

2013 37,19 17,45

Миколаївський

2009 14,40 15,66

2010 13,20 14,08

2011 13,20 14,08

2012 37,15 14,09

2013 36,25 14,12

259

Додаток Д

Таблиця Д1

Заклади культури та мистецтва за регіонами за період 2009-2013 рр.

Регіон Рік театри музеї бібліотеки Демонстратор

и фільмів

Клубні

заклади

Київський

(в т. ч.

м. Київ)

2009 1 (31) 24 (39) 907 (142) 45 (23) 844 (81)

2010 1 (33↑) 22 ↓ (42↑) 905 ↓ (142) 42 ↓ (16↓) 841 ↓ (32↓)

2011 2↑ (27↓) 23 ↑ (43↑) 901 ↓ (143↑) 44 ↑ (17↑) 843 ↑ (32)

2012 2 (27) 24 ↑ (44↑) 897 ↓ (143) - (16↓) 842 ↓ (32)

2013 2 (27) 24 (43↓) 897 (143) 23 ↓ (16) 839 ↓ (30↓)

Харківський

2009 7 32 868 124 712

2010 7 33 ↑ 858 ↓ 122 ↓ 710 ↓

2011 7 33 847 ↓ 122 698 ↓

2012 7 33 843 ↓ 114 ↓ 695 ↓

2013 7 33 839 ↓ 113 ↓ 697 ↑

Львівський

2009 11 22 1364 88 1405

2010 11 25 ↑ 1363 ↓ 91 ↑ 1407 ↑

2011 9 ↓ 25 1362 ↓ 80 ↓ 1413 ↑

2012 9 25 1361 ↓ 50 ↓ 1410 ↑

2013 9 25 1355 ↓ 52 ↑ 1416 ↑

Одеський

2009 7 13 906 24 742

2010 7 11 ↓ 912↑ 24 736 ↓

2011 7 11 898 ↓ 10 ↓ 737 ↑

2012 7 11 876 ↓ 12 ↑ 737

2013 7 11 880 ↑ 14 ↑ 738↑

Дніпропет-

ровський

2009 13 8 835 18 623

2010 13 19 ↑ 828 ↓ 18 615 ↓

2011 13 22 ↑ 817 ↓ 24 ↑ 599 ↓

2012 13 23 ↑ 809 ↓ 22 ↓ 596 ↓

2013 13 25 ↑ 806 ↓ 21 ↓ 595 ↓

Донецький

2009 5 24 1022 33 672

2010 5 22 ↓ 1013 ↓ 31 ↓ 663↓

2011 5 25 ↑ 993 ↓ 29 ↓ 656↓

2012 5 26 ↑ 976 ↓ 26 ↓ 646↓

2013 5 26 951 ↓ 36 ↑ 649↑

Чернігівський

2009 4 30 750 143 784

2010 4 32 ↑ 745 ↓ 143 780 ↓

2011 4 31 ↓ 739 ↓ 143 776 ↓

2012 4 31 735 ↓ 71 ↓ 775 ↓

2013 4 33 732 ↓ 75 775

Чернівецький

2009 3 4 407 139 393

2010 3 5 ↑ 407 143 ↑ 393

2011 3 5 404 ↓ 127 ↓ 393

2012 3 8 ↑ 402 ↓ 127 385 ↓

2013 3 10 ↑ 402 81 ↓ 387 ↑

260

Продовження табл. Д1

Регіон Рік театри музеї бібліотеки Демонстратор

и фільмів

Клубні

заклади

Черкаський

2009 2 27 750 139 745

2010 2 27 745 ↓ 136 ↓ 746 ↑

2011 2 25 ↓ 740 ↓ 277 ↑ 744 ↓

2012 2 26 ↑ 740 150 ↓ 744

2013 2 27 ↑ 740 107 ↓ 740↓

Миколаївський

2009 3 3 523 26 541

2010 3 9 ↑ 516 ↓ 26 540 ↓

2011 3 10 ↑ 515 ↓ 21 ↓ 539 ↓

2012 3 10 518 ↑ 20 ↓ 540 ↑

2013 3 11 ↑ 527 ↑ 19 ↓ 532 ↓

* Пояснення до таблиці. Закладами культури вважають театри, філармонії, організації

телебачення та радіомовлення, демонстратори фільмів, видавництва, музеї, бібліотеки,

клубні заклади, цирки, парки культури та відпочинку, позашкільні заклади естетичного

виховання і дозвілля дітей та юнацтва. Демонстраторами фільмів є суб’єкти кінематографії,

які здійснюють демонстрування (публічний показ) фільмів (кінотеатри, міські та сільські

кіноустановки, відеозали та відеоустановки) [127; 128; 145; 146; 147; 148].

261

Додаток Е

Таблиця Е1

Статистика раціональної складової іміджу регіону на прикладі Черкаського регіону, згруповано та

розраховано автором ІНДИКАТОРИ Статистичні

данні за 2012р.

Статистичні

данні за 2013р.

Статистичні

данні за 2014 р.

І. ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ ЕКОНОМІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ

1.1

Мак

ро-е

кон

ом

ічн

і п

оказ

ни

ки

:

ВРП / на душу населення (тис. грн.); [43; 127; 128] 24558 26168 28950

частка ВРП області у ВВП України [149] 2,1 2,29 2,47

Обсяг реалізованої пром. продукції (товарів, послуг) на одну особу населення, грн [43; 127; 128] 30721,2 29767,9 33227,9

Виробництво продукції сільського господарства на одну особу, тис. грн [43; 127; 128] 11019 11821 11713

частка міського населення в загальній чисельності населення (%) [43; 127; 128];

Нормативне значення показника наближене до 50%.

56,24 56,37 56,54

обсяг експорту / на душу населення (тис. дол. США.); [43; 127; 128] 788,9 607,4 495,4

Роздрібний товарооборот підприємств (у фактичних цінах)/ на душу населення (тис. грн.); [129] 6225,86 6667 7732,07

індекс споживчих цін (%; грудень / грудень відповідного року); 99,5 100,3 124,2

купівельна спроможність середньомісячної заробітної плати (кількість наборів прожиткового мінімуму) [110;

176]

2,29 2,28 2,41

рівень бідності (%); [141, c.12] 20,8 15,6 23,5

Капітальні інвестиції/ на душу населення (грн.); 2960,15 2689,731 2604,9

Прямі іноземні інвестиції на душу населення (дол. США) 223,6 695,2 704,3

дефіцит бюджету, віднесений до ВРП (%); [11; 114; 115; 116; 117] 0,24 0,25 0,26

Частка підприємств регіону, які одержали чистий прибуток в економіці України, % [44; 129] 70,4 70,0 72,4

Частка обсягу реалізованої продукції (товарів, послуг) підприємств області в загальному обсязі України, %

[44]

1,5 1,4 1,8

Частка інноваційно активних промислових підприємств регіону у загальній кількості промислових

підприємств, % [43]

(50/ 1113)

*100=4,49

(47/ 1132) *100

=4,15

(37/1165)*100=

3,2

1.2

Фін

а

н-с

ові

показ

ни

ки

Частка доходів місцевих бюджетів у величині валового регіонального продукту, (%) [3; 122]; 3,79 3,15 2,73

питома вага збиткових підприємств (% ); 29,6 30,0 27,6

Відсоток перевищення видатків над доходами бюджетів, % [11; 69; 86; 114; 116; 122; ] 167,1 197 241,69

питома вага операцій з капіталом в обсязі доходної частини бюджету, % [122] 6,9 3,0 2,8

262

Продовження табл. Е1

ІНДИКАТОРИ Статистичні

данні за 2012р.

Статистичні

данні за 2013р.

Статистичні

данні за 2014 р.

1.2

Фін

ан-с

ові Індикатор бюджетної самостійності, коеф. (співвідношення доходів МБ без міжбюджетних трансфертів до

загальних видатків МБ) (розраховано автором на основі [122]) Нормативне значення показника > 0,80

0,58 0,64 0,55

Коефіцієнт стійкості бюджету, (питома вага трансфертів в обсязі доходної частини бюджету) (розраховано

автором на основі [123]) Нормативне значення показника < 0,3

0,42 0,37 0,43

Коефіцієнт податкової самостійності (питома вага податкових надходжень у доходах місцевого бюджету)

(розраховано автором на основі 3; 122]) Нормативне значення показника ≥ 0,80

0,44 0,53 0,49

ІІ. ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ СОЦІАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ

Зайнятість населення у віці 15-70 років, тис. осіб 562,7 562,1 524,5

Економічно активне населення у віці 15-70 років , тис. осіб [43] 618,5 617,3 584,3

Безробіття населення (за методологією МОП) у віці 15-70 років, % [141] 9,0 8,9 10,2

Наявний дохід населення у розрахунку на 1 особу, грн 20717,9 21633,2 22742,3

Середньомісячна номінальна заробітна плата, грн. 2508 2682 2829

Частка населення із середньодушовими еквівалентними грошовими доходами на місяць нижче прожиткового

мінімуму,% [129]

14,5 7,2 11,0

Обсяг прийнятого в експлуатацію житла тис. м2 [52] 131,2 129,7 127,5

ІІІ. ІНДИКАТОРИ ОЦІНКИ ЕКОЛОГІЧНОЇ СКЛАДОВОЇ

Викид забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних і пересувних джерел забруднення, тис.т/особу

[52] 0,114617 0,118291 0,108413

Витрати на охорону та раціональне використання природних ресурсів, тис.грн. 181716,6 185583,7 223466,4

Інтегральним показником екологічної безпеки [52] 0,262 0,257 0,265

Чисельність наявного населення, тис. осіб 1277,3 1268,9 1260,0

Таблицю сформовано автором на основі наступних статистичних даних: [4; 11; 43; 44; 46; 52; 60; 69; 86; 114; 116; 117; 122; 123; 125;

127; 128; 129; 137; 141; 142; 143; 144; 149; 166; 174; 181]

263

Додаток Ж

Таблиця Ж1

Індекс RITS рівня проникнення ІТ в життєдіяльність суспільства по

регіонах України

Регіон Рейтинг за

індексом RITS

Індекс

RITS

Субіндекс рівня

розвитку ІТ

Субіндекс рівня

використання ІТ

м. Київ 1 52,76 30,93 21,84

Запорізька 2 41,64 22,77 18,87

Одеська 3 38,93 18,59 20,34

Івано–Франківська 4 38,16 20,41 17,75

Хмельницька 5 36,45 17,83 18,62

Черкаська 6 36,07 19,70 16,37

Донецька 7 35,97 17,56 18,41

Сумська 8 35,43 19,65 15,78

Миколаївська 9 35,39 19,28 16,11

м. Севастополь 10 35,37 20,19 15,18

Рівненська 11 34,72 17,29 17,43

Харківська 12 34,21 16,29 17,92

Кіровоградська 13 34,12 16,76 17,36

Чернігівська 14 33,26 15,80 17,46

Житомирська 15 33,24 17,24 16,01

Полтавська 16 32,98 16,65 16,32

Дніпропетровська 17 32,85 15,98 16,87

Львівська 18 32,68 16,13 16,55

Волинська 19 32,58 17,21 15,37

Вінницька 20 31,95 14,30 17,65

Київська 21 31,95 17,00 14,95

Автономна Республіка

Крим

22 31,69 15,46 16,23

Чернівецька 23 31,61 16,40 15,21

Тернопільська 24 31,52 15,12 16,41

Закарпатська 25 30,91 15,69 15,21

Херсонська 26 30,70 15,14 15,56

Луганська 27 30,63 14,82 15,81

*Складено автором на основі джерел: [45; 189; 191]