УНІВЕРСИТЕТИ ВОЛОДИМИРА РІЗУНАjournlib.univ.kiev.ua/Books/univs.pdf2 березня 2006 р. — Рішенням Вченої ради Ужгородського

Одеса«Астропринт»

2017

УНІВЕРСИТЕТИ ВОЛОДИМИРА РІЗУНА

Слово на пошану з нагоди 60-річчята праці ювіляра

3

УДК 821.161.2(477)-3ББК 84(4Ук)7-4

У592

УДК 821.161.2(477)-3ББК 84(4Ук)7-4

ISBN978-966-927-220-1

Увиданнірозповідаєтьсяпровідомогоукраїнськогонауковцятажурналіста,директораІнститутужурналістикиКиївськогонаціональ-ногоуніверситетуіменіТарасаШевченкаВолодимираРізуна.Вміщеноспогадиколегтадрузів,вибранітвори,статті,інтерв’ю,світлинипрожиттяітворчістьпедагогатажурналіста.

Виданняприсвячене60-річчювідднянародженняВ.В.Різуна.Дляширокогоколачитачів.

ВІД УКЛАДАЧІВ

Виданняпідготовленонапошанувідомогоукраїнськогонауков-цятапубліциста,директораІнститутжурналістикиКиївськогона-ціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,докторафілоло-гічнихнаук,професораВолодимираРізуназнагодийого60-річчя.Упершомурозділівиданнямістятьсявідомостіпроосновнівіхи

життяідіяльностіосвітянинайпубліциста,розповідіпроВолоди-мираРізунайогоколегідрузів,атакожпривітанняювіляру.Удругомурозділіпредставленівибраніхудожні,публіцистичні

танауковітвориВолодимираРізуна,текстийогопублічнихвиступівталекцій,атакожінтерв’юрізнихроків.ВміщенобібліографічнийпокажчикпрацьВ.В.Різуна,якіподановхронологічномупорядку.Окремийрозділприсвяченофото-розповідіпрожиттєвийітвор-

чийшляхВолодимираРізуна.Виданнярозрахованенаосвітян,викладачівтастудентівна-

вчальнихзакладів,науковців,фахівцівінформаційноїсфери,ши-рокеколочитачів.

У592 Університети Володимира Різуна : Слово на пошану знагоди 60-річчя /Авт.-упор.Ю.В.Бондар,В.М.Корнєєв.—Одеса : Астропринт,2017.—384 с.:іл.

ISBN 978-966-927-220-1

© БондарЮ.В.,КорнєєвВ.М.,упорядкування,2017

4 5

ОСНОВНІ ДАТИ ЖИТТЯ І ДІЯЛЬНОСТІ В. В. РІЗУНА

Народився12лютого1957р.вселіБахмачіЧернігівськоїобластівсім’їзалізничникаРізунаВолодимираАрсентійовичатаКатериниМикитівни.1972р.—закінчивБахмацькумузичнушколу.1974р.—закінчивіззолотоюмедаллюБахмацькусереднюшколу№2.

Зтринадцятироківактивнодрукувавсяврайоннійіобласнійгазетах.1974–1979рр.—студентукраїнськоговідділенняфілологічного

факультетуКиївськогодержавногоуніверситетуім.Т.Г.Шевченка.Підчаснавчаннявуніверситетінаденнійформізаймавсянауковою

роботою,відвідувавлітературнустудіюіменіМ.Рильського,друку-вавсяупресі,атакожпрацювавзасумісництвомстаршимлаборантомІнститутумовознавстваАНУРСРпідкерівництвомакад.О.С.Мель-ничука,згодом—учителемсередньоїшколи№56м.Києва.Спеціалі-зувавсязкритикихудожньогоперекладуупрофесораВ.В.Коптілова.1979–1982рр.—викладачкафедриукраїнськоїмовиКіровоград-

ськогопедінституту.1982–1984рр.—викладачукраїнськоїмовивКиївськомуміському

педучилищі№1 і засумісництвомкафедристилістикифакультетужурналістикиКиївськогоуніверситету.Від1984р.—асистент,доценткафедристилістики(згодом—стиліс-

тикиіредагування;мовитастилістики),професор,завідувачкафедрижурналістськоїмайстерності(згодом—журналістськоїмайстерностітаредакційно-видавничоїсправи,з2000—видавничоїсправитаредагу-вання;теоріїмасовоїкомунікацій(з2002),згодом—соціальнихкому-нікацій);директорІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченказ6січня2000року.Працюючинафакультетіжурналістики,керувавстудентськоюна-

уковоюроботоютароботоюмолодихучених,буворганізатороміставначальникомінформаційно-обчислювальногосекторафакультету.ЦюпосадуобіймавзасумісництвомдообраннядиректоромІнститутужурналістики.17травня1988р.—рішеннямрадиприКиївськомудержавномууні-

верситетіім.Т.Г.Шевченкаприсвоєнонауковийступінькандидатафіло-

логічнихнаукпіслязахистудисертації«Визначеннятемитексту:проблемаредакторськогоаналізу»(науковийконсультант—академікАНУкраїни,член-кореспондентАНСРСРО.С.Мельничук).21листопада1991р.—рішеннямДержавногокомітетуСРСРзна-

родноїосвітиприсвоєновченезваннядоцентакафедристилістикиіредагування.21березня1996р.—рішеннямспеціалізованоївченоїрадиКиїв-

ськогоуніверситетуім.ТарасаШевченкаприсудженонауковийступіньдокторафілологічнихнаукпіслязахистудокторськоїдисертації«Моде-люванняітехнологіяредакторськихсистем»(науковийконсультант—завідувачкафедривидавничоїсправитаредагуванняКПІ,професор,докторфілологічнихнаукР.Г.Іванченко).3січня1997року—обранойпризначеноректоромнапосадузавід-

увачакафедрижурналістськоїмайстерностітаредакційно-видавничоїсправиІнститутужурналістикиКиївськогоуніверситетуіменіТарасаШевченка.3лютого1997р.—рішеннямвченоїрадиКиївськогоуніверситету

присвоєновченезванняпрофесоракафедрижурналістськоїмайстер-ностітаредакційно-видавничоїсправи.1999р.—започаткувавспеціальність«Видавничасправатареда-

гування»вІнститутіжурналістики.2000р.—заснувавкафедрувидавничоїсправитаредагування.2002р.—заснувавкафедрутеоріїмасовоїкомунікації(нині—со-

ціальнихкомунікацій).2006—ініціювавствореннякафедрирекламитазв’язківзгромад-

ськістю.2009—ініціювавствореннякафедриелектроннихвиданьімедіа-

дизайну(нині—мультимедійнихтехнологійтамедіадизайну).2013—ініціюваввідкриттянапрямутакафедризкіно-,телемис-

тецтва.Нагороди

Травень1997р.—нагородженоПочесноюграмотоюМіністерстваосвітиУкраїни.Червень2001р.—нагородженомедаллюУкраїнськоїправославної

церквиКиївськогопатріархату«2000-літтяхрещенняУкраїни-Руси».2002р.—Радоюпредставниківустанов-засновниківгазети«Освіта»

визнанокращимосвітяниномрокуіприсудженоосвітянськувідзнаку«Лишхрамзбудуй».

Університети Володимира Різуна

6 7

Травень2002р.—колективІнститутужурналістикинагородженоПочесноюграмотоюКабінетуМіністрівУкраїнизнагоди55-річчяінституту.9квітня2003р.—УказомПатріархакиївськогоівсієїРуси-України

ФіларетанагородженоОрденомСвятогоРівноапостольногокнязяВолодимираВеликогоIII-гоступеня.4червня2003р.—УказомПрезидентаУкраїниприсвоєнопочесне

звання«ЗаслуженийпрацівникосвітиУкраїни».15жовтня2003р.—Рішеннямпрезидії«Фондусуспільногови-

знання»нагородженопочесноюорденськоювідзнакою«Суспільневизнання»3ступеня.ЦимжерішеннямколективІнститутужурналіс-тикиудостоєноПочесногозвання«Золотаторговамарка»яклауреатМіжнародногоконкурсу«Золотіторговімарки—2003».10вересня2004р.—РозпорядженнямГоловиВерховноїРадиУкра-

їнинагородженоПочесноюграмотоюВерховноїРадиУкраїни.22листопада2004р.—нагородженопочесноюорденськоювідзна-

кою«Суспільневизнання»2ступеня«Фондусуспільноговизнання».30 червня 2005 р.—УказомПатріарха київського і всієї Руси-

УкраїниФіларетанагородженоОрденомСвятогоРівноапостольногокнязяВолодимираВеликогоII-гоступеня.7листопада2005р.—нагородженовідзнакоютретьогоступеня

ДержавногокомітетутелебаченняірадіомовленняУкраїни«Зазаслугиврозвиткуінформаційноїсфери».15листопада2005р.—нагородженоПочесноюграмотоюКиїв-

ськогоміськогоголовизнагодиДняпрацівниківрадіо,телебаченнятазв’язку.23травня2006р.—нагородженоПочесноюграмотоюДержавного

комітетутелебаченняірадіомовленняУкраїни.23травня2006р.—нагородженонагруднимзнакомНаціональної

радиУкраїнизпитаньтелебачення ірадіомовлення«ЗарозбудовутелеінформаційногопросторуУкраїни».10лютого2007р.—нагородженоПодякоюКабінетуМіністрівУкраїни.12лютого2007р.—нагородженопочеснимзнакомНСЖУ.25травня2007р.—нагороджено«НагруднимзнакомУкрінформу».20 червня 2007 р.—УказомПатріархаКиївського і всієї Руси-

УкраїниФіларетанагородженоОрденомСвятогоЮріяПереможця.27жовтня2009р.—УказомПрезидентаУкраїнинагородженоор-

деном«Зазаслуги»3ступеня.

Почесні звання2березня2006р.—РішеннямВченоїрадиУжгородськогонаціо-

нальногоуніверситетуприсвоєнозванняПочеснийдокторуніверси-тету.19квітня2006р.—РішеннямвченоїрадиТаврійськогонаціональ-

ногоуніверситетуім.В.І.Вернадськогоприсвоєнозванняпочесногопрофесорауніверситету.22лютого2007р.—УхвалоювченоїрадиВолинськогодержавного

університетуіменіЛесіУкраїнкиобранопочеснимпрофесоромуні-верситету.25вересня2007р.—ухвалоюВченоїРадиУкраїнськоїакадемії

друкарстваприсвоєноступінь«Почеснийдоктор»академії.31березня2011року—рішеннямВченоїрадиКиївськогоміжна-

родногоуніверситетуприсвоєнонауковезванняпочесногопрофесора.

Премії5листопада2004р.—НаказомДержавногокомітетутелебаченняі

радіомовленняудостоєнозваннялауреатапреміїіменіІванаФранкаугалузіінформаційноїдіяльностіуномінації«Закращийтвірураді-омовнійсфері».6лютого2006р.—РішеннямВченоїрадиКНУіменіТарасаШев-

ченканагородженопремією іменіТарасаШевченказамонографію«Нарисзісторіїукраїнськогожурналістикознавства»(успівавторствізТрачукТ.А.).

Урізні рокибув головоюНауково-методичноїкомісії зжурна-лістикита інформаціїприМОНУкраїни(нині—головапідсекціїзжурналістикиНауково-методичноїкомісіїзсуспільнихнауктажур-налістики),членомекспертноїрадиДАКУкраїни,головоюексперт-ноїрадиВАКУкраїнизфілологіїтасоціальнихкомунікацій,голо-ваученихспеціалізованихрад іззахистудисертацій.ЗаВ.В.РізунаНМКзжурналістикита інформаціїсталапостійнимчленомсвіто-воїпрофесійно-громадськоїорганізаціїWorldJournalismEducationalCouncil.ВінбувдоповідачемвідУкраїнинаThethirdWorldJournalismEducationCongresswasheldJuly3–5,2013inMechelen,Belgium,деви-ступивздоповіддю«JournalismEducationandNationalQualificationsFrameworks:ALookintotheFuture».

Університети Володимира Різуна Університети Володимира Різуна

8

Бравактивнуучастьувідкриттібакалаврськогонапрямутамагістер-ськихпрограмзрекламиізв’язківізгромадськістю,медіакомунікаційтанауковоїгалузізсоціальнихкомунікаційвУкраїні.Бувчленом такерівникомрізнихробочих груп іпостійнобрав

участьурозробцінавчально-методичноїдокументаціїдлягалузіосвіти«журналістикатаінформація»тагалузінауки«соціальнікомунікації».У2012роцізанаказомМОНбувкерівникомгрупизімплементації

Національноїрамкикваліфікаційтапроектівпрофесійнихстандартівзжурналістикитавидавничоїсправивосвітнюгалузь.Авторчисленнихнауковихпублікацій,монографійтапосібників

зукраїнськоїмови,видавничоїсправитаредагування,соціальнихкомунікацій.Головнийредактор,членредколегійжурналів«Науковізапискиінститутужурналістики»,«Українськежурналістикознавство»,«Актуальніпитаннямасовоїкомунікації»,«Образ»,«Стиль ітекст»,«Журналістика»,«Інформаційнесуспільство».АвторпершоговУкраїніпідручниказлітературногоредагування

дляжурналістів,підручниказтеоріїмасовоїкомунікації.Вагомийвне-сокзробивурозвитокукраїнськоготекстознавстваякцілісноїнаукипротекст,теоріїмасовоїкомунікації.Одним ізпершихвукраїнськійосвітівтілив ідеювикористання

комп’ютернихтехнологійупроцесівивченнядисциплінгуманітар-ногоциклу.Авторпершогопідручниказосновкомп’ютерногонабо-руікоректури.Займавсятакожпитаннямавтоматизаціїредакційно-видавничих процесів. Його докторська дисертація присвяченамоделюваннюйтехнологіїредакторськихсистем,зокремаавтомати-заціїредакторськоїпраці.Співавторкількохпідручниківзукраїнськоїмови.Перекладавз

в’єтнамської.Йогоперекладипоетичнихтворівнадрукованівжурна-лах«Всесвіт»,поетичнійзбірці«Заграва».Цюсправувважаєсвоїмхобі.Автор і ведучий телепередач «Живе слово», «Говоримо україн-

ською»,програми«Правонаслово»нарадіо«Промінь»таПершомунаціональномуканалірадіо,ведучийпрограми«Вечірнійпроменад»,«Зпіснеюпожиттю»,«Молодамузика»нарадіо«Промінь».Нарадіопрацював12років.ЧленНаціональноїспілкижурналістівУкраїни.

І. СЛОВО ПРО ЮВІЛЯРА


11

Леонід ГУБЕРСЬКИЙ

СЛОВО ПРО КОЛЕГУ

ДляменеВолодимирРізун—прикладлюдини,якадосяглажит-тєвихтапрофесійнихвершиніпродовжуєтворити,атакожкерів-ника,якийумієреалізовуватипозитивнозадумане.Впродовжтривалогочасуменідовелосяпрацюватизнинішнім

молодимювіляром,такбимовити,пліч-о-плічбезпосередньо,аджемиобидвабулидиректораминавчальнихпідрозділівШевченковогоуніверситету,щодовсьогоідонинірозміщуютьсяводнійбудівлі.Мичастоспілкувалисяякколеги,обмінювалисядумкамизтихчиіншихпитань,узгоджувалипозиціїщодоспільних.ЯкочільникІнститутужурналістики,ВолодимирРізунзавждибувпослідовнимінаполе-гливимвобстоюванніпотребнасампередсвогоколективу,які,втім,невивищував,намагавсязнайтирішення,котрібнесуперечилиза-гальнимінтересам.Такеумінняшукатиізнаходитикомпроміс,вестидіалог,відкритістьіспрямованістьВолодимираРізунадокомунікаціїцінуюйнині,напосадіректораШевченковогоуніверситетуівжеяккерівникадиректораІнститутужурналістики.ВолодимирРізунпротягомбагатьохроківочолюєодиніз,поза

сумнівом,найкращихнавчальнихпідрозділівуніверситету,доякогопідвищенасуспільнаувага.ВипускникиІнституту—виразникиічастомодераторигромадськоїдумки,відпрофесійностіякихзна-чноюміроюзалежитьінформаційне«самопочуття»суспільства,втімчислійзабезпеченняправайогочленівнаотриманняповноїйдостовірноїінформації,свободуслова.Те,щовУкраїні,попривідомітруднощі,формуєтьсядемократичнегромадянськесуспіль-ство,утверджуютьсянаціональнісвітоглядніцінності,заслугазна-

Губерський Леонід Васильович,ректорКиївськогонаціональногоунівер-ситету іменіТарасаШевченка, докторфілософськихнаук,професор,академікНАНУкраїни,НАПНУкраїни.


12

I. Слово про юбіляра

13

чноюміроюсамевітчизняноїжурналістики,якасталавпливовимчинникомрозвиткуУкраїнськоїдержави,виборюєсвоємісцевінформаційномуглобалізованомусвіті.Фахівці,підготовленівІнститутіжурналістики,визначають«візе-

рунок»сучаснихукраїнськихмас-медій,євзірцямипрофесійностійгромадянськоїпозиції.УскладнийчасвипробуваньдлянашоїкраїнивипускникиІнститутупроявилисебесправжнімипатріотамиУкраїни,вони—напередніхрубежахзахистуВітчизнивідчужинськоїагресії,разомзукраїнськимивоїнами.Зависокийпрофесіоналізм,мужністьівідвагупідчасвиконанняпрофесійнихобов’язківбагатьохжурналістівудостоєнодержавних,втімчислінайвищих,нагородівідзнак,їхніімена—вісторіїукраїнськоїжурналістикитанашогоуніверситету.Інститутжурналістики—майстерняпрактичнихзнаньіумінь,

лабораторіянауковогопошукуйосмисленнятенденційсучаснихінформаційнихпроцесів.Тримаючирукунапульсічасу,науковціІнститутуначолізВолодимиромРізуномпропонуютьсвоєавтори-тетнебаченнявдосконаленняпідготовкифахівцівізактуальнимивміннямитакомпетенціями,професіоналів,здатнихзмінюватисяіадекватнореагуватинаінформаційнівиклики.Незчужихслівзнаю,щоозначаєкерувативеликимколективом,

депрацюютьлюди,якінемалодосяглинапрофесійномурівні,реалі-зувалисяякнауковцітапедагоги,єсамодостатнімийупозитивномузначеннісловаамбітними.МеніімпонуєуВолодимиріВолодими-ровичіРізунірозсудливістьівитримказабудь-якихуправлінськихобставин.Йогоумінняаналізуватиявищаівизернюватисутьпро-блем,докопуватисядоістининеодноразоводопомагаливіднаходитиправильнірішеннявнеоднозначних,аподеколи,бувало,йгострихситуаціях,яківиникаютьужитті,гадаю,кожногоколективу,зпи-тань,зокрема,організаціїнавчально-педагогічноїтанауковоїроботи.ВолодимирВолодимировичРізун,напевно, реалізував свою

юнацькумрію.Вінставжурналістом,науковцем-освітянином,зна-нимупрофесійномуколі,шанованимсередколегістудентів.Протенагода,зприводуякоївіншуємоювіляра,значима,але,повірте,лишеетапна.ПопередууВолодимираРізуна,переконаний,щебагатозвершень,якихйомубажаю,іякихвін,сподіваюсь,прагне.

Олександр АЛЕКСАНДРОВ, Надія ВЕРЕЩАГІНА

ЛЮДИНА, ЯКА ЗАВЖДИ З НАМИ

ВолодимирВолодимировичРізун—людина-епоха.Долеюйомусудилося керувати Інститутомжурналістики і журналістськоюосвітньоюгалуззюУкраїнивчасишвидкихкардинальнихзмінтадраматичнихпереломів.Вибірбув,вочевидь,невипадковим,асві-домийтихвикликів,якічекалинасусіхнацьомушляху.Відданістьсправі,послідовність інаполегливістьвпоєднаннізлюдяністютаякимосьприроднимдемократизмом—всесприялотому,щобВолодимирВолодимировичбувсправжнімлідером,користувавсяповагоюколег,безбудь-якихзастереженьдопомагавнамрозбудо-вуватишколижурналістикивсвоїхуніверситетах.ЗрукпрофесораВолодимираРізунаотримавліцензіїнапра-

во здійснюватипідготовку видавців-редакторів іжурналістів йОдеськийуніверситетІлліМечникова.Булоцев1999–2000роки.Відсутністьнеобхіднихвикладацькихкадрівсерйознозаважалаздійсненнюнашихамбітнихпланів,алеколиухвалювалирішення,тоВолодимирВолодимировичзаявив,щомовайдепрокласичнийуніверситет,якомупідсилустворитипрофесійнушколужурналіс-тики.Науково-методичнакомісія,якустворивВолодимирВолоди-

мирович,–свято,якезавждибудезнами.ДарБожийоб’єднуватинавколосебелюдейсприявтому,щовсіцішістнадцятьроківми

Александров Олександр Васильович,завідувачкафедрижурналістикиОдесь-когонаціональногоуніверситету іменіІ. І.Мечникова,докторфілоло-гічнихнаук,професор.Верещагіна Надія В’ячеславівна,доцентОдеськогонаціональногоунівер-ситетуіменіІ.І.Мечникова,кандидатісторичнихнаук.


14


15

маємосвійпрофесійний«цех».Регулярнізустрічі,засідання,на-ради,дотогож«безкраваток»,сприяливстановленнюпрофесійнихілюдськихконтактів,безякихмитепернеуявляємосвоєїроботи.Підтримкаголовинауково-методичноїкомісіїірозуміннятого,

щосучаснажурналістськаосвітапотрібнасотняммолодихлюдейдопомагалинамвОдесібутисильнимидухом.Завдякицьомувуніверситетійбуловідкритофакультетжурналістики,реклами івидавничоїсправи.Відкритовсуперечобставинам,фактичнобезфінансовоїтаматеріальноїпідтримкимісцевогокерівництва.Жи-вучивскладнічаси,віримо,щошколажурналістикивуніверситетістворенаназавжди.СпасибіВам!ДорогийВолодимиреВолодимировичу,міцногоздоров’я,дов-

голіття,повнотижиття,вірнихдрузівіколег!!!

Валерій БЕБИК

МЕДІА-ПЕДАГОГ «ВЕ.ВЕ.»

ЯдавнознаюВолодимираВолодимировичаРізуна.Умобіль-номувінуменезаписанийяк«Різун»плюс«В.В.»Цюсистемукодуванняявикористовуюдлятихлюдей,якихдобреідавнознаю.Втім,запам’ятатиабревіатуру«ВолодимирВолодимирович»на-

багатолегше,ніж,наприклад,«РомуальдСігізмундович».Якро-зумієте,цеятак,дляприколуJ.Бокласичнатрадиціянаписаннякнигдоювілеюпередбачаєофіціознупохвалувинуватцевіювілею,особливо,колиювілейнацифрадокотиласядосимволічноїцифри«LX»(неплутатиз«XL»!).Менібинехотілосяофіціозу,босам«Ве.Ве.»,намоюдумку,

ненадтоцимпереймається.ЯбагаторазівбувнапрямихефірахурадіопрограмахпрофесораВолодимираРізунанаУкраїнськомурадіоіменізапам’ятавсяелегантнийіневимушенийстильведенняефіру,тонкийінезлийгуморкерівникапрограми.Мивсічудоворозуміємо,щоматисвоюпостійнупрограмуна

радіочителебаченні—топостійнийклопітіважкапраця,якінеприносятьособливихдивідендів.Таксамо,усвідомлюємо,щослуж-бовихобов’язківудиректораІнститутужурналістикиКНУіменіТарасаШевченка,завідувачакафедри(колибуломожна)іпрофе-сора—дужебагато.Попритевінактивнозаймавсясвоїмрадіопроектом,залучаючи

студентівпровідноговУкраїніІнститутужурналістикидопрямих

Бебик Валерій Михайлович, проректор, завідувач кафедри суспільно-політичнихнаук, глобалістики та соціальнихкомунікаційУніверситету«Україна»,докторполітичних,кандидатпсихологічнихнаук,професор,ке-рівникавторськогопроекту«ЦивілізаціяIncognita»телеканалу«ТОНІС»,членНСЖУ.


16


17

ефірів—навсіхпосадахйетапахпідготовкирадіопрограми.Тутваміведучі,іавторитекстів,ізвукорежисери.Зрозуміло,щонабуттятакогопрофесійногодосвідумайбутніми

«акуламипера»—упрямомуефірі—поручздиректоромІнститутутайоговикладачамидороговартуєієвагомимелементомфаховоїпідготовкизмедіакомунікацій.Длябудь-когознасвраженняпроіншихлюдейзапам’ятовується

такимисобіяскравимимазками,прив’язанимидопевнихподійіфактів.Мені,наприклад,запам’яталасянашаспільнароботавекс-пертнійрадіізсоціальнихкомунікаційВищоїатестаційноїкомісіїприКабінетіМіністрівУкраїни,якузнищивД.Табачник.ВолодимирВолодимировичРізунбувініціаторомі«торпедою»,

якапробивалабюрократичніструктуриприствореннінауковогонапряму«Соціальнікомунікації».Мивсіразомписалипаспортиспеціальностей,шліфувалифаховівимоги,формувалипрограмикандидатськихіспитів.Але,безумовно,ефективнимкоординато-ромібезпосереднімавторомцієїкопіткоїінтелектуальноїроботибувнашшановнийювіляр.Прикропроцеговорити,алеС.Квіт,якийпрацювавразомз

намивекспертнійрадіВАКУкраїни,прийшовшидовладивМі-ністерствоосвітиінаукиУкраїни,запорадоюсвоєїмалограмотноїпершоїзаступниці,знищивцейважливийнауковийнапрям.Іцетоді,колиактивнотворитьсяглобальнеінформаційнесус-

пільство, івсікраїнисвітупрагнутьдолучитисядонадзвичайноважливихіскладнихпроцесівуглобальномуінформаційномупро-сторі,формуючиізахищаючисвоїнаціональніінформаційніпро-стори,використовуючисучаснітехнологіїсоціальнихкомунікацій!СистемнаіпродуманаініціативаВ.В.Різуназістворенняіроз-

виткунауковогонапряму«Соціальнікомунікації»буладуженачасі.АгресіяросійськогоправославногофашизмупротиУкраїнидовела,наскількиважливароботазпідготовкифахівцівугалузісоціальнихкомунікаційдлязахистунаціональногоінформаційногопростору,соціокультурнихцінностейтасуспільноїсвідомостіукраїнськоїна-ціївідінформаційнихвійськколишнього«братньогоросійськогонароду»,якийбуквальнонаочахперетворивсянаголовноговорога.

Втім,япереконаний,щозгаданароботанебуладаремною.Їїобов’язковощевитребуютьІсторія іСуспільство. Інашшанов-нийювілярВолодимирВолодимировичРізунпродовжитьсвоюдіяльністьвцьомуважливомунауковомунапрямі.Дляцьогойомупотрібне—лишездоров’я(всеіншевінмає).Цьогояйомущироібажаю!


18


19

Світлана БЕЗЧОТНІКОВА

ВОЛОДИМИР РІЗУН — ЛІДЕР ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ФОРМАЦІЇ

ВолодимирВолодимировичРізун—людинаталановитатаха-ризматична.Церозумієшзпершоїзустрічі.Аленевсіграніталантурозкриваютьсявідразу.Нажиттєвомушляху,якнадовгійниві,впошуках,труднощах,

проблемахіздобутках,долячастопримушуєнасскладатиіспити,ставлячинайважливішезапитання—ЯКАТИЛЮДИНА?Самевскладнихситуаціяхтавипробуванняхз’ясовуєтьсяздатністьлюдейнависокітадобрісправи,розкриваєтьсялідер,якийведеколектив.ГоворячипроВолодимираВолодимировичаРізуна,головунауково-

методичноїкомісіїзжурналістикитаінформації,якогокерівникикафедртафакультетівжурналістикиукраїнськихуніверситетіввжебагатороківобираютьнацюпосаду,словоЛідервартонаписатизве-ликоїлітери.Збудь-якоїкритичноїситуаціївінвиходитьдостойно,ви-являючитурботупролюдей,високувідповідальністьтапрацьовитістьразомздемократичністютанадзвичайноющирістю.Розумієш,щоцелідерєвропейськогозразка,якийвмієстворитидоброзичливуатмос-ферувколективі,узгодитиінтереси,заохотитидороботи,підтримативисокукультурулюдськихвзаємин.Лідер,якийподаєприкладтого,щовихідізбудь-якоїпроблеми—цеможливістьстатикращим.СекретефективностіВолодимираВолодимировичаякуспішного

менеджеравйоголюдяності.Вінніколинекидаєсвоїхлюдейубіді.Ізацейомувеликашана.

Безчотнікова Світлана Володимирівна,деканфакультетуфілологіїтама-совихкомунікаційМаріупольськогодержавногоуніверситету,докторфі-лологічнихнаук,професор,директорПРАТТРК«Євростудія».

ПрофесорРізунналежитьдотихкерівників,якісвоїмжиттям,своїмивчинкамисуттєвовпливаютьнадолюсучасників,змінюютьсуспільнусвідомість,пропонуютьновіціннісніорієнтири,якізча-сомстаютьзагальноприйнятими.Вжесьогоднімивсіможемойомуподякуватизате,щовінзробивдляжурналістськоїнауковоїспіль-ноти.Зате,щостворивізберігнауково-методичнукомісіюзжурна-лістикитаінформаціїякколегіальний,дорадчий,експертнийорган,поєднавшивсюУкраїнунайпотужнішимиузами—людськими,фахо-вими,доброчинними.Подякуватияквченому-реформаторові,якийразомзколегамимодернізувавунашійкраїніжурналістськуосвіту.Створення свого часу галузі знань «Соціальні комунікації»,

осучасненняфахувідповіднодосвітовихвимог,спрямованістьнапрактико-орієнтованумодельупідготовціжурналістівтаекспе-риментальнунауку,яківсііншіінновації,вимагалибагатозусиль,енергії,працьовитостітанаполегливості.Якзбагатиласявідцьогожурналістськаосвіта—відчулимивсі,вонасталабільшсучасноютавельмизатребуваною.

Науково-методична комісія з журналістики та інформації. Засідання у Національному авіаційному університеті


20


21

Щодня,розв’язуючибагатоважливихпитань,ВолодимирВо-лодимирович залишаєтьсяпростим, доступним,щирим та від-вертим.Прийоговеличезномуавторитеті, здатностіделегуватиповноваженняусправахрозвиткувищоїжурналістськоїосвітивінчітковідокремлюєзернавідполови,зосереджуєтьсянаголовному.Ініколинезабуває,щовгеніальності,якслушнозауваживТомасЕдісон,1%талантута99%праці.Мипам’ятаємодовгівечоривАлушті,достатньосуперечливізасіданняРобочоїгрупиМіністер-стваосвітитанаукиУкраїнизрозробкиновітніхосвітніхстандар-тівнаосновіНаціональноїрамкикваліфікаційзіспеціальності.ЯкзникавввечеріВолодимирВолодимирович,вйоговіконціщедовгогорілосвітло,анаранокмивсіобговорювалиопрацьованіпідсумкипопередньогодня.Спираючисьнамозковийштурм,екс-пертнуоцінкутакритичнеосмисленняпроблеми,він,радячисьзколегами,якголоваРобочоїгрупи,цілеспрямовановівроботу

Науково-методична комісія з журналістики та інформації. Під час екскурсії в НАУ

доефективногорезультату.Мабуть,цедивно,аленайскладнішівмодернізаціїжурналістськоїосвітипитанняНауково-методичнакомісіявирішуваланестількинаофіційнихзасіданняхінауково-практичнихконференціях,скількиназустрічах«безкраваток»урізнихмістахУкраїни,вЄгипті,Греції,Дубаї,Йорданії,тобтотам,деповсякденнісправинезаважализосередитисьнаголовному.Цеформувалокорпоративнийдух,професійнуетикуізближувалолюдей.СьогодніНМК—цепотужнакоманда,громадськаоргані-зація,щозцементовананайміцнішимивузамилюдськоїповаги,взаємодопомогитапідтримки,численнимиспільнимипроектами.НаоднузнайпершихзакордоннихпоїздокНМКВолодимирВо-

лодимировичзнайшовспонсорів,якібзабезпечилизахідтаперебу-ваннячленівНМКуГреції.Всібуливдячнійприємновраженійоговчинком,алевразилонеце.Колинаставостаннійденьроботи,колегизадружньоювечереюдякувалиоднеодномузаприємнеспілкуванняінезабутнівраження,головаНМКдіставспонсорськурештуі,якбіблейськийМойсей,поділивневеличкігроші,щозалишилися,міжусімачленамиколективу.ЧерезБібліюзгадуєтьсяівідомаалюзія,«невсловахсилалюдини,авїївчинках».Готовністьподілитисяблагамиєміриломщиростітавеличілюдини.Цеієкрасалюдськоїдуші.МивсівчимосяуВолодимираВолодимировичайогопрацелюб-

ності,демократичності,легкості,доброзичливостітагуманізму.Віндобрерозуміє,щоталантиквітнутьтількиватмосферісвободи.Вцейнадзвичайнийнажиттєвомушляхучасхочетьсяпобажати

ювіляровітворчоїнаснаги,невичерпноїенергії,новихздобутків.БережітьвсобіІскруБожу,бовонапотрібнанам,Вашимколегам,Вашимучнямтадрузям.Длялюдинизталантомілюбов’юдопрацінеіснуєперешкод.Цепронього,пронашогоВолодимираВолодимировичаРізуна.


22


23

Інна БЄЛІНСЬКА

КОЛИ РАДІОЖУРНАЛІСТ — НЕ ПРОФЕСІЯ, А СТАН ДУШІ

Яневірюузбігиобставин,алечитобувтакизбігобставин,чиусе-такиуцьомуєякасьжитейськазакономірність,алеодногоквітневогодняу2007роціпіслянауковоїконференціївІнститутісоціальної таполітичноїпсихологіїНАПНУкраїниВолодимирРізунменісказав:«Визнаєте,євменеодна ідея.Яшукаюсобінарадіо «Промінь» співведучу.Спробуєте?».ДякуюБогові,щотодінесказала«ні»(доцьогопрацювалаякпресовийжурналіст),іпогодилася.Аджеябитодірозминуласязісвоїмзахопленнямілюбов’ю—радіожурналістикою.Вжезадватижніпісляцієїроз-мовибулимоєпершезнайомствоіз«Творчоюмайстернею»імійпершийживийрадіоефір,яприйшлана«Промінь»спробуватисвоїсилиізалишиласятутдонині.Ведучі,якіпрацюютьуживихефірахпліч-о-пліч,знають,на-

скількиважливо«відчувати»однеодного,навітьзапоглядомзумітиздогадатися,прощосамезаразпідемоватавстигнути«підхопити»настрій,продовжитидумкусвогоспівведучого(ої).Меніпощастило,щопрацювалауживомуефірісамеізтакимжурналістом,ізВолоди-миромРізуном.Скількитембулопорушенотаскількигостейунасбулиустудії«ВечірньогоПроменаду»,йнеперелічити.Політикийгромадськідіячі,пересічнігромадянийзірковігості,одногоразуунаснавітьбувромськийансамбль,щоспівавуживомуефірімайжегодину.Дослова,позаочінас(нашу«Творчумайстерню»разомізусімаїїучасниками)нарадіоназивали«циганськийтабір»,боколи

Інна Бєлінська, колегапо інститутужурналістики,співведучаефірівна«Промені».

миусіразомзаходилидоапаратної,тамнеможливобулодотриму-ватисятиші,акількістькиснюуприміщенністрімкоскорочувалася.Упередачахмибагатомандрували,нехайівіртуально,—літаком,

потягом,накораблі,побувалиурізнихкуточкахУкраїнитанавітьуКосмосі.УсідеталіефіруВолодимирВолодимировичпродумувавдодрібниць—нашідіалоги,звуковийсупровід,якийстворюватимеілюзіюрухупевнимвидомтранспорту.Колиімітаціямандрівви-ходиладужереалістично,тонавітьмалидзвіноквідслухача,якийобурювався,що15хвилинтомубачивпанаРізунанаХрещатику,атутведучікажуть,щоп’ютьчайупотязінапівдорозідоЛьвова.Булойтаке.ПлануванняефірузавждипочиналосязреплікиВоло-димираВолодимировича«Ви,знаєте,Інно,вменеєідея…».Ох,ціідеї…Вонифонтанували(ідетількивонибралисяуньогоуголо-ві?),булиреволюційнимиабовідвертоавантюрними,алезрештоюусідосить-такипліднореалізовувалисяувисокопрофесійніефіри.Мипрацювалиурізнихформатахінарізнітеми,самостійноготу-

валиіпроводилинаживовипускиновин,студентиробилителефонні

Ведучі «Вечірнього променаду» вітають слухачів із Новим роком


24


25

включеннятаготувалисинхрони.Йшовчас,змінювалисьформатиіконцепціїпередач.Згадатитільки,якмисумували,колизакрилинаштригодинний«Вечірнійпроменад»,якзворушливосвяткувалидесятиріччявиходупрограми«Правонаслово»у2012році.Багаточогозмінилося,цеправда,аленезмінноюзалишиласяавторськапрограмаВолодимираРізуна«Правонаслово».Вонаіснуєйнині.Донинііснуєй«Творчамайстерня»,унійзлегкоїрукиВолодимираВолодимировичапідготованойвипущенопонад50студентів,100%знихпрацюютьжурналістами,більшістьізних—роблятьцевисо-копрофесійно.Символічно,щоцьогороку«Майстерня»,якінашювіляр,ВолодимирРізун,святкуєсвійпершийювілей—10років.ВолодимиреВолодимировичу,відіменіусіхучасників«Творчої

майстерніна«Промені»вітаювас ізювілеєм!ЩиробажаюВамміцногоздоров’я,творчихуспіхівнанауково-педагогічнійтапро-фесійнійнивах!Колишніхрадіожурналістівнебуває,тожчекаюнаВасізновими,цікавимиідеямийрадіопроектами!

Святковий торт до ювілею програми «Право на слово»

Юрій БІДЗІЛЯ

НАУКОВО-КОМУНІКАЦІЙНА ТА ПЕДАГОГІЧНА ЦАРИНА ПРОФЕСОРА В. В. РІЗУНА

В останнідвадцятьроківім’яВолодимираРізунадобревідомевукраїнськомумедійномупросторічинекожномупрацівнико-віЗМІ.Незважаючинахронічнісуперечкипомежитакзванимижурналістами-практикамитажурналістами-теоретиками,дойогодумкидослухаютьсяіводному,івіншомуосередку.Мабуть,секреттакогоповажногоставленнядоВ.В.Різунавсамійсутностійогохарактеру,бозюноговікувінзвикпідходитидобудь-якихсправ,щовирішує,ґрунтовнотакомплексно,вникаючивсутькожноїдріб-ниці,незалишаючипозаувагоюнайменшоїдеталі.Івцьомуйомувженеможутьдорікнутианіпрактики,анітеоретикижурналістики.ЖурналістськінадіїВолодимирРізунподававщезмалку,колиз

тринадцятирічноговікупочавдрукуватисяврайоннихтаобласнихгазетахЧернігівщини.Згодомйогоматеріаливміщуютьзагально-українськівидання«ЛітературнаУкраїна»,«МолодьУкраїни»таінші.Змалкувінтакождобрезнавсянамузиці.Однак,успішнозакінчившинавчаннявБахмацькіймузичнійшколі,азгодом,отри-мавшизолотумедальпіслязакінченняБахмацькоїсередньоїшколи№2,В.В.Різунанінепродовжуємузичноїкар’єри,аніневступаєнажурналістику.Затезпершоїспробистаєстудентомспеціальності«Українськамоваілітература»філологічногофакультетуКиївсько-годержавногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Зрозуміло,щопрозарахуваннядоуніверситетунажурналістику,однузнайбільш

Бідзіля Юрій Михайлович, завідувачкафедрижурналістикиДержавноговищогонавчальногозакладу«Ужгородськийнаціональнийуніверситет»,докторнаукізсоціальнихкомунікацій.


26


27

ідеологічнихспеціальностейвтогочаснійрадянськійсистеміосві-ти,випускниковішколинедоводилосяймріяти,навітьякщотизакінчивїї іззолотоюмедаллюзаособливіуспіхивнавчанні.Нацейфахнабиралиідеологічнопідкутихлюдей,щомализаплеча-митрудовийстаж,ахлопців,зазвичай,щейпісляслужбивармії.Роботажурналіставрадянськийчасприрівнюваласядослужбипартійногофункціонераабосиловика.Ставшистудентом-філологом,В.В.Різунактивнопоєднуєза-

хопленняжурналістикоюзнауковою,літературно-поетичноютапедагогічноюроботою: досліджує теорію іпрактикуперекладу,відвідуєлітературнустудіюіменіМ.Рильського,працюєстаршимлаборантомІнститутумовознавстваАНУРСРпідкерівництвомакадемікаО.С.Мельничука,вчителемсередньоїшколи№56м.Києва.Журналістикапотребуєвіртуозноговолодіннясловом,вміння

вправнойдоречнойоговикористовувати.Іхтобщонеговоривпровідкритістьнашогофахудляфахівцівусіхіншихгалузей,—не-можливостатидобриммедійником,невідчуваючитонкощівмови,специфікислововжитку,божурналіст—цепередусімпрофесійниймовець.Ретельнийпідхіддослова,йогозначення,дослідженнядо-цільностіслововжиткувиявилисяужевпершихуніверситетськихпрацяхВ.В.Різуна:«КорольЛір»уперекладахМ.Рильського,Б.Пастернака,Ю.Гаврука»,«Допитанняпросоціально-культурнуадаптаціюхудожньоготвору»та ін.НауковізахопленняВолоди-мираРізунавгалузіперекладущебільшепідсилилийоговідчуттяфілігранностімови,мовленнятасилислова.НедармащеодинвидатнийуродженецьЧернігівщиниОпанасЛобисевичаргумен-тувавсвійнамірперекладатитим,що«запахдумок»,висловленихрідноюмовою,«єстьнайсолодший».Однак,засловамипрофесораЮріяЯрмиша,ВолодимираВолодимировича«кличепедагогічнатанауковапраця»,томувін ідепрацюватидоКіровоградськогопедагогічного інституту,потім—Київськогопедагогічногоучи-лища,аз1984рокустаєвикладачемкафедристилістикитодіщефакультетужурналістикиКиївського університету іменіТарасаШевченка.Свідченнямтого,щоВ.В.Різунщоразглибшевникає

успецифікумасовокомунікаційноїроботи,вникаєускладнощітворчоїмайстерніжурналістаєйогонауковіпраці:«Залежністьтемовидільноїфункції газетногозаголовкавідйогоструктурно-семантичнихособливостей»,«Тематикагазетивлінгвістичномуви-світленні»,«Газетапочинаєтьсяіззаголовка»,«Соціопсихологічніосновиформуваннятемивисловлювання»,«Журналістикознавствоі теоріямовноїдіяльності»,«Мовленнявструктуріпрофесійноїдіяльностіжурналістів»,«Комунікативнацілеустановкаавторатаефективністьвпливуначитача»,«Психолінгвістичнийаспектмо-делюваннянавчальноїдіяльностістудентів-журналістів»,«Редакторітема(психолінгвістичнийаспект)».ЛогічнимзавершеннямцихнауковихпошуківВ.В.Різунаставуспішнийзахисткандидатськоїдисертації«Визначеннятемитексту:проблемаредакторськогоана-лізу»(1988).ПротеВолодимирВолодимировичнебувбиРізуном,якбине

любивекспериментів,якбинепрагнувщоразуспробуватищосьнове.Мабуть,цейсталопричиноютого,щовіноднимзпершихнелишевКиївськомууніверситеті,айусистеміукраїнськоїосвітизагалом,почавламатистереотип,щожурналістика—сутогумані-тарнагалузь.Захопившисьновітнімикомп’ютернимитехнологіямитаспецифікоюїхвикористанняупроцесівивченняжурналістикоз-навчихдисциплін,вінстававторомпершогопідручника«Основикомп’ютерногонаборуікоректури»(1993).Системнінауковіроз-відкивційпроблематицізрештоювилилисяудокторськудисерта-цію«Моделюванняітехнологіяредакторськихсистем».Науковапалітра захопленьВ.В.Різунавражає своєюрізно-

манітністютарізнорідністю.Вінперекладаєзв’єтнамськоїідру-куєперекладипоетичнихтворівулітературно-художніхжурналах«Всесвіт»,«Заграва»,досліджуєжурналістськіматеріаливрозрізівзаємозалежності ілюстраціїйтексту(«Фотографіяякзасібекс-теріоризаціїобразної системитексту»),розглядаємедії з точкизорупсихолінгвістики(«Психолінгвістичнийаспектмоделюван-нянавчальноїдіяльностістудентів-журналістів»,«Використанняшкірно-гальмівногорефлексуякметодувивченнякомпонентноїбудовитексту»,«Поняттятекстувжурналістиці»),засобувпливу


28


29

насмакичитача(«Перцептивнаструктуратворутаїїрольуфор-муваннінаціональноїсвідомості»,«Основимасовогоспілкуванняякдуховногоєднанняіпорозуміння»),розв’язуєновіпитання,щоз’явилисявпідготовцімедійнихфахівців(«Журналістськапеда-гогіка»,«Предмет ізавданнялінгвістичноїдіагностикивосвіті»,«Навчально-методичніпроблемипідготовкижурналістськихка-дрів»,«Педагогічнітехнологіївжурналістськійосвіті»).Новіінформаційно-комунікаційніумови,щопочалискладатися

вУкраїніпіслявідновленнянезалежності,вимагалийновихпід-ходів.В.В.Різунвиявивітуткількацікавихриссвогохарактеру:гнучкістьдумкитавмінняламатистереотипи.Добрезнаючисьнамовнихпитанняхтексту,йогостилістиці,розглядаючиредакторськудіяльністьякважливумасовокомунікаційнудіяльність,Володи-мирРізуноднимзпершихвукраїнськомуобширіламаєстереотиппровузькепризначенняредактора(яклітературногойтехнічногопрацівника),тарозглядаєйогоякфахівця,якийздатнийнетількиписатитаредагуватитексти,алейтого,щовмієорганізовуватироботуколективу,добрезнаєтьсянавидавничомупроцесі,розумі-єтьсянаінформаційномуринкутавміє«просувати»виготовленийпродукт.А1999рокуВ.В.РізунвідкриваєвІнститутіжурналістикиспеціальність«Видавничасправатаредагування»,згодомзасновуєоднойменнукафедру.Ареаліїчасувимагалиробитиновійновівідчайдушнікроки,ісміливийжурналістикознавецьгідноприймаєцівиклики:засновуєкафедрутеоріїмасовоїкомунікації, ініціюєвідкриттявідділенняменеджментузасобівмасовоїкомунікації,активнодосліджуєсамтазакликаєіншихнауковцівретельнови-вчатиновітнімедійнітенденції.ПісляобраннядиректоромІнститутужурналістикиКиївського

національногоуніверситетуіменіТарасаШевченката,очолившинауково-методичнукомісіюзжурналістики,В.В.Різундокорін-нозмінюєпідходиувиробленністандартівмедійноїосвіти.Уцейжечасжурналістськийфахлавиноподібно, інколинеконтрольо-вано,почаливідкривативишіповсійУкраїні.Удеякихрегіонахфаховіжурналістибулинаправдукончепотрібні,бовипускни-кистоличногоуніверситетунемалибажанняїхатипрацюватина

провінцію,адесьцяспеціальністьвідкриваласятому,щосталамодною,привабливоюсередмолодітаприбутковоюдлявищихнавчальнихзакладів.Невсі,хтонамагавсяотриматиліцензіюнапровадженняосвітньоїдіяльностізацимфахом,малидостатньодобрупідготовкутайбракуваломатеріально-технічноїбази. ІвцьомувипадкуВ.В.Різун,якголоваНМКізжурналістикиприМіністерствіосвіти інаукиУкраїни,мігобратишляхзаборонтавідмов.Однак,мислячинаперспективу,розуміючинові умовимедійногоринку,йогоспецифікувкожномурегіоні,новийголоваНМКобравіншийшлях.По-перше,вінпочавзалучатикерівниківновостворенихжурналістськихпідрозділівдороботикомісії;по-друге,ймовірно,шожодназфаховихНМКвУкраїнінепрацювалазтакоюретельністю,регулярністютарезультативністю,яккомісіязжурналістикитаінформації;по-третє,професорВ.В.Різунзапро-понуваврегіональнимосередкамзпідготовкижурналістівфаховудопомогучерезнауково-методичнулітературу,якувидававІнститутжурналістики,черезцільовуаспірантурутадокторантуру.ОкремановаторськасторінкароботиНМКізжурналістикипід

керівництвомВ.В.Різуна—цевиїзні засідання.Приємно,щопершийтакийнауковийфорумвідбувся13–14жовтня2000рокунабазікафедрижурналістикиУжгородськогонаціональногоунівер-ситетупідчасміжнародноїнауковоїконференції«ЗасобимасовоїінформаціїтастановленнядержавностівУкраїні».ТодіУжгородчиневпершезібравтакувеличезнукількістьфахівців-медійниківзусіхрегіонівУкраїни,середякихбулитакіавторитетнівчені,якВ.Й.Здоровега,Б.І.Черняков,Ю.Ф.Ярмиш,О.Г.Мукомела.Непомилимось,якщоскажемо,щодосвідченажурналістськакогортадивиласянамолодогокерівниканелишездопитливістю,алейздеякоюнедовіроютаскепсисом.ОднакценезавадилощезовсіммолодомудиректоровіІнститутужурналістикисміливовикластисвоїдумкивпленарнійдоповіді«Проновіперспективижурналіст-ськоїосвітивУкраїні».НацьомужзасіданніВ.В.Різун,якголоваНМК,запропонувавзапровадитирегулярнівиїзнізасіданнякомісіїнабазіновостворенихосередківпідготовкижурналістськихкадрівдлятого,щобвивчатипроблеминамісціймаксимальномобілізува-


30


31

тизусилля,щобдопомогтицимпідрозділам.Наступневиїзнепред-ставницькезасіданнявідбулосяуДніпропетровську,азгодом—уЛьвові,Запоріжжі,Сумах,Рівному,Полтаві,Івано-ФранківськутаіншихмістахУкраїни.ЧиненайпліднішимибулизасіданняНМКнафакультетіжурналістикиіслов’янськоїфілологіїуТаврійськомунаціональномууніверситетіім.В.Вернадського.Аколизліязикипочалиподейкувати,щовновогодиректораІн-

ститутужурналістикизамалопрактичноїроботивЗМІ,тоВ.В.Рі-зунвчерговевсіхздивував.Післякількохтелепрограм«Живеслово»й«Говоримоукраїнською»вінстаєавторомтаведучимрегулярноїрадіопрограми«Правонаслово»нарадіо«Промінь»таПершомунаціональномурадіоканалі.Йогоретельністьвпідготовцідопря-могоефірувражаламаститихрадійниківзбагаторічнимдосвідомроботи.Пригадуєтьсявипадок,колиВолодимирВолодимирович,готуючипрограмупровиноградарство,зателефонувавдоУжгорода,бошукавдобрихфахівцівзцієїсправинакафедріплодоовочівни-цтватавиноградарстваУжгородськогоуніверситету.ОкремойдовгоможнабулобговоритипророльВ.В.Різунау

міжнароднійгрантовійдіяльності.Такоїплідноїспівпраці ізза-кордоннимифахівцямивгалузімас-медіаІнститутжурналістикинезнавдотого.Однак,якпрагматичнийкерівник,якийдбаєпророзвитокгалузінелишевКиєві,алейурегіонах,ВолодимирРізунзалучаєдоміжнароднихпроектівжурналістськішколизіншихмістУкраїни.ОднимзтакихмасштабнихгрантівбувспільнийпроектЄС,Бі-Бі-Сі«ЖОРНА»,вякому,крімІнститутужурналістики,наконкурснійосновібуловідібранодляучастійкафедружурна-лістикиУжгородськогоуніверситету. Ітутвартосказати,щопідчастренінгівпрофесорВ.В.Різунперевтілювавсяудопитливогоівдумливогостудента.Згадується,якналондонськихмайстер-класахВолодимирВолодимировичактивноцікавивсяспецифікоюнавчальногопроцесу,всімадеталямипідготовкибританськихме-дійників,яквінразомтанарівнізусімаукраїнськимиучасникамитренінгуготуваврадіопакет,яквінприслухавсядопораджурна-лістівукраїнськоїслужбиБі-Бі-Сіпереднашимвиходомупрямийефір.Авжепіслязакінченняпроекту,колипрофесораВ.В.Різуна

запросилиякекспертадоМолдови,деподібнийгрантотримавфакультетжурналістикиКишинівськогоуніверситету,молдовськіколегизахоплювалисятим,наскількивінретельнопроаналізував,які іззакордоннихметодівнавчанняспрацьовуютькращенапо-страдянськомупросторітавнашійвітчизнянійжурналістиці,аякіпотребуютьадаптації.СьогодніВолодимирВолодимировичРізун—почеснийпрофе-

соркількохукраїнськихвишів,нагородженийбагатьмафаховимивідзнаками,преміямитаурядовиминагородами.Йогонаполегли-вість,прагненнядонового,дбайливеставленнядоминувшини,конструктивністьтастремліннярозібратисясамомувусьомудодрібницьдалидобріплодиівцариніпрактичноїжурналістики,інанивіжурналістськоїпедагогіки.Однак,сповідуючисвоюфілософіюмедіаосвітиякпроцесунеперервногонавчання,вінвчитьсясамтавчитьінших.ТожзичимоЮвіляровідоброгоздоров’я,бажаємойнадалідивувативсюжурналістськутанауково-педагогічнуспіль-нотусвоїмиекспериментамийневтомнимпрагненнямпрацювати.ЗроситаводиВам,ВолодимиреВолодимировичу,—«намногіїтаблагіїліта».


32


33

Алла БОЙКО

У ПОШУКАХ ГАРМОНІЇ

Аотприйшлапрофесоркаперевіряти,чивседобреунаснаіспиті,чинепорушуємодисципліни ізаконодавства!—говоривВолодимирВолодимировичРізунпередекзаменомупершокурсни-ків.Двадцятьп’ятьрозгніванихюнихобличповернулисьдомене.–Унасвседобре!Нетребанамніякихперевірок!Самівпорає-

мось!—виступиланайсміливішастудентка.Усе,думаю,заразпочнутькричатищосьнакшталт:«Йдітьгеть!

Самірозберемось!»Їхнезупинитьтойфакт,щомоєпрізвищестоїтьурозкладісесії,якийвжепонадмісяцьвиситьнадошціоголошень,іщоприсутністьдругоговикладачанаіспитіобов’язкова.ПісляцьоговипадкуВолодимирВолодимировичзробиввисно-

вок:«Жартуватизпершокурсникаминеможна,особливопідчассесії!»Аяподумала:«Мабуть,люблятьіповажаютьсвоговикладача,якщотакдружносталинайогозахист!»Іцезрозуміло,аджеВ.В.Різунзавждипереймаєтьсяпроблемами

студентів,рівнемїхніхзнань,поведінкою,комфортомваудиторі-яхікімнатахгуртожитку,навітьнастроямиісподіванняминаших«ІЖиків».Колисьоднастудентка,щоперевеласьдонасзіншоговишу,сказаламені:«Ніколинедумала,щостудентиможутьвільнозаходитидодиректораІнститутувкабінет,обговорюватизнимщось, сперечатись, відстоюватисвоюдумку.Там,дея вчилась,навітьдозавідувачакафедритребабулозаписуватисянаприйомулаборантки!Іцещенегарантія,щотебезрозуміютьтадопоможуть».

Бойко Алла Анатоліївна,професоркафедрисоціальнихкомунікаційІнсти-тутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,докторфілологічнихнаук,професор.

Маєраціюцядівчина,аджедоВолодимираВолодимировичазвертаютьсявсі:студенти(насамперед!),аспіранти,докторанти,викладачі,колегиз іншихвишів,допоміжнийперсоналта іншіохочі.Неуявляю,скількитребатерпеливості,доброзичливості,силіздоров’я,щоблишевислухативсіх.Некажучивжепроте,щобдопомогтирозв’язатиякусьпроблемуабопростознайтислушнувідповідьназапитання.Мабуть,самеціриси—терпеливість,доброзичливість, іноді

йпоблажливість—допомагаютьВ.В.Різунові керувати такимскладним інепередбачуванимколективом,якнаш.Більшість ізнас—творчілюди,аотже,складні,емоційні,вразливі.Атмосферавідносногоспокоюташанобливості,якапануєвІнститутіжурна-лістики,такожійогозаслуга.Саметомумийідемонароботу,якнасвято.Інемаунаспроблеміздисципліноюсередвикладачів,і зякістювикладання,оскількимайжевсівідповідально ічесноставлятьсядосвоєїпраці.Таксклалося,бозавждивсіорієнтуютьсянаневтомнекерівництво,якепоставило«високупланку».ЛекціїВ.В.Різуназавждизбираютьповніаудиторії.Студентам

цікавослухатийогороздуми,вякихзавждиєвагомівисновки.Під-креслюю,самейого.ОскількиВолодимирВолодимировичнечитаєзачужимипідручниками,нескладаєлекції,атакожпідручникиі«монографії»запринципом«тойсказавте…,цейнаписавте…».Йогостатті,навчальніпосібники,виступинаконференціях—церезультатиоригінальнихдослідженьсправжньоговченого,новійсамостійні.Іщеодинмомент,проякийтребавказативцьомукон-тексті—В.В.Різунзавждичитаєлекціїідоповідівсімдоступноюізрозумілоюмовою,ане«ховає»думку(абовідсутністьдумки!)заскладними іншомовнимитермінами,якцеполюбляютьпсевдо-науковцітаімітаторинауки.ДеВ.В.Різунбересилиінаснагудлянауковоїпраціпритакійадміністративнійівикладацькійзаванта-женості,дляменетежзагадка.Алеждесьбере!Якосьпознайомилась ізоднокурсницеюВолодимираВолоди-

мировича,вонаменепитає:«ЯктобіпрацюєтьсяпідкерівництвомРізуна?»—«Нормально,—відповідаю.—Спокійний,урівнова-жений,уважнийдопроблем інших…»—«ЦевсеТоня!»—каже


34


35

вона.—«?!»—«Антоніна,йогодружина!Знаєш,мабуть,банально,алезакожнимчоловіком,якийчогосьдосягусвоємужитті,стоїтьнепересічнажінка.Такось,Антонінасаметака!»ОсьучомусекретпрацездатностійдоброзичливостіВ.В.Різу-

на—вйогородині!Вмітивибратиоднунавсежиттяжінку,пройтизнею«вогонь,водуіміднітруби»—цетежталант,інеабиякий.Людськежиттястаєщоразтривалішим;поріг,заякиммистаємо

вжелітнімилюдьми,відсувається,отже,єцілкомреальніможли-востіпродовжитимолодість,особливо,якщопрацюєшзістуден-тами.Щирозичумолодостітаздоров’я,шановнийВолодимиреВо-

лодимировичу!Азнимизавждипоручхайбудутьтворчанаснага,радістьжиття,успіхи,удача!ХайВамщастить!

Юрій БОНДАР

БАЧИТИ ДАЛІ МОЖЕ ЛИШЕ ТОЙ, ХТО ЗІЙШОВ НА ВЕРШИНУ

Минавчалисяводному—ЖовтомукорпусіШевченковогоуні-верситету,ходилиоднимикоридорами.Ми—майбутніжурналісти.ВолодимирРізун—філолог.Мабуть,бачилися.Друкувалисяв«Ки-ївськомууніверситеті».Ми—освоюючипрофесію,він—найшвид-шезапокликом,внутрішньоюпотребою.(Нещодавнознайшоввархівістаругазетуздобіркоювіршів«студійців»літературноїстудіїіменіМаксимаРильського,середякихітвористудентаВолодими-раРізуна.Вони,попридесятиліття,таксамоактуальні,часомнезамулені).Колимипішлинасамостійніжурналістськіхліби,Володимир

Різунповернувсявжена«наш»факультет—яквикладач.Відтодімоглиперетинатисянаякихосьжурналістськихзаходах,конфе-ренціяхчиз’їздах.БільшечувпротодівжедиректораІнститутужурналістикивідколегтадрузів—хтосьтаксамотрудивсяувиші,хтосьспівпрацювавізРізуномякжурналіст-практик.Ближчепознайомились,колинаспілапоравступатидоуні-

верситетумолодшого сина—він,маючи заприклад, сподіва-юсь, батьків, також обрав журналістику. Наше спілкування здиректоромбулоконсультаційне,небільшетого.Однак— іцезапам’яталося—доброзичливе,якмоглиспілкуватисялишедо-бріколеги.Мійсин,вступившидоуніверситету,мимоволістав«інформаційнимджерелом»,відякогоячасодчасудізнавався,що

Бондар Юрій Володимирович, докторант ІнститутужурналістикиКиїв-ськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатпо-літичнихнаук,доцент.


36


37

відбуваєтьсявІнституті,чому іякнавчаютьновихжурналістів,атеперщейвидавцівта«піарників»,підготовкуякихініціювавдиректор.Володимир,такзватиімогосина,закінчившизвідзна-коюІнститут,ставуспішнимфахівцемізберігпророкинавчання,каже,найкращіспогади.Апотімнаставчасімого«повернення»встінивженефакуль-

тетужурналістики.Запрошуючидороботи,ВолодимирРізунна-голошувавнанеобхідностірозвиватипрактичнуспрямованістьна-вчальногопроцесу,залучатидовикладанняфахівців,яківідчуваютьбезпосереднійритм інформаційнихпроцесів,розуміютьреальнупотребутихчиіншихфаховихзнань,уміньікомпетенцій.Мені,людинібільше«відверстата»,аніжвідтеоретичногоспогляданняпрактики,такапозиціядиректора,звісно,імпонувала.ЗгодомзаспонуканняВолодимираРізуназрозумівтакожактуальністьіна-уковогоосмисленняпрактики…СпілкуваннязВолодимиромРізуномурізних,такбимовити,

іпостасяхдаєможливістьскластисвоюдумкупроювіляра,яка,з’ясувалось(зізнаюся—скориставсяправомодногозупорядниківознайомитисязтекстамизбірникапопередньо),неє,втім,над-мірносуб’єктивною,понадте—вонабагатовчомусупряжназдумкоюколег.ВолодимирРізун—науковийінтелектуаліводночасталановитий,

«системний»,організаторнауки.Саместратегічнебаченняакту-альнихінформаційнихтаосвітніхпроцесівдаєйомузмогунелишетонковідчуватитенденціїрозвиткумас-медіаташиршеринкуін-формаційнихпослуг,айпропонувативласнівідповідіназлободеннівиклики,корегуючиупевномусенсійсамітрансформації.Володи-мирРізун,опираючисьнавласнийдосвідіґрунтовнітеоретичнізна-ння,творчуспадщинупопередників,насампередДмитраПрилюкатаАнатоліяМоскаленка, започаткувавновінапрямипідготовкифахівцівмедійноїсфери,фактичноставшизасновникомнауковоїшколисучаснихсоціальнихкомунікацій.ЦілкомлогічнимбулойобранняВолодимираРізунаголовоюНауково-методичноїкомісіїзжурналістикитаінформаціїприМіністерствіосвітиінаукиУкраїни,щозасвідчилойоговисокийавторитетсередколег-науковців.

З ініціативи,заучастютазавдякинаполяганнюВолодимираРізунавІнститутіжурналістикиз’явилися«Видавничасправатаредагування»,«Рекламаізв’язкизгромадськістю»,«Кіно—іте-лемистецтво»,з’являться,напевно,й іншіспеціальності.Появакожноїзних,звичайнож,передбачаєретельнунауково-методичнупрацюзіствореннянавчальнихпрограм,підручниківтапосібників.ТакийдоробокнауковцівІнститутужурналістикивагомийізміс-товозначимий,учомубезперечназаслугаочільниканавчальногозакладу.Авторитетнітакожічисленніфаховіперіодичнівидання,щовиходятьусвітпідредакторськимначаломВолодимираРізуна.ВолодимирРізунвідомийіякжурналіст-практик.Йогоноватор-

ськіавторськіпрограминаУкраїнськомурадіознайактуальнішихпроблемукраїнськогосуспільствамаливеличезніслухацькіауди-торії,були,заоцінкамифахівців-аналітиків,однимизнайрейтин-говішихвпродовжбагатьохроків,сталинавчальноюлабораторієюдлястудентів—майбутніхжурналістів,якихпедагогзалучавдотворенняпередач.ПрограмиВолодимираРізуна,зокрема«Правонаслово»,виріз-

нялисьвисокоюпубліцистичністю,чіткоюпатріотичноюігрома-дянськоюпозицієюїхавтора.Показовоюдляменетутєоцінкавідо-могоправозахисника-політика,ГерояУкраїниЛевкаЛук’яненка,якогоВолодимирРізунзапросивдорозмовиводнійзпередач.Спілкуючисьопісля,язапитавЛевкаГригоровичапройоговражен-нявідефіру.Коментуючирозмову,вінпо-своємусхарактеризувавіВолодимираРізуна:«Це—українськийчоловік!»ЗустЛук’яненкацебуло,повірте,особливимвизнанням…ВолодимирРізун—умілийуправлінець і керівниквеликого

і дуженепростого колективу науковців, педагогів, студентів, укожногозякихсвоїінтереси,потребийамбіції—обґрунтованіі,можливо,незавжди.Приладнати«коліщатка»колективного«ме-ханізму»,узгодити індивідуально-колективні інтереси іпретен-зії,мінімізувавшиочевиднітаймовірніпротиріччя,що,напевно,неминучі,задлякінцевогорезультату—великемистецтво,якимВолодимирРізунволодіє.Вінзнає,якспрямуватиспільнізусилляупотрібнерусло,ненаступаючиприцьомунагорло«пісні»со-


38


39

лістів,якоб’єднатиколективдлявирішенняактуальнихпроблемтазавдань.Умінняформулюватидумки ідоносити їхдоспіврозмовника

чизагалу,аргументувати іненав’язливо,колипотрібно—зпо-чуттямгумору,переконувати—складникиуправлінськогохистуВолодимираРізуна.Віннадзвичайнодемократичнийівідкритийуспілкуваннізусіма—незалежновідтого,зкимкомунікує,—зколегами-підлеглимичистудентами.ДиректорІнститутусприймаєйактивнопідтримуєініціативи,

спрямованінавдосконаленнянавчальногопроцесу,розвитокізгур-туванняколективу.Нецураєтьсяідолучитисядотакихакцій.При-гадую,колинакафедрівидавничоїсправитаредагуваннявиниклаідеяунікальногокнижковогопроекту,присвяченого200-річчювід

Володимир Різун з Героєм України Левком Лук’яненком та колегами після «прямого ефіру» на Українському радіо. 17 липня 2013 р.

днянародженняТарасаШевченка,—створення(віднаписаннядополіграфічноговиготовлення)впродовждесятигодинзбірникарозповідейпромісцеірольКобзарявжиттісучаснихлюдей,пер-шим,хтоусілякопідтримавпочинання,бувсамеВолодимирРізун.Авденьпроектуісам,разомзістудентамитавикладачами,ставучасникомнаписаннякниги.Його«ЯрозгортаютомикШевчен-ка…»—насторінкахзбірки.Попридемократизмітолерантність,ВолодимирРізуннепосту-

пливийтапринциповийвобстоюваннінасампередспільних,інсти-тутськихчипрофесійно-корпоративних,інтересів.Він—ініціаторнаданняжурналістицістатусутворчоїпрофесії,що,позасумнівом,маєпідвищитиякістьпідготовкифахівцівмас-медіа;виробленнязаучастюпрактиківтанауковцівсучаснихпрофесійнихстандартів,якихпотребуєінформаційнагалузь;створеннясучаснихмеханіз-мівдотриманняпрофесійнихтаетичнихнормуцаринісоціальнихкомунікацій.ВолодимирРізун,безперечно,різний.Новатор-науковець,педа-

гог,журналіст,менеджеросвіти,авторитетнийкерівникколективуІнститутужурналістики.Заслуженийінагороджений,пошанованийівідзначений.Аголовне—вінтакий,якимбув,коливселишепо-чиналося.Звідкритимпоглядомібажаннямтворититазмінюватисвітнакраще.Це,безперечно,наріжнедлятого,хто,зійшовшинавершину,бачитьперспективуіпродовжуєйтидалі.


40


41

Микита ВАСИЛЕНКО

РІЗУН І ЕПОХА

…Не сумніваюся, що у збірці на пошану В. В. Різуна цей матеріал прочитають першим. Мотивація ясна: так ще ніхто не славив ди-ректора Інституту журналістики, професора, публіциста etc., etc. «Різун і епоха»! Це ж треба таке утнути!

Атимчасомдляавторацьогоесеює,сподіваюся,всіпідставиписатипросвогостароготоваришаякпролюдину,якасправдібуласвідкомподійглобальних.Щойвідображеновйоготворчості:на-уковійіпоетичній.…Усежкращепочатизпоетичної.Дужедавно,десьвсеред-

инісімдесятихминулогостоліття,колиКиївбувсправдізелениммістом,адошлюбністосункилишалисянедосяжноюмрієючоло-вічоїстаті,групустудентів-філологів,учасниківлітературноїсту-дії,повезлинакомсомольськубудову.Справазвичайна.Мималипоспілкуватисязробочимкласом,перейнятисяйогонестримноюенергією,амолодіробітники—послухативмісцевомуклубіві-ршістоличнихпоетів.Іплатонічно,стримуючисльозирадості,узахватіпоаплодуватипоетесам,середякихпереважалидівчатазфламандськимиформами.Протенетаксталося,якгадалося.Нехочупригадувати:чито

автобусзаблукав,читонашістаршіколегиізСпілкиписьменниківв«Енеї»заблукали,алефактлишаєтьсяфактом.Накомсомольськубудовумиприбуливжезанадтопізно.Робітникидавноповечеряли,аклуббувзачинений.

Василенко Микита Кімович,професоркафедриперіодичноїпресиІнсти-тутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,докторфілологічних,кандидатфілософськихнаук,професор.

Однакнашгід,комсомольськийфункціонер,нерозгубився.«Давайтеяпокажуваммісце,дескоробудезведенонайбільшийуЄвропіядернийреактор!»Уповнійтемряві,поякіснійгрязюцістудентів-поетів іпоетес,одногопрозаїка іодногодраматурга-початківцякудисьповели.Хвилинчерездвадцятьвийшовмісяць.Ітутмипобачили…Мипобачиливеличезнудірувземлі.Урвищедосамогогори-

зонту.Днавційпрірвіточнонебуло,вонатягнуласядосамогопекла.«ТутбудезведенотретійреакторЧорнобильськоїатомної,найбільшийінайпотужнішийуЄвропі».Схвильованісловакомсо-мольськогоактивістазвучалищебравурніше,ніжвідомаприсяга:«ВступаяврядыКоммунистическойпартииСоветскогоСоюза,торжественноклянусь…»Проступіньнашогоекстазуговоритинебуду.ВсюдорогудоКиєвававтобусіпануваламовчанка.Прірвадосамогопекла,якувириликомсомольцізусьогоРадянськогоСоюзу,сталаяскравоюметафороютоїепохи. …НевдовзіВолодимирРізунчитавналітературнійстудіїсвої

вірші.Чомусьпролюбов.

***

Продовжимопронауку.Чеснокажучи,тутялюблю,якгарнубелетристику,однузпершихпрацьВолодимираВолодимировича,щомаєназву«Маси».Умене,якколеги,яклюдини,якапрацюєвполітиці,цейневеликийнавчальнийпосібниквикликавспер-шуподив,потім—щирейнепідробнезахопленняізаздрість.Невдаючисьвсутонауковийаналіз,мушузазначити,щов«Масах»закладеномасу(даруйтезатавтологію.—М. В.) ідей,щоїхслідреалізуватинапрактиці.«Маси»—книгапрагматичнаіцинічна.Вонавідвертаіхуліганська.Алевона—правдива.Іце—головневнауці.Нагадаю,щосамакнигавийшладрукомвдуженепевнийчас.«Недайвам,Боже,житивепохуперемін»,якказаликитайці.ВолодимирРізунвженапочаткахнауковогошляхузробивякісну

спробуусвідомленняісистемногоаналізутого,щовідбувалосязнами,українцями,назламіцивілізаційнихепох.


42


43

…Про іншіроботи,про іншінаукові здобуткихайрозкажутьінші.Умененастільнакнига—«Маси».

***

Тепер—проособисте.ВолодимирРізунзробивдляменеімоєїродинидужеідужебагато.ВідомажурналісткаСоняКошкіна,яканещодавносталадовикладаннявІнститутіжурналістики,спершутелефонуєзБрюсселюдодиректораІнститутужурналістикиВоло-димираВолодимировичаРізуна.Авжепотім—добатька.…Аяйнепереймаюся.«Миж—друзі!»,яккажеВолодимир

Різун.

Володимир ВЛАДИМИРОВ

…А ЗАРАЗ ТРОХИ ЧУДА!

Зналимиодинодногозсередини90-их.УСхідноукраїнськомууніверситетіменіпоталанилостворити

першунаЛівобережнійУкраїніспеціальність,азгодомікафедружурналістики.Ачерезкількароків,1998-го,прийшлаідеярозши-ритисправу,додатищеоднуспеціальність.Тодінанапрямі«Журналістика»булащелітературнатворчість.Оцьогоязбагнутинеміг:нудерепортаж,адепоезія!Увесьдва-

дцятилітнійредакційнийдосвідменіволав:ценонсенс,церечінесумісні.Ананапряміфілологівлишиливидавничусправуілі-тературнередагування—воноїмтреба?Друкарні,верстки,накла-ди—нунетакцемаєбути!Требапомінятиїхмісцями!Ітакцієюідеєюзапалився,щоажприїхавдодиректораІнсти-

тутужурналістики.АнатолійЗахаровичМоскаленкоприйнявменелагідно,вислухав,щосьусобівдушівирішив.НабравтелефондеканафілологічногофакультетупанаНаєнка:«Кузьмовичу,по-слухай,тутодинхлопецьправильніречікаже.Давайпоміняємосяспеціальностями!».Апотімдомене:«Їдьдофілологів,переконуйїх».Поїхав,виклавсвоїаргументи,переконав.ЗгодомдосправидолучилисяколегизЛьвівськоїакадеміїдрукарства,унихтежбуливиходинауряд:їхньогодеканатудиперевелинависокупосаду.Вінідопомігостаточно.Закількамісяцівчитаюкопіюурядовогорозпорядження:«Пере-

нестиспеціальність«Літературнатворчість...».Іприписок:«Більше

Владимиров Володимир Михайлович,професоркафедрирекламитазв’язківзгромадськістюІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоунівер-ситетуіменіТарасаШевченка,докторфілологічних,кандидатісторичнихнаук,професор.


44


45

перенесеньнеробити».Отакмивстиглинаостаннійпотягвостан-нійвагонщейдоостанньоготамбура.Зітхаюполегшено.Будеморазомзжурналістамиготуватире-

дакторів,анепоетів.Алежтепертребаробитивсіпапкидокументів.Спочаткуна-

писавщосьнахлопськийрозум,намріяв,якбивономоглобути.Привіздиректорові,вінідивитисянестав:«Ні,ценевоно.ЇдьтедоЛьвова,вАкадеміїдрукарстваєготовібакалаврськіплани,віднихвідштовхуйтеся».Львів’яни,щиріколеги,поділилисянапрацюваннями.Щось

додалимийсвого—іосьновийваріантвезузновдоАнатоліяЗаха-ровича.Вінтепервжеуважновсепередивився,ісказавроздумливо:«Алежцевосновіпланакадемії,анекласичногоуніверситету.

Незнаюнавіть...НехайРізунподивиться,щовінскаже.Якщовінзавізує—іяпідпишу.ЗнаєтеРізуна?».«Аякже,—кажу,—Знаю!Завідувачкафедривидавничоїсправи

таредагування».«Отякразвамдонього.ВіннинівЧервономукорпусі,поспі-

шайте!».МчусядоЧервоногокорпусу,адежтутшукати,наякихповер-

хах?Адопотягаменідужемалочасулишається,годиничотири,небільше.Щоробити?Невертатисяжзпорожнімируками!Щоясвоємуректоровіскажу—невирішивпитання?Асобіщояскажу?Ітутпочинаєтьсяпершамістика.Внутрішнійголосменікаже:«Підипообідай!».Япогодився.Пі-

шовупрофесорськуїдальню.Стаювчергу,нагодинникапоглядаю,ачерганібиприкипіладороздачі,нерухається.Зароздачею—дверідостудентськоїзали,зачинені.Іраптом—тідверіпрочиняються ізнихвиходить—хтоце?

Придивляюся:тацежРізун!Як,чому,звідки—явженепитав,волаюдонього:«ВолодимиреВолодимировичу!».Виклавкороткосправу,сілитут-такизастіл,ярозсунувчиїсьта-

рілки,ВолодимирВолодимировичуважнопереглянувусіколонки-рядки,івирішив:«Ну,якекспериментнехайбуде».Іпоставивсвійпідпис.

Ізник.Чице,певно,язник—вжелетівнаМельникова,атамАнатолійЗахаровичякразбувукабінеті(чудо—товжечудо!),взявплан,передививсящераз,промовив:«Ну,якщоРізуннепроти,тойяпідпишу!».Іпоставивсвогочарівногоавтографа,якийвласнеівідкривав

намправонабиратистудентівнановуспеціальність.Усеіншетовжебулидеталі.АдругийвипадокбувневКиєві.Миздружиноющорокуїзди-

лина«Нафтусю».СпочаткудоТрускавця,потімдоСхідниці,вжевгори.ЯтодіпрацювавдиректоромінститутужурналістикитателемистецтваодногозприватнихвишівКиєва.Бувйогопершимочільником.Рікбувдужеважкий.Авлітку—зновудоводички.Східницятодіщебуларайськиммістечкомзкартинпростару

Галичину.ТеперцеШвейцарія,вженете,замістьсільськихсадибізмальвамитепертутвіллитасуперовісанаторії.Тамєтакепречудовемісце,називається«Джерело2-с».Тамз

руркидоситьсильнострумчитьсодовавода.Черга—надвігодини,алелюдистоять.Рурканадпотічком,доньоговіддорогиспускатисяметалевимисходами,утрипрольотизповоротами,доситьнизько.Такот—ідемомиздружиноювздовжпотічкаасфальтовоюдо-

рогою.Сонцесяє,мищойнобуливчарівномулісібіля«Зеленогобору»,веселілюдинавколонас,курортівідпустка.Іраптом...Посходахзнизу,відсодової№2,піднімаєтьсяінісдоносазі

мноюстикається...ВолодимирВолодимировичРізун!Оцетобіна!Колоньогосин,вінтодібувдеськласіудесятому.Сталийстоїмо—неможемоповірити,щотакебуває.Ящейсказавпіслящирихпривітань:–ВолодимиреВолодимировичу,мабуть,цевжезабагато—два

директориінститутівжурналістикинатакеневеличкесело,якСхід-ниця!Посміялися—іпоїхалиразомуНагуєвичі,доІванаФранка,там

якразвідкрилиновіекспозиціїувеликомумузейномукорпусіколостароїсадибитаоспіваноїкласикомкузні.


46


47

АщетрохипотомудоСхідниці,зініціативидиректораінституту,сталиодинзаоднимїздитинашівикладачі.Упансіонат«Сідус»,щоякразстоявприлісіначудовійполонині.Можнабулоббагаточогозгадатизатіроківдвадцять,щодоля

трималанаспоряд,тотрохидалі,тоближче.Однакцікаво,щозавесьцейчасянеможузгадатижодного

випадкуякогосьнеподобства,неприємності,навітьнечемностізйогобоку.Іцетежчудо,погодьтеся...Думаю,хочтрохивіддячивіяйомумаленьким,алеважливим,

босвоєчаснимчудом.Учервні2015-гозагострилосяпитанняпроскороченняштатувикладачівінституту.Сталивсідумати,якспра-відопомогти.Хтосьізжінокнагодивсяіздекретноювідпусткою,хтосьвступиввдокторантуру,наїхнімісцяпризначалитих,когослідбулобзвільняти.АтутменезапросилинарікпопрацюватидоКитаю.Переговори

точилисядовгенько,алеосьвжесталовідомо,щоточноїду.Заходжузцимдокабінетудиректора,починаюздалека:ВолодимиреВолодимировичу,ми,старагвардія,дужецінуємо

вашедоброзичливеставленнядонасіпростомусимопідставитивамплечевтакускрутнугодину.Дивлюся—нерозуміє,прощоцеяідочого.–Мабуть,язновпоїдузакордон,щенарік,тожнамоюставку

тежможетерозраховувати.Чиюсьдушуврятуємо.Зрадів,виднобуло.Такпотімівийшло.ТеперудалекомуДаляні(пробачтезакаламбур)звеличезною

приємністюзгадую,якітобулирокиіяквсецебулочудово.Отакамагія,отакамістика...

Світлана ВОДОЛАЗЬКА

ТРИ ЗНАЙОМСТВА З ВЧЕНИМ, КЕРІВНИКОМ І ВЧИТЕЛЕМ

Пам’ятьлюдини—цезвивистийшляхзхитросплетіннямбарвідивнимпереплетіннямлозипримхливихводограїв-митейтамірі-адамизринаючихспогадівпроприємнітазнаковімиті.Крокуючижиттєвимшляхом,людинанамагаєтьсявіднайти,долучитись,на-вчитисьйосягнути.Протепам’ять,якпримхливапані,залишаєнайціннішіспогадиіпереживання,викликаючиїхзновуйзнову,щобпобачити ізгадатинайпотаємніше.Людськаглибинапізна-єтьсядовгойосягнутиїїсповнанеможливо,бовоназавждидивуєновимитанезвіданимигранями,яківідкриваютьсятому,хтопрагнепоступуіздійсненнямрійісподівань.Алеспробуватипобачитийвідчути—цеправо,щоздобуваєлюдина,якапоруч.МоєпершезнайомствозВолодимиромВолодимировичемроз-

почалосязаочночерезйогопраці,креативніідеї,якізахопилисту-денткуфілологічногофакультетуДонецькогоуніверситету,змушу-ючипо-новомувідчуватитасприйматидійсність.Увагадоновихтехнологій,їхадаптуванняпідпотребивдосконаленнявиробничихпроцесіввидавалисьунікальними,креативними,адослідник,якийзуміврозгледітиїхзначущість,опануватиспецифікуівивищитисьуморіщемалокомузрозумілихінновацій,взірцемдлянаслідування,мотиваторомдонаполегливогонавчання.Імивчились,студіюва-лийогопрацівбібліотечнихзалах,дискутували,погоджувалисьісперечались,шукаючисвоєїправдижиття.

Водолазька Світлана Анатоліївна,доценткафедривидавничоїсправитаре-дагуванняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,докторнаукізсоціальнихкомунікацій,доцент.


48


49

Потімбулорадіо,такцяфразавикликаємеланхолійнуусмішку,апам’ятьпереноситьучаси,колийогорадіоефіризахоплювали,заворожувалисвоїмицікавимиматеріалами,вміннямоперативнореагувати,дотепно,алевдумливовідповідати.ТакменівідкриласьноваграньВолодимираВолодимировича—радіоведучого.Іменіважкобулозбагнути,якможнавіднайтинавсечас?Бутибадьоримірозважливимубудь-якійситуації?Черезбагатороківдолядозволиламеніособистопознайомитися

зВолодимиромВолодимировичем,алевжеДиректоромІнститу-ту,—ітакийдалекийВчений-практик,Вчений-вчительставна-ставникомуроботітанауці.ВолодимирВолодимировичвразиввміннямрозставлятинеоб-

хідніемоційновиваженімаркери-пріоритетиізорієнтовуватисьускладнихситуаціяхробочихбуднів.Докторантураподаруваламеніщеоднусторінкузнайомствазновимигранямийогоособистості.Науковець-керівник,якийуважностежитьзатворчимишуканнямисвоїхучнів,научає,заохочуючидовласнихпошуківчерезповагудопопередників.Надихаєтворити,вчитьретельності,наполегливостітасправжностівнауцічерезтернидозірок.Ускладнійситуаціїтворчихшукань ісуперечокнайбільшевразилаздатністьдаватидругийшанс,правовиправитипомилки—цевеликацінністьЛю-дини,Вченого,Керівника.

Долаючи життєвий шлях, звертайся до вчителя,Пам’ятай отримані поради і продовжуй накреслену дорогу,бо саме його дороговказ дав тобі можливості огранитись і зміцніти.Вчитель продовжує свої ідеї в учнях,які поважають його силу, мудрість і глибину.

Олександр ГЛУШКО

ШТРИХИ ДО ПОРТРЕТА ВОЛОДИМИРА РІЗУНА

Штрих перший — особистість

Тапам’ятнабесідавідбуласяп’ятнадцятьроківтому.Якголовнийредакторреспубліканськогописьменницькогожурналу«Вітчиз-на»бравінтерв’ювнещодавнопризначеногонапосадудиректораІнститутужурналістикиНаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченкаВолодимираВолодимировичаРізуна.Бувпізнійвечір.Вінститутськихкоридорахвжестихзвичнийгомінстудентськихголосівініщовженевідволікаломогоспіврозмовникаспокійно,некваплячись,відповідатиназапитання.Амене,якжурналіста,зізнаюсь,цікавилинестількипершікрокимолодогодиректоранавідповідальнійпосаді,якйогосутолюдські,особистісніякості,те,щомизазвичайназиваємо індивідуальністю.Авона,яквідомо,формуєтьсянеодинрік,починаючизранньоїюності.Осьтудийхотілосяменізазирнутибодайкраєчкомока,щобкращезбагнутисформованийужестандуші,інтелекту,мотиваціюдійновогокерів-никанечужогоменіінституту(тодіщефакультету),якийзакінчивудалекішістдесятіроки.Щобчитачтежмавзмогупростежитиетапиформуванняхарак-

терумогогероя,становленняйогоякособистості,наведуавторськупреамбулудозгаданоговжеінтерв’ю,якепобачилосвітутравнево-червневомувипуску«Вітчизни»за2001рік:

Глушко Олександр Кіндратович,доценткафедриперіодичноїпресиІнсти-тутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук,доцент.


50


51

«Якскладаєтьсядолялюдини?Чиєвцьомузагадковомупро-цесіякісьзакономірності,чивсевирішуєзбігобставин,атойодин-єдинийвипадок,який,попривсінашіпопереднімріїіпо-ривання,можедокоріннозмінитижиття?Одинмійзнайомийудитинствіпрагнувстативійськовимльотчиком.Вінмаривнебом,бачивсебенеінакше,якзаштурваломнадзвуковоговинищува-ча.Таякосьнаденьнародженняйомуподарувалипростенькийлюбительськийфотоапарат.Івінтакзахопивсятією«цяцькою»,щоставвисокопрофесійнимфотомайстром,переможцем і ві-тчизняних,ізарубіжнихфотоконкурсівзхудожньоїфотографії.Теперпросвоєпершезахопленнязгадуєхібащозпоблажливоюусмішкою.Таякнебуваєоднаковихдоль, такнебуває,мабуть, і двох

схожихситуацій, заякихвизначаєтьсямайбутнєлюдини.Мійсьогоднішнійспіврозмовникзмалкупрагнувстатижурналістом.Можливо,поштовхомдоцьогоставвірш«МояБатьківщина»,якоговіннаписавщеутретьомукласііякийсподобавсяшкільнійучительці.Вонапришпилилааркушикзтимвіршемдостіни,абивсі учні тежпрочиталий гіднооцінилипоетичнийхист свогооднокласника.Хтоблишивсябайдужийдо такогопублічноговизнаннятвого таланту?Аколитобіщейдесятиневиповни-лося…Неважко здогадатися, якіпочуттяпереповнювали тодіхлопчачігруди.Хочавглибинідушіюнийавторкритичноставивсядосвоїхпо-

етичнихвправ,що,будьмовідверті,втакомувіцітрапляєтьсянечасто.Коливп’ятомукласівчительказмовийлітературипопро-силаучнівнаписатипросвоюмайбутнюпрофесію,вінпіднісрукуйзапитав:«Акудитребавступити,девчатьписативірші?»Несподі-ванезапитаннязмусилозамислитисяісамувчительку.«Мабуть,—відповілапіслякороткоїпаузи,—нафакультетжурналістики».Іцьогобулодосить,щобсмутніздогадкипромайбутнюпрофесіюнабуличіткішихівиразнішихобрисів.ПозакінченніБахмацької,щонаЧернігівщині,середньоїшколи

вініприїхавдоКиєва,щобвступитисаменафакультетжурналіс-тикистоличногоуніверситету.Крімзолотоїмедалітановихвіршів,

мавтакождоситьоб’ємнийдоробоксутожурналістськихпубліка-цій,щоз’явилисязаостаннірокиврайоннійтаобласнійгазетах.Ащемаврекомендаціюдовступунажурналістськийфакультетвідредакціїрайонноїгазети«Радянськесело».СамБог,здавалося,вистелявпереднимдоріжкудоздобуттявизначеноїщезп’ятогокласупрофесії.Тадоля,якценерідкобуває,викинуланесподіванеколінце.

Перспективного абітурієнта перехопили спритніші, хоч як цейпарадоксально,філологи.Тавінособливойнеопирався,бопрагнувпередовсімнавчитисямистецтваповеліватисловом.Анафілологічномуфакультетіцьоготежнавчали.СпеціалізувавсязкритикихудожньогоперекладуувідомогопрофесораВіктораКоптілова,відвідувавлітературнустудіюіменіМаксимаРильсько-го,публікувавсяу«Всесвіті»,«Малятку»,«Барвінку»,зокремайзперекладамивіршівв’єтнамськихпоетів(навітьсамогопрезидентаДРВХоШіМіна),босамотужкививчивмовутієїпівденноазій-ськоїкраїни.Відтодіфілологіяйжурналістикайдуть уйогожиттіпліч-о-

пліч.ПісляроботизарозподіломуКіровоградськомупедагогіч-ному інституті,азгодомуКиївськомуміськомупедучилищі,вінповертаєтьcядосвоєїalma mater.Доляприводитьтеперужемоло-договченогойнафакультетжурналістики.Реалізуєтьсянарештідавнямрія.Віночолюєкафедрувидавничоїсправитаредагування.Анапочатку2000рокудокторафілологічнихнаук,професораВо-лодимираВолодимировичаРізунанаконкурснійосновіобираютьдиректором ІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка».Отже,передімноювжевтомудавньомуінтерв’юпосталанеор-

динарнаособистість,юнацькамріяякоїпов’язатисвоємайбутнєзжурналістикоюажніякнебуласпонтанноючивипадковою.Ащо,можливо,книганашогожиттяйсправдіпишетьсянетількиназемлі.Вартолишеуважноприслухатисядоглибиннихпрагненьвласноїдуші.


52


53

Штрих другий — лідер

Моєпоколіннявиховувалосяватмосферіколективістськоїсві-домості.Особистості,їїмісцюіролівприскореннісуспільнихпро-цесівзатодішньогополітичногорежимуненадавалиособливогозначення.Більшетого,індивідуальнілюдськіякостіревніпобор-никипанівноїкомуністичноїідеологіїнамагалисябудь-щозніве-лювати,нав’язуючинамвиплодженувчиїхосьубого-примітивнихмізкахфальшивусентенцію,що«незаміннихлюдейнемає».Усе-редовищі сірої чиновницькоїраті особливонаголошувалосянаколективнійпраційколективнійвідповідальності.Зпершогопо-гляду,нібитаквоноймаєбути.Хібажнепроцейвідомийнарод-нийвислів:«Гуртомібатькалегшебити».Однакнезважалинате,щобудь-якійколективнійсправі,зареалізаціюйрезультатиякої,звичайнож,маєхтосьперсональновідповідати,передуєідея,щовизріваєвчиїйсьсвітлійголові.Апотімцюідеютребачіткосфор-мулювати,донестидо інших,переконатилюдейу їїдоцільності,життєздатності,перспективності,атакожзгуртуватинавколонеїпрацездатнийколективоднодумців-професіоналів, спрямуватийоготворчуенергіюізусиллянауспішневиконаннянародженогозадуму,впровадженняйоговжиття.Ужеузгаданомуінтерв’юВолодимирВолодимировичнаголо-

сив,щоочоливши інститут,вважав,щонасампередтребаозна-йомитисязіспадщиною,якулишилийогопопередники,зокрема,ДмитроПрилюкіАнатолійМоскаленко.«…Я прагнув не тільки не втратити досягнутого колективом, а, навпаки, піти далі, зробити крок уперед, крок, який би свідчивпро розвиток даної системи, сти-мулював появу нового».Уреалізаціїсвоєїамбітної,унайкращомузначенніцьогослова,

метиівиявилисявисокілідерськіякостіВолодимираРізуна.Зазви-чайзнимипов’язуютьсильнуволю,рішучістьдій,атойкоманднийтонзметаломуголосі,щовиключаєбудь-якізапереченнязбокупідлеглих,обов’язокякихнеухильновиконуватизавдання…Написавцірядкийрукамоязупинилася.Навітьнайбурхливі-

шафантазіянездатнабулазмалюватимогогероявтакомуобразі.

Методи,стильроботи,стосункизвикладацькимколективом,сту-дентамиуВолодимираРізуназовсім інші.Вінстворюєнавколосебесвоєріднебіомагнітнеполе,щопритягує,надихаєлюдей,за-хоплюєвсвоюорбітувсіхнебайдужих.Свідомийтого,щокеруватипрофесорсько-викладацькимколективом інституту—справанепроста.Крімадміністративних засобів, вимогливості, вонапо-требуєособливоготакту,педагогічного,психологічногойнавітьдипломатичногохисту.Власніспостереженнядаютьменіпідставидійтивисновку,щоВолодимировіВолодимировичувдалосязнайтитіважелі,задопомогоюякихвіносьужепонадп’ятнадцятьроківуспішноведеінститутськийкорабельнерідкорозбурханимштор-мовимивітрамижитейськимморем.Івцьому,намоєпереконання,неостаннюрольвідіграютьйого інтелігентність,розважливість,вміннязабудь-якихобставинобратиправильнийкурс,атакожвідповіднийтонуспілкуваннізлюдьми,повагадоних.

Штрих третій — вчений

«Ця книга, яку я не рекомендував би читати, якби не зобов’язаний був говорити правду про суть і природу цього явища майбутнім фа-хівцям —професійним журналістам, щоб не були вони сліпими коше-нятами і їх не ошукали інші — наївно і просто…» Ціслованаписавнеприскіпливийкритик,що,прочитавшина-

уковупрацю,якурецензував,виноситьсвійсуворийвердикт,асамавтор—ВолодимирРізун,презентуючивтакийнезвичнийспосібсвоюкнигу«Маси».Осьтак,прямойвідверто.Іякпісляцьогоневзятисязачитання,аджезабороненийплід,яквідомо,—предметдоситьпривабливий.Таспочаткузавершуперерванувищецитату:«Замовчувати правду (якою б вона не була) про свою професію — це великий педагогічний злочин, це ошукувати майбутніх фахівців і роби-ти з них «профматеріал» для тих, кому потрібні «сліпі» спеціалісти».Унауковихколах інодівиникаєполеміка,якимповиненбути

стильфаховихпраць,чиприпустимевнихемоційнезабарвленнясентенційівисновків.Пуританивіднаукитвердостоятьнапози-ціяхлогічновмотивованогостилю,щобазуєтьсятількинафактах,


54


55

результатахнауковихдослідженьчипроведенихекспериментів.Емоції,фантазія,домисли—сфера,наїхнюдумку,белетристики,анесерйозноїнауки.Звичайнож,вонимаютьрацію.ТаосьячитаювЕйнштейна:«Сила уяви,фантазія — важливіші від знання», авлистідосвогоприятеляОлександраМошковськоговеликийфізикзізнається:«Достоєвський дає мені більше, ніж будь-який вчений». Хайцейневеликийліричнийвідступнесприймається,якпраг-

ненняавторащосьдовести,чиспростувати.Йогометанабагатоскромніша—звернутиувагусвоїхможливихопонентівнате,щобудь-яканаука—ценезастигласубстанція,аживеявище,здатневикористовуватирізніметодийприйомивпізнанніістини.Ічима-лийнауковийдоробокпрофесораВолодимираРізунатомуреальнепідтвердження.Деякійогопраціменідовелосярецензувати,іїх-нійзміст,стильвикладу,інодінезвичний,парадоксальний,давалибільшепоживидляроздумів,ніждеякінауковообґрунтовані,пра-вильні,алесухійбезбарвнітексти.Донауковихпраць,якінетількипривернулимоюувагу,айдо-

помоглизнесподіваногоракурсупоглянутинасвоюпрофесію,якійприсвятивбагатороківжиття,ставіпідручникВолодимираРізуна«Теоріямасовоїкомунікації».Цесерйознедослідження,якевима-гаєвдумливогочитаннязадляглибокогоосмисленняіспеціальноїтермінології,іавторськихумовиводів,ітеоретичнихузагальнень.Таголовне,щоменепривабиловційнеординарнійрозвідціякпрактика,—цеоб’єктивнерозкриттянелишесвітлих,ай,прямоскажемо,малопривабливихгранейпредметадослідження.Вононагадуєдіїхірурга,щовдаєтьсядорозтинуживихтканинорганізму,якийвіноперує,щобвиявитиприхованіпричиниреальноїнедуги.Вважаючи,щопозамасовоюкомунікацієюмасаіснуватинеможе,боне є автономниморганізмом, вченийпорівнює її з раковоюпухлиною,якаживитьсясоками здоровихклітин.Длярозмно-женнятакоїпухлинипотрібневідповіднесередовищеівиведеназладуімуннасистема.Ітакимсередовищем,надумкуавтора,самеіємасовакомунікація.ЗМКутакійситуації івиконують,зйогопогляду,рользламаноївіднеправильногожиттяімунноїсистеми,щойсприяєпереродженнюнормальнихклітинупухлину.Тащоб

глибшезбагнутийогометафоричнопереданийзміст,зацитуюса-могоавтора:«Я спеціально вдався до такого жахливого образу, аби звернути увагу на той негативізм, яким огорнуті наша професійна сфера і наша професія. Будьмо реалістами і зважимона те, що ні масова комунікація, ні ЗМК не є Божою справою, це цивілізаційний людський витвір, який виник, може, з благородних цілей, але за всю історію людства так і не огорнувся ореолом святості і праведності. Розуміння цього факту дає або зневірення усвоїй професії, або запал і бажання її облагородити».Прочитавшинавітьцейкороткийуривок,неважкозбагнути,що

згаданапрацяВолодимираРізуна,як,зрештою,йусііншійогонау-ковірозвідки—невиплідкабінетноговченого.Вонитіснопов’язанізживоюпрактикоюмасовокомунікаційнихпроцесів,що,звичайнож,неможенезацікавитиіпрактиків,ітеоретиківжурналістики.Нескажу,щонауковіпраціпрофесораРізуна,адресатомяких

єнасампередстуденти,читатилегко.Дляцьогопотрібнавідпо-віднапідготовка,здатністьконцептуальномислити,інодівмінняабстрагуватисявідконкретнихпонятьітермінів.Аленавітьякщо,заглибившисьунепростийтекст,вонийзагрузнутьнаякійсьN-йсторінці,напружуючисвоїмозковіклітиниізвивини,—небіда.Хайцебудедлянихсвоєріднимвикликомдопоєдинкувподоланніщеодногобар’єранаамбіційномушляхусамовдосконалення.Адляперемогиіснуєтількиодинспосіб—системнайнаполегливапрацянадпоповненняміпоглибленнямвласнихзнань.Іпрацівченогонацьомушляхуможутьстатинадійноюопороювсім,хтозапокликомдушіобравдлясебежурналістськупрофесію.


56


57

Ральф ГОЛЬФЕЛЬД

ЛЮДИНА СПРАВИ. ЗУСТРІЧІ З КОЛЕГОЮ ВОЛОДИМИРОМ РІЗУНОМ

УпершеязустрівколегуВолодимираРізунавлистопаді2012рокуврумунськомумістіГерманштадт.Йогорольнапершійкон-ференціїIVТемпус-проекту«Крос-медіаіякіснажурналістика»буладлямененеповністюзрозумілою.Збагатьмаколегами,про-фесорамизукраїнськихуніверситетів-партнерівнашогоконсор-ціуму,я змігнапочаткупознайомитисьдещокраще;дляменеважливобулозорієнтуватисящодоїхньоїпозиції:відкритівонидоЄвропичирадшестримані?Наскількивідвертоможнаспіл-куватисязними?УцьомупроектіЄвропейськогоСоюзу,спрямованомунамо-

дернізаціювищоїосвітижурналістіввУкраїнітаМолдові,рольпанаВолодимираРізуназдаваласяменіспочаткутуманною.Вінпотрапивупроектякчленкомісіїзпитаньсхваленнянавчальнихпрограм, івційролісумлінностеживзатим,щоброзробленівмежахпроектуінноваціїізаходизмодернізаціїосвітигармонійноінтегрувалисявполітикувищоїосвітиіосвітизагалом.Водночасякекспертвінмавдбатипроте,щобнавчальнапрограмаосвітимагістрів,модернізованазавдякипроектові,булаготовадоакреди-тації.Отже,завдякисвоїмфункціям,вінбувключемдоможливогоуспіхупроекту«Крос-медіаіякіснажурналістика».Успіхові,якийполягавутому,щоброзробленівнауковомунапрямірезультатипроекту,такожбулиреалізованівполітичному.

Ральф Гольфельд,завідувачкафедринаукипрокомунікаціюуніверситетуПассау(Німеччина)

УційроліпрофесорРізун,якийбезсумнівнокористувавсядужевисокоюповагоюсередукраїнськихпредставників,бувнапочаткупроектудужестриманим.Вінслухав,спостерігав,поступавсяпер-шочерговимправомвиступущодозмістовнихпитаньмодернізаціївищоїосвітинакористьделегатівзшестиуніверситетів-партнерівмістаОдеси,Дніпропетровська,Сум,Тернополя,ЧернівцівіСім-ферополя.НаподальшихконференціяхуСібіу2013рокуйогови-ступбувскромнимімалопомітним.Пройогочинійогоавторитетможнабулосудитизіставленняукраїнськихколег.Тількиколипроектпотрапивускладнестановищечерезподії

Євромайдану,анексіюКримуПутіним,іуніверситетмістаСімфе-ропольставзрадником,якийперебігнабікРосії ізрозгорнутимпрапором,сутністьВолодимираРізунасталаочевидною.Упроектібулизробленіпомилки;череззатримкитранспортуванняцінногокрос-медійногообладнанняуполітичнобурхливуУкраїнувкон-сорціуміпочалисяхвилювання.Колирозколивсерединіпроектусталиочевиднимиівеликаполітикапочалакерувативпроекті,самепанРізунстримувавгарячіголови.Зповноюясністювінставивправильнізапитання,заспокоювавпартнерів,діявякпротивагаупроектіп’ятикраїн,щохарактеризувавсязначнимикультурни-мирозбіжностями.Улютому2014рокунаконференціївПассауВолодимирРізунповністюрозкрився.Яохочезгадуюнашобміннауковоюлітературоюзкрос-медійноїтематикивменевкабінетітайогоактивнийвиступнаміжнародніймедійнійконференціїужовтні2014року,колимивелинауковудискусіющодонебезпексвободимедійуСхіднійЄвропі,сперечалисящодоповноваженьпатріотичноїжурналістикивУкраїні.Протеважливішимбулоте,щоВолодимирРізунвзявнасебевід-

повідальність.Віндовгонезволікав,коливПассаумизапропону-валийому,окрімроліпредставникаадміністративноїланки,статиактивнимучасником,партнеромпроектуівзятинасебеобов’язкизаблокованогоуніверситетумістаСімферополь.Упроектівідразувідчулосьновепіднесення,пришвидшився

темп,КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевчен-каставлідеромукраїнськоїкоманди.Звисококваліфікованими


58


59

співробітникамиуніверситетукоопераціясталасправдісвітлоюірадісною.Вкрайуспішноюстала«Літняшколакрос-медійноїжур-налістики»вКиєві2015року;жоденіншийпартнернебувузмозітакшвидко імплементуватитехніку іраціонально інтегруватидонавчальноїпрограминавчальнуредакцію.БільшенідевУкраїні,хібащовЧернівцях,янезустрічавдидактичноправильноідобреосвіченихлюдей,атакожтакіпрофесійніробочіструктури.Сер-дечність ітепло,зякимменезустрічавпанРізун ійогокомандаІнститутужурналістики,сталипричиноютого,чомуятрошкиза-кохавсяумістоКиїв.Анаука?НеодноразововособіпрофесораРізунавиявлялося

прагненнядопрогресу,щочастоєчіткоювідмінністюміжстолицеюіпровінцією.Навітьсьогодні,більшніжчерезрікпіслязакінченняпроекту,ядужевдячнийзаспівпрацю,закоопераціюнарівних,іясподіваюся,щовоназалишитьсяумайбутньомунарівнінауковогопартнерства.Многаяліта!

Юрґен ҐРІММ

ВІД СОБАК ПАВЛОВА ДО КОГНІТИВНО-ПСИХОЛОГІЧНОГО АСПЕКТУ КОМУНІКАЦІЇ

Дослідницька співпраця між Віднем і Києвом з патріотичним відголоском

КолияразомзАндреасомЕнцмінгером12жовтня2013рокууСтамбуліробивдоповідьнатемумедійта інтеграціїмігрантів,янавітьнездогадувався,щостанетьсяпідчасрозмовизавечереюзмоїмсусідомпостолу.ЯтаАндреаснасолоджувалисяпозитивнимрезонансомвідна-

шоїдоповіді збокуміжнародноїаудиторії з Іспанії,Туреччини,України,Казахстану іРосії,чулидружнізвертання«австрійськіхлопці»,колиБогданаНосова,мабуть,задорученнямпрофесораВолодимираРізуна,запитала,чинезацікавитьменезапрошеннябутигостьовимпрофесоромуКиєві.Ябувдужездивованийіхотівподуматинадцієюпропозицією.ПідчаспершихнерішучихспробпоспілкуватисязпрофесоромРізуномярозпитуваввньогопройогобіографіюуколишньомуРадянськомуСоюзі.Міжіншим,вінви-вчавпсихологію ітількипізнішезмінивцюгалузьнажурналістику.Звичайно,звідомимипредставникамирадянськоїпсихологіївінбувдобрезнайомий:Леонтьєв,Павлов,Соколов.«Шановнийпанеколего»,запитавя,упошукахякогосьзв’язкуміжнами,«чизнаєтеВи,щотрапилосьізсобакамиПавлова,коливЛенінграді1925рокусталасяповінь?»Спочаткуневпевнено,увідповідьнамійжарт,йогообличчяпросвітліло:«Так,звичайно,собакипідчасповенівтратилиусінабутірефлекси».«Точно»,відповівя,«надзвінокневиробляласяслина,всенеобхіднобулопочинатинаново».

Ґрімм Юрґен,докторнаук,професоркафедрикомунікаційВіденськогоуніверситету(Австрія).


60


61

Павловбуводнимзнебагатьохвчених,якийпідчасрозколуміжЗаходом іСходомздобуввизнаннявобохчастинахсвіту.ПротенаЗаходітрадиціяфізіологічногопідґрунтяпсихологіїобірваласямайжеповністю (найпізнішезачасівГітлерівськогофашизму).Більшістьзахіднихпсихологівзвернулисядотеоріїнавчання,зго-домдокогнітивноїпсихологіїінехотілинічогознатипрогенетичніта іншіпсихологічнідетермінантилюдськоїповедінки,наякихнаголошувалинімецькінаціонал-соціалістиіпроголошувалиїхнійвплив,говорячипрорасизміантисемітизм.ВолодимирРізунповодивсяпо-іншому:незважаючинавсіпере-

ламипосткомуністичнихзміндляньогофізичнийбіккомунікації,якийтіснопов’язанийзнашимиемоціями,посівцентральнемісцеіузв’язкузнауковоютеорієюкомунікації,івконтекстіякісноїжурна-лістики.Самецейаспектястараннорозроблявдляєвропейськоїтеоріїкомунікаціїу90-хроках,посилаючисьнаПавловаіСоколова.Назвамоєїдокторськоїроботизвучитьтак:«Обґрунтуванняізастосуваннякогнітивно-фізіологічногопідходудослідженняперцепціїмедій»*.РізуніяшвидкоперейшлизПавловадоцентральнихпроблем

застосуванняфізіологічнихметодів,такихяквимірюванняпровід-ностішкіри(англ.skinconductancelevel),частотисерцебиття(англ.heartrate),іЕЕГ(електроенцефалографії).Особливощодоінфор-мації,якаповідомляєпросиловіметоди,неабиякезначеннямаєте,якмозокітілопереробляютьемпатичнийстресприперцепціїзображеньжертв.Спектрреакційсягаєвідповногозапереченняко-мунікаціїдоспробпоборотисилою«винних»унасильстві.Такапо-становкапитаннярелевантнадлямедійнихдослідженьщодороботипам’яті,ітакийпідхіднімційавстрійціпрактикуютьурозробкахтемиГолокосту(масовевбивствоєвреївуДругійсвітовійвійні).Мо-лодьцихкраїнконфронтуєзпрезентуваннямжахівцьогопроцесувмедіях,тобтоз«німецькимийавстрійськимиспіввітчизниками»часівнацизму.Цефункціонуєтаксамо,якщепленнябактеріямихвороби,колималенькідозинебезпечноїречовинипоступововво-* Grimm, Jürgen (1999). Fernsehgewalt. Zuwendungsattraktivität – Erregungsverläufe

– sozialer Effekt. Zur Begründung und praktischen Anwendung eines kognitiv-physiologischen Ansatzes der Medienrezeptionsforschung am Beispiel von Gewaltdarstellungen. Opladen, Wiesbaden: Westdeutscher Verlag.

дятьсядлядосягненняреакціїопоруорганізму.Передумовоюдляуспіхутакоїнавчальноїкомунікаційноїпрограмиєте,щореакціїтіладопускаютьглибиннуобробкуінформаціїінепровокуютьза-вчасногообривукомунікаціїабоіншуповерхневуаверсивнуреак-цію.СобакиПавлова1925рокуперебувалиустанітакогосильногостресувідповені,щоповністюзабуливсе,щовивчили.Найпізнішенацьомуетапі,колинавчаннястаєнеможливим,закінчуєтьсяви-важенаіяснакомунікаціянатеминасильстваітравм.Узв’язкузтемоюГолокостуРізуннагадавменіодразупропандан

українськоїісторії:мільйоннісмертіукраїнцівпідчасвеликогоголо-ду,у1930-тіроки,якийназиваютьГолодомором.Отже,ітутпостаєпитаннянаціональноїформиобробкиінформаціїзадопомогоюме-дій,якеанінезаперечуєтравмиминулого,аніневедедоумовиводів,щопризводятьдоагресивноготипуповедінкиіескалаціїконфлікту. Голокост,якіГолодомор,потребуютьоднаковоюміроюкогнітивно-психологічногодослідженнявідповіднодоформиадаптуванняіс-торії,якасприяєгуманізму.Уцьомунапрямірухалисянашіспільнідослідницькізусиллящодорегенераціїтілапідчасповідомленняісторичнихподійіновин,якінабіологічномуісуспільномурівняхслугуютьгуманістичнійметі.Цебулипідвалинидлянавчальної ідослідницькоїкооперації,проякумизРізуномдомовилисьтодіуСтамбулі.ЗадіянимиуційспівпрацібулитакожБогданаНосова,ЮрійГаврилець,СергійТукаєвіГаннаСарміназукраїнськоїсто-рони,іАндреасЕнцмінґерзавстрійської.Таказмішанаукраїнсько-австрійськакомандапідтримуєнавчальнийідослідницькийпроцесуКиєві іВіднірізноманітнимчином:Богданаз їїнезрівнянноюсумішшюорганізаторськоготалантуінауково-інноваційноїроботи;Юрійщешукаєіплекає(іщоразуспішніше)складніточкиперетинуміжжурналістикоюіпсихологією.Ганнавагомодопомагаланамуперекладаханкетівиявляєсвоїздібностівгалузіаналізутекстувдо-слідженняхвоєнноїікризовоїкомунікації.НарештібезкомпетенціїСергіяубіологічнихдослідженнях,особливовгалузіЕЕГ, ійоговкрайпродуктивноїспівпрацізАндреасомзмаленькогопаросткасобакПавлованіколибинерозвинуласьквітучадослідницькакоо-перація,якапозначиласяуформіякмінімумтрьохекспериментіві


62


63

багатьохвиступівнаконференціях.Івсівонипов’язанізпрофесоромРізуномітримаютьсяразомзавдякикомандномудухові.ПісляподійнаМайданіуквітні2014рокуяприйнявзапрошення

бутигостьовимпрофесоромвуніверситетііменіТарасаШевченка(дваподальшихвізитиуролігостьовогопрофесоравідбулися2015і2016р.).Такяотримавнагодукращепознайомитисязкраїноюілюдьми.ЯбуввраженийполітичнимзавзяттямстудентівуподіяхнаМайдані,атакожпатріотизмомРізуна ійогоспівробітників.«Щороблять,коликомусьсусідприкладаєпістолетадоскроні?»Удовгихрозмовахмигарячедискутувалипроце.«Звичайно,захища-ються».СподіваннянаЄвропейськийСоюзбулитакимивеликими,як ізапереченняросійськоговтручанняубудь-якійформі.Тіль-ки:наскількишвидковідбудетьсязмінакурсузіСходудоЗаходу?Скількикоштівзнадобитьсянапанорамування?ЧивиправдаєЄСсподівання,покладенінанього?Чирозділитьцекраїну?Минеза-вждибулиспільноїдумкиусвоїхполітичнихпоглядах,алеповагудодумкиіншихмалиія,іРізунщомиті.Іминавчалисяодинводного.ОднимзнайяскравішихдосвідівмогоперебуванняуКиєвісталившануванняжертвМайдану,героївреволюції.ВідстороненняурядуЯнуковичаможнарозглядатиякпорушеннянормдемократії(всежтакиурядбулообрано),абоякреволюційнийакт,якийувинят-ковихситуаціяхмаєморально-політичневиправдання,особливоколивладакорумпованаістріляєусвоїхгромадян.Вочевидьцейпереворотмобілізувавукраїнськумолодь.Коженстудент,кожнастудентка,якихяпитав,хотілизробитищосьдлясвоєїкраїни.ІяпобачивтодівКиєвіпозитивнусторонупатріотизму,ізробивзцьогонауковівисновки.Втойсамийчасяпрацювавнадкнигою«Динаміканаціональноїідентичності»,вякійязастосовувавтестнавимірюваннянаціональноїідентичності,якийвраховувавпатрі-отичний,націоналістичнийікосмополітичнийвиміри.Підвражен-нямвідМайдануіпатріотизмукомандиРізуна,ярозширивконцептвиміру«героїчногопатріотизму»,якийпов’язанийзналежністютаемоційнимзв’язкомзкраїноюілюдьмиіякийописуєготовністькожногощосьзробитидлясвоєїкраїнийнавітьпринестижертву.Такийтиппатріотизмувжемайжеповністюзникуцентральнійі

західнійЄвропі,алейогопотребуютьякніколивчасищоразви-щоїіндивідуалізаціїіводночасуперіодескалаційногоконфлікту.ПідчасподорожідоЛьвова,якуорганізувавРізун,япо-новому

подививсянанаціональну ідентичністьУкраїни.Зодногобоку,очевидноюдляменебулачіткаорієнтаціяколишньоїчастиниав-стрійськоїімперіїГабсбургівубікЗаходу.Інодіздавалося,щоЛьвівізахідначастинаУкраїнивціломухочутьдоєднатисядозахіднихдержав(щовмоїхочахзбільшуєвірогідністьрозколукраїни).Здругогобоку,високопатріотичнийконцерт,проведенийзвеликиментузіазмомівеликоюенергією,тоговечорапоказав,щоукраїн-ськийпатріотизмвжодномуразінеєнав’язаниміненесевсобіризикурозколу.Фронтменгурту,якийгравустиліміжкласикоюірок-н-ролом,невтративнагодинаприкінціконцертунадіслатиспеціальнівітання«нашимросійськимдрузямузалі».ЦебулотритижніпіслязакінченнядемонстраційнаМайданійнівякомуразінепрозвучалоіронічно.Шквалоплесківсупроводжувавцівітання.Таксамоокреслилисьпершірезультатинашихспільнихстудійпро

ГолокостіГолодомор,якіпередбачалидослідженняроботипам’ятііякісприялисприйняттюгуманістичнихцінностейіпідтримцігеро-їчногопатріотизму,атакожпідтримуютькосмополітичнурефлексіюнаціональної ідентичності.Агресивної інаціоналістичноорієнто-ваноїреакціїневиникло.Це,впринципі,неєлогічним,оскількитойсамийдокументальнийфільмпроГолокост,якийбувпродемон-строванийуКиєві,збудивуМосквікосмополітичніасоціаціїівтойсамийчаспосиливнаціоналістичніреакції іпрагненнязахищатибатьківщинунасильницькимиметодами.Цейефект,якиймипо-бачиливКиєві,демонструєґрунтовнірозбіжностівменталітетітаполітичнійпсихологіїміжобомакраїнами.Емпіричнодоведеноюєсто-відсотковаперемогагуманізму,якийвикликаєперцепціяГо-локосту іГолодоморувУкраїні.Когнітивні іпсихологічнізаходипоказують,щорівеньсприйняття інформаціївисокий,стресбувпомірний,обробкаінформаціївідбуваласьпродуктивно.

НавідмінувідсобакПавлова,стрес,спричиненийсприйняттямінформації,непризвіввукраїнськихреципієнтівдознищенняре-зультатіввивченого,протезбудивглибиннерозумінняминулогоі


64


65

теперішнього.Орієнтаціянакомпромісуконфліктнихситуаціяхпосилиласьівідбулосяпослабленняупередженьщодочужинців.Дотогожпідвищиласьактивністьдопитаньпрозагальніправалюдини.Зтакоюдиспозицієющенеможнадосягтистабільногомиру,якогоочікуютьтакожівідпротивникаконфлікту,протезбільшуєтьсяві-рогідністьобговоренняактуальнихконфліктівірозв’язанняїх.Подальшіперспективикогнітивно-психологічногодослідженняв

галузікомунікаціїмибачимонаразівцариніпередаванняінформаціїіпередусімувисвітленнітемитероризму,яканемаєпоширюватианістрашнихжахів,аніагресивно-розпалювальнихнастроївусуспіль-стві.Цедослідження,якекомбінуєЕЕГ,периферійно-фізіологічнівимірюванняікласичніметодиопитування,маєдопомогтирозви-нутибіологічноісуспільноадекватнукомунікаціювразінастаннястрашнихподій,такихяктерористичнінапади.Доцієїгалузінале-жатьемоціїірегулюванняемоцій,атакожкогнітивніпоглядинапро-блематичністосунки.Розуміннясамеприродничогобазисулюдськоїкомунікації,доведеногоПавловим,даєнамзмогуповністювичерпатиступіньсвободигуманізмунеідеологічно,фактичноізрозв’язаннямпроблем.Томузбокукогнітивно-фізіологічноїосновикомунікаціїтребаочікуватиподальшихдоповідейщодорозквіту«делібератив-ноїдемократії»(ЮрґенГабермас,1998,1999)*.Делібераціяозначає:раціональнайетичнаорганізаціядискурсу,наприклад,шляхомоб-ґрунтування,шляхоморієнтуваннянарозв’язанняпроблемиішля-хомзаборониобраз.Такзростаєефективністьдискурсуіпостаютьнайкращішляхидляусуненнясуспільнихнепорозумінь,дотогожєможливістьуникнутипроблем,якізумовлюютькомунікативнийстильучасниківдискурсу.ПідвищенняделіберативногозалученняіполітичноїучастібудереволюційнимпереломомякзачасівМайдану.УцьомусмисліясприймаюВолодимираяк«братаподуху»,з

якимящебагатороківхотівбипосперечатисящодометодологічно-го базисувнауковихдослідженняхкомунікаціїіщодопрактичногорозкриттясуспільногопотенціалужурналістики.* Habermas, Jürgen (1998). Faktizität und Geltung. Beiträge zur Diskurstheorie des

Rechts und des demokratischen Rechtsstaats. Habermas, Jürgen (1999). Die Einbeziehung des Anderen. Studien zur politischen

Theorie.- Frankfurt a.M.: Suhrkamp.

Демір ГЬОКХАН

СЯЙВО ЖУРНАЛІСТИКИ

ВолодимирРізун—знанийякодинзпровіднихнауковцівца-ринисоціальнихкомунікацій,організаторжурналістськоїосвітивУкраїні.Менідовелосяпознайомитисязнимпідчаснауковихзахо-

дівуТуреччині,деВолодимирРізун—директорІнститутужур-налістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка—виступавзповідомленнямпростантаперспективиукраїнськоїосвітивконтекстіміжнародногодосвіду.Тадоповідьзасвідчиланелишеглибокерозумінняпромовцемосвітніхпро-блем,аййоготворчебаченняшляхіврозвиткуівдосконаленнясистемиосвіти,втімчисліунапрямірозвиткуспівпраціміжосві-тянамирізнихкраїн,використаннясучасних інформаційнихтаосвітніхтехнологій.Продовжилосянаше спілкування інадалі, в рамках, зокре-

ма,діяльностіміжнародноїПлатформи«ДіалогЄвразії»,атакожУкраїнсько-турецькогокультурногоцентру«Сяйво»,завданняміметоюякихєвтімчисліналагодженнязв’язківтаспівробітництвожурналістівталітераторіврізнихкраїнсвіту.ВолодимирРізун,атакожіншінауковцівишу,неодноразовобралиучастьібулиспі-ворганізатораминауковихконференцій,круглихстолівтаіншихзаходів,присвяченихукраїнсько-турецькомуспівробітництву ігуманітарнійсфері,проблемамрозвиткунаціонального інфор-маційноготаосвітньогопросторувумовахсучаснихвикликівтазагроз.

Гьокхан Демір,головаправлінняУкраїнсько-турецькогокультурногоцен-тру«Сяйво»,членНСЖУ.


66


67

Українсько-турецькийцентр«Сяйво»співпрацюєзІнститутомжурналістикиуреалізаціїспільнихосвітніхтавидавничихпро-ектів.Однимз такихсталовиданнязбірника«Моякраїна»,доякогозаорганізаційноготатворчогосприянняВолодимираРізунатавикладачаІнститутужурналістикиЮріяБондарядолучилисядесяткиукраїнськихтатурецькихстудентів.Утекстах-есемолоділюдидвохкраїн,міжякимиЧорнеморе,нелишерозповілиоднеодномукоженпросвоювітчизну,айчерезлюбовдорідногокраюрозкрилисвоїсвітовідчуття,своєрозумінняпатріотизмутаваж-ливостідіалогуміжнародами.Видавничийпроектставважливимкрокомуналагодженні спілкуванняміж тими,комуналежитьрозвиватиукраїнсько-турецькуспівпрацюунаступніроки іде-сятиліття.Тому,вітаючисьогодніВолодимираРізуназіславнимювілеєм,

зичимойому,щобусе,щовінзадумав,збувалося— «Bilim dünyasına yapmış olduğunuz katkılardan dolayı tebrik

eder; sağlık, mutluluk ve başarı dilerim!»

Юрій ЄЛІСОВЕНКО

ЛЮДИНА З ВЕЛИКОЇ ЛІТЕРИ

Навсіхжиттєвихдорогах,забудь-якихобставиніумов,навітьунайскладнішихситуаціях,вінскрізьізавждизалишаєтьсяЛюди-ною.Здається,саметакимієйогожиттєвекредо.Дивовижно,алефакт:своєюдобротою,шанобливістютачесністюйомувдаєтьсязнезброїтизаздрісників,недоброзичливцівтанедругів.Щоправда,такихуколективі,якийвіночолює,напевно,всежтакинемає,принаймніменівониневідомі.Процеяговорюзгордістюзагерояцьогонарису(хочавінзовсімнегордій!),занашдружнийколективтасвоюпівторадесятилітнюналежністьдонього.Прикметнимєщейтойфакт,щовсіцінайкращіхарактеристики

неформальноголідеранетількизапосадою,айзапостійнимире-альнимилюдськимидіямийжиттєвимисправами,даютьдостатніпідставистверджувати,щогеройцьогонарису—Людинанепере-січна,незважаючинасвоюпростотуідоступність,Людинавельмиповажнайдостойнапідбудь-якимкутомзору,врешті-решт,це,безсумнівно,Людиназвеликоїлітери.Його ім’я—ВолодимирРізун—відомийукраїнськиймовоз-

навець,соціальнийкомунікатолог,журналіст,педагог,менеджервищоїшколи,автор,організаторіведучийнизкирадіопередач,во-лодар«Золотогомікрофона»Українськогорадіо,низкидержавнихтацерковнихнагород;заслуженийпрацівникосвітиУкраїни(2003),шанованийізнанийусвітіпрофесор,докторфілологічнихнаук;голованауково-методичноїкомісіїзжурналістикита інформації

Єлісовенко Юрій Петрович,доценткафедрителебаченняірадіомовленняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,кандидатпедагогічнихнаук.


68


69

МОНУкраїни,причетнийдоствореннясистемижурналістськоїосвітивУкраїні(зайогоБлагословенняйпідтримкивідкритокіль-кадесятфакультетівжурналістикиврізнихвітчизнянихуніверси-тетах);авторкількасотнауковихпраць,поміжякихЛітературне редагування(1996),Сучасна українська мова(1997),Українська мова щодня(1998),Перлини духовності(2003),Маси: тексти лекцій (2003),Основи журналістики у відповідях та заувагах(2004),Журналістська педагогіка в контексті Болонського процесу (2007),Теорія масової комунікації (2008)таін.Кількаслівпрозаголовокмогонарисутапроте,чикоженке-

рівникуцьомусвітізаслуговуєтакоговисокогозвання—Людиназвеликоїлітери?Звичайнож,булобдобре,якбитобулотак.Тодімизвами,напевно,жилибвіншій—багатійіщасливійУкраїні.Тавсімизнаємо,щонепрокожнулюдину,атимпаче,прокожногокерівника,можнабулобтаксказати.Відомасентенціяпроте,щовладаєнеобхіднимзлом,аабсолютнавлада—абсолютнимзлом,почастипояснюєпричиниставленнялюдейдосвоєївлади,алеценепронашоголідера.Отже,недармаздавніх-давенобрануметафо-рузастосовуютьзвеличезноюобережністю,лишеувинятковихви-падках,тайтількидотихлюдей,якіцьогозаслуговують.Можливосаметомувона,нащастя,залишиласянезвичайною,незатертою,йнезаплямованою.Амійвибірїїдлязаголовказумовленийповнимзбігомвинятковихпортретниххарактеристикгерояцьогонарисузособливістюметафори,якуобрав.Скажувідверто,проте,щоВолодимирВолодимировичлюдина

незвичайна, глибокайдобросердна,я зрозумів ізпершоїмиттізнайомства.Пройоголюдяність,прожурналістський,науково-педагогічнийіменеджерськийталантяписавщедесятьроківтому.Підкожнимзнаписанихтодіслівяможупідписатисяйсьогодні.Втімзацедесятиліттяяостаточноствердивсявдумціпройоговинятковість,боотримавцілунизкуновихнезабутніхвраженьвідвиявівйогодушітасерця,відпрофесійноїтауправлінськоїдіяль-ності,відтолерантностійшанобливостіувзаєминахзлюдьмитавмінняпробуджувативнихнайкращіпочуттядолюдей,доБать-ківщини,допрофесії.

ВолодимирРізун—щасливайуспішналюдина,якамаєна-дійнуродиннупідтримкувособігарноїйвірноїдружини—Ан-тоніниФедорівниідвохчудовихідобревихованихсинів.Діти,якцебуваєзазвичай,пішлиусвоїхбатьків,процесвідчатьірисиїхніххарактерів, і їхнійвибірпрофесії, ішанобливеставленнядолюдей.ВолодимировіВолодимировичуйАнтонініФедорівнівдало-

сявиховатинетількисвоїхучнівістудентів,зякимипрацюваливпродовжжиття,ащейвласнихдітей.Можливоцетому,щовсіхсвоїхвихованціввониневважаличужимидітьми,аставилисядонихякдосвоїхдітей?Дім,урозумінніродинногогніздаРізунів,ВолодимирВоло-

димировичпобудував,синіввиростив івиховав,посадивуженеоднедерево,ацілуалеювуніверситетітащейомолодив«садоквишневийколохати».Аскількищоденноробитьдобралюдям—вінніколинерахує.Невсірідні,друзійспівробітникизнаютьусійогошляхетнівчинки,бовінїхнерекламує,невиставляєнапоказ,навітьнеговоритьпроних,бонеробитьзтогопіару.Знаючинезкнижок,азвласногодосвідувсюгіркотужиття,вінбеззайвихслівпротягуєрукудопомогизнедоленимдітям.Скількомсиротамвіндопомігзнайтисебейвижитивцьомужитті?!Багатьомзнихвінособистонадаєматеріальнудопомогунездержавноїкишені,азвласної.ТожпроньогоможнасміливосказатисловамиЄвгенаЧикаленка:він«любитьУкраїнунетількидоглибинисвогосерця,айдоглибинисвоєїкишені».Погодьтесь,натакездатналишеЛюдиназвеликоїлітери.ВолодимирВолодимировичусесвоєсвідомежиттяприсвятив

вихованнювлюдяхрозумного,доброго,вічного.Наційжиттєвійнивівіндосягпомітнихуспіхів.Своїмизнаннями,вміннями,до-свідомвінщироділитьсязмолоддю,дбаючийпроїїпрофесійнукомпетентність,іпроїїморальнеобличчя.Танайголовніше—вінсам,виходячикількаразівнатижденьвефірУкраїнськогорадіо,подаєїмприкладпрофесійностійморальності.Тількитой,хтозовсімнезнаєпрофесораРізунайжодногоразу

знимнеспілкувався,можедумати,щовіндемонструєсвітові,


70


71

мовляв:«Дивіться,якийяхороший…»Незважаючинате,щоВоло-димирРізундбаєпросвоюрепутацію,віннекомплексує,аотже,йнестверджуєтьсяприниженняміншихлюдей.Тайкоронинаголовівінненосить,залишаючисьзвичайноюлюдиною,простоюйдо-ступноюдляспілкуваннязусіма,анелишезобраними.ВищенемаликонтактівзпрофесоромРізуном?Тоді,яккажуть,мийдемодовас!Спробуйтепоспілкувалися—вибудетеприємновражені.Цестверджуютьнавітьгостітарадіослухачійогопередач,якіспіл-кувалисязнимурадіоефірі.Непомічавявньомуймарнославства.Досвоїхздобутківвін

ставиться з гумором, хоча вонивньогонезаперечні.Володи-мирРізуннехизуєтьсясвоїминауковимиступенямиівченимизваннями,тайрештанашихколег,зоглядунакерівника,зви-чайнож,інетількитомутавсежцьогонероблятьтакож.Хочавжиттіменінераздоводилосянавласніочівіншихнавчально-педагогічнихколективахбачитивідвертенауковечванствозбокуненадтомудрихлюдей,тащейнатліїхніхсумнівнихздобутків.Цедавняйзнайомабагатьомкартина,якупідмітивіживописавіспанськийписьменникБ.Ґрасіан.ЩевХVІІстоліттівін,зо-крема,писав:«Іншімоглибстативидатнимивченими,якбинедумали,щовженимистали…»Якосьпідчаснашої співбесідиВолодимирВолодимировичззахопленнямзгадувавцейвислівГрасіана.Певен,щовсвоємужиттівінкеруєтьсяйогомудриминастановами.Нашлідерніколиневдаєтьсядообраз,погроз ісамодурства.

Йогоаргументизавждиґрунтовні,зваженійцілкомпереконливібезтиску,надривутакрику.Вінбезпотребиневисловлюєоціннихосуджень, хочавмієнимизаохочувати іробитьце задлядобра,творчостійудосконалення.Якось,підчасроботиПриймальноїкомісіївмагістратуру,ВолодимирВолодимировичсказав:«Яхочудивитисялюдямвочі,анеховати їхвідних,томузабезпечуза-конністьісправедливістьувідборіабітурієнтів».Іценепорожніслова,цецілкомреальнісправи.ЗапівторадесятиліттятісноговиробничогоспілкуваннязВоло-

димиромВолодимировичемяжодногоразунечувпідвищеннятону

вйогоголосінетількидосебе,айбудь-когоіншого.Можливойвідцьоговколективіпануєцілкомпрофесійна,ділова,хочайдружня,мирнаатмосферадоброзичливості,взаємоповагитапідтримки.Не-маєінтриг,пліток,підлабузництва.Єсправа,якіймивсіслужимо,єправайобов’язки,єрівнеставленнядовсіх,євідповідальністьпередзакономіпередколективом,єйтолерантність.ТожколективпідорудоюВолодимираРізунапрацюєяк годинниковиймеха-нізм—чіткоізлагоджено,беззупинокізбоїв,яківесьКиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка.Уважністьдолюдей,здатністьзрозумітиїх,шанобливістьдовсіх

підлеглихвигідновирізняютьнашогоголовноготоп-менеджеравідкерівниківіншихвітчизнянихорганізацій,установтазакладів.Іценелестощі,цетойприємнийфактнашоїреальноїдійсності,щопояснюємотиваціюколективу,якийужетричіодноголоснообиравсвоїмкерівникомВолодимираВолодимировичаРізуна.Осьтакщемливо,неодміннозповагою,турботою ілюбов’ю

упродовждесятилітьколективставитьсядосвогонезмінногоке-рівника,ВолодимираРізуна—Людинизвеликоїлітери.Щиропереконаний,щовінцілкомзаслуговуєцьоговисокогозвання івідповідаєйомунавсі100відсотків.

Єлісовенко Ю.Правонаслово/Ю.П.Єлісовенко//Уколідрузів/заред.В.І.Набруска;Київ.нац.ун-тіменіТарасаШевченка.—К.,2007.—С.57–60.Ґрасиан Б.Карманныйоракул.Критикон/Б.Грасиан.—Москва:Наука,1984.—631с.


72


73

Наталія ЖЕЛІХОВСЬКА

СЛОВО ПРО НАСТАВНИКА

Представникиуніверситетськоїпрофесури,доякоїналежитьВо-лодимирВолодимировичРізун,маютьпередсобоюкільказавданьпрофесійноїсамореалізації.Зодногобоку—власнідослідження,науковіпублікації,посібникитапідручники,здругого—спілку-ваннязістудентами,аспірантамиідокторантами.Цепередбачаєнелишевміннядоступнойводночаспо-науковомуграмотнови-кладатисвоїдумки,ділитисязнаннямиідосвідомпідчаслекційнихтапрактичнихзанять,айспрямовуватиудослідницькеруслотворчіпошукинауковців-початківців.Бутиталановитимнауковимкерівникомнепросто,аджепо-

трібноволодітиособливимхистомНаставника,якийбеззайвоїпоблажливостібачитьусінедолікиіперевагимолодогонауковця,умілододаєсмисловогонавантаження,доповнюєіспрямовуєін-телектуальнезнанняпочатківцянаправильнийшляхнауковогодослідження.ТакиммудримнаставникомдлябагатьохпоколіньнауковцівбувієпрофесорВ.В.Різун.Маючинеймовірнозаванта-женийробочийденьочільникаІнститутужурналістикиКНУіменіТарасаШевченка,ВолодимирВолодимировичзавждизнаходитьчас,щобвникнутивсутьпроблеми,зякоюаспірантчидокторантнеможевпоратисясамостійно,йдатинаукововивіренеікреативнеформулюванняновонародженійідеї.Ретельнароботанадтекстом,аргументованістьвисновківіза-

уважень,пильнаувагадодеталей,широкийпогляднаречі,демо-

Желіховська Наталія Степанівна,доценткафедри історіїжурналістикиІнститутужурналістикиКНУіменіТарасаШевченка,кандидатнаук ізсоціальнихкомунікацій.

кратизмуставленнідопідлеглих,усебічністьтаобдарованістьосо-бистості—такимисловамиможнасхарактеризуватиНаставника,зякимменіпоталанилопрацюватипідчасроботинадкандидатськоюдисертацієюінещодавноуспівавторствінадпідготовкоюнавчаль-ногопосібниказ«Сучасноїукраїнськоїпубліцистики».ДужевдячнаВолодимировіВолодимировичузаслушніпоради,якібулидлямененадзвичайнокориснійпізнавальні!Вдалихнауковихпроектів,щастя,здоров’яітворчоїнаснаги!


74


75

Марина ЖЕНЧЕНКО

МИСТЕЦТВО ПИСАТИ ПРО СКЛАДНЕ ПРОСТО Й НЕЗАРОЗУМІЛО

Колияприйшлавикладатинакафедрувидавничоїсправитаре-дагування,ВолодимирВолодимировичвжебувдиректоромІнсти-тутужурналістикиітомусприймалайогопереважнояккерівникаіменеджера.Зналапройогопідручник«Маси»тароботиювіляразтеоріїсоціальнихкомунікацій,щось,звичайно,читала,алепо-біжно,божначебтоне«моя»(видавнича)проблематика.Зацікавившисьтемоютрансформаційвидавничоїгалузіумуль-

типлатформномутакрос-медійномусередовищі(запорадоюВоло-димираВолодимировича),почалавивчатироботизкомп’ютеризаціївидавничоїсфери,середякиходнимизбазовихсталипрацісамепрофесораВолодимираРізуна:підручник«Основикомп’ютерногонаборуікоректури»,монографія«Моделюванняітехнологіяредак-торськихсистем»,стаття«Автоматизованіредакториідіагностикатексту»,колективнапраця«Основикомп’ютерноїжурналістики».Кориснимивконтекстірозуміннятенденційрозвиткуівидавничоїгалузівиявилисяйзгадані«Маси».ЧитаннятекстіввідкрилодляменеталантВолодимираВолоди-

мировичаписатипроскладнінауковіпроблемипростоюмовою,чіткойлогічнообґрунтовано,беззагальнихфраз,щостворюютьілюзіюнаукоподібності,алежінколиабсолютнобеззмістовні(нажаль,такетрапляєтьсячастовнашійнауці).

Женченко Марина Іванівна,доценткафедривидавничоїсправитареда-гуванняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатнаукізсоціальнихкомунікацій.

УсвоїхпрацяхпрофесорВолодимирРізунпостійнокомунікуєзчитачем,ставитьйомузапитання(«Читиснесередовищемасовоїкомунікаціїнафахівців,щопрацюютьуньому?»,«Янамалюваввамжахливукартинувпливуналюдей.Якбути?»,«Чиможнаобмежитилюдствоувтручаннівпроцесикомунікації?»)тапослідовнойзрозу-мілонанихвідповідає,прозоропояснюєнауковіпоняттяйтерміни.ЩиробажаюВолодимировіВолодимировичуздоров’я,сил,на-

тхненнята,головне,ЧАСУнавідпочиноквідщоденнихклопотіврідноготрудовогоколективуІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченкатанаписаннянових,такихпотрібнихстудентамівикладачам,текстів,атакожоцифровуваннявсьогобібліографічногоспискупраць,багато зякихнепроминальнітаактуальні.

Володимир Різун разом із колегами біля головного корпусу Шевченкового університету (зліва направо) — доцентом Мариною Женченко,

студенткою Анастасією Пасютіною, професором Анастасією Мамалигою, доцентом Ольгою Гресько


76


77

Надія ЗЕЛІНСЬКА

МАЛЕНЬКИЙ СПОГАД ПРО МИРНЕ ЖИТТЯ

Напевно,багатьохзнас,членівдружньоїспільнотижурналістикоз-навців,анадтонинішнього,практичноюного,ювіляра,ВолодимираВолодимировичаРізуна,попередущечекає—окрімновихдосягнень,заслуженихнагородтаомріянихонуків—безлічекзотичнихмандрів,пригодівражень(останнятріадаможлива«водномуфлаконі»).Зре-штою,їхіпозадубулочимало:згадатихочабкосмічнубезмежністьгрецькихМетеор,кам’янунеймовірністьйорданськоїПетри,теплийплюскітІндійськогоокеану,щонакочуєтьсянанеймовірнозеленийулютомуцейлонськийберег…Утім,сьогодніособливочіткойго-стро—можливо,черезфатальнузмінуреалій—пригадуєтьсяінше:вугільно-чорне,обкиданевеличезнимизіркаминебоДонбасудесьпо-близутодішньогоАртемівська,безлюднатрасаМ04,понищенаямамитавибоїнамитак,нібивійнатутужепочалася,і,якнаслідоккількохневдалихзануреньавтівкиуціпониження,несумісназпродовженнямрухутравмаспочаткуодногозколіс,аневдовзійзапаски…(Особливовразливихпрошувсежненадтонапружуватися—тадавняісторіяза-кінчиласядобре!Азагаломписатипротакіподіїянедужелюблю,—кудикращепереповідатиїхусно,тащейразомзусімаучасниками,коли,перебиваючиоднеодного,вониуточнюють,додаютьдеталі,фон-тануютьекспресією.Але…унаснеаудіокнига,аучасникиописанихдаліподійцієїмитіперебуваютьустосунках,якказавгеройкласичноїкомедії,«тостуемого»і«тостующего».Тож,доведетьсяписати…).…Починалосявседужеоптимістично:чудовимберезневимранком

невеликийзагін«акредитаторів»ускладіВолодимираРізунатаНадіїЗелінської,щомалипровестиекспертизудіяльностіЛуганськогона-

Зелінська Надія Віталіївна, завідувачкакафедривидавничоїсправитаредагу-ванняУкраїнськоїакадеміїдрукарства,докторфілологічнихнаук,професор.

ціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченкащодопідготовкижурналістівівидавців,атакожпримкнулийдозагонузметоюпри-нагідногопроведеннямайстер-класівКостянтинШендеровськийвирушилизКиєвадоЛуганська.ПозаякспраглимзнаньдонбаськимстудентамтодіщенеювілярРізунзаготувавдекількастосівлітерату-ри,автівка,якоюкерувавдосвідченийінадійнийВасильІванович,виявиласядобряченавантаженою,алежваворухаласянасхід.Попе-реднірозрахункигарантувалиприбуттядоЛуганськанепізніше19-ї.Кілометрзакілометромпереднамивідкривалисяненав’язливі(раннябезлиставесна!),алежякімилі,лишезлегказіпсованіпромзонами,краєвидиКиївщини,Полтавщини,Харківщини…НедалековідмістаХоролтрапивсячарівнийпридорожнійресторанчикa láселянськахата,де,дорадостіВолодимираВолодимировича,поміжіншого,го-туваливареникизмакомнапарі,ібуливонитаківеликі,ситні,відтак«нез’їдабельні»,щонамїхзапакувализсобою(цейфакт—непростогурманськийштрих:згодомвінмавдужесуттєвезначення!).АзаХарковомпочалисяпроблемизтрасою—ну,відомітакіпро-

блеми:коликлаптямивирізаютьчастинипокриття,невстигаючиїхвчаснозалатати, і«вечерпересталбытьтомным»—аждотакоїміри,що,якужебулозгадановище,вхідпішлазапаска,аневдо-взі—невитрималаівона…Атепердаліуявляємокартину:раптованепрогляднатемрява(зіркинерахуються!),наузбіччіпросто-такипустельноїдорогинерухомаавтівка,телефонРізунарозриваєтьсявіддорадчихдзвінківлуганськихколег,знесиленихочікуванням….Ітут,колиперспективаночувативчистомуполісталамайженеминучою,запрацюваваналітичнийрозумВолодимираВолодимировича:одинйогодзвінокдотаємничоїслужбиінформаційноїпідтримки—імиодержуємонайціннішеуційситуації—слушнупорадуіпрактичнудопомогу.«Найближчийдоваснаселенийпункт—Артемівськ,—повідомивприємнийжіночийголос.—Мивикликаємовамтаксі,наякомуводійразомізпошкодженимиколесамизможедоїхатидошиномонтажу».Цебуламаленькакомунікаційнаперемога(хочапросоціальнікомунікаціїякгалузьнаукитодіздогадувавсяхібащосамїхніймайбутнійпромоутер—В.В.Різун!)Таксівкаприбулашвидко,іпомітнозасмучений,аленескорений

ВасильІвановичвирушивнашиномонтаж,троєжзалишенихнаварті


78


79

пасажирівзайнялисяактивнимвинищуваннямдоречноуцілілиххо-рольськихвареників(яківідранкувжеперестализдаватисятакиминепідйомновеликими!)—вониуспішно«пішли»підвеселіоповідкитаанекдоти.Можливо,усеце—іраптовийапетит,інадтогучнийсміх—булотрохинервовим,аджевдумкахукожноговорушилисянеприємніприпущеннящодознаменитихдонецькихбандитів,ласихдоавтівокзкиївськиминомерами:над’їдуть—амитутстоїмотакібезпораднінатрьохколесахідомкраті!Врешті, інад’їхали,аленебандити,амісцевідаїшники(хтовжезабув:цетакіоспіваніусімагу-мористамиміліціонери,щовідстежували,переважнознавколишніхкущів,водіїв-порушників,ажпокиїхнезамінилановапатрульнаполіція).Даїшники,всуперечпоширюванимпронихжартам,булилояльнітачемні,інасправдіприїхалинаспровсяквипадокохоронятивідтихсамихімовірнихбандитів(атутужепостаралисянашілуганськіколеги—знайшливпливовіаргументидляміліцейськихчиновниківсусідньоїобласті).Бандитижтакінез’явилися,натомістьповернувсяобвішанийколесамиВасильІванович…Щетрохи—імипродовжили,тепервжеуповільненузміркуваньбезпеки,подорождорогами,якійнадаліперебувалиустаніямковогоремонту.ДоЛуганськаприбулидесьпісляпершоїгодининочі,помітновкоротившисонподружжяГаличів,щочатувалибіляворітуніверситету…Адалівсебулохрестоматійно-чудово:гарнийуніверситет,привітні

йщиріколеги-викладачі,розумнійталановитістуденти,відкрите,злегкимзворушливимнабризкомпровінційностімісто…НаступноговечорапотягужевізменеімоїнайкращіспогадидоЛьвова,невтомніжРізунзШендеровським,ужебезприкрихпригод,помандрувалидоМаріуполяіДонецька—тамїхчекализмайстер-класами…Тодімищенезнали,яквонобуденевдовзі—Луганськийунівер-

ситетуСтаробільську,Донецький—уВінниці,Маріуполь—прак-тичноналініїфронту…Розоранімінамиполя,розкиданісвітамилюди,понівеченідолітазнищенімрії…Нашадорожняпригода,щобулатоді,темноїдонбаськоїночі,такоюнебезпечною,сьогоднізда-єтьсямилимуламкомтогомирногожиття,щобезповоротновідійшловминуле…Аленадія…ну,визнаєте!..ОсьужейАртемівськдекому-нізувавсяуБахмут!Цікаво,ановаполіціятамтепертакажчемна?

Валерий ИВАНОВ, Татьяна ИВАНОВА

УРОКИ МУДРОСТИ

Валерий Иванов:ЯзнаюВолодюРизунадавно...Помню,какещевсамомначале

90-х,по-моему,ещеприСоюземысСашейМелещенко,двоеассис-теньтиков,работалиинженерамиподкомандойтакогожемолодо-го,ноужедоцентикаВолодиРизунавтолькочтосозданномИОЦ.Помню,какбылисТанейвегокрохотнойгостинкеналевом

берегу.Мывсеудивлялись,какможнотутжитьссемьейсдвумядетьми.Игдевообщетутможночто-тописать?Нашакомнатавобщагебыла,наверное,вдвоебольше!Ачтокасаетсяписать,толарчикоткрывалсяпросто:оказываетсябыладоскавдушевой,накоторойибыланаписанакандидатская...Помнюдетей,Сашаигралнаскрипке,имнебылостыдно,по-

чемусвоемусынуянедалтакойвозможности.Тоня, которая, будучи на экскурсии в Ровно, подариламне

янтарныйбраслет,потомучтоонснижаетдавление.Как-тооченьмногопройденоипережитовместе...Быстролетитвремя.Ивотмыуженемолоденькие30-летние

мальчики,ищущиелюбуювозможностьзаработать,чтобыкак-топрокормитьсемьи.МыуженесидимсутрадоночизаДВКиВидеотонами.Вродебывсеустроено,естьстабильность,ушливсамостоятельнуюжизньинашлисебянашидети.

Іванов Валерій Феліксович,завідувачкафедрирекламитазв’язківзгромад-ськістюІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,докторфілологічнихнаук,професор.

Іванова Тетяна Вікторівна,професоркафедрисоціальнихкомунікаційМаріупольськогодержавногоуніверситету,докторпедагогічнихнаук.


80


81

Годыидут,подбираетсястарость,соответственно,ипожеланиянаюбилейужеменяются.Но,вроде,ещенеконец.ДайБогнамещенеодиндесятоклетработатьвместеиотпраздноватьещемногоюбилеев!

Татьяна Иванова:Ктоизлюдейвтвоейжизнистановитсядлятебясамымблизким

идорогим?БесспорнототЧеловек,ктоуважаетипомогаетсамымблизкимтвоимлюдям—твоейсемье.Теперьэтовдалекомпрошлом...иобэтомужеможноговорить.

Явспомнюсобытие,котороеоченьяркохарактеризуетВолодю...,аименноегоМудрость,Великодушие,Интеллигентность,икакунасвУкраинеговорят,Людянисть.Этобылпериод,когданадолжностьдиректораИнститутажурналистикибылодвапретендента:мойсупруг,ВалерийИванов,иВладимирРизун.КтосталдиректоромИнститута—известно,иСлаваБогу.Какправильноговорят,Гос-подьнасбережетотнеправильныхжеланий.Но,конечно,тогдадлянассВалеройэтобылопоражением!Горечь,разочарованиеи,конечноже,обиданапобедившегосоперника.Понятнопервоежелание:уйтиизИнститута,доказатьвсем,что«нелыкомшиты»,эмоциональныйпорывзабратьдокументынапоступлениенашегосынаизИнститутажурналистикииотдатьвкакойугодновуз,нотольконетам,гдебудет«царствовать»соперник.Каквэтойситуациипоступилбылюбой,наместеВолоди?Это

старо,какмир.Иисториязнаеттомумножествопримеров,когдасоперникалибоудаляют,либоуничтожают...НоВолодяпоступилсовсемпо-иному.ОнпригласилВалерувгости...,наразговор.Исказалпримерноследующее:«Валера,мыстобойобаборолисьзаэтудолжность.Нотакраспорядиласьсудьба.Директоромсталя.Понимаютвоеразочарование.Ноединственноеочемхочупо-проситьтебя,–сказалВолодя,—неуходитьизнашегостобойИнститутаинезабиратьизприемнойкомиссиидокументыДениса!Обещаю,сколькомнеГосподьдастбытьдиректором—тебездесьбудеточеньспокойноикомфортно.Поверь,тыбудешьчувствоватьсебятакже,какприЗахаровиче(А.З.Москаленко).АДенис...,он

жехочетбытьжурналистом!Кто,какнемыстобойдолжныдатьемуэтотшанс?».Прошелнеодиндесятоклетпослетогоразговора.Ияхочуска-

зать,чтонебылониодногодня,ниодногомомента,чтобыВолодянарушилсвоеслово!Работатьподегоруководством—нетолькоудовольствие,ноибольшаяответственность.Вчемжемудростьэтойситуации?Деловтом,что«разобраться»сосвоимпроигравшимпро-тивником/соперникомили«указатьемунаместо»—большоготруда,каки«ума»несоставляет.Авотсделатьизсвоегосоперника—пре-данногоинадежногоДРУГА,соратника,единомышленника—этоБожьяМудростьивеликодушиесильногоЧеловека,спрекраснойдушойидобрымсердцем.Иэтоданонекаждому.Многиелета,тебе,нашсамыйнадежный,самыйпорядочный,самыйблизкийДРУГ!Огромноеспасиботебеитвоейсемьезапостояннуюподдержку,понимание,участие!Обнимаем,твоиИвановы.

У Баку


82


83

Михайло КАЛІНІЧЕНКО

ЛЮДИНА ВІРИ, СВОБОДИ І ЛЮБОВІ

З-поміжвидатнихіменукраїнськоїнаукитажурналістикивід-зеркалюєтьсябагатограннаколоритнапостатьвеликоговченоговгалузіредагування,соціальнихтамасовихкомунікацій,журна-лістикознавства,докторафілологічнихнаук,професора,лауреатабагаточисленнихпремійвгалузіінформаційноїдіяльності,заслу-женогопрацівникаосвітиУкраїниВолодимираВолодимировичаРізуна.Процюнеординарнулюдинуможнаговоритибезкінечно.Адже

ценепересічнаособистість,якаввібралавсебенеабиякіталанти,чеснотиірисихарактеру.Духовнійжитейськінадбаннявирізняютьйогосередінших,яскравимзмістомінаповненоюсутністюпро-житогожиття.Асаме:ВолодимирВолодимировичвкарбувавусвійобразособливі,притаманнілишейому,якості,цінностітаідеали.Передусімцевіра.Віравсвоїсилиіможливості,якідодаютьйомуснаги,енергіїтанатхненнярухатисьдозаданоїмети.Віравдрузівісвоїхколегпонауковомутапрофесійномуцеху,якихзаряджаєфа-ховимиідеямиіблагословеннимдухомнадобрісправитасумліннуроботу.Віраустудентів,якихзавждиспрямовуєнацілоденну,цікавутворчудіяльність.Особливавіравсвоюродину,сім’ю,якаживезависокимистандартамиморальностітадуховності.Віннатхненийвіроювріднуненьку—Україну,якадляньогоєвищим,могутнімтаважливимосмисленняміорієнтиромнаціональноговиплескулюбовідозмістуїївисокоїідейності.Йогопатріотичнапозиціятапоглядивикликаютьповагуізахоплення.Ускладнийдлядержави

Калініченко Михайло Михайлович, директорвиконавчийфіліїНТКУ«Чер-каськарегіональнадирекція»,заслуженийжурналістУкраїни,кандидатполітичнихнаук.

часвінробиввсе,відньогозалежне,щобпідтримуватиукраїнськузвитягунасходінашоїкраїни.РазомзколективомІнститутужурналістикиВолодимирВоло-

димировичдокладаєвеликихзусильтастараньпідготовцісправдівисококваліфікованихфахівцівєвропейськогорівня.Зйогоіні-ціативиналагодженітіснізв’язкизаналогічниминавчальнимизакладамибагатьохкраїнЄвропи,Америки таАзії.Головноюметоютакоїспівпраціє:спільнінауковідослідження,розробкаспільних освітніх та освітньо-наукових програм, стажуваннястудентів,аспірантівтадокторантівупровіднихуніверситетахсвіту.ТакаактивнадіяльністьІнститутупіднеслапідготовкумай-бутніхфахівцівдорівняпровіднихєвропейськийнаукових таосвітніхграндів.ВажливимдосягненнямВолодимираРізунаєйоговисокий

внутрішнійрівеньсвободи,щовкрайважливодлялюдининатакійвагомійсоціальнійпосаді—директораІнститутужурналіс-тикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка,флагмана української освіти та науки.Адже для такоївисокоїслужбипотрібнаособистість,якаволодієлідерськимиякостями, беззаперечними організаторськими здібностями зпереконливим інтелектомтапідвищеноюморальноювідпові-дальністю.ВолодимирВолодимировичякраз відповідаєцим,надвинятковимвимогамсучасності.Вінвиховуємайбутніхфа-хівців,якірозуміють,щотакесвободаслова,друку,думки.Вінутверджуєвкожніймолодійлюдині глибокевизначенняосо-бистості,якавідповідаєзасвоївчинкиірішення.«Професійнийжурналіст»,—яккажеВолодимирРізун,—«целюдина,яканетількивмієвдумливоісерйозноаналізуватисуспільно-політичніта соціально-економічні процеси, але й володієморальнимичеснотами,сповідуєдемократичніпринципитаметодирозвиткусуспільства,аособливорозуміє,щосвободаслова—цевеличнийскарб,якийдаєтьсягромадянськомусуспільствудляйогоудо-сконаленнятарозвитку…Іцимскарбом,яквеликимпривілеєм,наданоправовпершучергукористуватисялюдямжурналістськоїпрофесії.Тожслово,повиннобутиправдивимтаоб’єктивним…»


84


85

Аще,ВолодимирВолодимировичмаєбезхитрісну,відкриту,світлу іщирудушу,яканадсилаєдосердецьлюдей,насампередмолодих,благодатніпочуттядобра ілюбові.Вінумієкомуніку-ватизбудь-ким,хтохочесебеудосконалити,знайтивідповідьнаскладні запитаннясучасногосвіту, здолатитернистудорогудопрофесійнихзнаньтанавичок.Вінвідкритийдляспілкуваннязусіма,хтоцьогопотребує.ВолодимирВолодимировичнебайдужийдо горяближнього.Намагаєтьсядопомогтинелишесловом,аконкретноюучастю.Таквідбулосяізімною,колигорепостукалоумоїдвері.ДопомогавідВолодимираРізунанезмусилачекати.Вінспівпереживаєзаневдачісвоїхдрузів іколег.Береучастьуїхніхнепростихдолях.Целюдина,душаякоїлегковплітаєтьсявчутливістькожногоізнас,ізякоюсьволодарськоюсилоювінзавойовує,апотімвідігріваєтазцілюєблагодатноюзичливістю.БагатознасмаютьнеабиякупотребувзустрічахзпаномВоло-димиром.Аджевіннелишеносійколосальноїкількості знань,щоробитьйогогостроцікавимспіврозмовником,айнаділенийвинятковоюобдарованістюінеабиякимилюдськимиякостями.Іголовнимисереднихєгеніальнапростота,великодушналюбовдоближнього,глибокаінтелігентністьтарозсудливасковородинськамудрість…Шістдесятирічнийювілей—цевеличнаподіянелишедляіме-

нинника,айдлялюдей,якізнаютьВолодимираВолодимировичаРізуна,длянауковцівіколег,щопрацюютьпоручзювіляром,длястудентіврізнихвипусків,якідоторкнулисядойогоблискучогоорганізаторськоготалантукерівникаавторитетногонавчально-гозакладутависококласного,обдарованоговикладача—педа-гога, зБожимдаром,щонесеособливумісію— готує високихпрофесіоналів-журналістівтавиховуєгіднихгромадянУкраїни.Аще,ВолодимирРізуннаполегливопрацюєнадпримноженнямтазбагаченнямукраїнськоїгуманітарноїнаукитаосвіти,задлявищоїсуспільноїмети—збудувативисокорозвиненунезалежнудержавузєвропейськимицінностямитаідеалами.Вірю,щоівмайбутньомуфеноменВолодимираВолодимировича

Різунабудеяскравоіпереконливосвітитисявбагатограннійкруго-

вертіжиттятаінформаційногопросторунелишеУкраїни,айзаїїмежами.Тож«великомулайнеру—великогоплавання!»Попутноговітру,стобарвноїфортуниігарячогосерця,тобі,мійщирийдруже!Перемагайзавжди!Назавершеннякількарядочківпроювіляра:

Вдивляюся в поличчя метраУ образ вдумливий, живий У смисли визнаного майстраУ погляд. Впевнено — твердий.

Ти у мозаїці осмисленьЖивеш в думках великих дійЯк вивести на верхній рівень?Наш інститут. Це вищість мрій!

Шлях до Європи, знань високихПроторює директор путь,Веде колег, студентів доти,Доки не дійдемо в майбуть.

Завдання вищі. Вищі ціліСам проповідує Різун,Загал веде до здійснень, вміло Мудрує, діє, мов чаклун.

Студенти в захваті від вишу,Від лідера — керманича.Для всіх Різун розкриє душуЙ високим цінностям навча.

Він верховодить, з честю, вмілоТримає вправно свій штурвал,Для всіх і вся, все зрозуміло,Він слова знаний генерал!


86


87

Тож шістдесят — це славна дата.Ввібрав Ти в себе суть чеснот,Ще й любомудрістю багатийІ досягнув святих висот.

І Божу іскру Різуновську Студентство славить! Друзі теж! Натуру світлу, християнськуМи виславляємо! Авжеж!

Ти журналіст! Редактор тексту,Ти одночасно й репортер.І до новин набрався хисту,Й газетярам Ти носа втер.

Тож ювіляре наш, славетний!Вітаємо тебе стократ!Ти Джомолунгму взяти здатний,Тож хай щастить, Тобі, собрат!

Кафедра історії журналістики Інституту журналістики

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

ШКІЦИ ДО ІСТОРІЇ ВОЛОДИМИРА РІЗУНА

ЮВІЛЕЙНЕ

Йоготеоріядемонструєблискучуспробусоціальнокомунікаційнихпошуківпервиннихданостей,передсвідомогочипідсвідомого.Письмойогопружне,Раптове,НадзвичайноКонтраверсійнеІасоціативне

***RIZUN’s STYLE

Старанність—відважність—відвертість—розважливість,Професійність—красномовність—доречність—невимушеність,

Чесність—делікатність—ґречність—витонченість,Чемність—щедрість—смак—витримка

ДОЛАЮТЬконфліктміжвисокоющодосуспільноїзначимостіінтелектуаль-ноюпрацеюжурналістів іварварськимрівнемкультурийосвітибагатьохзних

(«Ідеї журналістської освіти в контексті дискурсу про університет»)


88


89

***

РозумможебезпечнопорядкуватиІдеїжурналістськоїосвітивконтекстідискурсупроуніверситетЗавждитриваєнауковийпошукУніверситет—ценалежнеколоспілкуванняНезалежністьіснуванняісвободаслова—

визначальніцінностісвітовоїжурналістики

***

ШколижурналістикикінцяХХ—початкуХХІст.поділяютьсянадіаспорну,материковуіРізунову!

***

Професійні маршрути:

Перекладизв’єтнамської—шведська«ФОЙО»—Національнерадіо—англійськаБі-Бі-Сі—Познанськийуніверситет—порту-гальськийКоїмбрі–Греція—Шрі-Ланка—Єгипет…(Далі буде…)

***

Володимирові РізунуВашежиття—церухнаЕверест,Підкоренняновихнауквершин,Дослідженняосвітусіхкраїн—Вашежиття,безсумніву,thebest!ІшістдесятдляВасневік!Виповенсил,ідейіруху!Такашаленасиладуху!А60?..Хібацевік?!

***

На ювілей Володимиру Володимировичу

Кольоровихсвітанків,Омріянихзамків,ІказокновенькихДляонуківмаленьких.

Поглядумилого–Зпівсловазрозумілого,Імелодійчудових,Яснихзірвечорових!УспіхівпрофесійнихІдрузівнадійних!Янголівріздвяних,Дарунківмедвяних!ДостаткудохатиБудемобажати!

***

Іхайвтікаєгетьпечаль,Bozajednąsinądalą—drugadal…Niespoczniemy,Nimdojdziemy,NimzaidziemyWsiуdmylas,Więcpodrodze,Więcpodrodze,zaiśpiewajmyJeszczeras!Wiecpodrodze,WiespodrodzeЗАСПІВАЄМЩЕ100РАЗ!

З повагою і любов’ю кафедра історії журналістики, ащеЕмма Андієвська, Тарас Возняк, Х. Ортега-і-Гассет,

Дж.Ньюмен, Мариля Радовичі«Kozak System», Северин Краєвськийі«Czerwone Gіtаry».


90


91

Кафедра кіно-, телемистецтва Інституту журналістики

Київського національного університету імені Тараса Шевченка

СИЛА РОДУ

Вкраїнському роду нема переводу;Народ наш співак, балакун.І в мову чудову влюбився з дитинстваПрофесор наш славний Різун.

Давно десь за обрієм Бахмач далекий,І Кіровоградський педвуз.Директором в стольнім унǐверситетіРізун возсідає як туз.

Та чесною працею пост цей дістався –Дійти було, ох, не легенько.Не ради посади він йшов. Це помітив,Підтримав його Москаленко.

Щаблями науки він йшов неухильноІ жодного не пропустив.Доцентом, професором, кафедри завомТрудився з напруженням сил.

Він «визначив тему» і став кандидатом,І доктора «змоделював».Почесний професор і доктор почесний–Усюди він славу надбав.

Медаль Ярослава, Франка нагорода,І орден є на піджаку.Трудиться Різун для свойого народу — Тож шану йому віддають.

Та все це не так уже й важно на світі.І серед пошан й нагород«Аспекти теорії тексту» дорожчі –Йому за них вдячний народ.

«Лінгвистика впливу», «освіта й наука»,Модель редакційних систем,І мас колективна надія і віра,Вир комунікаційних страстей –

Все близько йому і до болю знайоме,Адже за вервечками слівВстають нескінченні проблеми народуІ рідної мови наспів.

Юрмляться навколо нього аспіранти, Студентам дає майстер-клас.Шкода, що середами тільки доносять «Право на слово» до нас.

Багато ще треба усього зробити, Багато докласти зусиль,Адже з усієї України дітиНавчатися йдуть звідусіль.

Майбутнє країни залежить й від нього,І хай серед праці та дум Не рік і не два, а ще довго і плідноПрацює професор Різун.


92


93

Василь КЛІЧАК

ВОЛОДИМИРОВІ РІЗУНУ

Слово тяжке підніми,ніби пташину, що впала,Їй не змахнути крильми.Куля у неї попала.

Слово достоту важке.Важко дається вимові.Де воно — чисте, грузькеу глибочезній основі?

Явний для тебе тягар.Звіра не так боїшся.Згадка про нього — кошмар,що через сон пронісся.

Слово тяжке підніми,ніби пташину, що впала.Їй не змахнути крильми.Куля у неї попала.

В руки візьми. Приголуб.Чуєш — воно ще диха.Вимов зусиллям губ.Вимов. Нехай і тихо.

Клічак Василь Йосипович,доценткафедривидавничоїсправитаредагу-ванняКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,заслуженийжурналістУкраїни.

Але той перший звукв дірці отій навилітрухом майстерних рукдивне гніздечко звиє.

Слово у нім оживе.Слово, що безтілесне.Вічне в безоднях сфер.Мов — і воно воскресне…


94


95

Колектив факультету журналістики Міжнародного економіко-гуманітарного університету

імені академіка Степана Дем’янчука

ЛЮДИНА ПІЗНАЄТЬСЯ В ДЕТАЛЯХ

Колиужовтні2014рокунашфакультетпроводивзасіданнянауково-методичноїкомісії зжурналістики, всі хвилювались.Хочетьсябудь-якийзахідпровестиякнайкраще,атимпаче,колиприїжджає «всяУкраїна». Залишимо за лаштунками клопотитасекретиприготування,аленайбільшехвилювалисьзприво-дутого,яквисокодостойнагромадасприйменашуніверситет,нашемісто тамісця, вякихпланувалосьпроводити засіданнятадискусії.Звіснож, багатощо залежало відпозиції головинауково-

методичноїкомісії.МизналивимогливістьтапринциповістьпрофесораРізуна,алежорієнтувались інайогодоброзичли-вість.Усанаторнийкомплекс«Червонакалина»,депроживаличлени

НМКтаучасникизасідання,ВолодимирВолодимировичпри-їхавтихенько,спокійненько,безжоднихвимогдодатковоїуваги.Скромненькоповечеряв—інавідпочинок.Зранку,узгодившизпредставникамиуніверситетуусіорганізаційніпитання,взявсядороботи.Людинапізнаєтьсявдеталях.Цезолотеправилонародної,а

томубезпомилковоїпсихології,дозволиловикладачамтаспівро-бітникамфакультетугіднооцінитидоброчесністьголовинауково-методичноїкомісіїзжурналістики.

Детальперша—професіонал.

Мидійшлиоднозначноговисновку,щоголоваНМК—профе-сіоналвисокогорівня.Будь-якіпитання,яківиникаютьпоходуфункціонуванняфакультетівтакафедрспеціальностей(нажаль,теперцейтермінвживаєтьсяводнині…),вирішуютьсяпрофесоромРізуномпрофесійно—тобто,всіцірішенняє,по-перше,фахови-ми,по-друге,компромісними.Ценадзвичайноважливо—анадтотоді,колифакультетиікафедриповиннінелишевідстоюватисвоїінтересипередадміністраціямиуніверситетів,алеймаксимальновраховуватиспецифікугалузітастудентів,прояких«нагорі»часто-густозабувають,продукуючиновійновідокументи.


96


97

Детальдруга—студентський«батько».

Студенти…Цеключовеслововнашійпрофесії.Мизвернулиувагунате,щопозастудентськимконтекстомнезалишаєтьсяжод-нийвиступ,жоднадія,жоднарекомендаціяВолодимираВолоди-мировича.Стандарт—врахуємостудентськіуподобанняпривиборідисциплін.Наука—ащоможнавикористатипривикладанні?Проблемиустудента—наособистийприйом,давайтевирішуватиспільно.Щож,студентилюблятьйого,авін—їх.

Детальтретя—паладинукраїнськоїкультури.

Українецьв душі,професорРізунпалкопідтримуєбудь-якуініціативу,покликанувідстоювати інтересиУкраїни,українськоїдержави,українськихгромадян.Вінвідстоюєукраїнськіінтереси.Аценепросто—передусімтому,щовикладацькатаорганізаторськароботанепередбачаєвідвертоговиявленнячитодемонстраціїпо-літичнихпоглядів.Алезабудь-якоїслушноїнагоди,приприватнихрозмовахчипублічнихдискусіяхнатемисвободипресичимедіаВолодимирВолодимировичдемонструєсвоєбаченняУкраїниякдержавизміцнимнаціональнимкорінням,зпотужнимкультурнимнадбанням,якеслідплекатитарозвивати.


98


99

Детальчетверта—будівничий.

Майбутнєукраїнськоїжурналістикизнаходитьсяврукахнашогопокоління.Анадтоцетвердженнястосуєтьсяуніверситетськоїжур-налістськоїосвіти.ПрофесорРізунщиропереживаєзадолютих,хтосьогоднінастудентськійлаві,авжезавтрастанеінструментомвпливунасуспільство.Якимбудецейвпливічисправнимтапо-тужнимбудеінструментарійцьоговпливу—питаннясьогоднішньоїнасущності.ДеміургукраїнськоїжурналістикиХХІстоліття,про-фесорРізундбаєпроте,щобиїїпаросткивиросталивналежнихумовах.

Детальп’ята—доступність.

Ніколинебулотак,щобипроханняпрозустріч,консультацію,допомогучипорадузалишилисьпозаувагоюголовиНМК.«Добре,приїжджайте,чекатимунаВас»,—голоспрофесораРізунауслу-хавцізаждиєдоброзичливиміщирим.Ніколиневагаємось,якщопотрібнадопомогаВолодимираВолодимировича,—івінвідповідаєфаховоюіслушноюпорадою.Лицарський образювіляра супроводжує наші уявлення про

нього.Власне,коженвикладачнашогофакультету ізнауковимступенемзахистивсяабозабезпосередньоїучастіпрофесораРізу-на,абозавдякийогонастановам.Це—великачестьдлянашогоуніверситету.Мицепам’ятаємозвдячністю!


100


101

Віталій КОРНЄЄВ

МОЯ НЕ ШКІЛЬНА НАУКА

Міжнами20років,ітомуменідоситьлегкопочуватисяучнемівчитися,вчитисяіщеразвчитися,анаправду—інераз.По-вчитисяуВолодимираВолодимировичаєчому,завесьчасна-шогознимзнайомства,апершазустрічвідбуласяудалекому1999році,вкоридорахприймальноїкомісіїнаВДНГ,колияприїхавшукатикерівникаваспірантуру,такот,завесьчасзнайомстваянеотримавжодноїнедоречноїпоради.Читояпросивпорадиуважливому,читоВолодимирВолодимировичзважавтількинавартісне, але такуцьомужитті сталося, а вжеколицеусвідо-мив—стараюсяслухатиуважніше, запам’ятовувати глибше, авиконуватичіткіше…Завесьцейчасвиниклокількаслів іобразів,якінеодмінно

маютьувійтивдобіркуцінного,важливогоісутнісного.Почина-лосявсезіслова«Редактор»,навітьудалекомувідфаховоїжурна-лістськоїосвітиКіровограді(тепер—містоКропивницький),деявчивсятогочасу,знали«Літературнередагування»ВолодимираРізуна.Вжепотімдоцьогододаласяфразапро«Моделюванняре-дакторськихсистем»зназвидокторськоїдисертації ірозуміння,щомоємуВчителевівдаєтьсяконструюватидійсність—інарівнітексту,йпозаним,цимтекстом,щовідбиваєдійсність.Наступнимсловомбуло«Вплив»інаступилоцесловодосить

різко,прямовпершийденьнашогознайомства.ДовгочекавВо-лодимираВолодимировичавкорпусінаВДНГ,боавтобусипри-

Корнєєв Віталій Михайлович,заступникдиректораІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук,доцент.

їздиливКиївраноічасубуло—вдосталь.Вседумалося,якийвін,прощодисертаціюписатиму,якзацікавити,щобневідмовивсявідаспіранта,яквпізнати,щобнепропуститивкоридорі.Алевпізнаводразу,виднобуло—йдепрофесор іредактор:людина,яказвиклабративідповідальністьзанаписаннявинятківутекстіівикиданняасоціативнихпідтемтвору,завждиходитьвпевнено,щеоднимаргументомнацюкористьбуввеликийчорнийпортфель,більшенівкоговкорпусіятакихнебачив,подумав:певно,точ-но—Різун.Мидовго(якнамене)говорилипромайбутнютему,провступваспірантуру,щовчити,прощописатиівийшлинатемувивченнядосвідупровідногоредактора,щоббувтакбимовитинауковийзрізцьогодосвіду.Зтимяіпоїхав.Авжепотім,сидячиназалізничномувокзаліуКиєві,подумав, іщозтимдосвідом,ну,опишу,ну,зафіксую,адалі?НатомістьхотілосяперевертатигориівідкриватитаємниціВсесвіту.Рішучепішовдотаксофонуіподзвонивнадомашнійномер,якиймені,можливо,аспіранту,ВолодимирВолодимировичнаписавінаказавтелефонувати,яктреба.Пам’ятаю,щомидовгоговорилищетелефономівийшлинаслововплив,доякогообидвабулинебайдужі.Відтодіцесловоіблизьке,бовженаписаноіпрочитаноінавченонамиобома—немало,іявтомунемалотежє,ідалеке,ботакдокінцянепіз-нали—іцепрекрасно,боцікаво.Неменшважливеслово«комунікація».Помітив,щотілюди,

яківикладаютьстудентамкомплекскомунікаційнихдисциплін,якправило,маютьспецифічнікомунікаційнінавички—уваж-ністьінебайдужістьдоспіврозмовника,інодітакауважністьнад-звичайна,колирозумієш,щовсе,щотихочешсказати,–твоємуспіврозмовникувжевідомо.Може,цепростожиттєвамудрість,може,–комунікаційнийдосвід,аленеразвочахдиректорабачиввідповідінапитання,якітількипочинавпроговорювати.Ащепомітив,щоВолодимируВолодимировичукомунікуватицікаво,причомусамекомунікувати,колидопросторозмовидодаєтьсякраплинанавчального.Наукового,атойофіційно-ділового,абожнавпаки,коливсутонауковомукоктейліпроскочитькраплинаособистогоприкладу.Цікоктейлі—длявибагливих,можливо,


102


103

саме томудиректор за дзвінкомвтікаєнапару від будь-яких,навітьнайважливішихадміністративнихсправ—вчитикому-нікувати.Назавершення—щепроодневажливеслово«історія»,при-

чомууформаті«Історіяцьогопитаннятака».Колисьунасбуланавітьрозмова,прийшовдодиректора ікажу,уВасчастотністьсловаісторіяувиступахінанарадах—простодомінує,начеслово-паразит.ВолодимирВолодимировичтодібагатозначнопромовчавівідповівщосьбуденне,щонезапам’яталося.Ітількизгодом,післяроківнапосадійогозаступникаязрозумів:колиговоришпроіс-торіюпитання—требацюісторіюпрожити,требапройтивсіціжиттєвіпорогивідчуттямиінебайдужістю,аякщотиприцьомудиректор—накожномукроцізважувати,деподатируку,адепри-триматидопомогу,щобхтосьнавчивсяплаватитаприцьомуневтонув.Особливостуденти,якізап’ятьроківбудутьформуватитімасовомедійніконтексти,вякихмибудеможити.Іщезрозумілося,щоВолодимирВолодимировичнебоїтьсяпроживатиці історії,невтомлюєтьсявідних—бозакожноютакоюісторієюлюди.Незнаю,щосамебажатимувдень60-річчя,алевтомупобажанніточ-нойтиметьсяпрослова,яківизначаютьнашежиття,прочас,щододаємудрості,проучнів,якіпам’ятаютьсвоїпершікрокиісвоїнайбільшівершини,продрузівтаоднодумцівіпробагато-багатороківпопереду.

Віталій Корнєєв, колись аспірант, тепер — заступник.

Тетяна КРАЙНІКОВА

ХРОНОЛОГІЯ — РІЧ НЕПОТРІБНА

ТарасПрохасьководному ізсвоїхтворівнаписав:«Хроноло-гія—річнепотрібна».Мо’йтак.Вельмитоді,колиперебираєшдумкинелінійно,асоціативно.Такбуває,колипройденоізробленочимало.Тожпідемозфінальноїфрази:зювілеєм,шановнийВоло-димиреВолодимировичу!Влітку2002року(апам’ятаєтьсятак,нібивсевчорабуло…)я

влаштовуваласянароботудоІнститутужурналістикиКиївсько-гонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка.ВAlmamater.Звісно,черезкабінетдиректора—заяву—підпис.Звісно,хвилювалася.Алем’якаманераспілкування,чіткаартикуляціяочікувань і завданьнаправду заспокоюють інадихають.Післяцьогохочетьсяпрацювати.Ця інтелігентнаманераВолодимираВолодимировичапідтримувати,слухати,розуміти,щоприємно,виявиласясталою,яквеличинапрямогокута.Доречі,пропрямікути.Конструктивно,колидиректорїхнамагаєтьсязгладжуватиінедозволяєстворюватипоміжлюдьми.Виізтих,хтовдобромузначенніцьогослованезнаютьспо-

кою інедаютьйого іншим.Аяк інакше?Пильний інтересдовсьогонового,щопостаєвсвітовомуосвітньомупросторі,ме-дійнійгалузі, готовністьзмінюватисяйзмінювати—якусецездійснити, якщонемати такоїпрацездатності та енергії?ДайВам,Боже, сили, здоров’янавсе інавсіх.СпасибіВамза те,що підтримувалимене, коли писала підручник «Коректура»,

Крайнікова Тетяна Степанівна,доценткафедривидавничоїсправитаредагуванняКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка,докторнаукізсоціальнихкомунікацій.


104


105

працюваланаддокторськоюдисертацією,здобувалапосадинаінститутськихкафедрах.Здолаєшляхтой,хтойде.Іцемаєбутидинамічнахода,анеледь-ледь.Чинетак?ТакалогікаВашихдійіВашогоменеджерськогопідходу.Nonsolus!Несамотній!ТакегаслощевХVIIст.поставилина

своюмаркуЕльзевіри-видавці.Мудрецьніколинесамотній.Вінупросторізнань,книг,мережілюдськихконтактів.УсіцірокиВивколіоднодумців.Васпереобирають,борозуміють.Мабуть,ценайважливішевжитті.Коливажливісправинавчальногопроцесу,науковогопошуку,виховногоформуваннячинятьсяувзаєморозу-міннізколективом.Тодістаєзрозуміло:відходятьдругоряднідеталі,втрачаються,

можливо,якісьпослідовності,алезалишаєтьсяголовне—плід,якийплекаєлюдинасвоєюпрацею.СпасибіВамзацюпрацюіїїочевидніплоди,шановнийювіляре!

Іван КРУПСЬКИЙ

ВІДДАНИЙ ІДЕАЛАМ НАУКИ, ДОБРА І СПРАВЕДЛИВОСТІ

Приступившидовиконанняобов’язківдиректора Інститутужурналістики,професорВолодимирРізунпродовживтінайкращітрадиції,яківжевстановилисявУніверситеті.Зокрема,підйогопостійноюувагоюперебуваладіяльністьспеціалізованоївченоїрадиіззахистудокторськихікандидатськихдисертацій.Цесталоособливоактуальнимтоді,колизініціативимолодогодиректораІнститутузамістькандидатівідокторівфілологічнихнаукРадапе-рейшланапідготовкуфахівцівізсоціальнихкомунікацій.Справаускладнюваласятим,щовУкраїнінауковцівподібногопрофілюнебуло.Тай, зрештою,ніхторанішеневивчавтакоїнауковоїдисципліни,яксоціальнікомунікації.Томутребабуломолодо-мукерівниковіознайомитисязнауковимипрацямиукраїнськихдокторівнаук,якіпрацюваливцариніжурналістики,переконатиїхудоцільностітакихзмінізапропонуватипрацювРаді.…Телефоннийдзвінокпролунавнакафедрітеорії іпрактики

журналістикиЛьвівськогоуніверситетузсамогоранку.Лаборантка,піднісшислухавку,дещознітилася ітихо,абинебулочутитому,хтотелефонував,пошепкимовила:«ТелефонуєзКиєвапрофесорРізун,хочепорозмовлятизКрупським».Сказати,щоябувздивованийтакимтелефоннимдзвінком—

щонайменшезлукавити.Докийшовдо телефону, в головіпро-носилисярізнідумки:длячогоязнадобивсяКиєву.АджевжетодіпрізвищепрофесораВ.Різунананашомуфакультетіасоціювалося

Крупський Іван Васильович,завідувачкафедритеоріїіпрактикижурналіс-тикиЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка,докторісторичнихнаук,професор.


106


107

зІнститутомжурналістики:якщо,мовляв,таквирішиливКиєві—значить,такоюбулапозиціядиректораІнституту.Ні.ПрофесорВолодимирРізун,якзрозумівязгодом,небуві

неєкерівником-диктатором,якийсиломіцьнасаджуєсвоїпоглядивколективі.Йогостилькерівникадемократичний:всіхвислухає,жодноїпропозиціїнепропуститьповзвухаіготовийзавждипри-єднатисядослушноїдумки.Однакколибачить,щойогоопонентнемаєрації,підчасдискусіїзумієдібратитакіаргументи,щовчораш-нійсупротивникнібимимоволістаєнабікпротилежноїсторони.…В.В.Різун,чимябувспантеличений,назвавдеякімоїпраці

(іколивінзнайшовчасознайомитисязними?),побіжнооцінившиїх,запропонувавменістатичленомРади.Звісно,відтакоїпропо-зиціїянемігвідмовитися,бож,нічоголукавити,Київськийуні-верситетзавждивУкраїнісприймавсяісприймаєтьсядосіяксвіточжурналістськоїнауки.Працюватизтакимивідомимифахівцями,якВ.Різун,О.Пономарів,Н.Сидоренко,О.Почепцов,В.Шкляр,В.Іванов..,засідативзалах,якіпам’ятаютьвиступитакихчленівРади,якД.Прилюк,Л.Суярко,А.Москаленко,Н.Шумарова,А.Ма-малига,львівськихнауковцівЙ.Цьоха,В.Здоровеги,В.Лизанчука,чиїпраці,поприобов’язковідляминулогоідеологічніпостулати,іниніневтратилисвоєїактуальності,—неабиякачестьдлянауковцяі,звісно,неабиякавідповідальність.ПершізасіданняРади,якіпроводивВ.Різун,попримоїхвилю-

ваннявідбулисядобре.ГоловаРадизаохочувавдодискусії,уточнювавпозиціїзорудиспутантів,робивчітківисновки.Тобто,сувородотри-муючисьпроцедуризахисту,всежзумівзробитизасіданнянеякоюсьформально-бюрократичноюподією,асправжнімнауковимзаходом.Згадую,яктеплонауковіколаУкраїнизустріли2008рокувихід

усвітпершоговнашійдержавіпідручника«Теоріямасовоїкому-нікації»В.Різуна.Приємно,щооднимзтих,хтопершимотримаввдарунокцюкнигузавтографомавтора,бувія.ТомувжевдорозідоЛьвовапочав їїчитати.СвоївраженнявідновогопідручникаВ.Різунаянаписавврецензії,щобуланадрукованаводномузнауковихзбірників,щовидаєтьсяуЛьвівськомунаціональномууніверситетііменіІванаФранка.

ЩебільшезпрофесоромВ.Різуноммизблизилисяпідчасроботи вДержавній акредитаційній комісії приМіністерствіосвітиУкраїни,депрацюваливсекціїсоціально-гуманітарнихнаук,угрупі«Журналістика».Нерідкосередчленівнашоїгрупивиникалигострідискусії,особливотоді,колинебулопрофесораВ.Різуна.Причомувиникаливонинайчастішенечерезякісьсерйозніпричини,арадшечерезамбіціїдеякихчленівкомісії.Колегипідсміювалися: «Як вонирозбушувалися, докинемаєїхньогокерівника».Ісправді,колидозаливходивВ.Різун,су-перечкивщухали.Віннінакогонепідвищувавголосу,алеякось,дізнавшисьвідіншихчленівкомісіїпроякісьнепорозумінняміжпредставникаминашої спеціальності, зібраввсіх укабінеті загорняткомкави.Тамібулаукладена«резолюція»:всіпроблемитребаобговоритизаздалегідь,виробитичіткуконцепціюізнеювже «виходитиналюди»,щобніхто знасненасміхався.Оче-видно,цедопомогло,бовідтодінашусекціюставиливприкладіншимякзразокконструктивноїпраці.ПрофесорВ.Різунмаєчималообов’язків,алезусімадаєсобі

раду.Небуложодноговипадку,абивіннеприйнявкогосьзколегуКиєві,незнайшовбодайхвилини,щобпоцікавитисяїхнімина-уковимипланами.Аколивжебуваєвіншихмістах—неодмінноспілкуєтьсязвикладачамичистудентами.Причомузавждипро-понуєцікавітемидляспілкуваннязколегами,даєкорисніпорадистудентамтамолодимнауковцям.Апоприте,вінавторбагатьохнауковихпраць,зайоготворчістювжеготуютьсякандидатськідис-ертаціїінемаєбудь-якоїнауковоїпраці—відкурсовоїроботидодокторськоїдисертації,денебулобпосиланьнапраціВ.Різуна.…НинішановнийВолодимирВолодимировичвідзначаєсвій

ювілей.Можливо,подумкидумає:«Цежуже60!».Однакдрузі,колегикажуть:«ЦежВамлише60!».ТомупопередууВасновікни-ги,новіплани,звитяги.Дай,Боже,лишеВамздоров’янамногіїімногіїліта!


108


109

Василь ЛИЗАНЧУК

ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!

Весна—літо1991року.ЧастоприїжджаюдоКиєва, готуюсьдо захисту докторської дисертації. Звісно, хвилююся.Підтри-муєпобратимВолодимирКачкан—заступникдеканафакульте-тужурналістикиКиївськогодержавного(тепер—національно-го)універистетуіменіТарасаШевченка.Вінпознайомивменездоброзичливим,талановитимвченим, головоюспеціалізованоївченоїради,деканомА.З.Москаленком,викладачамифакуль-тетуВ.Я.Миронченком,В.П.Олійником,О.Д.Пономаревим,М.І.Скуленком.ДобрістосункитакожсклалисяуменезА.Г.По-грібним—познайомивсязним5липня1990р. уріднійКоло-миї на Першому Всесвітньому Соборі Української ДуховноїРеспубліки.Однакпереживаннянепокидають.В.А.Качкан заспокоює,

радить,яквідповідатиназауваженняопонентів…Уцейчасдойогокабінетуенергійнозаходитьневисокогозросту,стрункиймолодийчоловік,вітається,щосьзапитуєуВолодимираАтаназійовича.Тойвідповідає.Черезкільканадцятьсекундкаже:—Знайомтесь.Виобидва«В.В.».ВолодимирВолодимирович

РізуніВасильВасильовичЛизанчук.Він27червнязахищаєдок-торську,потерпає.—Все буде добре,—ізсвітлоюусмішкоюпідбадьорливо,добро-

зичливомовивновийзнайомийВолодимирРізун.

Лизанчук Василь Васильович, завідувачкафедрирадіомовлення і теле-бачення,заслуженийпрофесорЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка,докторфілологічнихнаук,академікАНВОУкраї-ни,лауреатВсеукраїнськоїпреміїім.І.Огієнка,заслуженийжурналістУкраїни.

ВідтодіздоброїрукиВ.А.Качканатриваютьдобрінауково-педагогічні,особистісно-громадянськістосункиміждвома«В.В».Щоразу,колибувавнафакультеті,атепер—вІнститутіжурна-

лістикивпадаєувічізаклопотаність,зосередженістьВолодимираВолодимировичаРізуна.Небачивйогобайдужим,безтурботним;уньогозавждивкабінетієвідвідувачі,вінрозв’язуєважливіпитан-ня,поспішаєтоназасіданняректорату,тонаіншуділовузустріч.Одначежодногоразунебулотак,щобвінне«викроїв»часинкудлямене,непожартував,незаглибивсяпідчасрозмовивнауково-педагогічнісправивгалузіжурналістики.…ТривалийчаспрофесорВ.Й.Здоровегаіябуличленамиспе-

ціалізованоївченоїрадиКиївськогоуніверситету:ітоді,колищедиректорувавА.З.Москаленко,ітоді,колиІнститутжурналістикиочоливВ.В.Різун.Згодомпіслятого,якВ.Й.Здоровегавідій-шовуВічність,уроботіспеціалізованоївченоїради,якоюкерувавВ.В.Різун,зіЛьвовабравучастьпрофесорІ.В.Крупський ія.ВолодимирВолодимировичпід час кожної зустрічі цікавився івнього, івменеситуацієюнафакультетіжурналістикинашогоЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка.Йогозацікавленістьвтому,якпоглибитинавчальнийпроцес,поліпшитипідготовкужурналістськихкадрів.Назасіданніспеціалізованоївченоїрадизавждипоручсиділи

професорВ.Д.ДемченкозДніпропетровська(тепер—Дніпро),професорІ.В.Крупськийія.ПідчаскожногозахистудисертаційголоварадиВолодимирВолодимировичжартівливозапитував:«Хтопершийіз«трьохсвятителів»будевиступати?».Може,йнескромно,алеВ.В.Різунприслухавсядодумок,пропозицій,побажань«трьохсвятителів»,якістосувалисянауковихдосліджень.Доречі,деякийчаснебулоспеціалізованоївченоїрадинафа-

культетіжурналістикинашогоЛьвівськогоуніверситету.В.В.Рі-зуннеодинразговоривздеканомМ.П.Присяжним,І.В.Круп-ськимімноюзцьогоприводу,запитував,якапотрібнадопомога,пропонувавсвоїпослугищодовідновленняроботиспеціалізованоївченоїради,якуочолювавпрофесорІ.В.Крупський.БуваючиуЛьвові,В.В.Різунзустрічаєтьсязвикладачамифакультету,сту-


110


111

дентами.Запам’яталасяділоварозмовазнашимиаспірантамизприводуметодикинауковихдосліджень.Йогопорадибуливаж-ливослушними.Цілеспрямована науково-методична, педагогічно-виховна,

багатограннагромадськадіяльністьВолодимираРізунаприємновражає.Даруючипідручник«Теоріямасовоїкомунікації» (2008),ВолодимирВолодимировичнаписав:«ПрофесоровіВасилюЛизан-чуку,відомомувченому,радіожурналістовівідтакогожпана,алетрохиінетакого,боменшдосвідченого.Зпобажаннямидобра!».Відомо,щопіслязакінченняфілологічногофакультетуКиївськогоуніверситетуВ.В.РізунпрацюваввикладачемкафедриукраїнськоїмовиКіровоградськогопедагогічногоінститутуіменіО.С.Пушкі-на,викладавукраїнськумовууКиївськомуміськомупедагогічномуучилищі,потіммудражиттєвадорогапривелайогодославногоКиївськогоуніверситету.ТутВолодимирВолодимировичосягнувнетількинауковівершини,защонеодноразовобувнагородже-ний,айопануваврадіожурналістськітаємниці.Неодноразовоячуврадіопрограми,яківінвівзістудентами,це—«Правонаслово»,«Зпіснеюпожиттю»,«Молодамузика»,«Вечірнійпроменад».МоядружинаМарічка,МаріяТимофіївна,впізнавалаголосВолодими-раВолодимировичаібувало,щогукалазкухні,деунасприймач:«Залишписати.Ходипослухай,твійРізунзістудентамипорадіоговорить.Доситьцікаво!».Доречнотутнаголосити,що1990р.вУкраїніфункціонувалодо20млнрадіоточок;нині їх імільйонанемає.Проводоверадіознищують!Мабуть,насампередтому,щовонозадухомнаціональне,українське.Унинішніхумовах інформаційно-психологічної і військової

агресіїРосійськоїФедераціїпротиУкраїнинадзвичайноважли-во,щобписемнейуснесловожурналіста,телевізійнакартинкабулинаснаженіукраїнськістю,правдою.БоінформаційнаПравдатакожналежитьдоголовноїзброїпротиросійськихзагарбників.ТомунадтоактуальнимиєдумкиВ.В.Різунапросвятийобов’язокжурналіставіроюіправдоюслужитиБатьківщині,професійнови-світлюватирізніаспектисуспільно-політичногожиття,яківінви-

словлюєусвоїхлекціях,науковихстаттях,підручниках,навчальнихпосібниках.…Роки,моврозсідланіконівтуманісизімлетять,летять,ле-

тять…Нехвилюйся,шановнийВолодимиреВолодимировичу,все буде добре.Зроси іводиВам,дорогийВолодимиреВолодимировичу,на

здорове,щасливедовголіття.НехайГосподьБогоберігаєВас,ВашуРодинувідзла,благословляєнапліднунауково-педагогічнупра-цю,ДоброіДоброчинствозарадиутвердженнясоборної,правової,демократичної,багатоїукраїнськоїУкраїни!


112


113

Анастасія МАМАЛИГА

НА ЗАСАДАХ ДОСКОНАЛОЇ СИСТЕМНОСТІ – І НЕ ТІЛЬКИ У ВЛАСНЕ НАУКОВОМУ СЕНСІ…

ЗіменемвельмишановногоювілярапрофесораВолодимираРі-зуна,директораІнститутужурналістикипровідногоуніверситетуУкраїни,пов’язуємопередусімоформленнянауково-системноїідентифікаціїжурналістикиякгалузісоціальнихкомунікацій.За-вдякицьомутематикавідповіднихдисертацій,статей,виступівнаконференціях,симпозіумахнабулавиразногокомунікаційногоспрямування,щозначноюміроюсприяєметодологічному,кон-тентномузбагаченнюнелишесутожурналістськихдосліджень,айрізноманітнихсучаснихпошуківусферіширокогоколанаук,навітьнакшталттаких,якнейропсихологія,нейрокібернетика.ВагомідисертаційніпраціВолодимираРізунарозкриваютьпри-

родуполісистемностіжурналістськихтекстів ітворів,поняттєверозрізненняякихтакожєвизначнимкрокомупізнанніглибинінтелектуальних,мовленнєвих,емоційно-експресивнихможли-востейкомунікаційноїдіяльності.ЗапочаткованийпрофесоромВолодимиромРізуномсистемно-

синергетичнийпідхіддоаналізутворчогомедійногопродуктумаєархіважливезначенняідлярозв’язанняпринциповихнауковихпро-блем,ідляпідготовкикомпетентнихфахівцівмас-медій,здатнихбутисправжньоюрушійноюсилоюновихінформаційнихі,врешті-решт,соціально-перебудовнихпроцесіввукраїнськомусуспільстві.Убагатоаспектномусистемномубаченніформізмістуматері-

алівмедійноїпрактикиневтомнийдослідникзосереджуєувагунарозглядовітематичногонаповненняжурналістськихтворів,ви-

Мамалига Анастасія Іванівна,докторфілологічнихнаук,професор

явленнюсвоєрідногохарактерутавзаємодіїпевнихтемутекстах.Здійснюванийзацієюметодикоюскрупульознийаналіздаємож-ливістьреальногопроникненнявавторськутворчулабораторіютаоб’єктивного спостереженнякреативнихдосягнень, а такожневдач,помилок,осмисленняякихєнеобхіднимдлярозвиткуна-уки,оптимізаціїнавчальногопроцесу,всебічногоудосконаленнямедійнихкадрів.Самапалітранаукових, творчих,організаційних зацікавлень

ювіляраєзразкомпослідовноїідосконалоїсистемності.Спільнимиджерельнимивитокамицілісноїнауковоїконцепціїхарактеризу-ютьсяпраціпроф.В.Різуназпитаньтеоріїкомунікації, сучас-ногорозвиткумас-медій,теорії іпрактикиредагування,зокреманаукового,текстології,соціологіїсуспільнихявищ,когнітивно-експресивнихзасаджурналістськоїтворчості,методологіїймето-дикпідготовкимайбутніхжурналістівтощо.Зацимжепринципом,скажімо,досконалоїсистемностівід-

буваєтьсявІнститутіжурналістикирозширенняколанавчальних(відтакіпрофесійних)спеціальностей,спеціалізацій,авикладацькадіяльністьдиректорапоєднуєтьсязтворчою–нарадіо,телебачен-ні–нелишезадляпрофесійноїреалізації,авім’яствореннящеоднієїсправжньоїшколимайстерностідлястудентівйаспірантів.Назвемотакожурозглядуваномунапряміінститутськіпроекти

щодонаписаннядипломнихбакалаврськихімагістерськихпраць,підготовкиювілейнихзбірників,колективнихмонографій,присвя-ченихвикладачам-ветеранамІнституту.Цясистемноспланованаітаксаморегулярноздійснюванароботаплекаєісторичну,інтелекту-альну,виховнуенергіюбагатьохпоколінь.ПротакужвисокумісіюговоритьдиректорІнститутупроф.В.Різунстосовнотрадиційної,ізпонаддвадцятирічнимстажемконференції«Мова.Суспільство.Журналістика».Цінуємойогопостійнупідтримкувпроведенніцихщорічнихміжнародних зібрань, уважноприслухаємосядойогостратегічнихнауковихвисновківірекомендацій.…Звичайно,люблячібатькиобралиім’яВолодимирдлясвого

синазнадієюнайогощасливу,визначнудолю.Тавідповідністьцьоговиборунасправдієщебільшнаснаженоюпозитивнимисло-


114


115

веснимисемами,ніжце,можливо,уявлялосяспочатку.Дослідники(середнихукраїнськіЛ.Г.СкрипникіН.П.Дзятківська)пов’язуютьім’я«Володимир»узвичномуетимологічномузначенні«володарсвіту»зіншимищеваріантами–праслов’янського,давньорусько-го,давньоверхньонімецькогопоходження(Voldimìrъ;Володимръ;Woldemar),–вякихелементиіменіI–mìrъ,II–м-ръ,III–marмаютьвисокіоцінні значення: «великий» (I–II), «знаменитий»(III).ОсобистістьВолодимираРізуна,безперечно,віддзеркалюєвсізгаданіветимологічнійсемантиційогоіменіхарактерологічніриси.Якбагаторічнийочільникветеранськоїорганізації,можуска-

зати,щов Інститутіжурналістикисклаласяшляхетна традиціявідзначатиювілеїветеранівпраці,–іпорівняномолодих,ідещостаршоговіку.Цезавждистаєгарноюнагодоюподаруватиюві-ляровівідчутнусвятковурадість,долучитисядонеївсімчленамдружногоколективу,– іобов’язковоразом іздиректором.Томутакприємнозаразскористатисяцієюнагодою,колиювіляр–самВолодимирВолодимировичРізун.ЩировітаювельмишановногоВолодимираВолодимировичаз

іщемолодимювілеєм,зичуновихвражаючихуспіхівувсійсисте-мі(ісистемах)йоговисокоїнаукової,педагогічної,управлінськоїкомпетенції.Щасливогобуття,життєдайної снагинашляхудонаступнихвікопомнихзвершень!

Список використаних джерел:

1. Гримич М., Непийвода Н., Різун В. Українськамоващодня.–Київ :Заповіт,1998.–160с.

2. Різун В. В.Аспектитеоріїтексту//Нарисипротекст/РізунВ.В.,МамалигаА.І.,ФеллерМ.Д.–К.:РВЦ«Київ.ун-т»,1998.—С.3–59.

3. Різун В. В.Використанняшкірно-гальванічногорефлексуякмето-дувивченнякомпонентноїбудовитеми//Методологічніпроблемипсихологіїмисленнєвоїтамовноїдіяльності.Studiamethodologica.–Тернопіль,1997.–Вип.3.—С.79–81.

4. Різун В. В.Допитанняпромагістерськийкурс«Українськежурналіс-тикознавство»//НауковізапискиІнститутужурналістики.—2001.–Т.3.–С.13–14.

5. Різун В. В. Ідеяжурналістськоїосвітивконтекстідискурсупроуні-верситет//УченыезапискиТаврическогонациональногоуниверси-тетаим.В.И.Вернадского.Филология.–2006.–Т.19(58).–№5.—С.335–344.

6. Різун В. В.Літературнередагування:Підручник.–Київ:Либідь.1996.–240с.

7. Різун В. В.Маси.–Київ:ВПЦ«Київськийуніверситет»,2003.–118с.8. РізунВ. В., Мелещенко О. К. Інформаційнімережівзасобахмасової

інформації.КаналІНФО-ТАСС/Київськийун-тім.Т.Г.Шевченка.–Київ,1992.–96с.

9. Різун В. В.Моделювання і технологіяредакторських систем / Ін-тсистемнихдослідженьосвіти;Київськийун-т.–Київ,1995.–200с.

10.Різун В. В., Непийвода Н. Ф., Корнєєв В. М.Лінгвістикавпливу.—Київ:ВПЦ«Київськийуніверситет»,2005.–148с.

11.Різун В. В.Основижурналістикиувідповідяхтазаувагах/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.–Київ,2004.–80с.

12.Різун В. В., Скотникова Т. В. Методи наукових досліджень ужурналістикознавстві.–Київ:ВПЦ«Київськийуніверситет»,2005.–104с.

13.Різун В. В., Трачук Т. А. Нарис з історії та теорії українськогожурналістикознавства:монографія/Київ.нац.ун-тіменіТарасаШев-ченка.–Київ,2005.–232с.

14. Ризун В. В.Отеметекстаитематическойгруппеслов(теоретическийаспект)//Языкикомпозициягазетноготекста:Теорияипрактика.–Свердловск:Изд-воУральскогоун-та,1987.—С.32–37.

15. Скрипник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей:Словник-довідник.–Київ:Науковадумка,1996.–С.48–49.

16.Сучаснаукраїнськамова.Довідник/ШевченкоЛ.Ю.,РізунВ.В.,ЛисенкоЮ.В.–2-гевид.–Київ:Либідь,1996.–320с.

17.Władimir Rizun.NowekształceniedziennikarzynaUkrainiewkontekściezbliżeniaWschoduіZachodu//ZbliżaniesięWschoduіZachodu.–Poznań:WydawnictwoNaukoweINPiDUAM,2000. — C. 227–230.


116


117

Володимир МАНАКІН

ІНТЕЛІГЕНТ ЗА СВОЄЮ ПРИРОДОЮ

Істинапроте,щокожналюдина—унікальнийвсесвіт,якнамене,неєістиноювостаннійінстанції.Унікальнимиособистос-тямистаютьтількивеликітрудівники,якістворюютьсебеівласне«Я»завдякинаполегливійпраці.Талантбезпрацігине,якнеполитаводоюрослина…В.В.Різунєприкладомцієїпростоїйодвічноїістини,якнамене,справжньоїістиниостанньоїінстанції.ВолодимирВолодимирович,абопросто—ВолодяРізун—став

членомфілологічногофакультетуКіровоградськогодержавногопедінститутуу1979році,кудивінприїхавзарозподіломякви-пускникКиївськогоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Володявикладавнакафедріукраїнськоїмови,я—накафедріросійськоїмови.Такпочалосянашезнайомство.Миразомвідвідувалирізнізасідання,жилиспільниминауковимизацікавленнямитогочасу.Найціннішимидлянас,початківців,булилінгвістичнісемінари,якимикерувавдокторфілологічнихнаукМ.О.Рудяков.Некож-нийуніверситетмігпохвалитисятакимицікавимиіґрунтовнимидоповідями,якіобговорювалисянанашихсемінарах.Тамвідразубуловидно, хточоговартийунауковомуплані,незалежновідвіку,ученихзвань іпосад.В.В.Різун,надзвичайноскромний ітихий,небув і засуттюсвоєюніколийнемігбутивискочкоюнабудь-якихзібраннях.Однакколийомудоводилосьговорити,висловлюватисвоюдумку,цезавждивражало.Навітьскептикислухалиуважно,віддаючиналежнейогоерудиції, гнучкостіро-зуму,послідовнійлогіцісуджень.

Манакін Володимир Миколайович,деканфакультетужурналістикиЗапо-різькогонаціональногоуніверситету,докторфілологічнихнаук,професор.

Попередубудутьзахистинашихдисертацій,книжки,посади,одруження,дітитаіншізмінийзамальовкижиттєвихкартинсвіту.Алепринциповонезміннимизалишатьсязакладенівюностідвіосновніматрицілюдськогобуття:матрицяспособумислення іматрицяступенядоброчесності.Без сумнівуможу сказати,що високонаукова лінгвістична

закваскаВолодимираВолодимировича,помноженанапостійнеудосконалення себе якнауковця, викладачай адміністратора,яскраво відбиваються в його здатності неординарномислити,знаходитирішеннятам,девонинеєочевидними,підніматисянабагатовищеусвітоглядномуоцінюванніфактівіподій,середякихвінумієвизначатипріоритети.Визначатипріоритетиійтизаними—цедар,якийдопомагаєВо-

лодимировіВолодимировичудипломатичноіделікатнорозв’язуватискладніжиттєвівузли,незраджуючисобіісвоїйсовісті.Матриця доброчесності й порядності — це те, що єднає і

роз’єднуєлюдей,робитьїхдрузямиабонедругами,наближаєабовіддаляєнасвідБога.Це,зрештою,те,щоєнайголовнішоюозна-коюінтелігентності—якості,якачастонеперетинаєтьсязрівнемосвіти,ученимиступенямиізваннями.ВолодимирВолодимировичналежитьдотогорідкісноготипу

людей,якієінтелігентамизасвоєювнутрішньоюприродою,осо-бливимпсихотипнимгеномом,якийзнауковихпозиційпояснитинеможливо.Це,якколірочей,тембрголосу,почерк,відбиткипаль-ців,тобтоте,щонезмінюєтьсязроками.Цете,щоє…абопростонемає…завідсутністю.Цетойдивовижнийфеномен,проякийвлучносказавакадемікДмитроЛіхачев:«Прикинутисьможнакимзавгодно—щедрим,благородним,розумним…Алеприкинутисьінтелігентомнеможна».Неможнаінетребанікимприкидатись.Требапростобутисамимсобою,якнашювіляр—ВолодимирРізун.Щировітаютебе,Володю,зювілеєм! Ідякуюдолі,щонаші

стежкизновузійшлися,тепервжеуквазікреативнійцаринісо-ціальнихкомунікацій,детвоєлідерствоєнезаперечним…навітьдлятихсамихскептиків.

7 грудня 2016, Чикаго, США


118


119

Владислав МИХАЙЛЕНКО

МНОГІЯ ЛІТА ВАМ, ПАНЕ ДИРЕКТОРЕ!

ЗВолодимиромВолодимировичемяпознайомився2003року,колиприйшоввлаштовуватисянароботудоІнститутужурналіс-тики.Хочайіснуютьрізніпоглядинате,наскількиправильнимєпершевраженняпролюдину,алевмоємувипадкувоно,якяпо-тімпереконався,булодоситьоб’єктивним.Незважаючинате,щоцебувпонеділок(ацьогоднявбудь-якогокерівникавеличезнакількістьнагальнихпитань,якітерміновопотрібновирішити),вприймальнібулобагатолюдей,якіочікувалисвоєї чергинаприйом до директора,ВолодимирВолодимирович з великимзацікавленнямдетальнорозпитувавменепронауковізацікавлен-ня,проте,наскількиядобреобізнанийзтехнічнимизасобаминавчанняічимаюдосвідроботивзасобахмасовоїінформації.Почувши,щоянависокомурівніволодіюкомп’ютерноютех-нікоюімаюкількарічнийдосвідвикладацькоїроботийпрацівЗМІ,ВолодимирВолодимировичзнеприхованимзадоволеннямсказав:«Тодімивасберемо».Почутицісловадляменебулоне-абиякоюрадістю,аджеяніколинавітьнеуявляв,щобудупра-цювати у славетномуКиївськомунаціональномууніверситетііменіТарасаШевченка.Таксклалося,щосвогочасуменідоручиликерівництвопракти-

коювІнститутіжурналістики,ацейвидроботипотребуєпостій-ногоузгодженнябагатьохпитаньізадміністрацієюІнституту,ізкерівникамиЗМІ,депрактикуютьсянашістуденти.Частоціпи-

Михайленко Владислав Миколайович,доценткафедримовитастилістикиІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук.

таннянеобхіднооперативновирішувати,інезавждивонибуваютьпростимизорганізаційногопогляду.АлеколибянезвертавсядоВолодимираВолодимировичаіякимбизавантаженимнебувйогоробочийграфік,вінзавждидопомагає,даєслушнуйкориснупо-раду,аякщопотрібно,тойзателефонуєдоЗМІ,щобнашістудентимоглипройтипрактику.Аджепрактичнапідготовкастудентівза-вждивполізорудиректора.ВітаюВолодимираВолодимировичазнагодийогоювілею,зичу

щастя,здоров’я,творчоїнаснаги.МногіїлітаВам,панеДирек-торе!


120


121

Віктор НАБРУСКО

ТОЙ, ХТО МОДЕРНІЗУЄ ЖУРНАЛІСТСЬКУ ОСВІТУ

АвторськіпрограмиВолодимираРізунанаУкраїнськомурадіо,яківиходиливнаціональномуефіріпонаддесятьроків,цепредметокремогодослідженнящодостановленняжурналістськоїлаборато-рії,вякійпоєднувалисявисокийтеоретичнийрівеньпрофесоратамолодечийдухстудентства.Часдочасудолучавсядоцьогопроцесуіяякекспертабокерівникустанови—президентНаціональноїраді-окомпаніїУкраїни.Адміністраціякомпаніїпрактичноневтручала-сяупроцесвиробництваконвергентноїпрограми«Правонаслово»,яказаймалачималийобсягвечірньогоефіру.Мипогоджувалилишетематичнінапрямитазабезпечували інженерно-технічнукомпо-нентутехнологічногопроцесу.Ведучими,редакторами,репортера-мипрограмибулистудентиІнститутужурналістики,аначоліцьогоколективустоявВолодимирРізун,якийдіявзапринципом«роби,якя».Проблематика,щопорушуваласяупрограмах,буланайрізно-манітніша—відвисокоїполітикидозвичайнихжитейськихісторійталюдськихпотреб.Робилосяцеаргументовано,водночаслегкотаневимушено,як івимагаютьзаконикомунікації.Одногоразуобговорювалипитанняпроетикуміжособистісногоспілкування,іми,впрямомуефіріпісляґрунтовноїнауковоїдискусіїнавколоморально-етичноїпроблематики,перейшлизВолодимиромРізу-номна«ти».Звичайно,таквимагавсценарійпрограми,алецебулареальнакартинказжиття,зробленотобулонештучно—красиво,

Набруско Віктор Іванович,доценткафедрителебаченнятарадіомовленняІнститутужурналістикиКНУіменіТарасаШевченка,кандидатполітич-нихнаук,секретарНСЖУ.

ефектно,щиро,хочайпередмільйонноюаудиторієюрадіослуха-чів.Післяцьогонашівзаєминивийшлизамежіділовоїспівпраціісталиприятельськими.ПрофесорВолодимирРізуночоливІнститутжурналістикипісля

стрімкоїкар’єринауковця-дослідника,алезаплечимавіннемавналежногодосвідупрактичноїроботив інформаційнійсфері,защойомудокоряликонсерваторимедійноїгалузі.Абинабутипо-трібногодосвіду,успішнийнауковецьтамолодийадміністраторпішовуреальневиробництво івзявсянезаавторськуколонкувпрестижномутижневику,азануривсязісвоєюкомандоюускладнезтехнологічноїточкизорурадіовиробництво.Саметодірадіомов-ленняставалопрообразоммодернихмультимедійнихплатформзпрямимиефірами, інтерактивами,бліц-інтерв’ютаживимспіл-куваннямчерезтрадиційнурубрику«народниймікрофон».Ісьо-годні,колиспостерігаю,якросійські«медіа-остарбайтери»запо-лонилинаціональнийтелерадіоефір,поводятьсязверхньо,пихато,по-менторськи—меніпригадуютьсяпрограминаУкраїнськомурадіопрофесораВолодимираРізуназйогомолодимколективом.Підготовленітіпередачібулисучаснотамайстерно,негіршевідзаїжджихмосковськихгастролерів,тащейунеповторнійукраїн-ськійестетичнійоправі.Творчакомандащорічнооновлювалася,приходилиновістуденти,виникалинесподіванісоціальнітако-мунікаційнівиклики,але ідея,якумиразомсформулювали,за-лишаласянезмінною—інформаційнийпродуктмаєвідповідатинайвибагливішимзапитамаудиторії,програмамаєбутирозумноюізорієнтованоюнаукраїнськіцінності.Такіпередачіневипадалиіззагальногоконтекстуінформаційноїполітикинайпотужнішогонаціональногомовника—НаціональноїрадіокомпаніїУкраїни,навітьбільше—вонипосідаливисокірейтинговіпозиції.Післясерйознихтворчо-виробничихстудій,якіпройшовВо-

лодимирРізуннаУкраїнськомурадіо,вінставумедійнійсферісвоєюлюдиною,щодужеважливодлякерівникаІнститутужурна-лістики.Дотогож,вінгостровідчувзсерединипроблемивінфор-маційнійсфері,щодопомагаєйомустратегічнобачитипідготовкужурналістськихкадрів.Нелегкодолатистереотипивчутливій


122


123

освітянськійсфері,де,зодногобоку,завждиєприхильникиака-демічноїуніверситетськоїпідготовки,азіншого—домінуютьпід-ходи,якіабсолютизуютьлишепрактичнінавички.Знайтизолотусерединуінезагубитисяувиріновітніхкомунікаційнихтрендів,якіпостійно змінюються,реагуючинасоціально-технологічнівиклики—цезначноюміроювдаєтьсяІнститутужурналістикитайогокерівникові.ЗаостаннідесятьроківІнститутперетворивсяунайпотужнішубазупідготовкикадрівдляінформаційноїсфери,деготуютьфахівцівнелишегазетно-журнальних,радіотелевізій-нихспеціальностей,айоператорівтелебачення,звукорежисерів,рекламістівтапіарників.Ми були свідками, як непросто розширювалися освітньо-

науковімежітрадиційного,капітальновибудованогозапартійно-радянськимилекалами,колишньогофакультетужурналістики, іскількибнелуналодеколикритикизрізнихбоків,будемовідвер-тимитаоб’єктивними—ВолодимирРізунперевівжурналістськуосвітувУкраїнізрадянськихнаєвропейськірейки,хочапопередуще,звісно,багатосерйозноїпраці.Зробленонайголовніше—сфор-мованізасадничіпринципипідготовкимедіафахівцівнанайближчуперспективу.Командареформаторівдовелапотрібністьнагаль-нихзмінпередвладнимичиновникамирізногокалібру—Інститутжурналістикитрансформованодоміжнародногорівня,тутзапо-чатковуютьсяновівідділення,спеціальності,розширюєтьсябазабакалаврськоїтамагістерськоїпідготовки.Зацимкропіткатана-полегливароботазпідготовкивисокоякіснихнауково-педагогічнихкадрів,яких,нажаль,хронічнобракуєнашійосвіті,зізміцненняматеріально-технічноїбазивумовахпостійногодефіцитукоштів.НовийобразІнститутужурналістики,щокардинальнозмінивсяостаннімироками,вийшовнаміжнароднуарену,ставфлагманомвітчизняноїосвіти,цевтілення ідейпередусімвідданогосправіВолодимираРізунатайогоколег.Яктаксталося,щопростийхлопецьзпровінційногоБахмача,з

робітничоїродини,безвпливовихродичівтазнайомихтакстрімкоіпотужновибравсянависотинаціональноїосвіти,тащейутакійспецифічнійцаринілюдськоїдіяльності,якжурналістика.Спочат-

куфілологічнийфакультет,потімвикладацькапрактика,роботанадкандидатською,адаліопануванняпредметановітніхкомп’ютернихтехнологій,докторантськедослідженнязмоделюванняредактор-ськихсистемвновітніхумовахсоціально-економічнихтрансфор-маційнезалежноїУкраїни.Ізрештою—директорствовІнститутіжурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Певно,щозорітаксклалися,доляусміхнуласяіБожаласкабуланаце.Протезаусімциміважка,повсякденнапрацятаприсутністьпоручоднодумців,ріднихлюдей,справжньогодругавнайважчихситуаціях—дружиниТоні,славнихсинівСашкайАрсена.Це,безсумніву,найдорожчийскарбВолодимираРізуна,найбільшапідтримкавжитті,найсерйознішійогомотиватори.Ащеоднимзвагомихтаоб’єктивнихчинниківуспішноїкар’єриювіляраєтяглістьтрадиційфакультетужурналістикитайогоприродньо-гопродовження—Інститутужурналістики.ВолодимировіРізунувдалосязколегамизберегти,розвинувши,всінайкращінабуткипопередників.ОсобливоцестосуєтьсяепохиДмитраПрилюкатаАнатоліяМоскаленка,вякійжили іпрацювалилегендарніосо-бистості,різнілюди:теоретикитапрактики,частодоволінезручнідлякерівництва,алеякі,всіразом,єтворцяминашогонинішньогоінформаційноголандшафту.Миживемовепохуважкихсоціальнихпотрясінь,поруйнова-

нихморально-етичнихпринципів,пошматованогонаціональногомедійногополя,депануютьсумнівніжурналістськістандартийзагубивсяукраїнськийдух.Длялюдей,якіформувализасадина-шоїдержавності, вболівають занаціональну ідею—ценепро-стічаси.Середтакихнебайдужих,якіпідтримуютьзверненнядовладидієвореагуватиназагрозинаціональномуінформаційномусуверенітету,гострополемізуютьвпублічномупросторіщодопрі-оритетівосвіти,борютьсязастановленняжурналістськоїгалузіякпотужного,самодостатньогофеноменадемократії—директорІн-ститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,професорВолодимирРізун.Уньогобагатоідей,вінромантикіреалістусвоємусвітіпереконаньтамрій,зтакимилюдьмицікаводружитиіпрацювати.


124


125

Майя НАГОРНЯК

СВІТЛИНИ ЖИТТЯ

…Часдочасупереглядаюсвоїфотоальбоми…Благословеннабулапора,колизнімкувалинафотоапарат-мильницю,тодібіглиздавалиплівкувпроявкутадрукування…Трохизадовготовсевиходило,затетакізнімкилишилисянавсежиття.Цімаленькіфототвориживутьсвоїмжиттям—незалежатьанівідпримхізтехнікою,анівідпримхізелектрикою,анівідчогосьіще.Разпораздивлятьсянанасзісвітлинлицянайдорожчих,найрідніших,найближчихіначезапитують—авищепам’ятаєте,яктобуло?..Іцяфотографіятежзапиталаменепроминувшину...Япам’ятаютапам’ятатиму,скількижитиму...Тоєподіяужедесятирічноїдавнини.12березня2007рокуста-

лосядовгоочікуване—язахистилакандидатськудисертацію.Доцього славного дняйшла довгих 11 років.Булапереконана—сказатипутнєсловопрорадіожурналістикумаєправолишеталюдина,лишетойжурналіст,якийсамскуштувавцьоговодночассолоноготасолодкогохліба.Вважалазанеобхіднездобутирізно-плановогорадійногодосвіду:тількишляхомзіставленняйпорів-няннярізнихпрактикможнабодайтрішкинаблизитисядоістинийзрозуміти,щожтотаке—радіо.Тож,малачестьпопрацюватитривалийчасінаНаціональномурадіо,івУкраїнськійслужбі«Ра-діо«Свобода—Радіо«ВільнаЄвропа»,інаРадіо-РОКС,інарадіо«Супер-Нова»,інабарикадномурадіо«Чеснахвиля—НАРТ»таінших.Кожнарадіостанціяменібулапо-своємуцікавою!Скуштувавшиповноюміроюрадіожурналістськогохлібаінавіть

набившисобіоскомину,вирішилаприйтидоаудиторії,щобпередати

Нагорняк Майя Володимирівна,доценткафедрителебаченняірадіомов-ленняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук.

студентамсвоїзнаннятауміння.УцьомумененезміннопідтримувавмійУчитель—ВолодимирВолодимировичРізун.Учасимогона-вчаннявІнститутіжурналістикипанРізунвикладавунасдисципліну«Літературнередагування».Пам’ятаюйдосійогопророчіслова:«Людидобрі,дебвинепрацювали—угазеті,нарадіочинателебаченні,пильнуйте,ЩОвипишетеіЯКвипишете.Бодлявасцечерговийматеріалабосюжет,адлячитача,слухача,телеглядача—цілежиття.Тому,підготувавшиматеріал,перечитуйтейогощеразіщераз,дбайтепрокожнеслово.Ініколинедумайте,щовхопилиБогазабороду».Часлетів—япоринулаувикладацькуроботу.ВолодимирВо-

лодимировичнаполягав,щобяписаладисертацію.Вінповсякчасзауважував,щолюдинабезученогоступенянеможевикладатиувищійшколі.Непогодитисяізцимбулонеможливо.Іякменіневимовнотяжкотовседавалося,зналилишевінімій

науковийкерівникЮрійПетровичЄлісовенко.НепростодавсяперехідвідвиснажливоїбагаторічноїпрактикиупрямомуефірінарадіодопочастимонотонноїдослідницькоїдіяльностівІнституті,бібліотеці,архіві.Відчуваланеабиякітруднощізформулюваннямдумок,висловленихудисертації.Бопогодьтеся—однаріч—топроводитиінформаційніпрограми,азовсімінша—здійснюватидо-слідження.Матеріалів,зібранихзаодинадцятьроків,назбиралосячимало,щебільшебулодумок,аотяктовсеподативнауковомустилі?!Отучімбуладляменезагадка!ВолодимирВолодимировичзавшенаголошував—неквапся,бо

тиєлюдиноюзвиробничого,такбимовити,цеху,зважуйкожнеслово.Інедумай,щопубліцистика,тонедопустимодлядисертації,адженашажурналістськасправаіє,власне,публіцистикою.ІзБожоюпоміччютазавдякиспівпрацізВолодимиромВоло-

димировичемтаЮріємПетровичемдисертацію«ІнформаційнемовленняНаціональноїрадіокомпаніїУкраїни:сутність іструк-тура»булопокладенонастілдиректорові.Тойчитавїїдовгенько.Як заразпам’ятаю.Грудень 2006року.Учитель,прочитавши

моюдисертацію,сказав,щоможнадопуститироботудозахисту,алезаумови,якщобудедоопрацьованийпідрозділ,пов’язанийзісторіографією.Ціслушнізауваженнясталидляменезаледвене


126


127

шоком.Оскількинатойчасяглибоковідчувала,щовиписаласяйвичерпаласядосамісінькогодна...МенійтутпростягнулирукудопомогиВолодимирВолодимировичіЮрійПетрович.Мищеразретельнопереглянуливсюдисертаціюідійшливисновку,щотакиісторіографіїзамало.Довелосянапружитисяідописати.Десьнаприкінцігрудня2006рокузайшладокабінетуВолоди-

мираРізуна.—Нутощо?Подужалитускелю?БудемоплануватиВашзахист

десьнаберезень,—сказавдиректор....Відхвилюванняянемогланічогосказатиувідповідь,атільки

знітиласяйзаплакала...12березня2007рокувідбувсязахистмоєїкандидатськоїдис-

ертації.Щеоднускелювжиттібулоподолано.ЯкжеядякуюВо-лодимировіВолодимировичуРізуну,щопідчасцьоготривалогойболісногосходженнянаскелювінпростягувавменісвоюруку......Асвітлинаіззахистуоселиласянавічновмоємуфотоальбомі.

Колиястанустаренькоюбабусеюіматимувнуків(дайБоже,до-житидотихчасів!),мибудеморазомрозглядатифотографію,іяізтрепетомзгадуватимуім’ясвогоУчителя—ВолодимираРізуна.

Валентина НЕЧИТАЙЛО

СПОЧАТКУ БУЛО СЛОВО. «ПРАВО НА СЛОВО»

Коликерівництво«Променя»повідомиломенепроте,щоябудупрацюватинапостійнійосновіуновійпрограмі«Правонаслово»,якувестимедиректорІнститутужурналістики,професорВолоди-мирРізун,відвертокажучи,янедужезраділа.Замоюбагаторічнуроботунарадіоямалачіткеуявленняпроте,якважковестиподібніпрограми(ямаюнаувазіживеспілкуваннязіслухачами),іпроте,щолюдина,яканемаєдосвідуроботипередмікрофоном,наврядчизможевеститакіефіри,аякщозважатинаусіпереліченірегалії,тоівчитисянічомунебуде.ПершезнайомствоізВолодимиромРізуномійогопершийефір

повністюзмінилимоюдумку.Достудіїувійшлалюдина,якапри-йшлавчитися(якнедивноцезвучить)новійсправі.Нівякомуразінеможнадумати,щонашістосункибулиякувчителяйучня,алеярозуміла,щобудь-якімояпорадачизауваженнясприйматимутьсяізвдячністю,аневикликатимутьобразу.Запонад10років,якімипопрацюваливоднійпрограмізпаномРізуном,віндивувавменещенераз.Його«Творчамайстерня»буланасправдітворчоюлабора-торією.Унійнебуло«метра»,небулодиректора,професора.Булирівноправністосунки,тепла іпліднаспівпрацяміжстудентамиістаршимиколегамипоцеху—ведучими.Передатисловамитуатмосферу,якапанувалавапаратнійісту-

діяхпідчасефірів,неможливо.Інодіздавалось,щовінрадіє,якдитина,усімжартам,вигадкамйідеямстудентів.Складалосявра-ження,щонашакоманда—однавеликародина,начоліякоїстояв

Валентина Нечитайло, звукорежисер«Променя».


128


129

У студії перед ефіром Володимир Різун та Валентина Нечитайло

Учасники «Творчої майстерні на «Промені» вітають її засновника з ювілеєм

люблячийівсерозуміючийбатько.Вінхвилювавсязастудентів,якіробиливключеннязрізнихлокацій:колистуденткаЛесяКлецькоробиларепортажізЛисоїгори(ітакебуло),колистудентисамо-стійноробиливключеннязвипускноговечораоднієїзкиївськихгімназій.Абоколистудентипрацювализ іншоїстудії«Праванаслово»іставилигостямсвоїзапитаннятанавітьвступалиусупер-ечкиізгостями,відстоюючивласнудумку.Булипрограми,наякихВолодимирВолодимировичвиходивзістудії,сідавпоручзімноюзарежисерськийпультідозволявстудентампрацюватисамостійно.Мипрацювалинадвістудіїодночасно, івмененемаєслів,щобпередати,якоютворчою,веселоюідружньоюбулавнихатмосфера.Діапазонгостей,якіпобувалинаефірах«Праванаслово»,вра-

жає,—політики,вчені,лікарі,представникицерквитасиловихвідомств,вуличніповії(ітакебуло),—усівониотримувалисто-відсотковеправонаслово.Майженакожномуефіріменідоводи-

За лаштунками «Творчої майстерні». На фото Інна Бєлінська, Володимир Різун, Валентина Нечитайло (зліва направо) і студенти (у першій та другій студіях «Променя»)


130


131

лосявибачатисьпередслухачами,якінедочекалисясвоєїчергипоставитисвоєзапитаннявефірі,поспілкуватисязгостямиабовисловитисвоюдумкузприводупорушеноїтеми.Занегласнимиправиламирадіоефірів,годиннапрограмаповинна«розбавлятися»музичнимипаузами,найчастішенамдоводилосявідмовлятисявідних,оскількителефон«розривався»віддзвінківдодзвонювачів.Середбагатьохрубрикпрограми«Правонаслово»основноюбула«Народниймікрофон»,якавмикаласязпершиххвилинпрограми.Мікрофонставсправдінародним».

Підсумовуючи,яможусказатитількиодне—якбименезапитализараз,хтоізжурналістівсучасностівизначивсвоєюпрацеюрозви-токсучасноїукраїнськоїжурналістики,тосередкількохвідомихіменпершимябиназвалаВолодимираВолодимировичаРізуна.Панедиректоре,зювілеєм!!!

Богдана НОСОВА

НАУКА ТРЕТЬОГО ТИСЯЧОЛІТТЯ

Колипереходиш із аспірантури до викладання у рідних сті-нахІнститутужурналістики,змінюєтьсявсяпоняттєваматриця.Умене,наприклад,посталонелегкепитаннявибору.Щоправда,час іобставинизробилийогокласичночітким:«Enten — Eller».Теоретично—вдячнаТворцю,атакожзасновниковійкласиковіекзистенціалізмуСеренуК’єркеґору.Практично—ядісталаурокивіддиректораІнституту.Спасибізаїхповчальнийзміст.Наука,студенти,конференції,викладачі,колеги—доляйсуть

йогощоденнихклопотів.Змінастандартіввикладанняінавчання,великамета—привеститеоріюіпрактикужурналістикиузрозумілеінтелектуальнерусло.Позатим,десьберетьсячасспрямовуватисилумолодоїенергіїстудентствавдіалогізовануформудуховногозростання,відчуттяналежностідоподій івчинків,тут ітепер,ущоденнійстрімкійукраїнській історії.ЙдетьсяпроВолодимираВолодимировичаРізуна.Професордопомігменіадаптуватисявсучаснихкомунікаційнихстратегіях,зрозуміти—вчомуперевагиінедолікиглобалізованоїмістифікаціїйоптимізмуєвропейськихнауковихшкіл.Уменещезанадтокороткаакадемічнаісторія.Алезавдякиза-

гальномуінститутськомуспрямуванню,якезавждивідчутневна-уковихпрагненняхіздобутках,комунікативнихпрактикахдиректо-ра,ярозумію,щотребавмітибачитигоризонт:той,якийзникаєпринаближенні.Тобтовиводитиамбітніпланизамежіскороминущих

Носова Богдана Миколаївна,доценткафедрисоціальнихкомунікаційІн-ститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатнаукізсоціальнихкомунікацій.


132


133

успіхів,часом,кимосьзапрограмованих,невдач.Моєзавдання—нестиякіснудобрунаукутим,хтоцьогохоче.Мудрістьідосвідвченогозавждиєтимбагажем,щолегкопро-

читуєтьсяудіяхтарішеннях.Алетехнічнийрайдерзавтрішньогоднявимагаєбезпрограшноїкартивколодіпроблемінесподіванок.Ниніважкоконвертуватихаосстрімкихсуспільнихзмінулогікупростихчастиннаполінауки.ТомуйсловаподякиташаниВоло-димировіВолодимировичузажиттєвіурокивиборутаакцентивкомунікаціїнатому,щоробитьлюдинусильнішоюірозумнішоюпонадпусткоюбуднів.Сьогоднімодноговоритипронауковівекторитретьоготися-

чоліття.Уцьомуключіменінеодноразоводоводилосябачити,якВолодимирВолодимировичпереконувавпартнерівзісвітовихуні-верситетівспівпрацюватиз Інститутом.Якийцетрудпритому,колиукраїнськівиші«відсутні в системі миттєвої ідентифікації, що є частиною масового наративу на Заході».Зприхильністюдометафоричногомовленняхочупростопо-

бажати,щобдобрізерна,якіпосіявпрофесорВолодимирРізун,зійшликрізьстрахтабайдужістьнерозсудливоїдійсності.Здоров’яВам іщасливогожиттявнауці,вродині,вколідрузівтаодно-думців!

Айдемір ОКАЙ

ЩАСЛИВИЙ ЗНАЙОМСТВОМ

ПрофесорВолодимирРізун—першийукраїнськийнауковецьугалузімасовихкомунікацій,зякимямавчестьпознайомитися.МибулиучасникамиміжнародноїконференціїтаіншихнауковихзаходівуСтамбулітаКиєві.Мидомовилисяпроспівпрацю,іВолодимирРізунзапропону-

вавменіспільнопідготуватидокументпронашуможливунауковуспівпрацю,запросившидоУкраїни.Підчасроботинаддокументомябачив,зякоюретельністюйвідповідальністюВолодимирРізунставитьсядокожногослова,кожногорядка,домагаючисьйоготочності.ПеребуваючивІнститутіжурналістикиКиївськогонаціональ-

ногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,якийочолюєВолодимирРізун,явідчувувагуігостинність.Ямавзмогуспілкуватисятакожзістудентами, іможувідзначити їхнювисокупідготовленістьйумотивованістьдонавчання.Ящасливий,щомаючестьбутизнайомимзВолодимиромРізу-

ном.Бажаюйомущасливого60-річчятауспіхівуйоговважливійпраці!

Окай Айдемір,деканфакультетужурналістикиСтамбульскогоуніверситету,докторнаук,професор(Туреччина).


134


135

Ігор ПАРИМСЬКИЙ

КРОКИ ВІД МРІЇ ДО МЕТИ

ЗВолодимиромВолодимировичемРізуномявступивдосла-ветногоШевченковогоуніверситетуводинрік.Навчалисьмивжовтомукорпусі,аленарізнихфакультетах,ішляхинашімайженеперетинались,хібащояприходивкількаразівугуртожитокдофілологів,деводномублоціжилиВолодяРізунімійтовариштаодногрупникпоробітфакуВолодимирСалига.Тобулискладні,алещасливірокистудентствадлякожногознас.ЯзалишивсяуКиєвінаДержтелерадіоУРСР,аВолодимирРізун

поїхавдоКіровоградаіпішоввикладацькимистежками,алемріязюнихроківзайматисяжурналістикоюнепокидалайого,боз12-тироківВ.В.Різунвжебувюнкороммісцевоїрайонноїгазети.Ідивлячисьзсьогоднішніхреалій,ми інколижартуємозним,щонашжурналістськийшляхістажрозпочавсядужедавно.Алемріїібажаннявтілюютьсявжиття,колидоцьогопрагнеш.

ІВолодимирРізунповертаютьсязКіровоградадоКиєва,девінпродовжуєсвоютрудовудіяльністьнафакультетіжурналістики.ТаміпереплелисьнашішляхиуспівпрацінарізнихкафедрахА.З.Мос-каленка,В.А.Качкана.Мабуть,малохто знає,щоВолодимирВолодимировичрано

втративсвоїхбатьків,ісвоюсім’юпіднімавсамнаноги,поневіряв-сяпочужихквартирах,ростивздружиноюдвохсинів,азарплатибулимізерні,тайрозвалкраїнипринісекономічнівипробування.Доситьзгадати,щоу1992–93рокахдоцентодержувавзарплатудва

Паримський Ігор Святославович,завідувачкафедрисоціальнихкомуніка-ційІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,докторнаук ізсоціальнихкомунікацій,заслуженийжурналістУкраїни.

долари,професорп’ять,апроасистентайгодіговорити.Багатохтопішовупрактичнужурналістику,ботамфінансовобулокраще.ВолодимирВолодимировичпоставивчіткопередсобоюдвістра-

тегічнімети—стативченим-журналістоміжурналістом-практиком.Спочаткукандидатська,потімдокторська,азгодомвже і за-

відувачкафедри,іколектив1999рокуобравйогодиректоромІн-ститутужурналістики.ПаралельноважкажурналістськароботанаУкраїнськомурадіоудвохпрограмахупрямомуефірі,щоє«вищимпілотажем»длятеле-радіожурналістики.Ісьогодніціпередачіжи-вутьвефірі,адесяткистудентівзавдячуютьВолодимировіРізунузаможливістьдолучитисьдопрактичноїдіяльності.Ну,ащождолюдськихякостей,тодехтодорікаєВолодимирові

Володимировичу,щоначедужем’який,невмієгрюкнутикулаком,«щоббоялись».Ні,ценейогостиль.Принциповість,вимогливість,наполегливість—цетак,аленаосновіпринципівпорядності,за-гальноїкультури,професійноїтакорпоративноїетики.Аотпри-йтинадопомогу,порадити,допомогтиколезі,навітьфінансово,ускрутнухвилинузостанньоїкопійки—цесправдітак.Щождоосновноїроботи,тозчотирьохкафедрвІнститутіста-

лодесять.Двіспеціалізованіради,доктори ікандидатинаукнелишезКиєвапрацюютьвІнституті,айзіншихрегіонів,щодаєможливістьдотримуватисьбалансушкілтаінтересівуцариніжур-налістськоїосвіти.Чималойсамвиховавмолодихучених,—якщонавітьподивитисьнасьогоднішнійдень,тоуВолодимираРізунанайбільшеаспірантівідокторантів.Щодозарубіжнихзв’язківІнституту,тотутвінтеждоклаврук,

незвертаючинадокоризаздрісників,бобезтіснихконтактівзєв-ропейськимивишаминеможнауспішнорухатисьвперед.Подвійнідипломи,стажуваннявикладачів іаспірантів,«гостьові»профе-сори—всецесталоможливимзавдякинаполегливостідиректораІнститутужурналістики.Хтосьз«друзів»прочитаєіскаже,якПаримськийспіваєреля-

ції,—хочутакисказати:чибулипомилкиупрофесораРізунаВоло-димираВолодимировича?—Так,якукожноїлюдини,якапрацюєішукаєефективнихшляхів.Чибуливонисуттєвими?—Звичайноні!


136


137

Іщеодиннюанс—ВолодимирВолодимировичлюбитьпрацю-ватиназемлісвоїмируками,ацезавждипозитив,іщедроприго-щаєфруктамиколег.Особливоцемивідчуваємопідчасвступнихкампаній,колидоводитьсяпрацюватипо12годинібільшенадень.Самецярисащедростівизначальнаувсіхйогодіях інамірах.Ащодоювілейноїдати,тохочузісвогодосвідусказати,щов60жит-тялишепочинається.Тохайнаступні60будутьщедриминановізвитяги,нащастя,надоброінахорошихдрузів.

Віктор ПАСАК

У НАДІЙНИХ РУКАХ

Вірте—невірте,аВолодимирВолодимировичщойнозасвітивсясередвступників!..Щоправда,цьогоразунеякогосьавторитетноговишу(цевжепозаду),анеменшповажногосеред«солідняків»(завіком)клубушістдесятників…Якнестримнобіжитьчас!Щенібивчорасумноїлистопадової

днининазламітисячолітьмипровеливостаннюпутьпершогодиректораІнститутужурналістикишевченківськоговишу,засно-вникасучасноїукраїнськоїжурналістикиАнатоліяЗахаровичаМос-каленка.Якмиразомзнимраділиновимстінам,детодівжесімроківзавдякийоготитанічнимзусиллям(ізасприянняпершогоПрезидентаУкраїниЛеонідаМакаровичаКравчука)навчалосьновепоколіннятелерадіожурналістів,газетярів,деменінеразвипада-лосправжнєзадоволеннявручативипускникамдипломивишу(інавітьріднійдоньціЮлії),спілкуватисьзВчителемуКиєвітазакордоном,очолюватипаралельнітелерадіожурінаВсеукраїнськомуфестивалі«Калиновіострови»наХерсонщині…ОсиротілийІнститутпонадмісяцьбувбезкерівника.Іколидо

йогокермастав43-річнийВолодимирРізун,вчорашнійзавідувачкафедриІнституту,якприскіпливо,якобережнооцінювалийогоколегиістуденти!Чизможевінпіднятисвоюпланкудорівнясво-гознаменитогопопередника іколицестанеться?Пригадую,як2000-горокузгостроюкритикоюновогокерівникавиступилавпресіодназістуденток.Несприйняла,чинезрозумілавонайого

Пасак Віктор Володимирович,випускникфакультетужурналістики1966року,заступникголовиКиївськоїорганізаціїНСЖУ,заслуженийжурна-лістУкраїни.


138


139

позиціїщодостудентськоговільнодумства.Мовляв,«думай,якхо-чеш,ависловлюйся…»ІбороньБоже,щобстудентвжеодночасноіспівпрацювавзякомоськаналомчизгазетою…Незнаю,чизнайомивсятодіВолодимирВолодимировичзцими

тезамивойовничоїавторки(яка,доречі,черезрік—2001-го,закін-чилазвідзнакоюІнститут)ічималавонаякісьпідставидоподібнихміркувань,алевменесьогоднінемаєнайменшогосумнівувтому,щонаш«шістдесятник»обравправильнийшляхігіднопродовживтрадиції,якізапочаткувавАнатолійМоскаленко.Скількимоїхспів-робітниківзрідноїКиївськоїдержавноїтелерадіокомпаніїотри-малидипломиІнституту,яккажуть,безвідривувідвиробництва!ТахібатількизКДРТРК?АскількистудентівщорокупроходятьвиробничупрактикунелишевУкраїні,айзакордоном.УПольщі,Німеччинівонивжепрактичнопрописані.Де,доречі,регулярночитаютьлекціївикладачікиївськогоІнститутужурналістики,середнихісамдиректор.Іщедотрадицій,якізапочаткувавнашмолодийювіляр.Скіль-

кикнигспогадівпровикладачівфакультетужурналістики,йогоочільниківпобачилосвітзініціативиКиївськоїспілкижурналістівзапідтримкиІнституту—проВолодимираРубана,ДмитраПри-люка,ОлегаБабишкіна,АнатоліяМоскаленка,готуєтьсявиданняпроМихайлаШестопала,проводятьсявечорипам’яті,науково-практичніконференціїдоювілейнихдатпровіднихученихугалузіжурналістики.Тожвисновокодин—Інститутжурналістики,щойогонародив

АнатолійМоскаленко,унадійнихруках!Урукахновонародженого«шістдесятника»—ювіляраВолодимираРізуна!Зювілеєм,колего!

Ігор ПАСЛАВСЬКИЙ

ВЧОРАШНІ ТРУДНОЩІ ПРИЄМНІ У СПОГАДАХ, АБО ІСТОРІЯ ОДНОГО ПОДАРУНКА

ВацлавГавелякосьпринагіднозізнався,щоздеякогочасупере-ставпублічножартувати.Ясобітакоїрозкошідозволитинеможу,хочаколишнійпрезидентЧехіїєоднимізтихморальнихавтори-тетів,додумокякогонамагаюсядослухатися.Жартувавпублічновминулому,практикуюцейсьогодні.Якщоненаб’ювеликихґуль,смішитимуповажнетовариствоівмайбутньому.Алеоднасправафіґлювати,яккажутьунасвГаличині,серед

рівнихсобізавікомтастатусом,ізовсіміншаріч—колитвоїмислухачамиєвизнанівцариніжурналістикознавстванауковіавтори-тети,твоїнауковікерівникийконсультантитаіншіповажніособи.ПригадуюУжгород2000року.ВолодимирВолодимировичго-

ловуєнапідсумковомузасіданніпершоїнатеренахсонячногоЗа-карпаттянауково-практичноїконференціїзжурналістики.Деле-гатиконференціїзадвіпопереднідобидобрячевиговорилися:вофіційномуформаті—вденьтавнеформальному—увечірнійчас.Томуізапитання,іпропозиціїголови«провисають».Хтось,уни-

каючидискусіїтаобговорення,впівголосапідтримуєпропозицію,іншийпоспішаєзазначити,щопитанняслушнеіначасі.Вагаюсь:оживитирозмову,додатиїйперчиничистриматись.Уранці,количомусь,азрештою,відомочому,неспалося,всенібипродумав,словадібрав,перепадивінтонації,ритміпередбачив...Малоблю-дейповеселити.

Паславський Ігор Іванович,доценткафедриукраїнськоїпресифакультетужурналістикиЛьвівськогонаціональногоуніверситетуіменіІванаФранка,кандидатполітичнихнаук,директорвидавництва«ПАІС».


140


141

Апроте,зновутривалапауза.Зновуякесьзпитаньзависловповітрі,наукова спільнотавпертоне хотіла ворушитимізками.Скориставшисьслушноюнагодою,«підсумовую»роботунауково-практичноїконференції.Загаломтиххохмацькихмініатюрбулодванадцять.Щосьятамговоривпроте,якоднатендітнапанівпро-довжусієїконференціїдвомаполковникамиодразукерувала,авідомомульвівськомупрофесоровінаснивсявіщийсон,прозна-менитийбатярськийужгородськийресторан«Децаунотаря»таінші«приколи»,якібільшоючименшоюміроюсупроводжуютькожнунауковуконференціюіякізвідомихпричинзакарбовуютьсяупам’ятіспільнотинайдовше.Кожназтихмініатюрмоглаброзсмішитивідомихукраїнікомі-

ківізпопулярноїтелевізійноїпередачі.Професорсько-викладацькааудиторіянанихреагувалабільшніжстримано,зрідкалишедехтодипломатичноусміхався.Їхніпоглядибулискерованінапрофесо-раРізуна.Всіочікувалинайогореакції.РозвеселивВолодимираВолодимировичачитотретій,читочетвертийжарт.Вінтогонеприховував—щиророзсміявсяінавітьдотепнопродовживдумку.Напругаспала,кожнийнаступнийжартвикликавновухвилю

позитивнихемоцій.Почалисьобговорення,доповненняйкомен-тарі.Офіційначастинаконференціїплавноперейшлавнефор-мальнийдіалог.Своєчаснийдотепнийдоброзичливийжартнинієчастиною і

невід’ємноючастиноювсіхзібраньнауково-методичноїкомісіїзжурналістики,щорічнихзнаковихконференцій,круглихстолівтасе-мінарів.Мивільнівдумкахіповедінці,ботакийтонзадаєпрофесорРізун—палкийприхильниквлучнихдотепівтажартів.Защонашевсеукраїнськетовариствожурналістикознавцівйомущировдячне.Почуттягумору—вкрайважливарисахарактеру.Недармаж

американцітвердопереконані,щонаявністьпочуттягуморуєсвід-ченнямінтелектуальногопотенціалулюдини.ВолодимирРізунмаєвродженецепочуття.Заостанніхдвадесятиліттямизустрічалисьщонайменшепо

три-чотириразищороку.Упам’яті,здається,назавждизакарбува-лисярегулярнізасіданнянауково-методичноїкомісіївАлуштізїї

такимколоритниммісцевим«живчиком»—кримськимтатариномАлі,власникомекзотичноїкав’яренькипоблизупляжу;резонансніконференціївЧеркасах,наякихрозкривавсяорганізаторськийталантТетяниБондаренко;і,звісно,сходженнянаГоверлу.Воло-димирВолодимировичпідчасостанньоїакціїзалишивсявготелісамівідіменівсієїнауково-методичноїкомісіїпідготувавдоволісміливе,принциповеі,головне,своєчаснезверненнядоочільникапрофільногоосвітянськогоміністерства.Підчасбурхливогооб-говоренняйогонавечірньомуспеціальномузасіданніуменепро-майнуладумка:сьогоднінашаспільнотадвічіпідкорилавершину.Спочаткуцезробилагрупаздванадцятиосіб,азгодоміпрофесорРізун.Отлишемиподолалиреальнугору,авін—інтелектуальну.Аджетекстзверненнябувнаписанийтакчітко,по-діловому,ар-гументовано,бувтакимзмістовнимтапереконливим,щочленикомісіїодразуприйнялийогозаоснову,азгодомсхвалиливціломунавітьбезретушерськихправок.Життя,стверджуютьфілософи,складаєтьсяіззакономірностей

івипадковостей.Випадковості,солідаризуюсьвтомузФ.Енгель-сом,такожможутьбутиприємнимиуспогадах.Отож,професорВ.Різунсвяткуєсвій50-річнийювілей.Нафа-

культетіжурналістикиФранковоговишулегкийпереполох.Комусьтребаїхати,їхатитребасьогодніввечері,безвідрядження,тащейвирішитипроблемузквитками.Великіфакультетськіособивідря-джаютьмене,прощодізнаюсяпообіді.Заспокоюють:подарунокмипідготували,затобою—вітальнийадрес.Зізнаюся,терпітинеможуофіційноговітальногостилю.Ніколи

тихурочистихадреснеписав,невміюцьогоробитиі,головне,немаютакогобажання.Алецевласнетойвипадок,колихочешнехочеш—мусиштайгоді.Вженавітьвзявручкуйчистийаркушпаперу.Доголови«лізуть»

однілишпромовистітостиіжодної«тверезої»офіційноїфрази...Сталидокучатителефоннідзвінки:зновухтось ізмоїхамбітнихавторівчогосьтерміновопотребує,якасьавторкапроситьостанньоїмитізамінитифотонате,девоназафіксованаузначномолодшомувіці,апостійномузамовникові—Львівськійзалізниці—треба«на


142


143

вчора»зробитичерговийбуклетізбезпекирухупоїздів.Однеслово,майжетиповийщоденнийредакційно-видавничийритм.Утакихпатовихситуаціях,зазвичай,з’являєтьсярятівнадумка.

Ріднатеща,особатворчайобдарована,пишепрозуйпоезію,а,головне,якпрофспілковийактивістнауково-дослідногоінститутумаєчималийдосвіднаписаннявітальнихадрес.Дотогож,уТетяниАндріївнизаостаннійтиждень-другийязаробиваждвабонуси:перший—похваливїїзапублікаціюнацілушпальтувтижневику«Дзеркалотижня»,ідругий—кудисьїїзавізчипривіз.Тожтворчихїйуспіхів.Яккожна інтелігентнаособа,ріднатещапробувалавідтакої

честівідкараскатися—мовляв,незнаєювіляра,тайписатиїйвідіменівсьогоколективуфакультетужурналістики,м’якокажучи,незручно.Контраргументиявженеформулював—вистрілювавїх.Так,нафакультетісправдіпрацюютьтворчі,обдаровані,креативніособи.Дехтознихнавітьнеперевершений,алеписатитребасамеїй.Проювілярапоінформую.ЗтонурозмовиТетянаАндріївназро-зуміла,щовихідунеїодинйальтернативинемає—требаписатиітошвидко.Зчимвонавпродовжвідведеногочасуйсправилася.ДеканфакультетуМихайлоПрисяжнийтекстзредагувавісхва-

лив.Доофіційногозавершенняробочогоднязалишаєтьсящезпівгодини.Єдинаполіграфічнафірма,якамоглатодізабезпечитиякіснийцифровийдрукодногопримірника,розташованавмежахчасовоїдосяжності—хвилин20пішоїходи.Щоправда,спортив-ної…Доручаюцюмісіюнайбільшдовгоногомупрацівникові.Рівноо18:00вінтелефонуєіповідомляє,щовітальнийадресє,віддру-кованийдобротно—удвох(!)примірниках.Запідписомдеканабіжузвітальнимадресомуголовнийкорпус

університету.Десьпередсьомоювечорапідписую.Допотягаза-лишаєтьсящепонадтригодини.Можнаякщонерозслабитися,топринаймнізаспокоїтися.Добратисяспокійнододомуіготуватисьдопоїздки.Вечірпередвідрядженнямчомусьзавждимаєауруурочис-тостійнарядності.Прасуютьсясорочки.Якправило,білійодразудекілька.Два-трикостюми—длявибору.Припасовуютьсякраватки.Язаймаюсяулюбленоюсправою—доблискунапастовуювзуття.

Збираюсяупоїздку,вдомазадіянівсі—дружинаідвідоньки.Найбільшепереймаєтьсямолодша,Яринка.Щосьнагадує,пакує,рекомендує.–Подарунокмаєш,незабув?—запитує.–Маю,вподарунковомупакеті,щенеспакувавдосумки.Окре-

мойогоневезтиму,боречейобмаль.–Ащотидаруєш?—цікавиться.–Незнаю,подарункомзаймавсяфакультет.Подарунковийпа-

кетпринесливофіс.Здається,якасьневеличкакартинаіпляшка.Картинавиявиласянекартиною,акнижкою.Точніше,добре

ілюстрованимнацупкомукрейдяномупаперіфотоальбомомпідназвою«ЛичаківськийцвинтаруЛьвові».Авторицьогопроектуакцентували увагунамистецько-архітектурному ансамблінай-старішогоцвинтаряЛьвова.Збільшенийформатісправдіошатнеполіграфічнеоформленнядодавалокнизіурочистості.Алецвинтар...Накожнійсторінцінадмогильніпам’ятники.Ви-

шуканііскромніші,зпретензієюнаоригінальністьабозухиломдопомпезності.Незнаю,може,удеякоїкатегоріїфахівцівцінадгробніспорудивикликаютьякісьпозитивніемоції.Дляменецвинтарєпередусімцвинтарем.Ніурочистості,нісвятковості,ніемоційногопіднесеннявінневикликає.Чисуміснийцейальбомзювілеєм?Пляшкапристойна,алена«ювілейну»нетягне.Зновушок:ябезподарунка.Неконвертжедарувати?Вовчим

поглядомхаотичноозираюхатнійробочийкабінет.Сердитийдообуреннясамнасебе,щолишепідсилюєроздратування.Якмігнепоцікавитисьзаздалегідь,щопропонуютьменідаруватиколеги?!Принеслиподарунокорієнтовноочетвертій,ябуввофісідесьблизькопівнап’яту.Година-другащебула.Можнабулощосьдібратинавернісажіабовспеціалізованихподарунковихкрам-ницях.ПоглядзупинивсянатритомникуІванаФранка.Дрогобицьке

видавництво«Коло»гіднопрезентувалойогона«ФорумівидавцівуЛьвові».ПрофесорМихайлоШафетатакпристрасно,емоційноіпереконливотодінаголошував,щокожнаінтелігентнаособамаєпрочитатицейсконцентрованийтасфокусованийтворчийдоробок


144


145

неперевершеногоукраїнськогомислителявідпершоїідоостанньоїсторінки,бо«заглибиноюдумкиФранковідосінемаєрівних».Каюся—грішний.Зачас,щоминуввідФоруму,нетещоне

прочитавтритомникаФранка—невстигнавітьпогортати.Алецейнедолікобернувсянадобро:коженізтомівщезберігавзапахполіграфічноїфарбиіпервиннийшелестпаперу.Отож,подарунокє,великийФранкоситуаціюврятував.Кидаю

тритомникупакет,уКиєвіспакую.Дружина,засловамитещі,—до-машнійгеній,наполягає:«ДетивКиєвізнайдешвідповідніслужби,містадобренезнаєш,відстанівеликі»—іберетьсязапаковуватиподарунокнасвійрозсуд,тим,щоєвквартирі.Чую,дискутуютьізЯринкою,однаоднійщосьпропонує.Невтручаюсявцейпроцес:виявилиініціативу—хайдаютьсобірадусамі.Пляшкузмінююнавірменськийконьякрадянськихчасів,який

зберігавсяухатнійколекціїспиртнихнапоївзнезапам’ятнихчасівіпоходженняякогопояснитинеможу.Мабуть,хтосьпрезентувавтестю,може,батькові,зрештою—ценетакважливо.Головне,вінставчастиноюподарунка,хочабуврозлитийускромнупляшкузневиразноюетикеткоюінемавподарунковоїкартонноїкоробки.Дружиназвласноюініціативоювпоралась.Книгизапаковані

нелишепрофесійно,але і з естетичнихміркувань—добротно.Якіснийобгортковийпапір,якасьстрічка,швинепомітнопідкле-єніскотчем.ІзлишеВсевишньомувідомихпричинзапихаюцейтритомникупакетікладуйоговсумку.Кидаютудижужезгаданупляшку,берусумкуіздумкою,щощеніколизтакоюлегкістюнеїхавувідрядження,виходжуздому....Накиївськомувокзаліпануєособливаатмосфера.Їїможевід-

чутисповнаособа,яканепоспішає,вякоїчасунеобмаль.Київ-ськийвокзалзранкуживесвоїмритмом.Ацейритм—змінний.Інтенсивнийрухпасажиріввобохнапрямкахраптовозмінюєтьсянатимчасовевідноснезатишшя.Утакиймоментнавітьпобіжнийпогляднацентральнузалузгоридаєспонукальнуінформаціюдляроздумів.Колизалапорожня,подіївнійвируютьпопериметру.Ближчедовиходугрупуютьсятаксисти.Даліпоглядзосереджуєтьсянаймовірних«кидалах».Єквитковихсправмайстри,бодужевже

втаємниченопропонуютьщосьособам,якіретельновивчаютьгра-фікрухупоїздів.Аце,мабуть,кишеньковізлодії,бопоглядтакийоцінниймають—несконцентрований,абічний.Середнихєйпредставниціжіночоїстатімолодоговіку.Цікаво,вонитутдляпри-криттячипрацюютьзаіндивідуальнимпланом?Якщопоспостері-гативідстороненозастоличнимзалізничнимвокзалом—цікавийжурналістськийрепортажпідготуватиможна.Якдоцьогоніхтозколегдосінедодумався,ічомутаказдоровадумканезродиласьумоїйголові?Рукинедоходили?Ні,дуˆмки,власне,невиникало.Умоментзатишшяспускаюсяескалаторомуцентральнупро-

сторузалувокзалу.Меніназустрічлітнязгорбленабабусяледьтягненавізкусвійкрам:якісьторби,пакунки,арматурніпрути...Убоговдягнена,вонавикликаласпівчуття.Ятакперейнявся їїдолею,щовтративпильність.Колимипорівнялися,топочувсяглухийтакийстук.Значенняцьомуяненадавізамисленийвий-шовнаплощу.Якийльвів’янинвідмовитьсязранкувідгорняткасвіжоїзапаш-

ноїкави?Крокуюдоновозбудованогосучасногобудинкупоправо-мубоціплощі,уякомуоблюбувавкав’ярнюначетвертомуповерсі.Чергапередліфтом—назбиралосяосіб5–6.Прибиральниця

намагаєтьсяміжнамипротертипідлогу.Раз,другий,третій.Атодінесподівано,дивлячисьнамене,обурюється:«ЗВасщосьтече».Моївипадковісусідиякпокомандівідступилинакрок-дваіпри-тислисядостін.Отримавшипростір,витягуюпередсобоюрукузсумкоюіспостерігаю,якзнеїнеквапливоскрапуєвірменськийконьяк.«Яжзновузалишивсябезподарунка»,—перше,щопро-майнулов голові.Щож,безодногоВасиляобійдетьсявесілля.Алежні,яневідсебемаюпривітатиювіляра,авід іменівсьогоколективуфакультету...Притьмомкидаюсядосмітника,щозадвакрокивкуткуприміщення.Першимвиймаюпакетзкнижками,далі—вітальнийадрес.Пакетззовніужевконьяку.Краївітальногоадреса,щобуввіншійсекціїсумки,замокли.Аленеушкодженимвиявивсяуфайлідругиййогоекземпляр.Вітальнапапкатемно-коричневогокольору,тожслідинапоюнаніймалопомітні.Отже,подарункаостаточноневтратив.Книгидістаюзпакета.Сумку,витрусившивідзалишківскла,кидаюутойпакет.Чуюзаспиною:


146


147

–Акакприятнопахнєт,—констатуючи,кажеодинізмоїхсу-сідівпередліфтом.Найогословавсівідреагувалимовчки,аяперевівнаньогоба-

гатозначнийпогляд.Несусумкудокамерисхову.Вітальнийаркушупапцізамінююнанеушкоджений,тритомник

Франкаперепаковуювунівермазі«Україна»,валковідділіякогодокуповуюдобрупляшкусучасноговіскі.Далібуливітання.ПрофесорБогдановичзКримузаакцентува-

ла,щопривезлазпівостроваколекційневино.Яподумкизгадав,щоколекційнийконьяктежмавшансстатичастиноюподарунка.Зновукиївськийвокзал.Забираюсумкузкамерисхову.Нічний

фірмовийпотягдоЛьвованапівпорожній.Укупелишеодинсу-сід—начальникслужбикадрівЛьвівськоїзалізниці.Мизнайомівпродовжостанніхкількохроків.Обмінюємосякількомафразами.Рівень«втоми»унасрізний—яденьпровівнаювілейномуфуршеті,він—начерговихнарадах,ізякихледьвстигнапотяг.Якоїсьмитіменіздалося,щомійсусіднервує,збудженоякось

крутитьсявліво-вправо,заглядаєпідлавку...Наважуюсязапитати,щожйоготактурбує.–Запах,—відповідає,—щосьтакприємнопахне,ащо,неможу

зрозуміти.Щопахло,ярозповів,алепочастуватизвідомихпричиннезміг.ПроцюісторіюВолодимирВолодимировичдізнавсянаІвано-

Франківщинііззапізненнямумайжедесятьроків.Разомзіншимичленаминауково-методичноїкомісіїщиройдоброзичливопосміявся.Цяйогощирістьідоброзичливістьєпередумовоюконструктивноїіпродуктивноїроботивсієїкомісії.Воназберігаєтьсявпродовжроків.Змінюютьсянавчальнізакладиіїхніпредставники,триваєоб’єктивназмінапоколінь,середнасужедавнонемаєславнихпрофесорівВо-лодимираЗдоровегиіВолодимираБуряка,дехтовідколовсязполі-тичнихмотивів,з’являютьсяновіяскравіособистості,алеатмосферазалишаєтьсянезмінною.Защомивсіщировдячнінашомуголові.ЯккажутьунасвГаличині—зросиізводиВам,Володимире

Володимировичу!Довгих,пліднихіщасливихроківжиття,шанов-нийювіляре!

Олександр ПОНОМАРІВ

З РОСИ, Й З ВОДИ!

ЗакінчившишколуврідномуБахмачінаЧернігівщині,Воло-димирРізунставстудентомфілологічногофакультетуКиївськогодержавного(тепернаціонального)університетуімeніТарасаШев-ченка.Ваганьувиборіфахунемав—синстаровинноїЧернігівщинивирішивприсвятитисебевивченню,дослідженнюйпропагуваннюрідноїукраїнськоїмови.ВикладавїївКіровоградському(теперКропивницькому—хоч

менідужехотілося,абицемістоперейменувалинаЗлатопіль!)пе-дагогічномуінституті,згодомуКиївськомуміськомупедучилищі№1,авідтакперейшовнакатедрумовитастилістикиІнститутужурналістикирідногоШевченковогоуніверситету.Бувасистентом,доцентом.Бравактивнуучастьунаписанніпідручників,посібниківтадовідниківзукраїнськоїмови,надякимипрацюваливикладачікатедри.Показавсебедобримзнавцемзфонетикийортоепії.Колипочаласядобакомп’ютеризації,опанувавкомп’ютерта

інтернет.Докторськадисертація«Моделювання ітехнологіяре-дакторськихсистем»засвідчилапоявуґрунтовногофахівцязреда-гування,щойпідтвердивпершийвУкраїніпідручникВ.Різуназлітературногоредагування,атакожйогоавторствойспівавторствовнаписанніпрацьзвидавничоїсправи,зжурналістикознавства,зосновкомп’ютерногоскладання,нарисівпротекст.УрізнийчасВ.Різуночолювавкатедривидавничоїсправита

редагування,теоріїмасовоїкомунікації,соціяльнихкомунікацій.

Пономарів Олександр Данилович,професоркафедримовитастилістикиІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,докторфілологічнихнаук.


148


149

Своєюпрацьовитістю,порядністю,справедливістюврозв’язаннірізнихпитаньВолодимирВолодимировичздобувавторитетіповагувколективі.Наприкінці1999рокупосталапроблемавиборуновогодиректораІнститутужурналістики.Претендентівбулокілька,алеколективпереважноюбільшістюголосіввіддавперевагуВолоди-мировіРізуну.Інепомилився.Вінставдиректоромунеповних43роки.Директоруєдосі.Інститутпідйогокерівництвомрозвиваєть-ся,засновуєновікатедри.Директорробитьусеможливедлятого,щобІнститутжурналістикиготувавмовнихособистостей,фахівцівширокогопрофілю—журналістів,редакторів,текстознавців,мис-тецтвознавців.ЯкдосвідченийжурналістВ.Різунведепрограминарадіойтелебаченні.ПідкерівництвомдиректораІнститутмаєширокінауково-педагогічнізв’язкизіспорідненимизакладамивУкраїнітазаїїмежами.ДорогийВолодимиреВолодимировичу,успіхівВамувсіхкорис-

нихсправах.Зросийзводи!

Наталія ПОПЛАВСЬКА

НАЙАВТОРИТЕТНІШИЙ ПРОВІДНИК ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ОСВІТИ СЬОГОДЕННЯ

Ювілейужиттілюдиниміститьсполукиідосягнень,іперспек-тив.Цепора,яка,можливо,призначенапобачитиу їїбіографіїнайяскравішідомінантисходження,прагнення,діяння.Особливо,колиценауковець,доробокякого,всуперечзаздрісномучасові,за-лишаєтьсязавждиактуальним.ТакимєВолодимирВолодимировичРізун.Органічнимвираженнямйого«я»,природнимзмістомйогожиттяєнауково-педагогічнадіяльність,якадемонструєунікальневмінняпроникатиусутьявища,вловлюватинайтоншітенденціїрозвиткужурналістики,майстерневолодіннясловом.Цесталойогонеобхідноюстихією.НасьогоднізаВолодимиромВолоди-мировичемзакріпиласяславанайавторитетнішогофахівцяусферісоціальнихкомунікацій.Доречі,самевінзбагнувпродуктивністьіактуальністьцієїновоїгалузі,осмисливїїосновніположення,дававнайпереконливішівідповідіскептикамнанайскладнішіпитання,пов’язанізтеоретичнимиосновамитавикладовимиформами«соці-альнихкомунікацій».УсвоїхмонографіяхінавчальнихпосібникахВолодимирВолодимировичохопиввизначальнітенденціїцьогонауковогонапрямуізапропонувавосновніконцептийогорецепції.Томуйогодослідженнясталиосновою,важливоюсторінкоюуційсфері.Внихпривертаєувагувинятковаширота інтересів,різно-сторонністьерудиції.Черезглибинніроздумивченийрозкриваєперспективирозвитку«соціальнихкомунікацій»,підпорядковуєїхвисокимвимогамсучасноїнауки.

Поплавська Наталія Миколаївна, завідувачкафедрижурналістикиТер-нопільськогонаціональногопедагогічногоуніверситетуім.В.Гнатюка.


150


151

Шановний ювіляр не лише авторитетний науковець — вінщировболіваєзасучаснужурналістськуосвітувУкраїні.Дойогопрофесійногословаприслухаються,вінбажанийгістьнауковихконференцій,очолюєекспертнікомісії,знимрадятьсящодоудо-сконаленнянавчальноїпідготовкимайбутніхжурналістів.Томуціл-комлогічно,щосамеВолодимирВолодимировичочолюєІнститутжурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,йомудовіреноочолюватиіфаховунауково-методичнукомісіюМОНУкраїни,спеціалізованувченурадуіззахистудис-ертаційтащебагатоіншихобов’язків…НашдіалогізВолодимиромВолодимировичемєбезперервним

з2010року.Цепостійнаспівпрацяунауково-методичнійкомісії,аз2012року—іуміжнародномупроектіТемпус4«Кросмедіатаякіснажурналістика».Вінполонивменесвоєюдоброзичливістю,відкритістютаповсякчасноюготовністюдопомогти.Підтримкапрофесорасприяла івідкриттюжурналістикиуТернопільськомунаціональномупедагогічномууніверситетіім.В.Гнатюка.Ціваж-ливісторінкилітописунашогоспілкуванняконвертувалисьудобрілюдськістосунки.ШановнийВолодимиреВолодимировичу!Нехайювілейстане

лишеокремоювіхоюуВашомунауковомузростанні,дедосвідпо-єднуватиметьсяізновимисприйняттями.НовихтріумфівібажаньВам!Живітьрадісноіяскравоудушевнійгармоніїтазбагачуйтесьдобримисправами!

З НАГОДИ ЮВІЛЕЮ

Спасибі трьом святителям великим,Що шістдесят щасливих зим томуДо Бахмача злетілися лелекиЙ поміж снігів засіяли весну.

А ще принесли на крилі хлопчину –І миттю став добрішим білий світ,І славна доля крихітній ЛюдиніПриготувала зоряний політ.

У вихорі щасливім закрутила,У ноги простелила рушники.І на успішний вік благословилаЗ легкої материнської руки.А потім узяла його столицяВ шалений вир студентського життя.І пані Філологія величнаПокликала до праці та звитяг.

Усе було захопливим, цікавим,Припав до серця радіоефір,Й редагування, й видавнича справаЛягали відкриттями на папір.

Бо як людина має іскру Божу –Вона зорить у всіх її ділах.Вже наша журналістика не можеБез світлої харизми Різуна.

Непроминущі всі його заслуги.За десятьох в житті попрацював,А досі йде за журналістським плугом,Оре для молодих медійний лан.

Професор, академік і директор,Талановитий, добрий чоловік,ЛЮДИНА із шести великих літер,Котра собою збагатила світ.

Віват професор! Честь, хвала і слава!Нехай в науці Ваш святиться слід.Тернопіль Вас шанує і бажаєЩе шість десятків урожайних літ!… та викладачі кафедри журналістики Тернопільськогонаціональногопедагогічногоуніверситетуім.В.Гнатюка


152


153

Тетяна ПРИСТУПЕНКО

КОД УСПІХУ

Колинаближаєтьсячийсьювілей,йдутьзашаблонноюсхемою:згадуютьюність,зрілість,внесокупрофесійнудіяльністьтощо.Проте,єлюди,єювілеї,якінащастя,вцішаблониневпису-ються іневкладаються.Чому?Томущовних здобутки, злетиіперемогине тількивминулому, айвмайбутньому.Бощеневсенаписано,сказанотазробленозпоглядусьогодення,такогонепростогойподекудитривожного, а звідси— і тихпроцесів,яківідбуваютьсявполітиці,економіці,науці,вінформаційномупросторі,вморальностінашогосуспільства,особливо—молоді.Переконана,що теосновне слово таосновнадіяльність уВо-лодимираВолодимировича—щепопереду.Бощотаке60роківдлялюдинитворчої,неординарної та енергійної?Це—майжепочаток.Тойпочаток,якийстався17роківтому,колиневсімві-домийужурналістськихколахВолодимирВолодимировичРізунодночаснопродовживіводночаспо-новомурозпочавстворюватисучаснужурналістськуосвітувУкраїні.Забравшидоцьогосвогонайголовнішогопроектужиттявсетенайкраще,щобулозачасівД.М.ПрилюкатаА.З. Москаленка,вивчившидосвід західноїжурналістськоїосвіти,розробивсвоюсучаснуконцепціюпідго-товкижурналістськихкадрів.Вонадієвже17років.Звичайно,зізмінамитапереосмисленнями,яктоговимагаєчас,алезавжди—запідтримкиоднодумців,врезультатіобговореннястратегічнихжурналістськихнауковихтапрактичнихтемнавідкритих гро-

Приступенко Тетяна Олегівна, завідувачкафедриперіодичноїпресиІнсти-тутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,кандидатісторичнихнаук,професор.

мадськихмайданчиках,упресі,нанауковихконференціях,своїхлекціяхтавкнижках.Цевінпротягомбагатьохроківзмусиввсіхпереконатисявтому,щоВолодимирВолодимировичРізун—нелишеталановитийкерівник,адміністратор,вченийтанауковець,аще—радіожурналіст-практик,організаторпрограми—«Правонаслово»,якасталацікавиміпотрібнимформатомдляобговореннянайактуальнішихпроблемнашогосуспільства.Вінцезмігзробити,незважаючинаколосальнузавантаженість

якочільникаІнституту,лектора,науковця,керівникатаконсуль-тантачисленнихкандидатськихтадокторськихдисертацій,очіль-никанауково-методичноїкомісіїзжурналістикиМіністерстваосві-тиінаукиУкраїни.Алепотрібнобуловстигати.Івінвстигав.Менійдосінезрозуміло,колиіякцевінвсеробив,протенезупинявся,айшовдалі…Непроставінлюдина,ВолодимирВолодимировичРізун.Він—

різний.Суворий,часомбезкомпромісний,алезавжди—відкритий,людяний,зпочуттямдоброгогумору.Йоголюблять,цінуютьіпо-важаютьвсіті,хтопрацювавіпрацюєзним,колишнівипускникиісьогоднішністуденти,журналісти-практики,науковцітавикладачіз іншихвишів,словом,всіті,комувіндопомігдобримсловом,порадою,коговивівуширокеінепростенауковетажурналістськежиття.ЯбажаюВам,ВолодимиреВолодимировичу,уденьВашогослав-

ногоювілею,великоголюдськоготапрофесійногощастя!Нехайвонобудебагатовимірним ідужедовгим,неосяжним,щобвонощоднязігрівалоВаснаступні60років!Аще—здоров’яінаступнихтворчихзлетів.Язнаю,щовонинеодміннобудуть.


154


155

Ярослава ПРИХОДА

КНИЖКИ. РАДІО. МУЗИКА

Саметаківтакійпослідовностівиформувавсявмоємусприй-няттіобразПрофесораВолодимираРізуна.

Книжки.Передусім«Літературнередагування».Цюкнижкувід1996рокумаюпідрукою.Ценепростопідручник.Дляменецежива ірухомакнижка. Історія,теорія і технологіяредагування.Всеводному.Цекнижка,вякійпредставленодеревопрофесії.Люблюдаватистудентамзавдання,щобзаматеріаламипідруч-никасамістворилидеревопрофесії,побачилиівідчулисокорухвідкоріння.Хтотакийредакторіякайогомісія,колизародивсяфахіхтобувуньомувіднайдавнішихчасів?Перелікшанованихосіб (апронихтак гарно ішанобливонаписановпідручнику)окрилюємайбутніхредакторівіформуєвідповідальнеставленнядофаху.Авторськередагуванняісвідомеавторство,відчуженнятворувідавтора…і...і…безлічтемдоінтерпретацій,дискусій,до-повнень.Бериіроби.Меніякредакторові-практиковіцякнижкадужедопомагає,вонаструктуруємійпрактичнийдосвід,щоразувіднаходжу внійнові імпульси, які урухомлюютьновінапря-миіпогляди…Люблюїїпросточитати,якілітописи…РадилабПрофесорові зробити її інтерактивною,зозначеннямтопосів іпостатей.ВОстрозі…УПересопниці..УЛьвові…УРадомишлі…Новгороді-Сіверському…УКиєвінаПодолі…УЛаврі…НаАфоні…ІвІнститутіжурналістики.

Прихода Ярослава Василівна,доценткафедривидавничоїсправитареда-гуванняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук.

Радіо.Належудотих,хточитає,дивитьсяіслухає.Різнімедії,різніканали…РадіопередачіПрофесораВолодимираРізунапо-мітновиокремлювалисясередіншихглибиноюрозумінняпроблем,зрілістюісоціальноювідповідальністю,інтелектуальноюнаповне-ністюавтораійогогостей.Пригадую,якосьпісляШевченківськоговечоравПалаці«Україна»вийшлизродиноютакіпригнічені…Ававті—голосПрофесораВолодимираРізуна,звучитьШевченко,снуєтьсятакатепларозмовапронього,жива,свіжа,інформаційнонасиченаажгуста,такаактуальнадонашихднів…ОтакиммаєбутившануванняТарасаШевченка—безпалацівіпримітиву,сказалая,пишаючисьавтором ітим,щоналежудоколективу,якийвіночолює.ДякуюВамзаШевченка.Інетільки…ВидолучилимогольвівськогоколисьстудентаБогданаМаркевичадо«Вечірньогопроменаду».ТеперБогдантеплозгадуєціпряміввімкнення:«Во-лодимирВолодимировичпропонувавтакіцікавітеми,завждибувтакийуважний,такийпривітний,анайголовніше—колищосьневдавалось,топідбадьорював ізаспокоював,казав,ценічого,щоневдалось,наступногоразувдасться.Дужецінуютойдосвід».Аядякуюзадовіру, іподивляюВашусміливістьпрацювативпря-момуетерізістудентамизусієїУкраїни.Утімцеграмотнийкрокуформуванніфаховогосередовищазістудентськоїлави.Незнаю,чивсі «променадники»колись зустрічалисьразомпозаетером,алевсівониспілкувались, ібагатоспілкувались,зПрофесоромВолодимиромРізуномякзколегою.

Музика.Либоньневсюмузикудобираєдляпередачі,програмиавтор,процедбаютьіншілюди.ВтімупередачахПрофесораВоло-димираРізунасловоімузикабулинастількигармонійнопоєднані,що,думаю,небезйоговуха.Цете,щотаквпливаєнаслухача,зва-блюєйого,змушуєзупинитисьіпослухатимузикуіслово,словоімузику…іпорозважати.Досіходжупідвраженнямвідконцерту—справдідивовижногоконцерту—Заслуженогоакадемічногосим-фонічногооркеструУкраїнськогорадіо,наякийПрофесорВоло-димирРізунзапросивувесь!!!колективІнститутунасвій55-річнийювілей.ВінобдарувавнасМУЗИКОЮ—глибокою,натхненною,проникливою,ангельською…Оркестргравтількидлянас…Ось


156


157

такпосереддня…Цедарумітиофіруватитакийдар…НехайжиттяприноситьВам,Професоре,щедрідари,нехайплодоносятьтіде-рева,якіВипосадили,імипосадиливІнститутськомусаду.Нехайповнитьсясвіткнижками,нехайзвучитьВашголоснарадіо,нехаймузикаторкаєсерце.

P. S.Про«ВолодюРізуна»тактеплозгадуютьйогоколегизМіж-народноїшколиукраїністикитаКорпусумиру.Відзначаютьпере-дусімйогоневсипущупрацьовитість.Щезадовгодотого,покияпознайомиласязВолодимиромРізуном,язнала,щоцедужеідужепрацьовитийчоловік.Віннапочатку1990-хактивнодолучивсядоствореннякурсу«Українськамоваякіноземна»,комп’ютеризувавйого.Учні,якихнавчавВолодимирРізун,урізнихкраїнахсвітугомонятьукраїнською,завдякийомузнаютьпроУкраїну,люблятьїїізавждипереказуютьщирівітання«Володі».

Раїса РАДЧИК

АРИСТОКРАТ ЖУРНАЛІСТСЬКОГО ДУХУ

«Людинавчасі,людинапозачасом»,—такзупевненістюможнасказатипропрофесораВолодимираВолодимировичаРізуна.Невженашомудиректорові60років?Ні,цекалендарікажутьнеправду!БовоістинуВолодимирВолодимировичобманувсвійвік:такийенергійний,непосидючий,працелюбний,повсякчаспродукуєновійнові ідеїщодополіпшеннянавчально-виховногопроцесувІн-ститутіжурналістики.СімнадцятьроківВолодимирВолодимировичочолюєІнститут

журналістики.Зацейчассформувалася«журналістськашколапро-фесораРізуна».ВолодимирВолодимирович,щонадзвичайноваж-ливоіприємно,невідкинувнауковихздобутківсвоїхпопередниківдеканівД.М.ПрилюкаіА.З.Москаленка,анавпакипродовживїхнюметодикупідготовкижурналістськихкадрів.Кожензйогопо-передниківгіднопрацювавутомучасійпросторі,вякихвінжив.Зовсіміншівимогивисунувчасдопідготовкижурналістських

кадрівВолодимировіВолодимировичу:зодногобоку—фахівціповиннібутиновоїякостідлямедійнезалежноїУкраїни,зіншогобоку— їхпотрібноготуватизавимогамиБолонськогопроцесу.Пошукновихшляхівнавчаннястудентівостаннідесятьроківнеприпиняютьсянінамить.Важливо,щоІнститутжурналістикиготує«універсальногожурналіста»,тобтотакого,щовмієпрацю-ватинарізнихмедійнихплатформах.ЦеідеяВолодимираВоло-димировича.Щовінзробивіробитьдляцього?Дужеважливуріч:мінімумтеорії,максимумпрактики.Томустуденти-журналісти,

Радчик Раїса Віталіївна,доценткафедриперіодичноїпресиІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка,кандидатфілологічнихнаук.


158


159

починаючиздругогокурсу,вжедесятьроківпоспільтворчона-вчаютьсявІнституті:виготовляютьінформаційнийпродукт.Сту-дентиходятьнарізніподії, самостійнозбирають інформацію іпишуть своїжурналістськіматеріали, які згодом і друкуютьсяу їхнійгазетічижурналі.Такроблятьнашістудентисвоїпершікрокивжурналістику.Іколиприходятьнавиробничупрактикувредакції,вонивжеорієнтуютьсяувиробничомупроцесі,маютьневеличкийдосвіднаписанняматеріалів.Чого,нажаль, унасщенемаєвІнституті,топокищоміцноїполіграфічноїбази,щобдрукуватистудентськігазети,журнали.Основоюнавчаннястудентівєпрактика.Іприкладуцьомупо-

давусімВолодимирВолодимирович:вінпонаддесятьроківвівнарадіочудовупередачу«Правонаслово»,доречі,деявпершейогоіпочула.Цебулапередачазінноваційнимипідходамиувисвітленнітеми.Ародзинкоючастобулоте,щоведучийВолодимирРізунзалучавдорадіоефірусвоїхстудентів,вонинавітьвключалисявпередачузмісцяподії.Цейдосвід,переконана,студентипонеслиусвоєжурналістськежиття.Ініколийогонезабудуть.Кажуть,щоталант—цеодинвідсотокздібностейвідприроди

людиниідев’яностодев’ятьвідсотківщоденноїважкоїпрацінадсо-бою.Самецестосуєтьсятихмолодихлюдей,якіпрагнутьпов’язатисвоєжиттязжурналістикою.Сьогодні,вшановуючиювіляра,коженвикладачнапевновдум-

ціставитьсамсобізапитання:«Директорумоїйдолі?».Авмоїй?Щотутговорити?ВолодимирВолодимировичзмінивїїнакраще.Ідосідляменезагадка,чомуВолодимирВолодимировичзателе-фонувавмені11липня2005рокуісказав:«Миберемоваснаро-боту.Приїдьтезавтраувідділкадрівінапишітьзаяву.Спробуйте».Так,пропозиціябулазаманливою,але,водночас,іневідомість:ніквартири,ні…Вирішиласпробувати,в46роківсвогожиттяпо-чалавстолицізчистогоаркуша.Аледекомунесподобаласямоякандидатура,босамімітилинацемісце.БагатозаодинадцятьроківроботивІнститутіяпережилапідлості,особливовражалоте,колипідбурювалистудентів,абовідіменістудентіввсоціальнихмере-жахменепаплюжили.Меніневажкобуловирахуватицих«колег».Одногоразувжетерпецьувірвався,колистудентканаписала,що

їйвикладачкапорадилаписативсійгрупінаменерізнугидоту,тодіменезвільнятьзроботи.Запорадоюпішладодиректора.Во-лодимирВолодимировичвислухав ікаже:«Зарадянськихчасівписалианонімки,атеперосьінтернетробитьсвоючорнусправу.Якзахищатисявідцього?Вижнезаборонитеїмписати.Такілюдишукаютьсобіуявноговорога ітакимчиномборютьсязним.Цестильїхньогожиття,нажаль.Яраджувамнечитатицьогобруду.Авзагалі-токонкуренціяповиннабути,яккажуть,здоровою.Променетежпишутьрізнінепристойності».Доречі,водномукоментарієприблизнотакевисловлювання,що

В.В.РізуннабравпрацювативІнститутколгоспників,а-отранішета-когонебуло…Щомавнаувазіавтор?Те,щолюдинародилисявселі?(Автор,напевно,киянин,бонародивсянапограниччіКиєваіБари-шівськогорайону?).ДляВолодимираВолодимировичаневажливийсо-ціальнийстанлюдини,йому,яккерівникові,важливіпрофесійніякостівикладачів.Справді,самеВ.В.РізундавшанспрацювативнайкращомуінститутіУкраїни«колгоспникам».Ізацейомувеликеспасибі.Сьо-годні«колгоспники»вІнститутіжурналістикиобіймаютьключовіпо-сади,захистилидокторськідисертації,видалипідручникиіпосібники,бовміютьпростотрудитисяінахлібномуполі,інанауковому.ЗВолодимиромВолодимировичем,яккерівникомІнституту,

працюватикомфортно,бовінвідприродилюдинадоброзичлива,завждинамагаєтьсявсімдопомогти,вінніколинехизуєтьсясвоїмиздобутками.Надмірускромний.Навітьтабличканадверяхйогокабінетунаписанапросто,безчисленнихйогозвань«ДиректорРізунВолодимирВолодимирович».Яніколинечулазйоговуст:«ядокторнаук,япрофесор».Воістину,вінмаєнелишевищуосвіту,айпочаткову.Початкову—цетойблаговістдуші,тойаристократизмдуху,якіформуютьулюдинибатькизмалку.ВІнститутіжурналістикицінуютьвсеукраїнське:українське

слово, українські традиції, українських борців за незалежністьУкраїни.ІвцьомувеликазаслуганасампередвеликогопатріотаУкраїниВ.В.Різуна.ЖурналістикаобралаВолодимираВолодимировичаівінпов’язав

своєжиттяназавждизнею.Безперебільшення—аристократжур-налістськогодуху.


160


161

Олена РИЖКО

НАСТАВНИК

Колидумаюпронашекоротке(покищо)знайомствозВоло-димиромВолодимировичем,тонагадкуодразуспадаєвипадокмайжекурйозний(майже,бонетакужейсмішно).Післяпле-нарного засіданнячерговоїщорічноїконференціїмиповерта-лисянасвійповерхвІЖ,іянатхненнооповідалапрочерговийвипадокплагіатуматеріалупроплагіат(саметак—нібільше,німенше—і,нажаль,анітрохинерідкість),розміщенийводномузрайоннихуправліньюстиції(дужедлянаспоказово!).ВолодимирВолодимировичуважнослухав,кивав,анасамкінецьзауважив:«Вижтількидивіться,щобуВашійдисертаціїплагіатунебуло!»Я:«Нузвісно!Якможна!»Натомуйрозійшлись.Алесамевтойперіодядописуваланавчальнийпосібникізлітературногореда-гуванняі,цілкомзрозуміло,неабиякпереймаласьтим,абиніко-гонесплагіатитимимоволі.Надтож—підручник«Літературнередагування»шефовогоавторстватащетоненькийпосібникажтрьох авторів, якийдаламені головнийредакторвидавництваНАУ.Дужеменітойтоненькийпосібникподобався!Такусечітко,лаконічно,нічогозайвого,аводночас—необхідниймінімумдлямайбутньогоредактора.Алещобільшеявчитуваласьупредметсвогозахоплення, тосильнішимставаловідчуттядежавю:десьявжецебачила.Усесталонасвоїмісцядужешвидко:звіряючипосилання,яповернуласьдопідручникаВолодимираВолодими-ровича і—збагнуламарністьсвоїхстрахів!Ябільшенемусила

Рижко Олена Миколаївна,докторанткаІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатфілологіч-нихнаук,доцент.

перейматисьтим,абинесплагіатитищосьутомупосібнику,боавтори,«нічтожесумняшеся»,ужейсамісправились—сплагіа-тившивсеушефа.Дотогожвкотрепереконаласявактуальностівласноїтемидисертації,якуВолодимирВолодимировичвизна-чивяк«цікаву,алепідступну».Тепер-тоярозумію,щонепростопідступну,апідступнувенномуступені…Колижповернутисьдовзаємин,тохотілабпідкреслитине-

зміннудоброзичливістьта інтелігентність, ізякимиВолодимирВолодимировичтерплячевислуховуєтвоїтеорії,щобпотімм’якоівіртуознорозкритикувати їх,причомутак,щотобійна гадкунеспадеображатись,навпаки—порозмовізнимвідчуваєшіщебільшуготовністьгориперевертати,ніждотого.Незміннийгумор:«Янап’ятьхвилинок!»—«НущоВи!Вамможнанацілихдесять!»Аще—вінволодієсправжнімдаром—підтримуватитвоїпочи-нання,необмежуючи.Цетак,ніби(метафоричнозвісно)стоятинавідкритійдолоні—відчуваєшводночаспідтримку ісвободу.Дарсуперважливийірідкісний.Особливо—дляНаставника.ДознайомствазВолодимиромВолодимировичемумоємужиттібулатількиоднатакалюдина—ІванДзюба.Щож,дякую,Всесвіте,замудрихНаставників!


162


163

Оксана РОМАХ

НАРИСИ ПРО ДЕСЯТИРІЧЧЯ 2007–2017

Кожналюдина,щопрацюєчивчитьсявІнститутіжурналістикиємаленькоючастиноюоднієївеликоїДушіІнституту.Цеусвідом-ленняприйшлодоменеу2007році,колиявпершепотрапилаустіниІЖтасталавипадковимсвідкомзначноїподії—заходу,при-уроченомуп’ятдесятиріччюВолодимираВолодимировичаРізуна.Будучитоділишеабітурієнтом,япідглянула,щоцезаподіюсвят-куютьстудентиуМаломузаліВченоїради.Пам’ятаю,якдивувало,наскількитеплоспільнотавіталадиректоратанаскількищиро іпростотойвідповідав.Кремезністіниміжвикладачамитаучнями,заякіянавітьбояласьподивитись,навчаючисьушколі,тутпростобуливідсутні.СаметодітвердовирішиланавчатисьсамевІнститутіжурналістикитастатичастиноюДуші,формуваннямякоїпоцейденьізаймаєтьсяВолодимирВолодимирович.Тожу2007роціяпотрапиладолавстудентів-журналістів.Уцей

жеріквступив імолодшийсинВолодимираВолодимировича—Арсен.Звичайно,студентичекаливідньогостереотипноїдлясинадиректораповедінки:зверхності,байдужостідоіншихіт.д.Чекан-нябулоускладненотим,щомалохтоміг ідентифікуватиРізуна-молодшого,перебираючинаперервахваріанти,якийсамехлопецьможенимбути,обираючинайзухвалішихкандидатур.Цейфактсампособіпромовистий:тихийтаспокійнийАрсенжоднимчиномнетраплявпідшаблон«мажора».Тожнакурсідругомунапитання«Аякийтамсиндиректора?»частовідповідали«Тапростийяк

Ромах Оксана Володимирівна,асистенткафедрисоціальнихкомунікаційІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка.

батько».ЦікавотакожбулоспостерігатизадіалогамиВолодимираВолодимировичатаАрсенаназаняттях.«Чогоспізнився?»—«Н..я..цей..»—«Заходь,—нарочитосувороказав,—домапоговори-мо!».Нам,студентам,подобаласьтакавідкритість,ніхтонепри-ховував,хтокомукимдоводиться,щейвеселообігравалисятакіпростіпобутовіситуації.Демократичністьтапростота—основнірисиВолодимираВолодимировича,принаймнісаметакявідчу-вала,знаходячисьустатусістудента—незважаючинарізницюуроках,директорзавждимисливсучасноталегкознаходивспільнумовуізмолоддю.Звичайно,незавждибулоцілковитепорозуміннязмолодшим

поколінням.Зпоявоюсоціальнихмережбагатомоїходнолітків(тайнинішніхстудентів)неможутьзбагнути–чомууВолодимираВолодимировичанемаєвласноїсторінкиутомуж«Facebook»,аджеценовітнітенденції,відкритийкомунікаційнийпростіртощо.Вжепрацюючинапосадіасистентаязачепилацютемувприватнійроз-мовіздиректором.ВідповідьВолодимираВолодимировичазакар-буваласьумоїйпам’ятінадовго:«Ви,молодь,пишучиусоціальнихмережах,кричитекудисьувідкритийпростір…НачезвертаєтесьдоБога»Теперкоженраз,колиязамислююсьнадтим,чомулюдинавирішилаопублікуватитойчиіншийдопис,язгадуюцювідповідь.Можнабулобприпустити,щовідсутністьпредставництваусо-ціальнихмережах—цепроявусвідомленоїдемасифікації.Проте,пов’язавшисвоєжиттяізвивченням,зокрема,імас,самВолодимирВолодимировичє їхневід’ємноючастиною.Масидрузівтапри-ятелів,масистудентівтавикладачів,маситих,зкогоскладаєтьсяДушаІнститутужурналістики.


164


165

Ганна САРМІНА

ТРИЄДНІСТЬ ВОЛОДИМИРА РІЗУНА

Нанашомужиттєвомушляхумизустрічаємочималорізнихлю-дей.Протетакізустрічіневипадкові,аджекожналюдинаприно-ситьунашежиттящосьважливе—дехторадість,дехтосум,дехтододаєжиттєвогодосвіду.Звісно,минепам’ятаємовсіх,упам’ятілишаютьсятількивинятковілюди,зустрічі зякимимицінуємоособливо.ПрофесорВ.В.Різунєяскравимприкладомнадзвичайноїлюди-

ни.Людини,якапоєднуєтриіпостасі.Насампередце—видатнийучений,авторвеликоїкількостіпраць.Вчений,якийвмієнетількивикластизнаннянапапері,алейзапалитивсерцівогоньлюбовідознань і«заразити»наукоюстудентство.Споконвіку,кажутьународі,щоніхтонеможедатитого,чогонемаєсам.По-друге,це—керівник.Сильнаособистість,енергійнийіці-

леспрямованийлідер,якийвболіваєзасправу.Вінвмієповестизасобоюколектив,працюватизлюдьми,ухвалюватимудрірішення,залагоджуватиконфлікти,об’єктивнооцінюватиситуації.Завдякивміломукеруванню,Інститутжурналістики—ценетількихрамнауки,цезгуртованакомандафахівців,якаспівпрацюєугармоніїзістудентами.АВолодимирВолодимирович—беззаперечнийав-торитетідляколег,ідлястудентів.Цедиригент,якийвмілокеруєскладниморкестром іпідйогокерівництвомрізні інструментизвучатьвунісон.

Сарміна Ганна Лембітівна, асистенткафедри іноземнихмовІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка,кандидатфілологічнихнаук.

По-третє,целюдина.Людиназвеликоїлітери.Хочакоженвкладаєвцепоняттясуб’єктивніоцінки,спільнимдляусіхєро-зуміннятого,щоЛюдиназвеликоїлітери—цесправжнялюдина,абутитакоюнелегко.Потрібновмітиповажати,вислуховувати,бутичесним,мудрим,справедливим,бутисправжнімпатріотомсвоєїкраїни.ІВолодимирВолодимировичєсаметакоюлюди-ною.Завдякитому,щовінєщиримівідкритимуспілкуванні,хочайподеколипринциповим ікатегоричним,вінумієлегкопорозумітисязколегамизрізнихчастинсвіту,вониспілкуютьсянаоднійхвилі.ВідусьогосерцявітаюВас,ВолодимиреВолодимировичу,зюві-

леємібажаюжиттєвоїнаснаги,професійнихуспіхів,підкоренняновихвершин,злагодиідобробутууВашійоселі!


166


167

Микола СЕНЧЕНКО

КНИЖКОВА СКРИНЯ ВОЛОДИМИРА РІЗУНА

Ящоразузтрепетомрозгортаюкнижковівидання—обов’язковіпримірники,щонадходятьдоКнижковоїпалатиУкраїни.Бокожназцихпраць—непростощеоднаодиницязберігання,якумаємооблікувати,каталогізуватита,зрештою,забезпечити їйналежнефондове«утримання».Кожнакнижка(таксамоякіжурнал,газета,плакат,листівка,будь-якаіншавидавничапродукція)—документ,фіксаціячасу,щоневловимоспливає,однакзалишаєтьсядляпри-йдешньогонаразіузафіксованихсловахтазображеннях.Кожнаукраїнськакнига—це іщеодинтомтисячолітньоївидавничоїсправинашогонароду,щеодинкамінчикупідмурок,цеглинаубудівлюукраїнськоїнезалежноїдержави,світоглядноюцінністюгромадянякоїмаєбути,переконаний,книжністьяксвідченнятауособленняосвітиізнань.Звеличезноюповагоюішаноюставлюсядоавторіввидань—

художніх,наукових,публіцистичних…Письменника,науковця,публіциста,людину,якатворить,неможнанеповажатизаїї,знаю,нелегкупрацю,здібності,атойталант.Протеособливеставленняумене,все-таки,зізнаюсь,донауковців.Інелишетому,щоналежудоїхньогокола,присвятивнауковійпрацітадослідженнямбагатороків.Япереконаний,щосамеінтелектуальнанаука—убудь-якійгалузі,новізнання,відкриттяіневтомнийпошукнині,якніколи,єактуальнимиіпотрібнимидлярухувперед,дляусвідомленнясебеісвогомісцявсучасномунамсвіті.ВолодимирРізун—зкогортитихлюдей,хтошукаєновихдоріг,

прагнезаповнитищебілісторінкинауковогопізнання.Уфондах

СенченкоМиколаІванович,директорКнижковоїпалатиУкраїни,доктортехнічнихнаук,професор,членНСЖУтаСПУ.

КнижковоїпалатиУкраїнизберігаютьсячисленніпраціВолоди-мира Володимировича, серед яких «Літературне редагування»,«Маси»,«Нарисзісторіїтатеоріїукраїнськогожурналістикознав-ства»,«Теоріямасовоїкомунікації»табагатоіншихокремихвиданьтапублікацій.Уних—шляхіпошукинауковця,якієґрунтовнимі,переконаний,важливимвнескомувітчизнянунауку,зокреманаукупросоціальнікомунікаціїтажурналістику.Науковашкола,створенапідначаломВолодимираРізунавІн-

ститутіжурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,відомасвоїмидослідженнямицаринисоціальнихкомунікацій,журналістикитавидавничоїсправи.Періодичніна-уковівиданняІнститутуавторитетнівмас-медійномутанауковомупросторі,єсереднихіті,щомаютьстатусфахових.ФахівціКниж-ковоїпалатианалізуютьтаукладаютьбібліографіютакихвидань,їхпублікацій,відзначаючищоразувисокийнауковийрівеньдо-сліджень.МивдячніІнститутовіжурналістикиізабезпосереднюнаукову співпрацю,щонабуваєрозвитку,проведенняспільнихпублічнихзаходів,конференційтасемінарівзпроблем,зокрема,видавничоїсправи.Навчальнийзаклад,якийочолюєВолодимирРізун,підготував

тисячіфахівцівінформаційноїсфери,чималовеликихівідомихна-уковцівталітераторів,багатьохзякихзнаюособистоітвориякихтаксамозберігаютьсяуфондахКнижковоїпалатиУкраїни.Вірю,щойновихавторівзавдякиневтомнійпраціВолодимираРізунатаколективу,якийвіночолює,будеще,позасумнівом,багато,аКнижковапалатаУкраїнигоститимеїхтаїхнітвори,поповнюючийзберігаючиневичерпнукнижковускарбницю,уякійдухіталантнашогонароду.АячекатимуновихкнигівідособистоВолодимираРізуна,науковцяілітератора,якийнелишетворитьсам,айіншихвчить«вогоньодягативслово».Натхнення,звершеньвнауцітаосвіті і,безумовно,новихКнижокВам,ВолодимиреВолодими-ровичу!


168


169

Тамара СИДОРЕНКО

ЛИСТ ІЗ МИНУЛОГО

ЦікавийепізодізстудентськогожиттяВолодіРізуна.Один ізлистівнадійшоввідВолодіРізунаусерпні1977року,

колимибулиуселіГорохівкаМиколаївськоїобласті,дезбиралинаколгоспномуполіпомідори.Взагалі,студентськежиттябулонеповторним.Пронашкурсможнаписативірші(ВікторЧухліб,ВолодяСалига,ВолодяКоханчук,ОлександрМіськов)абоопо-віданнячиромани(АнтонМорговський).Телітозапам’яталосьособливояскраво.ТретійкурсфілологічногофакультетунашогоуніверситетудружновиїхавназбіровочівіфруктівдосонячноїітеплоїМиколаївщини.Булатакатрадиція,щорокувліткупотрібнобуловідробляти

студентськутрудовупрактику—допомагатинашимколгоспни-камзбиратиурожай.ІотмивГорохівці.ЛистиписалидодомуГаліЯремчук,ВаліКушнір,ВолодіРізуну,авіднихзнетерпіннямчекалилистів-відповідей.Іотдонас,вГорохівку,приходилилисти-новели,листи-поеми,однеслово,писалисправжніталановитіфілологи!Володяцікавивсятодів’єтнамськоюмовою,перекладавказки,ащеробивперекладизпольської.Уньогопрекраснийпоетичнийхист.ЗберегласяцілапоемавідВолодіРізуна,якуподаємоворигіналі.Тонкийгуморпростозачаровуєіпереноситьутойсвітлийчасна-шоїнезабутньоїстудентськоїпори.

Сидоренко Тамара Василівна,заступникдиректораНаціональногомузеюлітературиУкраїни.

В ЛЕТО 1977. РІО-ДЕ-БАХМАЧ

О,здравствуйте,моидрузья!Восторгаописатьнельзя:Письмуяочень-оченьрад,Так,какбываетраднашбрат,Когдалюбимаяпридетнавстречу;Ия(попутноздесьзамечу)Немедляжеответпишу,Как-будтонасвиданиеспешу.

Какяживу?Немудреноспросить.Сложнеето«живу»прожить,Ведьотвечать:«Хорош!Наво!»—молва,пустыегрязныеслова.ЯнепишуВамдолгихстрок,(Нет!Яэтомолвилневупрек)ХочуВамправдурассказатьИкое-гдеподрисоватьТаккрасочно,чтовтомроманеОdandiлондонскомйТатьяне*.

ДомойизКиеваприехав,яПустилсяпутешествовать,друзья,МеняпопутныйветерокНедалеко,насеверввлекЯкбратуйтеткенапостойПустилсьсособоюодной.

ДвевМурманскепробывнедели,(Мыспали,развлекались,ели)Потомприехалидомой(Смешно:спостоянапостой).

* ПушкінОлександр,«ЕвгенийОнегин»


170


171

Ведья,кактавечерняязаря,Полдняменянигденевидно(Издесьродителямобидно),Чтодолго-долгодремлюя)ИвотвхожуявечерамиВобъятьяхпрелестнойЛуны.МойумвздыбленныймечтамиМойразум(толькомеждунами!)Какотпол-литрыпомутнен.ДлянасимируединенСошелсятолькомеждунами,Ивремямеритсяночами.Новотувы!cotoi*(какзнать!)Менясхотелавдругпредать:Сдругимонавмигобожглась,Вернулась—Все!Венераразошлась,ВАмурастрелызатупились,Враталюбвимоейзакрылись.

Ивот,печалькакая,Яводиночествесгораю,Истрастиспатьлегливкровать,Иможнообомнесказать:

Какнебосталонбезлуны,Какптицабыстраябезкрыльев,Какчеловекбезгорестийвины,Любовьегосложиласьбылью…

Аведьякнейтогдаспешил,НаПольшуямахнулруками,Ивас«кюкюшки»позабыл,Иchief’yмерзостьговорил**…

* «Моядівчина»(в’єтн.)** Тут–А.Лисенко,командирстудентськогобудівельногозагону.

Ночтотеперьвоспоминать!Судьбусвоюнепроклинать,Ееведьнебыловпомине,ИжитьещедайБог!ДонынеВедьпрожилтолько20лет,—Судьба—тостаростилишбред.

ИязабвеньюпредаваясьПопутногорезабывая,Схотелнемножечкофрантнуть,Трудагорячихсилхлебнуть.

МоейучительницыдочьУресторан*меняпомочьПосудомойкоювзяла.«Тбилиси–Киев»—вотдела!Яденьиночьтрудился—ух!Чтоотбездельявесьопух.Аназемле,какскорабля,Менякачалоох!Двадня.

ИсновадомаясижуВокнокакдевицагляжу.Яжизньютворческойтомим,Кактотнесчастныйпилигрим,БрожувершинамиПарнасаИ,оседлавсмелейПегаса,Bronewsk’oгоперевожу.

Онет,товарищи,нелжу,Действительно,скучищегробит;Я,какОбломов,дохожуНадкнигамивпостелележа.Имыслистранныевседолбят!Головушкумою.О,Боже!

* Вагон-ресторан.


172


173

АвечеркомнакнигепляшутВьетнамскиеслова.Глаголят,бяшут,ГрамматикинесложныйплясМеняприспит:ужпозднийчас!АкактамВы,моиподружки,Университетскиестарушки?ИктотамснашихзалетелВкраятедальниеглухие?Ктопоумнел?Ктопоглупел?ИвсетамновостииныеПишите,мне,моиподруги.Ая…О!Нет,ненадосуге,Атаквотсразувсепрочту

Ивстребушусвоюмечту.Чтожразрешитемнекончать,Mykiss—спешуВампередать,И,радиБога,несерчать,ЧтоуневыгодныхчертахОком-то,чем-тообозвался.ЯпылусвоемупредалсяИразошелсянасловах.

ВітаюізДнемнародження,Володю!Тищирий,доброзичливий,життєрадісний.Бажаюніколиневтрачатицихчудовихрис і,якписавТарасШевченко:«Любисебе,тойБогпоможе…».Відусьогосерця,твояоднокурсницяТамараСидоренко.

Тетяна СКОТНИКОВА

СПРАВЖНІЙ ЛІДЕР

Бутикерівником—мистецтвоіскладнасправа.Меніпощастиломатичесного,справедливого,розважливогокерівника,якийпід-тримуєменеідопомагаєпротягомусіхроківмоєїпрацівІнститутіжурналістики.ВеликаерудиціяіширокасферанауковихзацікавленьВолодими-

раВолодимировичаРізунаспонукалименезануритисьусвітметодівгуманітарнихнаук.КреативністьВолодимираВолодимировича істратегічністьмисленнянародилиідеювнестиметодичніпідходиточнихнаукдометодикисоціальнокомунікаційнихдосліджень.Підйогокерівництвоммистворилиуспішнийпосібник«Методинауко-вихдослідженьужурналістикознавстві».Цимнауково-методичнимдоробкомдосікористуютьсянауковцінашоїгалузі.ВолодимирВолодимировичРізунєособистістю,мудримке-

рівникомзшаленоюпрацездатністю,якийумієзнаходитивихідзіскладнихобставині«розрулювати»часторізноспрямовані,майжеконфліктніінтересипідлеглих.ВолодимирВолодимирович—справжнійлідерімізковийцентр

Інституту,реальнийприкладідеальногокерівника.Найогоплечілягаєвідповідальністьзанас.Вінухвалюєправильнірішенняіство-рюєкомфортнийклімат,якийдаєзмогуотримуватизадоволеннявідпрофесійноїдіяльності.БажаюВам,ВолодимиреВолодимировичу,здоров’я,натхнення,

гармоніївродині,атакожновихідейіпланів,уреалізаціїякихмиВаміззадоволеннямдопомагатимемо.МногаяліташановномуВолодимировіВолодимировичу!

Скотникова Тетяна Володимирівна,старшийнауковийспівробітникІнсти-тутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,кандидаттехнічнихнаук.


174


175

Михайло СОРОКА

УРОКИ, ЯКІ НЕ ЗАБУВАЮТЬСЯ

У2015роціменівипалачестьстатиавтором-упорядникомкни-ги «УрокиДмитраПрилюка», яка вийшлав серії «Золоті іменаукраїнськоїжурналістики».Зайве,мабуть,переконуватикогосьізжурналістськоїспільнотиУкраїни,щоДмитроМихайловичПри-люк—відомийукраїнськийписьменникіжурналіст,вченийіпрак-тик,виховательінаставниквеликоїкогортитворчихпрацівниківвітчизнянихзасобівмасової інформації,докторнаук,професор,багаторічнийдеканфакультетужурналістикиКиївськогоуніверси-тетуіменіТарасаШевченка—цілкомгіднийбутипредставленимсередтакихзолотихімен.Адляменероботанадкнигоюпроньогобуласвоєріднимпо-

верненням(звісно,успогадахтавуяві)умоюстудентськуюність,чиненайкращупорумогожиття.УньомуДмитроПрилюкпосівособливемісце,відігравпомітнуроль.Вінпривітавменеізвступомнафакультетжурналістики,наголосивши,щозвернувувагунамоїпублікації,доданідодокументівуприймальнукомісію.ДмитроМихайловичзалучавмене,щестудента,донауковоїроботинафа-культеті,апіслянавчаннярекомендувавдоаспірантуриіпогодивсябутимоїмнауковимкерівником.Алепригадавсяменіпідчасроботинадкнигою«УрокиДмитра

Прилюка»ітой,мабуть,ненайкращийперіодвісторіїфакультету,наякийприпалирокимогостудентства.Тодіхвилявідомогоіпо-тужногошістдесятницькогорухузгасала,інашфакультет,зякого

Сорока Михайло Михайлович, головаКиївськоїорганізаціїНаціональ-ноїспілкижурналістівУкраїни,секретарНСЖУ,заслуженийжурналістУкраїни.

вийшланизкапомітнихпостатейцьогоруху,таких,якВасильСи-моненкоіВ’ячеславЧорновіл,однимізпершихпотрапивусмугуявногочиприхованоготиску.Цевиявилосьпо-різному,зокрема, івчастійзмінікерівництва

факультету.Такогонебулонідо,ніпіслянашогонавчаннявунівер-ситеті:зап’ятьроківтоді,назламі1960–1970-хроківчотириразизмінювалисядекани!Насвітав1вересня1967рокуізвступомнафа-культетДмитроПрилюк,черезрікйогозмінивЄвгенБондар.Апотімдля«кадровогозміцнення»факультетуйогокерівникомприслаливикладачакафедриісторіїКПРСісторичногофакультетуОлександраМаркевича,фронтовика,добрулюдину,хорошогознавцяісторії…Аленежурналістики.Невдовзівінісамзрозумів,наскількинепро-стий,специфічнийнашфакультетіщойому,напевне,кращебудеповернутисянапопереднємісцероботи.Нажаль,групівщинапісляцьогонезникла,айвиявляласящоразпомітніше.І,щонайприкрі-ше,вцепротистояннясередвикладачівдедалібільшезалучалосястудентство.Уційситуаціїкерівництвоуніверситетуухвалило,ма-буть,найправильніше,оптимальнерішення:повернути1972рокунапосадудеканаДмитраПрилюка.Тождипломипроуніверситетськуосвітуми,випускникитогорічногостаціонару,отримувализруктого,хтовручавнамстудентськіквиткипривступінафакультет.Цякадровачехарда—тежодин ізуроків.Уцьомуразіуроків

того,якнеслідрозчеркамипера,поспішнимирішеннями,керу-ючисьчастоособистими, імеркантильними інтересами також,вирішуватидолютакогоскладноговикладацько-студентськогоко-лективу,якфакультет,аниніІнститутжурналістики.Ідобре,щовжебагатороків,відтоді,колинапосадідеканафакультетуДмитраПрилюказмінивАнатолійМоскаленко,ідонинішніхднів,колиочільникомІнститутуз2000рокуєВолодимирРізун,цястабіль-ністьукерівництвіпровідноювУкраїнікузнеюжурналістськихкадрівзберігається,підтримуєтьсяізміцнюється.Незчужихслів,азвласнихспостережень(останнікількароків

випадалоочолюватиоднуздержавнихекзаменаційнихкомісійІЖ)менівідомо,якнепростокерувативеликим,багатоликим,різнопро-фільнимІнститутомздесяткамивикладачівісотнямистудентів.Як


176


177

відібратинайздібнішихабітурієнтівпідчасвступноїкампанії?Якпідтримуватиірозвиватиінститутськуматеріально-технічнубазу?Якзабезпечуватинавчальнийпроцесдлястудентіврізнихформнавчання?Дезнайти«золотусередину»міжтеоретичноюіпрактич-ноюпідготовкоюстудентів?Скількитакихідесятківіншихзапи-таньдоводитьсяпостійно,посутіщоднявирішуватиВолодимировіРізуну ійогоколегам.Мені,скажімо,якжурналістові-практикухотілосьби,щобвІнститутінепосилювавсякренупідготовцідодещорозмитогопоняття«соціальнікомунікації»,апоглиблюва-лась,удосконалюваласяжурналістськаосвіта.Певен,щовнашомужурналістськомугуртінебракуєйіншихміркуваньіпропозицій.Алезнаюйінше:Інститутійогокерівникзавждивідкритідодис-кусійіготовідосприйняттявсьогонового,конструктивного,вар-тогоуваги.Менівідомойте,щовІнститутінезабуваютьйогоісторії,не-

формальнобережутьпам’ятьпроїїнайяскравішісторінкиіславнихкорифеїв.Зприємністюзгадую,якпрекрасно,заучастювеликоїаудиторіївикладачів,студентів,поважнихгостейбуворганізова-нийвечірпам’ятіпрофесорівфакультетужурналістикиОлегаБа-бишкінаіДмитраПрилюка,якийвівВолодимирРізун.Іподібнихвечорів,науково-практичнихконференцій,семінарів,лекторіїв,виставок,присвяченихтворчомудоробкуіповчальнимурокамсла-ветнихвикладачів-попередників,вІнститутівідбуваєтьсябагато.Іценелишеданинапам’яті,якувонисвоїмподвижницькимжиттямзаслужили,айвихованняна їхніхприкладахновоїталановитоїмолодоїзміни,майбутніхкорифеївнашоїжурналістики.Неналежудоприхильниківзавершуватипублікаціїцитатами,

аленевтримаюсь,щобненавестирядкиізстаттіпроДмитраПри-люка,якупередавменідлязгаданоїкнижкипроньогоВолодимирРізун.Статтяназивається«Методспостереженняв інтерпретаціїпрофесораД.М.Прилюка».Уприкінцевих їїрядках,наводячиПрилюковудумкупроте,щожурналіст—ценехолоднийреєстра-торпобаченихфактівчипроявів,апристраснийшукачусьогоно-вого,цікавого,характерногодлясьогоденняіщосамецевідрізняєсправжніхжурналістів-дослідниківвідкабінетнихканцеляристів

тареєстраторівфактів,ВолодимирРізунзазначає:«Мизаразчас-тоговоримопроте,щоповинніпростоінформувати,показуватижиття.Нейтрально.Беземоцій.Алеценеєсуперечність.Річутім,щожурналістпрацюєврізнихроляхйіпостасяхвпроцесітворенняматеріалу.Стильвикладуматеріалуможебутинезалежниміхолод-ним.Алеколижурналістзбираєінформацію,віннеповиненбутибайдужим,бобайдужість—цезаслінжурналістовіпереддійсністю.Вінмаєбутиактивнимспостерігачемзадійсністю.Активністьжезумовлюєтьсяітакимипсихологічнимиречами,якзацікавленість,бажаннягорітичимось,боякщоцьогонемає,тонехочешвникативякусьтамріч,факт.Журналістпрацюєнарізнихрівнях,вінрізнийусвоїйповедінці.ДмитроМихайловичПрилюкімавнаувазіоцеймомент:колитизбираєшфакти,повиненгорітитієютемою,надякоюпрацюєш».Якбачимо,міжнауково-практичнимиміркуваннямидекана

факультетужурналістики1960–1097-хроківінинішньогодиректорІнститутужурналістикипринциповихсуперечностейсправдінемає.


178


179

Анатолій ТАБАЧЕНКО

РОБИ ЯК Я, АЛЕ ЗАЛИШАЙСЯ СОБОЮ

Середа,вечір,додвадцятої—часувиходущотижневоготри-годинногопрямоефірногоблокурадіопрограм«Правонаслово»залишаєтьсягодинипівтори.НадругомуповерсіХрещатика,26уневеликійкімнатіапаратно-студійногокомплексуУкраїнсько-горадіозбираєтьсятворчагрупапрограми—студентиІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченкатаведучийпрограми,автортакерівникпроекту—ди-ректорІнститутужурналістикиВолодимирРізун.Триваєобговореннясценарногоплану,уточнюютьсядеталімай-

бутньоїпрограми.Настоліпорядзпаперамичай,кава,скромнібу-терброди…Незмовкаєтелефон,останнідомовленостіпередефіромпровключеннякореспондентівтагостейпрограми.Нарештітворчагрупапереміщуєтьсядоапаратно-студійного

блоку,запультомнезміннийрежисерВалентинаНечитайло,ви-водитьсямікшер,спалахуєтабло«OnAir»—мікрофонувімкнено,івефірізвучитьм’який,зхарактернимиінтонаціямиголосВоло-димираВолодимировича.Програма «Правона слово» доситьнепроста, синтетична за

своєюструктурою,студенти—майбутніжурналістивролікорес-пондентівтелефономвключаютьсязмісцяподій,устудіїцікавігості,напрямомузв’язкуаналітики,обов’язковарубрика«Від-критиймікрофон»длянебайдужихрадіослухачів,яківжечекаютьнапрограмуВолодимираРізуна,абидолучитисядообговореннянайпекучішихсуспільнихпроблем.

Табаченко Анатолій Дмитрович,директорУкраїнськогорадіо,заслуженийжурналістУкраїни.

ІтакупродовжпонаддесятироківдиректорІнститутужурналіс-тикиспочаткусам,апотімразомізстудентамиготувавтавіводнузнайрейтинговішихпередачУкраїнськогорадіо.НавчальнапрограмаІнститутужурналістикинасиченатарізно-

планова.Алещоможебутидлястудента,майбутньогожурналіставагомішимтавідповідальнішим,ніжразомзісвоїмнаставникомвиходитиупрямийефірнаціональногорадіо.Іщоможебутивпли-вовішимдлянезаперечногоавторитетутаповагистудентськоготовариства, коли воно бачить,що директор інституту не лишевчений-теоретик,айвправнийпрофесійнийжурналіст?!Одназучасницьцьогопроекту,тодішнястуденткаТамараГу-

сейнова,аниніведучаУкраїнськогорадіозгадує,щоВолодимирВолодимировичставивсядоних,якдорівноправнихпартнерів,такіказаввефірі,—моїколеги.Вінніколинестримувавініціативи,вчивпрацюватиздиктофоном,монтуватисюжети.Вчивпомічатиузвичномунезвичне.Казав,щонебуваєнецікавихтем,буваєне-цікаваподача,умійтеслухатиспіврозмовника.Спостерігаючизатим,якробилося«Правонаслово»,неможна

булонерадітиізастудентів,якімаличудовупрактику,ізаВолоди-мираВолодимировича,якийзумівтаквибудуватиманеруспівпрацізісвоїмиюнимиколегами,щозникавпсихологічнийбар’єрміжпрофесоромістудентамитаутворюваласяповноціннарадіоредак-ція,об’єднанаенергієюсправжньоїтворчості.Ябачив,щоведеннярадіопрограмицікавеВолодимируВоло-

димировичунелишеяккориснапрактикадлявченого-теоретика,йомупотрібнабуласамореалізаціяприродногопотягужурналістабутипочутимтасамомубратиучастьунаповненніінформаційногопростору,вивченнюякоговінсебеприсвятив.ВолодимирВолодимировичізсвоїмдосвідомтавеличезнимавто-

ритетомумедійнійсферімігбибутибажанимавторомубудь-якійгазеті,нателе-чирадіоканалі.АлеУкраїнськерадіо,думаю,віноб-равневипадково.Насамперед,тому,щотонковідчуваєсилуживогослова,вагуінтонації,вмієімпровізувати.МіжУкраїнськимрадіотафакультетом,апотімІнститутомжурналістикизавждибулинайтіс-нішізв’язки.Студентипроходятьунаспрактику,потімзалишаютьсяпрацювати,фахівцівУкраїнськогорадіозапрошуютьчитатилекціїта


180


181

проводитипрактичнізаняттязістудентами.УкраїнськерадіонавітьобладналонавчальнурадіостудіювІнститутіжурналістики.Томудлянас,радійників,булозакономірниміводночаспрестижним,щокерівниквишу,якийєфлагманомпідготовкижурналістськихкадріввдержаві,зупинивсвійвибірсаменаУкраїнськомурадіо.ДосвідВолодимираРізуна як багаторічного ведучого радіо-

програми«Правонаслово»піднявцюспівпрацюнаякісноновийрівень.Менезавждидивувало,яккерівниктакогопотужногона-вчальногозакладу,обтяженийбезліччюорганізаторськихпроблем,науковоюроботою,масоюіншихсправ,продиктованихдиректор-ськимиобов’язками,мігбути(принаймнізнайтидляцьогочас)однимізнайяскравішихведучихУкраїнськогорадіо.Через програмуВолодимира Різуна «Право на слово» про-

йшли сотні знакових вУкраїніпостатей—відомихполітиків,діячівкультуриі,щоособливоважливо,провіднихнауковцівтакерівниківголовногонавчальногозакладукраїни—Київськогонаціонального університету іменіТарасаШевченка.ДиректорІнститутужурналістикисистемнотапослідовнопровівунаціо-нальномурадіоефіріґрунтовнедослідження,присвяченеісторії,сьогоденнютамайбутньомуУніверситету.РоботаВолодимираРізунанаУкраїнськомурадіо—цеунікаль-

нийдосвідпоєднаннянауковогопошуку,практичноїреалізаціїтеоріїжурналістикитапедагогіки.Якоюнеоціненноюкористюдлястудентівбулобачитисвогодиректораводночасівикладачем,іавторомпідручників,науковихпраць,іпрофесійнимведучимвефіріНаціональногорадіо,якийнелишепрактичнопідтверджуєсвійтеоретичнийдосвідроботоюпередмікрофоном,айзякимможнаразом,нарівнихтворитирадіоефір.Формула«робиякя»,щоїївикористовуютькомандири,навчаю-

чимолодихвоїнів,виявиласятакоюжефективноюівжурналістиці.Робиякя,будьурадіостудіїтакимжевинахідливим,несподіваним,цікавим,алезалишайсясамимсобою,єдинимтанеповторним,зісвоїмособливимтворчимобличчям.Цейвисновок,засвоєнийвефіріУкраїнськогорадіо,ставвизначальнимпринципомдляни-нішніхрадіожурналістів,якимпощастиловчитисянапрямихефірахВолодимираРізуна.

Василь ТЕРЕМКО

РОКИ ОБДАРОВУЮТЬ І ВЧАТЬ

Неканонічний розмисел

Неставши—небудеш,небудучи—не збагнеш,неуявиш,не знатимеш ібезпросвітноблукатимешухащахсуб’єктивнихпрочитаньлюдськихнатурівчинків.Ітодіірраціональнопере-напружене«я» їстьголову,вимучуєнерви іноров,особливо—колиобставини іподіїжиттявитісняють ізцінніснихгаваней,заякимисвіт—нетвій,акожнаклітинаволає,щоти—недлясвіту, в який тебе ті обставинивпаковують. І тільки залишкираціональностіпідганяютьшукати і своїпомилки, знаходитинедоречностійусобі.Уювілейномуслові,надякимзазвичайупарадненочатуєканон,

обходититакімотивинепасує,боцесловомаєбутивідвертим,щиримйоприявнюватите,щовплинібуденностізрізнихпри-чиннедобираєважливихзначень.Атимбільшеусловізнагоди60-ліття,якезапочатковуєвчоловічомужиттікаскадособливихподій—розмислових,господаровитихубаченніроківітрудів,сте-жокпройденихітих,надякимищенезвітреноросу.Іприноситьрозуміння,щоніхтощенезумівутективідсвоїхроківівідтого,щовонизлюдиноюроблять.УнашихзВолодимиромВолодимировичемстосункахуседуже

правильнопочиналося.Це—просправи,подіїтаемоції,безякихнеможливіздоровийкорпоративнийкліматіділовасамореалізаціякожного.Пам’ятьвідповідальнозберігаєсюжетитієїпори:розмо-

Теремко Василь Іванович,завідувачкафедривидавничоїсправитареда-гуванняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,докторнаукізсоціальнихкомунікацій.


182


183

випроспеціальність,динамічнібуднінауково-методичноїкомісіїМОНУкраїни,відрядженнявУкраїнськуакадеміюдрукарства.Вонивартуютьтого,щобїхпам’ятати, і,невтрачаючисили,до-бротнопрацюютьтепер.З часом звідкись виринулощось суб’єктивне,можливо, по-

своємузахованевкожному,табільшсхоже,щопривнесеневоноіблизькимивітрами.Булобагатоемоцій,слів івчинків.Умоти-вованихізайвих.Бувало,щопотрібнихемоцій,слівівчинківневистачало.Точнознаю,щобувнадвимогливимдоситуацій,якіневдавалося

сприйнятиіприйняти.Незусімаспрямованимивмійбікактив-ностямимігзмиритися.Екзаменувавсебеінезавждимігвписатиусвійматрикулоцінку,якагарантувалабстипендію.Намагався,хочнезавждивдало,виповзтивищеобставин.Ачасзаймавсяпри-писаноюйомуроботою.Приносивйумиротворювальнідумки.Апотімтідумкизабирав.Ічерезякийсьчасповертавїх.Одназних:можливо, іпотрібновтакомуколективі,якнаш,

чинитисаметак,якцеробитьВолодимирВолодимирович.Думавіпроте,щозрізнихдиспозиційіпідтискомрізномасштабноївідпо-відальностіоднеітесамеявищебачитьсянеоднаково.Якіпроте,щокерівникмуситьзбалансовуватибагатоманітнійрізноспрямо-ваніінтереси,адлязбереженнястійкостіірозвиткусистемиінодіпосягатинакомфортністьїїфрагментів.ЗападаливувагувмінняВолодимираВолодимировичазосереджуватисянаважливому,пра-цьовитість,комунікаційнапластичністьівправнеманевруваннявскладнихситуаціях.Багаторізногобувалонаочахівголові.Багаторізногопережито.

Якийхтовинісізтихподійурок,знаютьтількиті,длякоговонищосьозначали.Зісвоїмиурокамивмірусилстараюсяпрацювати.Іякосьтакдивноскладалося,щонаближення60-річчяВоло-

димираВолодимировичазайнялозначнобільшемоїхроздумів,ніжнаближенняріктому60-річчямого.Отакежиття.Отаквонорозставляєакценти,вчить іщосьпереплавляєвглибинахсутійрозумінь.Іспонукаєдокроків.

Незчужихслівзнаю,щовшістдесятчоловікуженебігтиместрімголовзавітряками,алещеохочиймайструватидлясебеплуг,вчитиновіпісніібратисязароботу,доякоїнепідпускалимолодіроки.Часйогонагороджуємукамисамоаналізу,даромтерпітиуда-ри,бачитидалекопростір,радітивласноручвирощенимсадам,анайбільше—близькиміріднимлюдям.Відчуватипотужнустихіюжиттявтому,щовониє,щоукогосьізнихширшаютьплечі,му-дрішаютьвчинкиіслова,ахтосьнавчивсявжевпрягатисяразомізкіньмидороботи.Іти—середних.Ітизними…Певен,щоциминібийпростими,анасправді—дужецінними

переживаннямиВолодимирВолодимировичнасолоджуватиметьсябагатоприйдешніхроків.ІхайдопомагаєйомувцьомуБог!


184


185

Олена ТКАЧЕНКО, Володимир САДІВНИЧИЙ

П’ЯТНАДЦЯТЬ РОКІВ ТВОРЧОЇ СПІВПРАЦІ ТА ВЗАЄМОРОЗУМІННЯ

Обійнявши2000рокупосадудиректораІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,сьогоднішнійЮвіляр,ЧленНаглядовоїрадиСумськогодержав-ногоуніверситету,заслуженийпрацівникосвітиУкраїни,докторфілологічнихнаук,професорВолодимирРізун,певнож, і гадкинемав,щонайближчимчасомуйогопрофесійнежиттяспершуделікатнопостукає,апотімпереконливоюходоюувійдеСумськийдержавнийуніверситет.У2002році,асаме4березня,науково-методичнакомісіязжур-

налістикислухалапитанняпроможливістьвідкритиспеціальністьунашомууніверситеті.ІвідтодінашіпершіконтактизВолодимиромРізуномпочалинабуватихарактерутолерантних,вишуканих,не-повторнихвзаємин,побудованихнавзаєморозуміннітаспівпраці.Ізпершихднівминічогонепросили,нічогонеобіцяли,алечіткозаявлялисвоюпозицію:михочемонелишеготуватижурналістів,айстативційсферінеостанніми.Уважнодослухалисядокожногослова,докожноїпорадито-

дішніхчленівнауково-методичноїкомісії зжурналістики,ащебеззастережновірилиВолодимировіРізуну.Намімпонувалайого

Ткаченко Олена Григорівна,завідувачкакафедрижурналістикитафілологіїСумськогодержавногоуніверситету,докторфілологічнихнаук,професор.

Садівничий Володимир Олексійович,доценткафедрижурналістикитафілологіїСумськогодержавногоуніверситету,докторнаукізсоціальнихкомунікацій.

позиція,висловленавпершімісяцідиректорствавінтерв’юодномузвидань:«Боляче,колинашівипускникивільнодумають,алеприцьомувонинедумають,щоговорять,інедумають,колиговорять».Насзахоплювалайоготочказору:«Колилюдинапростотакгово-рить,томожнаподумати,щовонаненормальна.Нормальналюдиназнає,длячоговонаговорить.Ітомукомунікативніціліповиннібутичітковизначеними».Намподобалосьйогоставленнядореформу-ванняпідготовкижурналістів:«Миповиннічіткоусвідомлювати,щожурналістськаосвітаполягаєнеувивченніекономіки,культури,освіти,аувивченнітого,яквпливатинамасовусвідомістьзасобамимасового інформування».Усеце,нахвилькузупиніться,сказанезатертоговжечасоміподіями2000року…ТакимбулонашеставленнядоВолодимираРізунанаетапізна-

йомства.Хочаабсолютноневпевнені,щоівін,ічлениНМКнетещобеззастережно,ахочабнайотувірилинам.Однак—довірили.Довіриливідкриватиспеціальність.Спершу«Видавничасправа іредагування»нарівнімолодшогоспеціаліста (2003рік),апотім«Журналістика»нарівнібакалаврату(2004рік).ОсобистоВоло-димирРізунбувунаспершимекспертом.Ужезвершинидесятилітньоїспівпрацівінконстатував:«Ябув

однимізекспертівзвідкриттябакалаврськоїпрограмизжурналіс-тикивСумДУ.Митодіна200відсотківуваснепомилилися».Про-звучалоцезвустдиректораІнститутужурналістики26січня2012року.СаметодівСумськомудержавномууніверситетіпрезентувалиновумагістерськупрограмузаспеціальністю«Медіакомунікації».ТодімибулитретімивУкраїні,хтоотримавліцензіюнапідготовкумагістрів-медіакомунікантів.СайтСумськогодержавногоуніверситетузцієїнагодисповіщав:

«ПрезентуватиновумагістерськупрограмудоСумДУприїздивметржурналістики—директорІнститутужурналістикиКиївсько-гонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченкаВолодимирРізун.Зайогословами,журналістськашколанаСумщині—однаізнайкращихвУкраїні,томустудентимагістерськоїспеціальності«Медіакомунікації»маютьусіможливостідлятого,щобопануватиуправлінськимитадослідницькимимеханізмамипривиконанні


186


187

професійнихобов’язків».Адалінаводиласядослівнацитата:«Рі-веньжурналістикивСумДУзадесятьроківсвого існуванняпід-нявсядовисоткиївськогоІнститутужурналістики».Сайтфакультетуіноземноїфілологіїтасоціальнихкомунікацій

СумДУподавтодісловаВолодимираРізунапроте,щотехнічнезабезпеченнякафедрижурналістикитафілологіївСумахнічимнепоступаєтьсяІнститутужурналістики.Ідалізновуцитата:«Безсумніву,університетупораєтьсяізпідготовкоюмагістрівзановоюпрограмою».Однакчиненайбільшеспільнапрацявтілиласьунауковійца-

рині.Успискахлітературивсіхбезвиняткувикладачівкафедрижурна-

лістикитафілологіїСумськогодержавногоуніверситету,якізахища-лидокторськітакандидатськідисертаціїізсоціальнихкомунікацій,неодноразовотрапляєтьсяпрізвищеВолодимираРізуна:якавторапідручників,якавторанаукововизначальнихтеоретичнихстатей,якголовиредколегіїфаховихвидань.Безперечно,першістьутримуютьпосиланнянаперіодичнітапродовжуванівидання,уякихВолодимирРізуночолюєредколегії.Якщожговоритипроавторськіпраціювіля-ра,тонайчастішенашінауковціпосилаютьсянапідручники«Теоріямасовоїкомунікації»та«Літературнередагування»,посібник«Методинауковихдослідженьужурналістикознавстві»,настатті«Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомунікацій»,«Допостановкинауковоїпроблемипроособливийстатусмедіакомунікацій(масовогоспілкування)усистемісоціальнихкомунікацій»таінші.Щождорівняцитованості,томиготовінепогодитисьізGoogle

Scholarіофіційнозаявити,щоїхняцифрав31посилання(накінецьлистопада2016року)напосібник«Методинауковихдослідженьужурналістикознавстві» дуже занижена.По-перше,практичновкожнійдисертаційнійпраці,підготовленійздобувачамикафе-дрижурналістикитафілологіїСумДУ,атакожубагатьохстаттях,методичнихвказівках,конспектахлекцій,посібникахєцитатиз«Методики…»ВолодимираРізуна.По-друге,успискупосиланьнацейпосібникGoogleScholarненазиваєжодногоізсумчан.Якбачимо,недопрацьовуєсвітовамережа,недопрацьовує.

СамезпрацьВолодимираРізунаякодногознатхненниківіза-чинателівнауковогонапряму«соціальнікомунікації»,головнозістатті«Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомуніка-цій»,нашістуденти,магістрантийаспірантиабсолютноточнозна-ють,щонаукипросоціальнікомунікаціїможутьдосліджуватитакіоб’єкти,яксоціальнокомунікаційнасправавсистемірізнихвидівсуспільноїдіяльності;комунікаційнадіяльністьсоціальнихінсти-тутівтаформиівидиінституціалізаціїкомунікаційноїдіяльностісоціальнихінститутів;соціумяксуб’єктсоціальнокомунікаційноївзаємодії,формитавидисоціальнокомунікаційноїінституціалізаціїсоціуму;соціальнокомунікаційнісистеми(мережі), їхфункціо-нування,особливості,розвиток,оптимізація,модернізація;со-ціальнокомунікаційнийпродукт,йогоформитавиди;особливостівикористаннясуспільствомсоціальнокомунікаційногопродукту;засобисоціальноїкомунікаціїтаінші.ІзпрофесоромРізуномусінашівикладачікоординувалитеми

дисертаційназдобуттявченогоступеняідоктора,ікандидатанаукізсоціальнихкомунікацій.Виступаввініякавторвідгуківнаавто-рефератидеякихдисертацій.АдоцентЛюдмилаКулішенкоможепохвалитисящейтим,щоїїкандидатськаробота«Проблемана-ціональноговихованнявпедагогічнійпресісучасності(заперіодз1991до2004рр.)»виконанапідорудоюпрофесораРізунайуспішнозахищена2008року.Удисертаціїзаматеріаламисучаснихнауково-педагогічнихжурналіврозробленамодельнаціональноговихованнятавизначенойогосучаснийідеал.Загаломзаціп’ятнадцятьроківурізнихрадахвикладачікафе-

дрижурналістикитафілологіїСумДУзахистили3докторськіта15кандидатськихдисертацій.П’ятнадцять—зап’ятнадцять.Навітьпривеликомубажаннітакеважкопридумати.ОднакзачасактивногоспівпрацюванняВолодимирРізунжод-

ногоразунеопонувавздобувачамізСумськогодержавногоунівер-ситетупідчасдисертаційнихзахистів.Щож,ситуаціюпотрібновиправляти.Аосьнавітьпривеликомубажаннівкрайважкознайтидисер-

тантаВолодимираРізуна(читодокторськаробота,читоканди-


188


189

датська),начийбиавторефератпредставникинашоїкафедринеписаливідгуків.ГотуючидовиданняпершийвУкраїніпідручник«Теоріямасо-

воїкомунікації»,прагнучипочутидумкунауковцівтаосвітянзісферижурналістикинавикладенітамтеоретичнізасадирозуміннямасовогоспілкування,технологіюмасовоговпливутощо,самедоСумськогодержавногоуніверситетузвернувсяВолодимирРізун.ІпрофесорОленаТкаченкосталаоднимізрецензентівпідручника.ХорошимприкладомспівпрацівважаємоучастьделегаціїзСум-

ськоїобластів45-мущорічномуфестивалі«Журналістськавес-на»(2012).Тодіректоратнашогоуніверситетунадававтобус,щойпривізнасвятовипускниківІнститутужурналістикирізнихроків,якіпрацюютьумедіасферіСумтаобласті:власнікореспондентизагальноукраїнськихвидань,телевізійники,головніредакторига-зетізрайонів,представникипрес-службтаін.Частиназприбулихупершепереступилипорігрідноїальма-матерпісляотриманняди-пломів.Тодішніпозитивніемоціїзарядилиіприбулих,ігосподарів.Інайважливішезап’ятнадцятьроків—професорВолодимир

Різунжодногоразунаснепідвів.Єдинежщоможемо—прагнутивідповідатийомувзаємністю,прагнутинерозгубитинашоїспівп-раці,азміцнитийпоглибитиїї,прагнутизалишатисятолерантнимиірозумітиоднеодного.ШановнийВолодимиреВолодимировичу!НехайуВасбудевсе

настількидобре,щобнавітьнебулобчогойпобажати!ЗЮвілеєм!

Тетяна ТРАЧУК

ТВОРЧО ПРИМНОЖУЮЧИ ТРАДИЦІЇ

НововведеннявдіяльностіІнститутужурналістики,яківпро-довжсвоєїкаденціївпроваджуєВолодимирВолодимирович,намоюдумку,можнапояснитинетількивимогоючасу,алеі,чинепередусім,своєрідністюйогохарактеру,зокрематакимирисамияк:креативність,працьовитість,високавимогливість,нелишедоінших,анасампереддосамогосебе,та,головне,оптимізмівпев-неністьвотриманніпозитивногорезультату.Напевне,увияві йогопостійноїрішучостівпроваджуватинові

науковітанавчальнінапрями,відкриватиновіпрофільнікафедри,підніматинановийрівенькураторствожурналістськоюнаукоюіпідготовкоюкадрівдляцієїсферивусійУкраїні,встановлюватитворчістосункиззарубіжнимиосвітнімиінауковимизакладамитабагаточогоіншого,немаловажитьіте,щовінзаступивнади-ректорськувахтупіслякерівництвацимнавчальнимзакладомдвохвелетнівукраїнськоїжурналістики,батьківукраїнськоїжурналіст-ськоїіжурналістикознавчоїшколиД.М.ПрилюкаіА.З.Моска-ленка.ВолодимирВолодимировичнелишепродовживтрадиції,яківонизапочаткували,алейпримноживїхубагатьохнапрямах.ВолодимирВолодимировичРізунвпершевісторіїукраїнської

освітирозробивкурс«Теоріямасовоїкомунікації» іпочавйоговикладання,ачерезНауково-методичнукомісіюзжурналістикиприМОНУкраїни,якувіночолює,цядисциплінапотрапилавна-вчальніпланимайжеусіхуніверситетів,якіготуютьжурналістів.Коли2000рокуВченараданашогоуніверситетузатвердиланаукову

Трачук Тетяна Анатоліївна,доценткафедрисоціальнихкомунікаційІн-ститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук.


190


191

школузжурналістикознавствататеоріїмасовоїкомунікації,тоВо-лодимирВолодимировичразомзісвоїмиколегами-однодумцямипочавщеглибшерозроблятицютематику.Саметодівінзапропонувавменівзятисязадослідженнянової

теми—історіїукраїнськогожурналістикознавства.Післятривалоїрозмовидавменідетальнорозробленийплан,уякомубуловизна-ченонелишетематичнінапрямидослідження,аййогоподілнарозділизпідпунктамиіконкретнимипитаннями.Пізніше,колиязголовоюпоринулавцюроботу,нераздиву-

валася,щомійнаставниктакпредметновідчуваєцютему,якатодібулазовсімнедосліджена.Менідовелосявпродовждвохроківурізнихбібліотеках,найбільшевНаціональнійіменіВ.ВернадськоготаЛьвівськійнауковій іменіВ.Стефаника, опрацюватидесяткипудівстарихкниг,виданьзпрацямиукраїнськихжурналістикоз-навціврізнихперіодів,відкінцяХІХстоліття(ІванФранко,ОсипМаковейтаін.)допочатку90-хроківХХстоліття(ДмитроПрилюк,АнатолійМоскаленко,ВолодимирЗдоровегатаін.).ЯкосьуЛьвовінаоднійзнауково-практичнихконференціймені

пощастилозустрітисяізкорифеємукраїнськогожурналістикознав-стваВолодимиромЙосиповичемЗдоровегою,хотілауточнитидеякіфактизйоготворчогожиття,ізйоговизнаноївусьомуколишньомуСоюзіучастіуствореннітеоріїпубліцистики.Пам’ятаю,віндужесхвальновідгукнувсящодоініціативиВ.В.Різунадослідитивесьшляхзародженняірозвиткуукраїнськоїнаукипрожурналістику:«Досіпронас,учених,якіпрацювали іпрацюютьуційсфері,впринципіщеніхтонеписав,—зауваживвін.—Вашдиректорпо-чинаєцікавийнапрямужурналістикознавстві.Цецілина і вамналежитьвиконативеликийобсягроботи…».ОсновнийматеріалдисертаціїВолодимирВолодимировичза-

пропонувавменідолучитидокількохйогодослідницькихпрацьпровнесокпрофесораД.М.ПрилюкаврозвитоктеоріїпубліцистикитапронауковіпоглядинажурналістикупрофесораА.З.Москаленкаівидатиспільнумонографію«Нарисзісторіїтатеоріїукраїнськогожурналістикознавства».2006року їїбуловідзначеноШевченків-ськоюпремієюнашогоуніверситету.

ВеликоюзаслугоюВолодимираВолодимировичаєвідкриттякафедритеоріїмасовоїкомунікації,щопізніше,розширившисвійнауковий інавчальнийдіапазон,отрималастатускафедрисоці-альнихкомунікацій.Очолюючи її тривалийчас,В.В.Різундо-клавчималозусил,щобполіпшитинавчально-методичнуроботунакафедрі,самрозроблявнеобхіднідлявикладаннявстудентськихаудиторіяхнавчальніпосібникитапідручники,активнозалучавдоцієїтворчостііншихвикладачів.Менітакожприємновідзначити,щояєспівавторомзВолоди-

миромВолодимировичемнизкистатейзісторіїукраїнськоїнаукипрожурналістикутавикладанняцьогопредметавІнституті,опу-блікованихунауковихзбірниках.Самеїх,апереважнопраціВ.В.Різуназпитаньтеоріїтаісторіїсо-

ціальнихкомунікацій,численнідослідженняцієїтематикиВ.Ф.Іва-нова,Г.Г.Почепцова,іншихнауковціввикористовуюналекціяхісемінарах,допроведенняякихзалучивменеВолодимирВолодими-рович.Зайогоприкладомнамагаюсянавчальнийматеріалзбагатитижиттєвимиприкладами,зокрема,якіназаняттяхзукраїнськогожур-налістикознавства,частовикористовуютематичнівідеоматеріали.МизвиклибачитиВолодимираВолодимировичавсюди:налек-

ціях,нанарадах,нанауковихконференціях,аленайбільше—середстудентів,тих,зарадиякихвінівіддаєсвоюенергію,свійчас,свійтворчийнеспокій.Якосьльвівськіколегивідзначили,щовін,якколисьД.М.При-

люкіА.З.Москаленко,нинієхреснимбатькомсучасноїжурна-лістськоїосвітивУкраїні.Додам,щоВ.В.Різунєтакожгіднимпродовжувачемтрадицій,започаткованихунашомунавчальномузакладіупопереднідесятиліття,вінїхнетількизберігає,айтворчорозвиває,примножуючиповажністьІнститутужурналістики,ви-нятковупотрібністьсучаснійсферіукраїнськоїжурналістикиуцейнепростийдлясуспільстваідлянеїчас.


192


193

Юрій ФІНКЛЕР

ДЕКІЛЬКА СЛІВ. АЛЕ ЩИРО

Зазвичайяобережноставлюсядопропозиційнаписати«декількаслів»проювіляра.Алетут—іншийвипадок.Пропозиціюясприйняв іззадово-

ленням.Чому?По-перше,професорВолодимирРізун—нетількисправжній

вчений,алей—даруйтезашаблон—організаторнауки,батькоунікальнихнапрямупідготовкифахівцівтанауковоїспеціальності(успішнодобитих«реформаторами»).По-друге,язповагоюставлюсядолюдей,які«зробилисебе»

самостійно,безжодноїпідтримкивпливовихбатьківчиродичів.Ілюдей,якібільшероблять,ніжговорятьпроцезроблене.По-третє,ювіляр—одинзтрьохвчених,якийсуттєвовплинули

намоєжиття.Будувідвертим,янечастобачусьчирозмовляютелефономіз

ВолодимиромВолодимировичем.Минеєдрузямипожиттю.Минепереписуємосьмейломчивприватісоціальнихмереж.Натомістьмищировітаємосьпризустрічі,обмінюючисьзде-

більшогозагальними,аледужетеплимиіпривітнимифразами.Іяцінуюцепочуттяжиттєвоїінтриги,якадозволяєменібільше

здогадуватись,ніжзнати,більшевідчувати,ніжпереживати.Запро-фесораРізунамаютьговоритийоготексти,йогодіївгалузі,йогоставленнядосвоїхколег—ацедуженелегкоідужевідповідально

Фінклер Юрій Едуардович,професоркафедрирекламиімовиЗМІфакуль-тетужурналістикиПВНЗ«Міжнароднийекономіко-гуманітарнийунівер-ситетіменіакадемікаСтепанаДем’янчука»,докторфілологічнихнаук.

вчаси,колиєбагатоохочихзробитиприкрість,атойпростооб-разитибезжоднихнатепідстав.Ядужехочу,щобподальшежиттяювіляраскладалосьтак,яквін

самцьогозабажає.ЗаслуженанезалежністьпрофесораВолодимираРізунадаєйомуправонасамостійнекеруваннямжиттєвимипазла-ми—інехайціпазлицілковитовкладаютьсявпланицієїлюдини.Інехайцихпланівбудебагато.Інехаймиівподальшомуобмежимосьіпривітнимифразами

призустрічі,івзаємноюпідтримкоювситуаціях,колицяпідтримканеобхідна.Щодорозлогостітексту,то—згадаймо—язповагоюставлюсь

долюдей,якібільшероблять,ніжговорятьпроцезроблене.ШколаПрофесораРізуна!


194


195

Олена ФОМЕНКО

НОВАТОР

ЯзнайомазВолодимиромВолодимировичемРізуномзтрав-ня2012року,колизайогопідтримкив Інститутіжурналістикибулостворенокафедруіноземнихмов.Заснуваннякафедрибулозумовленепотребоюгармонізуватисистемувикладання інозем-нихмоввІнститутіжурналістикизміжнароднимистандартами,забезпечитистудентамдоступдоефективнихзасобівоволодіннямовамитапідвищенняякостінавчальногопроцесущодоздобу-ванняфахово-спрямованихмовнихзнань.Самезавдяки ініціа-тивідиректорастудентинашогоІнститутумаютьзмогуздобуватипоглибленізнаннязіноземноїмовиізагального,іпрофесійногоспрямування,опануватимовнінавички,необхіднідлязастосуваннямовивакадемічнійсфері,атакожбільшедізнатисяпроміжнародніпрограмиобмінутабративнихучасть.Продоцільністьствореннякафедритаефективністьїїроботисвідчитьтойфакт,щовпродовждекількохостанніхроківзбільшиласякількістьстудентівІнститутужурналістики,яківзялиучастьуєвропейськихтаамериканськихпрограмахакадемічногообміну, анашівипускники і викладачівпершепотрапилинанавчаннядопрестижногоКембриджськогоуніверситету.ВолодимирВолодимировичпостійнонаголошуєнатому,що

студентиповиннівільноволодіти іноземнимимовами,аджецедаєїмзмогубратиучастьвспільнихпроектахІнститутужурналіс-тикиіззакордоннимиуніверситетами,навчатисязапрограмамиподвійнихдипломівтавідвідуватилекціїісемінаризакордонних

Фоменко Олена Степанівна,завідувачкакафедриіноземнихмовІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка,кандидатфілологічнихнаук,доцент.

професорів.ДиректорІнститутузавждивикористовуєнагодуза-лучитидонавчальногопроцесуіноземнихпрофесорів—досвід-ченихфахівцівугалузіжурналістики,PRіреклами,кіно-ітеле-мистецтва,звеликиментузіазмомпідтримуєініціативизапроситидоІнститутуіноземнихучасниківпрограмобміну.СамезавдякизусиллямВолодимираВолодимировичавІнститутіжурналістикивикладаютьпрофесоризахіднихуніверситетів:професорізсоціо-логіїкультуритамас-медіа,завідувачкафедрикомунікаціїтамас-медіаАфінськогоуніверситетуДжорджПлеіосіпрофесоркомуні-каційнихстудійВіденськогоуніверситетуЮргенГрім.НещодавновІнститутізаоднієюзпрограміменіФулбрайтаперебувавспеці-альнийрадникзістратегічнихкомунікаційтарозвиткуФундаціїСША-УкраїнаАдріянКармазин, який тривалийчасочолювавУкраїнськуслужбу«ГолосуАмерики».ЗапідтримкидиректоравІнститутірегулярновідбуваютьсязустрічізвідомимизакордон-нимижурналістами,письменниками,публічнимидіячами.Лишеторік унаспобувавпрофесорАненбергзькоїшколикомунікаціїтажурналістикиУніверситетуПівденноїКароліниВінсГонзалес,якийпрочитавстудентамлекціюпрокрос-медійнужурналістику,письменникЕлліотАкермантажурналістіпоетДжеффріБраун,якіподілилися зі студентами секретамиписьменницькоїмай-стерності.Авберезні2016рокустуденти,аспірантитавикладачіІнститутувзялиучастьувідеоконференціїзвикладачамиКоледжуокругуБівер,щовамериканськомуштатіПенсильванія.Ці таіншіможливостіспілкуваннязносіямимови—визнанимипро-фесіоналамив галузіжурналістикисталиціннимдосвідомдлястудентівівикладачівІнституту.ВолодимирВолодимировичнадзвичайнодобреобізнанийзсу-

часнимипроблемамиітенденціямисвітовоїжурналістськоїосвіти.НаТретьомуВсесвітньомуконгресіжурналістськоїосвіти«Онов-ленняжурналістикичерезосвіту»—найпрестижнішомуфоруміосвітянугалузіжурналістики,щовідбувсяубельгійськомуміс-тіМехеленулипні2013року,ямалазмогуспостерігати,яквінгіднопредставивнелишеКиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка,айусюжурналістськуосвітувУкраїні.


196


197

ВиступВолодимираВолодимировичабуводнимзнайцікавішихірезонансним,йогожвавообговорювалиучасникиконференції.УчастьделегаціїІнститутужурналістикивконгресіпоказала,щопередукраїнськимиуніверситетами,якіготуютьфахівцівугалузіжурналістикитаінформації,стоятьтакісамівиклики,щойпередосвітянамиіншихкраїнсвіту,імивикористовуємооднаковіметодиїхньогоподолання.ЯщировітаюшановногоВолодимираВолодимировичазюві-

леєм.Міцногоздоров’я,творчоїнаснаги,новихвеликихзвершеньнанивіжурналістськоїосвіти!

Любов ХАВКІНА

КОМУНІКАЦІЯ ЯК СПОСІБ ЖИТТЯ

Складнописатипротих,прокогонемаєчогосказати,—аленепростішеіпротих,прокогохочетьсясказатидужебагатоінемож-ливовиділитиголовне.ЩоголовневдіяльностіВолодимираВоло-димировичаРізуна:наука,викладання,адміністрування,керуваннянайдинамічнішимнауковимнапрямом,органічнепоєднаннявсіхцихнапрямів?Цезнаєлишевінсам.Томуспробуюсказатипроте,якимбувієВолодимирВолодимировичдлямене.ЗВолодимиромВолодимировичемРізуномявстиглапоспівпра-

цюватинавсіхнайважливішихстадіяхсвоєїнауково-викладацькоїдіяльності—якколегазХарківськогоуніверситету,якаприїжджалананауковіконференції,якдокторантка,щозвикалавідчуватисебевІнститутіжурналістики«своєю»,якмолодийдокторнаукізгодомзавідувачкафедри,якогоусілякопідтримувалиіспрямовували,якчленНауково-методичноїкомісіїтаспецрадиІнститутужурналістики,якомуодразудаливідчути,щодумкакожного—важливайцінна.Унаукових,навчальних,організаційних,простихіскладних,звичайнихіпроблемнихситуаціяхястикаласязтимсамим—коректністю,мудріс-тю,повагоюдокожного,вміннямзнайтипростівиходизіскладнихситуацій,аголовне—збазовимдлясоціальноїчиприватноїкомуні-каціївміннямговоритисамомуічутиіншихводночас.Власне,дляменеВолодимирВолодимировичасоціюєтьсясаме

зпоняттямкомунікаціївусіх їївиявах іпараметрах.Ефективноїкомунікаціїякспособукеруваннятакоюнепростоюібурхливоюжурналістикознавчоюспільнотою.Комунікаціїнаукової,реалізову-

Хавкіна Любов Марківна,завідувачкакафедрижурналістикиХарківськогонаціональногоуніверситетуіменіВ.Н.Каразіна, докторнаукізсоціальнихкомунікацій,професор.


198


199

ваноївчисленнихкнижках,заякимивчатьсяівчитимутьсящедов-гочималопоколіньстудентів,аспірантівіколег,уконференційнихтаіншихдоповідяхвласненауковоготанауково-методологічногохарактеру,якізорієнтовуютьслухачівумінливійіпостійнотранс-формованій—штучночиприродно—науковійгалузі.Комунікаціїнауково-навчальній—знамаганнямспрямуватикожногомолодогонауковця,аспірантачидокторанта,убагатоманітнійтанеодноз-начнійсоціокомунікаційнійнауці ійоговласнійнауковійтемі.Комунікаціїякборотьбізанауково-навчальнітрадиціїтаінновації.І,можливо,найважливіше—комунікаціїособистої,людської,бобезнеївсе іншенепростонебудеефективним,алейнематимежодногосенсу.Щобітизанауковцемунауку,довіряючийогодумці,абожзавикладачемупрактику,требадовірятийомуяклюдині.Іцевміннязробитипрофесійнукомунікаціювусіхїївиявах—на-укову,навчальну,методологічну,адміністративно-керівну—осо-бистісною,адресною,ґрунтованоюнадовірітаповазі—якнамене,найціннішарисаінайважливішийталантювіляра,якийявідчуланасобі,якібільшістьколегзусіхкуточківУкраїни,тайнелишеУкраїни.ЧомущеВолодимирВолодимировичасоціюєтьсявменезкому-

нікацією—тощейтому,щойогокеруванняНМКіжурналістикоз-навчоюнаукоютаосвітоюприпалоначасибурхливихтрансфор-мацій.Доволілегкобутиефективнимімудримкерівникомучасиусталеностітатрадиційності,колипотрібнолишепідтримуватиздобуткийрухатисьокреслениминапрямами.Набагатоскладнішежитиіпрацювативчасибурхливихзмін—ізовнішніх,пов’язанихізсоціокультурнимийсуспільно-політичнимизрушеннями,івну-трішньогалузевих.ВолодимировіВолодимировичувипалотранс-формуватижурналістикознавчунаукуувідповідьнавикликичасутановихвимог:створюватиновіорієнтири,невтрачаючитрадицій,шукатиновінапрямкируху,неперекриваючистарихшляхів.Жур-налістика—соціальнікомунікації—ізновужурналістика.Розподілоднієїспеціальностінакілька—ізновуоб’єднання.Випрацьову-ванняновоїметодології,термінології,теоріїтапрактики,звиканнядоновогов загальноукраїнськомумасштабі— іповерненнядо

староговоновленомуформаті.Змінилисярівніосвітийнавчальніплани,формаізмістнавчаннятавикладання,ступіньвідкритос-тійготовностідоміжнародноїосвітньо-наукової інтеграції, іщебагато-багатоіншого.Мабуть,уцьомулегкобуловтратитибільше,ніжотримати,за-

губитистаре,невинайшовшинового.Іте,чимжурналістикознавчайжурналістсько-освітнягалузізавдячуютьВолодимировіВоло-димировичу,—цевинятковийрезультат,колимипривнеслидлясебеісвоїхучнівте,щопропонувалиновийчасіновівимоги,невтратившисвоїхтрадиції,своїхздобутківіпопередніхрезультатів.Звікомхтосьвтомлюєтьсяборотисяішукати,стаючибайдужим.

Хтосьтримаєтьсязастаре,вважаючи,щовсеновітнє—топрофа-нація ізнищеннятрадиції.Ахтосьнабуваємудрості.ВолодимирВолодимировичдлямене—цевтіленнямудрості,відкритоїдляінновацій,Мудрості,щоповажаємолодість іпідтримуємолодь.Мудрості,щовмієшукати і знаходитибезконфліктнийвихід ізнайконфліктнішихситуацій.Тожудніювілею—найщирішіпо-бажання,витримки,натхнення,гармоніїінезмінноготалантудокомунікаціївусіхїївиявах!


200


201

Олександр ХОЛОД

ОДИН ІЗ ПЕРШИХ? ПЕРШИЙ!!!*

«Добрийдень!ЦеВи—ВолодимирВолодимировичРізун?»—спитавяучоловіказенергійнимпоглядом,якийвиходивізкабінетуначетвертомуповерсіІнститутужурналістикиКиївськогонаціо-нальногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Тоді,напочатку1998року,явпершепобачивВолодимираРізуна—завідувачакафедривидавничоїсправитаредагування.Тобулазустрічзавторомвід-гукунамоюпершудокторськудисертаціюзтеоріїмовознавства.Першазустріч ізВолодимиромРізуномнесформувалавмене

враженняпроте,щосамевінзатрирокистанемоїмнауковимконсультантомдругоїмоєїдокторськоїдисертації,алевжезжур-налістики.1998року,підчасчервневогозахистумоєїдокторськоїдисертації

змовознавства,япочувсловамогонедавньогознайомого:«Переднами—справжнійдокторнаук, іяпропонуюпроголосуватизанього!».Саметодіявідчувміцнупідтримкусильноїіризикованоїлюдини,якоюйдонинівважаюВолодимираРізуна.ЧомуризикованоюлюдиноювважаюВолодимираРізуна?Томущосамеризикованалюдинаможезвалитисобінаплечі

клопіт,пов’язанийзформуваннямновоїнаукової галузі«Соці-альнікомунікації»тавпродовжвжедесятироківнавсіхможливихконсервативних і реформаторських, державних і недержавних,

* Утекстівикористаноматеріалиелектронноїверсіїнавчальногопосібника«Соціальнікомунікації: тенденціїрозвитку»О.М.Холода(планвиходуздруку–березень2017).

Холод Олександр Михайлович,професоркафедризв’язківзгромадськістютажурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетукультуриімис-тецтв,докторфілологічнихнаук,професор,академікМАНПО.

науковихібюрократичнихрівняхзахищатиновуконцепцію.Сьо-годнівідомо,щовколінауковцівєрозбратщодоформуванняна-уковоїгалузі«Соціальнікомунікації»,євідвертенесприйняттяйсаботування,хулайпідступністьтакзванихколег.Зізнаюся,ще2013рокудоменеприходиливідомінауковційпропонувалиуві-йтидотаборуагресивнихопонентівнелишеконцепційсоціальнихкомунікацій,айтаємнихпротивниківдиректораІнститутужур-налістикиКНУіменіТарасаШевченкаВолодимираРізуна.Моювідмову«дружитипротиРізуна»йогонауковіопонентисприймализвідчуттямрозчарування.Згодомядізнававсявідлюдейпроте,щоненавистьдоідейногоопонентаВ.Різунанапрямувідливаласянаоцінцімоєїнауковоїйнауково-організаційноїдіяльності.Аледетіопонентисьогодні?...Господьїмсуддя!ВолодимирРізунставпершим(!),хтовисловивцінні ідеїдля

розвиткунауковоїгалузі«Соціальнікомунікації»йвідбивїхувжешироковідомихстаттях«Допитанняпросоціальнокомунікаційнийпідхідунауці»[2]й«Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомунікацій»[3–4],атакож—«Соціальнікомунікаціїякінженерневчення,абосоціальнікомунікаціївсистемісоціального інжині-рингу(соціальноїінженерії)»[5].В.Різунзапропонуваврозглядатисоціальнікомунікаціїяк«таку

системусуспільноївзаємодії,якавключаєвизначенішляхи,способи,засоби,принципивстановленняйпідтриманняконтактівнаосно-віпрофесійно-технологічноїдіяльності»[2].Надумкуавтора,такадіяльність«спрямовананарозробку,впровадження,організацію,удосконалення,модернізаціювідносинусуспільстві,якіскладаютьсяміжрізнимисоціальнимиінститутами»[2].В.Різунзазначає,що,«зодногобоку,уроліініціаторівспілкуваннянайчастішевиступаютьсоціальнокомунікаційніінститути,служби,азіншого—організо-ваніспільноти(соціум,соціальнігрупи)якповноправніучасникисоціальноївзаємодії»[2].Дослідниквважає,щозгаданікомунікаціїє«соціальномаркованими,бопередбачаютьвзаємодіюізсоціальновизначенимигрупамилюдей»[2].В.Різунпереконанийутому,що«соціальнікомунікаціїутворюютьсязазаконамиспілкування,але,якібудь-якітехнологічніречі,передбачаютьвикористаннянаукових


202


203

знаньпроспілкуваннятапровсе,щовикористовуєтьсядляоргані-заціїсуспільнокомунікаційноїсправи»[2].Упраці«Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомуні-

кацій»В.Різунробитьакцентийрозглядаєтакіключовіпитання.Соціальнікомунікаціїслідвивчатиякпрактичнусправу,щона-

лежитьдо«сферисоціальноїінженерії(соціальногоінжинірингу)»[3–4].Соціальнікомунікаціїнеобхіднорозглядатиякзасобиефектив-

ногозв’язкуміжсоціальнимиінститутами.Проектуванняйвпровадженнясоціальнихкомунікаційє«спра-

воюсоціальногоінжинірингу»[3–4].Соціальнікомунікаціїєштучновитворені,«наукововизначенішля-

хи,способи,засоби,принципивзаємодії,щоутворюютькомунікацій-німережі,призначенідлязабезпеченнязв’язківусуспільстві»[3–4].Соціальні комунікації є роботою, що має «виробничо-

технологічніформи»,якіпередбачаютьнаявність«комунікаційноїіндустріїудержавітанаміждержавномурівні».Такаіндустрія,надумкуВ.Різуна,«тягнезасобоюпідготовкукадрів,організаціюумовпраці,передбачаєменеджменткомунікаційноїдіяльності,атакожрозвитоксистемипрофесійнихзнаньпроцюсправу»[3–4].В.Різунвважає,щослідвизнатисоціальноінженерневчення

про«налагодженнясоціальнихкомунікацій,тобтонаявністьсо-ціальнокомунікаційноїсправи»[3–4].Соціальнікомунікаціївключенідосоціальноїінженерії.Соціальнікомунікаціїнеєнаукамипрокомунікацію,алепро«іс-

торію(виникненняйрозвиток)вченняпросоціальнікомунікації,значеннятоговидусоціальноінженерноїсправи,якумийназвалисоціальнокомунікаційною».Соціальнікомунікації єнаукамипро«власнесоціальнікомунікаціїякпродуктсоціальнокомунікаційноїсправи»[3–4].НадумкуВ.Різуна,соціальнікомунікаціїмаютьможливістьви-

вчатицілийперелікоб’єктів.Дотакихавторвідноситьодинадцять,шістьізякихнаводятьсядалі:«комунікаційнадіяльністьсоціальнихінститутівтаформийвиди інституціалізаціїкомунікаційноїді-яльностісоціальнихінститутів»;«соціальнокомунікаційнісистеми

(мережі),їхфункціонування,особливості,розвиток,оптимізація,модернізація»;«соціальнокомунікаційнийпродукт,йогоформитавиди»;«технологіївиготовлення,збереженнятадистрибуціїсоці-альнокомунікаційногопродукту»;«засобисоціальноїкомунікації»;«формитаметодимодернізаціїйоптимізаціїсоціальнокомуніка-ційноїсправи»[3–4].Соціальнікомунікації,впевненийВ.Різун,слідвважатизнаряддям,

іпідтверджуєсвоюпозиціюдумкоюО.О.Леонтьєва,якийвважав,що«мовленнянезаповнюєсобоювсього«діяльнісного»акту»[1].Наукипросоціальнукомунікаціюнеможутьфункціонувати,

заявляєзупевненістюВ.Різун,без«данихсучасноїзагальної,спе-ціальної,теоретичноїйприкладноїкомунікативістики»[3–4].ЗазаявоюВ.Різуна,соціальнокомунікаційнаінженеріяйнауки

пронеїпотребуютьнинісистематизаціїзнань.Міжкомунікативістикоюйсоціальнимикомунікаціямиєплу-

танинавпоняттяхітермінах,щоїхозначають.В.Різунвважає,щослідпринциповорозрізнюватитаківиди

спілкування,як:персональне,масовейсоціальне.Надумкудо-слідника:

персональне спілкування виступає в «роліфункції людини яксуб’єктайвикористовуєтьсянаопераціональному,анедієвомучидіяльнісномурівніїїактивності»[3–4];

масове спілкування«маєнеперсональний,апублічнийхарактер»,воноодновекторне,маєсуб’єктно-об’єктнийхарактері«підніма-єтьсявжедорівнясистемидій»[3–4];

соціальне спілкування,якзанотовуєВ.Різун,«більшорганізова-нийітехнологічнообумовленийвидкомунікації»;цедіяльність,що«спрямовананавстановленнятапідтриманнясоціальногозв’язкувсуспільстві»[3–4].В.Різунпропонуєздійснити«мета-аналіз»для«систематизації

комунікаційнихзнань».Утакійсправієпринциповим,надумкуавтора,«розмежуваннятермінів«соціальна(суспільна)комуніка-ція»та«соціальні(суспільні)комунікації».Дослідникнаполягаєнадумціпроте,що«необхіднокваліфікуватийсоціальнікомуні-каціїякавтономнусправу,проякуможебутинаука,яканедублює


204


205

комунікативістики,авикористовує її».Узв’язку із зазначеним,В.Різунпропонує«соціальнокомунікаційнусправу»назватисо-ціальнокомунікаційним інжинірингом, або теорієюта історієюсоціальнокомунікаційногоінжинірингу.Соціальнікомунікаціїдо-слідникпропонуєназвати«соціальнокомунікаційнімережі»чи«соціальнокомунікаційнісистеми»[3–4].Вживанняслова«комунікація»воднині,надумкуВ.Різуна,

маєсмисл тоді,колимовайдепровласнеспілкуванняякпри-родну,властивулюдямфункціювзаємодії,обмінуінформацією.Умножиніслід,яквважаєВ.Різун,вживатитермін«комунікація»лишетоді,колиспілкуваннярозглядаєтьсяяксправа,колиобго-ворюютьсяпитанняорганізаціїсоціальнихзв’язків.Звідси,варто,якпропонуєдослідник, ідиференціюватипоняття«матеріальнікомунікації» (технічнез’єднання,наприклад,міжбудинками)йпоняття«соціальнікомунікації» (дія,взаємодія івідносиниміжелементамисуспільства,соціальнимиелементами)якрізнівидиінжинірингу—матеріальноготадуховного[3–4].Виходячизвикладеного,В.Різунвважає,щотермін«соціальна

комунікація»водниніможевживатисявдвохзначеннях,асаме:1)«соціальнакомунікаціяякрізновидсоціальнихкомунікацій»;2)«соціальнакомунікація…якрізновидпублічногоспілкування,

щоєокремимвидомсуспільно-культурноїдіяльностійлежитьвосновісоціальнихкомунікацій»[3–4].ЗапропонованаВ.Різуномдиференціація тлумаченьтерміна

«соціальнакомунікація»йуживаннязгаданоготермінаводниніймножиніповиннібутипокладенівосновукласифікаціїнаук,щостосуютьсякомунікації.Дослідникзауважує,щотакийподіл«неєзавершенимідостатнім»[3–4].Аналізуючипроблемиметодологіїдослідженьсоціальнихко-

мунікацій,В.Різунвважає,що«організаціянауковихдослідженьугалузісоціальнихкомунікаційспираєтьсянаідеюпроектуваннятаконструюваннясоціальнихмережусистемісоціальногоінжи-нірингувчастині,якастосуєтьсякомунікаційноївзаємодіїяквидусоціальногозв’язку».Методологіянауковоїгалузі«Соціальніко-мунікації»формується,надумкуВ.Різуна,«натакійсукупності

понять,тверджень,принципів,способів,якістосуютьсяпрямочиопосередковано«об’єднання»соціумузадопомогоюспілкування»[3–4].ЗатвердженнямиВ.Різуна,длявивченнясоціальнихкомуніка-

ційможебутиактуальнимсоціальнокомунікаційнийпідхід.Авторвбачаєсутьметодологічногопідходудовивченнясоціальнихко-мунікаційу«фіксації,моніторингу,описі,аналізійінтерпретаціїданихусистеміпонятьсоціальнокомунікаційногоінжинірингу,аточніше—зточкизорутого,чиздійснюєоб’єктдослідженнянасоціумтойвплив,якийтехнологічнозакладався,іяксоціумвід-реагувавнаоб’єктвпливу»[3–4].НадумкуВ.Різуна,комунікаційніоб’єктивсоціальномувиміріповиннівивчатисязпозиційтакихметодологічнихположень:«фіксаціядосліджуваногооб’єктавприроднійдляньогосистемі

суспільнихкоординат(зв’язокізсоціальноюгрупою,фахом,віком,освітою,переконаннями,віроютощо)»[3–4];«спостереженнязадосліджуванимоб’єктомусоціальнихумо-

вах»[3–4];«експериментуванняздосліджуванимоб’єктомуреальнихабо

лабораторновідтворенихсоціальнихумовах»[3–4];«описрезультатівспостереженьчиекспериментіввідносносо-

ціальнозаданихпараметрів»[3–4];«аналізрезультатівдослідженьусоціальнозаданомуконтексті»;«соціальнозорієнтованаінтерпретаціярезультатіваналізу».В.Різунакцентуєувагунатому,щовключення,наприклад,жур-

налістикознавствайбібліотекознавствадонауковоїгалузі«Соціаль-нікомунікації»передбачаєаналізоб’єктівіпредметівдослідження«якособливихзасобівсоціальноїінженерії»[3–4].Утім,надумкуВ.Різуна,потрібнозважатинате,щореаліза-

ціясоціальноїінженеріїможездійснюватисялишезадопомогоютехнологічнихпроцесів,технологій.Дослідникдекларує:«Успіхсправиворганізації соціальнокомунікаційнихмережвеликоюмірою залежить від тихнауково визначенихшляхів, способів,принципів, знарядь,об’єктівтатехніквпливу,якійстановлятьосновутієїчиіншоїтехнології»[3–4].Авторвважає,щодлясо-


206


207

ціальнихкомунікаційсоціальнокомунікаційнітехнологіїєнай-важливішимоб’єктомдосліджень.ДослідникВ.Різунаналізуєпоняття«суспільнакомунікаційна

система»,маючинаувазі«модельорганізаціїпраці»йтехнологічнусистему,«якавключаєпевнусоціальнуструктуруякносіяфункційкомуніканта,об’єкт(суб’єкт)впливу—комунікататазасобивпливу(медіатощо)»[3–4].СвоїпоглядинасоціальнікомунікаціїВ.Різунвисловивустатті

«Соціальнікомунікаціїякінженерневчення,абосоціальнікому-нікаціївсистемісоціальногоінжинірингу(соціальноїінженерії)»(2012).Авторвважає,щокомунікаціяякявищеєсамодостатнімоб’єктом

дослідження.Виділеннятакогооб’єктадослідженнявідбулосяза-вдякирізнимнаукам.Ісаметому,напереконанняВ.Різуна,досівідбувається «непорозуміннясереднауковців» [5].Незважаючинарізніпозиціїйуявленнянауковцівпрокомунікаціюякоб’єктдослідження,В.Різунстверджує:«Українапішлапошляхувиді-ленняокремоїнауковоїгалузі(«Соціальнікомунікації»)істворен-няметатеоріїнаосновізнаньіншихнаук».Разомізтвердженнямдослідникапровідноснусамостійністьнауковоїгалузі«Соціальнікомунікації»,необхіднопам’ятатипроте,що«де-фактоцянауказалишиться…залежноювідпоняттєво-категоріальногоапаратусо-ціології,психології,філології,філософіїтощо».В.Різунвважає,щовченняпросоціальнікомунікаціїналежить«досфериінженернихвчень»,якізавждитехнологічноспрямовані.В.Різунспираєтьсянатлумаченнятерміна«соціальнікомунікації»Г.Почепцовим:«Со-ціальнікомунікації—цененаука,цевидсоціальної(гуманітар-ної) інженерії,конструювання,побудови,організаціїсоціальнихпроцесів,суспільноївзаємодіїтощо(несоціальнийінжинірингєскладовоюсоціальнихкомунікацій»,іВ.Різундодає:«апринципо-во—соціальнікомунікаціїєвидомсоціальногоінжинірингу»[5].В.Різунвважає,що«статус інженерноговченнянепринижує

соціальнихкомунікацій,алеоднозначнонадаєїмстатусуремесла,професійноїдіяльності,фахівціякоївиступаютьуролікомуніка-ційнихтехнологів(комунтехнологів),соціальнихінженерів».Ісаме

томудослідникробитьвисновкипроте,щосоціальнаінженеріяяквчення«займегіднемісцесередтехнічнихнаук,якіскладатимутьсязсоціально-технічнихтаматеріально-технічнихнаук»[5].НадумкуВ.Різуна,«будь-якийвидсоціальноїкомунікаціїв

ціломуможепідлягатидослідженню»,наприклад:— «із точкизорустановленняцьоговиду (історичнийпідхіддлявивченнястановленнявидусоціальноїкомунікації);

— з’ясування суспільної природи таформ існування соціальноїкомунікаціїйкожногоїївидузалежновідсуспільно-політичнихумовтощо(онтологічнийпідхід);

— дослідженняфункціонуваннякомпонентів,елементів,складниківкожноговидусоціальноїкомунікаціїтавзаємозв’язківміжними(системнийпідхід);

— дослідженнявиявутогочиіншоговидусоціальнихкомунікаційза-лежновідвиборуконкретнихсуспільно-політичнихумовсередна-явнихальтернативнихумов,чинників(інформаційнийпідхід)»[5].Соціальнокомунікаційнідослідженнясьогодні,яквважаєВ.Рі-

зун,вжеможутьматиактуальніпитання.Авторнаводитьдекількаприкладівтакихпитань:— «інституціалізація, морфологізація, ієрархізація громади яксуб’єкта-комунікатасоціальнихкомунікацій;

— формуваннясуб’єктно-суб’єктногопідходувсистемісоціаль-ногокомунікування;

— протидіятаризикивсоціальнійкомунікації,асамеризики,якіспричиненіпасивністюсуб’єкта-комуніката;

— вивчення механізмів перетворення суб’єкта комуніката наоб’єкта;

— формуваннязагальної,політичної,медійноїкультуривчленівгромадиякспособуборотьбизпасивністюгромади»[5].В.Різун,обговорюючипитаннящодорозробленнясоціально-

комунікаційногопідходудовивченняявищіпроцесівумежахсо-ціальнихкомунікацій,вважає,щодо«соціальнокомунікаційноїпарадигмипринципівдослідженняявищобов’язкововходить:1)вивченняявищавконтекстісуспільноївзаємодіїсуб’єктів

спілкування;


208


209

(зліва направо): проф. В. В. Лизанчук, проф. В. В. Різун, доц. О. М. Холод. 13 квітня 2007 року

2)визначенняфункціональногостатусуявищавцьомуконтекстівзаємодії;3)визначеннязалежностіявищавідмети,завдань іхарактеру

суспільноївзаємодії»[5].Ціосновніположеннясоціального інжинірингу,соціальних

комунікацій,висловленіВолодимиромРізуном,сьогоднінази-ваютьсоціальнокомунікаційнимпідходом.Погоджуюсязопо-нентамиВ.Різунавтому,щоположеннясоціальнокомунікацій-ногопідходущедалекі від універсальностійметодологічногопідмурівку.Але…

Вартозвернутиувагунате,щосамеВолодимирРізунпершимсформулювавтакіконцепти!Першим!!!Ідругого«першого»вженебуде.Томущопершийзавждизалишаєтьсяпершим!!!

Вітаюдорогуйшанованумноюлюдину,свогонауковогокон-сультанта,колегу,соратникавборотьбізідіотамивіднауки,другайтоваришаВолодимираВолодимировичаРізуназізнатнимюві-леєм!!!БажаювідсебеісвоєїдружиниГанниХолодміцногоздоров’я,

наполегливостівдосягненнізамисленого,стійкостідоперешкодлюдськогойбюрократичногоштибу,затишкувродині,наснагивонукахітихогоЩастя!!!НехайВашіблизькібудутьрадіВам,нехай їхніуспіхибудуть

Вашимпідґрунтямйудачею!!!ДолгаялетаВам,ВолодимиреВолодимировчу!!!

Список використаних джерел

1. Леонтьев А. А.Язык,речь,речеваядеятельность/А.А.Леонтьев.—М.:Наука,1969.—С.27.

2. Різун В. В.Допитанняпросоціальнокомунікаційнийпідхідунауці/В.В.Різун//Комунікація.—№1.—2010.—С.27–37.

3. Різун В. В.Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомунікацій/В.В.Різун//Світсоціальнихкомунікацій[гол.ред.О.М.Холод].—Т.2.—К.:КиМУ,ДонНУ,2011.—с.7–11.

4. Різун В. В.Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомунікацій[Електронний ресурс] // [Наукова сторінка професораВолодимираРізуна]/ Інститутжурналістики: [сайт]/—Електроннідані.—Київ,2011. — Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf(датазвернення:11.11.2016).—Назвазекрану.

5. Різун В. Соціальні комунікації як інженерне вчення, або соціальнікомунікаціївсистемісоціальногоінжинірингу(соціальноїінженерії)/В.Різун//Комунікація.—№2.—2012.—С.8–18.


210


211

Людмила ХОМЕНКО

ЛЮДИНА, ВІД ЯКОЇ СВІТЛІШЕ

Тількивтлумачномусловниковівісімвизначеньсловажиття,азпоглядупоетичногойметафоричного—точнонезлічити.Цеі«гра»,і«театр»,і«великийцейтнот»,і«усмішкадвойлеза»,і«одинфутбольнийматч»,уякомути«іфорвард, і голкіпер»...Урешті,коженможедодатищосьсвоє,більшабоменшвлучне.Якнамене,тоцейнизказустрічей.Деякізнихвизначаютьдолю.ВолодимирВолодимировичРізунповернувменедомене,запросившинави-кладацькуроботу.Думаю,самевона—моя.Отожзустріч ізнимбуладлямененадзвичайноважливою.Колимипознайомилися,менепростовразилапрацездатність

цієїлюдини:вденьзаняття(викладалиукраїнськумовуамерикан-цямуКорпусімиру, ібулоцевЛуцьку),тоді—роботанаддок-торськоюдисертацією,очевидно,частовонапродовжуваласявсюніч,аленіякихскарг,лишетіньвтомидовколаочей.Язгадуюце,количуювідстудентів,щоневивчили,невстигли,бож,бачите,працюють.Немаєрозуміннятого,щоТИзробивсвійвибір.Йогозаняттябулинестандартними,творчимиі…веселими.У

позаурочнийчас(назаняттяхпанувалатількиукраїнська)викорис-товувавкожнуможливістьпопрактикуватисвоюанглійськуіробивце,ябсказала,сміливо.Інодірозповідавамериканцяманекдоти,авідомо,щопередатигумор,іроніюіноземноюойякнепросто!Дивувалажадобазнань.Аще—бажанняівміннявтілитинабуте

вжиття.Напочатку90-хпобачивсвітодинізперших(акомуніка-

Хоменко Людмила Мечиславівна,доценткафедримовитастилістикиІн-ститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатфілологічнихнаук.

тивногоспрямування—перший)підручникукраїнськоїмовидляіноземців.Автори—М.Гримич,Н.Непийвода,І.Осташ,В.Різун.Усівонипрацювалиушколіукраїністики,анавчальноїлітературикатастрофічноневистачало.Принцип«якщонея,тохто»,який,окрімбагаточогоіншого,об’єднувавцихлюдей,спонукавїхзро-бититакийпотрібнийпідручник.Ювілеїіснують,урешті,йдлятого,щобматинагодукомплі-

ментарносказатипролюдину,боначежнеприйнятоу«звичайні»дніговоритиоднеодномудобрі,вдячніслова,начеїхважкови-мовляти,начемиїхсоромимося.Упевнена,щовцьомузбірникубагатобуденаписанопроВ.В.Різуна,доктора,професора,самеякпронауковця,праціякогомаютьнадзвичайновисокийіндексцитування.Високавідповідальністьзаслово,ґрунтовність,про-думаність,уміннявизначитинайсуттєвішероблятьйогонауковіздобуткивагомими,актуальними,новаторськими.Яжхочусказатипрохистспівпереживати,продоброту іне-

байдужість,щирість.Звичайно,дотичнудонашогожиттялюдинумипропускаємокрізьсвоєбачення,томуя,даруйте,присутняусловіпроювіляра.БагатороківтомумизчоловікомповерталисязКарпат.Зали-

шалосятрохичасудопотяга,імибродиливулицямиівуличкамиЛьвова.Дуженесподівано зустрілися з сімействомРізунів.Алещебільше,ніжсправдінесподіваназустріч,менездивувало,щоВолодимирВолодимировичпам’ятав: уменеденьнародження.Завдякийомувінставоднимізнайкращихумоємужитті.Воло-димирВолодимирович«видзвонив»свогознайомогольвів’янина,і той,закоханийуріднемісто,показавнамнеповторнийЛьвів.Булосказано,щоекскурсіяприсвяченамені.Очевидно,Володи-мирВолодимировичнепам’ятаєтого.Просто,євлюдинипотребазробитиприємнеіншим.Пережилаважкуоперацію.Щойноприходжудо тямипісля

наркозу.Розплющившиочі, бачуподругу і сина.Телефоннийдзвінок.«Янезнав,щоВивлікарні.Може,щотреба?».Дирек-тор Інституту.Янавмиснепідкреслюю—директор Інституту.Дужезаклопотаналюдина,котрамуситьвирішуватибезлічсправ.


212


213

Меністаєтепло іщемно.ЯВамдужевдячна,ВолодимиреВо-лодимировичу!Пам’ятаю,десьвідразупіслятого,якВолодимираВолодимиро-

вичавпершеобралидиректором,йогозапросилидляучастівтеле-програмі.Укінцірозмовиведучапопросилапрочитатиулюбленийвірш.Узагалі-то,неможебутиодногоулюбленоговірша,книги,пісні,але,мабуть,спрацьовуютьмеханізмипідсвідомості,ілюдинащосьвідбирає.Іцещосьєсуттєвим.ВолодимирВолодимировичпрочитавпоезіюЛіниКостенко.

Шипшинаважковіддаєплоди.Воналюдейхапаєзарукава.Вонакричить:—Людино,підожди!О,підожди,людино,будьласкава.Невсі,невсі,хочягідкуоблиш!Однапташинатакменепросила!Яжтутдлявсіх,анедлятебелиш.Іпростоосіньщоббулакрасива.

Дійсно,якцеважливо—жити,«осіньщоббулакрасива»,вряту-ватималяток-їжачків(булатакаісторіявРізунів),датиприхистокпокинутимкотамісобакам.Аголовне—матиталантвеликоїлюдя-ності.ВолодимиреВолодимировичу,нехайсторицеюповертаєтьсядоВасдобро!

Інна ЧЕРЕМНИХ

КОМУНІКУВАТИ НЕ МОЖНА РОЗ’ЄДНАТИ

Навітьне здогадувалась,наскількичерговийамериканськийфільмпроприбульцівможенадихнутинаусвідомленнямізерностііснуваннявроз’єднаномупросторі.Розуміннявнагальностіпо-требистворитиоб’єднувальнупозитивнуглобальнууніверсальнуконцепціюкомунікаціїниністаєочевидним.Дочогоцея?Напевнодотого,щовикликисьогоденнянабагатозагрозливіші

йближчідонас,аніжздається.Ниніпропагандистськарекламнамашина,НЛП-технології здатніпоглинутинайстійкішілюдськімізки,масовозаразити,створитипрецедентмедійногонасильства.Цянебезпеказдатнароз’єднувати ісприятипротистояннюоднеодному—людині,спільноті,масам.Здається,людствостоїтьнадпрірвоюводинкрок,якийможеабонаблизити,абозашкодитикатастрофі.Томунепотрібночекатиприбульців,щобоб’єднатися,знайтиспільнумовуйпорозумітися,якдаліжитивсімнам,людствувмирійзлагоді.«Якобходитиперешкоди,щоможутьвиникнутиусферімасо-

вогоспілкування;якумісіюфахівцімасовоїкомунікаціївиконуютьусуспільстві;щотребазробити,щобмодернізувати їхнюпрацю;якуникнутиризиківдлясебейоточеннявіднесподіванихнаслід-ків?»—ціглобальніфілософськізапитаннявжедавнопосталийлягливосновутеоріїмасовоїкомунікаціївідомогоукраїнськогонауковця,професора,директораІнститутужурналістикиКНУіменіТарасаШевченкаВолодимираВолодимировичаРізуна.

Черемних Інна Володимирівна,доценткафедрителебаченнятарадіомов-ленняІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,кандидатнаукізсоціальнихкомунікацій.


214


215

Усвоїхпрацяхвіннаводитьвеликукількістьмоделеймасовоїкомунікацї:відвсесильноїпропагандиЧакотінадосинтетичноїмоделіҐобана-Класа.Іхоча«кожнамодельвідрізняєтьсяоднавідодноїскладністювідтворенняявища,відображаєйоговпевномуаспекті».Проте«жодназнихнеєповнимвідображеннямпроцесукомунікації»,—стверджуєавторусвоїйвідомійпраці«Теоріяма-совоїкомунікації».Якужмодельдляспілкуванняниніоберелюдство?Якаізза-

пропонованихможеврятуватинасвідбагатьохвикликівізагроз?Можливо,наставчасвисловитигіпотезупронеобхідністьство-ренняуніверсальноїмоделіспілкуваннямас,людства,Всесвіту?Сподіваємосьвеличезний30-річнийдосвіднауковцяВолоди-мираВолодимировичаРізунадопоможейому ійогопослідов-никам знайти гідні відповідінакричущіпитаннясьогодення.Анам залишаєтьсяпобажатиювіляровінатхнення,мудрості,валідності уприйняттіменеджерськихрішень,однозначностіувикористаннірозділовогознакавреченні:«Комунікуватинеможнароз’єднати».

Ніна ЧЕРЕПУШКО

…ТАКИМ ВІН БАЧИТЬСЯ МЕНІ

Осьужей60!Анещодавнобуло45.Торікдлямене, ацього—дляВолодимираВолодимировича

Різуна.Шістнадцятьроківспілкуваннязнимякзавідувачемкафедри,

моїмбезпосереднімкерівником,атакожякздиректоромІнститутужурналістики,пролетілишвидкоізалишилипособібагатогарнихнабутків—вражень,змін,досвіду,чимявеличезноюміроюза-вдячуюційлюдині.ВолодимирВолодимирович—особистістьрізнопланова,бага-

тогранна,цілісна.Йоговмінняволодітисобоювикликаєповагуізапитання:звідки

вньогостількисил?Виваженеставленнядоколег.Вмінняпростодивитисьнане-

простіречі,виокремлюючиїхсуть.Ускладнихситуаціяхстудентсько-викладацькихбуднівВоло-

димирВолодимировичзавждипрагнезнайтиоптимальнийваріантвиходузних.Йогоставленнядостудентівможнасприйматипо-різному.Осо-

бливо,колийоголюдяністьпереходитьвнадмірнодемократичне,ліберальнеставленнядоних.Алемаксимумсприяннязйогобокудляуспішногонавчаннязавждиє.Балансуючиміж(+)та(-),ВолодимирВолодимировичвсякий

разсхиляєситуаціювконструктивнепозитивнерусло.

Черепушко Ніна Василівна,старшийлаборанткафедрисоціальнихкому-нікаційІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.


216


217

Левовучасткуроботи,якдиректорІнституту,вінберенасебе,хочаможнарозділитиїїпоміжколег.Водній зі своїхкнигФ.Дюрренматтстверджує,щокожної

наступноїмиті людина інша, відрізняється від себенещодав-ньої.ТакіВолодимирВолодимировичможебутирізнимурізнихситуаціях.Водночасвінпостійновідкритийдоновацій.Само-достатність,зодногобоку,іпостійнийпошукнового,здругогобоку.Такяквінставитьсядоінших,іособливододумокіншихпронього, тоцегіднетого,абинамусімвчитисьунього,самацероблю.ВолодимирВолодимировичволодієвміннямпоєднуватинепо-

єднуване.Яксампроцесжиття,вінвідкритий,«живий»—ніщолюдськейомунечуже.Працюючиводномуколективі,мипостійновпливаємооднена

одного,коженвпливаєнаіншогоісамзазнаєвпливуізмін.ДляменеВолодимирВолодимировичставтим«вищим»,завдякичомуязмогладолатитруднощіврозбурханомуморіжиття іпливтивправильномунапрямкустосовносенсужиття.ВолодимирВолодимировичдоклавбагатозусиль,абивколек-

тивікафедри,Інститутубуладобраробочаатмосфера.Звеличезноютеплотоюзгадуюкафедральнупоїздкудом.Чиги-

рина2007року,різнісвяткуваннянакафедрі,якудобрійродині,ватмосферідоброзичливості,світла,затишку,тепла,комфорту.Маховикчасуприскорився,часущільнивсяітепермивженемаємоцього,алесвітлиниминулихподійзігріваютьдушу.Готовністьдопомогти,розділитирадість ібіду,підтримати,це

такожпроВолодимираВолодимировича.Вмінняпоєднуватипротилежностійутримувати їхубалансі

викликаєзаздрість.Проньогоможначути,читатирізне.Таменіважливасутьлю-

дини—дочоговонапрагне.ВолодимирВолодимировичпрагнеполіпшитикомунікацію

загаломйувсьому.Довзаєморозуміння«усіхівся»уцьомуроз-маїтому,жорстокому,дивовижно-прекрасномусвіті.Сьогодніцеголовне—зв’язкиміжлюдьми.Бовсіпроблемисамезнепра-

вильних зв’язків, спричиненихнеправильноюкомунікацією, івміжособистіснихстосунках,івусіхсферахжиттясуспільства.СамеВолодимирВолодимировичРізунчиненайбільшедо-

клавсядотого,абибулавідкритаспеціальність«Соціальніко-мунікації».Вінпостійнопрацюєнадтим,щобвІнститутібулопорозумінняміжлюдьми,щоббули теплі іщирі стосунки.Цірядкинаписаніне«длягодиться»,такимяйогобачу,такйогосприймаюякособистість.Аювілей—лишеприводомсказатипроценазагал,боусьому,чоготоркаємосьсловомчидумкою,усьомуцьомудаємосилу.Томухайбільшедоброзичливихслівозвучуєтьсяібільшеконструктивнихдумокгенерується,—світстанекращимдлянасусіх.


218


219

Вікторія ШЕВЧЕНКО

Є ЛЮДИ, ЯКІ ЗДАТНІ ЗМІНИТИ ЖИТТЯ ІНШИХ

Знаковихпостатейвжиттілюдинизавждинебагато.Можубезперебільшеньстверджувати,щоВолодимирВолодимировичзмінивмоєжиття,защояйомунадзвичайновдячна.Язакінчилафакультеткібернетики,аджезішколилюбилама-

тематику,потімпрацювалапрограмістом,іменідужеподобалосьписатипрограми,робитибазиданих.Приємнобулобачитирезуль-татисвоєїпраці—продуктинашоговідділубуливпровадженіівсілюдинимикористувались.Аледолякеруєжиттямлюдининасвійрозсуд,івідлюдиниза-

лежить,чиприймевонате,нове,щоїйпропонується.Мипочалирозроблятидужецікавутему«Реконструкціязабу-

довиКиєва»,вмежахякоїястворювалаінаповнювалабазиданих«Втраченіпам’яткиКиєва».Зцієютемоюявступиладоаспіран-тури,процеписаластатті,виступаланаконференціях.Наоднійконференції«Українськамова ікультура»япознайомиласяздо-центомІнститутужурналістикиВолодимиромРізуном.Можливо,моядоповідьнафілологічнійконференціїдостатньовідрізняласьвідінших,аджемістилавізуальнийряд,іВолодимирВолодимиро-вичменезапам’ятав.Хтознав,щоуподальшомуцебудеголовноютемоюмоїхдосліджень?ЧерезкількароківвІнститутіжурналістики,якийтодіочолював

АнатолійЗахаровичМоскаленко,виникобчислювальнийцентр,

Шевченко Вікторія Едуардівна, завідувачкакафедримультимедійнихтехнологій імедіадизайнуІнститутужурналістикиКиївськогонаціо-нальногоуніверситетуіменіТарасаШевченка,докторнаукізсоціальнихкомунікацій.

якимкерувавВолодимирВолодимировичРізун,астудентамсталивикладати«Технічнізасобижурналістики».ТодіпроменезгадалиізапросиливІнститутжурналістики.Іякинуласвоюроботу,кинулааспірантуруіпішлавикладати.ЧерезрікВолодимирВолодимировичзапропонувавменізатвер-

дититемукандидатської,аянавітьуявитинемогла,прощояможуписативжурналістиці.Тема,якузатвердили,взагалібуладляменефантастичною!Архітектоніка!Щоце?Якяможупроцеписати?Виявилось,щовінзрозумівмоюсхильністьдоточності,аналіти-ки,структурування,іязахопиласьтемою,намагаласьвтілитисвоїтехнічнізнаннявнауковідослідженнязжурналістикознавства.УВолодимираВолодимировичаябулапершою!Далібулиаспіран-ти,пошукачі,докторанти,науковці,якихвінконсультував,алемоядисертаціябулапершою,щозахищенапідйогокерівництвом.Згадуювідгукнауковогокерівниканазахисті:«Вона,якбджілка,збираламатеріали...»Щироітепло.ВолодимирВолодимировичвразивменесвоєювідданістюІн-

ститутовіжурналістики,бажаннямстворюватинове.Утімвіннеперекладавроботинаінших.Пригадуюпершівипуски«НауковихзаписокІнститутужурналістики»,всістатті,якідиректорнелишередагував,айверставвласноруч.Скількивсьогобулостворенозаціроки,скількивідкритоновихнапрямів,новихкафедр,спе-ціальностей,скількимолодихталановитихнауковцівзахистилидисертації!Особливо хотілося б відзначити нашу наукову спільноту—

Науково-методичну комісію зжурналістики та інформації приМіністерствінауки таосвіти, якапрацювалароків з 15.Такогодружньогоколективуоднодумцівмайженеможливозустрітиуна-уковомусвіті.Завідувачікафедр,деканифакультетівжурналістикизусіхмістУкраїнизбиралиськількаразівнарік,щобобговорититенове,щовідбувається,поділитисяпроблемами,отриматипоради,допомогусвоїхколег.Всіхоб’єднувавВолодимирВолодимирович,вінстворивколективсправжніхтоваришів,якіпрагнулидопомогтиоднеодному,підтримативбудь-якійситуації,аджевінсампершимвислуховував ідопомагав.Зацірокимисталидрузями,вітаємо


220


221

однеодногозісвятами,знаємомаленькіособистідати,неймовірнощасливікожнійновійзустрічі.Незнаю,чиєщехочоднагалузьнауки,вякійнауковцібулитакоюцілісністю.Пишаюсьтим,щоянелишенауковадонькаВолодимираВоло-

димировича,ай,одночасно,онука.Аджевінуменекерівниккан-дидатськоїдисертаціїінауковийконсультантдокторської.Науко-вийконсультант,якогобезмежноповажаєш,недаєтобіможливостідесьсхибити,недопрацювати.Цеподвійнавідповідальність—своєнауковеім’яітвогонауковогоконсультанта.БезмежновдячнаВо-лодимировіВолодимировичу,щовінпідказавменімійнауковийнапрям,такийзахопливийіпостійнорухомий,меніцікавожитиіпрацювати.ЩировітаюВолодимираВолодимировича зювілеєм,бажаю

сили,здоров’яіновихзвершень.Амипідтримаємо!

Наталія ШУМАРОВА

ЛІНГВІСТИЧНИЙ ЕТЮД

Якщопорівнятидолюлюдини,якувонасамасобі «складає»своїмицілями,бажаннями,вчинками,зрозбудовоюслова,можна,очевидно,сказати,щоїїхарактерімета,якувонаставитьпередсо-боювжитті,співвідносятьсязкоренемслова;середовище,вякомувонаперебуває,івчинки,якимиреагуєнаподіїсвогожиття,«під-правляючи»цимвласнудолю,уподібнюютьсядосуфіксів(авониможутьбутийжорстокими,йласкавими,точніше,передаютьтакізначення).Апрефікс?Префіксзпоглядудолі—дивнаріч.Вінможезапрограмуватинашежиття,аджепрефікс—цете,щостоїтьпопереду,цепочатокслова.Мищенезнаємо,якимбудекорінь,яквін«прозвучить»,алете,щопопереду(«пре-»),вжефіксуєна-прямнашогожиття,закладаючийогокоординати.Так,«у-/в-»—цекудисьусередину,вглибину(увійти, влетіти, вдуматися),«до-/ді-»—цезавершеннядії,досягненнямети(додуматися, дописати, доробити, дійти),«пере-»означаєзміну,кількаразовеповторення,удосконалення,досягненнярезультатузусиль(переробити, пере-читати, переосмислити, переписати, перемогти).«З-»…О,«з-»—цефілософськийпрефікс.Інколиенантіосемічний.Вінтежможепоказуватинапрям,причомуівгоруівниз,залежновідзначеннякореня(злетіти).Відлюдиниіобставин,аленайпершевідлюдини,залежить,кудивонапрагнутимеусвоємужитті.Ащевінвказуєнарухізусіхбоківдлязустрічіводнійточці(з’їжджатися,наприклад,наденьнародження),напочатокдії(зрушувати).Апочатокзавжди

Шумарова Наталія Петрівна, завідувачкакафедримовитастилістикиІнститутужурналістикиКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,докторфілологічнихнаук,професор.


222


223

маєпродовження,початокозначає,щопопередущебагатосправ,клопотів,теплихднівіщастя.Щесловамаютьзакінчення,змінначастинаслова,щопо-науковомуназиваєтьсяфлексієюіозначає«згинання,вигин,поворот».Цете,щодопомагаєпоєднаннюслівінасамперед їхньогозначенняузміст ісмисл.Авдолілюдинивідображаєзв’язкизродиною,друзями,колегами,створюючине-повторнийвізерунокподій.ЗювілеємВас,шановнийВолодимиреВолодимировичу!Щастя,

здоров’я,новихзвершень!Ірозмаїттявафіксах,які,приєднуючисьдокореня,роблятьжиттятакимзахопливим!

Наталка ЩИРА

ГУМОРИНА-75

Сімдесятірокивіддаленоговчасі,алетакогоблизькоговпам’ятіХХстоліття...Київськікаштанитодібулипотужнимиібуялитакрозкішно,як

ніколипотім—мибезтурботніідужемолоді.Філфакізсемінарами,колоквіумами,практичними,–словомнавчанняажшуміло.Не-змінниморганізаторомстудентськогодозвіллябулаГаляЯремчук:кудитількиминеїздилинаекскурсії!У1975роцігайнулинаГуморинудоОдеси.Насбулонебагато,

Володяїхавіззадоволенням,бовідприродисмішливий,ізлегкимдоброзичливимпочуттямгумору.Одесазустріланаспершоквітне-вимсонцем,алезпрохолодою.Іпочалимивештатисямістом,щобохопитиякомогабільшепам’ятнихмісць.Реготали,жартували.Яктовсімолоді,зпричиниібезнеї.Бувліричний,ябсказалалюдянийнастрій,колидивилисяна

синє,напрочудспокійнеморе.Лишилосячорно-білефото,демизВолодеюдивимосявдалечінь—прощодумалося—незнаю,але,певно,прощосьхорошеіфантастичне.Нашвендявшисьтапритомившись,ужепідвечір,мизВолодею

вирішилипітидооперноготеатру:імузикупослухаємотайпоси-димовзатишномумісці...Театрвразивблиском,вишуканістю,велетенськимидзеркала-

ми.Піднялисямидесьна«гальорку» (тамквиткизакопійки, іценамбуло«по-кишені»).Всілися...КиївськийфілармонічнийквартетзрепертуаромГайднаіздаєтьсяВівальді.Заслухалисями.Розорилисявтеплі-добрі,ажтутнасажпронизаладумка:«Поїзд!

Щира Наталія Василівна, однокурсниця.


224

Запізнимось».Якзірвемосямизмісць,якзатупотимосходаминавихід,одягаючисьнаходу.Аякдоїхатидовокзалу?Тролейбусом—адовід’їздуменшеніжпівгодини.ЛихонаСоломона(яксказавбинашоднокурсникАнтонМорговський)!!!Цежнетранспорт,аякасьчортопхайка.Відтоговсьогоякнапавнанасдурносміх,ре-гочемо,якнавіжені,досліз.Атролейбус,яктастарезначерепаха,переповзаєвідзупинкидозупинки.Ні,минезапізнилися,мивстигли...Гуморинавдалася.Чийбув

колищеуменевжиттіденьвщертьзаповненийсміхом,сонцемівеснянимморем,незнаю.АможецейденьбувпідсиленийприсутністюВолоді,чемного,

цікавогодосвітухлопця,студента-філолога,якийзмалкумріявстатижурналістом...Іставним.

ІІ. ТРИДЦЯТЬ П’ЯТЬ РОКІВ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ У КИЇВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ

227

Володимир РІЗУН

КИЇВСЬКА ШКОЛА ЖУРНАЛІСТИКИ: ЇЇ ВИТОКИ ТА ВПЛИВ НА ФОРМУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ ЖУРНАЛІСТИКИ

Інститутовіжурналістики—70!Якна людей,це зрілий вік,вікдосягненьіосягненьжиття-буттязусвідомленнямперемогтапоразок,надбаньівтрат.Безсумніву,70-річнаісторіявідділення(1947–1953),факультету(1953–1993), інститутужурналістики(з1993року)залишилапомітнийслідвукраїнськійосвіті,науцітажурналістиці.УКиєві зацідесятиліттясформуваласяосвітня інауковашколижурналістики.Підшколоюжурналістикислідрозумітиніщоінше,яквласне

школу,тобтоосередокформуваннядумкипроявище,якевивча-єтьсячиякедосліджується.Невартопідмінятипоняттяшколипоняттямсферидіяльностіфахівців,якихмиготуємочиякихминавчаємо,хочбезперечно—школасвоїмиідеямивпливаєнасамупрацю.Наявністьрайоннихредакцій—цещенефактіснуванняшко-

ли.Хоч,звісно,редакціїможутьрепрезентуватипевнушколуабоматисвоювласну,якщожурналістидесьвчилисяабовонисамісобі готуютьфахівцівприредакціях.Уредакційнихколективахможеіснуватисистемасвоїх«неписанихправил»,якіпередаютьсяновачкам,тобтоможебутисвояредакційнашколажурналізму—імпліцитна,організаційноневизначена.Алевонаможепереростинавітьвокремуорганізаційнуструктуру.Протесправжніакадемічні(університетські)школижурналіс-

тики—цетінавчальніосередки,якідосліджують,вивчаютьтауза-гальнюютьосновніпринципийзаконижурналістики,пропагують


228

ІІ. Тридцять п’ять років науково-педагогічної діяльності у Київському університеті

229

їх.Основоюосновакадемічноїосвітиєформуваннямайбутньогофахівцянафоніопануванняфундаментальнихзнаньусвоїйгалузітазагальнокультурногорозвиткуособистостіфахівця.Підакадеміч-ною(університетською)школоюслідрозумітиінституціалізовануформупідготовкифахівцівіпроведеннядосліджень.Звісно,українськажурналістикастаршазаїїшколу.Івтомуне-

маєнічогодивного.Зачаткишколиможутьзакладатисявглибинісамоїдіяльностіібутинарівніакумулюванняпрофесійногодосвіду,якийпередаютьвідмайстрадомайстра,відфахівцядофахівця.Аленаступаєетапвиокремленнявласнешколизпрофесійногосеред-овищааждонаданняїйстатусуакадемічного,університетського.Дляпідготовкижурналістівуніверситет,укласичномурозумінніцьогослова,виявивсяприроднимсередовищем.«Існуєтількитрипрофесії,представникиякихудостоєніносити

мантію:священик,суддяівчений.Мантіясимволізуєте,щоїїносіїнаділенізрілістюрозуму,незалежністюсудженьівідповідальністюпередвласноюсовістютаБогом.Цеозначаєвнутрішнюнезалеж-ністьусіхцихтрьохпрофесій:їхнійобов’язок—бутиостанніми,хтодозволитьсобідіятипримусовоіпіддаватисятисковіззовні»[1].СловаГенріРозовськогопрозрілість розуму,незалежність суджень,відповідальність перед власною совістю та Богом,внутрішню неза-лежність, здатність не діяти примусово та не піддаватися тискові ззовні —ціслова,якніякіінші,стосуютьсяіпрофесіїжурналіста.Токимжеєжурналіст—священиком,суддею,вченим?Неслідпере-обтяжуватирозумцимипорівняннями:ужурналістасвоямісія,алейогоєднаєзцимипрофесіямивиплеканацивілізацієювисокаідеяосвіченості,вихованостійвисокоїкультури,щойробитьлюдинусильною,якамаєзрілийрозум,незалежністьсуджень,відповідаль-ністьпередвласноюсовістютаБогом,внутрішнюнезалежність,здатністьнедіятипримусовотанепіддаватисятисковіззовні.Ідеяосвіченості,вихованостійвисокоїкультури,включаючивнутріш-нюсвободу,—цеідея,якаплекається,витворюєтьсяуспеціальнихзакладахтапередаєтьсячерезспілкування,навчання,самоосвіту.Університетськапідготовкажурналістівусвітімаєнетакувже

йдавнюісторію.Можнаговоритипротрохибільшеніжстороків

(хочбезперечносамапособіжурналістикабільшдавняйісторіяпрофесіїжурналістатеж).Найдавнішимуніверситетом,якийроз-почавпідготовкужурналістськихкадрів,єКолумбійськийунівер-ситет(США),десправуорганізуваввідомийусвітіамериканськийжурналістДжозефПулітцеру1912році.Чомусвітідепошляхурозвиткууніверситетськоїсистемипід-

готовкижурналістськихкадрів?Чомудержавинезупиняютьсянарівніпідготовкижурналістівприредакціях,спілкахжурналістики,громадськихорганізаціях?ЧомуВеликобританія,маючинайпо-тужнішіусвітімедіа(достатньоназватиББС),у90-хрокахактивнозапроваджуєбакалаврськіймагістерськіпрограмизжурналістикиприуніверситетахкраїни?Відповідьоднайочевидна: ідеяуніверситетськоїосвіти—це

прогресивнаідея,акрімтого,вїїкласичномувимірі,співзвучнаідеїкласичногожурналізмуякявищуконцептуальноблизькомусамійідеїУніверситету,цінностямиякогоєакадемічнасвободайавто-номіяуправління.Свободасловайнезалежність існування—цетежвизначальніцінностісвітовогожурналізмуівоникорелюютьізуніверситетськоюсвободоютаавтономією,зафіксованимивміж-народнихдокументах—Великійуніверситетськійхартії (MagnaChartaUniversitatum)таЛімськійдеклараціїакадемічнихсвободіуніверситетськоїавтономії.Дляжурналізму,яксферисуспільновизнаноїувиглядіелітної,

інтелектуальної, інформаційнопродуктивноїтворчоїдіяльності,питаннярівняосвіти—топитанняпрестижу,здоровихамбіцій,зодногобоку,тапитанняідентичностіжурналістівзточкизоруїх-ньоїсамодостатностіяклюдей,щомаютьвищуосвітуіспеціальнупідготовку,здругогобоку.Інепростовищуосвіту,аосвіту,яказавсімаканонамивважаєтьсядостойноюлюдейрозумних,моральних,самодостатніх.ЧомувласнеУніверситетзабезпечуєпідготовкукадріввільних

усвоїхпомислах,незалежних,самодостатніх,моральних,культур-них,державницькиналаштованих,ачомуцьогонеможутьробитиіншінавчальні інституції?ТомущовконцепціїУніверситетуза-кладеносамеціцінності;університетийстворювалиякосередки


230


231

свободидумкиіслова,скарбницінаціональноїкультури,якінте-лектуальніцентри,анеінститутипідприємництва,корисливості,прагматизму,бізнесу,політикитощо.Свободадумки,яквнутрішнясилаїї,«вимагаєочевиднихпередумов:відповідногоакадемічногокліматутаатмосфери»[2],чогопозбавленівсіпрофільніінституції,щозаймаютьсявласноручпідготовкоючиперепідготовкоюкадрів.Випускникитакихшкілнавчаннязавждизаангажованіімаютьод-нобокийпідхіддосправи,бовонизашоренівнутрішньоцеховимиправиламиіпринципами.Такіфахівціможутьбутитехнологічнобільшвправними,ніжуніверситетськівипускники,алевонивну-трішньозалишаютьсязалежнимивідтоїтехнологіїпраці,якуви-вчили,аждотихпір,покинездолаютьвуніверситетічипожиттюцюзалежність.Цінностісвітовогожурналізму—свободасловаінезалежність—

знаходятьсвоюпідтримку іприроднийрозвитокусистемікла-сичноїуніверситетськоїосвіти,оскількиціцінностібуловизнаноякосновнізасновникамиуніверситетів,зачинателямидискурсуідеїУніверситету,їїпроповідниками,атакожпідтриманобагатьмадержавамиврізнічаси.Першимкрокомунапрямкупрактичногорозв’язаннякадрової

проблемивукраїнськійжурналістицінарівніповноцінноїуніверси-тетськоїосвітисталостворення1947р.нафілологічнихфакультетахдев’ятиуніверситетівРадянськогоСоюзу,середних—КиївськоготаХарківського,відділеньжурналістикидляпідготовкилітера-турнихпрацівниківредакційгазет,журналівтощо.ВКиївськомутаЛенінградськомууніверситетахбулостворенощейаспірантурузжурналістики.ПочатокжурналістськійосвітівКДУпоклавнаказйогоректора,

докторагеолого-мінералогічнихнаук,професораБондарчукаВ.Г.за№209від15травня1947р.,виданийнапідставівідповідногонаказуМВО(міністерствавищоїосвіти)СРСР,згіднозякимнафілологічномуфакультетівідкривавсяновийфах—журналістика,авпродовжпоточного1947–1948навчальногорокупередбачалосьствореннявідповідноїкафедрижурналістики.Контингентнаборувизначеновкількості75осіб.Оперативнекерівництвоновостворе-

нимфахомдоручалосьзавідувачуросійськоговідділуфілологічногофакультету.Першимистудентамистали87осіб,зарахованінапершийкурс

відділеннявідповіднодорішенняприймальноїкомісіїКДУ ім.Т.Г.Шевченка.Цебуливчорашніфронтовики,більшістьзякихпідчасвійнислужиливоєнкорами,партійнимиікомсомольськимипрацівникамиврадянськійармії,мализначнийжиттєвийіорга-нізаційнийдосвід.Формуваннявикладацькогоколективувідділенняжурналістики

почалосязВолодимираАндрійовичаРубана,щовтравні1947р.демобілізувавсязарміїіпоновивсянароботівуніверситетінапо-садіасистентакафедриросійськоїмовифілологічногофакультету.Наприкінцісерпняцьогорокунаказомректорауніверситетувінпризначаєтьсязаступникомдеканафілологічногофакультетуповідділужурналістики(атакожпозахідномувідділу).Якзаступникдеканаповідділужурналістики,РубанВ.А.по-

чинаєформуватифаховийвикладацькийколектив.ВінзапрошуєПрожогiнаВ.Є.зВищоїпартійноїшколиприЦККП(б)У,детойпрацював завідувачемкафедрижурналістики.СпівробітництвоПрожогiнаВ.Є.зфілологічнимфакультетомтавідділеннямжур-налістикипочалосьудругомусеместрі1947–1948навчальногорокуітривалодо1954р.Протягомцьогоперіодувінвикладавосновнікурси—історіюросійськоїжурналістикитаісторіюбільшовицькоїпресиназасадахсумісництва,ав1954р.перейшовповністюнароботувКДУнафакультетжурналістики.Наявнідокументисвід-чать,щоРубанВ.А.іПрожогінВ.Є.булипершимиітривалийчасєдинимивикладачамиусіхжурналістськихдисциплін.Оскількивідділенняжурналістикифункціонувалоприфілоло-

гічномуфакультеті,адосвідупідготовкиспеціалістівтакогофахунебуло,навідділенніспочаткупереважаловикладаннявосновномуфілологічнихдисциплін.Навчальнийпландляпершогокурсувід-діленняміститьперелікдисциплін,якийсвідчить,щопосутіпро-грамапідготовкижурналістівмалочимвідрізняласявідпідготовкивикладачівукраїнськоїтаросійськоїмовиілітератури,асаме:осно-вимарксизму-ленінізму,логіка,психологія,фізкультура,військова


232


233

підготовка,історіянародівСРСР,латинськамова,іноземнамова,вступдомовознавства,сучаснаросійськамова,сучаснаукраїнськамова,вступдолітературознавства, історіяросійськоїлітератури,античналітература, історіязахідноїлітератури,економічнагео-графія,українськастилістика,старослов’янськамова,фольклор.20.08.1948р.новимнаказомректора№426напосадузаступника

деканафілологічногофакультетуповідділужурналістикипризна-ченоЗозулюІ.А.У цьому навчальному році, згідно з штатним розписом

професорсько-викладацькогоперсоналу, затвердженим заступ-никомміністраВОСРСРдляКДУім.Т.Г.Шевченказа№368/мвід28.08.1947танаступнимдирективнимлистомміністраВОСРСРза№Д-24від30.04.1948,впершевстановлювавсяперсональнийскладкафедрижурналістики(згодом—теоріїіпрактикирадянськоїпреси)звідповідноюзаробітноюплатнею.Процесформуваннявикладацькогоскладукафедризатягував-

сячерезвідсутністькадрів,аспробизалучитидороботифахівцівзВПШуспіхунемали,сумісництвозаборонялося.Назасіданнівченоїрадифілологічногофакультетуувересні1948р.зазначалось,щоз13кафедрфакультетутількиодна—нещодавноорганізованакафедратеорії іпрактикипартійноїпресищенеприступиладороботи.Позитивнихзрушеньвцьомунапрямкупротягомрокутакіневідбулося.Напершийкурсвідділенняжурналістикиу1948–1949н.р.було

зараховано28осіб,зних—12учасниківвійни.Наприкінціжовтня1948р.нацейкурсбулизарахованібезвступнихекзаменівщетристуденти,всідемобілізовані,відмінники,середнихКанюкаМ.С.Фаховапідготовкастудентіврозпочиналасяздругогокурсуна-

вчаннявключеннямдонавчальногоплануспеціальнихдисциплін,практикитакурсовоїроботи:теоріяіпрактикарадянськоїпреси,навчальнапрактика,курсовароботанатему«Промовутастильрадянськоїпреси».Факультативи:стенографіятамашинопис,фо-тосправатафоторепортаж.У1949–1950н.р.перелікфаховихдисциплінбувтакий:історія

журналістики,теоріяіпрактикарадянськоїпреси,технікаіоформ-

леннягазети,навчальнапрактика,виробничапрактика.Факуль-тативи:стенографіятамашинопис,фотосправа іфоторепортаж,сучасна іноземнапреса.Курсина вибір: історія більшовицькоїпреси,питанняпартійногожиттявгазеті, історіяжурналістики,питанняпропагандивгазеті,питанняекономікивгазеті,питаннякультуривгазеті,мова істильгазети.Пропонувалисяспецкурси(дванавибір):фельєтон,нарис,військоважурналістика, історіяросійськоїжурналістики,історіядемократичноїросійськоїпреси,історіяросійськоїкритикиіпубліцистики.Спецсемінари(дванавибір):історіябільшовицькоїпреси,історіяжурналістики,історіякритикиіпубліцистики,моваістильгазети,питанняпартійногожиттявгазеті,питанняпропагандивгазеті,питанняекономікивгазеті,питаннякультуривгазеті.Кадровепитанняпокафедрітеоріїіпрактикипартійноїпресиі

в1950–1951н.р.лишалосьневирішеним.Протекерівництвомуні-верситетуробилисяпевнікроки,абиукомплектуватиштаткафедри.Деканатфілологічногофакультетупланувавпризначитизаступ-никомдеканафілологічногофакультетуповідділужурналістикиПрожогінаВ.Є.ЗдійсненнюцихпланівперешкоджавректоратВПШприЦККП(б)У,деПрожогінВ.Є.обіймавпосадузавідувачакафедри,заборонившийомув1950–1951н.р.працюватизасуміс-ництвомвКДУ.Алеуквітні1951р.ПрожогінВ.Є.бувпризначенийспочаткунапосадудоцентакафедритеоріїіпрактикирадянськоїпресина0,5ставки,атрохизгодомновимнаказомзміненопопе-реднійійогопризначеновиконуватиобов’язкизавідувачакафедриз1.04.51.на0,5ставки.Напершийкурсвідділенняжурналістикиусерпні1950р.було

зараховано32особи.Восновунавчальноїроботибулопокладеноновийнавчальний

план,кудиввійшлитакіфаховідисципліни:основивидавничоїсправи,редагування,історіярадянськоїпреси,теоріяіпрактикарадянської преси, техніка газетної справи, історіяжурналіс-тики,практика в редакціях і видавництвах, виробничапрак-тика,факультативні дисципліни— стенографія,машинопис,фотосправа.


234


235

У1951–1952н.р.бувтакийштатнийрозпис:кафедратеорії іпрактикирадянськоїпреси—1.Зав.кафедри—ПрожогінВ.Є.,2.Доцент—ІвановБ.О.,0,5ставки,3.Доцент—РубанВ.А.,0,5ставки,4.Викладач—ШлапакД.Я.,сумісник,0,5ставки.Протягомусьогорокуускладікафедривідбувалисякадровізмі-

ни.ПрожогінаВ.Є.з15.09.51призначенонапосадузавідувачака-федритастаршоговикладачакафедритеоріїіпрактикирадянськоїпресизвідповідноюоплатою.Азакінчуваларіккафедравтакомускладі, згідноз графіком

відпусток:1.ПрожогінВ.Є.—зав.каф.2.РубанВ.А.—доц.3.КлімовМ.А.—викладач4.КарповН.Г.–викладач5.ПрокопенкоІ.В.—доц.6.ІвановБ.А.–доц.Напершийкурсвідділенняжурналістикибулозараховано31

особу.Донавчальногоплану,посилаючисьнанаказМВОСРСРза№

1635,ректорКДУнаказавввестифакультативнийкурс«Учбоватанауковакінематографія»зпрактичнимизаняттямипофотографії.Напередодні1952–1953навчальногороку,згіднозштатнимроз-

писом,кафедратеоріїіпрактикирадянськоїпресибулаукомплек-тованаіпрацювалавтакомускладі:1.Завідувачкафедри,старшийвикладачПрокопенкоІ.В.,штат,

к.ф.н.2.Ст.викл.ПригодийМ.І.,штат,к.ф.н.3.Ст.викл.РубанВ.А.,сумісник,0,5доцент,к.ф.н.4.Ст.викл.КлимовМ.А.,сумісник,0,5доцент,к.ф.н.5.Ст.викл.КарповН.Г.,сумісник0,5доцент,к.ф.н.6.Ст.викл.СуяркоЛ.О.,сумісник0,5доцент,к.ф.н.7.ВикладачФедченкоП.М.,штат,доцент,к.ф.н.

Разомзтим,увересні1952р.наказомректораПрожогінВ.Є.вважаєтьсятаким,щоприступивдороботи.ПрактичнопротягомцілогонавчальногорокуПрокопенкоІ.В.

керувавкафедрою,представлявїївГоловномууправлінніунівер-ситетівуМоскві,кудиїздивувідрядженнязгіднознаказомМВОСРСР.Наприкінці(з21.05.53)навчальногорокуПрокопенкоІ.В.був

увільненийвідвиконанняобов’язківзав.кафедри.ЗавідувачемістаршимвикладачемкафедритеоріїіпрактикирадянськоїпресибувпризначенийкандидатісторичнихнаукСлободянюкІ.М.Напередоднінавчальногорокуректорнаказавнафілологічному

факультетідлявідділенняжурналістикизапровадитикурс«Фото-репортаж».Навчальнийпроцесздійснювавсянаосновінових,довгоочіку-

ванихнавчальнихпланівзіспеціальності«Журналістика»,квалі-фікаціяспеціаліста«Літературнийпрацівникгазети»,термінна-вчання—5років,розробленихізатвердженихуМосквіу1952р.

1 курс (75 студ.)Основимарксизму-ленінізму—130год.Нарік.Іноземнамова—136ІсторіяСРСР—64Вступдомовознавства—104Старослов»янськамова—68Сучаснаросійськамова—68Сучаснаукраїнськамова—100Вступдолітературознавства—68Історіяросійськоїлітературиа)історіякнигодрукування—16б)вступдорадянськоїлітератури—20в)стародавнялітература—32Зарубіжналітература(+антична)—38Фольклор—36Економічнаіполітичнагеографія—104Фізвиховання—68Курсовароботазукраїнськоїмови


236


237

Факультативно:Логіка—70Фізкультура—68Військовапідготовка—1362 курс (86 студ. ).Основимарксизму-ленінізму—120годиннарікІсторіяСРСР—72Іноземнамова—136Сучаснаросійськамова—136Сучаснаукраїнськамова—134Історіяросійськоїлітератури—68Історіяукраїнськоїлітератури—68Зарубіжналітература—68Теоріяіпрактикарадянськоїпреси—68Стилістикаукраїнськоїмови—68Фізвихованняіспорт—68Навчальнапрактика—96КурсовароботазстилістикиілітературноїправкиФакультативно:Психологія—36Стенографія—68Фізкультура—68Військовапідготовка—1363 курс (97 студ.)Політекономія—78Сучаснаросійськамова—36Історіяросійськоїлітературноїмови—68Сучаснаукраїнськамова—36Історіяукраїнськоїлітературноїмови—64Історіяросійськоїлітератури—136Історіяукраїнськоїлітератури—136Зарубіжналітература—100Основирадянськоїдержавиіправа—32Історіяросійськоїжурналістики—68Теоріяіпрактикарадянськоїпреси—100

Іноземнамова—72Дисциплінанавибір—100Навчальнапрактика—144КурсовароботапоспецкурсуФакультативно:Фоторепортаж—50Іноземнамова—32Військовапідготовка—1364 курс (84 студ.) Політекономія—64Діамат,істмат—140Історіяросійськоїлітератури—60Історіяукраїнськоїлітератури—74Зарубіжналітература—28ЛітературанародівСРСР—60Історіяміжнароднихвідносин—88ОсновиорганізаціїпромисловостіісільськогогосподарствавСРСР—64Історіяросійськоїжурналістики—32Історіябільшовицькоїпреси—32Теоріяіпрактикарадянськоїпреси—120Дисциплінанавибір—88Навчальнапрактика—160КурсовароботапоспецкурсуВиробничапрактика—144Факультативно:Іноземнамова—68Військовапідготовка—1365 курс (72 студ.)Історіяфілософії—70Історіябільшовицькоїпреси—84Теоріяіпрактикарадянськоїпреси—56Дисциплінанавибір—28Викладанняфаховихдисциплінздійснювалосянаосновіроз-

робленихуМосквієдинихнавчальнихпрограм.


238


239

Загальнийрозрахунокгодинпокафедріжурналістикина1952–1953н.р.включаєцілийрядфаховихдисциплін:Теоріяіпрактикарадянськоїпреси:на2,3,4,5курсах.Історіяросійськоїжурналістики—3,4курси.Історіябільшовицькоїпреси—4,5курси.Історіязарубіжноїжурналістики—4,5курси.ІсторіякнигодрукуваннявРосії—1курс.Навчальнапрактика2,3,4курси.Спецкурсиіспецсемінари—3,4,5курси.Курсовіроботи–3,4курси.Диплом—5курс.Державніекзамени–5курс.Виробничапрактика—3,4курси.КерівництвоаспірантамиФакультативнідисципліни:Стенографія2,3,4курси.Фоторепортаж3курс.Машинопис4курс.1947–1953роки—цеісторіяпершихкроківстановленняжур-

налістськоїосвітивКиївськомууніверситеті.У1953р.відкривсяфакультетжурналістики.Деканамифакуль-

тетубули:СлободянюкІванНикифорович(1953–1955,1957–1959),ШестопалМатвійМихайлович(1955–1957),РубанВолодимирАн-дрійович(1959–1965),ПрилюкДмитроМихайлович(1965–1969,1972–1982),БондарЄвгенПрокопович (1969–1971),МаркевичОлександрПетрович (1971–1972), в. о. деканаМукомелаО. Г.(1982–1983),МоскаленкоАнатолійЗахарович(1983–1993).

***

Найбільшогорозвиткуфакультетнабувзачасівдекана,докторафілол.н.,проф.ПрилюкаД.М.Факультетрозширивколоспеці-алізацій,сформуваласясистемакафедр.СтудентислухалилекціївідомихвченихСеменчукаІ.Р.,БабишкінаО.К.,БурляяЮ.С.,КовальА.П.,СлободянюкР.Д.таін.Нафакультетповернулисяколишнівипускники,якісамісталивченими—проф.Мирончен-

коВ.Я.(радіосправа),доц.ЩербатюкТ.В.(телебачення),майстерфотосправиЛяшенкоМ.А.,доц.КанюкаМ.С.(телебачення).За-кінчилиаспірантуруйуспішнозахистиликандидатськідисертаціїМукомелаО.Г.ОстапенкоН.Ф.,ПриступенкоТ.О.таін.Багатимвиявивсяфакультетінавипускників.Вжеу60-тіроки

ХХсторіччядзвінкогримілаславапоетівВасиляСимоненка,Бо-рисаОлійника,прозаїківВолодимираДрозда,ВіктораБлизнеця,публіцистівСтепанаКолесника,ОлексіяДмитренка,ВіталіяКар-пенка,ОлександраГлушка,журналістикознавцяіпрозаїкаАнатоліяМоскаленка,літературознавцівЮріяБарабаша,МиколиЖулин-ського,гумористівАндріяКрижанівського,ЮріяЯчейкіна,поета-пісняраВадимаКрищенка.Відомііменажурналістів,щовийшлизістінфакультетуістали

успішнимименеджерами:Л.О.Івшина,І.Ф.Лубченко,В.І.На-бруско,В.В.Пасак,О.М.Савенко,М.М.Сорока,В.Ф.Чамара,О.Ю.Швецьтаінші....Шістнадцятогочервня1993рокувжиттісорокашестирічного

колективуфакультетужурналістикиКиївськогоуніверситетуіменіТарасаШевченкатрапиласяподія:наказомректорауніверситетуза№483–32факультетжурналістикибулоперейменованонаІнститутжурналістики.Перейменуванняфакультетунаінститутпозначилотойетапу

розвиткужурналістськоїосвітивнезалежнійдержаві,колиікерів-ництвомуніверситету, ікерівництвомтаколективомфакультетубулоосягнутоособливуроль і статусцентрупідготовкижурна-лістськихкадрівдлямолодоїдержави.Цярольіцейстатусінсти-тутувизначалисятим,щовуніверситетськійсистеміпідготовкивисокопрофесійнихкадрівжурналістиказаймала і займаєособ-ливе,окремішнємісце,оскількипредметнауково-педагогічноїдіяльностіколективу інститутуохоплюємасовоінформаційнутамасовокомунікаційнусфери,якінеєпредметомдіяльностіжодногоіншогопідрозділууніверситету.Алепевнощонецяокремішністьбулавизначальноюприприйняттірішення:соціальназначущістьісуспільнарольжурналістикияксоціального інституту,щопо-стійноперебуваєватмосферісуспільногоконтролютавпливу,по-


240


241

тужнесиловеполежурналістикиякявищанезмінносучасногойпотрібногодляповноцінногожиттясуспільства,—могли,зрештою,переконатибудь-кого ібудь-коливнеобхідностіпошукуйзмі-ниформижурналістськоїосвітизметоюполіпшенняпідготовкижурналістськихкадрівдлятакоїважливоїсуспільноїгалузіякмасо-воінформаційна.Булитричинники,збігякихуможлививзробититакийкрок:новийсоціально-політичнийконтекст(становленнянезалежності,активнапоявановихідей,підтримкарізнихслушнихініціатив,формуванняновоїукраїнськоїжурналістики),ініціативаА.З.Москаленка(деканафакультетуіпершогодиректораІнсти-тутужурналістики),підтримкаідобраволяректорауніверситетуВ.В.Скопенкатавченоїрадиуніверситету.Власне,змінаформжурналістськоїосвітиівминулідесятиріч-

чявідбуваласяпідупливомважливихсуспільнихподій:довоєннігазетнітехнікумизмінилисянаповоєнніуніверситетськівідділенняжурналістики(1947рік),азгодоміфакультети(1953рік),оскількивжемирнийфронтвідбудовисоціалістичногожиттявСРСРви-магавпоявинамасовоінформаційнійаренівисококваліфікованих,освіченихжурналістів,якібнетількиволоділисвоїмремесломгазетяра,айбулибійцямиідеологічногофронтуістоялизавждинапередовійсоціалістичногобудівництва.З1947рокуздійснюваласяпідготовкажурналістськихкадрів

набазіоднієїспеціальності«журналістика».Системакафедртаспеціалізаційзчасіводногознайбільшпомітнихфундаторівжур-налістськоїнаукийосвітивУкраїніД.М.Прилюка(бувдеканому1965–1969,1972–1982роках)фактичнозалишаласянезмінноюдо1999року,з’явиласялишеу1990роціновакафедражурналіст-ськоїмайстерностізарахунокперерозподілувнутрішніхрезервівфакультету.Контингент студентів та викладачів кількісно тежмайженезмінювався.Професійнаідеологіянавчаннязазнавалачастковихзмінубіксоціологізаціїтагуманітаризаціїнавчально-гоплану,атакожзмін,пов’язанихізтрансформацієюсуспільнихорієнтирівпіслярозпадуСРСР.Тільки восени1999рокубулоздійсненопершийнабірстудентівнановудляінститутуспеціаль-ність«видавничасправатаредагування»,щосталопочаткомви-

никненнядвохвідділень—журналістикиівидавничоїсправитаредагування.Створенащеу1994роцікафедраміжнародноїжурналістикиз

метоювідкриттявідповідноговідділення,нажаль,незмогладосяг-нутипоставленоїметизоб’єктивнихпричин,оскількиневдалосявключитидоперелікуспеціальностейновуспеціальність«між-народнажурналістика».Нова,створенау1999роцікафедраорганізаціїмасовоінформа-

ційноїдіяльності,восени2000рокузнайшласвоємісцевсистеміінститутськихкафедрякпідрозділ,щокурирує,зокрема,підготовкуорганізаторівмасовоінформаційноговиробництва.НатакійхвилізмінтатрансформаційстворювавсяІнститутяк

освітняформа,щовідрізняєтьсявідфакультету,маєсвоїознакиіпараметри.Інституціалізаціясистемиосвіти,незалежновідтого,чицеокремийзаклад,чи,якунашомувипадку,підрозділуніверситету,означаєствореннятакоїсистеми,восновіякоїлежитьфундамен-тальнийіціліснийнауковийпогляднапідготовкуфахівцяпевноїгалузі,фундаментальнеіцілісненауковеуявленняпрогалузьіді-яльністьуній.Тобтомовайдепроіснуваннянауковоїшколипід-готовкижурналістів.Створившинауковушколу,визнанупринаймнівусійдержа-

ві,інститутотримавправозаконодавчоїініціативиусвоїйгалузі,виконуєрольексперта ікоординатора,щопередбачаєнаявністьрозгалуженоїсистемицентрівпідготовкивідповіднихкадрів.Інститут став базою отримання другої,журналістської осві-

ти,перепідготовкиіпідвищеннякваліфікаціїякжурналістів,такінауково-педагогічнихкадрівдляфакультетівтавідділеньжур-налістики.Історичноігеографічнонашінститут,щебудучифакультетом,

принаймніз1982року,коливченуспеціалізованурадудлязахи-студисертаційзжурналістикибулоствореноприКиївськомууні-верситеті,завждивигідновирізнявсянафоні іншихфакультетівтавідділеньжурналістики.Якстоличнийфакультет,вінбезпереч-номавбільшеорганізаційнихможливостей,більшукадровупо-тужність,більшеконтактівізцентральнимизасобамимасовоїін-


242


243

формації.Початок90-х і став тимблагодатнимчасомсамедляфакультетужурналістикиКиївського університету іменіТарасаШевченка:розвалСоюзу,Київстаєнайвищимнауковим,полі-тичним,освітнімтаадміністративнимцентром ідляЛьвова,дерозташованийодинізнайстарішихфакультетівжурналістики;від-криваютьсяновіфакультетитавідділенняжурналістики,увагаякихприкутадоКиєва.Журналістськаосвітатакажсоціальнодетермінована,якісама

журналістика.Демократичніпринципизахідної,зокремаамери-канської,журналістики,довірливобралисянаозброєнняукра-їнськимижурналістами імолодимивикладачамижурналістики,авідступивідтихпринципіврозглядалисяякнедолікимолодоїдемократії.НезалежністьЗМІвиявиласянеабсолютною,авід-носноюкатегорією,відносністьжезавждивизначаєтьсяперелікомтихчинників,якізумовлюютьіснуванняпевногоявища.Оскількижурналістикаєсоціальнимінститутом,тойчинникивідносностімаютьсоціальнийстатус.Асоціум—річваріативнаякісторично,таківрамкахсьогодення.Варіативністьсоціуму—цеваріативністьідей,позицій,поглядів.Дистильований,очищенийвідцихречейсоціум—тоєсоціальнаерзац-група,якаможефункціонуватитіль-кивособливих,експериментальнихабоблизькихдоприроди,аленеприроднихумовах.Такимчином,історіявчить,щонезалежністьЗМІнеувідмовівід

політичногопрофілю,редакційноїполітики,позиціїредакційногоколективу,ауздатностінебоячисьзаявитипросвоюпозицію,прополітичнийпрофільсвоговидання.ДемократизмЗМІполягаєунаявностіполітичнопрозороїплюралістичноїсистемиЗМІ.Поглядинажурналістикуінажурналістськуосвітуйзаразза-

лишаютьсядискусійними.Щебільшдискусійнимивонибулиупершійполовинідев’яностих.Цейфактставчинеосновноюпере-шкодоюуформуваннієдиноїконцептуальноїбазижурналістикиіжурналістськоїосвіти,ценедаломожливостісформуватисяєдинійнауковійшколіукраїнськоїжурналістики.Новекерівництвоінституту,якеприйшлонапочатку2000-го,не

моглоневрахувативсюскладністьмоменту.Фактичнопідзагрозою

буласамаідеяподальшогофункціонуванняінституту.Керівництвоуніверситетувисунулодвівимоги:по-перше,модернізуватина-вчальніпланиізбільшитивідсотокпрофесійнихдисциплін,якщотакіє,длячогонеобхіднобуловизначитисязконцептуальнимизасадамиплану;по-друге,реструктуруватинавчальнийпроцес ісферунауковоїдіяльностітакимчином,абивонивідповідалису-часнимвимогампрактикиібулинаближенідосвітовихмоделейпідготовкижурналістськихкадрів.За5-річнийтермін,з2000до2004року,булодетальновивчено

діяльністьжурналістськихшкілСША,Бельгії,Німеччини,Польщі,Швеції,Португалії,Франції,Білорусії,Росії.УкраїнахЄвропипрацюєпонад150шкілвищихнавчальних

закладів,деготуютьжурналістів,атакожблизько60шкілжур-налістикитарепортерства,деготуютьфахівцівсередньоїланкиізаймаютьсяпідвищеннямкваліфікаціїтаперепідготовкоюкадрів.НайбільшетакихфаховихінституційвФРН,Франції,США,Ве-ликобританії.УкраїнахПівнічноїАмерикидіютьпонад80шкілжурналістики

різнорівневоїосвіти(відуніверситетівдокомунальнихколеджів)таблизько40професійнихшкілперепідготовкиіпідвищеннякадрів.Вазійськихкраїнахдіютьблизько50шкілжурналістики.Най-

більше їхвтакихкраїнах,якКНР,Індія,Японія, Іран.НавітьвмаленькомуГонконзіїхдві.УкраїнахАфриканськогоконтинентудіютьпонад40шкілжур-

налістики.Підготовкатаперепідготовкарізнорівнева.ГоловнимчиномцеЄгипет,ПАР,Ізраїльтаінші.ПротенавітьвневеликихРуандітаПапуаНовійГвінеїєшколижурналістики.Щовигідновідрізняєсвітовусистемупідготовкикадріввідна-

шої—цете,щовсвітіпереважнорізнорівневапідготовка:підго-товкасередньогорівняфахівців(щосьназразокнашоїсередньоїспеціальноїосвіти)іфахівцівзвищоюосвітою.Середнюспеціальнуосвітумаютьпереважнотелевізійнірепортеритаоператори,якіпотімдовчаютьсяв університетах і здобуваютьфахжурналіста.Поширенайсистемадругоїосвітитапідвищеннякваліфікаціїйперепідготовкикадрів.


244


245

Якбачимо,Інститутжурналістикинесамітній,аіснуєвсистемісвітовихжурналістськихшкіл.Уцихумовахінститутзаразактивнопроводитьполітикуінте-

граціївсвітовусистемужурналістськихшкілікоординаціїпідго-товкижурналістськихкадріввмежахУкраїниінавітьколишньогоРадянськогоСоюзу.Взявшинасеберолькоординаторавсистемівітчизнянихшкіл

журналістики,якихниніблизько50,інститут,такимчином,несевідповідальністьзарівеньжурналістськоїосвітивУкраїні.Українськажурналістикапішлапошляхудемократичнихприн-

ципіврозвитку,доречі,неновихдлясвіту,авипробуванихвбагатьохкраїнахЄвропи,Америки.Ціпринципидемократизмупов’язанізтакимиуявленнями.Журналістимаютьбутинезалежнимивподачіінформаціїіса-

мостійновестиінформаційнуполітикувінформаційномупросторікраїни(четвертавлада).Цепокладаєнапедагогіввеликувідпові-дальністьзапідготовкужурналістськихкадрів,оскількижурналістяксамодостатняпрофесіональнамовнаособистістьмаєбутивідпо-відальнимпередлюдьми,нестивідповідальністьзасвоєслово,якніхтоінший.Осьчомунинітакапильнаувагазбокувлади,різнихсоціальнихінститутівякдожурналістів,такідотих,хтоїхготує.Журналістиповинніпрагнутиподаватиінформаціюнапринци-

пахзбалансованості,точності.Об’єктивність інформуваннявсуспільстві забезпечується іс-

нуваннямплюралістичноїсистемиЗМІ.Журналістикаробитьакцентнена ідеологічномувпливовіна

суспільство,ана інформаційному,якийзабезпечуєтьсястворен-нямусуспільствінасиченогофактамиінформаційногополя,щодозволяєлюдямсамиморієнтуватисявпотоціінформаціїйнаційосновісамостійноприйматитічиіншірішення.Такимчином,журналістомтеперназиваютьнетого,хтовмієза-

кликати,переконувати,анасампередтого,хтовмієзбиратиінфор-мацію,аналізуватиівпевнійформіподаватиїїчерезЗМК.Невсі,хтоз’являютьсянаекрані,єжурналістами.Журналіствідрізняєтьсявідрекламіста,ПР-менеджера,шоумена,пропагандиста,агітатора.

Унасжурналістиканіколиранішенебулачетвертоювладою,вонабулазасобомуруках інших.Кращіжмоделіжурналістикиякразіпередбачаютьздатністьвиконуватинеювладнуфункціювсуспільнійсистемістосовноформуванняінформаційногопростору.Принциповимпитаннямтутєзмінарозумінняжурналістане

простоякпрофесійногоавтора,фахівцяслова,аякфахівцясферипрофесіональногомасовогоспілкування.Спілкуванняяксеред-овище,щоопосередковуєрізнівпливи,раптомсамепособіпе-ретворюєтьсяв інститутсоціальногоуправління(комунікаційнудіяльність),депевнілюдивиконуютьвладнуроль,пов’язанузін-формуваннямвсистемісуспільноїдіяльності.Цейфактзмушуєнасдивитисяінакшеінасистемупідготовки

журналістівінажурналістськунаукувцілому.Кругомусвітімайжевсішколижурналістикиназиваютьсяшколамимасовоїкомуніка-ції. Іценевипадково.Цепов’язано,по-перше,зперебираннямжурналістаминасебероліпрофесійнихкомунікаторів,по-друге,закцентуваннямувагинатому,щоусередовищімасовоїкомунікації,порядзжурналістами,існуютьіншіфахівцікомунікації—рекла-місти,ПР-менеджериіт.д.Журналістика,такимчином,природнорозглядаєтьсявсистемі

масовоїкомунікації.Цейфактзмусивнасговоритипрожурналістанелишеякпро

любителяслова,майстраслова,аякпролюдину,щоволодієтех-нологіямикомунікаційноговпливуієфахівцемзпитаньмасовоїкомунікації.Це,доречі,поглибилорізницюміжжурналістамиріз-них,алетрадиційнихгалузей—преса,телебачення,радіомовлення,оскількитехнологічноцігалузірізні,апрофесіоналізмжурналіставизначаєтьсясамездатністюволодітиспеціальнимитехнологіями.Неменшпроблемнимзалишаєтьсяіснуванняйстарогонауково-

гоуявленняпрожурналістикулишеяксферулітературийлітерату-рознавства.Нідеусвітінаукапрожурналістикунерозглядаєтьсяяквиключночастиналітературознавства.Неможнавтиснутивпонят-тятількилітературивсіпроблемистворенняйфункціонуванняЗМІякосередківзбору,аналізуйвиробництвамасовоінформаційноїпродукції,щопоширюєтьсяусередовищісуспільноїкомунікації.


246


247

Усвітііснуєнаукапрокомунікацію,вцариніякоїйрозглядаєтьсяжурналістика.Ціміркуваннязмусилинасвідкритиу2002роцікафедрутеорії

масовоїкомунікаціїякпідрозділ інституту,щомавбизайматисяметодологічнимийзагальнотеоретичнимипитаннямипідготовкижурналістськихкадрів.Сьогодні в Україні офіційно зареєстровано близько 20 тис.

ЗМІ.Якщоврадянськічасидвінайстарішішколи,київськаільвів-ська,справлялисязпідготовкоюжурналістськихкадрів,тотеперні.НасьогоднівУкраїні,якужезазначалося,близько50навчальнихзакладів,щоготуютьжурналістів.Уційсистеміфакультетівтавід-діленьІнститутжурналістикинамагаєтьсясправдівиконуватирольорганізаторайкоординатора,найогобазідієНауково-методичнапідкомісіязжурналістикиприМОНУкраїни.Найважливішимзавданням,щостоїтьпередколективомін-

ституту,єформуваннясистеминауковихпоглядівнажурналіс-тику,журналістськутворчість,журналістськупрацю,журналіста,розробкаосвітньоїконцепціїпідготовкижурналістськихкадрівнанауковихзасадах.Тількицедозволитьговоритипроіснуван-няукраїнськоїнауковоїшколив галузіжурналістики.Абудь-яканауковашколапочинаєтьсязрозробкиєдиногопоняттєво-термінологічногоапарататазнаписанняузагальнювальнихробітз історії журналістикознавства,журналістської освіти, теоріїкомунікаціїйжурналістики,укладаннярізногородупокажчиків.Більшніжпівстолітняісторіяжурналістськоїнаукийосвітидаєнам,сучасникам,благодатнийматеріалдляузагальненняйсис-тематизації.Роботаповиннайтивдвохнапрямках:унапрямкуопису й систематизації науковихфактів, а також у напрямкурозробкифілософсько-теоретичнихзасадфункціонуванняжур-налістики.Важливиміпостійнимзавданням,якемаєвиконуватиінсти-

тут якнауковий заклад,—цемоніторинг діяльності сучаснихЗМІвусіхїхніхаспектах,аджедіяльністьЗМІєтимемпіричнимматеріалом,наякомумаєвиростатисучаснейісторичнежурна-лістикознавство.

Освітнямодельпідготовкижурналістівповиннавибудовувати-сянарезультатахтеоретичнихтаемпіричнихдослідженьугалузіжурналістики.Основоюосновнавчанняжурналістівєпостійнанаскрізнатвор-

чапрактикастудентівуредакційнихколективахнавчальнихіпро-фесійнихвидань,теле-тарадіоорганізацій.Структуранавчальногопроцесуповиннамаксимальновключатиелементипрактичногонавчанняувиглядінавчальнихівиробничоїпрактик,лабораторнихробіт.Перехіднапрактичнікваліфікаційніроботи,якідозволя-ютьоцінитипрофесійнийрівеньнашоговипускникачерезаналізйогоуміннявиготовлятимасовоінформаційнийпродукт,атакожнаданнякурсовимроботамстатусубакалаврського,професійногомінімуму,запровадженняурозкладіфаховихднівєрезультатомнашихстараньунапрямкупоглибленняпрактичногонавчання.Наукапроукраїнськужурналістикунакопичилатакбагатомате-

ріалу,щодавноназрілапотребавйогоузагальненнійсистематиза-ції.Наставчассамоусвідомлення:хтожмиєвнауковомупросторі,якінашіпроблемийперспективирозвитку.ПочаткомцьогосталоствореннянауковоїшколижурналістикознавствататеоріїмасовоїкомунікаціїприКиївськомунаціональномууніверситетііменіТа-расаШевченкаугрудні2000року.Формуваннябудь-якоїнауковоїшколиневідбуваєтьсяраптово,

цьомупередуєкропіткароботабагатьохучених;школапроходитьпідготовчийетапсвогостановлення,накопиченнянауковихзнань,щобперейтидорозробкиєдиноїпоняттєво-термінологічноїсис-теми,координаціїтаплануваннянауковихдосліджень,виданнямонографічнихробіт,науковихжурналів,бюлетенів,якірепрезен-тувалибнауковушколу.Підготовчийетапзавждихарактеризуєтьсяпевноюстихійністюв

плануваннінауковихдосліджень,формуванніпоняттєвоїсистеми,різнотлумаченнямнауковихфактів,наявністюрізнихшкілумежахєдиногосуспільно-науковогопростору.Українськежурналістикознавствопочаткудругоготисячоліття

підійшлодотієїмежі,колиможнабулостверджувати,щопідго-товчийетапформуванняукраїнськоїнауковоїшколижурналісти-


248


249

кознавствататеоріїмасовоїкомунікаціїзакінчився.Перехідуноветисячоліттяознаменувавсяствореннямцієїшколи,прощосвідчитьвключенняназвишколижурналістикознавствататеоріїмасовоїкомунікаціїдоперелікунауковихшкіл,створеннякоординаційноїрадизплануваннянауковихдослідженьприНауково-методичнійкомісії зжурналістикиМОНУкраїни,реальнакоординаціяна-уковихдослідженьумежахнауковихтемустановвідстудентадодокторантайвикладача,реальнакоординаціянауковихдослідженьумежахНМКзжурналістикиМОНУкраїни,новінауковіперіо-дичнівидання.Важливимсвідченняміснуваннянауковоїшколиєрозробкаєдиноїнауковоїконцепціїрозвиткуукраїнськогожур-налістикознавствататеоріїмасовоїкомунікаціївУкраїні,атакожєдиноїпоняттєво-термінологічноїсистеми.Неоціненнимнадбаннямбудь-якоїнауковоїшколиє їїкадри.

СередусіхфакультетівтавідділеньжурналістикивІнститутіжур-налістикипрацюєнайбільшепрофесорівтадокторівнаук,ведетьсянавчаннявдокторантурійаспірантурі. ІнститутєрозробникомкількохдержавнихстандартівзвидавничоїсправивУкраїні.Донавчальногопроцесузалучаютьсяпрактики.Фундаментально-методологічнимнапрямомнаукипрожурна-

лістикутапідготовкижурналістськихкадрівсталанаукапросоці-альнікомунікації.Вивченнясоціальнокомунікаційногосередовищажурналістикисталоважливимдлярозумінняпрофесіональногоспілкуванняжурналістівзмедійноюаудиторією.Увесьарсеналзасобівтанауково-методичнийпотенціалінсти-

тутусприяєтому,щоІЖтримаєправильнийкурснапідготовкусучаснихкадрівдлямас-медіа.

1.Цит.за:ІдеяУніверситету:Антологія/Упоряд.:М.Зубрицька,Н.Баба-лик,З.Рибчинська;відп.ред.М.Зубрицька.—Львів:Літопис,2002.—С.7.

2.Тамсамо.—С.21.

Володимир Різун

ФІЛОСОФСЬКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ОСВІТНЬОЇ Й НАУКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ГАЛУЗІ

ЖУРНАЛІСТИКИ ТА МЕДІАКОМУНІКАЦІЇ

Системапоглядівтаідейзазнаєімаєзазнаватизмінпідвпли-вомчасувумовахсуспільногорозвитку.Моїпоглядинапідготовкужурналістівтапроведеннядослідженьуційгалузіформувалисяпоступово і залежаливідбагатьохчинників.Сформованіу80-хрокахминулогостоліттянауковіпоняттяпробагаторечейукон-текстіпсихо-танейролінгвістичнихзнань,якимияозброювавсядлянаписанняранніхнауковихфілологічнихробіт,апотімкан-дидатськоїдисертаціїугалузіжурналістики,серйозновпливали,ідосихпірвпливають,намоєтлумаченнядосліджуванихявищтапедагогічнуроботу.ТеоретичноюосновоюдлямоїхроздумівівідкриттівсталиположеннятеоріїдіяльностіА. Н. Леонтьева,якийрозвивав ідеїЛ. С. Выготского таС. Л. Рубинштейна,теоріїмовноїдіяльностіА. А. Леонтьева;уявленняпропсихіку,психічне(И. П. Павлов,Н. И. Чуприкова,Н. П. Бех те рева),проречення ісудження(Г. П. Щед ро виц кий)тощо[1].Ісьогоднідляменепринциповимиєдеякіпогляди.Нафор-

мування цих поглядів мали вплив три періодимого науковогостановлення:філологічний(1974–1982),періодформуванняжур-налістикознавчихпоглядів (1982–1999), управлінськийу галузіжурналістикитакомунікації(2000—доцьогочасу).

ІРозмежування мови як форми людської свідомості і мовлення як

психічної активності в цілому та мовної активності у вигляді мов-ної поведінки або діяльності.Такерозмежуваннямовиімовлення


250


251

сформувалосяпідвпливомрадянськоговченогоО.О.Леонтьєва,засновникарадянськоїпсихолінгвістики,аботеоріїмовноїдіяль-ності.ЗаЛеонтьєвим,мовлення«єлишесистемамовнихдій,яківходятьвякусьдіяльність—сутотеоретичну,інтелектуальнуабочастковопрактичну.Зодниммовленнямлюдиніробитинічого:вононесамоціль,азасіб,знаряддя,хочіможепо-різномувико-ристовуватисяврізнихвидахдіяльності…мовленнянезаповнюєсобоювсього«діяльнісного»акту»[2,27].Цезауваженнявченогофактичноспрямуваломоюнауковулогікувруслотеоріїдіяльності,врамкахякоїмовленняєсистемоюдій,щовключаєтьсявпевнийвиддіяльностіізалежитьвіднеї.Мовлення—церобота,праця,амова—тознаряддяпраці.Такеуявленняпромову імовленняраз іназавждипоставило

меневрамкинауковоїлогіки,якапередбачиларізноплощинністьявищмовиімовлення.Ціречівиявилисяявищамиабсолютноріз-нихсфер:дляменемовлення іпосьогоднінеєпредметомлінг-вістичногоаналізу,завинятком,колианалізуєтьсявикористаннямовнихзасобівутихчиіншихвидахмовноїактивності.Дляменеабсурднимєрозуміннямовиякінваріанта,амовленняякваріанта.Мова—цесистемазасобів,амовлення—цеДІЯзвикористаннямцихзасобів.Для підготовкижурналістів є важливим таке розмежування

мовиімовлення,бознаннямови—целишеволодіннязасобом,амовленняжурналіста—цестиль,цевисловлювання,твір,цещо-деннапрактика,роботажурналіста,якапередбачаємайстерність,фаховістьувідображеннісуспільноїдійсності.Оскількимовленняжурналіста,якфахівця,єнасправдівсуперечприродіспілкуваннясамоціллю,важливодатижурналістовіпоняття,щоте,щовінгово-ритьіпише,залежитьвіддіяльності,вякувключенийжурналіст,–вінформуваннянасамперед,щозвісноневичерпуєтьсятількиактоммовлення,авключаєйіншідії,такі,наприклад,як:аналізінформа-ційногосуспільногополя,моніторингзареакцієюаудиторіїтощо.Алезгіднозтеорієюдіяльностібудь-якийвиддіяльностівтойжечасможерозглядатисяякдіячисистемадійвструктурііншоїді-яльності,тобтоінформуваннятежвходитьвякусьіншудіяльність,

анеєсамепособі.Вономожевключатисявсистемувиховання,пропагування,формуваннясуспільнихцінностейтощо.Тобтоін-формуванняякдіяльністьвсистемі іншихвидівдіяльностістаєдією,а,якбудь-якадія,вонотакимчиномнабуваєсмислу.Чиможна інформуваннярозглядатиякавтономнудіяльність,

незалежнуні відчого?Звичайноможна, алеценеозначає,щовсистемісуспільноїдіяльностіавтономний,незалежнийстатусінформуваннявизнаєтьсявсімаучасникамисуспільногопроцесу.Цеозначає,щохочечинехочетогожурналіст,алеіншіучасникисуспільногобуттярозумітимутьінформуваннятак,яквонивважа-ютьзадоцільне.Прицьомужурналістовінегожезалишатисяне-виннимягнямінерозумітицьогозаконужиття,бонатлумаченністороннімипраціжурналістатримаєтьсяйдовірадонього,йоцінкайогопраці,ійогоуспіх.Ізоляціоністськийпідхіддо інформування,якенібитонівід

чогонезалежитьіможебутисамодостатнім,—ценевдалийте-оретичнийконструктдеякихмедіаекспертів,які«недоганяють»втеоріїдіяльності(бовонадлянихяксистеманауковихпонятьпростонеіснує!)інав’язуютьжурналістамтасуспільствуірреальніконструктимедійноїповедінкивлонісоціальнокомунікаційногосередовища,якінасправдіневідповідаютьдійсності,бодійсністьзовсімінша.Отже,науковетлумаченнямовленняразіназавждисформувало

вмоїйсвідомостізваженуоцінкупраціжурналістащодойогонеза-лежностійавтономності:ціречібільшоюміроюєбажаними,ніжсправжніми,відносними,ніжабсолютними,міфологізованими,ніжреальними.Тобтонезалежниййавтономнийжурналіст—цеідеалізованеявище,якевсіхочутьпобачити,ставлятьзаприклад,ізсумомконстатуютьпричини,щозаважаютьжурналістовібутитакимтавкладають,славабогу,грантовігроші,анезкишенісвоїхгромадян,уборотьбузтимипричинами.Орієнтуваннянапозитив-нозафарбованіідеалізованіявища—річзблагороднимобманом,якийкеруєсвітоміспрямовуєпозитивнуенергіюлюдейнапошуксправедливостітадостойнежиттязавтра.Цененедолік,цеправдажиття,безякоїнамнежити.


252


253

ІІПро беззмістовність зв’язку мови з мисленням.У80-хрокахми-

нулогостоліттяпротягоммогофілологічногожиття,починаючизкіровоградськогоперіодуізакінчуючиперіодомактивноїпрацінадкандидатськоюдисертацієювжеуроліжурналістикознавця,алещевлоніфілології,—ясформувавпринциповеставленнядотакихкатегорій,якмоваімислення,моваісвідомість,моваідум-ка,судженняіречення,предикативність,предикація,твірітекст,об’єктіпредмет,смисл,мета,ситуація.Традиційноврамкахлогіко-граматичноговченняпродіалек-

тичнуєдністьмовиймислення,яскравимипредставникамиякогощеврадянськійнауцібулиП. В. Таванец (1951),Е. М. Галкина-Федорук(1956),В. Н. Мороз(1960),П. В. Чесноков(1961),В. З. Пан-филов(1971),М. Н. Правдин(1973)[3],думкарозглядаласятількиуформісудження,щомаєдвокомпонентнуструктуру,паралельнудвокомпонентнійструктуріречення.Міжреченнямісудженняміснуєструктурнийпаралелізм,якийобмежуєпроблемувираженнядумкимовноюкомбінаторикоюелементівструктури,основоюякоїєіснуючікомбінаціївплощинізмісту[4].Спробадеякихлінгвістівподатизв’язокміжмовоюідумкоютак,щодумкаєглибинноюдвокомпонентноюструктурою,спільноюдлявсіхреченьтексту,привела,надумкуГ.В.Колшанського,до«остаточногоізоморфізмуструктуридумкиіструктуримови»[5].ЯквважаєА. А. Леонтьев,«самеформулюванняпро«нерозрив-

нийзв’язок»мовиімисленнябеззмістовне.Чомусьвважається,щовінєнеобхіднимскладникомрозуміннясвідомостіймисленняі,висловившийого,митимсамимвизначаємосвоюфілософськупо-зицію.Ценетак…недостатньоговоритипростопрозв’язокмовиімислення,хочбиі«нерозривний»або«безпосередній»…психологіяізанеюгносеологіявказуєнамовнуприродуспецифічнолюдсько-гомислення,натойфакт,щолюдськемисленняопосередкованевиробленимизнаковимисистемами,втомучислімовою»[6].Ацеозначає,щоміждумкоюіреченнямнемаструктурногопаралелізмуіщоструктурадумки,їїзмістовийобсяглишеопосередковуєтьсямовою,анеповністювиражаєтьсязаїїдопомогою.

Урадянськійнауціхибністьлогіко-граматичногопідходудомовиімисленняврізнихйоговидахбулаусвідомленабагатьмаученими(див.,наприклад,праці:Мельничук,1952;Щедровицкий,1957;Ще-дровицкий, Алексеев,1957;1960а,б,4;Щедровицкий, Костеловский,1961;Леонтьев А. А., 1969,154) [7].Алейлогіко-психологічнийпідхіднеставзагальновизнаним.(Крімтого,йогоінодівважаютьідеалістичним).Основилогіко-психологічногопідходуобґрунто-вували,зокрема,А. А. Потебня,А. А. Шахматов, Л. С. Выготский, А. Р. Лурия, А. Н. Леонтьев, А. А. Леонтьев.Найчастішепредставни-ківцьоговченнязвинувачуютьутому,що,відкидаючиструктурнийпаралелізмміжсудженняміреченням,вонинібивідриваютьмовувідмислення.

А. А. Потебня,розглядаючиаперцепціюяк«участьвідомихмасуявленьвутворенніновихдумок» [8]шляхом«накладання»ви-робленихв індивідуальномудосвідіуявлень-стереотипів,яківи-значаютьхарактерсприймання,насприйнятіявища,відзначаючипостійнудвочленністьаперцепції,щовказуєна її тотожність ізсудженням,яке«зовсімнетотожнеінепаралельне»ізграматичнимреченням[9].«Аперцепійоване(об’єктсприймання.—В. Р.),щопо-требуєпояснення,єсуб’єктомсудження,аперцепіююче(уявлення-стереотип,щозберігаєтьсявпам’яті.—В. Р.)івизначаюче—йогопредикат…» [10]. Аперцепійоване, об’єкт дійсності, власне, немаєзначеннядлябудь-якої інтелектуальноїмоделі,оскількивінпротиставлениймоделі.ЦедалопідставиН. И. Жинкинувзятипідсумнівдвочленністьсудження:«звичайнеуявленняпроте,щовсудженніпов’язуютьсядва терміни (суб’єкт іпредикат) або, заіншоюконцепцією,дваявища(абоознакипредмета),зовсімнеточне,якщорозглядатинеформальний,ареальнийпроцесство-ренняповідомлення.Суб’єктвідбираєтьсязаоднимиправилами,апредикат—заіншими.Упершомувипадкувідбірвизначаєтьсязавданнямповідомленняйнеможебутиназванийлогічним.Неманіякоїлогічноїнеобхідностіповідомлятиодинразпроодин,іншийразпроіншийпредмет.Відбіржепредикатівдоданогопредметаповідомленнявідбуваєтьсянаосновілогічнихправил істинностійхибності»[11].


254


255

НадумкуавстрійськогопсихологатафілософаФ.Брентано,по-єднаннясуб’єктаіпредикатанеєсуттєвимдляприродисудження.Основним в судженні є визнання (істинність) або заперечення (хиб-ність) уявлення.Усудженняхнакшталт«Пожежа»або«Ідедощ»невідбуваєтьсяпоєднанняуявленняпропожежуабодощзуявленнямпробуття,аспостерігаєтьсяпростевизнаннясприйнятихявищсвідомістю.Цепідтверджуєтьсянейрофізіологічнимидосліджен-нями.Настадіїаферентногосинтезу,тобтоаналітико-синтетичноїдіяльностімозку,висхіднізбудженнябіологічнорізнихмотиваційвибірковомобілізуютьукоріголовногомозкусаметісинаптич-ніорганізації,яківпроцесіминулогожиттєвогодосвідутвариниаболюдинибулипов’язаніззадоволеннямточнотакогожстану»[12].Піддієюоб’єктавідбуваєтьсяпроцесмобілізаціїнейроннихпопуляцій,ане їх«приміряння»допопуляцій,якізберігаютьсявпам’яті,атимбільшенепоєднаннянейроннихансамблів,ак-тивізованихпіддієюоб’єкта,зансамблями,щовідповідаютьзасприйманнявластивостейцьогооб’єкта,аджетакепослідовневі-дображенняспочаткуоб’єкта,апотімйоговластивостейнемис-лимечерезте,щовідображенняоб’єкта,позавідображеннямйоговластивостей,неможливе.Цянейроннапопуляція,активізованапевнимоб’єктом,єєдинимможливимнейрофізіологічнимкоре-лятомдумки.Вутвореннідумкиякфункціїмозку,якмозкової,нейронно-патерноїактивності«береучастьпрактичновесьмозок»[13],длязабезпеченняцієїпсихічноїфункціїмозку«втягуєтьсяскладнапросторово-розподіленамозковасистема,якавключаєвсебеполіфункціональнігрупинейронів»[14].Основоюдляцьогоєінтегративно-асоціативнадіяльністьмозку,підчасякої«прохо-дитьпостійнадинамічнавзаємодіяпевнихфункціональнихсистемувиглядіутвореннярізноїскладностімозковихансамблів» [15],якіназиваються«інформаційнимимоделями»[16],«програмамиповедінковогоакту»[17].Урезультатідумкавідображаєдійсністьнастількиповно,наскількиценеобхіднодляприйняттярішеннядіятизгіднозметоюймотивом.Отже,традиційнеувленняпросудженняякдвокомпонентну

структуруєнеточним.Судження—це ієактпредикації, тобто

ствердження(визнанняістинним)абозаперечення(визнанняхиб-ним)чогосьвідносносуб’єктасудження(предикації),алесуб’єктсудженнялежитьпозаним,позалогіко-психологічноюсферою,вякійвідбуваєтьсяпредикація;суб’єктсудженняперебуваєвпло-щинівідображуваноїреальності.Урезультаті судженняпросуб’єктвиникаєпредикат.Те,що

з точки зорулогікиназиваєтьсяпредикатом, упсихологічномуаспектієдумкою.Тобтодумкавиникає,утермінахлогіки,якре-зультатпредикації.Івиникаєвонаурізнихформах,включаючиймовну.Думка(предикат)можевиражатисяякоднимреченням,такінаборомїх.Длявираженнядумкипаралельноможутьвикористо-вуватисяйіншізасоби,анетількимовні.Структурадумки(відповіднопредиката)єбагаторівневою[18].

Людинавпроцесідіяльностіствориласвійвнутрішнійсвіт.Вантро-погенезіцейсвітпройшовшляхвіднижчої,образно-дієвоїформивідображеннядійсностідовищої,пов’язаноїзмовнимабстрагу-ваннямвластивостейпредметів.Прицьомупредметнийсвітякформупсихікинеслідобмежуватитільки«сфероюдостатньороз-винутогоструктурованоговідображеннязовнішньогооб’єктивногосвіту»[19]івважати,щомисленняздійснюєтьсяпереважнонарівнімовлення,звідкиробитьсяочевиднийабонеочевиднийвисновок,щоодиницеюзнанняєтільки«мовнепоняття» [20].Деяківидимисленняможутьздійснюватисяінарівніобразівбеззверненнядосистемимовнихузагальнень,втойчасякмовнемисленняповиннеобов’язковоспиратисянауявлення[21].Думкалюдинияквиявїїпсихікиохоплюєвсірівнівідображення—

рівеньобразів(виділеннявластивостей),рівеньуявлень(узагальнен-нявластивостей),рівеньмовнихузагальненьтаабстракцій[22].Зісказаноговищеможназробитивисновок,щоспіввіднесення

реченнязсудженняммаєабсолютнотакежзначення,якіспіввідне-сеннясудженнязкомплексомречень,якіпокривають,наприклад,увесьтвір.Тобтопитаннязв’язкуреченнязсудженнямнадуманеінемаєніякогозначення.Натомістьартикуляціядумкизадопо-могоюмовнихзасобів—реченняаборечень—можестановитиінтересдлядослідника.


256


257

Дляроботизпрофесійнимимовцями,такими,якжурналісти,редактори,рекламісти,піарники,сценаристи,ведучі,твердженняпроможливістьвираженнядумкимовнимизасобамимаєфаховезначення.Головнеприцьомуусвідомлювати,щодумкаформуєть-сянетількиуслові,айв іншихформахвідображеннявпроцесіствердженняабозапереченнячогось.Іщомайстерністьмовцяпо-лягаєуздатностікристалізуватидумкузадопомогоюслів,бозмістдумкиможебутинечітким,аморфним,таким,щопоганопіддаєть-сяекстеріоризації.Відійшовшивідструктурногопаралелізмуміждумкою-судженняміреченням,мизнялиобмеженнявираженнядумкитількимовноюкомбінаторикоюелементівструктури,осно-воюякоїєіснуючікомбінаціївплощинізмісту.

ІІІПро думку.Власне,розмовипромовуімислення,мовуісвідо-

містьмаютьзначеннятількиуконтекстіобговореннявираженнядумкиякмислительногопродуктучирезультату.Логікацихрозмоввключаєрозуміннядумкиякрезультатумислительногопроцесу,щопередбачаєіснуванняїїурізнихформахтанарізнихрівнях—відемоційно-аморфноготаобразно-психічногосубстратудострукту-рованогозадопомогоюслівсистемногоутворенняяквищоїфор-мирозвиткупсихіки.Головнезрозуміти,щомоваімовленнянеєєдинимпаралельнимпроцесоміснуваннямислення,щомисленняможеіснуватипозамовоюімовленнямнаіншихрівняхвідображен-ня,зокреманарівнідій,реакцій,поведінкитанаобразномурівні,аточніше—нарівніоперуванняобразами,атакожпочуттями,емоціями,нерозчленованимиусловіуявленнями.Мислення—цевидпсихічноїрефлекторноїактивностіживої

істотипідвпливомреальності(заІ.Павловим).Рефлексуватинареальність—значитьмислити.Мислити(формуватимисль)—зна-читьдуматиіформуватидумку.Основоюмисленнябудь-якоїживоїістотиєбезумовні,тобтовроджені,сталіреакціїнервовоїсистеминасвіт.Окрімбезумовнихтаінстинктивнихрефлексів,живіістотиформуютьсистемуумовнихрефлексів,зокремавищогопорядку,якімаютьлюди.Живаістотаволодієякпрактичниміконкретним

мисленням(увиглядіінстинктивнихаборефлекторнихреакційнапредмети,ситуації,умовинарівніпершоїсигнальноїсистеми),такіабстрактним,вираженимуслові(властиветількилюдині;увиглядімовнихреакційнарівнідругоїсигнальноїсистеми).Рефлексивзаємодіютьодинзоднимяквпланіпослідовності,так

івпланігрупуванняодинзодним,щоістановитьосновупроцесумислення.Живіістотивідрізняютьсяоднавідодної«рефлекторноюкартиноюсвіту».Іншимисловами,укожногосвоясукупністьіпо-слідовністьрефлексівнареальність,тобтосвоємислення.«Рефлекторнакартинасвіту»єнічиміншим,якпсихікоюживої

істоти,абопсихічнимвідображеннямреальності.Тобтопсихічневідображення,психіка,—ценепростосистемауявлень,образів,емоцій,абстрагованихзадопомогоюмовиузагальнень,ацедина-мічнасистемареакційнаподії,предмети,явищаіт.д.,щоістано-витьосновуемоцій,уявлень,образів,понять.Образстолу—цевід-повіднавзаємодіяістотизцимпредметом,тобтовідповідніреакціїістотинацейпредмет.Такимчином,психіка—завждипроявляєсебеудинаміці,увзаємодіїістотизісвітомівпоняттяхпронього.Поняттяжєособливимпатерномрефлексійістотинаоб’єкт.Тачастинапсихіки,якаохоплюєреакціїістотинарівнідругої

сигнальноїсистеми,називаєтьсясвідомістю.ЗавизначеннямН.ІЧупрікової,свідомість—цевищарозчленованазадопомогоюмовиісистемно-упорядкованаформавідображення.Вонавиниклаза-вдякимові,щоєзасобомабстрагуванняузагальненихвластивос-тей.Здатністьлюдинирефлексуватинаабстрагованіузагальненівластивостіпередбачає її здатністьоперуватимовоюякдругоюсигнальноюсистемоютаспиратисявмисленнінанеїнемовнаінший,«паралельнийпредметнийсвіт».Людинавідрізняєтьсявідтваринисамездатністюабстрагувати

ознакитавластивостійоперуватинимиякпредметами.Конкретнапредметнавіднесеністьмовиприцьомуневтрачаєтьсяімаєзабез-печуватизв’язокзреальнимсвітом.ЯкпишедослідникД.Бачевський,«упроцесіеволюціїлюди-

наотрималановуздатність—свідомість,якаєнадбудовоюдлявсьогобазисурефлексів,інстинктів,захоплень,афектівтаемоцій»


258


259

[23].Донадбудовивідносятьдругусигнальнусистему,свідомість,абстрактнемислення іволю,властивітількилюдині.Адобази-су—першусигнальнусистему,конкретнемислення, інстинкти,безумовнійумовнірефлекси[24].Прицьомусвідомість,усвоючергу,являєсобоюумовнірефлексивищогорівня,яківзаємодіютьміжсобою,перетікаютьодніводні,з’єднуючисьістворюючине-видимуматерію.Завдякиційздатностілюдськогомозкудофор-муваннябезкінечноїкількостіумовнихрефлексіввищогорівнямиможемоабстрактномислити,міркувати,формувативласнудумку[25].Свідомість,такимчином,ємегапатерноммозковоїактивності,якаохоплюєрефлексивищогорівня,зокрематі,якіспираютьсянадругусигнальнусистему,тобтомову.Відповідномоваєформоюсвідомостіякабстрагованоготаузагальненогодинамічноговідо-браженнядійсностіувиглядірефлексій.Сампроцесрефлексуваннянаподразникиназиваєтьсямисленням,щоспирається,зодно-гобоку,напершусигнальнусистему,тобтосистемуконкретнихпсихофізіологічнихреакцій,здругогобоку,—надругусигнальнусистему,тобтомову.Цярефлекторнатеоріямисленняісвідомостімаєнадзвичайно

великезначеннядляпрофесійнихкомунікантів,особливотих,якіпрацюютьвумовахмасовогоспілкування,щобусвідомлюватисебеісвоюрольповідношеннюдоаудиторіїтаматиуявленняпромасовуаудиторіюякоб’єктвпливу.«Мивосновномупрацюємознадбудо-вою.Тобтонамагаємосяпереважновпливатинасвідомість,логіку,апелюємодоабстрактнихцінностейабо індивідуальнихпотреб,намагаємосяпідвестипідспільнийзнаменникрізніособистості.Другийваріант—мипереважнопрацюємозбазисом,впливаючиназагальнідлявсіхлюдейвластивості,незалежновідїхньоїраси,статі,віку,рівняосвітийсоціальногостатусу.Безперечно,щовпрямійконкуренціїзадушілюдейперемагаєдругийваріант.Томущосвідомістюлюдейважчекерувати,вонабуваєкритичноюіможеаналізувати,дотогож,абсолютнопо-різному,частонелогічнойпримітивно.Утойжечасінстинктиірефлексиневміютькритичномислити,їхняшаблонністьзводитьсядонайпростішихреакційувідповідьнавнутрішнійчизовнішнійподразник...Подразнюючи

інстинктийрефлексипідчаскомунікації,миздужевеликоюймо-вірністюможемопрогнозуватиреакцію.Ічимбільшінтенсивнеподразнення інстинктів,тимбільшслабкимєопірсвідомостійволі,нездатнихпереборотиреакціюбазису»[26].Уявленняпромасовуаудиторіюйлюдинуякчленамасичерез

призмупонятьпромисленняісвідомістьзмушуєвизнати,що«про-тягомжиттялюдина...виробляєвсобівеликукількість«істинних»і«хибних»умовнихрефлексів.Урезультатівбільшостілюдейуго-ловіпануєхаос,івонинездатніповністюадекватнотаоб’єктивнооцінюватидійсність.Підвестипідспільнийзнаменниквеликукіль-кістьсуперечливихумовнихрефлексів,ізякихскладаютьсядумкитапереконання,однійлюдинівсерединісебедужескладно…Томумасаздебільшогоявляєсобоюзбожеволілестадо,якерефлекторнокидаєтьсяврізнібокипідупливомрізнихподразників.І,дякуючизнаннюпроціподразники,неюзавждиможнакерувати.Колижреакціїстаютьмасовими,вониперетворюютьсявколективнепід-свідоме,апотімівстійку«суспільнудумку»[27].Іщеодинважливийвисновокможназробити,аналізуючиприро-

дулюдськогомисленнятасвідомості:«умовнірефлексивищихрівнівлюдининесутьусобіхибніелементи,щопризводитьдоформуванняхибнихстереотипівіпомилок…Томупереконаннябільшостілюдейявляютьсобоюдикусумішнепоєднуваного,еклектикуоб’єктивногознанняісуб’єктивнихздогадок,відчуттів,«думок»[28].

IVПро вираження думки.Проблемавираженнядумкиєнаріжним

каменемусіхроздумівпромислення,свідомістьімову.Мовалишеопосередковуєдумку,створюючицимумовидлявиділення,абстра-гуваннядеяких,аневсіхсторінвідображуваноїдійсності,оскіль-кизадопомогоюслівздійснюєтьсятільки«розкладання»,аналізцілісновідображуваноїдійсності[29].Думкаєпроявомскладноговідображувальногоконтинуумунарізнихрівняхйогонервовоїор-ганізації,якийв«обробленому»вигляді ієреальнимсубстратомзмістувисловлювання.Думкалюдиниякпроявїїсвідомості—формапсихіки[30].У

поняттяпсихікиякособливоговидудіяльностімозкувключають


260


261

нетількипроцесипобудовинервовихкопійзовнішньогосвіту,айвідображеннястаніввласногоорганізму.Цепояснюєтьсятим,«щопсихічнадіяльністьмозкуутворюєтьсянавсіхрівняхорганізаціїнервовоїсистеми:молекулярному,субнейронному,нейронномуісистемному»[31].Внутрішнівпливиорганізмуперетворюютьсянапевнізбудженнявсієїнервовоїсистеми,щоєосновоюдляви-никненняемоцій.Так,вивчаючиемоційнунапруженістьлюдини,Э. Л. Носенковідзначає:«…Емоційністани—тогочиіншогоступе-няінтенсивності—супроводжуютьпрактичнобудь-якуінтелекту-альнудіяльністьлюдини…Однієюзвизначальнихрисемоційнихстанівєїхня«інтегративність»…охоплюючивесьорганізмлюдини,емоційністанироблятьсуттєвийвпливнаефективністьвиконува-ноїлюдиноюдіяльності»[32].Думканевіддільнавідактивностілюдинитазабезпечуєлогічней

фізіологічнеформуванняповедінковогоакту.Стосовнодіяльностілюдинидумкавиконуєрольпсихофізіологічногомеханізмурегу-ляції,вякомувідображеніувиглядіпоняттєвихсистемпредметидіяльності—мотиви,цілі,предметимовлення,знаряддяпрацііт.д.Томудумкаявляєсобоюнеодноріднескладневідображеннязв’язківтавідношеньявищ,подій,сторін,речейіт.п.реальноїдійсності,якідлялюдинимаютьрізнедіяльніснезначення:виступаютьабовролімотиву,абомети,абопредметамовленняіт.д.Цеозначає,щодумка не належить тільки мовленню,хочіснуєпроблемарозвиткудумкиаждовисловлювання.Уцьомузв’язкуговорятьпромовнутворчість[33],пропсихолінгвістичнуструктурувисловлювання,яка«значноюміроюзалежитьвід«долінгвістичнихчинників»[34],проперехід«відвисхідногозмістудоподальшого»[35]іт.д.Самсобоюпредметнийзмістдумкиіндиферентнийдоприроди

дій,лишенапевномуетапі їїрозвитку—наетапіприйняттярі-шення,колиформуєтьсяметадії[36],—змістдумкипов’язуєтьсязконкретними,мовнимиабонемовними,діями.Якажпідсистемазагальноїпоняттєвоїсистемидумкистанезмістомтексту,визна-чаєтьсянастадіїаналітико-синтетичноїдіяльностімозку,тобтонастадіїабоетапітакзваногоаферентногосинтезунайрізноманітні-шоїінформації,яканадходитьдоцентральноїнервовоїсистемивід

зовнішньогоівнутрішньогосвіту.«Нейрофізіологічнийсмислцієїстадіїуформуванніповедінковогоактуполягаєвтому,щовонадо-зволяєретельноопрацювати,зіставитиісинтезувативсютуінфор-мацію,яканеобхіднаорганізмудлятого,щобвиконатинайбільшадекватнийдляданихумовактпристосування.Аферентнийсинтезєнайбільшвідповідальниммоментомінтеграції…Віндопомагаєвирішеннютрьохосновнихпараметрівбудь-якогоповедінковогоакту:щоробити,якробитиіколиробити»[37].Цейпідхіддороз-виткудумкиможливийлишнашляхувизнаннятогофакту,щовмоментвиникненнядумкаєавербальною,тобтожоднимчиномневтіленоюнівякімовніформийвираженоюглобально,нероз-членованоувиглядісвоєрідногогештальтана«мові»образнійабопредметно-схемній[38].Те,щодумкамаєпередмовний(внутрішньомовний,словесно

неоформлений),алелокутивнийетапформування,—ценевідривдумкивідмови,априродничонауковийдоказтогофакту,щомова,якавиражаєдумку, знейрофізіологічної точкизоруєчуттєвоюнейрофізіологічноютканиною,якамаєрізністани.Томузаконо-мірно,щоіснуєплавний«переклад»предметно-схемногокоду,якгенотипічноїмови,вякійпочатковоіснуєдумка,назагальновжи-вану,природну,абофенотипічну,мову.Основоюдлятакого«перекладу»служитьпсихофізіологічнийме-

ханізммовлення,описанийН. И. Жинкиным.Однієюзумовфункціо-нуваннямеханізмумовленняєйогоздатністьутворюватиасоціативнікомплексисигналів-компонентіврозгорнутихсловеснихкомплек-сів.«Увнутрішньомумовленні,—пишеН. И. Жинкин,—утворюютьсявельмикороткіідоволісуб’єктивні,тобтоненормативні,сигнали,якізаміняютьдоситьвеликіранішепромовленісловеснікомплекси.Міжсигналоміскладнимранішепромовленимсловеснимкомп-лексомвстановлюєтьсяеквівалентність—сигналпереозначаєтьсяістаєзамінникомцьогословесноненормативногокомплексу.Ви-никаєсвійвласнийкод,еквівалентнийнормативному»[39].Не-нормативний,схематичнийкодвиникаєтоді,колирозгорнутийсловеснийкомплексстаєстереотипним.«Убудь-якомустереотипіодинелементможезаступативсі інші івесьстереотипуцілому»


262


263

[40].Дляпошукувпам’ятістереотипусловазовсімнеобов’язковоувнутрішньомумовленніробитичіткийвідбіркожногозвука,до-статньо«впізнати»звуковийкомплекссловазадеякимийогоозна-ками[41].Такформуєтьсяпредметно-схемнийкод,абогенотипічнамова.Алегенотипічна(щопередуємовленню)іфенотипічна(нарівнімовлення)мови—цекодистанудумкинавербальномуетапіїїформування.Ідостатньозрозумітипроцесвиникненнядумкивженацьомуетапі,щобусвідомити,наприклад,тойфакт,щодумканевкладаєтьсятількиврамкиодногоречення[42].Найчастішевсферуідеалістичнихконцепційзараховуютьперед-

вербальний(долокутивний,дословесний)етапформуваннядумки,виділений,наприклад,Е. С. Кубряковой[43].Думка—непродукткультурно-історичногострибкапсихіки

людини,апродуктпоступовогорозвиткуйудосконаленнянижчихформпсихікиприпринциповійзмініумовїїфункціонування,тихформ,якіпов’язанізпершоюсигнальноюсистемоюлюдини,—системоюобразів.Нарівніпершоїсигнальноїсистеми«зовнішнійсвітаналізуєтьсякороюпівкульвсистемірізнихбіологічнихпотребімотивацій,арезультатианалізузакріпляютьсяврізнихзабіоло-гічнимсмисломізатипомаферентногоскладуреакціях(секреція,рухрізнихчастинтіла)»[44].ПерехіддумкизпередвербальногостануувербальнийЕ. С. Ку-

бряковаописуєтак:«Тількиприсвідомійустановцінате,щоброз-повістищосьіншійлюдині,думкавтілюєтьсявмовнуформу…Іздумкитребанібивибратите,щопотімпотрапитьумовлення;те,щовмізкахіснуєдифузно,маєбутивпорядковано…»[45].Ітількивпроцесіобробкидумки,зокрема,підчаспородженнявислов-люваннязізмістудумкивиділяєтьсятайогочастина,якайстаєзмістомтвору.Отже,думканароджуєтьсяпіддієюмотиву,щоопредмечуєпо-

требулюдини[46].Механізмїївиникненняполягаєвтому,щозпам’яті«витягується»всете,щобулопов’язановминуломуззадо-воленнямабовирішенням…домінуючоївданиймоментпотреби»[47].Упроцесі«витягування»,тобтопоширеннязбудженняпоне-йронах,певнощоз’являютьсяйіншізбудження—відсукупності

чинниківзовнішніхобставин(такзвана«обставиннааферентація»)[48].Збудженняіррадіюєдовсіхструктурмозкуй«витягує»здовго-вічноїпам’яті,якпам’ятіситуації[49],враженняминулогоуточнійвідповідностідопотребаферентногосинтезувданиймомент[50].Відбувається,намовіпсихології,просторово-часоверозгортаннядумки[51],обумовленеякмотивацією,такіобставинноюаферен-тацією.Всецеозначає,щовженапочатковійстадіїпоявидумкивїїзмісті«закладена»ітайогочастина,якапізнішестанезмістомвисловлювання.Іншимисловами,євсіпідставивважати,щозміствисловлюванняєкомпонентомвсистемізагальногозмістудумки,«покликаногодожиття»мотивомтаситуацієюспілкування.Перетвореннякомпонентазмістудумкиувласнезміствислов-

люванняздійснюєтьсявходіаферентногосинтезу,якийприводитьдо«прийняттярішення»(постановкимети).ЗгіднозвисловлюваннямА. Н. Леонтьевапромотивяквизначник

зониоб’єктивно-адекватнихцілей,думка,породженамотивом,єматрицею,наякійівиникаєцязонацілей,точніше,змістівцілей.Дляздійсненнябудь-якоїдії,утомучисліймовної,думкапо-

виннабутипевнимчином«оброблена»відповіднодореальноїси-туаціїдіяльностітавведенавоперативнупам’ять[52],щобстатизмістомзавданняіпрограмидії.Ця«обробка»ієвжезгадуванийаферентнийсинтезяктакийнейрофізіологічнийпроцес,якийведедоприйняттярішення.Аферентнийсинтез,якийведедоприйняттярішення,повинензабезпечити,крімпараметрадії«щоробити»(мету:єінтенціональнимаспектомдіїівизначаєтьсядомінуючоюмотивацією),«якробити»(програму,задумдії:єопераційнимас-пектомдії)[53].Прийняттярішення,абопостановкамети,порядізвиникненнямпрограмидії,—результатпереборувитягнутихізпам’ятівсіхпопередніхрезультатівдійурамкахтакзванихмоделей«минулого—нинішнього»і«майбутнього»[54].Назавершальнійстадіїаферентногосинтезу,яказакінчується

побудовоюзагальноїінформаційноїмоделімовноїдіїізаферентнихелементів,якістановлятьнайбільшважливіпараметримайбутньоїдії,мозок«приймаєрішення».Умоментприйняттярішенняфор-муєтьсяйпрогнозованийрезультатмовноїдії,мета,якавключає


264


265

несамудію,атількисукупністьаферентнихподразників,щовід-повідаютьознакампредмета,наякийспрямованодію[55].Вакцепторідіїутримуєтьсядовгийланцюгрезультатів,якихмає

бутидосягнутопідчасвиконаннядіїіпідпорядкованоосновномурезультату,визначеномумотивоміусвідомленомуякмета.Покладенийвосновуметипевнийпредметдії,якужезазна-

чалось,існуєвсвідомостіувиглядіпоняття,якевключаєсистемупоняттєвихознакітомуієрархічнопов’язуєтьсязбагатьмаіншимипоняттями.Ця ієрархічноорганізованасистемапонятьй існуєвакцепторідіїяксистемапроміжнихрезультатів,щоутворюютьмету.Данасистемапонятьлежитьвосновізмістузадуму,програмидії,якареалізуєтьсячерезоперації,щовходятьуструктурудії.Виникаєпитання,яказпоняттєвихсистем,щолежитьвоснові

проміжнихрезультатів,стане«знаряддям»мовноїоперації.Саметапоняттєвасистема,якаможевиступити«знаряддям»досягненняметипідчасспілкуваннянатійоснові,щоцясистема-«знаряддя»логічнопов’язаназзагальнимпоняттям-метою.

VПро спілкування.Науковакартинасвітуспілкуваннянемислима

безрозуміннятогофакту,щовононеєсамоціллю,неєсамодос-татнімпроцесом,аєлишезнаряддямдлядосягненняцілейлюди-ничилюдей,однимізповедінковихактівсередбагатьох інших,об’єднанихспільнимсмислом,однієюздійусистемілюдськоїді-яльності.НатакерозуміннямісцяспілкуваннявлюдськомужиттінаштовхуєдумкапсихолінгвістаА. А. Леонтьева,якувінвисловивусвоїйкнизі«Язык,речь,речеваядеятельность»інаякумивжепосилалисянапочаткуцьоготексту:мовлення«єлишесистемамовнихдій,яківходятьвякусьдіяльність—сутотеоретичну,ін-телектуальнуабочастковопрактичну.Зодниммовленнямлюдиніробитинічого:вононесамоціль,азасіб,знаряддя,хочіможепо-різномувикористовуватисяврізнихвидахдіяльності…мовленнянезаповнюєсобоювсього«діяльнісного»акту»[56].Цядумкаразіназавждиспрямуваламоюнауковулогікуврусло

науковихроздумівщодоспілкуваннявсистеміякіндивідуальної,такісуспільноїдіяльності.

Воцінцікомунікації (спілкування—цеабсолютнісиноніми!)требавиходитизтого,щосамемианалізуємо:(1)спілкуванняякприроднеявище,щоєфункцієюлюдиниівиступаєдлянеїзасо-бом,середовищемїїповедінкитадіяльності,чи(2)спілкуванняяксферупрофесійної,виробничоїдіяльності,колимиперетворюємофункціюлюдининапрацю,технологізуємопроцесспілкування,ставимойогона«виробничийпотік».Безперечно,технологічнізнаннябазуютьсяназнанняхпроявищатаприродніпроцеси,томузнанняпрокомунікаціюякпрацюмаютьформуватисянаосновізнаньпроспілкуванняякприроднеявище.Принциповарізницяміжспілкуванням(1)та(2)полягаєвтому,щоспілкування(1)ніко-линеєсамоціллю,вонолишезасібдосягненнямети,аспілкування(2)самеєметоюлюдини,тобтоспілкуванняяксамоціль.Якщокомунікаціяякявищерозглядаєтьсяуролісередовища

длядіяльностітаповедінки,тобтовонанеєсамоціллю,неєспіл-куваннямзарадиспілкування,тоцеозначає,щовсімотиви,цілілюдинилежатьусферіїїдіяльності,аспілкуванняєлишеумовою,засобом,середовищемдосягненнятихцілейізадоволенняпотреб.Самепособіспілкуваннянеєспонукоюдодіяльності.Професіо-нальнажкомунікаціянавпаки—виступаєсамоціллюдлякомуні-канта,єметоюйогопрофесійно-виробничоїдіяльності,томутакважливопередбачити(спрогнозувати)всічинники,якізабезпечилибефективністьспілкування.Упершучергудонихналежать:мета,зякоюмовецьзвернетьсядолюдей,щовипливаєзмотиву,смис-лутаситуаціїспілкування.Ціфакториєчиненайважливішимивсистемічинниківкомунікації,адляпрофесійноїкомунікації,тобтокомунікаціїяквиробництва, індустрії,ціфактористаютьтехнологічнимиумовами.Основнимфакторомємета (ціль)якпрогнозований,уявний

результатдії [57],якиймаєбутидосягнуто іякийзберігаєтьсявпам’ятідотихпір,покиреальнийрезультатдіїнезбіжитьсязуяв-ним,тобтопокиметинебудедосягнуто.Кожнаметамаєсвійпредметнийзміст(метазточкизорупред-

метностієзадумом).Метавтійчастині,вякійвонадосягаєтьсязадопомогоюспілкування,називаєтьсякомунікаційною.Пред-


266


267

метнимзмістомкомунікаційноїмети(абозадумом)завждиєпевнафізична,емоційно-вольовааборозумовареакціялюдей.Тобтометаприкомунікаціїзавждилежитьуплощиніповедінкикомуніката.Якщомету,якуставитьмовець,досягнуто,тодіможнаговорити

провисокуефективністьспілкування.Такимчином,будь-якийактспілкування,атимбільшемасового,

наприклад,професіонального,передбачаєвідповідьназапитання«длячого?»,«зякоюметою?».Якщомовецьнеусвідомлюєнеоб-хідностівизначатиметусвогоспілкування,вінможедосягнутине-сподіванихефектів,оскількийогомовленнянебудекоригуватисясвідомоочікуванимрезультатом,якийпотрібнодосягнути.Визначення комунікаційної мети є центральним питанням

професіональногоспілкування.Якщопрофесійнікомунікантинерозуміють,длячоговониговорять,показують,демонструютьіт.п.,тоцесвідчитьлишепронизькийпрофесійнийрівеньцихфахівцівабовиробничозумовленувідсутністьунихналежноїкомунікацій-ноїінтенції,щотехнологічнопередбачено,оскількизацюінтенціюпевнощонесутьвідповідальністьіншіучасникиінформаційноговиробництва(наприкладредакториумас-медіа).Відметизалежитьвибірзасобів,методівспілкування,висування

вимогдоканалукомунікації,вимогдозабезпеченнянеобхіднихумовспілкуваннятощо.Томутакважливоправильноїївизначити.Упрофесійномуспілкуванні,колифактично«виготовляється»

актспілкування,колицейактієзадумомпрофесіонала,метамаєстатусвиробничоїівключаєтехнологічновідтвореннязалежностівисловлюваннявідфакторівспілкування.Вибірметивідбуваєтьсяневипадково.Будь-якадіяповинна

бутимотивованою,маєбутипривіддляспілкування.Приводомможебутиопредмеченапотребалюдини,групилю-

дей,цілогонародутощо,задоволенняякоїє їхнімсмислом.Цяопредмеченапотребаназиваєтьсямотивом[58].Якщоулюдиниєпотребазробитидобро,тоцяпотребамаєбутивираженауконкрет-нихформахбажанняйконкретнихпредметахлюдськоїдіяльності,якіможутьнестидобро.Добро,такимчином,виступаєстимуломдіяльностілюдини,анесенняйогоєїїсмислом.

Мотиввизначаєзонуадекватнихдлязадоволенняпотребицілей,атакожзонуадекватнихйомудій[59].Так,зробитидобро,напри-клад,уформіматеріальноїдопомогипередбачаєрядфізичнихтаінтелектуальнихдій,щоздійснюються,зокрема,умовнійформі,тобтомовленні.Мовленняприцьомуєпідсистемоюдій,яківклю-чаютьсявзагальнусистемудій,викликанихмотивом.Мовленнянеєсамоціллю.Вонопосутінеєдіяльністю,аєпростодієючисистемоюдій,якіпідпорядковані,якйінші,немовнідії,потребамлюдини.Мовлення—цезасіб,знаряддядосягненняпевнихцілей.Такимчином,спілкуванняневарторозглядатияксамодостатній

процес.Спілкуваннятутживовплетенеузагальнуструктурулюд-ськоїдіяльностійнеювизначається.Тобтомотиваціюспілкуваннянеслідшукатиусамомуспілкуванні,воналежитьпозаним—усфері,наприклад,виробничо-професійній,політичній,науковій,мистецькій,особистіснійіт.п.Кожнадіялюдини,викликанамотивоміпідпорядкованаметі,

відповідномаєсмисл,якщоцяметазумовленасамециммотивом.Тобтосмислєвідношеннямметидомотиву[60],абодіїдосистемидій,якавизначенациммотивом.Якщодіянемаєвідношеннядовиконаних,виконуванихчитих,якібудутьвиконуватися,дій,токажуть,щотакадіянемаєсмислу.Аналізуючимовленнялюдини,важливозбагнутисмислсказа-

ногочинаписаного,тобтоз’ясуватипричину,стимул,мотивмов-лення.Смислмовлення(комунікаційнийсмисл)—цевідношеннякомунікаційноїметидомотивудіяльності.Так,розмовапробез-корисливеставленнядобіднихмаєсмисл—творитидобро.Природновиникаєзапитання,адлячогопрофесійномукому-

нікантовіз’ясовуватисмислсказаногоабонаписаного?Чинепро-стішеобмежуватисявизначенняммети?Здебільшоготаківідбувається,щомовець-професіоналпостанов-

коюцілейдляспілкуваннярепрезентуєтусферуітойзмістдіяльності,вякійвінперебуває.Визначеннясмислувційситуаціїпотрібнешвид-шедляконтролюйаналізудоречностісказаногочинаписаногоаботого,щобудесказаночинаписано.Колижмовленняплануєтьсяназаданутему,випадковудляпрофесійногомовцяабонав’язануйому,


268


269

визначеннясмислуєметодомоцінкийкорекціїзмістумовленнязпоглядуйогодоречності,доцільності,відповідностіздоровомуглузду.Якщовизначенаабосамимжурналістом,аборедакторомкомуніка-ційнаметанепов’язуєтьсяявнозяким-небудьактуальнимсуспільниммотивомівідповідножурналістськапрацянемаєочевидногосмислу,топонадусепідготовленийматеріалбудеабонеадекватносприйнятийізрозумілий,абовзагалівідкинутиймедіаспоживачем.Дужечастонемотивованіщодосвоєїпоявивмедіажурналіст-

ськітвориєзвичайним«замовленням»івиступаютьпіарівськимматеріалом,дотогожчорним.Такітворинемаютьзакономірногосмислусвоєїпояви,тобтонемаєподії,якабочевидноспровокувалатойматеріал.Комунікаціязалежитьвідситуації.Комунікаційнаситуація єваріантомсоціальної.Соціальнаси-

туаціямаєсвоїпараметри:соціальнийчас,соціальнийпростір,соціальніролі.Факторчасу.Залежністьбудь-якоїдії,ізокремамовної,відсо-

ціальногочасуочевидна.Ународнійсвідомостівідбитацязалеж-ністьчерезможливість/неможливістьвиборутієїчи іншоїтеми,наприклад,відперіодуднячиночіабо іншогочасовогоперіоду.Так,передсномнеможназгадуватичорта;коликвочкависиджуєкурчат,неможнаудворіговоритипросмертьіт.п.Якщожнеоб-хідністьсказатиє,товдаютьсядоевфемізмів.Факторпростору.Соціальнийпростіртакожвпливаєнавико-

нання,зокрема,мовнихдій.Унас—закордоном,тут—там,умісті—уселііт.д.—осьтапросторовапарадигма,відякоїзалежитьтема,їїрозробкаіт.п.Фактортретьоїособи.Третімиособамиєсоціальніролі—це

люди,якімаютьпевнийсоціальнийстатус,вік,рівеньрозвитку,певнупсихологію,певнийпсихофізіологічнийстанумоментпо-родженнявисловлюванняабойогосприймання.Мовецьвраховуєвсіціпараметрисоціальнихролей,виконуючивтойжечассвоюсоціальнуроль.Підупливоммотивуйсоціальноїситуаціїформуютьсяцілідій,або

завдання(мета,данауконкретнихумовах,називаєтьсязавданням).

У комунікаційній ситуації формуються комунікаційні цілі(комунікаційні завдання),якімаютьбутидосягнутимикомуні-кантомдлязадоволенняпотреби,щоспонукалайогододіяльності.Дляпрофесійногомовцяназаднійпланвідходятьпитанняосо-

бистісноїмотивації,мети,смислувисловлювання,нівелюєтьсяса-мооцінкамовцязпоглядутого,наскількийогопозиціяєкоректною,доречною,посутньою,важливою,толерантною,справедливоюіт.д.Працяпрофесійногомовцятехнологізуєтьсяйавтоматизується,втрачаєавторськетворченачало.Фахівецьізмовленняставитьсядосвоговисловлюванняякдопродукту,товару,якийтребатехно-логічноівчаснозробититареалізувати.Упрофесіоналів,щопрямо«експлуатують»власніпсихофізіоло-

гічніздібностійнанихзаробляютьгроші,будуютьсвоюпрацючисвійбізнес,—важковідокремитиособистісну,природнумотиваціювідвиробничої.Частосправа,якуроблятьтакіфахівці,тримаєтьсянаприроднійздатності іприроднихздібностях їївиконуватитапоєднуєтьсязпрофесіоналізмом,набутимпідчасвиконання.Так,природнийдардоспівустаєосновоюпрофесійногоспіву,іважкозрозуміти:людинаспіваєтількитому,щоцеїїпрофесія,чиітому,щоїйцеподобаєтьсяіприноситьнасолоду.Журналіст,наприклад,можебути,яклюдина,обуренийпевним

фактом івінпишематеріалнетількитому,щоєжурналістом,атомущовінобуренийіхочедопомогтиіншимлюдямневтрапитивкритичнуситуацію,вякувтрапивсамчивтрапилийогознайомі.Уцьомувипадкупрофесіоналможевтрачатисвоюнезалежністьінезаангажованість.Длядеякихпрофесій(журналістів,редакторів)цеможематинегативнінаслідки,оскількитакіфахівцівтрачають«стороннійпогляд»,здатність«спостерігатизбоку»,балансуватиінформаціюзаточкамизорутощо.Дляжурналістів,зокрема,тоєпідставоюназиватисебепубліцистами, тобтолюдьми,щомаютьвираженугромадянськупозиціюістаютьсловомназахистлюдиниігромади,роблячицесвоєюбезпосередньоюметою.Такіфахівцімаютьсоціальновиваженумотивацію.Длянихслововженеєме-тою,воностаєзасобомдосягненняпевноїмети.


270


271

1. Основні роботи вчених, що вплинули на формування моїхфілософсько-методологічнихпоглядів:

АнохинП.К.Кибернетикаиинтегративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпо-зиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.3–20.

АнохинП.К.Философскийсмыслпроблемыестественногоиискусственногоинтеллекта//Человеквразныхегоаспектах.–М.:Наука,1985.–С.29–43.

БехтереваН.И.,ГоголицынЮ.Л.,КропотовЮ.Д.,МедведевС.В.Нейрофизиологические механизмы мышления.– Л.: Наука,1985.–272с.

БухштабБ.Чтожетакоетекстология?//Рус.литература.–1965.–№1.–С.65–75.

ВыготскийЛ.С.Избранныепсихологическиеисследования.Мышлениеиречь.Проблемыпсихологическогоразвитияре-бенка.–М.:Изд-воАкад.пед.наукРСФСР,1956.–519с.

ЖинкинН.И.Механизмыречи.–М.:Изд-воАПНРСФСР,1958.–370с.

ЖинкинН.И.Речькакпроводникинформации.–М.:Наука,1982.–159с.

ЛекторскийВ.А.Принципывоспроизведенияобъектавзнании//Вопр.философии.–1967.–№4.–С.44–54.

ЛеонтьевА.А.Психолингвистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–308с.

ЛеонтьевА.А.Язык,речь,речеваядеятельность.–М.:1969.–214с.; ЛеонтьевА.Н.Деятельность.Сознание.Личность.–М.:По-литиздат,1977.–304с.

ЛеонтьевА.Н.Проблемыразвитияпсихики.–М.:Изд-воМос-ковскогоуниверситета,1981.–584с.

ЛурияА.Р.Основныепроблемынейролингвистики.—М.:Изд-воМосковскогоуниверситета,1975.—253с.

ЛурияА.Р.Речьимышление.—М.:Изд-воМосковскогоуни-верситета,1975.—120с.

ЛурияА.Р.Речьисознание.—М.:Изд-воМосковскогоуни-верситета,1979.—319с.

ПавловИ.И.Двадцатилетний опыт объективногоизучениявысшейнервнойдеятельности(поведения)животных.—М.:Наука,1973.—660с.

ПотебняА.А.Полноесобраниесочинений.Т.1.Мысльиязык.—Одесса:Гос.изд-воУкраины,1922.—ХХІХ,185с.

ПрибрамК.Языкимозга.—М.:Прогресс,1975.—464с. ПрохоровЕ.Предмет,методиобъемтекстологиикакнауки//Рус.литература.–1965.–№3.–С.146–150.

СадовскийВ.Н.Методологическиепроблемыисследованияобъектов, представляющих собой системы // Социология вСССР/В2-хтомах.—Ред.-сост.Г.В.Осипов.Изд.изм.—М.:Мысль,1966.—Т.1.—С.180–189.

Стеблин-КаменскийМ.И.Историческаяпоэтика.Л., 1978.С.90,93.

ФеллерМ.Д.Эффективностьсообщенияилитературныйаспектредактирования.—Львов:Изд-воприЛьвовскомуниверситете,1978.—200с.

ФеллерМ.Д.Структурапроизведения.—М.:Книга,1981.—272с. ЧуприковаН.И.Сознаниекаквысшаярасчлененнаяисистемно-упорядоченнаяформаотраженияиегомозговыемеханизмы//Психологическийжурнал.—1981.—Т.2.—№6.—С.16–27.

ЧуприковаН.И.Психикаисознаниекакфункциямозга.—М.:Наука,1985.—200с.

ЩедровицкийГ.П.Языковоемышлениеиегоанализ//Вопр.языкознания.—1957.—№1.—С.56–68.

ЩедровицкийГ.П.иАлексеевН.Г.Овозможныхпутяхиссле-дованиямышлениякакдеятельности//Докл.АПНРСФСР.—1957.—№3.—С.41–46.

ЩедровицкийГ.П.иАлексеевН.Г.Принцип«параллелиз-ма формы и содержания мышления» и его значение длятрадиционныхлогическихипсихологическихисследований:Сообщение1//Докл.АПНРСФСР.—1960.—№2.—С.75–80.

ЩедровицкийГ.П.иАлексеевН.Г.Принцип«параллелиз-ма формы и содержания мышления» и его значение длятрадиционныхлогическихипсихологическихисследований:Сообщение2//Докл.АПНРСФСР.—1960.—№4.—С.77–82.


272


273

2.ЛеонтьевА.А.Язык,речь,речеваядеятельность.–М.:1969.–214с.3.Роботи,щостосуютьсяпитаннясудження іречення (логіко-граматичнийпідхід):

Галкина-ФедорукЕ.М.Суждениеипредложение/Моск.гос.ун-тим.М.В.Ломоносова.–М.,1956.–73с.

МорозВ.Н.Мысльипредложение/Ташкентскийуниверси-тет.—1960.—116с.

ПанфиловВ.З.Взаимоотношениеязыкаимышления.—М.:Наука,1971.—232с.

ПравдинМ.Н.Логикаиграмматика/Ун-тдружбынародовим.П.Лумумбы.—М.,1973.—62с.

ТаванецП.В.Суждениеипредложение//Изв.АНСССР.Сер.историиифилософии.—М.—1951.—Т.VIII.—С.155–164.

ЧесноковП.В.Логическаяфразаипредложение/Ростовскийуниверситет.—1961.—98с.

4. Щедровицкий Г. П. и Алексеев Н. Г. Принцип «паралле-лизмаформы и содержаниямышления» и его значение длятрадиционныхлогическихипсихологическихисследований:Сообщение2//Докл.АПНРСФСР.—1960.—№4.—С.79.

5.КолшанскийГ.В.Коммуникативнаяграмматикаилингвисти-ческаяинтерпретациякатегорийсубъектаипредиката//Изв.АНСССР.Сер.лит.ияз.–1979.–Т.38.–Вып.4.–С.318.

6.ЛеонтьевА.А.Психолингвистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–С.154–155.

7.Логіко-граматичневченняпродумкуіреченнязазналокритикиврамкахлогіко-психологічногопідходу:

ЛеонтьевА.А.Психолингвистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–308с.

МельничукО.С.Деякіпитаннятеоріїреченнявзв’язкузкри-тикою«новоговчення»промову»//Мовознавство.—1952.—Т.Х.—С.42–57.

ЩедровицкийГ.П.Языковоемышлениеиегоанализ//Вопр.языкознания.—1957.—№1.—С.56–68.

ЩедровицкийГ.П.иАлексеевН.Г.Овозможныхпутяхиссле-дованиямышлениякакдеятельности//Докл.АПНРСФСР.—1957.—№3.—С.41–46.

ЩедровицкийГ.П.иАлексеевН.Г.Принцип«параллелиз-ма формы и содержания мышления» и его значение длятрадиционныхлогическихипсихологическихисследований:Сообщение1//Докл.АПНРСФСР.—1960а.—№2.—С.75–80.

ЩедровицкийГ.П.иАлексеевН.Г.Принцип«параллелиз-ма формы и содержания мышления» и его значение длятрадиционныхлогическихипсихологическихисследований:Сообщение2//Докл.АПНРСФСР.—1960б.—№4.—С.77–82.

ЩедровицкийГ.П.,КостеловскийВ.А.Принцип«паралле-лизмаформы и содержаниямышления» и его значение длятрадиционныхлогическихипсихологическихисследований//Докл.АПНРСФСР.—1961.—№4.—С.95–100.

8.ПотебняА.А.Полноесобраниесочинений.Т.1.Мысльиязык.—Одесса:Гос.изд-воУкраины,1922.—ХХІХ.—С.95.

9.ПотебняА.А.Иззаписокпорусскойграмматике.—М.,1958.—Т.1–2.—С.68.

10.ПотебняА. А.Полное собрание сочинений. Т. 1.Мысль иязык.—Одесса:Гос.изд-воУкраины,1922.—ХХІХ.—С.117.

11.ЖинкинН.И.Механизмыречи.–М.:Изд-воАПНРСФСР,1958.–С.359–360.

12.АнохинП.К.Кибернетикаиинтегративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпо-зиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.6.

13.УшаковаТ.Н.,ШустоваЛ.А.,СвидерскаяН.Е.Связьречевогопроцессасмозговымиструктурами//Психологическиеипси-хофизиологическиеисследованияречи.—М.:Наука,1985.—С.159.

14.БехтереваН.И.,ГоголицынЮ.Л.,КропотовЮ.Д.,МедведевС.В.Нейрофизиологическиемеханизмымышления.–Л.:На-ука,1985.–С.229.

15.КорчажинскаяВ.И.,КузьминаТ.В.,ЩербаковаЕ.Я.,ЛебедевА.Н.Интегративнаядеятельностьмозгаприлокальныхпора-жениях.–М.:Наука,1981.–С.12.

16.АнохинП.К.Кибернетикаиинтегративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпо-


274


275

зиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.3.

17.БатуевА.С.Ассоциативныесистемыипрограммирующаяде-ятельностьмозга//Ассоциативныесистемымозга.–Л.:Наука,1985.–С.5.

18.Предикаціязавждивідбуваєтьсянапевномуемоційномуфоні.Тобтодумкаяквиявпредикаціїне існуєпозаемоціями.Припевномузбудженніцентральноїнервовоїсистемиутворюютьсяпатернизбудженьнарівніспинногоінижніхділянокголовногомозку,атакожкоривеликихпівкуль(ЧуприковаН.И.Психикаисознаниекакфункциямозга.—М.:Наука,1985.—С.97).До тогожрефлекторнадіяльністьорганізмусупроводжуєть-сясекрецієюнейронів,тобтозбудженінейронивиробляють івивільняютьбіологічноактивніречовини,якідіютьнасусіднінейрони-мішені,якієабонейропередавачами,абомодулято-рамиактивностіостанніх.Ацестворюєнейросекреторнийпа-тернзбудження,якийлежитьвосновістворенняемоцій(Тамсамо,66).Ціконсталяціїнервовихзбудженьможутьбутине-усвідомлюваними, бути емоційно-чуттєвимфоном психіки,аможуть і«передаватися»додругоїсигнальноїсистеми(Тамсамо,104).Цейфактдлянасмаєтезначення,щопроявипсихікипов’язаніземоційнимзбудженнямвсьогоорганізму,якеєфономдумки.

19.ЧуприковаН.И.Психикаисознаниекакфункциямозга.—М.:Наука,1985.—С.63.

20.НовиковА.И.Семантикатекстаиееформализация.—М.:На-ука,1983.—С.63–64.

21.Тамсамо.—С.64.22.Важливоюособливістюдумкиякбагаторівневогоконтинуумуєструктурованістьдумки,щовизначаласязагальноюбудовоюсвідомостілюдини,спрямованістюсвідомості.Будоваполясві-домостівідображаєтьсянавсіхрівняхйогоіснування.«Відомабудоваполясвідомості»,завизначеннямК.Р.Мегралидзе(Ме-гралидзеК.Р.Основныепроблемысоциологиимышления.—Тбилиси,1973.—С.115),єідеєю.Черезтедумкаякпроявсві-домостізавждиідейноструктурована.

23. Бачевский Д. Управление инстинктами.Искусство пропа-ганды.—Киев:ОсвитаУкраины,2016.—С.11.

24.Тамсамо.—С.13.25.Тамсамо.—С.15.26.Тамсамо.—С.13.27.Тамсамо.—С.17.28.Тамсамо.—С.25.29.Цевипливає зробітПотебні (ПотебняА.А.Полноесобра-ние сочинений. Т. 1.Мысль и язык.— Одесса: Гос. изд-воУкраины, 1922. — ХХІХ. — С. 130), Леонтьєва (ЛеонтьевА.А.Психолингвистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–С.155),Чуприкової(Чупри-коваН.И.Возможныймеханизмпереходаотчувственногопозна-ниякотвлеченномупониманию//Вопр.психологии.—1978а.—№1.—С.10–25;ЧуприковаН.И.Физиоллгическиймеханизмпереходаотчувственногопознаниякабстрактномумышлениюиязыковоеобщениекакфакторегоформирования//Вопр.психологии.—1978б.—№6.—С.52–65;ЧуприковаН.И.Со-знаниекаквысшаярасчлененнаяисистемно-упорядоченнаяформаотраженияиегомозговыемеханизмы//Психологичес-кийжурнал.—1981.—Т.2.—№6.—С.16–27).


31.Тамсамо.—С.86.32.НосенкоЭ.Л.Эмоциональноесостояниеиречь.—Киев:Вищашкола,1981.—С.4–5.

33.ChomskyN.TopicsintheTheoryofGenerativeGrammar.—Paris:MoutonandCo.TheHagua,1966.—С.11.

34.ЛеонтьевА.А.Психолингвистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–С.132.

35.ЧесноковП.В.Логическаяфразаипредложение/Ростовскийуниверситет.—1961.—С.75.

36.АнохинП.К.Философскийсмыслпроблемыестественногоиискусственногоинтеллекта//Человеквразныхегоаспектах.–М.:Наука,1985.–С.37.


276


277

37.АнохинП.К.Кибернетикаиинтегративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпо-зиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.4.

38.Тамсамо.–С.9таін.,атакож:ЖинкинН,И.Развитиепись-меннойречиучащихсяIII–VIIклассов//Изв.АПНРСФСР.–1956.–Вып.78.–С.143;ЖинкинН.И.Механизмыречи.–М.:Изд-воАПНРСФСР,1958.–С.54;ЛеонтьевА.А.Психолинг-вистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–С.162таін.;ЛурияА.Р.Речьисознание.—М.:Изд-воМосковскогоуниверситета,1979.—С.191;Исследованиеречевогомышлениявпсихолингвистике/Отв.ред.Б.Ф.Тара-сов.–М.:Наука,1985.–С.81;КубряковаЕ.С.Номинативныйаспектречевойдеятельности.–М.:Наука,1986.–С.114.

39.ЖинкинН.И.Механизмыречи.–М.:Изд-воАПНРСФСР,1958.–С.54.

40.Тамсамо.—С.50.41.Тамсамо.—С.48–49.42.КубряковаЕ.С.Номинативныйаспектречевойдеятельности.–М.:Наука,1986.–С.113;ЖинкинН.И.РазвитиеписьменнойречиучащихсяIII–VIIклассов//Изв.АПНРСФСР.–1956.–Вып.78.–С.143.

43.КубряковаЕ.С.Номинативныйаспектречевойдеятельности.–М.:Наука,1986.–С.114.


45.КубряковаЕ.С.Номинативныйаспектречевойдеятельности.–М.:Наука,1986.–С.114.

46.Исследованиеречевогомышлениявпсихолингвистике/Отв.ред.Б.Ф.Тарасов.–М.:Наука,1985.–С.103.

47.АнохинП.К.Философскийсмыслпроблемыестественногоиискусственногоинтеллекта//Человеквразныхегоаспектах.–М.:Наука,1985.–С.34.

48.«Підобставинноюаферентацієюмирозуміємосукупністьусіхтихзовнішніхвпливівнаорганізмвідконкретнихобставин,якіразом ізвисхідноюмотивацієюнайбільшповно інформують

організмпровибіртієїдії,якабільшзавсевідповідаєнаявнійвданиймоментмотивації»(АнохинП.К.Кибернетикаиинте-гративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихо-логическийконгресс:Симпозиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.9).

49.ЛеонтьевА.А.Психолингвистическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–С.179.

50.АнохинП.К.Кибернетикаиинтегративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпо-зиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.11;АнохинП.К.Философскийсмыслпроблемыестественногоиискусственногоинтеллекта//Человеквразныхегоаспектах.–М.:Наука,1985.–С.36–37.

51.Просторовасхемарозгортаннядумки—це«сітка»взаємозв’язкупонять (просторово-поняттєвасхема),якуминазиваємопо-няттєвою,абокомпонентною,системою.Часовасхемаєчасоверозгортаннянейронногопростору,тобтоформуванняпоняттєвоїсистемивчасі(Исследованиеречевогомышлениявпсихолинг-вистике/Отв.ред.Б.Ф.Тарасов.–М.:Наука,1985.–С.94–95).

52.Оперативнапам’ять—цезапам’ятовування«допокипотрібно».Вонаєспецифічнолюдськоюпам’яттю,оскількиопосередкова-наякою-небудьсистемоюзнаків(ЛеонтьевА.А.Психолингвис-тическиеединицыипорождениеречевоговысказывания.–М.:Наука,1969.–С.189).А.А.Леонтьевназиваєцюпам’ятьщеструктурованоюпам’яттю,пам’яттюпрограми(Тамсамо,182,189).

53.АнохинП.К.Кибернетикаиинтегративнаядеятельностьмозга//ХVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпо-зиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.–М.:Наука,1966.–С.4;ЛеонтьевА.Н.Деятельность.Сознание.Личность.–М.:Политиздат,1977.–С.107.

54.Модель«минулого—нинішнього»піддієюмотивустворюєцілийнабірможливихнаслідківрезультатівданоїдії,щомалимісцевподібнихситуаціяхівідповідалиданійситуаціїйданомумотиву.«Модельмайбутнього»маєвірогіднийхарактеріпередбачаєнаосновімоделі«минулого—нинішнього»,шляхомекстраполю-


278


279

ваннятого,що«вибирається»мозкомізінформаціївконкретнійситуації, зі«свіжихслідів»,тількищоотриманихсприймань,зівсьогопопередньогодосвіду індивіда»найбільшможливийнаслідок(ЛеонтьевА.А.,тамсамо,146;ФейгенбергИ.М.Ве-роятностноепрогнозированиеипреднастройкакдействиям//XVIIIМеждународныйпсихологическийконгресс:Симпозиум2.Кибернетическиеаспектыинтегративнойдеятельностимозга.—М.:Наука,1966.—С.127–128).Цимдвоммоделямвідповідаютьдвачинникиаферентногосинтезу—пам’ятьтаорієнтувально-дослідницькареакція(Анохин,тамсамо,12).

55.Анохин,тамсамо,16.Питаннямутворенняпрогнозованогорезультату(образурезультату)діїспеціальнозаймавсяН. А. Бер-нштейн.Йогодумкупроте,щосередмозковихпроцесів,якіберуть участьворганізаціїповедінки, головнемісцепосідаєпроцесутворенняобразурезультатувиконуваноїдії,підтримуєйамериканськийнейропсихологК. Прибрам.В«образікінце-вогорезультату,—пишевін,—кодуються…зовнішніявища…аненаборим’язовихскорочень»,якізабезпечуютьдію(При-брамК.Языкимозга.—М.:Прогресс,1975.—С.279).

56.ЛеонтьевА.А.Язык,речь,речеваядеятельность.–М.:1969.–С.27.

57.«Дієюминазиваємопроцес,підпорядкованийуявіпротойре-зультат,якиймаєбутидосягнуто,тобтопроцес,підпорядкованийусвідомлюванійметі»(ЛеонтьевА.Н.Деятельность.Сознание.Личность.–М.:Политиздат,1977.–С.103).

58.«Предметдіяльностієїїсправжніммотивом»(Тамсамо,102).59.Продіяльнісніфактори,якіобумовлюютьіспілкування,можнапрочитати:РізунВ.В.Теоріямасовоїкомунікації:підруч.длястуд.галузі0303«журналістикатаінформація».—К.:Видавни-чийцентр«Просвіта»,2008.—260с.

60.«Свідомийсмислвиражаєвідношеннямотивуімети»(Тамсамо,202;атакож:ЛеонтьевА.Н.Проблемыразвитияпсихики.–М.:Изд-воМосковскогоуниверситета,1981.–С.300–301).

Володмир Різун

ДО ПИТАННЯ ПРО СОЦІАЛЬНОКОМУНІКАЦІЙНІ НАУКОВІ ПРОБЛЕМИ І ПРО НАУКОВІ

ПРОБЛЕМИ ВЗАГАЛІ

ІАртикуляціянауковихпроблемунауці—річнадзвичайноваж-

лива іпотрібна.Важлива,томущопозавсякимсумнівомнаукатримаєтьсянавирішуванніпроблем,якіштовхаютьнауковцівнапошукістини,щопризводитьдопоявиновихоб’єктівдосліджень,новихметодівпізнання,змінюютьнауковуметодологіювцілому,допомагаютьсистематизуватитеоретичнізнання.Науковіпробле-мипотрібнідлятого,щоббачитиперспективунауковогорозвитку,плануватинауковідослідження, зрештою,захищатидокторськідисертації,апроблемностівдокторськихвимагаєсистемаатеста-ціїнауковихкадріввУкраїні[1].Якщосерйозно,тобезнауковихпроблемнідокторомнестати,нінауково-дослідноїлабораторіїнеорганізувати…Минеберемотихпоширенихнинівипадків,колиздобуванняступенядокторанаукчивідкриттяНДЛдалеківідсамихпотребнауки.Докторськадисертаціявідрізняєтьсявідкандидатської(доктора

філософії)однієюсуттєвоюдеталлю:кандидатськідисертаціїспря-мовуютьсянавиконанняпоставленихпередмолодимиученимина-уковихзавданьумежахіснуючихметодологіїтатеорії.Цізавданняформулюютьсявідомимивченими,якісамейзаймаютьсявирішу-ваннямнауковихпроблем,здатніїхартикулювати.Вонирозуміють,щотребавиконативнауцінапідступахдопроблеми,—іроздаютьмолодимученимтемимагістерськихчикандидатськихдисертацій,знадією,щорезультати їхніхдосліджень іслугуватимутьнауціу


280


281

вирішеннітієїчиіншоїпроблеми.Тобтомолодіученівирішуютьнауковіпроблемиопосередковано,вони,власне,працюютьурам-кахякоїсьпроблемипідкерівництвомученого,тобтомаютьдонеїдотичневідношення.Докторськідисертації,навпаки,присвяченівласненауковим

проблемам,іздобувачступенязобов’язанийнетількиартикулюва-тиконкретнупроблему,айвирішитиїї.Метоюйзавданнямидок-торськогодослідженняєсаменауковапроблема;методийметодикаобираютьсятакійтак,щоцедозволяєоптимальновирішитипро-блему.Результатидослідженняівисновкидисертаціїпередбачаютьконстатаціюдоконаногофакту—вирішенняпроблеми.Якшукатинауковіпроблеми?Девонизнаходяться?Запитання,

зновужтаки,важливііпотрібні.Проблеминаукилежатьусамійнауціінідеінде!Їхтребачітко

відрізнятивідзвичайнихнауковихпитань,щопостаютьпередуче-нимиіякітребавивчати.Наука—топостійнийпошукспособівпізнання івласнепроцеспізнаннядійсності.Алеяквідрізнитизвичайненауковепитання,якеполягаєунеобхідностідослідженняякогосьоб’єкта,віднауковоїпроблеми,якатежспрямовананадо-слідженняоб’єкта?«Урозвиткунауковогознанняобов’язковови-никаютьситуації,колиновіявища,ранішеневідоміфактивимага-ютьсвогопояснення.Однакрівеньіснуючихзнань,категоріальнийапаратнаукивиявляютьсядляцьогонедостатніми.Такаситуаціяназиваєтьсяпроблемною.Усвідомленняцієїситуації,породженоїсуперечностямиміжобмеженістюіснуючогознаннятапотребоювйогоподальшомурозвитку,ведедопостановкинауковихпроблем»[2].Шукатинауковіпроблемисліднеусамійпізнаванійдійсності,аунауковійлітературі:монографіях,науковихстаттях,виступахнанауковихконференціях,дисертаційнихдослідженняхтощо.Якщозприводуякогосьявища,сторонидійсності,процесувнауці іс-нуютьрізнідумки,щозаважаєпорозуміннювчених,атимбільше,колиценеоднозначновпливаєнапідходивінженерії,виробництві,суспільнійдіяльностііт.д.,тодідостеменноможнаговоритипроіснуваннянауковоїпроблеми,якунегайнотребавирішувати.Пропроблемущекажуть,щоце«знанняпронезнання»[3].Алецене

простонезнання:мивсізнаємо,щомичогосьнезнаємо,аленебудь-якенезнанняєпроблемнимдлянас,атільките,якестворюєжиттєвіперешкоди,боминеволодіємоспособамизадовольнитисебешвидконеобхіднимзнанням,боукожногосвоїпідходидля«виходузнезнання».Тобторічневсамомунезнанні,авнашихнеможливостяхзрозумітичивситуаціїнедоступностіоб’єктаабонеоднозначностітлумачення.«Проблемаєнезнанням,астаномнерозуміння»[4].Проблема(відгр.problema—перешкода,труднощі,завдання)—

уширокомурозумінніскладнетеоретичнеабопрактичнепитання,якевимагаєвивчення;унауці—суперечливаситуація,якавиступаєувиглядіпротилежнихпозиційщодотлумаченняякихосьявищ,об’єктів,процесівтавимагаєадекватноїтеоріїдляїїпояснення[5].Донауковихпроблемможнадіставатисярізнимишляхами:від

проблемдіяльності,виробництва,колишукаютьшляхипорозу-міннязадопомогоюнауки,авиявляється,щоівсамійнауцінемаєоднозначногорозумінняявища,сторони,процесу,такібезпосеред-ньочерезопрацюваннянауковоїлітератури.Джереламинауковихпроблем,такимчином,можебутисаманауковалітература,атакожученіякносіїсистемнихзнаньзрозуміннямтихсуперечностей,щоіснуютьуїхнійнауці.Чиможнавважатинезнанняпрощосьнауковоюпроблемою?Ні.

Непізнанеінезнаннянестановитьдлясамоїнаукипроблеми,якщонауковцітихо-спокійнокористуютьсявиробленоюнимисистемоюзнаньіврамкахтієїсистемидосліджуютьновечинепереймаютьсявідсутністюпевнихзнань,ботінезнаннянезаважаютьнауковцямпрацювати.Длятого,щобвідсутністьзнанняпрощосьсталона-уковоюпроблемою,необхіднощобценезнаннявжерозглядалосянауковцямиякперешкодавпізнаннітабулосуперечливимчисталопричиноюнауковогоконфлікту.Томуобґрунтуванняактуальностітемиудокторськихдисертаціяхназразок:актуально,боневивче-но,недосліджено,—зовсімнесвідчитьпронауковупроблемністьдослідження.Необхідновказати,доякихсуперечностейвнауціпризводитьнедослідженістьцьогоявища, інаприкладінауковоїлітературипоказатицюсуперечність.


282


283

Можевиникнутизапитання:дежнабратистількидобреарти-кульованихунауціпроблемпідусіхбажаючихписатидокторськідисертації?Відповідь:науканеможекеруватисянеобхідністюза-хищатидокторськідисертації.Хтосказав,щоунасмаєбутистільки,анестількидокторів?Унауцімаєбутистількидокторів,скількивирішенонауковихпроблем.Науковапроблема—уфіксованомуприхованомупротиріччі.

Якщонауковціфіксуютьпротиріччяупідходахдоявища,сторонидійсності,процесу,періодизації,класифікації,роліпевноїособис-тості іт.п. іцепротиріччяспостерігаєтьсяупроцесізіставленнямонографічнихописів,навітьнавчально-методичноїлітератури,дисертацій,науковихстатей,матеріалівнауковихконференцій,круглихстолів,симпозіумівтощо,—тодізупевністюможнаконста-туватифактнаявностіконкретноїнауковоїпроблеми.Безперечно,кожназточокзорууційлатентнійнауковійсуперечціповиннабутизабезпеченасвоєюаргументацією,доведенарезультатамидо-сліджень.Враженнямаєстворюватисятаке,щокоженученийви-словлюєістиннуточкузору,алефактзалишаєтьсяфактом—їхнідослідженнядаютьаборізнірезультати,абоприводятьдорізнихвисновків.Може,проблемауневаліднихметодахчивнекоректнійінтерпретаціїякихосьтеоретичнихположень?Якбитамнебуло,алетакаситуаціястворюєпроблемудлянауки,якунеобхіднови-рішувати.Науковапроблема—унауковомуконфлікті.Науковепроти-

річчяможенабутиознакнауковогоконфлікту.Кожназі сторінвідстоюєсвоїнауковіпринципи,підходи,своюнауковупозицію.Такаконфліктнаситуаціявимагаєнегайноговтручаннянауковцівірозв‘язаннянауковоїпроблеми,щопородилаконфлікт.Науковапроблема—урізнотлумаченні.Науковеспівтовариство

моженеконфліктувати,алеконстатуватирізнобаченнястосовнотихчиіншихнауковихпредметів.Різніточкизоруспокійновжива-ютьсяодназодною,щоєпідставоюдлянауковціввикористовуватицірізнотлумаченнядлявизначенняактуальностітемидосліджень,протеїхнідослідженнянерозставляютькрапокнад«і».Різнотлу-маченняспокійнопродовжуєспівіснувативнауціідалі.

Науковапроблема—упоглядахрізнихнауковихшкіл.Науковатолерантністьщодоспівіснуваннянеоднаковихпоглядівнатесамеведедоутвореннярізнихнауковихшкілутлумаченнітихсамихявищ,процесів,сторін.Позитивнимуцьомуфактієлишетойба-гатющийтеоретичний,методичний,дослідницькийдосвід,якогонабулинауковішколи.Але«задавненість»іглибоке«занурення»вісторіюневирішенихнауковихпроблемнейденакористьсуспіль-ствувціломутанауцізокрема.Саметакінауковіпроблемивельмидостойніроботивеликихнауковихколективівтадокторівнаук.Упитаннівизначеннянауковихпроблемслідрозрізнятивласне

науковіпроблемитапроблемитієїчиіншоїгалузі,якуобслуговуєнаука.Проблемижиттяіпроблеминауки—ценетесаме.Якщовгалузііснуютьпроблеми,наприкладпроблемапорушенняпро-фесійнихпринципівдіяльності,ценеозначає,щовнауці такапроблемаіснує:науканавпакидаєоднозначнувідповідьчерездо-слідженнягалузі,щопроблемапорушенняпрофстандартівдіяль-ностіє,аленаукаможеоднозначноічіткоінтерпретуватипричинитапідказатигалузі,яквийтизситуації.Цяпідказкаматимевиглядрекомендаційінематимехарактерудослідження.Тобтогалузевапроблеманеєнауковоюпроблемоюдлядокторськогодослідження.Заякихумовгалузевіпроблемиможутьстатинауковими?Лише

заоднієїумови,якщодляпоясненняпричин,шляхіввирішеннягалузевоїпроблеминауковцямибудутьпропонуватисярізніпідхо-ди,щоспиратимутьсянатеоретичнірізнотлумачення,протиріччя.Власне,галузевіпроблеминестаютьнауковими,вонипороджуютьаботягнутьзасобоюякісьнауковіпроблеми.Цілкомможливо,щогалузьсамаподолаєсвоюпроблему,анаукатакізалишиться«присвоїхінтересах».Використаннягалузевихпроблемудослідженняхможливеяк

аргументнакористьприкладногозначеннядосліджень,щозви-рішеннямтихчиіншихнауковихпроблембудутьвирішенійкон-кретніпроблемигалузі.Аналіз докторськихдосліджень у вітчизнянійнауціпоказує,

що,нажаль,питаннянауковоїпроблемностінашихдокторськихдалекевід ідеалу.Так,наприклад,«актуальністьобраноїдлядо-


284


285

слідженнятемизумовлюєтьсястановленнямумовознавствіновоїкультурологічноїпарадигми,щовимагаєпереглядуусталенихумовнійсемантиційсеміотиціуявленьірозробкиновоїметодологіїтаметодикидослідженнякультурнодетермінованихмовнихфе-номенів»,аоб’єктомдослідженняє«національно-мовнікартинисвіту…чотирьохмов…»Алежстановленняновоїкультурологічноїпарадигминеобов’язковоєнауковоюпроблемою,цешвидше—великенауковезавдання,якепідсилуколективовідослідників.Тутмаємосправунестількизпроблемоюусаміймовознавчійнауці,скількизпроблемамиорганізаційногоплану:піднятиновийна-прям,закластиновуметодологіюіт.д.Коректнобулоб,зточкизорупроблемності,показати,щозістановленнямновогонапрямувиникли,наприклад,розходженнявінтерпретаціїданих.Іпоказатицеслідбулобнапротиріччях,відображенихунауковійлітературі.Длядослідженнянеобхіднобулобобратитунауковупроблему,якайвиникланамежістароїтановоїметодології.Чиможебутидокторськоюдисертацієюновийнауковийнапрям,

новатеорія?Цевзагалінекоректнапостановкапитанняврамкаходнієїдисертації.Одинздобувачдокторськогоступенянеможебутирозробникомтеоріїчинауковогонапряму,оскількицесправаколективна,цезусиллябагатьохучених—молодших істарших.Такіречівикладаютьсяумонографічнихроботах,—іневодній,авбагатьох!Щобможнабулоговоритипроновийнауковийнапрямякреальнийшляхунауці,длятогомаєз’явитисянауковашкола,цілагрупапослідовниківновогопідходу.Апостоломсереднихможебутидокторнаукчиздобувачнауковогоступенядоктора,алетонезавданнядокторськогодисертаційногодослідженняприватизуватиколективнийтрудіпривласнитиінтелектуальнийвнесоккожного.Щеприклад.«Зіставнедослідженнясемантикинаміжмовному

рівніналежитьдооднієїзнайважливішихіактуальнихпроблеммо-вознавствакінцяХХстоліття…Нерозробленістьпроблемзіставноїлексичноїсемантикиетикетноїлексики…пояснюєтьсярядомпри-чин…»Ісередтихпричин—жодноїпроблемноїдлямовознавчоїнауки.ЧомузіставнедослідженняналежитьдоактуальнихпроблеммовознавствакінцяХХстоліття—такожзалишаєтьсянезрозумілим.

«ВУкраїні востаннєдесятиріччяособливої гостротинабулапроблемазалежностіполітичноїорієнтаціїбагатьохЗМКвід їхфінансовихзв’язківзполітично-економічнимиугрупуваннями»:маємофактпідмінинауковоїпроблемигалузевою.«Метою роботи є цілісний зіставно-типологічний аналіз

слов’янськоїобрядовоїконцептосфериуформальномуйсеман-тичномупланах, з’ясування закономірностей її структурногойсеміотичногомоделюваннявсинхроніїтадіахронії».Утакомуви-значенніметизовсімнепростежуєтьсянауковапроблемність.Аможеїїінема?Натомістьмаємопостановкусерйозногонауковогозавдання,щопідсилуздобувачевіабокількомздобувачамканди-датськогоступеня.Аналізвзагалінеможебутисамоціллю,віннеможебутийметоюдокторськоїдисертації,оскількинезрозуміло,зарадичогоздійснюєтьсяцейаналіз,тобто—якірезультатиідлячогомаютьбутиотримані?Можливо,длявирішеннянепрописаноїтутнауковоїпроблеми?«Актуальність дослідження визначається логікою розвитку

лінгвістичної думки…а такожтим,що запропонованаконцеп-ціяповинналіквідуватитідиспропорції,якісклалисявнаслідоксуб’єктивнихіоб’єктивнихчинниківміжтеоретичнимілексико-графічнимописомкрилатихслів(виразів),міжглибиноюнауковогоосягнення,зодногобоку,іширотоюфункціонуваннятазначущістюциходиницьуномінативнійсистеміросійськоїмови—зіншого».Вцьомуописовіактуальностітемиєнатякнанауковупроблему:ліквідуватитідиспропорції,якісклалисяміжтеоретичнимілек-сикографічнимописомкрилатихслів(виразів).Алепершочерговоактуальністьвизначеноякзумовленістьдослідженнялогікоюроз-виткулінгвістичноїдумки,щосамепособінеєпроблемоюдлянауки,аєїїзакономірнимрозвитком.«Актуальністьтеми.Спостереженнязафункціонуваннямвласних

назвухудожньомутексті,викладенівбагатьохвітчизнянихізару-біжнихпублікаціях,давнопотребуютьтеоретичногоосмислення».Алепотреба—ценепроблема!Цяпотребакорелюєзпостановкоюнауковогозавданнядлямолодогоученогосистематизуватирозріз-неніунауціуявленняпрофункціонуваннявласнихназв.Інебільше!


286


287

Однимізважливихпитаньсучасноїнаукиєпитанняпотребивнауковихпроблемах.Звичайно,частотакапотребаєнадуманою,породжена,делікатносказати,особливостямиорганізаціївітчиз-няноїнауки,не завждивмотивованимзв’язкомнаукизвищоюшколою(кожендоцентмаєбутикандидатом,коженпрофесормаєбутидоктором).Якбитамнебуло,алепошукнауковихпроблембажаючимиздобутидокторськийступіньєактивнимінастирливим.Кількістьнауковихпроблемявновідстаєвідкількостібажаючихписатидокторськідисертації.Чиєвихідізцієїпроблемиоргані-заціївітчизняноїнауки?Звісноє.Головневційісторіїпозбутисяартикуляціїнауковимспівтовариствомнадуманих,штучнихпро-блем.Найчастішездобувачідокторськогоступеняйдутьпошляхупідміни:відсутністьтогочи іншогознанняпрощось,особливо,якщоцестосуєтьсядослідженняфактіввеликих історичнихпе-ріодів,кваліфікуєтьсяякнауковапроблема.Прицьомуздобувачінепосилаютьсянінадумкивченихпроте,щовідсутністьтакогознанняєпроблемнимдлянауки,нінапротиріччя,якіпородженовнауцічерезбрактакихзнань,зпосиланнямнанауковіджерелацихпротиріч.Трапляютьсятакожвипадкиназиванняпроблемгалузі,тогочиіншоговидудіяльностінауковими.Найгіршівипадки—ценадуманіпроблеми,якихнасправдінема,атойбутинеможе,протечерезсистемненеволодінняколегами-науковцямипредметомдо-слідження, історієюнауки,науковимматеріалом,здобувачможенав’язуватиспівтовариствусвоюпроблему.Щобуникнутитакихситуацій,якіописановище,достатньодо-

тримуватисяпростихправилорганізаціїнауковоїсправи.1.Дослідженнямаютьбутисистемними,тобтодокторськідис-

ертаціїповиннівиконуватисяуколективах,яківжепрацюютьнадвирішеннямнауковихпроблем,анеплануватисястихійно,само-тужки,тимбільшенедосвідченимимолодимивченими.2.Необхіднанепростопопередняекспертизапропонованого

дослідженнянапроблемністьчерезподанняздобувачемрозлогоїна-уковоїаргументаціїтого,щовнауціцяпроблемавжеіснує(експертизобов’язаніперевіритицюаргументацію;вонисамімаютьволодітизнаннямипроцюпроблему),апотрібнаапробаціяцієїпроблемив

науковихвиданнях,дискусіях,виступах.Іншимисловами,здобувачповиненрозпочатинауковудискусіюзприводупроблемногопи-таннявнауці.Черезучастьуційдискусіїнауковогоспівтовариствафактичностанеочевиднимте,наскількипоставленепитанняєна-справдіпроблемою.Цестанеочевиднимідлясамогоздобувача,ідлянауковогоконсультанта,ідлякафедричилабораторії.3.Провіднівченіусвоїйгалузізобов’язанівиступатизісторінок

науковихвидань,зтрибунконференцій,круглихстолів,оприлюд-нюючипроблемнівнауціпитання,розв’язуючидискусії ітакимчиномформуючисписокнауковихпроблемістворюючисприятливіумовидляздобувачівнауковогоступенядокторанаук.Безперечно,одноголишеоприлюднення«світиломнауки»проблемногонайогодумкупитаннязамало.Маєвідбутисяобговоренняцьогопитаннянауковцями,щопідтвердитьабонепідтвердитьдумку«світилана-уки»щодопроблемностіпитання.Чиможнаіяктребаформулюватиновунауковупроблему?Хто

цемаєробити?Формулюватиновінауковіпроблемиможнаіпотрібно.Форму-

люютьнауковіпроблемивідомівчені,якімаютьдосвіддослідниць-кої,науково-організаційноїроботи,яківедутьнауковінапрями,керуютьпідготовкоюнауковихкадрів,займаютьсявивченнямста-новленнянауковоїдумки,історієюнауки.Зрештою,ученийбудь-якогорангуможепоставитипереднауковоюгромадоюпитанняпроіснуванняякоїсьпроблемивнауці.Алецепершийкрок,якиймаєбутизробленовпланіпостановкипроблемногопитання.Пробле-мамаєнабутигласностічерезїїпроголошенняувиглядінауковоїстатті,виступунаконференціїіт.п.Новунауковупроблемуможебутивпершепіднятоівмонографічному,атакожудисертаційномудослідженнітощо.Наступниміобов’язковимкрокомєобговореннянасторінках

науковихвиданьпроголошеноїпроблеми,особливотієї,якамаєлишедекларативнийхарактер,хочізвуствідомоговченого.Самевобговоренніможебутизнятопитанняпропроблемність іроз-ставленокрапкинад«і»абожувиразнено,поглибленопроблемнепитання.


288


289

Деклараціянауковихпроблембезналежноїаргументації,алишенаосновінаукової інтуїціївластивамолодимнаукамабоновимнауковимспеціальностям,дещенедостатньонауковоїлітературичинеіснуєузагальнювальнихробіт,щостосуютьсяісторіїнауковоїдумки.Уцьомувипадкупостановкапитанняпронауковупро-блемуєфактичнопочаткомнауковоїдискусії,вмежахякоїйбудесформованодокументально-аргументальнийкорпусдоведеньназахистсуперечливихвідноснотогочи іншогоявищаточокзору.Увипадкужстарихнаукнайчастішепостановкапитанняпрона-уковупроблемупередбачаєцитуваннясуперечливихточокзору,різнихтлумаченьтогосамого,чогоабсолютнодостатньодляро-зуміннянауковоїпроблеми.Хочцеінезнімаєпитанняширокогообговоренняпроголошеноїпроблеми,оскількиймовірністьтого,щореальноіснуючавнауціпроблемаєвсеоднонадуманою,пере-більшеною,—завждиіснує.

ІІФормуваннянової,двадцятьсьомоїгалузінаукивУкраїнібез

сумнівукатегоричнопоставилопитанняпроновийметодологічнийпідхідвнауцівцілому.Ім’яцьомупідходовівизначено—соціаль-нокомунікаційнийпідхід(пишетьсяоднимсловом),такякістори-кисповідуютьісторичнийпідхіддоявищ,біологи—біологічний,фізики—фізичний,філософи—філософський.Однейтесамеявище,потрапляючивлоноякоїсьнауки,отримуєпідхідцієїна-укидойогодослідження.Так,словоуфілологіїбудерозглядатисязточкизоруйогобудови,змісту,функції;упсихології—зточкизорузасобувпливуабовираженняпсихічноїдіяльності;усоціологіїякмаркердлярозмежуваннясоціальнихролейчигрупіт.д.Важливимдлянас,якпереважновчених-журналістикознавців,

єрозуміннязмінинауковогосередовищавивченняжурналістськихматеріалів.Філологічнийпідхіддожурналістськоготексту—цеоднанауковапарадигмаописутекстуякоб’єктадослідження,со-ціальнокомунікаційнийпідхід— зовсім іншапарадигма.Якщоакцентприфілологічномупідходіробивсянавиражальнізасобизмісту,тозасоціальнокомунікаційногопідходуакцентробитьсяна

технологічнозаданихсоціальнихфункціяхзмісту,йогосоціальнійролі,суспільномупризначенні,визначеному«виробникамизмісту».Соціальнокомунікаційнийпідхід—цепідхід,якийпередбачає

аналізявищвконтекстісуспільноївзаємодіїсоціальнихінститутів,засобів,соціальнихролей.Переосмисленнязвичнихявищзточкизорусоціальнихкомуні-

кацій—цевключенняїхвсистемусоціальноївзаємодії:якжурна-лістикавпливаєнасоціум,якбібліотекиформуютьсуспільствоіт.д.Такимпідходоммизможемовідрізнятинаукусоціальнікомунікаціївідіншихнаук—філологічних,історичних,педагогічнихіт.д.Так,аналізтематикивиданьпозадослідженнямїїзалежновідсприй-маннявсоціумітапозавивченнямвпливуцієїтематикинасоціумтакізалишитьсяфілологічнимдослідженням,можливоісторико-філологічним.Соціальнокомунікаційнийпідхіддотематикивиданьпередбачаєнепростоописзмістуцієїтематики,адослідженняїївконтекстіпродукуванняцієїтематикисоціальнокомунікаційнимиінститутамитафункціонуванняїївсоціумі,впливунасоціум,ви-вченнявідгуківсоціумунатематику.Соціальнокомунікаційна парадигма принципів дослідження

явищобов’язкововключає:1)вивченняявищавконтекстісуспільноївзаємодіїсуб’єктів

спілкування;2)визначенняфункціональногостатусуявищавцьомуконтексті

взаємодії;3)визначеннязалежностіявищавідмети,завдань іхарактеру

суспільноївзаємодії.Соціальнокомунікаційнийпідхідунауцівисуваєвимогущодо

описусоціальнокомунікаційнийметодівдосліджень.Безперечно,цемаютьбутивпершучергузагальнонауковіметоди,пристосованідоумовновоїнауковоїгалузі.По-друге,цемаютьбутиспеціаль-німетоди,якібазуютьсянарозумінні соціальної взаємодіїміжсуб’єктамиспілкування.Дотакихспеціальнихметодівслідвідне-стиінформаційнийметоддослідження,якийєнепростометодом,аєособливимметодологічнимпідходомдовивченнясоціальнихкомунікацій.


290


291

Формуванняукраїнськоїнаукипрожурналістикувлоніідеїпросоціальнікомунікаціїмаєсвоюдавню,алене такувжейдобревиписану історію.Очевиднимфактомзалишаєтьсяте,щосоці-альнокомунікаційнийпідхіддожурналізмунебувметодологічниморієнтиромнашляхужурналістикознавчоїдумкивУкраїні,хочбезперечноукраїнськіжурналістикознавцідобреусвідомлювали,особливоврадянськічаси,роль імісцежурналістикивсистемісуспільно-партійнихвідносин.Українськанаукапрожурналістикуформуваласяяксамодос-

татнятеорія,алепереважнонаметодологічнихзасадахнаукипрофілологію,оскількипідготовкажурналістівтайсаманаукави-ростализфілологічнихстудій,черпаючиз іншихнаук,особливосуспільних,певніпоняттятапідходи.З90-хроківусферіукраїнськогожурналістикознавствапочало

формуватисякрилокомунікаційних,зокремамасовокомунікацій-них,розвідок.Власне,відтеоріїжурналістикипочалавідбрунько-вуватисятеоріямасовоїкомунікації.ПротедопочаткуХХІстоліттянеможнаговоритипро існуваннятеоріїмасовоїкомунікаціїяксамодостатньоїтеорії,тимбільшевідокремленоївідтеоріїжурна-лістики.Тількиз2000-хроківпочалаформуватисятеоріямасовоїкомунікаціїякзагальнатеорія,зокрема,дляжурналістики,видав-ничоїсправийредагування,рекламитаПР.З2007рокувУкраїнісерйознозаговорилипротеоріюсоціальних

комунікацій,якасталафактичнометодологічноюосновоюдляжур-налістикознавства,теоріївидавничоїсправиіредагування,рекламиіПР,бібліотекознавства,книгознавства,соціальноїінформатики,документознавствататеоріїінформаційноїдіяльності.Цеозначає,щовсіреаліїжурналістикипочинаютьотримуватисоціальнокому-нікаційнуінтерпретацію.Уцьомупланіочевидноюєпроблемавнауціпросоціальніко-

мунікаціїзісповідуваннямновоїметодологіїдосліджень:висновкиекспертноїрадиВАКізсоціальнихкомунікаціїдужечастосупрово-джувалисязауваженнямивбікспецрадщодонекоректностіформу-люваннятем,визначенняоб’єктівдосліджень,цілейізавданьдис-ертантівзпоглядудотриманняпаспортівнауковихспеціальностей

ізсоціальнихкомунікаційінеприпустимостіприцьомузалишатисявлоніфілологічнихтапедагогічнихнаук.Окрімтого,експертнарадарозглянулаавторефератитихробітзполітології,соціології,педагогіки,якіневиправданозазіхаютьнасоціальнокомунікаційніоб’єктидосліджень,залишаючисьусвоїхнауках.Отже,відкритимиєпитання:щоявляєсобоюметодологіядослідженьвнауціпросо-ціальнікомунікації?Якіметодиіметодикимаютьзастосовуватисядляпроведеннясоціальнокомунікаційнихдосліджень?Явищекомунікаціїєоб’єктомвивченнябагатьохнаук—філології,

соціології,психології,філософії,політологіїтаін.Ніхтонесподі-вається,щозвиникненнямгалузінауки«соціальнікомунікації»цейоб’єктмирноперейдезлонатихнаукдоновоїнауковоїгалузі.Спілкуванняякявищезавждивиступалойвиступаєзнаряддям,спо-собом,формоюрізнихпроцесів,поведінки,щовивчаютьсябагатьманауками.Так,форми,видиізмістспілкуванняурізнихсоціальнихгрупахбезперечнобудецікавитисоціологів,оскількикомунікаціятутможевиступатисоціальниммаркеромякдляконкретноїлюдини,такідлягрупичисоціумувцілому.Авивченнямеханізмівмовленняупсихолінгвістицінеможенеохопитийвивченняпроцесуспілку-вання,аджевоноєприроднимсередовищемдлямовлення.ПростийоглядлітературивелектронномукаталозіНаціональноїбібліотекиУкраїниіменіВ.І.Вернадськогозапошуковимисловами«комуні-кація»та«спілкування»даєперелікджерелблизькотисячі,середякихдисертації,монографії,навчальніпосібникизрізнихгалузейнауковогознання.Протеценеєпідставоювважати,щокомунікаціяякявищенеєсамодостатнімоб’єктомдослідження.Проблематутвіншому—втому,щовиділенняцьогооб’єктавідбулосячерезрізнінауки,щойспричинюєнепорозуміннясереднауковців:наукапрокомунікаціюмаєправонасамостійнежиттячизнанняпроспілку-ванняповинненалежатиякійсьужеіснуючійнауці?Власнедлясу-часноїнаукипостаєпроблема:комунікації—цесамодостатнійоб’єктвивченнячивінналежитьвиключноіншимнаукам?Увирішенніцієїпроблемислідвідштовхуватисявідвизнанняполіоб’єктностісамогокомунікаційногополянауки:відкомунікації(спілкування)якпри-родногопроцесувзаємодіїлюдинизлюдиноюталюдейзлюдьмив


292


293

різнихситуаціях—відпобутовихдоофіційних,відміжособистіснихдопублічних—аждосоціальнихкомунікаційякспеціальновизна-ченої,«технологічнопоставленої»соціальноївзаємодіїсуспільнихінститутівзсоціумом.Українапішлапошляху виділенняокремоїнаукової галузі і

створенняметатеоріїнаоснові знань іншихнаук.Уросійськійнауцісоціальнікомунікаціїзнайшлимісцевсоціологіїкультури(заУДК—універсальноюдесятковоюкласифікацією),аздобувачінауковихступенівотримуютьступінькандидатаабодокторасоціо-логії.Звуженняпитанькомунікаціїдосоціологічноїпроблематикизвичайноневиправдане.Однакневартоперебільшуватийсамо-достатністьнаукипросоціальнікомунікаціїяксамостійноїгалузі,оскількиде-фактоцянауказалишитьсящедовгодужезалежноювідпоняттєво-категоріальногоапаратусоціології,психології,філо-логії,філософіїтощо.Їйважкобудеформуватисвоютеоріючерезте,щоосновнікомунікаційнікатегорії«комунікант»і«комунікат»впланіаналізуїхньоїповедінки,функціонуваннявсе-такинале-жатимутьсоціологіїіпсихології.Питаннянауковоїкваліфікаціїсоціальнихкомунікаційвдея-

кихмоментахєпринциповим.Тойфакт,щовРосіїсоціальніко-мунікаціїсталичастиноюсоціологіїкультурипризвелодотого,щоприіндексуваннінауковихстатей,авторефератів,монографій,дисертаційросійськівченікваліфікуютьсоціальнокомунікаційнідослідженняяксоціологічні.Пропонованийуросійськомуваріантііндекс316.77«соціальнакомунікація»входитьурозділ«соціологіякультури»,атакож«соціологія»,щонезовсімвідповідаєлогіціпо-ділунауковихсфервУкраїнітайлогіцірозподілунауковихзнаньвзагалі.Більшлогічнимбивигляділоприсвоєннясоціальнимкому-нікаціяміндексу,наприклад,315,щодалобможливістьнарівнихправахрозглядатисоціальнікомунікації,якісоціологію,угрупі3SOCIALSCIENCES.STATISTICS.POLITICS.ECONOMICS.TRADE.LAW.GOVERNMENT.MILITARYAFFAIRS.WELFARE.INSURANCE.EDUCATION.FOLKLORE.Дужепринциповимуцьомупланіє іншепитання—питання

статусуявища«соціальнікомунікації».Цевченнячинаука?

Учомужсамобутністьсоціальнихкомунікацій?Утому,щосамепособіявищеналежитьдосфериінженернихвчень.Різницяміжінженернимивченнямиінаукоюполягаєвтому,щонаукапередбачаєпродуктивнудіяльністьлюдини,спрямованунаотриманнязнань,якимилюдствоніколиранішеневолоділо,аінженернівчення—ре-продуктивнудіяльність,тобтовикористаннятихзнань,якілюдствувжевідомі(наприклад,дляпроектуваннябудинків,морськихсуден,приладівтощо).Будь-якеінженерневчення—ценасампередпи-танняпошукуйрозробкиновітніхтехнологійтаорганізаціясправинаосновітехнологій.Тобтоінженернівченнязавждитехнологічноспрямовані.Соціальнікомунікації—цененаука,цевидсоціальної(гуманітарної)інженерії,конструювання,побудови,організаціїсо-ціальнихпроцесів,суспільноївзаємодіїтощо(несоціальнийінжи-нірингєскладовоюсоціальнихкомунікацій,якпишеГ.Г.Почепцов[6],апринципово—соціальнікомунікаціїєвидомсоціальногоін-жинірингу.Уцьомувипадкуцілкомзрозумілимтаприроднимєви-користанняданихтихнаук,якідосліджуютьспілкуваннявконтекстіпсихологічної,соціологічноїчиіншоїпроблематик.Статусінженерноговченнянепринижуєсоціальнікомунікації,

алеоднозначнонадаєїмстатусуремесла,професійноїдіяльності,фахівціякоївиступаютьуролікомунікаційнихтехнологів(комун-технологів),соціальнихінженерів.Технологіясоціальногоспілку-ваннявиступаєрізновидомгуманітарнихтехнологій[7],спрямова-нихнауправліннялюдиною,групами,суспільствомісуспільствамивпланіналагодженнясоціальноївзаємодіїзадопомогоюпередачісоціальнозначущихзнань.Такимчином,вченняпросоціальнікомунікаціїналежитьдо

такихвчень,якрадіотехніка,кораблебудування,машинознавствотощо,якінапострадянськомупросторімаютьстатустехнічнихнаук.Протенебудемодоводитицієїтези,оскількисоціальнаін-женеріяунаснерозглядаєтьсяяктехнічнанаука,яказводитьсяпокищопереважнодопроектуванняпристроїв.Цілкомочікуванимєтойфакт,щосоціальна інженеріязаймедостойнемісцесередтехнічнихнаук,якіскладатимутьсязсоціальнотехнічнихтамате-ріальнотехнічнихнаук.


294


295

Такийрозвитокподій,однак,змушуєнасдивитисянасоціальнікомунікаціїчерезпризмутехнологічноговчення.Соціальноко-мунікаційнірозробкимаютьвключатинасампередновіметоди,методики,техніки,технологіїсоціальногокомунікуваннязалежновідсоціальнихумов,соціальнихсуб’єктів,соціальнихструктур.Утойжечасархіважливимпитаннямдляпобудовитехнологічнихсистем, ініціюваннясоціальнотехнологічнихпроцесівєпитанняматеріалознавче,якеусоціальнійсферіскладаєтьсязізнанняпролюдину(людинознавствонабазіпсихології,психофізіологіїтаін-шихсуміжнихнаук)тазнанняпросоціальніструктури,соціальніінститутиісоціумвцілому(суспільствознавствонабазісоціології,історії,політології,бібліотекознавства,архівознавстватощо)тазнанняпрозасоби,наприкладтекстознавство,документознавство,книгознавство.Соціальнематеріалознавствоєневід’ємниматри-бутомзнанняпросоціальнікомунікації.Підхіддосоціальнихкомунікаційякінженерноговченнямає

принциповезначеннядлярозумінняорганізаціїсоціальнокому-нікаційної справи,підготовкикадрів, а такожпроведеннядо-слідженьуційсфері.Повертаючисьдопитанняпро індексаціюнауковихтекстівугалузісоціальнихкомунікацій,цілкомлогічнобулобскористатисязагальнимрозділомУДК007 (Activity andorganizing.Information.Communicationandcontroltheorygenerally(cybernetics).‘Humanengineering’,якийцілкомпідходитьдосо-ціальнихкомунікаційтадонауковихспеціальностейцієїновоїнауковоїгалузі.Урозділі007єдоситьважливідлясоціальнихкомунікаційяк

інженерноговченняелементиопису:activityandorganizing:соціальнікомунікаціїєобов’язковоорга-

нізованоюактивністю(діяльністю);information:основнимзасобом,щозабезпечуєсоціальнувзаємо-

дію,єсоціальнаінформація,тобтознання,відомості, ідеї,емоціїтощо;communicationandcontrol theorygenerally (cybernetics):якщо

підкібернетикоюрозумітияктеоріюуправління,тосистемисо-ціальнихкомунікаційявляютьсобоюпосутікібернетичнісистеми;

‘humanengineering’:соціальнікомунікаціїзавждитехнологічнііналежатьдосферигуманітарнихтехнологій,досфериінженернихвчень,соціальноїінженерії.ТомудляУкраїницілкомлогічнимбудеіндексуваннясоціаль-

нокомунікаційнихрозробокяк007зуточнювальнимиіндексами,наприклад:007:304:070(преса)007:304:659(реклама,інформаційнаробота,зв’язкизгромад-

ськістю)007:304:659.1(реклама)007:304:659.3(масовакомунікація,інформування,висвітлення

суспільнихтем)007:304:659.4(зв’язкизгромадськістю)Отже,зпоявоюсоціальнихкомунікаційякінженерноговчення

інаукипросоціальнікомунікаціїпосталиновіпроблемиусаміймолодійнауці.Цепроблемарозмежуваннясоціальнихкомунікаційякінженерноговчення,абосоціальнихкомунікаційусистемісо-ціальногоінжинірингу(соціальноїінженерії),інаукипросоціальнікомунікації,урозмежуванніпроблемнихпитаньвласнеінженерно-говченняіпроблемнихнауковихсоціальнокомунікаційнихпитань.

ІІІНаукипросоціальнікомунікації.Чиможесоціальнаінженеріятаінженерневченнябутивласне

об’єктомвивченняйдослідження?Звичайно.Інженерневченняякоб’єктвивченнялежитьвосвітнійплощиніієосновоюдляпід-готовкикваліфікованихкадрів.Продуктисоціальноїінженеріїтадіяльністьназастосуванняінженернихзнаньможутьусвоючергуставатиоб’єктомдослідження іформуватинаукупросоціальнуінженерію,якадосліджуєповедінку,функціонуванняйсаморозви-токінженернихсистем(пристроїв,засобів,кібернетичнихсистемтощо).Соціальнокомунікаційнінаукининімаютьщепретензійнуназву,

бопокищоцеаспектисоціальноінженерноговчення,якевикорис-товуєданіпсихології,соціології,філології,політології.


296


297

Щожможебутиоб’єктамидослідженнявнауціпросоціальнікомунікації?По-перше,будь-якийвидсоціальноїкомунікаціївціломуможе

підлягатидослідженнюякзточкизорустановленняцьоговиду(іс-торичнийпідхіддлявивченнястановленнявидусоціальноїкомуні-кації);з’ясуваннясуспільноїприродитаформіснуваннясоціальноїкомунікаціїйкожного їївидузалежновідсуспільно-політичнихумовтощо(онтологічнийпідхід);дослідженняфункціонуваннякомпонентів,елементів,складниківкожноговидусоціальноїко-мунікаціїтавзаємозв’язківміжними(системнийпідхід);дослі-дженнявиявутогочиіншоговидусоціальнихкомунікаційзалежновідвиборуконкретнихсуспільно-політичнихумовсереднаявнихальтернативнихумов,чинників(інформаційнийпідхід).По-друге,можнавиділитирядактуальнихвженасьогодніпитань

длясоціальнокомунікаційнихдосліджень,наприклад:інституціалі-зація,морфологізація,ієрархізаціягромадияксуб’єкта-комунікатасоціальнихкомунікацій;формуваннясуб’єктно-суб’єктногопід-ходувсистемісоціальногокомунікування;протидіятаризикивсоціальнійкомунікації,асамеризики,якіспричиненіпасивністюсуб’єкта-комуніката;вивченнямеханізмівперетвореннясуб’єкта-комунікатанаоб’єкта;формуваннязагальної,політичної,медій-ноїкультуриучленівгромадиякспособуборотьбизпасивністюгромади.Так,формуваннявидусоціальноїкомунікаціївсистемівлада-громадапередбачаєактивнурольгромади,становленнягро-мадянськогосуспільства.Насамкінецьнеобхіднозрозуміти,щостановленняновоїна-

укової галузі інауковихспеціальностейуцій галузіпередбачаєвирішенняжиттєвоважливихдляфункціонуваннянаукипроблемякупланіїїрозмежуваннязтиминауками,улоніякихвонафор-мувалася,таківпланіформуванняновоїнауковоїдумки.

1. «Докторськадисертація:повиннаміститинауковіположеннятанауко-вообґрунтованірезультатиупевнійгалузінауки,щорозв’язуютьваж-ливунауковуабонауково-прикладнупроблемуіщодоякихздобувачєсуб’єктомавторськогоправа»(Порядокприсудженнянауковихступе-нівіприсвоєннявченогозваннястаршогонауковогоспівробітника//http://www.vak.org.ua/docs//maininfo/law_acts/award_procedure.doc)

2. Формынаучногопознания//http://bobych.ru/lection/filosofia2/23.html3. Тамсамо.4. ЦофнасА.Ю.Типынаучныхпроблем//http://www.philosof.onu.edu.ua/

elb/tsofnas/2.pdf5. Сущностьнаучнойпроблемы.Гипотезакакформаразвитиянауки//

http://sireo.narod.ru/Philo/Ques59.htm6. ПочепцовГ.Соціальнийінжиніринг:соціо—іпсихотехнікиуправління

великимимасамилюдей.—К.:Альтерпрес,2010,с.3таін.7. Уперше в українській науці поняття гуманітарні технології вжито:

РізунВ.В.,БондаренкоН.В.,ТетерiнаО.Б.,ФурдуйМ.I.Гуманiтарнiтехнологiї.—К.:Видавничийдiм«КМAcademia»,1994.—60с.


298


299

ДУМКИ З ПРИВОДУ — І НЕ ТІЛЬКИ!

ІКореспондент:Якінасьогодніпроблемисучасноїжурналістської

освіти,авідповідноіжурналістики,вимоглибокреслити?Різун В.:Янекорелювавбиабсолютновсіпроблемижурналісти-

киівсіпроблемижурналістськоїосвіти,хочбезперечноубагатьохмоментахцязалежністьє.Ну,скажімо,невизначеністьжурналістівщодосвоєїмісіївсуспільствістворюєпроблемудлясистемиосвіти,оскількинезрозуміло,якамодельжурналістамаєбутибазовоюдляпідготовкикадрів.Або:високийрівеньантисанітаріївукраїнськійжурналістиці(ялюблюповторюватицісловаголовногоредактораЛарисиІвшиної,бовонищеправдиві)створюєдляпедагогівпро-блемизвизначеннямбазпрактики,розподілустудентівнапрацю.Протежурналістика іжурналістьскаосвіта—цедвапрофесійнісвіті,укожномузякихсвоїзакони,правилагриісвоїпроблеми.Основнимипроблемамижурналістикинасьогоднієвідсутність

корпоративностіякфактутакорпоративноїпрофесійноїідеї,якабоб’єднувалавсіхжурналістів.Якрезультатвідсутністьсамоповагидосвоєїпрофесіїісвогофаху,відсутністькорпоративної,профе-сійноїетикивзначеннінормповедінкиусвоємупрофесійномусередовищіівимогливомуставленнідотих,хтопорушуєтінормиаждозаборонизайматисяжурналістикою(такувідповідальністьнасебеможевзятитількисамепрофесійнесередовищеініхтоін-ший).Ізнову-такиякнаслідок—низькийрівеньвідповідальностізасвободуслова,легковажнеставленнядофактів.Проблемою є й те,щожурналісти не бажають постійно за-

йматисясамоосвітою,підвищуватисвоюкваліфікацію,мислитилегко,невимушено,бутисхильнимидоаналізу,анедобездумноїконстатаціїфактів,триматисебедостойно,аленезверхньо,бутиприємнимиурозмові,стриманими,аненервоворегочучимиабопідозрілонасупленими.

Підчасспілкуванняжурналістповиненвисловлюватисязлег-коюекспресією,алебеззайвихемоцій,оперуватифактами,пе-редавати їхстислойзрозуміло,«нежуючи» і «нерозжовуючи».Журналістмаєбутипожиттюуспішним,анеобтяженимкупоюпроблем,пригніченимізлимнавсіхінавсе.Віджурналістазавждимаєвіятищирістю,легкістюуповедінці(аленелегковажністю),відньогоповиннійтифлюїдипозитивнихемоцій,анепаралітично-нервовихконвульсійдуші.ЖурналістповиненматиБогавголові,душітасерці.Визапитаєте:адежвзятитакогоідеальногожурналіста,наякій

планеті?Утім-тойпроблема.Тарічнев тому,чибагатотакихжурналістів,автім,чихочутьвонитакимибути.Щобзрозуміти,наскількиважливожурналістовібутинормальною(взначенніпси-хологічному)людиною,подумайте,авибхотілисаміспілкуватисязаморальним,бездушним,безсовіснимтипом,брехуном,легко-важним,придурком,психоміхамом?Відсутністьінтелігентноїтаінтелектуальноїжурналістики—на-

справдіпроблемасьогоднішніхукраїнськихмедіа.Проблемижжурналістськоїосвітивиглядаютьтак.Цепитання

високогопедагогічногопрофесіоналізму(некоженможенавчати,навітьякщовінєкласикомупевнійгалузі).Аленайбільшвразли-вимєпідхіддометодівнавчанняжурналістики(суперечкиведутьсяіпонині—навчатитрадиційно,академічночичерезтренінговіметодики,моделюючивиробничіситуації).Немаєєдиногопоглядунаоб’єктинавчаннятавикладання,тобточогонавчати(ацевже,якяговорив,єнаслідкомневизначеностісамоїмедійноїгалузівпланітого,хтожтакийжурналіст).Проблемоюдлянастакожєзаниженийрівеньпрофесійноїсамоідентифікаціїсередмолоді,щооднозначноєнаслідкомневимогливостімедіагалузідосвогофахутапраці.Принципвідкритоїпрофесії,якийсповідуєтьсяжурна-лістами,зовсімнеозначавби,щожурналістомможепрацюватибудь-хто,комутількизбредевголову.Авиходитьсамежтак!Іцеозначає,щоякбинеготувалимижурналістів,якібсуперметодикинезастосовували,апоціновуєтьсяприприйомінароботупростобажанняпрацюватижурналістом:хочешбутижурналістом—будь!


300


301

Аякжежетампридатністьдопрофесії,моральнийбікпретендента,тверезістьрозуму,наявністьзнань?Татоякісьреліктовікатегорії,якінасправдінецікавлятьроботодавців.Всевідбуваєтьсязаприн-ципом:життявсіх і всеперемеле,хтосьвипливе,хтосьпотоне.Дивись,азньогоставгарнийжурналістабо:жаль,помилилися.Прицьомуніхтоненесевідповідальностізапокаліченідушінашоїдорогоїмедійноїаудиторії.

ІІПортретжурналістатакий:цеоб’єктивнийінезалежнийспосте-

рігач,якиймаєдостатньоінтелектудлянеупередженогойглибоко-гоаналізуфактів,якийспроможнийпередатипроаналізованіфактиувиглядіосмисленогоповідомленняйдосягнутизапланованогорезультатукомунікації.Журналістика—цеформасоціальноактуалізованоїсуспільної

свідомості,тачастинасоціальнозначущихзнань,якінеобхіднідляприйняттярішенняіформуваннягромадськоїдумки.Дляжурналістикизалишаєтьсяодне:фіксаціяйвідображення

сьогоденнявавторськомувикладі (тобто інформування),спря-мованістьжурналістикинасучасника-комуніката,дієвістьслова,наданняінформаціїзметоюдопомогтикомунікатамрозібратисявподіях,абивонизрозуміли,якціподіївпливаютьнанихіщотребаробитидлявиходузпевноїситуації.Журналістика—ценепростосистемафактів.Цедеклароване

якточне,правдиве,алепозначенесуб’єктивно-авторськимсприй-маннямісоціальноюконотацієювідображенняжиття.

ІІІАналіз дисертаційних досліджень молодих учених засвідчує

однуспільнутенденцію,яказнижуєрівеньдисертаційякнауково-досліднихробіт,надає їмхарактерупубліцистичнихтворів.Хочжурналістикайнаукамаютьспільнийпринципвідображенняреа-лій,явищ,процесів,подій—оперуванняфактомякобов’язковимчинникомзмістутвору,аленауканедопускаєневиправданихуза-гальнень,статистичнонеобґрунтованихкоментарівтависновків.Науковийметодпізнаннядійсностівідрізняєтьсявідпубліцистич-

ногоматематичнопідтвердженоюточністювідображенняфактів,неупередженістю.Удисертаційнихдослідженняхнедопустимимєтакийстиль:

«Чимало фактів говорить про те, що авторитет і обласного теле-бачення і радіо зростав, підвищувалась увага до місцевих програм че-рез зацікавленість до місцевих програм. Але труднощів і невирішених питань ще було багато. Перебудову своєї роботи частіш за все пред-ставляли поверхово — як підсилення окремих тем і критичної ноти».Нез’ясованимзнауковоїточкизорузалишаютьсятакітвердження:«чимало фактів говорить…»(якіжтіфакти,скількиїх,щосвідчилибпрозростанняавторитетуобласноготелебаченняйрадіо?);«під-вищувалась увага до місцевих програм через зацікавленість до місцевих програм»(якіфактипроцесвідчать,наосновічогозробленоцейвисновок?);«підсилення окремих тем і критичної ноти»(наосновічогозробленоцейвисновок,скількиматеріалівприцьомупере-глянуто?).«Вивчаючи архівні матеріали Держтелерадіо України, розглядаючи

мікрофонні папки, які у незначній кількості збереглися в архіві Наці-ональної телекомпанії України, спробуємо проаналізувати, яким же бачилося державне телебачення на початку 90-х років».Такевислов-люванняобов’язковопередбачаєпереліктихархівнихдокументівчивосновномутекстідисертації,чивдодаткахдонеї.Маєбутипредставленийаналізмікрофоннихпапокувиглядіузагальненому,щобможнабулобачитизмістцихпапок,їхнюспрямованість,на-сиченість,тематикутощо.Якщовесьтекстдисертаціїнаписановтакомустилі,якціви-

словлювання,віннеєнауковим,йомуневистачаєаргументації.Такийсобікоментаторськийстильзелементамипубліцистичногоневластивийнауковимтекстам.Вінможебутихарактернимхібащодлянауково-популярнихвидань.Требаподаватиневисновкиікоментарі,ааналізуватифакти,спираючисьнанихінаводячиїхвтекстідисертації.Длянаукового стилюзайвимиє елементипубліцистичності:

«Як же виглядає у цій ситуації Українське телебачення? Наші рідні програми програють у своїй якості, оперативності та привабливості


302


303

як видовище з точки зору культурного навантаження. Але й най-кращих передач ми не пропонуємо Західній Європі, Америці, Азії чи Австралії…»Напівжирнимкурсивомвиділеностилістичнізасобиекспресії,

якієзайвимидлянауковогостилю.Крімтого,уційфразібезпід-ставноробитьсявисновокпроте,що«Наші рідні програми про-грають у своїй якості, оперативності та привабливості…» Детіфакти,якіпереконуютьуцьому?Аджевідповіднийаналізпрограмвідсутній.Дисертантповиненпам’ятати,щокожнатеза,коженвисновок

маютьбутиобґрунтованими,занимиповинністоятифакти,поданіутійчиіншійформівтекстідисертації.Безперечно,цеускладнюєформулюваннявисновків іпевнимчиномобмежуєдослідникауних.Аленатейіснуєнаука,щобнехайменшукількістьтезтави-сновківбулозроблено,аледоказово,переконливо,обґрунтовано.

ІVПерспективноюєосвітнямодельпідготовкижурналістів—мо-

делькультивуванняздібностей,анеїхформування.Журналістськаосвіта,певно,полягаєувідборітипівмовців,

комунікаторів,якимизвісноєжурналістизалежновідформатумовлення.Форматмовлення,абоформатспілкування,передбачаєпевнумодельповедінкимовця—психофізіологічну,соціально-психологічну.Навчаннявідповідномаєзводитисядоувиразнен-нямовно-комунікаційноїповедінки,пошукусвогостилюісвогоформату.Знайтисвійформат,вписатисявнього,знайтитамсвійстиль,експлуатуватипевніособливостіформатуісвоїуформаті,підсилюючиїх,увиразнюючиїх,шліфуючиїх,—вцьомуіполягаємайстерність,професіоналізмжурналіста.Типимовців,комунікантів,комунікатів(ботребаїхзнатиівід

нихзалежитьтвояповедінка)—цеосновамедіапедагогіки.

VПубліцистика—ценепростокрасносказаніслова,цеідея,на

хвиліякоїреалізуютьсясоціальнозначущіцілійсмислилюдини—авторапубліцистичнихтворів.В ідеаліпубліцистика—цесплав

якісного інформуваннятаавторського«я»,щоувиразнює,під-силюєкоженправдивийфакт,непохитнуістину,робитьвлучноюточновираженудумку.Неможнапротиставлятижурналістикупу-бліцистиціякзважене,збалансованеінформування—емоційному,заангажованомуавторськоюпозицієювикладові.Незаперечую,щовзіставленніконкретнихякісних інформаційнихматеріалів іпубліцистичнихтворівможназафіксуватитакепротиставлення,алевцьомувипадкумиматимемосправузнеякісноюпубліцистикою.Справжня публіцистика — це якісне інформування в авторському ви-конанні, інформування, увираз не не і супроводжуване авторським «я».Публіцистичнозреалізована ідея—ценеякасьособлива,пу-

бліцистичнаідея.Цеідеязвичайна,якапронизуєбудь-якийтвір,втомучислійпростийщодомовногооформленняінформаційнийматеріал,поєднуєутворіфакти івідсутністьякоїможесвідчититількипроглупствоавтора,колитвірнетримаєтьсякупиінеяснощопропагує,абоневправністьавторауслові.Зцієїточкизору,головнеупубліцистичномутворінеемоційно-

експресивнаформавираження(можливо,церуйнуєуявленняпротрадиційнийпубліцистичнийстиль),наявністьпереноснихзна-чень,тропів,стилістичнихфігуртощо,аголовне—сплававторськоїідеїтадобревідібранихфактів-аргументів,виваженоїінформації,авторськоїдумкитависокогосмислу.Журналіст-публіцистможебутитакимжесловеснонейтральнимуподачіінформації,якре-портер,використовуватинетількимонологічний,айдіалогічнийстильподачі,наприкладувигляді інтерв’ю,бесідивстудіїтощо.Тодіпубліцистичністьповиннапроникатиуглибинитворуйтри-матисянавнутрішніх,прихованихвідокачитача,глядача,слухача,внутрішніхструктурахтвору:фактологічній(тобтодобірфактів),логічно-композиційній(верстка,розташуванняфактів).Нейтраль-нийведучийповинен«говорити»вустамиучасникарозмови,щовстудії,аботого,хтотелефонує.Цимитаіншимизасобамисучаснийпубліцист ідосягаєсвоєїмети—донесеннядомасовоїаудиторіїсвоєїідеї,свогозадуму,спонукаєаудиторіюдуматийчинититак,яквінтогохоче.


304


305

VIІснуєдвапринциповіпідходидорозуміннятворуітексту:ото-

тожненняцихявищі їхрозмежування.Зпоглядутеоріїпрофесі-ональноїкомунікаціїтвір ітекстрозмежовуютьсяякявищадвохонтологічнорізнихсфер:твір—продуктмовноїдіяльності,текст—знаково-графічної.Такерозмежуваннядаєпідставиговоритипроособливостіструктурнітастильовітворуітексту.Зтієїжпричинитвірітекстмаютьрізневідношеннящодопоняттядискурсу.

VIIПро корпоративну етику і не тільки,

або масове як природну властивість людини і людства

Масовийстанлюдства,масовеулюдині—ценепитання«бутичинебути»,цеприродалюдського,якуможнаневизнавати,про-тиякоїможнаборотися,алезмінитиякунікомуневдавалосяіневдасться.Масовезакладеноусамійсутілюдинияксоціологізованоїбіологічноїістоти.Таістота,якасталаносієммасового,спільногодлявсіх«твору»,єдиноїкультури,перетвориласяналюдину.Но-сіямицього«твору»мистаємовіднародженняневрезультатіна-уковихпошуків,а«приєднання»кожногознасдоспільнотиносіївкультурногоцивілізаційногобагажу—«приєднує»нассім’я,школа,оточення.Тобтомасове,якіналежитьйому,поступовопроникаєукожнучарункунашоїдуші—просто ішвидко,переважнонаемоційнійосновізадопомогоюпроцесівзараження,наслідування,навіювання.Цеймомент«підключення»домасовоїкультурибез-болісний,природний,закономірний.Томудлялюдстваніколинебуло,неєінебудепроблемоюмасифікація,читайсоціологізація,кожноїновонародженоїістоти.ЦеБогомдано,цеприрода.Про-блемоюєінше—виокремленнялюдинизїїприродного,масовогосередовищабезвтратилюдського.Цепитанняпроте,якстатисамодостатньоюособистістю,залишаючисьносіємспільногодлялюдей,середякихтиформувався,іневтрачаючизв’язкузними.Чомувиокремленнялюдинизмасовогосередовищаєпроблемою

длянеї?Томущоцесуперечитьприроділюдини.Ідеяособистості,культивованалюдством,сталаабсолютною ідеєюрозвиткусус-пільствікожноїлюдини.Алевтіленняцієїідеївжиттянасправді

наштовхуєтьсянаприроднийопір,якийчинитьпсихологіякожногоівсіх:насправдіособистістьформуєтьсянезавдяки,авсупереч—традиціям,звичкам,уявленням,нормам(невартозмішуватидвіплощинианалізу—природнімеханізмистановленняособистості,щозазнаютьопору,йпозитивніустановкиспільнотинаформуван-няособистості,сприянняїїрозвиткові).Масареалізуєсебечерезрізніспільноти.Спільноти,якмасові

утворення,позначенієдністюемоційно-вольовоїсфери,нормпо-ведінки,думоктощо.Коженчленспільнотиєносіємзвичного іконсервативного.Такіспільнотиіснуютьувиглядістихійнихабоштучнихнатовпівтапублік.НадумкуЗ.Фрейда,якийцитуєЛеБона,індивідумасіотримуєпочуттянезбагненноїпотужності,якомувінможевіддатися,чогонезробитьнаодинці.Крімтого,вмасіпочуттявідповідальностіщезає.Стосункиутакихспільнотахскладаютьсяназасадахпсихологічноїпідтримки,відчуттяплечадругатощо.Усінашіродиннійдружнівідносини—ніщоіншеяксформованажит-тямсистемарольовоївзаємодіїутакихспільнотах,яксім’я,родина,друзі,знайомі.Закріпленізароляминормиповедінкиістановлятьосновуетичнихкодексівцихспільнот,кожензякихтримаєтьсянестількинавизнанніправатаобов’язківкожногочленаспільнотиякособистості,скількинауявленніпросім’ю,родину,друзів,знайомихякнеподільнийнаелементисуб’єктсуспільноївзаємодії.Індивідякособистістьутакихспільнотахнеграєвизначальноїролійрозчиня-єтьсяуспільнихінтересах,прагненнях,настроях.Жодналюдинанеіснуєпозаспільнотою,зокремапозапублікою.

Мивсієучасникамитихчиінших«публічних»утворень:нароботі,навчанні,заінтересами,участювакціях,приналежністютощо.На-вітьперебуваючинаодинці,мивсеоднозалишаємосяносіяминормтаустановоктієїчиіншоїспільноти(публіки).Публіка—ценай-більшзвичнийдлянасспосібіснування,втойжечаснатовпи—целокально-ситуативнітатимчасові,швидкоплинніутворення,цетакісобі«нетривкіпубліки»,вякімивипадкововтрапляємоіякінасправ-діневедутьдосуттєвихінадовгозмінмоделейнашоїповедінки.Традиційноспільнотиформуютьсяпідупливомсоціальнихта

психологічнихчинників,маютьпевнулокалізаціювчасітапро-


306


307

сторі.Спільнотивдаютьсядореакційемоційних,фізичних,уви-глядікоментарів.Цікавимявищемупаралельній,інтернетівськійдійсностієфор-

муваннягіперпросторовихпублік-спільнотзадопомогоюсоціальнихмереж.Закониєднаннядлягіперпросторовихпубліктісамі,щойдлятрадиційнихспільнот.Настягнедоповідомлень,коментарівусоціальнихмережахтількитому,щомизнаходимотамемоційнеспівпереживання,підтримку.Соціальнімережі—ценемісцедляраціональногопоясненнявчинківтаподій,ценемісцедлянауковихдискусій,навітьякщо«дискутує»науковаспільнота.Якібудь-якапубліка,мережеватаксамомаєзаниженупланкувідповідальності,раціональневитісняєтьсяемоціями,відсутністьпотребиперевірятифакти;мережевапублікасхильнадовірятилідерамдумоктаоднеодному,інаційдовіріпублікасепаруєспільнотуна«своїх»і«чужих».Довіразалишаєтьсяоб’єднувальнимдляспільнотиівизначальнимчинником.«Етичнийкодекс»спільнот,якзвичайних,такігіперп-росторових,вибудовуєтьсявкоординатах«свій—чужий»:свій,бодовіряю;свій,бопідтримує;свій,боспівпереживаєтощо.Заниженапланкавідповідальності«засвоїх»утакихспільнотах:достатньовід«свого»почутихочнатякнанезгодуіцей«свій»інстинктивновід-сікаєтьсяучасникамиспільнотитапереводитьсяурозряд«чужий».Поняттяприватності,конфіденційностірозмитіізанихніхтоненесевідповідальності,вониневходятьв«етичнийкодекс»спільнот.Усецемаємісцетому,щовмасовомугубитьсяособистість,їїпереживаннятаправоназахистнемаютьособливогозначення,превалюєзагальненадіндивідуальним,суспільненадприватним.ДлязахистусвогоЯтаповагидоіншихмаласформуватисяка-

тегоріяособистостішляхомвиокремленняіндивідазмаси.Замістьспільноти-масиповиннабулаз’явитисяспільнотаяксоціальнагрупа,якаскладаласязсамодостатніхособистостейібуластрук-турована,діяльнатакеровананестількиемоціями,якрозумом.Соціальнагрупа—команда,колектив,корпоративнеутворення.Соціальнігрупималижитизасвоїмираціональнимипланами,пра-вилами,нормами,кодексами.Системакоординат«свій—чужий»поступововитісняласясистемоюіншихорієнтирів:членсоціальної

групи—учасникспільноїдіяльності—відповідальнаособа—но-сійнорм іпринципівгрупи.Такимчином,почалаформуватисяетикаповедінкичленасоціальноїгрупи,колизаосновубравсянепринцип«свійпідтримуєсвого»,«підтримую,босимпатизую»,апринципвідповідальностізасвоюкоманду,колектив,корпорацію.Виниклакорпоративнаетикаякданинарозвитковіідеїособистості:носіямикорпоративнихетичнихпринципівсталисамодостатнілюди,звисокимрівнемрозумовогорозвитку,здатніусвідомлюватисебевідповідальнимичленамиєдиноїкоманди,керуватисяусвоїйповедінцінормами«задомовленістю».Напершийпланвийшлипоняттяконфіденційностітаприватності.Алевжиттімиспостерігаємодрамуспільнот.Тількитеоретич-

номожнапротиставитиспільноті-публіціспільнотуяк ідеальнусоціальнугрупу.Причиноюєте,щовиокремленняособистостізмаси—цетривалийпроцесіуфілогенезі,івонтогенезі.Затримкирозвиткулюдинияксамодостатньоїособистостівонтогенезімаєпечальнінаслідкидляфункціонуванняспільнот:черезнеусвідом-ленняважливостікорпоративнихетичнихпринципівповедінкируйнуютьсязасадидіяльностісоціальнихгруп,якічастковофунк-ціонуютьврежиміпублікабозмушеніпротистоятинатискаміншихпубліктанатовпівчерезциркулюванняконфіденційноїтаприват-ноїінформаціївсоціумі.Масове,природнедлялюдини,перемагаєособистісне-цивілізаційне,намагаєтьсяйогопоглинути.Людинаметушитьсяміждвомаполюсамисвогорозвитку—емоціямитарозумом.Перемагаютьемоціїізагальмовуютьраціональнеупове-дінцілюдини.Інічогонезалишаєтьсяіншого,якборотисязасвоєЯіпротистоятимасифікаціям,включаючисвоєраціо.Корпоративність,командність,колективізм—цеатрибутосо-

бистості,анемаси.Членмасинеможебутиносіємкомандногодуху,бовінрозчиненийумасі,йомуневистачаєрозуму,щобусвідомитисебеносіємцінностейєдиноїкоманди.Якщолюдинанездатнави-окремитисебезгурту інших,товонанездатназрозумітийсвоєївідповідальностізаних.Длячленамасивластивийконформізм,анекорпоративність.Корпоративність—цепродуктраціональногоаналізусвоговідношеннядоспільноти,протиставленнясебеіншим,усвідомленнясвоєївідповідальностізаіншихтазасвоївчинки.


308


309

З ВИСТУПІВ

I ІДЕЯ ЖУРНАЛІСТСЬКОЇ ОСВІТИ В КОНТЕКСТІ

ДИСКУРСУ ПРО УНІВЕРСИТЕТ [1]

Лекція, виголошена у 2006 році перед першокурсниками інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та студентами Волинського національного університету

імені Лесі Українки (2007)

«Існуєтількитрипрофесії,представникиякихудостоєніно-ситимантію:священик, суддя і вчений.Мантіясимволізуєте,щоїїносіїнаділенізрілістюрозуму,незалежністюсуджень івідпо-відальністюпередвласноюсовістютаБогом.Цеозначаєвну-трішнюнезалежністьусіхцихтрьохпрофесій:їхнійобов’язок—бутиостанніми,хтодозволитьсобідіятипримусовоіпіддаватисятисковіззовні»[2].СловаГенріРозовськогопрозрілістьрозуму,незалежністьсуджень,відповідальністьпередвласноюсовістютаБогом,внутрішнюнезалежність,здатністьнедіятипримусовотанепіддаватисятисковіззовні—ціслова,якніякіінші,стосуютьсяіпрофесіїжурналіста.Токимжеєжурналіст—священиком,суд-дею,вченим?Неслідпереобтяжуватирозумцимипорівняннями:ужурналістасвоямісія,алейогоєднаєзцимипрофесіямивипле-канацивілізацієювисокаідеяосвіченості,вихованостійвисокоїкультури,щойробитьлюдинусильною,якамаєзрілийрозум,незалежністьсуджень,відповідальністьпередвласноюсовістютаБогом,внутрішнюнезалежність,здатністьнедіятипримусовотанепіддаватисятисковіззовні.Ідеяосвіченості,вихованостійвисокоїкультури,включаючивнутрішнюсвободу,—цеідея,якаплекається,витворюєтьсяуспеціальнихзакладахтапередаєтьсячерезспілкування,навчання,самоосвіту.

Ідеяуніверситетськоїосвіти—цепрогресивнаідея,акрімтого,вїїкласичномувимірі,співзвучнаідеїкласичногожурналізмуякяви-щуконцептуальноблизькомусамійідеїУніверситету,цінностямиякогоєакадемічнасвободайавтономіяуправління.Свободасловайнезалежністьіснування—цетежвизначальніцінностісвітовогожурналізму і воникорелюють із університетськоюсвободоютаавтономією,зафіксованимивміжнароднихдокументах—Великійуніверситетськійхартії (MagnaChartaUniversitatum)таЛімськійдеклараціїакадемічнихсвободіуніверситетськоїавтономії.Дляжурналізму,яксферисуспільновизнаноїувиглядіелітної,

інтелектуальної,інформаційнопродуктивноїтворчоїдіяльності,пи-таннярівняосвіти—топитанняпрестижу,здоровихамбіцій,зодногобоку,тапитанняідентичностіжурналістівзточкизоруїхньоїсамо-достатностіяклюдей,щомаютьвищуосвітуіспеціальнупідготовку,здругогобоку.Інепростовищуосвіту,аосвіту,яказавсімаканонамивважаєтьсядостойноюлюдейрозумних,моральних,самодостатніх.ЧомувласнеУніверситетзабезпечуєпідготовкукадріввільниху

своїхпомислах,незалежних,самодостатніх,моральних,культурних,державницькиналаштованих,ачомуцьогонеможутьробитиіншінавчальніінституції?ТомущовконцепціїУніверситетузакладеносамеціцінності;університетийстворювалиякосередкисвободидумкиіслова,скарбницінаціональноїкультури,якінтелектуальніцентри,анеінститутипідприємництва,корисливості,прагматиз-му,бізнесу,політикитощо.Свободадумки,яквнутрішнясила її,«вимагаєочевиднихпередумов:відповідногоакадемічногокліматутаатмосфери»[3],чогопозбавленівсіпрофільніінституції,щоза-ймаютьсявласноручпідготовкоючиперепідготовкоюкадрів.Випус-кникитакихшкілнавчаннязавждизаангажованіімаютьоднобокийпідхіддосправи,бовонизашоренівнутрішньоцеховимиправиламиіпринципами.Такіфахівціможутьбутитехнологічнобільшвправ-ними,ніжуніверситетськівипускники,алевонивнутрішньозали-шаютьсязалежнимивідтоїтехнологіїпраці,якувивчили,аждотихпір,покинездолаютьвуніверситетічипожиттюцюзалежність.Цінностісвітовогожурналізму—свободасловаінезалежність—

знаходятьсвоюпідтримкуіприроднийрозвитокусистемікласич-


310


311

ноїуніверситетськоїосвіти,оскількиціцінностібуловизнаноякосновнізасновникамиуніверситетів,зачинателямидискурсуідеїУніверситету,їїпроповідниками,атакожпідтриманобагатьмадер-жавамиврізнічаси.ДискурсідеїУніверситету,тобтосукупністьви-словлювань,тез,положень,артикульованихрізнимимислителямипринципівіснуванняуніверситетуякінституції,починаєтьсязтихчасів,колизасновувалисяуніверситети,аособливоколитакіфіло-софи,вчені,громадськідіячі,якбританецьДжонНьюмен,німціВільгельмфонГумбольдт,ЙоганҐотлібФіхте,ФрідріхШляєрмахер,Фрідріх-ВільгельмШеллінґ,КарлЯсперс,МартінГайдеґґер,ЮрґенҐабермас,українціПетроМогила,митрополитАндрейШептиць-кийтаін.заклали«визначальніпринципиуніверситетськогожиття:а)органічнаєдністьпроцесувикладаннятадослідження—тезапропоширеннязнаннячерезнавчаннятайогопоглибленнячерездослідження;б)незалежністьвідрізнихформзовнішньоготиску—тезапроте,щоУніверситетневизнаєвсвоємусередовищіжоднихавторитетівіповажаєтількиістинувїїбезконечнихформах,або,інакшекажучи,принципавтономностиуправління»[4].Ціпринципибуловзятозаосновудляміжнароднихдокументів

Великоїуніверситетськоїхартії (MagnaChartaUniversitatum)таЛімськоїдеклараціїакадемічнихсвобод іуніверситетськоїавто-номіїпідчасформулюванняпоняттяакадемічноїсвободи.«Сво-бодаудослідженнітавикладанні—цефундаментальнийпринципуніверситетськогожиття.Урядийуніверситети,коженумірусвоїхможливостей,повиннізабезпечитиповагудоцієїфундаментальноївимоги.ВодночасУніверситетмаєзалишатисявірнимєвропейськійтрадиціїгуманізму.Йогопостійнатурбота—досягатиуніверсаль-ногознання;здійснюватисвоєпокликання,незважаючинагео-графічнітаполітичніобмеження, іутверджуватижиттєвупотре-будлярізнихкультурузнанні»(MagnaChartaUniversitatum)[5].«Академічнасвобода—цесвободачленівакадемічноїспільноти,індивідуальначиколективна,вздійсненні,розвитковітапереда-ваннізнаньшляхомдосліджень,навчанняістудіювання,дискусій,документуваннятощобезбудь-якоговтручаннячицензуруваннязбокудержавних інедержавних інституцій,політичнихпартій,

релігійнихорганізацій.Всі члениакадемічної спільнотимаютьправовиконуватисвоїфункціїбезбудь-якихпобоюваньзаможливівтручаннячирепресіїзбокудержавитаіншихінституцій»(Лімськадеклараціяакадемічнихсвободіуніверситетськоїавтономії)[6].Навчаннявакадемічномусередовищі,депануєтакийдухсво-

бодиінезалежності,природноформуєумайбутньогофахівця(кимбивіннебув,атимбільшежурналістом!)свободумислення,дум-ки,слова,незалежністьінезаангажованістьпоглядівмайбутньогоспеціаліста.Цясвобода інезалежністьдосягаєтьсясамезавдякизадекларованомууніверситетамипринциповієдностіпроцесуви-кладаннятадослідження.Щоозначаєцейпринцип?Вінозначаєте,щобудь-що,щовикладається,чогонавчають,невизнаєтьсязаістину,якщоте,щовивчається,неосягнутопрофесоромісту-дентомвісторичномуаспекті(тобтонепоказано,якдотого,щовивчається,ставилисяколись іякемісцетепитаннязаймало),всучасномуаспекті—якщоте,щовивчається,неосягнутовконтек-стірізнихвиробничих,технологічнихситуацій,зточкизорурізнихпрофесійнихколективів.Наприклад,вивченняметодуінтерв’ювуніверситетськійпрограміобов’язковопередбачаєрозумінняісторіїметоду,дослідженнятого,якцимметодомкористуютьсязаразурізнихредакціяхрізніжурналісти.Неуніверситетськийпідхіддовивченняметодуінтерв’юполягаєвтому,щоученькористуєтьсянимтак,яксказавстаршийтовариш,тобтоавторитет.Такимчином,університетськаосвіта—ценавчаннячерезпо-

стійнийпошукіпаралельнедослідженняпитання.Дляуніверситетутеза«пишітьтак,якпишутьугазетіН»єтезою,щопорушуєзасадиуніверситетськоїосвіти,зокремапринципакадемічноїсвободи інезалежності.Дляуніверситетуприродноєговорити:угазетіНпишутьтак,угазетіКпишутьосьтак,аугазетіВпишутьінакше,професорвампропонуєсвійстильписьма—авам,шановниймай-бутнійжурналісте,самостійновибиратите,яктребаписати!Готовірецепти—ценеуніверситетськийстильдуманняінавчання.Дляуніверситетськогофахівцяважливознатисотнірецептів,знатинанихкритику,знатиїхперевагиінедоліки—івиробитисамостійно,свідомоіпереконливо,свійрецепт.


312


313

МетоюісоціальнимзавданнямУніверситетує,булоібуде«роз-витокустудентівкритичноготворчогомислення,особистоїініція-тивности,здатностиістремліннядосамоосвіти,тобтотакихнави-чківтавмінь,якідопоможутьїмгідновиконуватисвоюсоціяльнурольізнаходитиспособиреалізаціївцьомумінливомусвіті»[7].ЗавизначеннямДжонаНьюмена,університетємісцемспіл-

кування,циркуляціїдумкиумасштабахцілоїкраїни[8].Ньюменназивавсимволічноуніверситетамистолицідержав,аджесамевстолицяхзбираютьсянайрозумнішіінайосвіченішілюди,атакождостолицьтягнутьсязпериферії,приїжджаютьіноземці,щодаєможливістьобмінуінформацієюміжнародами.Університетимаютьособливуакадемічнуатмосферу,якавитворюєтьсялюдьми,щозі-бралисяпідоднимдахом,об’єднаніспільнимпредметомінтелек-туальноїдіяльності,бібліотеками,дезібранонайбільшукількістьлітератури,можливістюспілкуваннянаособливі,небуденнітемизлюдьми,вголовахякихзахованімудрістьібагатющізнання.ЦікавоюєасоціаціяДжонаНьюменазприводутого,щотаке

університетдлявихованняособистості.Дозволюпроцитуватитойприклад,якийнаводитьНьюмен,бовінєповчальнимізрозумілимдлянас,атакожцейприкладможебутивідповіддютимособам,якінедооцінюютьрольуніверситетууїхньомужитті.Справжнійджентельмен,пишеДжонНьюмен,повиненмати

«поставу,ходу,манеруспілкування,жести,голос;невимушеність,самовладання,чемність,делікатність;високіморальніякості,ви-тонченемислення,красномовність,смак ідоречність,ґречністьтавитримку,відвертістьтарозважливість,щедруруку.Окремізпереліченихякостейдаруєприрода,іншіможнавиявитиукожномупрошарковісуспільства,щеіншієспадкомхристиянства.Однакповнегроно,зібраневодному-єдиному індивідуальномухарак-терові,—церідкість.Чимисправдівіримоуте,щоцьогоможнанавчитисязкнижок?Хібаможназасвоїтиїхдеінде,ніжувищомусуспільстві?Самаприродапитаннясхиляєнасдотакоговисновку.Винефехтуватиметебезсуперника,некинетеприсутнімузалівикликдодискусії,неставшиназахистякоїськонкретноїтези.Отже,виніколиненавчитесяспілкуватисябезналежногокола

спілкування» [9].Університет ієтимвишуканимсередовищем,якевжевиховуєінавчає.Щоденніспілкуваннязподібнимисобі,участьувсілякихзаходах,доякихпростотаквиніколибнемалидоступу,зустрічзфахівцями,постійнийконтакт ізпрофесійнимсередовищем,можливо,важливіше,ніжзубріннякниг.Єщеоднаобставина,черезякууніверситетськаосвітадляжурна-

лістамаєвирішальнезначення:«Університетпокликанийформуватинаціональнуідентичність,нестивідповідальністьпередсуспільством»[10],колиуніверситетрозглядаєтьсяякохоронецьнаціональноїкуль-тури.Ужурналістикинемаєіншоїмісіївсуспільстві,ніжслужитисвоє-мународовічерезйогоправдивеінформування,захищаючитимсамимінтересилюдей,їхнітрадиції,спосібжиття,їхнюкультуру.Справжняжурналістиканеможебутиненацієтворчою,ботодівонабудепротитогонароду,якомунібитослужить.Логічнопостаєзапитання:якогонародутажурналістикаічиїінтересивонасповідує?Суспільнамісіяжурналізмуочевидна,якщоматинаувазісуспіль-

нічигромадськімедіа.Уцьомуконтекстівимальовуєтьсяпостатьісуспільнарольжурналіста—бутиносіємсуспільнихцінностей,суспільноїморалі.Старікласичніуніверситети,доякихналежитьіКиївськийнаціональнийуніверситет іменіТарасаШевченка,єнаціональноюінтелектуальноюгордістю,інтелектуальноюсовістюдержави[11],ісаметакіуніверситетиздатніформуватинаціональносвідоміінтелектуальніособистості.Якнеприкро,алезцієюроллюнеможутьсправитисяіншіінституції,щоберутьсязапідготовкучиперепідготовкужурналістськихкадрів.Середсотнівідомихівправнихжурналістівнаувагу,народневи-

знання,наслідуваннязаслуговуютьті,якієнаціональносвідомими,анеманкуртамиіпродажнимищодосвогонародуособами.Жур-наліст,якийнелюбитьсвогонароду,неможебутиповідношеннюдоньогооб’єктивним,неможеговорититієїправди,якуговорятьзлюбовідолюдей.Черезтененаціональнаінедержавницька(прошунеплутатиз«непровладна»!)позиціяжурналістадужечастопід-мочуєйогопрофесійнурепутацію.В ідеїжурналізму,таксамо,як ів ідеїуніверситету,криються

насучасномуетапіпевнісуперечності,якіприроднопороджують


314


315

дискусії.Дискурс ідеїуніверситетусупроводжуєтьсяпалкимоб-говореннямролі, завдань імісіїсучасногоуніверситету.Відзна-чаютьтойфакт,щорозвитокуніверситетупрямуєвідромантизмудопрактицизму,бізнесу,заробляннягрошей,щопризводитьдопадінняінтелектуальнихіморальнихцінностейакадемічнихспіль-нот.Грошістаютьобмежувачемсвободінезалежностіуніверситету,оскількирозвиваютьсятількитідослідження,якіприносятькошти.Окрімтого,вісторіїуніверситетівікраїнфіксуютьсяспробивладивтручатисявакадемічнежиття ікеруватиним;безцеремоннимиповідношеннюдоуніверситетівєіншіорганізації,мас-медіа,якідозволяютьсобівтручаннявжиттяуніверситетськихколективів.Утакійжеситуації,якщонегірше,перебуваєйжурналістика.

Постійнаборотьбажурналістівзасвободусловайнезалежністьвиснажує,знекровлюєжурналістськіколективи.Поприцеіснуєконфліктіміжідеямижурналізмутауніверситету,

зокрема,вплощиніпідготовкикадрів[12].Практичнажурналістикапрагнеперетворитиуніверситетиузвичайнішколижурналістики.ЩеВільгельмфонГумбольдтзауважував,що«університетинепо-виннівідіграватидлядержавирольгімназійчиспеціялізованихшкільнихзакладів»[13].Школамаєсправузготовими,остаточ-нимизнаннями,яківикладаютьсяучням.Університетижпере-буваютьпостійноустаніпошукуновихзнань;учитель,професорспівпрацюєзучнем,студентомнашляхуцьогопошуку,паралельнопередаючийомусвоїзнання.Шкільництво,якелементуніверси-тетськоїосвіти,можебутивключеноупідготовкужурналістів,колистудентготуєтьсястатимайбутнімфахівцем,запринципом«роби,якя»,«роби,яктобікажутьабоякроблятьінші».Протетакена-вчанняповиннерозглядатисяякодинізпропонованихжурналістамкомпонентівпрофесійногостановлення,залишаючизанимиправокритичноформуватисвійстильісвоєписьмо.Однакневартоприховувати,щовуніверситетськійжурналіст-

ськійосвітінинієдвавеликінедоліки:ценадмірнийкренубіктеоріїівідірваністьвідпрактики;несистемністьосвітичерезвід-сутністьфаховогострижняворганізаціїгуманітарно-соціальнихзнань.Цінедолікилегкоможнаусунути,головнезберегтиакадеміч-

ніцінності—свободуінезалежністьувикладанні,універсальністьосвіти,їїморальність,національнуідентичність.Алецінедолікижурналістськоїосвітиєблідиминафонікарди-

нальноїпроблеми,якаіснуєвконтекстіпроблемуніверситетськоїосвітивзагалітапроблемиспівіснуванняуніверситетуіжурналізмуякдвохсуспільнихявищ.Цякардинальнапроблемаможебутиозна-ченаякконфліктміжявновисокоющодосуспільноїзначимостіінтелектуальноюпрацеюжурналістівіварварськимрівнемкультурийосвітибагатьохзних,яквідсутністьінтересудовищоїосвітипрак-тикуючихжурналістівнафоніпадіннярівняуніверситетськоїосвіти.Неможнасказати,щоцяпроблемалокальна,вонамаєглобальнийхарактер, оскількиобличчя університетів,на думку іспанськогофілософаХосеОртеґи-і-Ґассета,єгомогенним[14].Проте,якмивжевідзначаливище,владикраїнтауніверситетськийменеджментрозуміютьусюважливістьуніверситетськоїосвітидляжурналістівісприяютьвідкриттюжурналістськихбакалавратівтамагістратур.Минедаремнозробилипосиланняна іспанськогофілософа

ХосеОртеґу-і-Ґассета,бо,власне,усвоїйкласичнійроботі«МісіяУніверситету»вінпідвівнасдорозуміннятієїкардинальноїпро-блеми,щоозначенавище.Щозробиввідомий іспанський,тайєвропейський,філософ?ВінпротиставиввисокувідеалімісіюУні-верситетусуспільній,алеспримітизованійреальніймісіїжурналіз-му,якувиконуєвінстосовносуспільств.ЦісловаОртеґи-і-Ґассетаварточитатидослівно:«...Нинівсуспільномужиттінеіснуєбільшої«духовноїсили»якжурналістика,—пишефілософ,віддаючина-лежнеуніверситетові,якиймаєбутицілкомвідкритимсьогоден-ню,занурюватисявнього,бутивсамомуйогоосерді.—Правдивоісторичнежиттясуспільствазавждимаєпотребубутикерованим,хочевонотогочині.Самесобоювонобезіменнейсліпеінекеруєсобою.Авнинішнічасидавні«духовнісили»зникли:церквави-йшлазамежисучасности;державапіслятріюмфудемократіївженекеруєнашимжиттям,анавпаки—самакеруєтьсясуспільноюдумкою.Затакоїситуаціїсуспільнежиттяповністюпідкорилосяєдинійдуховнійвладі,котрамаєзасвійобов’язокпіклуватисяпросучасність,—журналістиці.


316


317

Менінехотілосябтривожитисвоїмиоцінкамижурналістів...Протебулобоманоюзакриватиочінаочевиднуієрархіюдуховнихреальностей.Журналістикапосідаєвнійнижнійщабель.Істалосятак,щонасуспільнусвідомістьнечинитьсяіншийтисківонанеотримує іншогонаказу,яклишевідтієїнайнижчої,перепущеноїчерезгазетнішпальтидуховности.Вонаєнастількичастонайниж-чою,щомайженіколийнепідноситьсядодуховности;ба,певнимчиномєантидуховністю.Черезте,щосуспільнудушупокинулиіншідуховнісили,їїтількитейживитьтаспрямовує,щожурналіст,авінєнелишеоднимізнайнеосвіченішихтипівсучасногосуспільства,—пишеОртеґа-і-Ґассетукінцітридцятихминулогостоліття,—алейприймаєдосвогоцехускривдженихпсевдоінтелектуалів,перепо-вненихобразамийненавистюдосправжньогодуху(коженізнаснехайподумає,чицісловаіспанськогофілософанестосуютьсябувайсучаснихжурналістів.—В.Р.).Вжесамфахуреаліяхнашогочасуспонукаєцихлюдейнегаючисьробитисенсаціїзбезперспективних,нечіткоструктурованихречей(доречі,звернітьувагунанашіновининині:катастрофи,вбивства,обмани,корупційніскандали,азаразновиникультури—сьогодніпомердиректортакого-томузею...—В.Р.).Реальнежиттяє,зрозуміларіч,—продовжуєОртеґа-і-Ґассет,—чистоюактуальністю;протежурналістськавізіядеформуєцюістину,зводячиактуальнедомоментного,амоментнедорезонансного.Звідсийпостаєнинісвітусуспільнійсвідомостівякомусьретельновивернутомуобразі.Щоістотнішуйдовгочаснішувагумаєякасьріччиособа,томеншепронеїговорятьжурналісти.Натомістьвонивиділяютьнасвоїхшпальтахте,щозасвоєсуттюєнебільшякви-падкомівичерпуєтьсязоднимповідомленнямпросебе.Такіінтер-есинемалибдіятивгазетах...Чималоюкількістютихґротескновивернутихречей,якімисьогоднімаємо,—Європавжедовгийчаспадаєвнизголовою,виробляючиногамипіруети,—мизавдячуємосаменеподільнійімперіїжурналістики,єдиній«духовнійсилі».ОтождляЄвропиєпитаннямжиттяабосмертивиправитибез-

глуздуситуацію,вякійвонаопинилася.ДляцьогоуніверситетмуситьвтрутитисявсучасністьібутитакимУніверситетом,якийрозглядаєнайактуальнішіпитанняднязісвоговласногопогля-

ду—культурного,фаховогочинаукового(доречі,ціпобажанняОртеґи-і-Ґассетамимоглибузятинаозброєнняівиступатиусвоїйгалузіназлободеннідлямедіатеми.—В.Р.).Відтаквіннебуделишеінституцієюдлястудентів...а,розмістившисьусамомуосердіжит-тя,вйогодоконечнихпотребах,уйогопристрастяхістражданнях,муситимевиступитияквищадуховнасиласупротижурналістики,показуючивитримкунамісцішаленства,вдумливупроникливістьнамісціграйливостийочевидноїдурости.ТодіУніверситетзновустанетаким,якимвінбувзасвоїхкращих

часів:провіднимначаломєвропейськоїісторії»[15].Свійесей«МісіяУніверситету»авторвидрукуваву1930році,

тоді,колижурналістівуЄвропіфактичнощемасовонеготувалинауніверситетськомурівні.Іможливо,цезауваженняХосеОртеґи-і-ҐассетаспонукалодопереоцінкипідготовкижурналістськихкадрівуЄвропі,зініціювалотойрухвідкриттябакалаврськихімагістер-ськихпрограмзжурналістики,якийтриваєвЄвропіідонині,абизалагодитиконфліктміжявновисокоющодосуспільноїзначимостіінтелектуальноюпрацеюжурналістівіварварськимрівнемкультурийосвітибагатьохзних.Тачитакдалекопішлаєвропейськажурна-лістикаупорівнянніз30-ироками?Чибагатодалаєвропейськомужурналістовіфаховавищаосвіта?Причиноютомуєвжеіншезга-данетутпитання—цененалежнийрівеньуніверситетськоїосвіти.Аякимжевінмаєбути?ЗновузвернімосядопропозиційОртеґи-і-Ґассетаітогосвітовогодосвіду,якийнакопичилолюдство.Університети навчають інтелектуальних професій і готують

майбутніхдослідників,плекаютьнауку,вчатьпізнавати.Цідвазавданняєвизначальнимидлядіяльностіуніверситетівпротягомвсієїісторіїїхньогоіснування.Професіоналізмідослідження—цедвіречі,якімаютьпоєднувативсобіуніверситетськіпрограми.Протедляздобуттяпрофесіоналізмуідослідницькихнавичоквідстудентауніверситетузавждивимагалислухання іншихпредме-тів—загальногохарактеру:філософії, історіїтощо.Цепредметикультурологічногоспрямування.«Життя—цехаос,—пишеХосеОртеґа-і-Ґассет,—дикапуща,плутанина.Людинагубитьсявньо-му.Таїїрозумреаґуєнацевідчуттякатастрофийрозгублености:


318


319

розумпрацює,щобзнайтивпущі«стежки»й«дороги»,тобтояснійсталіуявленняпроВсесвіт,незаперечніпереконаннящодотого,якимиєречі ісвіт.Цясукупність,цясистемаідейєкультуроювістинномузначенніслова...Культура—те,щовирятовуєзжиттєвоїкатастрофи,вонадозволяєлюдиніжититак,щобїїжиттянесталобезглуздоютрагедієючиповнимздичавінням.Яклюди,минеможеможитибезуявлень.Однихзалежитьте,

щомиробимо...Втакомурозумінніми—ценашіуявлення.Культура—цежиттєвасистемауявленьукожномучасі.Треба

такожзазначити,щотіуявлення,—продовжуюдумкуОртеґи-і-Ґассета,—тапереконаннянеє,найпевніше,аніпочасти,аніціл-комнауковими.Культура—ненаука.Особливістюнашоїсучасноїкультуриєте,щопереважноїїзмістпоходить,мабуть,знауки;алевіншихкультурахтакнеє...Катастрофічністьнинішньоїєвропейськоїситуаціїполягаєв

тому,щопересічнийанглієць,пересічнийфранцуз,пересічнийнімець—людинеосвічені,вониневолодіютьжиттєвоюсистемоювідповіднихчасовіуявленьпросвіт ілюдину.Такийпересічнийперсонаж—ценовийварвар,відсталийзпоглядусвоєїепохи,ар-хаїчнийіпримітивнийпорівнянозжаскоюактуальністюйнагаль-ністюїїпроблем.Цейновийварвар—цепередусімпрофесіонал,тямущіший,аніжколись,алей більшнеосвічений,— інженер,лікар,адвокат,науковець»[16].Ідалі:«Суспільствопотребуєдобрихфахівців—суддів,лікарів,

інженерів,ітомумимаємоУніверситетзйогопрофесійноюосві-тою.Алепередовсімінасампередсуспільствунеобхіднозабезпечи-тисебелюдськимпотенціяломупрофесіїіншогороду—професіїуправління.Вкожномусуспільствіхтоськерує—групачиклас,меншістьчибільшість.Підуправліннямянемаюнаувазіаніюри-дичневиконанняобов’язківвлади,аніздійсненнятискутавпливунасуспільнийорганізм.Сьогоднієвропейськимиспільнотамике-руютьбуржуазнікласи,деіндивідиздебільшогоєпрофecіoналами.Отже,тимспільнотамдужеважливо,абиціпрофесіонали,попризнаннясвоєїокремоїпрофесії,булиздатніжитинависотісвогочасуітаквпливатинажиттяінших.Томунеминучимєвпровадженняв

Університетновихкурсівнавчаннякультуричисистемитихуяв-лень,знанняякихвіднасвимагаєчас.Тоєфундаментальнеунівер-ситетськезавдання.Осьтакиммаєбути...нашУніверситет»[17].Журналістиканалежитьдопрофесій,носіїякоїщохвилинно і

масованоздійснюютьвпливналюдей.Неосвіченіжурналісти,уру-кахякихзнаходятьсязасобивпливунасуспільство,повідношеннюдолюдейчинятьбільшезло,ніжЧорнобильдляїхньогоорганізму.Черезтевуніверситетіповиненбути інтегрованийсинтетичнийпідхіддовикладаннякультури іфаху,власне,моваповиннайтипрофахвконтекстіепохи,сучасноїкультури.Культуранеповиннавикладатисятількиякокремі,недотичнідофахууявлення.«...Щобупевненопросуватисявхащахжиття,требабутиосвіче-

ним,требазнатийоготопографію,йогостежки,чи«методи»;тобтотребаматиякесьчіткеуявленняпропростірічас,уякомулюдинаживе,матиякусьновітнюкультуру...ТребабулодочекатисяпочаткуХХсторіччя,—вигукуєОртеґа-

і-Ґассет,алеемоціїіспанськогофілософамиможемовихлюпнутитаксамо інапочаткуХХІсторіччя,—абипобачитинеймовірнувиставу—виставуспецифічногоневігластвайагресивноїдурости,колилюдина,знаючибагатозодногопредмету,немаєжодногоуявленняпровсіінші.Професіоналізмтаспеціалізація,небудучиналежноврівноважені,подрібнилиєвропейцянашматочки...Вінженерієінженерія—алецелишуламок,якийсьодинвимірєв-ропейськоїлюдини:той,хтоєінтегральноюцілістю,ніякнеможевміститисяусвійфpаrмент,щозветъся«інженер».Тесамейувсіхіншихвипадках.Коли,прагнучилишедобарокововисокогостилювисловлювання,кажутъ,що«Европастуленазокремихклаптів»,тоцимговорятъправдузначнобілъшузату,якумаютънаувазі...Задляцього...розпочинаєтьсяенергійнийрух,щопроголошує

вищуосвітуголовноосвітоюкультури,абоосвітою,якамаєпере-датиновомупоколіннютусистемууявленьпролюдинуісвіт,щовизрілавумахпопередньогопокоління.Зцьоговипливає,щонамслідматитакітрискладовіуніверси-

тетськоїосвіти:1)переданнякультури;2)навчанняпрофесій;3)науковідослідженняіплеканняновихнауковців»[18].


320


321

Єлишеоднасуттєвазаувагастосовноздобуванняфахуінауки.Піднаукоюслідрозумітидослідницькудіяльність,спрямованунавстановленняістини.Чиможнавимагативідвикладачаістудента,щобвонисерйознозаймалисядослідницькоюдіяльністю?Можна,алецеможебутинаперешкодівикладаннюіздобуваннюфаху.«До-магатисятого,—говоритьОртеґа-і-Ґассет,—щобнормальнийсту-дентбувнауковцем—цесьогоднібезглуздапретензія,здатналише,щобприховати...характерноутопійнувадубагатьохпопередніхпоколінь.Дотогожвонанеєбажана—навітьвідеалі.Наука—чиненайзначнішийвидлюдськоїдіяльності,аленеєдиний.Єйінші,неменшважливі,йнемаєпричини,абисаменауказаполонилалюдство,витіснившивсеінше»[19].Людствунепотрібностількинауковців,скількизаразєюристів,бухгалтерів.Алевищаосвітаповиннапостійноживитисярезультатаминауковихдосліджень іпозаспівпрацеюзнаукоювонанемислима.Черезтетреба,щобнавколоуніверситетівотаборювалисянауковілабораторії,семіна-ри,науковіцентри,щобуніверситетиставалитехнополісами,деємісценауцііфаху.Алеуніверситетнасамперед—цекультураіфахнафонінауки,якаєфундаментомдляуніверситету.ПрактикапідготовкижурналістськихкадріввУкраїнітримається

переважнонатрадиціяхдержавноїуніверситетськоїосвіти,почи-наючизкінцясороковихроків(1947рік—відкриттяспеціальності«журналістика»нафілологічномуфакультетіКиївськогодержавногоуніверситетуіменіТ.Г.Шевченка),хочприхідужурналістикуви-пускниківнефакультетівжурналістикитайлюдейінодібезвищоїосвітиіснує.Заразрозвиваєтьсясистемаперепідготовкижурналістівчерезгромадськіорганізації,курсиприредакціях.Чиможнавважатинеуніверситетськийшляхдожурналістикисправжнім?Відповідьнацезапитаннялежитьвзмістісамоїідеїсучасноїжурналістики.Журналістика—цеформасоціальноактуалізованоїсуспільної

свідомості,цетачастинасоціальнозначущихзнань,якінеобхіднідляприйняттярішення.Актуалізаціясуспільноїсвідомостівід-буваєтьсячерезвідображеннясьогоденнявавторськомувикладі(тобто інформування),спрямуванняувагинасучасника—йогопотреби,очікування,наданняінформаціїзметоюдопомогтилюдям

розібратисявподіях,абивонизрозуміли,якціподіївпливаютьнанихіщотребаробитидлявиходузпевноїситуації.Справитисязтакимизавданнямижурналістики,зрештою,можебудь-якалюди-на,якатогохоче.Алещовідрізняєодногожурналіставідіншого?Глибинапроникненнявжиття.Іцяглибинадається,по-перше,життєвимдосвідом,по-друге,розвиненоюсистемоюпоглядів,інте-лекту,знань,по-третє,сформованоюсистемоювисокихцінностей,щодаєлюдинівідчуттяміриідоречностіуїїсправах.Здобуванняіпершого,ідругого,ітретьогоздійснюєтьсяпротягомусьогожиттятазаособливихобставин.Такимиособливимиобставинамибезсумнівуєакадемічненавчання.Окрімтого,навчанняпозамеж-амиуніверситетучастопозбавленесвободивибору.Ажурналіст,зрощенийпозасвободоювибору,нежурналіст.Можнавправнотриматимікрофона,влучноставитизапитання,бутиобізнанимупитанні,алебутивнутрішньоскутим,мислитистереотипамига-зети,вякійпройшовшколунавчання,бутирабомсвоговласногостилю,свогоспособудуманняйвисловлювання,тобтонемативну-трішньоїсвободи.Вийтизамежісвого«я»можналишетоді,колиутобівихованоздатністьнедовірятиісамомусобі,нематикумирівтаавторитетів,окрім істини.Цюздатністьпокликаніформуватикласичніуніверситети,якщовонитакимиє.Але,зрештою,коженздійснюєсвійвибір.Комусьближчедо

душінаукачерезтренуваннясебе інаслідуваннячиїхосьзразківповедінки,комусьподавайсвободувибору,ащекомусьдостатньобутипомічникомусправахчиїхосьіробити,щокажутьіяккажуть.Укожногосвояпсихологія,свійпогляднажиття,своядоля.Тавбудь-якомувипадкутребазрозуміти,щожурналіст-фахівецьнавідмінувіджурналіста-аматораусвідомлюєсвоївчинки,дії,бовіннепростоговоритьчипише—вінпостійнопрацює:віннепростодивитьсянащось,спостерігає—вінмоніторить,тобтодляньогоспостереження—топраця;віннепростобачить—вінпрацюєнадсвоїмбаченням,дляньогодивитися—цевжетехнологіяпраці;віннепростозапам’ятовує—вінзбираєфакти;віннепростодумає—вінаналізуєзібраніфакти,робитьїхінтерпретацію;віннепростоговоритьчипише—вінзаправиламивиготовляєінформаційний


322


323

продукт;віннепросторозповідає—вінпоширюєінформацію,свійінформаційнийпродукт;віннепростозважаєнаслухача,глядача,читача—вінаналізуєїхнюреакцію.Дляжурналістаознакоюпога-ноготонуєговоритивзагаліібездоказово,ащеговорити,користу-ючисьнеперевіренимифактами.Цеповнепрофесійнебезкультур’я.Ознакоюпоганоготонуєтакожнамаганняжурналістааналізуватиоцінкифактівзамістьсамихфактів.«МиколоПетровичу,кажутьвирозтратилидержавнікошти?Щовинатескажете?»Замістьтого,щоброзпочатирозмовутак:«МиколоПетровичу,єдокументи,якісвідчать,щовирозтратилидержавнікошти…»Навчаннявсистеміуніверситетськоїосвітимаєвеликевиховне

значення,формуєабойпереформатовуєособистісніструктурилю-дини,оскількикласичнийуніверситетвиконуєважливуфункціюформувальникаособистості,ясказавби,маєнавітьсугестивнусилунадкожним,хтопереступаєйогопоріг.Іназавершеннядо-зволющераззвернутисядослівДжонаНьюмена:«Цемісце,дорозвиткуякогоприклалосячималошкіл;дерозумможебезпечнопорядкувати...(скороченнянаше.—Авт.)певнийтого,щознайдесобідостойногосуперникаубудь-якійконтроверсійнійдіяльностітасвогосуддюутрибуналіправди.Тутзавждитриваєнауковийпошук,авідкриттяпостійноперевіряютьтавдосконалюють,нео-бачністьвтрачаєсвоюфатальність,апомилкистаютьзрозумілиминаприкладіколізіїуміньтазнань.Цемісце,депрофесорстаєвеле-мовним,перетворюєтьсянамісіонера,демонструючисвоюнаукууякнайповнішомутаякнайпривабливішомувигляді,завзятопере-даючиїїіншимтазапалюючивогниквласноїпристрастиугрудяхслухачів.Цемісце,депроповідникпротоптуєновустежку,щоднявкарбовуючиправдуупіддатливупам’ять,шліфуючитазміцнюючиїї,допокивонанеперетворитьсяуширокийрозум.Цемісце,славаякогозахоплюємолодь,якезворушуєпочуттялюдейсередньоготазавдякиспілкуваннюзавойовуєдружбулюдейстаршоговіку.Цеоселямудрости,світочсвіту,посланниквіри,almamaterмолодоїґенерації.Крімпереліченого,уньомуєщебагатоіншого;щобна-лежноцепередати,туттребаліпшоїголовитаруки,ніжмоя»[20].

1. Ідеяцьоговиступувиниклапідупливомкниги: ІдеяУніверситету:Антологія/Упоряд.:М.Зубрицька,Н.Бабалик,З.Рибчинська;відп.ред.М.Зубрицька.—Львів:Літопис,2002.—304с.

2. Цит.за:ІдеяУніверситету:Антологія/Упоряд.:М.Зубрицька,Н.Бабалик,З.Рибчинська;відп.ред.М.Зубрицька.—Львів:Літопис,2002.—С.7.

3. Тамсамо.—С.21.4. Тамсамо.—С.16.5. Тамсамо.—С.16–17.6. Тамсамо.—С.17.7. Тамсамо.—С.12.8. Тамсамо.—С.37.9. Тамсамо.—С.40.10.Тамсамо.—С.20.11.Тамсамо.—С.21.12.Пропроблемижурналістськоїосвітичитайнасайті«Телекритика»(www.

telekritika.kiev.ua):КрасноваН.Какучитьжурналистов.—21.102002;Сы-роваткаС.Какпомочьбудущемужурналистуи...егопреподавателям?—22.102002;ШерманГ.ТарасПетрів:«Молодіжурналістизчасомсебепокажуть,алеажніякнеприрученимиагітаторами-пропагандистами».—12.112002;КрамаренкоМ.ВдостальжурналістівУкраїнаматимеза450років.—13.032003таін.;РизунВ.Кризисобразования?//http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=5103.—2002.—23.10;РізунВ.В.Про-блемиіперспективирозвиткужурналістськоїосвітивУкраїніпочаткуХХІстоліття//НауковізапискиІнститутужурналістики.—2004.—Том16.—С.6–13;РізунВ.В.БолонськийпроцесякточказустрічідвохЄвроп:ПоглядзАнглії,IрландіїтаПольщі//День.—2005.—2грудня.—С.18; Володимир РізунЩеразпрожурналістськуосвітуінетількипронеї...//Медіакритика.—2005.—№10.—С.28–31.

13. ІдеяУніверситету:Антологія /Упоряд.:М.Зубрицька,Н.Бабалик,З.Рибчинська;відп.ред.М.Зубрицька.—Львів:Літопис,2002.—С.28.

14.Ортеґа-і-Ґассет,Хосе.МісіяУніверситету//ІдеяУніверситету:Антологія/Упоряд.:М.Зубрицька,Н.Бабалик,З.Рибчинська;відп.ред.М.Зу-брицька.—Львів:Літопис,2002.—С.72.

15.Тамсамо.—С.105–107.16.Тамсамо.—С.75–77.17.Тамсамо.—С.77–78.18.Тамсамо.—С.79–80.19.Тамсамо.—С.90.20. ІдеяУніверситету:Антологія /Упоряд.:М.Зубрицька,Н.Бабалик,

З.Рибчинська;відп.ред.М.Зубрицька.—Львів:Літопис,2002.—С.44.


324


325

ІІ

ДОПОВІДЬ НА СПІЛЬНОМУ ЗАСІДАННІ ВЧЕНОЇ РАДИ ІНСТИТУТУ

ЖУРНАЛІСТИКИ КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ТА НАЦІОНАЛЬНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПИТАНЬ ТЕЛЕБАЧЕННЯ І РАДІОМОВЛЕННЯ

(листопад 2000 року)

(Купюра)

СистемаЗМКваспекті їїефективногофункціонуванняпови-ннаматинеменшеп’ятискладників: (1)кадри,(2)технічнеза-безпечення,(3)службумоніторингуйдіагностикиефективностіфункціонуванякадрівітехнічногозабезпечення,(4)службупере-підготовкикадрів,(5)службумодернізаціїтехнічногозабезпечення.Упланілюдськихресурсів,абокадровогозабезпечення,тоцетрикомпоненти:(а)підготовкакадрів,(б)професійнадіагностикаі(в)перепідготовкакадрів.Відомо,щопервинноюпідготовкоюкадрівзаймаютьсянавчаль-

нізаклади.Хтожповинензайматисяпрофесійноюдіагностикою,моніторингомдіяльностіЗМК,оцінюватироботуредакційнихко-лективівзпрофесійноїточкизору?Увітчизняномуінформаційномупросторі,колимовайдепротелебаченняйрадіомовлення,такоюорганізацієюєНаціональнарадаУкраїнизпитаньтелебаченняйрадіомовлення.Цете,щовонабезпосередньомаєвиконувати,щоєвїїкомпетенції,подібнодотого,якнавчальнийпроцесєвкомпетенціїнавчальнихзакладів.Нацрада—цетаорганізація,якавизначаєеталонийпараметримоделідіяльностітелерадіорганіза-цій,визначаєїхнетак,щосамарозробляє,авиробляєнаоснові

акредитаціїЗМКйатестаціїтелерадіопрацівників,наосновіви-могдоних,наосновіаналізусвоїмисилами ісиламизалученихдоспівпрацінауковцівдіяльностіЗМК.Цетаорганізація,якана-водитьпорядокв інформаційномупросторі,якасвоїмидіямийпоглядами,своїминауковообгрунтованимивимогамиставитьза-вданняпереднавчальнимизакладамийзакладамиперепідготовкитапідвищеннякваліфікаціїщодофахівців.Цетаорганізація,якавиконуєважливурольвсаморегуляції інформаційногопросторудержави.Інакше,якщовпрофесійномуінформаційномупросторіневідбуваєтьсясаморегуляція,тотодівідбуваєтьсярегулюваннязасобівкомунікації збокудержави,політичнихсил,бізнесовихструктур.Інформаційнийпростірповиненматисвоєпрофесійнесередовище,якейвизначаєрольтамісцеЗМКвньому,розподіляєсфери інформаційноговпливунасуспільство,алезпрофесійноїточкизору(асередовище—ценеабстракція,цесукупністьпевнихорганізацій,установ,служб).Уційпрофесійнійсистемінавчальнізакладизаймаютьскромне,

алевизначальнемісце,тобтовонизнаютьсвоємісце.Навчальнізакладинеможутьготуватифахівців,неорієнтуючисьнапевнімоделіспеціалістів.Алечиіснуютьвнашійпрофесійнійінформа-ційнійсистемінауковообгрунтовані,побудованінаосновіаналізуфактичногоматеріалумоделіспеціалістів?Ні,неіснують.Аякщонеіснують,тоякимижкритеріямикеруваласяНацрада,колироз-давалаліцензіїтелерадіоорганізаціям?Критерієм«авансу»:дамоліцензію,атампобачимо.АщомаєробитиІнститутжурналісти-ки,тайіншінавчальнізаклади,коливпрофесійномусередовищіблагословляютьусвітколективинепрофесіоналів,коливідсутнікритеріїпрофесійногооцінювання,колиіморальний,іполітичнийрівеньдеякихучасниківтелерадіопросторуневисокий,колисереддеякихжурналістіввідсутнєпрагненнядосамоудосконаленняйсамозростання,підвищеннясвогофаховогорівня?Колидеякіжур-налістивважають,щожурналістиканепрофесіяінажурналістанетребавчитися,щоцетількиполітдуші?(Добре,колидушалітаєтудийтам,кудитреба).Прицьомупосилаютьсянаамериканськийдосвід:там,мовляв,журналістаготуютьзарік—два.Ящойнопо-


326


327

вернувсязмоїмзаступникомПетрівимТ.І.зіСША,демививчалидосвідорганізаціїнавчальногопроцесудляпідготовкижурналістівуСША.Чотирирокибакалаврату,два—трирокимагістратури—осьвесьшляхдопрофесійноїжурналістики.Так,журналістикавідкритапрофесія,ужурналістикуможутьприходитирізнілюдирізнимишляхами,алеценезнімаєпитанняпрофесійноїпідготовкиіпрофесіоналізму.Відсутністьнауковорозробленоїмоделітелерадіоспеціаліста,

розробленихвідповіднихвимогдляоцінюванняцихфахівцівбез-перечноробитьнавчальнийпроцеспоганокерованим.УтихжеСШАіснуютькритеріїоцінюваннянетількипрофесорів,яківи-кладаютьжурналістику,ажурналістів,якіпрацюютьуЗМК.Кожензнихпроходитьатестаціючиакредитацію.ВУкраїнівжестворенобільшеніжтребанавчальнихзакладів,що

готуютьжурналістів,ведутьперепідготовку,іпотребистворюватищещосьуженемаєсенсу.Туткількістьнепереходитьуякість,анавпаки:чимбільшенавчальнихзакладівпривідсутностінауково-педагогічнихкадрів,тимбільшенепрофесіоналіввипускаємоусвіт.Якіснийнавчальнийзакладнестворюєтьсязарік—два.Вінбу-

дуєтьсядесятиліттями…Ірозумно,по-державницькибуде,колиоберемотумодель,поякійпевнощойдевесьсвіт,створюючиунавчальнихзакладахлабораторії,полігони,обладнанітехнікоюцентрисиламиредакцій,друкарень,телерадіоорганізацій.Приклад,ШколакомунікаційУніверситетууФініксі(штатАрізона)маєпо-тужнітелестудії,зробленіканаломпублічногомовленняФініксу…ЯкщоредакціївимагаютьвідІЖгарнихкадрів,товониповиннідопомагатиінститутовіворганізаціїнавчальногопроцесу,бомижготуємокадридлянихже.Сьогодніунаспомітнедужелегковажнеставленнядопідготовки

журналіста.Мовляв,щотамйогоготувати:камерувруки—івсяпідготовка,булабкамера.Неможнаоцінюватифахівцятількизатим,чивінвмієтриматикамерутамікрофон.Тутмаєбутиоцінкаглибша:рівеньосвіченостій інтелігентностіжурналіста,вмінняунестандартнихситуаціяхприйматиправильнірішення,рівеньволодінняматеріалом,рівенькомунікабельностійпсихологічної

готовностідоспілкування,рівеньмовноїкультури,володіннятех-нологієюконтактуваннязаудиторією.Ащобнавчитисяцього,тозамаломісяцьпобігатизмікрофоном,тутнеобхіднатакцінованавусьомусвітіуніверситетськаосвіта.Якприклад,можуназватитакзваніпублічніколеджівСША,деготуютьітелерепортерівпротя-гомдвохроків.Цілийрікїхнавчають,якправильноговорити,якправильноставитизапитання,якправильнореагуватинаспівроз-мовника,ставлятьартикуляцію.Алепісляцьогодвохрічногокурсуцівипусникиєнібимолодшимирепортерами-техніками.Щобїхдопустилидосерйознихзавданьнателебаченні—вониповинніпройтибакалавратуніверситету.Проблемивиникаютьнавітьнетоді,коливизначають,чоготре-

банавчити,атоді,коливизначають,якнавчити.Вмінняставитирозумнізапитанняіякнавчитишвидкоставитирозумнізапитан-ня—церізніречі.Науково-педагогічнікадрийвідрізняютьсявідпрактиківтим,щовонизнають,якнавчити,абопрацюютьнадметодикаминавчання.Ацейнауково-освітнійдосвіднедаєтьсязагодину,цетежнаука.Осьчомунаявністьнауково-педагогічнихкадрівубудь-якійсферієвизначальнимдляпідготовкифахівців.Ірозумнимбудепідтримуватижурналістикознавчішколи,які

маютьдосвід,вкладативнихкошти,бостворитиновушколунаголомумісцінеможливо.…Об’єднуватисяповиннінетількишколижурналістики,ай

школизпрактиками.Так,системаперепідготовкийпідвищеннякваліфікаціїтелерадіопрацівниківнеможебутиповноцінною,якщовонабудездійснюватисяпозауніверситетами.Ясно,щоті,хтопро-ходитимепідвищеннякваліфікації,непотребуватимеелементарнихпрофесійнихзнань,вонивжеїхмають.Їмпотрібнібудутьзнаннязсучаснихполітичнихпроцесів,економічнихпроблем,глобалізаціїкомунікаційнихпроцесів,розвиткумовлення.Цітемиможутьпід-нятитількинауковці…


328


329

ІІІ ЖУРНАЛІСТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ І ПАРАДОКСИ

МАСОВОГО СПІЛКУВАННЯ

Цей текст частково було виголошено на Х Міжнародній науково-практичній конференції «Економічні та гуманітарні проблеми роз-

витку суспільства у ІІІ тисячолітті» (3 жовтня 2007 року, м. Рівне) у доповіді «Парадокси масового спілкування як суспільна проблема сучасності», а також в Ужгородському державному уні-

верситеті у грудні 2007 року

Масова комунікація— це процес, що підтримується двомаучасниками.Зодногобоку,професіоналиспілкування, з іншо-го—масовааудиторія.Усвоючергудлякожногозучасниківма-совакомунікаціяєсередовищем.Вонавиступаєповедінковимтадіяльніснимсередовищемдлятакихпрофесіоналів,якагітатори,пропагандисти,піарники,рекламісти,проповідники,журналістиіт.д.,середовищем,щомаєсвоїзакони,правила,принципи.Ви-конуючироботу,пов’язанузволодіннямсловом,пензлем,жестом,рухом,голосом іт.п.,професійнівиконавцівключаютьсяуко-мунікаційнівідношеннязіншимилюдьми,восновіякихлежитьсуспільнапотребавобміновіінформацією,наданніінформаційнихпослуг.Однакмасовеспілкуваннянепозбавленепарадоксальнихречей,які,зодногобоку,єсуспільноюпроблемою,зіншогобоку,даютьпостійнупоживудляроздумів,пошуків,дискусій.Мидужечастосваримо,зокрема,журналістів,щовонивчинили

нетак,яктогохотілосяб,чияктоговимагаєбажанеуявленняпрожурналістику.Минедопускаємо,щоєречі,якізумовлюютьнеіде-альнуповедінкужурналістівіречітізакономірні,болежатьвпло-щинізаконівсередовища,вякомудіютьжурналісти,алетізаконимиабонепомічаємо,абонерозуміємо,абонехочемовизнавати.

Законисередовищастворюютьризики для професії журналіста.Основний парадокссередовищамасовогоспілкуванняполягає

втому,щоцесередовище суспільно конфліктне постійнонезалежновідрівняйспрямуваннясуспільногорозвитку.Конфліктимасовоїкомунікаціївиникаютьвсуперечсподіванняміпрагненнямлюдстваоблагородитимасовеспілкування,демократизуватийого,постави-тинаслужбулюдям.Демократіянеможливабезучастіплюралістичноїсистемизасо-

бівмасовоїкомунікаціїврозвитковійстановленнідемократичнихпроцесів.Утойжечасдемократичнийпоступлюдстванеминучемаємиритися«сиздержкамисвоегопроизводства»увиглядікомуніка-ційнихконфліктів,щоєрезультатомкомунікаційноїнерівноправ-ностіміжфахівцямимедіайнародом:фахівцімаютьтехнологічну,авідтакйсоціально-психологічнуперевагунадсвоєюаудиторією.Аудиторіязавждизалежнавідмедій,оскількивонанеможенимикерувати.Цей конфлікт і є першим парадоксом, суть якого полягає в тому, що в демократичних суспільствах все одно зберігається не-рівноправність еліти й мас, хоча саме медіа забезпечують демократію для тих же самих мас. Відповідно дляжурналістівзавждиіснуєри-зик усвоїйдіяльностіпоглиблюватицейконфліктіманіпулюватилюдьмиаборизикбутинадмірнимиальтруїстамийзамінитисо-ціальніслужби,якіпокликанізавизначеннямдопомагатилюдямтаслужитиїм.

Другий парадокстримаєтьсянапостійномуконфлікті між формою й змістом спілкування,якийнесутьпрофесіоналикомунікаціїдосвоєїаудиторії.Комунікація,навітьунайпростішій їїформі—міжособистіс-

ній,—передбачаєте,щометоюмовцязавждиєпевнаемоційно-вольова,розумоваабофізичнареакціяспівбесідника.Іншихцілейспілкуваннянебуває.Ащозначитьотримативідспівбесідниканеобхіднуреакцію?Цеозначаєсхилитийогододій,якізапланувавмовець.Черезтекомунікаційне середовище(якщорозглядатийогопідзбільшувальнимскельцем)завжди має характер насильниць-кий та агресивний.Комунікаційнатолеранція,рівноправністьміжучасникамиспілкування,щопостійнодекларуються,є,посуті,ка-


330


331

муфляжноюсоціально-психологічноюформоюдлянетолерантноговідприродипроцесукомунікаційноговпливу(людстводужечастоприродні,зокремабіологічні,людськіактиховаєвобкладинкузо-внікрасивоїповедінки).Принциписучасногожурналізмутримаютьсянадеклараціях

рівноправностіміжкомунікаторамийповагидосвоєїаудиторії.Такзванийсуб’єктно-суб’єктнийпідхіддомасовогоспілкування[1]передбачає активнуйдіяльнуповедінку аудиторії.Журна-лісти, зодногобоку,маютьризиксформуватисуспільнийміфпро те,щонібитоможливі такі стосункиміжжурналістамийспоживачамиінформаційноїпродукції,якінагадуютьстосункиабсолютноїрівноправностітавзаємноїповаги.Здругогобоку,журналісти саміпотрапляютьпідцейміф.Особливов друго-мувипадкудляжурналістівризикованоюєситуаціянеувагидоаудиторії (мовляв,все залежитьвідлюдей, аневіднас), зосе-редженнянадінформаційно-виробничимипроцесами,анеко-мунікаційними.Зполязорувипускається(абойзаперечується)просвітницькафункціяЗМІ.Втойжечасмасмедійникичинятьнеконтрольованийнимивпливнааудиторіютаотримуютьне-сподіванімедіаефекти.

Третій парадоксполягаєвсамійтехнологіїспілкування.Успіхбудь-якоговидукомунікаціїкриєтьсявдовіріспівбесідникадомов-ця.Технологічно,длязабезпеченнякомунікаційноїефективності,спочаткунеобхіднозабезпечитиякіснийпсихологічнийконтактз аудиторією,бобезцьогоконтактуаудиторіянебуденалежносприйматимовця.Основоюнадійностіконтактуєвисокадовірааудиторіїдомедіаіїїпредставників.Аледовіразавждипритлумлюєраціональневповедінцідовірливоїлюдини,знижуєпорігїїкри-тичногомислення,робитьлюдинуемоційнозалежноювідсуб’єктадовіри,черезщовоналегкопіддаєтьсяпсихологічномузараженню,сугестіїінавітьманіпуляціямзбокумовця.Виникаєконфлікт між довірою як обов’язковою умовою успішного спілкування і раціональним началом в поведінці людини.Ризикжурналістівуційситуаціїполягаєвтому,щовониможуть

маніпулюватисвоєюаудиторією,користуючисьїїдовірою.

Четвертий парадокс.Основоюосновспілкуванняєсвободави-раження,абосвободаслова.Засвободусловаборютьсянасам-передті,хтоговорять.Алепротинеївиступаютьті,хтослухаєікогостосуєтьсявисловленемовцем.Суспільнийпарадокссвободисловайполягаєвтому,щоїїхочутьінехочуть.Всезалежитьвідкомунікаційноїроліособи.Інетребасподіватися,щовсіми,буду-чиуроліслухачів,колипронасговорять,захочемостовідсотковоїсвободисловадлятих,хтопронасговорить.Людствопостійнобудеборсатисяудискусіяхіполеміціміжнесвободоюісвободою.Алецьогобоятисянетреба.Боятисяварто іншого:учиїхрукахсвободаслова!Річневсвободі,автому,хтонеюкористується.Свободаурукахневігласа—цеядерна зброя,виделкаурукахвбивці.Такимчином,у масовому спілкуванні завжди існуватиме конфлікт між правом мовця вільно висловитися і правом аудиторії не чути висловлювання.Ризикжурналістськоїпрофесіїполягаєвтому,щомедійники

дужечастонезнають інехочутьзнатидумкилюдейпророботужурналістівінав’язуютьлюдямсвоєбаченнясвіту.

П’ятий парадоксполягаєвтому,щовсіучасникимасовокому-нікаційногопроцесу,незалежновід їхнійцілей,суспільноїмісії,мотивів,користуютьсяоднаковимиметодамироботизфактами:іагітатор, іжурналіст, ічорнийпіарник, ірекламіст—всіздій-снюютьвтручаннявінформаційнийпотікчерезселекціюфактів,ранжируванняподійзаважливістюнасвійрозсудтощо.Так,пара-доксальнимєфактподвійногоставленнядоцихпринципівулонімасовоїкомунікації:журналістивважаютьдосягненням,напри-клад,принципвідокремленняфактувідйогооцінкитакоментарівувиглядісудженьпронього;психологи,політтехнологи,пропаган-дистирозглядаютьцеяквершинуманіпуляційнихтехнологій,боцейпринципзабезпечуєнасампереддовірудоджерелаінформаціїзбокуаудиторії,наосновіякоїможнаманіпулюватидовірливимилюдьми.Журналістижмаютьвисокийризик:привтратіпрофесій-ноїчестійволодінніспільнимидлявсякогородуфахівцівмасовоїкомунікаціїметодамироботизінформацією,впадаютьугріхмані-пуляційнадсвоєюмедіааудиторією.Межаміжчеснимінечесним


332


333

використаннямметодів—цемежаміжпорядністюйнепорядністю,моральністюйаморальністю.

Шостий парадокс — гносеологічний.Вінполягаєврозуміннітого,щофактисаміпособіможутьіснуватипозаставленнямдоних,алевповідомленніфактіставленнядоньогонероздільні.ЗцьогоприводуросійськийвченийД.Ольшанськийписав:«Од-

накякщоінформаційніфактивжиттіібувають«самісобою»,тоінформаційнихповідомленьпро«самісобою»фактивмасовійко-мунікаціїнебуває.Зрізнихпричин,дотогожнеминучих,причиннемаінеможебутиповідомленьпрофакти«вчистомувигляді».Такчиінакше,об’єктивночисуб’єктивно,свідомоабонесвідомо,цілеспрямованочиспонтанно,доінформаціїпрофактзавждипри-єднуєтьсяставленнядонього...всамомупроцесізборуінформації,їїсортуванні,обробцітаоформленнідоінформаційногофактувсеодно...приєднуєтьсязначначастинасуб’єктивногоставленнятихлюдей,якізайнятівцьомупроцесі...Виходячизцьогокомунікаційнеповідомленняіприйнятови-

значатияк«факт,спресованийзіставленнямдонього».Ставленняможебутирізним—ідеологічнимабокомерційним,свідомимабонесвідомим.Алевоноєзавжди,іігноруватице—значить,відмо-витисявідрозуміннямеханізмівдіїмасовоїкомунікації»[2].Ризикжурналістівкриєтьсявсамихпідходахдоновинноїжур-

налістики: чим більш спресований факт зі ставленням до нього, тим більша довіра до джерела інформації та ймовірність маніпуляції сві-домістю людей.

Сьомий парадокс, якийполягаєвміфологізаціїйідеалізаціїріз-них інститутівмасовоїкомунікації.Дляприкладувізьмеможур-налістику.Протягомвсієїісторіїіснуванняжурналістикапостійношукає

своюсуспільнуроль,якаунеможливилабиговоритипронеїякдавнюпрофесіюжіночогороду.Розглянемооднузіпостасейжур-налістикиуроліпосередникаміжвладоюігромадою.Посередникибуваютьдвохтипів:(1)байдужідотого,вчомувони

єпосередниками,і(2)якімаютьсвоюпозицію,єсамодостатнімияксуб’єктипосередницькоїдіяльності, якоювониведуть своюполітику.

Бутибайдужимдозмістуйхарактеруінформації,якупередаєшвідвладидогромади інавпаки,—цеозначаєнебільшеніжбутивиразникомінтересіввладиабогромади,бутизасобомвїхніхру-ках.Дотогожвираження інтересівгромадипритакомупідходібайдужостістаємарноюсправою,оскількисоціальноіндиферент-ніЗМКнайчастішенепомітностаютьпідконтрольнимисильнихі зацікавленихумедіасуспільних інститутів.Мовайде зокремапровладу,якаведесвоюполітикустосовногромади.Прицьомужурналістиканечинитьніякогоопору,боїйбайдуже,чиїінтереситранспортуватиікуди.Насуспільномуполізавждипрацюютьактивніособичигрупи

осіб,якійтворятьтежиття,вякомуаботиєактивнимучасникомсуспільнихпроцесів,займаєшпевнупозицію,впливаєшнахідсус-пільногорозвитку,аботобоюкеруютьінші,втягуютьусуспільнудіяльність,впливаютьнатвоїпоглядийдумки.Намаганнястоятипозасоціумом,позасуспільнимжиттямрівноціннедеградаціїосо-бистостіяксоціальноїістоти,консервуваннюїїсоціальногостатусу,азгодом іатрофії їїсоціального«я».Черезцепозиціябайдужоїдосуспільнихпроцесівпосередницькоїжурналістикиозначаєви-користання їїякзасобузадоволеннясуспільнихпотребтих,хтонаймаєчикупуєжурналіста.Уцьомуйполягаєглибиннийризикпрофесіїжурналістів.Іншийбіксправи,посередницька,алесамодостатняжурналіс-

тика,щомаєсвоюпозиціювсуспільномупросторі,єактивнимсо-ціальнимсуб’єктом,фактичновиконуєрольсоціальноговладногоінституту,оскількиведеінформаційнуполітику,бонехочебутизасобомдля іншихсуб’єктівсуспільноїдіяльності.Виражаючи,зокрема,інтересигромади,такажурналістика,однакнехочебутиконформістською,годитигромадітількизарадисвогоіснування.ГромадськіЗМКутримуютьпевнігромадськіструктури,організа-ції,щонафонінесвідомоїмасиєдобресоціальноорганізованимигрупами,якімаютьсвоїцілі,мотивацію,смислдіяльності.Прицьомунамаганнядотримуватисянейтралітетувоцінцівладийгромадиєлишеметодом,принципомжурналістськоїпраці,щовідображаєпрофесійнупозиціюжурналістів,аленезвільняє їх


334


335

відвідповідальностізарезультатимасовокомунікаційноїдіяльно-сті,якамаєсвоїзаконийправила,зумовленіприродоюмасовогоспілкування.Ацівовчізаконийправила,яквзоніособливогорежиму,своїінепорушні:аботи,аботебе,аботипокоришмасу,абовонавідкине,неприйметебеяквожака,лідерайзнайдеін-шого.Масовакомунікаціянетерпитьпорожнечіустосунках, їїприродасуб’єктно-об’єктна,вонавимагаєжертвиувиглядіпід-кореногоадресатаінформаційноїдіяльності.Комунікаційнатоле-ранція—толишевисунутийелітоюнахвиліморально-етичногойестетичногосуспільногопіднесеннябажанийпринципстосунківміжлюдьми.Масіжпотрібненетолерантнедонеїставлення,асиладуху,впевненість,переконаність,якувонавідчуваєусловахівчинкахлідера,тодімасапідезаним.Такимчином,журналіс-тика,якавизнаєрольпосередникаміжвладоютагромадою,алезізбереженнямсвоєїсамодостатності,залежнавідідейтогопро-фесійногосередовища,якепородилоїї.Ризиктакоїжурналістикиполягаєубезвідповідальності,аморальності,обмеженостісамогопрофесійногосередовища.

Восьмий парадокс. Точність, неупередженість, балансуванняінформаціївиступаютьчастоужурналістськійдіяльностіяктех-нологічнізасоби,знаряддяпраці,оскількиносіїцихпрофесійнихстандартівнеєідеальнимилюдьми.Тобтоправдастаєневнутріш-німпокликанням,аімітацієюїї.Ризикжурналістськоїпрофесіїтутполягаєвтому,щожурналістизавждимаютьможливістьскочува-тисядорівнячорнопіарників,інформаційнихкілерів,технологічноімітуючинайкращізразкижурналістики.Безперечно,вісімризиківпрофесії,пов’язанихзпарадоксами

спілкування,невичерпуютьвсіхпроблемжурналістськоїдіяльностівумовахмасовоїкомунікації.Парадоксівможебутибільше.Алеглобальнимпарадоксомєтойфакт,щомасовакомунікація,суспіль-нопороджена,самаєнеминучимпарадоксомсуспільногорозвитку:цежтреба,щоблюдстводобровільносталозаручникомштучноствореноїниміндустріїмасовогоінформуванняйкомунікування.Будьмореалістамиізважмонате,щонімасовакомунікація,ніЗМКнеєБожоюсправою,цецивілізаційний,людськийвитвір,який

виник,може,йзблагороднихцілей,алезавсюісторіюлюдстватакінеогорнувсяореоломсвятостійправедності.Розумінняцьогофактудаєабозневіренняусвоїйпрофесії,абозапалібажаннядоїїоблагородження.Вусякомуразіпоряднійічеснійлюдиніцедаєзмогуобережноповодитисязприродноюзброєюмасовоговпливуівикористовуватиїїназахист,анедлянападу,—назахистдобра,порядності,справедливості,гуманізму,людства.

1. РізунВ.В.Маси:Текстилекцій.—К.:ВПЦ«Київськийуніверситет»,2003.—С.23таін.

2. ОльшанскийД.В.Психологиямасс.—СПб,2001.—С.299–300.


336


337

IV ЖУРНАЛІСТСЬКА ОСВІТА В УКРАЇНІ

З виступу у Львівському національному університеі імені Івана Франка у 2003 році

Журналістика—ценасампередінтелектуальнопотужний,націо-нальносвідомий,психічноздоровий,прогресивноналаштованийкорпусжурналістів.Стансучасноїжурналістикивизначаєтьсяпо-зицієюжурналіста,йогоставленнямдопрофесії,розуміннямсвоєїсуспільноїроліймісії.Безсумніву,нанавчальнізаклади,щоготують інформаційну

еліту,лягаєвеликавідповідальність,хочвонаєвідповідальністюрежисеразагруакторів,учителязажиттєспроможністьмолодогопокоління.Відповідальністьнепряму,опосередкованунавчанняміздатністюмайбутньогофахівцядонавчання.Алеякщовідпові-дальністьпедагогівзасвоїхвихованцівможнапом’якшитизара-хуноквпливунавихованнязовнішніхфакторів,тодорівняосвітинеповиннобутиніякихзнижок:освітазавждимаєпрагнутидовідображеннянарівнісвогозмістуреальногостануречейвгалузі.Нетаківжейдавнірадянськічасизабезпечувалижурналістській

освітіпевнустабільністьівизначеність,нехайізаангажованукому-ністичноюідеологією.Бійцівідеологічногофронту,якприйнятобу-логоворити,готувалижурфаки.Образбійцябувчіткоокреслений.Свобода,щовідкриласякожномузнас,длянасусіхнечувана,

п’янкасвобода,унезалежнійнашійдержавізруйнувалаобразтогобійця,поставиланаспередфактомвиборуновогообразусереддесятківможливих,далаправобачитижурналістатаким,якимвінуявляєтьсякожномузнасабоякимвінуявляєтьсясамомужжур-налістові.Другоюознакоюсвободибулоруйнування,здавалось,непоруш-

ноїмонополіїнапідготовкужурналістівуКиєвітаЛьвові.Сьогодні

цевжесистемадесьіз16навчальнихзакладів(станомна2003рік.—В. Р.).Бажаючіготуватижурналістівстоятьучерзі.Небудемоаналізуватимотивіввідкриттяновихвідділеньчи

факультетівжурналістики,—вонирізні,—зауважимолише,щоцімотивичасоммаютькомерційнийтаамбіційнийхарактер.Звернімоувагунаінше—навтратузмістовихкритеріївдлявідкриттянапряму«журналістика».Цявтратамаєоб’єктивнупричину,якакриєтьсяуневизначеностісучасноїукраїнськоїжурналістикищодозмістуйсмислусвогобуттявсуспільстві.Нісереджурналістів-практиків,нісереджурналістикознавцівнемаєзгодищододефініціїжурна-лістикитажурналіста.Історіяпідказує,щожурналістиканемаєстатичноїдефініції—

інеможемати,бовонасуспільно заангажована,вонаєпохідноювідсуспільстваізалежитьвідскладниківсуспільногорозвитку,якфункціявідаргументів.Осьчомуврізніісторичніперіоди,навітьврізнікороткіпроміжкисоціальногочасу,визначенняжурналіс-тикийжурналістаможемінятисяабовпоняттяхжурналістикийжурналістаможутьактуалізуватисярізніїхніатрибути.Так,те,щожурналістикаврадянськийчасбула«колективниморганізатороміпропагандистом»,—цілкомвідповідалочасовійпризначеннюжурналістики.Унашчасціатрибутипоняттядеактуалізувалися.По-перше,занимизакріпиласячіткаасоціаціязпоняттямкому-ністичноїідеології,їїролі.По-друге,новеукраїнськесуспільствовимагаєвіджурналістики іншихпідходівдосуспільногожиття,іншихакцентівуроботіжурналіста.Аледеактуалізаціяатрибутівпоняттязовсімнеозначає,щозниклийсаміознакиявища,якібуливідображенівпонятті.Дляжурналістськоїосвітизагрозливоюєнезмінадефініції,а

наявністьодночаснобагатьохвизначень,частопротилежних.Цеєпрекраснимґрунтомдлярізнихнегативнихтенденційвсферіпід-готовкижурналістськихкадрів.Такоютенденцієюєпримітивізаціяжурналістськоїпраці,легковажнеставленнядонеї.Якщовважати,щожурналіст—целишеінформатор,передавачфактів,такасобіводостічнатруба,черезякухтосьдлячогосьпереливаєводу,тойсправді—підготовкажурналістаможездійснюватисязарік-два,а


338


339

тойбезнавчання,алишеспособомспогляданнязажурналістом-майстром,якученьспоглядаєзачоботарем.Якщожвважати,щожурналістформуєгромадськудумку,ведеінформаційнуполітику,впливаєнасуспільство,допомагаєлюдямприйматирішення,—топевнощовимогидоособижурналістамаютьбутивисокими,бонеможнавіддавативрукинедостатньоосвіченимінформаційнийпростірдержави. Ітутп’ятирічноїуніверситетськоїосвітищейзамало!Дляз’ясуванняметодологічнихзасаджурналістськоїосвітине-

обхідновиходитизфілософіїжурналістськоїдіяльності,заналізукатегоріальногоапаратуцієїсфери.Журналістськароботаяквидсуспільноїдіяльностіповиннамати

своюстратегіюйтактику.Піджурналістськоютактикоюслідрозумітинаукупропідго-

товку,організаціюйпроведенняпроцесумасовогоспілкування,підпорядкованогостратегії.Цесукупністьметодів,шляхів,засобів,формспілкування,щонайбільшевідповідаютьумовамкомуніка-ціїуданиймоментізабезпечуютьстратегічнийуспіх.Увузькомузначенні—цеприйоми,засобидосягненнякомунікаційноїмети,лініяповедінкижурналіста.Так,формуваннягромадськоїдумкиможевідбуватисяпо-різному:відкрито,черезсловесневираженняутекстінеобхідностіщосьробитийприховано,латентночерездобірфактів,безкоментарів.Стратегічнобудедосягнутооднуйтусамумету,алерізнимишляхамийзасобами.Прихованийшляхбільшзручний,бовінявноневикликаєпсихологічногоопоруйпротидіїсередчитачів,глядачів,слухачів.Цейшляхчастовикористовуєйсучаснажурналістика.Журналістськастратегія—ценайважливішачастинажурналіст-

ськоїдіяльності.Вонавключаєтеоріюйпрактикумасовоїкомуніка-ції,масовогоінформування,визначаєспрямуванняжурналістськоїдіяльності, їїсмисл.Журналістськастратегіяповиннавипливатизсуспільноїприродимасовогоспілкуванняймасовоїінформації.Журналістикаперестанебутижурналістикоючинабудеспотворе-нихформ,якщовосновустратегіїсвоєїпраціжурналістипокла-дутьневластивіприродікомунікаціїпринципийзакони,якимиб

«ідеологічно»доречнимичинедоречниминапевнийчасцізаконийпринципинебули.Так,зпоглядуприродикомунікації,комуні-кант(той,хтоговорить)завждивпливаєнакомуніката(того,хтослухає),бометоюкомунікантазавждиєпевнаемоційно-вольова,інтелектуальначифізичнареакціякомуніката.Якщореакціїне-має,товважається,щопроцесспілкуванняневідбувся.Врахову-ючиприродукомунікації,миповиннівизнати,—хочемотогочині!—щоспілкуваннячерезбудь-які засобикомунікації завждипов’язанезупливомнааудиторію.Інезалежновідтого,вякомувиглядіцеспілкуваннявідбувається:чиувиглядіінформування,чикоментування,щоєвиявомроздумів,міркувань,чизаклику,якийєвираженнямемоційно-вольовоїсферимовця.Найбільшедістається терміну «інформування».Йогопроти-

ставляютьнасампередпропагандітаагітації.Цепротиставленнясамепособієнекоректним.Цевсеоднощопротиставитирозмову по телефону — розмові у виробничій сфері.Однеіншогоневиключає,незаперечуєйнедоповнює.Інформуванняєвидомкомунікації,формоюкомунікаційноговпливу;пропагандаж,агітація,вихован-ня,розвагиєсферамисуспільноговпливу,декомунікаціязаймаєвизначальне,алеокремемісце.Передана інформація,навітьбезкоментарів,нейтральна,можебутивикористанаіякзасібпоши-ренняідей,переконання,спонукання,тобтоякзасібпропагандитаагітації;іякприкладдлявихованців,іякзасібформуваннягро-мадськоїдумки.Якщовновинахпрозвучитьфакт,щовУкраїнівирощеноурожайнайбільшийзаостанні100років,товжесамфактвиконаєйпропагандистськуйагітаційнуфункцію.ДослідникВ.М.Владимироввлучносказавзцьогоприводуу

статті«Місіяжурналістики:упорядкупостановкипитання»,надру-кованійудругомутомі«НауковихзаписокІнститутужурналістики»:«Уявімособіредакціюгазетивроліобслугигармати.Артилерис-

тивправнозаряджають,наводять,стріляють—існарядиугромовіпострілувилітаютьзканалустволавбікцілі.Нібитовсегаразд.Алехібаголовнезавданняартилеристів—стріляти?Їхнямісія—вра-жатицілі,самедляцьоговониіснуютьварміяхусьогосвітуіцимвідрізняютьсявідфахівцівізсалютівтафейєрверків.


340


341

Таксамой«інформування»—ценашекомунікативнепоси-лання,вилітсоціальнозначущої інформаціїпонашихтехнічнихканалахвбікаудиторії.Ащожвідбуваєтьсятам,напротилежномубоці,такбимовити,

траєкторіїфакту?Простоінформуватисуспільствочипростовстановлюватико-

мунікативнийзв`язок—цьогозанадтомалодляпреси…Щождопресисоціальновідповідальноїмоделі—тостосовнонеїтермін«інформувати»вступаєвнепримиреннусуперечністьз іншим—«нестивідповідальність»[1].Організовуючинавчальнийпроцесжурналістівтакимчином,

щоробитьсяакцентвиключнонатехнологіїпередачіінформації,безувагидонаслідків інформування,колижурналістаневчатьжурналістськоїетики,відповідальностізаслово,митакимчиномпідкладаємовибухівкупідсебеж,божурналістбезцарявголові,безвідповідальнийжурналіст—цеЧорнобильусоціальномувимірі.Одинвикладачсказавпершокурсникам:доНовогорокуязвас

виб’юморальіетику.Робитьсявосвітіглобальнапомилка,спри-чиненаособливимиметодологічнимийтеоретичнимипідходамидожурналістики.Вихованняжурналістатількинатехнологіїінформу-ваннябезурахуваннясоціально-психологічних,морально-етичних,правовихзасадзастосуванняцихтехнологійведедопідготовкироботів-кілерів.Доречнотутбудепроцитуватизгаз.«Киевскийтелеграф»словакерівникаінформаційно-аналітичноїслужби«Ин-тера»ОлексіяМустафіна: «Телебачення…набагато серйознішевпливаєнарозумгромадян,ніж іншізасобимасової інформації,відповіднойнесебільшувідповідальність»[2].Журналістиказавждивключенавсистемумасовоїкомунікації

йпозанеюнеіснує.Нетребасилуватижурналістикуйвилучатизнеїте,щовнеїмаєбути.Журналістнепсихічнохворий,якийпростоговоритьувагоні

електрички.Журналістикавсуспільствідлячогось існує, тобтовонамаєсмисл.Аякщотак,тожурналістикамаєпризначення,щозалежитьвідсоціально-політичнихумов,системицінностей,культуритощо.

Суспільнийсмислжурналістикинеможележатипозавзаємодієюзсуспільством.Ацявзаємодіяєвпливом,тобтоосмисленимкон-тактомкомунікаторів.Інепростодія,аВЗАЄМО-ДІЯ:журналісти-кавпливаєнасуспільство,асуспільствовпливаєнажурналістику.Ботоєприродаспілкування.Якщожурналістика—суспільнеявище,породженнясуспільної

дійсності,товонанеможебутинезалежноювідсуспільногожиття,незаангажованоюним.Журналістикатакажрозмаїтазасвоїмицілями,уподобаннями,способамивідтвореннядійсності,якроз-маїтейсамежиття.Томупрагненнялюдствазробитижурналіста«наподобієіманір»терпитькрах.Визначенняжурналістайжурна-лістикивкоженісторичниймоментнабуваєвідповідногомоментовіполітичногойідеологічногозафарбування,черезщожурналістику(особливоврадянськічаси!)йвважалиідеологічноюсправою.Журналістикабудетакоюйнеіншою,якимєчас!Нетребаза-

бувати:нашденьтаким,якимвінє, зробилинежурналісти; їмдалиможливістьпевнісоціальнісилийобставининаблизитийувіковічнитицейдень.Неможнанедооцінювати,аленетребайпереоцінюватирольжурналістівусуспільстві,—журналісти,як івсііншілюди,творятьжиттяйформуютьсуспільствоумежахізазаконамисуспільногорозвитку,згіднозпринципами існуваннясуспільстваякорганізму.ЗаманливовважатисебеБогом,алецегріх.Журналіст,якийза-

являє,щовінабсолютнонезалежнийнівідкогоі,якВсевишній,споглядаєзагрішнимитапишепроних,—такийжурналіствпадаєувеликийгріх.Бовінбреше!Бозаявляєпроте,чогореальнобутинеможе.Незалежність—річвідносна.Требачіткоказати,відчогочи

відкоготинезалежний,алесправедливобуде,колитискажеш,авідчогочивідкоготизалишивсяабоставзалежним.Будучине-залежнимвідА,типотрапляєшузалежністьвідБ.Такийзаконсуспільногобуття.Цетребапам’ятатийвраховувати,анезайматисяпобудовою

комунікологічно«неживих»моделей.Боякщоневраховуватицейзв’язок,тодіжурналістикайкомунікаціястаєнепрогнозованою


342


343

стихією.Природунеобдурити.Впливвсеоднобуде,тількивінбуденеконтрольованимібезвідповідальним.Ценеєзакликомдожорсткогоконтролюзаінформацієюйдоцензури.Нівякомуразі.Цеєзакликомдовідповідальностіжурналістазасвоєслово.Процесспілкуванняневартоусікати;штучноможнажурналіста

яккомунікатораобмежитийдозволитичинитийомутількитакітількинапевнихетапахпроцесукомунікації.Алецеозначаєпітипротилюдськоїприродижурналіста.Яксебеповедежурналістнарізнихетапахспілкування—залежить від його виховання й куль тури. Йогоповедінка—це,доречі,йогосвободасовістійсвободавибору.Тутмипідходимодотогомоменту,колитребачітковизначитися:(1)абомирозглядаєможурналістаякпрофесіоналайвключаємо

упоняттяпрофесіоналізмуусюгамупочуттівжурналіста,всійогосоціально-політичніхарактеристики;(2) або ми все-таки відокремлюємо професіоналізм від чи-

стоособистісниххарактеристик,відсоціально-психологічного,соціально-політичногойкультурологічногозабезпеченняжурна-лістаяклюдини.ЗвернімоувагунащеоднудумкуОлексіяМустафіна.Йогозапи-

тали:чиможежурналістбутиполітиком.Може,скількизавгодно,відповівО.Мустафін,алеприцьомувінперестаєбутижурналістом.Журналістпричетнийдополітики.Йогозавданнядаватифакти,

щостосуютьсяполітичногожиттявкраїні,навітьпропонуватипо-літичнірішення,аленеприйматиїх.Місіяжурналістикивстворен-ніінформаційногополятаінформаційногозабезпеченнядляпри-йняттярішень.Алерішенняприймаютьфахівці,анежурналісти.Однаособасказала,щоїйнеподобаєтьсяроботавикладачів,які

навчаютьжурналістів,томущопідготуватижурналіста—нетакпросто.Цевідприродилюдинабуваєпорядною,доброюабоні.Іякщовонанепорядна,тоніякийуніверситетїїнезробитьіншою.Ісправді,цетак.Аджеминеготуємоправдолюбців,незалеж-

них,порядних.Поставитинапотік«педагогічноговиробництва»,скажімо,чесних і сказати,щодонасприходятьнечесні абонедужечесні,амизап’ятьроківробимознихчеснихізацедаємодиплом,—цеперебільшення.

Розглядаючижурналіставсуспільнійкомунікаційнійсистемі,требарозрізнятийогопрофесійний і соціальний портрети.Першийлежитьусферінавчання,другий—усферівиховання.Звичайно,миповиннівиховувати.Алевиховання—процеспостійнийібез-кінечний,йогонеможнавкластиврамкибакалавратучимагі-стратури.Порядність,чесність,об’єктивність,правдивість—речіособистісногоплану,якіповиннібутиукожноїлюдини,анетількижурналіста.Хтоскаже,щовчитель,лікаріт.д.повиннібутиінши-ми?Томусоціально-психологічніхарактеристики—неєскладни-камипрофесіограми.Їхтребабратидоувагитоюмірою,якоювонизабезпечуютьсправдіпрофесійніякості.Наприклад,володіннязнаннямипроте,якбрати інформацію, іволодінняспособами,методамиїївзяттяпередбачаєте,щопорядналюдинабудецеро-битипоряднимиметодами.Алепорядністьсамапособі—ценепрофесія.Миговоримопроте,щоформуємополітичнонезалежнихіне-

заангажованихжурналістів.Це,доречі, зновуполітичне гасло.Патріотизм,космополітизм,любовчибайдужістьдоближнього—всецеречі,якістосуютьсясоціально-психологічногопортретуфа-хівця.Іценедаєтьсятількинавчанням,цедаєтьсявихованням,дотогожвихованнямвідсім’їаждомакросоціуму.Іказати,щомизачотирирокиуспішноформуємонезалежнихжурналістів,тобтопозбавляємоїх,яклюдей,громадянськоїпозиції,політичнихпо-глядів,відрізаючивідукраїнцялюбовдоУкраїни,авіджителяСШАлюбовдоСША,—цебагатонасебебрати.Політичнакультурасамейвключаєсистемусоціальних,етичних,морально-психологічнихцінностей,деємісцейпатріотизму,«заангажованості»певнимипоглядаминасоціальнудійсність. Іпозбавитижурналістаполі-тичноїкультури,того,щодалайомуйогосоціальнаприрода,ніхтонемаєправа.Удемократичномусвітіякраз імаєбутирозмаїттяполітичнихпоглядів.Томуполітична незалежність чи залежністьяккатегоріянеповиннабутискладникомпрофесіограмиспеціаліста.Цеіншийрівеньоцінкилюдини.Незалежністьіопозиційністьвідтадовлади.Добре,коливлада

погана,цевиправдовуєтакунезалежністьтаопозиційність.Аякщо


344


345

владагарна,думаєпродержаву,їїлюдей,амиформуємонезалежнихвідвладиікритичнодонеїналаштованихжурналістів.Яктутбути?Завждивопозиції,навітьякщонетребабутивопозиції.Цевжекрайнощі.Аякщогарноївладинеможебути?!Тодіборотьбазасоціальнусправедливість,порядок,кращежиттяудержавініколинеприведедопозитивногорезультату.Крахсоціуму.Виходить,щожурналістівтребапостійноготуватидоборотьбизате,чогоніколинебудедосягнуто.Тарічневопозиційності,авздоровомуглузді,вкритичностіпоглядів,вуміннірозумнойглибокозіставлятитааналізуватифакти.Погляньтенавизначенняжурналістаурадянськічаси.Маємо

ототожненняжурналізмуйпубліцистичності.Врадянськийчасціречінерозрізнялися,боїхнетребабулорозрізняти.Публіцист—ценепрофесія,цесоціальнийстатуслюдини,цевмінняперейматисясоціальнимипроблемамиіговоритивідіменівеликихсоціальнихгрупдонароду.Публіцистанеготують,йоговиховують.Томудляобразупубліцистатаківажливісоціальніхарактеристикиназразок«правдолюбство,відданість…»Сукупністьциххарактеристикдаєзмогуназиватипубліцистомбудь-кого:лікаря,учителя,інженера,робітника,домогосподарку.Публіцистовізавждивластиветворченачало,якепереважаєнадвиробничим,професійним,технологіч-ним,«поставленимнапотік».Публіцистичність—ценепогано.Цепрекрасно.Бопубліцисти

потрібнівусічасийвусіепохи.Аленеможназводитирольпро-фесійногомовцятількидорівняпубліцистичногозвучання.Цедобре,колипрофесійниймовецьзасвоїмвихованнямдосягнуврівняпубліциста,алеценеозначає,щовсіпрофесіоналитакимиє.Журналістиналежатьдопрофесійнихмовців.Журналістика—це

професія.Публіцист—цежурналістусоціальномувимірі.Публі-цист—цечіткаполітичнапозиція,яскравовираженаідейнаоснова,цепристрастьуборотьбізасвоїпогляди,щовиражаютьпоглядипевногомікросоціуму.Якщомивідділяєможурналістикувідпубліцистикинатійосно-

ві,щопубліцистика—цетворчістьдуші,цесоціальнозаданийполітдумки,тожурналістицімизалишаємопрофесійнуоснову,тобто

рівеньзнань,уміньтанавичок,необхіднихдлясфериінформацій-ноговиробництва,дляволодіннятехнологієюцьоговиробництва.Ацезобов’язуєнасрозділитисферувиробничогойсоціальногоупідготовціфахівцівтанепідмінятиоднеіншим.Цезобов’язуєнасзробитипрофесіограмужурналістаівключитивнеїте,щолежитьпозасфероюсоціальноговиховання,увиробничійсфері.Босферавихованнянезможебутидиференціюючою,оскількипозитивнірезультативихованнятребабулобвключитивусіпрофесії.Погановихованінепотрібнінінаякомувиробництві.Хочущеразнаголоситинатому,щотакий,професійнийпідхід

зовсімнеозначає,щонетребазайматисявихованням.Навпаки,необхіднопостійнонаголошуватинатому,щопитаннявихованняєактуальним,особливовнедосконаломусуспільстві,вякомумийживемо.Іпокивтакомусуспільствіжитимемо,дотицепитаннябудеактуальним.Необхідноговоритипропрофесійневиховання,бопрофесіоналізмреалізуєтьсявконкретнихсоціальнихумовах,тимбільше,колимовайдепросферуспілкування,яказасвоєюприродоюсоціально залежна.Професійневиховання—цепи-танняпрофесійноїсамореалізаціївсуперечсоціальномутискові,недоскональностісуспільноїсистеми.Цепитанняпрофесійногосамовиживання.Проте зарезультативиховання,нажаль, дипломинедають.

Дипломспеціалістадаютьзаопанованийфах,затізнання,умін-няйнавички,якимимаєволодітифахівець,незалежновідйогополітичнихпоглядівтауподобань.Журналістськаосвіта,як ібудь-яка інша,неможенормально

існувати,якщовідсутнямодель ідеальногофахівця,або ідеальнамодельжурналіста,якаєкритеріємоцінюванняспеціаліста.Враховуючизалежністьжурналістикивідсуспільногорозвитку,

мизможемовибудуватиідеальнумодельжурналісталишевконтек-стіідеальногосуспільства.Такимсуспільствомможебутидержавазвисокорозвиненоюдемократією, з гарантіяминаусі свободи,з ідеальнимзаконодавством,щозабезпечуєцісвободийправа,злюдьми,якідотримуютьсяправилспівжиття,найгуманнішихпринципівдуховногобуття,злюдьми,якієпатріотами,маютьіс-


346


347

торичнупам’ять,окриленінаціональноюідеєютощо.Журналістутакомусуспільстві—цеоб’єктивний і незалежний спостерігач, який має достатньо інтелекту для неупередженого й глибокого аналізу фактів, який спроможний передати проана лізовані факти у вигля-ді осмисленого повідомлення й досягнути заплано ваного результату комунікації. Йогосоціально-політичнийпортретнеконтрастуєзтимсоціально-політичнимфоном,щостворюєтьсялюдьми,божурналісттакийсамий,яківсілюдивідеальнійдержаві.Утакомусуспільствісоціальнийпортретжурналістанеєактуальним,бовідеальномусуспільствівсівиховані,чемні,розумнііт.д.Напершийпланвиходитьпрофесійнийпортретжурналіста.Алемирозуміємо,щореальнежиттянетакеромантичне.Тому

готуватижурналістівтребадосправжньогожиття,зкорекцієюнареальні соціально-економічній соціально-політичні умови,незабуваючиприцьомупросуспільніідеали.Сучаснаукраїнськажурналістськаосвітапереживаєнайкращі

часивтомурозумінні,щойдеактивнийпошукістини,щоосвітанезалишаєтьсяконсервативною,аперебуваєнашляхутихжепо-шуків,щойсамажурналістикатанаукапронеї.

1.НауковізапискиІнститутужурналістики.—2001.—Том2.—С.97.2.Киевскийтелеграф.—2001.—17.09–23.09.—С.24.

V ЖУРНАЛІСТИКА ПОЧИНАЄТЬСЯ З ОСОБИ

ЖУРНАЛІСТА

Київ, 2002

Миживемовдемократичномусуспільстві, і сподіватися,щоЗМКбудутьчітко«спрацьовувати»,які«спрацьовували»раніше,неможна, томущодемократичнесуспільствовідрізняєтьсявідтоталітарногосвоєюрозмаїтістю:вньомубагатопартій,позицій,поглядів,думок.ЦярозмаїтістьвідбиваєтьсянасампереднаЗМК,бо інформаційнийпростір—цеєтасфера,депостійновідбува-єтьсяборотьбаідей.Якщоговоритипровибори,тозабезпеченнявиборчогопроцесу—єфактично інформаційнезабезпечення, іприродно,щовтаківажливі,кардинальнідлясуспільстваперіоди,підчастакихважливихсоціальнихподій,яквибори,відбуваєтьсяпевноюміроюітискнаЗМК,інамаганнязалучитинасвійбіктучиіншугазету,течиіншевидання.Зрештою,цейфактєприрод-ним,нормальним,томущотількивтоталітарнійсистемі,тількивтоталітарномурежимівсемоглобутирозписаноівсімаличинититак,анеінакше.Удемократичномусуспільствівеликийвідсотокентропії,як

кажутьнауковці,абоневизначеності.Цеприродно.АлевтакійситуаціїпередЗМКпостаєкардинальнепитання:яксебепово-дити?Тобтопитання«як»,«якфункціонувати»,«як існувати»єнайважливішим.МеніпощастилоперебуватипідчасвиборівпрезидентаСШАу

ційкраїнійспостерігатизаповедінкоюамериканськихЗМК.Неможнасказати,щоамериканськіЗМКпідчасвиборівповодилисебеякосьособливо,нетак,яквУкраїні.Відбувалисянормальнісуспільніпроцеси,вякихЗМКстворюваливідповідне інформа-


348


349

ційнеполедляприйняттярішенняпідчасвиборів.Популяризаціясправкандидатів,агітаціявиборців,аналізпередвиборчоїситуаціїірезультатіввиборів—осьтеколотем,щопіднімалисяЗМК.Неможузаразнічогосказатипрозагальнийрівеньякісногоінформу-ваннявиборців,боцевимагаєглибокогоаналізуамериканськихвиданьіпрограм,алеєфакти,якісвідчать,щоамериканськіЗМКпрацювалипо-різному.Заступникголовногоредакторамісцевоговиданняум.Фініксі(штатАризона)критичнооцінюєроботуколег,адженаранокгазетапривіталавиборцівзперемогоюБуша.Черезкількагодинредакціяробитьдодатковийвипускзвибаченнямпе-редвиборцями.Звичайно,ЗМКповиннібути,якмизавждивчиможурналістів,точними,об’єктивними,правдивими.Журналістибезпосередньовтягуютьсяувиборчийпроцес,вони

певноюміроювизначаютьйогохід,бонеможна,напевно,зна-йтитакогорупора,неможназнайтитакогоджерелапоширенняінформації,якимєЗМКпідчасвеликихподій,щовідбуваютьсявсуспільстві.ТількиЗМКвиконуютьглобальнуфункціюінфор-мування,якувони,зрештою,імаютьвиконувати.УдемократичномусуспільствірольЗМКякоюсьміроюєнео-

днозначною,вонатакоюібуде,томущодемократичнесуспільствобагатена«інтелектуальнурізновекторність».Безперечно,намбихотілосявсе-таки«розставитикрапкинад«і»йвизначитичіткойпрозоропозиціїжурналістів,позначититой«коридор»,поякомумаютьходитижурналісти,визначититумісію,якумаютьвикону-ватиЗМК,але,намоєглибокепереконання,цьогоніколизробитиневдасться.Завжди існуватимепевнепротистояння,завжди іс-нуватимутьрізніточкизору,ізрозуміло,щорізніЗМКпредстав-лятимутьоднузних.У цьому світі суперечностей має бути все-таки певна вища

об’єднувальнадляжурналістикисила,інакшежурналістиказник-неякціліснеявище.Незалежновідтого,якупартіюпідтримуєвидання,якогокандидатанавиборах,напевножурналістиповиннісповідувативищізапартійніінтересизагальнолюдськіпринциписуспільногожиття.Бутиоб’єктивними,правдивими,високомо-ральними,служитиправді,—певно,минічогобільшгеніального

придуматинеможемоіназиваємотіречі,якієукожномупідруч-никудляжурналіста.УрадянськічасиЗМКслужилипартії,служиливладі.Заразє

іншаточказору:журналістикамаєслужитигромаді,повиннаслу-житисуспільству.Те,якемісцемаютьзайматиЗМК,невизначаєть-сяприродоюЗМК,ценеєконстанта,ценеєтакбимовитиданаБогомвимога,церечі,якізалежатьвідданоїсуспільноїситуації,відтого,наякомуетапіперебуваєсуспільство.Вважаю,щожур-налістиказавизначеннямсвоїмєфункціональнимявищем,анестатичним,тобтонеможебутиразіназавждиданоговизначення.Журналістикаєпевнафункціясуспільства і залежитьвіднього,відйого«аргументів».Ціаргументилежатьуплощинісоціально-політичній,економічній,морально-етичнійіт.д.Напевнихсус-пільнихетапахрозвиткузмінюєтьсясистемацінностей,щоведеідозмінидефініціїжурналістикитажурналіста.Хотілосяб,звичайно,щобжурналістикатакинікомунеслужила,щобвонабуланезалеж-ною,виступалапевниманалітикомсуспільногорозвитку,буламіжнародомівладою,малаоб’єктивнуточкузору,щобнанеїніхтонетиснув—нівлада,нігромада.Хібаможнавіддатинавідкупгромадітакікардинальнідлясуспільствапитання,якприйняттяконституціїабовизначеннятого,якамоваповиннабутидержавною.ЧомуудемократичнійкраїніСШАвиборчасистемавиявиласяскладною:обираютьспочаткуПрезиденталюди,апотімколеджвиборців.З’ясувалося,щоцівиборціпредставляютьокремірегіони івонивизначають,хтобудеПрезидентом.Колисьвамериканськомусус-пільствібувстворенийколеджвиборців,щобневіддаватиполітич-нонеосвіченіймасінавідкупдолюкраїни.Обиралидостойнихвідрегіонулюдей,якійпредставлялиїхніінтереси.Журналістикамаєбутипопередумаси,інодівонаповиннабути

поводиремдлясуспільства,бонекожналюдинаможе,зрештою,аналізуватисуспільніпроцеси, використовуватипевну системузнань,набутийпоколіннямидосвід,щобприйнятирозумнері-шення.Інезавждижурналістикаповинназалежативідгривніпе-редплатника.Томухотілосяб,щобЗМКтажурналістикавусьомусвітібулатієюланкоювсуспільнійсистемі,яказабезпечувалаб


350


351

об’єктивність.Журналістиповиннібутилікарямисуспільства іповинніоб’єктивнодивитисяінавладу,інагромаду.Алечитаквоноє?Чиутакіймиперебуваємоситуації?Зви-

чайно,щоні.Звичайно,щоімизвамиупошуках,яківсенашесуспільствоупошуковідемократичнихзасаджиття.РольЗМКувиборчихкампаніяхоцінюєтьсянеоднозначно,ізрізнихпричин.Алемисьогоднійзібралисятутнацейнауково-практичнийсемі-нар,щобобговоритинайбільшактуальніпитанняфункціонування,зокрема,регіональнихЗМКпідчасвиборів.Аєпрощоговорити.Однимізважливихпитаньєпитанняпропостатьжурналіста,йогоособистість,йогопозиціющодовисвітленнявиборчихпроцесів,божурналістикапочинаєтьсязособижурналіста.

ДИСЕРТАЦІЇ, ЗАХИЩЕНІ ПІД КЕРІВНИЦТВОМ ЧИ КОНСУЛЬТУВАННЯМ

ПРОФЕСОРА В. В. РІЗУНА

Кандидатські дисертації:

1. Наджос Андрій Іванович. Інформаційні стратегії впливуамериканськоїпресинасоціально-політичнийпроцесвУкраїні(канд.)(2002).

2. Шевченко Вікторія Едуардівна. Архітектоніка сучасно-го українського газетного видання (системна організація тазакономірностірозподілуелементів)(канд.)(2002).

3. БондаренкоТетянаГригорівна.Типологіямовнихпомилоктаїхусуненняпідчасредагуванняжурналістськихматеріалів(канд.)(2003).

4. КорнєєвВіталійМихайлович.Експлікаціяприхованоговпливупубліцистичноготексту(канд.)(2003).

5. Бєлінська Інна Володимирівна. Тематична модель сучасногорегіональноговидання(наматеріалідрукованоїгазетноїперіодикиКіровоградщиниза1991—2003рр.)(канд.)(2004).

6. БурмакаМарія Вікторівна. Технологія створення контактноїтелевізійної програми в контексті українського телебачення(канд.)(2004).

7. НабрускоВікторІванович.Формуваннягромадськоїдумкивумо-вахлегітимаціїполітичноївлади(масовокомунікативнийвимір)(канд.)(2006).

8. КулішенкоЛюдмилаАнатоліївна.Проблеманаціональногови-хованнявпедагогічнійпресісучасності(заперіодз1991до2004рр.)(канд.)(2007).


352


353

9. Желіховська Наталія Степанівна. Концептуально-тематичніособливостіукраїнськоїпубліцистикидругоїполовини80-хроківХХстоліття(наматеріаліжурналів«Київ» і«Вітчизна»)(канд.)(2008).

Докторські дисертації:

1. БойкоАллаАнатоліївна.ПресаправославноїцерквивУкраїнікінцяХІХ—початкуХХстоліття:тематикаіпроблематика(докт.)(2002).

2. СеражимКатеринаСтепанівна.Дискурс як соціолінгвальнийфеноменсучасногокомунікативногопростору(методологічний,прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспек-ти: на матеріалі політичного різновиду українськогомасово-інформаційногодискурсу)(докт.)(2003).

3. Владимиров Володимир Михайлович. Проблема розумінняінформаціївжурналістиці(докт.)(2004).

4. ГаличВалентинаМиколаївна.ПубліцистичнатворчістьОлесяГончара:історія,поетика,прагматика(докт.)(2004).

5. ЗелінськаНадіяВіталіївна.Поетиканауковоготексту:українськанауковапубліцистикаХІХ—початкуХХст.(докт.)(2004).

6. ПартикоЗіновійВасильович.Нормативнаконцепціятеоріїре-дагування(докт.)(2004).

7. ГоянОлесьЯремович.КомерційнарадіожурналістикавУкраїні:становлення,розвиток,перспектива(докт.)(2007).

8. ХолодОлександрМихайлович.Інструментарійзасобівмасовоїінформаціїупроцесіформуванняіміджуполітиків(докт.)(2007).

9. ТріщукОльгаВолодимирівна.Феноменнауково-інформаційногодискурсуусферісоціальнихкомунікацій(докт.)(2009).

10.ДемченкоСергійВолодимирович.Масовакомунікаціяупроцесірозбудовигромадянськогосуспільства:історія,теорія,українськіреалії(докт.)(2011).

11.ГоянВітаВолодимирівна.Телебаченняяквиджурналістськоїтворчості:візуально-вербальнікомпонентиекранноїкомунікації(докт.)(2012).

12.ЧекмишевОлександрВікторович.МоніторингЗМІвсистемісоціальнихкомунікацій:історико-теоретичнийтапрагматичнийаспект(докт.)(2012).

13.ТеремкоВасильІванович.Видавничістратегіївумовахсуспільнихтрансформацій(докт.)(2013).

14.Хоменко ІлляАндрійович.Художнєрадіомовленняусистемісоціальнихкомунікацій(докт.)(2013).

15.ШевченкоВікторіяЕдуардівна.Концепціявізуалізаціїжурналь-ногоконтентувсистемінауковихпоглядівугалузісоціальнихкомунікацій(докт.)(2014).

16.КрайніковаТетянаСтепанівна.Культурамедіаспоживання вУкраїні:актуальнийстанімеханізмформування(докт.)(2015).

17. ВодолазькаСвітланаАнатоліївна.Сучасна видавнича галузьсхідноєвропейського регіону: інноваційні детермінанти таактуальнітрансформації(докт.)(2016).


354


355

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК ПРАЦЬ ПРОФЕСОРА В. В. РІЗУНА

1970

Різун В.Готуємосьстаранно//Радянськесело.—1970.—9грудня.

1971

Різун В.Січень//Радянськесело.—1971.—9січня.Різун В.Незабудемосвоювчительку//Радянськесело.—1971.—21січня.Різун В.Шляхмужності//Радянськесело.—1971.—4лютого.Різун В.Заспіваймені//Радянськесело.—1971.—9березня.Різун В.Журавлі//Радянськесело.—1971.—6квітня.Різун В.Проліски//Радянськесело.—1971.—1травня.Різун В.ПашаАнтонівна//Радянськесело.—1971.—8травня.Різун В.Шкільнастіннівка//Радянськесело.—1971.—18травня.Різун В.Пісняпродоярку//Радянськесело.—1971.—22травня.Г. Яковенко [Різун В]. Людина з черствим серцем // Радянськесело.—1971.—5червня.Різун В.Золотіруки//Радянськесело.—1971.—22червня.Різун В.Дітидопомагаютьбатькам//Радянськесело.—1971.—10серпня.Різун В.Струмочок//Радянськесело.—1971.—21серпня.Різун В.Берізка//Радянськесело.—1971.—20листопада.Різун В.Силамилітгуртківців//Радянськесело.—1971.—16грудня.

1972

Різун В.Прочитайтецюкнигу//Радянськесело.—1972.—6травня.Різун В.Концертдляодносельчан//Радянськесело.—1972.—23травня.

Різун В.Піснякомбайнера//Радянськесело.—1972.—19липня.Різун В.Батькамнашашана//Радянськесело.—1972.—24жовтня.Різун В.Синяказка//Радянськесело.—1972.—4листопада.Різун В.Осінь//Радянськесело.—1972.—4листопада.Різун В.Правда//Радянськесело.—1972.—16листопада. Різун В.Союзнерушимий//Радянськесело.—1972.—30грудня.

1973

Різун В.Крилатийдруг//Радянськесело.—1973.—4січня.Різун В.Серцематері//Радянськесело.—1973.—23січня.Різун В.Волошковіочі//Радянськесело.—1973.—7квітня.Різун В.Їхнємайбутнє—великежиття//Радянськесело.—1973.—7липня.Різун В.Листоноші//Радянськесело.—1973.—14липня.Різун В.Продавецьсільмагу//Радянськесело.—1973.—21липня.Різун В.Нагородазапрацю//Радянськесело.—1973.—24липня.Різун В.Дітидопомагаютьбатькам//Радянськесело.—1973.—26липня.Різун В.Сумлінні//Радянськесело.—1973.—4серпня.Різун В.Урідномуколгоспі//Радянськесело.—1973.—14серпня.Різун В. «Будьласка,заходьте!»//Радянськесело.—1973.—25серпня.Різун В.Ми— тисячі пагінців… // Радянське село.— 1973.—1вересня. Різун В.НародЧіліпереможе//Радянськесело.—1973.—11жов-тня.Різун В.Навесні,яксонцевище…//Радянськесело.—1973.—13жовтня.Різун В.Людськещастя//Радянськесело.—1973.—16жовтня.Різун В.Моєбажання//Радянськесело.—1973.—3листопада.Різун В.Доземлі//Радянськесело.—1973.—1грудня.


356


357

1974Різун В.Військовасправа—кожному//Радянськесело.—1974.—26січня.Різун В.Критикавшкільнійстіннівці//Радянськесело.—1974.—5лютого.Різун В.Вожата//Радянськесело.—1974.—19лютого.Різун В.Матибілилахату//Радянськесело.—1974.—8березня.Різун В.Ростутьпомічникиколгоспу//Радянськесело.—1974.—12березня.Різун В.[Шкільнівісті]//Комсомольськийгарт.—1974.—16квіт-ня.Різун В.[Коротко]//Деснянськаправда.—1974.—5травня.Різун В.Листизфронту//Радянськесело.—1974.—липень.

1978Різун В. В.«КорольЛiр»уперекладахМ.Рильського,Б.Пастернака,Ю.Гаврука//Взаємозв’язкилiтературбратнiхнародiв.—Київ :«Вищашкола»,1978.—С.105—117.

1980Крижанiвська О., Різун В. Новiросiйськiперекладиукраїнськоїпоезiї//Теорiяiпрактикаперекладу.—1980.—Вип.3.—С.99—105.

1982Ризун В. В. Квопросуосоциально-культурнойадаптациихудоже-ственногопроизведения//Теорияипрактикаперевода.—Київ,1982.—С.3—12.

1985Різун В. В. Залежнiстьтемовидiльноїфункцiїгазетногозаголовкавiдйогоструктурно-семантичнихсобливостей//ТезидоповiдейПершоїнауково-практичноїконференцiїМУiСф-тужурналiстикиiжурналiстiв-практикiв «Журналiстикана етапi удосконаленнярозвинутогосоцiалiзму».—Київ,1985.—С.12—13.

Ризун В. В.Объект,предметиаспектизучениявлингвостилистичес-кихисследованиях//Особенностиязыкаистилясредствмассовойинформации/Киев.гос.ун-т.—Київ,1985.—С.224—262.—Деп.вИНИОНАНСССР5.02.86,№24005.

1986Різун В. В. Газетапочинаєтьсяiззаголовка//ЖурналiстУкраїни.—1986.—Вип.7.—С.41—42.Ризун В. В. Социопсихологическиеосновыформированиятемывысказывания//Журналiстиканаетапiудосконаленнясоцiалiзму: тези доповідей 2 наук.-практич. конф. молодих ученихф-тiвжурналiстикиiжурналiстiв-практикiв.—Київ,1986.Ризун В. В. Тематикагазетывлингвистическомосвещении//Журна-листиканаэтапесовершенствованиясоциализма/Киев.гос.ун-т.—Киев,1986.—С. 77—88.—Деп.вИНИОНАНСССР5.02.86№24007.

1987Ризун В. В.Отеметекстаитематическойгруппеслов(теоретическийаспект)//Языкикомпозициягазетноготекста:Теорияипракти-ка.—Свердловск:Изд-воУральскогоун-та,1987.—С.32—37.

1988Різун В. В.Журналiстикознавствоiтеорiямовноїдiяльностi//Пе-ребудова:досвiд,проблеми,пошуки.Рольжурналiстськоїтворчостiв революційному оновленнi соцiалiстичного суспiльства : тезидоповідей iповiдомленьнауково-практичноїконференції,при-свяченої70-річчювідднянародженняпрофесораД.М.Прилюка(1918—1987).—Київ,1988.—С.29—30.Ризун В. В.Определение темытекста:Проблемаредакторскогоанализа:автореф....насоиск.уч.ст.канд.филол.наук/ВладимирВладимировичРизун.—Киев,1988.—22с.

1989Ризун В. В. Коммуникативнаяцелеустановкаавтораиэффективностьвоздействияначитателя//Средствамассовойинформациивфор-


358


359

мированииновогомышления//Материалынауч.-практ.конф.—Ленинград,1989.—С.9—10.Різун В. В. Методичнiвказiвкидовивченнякурсу«Сучаснаукраїн-ськалiтературнамова»(Тема:«Термiнологiчно-поняттєвиймiнiмумiзсинтаксису»)/Київ.ун-тім.Т.Шевченка.—Київ,1989.Різун В. В. Психолiнгвiстичнийаспектмоделюваннянавчальноїдiяльностiстудентiв-журналiстiв//Матерiалинарадизавiдувачiвкафедрфакультетiвiвiддiленьжурналiстикиунiверситетiвкраї-ни.—Київ,1989.—С.66—68.Ризун В. В. Редактори тема (психолингвистический аспект) //Журналiстика.—1989.—Вип.21.—С.24—30.Ризун В. В. Речьвструктурепрофессиональнойдеятельностижур-налистов//Тезисыконф.«Советскаяжурналистикав1988году.Проблемыэффективностипечати,телевидения,радиовусловияхперестройки».—Москва:Изд-воМГУ,1989.—С.78—80.Різун В. В.Фiлологiя—нелiкбез//МолодьУкраїни.—1989.—22червня.Різун В. В. Чипотрiбнарозмовапровивченняслова?//Радянськаосвiта.—1989.—13червня.Ризун В. В. ИспользованиеЭВМвучебномпроцессеприподготовкежурналистов/РизунВ.В.,ФурдуйМ.И. //Материалысовещаниязаведующихкафедрами факультетовиотделенийжурналистикиуниверситетовстраны(20—25марта1989года).—Киев,1989.—С.70—71.Ризун В. В. Фотографиякаксредствоэкстериоризацииобразнойсистемытекста//Фотографиявпрессе:проблемыистории,теорииифотожурналистськогомастерства/Тезисыдокладоввсесоюзнойнаучно-практическойконференции.—Киев,1989.—С.45—47.

1990

Різун В. В. Мовленнявструктурiпрофесiйноїдiяльностiжурналiстiв//Журналiстика.—1990.—Вип.22.—С.73—78.Різун В. В.Редактор—iнтерпретатортексту//ЖурналiстУкраїни.—1990.—Вип.2.—С.42—44.

Ризун В. В. Использование ЭВМ при изучении дисциплинязыковедческогоцикла/РизунВ.В.,ФурдуйМ.И//Проблемывысшейшколы.—Киев,1990.—Вып.70.—С.51—58.

1991Різун В. В.Автоматизованiредакториiдiагностикатексту/РізунВ.В.,ВолокЛ.Б.,ЧеховськаЛ.Ф. //Журналiстика.—1991.—Вип.23.—С.144—151.Різун В. В.Методичнiвказiвкидовивченнятекстовогоредактора«TEDUNI».—Київ,1991.—16с.Сучаснаукраїнськамова:пiдручник/О.Д.Пономарiв,В.В.Різун,Л.Ю.Шевченкотаiн.—Київ:Либiдь,1991.—312с.

1992Різун В. В. Iнформацiйнiмережiвзасобахмасовоїінформацiї.Ка-налIНФО-ТАСС/В.В.Різун,О.К.Мелещенко;Київ.ун-т.ім.Т.Г.Шевченка.—Київ,1992.—96с.

1993

Різун В. В. Основикомп’ютерногонаборуiкоректури:пiдручник.—Київ:Либiдь,1993.—172с.Сучаснаукраїнськамова:довiдник/Л.Ю.Шевченко,В.В.Різун,Ю.В.Лисенко.—Київ:Либiдь,1993.—336с.

1994Лексикографiясучасноїукраїнськоїмови:методичнiматерiали,навчальнi словники / упоряд. А. I. Мамалига, О. М. Пазяк,В.В.Різун,М.I.Фурдуй.—Київ:Видавничо-полiграфiчнийцентр«Київськийунiверситет»,1994.—116с.Різун В. В. Гуманiтарнiтехнологiї/В.В.Різун,Н.В.Бондаренко,О. Б. Тетерiна, М. І. Фурдуй. —Київ : Видавничий дiм «КМAcademia»,1994.—60с.Різун В. В. Новiтнiпрограмиздiагностикитарозвиткумовлення//Українськамоваякiноземна:проблемиметодикивикладання.—Львів:Каменяр,1994.—С.103—105.


360


361

Сучаснаукраїнськамова.Синтаксис:пiдручник/О.Д.Пономарiв,В.В.Різун[таiн.]—Київ:Либiдь,1994.—256с.

1995

Основикомп’ютерноїжурналiстики/В.Ф.Іванов,О.К.Меле-щенко,В.В.Різун;Київ.ун-т;Iн-тсистемнихдослiдженьосвiти.—Київ,1995.—242с.Різун В. В. Моделюванняiтехнологiяредакторськихсистем:мо-нографія/В.В.Різун;Iн-тсистемнихдослiдженьосвiти;Київ.ун-т.—Київ,1995.—200с.

1996Різун В. В. Лiтературнередагування:пiдручник.—Київ:Либiдь,1996.—240с.Різун В. В. РедагуваннявУкраїні//Сучаснаукраїнськажурналіс-тика.Поняттєвийапарат.—Київ:Школяр,1997.—С.45—46.Словникисучасноїмовноїпрактики.Книга1/МамалигаА. I.,ПазякО.М.,РізунВ.В.[таiн.].—Київ,1996.—96с.Сучаснаукраїнськамова:довiдник/ШевченкоЛ.Ю.,РізунВ.В.,ЛисенкоЮ.В.—2-гевид.—Київ:Либiдь,1996.—320с.

1997Різун В. В.Використанняшкірно-гальванічногорефлексуякметодувивченнякомпонентноїбудовитеми//Методологічніпроблемипсихологіїмисленнєвоїтамовноїдіяльності.Studiamethodologi-ca.—Вип.3.—Тернопіль,1997.—С.79—80.Різун В. В. Використанняшкірно-гальванічногорефлексуякмето-дувивченнякомпонентноїбудовитеми//Редакційно-видавничасправа:досвід,проблеми,майбутнє/заред.В.В.Різуна.—Київ:РВЦ«Київ.ун-т»,1997.—С.159—163.Різун В. В. Відпроектудовибуху—одинкрок//ЛітературнаУкра-їна.—1997.—№33.Різун В. В. Журналістськапедагогіка//Редакційно-видавничаспра-ва:досвід,проблеми,майбутнє/заред.В.В.Різуна.—Київ:РВЦ«Київ.ун-т»,1997.—С.5—12.

Різун В. В. Педагогічніроздуми//Друкарство.—1997.—№3—4.—С.8—9.Різун В. В. Перцептивнаструктуратворута їїрольуформуван-ні національної свідомості // Язык.Культура. Взаимопонима-ние.Материалымеждународнойконференции.—Львів:ЛГУим.И.Франко,1997.—С.46—49.Різун В. В.Пропідготовкуредакційно-видавничихпрацівниківвінститутіжурналістики//Українськажурналістика—97/зазаг.ред.А.З.Москаленка.—Київ:Центрвільноїпреси,1997.—С.48—49.Різун В. В.Чорнобильськідіти:«Часпокаже»...//ВечірнійКиїв.—1997.—3липня.Сучасна українськамова : підручник /ПономарівО.Д., РізунВ.В.,ШевченкоЛ.Ю.таін.—Київ:Либідь,1997.—400с.

1998

Різун В. В. Аспектитеоріїтексту//Нарисипротекст/РізунВ.В.,Ма-малигаА.І.,ФеллерМ.Д.—Київ:РВЦ«Київ.ун-т»,1998.—С.3—59.Різун В. В. Хтоможестативидавцем?//Друкарство.—1998.—бе-резень—квітень.—С.15Українськамоващодня/М.Гримич,Н.Непийвода,В.Різун.—Київ:Заповіт,1998.—160с.

1999

Різун В. В. Лінгвістичнадіагностикавосвіті//Українськамоваталітература.—1999.—№12.—С.10—11.Різун В. В. Лінгвістичнетестуваннявосвіті//Українськамоваталітература.—1999.—№20.—С.8.Різун В. В. Лінгвістичнийконтрольвосвіті//Українськамоваталітература.—1999.—№21—С.11.Різун В. В. Лінгвістичниймоніторингвосвіті//Українськамоваталітература.—1999.—№22.Різун В. В.Предмет ізавданнялінгвістичноїдіагностикивосвіті//Науковізаписки.—Т.9.—Ч.1.—Київ:Видавничийдім«КМAcademia»,1999.—С.22—26


362


363

2000

Бачитипопередувічність/ДенисенкоА.,РізунВ.//ДемократичнаУкраїна.Тижневийспецвипуск«Простір».—2000.—11серпня.—С.2—3.Різун В. В.[ВиступнапленуміправлінняНСЖУ]//Пресінформ.—Лютий—березень2000.—С.3.Різун В. В.Елітністьнашогонароду//Освіта.—5—12квітня2000.—С.1.Різун В. В. Загальна характеристика масовоінформаційної ді-яльності//НауковізапискиІнститутужурналістики.—2000.—Том1.—С.15—30.Різун В. В.Загальнахарактеристикамасовоінформаційноїдіяль-ності.Лекціяперша/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.—Київ,2000.—34с.Різун В. В.[ЗвиступудиректораІнститутужурналістикиКНУіменіТарасаШевченканазасіданніпрес-клубуАсоціаціїпрацівниківЗМІУкраїни7квітня2000року]//Телепрескур’єр.—2000.—№3(4).—С.26—27.Різун В. В.Навчально-методичніпроблемипідготовкижурналіст-ськихкадрів //Всеукраїнськанауково-методичнаконференція«СучаснийстанвищоїосвітивУкраїні:проблемитаперспективи»:тезидоповідей.—Київ,2000.—С.28—31.Різун В. В.Поняттятекстувжурналістиці//ВісникЛьвівськогоуніверситету.Сер.Філологічна.—Львів,2000.—С.182—186.Різун В. В.Принциповайвідповідальнасвободаслова—вищийпринципжурналістськогопрофесіоналізму//ДітерВайріх.Етикаіжурналістика/Київ.нац.ун-тім.Т.Шевченка.—Київ,2000.—С.4—5. Різун В. В.Хтоприйдезавтра?//Пресінформ.—квітень—травень2000.—С.10—13.

Rizun, Władimir.NowekształceniedziennikarzynaUkrainiewkontekściezbliżeniaWschoduiZachodu//ZbliżaniesięWschoduiZachodu.—Poznań:WydawnictwoNaukoweINPiDUAM,2000.—С.227—230.

2001

Різун В. В. До питання про магістерський курс «Українськежурналістикознавство»//НауковізапискиІнститутужурналісти-ки.—2001.—Том3.—С.13—14.Різун В. В.ЖурналістськаосвітавпострадянськійУкраїні (зви-ступунаміжнароднійконференціїзпитаньфункціонуванняЗМІвпострадянськомупросторі,щовідбуваласявосени2001рокувКишинівськомууніверситеті)//НауковізапискиІнститутужур-налістики.—2001.—Том4.—С.22—24.Різун В. В. ЖурналістськаосвітавУкраїні//Українськежурналісти-кознавство.—2001.—Вип.2.—С.43—48.Ризун В.ЖурналистскоеобразованиевУкраиневконтекстепро-блемСМИ // Рольместных и региональных средствмассовойинформациивдемократизацииобществВосточнойиЦентраль-нойЕвропы.—Warszawa:OficynaWydawniczaASPRA-JR,2001.—С.104—108.Ризун В.ЖурналистскоеобразованиенаУкраине//Mass-mediaоnsocietăţileоntranziţie:realitǎţişiperspective/Univ.DeStatdinMol-dova,FundaţiaFriedrichEbert(Germania),Centraldeanalizǎ politicǎşitehnologiisociale«Captes»;coord.ValeriuMoşneaga.—Ch.:Centruled.—poligr.alUSM,2001.—С.197—200.Різун В.Законпротеледебати—цедзеркалосуспільства івлади[Електроннийресурс].—2001.—24 грудня.—Режимдоступу:http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=1053(датазвернення:20.12.2002).—Назвазекрана.Різун В. В.Основимасовогоспілкуванняякдуховногоєднання іпорозуміння//ВісникЛьвівськогоуніверситету.Серіяжурналіс-тика.—Вип.21.—2001.—С.20—25.Різун В. В. Педагогічнітехнологіївжурналістськійосвіті//НауковізапискиІнститутужурналістики.—2001.—Том5.—С.26—30.Різун В.Передмова(укр.);Vorwort(нім.)//ВернерД’Інка.Менедж-мент/Київськийнаціональнийуніверситетім.ТарасаШевченка;ПредставництвоФондуКонрада Аденауера в Україні.—Київ,2001.—С.5,35.


364


365

Різун В. В.Природайструктуракомунікативногопроцесу//НауковізапискиІнститутужурналістики.—2001.—Том2.—С.17—37.Різун В.ПроновіперспективижурналістськоїосвітивУкраїні//Актуальніпроблемижурналістики.Збірникнауковихпраць/Ужго-родськийнаціональнийуніверситет.—Ужгород,2001.—С.205—207.Різун В. В. ПророманМариниГримич«Ти,чуєш,Марго?»//Укра-їнськеслово.—2001.—№16.Різун В. В.Системимасовоїкомунікації//НауковізапискиІнсти-тутужурналістики.—2001.—Том3.—С.22—30.Різун В. В.Системимасовоїкомунікаціїнаперехідномуетапі//Мас-медіанаперехідномуетапі:системамас-медіа,політичнако-мунікація, аспектижурналістики,методидослідження /Центрвільноїпреси;ІнститутжурналістикиКНУім.ТарасаШевченка;заредР.Блюма,М.Герольд,В.Іванова,В.Різуна.—Київ,2001.—С.7—8.Сучаснаукраїнськамова:підручник/О.Д.Пономарів,В.В.Рі-зун,Л.Ю.Шевченко[таін.];заред.О.Д.Пономарева.—Вид.2-ге,перероб./заред.О.Д.Пономарева.—Київ:Либідь,2001.—С.8—26;219—227.

2002

Різун В. В.Візьмемозминулоговогонь,анепопіл//ІгорШаров.100сучасників:роздумипроУкраїну.—Київ:ПресаУкраїни,2002.—С.347—349.[РізунВ.В.]Вступдоспеціальності:навчальнапрограма/Київ.нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Ін-т журналістики ; уклад. проф.В.В.Різун.—Київ,2002.—8с.Різун В. В. Журналістика:інформуваннячивплив?Погляднаяви-щезпозиціїтеоріїкомунікації /РізунВ.В.ПартикоЗ.В.//Ві-сник.Журналістика/Київ.нац.ун-тім.Т.Шевченка.—2002.—Вип.10.—С.22—23.[РізунВ.В.]Журналістськамайстерність :навчальнапрограма/Київ.нац.ун-тім.Т.Шевченка,Ін-тжурналістики;уклад.проф.В.В.Різун.—Київ,2002.—8с.

Ризун В. Кризис образования? [Електронний ресурс]. —2002.—23.10.— Режимдоступу:http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=5103(датазвернення:20.12.2002).—Назвазекра-на.Різун В. В.Підсумковіконтрольніроботивсистеміосвітньогомо-ніторингу//Вісник.Журналістика/Київ.нац.ун-тім.Т.Шевчен-ка.—2002.—Вип.10.—С.31—33.Різун В. В.Політикадружбиіспівпраці//Публіцистикаіполітика:зб.науковихпраць.—Вип.3/Київ.нац.ун-тім.Т.Шевченка.—Київ,2002.—С.5—6.Різун В. В.Природалітературногоредагування//Вісник.Журна-лістика/Київ.нац.ун-т ім.Т.Шевченка.—2002.—Вип.10.—С.7—10.Різун В. В.Проблемистандартизаціїжурналістськоїосвіти//Науко-візапискиІнститутужурналістики.—2002.—Том7.—С.11—13.Різун В. Тележурналістськаосвіта:тридцятьроківпотому//ВісникНаціональноїрадиУкраїнизпитаньтелебачення ірадіомовлен-ня.—2002.—№2(5).—С.22—24.[РізунВ.В.таін.]ТочиєвУкраїнінезалежнапреса?//Урокукра-їнської.—2002.—№10.—С.15—18.Різун В. В.ШтрихидонауковогопортретаД.М.Прилюка//НауковізапискиІнститутужурналістики.—2002.—Том6.—С.37—52.

2003

Перлинидуховності:Твориукр.світськоїл-ривідчасівКиїв.РусідоXVIIст.:навч.посіб./упоряд.,передм.ікомент.РізунаВ.В.—Київ:Грамота,2003.—Кн.1.—560с.Перлинидуховності:Твориукр.світськоїл-ривідчасівКиїв.РусідоXVIIст. :навч.посіб./упоряд.РізунаВ.В.—Київ:Грамота,2003.—Кн.2.—480с.Різун В. В. Маси.—Київ:ВПЦ«Київськийуніверситет»,2003.—118с.Різун В.НапередовійжурналістськоїосвітивУкраїні/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.—Київ,2003.—24с.


366


367

Різун В. В.Простаннашоїнаукита вимогидонаписаннядис-ертацій //Наукові записки Інститутужурналістики.—2003.—Том10.—С.7—13.Ризун В.Сменачетвертойвласти//Киевскийтелеграф.—2003.—17—23февраля.—С.18.

2004Різун В. В.Дорогоюправди//НарисиісторіїКиївськогонаціональ-ногоуніверситетуіменіТарасаШевченка/В.В.Різун,М.С.Тим-ошик,А.Є.Конверськийтаін.;передм.В.В.Скопенка.—Київ:Нашакультураінаука,2004.—С.91—108.Різун В. В.ЖурналістськаосвітайнаукавКиївськомууніверситеті//КиївськийнаціональнийуніверситетуXXIстолітті.Тезиюві-лейноїнауково-теоретичноїконференції,присвяченої170-річчюКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка,24червня2004року/Київ.нац.ун-т іменіТарасаШевченка.—Київ,2004.—С.33—34.Різун В. В.Методспостереженняв інтерпретаціїД.М.Прилюка//Матеріалитретіхнауковихчитань/Київ.нац.ун-т ім.ТарасаШевченка.—Вип.1.—Київ,2004.—С.7—11.Різун В. В.Основижурналістикиувідповідяхтазаувагах/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.—Київ,2004.—80с.Різун В. В.Поняттямасузарубіжнійівітчизнянійнауці//Науковізаписки.—ТомV«Факультетсоціології тапсихології. Інститутжурналістики»/Київ.нац.ун-т ім.ТарасаШевченка.—Київ :КПВД«Педагогіка»,2004.—С.110—120.Різун В. В. Працюватинамайбутнє//ЖивіголосиУкраїни:нарисипрорадіожурналістів/Упоряд.Н.М.Сидоренко.—Київ :ВПЦ«Київськийуніверситет»,2004.—С.7—8.Різун В. В.ПроблемиіперспективирозвиткужурналістськоїосвітивУкраїніпочаткуXXIстоліття/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевчен-ка.—Київ,2004.—19с.Різун В. В. ПроблемиіперспективирозвиткужурналістськоїосвітивУкраїніпочаткуХХІстоліття//НауковізапискиІнститутужур-налістики.—2004.—Том16.—С.6—13.

Різун В. В.Українськежурналістикознавствонапорозітретьоготисячоліття//Науковізаписки.До170-річчяКиївськогоНаціо-нальногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.—Том1/Київ.нац.ун-т ім.ТарасаШевченка.—Київ :КПВД«Педагогіка»,2004.—С.76—82.

2005

Володимир Різун.Щеразпрожурналістськуосвітуінетількипронеї...//Медіакритика.—2005.—№10.—С.28—31.Інтеграція ірізноманітність:нові тенденціїполітикиУкраїниусферізасобівмасовоїінформаціїтановихкомунікаційнихпослуг:інформаційнадоповідь:спеціальневиданнядо7-їЄвропейськоїміністерськоїконференціїзпитаньполітикиусферізасобівмасовоїінформації/ГуберськийЛ.В.,КамінськийЄ.Є.,ОжеванМ.А.,ШнирковО.І.,РізунВ.В.,МакаренкоЄ.А.,ЯковецьА.В.—Київ,2005.—120с.Різун В. В.БолонськийпроцесякточказустрічідвохЄвроп:ПоглядзАнглії,IрландіїтаПольщі//День.—2005.—2грудня.—С.18.Різун В. В. ДопитанняпронауковіпоглядипрофесораА.З.Мос-каленканажурналістику//НауковічитанняІнститутужурналіс-тики:доповідітаматеріаличетвертихнауковихчитань,присвяче-них70-літтювідднянародженняА.З.Москаленка.12листопада2004 р. / Київ. нац. ун-т ім. ТарасаШевченка ; за ред проф.В.В.Різуна.—Вип.2.—Київ,2005.—С.5—8.Різун В. В. Лінгвістикавпливу/В.В.Різун,Н.Ф.Непийвода,В.М.Кор-нєєв.—Київ:ВПЦ«Київськийуніверситет»,2005.—148с.Різун В. В.Методинауковихдослідженьужурналістикознавстві/РізунВ.В.,СкотниковаТ.В.—Київ:ВПЦ«Київськийуніверси-тет»,2005.—104с.Різун В. В. Нарисзісторіїтатеоріїукраїнськогожурналістикознав-ства:монографія/Київ.нац.ун-тіменіТарасаШевченка/РізунВ.В.,ТрачукТ.А.—Київ,2005.—232с.Різун В. В.Об’єктіпредметдослідження:зауваженняenpassant//Українськежурналістикознавство.—2005.—Випуск6.—С.4—5.


368


369

Ризун В. В.Предисловиекукраинскомуизданию//Мас-медиа,секторбезопасностиивласть.Рольновостныхсредствмассовойинформациивконтролеиподотчетностисекторабезопасности:На-учноепособие/КапариниМ.,РельикД.идр.—Київ,2005.—С.7.Різун В. В.[ПроІнститутжурналістики]//КиївськийнаціональнийуніверситетіменіТарасаШевченка.Незабутніпостаті.—Київ:Світуспіху,2005.—С.138—139.Різун В.Словодоювіляра,виголошененаурочистійученійрадіІнститутужурналістикизнагоди70-річчяпрофесораО.Д.По-номарева//НауковічитанняІнститутужурналістикиНапошануО.Д.Пономарева/заред.проф.В.В.Різуна;Київ.нац.ун-тіменіТарасаШевченка.—Вип.четвертий.—Київ,2005.—С.4.Різун В. В.Якуникатинеправди,абоЧимзахищатидобреім’яжурна-ліста?//Актуальніпитаннямасовоїкомунікації.—2005.—Вип.6.—С.5—7.Сучаснаукраїнськамова:підручник/О.Д.Пономарів,В.В.Різун,Л.Ю.Шевченко[та ін.] ;заред.О.Д.Пономарева.—3-тєвид.,перероб.—Київ:Либідь,2005.—488с.

2006Різун В.В. Ідеяжурналістської освіти в контексті дискурсупроуніверситет//УченыезапискиТаврическогонациональногоуни-верситетаим.В.И.Вернадского.Филология.—Том19 (58).—№5.—2006.—С.335—344.Різун В. В.Моніторингусистеміметодівжурналістикознавства:основнізасади/РізунВ.В.,СкотниковаТ.В.//Українськежур-налістикознавство.—Вип.7.—2006.—С.20—29.Різун В. В.Проавтораійоготворчість//Довкругпроблемзобра-жальноїжурналістики.ЖурналістикознавціпронауковутворчістьБорисаЧернякова/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка;Інститутжурналістики;укл.інаук.ред.В.В.Різуна.—Київ,2006.—С.5—6.Різун В. В.Трансформаціяжурналістськоїнаукитаосвітивкон-текстіБолонськогопроцесу(Виступнаконференції«Журналіс-тика—2006»)//Українськежурналістикознавство.—Вип.7.—2006.—С.4—5.

Різун В. В. Трансформаціяжурналістськоїосвіти:європейськийконтекст.ВиступнаМіжнароднійнауково-практичнійконференції//Іміджсучасногопедагога.—2006.—№1.—С.3—4.Різун В.ШтрихидопортретапрофесораНаталіїНепийводи//На-уковічитанняІнститутужурналістики.НапошануН.Ф.Непийводи/Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.—Випускп’ятий.—Київ—С.4—7.Українське телебачення: вчора, сьогодні, завтра / за загальноюред.І.С.Чижа.—Київ:«ДирекціяФВД»,2006.—648с.(успівав-торстві).

2007Моніторинг та інформаційнемоделювання засобівмасової ін-формації : колективнамонографія / В. В. Різун, В.Ф. Іванов,Н.П.Шумароватаін.;заред.В.В.Різун;упоряд.Т.В.Скотни-кова.—Київ :Видавничо-поліграфічнийцентр«Київськийуні-верситет»,2007.—272с.Різун В.БолонськийпроцесякчинникгармонізаціїжурналістськоїосвітивУкраїні//ЖурналістськапедагогікавконтекстіБолонськогопроцесу/упоряд.:А.І.Мамалига,Ю.П.Єлісовенко;зазаг.ред.В.В.Різуна;Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.—Київ,2007.—С.3—5.Різун В.«Жоденукраїнськиймедіахолдингневкладаєгрошівжур-налістськуосвіту»//ТелеКритика.—2007.—№7—8.—С.62—65—(Інтерв’юКостянтинаУсова).Різун В.Журналістськадіяльністьіпарадоксимасовогоспілкування//НауковийвісникУжгородськогоуніверситету.Серія«Філоло-гія».—2007.—Вип.17.—С.43—45.Різун В. В. Журналістськаосвітатанаукавконтекстіновихзмінвосвітній інауковійгалузях//Українськажурналістика:умовиформуваннятаперспективирозвитку:зб.наук.пр./МОНУкраїни.Черкаськийнац.ун-тім.Б.Хмельницького;відп.ред.С.М.Квіт,Т.Г.Бондаренко.—Черкаси,2007.—С.61—65.Різун Володимир. Ідеяжурналістськоїосвітивконтекстідискурсупроуніверситет.—Луцьк:РВВ«Вежа»ВНУіменіЛесіУкраїнки,2007.—32с.


370


371

Різун В.Історичнийдосвідрозбудовижурналістськоїосвіти//Жур-налістськапедагогікавконтекстіБолонськогопроцесу/упоряд.:А.І.Мамалига,Ю.П.Єлісовенко;зазаг.ред.В.В.Різуна;Київ.нац.ун-тім.ТарасаШевченка.—Київ,2007.—С.188—198.Різун В. В.Київськашколажурналістикиупросторіічасі//Пам’ятьстоліть.—2007.—№3.—С.5—20.Різун В.Нашнавчальнийзаклад—одинізнайстарішихінайпре-стижнішихуЄвропі//МолодьУкраїни.—2007.—29березня—4квітня.—С.12—14(прямалінія).Різун В.Прохворобиукраїнськоїжурналістики та їх лікування//ЖурналістУкраїни.—2007.—№1.—С.6—11.—(Інтерв’юВ.Черемних).

2008Вовк Т. А. СтановленняжурналістськоїосвітивКНУіменіТара-саШевченка.Відділенняжурналістикивдокументахіматеріалах(1947—1953рр.).Частинадруга:1947—1948навчальнийрік/ВовкТ.А.,РізунВ.В.//Українськежурналістикознавство.—2008.—Вип.9.—С.50—63.Різун В. В. Методинауковихдослідженьужурналістикознавстві/В.В.Різун,Т.В.Скотникова.—2-гевид.перероб.ідоп.—Київ:ПресаУкраїни,2008.—144с.Різун В. В.Правдаікривда:історіявзаємин//УченыезапискиТаври-ческогонациональногоуниверситетаим.В.И.Вернадского.Филоло-гия.Социальнаякоммуникация.—Том21(60).—№1.—С.231—241.Різун В. В.Теоріямасовоїкомунікації:Підручник.—Київ:Про-світа,2008.—256с.Ризун В. В.«Свободаслова—внассамих»//ИзвестиявУкраине.—2008.—30,31мая,1июля.—С.1,4.

2009

Ідеяжурналістськоїосвітивконтекстідискурсупроуніверситет//Слово—зброя?—Київ:ТОВ«УВПК«ЕксОб»,2009.—С.481—492.Медіакультура особистості: соціально-психологічний підхід /О.Т.Баришполець,Л.А.Найдьонова,Г.В.Мироненко,О.Є.Го-

лубева,В.В.Різун[таін.];заред.Л.А.Найдьонової,О.Т.Бариш-польця.—Київ:Міленіум,2009.—Стор.44—66;365—372.Різун В. В.Поняттяпросоціальнікомунікаціївсистемівзаємозв’язківвладизгромадою//Запровадженнякомунікаційусуспільстві/зазаг.ред.Н.К.Дніпренко,В.В.Різуна.—Київ:ТОВ«Вістка»,2009.—С.9—11.Rizun V.V.Thevitalquestionsofmasscommunicationtheory:monograph/V.V.Rizun;editedbypr.O.M.Kholod/TarasShevchenkoNationalUniversityofKyiv.—Київ,2009.—168p.ЧетвертаявластьврукахРизуна//2000.—2009.—16—22октя-бря.—С.F1,F3.

2010

Володимир Різун.Боротьбоюзасвободупресиманіпулюватинемож-на//Селянськаправда.—2010.—4червня.—С.1—2.(інтерв’юСвітланаГалата).Володимир Різун.ВершинипрофесораБ. І.Чернякова //Мова,суспільство,журналістика:матеріалиXIVміжнародноїнауково-практичноїконференції зпроблемфункціонуванняйрозвиткуукраїнськоїмови(Київ,18квітня2008)/заредакцієюВ.В.Різуна,А.І.Мамалиги;упоряд.Д.Данильчук,І.Забіяка,А.Мамалига.—Київ:Видавничо-поліграфічнийцентр«Київськийуніверситет»,2010.—С.300—305.

2011

Вовк Т. А. СтановленняжурналістськоїосвітивКиївськомуна-ціональному університеті імені ТарасаШевченка. Відділенняжурналістикивдокументахіматеріалах(1947—1953)/ВовкТ.А.,РізунВ.В.—Київ:Видавничо-поліграфічнийцентр«Київськийуніверситет»,2011.—228с.Володимир Різун.Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомуні-кацій[Електроннийресурс]//[НауковасторінкапрофесораВолодими-раРізуна]/Інститутжурналістики:[сайт]/—Електроннідані.—Київ,2011.—Режимдоступу: http://journlib.univ.kiev.ua/Nacherky_do_metodologiyi.pdf(датазвернення:12.02.11).—Назвазекрана.


372


373

Володимир Різун:«ЯзвертаюсядоукраїнськихЗМІ:якщонехочетебутипредметомрозборувІЖ,неробітьпоганихматеріалів».—Ре-жимдоступу:http://osvita.telekritika.ua/material/2145(датазвернен-ня:12.02.11).—Назвазекрана.Різун В. В.Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкомуні-кацій//Світсоціальнихкомунікацій.—2011.—Том2.—С.7—11.

2012

ВолодимирРізун: «НевідвисокоїмедійноїкультуринашихЗМІстудентипотрапляютьвідразунапосадипровіднихкореспондентівіредакторів…»[Електроннийресурс]// Відділенняжурналісти-киУжНУ:сайт.—Режимдоступу:http://mediazakarp.at.ua/publ/nashi_interv_ju/vich_na_vich/volodimir_rizun_ne_vid_visokoji_medijnoji_kulturi_nashikh_zmi_studenti_potrapljajut_vidrazu_na_posady/53-1-0-139(датазвернення:21.01.2017).—Назвазекрана.Емоційнонегативнітанейтральніновиннісюжети:порівнянняпсихо-фізіологічнихефектівнастудентськійаудиторії[Електроннийресурс]/ГаврилецьЮ.Д.,ТукаєвС.В.,РізунВ.В.,МакарчукМ.Ю.//VIInter-nationalscientificconference«Psychophysiologycalandvisceralfunctionsinnormandpathology»October9—11,2012,Kyiv,Ukraine(6-таМіжнароднанауковаконференція«Психофізіологічнітавісцеральніфункціївнормітапатології»,Київ,9—11жовтня2012р.):тезидоп.—С.61.—Режимдоступу:http://physiology.org.ua/conf/pvf2012/PVF2012_ABSTRACT_BOOK.pdf(датазвернення:21.01.2017).—Назвазекрана.Різун В.Освітаусферімедіа/ВолодимирРізун,ВалерійІванов //Українськиймедіаландшафт:аналітичнийзвіт;заред.В.Іванова,О.Волошенюк,А.Кулакова.—Київ:ФКА,АУП,2013.—С.44—48.—Укр.танім.мовами.Різун В. В.Допостановкинауковоїпроблемипроособливийстатусмедіакомунікацій(масовогоспілкування)всистемісоціальнихкому-нікацій//Світсоціальнихкомунікацій.—Том7.—2012.—С.6—9.Різун В. В.Начеркидометодологіїдослідженьсоціальнихкому-нікацій//Психолінгвістика. —Переяслав-Хмельницький :ПП«СКД»,2012.—Вип.10.—С.305—314.

AssessmentoftheinfluenceoftheemotionallynegativeandneutralTV-newsplots:anEEGstudy/TukaievS.,HavryletsY.,KrizhanovskiyS.,RizunV.,MakarchukM.,ZimaI.,RadchukO.//Neuroscience2012,SfN’s42ndAnnualMeeting,October13—17,NewOrleans,Louisiana,USA.Comparativeanalysisoftheinfluenceofemotionallynegativeandneutraltv-newsplotson thepsycho-physiologicalconditionof theirviewers(basedontheexperiment)[Електроннийресурс]/Y.D.Havrylets,S.V.Tukaiev,V.V.Rizun,N.E.Makarchuk//17-таМіжнароднаконферен-ціязневрологіїтапсихіатрії«Стресіповедінка»(Санкт-Петербург,Росія,16—19травня2012р.).—С.21—22.—Режимдоступу:http://stressandbehavior.com/PDF/2012/Proceedings_2012_St_Petersburg.pdf(датазвернення:21.01.2017).—Назвазекрана.Comparativeanalysisoftheinfluenceofemotionallynegativetv-news’ plotsanduncensoredvideoscontainingrealviolence,takenfromyoutube,onthepsycho-physiologicalconditionoftheirviewers[Електроннийресурс]/ Y.Havrylets,S.Tukaiev,O.Radchuk,V.RizunandM.Ma-karchuk;NationalT.ShevchenkoUniversityofKyiv,Ukraine;InstituteofHealthandCommunication,UniversitadellaSvizzeraitaliana,Swit-zerland//18-thInternationalNeuroscienceandBiologicalPsychiatryConference(NorthAmerica)«StressandBehavior»,NewOrleans,LA,USAJune22-24,2012(18-таМіжнароднаконференціяізневроло-гіїтапсихіатрії«Стресіповедінка»(НовийОрлеан,США,22—24червня2012р.).—С.20.—Режимдоступу:http://www.stressand-behavior.com/PDF/2012/NOLA/2012_Proceedings_18th_Confer-ence_NOLA%20-%20FINAL.pdf(датазвернення:21.01.2017).—Назвазекрана.ComparisonoftheimpactofneutralandnegativeTV-newsclipsandrealviolencevideosonthepsychophysiologicalstateofrecipients/HavryletsY.D.,TukaievS.V.,RizunV.V.,MakarchukM.Y. //The52ndAnnualMeetingof theSociety forPsychophysiologicalResearch,September19—23,2012,NewOrleans,Louisiana,USA//Psychophysiology.—2012.—V.49,Suppl.1.—S.109.


374


375

2013

Різун В. В.Допитанняпросоціальнокомунікаційнінауковіпро-блемиіпронауковіпроблемивзагалі//Діалог.—2013.—№17.—С.6—22.Різун В. В.Допитанняпросоціальнокомунікаційнінауковіпроблемиіпронауковіпроблемивзагалі[Електроннийресурс]//Актуальнідослідженняукраїнськихнауковихшкілугалузісоціальнихкомуні-кацій:матеріаливсеукраїнськоїнауково-практичноїконференції.—Київ,2013.—Режимдоступу:http://journlib.univ.kiev.ua/Articles/Zbirnyk_tez_2013.pdf(датазвернення:23.01.2017).—Назвазекрана.Різун Володимир.Допостановкинауковоїпроблемипроособливийстатусмедіакомунікацій(масовогоспілкування)всистемісоціаль-нихкомунікацій//Діалог.—Вип.16.—2013.—С.258—267.Різун В.Емпіричніметодидослідженнявжурналістикознавстві/РізунВ.,СкотниковаТ.//ВісникКиївськогонаціональногоуні-верситетуіменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(20).—2013.—С.26—29.Різун В. Історіядослідженьмедіавпливів/РізунВ.,ІвановВ.//ВісникКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка.Журналістика.—Вип.1(20).—2013.—С.4—6.Різун В. В. Медіакомунікації:довизначенняпонять/РізунВ.В.,ЦимбаленкоЄ.С.—Українськежурналістикознавство.— 2013.— Вип.14.—С. 50—56.Різун В.Методидослідженняефективноїреклами/РізунВ.,ШмигаЮ.,СкотниковаТ.//ВісникКиївськогонаціональногоуніверсите-туіменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(20).—2013.—С.38—42.Різун В. Методологічнізасадиукраїнськогожурналістикознавстваякгуманітарноїнауки/РізунВ.,СкотниковаТ. //ВісникКиїв-ськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка.Жур-налістика.—Вип.1(20).—2013.—С.15—18.Різун В.Методологіявиявленняідослідженнямасовокомунікацій-ноговпливу//ВісникКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(20).—2013.—С.42—57.

Різун В. Соціологічніметодидослідженнявжурналістикознавстві/РізунВ.,ХилькоМ.,СкотниковаТ. //ВісникКиївськогона-ціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(20).—2013.—С.22—26.Різун В. Специфічніметодидослідженнявжурналістикознавстві/РізунВ.,ХилькоМ.,СкотниковаТ.//ВісникКиївськогонаціональ-ногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(20).—2013.—С.18—22.ComparativeAnalysisoftheEffectsofNegativeandNeutralTVNewsStories/Y.D.Havrylets,S.V.Tukaiev,V.V.Rizun,M.Y.Makarchuk[Electronicresource] //ProcediaSocialandBehavioralSciences.—Volume82,3July2013.—P.421—425.—Availableat:http://www.sciencedirect.com/science/article/pii/S1877042813013530(lastaccess:20.01.2017).Rizun, Volodymyr. JournalismEducationandNationalQualificationsFrameworks:ALookintotheFuture[Electronicresource]//The3rdWorldJournalismEducationCongress,Mechelen,Belgium,3to5July2013.—23p.—Availableat:http://wjec.be/wp/wp-content/uploads/Rizun-V.pdf(lastaccess:10.07.2013).Sex-relateddifferencesinthereactionstoemotionallynegativeTV-newsplots [Electronicresource] /TukaievS.,HavryletsY.,ZimaI.,Rad-chukO.,SobishchanskyiS.,MakarchukM.,RizunV.//53rdAnnualMeetingSocietyforPsychophysiologicalResearch,October2—6,2013,FirenzeFieraCongress&ExhibitionCenter,Florence, Italy//Psy-chophysiology.—2013.—V.50,Suppl.S1.—P.S81.—DOI:10.1111/psyp.12120.—Availableat:http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/psyp.12120/pdf(lastaccess:20.01.2013).

2014Закономірностіпсихоемоційноговпливутелевізійнихновиннамо-лодустудентськуаудиторію/ГаврилецьЮ.Д.,ТукаєвС.В.,РізунВ.В.,МакарчукМ.Ю. //Психологія:реальністьіперспективи.ЗбірникнауковихпрацьРівненськогодержавногогуманітарногоуніверситету.—Випуск3.—Рівне:Докацентр,2014.—182с.—С.42—46.


376


377

ОтражениеэкзальтациижестокостивинтернетевструктуреЭЭГ[Электронныйресурс]/ТукаевС.В.,ЗимаИ.Г.,ГаврилецьЮ.Д.,МакарчукН.Е.,РизунВ.В.//VIМіжнароднийконгресУкраїн-ськоготоваристванейронаук,присвячений90-річчювидатногоукраїнськоговченого,академікаНАНУкраїнитаНАМНУкраїниПлатонаГригоровичаКостюка,4—8червня2014року,Київ,Україна/VIконгресУкраїнськоготоваристванейронаук,Київ,4—8червня2014року.—С.112.—Режимдоступа:http://usn.org.ua/conf2014/index.php?lang=eng&subj=show_abstract&acode=53125ecd4eb58(датаобращения:21.01.2017).—Названиесэкрана.Різун В. ЖурналістськаосвітайнаукавКиївськомууніверситеті/РізунВ.,ТрачукТ.//ВісникКиївськогонаціональногоуніверсите-туіменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(21).—2014.—С.12—14.Різун В.Заувагидоосновнихтермінівмасовоїкомунікації//ВісникКиївськогонаціональногоуніверситету іменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(21).—2014.—С.14—17.Різун В. Історіяукраїнськогожурналістикознавства/РізунВ.,Тра-чукТ.//ВісникКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченка.Журналістика.—Вип.1(21).—2014.—С.6—12.Різун В.Становленняукраїнськихжурналістикознавчихдосліджень//ВісникКиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШев-ченка.Журналістика.—Вип.1(21).—2014.—С.4—6.Тривожністьякефектнегативногоемоціогенногоконтентутелено-вин/ГаврилецьЮ.Д.,РізунВ.В.,ТукаєвС.В.,МакарчукМ.Ю.//Медіапростір: збірникнауковихстатей ізсоціальнихкомуніка-цій.—Тернопіль:ТНПУім.В.Гнатюка,2014.—Вип.6.—96с.—С.60—63.DoestheresponsetonegativeTVnewsdependonthelevelofemotionalburnout?[Electronicresourse]/TukaievS.,ZymaI.,SobishchanskyiS.,HavryletsY.,MakarchukM.,RizunV.,SosiedkaI.,BabynI.//Neuro-science2014,SfN’s44stannualmeeting,November15-19,Washington,DC,USA.—Availableat:http://www.abstractsonline.com/submit/SubmitPrinterFriendlyVersion.asp?ControlKey={E9A80B0C-8305-

42FC-9E03-6859D6CA86F8}&MeetingActivityKey={A8A513A0-B922-40E7-93BC-326953EB0E67}&AKey={3A7DC0B9-D787-44AA-BD08-FA7BB2FE9004}&MKey={54C85D94-6D69-4B09-AFAA-502C0E680CA7}(lastaccess:24.01.2017).ERPresponsetotheemotionalimagesfromTVnewsprogramsdependingonemotionalburnout[Electronicresource]/TukaievS.,ZymaI.,Havry-letsY.,SobishchanskyiS.,MakarchukM.,RizunV.//54thAnnualMeet-ingSocietyforPsychophysiologicalResearch,September,10—14,2014,AtlantaMarriottMarquis,Atlanta,Georgia,USAPsychophysiology.—2014.—V.51,Suppl.S1.—P.S76.—DOI:10.1111/psyp.12281).—Availableat:http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/psyp.12281/pdf(lastaccess:24.01.2017).

2015

Alteration of sensitivity toward theHolocaust relatedmedia contentbynegativeMassMedia[Electronicresource] /TukaievS.,ZymaI.,MakarchukM.,PlakhotnykN.,GrimmJ.,EnzmingerA.,HavryletsY.,RizunV.Program№721.03/Z16.2015NeuroscienceMeetingPlanner.Washington,DC:SocietyforNeuroscience,2015.Online//Neuroscience2015,SfN’s45thannualmeeting,October17-21,Chicago,IL,USA.—P.1429—1430.—Availableat:http://www.sfn.org/Annual-Meeting/Neuroscience-2015/Sessions-and-Events/Program/~/media/SfN/Documents/Annual%20Meeting/FinalProgram/NS2015/Full%20Abstract%20PDFs%202015/SfN15_Abstracts_PDF_Posters_5_Wed_AM.ashx(lastaccess:24.01.2017).Sexdifferences inprocessinghistoricaldocumentarycontaining realviolence[Electronicresource] /TukaievS.,ZymaI.,GrimmJ.,En-zmingerA.,PlakhotnykN.,HavryletsY.,RizunV.,MakarchukM.,SobishchanskyiS. //FENSregionalmeeting—2015,Thessaloniki,Greece,October7—10,2015,P.46.—Availableat:http://ffrm2015.com/files/pdf/FINALPROGRA2.pdf(lastaccess:24.01.2017).TheresponsetoatrociouseventsinthePast:TheERPstudy/TukaievS.Zyma I.,PlakhotnykN.,GrimmJ.,HavryletsY.,EnzmingerA.,TatarenkoM.,MakarchukM.,RizunV.,DanilovS. //The55thAnnualMeetingSociety forPsychophysiologicalResearch,September30—


378 379

ЗМІСТ

Відукладачів............................................................................................ 3

ОсновнідатижиттяідіяльностіВ.В.Різуна............................................ 4

І. Слово про ювіляраЛеонід Губерський.

Словопроколегу................................................................................11

Олександр Александров, Надія Верещагіна.Людина,яказавждизнами................................................................13

Валерій Бебик.Медіа-педагог«Ве.Ве.».......................................................................15

Світлана Безчотнікова.ВолодимирРізун—лідерєвропейськоїформації..............................18

Інна Бєлінська.Колирадіожурналіст—непрофесія,астандуші...............................22

Юрій Бідзіля.Науково-комунікаційнатапедагогічнацаринапрофесораВ.В.Різуна... 25

Алла Бойко.Упошукахгармонії............................................................................32

Юрій Бондар.Бачитидаліможелишетой,хтозійшовнавершину..........................35

Микита Василенко.Різуніепоха.......................................................................................40

Володимир Владимиров. …Азаразтрохичуда!...........................................................................43

Світлана Водолазька.Тризнайомствазвченим,керівникомівчителем........................................................................47

Олександр Глушко.ШтрихидопортретаВолодимираРізуна...........................................49

Ральф Гольфельд.Людинасправи.ЗустрічізколегоюВолодимиромРізуном...............56

October4,2015,SeattleWestinHotel,Seattle,Washington,USA//Psychophysiology.—2015.—V. 52,Suppl.S1.—P.S126.—DOI:10.1111/psyp.12495

2016Електродермальніпотенціаливбіологічноактивнихзонахшкіриякпоказникиреакціїнанегативнітелевізійніновинизаумоврізноговихідногорівняемоційноговигоранняустудентів/ЧікінаЛ.,ЗимаІ.,ГаврилецьЮ.,РізунВ.,ТукаєвС.,ФедорчукС.,ГераськоТ.,Бог-дановВ. //ВісникЧеркаськогоуніверситету.Серія«Біологічнінауки».—2016.—№2.—С.107—121.Статичніелектричніпотенціаливбіологічноактивнихзонахшкіриобличчязаумовформуванняемоційноговигоранняустудентів/ЧікінаЛ.,ЗимаІ.,ГаврилецьЮ.,РізунВ.,ТукаєвС.,ФедорчукС.,ГераськоТ.,БогдановВ.//НауковийвісникСхідноєвропей-ськогонаціональногоуніверситетуіменіЛесіУкраїнки.Біологічнінауки.—2016.—№2.—С.29—33.Memorial Culture in Ukraine in the context of media perceptionofhistoricalproblems (basedonHolocaustdocumentary) / JuergenGrimm,РізунВ.,EnzmingerAndreas,ГаврилецьЮ.,ТукаєвС.,Хиль-коМ.,НосоваБ. // Актуальніпитаннямасовоїкомунікації.—2016.—Вип.20.—С.23—37.Objectificationofsubjectivity:InternationalexperienceinselectionofTVstimuliinmassmediaeffectresearch/ РізунВ.,ГаврилецьЮ.,ТукаєвС.,ХилькоМ.//Актуальніпитаннямасовоїкомунікації.—2016.—Вип.19.—С.8—23.

380 381

Юрґен Грімм.ВідсобакПавловадокогнітивно-психологічногоаспектукомунікації... 59

Демір Гьокхан.Сяйвожурналістики...........................................................................65

Юрій Елісовенко.Людиназвеликоїлітери.....................................................................67

Наталія Желіховська.Словопронаставника........................................................................72

Марина Женченко.Мистецтвописатипроскладнепростойнезарозуміло......................74

Надія Зелінська.Маленькийспогадпромирнежиття..................................................76

Валерий Иванов, Татьяна Иванова.Урокимудрости..................................................................................79

Михайло Калініченко.Людинавіри,свободиілюбові...........................................................82

Кафедра історії журналістики інституту журналістики київського національного університету імені Тараса Шевченка.

ШкіцидоісторіїВолодимираРізуна..................................................87

Кафедра кіно-, телемистецтва інституту журналістики київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Силароду...........................................................................................90

Василь Клічак.ВолодимировіРізуну..........................................................................92

Колектив факультету журналістики міжнародного економіко-гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука.

Людинапізнаєтьсявдеталях..............................................................94

Віталій Корнєєв.Моянешкільнанаука......................................................................100

Тетяна Крайнікова.Хронологія—річнепотрібна...........................................................103

Іван Крупський.Відданийідеаламнауки,добраісправедливості..............................105

Василь Лизанчук.Всебудедобре!.................................................................................108

Анастасія Мамалига.Назасадахдосконалоїсистемності–інетількиувласненауковомусенсі…..............................................112

Володимир Манакін.Інтелігентзасвоєюприродою..........................................................116

Владислав Михайленко.Многіялітавам,панедиректоре!.....................................................118

Віктор Набруско.Той,хтомодернізуєжурналістськуосвіту........................................120

Майя Нагорняк.Світлинижиття................................................................................124

Валентина Нечитайло.Спочаткубулослово.«Правонаслово»...........................................127

Богдана Носова.Наукатретьоготисячоліття..............................................................131

Айдемір Окай.Щасливийзнайомством...................................................................133

Ігор Паримський.Крокивідмріїдомети......................................................................134

Віктор Пасак.Унадійнихруках..............................................................................137

Ігор Паславський.Вчорашнітруднощіприємніуспогадах,абоісторіяодногоподарунка...........................................................139

Олександр Пономарів.Зроси,йзводи!................................................................................147

Наталія Поплавська .Найавторитетнішийпровідникжурналістськоїосвітисьогодення..149

Тетяна Приступенко.Кодуспіху......................................................................................... 152

Ярослава Прихода.Книжки.Радіо.Музика....................................................................154

Раїса Ррадчик.Аристократжурналістськогодуху....................................................157

382 383

Олена Рижко.Наставник........................................................................................ 160

Оксана Ромах.Нарисипродесятиріччя2007-2017...................................................162

Ганна Сарміна.ТриєдністьВолодимираРізуна.........................................................164

Микола Сенченко.КнижковаскриняВолодимираРізуна.............................................166

Тамара Сидоренко.Листізминулого.............................................................................. 168

Тетяна Скотникова.Справжнійлідер...............................................................................173

Михайло Сорока.Уроки,якінезабуваються................................................................174

Анатолій Табаченко.Робиякя,алезалишайсясобою......................................................178

Василь Теремко.Рокиобдаровуютьівчать................................................................. 181

Олена Тткаченко, Володимир Садівничий.П’ятнадцятьроківтворчоїспівпрацітавзаєморозуміння................184

Тетяна Трачук.Творчопримножуючитрадиції.........................................................189

Юрій Фінклер.Декількаслів.Алещиро...................................................................192

Олена Фоменко.Новатор............................................................................................ 194

Любов Хавкіна.Комунікаціяякспосібжиття............................................................197

Олександр Холод.Одинізперших?Перший!!!..............................................................200

Людмила Хоменко.Людина,відякоїсвітліше.................................................................210

Інна Ччеремних.Комунікуватинеможнароз’єднати.................................................213

Ніна Черепушко.…Такимвінбачитьсямені................................................................215

Вікторія Шевченко.Єлюди,якіздатнізмінитижиттяінших..........................................218

Наталія Шумарова.Лінгвістичнийетюд..........................................................................221

Наталка Щира.Гуморина-75.....................................................................................223

ІІ. Тридцять п’ять років науково-педагогічної діяльностіу київському університеті

Володимир Різун.Київськашколажурналістики:їївитокитавпливнаформуванняукраїнськоїшколижурналістики227

Володимир Різун.Філософсько-методологічнізасадиосвітньоїйнауковоїдіяльностіугалузіжурналістикитамедіакомунікації..........................................249

Володмир Різун.Допитанняпросоціальнокомунікаційнінауковіпроблемиіпронауковіпроблемивзагалі..................................................................279

Володмир Різун.Думкизприводу—інетільки!.........................................................298

З виступів.I.Ідеяжурналістськоїосвітивконтекстідискурсупроуніверситет[1].. 308ІІ.Доповідьнаспільномузасіданнівченоїрадиінституту

журналістикикиївськогонаціональногоуніверситетуіменіТарасаШевченкатаНаціональноїрадиУкраїнизпитаньтелебаченняірадіомовлення(листопад2000року)................... 324

ІІІ.Журналістськадіяльністьіпарадоксимасовогоспілкування....328IV.ЖурналістськаосвітавУкраїні................................................... 336V.Журналістикапочинаєтьсязособижурналіста............................347

Дисертації,захищеніпідкерівництвомчиконсультуваннямпрофесораВ.В.Різуна..........................................................................351

БібліографічнийсписокпрацьпрофесораВ.В.Різуна.........................354

Формат60×84/16.Ум.друк.арк.22,32+1,86..Тираж500 прим.Зам.№26(8).

Видавництвоідрукарня«Астропринт» 65091,м.Одеса,вул.Разумовська,21

Тел.:(0482)37-07-95,37-14-25,33-07-17,(048)7-855-855www.astroprint.odessa.ua

Свідоцтвоcуб’єктавидавничоїсправиДК№1373від28.05.2003

ЗавідувачкаредакціїТ. М. ЗабановаРедакторМ. В. Прихода

Дизайнеробкладинки О. А. КунтарасТехнічнийредактор Н. С. Жукова

Наукове видання

УНІВЕРСИТЕТИ ВОЛОДИМИРА РІЗУНАСлово на пошану з нагоди 60-річчя

А в т о р и - у п о р я д н и к и :

БОНДАР Юрій Володимирович, кОРНєєВ Віталій Михайлович

У книзі використано фото з архіву В. В. Різуна та авторів