МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МІЖНАРОДНИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ АКАДЕМІКА СТЕПАНА ДЕМ’ЯНЧУКА

ЗБІРНИК

СТУДЕНТСЬКИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ

ВИПУСК 2 (2)

Рівне-2014

2

УДК 33: 34: 615: 796: 93: 80: 004: 659

ББК 65: 67: 51.12: 75: 63: 80: 22.18: 76

З-41

Збірник студентських наукових праць. – № 2 (2). – Рівне: РВЦ МЕГУ ім. акад.

С. Дем’янчука, 2014. – 421 с.

ISBN 978-966-7359-75-1

У збірнику подано наукові статті студентів Міжнародного економіко-

гуманітарного університету імені академіка Степана Дем’янчука з питань

розкриття ролі економіки та фінансів, фізичного виховання, спорту та здорового

способу життя, історії та філології, обчислювальних методів, математичного і

комп’ютерного моделювання, правознавства та соціальних комунікацій у забезпеченні

динамічного соціально-економічного розвитку України та формуванні громадських

цінностей як основи демократичного суспільства.

Редакційна колегія:

Борейко В. І. – д.е.н., доцент, проректор з наукової роботи, професор кафедри

економіки і фінансів;

Золяк В. В. – к.соц.ком., завідувач кафедри теорії і методики журналістської

творчості;

Лещенко Г. П. – к.пед.н., доцент, професор кафедри української мови та методик

викладання;

Лотюк Ю. Г. – к.пед.н., доцент, доцент кафедри інформаційних систем та

обчислювальних методів;

Матвійчук А. В. – к.філос.н., доцент, декан юридичного факультету;

Матвійчук О. В. – к.е.н., доцент кафедри економіки і фінансів;

Сотник Ж. Г. – к.фіз.вих., доцент, заступник декана факультету здоров’я, фізичного

виховання і спорту, доцент кафедри оздоровчих і спортивно-педагогічних дисциплін.

ISBN 978-966-7359-75-1

© Міжнародний економіко-гуманітарний

університет ім. акад. С. Дем’янчука, 2014

3

ЗМІСТ

Розділ 1. ЕКОНОМІКА ТА ФІНАНСИ…………………………………. 7

Власюк Т. Фондовий ринок України: стан та перспективи розвитку в

процесі глобалізації фінансових ринків…………………………………… 7

Габорець А. Роль корпоративного податкового менеджменту в

системі управління фінансами підприємств………………………………. 13

Захарук О. Управління дебіторською і кредиторською

заборгованістю та її вплив на фінансові результати діяльності

підприємства на прикладі ПАТ «Нафтохім Прикарпаття»………………. 19

Клімова О. Шляхи оптимізації трансфертних відносин між

державним та місцевими бюджетами України…………………………… 26

Маркович О. Методологічні аспекти формування системи

управління оборотними активами підприємства………………………… 33

Мельник В. Удосконалення системи фінансового менеджменту на

підприємстві………………………………………………………………… 41

Степанець С. Теоретичні засади обґрунтування

конкурентоспроможності як сталого домінанта розвитку підприємств... 47

Стрілець І. Фінансування природоохоронної діяльності на прикладі

Рівненської області………………………………………………………… 53

Чава О. Управління структурою капіталу та шляхи його оптимізації на

прикладі державного підприємства «Дубенське лісове господарство»… 58

Чопик Т. Оптимальні напрями підвищення фінансової стійкості

підприємств…………………………………………………………………. 65

Розділ 2. ЗДОРОВ’Я, ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА І СПОРТ……………… 72

Гнатюк В. Методика навчання футболістів, які займаються у секціях

загальноосвітніх шкіл………………………………………………………. 72

Кінчур Ю. Особливості викладання волейболу для студентської молоді.. 80

Крокос С. Ефективність застосування засобів фізичної реабілітації

хворих на остеохондроз з хребта…………………………………………… 86

Пархомей О. Технологія використання рухливих ігор у розвитку

фізичних якостей та оздоровленні молодших школярів………………….. 93

Тайстра О. Фізична реабілітація хворих при хронічній пневмонії……… 99

Тимощук В. Особливості оцінки фізичної підготовленості та фізичної

працездатності учнів середнього шкільного віку…………………………. 105

Хоменко А. Творчий підхід тренера до роботи тренера зі спортивним

колективом…………………………………………………………………… 110

4

Швець Т. Відновне лікування при хронічній виразковій хворобі

шлунку та дванадцятипалої кишки………………………………………… 117

Шопоняк Л. Відновне лікування при дискінезії жовчовивідної системи… 126

Ющук І. Удосконалення методики викладання волейболу в учнів

старшого шкільного віку……………………………………………………. 136

Розділ 3. ІСТОРІЯ…………………………………………………………. 142

Бальчаровська М. Значення військових реформ Петра І для розвитку

Російської імперії……………………………………………………………. 142

Білецький А. Українська інтелігенція у боротьбі проти царизму в

другій половині ХІХ століття……………………………………………… 148

Веремчук Д. Організація органів НКВС на території західних областей

УРСР (1939–1941 рр.)………………………………………………………. 156 Гряділь В. Система карально-репресивних заходів на Волині у

1944–1953 рр………………………………………………………………… 162 Кібук Н. Братські школи в Україні: організація та діяльність (XVI–XVII ст.) 172 Ковач Є. Роль і місце опричнини у зміцненні Російського

самодержавства в період правління Івана ІV Грозного…………………... 181

Конончук Ю. Іван Петрович Крип’якевич – популяризатор історії

України………………………………………………………………………. 188

Лендел Є. Причини та шляхи «першої хвилі» трудової еміграції

українців (1891–1914 рр.)…………………………………………………... 193

Маріна Н. Академічна діяльність М. С. Грушевського………………… 199

Медьеші Д. Олександр Духнович – визначний педагог та громадсько-

культурний діяч Закарпаття……………………………………………….. 209

Мельничук В. Симон Васильович Петлюра і Рівненщина………………. 216

Михнюк Д. Особливості військової організації Запорізької Січі……… 222

Сасюк А. Роман Бжеський – дослідник української історії…………….. 228

Смицький В. Іван Мазепа і Північна війна……………………………… 234

Сущик К. Діяльність розвідниці Лідії Лісовської в роки Другої

світової війни……………………………………………………………….. 243

Прончук О. Інноваційні технології навчання у вітчизняній дидактиці:

історіографічний аспект…………………………………………………..... 248

Розділ 4. КІБЕРНЕТИКА............................................................................. 255

Булавін А. Застосування сучасних програмних продуктів при

дистанційному навчанні студентів економічних спеціальностей у

ВНЗ України………………………………………………………………… 255

5

Грисюк А. Нові можливості використання мов езотеричного програмування типу Malbolge…………………………………………….. 255 Мединський Д. Проектування і розробка системи «Інтелектуальний

будинок»……………………………………………………………………. 267

Нагорний Д. Написання крос-платформенної гри мовою action script

3.0 у середовищі Adobe Intergrated Runtime……………………………… 277

Назаров А. Проблеми використання баз даних у процесі викладання

інформатики і комп’ютерної техніки у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації……… 283

Опанасець П. Інформаційно-комп’ютерні технології в розбудові

інноваційного освітнього простору……………………………………….. 291

Сасинюк М. Комп’ютерне моделювання динаміки фізичних об’єктів

у двовимірному просторі в середовищі Action Script 3.0 і його

впровадження при створенні додатків для гри…………………………… 297

Розділ 5. ПРАВОЗНАВСТВО..................................................................... 303

Голубка О. Особливості та перспективи вітчизняної практики

застосування поліграфа……………………………………………………… 303

Федько О. Проблеми правового захисту інтелектуальної власності…… 310

Цед-Лукашонок Н. Провадження в справах про злочини неповнолітніх

у практиці правоохоронних органів………………………………………. 316

Юрчук Т. Сутність вироку суду як акту правосуддя…………………… 323

Розділ 6. СОЦІАЛЬНІ КОМУНІКАЦІЇ………………………………… 330

Кобилянська Г. Мікроблогінг як спосіб оперативного подання

інформації…………………………………………………………………… 330

Терещук В. Розвиток інтерактивного телебачення……………………… 336

Розділ 7. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА................................................... 342

Веселова М. Казки у творчій рецепції письменників «Покутської трійці.. 342

Генріх Е. Значення малих фольклорних жанрів у формуванні

морального світогляду підростаючого покоління………………………… 348

Гончарук В. Метафората її роль у творчості Миколи Гоголя………….. 354

Дячук О. Концепція художньої деталі як засобу типізації та

узагальнення………………………………………………………………… 360

Постайчук Д. Колористична парадигма творів Леся Мартиновича…... 366

Сочка Г. Жанрові особливості голосіння (на прикладі творчості

Марка Черемшини)………………………………………………………… 372

6

Розділ 8. УКРАЇНСЬКА МОВА…………………………………………. 378

Жигула М. Особливості функціонування другорядних членів речення

у поетичному синтаксисі Ліни Костенко………………………………… 378

Марчук Т. Семантичні особливості пасивної лексики у романі Ліни

Костенко «Маруся Чурай»………………………………………………… 385

Пацкан М. Лексико-семантичні групи запозиченої лексики у новелах

М. Хвильового……………………………………………………………… 390

Поп Х. Семантика фразеології історичних творів Павла Загребельного… 396

Рибина А. Лексико-семантичні групи дієслів ставлення у творчості

Ліни Костенко………………………………………………………………. 403

Удод С. Особливості використання матеріальних архаїзмів у творчості

Ліни Костенко………………………………………………………………. 409

Шкабаріна М. Функції метафори у кіноповістях О. Довженка………… 416

7

РОЗДІЛ 1

ЕКОНОМІКА ТА ФІНАНСИ

УДК 336.761

Власюк Тетяна, ст. магістратури економічного факультету; науковий керівник – к.е.н, доцент Матвійчук О. В. (Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)

ФОНДОВИЙ РИНОК УКРАЇНИ: СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

РОЗВИТКУ В ПРОЦЕСІ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ

Анотація. В статті досліджено сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку України. Розглянуто основні показники розвитку фондового ринку, учасників торгів на ринку цінних паперів та обсяги торгів. Визначено основні проблеми та запропоновано рекомендації для покращення функціонування ринку цінних паперів. Обґрунтовано напрями модернізації біржового фондового ринку Ключові слова: фондовий ринок, ринок цінних паперів, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку, біржа, емітенти.

Аннотация. В статье исследовано современное состояние и перспективы развития фондового рынка. Рассмотрены основные показатели развития фондового рынка, участников торгов на рынке ценных бумаг и объемы торгов. Определены основные проблемы и предложены рекомендации по улучшению функционирования рынка ценных бумаг. Обоснованы направления модернизации биржевого фондового рынка Ключевые слова: фондовый рынок, рынок ценных бумаг, Национальная комиссия по ценным бумагам и фондовому рынку, биржа, эмитенты.

Annotation. The article investigates the current state of the stock market and the prospects of its development. The basic indicators of stock market development, participants of trading on the stock market, trading volumes are considered. The main problems are identified and appropriate recommendations for improving the functioning of the securities market are grounded. The directions of stock market modernization are developed. Keywords: stock market, securities market National Commission on Securities and Stock Market, stock exchange, issuers.

Найважливішим етапом реформування економіки України є створення ефективного ринку капіталу. Таким чином, будь-які великомасштабні перетворення в економічній сфері залишаються незавершеними, якщо не

8

буде створено конкурентоспроможного фінансового сектору та ринку капіталу, який буде здатний мобілізувати, перерозподіляти та надавати реформованій економіці необхідні інвестиційні ресурси. Саме розвиток фондового ринку, як складової ринку капіталу та невід’ємного сегмента національної економіки, набуває важливого значення в умовах глобалізації [1, с. 178].

Питання формування національного фондового ринку в умовах

глобалізації світової економіки знайшло відображення в дослідженнях таких

вчених, як В. Базилевич, М. Бурмака, З. Варналій, О. Василик, В. Колесник,

В. Корнєєв, О. Корнійчук, Ю. Лисенков, О. Мозговий, С. Науменко,

В. Оскольський, В. Савченко, М. Самбірський та Г. Яцюк.

В своїх працях науковці підкреслюють, що нинішній стан фондового

ринку України засвідчує наявність багатьох невирішених питань, які

потребують подальшого вивчення та пошуку шляхів розв’язання. Цікавим,

на наш погляд, є зарубіжний досвід розвитку фондового ринку. Серед

зарубіжних вчених, які приділяли увагу цій проблематиці, варто виділити

роботи таких науковців: Дж. Долана, К. Форбса та ін.

Метою нашої статті є дослідження сучасного стану функціонування

фондового ринку України, впливу глобалізаційних процесів на його

розвиток та розроблення рекомендацій для підвищення ефективності

діяльності ринку цінних паперів в Україні.

Сьогодні фондовий ринок України знаходиться на етапі становлення

та значно відстає у розвитку від ринків цінних паперів зарубіжних країн

(Європи, США). Це перш за все є результатом того, що фондовий ринок

України, як складова фінансової системи України, функціонує в умовах

нестабільної політичної ситуації, недовіри населення до фінансових

інститутів та недосконалого законодавства, що регулює обіг цінних

паперів на фондовому ринку України.

Попри всі перешкоди, які існували весь період становлення фондового

ринку України, потрібно відмітити стабільну тенденцію до збільшення

обсягів контрактів, підписаних на біржах. Цьому сприяло вдосконалення

технологій торгівлі, розвиток інтернет-технологій, впровадження нових

торгових систем та платформ; подальше вдосконалення інфраструктури

ринку та забезпечення її надійного та ефективного функціонування.

Динаміка показників економічного розвитку України протягом останніх

років, зокрема і ринку цінних паперів, засвідчує закріплення позитивних

тенденцій. Серед головних позитивних змін, які були характерні для

фондового ринку в цей період та сформували надійну основу для подальшого

зміцнення ринку цінних паперів, а також сприяли відновленню її

інвестиційної функції, – збільшення обсягу торгів, зростання співвідношення

капіталізації до ВВП, залучення інвестицій та ін. [2].

9

У 2013 році фондовий ринок України характеризувався доволі високою

активністю біржового сегменту. За його результатами обсяг виконаних

біржових контрактів з цінними паперами на організованих торгах

збільшився у два рази і становив 463,43 млрд. грн, тоді як у 2012 році цей

показник складав 263,67 млрд грн (рис. 1).

35,1 37,8 36,1

131,29

235,44 263,67

463,43

0

100

200

300

400

500

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

Рис. 1. Обсяг біржових контрактів (договорів) з цінними паперами на

організованих торгах в 2007–2013 роках, млрд. грн. [2]

Наведені дані засвідчують, що темпи зростання операцій на фондовому

ринку випереджали зростання ВВП України майже у два рази.

В свою чергу, частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на

ринку цінних паперів у 2013 році становила 27,69 % (рис. 2).

4,5

10,7413,16 12,59

27,69

0

5

10

15

20

25

30

2009 2010 2011 2012 2013

Рис. 2. Частка біржового ринку в загальному обсязі торгів на ринку

цінних паперів у 2009–2013 роках, %

10

В Україні системна мережа фондових бірж існує, а біржова структура

характеризується високою фрагментарністю. Згідно з даними НКЦПФР, за

підсумками 2013 року найбільшими фондовими біржами України за

загальним обсягом торгів є:

1. ПАТ «Фондова біржа «Перспектива» з оборотом 289,2 млрд. грн.

(частка на вітчизняному біржовому ринку складала 67,7 %);

2. ПАТ «Фондова біржа «ПФТС» – 102,4 млрд. грн. (24,0 %);

3. ПАТ «Українська біржа» – 10,3 млрд. грн. (2,4 %) (табл. 1).

Таблиця 1

Діяльність фондових бірж в Україні та їх частка у загальному торговому

обороті у 2007–2013 роках, млрд. грн.

Складено за даними [2]

Таким чином, на три біржі припадало 93,6 % загального обсягу торгів.

Частка інших фондових бірж в загальному обсязі торгів за той же час

склала лише 5,9 %, або 25,3 млрд. грн.

Зважаючи на історичні статистичні дані НКЦПФР, відмітимо, що з 10

діючих фондових бірж в Україні потреба у 5 площадках незначна. Наявність

такої кількості торгових площадок ускладнює контроль над операціями з

цінними паперами та сприяє розповсюдженню маніпулювання вартістю

цінних паперів, що котируються [3].

Отже, враховуючи, що тільки 5 площадок можуть цілком забезпечити

діяльність торгів на фондовому ринку, постає питання про регулятивне

зменшення кількості фондових бірж, що суттєво спростить та зробить

більш прозорим сам процес торгівлі цінними паперами.

За наведеними даними можна зробити висновок, що фондовий ринок

України хоч і має тенденцію до збільшення обсягів торгівлі та капіталізації,

Фондові біржі Роки

2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013

ПФТС 30,8 34,0 14,0 61,0 88,9 89,5 102,4

частка, % 87,5 90,0 38,8 46,5 37,7 33,9 24,0

Перспектива 0,4 1,4 11,4 36,6 79,1 146,0 289,2

частка, % 1,2 3,6 31,7 27,9 33,5 55,3 67,7

Українська біржа - - 3,3 27,5 63,9 24,1 10,3

частка, % - - 9,1 21,0 27,1 9,1 2,4

Інші 1,7 2,4 6,6 6,1 4,0 4,6 25,3

частка, % 4,9 6,3 18,2 4,7 1,7 1,8 5,9

Всього 35,1 37,8 36,0 131,3 235,8 264,3 427,2

11

проте характеризується значними проблеми, що не дозволяють йому

ефективно виконувати свою головну функцію, а саме – перерозподіл

капіталу та залучення інвестицій.

Крім того, потребує вирішення багато проблем, а зокрема:

– недосконалість конкурентоспроможності фондового ринку. Ця

проблема виникає тому, що державна політика щодо оподаткування на

фондовому ринку є несприятливою для його учасників. Домінуючими

цінними паперами на ринку залишаються державні, що певною мірою

перешкоджає випуску нових з боку підприємницьких структур;

– проблема податкового стимулювання розвитку фондового ринку, яка

потребує звільнення від обкладення податком на прибуток підприємств та

податком на додану вартість некомерційних організацій фондового ринку;

– проблема корпоративного управління ринком, яка полягає в

недосконалій системі розкриття інформації про вартість цінних паперів та

об’єкти інвестування через інструменти фондового ринку;

– мала розбудова інфраструктури фондового ринку, яка потребує

організації обміну інформацією між організаційно оформленими ринками,

оскільки такої організації на цей час немає. Також виникає необхідність

запровадження електронного документообігу при укладанні та виконанні

угод з цінними паперами, прийняття єдиних стандартів та сертифікації

систем електронного цифрового підпису та шифрування даних;

– проблема системи регулювання і нагляду на фондовому ринку, яка

полягає в порушенні прав інвесторів, недосконалості нормативної бази, що

регулює діяльність фінансових інститутів, які здійснюють регуляторну

функцію на фондовому ринку, низькому рівні кваліфікації персоналу

наявних фінансових установ – професійних учасників ринку;

– проблема розвитку ринку боргових зобов’язань, місцевих позик, акцій

та деривативів. Обмеження ринку боргових зобов’язань є результатом

відсутності інтегрованої стратегії управління державним боргом, який

надміру зосереджений на короткостроковій вартості, і розвитку ринку

боргових зобов’язань, який характеризується тим, що емісія боргових

зобов’язань на первинному ринку є досить непередбачуваною, а на

вторинному ринку – неліквідною. Розвиток ринку акцій гальмується через

недосконалість валютного законодавства, недосконалість нормативно-

правового забезпечення діяльності фондового ринку;

– низький рівень капіталізації фондового ринку;

– складність організації і проведення первинних публічних розміщень

фінансових інструментів на українському фондовому ринку, яка значно

зменшує можливості доступу інвесторів до об’єктів інвестування [4].

12

Ці проблеми заважають подальшому розвитку фондового ринку

України, а також істотно обмежують можливості професійних учасників.

Напрямами модернізації біржового фондового ринку є:

– укрупнення та консолідація уже існуючих фондових бірж, що

сприятиме формуванню стандартних критеріїв лістингу та формування

справедливих ринкових цін за будь-якими фінансовими інструментами;

– зростання ліквідності і прозорості фондового ринку за допомогою

збільшення пропозиції фінансових інструментів шляхом запровадження

нових боргових інструментів, перш за все біржових та інфраструктурних

облігацій, інноваційних структурованих продуктів, продуктів фінансового

інжинірингу, зокрема, біржових валютних деривативів та ф’ючерсного

контракту на ціну золота;

– активне вдосконалення технологій торгівлі, розвиток Інтернет-

технологій, впровадження нових торгових систем та платформ; подальше

вдосконалення інфраструктури ринку та забезпечення її надійного та

ефективного функціонування; створення відповідної законодавчої бази з

метою забезпечення організаційно-правових засад формування та

функціонування фондового ринку;

– вдосконалення державного регулювання та нагляду на фондовому

ринку, захист прав інвесторів, забезпечення на державному рівні низки

заходів спрямованих на збільшення показника free-float акцій українських

компаній; створення ринку залучення капіталу для мало та середньо

капіталізованих емітентів [3, с. 133].

За результатами проведеного дослідження стану фондового ринку

України можна зробити висновок, що хоча вітчизняний ринок поступово

розвивається, він до нинішнього часу перебуває на стадії свого становлення.

Тому для стимулювання подальшого розвитку вітчизняного фондового

ринку потрібне: збільшення капіталізації, ліквідності та прозорості фондового

ринку; удосконалення ринкової інфраструктури та забезпечення її надійного

і ефективного функціонування; удосконалення механізмів державного

регулювання, нагляду на фондовому ринку та захисту прав інвесторів.

1. Вівчар О. Й. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні /

О. Й. Вівчар // Науковий вісник НЛТУ України – 2011. – № 219. – С. 178–182.

2. Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку [Електронний ресурс] –

Режим доступу : http://www.nssmc.gov.ua/ 3. Краснова І. В. Фондовий ринок в

Україні : стан та перспективи розвитку / І. В. Краснова // Проблеми економіки –

2014. – № 1. – С. 129–133. 4. Петренко О. І. Сучасний стан та тенденції розвитку

фондового ринку України / І. О. Петренко // Проблеми підвищення ефективності

інфраструктури – 2013. – № 37. – с. 103–110.

13

УДК 658.29

Габорець Аліна, ст. магістратури економічного факультету; науковий

керівник – к.е.н, доцент Коваль Л. А. (Міжнародний економіко-

гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)

РОЛЬ КОРПОРАТИВНОГО ПОДАТКОВОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В

СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ ПІДПРИЄМСТВ

Анотація. У статті досліджено теоретичні основи податкового

менеджменту. Розкрито сутність корпоративного податкового

менеджменту та з’ясовано його роль в системі управління фінансами

підприємств. Розглянуто складові та основні напрямки корпоративного

податкового менеджменту. Обґрунтовано місце та роль податкового

планування у системі податкового менеджменту підприємств. Запропоновано

способи удосконалення корпоративного податкового менеджменту.

Ключові слова: податковий менеджмент, мінімізація податків,

оптимізація податкової політики, податкове планування.

Аннотация. В статье исследованы теоретические основы налогового

менеджмента. Раскрыта сущность корпоративного налогового менеджмента

и выяснено его роль в системе управления финансами предприятий.

Рассмотрены составляющие и основные направления корпоративного

налогового менеджмента. Обоснованы место и роль налогового планирования

в системе налогового менеджмента предприятий. Предложены спосбы

усовершенствования корпоративного налогового менеджмента.

Ключевые слова: налоговый менеджмент, минимизация налогов,

оптимизация налоговой политики, налоговое планирование.

Annotation. The article investigates the theoretical foundations of tax management.

The essence of corporate tax management and its role in the financial

management of enterprises is clarified. The components and basic directions of

tax management in corporate are considered. The place and role of tax

planning in the system of tax management is grounded. The proposals to

improve corporate tax management are given.

Keywords: tax management, tax minimization, optimization of tax policy, tax planning.

Після прийняття нової редакції Податкового кодексу України набуло

актуальності питання корпоративного податкового менеджменту. Податковий

менеджмент є складовою всієї податкової політики, як на рівні держави,

14

так і на рівні підприємства. Він являє собою систему принципів і методів

розробки та реалізації управлінських рішень, пов’язаних з вибором

податкової системи, розрахунком податкових платежів та постійним

контролем за їх здійсненням. Завданням податкового менеджменту є

розроблення податкової політики підприємства залежно від його

економічної стратегії та напрямів діяльності, а також визначення такої

системи податків, яка б дала йому змогу отримувати найбільші прибутки

та оптимізувати податкові платежі до державного бюджету [1, с. 125].

Систему податкового менеджменту, як важливу складову сфери науково-

практичного управління національною економікою, досліджували відомі

економісти, серед яких слід виділити роботи Ю. Б. Іванова, В. В. Карпова,

А. Я. Кізими, А. І. Крисоватого, Т. М. Реви та ін.

Метою нашої статті є дослідження сутності та ролі корпоративного

податкового менеджменту в системі управління фінансами підприємств.

Податкові платежі займають вагому частку у фінансових потоках

суб’єктів господарювання. Тому від грамотного, професійного рішення,

ухваленого ними з урахуванням податкових наслідків, залежать подальший

розвиток бізнесу та можливості його зростання. Недооцінка цієї сторони

фінансової діяльності підприємств та допущені помилки в розрахунках

при оподаткуванні обертаються значними фінансовими втратами.

Сьогодні вести бізнес, не прорахувавши, скільки принесе прибутків та

чи інша операція і скільки потрібно буде при цьому заплатити податків,

практично неможливо. Отже, проблему оподаткування, обліку і управління

податками за значущістю можна порівняти лише з проблемами, що

виникають безпосередньо в процесі виробничої або будь-якої іншої

підприємницької діяльності. Ця значимість виражається в конкретних

сумах податків, які сплачують державі підприємства. Податкові платежі,

охоплюючи всю виробничу і господарську діяльність підприємств,

визначають склад ціни, впливають на ефективність виробництва, а також є

найважливішим чинником при ухваленні бізнес-рішення [2, с. 200].

Формування та реалізація корпоративного податкового менеджменту є

управлінським процесом, оскільки він супроводжує практично кожну

функцію бізнесу і обслуговуючих дій. Це пов’язано, по-перше, з тим, що

податки суттєво впливають на прийняття стратегічних і тактичних

управлінських рішень, по-друге, практично всі господарські операції

підлягають податковому обліку. Тому фактично всі підприємницькі рішення

приймаються тільки з урахуванням податків, можливостей їх оптимізації,

прогнозних змін податкового законодавства. Зрештою, податковий

менеджмент і його вдосконалення спрямовані не на мінімізацію сум

податків, а на оптимізацію всієї фінансово-господарської діяльності

15

підприємства, при цьому не має значення, чи метою діяльності суб’єкта

господарювання є досягнення максимального прибутку, чи ні.

Корпоративний податковий менеджмент – це система управління

податковими потоками підприємства шляхом використання науково

обґрунтованих ринкових форм і методів та ухвалення управлінських

рішень у сфері податкових доходів і витрат на мікрорівні [2, с. 201].

Податковий менеджмент як частину управлінського процесу підприємства,

можна зобразити схемою, що включає такі складові:

– цільову підсистему, що встановлює цілі та задачі податкового

менеджменту на основі підвищення якості його основних елементів;

– забезпечуючу підсистему, що призначена здійснити методичне,

інформаційне, правове та інше забезпечення процесу податкового

менеджменту;

– функціональну підсистему, що регулює функції процесу й порядок

його здійснення. У межах цієї підсистеми вирішуються питання

запровадження податкового планування, розробляється податкова

стратегія, визначаються напрями облікової політики, принципи

податкового обліку та контролю;

– управляючу підсистему, що визначає учасників процесу податкового

менеджменту та їх обов’язки (рис. 1).

Рис. 1. Процес корпоративного податкового менеджменту

Такий напрям податкового менеджменту як податкове планування за

умови його правильної організації дає підприємству можливість дотримуватися

податкового законодавства шляхом правильності розрахунку податків,

зборів та інших платежів податкового характеру; звести до мінімуму

КОРПОРАТИВНИЙ ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

Цільова підсистема

Забезпечуюча підсистема

Функціональна підсистема

Управляюча підсистема

16

податкові зобов’язання; максимально збільшити прибуток; розробити

структуру взаємовигідних угод із постачальниками і замовниками; ефективно

керувати грошовими потоками та уникати штрафних санкцій, що позитивно

відіб’ється на подальшій фінансовій діяльності підприємства

Податкове планування доцільне завжди, і коли підприємство процвітає,

і коли воно балансує на межі рентабельності або, що значно гірше, на межі

банкрутства. За умови грамотного підходу покращення фінансового стану

підприємства не буде пов’язане з податковими порушеннями.

Залежно від характеру управлінських рішень у податковому

менеджменті виділяють такі основні напрями (рис. 2).

Рис. 2. Основні напрямки податкового менеджменту на підприємстві

Найважливішими показниками ефективності податкового менеджменту

та його впливу на фінанси підприємств є мінімізація та оптимізація податкових

зобов’язань, оскільки, для фінансової діяльності суб’єктів господарювання

важливим є кінцевий результат, а саме економія на податках.

Часто поняття «мінімізація» та «оптимізація» ототожнюють. Ці явища є

досить близькі, але не рівнозначні. В принципі, мінімізація і оптимізація мають

спільну мету – зниження податкового навантаження на платників податків.

Проте, якщо мінімізація платежу застосовується до якогось конкретного

податку при певній ситуації, то оптимізація носить системний характер і

направлена на раціоналізацію податкової політики підприємства вцілому.

Тому, запроваджуючи систему податкового менеджменту, підприємство

повинне мати на меті не тактику мінімізації податків, а стратегію оптимального

управління податковими потоками, оскільки вони можуть вплинути на

зростання фінансових ресурсів підприємства після оподаткування.

На сьогоднішній день в Україні необхідність мінімізації податків

зумовлена високим податковим тиском на противагу кількості благ, які

Основні напрямки

корпоративного

податкового

менеджменту

поточний податковий контроль

контроль правильності обчислення

податкових зобов’язань

поточне податкове планування

складання податкового календаря

стратегічне податкове планування

17

може надати суспільству держава. Відповідно, платники податків вдаються

до різних схем мінімізації податкових зобов’язань, що включають схеми,

засновані на прогалинах в законодавстві та схеми, пов’язані з прямим

порушенням норм закону. Схема мінімізації податкових платежів підприємств, яка не передбачає порушення вимог Податкового кодексу

України зображена на рис. 3 [2, с. 213].

Рис. 3. Схема мінімізації податків у структурі корпоративного податкового

менеджменту

Що стосується способів оптимізації податкових платежів, то вони є

досить різноманітні. Найбільш поширені серед них:

– метод відстрочення податкового платежу ґрунтується на тій обставині,

що термін сплати більшості податків обумовлений моментом виникнення

об’єкта оподаткування та календарним періодом (місяцем, кварталом, роком);

– метод прямого скорочення об’єкта оподаткування має на меті

позбавитися від певних операцій, що підлягають оподаткуванню і при цьому

не здійснити негативного впливу на господарську діяльність підприємства;

– метод застосування законодавчо встановлених пільг і преференцій

для різних галузей економіки та груп платників податків став можливим

Законна (легальна) мінімізація податків

Си

стем

а к

ор

пор

ат

ивн

ого

по

да

тко

вого

мен

едж

мен

ту

Уникнення оподаткування в межах закону

Оптимізація податкових платежів

Податкове планування на підприємстві

Організація виконання планових податкових

показників

Податковий самоконтроль

18

завдяки встановленню особливих режимів оподаткування для окремих

видів діяльності, що найбільше потребують державної підтримки;

– податкове бюджетування є підсумковою частиною корпоративного

податкового планування, регулювання та контролю, а також комбінованим

способом оптимізації податкових потоків суб’єктів господарювання.

Податкове бюджетування базується на виборі оптимальних рішень у

сфері податкових доходів і витрат з метою отримання максимального

податкового прибутку з подальшим ухваленням рішень щодо його

ефективного вкладення (використання) [2, с. 217].

Під час здійснення фінансової діяльності податки виступають

потужним економічним важелем і впливають на процес прийняття

управлінських рішень підприємством, нерідко змінюючи тактику ведення

бізнесу. Тому на підприємствах повинні бути фахівці, на яких би

покладалися функції із забезпечення фінансової діяльності саме з

податкової точки зору. Зазвичай такі обов’язки виконують бухгалтери

підприємств, що занижує якість роботи податкового сектору фінансів

підприємства. Ведення оптимальної податкової політики вимагає від

фахівців (податкових менеджерів) певних знань і навичок, а саме:

– досконалого вивчення податкового законодавства для своєчасного і

правильного нарахування та слати податкових платежів;

– пошуку шляхів оптимізації сплати податкових зобов’язань;

– вміння платити мінімально, застосовуючи законні методи зменшення

податкового тиску.

Таким чином, узагальнюючи результати проведеного дослідження

можна зробити висновок, що корпоративний податковий менеджмент,

будучи органічною частиною фінансів підприємств, забезпечує формування і

підвищення ефективності управління фінансовим потенціалом суб’єктів

господарювання та регулювання його взаємовідносин із державою в

процесі перерозподілу доходів і наповнення держбюджету. При цьому

ефективність податкового менеджменту значно підвищується за умови

правильної і цілеспрямованої організації діяльності підприємства, що

передбачає розроблення плану, цілей і завдань податкового планування, а

також розроблення і реалізацію схем мінімізації та оптимізації податкових

платежів суб’єктів господарювання.

1. Гринчук Ю. С. Податковий менеджмент в системі управління підприємством /

Ю. С. Гринчук, В. Ю. Гринчук // Фінанси та оподаткування. – 2011. – № 3. – С.125–

127. 2. Бечко П. К. Податковий менеджмент: навч. посіб. [для студ. вищ. навч.

закл.] / П. К. Бечко, Н. В. Лиса. – К. : Центр учбової літера тури, 2009. – 288 с.

19

УДК 658.149.5(045)

Захарук Олександр, ст. магістратури економічного факультету;

науковий керівник – к.е.н, доцент Дем’янчук І. А. (Міжнародний економіко-

гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, м. Рівне)

УПРАВЛІННЯ ДЕБІТОРСЬКОЮ І КРЕДИТОРСЬКОЮ

ЗАБОРГОВАНІСТЮ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА ФІНАНСОВІ РЕЗУЛЬТАТИ

ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА НА ПРИКЛАДІ ПАТ

«НАФТОХІМІК ПРИКАРПАТТЯ»

Анотація. У статті досліджено теоретичні поняття дебіторської та

кредиторської заборгованостей, передумови їх виникнення та сутність,

визначено форми та види. Охарактеризовано їх негативний та позитивний

вплив на діяльність підприємства. Проаналізовано сучасні способи впливу

на величину заборгованості і методи залучення додаткового фінансування,

які широко використовуються зарубіжними корпораціям. Надано рекомендації

щодо зменшення питомої ваги заборгованості в балансі підприємства.

Ключові слова: кредиторська заборгованість, дебіторська заборгованість, рефінансування, форвард, варант, ф'ючерс, облігація

Аннотация. В статье исследованы теоретические понятия дебиторской

и кредиторской задолженностей, предпосылки их возникновения и

сущность, определены формы и виды. Охарактеризованы их негативное и

положительное влияние на деятельность предприятия. Проанализированы

современные способы воздействия на величину задолженности и методы

привлечения дополнительного финансирования, широко используемые

зарубежными корпорациям. Даны рекомендации по уменьшению удельного

веса задолженности в балансе предприятия.

Ключевые слова: кредиторская задолженность, дебиторская задолженность,

рефинансирование, форвард, варрант, фьючерс, облигация

Annotation. This article explores the theoretical concepts of receivables and

payables, conditions of their origin and nature, defined its kinds and forms. Their

negative and positive impact on the company is described. The modern methods

of its influence on the value of debt and methods of raising additional funds,

which are widely used by foreign corporations are analysed. Recommendations

to reduce the proportion of debt in the balance sheet are given.

Keywords: Accounts Payable, Accounts Receivable, refinancing, forwards,

futures, bonds.

20

У процесі своєї діяльності підприємство не завжди має змогу

здійснити розрахунок з іншими господарюючими суб’єктами, банками чи

фізичними особами, одночасно отримуючи кошти, майно, товари, роботи

та послуги, що призводить до виникнення кредиторської заборгованості.

Вона становить значну частку в пасивах підприємства і суттєво впливає на

його фінансовий стан. Поряд із кредиторською, в діяльності підприємств

розглядають і дебіторську заборгованість, яка виникає від продажу

товарів, робіт чи надання послуг без передоплати. Тому більшість

українських підприємств для уникнення дебіторської заборгованості

надають перевагу оплаті наперед, а не в кредит.

Теоретичні та методологічні аспекти політики управління дебіторсько-

кредиторською заборгованістю підприємств знайшли відображення в

працях багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців серед яких слід

виділити роботи О. К. Архипової, М. Д. Білика, І. А. Бланка, А. Б. Борисової,

Ф. Ф. Бутинця, Г. О. Москалюка, Л. А. Некрасенка, Н. В. Новицької та ін.

Метою нашої статті є дослідження теоретичних основ управління

дебіторською та кредиторською заборгованістю та розроблення заходів

для забезпечення фінансової стійкості підприємств.

Для того щоб визначити суть та значення для підприємства величини

дебіторської заборгованості, потрібно навести її характеристику. Згідно

положення стандарту бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»:

дебіторська заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству

на певну дату [1].

Згідно із цим положення вона поділяється за термінами погашення на:

– безнадійну дебіторську заборгованість;

– довгострокову дебіторську заборгованість;

– поточну дебіторську заборгованість (нормальна);

– сумнівний борг [1].

На думку О. Кожевнікової, дебіторська заборгованість за своєю суттю є

сумою заборгованостей дебіторів підприємству на певну дату, що виникає

внаслідок надання коштів, продажу інших активів, робіт, послуг безпосередньо

боржникові та не є фінансовим активом, призначеним для продажу [2].

Негативними сторонами такої заборгованості для підприємств є:

– відволікання коштів з обороту;

– необхідність додаткових витрат на забезпечення оборотного капіталу;

– відволікання коштів у заборгованість, що перетворює кошти на

непотрібні поточні активи;

– зменшення прибутковості бізнесу і т.д.

Але наявність дебіторської заборгованості може мати і позитивні сторони

для підприємства, оскільки, вона свідчить про привабливість та

21

конкурентоспроможність його продукції. Її наявність певною мірою є

резервом фінансових ресурсів підприємства (звичайно, за умови, що вона

не класифікується як безнадійна, а виникає в результаті взаємодії підприємства

з іншими суб’єктами господарювання).

Поряд із дебіторською заборгованістю на підприємстві, в результаті

його діяльності, виникає кредиторська заборгованість, яка відображається

у пасиві балансу та є зобов’язанням підприємства. Методологічні засади

формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання

підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає положення

(стандарт) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання».

Ідеальним для будь-якого господарюючого суб’єкта є співвідношення,

коли кредиторська заборгованість перевищує дебіторську на 10–20 %.

Однак, як показують дослідження, на деяких підприємствах кредиторська

заборгованість переважає дебіторську в десятки і більше разів. Це

виступає ще одним проблемним питанням при дослідження обох видів

заборгованостей, і тому потребує подальшого вивчення [4].

За твердженням І. А. Бланка у сучасній світовій фінансовій практиці

виділяють різні види кредиторської заборгованості (табл. 1).

Таблиця 1

Види кредиторської заборгованості

Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги, термін сплати за якими

не настав

Кредиторська заборгованість за товари, роботи та послуги, котрі вчасно не оплачені

Кредиторська заборгованість за виданими векселями

Кредиторська заборгованість за отриманими авансами

Кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетними і позабюджетними

платежами

Кредиторська заборгованість зі страхування

Кредиторська заборгованість з оплати праці

Інші види кредиторської заборгованості

Складено за даними [3].

На досліджуваному підприємстві ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття», яке

займається виробництвом і реалізацією продуктів нафтопереробки, впродовж

2009–2013 років дебіторська заборгованість значно перевищувала

кредиторську (рис. 1). Проте, враховуючи що це підприємство працює в

нафтохімічній промисловості, такий стан заборгованості не є критичним

для нього, а засвідчує, що його продукція користується значним попитом

та є важливою для функціонування більшості суб’єктів господарювання.

22

Тому ПАТ «Нафтохімік Прикарпаття» може бути впевненим, що в

майбутньому ця заборгованість буде погашена.

Рис.1. Динамічні зміни кредиторської і дебіторської заборгованостей

Пат «Нафтохімік Прикарпаття»

Протягом 2009–2011 років спостерігалося поступове зростання

кредиторської заборгованості підприємства, що є наслідком збільшення

його зобов’язань перед постачальниками. Проте, вже у 2012 році за

рахунок погашення значної частини заборгованості цей показник у

підприємства зменшився у 3 рази. Однак, у 2013 році, через купівлю

сировини у постачальника без оплати, заборгованість підприємства знову

зросла більше ніж у 2 рази. Тому, для того щоб уникнути претензій

кредиторів, підприємство може домовитись з постачальниками про

відстрочку платежу за роботи і послуги або здійснити продаж власних

оборотних чи необоротних активів, які не використовуються.

Щодо стану дебіторської заборгованості підприємства, то протягом

2009–2010 років вона збільшилася майже у 2 рази і перевищувала

кредиторську в цей же період у 5 разів, що свідчить про те, що дебітори

невчасно розраховуються за поставлену продукцію. Тому значне

перевищення дебіторської заборгованості над кредиторською може

загрожувати фінансовій стійкості підприємства. Однак впродовж 2011–

2012 років дебіторська заборгованість підприємства зменшилася майже у 2

рази, що було зумовлено тим, що дебітори поступово почали

23

розраховуватися за продукцію. Проте вже в 2013 році через несвоєчасний

розрахунок покупців за отриману продукцію дебіторська заборгованість

підприємства знову зросла.

Отже, підприємству необхідно планувати розмір дебіторської заборгованості

компанії у цілому, визначати терміни прострочених залишків на рахунках

дебіторів і порівнювати цей термін із нормами в галузі, показниками

конкурентів і даними попередніх років. Це дозволить підприємству оцінити

своє становище серед інших підприємств галузі та покращити діяльність із

застосування штрафів та санкції до недобросовісних дебіторів, що дасть

змогу зменшити цю заборгованість [5].

Водночас можна використовувати такий метод управління заборгованістю,

як факторинг. Факторинг – це дострокове отримання грошових коштів за

відвантажену продукцію та/або надані послуги до настання строків

розрахунків по контрактах шляхом переуступки банку права вимоги за

дебіторською заборгованістю [6]. Використання цього виду рефінансування

заборгованості дозволить підприємству застрахувати себе від виникнення

безнадійних боргів та поліпшити свою ліквідність

Також підприємство може залучати колекторські служби, які можуть

переконати боржника повернути заборгованість, або провести переговори

щодо реструктуризації чи відстрочення платежу.

Вище зазначені заходи не нові для української практики і вже давно

використовуються багатьма вітчизняними підприємствами. До того ж, з

появою фондових бірж в Україні, можливості залучення капіталу для

підприємств значно розширилися. Фінансові інструменти, які можна

емітувати і продавати на них, відкривають небувалий раніше для

фінансових менеджерів підприємств вибір боргових інструментів.

Зокрема, компанії можуть залучати капітал та спонукати покупців

здійснювати оплату за поставлену продукцію, товар чи послугу, використовуючи

відносно нові для українського ринку інструменти: заключення форвардних

контрактів, випуск варантів та конвертованих облігацій.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1999 р. «Про

затвердження Положення про вимоги до стандартної (типової) форми

деривативів», ф'ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує

зобов'язання придбати (продати) базовий актив у визначений час та на

визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент укладення

зобов'язань сторонами контракту [7].

Отже, із визначення ф’ючерсу випливає, що він є зобов’язанням для

обох сторін придбати або продати товар чи послугу, на визначених

умовах. Укладення такого контракту може стимулювати клієнта вчасно

здійснювати оплату за поставлену продукцію. Оскільки, рівень інфляції в

24

Україні постійно зростає, фіксування цін у контракті є вигідним для

покупців, які можуть отримати товар, який їм потрібен за цінами

визначеними на момент його підписання.

В цьому випадку ефект від інфляційних процесів для покупців нівелюється,

оскільки в момент оплати товару його вартість не змінюється. Ці контракти

є високоліквідними і користуються великим попитом на вторинному

ринку, тому підприємства завжди можуть знайти покупця на нього, що

дозволить їм вчасно і у бажаному обсязі залучати фінансові ресурси, для

покриття своїх зобов’язань чи оновлення основних фондів.

Іншим інструментом, через який підприємство може залучити кошти є

варант. Згідно з визначенням бізнес-газети «Ведомости». варант – це

свідоцтво, що забезпечує його власнику право покупки цінних паперів за

встановленою ціною протягом певного періоду часу або безстроково.

Нерідко таке свідоцтво пропонується разом з цінними паперами у вигляді

стимулу для покупки [8]. Зазвичай варанти випускаються разом із акціями

або привілейованими акціями. Використання цього інструменту дозволяє

підприємству стимулювати покупку своїх акцій, оскільки він надає право

держателю цього документа, пізніше купити визначену кількість акцій в

будь-який день до закінчення його дії [9]. Його використання допоможе

залучити підприємству кошти для збільшення статутного капіталу,

погашення або реструктуризацію своєї заборгованості.

Інструментом, який також дозволить залучати підприємству грошові

ресурси є конвертовані облігації. Конвертовані облігації – це іменні

облігації, умовами випуску яких передбачена можливість їх обміну на

звичайні акції підприємства [10].

Інвестори, зацікавлені у придбанні акцій, можуть купувати конвертовані

облігації, оскільки маю�