Embed Size (px)
Citation preview
1
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА
МИХАЙЛЮК ІННА ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 159.946.3:808.56:005.336.2(043.5)
ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДІАЛОГІЧНОЇ
КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ
19.00.07 – педагогічна та вікова психологія
Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук
Київ – 2017
2
Дисертацією є рукопис
Робота виконана в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України,
лабораторія методології і теорії психології
Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Зливков Валерій Лаврентійович, Інститут
психології імені Г. С. Костюка НАПН України, лабораторія методології і теорії
психології, завідувач
Офіційні опоненти:
доктор психологічних наук, професор Кузікова Світлана Борисівна, Сумський
державний педагогічний університет імені А. С. Макаренка, кафедра психології,
завідувач
кандидат психологічних наук, Куліш Віктор Іванович, Центральноукраїнський
державний педагогічний університет імені Володимира Винниченка, кафедра
практичної психології, старший викладач
Захист відбудеться 19 грудня 2017 р. о 1300
годині на засіданні спеціалізованої
вченої ради Д 26.453.02 в Інституті психології імені Г. С. Костюка НАПН України за
адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Інституту психології імені
Г. С. Костюка НАПН України за адресою: 01033, м. Київ-33, вул. Паньківська, 2.
Автореферат розісланий 18 листопада 2017 р.
Заступник голови
спеціалізованої вченої ради О. М. Кокун
3
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність дослідження. У сучасних умовах політичних, економічних,
соціокультурних трансформацій, динамічного розвитку інформаційних технологій,
технологізації й комерціалізації психологічної галузі все нагальнішими постають
питання якості надання психологічних послуг, а відтак і професійної підготовки
майбутніх психологів, їх конкурентоздатності на національному та міжнародному
ринках праці, ключовим показником якої є оволодіння діалогічною компетентністю
як однією з фундаментальних професійно значущих інтегральних якостей фахівця
психологічного профілю. Враховуючи тенденцію сучасних запитів психологічної
науки та практики, досягнення високого рівня діалогічної компетентності майбутніх
фахівців у процесі професіоналізації обумовлює їх здатність до професійної
діалогічної взаємодії та вирішення широкого кола особистісних і міжособистісних
проблем, що постають перед сучасним суспільством. Зважаючи на це, необхідність
формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у системі професійної
освіти набуває пріоритетного значення.
Розгляд проблеми діалогічної компетентності здійснюється на перетині
загальних наукових проблем – діалогу та компетентності.
Проблемі діалогу присвячена велика кількість вітчизняних і зарубіжних
досліджень, що мають міждисциплінарний характер і вивчаються на філософському
(М.М.Бахтін, В.С.Біблер, М.Бубер, Г.Гегель, Ю.М.Лотман, Платон, Сократ,
Л.Фейєрбах, Т.О.Флоренська, К.Ясперс), соціально-психологічному (Б.Г.Ананьєв,
О.О.Бодальов, С.Л.Братченко, В.А.Кан-Калик, Б.Ф.Ломов, А.В.Петровський,
Л.А.Петровська, С.О.Шеїн) та психолого-педагогічному рівнях (С.В.Васьковська,
П.П.Горностай, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко).
Особлива увага приділяється також проблемам компетентності: визначенню
поняття компетентність (Л.В.Долинська, Ю.М.Ємельянов, С.Д.Максименко,
Л.А.Петровська); гранично широкому трактуванню категорії компетентності, що
здійснює продуктивну розробку складної структурної будови професійної
компетентності (К.О.Абульханова, О.О.Бодальов, А.О.Деркач, С.О.Дружилов,
В.Г.Зазикін, Є.О.Клімов, А.К.Маркова, І.Н.Семенов, С.В.Цимбал, М.А.Чошанов та
ін.); осмисленню змістових аспектів професійної компетентності психолога
(Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва).
Аналіз наукової літератури свідчить, що за досить широкого звернення до
вивчення поняття діалогічна компетентність наукові позиції авторів дають змогу
лише торкнутись до розуміння означеного феномену. У контексті даної проблеми
заслуговують на увагу праці (А.М.Акулін, М.Р.Мінігалієва).
Разом із тим, лишаються поза увагою особливості формування діалогічної
компетентності, передусім у майбутніх психологів. За таких умов актуалізується
проблема більш поглибленого наукового осягнення можливостей формування
діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі їх професійної
підготовки. Очевидна актуальність цієї проблеми та її недостатня наукова
розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: «Психологічні
чинники формування діалогічної компетентності майбутніх психологів».
4
Зв’язок роботи із науковими програмами, планами, темами. Дослідження відповідає основним напрямам досліджень НАПН України, проведених у рамках комплексних науково-дослідних тем: «Психологічні умови становлення професійної ідентичності особистості» (державний реєстраційний номер 0111U000357); «Методологічні закономірності формування автентичності фахівців соціономічних професій» (державний реєстраційний номер 0115U000801), які виконувались у лабораторії методології та теорії психології Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України. Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології імені Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 11 від 29.11.2012 р.) та узгоджено в бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 4 від 23.04.2013 р.).
Об’єкт дослідження – діалогічна компетентність майбутніх психологів. Предмет дослідження – психологічні чинники формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. Мета дослідження полягає у теоретичному та експериментальному
визначенні психологічних чинників формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
Гіпотези дослідження: 1) успішність оволодіння діалогічною компетентністю майбутніх психологів
залежить від комплексу зовнішніх (застосування діалогічного підходу до організації навчання у вищій школі, дотримання діалогічної стратегії у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, використання студентами-психологами ефективних форм діалогічної взаємодії у контексті професійного навчання та міжособистісного спілкування) та внутрішніх чинників (здатності майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності);
2) впровадження у навчальний процес програми соціально-психологічного тренінгу спрямованого на розвиток визначених внутрішніх чинників (самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності) сприятиме формуванню діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
Завдання дослідження: 1. На основі аналізу теоретичних та емпіричних досліджень обґрунтувати
сучасний підхід до вивчення проблеми діалогічної компетентності. 2. Виокремити психологічні чинники формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів. 3. Розробити концептуальну структурно-функціональну модель діалогічної
компетентності психолога. 4. Дослідити рівень сформованості структурно-функціональних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів залежно від їх соціально-демографічних характеристик.
5. Зʼясувати особливості впливу психологічних чинників на рівень сформованості діалогічної компетентності майбутніх психологів.
6. Розробити та апробувати програму соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
Методологічною та теоретичною основою дисертаційного дослідження
стали загальні принципи психологічної науки (детермінізму, відображення,
активності, розвитку, системно-структурного підходу та ін.).
5
У дослідженні діалогічної компетентності ми спиралися на культурологічні
концепції діалогу (М.М.Бахтін, В.С.Біблер, М.Бубер) та розвиток їхніх поглядів у
сучасній вітчизняній психології в працях (Г.О.Балл, Г.В.Дьяконов, З.С.Карпенко,
В.Ф.Литовський, С.Д.Максименко), принципи діалогічного підходу (Г.О.Балл,
О.В.Киричук, О.Ф.Копйов, Т.О.Флоренська, Н.В.Чепелєва, Т.П.Юрченко),
положення компетентнісного підходу (В.А.Козирьов, О.В.Овчарук, О.І.Пометун,
Дж.Равен), погляди на зміст поняття «діалогічна компетентність» (А.М.Акулін,
М.Р.Мінігалієва), теоретичні уявлення щодо проблеми розуміння душевного життя
людини (В.Дільтей, О.Б.Орлов, К.Роджерс, А.Н.Славська, Е.Шпрангер).
Основою для вивчення психологічних чинників формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів стали роботи зарубіжних і вітчизняних авторів
(Г.О.Балл, М.Ю.Варбан, С.Д.Максименко, К.Роджерс, Н.Ф.Шевченко).
Важливе значення для розробки програми соціально-психологічного тренінгу
діалогічної компетентності мали праці, що розкривають особливості професійної
підготовки майбутніх психологів у вищому навчальному закладі (С.Д.Максименко,
В.Г.Панок, Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва), фундаментальні положення змісту та
структури міжособистісного спілкування (В.Л.Зливков, О.О.Леонтьєв, О.В.Цуканова),
форми методів активного соціально-психологічного навчання (М.В.Бадалова,
Ф.Бурнард, О.П.Горбушина, С.І.Макшанов, Л.А.Петровська, Л.Г.Терлецька,
К.Фопель, Н.В.Цзен, Т.С.Яценко та ін.).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань було використано
комплекс теоретичних і експериментальних методів:
теоретичні методи: теоретичний аналіз, індукція, абстрагування, порівняння,
узагальнення, систематизація, моделювання, що застосовувались для вивчення
концептуальних засад дослідження проблеми діалогічної компетентності майбутніх
психологів та визначення психологічних чинників її формування;
емпіричні методи: психолого-педагогічний експеримент (констатувальний і
формувальний етапи), спостереження, параметрична бесіда, методи активного
соціально-психологічного навчання (соціально-психологічний тренінг, навчально-
рольові та ділові ігри), психодіагностичні методи (експертна оцінка, анкетування,
тестування, контент-аналіз), які забезпечили реалізацію експерименту;
статистичні методи: кореляційний, факторний, кластерний, дисперсійний
аналіз, непараметричний критерій χ2, критерій G–знаків з наступною їх якісною
інтерпретацією та змістовим узагальненням.
Статистичний аналіз даних та графічна презентація результатів здійснювалися
за допомогою комп’ютерного пакету статистичних програм SPSS (версія 17.0).
Організація та експериментальна база дослідження. Дослідження
проводилося упродовж 2012–2015 рр. на базі Рівненського державного гуманітарного
університету. Різними видами експериментальної роботи протягом даного періоду
було охоплено 40 викладачів кафедр психології (20 викладачів виступили у якості
експертів) та 200 студентів віком від 17 до 20 років, які навчались на психолого-
природничому факультеті за психологічними спеціальностями.
6
На першому етапі (2012 – перша половина 2013 рр.) здійснено теоретико-
методологічний аналіз проблеми формування діалогічної компетентності майбутніх
психологів.
На другому етапі (друга половина 2013 – перша половина 2014 рр.) розроблено
структурно-функціональну модель діалогічної компетентності психолога, визначено
особливості діалогічної компетентності психолога, досліджено рівень сформованості
структурно-функціональних компонентів діалогічної компетентності майбутніх
психологів залежно від їх соціально-демографічних характеристик та психологічні
чинники, що впливають на її сформованість.
На третьому етапі (друга половина 2014 – 2015 рр.) проведено апробацію
програми соціально-психологічного тренінгу, спрямованого на підвищення рівня
діалогічної компетентності майбутніх психологів та здійснено експериментальну
перевірку його ефективності, представлено порівняльний аналіз отриманих даних,
окреслено шляхи практичного впровадження результатів і перспективи подальшого
дослідження проблеми.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів:
– уперше науково обґрунтовано, розроблено й експериментально перевірено
структурно-функціональну модель діалогічної компетентності психолога; визначено
вплив психологічних чинників на рівень сформованості діалогічної компетентності
майбутніх психологів; розроблено й апробовано програму соціально-психологічного
тренінгу діалогічної компетентності майбутніх психологів; доведено можливість
впливу на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі
професійної підготовки.
– поглиблено та уточнено зміст поняття «діалогічна компетентність» у
контексті професійної компетентності психолога;
– набуло подальшого розвитку знання про сутність обґрунтованої концепції
психологічної підготовки викладачів до застосування діалогічного підходу у процесі
професійної підготовки майбутніх психологів.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що у процесі
дослідження розроблено програму соціально-психологічного тренінгу формування
діалогічної компетентності майбутніх фахівців у галузі психології. Отримані
результати дослідження можуть бути використані в процесі професійної підготовки
майбутніх психологів у вищих навчальних закладах, а також можуть сприяти
теоретичному, методичному та практичному формуванню знань, умінь і навичок з
питань діалогічної компетентності в системі підвищення кваліфікації практикуючих
психологів у консультативних та психотерапевтичних цілях задля ефективного
надання психологічної допомоги в контексті успішного здійснення професійної
діяльності.
Матеріали дисертаційного дослідження впроваджено у навчальний процес
Рівненського державного гуманітарного університету (довідка про впровадження
№ 01-17/257 від 9.06.2015 р.); Полтавського національного педагогічного університету
7
імені В.Г.Короленка (довідка про впровадження № 2289/01-55/24 від 23.06.2015 р.);
Сумського державного педагогічного університету імені А.С.Макаренка (довідка
про впровадження № 1027 від 1.07.2015 р.); Херсонського державного університету
(довідка про впровадження № 01-28/1324 від 15.06.2015 р.), Київського університету
менеджменту освіти (довідка про впровадження № 01-02/369 від 23.06.2015 р.).
Надійність та вірогідність результатів забезпечено обґрунтованістю вихідних
теоретико-методологічних позицій, репрезентативністю вибірки, використанням
комплексу методів, адекватних меті і завданням дослідження, застосуванням
сучасного апарату математичної статистики.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати
дисертаційного дослідження доповідались на Міжнародній науково-практичній веб-
конференції «Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія,
практика» (Херсон, 2013); V Севастопольському Міжнародному науково-
практичному симпозіумі «Особистість у просторі культури» (Севастополь, 2013);
I Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих
вчених «Актуальні питання сучасної психології» (Суми, 2014); I Міжнародній
науково-практичній конференції «Особистість у кризових умовах та критичних
ситуаціях життя» (Суми, 2015); VII Міжнародній науково-практичній конференції
«Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин»
(Кам’янець-Подільський, 2015); II Всеукраїнській науково-практичній конференції
студентів, аспірантів, молодих вчених і фахівців у галузі психології «Актуальні
питання сучасної психології» (Суми, 2015); Второй ежегодной украинской научно-
практической конференции «Психология развития в гештальт-терапии. Основы
психологического мастерства» (Киев, 2015); Звітній науково-практичній
конференції викладачів, докторантів та аспірантів Національного педагогічного
університету імені М.П.Драгоманова «Єдність навчання і наукових досліджень –
головний принцип університету» (Київ, 2016); Всеукраїнській науково-практичній
конференції «Українське суспільство: контури інновацій» (Київ, 2017); на
засіданнях лабораторії методології та теорії психології Інституту психології імені
Г.С.Костюка НАПН України (2012–2015).
Публікації. Результати дослідження висвітлено у 18 одноосібних наукових
публікаціях, з них 6 статтей у фахових наукових виданнях, затверджених МОН
України, 1 стаття у збірнику, що входить до міжнародної наукометричної бази Index
Copernicus, 2 статті у зарубіжних наукових періодичних виданнях, 9 статтей у
матеріалах виступів на наукових конференціях та симпозіумах.
Структура роботи. Дисертаційне дослідження складається зі вступу, трьох
розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, що налічує
276 найменувань (з них 25 іноземною мовою) та 6 додатків, що займають
132 сторінки. Робота ілюстрована 13 рисунками (на 13 сторінках), 26 таблицями
(на 28 сторінках). Загалом дисертаційна робота викладена на 359 сторінках.
Основний обсяг дисертації складає 200 сторінок.
8
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження,
визначено його мету, об’єкт, предмет, гіпотези, завдання і методи. Висвітлено
наукову новизну і теоретичне значення дослідження, наведено відомості про
апробацію та впровадження одержаних результатів, їх висвітлення у публікаціях,
представлено дані щодо структури і обсягу дисертації.
У першому розділі – «Теоретико-методологічні засади дослідження
проблеми формування діалогічної компетентності майбутніх психологів» –
висвітлено стан вивчення досліджуваної проблеми, проаналізовано теоретичні підходи
до розуміння «діалогу» та «компетентності» як в історичній ретроспективі, так і в
сучасній вітчизняній й зарубіжній психології. Розкрито зміст поняття «діалогічна
компетентність» крізь призму професійної компетентності психолога. Виокремлено
розуміння як функціональний конструкт діалогічної компетентності психолога.
Обґрунтовано психологічні чинники формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
На підставі аналізу стану розробленості означеної проблеми встановлено, що
поняття «діалогічна компетентність» доцільно розглядати у взаємодії явищ діалогу і
компетентності як феноменів, наповнених глибокою суттю.
Зазначено, що вивчення феномена «діалог» здійснюється на філософському,
соціально-психологічному та психолого-педагогічному рівнях. На філософському
рівні осмислюється генезис поняття «діалог» (М.М.Бахтін, В.С.Біблер, М.Бубер,
Г.Гегель, Ю.М.Лотман, Платон, Сократ, Л.Фейєрбах, Т.О.Флоренська, К.Ясперс). На
соціально-психологічному рівні вивчається діалогічна форма суб’єкт-суб’єктної
взаємодії (Б.Г.Ананьєв, О.О.Бодальов, С.Л.Братченко, В.А.Кан-Калік, Б.Ф.Ломов,
А.В.Петровський, Л.А.Петровська, С.О.Шеїн). На психолого-педагогічному рівні
використовується діалогічно-орієнтований підхід в системі професійної підготовки
майбутніх фахівців психологічного профілю (С.В.Васьковська, П.П.Горностай,
Н.І.Пов’якель, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко).
У розділі обґрунтовано розуміння поняття діалогу як складного психологічного
феномену, затребуваного у багатьох сферах реальної дійсності, у більшості
наукових джерел він розглядається як форма, метод і засіб здійснення соціальних
контактів, котрий реалізується особистістю у суб’єкт-суб’єктній взаємодії і
детермінований системою взаємодії «особистість – соціальний світ».
Теоретичне осмислення змісту поняття «компетентність» розглядається у
працях (Л.В.Долинська, Ю.М.Ємельянов, С.Д.Максименко, Л.А.Петровська), поряд
із тим, досліджуються особливості складної структурної будови професійної
компетентності (К.О.Абульханова, О.О.Бодальов, А.О.Деркач, С.О.Дружилов,
В.Г.Зазикін, Є.О.Клімов, А.К.Маркова, І.Н.Семенова, С.В.Цимбал, М.А.Чошанов та
ін.), а також змістові аспекти професійної компетентності психолога (Н.І.Пов’якель,
Н.В.Чепелєва).
Здійснений науковий аналіз розкриває зміст поняття «компетентність» як
складної діяльнісно-особистісної якості, котра включає комплекс специфічних
особистісних, соціально-психологічних і фахових складових – компетентностей,
9
зміст яких визначається конкретними умовами самої діяльності. Розглядаючи
сутнісний зміст компетентнісних понять, ми виходимо з узгодженої думки учених
про те, що компетентність фахівця – це не тільки знання, уміння та навички,
наявність яких є обов’язковою за кваліфікаційними вимогами, вона також містить і
особистісний компонент, котрий інтегрує певні психічні якості особистості фахівця,
системи соціально зумовлених і професійних алгоритмів дій та позицій, формуючи
на основі принципів соціальної взаємодії здатність діяти самостійно і відповідально
в умовах професіоналізованого соціуму.
Констатовано відсутність у науковій літературі усталеної традиції змістового
тлумачення поняття «діалогічна компетентність», лише торкнутись до розуміння
означеного феномену дають змогу праці (А.М.Акулін, М.Р.Мінігалієва).
На основі узагальнення результатів здійсненого теоретичного аналізу,
представлено власне визначення діалогічної компетентності у структурі професійної
компетентності психолога. Діалогічна компетентність – це професійно значуща
якість фахівця, котра характеризується комплексом знань, умінь, навичок та
цінностей, що забезпечують можливість сприймати, розуміти, інтерпретувати
тексти, які містять смислову інформацію, що стосується об’єкта його професії, а
також усвідомлювати власну смислову структуру задля побудови загального
смислового простору, діалогічного розуміння. Діалогічна компетентність виступає
одночасно як: ціннісно-смислова основа професійної діяльності, показник високого
рівня професіоналізму, функціональний засіб діяльності.
Особлива увага у розділі приділяється дослідженню теоретичних положень
проблеми розуміння душевного життя людини (О.О.Бодальов, С.С.Гусєв, В.Дільтей,
В.В.Знаков, М.Керрес, Д.О.Леонтьєв, М.Р.Мінігалієва, О.Л.Нікіфоров, Б.Роземанн,
А.Н.Славська, В.В.Столін, Т.О.Флоренська, Е.Шпрангер, І.В.Янченко), відповідності
характеру розуміння себе розумінню інших людей (О.В.Белоногова, О.Б.Орлов,
Ф.Перлз, К.Роджерс), діалогічному розумінню (М.Р.Мінігалієва, В.Й.Степанський).
З розглянутих наукових підходів встановлено, що у глибинному розуміючому
діалозі зі значущим Іншим здійснюється процес якісних смислових перетворень,
результатом яких є змістова перебудова життєвої парадигми у річищі оновленої
суб’єктивної реальності, що відповідно визначає розуміння як функціональний
конструкт діалогічної компетентності психолога.
Поряд із зазначеним, виокремлюються психологічні чинники формування
діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки
(Г.О.Балл, М.Ю.Варбан, С.Д.Максименко, К.Роджерс, Н.Ф.Шевченко).
Обгрунтовано психологічні чинники, що здійснюють зовнішній (застосування
діалогічного підходу до організації навчання у вищій школі, дотримання діалогічної
стратегії у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, використання
студентами-психологами ефективних форм діалогічної взаємодії у контексті
професійного навчання та міжособистісного спілкування) та внутрішній (здатності
майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності)
вплив на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів.
10
У другому розділі – «Експериментальне дослідження психологічних
чинників сформованості діалогічної компетентності майбутніх психологів» –
представлено концептуальну структурно-функціональну модель діалогічної
компетентності психолога. Викладено загальну стратегію експериментального
дослідження, обґрунтовано систему методичних прийомів та діагностичних методик
для вивчення психологічних чинників сформованості діалогічної компетентності
майбутніх психологів у системі фахової підготовки.
Проведене теоретичне узагальнення наукового матеріалу з досліджуваної
проблеми дозволило розробити концептуальну структурно-функціональну модель
діалогічної компетентності психолога (рис. 1).
Рис. 1. Структурно-функціональна модель діалогічної компетентності
психолога
Зазначена модель побудована в рамках системного підходу (Н.В.Кузьміна) і
грунтується на теоретичних уявленнях про зміст поняття «діалогічна
компетентність» (А.М.Акулін, М.Р.Мінігалієва). Моделлю передбачено
взаємозв’язок структурних (аналітико-прогностичний, мотиваційно-ціннісний,
операційно-поведінковий) і функціональних (Я-компетентність (розуміння себе),
компетентність-в-Іншому (розуміння Іншого), компетентність-у-ситуації (розуміння
ситуації взаємодії)) компонентів діалогічної компетентності психолога. При цьому,
встановлено, що основу діалогічної компетентності складають структурні компоненти, в
той час як функціональні компоненти забезпечують її функціонування. Констатовано,
що успішність професійної діяльності психолога у контексті представленої моделі,
як кінцевий результат може бути досягнуто на основі функціонального результату,
втіленого у конструкціях вправного оволодіння внутрішніми процесами розуміння
себе, Іншого та ситуації взаємодії.
Констатувальне дослідження проводилось у три етапи (впродовж 2013–
2014 рр.), на кожному з яких вирішувалися відповідні завдання та використовувалися
спеціальні емпіричні методи. Різними видами дослідницької роботи було охоплено
11
40 викладачів кафедр психології (20 викладачів виступили у якості експертів) та
200 студентів-психологів першого та третього курсу психолого-природничого
факультету Рівненського державного гуманітарного університету, яких можна
об’єднати у групи за такими характеристиками: за статтю – 20,5 % хлопців і 79,5 %
дівчат; за віком – від 17 до 18 років (1- курс) 51 % і від 19 до 20 років (3- курс) 49 %
майбутніх психологів.
Перший етап був спрямований на проведення пілотажного дослідження з
метою визначення за допомогою експертного опитування особливостей діалогічної
компетентності психолога. Кількість респондентів складалась із загального масиву
40 викладачів, з яких було обрано 20 експертів з високим рівнем викладання, котрі
мали професійну освіту і багаторічний досвід навчальної та практичної діяльності.
На даному етапі було використано авторську анкету, спрямовану на визначення
особливостей діалогічної компетентності психолога.
Встановлено об’єктивну відповідність представлених тверджень особливостям
діалогічної компетентності психолога, що засвідчує змістову валідність авторської
анкети й доцільність окресленого напряму дослідження. За допомогою одержаних
експертних даних ми підтвердили наше розуміння особливостей досліджуваного
явища та здійснили добір необхідного психодіагностичного інструментарію.
Другий етап емпіричного дослідження був спрямований на вивчення рівнів
сформованості структурно-функціональних компонентів діалогічної компетентності
майбутніх психологів залежно від їх соціально-демографічних характеристик.
Згідно дослідження показників рівнів сформованості структурних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів, використано авторську методику
діагностики діалогічної компетентності психолога, здійснено статистичну оцінку її
надійності та валідності, методами, відповідними до психометричних вимог. З цією
метою проведено кореляційний аналіз.
На основі кластерного аналізу встановлено низький та середній рівень
сформованості діалогічної компетентності у більшої частини майбутніх психологів.
За результатами дисперсійного аналізу виявлено, гендерні відмінності у рівнях
сформованості структурних компонентів діалогічної компетентності майбутніх
психологів. Доведено, що майбутні психологи жіночої статі мають вищий рівень
сформованості аналітико-прогностичного (р<0,01), мотиваційно-ціннісного (р<0,01)
та операційно-поведінкового (р<0,01) компонентів діалогічної компетентності ніж
психологи чоловічої. Встановлено рівень сформованості діалогічної компетентності
в цілому та її структурних компонентів залежно від курсу навчання майбутніх
психологів. Констатовано, що у студентів першого курсу переважає вищий рівень
сформованості діалогічної компетентності в цілому (р<0,05) та її структурних
компонентів, а саме аналітико-прогностичного (р<0,05) й мотиваційно-ціннісного
(р<0,05) ніж у студентів третього курсу.
Згідно виміру показників рівнів сформованості функціональних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів, зокрема Я-компетентності
(розуміння себе як учасника діалогу), використано методику діагностики
міжособистісних взаємин Т.Лірі (модифікований варіант Л.М.Собчик), виявлено
12
переважаючий стиль міжособистісних взаємин майбутніх психологів. Встановлено,
що у більшості досліджуваних переважає стиль міжособистісної поведінки, котрий
не сприяє успішній професійній взаємодії, а саме «домінування-агресивність»,
«підкорення-дружелюбність», «підкорення-агресивність. При цьому, статистично
значущих відмінностей у розумінні майбутніми психологами індивідуального стилю
міжособистісної поведінки залежно від статі та курсу навчання за дисперсійним
аналізом не виявлено (р>0,05).
З метою дослідження компетентності-в-Іншому (розуміння Іншого у контексті
діалогічної взаємодії), констатовано середній рівень комунікативної інтерактивності
у досліджуваних майбутніх психологів, використано методику перцептивно-
інтерактивної компетентності (модифікований варіант М.П.Фетіскіна). За
результатами дисперсійного аналізу на рівні тенденції виявлено рівень вираженості
взаєморозуміння як складової перцептивно-інтерактивної компетентності майбутніх
психологів залежно від статі. Доведено, що майбутні психологи жіночої статі мають
вищий рівень взаєморозуміння у контексті перцептивно-інтерактивної взаємодії ніж
психологи чоловічої. Встановлено статистично значущі відмінності показників
взаємопізнання залежно від курсу навчання, студенти третього курсу більше
орієнтовані на взаємопізнання у контексті перцептивно-інтерактивної взаємодії ніж
студенти першого курсу (р<0,05). На підставі кластерного аналізу констатовано
низький та середній рівень у більшості майбутніх психологів ставлення до Іншого, використано методику діагностики ставлення до Іншого (авторську розробку за
принципом семантичного диференціалу), здійснено статистичну оцінку її надійності
та валідності, методами, відповідними до психометричних вимог. З цією метою
проведено кореляційний та факторний аналіз. За результатами дисперсійного
аналізу встановлено гендерні відмінності у ставленні майбутніх психологів до
Іншого. Виявлено, що майбутні психологи жіночої статі мають вищий рівень
ставлення до Іншого в цілому (р<0,01), потреби в Іншому (р<0,05), інтересу до
Іншого (р<0,01) та емоційного ставлення до Іншого (р<0,01) ніж психологи
чоловічої. Констатовано відмінності у ставленні майбутніх психологів до Іншого
залежно від курсу навчання, студенти першого курсу мають вищі показники ставлення
до Іншого в цілому (p<0,01), так і за окремими показниками: потребі в Іншому (на рівні
тенденції), інтересу до Іншого (p<0,01), емоційного ставлення (p<0,05) та оцінного
ставлення (p<0,05) ніж студенти третього курсу. Виявлено, що значна кількість
майбутніх психологів характеризується недостатнім, переважно дуже низьким та
заниженим, рівнем сформованості емпатії, використано методику діагностики рівня
емпатійних здібностей В.В.Бойко. За результатами дисперсійного аналізу
констатовано статистично значущі відмінності згідно показників емпатії майбутніх
психологів залежно від статі. Доведено, що майбутні психологи жіночої статі мають
вищий рівень вираженості інтуїтивного каналу емпатії (р<0,05) ніж психологи
чоловічої. Встановлено статистично значущі відмінності у показниках емпатії
майбутніх психологів залежно від курсу навчання, студенти першого курсу мають
вищі показники емоційного каналу емпатії (р<0,01) ніж студенти третього курсу.
13
У результаті дослідження компетентності-у-ситуації (розуміння ситуації
діалогічної взаємодії) констатовано недостатній рівень діалогічно орієнтованих
психологів у розумінні ситуації професійної взаємодії, використано опитувальник
діалогічної орієнтації психолога Т.О.Флоренської. При цьому статистично значущих
відмінностей згідно орієнтації майбутніх психологів у розумінні ситуації
професійної взаємодії залежно від статі та курсу навчання за дисперсійним аналізом
не виявлено (р>0,05). Натомість встановлено слабку тенденцію, за критерієм χ2 –
майбутні психологи жіночої статі більше зорієнтовані на гуманістичний та
діалогічний типи ніж психологи чоловічої. Водночас психологи чоловічої статі дещо
більше зорієнтовані на технологічний тип ніж психологи-жінки.
Таким чином, констатувальне дослідження засвідчило недостатній рівень
сформованості структурно-функціональних компонентів діалогічної компетентності
майбутніх психологів, що зумовило потребу у їх подальшому формуванні в системі
фахової підготовки у вищому навчальному закладі.
На третьому етапі емпіричного дослідження досліджено психологічні
чинники сформованості діалогічної компетентності майбутніх психологів.
У процесі дослідження зовнішніх чинників сформованості діалогічної
компетентності майбутніх психологів, використано авторську експертну анкету,
котра застосувалась на першому етапі констатувального дослідження. На третьому
етапі дослідження здійснено спробу за допомогою розробленого інструментарію
змінити інструкцію та оцінити ступінь орієнтації викладачів ВНЗ на діалогічний
підхід у професійній підготовці майбутніх психологів. Дослідженням було охоплено
40 викладачів, котрі оцінювали власний підхід щодо можливості формування
діалогічної компетентності майбутніх психологів в процесі професійної підготовки.
Дослідження зовнішніх чинників показало недостатній рівень орієнтації викладачів
на діалогічний підхід у підготовці студентів-психологів. Про що вказує недостатній
рівень усвідомлення ефективності різних форм навчання по формуванню діалогічної
компетентності майбутніх психологів. В той час як застосування діалогічного
підходу можливе у будь-якій формі професійного навчання як невід’ємної складової
успішної діалогічної взаємодії викладача та студентів. Встановлено необхідність
психологічної підготовки викладачів до діалогічного підходу у системі ВНЗ.
Дослідження внутрішніх чинників здійснювалось у контексті з’ясування впливу
функціональних компонентів на діалогічну компетентність (структурні компоненти) та виявлення між ними достовірного взаємозв’язку. З цією метою було використано
процедуру дисперсійного аналізу та встановлено достовірний вплив функціональних
компонентів на діалогічну компетентність (структурні компоненти). У межах
окресленого проблемного поля ми показали як внутрішні чинники (здатності
майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності)
виявляються через функціональні компоненти (Я-компетентність (розуміння себе як
учасника діалогу), компетентність-в-Іншому (розуміння Іншого у контексті
діалогічної взаємодії), компетентність-у-ситуації (розуміння ситуації діалогічної
взаємодії)) та здійснюють достовірний вплив на сформованість діалогічної
компетентності в цілому та її структурні компоненти.
14
Відповідно гіпотеза про психологічні чинники, котрі виокремлено у
теоретичному розділі нашого дослідження знайшла своє достовірне підтвердження в
експериментальному дослідженні.
Таким чином, дослідження психологічних чинників сформованості діалогічної
компетентності майбутніх психологів дає змогу стверджувати про недостатній
рівень сформованості зовнішніх чинників з подальшою перспективою психологічної
підготовки викладачів до діалогічного підходу у системі ВНЗ й достовірний вплив
внутрішніх чинників на діалогічну компетентність в цілому та її структурні
компоненти. Крім того, виникає необхідність впровадження у навчальний процес
програми соціально-психологічного тренінгу спрямованого на розвиток визначених
внутрішніх чинників, котрі згідно вищеозначеного, здійснюють відповідний вплив
на сформованість діалогічної компетентності та її структурних компонентів.
У третьому розділі – «Психологічні чинники формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки» –
окреслено загальну стратегію формувального експерименту, розкрито зміст і структуру
програми соціально-психологічного тренінгу формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів та результати її експериментального впровадження.
Формувальний експеримент було проведено впродовж 2014–2015 рр.
У дослідженні взяли участь 96 студентів-психологів першого та третього курсу
психолого-природничого факультету Рівненського державного гуманітарного
університету, з яких 48 осіб склали експериментальну групу та 48 – контрольну
групу (ЕГ1-24 студенти першого курсу, ЕГ2-24 студенти третього курсу, КГ1-24
студенти першого курсу, КГ2-24 студенти третього курсу). У експериментальній
групі впроваджувалася спеціальна програма соціально-психологічного тренінгу,
спрямованого на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів. В основу побудови програми було покладено положення та техніки
відповідного спрямування запропоновані у працях (М.В.Бадалова, В.Ю.Большакова,
Ф.Бурнард, С.В.Васьковська, І.В.Вачков, А.А.Вербицкий, О.П.Горбушина,
В.П.Захаров, С.І.Макшанов, Л.А.Петровська, А.С.Прутченков, В.Г.Пузіков,
Л.Г.Терлецька, К.Фопель, Н.В.Цзен, Т.С.Яценко та багатьох інших).
Програма тренінгу включала комплекс занять, об’єднаних у три змістові блоки:
1)діалогічне розуміння себе; 2)діалогічне розуміння Іншого; 3) діалогічне розуміння
ситуації професійної взаємодії. Представлені блоки відображали розроблену нами
структурно-функціональну модель діалогічної компетентності психолога. Відповідно до поставлених завдань дослідження формувальні впливи було
спрямовано на розвиток внутрішніх чинників (здатності майбутніх фахівців до
самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності), котрі виявлялись
через функціональні компоненти та здійснювали вплив на сформованість
діалогічної компетентності та її структурні компоненти.
Реалізація кожного із трьох блоків відбувалась за допомогою спеціальних
засобів формування у вигляді підібраних вправ, інтерактивних технік та методик
(тематичні обговорення, групові дискусії, рольові та ділові ігри, ситуації діалогічної
взаємодії, аналіз професійних ситуацій, психогімнастичні вправи, саморегуляція
психічних станів, релаксація, зворотний зв’язок, рефлексія).
15
Одним із основних засобів формування діалогічної компетентності майбутніх
психологів на тренінгових заняттях виступив діалогічний дискурс. Спираючись на
дослідження проблеми спілкування у зарубіжній та вітчизняній психології, нами
було здійснено спробу розгорнути схему діалогічного дискурсу як фрагменту
консультативної взаємодії. При цьому, наше уявлення даної схеми, базувалось на
структурній моделі міжособистісної комунікації (В.Л.Зливков, О.В.Цуканова). Так,
ми здійснили модифікацію останньої у контексті змістової інтерпретації складових
відповідно до специфіки консультативної взаємодії. Схематичне зображення
діалогічного дискурсу як фрагменту консультативної взаємодії представлено у
вигляді спіралі, в якій кожний наступний виток (діалогічний цикл, або акт)
синхронизується із попереднім через проміжний результат діалогу (рис. 2).
Рис. 2. Схема діалогічного дискурсу:
1 – діалогічна задача; 2 – діалогічний цикл (одиниця процесу розуміння); 3 –
проміжний результат діалогу; 4 – стратегічна діалогічна програма; 5 – кінцевий
результат; 6 – прямий зв’язок; 7 – тактичний план (частина стратегічної
програми); 8 – зворотний зв’язок; К – клієнт; П – психолог. Етапи динаміки: I –
орієнтування; II – реалізація; III – контроль.
Діалогічний дискурс як основний засіб формувального впливу, на наш погляд,
дає змогу сформувати достатній рівень діалогічної орієнтації у розумінні ситуації
16
професійної взаємодії та підвищити рівень діалогічної компетентності майбутніх
психологів у процесі їх професійної підготовки.
Повний курс програми тренінгу був розрахований на 90 академічних годин
(аудиторні заняття складали 42 академічні години, 21 заняття по 2 години кожне),
що проводилися двічі на тиждень. При цьому 48 академічних годин відводилося на
самостійну роботу студентів. Періодичність і тривалість проведених занять була
зумовлена особливостями змісту програми та тривалістю навчального сезону у
вищому навчальному закладі.
Для перевірки ефективності розробленої нами програми тренінгу діалогічної
компетентності використовувалась авторська методика діагностики діалогічної
компетентності психолога. У ході даного етапу було проведено два діагностичні
зрізи в експериментальних і контрольних групах: «до початку» та «після закінчення»
тренінгу. Для визначення рівня впливу розробленої нами програми на учасників
тренінгу ми використали непараметричний критерій χ2 та G–критерій знаків.
Результати узагальненого порівняльного аналізу першого та другого діагностичних
зрізів в ЕГ1, ЕГ2 та КГ1, КГ2 представлено в табл. 1.
Таблиця 1
Порівняння показників рівнів сформованості діалогічної компетентності
майбутніх психологів експериментальної і контрольної груп
до і після формувального експерименту
Рівні
сформованості
діалогічної
компетентності
Показники рівнів сформованості діалогічної компетентності
(кількість досліджуваних, у %)
До формувального
експерименту
Після формувального
експерименту
ЕГ1 КГ1 ЕГ2 КГ2 ЕГ1 КГ1 ЕГ2 КГ2
низький 12,5 16,7 16,7 12,5 0,0 12,5 4,2 12,5
середній 45,8 45,8 45,8 54,2 37,5 50,0 37,5 58,3
високий 41,7 37,5 37,5 33,3 62,5 37,5 58,3 29,2
Примітки: ЕГ1 – студенти першого курсу, ЕГ2 – студенти третього курсу, КГ1 –
студенти першого курсу, КГ2 – студенти третього курсу (у випадку контрольної групи пройшло
3 місяці після первинного тестування)
Результати порівняльного аналізу першого і другого діагностичних зрізів у двох
експериментальних групах різних курсів навчання ЕГ1-студентів першого курсу та
ЕГ2-студентів третього курсу, показали статистично значущий характер відмінностей
(p<0,05; p<0,01) згідно підвищення показників рівнів сформованості діалогічної
компетентності майбутніх психологів. У контрольних групах статистично значущих
відмінностей між рівнями сформованості діалогічної компетентності майбутніх
психологів не виявлено (p>0,05).
Оцінка психологічних впливів, дає змогу зробити висновок про неодноразове
відтворення ефекту у двох експериментальних групах, про що свідчить додаткове
підтвердження ефективності впровадженого тренінгу. Відповідно, психологічними
чинниками, котрі сприяють формуванню діалогічної компетентності майбутніх
психологів в процесі професійної підготовки у вищому навчальному закладі за
17
результатами проведеного дослідження встановлено самопізнання, емпатійність,
конгруентність та рефлексивність.
На підставі одержаних за результатами формувального експерименту даних
можна стверджувати, що гіпотеза про можливість впливу на формування означеної
професійно значущої якості фахівця за допомогою активних методів навчання в
системі фахової підготовки у ВНЗ, знайшла своє достовірне підтвердження в ході
проведення експериментального дослідження.
Таким чином, у результаті проведеного наукового дослідження виявлено
ефективність застосування розробленої нами програми тренінгу та доцільність її
подальшого використання у якості психологічного засобу формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки.
ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі представлено теоретичне узагальнення результатів
дослідження та новий підхід до вирішення проблеми психологічних чинників
формування діалогічної компетентності майбутніх психологів. Результати
проведеного нами дослідження дають підстави для формулювання таких висновків.
1. На основі аналізу й узагальнення теоретичних джерел представлено
визначення діалогічної компетентності у структурі професійної компетентності
психолога. Діалогічна компетентність – це професійно значуща якість фахівця,
котра характеризується комплексом знань, умінь, навичок та цінностей, що
забезпечують можливість сприймати, розуміти, інтерпретувати тексти, котрі містять
смислову інформацію, що стосується об’єкта його професії, а також усвідомлювати
власну смислову структуру задля побудови загального смислового простору,
діалогічного розуміння. Діалогічна компетентність виступає одночасно як ціннісно-
смислова основа професійної діяльності, показник високого рівня професіоналізму,
функціональний засіб діяльності.
2. Виокремлено психологічні чинники, що здійснюють зовнішній (застосування
діалогічного підходу до організації навчання у вищій школі, дотримання діалогічної
стратегії у процесі професійної підготовки майбутніх фахівців, використання
студентами-психологами ефективних форм діалогічної взаємодії у контексті
професійного навчання та міжособистісного спілкування) та внутрішній (здатності
майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності, рефлексивності)
вплив на формування діалогічної компетентності майбутніх психологів у процесі
професійної підготовки.
3. Розроблено концептуальну структурно-функціональну модель діалогічної
компетентності психолога. Запропонована теоретична модель як інструмент
дослідження психологічних чинників формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів конкретизує даний процес як становлення синтезу структурних
(аналітико-прогностичний, мотиваційно-ціннісний, операційно-поведінковий) та
функціональних (Я-компетентність (розуміння себе), компетентність-в-Іншому
(розуміння Іншого), компетентність-у-ситуації (розуміння ситуації взаємодії))
18
компонентів в умовах діалогу як безпосереднього засобу реалізації діалогічної
компетентності, котрі репрезентуються у вигляді діалогічних стратегій психолога й
визначають діалогічний вплив як засіб психологічного впливу у наданні ефективної
психологічної допомоги. З’ясовано, що основу діалогічної компетентності складають
структурні компоненти, в той час як функціональні компоненти забезпечують її
функціонування. Констатовано, що успішність професійної діяльності психолога у
контексті представленої моделі, як кінцевий результат досягається на основі
функціонального результату, втіленого у конструкціях вправного оволодіння
внутрішніми процесами розуміння себе, Іншого та ситуації взаємодії. Ступінь
сформованості структурних компонентів відбиває рівень сформованості діалогічної
компетентності майбутніх психологів.
4. У результаті експериментального дослідження констатовано переважно
низький та середній рівень сформованості структурно-функціональних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів. Встановлено статистично значущі
відмінності рівнів сформованості структурно-функціональних компонентів діалогічної
компетентності майбутніх психологів залежно від статі та курсу. З’ясовано, що
майбутні психологи жіночої статі мають вищий рівень сформованості структурно-
функціональних компонентів діалогічної компетентності, ніж психологи чоловічої.
Доведено, що у студентів першого курсу переважає вищий рівень сформованості
структурно-функціональних компонентів діалогічної компетентності, ніж у студентів
третього курсу.
5. Встановлено недостатній рівень сформованості зовнішніх чинників з
подальшою перспективою психологічної підготовки викладачів до діалогічного
підходу у системі вищого навчального закладу. З’ясовано, як внутрішні чинники
(здатності майбутніх фахівців до самопізнання, емпатійності, конгруентності,
рефлексивності) виявляються через функціональні компоненти (Я-компетентність
(розуміння себе як учасника діалогу), компетентність-в-Іншому (розуміння Іншого у
контексті діалогічної взаємодії), компетентність-у-ситуації (розуміння ситуації
діалогічної взаємодії)) та здійснюють достовірний вплив на сформованість
діалогічної компетентності в цілому та її структурні компоненти.
6. Представлено та апробовано програму соціально-психологічного тренінгу,
спрямованого на розвиток внутрішніх чинників. За результатами здійсненого
формувального заходу психологічними чинниками, котрі сприяють формуванню
діалогічної компетентності майбутніх психологів в умовах професійного навчання
визначено самопізнання, емпатійність, конгруентність та рефлексивність. Доведено
ефективність розробленої програми та можливість впливу на формування означеної
професійно значущої якості фахівця за допомогою активних методів навчання в
системі фахової підготовки у ВНЗ. Відповідно, продуктивною для майбутніх
психологів може бути така система підготовки, в рамках якої створюються умови
для особистісної і професійної Я-компетентності (розуміння студентом себе),
компетентності-в-Іншому (розуміння студентом Іншого), компетентності-у-ситуації
(розуміння студентом ситуації професійної взаємодії) і формування на цій основі
його діалогічної компетентності.
19
Таким чином, можна стверджувати, що гіпотези, котрі було розроблено на
початковому етапі дослідження, знайшли своє достовірне підтвердження в ході
проведення експериментального дослідження.
Теоретичні положення та експериментальні результати дослідження не
вичерпують проблему формування діалогічної компетентності майбутніх психологів
у всій її складності та багатовимірності. Для подальшого вивчення інших аспектів
даної проблеми ми вважаємо перспективними такі напрями: створення цілісної
концепції психологічної підготовки викладачів до діалогічного підходу у системі
ВНЗ з урахуванням індивідуальних, гендерних та вікових відмінностей; розроблення
спеціальних тренінгових програм, спрямованих на формування здатності викладачів
до діалогічної взаємодії зі студентами психологічного профілю.
СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ
а) статті у наукових фахових виданнях, включених до переліку,
затвердженого МОН України:
1. Михайлюк І. В. До історії дослідження діалогу культур / І. В. Михайлюк //
Горизонти освіти: Психологія. Педагогіка : наук.-метод. журн. – Севастополь :
Вид-во Рібест, 2013. – Вип. 2 (38). – С. 161–164.
2. Михайлюк І. В. Діалогічна компетентність як невід’ємна складова
професійної компетентності психолога / І. В. Михайлюк // Науковий вісник
Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського : зб. наук. пр.
Сер. «Психологічні науки» / за ред.: С. Д. Максименка, Н. О. Євдокимової. –
Миколаїв : МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2013. – Т. 2, вип. 11 (99). – С. 202–207.
3. Михайлюк І. В. Розуміння як конструкт діалогічної компетентності
психолога / І. В. Михайлюк // Актуальні проблеми психології : зб. наук. пр. Ін-ту
психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. – К.,
2015. – Вип. 27. – С. 323–335.
4. Михайлюк І. В. Структурно-функціональна модель діалогічної
компетентності психолога / І. В. Михайлюк // Актуальні проблеми психології:
Загальна психологія. Історична психологія. Етнічна психологія : зб. наук. пр. Ін-ту
психології імені Г. С. Костюка НАПН України / за ред. С. Д. Максименка. –
К., 2015. – Т. IX, вип. 7. – С. 200–208.
5. Михайлюк І. В. Емпіричне дослідження структурно-функціональних
компонентів діалогічної компетентності майбутніх психологів / І. В. Михайлюк //
Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія.
Медична психологія : зб. наук. пр. Ін-ту психології імені Г. С. Костюка НАПН
України. – К. : ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2016. – Т. X, вип. 28. –
С. 286–295.
6. Михайлюк І. В. Дослідження динаміки формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у системі фахової підготовки / І. В. Михайлюк
// Науковий часопис Національного педагогічного університету імені
М. П. Драгоманова : зб. наук. пр. Сер. 12 «Психологічні науки». – К. : НПУ імені
М. П. Драгоманова, 2016. – № 4 (49). – С. 97–106.
20
б) статті у збірниках, що входять до міжнародної наукометричної бази
Index Copernicus:
7. Михайлюк І. В. Феномен діалогу: теоретичний аналіз традиційних і
сучасних тенденцій дослідження / І. В. Михайлюк // Проблеми сучасної психології :
зб. наук. праць К-ПНУ імені Івана Огієнка, Ін-ту психології імені Г. С. Костюка
НАПН України / за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. – К., 2014. – Вип. 26. –
С. 428–441.
в) статті у зарубіжних наукових періодичних виданнях:
8. Михайлюк И. В. К вопросу о психологических особенностях феномена
понимания [Электронный ресурс] / И. В. Михайлюк // Психология. Социология.
Педагогика : электронный науч. журн. – М. : Изд-во ООО ИНГН, 2014. – Вып. 4 (41)
Апрель-Июнь. – С. 10–13. – Режим доступа : http://www.psychologysociologypedagogy.
ingnpublishing.com/archive/2014/release441apriljune/mihajlyuk_i_v_k_voprosu_o_psihol
ogicheskih_osobennostyah_fenomena_ponimaniya/
9. Михайлюк И. В. Философские и психологические подходы к изучению
понятия диалог / И. В. Михайлюк // Оралдын гылым жаршысы : науч.-теорет. и
практ. журн. Сер. «Педагогические науки. Психология и социология. Физическая
культура и спорт». – Уральск, Республика Казахстан : ТОО «Уралнаучкнига»,
2014. – Вып. № 33 (112). – С. 51–59.
г) статті апробаційного характеру та тези доповідей на наукових
конференціях і симпозіумах:
10. Михайлюк І. В. Діалогічний підхід до професійної підготовки майбутніх
психологів: сутність, перспективи / І. В. Михайлюк // Матеріали Міжнар. наук. –
практ. веб-конф. [«Психолого-педагогічні засади діяльності фахівця: історія, теорія,
практика»], (Херсон, 15–16 трав. 2013 р.) / за ред. : В. В. Кузьменка, І. Я. Жорової. –
Херсон, 2013. – С. 157–161.
11. Михайлюк І. В. Значущість ідеї діалогу / І. В. Михайлюк // Матеріали V
Севастопольського Міжнар. наук.-практ. симп. [«Особистість у просторі культури»],
(Севастополь, 27 черв. 2013 р.) / за ред.: Г. О. Балла, О. Б. Бовть. – Севастополь :
Рібест, 2013. – С. 117–119.
12. Михайлюк І. В. Діалог як форма суб’єкт-cуб’єктної психотерапевтичної
взаємодії / І. В. Михайлюк // Матеріали I Всеукр. наук.-практ. конф. студ., асп. і
молодих вчених [«Актуальні питання сучасної психології»], (Суми, 15 трав. 2014 р.)
/ за ред.: С. Б. Кузікової, І. М. Щербакової. – Суми : Вид-во СумДПУ імені
А. С. Макаренка, 2014. – С. 277–281.
13. Михайлюк І. В. Професійні стратегії розуміння особистості у кризовий
період життя / І. В. Михайлюк // Матеріали I міжнар. наук.-практ. конф.
[«Особистість у кризових умовах та критичних ситуаціях життя»], (Суми, 19–20 лют.
2015 р.) / за ред.: С. Б. Кузікової, І. М. Щербакової. – Суми : Вид-во СумДПУ імені
А. С. Макаренка, 2015. – С. 200–203.
14. Михайлюк І. В. Психологічні чинники формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професіоналізації / І. В. Михайлюк //
21
Матеріали VII міжнар. наук.-практ. конф. [«Актуальні проблеми психології
особистості та міжособистісних взаємин»], (Кам’янець-Подільський, 23 квіт.
2015 р.) / за ред.: С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. – Кам’янець-Подільський,
2015. – С. 174–179.
15. Михайлюк І. В. Категорія компетентності як об’єкт досліджень сучасної
психологічної науки / І. В. Михайлюк // Матеріали II Всеукр. наук.-практ. конф.
студ., асп., молодих вчених і фахівців у галузі психології [«Актуальні питання
сучасної психології»], (Суми, 23 квіт. 2015 р.) / за ред.: С. Б. Кузікової,
І. М. Щербакової. – Суми : Вид-во СумДПУ імені А. С. Макаренка, 2015. – С. 75–79.
16. Михайлюк І. В. Діалогічна методологія психотерапії та психоконсуль-
тування / І. В. Михайлюк // Вестник психологии развития и гештальт подхода : сб. ст.
второй ежегодной укр. науч.-практ. конф. [«Психология развития в гештальт-терапии.
Основы психологического мастерства»], (Киев, 28–29 нояб. 2015 г.) / под. ред.:
С. О. Лобанова, Т. В. Зайчиковой [и др.]. – К. : Химджест, 2015. – Вып. 2. – С. 61–63.
17. Михайлюк І. В. Тренінг діалогічної компетентності у системі професійної
підготовки майбутніх психологів / І. В. Михайлюк // Матеріали звітної наук.-практ.
конф. викладачів, докторантів та асп. Нац. пед. ун-ту імені М. П. Драгоманова
[«Єдність навчання і наукових досліджень – головний принцип університету»],
(Київ, 14–18 берез. 2016 р.) / ред. рада: В. П. Андрущенко (голова) [та ін.]. – К. :
Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2016. – С. 72–74.
18. Михайлюк І. В. Порівняльний аналіз результатів сформованості
діалогічної компетентності майбутніх психологів / І. В. Михайлюк // Проблеми
модернізації України : зб. наук. праць за матеріалами Всеукр. наук.-практ. конф.
[«Українське суспільство: контури інновацій»], (Київ, 30 берез. 2017 р.) / редкол.:
М. Н. Курко (голова) [та ін.]. – К. : ДП «Видавничий дім «Персонал», 2017. –
Вип. 4. – С. 198–201.
АНОТАЦЇЇ
Михайлюк І. В. Психологічні чинники формування діалогічної
компетентності майбутніх психологів. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук за
спеціальністю 19.00.07 – педагогічна та вікова психологія. – Інститут психології
імені Г. С. Костюка НАПН України. – Київ, 2017.
Дисертація присвячена дослідженню психологічних чинників формування
діалогічної компетентності майбутніх психологів. У роботі уточнено психологічний
зміст поняття діалогічна компетентність. Виокремлено психологічні чинники, що
здійснюють зовнішній і внутрішній вплив на формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. Розроблено концептуальну
структурно-функціональну модель діалогічної компетентності психолога. Визначено
комплекс засобів діагностичної оцінки структурно-функціональних компонентів
діалогічної компетентності майбутніх психологів. Виявлено рівні сформованості
структурно-функціональних компонентів діалогічної компетентності майбутніх
психологів залежно від їх соціально-демографічних характеристик (стать, вік).
22
Встановлено достовірний вплив внутрішніх чинників на сформованість діалогічної
компетентності та її структурних компонентів. Представлено програму соціально-
психологічного тренінгу спрямованого на формування діалогічної компетентності
майбутніх психологів, наведено результати її експериментального впровадження.
Визначено психологічні чинники, котрі сприяють формуванню діалогічної
компетентності майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. Гіпотези,
розроблені на початку дослідження, знайшли своє достовірне підтвердження в ході
проведення експериментального дослідження.
Ключові слова: діалог, компетентність, діалогічна компетентність, розуміння,
психологічні чинники, структурно-функціональна модель діалогічної компетентності,
тренінг діалогічної компетентності.
Михайлюк И. В. Психологические факторы формирования диалогической
компетентности будущих психологов. – Рукопись.
Диссертация на соискание учёной степени кандидата психологических наук по
специальности 19.00.07 – педагогическая и возрастная психология. – Институт
психологии имени Г. С. Костюка НАПН Украины. – Киев, 2017.
В диссертации рассматриваются факторы формирования диалогической
компетентности будущих психологов. На основании анализа ведущих теоретических
подходов раскрыта сущность понятия диалогической компетентности в структуре
профессиональной компетентности психолога. Выделены факторы, осуществляющие
внешнее (применение диалогического подхода к организации обучения в высшей
школе, соблюдение диалогической стратегии в процессе профессиональной
подготовки будущих специалистов, использование студентами-психологами
эффективных форм диалогического взаимодействия в контексте профессионального
обучения и межличностного общения) и внутреннее (способности будущих
специалистов к самопознанию, эмпатийности, конгруэнтности, рефлексивности)
влияние на формирование диалогической компетентности будущих психологов в
процессе профессиональной подготовки.
Разработана концептуальная структурно-функциональная модель диалогической
компетентности психолога. Предложенная теоретическая модель конкретизирует
процесс формирования диалогической компетентности будущих психологов как
становление синтеза структурных (аналитико-прогностический, мотивационно-
ценностный, операционно-поведенческий) и функциональных компонентов (Я-
компетентность (понимание себя), компетентность-в-Другом (понимание Другого),
компетентность-в-ситуации (понимание ситуации взаимодействия)). Установлено, что
основу диалогической компетентности составляют структурные компоненты, в то
время как функциональные компоненты обеспечивают ее функционирование.
Констатировано, что успешность профессиональной деятельности психолога в
контексте представленной модели, как конечный результат достигается на основе
функционального результата, воплощенного в конструкциях качественного овладения
внутренними процессами понимания себя, Другого и ситуации взаимодействия.
23
Выявлен уровень сформированности структурно-функциональных компонентов
диалогической компетентности будущих психологов в зависимости от пола и курса.
Установлено достоверное влияние внутренних факторов (способности будущих
специалистов к самопознанию, эмпатийности, конгруэнтности, рефлексивности) на
диалогическую компетентность и ее структурные компоненты.
На основании формирующего этапа исследования доказано, что формирование
диалогической компетентности будущих психологов можно обеспечить путем
внедрения программы социально-психологического тренинга соответствующего
направления. Психологическими факторами, которые способствуют формированию
диалогической компетентности будущих психологов установлены самопознание,
эмпатийность, конгруэнтность и рефлексивность. Экспериментально подтверждена
эффективность разработанной программы и возможность влияния на формирование
указанного профессионально значимого качества специалиста с помощью активных
методов обучения в системе профессиональной подготовки в высшем учебном
заведении. Обнаружено, что продуктивной для будущих психологов может быть
такая система подготовки, в рамках которой создаются условия для личностной и
профессиональной Я-компетентности (понимание студентом себя), компетентности-
в-Другом (понимание студентом Другого), компетентности-в-ситуации (понимание
студентом ситуации профессионального взаимодействия) и формирование на этой
основе его диалогической компетентности.
Таким образом, можно утверждать, что гипотезы, которые были разработаны
на начальном этапе исследования, нашли свое достоверное подтверждение в ходе
проведения экспериментального исследования.
Ключевые слова: диалог, компетентность, диалогическая компетентность,
понимание, психологические факторы, структурно-функциональная модель
диалогической компетентности, тренинг диалогической компетентности.
Mykhailyuk I. V. Psychological factors in forming the dialogue competence of
future psychologists. – Manuscript.
Thesis for inception of scientific degree of Candidate of Psychological Sciences in
speciality of 19.00.07 – Pedagogical and Age Psychology. – H. S. Kostiuk Institute of
Psychology at the NAPS of Ukraine. – Kyiv, 2017.
The thesis is devoted to the research of psychological factors in forming the
dialogue competence of future psychologists. The paper has detailed the psychological
content of the concept of dialogue competence. Psychological factors that have external
and internal influence on formation of the dialogue competence of future psychologists in
the process of professional training have been marked out. A conceptual structural and
functional model of the dialogue competence of a psychologist has been developed. The
complex of instruments for diagnostic evaluation of structural and functional components
of the dialogue competence of future psychologists has been specified. The formation
levels for structural and functional components of the dialogue competence of future
psychologists depending on their social and demographic features (sex, age) have been
identified. The proven influence of internal factors on the formation level for the dialogue
24
competence and its structural components has been determined. The program of social and
psychological training aimed at formation of the dialogue competence of future
psychologists has been presented, and the results of its pilot implementation given.
Psychological factors that contribute to formation of the dialogue competence of future
psychologists in the process of professional training have been determined. The
hypotheses that were developed at the beginning of the research have found their true
confirmation during the pilot study.
Keywords: dialogue, competence, dialogue competence, understanding,
psychological factors, structural and functional model of dialogue competence, training of
dialogue competence.
25
26
