ÎÁËÀÑÍÈÉ ÑÓÑϲËÜÍÎ-ÏÎ˲ÒÈ×ÍÈÉ ÙÎÒÈÆÍÅÂÈÊ

Ïåðøèé íîìåð âèéøîâ 17 (4) êâ³òíÿ 1917 ðîêó

ï³ä íàçâîþ¹96 (

21527)

11 гðóäíÿ 2013 ðîêó

45 з 16 по 22

грудня

ТВ каналів!

Пенсії. Субсидії. ЗемляБезплатні консультації спеціалістів читачам «Зорі» Сòор. 6

Сòор. 6

Ñàéò гàçåòè «Зîðÿ» — zorya.org.ua

Сòор. 11

КРЕДИТ *

БЕЗ ПЕРВЫХ ВЗНОСОВНА АВТО, ЖИЛЬЁ, СТРОЙМАТЕРИАЛЫПОТРЕБИТЕЛЬСКИЕ НУЖДЫ, С/Х ТЕХНИКУ И ДР. ПЕРЕКРЕДИТОВАНИЕ

МИНИМАЛЬНЫЕЕЖЕМЕСЯЧНЫЕ ПЛАТЕЖИ:

10 000 – 33,33 грн. 30 000 – 100,00 грн.50 000 – 166,67 грн. 75 000 – 250,00 грн.175 000 – 583,33 грн. 250 000 – 833,33 грн.

ГОРЯЧЕЕ

предложение

Выдача в течение 2 часов

Свід.

ДРС

Укра

їни АА

А №06

4404

від 1

9.07.1

3 * по

мощь

в по

луче

нии

Новогодняя АКЦИЯ – 50% на переплату

с 01.12.13 по 31.01.14.

(067) 858-33-44(099) 347-33-44(093) 147-33-44

Сòор. 12—13

Яскраві віòражі Валенòини РиженкоВона завжди мріяла малюваòи і зараз òвориòь красу на склі

Євген УДОД:

Пеòриківка — це душа України, візиòна карòка Дніпропеòровщини

Пряма лінія «Зорі»: Про соціальний захисò жиòелів Дніпропеòровщини

Аліса ФРЕЙНДЛІХ:Моє майбуòнє — онуки, задля них живу і òворю

Сòор. 14

2 ЗОРЯ область владаwww.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

ак

ту

ал

ьн

о

пр

оф

ес

ія —

сл

уж

ит

и л

юд

ям

— моя особиста мрія, щоб дніпропетровщина ста-ла комфортною для життя, а також привабливою для ін-весторів і туристів. і сьогодні ми разом міняємо обличчя області, розвиваємо її, вдо-сконалюємо, будуємо її су-часною та упорядкованою, — зазначив Євген удод у своєму вітанні. — органи місцевого самоуправління знаходяться найближче до людей. пред-ставляючи інтереси громади, спрямовують на благо сус-пільства свої знання, досвід і вміння, щодня беруть на себе величезну відповідальність за прийняття рішень, які хви-люють мешканців сіл і міст. роботи дуже багато, і її ви-конання вимагає самовіддачі, відповідальності, відкритості та професіоналізму.

також Євген удод додав, що територіальні громади дніпропетровщини — най-активніші в україні. вони беруть участь у житті області, проявляють ініціативу у ство-ренні конкурентоспромож-них проектів місцевого роз-витку для участі в обласних, національних та міжнарод-них конкурсах, залучаючи в регіон соціальні і бізнес-інвестиції. доказом цього є активна участь дніпропе-тровців у проекті «красиве місто», їх вклад у розробку стратегії розвитку туризму на дніпропетровщині.

ефективна та професійна робота органів місцевого са-моврядування спільно з орга-нами державної влади — це запорука успішної реалізації тих завдань, які направлені на розвиток країни та покра-щення життя людей.

— сьогодні вкрай важли-ве бажання людей активно впливати на управлінські рішення, які приймаються органами місцевого самовря-дування. Часто саме зацікав-лена громадськість допомагає знаходити найкращі варіанти

Євген УдОд:

Сьогодні ми разом міняємо обличчя області, розвиваємо її, вдосконалюємо, будуємо

10 грудня голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод привітав громади регіону з Днем місцевого самоврядування, який традиційно відзначають в Україні вже тринадцятий рік поспіль. Це свято депутатів і працівників виконавчих апаратів рад усіх рівнів, які обрали собі професію служити людям.

для розвитку території. ко-жен житель регіону так чи інакше бере участь в організа-ції життя всієї дніпропетров-ської області, — підкреслив Євген удод.

напередодні дня місце-вого самоврядування були підбиті підсумки обласного конкурсу серед посадових осіб місцевого самоврядуван-ня. так, переможці обласного конкурсу отримали дипломи та цінні подарунки у наступ-них номінаціях: «кращий міський голова міст облас-ного значення з районним поділом», «кращий міський голова міст обласного значен-ня», «кращий голова район-ної ради», «кращий голова районної у місті ради», «кра-щий міський голова міст ра-йонного значення», «кращий селищний голова», «кращий сільський голова».

так, кращими міськими головами були визнані: юрій вілкул — кривий ріг, віта-лій тарелкін — тернівка, дмитро Зражевський — си-нельникове, валерій качан — Зеленодольськ апостолів-ського району. у номінаціях «кращий голова районної ради» переміг голова Широ-ківської райради олександр Євтушенко, «кращий голова районної у місті ради» — го-лова кіровської районної у місті дніпропетровську ради олександр сидоренко. кра-щими селищними головами визнані іван камінський

— ювілейний і володимир жилінський — Гвардійське. найбагатшою на перемож-ців стала номінація «кращий сільський голова». Цей по-чесний список включив 15 осіб!

до речі, в цей день ювілей святкувала петриківський сільський голова ольга Гав-риленко, яка не так давно повернулася з Баку, де 5 грудня під час 8-ї сесії між-урядового комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини юнеско петри-ківський розпис був включе-ний до списку нематеріальної культурної спадщини. вона раділа разом із земляками, коли петриківському роз-пису був присвоєний почес-ний статус. про це теж було сказано на торжестві в театрі опери та балету. весь зал сто-ячи аплодував Євгену удоду, завдяки якому багато в чому петриківський розпис став відомий усьому світу...

Голова обласної ради побажав депутатам та пра-цівникам органів місцевого самоврядування дніпропе-тровщини успішної праці для розвитку громад, натхнення, успіхів та нових перспектив. кращі представники місце-вого самоврядування області отримали нагрудні знаки та почесні відзнаки дніпропе-тровської обласної ради.

ПідготувалаОльга ГРЕЧИШКІНА

Фото дмитра КРАВЧЕНКА

у дніпропетровську у рам-ках соціальної ініціативи пре-зидента україни «доступне житло» відкрито новий жит-ловий будинок по вул. ман-дриківській, 51м.

тут житимуть родини, які постраждали внаслідок вибуху побутового газу у жовтні 2007 року у будинку по вулиці ман-дриківській,127, та громадя-ни, які придбали квартири за програмою «доступне житло». Губернатор дмитро колєсніков разом з головою обласної ради Євгеном удодом та міським головою іваном куліченком вручив ключі новоселам від нових сучасних квартир.

— у дитинстві від кожного новорічного свята ми чекає-мо дива. а коли дорослішаємо — чекаємо позитивних змін у своєму житті, житті наших рідних, нашого регіону та кра-їни. позитивні зміни повинні відбуватися скрізь — і у ве-ликих містах, і в райцентрах, і в селах. Будинок, який ми сьогодні відкриваємо, — це ре-альне підтвердження того, що позитивні зміни вже відбува-ються — тут і зараз, — сказав дмитро колєсніков.

Губернатор зазначив, що відкриття нового будинку — це гарний новорічний подарунок жителям міста дніпропетров-ська.

у рамках соціальних іні-ціатив президента україни віктора януковича дніпропе-

«доступне житло»:дмитро Колєсніков відкрив у дніпропетровську новий житловий будинок на вулиці Мандриківській

Олександр Вілкул перевірив стан виконання державних програм доступного житла

віце-прем’єр олександр вілкул провів робочу на-раду щодо реалізації дер-жавних програм доступного житла.

— у рамках соціальних ініціатив президента україни віктора януковича урядом створено реальний механізм, завдяки якому українці за підтримки держави можуть отримати власне житло за до-ступною ціною. З 2010 року завдяки цьому майже 13 тисяч українських сімей вже отрима-ли довгоочікуване житло. Це педагоги, медики, військові, працівники бюджетної сфери та молоді сім’ї, — сказав віце-прем’єр-міністр олександр вілкул.

у рамках наради олек-сандр вілкул перевірив в смт Глеваха київської області готовність будинку, який зво-дився за участю державного фонду сприяння молодіжному кредитуванню.

— у цьому році вже укла-дено договори з 4471 сім’єю. Це на 10% більше, ніж за весь 2012 рік (4039 договорів). у но-вий будинок в’їжджають нові мешканці. держава створила умови цим людям для отри-мання нового житла, завдан-ня місцевої влади — створити комфортні умови для їхнього проживання, — сказав віце-прем’єр олександр вілкул. він поставив завдання місцевій владі та забудовникам приско-рити усі роботи з благоустрою навколо будинку.

— турбота держави про лю-дей не закінчується наданням їм квартир у будинку. місцева влада, зокрема, має забез-печити якісний благоустрій територій, наявність дитячих майданчиків, зон відпочинку. Будівництво повинно проводи-тись з урахуванням наявності місць у дитячих садочках, школах, медичних установах, — зазначив віце-прем’єр.

тровщина першою в україні розпочала реалізацію проекту «доступне житло». у жовтні 2012 року у дніпропетровську на ж/м лівобережний-3 від-крито перший будинок, збу-дований за цією програмою.

наразі у програмі беруть участь 20 будинків — у 5 міс-тах і 3 районах області (дні-пропетровськ, кривий ріг, новомосковськ, павлоград, нікополь, а також дніпропе-тровський, петриківський та верхньодніпровський райони). Цього року вже відкрився жит-ловий будинок у новомосков-ську на 128 квартир. ведеться будівництво ще трьох будинків у дніпропетровську на мікро-районі лівобережний-3.

— досвід роботи дніпропетровщини з розвитку

місцевого самоврядування сьогодні переймають інші

регіони країни, — підкреслив голова облради Євген УдОд

Територіальні громади дніпропетровщини — найактивніші в Україні

3ÇÎÐß îáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüПАНОРАМА ОБЛАСТІ www.zorya.org.ua11 ãðóäíÿ 2013 ð.

Юлія БАЗЯ, Олександр КОЗЛЕНКО, Валентина КОРДЮКОВА, Олена ЧЕРНЯВСЬКА, Микола ЯЛОВИЙ

ЧИ

ТА

ЙТ

Е «

ЗОР

Ю»

РА

ЗОМ

З Н

АМ

И

Ïåðåäïëàòè «Çîðþ» —âèãðàé 100 ãðí.!

100 грн.1. Ніна Климівна Костенко,

с. Затишне, б. 7, кв. 3, Крини*чанського району, 52363.

2. Н. М. Фініченко, вул. Ле*ніна, 601, с. Кирилівка Петри*ківського району, 51840.

3. В. Ф. Мартиненко, вул.Чайковського, 2, кв. 22, м. Пер*шотравенськ, 52803.

60 грн.1. Наталя Федорівна Неплях,

вул. Косовського, 3, с. ЖовтневеСофіївського району, 53172.

2. Леонід Федорович Олеза*ренко, 6*й пров. Леніна, 2, Ши*роке Широківського району,53700.

3. Неля Іванівна Пацюк,вул. Кузнєцова, 32, с. ЧкаловеНікопольського району, 53271.

40 грн.1. Ніна Повзло, вул. Рилєє*

ва, 231, м. Дніпропетровськ,49075.

2. Юрій Олексійович Тузов,вул. Бурхана, 11, кв. 6, м. Дні*продзержинськ.

3. Любов Іванівна Басан*ська, вул. Комсомольська, 18,с. Новоіванівка Нікопольсько*го району, 53260.

Грошові призи будуть від*правлені переможцям пошто*вими переказами.

Повідомляємо також: ко*жен, хто передплатив «Зорю»*область» або «Зорю»*город» нарік чи півроку, може щотижнявиграти один з дев’яти грошовихпризів: три — по 100 грн., три —по 60 грн., три — по 40 грн.

Розіграш проводиться щотиж*ня. Списки переможців друку*ються щосереди в газетах «Зоря»*область» та «Зоря»*город».

Отже, шановні, минулого тижня знову відбувся розі�граш грошових призів серед тих, хто передплатив «Зорю».Грошові призи від «Зорі» виграли:

9 ãðóäíÿ â ðåã³îí³ ñòàëîñÿ7 äîðîæíüî-òðàíñïîðòíèõ ïðèãîä, â ÿêèõçàãèíóëè 3 ëþäèíè, ùå 5 ä³ñòàëè òðàâìè

Крім того, співробітники ДАІ області зафіксували 373 порушен*ня правил дорожнього руху, з яких:

керування в стані алкогольного сп’яніння —18;перевищення встановленої швидкості руху — 108;порушення правил обгону — 5;порушення правил проїзду перехресть — 18;проїзд на заборонний сигнал світлофора — 3;порушення правил дорожнього руху пішоходами — 45.

Нещодавно в Полтаві пройшов сьомий Всеук*раїнський конкурс юних гумористів «Посміхне*мось щиро Вишні». В конкурсі взяли участь 37творчо обдарованих дітей з усієї України. Дні*пропетровщину представляли вихованці «Моло*діжного театру» Центру художньо*естетичноїтворчості учнівської молоді м. Перещепине Но*вомосковського району, учні перещепинськихшкіл №1 та №2 Анастасія Базя та Юлія Галаган.

Перемогу у номінації «Вишневі усмішки»дівчата отримали за вдале виконання усмішки«Ой там на хуторі». Завдяки наполегливості і та*ланту Юлія та Анастасія власними зусиллямидодали до обласних дипломів Всеукраїнський.

Наразі ж дівчата виступають на різноманіт*них майданчиках міста та готуються поповни*ти ряди обласної Спілки творчо обдарованихдітей Дніпропетровщини.

Íîâîìîñêîâñüêèé ðàéîí

«Âèøíåâà óñì³øêà» ä³â÷àòäî Âñåóêðà¿íñüêîãî äèïëîìà äîâåëà

«Çîðÿ» — êðàùà ãàçåòàäëÿ âåòåðàí³â â Óêðà¿í³

— «Зоря» — єдина україн*ська газета, яка двічі на мі*сяць випускає «Ветеран При*дніпров’я». Це краща газетадля ветеранів в Україні.

Ми посилаємо видання вКиївську раду ветеранів, і тамдуже високо цінують роботуколективу «Зорі», ставлять заприклад іншим виданням.

Газета добре висвітлює по*дії області, а також надає ко*рисну інформацію щодо соці*альних питань, пенсій, суб*сидій, земельних ділянок.

Добре та якісно оформле*на й проілюстрована.

Ôîòî Äìèòðà ÊÐÀÂ×ÅÍÊÀ

Ñòàí³ñëàâ Ìèêîëàéîâè÷ ØÅÂ×ÅÍÊÎ,ãåíåðàë-ìàéîð ó â³äñòàâö³, ãîëîâà îáëàñíî¿îðãàí³çàö³¿ âåòåðàí³â Óêðà¿íè, äåïóòàò îáëàñíî¿ ðàäè:

ijâ÷àòà ç Ïåðåùåïèíîãî âì³þòü íå ò³ëüêè ãàðíîóñì³õàòèñÿ, à é ³íøèõ ðîçâåñåëèòè ñâî¿ì ãóìîðîì

У давнину поселення става*ло селом з відкриттям у ньомуцеркви. А сьогодні село не змо*же повноцінно існувати безшколи. Днями свято було у Ку*рилівської школи, її учнів івчителів, нинішніх та ко*лишніх.

Основна сцена урочистостей— шкільний спортивний зал —не змогла вмістити усіх бажаю*чих. Святкування розпочинало*

Êóðèë³âñüê³é øêîë³ — 50!ся відразу, як запрошені пере*ступали шкільний поріг. Їм тутже пропонували залишити своїписьмові побажання нащадкам.Всі записки були «замуровані»у великій скляній банці, пере*дані на півстолітнє зберіганняпершокласникам 2013 року табудуть оприлюднені на 100*річному ювілеї школи.

Ювілярів щиро вітали голо*ва Петриківської районної ради

Наталія Коваленко, кураторшколи від відділу освіти рай*держадміністрації Тамара Мо*рока, в. о. курилівського се*лищного голови Оксана Рудяк,отець Віталій, настоятель хра*му на честь митрополита Киї*вського Михайла, випускникирізних років. Окрасою святастала концертно*театральнавистава.

Ïåòðèê³âñüêèé ðàéîí

ІНФОРМУЄ ДАІ

У листопаді в Широківському районі на світ з’явилося37 немовлят, з яких 18 хлопчиків та 19 дівчаток.

Як розповіла Світлана Шамбарова, начальник відділудержавної реєстрації актів цивільного стану реєстрацій*ної служби районного управління юстиції, найбільшоюпопулярністю в цей період користувалися жіночі імена— Вікторія, Софія, Злата. Хлопчиків найчастіше нази*вали Кірілл і Даніїл. Серед рідковживаних імен такі, якНонна, Заріна, Емілія, Нелі. Батьки все частіше корис*туються не традиційними іменами, а називають дітей, якгероїв улюблених серіалів.

За цей же період у Широківському районі зареєстро*вано 20 актів про укладання шлюбу, а також два акти пророзлучення.

Øèðîê³âñüêèé ðàéîí

³êòî𳿠é Ñîô³éêè çðîñòàþòü íà Øèðîê³âùèí³

Днями в с. Знаменівка Ново*московського району буловідкрито дитячий будинок сі*мейного типу.

Новостворена сім’я майжевласноруч збудувала прекрас*ний будинок площею 200 м кв.Ремонтні роботи виконували

Ó Çíàìåí³âö³ â³äêðèëè äèòáóäèíîêñ³ìåéíîãî òèïó

всією сім’єю, спільними зусилля*ми. На допомогу в будівництвіподружжю було виділено певнусуму грошей. Для дітей, які меш*кають у дитячому будинку сімей*ного типу, були створені належніумови для проживання та на*вчання.

Сьогодні чоловік та дружинавиховують чотирьох дітей, поз*бавлених батьківського піклу*вання. Вони не збираються зупи*нятися і в майбутньому плану*ють взяти під опіку ще не однудитину.

Íîâîìîñêîâñüêèé ðàéîí

У селі Красний Луг Пальми*рівської сільської ради реконст*руювали братську могилу, дезнайшли вічний спочинок 17 ра*дянських воїнів, полеглих у

Æèâóòü ãåðî¿ â ïàì’ÿò³ ëþäñüê³éроки Великої Вітчизняної війни.Для цієї благородної справи наді*йшли кошти обласної субвенціїта місцевого бюджету.

Сільський голова Віктор

Дідок задоволений роботою під*рядників — верхньодніпровськоїфірми «Меморіал Дніпро», яківиконали необхідні роботи.

Ï’ÿòèõàòñüêèé ðàéîí

Їх вони отримали під чассвяткування Дня місцевого са*моврядування. Квартальні діль*ниці приватного сектора, об’єд*нання співвласників багато*квартирних будинків — це неве*ликі громади, відзначив міськийголова Іван Метелиця, які разомз комунальниками забезпечу*ють порядок у своїх домівках,дворах та на прилеглих вулицях.

Завдяки перемозі об’єднаньспіввласників багатоквартир*них будинків в обласному кон*курсі міні*проектів з енерго*

ефективності та енергозбере*ження проведено капітальнийремонт центрального опаленняжитлових будинків, встановле*но лічильники тепла, утепленовхідні двері у під’їздах. Цьогороку переможцями конкурсуміні*грантів «Місто своїми ру*ками» стали ОСББ «Підгірна,2» та «Ленінградська, 10».

Всього ж у шахтарськомумісті створено 115 об’єднаньспіввласників багатоповерхо*вих будинків.

Ïàâëîãðàä

Ïîäÿêè ³í³ö³àòèâíèìãîðîäÿíàì

Тернівська малеча повністюзабезпечена місцями у до*шкільних дитячих закладах.Наявні вісім дитсадків відвіду*ють понад 1200 малюків. Є та*кож санаторна група та групадля дітей з мовними розладами.

Створено єдину інформацій*ну базу та програму реєстраціїзаявників на місце у дошкіль*ному дитячому закладі черезІнтернет.

Лише цього року таким чи*ном зареєстровано 270 дітей, 54заявки надійшло на наступний

̳ñöü ó äèòñàäêàõâèñòà÷ຠóñ³ì

рік. Як зазначає міська влада,проблеми з місцями у дитячихдошкільних закладах Тернівкине існує.

Òåðí³âêà

4 ÇÎÐß îáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòü ПРЯМА ЛІНІЯ «ЗОРІ»www.zorya.org.ua11 ãðóäíÿ 2013 ð.

— Здрастуйте. Теле фонує Наталя з П’яти хаток. Мій син у цьомунавчальному році закі нчує школу й збираєть ся вступати до дніпро петровського вузу.Скоріш за все, це будеДніпропетровський на ціональний універси тет. Хотілося б дізнати ся, чи не змінилисяправила прийому доцього вищого навчаль ного закладу і чи змо жемо ми розраховуватина гуртожиток?

— Добрий день, Наталю.Ще недавно правила прийомудо вузів нашої країни, щовключають у себе й умови про(ходження зовнішнього неза(лежного оцінювання, справді,рік у рік зазнавали змін. Од(нак останні кілька років вонизалишаються незмінні. Такщо жодних нововведень неочікується. Абітурієнтам, які раніше, дозволяється подава(ти копії документів у три вузина п’ять спеціальностей. Невиключення й ДНУ імені Оле(ся Гончара. Однак все(такираджу зайти на сайт цього на(вчального закладу й уважноознайомитися з розміщеноюна ньому інформацією, щостосується умов прийому: якіпрофільні предмети визначеніна ту чи іншу спеціальність,яку мінімальну кількість ба(лів треба набрати, щоб одер(жати право подавати копіюсертифіката.

Рекомендую поцікавитисяй кількістю бюджетних місць.Чим їх більше, тим вищі шан(си у вашого сина на вступ набезплатній основі. Що сто(сується гуртожитку, знаю точ(но, що іногородні студенти за(безпечуються ними без проб(лем. Однак за гуртожиток до(ведеться платити.

— Антоне Львовичу,вас вітає ветеранЗбройних сил Олек сандр Іванович Перепе лиця. Мені не байдуже,

Âñòóïíà êàìïàí³ÿ ó âóçè, ÿê â³äîìî, ñòàðòóº âë³òêó.Àëå ï³äãîòîâêà äî íå¿ âæå éäå ïîâíèì õîäîì.Á³ëüø³ñòü ïîòåíö³éíèõ ñòóäåíò³â ìຠíàì³ð ïðîéòèïðîáíå òåñòóâàííÿ. À âò³ì, çàïèòàííÿ ÷èòà÷³â íàøî¿ãàçåòè, ùî íàä³éøëè íà ïðÿìó ë³í³þ, ÿêó ïðîâ³â óðåäàêö³¿ ãàçåòè «Çîðÿ» çàñòóïíèê äèðåêòîðàäåïàðòàìåíòó îñâ³òè é íàóêè îáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿Àíòîí Äåìóðà, ñòîñóâàëèñÿ íå ò³ëüêè âñòóïíî¿êàìïàí³¿, à é áàãàòüîõ ³íøèõ àñïåêò³â îñâ³òè.Ïðîïîíóºìî âàø³é óâàç³ òåëåôîííèé ä³àëîãÀíòîíà Äåìóðè ç ÷èòà÷àìè «Çîð³».

На запитання читачів відповів заступник директора департаменту освіти й науки облдержадміністрації Антон ДЕМУРА

³ä äèòñàäêà äî âóçóíà Äí³ïðîïåòðîâùèí³ ä³òÿì ñòâîðåí³ìîæëèâîñò³ çäîáóòè ãàðíó îñâ³òó

яким виросте нинішнємолоде покоління — ямаю на увазі не тількиграмотність, а й мо ральні якості майбутніхгромадян нашої країни.Можете кількома слова ми окреслити станвійськово патріотично го виховання у школахДніпропетровщини?

— Радий, Олександре Іва(новичу, що вам не байдуже цепитання. Постараюся коротковідповісти. Три роки тому в об(ласті була прийнята комплек(сна програма «Новій Дніпро(петровщині — новий стандартосвіти». Це справжня страте(гія, що враховує всі аспектицієї глобальної сфери, почина(ючи від дошкільної освіти і за(кінчуючи працевлаштуваннямвипускників вищих навчаль(них закладів. Звичайно, знай(шлося в ній місце і патріотич(ному вихованню підростаючо(го покоління — у тому числі йзавдяки використанню найрі(зноманітніших джерел прививченні історії нашої країни,а вона багато в чому й навчаєнаших дітей бути патріотами.

У роки незалежності Украї(ни історія нашої Батьківщи(ни, викладена в шкільнихпідручниках, зазнавала різно(го трактування. Доходило доцинізму: начебто ВеликуВітчизняну війну вигралинаші союзники, а ЧервонійАрмії приділялася роль допо(міжної сили, а то й взагаліокупантів. Однак правда вос(торжествувала, істина взялагору над спробами спотворитиісторію.

Згадайте, як за активноїучасті школярів пройшлисвяткування на честь 70(річчявизволення Дніпропетровськавід фашистських загарбників.Певен, що й інші чудові юві(леї, пов’язані з Великою Пере(могою, продемонструють, на(скільки наші діти шануютьподвиг своїх дідів.

До слова, цьому сприяютьусе нові й нові знання про Ве(лику Вітчизняну війну, здо(

буті в результаті пошуковоїроботи, створення музеїв Бо(йової слави, які є в кожномунавчальному закладі. Цьомусприяє й співробітництво згромадською організацією«Пошук(Дніпро», копітка ро(бота якої приносить свої пло(ди: стають відомі імена загиб(лих солдатів і нові фактиїхнього героїзму. Це стає відо(мим громадськості і нашимдітям. Тема глобальна, гово(рити можна довго, робота ве(деться велика, і ветеранивійни, Збройних сил беруть уній найактивнішу участь.

— Здрастуйте. Менезвуть Людмила. Моїйдитині три рочки, у неїзатримка мовного роз витку, однак мивідвідуємо звичайнийдитсадок. Якщо в ре зультаті медико педаго гічної експертизи нампорекомендують спеці алізовану дитячу до шкільну установу, чиозначає це, що рекомен дація має обов’язковийхарактер?

— Добрий день, Людмило.Говорячи про «обов’язковийхарактер» рекомендації, вимаєте на увазі, що в результатіцього висновку змушені буде(те піти в інший дитсадок, щоспеціалізується на наданні ло(гопедичної допомоги? Ні,ніхто вас зобов’язати не може.Ви маєте повне право залиши(тися в тому дитсадку, якийвідвідуєте зараз. Інша річ, виповинні усвідомлювати те, щовашій дитині необхідна допо(мога фахівців.

— Добрий день, Ан тоне Львовичу. Я Тетя на Іллівна, мешкаю вСамарському районі, навулиці Кондукторській,5. У нашому будинкурозташований магазин,що торгує, крім іншого,тютюновими й алко гольними виробами.Поруч з нашим будин

ком школа. Учні на пе рервах прибігають у ма газин, купують що їм за манеться: проконтро лювати це майже не можливо. Педагогічнийколектив школи й жи телі нашого будинкувисловлювали своє обу рення подібним сусід ством у різних інстан ціях, однак магазин, яккажуть, і нині там. Чиможе ваше відомстводопомогти вирішеннюцієї проблеми?

— Здрастуйте, ТетяноІллівно. Проблема сусідствасередніх навчальних закладівз торговельними точками, щореалізують аж ніяк не дитячітовари, справді актуальна. Їїтримає на контролі губернаторобласті Дмитро ВалерійовичКолєсніков. З початку цьогонавчального року в облдерж(адміністрації було проведенокілька нарад з цього питання,на які запрошувалися пред(ставники місцевих органів ви(конавчої влади. Саме вони йдають дозвіл приватнимпідприємцям на веденняїхнього бізнесу. Вони ж покли(кані й не допускати такого су(сідства, абсурдного навіть зпогляду здорового глузду, некажучи вже про йогозгубність. Відібрати ліцензіювони не вправі, а от не видати

Ïðÿìà ë³í³ÿ â «Çîð³» ïîêàçàëà, ùî ÷èòà÷³â ó ñôåð³îñâ³òè ö³êàâèòü ÷èìàëî ïèòàíü. Çàñòóïíèêäèðåêòîðà äåïàðòàìåíòó îñâ³òè é íàóêèîáëäåðæàäì³í³ñòðàö³¿ Àíòîí Äåìóðà, â³äïîâ³äàþ÷èíà çàïèòàííÿ ÷èòà÷³â «Çîð³», ïðèä³ëèâ óâàãó éäîøê³ëüí³é îñâ³ò³, çíà÷èì³ñòü ÿêî¿ íèí³ çðîñòàº.Äîêëàäíî Àíòîí Ëüâîâè÷ îñâ³òèâ äëÿ íàøèõ ÷èòà÷³â³ òåìó ïðîôîð³ºíòàö³¿, ïîçàøê³ëüíî¿ îñâ³òè, ùîñïðèÿº ðîçâèòêó òâîð÷îñò³, ñàìîðåàë³çàö³¿îñîáèñòîñò³, çàëó÷åííþ ï³äðîñòàþ÷îãî ïîêîë³ííÿäî çäîðîâîãî ñïîñîáó æèòòÿ.

Çàïèñàëà Îëüãà ÃÐÅ×ÈØʲÍÀÔîòî àâòîðà

її після закінчення строку діїможуть. Я зверну увагу ра(йонної й міської влади на цюгостру проблему.

— Здрастуйте, Ан тоне Львовичу. Я Світ лана Петрівна з Дні пропетровська. Чула,що багато вузів нашогоміста можуть давативідразу дві освіти. Читак це?

— Доброго дня, СвітланоПетрівно. Справді, багато дер(жавних вузів мають факуль(тети безперервної освіти, щопрактикують вечірню формунавчання. Навчання на такихфакультетах платне, але сумизначно нижчі, ніж на кон(тракті. Переваги навчаннятут полягають ще й у тому, щостудент здобуває другу освітупаралельно першій, причому,не здаючи два екзамени з од(ного предмета.

— Здрастуйте, Ан тоне Львовичу, я самавиховую сина, і, чеснокажучи, хотіла б, щоб умоєї дитини серед ви кладачів було більшечоловіків.

— Доброго дня. Сьогодні внашої середньої освітисправді обличчя жіноче. Увітчизняних школах явно не(достатньо представниківсильної половини людства.На жаль, в останні роки вонавипала з розряду найбільшзатребуваних молодимилюдьми, і на те були причини,наприклад, не дуже великазаробітна плата.

На щастя, в останні рокивипускники шкіл, що стоятьперед вибором професії, керу(ються не ілюзорними мірку(ваннями, а прагматизмом, ре(альною оцінкою ситуації, по(питом на ринку праці. У ре(зультаті у вузах підвищуєть(ся конкурс, наприклад, наінженерні спеціальності. Ду(маю, що не за горами той час,коли викладання в школі ста(не й чоловічою справою...

5ЗОРЯ областьособливий випадок www.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

Наперекір долі

Їхній великий будинок дуже теплий і в прямому, і в переносно-му сенсі цього слова. Не так давно тато сергій обшив його піноплас-том, зверху якого наклав спеці-альну суміш, і от маєте — в цій оселі тепер, мов у вусі. а ще тут тепло від щасливих дитячих по-смішок, бо малеча в родині пере-копських росте відкритою світу, щирою, товариською. Ці діти одне з-поперед одного біжать навстріч новому гостеві, хваляться новими книгами, власними малюнками, хтось хоче розказати віршика, похвалити твою сумку, зачіску. Ну, як же після такого та й не потеплішає на душі у кожного, хто завітав сюди?

Історія кохання лариси і сер-гія — сюжет для книги чи фільму про велике і світле почуття. від нього у пари з’явився синок дми-трик. Молода мама закінчувала вечірню школу, будувала разом з чоловіком плани на майбутнє. але ті плани залишились мріями, яким не судилось збутися. адже ще в маленького діми тато й мама якось помітили, що йому важко розмовляти та й ходить маля не-впевнено. лікарі поставили діа-гноз, що став випробуванням для сім’ї. але в їхній родині, де панує любов, повага і взаєморозуміння, легше було долати всі труднощі.

Тільки через дев’ять років лариса та сергій одважаться на-родити ще одну дитину. богдан-чик — довгоочікуване дитя. І тут, наче грім з ясного неба: у малого — ті ж проблеми зі здоров’ям, від яких потерпає старший дми-трик. Та серйозні випробування не зламали подружжя. Навпаки вони стали ще ближчими і уваж-

нішими одне до одного, до своїх синів. а тут якось лариса пішла до сусідки лілі, де побачила при-йомних хлопчиків і повернулась від неї збентеженою. порадилася із сергієм, і було прийнято рішен-ня всиновити дівчинку. Так три з половиною роки тому в їхній родині з’явилась полінка, якій не було тоді і трьох років.

«Не забирайте Полінку, вона — моя сестричка»

— вона одразу ввійшла в нашу сім’ю, що ми й самі не очікували, — пригадує лариса перекопська. — Наші сини її добре прийняли, а менший богданчик і взагалі, коли б до нас хто не приїхав, по-спішав до гостей зі словами: «Не забирайте полінку, вона — моя сестричка!».

За кілька місяців потому бать-ки зрозуміли, що дівчинці буде краще, як біля неї буде сестричка, і вирішили взяти ще одну. в адмі-ністрації їм показали фото малої віолети, а потім виявилось, що в неї є ще й братик костя. пере-копських попередили: хлопчик — дуже активний, то вам буде мороки чимало. Не встиг сергій запитати костю про те, чим той любить займатися, хлопчик ще з порогу кімнати приголомшив його запитанням: «Тату, а коли ти мене забереш?» Тому проблемний у минулому костя завдяки старан-ням батьків — тепер відмінник, він знає більше всіх.

Хтось би зупинився, як ка-жуть, на досягнутому. Та пере-копські за кілька місяців знов пішли в адміністрацію з бажан-ням ще взяти дітей. І їм запропо-нували п’ятеро братиків і сестри-чок, які на той час перебували у шостому дитячому будинку, де ще

недавно жили і костя з віолетою. коли вони почули, що дітей хо-чуть все ж розділити, то два дорос-лих серця одночасно стислися від тривоги за цих дітей. Тим більше, що в них були і певні сумніви: та не дадуть нам їх, бо живемо в звичайному одноповерховому будинку... але так чи інакше, ще навіть не бачивши цих дітей, чоловік і дружина напишуть за-яву і візьмуть їх до себе. причому сергій був упевнений, а ларисі не вірилось, що вони їх беруть.

Великою дружною родиноюкуди й поділися всі сумніви,

коли вони вперше приїхали зна-йомитися. старшенька Яна при-тулилася до сергія і запитала: «а ви мені дозволите дзвонити до мами?». Менше ніж за місяць п’ятеро братів і сестер вже мали нову родину.

— Ми їх не виховуємо, як у звичайному дитячому будинкові, а живемо однією сім’єю, — роз-криває секрети своєї дружної родини мама лариса. — У нас немає жорстких правил, бо ми спільно приходимо до одного зна-менника. Город ми не обробляємо, бо не вважаємо, що діти повинні гарувати. але робимо все разом: і їсти готуємо, і прибираємо, і від-почиваємо.

Щоб діти навчилися правиль-ному поводженню з грошима,

батьки їм їх довіряють. Тому тут немає крадіжок. а ще старшенькі діти хочуть бути схожими на своїх батьків: хлопці — на тата, дівчат-ка — на маму. На 11-літню Яну мама вже вповні може поклас-тися, бо дівчинка допомагає їй з малечею, скупляється в магазині, вміє варити суп, смажити млин-ці, пекти торт. а ще вона гарно співає, бере участь у шкільних олімпіадах, виступає в сільському дитсадку в ролі снігурочки.

а розвернутися цій родині є де: двір величенький, є ігровий майданчик, на якому в теплу пору разом з дітьми перекопських гра-ються всі сусідські діти. Це — зроблено трудящими руками тата сергія, а от клумба з квітами — то мамина парафія. все, що вони мають, то — їхнє власне, ніким не подароване. Як і велика кількість банок з консервацією, закритих на зиму, що стоять у чималому погребі. Як і двоповерхові чудові ліжка, зроблені на замовлення, комп’ютер, телевізор і ще багато чого. Це вже не кажучи про роз-кішний автомобіль, купити який допомогла сім’ї ларисина мама, котра й без того багато допомагає доньці і зятю.

Таку сімейку спробуй прого-дуй! Та для лариси перекопської у цьому — жодних труднощів. вона як справжня турботлива мама встає раніш за всіх, готує сніданок, будить дітей, разом з чоловіком або старшими дітьми збирає меншеньких до дитячого садочка, яких тато відвозить ма-шиною, школярів же вона про-воджає до школи. лариса завжди старається кожній дитині дати із собою яблуко чи грушу або дві гривні — на булочку. потім мама готує повноцінний обід, варить компот або заварює запашний чай із зібраних улітку трав. відверто зізнаюсь, що такого пахучого чаю з чебрецем, липою і м’ятою мені вже давно не доводилось пити. а мама лариса з гордістю повідо-мила, що її діти заготовили на сезон тільки сухого цвіту акації два... відра.

Хліба в них іде по сім хлібин на два дні. його свіжим та пухким привозять у пушкарівку, де живе ця родина, з дніпропетровсько-го хлібозаводу. Молоко домашнє

Щасливий день Яни Перекопської

Для Лариси Перекопської він — чоловік, друг і батько в одній особі, бо собою замінив їй усіх цих людей. Для нього ж вона — кохана жінка, мати не тільки власних двох синів, а ще восьми обігрітих діток, котрих доля привела в їхню родину. Як вони змогли стати справжніми батьками для десяти дітей, яких не розділяють на своїх і чужих, — загадка, що розгадується практично одразу ж, коли переступаєш поріг привітної оселі Перекопських.

Таким днем дівчинка вважає 13 грудня, коли вона знайшла дружну люблячу родину

беруть у людей — його у пере-копських на тиждень іде п’ять трилітрових банок. Що стосується м’яса, то свинину сім’я придбала в червні, недавно купили двох великих індиків та чотирьох гу-сей. Так що без м’ясного тут не готують. Не буває в них без сиру, цукерок і печива. печуть у родині часто: і печиво, і пироги.

Ще до того, як їхній сім’ї при-своїли статус дитячого будинку сімейного типу, молоді батьки по-радилися і вирішили, що їм усім уже тіснувато, а значить — треба добудовувати другий поверх. Тож тато узявся до роботи і звів другий поверх, де тепер чотири дитячі спальні — просторі, красиві, за-тишні, кожна з яскравими фото-шпалерами.

У родині люблять тварин — тут мирно співіснують дві кішки, папуга і черепашка. а ще на кухні розмістився акваріум з рибками. За ними із задоволенням догля-дають дітки.

про цю щасливу родину мож-на розповідати і розповідати. про успіхи малечі, і про те, як поряд зі своїми названими сестрами і братами посвітлішали обличчя у діми і богданчика. а ще про те, як себе почувають молоді батьки поряд з дітьми, яких вони вва-жають золотими. Наближається 13 грудня — день, коли два роки тому перекопські забрали з ди-тячого будинку п’ятьох сестер і братів. саме його Яна вважає найкращим днем у своєму житті. про це вона так написала у своєму творі: «І ось нарешті ми вдома! На порозі нас зустрічала наша бабуся Наталія. а який смачний борщ вона зварила в цей день! а яка була запашна картопля з м’ясом! Тоді мені зовсім не хоті-лося, щоб цей день закінчувався. вже увечері ми поснули, стомлені від хвилювань та гарних емоцій. За свої 10 років я можу забути багато різних дрібниць, але та-кий щасливий день незабутній назавжди».

ось вам і нагорода батькам за любов, тепло і ласку! а більшого їм і не треба.

Олена ЧеРНЯВська,власкор «Зорі»

Верхньодніпровський районФото автора

Родина ПеРекОПських позувала кореспонденту «Зорі» у повному складі

Тимофій не розлучається зі своїм улюбленцем папугою

Яна та Віолета із задоволенням дбають про рибок в акваріумі

6 ÇÎÐß îáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòü ПЕНСІОНЕР ПРИДНІПРОВ’Яwww.zorya.org.ua11 ãðóäíÿ 2013 ð.

РО

З’Я

СН

ЮЮ

ТЬ

ФА

ХІВ

ЦІ

ПФ

У

Шановні читачі! На сторінках «Пенсіонер Придніпров’я» та «Захистимо кожного» ви одер,жите відповіді на ваші запитання. Але відповідно до законодавства про звернення громадян фахівцідержавних установ, комунальних і приватних підприємств надають відповіді при наявності по,штової адреси заявника. Тож, будь ласка, вказуйте зворотну адресу (у газеті не друкується)!

Пишіть на адресу: редакція газети «Зоря», вул. Журналістів, 7, м. Дніпропетровськ, 49051.Контактний телефон: (0562) 27�16�52.

Ëþäìèëà ÌÀÑËÎÂÀ, âåäó÷à ñòîð³íîê

ПРЯМА ЛІНІЯ

Ïðî ñîö³àëüíèé çàõèñò æèòåë³âÄí³ïðîïåòðîâùèíè

Òåðí³âñüêèé Ì ÓÌÂÑ Óêðà¿íè â Äí³ïðîïåòðîâñüê³é îáëàñò³Àäðåñà: 51500, ì. Òåðí³âêà, âóë. Êóðñüêà, 14. Òåëåôîí (05632) 6-01-02

ßê ïîòðàïèòè íà ïðèéîìäî ä³ëüíè÷íîãî ³íñïåêòîðà ì³ë³ö³¿?

Місце прийому(адреса, телефон)

Територія, закріпленаза дільничними

Посада,прізвище, ім’я,

по батькові

Дільничний інспектор міліції,лейтенант міліціїКАШИРІНВолодимир Олександрович

Дільничний інспектор міліції,ст. лейтенант міліціїЧЕРНОВОлег Миколайович

Дільничний інспектор міліції,ст. лейтенант міліціїКОЛОКОЛОВСергій Олександрович

бул. Артема, вул. Лермонтова, 16�20, вул. Дніпровська, 4, 6, 6а, вул. С.Маркова, 3, вул. С. Маркова, 2�20, вул. Лермонтова, 22�28, 30, вул. Квітко�ва, вул. Пісочна, вул. Тіниста, вул. Маяковського, 21�27, СШ №4, мага�зин «Продтовари», ПриватБанк, кабельне телебачення, ЦД «Шахтар»,енергонагляд, аптека, д/с «Горобина», д/с «Веселка», кафе «Варенична»,«Джокер», зубопротезна клініка ПП «Бас», УЖКГ, поліклініка, міська бібліо�тека, дитячий центр, магазин №48

Дільниця №4, 5: вул. Перемоги, вул. Шахтарська, вул. Л. Голікова, СШ №7,«Павлоградпогрузтранс», магазин «Маха», магазин, АК�5, РСУ, шахта «Тер�нівська», шахтарська зупинка, підстанція, котельня 3�4 мікрорайонів, теп�лиця УЖКГ, кафе «Терновник», гаражі по вул. Перемоги, д/с «Зоряний»,«Джерельце», «Плюс», «Волна», «Парус», «Любава», «Єва», взуттєва май�стерня «Масіс», аптека по вул. Перемоги, 11, перукарня «Ремікс», вул.Миру, б. Г. Космосу, вул. Харківська, 9�23, д/с «Рукавичка», СШ №6, т/к«Маяк», «Хозмаг», гаражі по вул. Миру, магазин «Форвард», перекачнаУЖКГ, магазин ЧП «Січенов», «Сокол», «Ізобіліє», «Плюс». Гірник», теле�бачення «Мир�ТВ», аптека по Харківській, взуттєва майстерня «Сокіл»,перукарня «Сокіл»

Дільниця №6, 7: вул. Леніна, вул. Харківська, 2�40, 25�73, вул. Інтернаціо�нальна, вул. Волкова, вул. Чкалова, вул. Набережна, вул. Кренделя, вул.Кірова, вул. Куйбишева, вул. Космонавтів, вул. Приточиловка, вул. Лозо�ва, вул. Будьонного, вул. Кошового, вул. Папаніна, пер. Леніна, пров. Інтер�національний, вул. Кузнечна, пров. Дружби, вул. Чайковського, СШ №1,госпдвір УЖКГ, ПП «Романьков», магазин №24, «Наталі», клуб ім. С. Мар�кова, «Сільпо», «Хозтовари», кіоск «Линовка», кафе�бар «Забава», «Тися�ча та одна ніч», свиноферма, реабілітаційний центр, вул. Річна, вул. Шев�ченка, вул. Гагаріна, вул. Дзержинського, вул. Горького, вул. Глиняна, вул.Тітова, вул. К. Лібкнехта, х. Зелена Долина, церква, поштове відділення №1

ДПМбул. Артема, 3, каб. 2тел.: 7�42�63

ДПМбул. Артема, 3, каб. 2тел.: 7�42�63

ДПМбул. Артема, 3, каб. 2тел.: 7�42�63

ДНІ ПРИЙОМУ ГРОМАДЯН:щовівторка з 9.00 до 11.00; щочетверга з 18.00 до 21.00; щосуботи з 10.00 до 13.00

Інформація станом на 1.05. 2012 р. Продовження в наступному номері «Зорі».

Шановна Наталіє Анатоліївно, строки при,значення (перерахунку) і виплати пенсій урегу,льовані статтею 45 Закону України «Про загаль,нообов’язкове державне пенсійне страхування».Згідно з абзацом 1 частини 1 цієї статті пенсіяпризначається від дня звернення, крім тих ви,падків, коли пенсія призначається раніше тер,міну. Зокрема, пенсія за віком призначається здня, що настає за днем досягнення пенсійноговіку, якщо звернення за пенсією відбулося непізніше трьох місяців з дня досягнення особою

Äîñòðîêîâà ïåíñ³ÿ ïðèçíà÷àºòüñÿâ³ä äíÿ çâåðíåííÿ

Я народилася 14 квітня 1958 року, тобто мені вже виповнилося 55. Мій трудовий стаж35 років. Оскільки я не працюю, то вирішила звернутися за достроковою пенсією за віком.Написала заяву 12 листопада 2013 року. З якої дати мені буде призначена пенсія?

Íàòàë³ÿ ÏÅÒÐÅÍÊÎ. Äí³ïðîäçåðæèíñüê

пенсійного віку (абзац 1 пункту 1 частини 1ст. 45 Закону).

Пенсійний вік визначений ст. 26 Закону.Зокрема, для жінок, які народилися в період з1 квітня по 30 вересня 1958 року, пенсійний віквстановлено у 57 років. При визначенні строківпризначення дострокової пенсії за віком відпо,відно до п. 7,2 розділу XV Закону органи Пен,сійного фонду керуються абзацом 1 частини 1 ст.45 Закону. Отже, пенсія вам буде призначена віддати звернення — з 12 листопада 2013 року.

Шановний Борисе Джанібековичу! Статтею3 Закону України «Про реабілітацію жертв пол,ітичних репресій в Україні» від 17.04.1991г.№962 передбачено, що реабілітації підлягаютьгромадяни, заслані і вислані з постійного місцяпроживання та позбавлені майна за рішенняморганів державної влади і управління з політич,них, соціальних, національних, релігійних таінших мотивів.

Відповідно до постанови Кабінету МіністрівУкраїни «Про підвищення рівня пенсійного за,безпечення громадян» №654 від 16.07.2008 р.громадянам, які необґрунтовано зазнали політич,них репресій і пізніше були реабілітовані, до

Äîïëàòà ÷ëåíàì ñ³ì’¿ ðåïðåñîâàíîãîЯ народився в 1940 році в Кримській АРСР, у 1944 році мене і мою сім’ю примусово

переселили в Узбекистан. Чи маю я право на доплату до пенсії як член сім’ї репресова*ного? Які документи для цього потрібні?

Борис ІСМАЇЛОВ. Павлоград

пенсії чи щомісячного довічного грошового утри,мання, чи державної соціальної допомоги, якавиплачується замість пенсії, підвищення прово,диться в розмірі 54,4 грн., а членам їх сімей, якібули примусово переселені, — 43,52 грн.

Для встановлення підвищення до пенсії та�ким громадянам необхідно подати документи:репресованим, а згодом реабілітованим — відпо�відне посвідчення (зразок затверджено постано�вою Кабінету Міністрів України); членам сімейрепресованих, а пізніше реабілітованих, які булипримусово переселені, — документи про те, щовони є членами сімей цих осіб, та документи пропримусове переселення.

Шановна Катерино, якщо відсутні членисім’ї, які проживали разом з пенсіонером на деньйого смерті, в тому числі непрацездатні членисім’ї, що перебували на його утриманні, незалеж,но від того, чи проживали вони разом з померлимпенсіонером чи мешкали окремо, або у випадку,якщо вони не звернулися за виплатою вказаноїсуми упродовж шести місяців від дня відкриття

спадщини, сума пенсії, яка належала пенсіоне,ру та залишилася недоотриманою у зв’язку з йогосмертю, входить у склад спадщини.

Виплату недоотриманої пенсії після шестимісяців від дати смерті можна провести за умо�ви надання свідоцтва про право на спадщину, вякому буде вказана доля майна — недоотрима�на пенсія.

ßêùî ïåíñ³ÿ ïîìåðëîãîíå îòðèìàíà â÷àñíî

Минуло 9 місяців, як померла моя бабуся, а пенсія за місяць смерті так і лишила*ся невиплаченою. Я своєчасно не звернулася до Пенсійного фонду. Чи можу я зараз от*римати цю пенсію?

Êàòåðèíà ÞÐ×ÅÍÊÎ. Ïåðøîòðàâåíñüê

«ЗОРІ» ВІДПОВІДАЮТЬ

Òåëåôîíîì íå êîðèñòóþñÿ,à áîðã º…

До редакції звернувся мешканець Дніпропетровська О. Ковальовз проханням допомогти розібратися в ситуації стосовно оплати закористування стаціонарним телефоном: абонент не згоден з боргомза телекомунікаційні послуги, який йому виставлений. На цей лист«Зоря» отримала офіційну відповідь від керівництва Дніпропет*ровської філії ПАТ «Укртелеком».

Шановний Олександре Микола,йовичу, Ви були абонентом основноготелефону, підключеного до окремоїлінії на загальних підставах. Щомі,сячні нарахування по вашому теле,фонному номеру проводилися відпо,відно до чинних тарифів та спожитих

абонентом послуг, які складалися забонентної плати у розмірі 100відсотків з погодинною оплатоюмісцевих розмов. Розрахунки за на,дані телекомунікаційні послугиздійснювалися за обраною абонентомкредитною системою оплати.

Коли утворилася заборгованістьВідповідно до вимог п. 108, 110,

113 Правил надання та отримання те,лекомунікаційних послуг, затвердже,них постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 09.08.2005 №720, якібули чинні до 23.04.2012 року, або,нентна плата за користування телефо,ном, погодинна оплата місцевих теле,фонних розмов, плата за міжміські таміжнародні телефонні розмови, на,дані в кредит, телеграми та інші по,слуги, надані по телефону, вноситьсяабонентом у десятиденний строк післяотримання рахунку, але не пізніше20 числа місяця, що настає після роз,рахункового періоду. У разі несплатиотриманих послуг у встановленийтермін оператор має право скоротитиперелік послуг або припинити їх на,дання.

У результаті проведеної звірки

всіх нарахувань та оплат по вашомутелефону розбіжностей в нарахуван,нях та оплатах не виявлено, всі спла,чені абонентом рахунки були філієюзараховані. Остання оплата вамибула проведена у квітні 2010 року.Тому станом на 01.06.2010 року навашому особовому рахунку утвори,лась заборгованість у сумі 59,65 грн.

Про наявність заборгованості танеобхідність її оплати Вам неоднора,зово повідомлялось у щомісячнихрахунках, але підтвердження прооплату не надійшло, ніяких дій дляпогашення заборгованості вжито небуло. Оскільки борг лишився неспла�ченим, підприємство зв’язку змуше�не було в односторонньому порядкурозірвати дію договору про наданнятелекомунікаційних послуг за забор�гованість у сумі 80,85 грн.

На підставі договору факторингуміж ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «КуперПрайс» Ваша заборгованість за телеко,мунікаційні послуги в сумі 80,85 грн.була уступлена ТОВ «Купер Прайс»,отже, перед ПАТ «Укртелеком» забор,гованість відсутня. Відповідно до дого,вору факторингу новим Вашим креди,тором стало ТОВ «Купер Прайс», якемає право грошової вимоги та отриман,ня зазначеної суми боргу.

Зі свого боку «Укртелеком» наді,слав у червні 2012 року боржникамповідомлення щодо уступлення їхзаборгованості компанії ТОВ «КуперПрайс». Тому з моменту укладення

договору факторингу ТОВ «КуперПрайс» має право відповідно до зако,нодавства України вести роботу щодостягнення заборгованості.

На сьогодні для отримання де,тальної інформації стосовно боргу таумов сплати заборгованості пропо,нуємо вам звернутися до ТОВ «КуперПрайс» за телефонами: 044,393,41,22, 095,623,73,90, 096,100,44,83,063,756,36,85, 097,034,76,05 або067,265,18,55.

Àíäð³é ÊÀÏвÉ,â. î. äèðåêòîðà

Äí³ïðîïåòðîâñüêî¿ ô³ë³¿ÏÀÒ «Óêðòåëåêîì»

У вас новий кредитор

Яким категоріям жителів області призначається державна до,помога? В якому розмірі? Як отримати житлові субсидії? Якимипільгами користуються ветерани Великої Вітчизняної війни? Якадопомога багатодітним матерям та як її отримати?

Відповіді на ці та інші запитання стосовно соціального захи�сту дасть читачам «Зорі» Валентина Олексіївна СЛИВНА, заступ�ник директора департаменту соціального захисту населенняоблдержадміністрації.

18 грудня з 10.00 до 11.00 Валентина Сливна відповість на за,питання читачів «Зорі» на прямій лінії телефонного зв’язку.

Телефонуйте 18 грудня з 10.00 до 11.00: (0562) 27�16�52 або(0562) 34�91�65 та отримуйте компетентні відповіді на всі ваші за,питання.

Ставте також ваші запитання заздалегідь за телефоном (0562)27�16�52 або надсилайте поштою на адресу: редакція газети«Зоря», вул. Журналістів, 7, м. Дніпропетровськ, 49051.

запитайтеу Валентини СЛИВНОЇ,

заступникадиректора департаменту

соціального захистунаселення

Дніпропетровськоїобласної державної

адміністрації

11ЗОРЯ областьперсона www.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

Тел.: (05692) 3-26-82, 3-85-62, 3-76-43

Днепродзержинский театр им. Леси Украинки13

Тел. (05632) 6-48-47

Павлоградский театр имени Бориса Захавы14

Тел.: (0564) 92-33-00, 92-33-01, 92-37-41, 92-33-00 (касса).

Криворожский театр драмы и музыкальной комедии им. Т. Г. Шевченко13

Криворожский городской театр кукол

Криворожский театр музыкально-пластических искусств «Академия движения»

Тел.: (0564) 26-61-45

Тел.: (056) 440-19-79, 440-33-99, 440-19-77

14

13

Аліса ФРЕЙНДЛІХ:

Вона не соромиться свого віку. Знає — у свої 79 виглядає, максимум, на 55. Каже, що це гени мами і дивіденди від звички спати після обіду, яку вона пере­йняла у тата.

аліса Фрейндліх народилася 8 грудня 1934 року в Ленінграді. Мама, Ксенія Федорівна Федо­рова, в юності подавала певні надії як актриса. але, вийшов­ши за актора Бруно артуровича Фрейндліха, змінила професію — стала бухгалтером. Їхній шлюб був недовгим, але дав свої плоди.

— Я народилася в будинку з видом на Ісакіївську площу, — згадує аліса Брунівна. — До собору рукою подати, до Мідного вершника — п’ять хвилин ходь­би. Історичний центр. але справ­жнім центром нашого життя була бабуся. Я була першою онучкою, тому сповна відчула на собі її лю­бов. Вона годувала мене бутер­бродами з вершковим маслом і цукром — найкраще тістечко у світі — і вчила німецької мови... У єкатерининські часи мої пра­прапрадіди приїхали до росії з німеччини. один з двоюрідних братів діда був садівником Цар­ського села, другий — аптекарем двору його імператорської ве­личності. Бабусі розбавили ні­мецьку кров російською, а їхні діти підмішали інтернаціоналу: старша сестра тата вийшла за­між за грузина, а молодша — за поляка. Мама наполягла, щоб у графі «національність» у мене стояло «росіянка». Це згодом

Наш кореспондент привітала з днем народження легенду театру і кіно Алісу Фрейндліх

врятувало мені життя. а те, що дорослішання припало на блокад­ні роки, забезпечило мене хоро­шою фігурою. Шлунок майже не зростав. І зараз мало їм.

— Напевно, досі пам’ятаєте блокаду Ленінграда...

— прийшла війна, і світ по­мерк. Взимку 1941­го в наш бу­динок потрапив снаряд. Якимось дивом саме того дня ми спусти­лися в бомбосховище — зазвичай просто ховалися в нішах. Коли повернулися, квартири вже не було. разом з нею зникли і наші припаси, вдалося врятувати тільки спеції, які бабуся вида­вала нам потрішечки — то дріб­ку лимонної кислоти, то кілька гвоздичок, то щіпку кориці. Ми кидали це в окріп — виходив чай. Бабуся була нашим ангелом хра­нителем. У другу зиму, коли її з нами вже не було, з продуктами в Ленінграді стало легше.

— А як онуки? Панькаєте їх?— Люблю робити подарунки.

але гроші витрачаю раціональ­но. Я — ощадлива. Коли помру, донька екскаватором вивезе речі, серед яких може виявитися авто­граф астрід Ліндгрен і записка Тарковського.

— Якщо я не помиляюся, з донькою ви не розлий вода, на-віть граєте разом у виставі «Уро-ки танго і любові».

...Головна героїня Мадлен, в минулому темперамент-на танцівниця, отримала пропозицію станцювати танго

на гала-концерті в паризько-му залі «Олімпія». Танцівниця гарячково відновлює форму і передзвонюється з партнером, який живе на іншому кінці світу. Коли виступ вже «на носі», він захворів, і Мадлен необхідно знайти вихід із ситуації. І вона його знаходить!

— Дочка — моя найкраща по­друга. У нас дуже тісний зв’язок, здається, навіть пуповина одна на двох. Ми завжди на зв’язку. Якщо в житті Варвари щось від­бувається, я перша про це дізна­юся. нещодавно онук здивував — заявив, що кожний ранок буде починати коло балетного стан­ка. Я спочатку злякалася, що він хоче кинути Школу­студію МХаТ. Виявилося, репетирує спектакль. онучка цього року відвідала свій перший бал — у садибі на Великій Дмитрівці, яка спочатку будувалася для князя Долгорукова. У Залі Благородно­го зібрання вперше танцювали на балу наташа ростова і Тетяна Ла­ріна. Бали — це прекрасно, але щоб їх відвідувати, треба мати пару покоївок і безліч вільного часу.

— Ви — легенда театру та кіно. Вам під силу зіграти жінок, чоловіків, бабусь, дітей, красу, убозтво... Є те, чого ви собі ні-коли не дозволите?

— ніколи не наважуся на роль, яку не зможу осилити в силу віку. 79 років — це все­таки дата.

— Вас це лякає?— ні. Мене лякають сни.

Кілька разів снилося, що стою на сцені, а глядачі йдуть — зал порожніє. Це такий жах!

— Які ще вам сняться сни?— періодично бачу себе в гри­

мерці абсолютно роздягненою. Мені кажуть: «алісо Брунівно, ваш вихід». Я починаю в паніці метатися. І прокидаюся в холод­ному поту.

— Алісо Брунівно, дозвольте привітати вас з днем народжен-ня, побажати, щоб страшні сни пішли в минуле, а ви з оптиміз-мом дивилися у майбутнє.

— Дякую за побажання. але я доживаю свій вік. Моє майбутнє — це онуки. Задля них я живу, працюю, творю.

Ліка СОМОВА

Аліса Фрейндліх з онуками Анею та Микитою

«Снігова королева» «Д’Артаньян і три мушкетери» «Службовий роман»

Моє майбутнє — онуки, задля них живу і творю

13 декабря,пятница, 11.30.Р. Киплинг. «МАУГЛИ».Музыкальнаясказка.

13 декабря, пятница, 18.30.В. Мережко. «ЛЮБОВЬ ДЛИ-НОЮ В НОЧЬ». Лирическая комедия.14 декабря, суббота, 13.00.Зарубежная классическая музы­ка. Концерт оркестра и солистов театра.

14 декабря, суббота, 17.00.А. Курейчик. «ОСТОРОЖНО, ЖЕНЩИНЫ!» Комедия в 2­х действиях.15 декабря, воскресенье, 12.00.В. Рабадан. «МАЛЕНЬКАЯ ФЕЯ». сказка.15 декабря, воскресенье, 17.00.А. Чехов. «РУКОВОДСТВО ДЛЯ ЖЕЛАЮЩИХ ЖЕНИТЬ-СЯ». Шутка в 2­х действиях.

14 декабря, суббота, 18.00.А. Чехов. «ШУТОЧКИ». спек­такль.15 декабря, воскресенье, 18.00.В. Распутин. «ПОСЛЕДНИЙ СРОК». спектакль.

13 декабря, пятница, 18.00.Режиссер-постановщик Михаил Мельников. «НИЧЕГО СЕБЕ КВАРТИРКА». Комедия в 2­х действиях.14 декабря, суббота, 17.00.Ф. Легар. «ВЕСЕЛАЯ ВДОВА». оперетта в 3­х действиях.

15 декабря, воскресенье, 11.00.Инсценизация В. Безносенко. «ОДНАЖДЫ БАБКА- ЁЖКА...» Музыкальная сказка для детей.

14 декабря, суббота,11.00, 12.30.Н. Шейко-Медведева. «СОЛО-МЕННЫЙ БЫЧОК». Веселая сказка.15 декабря, воскресенье,11.00, 12.30.С. Михайлова. «ШЕЛ ПО МОРЮ ТЕПЛОХОД». Шоу­программа.

Філармонія

Тел.: (056) 778-15-14, 372-96-40

11

11 грудня, середа, 18.30.прем’єра! «МУЗИКА КРІЗЬ СТОЛІТТЯ». 12 грудня, субота, 19.00.«ОДЕССКИЙ ДВОРИК». Кон­церт­шоу.

13 грудня, п’ятниця, 18.30.«КОНСОНАНС». Вокал­шоу. У програмі: світові хіти 70—80 років.14 грудня, субота, 17.00.прем’єра! «WHITNEY HOUSTON». З циклу концертів, при­свячених світовим зіркам популярної музики.15 грудня, неділя, 16.00.«Музично-педагогічний проект «Юна опера». М. Римський-Корсаков. «КІТЕЖ». Вистава.

12 тема номераЗОРЯ областьwww.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

— Євгене Григоровичу, сво-го часу Список нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, образно кажучи, відбрунькувався від Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, до якого входили архі-тектурні спорудження і пам’ятки. У 2003 році була прийнята Кон-венція по захисту нематеріаль-ної культурної спадщини, і наша країна згодом підписала її...

— У Списку Всесвітньої спад-щини ЮнеСКо є кілька україн-ських матеріальних об’єктів. Це Софія Київська, Києво-Печерська лавра, дерев’яні церкви Заходу нашої країни. Зрозуміло, що, ра-тифікувавши Конвенцію по за-хисту нематеріальної культурної спадщини, а це відбулося в 2008 році, наша країна спробувала за-явити про свої унікальні явища іншого роду, ніж будинки і спо-рудження.

такими об’єктами стали Ко-сівська кераміка й Сорочинський ярмарок. але спроби України внести їх до Списку об’єктів не-матеріальної культури, що охоро-няються ЮнеСКо, не увінчалися успіхом. І не тому, що Косівська кераміка й Сорочинський ярма-рок не заслуговували на місця у цьому почесному ряду. Просто ініціаторам цього починання бра-

кувало досвіду організаційної роботи, котрий вимагає певних формальних знань щодо складан-ня досьє на об’єкти, слідування букві Конвенції.

— І ви, схоже, врахували ці моменти?

— Давайте згадаємо, що ідея внесення Петриківського розпису до Списку ЮнеСКо належить олександру Вілкулу, коли він був губернатором Дніпропетровської області. Думаю, і ви пам’ятаєте той значний десант дипломатич-них працівників, який на запро-шення олександра Юрійовича

висадився в Петриківці й навіть взяв участь у створенні безпре-цедентного панно, що завдяки своїм розмірам увійшло до Книги рекордів України.

Їдучи до Києва, олександр Вілкул, так би мовити, передав мені естафетну паличку просу-вання Петриківки. мені була до-ручена почесна й відповідальна місія операційного керівника процесом ознайомлення людства з нашим самобутнім живописом. ми вивезли його в Європу — Францію, Іспанію, інші країни. І той позитив, з яким знайомилися

з українським розписом жителі Старого Світу — як високопос-тавлені чиновники, так і прості люди, — вселяв надію на те, що наші зусилля мають увінчатися успіхом. тим більше що, розу-міючи важливість грамотної, відповідно до вимог ЮнеСКо, презентації нашого об’єкта, ми звернулися у штаб-квартиру цієї організації з проханням допо-могти в оформленні документів. І експерт ЮнеСКо допомагав нам. І яке ж було здивування почути за два місяці до доленосносного засідання комітету в Баку, що нашу Петриківку відхилено для

розгляду більшістю членів так званого допоміжного органу!

— Тобто Петриківку застопо-рили, як кажуть, ще на підходах до Баку?

— Щоб було зрозуміло чита-чам, поясню. Долю нашого розпи-су мав вирішувати Комітет із за-хисту нематеріальної культурної спадщини ЮнеСКо у складі 24 осіб, що розподілялися на шість груп за географічним розташу-ванням країн, які вони представ-ляють. Скажімо, Східна Європа, Латинська америка тощо. Кожна група обирає експерта. Потім всі вони, створивши робочу групу,

Євген УДОД:

Петриківка — це душа України, візитна картка Дніпропетровщини

Як відомо, у Баку на 8-й сесії Комітету з охорони нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО ухвалено рішення про включення Петриківського розпису до Списку нематеріальної культурної спадщини людства. Петриківський розпис висунули в ЮНЕСКО для присвоєння високого статусу з ініціативи Віце-прем’єр-міністра України Олександра Вілкула.На розгляд комітету було винесено 31 номінацію.

Самобутнє народне мистецтво Дніпропетровщини активно підтримали 14 з 24 країн. Українську делегацію, що домоглася включення Петриківського розпису до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО, очолював голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод.Після повернення з Баку Євген Удод провів прес-конференцію, присвячену знаменній події.

Євген УДОД, голова Дніпропетровської обласної ради:

— Визнання Петриківського розпису в ЮНЕСКО — важлива іміджева подія для області. Цей імідж послужить добру службу нашому регіону. І ми перетворимо його на конкретну користь для Дніпропетровщини. Адже визнання ЮНЕСКО — це своєрідний знак якості для туристів з усього світу. Приїжджаючи в будь-яку країну, вони, насамперед, прагнуть відвідати саме такі об’єкти. З цього моменту в Дніпропетровському регіоні такою унікальною точкою тяжіння для туристів стане Петриківка. Для нас ця подія вкрай важлива з точки зору залучення інвестицій, розвитку інфраструктури, а також створення нових робочих місць.

Можливість для розвитку Петриківського розпису потрібно надати громаді Петриківки, саме вони є власниками права на цей бренд. Я бхотів би, щоб жителі Петриківка самі приймали рішення в цьому питанні, а ми, в свою чергу, готові надати їм допомогу. Петриківська громада — носій цієї спадщини, а отже, останнє слово завжди залишиться за нею.

2012 рікЗа дорученням губернатора

Олександра Вілкула розроблено туристичний маршрут з Дніпропе-тровська в Петриківку, жителі та гості області тепер мають змогу відвідати Центр «Петриківка», огля-нути виставку робіт народних май-стрів та власноруч створити фраг-менти розпису. З метою збере-ження Петриківського розпису, як унікальної складової національної культурної спадщини, за ініціативи

губернатора Олександра Вілкула в садках, школах та вузах Дніпропе-тровщини реалізуються спеціальні тематичні освітні програми, а та-кож проводиться масштабний між-народний етнофестиваль-ярмарок «Петриківський дивоцвіт».

Лютий 2012 року На честь 80-річчя Дніпропе-

тровської області в усіх школах регіону проведено єдиний від-критий урок, присвячений Петри-

ківському розпису. Діти не лише дізналися про техніку та прийоми «петриківки», але й мали змогу самостійно створювати малюнки Петриківським розписом, присвя-чені Дніпропетровщині. Найкращі роботи з усіх міст та районів об-ласті відібрано для виставки до ювілею регіону.

Березень 2012 року Відповідні номінаційні досьє,

підготовлені Міністерством за-кордонних справ і Міністерством культури України у співпраці з Дні-пропетровськими облдержадмін-страцією та облрадою, передані на розгляд профільного комітету ЮНЕСКО.

Вересень 2012 року Голова обласної ради Євген

Удод провів робочу зустріч з на-чальником відділу Міністерства зовнішніх справ — відповідаль-ним секретарем Національної ко-місії України у справах ЮНЕСКО Роксоланою Іванченко. Обгово-рювалося питання щодо надання петриківському орнаментальному мистецтву статусу всесвітньої не-матеріальної спадщини. Відповід-

не досьє підготували та передали до профільного комітету ЮНЕС-КО фахівці Міністерства зовнішніх справ та Міністерства культури України.

Вересень 2012 року Дипломати з-понад 20 країн

світу взяли участь у Петриківці у майстер-класі з техніки Петриків-ського розпису.

У рамках ініціативи Украї-ни щодо набуття Петриківським розписом статусу нематеріальної культурної спадщини людства за підтримки губернатора Олександра Вілкула вперше в історії України у селищі Петриківка Дніпропе-тровської області за участю ди-пломатичних представників країн світу, діячів культури та мистецтва відбулася презентація Дніпропе-тровщини як центру унікальної культурної спадщини України та світу. Презентація пройшла за під-тримки Міністерства закордонних справ України.

Січень 2013 рокуУ Дніпропетровську відбулася

презентація логотипу унікального народного мистецтва — Петри-ківського розпису. У презентації

брали участь Віце-прем’єр-міністр України Олександр Вілкул, голова Дніпропетровської обласної ради Євген Удод, голова Петриківської районної ради Наталя Коваленко та заслужений майстер народної творчості України Людмила Гор-буля.

Новий бренд «Петриківка» представляє собою так звану «ци-булинку» — червону квітку (один з базових елементів візерунка), виконану напівкруглими мазками.

16 лютого 2013 рокуУ Києві пройшов шостий що-

річний бал-маскарад «Карнавалія». Бал був присвячений підтримці Петриківського розпису, як пре-тендента на включення в репре-зентативний список нематеріаль-ної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Відтак, атрибутом балу, окрім традиційних карнавальних костюмів, були картини, маски і на-ряди з петриківським орнаментом.

Березень 2013 року у Брюсселі за ініціативи Віце-

прем’єр-міністра України Олек-сандра Вілкула та за сприяння По-сольства України пройшов Тиждень Петриківського розпису.

яК

Це

БУ

Ло Петриківка: на шляху до визнання

Хроніка визнання Петриківського розпису культурною спадщиною людства

Петриківський розпис — візитна картка Дніпропетровщини

Петриківська квітка, що випромінює добро, здатна об’єднувати

13ЗОРЯ областьтема номера www.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

У рамках Тижня Петриківського роз-пису в Брюсселі пройшли Українські вечори, під час яких гості дістали змогу оглянути тематичну виставку найкращих робіт народних майстрів Дніпропетров-щини (розписані посуд, писанки, панно), відвідати майстер-клас та скуштувати страви української національної кухні. Зокрема, працювала виставка у штаб-квартирі НАТО для представників Між-народного секретаріату Альянсу.

Травень 2013 року В Ель-Кувейті у Музеї сучасного

мистецтва пройшов Тиждень Петри-ківського розпису. Виставку відкрито 16 травня 2013 року за ініціативи Віце-прем’єр-міністра України Олександра Вілкула.

У майстер-класі українських май-стринь Петриківського розпису особис-то взяв участь Генеральний секретар Національної ради з питань культури, мистецтва та літератури Держави Ку-вейт Алі Хусейн Аль-Юха.

Червень 2013 року У штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі

презентували український народний живопис. Кандидатів на звання куль-турної спадщини людства обирають раз на два роки. Для шанувальників старовини привезли добірку найкращих робіт з колекції Дніпропетровського художнього музею. Дніпропетровські організатори сподіваються — презента-ція у Парижі, де Петриківку можуть по-бачити представники усіх країн-членів

ЮНЕСКО — допоможе Україні отримати додаткові голоси під час остаточного голосування у грудні в Баку.

07 вересня 2013 року У Петриківці пройшовVІІ обласний

фестиваль-ярмарок народної творчості «Петриківський дивоцвіт». У центрі за-ходу була саме перлина Дніпропетров-ської області, її гордість — самобутнє мистецтво Петриківки.

30 вересня 2013 року Виставка з сотнею робіт наших

земляків відкрилась у столиці Іспанії Мадриді. Крім столиці, в Іспанії її по-бачили ще у двох містях — Малазі та Барселоні. Мета заходу — популяриза-ція за кордоном українського народного мистецтва та туристичної сфери Дні-пропетровщини. Делегацію від регіону очолив голова облради Євген Удод.

Листопад 2013 року У Пекіні відбулася міжнародна ви-

ставка-презентація Петриківського роз-пису. Гостям виставки не лише розпові-ли про історію виникнення та розвиток цього виду художнього промислу, а й ознайомили з його зразками, а також організували майстер-клас зі створення яскравих оптимістичних малюнків у техніці петриківського розпису.

5 грудня 2013 рокуПетриківський розпис внесено до

списку нематеріальної культурної спад-щини ЮНЕСКО.

вивчають об’єкт і рекомендують ко-мітету: приймати його до розгляду чи ні, відправити на доробку... З 31 номінанта було відхилено сім, у тому числі й Петриківський розпис.

— Експертам він не сподобався по суті?

— Жодних претензій до змісту самого живопису й бути не могло. Вони стосувалися подання нашого об’єкта за формою. «Доробіть, щоб усе було ідеально, і приходьте через рік!» — пропонували нам. але втра-чати цілий рік! ми не захотіли цього.

напередодні голосування в Баку відбулася величезна кількість зу-стрічей з членами комітету, у ході яких ми зрозуміли одне одного. Чи треба відмовляти унікальному живо-пису в гідному статусі тільки лише з формальних міркувань? Більшість вирішили — ні. З 24 членів коміте-ту за Петриківку проголосували 14, шестеро утрималися, четверо, хто вирішив слідувати рекомендаціям експертів, сказали «ні». Це були представники Перу, Буркіна-Фасо, Бельгії і Гренади.

— Значить, результати голосу-вання були очікуваними і не стали для вас сюрпризом?

— Уже за день до доленосного го-лосування по настрою, позиції членів комітету було зрозуміло: ми перемо-жемо!.. Хоча в чомусь і ризикували. адже якби Петриківку відхилили, ми не змогли б висувати її знову упро-довж чотирьох наступних років. Саме тому кілька об’єктів добровільно було знято на доробку ще до голосування, щоб заявити про себе вже через рік. Це, наприклад, австрійський об’єкт «Класична верхова їзда і вища шко-ла іспанської верхової їзди Відня», «Іранська традиційна медицина»,

нігерійське культурне явище «Фес-тиваль-маскарад еуо»...

— Хто був найбільш сильним су-перником для Петриківки?

— Ще раз звертаю увагу: наш об’єкт не суперничав ні з якими ін-шими і повинен був довести власну культурну значимість сам по собі. Що, в принципі, і сталося. Відгуки членів комісії, котрі проголосували «за», були сповнені захвату. Їх чули і петриківські майстри. організовува-ти будь-які виставки, майстер-класи до голосування категорично заборо-нялося. але коли по завершенні засі-дання комітету його члени «наживо» ознайомилися з нашим живописом, їхньому захопленню не було меж. «Які ми молодці! Яку красу відсто-яли!» — говорили вони.

Щодо інших об’єктів... на мій погляд, особливо сильними були гру-зинський метод виготовлення вина й турецька кавова культура і традиції. а втім, не хочу образити й культурні явища інших країн. Думаю, вони відіграють величезну роль у житті громад, серед яких розвиваються. а саме це і враховується насамперед вимогами Конвенції.

— Прецедент створено. Що далі?— Думаю, що нашими стопами

пі дуть й інші культурні явища Укра-їни, готові довести усьому світові свою унікальність. ну а ми у свою чергу готові допомогти їм у цьому. У тому числі і я, як член національного комітету з ЮнеСКо. У лютому пла-нуємо провести на Дніпропетровщині засідання національного комітету, де поділимося досвідом і напрацю-ваннями. І Список ЮнеСКо напевно незабаром збагатиться українськи-ми культурними явищами. Хочемо підняти регіональний фестиваль

«Петриківський дивоцвiт» до рівня міжнародного — і не тільки тому, що статус зобов’язує, а тому що пе-триківська квітка, яка випромінює добро, справді здатна поєднувати.

— Що дасть високе міжнародне звання Петриківського розпису й майстрам, які займаються ним? І чи маємо ми які-небудь зобов’язання перед ЮНЕСКО?

— Ці зобов’язання стосуються збереження й розвитку Петриків-ського розпису, чим, у принципі, ми займалися і до внесення його до Списку ЮнеСКо. наприклад, вида-вали книги, що навчають дітей цьо-му живопису, відкрили в Дніпропе-тровському театрально-художньому коледжі відділення Петриківського розпису. наш унікальний живопис став брендом не тільки Дніпропетров-щини, а і всієї України, і набуття ним статусу нематеріальної культурної спадщини людства додасть ще біль-шого імпульсу його розвитку. а це, у свою чергу, сприятиме розвитку регіону, зокрема, туризму, залучен-ню інвестицій.

але тільки громада села, що є творцем і власником цього унікаль-ного явища, носієм національної культурної пам’яті, вправі вирі-шувати, як буде розвиватися далі Петриківський розпис. ми, у свою чергу, готові надавати петриківцям усіляку підтримку.

— Євгене Григоровичу, успіх, як відомо, окриляє, а культурна спадщи-на Дніпропетровщини не обмежуєть-ся однією Петриківкою. Напевно, уже є задуми у Списку ЮНЕСКО створити ціле дніпропетровське земляцтво?

— так, є. але Петриківка більш ніж хто й що-небудь навчила мене дипломатії. тому поки промовчу...

Віце-прем’єр-міністр України Олександр ВІЛКУЛ:

— Перемога! ЮНЕС-КО прийняло рішення про включення Петриківського розпису до Списку нема-теріальної культурної спад-щини людства. Вперше в своїй історії Україна ви-борола такий почесний статус. Пишаємося тим, що наш національний культурний скарб визна-но в усьому світі.

Петриківка — це національний бренд України. Надання Петриківському розпису статусу немате-ріальної культурної спадщини людства — це істо-рична подія для нашої держави, потужний стимул для зміцнення міжнародного іміджу України в світі як сучасного центру розвитку унікального само-бутнього мистецтва. Я дякую особисто міністру закордонних справ Леоніду Кожарі та міністру куль-тури Леоніду Новохатьку за потужну підтримку, яку вони нам надали.

Шановні друзі!Від імені уряду вітаю

майстрів селища Петриківка Дніпропетровської області та всіх громадян України з вне-сенням Петриківського роз-пису народного малярства до Списку нематеріальної куль-турної спадщини ЮНЕСКО.

Нинішнього року ЮНЕС-КО внесло до списку Всес-вітньої культурної спадщини дерев’яні церкви Карпат-ського регіону та Херсонес Таврійський, а Петриківський розпис став першим вітчизняним об’єктом, занесеним до списку немате-ріальної культурної спадщини людства.

Мистецтво Петриківського розпису, що бере по-чаток з ХVІІІ століття, давно стало візитною карткою України і нині переживає свій Ренесанс.

Бажаю нашим народним майстрам подальших творчих успіхів у піднесенні українського декоратив-но-орнаментального мистецтва на світовий рівень.

З повагоюМикола АЗАРОВ, прем’єр-міністр України

БлІЦоПитУВаннЯ

петриківка — наша гордість і слава!

Ось думки дніпропетровців з приводу цієї визначної події в житті регіону і України

Василь МІРОШНИЧЕНКО, голова обласної організації Національної спілки художників України:

— Я дуже радий, що це сталося, і Петриківський розпис увійшов до списку нематеріальної культурної спадщини люд-ства. Ця визначна подія значно підвищує авторитет нашої держави на міжнародній арені. Вагомий вклад у просуванні брен-ду Петриківки внесли Олександр Вілкул і

Євген Удод. Багато в чому завдяки їм Петриківка отримала таке високе звання.

Дора КАЛИНОВА, журналіст, поетеса:

— Петриківка — наша гордість і сла-ва. Вона єдина у всьому світі. І добре, що культурний світ нарешті визнав це. Кілька років тому журналістські стежки знов при-вели мене до Петриківки. Коли я радилася, про кого написати статтю, всі в один го-лос називали мені ім’я народної майстрині Марії Іванівни Пікуш. Я була в захопленні від знайомства з нею. Моя квартира прикрашена роботами петриківських майстрів — дарунками незабутнього Федора Савича Панка, юних учнів тамтешньої школи.

Жан МЕЛЬНИКОВ, художній керівник Театру російської драми імені Горького, народний артист України:

— Присвоєння Петриківському роз-пису статусу культурної нематеріальної спадщини людства — це дуже правиль-не рішення. Адже все, що було зроблено петриківськими майстрами, має величезну

популярність у європейців. І дуже добре, що знаходяться такі люди, які приділяють так багато часу і сил просуванню бренду «Петриківка». Але найголовніше — це визнання людством народного мистецтва українського народу.

Катерина ГЛУШАК, перекладач:— Дуже зраділа, що Петриківський

розпис визнано культурною спадщиною людства. Приємно також усвідомлювати, що за цим стоять зусилля нашої обласної влади. Чесно зізнаюся: я щось знала про Петриківський розпис, але не вважала його особливо видатним явищем. Тепер же зроблю все, щоб більше вивчити цей феномен і компетентніше розповідати про нього іноземцям, з якими доводиться спілкуватися у справах служби. Петриківка — яскравий вираз нашого національного характеру, і я тепер акцентуватиму на цьому увагу гостей нашого міста.

Юлія ЗОЦ, директор Дніпропетровського планетарію:

— Присвоєння Петриківському розпису статусу культурної нематеріальної спад-щини людства — дуже вагома подія для України. Безумовно, це стало наслідком серйозної підготовчої роботи. Сама по собі Петриківка б не стала брендом і не отримала такий високий і почесний ста-тус. З цим працювали і досягли чудових результатів.

Опитування ІА «Міст-Дніпро» і Миколи ЧАБАНА

Сторінку підготували Ольга ГРЕЧИШКІНА,Микола ЧАБАН. Фото Валерія КРАВЧЕНКА,

Дмитра КРАВЧЕНКА, Бориса ДУБІНІНА

познайомитися з унікальною технікою петриківського розпису може кожен на щорічному фестивалі

«петриківський дивоцвіт»

Унікальні квіти і птахи петриківського розпису тепер будуть дивувати світ

14 захопленняЗОРЯ областьwww.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

Олена ЧЕРНЯВСЬКА, власкор «Зорі». Жовті Води.

Ті, хто мав нагоду побувати на відкритті персональної виставки Валентини Рижен-ко в Жовтоводському історичному музеї, і здогадатися ніколи не могли б про те, що вона десять років свого життя пропрацювала електрогазозварником. Ця невеликого росту білява жінка ніяк не вписується в наші сталі уявлення про представника робітничої про-фесії. а от образ художниці — їй до лиця, тим більше, що малювати вона мріяла за-вжди. Валентина Іванівна — з тих людей, які не втрачають своєї здатності дивуватися життю, людям, красі, яка їх оточує. Тож, наче й дивини ніякої немає в тому, що так чи інакше, рано чи пізно, але вони приходять до створення краси власними руками.

— народилась я в Тульській області, — розповідає Валентина. — Мама моя — укра-їнка, родом з Рівненської області, тато — ро-сіянин. познайомились вони під час війни, потім одружились. Жили спочатку в Росії, а потім переїхали в Жовті Води.

Моя співрозмовниця невесело посміхаєть-ся своїм спогадам про той час, який ніхто не в змозі повернути. Її очі, наче засвічуються двома ліхтариками, коли в пам’яті зринають картини щасливого дитинства, яке завжди так швидко минає...

Валентина відчула, що воно закінчилось, коли пішла вчитися на мозаїчника, а довело-ся оволодівати спеціальністю зварювальника-арматурника. Думала, що це — тимчасово, а виявилося надовго. Їй хотілось власної, нехай і невеличкої, але квартирки. Тож отримала від міського управління будівництва одразу однокімнатну, а згодом цілі трикімнатні хо-роми. Чисто вам палац, та й годі! Рада була дуже, тим більше, що роботу свою любила, та й доля їй подарувала щасливу зустріч з коханим, котрий став чоловіком, батьком їхніх донечки та синочка.

І все б нічого. здавалось, тільки живи й радій. Та стало все частіше підводити здоров’я. Валентина Іванівна не дуже лю-бить згадувати лікарню, операції. І її можна зрозуміти. Тож після десяти років, відданих робітничій професії, їй довелося піти працю-вати у військкомат, а потім у рідну школу лаборантом, згодом навіть вихователем у гуртожиток 70-го училища.

І тут новий поворот долі — її родина змі-нює Жовті Води на сільське життя під Кор-сунем-Шевченковим, звідки родом чоловік Валентини. Часи якраз настали такі, що в місті, яке за радянського часу процвітало, почалися великі складнощі з роботою. ото Риженки порадилися й вирішили спробува-ти свого щастя на Черкащині. Будинок від місцевого колгоспу, трактор для чоловіка й сезонна робота на елеваторі для дружини —

таким стало їхнє нове життя. Та скоро й воно змінилося на інше, бо новій сім’ї запропонували пе-рейти жити і працювати на базу відпочинку в мальовничому місці. І вони знов перегорнули ще одну сторінку спільного життя: він став завгоспом, вона — щось на кшталт кастелянші.

аж раптом погіршилося здоров’я. лікування в госпіталі, довге лежання. Когось іншого ці речі загнали б у депресію, але не нашу Валентину. хоч працювати вона вже не могла, але вирішила, що вдома їй усе-таки буде краще, а тому прислухалася до прохань уже дорослих дітей повернутися в Жовті Води.

Їх привітно зустрів будинок, який у свій час побудував її по-кійний батько по вулиці Філатова, 20. Уже вісім років вони живуть утрьох: Валентина Іванівна, її чо-ловік анатолій Михайлович та її мама. Сама жінка вийшла на за-служений відпочинок у 50 років і не стала дослухатися до своїх болячок, а зайнялася хризанте-мами. яскраві, пухнасті, вони й нині притягують її. Розведення квітів у Валентини Іванівни змі-нилось на захоплення виробами із солоного тіста.

— Моя старша онучка олеч-ка, котра багато часу проводить у нас, потроху навчила мене ко-ристуватися комп’ютером, — з гордістю хвалиться жінка. — Так я в Інтернеті і побачила, які чудеса можна зробити із солоного тіста. загорілась не на жарт! почала сама робити фігурки, цілі карти-ни в народному стилі. подруга якось побачила все те й каже: «як красиво!». Мені аж на душі по-теплішало.

хто з перевіряючих з водока-налу чи газового господарства приходить до оселі Риженків, усі вже знають, що тут чимало цікавих речей можна побачити. Тим більше, що звідси ще ніхто без кумедного презенту не виходив. То отак пороздавала свої творіння Валентина Іванівна й ніскіль-ки за ними не шкодує, бо має щедру душу й добру вдачу.

а вітражі увійшли в її життя вже піс-ля виробів з тіста. Теж якось сиділа у всесвітній мережі, переглядала різні техніки й зацікавилась вітражами. Її привернула яскравість кольорів, захоті-лось й собі так навчитися. Тож букваль-но наступного дня пішла до магазину й мало не на всі гроші накупила фарб,

Яскраві вітражі Валентини РиженкоВона завжди мріяла малювати і зараз творить красу на склі

Молода, красива, вишукана — артистка не менше. Це — перше враження від знайомства з нею. Перед нами жінка, яка з допомогою звичайного скла, дроту й фарб створює вітражі.

Валентина Іванівна — з тих людей, які не втрачають своєї здатності дивуватися життю

Завдяки вправним рукам майстрині, букет квітів на склі виглядає як живий

Роботи Валентини Риженко в змозі пройняти навіть людину, далеку від світу прекрасного

Її вітражі щоразу викликають схвальні відгуки, а в когось — навіть захват

тремтіли, а в голові крутилася тільки одна думка: «Все, це буде мій перший і останній ві-траж». але коли всю роботу було закінчено, вона зрозуміла, що, незважаючи на певні труд-нощі, це їй подобається. І вона хоче ще створювати вітражі.

Тепер-то для цієї самоді-яльної майстрині немає вже нічого важкого в створенні ві-тражу будь-якої складності. У цьому найбільшого скептика переконують її роботи неймо-вірної краси: чудові, наче живі, соняхи, хутірець, від якого так і віє спокоєм, якийсь майже казковий слимачок, букет кві-тів у вазі, захід сонця в пустелі й... Та чи варто все перерахо-вувати? Тут, як кажуть, краще один раз побачити, а значить отримати ні з чим незрівнянну естетичну насолоду. адже ро-

боти Валентини Риженко в змозі пройняти навіть людину, далеку від світу прекрасного.

— Ще дитиною я мріяла малювати, — ділиться авторка. — Тепер же я не уявляю свого життя без вітражів, бо щоранку тільки прокидаюсь і — бігом до скла. Малюю на ньо-му й отримую від цього таке задоволення!..

Що ж до персональної виставки в місько-му музеї, то виставити їй свої роботи жінці запропонували його працівники. Валентина Іванівна якось вийшла на місцевих худож-ників, пару разів виставилися разом з ними, отримала схвалення від професіоналів, а там уже й до першої виставки було рукою подати.

Її вітражі щоразу викликають схвальні відгуки, а в когось — навіть захват. І вона радіє такій реакції на свою творчість, адже вкладає душу в кожну нову роботу, а ще по-стійно вдосконалює власну техніку. Тому вміє накласти на вітраж тіні, зробити зображене справжньою картиною на склі.

звичайно, вітраж створити, то треба вміти працювати так, щоб навіть найменша часточ-ка пилу не потрапила на скло, бо тоді вийде брак — фарба не блищатиме. а ще картина на склі — зовсім не те, що звичайна картина, бо вітраж треба навчитися вправно крутити в руках, щоб не текла фарба, та власне, се-кретів тут вистачає.

— Усьому, що вмію, мрію навчити свою меншу онучку Валерію, — ділиться Вален-тина Риженко. — Їй цікаво займатися вітра-жем, он уже й слоника зробила дуже гарно. а взагалі у творчості хочу ще навчитися створювати картини з каміння Сваровські.

Жінка зізнається чи не в потаємному, а її очі блищать отим блиском, який буває тільки у людей, що не мислять себе поза світом прекрасного і бажають творити його своїми руками і душею на радість людям.

а от про контур, тобто спеціальний залізний дріт, навіть не подумала. а без нього ж, як без рук, бо інакше фарби будуть розтікатися по склу...

одним словом, після того, як жінка по-їхала до Кривого Рогу, і її в художньому са-лоні проконсультували, що й до чого, тільки тоді вона вперше наважилася сама зробити вітраж. Уперше її звичні до фізичної пра-ці вправні пальчики гнули той дріт, руки

19ЗОРЯ областьракурс www.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

Найбільш тиражна газета Дніпропетровщини «Зоря»шукає власних кореспондентів у районах області:

апостолівському, Дніпропетровському, криворізькому, криничанському, Магдалинівському, Нікопольському, Петриківському, синельниківському, солонянському, софіївському, Томаківському.

Довідки за телефоном: 0676303996 (Альона).

ОГОЛОШЕННЯ на право оренди об’єкта1. Інформація про об’єкт:Автомобіль Тоyота Land Cruiser-100, об’єм двигуна

4664 куб. см, рік випуску 2005, колір чорний.2. Умови конкурсу:- стартовий розмір орендної плати – 2330 грн. в

місяць з ПДВ;- ефективне використання об’єкта оренди за ці-

льовим призначенням;- утримання об’єкта оренди в технічно справному

стані;- компенсація переможцем конкурсу витрат,

пов’язаних з проведенням незалежної оцінки об’єкту та публікацією оголошення.

3. Дата, час і місце проведення конкурсу: 08.01.2014 р., 11.00, Дніпропетровська область,

м. Дніпропетровськ, вул. Леніна, 24, служба автомо-більних доріг у Дніпропетровській області, 1 поверх, зал засідань.

4. Кінцевий термін прийняття пропозицій від претендентів:

27.12.2013 р.5. Перелік документів, які подаються для участі

в конкурсі:- заява;- пропозиція щодо виконання умов конкурсу;- інформація про засоби зв’язку з претендентом;- відомості претендента;- документи, що посвідчують повноваження пред-

ставника юридичної особи;- копії установчих документів посвідчені нота-

ріусом;- копія звіту про фінансові результати претендента

з урахуванням дебіторської та кредиторської заборго-ваностей за останній рік завірена належним чином;

- довідка від претендента, що стосовно нього не порушено справу про банкрутство.

Втомились від проблем, підводить здоров’я, набридло погане життя? Вихід є!ЗНАХАРКА, ЦІЛИТЕЛЬКА, «ЛЮДИНА ВІД БОГА» — НАДІЯx Надія вразила мене своєю проникливістю та знанням своєї

справи. Мені незручно було говорити про свої проблеми. Я хотіла приховати деякі інтимні подробиці мого сімейного життя. Але потім зрозуміла, що від цієї жінки не приховаєш нічого. Я вдячна знахарці за результат. Завдяки її допомозі я не лише зберегла сім’ю, а й змогла повернути любов і повагу чоловіка. Відтоді ми не про-сто продовжуємо жити разом, а насолоджуємося подружнім новим життям та коханням. Разом дбаємо про дітей. Я знайшла нову високооплачувану роботу. Дякую пані Надії за її допомогу!

x Завдяки Надії мій чоловік відмовився від вживання спиртного. За багато років було все: і біла гарячка, і витверезник, і викликала швидку допомогу, відкачувала його, кодувала та давала дорогі таблет-ки. Він піднімав на мене руку, влаштовував скандали. Куди я тільки не зверталась, та все марно. Лише завдяки Надії Микола перестав пити. Я виконувала всі поради, які мені давала Надія, і результат перевершив сподівання. Тепер Надія для мене — знахарка №1 у моєму

житті. Як дружина, раджу її всім жінкам, хто має таку проблему в житті. Надіє, хай Бог береже Вас!

x Після того, як Надія зняла з мене наврочення, бізнес пішов як по маслу. Сходив до Надії тому, що моєму підприємству загрожувало банкрутство. Як виявилось — не обійшлось без доброзичливців. Завдяки Надії у мене все владналось, можу сказати, що навіть по-кращилось. Вона поставила мені захист від конкурентів і зняла весь негатив. Дякую Вам, шановна Надіє! Ви — моя спасителька.

xЗдрастуйте. Мене звуть Наталія Михайлівна, мені 59 років, понад сім років страждаю від гінекологічної хвороби і підвищеного тиску. Що не робила, куди тільки не зверталася — до лікарів, народних методів, трав, дорогих таблеток, — усе це викинуті на вітер гроші. Руки опустилися, не хотілося жити, але завдяки одній людині, яка поставила мене на ноги, я відчула, що таке життя. Коли дізналася про Надію, записалася до неї на прийом, вона обстежила мене, як

рентген, і взялася за справу. Через тиждень я відчула себе років на десять молодшою. Гінекологічна хвороба зникла, тиск стабілізувався, сплю чудово, відкрилися очі на нове життя.

Пише Надія. Дякую за теплі слова і відгуки. Я не Бог, я про-сто виконую своє покликання — допомагати людям, які потребують моєї допомоги. Я закликаю всіх, хто має проблеми в сім’ї, бізнесі та здоров’ї: не залишайте проблему на потім, вирішуйте її зараз. Я вам у цьому допоможу. Я позбавляю від хвороб ШКТ, енурезу, тиску, остеохондрозу, сильного болю в серці, безпліддя, від алкоголізму, ігроманії, куріння, психіч-них розладів, дитячих проблем, заікання, проблем у господарстві. Молитвами та обрядами зцілюю від наврочення, родового прокляття, знімаю «ві-нок безшлюбності» та займаюсь пошуком зниклих людей. Повертаю коханого чи кохану. Передбачаю долю та багато іншого.

Прийом відбудеться у Дніпропетровську з 9.00 до 16.00 з 11 грудня по 16 грудня. Попередній запис обов’язковий. Тел. (097) 061-48-91. Консультація безкоштовна! Хай господь береже Вас!

Хто виграє призи від «Зорі»?Головний приз* — телевізор!

Головний приз* — велосипед!

Для тих, хто передплатив «Зорю»город» чи «Зорю»-область», вихід двічі на тиждень, на весь рік!

а ще для цих передплатників будуть розіграні: мікро-хвильова піч, пилосос, електро праска, набір каструль, чайний сервіз і п’ять мобільних телефонів.

Як виГрАТи ТЕЛЕвіЗОр?Дуже просто! Передплатити на весь 2014 рік газету, яка виходить двічі на тиж-

день: «Зорю»область» за індексами 61141 або 89657 чи «Зорю»город» за індексами 89661 або 89659.

Як завжди, для наших передплатників — живі призи від «Зорі».

Для тих, хто передплатив «Зорю»город» чи «Зорю»область», вихід один раз на тиждень, на весь рік!

Як виГрАТи вЕЛОсипЕД?Теж просто! Передплатити на весь 2014 рік газету, яка виходить один раз на

тиждень з програмою телебачення: «Зорю»область» за індексами 89656 або 35380 чи «Зорю»город» за індексами 91324 або 89658. П’ять наборів миючих засобів будуть також розіграні серед цих передплатників!

Ïовідомляємо таêожкожен, хто передплатив «Зорю»город» чи «Зорю»область» на рік або півроку,

може щотижня вигравати один з дев’яти грошових призів: три по 100, три по 60 або три по 40 грн. Призи переможці отримають поштовим переказом.

розіграш грошових призів проводиться щотижня, починаючи з 15 листопада. списки переможців публікуються по середах у «Зорі»город» і «Зорі»область».

* Приз — це покупка товара за 1 грн.** Кожний десятий читач «Зорі», який надіслав копії квитанцій на розіграш

призів, одержує альманах.

копію передплатної квитанції з контактним телефоном необхідно відправити до редакції «Зорі» за адресою: вул. Журналістів, 7, м. Дніпропетровськ, 49051. розіграш призів відбудеться в ефірі 51го телеканалу в першій половині січня 2014 року.

списки переможців шукайте в перших номерах «Зорі»область» і «Зорі»город» 2014 року!

Редаêöія газети шóêає аêтивних громадян ó районах та містах області, бажаþ÷их займатися передплатоþ газет «Зоря»-область» та «Зоря»-город» на взаємовигідних óмовах. Довідêи за тел.: (0562)-38-83-73, 067-630-54-15.

від алкогольної залежності нейрокомп’ютерним кодуванням.Новий метод, лікарська гарантія, повністю знімає психічну залежність від алкоголю і тютюнокуріння.

22 грудня, 11, 26 січняо 10.00 в Дніпропетровській басейновій лікарні

(поряд із залізнич ним вокзалом, пл. Островського, навпроти старого мосту через Дніпро).

Лікування проводить член Міжнародної асоціації психоте-рапевтів, член республіканської асоціації наркологів лікар

АпрЕЛєв вячеслав Аркадійович(авторське свідоцтво на винахід, метод широко застосовується в питущих і курящих країнах: канаді, сШа, англії).Л

IКóВ

АНН

Я

За цими телефонами ви завжди можете дізнатися дату чергового прийому лікаря:(056)7215303, (056)7215515 (з 8.00 до 18.00), вул. Пастера, 26.

Є протипоказання. консультація спеціаліста.Ліö. серія АЕ ¹197681, дійсна з 16.05.2013 р.

Реêл

ама

в «З

орі»

—

öе с

аме

ваш

а ре

êлам

а!Те

л.: (

0562

) 38-

83-2

8,те

л./ф

аêс (

0562

) 38-

83-5

3

Світла пам’ять річниця, як землевпорядна служба втратила свого колегу начальника відділу

Держземагентства у Дніпропетровській області володимира павловича Марти-ненка.

в наших думках та серцях володимир павлович назавжди залишиться взірцем високого професіоналізму, відданості справі, наполегливості у досягненні високої мети, активної громадської позиції, беззаперечної принциповості та безмежної людяності.

висловлюємо щире співчуття рідним та близьким, поділяємо біль і сум з при-воду гіркої втрати чуйної людини та чудового батька і чоловіка.

Колеêтив Головного óправління

20 ÇÎÐß îáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòü ДАЛЕКЕ — БЛИЗЬКЕwww.zorya.org.ua11 ãðóäíÿ 2013 ð.

Ïðîòîòèï «Ìàýñòðî» ñðàæàëñÿâ íåáå íàä Äíåïðîïåòðîâñêîì

Его позывной «Маэстро» наво�дил ужас на фашистских летчи�ков. Дважды Герой Советского Со�юза, почетный гражданин Днепро�петровска, знаменитый летчикВиталий Иванович Попков былпрототипом героя фильма «В бойидут одни старики» — командиравторой эскадрильи капитана Тита�ренко по прозвищу «Маэстро», ко�торого сыграл Леонид Быков.

Виталий Попков командовалуникальной эскадрильей, в кото�рой из 14 лётчиков одиннадцатьудостоены звания Героя Советско�го Союза. Эскадрилья стала назы�ваться «поющей эскадрильей»после того, как в ней был созданлюбительский джаз�оркестр, кото�рым руководил командир эскадри�льи. Факты из биографии ВиталияИвановича Попкова легли в осно�ву фильма.

В интервью автору рубрикипрославленный фронтовой ас (к

сожаленью, умерший в 2010 г. на88�м году жизни в Москве) расска�зал об одном воздушном бое. Тог�да, в небе над Днепропетровском,эскадрилья Попкова сбила 10 са�молетов. На радостях запели «Ой,Днипро, Днипро, ты широк, мо�гуч…»

А вот народный артист Украи�ны Владимир Талашко (СергейСкворцов в фильме «В бой идутодни старики») — бессменныйпредседатель жюри Международ�ного фестиваля молодежных теат�ров «Рампа» в Днепропетровске.

Ñ äåòñòâà òÿíóëî â îáëàêàРодом Леонид Быков был из

села Знаменского Донецкой обла�сти. Там 12 декабря 1928 года всемье Зинаиды Панкратовны иФедора Ивановича родился ЛеняБыков, задорный, любознатель�ный и смелый мальчишка. Ещеребенком в Краматорске Леонидвпервые пробовал себя на сцене

27 äåêàáðÿ 1973 ãîäà. Ñäà÷à êàðòèíû Ëåîíèäà Áûêîâà «Âáîé èäóò îäíè ñòàðèêè», ïîâåñòâóþùåé î áóäíÿõ ë¸ò÷èêîâ-èñòðåáèòåëåé â ãîäû Âåëèêîé Îòå÷åñòâåííîé âîéíû. Êîãäàâ çàëå çàæåãñÿ ñâåò, âñå óâèäåëè, êàê òîãäàøíèé ìàðøàëàâèàöèè, ëåãåíäàðíûé âîåííûé ëåò÷èê Àëåêñàíäð

Прототипом его «Маэстро» стал почетный гражданин Днепропетровска

Îí âñåãäà ìå÷òàë î íåáåËåîíèä ÁÛÊÎÂ

Ïîêðûøêèí, îêàçàâøèé áîëüøóþ ïîìîùü â ðàáîòå íàäôèëüìîì, âûòèðàåò ñëåçû. À ïîòîì «Â áîé èäóò îäíèñòàðèêè» æäàë ôàíòàñòè÷åñêèé óñïåõ. Çà ïÿòü ìåñÿöåâïðîêàòà ôèëüì ïîñìîòðåëè 54 ìèëëèîíà çðèòåëåé!12 äåêàáðÿ ëåãåíäàðíîìó àêòåðó èñïîëíèëîñü áû 85 ëåò.

местного Дворца культуры. Но нео подмостках он мечтал. Парнятянуло в облака — он хотел статьлетчиком. Поэтому, будучи в эва�куации, он просился на фронт, иуже в 1945 г. поступил в летнуюшколу. Мечты рухнули, когда егоотчислили из училища из�за низ�кого роста. Но появилось новоестремление — стать актером.

После окончания театрально�го института Леонид Быков в1951�60 годах работал в Харьков�ском театре им. Шевченко.

Первая эпизодическая роль вфильме «Судьба Марины». Карти�на оказалась успешной и судьбо�носной для Леонида. Его замеча�ют и приглашают на съемки в дру�гие фильмы.

После фильма «Укротительни�ца тигров» о Лене Быкове загово�рили и зрители, и кинематографи�сты. А вот после комедии «МаксимПерепелица» о Быкове уже нетолько заговорили, он получилвсенародное признание. Такой вотдобродушный, веселый, поющийперсонаж вызвал симпатию у всехи обеспечил Леониду Быкову сла�ву. На определенное время образпростофили и шутника закрепил�ся за актером. Но Быкову хотелосьпробовать себя в разных амплуа.Были в его творчестве и «Чужаяродня», и «Дорогой мой человек»,«Ссора в Лукашах», «Доброволь�цы», «Майские звезды».

В фильме «Алешкина любовь»Быков сыграл двадцатилетнего, поуши влюбленного мальчишку, стаким пылом, что эта роль счита�ется лучшей среди его киношныхработ.

Ñàì ñåáå ðåæèññåðНо на актерской профессии

Леонид Быков не остановился. Егоинтересовал весь кинематограф, ион приступает к режиссуре, совме�щая ее с актерством. Была снятакороткометражка «Как веревочкани вьется», потом комедия «Зай�чик». Актер из Ленинграда пере�езжает в Киев. Здесь появиласьнадежда снять кино о жизни лет�чиков во времена Великой Отече�ственной войны. Долгое время раз�решения на съемки не давали.Быков приложил немало усилийдля того, чтобы съемки фильма на�чались. Но нужна была песня для«поющей» эскадрильи комэскаТитаренко, своеобразный музы�кальный лейтмотив, пронизываю�щий и берущий за душу зрителя.И этим�то лейтмотивом стала тасамая «Смуглянка», которую в мо�

лодости Быков случайно услышалв поезде от двух военных, ехавшихв Молдавию на могилы своих по�гибших друзей.

В результате была создана однаиз лучших и самых необычныхкартин о войне — музыкальнаядрама «В бой идут одни старики».На Бакинском кинофестивале все�союзного уровня фильм был отме�чен почетным призом, а ЛеонидуБыкову присвоили звание народ�ного артиста Украины.

Затем Быков снимает еще однуотличную картину на тему войны— «Аты�баты, шли солдаты». Вглавных ролях снялись ВладимирКонкин и сам Леонид Быков. Усло�вия на съемках были настолькосуровыми, так вымотали Быкова,что с ним случается инфаркт. Нофильм все же был окончен.

Íà ïîõîðîíàõ ïåëè ëþáèìóþ«Ñìóãëÿíêó»

Не все гладко было с властями,в коллективе были завистники,случались доносы, не порадовал исын, влипший в криминальную ис�торию. И физическое, и моральноездоровье Быкова было подорвано.Он уже чувствовал, что что�то слу�чится. Его предчувствия, к сожа�лению, оправдались 12 апреля1979 года. Возвращаясь на своеймашине с дачи под Киевом, ЛеонидБыков попал в автокатастрофу. Та�лантливейший актер и режиссертрагически погиб на взлете карье�ры в возрасте 50 лет. Режиссер затри года до своей кончины оставилписьмо, в котором были такие стро�ки: «Пусть кто�то один скажет сло�во «прощай», и всё. Не надо цирка,называемого «почестями». Послеэтого «дерболызните», кто сколь�ко может. А потом пусть 2�я эскад�рилья врежет «Смуглянку» от на�чала и до конца».

Как он и просил, на могиле Бай�кового кладбища в Киеве братья�актеры, снимавшиеся в фильме,исполнили его последнюю просьбу:спели его любимую песню. Плака�ли и пели...

Друзья Леонида Быкова снялио нем документальный фильм, ко�торый назвали очень просто и точ�но: «...которого любили все». В1994 году малой планете, ранееобозначенной в международномкаталоге малых планет как«1973SO4», присвоено имя актера.Носит его имя и один из военныхсамолетов. Но главным памятни�ком замечательному актеру и ре�жиссеру Леониду Быкову стали егокартины и его герои.

Как�то летом на рассветеЗаглянул в соседний сад,Там смуглянка�молдаванкаСобирает виноград.Я краснею, я бледнею,Захотелось вдруг сказать:«Станем над рекоюЗорьки летние встречать».Припев:Раскудрявый клен зеленый, лист резной,Я влюбленный и смущенный пред тобой,Клен зеленый, да клен кудрявый,Да раскудрявый, резной!

А смуглянка�молдаванкаОтвечала парню в лад:

ÑìóãëÿíêàИз к/ф «В бой идут одни старики»

Музыка Александра НОВИКОВА. Стихи Якова ШВЕДОВА

«Партизанский молдаванскийСобираем мы отряд.Нынче рано партизаныДом покинули родной,—Ждет тебя дорогаК партизанам в лес густой».Припев.И смуглянка�молдаванкаПо тропинке в лес ушла.В том обиду я увидел,Что с собой не позвала.О смуглянке�молдаванкеЧасто думал по ночам...Вновь свою смуглянкуЯ в отряде повстречал!Припев.

1940 ã.

«Âüåòñÿ çà êîðìîþ÷àéêà»

Ëåãåíäàðíûé ëåò÷èêÂèòàëèé Èâàíîâè÷ ÏÎÏÊÎÂ

è àâòîð ðóáðèêè

Гаснут на песке волны без следа,Ветер без следа улетает.Разве человек может навсегдаТак уйти, как облако тает?

Как слетает осенняя листва,Как уходят ненужные слова,Если ты, человек, так бесследно уйдешь —Для чего ты живешь?

Даже с ночью день встретиться спешит,Дарит ей зарю на рассвете.

Äëÿ ÷åãî òû æèâ¸øü?Из к/ф «Зайчик»

Музыка Андрея ПЕТРОВА. Стихи Кима РЫЖОВА

Разве человек может жизнь прожитьНикому не нужным на свете?

Если в сердце другом зажечь не смогНи мечты, ни надежд, ни тревог,Если ты, человек, так бесследно уйдешь —Для чего ты живешь?

Если ты, человек, так бесследно уйдешь —Для чего ты живешь?

1964 ã.

2-ÿ ïîþùàÿ ýñêàäðèëüÿ èñïîëíÿåò «Ñìóãëÿíêó»

Верная подруга, боевой товарищ,Видевший снаряды, пули и шрапнель.Мы тобой гордимся в дни войны священной,Серая, бывалая, солдатская шинель.

Вот уже разбита вражеская свораИ в кругу домашнем станем вспоминать.Будем вспоминать мы о тебе, родная,Серая, бывалая, солдатская шинель.

1968 ã.

Ñîëäàòñêàÿ øèíåëüИз к/ф «Разведчики»

Музыка Вениамина БАСНЕРАСтихи Михаила МАТУСОВСКОГО

} Два

жды

Ïîäãîòîâèë Äìèòðèé ÊÐÀÂ×ÅÍÊÎ

} Два

жды

Вьется за кормою чайка, кружит пена.Что со мною делаешь ты, Лена, Лена?Я писал тебе приветы, это ясно,На приветы ждал ответы и напрасно.

Где моя любовь? Она мне сердце гложет.Видно, почта в этом деле не поможет.За какое преступленье впал в немилость?Ты ни разу в сновиденьи не явилась.

Между нами быстро катит волны Волга,Встречи ждать с тобою, кстати, очень долго.Я приду к тебе до дому после рейса,Не играй в любовь со мною и не смейся.

1954 ã.

Из к/ф «Укротительница тигров»Музыка Моисея ВАЙНБЕРГА

Стихи Михаила ДУДИНАЧистить весело картошкуОдному на целый взвод,Ложки, миски, поварешкиПриготовить наперед,Ложки, миски, поварешкиПриготовить наперед.Было б лучше в это времяКушать грушевый компот —Лично для меня.

Без сомненья, на зарядкуХорошо поутру встать,Рассчитаться по порядкуИ руками помахать.Рассчитаться по порядкуИ руками помахать.

Ëè÷íî äëÿ ìåíÿИз к/ф «Максим Перепелица»

Музыка Василия СОЛОВЬЕВА9СЕДОГОСтихи Михаила ДУДИНА

Было б лучше в это время,В это время спать да спать —Лично для меня.

Как приятно всем нарядомБлеск в казарме навести,Навести везде порядок,Подгрести и подмести.Навести везде порядок,Подгрести и подмести.Было б лучше в это времяВремя с милой провести —Лично для меня.

1955 ã.

21ЗОРЯ областьісторії з історії www.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

Стала дорослою раноБіля будинку Пелагеї

Цикало мене зустріла її донька олена Єгорівна разом з чоловіком. запропонували чаю та дозволили поспілку-ватися із самою довгожи-телькою. Поглянувши на мене, Пелагея Никифорівна не розгубилася й відразу ж промовила: «ох, яка гарна! і я колись була така. тільки трішки змінилася».

Про своє дитинство Пе-лагея Никифорівна пам’ятає не все. Вона не забуває своє рідне село Ливенське на Полтавщині й постійно дум-ками повертається туди. їх було одинадцять дітей, стар-ша від неї була лише сестра тетяна. Пелагея змалку виховувала разом із се-строю всіх менших, тому дитинства в неї фактично не було. Але на жаль, майже всі її сестри й брати загинули в роки голоду, залишилася тільки Пелагея й ще дві ді-вчини.

— Я вдячна Богу, що тоді не дав мені загинути й

Дві різні долі довгожительок з ПерещепиногоПелагея ЦикалО: Мені лише сто літ

Пелагея Никифорівна з міста Перещепине в цьому році відсвяткувала сторічний ювілей. Вона не боїться снігу, дощу чи морозів і може босоніж гуляти по подвір’ю, адже знає, що хвороби їй не

страшні. Довгожителька може годинами розповідати цікаві історії зі свого життя, гуляти по вулиці, жартувати з близькими їй людьми. Вона говорить з посмішкою: «Мені лише сто років».

— Вона у нас економістка, — говорить племінниця. — Гроші збирає, економить, не тратить нікуди. Ми їй з чоловіком і те, і се купуємо, а вона нам забороняє. «збиратиму» — каже.

Любить Параска тишу. Буває, вийде на подвір’я, сяде на лавку та милується природою. Усе жит-тя вона прожила в маленькому селищі, де тихо й спокійно, де немає шуму автомобілів. А ось коли починаються морози, си-дить бабуся у своїй хатині й не виходить аж до самої весни.

— Параска для нас — це ди-тина. Ми за нею доглядаємо, до-помагаємо, робимо все, щоб її старість не була тяжкою. Ми її любимо, хоч вона нам і не матір. таких людей залишилося дуже мало. Вона пережила дві війни, революції, голодомори, але не зломилася. Нещодавно вона ска-зала: «В мої роки життя не було, а були люди. зараз життя є, на-жаль, людей не залишилося».

Юлія БаЗЯФото автора

Новомосковський район

за життя я зробила багато чого, — говорить жінка. — Мої батьки були куркуля-ми, мали гроші, ми добре жили. Але настав той 1930 рік, коли нас почали розкур-кулювати. Мати відправила мене силою до Харкова, бо знала, що роботи я в селі не знайду. В 17 років я вже жила в місті й працювала в їдальні. Коли почалися страшні роки голоду, батьки виїхали в Білорусію, і після того я їх уже не бачила.

Війна забрала все і всіх

Пелагея Никифорівна з посмішкою згадує свого чо-ловіка, з яким познайоми-лася й одружилася в місті. У них встигло народитися двоє хлопчиків — Віктор і Микола. Але недовгим було щастя люблячої дружини — почалася війна. Чоловік вирішив відвезти дружину з дітьми до її рідного села, бо знав — не повернеться.

— той день я не забуду ніколи. Він іде на війну, а

я стою розхристана з ма-ленькою оленкою на руках і плачу. Плачу так, немов виривають серце з моєї душі. Я розуміла, що з війни по-вертаються одиниці. тоді прийшла мені звістка, в якій говорилося, що він пропав при форсуванні Дніпра, — згадує старенька.

— Війна закінчилася, а мені чекати було нікого. В мене була одна ціль — ви-ростити дітей і поставити їх на ноги. Я тоді була ладна зробити все, щоб їхнє дитин-ство було не таке, як було моє, — говорить бабуся. — і я це зробила. Вірите?

Я б і зараз працювала, якби донька дозволила

закінчилася війна. Пе-лагея Никифорівна влашту-валася на роботу в колгосп. там вона й пропрацювала все своє життя. Жінка мо-гла одночасно робити де-кілька справ і залишатись на додаткову зміну тільки для того, щоб її маленькі

не були голодні, босі й голі.— Я пам’ятаю ті роки

дуже добре, — згадує донь-ка. — Ми свою матір майже не бачили. Вона працювала дні й ночі, приходила додому й працювала далі. У нас був великий ткацький станок, на якому вона постійно пря-ла пряжу. Люди приносили їй молоко, м’ясо, яйця й про-хали, щоб вона їм виткала килим або щось інше.

— так, я була дуже пра-цьовитою й не боялася щось переробити. Ви знаєте, я б і зараз працювала, якби донь-ка дозволила, — посміхаєть-ся Пелагея Никифорівна.

і дійсно, бабуся ще рік тому могла допомагати сво-їй доньці по господарству. Вона залюбки виходила на подвір’я чи город і рва-ла бур’ян. У неї не боліли руки, ноги, голова, адже за свої роки жінка звикла до тяжкої праці, яка була з нею пліч-о-пліч.

— Якщо мені сто років, це не значить, що потрібно цілий день пролежувати міс-

це. Кожен повинен займати-ся улюбленою справою. А Ви знаєте, скільки я за своє життя вишила рушників та рушничків? зараз похваста-юся. Я б зараз залюбки взяла голку й нитку в руки, але бачу дуже погано.

Донька Пелагеї Никифо-рівни вийшла з кімнати й пішла за рушниками. Моїм очам постали різноманіт-ні рушнички, скатертини, які були вишиті руками цієї жінки.

Живу, бо маю жити10 квітня цього року Пе-

лагея Никифорівна святку-вала ювілей. її приїжджали вітати мер міста Перещепине та представник Новомосков-ської адміністрації. Жінка розповідала їм про свій жит-тєвий шлях, про свою сім’ю, дітей.

Бабуся у свої сто років живе на повні груди, вона не турбується про свій вік і прагне виростити навіть своїх праправнуків. Любить дихати свіжим повітрям, ми-луватися природою та розпо-відати оточуючим про свої бувші роки.

— Я народилася в мину-лому столітті, а живу в сьо-годнішньому. Події минуло-го закарбуються в пам’ять, іноді щемлять серце, але я живу, бо я маю жити. У мене є діти, внуки, правнуки й праправнуки. Це — найдоро-гоцінніше в житті, все інше — не мало б сенсу без цього. Я хочу всім читачам побажа-ти просто жити, не боячись нічого. Не думайте, що чекає вас завтра, живіть сьогод-нішнім днем. Я так робила завжди, нікуди не спішила й мені лише сто років.

Параска Шевченко має на своєму віку 103 роки

Бабуся нещодавно була радісною й веселою, могла годинами розповідати смішні історії та веселити сусідів. Лише останні три місяці вона злегла. Тож про її життєвий шлях розповідала племінниця, яка опікується своєю тіткою.

— Я б і зараз працювала, якби донька дозволила, — посміхається Пелагея Никифорівна

За Параскою рідні доглядають, як за улюбленою дитиною

22 ЗОРЯ область особистеwww.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

Рубрику веде Олена ДЕСЯТЕРИК

Де ти, моя доле?

З л

ис

тів

ве

ду

чій

Щоб нàäðóêóâàòèñÿ нà нàøié ñòоð³нöi (âèõоäèòü ó êоæноìó ÷èñë³ ãàçåòè), пèø³òü òàê, ÿê ó쳺òå. Àëå нå ñêóï³òüñÿ: ÷èì äоêëàäн³øå бóäå ðоçêàçàнà âàøà ³ñòоð³ÿ, âàøà ïðàâäà, òèì б³ëüøå ìàòèìåòå øàнñ³â нà óñï³õ.

Íàïèñàнå нàä³øë³òü нà àäðåñó: Îëåнi ÄÅÑßÒÅÐÈÊ, «Çоðÿ», âóë. Æóðнàëiñòiâ, 7, Äнiïðоïåòðоâñüê, 49051.І ñâ³é лèсò-âiäãóê нà òó ÷è ³нøó ïóбë³êàö³ю (ç óêàçàннÿì äàòè) òàê ñàìо øëåòå ìåнi, à ÿ ïåðåøëю ò³é ëюäèн³, ç ÿêою

õо÷åòå ïоçнàéоìèòèñÿ. Äëÿ öüоãо нå çàбóäüòå ïоêëàñòè êонâåðò ç ìàðêою. Інäèâ³äóàлüноãо лèсòóâàннÿ з äопèсó-âàчàìè нå âåäó.

Àäðåñè ³ ïðiçâèùà нå ðоçãоëоøóю, нå âèñèëàю i ïðоøó äо ðåäàêö³ї нå ïðèїçäèòè.Хòо ìàє äоñòóï äо Iнòåðнåòó, ìоæå ñâої ³ñòоð³ї ³ ëèñòè âåäó÷³é нàäñèëàòè нà åëåêòðоннó àäðåñó:

olena@zorya.org.ua Ùèрî âàøà Î. Ä.

Зробити це дуже про­сто. На кожній пошті у Каталозі пе ріодичних видань Дні пропе тро в­ської області ви знайде­те «Зорю»область» на стор. 15.

«Зорю»город» можна знайти на стор. 13—14 у тому ж Каталозі.

Для пенсіонерів та вете ранів — пільгова ціна на передплату у тому ж Каталозі.

Увага! Кожен пе­редплатник один раз на півроку може безплат­но подати оголошення про купівлю або про­даж, привітати близьку людину чи висловити співчуття.

Як передплатити «Зорю»

Якщо вам важко самим дістатися до поштового відділення, щоб передплатити «Зорю», телефонуйте до редакції (0562) 388373, і листоноша прийде до вас сам.

вартість передплати на газети «Зоря»­область» та «Зоря»­город» на 2014 рікIндекс «Зоря»-область» Iндекс «Зоря»-город» Періодичність 1 міс. 3 міс. 6 міс. 12 міс.

Ц³нè ïоäàн³ бåç óðàõóâàннÿ âàðòоñò³ ïðèéìàннÿ ïåðåäïëàòè

89656Äля пенсіîнеріâ пільгîâà

89658Äля пенсіîнеріâ пільгîâà середа 3,60 грн. 10,80 грн. 21,60 грн. 43,20 грн.

35380Äля індèâідуàльнèх передплàтнèкіâ

91324Äля індèâідуàльнèх передплàтнèкіâ середа 4,55 грн. 13,65 грн. 27,30 грн. 54,60 грн.

89657Äля пенсіîнеріâ пільгîâà

89659Äля пенсіîнеріâ пільгîâà

середа, п’ятниця 9,50 грн. 28,50 грн. 57,00 грн. 114,00 грн.

61141Äля індèâідуàльнèх передплàтнèкіâ

89661Äля індèâідуàльнèх передплàтнèкіâ

середа, п’ятниця 11,25 грн. 33,75 грн. 67,50 грн. 135,00 грн.

08785 Äля підпрèємстâ тà îргàнізàцій

89660 Äля підпрèємстâ тà îргàнізàцій

середа, п’ятниця 13,20 грн. 39,60 грн. 79,20 грн. 158,40 грн.

Вартість приймання передплати 0,9 грн. 2,10 грн. 2,55 грн. 3,90 грн.

П’ятого вересня торік була моя публікація на вашій сторінці. І надійшов мені відгук з району. Я мешкаю у передмісті Дніпра. Ми невдовзі по-бачилися. Гуляли по набережній у Дніпрі з буке-том хризантем, то мої улюблені квіти. Потім передзвонювались. Він так само вдівець, дуже позитивний, уважний, одне слово, всі найгарніші людські риси в цьому чоловікові. Так далеко запав мені в душу...

Та незабаром дзвінки припинилися. Не знала я тоді, що там у селищі він мав жінку, місцеву. Я ледве це пережила.

І ось нинішнього 15 листопада дзвінок, і я чую, пізнаю його голос, його телефон. Я йому нагадала все про нашу зустріч. Каже, в нього не склалися стосунки з тією жінкою, і Ви дали йому мій теле-фон. То була така несподіванка ця розмова. То був такий емоційний, приємний стрес!

Після його дзвінка лишився біль і сум. І знов я одна. Телефонують розвідні, молодші, безхать-ки. Невже тільки так мені судилося? Невже не з’явиться порядний?

Наталя К., 65 років

Якщо чоловікові потрібна на десять років мо-лодша, то питання щодо мене відпадає відразу, я не переймаюсь такою можливістю: літа вже не ті. Та й можливість розбудить у серці почуття любо-ві — це треба великого щастя. Та ще й у нашому віці. Навіть ті пари, що ціле життя разом, не всі зберігають до кінця цей великий дар. Здебільшого тримають діти, взаємоповага, або і просто звичка, необхідність.

Була в мене пригода: привозили мені з мого рідного села «жениха». От він і каже, що сусід йому наказував:

— Та гляди ж, шоб понравилась, інакше буде противна, що і по двору ходить.

І Женя з кінофільму «Іронія долі» казав: «Сна-чала вы мне так не понравились...» А потім за одну ніч і Галю свою забув. Життя непередбачуване! Можливо, то на краще. Як казав Іпполіт з того ж таки кіно: «Разве может быть предсказуемое, запланированное счастье?» Його ще треба заслу-жити не лише постійним трудом-подвигом, але й терпінням, умінням прощать чужі помилки.

Трохи про себе: невисока, середньої статури, освіта була сільськогосподарська, люблю землю, хоча в колгоспі працювала лише до декрету. Охоче збираю трави, хоча лікарського вміння нема. В себе вилікувала бур’янами лише страшенний гастрит, набутий ще замолоду. Прожила, як по наговору: «Щоб ти весь вік будувався!» Каміння натягалася вдосталь. Навчилась і молотком, і сокирою, і но-жівкою (бо в чоловіка руки не відти росли). Обоє дітей у містах, троє внуків. Хоч не дуже вже вірю в можливість життєвих перемін на моїй вдовиній стежці, та й народна мудрість каже, що свою долю і конем не об’їдеш, — а от пишу, значить готова на переїзд. Хоча знаю, що переїзд рівнозначний по-жарові. Домівку лишать нема на кого.

Є пай, але не мій, мама заробила, я тепер корис-туюсь. Чому легко можу кинуть домівку? В нас пічне опалення. Нема газу. А хотілось би пожить хоч трохи зі зручностями. До церкви не ходжу, бо нема, але Біблію прочитала, і не раз.

Ніна М., 71 рікМежіâськèй рàйîн

«Та гляди ж, шоб понравилась!»Пàні Нінà легкî пîкèне дîміâку, àбè пîжèтè хîч трîхè зі зручнîстямè

Хризантеми: втіха і смуток

Йосип М. з васильківського району. Рішив я ще звернутися до тебе, оленко. Хоча вже в літах, а таки охота пожить, як люди доживають свої дані богом роки.

Може, знайдеться бабуся років 75 і вище, згодна на переїзд? Може ми поспілкувалися б та й дійшли б згоди? А то я сам у хаті в великому селі. Мені 85-й, ріст 165.

* * *Євген М. з Дніпропетровська. Я вірменин, але в укра-

їні з 1974 року. 72 роки, середнього росту, худорлявий, ніколи не курив, здоровий спосіб життя дає можливість почуватися молодим і бадьорим. вдівець, діти забезпе-чені, живуть окремо. в мене власна хата, на присадибі виноград, садок, малина тощо. Як рук докладаєш, то все росте, ніби з води. Мене поважають, кажуть, що порядний, добрий, всім помагаю. Але гнітить самота...

* * *віктор П. з Новомосковського району. сам я з робо-

чої родини, батьків давно нема. близька мені людина, моя дружина, так само вмерла. 61 рік, ріст 175, вага 70, характер спокійний, нормальний, сказати б, добро-душний. інтереси мої різнобічні, та мені не до грибів і не до рибалки, бо практично увесь час іде на сад, на город. Пробував прорватися до дніпра на роботу — нічого не вийшло. Нудьга страшна, декорі «кадри» спиваються. Я ж іще держусь. опуститися на дно найлегше, а от піднятися... одне слово, я надумав написати, бо не хочу дальше бути без пари.

* * *Станіслав П. 46 років, ріст 176, вага 75, мешкаю в

селищі міського типу. дуже погано самому, чотири стіни, і все. ото хіба телевізор увечері. Хочу познайомитися з самотньою, може бути з певною різницею у віці.

* * *андрій С. із Синельниківського району. Здрастуйте,

олено, бажаю і я знайти собі другу половинку завдяки вашій рубриці. був у шлюбі, є донька, але зі мною не мешкає. Проживаю в селищі з батьками. Мені 33, ріст 180, вага 78. Шукаю ту, що буде мене розуміти й підтри-мувати. люблю подорожувати, та й взагалі я романтик. Мені потрібна родина, і навіки. люблю дуже дітей, а також свою роботу. Працюю водієм.

* * *Раїса Ч. з Дніпропетровська. Я 1939 р. н., ріст 156,

вага 67. Родом із села, у дніпрі з 1954. літньої пори підробляю в оздоровчому дитячому таборі в їдальні. Квартира моя на Парусі. дітей нема. відповім на всі питання чоловікові самотньому.

* * *Тетяна П. 65 років, живу сама. двоє дітей, онуків

троє, старший онук непроти вже женитися. в мене своя невеличка хатка в райцентрі, зі зручностями, з газом і водою. доки є сили, я її все ще опоряджую, поліпшую. тепер ось міняю вікна.

дома не сидиться, то трохи працюю, по півдня. Працювала нормувальником, бухгалтером, нині мию підлогу. Підтримка не так матеріальна, як моральна: спілкуєшся з людьми.

спокійна, неконфліктна, терпляча, трохи здичавіла від самоти жінка. Яка хоче, аби поруч був надійний, добрий, спокійний — господар і помічник.

* * *валентина П. Я 1952 р. н., ріст 170, вага 65. Робила

на пошті понад 20 років, тепер на пенсії. сама в неве-ликому селі, діти вже всі одружені, живуть у Кривому Розі, недалеко. уже й наче й вік, немолода, але все одно

хочеться пожити не самотою, а з тим, котрий розумітиме мене, житиме в злагоді зі мною.

Маю город, невеличке господарство, пораюсь поти-хеньку, діти бувають, помагають.

* * *Тетяна Д. 59 років, 158, вага десь 95. Народилася у

дніпрі-місті, працювала продавцем, потім у їдальні, в дитсадку і двірником у ЖеКу, щоб дістати житло. так надбала квартиру своєму єдиному синові, а ростила його сама. тепер на пенсії, виїхала до села. тут хата, город, водогін. Кури, качки, кіт і дві собаки. Мені гарно жити в селі, але одній трудно, та й скучно.

Щодо куріння і чарки на свято — претензій нема, а от зловживання алкоголем — не можу терпіти. Алергія.

* * *Олена С. з Дніпропетровська. Як легко, пані олено,

розповідати про других людей, а про себе не дуже легко. Незабаром виповниться 40, працюю у дитсадку вже

25 років. Не міняю роботу на кращу, мені подобається моя — годувати дітей.

Живу з мамою і 16-річним сином. Розлучена дев’ять років, весь цей час мрію про чоловіка, з ким життя стане ще радісніше. А я буду йому помічницею, як зможу. Але досі моя мрія не справдилася, тож і пишу вам з надією. Я не топ-модель, не красуня, але дуже хороша: проста жінка, яка мріє про щастя. А моє щастя — це здорова родина, коли просинаєшся з усмішкою на вустах і за-синаєш з нею. Коли поряд коханий.

от і прошу відгукнутися того єдиного, кого не зля-кають ніякі життєві складнощі, який вірить у щирі почуття й хоче любити.

* * *Тетяна г. 12 грудня виповниться 33. Працюю фахів-

цем по кадрах. Маю оселю — квартиру. одружена не була. Хочу мати сім’ю і дітей. Зовнішність — українка. Може, дасть знати про себе той, що стане дарунком на іменини?

* * *Таня М. з Дніпродзержинська. Ростом я середня,

струнка, 28 років, одружена не була. Працюю на при-ватному підприємстві. Знайомитися через інтернет чомусь неохота. Ходити до нічних клубів не звикла, та й нецікаво. А хотіла б познайомитися з тим, з ким буде цікаво і душевно.

23ÇÎÐß îáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüîáëàñòüwww.zorya.org.ua

11 ãðóäíÿ 2013 ð.ДАРИНЧИНА ВІТАЛЬНЯ

Êóäè ï³òè ç ä³òüìè â Äí³ïðîïåòðîâñüêó

ϳäãîòóâàëà Äàðèíà ÂÅÑÅËÅÍÊÎВикористані методична література і матеріали ЗМІ

Ãîâîðÿòü ä³òè

Âèâ÷è â³ðøèê

³êîíöå â ïðèðîäó Ö³êàâèíêà â³ä Äàðèíêè

Êàçî÷êà

Öèðê15 грудня, 12.00, 16.00. ІІІ Все�

український відкритий дитячо�юнацький фестиваль�конкурсестрадно�циркового мистецтва«Яскрава арена�2013».

Тел. (056) 744�86�59 (каса),(056) 744�86�79, (056) 744�77�25

Ìîëîä³æíèé òåàòð «Êàìåðíà ñöåíà»14 грудня, 11.00. «Носоріг і Жирафа». Х. Гюнтер.

Лялькова казка.15 грудня, 11.00. «Кошеня на ім’я Гав». Григорій Ос�

тер. Лялькова музична казка.Тел.: (056) 745�35�70, (056) 778�15�32,

(056) 778�15�31

Òåàòð ëÿëüîê14 — 15 грудня, 11.00, 13.00. «Ляльки в цирку»,

казка.Тел.: (056) 370�25�06, (056) 716�00�10

Òåàòð îïåðè òà áàëåòó16 грудня, 18.00. Народний артист Росії Юрій Кук�

лачов і його театр кішок із програмою «Ліс чудес».Тел.: (056) 778�44�69, (056) 778�44�73,

(056) 778�44�77,тел. гастрольної каси (056) 744�82�19

Летять із гірки санкиАндрійка і Оксанки.Із гірки біля гаю,Що зветься Гімалаї.Андрійкові здається:У нього від незвичкиДуша у грудях б’ється,Як у вікні синичка.

Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)Âèïóñê 95 (466)

Ëåòÿòü ³çËåòÿòü ³çËåòÿòü ³çËåòÿòü ³çËåòÿòü ³çã³ðêè ñàíêèã³ðêè ñàíêèã³ðêè ñàíêèã³ðêè ñàíêèã³ðêè ñàíêè

Оксанка без оглядкиЛетить між яворами,Душа втекла у п’ятки,Лиш зойкнула: «Ой, мамо!..»Бо гірка біля гаюКрута, як Гімалаї.Летять із гірки санкиАндрійка і Оксанки.Це у міста і селаПрийшла зима весела.

Àíàòîë³é ÊÀ×ÀÍ

Було собі Море. Тепле й лагідне влітку,штормове взимку. Воно коливалося й гой�далося, гралося корабликами й пускалохвильки. Та якось побачило, що квітки наГорі біля берега поопускали голівки.

— Що з вами? — зашуміло Море. — Визахворіли?

— Ми в’янемо! Дощу треба! — відповіликвіти.

— В’янете? А як це? — здивувалосяМоре.

— Засихають дощу нема, — Гора.Море здивувалося й замовкло. Воно ви�

рішило розпитати про все це малесенькуРічечку, яка текла під Горою. Але Річечкине було!

Море запитало Гору:— А де поділася Річечка?— Вона пересохла, бо давно дощів нема,

— відповіла Гора.І Море захвилювалося, занепокоїлося:— Ой, так і я можу пересохнути! Рятуйте!І отак — сто разів. А може, й двісті!Море так розхвилювалося, що аж розбу�

дило Хмари, які спокійно собі спали, грію�чись на сонечку.

— Море, ти чого шумиш, спати зава�жаєш? — сердито насупилися вони.

— Ой, рятуйте! Квіти в’януть без дощу,Річечка пересохла, і я вже ось�ось висохну!Нам треба дощу!

Хмари розвеселилися:

ßê ìîðå êâ³òè ðÿòóâàëîßê ìîðå êâ³òè ðÿòóâàëî

— Та щоб ти висохло, треба багато�бага�то років без дощу!

— Ой, не кажіть! — зашуміло Море увідповідь. — Я чую, що вже меншаю. Будьласка, полийте дощем і квіти, і Річечку, імене!

— Ну раз «будь ласка», то ось вам — дощ!Кожна хмара пустила рясний�рясний

дощик — на квіти, на Гору, на Річечку, якаодразу й ожила.

Та й на Море полили, — щоб йому спо�кійніше було. Бо коли море хвилюється, тов ньому купатися людям не можна, а накораблях страшна хитавиця.

Пролили хмари дощ та й відсунулися догоризонту, знов вигріватися на сонечку.

А Море втихомирилося й спокійно засну�ло, бо добре спати, коли знаєш, що в тебе єдрузі.

ͳíà ÄÀÖÅÍÊÎ

«Стежка в лісі — найціка�віша книга, яку мені доводи�лося читати». Це сказав Ми�хайло Пришвін. На лісовихстежках особливо запам’ято�вуються зустрічі з різнимитваринами. Правда, пернаті,чотириногі та інші жителілісу на очі людям попадають�ся не часто. Навіть якщо лю�дина йде обережно, тваринивідчувають її присутністьзначно раніше, ніж вона їх по�бачить або почує. Нічого див�ного в цьому немає. Просто утварин гостріший слух, а вдеяких і зір кращий, ніж улюдей. Лось, наприклад, чуєлюдину за кілометр. Лисицяписк миші здатна почути задвісті п’ятдесят метрів. Птахибачать у п’ять — сім разів кра�ще за людину. Але якщо са�мих тварин побачити не такпросто, то сліди їхні можназустріти на кожному кроці.

Звірині й пташині сліди влісі найкраще видно зимою.

Ñë³äè íà ñí³ãóÑë³äè íà ñí³ãóÑë³äè íà ñí³ãóÑë³äè íà ñí³ãóÑë³äè íà ñí³ãóПро те, кому вони належать,говорять їх форма, розміри.Сліди копит, схожі на слідисвійської худоби, залишаютьзубри, лосі, олені, кабани.Слід лисиці подібний до слідусобаки. Слід вовка виглядає

як рівний ланцюжок, він тежсхожий на собачий, тількизначно більший, відбитки лапзавширшки до чотирнадцятисантиметрів. Дворядна доріж�ка належить дрібним тварин�кам — мишам, полівкам.Якщо звір іде — проміжкиміж відбитками лап однакові,коли біжить — з’являютьсягрупи відбитків, а проміжкиміж ними тим більші, чимшвидше звір біжить. У багать�ох тварин задні лапи попада�ють у слід передніх — слідилягають парами. Заєць заднілапи викидає наперед. Якщороздивлятись його сліди, товидно більші відбитки задніхлап і менші — передніх. На по�верхню снігу часто вибираєть�

ся кріт, його слід — канавка.Птахи залишають на снігу

чотирипалі (три пальці вперед,один назад), або трипалі сліди(слід заднього пальця по�мітний не завжди). Дрібні пта�хи пересуваються стрибками.Крупні й водоплавні птахиходять, тому відбитки лап уних поодинокі, а парні тількитоді, коли вони стоять абовідштовхуються лапами, щобзлетіти. На відбитках лап ка�чок і гусей помітні плавальніперетинки. Слід сороки мож�на впізнати по довгому заднь�ому пальцю, а в який бік вонаполетіла, можна здогадатисьза такою ознакою: якщо лапа�ми сорока відштовхнуласявліво, значить, полетіла вонаправоруч і навпаки.

Свіжі сліди чітко відбиті,мають гострі краї заглибин,вони особливо виразні на негли�бокому снігові під час відлиги.Коли ж мороз — сліди нечіткі,важко часом навіть встановити,кому вони належать.

В який бік пішла тварина,визначають так: з того боку,звідки тварина прийшла, передвідбитками лапи чи копита тяг�неться смужка вдавленогоснігу, поступово смужка по�глиблюється і переходить увідбиток. Витягаючи ногу, звірзалишає коротку боріздку звикинутими грудочками снігу.

Назви всіх, хто зображений на цьомумалюнку. А тепер скажи, хто що їсть?

Ïîì³ðêóé

Ñòàðøà ñåñòðè÷êà Ïîïåëþøêè

Героїню всесвітньовідомої казки ШарляПерро Попелюшку зна�ють усі. Проте не всімвідомо, що в неї, як з’ясу�

валося, була старша сест�ричка й жила вона в Єгипті.Звали її Родопис.

Пригоди французької таєгипетської казкових ге�роїнь дуже схожі між со�бою. Але замість криштале�вого черевичка, як це тра�

пилося з Попе�люшкою, Родописзагубила золотусандалію.

Про це свідчатьмалюнки на дав�

ньому єгипетському папі�русі, де описано пригодиПопелюшки�Родопис із бе�регів Нілу.

— Якого кольору листок? — запитує вихователь.Денис мовчить.— Якого кольору травичка на вулиці?Денис відповідає:— Ти не бачиш, що всю траву снігом присипало!

24 ЗОРЯ область на дозвілліwww.zorya.org.ua11 грудня 2013 р.

засновник — дніпропетровська обласна радавидавець — комунальне підприємство дніпропетровської обласної ради «Редакція газети «зоря»

видається з 17 (4) квiтня 1917 року. свцтво про реєстрацiю ДП №1811—549 ПР вiд 8.11.2011 р.,

ДП № 1179 от 08.10.2004 р.

ВласкоРи: кривий Ріг (24) 90 38 16; Павлоград (232) 6 05 08; синельникове (263) 4 09 17; софіївка (250) 2 80 84; П’ятихатки (251) 3 06 78.

Приймальня: (0562) 27 16 52; 27 80 27 (ф.)

Відділ (0562) 35 14 26; 38 83 53 (ф.); реклами: 38 83 28; 33 78 04.

Вiддiл передплати: (0562) 38 83 73.

вiд повiдальнiсть за змiст реклами несе рекла­модавець. Редакцiя не завжди подiляє позицiю авторiв публiкацiй. При передруку посилання на «зорю» обов’яз­кове.

друк ПП «сТПРес», 50025, м. кривий Ріг, вул. окружна, 12.

обсяг 1,86 д. ар. офсетний друк. Зам. №1351.

НаШа аДРЕса: газета «Зоря», вул. Журналiс тiв, 7, Днi про петровськ, 49051. еmail: zorya@ezorya.dp.ua; ria@ezorya.dp.ua

www.zorya.org.ua

Тираж номера 45305.

цiна договiрна.

Голова наглядової ради сергій ЧЕРНЯВсЬкиЙ.Головний редактор ксенія ЗаЙЦЕВа.РЕДакЦIЙНа колЕГIЯ:с. ЧеРнЯвськиЙ, голова наглядової ради, к. заЙцева, головний редактор,Т. кузьменко, відповідальний редактор,м. несТеРук, заступник.

анекдОтиБуло б більше

на кухні балачка.— а я, дурний, — ско­

са зиркнувши на онука, каже дід бабі, — стільки в молодості через оту око­виту, будь вона неладна, свого здоров’я угробив... Років на десять, не менше!

— а скільки вам зараз? — цікавиться підліток.

— сімдесят, а що? — дивується дід. — міг би й знати...

— а було б вісімдесят, — підрахувавши на паль­цях, відказує хлопець.

НалякалаЖінка — чоловікові:— уявляю собі, які

страшні підозри виникли в твоїй голові, коли я зни­кла на два дні з дому.

— Так, я відразу поду­мав, що ти повернешся…

РепутаціяЖінка до чоловіка:— Тепер нам на роботі

будуть доплачувати 15% за шкідливість!

— Ти вже й там усіх дістала?!

Приманка для психіввовочка: — Тату, скажи,

а як ловлять божевільних?— за допомогою пудри,

красивих суконь і милих усмішок.

Шикарно— Тату, можна я ві­

зьму ключі від твоєї ма­шини? — спитав підліток у батька. — Я хочу по­казати однокласникам, що їжджу на авто, яке коштує двадцять тисяч доларів.

— ось тобі п’ятдесят центів, — відповів батько, — і похизуйся, що їздиш на автобусі, який коштує п’ятдесят тисяч доларів.

Таємниця життя— Тату, а це правда,

що в декотрих країнах сходу наречений не знає, хто його дружина, поки не ожениться?

— це в будь­якій кра­їні, синку!

Сподобалосьодин чоловік запитує

в іншого:— Ти, кажуть, недавно

одружився. з чого це?— Та не подобалось

харчуватися в їдальнях…— а тепер?— а тепер подобається!

Явна брехняРибалки домовились

позмагатися, хто краще збреше.

Перший каже: — Я якось спіймав щуку — 21кг.

Решта: — Буває, все може бути.

другий: — Я спіймав сома — 57кг.

Решта: — Так, і це можливо.

Третій: — а в мене якось було: за цілий день жодної покльовки, з пересердя навіть не ви­пив, усю горілку додому привіз.

усі: — оце ти вже бре­шеш!

Охорона здоров’яЧотирирічний вовочка

розповідає мамі:— мамо, сьогодні в

садочку нас перевіряв лікар.

— а що він перевіряв?— Перевіряв, дихаємо

ми чи ні.

Сюрприз— віднині, любий,

коли ми побралися, в нас буде троє дітей — дві ді­вчинки й хлопчик.

— звідки ти знаєш, люба?

— Тепер вони в мами.

Учений— вітаю, колего! від­

разу видно, що ви одру­жились: на вас чудово ви­прасувана сорочка!

— о, так! це найпер­ше, чого жінка мене на­вчила.

ãОРОñкОï

21.03 20.04

21.04 21.05

16 — 22 грудня

22.05 21.06

22.06 23.07

24.07 22.08

23.08 23.09

24.09 23.10

24.10 22.11

23.11 21.12

22.12 20.01

оВЕНзавдяки посилен­

ню творчого потенціа­лу та інтелектуальної активності ви зможете знайти рішення навіть у найскладніших си­туаціях. Проявіть тур­боту про батьків.ТЕлЕЦЬ

вам варто пройти медичне обстеження, врегулювати питання з боргами. сприятли­вий час для укладання шлюбу.БлиЗНЯТа

а к т и в і з у є т ь с я партнерська спів­праця. це прекрасний час для будь­якої про­фесійної діяльності і зміцнення здоров’я.Рак

Ймовірно запро­понують нову цікаву роботу. Також цей тиждень пов’язаний зі стабілізацією ро­мантичних відносин.лЕВ

можливо, на цьо­му тижні до вас приїде родич, щоб погостюва­ти протягом якогось часу. Час гармонійних стосунків для сімей­них львів.ДіВа

Покупка в кредит побутової техніки та електроніки буде вда­лою. Розпочаті на цьо­му тижні стосунки бу­дуть досить міцними.ТЕРЕЗи

на початку тижня вас чекають цікаві по­їздки, зустрічі. Протя­гом всієї решти тижня зростають шанси на кар’єрне зростання або на нову роботу.скоРПіоН

упродовж тижня варто приділити увагу саморозвитку, вивчен­ню прикладних наук, підвищенню професій­ної кваліфікації.сТРілЕЦЬ

сприятливий час для творчості, зміц­нення фінансового становища. з’явиться можливість взяти кре­дит на більш вигідних умовах.коЗЕРіГ

сприятливий час для розслідування за­гадкових явищ. вас чекає гармонія і ста­більність у партнер­ських стосунках.ВоДоліЙ

вдалий час для знайомства з незви­чайними творчими людьми, які можуть згодом стати вашими друзями.РиБи

докладіть макси­мум зусиль для роз­витку професійних здібностей, можливе зростання доходів. сприятливий час для романтичних відно­син.

РецеПТ від знамениТосТі

2 9 51 7

5 3 8 43 6 2 5 9 7

4 8 7 6 5 38 1 7 6

4 39 6 2

ñóдОкó

Приготування. змішати крихти від печива з розтопленим вершковим маслом. викласти суміш у форму на висоту 4 см. вершковий сир змішати з цу­кром, борошном, ваніллю і сме­таною. не перестаючи збивати,

додавати яйця по одному, поки суміш не змішається. викласти сирну суміш у форму на основу і випікати 1 годину при 170°с. залишити пиріг у вимкненій духовці до охолодження. верх викласти ягодами і змастити ва­

ренням. Поставити в холодиль­ник не менше ніж на 4 години.

«Дуже люблю готувати щось нове і смачне, а потім чекати відгуків родини і сина», — говорить всесвітньо відома українська спортсменка і молода мама Яна Клочкова. «Золота рибка» пропонує приготувати до дитячого свята ягідний пиріг.

21.01 20.02

21.02 20.03

9 62 3 7 1 4

3 98 4 6 34 81 7 2 9

9 19 2 6 4 5

8 3

Ягідний пиріг від Яни КлочКової

Сайт газети «Зоря» —

zorya.org.ua067-564-41-39, 066-288-20-00,

056-788-03-85

бóРение ñкважин «ïОд ключ» Маãнітні бóРі

цього тижня магнітних бур не передбачається.

інгредієнти: крихти з печива — 1 ст., розтоплене вершкове масло — 50 г, розм’якшений вершковий сир — 225 г, цукор — 150 г, борошно — 2 ст. л, ваніль — 2 ч. л., сметана — 1 ст., яйця — 4 шт., свіжі (замороже-ні) ягоди — 2 ст., варення — 1/2 ст.

ãОвОРЯть дітиЧитає мама дітям казку

про хлопчика­мізинчика: «і вирішили батьки завести своїх дітей у ліс темний і там залишити, бо нічим було їх годувати...» Тут посипалися репліки дітей: «а в них що — і тато не працював ніде?», «а

картоплі з дачі вони не могли дітям привезти?»

* * *мама обіймає віталика і

каже:— дай я з’їм твоє вушко.— не їж, там немає віта­

мінів.