_______________________________________________________________________________________________________________________________________

Ч. 1/2011 Вісник УПС - Торонто _ 1.10.2011 Шановні Члени УПС Торонто! Пропонуємо видавати (неперіодично) обіжник-комунікаційний зв’язок зі сеніорами станиці Торонто. З теперішньою електронною технікою та знавцями комп’ютера в нашій управі як також людьми з неабиякими поетичними дарами і знанням про Пласт, годиться дати сеніорам знати про події та плани в Пласті і станиці Торонто. Також думаємо заохотити людей, щоб завербували нових членів. пл.сен. Б. Шулякевич, редактор

Пл. сен. Таїса Ружицька, осередкова, вручає грамоту подяки меценатові Пласту, пл. сен. Ерастові Гуцулякові

Відзнака на Століття Блакитне поле, золотий Тризуб Лелійка, мов мереживо сріблисте, Обведена - в півколі наше "СКОБ", Що вгору вказує майбутнє променисте. Сто довгих і не легких літ пройшло, Ростуть Пластові Кадри в Україні, Горить багаття, як тоді було І клич той сам для нас лунає нині. В нас сила і краса і бистрий ум - Глянь: "Сильно, Красно, Обережно, Бистро”! Калина, Мухомор і Блискавка і Дуб - Ростемо, йдем вперед із серцем чистим. пл. сен. Марта Б. Трофименко, ПС Діловод Cвяткувань 100-ліття при ГПБ - пл.сен. Орест Джулинський Референт100-ліття КПС Канади - пл.сен. Христя Колос

Знамено 100 - ліття

Гасло 100 - ліття

“Будь іскрою, як мрієш бачити багаття”

Герб 100 - ліття

Ювілейні Зустрічі

США - “Вовча Тропа”, East Chatham МПЗ 6-13 серпня 2011

Австралія, Sydney

Грудень 2011 - січень 2012

Україна - Львів ЮМПЗ Етап 1 10-18 серпня 2012 ЮМПЗ Етап 2 18-24 серпня

КОМУНІКАТ

Головний Провід Пласту, організації української молоді, повідомляє українську громадськість у всіх країнах світу, що Пласт святкуватиме своє

Століття і проголошує

Час від 01.08.2011 до 31.08.2012

РОКОМ ПЛАСТУ

Звертаємося до українських державних установ і до української громадськості в країнах поселення звернути особливу увагу на виховання молоді і піддержати діяльність

Пластовго Руху.

Під час Року Пласту відбуватимуться різні заходи святкувань Століття по краях, де існує пластова організація. Головнійші з них це: • Міжкрайова Пластова Зустріч в ЗСА для ЗСА і Канади - від 6.08.2911 до 13.08.2011 • Ювілейний табір в Німеччині – в літі, 2011 • Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч в Австралії – від 26.12.2011 до 03,01.2012 • Завершенням Святкувань є Ювілейна Міжкрайова Пластова Зустріч в Україні від

10.08.2012 до 24.08.2012 Пласт є заснований Др. Олександром Тисовським на принципах світового скавтінґу. Завданням Пласту є виховувати молодь на повноцінних громадян, здорових тілом і духом, свідомих своїх обов’язків супроти Бога, власного народу і цілого людства. Сьогодні Пластові Організації існують у девятьох країнах світу, в Україні, Німеччині, Англії, Польщі, Словаччині, Австралії, Арґентині, З’єдинених Стейтах Америки і Канаді.

Сильно, Красно, Обережно, Бистро! Пл. сен. Володимир Базарко Пл. сен.Орест Джулинський ( Голова Головної Пластової Булави) ( Діловод Святкувань)

Дорогі Подруги і Друзі! Щиро дякую Осередкові Сеніорату, а зокрема його Проводові, за замовлення Богослуження за моє здоров’я, а всім, що взяли в ньому участь, за їхній труд і молитви. пл. сен. Євен Ващук з родиною MОЄ ЗАГРОБНЕ СЛОВО ПЛАСТУНАМ пл. сен. кер. Евген Ващук, КВ зачитaно на тризні у Пластовій Домівці ім Гуцуляків, 20 травня 2011 року Дорогі друзі і подруги, шановні зібрані ! Вітаю Вас усіх на цій, трохи нестандартній, прощальній церемонії. Відбувається вона в цьому просторому, світлому приміщенні нової Домівки (дай їй Боже щасливе і якнайдовше життя – ану ж ще щось зафундують !), бо не люблю тісноти… [Ця моя тризна може тут є першою, але не зупиняйтеся на похоронах : є веселіші нагоди – весілля, хрестини, ювілеї – а тут ще й добра кухня під боком !] Признайтеся, мої найстарші друзі, чи Ви хоч трішки не підозрівали, що наше останнє прощання може мати якісь нестандартні елементи ? Я запросив Вас тут сьогодні, щоб дати Вам нагоду попрощатися зі мною по-пластовому, з піснею і дрібкою гумору, без якого не уявляю собі Пласт. Дякую, що на цвинтарі Ви здержалися від промов і світських пісень, і головно тому, що ніхто не затягнув Пісні про журавлів. А знаєте чому ? Там співається, що я « в чужині помру » ! Ні, це абсурд ! Канада – це моя країна ; я прибув сюди 17-літним хлопцем, і вона прийняла-адоптувала мене як рідного сина. Дозволила мені закінчити студії, збудувати професійне і родинне, заможне життя. Я з гордістю і почуттям безпеки ношу її паспорт. Для мене Канада – це моя прибрана Батьківщина, а для моїх дітей і внуків – це їхня дійсна Батьківщина. Подумайте – чи не так воно справді є і для всіх Вас ? (Поки почнете лаяти мене за зраду, пригадайте старо-римську приповідку, що про мертвих кажи тільки добре …) Ну, звичайно, Україна залишається для усіх нас етнічною батьківщиною, з якою треба вдержувати культурні і родинні контакти, їй всіляко помагати, але тільки в міру своїх сил ! Отже, якщо Канада є нашою Батьківщиною, то чому ми неначе боїмося виявити наш канадський патріотизм, і як ми мали б це робити, не гублячи нашої етнічної ідентичности ? Над цим уже завзято шкрябає собі голову молоде покоління таких старих (а й нашому Пластові уже 100 років !) організацій як УНО/МУНО. Може час вийти з наших мурів і з ними про це поділитися досвідом ? Одним словом, справи у руках молодого покоління, а я вже тим не мушу журитися… А тепер, для відпруження від серйозних тем, і пробудження канадського патріотизму, пропоную Вам послухати одну з моїх улюблених, тепер дуже рідко почутих старих канадських мелодій : The Maple Leaf Forever. In days of yore, from Britain's shore, Wolfe, the dauntless hero came

And planted firm Britannia's flag On Canada's fair domain . Here may it wave, our boast and pride And joined in love forever. The thistle, shamrock, rose entwine The Maple Leaf forever. Chorus The Maple Leaf, our emblem dear, The Maple Leaf forever! God save our Queen and Heaven bless The Maple Leaf forever! Перша стрічка – це історія, а історії, як відомо, не можна зміняти (ну, хіба що в сучасній Україні). Дальших пару стрічок не тільки я, але й сучасні канадці пропускають, бо вони вже зовсім не згідні з сьогоднішньою багато-етнічною дійсністю. Можете підспівувати, або просто слухайте гарну, бадьору мелодію, яка, сподіваюся, трохи злагіднить похоронний настрій. Вибачаюся перед Вами за трохи довшу промову, але чи знайдеться хоч один, що пам’ятає, щоб я колинебудь томив Вас довгими і нудними виступами ? Правда, що ні ? Навпаки, я звичайно старався розрадити Вас якимись веселими небелицями, акторськими виступами (хто пам’ятає мою останню Маланку в Суспільній Службі ?), або читанням гуморесок друга Івана Франіва на пластові теми. Отже, вибачайте, але найшло мені на голову ще кілька серйозніших справ, які хочу передати Вашій увазі з цієї нагоди : Перше, не бійтеся фінансового майбутнього нової домівки. Я переглянув фінансовий плян, склад комісії, і особисто переконаний, що справи є в певних руках і на добрій дорозі. Зате турбує мене, як старого виховника, що на програмах Станичних Зборів не присвячено більше уваги плянові відбудови виховної праці, під проводом виховної Кадри яка була би так само імпозантна, як наші будинки і оселя. Ради Бога, після осягнення фінансової стабільности, зверніть головну увагу на свою головну ціль : виховання молоді !. Тепер будуть гроші у резервному фонді – час подумати над затрудненням платного професійного вишкільно-виховного персоналу, і активного розшуку і заохоти виховників-добровольців до нашої справи ч. 1. А як Вам справді пощастить, то може Янукович прижене в Канаду нову хвилю пластунів-виховників, і справу знову можна буде починати розвивати від рівня 1948 року, але кращим фінансово-матеріяльним забезпеченням. Щасти Вам Боже – друга шанса рідко дається ! Друга справа – це оселя Пластова Січ у Ґрефтоні. При щедрій участі пана Ігоря Ігнатовича і родини Вітер та молодої групи активістів Станиці, табір повністю відновлюється і очевидно служитиме новим поколінням ще на довгий час. Пам’ятаючи « старі, добрі часи », закликаю проводи Станиці і Оселі поробити усі старання, щоб повернутися то тої здорової симбіози Пласту і Пластприяту, яка давніше існувала. Усякі усучаснення чи зміни правного відношення Оселі і Станиці повинні йти по лінії дружнього співжиття для взаємної користі, а не нереальних сподівань на фінансову користь. Наприкінці, справа Січового басейну… Це ключева інфраструктура, як для таборів, так і для оселі. При новій бюджетній резерві, гроші на конечні щорічні направи і виміну апаратури знайдуться. Треба ще тільки більше сумлінних людей, щоб басейн взяли під свою опіку, окрім нашого старого друга Аскольда Ганківського, якому все приходиться « латати діри ». Не слухайте алярмістів, для яких басейн ось-ось розсиплеться і

машинерія поламається ! Розумне і постійне вдержання басейну куди дешевше, ніж побудова нового, бо будова ще й попаде під нові закони. Стільки про ідеї і практику… Прийшов час мені попрощатися з Вами пластовим гаслом СКОБ ! До побачення на Вічній Ватрі ! Постараюся приготовити там для Вас якусь гарну, веселу точку, разом з тими моїми друзями, що вже кругом тої Ватри засіли…

Св. п. пл.сеніор проф. Василь Янішевський

16 лютого 2011 відійшов у Вічність наш дорогий друг сен. Василь Янішевський. Подаємо тут

частину статті написаної родиною Покійного, яка була поміщена у “Новому Шляху” 3 березня 2011, і висловлюємо співчуття родині.

“Св. п. проф. Василь Янішевський народжений 21 січня 1925 року в

Празі, у Чехії. Після закінчення студій у Торонтському Університеті, від

1955 до 1959 року працював як електричний інженер у фірмі Alcan, а тоді

повернувся на Відділ електротехніки Торонтського Університету, де у

1970 році став Full Professor-ом. Під його доглядом понад 60 кандидатів

маґістерського та докторського ступенів успішно захистили свої

дисертації. Покійний Василь Янішевський викладав у Торонтському Університеті 42 роки.

Проф. Янішевський займався професійним технічним життям на національному та

міжнародному форумі. Його спеціалізація – це висока напруга та блискавка. Був

співзасновником Українсько-Канадського Дослідно-Документаційного Центру, де був також

довголітнім головою. Дорогим для нього було також Наукове Товариство ім. Шевченка, де він

був активним членом, доповідачем та адміністратором. Займався виховною працею у Пласті,

вибраний головою Крайової Пластової Старшини, як і також Головної Пластової Булави.”

Вічна Йому Пам'ять!

З Бенкету “Вітай Весно”

пл. сен. Ераст Гуцуляк одержує відзначення “Орден Вічного Вогню в Золоті” від Начального Пластуна, пл.сен. Любомира Романкова. Зправа пл.сен. Таня Джулинська, Голова ГПР

Меценати Пласту Ераст і Ярміла Гуцуляк

Пл. сен. Др. Ігор Ігнатович і його дружина пл.сен. Др. Марта Вітер, меценати Пласту, одержують від Начального Пластуна грамоту подяки і признання. Зліва, пл.сен. Олена Цоба, Голова КПС Канади, пл.сен. Таня Джулинська, Голова ГПР і пл.сен. Др. Любомир Романків,

Начальний Пластун.

Найстарша пластунка сен. Марія Комісар-Равич, одержує на її 105-му році життя, грамоту вітання від Начального Пластуна. За нею, пл. сен. Таїса Матіяшек-Ружицька,

осередкова ОП УПС Торонто, і Богдан Шулякевич, прогамовий референт осередку УПС.

Присутні на бенкеті “Вітай Весно” під час пластового “коктейлу”

Пл. сен. Богдан Шулякевич прочитав “Посланіє до грядущих поколінь Пласту”, яке він напилав для Станиці Торонто з нагоди 100-ліття Пласту

Посланіє до грядущих поколінь Пласту...

Нині субота, Пластова братія зібралася, щоб відмітити заснування Пласту/Скаутінґу в 1911/1912 роках в країні наших предків – Україні, та 63-тю річницю заснування Пластової Станиці Торонто. Для Вас, наші незнані Друзі, залишаємо це посланіє, щоб Ви його відкрили в 2111-тім році. Цим

листом ми лучимо три століття Пластової єдності на цій земній кулі – 20-те століття початків та розвитку, 21-ше століття відновлення-ренесанс, та на кінець складаємо поклін 22-му

століттю замріяної будуччини.

Друзі 22-го століття, ідею Пласту в Україні ввели в життя др. Олександер Тисовський, Іван Чмола та Петро Франко. Саме вони створили підстави плекання душі і тіла, любові до Всевишнього та до України. Згодом, по буревіях воєн нащадки Пластунів опинилися на вигнанню в Австрії та

Німеччині а потім розпилилися по світі, улаштувалися та продовжували плекати Пластові ідеї в Австралії, Америці, Аргентині, Великій Британії, Канаді, Німеччині, Польщі і Словаччині. Тепер

Пласт відновив працю в Україні. Ми тут є одною частиною цієї Пластової родини розсіяної по цілій Вселенній.

Вам привіт та побажання – плекати духові цінності, національну гідність, дбати за здоров’я, помагати ближнім та учитися від довкілля, як писав наш Великий Кобзар – Тарас Шевченко: «...і чужому научайтесь й свого не цурайтесь». Бажаємо Вам плекати якнайбільше знання про Свою Матірну державу – Україну, та бути гордими осягами славних предків з древніх часів: містичних

скитів, сарматів, ґотів та сибірських номадів, згодом завзятих русичів, славних козаків, потім уже в двадцятім століттю борців за державу - Січових Стрільців, воїнів Української Повстанської Армії (УПА) та Дивізії «Галичина». Навіть вже тепер про багатьох з них і слід пропав, могили

прикриті бур’янами а вітер співає сумну пісню межи похилими хрестами та курганами - тільки їх подвиги залишилися в пам’яті нащадків.

Вам, Друзі Будуччини передаємо символічно Іскру Пам’яті і Любові, зі смолоскипу Пластового буття, який, ми сподіємося сполучить наші світи. Бажаємо Вам Божих благодатей, дружності,

любові та душевного спокою...

СКОБ! Сильно, Красно, Обережно, Бистро

Вручено в славнім місті Торонто, провінції Онтаріо, державі Канаді, 14-го травня, року Божого дві

тисячі та одинадцятого.

Передають члени Пластової Станиці Торонто.

Тут була перша пластова домівка Станиці Торонто і також Курси Українознавства ім. Григорія Сковороди