Газета ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА-ВАйдмАнн”

№2 (609)Лютий 2016 року

Заснована 1 березня 1957 року

ПАПЕРОВИК

Сестринська компанія WETAS стала переможницею Turkey 2015 Environment Award

Компанія WEIDMANN TRANSFORMATÖR İİZOLASYONSANAYİİİÇ VE DIŞŞTİCARET A.Ş. (Туреччина) здобула прес-тижну екологічну відзнаку, ставши переможницею конкурсуTurkey 2015 Environment Award, організованого міністерствомнавколишнього середовища та міністерством охорони здо-ров’я Турецької республіки, повідомляє WEIDMANN News.

Аби взяти участь у конкурсі, WETAS виконала всі юридичнівимоги і отримала необхідні дозволи та погодження. Крімтого, представники конкурсного комітету провели на підпри-ємстві власний аудит. Зокрема, велика увага приділялася належному зберіганню та подальшому поводженню з відхо-дами кожного виду.

У лютому в режимі телеконференції відбулося засі-дання Наглядової ради, на якому було підбито підсумкироботи товариства у 2015 році, затверджено звіти членівПравління, схвалено звіт Наглядової ради, а також визна-чено дату скликання річних загальних зборів акціонерів— вони відбудуться 26 квітня.

Також цього місяця відбулося засідання Правління. На по-рядку денному стояло дев’ять питань. Зокрема, було підбито під-сумки функціонування інтегрованої системи менеджменту у 2015році, ухвалено рішення про виплату 13-ї зарплати та про участьтовариства у заходах від Швейцарського посольства, таких, зок-рема, як «Гогольфест» та «Республіка» у Кам’янці-Подільському.

А порядок денний засідання Профспілкового комітету скла-дався з десяти пунктів. З-поміж них були питання про наданняматеріальної допомоги, привітання, вступ до первинної проф-спілкової організації. Було погоджено Положення про виплатувинагороди працівникам ПАТ “ВАЙДМАНН-МПФ” за загальніпідсумки роботи товариства у 2015 році, оприлюднено звіт провиконання профбюджету за 2015 рік та затверджено кошторисна 2016 рік.

На засідання Профспілкового комітету був запрошений за-ступник голови правління Андрій Костюченко, який поділився ін-формацією із останнього засідання Правління. З-поміж питань,які він озвучив, були результати функціонування інтегрованої

системи менеджменту в 2015 році, які члени виконавчого органатовариства визнали у цілому позитивними.

Зокрема, до позитивних складових вони віднесли такі мо-менти, як: підвищення задоволеності замовників (за резуль-татами анкетування), відсутність перевищення гранично допус-тимих скидів і викидів в атмосферу, зменшення витрат целю-лози, води, газу на одиницю продукції, належний рівеньорганізації навчання та перевірки знань працівників товаристваз охорони праці. Серед недоліків, з-поміж іншого, було вказанозбільшення витрат електроенергії на одиницю випущеної продукції.

З метою покращення результатів функціонування інтегрова-ної системи менеджменту в нинішньому році буде реалізованонизку заходів, як-то: організація навчання внутрішніх аудито-рів щодо знання вимог міжнародних стандартів ISO 9001 та ISO 14001 (нещодавно було випущено їх нові редакції), покра-щення умов праці у цехах №5 (зменшення рівня шуму і протягів,зміна системи опалення) і №6 (облаштування вентиляції на ро-бочому місці розмелювача), створення електронних баз і реєс-трів нормативної документації, що використовується привиготовленні і тестуванні продукції та ін.

За виконання цілей у сфері якості, екології, гігієни і безпекипраці Правління ухвалило рішення преміювати цехи №5 і 6, РМЦ,електроцех та КВПіА.

Підбивали підсумки минулого року

Шостий цех змінив обличчя: до і післяНаприкінці минулого року цех з

виготовлення електроізоляційногокартону змінив обличчя. Фасад ла-бораторного корпусу, як перед тим ібудівлі транспортного цеху, утеплилиі обшили металопрофілем. Тепер ціприміщення не лише зовні стали кра-щими, а й теплішими зсередини.Крок за кроком оновлюватимуться йінші споруди товариства...

П А П Е Р О В И К№2 (609)2 сторінка

Проект з перенесення крепуваль-них машин із Рапперсвіля до Ма-лина стрімко розвивається — біль-ше того, на нашому підприємствінині завершується монтаж однієї з них. Аби дізнатися про деталіцього процесу, «Паперовик» запро-сив до розмови директора Виробни-чого центру Юрія Серебрякова.

— Юрію Вікторовичу, розкажітьщо передбачає проект?

— У Малин має бути перевезено дві ма-шини для крепування паперу: менша, за-вширшки півтора метра, та більша, їїширина два з половиною метри. Перша зних вже тут. Це машина 1932 року випуску,однак в доволі непоганому стані.

Зараз триває її монтаж. Фактично, ма-шина вже стоїть на шинах, нині її закріплю-ють та приєднують необхідні комунікації,аби забезпечити подачу пару, повітря йелектроенергії, відвід конденсату і вологоговідпрацьованого повітря. Демонтувала імонтувала машину стороння фірма, з якоюкомпанія WEIDMANN співпрацює багатороків. При процесі демонтажу і пакуваннябули присутні наші фахівці, тепер вони бе-руть участь у монтажі. За планом, у березнімає відбутися перший прогін машини. При-їдуть спеціалісти з Рапперсвіля, і під керів-ництвом інструктора ми освоюватимемоособливості виготовлення крепованого па-перу. Як тільки впораємося з цим, розпоч-немо серійне виробництво.

— Хто працюватиме на машині:одразу малинські працівники чилюди зі Швейцарії?

— Працюватимуть наші люди, частина зяких пройшла навчання у Швейцарії. Торікми дещо змінили й інтенсифікували режимроботи цехів №3 і №5, і саме працівники,які в результаті цього вивільнилися, будутьзалучені до роботи на крепмашинах. Пла-нується, що це буде 12 чоловік та інженер-технолог Богдан Залітайло, керівникпроекту. Ця виробнича ділянка стане части-ною цеху №5.

— А як щодо основи для крепу-вання, її теж вироблятимуть у Малині?

— Папір-основу для крепування покищо будемо купувати у Фінляндії, як це ро-били і наші швейцарські колеги. Протемаємо намір освоїти його виробництво наПРМ-15 та у майбутньому плануємо випус-

кати такий папір в Малині. Півтора рокутому розпочалася реконструкція цієї ма-шини, мета якої з-поміж іншого — забез-печити можливість виготовлення папе-ру-основи для крепування. Цей матеріалповинен мати певні властивості, перш завсе електроізоляційні, а також відповідатинизці інших параметрів.

Потрібно відпрацьовувати і технологію.Спроби виготовити на наших машинахпапір-основу для крепування почалисядавно, однак процес цей був складний, роз-тягнутий у часі і неефективний через ве-лику відстань між українським ішвейцарським підприємствами: поки зроб-

лять папір у Малині, довезуть до Раппер-свіля, протестують його... Тепер справимають йти швидше. У перспективі ми пла-нуємо організувати закритий цикл вироб-ництва крепованого паперу на нашомупідприємстві: від виготовлення основи допакування готової продукції і відправки їїзамовнику.

— Юрію Вікторовичу, де фабри-ка шукатиме клієнтів для цього продукту?

— Ми розраховуємо, що крепованийпапір, вироблений у Малині, купуватимутьті самі клієнти, що раніше придбавали йогоу Швейцарії, а також плануємо розширю-вати їх перелік.

— Як, на вашу думку, вплинепоява нової технологічної лінії напідприємство в цілому?

— Все нове, що з’являється на підпри-ємстві, йде йому на користь: збільшуєтьсяасортимент, зростають продажі, зберіга-ються робочі місця і з’являються нові. Фаб-рика розвивається і підсилює свої позиціїна ринку.

Коли виробництво крепованого паперузапрацює, ми отримаємо додатково пів-тори-дві тисячі тонн паперу, а якщо трохипомріяти, то паперу, виготовленого і скре-пованого тут, на нашому підприємстві. Це

пряма вигода і розвиток, а також додатковіприбутки.

— І останнє запитання: а коли в Малин буде перевезено другу машину?

— Згідно з нашими планами це має від-бутися на початку травня. Але дуже багатобуде залежати від того, наскільки добре ішвидко ми освоїмо крепування паперу напершій машині.

На знімку: менеджер з проектів WETAG Крістіан Бродбек, начальник конструк-торського бюро Олександр Лепак та керів-ник проекту — інженер-технолог БогданЗалітайло біля крепувальної машини.

Перша машина для крепування вже в Малині. Далі буде...

П А П Е Р О В И К №2 (609) 3 сторінка

Фрезерувальник Сергій Шпакпрацює на фабриці вже 25

років. Він поправу вважається од-ним із кращих працівників ремон-тно-механічного цеху, бо ж майс-терно володіє технікою роботи навсіх фрезерних верстатах. Та го-ловна заслуга Сергія Вікторовича утому, що він єдиний, кому до снагиуправляти найскладнішою і найгаба-ритнішою багатофункціональною установкою із гідравлічним приво-дом — поздовжньо-фрезерним вер-статом 6М610Ф11.

Верстат неновий і доволі специфічний,працює в ручному режимі. Лише для

того, аби увімкнути агрегат, потрібно запус-тити чотири двигуни. А в процесі роботислід і на важелі вчасно натискати, і за тем-пературою металу стежити, і при цьому щей чітко уявляти образ майбутньої деталі утривимірній проекції. Усі рухи фрезеру-вальника мають бути скоординованими іакуратними, адже найменша похибка можепризвести до непоправного дефекту. По-части це ювелірна робота, адже тут важ-ливі кожна сота міліметра і кожен градус,бо ж готова деталь має бути точнісінькотака, як зображено на кресленні.

Вумілих руках Сергія Вікторовича за-готовки із металу і оргскла перетво-

рюються на найрізноманітніші деталі абож на великогабаритні частини складнихмеханізмів. Приміром, зовсім недавнопроводилися роботи з розширення сітко-вого валу для ПРМ-16, ремонтники, а з-

поміж них і СергійШпак, продемонст-рували високий тех-нічний рівень тазмогли зекономитизначні кошти дляпідприємства. Вели-ка частка робіт вико-нувалася саме натому великому вер-статі, яким керуєСергій Вікторович.

Майстерністьчоловіка від-

значали неоднора-зово, і кожна відзна-ка для нього пам’я-тна. Це і сервіз на 12персон з нагоди 135-річчя фабрики, наякому викарбованонадпис «Кращомуфрезерувальнику», і

пожовклий від часу випуск «Паперовика»за 1991 рік з його фотографією на першійсторінці, і почесна грамота з нагоди 20-річчя безперервної і сумлінної праці.Цього року Сергій Вікторович відзначаєвже чвертьстолітній робочий ювілей, чимне привід дізнатися про нього більше?

Народився Сергій Шпак у Малині.Коли йому виповнилося

два роки, батьки розлучилися, іразом з мамою він переїхав доКизилорди (Казахстан). Черезкілька років (хлопець саме закін-чив шостий клас) сім’я поверну-лася на Батьківщину. Післяотримання атестата Сергій всту-пив до житомирського училища,де здобув професію токаря-роз-точувальника. Кілька років пра-цював у Харкові, 1984 рокуприїхав до рідного міста. Спочаткувлаштувався на «Прожектор»,згодом — на паперову, де кранів-ницею, а згодом працівницею теп-лиці, була його мама, НінаТрохимівна. Сергій Григорович по-чинав токарем-розточувальни-ком, а пізніше вивчився нафрезерувальника і відтоді пра-цює саме за цією професією.

У25 років його забрали вармію, і хоч вдома лиша-

лася вагітна дружина, «відкосити»навіть не думав. Чесно відслуживдва роки і повернувся. Зустрічаличоловіка не лише мама і дружина,

а й синок Володя, якому на той час випов-нилося півтора роки. А ще за два роки ле-лека приніс у родину Шпаків дівчинкуАліну. Діти виросли і вивчилися, обоє одру-жені, мають вищу освіту. Володимир вихо-вує донечку і вже чотири роки трудиться наДП «ВМІК». Аліна ж тільки-но закінчилаНаціональний університет харчових техно-логій. Радіє Сергій Вікторович кожному їх-ньому успіху, тільки, на жаль, не можерозділити цю радість із дружиною, бокілька років тому її не стало.

Кожен, хто знає чоловіка, каже що внього золоті руки. Все, що зламане,

можна полагодити, — говорить він сам.Майструвати, лагодити, ремонтувати і да-вати друге життя безнадійним здавалосьби речам — улюблене заняття Сергія Вік-торовича. Коли його Аліна у дитинстві щосьненароком нівечила, завжди упевнено ка-зала: «Тато відремонтує!», і тато ремонту-вав: меблі, міксери, пральні машини,праски — для себе і для друзів. А ще клавкахлі і підлогу, штукатурив стіни і відкоси,прокладав труби і готував смачні страви.

Його терпінню і витримці можна поза-здрити, а життєрадісності — пора-

діти. Приємно зустріти людину, яка своєющоденною працею надихає колег працю-вати ще краще і разом приносити користьрідному підприємству. Так тримати!

Не просто фрезерувальник, а майстер своєї справи

4 сторінка №2 (609) П А П Е Р О В И К

«П А П Е Р О В И К » — газета ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА– ВАйдмАнн”.Засновник і видавець — ПАТ “МАлинськА ПАПеровА фАбрикА– ВАйдмАнн”.свідоцтво про реєстрацію серії ЖТ №94/471Пр від 17.02.2011.Адреса видавця та редакції: 11602, м. Малин, вул. Приходька, 66.Телефони: 6-72-53, 6-72-69, 6-72-22. E-mail: info.wmpm@wiсor.comГазету набрано і зверстано у редакційному комп’ютерному центрі. над-руковано в друкарні «віол-друк», м. київ, пр. Перемоги, 21, оф.163.виходить не рідше одного разу на місяць. розповсюджується безкош-товно. наклад 2000 екземплярів.

Редактор ГОРдін О. і.

Матеріали, надруковані в газеті «П А П Е Р О В И К », не можуть бутивідтворені в будь-якій формі без письмового дозволу видавця.

відповідальність за достовірність публікацій несуть автори. редакціяне листується з читачами. редакція може не поділяти точку зору автора.рукописи не повертаються і не рецензуються. редакція залишає за собоюправо редагувати матеріали. При використанні наших публікацій поси-лання на газету — обов’язкове.

© «П А П Е Р О В И К ».

Влаштували екскурсію для школярів

Наше підприємство відгукнулося на прохання спілкиветеранів Афганської війни і посприяло у проведенні тра-диційного турніру з міні-футболу «Пам’ять», який був при-свячений 27-й річниці виводу радянських військ зреспубліки Афганістан.

На виділені кошти (це близько 9 тисяч гривень) було придбанопризи для переможців і учасників змагань: спортивну форму,кубок, м’ячі та солодощі.

Цього разу на поле вийшли футболісти 2003 року народження.Найкращою з-поміж п’яти міських команд виявилися командашколи №1 — вона посіла перше місце, друге — ЗОШ №4, тре-тє — ЗОШ №5.

Також товариство надало благодійну допомогу судномодель-ному гуртку Центру науково-технічної творчості у розмірі 9 тисячгривень для придбання запасних частин і деталей для виготов-лення моделей суден.

На знімку: переможці та організатори турніру.

Товариство підтримує і футболістів, і судномоделістів

Майже півсотні дев’ятикласників ЗОШ №4 разом зісвоїми вчителями-наставниками Людмилою Кириченко таЛесею Юкал у супроводі досвідченого працівника товарис-тва — інспектора з кадрів Ірини Єнько — відвідали вироб-ничі підрозділи ПАТ “ВАЙДМАНН-МПФ” та ДП “ВМІК”.Навчальні плани з географії та хімії передбачають озна-йомлення учнів з діяльністю місцевих підприємств та зтехнологією виробництва паперу відповідно. Отож однимпострілом вбивали двох зайців.

У цеху №6 відвідувачів зустрів його начальник Олек-сандр Ковальчук, який детально розповів про всі стадіївиробництва електроізоляційного картону. Потім учні по-бували у ДП “ВМІК”, де за екскурсовода виступив на-чальник виробництва пресованих кілець та захиснихковпачків Анатолій Приймак. Діти побачили, як із елек-троізоляційного картону вирізають заготовки майбутніхізоляційних компонентів, зволожують їх та пресують, апотім передають обробникам, в умілих руках котрих за-готовки стають готовими деталями.

Завершальним пунктом програми став цех №5, з роботою якого гостей знайомив інженер-технологДмитро Заїка.