1

Додаток 4

до Порядку передачі документації для

надання висновку з оцінки впливу

на довкілля та фінансування оцінки впливу

на довкілля

ЗВІТ

З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

виконання робіт згідно робочого проекту “Поліпшення умов відтворення

водних живих ресурсів

з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі

садибних ділянок Дніпровського району (капітальний ремонт) ”

________________20189181734__________

(реєстраційний номер справи про оцінку

впливу на довкілля планованої діяльності)

Виконавець 1

Шматков Григорій Григорович,

д.б.н., проф., екологічний аудитор

(сертифікат № 001, у додатку 4.8,

сертифікат продовжено до 14.04.20 р.,

див. реєстр екоаудиторів на сайті

Мінприроди України)

Дніпро – 2018

2

ЗМІСТ 1. ОПИС МІСЦЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (ДОДАЮТЬСЯ У РАЗІ

НАЯВНОСТІ: ВИКОПІЮВАННЯ З ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ, ЗОНІНГУ АБО

ДЕТАЛЬНОГО ПЛАНУ ТЕРИТОРІЇ ТА СИТУАЦІЙНА СХЕМА З НАНЕСЕНИМИ

ДЖЕРЕЛАМИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ; ВІДОМОСТІ ЗА ПІДПИСОМ СУБ’ЄКТА

ГОСПОДАРЮВАННЯ ПРО НАЯВНІСТЬ ВЛАСНИХ АБО ОРЕНДОВАНИХ

ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ (ПРИМІЩЕНЬ), НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, РАЗОМ З КОПІЯМИ ДОКУМЕНТІВ, ЩО

ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ПРАВО ВЛАСНОСТІ АБО ОРЕНДИ НА ВИРОБНИЧІ ПЛОЩІ

(ПРИМІЩЕННЯ) ..................................................................................................................... 4 1.2 Цілі планованої діяльності ............................................................................................ 7 1.3 Опис характеристик діяльності протягом виконання підготовчих і будівельних робіт та

провадження планованої діяльності, у тому числі (за потреби) роботи з демонтажу, та

потреби (обмеження) у використанні земельних ділянок під час виконання підготовчих і

будівельних робіт та провадження планованої діяльності (додаються у разі наявності:

документи, які підтверджують право користування (власності) земельною ділянкою та/

або документи, що підтверджують відповідність планованої діяльності затвердженій

містобудівній документації відповідно до вимог законодавства); .................................. 8 1.4 Опис основних характеристик планованої діяльності ............................................. 12

1.5 Оцінка за видами та кількістю очікуваних відходів, викидів (скидів), забруднення води,

повітря, ґрунту та надр, шумового, вібраційного, світлового, теплового та радіаційного

забруднення, а також випромінювання, які виникають у результаті виконання підготовчих

і будівельних робіт та провадження планованої діяльності .......................................... 16 2. ОПИС ВИПРАВДАНИХ АЛЬТЕРНАТИВ (НАПРИКЛАД, ГЕОГРАФІЧНОГО ТА/АБО

ТЕХНОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ) ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОСНОВНИХ ПРИЧИН

ОБРАННЯ ЗАПРОПОНОВАНОГО ВАРІАНТА З УРАХУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНИХ

НАСЛІДКІВ (ДОДАЄТЬСЯ У РАЗІ НАЯВНОСТІ СИТУАЦІЙНА КАРТА-СХЕМА З

НАНЕСЕНИМИ АЛЬТЕРНАТИВНИМИ ВАРІАНТАМИ); ............................................. 23

3. ОПИС ПОТОЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ (БАЗОВИЙ СЦЕНАРІЙ) ТА ОПИС ЙОГО

ЙМОВІРНОЇ ЗМІНИ БЕЗ ЗДІЙСНЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МЕЖАХ

ТОГО, НАСКІЛЬКИ ПРИРОДНІ ЗМІНИ ВІД БАЗОВОГО СЦЕНАРІЮ МОЖУТЬ БУТИ

ОЦІНЕНІ НА ОСНОВІ ДОСТУПНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА НАУКОВИХ

ЗНАНЬ (ДОДАЮТЬСЯ У РАЗІ НАЯВНОСТІ: ДОВІДКА ЩОДО ВЕЛИЧИН ФОНОВИХ

КОНЦЕНТРАЦІЙ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН, ДОВІДКА З ГІДРОМЕТЕОЦЕНТРУ

ЩОДО МЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ І КОЕФІЦІЄНТИ, ЯКІ

ВИЗНАЧАЮТЬ УМОВИ РОЗСІЮВАННЯ ЗАБРУДНЮЮЧИХ РЕЧОВИН В АТМОСФЕРІ

ДЛЯ ВИЗНАЧЕНОЇ МІСЦЕВОСТІ); ................................................................................... 24 3.1 Стисла кліматична характеристика району впровадження планованої діяльності.24

3.2 Стисла гідрохімічна характеристика р. Самара та Самарської затоки .................. 25 3.3. Стисла характеристика наземного фітоценозу заплави Самарської затоки ........ 32

3.4 Стисла характеристика гідробіоценозу Самарської затоки .................................... 33 4. ОПИС ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ, ЯКІ ЙМОВІРНО ЗАЗНАЮТЬ ВПЛИВУ З БОКУ

ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ

ЗДОРОВ’Я НАСЕЛЕННЯ, СТАН ФАУНИ, ФЛОРИ, БІОРІЗНОМАНІТТЯ, ЗЕМЛІ (У ТОМУ

ЧИСЛІ ВИЛУЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК), ҐРУНТІВ, ВОДИ, ПОВІТРЯ,

КЛІМАТИЧНІ ФАКТОРИ (У ТОМУ ЧИСЛІ ЗМІНА КЛІМАТУ ТА ВИКИДИ

ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ), МАТЕРІАЛЬНІ ОБ’ЄКТИ, ВКЛЮЧАЮЧИ АРХІТЕКТУРНУ,

АРХЕОЛОГІЧНУ ТА КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ, ЛАНДШАФТ, СОЦІАЛЬНО-

ЕКОНОМІЧНІ УМОВИ ТА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ЦИМИ ФАКТОРАМИ ............... 36

3

4.1 Повітряне середовище ................................................................................................. 37 4.2 Водне середовище ........................................................................................................ 38

4.3 Ґрунти ............................................................................................................................ 39 5. ОПИС І ОЦІНКА МОЖЛИВОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ПЛАНОВАНОЇ

ДІЯЛЬНОСТІ, ЗОКРЕМА ВЕЛИЧИНИ ТА МАСШТАБІВ ТАКОГО ВПЛИВУ. .......... 39

5.1 Клімат і мікроклімат .................................................................................................... 40 5.2. Повітряне середовище ................................................................................................ 40 5.3. Санітарно-захисна зона............................................................................................... 41 5.4 Шум та вібрація ............................................................................................................ 41 5.5 Вплив на геологічне середовище ................................................................................ 41

5.6 Водне середовище ........................................................................................................ 42 5.7 Вплив на ґрунти і земельні ресурси ........................................................................... 43 5.8 Рослинний і тваринний світ, заповідні об'єкти ......................................................... 43

6. ОПИС МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ ДЛЯ ОЦІНКИ

ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ..................................................................................................... 43

7. ОПИС ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА ЗАПОБІГАННЯ,

ВІДВЕРНЕННЯ, УНИКНЕННЯ, ЗМЕНШЕННЯ, УСУНЕННЯ ЗНАЧНОГО НЕГАТИВНОГО

ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ..................................................................................................... 45

8. ОПИС ОЧІКУВАНОГО ЗНАЧНОГО НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ НА

ДОВКІЛЛЯ, ЗУМОВЛЕНОГО ВРАЗЛИВІСТЮ ПРОЕКТУ ДО РИЗИКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ, ЗАХОДІВ ЗАПОБІГАННЯ ЧИ ПОМ’ЯКШЕННЯ ВПЛИВУ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ НА ДОВКІЛЛЯ ТА ЗАХОДІВ РЕАГУВАННЯ НА НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

.................................................................................................................................................. 47

9. ВИЗНАЧЕННЯ УСІХ ТРУДНОЩІВ (ТЕХНІЧНИХ НЕДОЛІКІВ, ВІДСУТНОСТІ

ДОСТАТНІХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ АБО ЗНАНЬ), ВИЯВЛЕНИХ У ПРОЦЕСІ

ПІДГОТОВКИ ЗВІТУ З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ .......................................... 47 10. ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ,

ОБСЯГУ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РІВНЯ ДЕТАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ ................................ 48

11. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ПРОГРАМ МОНІТОРИНГУ ТА КОНТРОЛЮ ЩОДО ВПЛИВУ

НА ДОВКІЛЛЯ ПІД ЧАС ПРОВАДЖЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, А ТАКОЖ (ЗА

ПОТРЕБИ) ПЛАНІВ ПІСЛЯПРОЕКТНОГО МОНІТОРИНГУ; ....................................... 48

12. РЕЗЮМЕ ........................................................................................................................... 49 13. СПИСОК ПОСИЛАНЬ ІЗ ЗАЗНАЧЕННЯМ ДЖЕРЕЛ, ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ

ДЛЯ ОПИСІВ ТА ОЦІНОК, ЩО МІСТЯТЬСЯ У ЗВІТІ З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА

ДОВКІЛЛЯ. ............................................................................................................................ 51 ДОДАТКИ ............................................................................................................................... 54

Додаток 1 ............................................................................................................................. 55 Додаток 2 ............................................................................................................................. 62 Додаток 3 ............................................................................................................................. 70

Додаток 4 ............................................................................................................................. 75

Додаток 5 ............................................................................................................................. 88

Додаток 6 ............................................................................................................................. 89

4

1. ОПИС МІСЦЯ ПРОВАДЖЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

(ДОДАЮТЬСЯ У РАЗІ НАЯВНОСТІ: ВИКОПІЮВАННЯ З

ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ, ЗОНІНГУ АБО ДЕТАЛЬНОГО ПЛАНУ

ТЕРИТОРІЇ ТА СИТУАЦІЙНА СХЕМА З НАНЕСЕНИМИ

ДЖЕРЕЛАМИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ; ВІДОМОСТІ ЗА

ПІДПИСОМ СУБ’ЄКТА ГОСПОДАРЮВАННЯ ПРО НАЯВНІСТЬ

ВЛАСНИХ АБО ОРЕНДОВАНИХ ВИРОБНИЧИХ ПЛОЩ

(ПРИМІЩЕНЬ), НЕОБХІДНИХ ДЛЯ ПРОВАДЖЕННЯ

ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, РАЗОМ З КОПІЯМИ ДОКУМЕНТІВ,

ЩО ПІДТВЕРДЖУЮТЬ ПРАВО ВЛАСНОСТІ АБО ОРЕНДИ НА

ВИРОБНИЧІ ПЛОЩІ (ПРИМІЩЕННЯ)

1.1 Місце провадження планованої діяльності

Річка Самара, ліва притока Дніпра (басейн Чорного моря) протікає в

межах Донецької, Харківської та Дніпропетровської областей.

Самара бере початок на західних схилах Донецького кряжу, в

селі Мар’ївка. Далі тече Придніпровською низовиною переважно на захід.

Впадає у Дніпро (у Дніпровське (Запорізьке) водосховище) в межах

міста Дніпра.

Довжина річки 311 км, площа басейну 22660 км². Похил річки 0,33 м/км.

Долина трапецієподібна, асиметрична, на окремих ділянках неясно виражена, її

ширина зростає від 2,5—3 до 12 км. Ширина річища до впадіння

річки Вовчої 15—40 м, нижче 40—80 м, найбільша — 300 м. Пригирлова

ділянка Самари затоплена водами водосховища — озера Самарська Затока.

Живлення переважно снігове; замерзає в грудні, скресає у березні.

Самара має багато притоків, праві:

Опалиха, Тернівка, Свідівок (Свідовок), Мала Тернівка, В’язовок,

Бобрівка, Вільнянка, Кільчень, Кринка.

Ліві:

Водяна, Гнилуша, Бик, Лозова, Чаплина, Суха,Чаплина, Гніздка, Кочерга, Вовч

а, Піщана, Підпільна, Татарка та Маячка. Як бачимо, басейн річки достатньо

розвинутий (рис.1.1.1).

5

Рисунок 1. 1.1 Басейн р. Самара

На берегах річки, в Дніпропетровської області розташовано багато

населених пунктів – більш 20 сіл, селища Олександрівка,

Петропавлівка, Гвардійське, Черкаське, міста Підгородне, Тернівка, Павлоград,

Новомосковськ та обласний центр м. Дніпро.

В р. Самара здійснюється скид великих об’ємів мінералізованих вод з

шахт Центрального Донбасу через р. Бик і Західного Донбасу безпосередньо в

р. Самару. Також через р. Вовча в річку Самару потрапляють забруднені стічні

води м. Павлоград.

Самарська затока (нижня течія ріки Самари), більша частина якої

припадає на Дніпровській район Дніпропетровської області, є частиною

Дніпровського (Запорізького) водосховища, яке створено в 1933-1934 рр. при

заповненні гирлової частини р. Самари.

Самарська затока, загальною площею 51300 га, характеризується

мілководністю - середні глибини 2,4 м, максимальна – 10,2 м. Площа

мілководь глибиною менше 1,5 м складає 28,7 км2 (48,1 % всієї акваторії).

Особливо мілководна верхня частина Головного Самарського плеса, вище о-ва

Рибальський – тут середні глибини становлять 1,3-1,9 м, мілководдя складають

57,8 %. Мілководдя активно заростають очеретом, водною рослинністю,

6

заболочуються. Також мілководна верхня частина затоки, ур. Животилівські

Плавні (між Новоселівським мостом і містом Новомосковськ), яка теж має

високий ступень заростання, як жорсткою надводною, так і м’якою підводною

вищою водною рослинністю (у середньому заростання складає 45 %).

Центральна частина плеса зайнята фітоценозами зануреної рослинності.

Довжина Самарської затоки між Усть-Самарським і Новоселівським мостами

17 км, найбільша ширина 5,7 км, середня – 2,8 км. Площа водного дзеркала

затоки 59,7 км2, об’єм води 128 млн. м3. Власна водозбірна площа Самарської

затоки 1560 км2.

Верхня частина затоки практично цілком відрізана дамбою автомобільної

траси Дніпро-Павлоград і зв’язана з іншою частиною затоки тільки руслом

р. Самари. Дамба з лише одним мостовим переходом в значній мірі порушила

водообмін у плавневих системах затоки, особливо вище спорудженого

шляхопроводу. Від основної акваторії Дніпровського водосховища Самарська

затока відділена Усть-Самарським мостом із насипною дамбою по обох

сторонах, а також Ігренськими мостами (у найбільш вузькій частині затоки).

Це стало однією з причин деградації природних нерестовищ на основних

ділянках заплави, їх неспроможності виконувати відтворювальну функцію для

багатьох функціонально і ресурсозначимих видів риб.

Другою причиною є вплив постійних добових коливань рівнів води у

водосховищі в зв’язку з нестабільністю водопропускного режиму Запорізької

гідроелектростанції.

В той же час, на берегах затоки розташовано багато садибних ділянок.

Для власників ділянок затока має велике значення, як джерело рибного

промислу та їжі, яка містить багато цінні протеїни.

Тому відтворення водних живих ресурсів є важливішою екологічною та

соціальною проблемою для даного регіону.

7

1.2 Цілі планованої діяльності

Основною метою проекту є поліпшення умов відтворення водних живих

ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних

ділянок Дніпровського району (капітальний ремонт).

Проектом передбачається очищення прибережної території річки,

розчищення замулених ділянок русла, розчищення ділянки водойми від вищої

водної рослинності з метою збільшення територій для влаштування нерестових

ділянок.

Всі ці заходи дозволять збільшити водність ріки, особливо в меженний,

посушливий період, поліпшити умови існування іхтіофауни, відновити

рекреаційні можливості ріки.

На рисунку 1.2.1 показана ситуаційна схема місця розташування ділянки,

що підлягає розчищенню та проведенню робіт.

Ситуаційна схема.

Рисунок 1.2.1 Місце розташування планованої діяльності.

8

1.3 Опис характеристик діяльності протягом виконання підготовчих

і будівельних робіт та провадження планованої діяльності, у тому числі

(за потреби) роботи з демонтажу, та потреби (обмеження) у

використанні земельних ділянок під час виконання підготовчих і

будівельних робіт та провадження планованої діяльності (додаються у разі

наявності: документи, які підтверджують право користування (власності)

земельною ділянкою та/ або документи, що підтверджують відповідність

планованої діяльності затвердженій містобудівній документації відповідно

до вимог законодавства);

Виконання робіт за даним проектом, буде здійснюватися

спеціалізованими організаціями, що мають досвід виконання робіт з регулю-

вання русел рік, відповідні ліцензії і дозвіл на виконання будівельних робіт,

оформлений в установленому чинним законодавством порядку.

Для розчистки буде використаний плавучий землесосний дизельний

снаряд - землесосні снаряди призначені для розробки ґрунту під водою

механічними і гідравлічними розпушувачами або водою, яка надходить з

великою швидкістю до зіва всмоктуючої труби землесоса.

Проектом передбачається застосування плавучого землесосного

дизельного снаряду продуктивністю 160м³/год, у ґрунтах 1 групи/ втрати 10%

при висоті підводного і надводного вибоїв, залежно від продуктивності 160-200

м³/год.

Всмоктуючий пристрій являє собою трубу великого діаметру, з’єднану з

всмоктуючим трубопроводом землесоса за допомогою гнучкого шарніра. На

кінці труби закріплюється механічний (фреза, ковшовий ротор) або

гідравлічний розпушувач, який впливаючи під водою на ґрунт, утворює пульпу,

всмоктувану землесосом. Всмоктуючий пристрій підвішується на стрілі,

утримуваної в похилому положенні канатної розтяжкою. Всмоктуючий

пристрій піднімається і опускається електролебідкою і канатно-поліспастовою

системою.

Планується розчищення річки Самара від очерету та сміття в об’ємі

3,297 тис м3 та розчищення русла річки від мулу – 62,79 тис. м³. Загальний

об’єм земляних робіт по розчищенню русла річки від очерету, сміття і мулу –

9

66,087 тис. м³. Довжина ділянки поліпшення умов відтворення живих ресурсів

з влаштуванням нерестових ділянок розчистки 1069,0 метрів, середня глибина

до/після розчистки з урахуванням межового рівня 2,0/2,5 м. Ширина дна

розчистки 10,0 м. Середня ширина річки від 42,0 до 152,0 метрів. Ширина

розчистки з урахуванням укосів 22,0 м. Кількість влаштування зимувальних ям

- 2.

Крім того, буде виконане планування укосів екскаватором-

планувальником з берегів в районі ділянок № 1-3 загальної площею 4180,0 м2.

Загальна кількість ділянок (пікетів) – 11.

Влаштування нерестових ділянок буде сягати площі 3,607га .Також буде

здійснюватися благоустрій території (додаток 5).

З метою попередження забруднення акваторії, зрізаною вищою водною

рослинністю, передбачено встановлено улавлюючої тимчасової сітки шириною

1 метр та довжиною 200 метрів. В тому числі, зазначена сітка та контури

виконання робіт будуть позначені 15 буями.

Розробка донних відкладень виконується на острів, роботи виконуються

без демонтажу існуючих зелених насаджень.

При виконанні робіт передбачено намив карт товщиною до 0,5 м,

кореневища водно-болотяна та лучна рослинність легко проростає через такий

шар мулистих ґрунтів, однорічні рослини відновлюються за рахунок

розповсюдження насіння з сусідніх, непошкоджених ділянок. На свіжонамитих

вологих ґрунтах легко проростають також і насіння дерев і чагарників – верби,

тополі, вільхи, ясену та ін. Очікується, що карти намиву будуть частково

заростати також деревною рослинністю.

Спеціальна техніка буде тимчасово розміщена згідно рисунку 1.3.1. та

буде використовувати існуючи під’їзні дороги без влаштування технологічних

доріг.

Загальна схема ведення робіт представлено на рисунку 1.3.1.

10

Тривалість будівництва визначена відповідно до СНиП 1.04.03-85

«Нормы продолжительности строительства и задела в строительстве

предприятий, зданий и сооружений» розділ 4 «Водогосподарське

будівництво» §19 «Регулювання рік-водоприймачів». При сумарному об’єму

земляних робіт 66,087 тис. м3 тривалість будівництва складе 4 місяці.

При виробництві будівельно-монтажних робіт необхідно суворо

додержуватися вимог СНиП 3.02.01-87; СНиП 3.07.01-85*; СНиП 3.07.03-85;

СНиП 3.05.04-85 і СНиП ІІІ-4-80*, а також правил пожежної безпеки при

виробництві БМР ППБ 05-86.

11

Загальна схема робот представлено на рисунку 1.3.1.

Рис. 1.3.1 Загальна схема робот

Планування укосів виїмок буде проводиться екскаватором, група

ґрунтів 2 території каналу, група ґрунтів II-III бульдозером потужністю

12

59кВт. При розчистці річки також передбачається використовувати –

земснаряд, з глибини залягання ґрунту на карту намиву.

1.4 Опис основних характеристик планованої діяльності

Враховуючи специфічність даного проекту, в якому і підготовчі, і

будівельні роботи по-суті й є планованою діяльністю, наведемо основні

техніко-економічні показники планованої діяльності, таблиця 1.4.1.

Таблиця 1.4.1 Основні техніко-економічні показники планованої

діяльності

№

п/п Показники

Одиниці

виміру

Значення

І. ЗАГАЛЬНІ ДАНІ

1. Довжина ділянки поліпшення умов

відтворення живих ресурсів з

влаштуванням нерестових ділянок

м 1069,0

2. Ширина дна розчистки м 10,0

3. Ширина розчистки з урахуванням укосів м 22,0

4. Кількість влаштування зимувальних ям шт. 2

5. Площа ділянки поліпшення умов

відтворення живих ресурсів з

влаштуванням нерестових ділянок

га 3,607

6. Площа водної зони ( при весняній

повені) га 10,426

7. Середня глибина до/ після розчистки з

урахуванням межевого рівня м 2,0/2,5

8. Основні об’єми земляних робіт

(розчистка річки) тис.м³ 66,087

9 Середня ширина річки м від 42,0

до 152,0

10 Тривалість будівництва міс. 4

11

Кошторисна вартість будівництва

в т.ч. будівельно-монтажні роботи

інші витрати

тис.грн 9743,015

12 Клас відповідності СС2

13

На рисунках 1.4.1 – 1.4.5 показано існуюче становище та проектне

рішення на двох ділянках планованої діяльності.

Рис. 1.4. 1 Існуюче становище, ділянка1.

14

Викорчовування очерету плавучим землесосними дизельними снарядами продуктивністю

160м³/год за допомогою фрези на глибину до 2,5м

Розробка ґрунту плавучим землесосними дизельними снарядами продуктивністю 160м³/год

на глибину до 2,0 м від меженного рівня.

Рис. 1.4. 2 Проектне рішення , ділянка1

Рис. 1.4.3 Існуюче становище, ділянка 2

15

Викорчовування

очерету плавучим

землесосними дизельними

снарядами

продуктивністю 160м³/год

за допомогою фрези на

глибину до 2,5м

Розробка ґрунту плавучим

землесосними дизельними

снарядами продуктивністю

160м³/год на глибину до

2,0 м від меженного рівня

Планування укосів виїмок

екскаватором, група ґрунтів 2

території дна річки

Підсипка піску товщиною

200мм для влаштування

нерестової ділянки

Рис.1.4.4 Проектне рішення , ділянка 2

Рис. 1.4.5. Лінійна споруда на ділянці 2.

16

Розроблення ґрунту повинне виконуватися з обох сторін лінійної

споруди. Демонтаж лінійної споруди – не виконується. При необхідності

роботи по відновленню виконуються за рахунок Власника.

Поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів з влаштуванням

нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних ділянок Дніпровського

району (капітальний ремонт) передбачає: відновлення водності та екологічного

стану річки, збільшення тальвегу балки річки, підтримки санітарних рівнів води

в річці в період межені.

Розчистка виконується в існуючих межах річки, тому проектні параметри

поперечних перетинів максимально наближені до природного.

1.5 Оцінка за видами та кількістю очікуваних відходів, викидів

(скидів), забруднення води, повітря, ґрунту та надр, шумового,

вібраційного, світлового, теплового та радіаційного забруднення, а також

випромінювання, які виникають у результаті виконання підготовчих і

будівельних робіт та провадження планованої діяльності

В даному проекті підготовчі та будівельні роботи (розчистка руслу,

розчистка прибережної смуги, планування укосів, облаштування ділянок для

нерестилища) і є планованою діяльністю. Тому в подальшому буде

використовуватись тільки термін “планована діяльність”.

Поводження з відходами в процесі планованої діяльності

Одним з основних принципів державної політики у сфері поводження з

відходами є забезпечення їх повного збору та організації контролю за місцями

чи об’єктами розміщення відходів для запобігання їх шкідливого впливу на

навколишнє середовище та здоров’я людини. Під місцями зберігання відходів

розуміються не тільки місця чи об’єкти їх кінцевого розміщення, а й місця

тимчасового розміщення відходів.

Для даного проекту саме утворення будівельних відходів та поводження з

ними є пріоритетною задачею.

Будівельні відходи будуть утворюватися при проведенні земляних робот

та облаштування укосів берегів. До складу відходів можуть входити щебінь,

асфальтобетон, ґрунт, каміння, тощо.

17

Обсяг утворення відходів будівельних робіт визначався за нормами

затвердженими МЖКХ України від 25.12.97 р.

Норматив утворення відходів складає 0,006 м3 з 1 м2 території. Щільність

відходів складає 1,5 т/м3.

Площа проведення будівельно-монтажних (розчистка русла,

облаштування укосів та ділянок нерестилища) – 36070 м2 (орієнтовно).

Норматив утворення будівельних відходів складає:

Vn =36070,0 м2 × 0,006 м3/м2 ×1,5 т/м3 = 324,63 т/рік.

Оскільки тривалість робот – 4 місяця, то об’єм утворених будівельних

відходів буде складати 324,64 : 3 = 108,21 т.

Також, на термін будівництва будуть утворюватися й побутові відходи.

Обсяг утворення побутових відходів визначається згідно Правил надання

послуг із вивезення побутових відходів, затверджених Постановою Кабінету

Міністрів України від 10.12.2008 №1070 та становить 0,32 м3/рік людину.

Норматив утворення побутових відходів при проведенні планованих

робот складає:

Vn= 20 люд. × 0,32 м3/рік людину = 6,4 м3/рік = 1,92 т/рік (γ=0,3 т/м3). За

термін виконання робот – 4 місяця - об’єм утворених побутових відходів буде

складати 0,64 т.

20 – кількість працівників, чоловік.

Ідентифікація джерел утворення відходів, їх клас небезпеки та шляхи

поводження з відходами наведені у таблиці 1.5.1.

Як бачимо, якщо при будівельних роботах будуть виконуватися всі

необхідні заходи щодо поводження з усіма видами відходів, то буде виключено

їх негативний вплив на навколишнє середовище.

Як бачимо з даної таблиці основну масу відходів складають будівельні

відходи – щебінь, ґрунт, каміння.

18

Таблиця 1.5.1 Основні види відходів

З метою усунення, або зменшення негативного впливу усіх видів

відходів в проекті передбачені наступні заходи:

• оснащення будівельного майданчика контейнерами для роздільного

збору побутових і будівельних відходів;

• тимчасове складування будівельних і побутових відходів у

пересувних контейнерах в спеціально відведених місцях;

• вивезення та подальша утилізація будівельного сміття;

• побутові відходи, які будуть утворюватися, повинні бути

локалізовані з наступним вивезенням їх спеціалізованим

підприємством на санкціоновані діючи звалища;

•вловлені нафтопродукти та відпрацьовані фільтри від техніки повинні

передаватися спеціалізованим ліцензійним організаціям для наступної

утилізації.

Як бачимо, при виконанні усіх вказаних заходів негативний вплив

відходів при планованої діяльності буде виключено.

Таким чином, запропоновані заходи будуть сприяти суттєвому

зменшенню негативного впливу усіх видів відходів на навколишнє середовище.

Вплив планованої діяльності, а в даному випадку це і є підготовчі та

будівельні роботи, на атмосферне повітря, ґрунти, водне середовище,

наземну флору і фауну полягає в привнесенні в навколишнє середовище чи

вилучення з нього будь-якої матеріальної субстанції або інші дії, що

викликають зміни стану навколишнього середовища.

Джерелами впливу на навколишнє середовище при даної планованої

діяльності, в період розчистки річки, облаштування берегових укосів та ділянок

№

з/п

Найменування

відходу

Код відходу

за ДК 005-96

Клас

небезпеки

відходу

Показник

утворення

відходу, т

Спосіб та місце

тимчасового

розміщення відходу

1 Будівельні відходи 4510.2.9.09 4 108,21

Спеціально відведений

майданчик до вивозу

на полігон

2 Побутові відходи 7720.3.1.01 4 0.64

Відходи зберігаються

у металевому

контейнері до передачі

спеціалізованому

підприємству

ВСЬОГО: 108,85

19

нерестилищ є будівельна техніка, яка буде використовуватися для виконання

названих робот – землесосний дизельний снаряд, екскаватор, бульдозер,

автосамоскиди.

Постійні організовані джерела викидів забруднюючих речовин в

атмосферне повітря на проектованому об’єкті відсутні.

При оцінці впливів на навколишнє природне середовище виділяються

такі його компоненти:

- клімат і мікроклімат;

- повітряне середовище;

- геологічне середовище;

- водне середовище;

- ґрунт;

- рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти.

Виходячи з локальності планованої діяльності на р. Самара – в

районі садибних ділянок Дніпровського району - вона не буде мати

негативного впливу на клімат та мікроклімат, так як не має будь-яких

значних викидів парникових газів.

Також, планована діяльність не приведе до змін в геологічному

середовищі та земельних ресурсах, так як пов’язана з невеликим об’ємом

вийнятого ґрунту при розчистки даної ділянки, облаштуванні укосів,

нерестових ділянок.

В процесі виконання робіт буде втручання в теперішній стан

гідробіогеоценозу р. Самара на ділянках розчистки за рахунок видалення

донних відкладень, вилучення вищої водної рослинності у прибережній зоні

річки, тимчасового складування їх на березі річки.

Видалення донних відкладень приведе к тимчасовому руйнуванню

бентосного (донного) ценозу, великому взмучуванню, збільшенню

каламутності, зменшенню прозорості води. Все це приведе й к негативному

20

впливу на зоо- та фітопланктон річки та на вищу водну рослинність на даних

ділянках.

Але, цей вплив буде короткостроковим на період проведення робіт. Після

їх завершення гідробіоценоз річки на цієї ділянці самовідновиться. Іхтіофауна

річки не потерпить будь якого впливу в зв’язку з можливістю швидкого

переміщення з ділянок з несприятливим станом в більш сприятливі для

життєдіяльності ділянки водойми.

В ході планованої діяльності вплив на геологічне середовище, (окрім

видалення донних відкладень) не виявляється.

У ході проведення робіт негативного впливу на водне середовище не

буде, так як виробничі стічні води не утворюються, скидання стічних вод у

відкриті водойми відсутнє.

Вода питної якості буде використовуватися для забезпечення побутових

потреб працівників. Питна вода – привозна у бачках.

Вплив на атмосферне повітря також буде незначним. При проведенні

будівельних робот будуть мати місце викиди в атмосферне повітря від

неорганізованих джерел, тобто будівельної техніки та зварювальних робіт.

Загальна кількість тимчасових викидів складе 0,019 т/на період

будівництва (дів. табл. 4.1.1). Постійні організовані джерела викидів, як при

будівельних роботах, так й по їх завершенні будуть відсутні.

Вплив планованої діяльності на наземну флору і фауну спричинятися не

буде у зв’язку з відсутністю постійних організованих джерел викидів

забруднюючих речовин в атмосферне повітря. Також, поблизу території

запланованої діяльності створені заповідні об’єкти відсутні, але територія

знаходиться в районі розташування зарезервованої території під подальше

створення заповідного об’єкту “Самарські плавні” (рішення Дніпропетровської

обласної ради від 21.10.2015 № 680-34/VI “Про Дніпропетровську обласну

комплексну програму (стратегію) екологічної безпеки та запобігання змінам

клімату на 2016 – 2025 роки”).

21

Проектом схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської

області, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від

24.03.2017 № 176-8/VII, зазначено, що згідно з експертними висновками

вчених-фахівців, провідних у галузі заповідної справи та біорізноманіття,

визначається доцільність існування зарезервованих територій та її

природоохоронна цінність.

Науково-дослідним центром “Дніпровська природна інспекція”

розроблено науково-біологічне обґрунтування проведення робіт з поліпшення

умов відтворення водних живих ресурсів влаштуванням нерестових ділянок на

р. Самара в районі садибних ділянок Дніпровського району Дніпропетровської

області (додається). У матеріалах зазначеного обґрунтування встановлено, що

різноманіття флористичного складу водяної та прибережної рослинності

невелике, рідкісних та червонокнижних видів серед флори та фауни акваторії

території не виявлено. Також зазначено, що процес існування Самарської

затоки Дніпровського водосховища протікає в напруженому режимі, який

обумовлений нестабільним гідрологічним режимом, замуленням та

заболоченням. Отже, самостійно відновити стабілізаційні процеси система вже

неспроможна.

Таким чином, визначені показники свідчать про необхідність проведення

заходів зазначених у науковому обґрунтуванні.

Виснаження або деградація рослинних і тваринних співтовариств, що

склалися в цьому районі, в результаті планованої діяльності не настане.

У результаті планованої діяльності порушення експлуатаційної

надійності і збереженості навколишніх ландшафтів не настане.

Соціальна організація прилеглих в ході планованої діяльності не

порушується.

Ще один фактор впливу при виконанні даного проекту це шум, який буде

генеруватися будівельною технікою та автотранспортом.

22

Еквівалентний допустимий рівень шуму на території, що безпосередньо

прилягає до житлових будинків, будинків поліклінік, амбулаторій, будинків

відпочинку, пансіонатів, будинків-інтернатів, дитячих дошкільних закладів,

шкіл та інших навчальних закладів, бібліотек, вдень становить 55 дБА, а вночі

45 дБА.

В проекті наводиться розрахунок рівня шуму при будівельних роботах.

Він показує, що еквівалентний рівень шуму складає 53,64 дБА , що не

перевищує нормативні значення. Розрахунок шуму зроблено з урахуванням

того, що максимальна кількість задіяної техніки в період планованої діяльності

орієнтовно складає 18 одиниць.

Розрахунок рівня шуму

Перелік джерел шуму:

- технологічний автотранспорт та механізми (18 од.) – 85 дБА,

Еквівалентний рівень звуку, дБА, в розрахункових точках визначається за

формулою:

LA = LPA - 10 × lg Ω - 20 ×lg r – ΔAr + Δ Lотр - Δ LCA,

де: LPA – коригований або еквівалентний коригований рівень звукової

потужності джерела шуму;

Ω – просторовий кут, в який випромінюється шум, складає 2П;

r – відстань від джерела шуму до розрахункової точки, складає 100 м

(найближча житлова забудова);

ΔAr – поправка на поглинання звуку в повітрі та враховуюча залежність

звукопоглинання від спектру шуму, дорівнює 0 дБА;

Δ Lотр – підвищення рівня звукового тиску внаслідок відображення звуку

від великих поверхонь, приймається рівним 15 дБА;

Δ LCA - зниження рівня звуку елементами навколишнього середовища,

дБА, визначається за формулою:

Δ LCA = Δ LAэкр + βзел

23

де: Δ LAэкр – зниження рівня звукового тиску екраном (будівля, стіна,

насип), який розташований між джерелом шуму та розрахунковою точкою,

складає в напрямку сельбіщній території 3 дБА;

βзел – коефіцієнт ослаблення звуку зеленими насадженнями, приймається

рівним 0 дБА.

Сумарний рівень шуму від однакових джерел визначається за формулою:

LΣo = L1 + 10 × lg NO

де: LΣo – сумарний рівень шуму від однакових джерел, дБА;

L1 – рівень шуму від одного джерела, дБА;

NO – кількість однакових джерел шуму

LΣo= 85 + 10 lg18 = 97,55 дБА

LA = 97,55 - 10 × lg 2 Π - 20 × lg 150 – 0 + 10 – 3 = 54,19 дБА

Згідно розрахунку, еквівалентний рівень шуму складає 54,19 дБА , що не

перевищує нормативні значення.

2. ОПИС ВИПРАВДАНИХ АЛЬТЕРНАТИВ (НАПРИКЛАД,

ГЕОГРАФІЧНОГО ТА/АБО ТЕХНОЛОГІЧНОГО ХАРАКТЕРУ)

ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОСНОВНИХ ПРИЧИН ОБРАННЯ

ЗАПРОПОНОВАНОГО ВАРІАНТА З УРАХУВАННЯМ ЕКОЛОГІЧНИХ

НАСЛІДКІВ (ДОДАЄТЬСЯ У РАЗІ НАЯВНОСТІ СИТУАЦІЙНА

КАРТА-СХЕМА З НАНЕСЕНИМИ АЛЬТЕРНАТИВНИМИ

ВАРІАНТАМИ);

Розгляд альтернативних варіантів розміщення проектованої діяльності та

варіантів технологічних процесів.

Альтернативний варіант технологічний 2.

Розчистка виконується в існуючих межах річки Самара, в районі садових

ділянок Дніпровського району Дніпропетровської області. При розчистці річки

передбачається використовувати - плав кран, з глибин залягання ґрунту на

берегову лінію з подальшим розрівнюванням вийнятого ґрунту та планування

укосів.

Але, огрузка плавучого крана складає 1 метр, що не дає можливості

транспортувати плав кран по обмілілим ділянкам. Також, планування укосів

24

берегової лінії не вийде здійснити, тому що плав кран не володіє зйомним

планувальним ковшем.

Доставка автотранспортом неможлива через невелику ширину доріг

садових товариств (не більше 6 метрів).

Вибраний варіант №1

Поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів з влаштуванням

нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних ділянок Дніпровського

району, який передбачає використання землесосного дизельного снаряду для

розчистки річки та використання екскаваторів для планування укосів берегів, є

найбільш прийнятний для досягнення цілей планованої діяльності, а саме -

відновлення водності та екологічного стану річки, збільшення тальвегу балки

річки, підтримки санітарних рівнів води в річці в період межені та є найбільш

ефективним варіантом.

3. ОПИС ПОТОЧНОГО СТАНУ ДОВКІЛЛЯ (БАЗОВИЙ

СЦЕНАРІЙ) ТА ОПИС ЙОГО ЙМОВІРНОЇ ЗМІНИ БЕЗ ЗДІЙСНЕННЯ

ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В МЕЖАХ ТОГО, НАСКІЛЬКИ

ПРИРОДНІ ЗМІНИ ВІД БАЗОВОГО СЦЕНАРІЮ МОЖУТЬ БУТИ

ОЦІНЕНІ НА ОСНОВІ ДОСТУПНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ТА

НАУКОВИХ ЗНАНЬ (ДОДАЮТЬСЯ У РАЗІ НАЯВНОСТІ: ДОВІДКА

ЩОДО ВЕЛИЧИН ФОНОВИХ КОНЦЕНТРАЦІЙ ЗАБРУДНЮЮЧИХ

РЕЧОВИН, ДОВІДКА З ГІДРОМЕТЕОЦЕНТРУ ЩОДО

МЕТЕОРОЛОГІЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ І КОЕФІЦІЄНТИ, ЯКІ

ВИЗНАЧАЮТЬ УМОВИ РОЗСІЮВАННЯ ЗАБРУДНЮЮЧИХ

РЕЧОВИН В АТМОСФЕРІ ДЛЯ ВИЗНАЧЕНОЇ МІСЦЕВОСТІ);

3.1 Стисла кліматична характеристика району впровадження

планованої діяльності.

Клімат району — холодний степовий (по класифікації кліматів Кеппена

BSk). Однак, спостерігаються типові для середземноморського клімату ознаки

(Csa): сухе літо і зима і більш вологий клімат навесні і восени. У той час як літо

зазвичай посушливе при температурах до 40 °C , більшість опадів випадає

навесні. Найнижча середньомісячна температура повітря в січні: -14,5 °C,

25

зафіксована в 1950 році, найбільш висока +1,5 °C — в 2007 році. Найбільш

низька середньомісячна температура в липні: +18,4 °C, спостерігалася в 1976

році, найбільш висока: +25,6 °C — в 1936 році.

Клімат району помірно-континентальний характеризується посушливим

літом, затяжною осінню, короткою зимою з частими розтанями та примхливою

весною. Спостерігаються різкі коливання температури, сильні вітри, снігові

замети.

Територія проектування розташована в Степовій зоні з кліматом, що

відрізняється жарким і сухим літом і не дуже холодною зимою.

Клімат обумовлений впливом повітряних мас, що приходять з Атлантики,

Арктичного басейну або сформувалися над великими територіями Євразії.

Взимку дуже розвита циклонічна діяльність.

Температура повітря.

Середньорічна температура повітря складає 8,7°С.

Самий холодний місяць січень має середню-місячну температуру –

4,7°С.

Абсолютна мінімальна температура –34°С.

Самий жаркий місяць липень має середньомісячну температуру +21,6°С.

Абсолютна максимальна температура +40°С.

Більш детальна характеристика клімату району впровадження планованої

діяльності надано в Додатку 1.

3.2 Стисла гідрохімічна характеристика р. Самара та Самарської

затоки.

Сучасний стан екосистеми басейну р. Самара зумовлений тривалістю та

інтенсивністю впливу антропогенних стресорів. Масштабний прес на її біотичні

компоненти продовжується вже понад 80 років.

Перша трансформація біотичних і абіотичних складових ріки відбулася

після спорудження Дніпрогесу та створення Дніпровського (Запорізького)

водосховища. У той час трансформація компонентів біоценозу нижньої течії

26

Самари завершилась частковою деградацією типоворічкових, реофільних

біотопів і, відповідно, угруповань водних організмів, що мешкали на її

акваторії, з одночасним розвитком комплексу лімнофільних видів.

У подальшому трансформаційний вплив на компоненти всієї екосистеми

Самари був обумовлений інтенсивним розвитком промисловості та сільського

господарства (з кінця 1950-х років). Даний фактор призвів до значної

евтрофікації ріки по всій її течії, обміління, падіння рівня біологічного

різноманіття більшості складових екосистеми, особливо в місцях надходження

сільськогосподарських, комунальних і промислових стічних вод.

Велике техногенне та антропогенне навантаження на басейн річки

Самари відобразились й на стані Самарської затоки. Ситуація ускладнюється

ще й тим, що на березі р. Самара та Самарської затоки розташовуються

декілька промислових місць, серед яких такі як Дніпро, Новомосковськ та

великі селища. Крім того, в р. Самара в даному регіоні впадають р. Вовча та р.

Бик, на хімічний та гідробіологічний стан котрих впливають промислові та

побутові стічні води м. Павлоград, багатьох селищ, шахтні води Західного

Донбасу (р. Вовча), шахтні води Центрального Донбасу (річка Бик).

В зв’язку з цім вважаємо за необхідне звернути увагу, в першу чергу на

хімічний склад води даної водойми, яка по декілька параметрів відрізняється

від води інших річок степової зони України.

Найхарактернішим забрудненням Самари є висока мінералізація її води,

яка зумовлена скидом високомінералізованих шахтних вод Донецької області

та ПАТ “Павлоградвугілля”.

Високі значення сухого залишку (1790—3936 мг/дм³),

вмісту хлоридів (240—783 мг/дм³) та сульфатів (652—1590 мг/дм³), вміст

нафтопродуктів 1,4-2,6 ГДК для культурно-побутових водойм.

Ці показники спостерігаються по всій течії річки від створу на кордоні

області до гирла, незначні коливання якого залежать від періодичних скидів

шахтних вод ПАТ “Павлоградвугілля” по балках Косминна та Свідовок.

27

Для всіх створів р. Самара характерні високі значення ХСК,

забруднення води завислими речовинами, залізом, нафтопродуктами,

марганцем, нікелем, кобальтом, кадмієм. Забруднення такими важкими

металами, як Fe, Zn, Cr, Mn, Ni, Co, Cd в 1,4 – 14 раз вище ГДК для водойм

культурно-побутового та рибогосподарського водокористування у період

здійснення скиду вищезазначених підприємств.

У деяких створах Самари відзначають підвищений вміст

нітритівта амонію.

Лише за незначною кількістю показників (нітратів, фосфатів, цинку,

СПАР) якість води річки відповідає нормативам [1].

Також, необхідно, в зв’язку з планованою діяльністю в Самарській затоці,

приділити увагу складу донних відкладень, тому що вони не є інертною масою

піску або механічною складовою змивів з прилеглої території. Мул є високо

активним компонентом водних екосистем: 1 г сухої маси мулу має поверхню

близько 100 м2. На мілководдях, що заростають формується тонкодисперсна

фракція донних відкладень з високим вмістом органічних речовин. При цьому

швидкість її накопичення може досягати 10-30 см/рік.

Питома швидкість накопичення опадів пов’язана з первинною

продукцією і становить приблизно 9 кг/м2∙рік. При цьому, в мулі

накопичується до 51,7% від продукції фітопланктону. Акумуляція азоту і

фосфору в донних відкладеннях може досягати 19,4 г/м2∙рік і 5,0 г/м2∙рік

відповідно. З цієї кількості протягом року з мулів в придонні шари води

надходить в складі органічних сполук до 25% азоту і до 30,1% фосфору, а в

складі мінеральних сполук - до 4,6% азоту і до 13,8% - фосфору [2].

На стан донних відкладень р. Самарі в межах м. Новомосковська вище

ділянки планованої діяльності, в першу чергу, впливає хімічний склад води та

хімічний склад зливових стоків с території міста.

В складі донних відкладень також маємо високі концентрації важких

металів - Fe, Zn, Cr, Mn, Ni, Co, Cd, Hg, а також фосфатів, сульфатів та

28

нафтопродуктів. Вміст їх в донних відкладеннях, як правило, перевищує вміст в

воді.

Наступним фактором, що істотно вплинув на подальше існування всіх

складових екосистеми ріки, був процес вугледобування й як наслідок скид

високомінералізованих шахтних вод в р. Самару.

Загальний обсяг скиду шахтних вод в р. Самара через тимчасово

накопичування в балках Косминна та Свідовок, щорічно коливається від 20 до

27 млн. м3. Окремо за рахунок дренажу в акваторію ріки через дно й тіло дамб

відстійників-накопичувачів щорічно надходить від 5 до 15 % загального

шахтного водовідливу.

Безумовно, що скид шахтних вод Західного Донбасу впливає й на

хімічний склад води, флору і фауну Самарської затоки.

Дослідження впливу шахтних вод на формування складу води, існування

та розвиток компонентів гідроекосистеми р. Самара по окремих групах

організмів проводилися, починаючи з моменту інтенсифікації шахтного

водовідливу (друга половина 1970-х років). У перші роки розгортання

вугледобувного процесу мінералізація Самари зростала поступово

(пропорційне, розширенню гірничої промисловості), але на початку 1980-х

років значно зросли обсяги скиду і, відповідно, мінералізація води. Це

обумовило інтенсифікацію процесу трансформації гідробіоценозу . У деяких

груп гідробіонтів відзначено збідніння видового складу, порушення фізіолого-

біохімічних процесів.

В Інституті гідробіології Дніпропетровського Державного університету

(тепер Інститут біології ДНУ ім.. О.Гончара) багато років проводили наукові

дослідження басейну р. Самара та Самарської затоки.

Води річки Самара і, особливо, Самарської затоки в усі періоди

спостережень характеризувалися підвищеним вмістом біогенних елементів, що

роблять визначальний вплив на рівень розвитку та життєдіяльності

гідробіонтів, а також на процес евтрофікації природних водойм. Порівняння

29

даних 1987-1992 і 2005 рр. показало подальше погіршення екологічної ситуації

в басейні річки за гідрохімічними показниками (табл. 3.2.1).

За останнє десятиріччя відбулося істотне накопичення в воді річки

Самара сполук азоту та фосфору, що свідчить про наявність значної кількості

стічних вод, що надходять в неї. Зміст розчиненої органічної речовини по

перманганатній окислюваності (ПО) залишалося досить високим і рівномірно

розподілялося по акваторії Самарської затоки.

Таблиця 3.2.1 Динаміка вмісту компонентів хімічного складу води у річки

Самара (мг / дм3, середні значення)

Параметр

Станції відбору проб

1 2 3 4

1992 р. 2005 р. 1992 р. 2005 р. 1992 р. 2005 р. 1992 р. 2005 р.

рН 7,92 8,33 8,18 8,25 8,25 8,25 8,18 8,20

Сl– 483 520 321 265 265 555 321 247

SO42– 949 1154 577 654 654 1380 577 732

NO2– 0,021 0,012 0,013 0,012 0,012 0,078 0,013 0,098

NH4+ 0,86 1,18 0,92 0,86 0,86 0,87 0,92 1,85

PO43– 0,322 0,400 0,367 0,535 0,535 0,670 0,367 0,955

Feзаг. 0,143 0,026 0,036 0,025 0,025 0,057 0,036 0,075

ПО* 13,71 18,55 10,58 8,96 8,96 10,30 10,58 12,40

Як бачимо, за період спостережень відбулося істотне накопичення в воді

річки Самара сполук азоту та фосфору, що свідчить про наявність значної

кількості стічних вод, що надходять в неї. Зміст розчиненої органічної

речовини по перманганатній окислюваності (ПО) залишалося досить високим і

рівномірно розподілялося по акваторії Самарської затоки.

Згідно екологічної класифікації по трофо-сапробіологічними (еколого-

санітарним) критеріям вода Самарської затоки відноситься: по азоту

амонійному - до III-IV класу (4-6 категорії) води, по азоту нітритному - до III-V

класу (4-7 категорії) , по фосфору фосфатів - до V класу (7 категорії). Тобто, в

річці спостерігається повсюдна зміна якості води до класу (категорії) IV

“брудна”. За всіма вивченими гідрохімічними показниками річка забруднена

навіть в точці контролю (станція № 1), що свідчить про загальний критичний

екологічний стан води Самарської затоки.

30

В даний час, саме господарсько-побутові та промислові скиди населених

пунктів (м. Павлоград, Новомосковськ, Тернівка та ін.) створюють найбільш

відчутний трансформаційний вплив на екосистему басейну річки Самара.

Згідно проведених досліджень (табл. 3.2.2), за показником мінералізації, вода

Самарської затоки у 2018 р. відповідає II класу якості води (солонувата, α-

мезогалінна), за сумою іонів вод відноситься до V (найвищого) класу

забруднення водойми компонентами сольового складу та 7 категорії якості вод

Показники Одиниці

виміру

Станції відбору проб

Правий берег Лівий берег

2015 р. 2018 р. 2015 р. 2018 р.

Водневий показник (рН) од.рН 8,16/- 8,4 8,16/- 8,6

Сульфати (SO42-) мг/дм3 1122,98/2,2 1042,84 1122,98/2,2 1039,96

Хлориди (Cl-) мг/дм3 414,19/1,2 3797,02 414,19/1,2 2864,04

Кальцій (Ca2+) мг/дм3 197,39 190,46 197,39 184,51

Магній (Mg2+) мг/дм3 138,02 28,59 138,02 27,69

Сухий залишок (розчинені

речовини)

мг/дм3 2619/2,6 6485,00 2619/2,6 5989,00

Завислі речовини мг/дм3 7,3 156,00 7,3 291,0

Амоній сольовий мг/дм3 0,36/- 0,39 0,36/- 0,21

Нітрити (NO2-) мг/дм3 0,03/- 0,02 0,03/- 0,03

Нітрати (NO3-) мг/дм3 1,77/- 0,72 1,77/- 2,13

Фосфати (PO42-) мг/дм3

Жорсткість загальна мг-

екв/дм3

21,2 23,88 21,2 3,13

Лужність

загальна/Гідрокарбонати

мг-

екв/дм3/

мг/дм3

6,0 4,46/272,18 6,0 8,63

526,61

Розчинений кисень мгО2/дм3 10,40/- 6,34 10,40/- 4,1

Біологічне споживання

кисню за 5 діб (БСК5)

мгО/дм3 4,1/- 0,98 4,1/- 0,32

Хімічне споживання

кисню (біхроматна

окиснюваність) (ХСК)

мгО/дм3 46,5/1,6 30,39 46,5/1,6 15,9

Алюміній, мг/дм3 мг/дм3 0,01/- 0,003 0,01/- 0,003

Аніонні поверхнево

активні речовини (АПАР) мг/дм3 <0,025 0,06 <0,025 0,06

Залізо загальне мг/дм3 0,18/- 0,54 0,18/- 0,72

Марганець мг/дм3 0,18/1,8 0,033 0,18/1,8 0,031

Фториди мг/дм3 0,31 0,28 0,31 0,25

Цинк мг/дм3 <0,005/- 0,038 <0,005/- 0,018

Нафтопродукти, мг/дм3 0,03/- <1 0,03/- <1.0

Хром (VI, III) мг/дм3 <0,01/- <0,01 <0,01/- <0,01

Нікель мг/дм3 <0,05/- <0,05 <0,05/- <0,05

31

(також найвищої). Це свідчить про достатньо високий рівень надходження

високомінералізованих вод із р.р. Самара і Вовча.

Споживацьке ставлення до річок впродовж десятирічь призвело до їх

катастрофічного виснаження. Моніторинг якості води поверхневих водойм

свідчить про те, що незважаючи на спад промислового виробництва за останні

роки та зменшення, у зв’язку з цим скиду у водойми стічних вод, тенденцій до

поліпшення екологічного стану водойм не спостерігається.

Таблиця 3.2.2 – Хімічний склад води Самарської затоки.

Основною проблемою якості поверхневих вод, залишається інтенсивне

забруднення їх зворотними водами промислових, сільськогосподарських

підприємств, комунального господарства.

Зі стічними водами у водні об’єкти потрапляє велика кількість біогенних

та хлорорганічних речовин токсичної дії, мінеральних солей та інші. Слід

відмітити присутність антропогенних навантажень на поверхневі води

внаслідок неефективної роботи очисних споруд промислових та комунальних

підприємств, які є суттєвими чинниками погіршення якості води. Додатково до

водних об’єктів потрапляють дренажні води зрошувальних систем, забруднені

пестицидами, гербіцидами, мінеральними солями.

Крім вказаних джерел забруднення, значна кількість забруднюючих

речовин надходить у водні об’єкти з території населених пунктів.

Дані з таблиці 3.2.2 показують, що споживацьке ставлення до річок

впродовж десятирічь призвело до їх катастрофічного виснаження. Моніторинг

якості води поверхневих водойм свідчить про те, що незважаючи на спад

промислового виробництва за останні роки та зменшення, у зв’язку з цим скиду

у водойми стічних вод, тенденцій до поліпшення екологічного стану водойм не

спостерігається. Основною проблемою якості поверхневих вод, залишається

інтенсивне забруднення їх зворотними водами промислових,

сільськогосподарських підприємств, комунального господарства. Зі стічними

32

водами у водні об’єкти потрапляє велика кількість біогенних та хлорорганічних

речовин токсичної дії, мінеральних солей та інші [6].

Що стосується саме Самарської затоки, як бачимо з таблиці 3.2.2,

За останні три роки суттєво збільшився сухий залишок в 2,0 – 2,5 рази та

зміст хлоридів більш чім в 5 разів, що пов’язано зі скидом багато

мінералізованих вод Західного Донбасу, та завислим речовинам, що пов’язане,

насамперед, на наш погляд, з загальним обмілінням затоки та інтенсивним

відкладенням мулу.

В той же час, зміст у воді таких важливих для біоти хімічних елементів та

речовин, як хімічне споживання кисню (показник змісту загальної органіки),

важки метали (магній, кальцій, марганець, алюміній) знизився, або остався на

попередньому рівні (хром, нікель).

Це свідчить про те, що в даній водоймі йдуть процеси самоочищення, але

основний внесок в зріст мінералізації йде за рахунок скиду багато

мінералізованих вод Західного Донбасу.

На наш погляд, планована діяльність, відкриє багато джерел з слабко

мінералізованою водою, що повинно привести до зниження загальної

мінералізації та створенню більш сприятливих умов для біоти водойми, в тому

числі й для риб.

3.3. Стисла характеристика наземного фітоценозу заплави

Самарської затоки.

Видовий склад заплави р. Самара та Самарської затоки в межах району

планованої діяльності суттєво змінився за останні 40 років.

Липа (Tilia cоrdata L.), клени (Acer platonoides L., A. campestre L.),

бруслина (Evonymus europaea L., E. verrucosa Scop.), свидина (Cornus

sanguinea D.) зустрічається лише в поодиноких випадках.

Домінують дуб звичайний (Quercus robur L.), сосна звичайна (Pinus

sylvestris L.), тополя чорна (Populus nigra L.), верба біла (Salix alba L.), вільха

33

чорна (Alnus glutinosa (L.) Gaerth.), в’яз гладенький (Ulmus laevis L.), клен

татарський (Acer tataricum L.), ясен звичайний (Fraxinus excelsior L.), розхідник

звичайний (Glechoma hederacea L.), кропива дводомна (Urtica dioica L.), яглиця

звичайна (Aegopodium podagraria L.), осока волосиста (Carex pilosa L.), очерет

звичайний (Phragmites australis (Cav.) Trin. ex Steud.).

Зміни видового складу лісової рослинності можуть бути викликані

впливом як окремих факторів, так і їх комплексним впливом. Насамперед

можна відмітити відсутність повеней протягом тривалого періоду, зміну

мінералогічного та органічного складу ґрунту, зміну хімічних, фізичних і

водно-фізичних властивостей ґрунту, зміну радіаційного балансу та

антропогенний вплив [4].

Більш ретельно стан фітоценозу наведено в Додатку 2.

3.4 Стисла характеристика гідробіоценозу Самарської затоки

Зоопланктон даного біоценозу складається із широко розповсюджених

річкових форм та видів, характерних для малих річок степової зони України.

Ділянка Самарської має значні процеси антропогенної трансформації,

завдяки яким сформувалися зоопланктоні ценози, характерні для надлишково

зарослих зон річкових екосистем евтрофного типу. Тут знайдено лише 9 видів

і форм зоопланктону, в тому числі – коловертки – 9, гіллястовусі – 2, веслоногі

– 3. Склад зоопланктону свідчить про незадовільний стан екосистеми річки на

цій ділянці.

Що стосується зообентосу, то в складі донної фауни р. Самари виявлено

більш 40 видів безхребетних, в тому числі, молюски, хірономіди, олігохети,

клопи. За останні роки із складу зообентосу випали групи, найчутливіші до

промислового забруднення – личинки одноденок, волохокрильців та вищих

ракоподібних.

На мулах спостерігається велика кількість пелофільних олігохет

чисельністю 10 тис. екз./м2 та біомасою 80 г/м2.

34

Така ситуація характерна для ділянок р. Самара, де її глибина 5-7 метрів

з достатньо бистрою течею.

На сучасному етапі дослідження гідробіоценоз Самарської затоки зазнав

значної трансформації. Глибина річки на значній відстані у районі планованої

діяльності не перевищує 50-70-100 см, на деяких ділянках заплава повністю

замулена та поросла очеретом та рогозом. Теча дуже слабка.

Флора і фауна на розглянутій території мають збіднений генофонд за

рахунок значного зникнення місцевих популяцій видів і скорочення їх ареалу

під впливом антропогенних факторів.

Там, де ще збереглися водні ділянки гідробіоценозу мало різноманітні. В

зообентосі переважають деякі види плоских червей, молюсків – перловиці,

беззубки, живородки. Іхтіофауна представлена малопродуктивними та сорними

видами – красноперка, верховодка та інші.

Фітоценоз також збіднів та представлений деякими видами діатомових та

сине зелених водоростей.

Більш ретельно опис гідробіологічного стану Самарської затоки надано в

Додатку 3.

Суттєво змінилася і іхтіофауна р. Самара. Із 52 видів риб, що

реєструються в даний час у Дніпровському (Запорізькому) водосховищі, у

Самарі мешкає 43 види риб, що належать до 13 родин. Не реєструються 10

видів (стерлядь, оселедець чорноморсько-азовський прохідний, бистрянка

російська, ялець звичайний, клепець, синець, підуст звичайний, рибець

звичайний, бобирець, пуголовка зірчаста). Американський канальний сомик

вперше зареєстрований у Самарській затоці в 2005 р. У загальному списку

іхтіофауни Дніпровського водосховища цей вид був відсутній.

Порівняно з 1944–2017 рр. відбулися суттєві зміни видового складу. Не

відмічаються ялець звичайний, синець, підуст звичайний, гольян озерний,

носар, пуголовка зірчаста. Разом із тим, список фауни риб Самари в останні

35

десятиріччя збагатився 19 видами риб. Їх розповсюдження – результат

інтродукції або само розселення.

На сучасній момент стан фауни риб Самарської затоки у значній мірі

визначається негативним впливом декількох масштабних факторів. Це

насамперед:

– функціонування в режимі водосховища (гідрологічний, гідрофізичний,

гідрохімічний і гідробіологічний режими);

– надходження значних обсягів забруднених і недостатньо очищених

стічних вод. Це багато мінералізовані скиди шахт Центрального та Західного

Донбасу, комунально-побутові та промислові стоки Павлограду,

Новомосковська, лівобережжя м. Дніпра, інших населених пунктів, розташовані

по березі Самари. Середньорічний обсяг скидних стічних вод у р. Самару

визначається в 141,3 млн.м.3/рік, що складає 28,9 % природного стоку ріки;

– будівництво і функціонування гідротехнічних і інших споруд. Це три

мости в гирлі Самари, особливо Усть-Самарський міст, що практично

відокремив акваторію затоки від основного плеса Дніпровського водосховища;

дамба автодорожньої траси “Дніпро-Павлоград” з одним мостовим переходом

через русло Самари, ця дамба розітнула практично навпіл Самарську затоку,

особливо її заплавну систему, суттєво змінивши гідрологічну ситуацію; різного

типу шляхопроводи через р. Самара, включаючи високовольтні ЛЕП;

– промислова та цивільна забудова у водоохоронній і прибережній зонах;

– забір води водозабірними спорудами;

– скиди неочищених та недостатньо очищених стічних вод різного

походження, в тому числі високо мінералізованих шахтних вод;

– рекреаційне засвоєння акваторії і прибережної зони, в тому числі

любительське (аматорське) рибальство, як організоване, так і неорганізоване;

– інтенсивне промислове рибальство (найвищий рівень промислового

навантаження), а також форми незаконного вилову риби, особливо

браконьєрство.

36

До початку інтенсивного промислового та сільськогосподарського

освоєння регіону р. Самара і, особливо, її гирлова ділянка (Самарське

плесо), були найважливішими місцями нересту, нагулу молоді та старших

вікових груп риб, цінних у ресурсному, функціональному та

природоохоронному аспектах. В подальшому, в зв’язку зі зростанням рівня

антропогенного впливу, значення даної акваторії у плані відтворення

суттєво зменшилось під впливом факторів, що вказані вище.

Таким чином, репродуктивна функція як усієї гідроекосистеми

Самарської затоки, так і її ділянки, що розглядається, в силу об’єктивних

причин, суттєво погіршилась. У даний час досліджена ділянка Самарської

затоки (як і більшість її прибережь) функціонує у вигляді мілководної, суцільно

зарослої водною і надводною рослинністю акваторії, відтворювальний

потенціал якої є вкрай низьким в силу невідповідності гідрологічних та

загально екологічних характеристик нерестовим та нагульним потребам риб.

Сучасний склад іхтіофауни на різних ділянках Самари має певну

специфіку. Деградація видового різноманіття спостерігається переважно у

місцях надходження промислових і комунально-побутових стічних вод

м. Павлограда, Новомосковська та ін. [5].

У той же час, поки що, Самарська затока продовжує бути місцем нагулу

багатьох типових, ресурсно - та функціонально цінних видів риб, які мають

високий екологічний потенціал до існування у порушених місцях перебування.

Але безпосередньо ефективність цього процесу дедалі знижується.

Тому планована діяльність спрямована на створення сприятливих

умов для нересту та нагулу риб, що буде сприяти відновленню

іхтіологічного різноманіття та підвищенню рибопродуктивності в

Самарської затоки.

Більш ретельно стан іхтіофауни надано в Додатку 4.

4. ОПИС ФАКТОРІВ ДОВКІЛЛЯ, ЯКІ ЙМОВІРНО ЗАЗНАЮТЬ

ВПЛИВУ З БОКУ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ТА ЇЇ

АЛЬТЕРНАТИВНИХ ВАРІАНТІВ, У ТОМУ ЧИСЛІ ЗДОРОВ’Я

НАСЕЛЕННЯ, СТАН ФАУНИ, ФЛОРИ, БІОРІЗНОМАНІТТЯ, ЗЕМЛІ (У

37

ТОМУ ЧИСЛІ ВИЛУЧЕННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК), ҐРУНТІВ, ВОДИ,

ПОВІТРЯ, КЛІМАТИЧНІ ФАКТОРИ (У ТОМУ ЧИСЛІ ЗМІНА

КЛІМАТУ ТА ВИКИДИ ПАРНИКОВИХ ГАЗІВ), МАТЕРІАЛЬНІ

ОБ’ЄКТИ, ВКЛЮЧАЮЧИ АРХІТЕКТУРНУ, АРХЕОЛОГІЧНУ ТА

КУЛЬТУРНУ СПАДЩИНУ, ЛАНДШАФТ, СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНІ

УМОВИ ТА ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МІЖ ЦИМИ ФАКТОРАМИ

4.1 Повітряне середовище.

Організовані джерела викидів в атмосферне повітря відсутні.

Вплив на повітряне середовище буде здійснюватися тільки в період

планованої діяльності – розчистки русла річки від мулу та від вищої водної

рослинності, улаштування укосів берегової лінії, поліпшення умов відтворення

водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок – за рахунок

викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин при роботі спецтехніки.

Основними джерелами викидів буде будівельна техніка та автотранспорт.

В результаті планованої діяльності в атмосферне повітря тимчасово

будуть викидатися наступні забруднюючі речовини:

- азоту діоксид;

- вуглецю оксид;

- вуглеводні граничні С12-С19;

- заліза оксид;

Орієнтовно загальна кількість тимчасових викидів становитиме

0,057 т/рік (див. табл.. 4.1.1)

Таблиця 4.1.1 Загальна кількість тимчасових викидів

Код

забрудню

ючої

речовини

Найменування забруднюючої

речовини

ГДК

с.д.,

мг/м3

ГДК

с.д.,

мг/м3

ОБРВ,

мг/м3

Клас

небезп

еки

Викид

г/с т/рік

1 2 3 4 5 6 7 8

301 Азоту оксид

(в перерахунку на діоксид азоту) 0,2 - - 3

0,006 0,005

337 Вуглецю оксид 5,0 3,0 - 4 0,063 0,037

2754 Вуглеводні граничні С12-С19 1,0 - - 4 0,038 0,015

123 Заліза оксид - 0,04 - 3 0,00002 0,0001

ВСЬОГО: 0,107 0,057

38

З урахуванням тривалості робот 4 місяця, загальний об’єм викидів в

атмосферне повітря складе 0,019 т.

Після завершення всіх робіт вплив на атмосферне повітря буде відсутній.

4.2 Водне середовище.

Як вже було вказано в розділі 1, у ході проведення робіт з планованої

діяльності негативного впливу на водне середовище не буде, так як виробничі

стічні води не утворюються, скидання стічних вод у відкриті водойми відсутнє.

Питна вод – привозна у бачках. Вода питної якості буде використовуватися для

забезпечення побутових потреб працівників.

У ході робіт з розчистки русла річки від мулу та вищої водної

рослинності частини акваторії вздовж берегової лінії на території визначених

ділянок значного впливу на водне середовище не буде.

В процесі виконання робіт буде втручання в теперішній стан

гідробіогеоценозу р. Самара на ділянках розчистки за рахунок видалення

донних відкладень.

Видалення донних відкладень призведе до тимчасового взмучуванню

води, збільшення каламутності, зменшення прозорості води. Все це може

призвести й к негативному впливу на зоо - та фітопланктон річки та на вищу

водну рослинність на даних ділянках. Іхтіофауна річки не потерпить будь

якого впливу в зв’язку з можливістю швидкого переміщення з ділянок з

несприятливим станом в більш сприятливі для життєдіяльності ділянки

водойми.

Але, треба підкреслити, що ці негативні явища будуть тимчасові, осад

зважених частинок очікується в період 2-3 тижнів. Гідробіогеоценоз річки

повністю відновиться до базового рівня через 1-2 роки.

Виснаження або деградація наземних рослинних і тваринних

співтовариств, що склалися в цьому районі, в результаті планованої діяльності

не настане.

39

4.3 Ґрунти.

Оцінка впливу проектованої діяльності на ґрунт проводиться у зв’язку з

можливим порушенням ґрунтового шару при роботі техніки, а також можливим

забрудненням ґрунту відходами.

В ході планованої діяльності вплив на геологічне середовище, окрім

видалення донних відкладень, не виявляється.

При виконанні робіт з розчистки русла річки від мулу та вищої водної

рослинності частини акваторії, вздовж берегової лінії планується тимчасове

розміщення видалених донних відкладень на березі річки.

Робочим проектом передбачені наступні необхідні заходи по

заощадженню і раціональному використанню шару ґрунту:

- передбачається раціональне розташування відвалів і їх організація в

плані.

При експлуатації будівельних машин і механізмів забороняється:

- злив відпрацьованих масел та пального на землю. Відпрацьоване масло

буде збиратися в спеціальний посуд і відправлятися на регенерацію;

- миття машин і механізмів забороняється у місцях, з яких стічні води

можуть потрапити в магістральну, розподільчу, скидну мережу, річки та

водойми. Для миття машин і механізмів будуть використані обладнані

спеціалізовані майданчики.

Після закінчення будівельних робіт будуть виконані планувальні роботи в

місцях стоянки та ремонту машин і механізмів, а також на всіх інших ділянках,

де були допущені порушення поверхні в процесі будівництва.

В цілому проведення земляних робіт буде виконуватись відповідно до

законодавчих природоохоронних актів.

5. ОПИС І ОЦІНКА МОЖЛИВОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ЗОКРЕМА ВЕЛИЧИНИ ТА МАСШТАБІВ

ТАКОГО ВПЛИВУ.

Враховуючи специфічність даного проекту, в якому і підготовчі, і

будівельні роботи, а саме розчистки русла річки від мулу та від вищої водної

40

рослинності, улаштування укосів берегової лінії, поліпшення умов відтворення

водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок, по-суті і є

планованою діяльністю, вважаємо не повторювати інформацію яку надано в

попередніх розділах, а зробити посилання на відповідні розділи (розділи 1-4).

5.1 Клімат і мікроклімат.

Клімат району характеризується помірною м’якою зимою з частими

відлигами і порівняно теплим літом.

Середньорічна температура становить плюс 8,5° С.

Середньомісячна температура січня – мінус 5,4° С, липня – плюс 22,3° С.

Абсолютний мінімум - мінус 34° С, абсолютний максимум - плюс 40° С.

Середньорічна кількість опадів – 558 мм з добовим максимумом 82 мм.

Відносна вологість найхолоднішого місяця – 83%, самого жаркого – 43%.

Територія відноситься до зони недостатнього зволоження.

Тривалість періоду з середньодобовою температурою нижче 0° С – 109

діб.

Переважний напрямок вітрів північно-західних, південно-східних і

південних в січні (повторюваність 15-16%), північно-західних у липні

(повторюваність 31%).

Більш ретельну характеристику клімату надано в розділі 3.1 та Додатку 4.

Виходячи з попередніх розділів, планована діяльність не матиме будь

якого впливу на клімат і мікроклімат в даному районі, тому що не має великих

джерел викидів тепла та забруднюючих речовин, в тому числі парникових

газів.

5.2. Повітряне середовище.

Оцінка впливу на атмосферне повітряне в процесі розчистки

представлено в розділі 4.1. При впровадженні планованої діяльності будуть

відсутні організовані джерела викидів забруднюючих речовин, а неорганізовані

викиди від техніки та автотранспорту вкрай незначні.

41

Після закінчення розчистки будь яке забруднення повітря на території,

прилеглої до розчистки буде відсутнє.

5.3. Санітарно-захисна зона.

Згідно «Державних санітарних правил планування та забудови населених

пунктів. ДСП №173-96» для проектованого об’єкту не встановлюється

нормативна санітарно-захисна зона.

5.4 Шум та вібрація.

Джерелом шуму і вібрації в період розчистки буде служити робота

технологічного обладнання та автотранспорту.

Рівні шуму та вібрації на території ділянки не повинні перевищувати

допустимих значень, встановлених ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми

виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку», ДСН 3.3.6.039-99 «Державні

санітарні норми виробничої загальної та локальної вібрації».

Еквівалентний допустимий рівень звуку на території, що безпосередньо

прилягає до житлових будинків, будинків, поліклінік, амбулаторій, будинків

відпочинку, пансіонатів, будинків-інтернатів, дитячих дошкільних закладів,

шкіл та інших навчальних закладів, бібліотек, вдень становить 55 дБА, а вночі

45 дБА. Відстань до житлової забудови більше 1000 метрів.

Розрахунок рівня шумового показує, що він буде нижче допустимих

нормативів для денного часу, а в ночі роботи будуть припинені.

5.5 Вплив на геологічне середовище.

У геоструктурному відношенні досліджений район розташований у

центральній частині Українського Кристалічного щита.

До дослідженої глибини (3,0 м.) виділено 4 інженерно-геологічних

елемента (ІГЕ).

ІГЕ-1 (tQIV) Насипний ґрунт - суглинок темно сірий, напівтвердий з

включеннями будівельного сміття. Потужність ІГЕ-1 до 0.6м. Номер ґрунту по

труднощі розробки згідно з ДСТУ Б.Д.2.2-1Ж2012 зб1. - 35в.

42

ІГЕ-2 (bQIV) Ґрунтово-рослинний шар - суглинок темно сірий, важкий,

гумусований, напівтвердий з корінням рослин. Розповсюджений на

надзаплавній терасі. Товщина шару ІГЕ-2 до 0.6м. Номер ґрунту по труднощі

розробки згідно з ДСТУ Б.Д.2.2-1Ж2012 зб1. - 9б.

ІГЕ-3 (аbQIV) Суглинок темно сірий, гумусований важкий від м’яко

пластичного до текучопластичного з домішками органічних речовин.

Розповсюджений на заплавині річки. Товщина шару ІГЕ-3 2,6м. Номер ґрунту

по труднощі розробки згідно з ДСТУ Б.Д.2.2-1Ж2012 зб1. - 35а.

ІГЕ-4 (аdQIII-IV) Суглинок бурий, важкий, м’яко пластичний. Шар має

повсемісне розповсюдження. Пройдена товщина шару 2,5 м. Номер ґрунту по

труднощі розробки згідно з ДСТУ Б.Д.2.2-1Ж2012 зб1. - 35в.

Підземні води приурочені до алювіальних, алювіально-делювіальних

відкладень та зустрінуті на глибині 0.1м. - 1,3м. від поверхні. Водоносний

горизонт відкритий, безнапірний. Живлення водоносного горизонту

здійснюється за рахунок інфільтрації атмосферних опадів та за рахунок

розвантаження водоносних горизонтів, які дренуються долиною річки.

Розвантаження водоносного горизонту здійснюється головним чином

шляхом випаровування.

Планована діяльність, а саме розчистки частині Самарської затоки від

мулу та від вищої водної рослинності, улаштування укосів берегової лінії,

поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів з влаштуванням

нерестових ділянок не приведе до будь яких змін в геологічному середовище.

5.6 Водне середовище.

Вплив на водне середовище в процесі розчистки надано в розділі 4.2.

Після виконання планованих робіт, іншій негативний вплив на водне

середовище, якій був в процесі планованої діяльності буде відсутнє. Як

вказувалося, планована діяльність приведе к значному оздоровленню

Самарської затоки на ділянках її впровадження.

43

5.7 Вплив на ґрунти і земельні ресурси.

Оцінка впливу проектованої діяльності, а саме розчистки частині

Самарської затоки від мулу та від вищої водної рослинності, улаштування

укосів берегової лінії, поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів з

влаштуванням нерестових ділянок не приведе до негативного впливу на ґрунт

як показано в розділі 4.3.

Видалений мул та вища рослинність видаляються в зони складування

розроблених ґрунтів (рис 1.3.1.).

5.8 Рослинний і тваринний світ, заповідні об’єкти

Детальний опис базового, та поточного стану Самарської затоки,

складових її гідробіоценозу надано в розділі 3.1. Там же вказано до яких

позитивних змін призведе розчистка та влаштування нерестових ділянок річки.

Поблизу території запланованої діяльності створені заповідні об’єкти

відсутні, але територія знаходиться в районі розташування зарезервованої

території під подальше створення заповідного об’єкту “Самарські плавні”

(рішення Дніпропетровської обласної ради від 21.10.2015 № 680-34/VI “Про

Дніпропетровську обласну комплексну програму (стратегію) екологічної

безпеки та запобігання змінам клімату на 2016 – 2025 роки”).

Проектом схеми формування екологічної мережі Дніпропетровської

області, затвердженого рішенням Дніпропетровської обласної ради від

24.03.2017 № 176-8/VII, зазначено, що згідно з експертними висновками

вчених-фахівців, провідних у галузі заповідної справи та біорізноманіття,

визначається доцільність існування зарезервованих територій та її

природоохоронна цінність.

Науково-дослідним центром “Дніпровська природна інспекція”

розроблено науково-біологічне обґрунтування проведення робіт з поліпшення

умов відтворення водних живих ресурсів влаштуванням нерестових ділянок на

р. Самара в районі садибних ділянок Дніпровського району Дніпропетровської

області (додається). У матеріалах зазначеного обґрунтування встановлено, що

44

різноманіття флористичного складу водяної та прибережної рослинності

невелике, рідкісних та червонокнижних видів серед флори та фауни акваторії

території не виявлено. Також зазначено, що процес існування Самарської

затоки Дніпровського водосховища протікає в напруженому режимі, який

обумовлений нестабільним гідрологічним режимом, замуленням та

заболоченням. Отже, самостійно відновити стабілізаційні процеси система вже

неспроможна.

Таким чином, визначені показники свідчать про необхідність проведення

заходів зазначених у науковому обґрунтуванні.

6. ОПИС МЕТОДІВ ПРОГНОЗУВАННЯ, ЩО ВИКОРИСТОВУВАЛИСЯ

ДЛЯ ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

В доступних нам літературних джерелах немає будь яких прийнятих

математичних методів прогнозування впливу на навколишнє природне та

соціальне середовища такого специфічного виду діяльності, як розчистка малих

річок від мулу та від вищої водної рослинності, улаштування укосів берегової

лінії, поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів з влаштуванням

нерестових ділянок.

Також, немає методів пілотного моделювання та прогнозування. Не

можливо використати й аналоговий метод, тому що в наукової літературі

відсутні наукові дослідження по аналізу довгострокових змін малих річок після

їх часткової розчистки та інших вказаних видів діяльності.

Тому, вважаємо можливим зробити експертний прогноз:

- розчистка безумовно приведе к оздоровленню гідрологічного та

гідробіологічного стану не тільки на ділянках розчистки, але й на затоці в

цілому;

- розчистка частини Самарської затоки не ибуде негативно впливати

на будь-які компоненти навколишнього середовища;

45

- розчистка частини Самарської затоки буде мати позитивний вплив

на соціальне середовище, так як значно поліпшить умови життєдіяльності

населення, що мешкає на її берегах;

- для збереження відновленого екологічного стану частини

Самарської затоки, який склався після розчистки, необхідно один раз на 2-3

роки проводити підтримуючу розчистку річки.

7. ОПИС ПЕРЕДБАЧЕНИХ ЗАХОДІВ, СПРЯМОВАНИХ НА

ЗАПОБІГАННЯ, ВІДВЕРНЕННЯ, УНИКНЕННЯ, ЗМЕНШЕННЯ,

УСУНЕННЯ ЗНАЧНОГО НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ

При виконанні заходів з охорони навколишнього середовища,

передбачених проектом, запланована діяльність не вплине на сформований стан

природного середовища в районі його розміщення.

Для захисту природного середовища від впливу розчистки частині

Самарської затоки проектом передбачається наступні заходи:

Методи забезпечення нормативного стану атмосферного повітря:

• облаштування необхідних огороджень будівельного майданчика, де

будуть проводитися роботи з розчистки річки та прибережної смуги,

охоронними, захисними або сигнальними заходами;

• контроль за точним виконанням технології проведення робіт;

• розосередження в часі роботи будівельних машин і механізмів, не

задіяних у єдиному безперервному технологічному процесі;

• виключення роботи машин і механізмів на холостому ходу;

• використання існуючих доріг з твердим покриттям для зменшення

утворення пилу.

Захист від шуму і вібрації:

Основними джерелами шуму і вібрації при будівництві є будівельна

техніка та автотранспорт.

Методи для зменшення впливу шуму і вібрації на прилеглій території і на

території будівельного майданчика включають:

46

• установка шумозахисних екранів (в разі потрібності), установка

вихлопних систем (глушників) на транспортних засобах і шумозахисних

пристроїв на обладнанні;

• заборона робіт у районах житлової забудови в нічний час, за винятком

випадків, коли розпочаті будівельні роботи не можуть бути припинені.

Охорона поверхневих і підземних вод.

Методи для забезпечення нормативного стану поверхневих і підземних

вод під час будівництва включають:

• облаштування будівельного майданчика з твердим покриттям і

оснащення робочих місць інвентарними контейнерами для збору побутових і

будівельних відходів;

• не допускати потрапляння нафтопродуктів у ґрунт;

• зливання паливно-мастильних матеріалів виконувати у спеціально

відведених і обладнаних місцях;

• обладнання будівельно-монтажних майданчиків спеціальними зонами

для техобслуговування, мийки, заправки машин і механізмів.

Охорона ґрунту.

Забруднення ґрунту під час будівництва можливе у разі витоку палива та

мастил від автотранспорту і будівельних машин, також можливе забруднення

території відходами та сміттям.

Засоби забезпечення нормативного стану земельних ресурсів під час

будівництва включають:

• обов’язково дотримуватися меж території, відведеної для будівництва;

• всі будівельні матеріали повинні бути розміщені на спеціально

відведеному майданчику з твердим покриттям;

• контроль за роботою інженерного обладнання, механізмів і

транспортних засобів, своєчасний ремонт, недопущення роботи несправних

механізмів;

47

• заправка будівельної техніки тільки закритим способом або поза

територією будівельного майданчика – автозаправниками;

• заправка автотранспорту повинна бути тільки на автозаправних

станціях;

• технічне обслуговування будівельних машин автотранспорту повинно

проводиться на базах будівельних організацій;

• при експлуатації будівельних машин з двигунами внутрішнього

згоряння не допускаються витоки на ґрунт паливно-мастильних матеріалів;

• забороняється спалювання всіх видів горючих відходів на території

прилеглої до ділянки розчистки.

Охорона праці, пожежна безпека.

Для забезпечення безпечних умов праці під час будівництва необхідно:

• створення належних умов праці, санітарно-побутове та медичне

обслуговування працюючих у відповідності з діючими санітарними нормами;

• суворе дотримання правил охорони праці та техніки безпеки відповідно

до Закону України “Про охорону праці”, пожежної безпеки відповідно до

Закону України “Про пожежну безпеку” і Правил техніки безпеки в Україні.

8. ОПИС ОЧІКУВАНОГО ЗНАЧНОГО НЕГАТИВНОГО ВПЛИВУ

ДІЯЛЬНОСТІ НА ДОВКІЛЛЯ, ЗУМОВЛЕНОГО ВРАЗЛИВІСТЮ

ПРОЕКТУ ДО РИЗИКІВ НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЙ, ЗАХОДІВ

ЗАПОБІГАННЯ ЧИ ПОМ’ЯКШЕННЯ ВПЛИВУ НАДЗВИЧАЙНИХ

СИТУАЦІЙ НА ДОВКІЛЛЯ ТА ЗАХОДІВ РЕАГУВАННЯ НА

НАДЗВИЧАЙНІ СИТУАЦІЇ

Відсутні будь-які ризики значного негативного впливу планованої

діяльності на природне середовище, тому проводити таки розрахунки

недоцільно.

9. ВИЗНАЧЕННЯ УСІХ ТРУДНОЩІВ (ТЕХНІЧНИХ НЕДОЛІКІВ,

ВІДСУТНОСТІ ДОСТАТНІХ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ АБО ЗНАНЬ),

ВИЯВЛЕНИХ У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ЗВІТУ З ОЦІНКИ ВПЛИВУ

НА ДОВКІЛЛЯ

48

Основну складність під час підготовки звіту з ОВД викликало відсутність

затверджених методів управління ризиками та управління екологічною

безпекою.

10. ЗАУВАЖЕННЯ І ПРОПОЗИЦІЇ ГРОМАДСЬКОСТІ ДО

ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, ОБСЯГУ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА РІВНЯ

ДЕТАЛІЗАЦІЇ ІНФОРМАЦІЇ

Даний проект виконувався в зв’язку з численними скаргами місцевих

мешканців в місцеві та обласні органи влади на незадовільний стан річки

Самара та Самарської затоки, що погіршує умови їх життєдіяльності.

З дня офіційного оприлюднення Повідомлення про плановану діяльність ,

яка підлягає оцінці впливу на довкілля (реєстраційний номер 20189181734 у

Єдиному реєстрі з оцінки впливу на довкілля) зауважень і пропозицій від

громадськості щодо планованої діяльності не надходило.

Тому, можна вважати, що цей проект буде позитивно прийнятий

громадськістю місцевої об’єднаної територіальної громади.

11. СТИСЛИЙ ЗМІСТ ПРОГРАМ МОНІТОРИНГУ ТА

КОНТРОЛЮ ЩОДО ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ ПІД ЧАС

ПРОВАДЖЕННЯ ПЛАНОВАНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ, А ТАКОЖ (ЗА

ПОТРЕБИ) ПЛАНІВ ПІСЛЯПРОЕКТНОГО МОНІТОРИНГУ

Вважаємо, що нема необхідності у моніторингу щодо впливу на довкілля

під час провадження планованої діяльності.

Після розчистки вважаємо за необхідне здійснення заходів щодо

екологічного оздоровлення поверхневих вод та догляду за ними

територіальними органами що реалізують державну політику у сфері розвитку

водного господарства, в галузі управління і контролю за використанням і

охороною вод та відтворенням водних ресурсів, по весні та наприкінці літа

проводити моніторинг основних гідрологічних показників на ділянках

розчистки Самарської затоки, а також вище і нижче їх: глибини річки,

швидкості течії, міцності донних відкладень, стану берегів.

49

Також, необхідно один раз в 2-3 роки проводити гідробіологічні

дослідження стану біоценозу річки Самара та Самарської затоки.

Такий моніторинг дозволить досить точно визначити час та необхідність

підтримуючої розчистки.

12. Резюме.

Даним проектом розглядається виконання робіт з розчистки деяких

ділянок Самарської затоки від мулу та від вищої водної рослинності,

улаштування укосів берегової лінії, поліпшення умов відтворення водних

живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок.

З аналізу наданих матеріалів літературних і інших джерел можна зробити

таке резюме:

Постійні джерела викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря

на проектованому об’єкті відсутні.

В ході планованої діяльності вплив на геологічне середовище не

виявляється.

Негативний вплив на водне середовище в період розчистки буде

тимчасовим.

Негативного впливу проектованого об’єкта на водне середовище не буде.

Розчистка частини Самарської затоки призведе до розкриття підземних

джерел живлення водойми, що буде позитивно впливати на гідрологічний та

гідробіологічний стан річки.

Розчистка ділянок Самарської затоки від мулу та від вищої водної

рослинності, улаштування укосів берегової лінії, влаштування нерестових

ділянок безумовно створить поліпшення умов відтворення водних живих

ресурсів.

Негативний вплив планованої діяльності на рослинний і тваринний світ, а

також на заповідні об’єкти спричинятись не буде.

50

В період розчистки будуть утворюватися тимчасові неорганізовані

викиди забруднюючих речовин при роботі спецтехніки, але після закінчення

розчистки цих джерел не буде.

В період розчистки будуть утворюватися тимчасові будівельні та

побутові відходи, які видаляються по закінченні розчистки.

Соціальна організація прилеглих територій, умови проживання місцевого

населення, діяльність житлово-цивільних об’єктів в ході планованої діяльності

поліпшується.

Підвищення водності розглянутої ділянки Самарської затоки за рахунок

відновлення і розчистки русла, влаштування зимувальних ям і відновлення

природних нерестовищ з видалення донних відкладень є не тільки безпечним,

але і необхідним заходом у дотриманні загальноприйнятої концепції

збереження біорізноманіття водних екосистем, їх вищої трофічної ланки – риб.

Буде забезпечене подальше підвищення рівня усталеного функціонування

іхтіоценозу усієї Самарської затоки за рахунок створення умов для його

повноцінного функціонування, у тому числі відновлення продуктивних

мілководь (в тому числі – острівних), придатних для нересту та нагулу молоді

водних біоресурсів, в тому числі функціонально цінних та рідкісних видів риб.

Внаслідок проведення робіт з відновлення водності будуть поліпшені

умови існування риб на всіх стадіях життєвого циклу (нерест – відновлення

природних нерестовищ, нагул – поглиблення з видаленням мулових донних

відкладень, зменшення рівня заростання повітряно-водною рослинністю,

зимівля – влаштування зимувальних ям). Також збільшиться продуктивність

кормових організмів, поліпшаться умови життєдіяльності інших груп

гідробіонтів. Таким чином, допустимо прогнозувати відновлення

біопродукційного потенціалу досліджених акваторій і ділянки правобережжя в

подальшому, після проведення вказаних робіт. Крім того, будуть створені

умови для міграцій більш вибагливих видів, особливо мало чисельних і

рідкісних з суміжних ділянок ріки, де вони ще реєструються і до тепер.

51

13. СПИСОК ПОСИЛАНЬ ІЗ ЗАЗНАЧЕННЯМ ДЖЕРЕЛ, ЩО

ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ ДЛЯ ОПИСІВ ТА ОЦІНОК, ЩО МІСТЯТЬСЯ

У ЗВІТІ З ОЦІНКИ ВПЛИВУ НА ДОВКІЛЛЯ.

Літературні джерела відповідно до посилань в тексті Звіту

1. Переметчик М.М., Кораблёва А.И., Характеристика состояния

окружающей среды в Днепропетровской области Екополис, № 1, 2013,

2. Кораблёва А.И. Состояние окружающей среды в Днепропетровской

области. Научный отчет ИППЭ НАН Украины, 2000 г.).

3. В. М. Кочет, О. О. Христов, Н. І. Загубіженко. Проблема скиду шахтних вод

у р. Самара в контексті впливу на біотичні компоненти її екосистеми //

Вісник Дніпропетровського університету. Серія Біологія. Екологія. - Д.:

Вид-во ДНУ, 2006.№ 3/1. – С. 86-90.

4. Н. В. Іваницька, Т. І. Єременко, О. В. Котович. Картографічна

характеристика рослинності заплави р. Самара (ДНУ і. Олеся Гончара,

Дніпропетровськ, Україна.

5. Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної

наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 28-29.)

6. В. М. Кочет. Видовий склад фауни риб р. Самара на сучасному етапі

існування іхтіоценозу.). Дніпропетровський національний університет

7. Звіт науково-дослідної роботи «Науково-біологічне обґрунтування

проведення робіт з поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів з

влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних ділянок

Дніпровського району Дніпропетровської області» Науково-дослідний

центр «Дніпровська природна інспекція» .

Інші літературні джерела, які було використано

при підготовці даного Звіту

1. Б. А. Барановский, Н. И. Загубиженко, Т. В. Миколайчук.

Биоразнообразие основных групп гидробионтов водоемов на

примере малых рек. Біорізноманіття та роль зооценозу в природних і

антропогенних екосистемах: Матеріали ІІІ Міжнародної наукової конференції.

– Д.: Вид-во ДНУ, 2005. – С. 22-23.

2. Ю.Ф Громова, С.А. Афанасьев, Л.В. Шевцова.

Структурная организация зоопланктона трансформированных

52

малых рек. Гидробиологический журнал. 2012, № 5, т. 48.

3. Кораблева А.И. Формирование запасов и качественного состава

органического вещества воды и донных отложений Запорожского

водохранилища // Проблемы охраны и рационального использования ресурсов

Запорожского водохранилища. – Днепропетровск: ДГУ, 1988. - С.14-42.

4. Щербуха А.Я., Іхтіофауна України у ретроспективі та сучасні проблеми

збереження її різноманіття. Зоологічній музей Національного науково-

природного музею НАН України, 2003р.

Спеціальні видання:

1. ДБН А.2.1-1-2014 Інженерні вишукування для будівництва.

2. ДСП-173-96. Государственные санитарные правила планирования и

застройки населенных пунктов. С изменениями.

3. Пособие по разработке материалов оценки воздействий на окружающую

среду (к ДБН А.2.2-1-2003). УкрНИИЭП. – Харьков 2004.

4. Сборник методик по расчету содержания загрязняющих веществ в выбросах

от неорганизованных источников загрязнения атмосферы. – Донецк, 2000.

5. Предельно допустимые концентрации и ориентировочно безопасные уровни

воздействия загрязняющих веществ в атмосферном воздухе населенных мест.

УкрНТЭК и Минэкобезопасности Украины, 1996.

7. СанПиН 4630-88. Санитарные правила и нормы охраны поверхностных вод

от загрязнения.

9. ДК 005-96. Классификатор отходов.

10. Нормативи питомих обсягів утворення побутових відходів (затверджені

наказом Міністерства будівництва, архітектури та ЖКГ України від 22.03.2010

№ 75).

11. ДСН 3.3.6.037-99 «Санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та

інфразвуку»

13. ДБН В.1.1-31:2013. Защита территорий, зданий и сооружений от шума.

14. Апостолюк С.О. и др. Промышленная экология. – К.: Знання, 2005

53

15. Строжук В.М. Производственный шум: природа и пути снижения. – К.:

Основа, 2003.

16. Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в

атмосферне повітря різними виробництвами», т.1. Донецьк-2004

17. ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна кліматологія».

18. ДБН А.3.1-5-96 «Організація будівельного виробництва»

19. Правила надання послуг із вивезення побутових відходів. Затверджені

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2008 №1070.

20. Методика розрахунку викидів забруднюючих речовин та парникових газів у

повітря від транспортних засобів (Наказ Держкомстату України від 13.11.08

року № 452)

22. Збірник показників емісії (питомих викидів) забруднюючих речовин в

атмосферне повітря різними виробництвами», т.2. Донецьк-2004.

54

ДОДАТКИ

55

Додаток 1

Кліматична характеристика

Клімат району помірно-континентальний, що характеризується

посушливим літом, затяжною осінню, короткою зимою з частими розтанями

та примхливою весною. Спостерігаються різкі коливання температури, сильні

вітри, снігові замети.

Територія проектування розташована в Степовій зоні з помірно-

континентальним кліматом, що відрізняється жарким і сухим літом і не дуже

холодною зимою

Клімат обумовлений впливом повітряних мас, що приходять з Атлантики,

Арктичного басейну або сформувалися над великими територіями Євразії.

Взимку дуже розвита циклонічна діяльність.

Перехід до холодного періоду пов’язаний із початком вторгнення

арктичного повітря – у цей час тут найбільш часто розташовується центральна

частина відрогів підвищеного тиску.

Відмінною рисою зим є відлиги, що викликаються переміщенням

циклонічних утворень з Атлантики, Середземного і Чорного морів.

У квітні і травні ще спостерігається повернення холодів і заморозки, що

викликаються вторгненням арктичного повітря.

Влітку вторгнення арктичного повітря майже цілком припиняється і у цей

час переважає погода, сформована Азорським антициклоном, з великою

кількістю ясних і сонячних днів. Це сприяє трансформації, прогріву повітря, а

також виникненню пилових бур і суховіїв. Літні процеси продовжуються

приблизно до середини серпня, потім характер циркуляції різко змінюється.

У жовтні-листопаді починає руйнуватися Азорський антициклон і замість

нього розвивається Сибірський.

У зв'язку з цим збільшується повторюваність туманів, часто

спостерігається хмарна погода з мрячними опадами. У другу половину осені

посилюється діяльність південних і західних циклонів, що обумовлюють

велику кількість хмарних днів, обложні опади і тумани.

Температура повітря.

Середньорічна температура повітря складає 8,7°С.

Самий холодний місяць січень має середню-місячну температуру –

4,7°С.

Абсолютна мінімальна температура –34°С.

56

Самий жаркий місяць липень має середньомісячну температуру

+21,6°С.

Абсолютна максимальна температура +40°С.

Клімат Дніпра — холодний степовий (по класифікації кліматів Кеппена

BSk). Однак спостерігаються типові для середземноморського клімату ознаки

(Csa): сухе літо і зима і більш вологий клімат навесні і восени. У той час як

літо зазвичай посушливе при температурах до 40 °C , більшість опадів

випадає навесні. Найнижча середньомісячна температура повітря в січні: -

14,5 °C, зафіксована в 1950 році, найбільш висока +1,5 °C — в 2007 році.

Найбільш низька середньомісячна температура в липні: +18,4 °C,

спостерігалася в 1976 році, найбільш висока: +25,6 °C — в 1936 році.

Абсолютний мінімум температури повітря: -30,0 °C, зафіксовано 11

січня 1955 року, абсолютний максимум: +40,1 °C — 10 серпня 1930 року. В

останні 100-120 років температура повітря в Дніпрі, так само як і в цілому на

Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна

температура повітря підвищилася щонайменше на 1,0 °C. найтеплішим за

весь період спостережень виявився 2007 рік. Найбільше підвищення

температури відбулося в першу половину року.

По Дніпропетровську згідно ДСТУ-Н Б В.1.1-27:2010 «Будівельна

кліматологія» середні місячні і річні температури повітря в °С наведені в

таблиці 1.

Таблиця 1. Середня місячна і річна температура повітря, °С.

Показники Місяці IV-

X

XI-

III Рік

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

м/с Дніпро

Середня t °C -5,5 -4,1 0,8 9,4 16,0 19,6 21,3 20,6 15,4 8,4 2,5 -2,1 15,8 -1,7 8,5

min: - середній -8,1 -7,6 -3,3 3,1 9,6 13,0 15,3 14,0 9,1 3,3 -1,3 -6,0 3,3

- абсолютний -33 -34 -27 -9 -2 3 8 5 -3 -18 -21 -26 -18 -34 -34

max: - середній -2,4 -1,5 4,3 14,2 22,0 25,4 28,2 27,4 21,7 13,8 5,3 -0,4 13,2

- абсолютний 13 15 23 30 34 38 39 40 35 31 24 16 40 24 40

Таблиця 2. Середні місячні і річні температури повітря по м/с Дніпро за

окремі періоди, підвищення температури, °С.

Періоди Місяці

Рік І II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

1966-88 рр. -5,7 -4,7 0,6 9,3 16,3 19,6 21,1 20,5 15,3 8,1 2,1 -2,5 8,4

1989-2014 рр. -3,5 -2,9 2,4 10,3 16,5 20,1 22,6 21,7 15,7 9,1 2,5 -2,2 9,4

Підвищення tº 2,2 1,8 1,8 1,0 0,2 0,5 1,5 1,2 0,4 1,0 0,4 0,3 1,0

57

У середньому річні температури за даний період підвищились на 1,0°.

Усередині років загальне підвищення температури повітря має відмінності.

Найбільш прискореними темпами підвищується температура зимових і

весняних місяців, січня, лютого і березня (за останні 25 років на 1,8-2,2°),

значно підвищилась також температура липня і серпня (на 1,2-1,5°).

Підвищення зимових і весняних температур приводить до зменшення частки

твердих опадів, зменшення зимового нагромадження снігу, що, у свою чергу,

негативно сприяє зменшенню інтенсивності весняних повінь на ріках,

зменшенню весняного промивання русел рік. Також поменшилася тривалість

льодоставу на ріках і збільшилася тривалість без льодоставного періоду.

Підвищення температури повітря приводить до збільшення

випаровування з водних поверхонь і з ґрунту, збільшення поглинання вологи

рослинами, і веде часом до катастрофічного зниження водності рік, що і

спостерігається останнім часом на багатьох гідрологічних постах регіону.

Спостерігається зниження витрат і рівнів води у річках, знижуються рівні

ґрунтових вод, висихають озера, обсихають болота, з'явилася погроза пожеж на

осушених торфовищах.

Весняний перехід середньодобових температур повітря на території

проектування через 0° до позитивних значень відбувається звичайно 14-18

березня, через +5° – 2-5 квітня. Осінній перехід через +5 відбувається 27-31

жовтня, через 0 до негативних – 21-26 листопада.

Впродовж холодного періоду років спостерігається по декілька разів

перехід від позитивних значень температури повітря до негативних, і навпаки,

іноді до 11 разів за зиму, що визиває відлиги, танення і схід снігового покриву.

Таблиця 3. Дати настання останнього та першого приморозків,

тривалість без морозного періоду.

Показники

Дата або тривалість

сама рання,

найбільша середня

сама пізня,

найменша

м/с Дніпро: - останнього приморозку 24.III 12.IV 10.V

- першого приморозку 25.IX 20.X 20.XI

- тривалість безморозного періоду 228 190 143

Атмосферні опади. Атмосферні опади відіграють основну роль у процесі

формування як поверхневого, так і підземного стоку. Басейн Самари

розташований у двох географічних зонах, що мають різні ступені зволоження

атмосферними опадами: північно-західна частина басейну розташована в

Лісостеповій зоні, південна і південно-східна – у Степовий.

58

В даному регіоні найбільша кількість опадів припадає на червень – у

середньому 60 мм, найменша – на березень і жовтень – у середньому 38 мм.

Протягом періоду спостережень, початих наприкінці XIX ст., найбільша

кількість опадів по м/с Дніпро спостерігалася у 1894, 1906, 1915, 1922, 1933,

1960, 1976-78, 1980, 1994, 1997, 2004 і 2014 рр. По м/с Дніпро найбільша

кількість опадів за весь період спостережень випала у 2004 р. – 914 мм.

Посушливими виявилися 1921, 1923, 1934, 1951, 1957 рр. Відомо, що

посуха 1921 р. охопила ледве не всю Європу і дуже вплинула на врожай в

Україні і в Росії. 1921 р. видався на Дніпрі аномально маловодним. За цей рік на

Дніпрі зафіксована найменша витрата води за весь період спостережень.

Таблиця 4. Середні, максимальні місячні, річні, максимальні

добові суми опадів, мм.

Показники Місяці IV-

X

XI-

III Рік

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

м/с Дніпро

- середня 47,4 44,0 45,4 39,7 41,7 62,7 62,3 43,2 42,0 39,4 49,7 43,4 331 230 561

- макс. місячна 137 112 91,6 110 157 182 129 213 181 142 101 120 615 374 914

рік 1966 1953 1998 1936 1933 1942 1976 1960 1922 1894 2001 1981 1894 1981 2004

- макс. добова 36,0 28,8 29,4 29,4 68,6 59,6 46,7 82,0 43,8 49,7 52,1 36,5 82,0 52,1 82,0

Літні опади носять переважно зливовий характер. Найбільша місячна

кількість опадів становила: Дніпро – 213 мм (серпень 1960 р.).

Найбільша добова кількість опадів спостерігається влітку під час

грозових злив. Максимум добової кількості опадів

В середньому за рік у Дніпрі випадає 569 мм атмосферних опадів,

найменше їх у липні, серпні і вересні, найбільше — у грудні та січні.

Мінімальна річна кількість опадів (273 мм) спостерігалась у 1951 році,

максимальна (881 мм) — в 1960 році. Максимальну добову кількість опадів

(82 мм) зафіксовано 23 серпня 1960 року.

В середньому за рік у місті спостерігається 110 днів з опадами;

найменше їх (4) у серпні, найбільше (по 13) — у грудні та січні. Щорічно в

Дніпрі утворюється нестійкий сніговий покрив (грудень-лютий), проте його

висота незначна; нерідкі відлиги. Відносна вологість повітря в середньому за

рік становить 74 %, найменша вона (61 %) в серпні, найбільша (88 %) — у

грудні. Найменша хмарність спостерігається в серпні, найбільша — у грудні.

Найбільшу повторюваність у місті мають вітри з півночі, найменшу — з

північно-заходу і південного заходу. Найбільша швидкість вітру — у січні-

лютому, найменша — влітку. У січні вона В середньому становить 5,4 м/с, в

липні — 3,7 м/с. Кількість днів з грозами в середньому за рік дорівнює 22,

градом — 5, снігом — 41.

59

Сніговий покрив. Строки утворення і сходу снігового покриву

залежать від погодних умов і від року в рік значно змінюються. Через часті

відлиги, що супроводжуються дощами, сніговий покрив нестійкий і часті

випадки повного його зникнення серед зими.

Стійкий сніговий покрив у регіоні відсутній у 7 % зим у північній

частині і у 24 % – у південній.

Таблиця 5. Середні і максимальні висоти снігового покриву, см.

Метеостанція,

показники

Місяці IV-

X

XI-

III Рік

I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

м/с Дніпро

- середня 7 9 3 - - - - - - - - 3 - 3-9 5,5

- максимальна 40 50 45 5 - - - - - 3 15 20 5 50 50

Таблиця 6. Середні дати появи сніжного покриву, утворення і руйнування

стійкого снігового покриву, сходу снігового покриву, число днів зі сніговим

покривом

Метеостанція

Середні дати Середнє число

днів із

сніговим

покривом

Появи

снігового

покриву

Утворення

стійкого

снігового

покриву

Руйнування

стійкого

снігового

покриву

Сходу

снігового

покриву

Дніпро 26.XI 25.XII 03.III 20.III 76

В останні десятиліття у зв’язку з підвищенням температури повітря і

зменшенням кількості опадів узимку спостерігається тенденція зниження

висоти снігу і запасів води в ньому.

У зв’язку з частими відлигами впродовж зим спостерігається по декілька

разів утворення і схід снігового покриву. Тала вода, а також рідкі опади взимку

частіше всього інфільтруються в ґрунт і там замерзають, оскільки в глибині

ґрунту зберігається більш стабільні негативні температури, накопичується

внутрішньо ґрунтовий лід, який, після від танення, підживлює ґрунтові води.

Нормативна глибина сезонного промерзання розрахована згідно ДБН

В.2.1-10:2009 «Основи та фундаменти споруд» складає для суглинків і глин

0,76 м; для супісків, пісків дрібних та пилуватих 0,93 м; для пісків

гравіюватих, крупних та середньої крупності 1,00 м; для великоуламкових

ґрунтів 1,13 м.. Максимальна глибина промерзання зафіксована у другій

декаді січня 1969 р.-1,23 м.

60

Вологість повітря. Вологість повітря залежить від циркуляційних

процесів і особливостей земної поверхні, і характеризується абсолютною і

відносною вологістю.

Таблиця 7. Середня місячна і річна вологість повітря

Метеостанція,

показники

Місяці Рік

І II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

Дніпро

- абсолютна, Мб 4,2 4,2 5,2 7,4 10,4 14,0 15,5 14,6 11,3 8,4 6,6 5,0 8,9

- відносна, % 86 84 80 65 58 60 58 59 63 74 84 86 71

Абсолютна вологість має яскраво виражений річний хід. Найменших

значень вона досягає в січні-лютому, у середньому по басейну 3,9-4,2 Мб., у

березні абсолютна вологість підвищується, максимум спостерігається в липні й

досягає 15,5-15,6 мб., у середньому за рік вона становить 8,8-8,9 Мб.

Відносна вологість має зворотний хід: у зимові місяці вона найбільша –

84-89 %, улітку найменша – 58-61 %, у середньому за рік 71-74 %. Відносна

вологість повітря має тенденцію зменшуватися з північного заходу на

південний схід і південь.

Випаровування з водної поверхні і поверхні ґрунту.

Випаровування з водної поверхні значно впливає на формування

поверхневого стоку рік, особливо в умовах наявності в басейні Орілі величезної

кількості озер, лиманів, ставків і водосховищ. Величина випаровування

залежить від розмірів водних об'єктів, від температури і вологості повітря над

водоймою, від швидкості вітру над водною поверхнею. На випаровування з

поверхні ґрунту основний вплив здійснює рослинний покрив, який в умовах

недостатнього зволоження пристосувався використовувати якнайбільшу

кількість опадів. Опади теплого періоду років майже на 100 %

використовуються рослинами на транспірацію, і тільки в холодні періоди

здійснюється підживлення підземних вод. Власне річковий стік являє собою

різницю між опадами і випаровуванням з земної поверхні.

Таблиця 8. Випаровування з водної поверхні і поверхні ґрунту, мм.

Метеостанція,

показники

Місяці Рік

І II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

Дніпро

- з водної поверх. - - 25 51 110 144 169 161 110 59 18 - 847

- з поверх. ґрунту 4 13 36 56 76 82 74 61 47 31 9 2 491

61

Хмарність неба впливає на численні кліматичні умови. При відкритому

небі підсилюється континентальність погоди – вдень земна поверхня швидко

прогрівається, вночі – швидко охолоджується. При хмарній погоді різниця

денних і нічних температур набагато менша, ніж при ясному небі. При хмарній

погоді вологість повітря вища, ніж при ясному небі. Хмарність також впливає

на рекреаційні можливості територій.

Таблиця 9. Середня місячна і річна хмарність, бали.

Метеостанція,

показники

Місяці Рік

І II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

Дніпро 7,7 7,7 7,2 6,1 5,7 4,9 4,0 3,9 4,3 5,9 7,7 8,2 6,1

Найбільша хмарність спостерігається у грудні, коли переважає

антициклональна погода – 8,1-8,3 бали, пізньої осені і в зимові місяці вона

також висока – 7,6-7,8 балів. Найменша хмарність буває влітку і на початку

осені, у серпні – 3,8-4,6 балів. У середньому по території хмарність становить

6,0-6,4 бали.

Вітровий режим. Середньо багаторічна швидкість вітру в середньому

дорівнює 4,0- 4,5 м/с. Самий “вітряний” місяць – березень (4,8-5,5 м/с), самий

“тихий” – вересень (2,8-3,3 м/с).

Таблиця 10. Середня швидкість вітру, число днів з швидким вітром.

Метеостанція,

показники

Місяці Рік

І II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

Середня швидкість вітру, м/с

Дніпро 4,7 4,7 4,8 4,2 4,1 3,4 3,3 3,1 3,0 3,7 4,2 4,5 4,0

Число днів з сильним вітром >15 м/с, діб

Дніпро 1,2 2,5 3,1 2,1 1,4 0,8 0,7 0,5 0,7 0,8 2,0 0,8 16,6

Вітровий режим характеризується частою зміною напрямків вітру в часі.

По всій території переважають вітри північно-західних і південно-східних

напрямків, що пов'язане із загальною циркуляцією атмосфери. У південній

частині (м/с Дніпро) переважають вітри, орієнтовані по напрямку долини р.

Дніпро.

На території щорічно можливі вітри з швидкістю 19-22 м/с, один раз на

20 років спостерігаються вітри 24-29 м/с.

62

Таблиця 11. Найбільші швидкості вітру різної ймовірності.

Метеостанція Швидкості вітру (м/с), які можливі один раз за

рік 5 років 10 років 15 років 20 років

Дніпро 21 24 25 26 27

Таблиця 12.Повторюваність вітрів і штилів по напрямках, %.

Роза вітрів

0

10

20П

П

С

П

П

П

З

П

Дніпро

Рік

Тепл. период

63

Додаток 2

ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛОРИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ.

Досліджена ділянка розташована на акваторії Самарської затоки Дніпровського

(Запорізького водосховища) між м. Дніпропетровськ та м. Новомосковськом і представлена

ділянкою, де переважають мілководдя.

Акваторія утворилась на підтопленій заплаві нижній течії річки Самари (Свиренко,

1930). Вона характеризується малим водообміном (швидкість течії менш 0,1 м/с), надмірним

заростанням акваторії з гіперпродукцією макрофітів. Вона відноситься до Нижнього району

Самарського плеса Запорізького (Дніпровського) водосховища (Барановський, 2000) де

зарості геліофітів (повітряно-водних рослин) (головним чином очерету південного

(Phragmtes australis (Cav.) Trin.ex Steud.) межують з акваторіями, які зайняті розрідженими

угрупованнями гідатофітів (занурених рослин) (Барановський, 2000).

Аналіз флори. Список судинних рослин, що знайдені на навколоводної території та мілководної

акваторії дослідженої ділянки налічує 91 вид. Вони відносяться до 3 класів та 44 родин (табл.

4.1).

Таблиця 4.1 – Список і біо екологічна характеристика видів флори.

№ Види у межах Родин Гігро-

морфа

Цено-

морфа

Рідкісні та

адвентивні

види

Клас Pinopsida – Сосновидні

Родина Pinaceae – Соснові

1. Pinus sylvestris L. – Сосна звичайна X Sil

Клас Liliopsida – Однодольні

Родина Cyperaceae – Осокові

2. Bolboschoenus maritimus (L.) Palla –

Бульбокомиш морський (Клубнекамыш морской) MsHg PrPal

3. Carex acuta L. – Осока гостра MsHg PrPal

4. Carex praecox Schreb. – Осока рання Ms StPr

5. Carex riparia Curtis – Осока побережна Hg Pal

6. Scirpus lacustris L. – Комиш озерний Hel PalAq

Родина Hydrocharitaceae – Жабурникові

7. Hydrocharis morsus-ranae L. – Жабурник

звичайний Pl Aq

Родина Lemnaceae – Ряскові

8. Lemna minоr L. – Ряска мала Pl Aq

9. Lemna trisulca L. – Ряска триборозенчаста Hy Aq

10. Spirodela polyrrhiza (L.) Schleid. – Спіродела

багатокоренева Pl Aq

Родина Poaceae (Gramineae) – Злакові

11. Agrostis stolonifera L. – Мітлиця повзуча MsHg PrPal

12. Bromopsis inermis (Leyss.) Holub – Cтоколос

безостий XMs PrSt

13. Digitaria sanguinalis (L.) Scop. – Пальчатка

кров'яна MsX PsRu

14. Echinochloa сrusgalli (L.) P. Beauv. – Полоскуха

звичайна MsHg Ru Adv

15. Elytrigia repens (L.) Nevski – Пирій повзучий XMs StPrRu

64

16. Eragrostis minor Host – Гусятник малий MsX PsRu Adv

17. Phragmites australis (Сav.) Trin. ex Steud. – Очерет

звичайний Hel Pal

18. Poa annua L. – Тонконіг однорічний Ms RuSilPr

19. Setaria glauca (L.) P. Beauv. – Мишій сизий XMs PsRu Adv

Родина Potamogetonaceae – Рдесникові

20. Potamogeton crispus L. – Рдесник кучерявий Hy Aq

21. Potamogeton pectinatus L. – Рдесник гребінчастий Hy Aq

22. Potamogeton perfoliatus L. – Рдесник

пронизанолистий Hy Aq

Родина Typhaceae – Рогозові

23. Typha angustifolia L. – Рогіз вузьколистий Hel PalAq

24. Typha latifolia L. – Рогіз широколистий Hel AqPal

Класс Magnoliopsida –Дводольні

Родина Aceraceaе – Кленові

25. Acer negundo L. – Клен ясенолистий

XMs RuSil Adv

26. Acer tataricum L. – Клен татарський

XMs Sil

Родина Amaranthaсеае – Щирицеві

27. Amaranthus albus L. – Щириця біла MsX Ru Adv

Родина Aрiaсеае (Umbelliferae) – Зонтичні

28. Oenanthe aquatica (L.) Poir. – Омег водяний MsHg PrPal

Родина Asteraceae – Айстрові (Складноцвіті)

29. Achillea millefolium L. – Деревій звичайний XMs StPr

30. Ambrosia artemisifolia L. – Амброзія полинолиста MsX Ru Adv

31. Arctium lappa L. – Лопух справжній MsX Ru

32. Artemisia absinthium L. – Полин гіркий XMs Ru

33. Artemisia vulgaris L. Полин звичайний Ms PrRu

34. Bidens tripartita L. – Череда трироздільна HgMs PalPr

35. Carduus acanthoides L. (C. fortior Klokov) – Будяк

акантовидний MsX StRu Adv

36. Cirsium incanum (S.G.Gmel.) Fisch. – Осот сизий MsHg RuPr

37. Сoniza canadensis (L.) Cronq – Злинка канадська MsX Ru Adv

38. Crepis rhoeadifolia M. Bieb. – Скереда маколиста MsX Ru

39. Lactuca serriola L. – Латук компасний XMs Ru Adv

40. Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey. – Латук татарський XMs HalRu

41. Picris hieracioides L. – Гіркуша нечуйвітрова MsX Ru

42. Senecio jacobaea L. – Жовтозілля лучне XMs PrRu

43. Taraxacum officinale Wigg. – Кульбаба лікарська XMs RuPr

44. Xanthium strumarium L. – Нетреба звичайна XMs Ru Adv

Родина Brassicaceae – Хрестоцвіті

45. Berteroa incana DC. – Гикавка сіра MsX Ru

46.

Capsella bursa pastoris (L.) Medik. – Грицики

звичайні XMs Ru

47. Diplotaxis muralis (L.) DC. – Дворядник муровий X PtrRu Adv

48.

Erysimum cheiranthоides L. – Жовтушник

лакфіолевидний Ms Ru

49. Sisymbrium loeselii L. – Сухоребрик Льозеліїв MsX Ru

65

Родина Cannabaceae – Коноплеві

50. Humulus lupulus L. – Хміль звичайний HgMs Sil

Родина Ceratophyllaceaе – Куширові

51. Ceratophyllum demersum L. – Кушир темно-зелений Hy Aq

Родина Chenopodiaceaе – Лободові

52. Atriplex sagittata L. – Лютига стріловидна MsHg Ru

53. Chenopodium album L. – Лобода біла XMs Ru

Родина Convolvulaceaе – Березкові

54. Calystegia sepium (L.) R. Borbas – Плетуха

звичайна MsHg PrPal

55. Convolvulus arvensis L. – Берізка польова MsX Ru

Родина Fabaceae (Leguminosae) – Бобові

56. Lotus ucrainicus Klokov – Лядвенець український XMs StPr

57. Robinia pseudoacacia L. – Робінія звичайна, біла

акація MsX Sil Adv

58. Trifolium pratense L. – Конюшина лучна Ms Pr

59. Trifolium repens L. – Конюшина повзуча HgMs Pr

Родина Haloragaceae – Столисникові

60. Myriophyllum spicatum L. – Водопериця

колосиста Hy Aq

Родина Lamiaceae – Губоцвіті

61. Ballota nigra L.. – М’яточник бур’яновий MsX Ru

62. Lycopus europaeus L. – Вовконіг європейський MsHg PrPal

Родина Malvaceae – Мальвові

63. Althaea officinalis L. – Алтея лікарстка Ms HalPr

Родина Moraceae – Шовковицеві

64. Morus nigra L. – Шовковиця чорна MsX SilCul

Родина Nymphaeaceae – Лататтеві Pl er Aq

65. Nuphar lutea (L.) Smith – Глечики жовті MsX Sil

Родина Oleaceae – Маслинові (Маслинные)

66. Fraxinus lanceolata Borkh. (F. viridis Michx.). –

Ясен ланцетний MsX Sil Adv

Родина Onagraceae – Онагрові

67. Epilobium hirsutum L. – Зніт шорсткий Hg PrPal

68. Epilobium palustre L. – Зніт болотний Hg PrPal

Родина Plantaginaceae – Подорожникові

69. Plantago major L. – Подорожник великий Ms RuPr

Родина Polygonaceae – Гречкові

70. Polygonum aviculare L. s. str. – Гірчак звичайний

або спориш звичайний MsX Ru

71. Rumex crispus – Щавель кучерявий HgMs RuPalPr

72. Rumex stenophyllus Ledeb.. – Щавель

вузьколистий Hg PrPal

Родина Portulacaceae – Портулакові

73. Portulaca oleracea L. – Портулак городній MsX Ru

Родина Primulaceae – Первоцвіті

74. Lysimachia vulgaris – Вербозілля звичайне Hg Pal

Родина Ranunculaceae – Жовтецеві

75. Ranunculus repens L. – Жовтець повзучий Ms RuPr

66

Родина Rosaceae – Розові

76. Armeniaca vulgaris Lam. – Абрикос звичайний –

Абрикос звичаний MsX Sil Adv

77. Rubus caesius L. – Ожина сиза Ms RuSil

Родина Salicaceae – Вербові

78. Populus alba L. – Тополя біла Ms Sil

79. Populus nigra L. – Тополя чорна Ms Sil

80. Salix alba L. – Верба біла Ms Sil

81. Salix fragilis L. – Верба ламка Ms Sil Adv

Родина Scrophulariaceae – Ранникові

82. Linaria vulgaris Mill. – Льонок звичайний MsX SMnRu

83. Odontites vulgaris Moench – Кравник звичайний MsX RuPr

Родина Solanaceae – Пасльонові

84. Datura stramonium L. – Дурман звичайний Ms Ru

85. Lycopersicon esculentum Mill. – Помідор їстівний Ms Cu

86. Solanum dulcamara L. – Паслін солодко-гіркий MsHg SilPal

87. Solanum nigrum L. – Паслін чорний Ms Ru

Родина Ulmaceae – В'язові (Вязовые)

88. Ulmus laevis Pall. (U. pedunculata Fouger) – В'яз

гладкий Ms Sil

89. Ulmus glabra Huds. – В'яз голий Ms Sil

90. Ulmus pumila L. (U. pinnato – ramosa Dieck. ex

Koehne). – В'яз низький X Sil Adv

Родина Urticaceae – Кропивні

91. Urtica dioica L. – Кропива дводомна Ms SilRu

Умовні позначки:

Гігроморфи

Hy (Hydatophiton) Гідатофіт (занурений)

Pl (Pleistophiton) Плейстофіт (з плаваючим листям)

Hel (Helophiton) Гелофіт (повітряно-водяний)

Hg (Hygrophiton) Гігрофіт (зволожених місцезростань)

Ms (Mesophiton) Мезофіт (середніх за зволоженістю

місцезростань)

X (Xerophiton) Ксерофіт (сухих місцезростань)

Ценоморфи

Aq (Aqant) Аквант (водяний)

Pal (Paludosus) Палюдант (болотний)

Pr (Pratensis) Пратант (лучний)

Sil (Silvaticus) Сільвант (лісовий)

St (Stepposus) Степант (степовий)

Ps (Рsammophyton) Псаммофіт (вид піщаних ґрунтів)

Pt (Petrophyton) Петрофил (вид кам’янистих ґрунтів)

Ru (Ruderatus) Рудерант (бур’янистий)

H (Halophyton) Галофіт (вид засолених ґрунтів)

Cu (Cultus) Культурант (культурний)

Назви видів подані згідно зведенню (Mosyakin, Fedorochuk, 1999), яке прийняте як

офіційне в Україні.

67

Гігроморфічний аналіз показує, що гігроморфи розподілені в наступному порядку:

мезофіти – 64 вид, ксерофіти – 35 видів, гігрофіти – 12 види, гелофіти – 2 види, гідрофіти

(гідатофіти з плейстофітами) – 11 видів.

Серед ценоморф переважають рудеральні види (36), потім лісові (29), потім культурні

(20), лучні (18), болотяні (9). Акванти представлені 12 видами.

Рослинність мілководь.

На мілководдях ділянки від 1 до 1,5 м рослинний покрив представлений

розрідженими угрупованнями занурених рослин: водопериці колосистої (Myriophyllum

spicatum L.) та кушира зануреного (Cerathophillum demersum L.) рдесника

пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus L.), рдесника кучерявого (Potamogeton crispus

L.), рдесника гребінчастого (Potamogeton pectinatus L.) та триборозенчастої (Lemna trisulca

L.)

На мілководдях з глибинами менше 1 м утворився комплекс асоціацій

повітряно-водяної рослинності. Він представлений ценозами очерету південного

(Phragmtes australis (Cav.) Trin.ex Steud.), які облямовані стрічковидними фітоценозами

рогозу вузьколистого (Typha angustifolia L.), рогозу широколистого (Typha latifolia L.), а,

комишу озерного (Scirpus lacustris L.).

Лише в невеликих за площею «вікнах» між ними рослинность представлена

микроасоціаціями куширу зануреного (Cerathophillum demersum L.), іноді з розрідженим

ярусом вільноплавачих рослин: рясок малої (Lemna minor L.), багатокорінника звичайного

та жабурника звичайного (Spirodela polirryza (L.) Schleid.).

Ценози рослин з листами, що плавають, не виявлені, хоча окремі види цієї екологічної

групи (ряска мала, багато корінник звичайний, жабурник звичайний) зустрічаються

окремими агрегаціями, або іноді утворять надводний ярус у ценозах зануреної і повітряно-

водної рослинності.

Таблиця 4.2. Характеристика основних рослинних угруповань макрофітів.

Асоціації

Розподіл рослинності по

Середня

фітомаса г/м2 (у

сирій вазі)

Занурена рослинність

Ceratophylletum demersi

Куширу зануреного

групове 320

Myriophylletum spicati

Водопериці колосистої

групове 510

Повітряно-водна рослинність

Phragmitetum australis

Очерету південного

суцільне 4900

Typhetum angustifolie

Рогозу вузьколистого

переривчасто-поясне 4000

Як видно з таблиці 4.2, ценотичний склад основних угруповань вищої водної

рослинності дослідженої ділянки порівняно небагатий.

Водна рослинність ділянки характеризується суцільним та груповим типами

заростання і переважанням угруповань повітряно-водяної рослинності.

68

За оптимальне вважається, коли заростання водойм становить біля 20 %. Тому

досліджена акваторія вважається надмірно зарослою, і підлегла вторинному (біологічному)

забрудненню за рахунок гиперпродукції макрофітної рослинності.

Рослинність прибережної території.

Рослинність зони зволоженого берега складена в основному повітряно-водними

угрупованнями.

Тут переважають ценози очерету південного з участю пасльона солодко-гіркого

(Solanum dulcamara L.), плетухи звичайної (Calystegia sepium (L.) R.Borbas), в їх складі також

присутні: вовконіг європейський (Lycopus europaeus), шавель кучерявий (Rumex crispus),

алтея лікарська (Althaea officinalis L.) гігрофільних судинних рослин.

У травостої мезофільної ролинності тут переважають рудеральні та лучно-рудеральні

види: куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), полоскуха звичайна (Echinochloa

сrusgalli (L.) P. Beauv., амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia L.), пирій повзучий

(Elytrigia repens (L.) Nevski), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), полин гіркий (Artemisia

absinthium L.), та інші.

Таким чином рослинність території досліджуваної ділянки складається з типових для

прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних, бур’янистих, а

на знижених прибережних ділянках – лучно-рудеральних мезофільних видів.

Деревно-чагарникова рослинність.

На дослідженій прибережної території зареєстровано 18 видів деревно-чагарникової

рослинності з 6 родин (без урахування декоративних форм): Aceraceae: клен ясенелистий

(Acer negundo L.); Anacardiaceae: сумах волосистий (Rhus typhina L.) Fabaceae: аморфа

кущова (Amorpha fruticosa L.), акація біла (Robinia pseudoacacia L.), Oleaceae:– ясен

ланцетний (Fraxinus lanceolata Borkh. (F. viridis Michx.).; Pinaceae: сосна Палласа (Pinus

pallasiana D. Don), Rosaceae: абрикос звичаний (Armeniaca vulgaris Lam.); Rutaceae: птелея

трилиста (Ptelea trifoliata L.); Salicaceae: верба біла (Salix alba L.), верба ламка (Salix fragilis

L.), тополя біла (Populus alba L.), тополя дельтолиста (Populus deltoides Marsh.), тополя чорна

(Populus nigra L.); Ulmaceae: в'яз низький (Ulmus pumila L.) та в'яз голий (Ulmus glabra

Huds.).

У складі прибережної деревно-чагарникової рослинності штучних каналів домінують

тополя чорна (Populus nigra L.), тополя дельтолиста (Populus deltoides Marsh.), тополя біла

(Populus alba L.) та верба біла (Salix alba L.) з домішкою таких інвазійних адвентивних видів,

як клен ясенелистий (Acer negundo L.), в'яз низький (Ulmus pumila L.) та акація біла (Robinia

pseudoacacia L.) як штучно висаджених, так і спонтанно-природного походження. Деревно-

чагарникова рослинність цієї ділянки за породним складом та структурою умовно відповідає

заплавним лісам, що створює в межах мегаполісу природний ефект.

На території, яка розшириться після намиву донних відкладів, рекомендується

посадка деревно-чагарникових видів і порід, які характерні для природної заплави: в’язи

гладкий, голий, клени гостролистий та польовий, верба біла, верба три тичинкова, а також

залуження прибережної смуги такими гігрофільними злаками: мітлиця повзуча, тонконог

лучний, тонконог болотний.

Висновки Досліджена ділянка розташована на акваторії і прибережної території Самарської

затоки Дніпровського (Запорізького) водосховища між м. Дніпропетровськ та

м. Новомосковськом і представлена акваторією, де переважають мілководдя.

69

Акваторія ділянки утворилась на підтопленій заплаві нижній течії річки Самари. Вона

характеризується малим водообміном, надмірним заростанням акваторії з гіперпродукцією

повітряно-водних рослин.

Список судинних рослин, що знайдені на навколоводної території та мілководної

акваторії дослідженої ділянки налічує 91 вид. Вони відносяться до 3 класів та 44 родин.

Рослинність навколо водної смуги досліджуваної ділянки складається з типових для

прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних, бур’янистих,

псамофітних (піскових), а на знижених прибережних ділянках – лучних мезо- та

гігрофільних видів.

Різноманіття флористичного складу водяної та прибережної рослинності невелике.

Рідкісних та червонокнижних видів серед рослинності акваторії та території тут не виявлено.

Рослинність території досліджуваної ділянки складається з типових для прибережних

ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних, бур’янистих, а на знижених

прибережних ділянках – лучно-рудеральних мезофільних видів.

Рослинний покрив акваторії представлений в основному групами асоціацій

повітряно-водяної і фрагментарно – зануреної рослинності.

З явним переваженням повітряно-водяної рослинності (біля 80 % заростання), що

піддається вторинному (біологічному) забрудненню за рахунок гиперпродукції очеретових

угруповань.

Ділянка акваторії де планується розчистка, в даний час характеризується

мілководністю і надмірним заростанням повітряно-водними макрофітами.

Тому проведення робіт по відновленню гідрологічного режиму з розчищенням і

видаленням донних відкладень (ґрунту) є виправданим і необхідним заходом.

На території, яка розшириться після розміщення донних відкладів, рекомендується

посадка деревно-чагарникових видів і порід, які характерні для природної заплави: в’язи

гладкий, голий, клени гостролистий та польовий, верба біла, верба три тичинкова, а також

залуження прибережної смуги такими гігрофільними злаками: мітлиця повзуча, тонконог

лучний, тонконог болотний.

70

Додаток 3

ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОБІОЛОГІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

Фітопланктон В результаті проведених досліджень та обробки проб фітопланктону, відібраних 21

серпня 2018 р., встановлено, що обстежені ділянки Самарської затоки по інтенсивності

розвитку фітопланктону істотно відрізняються (табл. 5.1). Такий висновок робимо тільки на

підставі даних, отриманих при обробці проб для вивчення кількісного розвитку фіто- і

зоопланктону.

Таблиця 5.1 – Видовий склад, розповсюдження та кількісні показники розвитку

фітопланктону у Самарській затоці, 2018 р.

№

з/п

Систематичні групи фітопланктону Район відбору проб

Правий берег Лівий берег

1 Cyanophyta – синьо-зеленні водорості 682680

1387,68

12240 (без мікрос.)

30,43

2 Flagellatae (кл. Cryptonadinae) –

кріптомонодінові

_ 100

0,1

3 Euglenophyta – евгленові 80

0,36

140

2,62

4 Chlorophyta – зелені

Protococcales – протококкові

_ 1520

15,14

5 Volvocinae – вольвоксові 1340

7,92

1960

16,96

6 Bacillariophyta – діатомові 880

2,3

2600

12,25

7 Zygnematales – зигнемові – 180

9,0

Всього: 684980

1398,26

18740+~500000 Мікро.

86.50+~3.000

Фітопланктон біля правого берега Самарської затоки характеризується низькою

різноманітністю, 18 видів, 50 % від загальної кількості видів становили синьо-зелені

водорості. Серед синьо-зелених домінуючим видом є анабена (Anabaena flos-aquae).

Розвиваючись в масовій кількості вона викликає «цвітіння» води, створюючи умови,

несприятливі для життєдіяльності тваринних організмів. В даний період біля правого берега

затоки анабена (Anabaena flos-aquae) досягала чисельності 247200 тис. кл/л, біомаси 1236

мг/л. Ще однією особливістю розвитку фітопланктонних організмів на даній ділянці є

масовий розвиток паличко видних багатоклітинних організмів зі слабким забарвленням.

Питання про ставлення їх до планктонних рослинних організмам (ниткоподібні види

Oscillatoria) або бактеріям залишається спірнім. Інші види синьо-зелених водоростей

(мікроцити Microcystis aeruginosa і афанизоменон Aphanizomenon flos-aqmae), що

викликають «цвітіння» води в даному районі річки зустрічалися, но в незначній кількості,

утворюючи біомасу 18,7 мг/л. Крім синьо-зелених водоростей біля правого берега в

планктоні вегетували водорості ще з трьох систематичних груп евгленові (2 види),

вольвоксові (3 види): одноклітинній хламидомонас Chlamydomonas sp. и багатоклітинні

колоніальні форми пандорина Pandorina morum и гониум Yonium pectorale.

Діатомові водорості були представлені 4 видами. Водорості з усіх названих груп, крім

синьо-зелених, були представлені в пробах одиничними екземплярами. За рахунок масового

71

розвитку анабени (Anabaena flos-aguae) і різних видів осцилляторий (Oscillatoria), загальна

залишкова кількість і біомаса фітопланктону у правого берега затоки були порівняно

високими (684980 тис.кл. /л і 1398,26 мг /л).

Близько лівого берега Самарської затоки фітопланктон був якісно різноманітніше і

багатше кількісно. На даній ділянці вегетували водорості з семи систематичних груп: синьо-

зелені (6 видів), кріптомонадові (1 вид), евгленові (3 види). Із зелених водоростей в

планктоні успішно розвивалися 6 видів протококкових водоростей, яких не виявлено у

правого берега, і вольвоксові (2 види). Максимальною різноманітністю на даній ділянці

характеризувався діктомовий фітопланктон (12 видів), але високою інтенсивністю розвитку

вони не відрізнялися, про що свідчать показники чисельності і біомаси, представлені в табл.

5.1. На досліджуваній ділянці затоки спостерігається «цвітіння» води, обумовлено масовим

розвитком синьо-зелених водоростей Microcystis aeruginosa, яка в кінці серпня перебувала в

стадії активного розмноження, що свідчить про збільшення її в планктоні в найближчий

період. В кінці серпня чисельність Microcystis aeruginosa сягала понад 500000 тис.кл./л,

біомаса, приблизно, 3000 мг/л. Точніше біомасу цієї водорості можна було б визначити

шляхом фільтрування і подальшого зважування. У зв'язку з труднощами визначення цих

величин за допомогою мікроскопа, дані, характеризуючи кількісне розвинули фітопланктону

біля лівого берега, представлені в таблиці без чисельності і біомаси Microcystis aeruginosa.

Якщо ж враховувати і ці показники, то біомаса фітопланктону у лівого берега в кінці серпня

буде становити 3086 мг/л при чисельності 518 740 тис кл./л.

Таким чином, порівнюючи показники кількісного розвитку фітопланктону близько

правого і лівого берегів Самарської затоки, звертаємо увагу на наступні моменти.

Близько правого берега масово в планктоні вегетує синьо-зелена водорість Anabaena

flos-aguae. Разом з нею в планктоні виявлено значну кількість палочкообразних організмів

невідомого походження. Інші види водоростей (загальна кількість 18 видів) представлені в

пробах одиничними екземплярами, тобто мають низьку інтенсивність розвитку.

На ділянці затоки біля лівого берега виявлено 31 вид фітопланктонних організмів з

явним домінуванням Microcystis aeruginosa, що викликають «цвітіння» води і наявністю 6

видів протококкових водоростей, які є цінним харчовим компонентом для харчування

зоопланктону і риб.

Зоопланктон

При комплексному гідро екологічному обстеженні Самарської затоки були відібрані

проби для визначення якісного та кількісного складу зоопланктону. Дані обробки проб

представлені в табл. 5.2. Аналіз отриманих результатів показує, що на ділянці затоки біля

правого берега (район запланованого розчищення) в кінці літнього періоду розвинулися 11

видів зоопланктону. Визначені види відносяться до трьох систематичних груп: до

коловерток, гіллястовусих і веслоногих ракоподібних. За кількістю видів домінуючими в

планктоні були коловратки (8 видів). Серед них переважали коротколапні форми Keratella

cochlearis, характерні для літнього сезону і Asplanchna priodonta, яка поширена повсюдно в

різних водоймах, в тому числі солоновато-водних і морських. Загальна чисельність

коловерток становила 21000 екз./м3, що складало 84 % від загальної чисельності всіх

зоопланктонних організмів.

При порівняно високій чисельності біомаса їх не перевищувала 48 мг / м3 (60% від

всієї біомаси планктону тварин).

Інтенсивність розвитку цінних для харчування риб гіллястовусих і веслоногих рачків

у правого берега Самарської затоки в обстеженому районі була низькою. З гіллястовусих

ракоподібних, був виявлений тільки один вид – босміна (Bosmina longirostris). Її чисельність

становила 1000 екз/м3, біомаса – 8 мг/м3. З веслоногих рачків в пробах відмічений тільки

Mesocyclops leuckarti, як у дорослому, так і у личинковій стадії.

72

Однією з найбільш можливих причин низьких показників розвитку зоопланктону на

обстеженій ділянці Самарської затоки, є масовий розвиток синьо-зеленої водорості анабени

(Anabaena flos-aquae).

Видовий склад зоопланктону та кількісні показники чисельності та біомаси свідчать

про незадовільні умови для перебування цієї групи планктонних організмів у Самарській

затоці, особливо на ділянці правобережжя. Зазначимо, що зоопланктон є практично єдиною і

основною кормовою групою для живлення молоді усіх видів риб, особливо на ранніх етапах

розвитку при переході на зовнішнє живлення. Крім того, ряд видів є споживачем

зоопланктону на протязі всього життєвого циклу.

Таблиця 5.2. Видовий склад та кількісний розвиток зоопланктону Самарської затоки

(правобережжя)

№ Систематичні групи зоопланктону,

назва організмів

Чисельність

экз./м3

Індив. маса,

мг

Біомаса,

мг/м3

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Rotatoria – коловертки

Asplanchna priodonta

Brachionus angularis

Br. calyciflorus

Keratella quadrata

K. cochlearis

K. cochlearis tecta

Polyarthra euryptera

P. vulgaris ( trigla)

Cladocera – гіллястовусі ракоподібні

Bosmina longirostris

Copepoda – веслоногі ракоподібні

Mesocyclops leuckarti

Nauplii Copepoda

4000

2000

3000

1000

5000

5000

2000

3000

1000

1000

2000

0,005

0,0004

0,0065

0,0005

0,0003

0,0003

0,0008

0,0008

0,008

0,0135

0,005

20,0

0,8

19,8

0,5

1,5

1,5

1,6

2,4

8,0

13,5

10,0

Всього: 25000 - 79,3

Таблиця 5.3. Видовий склад та кількісний розвиток зоопланктону Самарської затоки

(лівобережжя)

№

з/п

Систематичні групи,

назва організмів

Чисельність,

экз./м3

Індивідуаль-

на маса, мг

Біомаса,

мг/м3

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

Rotatoria – коловертки

Asplanchna priodonta

Brachionus calyciflorus

Br. calyciflorus spinosus

Filinia longiseta

F. cornuta

Keratella cochlearis

K. quadrata

Lecane luna

Notholca acuminata

Polyarthra euryptera

P. vulgaris

Trichocerca sp.

Cladocera – гіллястовусі ракоподібні

Bosmina longirostris

Chydorus sphaericum

Copepoda- веслоногі ракоподібні

Mesocyclops leuckarti

2000

3000

2000

5000

2000

6000

2000

1000

1000

2000

4000

3000

1000

1000

2000

0,005

0,007

0,007

0,0005

0,0005

0,0003

0,0005

0,0009

0,0025

0,0008

0,0009

0,0002

0,008

0,0125

0,0135

10,0

21,0

14,0

2,5

1,0

1,8

1,0

0,9

2,5

1,6

3,6

0,6

8,0

12,5

27,0

73

16.

17.

Thermocyclops oithonoides

Nauplii copepoda

2000

2000

0,0135

0,005

27,0

10,0

Всього: 41000 - 145,0

На другій ділянці досліджень, біля лівого берега Самарської затоки, інтенсивність

розвитку зоопланктону була вище як в якісному, так і кількісному відношенні. В пробі

виявлено 17 видів зоопланктонних організмів: 12 видів коловерток, 3 види веслоногих

ракоподібних, 2 види гіллястовусих ракоподібних (табл. 5.3).

Зообентос Донна фауна (макрозообентос) Самарської затоки, як по лівому березі, так і по

правому березі водойми характеризується достатньо невисокими якісними і кількісними

показниками. У складі зообентосу домінували пелофільні форми, які зазвичай

розповсюджені в мулистих біотопах дна. На обох станціях відбору проб відзначена наявність

личинок хірономід (мотиль), що є індикатором підвищеного органічного забруднення

ділянок водойми.

На ґрунтах злегка замуленого піску (правий берег) зафіксовано всього 6 видів донних

безхребетних, що належать до 3-х систематичних груп: олігохети – 1 вид, молюски – 2

(порожні раковини) і 2 види личинок хірономід (таблиця 5.4). Загальна чисельність і біомаса

«м'якого» бентосу (без молюсків) не перевищувала 1,16 г/м2 з щільністю донних

безхребетних 160 екз/м2.

Таблиця 5.4. Видовий склад та розповсюдження зообентосу на акваторії Самарської

затоки влітку 2018 р.

Види і групи донної фауни Правий берег Лівий берег

Oligochaeta (олігохети)

Limnodrilus hoffmeisteri

Tubifex tubifex

+

+

+

+

Mollusca (молюски)

Limnaea stagnalis

Valvata piscinalis

Bithynia tentaculata

Dreissena bugensis

+

–

–

+

–

+

+

+

Chironomidae (хірономіди)

Chironomus plumosus Cryptochironomus

defectus Polypedilum nubeculosum

+

+

–

+

–

+

На мулистих ґрунтах з рослинним детритом (лівий берег) виявлено 7 видів

макрозообентоса з 3-х систематичних груп: 3 види порожніх стулок молюсків, по 2 види

олігохет і личинок хірономід. Загальна біомаса безхребетних невисока, як і на попередній

ділянці і дорівнювала 1,06 г/м2 з чисельністю 240 екз/м2.

Слід зазначити, що у попередні роки досліджень макрозообентос Самарської затоки

характеризувався більш високими величинами розвитку. Це стосується як видового складу,

так і кількісних показників (чисельність, біомаса). Було виявлено 14 видів макрофауни:

олігохети – 1 вид, молюски – 7 видів, личинки хірономід – 4 види і по 1 виду личинок бабок і

одноденок. Чисельність олігохет дорівнювала 560 екз/м2 з біомасою 0,96 г/м2, личинок

хірономід 2700 екз/м2 при біомасі 17,8 г/м2. Біомаса інших видів зообентосу 0,52 г/м2.

Збіднення видового різноманіття та зниження кількісних показників розвитку

макрозообентосу, особливо біомаси, свідчить про погіршення гідробіологічного режиму

водойми на досліджуваній ділянці. Різке зменшення чисельності личинок хірономід

74

пов'язано в значній мірі зі станом донних відкладень, в тому числі з розкладанням рослинних

залишків детриту. Суттєве значення також має гідрохімічний режим, особливо рівень

розчиненого кисню у придонних шарах води.

Чисельність та біомаса даної фауни (макрозообентосу) у Самарській затоці за групами

коливається у наступних межах:

– олігохети, чисельність від 80 до 160 екз/м2, біомаса від 0,08 до 0,32 г/м2;

– личинки хірономід, чисельність від 80 до 120 екз/м2, біомаса – від 0,84 до 0,98 г/м2.

Загальна чисельність донної фауни в межах 160-240 екз/м2, загальна біомаса – в межах

1,06-1,16 г/м2.

Проведені дослідження свідчать про необхідність проведення планових системних

заходів щодо поліпшення умов існування цієї групи гідробіонтів, важливих кормових

організмів для більшості риб ресурсної групи.

75

Додаток 4

ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ІХТІОФАУНИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ.

Формування усіх біотичних компонентів Самарської затоки розпочалось одночасно з

процесом залиття середньої і верхньої ділянки Дніпровського (Запорізького) водосховища

після зведення греблі ДніпроГЕСу. Це обумовило загальну спільність процесів формування

усіх компонентів гідро біоти, в тому числі і іхтіофауни, як безпосередньо у водосховищі, так

і в Самарській затоці. По суті Самарська затока (нижня течія ріки) є частиною Дніпровського

водосховища, створена в 1933-1934 рр. при заповненні гирлової частини ріки Самари. Після

руйнування греблі ДніпроГЕСу (1941 р.) Самарська затока припинила існування, наново

була створена після відновлення греблі в 1947 р.

Незважаючи на спільність процесів формування іхтіофауни даної акваторії і

Дніпровського водосховища під впливом низки специфічних факторів, більшість яких має

антропогенне походження, маються досить суттєві відмінності у гомеостазі фауни риб як

усієї затоки, так і окремих її ділянок від тих, що притаманні водосховищу. Завдяки цьому,

затоку виділено в окрему структурну одиницю районування – Крайове Самарське плесо

(Барановский, 2000). Воно являє собою велику – більше 5 тис. га, мілководну акваторію,

створену на заплаві р. Самара із значними показниками заростання водною рослинністю. Це

найбільш заросла ділянка акваторії Дніпровського водосховища.

Дослідження іхтіофауни проводилися за стандартними методиками іхтіологічних

дослідів, які використовується при вивченні кількісного та якісного складу риб (Методи,

2006 ). У процесі аналізу проб, визначенні видового складу та віку риб використовувалися

довідник Правдіна І. Ф. (Правдін, 1966), посібник Н.І. Чугунової (Чугунова, 1959), визначник

О. П. Маркевича (Маркевич,1954). Для аналізу стану і розвитку фауни риб ділянки

Самарської затоки, що розглядається залучено публікації, архівні матеріали й джерела

(Короткий, 1937; Мельников, 1948; Чаплина, 1955; Загубіженко, 2004; Булахов, 2008),

особисті матеріали авторів [кочет,1997, 2004, 2005, 2010; Христов, 2007) 11-15]. Належність

до охоронних списків визначалася згідно довідника О. Годлевської з співавторами (Фауна

України: охоронні категорії. Довідник, 2010). Проаналізовано також світовий досвід

штучного створення оптимізованих умов відтворення та відновлення риб та гідробіонтів

(The restoration of rivers and streams,1985).

На сучасний момент стан фауни риб Самарської затоки у значній мірі визначається

негативним впливом декількох масштабних факторів. Це насамперед:

– функціонування в режимі водосховища (гідрологічний, гідрофізичний,

гідрохімічний і гідробіологічний режими);

– надходження значних обсягів забруднених і недостатньо очищених стічних вод. Це

мінералізовані скиди шахт Центрального та Західного Донбасу, комунально-побутові та

промислові стоки Павлограду, Новомосковська, лівобережжя Дніпропетровська, інших

населених пунктів, розташовані по березі Самари. Середньорічний обсяг скидних стічних

вод у р. Самару визначається в 141,3 млн.м.3/рік, що складає 28,9 % природного стоку ріки;

– будівництво і функціонування гідротехнічних і інших споруд. Це три мости в гирлі

Самари, особливо Усть-Самарський міст, що практично відокремив акваторію затоки від

основного плеса Дніпровського водосховища; дамба автодорожньої траси «Дніпро-

Павлоград» з одним мостовим переходом через русло Самари, ця дамба розітнула практично

навпіл Самарську затоку, особливо її заплавну систему, суттєво змінивши гідрологічну

ситуацію; різного типу шляхопроводи через р. Самара, включаючи високовольтні ЛЕП;

– промислова та цивільна забудова у водоохоронній і прибережній зонах;

– забір води водозабірними спорудами;

– скиди неочищених та недостатньо очищених стічних вод різного походження, в

тому числі високо мінералізованих шахтних вод;

76

– рекреаційне засвоєння акваторії і прибережної зони, в тому числі любительське

(аматорське) рибальство, як організоване, так і неорганізоване;

– інтенсивне промислове рибальство (найвищий рівень промислового навантаження),

а також форми незаконного вилову риби, особливо браконьєрство.

В цілому, Самарська затока, загальною площею 5970 га, характеризується

мілководністю (середні глибини менш 2 м) і високим ступенем заростання як жорсткою

надводною, так і м'якою підводною вищою водною рослинністю (у середньому заростання

складає 45 %). Ширина плеса досягає 5,7 км, площа мілководь – 70 % акваторії. Центральна

частина плеса зайнята фітоценозами зануреної рослинності.

Верхня частина затоки практично цілком відрізана дамбою автомобільної траси

«Дніпро-Павлоград» і зв’язана з іншою частиною затоки тільки руслом р. Самари. Дамба з

лише одним мостовим переходом в значній мірі порушила водообмін у плавневих системах

затоки, особливо вище спорудженого шляхопроводу. Це стало причиною деградації

природних нерестовищ на основних ділянках заплави, їх неспроможності виконувати

відтворювальну функцію для багатьох функціонально і ресурсно значимих видів риб.

Від основної акваторії Дніпровського водосховища Самарська затока відділена Усть-

Самарським мостом із насипною дамбою по обох сторонах, а також Ігренськими мостами (у

найбільш вузькій частині затоки).

У зв’язку зі зниженням і практичним припиненням вантажних і пасажирських

перевезень водним транспортом, в даний час відбувається подальше обміління й заростання

як руслової частини Самарської затоки, по якій був прокладений судовий хід (фарватер), так

і суміжних відкритих і захищених ділянок цієї акваторії.

Перші гідробіологічні і іхтіологічні дослідження нижньої течії р. Самари (майбутньої

Самарської затоки) було проведено в 1929 р. під час роботи експедиції Дніпропетровської

гідробіологічної станції. Але існуючі джерела (Короткий,1937) деталізовано описують стан

фауни риб порожистої частини р. Дніпра (суміжної гирлу р. Самари акваторії), а не

безпосередньо ділянки Самарської затоки. Дані щодо стану іхтіофауни саме гирлової

частини р. Самари, до якої належить ділянка Самарського плеса, яка розглядається, до

спорудження ДніпроГЕСу, відсутні. На той час іхтіокомплекс порожистої частини р. Дніпро

складався із 47 видів риб. Природно констатувати, що значна частка видів тому числі і

прохідного комплексу, існувала і на акваторії нижньої ділянки р. Самари, заходячи вверх по

течії на нерест. Особливу увагу привертають свідчення про реєстрацію в гирлі р. Самари

представника круглоротих – міноги української Eudontomyzon matiae (Berg, 1931), які, на

жаль, здебільшого базуються на опосередкованих свідченнях.

Більш деталізовані дані стану фауни риб безпосередньо Самарської затоки датуються

1947-1955 рр., тобто періодом відновлення площі Самарської затоки в режимі водосховища

(після відбудови греблі ДніпроГЕСу).

Загалом, після гідробудівництва і утворення Дніпровського водосховища відбулася

повна перебудова іхтіоценозу, зміна видового складу та кількісних параметрів усіх груп

водної флори й фауни. Реофільний комплекс був витіснений лімнофільним: в стислі терміни

зникли прохідні, напівпрохідні та види генеративно-реофільного комплексу. Видовий склад

нараховував 30 видів із чисельним домінуванням лімнофілів: плітки, ляща, окуня, лина та

карася. В прибережних угрупованнях домінували плітка, окунь, краснопірка, верховодка і

гірчак. До початку інтенсивного промислового та сільськогосподарського освоєння регіону

Самарська затока була найважливішим місцем нересту ресурсних видів риб та місцем нагулу

їх молоді. Згідно даних Г.Б Мельникова (Мельников,1947), вже в перші роки існування

Самарської затоки тут не реєструвалися прохідні види, що існували як складова частина

іхтіофауни пониззя Дніпра і заходили на нерест у його притоки (і в р. Самару в тому числі).

Це білуга, севрюга, російський осетер, оселедець чорноморсько-азовський прохідний, вире

зуб, тараня (прохідна форма плітки), рибець звичайний. Основною причиною зникнення

наведених представників іхтіофауни є зарегулювання стоку Дніпра з подальшим

77

перекриттям нерестових ходів цих видів.

Деградація природних нерестовищ та зміна умов існування обумовила зникнення

стерляді, марени дніпровської, клепця. Останніми деталізованими дослідженнями першого

після відновлення Самарської затоки періоду (Чаплина,1955) крім зниклих у перші роки її

існування наведених вище риб, тут востаннє були зареєстровані наступні види: ялець

звичайний, синець, підуст звичайний, носар, пуголовка зірчаста. Гольян озерний востаннє

зареєстрований в 1946 році. Подальший генезис фауни риб Самарської затоки

супроводжувався поступовою елімінацією видів та появою нових за рахунок

акліматизаційних робіт та само розселення. Цей процес нерозривно пов`язаний з генезисом

іхтіофауни усього Дніпровського водосховища. Формування іхтіокомплексу відбувається

впродовж всього періоду існування в зарегульованому режимі, в тому числі і в сучасний

період.

У зв’язку із зростанням рівня антропогенного впливу, починаючи з 1960 років і по

теперішній час, значення даної акваторії (в плані відтворення) суттєво зменшилось. Зручне

розташування затоки (верхня частина поблизу м. Новомосковськ, нижня частина –

м. Дніпро), обумовило високий рівень рекреаційного навантаження, у тому числі

любительського рибальства, як організованого (ділянка УТМР), так і неорганізованого. З

чинників, несприятливих для рибного населення, слід відмітити високий рівень заростання

акваторії затоки вищою водною рослинністю, як м'якою підводною, так і жорсткою

надводною. В даний час мілководдя, що повністю заростають повітряно-водною

рослинністю, практично випадають у літній період, як місця нагулу молоді риб і лише

частково використовуються для нагулу деякими видами риб, в основному це лин, карась

сріблястий, плоскирка та краснопірка.

До початку інтенсивного промислового та сільськогосподарського освоєння регіону

р. Самара і, особливо, її гирлова ділянка (Самарське плесо) були найважливішими місцями

нересту, нагулу молоді та старших вікових груп риб, цінних у ресурсному, функціональному

та природоохоронному аспектах. В подальшому, в зв’язку зі зростанням рівня

антропогенного впливу, значення даної акваторії у плані відтворення суттєво зменшилось

під впливом факторів, що вказані вище.

Таким чином, репродуктивна функція як усієї гідроекосистеми Самарської затоки, так

і її ділянки, що розглядається, в силу об’єктивних причин, суттєво погіршилась. У даний час

досліджена ділянка Самарської затоки (як і більшість її прибереж) функціонує у вигляді

мілководної, суцільно зарослої водною і надводною рослинністю акваторії, відтворювальний

потенціал якої є вкрай низьким в силу невідповідності гідрологічних та загально екологічних

характеристик нерестовим та нагульним потребам риб.

У той же час, Самарська затока продовжує бути місцем нагулу багатьох типових,

ресурсно та функціонально цінних видів риб, які мають високий екологічний потенціал до

існування у порушених місцях перебування. Але безпосередньо ефективність цього процесу

дедалі знижується.

Згідно сучасних даних (2000-2018 рр.), видовий склад іхтіофауни Самарської затоки

нараховує 39 видів риб, що становить 88,6 % від загального у р. Самари (44 види).

У систематичному відношенні в іхтіофауні затоки переважають представники родини

Коропові – 17 видів. Родина Бичкові включає 7 види, Окуневі – 4 види, Колючкові – 2 види.

Родини Тюлькові, Щукові, В`юнові, Сомові, Ікталурові, Вугрові, Атеринові, Голкові,

Центрархові – по одному виду, кожна. Загалом – 39 видів з 13 родин (табл. 6.1). З них

дослідженнями 2018 року визначено лише 20 видів (табл. 6.3), а в межах ділянки

правобережжя вище гирла р. Кільчень – лише 11.

У фауністичному відношенні впродовж сучасного періоду досліджень (2000-2018 рр.)

у Самарській затоці переважають види понтокаспійського морського (11 видів) та

понтокаспійського прісноводного (10 видів) комплексів. Бореальний рівнинний комплекс

нараховує 7 видів, китайський рівнинний та третичний рівнинний комплекси – по 4 види

78

кожен, відповідно. Інші групи (арктичний морський, центральноамериканський

прісноводний та північноамериканський прісноводний комплекси) включають по 1 виду

кожен. Порівняно з фауністичною структурою Самарської затоки, фауністичне різноманіття

ділянки, що запланована під роботи з відновлення, значно більш спрощене. В межах цієї

ділянки переважають види понтокаспійського морського та бореального рівнинного

комплексів (4 і 3 види, відповідно). Представники інших фауністичних комплексів –

понтокаспійського прісноводного, третичного рівнинного, північно-амерканскього та

китайського рівнинного включають по одному виду кожен, відповідно.

Таблиця 1 – Видовий склад та структурна характеристика іхтіофауни

Самарської затоки

№ Сучасний видовий склад риб Самарської затоки

(2000-2018 рр.)

Ділянка

правобе

режжя

Структурна характеристика

І II III

1. I. РОДИНА ОСЕЛЕДЦЕВІ – CLUPEIDAE

Тюлька чорноморсько-азовська*

(Clupeonella cultriventris Nordmann, 1840)

– СА/ЗП МР ПР/П

2.

II. РОДИНА ESOCIDAE – ЩУКОВІ

Щука звичайна (Esox lucius Linnaeus, 1758)

– А/Х Р/Л ШР/П

3. IIІ. РОДИНА CYPRINIDAE – КОРОПОВІ

Плітка звичайна (Rutilus rutilus Linnaeus, 1758) * ++

А(ІА)/Б,

Е Р/Л ШР/Б

4. Головень (Leuciscus cephalus, Linnaeus 1758)* – А/З Р/Л ПР/П 5. Краснопірка (Scardinius erythrophthalmus Linnaeus, 1758)* +++ А/Е Р/Л ШР/П 6. Амур білий (Ctenopharyngodon idella Valenciennes, 1844) – І/Ф Р/Л ОР/О 7. Вівсянка (верхівка) (Leucaspius delineatu Heckel, 1843 ) – А/ЗП НР ОР/М 8. Лин звичайний (Tinca tinca, Linnaeus, 1758) – А/Б Р/Л ОР/М 9. Чебачок амурский

(Pseudorasbora parvaTemminck & Shlegel, 1846)* ++ ІА/Е НРП ШР/Б

10. Верховодка (Alburnus alburnus Linnaeus, 1758)* – А/Е МР/Л ШР/Б 11. Плоскирка звичайна (Blicca bjoerkna Linnaeus 1758) – А/Б Р/Л ШР/П 12. Лящ звичайний (Abramis brama Linnaeus, 1758)* – А/Б ЦР/Л ШР/П 13. Чехоня (Pelecus cultratus Linnaeus, 1758) – А/З Р ШР/М 14. Гірчак (Rhodeus sericeus Pallas, 1776)* ++ А/Е НР ШР/Б 15. Карась звичайний (золотий)

(Carassius carassius Linnaeus 1758). – А/Е Н/Р ОР/М

16. Карась сріблястий (Carassius auratus gibelio Bloch, 1782)* ++ ІА/Е Р/Л ШР/Б 17. Короп (сазан) (Cyprinus сapriо Linnaeus, 1758) – А/Б ЦР/Л ШР/М 18. Товстолобик білий (Hypophthalmichthys molitrix

Valenciennes, 1844 ) – І/ФП,Д Р ПР/М

19. Товстолобик строкатий

(Aristichthys nobilis Richardson, 1846) – І/ЗП,Д Р ПР/М

20. IV. РОДИНА COBYTIDAE – В’ЮНОВІ

Щиповка звичайна (Cobitis taenia Linnaeus, 1758)*

– А/Б НР ШР/П

21. V. РОДИНА SILURIDAE – СОМОВІ

Сом звичайний, європейський

(Silurus glanis Linnaeus, 1758)

– А/Х Р/Л ШР/М

22. VI. РОДИНА ICTALURIDAE – ІКТАЛУРОВІ

Сом канальний американський

(Ictalurus punctatus Rafinesque, 1818 )

– І/Х Р/Л ОР/О

23. VII. РОДИНА ANGUILLIDAE – ВУГРОВІ

Вугор річковий (Anguilla anguilla Linnaeus, 1758) – І/Х ПР ОР/О

24.

VIII. РОДИНА ATHERINIDAE – АТЕРИНОВІ

Атерина чорноморська

(Atherina boyeri pontica Eichwald, 1831)*

– СА/ЗП НР ШР/М

25. IX. РОДИНА GASTEROSTEIDAE – КОЛЮЧКОВІ

Колючка мала південна

– А/Е НР ШР/М

79

(Pungitius platygaster Kessler, 1859)

26. Колючка триголкова

(Gasterosteus aculeatus Linnaeus, 1758) – СА/Е НР ОР/М

27. Х. РОДИНА SYNGNATHIDAE – ГОЛКОВІ

Морська голка пухло щока

(Syngnathus abaster nigrolineatus Eichwald, 1831)*

+ А/ЗП НР ШР/П

28. ХI. РОДИНА CENTRARCHIDAE – ЦЕНТРАРХОВІ

Окунь сонячний (Lepomis gibbosus Linnaeus, 1758)* ++ ІА/Х НР ОР/М

29. ХII. РОДИНА PERCIDAE – ОКУНЕВІ

Судак звичайний (Stizostedion lucioperca Linnaeus, 1758) – А/Х ЦР/Л ШР/М

30. Берш (Stizostedion volgense Gmelin,1788 ) – СА/Х Р/Л ПР/М 31. Окунь річковий (Perca fluviatilis Linnaeus, 1758)* + А/Х Р/Л ШР/П 32. Йорж звичайний

(Gymnocephalus cernuus Linnaeus, 1758) – А/Б МР/Л ПР/М

33. ХIII. РОДИНА GOBIIDAE – БИЧКОВІ

Бичок кругляк

(Neogobius melanostomus Pallas, 1814)*

–

34. Бичок-головач (Neogobius kessleri,Gunter,1861)* – СА/Б НР/Л ШР/П 35. Бичок пісочник (Neogobius fluviatilis, Pallas, 1814 )* ++ А/Б НР/Л ШР/М 36. Бичок гонець (Neogobius gymnotrachelus Kessler, 1857)* + А/Б НР/Л ШР/П 37 Бичок мартовик

(Mesogobius batrachocephalus, Pallas, 1814 )* – СА/Б НР ПР/М

38. Бичок цуцик (Proterorhinus marmoratus, Pallas, 1814)* + СА/Х НР/Л ПР/М 39. Бичок пуголовок зірчастий

(Benthophilus stellatus stellatus , Sauvage, 1874) – А/Б НР ШР/П

Примітки: Чисельність виду – +++ – багаточисельний; ++ – чисельність помірна; + – реєструються

одиничні екземпляри; * – вид зареєстрований в 2018 р.

I. Походження, живлення: походження А – аборигенний (вихідний) вид; І – інтродуцент (самостійно не

відтворюється, чисельність підтримується за рахунок зариблення); ІА – інтродуцент, що пройшов стадію

акліматизації, самостійно відтворюється; СА – саморозселенець, що пройшов стадію акліматизації; живлення –

Ф – фітофаг; ФП,Д – фітопланктофаг, детритофаг; ЗП – зоопланктофаг; ЗП,Д – зоопланктофаг, детритофаг; З –

зоофаг; Е – еврифаг; Б – бентофаг; П – перифітонофаг, Х – хижак.

II. Розповсюдження виду: ШР – широко-розповсюджений; ПР – помірно розповсюджений; ОР –

обмежено розповсюджений;

III. Статус: НБ – небезпечний вид, ПНБ – потенційно небезпечний вид. ЦР – цінний ресурсний вид; Р-

ресурсний вид; МР – малоцінний ресурсний вид НР – не ресурсний вид; Л – об`єкт любительського рибальства.

У трофічному відношенні структура іхтіоценозу Самарської затоки відрізняється

доволі високою різноманітною. Переважають бентофаги – 31 % видового складу. Пластичні

еврифаги та хижаки становлять по 23% кожен, відповідно. Інші групи – зоопланктофаги,

фітопланктофаги, фітофаги представлені по 1 виду кожен. В межах ділянки правобережжя

абсолютне домінування зберігається за бентофагами – 45 % видового складу. Еврифаги

займають 36 %. Разом з тим, за часткою видів та за чисельними параметрами обстежена

ділянка є доволі подібною до інших біотопів правобережжя Самарської затоки, але тут

переважає група риб, найбільш пристосованих до несприятливих факторів, – еврифагів. Їх

частка в різних біотопах коливається від 30 % до 40 % від чисельності риб у прибережжях.

Хижі риби (в основному за рахунок сонячного окуня) сягають від 20 % до 25 % загальної

чисельності прибережних угруповань, риби-бентофаги – від18 % до 20 %, відповідно.

За походженням іхтіофауна Самарської затоки, розподіляється на аборигенних та

адвентивних. Представники аборигенного іхтіокомплексу в межах даної ділянки налічують 8

видів. Адвентивних (чужорідних) видів – 3, з яких два види – випадкові інтродуценти, які

нещодавно (період з 1980-2000 рр.) потрапили на акваторію Самарської затоки, пройшли

стадію повної акліматизації і в даний час самостійно та ефективно відтворюються повсюдно

в Самарській затоці , в тому числі і в межах дослідженої ділянки. Це чебачок амурський та

окунь сонячний. Також відмічається один вид, який більш, ніж 60 років тому, пройшов повну

стадію акліматизації – карась сріблястий.

80

В іхтіоценозі всіх досліджених акваторій Самарської затоки сучасними

дослідженнями не зафіксовані види риб, які мають охоронний статус державного рівня і

занесені до Червоної книги України.

Прибережні угруповання риб є чутливим індикатором стану як усього іхтіоценозу, так

і поповнення окремих популяцій видів. За чисельними параметрами щорічних генерацій

визначається не тільки реалізація відтворювального циклу, але й умови нагулу кожної

когорти. Отримані в результаті сучасних досліджень дані стосовно чисельних параметрів риб

обстежених ділянок Самарської затоки, як запланованих для відновлення, так і інших,

загалом підтверджують негативні тенденції, які розвиваються у всій Самарській затоці в

результаті замулення, обміління та заростання водною рослинністю. Так, зокрема, згідно

багаторічних даних, не тільки іхтіофауна досліджених ділянок, але і фауна риб усієї

Самарської затоки існує у напружених умовах. В першу чергу це стосується процесу

природного відтворення і наступного поповнення популяцій риб.

Як свідчать отримані дані (табл. 6.2 і 6.3), впродовж останніх 35 років, як на території

усієї Самарської затоки, так і в межах обстежених ділянок відбувається поступова деградація

як прибережних угруповань риб, так і іхтіокомплексу, в цілому. З 39 видів риб, визначених у

прибережжях впродовж 1985-2018 рр., сучасними дослідженнями (2018 р.) визначено лише

20. З них в межах ділянки правобережжя вище р. Кільчень лише 11. Внаслідок жорстких

умов існування і нагулу, в подальшому темп росту молоді більшості видів категорії

ресурсних, в межах Самарського плеса, зменшився. Це спричинило напружені трофічні

відношення в ценозах між генераціями, що і зумовило подальше (2001-2018 рр.) зниження

показників як чисельності, так і іхтіомаси функціонально та ресурсно цінних видів риб на

фоні поступового збільшення частки у іхтіоценозі функціонально небезпечних видів. В

складі молоді групи ресурсних видів домінували і продовжують домінувати еврибіонти –

сріблястий карась та плітка, але з тенденцією до зменшення за чисельністю. Із нересурсних

видів багаточисельними залишаються гірчак, чорноморська пухлощока голка, бичок

пісочник, які відносяться до категорії функціонально небезпечних видів за шкалою ресурсної

значущості (не мають господарської цінності, є трофічними конкурентами молоді, крім того,

живляться ікрою та личинками промислових видів риб). До цих видів в останнє десятиліття

додався найбільш небезпечний наразі адвентивний (чужорідний) вид – сонячний окунь, який

має вагомі показники чисельності – 7,3 % від загальної. Слід відзначити, що загальна

чисельність молоді в Самарській затоці менша, ніж в цілому по Дніпровському водосховищу

майже у 6 разів (від 1,4 до 5,7 рази, в залежності від ділянки). Аналогічна картина

спостерігається і у відношенні чисельних параметрів угруповань риб Самарської затоки, що

розглядаються порівняно із показниками риб прибережної зони Самарської затоки загалом.

Згідно проведених багаторічних досліджень, іхтіофауна прибережної зони Самарської затоки

складає 31 види риб. В складі іхтіофауни види з категорії ресурсно цінних (лящ, судак)

складають лише 0,5 % за чисельністю, а домінують нересурсні види – до 67,33 %, ресурсні

види складають 22,4 % загальної чисельності. В іхтіоценозі прибереж домінують види, які не

мають практичного (ресурсного) і природоохоронного значення, частина з них відноситься

до категорії малоцінних ресурсних або функціонально небезпечних видів. На першому місці

знаходиться функціонально небезпечний вид – гірчак – до 49 % загальної чисельності

прибережних угруповань Найбільш розповсюджена з ресурсних видів плітка має показники

чисельності майже в 4 рази менше, ніж по суміжних ділянках Дніпровського водосховища.

Інші ресурсно і функціонально важливі види, представлені в іхтіоценозі Самарської затоки,

мають ще менші показники (табл. 6.2).

На сучасному етапі (табл. 6.3) загальна чисельність риб у продуктивних прибережжях

усієї Самарської затоки, відчутно скоротилася (за даними 2018 р.), більш, ніж в 4 рази – від

900,71 екз/100м2 в 1985-2000 рр. до 222,24 екз/100м2 в 2018 р. Ця тенденція до скорочення

показнику чисельності на фоні розвитку домінування функціонально небезпечних видів,

зберігаються і в межах безпосередньо обстежених ділянок. Крім того, в прибережжях

81

обстежених ділянок затоки і, особливо ділянок правобережжя, набувають поступового

поширення і, відповідно – захоплення прибережної акваторії коротко цикловими та

функціонально небезпечними видами, як аборигенної групи (тюлька, гірчак, атерина,

морська голка) так і небезпечними інтродуцентами (карась сріблястий – з 1960 рр., чебачок

амурський – з 1990 рр. та сонячний окунь – з 2000 рр. Останній вид в 1985-2000 рр. взагалі не

зустрічався, а зараз він реєструється у 100 % відібраних проб. Сумарна частка цих

функціонально небезпечних видів, згідно досліджень 2018 року, в продуктивних

прибережжях Самарської затоки становить 64 %, а в межах ділянки правобережжя

Самарського плеса – 74 % сумарної чисельності риб у прибережжях.

Разом з тим, Самарська затока на сучасному етапі ще остаточно не втратила своєї ролі

у відновленні цінної у функціональному та ресурсному відношенні, іхтіофауни. Так, зокрема,

дослідженнями 2018 року на окремих ділянках, за винятком ділянки правобережжя,

зареєстровано перші покоління такого ресурсно цінного виду, як лящ. І, хоча, чисельність

його перших поколінь не висока (цьоголітки – 2,29 екз/100м2, дволітки – 1,71 екз/100м2,

відповідно), але ці показники коливаються в межах багаторічних, і навіть, на деяких ділянках

перевищують дані 35 річного періоду досліджень. Крім того, в межах Самарської затоки

зареєстровано цьоголіток рідкісного в лімнічних умовах Придніпров`я представника

реофільної групи – головня (0,57 екз/100м2), чисельність якого у всіх водоймах регіону

поступово зменшується.

Таблиця 2. Чисельні параметри угруповань риб прибереж Самарської затоки

№

з/п

Назва виду Вік Самарська затока

(1985-2000 рр.)

Самарська затока

(2005-2011 рр.)

Х % Y Х % Y 1. Тюлька б/в 0,41 0,04 0,59 1,19 0,4 1,18

2. Щука 0+ 0,32 0,03 14,75 0,0 0,0 0,0

1+ 0,0 0,0 0,0 0,03 0,01 2,1

2+ 0,08 0,01 33,33 0,11 0,04 29,38

3. Плітка 0+ 36,25 4,02 89,56 50,32 16,89 103,64

1+ 26,92 2,99 324,4 22,69 7,62 154,36

2+ 19,73 2,19 450,02 1,79 0,6 43,48

4. Головень 0+ 0,0 0,0 0,0 2,5 0,84 30,1

1+ 0,0 0,0 0,0 0,13 0,04 2,81

5. Краснопірка 0+ 24,44 2,71 20,87 19,98 6,71 18,32

1+ 8,3 0,92 23,88 10,41 3,49 30,28

2+ 5,38 0,6 35,11 2,83 0,95 33,17

6. Вівсянка б/в 53,85 5,98 30,98 1,43 0,48 1,36

7. Лин 0+ 0,43 0,05 0,29 0,0 0,0 0,0

1+ 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

2+ 0,21 0,02 7,16 0,0 0,0 0,0

8. Чебачок амурський б/в 32,12 3,57 48,49 10,3 3,46 21,82

9. Верховодка б/в 79,13 8,78 248,25 48,86 16,4 269,23

10. Плоскирка 0+ 3,06 0,34 1,56 5,19 1,74 3,2

1+ 1,16 0,13 9,6 1,1 0,37 2,76

2+ 0,41 0,05 5,68 0,0 0,0 0,0

11. Лящ 0+ 0,78 0,09 1,54 0,27 0,09 1,19

1+ 0,11 0,01 0,88 2,17 0,73 21,89

2+ 0,11 0,01 5,03 0,0 0,0 0,0

12. Гірчак б/в 445,85 49,5 547,95 48,44 16,26 75,26

13. Карась золотий 0,1 0,01 0,11 0,0 0,0 0,0

14. Карась сріблястий 0+ 18,15 2,02 68,37 5,11 1,71 9,97

1+ 13,49 1,5 122,3 13,02 4,37 103,97

82

2+ 0,29 0,03 14,9 0,1 0,03 4,84

15. Товстолоб строкатий 1+ 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

2+ 0,0 0,0 0,0 0,16 0,05 296,88

16. Щипавка б/в 4,66 0,52 21,5 14,21 4,77 58,96

17. Атерина чорномор. б/в 2,42 0,27 2,6 3,98 1,34 3,88

18. Колючка мала півд.. б/в 4,89 0,54 1,57 1,44 0,48 0,48

19. Колючка триголкова б/в 1,67 0,19 0,71 0,06 0,02 0,02

20. Голка пухлощока б/в 22,82 2,53 9,02 5,2 1,75 3,0

21. Судак 0+ 0,08 0,01 0,93 0,57 0,19 5,83

1+ 0,0 0,0 0,0 0,04 0,01 1,44

2+ 0,06 0,01 27,78 0,0 0,0 0,0

22. Окунь сонячний 0+ 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

23. Окунь річковий 0+ 3,46 0,38 12,24 6,46 2,17 77,44

1+ 1,99 0,22 25,81 0,53 0,18 20,04

2+ 0,11 0,01 17,02 0,0 0,0 0,0

24. Йорж б/в 0,33 0,04 1,09 0,06 0,02 0,28

25. Бичок кругляк б/в 5,04 0,56 17,04 1,63 0,55 6,84

26. Бичок пісочник б/в 26,74 2,97 67,85 7,97 2,68 23,92

27. Бичок головач б/в 0,25 0,03 0,85 0,13 0,04 0,82

28. Бичок гонець б/в 4,38 0,49 4,89 4,48 1,5 6,91

29. Бичок мартовик 1,0 0,11 1,23 0,0 0,0 0,0

30. Бичок цуцик б/в 49,73 5,52 38,02 2,99 1,0 1,52

31. Бичок пуголовок

зірчастий

б/в 0,0 0,0 0,0 0,06 0,02 0,02

Цінні ресурсні 1,14 0,13 36,16 3,05 1,02 30,35

Ресурсні 164,28 18,23 1276,96 142,46 47,81 966,74

Малоцінні ресурсні 79,54 8,82 248,84 50,05 16,8 270,41

Нересурсні 655,75 72,82 793,79 102,38 34,37 205,09

Всього 900,71 100,0 2355,75 297,94 100 1472,59

З них цьоголітки 86,21 - 207,75 90,4 - 249,69

Примітки: Х – чисельність, в екземплярах/100м2 (екз/100м2); Y – біомаса, в грамах на 100 м2 (г/100м2);% –

частка виду від загальної чисельності.

83

Таблиця 3. Чисельні параметри угруповань риб прибереж Самарської затоки у літній період

2018 р.

№

з/п

Назва виду Вік Ділянка правобережжя Самарська затока

Х % Y Х % Y

1. Тюлька б/в 0,00 0,00 0,0 1,43 0,64 3,04

2. Плітка 0+ 8,00 2,56 16,8 11,14 5,01 28,21

1+ 0,00 0,00 0,0 11,71 5,27 89,0

3. Головень 0+ 0,00 0,00 0,0 0,57 0,26 2,01

4. Краснопірка 0+ 12,00 3,85 14,72 7,14 3,21 8,88

1+ 8,00 2,56 33,36 1,71 0,77 6,62

2+ 16,00 5,13 192,88 3,71 1,67 43,7

5. Чебачок амурський б/в 44,00 14,10 247,36 20,86 9,39 101,46

6. Верховодка б/в 0,00 0,00 0,0 1,43 0,64 8,14

7. Лящ 0+ 0,00 0,00 0,0 2,29 1,03 8,6

1+ 0,00 0,00 0,0 1,71 0,77 6,62

8. Гірчак б/в 36,00 11,54 54,32 37,43 16,84 51,97

9. Карась сріблястий 0+ 4,00 1,28 6,88 0,57 5,27 0,98

1+ 44,00 14,10 304,48 11,71 0,26 107,3

10. Щипавка б/в 0,00 0,00 0,0 1,71 0,77 8,62

11. Атерина черноморська. б/в 0,00 0,00 0,0 19,71 8,87 16,17

12. Голка морська пухлощока б/в 24,00 7,69 10,88 5,71 2,57 2,47

13. Окунь сонячний 0+ 32,00 10,26 45,96 6,57 2,96 11,06

1+ 24,00 7,69 336,44 9,71 4,37 135,27

14. Окунь річковий 0+ 4,00 1,28 19,64 1,14 0,51 5,76

1+ 0,00 0,00 0,0 0,57 0,57 14,47

15. Бичок кругляк б/в 0,00 0,00 0,0 23,14 10,41 43,89

16. Бичок пісочник б/в 20,00 6,41 116,24 27,14 12,21 61,85

17. Бичок головач б/в 0,00 0,00 0,0 0,57 0,26 1,88

18. Бичок гонець б/в 8,00 2,56 6,0 6,86 3,09 9,4

19. Бичок мартовик б/в 0,00 0,00 0,0 0,57 0,26 3,79

20. Бичок цуцик б/в 28,00 8,97 14,72 5,43 2,44 3,15

Цінні ресурсні 0,00 0,00 0,0 4,0 1,8 15,22

Ресурсні 96,00 30,77 588,76 49,97 22,48 306,93

Малоцінні ресурсні 0,00 0,00 0,0 2,86 1,29 11,18

Нересурсні 216,00 69,23 831,92 165,41 74,43 450,98

Всього 312,00 100,00 1420,68 222,24 100,00 784,31

З них цьоголітки ресурсних 28,00 104,0 29,42 65,5

Примітки: Х – чисельність, в екземплярах/100м2 (екз/100м2); Y – біомаса, в грамах

на 100 м2 (г/100м2);% – частка виду від загальної чисельності; 0 – вид не реєструється на

даній акваторії.

Виходячи з вищенаведеного, очевидним є факт, що для відновлення ролі обстеженої

ділянки у процесі оптимізації умов відтворення та нагулу представників іхтіофауни

Самарської затоки і суміжних їй акваторій (Дніпровське водосховище), необхідне

оптимізуючє втручання. Це дасть змогу підвищити відтворювальний потенціал цінних видів

риб, які ще реєструються в межах Самарської затоки, але вже відсутні у біотопах обстеженої

ділянки правобережжя.

84

Таким чином, більшість показників, що характеризують стан іхтіоценозу ділянки

правобережжя, мають ознаки, притаманні іхтіоценозу усієї Самарської затоки, але з

тенденцією до погіршення. Наявна суттєва спрощеність структури іхтіоценозу – за видовим

складом, за структурними показниками популяцій (стать, вік), за кількісними показниками

(чисельність та біомаса) та ін. Особливо це стосується прибережних угруповань риб,

відмічені наступні особливості – спрощений видовий склад, незначна доля видів з категорії

водних біоресурсів (мають промислове значення), відсутність (судак, короп) або незначна

чисельність (лящ, плітка та ін.) першої генерації (цьоголітки). Це стосується усіх ресурсно

важливих або цінних видів на абсолютній більшості обстежених біотопів, особливо в межах

ділянки правобережжя затоки. Це свідчить про низьку ефективність природного відтворення

цих видів, незадовільні умови нагулу і росту молоді. Відповідно, поповнення популяцій

промислових видів вкрай низьке, що ставить під загрозу усталеність популяцій, які

додатково випробовують промисловий тиск. В іхтіоценозі поширюються та чисельно

переважають коротко циклові та функціонально небезпечні види риб, які, усі без винятку, є

трофічними конкурентами молоді видів ресурсної групи. Зрозуміло, що при існуючому рівні

само відновлювальних процесів, відсутня перспектива природного (без оптимізуючого

втручання) поліпшення стану іхтіоценозу даної акваторії. Аналогічна картина

спостерігається і в межах більшості інших ділянок Самарської затоки.

Виходячи з вищенаведеного, очевидним є факт, що для відновлення ролі ділянок

правобережжя у районі гирла р. Кільчень у процесі відновлення іхтіофауни Самарської

затоки і суміжний їй акваторії Дніпровського водосховища, необхідне оптимізуючє

втручання. На нашу думку, допустимими і першочерговими з них є заходи з поліпшення

умов перебування представників іхтіокомплексу, особливо важливих видів водних

біоресурсів, на усіх етапах річного циклу – нерест, нагул та зимівля. Для цього пропонується

здійснення обмеженого комплексу гідротехнічних робіт, який має на меті поліпшення не

тільки загальних параметрів гідроекосистеми (гідрологічний та гідрохімічний режими,

морфологія ложа), але і відновлення умов для повноцінного існування риб та інших груп

гідробіонтів (фітопланктон, зоопланктон, бентос). Крім того, потрібно зменшити рівень

заростання надводною рослинністю, в першу чергу, очеретом. У зв’язку із загальною

мілководністю Самарської затоки пропонується збільшення території існуючих острівних

систем та їх створення в місцях відкладення найбільшої кількості мулів та інших наносів.

Необхідно провести відновлення русла з розробкою донних відкладень і наступним їх

складуванням на існуючи острови або визначені ділянки для їх створення. Збільшення

висоти і площ островів буде мати позитивний загально екологічний ефект для більшості

представників рослинного і тваринного світу, в тому числі і гідробіонтів.

Необхідно передбачити створення усіх необхідних умов для збільшення

продуктивності водних біоресурсів за рахунок створення:

– руслових ділянок із збільшеними глибинами (до 4-6 м);

– положистих мілководь з піщаних ґрунтів вздовж берегів, в тому числі біля

островів;

– поглиблених ділянок для концентрації крупних особин в процесі трофічних,

нерестових та інших міграцій, а також зимівлі риб (зимувальні ями);

– ділянок з більш покращеними характеристиками умов нагулу усіх вікових груп

риб, особливо нестатевозрілої молоді (глибини від 2 м і більш з піщаним дном).

Цей комплекс робіт буде мати позитивний ефект, як в загально екологічному сенсі

(відновлення природних умов існування представників рослинного і тваринного світу), так і

в економічному (збільшення продукції і вилову водних біоресурсів).

При проведенні гідротехнічних робіт з відновлення русла і розробкою ґрунтів (донних

мулових та піщаних відкладень), необхідно дотримуватися певних обмежень. Понад усе,

необхідно проводити розчищення тільки безпосередньо визначених ділянок з дотриманням

глибини розробки, бажано – без порушення корінних порід, збереження прибережної зони і

85

берегів, складування донних піщано-мулових відкладень із створенням захисного валу, для

запобігання вторинного потрапляння мулу в ріку. Оптимальні строки проведення робіт –

осінній період, після відходу молоді з мілководь (з вересня). Проведення робіт у період

нересту та період активної міграції цьоголіток (до серпня) не є припустимим.

Разом з тим, поряд із розробленими заходами з відновлення природних нерестовищ та

місць нагулу і зимівлі функціонально та ресурсно важливих видів риб, які полягають у

розчищенні і поглибленні, відновленні водообміну та видалення мулів і надводної водної

рослинності, допустимо також рекомендувати розповсюджені в міжнародній практиці

засоби, зокрема – створення острівних систем із вільними від заростання рослинністю

мілководдями. Багаторічний досвід світової практики створення острівних систем з

одночасним поглибленням русла та видаленням мулових відкладень (The restoration of rivers

and streams, 1985) свідчить про безперечні позитивні наслідки від впровадження цих

гідротехнічних заходів не тільки для іхтіофауни, але і для всієї гідроекосистеми водойм.

Рекомендації щодо поліпшення загально екологічного стану Самарської затоки і її

іхтіофауни шляхом скорочення надходження обсягів шахтних вод, заборони скиду

промислових і комунально-побутових забруднювачів, в даному обґрунтуванні не

розглядаються як такі, що на сучасному етапі впровадити неможливо.

Отримані дані стану іхтіофауни Самарської затоки, та її ділянок, що заплановані під

відновлення, дозволяють констатувати наступне.

Висновки

1. Дослідженнями 2018 р. на акваторії Самарської затоки визначено 20 видів риб з 7

родин, в тому числі 11 зареєстровані у правобережжі затоки в районі р. Кільчень. Видовий

склад іхтіофауни Самарської затоки характеризується як значно спрощений.

2. Співвідношення видів і вікових груп у пробах, показники загальної чисельності і

біомаси, ресурсне значення, також свідчать про тенденцію до погіршення у зрівнянні з

минулими періодами досліджень (1985-2000 рр. та 2005-2011 рр). Загальна чисельність

прибережних угруповань риб влітку 2018 р. складає 222,24 екз/100м2, біомаса – 784,31

г/100м2.

3. В іхтіоценозі Самарської затоки та ділянки правобережжя не зафіксовані види риб,

які мають охоронний статус державного рівня і занесені до Червоної книги України.

4. В межах ділянки правобережжя в районі р. Кільчень також спостерігаються ознаки

деградації іхтіоценозу – видовий склад спрощений, домінують коротко циклові та

функціонально небезпечні види (сонячний окунь, чебачок амурський та гірчак), цінні у

природоохоронному, функціональному та ресурсному значенні види або відсутні (лящ), або

мають незначну чисельність (плітка). Частка цьоголіток ресурсних видів у іхтіофауні

правобережжя несуттєва – до 9 % від загальної чисельності риб.

5. У той час, коли у Самарській затоці частково збереглися умови нагулу ресурсних

видів іхтіоценозу, безпосередньо досліджена акваторія правобережжя, як і деякі інші ділянки

6. Підвищення водності розглянутої ділянки Самарської затоки за рахунок

відновлення і поглиблення русла, влаштування зимувальних ям і відновлення природних

нерестовищ з видалення донних відкладень (мулово-піщаних ґрунтів) є не тільки безпечним,

але і необхідним заходом у дотриманні загальноприйнятої концепції збереження

біорізноманіття водних екосистем, їх вищої трофічної ланки – риб. Буде забезпечене

подальше підвищення рівня усталеного функціонування іхтіоценозу усієї Самарської затоки

за рахунок створення умов для його повноцінного функціонування, в тому числі відновлення

продуктивних мілководь (в тому числі – острівних), придатних для нересту та нагулу молоді

водних біоресурсів, в тому числі функціонально цінних та рідкісних видів риб.

7. Внаслідок проведення робіт з відновлення водності будуть поліпшені умови

існування риб на всіх стадіях життєвого циклу (нерест – відновлення природних нерестовищ,

нагул – поглиблення з видаленням мулових донних відкладень, зменшення рівня заростання

86

повітряно-водною рослинністю, зимівля – влаштування руслових поглиблених ділянок).

Також збільшиться продуктивність кормових організмів, поліпшаться умови життєдіяльності

інших груп гідробіонтів. Таким чином допустимо прогнозувати відновлення

біопродукційного потенціалу досліджених акваторій і ділянки правобережжя в подальшому,

після проведення вказаних робіт. Крім того, будуть створені умови для міграцій більш

вибагливих видів, особливо мало чисельних і рідкісних з суміжних ділянок ріки, де вони ще

реєструються і дотепер.

8. Спостереження за наслідками аналогічних проектів показує позитивний їх вплив на

подальший розвиток іхтіофауни (Діївські плавні). Відбувається відновлення умов нересту та

нагулу риб.

9. При проведенні комплексу гідротехнічних робіт з поліпшення умов відтворення

водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних

ділянок Дніпровського району Дніпропетровської області необхідно дотримуватися

комплексу рекомендованих природоохоронних заходів.

87

Додаток 5

Принципова схема благоустрою території

Планується висадка таких дерев: 1. Біла тополя, 2. Чорна Тополя, 3. Дуб звичайний, 4.

Осика, 5. Верба у кількості 5 штук кожного дерева.

88

Додаток 6

Сертифікат екологічного

аудитора

89

Додаток 7

90

Додаток 8

ЗМІСТ

науково-дослідної роботи «Науково-біологічне обґрунтування проведення робіт з поліпшення

умов відтворення водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі

садибних ділянок Дніпровського району Дніпропетровської області»

ВСТУП …………………………………………………………………………………..... 4

1. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ …………………….……………………….... 7

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОЛОГІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

…........................................................................................................................................... 9

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОХІМІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

…………………………………………….………………………………………………… 17

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛОРИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ ………....………………….. 27

5. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОБІОЛОГІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ

ЗАТОКИ…………………………………………………………………………………….

34

5.1. Фітопланктон …………………………………………….......................................... 34

5.2. Зоопланктон …………………………………………………………………………... 35

5.3. Зообентос ……………………………………………………………………………... 37

6. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ІХТІОФАУНИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ …..……….. 39

7. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ БАТРАХОФАУНИ та ГЕРПЕТОФАУНИ

САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ …………….……………………………………………………

50

7.1. Батрахофауна ..……………………………………………………………………….. 50

7.2. Герпетофауна ..……………………………………………………………………….. 52

8. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ОРНІТІОФАУНИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ ……….. 57

9. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ ………………………………………………………… 67

10. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .……………………………………………….. 80

ДОДАТКИ…………………………………………………………………………………… 81

Додаток А: фотоматеріали…………………………………………………………………. 82

Додаток В: протокол вимірювань показників складу та властивостей проб вод …….. 89

91

ВСТУП

Метою науково-дослідної роботи є оцінка сучасного гідроекологічного стану

Самарської затоки Дніпровського (Запорізького) водосховища (р. Дніпро) за основними

абіотичними показниками (гідрологія, гідрохімія) та біотичними компонентами

(рослинність, фітопланктон, зоопланктон, зообентос, іхтіофауна, батрахофауна,

герпетофауна, орнітофауна) з розробкою комплексу заходів для поліпшення умов

природного відтворення і підвищення продуктивності водних біоресурсів та загально

екологічного стану Самарської затоки.

Нормативною базою для виконання даної науково-дослідної роботи є Водний кодекс

України, Закони України – «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного

середовища», «Про природно-заповідний фонд», «Про рибне господарство, промислове

рибальство та охорону водних біоресурсів», «Про наукову і науково-технічну діяльність»;

Постанови Кабінету України № 1192 «Тимчасовий порядок ведення рибного господарства і

здійснення рибальства», № 1147 «Про затвердження переліку видів діяльності, що належать

до природоохоронних заходів»; «Правила промислового рибальства в рибогосподарських

водоймах України», «Правила любительського і спортивного рибальства»; державні

будівельні норми України (ДБН Д.2.2-1-99), (ДБН А.2.2-1-2003); а також Рішення

Дніпропетровської обласної Ради від 21.10.2015 р. №680-34/VI «Про Дніпропетровську

обласну комплексну програму (стратегію) екологічної безпеки та запобігання змінам клімату

на 2016-2025 роки».

При розробці даної науково-дослідної роботи були використані матеріали досліджень

на акваторії Самарської затоки Дніпровського (Запорізького) водосховища, зібрані

співробітниками НДЦ «Дніпровська природна інспекція», багаторічні матеріали з банку даних

НДІ біології та кафедри зоології та екології Дніпровського національного університету ім.

Олеся Гончара, кафедри водних біоресурсів та аквакультури Дніпропетровського

державного аграрно-економічного університету, офіційні, літературні та інші джерела.

Одним з найбільш економічно обґрунтованих і перспективних шляхів забезпечення

продовольчої безпеки України на сучасному етапі є збільшення вилову водних біоресурсів із

внутрішніх водойм, в тому числі і водосховищ, за рахунок оптимізації промислового

навантаження і здійснення комплексу спеціалізованих заходів, серед яких важливим є

поліпшення умов природного відтворення. Цей шлях є найбільш економічно вигідним, бо

потребує відносно невеликих затрат (використовуються існуючі акваторії та природна

кормова база).

Зарегулювання стоку великих і малих річок внаслідок гідробудівництва і створення

водойм нового типу (водосховищ) призвело до переформування історичних умов існування

всіх груп гідробіонтів. За період більш 50 років (до кінця ХХ сторіччя) у світі було створено

30 тис. водосховищ с площею водного дзеркала в 400 тис. км2. На площі близько 1,5 млн. км2

була змінена інфраструктура територій. Водосховищами зарегульований стік близько 10 %

річок земної кулі (Водохранилища …, 1986). Масштабне гідробудівництво на теренах

колишнього СРСР розпочалося наприкінці 1920 років минулого сторіччя. Первістком

гідробудівництва на великих ріках став ДніпроГЕС, що обумовило створення на колишній

порожистій частині Дніпра Дніпровського (Запорізького) водосховища (Булахов, 1966).

Згодом тільки на одному Дніпрі був утворений каскад з 6 водосховищ. Східна ситуація

постерігалася також і на інших ріках практично всіх континентів, кількість та загальні

показники площі і обсягів води у цих водосховищах коливаються, але ступінь

зарегульованості значно менший. Разом із тим, дніпровські водосховища за усіма

показниками, в тому числі і строками існування є найбільш показовими та інформативними

(Экологическая оценка ..., 1990; Біологічне різноманіття …, 2008). Відповідно, на прикладі

Дніпровського водосховища, як найстарішого в системі дніпровських, можливо визначати

92

загальні вектори та спрямованість процесів формування біотичних компонентів, в тому числі

і іхтіокомплексу.

Загалом, в умовах водосховищ них екосистем суттєво змінилися як комплекс

гідрофізичних параметрів (гідрологічний, гідрохімічний, термічний режими), так і комплекс

гідробіологічних показників (бактеріофлора, фіто- і зоопланктон, зообентос), а також водна

та навколо водна рослинність. Все це обумовило початок процесу переформування

іхтіофауни, кінцевої трофічної ланки гідроекосистеми і, відповідно, – запасів окремих видів

риб та їх кормових ресурсів. В умовах водосховищних екосистем спостерігається глибока

перебудова іхтіофауни, яка існувала раніше (Булахов, 1966; Стрельников и др., 1984;

Романенко та ін., 2003; Романенко, 2004 та інші). Даний процес призвів до зміни у структурі

іхтіокомплексів, співвідношенні фонових форм, параметрів росту окремих видів риб, умов

розмноження, статевого дозрівання особин, тривалості життя, рівня природної елімінації

особин.

Практично усі водосховища за базовими показниками розподіляються на три ділянки:

верхня, де частково або практично повністю зберігається річковий режим; середня, перехідна

між річковою і озерною системою; нижня, пригреблева, повністю озероподібна. В умовах

Дніпровського водосховища існує ще одна відокремлена ділянка – Самарське плесо (затока),

яке характеризується специфічними особливостями, на основі чого воно виділено в окрему

структурну одиницю районування – Крайове Самарське плесо або Самарська затока

(Барановський, 1999).

Самарська затока (нижня течія ріки Самари) є частиною Дніпровського водосховища,

створена в 1933-1934 рр. при заповненні гирлової частини р. Самари. Самарська затока,

загальною площею 51300 га, характеризується мілководністю (середні глибини менш 2 м) і

високим ступенем заростання як жорсткою надводною, так і м’якою підводною вищою

водною рослинністю (у середньому заростання складає 45 %). Центральна частина плеса

зайнята фітоценозами зануреної рослинності. Довжина Самарської затоки між Усть-

Самарським і Новоселівським мостами 17 км, найбільша ширина 5,7 км, середня – 2,8 км.

Площа водного дзеркала затоки 51,3 км2, об’єм води 119 млн. м3. Власна водозбірна площа

Самарської затоки 1560 км2.

Верхня частина затоки практично цілком відрізана дамбою автомобільної траси

Дніпро-Павлоград і зв’язана з іншою частиною затоки тільки руслом р. Самари. Дамба з

лише одним мостовим переходом в значній мірі порушила водообмін у плавневих системах

затоки, особливо вище спорудженого шляхопроводу. Це стало причиною деградації

природних нерестовищ на основних ділянках заплави, їх неспроможності виконувати

відтворювальну функцію для багатьох функціонально і ресурсно значимих видів риб.

Від основної акваторії Дніпровського водосховища Самарська затока відділена Усть-

Самарським мостом із насипною дамбою по обох сторонах, а також Ігренськими мостами (у

найбільш вузькій частині затоки).

Дніпровське (Запорізьке) водосховище та її Самарська затока, випробовують на собі

весь негативний спектр водогосподарських і екологічних проблем. Після відбудови греблі

Дніпрогесу (1947 р.) і по теперішній час водосховище продовжує функціонувати як

зарегульована штучна водна екосистема, що знаходиться під багатовекторним впливом

людської діяльності. За дією комплексу антропогенних чинників та рівнем трансформації

водойма посідає одне з перших місць в Україні (Беспозвоночные и рыбы…, 1989). У

Самарську затоку постійно надходять значні обсяги високо мінералізованих стічних шахтних

вод (по ріках Самара та Вовча).

Загальний рибогосподарський фонд внутрішніх прісноводних водойм України

складається з близько 1 млн. га, а рибогосподарський фонд дніпровських водосховищ

становить 690 тис. га. Ці водосховища мають значні резерви природної кормової бази та

потенційної рибопродуктивності. Згідно проектним даним, рибопродуктивність водосховищ

на р. Дніпро повинна була становити від 20 кг/га до 40 кг/га, тобто очікувався щорічний

93

вилов на рівні 25 тис. т. За більш, ніж сорокарічний період експлуатації каскаду загальний

вилов риби лише в окремі роки (1986–1990 рр.) наближався до цього показника і практично

не перевищував 20 тис. т. В останні роки загальний вилов у дніпровських водосховищах

після зниження на початку століття (до 2015 р.) почав поступово зростати, хоча і повільно.

Коливання промислових уловів обумовлено дією кількох груп факторів: біотичних

(чисельність та іхтіомаса промислових стад риб), абіотичних (гідрометеорологічні умови

промислового сезону) та організаційних (кількість та характеристика знарядь лову, райони та

терміни лову та інше) (Алимов, 2005; Бузевич, 2005). Основним абіотичним фактором, що

формує загальний знижений обсяг вилучення риби є також недотримання рівневого режиму,

яке призводить до промислових втрат по всіх водосховищах дніпровського каскаду біля 15

тис. тон риби в рік, з них 75,6 % – внаслідок літнього спрацювання і 1,7 % від скорочення

площ природних нерестовищ (Бузевич, 2005).

Оскільки сучасними дослідженнями доведена неможливість іхтіокомплексу штучних

гідроекосистеми власноруч здійснювати ефективне відновлення біологічного різноманіття та

запасів водних біоресурсів, у теперішній час виникла нагальна необхідність в оцінці

факторів, які призводять до негативного впливу на стан аборигенної промислової іхтіофауни

та розробки компенсаційних робіт на основі науково обґрунтованих заходів з відновлення

продуктивності риб.

Одним із важливих компенсаційних заходів є формування достатньо чисельного

поповнення популяції з подальшим забезпеченням нормальних умов для її природного

самовідтворення (Бузевич, 2011). Для цього необхідно провести дослідження з оцінкою всіх

аспектів умов існування конкретних видів (гідрохімічний, гідрологічний режими, наявність

та доступність кормових ресурсів, умови нересту, виживання молоді тощо). Формування

усталених популяцій базується на підвищенні загального рівня природного відтворення за

рахунок створення умов природного нересту.

Основною задачею роботи є розробка заходів із поліпшення умов природного відтворення

водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок шляхом поліпшення гідрологічного

режиму із розчищенням та видаленням донних відкладень на існуючи острівні системи, що призведе

до формування сприятливих умов існування для усіх груп флористичних і фауністичних

компонентів, в тому числі і іхтіофауни, як важливого економічного ресурсу і суттєвого елементу

людської діяльності.

Дана науково-дослідна робота базується на основі оцінки сучасної гідрологічної та

гідробіологічної характеристики та стану флори та фауни Самарської затоки Дніпровського

водосховища а також загального стану іхтіокомплексу і видів водних живих ресурсів

(біоресурсів).

Розробка комплексу заходів на акваторії Самарської затоки Дніпровського

водосховища із поліпшення умов природного відтворення водних живих ресурсів з влаштуванням

нерестових ділянок та проведення робіт із відновлення та оптимізації умов існування та

відтворення популяцій екологічно цінних риб на основі науково обґрунтованих заходів

передбачається чинним законодавством та відповідає напрямкам посилення екологічної безпеки

та розвитку рибного господарства у Дніпропетровській області.

94

1. МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Комплексні дослідження проводились на акваторії Самарської затоки

Дніпровського (Запорізького) водосховища – від Усть-Самарського мосту до

Новоселівського мосту траси Дніпро-Павлоград в межах Дніпровського району

Дніпропетровської області, на всіх типах біоценозів акваторії і прибережної території, в

тому числі островах.

В адміністративному відношенні ділянка проведення досліджень розташована на

території Дніпропетровської області у Дніпровському районі, на акваторії і прибережної

території Самарської затоки Дніпровського водосховища, в тому числі правобережної

ділянки вище гирла р. Кільчень.

Наукові дослідження проводилися за сучасними методами флористичних та

фауністичних досліджень. Відбір проб проводили за стандартними сучасними методиками

гідро екологічних досліджень (гідрохімічних, гідрологічних, гідробіологічних та

іхтіологічних). Увесь комплекс досліджень проводився на всій акваторії Самарської

затоки Дніпровського водосховища, в тому числі островах, протоках, затоках у літній

період 2018 р.

При вивченні рослинності використовувалися принципи і методи геоботанічних

досліджень(Полевая геоботаника, 1964). При вивченні водної рослинності

застосовувалися методи гідро ботанічного картування (Катанская, 1981). Після

попереднього ознайомлення з картографічними матеріалами масштабом 1:10000

проводилися дослідження рослинності з виділенням і описом основних фітоценозів,

особливостей їхнього складу, будівлі, розподілу на акваторії мілководь. Основним

методом картування був метод профілів (Полевая геоботаника, 1964). В найбільш типових

місцях закладалися профілі, що наносилися на робочі карти.

Визначення видів водних та наземних рослин проводилося за «Визначником вищих

рослин України», 1987 і “Визначником рослин України». 1965. з використанням

мікроскопа "Citoval". Латинські назви видів рослин приведені згідно сучасної

номенклатури Mosyakin, Fedoronchuk, 1999.

Екоморфи видів подані за монографією Барановський Б. О. Манюк В. В., Іванько І.

А., Кармизова Л. О. «Аналіз флори національного природного парку «Орільський», 2017.

При гідробіологічних дослідженнях як основне літературне джерело

використовували «Посібник з методів гідробіологічного аналізу поверхневих вод і донних

відкладень», 1983 і ДСТ 17.1.3.07.82.

При вивченні якісного складу фітопланктону (Методические рекомендации…, 1981)

та зоопланктону використовували загальноприйняті методики (Методика изучения …,

1975) та визначники (Жадін, 1960, Боруцкий, 1952). Ідентифікацію видів проводили за

допомогою мікроскопів МБІ-1, МБС-9. За цими методиками проби зоопланктону

відбирали планктонною сіткою Апштейна з газу № 67. Концентрат із сітки фіксували на

місці 40% нейтральним формаліном. При камеральній обробці якісний зоопланктон

вивчався під мікроскопами МБІ-1 і МБС-9. Видову ідентифікацію зоопланктону

проводили по визначниках (Визначник прісноводних…, 1977; Фауна України, 1952, 1974;

Мануйлова, 1964; Кутикова, 1970; Монченко, 1974).

Якісні проби зообентосу відбирали сачком, в основному серед заростей вищої водної

рослинності. Проби відразу ж фіксували 40% формаліном. Подальшу якісну і кількісну

обробку проб виконували в лабораторії. Визначення видової належності виконували по

визначниках (Визначник прісноводних…, 1977; Попова, 1953; Жадін, 1952; Липин, 1950).

Дослідження іхтіофауни проводилися за стандартною методикою іхтіологічних

досліджень, яка використовується при вивченні якісного складу та кількісних параметрів

та пелагічних та прибережних угруповань риб (Правдин, 1966; Пахоруков, 1980; Методи

збору…, 1998; Методи гідро екологічних…, 2006). Обробка іхтіологічних проб

95

здійснювалася в лабораторних умовах. У процесі визначення видового складу та віку риб

використовували посібник Н.І. Чугунової (1959), визначник О. П. Маркевича (1954).

В роботі використані багаторічні матеріали з банку даних НДІ біології ДНУ імені

Олеся Гончара за 1990–2012 рр. (Біологічне різноманіття …, 2008; Кочет, 2010 та інші).

Систематика та номенклатура видових назв риб представлена у відповідністю з їх

валідністю по сучасним іхтіологічним дослідженням (Nelson, 1994; Eschmeyer, 1998;

Bogutskaya, Naseka, 2002; Новіцький, 2005; Мовчан, 2005; Манило, 2014;

http://www.fishbase.us/Nomenclature/SynonymsList).

Матеріал про видовий склад птахів Самарської затоки збирався протягом останніх 20

років в різні сезони року. Матеріали стану орнітофауни був зібраний протягом

вегетативного сезону 2018 року. Обліки проводилися в основних типах біотопів (акваторії

ділянки проведення робіт, зарості вищої водяної рослинності, чагарникові так лісові

ценози). Облік птахів на акваторіях проводився згідно загальноприйнятих методик

(Андрієнко, Попович, Парчук, 2002, Исаков, 1952) за методикою відносного обліку на

одиницю довжини маршруту. Облік видового складу птахів в різних типах лісових та

чагарникових екосистем заповідника проводився методом маршрутного обліку з

фіксованою шириною облікової смуги (Андрієнко, Попович, Парчук, 2002,

Владышевский, 1960, Вергелес, 1994). Загальна довжина маршрутів для обліку лісових та

чагарникових видів птахів на території ділянки складає більше 3 км.

Обробку і аналіз результатів здійснювали з використанням статистичних методів

(Плохинский, 1970, 1978; Митрофанов, 1977; Песенко, 1982; Лапач, 2002; Zar, 2010) і

пакетів прикладних програм Microsoft Excel for Windows та STATISTICA 6.0 та 10.0.

2. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОЛОГІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

Самарська затока виникла в результаті затоплення Дніпровським водосховищем

пригирлової ділянки р. Самара, її заплави і частково схилів долини. Довжина Самарської

затоки між Усть-Самарським мостом і м. Новомосковськ 24 км, найбільша ширина 5,7 км,

середня – 2,5 км. Площа водного дзеркала затоки 59,7 км2, об’єм води 128 млн. м3.

Схема басейну р. Самара приведена на рис. 2.1, схема Самарської затоки – на рис.

2.2. Власна водозбірна площа Самарської затоки складає 1560 км2.

Схема басейну р. Самара

96

Рис. 2.1

В затоку справа впадають річки Кринка і Кільчень та балки Скотовата і Макітра,

зліва – річки Маячка і Татарка та стариця Новоселівська. На акваторії Самарської затоки

виділяється:

- Усть-Самарське плесо – звужена пригирлова ділянка затоки між Усть-Самарським

автодорожнім і Ігреньським залізничним мостами довжиною 4,0 км;

- Новобогородицьке Самарське плесо – теж звужена ділянка вище Ігреньського

мосту до впадіння справа р. Кринка довжиною 3,0 км;

- Головне Самарське плесо довжиною 10 км;

- затоки Ігренська, Щеміловка і Сусанка – верхня частина пересипаної шлаковими

відвалами в центральній частині протоки Шиянка.

- затока Кринка площею 139 га (затоплена пригирлова частина долини р. Кринка);

97

Рис. 2.2

98

затока Кам’янка (затоплена долина р. Кам’янка, що існувала тут колись);

- гирлова затока р. Кільчень площею 124 га;

- гирлова затока р. Татарка площею 20,8 га;

- затока Вирвихвіст;

- затока Солона;

- ур. Животилівські Плавні з протокою Солона (в минулому р. Солона).

Самарська затока загалом мілководна, її середня глибина 2,4 м, максимальна – 10,2

м. Площа мілководь глибиною менше 2,0 м складає 28,7 км2 (48,1 % всієї акваторії).

Особливо мілководна верхня частина Головного Самарського плеса, вище о-ва

Рибальський – тут середні глибини становлять 1,3-1,9 м, мілководдя складають 57,8 %.

Мілководдя активно заростають очеретом, водною рослинністю, заболочуються. Також

мілководна верхня частина затоки, ур. Животилівські Плавні (між Новоселівським мостом

і м. Новомосковськ).

В рельєфі дна Самарської затоки відзначається затоплене русло р. Самара, велика

кількість її староріч, затоплені гирлові ділянки русел річок Кільчень, Татарка, Маячка,

Кринка, Кам’янка. Затоплені русла активно замулюються.

По акваторії Самарської затоки проходять фарватери судових ходів з р. Дніпро в

м. Новомосковськ, в затоку Кринка, до причалі силікатного і цегельного заводів і в затоку

Шиянка до причалу Рибальського кам’яного кар’єру.

В Самарську затоку (в затоку Кринка) здійснюється скид недостатньо очищених

стічних вод з Лівобережної станції аерації м. Дніпро, а також з очисних споруд

господарчо-побутових стоків м. Новомосковська (по закритому скидному колектору вище

впадіння б. Скотовата). В р. Самара здійснюється також скид великих об’ємів

мінералізованих вод з шахт Центрального і Західного Донбасу.

З Самарської затоки здійснюється забір води: з правого берега – ГНС Фрунзенської

зрошувальної системи, з лівого берега – ГНС ділянки зрошення в учгоспі Самарський.

Водний режим Самарської затоки формується від власного стоку р. Самара і

водообміну з Головним плесом Дніпровського водосховища під впливом постійних

добових коливань рівнів води у водосховищі. Дані щодо власного стоку р. Самара по вод

посту Кочережки і в гирлі ріки (через Самарську затоку) приведені в табл. 2.1.

Середня багаторічна витрата р. Самара в створі в/посту Кочережки становить 15,9

м3/с, середній річний об’єм стоку – 502 млн. м3, в гирлі ріки – відповідно 18,2 м3/с і 573

млн. м3.

Річковий стік нерівномірний впродовж років, а також по сезонах року. Найбільш

багатоводним за весь період спостережень виявився 1964 р. (забезпеченість 0,5 %),

середня витрата ріки в створі в/п Кочережки склала 61,4 м3/с, річний стік – 1940 млн. м3, в

гирлі ріки – відповідно 69,9 м3/с і 2210 млн. м3. Багатоводним був також 2003 р.

(забезпеченість 3 %).

Найбільш посушливим був 1954 р. У 1950 році (95 % забезпеченості) середня

витрата ріки в створі в/п Кочережки склала 3,23 м3/с, річний стік – 102 млн. м3, в гирлі

ріки – відповідно 3,69 м3/с і 116 млн. м3.

Графік середніх річних витрат р. Самара в створі в/п Кочережки приведено на рис.

2.3.

0

10

20

30

40

50

60

70

1927

1932

1937

1942

1947

1952

1957

1962

1967

1972

1977

1982

1987

1992

1997

2002

2007

Q, м3/с Середні річні витрати р. Самара по в/п Кочережки

99

Рис. 2.3

Таблиця 2.1 – Характеристика стоку р. Самара в створі вод посту Кочережки і в гирлі ріки

Найменування За

показників I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII рік

Fбас.= 19800 км2

Витрати, м3/с 12,2 30,8 60,3 40,0 9,85 6,84 5,88 4,00 3,66 4,33 6,21 8,23 15,9

Стік, млн. м3

32,6 74,5 162 104 26,4 17,7 15,7 10,7 9,49 11,6 16,1 22,0 502

Розподіл, % 6,5 14,8 32,2 20,6 5,3 3,5 3,1 2,1 1,9 2,3 3,2 4,4 100

Витрати, м3/с 5,15 3,81 458 198 16,6 16,1 7,58 3,94 6,68 4,79 3,40 7,38 61,4

Стік, млн. м3

13,8 9,22 1230 513 44,5 41,7 20,3 10,6 17,3 12,8 8,81 19,8 1940

Розподіл, % 0,7 0,5 63,4 26,5 2,3 2,2 1,0 0,5 0,9 0,7 0,5 1,0 100

Витрати, м3/с 0,94 15,9 6,76 1,64 0,80 1,08 1,49 0,73 0,77 1,79 4,08 3,82 3,23

Стік, млн. м3

2,51 38,6 18,1 4,25 2,15 2,79 3,98 1,97 1,99 4,80 10,6 10,2 102

Розподіл, % 2,5 37,8 17,8 4,2 2,1 2,7 3,9 1,9 2,0 4,7 10,4 10,0 100

Fбас.= 22600 км2

Витрати, м3/с 13,9 35,2 68,8 45,6 11,2 7,80 6,71 4,56 4,18 4,95 7,09 9,39 18,2

Стік, млн. м3

37,2 85,1 184 118 30,1 20,2 18,0 12,2 10,8 13,2 18,4 25,1 573

Витрати, м3/с 5,88 4,35 523 226 18,9 18,4 8,65 4,50 7,62 5,47 3,88 8,42 69,9

Стік, млн. м3

15,7 10,5 1400 586 50,7 47,6 23,2 12,0 19,8 14,6 10,1 22,6 2210

Витрати, м3/с 1,07 18,2 7,72 1,87 0,92 1,23 1,70 0,84 0,88 2,05 4,66 4,36 3,69

Стік, млн. м3

2,87 44,0 20,7 4,85 2,45 3,18 4,54 2,24 2,27 5,48 12,1 11,7 116

Місяці

р. Самара в гирлі

Середньобагаторічний стік (1926-41; 1944-2011 рр.)

Багатоводний 1964 р. (1 % забезпеченості)

Гостропосушливий 1950 р. (95 % забезпеченості)

Гостропосушливий 1950 р. (95 % забезпеченості)

Водпост Кочережки, р. Самара

Середньобагаторічний стік (1926-41; 1944-2011 рр.)

Багатоводний 1964 р. (1 % забезпеченості)

Весняна повінь на річках басейну Самари спостерігається кожний рік. По в/п Кочережки

в середньому повінь починається 25 лютого, середня дата проходження найбільшої

витрати 17 березня, кінця повені – 4 травня. В окремі роки, в залежності від погодних

умов, повінь може початися на місяць раніше середніх строків, або на місяць пізніше. В

більшості випадків спостерігається 2 або більше піків повені, що пов’язано з нестійкими

погодними умовами, відлигами впродовж зими, поверненням холодів весною. Середня

тривалість повінь 73 доби, найбільша – 131 доба спостерігалась 2002 р., найменша – 23

доби – у 1967 р. У 40-44 % випадків повінь проходить з льодоходом, льодовими заторами.

Характеристика весняних повінь р. Самара по водомірному посту Кочережки приведена в

табл. 2.2, графік максимальних витрат весняних повінь – на рис. 2.4.

100

Рис. 2.4

Таблиця 2.2 – Характеристика весняних повінь р. Самара по в/п Кочережки

(1926-41; 1952-2011 рр.)

№

№

з/п

Найменування показників

р. Самара, Кочережки

найбільше

(раннє) середнє

найменше

(пізнє)

1. Площа басейну, км2 19800

2. Період спостережень, 1926-31; 1933-41; 1944-2011 рр.

3. Максимальна спостережена витрата, м3/с 2400 (1964) 243 9,39 (1972)

4. Дата: - початку повені 08.I.1955 25.II 28.III.1952

- найбільшої витрати 19.I.1955 17.III 14.IV.1993

- кінця повені 17.III.1997 04.V 08.VI.1987

5. Тривалість повені, діб 131 (2002) 73 23 (1967)

6. Об’єм стоку повені, млн. м3 1760 (1964) 325 13,9 (1930)

7. Шар стоку повені, мм 88,9 (1964) 16,4 0,70 (1930)

8. Відсоток стоку повені від річного, % 96 (1963) 56 14 (1930)

9. Коефіцієнт варіації найбільшої

витрати,

Cv 1,5

10. Коефіцієнт асиметрії, Cs 2Cv

По вод посту Кочережки максимальна витрата весняних повінь в середньому за весь

період спостережень становила 243 м3/с, найбільша 29.03.1964 р. становила 2400 м3/с, най-

менша 07.04.1972 р. – 9,39 м3/с. Повінь 1964 р. відноситься до дуже рідкісних,

катастрофічних явищ.

Повінь приносить в середньому 56 % річного стоку, в окремі роки стік повені

перевищує 96 % (в/п Кочережки, 1963 р.).

За останній період по усіх водомірних постах регіону спостерігається зменшення

максимальних витрат весняних повінь, що добре помітно по графіку витрат повінь (рис.

4). По в/п Кочережки на р. Самара середні максимальні витрати весняних повінь у різні

періоди становили:

1926-41 рр. - 505 м3/с;

1945-60 рр. - 207 м3/с;

1961-80 рр. - 261 м3/с;

1981-2000 рр. - 125 м3/с;

0

500

1000

1500

1926

1931

1936

1941

1946

1951

1956

1961

1966

1971

1976

1981

1986

1991

1996

2001

2006

2011

Q, м3/сМаксимальні витрати весняних повінь р. Самара по в/п Кочережки

101

2001-11 рр. - 121 м3/с.

Зменшення інтенсивності повінь зв'язано з загальним потепленням клімату,

збільшенням частоти зимових відлиг і відповідно зменшенням накопичення снігу, а також

із зарегулюванням стоку в ставках і водосховищах. Зменшення інтенсивності повінь

відповідно зменшує здатність русел рік до самоочищення, сприяє їх замуленню.

В табл. 2.3 приведені розрахункові максимальні витрати і об’єми стоку весняних

повінь в створі вод посту Кочережки і в гирлі ріки (в Самарській затоці).

Таблиця 2.3 – Максимальні витрати і об’єми стоку весняних повінь по р. Самара

Найменування показників Забезпеченість, Р, %

1 3 5 10 25 50

Водомірний пост Кочережки 19,8 тис. км2

Витрати, м3/с 1840 1260 1000 650 295 116

Об’єм стоку повені, млн. м3 1530 1140 973 747 447 225

Створ Усть-Самарського мосту 22,6 тис. км2

Витрати, м3/с 1750 1200 950 618 281 110

Об’єм стоку повені, млн. м3 1750 1310 1110 854 511 257

На акваторію Самарської затоки весняні повені впливають дуже мало (крім

хімічного складу води). Завдяки регулюючий здатності затоки підйом рівнів води в ній під

час середніх і мало інтенсивних повінь незначний, часом непомітний.

Рівневий режим. На рівневий режим р. Дніпро і Самарської затоки значний вплив

здійснює каскад Дніпровських водосховищ. Характеристика сучасного рівневого режиму

Дніпровського водосховища і в гирлі Самарської затоки приведена в табл. 2.4.

Таблиця 2.4 – Характеристика рівневого режиму Дніпровського водосховища і Самарської

затоки

№№

п/п Найменування показників

Водомірний пост, створ

в/п Дніпро Самарська

затока в гирлі

в/п

Лоцмано-

Кам’янка

1. Відстань від греблі Запорізької ГЕС, км 89,6 83,0

гирло р.

Самара

76,4

2. Середній рівень води, м 51,22 51,18 51,13

3. Мінімальні рівні: - найнижчій мінімум, м 47,52 48,71 47,12

- дата 16.III.60 17.III.60 18.III.60

- середній мінімум, м 50,48 50.42 50,35

- найвищий мінімум, м 51,13 51,07 51,01

- дата 03.III.2009 27.III.1960

4. Максимальні рівні: - найбільший максимум, м 53,02 52,56 52,02

- дата 12.V.58 12.V.58 12.V.58

- середній максимум, м 51,75 51,65 51,57

- найнижчій максимум, м 51,41 51,37 51,33

- дата 04.IV.96 01.X.2002

5. Амплітуда коливань рівнів: - середня, м 1,27 1,25 1,22

- максимальна, м 4,11 (1960) 4,27 4,43 (1960)

- мінімальна, м 0,35 (2009) 0,36 0,37 (2007)

102

Добові коливання рівнів води у водосховищі мають суттєвий вплив на рівневий

режим Самарської затоки і водообмін в ній. Добові коливання рівнів в районі в/п Дніпро

складають від 5 до 15 см, у середньому 8 см; у районі в/п Лоцмано-Кам’янка дещо нижчі –

у середньому 7 см. Добовий максимум рівнів спостерігається між 800-1200 і між 2000-2400,

мінімум – близько 600. В самій Самарській затоці добові коливання набагато менші, але

вони визивають потужні водообміні течії як в гирлі затоки, так і в гирлах впадаючих річок

і в другорядних затоках Самарської затоки. Середній у багаторічному розрізі перепад рівнів води між в/п Дніпро і Лоцмано-

Кам’янка складає 0,09 м, мінімальний спостерігається звичайно при мінімальних рівнях води у

водосховищі й іноді може скласти 0,0 м, максимальний спостерігається при максимальних

рівнях води і 1 травня 1970 р. склав 1,13 м.

Найбільша висота хвиль в на акваторії Самарської затоки виникає при вітрах

північно-східного напрямку, при найбільшій довжині розгону більше 7 км. По даним

спостережень хвилі висотою 0,6 м можуть виникати не частіше, як один раз на 100 років

(забезпеченість 1 %). В районі бази відпочинку «Санрей» акваторія захищена від розгону

хвиль островом і мілиною, зарослою очеретяно-рогозовою рослинністю, значного

хвилювання тут не спостерігається.

Льодові явища на р. Дніпро спостерігаються у вигляді льодоходу (осіннього і

весняного), шугоходу і льодоставу. На акваторії Самарської затоки льодоходу не

спостерігається, лід тане на місці. Середня з максимальних товщина льоду складає 18 см,

найбільша по опублікованим даним спостерігалася в 1963 р. – 48 см. По даним

опитування рибалок у лютому-березні 2003 р. найбільша товщина льоду в затоках Дніпра

в районі м. Дніпро і в Самарській затоці складала 0,80-1,0 м. Характеристика льодових

явищ по р. Дніпро приведена в табл. 2.5.

Таблиця 2.5 – Характеристика льодових явищ р. Дніпро по в/п Дніпро

№№

п/п Найменування показників

Дата або тривалість льодових явищ

середня найбільш

рання

найбільш

пізня

1. Встановлення льодоставу 20.12 22.11.56 4.02.66

2. Початок весняного льодоходу 8.03 14.02.70 5.04.56

3. Тривалість льодоставу, дні 63 123 (55-56 р.) 0 (65-66 р.)

4. Очищення від льоду 20.03 13.02.66 10.04.56

5. Максимальна товщина льоду, см 18 48 (1963 р.) 0

Льодостав на акваторії р. Дніпро в районі м. Дніпро нестійкий, спостерігається по

декілька разів за зиму встановлення льодоставу і його сходу. В Самарській затоці –

навпаки, льодостав стабільний впродовж зими, тривалість льодоставу приблизно на дві

неділі довша, ніж на Дніпрі.

Водообмінні процеси в Самарській затоці

Дослідження вод обмінних процесів в Самарській затоці виконувалось інститутом

«Дніпродіпроводгосп» у 1975-76 рр. і у 1992-93 рр.

Якість води Самарської затоки, її хімічний склад формується в результаті

водообміну між стоком р. Самара і перемінними течіями з Дніпровського водосховища

через Усть-Самарське плесо і зворотно – в результаті добових коливань рівнів води в

Дніпровському водосховищі.

Стік р. Самара має підвищену мінералізацію, в середньому 2,80 г/дм3, середній

багаторічний об’єм стоку р. Самара в гирлі становить 502 млн. м3. Після стоку з русла ріки

в Самарську затоку (нижче Новоселівського мосту) мінералізований стік під дією

Кориолісового прискорення відхиляється вправо вздовж правого берега затоки.

103

В періоди підйому рівнів води у Дніпровському водосховищі починається

протитечія води з Дніпра через Усть-Самарське плесо в Головне Самарське плесо затоки.

Течія розповсюджується до м. Новомосковська, іноді навіть вище. Тут струмені більш

прісної Дніпровської води також відхиляються в праву сторону, до лівого берега затоки.

Таким чином на акваторії Самарської затоки здійснюється передислокація води

різної якості по хімічному складу: вздовж правого, західного берега розповсюджується

більш мінералізована вода (в районі гирла р. Кільчень 1,8-2,5 г/дм3); вздовж лівого берега

вода більш прісна (в районі водозабору зрошувальної системи учгоспу Самарський 1,2-1,8

г/дм3). Має місце також передислокація води різної якості на різних глибинах, більш

прісна вода знаходиться у поверхневих шарах. Велике значення для перемішування води

різної якості мають дрейфові течії у поверхневих шарах води під дією вітру завдяки

великим розмірам водойми.

Щоденно спостерігається близько 7-8 фаз коливань рівнів води, амплітуда коливань

на вході в затоку в середньому становить 5-6 см. За одну фазу коливань в затоку затікає і

витікає в середньому близько 1,8 млн. м3 води, при чому амплітуда коливань води в затоці

становить 3-4 см. В середньому за добу водообмін між р. Дніпро і Самарською затокою

становить 10-15 млн. м3 води.

В межах Усть-Самарського плеса основні потоки води при водо обмінних процесах

направлені по затопленому руслу р. Самара, глибини води в якому становить 5,6-9,5 м, а

ширина – близько 300 м. На мілководдях і навіть на глибинах 3-4 м течії слабкі, влітку тут

розвивається водяна рослинність, і течії майже не спостерігається.

3. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОХІМІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ

ЗАТОКИ

Природна вода різних джерел і водойм за вмістом у ній речовин може мати значні

відмінності. Від складових у воді залежить її якість і придатність для використання за

різним призначенням. Їх вміст і хімічний характер впливають на фізичні властивості

води.

Наука, яка вивчає хімічний склад, а також його зміни під впливом природних

(хімічних, фізичних, біологічних) й антропогенних факторів і процесів називається

гідрохімією.

Під рибогосподарською гідрохімією розуміють біопродукційне відгалуження

гідрохімії, що вивчає закономірності тимчасових і просторових змін хімічного складу

природних вод, які відбуваються під впливом біотичних (процеси життєдіяльності

гідробіонтів) та антропогенних (під впливом діяльності людини) факторів. Основним

завданням рибогосподарської гідрохімії є розроблення наукових основ управління

рибопродуктивністю, заходів її підвищення та з’ясування механізму використання й

упередження наслідків антропогенного впливу (Бессонов и др., 1987).

Природні води являють собою складні розчини, що містять у своєму складі

більшість хімічних елементів у вигляді простих та складних іонів, комплексних сполук,

розчинених та газоподібних молекул, стабільних та радіоактивних ізотопів (Сніжко,

2001).

Мінеральні речовини, що знаходяться в природних водах у розчиненому стані в

різних формах (іони, комплексні іони, недисоційовані сполуки, колоїди), умовно

діляться на дві групи: макро- та мікро компоненти.

До макрокомпонентів належать речовини, які постійно присутні у природних

водах усіх типів і мають концентрацію не менше 1 мг/дм . Мікро компоненти - це

речовини, що зустрічаються у природних водах лише в малих концентраціях (менше 1

мг/дм ).

Наявність цих двох груп речовин пов'язано з двома основними факторами:

поширеністю елементів у земній корі та розчинністю їх сполук у звичайних умовах.

104

Сукупність хімічних речовин, розчинених у воді, надає природним водам певних

властивостей. Від величини вмісту тих чи інших речовин залежать такі властивості води,

як солоність, жорсткість, лужність, кислотність, агресивність, її корозійна здатність.

Відповідність хімічного складу і властивостей води вимогам конкретних

водоспоживачів і становить суть поняття «якість води». Якість води для того чи іншого

водокористування встановлюється за певними критеріями - спеціальними ознаками

(показниками), величина (концентрація) яких у воді науково обґрунтована і гарантує той

чи інший рівень якості води відповідно до вимог конкретного споживача. Звідси,

критерії якості води обумовлюються вимогами споживача.

Гранично допустимі концентрації (ГДК)

Гранично допустимі концентрації (ГДК) – нормативи, що встановлюють

концентрації шкідливої речовини в одиниці об’єму (повітря, води), масі (харчових

продуктів, ґрунту) або поверхні (шкіра працюючих), які при дії за певний проміжок часу

практично не впливають на здоров’я людини і не викликають несприятливих наслідків у

його потомства. За зворотної дії води на організм вони можуть бути токсичними.

Під токсичністю розуміють здатність речовин викликати порушення

фізіологічних функцій організму, що, у свою чергу, призводить до захворювань

(інтоксикацій, отруєнь) або, у важких випадках, до загибелі. Фактично токсичність -

міра несумісності речовини з життям.

Гранично допустима концентрація у воді водойм господарсько-питного і

культурно-побутового водокористування (ГДК в) – це концентрація шкідливої речовини

у воді, яка не повинна робити прямого або непрямого впливу на організм людини

протягом всього його життя та на здоров'я подальших поколінь і не повинна

погіршувати гігієнічні умови водокористування.

Гранично допустима концентрація у воді водойм, що використовуються для

рибогосподарських цілей (ГДК) – це концентрація шкідливої речовини у воді, яка не

повинна робити шкідливого впливу на популяції риб, в першу чергу промислових.

Нормування якості води полягає у встановленні для води водного об'єкту

сукупності допустимих значень показників її складу і властивостей, у межах яких

надійно забезпечуються здоров'я населення, сприятливі умови водокористування і

екологічне благополуччя водного об'єкту.

Правила охорони поверхневих вод встановлюють норми якості води водоймищ і

водотоків для умов господарсько-питного, культурно-побутового і рибогосподарського

водокористування. Речовину, що викликає порушення норм якості води, називають

забруднюючою.

Гранично допустима концентрація речовини у воді встановлюється з урахуванням

її призначення:

для господарсько-питного водокористування з показників шкідливості:

1. органолептичних;

2. загально санітарних;

3. санітарно-токсикологічних;

для рибогосподарського водокористування (ГДК вр) з п'яти показників

шкідливості:

1. органолептичних;

2. санітарних;

3. санітарно-токсикологічних;

4. токсикологічних;

5. рибогосподарських.

Органолептичний показник шкідливості характеризує здатність речовини

змінювати органолептичні властивості води. Загально санітарний – визначає вплив

речовини на процеси природного самоочищення вод за рахунок біохімічних і хімічних

105

реакцій з участю природної мікрофлори. Санітарно-токсикологічний показник

характеризує шкідливу дію на організм людини, а токсикологічний – показує

токсичність речовини для живих організмів, що населяють водний об'єкт.

Рибогосподарський показник шкідливості води визначає псування якостей промислових

риб.

Як найменші рівні з нешкідливих концентрацій за трьома-п'ятьма показниками

шкідливості приймається за ГДК з вказівкою лімітуючого показника шкідливості.

Рибогосподарські ГДК повинні задовольняти ряд умов, при яких не повинні

спостерігатися:

1.загибель риб і кормових організмів для риб;

2.поступове зникнення видів риб і кормових організмів;

3.погіршення товарних якостей риби, що мешкає у водному об'єкті;

4.заміна цінних видів риб на малоцінні.

5.На якість природних вод впливають як природні, так і антропогенні чинники.

6.Вимоги до якості води для водойм рибогосподарського призначення.

Критерії якості води для рибогосподарських цілей спрямовані на недопущення

(попередження) біо акумуляції забруднювачів через послідовні ланки харчового

ланцюга, що може зробити рибу непридатною для її споживання людиною. Під час

розробки цих критеріїв застосовуються, як правило, наступні підходи (Сніжко, 2001).

По-перше, визначається допустима добова доза споживання (ДДДС), яка є

кількістю тієї чи іншої хімічної речовини, що може щодобово споживатися людиною

протягом всього її життя за достатнього ступеня безпеки для здоров'я. ДДДС

ґрунтується на всіх відомих даних у галузі токсикології тварин та людини по

відношенню до конкретної речовини з урахуванням невивченості взаємозв'язку між

впливом і наслідками.

По-друге, визначається вірогідна добова норма споживання (ВДНС), виходячи із

впливу на людину хімічних речовин усіх джерел. ВДНС враховує середні й високі

норми споживання риби й інших харчових продуктів. Вона відбиває потенційний вплив

хімічних речовин із різних харчових джерел на різні найуразливіші групи населення

(наприклад, дітей чи людей похилого віку).

По-третє, якщо ВДНС вища, ніж ДДДС, то визначається максимально допустима

концентрація речовини у рибах (критерії споживання риби). Критерії якості води

встановлюються на такому рівні концентрацій, щоб біо акумуляція та біо примноження

(послідовне збільшення концентрацій речовини в харчовому ланцюзі) не призвели до

перевищення рівня концентрації речовини в рибі, враховуючи критерії споживання

риби.

Відповідно до вимог Правил охорони поверхневих вод (1991 р.), які діють на

території України, до рибогосподарського водокористування відносяться водні об'єкти

для мешкання, розмноження і міграції риб та інших водних організмів.

а) вища категорія – місця розміщення нерестилищ, масового нагулу та

зимувальних ям особливо цінних і цінних видів риб й інших промислових водних

організмів, а також охоронні зони господарств будь-якого типу, штучного розведення та

вирощування риб, інших водних тварин та рослин;

б) перша категорія – водні об'єкти для збереження і відтворення цінних видів риб,

що мають високу чутливість до вмісту кисню;

в) друга категорія – водні об'єкти, що використовуються для інших

рибогосподарських цілей.

Вода для рибоводних господарств та її загальні вимоги і норми повинні

відповідати стандарту організацій України СОУ 05.01-37385:2006. Cтандарт

розроблений на основі результатів багаторічних досліджень за науковою тематикою

Інституту рибного господарства УААН.

106

Нижче наведені нормовані значення показників якості води джерела

водопостачання в період вирощування коропа в полікультурі (табл. 3.1) та нормовані та

гранично допустимі значення показників якості води рибогосподарських підприємств в

період технологічного процесу вирощування риби (табл. 3.2)

Таблиця 3.1 – Якість води для вирощування коропа в полікультурі

Показники якості води Нормовані значення

Температура, оС не більше 28

Кольоровість (град) не більше 50

Прозорість, м 0,75-1,0

Завислі речовини, мг/л не більше 25,0

Водневий показник (рН) води 6,5-8,5

Розчинений кисень, мг/л О2 не менше 5,0

Двоокис вуглецю, мг/л СО2 не більше 25,0

Сірководень, мг/л Н2S відсутній

Вільний аміак, NН3, мгN/л 0,05

Амонійний азот, NН4, + мгN/л 1,0

Нітрити, NO21, мгN/л 0,1

Нітрати, NO31 мгN/л не більше 2,0

Фосфати, РO4

-3, мгР/л 0,5

Залізо загальне, Fе+2+3, мгFе/л 1,0

Окислюваність перманганатна, мгО/л 15,0

Окислюваність біхроматна, мгО/л 50,0

БСК5, мг/лО2 3,0

БСК10, м/лО2 4,5

Кальцій, Са2+ мг/л, мг-екв./л 50-70 (2,5-3,5)

Магній, Мg2+ мг/л, мг-екв./л 30 (не більше 2,5)

Загальна твердість, мг-екв./л 5-7

Гідрокарбонати, НСO3', мг/л, мг-екв./л 300-400 (4,9-6,5)

Хлориди, Сl' мг/л, мг-екв./л 50-70 (1,48-1,97)

Сульфати, SO4-2 мг/л, мг-екв./л 50-70 (1,04-1,46)

Натрій + Калій, Na++К++, мг/л, мг-екв./л 50 (не більше 2,0)

Мінералізація, мг/л 1000

Загальна кількість мікроорганізмів, млн.кл/мл 3,0

Чисельність сапрофітів, тис.кл./мл 5,0

107

Таблиця 3.2 – Якість води для рибогосподарських підприємств в період

технологічного процесу вирощування риби

Показники якості води Водойми Технологічна

норма

Нормовані

значення

Прозорість, % глибини

ставу

коропові, осетрові 50 % 30 % форелеві

Водневий показник (рН)

води

коропові, осетрові

7,0-8,5 6,5-9,0

форелеві 7,0-7,5 6,5-8,0

Завислі речовини, мг/л коропові, осетрові

25 30,0

форелеві 10 15,0

Розчинений кисень, мг/л О2

коропові, осетрові

6,0-8,0 зниження вранці не

менше 2,0

форелеві 9,0-11,0 не нижче 6,0

Двоокис вуглецю, мг/л СО2 коропові, осетрові 10,0 30,0 форелеві

Сірководень, мг/л Н2S коропові, осетрові

відсутн. відсутн.

форелеві

Вільний аміак, NH3, мгN/л коропові, осетрові не більше 0,07 0,1 форелеві

Амонійний азот, NH4 +,

мгN/л

коропові, осетрові

2,0 2,5

форелеві 1,0 1,5

Нітрити NO21, мгN/л

коропові, осетрові

0,1 0,2

форелеві 0,05 0,1

Нітрати NO31, мгN/л

коропові, осетрові

2,0 3,0

форелеві 0,1 1,0

Перманганатна

окислюваність, мгО/л

коропові, осетрові

15,0 25,0

форелеві 10,0 15,0

БСК5, мг/л О2 коропові, осетрові

1,0-6,0 3,0

форелеві не більше 2,0 3,5

Річка Самара є джерелом водопостачання для промислових і

сільськогосподарських підприємств Дніпропетровської області, в зв'язку з чим

актуальність збереження її екосистем очевидна. Пониззя річки, особливо Самарська

затока, відносяться до територій з «критичним» і «кризовим» станом природного

середовища. Тут відбувається поєднання скидів високомінералізованих шахтних вод

Центрального і Західного Донбасу, а також неочищених промислових і комунальних

стічних вод. Донні відкладення токсичні для риби і бентосу (А. И. Цыбульский, А. А.

Морозова, 2007).

108

В основу дослідження лягли матеріали 1987, 1992 року, а також 2004-2005 рр. Для

визначення просторового розподілу і оцінки впливу скидання стічних вод відбір проб

проводили на різній відстані від міста Новомосковськ: станція 1 - вище міста на

відносно чистій ділянці річки в околицях с. Орлівщина (вершина Самарської затоки); 2 -

нижче міста в межах зони 3 км під мостом у с. Новоселівка; 3 - в гирлі Самарської

затоки (пониззі водосховища) під Новим мостом м. Дніпропетровськ (в 23-25 км від м

Новомосковськ), а також в р. Кільчень в 4 км вище гирла - станція 4.

Води річки Самара і, особливо, Самарської затоки в усі періоди спостережень

характеризувалися підвищеним вмістом біогенних елементів, що роблять визначальний

вплив на рівень розвитку та життєдіяльності гідробіонтів, а також на процес

евтрофікації природних водойм. Порівняння даних 1987-1992 і 2005 рр. показало

подальше погіршення екологічної ситуації в басейні річки за гідрохімічними

показниками (табл. 3.3).

Таблиця 3.3. Динаміка вмісту компонентів хімічного складу води р. Самара (мг /

дм3, середні значення)

Параметр

Станції відбору проб

1 2 3 4

1992 р. 2005 р. 1992 р. 2005 р. 1992 р. 2005 р. 1992 р. 2005 р.

рН 7,92 8,33 8,18 8,25 8,25 8,25 8,18 8,20

Сl– 483 520 321 265 265 555 321 247

SO42– 949 1154 577 654 654 1380 577 732

NO2– 0,021 0,012 0,013 0,012 0,012 0,078 0,013 0,098

NH4+ 0,86 1,18 0,92 0,86 0,86 0,87 0,92 1,85

PO43– 0,322 0,400 0,367 0,535 0,535 0,670 0,367 0,955

Feзаг. 0,143 0,026 0,036 0,025 0,025 0,057 0,036 0,075

ПО* 13,71 18,55 10,58 8,96 8,96 10,30 10,58 12,40

За останнє десятиріччя відбулося істотне накопичення в воді річки Самара сполук

азоту та фосфору, що свідчить про наявність значної кількості стічних вод, що

надходять в неї. Зміст розчиненої органічної речовини по перманганатній окислюваності

(ПО) залишалося досить високим і рівномірно розподілялося по акваторії Самарської

затоки.

Згідно екологічної класифікації по трофо-сапробіологічними (еколого-

санітарним) критеріям вода Самарської затоки відноситься: по азоту амонійному - до III-

IV класу (4-6 категорії) води, по азоту нітритному - до III-V класу (4-7 категорії) , по

фосфору фосфатів - до V класу (7 категорії). Тобто, в річці спостерігається повсюдна

зміна якості води до класу (категорії) IV «брудна». За всіма вивченими гідрохімічними

показниками річка забруднена навіть в точці контролю (станція № 1), що свідчить про

загальний критичний екологічний стан води Самарської затоки.

Більш повну картину змін екологічного стану Самарської затоки дає аналіз

біологічних даних. Виділено компоненти екосистеми, що знаходяться під загрозою

забруднення: ризики забруднення річкових вод (HWR), донних відкладень (HWS), ризик

деградації спільноти донної фауни (HBSF) і ризик деградації спільноти зообентоса

(HBZBT) – все з високим ступенем реальності їх здійснення і вкрай небажаними

оцінками розмірів. Так, зміна складу і структури бентосу відзначено в тимчасовому і

просторовому аспекті (А. И. Цыбульский, А. А. Морозова, 2007). Біорізноманіття та

109

роль тварин в екосистемах: Матеріали ІV Міжнародної наукової конференції. –

Дніпропетровськ: Вид-во ДНУ, 2007. – С. 123-

125.http://www.zoology.dp.ua/z_07_070.html

Таблиця 3.4 – Хімічний склад води Самарської затоки

Згідно проведених досліджень (табл. 3.4), за показником мінералізації, вода

Самарської затоки у 2018 р. відповідає II класу якості води (солонувата, α-мезогалінна), за

сумою іонів вода відноситься до V (найвищого) класу забруднення водойми

компонентами сольового складу та 7 категорії якості вод (також найвищої). Це свідчить

про достатньо високий рівень надходження гіпермінералізованих вод із стоків р. Самара і

Вовча.

Показники Одиниці

виміру

Станції відбору проб

Правий берег Лівий берег

2015 р. 2018 р. 2015 р. 2018 р.

Водневий показник (рН) од.рН 8,16/- 8,4 8,16/- 8,6

Сульфати (SO42-) мг/дм3 1122,98/2,2 1042,84 1122,98/2,2 1039,96

Хлориди (Cl-) мг/дм3 414,19/1,2 3797,02 414,19/1,2 2864,04

Кальцій (Ca2+) мг/дм3 197,39 190,46 197,39 184,51

Магній (Mg2+) мг/дм3 138,02 28,59 138,02 27,69

Сухий залишок (розчинені

речовини)

мг/дм3 2619/2,6 6485,00 2619/2,6 5989,00

Завислі речовини мг/дм3 7,3 156,00 7,3 291,0

Амоній сольовий мг/дм3 0,36/- 0,39 0,36/- 0,21

Нітрити (NO2-) мг/дм3 0,03/- 0,02 0,03/- 0,03

Нітрати (NO3-) мг/дм3 1,77/- 0,72 1,77/- 2,13

Фосфати (PO42-) мг/дм3

Жорсткість загальна мг-

екв/дм3

21,2 23,88 21,2 3,13

Лужність

загальна/Гідрокарбонати

мг-

екв/дм3/

мг/дм3

6,0 4,46/272,18 6,0 8,63

526,61

Розчинений кисень мгО2/дм3 10,40/- 6,34 10,40/- 4,1

Біологічне споживання

кисню за 5 діб (БСК5)

мгО/дм3 4,1/- 0,98 4,1/- 0,32

Хімічне споживання

кисню (біхроматна

окиснюваність) (ХСК)

мгО/дм3 46,5/1,6 30,39 46,5/1,6 15,9

Алюміній, мг/дм3 мг/дм3 0,01/- 0,003 0,01/- 0,003

Аніонні

поверхневоактивні

речови-ни (АПАР)

мг/дм3

<0,025 0,06 <0,025 0,06

Залізо загальне мг/дм3 0,18/- 0,54 0,18/- 0,72

Марганець мг/дм3 0,18/1,8 0,033 0,18/1,8 0,031

Фториди мг/дм3 0,31 0,28 0,31 0,25

Цинк мг/дм3 <0,005/- 0,038 <0,005/- 0,018

Нафтопродукти, мг/дм3 0,03/- <1 0,03/- <1.0

Хром (VI, III) мг/дм3 <0,01/- <0,01 <0,01/- <0,01

Нікель мг/дм3 <0,05/- <0,05 <0,05/- <0,05

110

Споживацьке ставлення до річок впродовж десятирічь призвело до їх

катастрофічного виснаження. Моніторинг якості води поверхневих водойм свідчить про

те, що незважаючи на спад промислового виробництва за останні роки та зменшення, у

зв’язку з цим скиду у водойми стічних вод, тенденцій до поліпшення екологічного стану

водойм не спостерігається. Основною проблемою якості поверхневих вод, залишається

інтенсивне забруднення їх зворотними водами промислових, сільськогосподарських

підприємств, комунального господарства. Зі стічними водами у водні об’єкти потрапляє

велика кількість біогенних та хлорорганічних речовин токсичної дії, мінеральних солей

та інші. Слід відмітити присутність антропогенних навантажень на поверхневі води

внаслідок неефективної роботи очисних споруд промислових та комунальних

підприємств, які є суттєвими чинниками погіршення якості води. Додатково до водних

об’єктів потрапляють дренажні води зрошувальних систем, забруднені пестицидами,

гербіцидами, мінеральними солями. Крім вказаних джерел забруднення, значна кількість

забруднюючих речовин надходить у водні об’єкти з території населених пунктів, не

обладнаними очисними спорудами зливових вод. Недостатня робота комунальних

служб, неякісне прибирання вулиць та при домових територій, низка культура

утримання санітарного стану населених пунктів приводить до забруднення поверхневого

стоку сміттям, нафтопродуктами та завислими речовинами. Крім того, з поверхневим

змивом із сільськогосподарських угідь i тваринницьких комплексів, із забрудненими

підземними водами у поверхневі води потрапляють біогенні елементи та залишки

агрохімії. Розораність водозбірних басейнів сягає граничних меж при надто низькому

ступені залісення. Річка Самара замулюється, знижується її транспортуюча здатність.

Невисокою поки, що залишається технологічна культура застосування добрив в

сільськогосподарському виробництві, що впливає на водно-фізичні властивості ґрунтів.

Нижче наведено данні середньорічних концентрації речовин в контрольних створах р.

Самара за 2015 р. (екологічний паспорт Дніпропетровської області, 2015р.).

111

Таблиця 3.5 – Середньорічні концентрації речовин в контрольних створах водних об'єктів регіону за 2015 р.*

№

з/

п

Місце

спостереже

ння за

якістю

води

Показники складу та властивостей

Стр

он

цій

-

90, Б

к\д

м 3

Цез

ій-1

37,

Бк/д

м 3

Кольоро

віс

ть, гр

ад.

Прозо

ріт

ь,

см

Кал

амутн

іс

ть, м

г/д

м 3

Зав

исл

і

реч

ови

ни

,

мг/

дм

3

Сухи

й

зали

шок,

мг/

дм

3

Луж

ніс

ть,

мг-

екв/д

м 3

рН

K+

Na

Кал

ьц

ій,

мг/

дм

3

Маг

ній

,

мг/

дм

3

Зал

ізо

зага

льн

е,

мг/

дм

3

Ам

он

ій

сольови

й,

мг/

дм

3

Ніт

ри

ти,

мг/

дм

3

Ніт

рат

и,

мг/

дм

3

Жорст

кіт

ь

зага

льн

а,

мг-

екв/д

м 3

Бік

арб

он

ати

, м

г/д

м 3

Хлори

ди

,

мг/

дм

3

1 р. Самара,

с. Вербки

0,02

3/-

<0,

1/-

16,3

9 25

2,1

8 10,7

4343/

4,3 6,2

7,9

3/- 981

270,

54

18

9,5

8

0,12

/-

0,3

3

/-

<0,0

3

/-

1,86

/- 28,5

37

5

112

6,22

/3,2

2

р. Самара,

м.

Підгороднє

, ГВС-2 маг

каналу

ФМУВР

- - 16,5

7 30

0,3

9 7,3

2619/

2,6 6,0

8,1

6/- 497

197,

39

13

8,0

2

0,18

/-

0,3

6

/-

0,03

/-

1,77

/- 21,2

36

6

414,

19

/1,2

№

з/

п

Місце

спостереже

ння за

якістю

води

Показники складу та властивостей

Сульф

ати

,

мг/

дм

3

Розч

ин

ен

ий

ки

сен

ь,

мгО

2/д

м 3

БС

К5,

мгО

2/д

м 3

ХС

К,

мгО

/дм

3

Фто

ри

ди

,

мг/

дм

3

Мар

ган

ец

ь, м

г/д

м 3

Орто

фосф

ати

, м

г/д

м

3 АП

АР

,

мг/

дм

3

Мід

ь,

мг/

дм

3

Ци

нк,

мг/

дм

3

Нік

ель,

мг/

дм

3

Хром

+6,

мг/

дм

3

Хром

+3,

мг/

дм

3

Наф

топ

ро

дукти

,

мг/

дм

3

Фен

оли

,

мг/

дм

3

Алю

мін

ій

, м

г/д

м3

1 р. Самара,

с. Вербки

1437

,32

/2,9

10,80/- 4,4/-

48,

2

/1,

6

0,1

6

0,10

/-

0,64

/-

<0,0

25

0,01

0/-

<0,0

05

/-

<0,0

5

/-

<0,0

1

/-

<0,0

1

/-

0,04

/-

<0,0

01

/-

0,01

/-

2

р. Самара,

м.

Підгороднє

, ГВС-2 маг

каналу

ФМУВР

1122

,98

/2,2

10,40/- 4,1/-

46,

5

/1,

6

0,3

1

0,18

/1,8

0,25

/-

<0,0

25

0,00

9/-

<0,0

05

/-

<0,0

5

/-

<0,0

1

/-

<0,0

1

/-

0,03

/-

<0,0

01

/-

0,01

/-

112

Висновки

Проведені дослідження гідрохімічного складу води Самарської затоки свідчать про

інтенсивний рівень надходження високо мінералізованих вод із стоком рр. Самара та

Вовча. Відмічене збільшення основних досліджених показників саме по правобережній

частині затоки (Дніпровський район в межах дачних ділянок), тут спостерігається високий

антропогенний вплив та річка забруднена, що свідчить про загальний критичний

екологічний стан води р. Самара та Самарської затоки. Вода на цій ділянці SClIII6,0Ca,Mg12

сульфатно-хлоридна кальцієво-магнієва третього типу (сульфатно-хлоридний клас, група

кальцію і магнію, тип третій, мінералізація 6,0 г/л, жорсткість 12 ммоль), дуже тверда, має

рН-8,4 (лужна). Вода за таких даних не придатна для рибоводства та господарсько-питного

або культурно-побутового водопостачання бо за деякими показниками перевищує ГДК у

декілька, а іноді і у десятки разів.

Для р. Самара дуже критичним є надмірне використання водних ресурсів малих

річок, які її наповнюють. Так для потреб сільського господарства та риборозведення,

самовільне водокористування та без проектне створення штучних водойм на руслах малих

річок порушує природний водний, гідробіологічний режим річки Самара, збільшує

заростання та утворення донних відкладень; скиди шахтних вод вносять у води річки

додаткове забруднення мінеральними речовинами. Розораність водозабірних басейнів сягає

граничних меж при надто низькому ступені заселення. На багатьох річках і водоймах не

закріплені прибережні захисні смуги, а деякі з наявних, не завжди відповідають вимогам

водного законодавства України.

За даних обставин треба терміново вжити комплекс заходів спрямованих на

покращення гідрологічного і гідрохімічного режиму затоки, особливо ділянки

правобережжя в районі гирла р Кільчень. Потрібно розробити заходи з виявлення і

усунення джерел забруднення, привести до ладу прибережні захисні смуги і пильно

стежити за дотриманням водного законодавства України суб’єктами господарювання та

фізичними особами.

113

4. ХАРАКТЕРИСТИКА ФЛОРИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

Водна та прибережна флора та рослинність.

Досліджена ділянка розташована на акваторії Самарської затоки Дніпровського

(Запорізького водосховища) між м. Дніпропетровськ та м. Новомосковськом і представлена

ділянкою, де переважають мілководдя.

Акваторія утворилась на підтопленій заплаві нижній течії річки Самари (Свиренко,

1930). Вона характеризується малим водообміном (швидкість течії менш 0,1 м/с), надмірним

заростанням акваторії з гіперпродукцією макрофітів. Вона відноситься до Нижнього району

Самарського плеса Запорізького (Дніпровського) водосховища (Барановський, 2000) де

зарості геліофітів (повітряно-водних рослин) (головним чином очерету південного

(Phragmtes australis (Cav.) Trin.ex Steud.) межують з акваторіями, які зайняті розрідженими

угрупованнями гідатофітів (занурених рослин) (Барановський, 2000).

Аналіз флори

Список судинних рослин, що знайдені на навколоводної території та мілководної

акваторії дослідженої ділянки налічує 91 вид. Вони відносяться до 3 класів та 44 родин (табл.

4.1).

Таблиця 4.1 – Список і біоекологічна характеристика видів флори

№ Види у межах Родин Гігро-

морфа

Цено-

морфа

Рідкісні та

адвентивні

види

Клас Pinopsida – Сосновидні

Родина Pinaceae – Соснові

92. Pinus sylvestris L. – Сосна звичайна X Sil

Клас Liliopsida – Однодольні

Родина Cyperaceae – Осокові

93. Bolboschoenus maritimus (L.) Palla –

Бульбокомиш морський (Клубнекамыш морской) MsHg PrPal

94. Carex acuta L. – Осока гостра MsHg PrPal

95. Carex praecox Schreb. – Осока рання Ms StPr

96. Carex riparia Curtis – Осока побережна Hg Pal

97. Scirpus lacustris L. – Комиш озерний Hel PalAq

Родина Hydrocharitaceae – Жабурникові

98. Hydrocharis morsus-ranae L. – Жабурник

звичайний Pl Aq

Родина Lemnaceae – Ряскові

99. Lemna minоr L. – Ряска мала Pl Aq

100. Lemna trisulca L. – Ряска триборозенчаста Hy Aq

101. Spirodela polyrrhiza (L.) Schleid. – Спіродела

багатокоренева Pl Aq

Родина Poaceae (Gramineae) – Злакові

102. Agrostis stolonifera L. – Мітлиця повзуча MsHg PrPal

103. Bromopsis inermis (Leyss.) Holub – Cтоколос

безостий XMs PrSt

104. Digitaria sanguinalis (L.) Scop. – Пальчатка

кров'яна MsX PsRu

105. Echinochloa сrusgalli (L.) P. Beauv. – Полоскуха

звичайна MsHg Ru Adv

106. Elytrigia repens (L.) Nevski – Пирій повзучий XMs StPrRu

107. Eragrostis minor Host – Гусятник малий MsX PsRu Adv

114

108. Phragmites australis (Сav.) Trin. ex Steud. – Очерет

звичайний Hel Pal

109. Poa annua L. – Тонконіг однорічний Ms RuSilPr

110. Setaria glauca (L.) P. Beauv. – Мишій сизий XMs PsRu Adv

Родина Potamogetonaceae – Рдесникові

111. Potamogeton crispus L. – Рдесник кучерявий Hy Aq

112. Potamogeton pectinatus L. – Рдесник гребінчастий Hy Aq

113. Potamogeton perfoliatus L. – Рдесник

пронизанолистий Hy Aq

Родина Typhaceae – Рогозові

114. Typha angustifolia L. – Рогіз вузьколистий Hel PalAq

115. Typha latifolia L. – Рогіз широколистий Hel AqPal

Класс Magnoliopsida –Дводольні

Родина Aceraceaе – Кленові

116. Acer negundo L. – Клен ясенолистий

XMs RuSil Adv

117. Acer tataricum L. – Клен татарський

XMs Sil

Родина Amaranthaсеае – Щирицеві

118. Amaranthus albus L. – Щириця біла MsX Ru Adv

Родина Aрiaсеае (Umbelliferae) – Зонтичні

119. Oenanthe aquatica (L.) Poir. – Омег водяний MsHg PrPal

Родина Asteraceae – Айстрові (Складноцвіті)

120. Achillea millefolium L. – Деревій звичайний XMs StPr

121. Ambrosia artemisifolia L. – Амброзія полинолиста MsX Ru Adv

122. Arctium lappa L. – Лопух справжній MsX Ru

123. Artemisia absinthium L. – Полин гіркий XMs Ru

124. Artemisia vulgaris L. Полин звичайний Ms PrRu

125. Bidens tripartita L. – Череда трироздільна HgMs PalPr

126. Carduus acanthoides L. (C. fortior Klokov) – Будяк

акантовидний MsX StRu Adv

127. Cirsium incanum (S.G.Gmel.) Fisch. – Осот сизий MsHg RuPr

128. Сoniza canadensis (L.) Cronq – Злинка канадська MsX Ru Adv

129. Crepis rhoeadifolia M. Bieb. – Скереда маколиста MsX Ru

130. Lactuca serriola L. – Латук компасний XMs Ru Adv

131. Lactuca tatarica (L.) C.A. Mey. – Латук татарський XMs HalRu

132. Picris hieracioides L. – Гіркуша нечуйвітрова MsX Ru

133. Senecio jacobaea L. – Жовтозілля лучне XMs PrRu

134. Taraxacum officinale Wigg. – Кульбаба лікарська XMs RuPr

135. Xanthium strumarium L. – Нетреба звичайна XMs Ru Adv

Родина Brassicaceae – Хрестоцвіті

136. Berteroa incana DC. – Гикавка сіра MsX Ru

137.

Capsella bursa pastoris (L.) Medik. – Грицики

звичайні XMs Ru

138. Diplotaxis muralis (L.) DC. – Дворядник муровий X PtrRu Adv

139.

Erysimum cheiranthоides L. – Жовтушник

лакфіолевидний Ms Ru

140. Sisymbrium loeselii L. – Сухоребрик Льозеліїв MsX Ru

115

Родина Cannabaceae – Коноплеві

141. Humulus lupulus L. – Хміль звичайний HgMs Sil

Родина Ceratophyllaceaе – Куширові

142. Ceratophyllum demersum L. – Кушир темно-зелений Hy Aq

Родина Chenopodiaceaе – Лободові

143. Atriplex sagittata L. – Лютига стріловидна MsHg Ru

144. Chenopodium album L. – Лобода біла XMs Ru

Родина Convolvulaceaе – Березкові

145. Calystegia sepium (L.) R. Borbas – Плетуха

звичайна MsHg PrPal

146. Convolvulus arvensis L. – Берізка польова MsX Ru

Родина Fabaceae (Leguminosae) – Бобові

147. Lotus ucrainicus Klokov – Лядвенець український XMs StPr

148. Robinia pseudoacacia L. – Робінія звичайна, біла

акація MsX Sil Adv

149. Trifolium pratense L. – Конюшина лучна Ms Pr

150. Trifolium repens L. – Конюшина повзуча HgMs Pr

Родина Haloragaceae – Столисникові

151. Myriophyllum spicatum L. – Водопериця

колосиста Hy Aq

Родина Lamiaceae – Губоцвіті

152. Ballota nigra L.. – М’яточник бур’яновий MsX Ru

153. Lycopus europaeus L. – Вовконіг європейський MsHg PrPal

Родина Malvaceae – Мальвові

154. Althaea officinalis L. – Алтея лікарстка Ms HalPr

Родина Moraceae – Шовковицеві

155. Morus nigra L. – Шовковиця чорна MsX SilCul

Родина Nymphaeaceae – Лататтеві Pl er Aq

156. Nuphar lutea (L.) Smith – Глечики жовті MsX Sil

Родина Oleaceae – Маслинові (Маслинные)

157. Fraxinus lanceolata Borkh. (F. viridis Michx.). –

Ясен ланцетний MsX Sil Adv

Родина Onagraceae – Онагрові

158. Epilobium hirsutum L. – Зніт шорсткий Hg PrPal

159. Epilobium palustre L. – Зніт болотний Hg PrPal

Родина Plantaginaceae – Подорожникові

160. Plantago major L. – Подорожник великий Ms RuPr

Родина Polygonaceae – Гречкові

161. Polygonum aviculare L. s. str. – Гірчак звичайний

або спориш звичайний MsX Ru

162. Rumex crispus – Щавель кучерявий HgMs RuPalPr

163. Rumex stenophyllus Ledeb.. – Щавель

вузьколистий Hg PrPal

Родина Portulacaceae – Портулакові

164. Portulaca oleracea L. – Портулак городній MsX Ru

Родина Primulaceae – Первоцвіті

165. Lysimachia vulgaris – Вербозілля звичайне Hg Pal

Родина Ranunculaceae – Жовтецеві

166. Ranunculus repens L. – Жовтець повзучий Ms RuPr

116

Родина Rosaceae – Розові

167. Armeniaca vulgaris Lam. – Абрикос звичайний –

Абрикос звичаний MsX Sil Adv

168. Rubus caesius L. – Ожина сиза Ms RuSil

Родина Salicaceae – Вербові

169. Populus alba L. – Тополя біла Ms Sil

170. Populus nigra L. – Тополя чорна Ms Sil

171. Salix alba L. – Верба біла Ms Sil

172. Salix fragilis L. – Верба ламка Ms Sil Adv

Родина Scrophulariaceae – Ранникові

173. Linaria vulgaris Mill. – Льонок звичайний MsX SMnRu

174. Odontites vulgaris Moench – Кравник звичайний MsX RuPr

Родина Solanaceae – Пасльонові

175. Datura stramonium L. – Дурман звичайний Ms Ru

176. Lycopersicon esculentum Mill. – Помідор їстівний Ms Cu

177. Solanum dulcamara L. – Паслін солодко-гіркий MsHg SilPal

178. Solanum nigrum L. – Паслін чорний Ms Ru

Родина Ulmaceae – В'язові (Вязовые)

179. Ulmus laevis Pall. (U. pedunculata Fouger) – В'яз

гладкий Ms Sil

180. Ulmus glabra Huds. – В'яз голий Ms Sil

181. Ulmus pumila L. (U. pinnato – ramosa Dieck. ex

Koehne). – В'яз низький X Sil Adv

Родина Urticaceae – Кропивні

182. Urtica dioica L. – Кропива дводомна Ms SilRu

Умовні позначки:

Гігроморфи

Hy (Hydatophiton) Гідатофіт (занурений)

Pl (Pleistophiton) Плейстофіт (з плаваючим листям)

Hel (Helophiton) Гелофіт (повітряно-водяний)

Hg (Hygrophiton) Гігрофіт (зволожених місцезростань)

Ms (Mesophiton) Мезофіт (середніх за зволоженістю

місцезростань)

X (Xerophiton) Ксерофіт (сухих місцезростань)

Ценоморфи

Aq (Aqant) Аквант (водяний)

Pal (Paludosus) Палюдант (болотний)

Pr (Pratensis) Пратант (лучний)

Sil (Silvaticus) Сільвант (лісовий)

St (Stepposus) Степант (степовий)

Ps (Рsammophyton) Псаммофіт (вид піщаних ґрунтів)

Pt (Petrophyton) Петрофил (вид кам’янистих ґрунтів)

Ru (Ruderatus) Рудерант (бур’янистий)

H (Halophyton) Галофіт (вид засолених ґрунтів)

Cu (Cultus) Культурант (культурний)

Назви видів подані згідно зведенню (Mosyakin, Fedorochuk, 1999), яке прийняте як

офіційне в Україні.

117

Гігроморфічний аналіз показує, що гігроморфи розподілені в наступному порядку:

мезофіти – 64 вид, ксерофіти – 35 видів, гігрофіти – 12 види, гелофіти – 2 види, гідрофіти

(гідатофіти з плейстофітами) – 11 видів.

Серед ценоморф переважають рудеральні види (36), потім лісові (29), потім культурні

(20), лучні (18), болотяні (9). Акванти представлені 12 видами.

Рослинність мілководь

На мілководдях ділянки від 1 до 1,5 м рослинний покрив представлений

розрідженими угрупованнями занурених рослин: водопериці колосистої (Myriophyllum

spicatum L.) та кушира зануреного (Cerathophillum demersum L.) рдесника

пронизанолистого (Potamogeton perfoliatus L.), рдесника кучерявого (Potamogeton crispus

L.), рдесника гребінчастого (Potamogeton pectinatus L.) та триборозенчастої (Lemna trisulca

L.)

На мілководдях з глибинами менше 1 м утворився комплекс асоціацій

повітряно-водяної рослинності. Він представлений ценозами очерету південного

(Phragmtes australis (Cav.) Trin.ex Steud.), які облямовані стрічковидними фітоценозами

рогозу вузьколистого (Typha angustifolia L.), рогозу широколистого (Typha latifolia L.), а,

комишу озерного (Scirpus lacustris L.).

Лише в невеликих за площею «вікнах» між ними рослинність представлена

микроасоціаціями куширу зануреного (Cerathophillum demersum L.), іноді з розрідженим

ярусом вільноплавачих рослин: рясок малої (Lemna minor L.), багатокорінника звичайного

та жабурника звичайного (Spirodela polirryza (L.) Schleid.).

Ценози рослин з листами, що плавають, не виявлені, хоча окремі види цієї екологічної

групи (ряска мала, багатокорінник звичайний, жабурник звичайний) зустрічаються окремими

агрегаціями, або іноді утворять надводний ярус у ценозах зануреної і повітряно-водної

рослинності.

Таблиця 4.2 – Характеристика основних рослинних угруповань макрофітів

Асоціації

Розподіл рослинності по

Середня

фітомаса г/м2 (у

сирій вазі)

Занурена рослинність

Ceratophylletum demersi

Куширу зануреного

групове 320

Myriophylletum spicati

Водопериці колосистої

групове 510

Повітряно-водна рослинність

Phragmitetum australis

Очерету південного

суцільне 4900

Typhetum angustifolie

Рогозу вузьколистого

переривчасто-поясне 4000

Як видно з таблиці 4.2, ценотичний склад основних угруповань вищої водної

рослинності дослідженої ділянки порівняно небагатий.

Водна рослинність ділянки характеризується суцільним та груповим типами

заростання і переважанням угруповань повітряно-водяної рослинності.

За оптимальне вважається, коли заростання водойм становить біля 20 %. Тому

досліджена акваторія вважається надмірно зарослою, і підлегла вторинному (біологічному)

забрудненню за рахунок гиперпродукції макрофітної рослинності.

118

Рослинність прибережної території

Рослинність зони зволоженого берега складена в основному повітряно-водними

угрупованнями.

Тут переважають ценози очерету південного з участю пасльону солодко-гіркого

(Solanum dulcamara L.), плетухи звичайної (Calystegia sepium (L.) R.Borbas), в їх складі також

присутні: вовконіг європейський (Lycopus europaeus), щавель кучерявий (Rumex crispus),

алтея лікарська (Althaea officinalis L.) гігрофільних судинних рослин.

У травостої мезофільної рослинності тут переважають рудеральні та лучно-рудеральні

види: куничник наземний (Calamagrostis epigeios (L.) Roth), полоскуха звичайна (Echinochloa

сrusgalli (L.) P. Beauv., амброзія полинолиста (Ambrosia artemisifolia L.), пирій повзучий

(Elytrigia repens (L.) Nevski), пижмо звичайне (Tanacetum vulgare L.), полин гіркий (Artemisia

absinthium L.), та інші.

Таким чином рослинність території досліджуваної ділянки складається з типових для

прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних, бур’янистих, а

на знижених прибережних ділянках – лучно-рудеральних мезофільних видів.

Дерево-чагарникова рослинність

На дослідженій прибережної території зареєстровано 18 видів дерево-чагарникової

рослинності з 6 родин (без урахування декоративних форм): Aceraceae: клен ясенелистий

(Acer negundo L.); Anacardiaceae: сумах волосистий (Rhus typhina L.) Fabaceae: аморфа

кущова (Amorpha fruticosa L.), акація біла (Robinia pseudoacacia L.), Oleaceae:– ясен

ланцетний (Fraxinus lanceolata Borkh. (F. viridis Michx.).; Pinaceae: сосна Палласа (Pinus

pallasiana D. Don), Rosaceae: абрикос звичайний (Armeniaca vulgaris Lam.); Rutaceae: птелея

трилиста (Ptelea trifoliata L.); Salicaceae: верба біла (Salix alba L.), верба ламка (Salix fragilis

L.), тополя біла (Populus alba L.), тополя дельтолиста (Populus deltoides Marsh.), тополя чорна

(Populus nigra L.); Ulmaceae: в'яз низький (Ulmus pumila L.) та в'яз голий (Ulmus glabra Huds.).

У складі прибережної дерево-чагарникової рослинності штучних каналів домінують

тополя чорна (Populus nigra L.), тополя дельтолиста (Populus deltoides Marsh.), тополя біла

(Populus alba L.) та верба біла (Salix alba L.) з домішкою таких інвазійних адвентивних видів,

як клен ясенелистий (Acer negundo L.), в'яз низький (Ulmus pumila L.) та акація біла (Robinia

pseudoacacia L.) як штучно висаджених, так і спонтанно-природного походження. Дерево-

чагарникова рослинність цієї ділянки за породним складом та структурою умовно відповідає

заплавним лісам, що створює в межах мегаполісу природний ефект.

На території, яка розшириться після намиву донних відкладів, рекомендується

посадка дерево-чагарникових видів і порід, які характерні для природної заплави: в’язи

гладкий, голий, клени гостролистий та польовий, верба біла, верба три тичинкова, а також

залуження прибережної смуги такими гігрофільними злаками: мітлиця повзуча, тонконог

лучний, тонконог болотний.

Висновки

Досліджена ділянка розташована на акваторії і прибережної території Самарської

затоки Дніпровського (Запорізького) водосховища між м. Дніпропетровськ та

м. Новомосковськом і представлена акваторією, де переважають мілководдя.

Акваторія ділянки утворилась на підтопленій заплаві нижній течії річки Самари. Вона

характеризується малим водообміном, надмірним заростанням акваторії з гіперпродукцією

повітряно-водних рослин.

Список судинних рослин, що знайдені на навколоводної території та мілководної

акваторії дослідженої ділянки налічує 91 вид. Вони відносяться до 3 класів та 44 родин.

Рослинність навколо водної смуги досліджуваної ділянки складається з типових для

прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних, бур’янистих,

псамофітних (піскових), а на знижених прибережних ділянках – лучних мезо- та

гігрофільних видів.

119

Різноманіття флористичного складу водяної та прибережної рослинності

невелике. Рідкісних та червонокнижних видів серед рослинності акваторії та території тут

не виявлено.

Рослинність території досліджуваної ділянки складається з типових для

прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних,

бур’янистих, а на знижених прибережних ділянках – лучно-рудеральних мезофільних

видів.

Рослинний покрив акваторії представлений в основному групами асоціацій

повітряно-водяної і фрагментарно – зануреної рослинності.

З явним переваженням повітряно-водяної рослинності (біля 80 % заростання), що

піддається вторинному (біологічному) забрудненню за рахунок гиперпродукції очеретових

угруповань.

Ділянка акваторії де планується розчистка, в даний час характеризується

мілководністю і надмірним заростанням повітряно-водними макрофітами.

Тому проведення робіт по відновленню гідрологічного режиму з розчищенням і

видаленням донних відкладень (ґрунту) є виправданим і необхідним заходом.

На території, яка розшириться після розміщення донних відкладів, рекомендується

посадка дерево-чагарникових видів і порід, які характерні для природної заплави: в’язи

гладкий, голий, клени гостролистий та польовий, верба біла, верба три тичинкова, а також

залуження прибережної смуги такими гігрофільними злаками: мітлиця повзуча, тонконог

лучний, тонконог болотний.

120

5. ХАРАКТЕРИСТИКА ГІДРОБІОЛОГІЧНОГО СТАНУ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

5.1. Фітопланктон

В результаті проведених досліджень та обробки проб фітопланктону, відібраних 21

серпня 2018 р., встановлено, що обстежені ділянки Самарської затоки по інтенсивності

розвитку фітопланктону істотно відрізняються (табл. 5.1). Такий висновок робимо тільки на

підставі даних, отриманих при обробці проб для вивчення кількісного розвитку фіто- і

зоопланктону.

Таблиця 5.1 – Видовий склад, розповсюдження та кількісні показники розвитку

фітопланктону у Самарській затоці, 2018 р.

№

з/п

Систематичні групи фітопланктону Район відбору проб

Правий берег Лівий берег

1 Cyanophyta – синьо-зеленні водорості 682680

1387,68

12240 (без мікрос.)

30,43

2 Flagellatae (кл. Cryptonadinae) –

кріптомонодінові

_ 100

0,1

3 Euglenophyta – евгленові 80

0,36

140

2,62

4 Chlorophyta – зелені

Protococcales – протококкові

_ 1520

15,14

5 Volvocinae – вольвоксові 1340

7,92

1960

16,96

6 Bacillariophyta – діатомові 880

2,3

2600

12,25

7 Zygnematales – зигнемові – 180

9,0

Всього: 684980

1398,26

18740+~500000 Мікро.

86.50+~3.000

Фітопланктон біля правого берега Самарської затоки характеризується низькою

різноманітністю, 18 видів, 50 % від загальної кількості видів становили синьо-зелені

водорості. Серед синьо-зелених домінуючим видом є анабена (Anabaena flos-aquae).

Розвиваючись в масовій кількості вона викликає «цвітіння» води, створюючи умови,

несприятливі для життєдіяльності тваринних організмів. В даний період біля правого берега

затоки анабена (Anabaena flos-aquae) досягала чисельності 247200 тис. кл/л, біомаси 1236

мг/л. Ще однією особливістю розвитку фітопланктонних організмів на даній ділянці є

масовий розвиток паличко видних багатоклітинних організмів зі слабким забарвленням.

Питання про ставлення їх до планктонних рослинних організмам (ниткоподібні види

Oscillatoria) або бактеріям залишається спірнім. Інші види синьо-зелених водоростей

(микроцистис Microcystis aeruginosa і афанизоменон Aphanizomenon flos-aqmae), що

викликають «цвітіння» води в даному районі річки зустрічалися, но в незначній кількості,

утворюючи біомасу 18,7 мг/л. Крім синьо-зелених водоростей біля правого берега в

планктоні вегетували водорості ще з трьох систематичних груп евгленові (2 види),

вольвоксові (3 види): одноклітинній хламідомонад Chlamydomonas sp. и багатоклітинні

колоніальні форми пандорина Pandorina morum и гониум Yonium pectorale.

Діатомові водорості були представлені 4 видами. Водорості з усіх названих груп, крім

синьо-зелених, були представлені в пробах одиничними екземплярами. За рахунок масового

розвитку анабени (Anabaena flos-aguae) і різних видів осцилляторий (Oscillatoria), загальна

залишкова кількість і біомаса фітопланктону у правого берега затоки були порівняно

високими (684980 тис.кл. /л і 1398,26 мг /л).

121

Близько лівого берега Самарської затоки фітопланктон був якісно різноманітніше і

багатше кількісно. На даній ділянці вегетували водорості з семи систематичних груп: синьо-

зелені (6 видів), кріптомонадові (1 вид), евгленові (3 види). Із зелених водоростей в

планктоні успішно розвивалися 6 видів протококкових водоростей, яких не виявлено у

правого берега, і вольвоксові (2 види). Максимальною різноманітністю на даній ділянці

характеризувався діктомовий фітопланктон (12 видів), але високою інтенсивністю розвитку

вони не відрізнялися, про що свідчать показники чисельності і біомаси, представлені в табл.

5.1. На досліджуваній ділянці затоки спостерігається «цвітіння» води, обумовлено масовим

розвитком синьо-зелених водоростей Microcystis aeruginosa, яка в кінці серпня перебувала в

стадії активного розмноження, що свідчить про збільшення її в планктоні в найближчий

період. В кінці серпня чисельність Microcystis aeruginosa сягала понад 500000 тис.кл./л,

біомаса, приблизно, 3000 мг/л. Точніше біомасу цієї водорості можна було б визначити

шляхом фільтрування і подальшого зважування. У зв'язку з труднощами визначення цих

величин за допомогою мікроскопа, дані, характеризуючи кількісне розвинули фітопланктону

біля лівого берега, представлені в таблиці без чисельності і біомаси Microcystis aeruginosa.

Якщо ж враховувати і ці показники, то біомаса фітопланктону у лівого берега в кінці серпня

буде становити 3086 мг/л при чисельності 518 740 тис кл./л.

Таким чином, порівнюючи показники кількісного розвитку фітопланктону близько

правого і лівого берегів Самарської затоки, звертаємо увагу на наступні моменти.

Близько правого берега масово в планктоні вегетує синьо-зелена водорість Anabaena

flos-aguae. Разом з нею в планктоні виявлено значну кількість палочкообразних організмів

невідомого походження. Інші види водоростей (загальна кількість 18 видів) представлені в

пробах одиничними екземплярами, тобто мають низьку інтенсивність розвитку.

На ділянці затоки біля лівого берега виявлено 31 вид фітопланктонних організмів з

явним домінуванням Microcystis aeruginosa, що викликають «цвітіння» води і наявністю 6

видів протококкових водоростей, які є цінним харчовим компонентом для харчування

зоопланктону і риб.

5.2. Зоопланктон

При комплексному гідро екологічному обстеженні Самарської затоки були відібрані

проби для визначення якісного та кількісного складу зоопланктону. Дані обробки проб

представлені в табл. 5.2. Аналіз отриманих результатів показує, що на ділянці затоки біля

правого берега (район запланованого розчищення) в кінці літнього періоду розвинулися 11

видів зоопланктону. Визначені види відносяться до трьох систематичних груп: до

коловерток, гіллястовусих і веслоногих ракоподібних. За кількістю видів домінуючими в

планктоні були коловратки (8 видів). Серед них переважали коротколапні форми Keratella

cochlearis, характерні для літнього сезону і Asplanchna priodonta, яка поширена повсюдно в

різних водоймах, в тому числі солоноватоводних і морських. Загальна чисельність

коловерток становила 21000 екз./м3, що складало 84 % від загальної чисельності всіх

зоопланктонних організмів.

При порівняно високій чисельності біомаса їх не перевищувала 48 мг / м3 (60% від

всієї біомаси планктону тварин).

Інтенсивність розвитку цінних для харчування риб гіллястовусих і веслоногих рачків

у правого берега Самарської затоки в обстеженому районі була низькою. З гіллястовусих

ракоподібних, був виявлений тільки один вид – босміна (Bosmina longirostris). Її чисельність

становила 1000 екз/м3, біомаса – 8 мг/м3. З веслоногих рачків в пробах відмічений тільки

Mesocyclops leuckarti, як у дорослому, так і у личинковій стадії.

Однією з найбільш можливих причин низьких показників розвитку зоопланктону на

обстеженій ділянці Самарської затоки, є масовий розвиток синьо-зеленої водорості анабени

(Anabaena flos-aquae).

Видовий склад зоопланктону та кількісні показники чисельності та біомаси свідчать

про незадовільні умови для перебування цієї групи планктонних організмів у Самарській

122

затоці, особливо на ділянці правобережжя. Зазначимо, що зоопланктон є практично єдиною і

основною кормовою групою для живлення молоді усіх видів риб, особливо на ранніх етапах

розвитку при переході на зовнішнє живлення. Крім того, ряд видів є споживачем

зоопланктону на протязі всього життєвого циклу.

Таблиця 5.2 – Видовий склад та кількісний розвиток зоопланктону Самарської затоки

(правобережжя)

№ Систематичні групи зоопланктону,

назва організмів

Чисельність

экз./м3

Індив. маса,

мг

Біомаса,

мг/м3

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

Rotatoria – коловертки

Asplanchna priodonta

Brachionus angularis

Br. calyciflorus

Keratella quadrata

K. cochlearis

K. cochlearis tecta

Polyarthra euryptera

P. vulgaris ( trigla)

Cladocera – гіллястовусі ракоподібні

Bosmina longirostris

Copepoda – веслоногі ракоподібні

Mesocyclops leuckarti

Nauplii Copepoda

4000

2000

3000

1000

5000

5000

2000

3000

1000

1000

2000

0,005

0,0004

0,0065

0,0005

0,0003

0,0003

0,0008

0,0008

0,008

0,0135

0,005

20,0

0,8

19,8

0,5

1,5

1,5

1,6

2,4

8,0

13,5

10,0

Всього: 25000 - 79,3

Таблиця 5.3 – Видовий склад та кількісний розвиток зоопланктону Самарської затоки

(лівобережжя)

№

з/п

Систематичні групи,

назва організмів

Чисельність,

экз./м3

Індивідуаль-

на маса, мг

Біомаса,

мг/м3

1.

2.

3.

4.

5.

6.

7.

8.

9.

10.

11.

12.

13.

14.

15.

16.

17.

Rotatoria – коловертки

Asplanchna priodonta

Brachionus calyciflorus

Br. calyciflorus spinosus

Filinia longiseta

F. cornuta

Keratella cochlearis

K. quadrata

Lecane luna

Notholca acuminata

Polyarthra euryptera

P. vulgaris

Trichocerca sp.

Cladocera – гіллястовусі ракоподібні

Bosmina longirostris

Chydorus sphaericum

Copepoda- веслоногі ракоподібні

Mesocyclops leuckarti

Thermocyclops oithonoides

Nauplii copepoda

2000

3000

2000

5000

2000

6000

2000

1000

1000

2000

4000

3000

1000

1000

2000

2000

2000

0,005

0,007

0,007

0,0005

0,0005

0,0003

0,0005

0,0009

0,0025

0,0008

0,0009

0,0002

0,008

0,0125

0,0135

0,0135

0,005

10,0

21,0

14,0

2,5

1,0

1,8

1,0

0,9

2,5

1,6

3,6

0,6

8,0

12,5

27,0

27,0

10,0

Всього: 41000 - 145,0

123

На другій ділянці досліджень, біля лівого берега Самарської затоки, інтенсивність

розвитку зоопланктону була вище як в якісному, так і кількісному відношенні. В пробі

виявлено 17 видів зоопланктонних організмів: 12 видів коловерток, 3 види веслоногих

ракоподібних, 2 види гіллястовусих ракоподібних (табл. 5.3).

5.3. Зообентос

Донна фауна (макрозообентос) Самарської затоки, як по лівому березі, так і по

правому березі водойми характеризується достатньо невисокими якісними і кількісними

показниками. У складі зообентосу домінували пелофільні форми, які зазвичай

розповсюджені в мулистих біотопах дна. На обох станціях відбору проб відзначена наявність

личинок хірономід (мотиль), що є індикатором підвищеного органічного забруднення

ділянок водойми.

На ґрунтах злегка замуленого піску (правий берег) зафіксовано всього 6 видів донних

безхребетних, що належать до 3-х систематичних груп: олігохети – 1 вид, молюски – 2

(порожні раковини) і 2 види личинок хірономід (таблиця 5.4). Загальна чисельність і біомаса

«м'якого» бентосу (без молюсків) не перевищувала 1,16 г/м2 з щільністю донних

безхребетних 160 екз/м2.

Таблиця 5.4 – Видовий склад та розповсюдження зообентосу на акваторії Самарської затоки

влітку 2018 р.

Види і групи донної фауни Правий берег Лівий берег

Oligochaeta (олігохети)

Limnodrilus hoffmeisteri

Tubifex tubifex

+

+

+

+

Mollusca (молюски)

Limnaea stagnalis

Valvata piscinalis

Bithynia tentaculata

Dreissena bugensis

+

–

–

+

–

+

+

+

Chironomidae (хірономіди)

Chironomus plumosus Cryptochironomus

defectus Polypedilum nubeculosum

+

+

–

+

–

+

На мулистих ґрунтах з рослинним детритом (лівий берег) виявлено 7 видів

макрозообентоса з 3-х систематичних груп: 3 види порожніх стулок молюсків, по 2 види

олігохет і личинок хірономід. Загальна біомаса безхребетних невисока, як і на попередній

ділянці і дорівнювала 1,06 г/м2 з чисельністю 240 екз/м2.

Слід зазначити, що у попередні роки досліджень макрозообентос Самарської затоки

характеризувався більш високими величинами розвитку. Це стосується як видового складу,

так і кількісних показників (чисельність, біомаса). Було виявлено 14 видів макрофауни:

олігохети – 1 вид, молюски – 7 видів, личинки хірономід – 4 види і по 1 виду личинок бабок і

одноденок. Чисельність олігохет дорівнювала 560 екз/м2 з біомасою 0,96 г/м2, личинок

хірономід 2700 екз/м2 при біомасі 17,8 г/м2. Біомаса інших видів зообентосу 0,52 г/м2.

Збіднення видового різноманіття та зниження кількісних показників розвитку

макрозообентосу, особливо біомаси, свідчить про погіршення гідробіологічного режиму

водойми на досліджуваній ділянці. Різке зменшення чисельності личинок хірономід

пов'язано в значній мірі зі станом донних відкладень, в тому числі з розкладанням рослинних

124

залишків детриту. Суттєве значення також має гідрохімічний режим, особливо рівень

розчиненого кисню у придонних шарах води.

Чисельність та біомаса даної фауна (макрозообентосу) у Самарській затоці за групами

коливається у наступних межах:

– олігохети, чисельність від 80 до 160 екз/м2, біомаса від 0,08 до 0,32 г/м2;

– личинки хірономід, чисельність від 80 до 120 екз/м2, біомаса – від 0,84 до 0,98 г/м2.

Загальна чисельність донної фауни в межах 160-240 екз/м2, загальна біомаса – в межах

1,06-1,16 г/м2.

Проведені дослідження свідчать про необхідність проведення планових системних

заходів щодо поліпшення умов існування цієї групи гідробіонтів, важливих кормових

організмів для більшості риб ресурсної групи.

6. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ІХТІОФАУНИ САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

Формування усіх біотичних компонентів Самарської затоки розпочалось одночасно з

процесом залиття середньої і верхньої ділянки Дніпровського (Запорізького) водосховища

після зведення греблі ДніпроГЕСу. Це обумовило загальну спільність процесів формування

усіх компонентів гідро біоти, в тому числі і іхтіофауни, як безпосередньо у водосховищі, так

і в Самарській затоці. По суті Самарська затока (нижня течія ріки) є частиною Дніпровського

водосховища, створена в 1933-1934 рр. при заповненні гирлової частини ріки Самари. Після

руйнування греблі ДніпроГЕСу (1941 р.) Самарська затока припинила існування, наново

була створена після відновлення греблі в 1947 р.

Незважаючи на спільність процесів формування іхтіофауни даної акваторії і

Дніпровського водосховища під впливом низки специфічних факторів, більшість яких має

антропогенне походження, маються досить суттєві відмінності у гомеостазі фауни риб як

усієї затоки, так і окремих її ділянок від тих, що притаманні водосховищу. Завдяки цьому,

затоку виділено в окрему структурну одиницю районування – Крайове Самарське плесо

(Барановский, 2000). Воно являє собою велику – більше 5 тис. га, мілководну акваторію,

створену на заплаві р. Самара із значними показниками заростання водною рослинністю. Це

найбільш заросла ділянка акваторії Дніпровського водосховища.

Дослідження іхтіофауни проводилися за стандартними методиками іхтіологічних

дослідів, які використовується при вивченні кількісного та якісного складу риб (Методи …,

2006 ). У процесі аналізу проб, визначенні видового складу та віку риб використовувалися

довідник Правдіна І. Ф. (Правдін, 1966), посібник Н.І. Чугунової (Чугунова, 1959), визначник

О. П. Маркевича (Маркевич,1954). Для аналізу стану і розвитку фауни риб ділянки

Самарської затоки, що розглядається залучено публікації, архівні матеріали й джерела

(Короткий, 1937; Мельников, 1948; Чаплина, 1955; Загубіженко, 2004; Булахов, 2008),

особисті матеріали авторів [кочет,1997, 2004, 2005, 2010; Христов, 2007) 11-15]. Належність

до охоронних списків визначалася згідно довідника О. Годлевської з співавторами (Фауна

України: охоронні категорії.Довідник…, 2010). Проаналізовано також світовий досвід

штучного створення оптимізованих умов відтворення та відновлення риб та гідробіонтів

(The restoration of rivers and streams,1985).

На сучасний момент стан фауни риб Самарської затоки у значній мірі визначається

негативним впливом декількох масштабних факторів. Це насамперед:

– функціонування в режимі водосховища (гідрологічний, гідрофізичний,

гідрохімічний і гідробіологічний режими);

– надходження значних обсягів забруднених і недостатньо очищених стічних вод. Це

ультра мінералізовані скиди шахт Центрального та Західного Донбасу, комунально-побутові

та промислові стоки Павлограду, Новомосковська, лівобережжя Дніпропетровська, інших

населених пунктів, розташовані по березі Самари. Середньорічний обсяг скидних стічних

вод у р. Самару визначається в 141,3 млн.м.3/рік, що складає 28,9 % природного стоку ріки;

– будівництво і функціонування гідротехнічних і інших споруд. Це три мости в гирлі

125

Самари, особливо Усть-Самарський міст, що практично відокремив акваторію затоки від

основного плеса Дніпровського водосховища; дамба автодорожньої траси «Дніпро-

Павлоград» з одним мостовим переходом через русло Самари, ця дамба розітнула практично

навпіл Самарську затоку, особливо її заплавну систему, суттєво змінивши гідрологічну

ситуацію; різного типу шляхопроводи через р. Самара, включаючи високовольтні ЛЕП;

– промислова та цивільна забудова у водоохоронній і прибережній зонах;

– забір води водозабірними спорудами;

– скиди неочищених та недостатньо очищених стічних вод різного походження, в

тому числі високо мінералізованих шахтних вод;

– рекреаційне засвоєння акваторії і прибережної зони, в тому числі любительське

(аматорське) рибальство, як організоване, так і неорганізоване;

– інтенсивне промислове рибальство (найвищий рівень промислового навантаження),

а також форми незаконного вилову риби, особливо браконьєрство.

В цілому, Самарська затока, загальною площею 5970 га, характеризується

мілководністю (середні глибини менш 2 м) і високим ступенем заростання як жорсткою

надводною, так і м'якою підводною вищою водною рослинністю (у середньому заростання

складає 45 %). Ширина плеса досягає 5,7 км, площа мілководь – 70 % акваторії. Центральна

частина плеса зайнята фітоценозами зануреної рослинності.

Верхня частина затоки практично цілком відрізана дамбою автомобільної траси

«Дніпро-Павлоград» і зв'язана з іншою частиною затоки тільки руслом р. Самари. Дамба з

лише одним мостовим переходом в значній мірі порушила водообмін у плавневих системах

затоки, особливо вище спорудженого шляхопроводу. Це стало причиною деградації

природних нерестовищ на основних ділянках заплави, їх неспроможності виконувати

відтворювальну функцію для багатьох функціонально і ресурсно значимих видів риб.

Від основної акваторії Дніпровського водосховища Самарська затока відділена Усть-

Самарським мостом із насипною дамбою по обох сторонах, а також Ігренськими мостами (у

найбільш вузькій частині затоки).

У зв'язку зі зниженням і практичним припиненням вантажних і пасажирських

перевезень водним транспортом, в даний час відбувається подальше обміління й заростання

як руслової частини Самарської затоки, по якій був прокладений судовий хід (фарватер), так

і суміжних відкритих і захищених ділянок цієї акваторії.

Перші гідробіологічні і іхтіологічні дослідження нижньої течії р. Самари (майбутньої

Самарської затоки) було проведено в 1929 р. під час роботи експедиції Дніпропетровської

гідробіологічної станції. Але існуючі джерела (Короткий,1937) деталізовано описують стан

фауни риб порожистої частини р. Дніпра (суміжної гирлу р. Самари акваторії), а не

безпосередньо ділянки Самарської затоки. Дані щодо стану іхтіофауни саме гирлової

частини р. Самари , до якої належить ділянка Самарського плеса, яка розглядається, до

спорудження ДніпроГЕСу, відсутні. На той час іхтіокомплекс порожистої частини р. Дніпро

складався із 47 видів риб. Природно констатувати, що значна частка видів тому числі і

прохідного комплексу, існувала і на акваторії нижньої ділянки р. Самари, заходячи вверх по

течії на нерест. Особливу увагу привертають свідчення про реєстрацію в гирлі р. Самари

представника круглоротих – міноги української Eudontomyzon matiae (Berg, 1931), які, на

жаль, здебільшого базуються на опосередкованих свідченнях.

Більш деталізовані дані стану фауни риб безпосередньо Самарської затоки датуються

1947-1955 рр., тобто періодом відновлення площі Самарської затоки в режимі водосховища

(після відбудови греблі ДніпроГЕСу).

Загалом, після гідробудівництва і утворення Дніпровського водосховища відбулася

повна перебудова іхтіоценозу, зміна видового складу та кількісних параметрів усіх груп

водної флори й фауни. Реофільний комплекс був витіснений лімнофільним: в стислі терміни

зникли прохідні, напівпрохідні та види генеративно-реофільного комплексу. Видовий склад

нараховував 30 видів із чисельним домінуванням лімнофілів: плітки, ляща, окуня, лина та

126

карася. В прибережних угрупованнях домінували плітка, окунь, краснопірка, верховодка і

гірчак. До початку інтенсивного промислового та сільськогосподарського освоєння регіону

Самарська затока була найважливішим місцем нересту ресурсних видів риб та місцем нагулу

їх молоді. Згідно даних Г.Б Мельникова (Мельников,1947), вже в перші роки існування

Самарської затоки тут не реєструвалися прохідні види, що існували як складова частина

іхтіофауни пониззя Дніпра і заходили на нерест у його притоки (і в р. Самару в тому числі).

Це білуга, севрюга, російський осетер, оселедець чорноморсько-азовський прохідний,

вирезуб, тараня (прохідна форма плітки), рибець звичайний. Основною причиною зникнення

наведених представників іхтіофауни є зарегулювання стоку Дніпра з подальшим

перекриттям нерестових ходів цих видів.

Деградація природних нерестовищ та зміна умов існування обумовила зникнення

стерляді, марени дніпровської, клепця. Останніми деталізованими дослідженнями першого

після відновлення Самарської затоки періоду (Чаплина,1955) крім зниклих у перші роки її

існування наведених вище риб, тут востаннє були зареєстровані наступні види: ялець

звичайний, синець, підуст звичайний, носар, пуголовка зірчаста. Гольян озерний востаннє

зареєстрований в 1946 році. Подальший генезис фауни риб Самарської затоки

супроводжувався поступовою елімінацією видів та появою нових за рахунок

акліматизаційних робіт та само розселення. Цей процес нерозривно пов’язаний з генезисом

іхтіофауни усього Дніпровського водосховища. Формування іхтіокомплексу відбувається

впродовж всього періоду існування в зарегульованому режимі, в тому числі і в сучасний

період.

У зв’язку із зростанням рівня антропогенного впливу, починаючи з 1960 років і по

теперішній час, значення даної акваторії (в плані відтворення) суттєво зменшилось. Зручне

розташування затоки (верхня частина поблизу м. Новомосковськ, нижня частина –

м. Дніпро), обумовило високий рівень рекреаційного навантаження, у тому числі

любительського рибальства, як організованого (ділянка УТМР), так і неорганізованого. З

чинників, несприятливих для рибного населення, слід відмітити високий рівень заростання

акваторії затоки вищою водною рослинністю, як м’якою підводною, так і жорсткою

надводною. В даний час мілководдя, що повністю заростають повітряно-водною

рослинністю, практично випадають у літній період, як місця нагулу молоді риб і лише

частково використовуються для нагулу деякими видами риб, в основному це лин, карась

сріблястий, плоскирка та краснопірка.

До початку інтенсивного промислового та сільськогосподарського освоєння регіону

р. Самара і, особливо, її гирлова ділянка (Самарське плесо) були найважливішими місцями

нересту, нагулу молоді та старших вікових груп риб, цінних у ресурсному, функціональному

та природоохоронному аспектах. В подальшому, в зв’язку зі зростанням рівня

антропогенного впливу, значення даної акваторії у плані відтворення суттєво зменшилось

під впливом факторів, що вказані вище.

Таким чином, репродуктивна функція як усієї гідроекосистеми Самарської затоки, так

і її ділянки, що розглядається, в силу об’єктивних причин, суттєво погіршилась. У даний час

досліджена ділянка Самарської затоки (як і більшість її прибереж) функціонує у вигляді

мілководної, суцільно зарослої водною і надводною рослинністю акваторії, відтворювальний

потенціал якої є вкрай низьким в силу невідповідності гідрологічних та загально екологічних

характеристик нерестовим та нагульним потребам риб.

У той же час, Самарська затока продовжує бути місцем нагулу багатьох типових,

ресурсно та функціонально цінних видів риб, які мають високий екологічний потенціал до

існування у порушених місцях перебування. Але безпосередньо ефективність цього процесу

дедалі знижується.

Згідно сучасних даних (2000-2018 рр.), видовий склад іхтіофауни Самарської затоки

нараховує 39 видів риб, що становить 88,6 % від загального у р. Самари (44 види).

У систематичному відношенні в іхтіофауні затоки переважають представники родини

127

Коропові – 17 видів. Родина Бичкові включає 7 види, Окуневі – 4 види, Колючкові – 2 види.

Родини Тюлькові, Щукові, В`юнові, Сомові, Ікталурові, Вугрові, Атеринові, Голкові,

Центрархові – по одному виду, кожна. Загалом – 39 видів з 13 родин (табл. 6.1). З них

дослідженнями 2018 року визначено лише 20 видів (табл. 6.3), а в межах ділянки

правобережжя вище гирла р. Кільчень – лише 11.

У фауністичному відношенні впродовж сучасного періоду досліджень (2000-2018 рр.)

у Самарській затоці переважають види понтокаспійського морського (11 видів) та

понтокаспійського прісноводного (10 видів) комплексів. Бореальний рівнинний комплекс

нараховує 7 видів, китайський рівнинний та третичний рівнинний комплекси – по 4 види

кожен, відповідно. Інші групи (арктичний морський, центральноамериканський

прісноводний та північноамериканський прісноводний комплекси) включають по 1 виду

кожен. Порівняно з фауністичною структурою Самарської затоки, фауністичне різноманіття

ділянки, що запланована під роботи з відновлення, значно більш спрощене. В межах цієї

ділянки переважають види понтокаспійського морського та бореального рівнинного

комплексів (4 і 3 види, відповідно). Представники інших фауністичних комплексів –

понтокаспійського прісноводного, третичного рівнинного, північно-амерканскього та

китайського рівнинного включають по одному виду кожен, відповідно.

Таблиця 6.1 – Видовий склад та структурна характеристика іхтіофауни Самарської затоки

№ Сучасний видовий склад риб Самарської затоки

(2000-2018 рр.)

Ділянка

правобе

режжя

Структурна характеристика

І II III

1. I. РОДИНА ОСЕЛЕДЦЕВІ – CLUPEIDAE

Тюлька чорноморсько-азовська*

(Clupeonella cultriventris Nordmann, 1840)

– СА/ЗП МР ПР/П

2.

II. РОДИНА ESOCIDAE – ЩУКОВІ

Щука звичайна (Esox lucius Linnaeus, 1758)

– А/Х Р/Л ШР/П

3. IIІ. РОДИНА CYPRINIDAE – КОРОПОВІ

Плітка звичайна (Rutilus rutilus Linnaeus, 1758) * ++

А(ІА)/Б,

Е Р/Л ШР/Б

4. Головень (Leuciscus cephalus, Linnaeus 1758)* – А/З Р/Л ПР/П

5. Краснопірка (Scardinius erythrophthalmus Linnaeus, 1758)* +++ А/Е Р/Л ШР/П 6. Амур білий (Ctenopharyngodon idella Valenciennes, 1844)

– І/Ф Р/Л ОР/О

7. Вівсянка (верхівка) (Leucaspius delineatu Heckel, 1843 ) – А/ЗП НР ОР/М 8. Лин звичайний (Tinca tinca, Linnaeus, 1758) – А/Б Р/Л ОР/М 9. Чебачок амурский

(Pseudorasbora parvaTemminck & Shlegel, 1846)* ++ ІА/Е НРП ШР/Б

10. Верховодка (Alburnus alburnus Linnaeus, 1758)* – А/Е МР/Л ШР/Б 11. Плоскирка звичайна (Blicca bjoerkna Linnaeus 1758) – А/Б Р/Л ШР/П 12. Лящ звичайний (Abramis brama Linnaeus, 1758)* – А/Б ЦР/Л ШР/П 13. Чехоня (Pelecus cultratus Linnaeus, 1758) – А/З Р ШР/М 14. Гірчак (Rhodeus sericeus Pallas, 1776)* ++ А/Е НР ШР/Б 15. Карась звичайний (золотий)

(Carassius carassius Linnaeus 1758). – А/Е Н/Р ОР/М

16. Карась сріблястий (Carassius auratus gibelio Bloch, 1782)* ++ ІА/Е Р/Л ШР/Б 17. Короп (сазан) (Cyprinus сapriо Linnaeus, 1758) – А/Б ЦР/Л ШР/М 18. Товстолобик білий (Hypophthalmichthys molitrix

Valenciennes, 1844 ) – І/ФП,Д Р ПР/М

19. Товстолобик строкатий

(Aristichthys nobilis Richardson, 1846) – І/ЗП,Д Р ПР/М

20. IV. РОДИНА COBYTIDAE – В’ЮНОВІ

Щиповка звичайна (Cobitis taenia Linnaeus, 1758)*

– А/Б НР ШР/П

V. РОДИНА SILURIDAE – СОМОВІ – А/Х Р/Л ШР/М

128

21. Сом звичайний, європейський

(Silurus glanis Linnaeus, 1758)

22. VI. РОДИНА ICTALURIDAE – ІКТАЛУРОВІ

Сом канальний американський

(Ictalurus punctatus Rafinesque, 1818 )

– І/Х Р/Л ОР/О

23. VII. РОДИНА ANGUILLIDAE – ВУГРОВІ

Вугор річковий (Anguilla anguilla Linnaeus, 1758) – І/Х ПР ОР/О

24.

VIII. РОДИНА ATHERINIDAE – АТЕРИНОВІ

Атерина чорноморська

(Atherina boyeri pontica Eichwald, 1831)*

– СА/ЗП НР ШР/М

25. IX. РОДИНА GASTEROSTEIDAE – КОЛЮЧКОВІ

Колючка мала південна

(Pungitius platygaster Kessler, 1859)

– А/Е НР ШР/М

26. Колючка триголкова

(Gasterosteus aculeatus Linnaeus, 1758) – СА/Е НР ОР/М

27. Х. РОДИНА SYNGNATHIDAE – ГОЛКОВІ

Морська голка пухло щока

(Syngnathus abaster nigrolineatus Eichwald, 1831)*

+ А/ЗП НР ШР/П

28. ХI. РОДИНА CENTRARCHIDAE – ЦЕНТРАРХОВІ

Окунь сонячний (Lepomis gibbosus Linnaeus, 1758)* ++ ІА/Х НР ОР/М

29. ХII. РОДИНА PERCIDAE – ОКУНЕВІ

Судак звичайний (Stizostedion lucioperca Linnaeus, 1758) – А/Х ЦР/Л ШР/М

30. Берш (Stizostedion volgense Gmelin,1788 ) – СА/Х Р/Л ПР/М 31. Окунь річковий (Perca fluviatilis Linnaeus, 1758)* + А/Х Р/Л ШР/П 32. Йорж звичайний

(Gymnocephalus cernuus Linnaeus, 1758) –

А/Б МР/Л ПР/М

33. ХIII. РОДИНА GOBIIDAE – БИЧКОВІ

Бичок кругляк

(Neogobius melanostomus Pallas, 1814)*

–

СА/Б

НР/Л

ШР/П

34. Бичок-головач (Neogobius kessleri,Gunter,1861)* – А/Б НР/Л ШР/М 35. Бичок пісочник (Neogobius fluviatilis, Pallas, 1814 )* ++ А/Б НР/Л ШР/П 36. Бичок гонець (Neogobius gymnotrachelus Kessler, 1857)* + СА/Б НР ПР/М

37 Бичок мартовик

(Mesogobius batrachocephalus, Pallas, 1814 )* –

СА/Х НР/Л ПР/М

38. Бичок цуцик (Proterorhinus marmoratus, Pallas, 1814)* + А/Б НР ШР/П

39. Бичок пуголовок зірчастий

(Benthophilus stellatus stellatus , Sauvage, 1874) –

А/Б НР ОР/М

Примітки: Чисельність виду – +++ – багаточисельний; ++ – чисельність помірна; + – реєструються

одиничні екземпляри; * – вид зареєстрований в 2018 р.

I. Походження, живлення: походження А – аборигенний (вихідний) вид; І – інтродуцент (самостійно не

відтворюється, чисельність підтримується за рахунок зариблення); ІА – інтродуцент, що пройшов стадію

акліматизації, самостійно відтворюється; СА – саморозселенець, що пройшов стадію акліматизації; живлення –

Ф – фітофаг; ФП,Д – фітопланктофаг, детритофаг; ЗП – зоопланктофаг; ЗП,Д – зоопланктофаг, детритофаг; З –

зоофаг; Е – еврифаг; Б – бентофаг; П – перифітонофаг, Х – хижак.

II. Розповсюдження виду: ШР – широко-розповсюджений; ПР – помірно розповсюджений; ОР –

обмежено розповсюджений;

III. Статус: НБ – небезпечний вид, ПНБ – потенційно небезпечний вид. ЦР – цінний ресурсний вид; Р-

ресурсний вид; МР – малоцінний ресурсний вид НР – не ресурсний вид; Л – об`єкт любительського рибальства.

У трофічному відношенні структура іхтіоценозу Самарської затоки відрізняється

доволі високою різноманітною. Переважають бентофаги – 31 % видового складу. Пластичні

еврифаги та хижаки становлять по 23% кожен, відповідно. Інші групи – зоопланктофаги,

фітопланктофаги, фітофаги представлені по 1 виду кожен. В межах ділянки правобережжя

абсолютне домінування зберігається за бентофагами – 45 % видового складу. Еврифаги

займають 36 %. Разом з тим, за часткою видів та за чисельними параметрами обстежена

ділянка є доволі подібною до інших біотопів правобережжя Самарської затоки, але тут

переважає група риб, найбільш пристосованих до несприятливих факторів, – еврифагів. Їх

частка в різних біотопах коливається від 30 % до 40 % від чисельності риб у прибережжях.

129

Хижі риби (в основному за рахунок сонячного окуня) сягають від 20 % до 25 % загальної

чисельності прибережних угруповань, риби-бентофаги – від18 % до 20 %, відповідно.

За походженням іхтіофауна Самарської затоки, розподіляється на аборигенних та

адвентивних. Представники аборигенного іхтіокомплексу в межах даної ділянки налічують 8

видів. Адвентивних (чужорідних) видів – 3, з яких два види – випадкові інтродуценти, які

нещодавно (період з 1980-2000 рр.) потрапили на акваторію Самарської затоки, пройшли

стадію повної акліматизації і в даний час самостійно та ефективно відтворюються повсюдно

в Самарській затоці , в тому числі і в межах дослідженої ділянки. Це чебачок амурський та

окунь сонячний. Також відмічається один вид, який більш, ніж 60 років тому, пройшов повну

стадію акліматизації – карась сріблястий.

В іхтіоценозі всіх досліджених акваторій Самарської затоки сучасними

дослідженнями не зафіксовані види риб, які мають охоронний статус державного рівня і

занесені до Червоної книги України.

Прибережні угруповання риб є чутливим індикатором стану як усього іхтіоценозу, так

і поповнення окремих популяцій видів. За чисельними параметрами щорічних генерацій

визначається не тільки реалізація відтворювального циклу, але й умови нагулу кожної

когорти. Отримані в результаті сучасних досліджень дані стосовно чисельних параметрів риб

обстежених ділянок Самарської затоки, як запланованих для відновлення, так і інших,

загалом підтверджують негативні тенденції, які розвиваються у всій Самарській затоці в

результаті замулення, обміління та заростання водною рослинністю. Так, зокрема, згідно

багаторічних даних, не тільки іхтіофауна досліджених ділянок, але і фауна риб усієї

Самарської затоки існує у напружених умовах. В першу чергу це стосується процесу

природного відтворення і наступного поповнення популяцій риб.

Як свідчать отримані дані (табл. 6.2 і 6.3), впродовж останніх 35 років, як на території

усієї Самарської затоки, так і в межах обстежених ділянок відбувається поступова деградація

як прибережних угруповань риб, так і іхтіокомплексу, в цілому. З 39 видів риб, визначених у

прибережжях впродовж 1985-2018 рр., сучасними дослідженнями (2018 р.) визначено лише

20. З них в межах ділянки правобережжя вище р. Кільчень лише 11. Внаслідок жорстких

умов існування і нагулу, в подальшому темп росту молоді більшості видів категорії

ресурсних, в межах Самарського плеса, зменшився. Це спричинило напружені трофічні

відношення в ценозах між генераціями, що і зумовило подальше (2001-2018 рр.) зниження

показників як чисельності, так і іхтіомаси функціонально та ресурсно цінних видів риб на

фоні поступового збільшення частки у іхтіоценозі функціонально небезпечних видів. В

складі молоді групи ресурсних видів домінували і продовжують домінувати еврібіонти –

сріблястий карась та плітка, але з тенденцією до зменшення за чисельності. Із нересурсних

видів багаточисельними залишаються гірчак, чорноморська пухлощока голка, бичок

пісочник, які відносяться до категорії функціонально небезпечних видів за шкалою ресурсної

значущості (не мають господарської цінності, є трофічними конкурентами молоді, крім того,

живляться ікрою та личинками промислових видів риб). До цих видів в останнє десятиліття

додався найбільш небезпечний наразі адвентивний (чужорідний) вид – сонячний окунь, який

має вагомі показники чисельності – 7,3 % від загальної. Слід відзначити, що загальна

чисельність молоді в Самарській затоці менша, ніж в цілому по Дніпровському водосховищу

майже у 6 разів (від 1,4 до 5,7 рази, в залежності від ділянки). Аналогічна картина

спостерігається і у відношенні чисельних параметрів угруповань риб Самарської затоки, що

розглядаються порівняно із показниками риб прибережної зони Самарської затоки загалом.

Згідно проведених багаторічних досліджень, іхтіофауна прибережної зони Самарської затоки

складає 31 види риб. В складі іхтіофауни види з категорії ресурсно цінних (лящ, судак)

складають лише 0,5 % за чисельністю, а домінують нересурсні види – до 67,33 %, ресурсні

види складають 22,4 % загальної чисельності. В іхтіоценозі прибереж домінують види, які не

мають практичного (ресурсного) і природоохоронного значення, частина з них відноситься

до категорії малоцінних ресурсних або функціонально небезпечних видів. На першому місці

130

знаходиться функціонально небезпечний вид – гірчак – до 49 % загальної чисельності

прибережних угруповань Найбільш розповсюджена з ресурсних видів плітка має показники

чисельності майже в 4 рази менше, ніж по суміжних ділянках Дніпровського водосховища.

Інші ресурсно і функціонально важливі види, представлені в іхтіоценозі Самарської затоки,

мають ще менші показники (табл. 6.2).

На сучасному етапі (табл. 6.3) загальна чисельність риб у продуктивних прибережжях

усієї Самарської затоки, відчутно скоротилася (за даними 2018 р.), більш, ніж в 4 рази – від

900,71 екз/100м2 в 1985-2000 рр. до 222,24 екз/100м2 в 2018 р. Ця тенденція до скорочення

показнику чисельності на фоні розвитку домінування функціонально небезпечних видів,

зберігаються і в межах безпосередньо обстежених ділянок. Крім того, в прибережжях

обстежених ділянок затоки і, особливо ділянок правобережжя, набувають поступового

поширення і, відповідно – захоплення прибережної акваторії коротко-цикловими та

функціонально небезпечними видами, як аборигенної групи (тюлька, гірчак, атерина,

морська голка) так і небезпечними інтродуцентами (карась сріблястий – з 1960 рр., чебачок

амурський – з 1990 рр. та сонячний окунь – з 2000 рр. Останній вид в 1985-2000 рр. взагалі не

зустрічався, а зараз він реєструється у 100 % відібраних проб. Сумарна частка цих

функціонально небезпечних видів, згідно досліджень 2018 року, в продуктивних

прибережжях Самарської затоки становить 64 %, а в межах ділянки правобережжя

Самарського плеса – 74 % сумарної чисельності риб у прибережжях.

Разом з тим, Самарська затока на сучасному етапі ще остаточно не втратила своєї ролі

у відновленні цінної у функціональному та ресурсному відношенні, іхтіофауни. Так, зокрема,

дослідженнями 2018 року на окремих ділянках, за винятком ділянки правобережжя,

зареєстровано перші покоління такого ресурсно цінного виду, як лящ. І, хоча, чисельність

його перших поколінь не висока (цьоголітки – 2,29 екз/100м2, дволітки – 1,71 екз/100м2,

відповідно), але ці показники коливаються в межах багаторічних, і навіть, на деяких ділянках

перевищують дані 35 річного періоду досліджень. Крім того, в межах Самарської затоки

зареєстровано цьоголіток рідкісного в лімнічних умовах Придніпров`я представника

реофільної групи – головня (0,57 екз/100м2), чисельність якого у всіх водоймах регіону

поступово зменшується.

Таблиця 6.2 – Чисельні параметри угруповань риб прибереж Самарської затоки

№

з/п

Назва виду Вік Самарська затока

(1985-2000 рр.)

Самарська затока

(2005-2011 рр.)

Х % Y Х % Y 1. Тюлька б/в 0,41 0,04 0,59 1,19 0,4 1,18

2. Щука 0+ 0,32 0,03 14,75 0,0 0,0 0,0

1+ 0,0 0,0 0,0 0,03 0,01 2,1

2+ 0,08 0,01 33,33 0,11 0,04 29,38

3. Плітка 0+ 36,25 4,02 89,56 50,32 16,89 103,64

1+ 26,92 2,99 324,4 22,69 7,62 154,36

2+ 19,73 2,19 450,02 1,79 0,6 43,48

4. Головень 0+ 0,0 0,0 0,0 2,5 0,84 30,1

1+ 0,0 0,0 0,0 0,13 0,04 2,81

5. Краснопірка 0+ 24,44 2,71 20,87 19,98 6,71 18,32

1+ 8,3 0,92 23,88 10,41 3,49 30,28

2+ 5,38 0,6 35,11 2,83 0,95 33,17

6. Вівсянка б/в 53,85 5,98 30,98 1,43 0,48 1,36

7. Лин 0+ 0,43 0,05 0,29 0,0 0,0 0,0

1+ 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

2+ 0,21 0,02 7,16 0,0 0,0 0,0

8. Чебачок амурський б/в 32,12 3,57 48,49 10,3 3,46 21,82

9. Верховодка б/в 79,13 8,78 248,25 48,86 16,4 269,23

131

10. Плоскирка 0+ 3,06 0,34 1,56 5,19 1,74 3,2

1+ 1,16 0,13 9,6 1,1 0,37 2,76

2+ 0,41 0,05 5,68 0,0 0,0 0,0

11. Лящ 0+ 0,78 0,09 1,54 0,27 0,09 1,19

1+ 0,11 0,01 0,88 2,17 0,73 21,89

2+ 0,11 0,01 5,03 0,0 0,0 0,0

12. Гірчак б/в 445,85 49,5 547,95 48,44 16,26 75,26

13. Карась золотий 0,1 0,01 0,11 0,0 0,0 0,0

14. Карась сріблястий 0+ 18,15 2,02 68,37 5,11 1,71 9,97

1+ 13,49 1,5 122,3 13,02 4,37 103,97

2+ 0,29 0,03 14,9 0,1 0,03 4,84

15. Товстолоб строкатий 1+ 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

2+ 0,0 0,0 0,0 0,16 0,05 296,88

16. Щипавка б/в 4,66 0,52 21,5 14,21 4,77 58,96

17. Атерина чорномор. б/в 2,42 0,27 2,6 3,98 1,34 3,88

18. Колючка мала півд.. б/в 4,89 0,54 1,57 1,44 0,48 0,48

19. Колючка триголкова б/в 1,67 0,19 0,71 0,06 0,02 0,02

20. Голка пухлощокал б/в 22,82 2,53 9,02 5,2 1,75 3,0

21. Судак 0+ 0,08 0,01 0,93 0,57 0,19 5,83

1+ 0,0 0,0 0,0 0,04 0,01 1,44

2+ 0,06 0,01 27,78 0,0 0,0 0,0

22. Окунь сонячний 0+ 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0 0,0

23. Окунь річковий 0+ 3,46 0,38 12,24 6,46 2,17 77,44

1+ 1,99 0,22 25,81 0,53 0,18 20,04

2+ 0,11 0,01 17,02 0,0 0,0 0,0

24. Йорж б/в 0,33 0,04 1,09 0,06 0,02 0,28

25. Бичок кругляк б/в 5,04 0,56 17,04 1,63 0,55 6,84

26. Бичок пісочник б/в 26,74 2,97 67,85 7,97 2,68 23,92

27. Бичок головач б/в 0,25 0,03 0,85 0,13 0,04 0,82

28. Бичок гонець б/в 4,38 0,49 4,89 4,48 1,5 6,91

29. Бичок мартовик 1,0 0,11 1,23 0,0 0,0 0,0

30. Бичок цуцик б/в 49,73 5,52 38,02 2,99 1,0 1,52

31. Бичок пуголовок

зірчастий

б/в 0,0 0,0 0,0 0,06 0,02 0,02

Цінні ресурсні 1,14 0,13 36,16 3,05 1,02 30,35

Ресурсні 164,28 18,23 1276,96 142,46 47,81 966,74

Малоцінні ресурсні 79,54 8,82 248,84 50,05 16,8 270,41

Нересурсні 655,75 72,82 793,79 102,38 34,37 205,09

Всього 900,71 100,0 2355,75 297,94 100 1472,59

З них цьоголітки 86,21 - 207,75 90,4 - 249,69

Примітки: Х – чисельність, в екземплярах/100м2 (екз/100м2); Y – біомаса, в грамах на 100 м2 (г/100м2);% –

частка виду від загальної чисельності.

Таблиця 6.3 – Чисельні параметри угруповань риб прибереж Самарської затоки у літній

період 2018 р.

№

з/п

Назва виду Вік Ділянка правобережжя Самарська затока

Х % Y Х % Y

1. Тюлька б/в 0,00 0,00 0,0 1,43 0,64 3,04

132

2. Плітка 0+ 8,00 2,56 16,8 11,14 5,01 28,21

1+ 0,00 0,00 0,0 11,71 5,27 89,0

3. Головень 0+ 0,00 0,00 0,0 0,57 0,26 2,01

4. Краснопірка 0+ 12,00 3,85 14,72 7,14 3,21 8,88

1+ 8,00 2,56 33,36 1,71 0,77 6,62

2+ 16,00 5,13 192,88 3,71 1,67 43,7

5. Чебачок амурський б/в 44,00 14,10 247,36 20,86 9,39 101,46

6. Верховодка б/в 0,00 0,00 0,0 1,43 0,64 8,14

7. Лящ 0+ 0,00 0,00 0,0 2,29 1,03 8,6

1+ 0,00 0,00 0,0 1,71 0,77 6,62

8. Гірчак б/в 36,00 11,54 54,32 37,43 16,84 51,97

9. Карась сріблястий 0+ 4,00 1,28 6,88 0,57 5,27 0,98

1+ 44,00 14,10 304,48 11,71 0,26 107,3

10. Щипавка б/в 0,00 0,00 0,0 1,71 0,77 8,62

11. Атерина черноморська. б/в 0,00 0,00 0,0 19,71 8,87 16,17

12. Голка морська пухлощока б/в 24,00 7,69 10,88 5,71 2,57 2,47

13. Окунь сонячний 0+ 32,00 10,26 45,96 6,57 2,96 11,06

1+ 24,00 7,69 336,44 9,71 4,37 135,27

14. Окунь річковий 0+ 4,00 1,28 19,64 1,14 0,51 5,76

1+ 0,00 0,00 0,0 0,57 0,57 14,47

15. Бичок кругляк б/в 0,00 0,00 0,0 23,14 10,41 43,89

16. Бичок пісочник б/в 20,00 6,41 116,24 27,14 12,21 61,85

17. Бичок головач б/в 0,00 0,00 0,0 0,57 0,26 1,88

18. Бичок гонець б/в 8,00 2,56 6,0 6,86 3,09 9,4

19. Бичок мартовик б/в 0,00 0,00 0,0 0,57 0,26 3,79

20. Бичок цуцик б/в 28,00 8,97 14,72 5,43 2,44 3,15

Цінні ресурсні 0,00 0,00 0,0 4,0 1,8 15,22

Ресурсні 96,00 30,77 588,76 49,97 22,48 306,93

Малоцінні ресурсні 0,00 0,00 0,0 2,86 1,29 11,18

Нересурсні 216,00 69,23 831,92 165,41 74,43 450,98

Всього 312,00 100,00 1420,68 222,24 100,00 784,31

З них цьоголітки ресурсних 28,00 104,0 29,42 65,5

Примітки: Х – чисельність, в екземплярах/100м2 (екз/100м2); Y – біомаса, в грамах

на 100 м2 (г/100м2);% – частка виду від загальної чисельності; 0 – вид не реєструється на

даній акваторії.

Виходячи з вищенаведеного, очевидним є факт, що для відновлення ролі обстеженої

ділянки у процесі оптимізації умов відтворення та нагулу представників іхтіофауни

Самарської затоки і суміжних їй акваторій (Дніпровське водосховище), необхідне

оптимізуючє втручання. Це дасть змогу підвищити відтворювальний потенціал цінних видів

риб, які ще реєструються в межах Самарської затоки, але вже відсутні у біотопах обстеженої

ділянки правобережжя.

Таким чином, більшість показників, що характеризують стан іхтіоценозу ділянки

правобережжя, мають ознаки, притаманні іхтіоценозу усієї Самарської затоки, але з

тенденцією до погіршення. Наявна суттєва спрощеність структури іхтіоценозу – за видовим

складом, за структурними показниками популяцій (стать, вік), за кількісними показниками

(чисельність та біомаса) та ін. Особливо це стосується прибережних угруповань риб,

відмічені наступні особливості – спрощений видовий склад, незначна доля видів з категорії

водних біоресурсів (мають промислове значення), відсутність (судак, короп) або незначна

133

чисельність (лящ, плітка та ін.) першої генерації (цьоголітки). Це стосується усіх ресурсно

важливих або цінних видів на абсолютній більшості обстежених біотопів, особливо в межах

ділянки правобережжя затоки. Це свідчить про низьку ефективність природного відтворення

цих видів, незадовільні умови нагулу і росту молоді. Відповідно, поповнення популяцій

промислових видів вкрай низьке, що ставить під загрозу усталеність популяцій, які

додатково випробовують промисловий тиск. В іхтіоценозі поширюються та чисельно

переважають коротко циклові та функціонально небезпечні види риб, які, усі без винятку, є

трофічними конкурентами молоді видів ресурсної групи. Зрозуміло, що при існуючому рівні

само відновлювальних процесів, відсутня перспектива природного (без оптимізуючого

втручання) поліпшення стану іхтіоценозу даної акваторії. Аналогічна картина

спостерігається і в межах більшості інших ділянок Самарської затоки.

Виходячи з вищенаведеного, очевидним є факт, що для відновлення ролі ділянок

правобережжя у районі гирла р. Кільчень у процесі відновлення іхтіофауни Самарської

затоки і суміжний їй акваторії Дніпровського водосховища, необхідне оптимізуючє

втручання. На нашу думку, допустимими і першочерговими з них є заходи з поліпшення

умов перебування представників іхтіокомплексу, особливо важливих видів водних

біоресурсів, на усіх етапах річного циклу – нерест, нагул та зимівля. Для цього пропонується

здійснення обмеженого комплексу гідротехнічних робіт, який має на меті поліпшення не

тільки загальних параметрів гідроекосистеми (гідрологічний та гідрохімічний режими,

морфологія ложа), але і відновлення умов для повноцінного існування риб та інших груп

гідробіонтів (фітопланктон, зоопланктон, бентос). Крім того, потрібно зменшити рівень

заростання надводною рослинністю, в першу чергу, очеретом. У зв’язку із загальною

мілководністю Самарської затоки пропонується збільшення території існуючих острівних

систем та їх створення в місцях відкладення найбільшої кількості мулів та інших наносів.

Необхідно провести відновлення русла з розробкою донних відкладень і наступним їх

складуванням на існуючи острови або визначені ділянки для їх створення. Збільшення

висоти і площ островів буде мати позитивний загально екологічний ефект для більшості

представників рослинного і тваринного світу, в тому числі і гідробіонтів.

Необхідно передбачити створення усіх необхідних умов для збільшення

продуктивності водних біоресурсів за рахунок створення:

– руслових ділянок із збільшеними глибинами (до 4-6 м);

– положистих мілководь з піщаних ґрунтів вздовж берегів, в тому числі біля

островів;

– поглиблених ділянок для концентрації крупних особин в процесі трофічних,

нерестових та інших міграцій, а також зимівлі риб (зимувальні ями);

– ділянок з більш покращеними характеристиками умов нагулу усіх вікових груп

риб, особливо нестатевозрілої молоді (глибини від 2 м і більш з піщаним дном).

Цей комплекс робіт буде мати позитивний ефект, як в загально екологічному сенсі

(відновлення природних умов існування представників рослинного і тваринного світу), так і

в економічному (збільшення продукції і вилову водних біоресурсів).

При проведенні гідротехнічних робіт з відновлення русла і розробкою ґрунтів (донних

мулових та піщаних відкладень), необхідно дотримуватися певних обмежень. Понад усе,

необхідно проводити розчищення тільки безпосередньо визначених ділянок з дотриманням

глибини розробки, бажано – без порушення корінних порід, збереження прибережної зони і

берегів, складування донних піщано-мулових відкладень із створенням захисного валу, для

запобігання вторинного потрапляння мулу в ріку. Оптимальні строки проведення робіт –

осінній період, після відходу молоді з мілководь (з вересня). Проведення робіт у період

нересту та період активної міграції цьоголіток (до серпня) не є припустимим.

Разом з тим, поряд із розробленими заходами з відновлення природних нерестовищ та

місць нагулу і зимівлі функціонально та ресурсно важливих видів риб, які полягають у

розчищенні і поглибленні, відновленні водообміну та видалення мулів і надводної водної

134

рослинності, допустимо також рекомендувати розповсюджені в міжнародній практиці

засоби, зокрема – створення острівних систем із вільними від заростання рослинністю

мілководдями. Багаторічний досвід світової практики створення острівних систем з

одночасним поглибленням русла та видаленням мулових відкладень (The restoration of rivers

and streams, 1985) свідчить про безперечні позитивні наслідки від впровадження цих

гідротехнічних заходів не тільки для іхтіофауни, але і для всієї гідроекосистеми водойм.

Рекомендації щодо поліпшення загально екологічного стану Самарської затоки і її

іхтіофауни шляхом скорочення надходження обсягів шахтних вод, заборони скиду

промислових і комунально-побутових забруднювачів, в даному обґрунтуванні не

розглядаються як такі, що на сучасному етапі впровадити неможливо.

Отримані дані стану іхтіофауни Самарської затоки, та її ділянок, що заплановані під

відновлення, дозволяють констатувати наступне.

Висновки

1. Дослідженнями 2018 р. на акваторії Самарської затоки визначено 20 видів риб з 7

родин, в тому числі 11 зареєстровані у правобережжі затоки в районі р. Кільчень. Видовий

склад іхтіофауни Самарської затоки характеризується як значно спрощений.

2. Співвідношення видів і вікових груп у пробах, показники загальної чисельності і

біомаси, ресурсне значення, також свідчать про тенденцію до погіршення у зрівнянні з

минулими періодами досліджень (1985-2000 рр. та 2005-2011 рр). Загальна чисельність

прибережних угруповань риб влітку 2018 р. складає 222,24 екз/100м2, біомаса – 784,31

г/100м2.

3. В іхтіоценозі Самарської затоки та ділянки правобережжя не зафіксовані види риб,

які мають охоронний статус державного рівня і занесені до Червоної книги України.

4. В межах ділянки правобережжя в районі р. Кільчень також спостерігаються ознаки

деградації іхтіоценозу – видовий склад спрощений, домінують коротко циклові та

функціонально небезпечні види (сонячний окунь, чебачок амурський та гірчак), цінні у

природоохоронному, функціональному та ресурсному значенні види або відсутні (лящ), або

мають незначну чисельність (плітка). Частка цьоголіток ресурсних видів у іхтіофауні

правобережжя несуттєва – до 9 % від загальної чисельності риб.

5. У той час, коли у Самарській затоці частково збереглися умови нагулу ресурсних

видів іхтіоценозу, безпосередньо досліджена акваторія правобережжя, як і деякі інші ділянки

8. Підвищення водності розглянутої ділянки Самарської затоки за рахунок

відновлення і поглиблення русла, влаштування зимувальних ям і відновлення природних

нерестовищ з видалення донних відкладень (мулово-піщаних ґрунтів) є не тільки безпечним,

але і необхідним заходом у дотриманні загальноприйнятої концепції збереження

біорізноманіття водних екосистем, їх вищої трофічної ланки – риб. Буде забезпечене

подальше підвищення рівня усталеного функціонування іхтіоценозу усієї Самарської затоки

за рахунок створення умов для його повноцінного функціонування, в тому числі відновлення

продуктивних мілководь (в тому числі – острівних), придатних для нересту та нагулу молоді

водних біоресурсів, в тому числі функціонально цінних та рідкісних видів риб.

9. Внаслідок проведення робіт з відновлення водності будуть поліпшені умови

існування риб на всіх стадіях життєвого циклу (нерест – відновлення природних нерестовищ,

нагул – поглиблення з видаленням мулових донних відкладень, зменшення рівня заростання

повітряно-водною рослинністю, зимівля – влаштування руслових поглиблених ділянок).

Також збільшиться продуктивність кормових організмів, поліпшаться умови життєдіяльності

інших груп гідробіонтів. Таким чином допустимо прогнозувати відновлення

біопродукційного потенціалу досліджених акваторій і ділянки правобережжя в подальшому,

після проведення вказаних робіт. Крім того, будуть створені умови для міграцій більш

вибагливих видів, особливо мало чисельних і рідкісних з суміжних ділянок ріки, де вони ще

реєструються і дотепер.

135

10. Спостереження за наслідками аналогічних проектів показує позитивний їх вплив

на подальший розвиток іхтіофауни (Діївські плавні). Відбувається відновлення умов нересту

та нагулу риб.

10. При проведенні комплексу гідротехнічних робіт з поліпшення умов відтворення

водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних ділянок

Дніпровського району Дніпропетровської області необхідно дотримуватися комплексу

рекомендованих природоохоронних заходів.

7. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ БАТРАХОФАУНИ ТА ГЕРПЕТОФАУНИ

САМАРСЬКОЇ ЗАТОКИ

7.1. Батрахофауна

Батрахофауна території на р. Самара в районі садибних ділянок Дніпровського

району на період досліджень налічує два види амфібій, які відносяться до ряду

Безхвості (Anura) та належать до двох родин. Ці види представляють цілих чотири

екологічні групи (комплекси): водно-болотний (річкові, озерні та водно-болотні екосистеми),

лучний, степовий та лісовий (лісосмуги штучні лісові насадження) (табл. 7.1).

Таблиця 7.1 – Видовий склад фауни земноводних навколоводних і водних біотопів р. Самара

в районі садибних ділянок Дніпровського району

№ Українська назва

тварини Латинська назва тварини

Екологічний

комплекс

Охоронний

статус

Ряд Безхвості земноводні – Anura Rafinesque, 1815

Родина Ропухи – Bufonidae Gray, 1825

1 Ропуха зелена Bufotes viridis (Laurenti, 1768) Sil, St, Pr БК д. 2; ЧКДО

Родина Жаби – Ranidae Rafinesque, 1814

2 Жаба озерна Pelophylаx ridibundus Pallas,

1771 Sil, Aq-Pal БК д. 3

Примітки: Sil – вид, що зустрічається у лісах, лісосмугах, St – у степах, Pr – на луках, Aq-Pal

– у водних та водно-болотних екосистемах.

БК д – охороняється Бернською конвенцією, міститься у відповідному Додатку; ЧКДО – вид

внесений до Червоної книги Дніпропетровської області.

Обидва види земноводних цієї території мають різний охоронний статус. До

Додатків ІІ та ІІІ Бернської конвенції занесені обидва види (100 %), до Червоної книги

Дніпропетровської області – 1 вид (50 %).

Ропуха зелена зустрічається тільки на корінному березі Самарського заливу.

Середня щільність населення досягає 14–21 особин на гектар, що відповідає

регіональним значенням для цього виду у аналогічних типах біотопів.

Гідромеліоративні роботи, що плануються, не вплинуть на біотопи проживання

зеленої ропухи.

Жаба озерна, як водний вид земноводних, більшу частину часу в сезонний період

активності проводить у воді. Чисельність виду на ділянках, що плануються до розчищення,

висока та складає 3–6 особин на 1 м берегової лінії. Після проведення робіт, що плануються,

зміняться гідрологічні умови відповідної ділянки. Ці зміни повинні збільшити глибину та

ширину протоки, покращити проточність. Озерна жаба, як евритопний вид, здатна

підтримувати високу чисельність за нових гідрологічних умов.

136

Ропуха зелена.

Статус. Вид включений до II Додатку Бернської конвенції про охорону

європейських видів дикої фауни та їх природних місць мешкання як вид, що підлягає

особливій охороні. Занесений до Червоної книги Дніпропетровської області.

Морфологічні ознаки. Довжина тіла 4,5–10,0 см. У самців резонатори заховані під

шкірою горла. Внутрішній край передплесна з поздовжньою шкірною складкою.

Шкіра спини горбиста. Верх сіруватий із зеленими плямами та червоними крапками на

боках. Самець відрізняється наявністю шлюбних мозолів на першому пальці передніх

ніг і дрібнішим тілом. Він має легшу статуру та сірувате черево (у самиць – біле).

Шкірний секрет зелених ропух містить багато токсинів.

Місцеперебування. Населяє найширший спектр біотопів з усіх земноводних

Палеарктики. Порівняно з іншими видами стійкіша до посушливих умов. Віддає

перевагу відкритим ландшафтам. Живе у степах, на луках, у лісосмугах, рідколіссях,

парках, садах. Зустрічається у населених пунктах, сільській місцевості, на

урбанізованих територіях. Уникає суцільних лісових масивів.

Активність. Зелена ропуха активна після заходу сонця, удень зустрічається в

дощову та похмуру погоду. Зимує в норах, під камінням, у ямах, гнойових купах, під

копицями сіна. Якщо ґрунт пухкий, може викопувати невеликі нірки. На зимівлю йде

наприкінці вересня – на початку жовтня. Навесні з’являється у квітні. З місць зимівлі

прямує до водойм, де приступає до розмноження при температурі води близько +8 ºС.

Розмноження. Розмножується у квітні – на початку травня. Кладка має вигляд

двох шнурів, прикріплених до водяних рослин. У дрібних водоймах спостерігається

висока смертність ікри та личинок від пересихання. Це компенсується високою

плодючістю, різноманітністю водойм і розтягнутим періодом розмноження, навіть у

межах популяції. Після метаморфозу молодь ропух масово виходить на суходіл при

довжині тіла 2,0–2,5 см. Тривалість життя у природі може досягати 11 років.

Живлення. Живляться в основному наземними безхребетними (клопи, жуки,

слимаки, дощові черви). У раціоні переважають комахи. Відомі випадки канібалізму.

Оцінка чисельності. В умовах степових лісів чисельність зеленої ропухи у

Дніпропетровській області оцінюється від 4–8 особин на гектар в аренних дібровах до

118–158 екземплярів на гектар у штучних деревних насадженнях).

Причини зміни чисельності. Антропогенні зміни біотопів, руйнування корінних

лісових і степових біогеоценозів. Забруднення водойм. Загибель на дорогах під час

міграцій. Знищення через забобони.

Заходи охорони. Створення заповідних територій у місцях мешкання та нересту.

Санація водойм і водоохоронних зон.

Соціальне значення. Отрута може використовуватися для фармацевтичних цілей.

Жодного негативного впливу на людину та господарство не здійснює.

Функціональне значення. Виконує певну роль у створенні механізмів природного

контролю над розмноженням кровосисних і рослиноїдних комах, є функціональною

ланкою ланцюгів живлення, підтримує рівновагу у природних біогеоценозах.

Жаба озерна.

Статус. Вид включений до IІІ Додатку Бернської конвенції про охорону

європейських видів дикої фауни та їх природних місць мешкання як видів, які

підлягають охороні та експлуатація яких регулюється відповідно до вимог Конвенції.

У Дніпропетровській області охоронного статусу не має.

Морфологічні ознаки. Довжина тіла 48–170 мм. Морда помірно загострена. Якщо

гомілки розташувати перпендикулярно до поздовжньої осі тіла, гомілковостопні

зчленування перекриваються. Внутрішній п’ятковий горбик низький, коротший

першого пальця задньої ноги у 1,4-4,7 рази. Зверху сірувато-зелена, різних відтінків

від сіруватого до зеленого, на спині – різноманітні темні плями. Черево сірувато-біле

137

або сірувато-жовте з мармуровим візерунком, зрідка без нього. Самець відрізняється

наявністю парних резонаторів за кутами рота та шлюбних мозолів на першому пальці

передніх ніг. Зіниця ока, язик, зуби та барабанна перетинка як у попередніх двох видів

жаб.

На території України та Дніпропетровської області розповсюджена скрізь.

Місцеперебування. Живе у змішаних і листяних лісах, степу та навіть у

напівпустелях, скрізь, де наявні різного типу водойми. Населяє проточні та стоячі

водойми. Звичайний і численний вид, особливо на півдні ареалу.

Активність. Зимівля – з жовтня–листопада до березня. Існують денні та нічні

міграції у воду та на суходіл: живлення відбувається зазвичай у наземному

середовищі, а відпочинок і перетравлення їжі – у воді. Добова активність залежить від

насичення їжею. Тому в літні місяці жаба озерна фактично активна протягом усієї

доби з незначними перервами. Із зимових схованок починає виходити з початку або

середини березня. На зимівлю жаба озерна переміщується наприкінці жовтня. Місце

зимівлі – дно водойм, де жаби ховаються під каміння, серед водоростей, але не

зариваються в мул.

Розмноження. Парування починається на початку квітня через декілька діб після

зимівлі. Шлюбний період довгий – 1,5–2,5 місяця. Ікра має вигляд великих купок, що

лежать під поверхнею води. Яйце 1–2 мм у діаметрі, слизова оболонка – 7–8 мм.

Середня абсолютна плодючість в умовах області складає близько 5400 ікринок, а

відносна 106 ікринок на 1 грам ваги тіла самиці. Метаморфоз відбувається на 90–120

добу після ікрометання.

Живлення. Головні об’єкти живлення – різні жуки, бабки, двокрилі (особливо

комарі), перетинчастокрилі, личинки водяних комах, прямокрилі. До раціону іноді

входять різні дрібні хребетні тварини – мальки та молодь риб, пуголовки, земноводні,

ящірки, дрібні птахи та ссавці. Для жаби озерної притаманний канібалізм.

Оцінка чисельності. Найчисельніша серед усіх видів земноводних в умовах

Дніпропетровської області, де її чисельність досягає 15–100 ос./100 м берегової лінії.

Причини зміни чисельності. Подібно до інших земноводних, популяції

скорочуються під впливом антропогенного руйнування корінних біотопів (осушення,

забруднення водойм промисловими, сільськогосподарськими та побутовими

відходами).

Заходи охорони. Санація водойм і водоохоронних зон.

Соціальне значення. Має потенційне промислове значення. У Дніпропетровській

області за умови чистих водойм може бути об’єктом експорту.

Функціональне значення. Виконує певну роль у створенні механізмів природного

контролю над розмноженням рослиноїдних і кровосисних комах, є функціональною

ланкою ланцюгів живлення природних біогеоценозів.

7.2. Герпетофауна

У складі герпетофауни ділянки, що досліджувалася, виявлено два види плазунів (табл.

7.2 ). Це – ящірка прудка та вуж звичайний.

Таблиця 7.2 – Видовий склад фауни плазунів навколоводних і водних біотопів р. Самара в

районі садибних ділянок Дніпровського району

№ Українська назва

тварини Латинська назва тварини

Екологічний

комплекс

Охоронний

статус

Ряд Лускаті – Squamata Oppel, 1811

Підряд Ящірки – Lacertilia Günther, 1867

Родина Справжні ящірки – Lacertidae Fitzinger, 1826

1 Ящірка прудка Lacerta agilis (Linnaeus,

1758) Sil, St, Pr БК д. 2

138

Підряд Змії – Serpentes Linnaeus, 1758

Родина Вужоподібні змії – Colubridae Oppel, 1811

2 Вуж звичайний Natrix natrix (Linnaeus,

1758) Aq-Pal БК д. 3

Примітки: Sil – вид, що зустрічається у лісах, лісосмугах, St – у степах, Pr – на луках, Aq-Pal

– у водних та водно-болотних екосистемах.

БК д – охороняється Бернською конвенцією, міститься у відповідному Додатку.

Обидва види плазунів охороняються Бернською конвенцією, де занесені до Додатків ІІ

та ІІІ. У Дніпропетровській області є звичайними видами.

Ящірка прудка, так саме як і зелена ропуха, зустрічається тільки на корінному березі

р. Самари. На найбільш сприятливих ділянках середня щільність населення досягає 19–26

особин на гектар, що характерно для цього виду у аналогічних типах біотопів у

Дніпропетровській області. Гідротехнічні роботи з відновлення гідрологічного режиму, в

разі їх проведення, не вплинуть на біотопи проживання та, відповідно, на популяції прудкої

ящірки.

Вуж звичайний біотопічно прив’язаний до водних екосистем, але активно

використовує наземні ділянки для живлення, баскінгу та зимівлі. Тому в сезонний період

активності лише частину часу проводить у воді. Чисельність виду на ділянках, що

плануються до розчищення, достатньо висока та складає 5–7 особин на 100 м берегової лінії.

Враховуючі біологічні та екологічні особливості звичайного вужа, зміна гідрологічних умов

після проведення робіт, що плануються, не повинні вплинути на його популяцію.

Невеликі острови у межах ділянки р. Самара використовуються як тимчасове

пристановище для озерної жаби та звичайного вужа. У теперішній час острови не заселені

прудкою ящіркою через надто щільні зарості рослинності та високу вологість ґрунтів. Після

складання донних відкладень на прибережні ділянки острову, підйому ґрунтового рівня та

поступових сукцесіонних процесів формування екосистеми можливе створення умов для

заселення новоутворених біотопів прудкою ящіркою. На популяції озерної жаби та

звичайного вужа ці зміни не вплинуть.

Ящірка прудка.

Статус. Вид включений до IІ Додатку Бернської конвенції про охорону європейських

видів дикої фауни та їх природних місць мешкання як вид, що підлягає особливій охороні. В

умовах Дніпропетровської області охоронного статусу не має.

Морфологічні ознаки. Довжина тіла до 110 мм. Хвіст у 1,3–1,9 рази довший за

довжину тіла. Міжщелепний щиток не торкається ніздрі. Верхньоскроневих щитків два.

Спинні луски витягнені, з добре помітними кілями. Черевні щитки розміщені у 6

поздовжніх рядів. Два ряди переданальних лусок. Ширина анального щитка більша за його

довжину в 1,1–3,5 рази. Стегнових пор на нижньому стегні від 10 до 21. Довжина ступні

задньої кінцівки коротша або така сама, як довжина голови.

Прудка ящірка відрізняється великою мінливістю забарвлення та малюнка. Голова та

тіло самців зверху частіше зелені, самок – бурі. Черево світле. Молоді особини практично

завжди мають коричневе забарвлення та чіткіший малюнок.

Місцеперебування. Ящірка прудка – найбільш евритопний вид серед плазунів фауни

України. Вона займає як природні, так і штучні біотопи. Прудка ящірка населяє сухі

сонячні ділянки та уникає дуже вологих темних лісів, боліт і сипких пісків. На штучних і

природних лісових ділянках ящірка займає галявини, узлісся, узбіччя ґрунтових доріг,

розкорчовані ділянки. У відкритих місцевостях вид зустрічається у цілинному степу, на

добре закріплених пісках, узбіччях полів, у садах, городах, у прибережно-острівних

комплексах.

Активність. Перші появи після зимової сплячки зареєстровані в березні – квітні, але

більш або менш постійна активність спостерігається приблизно з середини квітня. З

139

настанням літньої спеки добова активність проявляється у ранкові або передвечірні години

з перервою опівдні.

З вересня ящірки знову активні весь світловий день. Наприкінці серпня – у жовтні на

поверхні спостерігаються майже тільки цьоголітки, що свідчить про їх адаптованість до

ширшого діапазону температур, ніж у дорослих тварин. Активних ящірок відмічене при

температурі повітря від +14 до +35 ºС. Радіус індивідуальної активності становить близько

30 м. Звичайно ящірки рідко відходять від своїх схованок далі ніж на 5–7 м. Мешкають у

норах, пустотах під камінням та поваленими стовбурами дерев.

Розмноження. Парування спостерігається наприкінці квітня – на початку травня,

масове відкладання яєць – у червні. Самка вириває у прогрітому неущільненому ґрунті

ямку завглибшки 6–7 см, відкладає туди у середньому 4–6 яєць та засипає землею.

Тривалість інкубації – 38–45 діб. Поява молоді спостерігається наприкінці липня – на

початку серпня. Довжина тіла цьоголіток – 26,2–31,0 мм, вага – 0,4–0,7 г. Статева зрілість

настає у віці понад два роки.

Живлення. Для виду властиві також сезонні зміни спектра живлення. В умовах

Дніпропетровської області ящірка прудка споживає до 200 різних об’єктів живлення.

Основу раціону складають комахи (91,1 % від загальної ваги спожитої їжі), серед них

ящірки вибірково споживають жуків (30,3 %), лускокрилих (37,5 %), перетинчастокрилих

(10,3 %). Решта об’єктів живлення (крім комах) – це різноманітні павуки, кліщі,

багатоніжки.

Оцінка чисельності. Чисельність прудкої ящірки в умовах Дніпропетровської області

досягає 21,3–56,0 ос./га у штучних лісових насадженнях і лісосмугах.

Причини зміни чисельності. Антропогенна зміна корінних біотопів. Загибель на

автодорогах з асфальтовим покриттям.

Функціональне значення. Кількість комах-шкідників у раціоні прудкої ящірки

становить 51,1–72,3 %. Враховуючи достатньо високу чисельність, широке

розповсюдження та евритопність прудкої ящірки, цей вид відіграє значну роль в

екосистемах.

Вуж звичайний.

На території України та Дніпропетровської області поширений скрізь.

Статус. Вид включений до Додатку IІI Бернської конвенції про охорону

європейських видів дикої фауни та їх природних місць мешкання як такий, що підлягає

охороні, експлуатація якого регулюється відповідно до вимог Конвенції. В умовах області

охоронного статусу не має.

Морфологічні ознаки. L – до 1500 мм, L/Lcd – 3,1–3,8 (самці) або 3,8–5,2 (самки), Sq –

19, Ventr – 153–193, A – l/l; Scd – 50–89 пар. Луска хвоста зі слабко розвиненими реберцями.

Луска тулуба з добре розвиненими реберцями. Навколо середини тіла в одному ряді 19

лусок. Анальний щиток розділений на дві частини. Голова різко відокремлена від тулуба

шиєю. Зіниця кругла. Тіло зверху сірого, оливково-сірого, оливкового, оливково-бурого

або майже чорного кольору, іноді з темнішими плямами або вузькими поперечними

смугами. Зустрічаються особини без плям і меланісти. По боках голови є дві помітні білі,

жовті або оранжеві плями, які мають форму півмісяця, а спереду та ззаду облямовані

чорними смугами. Зустрічаються змії, у яких світлі плями слабко виражені або відсутні.

Черево матово-біле з витягнутими упоперек прямокутними плямами, що іноді суцільно

зливаються.

Місцеперебування. Місця існування неодмінно достатньо вологі. Особливо численні

по берегах спокійних річок, озер, ставків, трав’яних боліт, у вологих лісах різного типу,

узліссях, галявинах, вирубках і вкритих чагарником заплавних луках, але зустрічаються

іноді навіть у відкритому степу та в горах. Нерідко вужі живуть у городах, садах, на

подвір’ях для худоби, іноді заповзають у різні господарські споруди. Навесні, а також

восени, коли ґрунт зберігає багато вологи, вужі можуть заповзати далеко від води. Узлісся,

140

галявини та вирубки, що добре прогріваються, слугують «біотопами розмноження».

Болота, плавні, береги водойм і самі водойми є кормовими біотопами. На схилах, що добре

прогріваються, знаходяться звичайно місця зимівлі. На тимчасових водоймах, де є

скупчення пуголовків, а пізніше – цьоголіток амфібій, вужі знаходять кормову базу.

Схованками служать пустоти під корінням дерев, купи каміння, нори гризунів, сіно,

щілини між колодами тощо. Іноді оселяються у підвалах під будинками. У населених

пунктах вужі можуть обходитися без водойм.

Активність. Звичайний вуж – вид із денною активністю. Але полює він переважно

вранці та ввечері. Після настання темряви вони не спостерігаються. Удень змії люблять

грітися на сонці, згорнувшись на заломах очерету, камінні, схилених над водою деревах. У

найжаркіший час, особливо на півдні, ховаються в тінь або спускаються у воду. Масовий

вихід із зимівлі відбувається у квітні. Весною вужі спостерігалися при температурі повітря

+17…+19 °С. Восени (з середини вересня по листопад) йдуть на зимівлю при температурі

повітря +17 °С, окремі знахідки їх під час відлиги були зроблені при температурі повітря

+10,5 °С, та ґрунту – до +20 °С.

Розмноження. Парування відбувається після першого весняного линяння: у кінці

квітня – травні. Під час парування вужі утворюють скупчення, збираючись у клубки, що

складаються зазвичай з 1–2 самок і 5–10 самців. У липні – серпні самки однією порцією

відкладають від 6 до 30 м’яких, вкритих пергаментною оболонкою яєць. Кількість зрілих

яєць залежить від величини самки, тобто від її віку. Кладка звичайно розташовується в

один–два шари. Яйця легко гинуть від висихання, тому змії відкладають її на глибині 8–30

см від поверхні, у вологі, теплі (+25…+30 ºС) схованки: під опале листя, сирий мох, у купи

гною та навіть смітники, кинуті нори гризунів. Статево зрілість настає на третьому–

четвертому році життя.

Живлення. Їжу вуж добуває частіше на березі, ніж у воді. Жертву заковтує живою

почерговими рухами нижніх щелеп. Головне місце в раціоні звичайних вужів займають

земноводні (переважно жаби і тритони). Ці змії поїдають навіть дуже отруйних

земноводних. Зрідка здобиччю їх стають ящірки, дрібні птахи і пташенята, а також дрібні

ссавці, зокрема новонароджені дитинчата водяних щурів та ондатр.

Оцінка чисельності. Чисельність звичайного вужа в умовах Дніпропетровської

області оцінюється від 4,2–8,8 особини на 1 км маршруту вздовж берегової лінії на

водосховищах та до 27,5 ос./га у коротко заплавних дібровах.

Причини зміни чисельності. Антропогенна зміна корінних біотопів. Загибель на

дорогах під час міграцій.

Заходи охорони. Заборона на застосування хімічних препаратів і заміна їх

біологічними.

Функціональне значення. Виконує певну роль в утворенні механізмів природної

регуляції біогеоценозів, є функціональною ланкою ланцюгів живлення.

Висновки

1. Територія Самарської затоки характеризується наявністю чотирьох видів батрахо- та

герпетофауни, усі охороняються Бернською конвенцією. Один вид має регіональний

природоохоронний статус, занесений до Червоної книги Дніпропетровської області (Ропуха

зелена). Види, що занесені до Червоної Книги України, на дослідженій ділянці не

зафіксовані.

2. При проведенні робіт розчищенні акваторії відбудеться відновлення гідрологічного

режиму, поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів через утворення нерестових

ділянок, що повинно позитивно сказатися на іхтіофауні. Одним з наслідків збільшення

глибини і ширини водної протоки буде поява акваторії з різними температурою, швидкістю

течії та гідрохімічними умовами, що буде сприяти підвищенню реалізації репродуктивного

потенціалу земноводних. Такі зміни, у свою чергу, призведуть до збільшення чисельності

тварин, які живляться амфібіями – деяких видів плазунів, птахів і ссавців.

141

3. Видалення очерету створить нові умови освітленості та прогрівання верхніх шарів

води. Відсипка донних відкладень на острів підвищить рівень цієї ділянки над урізом води.

Такі зміни добавлять розмаїття стацій та умов проживання тварин, що з часом повинно

призвести до збільшення чисельності популяцій земноводних і плазунів.

4. Роботи з відновлення гідрологічного режиму, які необхідно провести, не позначиться

на біотопах корінного берегу, а тому не вплинуть на популяції ропухи зеленої, занесеної до

Червоної книги Дніпропетровської області, та ящірки прудкої.

5. Складання донних відкладень на прибережні ділянки острову призведе до підйому

ґрунтового рівня над урізом води та поступових сукцесіонних процесів формування

екосистем, що може створити умов для заселення новоутворених біотопів прудкою ящіркою.

6. Таким чином, здійснення робіт з поліпшення умов відтворення водних живих ресурсів

з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних ділянок буде сприяти

збільшенню видового розмаїття та чисельності амфібій та рептилій, у тому числі таких видів,

які мають відповідний природоохоронний статус.

143

8. ХАРАКТЕРИСТИКА СТАНУ ОРНІТІОФАУНИ САМАРСЬКОЇ

ЗАТОКИ

Район проведення досліджень (Самарська затока) являє собою частину

потужного осередку збереження біологічного різноманіття в цілому і фауни птахів,

зокрема. Самарська затока є одним з найпотужніших заплавних комплексів в регіоні і

має дуже різноманітні умови для мешкання птахів, що позитивно впливає на їх видовий

склад та статус перебування. Цей район здавна приваблює увагу орнітологів

дослідників і тому в цілому по Самарській затоці накопичена велика кількість

фактичної інформації про перебування різних видів птахів. Одними з перших

дослідників, які детально описали формування орнітофауни Самарської затоки є такі

відомі орнітологи, як В. Л. Булахов та О. М. М’ясоєдова. За їх даними на той час було

зафіксовано більше 170 видів птахів в районі Самарської затоки. Багаторічні

спостереження, які крім цих дослідників проводили А. А. Губкін та інші викладачі та

студенти кафедри зоології та екології виявили появу ще декількох десятків видів птахів

з різним статусом перебування. Таким чином на даний момент повний список

орнітофауни Самарської затоки складає 205 видів птахів, що є дуже високим

показником, який свідчить про високу природоохоронну цінність даної території (табл.

8.1). Це було також підтверджено в результаті реалізації міжнародної програми ІВА

територій (Important Bird Area), яка була проведена в межах України у 1995-2000 роках.

За результатами цієї програми Самарська затока була визнана однією з перспективних

територій для створення об’єкту ПЗФ (природно-заповідного фонду) в Україні.

Таблиця 8.1 – Список видів орнітофауни Самарської затоки

№

з/п

УКРАЇНСЬКА НАЗВА

ПТАХА ЛАТИНСЬКА НАЗВА ПТАХА

Екол.

комплекс

Статус

переб. ЧКУ

ЧК

обл БК

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Гагара червоношия Gavia stellata (Pontoppidan, 1763) В-Б М РД БК

2. Гагара чорношия Gavia arctica (Linnaeus, 1758) В-Б М РД БК

3. Пірникоза мала Podiceps ruficollis (Pallas, 1764) В-Б ГН РД БК

4. Пірникоза чорношия Podiceps nigricollis C.L.Brehm, 1831 В-Б ГН РД БК

5. Пірникоза сірощока Podiceps grisegena (Boddaert, 1783) В-Б М РД БК

6. Пірникоза велика Podiceps cristatus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

7. Баклан великий Phalacrocorax carbo (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

8. Баклан малий Phalacrocorax pygmaeus (Pallas, 1773) В-Б ЗАЛ ЗН РД

9. Бугай Botaurus stellaris (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

10. Бугайчик Ixobrychus minutus (Linnaeus, 1766) В-Б ГН БК

11. Квак Nycticorax nycticorax (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

12. Чапля жовта Ardeola ralloides (Scopoli, 1769) В-Б ГН РД ЗН БК

13. Чепура велика Egretta alba (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

14. Чепура мала Egretta garzetta (Linnaeus, 1766) В-Б ГН БК

15. Чапля сіра Ardea cinerea Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

16. Чапля руда Ardea purpurea Linnaeus, 1766 В-Б ГН БК

17. Косар Platalea leucorodia Linnaeus, 1758 В-Б ЗАЛ ВР РД БК

18. Коровайка Plegadis falcinellus (Linnaeus, 1766) В-Б ЗАЛ ВР РД БК

19. Лелека білий Ciconia ciconia (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

20. Казарка червоновола Rufibrenta ruficollis (Pallas, 1769) В-Б М ВР РД БК

21. Гуска сіра Anser anser (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

22. Гуска білолоба Anser albifrons (Scopoli, 1769) В-Б М БК

23. Гуменник Anser fabalis (Latham, 1787) В-Б М БК

24. Лебідь-шипун Cygnus olor (Gmelin, 1789) В-Б ГН БК

25. Лебідь-кликун Cygnus cygnus (Linnaeus, 1758) В-Б М РД БК

26. Лебідь малий Cygnus bewickii Yarrell, 1830 В-Б ЗАЛ РД РД

27. Огар Tadorna ferruginea (Pallas, 1764) В-Б Ж ВР РД БК

144

1 2 3 4 5 6 7 8

28. Крижень Anas platyrhynchos Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

29. Чирянка мала Anas crecca Linnaeus, 1758 В-Б М БК

30. Нерозень Anas strepera Linnaeus, 1758 В-Б ГН РД РД БК

31. Свищ Anas penelope Linnaeus, 1758 В-Б М БК

32. Шилохвіст Anas acuta Linnaeus, 1758 В-Б М ВР БК

33. Чирянка велика Anas querquedula Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

34. Широконіска Anas clypeata Linnaeus, 1758 В-Б ГН РД БК

35. Чернь червонодзьоба Netta rufina (Pallas, 1773) В-Б ГН РД ВР БК

36. Попелюх Aythya ferina (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

37. Чернь чубата Aythya fuligula (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

38. Чернь морська Aythya marila (Linnaeus, 1761) В-Б М БК

39. Гоголь Bucephala clangula (Linnaeus, 1758) В-Б М РД ВР БК

40. Крех малий Mergus albellus Linnaeus, 1758 В-Б М РД БК

41. Крех великий Mergus merganser Linnaeus, 1758 В-Б М БК

42. Скопа Pandion haliaeetus (Linnaeus, 1758) В-Б М ЗН РД БК

43. Шуліка чорний Milvus migrans (Boddaert, 1783) ЛІС ГН ВР ВР БК

44. Лунь польовий Circus cyaneus (Linnaeus, 1766) СТ М РД ВР БК

45. Лунь степовий Circus macrourus (S.G.Gmelin, 1771) СТ М ЗН РД БК

46. Лунь лучний Circus pygargus (Linnaeus, 1758) СТ М ВР ЗН БК

47. Лунь очеретяний Circus aeruginosus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

48. Яструб великий Accipiter gentilis (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

49. Яструб малий Accipiter nisus (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ОС БК

50. Зимняк Buteo lagopus (Pontoppidan, 1763) СТ З БК

51. Канюк звичайний Buteo buteo (Linnaeus, 1758) ЛІС ГН БК

52. Орлан-білохвіст Haliaetus albicilla (Linnaeus, 1758) В-Б ГН РД РД БК

53. Підсоколик великий Falco subbuteo Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН РД БК

54. Підсоколик малий Falco columbarius Linnaeus, 1758 УЗЛІС З БК

55. Кібчик Falco vespertinus Linnaeus, 1766 УЗЛІС ГН РД БК

56. Боривітер звичайний Falco tinnunculus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

57. Куріпка сіра Perdix perdix (Linnaeus, 1758) СТ ОС БК

58. Перепілка Coturnix coturnix (Linnaeus, 1758) СТ ГН БК

59. Фазан Phasianus colchicus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС БК

60. Журавель сірий Grus grus (Linnaeus, 1758) В-Б М РД РД БК

61. Пастушок Rallus aquaticus Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

62. Погонич звичайний Porzana porzana (Linnaeus, 1766) В-Б ГН БК

63. Погонич малий Porzana parva (Scopoli, 1769) В-Б ГН БК

64. Деркач Crex crex (Linnaeus, 1758) ЛУЧ ГН ВР БК

65. Курочка водяна Gallinula chloropus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

66. Лиска Fulica atra Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

67. Сивка морська Pluvialis squatarola (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

68. Сивка звичайна Pluvialis apricaria (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М БК

69. Пісочник великий Charadrius hiaticula Linnaeus, 1758 В-Б М РД ВР БК

70. Пісочник малий Charadrius dubius Scopoli, 1786 В-Б ГН БК

71. Чайка Vanellus vanellus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

72. Чайка білохвоста Vanellochettusia leucura (Lichtenstein, 1823) В-Б ГН БК

73. Крем’яшник Arenaria interpres (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

74. Кулик-довгоніг Himantopus himantopus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН ВР РД БК

75. Чоботар Recurvirostra avosetta Linnaeus, 1758 В-Б ГН РД РД БК

76. Кулик сорока Haematopus ostralegus Linnaeus, 1758 В-Б ГН ВР ВР БК

77. Коловодник лісовий Tringa ochropus Linnaeus, 1758 В-Б Ж, М БК

78. Коловодник болотяний Tringa glareola Linnaeus, 1758 В-Б Ж, М БК

79. Коловодник великий Tringa nebularia (Gunnerus, 1767) В-Б Ж, М БК

80. Коловодник звичайний Tringa totanus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

81. Коловодник чорний Tringa erythropus (Pallas, 1764) В-Б М БК

82. Набережник Actitis hypoleucos (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

83. Мородунка Xenus cinereus (Gòldenstаdt, 1775) В-Б М БК

145

1 2 3 4 5 6 7 8

84. Плавунець круглодзьобий Phalaropus lobatus (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

85. Брижач Phylomachus pugnax (Linnaeus, 1758) ЛУЧ М БК

86. Побережник малий Calidris minuta (Leisler, 1812) В-Б М БК

87. Побережник білохвостий Calidris temminckii (Leisler, 1812) В-Б М БК

88. Побережник червоногрудий Calidris ferruginea (Pontoppidan, 1763) В-Б М БК

89. Побережник чорногрудий Calidris alpina (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

90. Побережник ісландський Calidris canutus (Linnaeus, 1758) В-Б ЗАЛ БК

91. Побережник білий Calidris alba (Pallas, 1754) В-Б М БК

92. Побережник болотяний Limicola falcinellus (Pontoppidan, 1763) В-Б М БК

93. Баранець малий Lymnocryptes minimus (Brònnich, 1764) В-Б М БК

94. Баранець звичайний Gallinago gallinago (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

95. Слуква Scolopax rusticola Linnaeus, 1758 ЛУЧ М БК

96. Кульон великий Numenius arquata (Linnaeus, 1758) В-Б М ЗН РД БК

97. Кульон середній Numenius phaeopus (Linnaeus, 1758) В-Б М ЗН ЗН БК

98. Грицик великий Limosa limosa (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М РД БК

99. Мартин каспійський Larus ichtyaetus Pallas, 1773 В-Б М ЗН ЗН БК

100. Мартин звичайний Larus ridibundus Linnaeus, 1766 В-Б ГН БК

101. Мартин жовтоногий Larus cachinnans Pallas, 1811 В-Б ГН

102. Мартин сивий Larus canus Linnaeus, 1758 В-Б ЗАЛ БК

103. Крячок чорний Chlidonias niger (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

104. Крячок білокрилий Chlidonias leucopterus (Temminck, 1815) В-Б ГН БК

105. Крячок білощокий Chlidonias hybrida (Pallas, 1811) В-Б ГН БК

106. Крячок річковий Sterna hirundo Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

107. Припутень Columba palumbus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

108. Голуб сизий Columba livia Gmelin, 1789 СИН ОС БК

109. Горлиця садова Streptopelia decaocto (Frivaldszky, 1838) УЗЛІС ГН БК

110. Горлиця звичайна Streptopelia turtur (Linnaeus, 1758) ЛІС ГН БК

111. Зозуля звичайна Cuculus canorus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

112. Сова вухата Asio otus (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

113. Сова болотяна Asio flammeus (Pontoppidan, 1763) ЛІС ОС РД РД БК

114. Совка Otus scops (Linnaeus, 1758) ЛІС ГН РД ВР БК

115. Сич хатній Athene noctua (Scopoli, 1769) ЛІС ОС ВР БК

116. Сова сіра Strix aluco Linnaeus, 1758 ЛІС ОС ВР БК

117. Дрімлюга Caprimulgus europaeus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

118. Серпокрилець чорний Apus apus (Linnaeus, 1758) СИН ГН БК

119. Сиворакша Coracias garrulus Linnaeus, 1758 СТ ГН ЗН РД БК

120. Рибалочка Alcedo atthis (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

121. Бджолоїдка звичайна Merops apiaster Linnaeus, 1758 СТ М БК

122. Одуд Upupa epops Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

123. Крутиголовка Jynx torquilla Linnaeus, 1758 ЛІС ГН БК

124. Жовна сива Picus canus Gmelin, 1788 ЛІС ГН БК

125. Дятел звичайний Dendrocopos major (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

126. Дятел сирійський Dendrocopos syriacus (Hemprich et Ehrenberg, 1833) ЛІС ОС БК

127. Дятел середній Dendrocopos medius (Linnaeus, 1758) ЛІС ГН РД БК

128. Дятел малий Dendrocopos minor (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

129. Ластівка берегова Riparia riparia (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

130. Ластівка сільська Hirundo rustica Linnaeus, 1758 СИН ГН БК

131. Ластівка міська Delichon urbica (Linnaeus, 1758) СИН ГН БК

132. Посмітюха Galerida cristata (Linnaeus, 1758) СТ ОС БК

133. Жайворонок лісовий Lullula arborea (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ГН БК

134. Жайворонок польовий Alauda arvensis Linnaeus, 1758 СТ ГН БК

135. Щеврик лісовий Anthus trivialis (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ГН БК

136. Щеврик лучний Anthus pratensis (Linnaeus, 1758) УЗЛІС М БК

137. Щеврик червоногрудий Anthus cervinus (Pallas, 1811) УЗЛІС М

138. Плиска жовта Motacilla flava Linnaeus, 1758 СТ ГН БК

139. Плиска біла Motacilla alba Linnaeus, 1758 ЛУЧ ГН БК

146

1 2 3 4 5 6 7 8

140. Сорокопуд терновий Lanius collurio Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

141. Сорокопуд чорнолобий Lanius minor Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

142. Сорокопуд сірий Lanius excubitor Linnaeus, 1758 УЗЛІС З РД РД БК

143. Вивільга Oriolus oriolus Linnaeus, 1758 ЛІС ГН БК

144. Шпак звичайний Sturnus vulgaris Linnaeus, 1758 ЛІС ГН БК

145. Шпак рожевий Sturnus roseus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН РД РД БК

146. Сойка Garrulus glandarius (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

147. Сорока Pica pica (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ОС

148. Галка Corvus monedula Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС

149. Грак Corvus frugilegus Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М

150. Ворона сіра Corvus cornix Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС

151. Крук Corvus corax Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС БК

152. Омелюх Bombycilla garrulus (Linnaeus, 1758) ЛІС З БК

153. Волове очко Troglodytes troglodytes (Linnaeus, 1758) УЗЛІС М, З БК

154. Кобилочка солов’їна Locustella luscinioides (Savi, 1824) В-Б ГН БК

155. Кобилочка річкова Locustella fluviatilis (Wolf, 1810) В-Б ГН РД БК

156. Очеретянка лучна Acrocephalus schoenobaenus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

157. Очеретянка індійська Acrocephalus agricola (Jerdon, 1845) В-Б ГН РД БК

158. Очеретянка чагарникова Acrocephalus palustris (Bechstein, 1798) В-Б ЗАЛ БК

159. Очеретянка ставкова Acrocephalus scirpaceus (Hermann, 1804) В-Б ГН БК

160. Очеретянка велика Acrocephalus arundinaceus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

161. Кропив’янка рябогруда Sylvia nisoria (Bechstein, 1795) УЗЛІС ГН БК

162. Кропив’янка чорноголова Sylvia atricapilla (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ГН БК

163. Кропив’янка сіра Sylvia communis Latham, 1787 УЗЛІС ГН БК

164. Кропив’янка прудка Sylvia curruca (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ГН БК

165. Вівчарик-ковалик Phylloscopus collybita (Vieillot, 1817) ЛІС ГН БК

166. Вівчарик жовтобровий Phylloscopus sibilatrix (Bechstein, 1793) ЛІС ГН БК

167. Золотомушка жовточуба Regulus regulus (Linnaeus, 1758) УЗЛІС З БК

168. Мухоловка білошия Ficedula albicollis (Temminck, 1815) ЛІС ГН БК

169. Мухоловка мала Ficedula parva (Bechstein, 1794) ЛІС ГН РД БК

170. Мухоловка сіра Muscicapa striata (Pallas, 1764) УЗЛІС ГН БК

171. Трав’янка лучна Saxicola rubetra (Linnaeus, 1758) СТ ГН БК

172. Трав’янка чорноголова Saxicola torquata (Linnaeus, 1766) СТ ГН БК

173. Кам’янка звичайна Oenanthe oenanthe (Linnaeus, 1758) СТ ГН БК

174. Кам’янка лиса Oenanthe pleschanca (Lepechin, 1770) СТ ГН ВР БК

175. Горихвістка звичайна Phoenicurus phoenicurus (Linnaeus, 1758) СИН ГН БК

176. Горихвістка чорна Phoenicurus ochruros (S.G.Gmelin, 1774) СИН ГН БК

177. Вільшанка Erithacus rubecula (Linnaeus, 1758) ЛІС ГН БК

178. Соловейко східний Luscinia luscinia (Linnaeus, 1758) ЛІС ГН БК

179. Синьошийка Luscinia svecica (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

180. Чикотень Turdus pilaris Linnaeus, 1758 ЛІС М БК

181. Дрізд чорний Turdus merula Linnaeus, 1758 ЛІС М, З БК

182. Дрізд білобровий Turdus iliacus Linnaeus, 1766 ЛІС М БК

183. Дрізд співочий Turdus philomelos C.L.Brehm, 1831 ЛІС ГН БК

184. Дрізд-омелюх Turdus viscivorus Linnaeus, 1758 ЛІС З РД БК

185. Синиця вусата Panurus biarmicus (Linnaeus, 1758) В-Б ОС БК

186. Ремез Remiz pendulinus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

187. Синиця чорна Parus ater Linnaeus, 1758 ЛІС ЗАЛ БК

188. Синиця блакитна Parus caeruleus Linnaeus, 1758 ЛІС ОС БК

189. Синиця велика Parus major Linnaeus, 1758 ЛІС ОС БК

190. Горобець хатній Passer domesticus (Linnaeus, 1758) СИН ОС

191. Горобець польовий Passer montanus (Linnaeus, 1758) СИН ОС

192. Зяблик Fringilla coelebs Linnaeus, 1758 ЛІС ГН БК

193. В’юрок Fringilla montifringilla Linnaeus, 1758 УЗЛІС М, З БК

194. Зеленяк Chloris chloris (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

195. Чиж Spinus spinus (Linnaeus, 1758) ЛІС З БК

147

1 2 3 4 5 6 7 8

196. Щиглик Carduelis carduelis (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ОС БК

197. Коноплянка Acanthis cannabina (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ОС БК

198. Снігур Pyrrhula pyrrhula (Linnaeus, 1758) ЛІС З БК

199. Костогриз Coccothraustes coccothraustes (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

200. Просянка Emberiza calandra Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС БК

201. Вівсянка звичайна Emberiza citrinella Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС БК

202. Вівсянка очеретяна Emberiza schoeniclus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

203. Вівсянка садова Emberiza hortulana Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

204. Подорожник лапландський Calcarius lapponicus (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ЗАЛ

205. Пуночка Plectrophaenax nivalis (Linnaeus, 1758) УЗЛІС З БК

Примітка: екологічний комплекс: В-Б – водно-болотний, ЛІС – лісовий, ЛУЧ – лучний,

СИН – синантроп, СТ – степовий, УЗЛІС – узлісний;

статус перебування: ГН – гніздовий, М – мігруючий, Ж – живиться, але не

гніздується в районі досліджень, З – зимуючий, ОС – осілий

статус в Червоній книзі України та Червоній книзі області: НВ - невизначений,

ЗН – зникаючий. ЗНЙ – зниклий, РД – рідкісний, ВР – вразливий

БК – вид занесений до додатків Бернської конвенції про охорону дикої флори

та фауни і природних середовищ існування в Європі

Всього на території Самарської затоки трапляються представники 6 екологічних

комплексів: водно-болотного, узлісного, лісового, лучного, степового, синантропного

(табл. 8.1). За статусом перебування на території затоки є гніздові перелітні, осілі,

зимуючі, ті що живляться але не гніздяться в межах затоки птахи.

Домінуючим комплексом за числом видів є водно-болотний. Більше 49 %

видового складу належать до цієї групи. Це цілком логічно, бо більша частина затоки –

це плавневі екосистем з різним ступенем заростання вищою водяною рослинністю.

Другим, субдомінуючих комплексом є узлісний, що також закономірно, бо на акваторії

Самарської затоки є велика кількість островів, які покрити різними видами чагарників,

це створює особливо зручні умови для представників даного комплексу. Третім

субдомінуючим комплексом є лісовий. Представники лісового орнітокомплексу

пов’язані з береговими та острівними лісами, які також є в межах Самарської затоки.

Слід зазначити, що лісовий комплекс представлений явно не в повному складі і

причиною цього є спрощена структура лісових екосистем, відсутність старого

розвиненого деревостану, наявність адвентивних деревних порід.

За статусом перебування домінуючою є група гніздових перелітних птахів.

Більше 50 % видового складу належать саме до цієї групи. Разом з іншою гніздовою

групою (осілими птахами) вони складають майже 65 % видового складу. Це свідчить

про високий репродуктивний потенціал Самарської затоки. Також затока важлива і для

мігруючих птахів. Більше 26 % від видового складу – різноманітні мігранти, що

підвищує цінність дослідженої території.

Також слід звернути увагу на наявність у фауні Самарської затоки досить

великої кількості видів, занесених до Червоної книги України. Таких нараховується 14

% від загального видового складу. В цьому списку не тільки види, які мігрують, або

залітають на Самарську затоку, але й ті, що гніздуються на ній (жовта чапля, чернь

червонодзьоба). Якщо врахувати ще й види, які занесені до Червоної книги області, до

майже 25 % видового складу має високий природоохоронний статус. Також слід

зазначити, що майже 95 % видового складу входять до додатків Бернської конвенції

про збереження диких тварин та їх місць мешкання в Європі, яка в свій час була

ратифікована Україною.

148

Усе вищенаведене свідчить про необхідність дотримання суворих вимог до

проведення будь-яких видів робіт на акваторії Самарської затоки з метою не нанесення

шкоди для орнітофауни.

Сама ділянка досліджень (правобережна частина Самарської затоки вище гирла

р. Кільчень) являє собою ділянку залишків колишніх плавнів Самарської затоки з

приблизно рівними площами водного дзеркала та острівної суші. На дослідженій

ділянці присутні водні екосистеми, зарості вищої водяної рослинності, чагарникові та

деревні ценози. Характер рослинності і визначає видовий склад та статус перебування

фауни птахів району досліджень.

Орнітофауна досліджуваного району налічує 87 видів птахів, які представлені

лісовим, узлісним, водно-болотяним, синантропним, лучним та степовим

орнітокомплексами (табл. 8.2).

Таблиця 8.2 – Список видів орнітофауни правобережжя Самарської затоки

№ з/п

УКРАЇНСЬКА НАЗВА ПТАХА

ЛАТИНСЬКА НАЗВА ПТАХА Екол.

комплекс

Статус

переб. ЧКУ

ЧК

обл БК

1 2 3 4 5 6 7 8

1. Пірникоза велика Podiceps cristatus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

2. Баклан великий Phalacrocorax carbo (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М БК

3. Бугай Botaurus stellaris (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

4. Бугайчик Ixobrychus minutus (Linnaeus, 1766) В-Б ГН БК

5. Квак Nycticorax nycticorax (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М БК

6. Чапля жовта Ardeola ralloides (Scopoli, 1769) В-Б Ж, М РД ЗН БК

7. Чепура велика Egretta alba (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М БК

8. Чапля сіра Ardea cinerea Linnaeus, 1758 В-Б Ж, М БК

9. Чапля руда Ardea purpurea Linnaeus, 1766 В-Б Ж, М БК

10. Гуска сіра Anser anser (Linnaeus, 1758) В-Б М БК

11. Гуска білолоба Anser albifrons (Scopoli, 1769) В-Б М БК

12. Гуменник Anser fabalis (Latham, 1787) В-Б М БК

13. Крижень Anas platyrhynchos Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

14. Свищ Anas penelope Linnaeus, 1758 В-Б М БК

15. Чирянка велика Anas querquedula Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

16. Лунь очеретяний Circus aeruginosus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

17. Яструб великий Accipiter gentilis (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

18. Яструб малий Accipiter nisus (Linnaeus, 1758) УЗЛІС З БК

19. Підсоколик великий Falco subbuteo Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М РД БК

20. Підсоколик малий Falco columbarius Linnaeus, 1758 УЗЛІС З БК

21. Боривітер звичайний Falco tinnunculus Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М БК

22. Фазан Phasianus colchicus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ОС БК

23. Пастушок Rallus aquaticus Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

24. Погонич звичайний Porzana porzana (Linnaeus, 1766) В-Б ГН БК

25. Погонич малий Porzana parva (Scopoli, 1769) В-Б ГН БК

26. Деркач Crex crex (Linnaeus, 1758) ЛУЧ Ж, М ВР БК

27. Курочка водяна Gallinula chloropus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

28. Лиска Fulica atra Linnaeus, 1758 В-Б ГН БК

29. Пісочник малий Charadrius dubius Scopoli, 1786 В-Б ГН БК

30. Мартин звичайний Larus ridibundus Linnaeus, 1766 В-Б Ж, М БК

31. Мартин жовтоногий Larus cachinnans Pallas, 1811 В-Б Ж, М

32. Крячок чорний Chlidonias niger (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М БК

33. Припутень Columba palumbus Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

34. Голуб сизий Columba livia Gmelin, 1789 СИН ОС БК

35. Горлиця садова Streptopelia decaocto (Frivaldszky, 1838) УЗЛІС Ж, М БК

36. Зозуля звичайна Cuculus canorus Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М БК

37. Сова вухата Asio otus (Linnaeus, 1758) ЛІС ОС БК

38. Серпокрилець чорний Apus apus (Linnaeus, 1758) СИН Ж, М БК

149

1 2 3 4 5 6 7 8

39. Рибалочка Alcedo atthis (Linnaeus, 1758) В-Б Ж, М БК

40. Бджолоїдка звичайна Merops apiaster Linnaeus, 1758 СТ М БК

41. Одуд Upupa epops Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М БК

42. Крутиголовка Jynx torquilla Linnaeus, 1758 ЛІС Ж, М БК

43. Жовна сива Picus canus Gmelin, 1788 ЛІС Ж, М БК

44. Дятел звичайний Dendrocopos major (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

45. Дятел сирійський Dendrocopos syriacus (Hemprich et Ehrenberg, 1833) ЛІС Ж, М БК

46. Дятел малий Dendrocopos minor (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

47. Ластівка сільська Hirundo rustica Linnaeus, 1758 СИН Ж, М БК

48. Ластівка міська Delichon urbica (Linnaeus, 1758) СИН Ж, М БК

49. Жайворонок польовий Alauda arvensis Linnaeus, 1758 СТ Ж, М БК

50. Щеврик лісовий Anthus trivialis (Linnaeus, 1758) УЗЛІС Ж, М БК

51. Плиска біла Motacilla alba Linnaeus, 1758 ЛУЧ ГН БК

52. Сорокопуд терновий Lanius collurio Linnaeus, 1758 УЗЛІС ГН БК

53. Шпак звичайний Sturnus vulgaris Linnaeus, 1758 ЛІС Ж, М БК

54. Сойка Garrulus glandarius (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

55. Сорока Pica pica (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ОС

56. Галка Corvus monedula Linnaeus, 1758 УЗЛІС З

57. Грак Corvus frugilegus Linnaeus, 1758 УЗЛІС З

58. Ворона сіра Corvus cornix Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М

59. Кобилочка солов’їна Locustella luscinioides (Savi, 1824) В-Б ГН БК

60. Очеретянка ставкова Acrocephalus scirpaceus (Hermann, 1804) В-Б ГН БК

61. Очеретянка велика Acrocephalus arundinaceus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

62. Кропив’янка чорноголова Sylvia atricapilla (Linnaeus, 1758) УЗЛІС Ж, М БК

63. Кропив’янка сіра Sylvia communis Latham, 1787 УЗЛІС ГН БК

64. Кропив’янка прудка Sylvia curruca (Linnaeus, 1758) УЗЛІС ГН БК

65. Мухоловка білошия Ficedula albicollis (Temminck, 1815) ЛІС Ж, М БК

66. Мухоловка сіра Muscicapa striata (Pallas, 1764) УЗЛІС Ж, М БК

67. Кам’янка звичайна Oenanthe oenanthe (Linnaeus, 1758) СТ Ж, М БК

68. Горихвістка чорна Phoenicurus ochruros (S.G.Gmelin, 1774) СИН Ж, М БК

69. Соловейко східний Luscinia luscinia (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

70. Синьошийка Luscinia svecica (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

71. Чикотень Turdus pilaris Linnaeus, 1758 ЛІС Ж, М БК

72. Дрізд співочий Turdus philomelos C.L.Brehm, 1831 ЛІС Ж, М БК

73. Синиця вусата Panurus biarmicus (Linnaeus, 1758) В-Б ОС БК

74. Ремез Remiz pendulinus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

75. Синиця блакитна Parus caeruleus Linnaeus, 1758 ЛІС Ж, М БК

76. Синиця велика Parus major Linnaeus, 1758 ЛІС Ж, М БК

77. Горобець хатній Passer domesticus (Linnaeus, 1758) СИН Ж, М

78. Горобець польовий Passer montanus (Linnaeus, 1758) СИН Ж, М

79. Зяблик Fringilla coelebs Linnaeus, 1758 ЛІС Ж, М БК

80. Зеленяк Chloris chloris (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

81. Чиж Spinus spinus (Linnaeus, 1758) ЛІС З БК

82. Щиглик Carduelis carduelis (Linnaeus, 1758) УЗЛІС Ж, М БК

83. Коноплянка Acanthis cannabina (Linnaeus, 1758) УЗЛІС Ж, М БК

84. Костогриз Coccothraustes coccothraustes (Linnaeus, 1758) ЛІС Ж, М БК

85. Вівсянка звичайна Emberiza citrinella Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М БК

86. Вівсянка очеретяна Emberiza schoeniclus (Linnaeus, 1758) В-Б ГН БК

87. Вівсянка садова Emberiza hortulana Linnaeus, 1758 УЗЛІС Ж, М БК

Примітка: екологічний комплекс: В-Б – водно-болотний, ЛІС – лісовий, ЛУЧ – лучний,

СИН – синантроп, СТ – степовий, УЗЛІС – узлісний;

статус перебування: ГН – гніздовий, М – мігруючий, Ж – живиться, але не

гніздується в районі досліджень, З – зимуючий, ОС – осілий

статус в Червоній книзі України та Червоній книзі області: НВ - невизначений,

ЗН – зникаючий. ЗНЙ – зниклий, РД – рідкісний, ВР – вразливий

150

БК – вид занесений до додатків Бернської конвенції про охорону дикої флори

та фауни і природних середовищ існування в Європі

Домінуючим у складі орнітофауни ділянки досліджень є водно-болотний

орнітокомплекс (табл. 8.3). Майже 38 % видів птахів належать саме до цієї екологічної

групи. Слід зазначити, що порівняно з Самарською затокою в цілому цей показник є

суттєво нижчим (38 % проти 49 %). Це свідчить про досить низьку цінність саме цієї

ділянки самарських плавнів, як водно-болотних угідь.

Субдомінантами є узлісний та лісовий орнітокомплекси, які мають більше, ніж

26 та 21 %, відповідно. Така ситуація схожа із загальним видовим складом Самарської

затоки, слід лише зазначити, що доля узлісного комплексу помітно більша, що прямим

наслідком відсутності високорозвиненої деревної рослинності в межах ділянки. Інші

комплекси не сягають рівня субдомінуючих з причини відсутності великих площ угідь

для них.

Таблиця 8.3 – Співвідношення різних екологічних груп орнітофауни ділянки

досліджень (у % від видового складу)

Екологічний комплекс

Статус перебування

Гн

ізд

ові

пер

еліт

ні

пта

хи

Пта

хи

, як ж

ивлять

ся т

а

міг

рую

ть н

а те

ри

торії

,

але

не

гніз

дять

ся н

а н

ій

Зи

мую

чі

Міг

рую

чі

вес

ною

та

восе

ни

Осі

лі

Усь

ого

Водно-болотний 20,69 11,49 0,00 4,60 1,15 37,93

Узлісний 4,60 14,94 4,60 2,30 26,44

Лісовий 19,54 1,15 1,15 21,84

Синантропний 6,90 1,15 8,05

Лучний 1,15 1,15 2,30

Степовий 2,30 1,15 3,45

Усього 26,44 56,32 5,75 5,75 5,75 100,00

Слід також звернути ретельну увагу на співвідношення груп птахів з різним

статусом перебування. Якщо порівнювати орнітофауну ділянки досліджень з

орнітофауною Самарської затоки в цілому, то перше, що звертає на себе увагу – це

дуже мала доля гніздових перелітних та осілих видів. В сумі вони мають тільки 32,19 %

від усього видового складу ділянки, в той час, як загалом по Самарській затоці доля

цих двох гніздових груп складає майже 65 %. Тобто доля птахів, які гніздуються в

межах ділянки, вдвічі менша за таку по Самарській затоці в цілому. Це свідчить про

дуже низький репродуктивний потенціал дослідженої ділянки. На основі цього ми

можемо стверджувати, що виконання робіт, направлених на оптимізацію

гідрологічного режиму, поліпшення стану біотичних компонентів та загального

екологічного стану Самарської затоки, на цій ділянці цілком можливе, і ці роботи не

нанесуть непоправної шкоди орнітофауні.

В свою чергу домінуючою на цій ділянці є група птахів, які живляться в межах

ділянки, мігрують через неї, але не гніздяться на ній. Такі птахи складають більше 56 %

від усього видового складу орнітофауни ділянки. Це свідчить про те, що дана ділянка

151

для більшості видів є лише кормовим угіддям. Інші комплекси (сезонні мігранти та

зимуючі види) не сягають рівня субдомінуючих (менше 10 %). Для цих птахів

досліджена ділянка значної ролі не грає взагалі.

Наступною особливістю орнітофауни ділянки досліджень, на яку необхідно

звернути увагу, є наявність видів, занесених до Червоних Книг України та регіону. На

ділянці трапляється лише один вид, занесений в Червону книгу України – чапля жовта

(Ardeola ralloides (Scopoli, 1769)), яка живиться, але не гніздується в районі досліджень.

Це складає всього лише 1,14 % від загального видового складу. Разом з видами з

Червоного списку області це складає 3,45 % від суми видів. Цей показник в 7 разів

нижчий, ніж в цілому по Самарській затоці. Це вказує на низьку цінність ділянки для

збереження біологічного різноманіття і на можливість проведення робіт з поліпшення

гідрологічного режиму та екологічного стану ділянки Самарської затоки без шкоди для

представників існуючого орнітокомплексу.

Слід також звернути увагу на особливості організації екосистем на дослідженій

ділянці. Основними факторами, які їх формували протягом сторіччя є гідрологічний

режим та діяльність людини. Перший фактор за рахунок весінніх повеней завжди

поглиблював протоки і намивав нові острови, які поступово заростали макрофітною та

деревною рослинністю. Таким чином утворювались дуже різноманітні угіддя з голими,

лісовими та чагарниковими островами та протоками зі значними перепадами глибин.

Людська діяльність, перш за все створення водосховищ призвела до зарегулювання

гідрологічного режиму. В результаті цього повені ставали все більш рідкісним явищем.

Це призвело до поступового нівелювання рельєфу. Острови поступово розповзаються

під дією дощів, протоки замулюються і Самарська затока поступово перетворюється на

суцільне болото. В таких умовах формуються потужні масиви очерету, які заселяються

більшістю птахів лише в крайовій (5-10 м) зоні. Серединні частини масивів очерету,

таким чином, випадають з процесів підтримання біологічного різноманіття.

З цієї ситуації виходить, що для підтримання біологічного різноманіття

необхідно штучно зменшувати площі суцільних заростей очерету. В цьому відношенні

роботи з розчищення та збільшення площі існуючих острівних системи має чіткий

позитивний ефект. Поглиблення акваторії протоки не дасть змогу заростати їй

очеретом, а вилучення донних відкладень і розвантаження їх на острови дає змогу

сформувати там більш високий острів з можливістю розвитку на ньому деревної

рослинності, яка є цінною для лісового, узлісного орнітокомплексу, а також для деяких

колоніальних навколоводних птахів. Такими чином, за умови якісного виконання робіт,

ми можемо імітувати дію значної повені, яка відновлює протоки і збагачує ґрунти в

острівних екосистемах.

Підводячи підсумки усього вищенаведеного, можна сформулювати наступні

висновки і рекомендації:

1) ділянка має порівняно невисоку цінність для орнітофауни Самарської затоки і на

ній можуть бути виконані роботи з відновлення гідроекологічного режиму з

розчищенням та видаленням донних відкладень (ґрунту) на острівні системи;

2) гідротехнічні роботи рекомендується проводити восени, в період закінчення

міграції птахів і перед початком зимівлі, в наших умовах це друга половина

листопада – перша половина грудня. В разі проведення робіт в більш ранні строки

(наприкінці літа-початку осені), після повного закінчення гніздового періоду,

необхідно мінімізувати негативний вплив на орнітофауну шляхом поступового

переходу з відкритих ділянок плеса на зарослі ділянки;

3) під час проведення гідротехнічних робіт слід зберегти частину мілководь, до дасть

змогу годуватися на них водно-болотним птахам;

4) необхідно заборонити проведення будь-яких робіт у нічній час і сутінки;

152

5) донні відкладення необхідно розташовувати на острові не у вигляді «брустверу»,

який атмосферними опадами швидко змиється в протоку, а рівномірно для

збільшення загальної висоти острова, необхідної для створення штучних лісових

насаджень;

6) лісові насадження необхідно створювати виключно з автохтонних порід, властивих

для довго заплавних лісів долини р. Дніпро, а саме, чорної тополі, білої тополі,

дубу звичайного, осики, верби; слід також зазначити, що при виборі тополь слід

надавати перевагу саме чорній тополі, яка є більш привабливою для птахів;

7) для створення привабливих умов гніздування водно-болотних птахів та птахів

узлісного комплексу вздовж урізу води слід створити насадження чагарникових

форм верб (рід Salix L.);

8) на острови можливою є також висадка поодиноких плодоносних дерев та кущів,

таких як шовковиця, які є привабливими для багатьох птахів.

9. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Проведені комплексні дослідження сучасного стану базових компонентів

гідроекосистеми Самарської затоки Дніпровського (Запорізького) водосховища, та

аналіз багаторічних даних стосовно динаміки абіотичних і біотичних компонентів,

дозволяють зробити наступні висновки.

Самарська затока у складі Дніпровського водосховища є штучно створеною

водною екосистемою в результаті гідробудівництва і зарегулювання стоку р. Дніпро в

1931 р. Ця водна екосистема за базовими показниками функціонує у режимі, що

обумовлений людською діяльністю. Сформований гідрологічний, термічний режими,

інші абіотичні параметри екосистеми затоки вступають в протиріччя із історично і

еволюційно сформованими умовами життєвого циклу гідробіонтів.

Досліджувана акваторія Самарської затоки має наступні характеристики.

Довжина Самарської затоки між Усть-Самарським і м. Новомосковськ – 24 км, до

Новоселівського мосту – 17 км, найбільша ширина 5,7 км, середня – 2,5 км. Площа

водного дзеркала затоки 59,7 км2, об’єм води 128 млн. м3. Власна водозбірна площа

Самарської затоки 1560 км2.

На гідрологічний режим Самарської затоки, значний вплив здійснює

зарегулювання стоку водосховищами, а також стік р. Самари з притокою р. Вовча.

Гідрологічний режим дослідженої акваторії залежить від ряду факторів, але внаслідок

дії андрогенних чинників його природний водний режим порушений. В результаті

цього розвиваються негативні процеси, які дестабілізують існування її

гідроекосистеми. Полягає це у утворенні численних мілководних застійних зон, де

відбувається накопичення мулових відкладів і сміття різного походження, заростання

очеретом, переформування берегів у вигляді підмивів, обвалів берегів, замулення тощо.

При наявності великої притоки р. Самари з р. Вовча у Самарській затоці майже не

простежується весняна повінь.

Додатковий негативний вплив виникає внаслідок забудови прибережної

території, на берегах формуються техногенні відкладення: насипні ґрунти, суглинки,

супіски, піски , щебінь із включенням будівельного сміття.

У напруженому стані перебуває процес відтворення іхтіофауни, оскільки її

нерестовий період пристосований до природного повеневого режиму. У сучасному

водному режимі у маловодні і середні по водності роки весняна повінь дуже незначна і

нівелюється гідрологічним режимом Дніпровського водосховища. У зв’язку цим,

сучасний гідрологічний режим Самарської затоки приводить до поступового замулення

акваторії, проток, збільшується заростання жорсткою повітряно-водною рослинністю і

153

акваторія частково втрачає свої нерестові (відтворювальні) функції для видів водних

живих ресурсів.

На фоні негативного впливу абіотичних факторів, зміна біотичних умов посилює

рівень гідроекологічної напруженості на акваторії Самарської затоки водосховища. Так

зокрема зміна термічного режиму (як у межах всієї планети, так і, природно – в межах

дослідженої акваторії) призвела до формування стійкої тенденції до підвищення

температури води та повітря. Це, в свою чергу, призвело до зміни періоду льодоставу,

усіх гідробіологічних процесів, в тому числі нересту риб, розвитку водної рослинності,

строків і інтенсивності «цвітіння» водосховища – розвиток синьо-зелених водоростей,

швидкість окислювальних реакцій у донних відкладеннях, якість води у водоймі.

Бурхливий розвиток синьо-зелених водоростей спостерігається при температурі води

вище +22º С.

Таким чином, аналіз гідрологічного, температурного, вітрового, хвильового

режимів дослідженої ділянки водосховища свідчить про формування стійкої тенденції

до підвищення рівня напруженості процесу природного самовідновлення та взагалі –

усталеного існування даної гідроекосистеми. Без вчинення заходів з відновлення

біотичного та абіотичного режиму (шляхом біомеліоративних, гідротехнічних та інших

заходів) цей процес може набути безповоротних тенденцій, що вплине як на якість води

зокрема, так і на умови існування людей потужної Дніпровської агломерації загалом.

Аналіз сучасних матеріалів досліджень та бази даних стосовно гідрохімічного

складу води Самарської затоки Дніпровського водосховища, свідчить про динаміку

базових показників залежно від року спостережень на фоні підвищення коливання

загальної мінералізації та концентрації компонентів, які обумовлюють органічне

забруднення. Стік р. Самара має підвищену мінералізацію за рахунок надходження

великих об’ємів високомінералізованих вод з шахт Центрального і Західного Донбасу.

В середньому він складає 2,80 г/дм3, середній багаторічний об’єм стоку р. Самара в

гирлі становить 502 млн. м3. Після стоку з русла ріки в Самарську затоку (нижче

Новоселівського мосту) мінералізований стік під дією Кориолісового прискорення

відхиляється вправо вздовж правого берега затоки.

Якість води Самарської затоки, її хімічний склад формується в результаті

водообміну між стоком р. Самара і перемінними течіями з Дніпровського водосховища

через Усть-Самарське плесо і зворотно – в результаті добових коливань рівнів води в

Дніпровському водосховищі.

В періоди підйому рівнів води у Дніпровському водосховищі починається

протитечія води з Дніпра через Усть-Самарське плесо в Головне Самарське плесо

затоки. Течія розповсюджується до м. Новомосковська, іноді навіть вище. Тут струмені

більш прісної Дніпровської води також відхиляються в праву сторону, до лівого берега

затоки.

Таким чином на акваторії Самарської затоки здійснюється передислокація води

різної якості по хімічному складу: вздовж правого, західного берега розповсюджується

більш мінералізована вода (в районі гирла р. Кільчень 1,8-2,5 г/дм3); вздовж лівого

берега вода більш прісна (в районі водозабору зрошувальної системи учгоспу

Самарський 1,2-1,8 г/дм3). Має місце також передислокація води різної якості на різних

глибинах, більш прісна вода знаходиться у поверхневих шарах. Велике значення для

перемішування води різної якості мають дрейфові течії у поверхневих шарах води під

дією вітру завдяки великим розмірам водойми.

Щоденно спостерігається близько 7-8 фаз коливань рівнів води, амплітуда

коливань на вході в затоку в середньому становить 5-6 см. За одну фазу коливань в

затоку затікає і витікає в середньому близько 1,8 млн. м3 води, при чому амплітуда

коливань води в затоці становить 3-4 см. В середньому за добу водообмін між р. Дніпро

і Самарською затокою становить 10-15 млн. м3 води.

154

Динаміка вмісту біогенних сполук і генетично пов'язаних з ними органічних

речовин, на відміну від аналогічних показників характерних для головних іонів, більше

рухлива й визначається, поряд зі стратифікацією водних мас, їхнім круговоротом у

процесі метаболізму живої речовини. Основним фактором, що впливає на їхню

динаміку, є зміна водного режиму природного водотоку, що спричинює

переформування температурного режиму, інтенсифікацію процесів життєдіяльності

фітопланктону.

Характеризуючи багаторічну динаміку азотомістких речовин у межах

дослідженої акваторії слід зазначити загальну тенденцію до підвищення їхніх

середньорічних концентрацій, що обумовлено головним чином впливом

антропогенного фактору. Це стало однією із причин евтрофування даної акваторії та

надмірного розвитку ціанобактерій (синьо-зелених водоростей).

Встановлено, що в останні роки якість води класифікується як задовільна, по

вмісту азотомістких сполук і як посереднє по концентрації фосфатів (IV і V клас

трофності відповідно). На сучасному етапі води в межах дослідженої ділянки

класифікуються як задовільна, по вмісту азотомістких сполук і як посереднє по

концентрації фосфатів (IV і V клас трофності, відповідно).

Указані фактори сприяли розвитку фітопланктону – первинної ланки в

продуктивності органічної речовини аллохтонного (поза водоємного) походження.

Частка нестійкої, легко засвоюваної мікроорганізмами органічної речовини постійно

збільшується, і за останні 50 років зросла більш, ніж утричі.

Визначено, що, згідно динаміки гідрохімічного складу води Самарської затоки

Дніпровського (Запорізького) водосховища, за весь період досліджень вода

характеризувалась, як прісна, належала до гідрокарбонатного класу, кальцієво-

магнієвої, або кальцієво-натрієвої групи, другого типу. У цілому ці показники ніколи не

виходили за межи прийнятих рибогосподарських норм.

В багаторічному аспекті відмічене певне підвищення загальної мінералізації (в

основному, за рахунок хлоридів, сульфатів та іонів натрію).

Газовий режим протягом всього періоду досліджень характеризувався досить

стабільним вмістом кисню, та вільної вуглекислоти, коливання концентрації якої

знаходились у межах 1,8-9,8 мг/дм3 (у 2018 р. – 4,1-6,34 мг/дм3).

В багаторічному порівняльному контексті спостерігається певна стабілізація

гідрохімічних показників за сольовмісним складом та газовим режимом.

Згідно досліджень 2018 р. за показником мінералізації вода Самарської затоки у

2018 р. відповідає II класу якості води (солонувата, α-мезогалінна), за сумою іонів вода

відноситься до V (найвищого) класу забруднення водойми компонентами сольового

складу та 7 категорії якості вод (відзначається найвищою концентрацією).

Більшість показників вмісту органічної речовини свідчать про неврегульований

процес їх надходження, як із навколишніх територій (аллохтонне походження), так і

накопиченням органічної речовини автохтонного (внутрішньоводоемного)

походження.

Основними зовнішніми забруднювачами стоку Самарської затоки Дніпровського

водосховища є неочищені джерела антропогенного походження (високо мінералізовані

шахтні води, стоки м. Павлоград, м. Новомосковськ та ін.), недостатньо очищених

господарчо-побутових стоків Лівобережної станції аерації та інших підприємств

лівобережжя м. Дніпро і Дніпропетровського району, а також неочищений поверхневий

дощовий і сніговий стік.

У процесі формування суттєвої маси органічної речовини внутрішньо

водоємного походження суттєву роль відіграє розвиток фітопланктону та вищої водної

рослинності, зокрема кругообігу органічної речовини у процесі відмирання рослинних

155

та тваринних організмів та формування шару детриту (мертвої органічної речовини) і

донних відкладень.

В результаті зарегулювання стоку р. Дніпро відбулося згладжування піку

весняної повені та відносна стабілізація рівня води у Самарській затоці протягом року.

Самарська затока загалом мілководна, її середня глибина 2,4 м, максимальна –

10,2 м. Площа мілководь глибиною менше 2,0 м складає 28,7 км2 (48,1 % всієї

акваторії). Особливо мілководна верхня частина Головного Самарського плеса, вище о-

ва Рибальський – тут середні глибини становлять 1,3-1,9 м, мілководдя складають 57,8

%. Мілководдя активно заростають очеретом, водною рослинністю, заболочуються.

В рельєфі дна Самарської затоки відзначається затоплене русло р. Самара, велика

кількість її старорічь, затоплені гирлові ділянки русел річок Кільчень, Татарка, Маячка,

Кринка, Кам’янка. Затоплені русла активно замулюються.

По акваторії Самарської затоки проходять фарватери судових ходів з р. Дніпро в

м. Новомосковськ, в затоку Кринка, до причалі силікатного і цегельного заводів і в

затоку Шиянка до причалу Рибальського кам’яного кар’єру.

В Самарську затоку (в затоку Кринка) здійснюється скид недостатньо очищених

стічних вод з Лівобережної станції аерації м. Дніпро, а також з очисних споруд

господарчо-побутових стоків м. Новомосковська (по закритому скидному колектору

вище впадіння б. Скотовата). В р. Самара здійснюється також скид великих об’ємів

мінералізованих вод з шахт Центрального і Західного Донбасу.

З Самарської затоки здійснюється забір води: з правого берега – ГНС

Фрунзенської зрошувальної системи, з лівого берега – ГНС ділянки зрошення в учгоспі

Самарський.

Водний режим Самарської затоки формується від власного стоку р. Самара і

водообміну з Головним плесом Дніпровського водосховища під впливом постійних

добових коливань рівнів води у водосховищі.

Весняна повінь на річках басейну Самари спостерігається кожний рік. По в/п

Кочережки в середньому повінь починається 25 лютого, середня дата проходження

найбільшої витрати 17 березня, кінця повені – 4 травня. В окремі роки, в залежності від

погодних умов, повінь може початися на місяць раніше середніх строків, або на місяць

пізніше. В більшості випадків спостерігається 2 або більше піків повені, що пов’язано з

нестійкими погодними умовами, відлигами впродовж зими, поверненням холодів

весною. Середня тривалість повінь 73 доби, найбільша – 131 доба спостерігалась 2002

р., найменша – 23 доби – у 1967 р. Зменшення інтенсивності повінь зв'язано з загальним

потепленням клімату, збільшенням частоти зимових відлиг і відповідно зменшенням

накопичення снігу, а також із зарегулюванням стоку в ставках і водосховищах.

Зменшення інтенсивності повінь відповідно зменшує здатність русел рік до

самоочищення, сприяє їх замуленню.

На акваторію Самарської затоки весняні повені впливають дуже мало (крім

хімічного складу води). Завдяки регулюючий здатності затоки підйом рівнів води в ній

під час середніх і мало інтенсивних повінь незначний, часом непомітний.

Добові коливання рівнів води у водосховищі мають суттєвий вплив на рівневий

режим Самарської затоки і водообмін в ній. Добові коливання рівнів в районі в/п

Дніпро складають від 5 до 15 см, у середньому 8 см; у районі в/п Лоцмано-Кам’янка

дещо нижчі – у середньому 7 см. Добовий максимум рівнів спостерігається між 800-1200

і між 2000-2400, мінімум – близько 600. В самій Самарській затоці добові коливання

набагато менші, але вони визивають потужні водообміні течії як в гирлі затоки, так і в

гирлах впадаючих річок і в другорядних затоках Самарської затоки.

На акваторії Самарської затоки льодоходу не спостерігається, лід тане на місці.

Середня з максимальних товщина льоду складає 18 см, найбільша по опублікованим

даним спостерігалася в 1963 р. – 48 см.

156

Визначено, що на сучасному етапі існування Самарської затоки видовий склад

всіх типів рослинних угруповань спростився, посилилася доля участі в ценозах

лімнофільних (озерних) видів, розшилися площі, які утворюють їх угруповання.

Таким чином водна рослинність в межах Самарської затоки Дніпровського

водосховища представлена стійкими рослинними угрупуваннями і на існуючому етапі

розвитку рослинного покриву водосховища процес її формування закінчений тільки в

основному, але поступово продовжується. В цілому за останні роки тут розширилися

площі повітряно-водної рослинності.

Акваторія основного плеса затоки утворилась на підтопленій заплаві нижній

течії річки Самари. Вона характеризується малим водообміном, надмірним заростанням

акваторії з гіперпродукцією повітряно-водних рослин. Характеристика мілководної

зони Самарської затоки водосховища, процент і особливості їх заростання, продукційна

характеристика рослинності неоднорідні.

Список судинних рослин, що знайдені на навколоводної території та

мілководної акваторії дослідженої ділянки налічує 91 вид. Вони відносяться до 3 класів

та 44 родин.

Рослинність навколоводної смуги досліджуваної ділянки складається з типових

для прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних,

бур’янистих, псамофітних (піскових), а на знижених прибережних ділянках – лучних

мезо- та гігрофільних видів. Рослинність зони зволоженого берега складена в

основному повітряно-водними угрупованнями з переважанням ценозів очерету

південного.

Різноманіття флористичного складу водяної та прибережної рослинності

невелике. Рідкісних та червонокнижних видів серед рослинності акваторії та території

тут не виявлено.

Рослинність території досліджуваної ділянки складається з типових для

прибережних ділянок водойм Степу України угруповань штучних деревних,

бур’янистих, а на знижених прибережних ділянках – лучно-рудеральних мезофільних

видів.

Рослинний покрив акваторії представлений в основному групами асоціацій

повітряно-водної і фрагментарно – зануреної рослинності, з явним переваженням

повітряно-водної рослинності (біля 80 % заростання), що піддається вторинному

(біологічному) забрудненню за рахунок гиперпродукції очеретових угруповань.

Основні закономірності формування складу, сезонної динаміки і просторового

розповсюдження фітопланктону по акваторії та різним типам біотопів були сформовані

у перші роки існування Самарської затоки в складі водосховища, зберігаються в

теперішній час і є властивими іншим мілководним ділянкам водосховищ, зокрема,

дніпровського каскаду.

Аналіз бази даних стосовно даної групи водних організмів встановив, що у

історичному аспекті визначено, що розвиток видового різноманіття фітопланктону

залежить від декількох факторів, в першу чергу – від гідрологічного режиму. В

маловодні роки спостерігається більша насиченість всіх ділянок водойм

фітопланктоном. Але це стосується кількісного, а не якісного розвитку даної групи

водних організмів.

Мінімальні показники видової різноманітності водоростей відбуваються під час

"цвітіння" групи синьо-зелених, за рахунок погіршення якості води при їхньому

розкладанні та, відповідно, до пригнічення умов існування інших видів і груп

фітопланктону.

В умовах дестабілізації гідрологічного режиму, зокрема в межах Самарської

затоки Дніпровського водосховища, прогнозується подальше погіршення стану

гідроекосистеми за рахунок розвитку застійних процесів і, як наслідок, розширення за

157

площею дії і за кількісним розвитком груп фітопланктерів, які забезпечують «цвітіння»

води.

Таким чином, визначені кількісні показники продукції фітопланктону свідчать

про необхідність корегування, обмеження його розвитку шляхом проведення

відповідних заходів.

В період досліджень (серпень 2018 р.) в складі фітопланктону було визначено

представників 7 систематичних груп, при цьому правобережна акваторія відрізнялась

спрощеністю – 4 групи (18 видів), у лівобережжі – всі 7 груп (31 вид). Біомаса

фітопланктону була незначною – 1398,26-3086 мг/л, менш значення також на акваторії

правобережжя. Крім того, у лівобережжі при домінуванні Microcystis aeruginosa,

відмічені цінні для риб і зоопланктерів кормові види протококкових водоростей.

Біля правого берега масово в планктоні вегетує синьо-зелена водорість Anabaena

flos-aguae. Разом з нею в планктоні виявлено значну кількість палочкообразних

організмів невідомого походження. Інші види водоростей (загальна кількість 18 видів)

представлені в пробах одиничними екземплярами, тобто мають низьку інтенсивність

розвитку.

Як і у відношенні фітопланктону, створення водосховищ призвело до

збільшення чисельності зоопланктерів. Пояснюється даний факт тим, що ці дві групи

організмів пов`язані трофічним ланцюгом, тобто фітопланктон є основним харчовим

об`єктом зоопланктону. Збільшення чисельності, біомаси і продукції основних

комплексів зоопланктону у Самарській затоці Дніпровського водосховища відбулося як

в пелагіалі, так і в літоральній, мілководній зоні навесні, влітку та восени.

Показники розвитку і продукції зоопланктону Самарської затоки (якісний склад,

кількість та біомаса) свідчать про дуже низькі показники розвитку даної групи. В

правобережжі відмічене 11 представників з 3 груп зоопланктону, у лівобережжі – 17.

Біомаса зоопланктону складає 79,3 мг/м3 (правобережжя) та 145,0 (лівобережжя).

Загалом, біля лівого берега Самарської затоки, інтенсивність розвитку зоопланктону

була вище як в якісному, так і кількісному відношенні.

Багаторічна динаміка зообентосу (донних організмів) Самарської затоки,

свідчить про поступове спрощення складу донного населення та серед фітофільної

фауни донних безхребетних. Видове різноманіття водних безхребетних, наявність та

домінування різних груп макрозообентосу відображає екологічний їх стан та тенденції

його трансформації за значний період часу і показує пролонговану дію антропогенних

чинників.

В результаті проведених досліджень встановлено, що сучасний склад зообентосу

неоднорідний і залежить в основному від гідрологічного режиму та рівня

антропогенного впливу. Внаслідок переформування природних біотопів та

антропогенного забруднення помітно зменшилось видове різноманіття донних

безхребетних. Антропогенний вплив призвів до зменшення чисельності олігосапробів

(личинок волохокрильців, одноденок, вищих ракоподібних, деяких молюсків), що

вказує на значне забруднення акваторії промисловими та господарчими стічними

водами.

За даними 2018 р., донна фауна (макрозообентос) Самарської затоки, як по

лівому березі, так і по правому березі водойми характеризується достатньо невисокими

якісними і кількісними показниками. У складі зообентосу домінували пелофільні

форми, які зазвичай розповсюджені в мулистих біотопах дна. Відзначена наявність

личинок хірономід (мотиль), що є індикатором підвищеного органічного забруднення

ділянок водойми.

У правобережжі зафіксовано всього 6 видів донних безхребетних, що належать

до 3-х систематичних груп: олігохети – 1 вид, молюски – 2 (порожні раковини) і 2 види

158

личинок хірономід). Загальна чисельність і біомаса «м'якого» бентосу (без молюсків) не

перевищувала 1,16 г/м2 з щільністю донних безхребетних 160 екз/м2.

У лівобережжі виявлено 7 видів макрозообентоса з 3-х систематичних груп: 3

види порожніх стулок молюсків, по 2 види олігохет і личинок хірономід. Загальна

біомаса безхребетних невисока, як і у правобережжі, і дорівнювала 1,06 г/м2 з

чисельністю 240 екз/м2.

Збіднення видового різноманіття та зниження кількісних показників розвитку

макрозообентосу, особливо біомаси, свідчить про погіршення гідробіологічного

режиму водойми на досліджуваній ділянці. Різке зменшення чисельності личинок

хірономід пов'язано в значній мірі зі станом донних відкладень, в тому числі з

розкладанням рослинних залишків детриту. Суттєве значення також має гідрохімічний

режим, особливо рівень розчиненого кисню у придонних шарах води.

Надмірне заростання макрофітами, особливо – угрупованнями повітряно-

водяних рослин призвело до зменшення видового різноманіття макрозообентосу та

домінування типово заростевих форм (молюски, більшість хірономід, одноденки, вищі

ракоподібні, клопи). При помірному заростанні різноманіття та продукція бентосу

підвищується.

Рівень видового різноманіття зообентосу значно нижчий на надмірно зарослих

мілководдях (більше 20 % заростання) порівняно з помірно зарослими мілководдями.

Загалом, за підсумком аналізу стану гідробіонтів Самарської затоки

Дніпровського водосховища, можливо констатувати, що процес існування гідробіонтів

цієї акваторії протікає в напруженому режимі, який обумовлений нестабільним

гідрологічним режимом, замуленням, заболоченням, суцільним заростанням зануреною

та, особливо, надводною рослинністю (очеретом) деяких її ділянок, накопиченням

надлишків органічної речовини. З іншого боку, всі компоненти та гідро екосистема, в

цілому, зберегла біопродукційний та самовідновлювальний потенціал для стабілізації

процесу функціонування. Але самостійно відновити стабілізаційні процеси дана

система вже неспроможна. Необхідно проведення екологічно безпечних

спеціалізованих заходів з відновлення якщо не оптимізованого то, принаймні,

стабільного режиму функціонування.

Переформування абіотичних і біотичних компонентів Самарської затоки

обумовило і трансформацію вищої трофічної ланки водної екосистеми – іхтіофауни.

Риби є одним з найбільш цінних джерел постачання високоякісної білкової продукції. В

господарчому аспекті рибна продукція (водні живі ресурси) є одним з базових

компонентів, що забезпечує продовольчу безпеку України.

В умовах Самарської затоки, при наявності відповідної продукції кормових

організмів, біопродуктивність водних біоресурсів вища, ніж у вихідної річкової

екосистеми (р. Самара). Разом з тим, показники промислового вилучення водних

біоресурсів значно нижче розрахованого показника рибопродуктивності, в 2 і більше

разів.

Пріоритетним фактором, що стримує збільшення продукції водних біоресурсів у

Самарській затоці за групою ресурсно цінних видів (водні біоресурси), є незадовільні

умови природного відтворення. До біотичних факторів впливу, які формують

напруженість стану природного відтворення риб додаються абіотичні явища, такі як

зміна клімату і потепління. Так, серед встановлених закономірностей за блоком

фенологічних досліджень, основним є залежність чисельності першого покоління

досліджених видів риб від настання «раннього», та «пізнього» весняного періоду.

Умови настання «раннього» весняного періоду (за більшістю головних

гідрометеорологічних параметрів), є сприятливими для відтворення лише одного виду

риб – щуки. При формування цих умов реєструється максимальна чисельність першого

покоління цього виду. Інші види риб, у відношенні яких проведено фенологічні

159

дослідження, демонструють максимальні показники чисельності першого покоління у

роки, коли реєструвалася «пізня» весна.

Останні 8 роки (2011-2018 рр.) практично кожний рік спостерігається новий тип

перебігу нересту у весняний період – «нерівний». Особливість даного типу полягає у

тому, що у першій декаді березня відбувається різке потепління, яке провокує

формування нерестових стад риб та підхід їх до нерестовищ, потім (протягом квітня)

починаються суттєві коливання погодних умов з похолоданнями та потепліннями. В

результаті масовий нерест сформованих стад не відбувається, плідники нерестують з

перервами до 7-10 діб, нерівномірно. Спостерігається накладання строків нересту

різних видів (зазвичай середньо- і пізнонерестуючих, до яких відноситься більшість

видів).

З огляду на фенологічні спостереження нересту фонових видів риб Самарської

затоки Дніпровського водосховища, умови нересту цих представників іхтіофауни слід

визначити як вкрай напружені і нестабільні.

Дослідження ефективності процесу відтворення риб (нересту) в межах

досліджених акваторій засвідчили, що лише нижня та середня частина Самарської

затоки має значимий відтворювальний потенціал за найбільш важливими ресурсними

видами (судак, лящ, короп). У верхній частині дослідженої ділянки ці види

відтворюються на невеликих ділянках акваторії в обмеженій кількості. У нижній

частині спостерігається подібна картина, однак дослідження дають змогу оцінити

незначний, однак стабільний по роках, рівень поповнення.

Загальний видовий склад іхтіофауни Дніпровського водосховища нараховує 57

видів, в тому числі 39 видів реєструються на акваторії Самарської затоки.

Іхтіокомплекс Дніпровського водосховища на сучасному етапі його існування

характеризується тенденцією до збільшення видового складу за рахунок видів

вселенців, більшість з яких не мають функціональної цінності і становлять загрозу

аборигенній іхтіофауні особливо в прибережжі (атерина, чебачок амурський і, в

останнє десятиріччя, сонячний окунь). У 2013 році у Дніпровському водосховищі

зафіксований новий вселенець – бичок ратан. Разом з тим, знизили чисельність до

критичного рівня важливі функціональні аборигенні види – стерлядь, минь, підуст,

клепець, рибець, ялець, синець, пічкур, більшість з яких має охоронний статус

міжнародного, європейського, державного і обласного рівнів. Відповідно, як і

Дніпровському водосховищі, загальний стан іхтіокомплексу Самарської затоки

характеризується як спрощений і стабільно напружений з елементами деградації.

Дослідженнями 2018 р. на акваторії Самарської затоки визначено 20 видів риб з

7 родин, в тому числі 11 зареєстровані у правобережжі затоки в районі р. Кільчень.

Видовий склад іхтіофауни Самарської затоки характеризується як значно спрощений. В

іхтіоценозі Самарської затоки та ділянки правобережжя не зафіксовані види риб, які

мають охоронний статус державного рівня і занесені до Червоної книги України.

Співвідношення видів і вікових груп у пробах, показники загальної чисельності і

біомаси, ресурсне значення, також свідчать про тенденцію до погіршення у зрівнянні з

минулими періодами досліджень (1985-2000 рр. та 2005-2011 рр). Загальна чисельність

прибережних угруповань риб влітку 2018 р. складає 222,24 екз/100м2, біомаса – 784,31

г/100м2.

В межах ділянки правобережжя Самарської затоки в районі р. Кільчень також

спостерігаються ознаки деградації іхтіоценозу – видовий склад спрощений, домінують

коротко циклові та функціонально небезпечні види (сонячний окунь, чебачок

амурський та гірчак), цінні у природоохоронному, функціональному та ресурсному

значенні види або відсутні (лящ), або мають незначну чисельність (плітка). Частка

цьоголіток ресурсних видів у іхтіофауні правобережжя несуттєва – до 9 % від загальної

чисельності риб.

160

У той час, коли у Самарській затоці частково збереглися умови нагулу

ресурсних видів іхтіоценозу, безпосередньо акваторія правобережжя, як і деякі інші

ділянки Самарського плеса, практично втратили свою відтворювальну, нагульну та

зимувальну функцію для риб. Основним фактором інгібіювання даних процесів є

суттєве обміління акваторії, її замулення та інтенсивне заростання надводною

рослинністю у сполученні із погіршеним гідрологічним та гідрохімічним режимами.

Загалом, на акваторії Самарської затоки Дніпровського водосховища

спостерігається критична ситуація зі станом природних нерестовищ, зниження їх

загальної площі, підвищення рівня трансформації. за рахунок антропогенного впливу та

замулення і заростання (заболочування). В даний час не більш 5 % загальної площі

мілководь затоки, придатні для природного відтворення риб, більшість з них не

відповідає вимогам видів до якості води і нерестового субстрату. В основному, ці

нерестовища використовуються видами фітофільної групи. З цієї групи за рахунок

більшого пристосування до умов відтворення більш чисельні і розповсюджені порційно

нерестуючи види (карась сріблястий, плоскирка, краснопірка), а одноразово

нерестуючи види (лящ, плітка та інші) мають низькі відтворювальні спроможності. Для

видів псамофільної та літофільної груп ефективні природні нерестовища майже

відсутні (менш 0,1 % площі мілководь). Більш стабільна ситуація з гніздовими видами,

що охороняють ікру. Більшість цих видів (бички, колючки та ін.), за винятком судака,

не мають ресурсної (промислової) цінності.

Загальна нестабільність процесу функціонування іхтіокомплексу Самарської

затоки підтверджується даними стосовно стану загрозливих для гомеостазу іхтіофауни,

прибережноводних і коротко циклових видів (сонячний окунь, гірчак, чебачок

амурський). Частка даних видів в прибережжях усіх типів біотопів (від особливо

охоронюваних акваторій до русла) сягає 45-80 % (у 2018 р. – 74,43 %). На даний

момент це види-домінанти прибережних угруповань риб.

Стані іхтіоценозу Самарської затоки, особливо її правобережжя, свідчить про

практичну відсутність потенціалу для самостійного відновлення її відтворювальної

здатності. Необхідне впровадження оптимізуючи заходів, направлених суто на

відновлення і покращення гідрологічного та гідрохімічного режимів, створення умов

для повноцінного перебування представників іхтіоценозу (водних біоресурсів) на всіх

стадіях річного циклу (нерест, нагул і зимівля) з розчищенням і видаленням донних

відкладень та надводної рослинності (очерет), поглибленні руслових ділянок із

одночасним створенням нових репродуктивних зону у острівних системах.

Проведені дослідження та аналіз багаторічних даних стану іхтіофауни і

організації промислу на акваторії Самарської затоки, а також рівня природного

відтворення риб і стану природних нерестовищ, свідчать про наявність тенденції

наближення стану іхтіофауни до кризисного рівня, який може призвести до повного

дисбалансу даної водної екосистеми з критичним зниженням рівня біорізноманіття і

продукції ресурсно і екологічно цінних видів риб.

Разом з тим, іхтіокомплекс Самарської затоки Дніпровського водосховища

зберіг певний запас репродуктивного потенціалу, але стан відтворення і поповнення

популяцій (нерест та розвиток перших поколінь риб), має суттєві ознаки напруженості.

Виправити ситуацію, що склалася можливо за рахунок проведення спеціалізованих

заходів, в першу чергу, із відновлення умов природного нересту з поліпшенням

гідрологічного та гідрохімічного режимів.

Здійснення всього комплексу робіт по відновленню природних нерестовищ на

акваторії Самарської затоки дозволить збільшити рівень природного відтворення

важливих ресурсних видів (плітка, лящ, судак, короп), а також створить умови для

природного відтворення видів, що мають важливе функціональне значення для всього

іхтіоценозу, в тому числі і видів з природоохоронним статусом міжнародного,

161

державного і регіонального рівнів (стерлядь, білизна, бичок зірчастий пуголовок та ін.).

Відповідно, запропоновані заходи мають подвійну спрямованість – економічну та

екологічну.

Територія Самарської затоки характеризується наявністю чотирьох видів

батрахо- та герпетофауни, усі охороняються Бернською конвенцією. Один вид має

регіональний природоохоронний статус, занесений до Червоної книги

Дніпропетровської області (Ропуха зелена). Види, що занесені до Червоної Книги

України, на дослідженій ділянці не зафіксовані. Таким чином, Самарська затока має

дещо обмежений потенціал за цими групами тварин.

При проведенні гідротехнічних робіт з відновлення гідрологічного режиму із

розчищенням, одним з позитивних наслідків збільшення глибини і ширини водної

протоки буде поява акваторії з різними температурою, швидкістю течії та

гідрохімічними умовами, що буде сприяти підвищенню реалізації репродуктивного

потенціалу земноводних. Такі зміни, у свою чергу, призведуть до збільшення

чисельності тварин, які живляться амфібіями – деяких видів плазунів, птахів і ссавців.

Видалення очерету створить нові умови освітленості та прогрівання верхніх

шарів води. Відсипка донних відкладень на острів підвищить рівень цієї ділянки над

урізом води. Такі зміни добавлять розмаїття стацій та умов проживання тварин, що з

часом повинно призвести до збільшення чисельності популяцій земноводних і плазунів.

Роботи з відновлення гідрологічного режиму, які необхідно провести, не

позначяться на біотопах корінного берегу, а тому не вплинуть на популяції ропухи

зеленої, занесеної до Червоної книги Дніпропетровської області, та ящірки прудкої.

Складання донних відкладень на прибережні ділянки острову призведе до підйому

ґрунтового рівня над урізом води та поступових сукцесіонних процесів формування

екосистем, що може створити умов для заселення новоутворених біотопів прудкою

ящіркою.

На даний момент повний список орнітофауни Самарської затоки складає 205

видів птахів, що є дуже високим показником, який свідчить про високу цінність даної

території. Всього на території Самарської затоки трапляються представники 6

екологічних комплексів: водно-болотного, узлісного, лісового, лучного, степового,

синантропного. За статусом перебування на території затоки є гніздові перелітні, осілі,

зимуючі, ті що живляться але не гніздяться в межах затоки птахи.

Домінуючим комплексом за числом видів є водно-болотний, більше 49 %

видового складу належать до цієї групи. Це обумовлено структурою екосистеми, бо

більша частина затоки – це плавневі екосистем з різним ступенем заростання вищою

водяною рослинністю.

За статусом перебування домінуючою є група гніздових перелітних птахів.

Більше 50 % видового складу належать саме до цієї групи. Разом з іншою гніздовою

групою (осілими птахами) вони складають майже 65 % видового складу. Це свідчить

про високий репродуктивний потенціал Самарської затоки. Також затока важлива і для

мігруючих птахів. Більше 26 % від видового складу – різноманітні мігранти, що

підвищує цінність дослідженої території.

Орнітофауна правобережжя Самарської затоки налічує 87 видів птахів, які

представлені лісовим, узлісним, водно-болотяним, синантропним, лучним та степовим

орнітокомплексами. Домінуючим у складі орнітофауни ділянки досліджень є водно-

болотний комплекс. Майже 38 % видів птахів належать саме до цієї екологічної групи.

Слід зазначити, що порівняно з Самарською затокою в цілому, цей показник є суттєво

нижчим (38 % проти 49 %). Це свідчить про досить низьку цінність саме цієї ділянки

самарських плавнів, як водно-болотних угідь.

Слід також звернути увагу на співвідношення груп птахів з різним статусом

перебування. Якщо порівнювати орнітофауну ділянки правобережжя з орнітофауною

162

Самарської затоки в цілому, то перше, що звертає на себе увагу – це дуже мала доля

гніздових перелітних та осілих видів. В сумі вони мають тільки 32,19 % від усього

видового складу ділянки, в той час, як загалом по Самарській затоці доля цих двох

гніздових груп складає майже 65 %. Тобто, доля птахів, які гніздуються в межах

ділянки, вдвічі менша за таку по Самарській затоці, в цілому. Це свідчить про дуже

низький репродуктивний потенціал дослідженої ділянки. На основі цього ми можемо

стверджувати, що виконання робіт, направлених на оптимізацію гідрологічного

режиму, поліпшення стану біотичних компонентів та загального екологічного стану

Самарської затоки, на цій ділянці цілком можливе, і ці роботи не нанесуть непоправної

шкоди орнітофауні.

В свою чергу домінуючою на ділянці правобережжя є група птахів, які

живляться в межах ділянки, мігрують через неї, але не гніздяться на ній. Такі птахи

складають більше 56 % від усього видового складу орнітофауни ділянки. Це свідчить

про те, що дана ділянка для більшості видів є лише кормовим угіддям. Інші комплекси

(сезонні мігранти та зимуючі види) не сягають рівня субдомінуючих (менше 10 %). Для

цих птахів досліджена ділянка значної ролі не грає взагалі.

Наступною особливістю орнітофауни ділянки правобережжя, на яку необхідно

звернути увагу, є наявність видів, занесених до Червоних Книг України та регіону. На

ділянці трапляється лише один вид, занесений в Червону книгу України – чапля жовта

(Ardeola ralloides) яка живиться, але не гніздується в районі досліджень. Це вказує на

низьку цінність ділянки для збереження біологічного різноманіття орнітофауни, що дає

змогу провести роботи з поліпшення гідрологічного режиму та екологічного стану

ділянки Самарської затоки без шкоди для представників існуючого орнітокомплексу.

Слід також звернути увагу на особливості організації екосистем на акваторії

Самарської затоки. Основними факторами, які їх формували протягом сторіччя є

гідрологічний режим та діяльність людини. Людська діяльність, перш за все створення

водосховищ призвела до зарегулювання гідрологічного режиму. Це призвело до

поступового нівелювання рельєфу ділянки. Існуючи острови поступово розповзаються

під дією дощів, протоки замулюються і Самарська затока поступово перетворюється на

суцільне болото. В таких умовах формуються потужні масиви очерету, які заселяються

більшістю птахів лише в крайовій (5-10 м) зоні. Серединні частини масивів очерету,

таким чином, випадають з процесів підтримання біологічного різноманіття.

Таким чином, для підтримання біологічного різноманіття орнітофауни

необхідно штучно зменшувати площі суцільних заростей очерету. В цьому відношенні

роботи з розчищення та збільшення площі існуючих острівних системи має чіткий

позитивний ефект. Поглиблення акваторії проток не дасть змогу заростати їй очеретом,

а вилучення донних відкладень і розвантаження їх на острови дає змогу сформувати

там більш високий острів з можливістю розвитку на ньому деревної рослинності, яка є

цінною для лісового, узлісного орнітокомплексу, а також для деяких колоніальних

навколоводних птахів. Такими чином, за умови якісного виконання робіт, ми можемо

імітувати дію значної повені, яка відновлює протоки і збагачує ґрунти в острівних

екосистемах.

Таким чином, негативна екологічна ситуація, що формувалася протягом більш

60 років і загострилася на акваторії Самарської затоки в останні роки, потребує

нагального вирішення. Проблема екологічного дисбалансу базових компонентів гідро

біоти ставить під загрозу умови безпечного існування людини. Тому пропонується

комплекс заходів з біомеліорації і поліпшення загально екологічного стану екосистеми

верхньої ділянки Дніпровського водосховища.

Відновлення екологічного стану розглянутої ділянки Самарської затоки за

рахунок відновлення і поглиблення русла, влаштування зимувальних ям і відновлення

природних нерестовищ з видалення донних відкладень (мулово-піщаних ґрунтів) є не

163

тільки безпечним, але і необхідним заходом у дотриманні загальноприйнятої концепції

збереження біорізноманіття водних екосистем, їх вищої трофічної ланки – риб. Буде

забезпечене подальше підвищення рівня усталеного функціонування іхтіоценозу усієї

Самарської затоки за рахунок створення умов для його повноцінного функціонування,

в тому числі відновлення продуктивних мілководь (в тому числі – острівних),

придатних для нересту та нагулу молоді водних біоресурсів, в тому числі

функціонально цінних та рідкісних видів риб.

Внаслідок проведення робіт з відновлення водності будуть поліпшені умови

існування риб на всіх стадіях життєвого циклу (нерест – відновлення природних

нерестовищ, нагул – поглиблення з видаленням мулових донних відкладень, зменшення

рівня заростання надводною рослинністю, зимівля – влаштування руслових

поглиблених ділянок). Також збільшиться продуктивність кормових організмів,

поліпшаться умови життєдіяльності інших груп гідробіонтів. Таким чином допустимо

прогнозувати відновлення біопродукційного потенціалу досліджених акваторій і

ділянки правобережжя в подальшому, після проведення вказаних робіт. Крім того,

будуть створені умови для міграцій більш вибагливих видів, особливо мало чисельних і

рідкісних з суміжних ділянок ріки, де вони ще реєструються і дотепер.

Спостереження за наслідками здійснення аналогічних проектів показує

позитивний їх вплив на подальший розвиток іхтіофауни (Діївські плавні). Відбувається

відновлення умов нересту, нагулу та зимівлі риб.

Таким чином, необхідно передбачити виконання усіх необхідних умов для

збільшення продуктивності водних живих ресурсів (біоресурсів) за рахунок створення:

– руслових ділянок із збільшеними глибинами (до 4-6 м);

– положистих мілководь з піщаних ґрунтів вздовж берегів, в тому числі біля

островів;

– поглиблених ділянок для концентрації крупних особин в процесі трофічних,

нерестових та інших міграцій, а також зимівлі риб (зимувальні ями);

– ділянок з більш покращеними характеристиками умов нагулу усіх вікових

груп риб, особливо нестатевозрілої молоді (глибини від 2 м і більш з

піщаним дном);

– острівних систем з площами продуктивних мілководь (збільшення існуючих

та влаштування нових, в разі необхідності).

При проведенні комплексу гідротехнічних робіт з поліпшення умов відтворення

водних живих ресурсів з влаштуванням нерестових ділянок на р. Самара в районі садибних

ділянок Дніпровського району Дніпропетровської області необхідно дотримуватися

комплексу рекомендованих природоохоронних заходів.

Рекомендовані природоохоронні заходи:

1. Проведення будь-яких видів робіт на акваторії водних об’єктів України потребує

чіткого дотримання вимог Водного Кодексу України, інших законодавчих і

нормативно-правових актів.

2. Забороняється проводити усі види гідротехнічних робіт у період нересту риб

(водних біоресурсів). Строки заборони на лов водних біоресурсів та перелік

природних нерестовищ, встановлюються щорічно органами рибоохорони.

3. Забороняється проведення гідротехнічних робіт на місцях зимівлі водних

біоресурсів (зимувальних ямах). Строки заборони та перелік зимувальних ям

встановлюються щорічно органами рибоохорони.

4. Не рекомендується проведення робіт безпосередньо у після нерестовий

період за винятком підготовчих робіт, проведення повного комплексу робіт

рекомендується проводити після 1 липня. Найбільш оптимальні строки проведення

164

робіт на акваторії водосховищ, заплавних водойм, великих, середніх і малих річок,

особливо у їх прибережній зоні (до глибини 2,0 м), це осінній період – з 1 вересня і до

льодоставу (практично повний скат молоді і дорослих особин з місць нагулу та з

прибережної мілководної зони).

5. При розчищенні і розмиву ділянок, в тому числі прибережних і мілководних,

необхідно мінімізувати виїмку корінних порід, в максимальному обсязі забезпечувати

видалення мулових відкладень з акваторії.

6. В разі розчищення з розробкою ґрунту, передбачити розміщення вийнятого

ґрунту в місцях, де ймовірність повторного потрапляння ґрунту у водойму буде

мінімальна. З урахуванням планових завдань і технологічних можливостей необхідно

планувати повне або частково вивезення розробленого ґрунту за межі прибережної

захисної смуги.

7. Роботи з розмиву, розчищення і розробки ґрунту необхідно вести тільки у

світлий час доби, в сутінках і вночі будь-які роботи вести забороняється. Це

обумовлено відсутністю реореакції у молоді риб вночі і можливість потрапляння

молоді в зону роботи гідро механізованої техніки і всмоктування землесосної техніки.

8. Проводити роботи з розмиву, розчищення і розробки ґрунту потрібно з

глибини (границі ділянки), поступово переходячи до урізу води (прибережжя), при

наявності течії – з верхів`я і далі вниз за течією.

9. Необхідно максимально скоротити строки проведення робіт на акваторії до

мінімуму з урахуванням технологічних можливостей, що застосовуються.

10. Обмежити площу проведення робіт запланованими показниками і не

допускати відхилення від запропонованої технології робіт у відповідності до проекту.

11. Рекомендується проведення робіт з берегоукріплення на ділянках проведення

гідротехнічних робіт, як найбільш ефективного заходу із перешкоджання подальшого

замулення водойм, потрапляння забруднюючих речовин тощо.

12. Гідротехнічні роботи рекомендується проводити восени, в період закінчення

міграції птахів і перед початком зимівлі, в наших умовах це друга половина

листопада – перша половина грудня. В разі проведення робіт в більш ранні строки

(наприкінці літа-початку осені), після повного закінчення гніздового періоду,

необхідно мінімізувати негативний вплив на орнітофауну шляхом поступового

переходу з відкритих ділянок плеса на зарослі ділянки;

13. Під час проведення гідротехнічних робіт слід зберегти частину мілководь, до

дасть змогу годуватися на них водно-болотним птахам;

14. Необхідно заборонити проведення будь-яких робіт у нічній час і сутінки;

15. Донні відкладення необхідно розташовувати на острові не у вигляді

«брустверу», який атмосферними опадами швидко змиється в протоку, а рівномірно

для збільшення загальної висоти острова, необхідної для створення штучних лісових

насаджень;

16. Лісові насадження необхідно створювати виключно з автохтонних порід,

властивих для довго заплавних лісів долини р. Дніпро, а саме, чорної тополі, білої

тополі, дубу звичайного, осики, верби; слід також зазначити, що при виборі тополь

слід надавати перевагу саме чорній тополі, яка є більш привабливою для птахів;

17. Для створення привабливих умов гніздування водно-болотних птахів та

птахів узлісного комплексу вздовж урізу води слід створити насадження

чагарникових форм верб (рід Salix L.);

18. На острови можливою є також висадка поодиноких плодоносних дерев та

кущів, таких як шовковиця, які є привабливими для багатьох птахів.

19. При роботі гідро механізованої техніки у водойму не повинні потрапляти

паливно-мастильні матеріали, виробничі та побутові відходи. Необхідно здійснювати

165

контроль за санітарним станом акваторії і прибережної захисної смуги в місці

проведення робіт.

20. Забезпечити здійснення постійного авторського нагляду та наукового

супроводу при проведенні комплексу гідротехнічних робіт на акваторії водойми.

166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексин О.А. Основы гидрохимии. – Л.: Гидрометиздат, 1970. – 442 с

2. Барановский Б. А. Растительность руслового равнинного водохранилища.

Монография.– Д.: Вид-во ДНУ, 2000.– С. 17–29.

3. Барановский Б. А. Растительность руслового равнинного водохранилища.

Д,: У Днепропетр. ун-та, 2000. – 172 с.

4. Барановський Б. О. Манюк В. В., Іванько І. А., Кармизова Л. О.Аналіз

флори національного природного парку «Орільський»// Дніпро: Вид-во «Ліра»,

2017. – 320 с.

5. Бессонов Н.М., Привезенцев Ю.А. Рыбохозяйственная гидрохимия. – М.:

Агропромиздат, 1987. – 160 с.

6. Большаков В. Н., Вершинин В. Л. Амфибии и рептилии Среднего Урала. –

Екатеринбург: УрО РАН, 2005. – 124 с.

7. Булахов В.Л., Гассо В.Я., Пахомов О.Є. Біологічне різноманіття України.

Дніпропетровська область. Земноводні та плазуни (Amphibia et Reptilia):

монографія / За заг. ред. О. Є. Пахомова. – Дніпропетровськ: Вид-во Дніпропетр.

нац. ун-ту, 2007. – 420 с.

8. Булахов В.Л. Біологічне різноманіття України. Дніпропетровська область.

Круглороті (Cyclostomata). Риби (Pisces) / В.Л. Булахов, Р.О. Новіцький, О.Є.

Пахомов, О.О. Христов//за загальн. ред. проф. О.Є. Пахомова.– Д.: вид-во ДНУ,

2008. – 304 с.

9. Визначник рослин України. К.: Урожай, 1965. – 876 с.

10. Гаранин В. И. Земноводные и пресмыкающиеся Волжско-Камского края.

– М.: Наука, 1983. – 175 с.

11. Гассо В. Я. Біогеоценотичні особливості розподілу плазунів в умовах

степових лісів Присамар’я Дніпровського // Екологія та ноосферологія, 2009,

20(3–4). – С. 102–109.

12. Гассо В. Я., Гагут А. Н., Ермоленко С. В. До характеристики популяцій

Natrix natrix в умовах екосистем з різним антропогенним навантаженням //

Питання степового лісознавства та лісової рекультивації земель: Зб. наук. праць,

2015, 44. – С. 131-138.

13. Гассо В. Я. Стан біорізноманіття фауни змій Присамар’я Дніпровського //

Типологія лісів степової зони, їх біорізноманіття та охорона. Тези доп. міжнар.

конф., 2005. – С. 154–156.

14. Гассо В. Я. Экологические особенности прыткой ящерицы (Lacerta agilis

L.) в условиях антропогенной трансформации биогеоценозов // Питання

степового лісознавства та лісової рекультивації земель. Міжвуз. зб. наук. праць.

– Дніпропетровськ: ДДУ, 1999, 3. – С. 148–150.

15. Загубіженко Н. І. Використання донних безхребетних р. Самари в якості

індикаторів антропогенного навантаження на екосистеми ріки. / Кочет В. М.,

Христов О.О.// Вісник Дніпропетровського університету. Біологія, екологія.–

Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. – Вип. 12.– Т. 1.- С. 50–54.

16. Катанская В.М. Высшая водная растительность континентальных

водоемов СССР. Методы изучения. – Л.: Наука, 1981. – 187 с.

167

17. Короткий Й.І. Іхтіофауна порожистої частини Дніпра та її зміни під

впливом побудування Дніпрельстану – Дніпропетровськ, 1937 –Т.II.– С.133–

141.

18. Кочет В.М. Исследование некоторых структурно-функциональных

особенностей сообществ гидрофауны р. Самары Днепровской./Тарасенко С.Н.,

Загубиженко Н.И.//Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія.

– Дніпропетровськ.: ДНУ, 1997. – Вип. 3, – С. 94-101–123.

19. Кочет В. М. Використання індикаторних можливостей угруповань риб для

оцінки рівня впливу шахтних вод на екосистему р. Самари. // Вісник

Дніпропетровського університету. Біологія, екологія. – Дніпропетровськ: ДНУ,

2004. – Вип. 12.- Т.1.– С. 76–81.

20. Кочет В. М. Фауна риб техногенних акваторій, суміжних басейну р.

Самари, в умовах гіпермінералізації середовища мешкання //.Вісник

Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. – Дніпропетровськ.: ДНУ,

2005. – Вип. 13, том 1. – С. 118–123.

21. Кочет В.М. Сучасний стан іхтіофауни малих річок Дніпропетровської

області. Наук. зап. Терноп. нац. пед. ун-ту. Сер. Біол. – 2010. – № 2(43). – С. 280-

283.

22. Методи гідро екологічних досліджень поверхневих вод. О.М. Арсан, О.А.

Давидов, Т.М. Дьяченко та ін.; За ред. В.Д. Романенка. – НАН України. Ін-т

гідробіології. – К.: ЛОГОС, 2006. – 408 с.

23. Методи гідро екологічних досліджень поверхневих вод. – К., 2006. – 405 с.

24. Маркевич О. П. Визначник прісноводних риб УРСР. /О. П. Маркевич, Й. І.

Короткий – К.: Радянська школа, 1954. – 208 с.

25. Мельников Г. Б. Изменение ихтиофауны р. Самары в результате

катастрофического спада воды. //Коблицкая А.Ф. Вестник Днепропетровского

научно-исследовательского института гидробиологии. – К.: КГУ, 1948 –Т.8.– С.

131– 135.

26. Набиванець В.Й., Осадчий В.І., Осадча Н.М., Набиванець Ю.Б.

Аналітична хімія поверхневих вод. – К.: НВП «Видавництво „Наукова думка”

НАН України». – 2007. – 456 с.

27. Определитель высших растений Украины. – К: Наук. думка, 1987. – 545 с.

28. Полевая геоботаника. – М.; Л.: Наука, 1964. – Т.3. – 530 с.

29. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб: [Cправочник]/

И.Ф. Правдин.– М.: Пищевая пром-ть, 1966. -267 с.

30. Свиренко Д. О. – Описание р. Самары в районе затопления ее

Днепростроем. Тр. Гос. Ихт. Станц., т. 6, в. 1, Херсон, 1930г.

31. CОУ 05.01-37-385:2006

32. Сніжко С.І. Оцінка та прогнозування якості природних вод: Підручник. –

К.: Ніка Центр, 2001. – 264 с.

33. Узагальнений перелік гранично допустимих концентрацій (ГДК) та

орієнтовно безпечних рівнів (ОБРВ) шкідливих речовин для води

рибогосподарських водойм». Постанова Верховної Ради України від 12.09.1991

№1545-XII.

34. Фауна України: охоронні категорії. Довідник / О. Годлевська, І. Парнікоза,

В. Різун, Г. Фесенко, Ю. Куцоконь, І. Загороднюк, М. Шевченко, Д. Іноземцева;

168

ред. О. Годлевська, Г. Фесенко. — Видання друге, перероблене та доповнене. –

К.:, 2010. – 80 с.

35. Хільчевський В.К., Пелешенко В.І. Методи визначення хімічного складу

природних вод. – К.: ВПЦ “Київ. Унів-т”, 1993. – 97 с.

36. Христов О.О. Формування фауни риб Самарської затоки під впливом

різних за інтенсивністю та походженням факторів/ О.О. Христов, В.М. Кочет//

Вісник Дніпропетровського університету. Біологія. Екологія. –

Дніпропетровськ.: ДНУ, 2007. – Вип.1 т. 2. – С. 191-199.

37. Чаплина А. М. Ихтиофауна Самарского водохранилища после его

восстановления.// Вестник Днепропетровского научно-исследовательского

института гидробиологии. – К.: КГУ, 1955 –Т.ХI.– С. 155–162.

38. Червона книга Дніпропетровської області (Тваринний світ) / Під ред.

О. Є. Пахомова. – Дніпропетровськ: ТОВ «Новий друк», 2011. – 488 с.

39. Чугунова Н. И. Руководство по изучению возраста и роста рыб.

Методическое пособие по ихтиологии / Н. И. Чугунова. – М.:АН СССР, 1959. –

164 с.

40. Щербак Н. Н., Щербань М. И. Земноводные и пресмыкающиеся

Украинских Карпат. – К.: Наук. думка, 1980. – 268 с.

41. Шляхтин Г. В., Голикова В. Л. Методика полевых исследований экологии

амфибий и рептилий. – Саратов: изд-во СГУ, 1986. – 78 с.

42. The restoration of rivers and streams. Theories and experience. // Edited by

James A.Gore. Boston – London: Butterworh publishers, 1985. – 318 c.

43. Council of Europe, 1979. Convention on the Conservation of European Wildlife

and Natural Heritage. Bern, Switzerland. Available at:

http://conventions.coe.int/Treaty/EN/Treaties/Html/104.htm

44. Mosyakin S.L., Fedoronchuk M.M. Vascular plants of Ukraine. Nomenclatural

checklist. – K., 1999. – 346 c.

45. http://old.menr.gov.ua/docs/protection1/dnipropetrovska/Dnipropetrovska_ekop

asport_2015.pdf/

169

170

ДОДАТКИ

фотоматеріали

171

Додаток: фотоматеріали

172

173

174

175

flJIATIXHE AOPYHEHHf, Neaia 12 nororo 2019 p.

,[E ra nP ROIA

1 6

flnarxnx

KoA

Orpuuysav Minicrepcreo eKon. ra npup.pec Yrpalxn

KoR I .r*r* I:-l

Sanx orpnuyBaqaEKCY, tvt.Kl4lB

BicirunaArlgrb rucsq n'nTcor n'Ft4ecflt rpu rpnexi75 ronifior

nan'4innfloninur yruoe eigraBoAPec na pCanaapa;Ror51-19-OBA r- - -eiR07. 02. 1 9, pax51 eiR 07. 02. 1 9,am1 eiAl 2.02. 1 9; l-Ifl B- 3092,29

18553,75

31250203178707