111 років із киянами і для киян • Передплатний індекс «ВК»: 37607

21 квітня 2017 року №15 (19249)

Газета Київської міської Ради Заснована 3 січня 1906 року

vechirniykiev.com.ua

СИТУАЦІЯКОЛИ ВЕРСТАВСЯ НОМЕР

ВАЖЛИВА ТЕМА

Реклама «дістала»!� КИЇВРАДА ЗАБОРОНИЛА РОЗМІЩУВАТИ РЕКЛАМНІ ЗАСОБИ:

Десятина для «стукача»� ГРОШОВА ВИНАГОРОДА ІНФОРМАТОРУ ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД РОЗМІРУ

ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ ДЕРЖАВІ

Як матеріально зацікавити українців, щоб вони надавали оперативну інфор-мацію про сумнівних «скоробагатьків»? Відповідь на це запитання має надати Верховна Рада, від рішення якої залежатиме доля двох антикорупційних за-конопроектів.

Продовження на 6-й стор.

на пішохідних і велосипедних доріжках; розподільних смугах шириною менше 2 м; ближче ніж 10 м до перехрещень вулиць і

пішохідних переходів та зупинок; ближче ніж 20 м до транспортних розв’язок; ближче ніж 50 м до залізничних переїздів; на алеях. Нові правила підтримали 85 депутатів Київради.

Забуті вулиці Лук’янівки можна «оживити»� Колишні проїзди, що могли б знову стати зручними для водіїв, здатні оздоровити до-рожню інфраструктуру столиці.

Воля, окрилена Революцією� 2017-й оголошено в нашій державі Роком Української революції 1917-1921 рр.

Козацькі сурми кличуть до таборів� Зростаюча популярність оздоровчих па-тріотично-вишкільних таборів пояснюється особливостями сучасного етапу новітньої історії України.

Шанс для талановитих авторів� Видавнича рада Департаменту суспільних комунікацій презентувала публічний звіт книговидавничої діяльності за 2016 рік та книги, видані за рахунок міського бюджету.

18 стор.

20 стор.

8 стор.

5 стор.

Фот

о Бо

риса

КО

РПУ

СЕН

КА

«Безвіз»: від очікування до реальності� МІГРАЦІЙНА СЛУЖБА ДБАЄ

ПРО ДЕРЖАВУ ЧИ ПРИВАТНІ

СТРУКТУРИ?Після того, як Європарламент про-голосував за наш «безвіз», в Украї-ні різко зросла кількість бажаючих отримати закордонні біометричні паспорти. Цим і користуються численні приватні фірми, котрі на-вперебій пропонують свої послуги для отримання нових (пластико-вих) документів.

Замінювати старі документи на біо-метричні – право, а не обов’язок гро-мадянина. За бажанням можна й надалі користуватися паперовими носіями, але в разі виїзду за кордон доведеться знову звертатися до відповідного посольства й платити гроші за оформлення візи.

Продовження на 7-й стор.

РПРПРПРПРПУ

СЕН

УС

ЕНУ

СЕН

УС

ЕУ

САА

КА

КА

КАААА

КА

Христос Воскрес!Христос Воскрес!Воістину Воскрес!Воістину Воскрес!

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)КУР’ЄР «ВК»2

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

ПІСЛЯ АВАРІЇ

ФОТОФАКТ

РЕКОНСТРУКЦІЯ

ДОСВІД

Кияни зможуть безкоштовно пройти обстеження на томографі � ПРО ЦЕ ЗАЯВИВ МІСЬКИЙ ГОЛОВА ВІТАЛІЙ КЛИЧКО ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ З МЕДИКАМИ МІСЬКОЇ КЛІНІЧНОЇ ЛІКАРНІ № 6

Під час відвідання медичної установи мер столиці оглянув новий комп’ютерний томограф, який місто придбало за бюджетні кошти. – Ми закуповуємо найсучас-ніше обладнання, щоб надавати якісний сервіс. Адже технології у медицині – це пріоритет, – зауважив мер. – Потреба в такому обладнанні дуже висока. Томограф працюватиме 24 години на добу.

Кожен киянин зможе отримати сервіс безкоштовно за рахунок міста. Наразі персо-нал лікарні проходить навчання, а вже з наступного тижня розпочне прийом пацієнтів. Також на базі цього медичного закладу буде створено лікарню швидкої допомоги на правому березі.

– У Києві на сьогодні лише одна лікарня швидкої допомоги, що розташована на ліво-му березі й надає ургентну допомогу мешканцям усієї столиці. І правильно буде створити лікарню швидкої допомоги й на правому березі, – сказав Віталій Кличко. – У лікарні № 6 є всі можливості для цього і всі фахівці. Тож ми ухвалили рішення про створення на її базі лікарні швидкої допомоги.

Як стало відомо «Вечірці», вже розпочато передпроектні роботи й незабаром будуть виділені бюджетні кошти на будівництво. Планується, що лікарня прийматиме ургент-них хворих Солом’янського, Святошинського та Голосіївського районів (загалом близько мільйона киян).

Гарячу воду не відключатимуть У столиці можуть змінити гра-фік відключення гарячої води.

Про це заявив заступник голови КМДА Петро Пантелєєв: «Ми плануємо відкоригувати графік проведення гідравлічних випробувань, щоб на період від-носного похолодання в квар-тирах киян не вимикали гарячу воду».

Нагадаємо, раніше повідомля-лося, що з 18 квітня планується частково відключити гарячу воду в Святошинському, Голосіївсько-му, Солом’янському, Оболон-ському та Подільському районах столиці.

Нічні маршрути скасовуються тимчасово У Києві тимчасово відмінено деякі нічні тролейбусні марш-рути.

Прес-служба Киїпастрансу по-яснює це необхідністю проведен-ня ремонту шляхопроводу біля станції метро «Нивки». Відтак, з 23.00 18 квітня до 6.00 25 квітня рух нічних тролейбусних маршру-тів №№ 92Н, 93Н буде закрито.

Крім того, на цей час скоригу-ють графік роботи тролейбусного маршруту №41.

� СТОЛИЧНА ВЛАДА ПЛАНУЄ КАПІТАЛЬНО ВІДРЕМОНТУВАТИ ВОДОПРОВІД НА ВУЛИЦІ БОРЩАГІВСЬКІЙ

Однією із найбільш проблемних ділянок во-допровідної мережі Києва без перебільшення можна назвати частину труб на вулиці Борща-гівській – від провулку Ковальського до Пові-трофлотського мосту. Тут лише нинішнього року вже трапилося три серйозні аварії з їх поривом у районі будинків № № 14 та 16. Причому вони були настільки масштабними, що в цьому місці автомобілі буквально плавали у воді, а в остан-ньому випадку, це було саме на Великдень, 16

квітня, біля будинку №16 аварійній бригаді до-велося замінити 6 метрів труби. За висновками фахівців «Київводоканалу», пориви трапляються тому, що цей водогін було проведено ще в 1960-х роках, він повністю замортизований та давно потребує заміни.

З метою кардинально виправити ситуацію і не допустити майбутніх аварій столична міськ-адміністрація передбачила у Програмі економіч-ного та соціального розвитку Києва виділення зі спеціального фонду місцевого бюджету понад 43 млн грн на реконструкцію цього водопрово-ду. Розпочати роботи заплановано наприкінці травня, а завершити – за півроку.

Інф. «ВК»

Щоб ділу не була «труба»…

У Києві стало вже звичним, що мало не кожне нове будів-ництво викликає супротив міс-цевих жителів, які знаходять різноманітні причини для про-тестів. Так сталося спочатку і з наміром компанії «Центробуд-сервіс» звести новий житловий комплекс на проспекті Аліше-ра Навої. Мешканці прилеглих «хрущовок» стали виявляти за-непокоєння, що їхні старі бу-динки, які вже давно не бачили

ремонтів, прийдуть у занепад через нове будівництво.

Щоб угамувати пристрасті, ще перед його початком забудов-ники провели роз’яснювальну роботу серед населення, по-яснивши, що, де і як будува-тиметься. А також пообіцяли мешканцям будинків №№ 57, 59, 61, 65 і 67, що за власний раху-нок полагодять дахи, здійснять гідроізоляцію підвалів, відре-монтують під’їзди та проведуть

інші роботи з благоустрою. За підрахунками фахівців компанії, все це обійдеться приблизно в 7 мільйонів гривень. До того ж забудовники обіцяють висадити сквер біля новобудови.

У результаті переговорів більшість місцевих жителів підписала з компанією мемо-рандум про співпрацю, люди сподіваються, що будівельники їх не підведуть.

Інф. «ВК»

– 20 травня у Києві буде прове-дено велодень і велотрек зустріне перших гостей, – зазначив заступ-ник голови КМДА Олександр Спасибко під час інспектування реставрації спортивного об’єкта. – Коли роботи з реконструкції по-лотна було розпочато, виявили багато недоліків. Щоб полотно стало професійним, було виріше-но облашувати ідеальну систему, яка використовується при будів-ництві… басейнів. Вважаємо, що після нанесення фінішних шарів

покриття італійської фірми MAPEI та лаку, полотно буде відповідати всім міжнародним стандартам та стане готовим до проведення всіх видів змагань та чемпіонатів…

На сьогоднішній день на вело-треку вже здано паркінг, адміні-стративний комплекс з сучасними вело- та силовими тренажерами, підготовлені роздягальні та ду-шові. Велоактивісти, які брали участь в інспектуванні ходу робіт, загалом задоволені тестовими заїздами.

– Наразі роботи з завершення облаштування покриття вело-треку відбуваються з дотриман-ням технологій, здійснюються заміри лазерними приладами, але через особливість бетонних сумішей «фінішного» покриття є обмеження їх використання в умо-вах холодної погоди, – розповів «Вечірці» Володимир Мельник, координатор громадського руху «Новий київський велотрек». – Тож незабаром можна буде вже точно сказати, коли будуть за-

вершені роботи – та це залежить і від погодних умов.

У комплексі велотреку буде організовано дорослу та дитячу велошколи. До співробітництва

велоспільнота вже залучила феде-рацію роликового спорту, федера-цію тріатлону та інших суміжних видів спорту.

Григорій МЕЛЬНИЧУК

ВИЯВЛЯЄТЬСЯ

На велосипеди! � І БУДІВЕЛЬНИКИ, І СПОРТСМЕНИ ГОТУЮТЬСЯ ДО ВІДКРИТТЯ КИЇВСЬКОГО ВЕЛОТРЕКУ – ЗАТРИМУЄ ПОГОДА

Протести відміняються � КОМПАНІЯ «ЦЕНТРОБУДСЕРВІС» ПООБІЦЯЛА ЖИТЕЛЯМ СТОЛИЧНИХ «ХРУЩОВОК» НА ПРОСПЕКТІ АЛІШЕРА НАВОЇ... БЕЗКОШТОВНО ВІДРЕМОНТУВАТИ ЇХ БУДИНКИ

� До кінця 2017 року в медичних закладах пер-винної ланки всіх столич-них районів працюватиме електронна система запи-су до лікарів. Розробники врахували всі тонкощі роботи з пацієнтом – пошуку лікаря за спеціальністю, прізвищем, місцем роботи та адресою проживання пацієнта. У систему занесені адреси всіх дільниць, закріплені за ними терапевти й педіатри, що дозволяє пацієнтам знайти лікаря на сайті за адресою проживання.

� На Дарницькій тепло-електроцентралі запланова-ні роботи, які допоможуть поступово відійти від вико-ристання золошлаковідвалу та покращити екологічну ситуацію території. Ідеться про реконструкцію систем газоочищення, зокрема, будівництво нових електро-фільтрів. А в перспективі пла-нується збудувати закритий склад сухої золи.

� 20 квітня на базі Київсько-го Палацу дітей та юнацтва пройшов Фестиваль старта-пів «Class іdeя». На участь у фестивалі подано 114 заявок у п’яти номінаціях: стартап у по-буті, стартап у природі, стартап для людини, стартап і мисте-цтво та стартап і освіта.

КОРОТКО

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) 3

Фото Олексія ІВАНОВА

РЕПОРТАЖ У НОМЕР

ФАН-ЗОНАНАВІГАЦІЯ

ТРАНСПОРТ

А ви вже бачили Київ... з теплохода? � ЯКЩО НІ, ЗБИРАЙТЕСЯ. ЦЕ НЕЙМОВІРНА КРАСА!

На Софійській площі 30 квітня відкриють фан-зону «Євроба-чення-2017». Головний організатор проекту Folk Ukraine Ігор Добруцький розкрив «Вечірці» деякі «секрети».

Уся фан-зона візу-ально виглядатиме як намисто – один із еле-ментів затвердженого логотипу пісенного конкурсу цього року, але різнокольорове. Такого ефекту буде до-сягнуто завдяки симе-тричному розміщенню наметів-перлин різної величини, що зменшу-ватимуться пропорцій-но від головного входу. В наметах будуть представлені ресторани національної кухні.

Вхід до фан-зони прикрашатиме вертикальний газон із живими різнокольоровими квітами, на його фоні відвідувачі матимуть змогу фотографуватися. Вся ж площа розрахована на прийом до 15 тисяч гостей, буде застелена спеціальним штучним газонним покриттям, по котрому можна буде ходити навіть босоніж, як зараз модно у Європі.

– Головним же об’єктом стане величезна сцена, два боки та «дах» якої виготовлено з дзеркал, – розповів Ігор Добруцький. – Задня стінка – екран площею 120 квадратних метрів. На ньому демонструватимуться хроніко-документальні фільми про участь України у «Євробаченні», починаючи з 2003 року. А також 16 фільмів серії «Спадок», пред-ставлених студією «Фільм UA», які розповідають про нашу культуру, звичаї, обряди, традиції. Це буде свого роду кінотеатр під відкритим небом. На сцені виступатимуть майже всі учасники відбору на «Єв-робачення-2017», а також інші провідні артисти – відбудеться вісім великих концертів.

До послуг активних гостей на території фан-зони відкриють оренду велосипедів, самокатів та роликів, що дасть їм змогу швидко та легко переміщатися по центру столиці. Також працюватимуть майстер-класи, де навчатимуть власноруч створити символічне намисто, розмальо-вувати писанку чи виготовляти інші сувеніри.

Святкового настрою відпочиваючим додадуть радіо «Folk FM», а також ведучий Сергій Притула. Так що нудьгувати нікому не доведеться!

На лівому березі кипить робота � ДО «ЄВРОБАЧЕННЯ–2017» БІЛЯ СТАНЦІЇ МЕТРО «ЛІВОБЕРЕЖНА» ТА НА РУСАНІВСЬКІЙ НАБЕРЕЖНІЙ ВЕДУТЬСЯ РЕМОНТНІ РОБОТИ І БЛАГОУСТРІЙ

Компанія «Київський річковий порт» від-крила новий сезон прогулянок Дніпром на пасажирських теплоходах, послугами яких зможуть скористатися і гості «Євробачення».

Поки що діє фактично один прогулянковий марш-рут «Панорама Києва»: Поштова площа – міст Патона (і у зворотньому напрямку). Щоб відпочиваючі не лише милувалися столичними краєвидами, які відкриваються з Дніпра, з початку травня на борту теплохода в ранковий час буде проводитися розва-жальна програма для дітей, а у вечірній – романтична для дорослих любителів класичної музики та джазу.

Як повідомили «Вечірці» в прес-службі компанії, також з початку травня спеціально для гостей «Євроба-чення» на цьому маршруті можна буде замовити гар-нітуру для прослуховування аудіоперекладу екскурсії англійською мовою. Крім цього, відкриють ще чотири

маршрути: від Поштової площі до Київського моря через шлюзи і назад; у гирло Десни – з розворотом біля острова Великого; «Кам’яні джунглі Осокорків» – із видами нових житлових масивів; знайомство з індустріальним районом Києва – Рибальським пів-островом із заходом у гавань та подорожжю вздовж вулиць Набережно-Лугова та Електриків.

Обслуговуватимуть екскурсійні маршрути 10 теплоходів класу «Каштан» та «Гора» під керуван-ням досвідчених капітанів-річників, кожне із суден розраховано на 150 пасажирів.

Із розкладом прогулянок можна ознайомитись на сайті rpea.com.ua та у касі на причалі №10. Вартість годинної екскурсії становить 100 гривень. Про-гулянковий сезон триватиме до листопада – доки дозволятимуть погодні умови.

«Та куди ж ви йдете, хочете, щоб кабель на голову впав?! - кричить чоловік у білій будівель-ній касці, марно намагаючись зупинити людський потік, що рухається до станції метро і від неї. – Почекайте трохи, доки зні-мемо дроти…»

Їх відчіпляли від стовпів елек-трики у автолюльках, одягнені в спецівки з написом «Київелек-тромонтаж». Один із робітників пояснив, що вони демонтують кабелі, щоб замінити електро-опори на нові.

«До якого часу цей розгардіяш терпіти? Я вже одні підбори зла-мала, а роботам кінця-краю не видно», – ремствувала молодичка.

«Нічого, пані, скоро ходитимете по-європейському тротуару», – жартує молодий будівельник із бригади, яка мостила плиткою пішохідну доріжку неподалік...

Такі картинки з натури ми спо-стерігали у вівторок біля станції метро «Лівобережна», де зараз посиленими темпами ведеться ремонт території. Працюють тут представники багатьох столичних підприємств.

Із позитивного, побаченого на площі, можна відзначити нові тротуари на протилежному боці, світлофори та щойно пофарбо-ваний шмат металевої огорожі. А також зупинки громадського

транспорту, встановлені «Київпас-трансом», про що свідчить напис на бетонній підлозі. Ці павільйони, як і належить, із трьох боків мають скляні стінки, що захищають па-сажирів від негоди і дають змогу слідкувати за рухом. Люди, які чекали на автобуси, відгукувалися про них схвально.

Рушивши далі у напрямку Ру-санівської набережної по вулиці Раїси Окіпної, виявили, що вздовж неї також вимостили «свіжою» плиткою тротуар. Молода мама з дитячим візочком розповіла, що тепер прогулюватися стало значно комфортніше. А от пані со-ліднішого віку слушно зауважила, що тротуар можна було зробити

наполовину вужчим, адже людей тут ходить небагато.

Керівник бригади «Київшляхбу-ду», яка укладала плитку, Руслан Яременко повідомив:

– Ми вимостимо близько 15 тисяч квадратних метрів тротуару, і сподіваюсь, він прослужить дов-го. А ще встановлюємо бордюри, кладемо новий асфальт, робимо благоустрій. Маємо все закінчити до 25 квітня.

Роботи на цій ділянці й далі до Русанівської набережної ще дуже багато. А от на самій вулиці чима-ло вже зроблено. Зараз працівники комунального підприємства з утримання зелених насаджень Дніпровського району паралельно

з «плиткарями» створюють газо-ни між дорогою та тротуарами. Під час нашого «рейду» жінки активно працювали граблями, розрівнюючи свіжозавезений з кар’єру чорнозем, засівали його сумішшю насіння газонних трав. Як розповіла начальник дільниці Тетяна Красюк, вони повинні розчистити відповідне «корито» і насипати 15 сантиметрів грунту. Всього ж мають відновити після ремонту дороги і тротуару кілька кілометрів газонів, щоб киянам і гостям «Євробачення» було при-ємно прогулюватися набережною.

– До «Євробачення» ми вже провели велику роботу із озеле-нення та благоустрою прилеглих

до місця проведення пісенного конкурсу територій, – поінформу-вав перший заступник директора КП УЗН Дніпровського району Михайло Чайка. – Зокрема у скве-рі біля Міжнародного виставково-го центру проклали доріжки та ви-саджуємо кущі ялівця козацького, фозиції, ялини звичайної. Також встановимо лави для відпочинку, урни, металеву огорожу. Всього ж біля МВЦ, вздовж Броварського проспекту, біля станції метро, на Дарницькій площі та в парках висадили 80 саджанців ялини звичайної та 50 – ялини колючої, 450 кущів свидини та 300 – сам-шиту, 50 штук туї західної і 150 кущів ялівця козацького.

Караоке, самокати, майстер-класи…

Проїзні талони доволі незвич-ного дизайну – на зворотньому боці у них написи англійською: «Ласкаво просимо до України», «Ласкаво просимо до Києва» та «Будь ласка, закомпостуйте». Як повідомили «Вечірці» у прес-службі «Київпастрансу», такі написи є ще одним додатковим елементом захисту талончиків від підробок, а також вони додадуть зручності гостям «Євробачення», які захо-

чуть скористатися комунальним транспортом. Місячні проїздні квитки на травень будуть прикра-шені логотипами цього пісенного конкурсу.

Для перевезення іноземних де-легацій пісенного конкурсу місто закупило автобус підвищеного комфорту. А ще «Київпастранс» отримав гроші на брендування автобусів, тролейбусів та трамваїв символікою «Євробачення – 2017»

та встановлення 25 нових зупи-нок громадського транспорту. Зокрема наближених до місць проведення пісенного конкурсу та розташованих на маршрутах пересування гостей конкурсу. Значну частину вже діючих зупин-кових комплексів оснастять при-строями, які англійською мовою будуть інформувати пасажирів про міський транспорт, маршрути, як і куди доїхати.

Зупинки «заговорять» англійською � СТОЛИЧНІ ТРАНСПОРТНИКИ ГОТУЮТЬСЯ ДО «ЄВРОБАЧЕННЯ» – ВИПУСТИЛИ НОВІ ТАЛОНИ, ПРИДБАЛИ АВТОБУС

Зупинки «заговорять» англійською � СТОЛИЧНІ ТРАНСПОРТНИКИ ГОТУЮТЬСЯ ДО «ЄВРОБАЧЕННЯ» – ВИПУСТИЛИ НОВІ ТАЛОНИ, ПРИДБАЛИ АВТОБУС

Сторінку підготував Микола ПАЦЕРА

Фот

о Бо

риса

КО

РПУ

СЕН

КА

Фот

о Бо

риса

КО

РПУ

СЕН

КА

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)КОМУНІКАЦІЇ4

Підготовлено за матеріалами особистих сторінок у Facebook

Звертайте увагу на рекламу і з точки зору етики Олексій РЕЗНІКОВ, заступник голови КМДА:

– Під час численних об-говорень нових правил розміщення рекламних конструкцій у Києві депу-татами міськради неод-норазово піднімалося питання щодо контролю

не тільки якісного та впорядкованого розміщення рекламних засобів, а й про-блематика сюжетів, що з’являються на носіях. Місто не має права втручатися в сюжет реклами, проте функцію виявлення такої та сповіщення про неї відповідної структури ніхто не відміняв.

Хочу звернутися й до небайдужих киян: якщо ви бачите рекламний сюжет, який ви-кликає сумніви, чи то неетична реклама, чи то принижуюча та інші – повідомляйте про такі факти за телефоном (044) 486-95-85 або електронною поштою zvernen@dpss.gov.ua.

Світлофор «розв’яже» розв’язку Олег ПЕТРОВЕЦЬ, депутат Київради (фракція «Солідарність»):

– Розпочали встановлен-ня нового світлофора на автомобільній розв’язці біля станції метро «Лі-вобережна» – між авто-мобільними мостами з боку готелю «Турист».

Про цей світлофор клопочу ще з минулого року. Нагадаю суть питання.

З протилежного боку вул. Шептицького (ближче до ТРЦ «Комод» між мостами) та навпроти «Театру на Лівому березі» ще в поза-минулому році було встановлено світлофори. Проект на ці два світлофори було розроблено ще у 2013 році, однак у комунальних служб все ніяк руки не доходили їх встановити. Як виявилося, тягнути для підключення елек-тричні кабелі треба було аж через територію «Комоду» та театру, а бізнесмени і творчі люди аж ніяк не хотіли цього. Я особисто домовлявся із керівництвом і театру, і бізнес-центру. Бюрократія розтягнулася на місяці... Але, так би мовити, для «закриття питання» потрібен був світлофор з протилежного боку вулиці – між мостами.

Тепер ось реалізовуємо і це завдання. Рух по розв’язці буде ще безпечнішим для пішоходів і швидким для водіїв!

Нам не байдужа доля «Сходу» Дмитро СТРИЖОВ, депутат Київради (фракція «Об‘єднання «Самопоміч»):

– На засіданні постійної комісії Київської місь-кої ради з питань осві-ти, науки, сім’ї, молоді та спорту одноголосно підтримано мою про-позицію та Юрія Сулиги,

Сергія Паладія стосовно передачі спортив-ного комплексу «Схід», стадіону «Схід» і БК «Дніпро» до комунальної власності міста Києва.

Пропонуємо доручити: 1. Управлінню правового забезпечення

діяльності Київради звернутись до суду в інтересах територіальної громади міста Ки-єва щодо вилучення спортивного комплексу «Схід» з ліквідаційної маси державного під-приємства «Виробниче об’єднання «Київський радіозавод»... Долучитися до діючих судових засідань ініційованих міністерством економіки для узгодження плану дій.

2. Голові Київської міської державної адмі-ністрації – Кличку В.В. якнайшвидше провести нараду зі своїми профільними заступниками та керівництвом профільних структурних підрозділів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), очолити робочу групу з приводу розробки плану заходів по передачі спортивного комплексу «Схід» до комунальної власності міста Києва та забезпечити ви-лучення зазначеного об’єкта з ліквідаційної маси державного підприємства «Виробниче об’єднання «Київський радіозавод», не ви-ключаючи варіант викупу на аукціоні.

Давайте всі разом не дамо владі само-усунутись від захисту інтересів громади, підпишемо петицію всі разом та покажемо, що нам не байдужа доля «Сходу»! Підтримати петицію: https://goo.gl/BBSr5k

Сквер на Контрактовій площі звільнять від кіосків Валентин МОНДРІЇВСЬКИЙ, голова Подільської РДА:

– Зустрічалися з під-приємцями, які мають кіоски на Контрактовій площі в сквері №3. Мова йшла про реконструкцію скверу та необхідність де-монтажу споруд (МАФів),

що в ньому розташовуються. Всі погоджуються в думці про те, що територія скверу – не місце для торгівлі, особливо в такому вигляді та кількості, як є зараз.

Обговорили пропозиції щодо переносу кіосків в інші місця. Безперечно цей процес болючий і витратний, але іншого шляху немає. Міські служби готові максимально сприяти підприємцям у всіх питаннях, що виникати-муть у процесі переносу кіосків. Міська комісія з розміщення тимчасових споруд прийняла рішення про те, що власники перенесених МАФів скористаються першочерговим пра-вом на використання торговельних площ, які будуть передбачені проектом реконструкції скверу. Наразі займаємось практичним ви-рішенням цього питання з максимальним врахуванням інтересів усіх сторін.

З медоглядами треба щось робити! Олександр ПАБАТ, депутат Київради (фракція «Солідарність»):

– Батьки школярів в один голос заявляють, що сьогодні, аби належ-ним чином пройти мед-огляд дитини, потрібно витратити... 2-4 тижні. Незважаючи на існування

онлайн-реєстратури та інших прогресивних сервісів, в чергах до окулістів, ендокринологів та інших дефіцитних фахівців-медиків, тра-пляються навіть бійки... По-моєму, наявна система медогляду школярів довела свою неефективність, як мінімум, з організаційної точки зору. Я вже не кажу про санітарно-епіде-міологічну складову, коли абсолютно здорова дитина сидить в одній черзі з потенційними носіями вірусних інфекцій.

У зв’язку з цим пропоную міській владі переглянути порядок проходження медогляду і подумати над цивілізованим механізмом взаємодії здорових дітей і лікарів – органі-зовано на базі поліклінік або, озираючись на колишній досвід, прямо в навчальних закладах.

Хто ж піде проти волі виборців? Дмитро БІЛОЦЕРКІВЕЦЬ, народний депутат України:

– Відносно постанови господарського суду, що зобов’язує Київраду скасувати заборону на продаж алкоголю в ніч-ний час в стаціонарних магазинах, то фактично

рішення міськради продовжує діяти і буде діяти! В першу чергу місто повинне дякувати великим торговельним мережам, які займаються продажем продуктів харчу-вання і алкоголю в стаціонарних магазинах і великих торгових центрах, які виконують рішення Київради (хоча реальних санкцій за невиконання немає). Що стосується статис-тики, дійсно зменшилася кількість злочинів, скоєних під впливом алкоголю вночі.

Постанова суду означає, що Київрада повин-на сама скасувати своє рішення. Але нагадаю, що рішення про заборону продажу алкоголю в нічний час підтримали всі фракції без ви-ключення. Це означає, що на таке рішення є попит з боку виборців. Не бачу, яким чином скасування може зібрати мінімум 61 голос. Бажання у депутатів йти проти вимог своїх виборців немає.

P.S. Вважаю дії Антимонопольного комітету чистим лобізмом алкогольного бізнесу, можу припустити, що воно мотивоване.

Відкритиі закрити ФОП можна через Інтернет Які послуги можна отрима-ти в Онлайн будинку юсти-ції, розповідає начальник управління юстиції міста Києва Станіслав КУЦЕНКО.

– Що таке Онлайн будинок юстиції?

– Це проект управління юстиції м. Києва, ідея якого полягає у тому, щоб громадя-ни могли отримати послуги у сфері юстиції онлайн, не при-ходячи до працівників юсти-ції. Має бути змога замовити послуги у сфері юстиції за допомогою гаджета, і забрати документи, прийшовши один раз, або отримати їх поштою чи кур’єром.

Великою популярністю користується послуга реєстра-ції актів цивільного стану і реєстрації бізнесу... Скажімо, ви загубили свідоцтво про народження, зміну імені чи шлюб, або у вас їх вкрали, і ви можете замовити дублікат че-рез Онлайн будинок юстиції.

Набуває популярності послуга реєстрації і ліквіда-ції бізнесу. Протягом однієї доби можна зареєструвати чи закрити ФОП (фізична особа підприємець). Той, хто хоче відкрити чи закрити ФОП, повинен зайти на сайт і зареєструватися. Для цього потрібно ввести електронну адресу і пароль, далі система переключає на онлайн-за-явку. Там можна вибрати потрібну функцію, і система підкаже, які поля потрібно заповнити. Після цього заяв-ка підписується електронним цифровим підписом, який можна отримати в районній податковій або в Мін’юсті. Після підпису заява потра-пляє державному реєстра-тору. Якщо заява правильно заповнена, запис протягом доби вноситься в державний реєстр.

– На сайті Онлайн будинку юстиції є розділ «Соціаль-ний ліфт», де йдеться про те, що можна потрапити до органів державної влади без протекції, зв’язків і грошей...

– Я сам колись був громад-ським лідером, і в 2015 році за відкритим конкурсом по-трапив до Мін’юсту. Процес відбору тривав півроку, але зрештою я виграв конкурс і запровадив таку саму систему в юстиції. Ми регулярно виві-шуємо усі вакансії, щомісяця відбувається конкурс. За 2016 рік ми винесли на конкурс 374 посади, набрали 250 людей. Ми зацікавлені в оновленні органів юстиції.

Тетяна ТРОЩИНСЬКА ,

Василь ШАНДРО

(«Громадське радіо», друкується зі скороченнями)

А ВИ ЗНАЄТЕ?Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фот

о Бо

риса

Кор

пусе

нка

Фот

о ав

тора

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) МЕГАПОЛІС 5

Григорій МЕЛЬНИЧУК

У ще недавні часи, коли автомобілів на вулицях було зовсім небагато, нікого не турбувало те, що при спору-дженні нових промислових комплексів просто пере-кривали вулиці, ділили їх на кілька частин, спотворюючи архітектурну структуру міста.

У наш час суцільної автомо-білізації і заторів, коли водії ви-шукують зручні проїзди навіть через двори, відновлення колись занедбаних вулиць цілком могло б поліпшити дорожню ситуацію.

– Ще років сто тому на Лук’янівці налічувалося більше вулиць, – розповів «Вечірці» відо-мий київський краєзнавець-екс-курсовод Олександр Тумаркін, експерт спільноти «Захоплюючий Київ». – Тоді це була переважно місцевість із малоповерховою садибною забудовою, але при бу-дівництві великих промислових комплексів частину її знесли, а вулиці поглинули території під-приємств.

Яскравий приклад – завод Артема, який із невеликого ма-шинобудівного підприємства на початку ХХ століття після війни перетворився на один із флагма-нів ВПК. Для його робітників буду-валися мікрорайони. Тепер вулиця Кмитів Яр (ділянка 4 на схемі), що починається від Багговутівської, впирається у заводську територію, а колись вона виходила на Татар-ську поряд із Глибочицькою. За словами Олександра Тумаркіна, садибну забудову Кмитового Яру знесли у 1970-х роках, і вулиця була для міста фактично втрачена.

– По інший бік Багговутівської ще кілька тупиків, що в минулому слугували зручними проїздами,– зауважив Тумаркін (до речі, він мешкає неподалік, це вулички його дитинства). – Делегатський про-вулок (раніше – Федорівський), який зараз впирається в гаражний кооператив, колись виходив на вулицю Багговутівську (ділянка 2). Окрім гаражів, його перекриває

територія КП ШЕУ Шевченківського району, тут базувалися поливальні машини.

Замість «поливалок» нині гори вичищеного з вулиць пилу й ґрунту, тобто майже звалище. Та й загалом цей майданчик «Київавтодору» не виглядає надто «живим». А ось відновити колишній провулок, перетворивши його на зручний на-скрізний проїзд, було б доречним. Це б розвантажило перехрестя вулиць Багговутівської і Овруць-кої, можна було б відмінити лівий поворот…

– Усього 70 метрів між тупиками вулиці Тропініна та Квітучого про-вулку, де зараз можна пробратися стежкою серед хащів (ділянка 3), але колись ці вулиці не поєдну-валися, – продовжує Олександр Тумаркін. – Квітучий провулок виходив на Нагірну, а далі дорога йшла аж до вулиці Кирилівської Богуславським узвозом до місця нинішнього заводу «Фармак» (ді-лянка 5). Коли будували Інститут

автоматики, проїзд перегородили. Богуславський узвіз зараз також тупиковий, хоча потенційно це зв’язок пагорбів та Подолу. У 1950-х роках там був автомобільний рух, а до кінця 1970-х узвозом їздили самоскиди.

Чи буде хоч частину втрачених зв’язків відроджено? Можливо, адже місто задихається від заторів, а на Лук’янівці стрімко зростають нові житлові комплекси. Щось відбувається стихійно: наприклад, хоча на картах не позначено проїзд

з вулиці Платона Майбороди на Миколи Мурашка (ділянка 1), але обізнані водії ним користуються.

Та, напевно, найбільш масштаб-ним став би проект нової вулиці через територію мотоциклетно-го заводу – продовження вулиці

Білоруської (ділянка 6), а також вулиці Пугачова (ділянка 7). З перетворенням мотозаводу на ІТ-кластер ця давня ідея може стати в пригоді, адже таким чи-ном можна розвантажити вулицю Мельникова.

Забуті вулиці Лук’янівки Забуті вулиці Лук’янівки можна «оживити» можна «оживити» � КОЛИШНІ ПРОЇЗДИ, ЩО МОГЛИ Б ЗНОВУ СТАТИЗРУЧНИМИ ДЛЯ ВОДІЇВ, ЗДАТНІ ОЗДОРОВИТИ ДОРОЖНЮ ІНФРАСТРУКТУРУ СТОЛИЦІ

Дмитро БЕСПАЛОВ, експерт з транспортного моделювання та планування:

– Від киян-водіїв іноді можна почути, що для вирішення тран-спортних проблем варто лише розширити проїжджу частину на одну-дві смуги, збудувати розв’язку в кількох рівнях. Однак, як показує практика, подібні локальні рішення вимагають чимало грошей, але мають низьку ефективність. В результаті проблема просто в кращому разі зміщується на наступне перехрестя, а в гіршому – посилюється.

Що ж робити? Просто змінити тактику! Від локальних рішень потрібно переходити до комплексних, ущільнюючи і підвищу-ючи зв’язаність вулично-дорожньої мережі. Це, по суті, означає будівництво нових магістралей, що виконують функції дублю-вання основних популярних міських кореспонденцій і зв’язків. Особливо це ефективно і потрібно для виведення транзитних по-токів, наприклад, з центру міста. Втім, тут слід витримати баланс, адже прискорення руху приватного автотранспорту призводить до зростання зручності користування ним, а отже, до збільшення числа автомобілів на вулицях і… нових заторів.

СХЕМА ВТРАЧЕНИХ І МОЖЛИВИХ ЗВ’ЯЗКІВ ВУЛИЧНО-ДОРОЖНЬОЇ МЕРЕЖІ ЛУК’ЯНІВКИ

ДУМКИ ВГОЛОС

Поєднання вулиць Платона Майбороди та Ми-коли Мурашка фактично існує.

Поєднання Делегатського провулка та вулиці Багговутівської (150 метрів).

Поєднання Квітучого провулка та вулиці Тро-пініна (70 метрів).

Траса вулиці Кмитів Яр.

Траса Богуславського узвозу.

Продовження вулиці Білоруської до вулиці Мельникова (950 метрів).

Продовження вулиці Пугачова до вулиці Біло-руської (250 метрів).

Делегатський провулок: зараз замість проїзду тут гаражі

ПРОЕКТИ

Ініціатором проекту в 2015 році виступила благодійна організація «Життєлюб», яка займається допомогою літнім людям столиці. Зо-крема влаштовуючи кінопо-кази, танці, творчі зустрічі. Киянам вона відома віднов-ленням «Містка закоханих», на котрий зібрала кошти, продаючи дощечки з напи-сами.

Для реалізації нового проекту «Життєлюб» упродовж двох років за допомогою друзів і волонтерів також проводила збір коштів на

запуск будівництва об’єкта. Це доброчинні внески, кошти, зібрані на різних марафонах та з продажу книг Гаріка Корогодського.

– Приємно, що сьогодні в Києві відроджується славетна традиція меценатства, – сказав заступ-ник голови КМДА, координатор проекту спільної дії «Зробимо разом» Олексій Резніков. – За-вдяки спільним діям, за два роки ми започаткували і втілюємо низку ініціатив, таких як: облаштування лав, трасування фундаментів Де-сятинної церкви та благоустрій прилеглої території, створення сучасного парку відпочинку «На-

талка», будівництво культурно-розважального центру на Троєщині тощо. Це велике досягнення, коли громада, бізнес і влада піклуються про публічний простір міста.

Літній кінотеатр, що не працює з 1990-го року, отримав шанс на нове життя. Оскільки це благодійний проект і є муніципальною власністю, комерційна діяльність на території кінотеатру не проводитиметься, а всі заходи будуть безкоштовні. Перед-бачається, що демонструватимуть як старі, так і нові фільми.

«КіноСад» об’єднає у собі тан-цювальний майданчик, концерт-ний, театральний та кінозали про-

сто неба. Це буде територія для проведення різних майстер-класів і освітніх програм, зони сімейно-го відпочинку, платформи для знайомств і спілкування людей похилого віку, унікальний арт-об’єкт і нова пам’ятка на карті Києва. Оформить кінотеатр в стилі ретро з предметами минулого

(телефонні будки, автомати для газованої води, стійка у вигляді автобуса, інсталяція зі старих те-левізорів тощо), а також мозаїчне панно з портретами справжніх життєлюбів скульптор Костянтин Скретуцький.

Марія КАТАЄВА

Для пенсіонерів відкриють «КіноСад» � МАЙДАНЧИК З РОЗВАГАМИ ДЛЯ ЛІТНІХ ЛЮДЕЙ ОБЛАШТУЮТЬ В ГІДРОПАРКУ – НА МІСЦІ ЗАКИНУТОГО ЗЕЛЕНОГО ТЕАТРУ

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)ПОГЛЯД 6

ВАЖЛИВА ТЕМА

Нині ж на обліку у столиці перебувають 773976 пенсіонерів, з яких 471416 осіб отримують пенсійні виплати через банки,

а решта, 302560 – через відділення «Укрпошти»

Пенсії підвищать. Пенсії підвищать. Але не всім...Але не всім...

Десятина для «стукача»Десятина для «стукача»� ГРОШОВА ВИНАГОРОДА ІНФОРМАТОРУ ЗАЛЕЖАТИМЕ ВІД РОЗМІРУ ЗБИТКІВ, ЗАВДАНИХ ДЕРЖАВІ

Петро ЗУБЕНКО

Добра новина для українських пенсіонерів – уже за кілька днів їхні виплати хоч і не суттєво, але збіль-шаться. Це передбачено Законом «Про Державний бюджет України на 2017 рік». Пенсії українцям перера-хують двічі – починаючи з 1 травня та 1 грудня – у зв’язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для непра-цездатних осіб та на одну особу. Крім того, вперше за останні п’ять років уряд готує осучаснення пенсій – для тих, хто пішов на заслужений відпо-чинок раніше, з нижчої зарплати, ніж платять сьогодні, і відповідно має меншу пенсію.

Механізмом очікуваного перерахунку пенсії «Вечірка» поцікавилася у начальника управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Києві Людмили Грєбєннікової. Як відомо, Закон «Про Державний бюджет України на 2017 рік» з 1 травня ц. р. вста-новлює прожитковий мінімум для непра-цездатних осіб 1312 грн та на одну особу 1624,00 гривні. А з 1 грудня ці показники збільшаться до 1373 та 1700 грн відповідно, повідомила вона.

У зв’язку із цим перерахують ті складові пенсійних виплат, що визначаються від цих показників, зокрема: мінімальної пенсії за

віком для непрацюючих осіб; мінімаль-ної пенсійної виплати інвалідам війни та учасникам бойових дій; мінімальної пенсійної виплати інвалідам ЧАЕС; міні-мальної пенсії шахтарям; мінімальної пенсії військовослужбовцям та членам їх сімей; пенсії за особливі заслуги перед Україною; підвищення ветеранам війни та членам їх сімей; підвищення жертвам нацистських переслідувань; надбавка донорам.

А от підвищення громадянам, які необ-ґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані; надбавки непра-цюючим пенсіонерам, які мають на своєму утриманні дітей до 18 років; надбавки на догляд; підвищення дітям війни; додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю та ком-пенсаційної виплати за втрату годувальника відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постражда-

ли внаслідок Чорнобильської катастрофи»; щомісячної доплати до пенсії непрацюючим пенсіонерам, вивільненим у зв’язку із за-криттям Чорнобильської АЕС перерахунок не торкнеться, адже ці виплати встановлені в фіксованих (абсолютних) розмірах.

Перерахунок проведуть в автоматичному режимі, тож ані збирати будь-які довід-ки, ані звертатися на прийом до органів Пенсійного фонду пенсіонерам не треба. Кошти по перерахунку будуть нараховані на травень 2017 року.

Не варто хвилюватися і тим громадянам, кому дата виплати випадає на травневі свята. Згідно зі статтею 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пен-сійне страхування» пенсія виплачується щомісяця у строк з 4 по 25 число. Тож, їхні пенсії будуть профінансовані завчасно і у повному обсязі, запевнила фахівець голов-ного управління.

Нині ж на обліку у столиці перебувають 773976 пенсіонерів, з яких 471416 осіб отри-мують пенсійні виплати через банки, а ре-шта, 302560 – через відділення «Укрпошти». Є серед них і банки з російським капіталом, фінансування яких згідно з вимогами указу Президента України Пенсійний фонд при-зупинив з 1 квітня ц. р. До цього переліку

увійшли ПАТ «Сбербанк», ПАТ «ВіЕс Банк», ПАТ «Акціонерний комерційний промисло-во-інвестиційний банк» та ПАТ «ВТБ БАНК». Виплату пенсій громадянам, чиї пенсійні рахунки розміщувались у цих банках, нині переведено на поштові відділення, зі збере-женням дати виплати. За бажанням самих пенсіонерів, виплати можна перевести до інших уповноважених банківських установ.

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Як матеріально зацікавити українців», щоб вони надава-ли оперативну інформацію про сумнівних «скоробагать-ків»? Відповідь на це запи-тання має надати Верховна Рада, від рішення якої за-лежатиме доля двох антико-рупційних законопроектів.

ЗАПОБІЖНИК ДЛЯ КОРУПЦІЇ

Щоб ефективно боротися з корупцією, на парламентському рівні пропонується передбачи-ти грошову винагороду для осіб (викривачів), які звертаються з відповідною заявою до Націо-нального антикорупційного бюро України (НАБУ). Про це йдеться у законопроекті №6225: «У разі, якщо повідомлення про коруп-ційне правопорушення дозволило уникнути збитків державному або місцевому бюджету, викривачу корупції виплачується грошова винагорода в розмірі 10 відсо-тків від можливої суми збитків, що визначається На ціо нальним агентством відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міні-стрів України».

Зазначену «десятину» повинні сплачувати упродовж тридцяти днів з моменту отримання інфор-мації про завдану шкоду чи загрозу суспільним інтересам. Рішення про цей «гонорар» мають ухвалити

представники НАБУ (після пере-вірки оперативної інформації).

Проте, як з’ясувала «Вечірка», такі законодавчі пропозиції ма-ють певні юридичні недоліки. По-перше, незрозуміло, про яку швидку винагороду взагалі може йти мова, якщо вина потенційного корупціонера встановлюється лише в судовому порядку. Очевидно, що без вердикту Феміди не буде жодних правових підстав для на-рахування грошей викривачам. По-друге, реалізація даного за-конопроекту потребує додаткових бюджетних витрат, а де ж їх узяти в умовах нинішньої економічної скрути?

– Правове поле України не пе-редбачає створення умов для по-будови мережі викривачів та не

встановлює винагороди за викриття корупційних злочинів. Хоча сам інститут викривачів покликаний бути важливим запобіжником для виникнення та поширення корупції у будь-якій державі, – пояснює правозахисник Євген Храбров. – Звісно, потенційний хабарник буде впевнений у невідворотності покарання, якщо громадяни стануть більш зацікавленими у повідомлен-ні про корупційні діяння, свідками

чи учасниками яких вони стали. У сучасних умовах такі «гонорари» платять позаштатним працівникам і штатним агентам СБУ та МВС. До речі, у Німеччині це знали та вико-ристовували ще в минулому столітті за часів Еріха Хонеккера. Зрештою, зважаючи на численні електронні декларації, треба чесно й відверто визнати: навіть без «стукачів» у НАБУ інформації – дуже багато.

ВИКРИВАЧІ ЧИ ВІДПОВІДАЧІ?

Як відомо, про «десятину» для викривача у парламентарі говорять уже більше півроку. Ще влітку 2016 року у Верховній Раді зареєстрували законопроект №4038а (про захист викривачів і розкриття інформації про шкоду або загрозу суспільним

інтересам). У цьому документі пе-редбачається юридично закріпити поняття «викривач»: йдеться про фізичну особу, «яка за наявності обґрунтованого переконання, що інформація є достовірною, роз-крила або здійснила підтверджену реальними діями спробу розкрити інформацію про шкоду або загрозу суспільним інтересам…»

На думку співавторів проекту (15 нардепів), піклуватись про

таких осіб повинні не в НАБУ, а в апараті омбудсмена. З цією метою у держбюджеті повинні виділити додаткові кошти «на фінансування здійснення Уповно-важеним Верховної Ради з прав людини контролю за додержанням прав викривачів». Проте подібні новації викликають суттєві за-уваження у працівників Головного науково-експертного управління Верховної Ради: згідно з їх ви-сновком, зазначені положення законопроекту не узгоджуються з функціями омбудсмена, «осно-вним завданням якого є здійснен-ня парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та грома-дянина, а не викривачів».

Ще одне «але»: навіщо викри-вачам надають можливість не лише скаржитись до держструк-тур (правоохоронців, омбудсмена чи НАБУ), а й використовувати інші канали – засоби масової ін-формації, громадські об’єднання, професійні спілки тощо? Адже така «популяризація» особистої підозри не вписується у вимоги Закону «Про інформацію», в якому чітко прописано: не підлягають розголошенню відомості, які на-лежать до державної чи службової таємниці (ст. 46), забороняється розповсюджувати дані, котрі гань-блять честь і гідність особи (ст. 47). З огляду на це виникає запитання: де гарантія, що вчорашнього ви-кривача не викличуть до суду, але вже у ролі відповідача?

� У ЦЬОМУ РОЦІ НА УКРАЇНЦІВ ЧЕКАЮТЬ ДВА ПЕРЕРАХУНКИ І ОДНЕ ОСУЧАСНЕННЯ ПЕНСІЙНИХ ВИПЛАТ

А ЯК У НИХ?

� У Європі діє служба Expolink Europe, що надає можливість громадянам із 43 країн повідомляти «на гарячу лінію» (відкрито або анонімно) про зловживання в їх компаніях. Як свідчить статистика, кількість таких звернень уже досягла міль-йонної позначки.

� Своєрідними «ре-кордсменами» у цій справі вважаються США, де широ-ко розповсюджено мережу «добровільних помічників поліції». На їх будинках навіть висять таблички з написами: «Я співпрацюю з поліцією». У місцевих газетах і навіть на дорогах розміщують номери телефонів для доносів.

� Підвищена активність американських «стукачів» за-безпечується тим, що поліція справно оплачує такі послуги за системою Crime Stoppers («стопори злочинності»). Люди масово телефонують на «гаря-чу лінію» й отримують від 50 до 1000 доларів. Останнім ча-сом у багатьох штатах кількість дзвінків на «гарячу лінію» сут-тєво зросла: доносять не лише на сусідів, а й на бойфрендів та родичів, аби тільки отримати жадані «тридцять срібняків».

� Для багатьох амери-канців таке «інформування» перетворилося на джерело іс-нування. Для прикладу можна навести історію арешту теро-риста Уна Бомбера: як тільки оголосили нагороду у розмірі 300 тисяч доларів, його відразу «заклав»... рідний брат.

ВАРТО ЗНАТИ

Прийом документів на первинне призна-чення пенсій від громадян здійснюється незалежно від місця проживання чи реє-страції, – пояснює Людмила Грєбєнніко-ва. А при виникненні будь-яких запитань радить звертатися до фахівців Фонду. Можливостей для цього не бракує – крім особистих прийомів, є ще веб-портал електронних послуг, соціальна мережа «Фейсбук».

Ще одне «але»: навіщо викривачам надають можливість не лише скаржитись до держструктур (правоохоронців, омбудсмена чи НАБУ), а й викорис-товувати інші канали – засоби масової інформації, громадські об’єднання, професійні спілки тощо?

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) CИТУАЦІЯ 7

«Безвіз»: від очікування «Безвіз»: від очікування до реальностідо реальності� МІГРАЦІЙНА СЛУЖБА ДБАЄ ПРО ДЕРЖАВУ ЧИ ПРИВАТНІ СТРУКТУРИ?

Валентин КОВАЛЬСЬКИЙ

Після того, як Європарламент про-голосував за наш «безвіз», в Україні різко зросла кількість бажаючих отримати закордонні біометричні паспорти. Цим і користуються чис-ленні приватні фірми, котрі навпе-ребій пропонують свої послуги для отримання нових (пластикових) документів.

ЦІНИ, НЕ «КУСАЙТЕСЯ»!

Замінювати старі документи на біо-метричні – право, а не обов’язок гро-мадянина. За бажанням можна й надалі користуватися паперовими носіями, але в разі виїзду за кордон доведеться знову звертатися до відповідного посольства й платити гроші за оформлення візи. Детальніше про це можна дізнатися на сайті Державної міграційної служби (ДМС).

Зважаючи на можливість «безвізу», ба-гато наших співвітчизників уже подалися у черги за «біометрикою». Скільки ж коштує таке задоволення? Як дізналася «Вечірка», найдешевші послуги – у міграційній служ-бі: для оформлення документів протягом двадцяти робочих днів потрібно сплатити «лише» 557,32 грн, протягом семи – 810,32 грн. Проте тут є одне «але»: щоб звернутися до ДМС, потрібно спочатку потрапити до електронної черги. Для більшості киян це проблема №1. Виявляється, сайт цієї державної установи чи то не може, чи то не бажає обслуговувати всіх бажаючих. Як показує аналіз, практично всі інтер-нет-підрозділи ДМС надають одну й ту ж саму (автоматичну) відповідь: «На жаль, немає вільного часу».

Отже, як казав один відомий діяч, маємо те, що маємо. Поки державні структури активно прикриваються великою заван-таженістю, приватні не менш активно приваблюють своїми пропозиціями. Ци-туємо заманливі обіцянки однієї з таких фірмочок: «З нашою допомогою зробити закордонний паспорт можна без зайвого клопоту. Вам не доведеться простоювати в чергах, самостійно збирати і заповнювати всі необхідні документи, здійснювати весь перелік (потрібних і непотрібних) оплат, діставати різноманітні довідки тощо. Вам потрібно буде приїхати тільки один раз на фотографування. Оформлення проходить без черги і займає всього 15 хвилин…».

Як стало відомо «Вечірці», такий «сер-віс» коштує недешево: для оформлення документів протягом двадцяти робочих

днів треба заплатити щонайменше 1090 грн, протягом семи-десяти – 1390 грн, протягом п’яти – 1790 грн. А якщо вам потрібно «супертермінове» оформлення (за два дні), то в такому разі доведеться «викласти» 5000 грн.

Звернімо увагу: усі ці фірмочки не приховують своїх зв’язків із підрозділами ДМС, завдяки яким доволі швидко вирі-шують «паспортні» питання. Виходить, що у міграційній службі завжди знайдеться вільний час лише для платоспроможних громадян? Питання, як-то кажуть, ри-торичне.

ТОНКОЩІ «ШЕНГЕНУ»

Хоча рішення про «безвіз» було ухвале-но Європарламентом 6 квітня, пакувати валізи зарано. Своє слово мають сказати ще дві ключові структури – Рада Європи та Комітет постійних представників (Coreper). Тобто раніше червня нас у Європі ніхто не чекає.

Як стверджує адвокат Олександр Мур-за, безвізовий режим не є гарантією «на всі сто»: міграційна служба може «загаль-мувати» будь-кого, керуючись власною підозрою. Окрім того, треба запастися фінансами з розрахунку на одну особу – 45 євро на добу. Ці кошти можуть бути як у готівковій, так і неготівковій формі. Також не треба забувати, що на кордоні можуть заборонити в’їзди до ЄС тим громадянам, які порушували закон (порядок) під час попередніх подорожей до Європи.

Незважаючи на «біометрику», під час поїздки до ЄС необхідно запастися всіма

документами, котрі зазвичай подають для оформлення візи. На кордоні можуть люб’язно запитати і про дорожні чеки, і про бронювання житла, і про мету подо-рожі, і про наявність коштів. При цьому варто пам’ятати й про інші вимоги так званого Шенгенського прикордонного кодексу: в’їзди до ЄС дозволені тим іно-земцям, які не перебувають у чорному списку заборонених осіб, не несуть за-грози для міжнародних відносин, гро-мадського порядку, безпеки та здоров’я.

Безвізовий режим передбачає певні тонкощі: час перебування на території держав Шенгенської зони — не більше 90 днів протягом шестимісячного терміну (цей період не фіксований, а гнучкий). Тому потрібно якомога уважніше стави-тися до дати поїздки, зважаючи на ризик перебрати дозволені три місяці. Для тих, хто мріє працевлаштуватися у країнах ЄС, потрібно отримати відповідний дозвіл на роботу (лише «безвіз» тут не врятує).

– Безвізовий режим – це дуже важливий крок на шляху України до членства в Євро-союзі, – вважає депутат Київради Олесь Маляревич. – Звичайно, більшість наших співвітчизників, зважаючи на фінансові труднощі, не зможе поїхати до країн ЄС найближчим часом. Одначе сам факт того, що більше не потрібно витрачати час та кошти на оформлення візи, є дуже позитивним моментом. У ментальному плані до Європи та європейського мис-лення нам ще дуже далеко. Проте, все ж хочеться вірити: чим частіше ми зможемо подорожувати, вчитися чи працювати в Європі, тим швидше станемо справжніми європейцями. Зрештою, щоб стати ними, навіть їздити нікуди не треба: для початку варто навчитися викидати сміття до урни, а не куди попало.

ТОЧКА ЗОРУ

Віталій КУЛИК, директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства:

— Сподіваюся, що вже нинішнього літа наші співвітчизники отримають таку можливість — подорожувати по Європі без віз. Проте, одразу виникає запитання: хто цим зможе скористати-ся? Очевидно, що надмірних черг на шляху до Європи не буде. Мінімальна зарплата у 3200 грн не передбачає таких туристич-них подорожей. Як показують розрахунки, на один «євротиждень» (із проживанням і харчуванням) в середньому потрібно витратити близько 500-1000 євро. Тому відверто дивують гучні повідомлення, які вже «гуляють» у соціальних мережах: мовляв, після падіння «візової завіси» до країн ЄС відразу чкурнуть всі ті люди, які ще не встигли виїхати. Чи це так насправді?

По-перше, ринок праці ЄС не розширюється, а навпаки — звужується. Після останньої хвилі міграції із Близького Сходу (2015-2016 роки) навіть за ті робочі місця, на яких наші співвітчизники раніше мали шанси закріпитися, сьогодні йде жорстка конкурентна боротьба. Та й самі українці не звикли знецінювати свій труд (на відміну від деяких емігрантів). По-друге, наразі спостерігається тенденція не до зростання по-току трудової міграції до ЄС, а навпаки — до її зменшення. Сталою залишається лише цифра сезонних працівників. По-третє, щоб працювати за кордоном, потрібна робоча віза, а не «безвіз».

Щодо ставлення до українців у Європі, то воно різне. У більшості країнах ЄС наших співвітчизників сприймають як європейців, яким не пощастило з державою походження. Водночас нас почали чітко відрізняти від росіян. І це вже добре.

ДОВІДКА «ВК»

Закордонний паспорт із безкон-тактним електронним носієм виго-товляється у формі книжечки (розмір: 88х125 мм). Бланк складається із м’якої обкладинки, форзаца, сторінки даних і 32 паперових сторінок. У праву частину обкладинки імплантовано безконтак-тний електронний носій (для запису і зчитування даних).

Для отримання «біометрики» потріб-ні такі документи: внутрішній паспорт громадянина України (оригінал і дві копії); ідентифікаційний код (оригінал і одна копія); довідка з військкомату або військовий квиток (для молодих людей до 25 років). На дитину треба оформ-ляти окремий біометричний паспорт, термін дії якого складає 4 роки.

Чи спростить життя особисто вам і вашій родині впровадження безвізового режиму з країнами Європейського Союзу? Наталя, менеджер:

– Звичайно, «безвіз» значно спростить життя українцям. Не потрібно буде стояти в чергах, можна зекономити трохи грошей. Втім, мені здається, що владі варто біль-ше дбати про рівень життя в країні. Адже коли в мене була можливість, я без про-блем їздила за кордон, а зараз це, м’яко кажучи, важко.

Олександр, викладач: – У тому вигляді, в якому

нам пропонують безвізовий режим, у ньому немає жод-ного сенсу. І вся метушня довкола цієї теми даремна.

Якби візи були робочі, тобто люди мали можливість працевлаштовуватись в країнах ЄС, – то це була б інша справа. А туристичні візи майже нічого не змінять для пересічних українців.

Оксана, підприємець: – Особисто мені безвізо-

вий режим майже нічого не дасть. Якщо потрібно їхати за кордон у відрядження чи просто на відпочинок, я без особливих проблем оформляла візу. Єдине, у чому вбачаю плюс, – це певна економія часу і коштів.

Дмитро, менеджер: – Звичайно, я пози-

тивно оцінив новину про голосування в Європар-ламенті щодо безвізового режиму. Гадаю, це значно

розширить географію подорожей для туристів. Та й самі європейці ближче познайомляться з українцями. Також в економічному плані це обіцяє позитивні зміни, адже зникнуть певні митні збори та податки.

Сергій, держслужбовець: – По-перше, про «без-

віз» зарано говорити, адже потрібно пройти ще через кілька голосувань. А по-друге, навряд чи що кардинально зміниться для пересічного українця. Коли в країні середня зарплата 200 доларів, а на поїздку за кордон по-трібно щонайменше 600, важко говорити про кардинальні зміни. Переконаний, якщо у людини є можливість виїхати до Європи, то віза – не така вже й велика проблема.

Алла, бухгалтер: – Як на мене, то ситуація

навколо «безвізу» занад-то вже роздута. Це лише трохи спростить нам життя. Наприклад, тепер можна

буде їздити до країн, до яких важко було оформити візи. Але, на жаль, це лише незначний бонус. Якби за цими візами українці могли працювати, це було б дійсно важливе рішення.

Опитував Олександр ПИРЛИК,

Олексій ІВАНОВ (фото)

ОПИТУВАННЯ«ВК»

ІСТОРІЯ СУЧАСНОСТІ8 Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)

Юрій БОНДАРЕНКО

2017-й оголошено в нашій державі Роком Української революції 1917-1921 рр. Згід-но з указом Президента Пе-тра Порошенка, вшанування подій та видатних учасників цих вікопомних історичних зрушень є одним із пріорите-тів діяльності органів дер-жавної влади.

1917-1921 роки посідають осо-бливе місце в літописі нашої су-веренної країни, її становлення та відродження. Після тривалого періоду національного та соці-ального гноблення уперше в XX столітті народ створив свою не-залежну державу, засвідчивши тверде прагнення до самостійного поступу й волі.

На заваді вільного поступу укра-їнського державотворення постали могутні зовнішні сили. І тільки за-гибель Російської імперії створи-ла передумови появи УНР. Після лютневої революції у Росії Україна отримала альтернативний центр влади — Українську Центральну Раду. Вона стала представницьким органом демократичних сил і очо-лила національно-демократичну революцію. Керівником УЦР став Михайло Грушевський. У цей час на перебіг подій в Україні дедалі частіше впливали нові чинники: зміцнення більшовицької влади в Росії, її бажання втримати під своїм контролем українські землі, фактичний розвал та деморалізація російської армії, її перетворення на носія насильства, анархії та безладу.

Відносини між Центральною Радою і Радою Народних Комісарів дедалі загострювались. Після роз-зброєння більшовицьких частин у Києві, які 30 листопада 1917 року готували повстання для захоплення влади, український уряд вислав їх за кордони країни. 17 грудня 1917 року Рада Народних Комісарів надіслала українському урядові ультиматум, який із одночасним «визнанням» УНР втручався у вну-трішні справи України, містив загрозу проголошення війни.

Невдовзі, після відхилення уль-тиматуму, загроза стала реальніс-тю. Вирішальні події розпочалися 25 грудня, коли В. Антонов-Овсі-єнко віддав 30-тисячному радян-ському війську наказ про наступ на УНР. Просуваючись прискоре-ним темпом, війська, очолювані М. Муравйовим, оволоділи Кате-ринославом, Олександрівськом, Полтавою, Лубнами, торуючи кривавий шлях на Київ. За цих обставин перед Центральною Радою постали завдання орга-

нізувати український народ для відсічі агресора, формально від-межуватися від більшовицького режиму, створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками.

Спробою реалізувати ці завдан-ня став IV Універсал, ухвалений 11 січня 1918 року. Лейтмотивом документа була теза: «Однині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу».

На жаль, цей важливий юридич-ний акт було проголошено надто пізно, коли визначальний момент українського національного руху було вже пройдено. Нерішучість та непослідовність Центральної Ради призвели до того, що 16 січня 1918 року у бою під Крутами, де вирі-шувалася доля Києва, вона могла опиратися лише на багнети кількох сотень студентів, гімназистів та юнкерів, більшість з яких героїч-но загинула в нерівному двобої. Ситуація стала критичною, коли

проти Ради повстали робітники столичного «Арсеналу». І хоча це повстання було придушене, втри-мати Київ все ж не вдалося. Після п’ятидобового бомбардування більшовицькі війська М. Мурав-йова 26 січня 1918 року увійшли до столиці УНР.

…У період 1917-1921 років Україна пройшла неймовірно складний іспит різними формами національної державності (УНР, Українська держава, ЗУНР), але державну незалежність втримати не змогла. Її етнічні території були розділені, Українська наці-онально-демократична револю-ція зазнала поразки. Ця поразка була наслідком низки чинників, зокрема, незгуртованості по-літичної еліти, незавершеності процесу формування нації, від-мінностей між національними та соціальними завданнями ви-звольного руху.Однак, не до-сягши своєї мети, Українська революція започаткувала процес формування потужної і перспек-

тивної політичної нації та від-родила традицію державності. Визвольні змагання, боротьба за волю України, її національні права охопили тільки чотири роки (1917-1921), але вони піднесли національну свідомість народу, скріпили соборність, окрилили надією й вірою прагнення мати «в своїй хаті свою правду й волю».

Воля, окрилена РеволюцієюВоля, окрилена РеволюцієюВизвольні змагання, боротьба за волю України, її державу,

національні права охо-пили тільки чотири роки (1917-1921), але вони піднесли

національну свідомість народу, скріпили собор-ність, окрилили надією й вірою прагнення мати

«в своїй хаті свою правду й волю»

ДО ТЕМИ

Український інститут національної пам’яті розгорнув широку інформаційну кампанію до 100-річчя Української революції 1917-1921 років. «У 2017 році ми проведемо Міжнародну конференцію «Революція, державність, нація», яку плануємо на червень. Буде також вулична фотовиставка у Києві, відкриття якої планується на серпень. Ми тиражуємо ці виставки і розсилаємо їх у регіони, і потім вони продовжують жити по областях», – сказав очільник інституту Володимир В’ятрович. За його словами, Український інститут національної пам’яті має намір втілити у життя всеукра-їнський пошуковий проект «Місця пам’яті Української революції 1917-1921 рр.» та розміщення тематичної соціальної реклами в регіонах.

ПРЯМА МОВА

Президент України Петро ПОРОШЕНКО:«І Центральна Рада, і Українська Народна Рес-публіка, і Гетьманат, і Директорія проторували той шлях, яким Україна нині йде у майбутнє. І за це ми маємо бути вдячні визначним фігурам того часу, як-то: Михайло Грушевський, Володи-мир Винниченко, Павло Скоропадський, Симон

Петлюра, Євген Коновалець, Дмитро Донцов, Євген Петрушевич та інші. І вдячні мільйонам українців, які усвідомили свої національні та громадянські права. І найбільше — тим, хто за незалежність боролися зі зброєю в руках, хто були справжніми солдатами революції, — солда-тами не в переносному, а в прямому сенсі слова».

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) 17

Надія Степанівна, пенсіонерка: – Живу тут вже 16 років. За цей

час Русанівка суттєво змінилася, але тільки на краще. Зробили дороги, чудові парки і зони відпочинку. Місце прекрасне, але в мене є кілька

зауважень. Наприклад, неподалік Русанівської на-бережної є лісопарк, там молодь влаштовує поси-деньки, смажить шашлики, вживає алкоголь. Якби ту територію влада упорядкувала, гадаю, цього не було б. Та й сама набережна потребує очищення від чагарників. Лідія Пилипівна, пенсіонерка:

– Переїхали сюди 35 років тому. І за цей час ніколи не шкодувала про свій вибір. Гадаю, кращого місця в Києві немає. Тут створені всі умови як для молоді, так і для людей літнього віку. Особливо мені подобається весняна Русанівка, коли розпускаються квіти, спі-вають пташки. Але якщо говорити про недоліки, то для мене це передусім відсутність центрів до-звілля для пенсіонерів. Гарна природа – це чудово, але часом бракує спілкування з цікавими людьми.

Юта, соцпрацівник: – Живу тут від самого наро-

дження. Для мене кращого місця, принаймні у столиці, немає. Тут постійно відновлюють парки, бу-дують дитячі майданчики, що для

молодої мами дуже важливо. Для повного щастя не вистачає чистого каналу поблизу набережної.

Якби влада трохи очистила берегову зону, це було б справжнім подарунком для мешканців мікрорайону.

Андрій, охоронник: – Я мешкаю в іншому районі,

але Русанівка для мене – наче рідний дім. Тут прекрасна при-рода, тихі місця. Можна наодинці подумати про життя, а можна з

друзями весело провести час. Якби у мене була можливість, я б із задоволенням перебрався саме на Русанівку. Поліна Андріївна, пенсіонерка:

– Живу тут вже півстоліття. Свого часу змінила гламурні апартаменти у центрі міста на Хрещатику на тиху Русанівську набережну. Парки, Дніпро, та й самі люди тут, як каже сучасна молодь, просто суперові. Я б ні за які гроші не змінила цей район на інший.

Андрій, підприємець: – Якби в мене запитали, де іде-

альне місце на планеті, не задуму-ючись відповів би, що тут. Єдине, чого мені особисто не вистачає, – це моря (посміхається). Однак

це вже з царини фантастики. Якщо ж вести мову про реальні речі, то найбільше мені на Русанівці подобаються зони відпочинку і сучасні спортивні майданчики, яких дуже багато.

Опитування провели

Олександр ПИРЛИК, Олексій ІВАНОВ (фото)

ОПИТУВАННЯ «ВК»

ПРОГУЛЯНКИ МІСТОМ

Весна Весна на Русанівській на Русанівській набережнійнабережній

Як ви оцінюєте зміни, що відбулися на Русанівці останнім часом?

Фото Павла ПАЩЕНКА

БУЛО – СТАЛО

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) РЕТРО 9

Фото Бориса КОРПУСЕНКА, Олексія ІВАНОВА

«Суліко» під «Суліко» під «Лебедине озеро»«Лебедине озеро»

Юрій КОСТІН, письменник

Ми рушили до Тбілісі на крилах дружби й «Аерофлоту» в підне-сеному настрої і передчутті гар-ного відпочинку, оскільки тоді всі подібні міжреспубліканські акції на практиці являли собою нескінченне веселе застілля, що зрідка переривалося протокольни-ми паузами з нудними промовами трибунних ораторів.

Грузія завжди, навіть за ра-дянських часів, була своєрідним анклавом, що відрізнявся само-бутнім характером. Можливо, тому духовий оркестр на летовищі у Тбілісі зустрічав українців не тра-диційним маршем, а хвацькою мелодією популярної тоді пісні Раймонда Паулса «Танок на бара-бані». Завдячуючи цьому хіту, наш співак Микола Гнатюк незадовго перед цим переміг на конкурсі у польському Сопоті.

Переконавшись, що Гнатюка серед гостей немає, оркестр пе-рейшов до місцевих народних мотивів. А потім музиканти під-хопили свої інструменти і кудись зникли. Разом із ними таємниче пропали й офіційні особи, які зу-стрічали і раптово полишили нас у майже порожньому приміщенні аеропорту. Ніхто й не думав запро-шувати делегацію до автобусів, що чекали неподалік. Все це аж ніяк не нагадувало традиційну грузин-ську гостинність. Схоже було, що до сценарію молодіжного заходу втрутилися якісь непередбачувані обставини…

Невдовзі ситуація прояснилася: надійшла звістка, що у Москві по-мер Генеральний секретар ЦК КПРС Леонід Ілліч Брежнєв. Ще кілька годин пішло на те, щоб комсомоль-ське начальство у Києві, Москві та Тбілісі узгодили із начальством партійним, чи не варто відмінити зустріч творчої молоді. Тишу, що панувала в аеропорту, порушував хрипкий баритон місцевого ком-сомольського чиновника, який із неперевершеним «кавказьким» акцентом кричав у телефонну трубку: «У меня столы накрыты

на восемьдесят персон. Куда я продукты дену?!».

Зрештою питання було узго-джено, «добро» на продовження Днів творчої молоді отримано, й українські митці поїхали авто-бусами до готелю. Настрій у нас, звичайно, був не з піднесених. Втім, увечері у ресторані на нас чекав розкішний стіл, аніскіль-ки не збентежений скорботною новиною життєрадісний тамада і море «Кіндзмараулі». Щоправда, традиційна грузинська гостин-

ність цього разу була доповнена зрозумілим у ситуації, яка виник-ла, елементом. Виглядав він так: місцевий партійний функціонер на чолі столу (здається, єдиний із присутніх у чорному костюмі) підводився й пропонував усім вшанувати хвилиною мовчан-ня пам’ять високого небіжчика. Після того лунав перший тост за дружбу між Україною та Грузією, а далі розгорталося абсолютно «неофіційне спілкування» і вже нічим не стримуване братання за чаркою.

Чи варто додавати, що згодом святкова, попри все, атмосфера безперешкодно поширювалася на окремі готельні номери, де, про всяк випадок, на повну по-тужність вмикався звук телевізора, на екрані якого транслювалося «Лебедине озеро» (класичний балет завжди заповнював телеефір у дні всесоюзного трауру). Під музику Чайковського лунали нечутні для сторонніх вух тости, щирі зізнання й анекдоти, які приємно згадувати, але не завжди доречно цитувати.

Завершувалися ці посиденьки далеко за північ, коли до кла-сичних телемелодій додавалося

притишене (з урахуванням осо-бливостей моменту), спільне й до нестями душевне виконання «Тбілісо» і «Суліко». І де б ми не знаходилися потім у Грузії, у столиці чи віддаленому гірському селищі, події відбувалися в не-змінній послідовності: хвилина мовчання на початку застілля, і веселий гамір нестримної гу-лянки після того. Мушу визнати, що з легкої руки грузинських по-братимів творча молодь України весело і без зайвих сантиментів попрощалася із «дорогим Леоні-дом Іллічем».

До слова, я не схильний вба-чати у цьому великого гріха. У ті роки смерть будь-якого сановного небіжчика супроводжувалася публікацією в газетах не лише його офіційної біографії, але й розгорнутого медичного виснов-ку щодо причин її фатально-го кінця. Таким чином народ отримував можливість співста-вити конкретні дати життєпису політика із діагнозом лікарів. Тобто знайти цілком об’єктивне й документальне підтвердження, скажімо, того карколомного фак-ту, що протягом тривалих років лідером із необмеженою владою величезної країни була особа у стані, наближеному до маразму…

Між тим, ця сумна подія була початком своєрідного періоду істо-рії СРСР, який пізніше дотепники назвуть п’ятирічкою пишних похо-вань. Обраний у листопаді 1982-го наступним Генеральним секре-тарем Юрій Андропов також не відзначався залізним здоров’ям і пішов із життя вже у лютому 1984-го через важке ураження нирок. Його змінить професійний канцелярист Костянтин Черненко, котрий на-віть на час призначення майже не міг дихати внаслідок невиліковної емфіземи легенів. Він протрима-ється у високому кріслі (а точніше, на лікарняному ліжку) лише один рік і 25 днів.

Можливо, цей скорботний пере-лік продовжувався б і надалі, якби не впливовий член Політбюро Андрій Громико. Почувши про намір колег висунути в генеральні «наступних у черзі» пристаркува-тих Гришина чи Романова, Андрій Андрійович рішуче заперечив і за-пропонував кандидатуру відносно молодого Михайла Горбачова.

Шостий і останній Генераль-ний секретар, обраний у березні 1985-го, розпочне «перебудову», стане ініціатором руйнування Бер-лінської стіни і «залізної завіси». Можливо, Михайло Сергійович діяв би набагато обережніше, якби міг передбачити, що вивільнена ним демократія, позбавлена будь-яких важелів стримування, набуде сти-хійної некерованої сили і невдов-зі поглине не лише благі наміри реформатора, але й перетворить на історичну руїну партію, яка дала йому владу.

У 1990 році визнаний світом, але не власною країною «Горбі» отримає Нобелівську премію миру. А наступного року Радянський Союз припинить своє існування…

Шостий і останній Генеральний секретар,

обраний у березні 1985-го, розпочне «перебудову»,

стане ініціатором руйну-вання Берлінської стіни

і «залізної завіси».

� У ЛИСТОПАДІ 1982 РОКУ В ГРУЗІЇ МАЛИ ПРОХОДИТИ ДНІ ТВОРЧОЇ МОЛОДІ УКРАЇНИ.

ДЛЯ УЧАСТІ У ЦЬОМУ МАСШТАБНОМУ ЗАХОДІ БУЛО СФОРМОВАНО ПРЕДСТАВНИЦЬКУ

ДЕЛЕГАЦІЮ ІЗ МОЛОДИХ УКРАЇНСЬКИХ ЛІТЕРАТОРІВ, ХУДОЖНИКІВ, МУЗИКАНТІВ, АКТОРІВ,

ДО СКЛАДУ ЯКОЇ УВІЙШОВ І АВТОР ЦИХ РЯДКІВ

Вул. Петлюри

Вул. Петлюри

(вул. Комінтерну), 2017 р.

(вул. Комінтерну), 2017 р.

Київ, міст Патона, 1954 р.Київ, міст Патона, 1954 р.

Міст Патона, 2017 р.Міст Патона, 2017 р.

Київ, вул. Кіквідзе, 1954 р.Київ, вул. Кіквідзе, 1954 р.

Київ, вул. Комінтерну, 1954 р. Київ, вул. Комінтерну, 1954 р.

Вул. Кіквідзе, 2017 р.Вул. Кіквідзе, 2017 р.

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)ВІЙНА І МИ18

Фото Павла ПАЩЕНКА

Не за горами літо, кілька місяців шкільних канікул, і батьки вкотре змушені ламати го-лову над традиційним запитанням: як краще організувати відпочинок своїх улюблених чад.

Діти, в свою чергу, не схильні віддавати таку важливу справу на розсуд лише дорослих, пропо-нуючи власні варіанти дозвілля. І серед тих, яким вони надають перевагу, все частіше домінують не санаторії чи бабусині села, а патріотично-вишкільні табори. Саме в них, під прапорами козацької звитяги, схильна гартувати душу й тіло наша підростаюча юнь.

Традицію, що дедалі поширюється, гаряче під-тримує депутат Київради Вадим Васильчук, один із ініціаторів і тренер-наставник Братства ко-зацького бойового звичаю «Спас».

– Пане Вадиме, сучасні реалії вносять свої корективи до багатьох звичаїв і уподобань…

– Зростаюча популярність оздоровчих патріотич-но-вишкільних таборів пояснюється особливостями сучасного етапу новітньої історії України. Бажанням її юних громадян відчувати себе справжніми патрі-отами, нащадками козацької слави. Запит породжує пропозиції.

Плідно й цікаво працює, скажімо, дитячий табір «Козацька фортеця», база якого зна-ходиться на Черкащині. Вже майже десять років там оздоровлюються школярі з усієї України у стилі дав-ніх традицій. Міцнішають вони і в столиці. Наприкінці минулого року в парку Перемоги відбувся черговий Козак-квест. Такі змагання у Києві вже традиційно проводяться серед учнів-старшокласників загальноос-вітніх шкіл. Було приємно спостері-гати, як наполегливо та майстерно діють юні козаки Київської школи № 292 ім. Івана Мазепи, що в Дес-нянському районі. Не випадково і команда носить промовисту назву «Нащадки Мазепи». Загалом у фестивалі взяли участь одинадцять команд із Деснянського району. В рамках козацького квесту учні змагалися в стрільбі із лука та з автомата, в запливі на човнах, в багатьох вправах на силу та спритність.

– Політична ситуація останніх років якось вплинула на сферу виховання молоді, поточну діяльності навчальних закладів?

– Безумовно. Останнім часом вітчизняні заклади виховання, як державні так і громадські, поповни-лися великою кількістю людей, які пройшли через полум’я війни на сході України. Демобілізувавшись та повернувшись додому із зони бойових дій або на-віть продовжуючи перебувати на військовій службі, багато з ветеранів АТО ведуть військово-патріотичну діяльність, працюють із дітьми. Таких прикладів сьогодні чимало.

Це величезний кадровий потенціал. Саме такі люди проводять змістовні заняття у патріотично-вишкільних таборах. Зокрема дають молоді хороші психологічні уроки, навички тактичних бойових навчань. Цей рух сьогодні помітно поширюється. З іншого боку, нам ще бракує досвідчених професіо-налів у вузькопрофільних спеціалізаціях. Наприклад, у скалолазанні, подоланні перешкод, орієнтації на місцевості тощо.

– Можна говорити, що традиції військово-па-тріотичного виховання отримали друге дихання?

– Саме так. Я радий, що свого часу було реані-мовано таку національну громадську ініціативу, як «Український легіон самооборони». Вона бере свій початок ще з часів Другої світової війни. Сьо-годні така діяльність продовжує поглиблюватися та поширюється в багатьох регіонах. Зокрема і в Києві. Столичний осередок «Українського ле-гіону самооборони» навіть намагався отримати офіційний статус підрозділу територіальної обо-рони міста. Зараз ентузіасти розподілилися по районних осередках.

– Арсенал патріотичного виховання столичної молоді постійно поповнюється новими формами…

– У цьому сенсі варто відзначити діяльність ци-вільного корпусу «Азов». Точніше, мова про «Азо-вець» – молодіжне крило корпусу. Таку ж назву має і військово-патріотичний табір, розташований на околиці Києва, в напрямку Вишгорода (Оболонь). Зараз відбувається його реконструкція, але у червні він знову запрацює. Це особливий заклад, в якому бійці та інструктори полку «Азов» на високому про-фесійному рівні, я сказав би, по-дорослому навчають дітей самообороні, альпінізму, доланню перешкод, маскуванню, вмінню виживати в екстремальних

умовах. І, звичайно, розбирати та складати автомат, стріляти з нього. Щоліта в таборі набираються сил та навичок юні патріоти не лише з Києва та області, але й інших об-ластей – від Луганщини до Волині.

Існують й інші спільноти націо-нально-патріотичного спрямування. Наприклад, громадська організація «Захист патріотів», яка спеціалізу-ється на наданні першої медичної допомоги, її ще називають тактич-ною медициною. Співпрацюють медики як з військовими, поліцією, так і з волонтерами, дитячими та

шкільними закладами. Для шкіл і школярів Києва, за підтримки Департаменту освіти і науки, молоді та спорту КМДА, щороку проводиться патріотичний вишкіл-гра «Козак-Квест». Цей захід є інтерактивною програмою у формі вишколу-гри. Осучаснюється, з урахуванням реалій сьогодення, і гра «Джура».

– Які проблеми національно-патріотичного виховання, на ваш погляд, вимагають посиле-ної уваги?

– Їх, на жаль, чимало. Наведу лише один приклад. Нещодавно знайомився з практикою викладання предмету «Захисник Вітчизни» в деяких столичних школах. Цікавився, зокрема, наскільки ефективно використовується нове електронне обладнання для шкільних стрілецьких тирів. Торік депутати Київради «благословили» це придбання відповідним рішенням. Переконався, що не все так ідеально, як очікувалося. Хоча обладнання й працює, загальне облаштування тирів, макети, які мають максимально наближати школярів до реальності, мають значні недоліки. До того ж, у різних школах – дуже різні підходи до цієї важливої справи. І це викликає у мене багато запитань. Відповіді на них шукатимемо спільно з профільним департаментом КМДА та колегами-депутатами.

Михайло КАМІНСЬКИЙ

Козацькі сурми Козацькі сурми кличуть до таборівкличуть до таборів

ЛЮДИ ТА ДОЛІ

НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ

Від «Ластівки» Від «Ластівки» до «Кіборг-масажу»до «Кіборг-масажу»� КОЛИШНІЙ УЧАСНИК АТО ДОПОМАГАЄ ПОБРАТИМАМ ЗНАЙТИ СВОЄ МІСЦЕ У МИРНОМУ ЖИТТІ

Олександр ПИРЛИК

Він служив навідником-куле-метником у 95-й бригаді. Під час запеклих боїв у Доне-цькому аеропорту возив туди харчі та забирав поранених. Після демобілізації здійснив одну зі своїх мрій – став професійним масажистом. Нещодавно Дмитро Крикун відкрив власний кабінет «Кі-борг-масаж» на Подолі.

Він був кулеметником БТРа «Ластівка». Разом із водієм здій-снювали рейси до Донецького аеропорту: доставляли його за-хисникам боєприпаси, продукти й те, що цінувалося найбільше, – воду. Привозили бійців на зміну, забирали поранених. Найнебез-печнішими були два кілометри злітної смуги. Вони «пролітали» їх на максимальній швидкості під вогнем ворога…

Запитую у співрозмовника, чи знайоме йому почуття страху.

– Той, хто каже, що ніколи й нічо-го не боявся, – бреше, – відповідає Дмитро Крикун. – На війні завжди страшно, бо жити хочеться. Але водночас ти розумієш, що потрібно їхати, допомогти хлопцям. Усвідом-люєш, що там засідка, стріляють... Але побратимам потрібна допомога. Тому молилися Богу – і їхали…

Дмитро не дуже любить, коли його називають героєм. Каже, що виконував свій обов’язок, до того ж мав надійний захист. І пригадує випадок, який навчив його цінувати життя.

Одного разу, повертаючись із чергового «відрядження» з аеро-порту, зустріли чоловіка, який просив забрати його подалі від цього пекла. Виявилося, що незна-йомець – звичайний водій, який возив пісок до терміналу. Дмитро та його побратим погодилися піді-брати чолов’ягу, але дорогою вони потрапили під обстріл…

– Я приблизно знав, де зна-ходиться ворог і намагався від-стрілюватися. А тоді побачив, як наш новий попутник збирає гільзи, пояснюючи, що хоче по-казати їх своєму сину, – розпо-відає Дмитро. – Виявилося, що це не перший обстріл, під який потрапив водій, – останнього разу його МАЗ просто перетворили на решето… Страшно уявити, що пе-

режив той чоловік. Нам було легше, нас захищала броня, а він їздив абсолютно незахищеним, лише бронежилет. Будь-яка куля, а тим більше снаряд міг коштувати йому найціннішого. Ось такі звичайні люди, які попри страх і реальну загрозу життю виконують свою роботу, і є справжніми героями.

Після демобілізації у Дмитра Крикуна, як і у багатьох хлопців, котрі пройшли війну, через три-вале носіння важких бронежилетів виникли проблеми з хребтом. І він почав думати про… відкриття центру реабілітації ветеранів АТО. Коли виношував цю ідею, зустрів давню знайому, поділився з нею своїми планами. Вона порадила гарного фахівця, який погодився вчити колишнього фронтовика. Закінчив курси за програмою ма-сажу «Воїну – гідну працю», потім пішов навчатися на реабілітолога до Національного університету фізичного виховання і спорту України, одночасно займаючись

створенням Центру реабілітації ветеранів. Приміщення для нього знайшлося в Голосіївському районі.

– Допомогу дітям надаватиму безкоштовно, – ділиться планами Дмитро. – Коли починав працюва-ти масажистом, їздив до клієнтів додому, але на дорогу витрачав багато часу. Нещодавно відкрив на Подолі свій кабінет «Кіборг-масаж». У цьому мені допоміг благодійний проект «Передай ін-шому» – отримав від нього п’ять тисяч гривень. Незабаром передам цю суму комусь із ветеранів АТО на відкриття своєї справи...

За короткий час, який існує його масажний кабінет, хлопець навіть встиг встановити національний рекорд. 14 жовтня – на День за-хисника України – він протягом 14 годин та 14 хвилин робив масаж рук 57-ом жінкам.

– Чому саме жінкам? Бо чоловіків не заженеш на масаж. Вони при-ходять або коли зовсім «скрутить», або ж коли дружина майже силоміць приведе, – пояснює Дмитро.

А ще є у колишнього воїна мрія, яку важко назвати стандартною, – він хоче посадити… фундуковий сад. Підрахував: якщо за рік роз-почне, то рівно через 10 років отримає перші плоди.

– Радився з фахівцями, кажуть, що справа неприбуткова, – посміха-ється Дмитро Крикун. – Та дарма: я ж не для прибутку його саджатиму…

Фото Олексія ІВАНОВА

Свого часу було реанімовано

таку національ-ну громадську ініціативу, як «Український легіон самооборони». Сьогодні така діяльність продо-вжує поглиблюватися

та поширюється в тому числі й в Києві.

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) СУСПІЛЬСТВО 19

Фото Павла ПАЩЕНКА

Фото Павла ПАЩЕНКА

Майже щоразу під час бу-дівельних робіт у столиці будівельники разом із кубо-метрами землі дістають на поверхню і щось несподіване. Зокрема, у вигляді безімен-них могил, невідомих похо-вань, які «загубилися» серед сучасних житлових масивів.

Існують докладні переліки некрополів, більш-менш відо-мих поховань у межах сучасного міста, з часів сивої давнини і до сьогодення, складені дослід-никами київської старовини. Зрозуміло, з часом їх доповню-ють нові сторінки. Нещодавно, наприклад, у Фейсбуці виклали таку новину:

«Мало кому відомо, алe цe факт: під час побудови мікрорайону Во-скресенка за байдужої і мовчазної згоди влади було знищено щонай-менше два старих сільських кла-довища, на яких ховали корінних жителів села з діда-прадіда. Час-тину поховань родичам удалося перенести на Лісове кладовище, а інші просто загорнули землею... За-лишки одного з кладовищ у вигляді невеликого пагорба знаходять-ся у дворі житлового будинку на бульварі Перова, 25. Там постійно

ходять люди, граються діти, але пам’ять похованих тут корінних жителів не увічнена навіть хрес-том. Інше кладовище знаходилося на території парку поблизу ТРЦ «Квадрат», недалеко від того місця де розташований бювет...»

Історичні джерела стверджу-ють, що період забудови Воскре-сенського масиву випав на 1960-і роки. З’ясувати що-небудь по темі у сьогоднішніх проектувальників та працівників будівельної галузі, а отже й пролити світло на цю іс-торію, виявилося справою мар-ною. Тому «Вечірка» звернулася за роз’ясненнями до Сергія Дюжева, багаторічного працівника інституту «Київпроект», одного із розробників чинного генерального плану Києва.

– Шкода, що вам не зможе до-помогти Людмила Проценко – ле-гендарний історик-архівіст, – каже Сергій Дюжев. – Кращого фахівця в галузі київської некрополістики годі було шукати. На жаль, кілька

років тому її не стало... Справді, житловий масив Воскресенка по-будований на місці старих сіль-ських кладовищ. У Києві таких дрібних кладовищ дуже багато – і на Борщагівці, і на Троєщині. Вони

позникали, тому що розвивалося міське господарство. Є й старі ар-хеологічні пам’ятники, які пере-

бувають під загрозою зникнення. Усе потроху зникає…

За словами Сергія Дюжева, з усіх місць найнеприємніша си-туація, напевне там, де під час гітлерівської окупації Києва зна-ходився Сирецький концтабір, де перебували військовополонені, а нині будується житловий будинок на вул. Олени Теліги. Це може викликати справжній суспільний резонанс. Навряд чи уникнути про-блем і з будівництвом Меморіалу жертвам Голокосту в Бабиному Яру, адже там на кожному кроці лежать жертви нацистських роз-стрілів. А в інших випадках історія вже перегорнула свою сторінку.

Коли забудовувалося Лівобереж-жя, там були лісочки, переліски, кладовища. Зрозуміло, там усе вирубали, розрівняли, зітхає Сергій Андрійович. Не чіпали окремі скле-пи, які вважалися пам’ятниками, як, наприклад, Аскольдова могила на правому березі. А від дрібних

сільських кладовищ не залишилося жодних слідів.

У кого з похованих на цих кла-довищах були родичі, вони самі перенесли їх останки на інші кла-довища. Куди саме – сказати не берусь. Але на кістках, у прямому розумінні, ніхто не будував...

Варто зважити і на обстави-ни: у ті часи подібні речі широко не афішувалися. Скажімо, багато хто не знає, що приміщення ки-ївського телецентру збудовано на єврейському кладовищі. Навіть обставини Куренівської трагедії – і ті не розкриті до кінця.

– Якби в тому місці була могила якоїсь відомої особистості, то її можна було б увічнити пам’ятним знаком або меморіальною до-шкою, – каже Сергій Дюжев. – А так… Тривожити людей, лякати, що вони живуть на кладовищі, – навіщо? Фактично, весь Київ стоїть на кістках. За княжої доби у центрі міста був Пантеон. І до сьогодні під час розкопок знахо-дять непоодинокі сліди древніх поховань. Зрозуміло, що розмеж-увати, ізолювати, відокремити сліди поховань від місць про-живання неможливо.

Петро ЗУБЕНКО

Загублені могилиЗагублені могили РЕАЛІЇ

� У КОЖНОМУ МІКРОРАЙОНІ СТОЛИЦІ Є СВОЇ ЗАГАДКИ І ТАЄМНИЦІ, ПОХОВАНІ ПІД ГЛИБИНОЮ СТОЛІТЬ

Микола ПАЦЕРА

Ні, він не олігарх, який має розкіш-ну власну яхту, чи особняк, розта-шований над Дніпровим плесом, а колишній працівник заводу «Арсе-нал», який змайстрував собі балкон у вигляді носової частини судна…

– Прошу до мене на капітанський міс-точок, – гостинно посміхається Олександр Григорович, проводячи нас через кімнату, заставлену сотнями кубків та сувенірів, прямо на свій диво-балкон.

– А він, часом, не відчалить від будин-ку? – підтримуємо його жартівливий тон, обережно ступаючи на вкриту дашком палубу-балкон із пластиковими бортами.

Вона винесена метрів на п’ять від стіни та має загострену форму бака (носа судна). Як і належить, на капітанському місточку встановлено штурвал, неподалік біля якого закріплено компас. Поряд – підвішено судо-вий дзвін, яким «відбивають склянки (певні проміжки часу), подають сигнал загального збору чи б’ють на сполох при пожежі або пробоїні корми... Посеред палуби – прикрі-плений до підлоги (щоб не рухався у шторм) спеціальний корабельний столик, на якому лежить морська карта та бінокль, а навко-ло нього – масивні стільці. Позаду вста-новлено дві гармати періоду ХVII століття з дерев’яними стани-нами й колесами та металевими ствола-ми, біля яких лежить по три ядра...

– Не думайте, що це звичайна бута-форія – вони діючі, – перехопив наш погляд господар «ко-рабля». – Сюди вставляється спеціальна петарда, підпалюється ґніт і лунає постріл, щоправда, холостий. Балуюсь так іноді

на якісь свята. Ядра ж бережу на крайній випадок, коли вороги штурмуватимуть Дніпро, гармати ж бо дивляться на схід, звідки може виникнути загроза, – пожар-тував Олександр, показуючи на річку, що добре проглядалася крізь дерева з балкона будинку, розташованого на схилі біля станції метро «Арсенальна»...

Про історію ж створення свого незвич-ного балкона-корабля романтик Олек-сандр Школьник розповів таке. Він 30 років

працював на заводі «Арсенал» оптиком-механіком – займав-ся встановленням та налагоджуванням прицілів для усіх видів зброї. Тож об’їздив десятки армійських об’єктів. Особливо близько потоваришував із колишнім керів-

ником одного підприємства, військовим моряком, а нині контр-адміралом у від-ставці, який і допоміг втілити давню мрію Школьника – створити балкон-корабель.

Майже всі деталі для його комплектування, а також гармати та штурвал виготовили там місцеві вмільці, а до Києва їх доправили вантажівкою.

Олександр Григорович за допомогою справжніх спеціалістів і змонтував «кора-бель» на палях. Здивовані сусіди, цікавилися, що це він затіяв, чи не буде влаштовувати шумні гуляння, на що він відповідав, що вік уже не той. Тож вони і не суперечили проти такого дивного балкона, та й районна

влада дала «добро», адже він розміщується на стіні, протилежній вулиці, тож не псує фасаду і нікому не заважає.

А щоб перекрити доступ пиякам, які по-любляли збиратися в скверику прямо під вікнами будинку, Школьник ще й встановив металеву решітку – тепер тут справжня зона відпочинку з великим тенісом та спортив-ним майданчиком.

До речі, саме спорт відіграв певну роль у житті Олександра Григоровича. Свого часу він займався академічною греблею і навіть мав перший дорослий розряд. Коли ж вийшов на пенсію, то почав займатися виготовленням кубків, медалей та інших нагород і сувенірів, створив фірму, яка вже 20 років є лідером із виробництва нагоро-дної спортивної продукції в Україні. Його кубки та медалі вручалися на всеукраїнських, міжнародних змаганнях.

Під час наших відвідин Школьника якраз приїхав забирати замовлені нагороди ко-лишній легендарний гравець київського «Динамо» Леонід Буряк, який нині опі-кується юними футболістами з Одеси. У цьому місті проводять футбольні турніри, а їх переможців і нагороджують кубком кумира нинішніх молодих спортсменів...

Дві кімнати квартири-майстерні Олек-сандра Школьника буквально завалені різноманітними нагородами, від яких очі розбігаються! Вони присвячені всім видам спорту, а також пам’ятним подіям чи просто можуть служити гарним сувеніром.

– На жаль, в Україні практично не ви-готовляють фурнітури, якою можна при-крашати кубки, – розповідає майстер. – Що-правда, дещо я купую на «блошиних» ринках і використовую для сувенірів «під старину». Але це – мізер, а в основному доводиться замовляти та завозити їх із Амстердаму, Німеччини, Італії. Практично раз на два роки їздимо в Амстердам, де проходять міжнародні зустрічі виробників нагородної атрибутики, і там налагоджуємо ділові та партнерські контакти. Словом, збираємо «по запчастинах», а потім за допомогою різних пристроїв, зокрема, лазерного верстата (на ньому робимо написи), а також власної фантазії монтуємо різноманітні кубки чи інші нагородно-сувенірні вироби.

– Але найдорожчими для мене є ті кубки і медалі, що отримують за перемоги спортс-мени і розчулено цілують їх зі сльозами на очах, – зізнається Олександр Григорович. – Тоді найбільше відчуваєш, що зробив для когось щось корисне і приємне. Заради цього варто працювати і творити...

� НАПЕВНЕ, НЕМАЄ В КИЄВІ ЛЮДИНИ, КРІМ ОЛЕКСАНДРА ШКОЛЬНИКА, ХТО, ВІДЧИНИВШИ БАЛКОННІ ДВЕРІ, З КВАРТИРИ ВИХОДИТЬ ПРЯМО НА… ПАЛУБУ КОРАБЛЯ

Капітанський місток Капітанський місток для романтикадля романтика

Історичні джерела стверджують, що період забудови Воскресенського масиву випав на 1960-і

роки. З’ясувати що-небудь по темі у сьогоднішніх проекту-

вальників та працівників будівельної галузі, а отже

й пролити світло на цю історію, виявилося

справою марною

Дві кімнати квартири-майстерні Олександра Школьника буквально

завалені різноманітними нагородами, від яких очі

розбігаються! Вони присвячені всім видам спорту, а також пам’ятним подіям чи просто можуть служити

гарним сувеніром

Олександр Школьник

Петро СЕЛЕЦЬКИЙ, автор поетичної збірки

«Книга справджень»: – І н і ц і а тива міської влади є підтверджен -ням того, що ми обов’язково по-вернемося до кни-

ги, яка навчає жити, надихає… Моя перша книга була запланована до виходу 30 років тому, 1987-го, у київському видав-ництві «Молодь». Тоді почалися проблеми з папером, і вона не була надрукована. Побачила світ лише за кілька років у видавництві «Український письменник». Ро-зумію, як важливо мати ресурси, аби видавати книги.

Тримаючи свою книгу в ру-ках, почуваюся переможцем. І це спільна перемога всіх причетних. Кожна справа має чотири скла-дові: мотивація, задум, реаліза-ція, відчуття перемоги. Саме це відчуття з нагоди виходу книги, майбутні презентації і зустрічі з читачами є мотивацією для по-стійного, невпинного руху вперед.

Ольга РОМАНЮК, директор публічної бібліо-

теки імені Лесі Українки: – Популяриза-ція читання є на-шою основною функцією. Але ми слабкі, якщо самі у цій справі.

Тому важливо, що нас підтримує міська влада. Книги, видані за програмою, потрапили до наших фондів і користуються

попитом. Їх легко знайти в електрон-ному каталозі за запитом «Київ інформаційний», дізнатися, в яких бібліотеках вони перебувають. А за системою міжбібліотечного або-нементу книги можуть доставити у найближчу до місця проживання читача бібліотеку… Приємно, що був виданий і «Наш стародавній Київ» Льва Кудрявцева. До пере-ліку відібраних до видання книжок потрапив «Бібліографічний довід-ник Лесь Курбас. 1906–2016». Це велика робота нашого колективу. Презентація покажчика заплано-вана на кінець квітня.

Марія КАРП’ЮК, авторка прозової збірки «До-

рога додому»: – Моя дебютна книжка склада-ється з двох час-тин – це повість «Дорога додому» і різноманітні опо-

відання, які зібрані у загальному циклі «Дорога до-дому». Молодому авторові важко пробитися і знайти свого видавця. На цьому шляху часто буває багато відмов, можна роками тинятися поміж видавництв і не мати гро-шей, щоб видати книжки своїм коштом. Такі історії непоодинокі. Бувають люди дуже талановиті, але книжка не ходова – зокрема, поезію дуже важко видати і реа-лізувати. Сподіваюся, програма розвиватиметься, відкриватиме нові імена та підтримуватиме талановитих авторів.

Неля ДАНИЛЕНКО, упорядник книги «Анатолій

Пашкевич» (пісні «Мамина ви-шня», «Степом, степом», «А мати ходить на курган» та ін.):

– Автором видан-ня про видатно-го українського композитора є журналіст Воло-димир Костенко.

Протягом десяти ро-ків він збирав матеріали до книж-

ки і, коли робота була в розпалі, дізнався, що невиліковно хворий. Попросив мене завершити його працю, і я пообіцяла, що все, що він написав, люди обов’язково прочитають.

Володимир Костенко пішов з життя і не встиг сформувати матеріал, передати його. До-велося опрацьовувати вели-чезний масив текстів. У книзі вміщений архіви, щоденники, листи, твори. Ми безрезультатно намагалися знайти меценатів для видання книги. Тоді подали рукопис на конкурс у рамках програми «Київ інформацій-ний». Хочу подякувати Депар-таменту за величезну повагу і увагу до нас, авторів.

Антонія ЦВІД, авторка поетичної збірки

«Між двох рапір»: – Це моя 15-та книжка , дуже цінна і доро-га. Адже вона є підсумковою в

моєму житті, пла-нувалася до ювілею,

сюди увійшли кращі твори. Дуже щаслива і почуваюся на білому коні. Те, що зроблено, неоцінен-но для української літератури і нашого народу. Видані книги – це прекрасний літературний вернісаж, їх хочеться відкрити і прочитати.

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)КИЇВ ЧИТАЄ20

Шанс для талановитих авторів Шанс для талановитих авторів

Марина ХОНДА, директор Департаменту суспільних ко-

мунікацій КМДА: – Ми вперше робимо публічний звіт щодо

книговидавничої діяльності, проведеної Департаментом. Видавнича рада при Депар-

таменті опрацювала дуже багато матеріалу, і я хочу подякувати всім авторам, які надали свої

рукописи, що були надруковані. Сподіваюся, ми продовжимо роботу в цьому напрямі, аби книжки українською мовою в Києві видавалися й надалі.

Вікторія МУХА, голова постійної комісії Київради з пи-

тань культури, туризму та інформаційної політики:

– Після перерви україномовне книговидан-ня, яке підтримується містом і здійснюється за кошти міського бюджету, відновлено. Я дякую Видавничій раді за роботу, бо розумію, як багато творів надійшло і наскільки складно було визначати переможців. Також приємно зауважити, що надходи-ли книги для людей з особливими потребами, це напрям, який має бути у роботі в подальшому. Варто обговорити ініціативу створення окремої Програми підтримки книговидання в Києві.

КОМЕНТАР

Тетяна ГУЗЕНКО, заступник директора Департаменту сус-пільних комунікацій КМДА, голова Видавничої ради:

– 2016 року ми прийняли для розгляду 79 рукописів від незалежних авторів, 6 збі-рок від Київської міської органі-зації НСПУ, проекти від різних інституцій. Після перевірки рукописів було встановлено, що серед них є такі, які вже друкувалися або затверджені до плану друкування у проекті «Українська книга» на 2015–2016 роки Держкомтелерадіо, а серед ав-торів є такі, які вже друкувалися коштом міського бюджету в попередні три роки. Також були відхи-лені твори, обсяг яких був менше ста сторінок. До голосування було допущено 69 рукописів, які за два місяці перечитали члени Видавничої ради.

На фінальному засіданні Видавнича рада рекомендувала до видання за кошти міського бюджету 37 рукописів. Зокрема, враховуючи суспільну значимість, були рекомендовані до видання: наукова праця від Національного музею історії України у Другій світовій війні, робота від публічної бібліотеки імені Лесі Українки, а також 4 збірки від Київської міської організації Націо-нальної спілки письменників України.

Ми провели три «круглі столи» за участю екс-пертів медіаринку, що допомогли нам визначити та спланувати кампанію щодо популяризації читання серед киян у соціальних мережах. Схиля-ємося до думки про необхідність розроблення у столиці міської цільової програми «Київ читає», яка об’єднає інтереси видавців і читачів та ство-рить потужну платформу поширення інтелекту-альних і духовних знань у столиці.

ДО ТЕМИ

На жаль, тенденції в галузі читання є невтішними. Компанія TNS 2015 року провела соціологіч-не дослідження «Чим займаються кияни у вільний час». За його результатами, за останні три роки інтерес до читання щороку втра-чає 5–7 % киян, найменше стали читати кияни віком 25–39 років.

Прийом рукописів розпочався Видавнича рада при Департаменті

суспільних комунікацій КМДА оголо-сила прийом рукописів для видання за рахунок міського бюджету в рамках програми «Київ інформаційний». Подати твори автори можуть до 13 травня 2017 року включно. До розгля-ду прийматимуться рукописи творів українською мовою, які раніше не видавалися (як повністю, так і частково) і не публікувалися в мережі Інтернет. Кожен автор має особисто подати рукопис (лише один!) у друкованому та електронному вигляді у форматі «*.doc». Для прозових творів встановлено обсяг 100–300 друкова-

них сторінок А4, для дитячих – 50–100 сторінок. Щодо поезії визначено розмір 75–150 сторінок. До пакета документів слід додати авторську довідку та

власноруч написану заяву із контактними даними. Рукописи краєзнавчого характеру та на історичну тематику мають супро-воджуватися фаховою рецензією. Твори для дітей дошкільного і молодшого шкільного віку

подаються з готовими ілюстраціями. Кожен автор має право брати участь у міській програмі

лише один раз на три роки. Цього року прийматимуться на розгляд поетичні та

прозові збірки від творчих спілок і громадських організацій. Видавнича рада встановила обмеження для включення творів авторів у такі збірки для спілок та авторів, які будуть подавати рукописи індивідуально: один раз на три роки; до рукопи-су додати рекомендаційний лист від спілки чи громадської організації; план-проспект учасників збірки; інформацію про упорядника. Рукописи приймаються за адресою: вул. Хрещатик 50-б,

3-й поверх, кабінет № 304, з 10:00 до 17:00. Довідки за тел. (044) 223-05-15.

Видавнича рада Департаменту суспільних комунікацій пре-зентувала публічний звіт книговидавничої діяльності за 2016 рік та книги, видані за рахунок міського бюджету в рамках програми «Київ інформаційний». До видання було рекомен-довано 37 рукописів, серед них – романи, прозові й поетичні збірки, енциклопедії, довідники, історичні розвідки і видан-ня шрифтом Брайля для слабозорих дітей. Книжки безкош-товно передані до 139 бібліотек Києва.

ДО УВАГИ!

Фото Бориса КОРПУСЕНКА

Хто «копає» під Музей історії? Керівництво Національного музею історії України б’є тривогу, що їхня споруда може зазнати нищівних руйну-вань через незаконне будівництво під стінами. Підставою для такої тривоги стали незрозумілі роботи, що розпоча-лися прямо під Старокиївською горою, на якій уже півстоліття стоїть велична будівля музею.

Як розповіла «Вечірці» генеральний директор Тетяна Сосновська, нещодавно тут з`явилися підозрілі люди, котрі розчища-ють майданчик біля самого підніжжя гори, а також бурять шурфи не лише на рівнині біля неї, а й на схилі з метою вивчення грунтів під майбутнє будівництво. Більше того, до неї приходила делегація жителів прилеглих будинків, які розповіли, що ці ж люди повідомили їм, що тут буде вестися будівництво. І запевнили, що начебто вже отримали дозвіл музею на підключення до його електро- та водопостачання, а також підвезення будівельних матеріалів через територію установи.

- Стривожені такою ситуацією, ми на-писали листи до Подільської районної та міської влади, а також відповідних депар-таментів міськадміністрації з проханням повідомити, чи давалися комусь дозволи на будівництво поблизу нашого музею, - сказала Тетяна Сосновська. – Поки що жодної відповіді ми не отримали… Будівля музею, зведена в 1937 році, вже й так дає тріщини саме з цього боку, де, можливо, планується «самобуд»… Справа в тому, що кілька років тому з одного боку музею замінили дерев`яні східці мармуровими, що й призвело до певного перекосу при-міщення. А оскільки будівля стоїть на горі, то ще й даються взнаки постійні зсуви грунту.

До речі, музей знаходиться на території так званої буферної зони Національного заповідника «Софія Київська», де будь-яке будівництво заборонене. Але ж відомо вже чимало прикладів, коли ця заборона по-рушувалася.

Микола ПАЦЕРА

З гастролями – по околицях Києва

Столичний «Дикий театр» починає гастрольний проект по Києву, в рамках якого планує показати свої вистави у віддалених від центра районах.

«Ми живемо у величезному місті, де не всі райони мають свої культурні осередки. Будинки культури перетворилися на при-хисток гуртків з танців живота і сауни і, згід-но з опитуванням, жителі спальних районів ходять до театру не частіше, ніж жителі села в Хмельницькій області», - заявляють у «Дикому театрі».

Тому театр вирішив втілити страте-гію «культурної децентралізації» і планує влаштовувати покази своїх вистав у найвід-даленіших районах. За задумом засновниці та продюсерки «Дикого театру» Ярослави Кравченко, гастрольна географія має охопи-ти Троєщину, Теремки, Солом’янку.

Едуард РУСЯНОВСЬКИЙ

Масова комп’ютеризація, розвиток електронних засобів комунікації вносять корективи у сприйняття книг та іншої друкованої продукції. В цих умовах значення бібліотек не тільки не меншає, а за низкою па-раметрів зростає. Особливо там, де враховують особливості нинішнього часу і шукають нових дієвих форм роботи.

ПОЩАСТИЛО ІЗ СУСІДОМ

Знайомство із централізованою бібліо-течною мережею Дарницького району, що об’єднує 13 бібліотек, «Вечірка» розпочала з бібліотеки на вул. Ревуцького. Це одна з найменших бібліотек району, де зберігаєть-ся 17 тис. книжок, а читальна зала займає трохи більше сотні квадратних метрів. Але це той випадок, коли невеликий заклад часом може перевищити значно більший.

Бібліотеці пощастило із сусідом. Вона розміщена під одним дахом (двері в двері) з культурно-мистецьким центром. І практико-вані в районі об’єднання зусиль, координація діяльності між бібліотеками та клубними закладами й Будинками культури в цих умовах отримують додаткові можливості. Обидва заклади, плануючи й влаштовуючи заходи, можуть розраховувати не лише на власні «корисні» площі, а й використовувати сусідські – культурно-мистецький центр за потреби надає сусідам виставкову залу на 130 квадратних метрів, а ті, у свою чергу, «діляться» читальною залою приблизно такої ж площі. Такий обмін стає все необхід-нішим, оскільки відвідувачів обох закладів останнім часом більшає.

Завідуюча бібліотекою Тетяна Вітенчук розповіла, що є виразна тенденція до збільшення читачів, зокрема середнього віку. А ще можна сміливо твердити, що до бібліотеки повертається студентство. До читальної зали хлопці та дівчата заходять зі своїми ноутбуками, планшетами, і ті не заважають їх зростаючому захопленню книгами.

Робота з дітьми – традиційно основний напрямок. У бібліотеці на Ревуцького давні зв’язки зі школами №№ 290, 284 і 303 та дитячим садком «Калинка». Старшоклас-ників приваблює значний обсяг видань з правознавства, математики, історії, можли-вість познайомитися з письменниками та іншими митцями столиці, зустрічі з якими тут регулярно проводяться. Учні молодших класів і малеча з дитсадка залюбки при-

ходять на перегляди мультфільмів, голосні читання, виставки книжок.

Звісно, з усіма численними заходами, які потребують багато часу і енергії, біблі-отечним працівникам впоратися важко. І тоді на допомогу приходять активні читачі – завсідники бібліотеки, які заглиблені у певну тему, володіють багатим матеріалом і готові ділитися своїми знаннями з дітьми.

До речі, повз увагу бібліотекарів не пройшли зміни в родинних пріорите-тах. Якщо раніше дітей приводили до бібліотеки батьки, то останнім часом все частіше зацікавлена масовими заходами, книжками чи мультиками дитина при-водить до бібліотеки... батька чи матір, бабусю чи дідуся.

ВІД ЕКОНОМІКИ – ДО КРАЄЗНАВСТВА

Бібліотека № 156, що на проспекті Ба-жана, – одна з найбільших і найстаріших у районній мережі. Вона прийняла своїх перших відвідувачів ще 1933 року, пра-цюючи на Подолі в Будинку культури харчовиків. Та пізніше заклад із книжковим фондом було переведено на лівий берег, де

швидкими темпами розвивалося житлове будівництво.

У бібліотеці багато книжок з економі-ки, збереглися ще видання ХІХ століття. Економічний напрямок припав до вподоби жителям нових мікрорайонів, і бібліотека враховує такі потреби і щодо поповне-ння фондів, і в роботі з читачами. Тут діє економічний гурток, цікавий не лише для молоді та школярів: бібліотекарі та активні читачі-економісти навчають слухачів азів економіки – практичної і навіть домашньої: про чинне податкове законодавство, зміни в ньому. Або як складати бюджет, зокрема і сімейний, та домагатися його виконання.

Бібліотека № 143 (Бортничі) виявляє особливу увагу до краєзнавства, народних ремесел. Тут є спеціальна кімната з істо-рії краю, де експозиція розпочинається з демонстрації старовинного ткацького верстату. Виставки вишивальниць, інших майстринь народної творчості – добре підґрунтя для занять гуртків найрізно-манітнішої спрямованості.

Працівники бібліотеки ім. Чехова, яка розміщена в районі Рембази, краєзнавству приділяють не менше уваги. Через різно-манітні гуртки, а серед них і дитячі, які відвідують учні місцевої школи № 217, розкривають мешканцям історію краю, коли та за яких обставин території того чи іншого села або хутора увійшли до складу столиці. У підростаючого покоління нових мікрорайонів, де ще не так давно була сільська місцевість, прокидається інтерес до недалекого минулого, і саме бібліотекарям – носіям книжкової мудрості її задовольняти.

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) 21ПАРК КУЛЬТУРИ

Бібліотека в мікрорайоні: якою їй бути?якою їй бути?

ПИТАННЯ РУБА

КОМЕНТАР

Оксана ГОЛОВАТА, директор ЦБС Дарницького району, заслужений працівник культури України: – За кілька останніх років контакти між бібліотекарями й

працівниками культури зміцніли настільки, що ми стали однією командою. Зазвичай разом автобусом їздимо на екскурсії чи для вивчення досвіду. Цього року плануємо вже поїздом вирушити

на Львівщину. Я 44 роки працюю в бібліотечній системі й переконалася, що за такої взаємодії можна зробити більше і краще.

На підтвердження своїх слів наведу конкретний приклад. Минулого літа відвіду-вачі молодого парку «Позняки» стали свідками резонансної і досить тривалої акції. На центральному майданчику тут запрацювала «бібліотека просто неба». Бібліоте-карі пропонували книжки, які можна було погортати і читати прямо в парку. Тут же відбувалися голосні читання і демонстрація мультфільмів для дітей, а виставки книжок чергувалися з вигадливими перформансами, сценами з казок у виконанні акторів лялькового театру, «Казкова карусель», спортивними змаганнями, різнома-нітними майстер-класами, танцями та співами.

Спершу планувалося проводити такі заходи раз на два тижні, але, зважаючи на зростаючий інтерес жителів великого і густонаселеного мікрорайону, бібліотека під відкритим небом працювала з понеділка до п’ятниці. І так усе літо...

У підростаючого покоління но-вих мікрорайонів, де ще не так давно була сільська місцевість, прокидається інтерес до неда-лекого минулого, і саме біблі-отекарям – носіям книжкової мудрості її задовольняти

ТЕАТР

ХпКісспвстстлнбу

диз`юа бігртоплюбуотйпте

пмтапн- жмтрпщзащмтогр

тазабучиру

Зп

Сгаяв

всБухинхосе«Д

гівлдтаКти

ПП

ТТ

Фото Олексія ІВАНОВА

Його фірмовий батерфляй неодноразово змушував публіку аплодувати на три-бунах найвідоміших водних арен. Зараз Силантьєву 40 років, але енергії вистачає і на заняття спортом, і на громадську діяльність.

– Денисе, ви вже понад 30 років нерозлучні з плаванням. Як складалися взаємини із цим видом спорту?

– Спочатку зовсім не склада-лися… Мені взагалі не подобало-ся плавання. Мама майже сило-міць приводила на тренування. Пам’ятаю, перші півроку просто висів на доріжці й не хотів викону-вати вправи. Не дивно, що у своїй групі я останнім навчився плавати. Але коли трохи зміцнів і почав показувати перші результати, тоді все й пішло. І вже у восьмому класі, коли переді мною стояв вибір, або йти у професійний спорт, або по-датися в науку, я обрав перше – і ні про що не шкодую.

– Яку медаль у вашій кар’єрі вважаєте найціннішою?

– Напевно, «золото» 1998 року, коли став першим в незалежній Україні чемпіоном світу. Сталося це в австралійському Перті. Я не розраховував тоді на перемогу, в рейтингу був четвертим або п’ятим. Їхав просто поборотися. Побачив-ши на табло свій переможний час, не повірив очам своїм. Усвідомив, що став чемпіоном світу, тільки коли приїхав до України… А най-складніша нагорода – «срібло» на Олімпіаді в Сіднеї. Я тоді макси-мально «виклався». Відчував у собі здатність перемогти, тому сил не шкодував. На жаль, у фіналі був тільки другим – розчаруванню

не було меж. Його посилювало те, що «золото» виграв не голо-вний фаворит француз Еспозіто, а американець Малчоу, чиї шанси, звісно, теж котувалися дуже високо, але випередити його було більш реально (адже до цього я чоти-ри роки поспіль вигравав Кубки світу, їхав на Олімпіаду чинним чемпіоном).

– Які якості важливіші для спортсмена-плавця?

– Думаю, важливі й працездат-ність, і генетична схильність. Якось спілкувався із тренером знамени-того американця Майкла Фелпса. «За рахунок чого Майкл так швидко пливе? – запитав я. – Адже навіть приймаючи допінг, неможливо так швидко долати багато дистанцій». На що отримав коротку відповідь: «Майкл дуже талановитий, але тренується… як не талановитий». Тобто він фантастично працьови-тий. Ось вам і формула успіху…

– Ви завершили спортивну кар’єру у 32 роки. Чи легко дався перехід від професійного спорту до «цивільного» життя?

– Довелося починати все з нуля. Закінчив факультет фізвиховання, отримав науковий ступінь кан-дидата педагогічних наук. Так що вирішив не винаходити вело-сипед, а займатися тим, що знаю найкраще. Обрав спеціалізацію «Громадська діяльність у спорті». Тоді, 2008 року, це була доволі не-звична сфера роботи, тому що не так вже й багато відомих спортс-менів на той час популяризували фізичну культуру, здоровий спосіб життя. Мене в усьому підтримувала дружина. Інна була і залишається таким собі нашим сімейним локо-мотивом – вона постійно продукує ідеї і реалізовує їх.

– Виступ українських спортс-менів на Олімпіаді у Ріо пере-важна більшість експертів роз-цінила як провал…

– Чесно кажучи, подібний результат я очікував ще у 2012 році на Іграх в Лондоні. Багато хто тоді міркував так: ось здо-будемо мало медалей, чиновники схаменуться і почнуть приділяти більше уваги спортивній галузі.

Проте тоді ми тріумфували, торік не вдалося…

– Які стимули у спортсменів гарно виступати?

– Їх, за великим рахунком, два – честь країни та матеріальне заохо-чення. Хороші спортсмени здебіль-шого виростають із людей, котрі вийшли з незаможних сімей і можуть розраховувати тільки на себе. Я це знаю, мене виховувала сама мама. Тому наполегливо тренувався, тер-пів, ставив нові цілі. Спорт дав мені можливість реалізуватися, сформу-вав важливі риси характеру… Часто буває, коли за півгодини до від’їзду на чемпіонат до нас приходить чи-новник і каже: «Ви ж пам’ятаєте, що виступаєте за честь країни. Ми за вас переживаємо, не підведіть нас». А якби до цих слів він додав, що той, хто виграє перше місце, отримає квартиру, а хто друге – певну суму, стимул для спортсменів був би зо-всім інший. Адже повага до своєї держави у наших людей існує.

– Як, на ваш погляд, можна виправити таке становище?

– Вважаю, що 90% чиновників не ставляться належним чином до своєї роботи. Можу навести приклад, щоправда, з часів, коли я ще активно виступав. Якось по-просив допомогти зробити мені візу для поїздки на міжнародні змагання, а у відповідь почув, що у федерації немає часу займа-тися моїм особистим питанням, мовляв, є речі важливіші, як от популяризація плавання в країні. Що ж, популяризація справа хо-роша, але чому при цьому школи плавання і басейни закриваються, а нові дитячі та юнацькі школи, водноспортивні комплекси так і не побудовані?

– Яким чином пропагуєте плавання в Україні?

– Пишаюся своїм проектом «Клуб дитячого плавання», який діє в семи містах України. Вирішив його започаткувати, коли дізнався про вражаючу статистику: вияв-ляється, 80% юнаків призовного віку у нас не вміють плавати. По-годьтеся, сумна цифра.

Олександр ПИРЛИК

СПОРТ-ТАЙМ22 Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)

Формула успіху Формула успіху «містера Батерфляй»«містера Батерфляй»

Поєдинок Кличко – Джошуа покажуть на двох телеканалах США

Два провідних амери-канських телеканали, HBO і Showtime, домовилися про показ в США чемпіонського поєдинку в суперважкій вазі між україн-цем Володимиром Кличком і британцем Ентоні Джошуа.

Це історична домовленість для каналів – за останні 15 років тільки два бої показувалися одразу двома каналами – Льюїс-Тайсон і Мейвезер – Пакьяо. А для поєдинків, які проходили не на території США, це перший випадок.

Ніч «Великого боксу»

У суботу, 22 квітня, о 22.30 на телеканалі «Інтер» стартує ніч «Великого боксу». Головною темою програми стане яскраве боксерське шоу, яке відбулося 8 квітня в США і тріумфаторами якого стали українські боксери – Василь Ломаченко, Олександр Усик та Олександр Гвоздик.

Експерти проекту обговорять цю подію з його головними ге-роями, а також поговорять про майбутній мегабій Володимира Кличка і Ентоні Джошуа, який відбудеться 29 квітня в Лон-доні на 80-тисячному стадіоні «Уемблі».

Ніч «Великого боксу» за-кінчиться в неділю, 23 квітня, о 5.00 прямою трансляцією з США бою Макса Бурсака. Укра-їнський боксер битиметься за титул чемпіона світу за версією WBO у другій середній вазі з його володарем мексиканцем Хільберто Раміресом.

АНОНС

� ДЕНИС СИЛАНТЬЄВ ПЕРШИМ ПРИНІС НЕЗАЛЕЖНІЙ УКРАЇНІ «ЗОЛОТО» ЧЕМПІОНАТУ СВІТУ З ПЛАВАННЯ

Олександр ПИРЛИК

21 квітня в Прем’єр-лізі відбудеться найочікуваніше вболівальниками футбольне протистояння останнього часу – між київським «Динамо» та донецьким «Шахтарем». Спробуємо об’єктивно зважити шанси давніх суперників.

Відверто кажучи, «Шахтар» зразка 2017 року не вражає. Здається, що гірники ще не прокинулися від зимового відпочинку. Так, команда Фонсеки здобуває перемоги, втім, у «помаранчевих» відсутня легкість і гостро-та в атаці, а захист донеччан часом робить відверто дитячі помилки, як, наприклад, у матчі з одеським «Чорноморцем» (1:2). Уявіть, за весь матч «моряки» лише двічі вдарили по воротах супротивника і двічі відзначилися голами. Натомість гірники здійснили аж 8 ударів по воротах своїх ві-заві – лише один з них досяг цілі. Розрадою для вболівальників «Шахтаря» стала зустріч проти «Олімпіка» - 4:0.

– Прогнозувати результати таких матчів справа невдячна. Команди протягом чем-піонату можуть грати як заманеться, а ось до цього дербі підходять інакше – наче це

останні матчі у їхній кар’єрі. Останні зустрічі показали, що гірники більш психологічно стійкі до таких поєдинків. Можливо, дається взнаки досвід виступів на міжнародній арені. Однак вважаю, що зараз «Шахтар» далеко не на піку своєї форми, чим може скористатися «Динамо», – прокоментував ситуацію «Вечірці» колишній «динамівець» Олег Саленко.

Утім напередодні всеукраїнського дербі більше запитань викликає саме київське «Динамо». І ось чому. Невдачі на стар-ті весняної частини чемпіонату змусили тренерський штаб киян піти на тактичні експерименти. І, схоже, один з них таки досяг мети – на матч проти полтавської «Ворскли» (4:0) кияни вийшли зі схемою у три центральні захисники, які грали у лінію, та два флангові захисники, які роз-ташувалися трохи вище і брали активну участь в атаках своєї команди. У центрі – два півзахисники, більше націлені на оборон-ну роботу, і два півзахисники атакуючого плану. Здавалося, футболісти залишились ті ж, але ми побачили зовсім інше «Дина-мо», гра якого дає не лише результат, але й подобається вболівальникам. За такою схемою «біло-сині» з легкістю розправилися з «Олександрією» (4:1), «Олімпіком» (4:0) та «Зорею» (1:0).

«Вечірка» попросила прокоментувати такі якісні зміни відомого вітчизняного тренера В’ячеслава Грозного:

– Більшість команд української Прем’єр-ліги грають проти «Динамо» від оборони і знають, що передусім необхідно «перекрити» Андрія Ярмоленка на фланзі. Якщо з таким завданням суперник «Динамо» справля-ється, шанси на успіх у матчах проти киян серйозно зростають. За новою тактичною схемою капітан киян має більше варіан-тів для маневру за рахунок своїх сильних якостей – дриблінгу, техніки, швидкості. Суперники ще не пристосувалися до гри проти нової схеми «Динамо». Яскравий доказ цього матчі з «Олімпіком». 4 березня

в матчі 20-го туру «Динамо» – «Олімпік» (1:0) Дмитро Немчанінов закрив на фланзі Ярмоленка, і гостроти біля воріт Махарадзе майже не було. У 24-му турі «Динамо», ді-ючи за новою схемою, розбило без шансів «Олімпік» із рахунком 4:0, а Андрій був одним із кращих на полі, оформивши на свій рахунок дубль.

«Динамівські» нововведення не пройшли повз пильне око й головного тренера національної збірної України Андрія Шевченка:

– Матч дуже важливий. Навряд чи 11 очок, які розділяють команди («Шахтар» попереду), якось вплинуть на настрій грав-ців. Цікаво буде, адже «Динамо» останнім часом трохи змінило схему гри, тактику. Це давало відмінний результат. Подивимося, якою виявиться її ефективність у проти-стоянні із більш серйозним суперником…

Щодо травмованих, то у «Динамо» точно не вийде на поле захисник Євген Хачеріді, у якого ушкоджене коліно. Йому не вдасться реабілітуватися за два автоголи у попере-дньому дербі, в якому «Динамо» програло з рахунком 3:4. У «Шахтаря» також одна втрата – захисник Іван Ордець.

І знову дербі на «Олімпійському»

Здавалося, футболісти залишились ті ж, але ми побачи-

ли зовсім інше «Динамо», гра якого дає не лише

результат, але й подобається вболівальникам

КУМИРИ

21 квітня – день Руфа. Встанов-лений на честь апостола Руфа – одного із семидесяти. На Руфа не можна ходити в ліс, бо там повза-ють гадюки, цього дня вони дуже кусючі. На Руфа, як земля руха. Сонячний день – літо неза-

баром настане. Зацвіли яблуні і груші – можна

сіяти овес.

22 квітня – День Євпсихія, Чер-вона гірка, Лельник. У давнину червоною гіркою слов’яни називали височину або пагорб, що перебували на краю села. Зазвичай там ставили спеціальну дернову або дерев’яну лаву, на яку посередині садили найкрасивішу дівчину, називаючи її Лялею. Потім по обидві сторони лавки укладали різноманітні дари. Оточували лаву вінками з квітів і починали водити хороводи, ви-конуючи обрядові пісні. Якщо схід був з білявими від-

блисками, то говорили, що на на-ступний день дощу не буде. Кульбаба зацвіла – нарешті

прийшла весна.

23 квітня – Терентій Маревни. Говорили, що саме він вказував на ті прикмети, які допоможуть суди-ти про оранці. До цього моменту сніг починав танути скрізь і пере-творювався на брудне місиво, яке

не висихало навіть під сонячними променями. Але існували в народі спеціальні підбадьорливі при-кмети. Наприклад, говорили, що, якщо права нога загрузне раніше, ніж ліва, то це до добра. Молоді павучки з’явилися –

теплі деньки скоро настануть. Якщо ліщина прикрашена

пухнастими сережками, то земля більше промерзати не буде.

24 квітня – День Антипа Водо-пола. За ім’ям єпископа Пергама – одного з найвизначніших культур-них центрів елліністичного світу. Жив у I столітті. Про цього святого згадує Ісус Христос, називаючи його своїм свідком. Ще за життя прославився чудесними зцілення-ми, тому до нього звертаються в надії позбутися глухоти, головного та зубного болю тощо. Вранці небо червоне – буде всю

весну дощитиме і вітряно. Якщо з невеликих хмари-

нок утворюються великі хмари і з’єднуються разом – чекай сильної зливи. Дощ на Антипа – грибного

літа чекай.

25 квітня – у православній церкві вшановується пам’ять свя-того Василя Сповідника, якого в народі прозвали парильником через погоду, оскільки, як гово-рили, сонце припікає в цей день. У народі говорили, що 25 квітня треба обов’язково заговорити воду, щоб потім пити її і зміцнювати здоров’я. Вважали, що такою водою потрібно вмиватися кожної середи. Зазвичай на Василя Парійсько-

го земля випарювалася, сніг танув. Якщо йде дощ, то в перші дні

травня буде також дощитиме. Теплий день – рік буде вро-

жайним. Це ж говорили, якщо сонце дуже пригрівало. Верба зацвіла – вірна при-

кмета до того, що скоро буде по-тепління.

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249) 23АСОРТІ

виставки

НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО В АРСЕНАЛІ

У Мистецькому Арсеналі (м. Київ, вул. Лаврська, 12) триває масштабний арт-проект «Чисте мистецтво». Проект побудова-ний як діалог: між класичною традицією і народною картиною, між наївним мистецтвом і при-мітивізмом, авангардом, а також сучасним мистецтвом, що не при-пиняє знаходити в архетипічних кодах наїву джерело натхнення та референцій.

МЕЛАНХОЛІЙНІСТЬ ПРОСТИХ РЕЧЕЙ

У галереї «АВС-арт» (Андрі-ївський узвіз, 2-б) відкрилася виставка Віталія Кононенка «The Мальовидла», що представляє роботи, створені художником у проміжок від 1990-х і до сьо-годні. Фактично – це свідки часу становлення незалежного україн-ського мистецтва. Дещо іронічна назва тонко підкреслює авто-рову думку, що в теперішньому артистичному світі все менше уваги приділяється класичним проявам живопису, і для того, аби звучати, художнику потрібно мати хист до самопрезентації не менший, аніж до творчості.

концерти

ПІСНІ РОМАНТИЧНОГО ХІРУРГА

21 квітня о 20.00 в Caribbean club відбудеться великий сольний концерт Олександра Ломія, спі-ваючого хірурга, котрий отримав популярність після виступу на телешоу Х-Фактор. Незважаючи на те, що Олександр не пройшов у прямі ефіри відомого телешоу, його талант відзначили мільйони телеглядачів, а Костянтин Мела-дзе назвав авторську пісню Ломії хітом сьогодення.

ПРИСТРАСНІ РИТМИ ТАНГО

25 квітня о 19.00 у Будинку вчених звучатиме танго. Концерт «Танго історія» зібрав найяскра-віші світові танго таких авто-рів, як Астор П’яццолла, Рішар Гальяно. Прозвучать незабутні твори — Libertango, Chao, Paris, New York Tango, Adios Nonino, Hesitation Tango, та інші пре-красні композиції. Музика про-звучить у супроводі струнного ансамблю «Артехатта», солісти — Мирослава Которович (скрип-ка) та Ігор Саєнко (кнопковий акордеон).

театр

АНТІГОНА 20 квітня на сцені Театру ро-

сійської драми імені Лесі Укра-їнки гратимуть виставу «Антіго-на». П’єса «Антігона» — класика світової інтелектуальної трагедії XX століття, складна, відточено-

красива сучасна версія античного міфу, яка під пером Жана Ануя перетворюється в нестримну іс-торію про максималізм періоду становлення особистості, жагу до істини і непереборний людський потяг до свободи.

КРАЩІ ХІТИ НАОНІ 20 квітня о 19.00 на сцені На-

ціональної опери України на глядачів чекає феєрверк найкра-сивіших композицій у святковому концерті за участю віртуозів НА-ОНІ під управлінням головно-го диригента Віктора Гуцала та гостей – солістів Національної опери України Сусанни Чахоян, Ігоря Борка, а також квартету «Гетьман». Шанувальників за-прошують поринути у світ укра-їнської, популярної легкої музики та хітів, насолодитися чистотою звучання, вишуканістю компо-зицій і різноманітністю емоцій.

кіно

«ІДЕАЛЬНІ НЕЗНАЙОМЦІ»

Країна: Італія. Режисер: Паоло Дженовезе. У ролях: Джузеппе Баттістон,

Анна Фольетта, Марко Джалліні, Едоардо Лео.

Тривалість: 1 год.37 хв. Вікові обмеження: 16 років. Семеро нерозлучних друзів,

зібравшись за вечерею, жартома починають гру – читати всі смс уголос, а на дзвінки відповідати по гучному зв’язку. Вони й уявити собі не можуть, які скелети ви-лізуть з їх шаф і які дивовижні відкриття їм доведеться зробити...

«СПРАВА «РИФИ»

Країна: Україна, Італія, США.

Режисер: Олена Мошинська. Тривалість: 1 год. 45 хв. Вікові обмеження: 12 років. Фільм «Справа «Рифи» охо-

плює період з 1939 до 1963 рр. та розкриває невідомі широ-кому загалу обставини арешту, ув’язнення та звільнення Йо-сифа Сліпого. Особливу увагу приділено історичним подіям та визначним особистостям того періоду та їх впливу на долю патріарха Йосифа Сліпого. Героями фільму стали Папа Іван ХХІІІ, президент США Джон Кеннеді, Генеральні секретарі ЦК КПРС Йосип Сталін та Ми-кита Хрущов.

Назву стрічці дала агентурна справа «Рифи», яка зберігається в архіві СБУ України. У 33 томах справи докладно задокументо-вано, як радянська влада роз-робляла та втілювала в життя план знищення Української греко-католицької Церкви та її Глави Йосифа Сліпого. Ці документи, які радянська ре-пресивна система дбайливо збирала та зберігала, стали основою фільму.

АФІШАПРОГНОЗ ПОГОДИ

Ясно

Атм. тиск 747Вітер (м/с) 5

Вологість повітря (%) 64

Відчувається +4о

п’ятниця, 21.04

+6о

Сильна хмарність, дощАтм. тиск 740 Вітер (м/с) 7,5

Вологість повітря (%) 74

Відчувається +7о

субота, 22.04

+8о

Хмарно, з прояс-неннями, дощАтм. тиск 743Вітер (м/с) 3

Вологість повітря (%) 45

Відчувається +10о

неділя, 23.04

+10о

Слабка хмар-ність, дощ, грозаАтм. тиск 745Вітер (м/с) 4,9

Вологість повітря (%) 72

Відчувається +5о

понеділок, 24.04

+7о

ТРАДИЦІЇ

Про Біблію Незважаючи на те, що Біблія є однією з найдавні-ших книг, написаній кіль-ка тисячоліть тому, вона до сьогоднішнього дня була і залишається найві-домішою книгою в світі.

Біблія короля Якова не раз надихала авторів на написання пісень. Вчені впевнені, що сам

Ісус не вважав себе творцем нової релігії, а всього лише реформував іудаїзм. У свідків Єгови немає

традиції відзначати дні наро-дження, через те, що в Біблії такі свята завершуються убивством. Біблія користується вели-

кою популярністю у злодіїв, які крадуть її частіше за інші книги. Ніде в Біблії ви не знайдете

опису зовнішності Ісуса. Існує така наука, як бібліо-

мантія, що представляє свого роду ворожіння на Біблії, для чого необхідно лише відкрити книгу на випадковій сторінці і прочитати те, що там написано. Перша фраза і повинна нести в собі якийсь пророчий сенс на майбутнє. Ісаак Ньютон приділяв ве-

лику увагу Біблії і тому написав більше статей про релігію, ніж про науку.

Найпопулярнішими на пристроях Amazon Kindle вва-жаються такі книги: Біблія, біо-графія Стіва Джобса і «Голодні ігри». Провівши дослідження

водної ерозії, Леонардо да Вінчі дійшов висновку, що Земля набагато старше тих років, що приписує їй Священне писання. Зрада Іуди оцінюється в

суму, еквівалентну 4-місячному окладу робітника. Згідно з Біблією клястися

забороняється. Найбільшим постачаль-

ником Біблії в світі є Китай. Щоб поліпшити своє са-

мопочуття імператор Ефіопії Менелик II з’їдав парочку сто-рінок з Біблії. У зв’язку з тим, що ім’я

Жанни д’Арк (Joan of Arc) співзвучно з Ноєвим ковчегом (Noan’s Ark), 12 відсотків аме-риканців упевнені, що Жанна д’Арк є дружиною Ноя. Зберігання Біблії караєть-

ся в Північній Кореї стратою нарівні з переглядом півден-нокорейських фільмів і роз-повсюдженням порнографії.

ЦІКАВО

СМАЧНОГО!

«Торф’яний пиріг» до кавиЕстонський сирник, або як його ще називають «торф’яний пиріг», готуєть-ся доволі швидко і так само швидко зникає, бо дуже смач-ний.

Інгредієнти: 500 грамів кис-ломолочного сиру, 400 грамів бо-рошна, 350 грамів цукру, 250 грамів вершкового масла, 100 грамів сметани, 4 курячі яйця, 4 столові ложки какао, 3 столові ложки крохмалю, ванільний цукор.

Приготування: Вершкове масло розім’яти, додати 150 грамів цукру і добре розтерти. Борошно просіяти, додати какао і перетерти з верш-ковим маслом, щоб утворилися шоколадні крихти. Кисломолочний сир перемішати з цукром (200 грамів), додати курячі яйця, сметану і ванільний цукор. Усе збити за допомогою блендера до однорідної маси. Додати крохмаль і ретельно вимішати.

Форму для запікання застелити пергаментом, змастити вершковим маслом і викласти частину шоколадних крихт, на них обережно вили-ти начинку з кисломолочного сиру, а поверх сирного шару висипати шоколадні крихти, що залишились. Поставити в розігріту духовку і випікати 50 хвилин при температурі 180 ºС.

Естонський сирник готовий. Чудово смакує з гарячою кавою.

Вечірній Київ | 21 квітня 2017 року | №15 (19249)В КІНЦІ НОМЕРА24

Засновник: Київська міська радаВидавець: КП «Вечірній Київ»Свідоцтво: КВ №15417–3989 ПР від 15 квітня 2009 рокуВ. о. головного редактораМаксим Філіппов

Адреса: 01001, м. Київ–1, вул. Володимирська, 51-бТелефон: 234-27-59 Факс: 235-01-93E-mail: vk1906@ukr.netПередплатний індекс: 37607

Рекламний відділ: вул. Володимирська, 51-б Тел.: 234-21-84, 234-27-39Факс: 235-61-48 Відділ розповсюдження та реалізації: Тел. 235-23-34Онлайн-передплата на сайті ДП «Преса»

Редакція листується з читачами тільки на сторінках газе-ти. Газета публікує також ті матеріали, в яких думки авторів не збігаються з позицією редакції. При передруку посилання на «Вечірній Київ» обов’язкове. Матеріали рубрики «Що турбує» публікуються на правах реклами. Рукописи не рецензуються. Друк: ТОВ «МЕГА-Поліграф», м. Київ, вул. Марка Вовчка, 12/14 Замовлення: 53685 Заг. наклад: 96 000.

Читайте нас в інтернеті: www.vechirniykiev.com.ua

ОВНИ, сфера життєвих цін-ностей, об’єктивність само-оцінки – найактуальніша.

Репертуар бажань кардинально міняється, те, що хотілося раніш, вже не суттєво.

ТЕЛЬЦІ, це тиждень духов-ного преображення і вну-трішньо ви готові зробити

стрибок на вищу сходинку доско-налості! Поклопочіться про зо-внішність, обновіть по моді гарде-роб, поставте хрест на поганих звичках і запаліть серце коханням.

БЛИЗНЮКИ, будьте чесними з собою та оточен-ням, мужньо визнайте при-

ховані слабкості, які нині активізу-ються. Пробачте кривдників, прагніть до співчуття і благочестя в будь-яких важких ситуаціях.

РАКИ, в дружній сфері – перезавантаження, де слід відсіяти зерна від полови, аби

в майбутньому траєкторія долі була щасливою. Нині ви вийшли на пік соціальної активності, де слід мати справи з людьми близькими по духу.

ЛЕВИ, переформатування торкнеться кар’єри, приго-туйтеся до професійних ре-

організацій зі зміною виду діяль-ності, керівництва, службового статусу. Це повчальний урок долі тим, хто збився з правильного шля-ху і запізнився з реалізацією фахо-вого покликання.

ДІВИ, мандрівочка – рідна тітонька, рушайте в далеке турне, зустріч з іншими зви-

чаями, культурою принесе сюрпри-зи й зрештою кардинально вплине на сталу філософію буття.

ТЕРЕЗИ, прийшла пора моральної і матеріальної розплати, невідкладного ви-

конання боргових зобов’язань. Не засмучуйтеся, а радійте, все зако-номірно, те що було узяте колись понад міру доведеться повернути.

СКОРПІОНИ потрібні всім! Ідіть назустріч , об’єднуйтеся і будуйте спіль-

ні справи на фундаменті взаємних інтересів, але дотримуйтесь не-бесних та юридичних законів. Зловживанням - зась!

СТРІЛЬЦІ, на службі – про-цес трансформації, наміча-ються кадрові перестановки

з новим колом зобов’язань, змін та умов праці. Роботи та додаткових повноважень додасться, і зарплати теж.

КОЗЕРОГИ покликані піднятися з глибин песиміз-му до вершин романтично-

го блаженства і оцінити всю красу буття. Розслабтеся, життя – це спектакль, важливо розробити влас-ний сценарій, змінити правила гри, маски, ролі і з захопленням пороз-важатися.

ВОДОЛІЇ, сімейні про-блеми йдуть штурмом, ви-магаючи реорганізації, б’ють

по психіці, лишають рівноваги. Все, що тут відбувається, непід-владно вашій волі, пожинаєте за-служене.

РИБАМ відведена роль не-втомної бджілки, що крапля по краплі збирає нектар до сот,

отримуючи максимум користі із зу-стрічей, ситуацій, які є не випадко-вими, а кармічно обумовлені.

Астролог Любов ШЕХМАТОВА

КИЇВ І КИЯНИ ФОТОВЕРНІСАЖ ГОРОСКОП 24 – 30 квітня

богиня землі (міф.)

хазяйка

дощечка, на якій живо-

писець змішує фарби

декоративна африканська

рослина

підводна скеля

найпростіша тварина – паразит

тропічна рослина, викорис-

товується в парфумерії

нога тварини

синтетичне волокно

темрява

марні надії

лють

умова про-дажу товару

плодові дерева

батько (араб.)

маленька Таїсія

шеренга

нота

керівник установи

псаломщик

залізо з алюмінієм

вечір з танцями

футляр для пістолета

масове звільнення робітників

велика жуй-на тварина

вождь

юнаки й дівчата

мета

пора року

нація

невисока шафа

болотяний птах з довгим

дзьобом

грошова одиниця Албанії

давньогрець-ка назва Дніпра

богиня мис-ливства (міф.)

ентузіазм

густа темна хмара

холодна зброя

гімнастичний снаряд

окови Гіменея

... – Клаус

єгипетська богиня-кішка

СКАНВОРД

Склала Оксана БАРКІНА

Як доглядати за парасолькою Якщо ви бажаєте, щоби ваша парасолька прослу-жила не один сезон і при цьому чудово виглядала, необхідно правильно за нею доглядати. Найважливіше – правильно

сушити парасольку. Ви повинні пам’ятати, що парасольку при сушінні ніколи не можна роз-кривати до кінця. У розгорнутому вигляді вологий купол розтягу-ється і розхитуються спиці. Дощова вода рідко буває

абсолютно чистою і, як правило, вона містить чимало домішок, які залишають на парасольці роз-води. Тому не забувайте іноді прати парасольку. Можна спробувати відчис-

тити парасольку і м’якою щіткою, змоченою в спирті. Поруділу тка-нину чорної парасольки чистять щіткою, змоченою у відварі міц-ного чаю або листя плюща. Ніколи не кладіть парасоль-

ку на дно сумки – під важкими речами спиці гнуться і швидко поламаються. Перш ніж прибрати пара-

сольку на зберігання (зберігати її потрібно в сухому місці при помірній температурі не вище 35°С і не нижче 10°С), влаштуй-те їй профілактику. Для цього гарненько виперіть щіткою: сухий купол варто натерти пі-ною господарського мила або лужним шампунем. Ретельно сполосніть і потім витріть спиці сухою ганчірочкою.

Коли парасолька повніс-тю висохне, потрібно змазати машинним мастилом спиці і ковзний механізм. Всі стики за-горнути в плівку або вощений па-пір, покласти в пакет і прибрати.

Дружина зауважує чоловікові: — Ти погано вибиваєш ки-

лим. Слід бити сильніше... — Сильніше не можна,— ви-

правдовується чоловік. — Чому ж? — А якщо бити сильніше, то

здіймається така пилюка! * * *

— Чому у моїй кімнаті на вік-ні дві сітки? — запитує у готелі чоловік.

— Та, що дрібніша, не пропус-кає комарів, а та, що з більшими дірочками, не пропускає мух.

* * * У ресторані чоловік, який

випив забагато, волає: — Офіціанте! Принесіть две-

рі, я вийду.

ПОРАДИ

АНЕКДОТ

Фото Павла ПАЩЕНКА