Адамович Олена

Володимирівна

Вчитель початкових класів, ЗНВК «Еврика»

Тема. Диференціація на уроках в

початкових класах як один із шляхів

реалізації особистісно-орієнтованого

підходу у навчанні.

Вчити всіх однаково не можна, так як кожна дитина – єдина і унікальна, зі

своїми, притаманними тільки їй, пізнавальними можливостями, уміннями і навичками, потребами, здібностями.

Диференціація – один із шляхів розв’язання головного завдання школи –

навчити всіх без винятку.

Актуальність і

перспективність досвіду:

Реалізація ідей особистісно

зорієнтованого навчання потребує

глибокої індивідуалізації навчальної

діяльності учнів. Це зумовлює

необхідність систематичного

застосування в умовах класно-урочної

системи диференційованого навчання.

Позитивні і негативні сторони

традиційної технології навчання

(за Г.К. Селевко):

Позитивні сторони:

систематичний характер навчання;

упорядкована, логічно правильна подача навчального матеріалу;

організаційна чіткість;

постійний емоційний вплив особистості учителя;

оптимальні витрати ресурсів при масовому навчанні.

Негативні сторони:

шаблонна побудова, одноманітність;

нераціональний розподіл часу уроку;

протягом року забезпечується лише первісне орієнтування в матеріалі, а досягнення високих рівнів перекладається на виконання домашніх завдань;

учні ізольовані від спілкування один з одним;

відсутність самостійності;

пасивність або показна активність учнів;

слабка мовленнєва діяльність;

слабкий зворотній зв'язок;

відсутність індивідуального навчання.

Що таке диференціація?

Диференціація (лат. differentia — відмінність) в освіті — процес

та результат створення відмінностей між частинами освітньої

системи.

Великий тлумачний словник сучасної української мови за

редакцією Бусола В. (К., Ірпінь, ВТФ «Перун», 2001):

«диференціація» - поділ, розчленування чого-небудь на окремі

різнорідні елементи.

У педагогічній енциклопедії поняття «диференціація»

трактується як спосіб організації навчального процесу, при якому

враховуються індивідуально-типологічні властивості особистості

(інтерес, схильність, здібності, особливості інтелектуальної

діяльності), характеризується утворення груп учнів, в яких

елементи дидактичної системи відрізняються.

Відмінність від індивідуалізації

Суть принципу індивідуального підходу - в адаптації (пристосуванні) навчання до змісту і рівня знань, умінь та навичок кожного учня або до характерних для нього особливостей процесу засвоєння, або навіть до деяких стійких рис його характеру.

Відмінність диференціації від індивідуалізаціїполягає в тому; що врахування індивідуальних особливостей учнів здійснюється в такій формі, де учні групуються на основі будь-яких особливостей для окремого навчання в умовах класу.

Диференційний підхід в навчанні - це засіб реалізації індивідуального підходу.

Орієнтація навчання на середнього учня себе не виправдовує, оскільки при цьому по різному використовується потенціал слабких і сильних учнів. Останній надається сам собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання.

Видатні педагоги про

диференціацію

Я.А. Коменський: ―…той наставник досягне успіху, який викладатиме відповідно до ступеня сприймання…‖

К.Д.Ушинський: «...такий поділ класу на групи, із яких одна сильніша другої, на тільки не шкідливий, але навіть корисний, якщо наставник вміє працювати з однією групою сам, даючи іншим корисні самостійні вправи».

О.В.Сухомлинський звертав увагу на те, що немає абстрактного учня, діти дуже різні: один сприймає матеріал і запам’ятовує швидше, довго зберігає у пам’яті, інший – дуже повільно, його пам'ять зберігає знання недовго. Завдання педагога полягає в тому, щоб визначити шлях, яким дитина має вийти на рівень, передбачений шкільною програмою.

Рівні диференціації

Рональд Де Гроот виділяє три рівні, на яких може здійснюватись диференціація:

1) мікрорівень – диференціація відбувається у межах одного класу – це внутрішній підхід;

2) мезорівень – диференціація відбувається в межах школи між окремими класами (профілі);

3) макрорівень – диференціація відбувається між школами (створення різних типів шкіл).

До зовнішньої диференціації відносять 2-й та 3-й рівні.

Види диференціації:

Рівнева диференціація

виражається у тому,

що навчаючись в

одному класі, за

однією програмою та

підручником, школярі

можуть засвоювати

матеріал на різних

рівнях. Визначальним

при цьому є рівень

обов'язкової

підготовки.

Профільна

диференціація

припускає навчання

різних груп школярів

за програмами, котрі

відрізняються

глибиною викладання

матеріалу, обсягом

відомостей і навіть

номенклатурою

питань, що

вивчаються.

Технологія діяльності

вчителя

Диференціація передбачає таку організацію роботи на уроці, коли учитель пропонує одному або групі учнів в певній системі посильні завдання різної складності і цим самим створює сприятливі умови для розвитку і навчання кожного.

Така внутрішня диференціація у звичайному класі, яка спрямована як на реабілітацію відстаючих у навчанні, так і на стимулювання навчально-пізнавальної діяльності встигаючих учнів, є найбільш гуманною для учнів і доступною для кожного вчителя.

Враховуючи те, що рівень готовності учнів до навчальної діяльності різний, необхідно конструювати диференційовані завдання для школярів з різними навчальними можливостями. Це забезпечить для кожного з них оптимальний характер пізнавальної діяльності.

Поділ дітей на групи

Відповідно до навчальних можливостей, учнів умовно поділяють на такі групи:

1) учні з дуже високими навчальними можливостями (здатні швидко засвоювати матеріал, вільно вирішувати завдання, з інтересом і самостійно працювати, потребують завдань підвищеної складності;

2) учні з високим рівнем навчальних можливостей (мають міцні знання, володіють навичками самостійної роботи, не поступаються першій групі у засвоєнні матеріалу, але не завжди старанно закріплюють вивчене, бо їм не властива висока працездатність; потрібна корекція їх роботи, періодичний контроль за їх навчальною діяльністю);

3) учні із середніми навчальними можливостями (вони можуть непогано вчитися, але їм заважає низька навчальна працездатність);

4) учні з низькими навчальними можливостями (мають слабку здатність до навчання і низьку навчальну працездатність, вимагають спеціального підходу педагога).

Вимоги до організації

диференційованого навчання.

(за Савченко О.Я.)

1. Учитель враховує загальну готовність дітей до навчальної діяльності та готовність до засвоєння конкретного матеріалу.

2. Уміє передбачити труднощі, які можуть виникнути в дітей під час його засвоєння.

3. В системі уроків використовує диференційовані індивідуальні та групові завдання.

4. Проводить перспективний аналіз, для чого планується завдання, чому їх треба використовувати саме на даному етапі уроку, як продовжити цю роботу.

Умови підвищення ефективності

диференційованого навчання

(за С.П.Логачевською)

1. Застосування диференціації систематично на кожному уроці.

2. Характер диференційованих завдань повинен залежати від теми уроку, етапу її вивчення, дидактичних цілей.

3. Диференціація проводиться в рамках фронтальної роботи з класом, коли учні зайняті вирішенням загальних начальних завдань.

4. Розподіл дітей на групи не носить постійного характеру.

5. Диференціація повинна базуватися на педагогічному передбаченні вчителем найбільш доцільних шляхів досягнення мети для кожного учня.

Основні способи

диференціації

(за С.П.Логачевською).

Диференціація за ступенем складності:

завдання, що вимагають різної глибини узагальнення і висновків;

завдання, які розраховані на різний рівень теоретичного обґрунтування роботи, що виконується;

завдання репродуктивногоі творчого характеру

Диференціація за ступенем самостійностіучнів:

завдання однакової складності, але диференціюється міра допомоги різним групам дітей:

1) конкретизацією завдань;

2) рішенням допоміжних завдань, що призводять до рішення основного завдання;

3) вказівкою на прийом рішення;

4) наочним підкріплення;

5) навідним питанням.

Прийоми використання

системи диференційованих

завдань

Етап актуалізації опорних знань :

підготовка до вивчення нового матеріалу, робота дворівневих груп.

Етап вивчення нового матеріалу:

багаторазове пояснення;

поєднання фронтальної, парної та індивідуальної роботи;

Етап закріплення вивченого:

зменшення міри допомоги слабшим і ускладнення завдань сильнішим учням;

додаткові завдання до основного;

варіативна робота над задачами;

Структурно-логічні схеми

(за С.П.Логачевською)

Багаторазове пояснення

І етап ІІ етап ІІІ етап ІV етап

Спільне завдання

1в. Працюють з

учителем.

Виконай за

зразком.

Виконай

самостійно.

Творча

робота.

Виконай

самостійно.

2в. Працюють з

учителем.

Виконай за

зразком.

Виконай

самостійно.

Виконай

самостійно.

3в. Працюють з

учителем.

Працюють з

учителем.

Виконай за

зразком.

При потребі –

допомога

вчителя.

Закріплення на уроках математики, мови

І етап ІІ етап ІІІ етап ІV етап

1в. Основне

завдання

Творче

завдання

Цікаве

завданняСпільне

завдання

2в. Міра

допомоги

Основне

завдання

Творче

завдання

3в. З

учителем

Міра

допомоги

Основне

завдання

Самостійна робота над задачами

І етап ІІ етап ІІІ етап ІV етап

1в

Колектив

ний

аналіз

задачі,

виділення

варіантів.

Самостійний

запис

розв'язаної

задачі.

Самостійно

розв'язати

подібну

задачу.

Творче

завдання

2в Колективний

аналіз подібної

задачі, запис

розв'язку з

коментуванням

Колективний

аналіз

подібної

задачі,

запис

розв'язку

самостійно.

Самостійно

розв'язати

подібну

задачу.

Вивчення мовного матеріалу

Фронтальна робота:

Пояснює вчитель;

Пояснюють учні.

Робота парами:

Виконайте завдання за зразком;

Виконайте завдання за підказкою;

Відшукайте помилку.

Індивідуальна робота за варіантами:

Завдання з підказкою;

Завдання без підказки.

Позитивні сторони

виключається невиправдане та недоцільне для суспільства усереднення дітей;

у вчителя з’являється можливість допомагати слабким, приділяти увагу сильним;

відсутність у класі відстаючих знімає необхідність у зниженні загального рівня викладання;

з’являється можливість більш ефективно працювати з учнями, які суспільно неадаптовані;

реалізується бажання сильних учнів швидше та глибше просуватись у навчанні;

підвищується рівень мотивації навчання у сильних групах;

у групі, де зібрані однакові діти, учню легше навчатись

Негативні сторони

Досвід показує, що кваліфікована організація диференційного підходу в навчанні вимагає великих часових витрат для підготовки до уроку, глибоких педагогічних, психологічних знань і важка для одного учителя.

ділення дітей за рівнем розвитку є негуманним;

слабкі не мають можливості тягнутися за більш сильними, змагатися з ними;

перехід до слабких груп сприймається дітьми як приниження їхньої гідності;

у сильних групах з’являється ілюзія надзвичайності, егоїстичний комплекс, в слабких – знижується рівень самооцінки, з’являється установка на фатальність своєї слабкості;

знижується рівень мотивації навчання у слабких групах.

Урок української мовиТема. Займенник як

частина мови

• Мета: познайомити учнів із займенником як з новою частиною мови, його особливостями, роллю у мовленні;

• вчити розпізнавати займенники у реченнях і текстах, вживати їх у мовленні.

Знайомтеся! 4 клас!

? Девіз уроку ?• 1) рід прикметника можна визначити: а) за закінченням;

б) за суфіксом;в) за префіксом;г) за основою;

• 2) знайти іменник у Д.в. множини: а) яблуні;б) у школах;в) вітрам;г) хлібом;

• 3) у звертаннях використовується: а) Д. в.;б) Кл. в.;в) О. в.;г) Н. в.;

• 4) виберіть правильне написання слова «шістсот»: а) шіссот;б) шістьсот;в) шістсот;

• 5) числівники означають: а) назву предмета;б) ознаку предмета;в) дію предмета;г) кількість предметів.

“Пташка красна пір'ям, а людина –

знанням.”

“Треба нахилитись, щоб з криниці води напитись.”

“Впізнай і доведи”• Біжить він по долині в сіренькій

кожушині.• Голка з ниткою швидко в'ється, як цей

майстер у нас зветься?• Два кільця кругленьких, стільки ж кінців

гостреньких. Посередині – цвях.

Сигнальні картки:Ім. Прикм. Дієсл. Прийм.

Робота в парах• З якими словами виникли

утруднення?

• Задайте до них питання.

• Чи можемо віднести їх до

Іменників?

Прикметників?

Числівників?

Висновок:Слова

він цей стількиВказують на:

- предмет

- ознаку

- кількість

але не називають їх

Тема уроку• Нова частина мови –

займенник

“Добрий початок –половина діла.”

Відшукайте займенники. Замість яких слів вони вжиті?

• До села прилетіли лелеки. Вони були ніби у білих сорочках.

• Буду все життя я пам'ятати рідну материнську хату. Такої хати ні в кого не було.

• У народних казках ми часто зустрічаємо три головних героя. Зазвичай, вони проходять стільки ж різних випробувань.

Що означає “займенник”?

• “ЗА” – вживається замість чогось

• “ЙМЕННИК” – вживається замість іменних частин мови

“Книга вчить як на світі жить.”

• Знайдіть правило у підручнику.

• Чи правильні висновки ми зробили?

• Прочитайте правило декілька разів і розкажіть один одному в парі.

“Народ скаже – як зав'яже.”(Робота в парах)

• Ми з (ти) як риба з водою.• Іскра мала, а вогонь з (вона)

великий.• Як нема дощу в час, то не буде хліба

в (ми).• Час - на віл, (він) не підженеш.

“Щоб дати пораду, треба казати до ладу.”(Індивідуальна робота за варіантами)

• Прочитайте уривки з легенд. Що помітили?

• Як можна уникнути повторів?

• Вдоскональте тексти, використовуючи займенники.

Варіант А:Була собі дівчинка Калинка. Одного разу

гуляла Калинка лісом і побачила гарний кущ. Перенесла дівчинка кущ до дороги і пильно

доглядала за кущем. Мандрівники відпочивали під тінню цього куща. Згодом кущ назвали ім’ям

дівчинки Калинки.

Варіант Б:Колись давно на село напали татари. Татари

палили хати, вбивали чоловіків, жінок брали в полон. Одна дівчина вирвалась і стала тікати. На шиї у дівчини було червоне намисто. Та раптом

намисто розірвалось і розсипались яскраві намистинки. Через деякий час з намистинок

повиростали калинові кущі.

Слова для довідок: вони, у неї, воно, з них.

“На ловця і звір біжить” (спільне завдання)

А займенник – що таке? За іменником іде.

Він ніщо не називає, Бо імен цілком не знає,

Лише вказує на все:І на те або на це,

і на тебе, і на нього,і на цього, і на того.Він показує на всіх!

“Це тільки цвіт, а ягоди будуть”

• З якою новою частиною мови ми познайомились?

• Що про неї ви дізнались?• Які нові знання про неї отримаємо

на наступних уроках?• Як ці знання про займенник можуть

знадобитися нам у житті?

“Побажання від вчителя”

Я, МИ, ТИ• Які два займенник разом руйнують дороги,

заважають їздити? (я, ми)• Які займенники примушують тримати руки в

чистоті? (ми, ти)• Який займенник складається з двох звуків, але з

однієї букви? (я)• Назвати слово, у якому сім займенників. (сім’я)• Якщо до цього слова додати одну букву, то

вийде слово – антонім до слова війна. (ми – р)

“ДОБРЕ ТОГО ВЧИТИ,ХТО ХОЧЕ ВСЕ ЗНАТИ.”

Урок з читання 4 класТема. Мудрим ніхто не вродився,

а навчивсяЛеся Українка «Біда навчить»

• Мета: викликати у дітей інтерес до творчості Лесі Українки, розширити і поглибити їхні знання про поетесу, розвивати уміння оцінювати вчинки персонажів, визначати мотиви їхньої поведінки, знаходити зображувально-виражальні засоби опису героїв, звивати навички читання, пам'ять, увагу, вміння орієнтуватися у тексті, логічне мислення, виховувати інтерес до народної мудрості і бажання вчитися.

Перевірка домашнього завдання

• З твором якого автора ми познайомились ?

• Що цікавого ви дізнались

про життя Лесі Українки?

• Варіант Б – стислий переказ І і ІІ частин казки;

• Варіант А – розповідь власно придуманої кінцівки казки.

Вправи на розвиток швидкості читання

(читання деформованого тексту).

• І васо снузала. робчикГо не мівспо її ругевд дибути, віс бісо на біду та й чапов датиж чіно. давЖ , давж, аж муйо риобдло. лиКо це лотас нітитем, кинупролась васо та як де заве: «уГ-у-у! уГ-у-у!...» чикробГо аж терпо зо хустра: тіхов уже кавтіти, та якось ся утримав. лалізВи васо з пладу, лагляну на чикаробго, а чіо в неї тятьсві! Страх та й діго!..

Повідомлення теми і мети уроку.

• Сьогодні ми прочитаємо кінцівку казки і дізнаємось чим же закінчилась історія про горобчика, чи знайшов він того, хто навчить його розуму.

Первинне читанняІІІ частини казки

підготовленим учнем.

• Послухайте кінцівку казки і дайте відповідь на таке питання:

«Що примусило горобчика замислитись над життям і

змінитися?»

Словникова робота• Ні гадки йому – ні про що не думав.

• Зоглядівся – не помітив.

• Статкує – хазяйнує.

• Вславився – прославився.

• Дбає – турбується.

• Клопіт – турбота.

• Клуні – будівлі для зберігання харчів, врожаю.

Повторне читаннякінцівки казки про себе.

• прочитайте ІІІ частину про себе, вдумуючись у зміст прочитаного, приготуйтесь до «торби питань».

«Торба питань»• Задайте питання по прочитаному. Пам’ятайте, що

питання треба задавати послідовно і вони повинні бути суттєві.

Можливі питання:• Що став робити горобчик, коли всі пташки йому

відмовили?• Коли горобчик почав приходити до розуму?• Чи продовжував горобчик сваритися з іншими

пташками?• Як хазяйнував горобчик?• Як ставилися до горобчика пташки?• Як стали називати горобчика інші горобці-сусіди?

Вправи на розвиток швидкості читання.• Тренувальна вправа – «лінійнечитання». Починаючи з другого абзацу, намагайтесь прочитати

якомога більше слів за три хвилини, закриваючи нижню

частину букв лінійкою.

Робота над змістом казки• Робота в парах – закінчити прислів’я

• «Дурні бились, а (розумні поживились)»• «Хто дурнем вродився, той ….( дурнем і

згине)»• «Не на те мудра, щоб ….(дурнів розуму

начати)»• «Поки біди не знатимеш, то…..(й розуму

не матимеш)»• «Розум на дорозі… (не валяється)»

Фізхвилинка Вправи для очей

Робота за варіантами:• варіант А

• вибрати ті риси характеру горобчика, які відповідають змісту казки, непотрібне - закреслити.

• неохайний спостережливий завзятий• вихований хазяйновитий• сумний допитливий• мудрий горобчик турботливий

обережний кмітливий• дурненький примхливий розсіяний

варіант Бскласти цитатний план казки,

доповнюючи речення • План

• 1. Був собі _______________________________.• 2. Бились, бились _________________________.• 3. Прилетів у гай, коли бачить сидить__________.• 4. Горобчик мерщій від______________________.• 5. Сидить на ріллі__________________________.• 6. Вилізла________________________________.• 7. А бодай тобі заціпило_____________________.• 8. Звернувся він просто______________________.• 9. А на весну вже став _______________________.

варіант В

• прочитати кінцівку казки ще раз, намагаючись швидко читати слова,

2 абзац – скоромовкою.

• варіант А• розташувати вибрані риси у тій

послідовності як змінювався горобчик доведіть це в своїй розповіді.

• варіант В• підготувати стислий переказ кінцівки.

варіант Б

Прочитати ще раз слова дійових осіб, приготуватися до інсценування казки.

Як треба читати слова різних героїв казки?

Курка – доброзичливо, заклопотано;зозуля – насмішкувато, байдуже;

бузько – сердито; ґава – сумно, співчутливо;

сова – сердито, зверхньо; сорока – швидко;крук – поважно, повчально.

Робота над головною думкою казки.

• Яка головна думка цієї казки?

• Розшифруйте прислів’я, чи відповідають вони головній думці казки? Поясніть, як розумієте їх?

• М_др_м н_хт_ не вр_д_вс_, а н_вч_вс_.

• Ч_ж_м р_з_м_м ж_ть, д_бр_ не н_ж_ть.

Які ще прислів’я знаєте?

• Не всякий розумний, хто з головою.• В розумній розмові розуму набиратися, в

нерозумній – свій загубити.• Розум за морем не купиш, коли вдома

немає.• По одягу зустрічають, по розуму

проводжають.• Голова без розуму, що ліхтар без свічки.

Підсумок уроку• Що навчає цінувати ця казка? • Що в ній засуджує автор?

• Гра “Мікрофон”• Я дізнався…• Я навчився…• Я спробував…• Мені вдалося…• Мені сподобалось…• Мене вразило…• У мене з`явилося бажання…

Домашнє завдання

• Варіант А: написати невеличкий твір-роздум на тему «Чого навчила мене ця казка?»

• Варіант Б і В: підготувати переказ казки від першої особи.