6 2005 - nmc-pto.zp.uanmc-pto.zp.ua/old/data/0024/6_2005.pdf · Профтехосвіта Запоріжжя №6 2 УДК 377.1.(477.64) (055) “Профтехосвіта Запоріжжя”,

Науково-методичний центр професійно-технічної освіти у Запорізькій області

Інформаційно-методичний бюлетень

№6 2005

ТВОРЧІ РОБОТИ, МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ,

РОЗРОБКИ НЕСТАНДАРТНИХ УРОКІВ І ЗАХОДІВ

З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І ЗДОРОВ’Я

Запоріжжя 2005

Профтехосвіта Запоріжжя №6

2

УДК 377.1.(477.64) (055) “Профтехосвіта Запоріжжя”, №6, 2005 Творчі роботи, методичні рекомендації, розробки нестандартних уроків і заходів з фізичної культури і здоров’я

РЕКОМЕНДОВАНО Науково-методичною радою НМЦ ПТО у ЗО як інформаційно-методичний матеріал для викладачів ПТНЗ протокол № 4 від 3 жовтня 2005 року

Укладач: М.А. Войтенко, методист НМЦ ПТО у ЗО Відповідальний за випуск: В.М. Львов, директор НМЦ ПТО у ЗО Комп’ютерний набір та верстка, редагування та коректура: М.А. Войтенко, методист НМЦ ПТО у ЗО C.І. Солдатенко, методист НМЦ ПТО у ЗО Рецензенти: С.Г. Рєзанов, викладач фізичної культури і здоров’я ВПУ №23, спеціаліст вищої категорії Г.О. Хлевна, викладач фізичної культури і здоров’я ПТУ №36, спеціаліст вищої категорії М.А. Войтенко, методист НМЦ ПТО у ЗО


3

З м і с т

Стор. 1. Використання професійно-прикладних фізичних вправ при підготовці кваліфі-

кованих робітників сфери обслуговування 4

Гусєва С.Д., викладач фізичної культури і здоров’я ВПУ №9 м. Бердянськ 2. Методична розробка: “Засоби і методи розвитку швидкісно-силових якостей на

уроці “Фізична культура і здоров’я”” 13

Гусєва С.Д., викладач фізичної культури і здоров’я ВПУ №9 м. Бердянськ 3. Методична розробка уроку на тему: “Волейбол” 16

Гусєва С.Д., викладач фізичної культури і здоров’я ВПУ №9 м. Бердянськ 4. Рухливі ігри для розвитку швидкості реакції “Другий зайвий” 19

Гусєва С.Д., викладач фізичної культури і здоров’я ВПУ №9 м. Бердянськ 5. Використання домашнього завдання для залучення учнів до систематичних за-

нять фізичною культурою 24

Попель О.А., викладач фізичної культури і здоров’я ЗБЦ ПТО 6. Методичні рекомендації з фізичного виховання учням, віднесеним до спеціа-

льної медичної групи 30

Попель О.А., викладач фізичної культури і здоров’я ЗБЦ ПТО 7. Перелік рухливих ігор для занять з учнями спеціальної медичної групи 39

Попель О.А., викладач фізичної культури і здоров’я ЗБЦ ПТО 8. Використання інноваційних технологій у вихованні й навчанні педагогічно за-

недбаних підлітків 53

Серебреннікова С.Я., викладач фізичної культури і здоров’я МПЛЗТ 10. Методична розробка: «Ігрова програма, присвячена Дню Захисника Вітчизни.

Програма “Нумо, хлопці!”» 64

Серебреннікова С.Я., викладач фізичної культури і здоров’я МПЛЗТ


4

Методична тема:

Використання професійно-прикладних фізичних вправ при

підготовці кваліфікованих робітників сфери обслуговування

Гусєва Світлана Дмитрівна

викладач фізичної культури і здоров’я

Вище професійне училище №9 м. Бердянськ

освіта вища, спеціаліст ІІ категорії

працює у ВПУ №9 з 2000 року

Анотація на матеріали досвіду

У творчій роботі на тему: „Використання професійно-прикладних фізич-

них вправ при підготовці кваліфікованих працівників сфери обслуговування" викладач Гусєва С.Д. переконливо наголосила на тому, що саме предмет "Фізи-чна культура і здоров'я" сприяє підвищенню професійної працездатності учнів сфери обслуговування.

У своїй роботі вона зосереджує увагу на розвиток таких фізичних якостей, як: швидкість, витриманість і силу. На її думку, цінність фізичних вправ поля-гає в тому, що саме вони сприяють розвитку фізичних якостей і рухових нави-чок , які у більшому ступені необхідні для виконання дії в конкретному виді трудової діяльності.

Гусєва С.Д. рекомендує для викладачів фізичного виховання професійно-технічних навчальних закладів засоби і методи які вона використовує на своїх уроках, (додаток № 2, 3, 4, 5, 6). До творчої роботи додається методична розро-бка, в якій вона ставить за мету методично обґрунтувати психолого-фізіологічну доцільність використання фізичних вправ (додаток № 1), також вона дає конкретні поради, щодо виконання практичних навичок і вмінь науко-во-обґрунтованих знань в зазначеному аспекті.

Основними аспектами у фізичному розвитку кожної дитини Гусєва С.Д. вважає врахування вікового генезису та індивідуального стану фізичного роз-витку, природних здібностей і здоров'я кожного вихованця.

Викладач в творчій роботі також акцентує увагу щодо використання вправ на різних частинах уроку.

Життя ставить перед викладачами нові вимоги, завдання, проблеми, їх ба-гато не всі можна вирішити виходячи із об'єктивних причин. Але є й такі, здій-снення яких залежить саме від нас. Це проблема якості уроків, проведення яких неможливе без урізноманітнення їх форм і методів.


5

Творча робота на тему:

Використання професійно –прикладних фізичних вправ при

підготовці кваліфікованих робітників сфери обслуговування

Бажай корисним бути для Держави, Працюй, навчайся, в своїй професії зрости. Та пам’ятай, лише фізичні вправи Сприятимуть досягненню мети!

Процеси державотворення в Україні неможливі без формування якісно но-

вих трудових ресурсів, які були би здатні виконати ті завдання, що виникають у процесі зміни економічних відносин. За роки незалежності, під час роздержав-лення й формування різних форм власності сформувалися нові відносини між робітником і роботодавцем.

Трудові кадри, що приходять на зміну старим, стикаються з багатьма про-блемами, зокрема, з підвищеними вимогами роботодавця до професійних якос-тей та працездатності нових робітників. Тому, для стабільної та ефективної ро-боти, кожен працюючий повинен підвищувати свій професійний рівень, піклу-ватися про своє здоров’я та розвивати фізичні можливості, що стають йому у потребі при виконанні службових обов’язків.

Одним із засобів, що сприяють підвищенню професійної працездатності, продуктивності праці, успішності освоєння професії - є фізична культура.

Найголовніше місце у фізичній культурі займає система фізичного вихо-вання. У процесі якої вирішуються задачі зміцнення здоров'я, фізичного загар-тування, виховання таких морально-вольових і фізичних якостей, як сила, ви-тривалість, швидкість, сміливість, рішучість, уміння орієнтуватися й діяти в складних умовах навколишнього оточення, все це стає предметом професійно-прикладної підготовки учнів.

Пряма залежність між рівнем фізичної підготовки і продуктивністю праці спостерігається лише в тому випадку, якщо заняття фізичною культурою пе-редбачають включення фізичних вправ, спрямованих на розвиток і удоскона-лення саме тих фізичних якостей і рухових навичок, які більш необхідні для виконання дії у конкретному виді трудової діяльності.

Спілкуючись із майстрами виробничого навчання, учнями, що закінчили училище, учнями, які проходять практику в магазинах і підприємствах громад-ського харчування, з'ясувалося, що фахівцям цих професій, особливо необхідні наступні фізичні якості:

- швидкість; - швидкість реакції; - витривалість (загальна); - силова витривалість; - статична витривалість; - спритність;


6

- загартованість організму. Ці фізичні якості не існують окремо, самі по собі, а тільки у взаємозв'язку

один з одним. Кожне з фізичних якостей є здатність людини виділяти й підси-лювати одну зі сторін будь-якого руху, пов'язаного з родом діяльності.

Швидкість. За родом своєї діяльності продавцям, секретарям, офіціантам, кухарям і технологам необхідно швидко обслуговувати покупців та клієнтів.

До вправ, спрямованих переважно на розвиток швидкості, варто віднести всі вправи, пов'язані з великою швидкістю й частотою.

На уроках фізичного виховання я використовую основні засоби розвитку якості швидкості:

- спринтерські вправи і біг на короткі дистанції; - вправи в повторному бігу на короткі відрізки (від 20 до 100 м), проведені з максимальною інтенсивністю; - вправи з частотою руху, доведені до межі (біг із високим підніманням стегна), дріботливий біг, біг із закиданням гомілки назад; - стрибкові вправи (стрибковий біг із високим підніманням стегон, „оленя-чий біг”, швидка зміна ніг стрибками, стрибкі на двох ногах на місці з під-тягуванням стегон до грудей, вистрибування із глибокого присіду на двох ногах й інші). Легкоатлетичні вправи в основному використовуються в осінній і весня-

ний періоди занять. Враховуючи кліматичні умови та матеріально-технічну ба-зу, в цей період року, велику увагу приділяю розвитку швидкісно-силових яко-стей. (Додаток № 1)

У зимовий період для розвитку швидкості, вважаю необхідним використо-вувати елементи спортивних ігор: баскетболу й волейболу (швидкі прориви до щита суперника, гра у відриві, швидкі передачі м'яча партнеру по команді). Усі ці засоби розвивають й удосконалюють організм учнів, сприяють росту якості швидкості.

Швидкість реакції. Працюючи на виробництві, робітники сфери обслуго-вування стикаються з мінливими ситуаціями. Тому в цих умовах необхідно, щоб учні швидко реагували на зміни в процесі трудової діяльності. Для розвит-ку швидкості реакції використовую в підготовчій частині уроку швидке вико-нання різних завдань по несподіваному сигналу. Наприклад:

- біг із зміною швидкості та напрямку руху за звуковим сигналом; - біг перехресним і приставним кроком із прискоренням за звуковим сиг-налом; - біг із раптовими зупинками, поворотами на 180˚, 360˚ і наступними прискореннями вправо, вліво; - біг із зміною швидкості, чергування повільного та коротких ривків; - біг коротким і довгим кроком. В основній частині уроку використовую передачі м'яча в спортивних іграх

у різних напрямках (Додаток №2), також рухливі ігри для виховання швидкості реакції. (Додаток № 3)


7

В позаурочний час застосовується спортивна гра - настільний теніс. Ця гра характеризується високими вимогами до швидкості реакції й координації рухів і дуже сприяє розвитку цих якостей.

Витривалість. Під витривалістю розуміється здатність людини тривалий час проводити різноманітну роботу і необхідні дії, тим самим, не знижуючи їх-ньої точності і заданого темпу. Загальна витривалість виявляється, насамперед, у здатності тривалий час виконувати фізичну роботу одного визначеного харак-теру, переважно в повільному або середньому темпі. Засобами розвитку загаль-ної витривалості служать вправи в тривалому пересуванні кроком, бігом, у пла-ванні на довгі дистанції, а також пов'язані з бігом спортивні ігри. Розвитку за-гальної витривалості сприяє багаторазове повторення будь-яких фізичних вправ. Основною умовою при цьому є виконання вправи тривалий час до стом-лення. На уроках фізичного виховання використовуються:

- біг на середні дистанції; - крос 500 м і 1000 м; - марш-кидок на 3 км і 6 км; - спортивні ігри: баскетбол, волейбол, футбол. Прекрасним засобом для розвитку загальної витривалості є регулярно про-

ведені туристські походи. Силова витривалість. У процесі проходження практики й роботи на ви-

робництві робітникам сфери обслуговування приходиться виконувати роботу, пов'язану з підніманням і переміщенням ваги. Силова витривалість дозволяє учням протягом тривалого часу, не знижуючи темпу й точності рухів, викону-вати таку роботу. Тому, працюючи над розвитком силової витривалості, особ-ливу увагу приділяю розвитку м’язів спини, ніг, рук, плечового поясу та черев-ного пресу. Наведу декілька варіантів колового тренування, акцентованих на розвиток різних м’язових груп у вигляді карток. (Додаток № 4 )

У підготовчій частині уроку, при розминці, це вправи з подоланням опору партнера і його ваги (Додаток № 5), групові вправи з гімнастичним ослоном (підіймання й опускання ослона). В основній частині уроку для розвитку сило-вої витривалості застосовуємо лазіння по канату, вправи на брусах, опорні стрибки вправи з обтяженням (набивні м'ячі, гантелі). На легкоатлетичних уро-ках застосовуємо метання гранати, штовхання ядра, метання диска, стрибки у довжину. Для розвитку силової витривалості також можна примінити перене-сення матів, ослонів й іншого спортінвентарю.

Статична витривалість. Ця здатність до тривалого перенесення статич-них зусиль і малорухомих змушених положень, особливо необхідна працівни-кам прилавка й працівникам касових апаратів. На підвищення статичної витри-валості впливає тренування в тривалому пересуванні, багаторазове виконання вправ, зв'язаних із значною напругою м'язів, виконання силових вправ і тривала фіксація нерухомих положень у стані стомлення. У практиці виробничої діяль-ності в учнів товарознавчих і технологічних дисциплін зустрічаються головним чином, статичні зусилля з невеликим навантаженням, найчастіше зв'язані з не-обхідністю довгостроково підтримувати в необхідному положенні власне тіло.


8

Статичні вправи - це нерухомі пози (виси й упори), прийняті учнями при вико-нанні вправ на снарядах і без них.

Під час проведення уроків фізичного виховання виконуємо вправи, що вимагають уміння зберегти рівновагу. Наприклад, рівноваги на правій та лівій нозі з нахилом тулуба, а також стійки на лопатках, на голові й на руках. З наба-гато великими фізичними напругами зв'язане виконання тих статичних поло-жень, при яких потрібна поза зберігається завдяки утримуючим зусиллям м'я-зів, що не дають важким ланкам тіла опуститися й порушити задане положення. Прикладом можуть служити вис або упор кутом. Гарним засобом розвитку ста-тичної витривалості в учнів є використання їх на страховці при опорних стриб-ках, у вправах на брусах та на інших снарядах.

Спритність. Працівникам сфери обслуговування приходиться точно і якомога досконаліше вирішувати рухові задачі. Цьому сприяє розвиток такої фізичної якості як спритність. Спритність - це здатність виконувати рухи швид-ко й узгоджено, незважаючи на умови, що змінюються. Розвиток спритності в процесі уроків фізичного виховання забезпечується виконанням складних по координації гімнастичних вправ і вправ на гімнастичних снарядах, акробатич-ними вправами, естафетами (Додаток № 2). На ігрових уроках гарним засобом розвитку спритності є баскетбол, волейбол, ручний м'яч, настільний теніс. На уроках з легкої атлетики розвитку спритності сприяють стрибки у висоту й до-вжину різними способами, метання гранати. Багато вправ, що використовують-ся для розвитку сили, швидкості, витривалості, одночасно будуть розвивати і спритність.

З огляду на специфіку роботи продавців, кухарів і технологів, пов'язаних з роботою в мінливих температурних умовах (робота в приміщенні і на свіжому повітрі, робота біля плити і в інших цехах) учням прищеплюємо необхідні знання й навички по загартовуванню організму. Ці знання учні одержують на теоретичних заняттях і бесідах протягом навчального процесу, де їм повідом-ляються відомості про використання природних факторів природи (сонце, пові-тря, води), про значення ранкової гігієнічної гімнастики і водних процедур. За-собом загартовування є туристські походи, а також уроки й тренування на сві-жому повітрі.

Статура. Велике значення у роботі майбутніх спеціалістів є уміння пово-дитися за робочим місцем, мати гарну поставу. Під гарною поставою варто ро-зуміти вільну, невимушену й у той же час струнку і підтягнуту манеру трима-тися. Тому на уроках фізичного виховання потрібно застосовувати вправи для формування правильної постави (Додаток № 6 )

Усі перераховані вище фізичні якості розвиваються на уроках фізичного виховання в залежності від мети й задачі уроку. Необхідно також враховувати систематичність навчальних занять, які сприяють розвитку всіх, фізичних якос-тей і всебічному фізичному розвитку людини.

Засоби спеціальної професійно-прикладної фізичної підготовки


9

До засобів спеціальної професійно-прикладної фізичної підготовки пра-цівників сфери обслуговування відноситься:

- найбільш прикладні види спорту, що сприяють розвитку необхідних фі-зичних якостей і трудових навичок;

- фізичні вправи, спрямовані на розвиток рухових і трудових навичок; - ранкова гігієнічна й виробнича гімнастика. Виходячи з особливостей умов праці, вимог до фізичної підготовленості,

необхідності визначених прикладних навичок, а також з огляду на суспільну фізкультурно-масову роботу працівників сфери обслуговування, учням цієї групи спеціальностей можна рекомендувати наступні найбільш прикладні види спорту:

Види спорту Вправи

Основні

Легка атлетика. Ходьба, спортивна ходьба. Біг на середні дистанції. Біг по пересіченій місцевості. Метання гранати. Штовхання ядра. Стрибки в довжину й висоту з розбігу.

Спортивні ігри Елементи техніки гри з баскетболу, волейболу та футболу.

Гімнастика Вправи з предметами, акробатика, опорні стрибки, вправи на снарядах.

Рухливі ігри Естафети з предметами і без них, ігри на увагу. Плавання. Без обліку часу і з урахуванням часу. Стилі плавання.

Туризм і спорт із орієнтуванням.

Піший, велосипедний, лижний. Походи вихідного дня і ба-гатоденні.

Допоміжні Настільний теніс Елементи техніки гри. Лижна підготов-ка.

Пересування на лижах на дистанції 3-5-10 км.

Виходячи з матеріальних умов і забезпеченості спортивними базами в до-

поміжні вправи можна включити і такі види спорту, як гандбол, бадмінтон, ва-жка атлетика.

Для працівників сфери обслуговування можна рекомендувати наступні спеціально-прикладні вправи:

- різні види ходьби, бігу, присідань і стрибків, що підвищують життєдіяль-ність, підсилюють обмінні реакції в організмі, сприяють найбільшої вентиляції легень і т.д., а також розвиваючу силу м'язів ніг;

- нахили тулуба й повороти, що обумовлюють велику рухливість хребта, що усувають стомлюваність м'язів спини;

- вправи на координацію рухів; - вправа з набивними м'ячами, гантелями, гирями й штангою, що сприяють

розвиткові м'язів рук, спини, ніг; - вправи на розслаблення м'язів, що беруть участь у роботі, спрямовані на

зменшення м'язової напруги й поліпшення відбудовних процесів.


10

Ці спеціально-прикладні вправи доцільно включати в комплекси вправ ра-нкової й виробничої гімнастики, а також у навчальні заняття по фізичному ви-хованню протягом усього року .

Систематичні проведення ранкової гігієнічної гімнастики з учнями вироб-лять стійку навичку, що успішно може бути перенесена в умови трудової діяль-ності, а наявний досвід, можна буде передати іншим працівникам сфери обслу-говування.

Найбільш прийнятою й цікавою формою масового застосування фізичної культури на виробництві служить виробнича гімнастика безпосередньо в про-цесі трудової діяльності.

Учень повинен уміти провести виробничу гімнастику на виробництві в за-значених умовах.

Виробнича гімнастика проводиться у формі вступної гімнастики, фізкуль-турної паузи і фізкультурної хвилинки.

Задача вступної гімнастики полягає в тому, щоб за допомогою фізичних вправ створити найбільш сприятливі умови для діяльності організму, швидше включити його в роботу, поліпшити здоров'я і підвищити працездатність. Всту-пна гімнастика проводиться при ранкових зборах перед виходом на робоче міс-це. Ранкова гімнастика може виконувати функції вступної гімнастики. Трива-лість вступної гімнастики 5-7 хвилин.

У комплекс вступної гімнастики рекомендується уводити: вправа 1 – ходьба; вправа 2 – потягування; вправа 3 – для м'язів рук і плечового пояса; вправа 4-5 – для м'язів спини і живота (нахили, повороти); вправа 6 – для м'язів ніг (стрибки, біг на місці, присідання); вправа 7 – на координацію рухів; вправа 8 – ходьба на місці.

З кожної групи вправ береться одне, котре повторюється потрібне число раз.

Зразковий комплекс вступної гімнастики Вихідне по-ложення

Рахунок Зміст вправ Дозуван-

ня

Основна стійка

1. Праву ногу в бік на носок, руки вгору, потягнутись, подивитись на руки - вдих.

6 - 8 разів 2. Прийняти вихідне положення - видих. 3. Те саме лівою ногою - вдих. 4. Прийняти вихідне положення - видих.


1. Відвести руки назад. 6 - 8 разів 2. Мах руками вперед угору.

3. Мах руками вперед у сторони.


11

4. Прийняти вихідне положення.


1. Нахили тулуба уперед, руки назад, сплеск у долоні за колінами - видих. 6 - 8 разів

2. Прийняти вихідне положення - вдих.

Основна стійка, руки на пояс

1. Крок правою ногою назад до поло-ження випаду лівою - видих. 8 – 10

разів кожною ногою

2. Прийняти вихідне положення - вдих

3. Те саме повторити лівою ногою - ви-дих

4. Прийняти вихідне положення - вдих. Основна

стійка, руки зігнуті в лік-

тях

1. Ходьба повільна.

30 сек. 2. Ходьба прискорена. 3. Біг повільний. 4. Ходьба в повільному темпі.

Основна стійка, ноги на ширині

пліч

1. Поворот тулуба вправо, руки в сторо-ни - вдих

6 - 8 разів 2. Прийняти вихідне положення - видих. 3. Те саме повторити вліво - вдих. 4. Прийняти вихідне положення - видих.

Основна стійка, руки на пояс

1. Стрибок, ноги нарізно, праву руку до плеча.

8 - 10 ра-зів

2. Стрибок ноги разом, ліву руку до пле-ча.

3. Стрибок, ноги нарізно, праву руку вгору.

4. Стрибок ноги разом, ліву руку вгору.

1-4 Продовжити вправу у зворотному по-рядку.


Ходьба заспокійлива, дихання довіль-не, рівномірне.

15 сек.

Фізкультурна хвилинка має ті ж задачі, що і фізкультурна пауза, склада-

ється з 2-3 вправ, проведених незалежно від наявності в режимі робочого дня фізкультурної паузи, тоді, коли утомлюється та або інша частина тіла, з'явля-ються ознаки стомлення. Після декількох енергійних вправ стомлюваність усу-вається.

Задача фізкультурної паузи складається з того, щоб за допомогою фізич-них вправ усунути стомлення і зберегти протягом усього робочого дня високу працездатність. Проводиться вона з появою перших ознак стомлення - два рази в день, приблизно за дві години до обідньої перерви і перед закінченням робо-ти.

Комплекси виробничої гімнастики, насамперед, повинні бути спрямовані на зміцнення здоров'я й поліпшення фізичного розвитку. При цьому варто вра-ховувати, що комплекси вступної гімнастики повинні сприяти найшвидшому


12

включенню організму в роботу з повною силою, а комплекси фізкультурної па-узи забезпечити працездатність і активний відпочинок.

Задачі цих форм виробничої гімнастики різні, тому, для вступної гімнас-тики і для фізкультурної паузи необхідно підбирати різні комплекси вправ.

У вступній гімнастиці найкраще використовувати вправи які залучають до роботи велику групу м'язів, не викликаючи значного стомлення.

Комплекси фізкультурних пауз повинні містити вправи для груп м'язів, що безпосередньо беруть участь у виконанні робіт із великою різноманітністю фіз-культурних пауз, доцільно включати вправи, що залучають до роботи м'язи всіх частин тіла, а також вправи на розслаблення.

Для активного відпочинку дуже важливе значення має перехід з одного виду діяльності на інший. Тому комплекс вправ фізкультурної паузи повинен містити вправи, що сприяють активному відпочинку від робочих рухів. Прави-льний режим праці і відпочинку - один із найважливіших умов збереження здо-ров'я й працездатності.

Засобів дуже й дуже багато, трохи складніше питання вирішується тоді, коли справа доходить до методики їхнього застосування, особливо при розвит-ку фізичних якостей в учнів, які не мають високої спортивної класифікації, тоб-то в учнів на уроці.

Методика застосування спеціальних вправ

1. Застосовувати вправи на уроках з урахуванням необхідності всебічного

розвитку молодого працівника сфери обслуговування. Використовувати велику кількість різноманітних вправ, які сприяють зміцненню здоров'я і правильному гармонійному формуванню молодого зростаючого організму.

2. При проведенні занять і застосуванні спеціальних вправ дотримуватися педагогічних принципів: систематичності, доступності, послідовності, підби-раючи вправи за правилом: від більш легкого - до більш важкого, від простого - до складного. Найбільш прості, уже знайомі вправи проводити на початку за-нять. Найбільш важкі вправи, що розвивають фізичні якості, давати після ви-вчення техніки у виді додаткових вправ, що збільшують фізіологічний вплив на організм і сприяючий подальший прогрес в освоєнні сучасної техніки, розвитку сили, швидкості.

3. Підбір спеціальних вправ, їхнє дозування повинно бути заздалегідь про-думані викладачем, але конкретні умови проведення занять (температура повіт-ря, підготовка місць занять, інвентар, одяг учнів, що займаються, їхній стан і ступінь стомленості до моменту початку занять і т.п.) можуть внести коректи-ви.

Література

1. Холодов Ж.К., Кузнецов В.С., Колодницкий Г.А. Легкая атлетика в школе. - М.: Просвещение. 1993.


13

2. Васьков Ю.В., Пашков І.М. Уроки фізкультури в загальноосвітній школі в 10-11 класах. – Харків: Торсінг. 2004.

3. Озолин Н.П. Легкая атлетика. – М.: Физкультура и спорт. 1979. 4. Хоменков Л.Д. Книга тренера по легкой атлетике. – М.: Физкультура и спорт.

1987. 5. Пирогова Э.А., Иващенко Л.Я., Странко М.Р. Влияние физических упражне-

ний на работоспособность и здоровье человека.- К.: Здоровье. 1982. 6. Железняк Ю.А. 120 уроков по волейболу. - М.: Физкультура и спорт. 1970. 7. Найминова Э.Г. Физкультура: Книга для учителя. – Ростов-на-Дону: Феникс.

2001. 8. Андрощук Н.Н. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні школярів. -

Тернопіль: Підручники & Посібники. 2001. 9. Демчишин А.А., Мухин В.Н., Мозола Р.С. Спортивные и подвижные игры в

физическом воспитании детей и подростков.- К.: Здоровье. 1989. 10. Дударев И.Л., Путивльский И.И. Тренируйся сам. - К.: Здоровье. 1986. 11. Програма для професійно-технічних навчальних закладів. Фізичне вихован-

ня. – К.: Перун. 1999. 12. Фізичне виховання в школі. 2003. № 1.

Додаток № 1

Методична розробка Засоби і методи розвитку швидкісно-силових якостей на уроці:

„Фізична культура і здоров’я” (на прикладі легкої атлетики)

Швидкість і м'язова сила - найважливіші фізичні якості. Відомо, що найбільш сприятливі можливості для розвитку швидкості ру-

хів і в значній мірі м'язової сили маються в дитячому, підлітковому і юнацько-му віці.

Силовим і швидкісно-силовим вправам повинно приділятися не менш по-ловини уроку.

Розвиток сили М'язова сила має велике значення як у бігу, так в стрибках і в метаннях.

Чим м'яза сильніше, тим легше й успішніше виконують вони роботу. Учні ре-гулярно й багаторазово повинні виконувати вправи на силу, що значно збіль-шують загальну масу кістякової мускулатури і силові можливості працівника. Сила в значній мірі визначає і якість швидкості. Для того щоб бути швидким, потрібно мати сильні, добре треновані м'язи ніг, тулуба й рук.

Сильні м'язи тулуба, попереку, дозволяють учню бігти всю дистанцію, на-хиливши тіло вперед. Сильні ноги дають йому можливість проходити всю дис-танцію на носках. Найбільш суттєвою частиною стрибків є поштовх (відштов-хування). Потужність його залежить від сили м'язів ніг і швидкості їхнього ско-


14

рочення. Як відомо, дальність польоту снаряда в метаннях залежить від почат-кової швидкості й кута вильоту снаряда. Рівень початкової швидкості залежить не тільки від сили, прикладеної до снаряда, але насамперед від швидкості дода-тка цієї сили (швидкість фінального зусилля). Вправи на силу повинні розвива-ти не тільки силу м'язів, але і здатність прикладати її на довгому шляху і ство-рювати максимальну швидкість.

Яким же шляхом досягається розвиток сили? Сила м'язів найкраще розви-вається за допомогою вправ з обтяженням і шляхом багаторазового застосуван-ня спеціальних вправ. При виконанні вправ із штангою, гантелями, набивними і м'ячами необхідно дотримувати послідовності в підвищенні труднощів і кілько-сті повторень. Кількість повторень встановлюється в залежності від ваги снаря-да, чим менше вага, тим кількість повторень більше. Швидкість виконання вправ при цьому також збільшується; чим більше вага, тим кількість повторень менше. Добре розвивають силу акробатичні вправи, вправи на гімнастичних снарядах.

Розвиваючи якість сили не можна забувати про розвиток швидкості, ви-тривалості й інших якостей.

Розвиток швидкості

Швидкість - це одне з найважливіших якостей. Для швидких рухів потріб-ні сильні м'язи. На швидкість впливає загальна і так називана швидкісна витри-валість. Чим витриваліше учень, тим довше може він працювати з граничною швидкістю рухів. Для підвищення швидкості велике значення мають доціль-ність, раціональність рухів. Тому кожному учню потрібно в досконалості воло-діти технікою. По визначенню Н. Г. Озолина: "Швидкість залежить від вольо-вих зусиль, що відповідають функціям нервової системи і її стану, від скорочу-вальних властивостей м'язів, їхньої сили й еластичності, від рухливості в сугло-бах і від досконалості спортивної техніки".

Відомо, що тренування спринтерському бігу, стрибках відповідає поліп-шенню швидкісних якостей. Необхідно частіше на уроках включати вправи, зв'язані зі швидкістю. Застосовуючи різного роду спеціальні вправи на швид-кість, повторюючи окремі рухи у високому темпі, використовуючи також ігри (баскетбол, футбол, різного роду естафети), ми тим самим розвиваємо одну з основних якостей - швидкість.

Розвиток швидкісно-силових якостей з бігу на короткі дистанції

- біг зі старту (рахується у метрах); - біг з ходу (рахується у метрах); - біг зі старту в гору (рахується у метрах); - різні стрибки і стрибкові вправи (рахується у хвилинах); - вправи з набивними м'ячами (число повторень); - вправи зі штангою до 50% ваги, що займається (число повторень).

До основних засобів відносяться і найбільш типові спеціальні вправи: - біг із високим підніманням стегна; - біг із закиданням гомілки назад;


15

- біг із високим підніманням стегна ("колесо"); - біг із "поштовхами" (стрибкоподібний); - дріботливий біг.

Більшість спеціальних вправ може бути з успіхом використано в різних напрямках і з їх допомогою можна досягати різних цілей. Суть полягає в само-му виконанні вправи. Так, наприклад, звичайне присідання, але виконане з різ-ною швидкістю й дозуванням, може бути спрямовано переважно:

- на розвиток сили: зробимо три дуже повільних присідань і будемо роз-вивати головним чином, силу; - на розвиток швидкості: поставимо задачу досягти максимальної кількос-ті присідань у встановлений час - і ця вправа стане типово швидкісною. - на розвиток витривалості: велика кількість присідань за 5-10 хв. у зада-ному темпі, приблизно 20-30 присідань у хвилину, буде розвивати витри-валість. А скільки різного може бути внесене в це, здавалося б, проста вправа. Во-

на може проводитися з різними обтяженнями, які будуть ускладнювати рухи. Вона може бути значно полегшеною, якщо триматися за опору: присідання мо-жуть бути повні й неповні, можуть здійснюватися на повній ступні, на носках і т.д.

Методика: при виконанні вправ для розвитку швидкості і швидкісно-силових якостей у визначеній системі (у звичайних полегшених, складних умо-вах) в учнів спостерігаються значні зрушення. Швидкість бігу значно зростає при проведенні повторного бігу спочатку в ускладнених, потім у звичайних і після того в полегшених умовах. Після виконання спеціальних вправ з бігу (біг у гору, по піску) швидкість бігу у звичайних умовах, як правило, зростає. Це говорить про ефективність застосування методики.

Розвиток швидкісно-силових якостей з бігу на середні дистанції

- біг з високого й низького старту; - дріботливий біг у швидкому темпі; - біг із високим підніманням стегна; - пружинистий біг на носках; - багатоскоки з ноги на ногу, із різною амплітудою, короткі, довгі; - біг вгору й згори; - біг із поступовим прискоренням; - біг із зміною ритму й амплітуди рухів; - стрибки різні (з місця в довжину, потрійний і ін.); - кидання набивного м'яча з різних положень; - вправи на гімнастичній стінці і на гімнастичних снарядах.

Навантаження в силовій підготовці як по обсягу, так і по якості її вико-нання треба збільшувати поступово з урахуванням стану опорно-рухового апа-рату. Бажано, щоб на заняттях дотримувалася наступна послідовність у вико-нанні вправ: спочатку проводиться переважно тривалий рівномірний біг на дов-гі дистанції на помірній місцевості, потім в умовах, більш складного рельєфу.


16

Звичайний біг чергується з пружинистим бігом на носках і тільки потім прис-тупають до бігових і стрибкових вправ.

Розвиток швидкісно-силових якостей у метанні

- спеціальні бігові вправи (у метрах); - біг із прискоренням (у метрах); - біг з низького і високого старту (у метрах); - стрибки через бар'єри доступної висоти; - кидання й штовхання набивних м'ячів (знизу, уперед, назад через голову, збо-

ку, штовхання двома руками й однієї від грудей); - розгинання тулуба з нахилу вперед з обтяженням (кількість разів); - стрибки з місця і з розбігу поштовхом лівої й правої ноги у висоту й у довжи-

ну (кількість разів); - повороти тулуба з обтяженням, сидячи або стоячи (кількість разів); - вставання й вистрибування з напівприсіду з обтяженням (кількість разів).

Розвиток швидкісно-силових якостей у стрибках - уставання з присіду з обтяженням (кількість разів); - стрибки з присіду, стоячи на двох рівнобіжних лавах, тримаючи на витягнутих

руках обтяження (кількість разів); - спеціальні бігові вправи, старти, біг із прискоренням, стрибки через бар'єри (у

метрах); - спеціальні стрибкові вправи:

а) діставання підвішених м'ячів і інших предметів; б) стрибки через 2 або 4 кроки; в) різні багатоскоки.

Додаток №2

Методична розробка уроку на тему: “Волейбол”

Завдання: 1.Удосконалення техніки нижньої прямої подачі. 2. Удосконалення техніки прийому і передачі м’яча зверху й знизу двома руками. 3. Розвиток фізичних якостей - швидкості реакції, координації рухів у грі, спритності в естафеті.

Мета: Виховати потребу в учнів у систематичних заняттях фізичною культу-рою і свідомого ставлення до зміцнення свого здоров’я. Сприяти розвит-ку фізичних та морально-вольових якостей, вмінь і навичок, потрібних у повсякденному житті, трудовій діяльності.

Інвентар: волейбольні та баскетбольні м’ячі.


17

Хід уроку 1. Підготовча частина – 10-12 хв. 1.1. Організуючі вправи (1 хв.). Перевірити

присутніх та готовність учнів до уроку.

1.2. Стройові вправи на місці (30 сек.). Вправи виконуються синхронно. 1.3. Ходьба: звичайна, на носках, на п’ятах, на

зовнішній стороні стопи, на внутрішній стороні стопи, перекат з п’ятки на носок (1 хв.). Ходьба м’яким кро-ком, піднятися вище на стопі, руки за голову, руки на пояс, через всю стопу.

1.4. Біг: звичайний, біг із високим підійманням стегна, із закиданням гомілки назад, приставним кроком, перехресним кроком, з прискоренням зви-чайний, спиною вперед звичайний (3 хв.). Темп середній; вище коліно. Нахил тулуба, робота рук, руки на пояс; темп високий, темп середній за напрямком

руху; тем повільний. 1.5. Ходьба (20 сек.). під час ходьби виконувати

дихальні вправи. 1.6. Перешикування (10 сек.). Перешикування

через середину по 2 з інтервалом і дистанцією в 3 кроки. 2. Загально-розвиваючи вправи:

2.1. Вихідне положення (В.п.) – основна стійка, руки внизу, пальці зче-плені. 1-2 руки вгору, долонями дороги, потягнутися подивитись на руки (вдих); 3-4 – в.п. (видих) (4-6 разів). У повільному темпі. Підіймаючи руки, прогнутися в попереку.

2.2. В.п. – основна стійка. 1 – руки дугами зовні за голову; 2 – руки вго-ру, підняти ногу назад і прогнутись (вдих); 3 – приставити ногу, руки за голову; 4 – руки вниз (вдих) (6-8 разів). У середньому темпі. Прогинаючись в попереку, голову відводити назад, з місця не зрушувати.

2.3. В.п. – стійка ноги нарізно, руки за голо-

ву. 1 – поворот тулуба праворуч (вдих); 2 – в.п. (ви-дих). 3 – поворот тулуба праворуч (вдих); 4 – в.п. (видих) (8-10 разів) (8-10 разів). У середньому тем-пі. Підіймати по черзі праву і ліву ногу. Нога пряма, носок відтягнути.

2.4. В.п. – основна стійка. 1-2-3 – випад лі-вою ногою вперед, руки в стороні і пружності погойдування; 4 - в.п.. Те саме іншою ногою (6-8 разів). Кожною ногою у повільному темпі. Тулуб тримати вертикально.


18

2.5. В.п. – широка стійка ноги нарізно. 1 – присід на правій нозі, руки вперед (вдих); 2 – в.п.. Те саме в інший бік (6-8 разів). У кожній бік. Темп сере-дній. Дихання довільне, рівномірне. Тулуб тримати вертикально, в сторони і вперед не нахиляти.

2.6. В.п. – основна стійка. 1 – притиснути руками до грудей коліно лівої ноги (видих); 2 – в.п. (вдих); 3 – притиснути руками до грудей коліно правої но-ги (видих); 4 – в.п. (вдих).

2.7. В.п. – основна стійка. 1 – упор присівши

(видих); 2 – стати на ліву ногу, праву вбік, руки в сторони (вдих); 3 – упор присівши (видих); 4 – в.п. (вдих). Те саме в інший бік (6-8 разів). У кожний бік. Темп повільний. На рахунок “2” треба відштов-хуватись від підлоги.

2.8. Ходьба на місці, перешикування (10 сек.). Учні діляться на дві групи, шикуються на бокових лініях.

3. Основна частина (28-30 хв.) 3.1. Удосконалення техніки нижньої прямої по-

дачі. 3.1.1. Подача м’яча прямо з руки без підкидання

(4 хв.). звернути увагу на те, щоб рука учня при вико-нанні замаху відводилась прямою назад.

3.1.2. Подачі з підкиданням м’яча біля стіни на відстані 3-4 метрів (4 хв.). Перехід учнів на лицьові лінії. Звернути увагу на висоту підкидання м’яча.

3.1.3. Подача м’яча через сітку з відстані 5-7 метрів (5 хв.). вимагати, щоб удар по м’ячу здійсню-

вався відкритою долонею випрямленої руки. 3.1.4. Подача м’яча в задану зону (5 хв.). Задана зона №1, 5, 6. Звернути

увагу на техніку подачі м’яча. 3.2. Удосконалення техніки прийому і передачі м’яча зверху і знизу двома

руками (6 хв.). Гра “Волейбол без подачі”. 05 04 20 10

60 30 03 06 01 02 04 05

Учні діляться на дві команди, розташовуються по обидва боки майданчи-ка, за сигналом викладача увести м’яч у гру верхньою передачею із зони №6. У грі учні мають право виконувати два елемента волейболу:

1. Передача м’яча двома руками зверху; 2. Прийом двома руками знизу. Гра продовжується певний час. Перемагає та команда, в якій буде менше

падінь м’яча на майданчик. Гравець, який винен у падінні м’яча, виходить з гри.

3.3. Виконання естафети з розвитку рухової якості спритності. Біг по сму-гах з м’ячем (4 хв.). Перемагає команда, яка раніше закінчить естафету.


19

4. Заключна частина (3 хв.) 4.1. Шикування (10 сек.). В колону по одному. 4.2. Ходьба в повільному темпі (40 сек.). Під час ходьби виконувати диха-

льні вправи. Досягти розслаблення м’язів ніг та рук. 4.3. Підсумок уроку. Відзначення переможців. 4.4. Домашнє завдання. Комплекс вправ для розвитку координації рухів. Організований вихід з зали


Рухливі ігри для розвитку швидкості реакції “Другий зайвий”

Інтенсивність: середня. Шикування Зміст Правила

Утікач ловець

Учні утворюють коло. Вибирають двох ведучих: один із них ловить, дру-гий – утікає. Якщо „уті-кач” стане попереду будь-якого гравця, то цей гра-вець стає „втікачем.” Упіймавши „втікача”, „ловець” сам стає „втіка-чем”, а „втікач” – „лов-цем”.

1. Через коло бігати не можна.

2. Якщо „ловець” не може впіймати „втікача”, то вони міняються ролями.

“М’яч у колі”

Інтенсивність: середня.

Шикування Зміст Правила

Гравці шикуються у коло на відстані витягнутих рук. Двоє ведучих стоять у центрі кола. М’яч – в одного із гравців. За командою, учасники переки-даються м’ячем так, щоб до них не доторкнулися ведучі, і щоб м’яч не впав. Коли одно-му з гравців це не вдається, він стає ведучим.

1. Забороняється пере-кидати м’яч через ко-ло. 2. Порушник іде води-ти.

М’яч Ведучий 1 Ведучий 2 Викладач

Втікач, ловець Викладач


20

“Квачі ногами” Інтенсивність: висока.

Шикування Зміст Правила Гравці парами кладуть руки один одному на плечі. Завдання кожного суперника „поквачити ” доторком ноги і не дати дото-ркнутися до своєї ноги. Підкоси (зовнішньою стороною стопи) можна робити правою й лівою ногами, рятуючись.

1. Руки весь час тримати на плечах. 2. Дозволяється згинати ногу в коліні


№ пор.

Вправа Дозування

1 Піднімання ніг на носках, стоячи на підставці (рейці) 5 ~ 15 разів 2 Присідання з навантаженням (на одній, двох ногах) 3 ~ 10 разів 3 Стрибки через скакалку 90 ~150 разів4 Стрибки через гімнастичну лаву на двох, одній нозі 3 ~ 8 разів 5 Біг на носках із високим підніманням стегон 30 ~ 50 разів

6 Багатоскоки на 1, 2, 3 рейку гімнастичної стінки; на гі-мнастичну лаву

30 ~ 50 разів

7 Стрибки з місця з двох ніг на дві. 8 ~ 10 разів

№ пор.

Вправи Дозування

1 Згинання й розгинання рук в упорі; в упорі лежачи на лаві

3 ~ 8 разів

Картка № 1 Для розвитку м’язів ніг

Картка № 2 Для розвитку м’язів рук і пле-

чового поясу

Гравці 1 команди

Гравці 2 команди


21

2 Штовхання набивного м’яча 3 ~ 10 разів

3 Піднімання гантелей сидячи (стоячи); жим штанги 3 ~ (8-10) ра-

зів

4 Підтягування на перекладині широким хватом дотор-кання потилицею (хлопці);

3 ~ 8 разів

5 Підтягування на перекладині з вису лежачи (дівчата) 3 ~ 10 разів 6 Піднімання штанги, гантелей до рівня плечей. 2 ~ 8 разів

№ пор.


1 Нахили тулуба вперед із набивними м’ячами (штангою) 3 ~ 8 разів

2 Повороти тулуба, сидячи на гімнастичній лаві, на підлозі з відтяганням

3 ~ 10 разів

3 З вису прогнувшись на гімнастичній стінці, опускання й піднімання ніг

Максимум

4 Одночасне та поперемінне піднімання ніг лежачи на гру-дях на підлозі

8 ~ 10 разів

5 Нахили і піднімання тулуба, лежачи на стегнах (на лаві), ноги закріплені.

2 ~ 25 разів

6 Лежачи на животі – прогини тулуба з підніманням рук угору

2 ~ 20 разів

7 Вправа качання на животі, обхвативши ноги руками До 30 разів

№ пор.


1 Піднімання тулуба з положення лежачи з обтяженням (набивними або баскетбольними м’ячами)

3 ~ 35 разів

2 Піднімання ніг при фіксованому тулубі на гімнастич- 3 ~ 8 разів

Картка № 3

Для розвитку м’язів спини

Картка № 4 Для розвитку м’язів черевного

пресу


22

ній лаві (стінці) 3 Колові рухи тулуба (руки за голову) 2 ~ 10 разів

4 Повороти тулуба вліво та вправо з обтяженням (із по-ложення лежачи)

3 ~ (8-10) разів

5 Рухи ногами у висі на гімнастичній стінці, у положен-ні лежачи (написати цифри 1 – 5 і навпаки).

6 Сидіння кутом з утриманням ніг До 30 с

7 З положення лежачи на спині піднімання тулуба зі скручуванням

2 ~ 20 разів


Зміст уроку Дозуван-

ня

Організаційно-методичні вказів-

ки Підготовча частина: шикування в шеренгу, повідомлення завдання уроку, організуючі вправи.

8-10 хв Вправи викону-ються синхронно

Біг зі зміною темпу 3 хв За командою ви-

кладача Ходьба 30 хв

Шикування в дві шеренги Заходження вліво,

по двоє.

Вправи з подоланням опору партнера: - В. п.- стоячи спиною один до одного, руки внизу, кисті з’єднані; 1-2 - підняти руки в гору з опором (вдих); 3-4 - в. п. (видих).

10-12 разів

Піднімати руки через сторони

- В. п.- стоячи обличчям один до одного, ру-ки внизу, з’єднавши долоні. 1- підняти руки через сторони вгору, з опо-ром (вдих): 2- в. п. (видих); 3-4- так само.

8-10 разів Руки не згинати у

ліктях.

- В. п.- Стоячи в парах обличчям один до од-ного, упор долоні в долоню з захватом паль-цями; 1-4- згинання та розгинання рук з опором на партнера.

10-12 ра-зів

Після вправи руки розслабити, ди-хання рівномірне

- В. п.- стоячи обличчям один до одного, взятися за руки, ноги на ширині плечей; 1- присісти; 2- в. п. (вдих).

10-12 ра-зів

Розслабити м’язи ніг


23

- В. п.- стоячи спиною один до одного, руки захвачені під лікті; 1-4- поперемінні нахили тулуба вперед, на-зад, з підніманням партнера на спину.

8-10 разів Нахиляючись на-зад ноги не підні-

мати.

Додаток № 6 Для формування й зміцнення м'язового корсета

- Ходьба на носках із різними положеннями рук. - В. п. – стати до стінки, руки на пояс. 1- підняти ліву ногу, випрямити її та

відвести в сторону; 2 – в. п.; 3–4 – те саме іншою ногою. Темп повільний. По-вторити 4-6 разів.

- В.П. – стати до стінки, притулившись до неї. 1- нахилитися праворуч, 2 – не відриваючись від стінки, повернутися у в. п.; 3–4 –те саме ліворуч.

- В. п. – лежачи на животі, руки під підборіддям. 1-3 – підняти пряму лі-ву ногу догори й утримувати її на вису;4 – повільно опустити у в. п.

Повторити 4-6 разів. Піднімання ніг виконувати по черзі. - В. п. – те саме. 1-2 – одночасно підняти обидві ноги; 3-4 – опустити у в.

п. Темп повільний. Повторити 4-6 разів. - В. п. – лежачи на животі, руки витягнуті уперед. 1- підняти до гори

праву руку і ліву ногу; 2 – в. п.; 3 – підняти до гори ліву руку і праву ногу; 4 – в. п. Темп повільний. Повторити 4-6 разів.

- В. п. – те саме. 1 – підняти догори руки й ноги; 2 – в. п. Темп середній. Повторити 4-6 разів.

- В. п. – лежачи на животі, руками захопити ступні. 1-2 – прогнутися; 3-4 – утримувати це положення; 4-6 – повернутися у в. п. Темп повільний. Повто-рити 4-6 разів.

- В. п. – упор, стоячи на колінах. 1- прогнутися у спині, голову підняти догори; 2 – вигнутися у спині, голову опустити. Темп середній. Повторити 10-12 разів.

- В. п. – те саме. 1 – підняти догори праву руку і ліву ногу; 2 – в. п.; 3 – підняти до гори ліву руку і праву ногу; 4- в. п. Темп середній. Повторити 6-8 разів.

- В. п. – сід на п’ятах, руками триматися за п’яти. 1-4 – піднятися на ко-ліна, прогнутися у хребті, руки утримують п’яти; 5-8 – в. п. Темп повільний. Повторити 6-8 разів.

- В. п. – лежачи на спині, руки в сторони. 1-3 – повільно підняти ліву но-гу; 4-6 – повернутися у в. п. Те саме виконувати правою ногою. Темп повіль-ний. Повторити 6-8 разів кожною ногою.

- В. п. – те саме. 1 – зігнути праву ногу у колінному суглобі та підтягнути її руками до грудей. 2 – в. п. Те саме виконати лівою ногою. Темп середній. По-втор. 6-8 разів кожною ногою.

- В. п. – те саме. Підняти ноги до кута 45 і писати цифри від 1 до 10. Ди-хання не затримувати.


24


Використання домашнього завдання для залучення учнів до

систематичних занять фізичною культурою

Попель Олександр Анатолійович

викладач фізичної культури і здоров’я

Запорізький будівельний центр професійно-технічної освіти

спеціаліст вищої категорії, старший викладач.

Стаж роботи – 18 років, стаж роботи в ЗБЦПТО – 6 років


Попель Олександр Анатолійович в 1985 році закінчив Запорізький педаго-гічний інститут за спеціалізацією академічна гребля і отримав диплом виклада-ча фізичної культури. Весь цей час він працює за фахом з дітьми. З 1999 року він прийшов на роботу в ПТУ №31, яке в 2004 році отримало звання Запорізь-кого будівельного центру професійно-технічної освіти (ЗБЦ ПТО).

В своїй роботі він вміло спрямовує зусилля на зміцнення здоров’я, розви-ток фізичних, морально-вольових та інтелектуальних здібностей учнів з метою гармонійного формування особистості та розвитку активної життєдіяльності учнів. На своїх уроках він уміло формує у учнів навички та уміння самостійних занять фізичними вправами, використовує системи домашніх завдань на основі найбільш раціональних методів організації навчання учнів.

Методичні розробки, створені Олександром Анатолійовичем, допомага-ють в роботі не тільки йому, але й іншим викладачам фізичної культури нашого міста. За допомогою цього матеріалу учні мають можливість додатково займа-тися самостійно улюбленими видами спорту, використовуючи їх для досягнен-ня кращих результатів.

Попель О.А. розробив методичний посібник для занять зі спеціальною ме-дичною групою, який використовує на уроках з учнями, віднесеними до підго-товчої та спеціальної медичної групи.

Викладач вважає, що успіху в роботі неможливо досягти тільки за допомо-гою уроків. Його розробки позакласних заходів доводять, що необхідно прово-дити заходи, направлені на популяризацію фізичної культури, з метою гармо-нійного розвитку особистості, заохочення учнів до занять фізичною культурою та спортом. Колеги вважають його знаючим, професійним викладачем.


25

Використання домашнього завдання для залучення учнів

до систематичних занять фізичною культурою

Виходячи з особливостей підготовленості учнів і мети предмета «Фізична культура», викладачем підбираються засоби і складаються комплекси вправ для розвитку в учнів гнучкості, сили, витривалості, формування правильної поста-ви, зміцнення основних м'язових груп. При підборі засобів для домашніх за-вдань, враховується зміна з віком рівня фізичної підготовленості учнів, причо-му не завжди убік поліпшення, більше уваги приділяється диференційованому (особливо по статі) і індивідуальному підходу. Доцільно, зберігши окремі стрижневі вправи, що виконуються щорічно і дозволяють простежити динаміку рухової підготовленості учнів (многоскоки, стрибки на одній і обох ногах, біг на місці в упорі стоячи), біг на будь-яку або постійну дистанцію, стрибки до го-ри з торканням орієнтирів різними частинами тіла), підбирати нові засоби, ви-ходячи з нових чи ускладнених задач. Для дівчат акцент виконання вправ, що сприяють підтримці правильної красивої постави й стрункості фігури в цілому - вправи для м'язів тулуба, танцювальні рухи. З дівчатами можна застосовувати на уроках у ввідній частині, а також для розвитку фізичних якостей в основній частині уроку, комплекси ритмічної гімнастики.

Домашні завдання для юнаків являють собою комплекси вправ для розвитку фізичних якостей: сили, витривалості, швидкісно-силових якостей, або підгото-вчі і підходящі вправи з метою підготовки до освоєння яких-небудь частин на-вчальної програми, наприклад, підйому переворотом силою, метання гранати, стрибка в довжину і т.п.

Аналіз свідчить, що по своїм дидактичним цілям домашні завдання можуть бути спрямовані на підготовку до засвоєння нового навчального матеріалу на уроці, на повторення й закріплення вивченого на уроці, на практичне застосу-вання отриманих на уроці знань.

Головна задача домашніх завдань – на основі формування в учнів уміння самостійно займатися – зміцнення здоров'я, підвищення рівня фізичного розви-тку і рухової підготовленості.

Вправи, що призначаються для виконання в домашніх умовах, повинні бути знайомі учням, нескладні по координації. Учнів треба навчити контролювати правильність виконання завдання.

Викладач фізичної культури повинен давати завдання, головним чином, щоб підвищити рівень рухової підготовленості учнів. У вересні – листопаді викла-дач перевіряє учнів і поділяє їх у залежності від підготовленості на три групи – сильні, середні, слабкі. Відповідно кожна група одержує своє завдання. Для уч-нів, віднесених за станом здоров'я до підготовчої й спеціальної медичної групи, і тих учнів, що багато пропустили, хворівши, встановлюються індивідуальні нормативи.

Широке впровадження домашніх завдань сприяє виконанню задач, передба-чених програмою по фізичній культурі. При правильній організації домашні за-


26

вдання є одним із способів залучення учнів до систематичних занять фізичними вправами й упровадження фізичної культури в побут учнів.

Пропоновані домашні завдання поділені на дві групи. Перша група – це вправи , спрямовані на підвищення фізичної підготовленості учнів, для розвит-ку основних м'язових груп.

Вправи другої групи підібрані таким чином, що оволодіння комплексом вправ, що є підходящими, підготовчими до визначеної рухової навички, забез-печують освоєння компонентів техніки й у результаті підводять учнів до її ви-конання. У залежності від матеріальної бази, місцевих умов і підготовленості контингенту учнів, власних знань і т.п. можна змінювати вправи, зменшувати чи підвищувати їхню кількість.

Один з найважливіших принципів – індивідуалізація домашніх завдань, хоча домашні завдання можуть бути і загальними для всіх чи груповими, наприклад, встигаючим і відстаючим учням, юнакам і дівчатам.

Дуже уважно потрібно поставитися до питань дозування домашніх завдань. Особливу увагу звертати на учнів, які перенесли захворювання. Відповідно до висновку лікаря варто тимчасово звільняти від виконання домашніх завдань.

Методику повідомлення домашніх завдань викладач направляє на те, щоб учні мали чітке уявлення про зміст вправ, що задаються додому, дозуванню, умовах, що забезпечують безпеку їхнього виконання, знали, як контролювати й оцінювати пропоновані вправи з погляду дотримання правильної техніки, у якій послідовності повторювати вправи, як раціонально організувати місце занять і т.п. Для досягнення цієї мети потрібно дотримуватися наступних рекомендацій: якщо вправи домашніх завдань порівняно нескладні, можна обмежитися пояс-ненням і показом. У тому випадку, коли вправи більш складні, бажано підготу-вати картки з описом домашніх завдань, а при наявності навчального посібника послатися на відповідну сторінку й номер, або завдання проробити на уроці і вказати на типові помилки.

Пропонувати домашні завдання можна в залежності від складності, конкре-тного змісту уроку, віку і т.п. у будь-якій частині уроку.

Перевірка домашніх завдань – це істотний і діючий «канал», звязуючий до-машню роботу й роботу на уроці, що допомагає об'єднати їх у єдиний навчаль-но-виховний процес.

На уроках викладач повинен застосовувати різні способи перевірки домаш-ніх завдань:

1) фронтальну перевірку, так можна перевіряти нескладні вправи ранкової гімнастики, деякі акробатичні елементи й вправи першої групи домашніх завдань;

2) вибіркову перевірку, коли перевіряється виконання домашніх завдань окремими учнями, її можна проводити по ходу уроку, не зупиняючи на-вчального процесу, чи спеціально звернути увагу усіх на помилки і пози-тивні сторони при виконанні вправ домашніх завдань окремими учнями;

3) перевірку в парах, при цьому кожен учень оцінює виконання домашнього завдання у свого товариша;


27

4) колективну перевірку – виконання домашнього завдання кожним учнем, оцінює весь клас.

У деяких навчальних закладах однією із форм перевірки виконання учнями домашніх завдань є змагання з загальної фізичної підготовки. Наприклад, у ЗБЦ ПТО змагання проводяться у два етапи. Перший – складання контрольних нор-мативів у групах з елементів загальної фізичної підготовки, підготовка й прове-дення внутрігрупових змагань. Проводяться ці змагання на уроках фізичної ку-льтури.

Другий етап – особисто-командна першість училища. Ці змагання присвя-чуються Дню захисника Батьківщини. У змаганнях беруть участь збірні коман-ди груп Центру. Учні виступають у збірних командах згідно до професії: ко-манда зварників, столярів, кранових машиністів, малярів-обробників і операто-рів комп’ютерного набору

Пропонується систематизований перелік домашніх завдань, який поділений на дві групи. У першій групі домашніх завдань вправи для великих мязів роз-ташовані у порядку збільшення важкості. Викладач може користуватися цим переліком у залежності від поставлених задач по-різному: або задавати окремі вправи на деякий проміжок часу, або складає із них комплекси визначеної спрямованості.

Перша група домашніх завдань

Вправи для розвитку рухових якостей. Вправи для розвитку сили

При виконанні вправ для розвитку сили потрібно: повторювати вправи до стомлення, але не до граничних напруг; виконувати вправи в зручному для себе темпі; не затримувати подих, коли цього не вимагають умови виконання впра-ви.

1) В упорі лежачи пересування на прямих руках вправо й вліво. 2) В упорі лежачи, переступаючи руками, пересування вперед. 3) В упорі на колінах згинання й розгинання рук. 4) Згинання й розгинання рук в упорі, стоячи, зігнувшись. 5) Згинання рук в упорі лежачи (дівчатам – руки на стільці); ноги на сті-

льці. 6) В упорі лежачи спиратися на пальці рук 4-6 сек. 7) Підтягування у висі лежачи. 8) У положенні лежачи на спині руки з гантелями в сторони, піднімання

прямих рук уперед. 9) В упорі лежачи, розставивши руки як можна ширше, згинання й розги-

нання рук.

Вправи для м'язів тулуба:

1) Сидіння руки позаду – почергове піднімання прямих ніг. 2) Сидіння руки позаду – зігнути ноги і, не ставлячи їх на підлогу, ви-

прямити вперед, покласти на підлогу.


28

3) Сидіння руки позаду – підняти ноги від підлоги, імітувати їзду на ве-лосипеді.

4) Положення лежачи на спині піднятися в сидіння. 5) З упора лежачи перейти в упор лежачи позаду, не відриваючи рук від

підлоги назад. 6) Лежачи на животі, спираючись руками об підлогу, піднімання й опус-

кання ніг. 7) Лежачи на животі , прогнутися , підняти тулуб від підлоги і поверну-

тися у в.п. 8) З упора, сидячи правим боком, випрямляючись, упор лежачи правим

боком. 9) З положення лежачи на спині ноги ліворуч під прямим кутом до тулу-

ба, руки в сторони – перенести ноги вправо й назад.

Вправи для ніг

1) Згинання й розгинання піднятої вперед ноги. Коліно утримувати на висоті пояса.

2) Присідання на двох ногах на носках. 3) Присідання на двох ногах на всій ступні. 4) Присідання на одній нозі. 5) Присідання на одній нозі, сісти на підлогу і встати без допомоги.

Вправи для розвитку гнучкості

Робота над розвитком гнучкості буде ефективніше, якщо вправи на розтя-гування виконувати серіями по кілька разів; амплітуду рухів збільшувати від серії до серії; із появою хворобливих відчуттів у м'язах припиняти роботу; пе-ред виконанням вправ розігрітися до появи поту.

Вправи для рук і плечового пояса:

1) В.п. – руки в замку перед грудьми. Випрямлення рук уперед, вправо, вліво, повертаючи долоні вперед.

2) В.п. – нахил уперед, руки на підвіконні, столі. Пружинисті погойду-вання, домагаючись максимального відведення рук назад.

3) В.п. – стійка спиною до столу, прямі руки на кришці столу. Пружинис-ті присідання, старатися якомога далі відвести руки нагору – назад.

4) В.п. – упор лежачи позаду. Пружинисті згинання ніг, намагаючись сіс-ти на п'яти.

Вправи для тулуба:

1) Нахили вперед, торкаючись підлоги. 2) У стійці ноги нарізно нахили вправо, уліво. 3) В.п. – стійка ноги нарізно, нахил уперед. Кругові рухи тулуба. 4) У стійці ноги нарізно нахили назад. 5) В.п. – нахил уперед, узятися руками за гомілки. Пружинисті нахили,

допомагаючи собі руками, намагатися головою торкнутися ніг.


29

6) В.п. – лежачи на спині, тримаючись руками за гомілки зігнутих ніг. Пружинисті прогинання, відтягаючи ноги назад.

Вправи для ніг:

1) Стоячи на одній нозі, притягувати руками зігнутої ноги до грудей. 2) Стоячи на одній нозі, притягувати зігнутої назад ноги до сідниці. 3) Махи розслабленою ногою вперед та назад; по великій амплітуді. 4) Махи прямої ногою убік. 5) Пружинисті погойдування у випаді вперед; убік.

Вправи для розвитку швидкісно – силових якостей:

1) Стрибки на скакалці на одній, двох ногах. 2) Вистрибування нагору з низького присіду. 3) Стрибки зі зміною прямих ніг уперед. 4) Чергування стрибків на обох ногах і із захопленням за гомілки.

Друга група домашніх завдань

У цьому розділі слідом за навчальним матеріалом програми по фізичній культурі даються вправи, котрі учні можуть опановувати вдома, і отже, викла-дач має право використовувати їх як домашні завдання.

Перекид уперед: З упора присівши перекат назад у положення угруповання й перекатом

уперед повернутися у в.п.

Перекид назад: 1) Із сидіння на підлозі перекат назад, торкнутися ногами підлоги за голо-

вою і поставити руки на опору (підлога), ближче до плечей, пальцями до себе.

2) Сидячи спиною до стіни, упритул до неї, поставити руки на стіну, як для перекиду назад, і спробувати їх розігнути, не відводячи голову на-зад.

Стійка на лопатках: 1) Із сидіння на підлозі перекат назад, торкнутися підлоги за головою і,

затримавшись у цьому положенні, поставити руки ліктями на опору, а долонями упертися в поперек.

2) Те ж, але продовжити його: повільно підняти ноги до положення стійки на лопатках.

«Міст» із положення лежачи: Лежачи на спині, зігнути ноги, поставити долоні ближче до пліч і, розги-

наючи руки й ноги, прогнутися.

«Міст» із положення, стоячи і встати: 1) Встати в кроці від стіни спиною до неї у стійку ноги нарізно, нахилив-

шись назад, обпертися руками об стіну і повільно опуститися в «міст», переступаючи по стіні руками.


30

2) Щоб піднятися з «моста» потрібно подати таз уперед, трохи зігнути ноги і, відштовхнувшись руками, випрямитися.

Вправи виконувати зі страховкою батьків.

Стійка на руках: 1) З упора, присівши поштовхом, підняти ноги, руки трохи згинаються. 2) В.п. теж – спираючись прямими руками, підняти зігнуті ноги вище. 3) Повторити вправу 2, але з опорою спиною об стіну і за допомогою ба-

тьків.

Переворот убік (колесо): 1) Зі стійки руки нагору, поштовхом однієї ноги і махом іншої, стійка на

руках за допомогою. 2) Стійка на руках, ноги нарізно, за допомогою. 3) У стійці на руках ноги нарізно з опорою спиною об стіну, перекладати

вагу тіла на одну або на іншу руку. З положення «міст» поворот навкруги в упор, присівши:

Стоячи спиною до стіни, нахилитися назад, обпертися руками об стіну (імітуючи положення «міст»), потім приставити ліву руку до правої і, відштов-хнувшись правою рукою, повернутися навкруги в упор, стоячи.

Опорний стрибок: 1) З упора, присівши стрибок до гори, ноги нарізно і приземлитися ноги

разом. 2) З упора лежачи, поштовхом ніг, прийняти положення упора стоячи, зі-

гнувши ноги нарізно й швидко випрямитися, руки до гори. 3) З упора лежачи, поштовхом рук і ніг присід, руки вперед. 4) В упорі лежачи поштовх двома руками за рахунок випрямлення тіла й

піднімання спини –хлопок долонями.

Підйом переворотом в упор: 1) Зі стійки на лопатках, згинаючись, торкнутися ногами підлоги за голо-

вою і повернутися у в.п.. Руки прямі лежать на підлозі. 2) Лягти на спину і, утримуючись руками за диван, чи ліжко, або щось

подібне, зробити стійку на лопатках і опустити ноги за голову.

Лазіння по канату: 1) Захоплення ногами мотузки чи скакалки. 2) Імітація лазіння по канату у три прийоми; у два прийоми.

Методичні рекомендації з фізичного виховання учням, віднесеним до спеціальної медичної групи

У спеціальних медичних групах, як правило, займаються учні з різними захворюваннями. При їх відносно однаковому функціональному стані варто враховувати протипоказання до занять окремими видами вправ.


31

Для відхилення, що має, з боку серцево-судинної системи (неактивна фаза ревматизму, функціональні зміни та ін.) протипоказані вправи, виконання яких зв'язане з затримкою подиху і напружуванням, з різким прискоренням темпу, зі статичною напругою. Даним дітям рекомендуються загально-розвиваючі впра-ви, що охоплюють усі м'язові групи, у вихідному положенні лежачи, сидячи, стоячи, ходьба, дозований біг у повільному темпі (від 20 сек. наприкінці І чвер-ті 1-го року навчання до 2,5-3 хв. наприкінці 2-го року навчання).

Учням із захворюваннями органів дихання (хронічний бронхіт, запалення легень, бронхіальна астма й ін.) протипоказані вправи, що викликають затрим-ку дихання, напружуватися. Необхідно приділяти увагу дихальним вправам, що повинні сприяти тренуванню повного подиху, особливо подовженому видиху. Подовженню фази видиху допомагають вправи, виконувані на видиху через рот з одночасним проголошенням голосних звуків а, у, е, і, і приголосних р, ж, ш, щ, з, з чи їхніх сполучень (наприклад, бре, бри, бру і т.п. ). Ці вправи треба ре-комендувати для виконання вдома по 3-5 разів у день; дозування для однієї вправи 2-3 рази, кількість вправ 3-4. Доцільні заняття плаванням, лижами після 2-3 місяців систематичних занять фізичними вправами.

У заняттях з учнями, що мають захворювання печінки (нефрит, пієлонеф-рит, невроз), значно знижується фізичне навантаження, виключаються стрибки, не допускається переохолодження тіла. При проведенні загально-розвиваючих вправ особлива увага приділяється зміцненню м'язів передньої стінки живота. При заняттях плаванням обмежується час перебування у воді (5-10 хв. - перший рік навчання, 10-15 хв. - другий рік навчання).

Дозвіл лікаря на заняття плаванням даного контингенту дітей обумовлю-ється додатково.

Для учнів з порушеннями нервової системи обмежуються вправи, що ви-кликають нервову перенапругу (наприклад, вправи в рівновазі на підвищеній опорі), обмежується час ігор і т.д..

При захворюваннях органів зору виключаються стрибки, перекиди, вправи з напружуванням, стійки на руках і голові.

При хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту, жовчного мі-хура, печінки зменшується навантаження на м'язи черевного преса, обмежу-ються стрибки.

У процесі занять фізичними вправами викладачам необхідно враховувати особливості кожного віку.

Характерним для учнів є процес полового дозрівання. Ендокринні залози в цей період можуть трохи погіршити стан здоров'я, що значно ускладнює педа-гогічний процес. Різке збільшення довжини тіла, порушення механізмів керу-вання руховими і вегетативними функціями позначаються на процесі оволодін-ня руховими навичками.

Під впливом занять фізичними вправами зрушення вегетативних функцій (дихальної, кровообігу і т.д. ) у підлітковому віці виявляються менш помітно. Для підлітків (особливо хлопчиків) характерна схильність до переоцінки сил, вони відрізняються нерідко стійкістю поводження, великою вразливістю. Ви-кладачу все це важливо взяти до уваги при постановці навчальних завдань у


32

процесі фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи. Доцільно при-вчати учнів свідомо аналізувати, оцінювати і регулювати м'язові відчуття.

У цьому віці яскраво виражена здатність учнів до відверненого мислення, вони в змозі доцільно користатися придбаними раніше знаннями і руховим дос-відом у різних умовах життя.

У учнів більш чітко виявляється різниця в збільшенні сили м'язів правої і лівої половини тіла, тому особлива увага приділяється симетричному розвитку м'язів обох сторін тіла. Виховання постави здійснюється шляхом закріплення придбаних навичок її збереження й удосконалювання здатності дотримувати раціональної пози в різних умовах рухової діяльності.

У шкільному віці потрібний диференційований підхід до юнаків і дівчат при виборі вправ і дозуванні фізичних навантажень. Для дівчат рекомендується зменшувати час виконання бігу до 10-40 сек. з урахуванням поступовості наро-стання навантажень, знижувати кількість виконання вправ на 1-3 повторення.

У 15 - 18 літньому віці в дівчат, як правило, закінчується полове дозріван-ня. Загальний руховий режим не повинен змінюватися в залежності від фаз ме-нструального циклу. Однак у деяких дівчат у період менструацій підвищується сприйнятливість до холоду, загострюється рефлекс самозбереження, швидко настає стомлення і т.п. Тому в ці дні рекомендується пропонувати їм гімнасти-чні вправи емоційного характеру (танцювальні вправи, елементи художньої гі-мнастики); час виконання повільного бігу зменшувати необхідно до 20-40 сек., виключати стрибки, скорочувати кількість вправ, строго індивідуально дозува-ти час участі в іграх. Як показує досвід, для багатьох дівчат, віднесених до спе-ціальної медичної групи, характерний стан невпевненості у своїх силах. Викла-дачу необхідно вселяти в них бадьорість, віру в можливість відновлення стану здоров'я засобами фізичної культури.

У заняттях з юнаками великого значення набуває застосування вправ з об-тяженнями, вага яких підбирається з урахуванням фізичної підготовленості уч-нів (від 0,5 до 3-5 кг). Необхідно, щоб вправи з обтяженнями виконувалися без затримки подиху, напружування.

Стан здоров'я, низький рівень фізичної підготовленості, а також психоло-гічні особливості учнів з ослабленим здоров'ям висувають підвищені вимоги до дотримання дидактичних принципів у навчанні фізичним вправам. Від викла-дача вимагаються особлива чуйність, увага, такт, повна поінформованість про педагогічну і лікарську характеристику школярів.

На кожному занятті викладачу варто створювати сприятливі умови, упев-неність, що засобами фізичної культури учні можуть відновити своє здоров'я. Учні повинні знати, з якою метою дається та чи інша вправа, тоді вони свідо-міше й активніше будуть виконувати всі завдання на уроці й у домашніх умо-вах.

Варто домагатися правильного засвоєння учнями основ вправи й особливо правильного сполучення рухів з подихом. Тому темп виконання вправи на пе-рших заняттях повинен бути повільним, що дозволить контролювати правиль-ність рухів не тільки самим учням, але і викладачу.


33

Варто додати, що емоційна забарвленість уроку залежить від багатьох фа-кторів, таких, як порядок, освітленість і чистота в залі, якість устаткування, зо-внішній вигляд тих, хто займається, оптимістичний тон команд і пояснень, ці-каве образне зауваження, що викликає пожвавлення серед дітей. Однак викла-дачу слід дотримуватися визначеного почуття міри, тому, що зайве емоційне порушення впливає на учнів, створює нервове і фізичне перевантаження, що особливо небажано в заняттях зі школярами, віднесеними до СМГ.

Ведучим принципом у роботі є диференційований підхід, дозування нава-нтаження на уроці з урахуванням індивідуальних особливостей учнів. При цьо-му необхідно дотримуватись наступних умов: шикування на уроці не по росту, а по ступені фізичної підготовленості; на правому фланзі більш підготовлені діти (група "А"), на лівому - менш (група "Б"). Це дозволяє диференціювати на-вантаження з урахуванням індивідуальних здібностей (наприклад, учні на пра-вому фланзі продовжують присідання, на лівому - відпочивають і т.д. ); перед кожним уроком у учнів визначається ЧСС; діти, у яких ЧСС вище 80 уд./хв., ставляться на лівий фланг; при проведенні естафет більш підготовлені учні сто-ять на початку колони, починають і закінчують естафети, при необхідності ро-блять два повторення, менш підготовлені - одне і т.д.; при проведенні ігор сла-бко підготовлені учні замінюються через кожні 2 хв.; 5-7 хв. основної частини уроку приділяється виконанню індивідуальних завдань, що складаються з вправ, рекомендованих лікарем у залежності від діагнозу захворювання.

Лікарські спостереження в процесі занять фізичними вправами

Лікарські спостереження, проведені в процесі занять фізичними вправами, мають велике практичне значення. Вони спрямовані на вивчення будови занять фізичними вправами відповідно стану здоров'я тих, хто займається, їхньому фі-зичному розвитку, тренованості, визначення границь функціональної пристосо-вності організму до фізичних навантажень, індивідуального обліку реакції - тобто на поліпшення фізичного виховання дітей і одержання максимального оздоровчого ефекту від занять фізичними вправами.

При лікарських спостереженнях вивчаються природні умови, у яких про-водяться заняття, враховуються показники інтенсивності й обсягу проробленої фізичної роботи. Велике значення при цьому має спостереження за зовнішніми ознаками стомлення в процесі виконання фізичних навантажень. Якщо в учнів виникає незадовільний стан після заняття, обумовлений невідповідністю режи-му фізичних напруг стану їхнього здоров'я, ступеня тренованості, необхідно знизити фізичні навантаження, дати дітям відпочинок, а в ряді випадків провес-ти заглиблене клінічне дослідження.

Реакція на фізичне навантаження в процесі занять повинна виявлятися по-мірними зрушеннями фізіологічних показників. У залежності від характеру й інтенсивності навантажень частота серцевих скорочень, артеріальний тиск кро-ві, частота подиху підвищуються, період відновлення показників до вихідного рівня звичайно не перевищує 5 хв. Вага тіла істотно не міняється. Життєва єм-ність легень і м'язова сила можуть збільшуватися чи помірковано знижуватися, свідчачи в останньому випадку про появу стомлення. Невеликий ступінь стом-


34

лення на заняттях фізичними вправами з учнями, що мають відхилення в стані здоров'я, цілком припустимий.

Фізіологічна крива фізичного навантаження визначається при підрахунку пульсу безпосередньо перед початком і відразу після закінчення кожної части-ни уроку. Отримана крива пульсу у визначеній мері відбиває реакцію організ-му, викликану вправами, і дозволяє простежити її динаміку. На заняттях з уч-нями спеціальної медичної групи рекомендується так названий хвилеподібний характер кривої.

Деякі питання гігієни фізичного виховання Позитивний вплив фізичних вправ на організм дітей і підлітків з відхилен-

нями в стані здоров'я може бути цілком реалізовано лише в тому випадку, якщо під час занять враховуються і виконуються гігієнічні вимоги.

Одним з найбільш важливих гігієнічних вимог варто вважати раціональну побудову режиму дня, від якого у великій мірі залежить нормальний розвиток учня, його здоров'я, працездатність, успішність.

Під режимом дня звичайно розуміють правильне чергування протягом до-би різних видів роботи з великим і відносно малим загальним і нервово-психічним навантаженням, час прийому їжі, активного відпочинку і сну. Осно-ву режиму складають навчальні заняття, строго регламентовані за часом у за-лежності від віку.

Установлені між уроками перерви повинні бути ефективно використані для активного відпочинку. Треба, щоб учні могли вийти під час перерви на двір, площадку чи в добре провітрене приміщення, провести гру. Це сприяє зниженню стомлення від навчальних занять, зв'язаних не тільки з розумовою напругою, але і з так називаною статичною роботою при тривалому сидінні за партою. Це особливо відноситься до підлітків з ослабленим здоров'ям.

Через кожні 40-45 хв. для підлітків необхідно влаштовувати 5-10-хвилинні перерви, під час яких вони повинні виконувати ходьбу, доступні гімнастичні вправи з глибоким подихом через ніс.

Дуже важливим для підлітків узагалі, а особливо для відхилення, що має, у стані здоров'я, є регулярний і достатній по тривалості сон. Тривалість нічного сну повинна бути не менш - 8-8,5 годин.

Підліткам з ослабленим здоров'ям чи тим, які перенесли які-небудь гострі захворювання рекомендується ще і денний післяобідній сон протягом однієї го-дини, бажано на відкритому повітрі чи в добре провітреному приміщенні.

Найважливішим елементом раціонального режиму підлітків з відхилення-ми в стані здоров'я повинний бути активний відпочинок у виді прогулянок, ру-хливих ігор, елементів спорту на відкритому повітрі.

У вихідні дні перебування на свіжому повітрі повинне бути збільшено, принаймні, удвічі, що сприятливо позначиться на загальному самопочутті, фі-зичному розвитку і працездатності учнів.

Оздоровчий вплив фізичних вправ на організм ослаблених підлітків може бути істотно підвищено, якщо сполучити їх з використанням природних факто-рів загартовування повітрям, сонцем, водою.


35

Найбільш доступними формами загартовування організму підлітків варто вважати систематичне провітрювання навчальних приміщень і фізкультурного залу, заняття фізичною культурою в приміщенні і на повітрі в полегшеному одязі з дотриманням температурних норм і відповідної динамічності уроку фі-зичної культури, широке використання рухливих ігор і прогулянок на повітрі.

Лікар (медична сестра) і викладач фізичної культури повинні стежити за дотриманням основних санітарних вимог до місць занять (температура і воло-гість повітря, чистота підлоги і снарядів, боротьба з пилом, гарна вентиляція приміщення, дотримання норм природної і штучної освітленості).

При проведенні занять фізичними вправами на свіжому повітрі необхідно стежити за тим, щоб площадка була чистою, вільною від сторонніх предметів, що можуть викликати ушкодження.

Велике практичне значення має виховання в дітей з відхиленнями в стані здоров'я таких важливих санітарно-гігієнічних навичок, як догляд за тілом, під-тримка чистоти одягу, свого робочого місця, регулярне проведення ранкової гі-мнастики і найпростіших процедур, що гартують.

Методика проведення ігор

Особливої уваги вимагає методика проведення ігор. Включені в програм-ний матеріал рухливі ігри й елементи спортивних ігор вимагають строгого до-зування. При проведенні гри необхідно пам'ятати, що на занятті з учнями спец-медгрупи вона повинна бути закінчена за 7-10 хв. раніше. Підвищений емоцій-ний стан при проведенні рухливих і особливо спортивних ігор може викликати непомітне стомлення учнів, тому викладачу варто пильно стежити за першими його ознаками, вчасно закінчувати гру, попереджаючи виникнення перевтоми.

Зразкове дозування ігор, проведених з учнями спеціальної медичної групи. Ігри перелічуються в порядку зростаючих труднощів. На кожному уроці

рекомендується проведення не більш однієї гри. І. Гонка м'ячів (волейбольних чи баскетбольних). Проводиться у виді ес-

тафет. 1) Передача м'яча над головою (2 рази). 2) Передача м'яча між ногами (2 рази). 3) Передача м'яча праворуч, ліворуч (по 2 рази). 4) Передача м'яча під ногами, над головою, праворуч, ліворуч (по 2 рази).

ІІ. Передача волейбольного м'яча і її різновиди. 1) Підкидання м'яча над собою, лов його і передача товаришу. Гра проводить-

ся при шикуванні в 2 шеренги, обличчям друг до друга, на відстані 4-6 м (по 3-5 разів).

2) Те ж, але при шикуванні в 2 колони, що стоять обличчям друг до друга; пі-сля передачі гравець переходить у кінець протилежної колони (по 2 рази). ІІІ. Перекидання м'яча через сітку.

1) Двома м'ячами - одночасне перекидання по сигналу. Два тайми по 3 хв. 2) Одним м'ячем - хто піймає, той кидає. Один тайм 3 хв.

IV. Передав - сідай.


36

1) Передача м'яча капітаном (капітан стоїть обличчям до колони на відстані 1-3 м) кожному гравцю. Учень, одержавши м'яч і віддавши його капітану, сі-дає на підлогу. 1-2 рази.

2) Те ж, але останній у колоні, одержавши м'яч, говорить: "Гол!", усі встають і передають м'яч чи праворуч ліворуч, між ніг, над головою (за домовленіс-тю) (1-2 рази). V. Технічні прийоми баскетболу. Учні вишикувані в двох шеренгах облич-

чям друг до друга. 1. Передача м'яча двома руками від грудей (5 разів). 2. Передача м'яча від грудей з ударом об площадку (5 разів). 3. Ведення м'яча (5 ударів правою рукою, 5 ударів лівою) (3 рази). 4. Імітація кидка м'яча в кільце (5 разів). 5. Ведення м'яча і кидок його в кільце (3 рази).

VI. Комбінація з ведення і передачею м'яча (3 рази). VII. Гра "М'яч капітану".

1) Зміна граючих через 3 хв. 2) Зміна граючих через 5 хв.

VIII. Естафети з елементами баскетболу. 1) Тривалість естафети до 3 хв. 2) Тривалість естафети до 5 хв.

У команді - 6-8 гравців. IX. Гра в баскетбол за спрощеними правилами.

1) Зміна гравців через 3 хв. 2) Зміна гравців через 5-6 хв.

На першому році навчання даються ігри 1-5, а на другому році - 5-7; крім того, додають елементарні технічні прийоми гри у баскетбол і волейбол за спрощеними правилами. Дозування ігор дано для одномоментного проведення. На уроках другого року навчання можливе проведення цих ігор із двома і на-віть трьома повтореннями, але між ними повинний бути інтервал не менш 5 хв., що заповнюється вправами на розслаблення м'язів, ходьбою, дихальними впра-вами і відпочинком не менш 1 хв.

Одним із критеріїв правильності дозування і проведення гри може служи-ти відновлюючий період частоти серцевих скорочень, що повинний бути не більш 5-7 хв.

Одним з важливих моментів у роботі викладачів з учнями спецмедгрупи є планування навчальної роботи. Викладачу необхідно мати календарний робо-чий план для кожної групи, поурочні плани-конспекти і журнал обліку занять.

На кожному уроці треба визначати ЧСС не рідше трьох разів - до уроку, в основній частині і наприкінці уроку, враховувати зовнішні ознаки стомлення (колір обличчя, потовиділення, координація рухів). На першому році навчання не слід допускати появи зовнішніх ознак стомлення.

На наступних заняттях, починаючи з 2 семестру, можна використовувати короткочасні відносно високі навантаження (ЧСС – 120 - 140 уд./хв.), що ви-кликають почуття втоми.


37

Для учнів, що займаються в спеціальній медичній групі, повинний бути створений режим поступового наростання навантажень, виконуваних мікродо-зами. Критерієм правильності дозування навантажень служить зміна ЧСС як на одному, так і на серії занять. ЧСС в основної маси школярів на 5-й-10-й хвилині після закінчення заняття повинна повернутися до вихідних даних, а після 1-1,5 місяців систематичних занять повинна відзначатися тенденція до зниження ЧСС.

Не останню роль у досягненні оздоровчого ефекту при роботі з ослабле-ними учнями грають кваліфікація і досвід викладача фізичної культури. Педа-гог повинен завжди пам'ятати, що, незважаючи на відносно гарний функціона-льний стан організму дітей з відхиленнями в стані здоров'я, на заняттях варто строго дозувати фізичне навантаження, тому що занадто високе навантаження веде до значного стомлення і може знизити опірність організму. А це може ста-ти поштовхом до чергового загострення хворобливого процесу в дітей. Тому важливо здійснювати систематичний контроль за рівнем фізичної підготовле-ності учнів, враховувати дані медичних оглядів і результати педагогічних спо-стережень.

В міру проходження навчального матеріалу оцінюється якість виконання фізичних вправ, що входять у програму. Крім того, використовуються тести: сила кисті, стрибок у довжину з місця, метання набивного м'яча (1 кг) через го-лову обома руками з положення сидячи, ноги нарізно. Тести проводяться в гру-дні і травні першого року навчання, у вересні, грудні і травні другого року на-вчання.

Як показує досвід роботи і дані наукових досліджень, організація фізично-го виховання учнів спеціальної медичної групи не може обмежуватися тільки спеціально організованими заняттями. Вона повинна підкріплюватися правиль-ним режимом дня, у тому числі фізкультурно-оздоровчими заходами (фізкульт-хвилинки на уроках, ігри і фізичні вправи на змінах, ранкова гімнастика, прогу-лянки). Учні беруть участь у посильних для них формах позакласної роботи з фізичної культури, наприклад у змаганнях як секретарів, суддів.

З перших днів роботи з фізичного виховання учнів спеціальної медичної групи велике значення повинне надаватися систематичній роботі з батьками цих дітей. Хоча всі батьки і бажають бачити своїх дітей здоровими, сильними, стрункими, витривалими, що добре встигають у навчанні, але лише в 8% (з 100 опитаних) родин діти, що мають відхилення в стані здоров'я, систематично ви-користовують засоби фізичної культури для його поліпшення. Однією з основ-них причин недооцінки ролі фізичних вправ є недостатня інформованість бать-ків про значення рухів для поліпшення здоров'я і правильного фізичного розви-тку дитини, нерозуміння ними ролі фізичного виховання у всебічному розвитку особистості. Батьківські збори, бесіди, лекції дозволять домогтися високої від-відуваності учнями занять фізичною культурою, а, отже, позитивних зрушень у стані здоров'я кожного учня.


38

Літератури:

1. Національна доктрина розвитку освіти; газета “Освіта України” № 33, 23 квітня 2002 року.

2. Аксьонова О.П. Орієнтовні плани-конспекти на серію уроків з фізичної ку-льтури для учнів різних вікових груп. Методичні розробки для вчителів, які викладають предмет “ Фізична культура” в школах, ПТНЗ, технікумах. “ЛИПС. Лтд.” м. Запоріжжя.

3. Белов В.И. Психология здоровья. – СПб: «Респекс», 1994. 4. Белов В.И. Энциклопедия здоровья. Молодость до ста лет. Справ. изд. – 2-е

изд. стер. – М.,: Химия, 1994. 5. Иванченко В.А.. Как быть здоровым. – СПб: АО «Комплект»,1994. 6. Никитин Б.П., Никитина Я.А. Резервы здоровья наших детей. – М.: ФиС,

1990. 7. Романенко В.А. Двигательные способности человека. – Донецк: «Новый

мир», УК Центр,1999. 8. Ломейко В.Ф. Развитие двигательных качеств на уроках физической культу-

ры в 1-10 классах. – Минск: Народна асвета, 1980. 9. Мейксон Г. Б., Шаулин В. Н., Шаулина Е. Б. Самостоятельные занятия уча-

щихся по физической культуре. – М.: Просвещение. 1986. 10. Методические рекомендации по совершенствованию физической подготов-

ленности юношей – допризывников – учащихся старших клас-сов//Физическая культура в школе. – 1987. - № 9,10.

11. Сирис П. Б., Кабачков В. А. Физическое воспитание с профессионально-производственной направленностью: Пособие для учителя. – М.: Просвеще-ние,1988.

12. Уроки физической культуры в 9-10 классах средней школы: Пособие для учителя/ Под ред. Г. П. Богданова. – М.: Просвещение, 1987.

13. Физкультура в режиме продленного дня школы: Медико-педагогические ас-пекты/ Под ред. С. В. Хрущева. – М.: Физкультура и спорт, 1986.

14. Физкультурно-оздоровительная работа в школе: Кн. для учителя/ Под ред. А. М. Шлемина. – М.: Просвещение, 1988.

15. Гимнастика и методика преподавания: Учебник для институтов физической культуры/ Под ред. В. М. Смолевского. – Изд. 3-е перераб., доп. – М.: Физ-культура и спорт, 1987.

16. Легкая атлетика: Учебник для студентов пед. институтов./ Под ред. А. Н. Макарова. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Просвещение, 1987.

17. Физическая культура. Пробное учебное пособие для учащихся 5-7 классов средней одиннадцатилетней школы./ Под ред. Г. Б. Мейксона и Л. Е. Любо-мирского. – М.: Просвещение,1988.


39

Перелік рухливих ігор для занять з учнями спеціальної медичної групи

“Перекоти м'яч”

Значення гри: сприяє розвитку спритності. Інтенсивність: низька. Зміст: кожна команда розділена на 2 групи, які вишикувані в колони по

одному на відстані 3-4 м. одне від одного. В руках, у направляючих - м'ячі. За сигналом, направляючий двома руками перекочує м'яч гравцю протилежної ко-лони, а сам тікає назад i стає в кінець своєї колони. Протилежний гравець по-вторює те ж, відсилаючи м'яч назад i т. д. Переможе команда, яка першою за-кінчила перекочування м'яча.

Правила: м’яч перекочувати двома руками.

“Перенесення м’ячів”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, координації рухів, уваги. Інтенсивність: середня. Зміст: команди шикуються в колону по одному. Перед направляючими на

підлозі лежать гімнастичні обручі. На протилежному боці майданчика також лежать обручі, в кожному з яких - по три м'яча. За сигналом, перші номери бі-жать уперед, беруть із підлоги м'яч, повертаючись назад, кладуть їх в обруч пе-ред командою. Другі номери підіймають ці м'ячі переносять на протилежний бік майданчика, відтіль бігом повертаються назад і т. д. Переможе команда, яка першою закінчить естафету.

Способи гри: 1) обруч - у руках направляючого, м'ячі лежать за лінією. Добігши до м'я-

чів, він кладе на підлогу обруч, а м'ячі піднімає і, повернувшись назад, передає їх другому номеру. Той біжить із ними до обруча, кладе м'ячі на підлогу, бере обруч, біжить назад, передаючи його третьому учаснику і т. д;

2) 2-3 м'ячі лежать перед направляючим. За сигналом, перший номер під-німає м'ячі з підлоги і біжить із ними до протилежної лінії. Потім котить м'ячі почергово у зворотному напрямку (залишається на місці). Другий номер, підіб-равши м'ячі, повторює те ж і т. д.

Перемагає команда, яка швидше це зробить. Правило: якщо м’яч упаде, його піднімають і продовжують рух.

“Передав – присядь”

Значення гри: розвиває увагу, спритність. Інтенсивність: середня. Зміст: у накресленому колі в 5-6 кроках від команди - по одному предста-

внику. За сигналом викладача, гравці в колі передають м'яч першому учаснику своєї команди, який, упіймавши його, повертає назад і одразу ж присідає. Потім гравець у колі кидає м'яч другому, третьому та іншим учасникам. Кожен із тих, кому кинули м'яч, зробивши передачу, присідає. Коли останній із команди пе-редасть м'яч, гравець у колі підіймає його вгору і вся команда встає. Перемагає та команда, яка передасть м'яч швидше.

Правила: якщо м'яч впав, його піднімають і продовжують гру.


40

“Передай м'яч”

Значення гри: сприяє вдосконаленню навичок передачі м'яча; розвиває спритність, організованість.

Інтенсивність: середня. Зміст: учнів ділять на дві команди. Кожна команда має м'яч. За командою:

«Почали!» - перші беруть м'яч і через голову передають його за спину, потім обертаються обличчям до команди. Команда, яка правильно передавала м'яч, отримує прапорець. Підраховують кількість прапорців і визначають команду-переможця.

Правила: передавати м'ячі, сидячи на підлозі, обома руками над головою.

“М’яч капітану”

Значення гри: розвиває спритність і швидкість. Інтенсивність: середня. Зміст: біля коротких сторін майданчика креслять по 2 кола із вписаними в

них ще кількома колами. У центрі майданчика креслять коло діаметром 1 м. Перші номери кожної команди – капітани. Вони стають у середину кіл. Між центральними і крайніми колами знаходяться 4 гравці іншої команди – «пере-хоплювачі». Викладач, який знаходиться у центрі майданчика між двома грав-цями різних команд, підкидає м’яч угору. Кожен із «перехоплювачів» намага-ється відбити чи перекинути м’яча своїм гравцям. Отримавши м’яч, учасник намагається шляхом передач підвести його до свого капітана і кинути так, щоб цей зловив його на льоту. А перехоплювачі з іншої команди стоять навколо ка-пітана і намагаються перешкодити зловити. Перемагає команда, капітан якої бі-льше разів зловив м’яч.

Правила: 1) дозволяється кидати і ловити м’яч руками, відбивати головою; 2) забороняється пробігати з м’ячем більше як 2 кроки; 3) не допускаються сильні поштовхи; 4) забирати чи вибивати м’яч із рук забороняється; 5) гравці не мають права заходити за лінії накреслених кіл.

“Будь вправним”

Значення гри: виховує спритність, увагу, кмітливість. Інтенсивність: середня. Зміст: усіх гравців ділять на 2 команди, кожна з яких шикується в одну

шеренгу за лінією свого кону, тобто команди стають одна навпроти одної. Пе-ред однією з команд, на найближчій до неї паралельній лінії (тобто за 3-4 м). розкладають м'ячі - по одному на кожного гравця. За сигналом викладача, ко-манда, що не має м'ячів, шеренгою рушає вперед. Коли вона буде на відстані кількох кроків від лінії, на якій розкладено м'ячі протилежної команди, викла-дач каже: «Стій!» А потім: «Бігом руш!» За першим сигналом, гравці зупиня-ються, а за другим — повертаються кругом і якнайшвидше втікають за лінію свого кону. Одночасно з командою: «Бігом руш!» - гравці, перед якими лежать м'ячі, біжать до них. Кожен бере свій м'яч і кидає його, намагаючись влучити в


41

будь-кого з гравців команди, яка втікає. Тоді підраховують кількість «покваче-них», і команди міняються ролями. Перемагає та, в якої менше «поквачених».

Правила: «квачити» гравців нижче пояса.

“Поклади м'яч у коло”

Значення гри: розвиває спостережливість, спритність. Інтенсивність, середня. Зміст: викладач підкидає м'яч, а кожен із капітанів намагається його від-

кинути комусь із гравців своєї команди. Останній, отримавши м'яч, має переда-ти його гравцю своєї команди. М'яч потрібно закинути у коло, намальоване на половині поля, займаній суперником, у протилежному кінці майданчика. Гра триває 2 тайми по 10 хв. Перемагає команда, яка закинула більше м'ячів у коло суперника.

Правила: 1) дозволяється рухатись із м'ячем не більше трьох кроків; 2) забороняється підкидати м'яч ногами; 3) якщо два гравці з протилежних команд борються за м'яч, третій не має права

вступати в боротьбу. У разі порушення правил, м'яч передають команді су-перника.

“Снайпери”

Значення гри: виховує спостережливість, увагу, точність. Інтенсивність: середня. Зміст: гравців ділять на 3-4 команди, які стають за лінією. На відстані 10-

15 кроків, паралельно до лінії, кладуть на бік гімнастичну лаву, а на неї, теж боком, - другу і третю. За цим прикриттям, навпроти кожної команди, сідає один із гравців, тримаючи в руці фанерну дощечку - мішень. За сигналом ви-кладача, всі одночасно піднімають дощечки над краєм прикриття і тримають їх непорушно 3-5 секунд. Гравці кожної команди (по черзі) кидають м'ячики. Мі-шені то ховаються, то знову з'являються (за сигналами викладача).

Правила: 1) під час кидка не дозволяється переступати лінію, якою позначено місце кид-

ка; 2) учні, які закінчили стають у кінець колони; 3) перемагає команда, яка матиме найбільше влучень.

“Упіймай м'яч”

Значення гри: виховує почуття дружби, розвиває кмітливість, укріплює м'язи рук, розвиває навички точного кидка і ловлення м'яча.

Інтенсивність: середня. Зміст: у колоні капітан кидає м'яч гравцю своєї команди, який стоїть пер-

шим, а сам біжить І стає в кінці своєї колони. Перший гравець ловить м'яч, бі-жить із ним у коло на місце капітана, а потім кидає м'яч другому гравцю своєї команди і біжить після цього в кінець і т.д. Коли капітан повернеться в коло, гру закінчують. Перемагає команда, капітан якої першим займе місце в колі.

Правила:


42

1) кидати м’яч обома руками; 2) кидати тільки з кола; 3) хто не зловив м'яч, піднімає його і повертається на своє місце. Потім іде в

коло і кидає м'яч; 4) оббігати колони із зовнішньої сторони.

“Старт із м'ячем”

Значення гри: розвиває спритність, увагу, навички орієнтування у просто-рі, вміння ведення м'яча.

Інтенсивність: середня. Зміст: гравці команд розраховуються за порядком, кожен запам'ятовує свій

номер. Викладач називає якийсь номер, а ведучий в той час підкидає м'яч угору. Гравці під цим номером біжать до м'яча, їхнє завдання — заволодіти ним і ки-дати у корзину. У випадку влучення, команді зараховують 2 бали: Коли м'яч не влучає в корзину, боротьба ведеться далі, і за попадання нараховують вже один бал. Гравці повертаються до команди, гру повторюють. Перемагає команда, яка набере більшу кількість балів.

Правила: м'яч ловити та передавати двома руками.

“Колове полювання”

Значення гри: розвиває спритність, швидкість, навички орієнтації у прос-торі.

Інтенсивність: середня. Зміст: учасників ділять на дві команди, які утворюють зовнішнє і внутріш-

нє кола. У кожного учасника - по м'ячу. За сигналом, учасники, ведучи м'ячі приставними кроками, переміщується у протилежні боки. За наступним сигна-лом, учасники зовнішнього кола продовжують ведіння м'яча, розбігаючись у різні боки, а учасники внутрішнього - також продовжують ведіння, намагаю-чись «поквачити» їх, переслідуючи по всьому майданчику. Коли всі учасники будуть «поквачені», команди міняються ролями і гру повторюють. Перемагає команда, яка за менший час «поквачить» своїх противників.

Правила: «квачити» дозволяється тільки учасника, який стояв на початку гри навпроти того, хто наздоганяє.

“Естафета з прапорцями”

Значення гри: сприяє розвитку уваги, кмітливості. Інтенсивність: середня. Зміст: гравців ділять на дві команди, перед якими проводять лінію старту.

На певній відстані перед командами кладуть набивні м'ячі. Капітани отримують прапорці. За командою викладача, капітани оббігають м'ячі, повертаються і пе-редають естафету гравцю, який стоїть попереду. Цей учасник, а за ним й інші, виконують те ж. Гра триває, поки черга не дійде до капітана. Одержавши знову естафету, капітан підіймає її вгору і подає команду: «Струнко!» Перемагає ко-манда, яка закінчила гру швидше і без помилок.

Правила: гравець, який закінчив естафету, стає в кінець колони.


43

“Передай м'яч через центр”

Значення гри: удосконалює навички володіння м'ячем, орієнтування у просторі; розвиває спритність, швидкість.

Інтенсивність: середня. Зміст: учнів шикують у два кола; гравці розраховуються за порядком но-

мерів. Учасники за номером 1 стають у центр кола з м'ячем. За сигналом, вони кидають м'яч другим номерам, дістають його назад і т. д.

Отримавши м'яч від останнього гравця, ведучий міняються місцем із грав-цем за номером 2. Гру повторюють. Завершують гру тоді, коли всі побувають у ролі ведучого.

Перемагає команда, яка найбільше разів першою закінчувала передавання м'яча.

Правила: 1) передавати м'яч можна як завгодно: однією або двома руками, від грудей або

із-за голови; 2) якщо м'яч упав, його піднімають і продовжують гру

“Передача в зустрічних колонах”

Значення гри: розвиває спритність, швидкість. Інтенсивність: середня. Зміст: учасників гри ділять на дві підгрупи. Посередині між кожною па-

рою зустрічних колон стоять два учасники і тримають на руках, витягнутих угору, гімнастичний обруч. У направляючих однієї з колон кожної команди в руках - м'яч. За сигналом, направляючий передає м'яч крізь обруч гравцю про-тилежної колони, а сам присідає і т. д. Останній у колоні, впіймавши м'яч, пе-редає його вперед (по руках над головою), котить збоку від колони або в інший спосіб - за домовленістю.

Правила: якщо м'яч не перейшов через обруч, потрібно повторити переда-чу.

“Боротьба за м'яч”

Значення гри: розвиває спритність, уміння бачити поле і володіти м'ячем. Інтенсивність: середня. Зміст: гра нагадує ручний м'яч, але без кидання м'яча у ворота. М'яч вводиться у гру за жеребкуванням однією із команд, яка намагається

зробити між своїми гравцями 10 передач поспіль, не віддаючи м'яч супернику. Гра призупиняється, команді нараховується один бал, а м'яч вводиться у гру збоку гравцем потерпілої команди. Тривалість гри - 10-15 хв. Перемагає коман-да, яка набирає більшу кількість балів.

Правила: 1) кількість передач анулюється, коли м'яч перехоплений суперником або веду-

ча команда порушує правила; 2) рахунок продовжується, якщо м'яч вибитий за бокову лінію суперником або

ж останній зіграв не за правилами.

“Із двома м'ячами - назустріч”


44

Значення гри: розвиває спритність, кмітливість; удосконалює навички ве-діння м'яча ударом об землю.

Інтенсивність: висока. Зміст: за сигналом, перші гравці піднімають із підлоги м'яч і почергово ве-

дуть його, вдаряючи об землю правою і лівою рукою. Обходячи позаду зустріч-ну команду (проти годинникової стрілки), гравець із м'ячем підбігає до початку колони і передає м'яч у руки гравцю, що стоїть попереду, а сам стає позаду зу-стрічної колони. Гравець, який одержав м'яч, повторює вправу. Інший випадок, коли гравці не міняються сторонами, а, зробивши передачу партнеру, швидко відбігають у кінець своєї колони.

“Естафета парами з м'ячем”

Значення гри: розвиває спритність, кмітливість. Інтенсивність: середня. Зміст: гравців 2-х команд, які стоять перед лінією старту, розділяють на

пари. У руках у гравців першої пари - м'яч. За сигналом, обидва гравці почина-ють рухатись уперед, роблячи один одному передачі. Вони повинні перетнути обома ногами лінію фінішу в другому кінці майданчика і, не зупиняючи пере-дачі один одному, повернутися назад у колону. Один із гравців кидає м'яч парт-неру, який стоїть попереду, і друга пара виконує те ж. Закінчивши вправу, пара займає місце в кінці колони. Падіння м'яча, як і захвати, під час передач вважа-ються помилками і впливають на результат гри - команда отримує штрафний бал.

“Літаючий м'яч”

Значення гри: розвиває швидкість і спритність. Інтенсивність: середня. Зміст: кожній команді дають по волейбольному м'ячу. За свистком, гравці

починають перекидати м'ячі через мотузку. Якщо на полі будь-якої команди 2 м'ячі, гру переривають. Команда, яка не встигла своєчасно перекинути м’яч че-рез мотузку, програє 1 очко. Через 5 хв. команди міняються місцями. Якщо дві-чі поспіль перемогла одна і та ж команда, то гру закінчують. Якщо ж за перші 5 хв. перемогла одна команда, а за другі 5 хв. — друга, то відбувається обмін майданчиками і команди грають ще 5 хв. У цьому випадку перемагає команда, яка перемогла два рази із трьох.

Правила: гравцям забороняється переходити на майданчик іншої команди.

“Влучно в ціль”

Значення гри: розвиває спритність, силу м'язів рук, точність попадання. Інтенсивність: середня. Зміст: гравці команди №1 стоять у шерензі. За ними - кеглі. Гравці коман-

ди №2 стоять за середньою лінією майданчика. У кожного гравця - по м'ячу. За сигналом, гравці з м'ячами намагаються збити кеглі противника, який захищає їх. Перемагає команда, яка збила більше кеглів.

Правила: 1) для збору м'ячів можна переході бокові лінії;


45

2) навмисно закривати і захищати свої кеглі забороняється.

“Мисливці та качки”

Значення гри: розвиває спритність, увагу, кмітливість, спостережливість. Інтенсивність: висока. Зміст: гравців розділяють на дві команди - «Мисливці» і «Качки». По колу

стають «Мисливці», а в середині кола - «Качки». «Мисливці» перекидають м'яч один одному і в слушний момент кидають м'яч у «Качок». «Качки», рятуючись, бігають у середині кола, ухиляючись від м'яча. Учасники міняються ролями, коли «Мисливці» «переб'ють» усіх «Качок».

Правила: 1) “мисливці” не мають права переступати лінію кола; 2) “квачити” можна тільки у ноги; 3) “качка”, в яку влучив м'яч, вибуває з гри; 4) “квачення” “качок” м'ячем, який відбився від поверхні майданчика, не зара-

ховується.

“Сміливі та спритні”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, швидкості, сили. Інтенсивність: середня. Зміст: команди розміщуються по колу, через одного, беручись за руки. Усередині кола - м'яч та 8 кеглів або малих булав. За сигналом, гравці стараються, підштовхуючи суперника, збити кеглю.

Той, кому вдалося це зробити, стає в центр, бере м'яч і намагається вибити ним кого-небудь із гравців другої команди, які розбігаються по всьому майданчику.

Якщо гравець, який влучав, промахнувся, то його команда отримує 2 штрафних бали.

Перемагає команда, яка отримає менше штрафних очок. За точний кидок нараховується 1 бал.

Правила 1) підштовхуючи суперника, руки не розривати; 2) влучати м'ячем у нижню частину тіла.

“Перестрілка”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, швидкості у діях; виховує по-чуття дружби, рішучість, винахідливість, сміливість.

Інтенсивність: середня. Зміст: грає дві команди, розташовані на майданчику, поділеному на 4 час-

тини: дві широкі - «міста», дві вузькі - «місця для полону». Кожна з команд ро-зміщується на своїй половині майданчика.

Викладач виходить на середину поля і підкидає вгору волейбольний м'яч. Гравці, не сходячи зі своїх місць, намагаються заволодіти ним.

Починається «перестрілка» - суперники кидають м'ячем один в одного. Гравець, до якого доторкнувся м'яч, стає «полоненим» і переходить у «місце для полону». Щоб звільнити «полоненого», потрібно кинути йому м'яч. Якщо він упіймає його, то переходить із ним у своє «місто» і має право зробити звідти


46

кидок. Ловити м'яч перешкоджають суперники. Перемагає команда, яка взяла в «полон» усіх суперників (або обумовлену частину) за певний час.

Правила: 1) не дозволяється переступати накреслену лінію; 2) забороняється бігати з м'ячем, вибивати його долонями, кидати м'яч у проти-вника, завдаючи йому болю; 3) влучати м'ячем вище колін.

“Сильний кидок”

Значення гри: сприяє закріпленню навичок метання в ціль; розвиває око-мір, сілу.

Інтенсивність: середня. Зміст: команди шикуються за лініями одна навпроти одної на віддалі 18-20

м. На віддалі 3 м від кожної команди (ближче до середини) проводять ще одну лінію. Посередині майданчика кладуть баскетбольний м'яч. Кожному гравцю дають по одному тенісному м'ячу. За сигналом, гравці із-за ліній, кидаючи сво-їми м'ячами, намагаються перекотити баскетбольний м'яч за лінію суперника. Переможе команда, яка виконає це завдання.

Правила: 1. кидки виконуються без певної послідовності; 2. піднімаючі тенісний м'яч не можна наступати на лінію.

“Школа м'яча”

Значення гри: сприяє розвитку спритності. Інтенсивність: середня. Зміст: команди вишикувані в колони по одному. В руках у направляючих –

великі м’ячі. Перед кожною командою накреслене коло діаметром 60-70 см. За сигналом перший гравець вдаряє м’ячем об підлогу і швидко стає в кінець ко-лони, а м’яч ловить наступний гравець, який повторює завдання і т.д.. Перема-гає команда, яка першою і з меншою кількістю помилок виконала завдання.

Правила: ударяти об землю треба тільки в указаний спосіб.

“Боротьба за м'яч”

Значення гри: удосконалює і закріплює навички володіння м'ячем. Інтенсивність: висока. Зміст: гравці і суперники розміщуються на майданчику парами. Викладач кидає вгору волейбольний м'яч між капітанами, які намагаються

ним заволодіти або ж відбити комусь зі своїх гравців. Заволодівши м'ячем, гравець повинен віддати його партнерові. Суперники

відбивають, перехоплюють м'яч і перекидають його своїм товаришам. Гравці мають зробити 10 передач поспіль. Якщо м'яч перехопили суперни-

ки, рахунок починають заново. Гра триває 10-15 хв. 10 передач - виграшне очко для команди. Перемагає

команда, яка набере більше балів. Правила:


47

1) забороняється затримувати м'яч у руках більше як 3 секунди, маючи його в руках, бити більше трьох кроків;

2) не можна штовхати гравців, вибігати за майданчик, виривати м'яч рук; 3) гравці повинні мати пов'язки різних кольорів.

“Човниковий біг”

Значення гри: розвиває витривалість і спритність. Інтенсивність: середня. Зміст: за сигналом, направляючі обох команд біжать до першої позначки,

повертаються до лінії старту, потім знову до другої позначки і так, поки не про-біжать усіх точок повороту. Потім у гру вступають наступні учасники команди і повторюють те ж, і т. д.. Переможець: команда, яка закінчить біг першою.

“Залітний м'яч”

Значення гри: удосконалює навички передач та ловлення м'яча, кидання в корзину; розвиває ініціативу та самостійність.

Інтенсивність: середня. Зміст: на майданчику креслять два кола — одне у другому 18 і 9 м. або 12 і

6 м. У центрі малого кола ставлять великий кошик або гравця з обручем (три-має горизонтально). Гравців розділяють на 2 команди по 6-8 чоловік, які розта-шовуються довільно за межами великого кола. За сигналом, гравці однієї ко-манди починають передавати м'яч один одному, намагаючись закинути його в кільце або кошик. Гравець, якому це вдалося, здобуває для своєї команди 2 ба-ли. Перемагає команда, яка набере більшу кількість балів за 10-15 хвилин.

Правила: 1) дозволяється переміщуватись межами великого і малого кіл; 2) м'яч у кошик на закидати. Лише у лінії великого кола; 3) забороняється бігти з м'ячем, виривати його з рук; 4) за порушення будь якого правила суперник робить штрафний кидок. Успіш-

ний результат приносить команді один бал.

“Тільки своєму”

Значення гри: сприяє закріпленню прийомів гри в ручний м'яч - ловля і передача м'яча однією рукою, кидки м'яча в горизонтальну виконання прийомів блокування, прийоми гри воротаря.

Інтенсивність: висока. Зміст: на стінах малюють горизонтальні цілі. На віддалі 3 м. креслять пів-

коло, за межі якого гравці обох команд виходити не мають права. М'яч вводять у гру в центрі майданчика, і команда, яка оволоділа м'ячем

старається його розіграти і влучити в ціль. Ведучи наступ, гравець передає м'яч не будь-кому з партнерів, а лише тому, який має номер, сусідній із номером гравця, що володіє м'ячем. Наприклад, № 3 грає з учасником під № 2 або 4.

Якщо м'яч перехоплено, гру продовжує друга команда, згідно з цією ж ви-могою.

Правила: 1) під час гри учасники звільняються від персональної опіки;


48

2) для захисту цілі виділяють 2 гравця; 3) обов'язково дотримувати основних правил гри в ручний м’яч.

“М'яч — через тунель”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, сили м'язів рук. Інтенсивність: середня. Зміст: команди шикуються в шеренги і приймають вихідне положення -

упор лежачи на зігнутих руках. Направляючий і замикаючий стоять обличчям один до одного. В руках у направляючого - м'ячі.

За сигналом, гравці приймають положення упору зігнувшись. Направляю-чі двома руками перекочують м'яч по «коридору», що утворився, і лягають на підлогу. Замикаючий, отримавши м'яч, перебігає на місце направляючого. В цей час усі гравці, згинаючи руки, лягають на підлогу, а новий лівофланговий встає для приймання м'яча і т.д.

Естафета закінчується, коли направляючий, отримавши м'яч у руки, повер-тається на своє місце, а команда вишиковується в шеренгу.

Варіант гри: умови ті ж, але вихідне положення учасників - упор сидячи позаду, а в момент кидка м'яча - упор лежачи позаду.

Правила: 1) поле упору зігнувшись приймають піднімаючи таз і віджимаючись від підло-

ги руками; 2) старатися зберігати рівняння в шеренгах.

“Прокоти м'яч”

Значення гри: сприяє розвитку спритності. Інтенсивність: середня. Зміст: команди вишикувані в колону по одному, в стійці ноги нарізно.

М'яч в руках у направляючого. За сигналом, перший номер нахиляється вперед і поштовхом двома руками посилає м'яч поміж ногами назад. Гравець, який сто-їть позаду, ловить м'яч, що котиться, біжить уперед до початку колони і повто-рює дії попереднього гравця. Гру закінчують тоді, коли перший гравець повер-тається з м'ячем на місце попереднього.

Правила: 1) стояти в стійці ноги нарізно; 2) бігти до початку колони слід справа.

“Швидко по колу”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, виховує увагу, зосередженість, орієнтування в просторі.

Інтенсивність: низька. Зміст: команди вишикувані в 2 кола. В капітанів у руках - м'ячі. Кожен

гравець стоїть у накресленому колі діаметром 50-60 см. За сигналом, капітан підкидає м'яч вертикально вгору, а всі учасники одночасно переміщуються по колу праворуч (проти годинникової стрілки), стаючи в сусіднє коло. М'яч ло-вить другий номер і знову кидає його вгору, подаючи у такий спосіб сигнал до нового переміщення гравців.


49

Гру закінчують, коли капітан повернеться на своє місце і впіймає м'яч, ки-нутий останнім гравцем.

Правила: виходити з кола, ловлячи м'яч, помилка.

“Вудочка з м'ячем”

Значення гри: розвиває увагу, спритність; удосконалює навички метання володіння м'ячем.

Інтенсивність: середня. Зміст: гравці утворюють коло і розраховуються на перші і другі номери

(перші номери - одна команда, другі - друга). У центрі кола лежить волейболь-ний м'яч, там же стоїть ведучий, який крутить шнур із мішечком під ногами учасників. Якщо хтось зачепить шнур, то ведучий швидко бере м'яч і влучає ним у гравців другої команди, які тим часом розбігаються. Якщо гравець влу-чив у когось з іншої команди, тоді вона (інша команда) отримують штрафний бал. Якщо ж не влучив, - штрафний бал отримує команда, до складу якої вхо-дить цей гравець. Після кидання м'яча команда повертається на місце. Гру по-вторюють. Перемагає команда, у якої менше штрафних балів.

Примітка: одну з команд позначити нарукавними пов'язками. Правила:

1) кидати м'ячем тільки з центру кола; 2) якщо гравець влучив м'ячем у гравця своєї команди, то їй нараховується два

штрафних бали.

“Передача м'яча в колоні”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, координації рухів, уваги. Інтенсивність: середня. Зміст: команди вишикувані в колони по одному. М'яч - в руках у направ-

ляючого. За сигналом, м'яч передається з рук у руки і повертається назад. Пе-ремагає команда, яка першою закінчила передавання.

Способи передавання м'яча: 1) двома руками зверху з нахилом назад, останній гравець перекочує його по

підлозі до направляючого між ногами учасників; 2) двома руками збоку з поворотами тулуба.

Правила: 1) вихідне положення учасників широка стійка, ноги нарізно; 2) естафету повторюють кілька разів; 3) м'яч передавати кожному гравцю.

“Естафета з м'ячем”

Значення гри: сприяє розвитку спритності. Інтенсивність: середня. Зміст: команди вишикувані в колони по одному. В руках у направляючих -

великі м'ячі. За сигналом, учасники почергово виконують певні завдання або серію завдань, пробігаючи з м'ячем вказану дистанцію (6-10 м) вперед і назад.

Способи пересування з м'ячем: а) тримаючи на долоні;


50

б) підкидаючи м'яч; в) ударяючи м'ячем об підлогу; г) стрибаючи або пересуваючись із м'ячем, затиснувши його між ногами; д) передаючи з руки в руку; е) ведучи м'яч ногами. Перемагає команда, яка швидше виконає завдання без помилок. Правила:

1) втрачений м'яч піднімають продовжують виконувати дане завдання; 2) можна використовувати два м’ячі.

“Гірський лижник”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, орієнтуванню в просторі, коор-динації рухів.

Інтенсивність: середня. Зміст: команди вишикувані в колони по одному по 8-10 чоловік. На дистанції встановлено по 4-5 фішок-прапорців на віддалі 1,5-2 м. За си-

гналом, гравці почергово зиґзаґами оббігають фішки й у такий же спосіб повер-таються назад, передаючи естафету один одному.

Варіанти завдань: 1) ведучи м'яч руками; 2) ведучи м'яч ногами; 3) ведучи м'яч ключкою; 4) підбиваючи м'ячик ракеткою настільного тенісу; 5) катаючись на самокаті, велосипеді; 6) котячи обруч.

Перемагає команда, яка швидше виконає завдання. Правила: виконавши завдання і передавши естафету наступному гравцю,

ставати в кінець.

“Біг, спираючись на м'яч”

Значення гри: розвиває швидкість, спритність; виховує увагу. Інтенсивність: висока. Зміст: за лінією старту стоять дві команди. За 10-15 м. від старту напроти

кожної команди - по одному м'ячу. За сигналом, перші номери біжать до м'ячів і, спираючись однією рукою на м'яч, оббігають 3-4 рази навколо нього. Потім повертаються і передають естафету наступному гравцю дотиком до руки. Пе-ремагає команда, яка швидше закінчила вправу.

Правила: під час бігу навколо м'яча не можна відривати від нього руку.

“Біг по шпалах”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, уваги, сили та витривалості. Інтенсивність: висока. Зміст: гравці поділені на 2 команди, вишикувані в шеренги. У капітана

кожної команди в руках — м'яч. За сигналом, м'яч передають по черзі в шерензі до замикаючих. Передав-

ши м'яч, кожен гравець приймає положення упору лежачи. Останній, отримав-


51

ши м'яч, біжить, перестрибуючи через усіх гравців своєї команди, і стає напра-вляючим. Гравець, через якого перестрибнули, повинен підвестися.

Гра триває, допоки капітан команди знову стане першим. Переможе ко-манда, яка швидше виконала завдання.

Правила: 1) передавши м'яч наступному, прийми положення упору лежачи; 2) щойно через учня перестрибнули, він винен одразу піднятись; 3) якщо м'яч при передаванні впав, піднімають і продовжують гру.

“Двійнята”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, взаємодії у виконанні рухів, координації рухів.

Інтенсивність: середня. Зміст: команди вишикувані в колони по двоє. Усі завдання виконують па-

ри, учасники яких беруться за руки. За сигналом, рух починає перша пара, яка на ходу виконує такі вправи:

1) перекид уперед на гімнастичному маті; 2) обертаючи скакалку «зовнішніми» руками, роблять певну кількість стриб-

ків; 3) ведуть м'яч почергово «зовнішніми» руками.

Друга пара, взявши м'яч од першої, продовжує ту ж серію вправ, але у зво-ротному порядку. Перемагає команда, яка швидше і з меншою кількістю штра-фних балів, виконує завдання.

Правила: пара, яка роз'єднала руки, отримує штрафний бал.

“День і ніч з м'ячами”

Значення гри: розвиває спритність і швидкість реакції. Інтенсивність: середня. Зміст: гравці стають у дві шеренги спинами один до одного, у руках - м'я-

чі. Названа вчителем команда (наприклад, «Ніч») біжить за лінію свого «будин-ку», виконуючи ведення м'яча. Команда «День» наздоганяє їх, також ведучи м'яч. Вільною рукою гравець намагається впіймати того, хто біжить попереду до лінії. Далі всі повертаються до середньої лінії і підраховують кількість упій-маних. Потім знову стають у дві шеренги спинами один до одного. Гру повто-рюють.

Правила: 1) гравець, у якого м'яч упав на майданчик, вважається «покваченим»; 2) якщо учасник вибіг за лінію свого «будинку», переслідування припиняють.

“Не упусти м'яч”

Значення гри: сприяє розвитку спритності, координації рухів. Інтенсивність: висока. Зміст: склад команди - 6-8 чоловік. Вихідне положення - сидячи в упорі

позаду, дистанція 1-1,5 м. М'яч - у направляючого (затиснутий між ступнями). За сигналом, направляючий лягає на підлогу і, піднімаючи ноги, передає м'яч до ніг наступного гравця, який у такий же спосіб передає м'яч третьому учаснику і


52

т. д. Останній гравець, прийнявши ногами м'яч, бере його в руки і піднімає вго-ру, подаючи сигнал про закінчення гри. Перемагає команда, яка швидше закін-чила передавання.

Варіант гри: останній гравець, отримавши м'яч, перебігає з ним уперед, приймає вихідне положення і ногами передає м'яч по колоні.

Гру закінчують, коли перший гравець стане останнім. Правила:

1) зберігати вказану дистанцію; 2) якщо м'яч упущено, нараховується штрафний бал.

Література 1) Програма з фізичної культури для спеціальних медичних груп 10-11 класів

середньої та загальноосвітньої школи та І – ІІ курсів ПТНЗ. Київ, 1997 р. 2) Здоровье, трудоспособность и физическая культура. Муравов И.В., Киев,

1985 г. 3) Занятия физической культурой со школьниками, отнесёнными к специаль-

ной медицинской группе. Рипа М.Д., Москва “Просвещение” 1988 г. 4) Уроки физического воспитания в специальной и подготовительной меди-

цинских группах. Аухадеев Э.И., Галеев С.С., Сафин М.Р., Москва “Выс-шая школа” 1986 г.

5) Методи зміцнення здоров’я. Практикум з валеології. Н.М. Цимбал. “Навча-льна школа – Богдан”, 2000 р.

6) Відновлювальні засоби для учнів з відхиленнями в стані здоров’я. М. Дубо-вис, А. Стеценко Журнал “Фізична культура в школі”, Київ 1998 р.

7) Физическое воспитание подростков с ослабленным здоровьем. В.С. Язло-вецкий, Киев, «Здоровье», 1987 г.

8) Физическое воспитание школьников с отклонениями в состоянии здоровья. С.С. Волкова, - Владимир, 1970 г.

9) Орієнтовні плани – конспекти на серію уроків з фізичної культури для уч-нів різних вікових груп. О. П. Аксьонова, Запоріжжя, 2002 р.

10) Комплексы нестандартных средств физической культуры по оздоровлению учащихся. Е.П. Аксёнова, Запорожье, 1995 г.

11) Занятия физической культурой со школьниками, отнесенными к специаль-ной группе. М.Д. Рипа, В.К. Велитченко, С.С. Волкова, Москва «Просве-щение», 1988г.

12) Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні школярів. Н. Андрощук, Тернопіль, «Підручники & посібники», 2001 р.

13) 14 В.С. Ярмовецький.Физическое воспитание подростков с ослабленым здоровьем. Київ, “Здоров’я”, 1987 р.


53


Використання інноваційних технологій у вихованні й навчанні

педагогічно занедбаних підлітків

Серебреннікова Світлана Яківна

викладач фізичної культури і здоров’я,

Мелітопольський професійний ліцей залізничного транспор-

ту, спеціаліст вищої категорії, старший викладач

Працює в Мелітопольському професійному ліцеї залізнич-

ного ліцеї з 1998 року


Педагог з високим рівнем теоретичної та практичної підготовки, постійно

підвищує свій методичний та інтелектуальний рівень. Багато років працює над вищезазначеною темою.

Викладач вважає ,що без глибоких знань психологічних особливостей “важких” підлітків неможливо здійснювати цілеспрямований педагогічний вплив на виховання характеру, моральних якостей учнів. Вона із задоволенням займається туризмом і цю пристрасть передає своїм вихованцям.

Навіть у походах її не підводять ті учні, які вважаються “важкими”. У кожному підлітку вона бачить особистість, яку є за що поважати й ціну-

вати.

1. Дослідження індивідуальних особливостей важких підлітків Знання психологічних особливостей важких підлітків необхідно для здійс-

нення цілеспрямованих педагогічних впливів на них, а також для того, щоб до-помогти цим учням розібратися в собі, правильно організувати самовиховання і тим самим зробити їх союзниками по перевихованню.

Особливості підлітків виявляються в їх судженнях, діях і вчинках. Ви-вчення особистості починається з фіксації того, що людина робить і як вона це робить. Констатація зовнішніх проявів особистості є вихідним пунктом для її подальшого вивчення. Аналіз способів поводження, анкети, спеціально розроб-лені непрямі прийоми дослідження дозволяють розкрити потреби й інтереси пі-длітків, їхні плани й ідеали, життєві перспективи, побоювання і надії, уявлення про майбутнє, комплекси переживань і відносин, уявлення про власне «Я». Знання зазначених характеристик дозволяє відповісти на запитання про причи-ни поводження підлітка.


54

Спостереження є методом вивчення підлітка на основі безпосереднього його сприйняття. Перевага даного методу полягає в тому, що вивчення здійс-нюється без втручання в природну діяльність підлітка.

Відзначаючи найбільш типові реакції підлітка стосовно інших і зіставляю-чи їх з характером адресованих йому реакцій, викладач може зробити висновок про особливості його спілкування з однолітками. Вивчення підлітка починаєть-ся зі спостереження за зовнішніми його проявами. Досвідчений педагог уже по цих проявах і зовнішньому вигляді учня може судити про індивідуальні особ-ливості підлітка. Треба звертати увагу на те, як він входить у спортивний зал: чи сміливо, нерішуче, сковано чи вільно, зайво розв'язно, насторожено; як він тримається під час бесіди, чи легко вступає в розмову, чи охоче відповідає на питання; яка міміка в підлітка: напружене, зацікавлене чи байдуже вираження обличчя. Учня характеризує і те, у якому положенні знаходяться його руки при розмові, емоційність і виразність мови.

При встановленні контакту і виборі засобів впливу педагогу необхідно враховувати стан, у якому знаходиться підліток.

Варто мати на увазі, що в ліцеї багато якостей підлітка можуть не виявля-тися. Для того щоб збагатити уявлення про учня і перевірити вірогідність влас-них спостережень, педагогу варто звернутися по допомогу до батьків і майстра групи. Узагальнену ж характеристику можна одержати, попросивши батьків скласти портрет своєї дитини з найбільш характерних для нього якостей. Інфо-рмацію про думки, настрої, почуття, мотивах, відносинах, інтересах учня мож-на одержати з його слів, уміло використовуючи метод опитування, заснований на самоспостереженні підлітка.

Життєвий досвід кожного підлітка унікальний, тому що він отриманий у результаті спілкування з конкретними людьми, обумовлений конкретними по-діями, що мали місце в його житті, і власним критичним їхнім сприйняттям. Ві-домості про деякі сторони життя підлітка: можуть бути отримані тільки з влас-ної розповіді.

Життєпис показує, як підліток уявляє собі свою роль у взаєминах з іншими людьми і як оцінює умови, у яких живе. У розповіді про себе виявляються вла-стиві підлітку почуття невпевненості, страхи і турботи, ідеали, психологічні конфлікти, забобони. Його власні пояснення, вигадки, характеристики оточую-чих людей являють собою не меншу цінність для його розуміння, чим об'єктив-ний опис.

Збагачуючи уявлення про підлітка конкретними відомостями, викладач одержує можливість повніше пізнати його і відшукати більш точні й ефективні способи впливу. Нагромадження всіх цих відомостей відбувається поступово, вимагає великого педагогічного такту, уміння задавати питання і слухати.

Необов'язково задавати прямі запитання для того, щоб виявити, напри-клад, особливості наявних у підлітка інтересів, у бесіді це можна знайти непря-мим шляхом, якщо, узяти до уваги, що будь-яка людина з великим задоволен-ням і триваліше говорить про те, що його цікавить. Відношення підлітка до ви-користання свого часу може з'явитися надійним показником його прагнень, по-треб. Через співвідношення фактичного і бажаного розподілу часу можна знай-


55

ти краще відношення підлітка до одних об'єктів і видів діяльності і негативне до інших, судити про задоволеність підлітка власним способом життя.

2. Основні принципи виховної роботи

Важкий підліток вступає в контакт із педагогом, володіючи визначеним набором звичних форм спілкування. Досвід негативного спілкування з дорос-лими виробив у ньому своєрідну оборонну позицію, засновану на чеканні доко-рів, нотацій, покарань з їх боку. Очікуючи можливу ворожу реакцію дорослого і випереджаючи її, підліток певним чином захищається і засвоює своєрідні при-йоми спілкування: крайня обережність, замкнутість або агресія, брутальність. Ці стереотипи виявляються і при зустрічі з викладачем. Доброзичливість і по-важне відношення до підлітка створюють умови, що дозволяють розірвати по-рочне коло, змінити укорінені реакції і, таким чином, робити корекцію як нави-чок спілкування, так і в середині особистісних структур. Усякий, хто працює тривалий час з підлітками, поступово створює власну тактику спілкування з ними, але деякі принципи підходу до учня повинні бути загальними для усіх. Педагог повинен:

а) забезпечити по-людському тепле, повне розуміння і поваги відношення щодо учня, що дозволяє якомога раніше установити контакт;

б) дати підлітку відчути атмосферу довіри, щоб той вільно виявив свої пе-реконання і почуття;

в) відноситися тактовно до переконання і позицій важкого підлітка; г) аналізувати, які відбуваються в підлітку зміни і здійснювати виховні

впливи відповідно до цих змін. Значно продовжене у часі педагогічно організоване дозвілля надає більше

можливостей впливати на підлітка в процесі спілкування з ним в обстановці, не скованої твердими рамками уроку.

Крім того, підліток, беручи участь у роботі кружків, клубів, секцій, розши-рює своє коло спілкування з однолітками в ліцеї, він спілкується з учнями всіх курсів у процесі різної діяльності по інтересах. Це згуртовує колектив ліцею, сприяє зміцненню позитивних традицій.

Групова діяльність на уроках фізичного виховання створює в колективі тон доброзичливості, відповідальності кожного учня за виконання завдання особисто і всією групою. У цих умовах у важкого підлітка інтенсивніше фор-муються пізнавальні потреби, відповідальне відношення до фізкультури.

У формуванні активності важкого підлітка велику роль грає участь у спор-тивних секціях і в спортивних заходах. Задача викладача фізичного виховання активно включати важкого підлітка в роботу спортивного клубу ліцею. Для цього йому насамперед необхідно знати: особливості його характеру, інтереси, коло проблем, специфіку відносин з однолітками і дорослими, типові конфлікти з навколишніми, улюблені види спорту. Важкий підліток, випробуючи дефіцит доброзичливості в одному колективі, компенсує його досить емоційно насиче-ними відносинами в іншому.

Більш того, за рахунок гарних взаємин, міцної позиції в одному з колекти-вів дозвілля важкий підліток може поліпшити і свій статус у колективі навчаль-


56

ної групи. Його успіхи дають педагогу можливість звернути увагу одногрупни-ків на кращі риси його особистості, зайвий раз заохочувати. Не «авансом», а за дійсні заслуги. Для важких підлітків така похвала, заохочення, особливо в при-сутності товаришів, дуже значимі. Вони дозволяють підлітку подивитися на са-мого себе іншими очима, почати позитивно оцінювати в собі якості, що колись, можливо, мало цінувалися, оскільки їм не приділялося великого значення в йо-го колишніх компаніях.

Така переоцінка самого себе з'явиться важливою ланкою в механізмі впли-ву педагога на підлітка. У випадку провини, дисциплінарного порушення педа-гог замість заборони, різкого зауваження може висловити подив: «Як це наш спортсмен міг допустити подібну провину? Це не в'яжеться з його виглядом, з тією повагою, що він викликає до себе».

Якщо важкий підліток чув похвалу у свою адресу на лінійці, у передачі мі-сцевого радіо, прочитав замітку в стінгазеті з приводу яких-небудь своїх конк-ретних досягнень, чув схвалення і похвалу в зв'язку з цим від однолітків, то сам цей факт буде гальмом для здійснення дисциплінарних провин, при наймі, на деякий період. З’явлення самоповаги й авторитету у важкого підлітка необхідно ретельно культивувати. Разом із класним керівником необхідно намітити план індивідуальної роботи з ним. Запланувати конкретні педагогічні ситуації, у ході яких підліток змушений буде звернутися до придбаних знань, умінь і навичок, домагатися їхнього удосконалення. Ці ситуації плануються як на уроках, так і на конкретних позаурочних заходах, у яких зайнята вся навчальна група – пер-винний колектив підлітка, чи хоча б частина її.

Наприклад, у частини молоді спостерігаються відома черствість, емоційна глухість стосовно навколишніх, егоцентризм. Прояв доброти, турботи про ін-ших людей, віддачі їм своїх сил і здібностей, своєї праці дуже важливі у фор-муванні особистості підлітка, у його перевихованні. Справа в тому, що негати-вна риса характеру не просто «стирається», замість її з'являється позитивна ри-са. Оскільки в структурі особистості усе взаємозалежно, перековування харак-теру в одному напрямку викликає і більш широкі зміни. Так, виховання добро-ти, турботи про людей формує колективістську спрямованість особистості, від-повідальність за загальну справу і т.п.

Тренери різних секцій мають великі можливості дисциплінувати важкого підлітка, привчити його вважатися з думкою, інтересами команди, жертвувати своїми особистими інтересами заради загального успіху. Крім того, спорт, пог-линаючи значну частину часу і фізичних сил підлітка, відволікає його від не-здорових інтересів і потреб: вживання алкоголю, паління, ранніх полових від-носин. При залученні учнів у спортивні секції необхідно використовувати різні методи - колективні, групові, а також індивідуально-вибіркові. Учні повинні бути добре інформовані про роботу спортивних кружків у ліцеї.

Колективні методи залучення в спортивні секції використовуються зви-чайно на спортивних святах, змаганнях, показових виступах кращих спортсме-нів різних секцій. У завершенні цих програм виступають тренери і пропонують записуватися у свої секції.


57

Групові методи використовуються при агітаційній роботі з колективом на-вчальної групи чи з окремими угрупованнями усередині її. Звичайно викладач фізкультури чи тренер розмовляє із усією групою чи лідером окремого угрупо-вання, пропонуючи йому займатися у секції. Вслід за лідером звичайно в секції з’являються і його друзі.

Індивідуально-вибіркові методи використовуються для залучення особли-во обдарованих підлітків або, навпаки, для підлітків з відхиленнями у фізично-му розвитку, слабкою волею, відсутністю впевненості у своїх силах. З важкими підлітками проводить індивідуальні бесіди сам тренер, або учень, що займаєть-ся в секції. У ході бесід, їх переконують повірити у свої сили, у можливості ста-ти більш сильними, спритними, витривалими. У спортивних секціях необхідно приділяти велику увагу стабільності контингенту, вихованню колективізму, то-вариству. Для формування соціально-психологічної стійкості спортивного ко-лективу необхідно роз'ясняти юним спортсменам їх задачі, розвивати свідо-мість, формувати колектив команди.

Необхідно правильно підбирати активістів, підвищувати їхній авторитет у всіх сферах життєдіяльності; забезпечувати дружню спільну діяльність коман-ди, особливо на змаганнях; комплектувати ланки під час навчально-тренувального процесу з урахуванням психологічної сумісності спортсменів, їхніх індивідуальних особливостей; створювати умови для позитивного самост-вердження підлітків.

Для авторитетного спортивного організатора характерні наступні особли-вості діяльності: спокій, урівноваженість, розважливість, уміння вносити еле-менти творчості, ентузіазму, чіткості в роботу з підлітками, у будь-якій справі керуватися засадами постійного удосконалювання навчально-виховного проце-су; здатність чітко і ясно визначати для себе головне в роботі на день, тиждень, місяць, спортивний сезон і переконати в правильності поставленої задачі спорт-сменів; старанність і дисципліна в організації будь-якого, навіть незначного за-ходу, тренування, відсутність формалізму. У даний час особливого значення набувають пропаганда й організація здорового способу життя молоді.

3. Туризм як форма виховання важких підлітків

В.О.Сухомлинський підкреслював, що подорожі по рідному краю з пали-цею в руках, рюкзаком за плечима так само необхідні, як читання хорошої кни-жки. Хто пройшов у роки отроцтва і ранньої юності сотні кілометрів по рідній землі, тому доступне велике почуття любові до рідного краю.

Педагогічна цінність походів полягає в тому, що вони одночасно розкри-вають великі можливості для всебічного ознайомлення учнів з багатогранним життям, історією й культурою рідного краю.

Ніщо так не згуртовує колектив, говорив А.С. Макаренко, як літні подо-рожі по рідному краю. Дослідження показують, що серед багатьох факторів, які сприяють формуванню в учнів почуття колективізму й дружби, провідне місце належить походам.


58

В умовах походу більш рельєфно виявляються характери підлітків, їхні ін-тереси, ставлення до товаришів, праці. У поході на кожному кроці перепліта-ються інтелектуальні, моральні, трудові, побутові та інші стосунки. Це дає мо-жливість вносити відповідні корективи в процес формування кожної особи й колективу в цілому.

За даними досліджень, тільки кожний десятий учень за всі роки навчання побував у багатоденному поході. Отже більшість дітей не пережила романтики похідного життя, не відчула радощів спілкування з природою, не ділила хліб сіль із товаришами на привалі.

Моє завдання, як викладача, полягає в тому, щоб зробити туризм справді, масовим явищем. Досвід переконує, що при належній організації справи усі пі-длітки, за винятком хворих, за роки навчання можуть взяти участь у двох - трьох багатоденних походах.

Першооснова туризму - походи вихідного дня. Саме з цих маленьких по-дорожей, що проводяться в суботу чи неділю або в інші святкові дні, і почина-ється туризм. Походи ці мають велике значення. Вони прищеплюють смак до спортивного туризму, дають можливість оволодіти технікою туризму, перетво-рюють вміння у звичку.

Походи вихідного дня, що проводяться з метою активного відпочинку чи мають спортивно-тренувальну спрямованість, організовуються і проводяться у будь-яку пору року.

Навіть маленький дводенний похід залишає багато яскравих і незабутніх вражень. А досвід, практика від них дуже відчутні. При підготовці походів ви-хідного дня набувається також і досвід організаційної роботи.

Походи вихідного дня умовно поділяються на прогулянкові, оздоровчі, тренувальні й спортивні, їх розрізняють за відстанню, швидкістю руху, харак-тером дороги і природних перешкод, метою проведення.

Прогулянкові походи (відстань менше 15 км), як правило, проводять без привалів, влаштовують лише зупинки після кожної години руху або короткий привал без вогнища.

Характеристика оздоровчих походів наступна: відстань від 15 км до 30 км; швидкість руху - 4-5 км/год.; привал організовують із вогнищем або без нього.

Йдучи в прогулянкові й оздоровчі походи, де не планується привал із вог-нищем, беруть термоси з чаєм, кавою. В одноденних оздоровчих і тренувальних походах найчастіше готують спільний чай. Суп або кашу в таких походах ва-рять рідко. На привалі грають у спортивні ігри, співають, бесідують на різні те-ми, збирають гриби, ягоди, купаються (улітку), катаються з гір (узимку).

У тренувальних походах (відстань понад 25 км) основна увага приділяєть-ся власне рухові на маршруті, тренуванню м’язів, загартуванню, відпрацюван-ню технічних прийомів подолання важких ділянок місцевості, перевірці психо-логічної сумісності у звичайних й екстремальних умовах. Пізнавальний аспект тут на другому плані. Такі походи, звичайно, вимагають значно більших фізич-них зусиль, ніж оздоровчі. Спортивні походи вихідного дня здійснюються із за-ліком часу.


59

Види походів вихідного дня: пішохідні, лижні, велосипедні, водні (на бай-дарках). Вибір району походу залежить від багатьох обставин: способу пересу-вання, пори року, інтересів учасників, умов місцевості і знання їх керівником, зручності під’їзду до початку маршруту й повернення додому, а також від мети, поставленою перед групою.

Будь який похід перш за все повинен бути цікавим, тобто мати емоційний характер (домінанту). Ним можуть стати мальовничі береги річок, озер, пам’ятники природи, архітектури, культури, історії.

Починати бажано з походів по рідному краю, своєму району, області. Пе-рший похід повинен носити прогулянковий або оздоровчий характер, залежно від фізичного стану туристів. При цьому пішохідний і лижний маршрути нама-гайтеся прокласти так, щоб у них лісові ділянки чергувались з галявинами, лу-ками, долинами річок і рівчаків. Не забирайтесь відразу в лісові хащі, особливо заболочені. У першому зимовому поході намагайтесь використати вже прокла-дену лижню і йти доріжками, просіками або рідколіссям, минаючі яри й балки.

Для перших водних походів вибирайте шлях без складних перешкод поро-гів, довгих обносів, перекатів. Для велосипедної поїздки віддайте перевагу до-розі місцевого значення з асфальтовим або піщано-гравійним покриттям.

Маршрути можуть бути лінійними (прокладеш між двома пунктами, що знаходяться на певній відстані один від одного) і радіальними (починаються й закінчуються в одній точці). Краще, якщо радіальний маршрут утворює кільце, тоді не доведеться йти туди й назад тим самим шляхом. Обов'язково слід поду-мати про повернення групи з маршруту. Похід краще закінчувати на кінцевій зупинці автобуса, це полегшує посадку групи. Заздалегідь треба вивчити розк-лади руху електричок, поїздів, автобусів. Не ризикуйте повертатися з походу останнім рейсом (бувають випадки, коли такі рейси відміняють, і туристи пот-рапляють у скрутне становище).

Прокладаючи маршрут, потурбуйтеся, щоб із поля вашого зору не випали цікаві об’єкти, що зустрічаються на шляху.

Після того як район подорожі обрано, приступають до більш детальної ро-зробки маршруту, розбиваючи його по дням, вимірюючи відстані денних пере-ходів, визначаючи орієнтовно місця привалів, якщо потрібно - проведення екс-курсій, спостережень за місцевою природою, участь у суспільно-корисній робо-ті. Розробляють запасні варіанти на той випадок, якщо виникне необхідність скоротити маршрут, або навпаки, продовжити його. Складається графік руху.

Однією з умов успішного проходження маршруту є вірно підібране особи-сте й групове спорядження. Одяг туриста повинен бути охайним, легким, від-повідати погоді й порі року. Зручним у поході буде бавовняний костюм, на за-міну і для ночівлі - спортивний трикотажний, для сирої вітряної погоди най-краще мати куртку і брезентові штани. Останнім часом широко використову-ється одяг із штучних і синтетичних матеріалів.

Речі зберігаються у рюкзаку. За розміром рюкзак для походів вибирають таким, щоб у нього все вмістилося: і спорядження і запаси продуктів. Рюкзак, навіть добре навантажений, повинен прилягати до спини, не перекручуватись. Важливо також, щоб лямки не дуже тиснули на плечі.


60

Напередодні походу керівник проводить збори групи, на яких розподіля-ються обов’язки і вирішуються всі організаційні питання і господарські. Обира-ється заступник керівника, завгосп, санітар, скарбник, фотограф, повара, літо-писці та інші.

До початку походу вихідного дня слід оформити маршрутний лист, який отримують у туристській секції (там він і реєструється). Керівник туристської групи записує до нього всіх учасників походу. Маршрутний лист необхідно ві-дмічати на початковому, проміжному і кінцевому пунктах маршруту (відмітку, завірену штампом, печаткою, може зробити будь-яка організація на шляху пе-ресування групи, наприклад, сільська Рада, пошта). Після повернення групи з походу керівник здає маршрутний лист у туристську секцію, яка видала цей до-кумент.

Отже, маршрут вибрано, групу укомплектовано, спорядження і харчування підготовлено й розподілено, відмічено маршрутний лист. Тепер можна вируша-ти у похід. За попередньою домовленістю учасники походу збираються у пев-ному пункті. Це може бути ліцей, зупинка автобуса, залізничний вокзал тощо.

Оглядаючи групу, керівник з’ясовує самопочуття кожного учня, чи все взяли, чи не забули чого, робить свої зауваження. Перше з чого починається похід - це шикування групи. Керівник підраховує учасників і проводить корот-кий інструктаж. повідомляючи основні відомості про маршрут, призначає на-правляючого й замикаючого групи (замикаючим призначається найдосвідчені-ший турист).

Після цього керівник подає команду: "Надягти рюкзаки!", і група виходить на маршрут.

Пересуватися слід спокійно, без напруження. Через 15-20 хвилин після по-чатку похода група зупиняється на так званий під гоночний привал, а далі ре-жим похідного дня встановлюється таким чином: 40-50 хвилин руху і 10-15 хвилин відпочинку. Короткочасні зупинки обов’язкові перед населеними пунк-тами і в кінці маршруту для того, щоб туристи, могли привести себе в порядок.

Після походу обов'язково підводяться підсумки походу. Адже від підве-дення підсумків мандрівки великою мірою залежить те, як будуть проведені на-ступні походи.

До підсумків походу входять: аналіз його організації й проведення, повер-нення взятого на прокат спорядження, складання звіту, випуск фотостендів та фотоальбомів, організація туристського вечора.

Багатоденні походи. Підготовка до багатоденного пішого похода - велика й складна організаційно-методична робота. Вона включає в себе визначення мети і конкретних завдань походу, комплектування групи, навчання й трену-вання юних туристів, розв'язання фінансово-господарських питань та ін.

Сама перспектива походу є важливим мобілізуючим фактором. Усвідом-лення учнями мети походу є однією з важливих умов, що забезпечують його успіх. Психологічна установка на активну діяльність робить життя групи зміс-товнішим і активнішим. Одночасно розробляється маршрут походу, який пови-нен відповідати поставленим завданням.


61

Формування туристської групи починається за декілька місяців до походу. Керівник групи радиться з викладачами, класними керівниками, учнівським ак-тивом групи відносно можливих кандидатів. Не слід комплектувати групу ви-ключно з "важких " підлітків або ж тільки з "благополучних ". Туристська група має бути насамперед колективом. Краще комплектувати туристську групу з уч-нів паралельних або суміжних груп. Бажано, щоб група складалася зі учнів з однаковою фізичною підготовкою.

Готуючи учнів до туристського походу, слід насамперед ознайомити їх з основами туризму й краєзнавства. Учні навчаються за програмою, яка передба-чає ознайомлення з природою, історією, соціально-економічним розвитком краю, включає топографічну підготовку (орієнтування на місцевості, складання топографічного плану, читання топографічних карт), фізичну підготовку тощо. Дуже важливо оволодіти технікою безпеки і долікарською допомогою потерпі-лому.

Адміністрація навчальних закладів і установ, які організовують туристські походи, і керівники груп, що безпосередньо здійснюють, відповідають за про-ведення подорожі.

За складністю туристські походи поділяють на одно-, дво-, триденні, бага-тоденні некатегорійні подорожі, багатоденні походи за маршрутами 1, 2, 3 кате-горій складності. Тривалість туристських походів не повинна перевищувати для учнів I курсу - 10 днів, II курсу - 20 днів, ІІІ курсу і груп ТУ - 30 днів. Докумен-том, який дає право на проведення некатегорійних походів є маршрутний лист, експедиційне посвідчення або путівка, а для подорожей І, ІІ, ІІІ категорій скла-дності - маршрутна книжка. Ці документи видаються установою, яка організо-вує похід.

У багатоденному пішохідному поході група не може мати більше 20 учнів (І-ІІІ ступінь складності), - 15учнів (І ступінь складності), - 12 (І-ІІІ категорії).

На вихід у похід за межі своєї області треба мати письмовий дозвіл своєї ДЕТС, а також підтвердження відповідного органу освіти з місця, куди вирушає група, про можливість безпечного здійснення маршруту, письмовий дозвіл міс-цевої ДЕТС, туристської або екскурсійної бази, школи на прийом групи й за-безпечення нічлігом.

Туристський похід має бути добре забезпечений матеріально. Кошти тури-стської групи передбачає витрати на транспорт, харчування, оплату ночліга, придбання спорядження, поштові витрати тощо. Прибуткова частина склада-ється з внесків батьків, коштів, зароблених учнями, дотацій громадських орга-нізацій, шефів.

Матеріальне забезпечення передбачає також підготовку й виготовлення спорядження. Його поділяють на особисте, групове і спеціальне спорядження.

До особистого спорядження належать одяг, взуття, гігієнічні предмети, рюкзак, речі повсякденного індивідуального користування. У багатоденний по-хід беруть найнеобхідніше: спортивний костюм, светр, головний одяг (шапоч-ку), куртку, труси і майку (запасні), предмети туалету (рушник, мило, носову хусточку, зубну щіточку і пасту, ложку, кружку, ніж, поліетиленову плащ - на-


62

кидку, спальний мішок або легку вовняну ковдру, запасне взуття, туристський килимок, зошит, ручку, флягу.

До групового спорядження належать намети, кілька сокирок із чохлами, компаси, карти або схеми маршруту, посуд для приготування їжі (три каструлі, які входять одна водну), черпак, похідна аптечка, ліхтарики, фотоапарат, поліе-тиленова плівка під палатки і для накриття палаток, кострові спорядження (крюки, сухе горюче, брезентові рукавиці і т.д.), ремонтний набір (голки, нитки, ножиці, дріт, шматочки тканини для латок і т.д.), транзистор.

Спеціальне спорядження, зумовлене завданням походу, експедиції (геоло-гічне, ботанічне, транспортне).

Напередодні походу керівник розподіляє обов’язки і завдання між учасни-ками подорожі. Призначається замісник керівника походу, начфін, фотограф, санітар, завгосп, ремонтний майстер, літописці, топограф, кухарі, кострові та ін.

Підготовка до походу завершується медичним оглядом юних туристів, оформленням путівки, маршрутного листа або маршрутної книжки. Щоб її оде-ржати, треба представити адміністрації установи маршрут походу, графік руху, список учасників походу з візою лікаря, перелік групового й спеціального спо-рядження.

Туристський марш починається з десятихвилинної готовності. Учні повні-стю завершили укладання рюкзаків. Керівник походу ще раз перевіряє екіпіро-вку кожного туриста. Потім шикування, короткий інструктаж керівника походу.

Через населений пункт група йде в колоні по двоє. Вийшовши на польову дорогу, лісову стежку, йдуть ланцюжком. Заздалегідь призначений направляю-чий задає темп руху. Укінці колони замикаючий, який стежить за рухом групи.

У спеку привал влаштовують у затінку. Щоб запобігти спразі, перед мар-шем слід проковтнути небагато солі, напитися гарячого чаю. Не треба зловжи-вати водою і під час обіднього привалу.

У сонячні дні марші здійснюють уранці й надвечір, коли спадає спека. Се-редину дня використовують для відпочинку, екскурсій, читання тощо.

Тривалий похід утомлює учнів. Щоб відновити їхні сили, треба забезпечи-ти достатній обідній відпочинок (2-3 години) або збільшити на годину нічний сон. Уранці перед маршем керівник походу оголошує завдання на день (відрі-зок маршруту, який треба пройти, режим дня, порядок самообслуговування). Увечері підбиваються підсумки похідного дня. Важливо, щоб самі туристи взя-ли активну участь в обговоренні, висловили свої судження, пропозиції щодо поліпшення організації походу, виконання завдань.

Через кожні три-чотири дні походу влаштовуються днівки. Вони мають бути наповнені змістовною діяльністю й відпочинком. Важливо відшукати вда-ле з усіх поглядів місце привалу: недалеко від річки, озера, на лісовій галявині, із якої відкривається мальовничий краєвид. Вибираючи місце для тривалого привалу, треба звернути увагу на наявність питної води, захищеність від вітру, безпеки для відпочинку.

Керівник походу дбає про додержання правил пожежної безпеки під час приготування їжі, про охорону природного середовища. Жодного знівеченого


63

дерева, жодної зламаної гілочки, жодного папірця, консервної банки, ганчірки не залишити на місці привалу - такий закон справжніх туристів.

Керівник походу турбується про повноцінне висококалорійне харчування дітей. Ще до початку походу він разом із шкільним лікарем продумує раціон і режим харчування, дбає про поновлення недоторканого запасу продуктів, сте-жить за гігієною приготування їжі. Звичайно, із походу учні нерідко поверта-ються дещо схудлими, але приріст у вазі не є найважливішим показником оздо-ровлення дітей. Головне це фізична загартованість, змужнілість юних туристів. Повнота духовного життя, спільна праця і колективний побут учасників походу - важливі умови їх морального й громадянського змужніння.

Після походу обов'язково підводяться підсумки походу: аналіз його орга-нізації й проведення, складання звіту, випуск фото стендів та фотоальбомів, по-вернення взятого на прокат спорядження, організація туристського вечора.

Література

1. Бобровнік С.В. «Виховна робота серед учнів професійно-технічних учи-

лищ». Методичні рекомендації. – К.: ІСДО, 1994. 2. Кравцова Є.Н. «Форми і методи роботи з підлітками». К. «Вища школа»,

1986. 3. Баженов В.Г. «Виховання педагогічно занедбаних підлітків». К. «Радянська

школа», 1986. 4. Татенко В.А. «Рання профілактика відхиленої поведінки учнів». К. «Радян-

ська школа», 1989. 5. Погребецький М.Т. «Туризм та подорожі». - К.-л.: ДТБУ, 1988. 6. Колиш Е.Н. «Змагання туристів». – М.: ФІС, 1990. 7. Остапець О.О. «На маршруті туристи-слідопити». - М.: Просвещение, 1987. 8. Рябов Е.Г. «Туризм у школі». - М.:ФІС,1983. 9. Бардін К.В. «Азбука туризму». - М.: Просвещение, 1981. 10. Бірюков А.В., Вахліс К.Й., Володимирський Б.С. «Супутник туриста». - К.:

Здоров’я, 1983. 11. Бірюков А.В., Вахліс К.Й., Володимирський Б.С. «Супутник туриста». - К.:

Здоров’я, 1991. 12. Курилова В.И. «Справочник для начинающего туриста». - О.: Маяк, 1990. 13. Костриця М.Е., Дубовис М.С. «Туристський похід вихідного дня». - К.: Здо-

ров’я, 1984. 14. Прус І.Т. «Краєзнавча робота в школі». - К: Радянська школа, 1984.


64

Методична розробка:

Ігрова програма, присвячена Дню Захисника Вітчизни

Програма : «Нумо, хлопці!»

Оформлення: 1) Цитата О.В. Суворова : «Солдату – бадьорість, офіцеру – хоро-

брість, генералу – мужність». 2) Звучить музика військово-спортивної тематики.

Ведучий: Вітаємо вас на наших щорічних змаганнях «Нумо, хлопці!». В народі говорять, що земля може нагодувати нас своїми плодами і напоїти во-дою зі своїх джерел, але вона не може себе захистити. Захищати ту землю, що тебе годує і напуває, завжди було святим обов'язком людини. Нашому народу випала нелегка доля в плині усієї своєї історії боротися з ворогами за існування. Народні легенди, бувальщини і перекази оспівують хоробрість і відвагу тих, хто не шкодував свого життя, захищаючи рідну землю від іноземних загарбни-ків. У нас із вами славна історія, і ми маємо повне право нею пишатися. Наша програма сьогодні присвячена Дню Захисника Батьківщини.

Команди! Шикуйсь! Струнко! Капітанам представити свої команди! Стояти вільно!

Капітани представляють свої команди. Ведучий: У своїй книзі «Наука перемагати» Суворов писав: «Ученье -

свет, а неученье – тьма! За одного учёного трёх неучёних дают!» Відповідь со-лдата чи офіцера «Не можу знати» приводила Суворова в лють. Мета нашого першого конкурсу – перевірити ваші знання про сучасну службу в армії і на флоті.

Першою відповідає та команда, капітан якої раніш підніме руку.

Перший конкурс. “Небо для сміливих По морях по хвилях”

Питання: 1. Як називають людину , що командує судном? КАПІТАН. 2. Як називають молодого матроса на судні? ЮНГА. 3. Назвіть найпоширеніший, серед моряків, елемент форми одягу? ТІЛЬ-

НИК. 4. Як називають вежу із сигнальними вогнями на березі моря? МАЯК. 5. Як називають приміщення на кораблі, де відпочивають моряки? КУБ-

РИК. 6. Як називають корабельний підвал? ТРЮМ. 7. Як називають сигнальний дзвін на кораблі? РИНДА. 8. Як називають морську «мотузку»? КАНАТ. 9. Як називають пристосування, що утримує судно при стоянці і яке так

часто «віддають»? ЯКІР.


65

10. Як називають кермове колесо, за допомогою якого керують судном? ШТУРВАЛ. Ведучий: А тепер небагато історичного минулого.

1. Який військовий літак був головним «бійцем» в авіації, найшвидшим і в'юнкої? ВИНИЩУВАЧ.

2. Який подвиг здійснив Микола Гастелло? Направив свій палаючий літак на скупчення ворожих поїздів на станції.

3. Хто з жителів селища Першотравневий повторив подвиг М. Гастелло? Харін Борис Прокопович у боях за Львів.

4. Який літак часів Великої Вітчизняної Війни одержав назву «літаючий танк» і за що? МУЛ-2 (могутнє стрілково-гарматне озброєння + бомбове, 6 кра-пок підвіски, на деяких моделях застосовувалися перші некеровані реактивні снаряди - НРС)

5. А який сучасний літак має таку назву? Су-25 (16 крапок підвіски озбро-єння).

6. Що означає слово «таран»? Удар корпусом танка, корабля, літака. 7. Яка найзаповітніша мрія льотчика? ВИСОТА. 8. Як називають небезпечне обертання літака навколо своєї осі під час пі-

кірування? ШТОПОР. 9. Який літальний апарат легший від повітря? АЕРОСТАТ. 10. Який відважний льотчик, втративши ноги, повернувся в стрій і знову

збивав ворожі літаки. Назвіть його ім'я? Олексій Маресьєв. Ведучий: Підведемо підсумки. Оцінювання: кількість набраних балів. Ведучий: Тепер проведемо невелику розминку. Конкурс складається з чо-

тирьох різних частин. На першу частину запрошуються по 1-му учаснику від кожної команди.

Перша частина “Стрибки у висоту»” Кожен учасник стає спиною до стіни, тримаючи в руці фломастер. Потрі-

бно, вистрибнувши якнайвище, поставити крапку на ватмані. У кожного три спроби.

Друга частина “Біг з перешкодами”

По 1-му учаснику від команди. Зараз ви спробуєте пробігти між кеглями з відкритими очима. А тепер - конкурс!

Із зав'язаними очима «пробіжимо» цю дистанцію. Кожна збита кегля – штрафний бал.

Третя частина “Дискобол”

По 1-му учаснику від команди. У цьому конкурсі потрібно якнайдалі мет-нути диск, що зроблений з картону.

Четверта частина “Естафета”

Бере участь уся команда. Команди будуються на старті. Кожній команді (капітану) дається м'яч. Задача: довести м'яч до стіни, торкнутися її рукою, по-


66

вернутися назад з веденням і передати м'яч з рук у руки наступному гравцю. Перемагає команда, що раніш усіх закінчить естафету.

Оцінювання: кожен конкурс окремо, підсумок за найбільшою кількістю балів.

Ведучий: Отже, наші жартівні змагання закінчені, і ми підводимо підсум-ки.

З'являється загальний рахунок. Ведучий: Наступним номером нашої програми «Віджимання сходинкою».

Прошу по одному учаснику від кожної команди. Ваша задача: зробивши одне віджимання від стільця, встати й обійти навколо стільця. Потім два віджимання і знову обійти навколо стільця, і так - до 10 віджимань. Примітка: стілець обхо-димо завжди 1 раз скільки б віджимань ми не робили. Переможе команда, що раніш усіх закінчить вправу.

Оцінювання: 1місце – 4 бали, 2місце – 3бали, 3місце – 2бали; 4місце – 1бал.

Ведучий: Конкурс закінчений, і ми зараз довідаємося про загальний раху-нок.

Ведучий: Улюблений вид спорту в армії – підтягування. І зараз запрошує-мо по 5 учасників з кожної команди. Підтягуватися ви всі вмієте, але ми вирі-шили ускладнити вашу задачу. На ногах у вас буде лежати макет автомата. Як-що зброя упала, підтягування припиняється. Кількість підтягувань додається (всіх учасників команди).

Оцінювання: 1 місце – 4 бали; 2місце – 3бали; 3місце – 2бали; 4місце – 1бал.

Ведучий: Продовжуємо наші змагання. І зараз блиснуть своїми знаннями військової (солдатської) термінології – капітани команд.

Я задаю питання, перший з капітанів, хто підніме руку і правильно відпо-вість, одержує 2 бали, якщо відповідь не вірна відповідає наступний капітан, що підняв руку, але за відповідь одержить 1 бал.

Питання конкурсу капітанів: 1. Як називається будинок у якому живуть солдати? КАЗАРМА. 2. Армійське покарання за дрібні порушення? УБРАННЯ ПОЗАЧЕРГО-

ВО. 3. Як правильно називається «ріжок» для автомата? МАГАЗИН. 4. Важка, гусенична машина з повним артилерійським озброєнням?

ТАНК. 5. Яких ви знаєте конструкторів автоматичної стрілецької зброї. Калаш-

ников, Шапошников, Дегтярьов, Стечкин. 6. Що допоможе вам пережити газову атаку? ПРОТИГАЗ. 7. Стрілець, що володіє мистецтвом влучної стрілянини? СНАЙПЕР. 8. Як називається склад військової зброї? АРСЕНАЛ. 9. Сходи на кораблі? ТРАП. 10. Чи належний стрілець з автомата натискати на курок для того щоб ав-

томат почав стріляти? Ні, курок це внутрішня деталь ударно-спускового меха-нізму, для стрілянини натискають на спусковий гачок.


67

Оцінювання: кількість набраних балів. Ведучий: А ця година в нашій програмі перетягування канату. Запрошу-

ються для жеребкування капітани команд. (4 тенісних кульки, пронумеровані від 1 до 4). Перший і другий номери - перша пара. Третій і четвертий – друга пара. Потім зустрічаються переможені з першої і другої пари (3 – 4 місце). І ви-грали з 1-і та 2-і пари (1 – 2 місця).

Ведучий: Я упевнена, що присутні тут знають усі види спорту. Зараз по черзі кожна команда буде називати вид спорту, види спорту не повинні повто-рюватися. Команда, яка не відповіла в плині трьох секунд вибуває зі змагань. Максимальний бали - 4 (Перше місце).

Ведучий: Усі відпочили? Запрошуємо по одному гравцю з кожної коман-ди, найдужчого і витривалого. Вправа називається «Гирі». По жеребкуванню 1 і 2 номери піднімають гирі (16кг). Виграє той хто більше підніме.

Оцінювання: 1місце – 4 бали; 2місце – 3 бали; 3місце – 2 бали; 4місце – 1 бал.

Ведучий: А зараз потрібен один гравець з кожної команди, але самий смі-ливий і самий спритний. У нас у програмі «Бій без правил». Правда правила все-таки є. Учасники стають на гімнастичний ослін, кожному видається по зв'я-заному спальнику. Задача: збити супротивника спальником з лави.

1-й тур - по жеребкуванню 2-й тур – ті ,що програли 3-й тур – ті ,що виграли. Оцінювання: 1 місце – 4 бали; 2 місце – 3 бали; 3місце- 2 бали; 4місце– 1

бал. Ведучий: І заключний конкурс. Беруть участь команди в повному складі.

«Військово-спортивна естафета». 1. На старті, по команді «ГАЗИ», перший гравець надягає протигаз. 2. Пробігає по гімнастичній лаві. 3. Робить перекид уперед. 4. Добігає до стіни і торкається її рукою. 5. Поворотний шлях проробляє в зворотному порядку. 6. На фініші, гравець знімає протигаз і передає його наступному гравцю,

стає в кінець шеренги. 7. Другий учасник самостійно вдягає протигаз і виконує ту ж вправу. Перемагає та команда, яка швидше закінчить естафету. Оцінювання: 1місце – 4 бали; 2місце – 3 бали; 3місце – 2 бали; 4місце – 1

бал. Ведучий: Увага! Команди запрошуються для підведення підсумків. Надає-

мо слово голові журі. Голова підводить підсумки, називає переможців гри.

Команди! Шикуйсь! Струнко! Гра закінчена. Вільно. Розійдися.


68

“Профтехосвіта Запоріжжя”, №6 2005 Творчі роботи, методичні рекомендації, розробки нестандартних уроків і заходів з фізичної культури і здоров’я Укладач: М.А. Войтенко, методист НМЦ ПТО у ЗО Відповідальний за випуск: В.М. Львов, директор НМЦ ПТО у ЗО Комп’ютерний набір та верстка, редагування та коректура: М.А. Войтенко, методист НМЦ ПТО у ЗО C.І. Солдатенко, методист НМЦ ПТО у ЗО

НМЦ ПТО у ЗО Запоріжжя, 2003р. Науково-методичний центр професійно -технічної освіти у Запорізькій області

Україна, 69063, м. Запоріжжя, вул. Свердлова, 28

Documents

6 2005 - nmc-pto.zp.uanmc-pto.zp.ua/old/data/0024/6_2005.pdf · Профтехосвіта Запоріжжя №6 2 УДК 377.1.(477.64) (055) “Профтехосвіта Запоріжжя”,