[AgPP No 24] Європейські ринки м яса реальні ......Німецько-український аграрний діалог Інститут економічних

Німецько-український аграрний діалог Інститут економічних досліджень та політичних консультацій Консультативна робота № [AgPP No 24]

Європейські ринки м’яса: реальні можливості для України? Себастьян Хесс, Бернард Вогет та Анна Кузнецова

Київ,лютий 2009

2

Про Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій (ІЕД) є провідним українським науковим центром, який фокусується на економічних дослідженнях та політичних консультаціях. ІЕД був заснований у жовтні 1999 року українськими політиками вищого рангу та німецькою консультативною групою з економічних реформ.

Місією ІЕД є презентація альтернативної точки зору щодо ключових проблем соціального і економічного розвитку України. В рамках місії ІЕД націлює свою діяльність на надання високоякісної експертної оцінки в галузі економіки й економічної політики, діючи як реальний лідер публічної думки шляхом організації відкритого публічного діалогу та роблячи внесок у розвиток економічних та політичних наук, як і у просунення розвитку українського наукового суспільства.

Інститут економічних досліджень та політичних консультацій Рейтарська 8/5 A, 01034 Київ Teл: +38 044 / 278 63 42 Факс: +38 044 / 278 63 36 [email protected] http://www.ier.kiev.ua

Про проект “Німецько-Український Аграрний Діалог”

Німецько-Український Аграрний Діалог надає консультації українським представникам державної влади та бізнес-асоціацій щодо реформування сільськогосподарської політики та законодавства, беручи до уваги міжнародний досвід Німеччини та інших країн, а також міжнародну практику (ЄС, СОТ) у відповідності до принципів ринкової економіки. Проект фінансується федеральним Міністерством продовольства, сільського господарства та захисту споживачів під наглядом Програми Кооперації та Німецького Центру міжнародної міграції.

Німецько-Український Аграрний Діалог Рейтарська 8/5 A, 01034 Київ Teл.: +38 044 / 235 75 02 Факс: +38 044 / 278 63 36 [email protected] http://www.ier.kiev.ua

3

Список останніх консультативних робіт

• Агрохолдинги в Україні: добре чи погано? Сергій Демяненко, Консультативна робота AgP21, Вересень 2008

• Молочний ринок ЄС – реальні можливості для України?, Себастьян Хесс, Бернард Вогет та Марія Рижкова, Консультативна робота AgP19, Вересень 2008

• Міжнародна фінансова криза: ризики і рекомендації для України, Рікардо Джуччі, Роберт Кірхнер, Вероніка Мовчан, Віталій Кравчук, Консультативна робота W13, Лютий 2008

• Україна та ЕВРО-2012.Як гарантувати його економічний потенціал, Фердінанд Павел, Наталія Сисенко, Консультативна робота W12, Грудень 2007

• Висока інфляція в Україні: аналіз і рекомендації, Рікардо Джуччі, Роберт Кірхнер, Віталій Кравчук, Консультативна робота W10, Грудень 2007

• Фінансування проектів, що мають на меті скорочення викидів парникових газів, у сільському господарстві України - Використання можливостей, що існують на ринках, які мають відношення до Кіотського протоколу, Анна Леман, Тетяна Желєзна, Олександр Філоненко, Консультативна робота AgP15, Листопад 2007

• Коментар до закону України No 1103 “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”, Юстина Ярошевська, Вересень 2007

• Ціни на житло в Україні: тенденції, аналіз та рекомендації для економічної політики, Рікардо Джуччі, Роберт Кірхнер,Інна Юзефович, Ярослава Сучок, Консультативна робота W4, Серпень 2007

• Правові та інституційні аспекти ринку земель сільськогосподарського призначення в Україні, Макс Федорченко та Олексій Янов, Консультативна робота AgP13, Травень 2007

• Бум на світовому ринку біопалива – як цим може скористатися Україна, Німецько-український аграрний діалог, Консультативна робота AgP7, Лютий 2007

• Реструктуризація цукрового комплексу України, Олег Нів’євський та Хайнц-Вільгельм Штрубенхофф, Наукові матеріали AgWP1, Травень 2006

Консультативні роботи та наукові матеріали у відкритому доступі: http://www.ier.kiev.ua/English/papers/papers_eng.phtml. За більш детальною інформацію з питань підписки на наші регулярні видання, звертайтесь до Ірини Славінської: [email protected].

4

Європейські ринки м’яса: реальні можливості для України?

Резюме

1. М’ясні продукти є важливим елементом харчового раціону більшості європейських споживачів. Найбільш поширеними видами м’яса, які споживаються в Європейському Союзі (ЄС), є яловичина та телятина, свинина, м’ясо птиці (з якого курятина та індичина є найпоширенішими), а також молода баранина. До того ж, у цій ніші існують різні інші ринки, наприклад, дичини.

2. Для кожної виробничої галузі у тваринництві Спільна Сільськогосподарська Політика (ССП) ЄС має окремий підхід щодо захисту виробників та споживачів. Традиційно, в ЄС існував потужний захист ринку для виробників яловичини та баранини, але слабкий для виробників свинини та м’яса птиці.

3. Пропозиція яловичини у ЄС тісно взаємопов’язана з розміром європейського молочного стада у зв’язку з урахуванням тієї кількості телят, що не збереглися для заміни молочних корів, а також тієї кількості корів, що вийшли з молочного виробництва. Обидві причини мають важливий вплив на пропозицію яловичини у ЄС. Таким чином, політика ЄС у молочній галузі також частково впливає на європейські ринки яловичини.

4. Аналогічно, сільськогосподарська політика ЄС, що регулює зернові та олійні ринки, має прямий вплив на ціни на корм, що використовується у процесі виробництва свиней та птиці, а також яловичини, оскільки велика кількість яловичини у ЄС отримується в результаті застосування «інтенсивного» замкненого виробництва, що використовує кормові схеми, багаті на кукурудзу та зерно. Виробництво яловичини із використанням «екстенсивних» пасовищ є особливо поширеним у Британії та Ірландії.

5. Щонайменше в останні двадцять років, європейська громадськість вела багато спірних політичних дискусій про те, чи треба оподатковувати або субсидувати м’ясне виробництво. Серед важливих питань цих дискусій були такі, що тварини споживають рідкісні натуральні ресурси, які могли б використовуватися для виробництва рослинних продуктів, для людського споживання або для біоенергетичних цілей. Також, одним із таких питань є те, що великомасштабне м’ясне виробництво, як відомо, забруднює воду (нітрифікація) та збільшує викиди парникових газів до атмосфери (особливо метану). З іншого боку, Комісія ЄС підкреслює, що виробництво яловичини та баранини, зокрема, може бути вигідним для підтримки мультифункціонального характеру сільської місцевості прикордонних районів.

6. Нещодавні скандали у харчовій індустрії стосувалися нелегальної дистрибуції гнилого м’яса, приниження тварин протягом транспортування та виробництва, а також потенційно ризикованих для людей хвороб тварин, таких як ГЕ ВРХ. Цим хворобам у Європі ЗМІ приділили багато уваги, підкреслюючи, що середній європейський споживач може розглядатися, як такий, що має порівняно вищу купівельну спроможність та, загалом, вищі преференції щодо м’яса та м’ясних продуктів, однак до тих пір, доки ці продукти вважаються безпечними для здоров’я та навколишнього середовища.

7. ССП звертається до вирішення цих питань в останніх та поточних політичних реформах. Попередня система підтримки ринкових цін та експортних субсидій, особливо по відношенню до яловичини, була майже повністю знищена. Імпортні преференції основуються на тарифних квотах (ТК) та їх надання зростає, а європейські виробники отримують прямі платежі, які тільки трохи залишаються зв’язаними з виробництвом після так званої «перевірки здоров’я» поточної системи ССП. Водночас, дуже розширилося регулювання ЄС щодо якості та моніторингу м’яса з вітчизняних та імпортних джерел, що на сьогодні зазвичай створює більші бар’єри для входження на ринок, у порівнянні з тими імпортними обмеженнями, що основані на тарифному регулюванні.

8. Поза сферою політичного та адміністративного регулювання, як очікується, ЄС буде залишатися надто самодостатнім по відношенню до більшості м’ясних продуктів. Тим не менш, завдяки вертикальній інтеграції європейської м’ясної галузі, існує багато ринкових можливостей для імпортерів, особливо якщо дуже специфічні продукти, отримані у м’ясо-

5 переробному ланцюзі, будуть подаватися за конкурентоспроможними цінами, чи якщо спеціальні перероблені продукти будуть успішно рекламуватися та продаватися європейським споживачам.

9. Скоріше за все, у найближчому майбутньому, ЄС залишиться не тільки найбільшим єдиним ринком для м’ясних продуктів, але й найбільш вимогливим до стандартів безпеки, а також одним з найбільш конкурентоспроможних щодо цінових аспектів. Це існує, тому що такі великі експортери м’яса, як Бразилія та Австралія, шукають ринки збуту в ЄС. Однак, світові прогнози попиту та пропозиції на м’ясну продукцію є оптимістичними щодо зростання світових цін на м’ясо у наступному десятиріччі.

10. Україна може розглядати введення стандартів ЄС як точку відліку. Якщо Україна зможе виконати необхідні для експорту м’яса до ЄС умови, її продукція зможе з легкістю відповідати стандартам усіх інших потенційних експортних напрямків, які наразі з’являються по всьому світу. Не зважаючи на те що у 2006-2008 роках імпорт м’яса перевищував його експорт, зовнішня торгівля м’ясом стала більш диференційованою, поступово змінюючи експортні напрямки з країн СНД до ЄС.

Автори:

Себастіан Гесс [email protected] +49 (0) 551 39 4046

Бернард Вогет [email protected] +49 (0) 171 48 06 72 5

Анна Кузнецова [email protected] +38 095 410 401 9

Лектор:

Хайнс Штребенхофф [email protected] +38 044 235 7502

6

Зміст

1 Вступ............................................................................................................................................ 7

2 Поточна ситуація на м’ясному ринку України ................................................................................... 7

2.1 Виробництво .............................................................................................................................. 8

2.2 Продаж та споживання...............................................................................................................10

2.3 Експортні та імпортні тенденції ...................................................................................................12

2.4 Державне регулювання ринку м’яса в Україні ..............................................................................22

3 Виробництво м’яса в ЄС: факти та тенденції...................................................................................23

3.1 Яловичина ................................................................................................................................24

3.2 Свинина....................................................................................................................................26

3.3 М’ясо птиці................................................................................................................................28

3.4 Баранина ..................................................................................................................................30

3.5 Дичина .....................................................................................................................................31

4 Ринки мяса, політика та регулювання у ЄС.....................................................................................32

4.1 Яким чином Спільна Сільськогосподарська Політика впливає на м’ясну галузь ..............................32

4.1.1 Розвиток та принципи ССП ......................................................................................................33

4.1.2 Поточні та майбутні реформи: «середньостроковий огляд» 2003 року та «перевірка здоров’я» 2008 року ...............................................................................................................................................34

4.1.3 Режими ССП для основних видів м’яса......................................................................................35

4.2.1. Детальний опис підходу ЄС до імпорту м’ясомолочних продуктів з країн, що не являються членами ЄС ...................................................................................................................................37

4.2.2 Ключові погодження щодо промисловості та продовольства.......................................................38

4.3 Промислові стандарти щодо контролю якості м’ясної продукції .....................................................38

5 Поточні тренди щодо м’ясних ринків у Європі та світі......................................................................43

5.1 Зрозумілі вимоги споживачів відносно м’ясомолочної продукції в ЄС .............................................43 5.2 Розуміння постійних трендів в рамках ланцюжка постачання м’яса в Європі...............................44 5.3 Передумови щодо імпорту м’ясомолочної продукції в ЄС ...........................................................45 5.4 Існуючі тренди на світових ринках м’яса .................................................................................46 5.5 Ситуація поточної торгівлі щодо майбутнього...........................................................................47 5.5.1 Світова продукції щодо яловичини та телятини .....................................................................47 5.5.2 Світове свиноводство ..........................................................................................................47 5.5.3 Світове ведення свійських птахів .........................................................................................48

6 Огляд ринку мяса: Проектування та відображення .........................................................................48 6.1 Проектування м’ясних ринків ЄС .............................................................................................49 6.2 Огляд світового ринку м’яса....................................................................................................50

7 Участь України як потенційного експортера м’яса до ЄС ..................................................................54

8 Посилання ............................................................................................................................................. 56 Застереження:

Ця робота була підготовлена авторами за використання публічно-доступної інформації та даних з різноманітних джерел. Усі висновки та рекомендації, які включені до цієї роботи, ні в якому випадку не мають сприйматися як відображення політики та точок зору федерального Міністерства продовольства, сільського господарства та захисту споживачів. © 2008 Німецько-Український Аграрний Діалог © 2008 Інститут економічних досліджень та політичних консультацій

Всі права захищені.

7

1 Вступ

На сьогодні як виробництво, так і переробка м’яса становлять одну з найважливіших галузей сучасного світового агробізнесу. Велика частка доданої вартості, що отримується у сільському господарстві, припадає на м’ясо свиней, птиці, ВРХ, овець та дичини. Крім цього, велика частка витрат споживачів на їжу спрямовується на купівлю м’яса та продуктів з нього, та, відповідно до спостережень, ця частка зростає разом зі зростанням доходу. Однак, з економічної точки зору, м’ясна галузь є не тільки важливою частиною пропозиції сільськогосподарської продукції, а також вона є способом утилізації пасовищних земель, які б у іншому випадку мали незначну цінність для харчового виробництва. Більш того, м’ясне виробництво робить використання трудових ресурсів більш інтенсивним, і, таким чином, потенційно сприяє захисту роботи на фермах та у сільських територіях.

Однак, в останні роки окрім позитивної оцінки м’ясного виробництва, деякі обставини спричинили появу критики. Ці обставини пов’язані з забрудненням навколишнього середовища (азотні емісії та ін.) та з безпечністю їжі, а їхня кількість збільшується разом з розширенням м’ясного виробництва. Більш того, м’ясне виробництво наразі зіштовхується з проблемами високих альтернативних витрат, оскільки свині, птиця та ВРХ з систем інтенсивного виробництва складають все більшу конкуренцію людям у споживанні зернових та олійних. До того ж, у довгостроковій перспективі, зростання попиту на біоенергію може запропонувати утилізацію пасовищних земель, що буде альтернативою до годування корів.

Зазвичай, політичне втручання у м’ясні ринки було надмірним у багатьох країнах, таких як Україна та країни ЄС. Однак, завдяки поточним тенденціям, можна все більше спостерігати, що політична активність по відношенню до м’ясного виробництва переходить від підтримки виробників до підтримки споживачів та захисту навколишнього середовища, що відбувається шляхом жорсткого контролю якості вироблених усередині країни та імпортованих м’ясних продуктів.

Ця консультативна робота розглядає загальні поточні тенденції на світових ринках м’яса та більше уваги приділяє найбільшому м’ясному ринку у світі, ринку Європейського Союзу. В цьому контексті метою даної роботи є оцінка потенційних можливостей українських виробників м’яса, пов’язаних не тільки з географічною наближеністю цих двох сусідніх регіонів, а й з великим потенціалом, який має Україна у сільськогосподарському виробництві. До того ж, ця робота має на меті забезпечити українські органи влади легкозрозумілими та оновленими висновками, які основані на важливих тенденціях та фактах щодо м’ясної політики ЄС, що може бути релевантним для розробки стратегічної політики України.

Робота побудована таким чином: наступний розділ підсумовує факти та дані щодо поточної структури виробництва та торгівлі м’ясом в Україні; розділ, який йде потім, надає еквівалентну інформацію, але по відношенню до Європейського Союзу. Приймаючи цю інформацію за основу, далі надається детальний аналіз щодо поточних тенденцій, особливо в галузі європейської політики та європейського харчопереробного бізнесу. Нарешті, робляться висновки щодо потенційних можливостей, які можуть бути використані українськими виробниками із врахуванням описаних тенденцій.

2 Поточна ситуація на м’ясному ринку України

Одним із результатів приєднання України до СОТ стала необхідність зниження імпортних тарифів на яловичину та м’ясо птиці до 12-15%, на свинину до 12%, на м’ясо кіз та овець до 10%.1 Перед цим, затверджена адвалорна ставка мита була в межах 10-30%. Тобто введення нових ставок імпортного мита разом із закриттям вільних економічних зон є напрямком до

1 Див. Звіт Робочої Групи з питань вступу України до Світової Організації Торгівлі на http://www.wto.org/english/thewto_e/acc_e/a1_ukraine_e.htm Ці тарифи застосовуються за Наказом № 14/655-EP, однак «старий» Митний Тариф залишається в силі (див. Закон України № 1109-V «Про митний тариф України» від 31 травня 2007 року), що створює протиріччя в українському законодавстві.

8 формування прозорішого та більш конкурентоспроможного ринку2 для (імпортного) м’яса в Україні, що є потенційним сигналом для динамічного розвитку у найближчому майбутньому. Цей розділ надає, таким чином, аналіз передумов щодо виробництва, споживання, торгівлі та політичного регулювання сучасного м’ясного ринку в Україні.

2.1 Виробництво

Безумовно, яловичина, свинина та птиця складають найбільшу частку у загальному виробництві м’яса в Україні. У 2007 році найбільша частка виробництва у 36% належала м’ясу птиці; далі йшли свинина та яловичина з 33% та 29% у виробництві відповідно. Інші види м’яса (такі як баранина та козлятина, м'ясо кролів та коней) ще ніколи не перевищували 2% частку загального м’ясного виробництва в Україні. Сільськогосподарське виробництво м’яса демонструвало стабільне річне зростання у 11-12% в період 2006-2008 років.3 Виробництво м’яса у забійній масі за цей період зросло на 24%. Однак, виробництво м’ясопереробної галузі показувало значні коливання: після 26% зростання протягом 2006-2007 років, воно впало на 21% по відношенню до листопада 2008 року.

Головними проблемами м’ясного виробництва в Україні є велика його концентрація у домогосподарствах та швидкозмінна державна політика. Виробники м’яса отримували вигоду від нижчих цін на корм для тварин протягом існування квот на експорт зернових (виробники птиці мали найсильнішу позицію у лобіюванні цих квот), однак зазнавали збитків від неврівноваженої політики щодо торгівлі та виробництва. Існування 15% ліміту торгової націнки, високі кредитні ставки (не зважаючи на державні програми), та нездатність уряду забезпечити рівномірний розподіл субсидій є тільки окремими прикладами, які наразі обмежують виробничу спроможність. Однак картина є суттєво різною для основних категорій м’яса, як покаже наступний аналіз.

Виробництво м’яса птиці та свинини в Україні

Протягом 2006-2007 років сільськогосподарське виробництво м’яса птиці зросло на 17% та зумовило, таким чином, зростання його ринкової долі з 34% до 36%; майже у той самий час, протягом 2006-2008 років, його виробництво у переробній галузі зросло на 24%. Зокрема, виробництво свіжого м’яса птиці зросло на 41%, а замороженого – впало на 36%. Загалом, українська птиця показує тенденцію до збільшення виробництва на сільськогосподарських підприємствах. Це пояснює факт зниження виробництва у домогосподарствах. Виробництво м’яса птиці в Україні, в основному, сконцентровано у двох великих вертикально-інтегрованих компаніях (Миронівський Хлібопродукт та Агромарс), які вже достатню інвестували у розвиток виробництва м’яса птиці. Те виробництво, що провадиться у домогосподарствах, вважається низько витратним. Таким чином, виробництво м’яса птиці в Україні є достатньо ефективним.

Трохи відрізняючись від м’яса птиці, виробництво свинини все ще набагато залежить від виробництва у домогосподарствах. Разом із зростанням сільськогосподарського виробництва свинини на 21%, його виробнича частка зросла на 2%, що дозволило досягнути 33% у загальному виробництві м’яса у 2007 році. Однак, за 2006-2008 роки виробництво свіжої свинини знизилось на 17%, а замороженої свинини навіть більше – на 54%.

Виробництво яловичини в Україні

Виробництво яловичини в Україні не показало знаків одужання у 2008 році. Поголів’я великої рогатої худоби продовжує скорочуватись. Частково галузь м’яса яловичини залишається похідною молочної галузі, і тому занадто залежить від цін на молоко. Бики складають невелику частку серед загального стада великої рогатої худоби, що робить виробництво яловичини

2 Відповідно до Закону України № 923-VI «Про внесення змін до деяких законів України з метою поліпшення стану платіжного балансу України у зв'язку із світовою фінансовою кризою» від 4 лютого 2009 року ставки ввізного мита на яловичину (морожену), свинину (свіжу або охолоджену), їстівні субпродукти ВРХ, свиней, овець, кіз, коней, віслюків, мулів або лошаків, м'ясо та їстівні субпродукти птиці, інші м’ясо та субпродукти, сало, жир тощо підвищуються на 13% з 6 березня 2009 року з метою відновлення рівноваги платіжного балансу, стан якого визначено критичним відповідно до діючих правил. 3 Під 2008 роком тут мається на увазі період січень-жовтень 2008 року.

9 залишком молочного виробництва з дуже низькою часткою високоякісного виробництва яловичини.

Виробництво яловичини у сільському господарстві знизилося на 4% у 2006-2007 роках, у той час як виробництво у переробній галузі зросло на 10%. Головною проблемою для виробництва яловичини в Україні є відносно неефективне виробництво у домогосподарствах. Домогосподарства не мають можливостей для застосування сучасних виробничих методів; часто вони не провадять високоякісні генетичні випробування, а також їхня продукція не відповідає ветеринарним вимогам. Більшість цих виробників не мають можливості багато інвестувати у вдосконалення своїх виробничих технологій. Не дивлячись на позитивний факт того, що виробнича частка домогосподарств поступово скорочувалася впродовж 2006-2007 років, вони все ще залишаються головними виробниками яловичини та свинини у 2009 році. У 2007 році їхні (яловичини та свинини) частки були 69% та 65% відповідно; для різновидів м’яса, що виробляються у невеликих кількостях, такі як м'ясо кролів, конина, баранина та козлятина, у 2007 році домогосподарства складали 99%, 87% та 95% відповідно (див. Рис. 2.1).

Рисунок 2.1: Сільськогосподарське виробництво м’яса в Україні у 2006-2007 роках.

0

100

200

300

400

500

600

700

800

2006 2007 2006 2007 2006 2007

яловичина свинина м'ясо птиці

тис.т

Примітка: Однотонний колір визначає виробництво на с/г підприємствах;

візерунковий - у домогосподарствах.

Сільськогосподарське виробництво яловичини, свинини та м'яса птиці в Україні у 2006-2007 роках.

Джерело: Державний Комітет Статистики України.

Стосовно інших видів м’яса слід зазначити, що виробнича частка кожного з них складає тільки близько 1%. Більшість такого м’яса виробляють домогосподарства (до 99%), але їхня частка знижується.

10

Рисунок 2.2: Виробництво яловичини, свинини та м’яса птиці переробною галуззю України у 2006-2008 роках.

0

100

200

300

400

500

600

2006 2007 2008 2006 2007 2008 2006 2007 2008

Примітка: Однотонним коліром визначається свіже м'ясо; візерунковим - морожене.Дані за 2008 рік наведені за період січень-жовтень 2008 року.

Яловичина Свинина

Птиця

Виробництво м'яса переробною галуззю України у 2006-2008 роках

тис. т


Загалом, заморожене м'ясо складало нижчу виробничу частку ніж свіже м'ясо у 2006-2008 роках. Також для яловичини, свинини та м’яса птиці спостерігалися подібні тенденції у виробництві: зростання між 2006 та 2007 роками, та падіння у 2008 році у порівнянні з 2007 роком.

2.2 Продаж та споживання

В результаті зростання цін, останнім часом продаж основних видів м’яса знижувався (напр., продаж яловичини та свинини у 2008 році знизився на 31% та 17% у порівняні з попереднім роком). Однак криза на ринку яловичини почалася вже давно: продаж знизився навіть у порівнянні з 2006 роком (на 27%). За той самий період продаж свинини зріс на 14%. Продаж м’яса птиці демонстрував стабільнішу тенденцію зростання: у 2008 році він зріс на 29% у порівнянні з 2006 роком, та на 6% у порівнянні з 2007 роком.

11

Рисунок 2.3: Продаж і ціни м’яса в Україні у 2006-2008 роках.

5.3 5.9

9.4

8.4

7.6

12.9

6.16.3

9.4

0

100

200

300

400

500

600

700

800

2006 2007 2008 2006 2007 2008 2006 2007 2008


тис. т

0

2

4

6

8

10

12

14тис.грн/т

Примітка: Дані за 2008 рік наведені за період с ічень-

листопад 2008 року

Обсяги продажу та середні ціни яловичини,свинини та м'яса птиці у 2006-2008 роках

4.4

4.3

5.45.3

0

1

2

3

4

5

6

7

8

2006 2007 2006 2007

баранина такозлятина

інші

тис. т.

0

1

2

3

4

5

6тис.грн/т

Обсяги продажу та середні ціни на баранину, козлятину та інші види м'яса

у 2006-2008 роках


Середній номінальний дохід українських споживачів зріс за січень-жовтень 2008 року на 42,1%. Водночас, споживчі ціни зростали кожного місяця на 1-2%. Більш цього, у зв’язку з фінансовою кризою останнім часом збільшилася кількість незайнятого населення. Тому ймовірність зростання попиту на м'ясо у найближчому майбутньому невелика.

Традиційно, українські споживачі віддавали перевагу свинині серед інших видів м’яса. Впродовж останніх років цінова різниця між свининою та м’ясом птиці збільшилася з 2,36 тис. грн. за тону у 2006 році та 1,33 тис. грн. за тону у 2007 році до 3,52 тис. грн. за тону у 2008 році. Разом з економічними труднощами, що зумовлені фінансовою кризою, деякі споживачі переходять від споживання свинини до споживання м’яса птиці. До того ж, не дивлячись на меншу цінову різницю між яловичиною та м’ясом птиці, деякі споживачі віддають перевагу м’ясу птиці, враховуючи нижчу якість яловичини.

Впродовж 2006-2008 років яловичина та м'ясо птиці в основному продавалися українськими виробниками напряму на переробні підприємства. Менші кількості продавалися на регіональних ринках, для цілей громадського харчування (чи видавалися у вигляді заробітної платні), як частки ренти або власності на землю тощо (детально див. Рис. 2.4).

12

Рисунок 2.4: Продаж яловичини, свинини та м’яса птиці за каналами реалізації в Україні у 2006-2008 роках.

Обсяги продажу та ціни яловичини, свинини та м'яса птиці у 2006-2008 роках

0

100

200

300

400

500

600

700

2006 2007 2008 2006 2007 2008 2006 2007 2008


тис.т

0

2

4

6

8

10

12

14

16

тис. грн/т

За іншими каналами обсяги продажуВ рахунок орендної плати за землю чи майнових паїв обсяги продажуВ рахунок оплати праці чи у сфері громадського харчування обсяги продажуНа ринку обсяги продажуПереробним підприємствам обсяги продажуЗа іншими каналами ціниПереробним підприємствам ціниНа ринку ціниВ рахунок орендної плати за землю чи майнових паїв ціниВ рахунок оплати праці чи у сфері громадського харчування ціни

Примітка:Дані за 2008 рік надані за період с ічень-листопад 2008 року


2.3 Експортні та імпортні тенденції

У 2006-2008 роках імпортні потоки майже для усіх видів м’яса перевищували їхні експортні потоки (за винятком яловичини у 2006-2007 роках). Міжнародна торгівля м’ясом птиці складає найбільшу частку у загальній торгівлі українським м’ясом. Його імпортні обсяги перевищили у 1,7-3,2 рази імпорт свинини, та до 1,5 млн. разів імпорт яловичини у 2006-2008 роках. За винятком 2006 року, його експортні обсяги були також більшими за обсяги яловичини та свинини.

13

Рисунок 2.5: Торгівля українським м’ясом у натуральному вираженні у 2006-2008 роках.

0

0.5

1

1.5

2

2.5

3

3.5

4

4.5

5

2006 2007 2008

тис. т


Експорт м'яса з України у 2006-2008 роках

0

20

40

60

80

100

120

140

160

2006 2007 2008

тис. т.


Імпорт м'яса в Україну у 2006-2008 роках


Експортний обсяг м’яса птиці зріс у 19 разів з 2006 до 2007 року, та після цього знизився на 18% до серпня 2008 року. Його обсяг імпорту незначно знижувався впродовж 2006-2008 років. Так, загальний спад склав: 13% між 2006 та 2007 роками, та ще 8% до серпня 2008 року.

Експортний обсяг свинини спав між 2006 та 2007 роками, та після цього зріс у 134 рази до серпня 2008 року. Навпроти, імпорт свинини зростав завжди: на 32% з 2006 до 2007, та на 17% з 2007 до 2008 року.

Експорт яловичини знизився на 84% з 2006 до 2007 року, та на 100% за 2007-серпень, 2008 року. Його імпортний обсяг показав 40% зниження впродовж 2006-2007 років, та після цього 37-разове зростання до серпня 2008 року. Разом із зниженням експортних обсягів яловичини, свинини та м’яса птиці, грошова вигода експорту також знизилася. Так, грошова вигода від експорту яловичини знизилася вдвічі впродовж 2006-2008 років, зокрема на 81% з 2006 до 2007 року, та на 99% з січня 2007 до серпня 2008 року. Вигода від експорту свинини також знизилася. Імпорт яловичини складає нижчу частку у загальному імпортному обсязі, ніж імпорт свинини та м’яса птиці. Тим не менш, волативність імпорту висока. Витрати на імпорт свинини постійно зростали разом із зростання обсягів її імпорту: на 34% та 53% у 2006-2007 та 2007-2008 роках відповідно, що загалом склало 106% зростання. Витрати на імпорт мяса птиці зросли на 98% впродовж 2006-2008 років (тобто після 13% зниження у 2006-2007 роках, вони зросли на 127% у 2007-2008 роках).

14

Рисунок 2.6: Торгівля українським м’ясом у грошовому вираженні у 2006-2008 роках.

Вигоди від експорту м'яса з України у 2006-2008 роках

0

1

2

3

4

5

6

7

2006 2007 2008


млн. дол. США

Витрати на імпорт м'яса в Україну у 2006-2008 роках

0

20

40

60

80

100

120

140

160

2006 2007 2008


млн. дол. США


Структура експорту яловичини стала більш диференційованою з 2006 до 2008 року. Кількість експортних партнерів зросла з 3 до 19. У 2006-2007 роках тільки країни СНД (за винятком 25 кг, що були направлені до Туреччини) були експортними партнерами України. Зокрема, у 2006 році головним експортним партнером була Бєларусь; у 2007 з’явився ще один великий експортний партнер, Росія.

Рисунок 2.7: Географічна структура експорту яловичини з України у 2006-2008 роках.

Структура експорту яловичини з України у 2006-2008 роках

Азербайджан

0.21 t

2181 т

48 т

Росія

Мальта

0.07 тКіпр

298 т

0.17 t

Ліберія

0.17 т

Бєларусь

Бєларусь

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2006 2007 2008*

ТуреччинаМолдоваБєларусьМаршаллові ОстровиСент-Вінсент і ГренадіниКомориКамбоджаСловеніяВелика БританіяІспаніяДомініканська Респ.Острови КукаСербіяЛатвіяБолгаріяГрузіяПанамаЛіберіяКіпрМальтаРосіяАзербайджан

0,07 т

0.49 т

* дані за 2008 рік наведені за період січень-липень 2008 року.Джерело: Державний Комітет Статистики України (код 201000000)

Росія

Інші

У 2008 році Азербайджан, Росія та Мальта були у трійці лідерів. Більш цього, у 2008 році експорт до інших країн світу перевищив експорт до країн СНД. Зокрема, 33% були направлені до країн Європи, 8% - до країн Азії та Африки, та 9% - до країн Америки.

Україна мала тільки двох партнерів у імпортній торгівлі яловичиною у 2006-2008 роках. Це США у 2006-2007 роках та Угорщина у 2008 році. Близько 1,5 т та 0,9 т яловичини було імпортовано

15 з США у 2006 та 2007 році відповідно. Угорщина поставила 33,6 т за сім місяців 2008 року. Середні імпортні ціни перевищували середні експортні ціни на 262% та 195% у 2006 та 2007 році відповідно. Впродовж 2006-2008 років середня експортна ціна зросла на 434% та середня імпортна ціна знизилася на 62%. Це призвело до того, що у 2008 році середня експортна ціна перевищила середню імпортну ціну на 75%. Ціни імпорту яловичини не дуже різнилися між різними країнами походження у 2006-2008 роках, що не можна сказати про експортні ціни. Детальне зображення варіацій цін експорту та імпорту яловичини між різними торговими партнерами показані на рис. 2.8.

Рисунок 2.8: Середні ціни експорту і імпорту яловичини у 2006-2008 роках.

Середні ціни експорту та імпорту яловичини у 2006-2008 роках

0

5

10

15

20

25

30

35

40

45

Всього

країни СНД


Бєларусь

Молдова

Інші країни світу

Азія

Туреччина

Америка

США

2007

Всього

країни СНД


Бєларусь

Росія


Америка

США

2008

Всього

країни СНД


Грузія

Росія


Європа

Болгарія

Іспанія

Латвія

Мальта

Сербія

Словенія

Вел.Брит.

Угорщина

Азія

Камбоджа

Кіпр

Африка

Комори

Ліберія

Америка

Домінікан.Респ

.Панама

Сент-Вінсент і Гренадіни

Сент-Кітс і Невіс

Австралія

Маршалові острови

Острови Кука

дол.США/кг

Ціна експорту Ціна імпорту


Структура експорту свинини, майже як і яловичини, характеризувалася диверсифікацією експортних партнерів впродовж 2006-2008 років. Так, у 2006 та 2007 роках основними експортними партнерами були країни СНД, а у 2008 році кількість експортних партнерів зросла з 2 до 24, зокрема 24% експорту були направлені до країн Європи.

16

Рисунок 2.9: Географічна структура експорту свинини з України у 2006-2008 роках.

Структура експорту свинини з України у 2006-2008 роках

Камбоджа1.06 т

0.89 т

0.045 t

249 т

Сінгапур0.73 т

0.64 тЛатвія

0.59 тГрузія

Кіпр0.59 т

Інші

82 тКомори

188 тБєларусь

0.003 тРумунія

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2006 2007 2008*

РумуніяБєларусьДаніяАнгільяАзербайджанКомориБелізГреціяТуреччинаАнтигуа і БарбудаВіргінські та Британські ост.БолгаріяСент-Вінсент і ГренадіниДомінікан.Респ.ІспаніяСент-Кітс і НевісЛіберіяПанамаВел.БританіяМальтаКіпрГрузіяЛатвіяСінгапурРосіяКамбоджа


2 т

Росія

Росія

Росія


Імпорт свинини з європейських країн зріс у 18 разів за перші 7 місяців 2008 року у порівнянні з 2006. Середня ціна експорту перевищувала середню ціну імпорту на 81% у 2007 та 2008 роках. У 2006 році все ще мав місце зворотній зв'язок. Впродовж 2006-2008 років середня ціна експорту зросла у 7 разів: з 1,4 до 10,8 дол. США/ кг. Середня ціна імпорту зростала повільніше, всього на 33%: з 1,5 до 2 дол. США/ кг. 37% загального експорту свинини 2008 року прийшлося на країни Азії, 24% - на країни Європи, 12% - на країни Америки та 4% - на країни Африки.

17

Рисунок 2.10: Географічна структура імпорту свинини в Україну у 2006-2008 роках.

Структура імпорту свинини в Україну у 2006-2008 роках

1.9 тис.т.

40.9 тис.т.

44.1 тис.т.61.4 тис.т.

19.2 тис.т.

6.9 тис.т.

0.26 тис.т.

Франція0.66 тис.т.

Франція

0.42 тис.т.

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2006 2007 2008

ПарагвайАргентинаЧеська Респ.ФранціяАвстріяДаніяКанадаІспаніяУгорщинаСШАНідерландиБельгіяНімеччинаБразиліяПольща


Польща

Польща

БразиліяБразилія

Бразилія

Німеччина

Німеччина

Важливими експортними партнерами у 2008 році були Камбоджа, Росія, Сінгапур, Латвія, Грузія та Кіпр. Детальна географічна структура експорту свинини впродовж 2006-2008 років представлена на рис. 2.9. У 2006-2008 роках структура імпорту свинини була більш диференційованою, ніж структура імпорту яловичини. Бразилія завжди була у трійці лідерів. Європейські країни, такі як Польща, Німеччина та Франція залишалися серед лідерів у 2006-2008 роках. Імпорт з країн СНД не відбувався. Імпорт свинини з європейських країн зріс у 18 разів за перші 7 місяців 2008 року у порівняні з цілим 2006 роком. Детальніша географічна структура наведена на рис. 2.10. Найдорожчий імпорт у 2006 та 2007 роках був отриманий з Чеської Республіки за цінами 16,9 та 10,3 дол. США/ кг відповідно. У 2008 році найдорожчий імпорт отриманий з Данії за ціною 12,7 дол. США/ кг.

18

Рисунок 2.11: Середні ціни експорту і імпорту свинини у 2006-2008 роках.

Середні ціни експорту та імпорту свинини у 2006-2008 роках

0

2

4

6

8

10

12

14

16

18

20

2006

Всього

Країни СНД

Бєларусь

Росія


Європейські країни

Австрія

Данія

Німеччина

Польща

Франція

Чеська Респ

.Азія

Туреччина

Африка

Комори

Америка

Аргентина

Бразилія

Канада

Парагвай


2007

Всього

Країни СНД

Росія



Данія

Нідердланди

Німеччина

Польща

Румунія

Франція

Чеська Респ

.Америка

Брахилія

2008

Всього

Країни СНД


Грузія

Росія



Бельгія

Болгарія

Греція

Данія

Іспанія

Латвія

Мальта

Нідердланди

Німеччина

Польща

Вел.Брит.

Угорщина

Франція

Азія

Камбоджа

Кіпр

ОАЕ

Сінгапур

Туреччина

Африка

Комори

Ліберія

Америка

Ангілья

Антігуа і Барбуда

Беліз

Бразилія

Віргінські ост

.Домінікан.Респ

.Канада

Антігуа та Барбуда

Панама


Сент-Кітс і Невіс

дол.США/кг



Найвигідніший експорт у 2006 році відбувався до країн Азії та Америки (зокрема до Туреччини та Островів Св. Вінсента) за ціною 8 дол. США/ кг; у 2007 та 2008 роках – до країн СНД (зокрема до Росії та Грузії) за цінами 8,5 та 19,2 дол. США/ кг відповідно. Частки цих країн у загальному експорті відрізняються (0,007%, 94% та 9%), однак не є занадто низькими, тому впливають на сумарну вигоду від експорту свинини. Ширша картина цінових змін та відображення зростання розриву між середніми цінами експорту та імпорту різних країн впродовж 2006-2008 років можна знайти на рис. 2.11.

Кількість експортних партнерів у торгівлі м’ясом птиці зросла з 7 до 34 за 2006-2008 роки. Однак В’єтнам, Китай (та Гонконг) та Казахстан залишилися серед лідерів. Тільки у 2006 році експорт до інших країн світу перевищив експорт до СНД: його загальна частка знизилася з 99,97% у 2006 році до 41,27% у 2007 році, та потім зросла до 47,37% у 2008 році. Експортний обсяг до В’єтнаму знизився у 4 рази між 2006 та 2008 роками, знизивши таким чином частку В’єтнаму у загальному експорті птиці з 79% до 24%.

19

Рисунок 2.12: Географічна структура експорту м’яса птиці з України у 2006-2008 роках.

Структура експорту м'яса птиці з України у 2006-2008 роках

Казахстан

208.9 т

2904.6 т

998 т

1268.4 т

197 т

737.2 т69.2 т

124 т

663.9 т52.3 т

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2006 2007 2008*

ГабонМозамбікАнгільяСербіяСиріяОст.КукаАнтигуа і БарбудаБелізГреціяВіргінські ост.КамбоджаМаршалові ост.КомориТуреччинаАвстраліяБолгаріяСент-Кітс і НевісДомінікан.Респ.Сент-Вінсент і ГренадіниАзербайджанПанамаВел.Брит.ІспаніяЛатвіяРосіяМальтаКіпрСінгапурГрузіяВірменіяМолдоваЛіберіяГонконгКитайВ'єтнамКазахстан

* дані за 2008 рік наведені за період с ічень-липень 2008 року.

Джерело: Державний Комітет С татистики України (код 207000000)

В'єтнам

Казахстан

ГонконгГонконг

Гонконг

КитайКитай

В'єтнам

В'єтнам

Обсяг експорту м’яса птиці до Китаю (включаючи Гонконг) зріс на 94%, однак, його частка у загальному експорті м’яса птиці знизилася на 1% у 2006-2008 роках, та склала 20,7% чи 0,86 тис. т за 7 місяців 2008 року. Експорт м’яса птиці до Казахстану знизився на 28%, що скоротило експорт м’яса птиці з 58% у 2007 році до 50% у 2008. Однак, експорт м’яса птиці став більш диференційованим, що сигналізує про розвиток експортної торгівлі м’ясом птиці (див. рис. 3.12).

20 Географічна структура імпорту м’яса птиці не демонструє такого великого та помітного збільшення торгових партнерів, як її експортна структура. Їхня кількість зросла лише з 12 до 16 за 2006-2008 роки. Це говорить про виший рівень розвитку імпортних потоків для м’яса птиці у порівнянні з експортними. Він виділяється постійним партнерством з США, Німеччиною та Угорщиною, які завжди, впродовж 2006-2008 років, знаходилися у трійці лідерів. Винятком був 2007 рік, коли Бразилія посунула Угорщину. Загалом, найбільша частка імпорту м’яса птиці належить США. Вони складали 47% загального імпорту м’яса птиці у 2006 році, 68% у 2007 та 57% у 2008. Частки Німеччини були 32% у 2006 році, 14% у 2007 та 17% у 2008. Угорщина мала найменшу частку серед лідерів, але її частка поступово зростала: з 5% у 2006 році до 6% у 2007 та 9% у 2008. Зміни у їхніх частках пов’язані із змінами в імпортних обсягах м’яса птиці, що прямує до України. Візуальне зображення описаних тенденцій надано на рис. 2.13.

Рисунок 2.13: Географічна структура імпорту м’яса птиці до України у 2006-2008 роках.

Структура імпорту м'яса птиці в Україну у 2006-2008 роках

69.1тис.т.

89.2 тис.т.

35.7 т

20.1 тис.т.

17.8 тис.т.

13.5 т

10.3 тис.т.

8 тис.т.3.6 т

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

2006 2007 2008

АргентинаАвстріяІспаніяЧеська Респ.КазахстанРосіяБєларусьІталіяДаніяВел.Брит.

ФранціяСловаччинаБразиліяБельгіяПольщаНідерландиУгорщинаНімеччинаСША


США

Німеччина

УгорщинаУгорщина

Угорщина

Німеччина

Німеччина

США

США

Середня ціна імпорту на м'ясо птиці тільки одного разу перевищила середню ціну його експорту, у 2006 році на 65%. У 2007 та 2008 роках зв'язок між цінами був зворотнім, нормальним: середні ціни експорту перевищували середні ціни імпорту на 65% та 16% відповідно. Середня ціна експорту зросла майже у 4 рази між 2006 та 2008 роками: з 0,26 до 3,88 дол. США/ кг; середня ціна імпорту зросла близько 1,5 разів: з 0,43 до 1,06 дол. США/ кг.

21

Рисунок 2.14: Середні ціни експорту і імпорту м’яса птиці у 2006-2008 роках.

Середні ціни експорту та імпорту м'яса птиці у 2006-2008 роках

0

2

4

6

8

10

12

Всього



Бельгія

Італія

Німеччина

Словаччина

Угорщина

Азія

Гонконг

Африка

Америка

Сент-Вінсент і Ґренадіни

2007

Країни СНД

Молдова

Інші Країни Світу

Австрія

Iталiя

Німеччина

Угорщина

Азія

Гонконг

Африка

Лiберiя

Америка

Бразилія

2008

Країни СНД

Білорусь

Грузія

Молдова

Інші Країни Світу

Бельгія

Греція

Iспанiя

Латвія

Нідерланди

Німеччина

Сербія

Вел.Брит.

Франція

Азія

Гонконг

Кіпр

OАЕ

Сирія

Африка

Лiберiя

Анґiлья

Белiз

Вiрґiнськi та

Британські Ост

.Панама

Сент-К

iтс і Невiс

Австралія

і Океанія

Острови Кука

дол.США/кг



Найвища ціна експорту на м'ясо птиці була встановлена для Азербайджану у 2006 році, Росії – у 2007 та островів Сент-Кітс і Невіс у 2008. Однак їхня спільна частка у загальному експорті склала лише 0,024%. Навпаки, ціни експорту для провідних торгових партнерів (В’єтнаму, Китаю (включаючи Гонконг) та Казахстану) були нижчими, однак загальна вигода від експорту до них за 2006-2008 роки склала 10,77 млн. дол. США або 94% загальної вигоди від експорту м’яса птиці за цей період. Детальніше див. рис. 2.14.

Експортні обсяги баранини та козлятини є занадто малими. Однак імпортні обсяги баранини та козлятини зросли близько 58 разів впродовж 2007-2008 років, але зростання обсягів імпорту не супроводжувалося диверсифікацією торгових партнерів, оскільки Австралія та Океанія забезпечують світовий ринок цими продуктами.

Україна втягнута до експортно-імпортних операцій з м’ясними субпродуктами (зокрема з яловичини, свинини, баранини, козлятини, конини, ослів та мулів). Загальний експорт субпродуктів знизився на 89% з 2006 до 2008 року. Навпаки їхній імпорт зріс в 1,6 разів впродовж цього періоду. Головними експортними партнерами України у її торгівлі субпродуктами у 2006 та 2007 роках були країни СНД (Азербайджан та Грузія складали 99% та 90% відповідно), а у 2008 році експорт був майже порівну поділений між СНД та Азією.4 Середня ціна експорту, встановлена у 2006 році, була 0,52 дол. США/ кг, у 2007 – 0,45 дол. США/ кг та у 2008 – 0,5 дол. США/ кг. Стандартне відхилення цих цін було близько 3,01 у 2006 році, 2,3 – у 2007 та 3,55 у 2008. Головними імпортними партнерами України у торгівлі м’ясними субпродуктами були Аргентина, Польща та Угорщина у 2006 році, Аргентина, США та Угорщина у 2007, та Польща, Німеччина та США у 2008. Імпортні витрати на м’ясні субпродукти зросли у 2,2 рази.

4 Найбільшими експортними партнерами у 2008 році були Китай (47,8%) та Грузія (50,3%), у той час як загальна кількість експортних партнерів склала 17 (для порівняння: у 2006 та 2007 роках кількість експортних партнерів у торгівлі м’ясними субпродуктами була 3 та 4 відповідно). Разом із зменшенням обсягів експорту, експортна вигода також зменшилася на 90% з 100,8 до 10,4 тис. дол. США.

22 На завершення, експорт свинини та яловичини з України впродовж 2006-2008 років знизився, але сильні зміни продовжувалися. Експорт м’яса птиці зріс у 15 разів за 2006-2008 роки. Не зважаючи на технічні торговельні бар’єри з української сторони, які все ще мають місце, імпорт м’ясних продуктів поступово зростав впродовж 2006-2008 років. Однак, слід зазначити, що ціни експорту та імпорту в останні три роки залежали від так званої «світової продовольчої кризи», під якою маються на увазі високі світові ринкові ціни на сільськогосподарську сировину між 2007 та початком 2008 років. Ймовірно, у найближчому майбутньому, може трапитися подальше зростання імпортних потоків сировини та м’яса птиці, для того щоб задовольнити попит українських споживачів. Експорт знизиться у зв’язку із незадоволеним внутрішнім попитом, а також у зв’язку з низьким та неефективним виробництвом, яке часто не задовольняє іноземним стандартам якості. Експорт яловичини навряд чи збільшиться в найближчому майбутньому. Однак після приєднання до СОТ, м’ясні ринки України залишаються чутливими до змін на іноземних ринках, а також до змін внутрішньої (торгової) політики.

2.4 Державне регулювання ринку м’яса в Україні

Держава все ще має значний вплив на українські ринки м’яса. Відповідно до деяких законодавчих актів на місцевому рівні, торгові націнки на готову м’ясну продукцію обмежені до 15%. Це стосується націнок до оптової ціни виробників (або митної вартості) на яловичину, свинину та м’ясо птиці (без врахування транспортних витрат). Держава також встановлює обмеження до 10% на націнки до конкурентних цін продажу з державного резерву. Нарешті, той самий закон5 уповноважує державу контролювати оптові ціни на яловичину, свинину та м'ясо птиці, а також готові м’ясні продукти.

Технічні торговельні бар’єри створили перепони для експорту м’яса до України. Деякий час тому, торгівля свининою та яловичиною була чутливим політичним питанням та обсяги імпорту прямо пропорційно залежали від судових рішень та політичних угод, пов’язаних з привілеями вільних економічних зон (ВЕЗ). Наприкінці 2007 року ВЕЗ, частка яких в обсязі імпорту 2006 року складала 90%, були зачинені, що дозволило Україні позбутися від напівтіньових схем імпорту. Однак деякі державні заходи (такі як державні імпортні закупівлі червоного м’яса, нещодавній намір введення квоти на імпорт свинини, нещодавно введена, а потім скасована 13% надбавка до митних тарифів тощо) все ще значно впливають на торгівлю м’ясом. До того ж, український уряд зазнає критики за високі ціни на м'ясо та високу інфляцію, а також за значні державні закупівлі м’яса птиці. Тому прогноз стосовно розвитку торгівлі у 2009 році набагато залежить від критичних змін у торговельній політиці України.

Виробники м’яса часто скаржаться на низький рівень їхньої підтримки з боку уряду. Вони потребують привілейованих кредитів, збільшення прямих субсидій, а також гарантованих мінімальних цін та прискорення введення імпортних обмежень. У відповідь, Законом про державний бюджет на 2009 рік6 (у порівнянні з останніми змінами, введеними Бюджетом 2008 року7) підтримка за статтею здешевлення кредитів була знижена на 82% до 0,3 млрд. грн. та підтримка у вигляді надання субсидій для тваринництва була скорочена на 84% до 0,5 млрд. грн. Також 30 млн. грн. направлені для цілей селекції у тваринництві та птахівництві, 20 млн. грн. на підтримку фермерства (домогосподарств), 1,5 млн. грн. для попередження розповсюдження тваринних захворювань, та загальна сума у 1,1 млрд. грн. на різноманітні ветеринарні цілі. Таким чином, вимога СОТ щодо скорочення витрат на програми жовтої скриньки виконується, але швидше, ніж очікувалось.

Закон України № 922-VI (№ Проекту цього Закону 3353) «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» був підписаний Головою Верховної Ради України 7 лютого 2009 року (але Президент двічі накладав на нього вето, яке Верховна Рада подолала 3 березня 2009

5 Постанова Кабінету Міністрів України № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)» від 25 грудня 1996 року (з останніми змінами, внесеними Постановою № 36-2009-п від 28 січня 2009 року). 6 Закон України № 835-17 «Про Державний Бюджет України на 2009 рік» від 26 грудня 2008 року. 7 Закон України № 589-VI «Про внесення змін до Закону України про Державний Бюджет України на 2008 рік» від 24 вересня 2008 року.

23 року, а 13 березня Закон був нарешті підписаний Президентом). Відповідно до нього м'ясо та м’ясні продукти заборонено імпортувати у вигляді давальницької сировини. Також, з моменту прийняття цього Закону, ціни на послуги ветеринарної медицини та карантинної інспекції будуть контролюватися урядом. Крім того, комерційні банки мають пролонгувати сільськогосподарським виробникам кредити, що були залучені у 2005-2008 роках, з умовою збереження попередньої відсоткової ставки та відсутності будь-яких націнок на строк від 1 року (Національний Банк України запровадить рефінансування цих банків). Також мають бути розроблені нові стандарти на м’ясні продукти, а ПДВ, що сплачується переробними підприємствами за продані м’ясні продукти, має направлятись безпосередньо до сільськогосподарських виробників у вигляді субсидії.

До того ж, деякі інші державні ініціативи можуть знизити конкурентоспроможність української м’ясної галузі (введення мінімальних цін, або «ручне» цінове регулювання, складна система сплати ПДВ, наміри щодо збільшення імпортних тарифів на деякі товари, тощо). Однак, у той час як багато ще не зроблено, українська м’ясна галузь демонструє розвиток, включаючи повільний, але послідовний, перехід сільськогосподарського м’ясного виробництва з домогосподарств до сільськогосподарських підприємств, покращення якості та ефективності м’ясного виробництва на декількох переробних підприємствах тощо. Тимчасово припинена державна політика може прискорити подальші позитивні тенденції. Так, уряд повинен використовувати вигоди від членства у СОТ, такі як збільшення можливостей для експорту, для прискорення розвитку конкурентоспроможної м’ясної галузі в Україні. Поки що, поточна законодавча робота уряду націлена на мінімізацію впливу фінансової кризи, а також на забезпечення продовольчої безпеки та конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва8 через запровадження стійкого фінансування сільськогосподарського бізнесу, закупівель високоякісної (з генетичної точки зору) худоби та птиці шляхом застосування схем фінансового лізингу, поступового переходу від загальної урядової підтримки до прямих субсидій, часткової компенсації витрат розвитку для сільськогосподарських виробників (включаючи інвестиційні проекти), розвитку системи страхування тощо. В цьому контексті, співпраця з міжнародними організаціями та закордонними країнами, відповідно до сподівань, зробить значний внесок у зростання конкурентоспроможності української м’ясної галузі.

3 Виробництво м’яса в ЄС: факти та тенденції

Протягом декад м’ясна галузь була однією з найважливіших у сільському господарстві Європейського Союзу (ЄС). Половина усіх ферм ЄС тримають ВРХ. Деякі з 90% фермерів, що тримають жуйних тварин (ВРХ, овець та кіз), є спеціалізованими виробниками у тваринництві. Також, м’ясні продукти завжди були серед тих категорій світових сільськогосподарського та харчового виробництва, що показували найшвидше зростання.

Традиційно, м'ясо є основним джерелом протеїну та складає важливу частину європейського дієтичного харчування. Таким чином, політика ЄС в галузі м’ясного виробництва та особливо із врахуванням режиму Спільної Сільськогосподарської Політики (ССП) розроблена для заохочення виробництва безпечних, поживних та доступних м’ясних продуктів.

У теперішній час, велика кількість тварин в ЄС утримується у закритих приміщеннях та/ чи годується готовим кормом (напр., зерном). Виробництво білого м'яса (свинини та птиці) поступово переміщується від землі (тобто, у різні типи комор чи закритих систем), хоча ведення господарства на відкритому повітрі останнім часом поступово збільшується – особливо у вигляді екологічних фермерських систем. Корм готується з вирощених чи придбаних інгредієнтів, в основному на зерновій основі, чи купується у вигляді готових «складених» кормових сумішей.

Сучасні європейські споживачі потребують більшої кількості корисних продуктів та споживають їжу частіше, що не має впливу на галузь. Шляхом збільшення продуктового розвитку, що дозволяє посилити гнучкість на ринку та покращити чутливість, виробники намагаються оптимізувати своє зосередження на задоволенні потреб споживачів.

8 Проект Постанови Кабінету Міністрів України № 1360 «Про Програму діяльності Кабінету Міністрів України «Подолання впливу світової фінансово-економічної кризи та поступальний розвиток» від 23 грудня 2008 року.

24 В ЄС, однак, впевненість споживачів у галузі в останні роки знизилася, оскільки велика кількість захворювань тварин, таких як губкоподібна енцефалопатія великої рогатої худоби (ГЕ ВРХ), хвороба ящуру, пташиний грип чи дуже гострий респіраторний синдром, мали демпінговий вплив на загальні м’ясні попит та ціни. Так, розвиток європейської м’ясної галузі характеризується змінами попиту, споживання та демографічними змінами по відношенню до зосередженої уваги на пом’якшенні характеристик якості продуктів, таких як безпечність тварин, «етичні продукти» та походження продукту.

Сьогодні, політики, а також більшість учасників ринку усвідомлюють факт того, що загрози здоров’ю тварин можуть потенційно дестабілізувати галузь та поставити її під тиск. Тобто для охорони здоров’я людей та тварин ЄС підтримує свою строгу законодавчу базу, високий рівень стандартів та політику для задоволення потреб споживачів щодо підвищення якості інформації, у той час як виробники намагаються покращити якість фермерського менеджменту та вертикальну інтеграцію повного виробничого ланцюга.

Разом чотири основні види м’яса, такі як яловичина, свинина, м'ясо птиці, а також овечина, складають 25% загального європейського виробництва м’яса. До того ж, існує маленька кількість ніші ринку для різноманітної (отриманої на фермі) дичини, яка торгується за цінами преміум класу. Звичайно, ринки для цих п’яти категорій м’яса показують різні напрямки розвитку. З боку пропозиції, це співпадає з індивідуальними біологічними циклами виробництва; розбіжностями у кормових сумішах, що використовуються, а також конверсійною ефективністю кормів та ще і змін за каналами продажу та за маркетинговими контрактами. У наступних параграфах м’ясний ринок ЄС, а також чотири та ще один види м’яса будуть розглянуті більш детально.

3.1 Яловичина

У 2007 році світове виробництво яловичини зросло на 2,3% та, як прогнозується, за 2008 рік його зростання складе 1,1% й досягне 68 млн. т. Усе зростання виробництва відноситься до країн, що розвиваються, частка яких у світовому виробництві наразі складає 56%.

В ЄС виробництво яловичини продовжує незначно знижуватись. Загальне його зниження склало менше 1%, що зумовлюється збереженням тварин задля збільшення розміру молочного стада, як результат збільшення молочних квот. Однак скорочення імпортних поставок з Бразилії має стати стимулом для галузі.

Рисунок 3.1 показує, що найбільшими виробниками є Німеччина та Франція, однак у кожній з них з середини 1990 років спостерігається зниження обсягів виробництва. Навпроти, виробництво яловичини у Великобританії та Ірландії знов зростало після ГЕ КРС кризи 2001 року.

25

Рисунок 3.1: Виробництво яловичини в ЄС у 1995-2007 роках

Джерело: Євростат (2008).

Виробництво яловичини не відіграє головної ролі ні у Центральній та Східній Європі (ЦСЄ), ні у Скандинавії. З першого погляду, цей факт вражає, тому що всі ці країни мають відносно багаті пасовища.

Як показано на Рисунках 3.2а та 3.2б, експортний ринок яловичини та телятини є більш концентрованим, ніж імпортний.

У той час як провідні експортери на ринку яловичини здійснюють близько 80% її світового експорту, провідні імпортери – тільки близько 33% її світового імпорту. Більш цього, Сполучені Штати та Нідерланди одночасно є великими експортерами та імпортерами на цьому ринку, що пояснюється тим, що яловичина та телятина ні в якому випадку не можуть вважатися однорідними продуктами. Замість цього, міжгалузева торгівля відіграє важливу роль та вказує на факт того, що різні різновиди яловичини, а також структура переробної галузі оказують свій власний вплив на дані щодо торгівлі.

26

Рисунки 3.2а та 3.2б: Найбільші світові імпортери та експортери яловичини та телятини

у грошовому вираженні

Джерело: власне зображення за даними FAOSTAT.

3.2 Свинина

Свинина є самим поширеним м’ясом, що споживається у світі. Воно забезпечує 38% денної норми споживання протеїну у світі, але споживання свинини дуже відрізняється від однієї території до іншої. Це не зважаючи на релігійні обмеження споживання свинини та видатне становище виробництва яловичини на Заході.

27

Рисунок 3.3: Виробництво свинини в ЄС у 1996-2007 роках


ЄС має високий ступінь самодостатності по відношенню до свинини і тому мало імпортує. Імпортні квоти не використовуються, тому що імпорт деяких ліцензованих країн не відповідає ветеринарним стандартам. Таким чином, імпорт ефективно забороняється, хоча тарифні квоти були б сприятливими. ЄС не втручається у внутрішній ринок свинини, а також не відіграють головної ролі й експортні субсидії. Однак експорт з ЄС також є уразливим до санітарних та ветеринарних обмежень, що вводяться країнами-імпортерами.

Рисунок 3.3 показує внесок кожної країни-члена до сукупного європейського виробництва свинини у тисячах метричних тон. Знов таки, найбільші країни прагнуть бути найголовнішими виробниками, тож значні обсяги надходять від Польщі та Румунії, Чеської Республіки та Угорщини. З іншого боку, особливо свинячі галузі Данії та Голландії, є експортно-орієнтованими. Данія, наприклад, є однією з найбільших світових експортерів свинини, 75% виробництва якої спрямовується на експорт до різних 100 країн.

Рисунки 3.4а та 3.4б зображують провідних імпортерів та експортерів свинини у світі. Відповідно до визначення, що тут використовується, свининою є м’ясо убійних свиней з низьким рівнем переробки.

28

Рисунки 3.4а та 3.4б: Найбільші світові імпортери та експортери свинини

у грошовому вираженні


Згідно із статистикою міжнародної торгівлі, існують ще багато інших категорій м’яса з свиней. У порівнянні зі світовою торгівлею яловичиною та телятиною, торгівля свинячим м’ясом більш концентрована на невеликій кількості країн. Аргументом для цього є те, що частка інших країн у будь-якому випадку складає менше 20%.

До того ж, міжгалузева торгівля також відіграє важливу роль, але виявляється, що деякі головні гравці, такі як Німеччина, Нідерланди та Франція, є членами ЄС. Слід також виділити важливість Китаю у світовому експорті свинини, яка може бути зменшена, виходячи з рисунку 3.4а, у зв’язку із впливом ефекту відсоткової ставки під час конвертації експортного значення у дол. США. У натуральному вираженні, у метричних тонах, Китай є провідним та головним експортером свинини.

Зі сторони імпорту, велика кількість європейських країн також виявляються великими ринками, у той час як частка «інших» країн наводить лише обмежену кількість потенціальних ринків для українського експорту. Враховуючи географічну наближеність, Польща в особливості може розглядатися, як ринок, що розвивається, для українських виробників м’яса.

3.3 М’ясо птиці

М’ясо птиці представлено дуже різноманітною групою м’ясних різновидів від курчат, індичок, гусей, качок до цесарок. Виробництво курячого м’яса складає 70% загального виробництва м’яса птиці в ЄС, а виробництво індичого м’яса – 20%. Ті 10%, що залишилися, розподіляються між іншими видами м’яса птиці в ЄС. Зазвичай, виробництво м’яса птиці є вертикально інтегрованим, тобто за кожний період життєвого циклу птахів відповідає спеціалізована діяльність: пункти з вирощування та страхування поставляють птицю для операцій кормління.

Звідти спеціалізовані транспортні компанії поставляють птиць до боєнь. За виключенням систем органічного виробництва, виробництво птиці в Європі є чисто внутрішньої діяльністю, зазвичай з високою концентрацією птиць у конкретному місці.

Таким чином, з точки зору громадянського суспільства, велика кількість справ щодо навколишнього середовища пов’язана з виробництвом м’яса птиці. У зв’язку із побоюванням очікуваних викидів від розповсюдження діяльності, пов’язаної з виробництвом м’яса птиці, вже мали місце багато випадків, коли місцеві мешканці протистояли розвитку птичих ферм, що наразі існують, на політичному рівні.

З іншого боку, сільськогосподарська політика ЄС напряму не втручається у ринки м’яса птиці шляхом підтримки цін або прямих платежів. Однак, витрати на корми є вагомими для цієї галузі,

29 тому політика ЄС по відношенню до зернових та олійних безумовно має великий вплив на галузь м’яса птиці.

Рисунок 3.5: Виробництво м’яса птиці в ЄС у 1996-2007 роках


Рисунок 3.5 зображує внесок кожної країни-члена до сукупного обсягу виробництва м’яса птиці у ЄС у тисячах метричних тон. Провідними виробниками є Франція та Велика Британія, за ними йдуть Іспанія, Італія та Німеччина. Міжгалузева торгівля м’ясом птиці є значущою в ЄС, особливо у Польщі та Угорщині.

В останні роки ринок м’яса птиці особливо швидко зростав у Європі, оскільки свідомі у питаннях здоров’я європейські споживачі, які потребують пісне, біле м’ясо, що відповідає вимогам збалансованого харчування, віддають перевагу куркам та індичкам.

Зазначимо, що у Німеччині протягом Різдвяних свят споживання мяса гусей та качок зазвичай досягає свого річного піку, а також в основному постачається у вигляді імпорту з Польщі та Угорщини.

Як показано на Рисунках 3.6а та 3.6б, США, Франція та Бразилія забезпечують половину експорту індичок, а Мексика, Німеччина, Бельгія, Велика Британія та Австрія є найбільшими імпортерами, які складають 50% світового імпорту. З погляду України, слід зазначити, що у 2005 році Російська Федерація імпортувала на суму більше 63 млн. дол. США, що зробило її восьмою у рейтингу найбільших світових імпортерів.

30

Рисунки 3.6а та 3.6б: Найбільші світові імпортери та експортери м’яса індичок

в грошовому вираженні


3.4 Баранина

Згідно з даними Європейської Комісії, європейська галузь з виробництва баранини скоротиться у довгостроковому періоді. В основному, це зумовлюється відносно низькими доходами від ведення господарства по вирощенню овець/ баранів, у той час як витрати на корми та енергію збільшуються. Більш цього, утримувачі овець/ баранів у Європі відносяться до групи із зростаючим віком; це показує, що молоді фермери більш не інвестують у цей бізнес. М’ясна галузь занепокоїть зниженням кількості овець та кіз, тому менеджери побоюються того, що неефективна робота боєнь та утилізація рослин можливо буде стримувати ефективне з точки зору витрат виробництво у найближчому майбутньому.

Декілька великих країн в ЄС мають низькі рівні виробництва баранини. Виключеннями є Велика Британія та Іспанія. Однак у Великій Британії виробництво баранини дуже постраждало від захворювання Scrapy разом із кризою, пов’язаною з ГЕ КРС. Світовий ринок баранини має незвичайну структуру: барани та козли є малими жуйними тваринами, які можуть жити та зростати навіть на маргінальних землях. Тому їхнє вирощування є менш капітало- та трудомістким у порівнянні з іншими галузями сільського господарства. Тобто, теоретично, велика кількість країн можуть збудувати потенційно конкурентоспроможну галузь виробництва баранини у тих географічних місцевостях, де альтернативні витрати її виробництва низькі. Однак дотепер тільки Австралія та Нова Зеландія змогли побудувати таку галузь, і наразі ці дві країни є найбільш конкурентоспроможними експортними постачальниками баранини вищого ґатунку (див. Рис. 3.7а).

З іншого боку, світовий імпорт за великим рахунком йде за загальним розміром харчового ринку, під чим мається на увазі, що внутрішнє виробництво баранини в жодній країні ЄС не задовольняє внутрішній попит. Більш цього, у європейських країнах, які переживають зростання імміграції мусульман, ринок баранини також зростає, але з нижчою якістю.

31

Рисунок 3.7а та 3.7б: Найбільші світові імпортери та експортери баранини



Наприклад, на сьогодні у Німеччині мешкають більше 3 мільйонів резидентів, що мають сильні культурні преференції щодо споживання баранини. У той самий час, за оцінками, 30%-40% внутрішнього виробництва баранини у Німеччині розповсюджується через неформальні канали, які обслуговують окремо мусульман. Таким чином, надійна інформація щодо виробництва та споживання баранини у Німеччині не доступна. Однак можна припустити, що велика частка цього виробництва не є бараниною вищого ґатунку.

Для такого потенційного експортера як Україна, особливо по відношенню до ринку баранини високої якості, деякі українські підприємства можуть виявити цікаві перспективи та мати конкурентні переваги у виробництві баранини та водночас зуміти виробити продукцію такої якості, яка б відповідала високому рівню якості експорту з Океанії.

3.5 Дичина

М’ясо дичини потенційно є цікавою ринковою нішею, оскільки дичина зазвичай продається за високими цінами. Тому експортні та імпортні значення для дичини у Європі є достатньо вражаючими, що можна побачити з Рисунків 3.8а та 3.8б, наприклад у порівнянні з м’ясом птахів чи баранів. Оленина купується споживачами з порівняно високими доходами, а велика частка дичини споживається безпосередньо у ресторанах.

Рисунок 3.8а показує, що Бельгія та Нідерланди є основними експортерами дичини. Цей факт заслуговує пояснення, оскільки жодна з цих країн не має великих просторів дикої природи, де такі тварини можуть мешкати: адміністративні органи ЄС чітко розділяють м’ясо з дикої дичини, або дичини, що вирощена на фермах:

«Дичина, що вирощена на фермах» означає суходільних ссавців чи птиць, які не вважаються домашніми, але які вирощуються як домашні тварини. Під «дикою дичиною» маються на увазі дикі суходільні ссавці, на яких полюють, однак також дикі ссавці, що мешкають на обмеженій території, але в умовах подібних до тих, які вони б мали на свободі. Також до «дикої дичини» відносяться дикі птиці, які не враховуються до такої дичини, що вирощується на фермах, згідно з директивою.

Іншими словами, утримання особливо оленів та диких кабанів є звичайним для ЄС, а також кролів та різних видів диких птахів на обнесених забором територіях, для того щоб ретельніше контролювати процес виробництва м’яса з дичини, ніж це можливо для тварин, що мешкають в лісах чи будь-де без контролю. Однак по відношенню до гурманських ресторанів та делікатесних магазинів, споживачі все ще знаходять різницю між якістю дичини, що отримана на фермах, та вищим ґатунком «оригінальної» оленини.

32 Враховуючи наближеність до ринку ЄС та багату природу України, вона може мати великий потенціал щодо експорту дичини, отриманої на фермах, або «оригінальної» дичини вищого ґатунку для поставок на ринок ЄС. Так, ця галузь може бути цікавою альтернативою для майбутньої спеціалізації деяких українських підприємств. Однак, ключові вимоги до експорту оленини до ЄС співпадають з загальними принципами для експорту інших м’ясних продуктів, що описано у розділі 4.

Рисунки 3.8а та 3.8б: Найбільші світові імпортери та експортери дичини



4 Ринки мяса, політика та регулювання у ЄС

Європа являє собою найбільший єдиний ринок у світі та одночасно класифікується як один з найбільших сільськогосподарських експортерів у світі. Враховуючи поглиблення лібералізації світових ринків та продовження європейської інтеграції, сільське господарство в ЄС зазнає постійної реструктуризації, для того щоб задовольняти викликам світової конкуренції. Конкурентоспроможність учасників ринку залежить від ефективності виробництва та маркетингу процесів. Окрім цього, вона також головним чином визначається ефективністю процесів на рівнях постачання факторів виробництва (рівнях ферм) та попиту на продукцію (рівнях роздрібного продажу).

Однак підтримка ферм у ССП залишається єдиною найбільшою статтею витрат сукупного бюджету ЄС, що складає близько 43% загальної суми, що знаходиться близько 40 млрд. євро.

4.1 Яким чином Спільна Сільськогосподарська Політика впливає на м’ясну галузь

Підписання Маракеської Угоди у 1994 році завершило Уругвайський раунд прийняттям Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), а також стало основою для створення Світової Організації Торгівлі (СОТ), і з того часу були узгоджені торговельні порядки, які також стосуються м’ясної галузі.

Стосовно галузі виробництва яловичини, ці порядки запровадили зниження витрат внутрішньої підтримки, тиску щодо експортних відшкодувань, а також митного захисту шляхом зменшення тарифів та покращення доступу до ринків ЄС.

33 Зниження експортних відшкодувань у галузі виробництва свинини здійснило найбільший вплив, оскільки ця галузь не отримує достатньої внутрішньої підтримки.

Збільшення тиску на галузь виробництва м’яса птиці, яка також не має особливої користі від заходів внутрішньої підтримки, відбулося, головним чином, за рахунок посилення конкуренції на ринку ЄС з боку імпортних продуктів.

Разом із поступовим послабленням традиційної внутрішньої підтримки ринку м’яса, ЄС почав заробляти собі репутацію за високоякісні товари, а також намагатися мінімізувати ризики через застосування всебічної стратегії продовольчої безпеки. Продовольчі та гігієнічні стандарти застосовуються «з лану до столу» однаково як до вироблених у ЄС, так і до імпортованих з країн, що не є членами ЄС, продуктів.

Наступні розділи надають підсумки важливих складових ССП з одного боку, а також системи «з лану до столу» для контролю якості м’яса з іншого.

4.1.1 Розвиток та принципи ССП

ССП набрала чинності у 1962 році разом із заснуванням перших Спільних Ринкових Організацій (СРО) та вважається невід’ємною частиною угод, що заснували Європейську Спільноту (ЄС). Вона є одним з найдорожчих політичних заходів ЄС, що спільно керується та фінансується країнами-членами. Чотири початкові цілі ССП були зафіксовані ще у 1953 році у ст. 39 Римської Угоди. Вони включають:

збільшення продуктивності сільського господарства через технічний прогрес та ефективне розміщення ресурсів, для того щоб забезпечити задовільні стандарти життя фермерів;

стабілізацію внутрішніх ринків;

забезпечення наявності пропозиції продовольства; та

гарантування прийнятних цін для споживачів.

В результаті, це призвело до концентрації зусиль на охопленні коливань абсолютних рівнів цін, а також коливань впродовж часу, що потенційно може вражати окремих виробників. ССП заснована на трьох фундаментальних принципах: вільна торгівля всередині Спільноти за спільними цінами, віддання переваги продукції Спільноти на ринках Спільноти та спільна фінансова відповідальність.

До реформ ССП, що мали місце у 1992 році (для галузі яловичини та телятини) та у 2001 (для галузей баранини та козлятини), система підтримки фермерів, зайнятих виробництвом худоби та овець/ баранів, зв’язувала ціни та/ чи рівні виробництва. Режимам ринку були задані напрямки на вибір: чи до підтримки високих цін на тварин чи відповідно на їхнє м’ясо, чи здійснення прямих платежів безпосередньо фермерам залежно від кількості тварин, яких вони утримують на своїх фермах. Поступово витрати на ці заходи були зменшені та замість них, на сьогодні, фермерам пропонуються адресні платежі для підтримки їхніх доходів.

Підтримка галузі у ЄС обмежена експортними відшкодуваннями (напр., одним видом експортної субсидії, що використовується в ЄС) та митним захистом, а також обмеженим використанням ресурсів допомоги на приватне зберігання (головним чином, для свинячого м’яса), що допомагає стабілізувати внутрішні ціни на ринку ЄС. Ті заходи, що спрямовані на підтримку торгівлі, контролюються правилами Світової Організації Торгівлі (СОТ).

Режим підтримки галузі з виробництва яловичини, в якому ЄС застосовував субсидійовані «інтервенційні» придбання залишку яловичини з ринку, був значно змінений у 1999 році та скорочений до мінімального рівня, що визначається «сіткою страхування», встановленою у «Порядку денному 2000 року» в процесі реформування ССП.

Режим підтримки галузі виробництва яловичини був змінений у 2001 році. Попередня система сплати премій фермерам на основі ринкових цін була замінена єдиним платежем фіксованої премії на декілька років вперед.

34 Враховуючи історично низький рівень фінансування через систему прямої підтримки, що застосовувався в рамках ССП на ринку м’яса ЄС, галузі виробництва свинини та м’яса птиці (білого м’яса) майже не відчули на собі вплив процесу реформування ССП. Однак, неявно, від реформування ССП 1993 та 1999 років, що було направлено на зниження цін на зернові, виробники м’яса свиней та птиць отримали вигоду від нижчих витрат на корм.

4.1.2 Поточні та майбутні реформи: «середньостроковий огляд» 2003 року та «перевірка здоров’я» 2008 року

У 2003 році «реформа Фішлера» чи «порядок денний 2000 року щодо середньострокового огляду» (ССО) повністю змінила підхід ЄС до підтримки сільського господарства та розвитку сільських територій. Всі виплати на підтримку вирощування великої рогатої худоби та інші прямі платежі підтримки, що раніше використовувалися в рамках ССП, з часом були конвертовані у «єдиний фермерський платіж». На сьогодні виплати не прив’язані безпосередньо до того, що виробляють фермери (тобто вони «роз’єднані» з виробництвом), а лише до загальної площі землі, якою охоплюється територія ферми, а також надаються певні премії за худобу.

Відповідно до так званої «концепції сукупної участі» виплати більш прив’язуються до внеску фермерів у охорону навколишнього середовища та забезпечення добробуту. Фермери отримують прямі платежі доки вони обробляють свою землю у спосіб, що не шкодить навколишньому середовищу. Якщо їхня діяльність пов’язана з великою рогатою худобою, вони також повинні притримуватись мінімальних стандартів добробуту, затверджених для тваринництва. Для фермерів, які не дотримуються встановлених правил, підтримка скорочується.

Надаючи пряму підтримку фермерам, ЄС, таким чином, все більше намагається забезпечити прогнозований рівень допомоги, як надбавку до доходів фермерів від їхньої діяльності на м’ясних ринках. Гарантованість виплати допомоги на період у декілька років дозволяє фермерам концентруватися на вдосконаленні своїх виробничих методів, маркетингу та якості продуктів. Допомогу також можна отримати через заходи підтримки сільського розвитку, які спільно фінансуються ЄС та країнами-членами.

Також можна припустити, що у майбутньому методи ССП щодо регулювання ринку м’яса будуть ще реформуватися, оскільки на сьогодні попередня політика ЄС щодо втручань у ринки яловичини та телятини (Регламент Ради (EC) № 1254/1999 від 17 травня 1999 року), свинини (Регламент Ради (EEC) № 2759/75 від 29 жовтня 1975 року), м’яса птиці (Регламент Ради (EEC) № 2777/75 від 29 жовтня 1975), також баранини та козлятини (Регламент Ради (EC) № 2529/2001 від 19 грудня 2001 року) не зовсім знищена. До того ж, різноманітні регулювання по відношенню до ветеринарних стандартів, добробуту тварин та зустрічного співпадіння ймовірно будуть продовжуватись та розширюватись у відповідь на потреби споживачів.

Поточні та майбутні політичні реформи, що мають назву Перевірка Здоров’я у ССП, у подальшому розірвуть зв’язок між розміром прямих платежів та обсягом виробництва й дозволять фермерам, таким чином, якомога точніше йти за ринковими сигналами. Для м’ясної галузі важливими прогнозованими заходами є:

Роз’єднаність підтримки: Європейська Комісія пропонує видалити ті «з’єднані» платежі, що залишилися, та перейти до так званого «єдиного фермерського платежу», що був описаний вище. Для телят, козенят та ягнят, однак, країни-члени можуть залишити підтримку у вигляді «з’єднаних» платежів на поточному рівні.

Зустрічне співпадіння: Так зване «зустрічне співпадіння» буде спрощене через відкликання стандартів, які не доречні або не пов’язані з відповідальністю фермерів. Будуть додані нові вимоги для підтримання сприятливого становища навколишнього середовища та покращення управління водними ресурсами.

Допомога галузям з окремими проблемами: На сьогодні, країни-члени можуть направляти 10 відсотків граничних розмірів своїх національних бюджетів на прямі виплати на заходи охорони навколишнього середовища чи покращення якості та маркетингу продуктів у цьому секторі. Комісія має намір зробити цей інструмент гнучкішим. Гроші не мають більш використовуватись у

35 тій самій галузі; вони можуть використовуватись для допомоги фермерам, що виробляють яловичину, козлятину та баранину у несприятливих регіонах; а також вони можуть використовуватись для підтримки заходів ризик-менеджменту, як спільні фонди для фінансування заходів боротьби із захворюваннями тварин.

Інтервенційні механізми: Комісія пропонує скасувати втручання (інтервенції) на ринку свинини. Для кормового зерна, інтервенція буде нульовою.

Виявляється, що традиційні витрати ССП через цінові інтервенції та прямі трансфери («перша опора») стали непопулярними серед західноєвропейських виборців. Таким чином, на даний час у СОТ не має необхідності тиснути на ЄС для подальшого реформування ССП. Ці реформи не скоротять витрати на сільське господарство, але лише перемістять фокус на так звану «другу опору» ССП – за великим рахунком бюджет є гнучким у відношенні місцевих ініціатив та не прив’язаний до випуску продукції сільським господарством.

Комісія ЄС поступово збільшує ринкову орієнтацію фермерської політики та на сьогодні пропонує усунення більшості механізмів контролю з тих, що ще залишилися.

Крім того, щодо інших реформ, що також орієнтовані на ринок, але явно не пов’язані з м’ясною галуззю, з піклуванням про платників податків Комісія також пропонує скоротити загальний великий розмір субсидій, що приходяться на одну ферму («модуляція») та досягає понад 100 000 євро. Це скоріш за все буде виконано шляхом застосування прогресивної ставки, що починатиметься від 3% на 100 000 євро.

4.1.3 Режими ССП для основних видів м’яса

Як інтегрована система заходів, ССП підтримує певний рівень цін на товари в межах ЄС та надає субсидії виробникам. Існує велика кількість механізмів, що застосовуються тільки для окремої сільськогосподарської продукції. Далі буде наданий огляд основних політичних режимів для кожного виду м’яса; однак деталізація кожної з цих політичних систем знаходиться поза межами даної роботи. Тобто, на вебсайтах ЄС можна знайти короткий виклад режимів ССП по відношенню до певних видів м’яса та перелік доречного законодавства ЄС.

Яловичина

У минулому галузь отримувала прямі платежі безпосередньо для виробників, що на сьогодні трансформовані у єдиний платіж на ферму, на основі виробництва яловичини та телятини у певний період минулого.

До того ж, все ще існує митний контроль через застосування імпортних тарифів, а також на тривалий час затверджені тарифні квоти, напр., квота «Хілтон» існує для високоякісної яловичини.

• Короткий виклад законодавчих актів: http://ЄСropa.ЄС/scadplus/leg/en/lvb/l60009.htm

• Перелік доречних законодавчих актів: http://ЄСr-lex.ЄСropa.ЄС/en/legis/latest/chap036057.htm

Свинина

ССП націлена на стабілізацію цін та підтримку певних рівнів доходів фермерів, що втягнуті у процес виробництва свинини, головним чином, через митний захист (тарифи) та спеціальні торговельні угоди з третіми країнами. Ніякі інші внутрішні субсидії прямо не застосовуються до виробництва свинини.

• Короткий виклад законодавчих актів: http://ЄСropa.ЄС/scadplus/leg/en/lvb/l11046.htm • Перелік доречних законодавчих актів: http://ЄСr-

lex.ЄСropa.ЄС/en/legis/latest/chap036052.htm

Яйця та м’ясо птиці

Як і для свинини, торгівля з країнами, що не є членами ЄС, регулюється через систему преференційних торговельних угод. Прямі субсидії, що надаються виробникам ЄС, не відіграють головної ролі.

36 • Короткий виклад законодавчих актів: http://ЄСropa.ЄС/scadplus/leg/en/lvb/l11057.htm • Перелік доречних законодавчих актів: http://ЄСr-

lex.ЄСropa.ЄС/en/legis/latest/chap036053.htm

Баранина

Як і для яловичини і телятини, прямі платежі були замінені єдиним платежем на ферму, на основі базового періоду. Торгівля регулюється через систему преференційних угод.

• Короткий виклад законодавчих актів: http://ЄСropa.ЄС/scadplus/leg/en/lvb/l11067.htm

• Перелік доречних законодавчих актів: http://ЄСropa.ЄС/ЄСr-lex/en/lif/reg/en_register_036068.html

На цьому етапі треба наголосити на тому, що багато економістів, а також політиків ЄС погодяться, що ССП далеко не досконала. Насправді, якщо подивитися на ферми, що функціонують у країнах-членах ЄС, то багато з них, що є дуже маленькими, застарілими чи неефективними, продовжують свою діяльність тільки за рахунок субсидій, що надходять з Брюсселю, та без яких вони б не вижили. Якщо застосувати економічну точку зору, яка викладається у підручниках, то виходить, що краще припинити політичні втручання, що дозволить ринку самому врегулювати цінові рівні, а також припинити неекономічне господарювання. Та частина бюджету ЄС, що наразі використовується для сільського господарства та сільського розвитку, потім може бути направлена на інші справи, такі як розвиток інфраструктури, освіти та охорони здоров’я, що може бути кориснішим для задоволення загального громадського інтересу.

4.2 Принципи законодавства продовольства ЄС, умови торгівлі та обмеження, що їх стосуються

Політика сільського господарства та продовольства ЄС має відношення не лише до цін, що отримують вітчизняні виробники, а й до всього «харчового ланцюжка». У законах ЄС висвітлено питання щодо виробництва фермерами продукції (включаючи хімікати, що використовуються під час вирощування рослин та корм для тварин), оброблення продукції та її продаж, а також інформація щодо маркування. Законами ЄС регулюється безпека імпорту продукції до ЄС, закони з питань запобігання експансії тваринних та рослинних хвороб в ЄС та закони щодо гуманного відношення сільськогосподарських тварин.

Ферма в ЄС, щоб додати форму до стратегії, підтримати довіру покупців до безпеки продовольчих продуктів заснована на комбінації високих стандартів для їжі, здоров'я тварин і добробуту, і життєздатності рослини. Ці стандарти застосовуються й до їжі, зробленої в ЄС і до імпорту їжі. Є три підходи до цієї стратегії:

• законодавство на безпеці поживного й тваринного харчування;

• наукова рада, до базових розв'язків;

• здійснення й контроль.

Це означає, що кожному продовольству і бізнесу поживності доведеться гарантувати, що всі харчові продукти, тваринна поживність та інгредієнти поживності прослідковуються прямо через живильний ланцюг. На додаток до законодавства для всього продовольства і живлення, цілеспрямоване законодавство по специфічних живильних безпечних проблемах і харчових продуктах було запозичене ЄС та охоплює використання пестицидів, живильних доповнень, забарвлень, антибіотиків і гормонів в живильному виробництві, доповнення вітамінів, мінералів і подібних субстанцій. Але з соціально-політичної точки зору, обслуговуючи споживчу довіру застосовує законодавство і гармонізує стандарти, аби заспокоїти оздоровчі аспекти та зосередитися на безпеці тваринного добробуту і екологічному захист. Окрім, пильні ЗМІ і надзвичайно активний споживач, групи лоббістів екології вимушують виробників відповідати строгим живильним виробничим вимогам в ЄС.

Тваринний добробут зокрема закінчився на головну тему обговорень.

37 4.2.1. Детальний опис підходу ЄС до імпорту м’ясомолочних продуктів з країн, що не являються членами ЄС

Ця глава включає деякі з практичних питань, коли мясопереробна промисловість країни хоче здійснювати адекватні місткості і обробляти, аби відповідати критеріям, які потрібно виконувати для того, щоб стати офіційно апробованим експортером мяса та м’ясомолочної продукції в ЄС.

Відповідні правила просто відображають зростаючу турботу політичної цілі ЄС, аби захистити споживачів від будь-якого небезпечного впливу, який, можливо, є результатом вжитку продовольства не дивлячись на це.

Європейські Живильні Законні форми - основа для ЄС - вводять правила. Введені правила щодо мяса та мясомолочної продукції повністю погоджені і Європейська Комісія служить компетентним уповноваженим органом від імені 27 держав-членів ЄС. Тому, Комісія ЄС - єдиний компаньйон, переговори якого ведуться, бо всі не країни-члени ЄС в питаннях мали відношення до умов імпорту для мяса та мясомолочної продукції.

Детальне законодавство ЄС у ветеринарній сфері поклало умови, які звертаються до імпорту живих тварин і продукції.

Directorate-General для Здоров'я і Захисту Прав Споживача.

DG випустив так званий „Документ Керівництва” що спрямований на компетентні власті і живильні бізнес-структури в ЄС та в третіх країнах, що прагне дати керівництво по певних ключових питаннях відносно виконання нової живильної гігієни, вводячи вимоги і на офіційних живильних контролях. З документа може бути завантажений:

http://ec.ЄСropa.ЄС/food/international/trade/interpretation_imports.pdf .

Правила імпорту для мяса та мясомолочної продукції проектуються, аби гарантувати, що весь імпорт виконує ті ж високі стандарти, що продукція країн-членів ЄС. Правила імпорту не лише зосереджуються на гігієні і на всіх аспектах споживчої безпеки, але і на тваринному оздоровчому статусі.

Для того, щоб експортувати їх продукцію в ЄС, компаніям доведеться відповідати всім відповідним вимогам ЄС, звертаючись до прави, які походять від цієї правової основи.

Уздовж цих ліній, Комісія ЄС також видала легко доступний посібник користувача для імпорту живих тварин і тваринної продукції від країн не членів ЄС. Цей документ забезпечує керівництво національних властей в тих країнах, які зацікавлені в експорті продукції м'яса в ЄС. Це може бути завантажене з:

http://ec.ЄСropa.ЄС/food/international/trade/guide_thirdcountries2006_en.pdf .

Окрім зусиль ЄС безпосередньо, країни, які вже експортують мясну продукцію до ЄС зазвичай роблять необхідну інформацію доступною он-лайн для їх національних підприємств. Наприклад є “Експортні вимоги для Євросоюзу”, які випущено Безпечним і Інспекційним Живленням (FSIS) Відділу Сполучених Штатів сільського Господарства (USDA). Повний матеріал може бути доступний он-лайн:

http://www.fsis.usda.gov/regulations//ЄСropean_Union_Requirements/index.asp#XV .

Ці збори публічно доступних веб-вузлів - також приклад того, як адміністрація США, наприклад, пробує допомогти її вітчизняній промисловості, аби тримати ринки ЄС конкурентоздатними. Подібний матеріал, проте, може бути отриманий від австралійця або Канадських офіційних веб-сайтів. Цікаво було б, аби Український уряд також брав участь у таких заходах.

Імпорт до ЄС вимагає, аби споживач або компанія в межах ЄС був готовий купити релевантні товари і що різні якісні критерії відповідають. Особливо за час високих міжнародних живильних цін, експорт до ЄС, ймовірно, легшає, ніж за час низьких цін.

Проте, експортери м’яса та м’ясної продукції від країн не ЄС повинні передбачати, що ринкові умови в межах ЄС відображають ситуацію ринку за межами ЄС лише частково. Це показано завдяки системі єдиної сільськогосподарської політики. Розуміючи ринки для сільськогосподарської продукції і особливо для тваринної продукції в межах ЄС.

38 За твердженням Комісія ЄС, до запитів від компетентних ветеринарних властей третіх країн з приводу імпорту тварин і тваринної продукції в Євросоюзі або їх транзиті потрібно звернутися, в першу чергу до Європейської Комісії

Internet: http://ec.ЄСropa.ЄС/food/index_en.htm

Все інші зацікавлені партії і приватні бізнес-структури повинні контактувати зі своїми компетентними ветеринарними повноваженнями.

Європейське Співтовариство забезпечує технічну допомогу і засоби, аби встановлена ємкісна будівля допомагала країнам, що розвиваються, дотримуватися правил ЄС. Додаткові, національні і регіональні програми розвитку ЄС доступні в індивідуальних країнах, також як і двосторонніх проектах допомоги держав члена. Делегації ЄС можуть забезпечити детальну інформацію відносно такої допомоги. Під подальшою інформацією доступно:

http://ЄСropa.ЄС.int/comm/external_relations/delegations/intro/web.htm .

Загальне керівництво на імпорті ЄС і транзитних правилах для живих тварин і тваринної продукції від третіх країн може бути знайдене за наступною адресою веб-вузла:

http://ec.ЄСropa.ЄС/food/international/trade/importing_en.htm .

ЄС також допомагає третім країнам, аби познайомити себе з ЄС імпортують вимоги. Для цієї мети, виучувавши організовано, бо держави члена в ЄС часто також відкриті для учасників від третіх країн. Специфічні учбові сесії, можливо, також організовуються для третіх учасників країни негайно. Для більш конкретної інформації, погляньте:

http://ec.ЄСropa.ЄС/food/training/index_en.htm .

4.2.2 Ключові погодження щодо промисловості та продовольства

Чи вони виробляють в ЄС або імпортують їх продукцію від non-member держави, продовольство і годують ділових операторів може отримати сім ключових зобов'язань від ЄС законодавства безпеки продовольства. Комісія європейця Directorate-General (КУРСОВИЙ ГІРОСКОП) для Здоров'я і Захисту Споживача точно висловлює ці ключові зобов'язання як вказано нижче:

Безпека: Оператори не повинні розміщувати на ненадійному продовольстві ринку або живленні.

Обов'язок: Оператори відповідальні за безпеку продовольства і годують який вони виробляють, транспорт, запам'ятовують або продають.

Відстежувана: Оператори мають бути здатні швидко ідентифікувати будь-якого постачальника або вантажоодержувача.

Прозорість: Оператори повинні безпосередньо інформувати компетентні власті, якщо вони мають причину вважати, що це їх продовольство або живлення не безпечне.Emergency: Оператори повинні безпосередньо забрати продовольство або годувати від ринку, якщо вони мають причину вважати, що це не безпечно.

Запобігання: Оператори повинні виділити і регулярно розглядають критичні пункти в їх процесах і гарантують, що контролі застосовуються в цих пунктах.

Співпраця: Оператори повинні взаємодіяти з компетентними властями в акціях, узятих, аби скоротити ризики.

Звичайно, ці зобов'язання крім того деталізують в документі керівництва на виконанні головних Загальних Живильних Законних вимог, які можуть бути завантажені з наступного веб-вузла:

http://ec.ЄСropa.ЄС/food/food/foodlaw/guidance/guidance_rev_7_en.pdf .

4.3 Промислові стандарти щодо контролю якості м’ясної продукції

Від non-ЄС перспективи, різні якісні правила, накладені законодавством ЄС, можливо, з'являються в значній мірі як спроба захистити євроринки проти конкуруючого імпорту з-за

39 кордону без необхідності залежати від очевидних заходів як наприклад тарифи, які могли підлягати скаргам СОТ. Іншими словами, зростаюче число meat labels і схем видачі свідоцтва в межах meat переробної промисловості може бути інтерпретоване як спроба промисловості експлуатувати готовність сплатити, що різні групи споживачів мають для специфічних аспектів якості продукту, обробляючи стандарти або екологічні вигоди від завершальної продукції, яку вони споживають.

Фактично, відносно стандартного сетера це може бути видатним між приватними і суспільними стандартами. Суспільні стандарти поклали ЄС (Правила (EC) 2092/91 і 510/2006) або національними або регіональними урядами. Приватні стандарти можуть покласти клієнти (Стандарт глобальної Змінної BRC, Міжнародний Живильний Стандарт), постачальники (Упевнені Стандарти Ферми у ВЕЛИКОБРИТАНІЇ), norming установи (ISO 9001, ISO 22000), інспекцію і інститути видачі свідоцтва (Живильний TUEV Перевірив; Fresenius Друк Якості). Німецька мова Q&S система забезпечує приклад виробничих асоціацій, що представляють різні стадії ланцюга постачання, це спільно встановило стандарт. Інший приклад в цьому відношенні - Французькі Рум'яна Label (різні організації разом прагнуть гарантувати високу якість їх живильної продукції). (ThЄСvsen, Plumeyer і Gawron 2007)

Малюнок 4.1 ілюструє цю подвійність суспільного і приватного якісного здійснення в межах стилізованого ланцюга постачання для м'яса, яке продається в Європі. Фігура присутня в стилізованій формі ланцюг постачання від входу ніг до завершального meat продукту, який продається в роздрібному магазині.

Двох колонок справа ручна сторона Фігури 4.1 змальовують типові аспекти перевірки якості, це має місце на різних стадіях. Може бачитися, що в принципі правові рамки призначають також мінімальні стандарти для приватної якісної схеми. Проте, в приватних і суспільних стандартах декількох привітів відхиляються один від одного і вимагають в паралельних структур їх виконання. Іншими словами, фактично міцний експорт і продукція м'яса продажу до ринків в Євросоюзі будуть більшість зі всього піклуватися про підпорядкування приватним стандартам, які накладені наприклад роздрібною ланцюговою закупівлею і продажем завершальний продукт, тому що ці приватні стандарти будуть нормально, охоплює більшість із законних вимог так чи інакше.

За Твердженням Hartog (2004), успішне майбутнє виробництва свинини (і інше м'ясо) зосереджене на наступних компонентах:

• живильна безпека

• якісна гарантія і прозорість

• можливість підтримки у виробництві, і

• різноманітність продукції, яка легка для готування (продовольство вигоди).

Ці компоненти успішного meat виробництва в принципі звертаються до яловичини, телятини, свинини і poultry секторів, але яловичини, телятини і сектора ягняти зараз також починає встановлювати об'єднані програми, які вимушують фермерів документувати для кожної специфічної тварини кожне лікування протягом виробничого процесу. Проте, дуже правдоподібно, що строге здійснення урядових і приватних контролів ланцюга постачання, систем якісних видач свідоцтва і марок з походженням м'яса, що просліджується на місцях.

Потенційні експортери meat і meat продукції до ринків ЄС мають бути обізнані про факт, що підпорядкування правовій основі ЄС - лише необхідне, але не достатня умова для ринку мають доступ в ЄС! Проте, політичні виготівники в потенційно, експортуючи країну як наприклад Україна потрібно перш за все піклуватися про виконання законних стандартів ЄС для того, щоб створити і обслуговувати адміністративні структури, які необхідні для того, щоб мати приватний початок підприємств. Як тільки фірми починають шукати фактичні маркетингові можливості в межах Європи, прийняття необхідних якісних схем керуватиметься як частина бізнесу до ділової кооперації.

40

Рисунок 4.1: Схема компонентів, що є законними та незаконними контролю ланцюжка постачання щодо м’ясної продукції, що розміщена на ринках ЄС

Рівень ланцюжка постачання м’яса (розриває репрезентовані потоки інформації на основі тривалого процесу документації)

Типові обмеження ЄС законодавства

Обмеження типового промислового стандарту/схема сертифікації

Кормова промисловість

Корми, що виготовляють в ЄС або не в ЄС, відповідають занокододавству

-підтверджені корми -інформація щодо інгредієнтів кормів

Ферма, що збільшує кількість поголів’я для мясної промисловості; Інтра- чи екстра ЄС

- Кількість поголів’я / маркування окремих тварин - документи на транспорт - гігієнічні вимоги - обов’язків тест щодо визначення здоров’я тварин - рахунок з бійні

- Кількість поголів’я / маркування окремих тварин - документи на транспорт - стан здоров’я тварини - рахунок з бійні

Бійня; Інтра- чи екстра ЄС

- гігієнічні вимоги

- підтверджені сорти мяса відповідно до промислових стандартів - номер партії В

ертикальна інтегрована система

Процес переробки м’яса

Торгівельний відділ

- гігієнічні вимоги - законодавство ЄС роздрібної торгівлі

- cпідтверджені сорти мяса відповідно до промислових стандартів

ДЖерело: Власна презентація на основі ThЄСvsen, Plumeyer and Gawron (2007 рік).

По цих причинах мета цієї глави - просто забезпечити короткий огляд важливих схем якостей і стандартів, які зараз існують. Здобуття інтуїції їх специфічних завдань і основних принципів повинне прояснити, що, підкоряючись повній структурі, законодавство якості м'яса ЄС вже встановлює наріжні камені для бізнесу до ділового (B 2 B) виконання більшості інші якісні схеми добровільної дії.

Дарунки таблиці 4.1 виділення важливих якісних схем і програм добровільної дії, які звертаються особливо до meat обробки, але до деякої міри також до іншої обробленої живильної продукції як наприклад молочна продукція продавав в межах ЄС. Пункти таблиці 4.1 зовні це стандарт HACCP в кінці багатьох принципів ЄС законодавства якості м'яса. Принципи ззаду цього стандарту настільки ж прості, оскільки вони строгі: мясні процесори повинні лише уникати чого-небудь, це може на будь-якій стадії виробництва і під будь-якою обставиною вводять ризиковані ефекти в продукт! Для того, щоб досягти цієї мети, стандарт вимагає розвитку об'єктивних і прозорих шаблонів процесу, які часто контролюються, випробував і документував.

До того ж, пункти Таблиці 4.1 зовні це сертифікати якості можуть бути або мав на меті у напрямку до інших бізнес-структур, або у напрямку до споживачів або у напрямку до обох. Стандарти Business-to-Business (B 2 B) не повідомлені завершальним споживачам, які часто не підозрюють від існування цих стандартів (наприклад Стандарт глобальної Змінної BRC, міжнародні ФЕДЕРАЦІЇ, ISO). B 2 B мають намір поправити асиметричну інформацію між різними стадіями ланцюга живильного постачання.

41

Таблиця 4.1: Заперечення та походження якості схем в переробній м’ясній промисловості ЄС

Назва Країни Сектори

Business to

Business (B2B)

Business to

Consumer (B2C)

Цілі:

HACCP концепція якості для процесу

виробництва продовольства(

“Hazard Analysis and

Critical Control Point“)

По всьому світу, рекомендована як

стандарт для процесу харчової переробки

FAO. Дана концепція –

фундація всіх офіційних стандартів якості ЄС технологій харчового

виробництва

продовольство Так Ні

Аналіз ризиків відповідно до безпеки продукції. Розвиток процесу показує не

виявлення та лікування шкідливих для здоров’я організмів. Часто, процес тестування

відбувається відповідно до безпеки

продовольства. Задокументовані всі

кроки Захищене призначення походження

(PDO)

Представлена за сприяння ЄС Комісії

продовольство

Ні

Так Запевнити споживачів про аспекти якості

продукції

Захищена географічно інформація

(PGI)



Ні Так Запевнити споживачів про аспекти якості

продукції Традиційний документ

гаранту (TSG)



Ні Так Запевнити споживачів про аспекти якості

продукції

ISO 9001:2000 Всесвітня

Всі приймати спочатку все

сільське господарст

во

Так Ні

Висвітлення системи управління

GlobalGAP Європа

Спочатку все

сільське господарст

во

Так Ні Вдосконалення безпеки продукції через

моніторинг системи управління відповідно до мінімальних стандартів

Q&S Німеччина та інші країни ЄС

Сільське господарство та

переробка харчової продукції

Так

Так

Показати якість системи управління, охопити весь ланцюжок постачання від

сільського господарства до останнього

споживача, гарантувати мінімальні стандарти

BRC Світовий стандарт

Британія, інші країни ЄС, інші країни світу, прийняті трейдерами

Харчовий ланцюжокпереробки

Так Ні Гарантуючи мінімальні стандарти, показувати

якість системи управління, аудиту в

продовольчих переробних компаніях

Міжнародні стандарти

продовольства (IFS)

Німеччина та інші країни ЄС , інші країни

світу, прийняті трейдерами

Харчовий ланцюжокпереробки

Так Ні Гарантуючи мінімальні стандарти, аудиту в продовольчих

переробних компаніях

42

Назва Країни Сектори

Business to

Business (B2B)

Business to

Consumer (B2C)

Цілі:

Органічне виробництво, довідки, напр.

Деметр, Біоланд

Європа, широко визнані марки ЄС та національні

марки

Спочатку вироб- ництво

сільськогосподарськ

их продуктів, а також промисло-

вої переробки

Так

Так

Від оподаткування мінімальних стандартів

для завершення контролю переробки продовольства

відповідно до власних критерій (напр.Демерт)

Джерело: Власна презентація на основі ThЄСvsen, Plumeyer and Gawron (2007 рік).

З іншого боку, схеми Business-to-Consumer (B 2 C) звертаються до завершального споживача, зазвичай показуючи фірмовий знак на продукції, вироблюваній засвідченими фермами і фірмами (PDOs, PGIs, TSGs, Demeter). B 2 стандарти C представляють більшість схем видачі свідоцтва в ЄС але прагнуть захопити купівельну спроможність самих специфічних груп споживачів і тому мають обмежений потенціал для зростання. Декілька схем звертаються не лише до споживачів, але і інших бізнес-структур і зазвичай представляють великі частини ринку, наприклад, Q&S дає звіт про 80 % з Німецького ринку свинини і Маленького Червоного Трактора для 65 % (яловичина) 90 % (свинина, птах) з Британського meat ринку (cf. http://www.defra.gov.uk; ThЄСvsen, Plumeyer and Gawron 2007).

Схеми видачі свідоцтва мають різні завдання, вішення від удосконалення і захисту живильної безпеки до засобу якісної невпевненості. Суспільні власті часто мають лише обмежену місткість, аби управляти кожним специфічним кроком ланцюга meat постачання і тому здійснення мінімальних законних стандартів типове для багатьох B 2 B (Стандарт глобальної Змінної BRC, ЄСREPGAP, міжнародні ФЕДЕРАЦІЇ).

У північних і західних частинах Європи, схеми, які управляють виробничим процесом відносно згоди з мінімальними стандартами, найбільш важливі. У Середземних країнах проте сильніша традиція високої якості, регіональні особливості має керівництво до поширення систем диференціювання як наприклад PDOs і PGIs. Відносно цих географічних схем видачі свідоцтва в ЄС це заслуговуюче уваги, що деякі регіональні labels встановлюють стандарти з одного боку, але допускають лише місцевих виробників і процесори як компаньйонів, який є випадком для багатьох PDOs і PGIs. Регіональні схеми видачі свідоцтва часто засновують регіональні уряди або середнього розміру процесори для того, щоб захистити їх продукцію проти дешевої імітації з-за кордону (наприклад ковбаси спеца, бекон, і т.п.). Для Українських виробників це може стати.

У короткому звіті, суспільні і приватні схеми видачі свідоцтва в ЄС в першому блиску виявляють дуже різнорідну картину з увагою, аби фокусуватися і географічне розташування. Проте, відносно основних принципів вочевидь, що ключові завдання більш всього схем слідують за загальною думкою, аби виключити різні види рисок, які можуть бути введені в завершальну продукцію на будь-якій стадії оброблювального ланцюга. Крім того, деякі марки і схеми мають намір поправити асиметричну інформацію.

Українським вищим чиновникам потрібно перш за все піклуватися про установу адміністративних структур, які підкоряються загальній правовій основі ЄС. Досвід в межах ЄС показав, що приватний ринок вироблятиме рішення, аби належним чином здійснювати ці і додаткові правила у виробничому процесі, тому що вочевидь величезний ринок існує в межах ЄС для meat продукції, яка підкоряється різним якісним стандартам!

43

5 Поточні тренди щодо м’ясних ринків у Європі та світі

5.1 Зрозумілі вимоги споживачів відносно м’ясомолочної продукції в ЄС

Світові ринки зараз характеризують високі ціни для корму і висока вартість можливості для землі (частково завдяки очерету для біологічних палив). З іншого боку, глобальні meat ринки стикаються із зростаючим світовим населенням і швидко вирощуючи прибутки в головних країнах, що розвиваються (Китай, Індія і Бразилія). Біле м'ясо, а саме свинина і птах, випробовує найвище збільшення в попиті але в той же час вони - найуразливіші ті відносно високих factor цін для зерна і сім'я олійної культури.

Проте, виробництво яловичини і телятини також критично шарніри на цінах зерна, тому що зерно, зернові культури і сім'я олійної культури призначають головну долю співвідношень живлення в інтенсивному виробництві як наприклад відгодівельні майданчики або виробництві, що відбувається в приміщенні, яке особливо звичайне в ЄС. Тому, в змінах середнього терміну головних молочних полісів як наприклад відміна квоти в ЄС може також очікуватися мати зіткнення на постачанні. У Європі збільшення в числі молочних корів автоматично наводитиме до ряду чоловічого, що підвищується, повніє. Проте, поточні тенденції на молочних ринках не проектують драматичне збільшення в молочних коровах в Європі.

Відносно meat виробництва окрім яловичини, телятини, свинини і птаха, ринки прагнуть бути набагато більш маленьким. Особливо виробництво ягняти стикаються з повільною вартістю можливості з тих пір, як вівці використовують граничні сухопутні і більші кількості зерна, що зачіпають, - зазвичай не частина співвідношень живлення. Проте, вимагають, бо ягня в розвинених країнах зберігає константу, і особливо в межах Європи велика частка Мусульманського населення, здається, залежить від місця дії, informal джерела відносно ягняти. Тому, лише посадова особа.

Для того, щоб розуміти поточні тенденції на глобальних meat ринках, ринок ЄС може бачитися, як, встановлюючи стадію відносно розвитку попиту і полісу. Інші рясні країни, як наприклад Японія або США, прагнуть експонувати подібні зразки. Проте, споживачі, можливо, мають злегка різні смаки і різні стосунки до ризику і оточення, і тому політичні правила прагнутимуть відрізнятися злегка відносно специфічних правил. Проте, експортуючи м'ясо до США або до теперішнього часу Японія вимагає подібні процедури схвалення, оскільки це бере, аби експортувати в ЄС. В той же час, розвиваючи ринки як наприклад Індія, може також очікуватися, що Китай або Бразилія розвиває живильні безпечні правила швидше або later-, якщо не по чистих причинах захисту споживача, вони, можливо, також вважають роблять так для того, щоб зберегти дорогу управляти імпортом після захисту tariff-based ринку. По цих причинах, корисно розслідувати європейця.

Глава 4 показує, що Європейські споживачі все більш і більш піклуються про те, як meat виробляється. У цьому відношенні, особливо poultry промисловість, але і промисловість свині до деякої міри мають погану репутацію серед Європейських споживачів і розцінюються як виробничі системи, які вимушують тварин перенести і бути environmentally пошкодженням. Тому, poultry промисловість в Європі зокрема стикається з викликом, що збільшується, аби розвивати виробничі методи, які є як конкурентоздатний, так і прийнято споживачами.

Споживачі до того ж чекають відстежувану meat продукції і личать чомусь тягнуться готовим стикатися з вищими цінами, якщо вони можуть стежити за походженням м'яса. Для Європейських фермерів, це має керівництво до детальних правил про те, як відзначити кожну індивідуальну тварину скоро після народження і як документувати повне життя цієї тварини на фермі. Проте, Європейський підхід відносно строгих meat якісних правил не має на увазі, що Європейські споживачі заплатили б будь-який прайс за м'ясо, якби вони.

Вже є згадано, що Комісія ЄС і національні уряди здійснили щільну систему дослідження meat продукції “від ферми до вилки” і на транспортних маршрутах по Європі. Крім того, environmentally побічні ефекти пошкодження meat виробництва регулюються і/або оподаткував, і горизонтально і вертикально будь-коли більше об'єднав meat промисловість все більш і більш більше загрожують хворобами як наприклад нога і рот, BSE або пташиний influenca. Споживачі прагнуть реагувати.

44 Все це звертається в принципі до всіх видів м'яса виробляв в Європі і піднімає витрату виробництва. Наприклад, за твердженням recent вивчення, витрата pork виробництва в Західній Європі, як середня величина, вища, ніж в США, Канаді і Бразилії.

Hartog (2004: 21) коротко підсумовує виклики, що Європейські виробники свинини зараз стверджують: “Європейські споживачі чекають поживне і безпечне продовольство від відповідальних і підтримуваних джерел для ярмарку”

5.2 Розуміння постійних трендів в рамках ланцюжка постачання м’яса в Європі

Як згадано, і частково як відгук до recent хвороб (наприклад BSE), які розбилися споживчу довіру, фермери ЄС, бойні і роздрібні ланцюги встановили програми, аби атестувати ланцюг постачання по meat продукцію, і в деяких зразках ці вимоги навіть урядові правила екскаватора. До деякої міри, проте, роздрібні продавці змогли придбати і розширити акції ринку завдяки оподаткуванню якісних стандартів, що більше споживачів’ адреси переконання торкається.

Розвиток об'єднаних ланцюгів постачання був ініційований також фермерами, бойнями або роздрібними ланцюгами. Зазвичай, застрільники специфічної програми насолоджуються збільшують, торгуючись владу як мінімум протягом початкового періоду нової програми. Класичний програми ланцюга meat постачання покривають всі стадії від вихованості, годуючи, землеробство, кровопролиття, обробляючи і маркетинг завершального продукту (погляньте Главу 4.3). Цьому доведеться бути зробленим наголос на, що ця вертикальна інтеграція, хоча загальний в poultry секторі і все більш і більш пануючому Європейському pork виробництві, проте, також ймовірно, служить моделлю для Європейського beef виробництва в найближчому майбутньому. У цьому відношенні це не обов'язково має значення чи рогата худоба піднімається за ‘інтенсивних’ (=indoor, високе живлення енергії) або ‘обширних’ (=outdoor, трава і зелене сухопутне пасовище) умов: Починаючи з вартості прагнуть бути низьким в межах Європи завдяки хорошій інфраструктурі, навіть граничних сухопутних і видалених областей все більш і більш досягнуть програми ланцюга постачання, які засвідчують, контролюють і продають специфічні властивості м'яса споживачам.

У свою чергу, це також все більш і більш включить вихованість компаній близько, працюючи разом з маркетинговими командами роздрібних компаній для того, щоб передбачати заміну переваг споживача досить рано, аби адекватно реагувати для того, щоб придбати акції ринку, наприклад через введення нової meat продукції як наприклад мізерне м'ясо.

Backhus і Dijkhuizen (2002) характеризують Європейський ланцюг постачання для свинини як насичений ринок, який формений наступними компонентами (пристосовано):

• Фермери, бойні і роздрібні компанії всі сильні економіки досвіду масштабу. Це наводить будь-коли, збільшуючи спеціалізацію індивідуальних компаній в самих специфічних завданнях протягом виробничого процесу (наприклад, породжує, хеджуючи, і т.п. як окремі завдання для дій, що спеціалізуються).

• Краї доходу на кожній стадії маленькі за одиницю, якби тільки була премія для якості або торгівельні марки.

• Торгуючись владу тих з високо основними витратами, маленькі акції ринку і найменша диверсифікація ринку найменша.

Продукція без явно відмінних рис підлягає безумному змаганню від домробітниці також як і від зарубіжних джерел. Тому, гнучко ланцюги все більш і більш пробують зв'язати споживачів через постачання додаткових екологічних і безпечних властивостей стосувався завершального продукту.

З іншого боку, деякі фермери пробували уникати процесу спеціалізації як частини вертикально об'єднаного ланцюга постачання і спробували утримати значення доданий в їх ферму через on-farm, породжує. Ці ініціативи також звертаються до запиту деяких споживачів на ‘альтернативне’ м'ясо, яке включає короткі відстані transportation, органічних виробничих стратегій і справжнє регіональне походження meat продукції або якості ‘гурмана’ спеца завдяки (захищено) живильній підготовці і кулінарним рецептам мистецтв. Поки велика частина

45 виробництва трапляється за умов насичених ринків, безумного змагання і країв низького прибутку, пізніша дорога ‘альтернативного’ виробництва зазвичай має потенціал.

5.3 Передумови щодо імпорту м’ясомолочної продукції в ЄС

Попередні глави показали, що все більш і більш вертикально об'єднав системи ланцюга постачання для м'яса були встановлені як відгук великого масштабу до переваг споживача, включаючи всі необхідні стандарти. З іншого боку, ринок ніші існує для премії і/або органічна продукція і регіональні особливості. Ланцюгом постачання для цього ринку ніші зазвичай управляє декілька акторів, хто управляє, більшість із значення додала. Нижня сторона цього - зазвичай обмежена місткість для розширення.

Ні політичні виготівники ЄС, ні споживачі не опонують meat імпорту взагалі, з тих пір, як вони додають різноманітностям продукції, доступної, і частково тримають негативні побічні ефекти інтенсивного тваринного виробництва поза ЄС. Тому, хоча ЄС ринок м'яса може розглядатися, як ‘насичено’, є велика кількість потенціалу для імпорту на різних рівнях ланцюга постачання. Проте, так чи інакше правила ЄС відносно meat імпорту призначають перший ключовий виклик, перед другим головним викликом - встановлення маркетингового каналу - може звернутися до:

Виклик 1: Законні вимоги ЄС (пристосовано від ЄС Веб-вузла комісії, для детальнішої інформації бачать зв'язки забезпеченими в Главі 4 і в Додатку):

• Check статус посадових осіб ЄС і адміністративна ефективність відносно наступних проблем:

• Законодавство третьої країни;

• оздоровчий статус худоби, з інших місцевих тварин і дикого життя;

• регулярність і прудкість інформації відносно інфекційних тваринних хвороб, забезпечених третьою країною до Комісії

Потенційно цікавий вибір для України - можливість районувати країну. Це означає, що лише певна частина специфічної країни, можливо, уповноважена експортувати (свіжий) м'ясо в ЄС.

Проте, весь імпорт свіжого м'яса в Суспільстві повинен прийти з ЄС схвалив бойні, гострі заводи, і т.п. Комісія ЄС відіслала директиви на те, як дістати це схвалення. Загальна процедура вимагає, аби Продовольство Комісії і Ветеринарні перевезення Office (FVO) зовні місія. Комісія ЄС відіслала директиви на те, як дістати це схвалення. Загальна процедура вимагає, аби Продовольство Комісії і Ветеринарні перевезення Office (FVO) зовні місія, аби перевірити, що всі критерії передбачили під законодавством Співтовариства належним чином виконуються. Залежно від результатів від цієї місії, третя країна, можливо, додана списку третіх країн уповноважив для експорту свіжого м'яса. Крім того, оцінка специфічної disease ситуації здійснюється.

Імпорт meat продукції в ЄС в принципі має можливість у вертикально об'єднаному, великий сегмент ринку, але і в термінах особливостей, які заповнюють ніші. Тому, Україна, можливо, стає постачальником м'яса живильній переробляючій промисловості європейця, але, можливо, дуже добре може розвивати Українську meat продукцію, яка доставлена Європейським роздрібним ланцюгам безпосередньо, і мають потенціал, аби зберегти багато більше значення, доданого виробництву в межах країни. Іншими словами, це стосується української мови.

Виклик 2: З'єднуючись з маркетинговими каналами в межах ЄС

Вочевидь, вертикальні зв'язки від meat виробляючих ферм через бойні до продаючих на роздріб магазинів доведеться включати в будь-який аналіз повної ситуації ринку. Продаючи на роздріб компанії, ймовірно, зв'язує переваги споживачів’ відносно meat продукції і може очікуватися прийняти ці переваги через ланцюг постачання назад до компанії, що породжує (Spiller і Schulze 2008). В цьому відношенні, розширення ЄС у напрямку до центральної і східної ЄВРОПИ вирішує корисні порівняння для України, тому що це показує, як харчова промисловість в межах ЄС ввела стандарти, які підкоряються законним вимогам ЄС і відповідають переваги роздрібних ланцюгів і споживачів з одного боку, маючи справу із специфічною перехідною ситуацією колись планових економік на останньому.

46 Наприклад, схеми видачі свідоцтва набувають ще і ще важливості в центральних і східних ЄВРОПЕЙСЬКИХ країнах і часто законні вимоги ЄС екскаватора відносно прозорості і інформації прослідили протягом виробничого процесу (порівняйте Главу 4.3). Цьому доведеться бути зробленим наголос на, що схеми видачі свідоцтва - схеми добровільної дії, used живильною переробляючою промисловістю для того, щоб надати якісні сигнали роздрібним ланцюгам і споживачам.

5.4 Існуючі тренди на світових ринках м’яса

Вжиток мяса загалом прагне підвищитися з прибутком на душу населення, проте, це може спостерігатися в розвинених країнах, що всього м'яса спожив константу залишків, при запиті на вищі якісні збільшення.

Рисунок 5.1: Світове споживання м’яса на людину, розвинені та країни, що розвиваються, 2002-2006

Джерело: OECD (2008).

• До того ж, разом із збільшенням прибутку, яловичина і телятина прагнуть замістити свинину, і недавно в багатьох Європейських країнах один може спостерігати, що птах прагне замінити частину з додаткового meat вжитку, який інакше стався б. В цьому відношенні, тенденції, що продовжуються, в межах більш всього розвинених країн є:

• запит, що збільшується, на мізерне м'ясо

• усвідомлення негативних побічних ефектів, що збільшується, виробництво м'яса інтенсивного, великого масштабу

• заміна далеко від яловичини і свинини

• ряд людей, які скорочують абсолютну кількість м'яса в їх дієті до мінімуму, що збільшується (вегетаріанці).

По цих причинах, ринки розвинених країн’ для м'яса великі в абсолютних термах і все ще зростаючи в повільному темпі з одного боку, але повинен розглядатися наситив ринки скрізь. Потенціали приросту на цих ринках здебільше будуть в області premium якісної і meat продукції з високорівневим обробки (продовольство вигоди).

Рисунок 5.2 показів recent передбачення, випущене Організацією по Економічному Співробітництву і Розвитком (OECD) для рівнів вжитку в розвинених країнах, з підвищенням вжитку, оціненого для птаха, при величинах, спожитих з яловичини, телятина і свинина майже постійні. Вжиток м'яса вівці, проте, передбачений для зниження.

Розви

0

5

10

15

20

25

30

kg p

er ca

pita

and

year

Beef andVeal

Pork Poultry Sheep

Developed

Developing

Розвиваються

Розвинені

Кг на

людина

та на

рік

Яловичина та телятина Свинина Свійська Баранина

птиця

47

Рисунок 5.2: Споживання мяса у розвинених країнах близько середнього, 2002-2006

Джерело: Власні підрахунки на базі проектування OECD (2008 рік).

У країнах, що розвиваються, поточний meat вжиток взагалі є все ще набагато нижче, ніж в розвинених (=OECD) країнах. Тому, крупно країни, що розвиваються, з швидким економічним зростанням, як наприклад Китай і Індія, збираються розвиватися як динамічні ринки для meat продукції в найближчому майбутньому. OECD передбачає meat вжиток в країнах, що розвиваються, аби постійно підвищитися в десятилітті, що настає. Проте, регіональне поширення цих збільшень - маловірогідний збирається слідувати за тим же середнім зразком, як накреслено контур Фігурою 5.3. Замість цього для кожного географічного регіону це доведеться розглянути, як повний прибуток, але і розподіл доходу розвиватиметься, і чи споживачі мають переваги спеца напевно види м'яса, наприклад завдяки релігійним причинам.

5.5 Ситуація поточної торгівлі щодо майбутнього

5.5.1 Світова продукції щодо яловичини та телятини

Світові ринки для яловичини і телятини зараз оформлені повільним оновленням після гострого зниження в Європі і US протягом років кризи BSE. В той же час, зростаючий попит в країнах, що розвиваються, і паривши ціни живлення на глобальному масштабі boosting підвищення цін в раптово управляється. Довгостроковий попит в Європі, проте, на константі або навіть злегка тенденція, що зменшується, із заміною переваг споживачів на користь птаха і meat-free дієт, зсув збільшення яловичини

Відповідь постачання світу управляється особливо Бразилією, очікується, що це пожинає плоди ще і ще акції ринку формують встановлених beef експортерів, як наприклад Австралія, Нова Зеландія і Аргентина. У контрасті, гнучко в Європі очікується, що відповідь повільна, і ЄС також як і Китай стане головними мережевими імпортерами в наступному десятилітті. Китай безпосередньо також виробляє яловичину, але гнучко очікується зберегти константу завдяки географічним умовам в Китаї це стислість високої землі якісного пасовища.

5.5.2 Світове свиноводство

Імпортуйте попит, бо pork світ всюди - –similar як у випадку з яловичиною – чекав залишитися про константу в розвинених країнах як наприклад ЄС, і зростатиме настійно в країнах, що розвиваються, як наприклад Мексика. Як у випадку з іншими головними meat категоріями,

85

90

95

100

105

110

115

120

125

02-06 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Beef and Veal

Pork

Poultry

Sheep

Яловичина та телятина Свинина Свійська птиця Баранина

48 переміщення попиту короткострокового імпорту можуть відбуватися в результаті живильних скандалів або хвороб в будь-якому з головного імпортування або країн експорту.

З увагою, аби забезпечувати відповідь, знову, очікується, що Бразилія покращує свої санітарні стандарти і збільшуватиме його експорт істотно. З іншого боку, світовий експорт від ЄС навряд чи розширює багато що після його поточного рівня із-за витрат на його строгі екологічні стандарти і цінуюче Євро.

5.5.3 Світове ведення свійських птахів

Як на інших meat ринках, в наступному десятилітті також очікується, що глобальний poultry вжиток підвищується злегка швидше, ніж глобальне виробництво. Якщо цей проект правильний, стійкий і піднімаючись ціни буде результатом. Проте, проектував відмінності в темпах приросту, бо виробництво і вжиток швидше вузький в країнах як наприклад Бразилія, Таїланд і Китай, і тому це доведеться передбачати, що відповідь постачання могла бути швидше або вимагають зростають частково повільніше, ніж проектують.

Зараз, особливо Бразилія підтримує місцеві інвестиції в poultry виробництво і очікується швидко наздогнати світові експортні ринки акцій ринку. Інтернаціонально конкурентоздатне poultry виробництво вертикально надзвичайно об'єднане і капітал, інтенсивний, але в той же час життєві цикли для бройлерів короткі, маючи на увазі, що відповідь постачання значно більше гнучка в раптово управляється, ніж наприклад з beef виробництвом.

Після пташиного influenca, експорт птаха ЄС облямовується але залишається під постійною загрозою нових спалахів. Тому, і завдяки безумному змаганню в традиційних експортних місцях призначення, торгівельні види ЄС дуже не сильні. Крім того, введення квоти на імпорт Росією, високими витратами живлення, строгими правилами тваринного добробуту, і інші екологічні правила уповільнюють міжнародну конкурентоспроможність ЄС виробництва птаха.

6 Огляд ринку мяса: Проектування та відображення

Оскільки попередні глави показали, ціни виробника для м'яса в ЄС визначає широкий діапазон впливу і частково interrelated чинники; проте, набір ключових параметрів може бути ізольований, це доведеться розглянути для будь-якої оцінки майбутніх тенденцій на ЄС і глобальних meat ринків:

• Гнучко відповідь і вимагають переміщень на внутрішньому ринку ЄС також як і на місцевих ринках ключових експортерів і імпортерів

• коливання курсу валюти

• змінюючи якісні вимоги і промислові стандарти, також як і

• політичне втручання відносно екологічних стандартів і єдиної сільськогосподарської ПОЛІТИКИ має розміри не лише, включаючи meat виробництво безпосередньо, але і молочний поліс і поліси, що змінюють ціни ринку ЄС для кормів (зерно, сім'я олійної культури);

• майбутній розвиток світових ринків для корму, а саме зерно і сім'я олійної культури, але і вартість можливості землі, наприклад в результаті збільшення виробництва біопалива.

Ряд добре відомих установ часто випускає довгострокові проекти ринку для найголовніших сільськогосподарських продуктів, у тому числі meat продукція. Ці установи - Організація по Економічному Співробітництву і Розвитку (OECD), Організації (FAO) Продовольства і сільського Господарства організацій об'єднаних націй, і Живильного і Сільськогосподарського Політичного Інституту Research (FAPRI). Передбачає випущено Комісією ЄС і Відділ сполучених штатів сільського Господарства (USDA) може також бути корисний.

Передбачення і проекти потрібно ніколи не розглядати як виміри. Навіть проекти ринку, випущені кращими економічними інститутами і міжнародними організаціями, часто виключалися, аби бути wrong відносно майбутніх подій. Проте, проекти забезпечують короткий звіт того, що провідні експерти зараз думають про майбутні події; і тому забезпечують

49 керівництво на тому, як думати систематично про вірогідні майбутні події; проекти не потрібно бачити, як 1:1 передбачення.

Проектування майбутнього світових meat ринків не може зробити більше, оцінюючи ті чинники, які зазвичай визначають ціни і величини, що торгуються в національних і міжнародних ринках. Ці чинники є гнучко і попит. Цьому доведеться бути ясно видатним чи гнучко і попит аналізуються для meat продукції в сукупності або для специфічної продукції, тому що це визначає до того, що розширює заміну завдяки підвищенню цін доводиться бути взятим до уваги.

Для meat продукції взагалі також як і для продукції disaggregated м'яса як наприклад яловичина, свинина і птах, Комісія ЄС також як і FAO, OECD і FAPRI, всі проектні сприятливі умови на світових ринках для середнього терміну. Проте, ці види переважно відпочивають на обчисленнях про розвиток постачання і попиту, і проекти про приріст попиту лише злегка більші, ніж проекти приросту постачання. Тому, розуміючи майбутні проекти світових ринків вимагає.

6.1 Проектування м’ясних ринків ЄС

Рисунок 6.1 заснований на більш всього recent проектах FAPRI (2008) і забезпечує короткий огляд на мережевій торгівельній позиції Європейської meat продукції в сукупності. Особливо на ринку для яловичини, телятини і виробництва ягняти очікується, що ЄС обслуговує свою поточну мережеву торгівельну координату. Це є частково завдяки recent єдиній сільськогосподарській ПОЛІТИЦІ покращується, це скоротило зв'язав платежі і виконував інтервенційне зберігання яловичини разом з експортом, що субсидувався. Проте, Комісія ЄС сигналізувала, що це готово оголосити яловичину як чутливий продукт під правилами СОТ, маючи на увазі, що ЄС триматиме захист імпорту в beef секторі крупно на місці, з лібералізацією за твердженням місцеві вимоги ринку, але без приміщення повного beef сектора в ЄС в ризику (Fischer-Boel 2008).

Ринок для ягняти збереже бізнес граничних областей і декількох виробників, що спеціалізуються, поки постійний місцевий попит проектується, аби бути заповненим надалі часи, як в минулому формою імпорту Океанією.

Рисунок 6.1: Нова та спроектована сітка торгівлі ЄС щодо головних м’ясних категорій

-1 000

-500

0

500

1 000

1 500

2 000

200020012002200320042005200620072008200920102011201220132014201520162017

1000

met

ric to

ns

Beef: NetTrade

Pork: NetTrade

Poultry:Net Trade

Lamb: NetTrade

Джерело: Власні підрахунки на основі FAPRI (2008).

Яловичина:торговельна сітка Свинина:торговельна сітка Свійська птиця: торговель- на сітка Молода телятина: торговель- на сітка

1000

метричн

их тон

50 У секторі свинини, ЄС збереже свою мережеву експортну позицію, зараз з Іспанією замість Данії і Нідерландами, що мають найнижчу середню вартість виробництва.

Очікується, що Європейська свиноводство промисловість обслуговує свій поточний рівень експорту; проте, маловірогідно, що ця промисловість розширить багато що після проектованого приросту в місцевому попиті. Тому, ЄС швидше втрачає частину з його поточної частки ринку на світових poultry ринках.

Але ці проекти ринків ЄС є критичними.

Рисунок 6.2: Спроектовані ціни близько до середніх на м'ясо в ЄС, 2002-2006

75

80

85

90

95

100

105

110

115

120

125

02-06 2007 2008 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017

Beef and Veal

Pork

Poultry

Lamb (16-20kg dw)

Sheep (<22kgdw)

Джерело: Власні обрахунки на основі проекцій OECD (2008).

Рисунок 6.2 заснований на recent цінових проектах, випущених OCED. Вочевидь, тенденції, накреслені контур в цій фігурі скрізь, відповідно до висновків від попередньої Фігури 6.1: В межах ЄС очікується, що ціни залученої meat продукції істотно не змінюють поточні відносні зразки і в значній мірі слідуватиме за очікуваним збільшенням в прибутку, з легким зниженням у відносному прайсі для свинини, тому що в Німеччині очікується, що pork вжиток знижується.

У короткому звіті, проекти від різних оцінних майбутніх подій independent установ meat євроринків, які формені фактом, що цей ринок вже насичений. Тому, майбутнє оцінене, аби виглядати ретельно оптимістичним, тому що попит і прибуток в межах ЄС проектуються, аби зростати злегка швидше, ніж місцеве постачання.

6.2 Огляд світового ринку м’яса

Фактичні проекти глобальних живильних ринків погоджують, що глобальна ‘живильна криза’, що продовжується, буде лише до обмеженого розширюють запит збільшення на м'ясо завдяки високій вартості живлення і факту, який споживачі особливо на ринках, що з'являються, замінять далеко від meat продукції. Зрештою, проте, обоє установ, OECD також як і FAPRI, чекають глобальний попит за meat продукцію, аби зростати злегка швидше, ніж глобальне постачання. Тому, рівні ціни, що збільшуються, проектуються. Продовольство Світу FAO Outlook. Тому, рівні ціни, що збільшуються, проектуються. Продовольство Світу FAO Outlook (FAO 2007) (не зображається тут) є також відповідно до цього міркування, укладаючи, що завдяки підвищенню прибутків і заміні попиту м'яса глобальної змінної переваг споживача збирається зростати злегка швидше, ніж глобальне постачання в середньому терміні. Проте, жодна з установ не включила проектні meat ринки, аби розвиватися з екстраординарною динамікою. Це, проте, не має на увазі, що акції ринку світового експорту - сейф існування

Яловичина та телятина Свинина Свійська птиця Молода телятина (16-20 кг забійної ваги) Баранина (16-20 кг забійної ваги)

51

Рисунок 6.3: Яловичина: експортна сітка вибраних країн

-2 000

-1 000

0

1 000

2 000

3 000

4 000

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

1000

met

ric to

ns

UnitedStatesEuropeanUnionUkraine

China-MainlandBrazil

Russia

Джерело: Власна презентація. Дані FAPRI 2008 рік.

Оскільки може бачитися з Фігури 6.3, Очікується, що Бразилія стає усесвітнім провідним експортером яловичини над наступним десяти років. Зараз, проте, Бразилії не дозволяється експортувати яловичину в ЄС завдяки живильним безпечним проблемам. Якщо ці проблеми вирішені, Бразилія все ще має величезний потенціал для розширення його beef виробництва, і потенціал для цього приросту хороший після зростаючого місцевого попиту.

З іншого боку, ЄС збереже мережевого beef імпортера в майбутньому, і також не очікується, що USA досягає мережевої експортуючої позиції. Росія і Китай є як, збираючись тримати, так і розширюють їх мережеву імпортуючу позицію для яловичини. У china, це є в значній мірі завдяки відсутності високого якісного пасовища; у Росії швидше повільне оновлення і реструктуризуючи виробництва - причина.

Для України, торгівельний баланс для яловичини є зараз навіть і буде вірогідне перебування так, якби тільки Україна зуміла досягти доступу до зарубіжних ринків і використовувати його великий сільськогосподарський потенціал також для beef виробництва.

США ЄС Україна Китай-Мейн ленд Бразилія Росія

1000

метричних

тон

52

Рисунок 6.4: Свинина: експортна сітка вибраних країн

-1 500

-1 000

-500

0

500

1 000

1 500

2 000

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

1000

met

ric to

ns

UnitedStatesCanada

Brazil

EuropeanUnionUkraine

Russia

Джерело: Власна презентація. Дані: FAPRI 2008 рік.

Рисунок 6.4 змальовує головні pork торгівельні нації. Це ясніє, що світові ринки для prok - expeted, аби змінити особу значно більше динамічно, ніж світові beef ринки: Поки ЄС боротиметься, аби обслуговувати його порівняно високорівневий експорту, очікується, що інші гравці набувають акцій ринку - особливо.

Рисунок 6.5: Експортна сітка свинини Китаю

-600

-400

-200

0

200

400

600199719981999200020012002200320042005200620072008200920102011201220132014201520162017

1000

met

ric to

ns

China - HongKong

China -Mainland

Sum


Проте, відносно pork виробництва, вжитку і торгівлі, Китай часто процитувався як головний експортер, також як і ключовий імпортер. По цих причинах, погляди Фігури 6.5 на Китай ближче. Це виявляє, що відносно Китаю цьому доведеться бути видатним між континентальним Китаєм з одного боку, який є головним експортером, який зараз експортує про те, як багато свинини як Бразилія, і Гонконг на іншому, який є великою столичною областю із запитом, що збільшується, на свинину. Тому, в китайському імпорт-експорт балансі суми, бо свинина вже

США Канада Бразилія ЄС Україна Росія

1000

метричн

их тон

Китай – Гонг-Конг Китай – Мейн ленд Сум

1000

метричн

их тон

53 негативна, маючи на увазі позицію мережевого імпорту, і очікується, що ця позиція мережевого імпорту залишається.

Рисунок 6.6: Кури-бройлери: експортна сітка вибраних країн


Рисунок 6.6 дарунків деякі з усесвітнього найбільш важливі експортери курячого м'яса. Ринок для курячих рахунків для більше 70 % зі всього poultry м'яса і, тому можливо, служить апроксимацією до тенденцій в межах цього різнорідного сектора: Європа збирається звільняти частину з його частки ринку в глобальному експорті, але залишається в наступній експортній позиції. Ринки, що з'являються, для курячого м'яса переважно обслуговуватимуть Бразилія і США, які є вже важливим виробником курячого м'яса, і будуть.

Скрізь, глобальні проекти OECD і FAPRI домовляються про ті ж напрями майбутніх тенденцій в межах глобальних meat ринків. Їх припущення формені приростом в попиті, який перевищить постачання відповідь. Бразилія, за твердженням ці проекти, стане глобальним meat постачальником наступного десятиліття. Вочевидь, передбачається, що Бразилія зуміє підкорятися всім важливим живильним безпечним стандартам в будь-якому експортному місці призначення.

ЄС був головним meat експортером останніх десятиліть, частково завдяки експорту, що субсидується. В майбутньому, ЄС продовжуватиме задовольняти більшість з його місцевого запиту на м'ясо від місцевого виробництва і продовжуватиме експортувати. Проте, очікується, що pork і poultry сектори, які були глобально конкурентоздатні останніми роками, страждають від підвищення вартості завдяки екстраординарним високим живильним безпечним і екологічним стандартам. Тому, очікується, що Європейський meat експорт не зростає багато.

Нарешті, очікується, що Росія і Україна не використовують їх сільськогосподарський потенціал в деякому відношенні це помістило б їх в мережеву експортуючу позицію для будь-якого головного meat продукту в найближчому майбутньому. Ці припущення об'єднують факт, що він, можливо, був би легший особливо, аби Україна експортувала зерно і сім'я олійної культури в раптово управляється, ніж вкласти капітал в meat виробляючий сектор, який відповідав би міжнародні стандарти і вільні експортні ринки. Наступна глава проте пояснить, що Україна була б добре авізована розвивати вхідні умови для конкурентоздатної meat промисловості для того, щоб мати альтернативний канал, аби використовувати його урожай зерна і додавати значення до цього, якщо глобальні meat ринкові умови сприятливі.

-2 000

-1 000

0

1 000

2 000

3 000

4 000

5 000

1997

1998

1999

2000

2001

2002

2003

2004

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

2013

2014

2015

2016

2017

1000

met

ric to

ns

Brazil

UnitedStatesThailand

EuropeanUnionUkraine

Russia

1000

метричних

тон

Бразилія США Таїланд ЄС Україна Росія

54

7 Участь України як потенційного експортера м’яса до ЄС

Аналіз показав, що самі довгострокові проекти зараз є ретельно, але не надзвичайно, оптимістичними відносно світових розвитків мясного ринку. Це, тому що попит проектується, аби зростати злегка швидше, ніж гнучко, особливо на ринках з високою купівельною спроможністю. Проте, відносно цих проектів, слід зазначити, що сільськогосподарська відповідь постачання неодноразово була недооцінюваною в минулому, особливо за час високих світових живильних цін. Тому, примітку обережності потрібно застосувати до всіх тих проектів, які екстраполюють перш за все від current, порівняно високий міжнародний живильний рівень ціни.

Розглядаючи майбутнє ринків ЄС, поліс CAP завжди має дуже строге зіткнення на intra-ЄС цінах. Проте, подальше виставляння Європейських фермерів до світових ринкових умов є - як в інших ключових секторах, як наприклад молочний сектор - під дорогою. Це має на увазі, що ще і ще імпорт поступово буде загальновизнаний і підтримка виробника вже в значній мірі розчіпляється від виробництва.

З іншого боку, в мясних оброблювальних секторах окрім первинної яловичини, телятини і виробництва ягняти, зробив поліс ЄС майже ніколи заважають ринкам для того, щоб захистити виробників через тарифи імпорту. Свиня і poultry промисловість можуть бути розцінена як високопродуктивний і конкурентоздатний, особливо відносно експорту обробленої мясної продукції premium якості.

У раптово управляється, проте, ЄСR/USD змінний курс також як і високі ціни для витрат на виробництво стискують краї доходу для фермерів і можуть повільно відповідь до високих цін. Крім того, це не ясно, як швидка структурна зміна реагуватиме до політичних змін в ЄС після ‘Перевірки Здоров'я’ єдиної.

Крім того, мясне виробництво часто було асоційоване з живильними скандалами, хворобами, і ушкоджуючи побічні ефекти до оточення (зміна клімату, nitrification води грунту, і т.п.), і ферми тварини великого масштабу зазвичай протилежні до критики сусіднім населенням завдяки їх високорівневому емісій. Для того, щоб звернутися до цих турбот, ЄС наклав строгі закони, які ведуть і limit виробничі процеси, якість мяса, тваринний добробут, і екологічні побічні ефекти.

Разом, ці факти, ймовірно, мають на увазі, що ЄС виробництво м'яса, оскільки сукупність не зростає дуже швидко в найближчому майбутньому, але ймовірно захистить його сильну позицію на місцевому ринку.

Відносно України, meat виробляючий сектор зараз має маленький доступ до ринку ЄС і, можливо, також стикається з жорстокою конкуренцією на інших зарубіжних експортних місцях призначення, наприклад з Бразилії. Глава 2 показав, що український експорт і імпортують компаньйонів, хоча вже всілякіше, ніж декілька років тому, все ще вагаються багато. Це вказує, що Україна зараз - далека форма, що має стійкий набір надійних експортних місць призначення для meat продукції. оскільки найбільший єдиний ринок в світі з політичними виготівниками і споживачами, що надзвичайно піклуються про живильну якісну і живильну безпеку, буде ні за яких умов і без іншої non-ЄС країни роблять будь-які поступки відносно якості його стандартів meat продукту. Проте, ЄС близько контролює meat якісну і meat безпеку його імпорту, але зараз немає жодного знаку, що ЄС вимагав би імпортування країн, аби також ввести ті ж обмеження на оточення.

Все це потенційно залишає Україну з конкурентоздатною перевагою проти Європейських meat виробників, і, можливо, пропонує близькість до ринків ЄС, оскільки природна перевага для Українських виробників порівняла з іншими meat експортерами як наприклад Бразилія або Австралія.

Проте, Україна все ще dominated backyard виробництвом яловичини і свинина (у mid-2007, сім'ї дали звіт 64% (таке ж, як в 2006) зі всієї рогатої худоби і 61% (1% крапніть 2006) зі всієї свині в Україні) з дуже маленькою увагою виплатила тваринній генетиці, годуючи порції і тваринні оздоровчі проблеми. До того ж, оскільки Глава 2 цього паперу пояснила, індустріальне виробництво яловичини ймовірно продовжуватиме знижуватися, поки індустріальне виробництво свинини і птаха зросте. Україна продовжується.

55 То хіба це було б заслуговуючим уваги для України працювати у напрямку до повного виконання і повної згоди з тими стандарти якості м'яса ЄС взагалі? З тих пір, як Україна ясно має відносну перевагу вже, аби експортувати зерно і сім'я олійної культури, воно, можливо, спокушало б, аби думати, що не змогло бути необхідно звернути дуже велику увагу розвитку конкурентоздатного meat створення і промисловості експорту. Проте, приклад того, наприклад Бразилія показує, що країна з великим сільськогосподарським потенціалом може дуже добре мати.

Тому ринок ЄС для м'яса може в перспективі короткого і середнього терміну забезпечують обоє для України: Маркетингові можливості з одного боку, і можливості розвивати дорогу того, як мати справу будь-коли із збільшенням meat якісних правил на останньому: Багато що з аналізу в цьому папері зосередилося на строгих якісних проблемах, накладених державними і приватними установами в ЄС. Відповідаючи ці вимоги і все ще поставляючи meat продукцію євроринку за конкурентоздатними цінами ясно призначає головний виклик для майже будь-якої meat експортуючої країни. З іншого боку, якщо Україна рухається честолюбно у напрямку до виконання чогось або навіть всі ці стандарти, Комісія ЄС підтримувала б Українські зусилля. ЄС в цьому відношенні публікував легко, аби слідувати за директивами (погляньте Главу 4), тому що ЄС промисловість м'яса загалом готова імпортувати конкурентоздатно.

Якщо Україна працює у напрямку до поступового виконання вищих якісних стандартів в meat виробництві і обробляючи, це буде уздовж дороги ймовірно бути здатним дослідити інші ринки, що з'являються, для meat і обробленої meat продукції набагато легше, тому що близько глобальні meat ринки ясно є dominated будь-коли, збільшуючи кількість процедур для контролю, уникайте і засіб піддає ризику і екологічний side-effects. Тому, встановлюючи зусилля підкорятися стандартам ЄС, Українські вищі чиновники і члени Української сільськогосподарської адміністрації надали б ясний сигнал будь-якому потенційному імпортерові Української meat продукції! Іншими словами: Дослідження маркетингових можливостей в Європі, можливо, зараз призначає головну можливість для Українських виробників, тому що поступове прийняття Європейських стандартів для meat виробництва буде вірогідний отвір вище за інші ринки, що з'являються, в найближчому майбутньому також!

56

8 Посилання

Backus, G., Dijkhuizen, A., (2002): Kernkamp lecture: The future of the ЄСropean pork chain. Wageningen University and Research Centre.

Belletti G., Burgassi T., Marescotti A., Scaramuzzi S. (2007): The Effects of Certification Costs on the Success of a PDO/PGI, in: L. ThЄСvsen et al. (editors), Quality Management in Food Chains, Wageningen Academic Publishers, Wageningen, 107–121.

BRC (2008): British Retail Consortium, http://www.brcdirectory.com/

Den Hartog, L. (2004): Developments in Global Pig Production. Advances in Pork Production (2004) Volume 15.

ЄСropean Commission (2004): The Meat Sector in the ЄСropean Union. Directorate-General for Agriculture.

ЄСropean Union (2008): Protected Designation of Origin (PDO) / Protected Geographical Indication (PGI), http://ec.ЄСropa.ЄС/agriculture/qual/en/1bbab_en.htm.

ЄСROSTAT (2008): Data on Meat Production in the ЄС. Online- Database.

FAOSTAT (2008): Data on World Trade with various Meat Products in the Year 2005. Online Database. http://faostat.fao.org/default.aspx.

FAPRI (2008): World Meat- Agricultural Outlook. Annual Report. http://www.fapri.iastate.edu/outlook2008/.

Fischer Boel, M. (2008): Beef production in ЄСrope: getting the policy framework right. Speech/08/362.

GAIN Report # UP8018. Ukraine. Poultry and Products. After a Break Ukraine is Increasing Poultry Imports. 2008. August 27, 2008, USDA.

GAIN Report # UP8019 “Ukraine. Livestock and Products. Calm Market before the Storm: Insufficient Production and Insignificant Imports. 2008”. September, 4 2008, USDA.

OECD (2008): OECD-FAO Agricultural Outlook 2008-2017. http://www.agri-outlook.org/dataoecd/54/15/40715381.pdf.

Spiller, A., Schulze, B., (2008): Zukunftsperspektiven der Fleischwirtschaft: Verbraucher, Märkte, Geschäftsbeziehungen. Universitätsverlag Göttingen.

ThЄСvsen, L., Plumeyer, C.-H., Gawron, C. (2007): Certification Systems in the Meat Industry: Overview and Consequences for Chain/wide Communication. Discussion Paper, University of Göttingen, Germany.

USDA (2008): Export Requirements for the ЄСropean Union. http://www.fsis.usda.gov/regulations/ЄСropean_Union_Requirements/index.asp#XV.

Documents

[AgPP No 24] Європейські ринки м яса реальні ......Німецько-український аграрний діалог Інститут економічних