1

#1 (28), 2005<СЕРПЕНЬ>

Б Л А Г О Д І Й Н А Г А З Е Т А

< Почин >

<ЧИТАЙТЕ В НОМЕРІ>Зменшення шкоди в ПолтавіЗменшення шкоди - це стратегія, що спрямована на профілактику негативних наслідків та ризиків, пов’язаних із вживанням ін’єкційних наркотиків. Головний ризик і шкода вживання ін’єкційних наркотиків - ВІЛ-інфекціядалі на стор. 1 >>

Зменшення шкоди в ПолтавіТретій сектор і його значення

За часи Радянського Союзу мало кому було зрозуміле поняття “третій сектор”. Дехто не розуміє його і в наш час. Третій сектор – це недержавні, громадські організації і об’єднан-ня громадян, діяльність яких сфокусована на вирішенні актуальних проблем суспільства. Проблем у радянських людей не було взагалі, їх всі вирішила комуністична партія, тому й громадські організації в СРСР практично не існували. Активність громадськості в СРСР була в підпіллі, не визнавалася офіційно, і якщо й дозволялася, то під ретельним оком органів КДБ. Досить згадати прислів’я радян-ських часів: “ініціатива карається”. Але саме ініціатива, гуманна ідея, добра воля лежить в основі громадської роботи.

Перебудова 1985-88 рр, розпочата М.С. Горба-човим, дала поштовх до проявів громадської активності, дала зелене світло для суспільних перетворень так як того прагнуть самі люди, а не держава. Але більшість з недержавних

організацій часів перебудови були спрямова-ні на політику, а поза лаштунками політики, там, куди не діставав промінь прожектора пе-ребудови, куди не хотілося дивитися егоїстич-ним політикам, розвивалися явища, які зараз прийнято називати соціально-негативними: СНІД, наркоманія, туберкульоз, бідність, без-притульність...

Здобуття Україною незалежності в 1991 році відкрило перед країною величезні перспек-тиви. И хоча песимісти зразу звернули увагу на економічні труднощі і соціальні негаразди, оптимісти зрозуміли – час діяти. Одним з та-ких оптимістичних здобутків став розвиток в

Україні третього сектору – громадських орга-нізацій, які спрямували активність в ті сфери, де держава демонструвала свою неспромож-ність. Однією з таких сфер є проблема ВІЛ/СНІДу і наркоманії.

ВІЛ-інфекція в Україні.Початок профілактичної роботи у відповідь на епідемію ВІЛ-інфекції.

Епідемія ВІЛ-інфекції почалася в Україні в 1995 році. До цього реєструвалися поодинокі випадки і державні організації не поспішали розробляти профілактичні заходи. Але рап-том відбувся спалах ВІЛ-інфекції серед спо-живачів ін’єкційних наркотиків в Одесі, потім в Дніпропетровську. Держава негайно розро-била Програму боротьби зі СНІДом, але не змогла фінансово забезпечити її. Парадокс, але він давно став нормою нашого життя. Весь тягар проблем, пов’язаних з епідемією ВІЛ/СНІДу ліг на громадські організації.

Першим кроком у розвитку профілактичних програм у відповідь на епідемію став семінар, проведений 10 жовтня 1995 року Національ-ним комітетом України з наркоманії і СНІДу

Організатори зменшення шкоди в Полтаві

справа наліво: Андрій Протопопов, Оксана Колеснікова, Олег Смоловик

з американськими колегами

Пункт обміну шприців на зупинці “вул.Чапаєва”, 1997 рік.

Пункт обміну шприців біля 4-ої поліклініки в мікрорайоні “Алмазний”, 1997 рік.

Закон суров, но он закон“Каждый человек, употребляющий наркотики, должен знать, что если вовремя не остановиться, то рано или поздно начнутся проблемы с правоохранительными органами”далі на стор. 6 >>

веломанія замість

Велосипед - це і задоволення, і адреналін, і здоровий спосіб життя. І злізти з нього набагато

далі на стор. 11 >>

“Ничего в этом нет” ИНТЕРВЬЮ С ИГОРЕМ, УПОТРЕБЛЯВШИМ НАРКОТИКИ В ТЕЧЕНИИ 12 ЛЕТ…далі на стор. 7 >>

«Но есть всемерное упование на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся»интервью с отцом Анатолием, настоятелем Свято-Георгиевского Храмадалі на стор. 9 >>

«Приидите ко Мне все труждающиеся и обременённые и Я успокою вас»

(Мат. 11, 28)интервью с отцом Максимом, настоятелем Свято-Вознесенской Церквидалі на стор. 10 >>

Альтернатива:

наркоманії

легше, ніж з наркотиків...

2

< ПОЧИН >

#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>

ЗАГАЛЬНА КІЛЬКІСТЬ УЧАСНИКІВ ПРОГРАМИ ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ В м.ПОЛТАВА: СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВ (СІН) ТА ЖІНОК СЕКС БІЗНЕСУ (ЖСБ), 1998-2005 РОКИ

*До 2003 року кількість клієнтів програми зменшення шкоди (програми обміну шприців) реєструвалась шляхом накопичення даних: до числа клієнтів минулих років додавалися нові учасники програми. Щоб встановити фактичну кількість учасників програми зменшення шкоди, в 2004 році було проведено перепис клієнтів і видача нових анонімних карток учасника. Було встановлено, що фактична кількість СІН в 3,7 разів менша за накопичену кількість. Це пов’язано з наступними факторами (за даними опитування СІН):

• висока летальність серед СІН (близько 20%); причини смерті: передозування, туберкульоз, вбивства, септичні ускладнення, СНІД;• частка СІН відбувають покарання в місцях позбавлення волі (близько 20%)• частка СІН перейшла до програм реабілітації, або власною волею облишила вживання ін’єкційних наркотиків (близько 10%)• частка СІН знаходиться на “закритій наркосцені” і уникає контактів з соціальними службами, через недовіру або страх арешту за

скоєні злочини ( близько 30%). • певна частка СІН через проблеми зі здоров’ям (наприклад тромбофлебіт та його ускладнення) не взмозі відвідувати польові

пункти довіри і лишається поза програмою (близько 20%)

В 2004 році перепис було також проведено в середовищі ЖСБ, де чинники зменшення кількості можуть бути аналогічними.

ВІКОВИЙ РОЗПОДІЛ СПОЖИВАЧІВ ІН’ЄКЦІЙНИХ НАРКОТИКІВКЛІЄНТІВ ПРОГРАМИ ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ В м.ПОЛТАВА, 1998-2005 РОКИ

РОЗПОДІЛ ЗА СТАТТЮ КЛІЄНТІВ ПРОГРАМИ ЗМЕНШЕННЯ ШКОДИ В м.ПОЛТАВА, 1998-2005 РОКИ

за даними Полтавського Обласного Благодійного фонду “Громадське здоров’я”

2

3

< Почин > за фінансової підтримки UNAIDS. Метою семінару було розповсю-

дження в Україні міжнародного досвіду з профілактики ВІЛ-інфекції серед вразливих груп. Вразливими групами населення було визна-но споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН) та жінок секс-бізнесу (ЖСБ). Ті організації, які відгукнулись на запрошення прийняти участь у семінарі стали першими “борцями зі СНІДом” в Україні. Їх чекала нелегка робота: невиліковне захворювання, пов’язане зі складними соціальними проблемами наркоманії і проституції, звину-вачення в “запроданстві за американські долари”. На їх долю випала заздрість з боку деяких держслужбовців, негативне ставлення з боку пересічних громадян, нерозуміння проблеми ВІЛ/СНІДу, нетерпиме і негуманне відношення до тих, ким стали опікуватись ці громадські організації: до споживачів ін’єкційних наркотиків, жінок секс-бізне-су, людей, що живуть з ВІЛ.

Семінар “Профілактика ВІЛ/СНІДу серед споживачів ін’єкційних наркотиків”, проведений у червні 1996 року у Харкові за підтримки UNAIDS та UNDP, став відправним пунктом “від розмов до діла” для державних і недержавних організацій України. Почали формуватись ініціативні групи для написання проектів по зменшенню шкоди.

Перша проектна пропозиція в Україні по профілактиці ВІЛ серед споживачів ін’єкційних наркотиків, була підготовлена ініціативною групою в м. Одеса і з 1996 року реалізовувалася на базі Південного філіалу Українського центру профілактики і боротьби зі СНІДом, а з 1997 року – одеським громадським рухом “Віра. Надія. Любов” за під-тримки UNAIDS. Це був перший проект зменшення шкоди в Україні. Другим проектом став проект “Профілактичні заходи щодо поперед-ження ВІЛ/СНІДу серед шприцевих наркоманів в м. Полтава”, роз-роблений на базі Фонду “Анти-СНІД” (Полтава).

Сьогодні в Україні створено Всеукраїнську Асоціацію Зменшення Шкоди, в якій працює 41 організація-проект.

Пройшло вже 10 років з моменту початку епідемії в Україні, але й сьогодні громадські організації роблять майже половину роботи в сфері профілактики та лікування ВІЛ/СНІДу. За даними UNAIDS, сьогодні в Україні інфіковано ВІЛ близько 1,5% населення, найбільш вражені ВІЛ регіони – Одеська, Дніпропетровська, Донецька, Запо-різька, Херсонська області. Із загальної кількості ВІЛ-інфікованих більшість (близько 65%) складають споживачі ін’єкційних наркоти-ків.

ВІЛ-інфекція в Полтаві.Хроніка діяльності Благодійного Фонду “Анти-СНІД” (з травня 1995 р. по травень 2004 р.) 1995 рік – створення Благодійного Фонду “Анти-СНІД”.

Представники Фонду “Анти-СНІД”, Андрій Протопопов і Олег Смо-ловик представляють третій сектор м. Полтави на першому семінарі Національного Комітету профилактики наркоманії та СНІДу. 1996 рік – починає виходити газета «Бiла Альтанка», спрямована на освіту молоді з питань ВІЛ/СНІДу.

В червні 1996 року Фондом розроблено проект програми “Профілак-тичні заходи щодо попередження ВІЛ/СНІДу серед шприцевих нар-команів в м. Полтава”. Перший етап Програми – моніторинг і оцінка ситуації – реалізовано восени 1996 року власними ресурсами Фонду в співробітництві з Коршенко В.О., завідуючим відділенням особли-во небезпечних інфекцій Полтавської обласної СЕС.

1997 рік – Фонд “Анти-СНІД” отримує грант від Центру Ліндесми-ту на реалізацію проекту зменшення шкоди в середовищі споживачів ін’єкційних наркотиків (СІН). Починається розгорнута реалізація проекту “Профілактика ВІЛ/ХПСШ серед споживачів ін’єкційних наркотиків м. Полтави” (координатор – Протопопов Андрій), який продовжується нині на базі Благодійного Фонду “Громадське здо-ров’я”.

З 1997 по 2004 рік приоритетним напрямком діяльності Фонду є впровадження в життя стратегії зменшення шкоди від ін’єкційного вживання наркотиків (harm reduction). В процесі реалізації проекту зменшення шкоди Фонд отримував гранти від Інституту Відкритого Суспільства, США (з 1998 року), Міжнародного Фонду «Вiдроджен-ня», Україна (з 1999 року), Фонду Елтона Джона, Великобританія (2002-2003 рр.)

1998 рік – на ґрунті Закону України “Про запобігання захворювання на СНІД та соціальний захист населення” організовано роботу трьох польових пунктів обміну шприців (пунктів довіри), де наркозалежні люди можуть легально обміняти використані шприці на стерильні, безкоштовно отримати презервативи, антисептичні засоби, інформа-ційно-освітню літературу, консультації психолога, первинну медичну допомогу. Пункти довіри працюють в мікрорайонах Алмазний, По-дол і на зупинці вул. Чапаєва (на стороні ринку). Два пункти – на Ал-мазному і на зупинці Чапаєва – працюють і нині. Часи роботи пунк-тів: 10.00 – 12.00, щоденно, крім вихідних. Щоденно на пункти обміну шприців звертаються близько 30-40 клієнтів, загальна кількість яких за 8 років роботи сягнула 3000 (на момент написання статті в програ-мі зменшення шкоди отримують допомогу 900 наркозалежних осіб).

В 1998 році Фонд «Анти-СНІД» надає благодійну допомогу обласній інфекційній лікарні у вигляді інгалятору. Розпочато утилізацію ви-користаних шприців на базі обласної інфекційної лікарні (головний лікар – Войтенко Л.Л.) в спеціально обладнаному приміщенні, за узгодженням з міською санітарно-епідеміологічною станцією.

Президент Фонду «Анти-СНІД», Протопопов А.О. увійшов до скла-ду Обласної Координаційної Ради з питань профілактики і боротьби зі СНІДом, а також призначений радником міжнародної програми зменшення шкоди Інституту Відкритого Суспільства (США). Олег Смоловик і Андрій Протопопов надають технічну допомогу по розви-тку проектів зменшення шкоди в Молдові та Білорусії.

1999–2000 рр. – за підтримки Університету Джонса Хопкінса (США) в Полтаві на базі Фонду починає працювати інформаційно-консультативна служба з питань ВІЛ/СНІДу “Нова Лінія” (коорди-натор – Колесникова Оксана, психолог). В “Нову Лінію” входять лі-карі, юрист, психологи і соціальні працівники-консультанти. Починає роботу “телефон довіри”, група взаємодопомоги для ВІЛ-інфікова-них, друкуються яскраві буклети, починає виходити бюлетень “Нова Лінія” на тему ВІЛ/СНІДу, венеричних хвороб, наркоманії і сексу. Співробітники “Нової Лінії” проводять лекції в школах та ВУЗах по профілактиці ВІЛ/СНІДу та наркоманії, виступають на молодіжних акціях. Про діяльність служби і Фонду пише національний журнал «СПИД. СНІД. AIDS», де регулярно друкуються статті співробітни-ків Фонду. В 1999 році Президент Фонду, Протопопов Андрій увій-шов до складу редакційної колегії журналу.

Починається плідна співпраця з Полтавським обласним центром со-ціальних служб для молоді (директор - Півень С.В.), Управлінням у справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадміністрації (начальник – Винокурова О.Е.) та Полтавським обласним центром профілакти-ки і боротьби зі СНІДом (головний лікар – Коршенко В.О.). З Пол-тавським обласним шкірно-венерологічним диспансером (головний лікар – Камєнєв В.І.) укладено договір про те, що клієнти Фонду можуть безкоштовно пройти обстеження на ВІЛ та сифіліс на базі Полтавського ШВД., а також пройти безкоштовний курс лікуван-ня сифілісу препаратом “ретарпен”, закупленого із ресурсів проекту зменшення шкоди. Громадська діяльність Фонду “Анти-СНІД” стає практичним при-кладом для ініціативних, соціально активних людей в Полтаві: в 1999 році співробітник Фонду Таміла Котляревська засновує Асоціацію допомоги ВІЛ-інфікованим “Світло Надії”, з реабілітаційними про-грамами якої зараз тісно співпрацює Фонд “Громадське здоров’я”; в 2000 році Олег Смоловик відкриває власну благодійну організацію “Шлях до себе”, що надає психо-соціальну допомогу населенню.Одним з показників результативності роботи Фонди є розвиток про-екту зменшення шкоди в м. Кременчук і створення там громадської організації сприяння профілактиці соціально-негативних явищ “По-рятунок” (керівник – Терещенко Денис).

<СЕРПЕНЬ> 2005, #1 (28)

3

4

#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>

< Почин >

В 1999 році проведено два крупномасштабних дослідження в серед-овищі СІН. Beth Israel Medical Center проводить поведінкове дослі-дження в середовищі СІН, мотивуючи учасників згущеним молоком та шоколадом, про що потім в місті Полтаві ходили різноманітні чут-ки та плітки. Український центр профілактики та боротьби зі СНІ-Дом проводить перший епіднагляд за розповсюдженням епідемії ВІЛ серед клієнтів Фонду – споживачів ін’єкційних наркотиків. В епідна-гляді взяли участь 259 споживачів ін’єкційних наркотиків м. Полта-ви. 37,8% з них виявилися ВІЛ-інфікованими.

2000 рік – починається реалізація проекту “Профілактика ВІЛ/ХПСШ серед жінок секс-бізнесу м. Полтава” (координатор – Світ-лана Володська, психолог). Проект працює на полтавському відрізку траси “Київ-Харків”, де “трасові” жінки-повії, більшість з яких є нар-козалежними, надають секс послуги водіям транзитного транспорту, а також місцевому чоловічому населенню. В проекті дівчата можуть отримати безкоштовні презервативи, обміняти шприці, отримати ме-дичну, психологічну та юридичну консультацію, отримати направ-лення на обстеження та лікування до медичних установ міста.

В 2000 році на базі Фонду розробляється національний сайт та елек-тронна база даних на тему зменшення шкоди і профілактики ВІЛ/СНІДу (розробник і адміністратор – Дмитро Шумилін).

2001 рік – координатором проекту зменшення шкоди стає юрист Едуард Спасов. За ініціативою Едуарда Спасова, Фонд проводить се-рію лекцій і семінарів для співробітників УМВС на теми “Програма зменшення шкоди та її значення”, “ВІЛ/СНІД та наркотики”, “Про-фесійна безпека в роботі міліції” та інші. Едуард Спасов розробляє перший на ниві українського зменшення шкоди юридичний посібник для клієнтів профілактичних програм “Права і громадський кодекс поведінки”.

2002 рік – Фонд “Анти-СНІД” стає одним з ініціаторів, а згодом і одним з упорядників створення Всеукраїнської Асоціації Зменшення Шкоди (ВАЗШ), в складі якої на сьогодні 41 українська організація. Починається активне співробітництво з Українським Інститутом со-ціальних досліджень, проводиться серія мотиваційних анкетувань в середовищі СІН та ЖСБ.

З 2002 року на базі Фонду проходять навчально-виробничу практику студенти факультетів “Психологія і соціальна робота” та “Соціаль-на педагогіка” Полтавського державного педагогічного університету (ПДПУ). Фахівці Фонду проводять цикл лекцій “Зменшення Шкоди – стратегія вторинної профілактики в соціальній роботі” для студен-тів ПДПУ.

2003 рік – налагоджено утилізацію використаних шприців на базі 1-ої міської лікарні (головний лікар – Бикова В.Ф.). Розпочинається ак-тивне співробітництво з 5-ою міською лікарнею (головний лікар - То-менко В.В.), якій Фонд регулярне надає благодійну допомогу ліками.

В 2003 році на базі Фонду здійснюється інформаційний менеджмент Всеукраїнської Асоціації Зменшення Шкоди, розробляється база да-них ВАЗШ і виходить перший номер альманаху “Зменшення Шкоди в Україні” (інформаційний менеджер і редактор – Волик Анатолій).

Юристи Фонду Олександр Левчук та Бочаренко Ярослав беруть участь в юридичному проекті Всеукраїнської Асоціації Зменшення Шкоди “Покращення правозахисної політики по відношенню до споживачів наркотиків та людей, що живуть з ВІЛ/СНІДом”. Про-водяться дослідження, які викривають багаточисельні випадки по-рушення прав людини в середовищі споживачів наркотиків, жінок секс-бізнесу та ВІЛ-інфікованих. За результатами досліджень пода-ються рекомендації на громадські та парламентські слухання в Вер-ховну Раду України.

2004 рік – водночас з проектами профілактики ВІЛ/СНІДу в се-редовищі СІН та ЖСБ, Фонд “Анти-СНІД” розпочинає надавати благодійну допомогу безпритульним громадянам за підтримки Фон-ду “Дорога додому” (Одеса) та програми UCAN, Інституту Сталих Спільнот (Київ). В середовищі безпритульних (звалище в передмісті

Студенти групи ПП-51 Полтавського державного педагогічного університету ім. Короленка

під час проходження практики на ПОШ “4-а Поліклініка” проводять анкетування на тему “Контрольоване вживання наркотиків”

(грудень 2002 року)

Передача медикаментів начмеду 5-ої міської лікарні, Сало Людмилі Миколаївні для клієнтів Фонду, що проходять лікування

у відділеннях 5-ої міської лікарні

Координатор проекту зменшення шкоди в середовищі жінок секс-бізнесу, психолог Володська Світлана (ліворуч)

консультує клієнта проекту (траса “Київ-Харків”, червень, 2005 рік)

4

5

<СЕРПЕНЬ> 2005, #1 (28)

< Почин >

Полтави, селі Макухівка) проводяться дослідження і починається надання цільової допомоги першої необхідності. Активну участь в реалізації проекту беруть члени організації “Коло Тебе” (президент Коробова Мар’яна), а саме В’ячеслав Лозовий (фотокореспондент), Юлія Парадіз (соціальний працівник).

В 2004 році співробітники Фонду “Анти-СНІД” приймають рішення про створення Фонду “Громадське здоров’я” в зв’язку з розширен-ням діяльності Фонду за межі СНІДу, охопленням нових соціальних проблем і нових цільових груп. 30 квітня 2004 року створено Благо-дійний Фонд “Громадське здоров’я”.

2005 рік – сьогодні на базі Фонду “Громадське здоров’я” реалізу-ються проекти зменшення шкоди в середовищі СІН (координатор – Волик Анатолій), проект адвокації інтересів жінок, вразливих до ВІЛ-інфікування (координатор – Колеснікова Оксана), психолог Фонду, Володська Світлана займається розробкою тренінгів і в якос-ті тренера співпрацює з Південно-Українським тренінговим центром (Одеса). Готується до реалізації проект “Профілактика ініціації вжи-вання ін’єкційним шляхом”, який спрямовано на профілактичну ро-боту з молоддю, що вживає неін’єкційні наркотики. Проект розробля-ється за підтримки Українського інституту соціальних досліджень та UNICEF. В розробці заходів проекту беруть активну участь фахівці Полтавського обласного наркологічного диспансеру (головний лікар – Мацицький І.А).

Завдяки програмі BUMAD, яка реалізується на базі Фонду “Гро-мадське здоров’я” за підтримки ООН та Єврокоміссії з 2004 року, 109 споживачів ін’єкційних наркотиків та членів їх сімей отримали медичну допомогу: проведено симптоматичне лікування вірусних гепатитів препаратами ліволін та есенціалє, СІН, що знаходяться в протитуберкульозному диспансері отримали необхідні протитубер-кульозні препарати. Для ВІЛ-інфікованих СІН проведено закупки препаратів, рекомендованих лікарями Центру СНІДу (циклоферон, цефазолін, флебодія, інші). Послугами проекту БУМАД також ско-ристалися клієнти партнерських організацій – 22 клієнта програм Асоціації “Світло Надії” та 23 клієнти Клубу “Квітень”.

За період діяльності Фонду з травня 1995 року і по цей час, видано більше 50 видів різноманітної інформаційно-освітньої друкованої продукції, серед якої юридичний посібник з буклетами “Ти і закон”, буклети із серії “Корисна інформація для чоловіків і жінок”, серія кольорових буклетів “Нова Лінія”, методичні рекомендації по про-веденню аутрич-роботи (вуличної роботи) і консультування. До речі, рекомендації по техніці безпеки в роботі проектів зменшення шкоди, розроблені Фондом “Громадське здоров’я” взяті за основу Всеукраїн-ською Асоціацією Зменшення Шкоди, як документи, рекомендовані до впровадження в регіонах.

Персонал Фонду складають фахівці з вищою освітою – психологи, лікарі, юристи, бухгалтери, дипломовані соціальні працівники, а та-кож колишні споживачі наркотиків, які зараз знаходяться у ремісії. З Фондом співпрацюють волонтери з середовища споживачів наркоти-ків, студенти, фахівці, громадськість.

Співробітники Фонду взаємодіють з різними міжнародними органі-заціями – “СНІД Фонд “Схід-Захід” (AFEW), Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД, UNICEF, UNDP, Мережа проектів зменшення шкоди у Центральній та Східній Європі (CEEHRN) та іншими.

Діяльність Фонду неодноразово висвічувалась у всеукраїнській, об-ласній, міській пресі. В 2004 році діяльність Фонду відзначено дипло-мом Управління у справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадмі-ністрації за реалізацію програми зменшення шкоди.

Анатолій Волик,Фонд «Громадське здоров’я»:

м. Полтава, вул. Половка 66-Б, офіс 302, тел. 518-340E-mail: aaf_info@pi.net.ua

Соціальний працівник проекту “Хай кожен знайде свою дорогу додому”, Юля, проводить опитування безпритульних,

в лісі біля міського смиттезвалища (квітень, 2004 рік)

Координатор проекту BUMAD, Тетяна Юрчук (в білому) під час відвідування пункту довіри для наркозалежних осіб

на зупинці “вул. Чапаєва” (серпень, 2005 рік)

Засідання круглого столу з розробки плану заходів щодо попередження вживання наркотиків ін’єкційним шляхом серед молоді м. Полтави

(серпень, 2005 рік)

5

6

< Ты и закон >

Употреблять или не упо-треблять наркотики – лич-ное дело каждого. Точно также каждый человек волен распоряжаться сво-ей свободой относительно сексуальных отношений. Но есть ЗАКОН и он суров, он создан не для того, что-бы ограничить свободу, а для того, чтобы сделать свободу максимально без-опасной.

Каждый молодой человек, упо-требляющий наркотики, должен знать, что если вовремя не остано-виться, то рано или поздно начнутся неприятные проблемы с Законом, с правоохранительными органами. Это должны знать также девушки, свободно распоряжающиеся своим телом и клиенты этих девушек.

Если ты, читающий эти строки, употребляешь наркотики, и не хочешь причинять проблемы окружающим тебя людям, а самое главное – не хочешь, чтобы эти проблемы возникали у тебя, мы советуем не со-вершать запрещённых Законом действий. Ниже описаны некоторые незаконные действия в сфере оборота наркотических средств, психо-тропных веществ, их аналогов или прекурсоров, за которые Уголо-вный Кодекс Украины (УК), принятый 5 апреля 2001 года, предусма-тривает уголовную ответственность: • за незаконное производство, изготовление, приобретение, хранение, перевозку, пересылку с целью сбыта или сбыт наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов предусмотрено наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 8 лет, при отягчающих обстоя-тельствах - лишение свободы на срок от 5 до 12 лет (ст. 307 УК).• за незаконное производство, изготовление, приобретение, хране-ние, перевозку, пересылку наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов без цели сбыта предусмотрено наказание в виде ограничения свободы на срок до 3 лет или лишения свободы на тот же срок, а при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 2 до 8 лет (ст. 309 УК).• за похищение, присвоение, вымогательство наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов или овладение ими путём мо-шенничества или злоупотребления служебным положением, преду-смотрено наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 6 лет, при отягчающих обстоятельствах – на срок от 5 до 12 лет (ст. 308 УК).К наркотическим средствам относятся опиаты (маковая соломка, «ширка», героин, морфин), кокаин, каннабис (марихуана, гашиш) и другие. К психотропным веществам относятся ЛСД (кислота), пси-лоцибин, амфетамины («винт», «джеф», «мулька») и другие. К ана-логам наркотических средств или психотропных веществ относятся трамадол (трамал, трамальгин, стадол), эфедрин. К прекурсорам относятся вещества и их соли, которые используются в приготовле-нии наркотиков. Сюда относятся марганец (калия перманганат), бы-товые растворители № 646, 647, ацетон, красный фосфор, этиловый спирт и другие вещества. • за незаконное производство, изготовление, приобретение, хране-ние, перевозку или пересылку прекурсоров предусмотрено наказа-ние в виде штрафа до 50 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или ограничения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 3 до 12 лет (ст. 311 УК)• за похищение, присвоение, вымогательство прекурсоров или овла-дение ими путём мошенничества или злоупотребления служебным положением, предусмотрено наказание в виде штрафа до 70 не обла-гаемых налогом минимумов доходов граждан или лишения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – на срок от 3 до 12 лет (ст. 312 УК).

Наркомания – болезнь и это должны понимать в первую очередь сами люди, употребляющие наркотики. Употребление наркотиков приво-дит сначала к психической, а потом и физической зависимости. На-чав с одного наркотика, наркозависимый человек в процессе развития своей болезни пробует и остальные наркотики, так развивается поли-

наркомания – более тяжёлая форма наркомании, когда употребляется не один, а несколько различных наркотиков, часто в опасном для жиз-ни сочетании (например, сочетание наркотиков с алкоголем). Часто наркозависимые лица не понимают, что больны (хотя требуют, чтобы это признали все окружающие), не хотят лечиться, прикрываясь сво-ими страданиями как оправданием для приёма новых доз наркотиков. Хотя в наше время существует большой спектр как платных, так и бе-сплатных организаций предоставляющих реабилитационные услуги по лечению наркомании. Эти люди не просто не лечатся сами, но и втягивают в употребление наркотиков новичков. В этом тоже есть со-став преступления.• за склонение к употреблению наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов предусмотрено наказание в виде ограниче-ния свободы до 5 лет или лишения свободы на срок от 5 до 12 лет (ст. 315 УК).• за склонение несовершеннолетних к употреблению одурманиваю-щих средств предусмотрено наказание в виде ограничения свободы до 3 лет или лишения свободы на тот же срок (ст. 324 УК).Одурманивающие вещества – это сильнодействующие лекарства (снотворные) и токсические вещества (ацетон, клей «Момент», ра-створители, дихлофос и другие).

Употребляя наркотики на улице, наркозависимые люди также риску-ют попасть в немилость Закона.• за незаконное публичное употребление наркотических средств предусмотрено наказание в виде ограничения свободы до 4 лет или лишения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свободы на срок от 3 до 5 лет (ст. 316 УК).

Организация притонов – мест группового незаконного употребле-ния и производства наркотиков – это 317 статья Уголовного Кодекса Украины, предусматривающая наказание в виде лишения свободы на срок от 3 до 5 лет, при отягчающих обстоятельствах – лишение свобо-ды на срок от 5 до 12 лет.

За незаконное изготовление, подделку, использование или сбыт по-дделанных документов на получение наркотических средств, психо-тропных веществ или прекурсоров предусмотрено наказание в виде штрафа до 50 не облагаемых налогом минимумов доходов граждан или ограничения свободы на срок до 3 лет, при отягчающих обстоя-тельствах – лишение свободы на срок от 2 до 5 лет (ст. 318 УК).

По общему правилу, уголовной ответственности подлежат лица, ко-торым на момент совершения преступления исполнилось 16 лет. Но лица в возрасте от 14 до 16 лет также подлежат уголовной ответствен-ности за кражу наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, за вымогательство наркотических средств, психотропных веществ или их аналогов, за грабёж и/или разбой с целью овладения наркотическими средствами, психотропными веществами или их ана-логами.

Употребляя наркотики, каждый человек должен знать что он не толь-ко наносит себе вред, прикрытый мнимым кайфом от наркотиков, но и становится уязвим перед правоохранительными органами. Нарко-зависимые, употребляющие тяжёлые инъекционные наркотики, как правило идут на кражу, на обман с целью добычи денег на наркотики. Среди наркозависимых много уже судимых людей, которые, одна-жды поправ Закон, не исправились. Употребляя наркотики, ты легко можешь стать жертвой злоупотребления со стороны лиц с нечистой совестью. Поэтому тысячу раз подумай, прежде чем начинать или про-должать употребление наркотиков.

Внимательно читай Закон Украины, знай и помни, что твои необду-манные действия могут причинить непоправимый вред тебе и окру-жающим тебя людям. Но если ты уже наркозависим, то помни и не за-бывай, что безвыходных ситуаций не бывает – победить можно любую болезнь, тем более если эта болезнь целиком зависит от твоей силы воли и твоего поведения.

Александр Левчук,юрисконсульт Благотворительного Фонда

«Общественное здоровье»,коореспондент газеты “Біла Альтанка”

#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>

DURA LEX SED LEX - Закон суров, но он Закон

6

Александр Левчук,юрисконсульт Благотворительного Фонда

«Общественное здоровье»

7

< Откровенный разговор >

О наркотиках много говорят и спорят. Го-ворят об их «чудесных» свойствах и ужас-ных последствиях, о том, как «безопасно» их употреблять и как лечить от зависи-мости, о том, какие из них разрешить, а какие запретить… В диалоге участвуют все: наркологи, психиатры, психологи, милиция, учителя, общественники… Все они имеют богатый профессиональный опыт и опираются на него. Люди, которые употребляли и употребляют наркотики, тоже имеют богатый опыт и им тоже есть что сказать и чем поделиться. Нелишне прислушаться к их голосу, чтобы лучше понимать, с чем мы имеем дело, когда говорим о наркотиках. Биографическая справка: Игорь Г., 29 лет, по-вар, строитель, музыкант. С 2001 года – волон-тёр проекта снижения вреда в г. Полтава.

Игорь, скажи, как ты думаешь, почему люди употребляют наркотики, чего им не хватает?Бытуют разные мнения по поводу того, по-чему люди употребляют наркотики. Одни связывают это с душевной травмой. Другие связывают это с криминальным миром, с тем, что люди попадают под влияние преступных группировок, связываются с ворами, людьми, живущими по законам уголовного мира… Ведь наркотики вращаются в уголовной, крими-нальной среде… Моё мнение по этому вопросу таково: всё зависит от личности, от человека… Чего ему не хватает? Может каких-то новых, неизвестных ощущений. Наркотики поначалу раскрывают в человеке новые возможности, физические и умственные способности. Чело-веку сначала просто интересно собирать эти ощущения…

То есть человек как бы стремится выйти за собственные рамки, ему тесно внут-ри собственного ума? А наркотик может дать что-то большее?Ну да, так кажется… В Полтаве вот наиболее распространенные наркотики - это опиаты, приготовленные кустарным способом из мака-сырца. Это – ширка. Вначале она даёт такое окрыляющее чувство, раскрывает ум-ственные способности… Задумываешься над природой вещей, над тем, в каком мире мы живём… Ширка успокаивает человека, если он возбуждён, она обладает обезболивающими свойствами, в ней содержатся вещества, ко-торые издавна используются в медицине как средства облегчения боли…

Почему лично ты начал употреблять нар-котики и как это случилось?Это случилось в 1993 году. Я познакомился с моим тёзкой, который неоднократно уже упо-треблял наркотики и предложил мне попро-бовать. Я первый раз попробовал по его пред-ложению и мне понравилось…

То есть, тебе просто предложили и ты со-гласился? Любопытство, получается? Или ты решал какую-то душевную проблему, пытался успокоиться или старался убе-жать от реальности?Нет, чисто из любопытства. Проблемы появи-лись потом.

А познакомились вы с твоим тёзкой на ка-кой-то другой почве? Не на почве наркоти-ков?

По работе. Мы работали вместе, вместе обща-лись, вместе сдружились. У нас был рабочий коллектив, где все употребляли алкоголь, а он один не пил, а употреблял наркотики. Меня тоже это заинтересовало, потому что я считаю алкоголь большим злом. Я считаю, что алко-голь, особенно в больших количествах – это жестоко. Об алкоголиках я ещё с детства со-ставил представление, что это ненормальные, опасные люди, страдающие расстройствами психики - агрессивные, быстро заводятся, какой-то у них комплекс постоянный, пока трезвые – хмурые, а как выпьют – всё им «по барабану»…

Что дают наркотики хорошего, и что плохого? В чём их польза и в чём их вред? Вот, например, ширка, которую ты упо-треблял? Почему люди её употребляют, а потом вдруг понимают, что это страшное зло? А некоторые, даже понимая, что это страшное зло, продолжают её употре-блять и не могут бросить? У людей, которые не могут бросить, я считаю, просто не хватает силы воли. А что хорошего, что плохого? Хорошего в бытовом плане – ни-чего. Ничего в этом нет для здоровых людей. Больным людям, страдающим от боли это может дать облегчение, им назначают медика-ментозное лечение опиатными наркотиками. Из своего опыта могу сказать, что неоднократ-но видел, как даже в онкокорпус приезжают таксисты и нелегально привозят ширку, для больных раком, которые уже обречены, им просто надо облегчить страдания. Конечно, это из-за нехватки средств, из-за бедности на-шего здравоохранения…

Это ты говоришь о лечении… Да, действи-тельно, лекарства из мака издавна приме-няются в медицине как обезболивающие. Из мака синтезированы промедол, морфи-на гидрохлорид, омнопон, трамадол, папа-верин, которые применяются и в практике скорой помощи, и в хирургии, и в кардиоло-гии, и в онкологии… В прошлом веке были желудочные опийные капли, в аптеках про-давался опий в порошке. Народ тоже знал свойства мака: в селах мамы мазали соску детям опийным соком или добавляли им в питьё, чтобы они крепко спали. Ребёнок

Лише треба зупинитись...Напевне кожен з нас, почувши чергову історію про наслідки вживання нар-котичних за-собів, подумки промовляє “Та ти що? Щоб я колись набли-зився до нарко-тиків!? Ні! Це не для мене.” Між іншим, з кожним днем нестримно збільшу-ється кількість осіб, залежних від нарко-тичних речовин. Якщо раніше суспільство лякалось цього явища, намагалось його приховати, то на сьогоднішній день вже мало кого цим здивуєш чи вразиш. З часом суспільство пристосувалось жити поряд з наркозалежними особами, але прикро, що так і не змогло віднайти ефективного спо-собу усунення цієї проблеми.Поки що не змогло. Але воно стоїть на ві-рному шляху. Про це свідчить створення пунктів, де споживачі ін’єкційних нарко-тиків мають змогу безкоштовно отримати медикаменти, долікарську медичну до-помогу, направлення до лікарні та відпо-відних заклкадів, обміняти використані шприці на нові та здобути консультацію, а іноді просто підтримку працівників пунк-ту. Більшість людей не розуміє значення та-кої роботи, мовляв, якщо давати шприці, це стимулює колотися далі. Але насправді мета такої кампанії в тому, щоб запобіг-ти розповсюдженню хвороб, перш за все ВІЛ/СНІДу. Через соціальних працівників, які чергу-ють на таких пунктах, щодня проходить величезна кількість історій з життя нар-козалежних людей. Щоразу розумієш, що наркотик не зупиняється ні перед со-ціальними, ні перед матеріальними, ні перед будь-якими іншими перешкодами. Соціальні працівники намагаються якось допомогти і морально. Часто споживачам наркотиків і їх родичам необхідна під-тримка, співчуття і розуміння, тому що суспільство не готове навіть спробувати зрозуміти. А де ж іще шукати допомогу тим, хто її нагально потребує?Звичайно, не завжди і не всі відвідувачі пункту охоче розповідають про життєві труднощі і ті проблеми, які хвилюють саме у цю хвилину. Власне ніхто і не змушує це робити. Можливо декого задовольняє сама присутність на пункті і відчуття того, що ти не один. Для кожної людини дуже важливим є відчуття приналежності, розуміння того, що ти не один і люди, які тебе оточують пам’ятають і цінують у тобі особистість, не дивлячись ні на що. Тому найголовні-ше завдання пунктів – довести людині і переконати людину в тому, що вона інди-відуальність, особа, яка має право на по-вноцінне, щасливе життя, сповнене радо-щами, успіхами і перемогами. Лише треба зупинитись...

Антоніна Грищенко, соціальний працівник польового пункту

довіри Фонду “Громадське здоров’я”

<СЕРПЕНЬ> 2005, #1 (28)

7

«Ничего в этом нет…»ИНТЕРВЬЮ С ИГОРЕМ, УПОТРЕБЛЯВШИМ НАРКОТИКИ В ТЕЧЕНИИ 12 ЛЕТ…

8

#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>

< Откровенный разговор > спит под опием, а мать в поле-огороде работает. Жизнь была

тяжёлой… Да и сейчас нелёгкая… Но ведь молодой человек в наше время, когда начинает употреблять ширку или трамадол, он же не лечится, он по каким-то другим причинам это начинает де-лать. Любопытство – одна из таких причин. Но что их застав-ляет продолжать?

Они считают, что тот приход, тот кайф, который они получили пер-вый раз, они смогут этого добиваться и дальше, и жить, удерживая это состояние. Строят иллюзии. Они не понимают, что заблуждаются в этом. Основное их заблуждение состоит в том, что, даже употребляя инъекционные наркотики, они не сравнивают себя с людьми, зави-симыми от этих наркотиков. Они считают, что потребители инъек-ционных наркотиков, которые в системе – это конченые люди, а мы не такие – так думают они. Пройдёт время, они поймут, что они за-блуждаются. И никакой пользы от этого нет. А что касается вреда, то он очевиден. Это в первую очередь вред, который они приносят окру-жающему миру, окружающим людям. Эти люди изворотливы, лживы, они злоупотребляют доверием окружающих, такого человека нельзя ставить на ответственную работу. Люди, которые втянуты в употре-бление наркотиков, особенно инъекционных, они нечестным путём добывают деньги на наркотики, они пойдут на преступление ради наркотика - кража, обман, вымогательство. Это вред действительно… Эти люди нуждаются в психологической поддержке, в психотерапии, в реабилитации, если они к этому готовы, если поняли, что главное – это быть полезным обществу.

А вред для здоровья?Это однозначный вред. Что бы там ни говорили о безопасном употре-блении. Человек постепенно разлагается. Медленно, сам того не за-мечая. Можно сказать: живой труп ходит. В конце концов, если он не задумается – он умрёт, если задумается, начнёт переживать, за собой следить, уважать себя, то можно исправить ситуацию, улучшить свою жизнь и бросить наркотики. Люди, которые прикрываются собствен-ной зависимостью, продолжают употреблять – эти люди не уважают себя, я так считаю. Им легче существовать в каком-то животном обли-ке, потому что быть человеком – это работа над собой, а большинство из них безразличны к себе и своему человеческому облику. Конечно, у каждого из потребителей наркотиков «в системе» есть надежда, что когда-нибудь он бросит, авось жизнь поправится, авось станет лучше, но лучше не будет, пока ты продолжаешь употреблять.

Ну, а конкретно какой вред для здоровья, для внутренних орга-нов?

У потребителей инъекционных наркотиков, в первую очередь, «го-рят вены». Это само собой разумеется, если ты начал колоться. Это большая проблема: люди не могут найти у себя вен, колются куда-то в шею, в пах, под язык… Ширка – грязный во всех отношениях нар-котик. От нёе возникает сильная аллергическая реакция – “труханы”. Любая инъекция – палка о двух концах. Один конец – отравление психики, другой конец – отравление физического тела. Мозг в ответ на отравление даёт ощущение какого-то кайфа. А вены горят, кровь загрязняется, печень засоряется, воспаляется… Плюс ко всему вирусы гепатита и ВИЧ. Самоуничтожение. Всё это – последствия, вытекаю-щие из погони за кайфом.

И молодёжь, я смотрю, не сильно останавливается перед угрозой этих последствий. Хотя молодёжь общается с бывалыми потре-бителями наркотиков и видит, до чего они дошли: сгоревшие вены, ВИЧ, отсутствие гигиены, безрадостные лица и мысли только об одном – как раскумариться. Неужели многие молодые, ещё здо-ровые люди хотят так жить? Или молодые люди надеются, что им удастся избежать этих последствий? Я думаю, что они просто не задумываются. Не понимают… Раньше, когда ещё не было такого словосочетания «потребитель инъекцион-ных наркотиков», существовал узкий круг людей, которые употребля-ли наркотики. Это были люди криминальной, уголовной среды, у них были свои понятия, принципы. Этот мир был закрытым, не для широ-ких масс. Туда не мог попасть никто лишний. Да, эти люди воровали, но масштабы преступности, на мой взгляд, тогда были намного мень-шими. Этих людей боялись. Наркотики были образом жизни этих лю-дей. Было кустарное производство, торговали бабушки в сёлах и на базаре, но это всё было не для широких масс, а уж тем более не для мо-лодёжи. О том, где взять наркотики ни у молодёжи, ни у большинства людей не было никакой информации, никто об этом не знал. Милиция контролировала этот процесс, следя за тем, что бы между уголовным миром и нормальным обществом была граница. Это были 70-80-ые годы, СССР. С началом перестройки и гласности, информация из лю-бой сферы стала распространяться и оказывать своё влияние. Многие

понятия были дискредитированы, чёрное стало белым и наоборот. Люди получили доступ к наркотикам и как жадные набросились на них. Исчез барьер, отделявший уголовный мир от остального обще-ства и теперь наркотики гуляют везде и доступны молодёжи, каждому доступны.

Да, у тебя есть и работа, и творчество – два мощных фактора, которые помогают тебе удерживаться от наркотиков. А что ты посоветуешь тем, кто сейчас зависим от наркотиков, но очень хотел бы бросить?

Поменять круг общения. Этот круг ни к чему хорошему не приводит, это как болото, которое засасывает и из которого надо выбираться са-мому…

Но ведь часто в этом кругу общения находятся друзья. Поменять круг общения - значит, остаться без друзей, бросить друзей?

Нет. Друзья – это другой, более высокий уровень отношений, стоя-щий выше наркотиков. Друзей среди потребителей наркотиков быть не может. В среде потребителей наркотиков любой человек в любую минуту может тебя предать, обмануть, схитрить. Я в этом убедился на собственном опыте. Могут и подставить, и сдать тебя. Нет, там нет друзей…

Большинство людей не любит наркоманов. Они считают, что это преступники и изгои, которых надо изолировать от обще-ства. Вот и ты говоришь, что эти люди способны на предатель-ство, подлость, воровство. Что должны сделать потребители наркотиков, чтобы отношение к ним изменилось?Во-первых, уважать друг друга. Просто быть людьми. Не забывать об общечеловеческих качествах: взаимоуважении и взаимопомощи меж-ду людьми. И потребители наркотиков и те, кто их не употребляет – одинаковые люди. Нужно научиться находить общий язык. Во-вто-рых, если ты употребляешь наркотики, ты не должен приносить вреда окружающему миру и не должен злоупотреблять доверием окружаю-щих людей. Если на то уж пошло и человек стал зависим от наркоти-ков, этим нельзя прикрываться, как мотивом своих поступков, - надо делать что-то такое, от чего окружающие будут чувствовать пользу, помогать другим людям. Было бы хорошо сделать на государственном уровне такую программу реабилитации, благодаря которой потреби-тели наркотиков могли бы жить и работать на благо общества, имея доступ к заместительной терапии – к метадону. Может быть даже изолированно. Типа отдельного города, коммуны. Если уже эти люди сломались и у них нет силы воли духовно возродиться, то получается что они действительно больные, но ведь надо же им дать возможность почувствовать себя здоровыми. Почувствовать себя здоровым можно только через труд, через принесение пользы. Можно было бы нала-дить полезное производство, пусть даже и изолированное, главное чтобы люди чувствовали, что их труд нужен, а не как на тюремной зоне – один отряд плетёт сетку рабицу, другой расплетает – глупый фанатизм. С привлечением ресурсов людей, которые употребляют наркотики можно наладить производство товаров или услуг народно-го потребления, с контролем качества… Если окажется спорным во-прос, выдавать этим людям деньги или нет, то их можно перечислять на карточку или передавать родственникам, главное что бы эти люди внутри данной программы имели доступ к сфере услуг и обеспечива-лись питанием. Эту проблему можно решить. Главное, что бы в госу-дарстве нашлись люди, переживающие за судьбы нашей молодёжи.

Давай представим себе молодого человека, который стоит на по-роге взрослой жизни и жизнь открывается перед ним как набор возможностей, и одна из таких возможностей – наркотики. Что ты можешь сказать молодым людям, стоящим перед жизненным выбором. Что им надо делать, чтобы не попасть в наркотичес-кий плен? Какова альтернатива наркотикам на твой взгляд?

Хорошие друзья и здоровое занятие, приносящие удовлетворение и пользу людям – альтернатива наркотикам. Надо уметь выбирать круг общения, выбирать здоровые жизненные интересы. Надо уметь ста-вить высокую цель в жизни и старательно идти к ней, представляя наркотики, как помеху на пути к достижению этой цели. Не надо ве-рить людям, которые предлагают наркотики и говорят, что в этом нет ничего страшного, что от одного раза ничего не будет. Это обман, на который очень легко попасть, если у тебя нет цели и твёрдых жизнен-ных убеждений. Выше любого кайфа надо ставить семью, общение с родными и близкими, и работу, которая приносит удовлетворение и пользу обществу.

Беседовал Анатолий Волик,

5 августа 2005 года, с. Рябухи, территория г. Полтавы

8

9

<СЕРПЕНЬ> 2005, #1 (28)

9

< ВИЧ/СПИД и православное служение >

Отец Анатолий, вот уже 10 лет как Укра-ину поразила ВИЧ-инфекция, последней стадией которой яв-ляется СПИД. Вирус в основном поражает молодёжь, употребля-ющую инъекционные наркотики и моло-дёжь, имеющую беспо-рядочные, незащищён-ные половые связи. По оценочным данным UN-AIDS сейчас в Украине инфицировано ВИЧ 1,5 % населения. В борь-бу с ВИЧ-инфекцией включились государ-ственные и негосудар-ственные организации: создан Национальный комитет борьбы со СПИД, работает Го-сударственный центр профилактики и борьбы со СПИД, реализуются проекты сни-жения вреда среди потребителей наркотиков. Однако эпидемия ВИЧ-инфекции продолжается… Скажите, какова позиция пра-вославной церкви относительно ВИЧ-инфекции и СПИДа? Что Вы можете сказать о причинах этого заболевания и что, на Ваш взгляд, надо делать, чтобы преодолеть эпидемию ВИЧ/СПИДа?

По этому вопросу лучше обратиться к Концепции Православной Церкви, озвученной на конференции «Проблемы ВИЧ/СПИД – православное служение», состоявшейся 29 ноября 2004 года в стенах Киево-Печерской Лавры. Содержание Концепции разностороннее и раскрывает отношение, намерение и конкретную помощь Церкви ВИЧ-инфицированным на будущее. Текст опубликован в «Вестнике пресс-службы УПЦ» и в интернете. Со своей стороны хочу добавить, что усилия, прилагаемые в этом направлении Церковью многообеща-ющие, но, к сожалению, пока нет широкомасштабного участия в этом как священнослужителей, так и государства. Но есть всемерное упо-вание на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся.

Недавно от Игоря Анатолиевича Мацицкого, главного врача пол-тавского наркодиспансера, я услышал фразу: «молодёжь пря-чется за наркотики». Чего боится современная молодёжь, от чего она прячется? Что с нашей молодёжью?

На мой взгляд, молодёжь не прячется за наркотики, она, если привес-ти сравнение, играет со снарядами, оставшимися после войны. Вот об этом уже должны подумать старшие и родители, как бы и чем бы за-нять детей. Почему-то родители стали переживать за незащищённое детство и дали этому возрасту особые привилегии, что тут же отри-цательно сказалось на развитии нашей молодёжи, забыв о предупре-ждении пророка «Благо человеку, когда он несёт иго в юности своей» (Иеремия, 3,27). Нужно дать молодёжи созреть не только телесно, но и духовно.

Что бы лично Вы посоветовали молодым людям, осваивающимся в жизни? Как жить так, чтобы потом не было мучительно боль-но и стыдно?

Как найти себя в современном мире – мире потребления, развлече-ний, революций, можно ли стать при этом взрослым и зачем это де-лать? Общество, лишающее своё будущее в лице наших детей спосо-бности повзрослеть, и помогает им быть безвольными, капризными, распущенными, беззаботными, даже не подозревает или умышленно забывает, что созревание личности происходит в настоящем труде, исполнении долга, возложении на себя обязанностей за более слабых, в борьбе с самим собой, терпении посланных Богом страданий и бо-лезней. В стране, где царит культ выгоды, наживы, претензий и де-нежной купюры не смогут появиться люди нравственные, и навязан-ные нашему народу ценности никогда не пробудят в человеке совесть, а уничтожат её. Нужно изменить меру вещей, всю идеологическую систему и, если возможно, вернуться к христианской цивилизации. В этом может и должна участвовать молодёжь, а не быть расслабленны-ми зрителями или остроумными «критиками».

Отец Анатолий, в нашем обществе есть люди, которые живут с ВИЧ, некоторые из них осознали жизненную ошибку, некото-рые продолжают вести опасный образ жизни. Но этот такие же люди, как и мы с Вами, как все остальные, только их страдания умножены на ВИЧ. Что бы Вы сказали этим людям, чтобы им стало легче?

Исходя из учения Православной Церкви мы во грехе все инфици-рованы, заражая друг друга, близких и детей пошлостью, цинизмом, бесчувственностью, бездуховностью и жалеть, утешать следует всех, весь род человеческий. Никто здесь на Земле не может считать себя счастливым по-настоящему. Мы все ожидаем лучшего, но не у всех хватает терпения и благоразумия, не ведая слов Св. Письма «Претер-певый до конца, той спасётся» (Мф. 24,13).

К сожалению, в нашем обществе сплошь и рядом встречается осуждающее, нетерпимое отношение людей друг к другу. Люди, попавшие в зависимость от наркотиков получают клеймо «кон-ченых», ВИЧ-инфицированных оскорбительно и злобно называ-ют «спидоносцами»…Что Вы можете сказать о таком отноше-нии между людьми?

Это касается не только людей инфицированных, но и всей нашей нации, потому как нас обкра-дывают, унижают, пре-зирают, превращая наш некогда талантливый и духовно просвещенный народ в стадо алкоголи-ков, наркоманов, гейш и можно предполагать, что это всё продумано и целенаправленно. Един-ственный выход из сло-жившегося положения – борьба и противостоя-ние всего народа геноци-ду, а не взаимные обиды. Когда корабль дал течь, команда вся находится на палубе и сильные, и слабые, и здоровые, и больные, все вместе, только так мы можем выстоять и выжить.

Беседовал Анатолий Волик

«Но есть всемерное упование на перемену гнева Божия на Его милость к нам, кающимся»

интервью с отцом Анатолием

протоиерей Анатолий Стегний, настоятель Свято-Георгиевского Храма

(с. Нижние Млыны)

Свято-Георгиевский Храм (с. Нижние Млыны, Полтавский р-н)

10

#1 (28), 2005 <СЕРПЕНЬ>

10

< ВИЧ/СПИД и православное служение >

Отец Максим, вы конечно же слышали о таком заболевании как ВИЧ-инфекция, последней стадией которой является СПИД. Заболевание это вызы-вает вирус, который передаёт-ся половым путём и через кровь. Беспорядочные половые связи и употребление инъекционных наркотиков – главные причины распространения ВИЧ-инфек-ции. Что думает об этом забо-левании православная церковь, Вы в частности?

Православная церковь с сожале-нием и сочувствием относится к больным людям - к больным ВИЧ и наркозависимым. Цер-ковь этих людей не осуждает, а осуждает грех грех наркомании и блуда.

Причина всех людских болезней - согрешение. Люди забывают, что мораль и нравственность,

основанная на заповедях Божиих, несёт спасение. А заповеди Божии заключаются в любви к Богу и любви к ближнему.

Самое важное – воспитание нравственности и морали, чему обще-ственность уделяет недостаточно внимания. С малого возраста дети предоставлены сами себе, находятся без родительского внимания, не получают воспитания.

Людям, которые уже заболели, я желаю не отчаиваться, жить даль-ше, стремиться к богу и помнить, что Бог всех нас любит и у каждого страдающего недугом наркомании и ВИЧ есть надежда на выздоров-ление.

Вы, конечно, не можете не видеть и не знать, что среди современ-ной молодёжи очень популярны наркотики самых разнообразных видов: конопля, опиум, «кислота». О чём говорит такая популяр-ность наркотиков среди молодёжи?

На мой взгляд, наркотики популярны по трём при-чинам. Люди ищут в жизни счастья и радости. Моло-дёжь слышит от взрослых слова о красоте, о доброте, о человечности, но не находит этого в реальной жизни. Отсюда разочарование, отчаяние и уход в наркотики, которые на недолгое время заменяют радость и счастье. Это первая причина – от разочарования найти гармо-нию в реальной жизни. Часть молодёжи, у которой есть деньги, обеспеченность, много свободы, употребляет наркотики от пресыщения. Это вторая причина - по-иск острых ощущений. И третья причина – праздность, безделье, скука. Молодым людям нечем заняться, они предоставлены сами себе. Вот почему важно, чтобы было как можно больше бесплатных спотривных сек-ций, бесплатных кружков по интересам, где бы моло-дёжь могла найти интересное занятие по душе.

Но все три причины приводят к одному – человек попа-дает в зависимость от наркотика, возникает пристрас-тие. Человек понимает, что теперь освободится трудно. Но каждый человек, употребляющий наркотики рано или поздно разочаровывается в мнимой радости нар-котиков и хочет избавиться, вернуться, освободиться и вести здоровый образ жизни.

Среди Ваших прихожан, да и в других приходах, в основном люди старшего и преклонного возраста. Очень редко встречается мо-лодёжь, разве что на большие праздники, такие как Пасха. Это говорит о кризисе православной веры или о кризисе в молодёжном обществе?

Кризиса как такового нет. Премудрый Соломон говорил: «Ни что ни ново под солнцем» (Еккл. 1,9). Важно не количество, а качество. Кризис происходит в обществе. Четыре поколения людей после со-ветского режима остались без духовной опоры, с духовным вакуумом в душе. Наркомания и все болезни общества из этого вытекают. А православная церковь как служила Христу, так и служит. И Господь призывает каждого по-своему и в своё время. Для каждого человека пути Господни неисповедимы.

Как нужно понимать Бога, как нужно говорить о Боге, чтобы это вызвало интерес у молодёжи. С чего надо начинать, что надо делать?

Во-первых, не надо пугать молодёжь Богом и строгостью Церковного Устава. Молодым надо напоминать, что Бог не тиран и деспот, а лю-бящий Отец, дающий нам всё необходимое. Важно, чтобы молодёжь не боялась строгости Церковного Устава, потому что правильное, ни в коем случае не фанатичное, исполнение церковных правил помога-ет человеку быть с Богом и слыть хорошим человеком в обществе.

Я повторю, что каждый человек ищет счастье в жизни и на этом пути имеет свободу выбора. Путь человека во Христе заключается в испол-нении двух основных заповедей: любовь к Богу и любовь к ближне-му.

Встречались ли в Вашей практике наркозависимым люди, кото-рые нашли спасение во Христе, в лоне православия? Если да, то расскажите подробнее хотя бы об одном таком случае?

Встречались. Очень часто. Эти люди разочаровались в наркотиках, поняли вред который наносят наркотики для личного здоровья, для жизни в обществе. Многие из этих людей поменяли образ жизни, стали уповать на Бога, каяться в грехах, причащаться Тела и Крови Христовых. Многие из этих людей полностью прекратили употребле-ние наркотиков.

Что Вы можете посоветовать людям, которые попали в нарко-зависимость и желают прекратить употребление наркотиков, но не знают как?

Не отчаиваться, не думать, что они больше не нужны обществу. Нар-комания – это не порок, это недуг, с которым всё же возможно бороть-ся, но уповая не на себя, а на милость Божию и обращаясь к помощи Церкви – каяться в своих грехах, причащаться и стремиться к благо-честивому образу жизни.

Хотелось бы от Вас услышать несколько житейских советов для подрастающего поколения, для современной молодёжи

Уважать старших – родителей, учителей, преподавателей, людей преклонного возрас-та, если мы хотим чтобы нас уважали, вести здоровый образ жизни, заниматься физкуль-турой, ограничить употребление табака и алкоголя, стремиться к духовности – ходить в церковь, читать православную литературу, молиться дома; стремиться к душевности – читать художественную литературу, посещать театр, интересоваться классической музыкой, искусством и помнить, что мы будущее нашей Нации, нашей Державы.

И в заключении, что Вы можете поже-лать нашей молодёжи?

Чтобы каждый человек, несмотря на жес-токость, жесткость современной жизни, не забывал, что самые главные человеческие качества – доброта, любовь и милосердие. А сейчас в нашем мире царят страсти и деньги, которые затмевают человеческое в нас самих.

Чтобы нам стать добрее и милосерднее нам нужно научиться ува-жать, прощать, любить окружающих нас людей. А научиться этому можно только выполняя Заповеди Божии.

Беседовал Анатолий Волик

«Приидите ко Мне все труждающиеся и обременённые и Я успокою вас»

(Мат. 11, 28)интервью с отцом Максимом

Иерей Максим Минеев, настоятель Свято-Вознесенской

Церкви (г. Полтава, м-н Половки), 29 лет

Свято-Вознесенская Церковь (г.Полтава, м-н Половки)

11

<СЕРПЕНЬ> 2005, #1 (28)

11

< здоровий спосіб життя >

АЛЬТЕРНАТИВА НАРКОТИКАМ: В суспільстві ведеться багато розмов про альтернативу наркотикам. Пропонуються різні методи і заходи, але всі їх можна зібра-ти під одним знаменником: здоровий спосіб життя. Спорт - одна із найбільш активних і розвиваючих форм здорового способу життя, особливо якщо це сучасний спорт. Останнім часом поширюється інформація про екстремальні види спорту, які захоплю-ють все більше і більше прихильників серед підростаючого покоління. Про глобальність розвитку екстремальних видів спорту ми мо-жемо зробити висновок і прогноз, подивив-шись на західні країни - масовість зацікавле-них людей на різних змаганнях і показових виступах з екстрим-спорту наближається до таких видів спорту як футбол. Екстрим-спорт виражає сучасні інтереси молоді і та-мує її прагнення до ризику. Незважаючи на очевидну користь від занять сучасними екстремальними видами спорту, все ж знаходяться критики і в цій сфері. Начебто, заняття екстре-мальними видами спорту призводять до надмірної виробки адреналіну у надниркових залозах, що також при-зводить до свого роду хімічної залеж-ності. Залишимо такі думки на совісті тих скептиків, що у кожній дії людини вишукують яку-небудь форму залеж-ності. Повинна ж людина щось пристрас-но любити і до чогось прагнути і все ж краще, коли ця пристрасть і прагнення знаходяться у сфері спорту і спортивних здобутків. Все ж краще, ніж наркотики вживати. Це навіть по-рівнювати не можна. Хоча міру треба знати і в спорті...Також багато розмовляють про необхідність розвитку безкоштовних спортивних секцій, про їх дефіцит в сучасному комерціалізо-ваному суспільстві. Та не все так погано як здається, бо є “розумная тому альтернатива”, – в цій статті розповідь про клуб з гірського велосипеду, який діє в Полтаві на базі Пол-тавської міської організації творчої молоді “Коло Тебе”. В нашому місті з кожним роком все поміт-ніше стихійний рух велосипедистів - “дикий екстрим”. На “велосипедних екстримістів” сердяться автомобілісти, бо, дійсно, багато хто з них порушує правила дорожнього руху і створює небезпечні ситуації на вулицях міста. До речі, ця проблема в цивілізованих країнах вирішена – там у великих містах проклали велосипедні доріжки і встановили сигнальну систему регулювання велосипедного руху (світлофори, дорожні знаки). Велосипедні доріжки – це смуга шириною два метри, все-редині пофарбована в помаранчевий колір з трафаретними зображеннями велосипеду, а з боків відмежована білою фарбою. Такі до-ріжки прокладено в Угорщині, Чехії, Польщі, Словенії, країнах Прибалтики. Отже, чому б і нам не перейняти цей корисний досвід. Нещодавно при ПМОТМ “Коло тебе” ство-рено клуб екстремального велоспорту, МТB-club. Активісти створення клубу — Повякало Анатолій і Нальотов Дмитро, неодноразові призери різних українських змагань з гір-ського велосипеду. У 2003-2004 роках, по їх ініциативі, група молоді самотужки органі-зувала будівництво траси в лісі поблизу се-лища Горбанівка і провела відкриті змагання

VELOMANІА-2004. До речі, було визнано, що траса змагань в Горбанівському лісі не має аналогів в Україні за рівнем складності. В змаганнях взяли участь близько 50-ти учас-ників з різних міст України: Київ, Кременчук, Феодосія, у супроводі полтавських рок-груп (“Круті Педалі”, “Онейроїд”, “Черв’яки”) та київської рок-групи Jam Cherry. Під час змагань відбулися показові виступи моло-дих спелеологів з місцевого клубу «Полта-ва–спелео». Члени полтавського велоклубу неодноразо-во брали участь і ставали призерами в різних змаганнях: “ALUSHTA-CUP-2003”, -2004, -2005 (м. Алушта), “DІRT-JUMP-ІNG CONTEST” (м. Київ) та інших.

25 червня 2005 року Полтавська міська ор-

ганізація творчої молоді ”Коло тебе”, при підтримці Управління у справах сім’ї та молоді Полтавської облдержадміністра-ції провели Фестиваль VELOMANIA-2005 - другий відкритий чемпіонат Полтави по гірському велосипеду. Чемпіонат було про-ведено на спеціально підготовлених трасах в Горбанівському лісі. Під час проведення фес-тивалю глядачі мали змогу спостерігати: • змагання DОWNHILL (швидкісний спуск із подоланням перешкод - трамплінів, контр-схилів);• BIG-AIR (стрибки на трампліні з транзи-том близько 10 метрів);• трасу NORTH-SHORE (смуга дерев’яних конструкцій на висоті від 1-го до 4-х метрів);• DIRT JUMPING (стрибки на серії трамплі-нів з виконанням трюків). У змаганнях прийняли участь близько 30 учасників з Полтави, Харкова, Києва, Дні-пропетровська, Запоріжжя, Феодосії, Сімфе-рополю, Ялти, Одеси та Житомира. Спосте-рігати за фестивалем приїжджали гості із 15 міст України, гості з Росії.Змагання проходили на фоні виступів пол-тавських ді-джеїв з клубу “Томат” та місце-вих рок-груп «Круті педалі», CHILL OUT, «Онейроїд», «Катастрофа», “Rottensou-nd”, LINC-218 та інших. По закінченні зма-гань під відкритим небом відбулася DJ’s-ве-чірка SUNRIDER — OPEN AIR.Події на фестивалі освітлювали: ”ТРК Лта-ва”, ТК ”Мiсто”, “Наше радіо” журнали: ”Мa-xtreme”, ”X3M”, Інтернет портали: www.velokiev.com www.velomir.com www.kolotebe.iatp.org.ua www.tatubike.com Спонсорами змагань виступили: магазини ”Велозона”(м.Полтава), ”Велолюкс” (м.Ки-їв), Extremestyle (м.Київ), “Атлантіда” (м. Київ) Extreme (м.Полтава), кампанія ”Пари-тет” (м.Київ). Технична підтримка: ”Капро” (м.Полтава), Полтавський спелеоклуб. Хотілось би звернути увагу на існування в Полтаві можливості для розвитку здорової

альтернативи наркотикам – це не тільки клуб гірського велосипеду, але й клуб шосей-ного велосипеду, полтавський туристичний клуб, полтавський спелеоклуб. Про ці та інші організації ви може дізнатися за телефоном Полтавської міської організації творчої мо-лоді “Коло Тебе”: 8 050 977 07 90 (Мар’яна).У планах велоклубу організація багатоденно-го кросс-кантрі туру, міжрегіонального шо-сейного анти-наркотичного кросу “З “голки” - на колеса”, організація туристичних вело-поїздок до меморіальних та історичних міст. До речі, вже став традицією надворсклян-ський виїзд до Більского городища, що в Ко-телевському районі Полтавської області. У даний момент клубом планується орга-нізація учбово-тренувального центра МТБ (УТЦ МТБ). Створення даного центра буде сприяти розвитку і популяризації цього виду спорту, а також залученню до велосипедного спорту нових юнаків та дівчат, що обирають здоровий спосіб життя. А ще ми закликаємо активних юнаків та дівчат в містах та селах Полтавщини, створювати власні організації та клуби з ваших улюблених видів спорту та відпочинку, головне, щоб це був здоровий спосіб життя, який зараз у моді. Наприкінці хочемо порадити всім молодим, хто опановує велосипеди: будь ласка, рухаю-чись вулицями міста, дотримуйтесь правил дорожнього руху, слідуйте вказівкам дорож-ніх знаків і світлофорів, не виконуйте трюків в непристосованих для цього місцях, в при-сутності пішоходів і автомобілів, але ж якщо ви берете на себе відповідальність за власне життя і виконуєте трюки, обов’язково одяг-ніть на себе засоби захисту: шлем, корсет, на-колінники, налокітники, тощо. “Береженого Бог береже”. Нагадуємо, що велосипедний спорт – це спорт підвищеного травматизму, але для тих, хто ним займається з любов’ю і самовідданістю, дотримуючись при цьому правил безпеки, немає кращого задоволення.

Мар’яна Коробова, Антон Скородумов, ПОТМ “Коло Тебе”

Газета “Біла Альтанка”© – благодійне видання для безкоштовного розповсюдження, спрямоване на профілактику ВІЛ/СНІДу і наркоманії, формування здорового способу життя.

Виходить з 1995 року.

Мова: українська, російська.

Засновник і видавець: Благодійний Фонд “Громадське здоров’я”.

Свідотцтво про реєстрацію: ПЛ - № 656, від 22 лютого 2005 року.

Адреса редакціЇ: м. Полтава, вул. Половка 66-Б, офіс 302, тел. 518-340 E-mail: aaf_info@pi.net.ua

Головний редактор: Протопопов А.О. , andriy_protopopov@afew.org

Редактор випуску: Волик А.М., avolik@inbox.ru

Члени редколегії: Левчук А.В., Коробова М.В., Сліпко І.О., Колеснікова О.Л.,

Дизайнер: Мартинов О.В

Фотографії: Шумілін Дмитро, Волик Анатолій, Картавіцкій Сергій, Мартинов Олексій, Гапончук Володимир.

За підтримки Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в рамках проекту “Подлання епідемії ВІЛ/СНІДу в Україні”

Глобального Фонду боротьби з малярією, СНІДом і туберкульозом.

Оформлення, стиль та зміст газети є об’єктом авторського права. При використанні материалів газети, посилання на авторів статей та на “Білу Альтанку” обовязкове.

Редакція не несе відповідальності за зміст статей та можливе трактування змісту, і лишає за собою

Тираж 6000 примірників.

Видавництво “Динамік”, м. Полтава, 2005

Головною метою діяльності Фонду “Громадське здоров’я” є сприяння розвитку та підтримці громадського здоров’я, формуванню фізичного, психічного, соціального і духовного здоров’я населення, служб соціальної та медичної допомоги

в Полтавській області.Статут Фонду “Громадське здоров’я”

Партнери проекту зменшення шкоди: Асоціація “Світло Надії”, м. Полтава, вул Артема, 28А, тел. 508599 - реабілітація, юридичні послуги, консультації по АРВ-терапії; Клуб “Квітень”, тел. 562570 - реабілітація, консультації з приводу хімічної залежності, телефон довіри - 500752; ПМОТМ “Коло Тебе”, тел. 8 050 9779007 - розвиток творчої, спортивної і соціально активної молоді.

право не поділяти думки авторів статей.