Іван Нечуй-ЛевицькийІ. Нечуй-Левицький разом з Панасом Мирним та О. Кониським започаткували

новий етап у розвитку української прози: писали про знедолений рідний народ, показували багатство і красу душі простих людей. Тема народної долі стала центральною для І. Нечуя-Левицького.

Біографічна скринькаІван Семенович Левицький народився 25 листопада 1838 р. в м. Стеблеві Корсунь-

Шевченківського району Черкаської області в сім'ї священика.1847 - 1853 pp. - навчався в Богуславському духовному училищі.1853 - 1859 pp. - навчався в Київській духовній семінарії.1861 - 1865 pp. - навчався в Київській духовній академії.Формування світогляду відбулося під впливом усної народної творчості,

історіософських праць М. Маркевича, творчості Т. Шевченка, критики й публіцистики журналу «Основа», статей Д. Писарєва, романів І. Тургєнєва і М. Чернишевського.

І. Нечуй-Левицький, хоч і здобув звання магістра богослов'я, свідомо став на шлях педагогічної діяльності: учителював у Полтавській духовній семінарії (1865 - 1866), гімназіях польських міст Каліша (1866 - 1867), Седлеця (1867 - 1885), де викладав російську мову і словесність, риторику. Педагогічну працю поєднував з літературною.

1868 р. - у львівському журналі «Правда» були надруковані повість «Дві московки» і оповідання «Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть», нарис «Світогляд українського народу в прикладі до сьогочасності» під псевдонімом І. Нечуй.

Далі його прозові й драматичні твори, рецензії, статті, етнографічні розвідки й педагогічні праці систематично з'являлися на сторінках журналів та альманахів.

1874 р. - роман «Хмари».1878 р. - повість «Микола Джеря».1879 р. - повість «Кайдашева сім'я».1880 р. - повість «Бурлачка».1884 - 1885 pp. - «Старосвітські батюшки та матушки».1890 р. - роман «Над Чорним морем».Письменник активно виступав за надання українській мові рівноправності,

запровадження її в школах усіх типів. Ці проблеми порушені у статтях «Школа повинна бути національна» (1911), «Сьогочасна часописна мова в Україні» (1907), «Криве дзеркало української мови» (1912). Підготував «Граматику українського язика» (1914, 1915).

1885 р. - переїзд до Києва.У київський період Нечуй-Левицький написав понад 30 творів («Невинна»,

«Афонський пройдисвіт» тощо). 1899 - 1914 pp. - здійснив восьмитомне видання своїх творів.15 квітня 1918 р. - помер, похований на Байковому кладовищі в Києві. Творча спадщинаОповідання: «Гориславська ніч, або Рибалка Панас Круть», «Баба Параска та баба

Палажка», «Старосвітські батюшки та матушки», «Афонський пройдисвіт»);Повісті: «Дві московки», «Причепа», «Микола Джеря», «Бурлачка», «Кайдашева

сім'я», «Гетьман Іван Виговський»;романи : «Хмари», «Князь Сремія Вишневецький»).Драми: «Маруся Богуславка», «В диму та в Полум'ї». «Кайдашева сім'я»Яскравий зразок реалістичної соціально-побутової повісті, в якій на матеріалі

повсякденного життя селянства розкриваються характерні риси вдачі українського народу, його індивідуалізм, прагнення жити окремим, самостійним життям.

1

Особливості композиції. Розгортання сюжету за принципом нагнітання епізодів, сцен, колізій, завдяки чому виразно окреслюється характер конфлікту. Смислову роль відіграють численні діалоги.

Основний конфлікт повісті - соціальний. Перед читачем проходять епізоди постійних сварок у сім'ї та короткочасних примирень, які знову ж таки швидко перериваються загостренням суперечностей, викликаних відстоюванням своїх прав на власність.

Основні персонажі: старий Омелько Кайдаш та його дружина Маруся, сини - Карно та Лаврін, невістки - Мотря і Мелашка.

Головна думка повісті - показ конкретних буденних ситуацій, у яких виявляється здрібніння людської душі, зумовлене постійною залежністю селянства від матеріальних нестатків. Духовна роз'єднаність, спричинена відсутністю прагнення зрозуміти одне одного, - це те лихо, яке отруює кожний день життя і батьків, і їхніх синів та невісток.

Жанрова специфіка повісті полягає у тому, що зображення повсякденного життя родини Кайдашів розгортається в найрізноманітніших побутових виявах, які часто окреслюються в гумористичному плані. Схильність до відтворення комічних недоречностей письменник вважав однією з рис характеру українців, елементом національної психіки, багатої, за його ж спостереженням, «на жарти, смішки, штукарства та загалом на гумор, ще часом і дуже сатиричний».

Соціально-побутова повість - вид епічного твору, головна увага якого зосереджується на розкритті суперечностей і закономірностей суспільного життя, соціальній зумовленості дій і вчинків персонажів, зображенні їх у побутовому середовищі.

Панас МирнийПанас Мирний - це літературний псевдонім Панаса Яковича Рудченка. Улюбленою

темою письменника були життя і праця, мрії і сподівання селянства. Справжнє мистецтво пов'язане з народним життям, стоїть на сторожі інтересів трудівників - такими принципами керувався Панас Мирний у своїй творчості.

Біографічна скринька. Панас Якович Рудченко народився 13 травня 1849 р. в м. Миргороді на Полтавщині

в родині бухгалтера повітового скарбництва. З дитинства захоплювався народними піснями, казками, легендами, які чув від баби Оришки.

Навчався в початкових школах Миргорода та Гадяча (щороку нагороджувався похвальними листами).

З 14 років працює у чиновницькій службі (у канцеляріях Гадяча, Прилук, Миргорода). Однак робота здавалося йому не цікавою. Захоплюється творами Т. Шевченка, В. Шекспіра. У цей період здійснює перші літературні спроби. Частина зібраних П. Рудченком зразків усної народної поезії опублікована братом Іваном у збірках «Народні південноруські казки» (1869, 1870), «Чумацькі народні пісні» (1874).

З 1871 р. до самої смерті живе й працює в Полтаві, обіймаючи посади в губернському скарбництві, а згодом - у казенній палаті.

Творча спадщина: оповідання («Лихий попутав», цикл оповідань «Як ведеться, так і живеться»,

«Пасічник», «Яків Бородай», «Замчище», «Визвол», «Морозенко»); повісті («П'яниця», «Лихі люди», «Лихо давнє й сьогочасне», «Голодна воля»,

«За водою»);2

романи («Хіба ревуть воли, як ясла повні?», «Повія»); новела «Лови»; п'єса «Лимерівна».

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?»Роман, написаний братами Панасом Мирним та Іваном Біликом. Роботу над

романом завершено 1875. Уперше твір був надрукований 1880 р. в Женеві. При перевиданні твору в Україні (1905) автори змушені були дати йому назву «Пропаща сила», але пізніше він видається під первісним заголовком. Роман засвідчив новий етап розвитку української прози. Це був перший «роман з народного життя», у якому, за визначенням І. Франка, «змальовано майже столітню історію українського села», розкрито тогочасну дійсність в усіх її складностях і суперечностях.

Важливим етапом у творчій передісторії роману «Хіба ревуть воли...» став нарис Панаса Мирного «Подоріжжя од Полтави до Гадячого». Безземелля, напівголодне існування, непомірні побори, утиски з боку місцевої влади - ось що дошкуляє селянинові, щодня отруює йому життя. Такі соціальні причини зумовили появу в середовищі одвічних хліборобів злодія і бандита.

Головна ідея твору криється в його алегоричній назві: воли - символічний образ уярмленого селянства - не ревли б, якби було що їсти й пити. Автори намагалися показати соціальні умови життя селянства і мотивувати поведінку героїв, розкрити, що ж саме штовхало селян на слизьку дорогу, калічило їх душі, нівечило мораль, спричинило трагедію.

Головні персонажі: Чіпка Варениченко, Грицько Чупруненко, Максим Ґудзь, Мотря Жуківна (Чіпчина матір).

Другорядні герої: Іван Вареник (Чіпчин батько), баба Оришка, Галя, Христя, Явдошка, Василь Порох, пани Польські, Лушня, Матня, Пацюк, Чижик.

Композиція роману. Роман «Хіба ревуть воли...» складається з чотирьох частин, кожна з яких відповідно поділяється на дрібніші розділи. Ці 30 розділів становлять так звану «зовнішню» композицію твору.

I частина розповідає про дитинство та юність Чіпки.II частина присвячена сторічній історії села Піски.III частина знайомить зі складною долею селянина-бунтаря.IV частина завершує трагедію Чіпки Варениченка.Проблематика твору: народна мораль; батьки і діти; добро і зло; земля й достаток; кріпацька неволя; «пропаща сила»; жінка в сім'ї; любов і сімейне щастя.Характеристика образів.У центрі роману образ Чіпки - селянина-бунтаря, невтомного шукача правди, який

зрештою зійшов на криву стежку боротьби і став «пропащою силою». Син зневаженої селянки, Чіпка зростає в злиднях, в умовах недоброзичливості й ворожості. Ровесники глузують з нього. Коли багатий Бородай за впертість прогнав Чіпку з роботи, він «поніс у серці гірке почуття ненависті на долю, що поділила людей на хазяїна й робітника...». Надто вразила Чіпку кривда, коли за право працювати на власній землі чиновник цинічно вимагає хабара. У цей момент Чіпка втрачає віру у справедливість. У його серці вже вкотре закипіла ненависть, на жаль, не лише до гнобителів, але й до всіх людей. Звідси - сліпе, стихійне бунтарство зневаженої, обікраденої людини.

Під впливом лихого товариства Чіпка опустився на саме дно життя. Проте добро в його натурі на якийсь час перемагає (проблиски свідомості, намагання оборонити правду,

3

вибори в земство). Та коли Чіпку наказом губернатора було виведено з управи «по неблагонадежности», то ця кривда стала останнім поштовхом, що штовхнув правдошукача на стежку сліпої помсти. Грабунки, вбивства зводять нанівець його протест. Кров невинних людей страшним тавром заплямовує Чіпку. Із правдошукача він перетворився на кримінального злочинця.

Грицько - найближчий приятель дитячих літ Чіпки - обирає інший життєвий шлях. Міряючи босими ногами курні заробітчанські шляхи, Грицько мріяв про «хату теплу». Невдачі, бідування, злигодні породили у хазяйновитого парубка егоїзм, байдужість до долі інших, корисливість. Навіть приятелювання з Чіпкою Грицько намагався використати для власного збагачення. Неприховане злорадство з бід Чіпки, зневажання свого товариша - це так само своєрідна трагедія Грицька.

Максим Ґудзь - ще один яскравий тип трагічної особистості, «пропащої сили». Душа Максима рвалася до енергійного діла, на широкий простір. Казарма зламала його небуденну силу. Максим страждав від безглуздої служби-муштри. Горілка, до якої він звик, вимагала грошей, і він не соромиться грабувати людей, оббирати солдатів. Повернувшись через ЗО років у село з грошима та «заслугами», Максим живе єдиною пристрастю -збагаченням. Тому і стає Максимів хутір пристановищем грабіжників.

Мотря - одна з найтрагічніших жіночих постатей в українській літературі. Ця жінка була готова віддати заради сина все. Та, не витримавши страшних випробувань, які впали на її сиву голову, не знісши кривавого розбійництва Чіпки, мати викриває його злочин. Образ матері-страдниці, її чесні, справедливі рішення і дії набувають символічного звучання: це сама справедливість, саме людське сумління карали і злочин, і злочинця, ким би він не був.

Сирота змалку, Христя, вийшовши заміж за Грицька, відчула радість праці на себе, спокій родинного затишку. На відміну від черствого чоловіка, вона переймається стражданнями інших людей. Усім серцем сприймає Христя схвильовані слова Чіпки про бідняцьку недолю. І тільки вона змогла побачити у своїй уяві Мотриного сина не гультіпакою та волоцюгою, як його всі називали, а доброю людиною, яку зламало лихо. Більше того, вона вже відчула, що її чоловік сам може обійти правду, може легко змиритися з неправдою. І хоч важкі будні селянського життя, щоденні хатні турботи, догляд за малими дітьми втягують Христю в звичайне для мільйонів жінок річище, проте серце її завжди залишається чуйним до людського горя.

Образ Галі розкривається в інтимно-побутовому плані. Ця красуня, «польова цірівна», що зачарувала Чіпку з першої зустрічі й потім стала його дружиною, зросла в злодійській сім'ї. Та все те зло, що оточувало її з дитинства, не спотворило душу дівчини. Добра, щира, справедлива, Галя допомагає Чіпці на якийсь час повернутися до чесної хліборобської праці. Та слабкими виявилися сили молодої жінки, зломилися під тиском брутальних умов. Побачивши всю безодню злочинів, у яку потрапив Чіпка, зрозумівши, що не зможе його врятувати, Галя накладає на себе руки.

В оцінці морального падіння Чіпки автори виходили з позицій народної моралі, керувалися тими критеріями, що добро завжди прекрасне, а зло - потворне, огидне, бридке, хто б його не вчинив. Криваві злочини заплямовують людину навіки.

Весь розвиток сюжету підводить до однозначного висновку: найблагородніші пориви перекреслюються злочином. Невміння знайти справжні шляхи боротьби проти кривдників зробило Чіпку «пропащою силою».

Теорія літератури.Роман - великий і складний за будовою епічний твір, у якому широко життєві

події, глибоко розкривається історія формування характерів багатьох персонажів.Психологічним романом називається великий і складний за будовою епічний

прозовий твір, у якому охоплені події долі однієї чи кількох людей (найчастіше від їхнього народження й до смерті або протягом досить тривалого часу) і висвітлено настрої, почуття, душевний стан і переживання дійових осіб шляхом проникнення в найглибші

4

кутки їхніх душ. Залежно від літературних епох, періодів, течій, стилів розрізняють такі жанри роману:

просвітницький; середньовічний; бароковий; сентиментальний; романтичний і т.п.За змістом роман буває: соціальний; сімейно-побутовий; соціально-побутовий; історичний; психологічний;. філософський; сатиричний; пригодницький; біографічний; науково-фантастичний.

Українська драматургія другої половини XІX ст.Постійні переслідування українства не сприяли розвитку драматургії, адже, крім

аматорських театральних труп, упродовж багатьох десятиріч Україна не мала професійного національного театру. Певне пожвавлення в розвитку сценічного мистецтва розпочинається з кінця 50-х років XIX ст., коли в різних регіонах України - у Немирові, Кам'янці-Подільському, Чернігові, Єлисаветграді, Кременчуці, Києві, Одесі - аматорські трупи починають виставляти п'єси українських драматургів.

Оскільки репертуар був обмеженим, самі театральні діячі змушені були братися за перо, щоб поповнити його п'єсами на українські теми. Марко Кропивницький, Михайло Старицький, Іван Карпенко-Карий пишуть чимало оригінальних драм, комедій, водевілів, історичних п'єс.

З ініціативи М. Кропивницького та М. Садовського наприкінці 1881 р. в Кременчуці, Харкові, Полтаві, Києві акторами російської трупи Григорія Ашкаренка було з успіхом поставлено кілька українських драм. А восени 1882 p. М. Кропивницький створив у Єлисаветграді українську професійну трупу, до складу якої увійшли три брати Тобілевичі - Микола Садовський (театральний псевдонім - від дівочого прізвища матері), Іван Карпенко-Карий (від імені батька та прізвища улюбленого героя з Шевченкової драми «Назар Стодоля»), Панас Саксаганський (від назви місцевої річки Саксагань), їхня сестра Марія Садовська-Барілотті, Марія Заньковецька (стала дружиною Миколи), Софія Тобілевич (дружина Івана після смерті Надії Тарковеької), Олександра Вірина. Багато зусиль для матеріального зміцнення трупи, організації оркестру доклав М. Старицький.

Українському професійному театру довелось зіткнутися із значними труднощами: продовжував діяти Емський указ 1876 р., за яким заборонялися

сценічні вистави українською мовою, друкування текстів до музичних нот;

заборонялося порушувати проблеми соціального характеру, відображати національно-визвольний рух народу;

заборонялося інсценування п'єс іноземних авторів; тяжке матеріальне становище.

5

Іван Карпенко-КарийІван Карпенко-Карий - драматург, актор, режисер, громадський і культурний діяч.

Біографічна скринькаІван Карпенко-Карий (справжнє ім'я Іван Карпович Тобілевич) народився 29

вересня 1845 р. у с. Арсенівці (тепер с. Веселівка Новомиргородського району Кіровоградської області) у сім'ї збіднілого дворянина, який служив прикажчиком поміщицького маєтку.

Навчався у чотирикласному училищі у Бобринці.З 14 років працював канцеляристом, пройшов шлях від писаря до секретаря

міського поліційного управління.З 1865 р. жив у Єлисаветграді, керував аматорським театральним гуртком,

налагодив зв'язки з діячами українофільського громадського руху.1883 р. - звільнений зі служби, вступив до української театральної трупи М.

Старицького, гастролював з нею в містах України.1884 р. - за участь у діяльності таємного народницького гуртка й допомогу

політичним «злочинцям» висланий на три роки до м. Новочеркаська, де був підручним коваля, потім відкрив палітурну майстерню.

З 1887 р. жив на хуторі Надія поблизу Єлисаветграда під гласним наглядом поліції (знято 1903 p.), активно працював в «Театрі корифеїв». Виховував школу акторів соціально-психологічного театру, реформувавши українську драму і її сценічне втілення на засадах реалізму.

15 вересня 1907 р. - після складної операції помер у Берліні. Тіло було перевезене й поховане на сільському Карлюжинському кладовищі поблизу хутора Надія.

Творча спадщина Оповідання «Новобранець»; драматичні твори (18 п'єс і 3 етюди):

комедії «Розумний і дурень», «Мартин Боруля», «Сто тисяч», «Хазяїн», «Суєта», «Житейське море», «Паливода XVIII століття»;

драми «Безталанна», «Бурлака», «Наймичка», «Понад Дніпром», «Лиха іскра поле спалить і сама щезне», «Ґандзя»;

трагедії «Бондарівна», «Сава Чалий»; критичні праці, рецензії і переклади.

«Хазяїн»Комедія «Хазяїн» (1900) - це соціальна сатирична комедія, у якій за допомогою

драматичного відображення життя створено неповторну модель дійсності, що притаманна тільки І. Карпенку-Карому, Уже ім'я головного персонажа комедії звертає нашу увагу на генетичний зв'язок між п'єсами «Хазяїн» і «Сто тисяч», адже в останній йшлося про намір Калитки висватати своєму синові одну з дочок сусіднього багатія Пузиря. Цей намір не здійснився через відмінність у соціальному становищі глитаїв.

Драматург був добре обізнаний з життям сільських багатіїв, з методами збагачення, завдяки яким звичайні, але спритні селяни своїми прибутками не тільки зрівнялися з колишніми дворянами, а часом і переважали їх.

Ідею твору сам автор у листі до сина Назара визначив так: "Хазяїн" - зла сатира на чоловічу любов до стяжання без жодної іншої мети. Стяжання для стяжання».

6

Головні персонажі: мільйонер-аграрій Терентій Гаврилович Пузир, економи Зеленський і Ліхтаренко, Феноген («права рука хазяїна»), Соня (дочка Пузиря), Калинович (учитель гімназії), Золотницький (аристократ), Маюфес (фактор).

«Не судилося»У драмі «Не судилося» автор торкається традиційної теми нещасливого кохання

селянської дівчини Катрі та панича Михайла Ляшенка. Драма висвітлювала не тільки мерзенність «панського болота», але й переконливо спростовувала нікчемність популярної тоді в дворянському середовищі ідеї про «злиття» пана з мужиком. Новий аспект порушених у п'єсі проблем: принципове осудження інтелігентом-демократом Павлом Чубаном розбещеної панської моралі, носієм якої виявився його приятель, студент Михайло Ляшенко.

«Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»Драма «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» написана за мотивом пісні

напівлегендарної полтавської піснетворки Марусі Чурай. Багатий підстаркуватий Хома, якому впала в око 18-річна Маруся, незважаючи на відразу дівчини до нього, прагне будь-що одружитися з нею, намагається «грішми поборотись з красою». Діючи мерзенними засобами, багатій розбиває щастя закоханих Марусі й Грицька, спричиняє отруєння парубка і божевілля дівчини. За законами мелодрами, злодій також гине у фіналі твору.

«Талан»Драма «Талан» присвячена Марії Заньковецькій. Це перший твір в українській

літературі, в якому звернено увагу на життя, складні творчі будні акторів професійної національної трупи. Описуючи життєвий шлях талановитої актриси Марії Лучицької, Старицький порушує низку актуальних соціальних, мистецьких, морально-етичних питань, що стосуються місця і ролі творчої інтелігенції в суспільстві, яке роздирається гострими суперечностями. Нелегко було Лучицькій прийти на сцену, але ще важче їй реалізувати мистецький талант.

Михайло СтарицькийМихайло Старицький (1840 — 1904) прославився як талановитий режисер. Проте,

болісно відчуваючи обмеженість українського сценічного репертуару, Старицький створив: низку п'єс за сюжетами інших авторів (наприклад, за мотивами творів М. Гоголя на українські теми були створені п'єси «Різдвяна ніч», «Сорочинський ярмарок», «Тарас Бульба» та ін.).

Творча спадщинаСтарицький збагатив українську драматургію і літературу взагалі такими

відомими оригінальними творами: драми («Не судилось», «У темряві», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»,

«Талан»); історичні драми («Богдан Хмельницький», «Маруся Богуславка», «Оборона Буші»,

«Остання ніч»); водевілі («Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка», «По-модньому», «Чарівний

сон»); романи («Молодість Мазепи», «Руїна», «Останні орли», «Розбійник Кармелюк»); поезії («Ізнов нудьга...», «На спомин Шевченка», «Поету», «До І. Білика», «До

Миколи Лисенка», «Артисту М.К. Садовському», «Гетьман», «На спомин Котляревського», «Місто спить», «Швачка», «Поклик до братів-слов'ян» та ін.).Серед інтимно-особистих поезій Старицького («Не сумуй, моя зірко кохана»,

триптих «Монологи про кохання», «О, дякую, що ти прийшла-таки») виокремлюється вірш «Виклик» («Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна...»), який завдяки щирості

7

висловлених почуттів, емоційно-схвильованій тональності, яскравій образності став народною піснею.

Марко КропивницькийМарко Кропивницький (1840 — 1910) - це талановитий український актор,

режисер і драматург, ініціатор і засновник професійної української театральної трупи (1882), до якої ввійшли М. Заньковецька, М. Садовський, М. Старицький. Останній став керівником трупи, а М. Кропивницький - провідним режисером, поки трупа не розпалася на два колективи.

Творча спадщинаДля поповнення репертуару М. Кропивницький багато зусиль віддає

драматургічній творчості. Він пише оригінальні п'єси:1882 р. - «Доки сонце зійде, роса очі виїсть», «Глитай, або ж Павук»;1889 р. - «Дві сім'ї»;1891 р. - «Олеся»;1895 р. - «Замулені джерела» та ін.«Дай серцю волю, заведе в неволю»Драма «Дай серцю волю, заведе в неволю» (1863) створена під впливом «Наталки

Полтавки». Показуючи чисте й світле кохання Семена й Одарки, їхнє вірне подружнє життя, драматург високо підносив народну мораль. Із симпатією змальовує автор наймита Івана Непокритого, який заради щастя Семена пішов замість нього в солдати й повернувся додому скаліченим. Позитивним героям драми протиставлено сина багача Микиту Гальчука - жорстокого, егоїстичного, який заради власних інтересів готовий піти на будь-які мерзенні вчинки.

«Доки сонце зійде, роса очі виїсть»У п'єсі «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» М. Кропивницький порушує проблему

соціальних взаємин у пореформеному селі. Драматург акцентує увагу на тому, що очікувана і закріпаченими селянами, і передовими освіченими колами реформа 1861 р. не виправдала пов'язаних з нею сподівань. Інакше кажучи, з проголошеним звільненням селян не зійшло для них сонце радісного життя. Драматург викриває всю потворність життя панської сім'ї Воронових, які і в пореформених умовах не відмовилися від кріпосницького способу життя.

«Глитай, або ж Павук»У драмі «Глитай, або ж Павук» драматург досліджує соціально-економічні умови

життя пореформеного села. Багатій Йосип Бичок позичками грошей і хліба розорює селян, руйнує господарство можливих конкурентів, забезпечує себе майже дармовою робочою силою. Бичок вніс розлад і в сім'ю бідняка Андрія Кугута. У той час як селянин далеко від рідної хати заробляє кривавою працею копійки, глитай обдурює його дружину Олену, що призводить до її передчасної смерті. У тенетах цього «павука» опинилися не тільки односельці, але й трудівники із сусідніх сіл, представники місцевої влади, суддя і шинкар.

Іван ФранкоБіографічна скринька

8

Іван Якович Франко народився 27 серпня 1856 р. в сім'ї коваля з околиці Гора села Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині (нині Львівська область).

Навчання:1862 - 1864 p.p. - у школі с. Ясениця Сільна;1864 -1867 p.p. - у школі при Василіанському монастирі у Дрогобичі;1867 - 1875 p.p. - у Дрогобицькій гімназії. Виявляє феноменальні здібності, багато

читає, збирає бібліотеку (500 книжок), робить перші кроки на літературній ниві (драматичні сцени на сюжети зі всесвітньої історії у віршовій формі, переклади українською мовою окремих творів античних і новітніх авторів).

У 9-річному віці втратив батька, доводилося жити на квартирі у далекої родички на околиці Дрогобича.

3 1874 р. ранні вірші Франка надруковані на сторінках львівського студентського журналу «Друг».

1875 p. - І. Франко студент філософського факультету Львівського університету, увійшов до складу редакції «Друга».

1876 р. - надруковані реалістичні оповідання «Лесишина челядь», «Два приятелі».1877 р. - перша збірка І. Франка «Баляди і розкази».Червень 1877 р. - арешт і ув'язнення письменника (на 9 місяців). У в'язниці пише

нищівну сатиру «Сморгонська академія».3 1878 р. - засновує разом з Михайлом Павликом новий журнал «Громадський

друг»; після заборони - два збірники журнального типу «Дзвін», «Молот», у яких друкує поезії «Товаришам із тюрми», «Каменярі» та ін..

1878 - 1880 p.p. - публікує переклади з різних літератур в серії книжок «Дрібна бібліотека».

1878 - 1880 p.p. - ліричний цикл «Картка любові» (розгортання драматичних взаємин з Ольгою Рошкевич).

Березень 1880 р. - другий арешт І. Франка, тримісячне ув'язнення у коломийській тюрмі, звідки його було доставлено етапом через Станіслав до Дрогобича, а звідти пішки тяжко хворого, приведено до рідного села (ці події зображені у творі «На дні»),

3 1881 р. - у Львові за активної участі Франка виходить журнал «Світ».3 1883 р. - працює у львівському журналі «Зоря», входить до складу редакції

газети «Діло».1885 - 1886 p.p. - Франко відвідує Київ, знайомиться з М. Лисенком, І. Нечуєм-

Левицьким, М. Старицьким, П. Житецьким.У травні 1886 р. - Франко одружився в Києві з курсисткою Ольгою

Хоружинською.1887 р. - збірка «З вершин і низин», яку присвятив своїй дружині.1889 р. - третій арешт і двомісячне ув'язнення за зв'язок з групою київських

студентів, які прибули з Галичини.1890 р. - з ініціативи Франка та М. Павлика засновується Русько-українська

радикальна партія.1892 р. - прослухав курс лекцій з класичної філології у Віденському університеті,

захистив докторську дисертацію «Варлаам та Йоасаф». Старохристиянський духовний роман і його літературна історія».

До викладацької діяльності І. Франка не допустили через політичні переконання.1894 - 1897 p.p. - видає журнал «Життє і слово», організовує «Літературно-

науковий вісник».1896 р. - вихід збірки поезій «Зів'яле листя»1897 р. - «Мій Ізмарагд».У цей період І. Франко інтенсивно веде наукову роботу в галузі фольклористики,

етнології, історії й теорії літератури, філософії, соціології, економічної теорії.Останні 10 років тяжко хворіє.

9

1906 р. - Харківський університет присвоює Франкові науковий ступінь доктора російської словесності.

1914 р. - збірка «Із літ моєї молодості».28 травня 1916 p. - І.Я. Франко помер, похований на Личаківському кладовищі у

Львові.Творча спадщина1876 p. - вихід у світ першої (ще учнівської) збірки «Баляди і розкази»; 1887 р. - поява нової поетичної збірки під назвою «З вершин і низин» (присвятив

Ользі Хоружинській - своїй дружині);1896 р. - з'являється третя поетична книга «Зів'яле листя», до якої увійшла

інтимна поезія.1897 р. - вихід книги «Мій Ізмарагд», яка об'єднала твори, написані за мотивами

старовинних притч, легенд, повчань, що містилися в давньоруських рукописних збірниках.

1900 р. - письменник створює збірку «Із днів журби», яка передає складні переживання автора, зумовлені об'єктивними труднощами у здійсненні задуманої громадської програми, а також болісними перипетіями в особистому житті.

І. Франко зробив вагомий внесок у розширення й збагачення української літератури (його творча спадщина складає 50 томів). Велич І. Франка виявляється насамперед у тому, що в його особі органічно поєднувалися письменник і публіцист, поет і драматург, філософ і казкар, новеліст і романіст, учений і громадський діяч. Немає жодного жанру художньої літератури, в якому не пробував би себе І. Франко:

поезія (вірші, гімни, оди, сонети, пісні); поеми («Мойсей», «Іван Вишенський», «Смерть Каїна», «Панські жарти»,

«Похорон» тощо - близько 30); казки («Фарбований лис»); оповідання для дітей («Отець-гуморист», «У кузні», «Малий Мирон», «Мій

злочин», «Грицева шкільна наука», «Олівець» та інші); оповідання для дорослих («Добрий заробок», «На роботі», «Хлопська

комісія», цикл оповідань «Борислав»); повісті («Захар Беркут», «На дні»); романи («Борислав сміється», «Перехресні стежки»); п'єси («Украдене щастя», «Рябина», «Учитель» та ін.).«Ой ти, дівчино, з горіха зерня...»Поезія «Ой ти, дівчино, з горіха зерня...» (збірка «Зів'яле листя») належить до

інтимної лірики. Образ коханої всіляко підноситься в уяві героя. Не випадково образ дівчини певною мірою протиставляється характерові дівчини. Проте це не свідчить про її черствість або жорстокість. Вона просто не любить парубка. Закоханий її не осуджує, навпаки, він захоплений красою її очей, їх чаром. Звідси поєднання контрастних оцінок, які передають збентеженість душі юнака.

«Украдене щастя»Соціально-психологічна драма «Украдене щастя» (1893) написана за сюжетом

народної «Пісні про шандаря», в якій розгортався мотив руйнування сім'ї. Головна героїня, видана з примусу заміж за нелюба, дізнавшись про появу коханого, якого вважали загиблим, вирішила повернути собі хоч крихітку особистого щастя.

Головні персонажі: Анна, її чоловік Микола Задорожний та жандарм Михайло Гурман (коханий Анни).

«Мойсей»Поема «Мойсей» (1905) є одним з найкращих творів цього жанру. І. Франко

сподівався, що революційна хвиля, яка піднімалася в Росії, принесе визволення й українському народові. Для реалізації гостроактуальної суспільно-політичної проблеми І. Франко обрав біблійну історію про те, як старозавітний пророк Мойсей вивів

10

єврейський народ з єгипетської неволі. Поема спроектована на сучасну авторові дійсність. У цьому переконує пролог до твору, безпосередньо звернений до рідного «замученого, розбитого» народу.

«Перехресні стежки» У соціально-психологічному романі «Перехресні стежки» (1900) І. Франко

звертається до проблеми суспільного обов'язку інтелігенції перед народом.Жанрові особливості. Повість "Перехресні стежки" - соціально-викривальний твір.Тема твору: показ «вершини» громадського й політичного життя галицького

селянства, досягнутої ним у боротьбі проти сваволі поміщиків, сільських і повітових чиновників, різних пройдисвітів і лихварів.

Твір має дві сюжетні лінії: показ тяжкого життя зубожілого галицького селянства, залежного від міських і сільських можновладців, і зображення громадської діяльності головного героя - адвоката Євгенія Рафаловича.

Головні персонажі: Євгеній Рафалович, Регіна Твардовська (кохана Євгенія), Валеріан Стальський (колишній учитель Рафаловича, чоловік Реґіни), єврей Вагман (лихвар), пан Брикальський (повітовий маршалок), пан ІІІнадельський (адвокат).

Центральний конфлікт твору - соціальний: між темним, затурканим селянством, яке не може себе захистити, і чиновниками та дідичами, які постійно ошукують простий люд. У творі є й інші конфлікти побутові, психологічні.

Головна ідея твору - кожен, хто захоче, може знайти своє місце на ниві служіння народові. Людина завжди має вибір - прийняти лицемірну мораль суспільства чи боротися з несправедливістю.

Проблематика повісті. Автор намагається художньо вирішити проблеми служіння демократичної інтелігенції своєму знедоленому народові. Проблематика повісті надзвичайно широка. Це проблеми добра і зла, особистості і народу, бідності і багатства, людської гідності і духовної ницості, людини і закону.

Сюжет. Сюжет твору розгортається двома лініями. Перша - це показ важкого життя зубожілого галицького селянства; друга - зображення громадської діяльності адвоката Євгенія Рафаловича, який постає носієм головної проблеми твору. Він пробуджує свідомі почуття солідарності у селян, шукає поліпшення долі народу, невтомно викриває державну бюрократію тощо. Євгеній користується в житті девізом: "Хто то вкаже тобі дорогу, хто підведе тебе, мій бідний народе?"

Значення назви твору. Зустріч головного героя "Перехресних стежок" - "мужичого" адвоката Рафаловича - з Реґіною, жінкою, яка уособлювала його молодечий ідеал, а тепер виявилася його блідою копією, зустріч зі своїм минулим в образі Стальського, цієї "скотини в людській подобі", і, зрештою, зустріч з селянином, який заблукав недалеко від свого села в молодому сосновому лісі, де "ні стежки, ні прикмети жодної" - це перехресні стежки життєвого й історичного випробування радикальної інтелігенції та її розвитку, випробування між минулим і майбутнім.

Образ головного героя. Таким чином, на рубежі двох віків як надбання XІX ст. Франко підносить революційний демократичний ідеал активної особистості. В образі Євгенія Рафаловича показано діяча радикальної партії Галичини того періоду, коли вона розгорнула роботу по селах і на яку письменник покладав великі надії. Вболівання за долю народу - провідна ознака головного героя твору і весь пафос повісті "Перехресні стежки".

"Сойчине крило"Новела «Сойчине крило» належить до пізньої прози І. Франка. До твору подано

підзаголовок «Із записок відлюдька». Проблематика цієї новели має екзистенційний характер, бо автор порушує не

просто проблему нещасної любові чи невдалого життя героїв, а проблему людського буття взагалі. Хома-Массіно стає відлюдьком, свідомо відмежувавшись від людей, заховавшись

11

за витворами культури. Він трагічно смакує своє одинацтво, із захватом думає про те, що в нього є окреме, інше життя, про яке ніхто не здогадується.

Життєвим кредо Хоми стає «Жити для себе самого, з самим собою, самому в собі!» Це - створення ілюзорного світу, плекання власного зовні спокійного самотнього життя, але життя без мети і, слід гадати, без майбутнього. Невипадково в новелі зображено передноворічний час, що виступає як символ змін. Так само тікає від себе й Манюня, від свого справжнього кохання, з тихого лісу у вир життя злочинницького світу. Тікає, бо, на її думку, не вірить у її кохання Мессіно, не відповідає саме так, як вона відчуває. Хоч, швидше за все, вони не чують один одного, а прислухаються до себе, до своїх поривів.

Новела є своєрідним зразком «тексту в тексті»: це «записки відлюдька» у яких вміщено лист-сповідь Марії до Хоми. Власне, цей лист надає розповіді ще більшої психологічної напруги

Манюня вкладає у лист сойчине крило, а друге залишає в себе. Це летить одна половина її душі, а чи прилетить друга, залежить від Массіно. Відбувається саме та «містика», у яку так не хотів вірити Хома: він згадує все і, вже не в силі зупинитися, промовляє: «Нехай у сю новорічну годину хоч дух твій перелине через мою хату і торкне мене своїм крилом!» Герой усвідомлює своє слимакове, паперове та негідне існування.

Украй збентежений, Массіно нарешті дізнається, що прийшла та, на яку він чекав, задля якої здатний прокинутися і стрясти з себе ті пута, і рвонутися до нового життя, яке є справжнім, наповненим і щастям, і стражданням.

Проблема співіснування двох людей набуває глобального характеру проблеми людського буття взагалі. У вуста Массіно І. Франко вкладає незаперечну істину: «Що таке чоловік для чоловіка? І кат, і Бог! З ним живеш — мучишся, а без нього ще гірше! Жорстока, безвихідна загадка!»

«Гімн»У 1887 р. вийшла збірка «З вершин і низин» (1893 р. - друге (повне) видання).У поезії постав образ «вічного революціонера» як одвічного духу, що «тіло рве до

бою, рве за поступ, щастя, волю». Цього прагнення людини не зупинити ніяким реакційним силам, хоч, як свідчить історія людства, вони впродовж тисячоліть намагалися його умертвити, знищити. Поет підносить хвалу пориву людини до свободи, щастя, указує, що волелюбні ідеї особливо розкрилися в новітній час. Дух, що тільки «вчора розповився», простує туди, де розвидняється, гучним голосом кличе до себе мільйони пригноблених і скривджених.

Голос «вічного революціонера», одвічного бунтаря, що не мириться з неволею, тепер чути в середовищі експлуатованих мас - «по курних хатах мужицьких, по верстатах ремісницьких». Він дає людям праці наснагу, породжує в них силу й завзяття «не ридать, а добувати хоч синам, як не собі, кращу долю в боротьбі». Поет вірить у велику силу «науки, думки, волі», що поведе людину до кращого життя. Ритм, закличні інтонації, високий гуманістичний пафос твору відбивають визвольні настрої українського народу.

Традиції й новаторство в художній літературі - це взаємопов'язані поняття, які характеризують вузлові моменти літературної спадкоємності. Традиція в будь-якій сфері людської діяльності - те, що у формі усталених звичаїв, норм, порядків передається з покоління в покоління. У художній літературі у процесі тривалого її розвитку традиційними стають деякі теми, мотиви, ідеї, образи і т.п.

Новаторство - нововведення, характеристика тих граней творчої діяльності людини, якими ця діяльність відрізняється від традиційних форм. Письменник стає новатором у відкритті тем, типів, у вдосконаленні жанрових форм.

12

Борис ГрінченкоГрінчeнко Борис Дмитрович — український письменник, педагог, лексикограф,

літературознавець, етнограф, історик, публіцист, громадсько-культурний діяч. Редактор низки українських періодичних видань. Був одним із засновників Української радикальної партії. Обстоював поширення української мови в школі та в установах. Літературні псевдоніми: Василь Чайченко, Л. Яворенко, П. Вартовий, Б. Вільховий, Перекотиполе, Гречаник.

Автор фундаментальних етнографічних, мовознавчих, літературознавчих та педагогічних праць, історичних нарисів, перших підручників з української мови й літератури, зокрема «Рідного слова» — книжки для читання в школі. Укладач чотиритомного тлумачного «Словаря української мови». Один із організаторів і керівників товариства «Просвіта".

Біографічна скринька27 листопада (9 грудня) 1863. Народився на хуторі Вільховий Яр на Харківщині

(тепер Сумська область). Вчився в реальному училищі у Харкові. Тут Грінченко зближується з народницькими гуртками, вивчає й поширює їхні видання, що й стає причиною арешту та кількамісячного ув'язнення. На цьому його навчання закінчилося: довелося іти заробляти на власний хліб. Якийсь час працюючи у казематі, Борис жив у сім'ї шевця. Навчившись шити чоботи, на заощаджені копійки від заробітку купував книжки і займався самоосвітою.

З 1881 до 1893 р. Склавши при Харківському університеті іспити на звання народного вчителя, Грінченко (за винятком 1886—1887 рр., коли був статистиком у Херсонському губернському земстві) вчителював на Слобожанщині і Катеринославщині.

1891 р. (за н. даними — 1892). Грінченко спільно з Іваном Липою, Миколою Міхновським, Юрієм Міхновським, Віталієм Боровиком, Миколою Вороним, Олександром Черняхівським заснував Братство Тарасівців.

1884—1900 р.р. Працював у Чернігівському земстві, активно співпрацював з місцевою Громадою. На кошти І. Череватенка, організував на Підросійській Україні видавництво популярних книжок українською мовою («Про грім та блискавку», «Велика пустиня Сахара», «Жанна д'Арк», життєписи І. Котляревського, Є. Гребінки, Г. Квітки-Основ'яненка та ін.).

1902 р. Жив і працював у Києві. 1904 р. Став одним з лідерів новоствореної Української демократичної партії.1904 р. Очолив ліву течію УДП, яка утворила Українську радикальну партію,

наприкінці 1905 об'єдналась з УДП в Українську демократично-радикальну партію. 1907-1909 р.р. За дорученням київської Громади редагував «Словар української

мови» 1906 р. Співробітник газети «Громадська думка» та редактор журналу «Нова

Громада». 1906-1909 р.р. Очолював київську «Просвіту».23 квітня (6 травня) 1910 р. Борис Грінченко помер в Італії в м. Оспедалетті.

Похований письменник на Байковому кладовищі,біля дочки. Дружина попросила, щоб залишили місце і для неї.

2011 р. Встановлена меморіальна дошка Борису Грінченку на будівлі Чернігівської обласної державної адміністрації.

Грінченко належав до гурту найвизначніших представників українського народництва. В період найбільшого розмаху великодержавно-шовіністичної політики російського уряду в Україні, виступав за послідовне проведення національно-культурницької роботи серед українського суспільства. Свої політичні погляди виклав у написаній ним програмі УДРП та у «Листах з Наддніпрянської України» (газета «Буковина», 1892—93).

13

22 серпня 2011 року в Києві відкрито пам'ятник Борисові Грінченку (скульптор — Микола Обезюк, архітектор — Микола Босенко).

Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка щороку відзначає Премією імені Бориса Грінченка учених, просвітян, громадських і політичних діячів, які зробили значний внесок у розбудову незалежної України, утвердження державної української мови, розвиток національної культури, відродження історичної пам’яті, формування національної свідомості та піднесення духовності й добробуту українського народу, просвітницьку і подвижницьку діяльність в ім’я України.

Літературна діяльність.Грінченко автор близько 50 оповідань («Чудова дівчина», 1884; «Сама, зовсім

сама», 1885; «Олеся», 1890; «Украла», 1891; «Дзвоник», 1897 та ін.), повістей («Соняшний промінь», 1890; «На розпутті», 1891; «Серед темної ночі», 1900; « Під тихими вербами», 1901), збірок поезії («Пісні Василя Чайченка», 1884; «Під сільською стріхою», 1886; «Під хмарним небом», 1893 та ін.). Історичній темі присвячені драми: «Серед бурі» (1897), «Степовий гість» (1897), «Ясні зорі» (1884—1900). Грінченко перекладав твори Фрідріха Шіллера, Йогана-Вольфганга Гете, Генріха Гейне, Віктора Гюго, та ін. Грінченко впорядкував і видав у трьох книгах «Етнографічні матеріали зібрані в Чернігівській і сусідніх з нею губерніях». Йому належать цінні збірки народної творчості «Пісні та думи» (1895), «Думи кобзарські» (1897), «Веселий оповідач» (1898) та ін. Плідно працюючи в галузі народної освіти. Грінченко свої педагогічні погляди виклав у працях: «Яка тепер народна школа в Україні» (1896), «Народні вчителі і вкраїнська школа» (1906), «На беспросветном пути. Об украинской школе» (1906) та ін. Грінченко боровся за навчання українських дітей рідною мовою, виступав за чистоту української літературної мови. Створив ряд шкільних підручників, серед яких «Українська граматика», «Рідне слово».

Одним з найяскравіших творів Б. Грінченка є вірш «Землякам, що раз на рік збираються на Шевченкові роковини співати гімн» (1898 р.), в якому поет висловив своє бачення ставлення української псевдоінтелігенції до України.

Землякам, що раз на рікзбираються на Шевченкові роковини співати гімн

Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! Не хваліться, що живе ще Наша воля й слава: Зрада їх давно стоптала, Продала, лукава. Ваші предки торгували Людськими правами, Їх продавши, породили Нас на світ рабами. Не пишайтеся ж у співах Ви козацьким родом: Ви раби, хоча й пани ви Над своїм народом. Україна вам не мати, Є вам інша пані, Зрадних прадідів нікчемних Правнуки погані! Тільки той достойний щастя, Хто боровсь за його, Ви ж давно покірні слуги

14

Ледарства гидкого. Ви ж давно не люди — трупи Без життя і сили, Ваше місце — кладовище, Яма та могили. Як живі покинуть мертвих, Щоб з живими стати, «Ще не вмерла Україна» Будемо співати. Як живі покинуть мертвих, Прийде та година, Що ділами, не словами Оживе Вкраїна.

«Каторжна»Тема. У своєму оповіданні «Каторжна» письменник розкриває беззахисність та

вразливість людської душі: напівсирота Докія після того, як у дім увійшла мачуха, ураз і до кінця свого короткого життя замкнулася у собі, перетворилася на «каторжну». Це була реакція на відсутність ласки, доброти, причому сама Докія могла б наділити цими якостями багатьох.

Проблематика. Зважаючи на вчинки літературних героїв, маленькі читачі повинні замислитися над своєю поведінкою, бо головна мета Грінченкових оповідань для дітей — виховання почуттів добра, любові та гуманізму.

Жанр. Психологічне оповідання.. У ньому головне — не події, а психологія вчинків людини. Зважаючи на вчинки літературних героїв, маленькі читачі повинні замислитися над своєю поведінкою, бо головна мета Грінченкових оповідань для дітей — виховання почуттів добра, любові та гуманізму.

Зміст. Над дівчинкою Докією глумиться мачуха, байдужий до дочки і батько-п’яниця, зацькована у власному домі дитина не знаходить подруг і серед селянських дівчат. Улюбленою її подругою стає червона калина, з якою вона розмовляє, розповідаючи про свої біди та нещастя, але підла і жорстока мачуха не залишає дитині навіть цього маленького щастя. Епізод рубання мачухою червоної калини, взятий Грінченком з усної народної творчості, став у творі символом ненависті.

Докія, зовсім позбавлена дитинства і єдиної «приятельки» в образі калини, стала здаватися гнівною, жорстокою і замкненою дівчинкою. Селянські діти тільки розпалювали її ненависть до людей.

Зовнішня краса і розум перетворюють з роками маленьку дівчинку у прекрасну молоду дівчину, яка, як і всі дівчата, чекає свого нареченого. І ось він з'являється. Шахтар Семен заполонив усі її думки, пробудив почуття кохання, що дрімало в її душі, змусив захвилюватися її юне серденько. Але не судилося їй щасливого подружнього життя. Зневажена Семеном, вона мститься відступникові і гине. Гине тільки тому, що у фатальну мить свого життя пройнялася уболіванням за людей, які виявили до неї таку черствість. «...Палахкотів у мареннях дівчини вогонь, а вона кричала: «Санька, голубонька згорить!..»

За що?» — таке останнє запитання, з яким помирає Докія і яке рефреном повторює також автор, спонукаючи читачів замислитися над тим, чому стільки муки, горя та сліз додають інколи люди та чому душа не завжди відкрита щирому співчуттю.

Але душа маленької героїні таїла у собі стільки любові, співчуття і доброзичливості, що при найменшому натяку на спасіння людського життя, Докія не замислюючись, з радістю віддає своє

15

Загальний огляд літературного процесу кінця XIX — початку XX ст.

Літературний процес наприкінці XIX - на початку XX ст. припадає на період інтенсивного розгортання визвольного руху в Російській імперії. Це визначило характерні тенденції розвитку літератури не тільки в Наддніпрянщині, але й в Галичині та Буковині, які перебували в межах Австро-Угорської імперії. Українські письменники прагнуть передати пафос визвольної боротьби народу, показують її політичні форми, зображують випростання людини, зростання її соціальної й національної свідомості.

У цей час на ниві української літератури виступали представники кількох поколінь. Продовжували писати Іван Франко, Михайло Старицький, Панас Мирний, Іван Нечуй-Левицький, Іван Карпенко-Карий. Пошуками нових тем, нових прийомів художнього узагальнення життєвого матеріалу, розгортанням художньої дії через внутрішній світ персонажів відзначалися твори представників «нової школи» - Михайла Коцюбинського, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Марка Черемшини, Михайла Яцківа, поетів - Миколи Вороного, Олександра Олеся, Миколи Філянського, Григорія Чупринки, драматургів - Лесі Українки, Володимира Винниченка, Спиридона Черкасенка.

На початку XX ст. сформувалася група українських модерністів, осередком якої стало львівське видавництво «Молода муза», - Остап Луцький, Петро. Карманський, Василь Пачовський, Богдан Лепкий, Сидір Твердохліб. Осередком східноукраїнського модернізму був київський журнал «Українська хата», в якому друкували свої твори Микола Євшан, Михайло Сріблянський (Микита Шаповал), Андрій Товкачевський.

Українська проза сягає вершин художнього психологізму у дослідженні внутрішнього світу окремої особистості. Психологізація прози зумовила тяжіння до лаконізму в описах, стислості малюнка, сконцентрованості образності. Письменники при діляють більше уваги суто драматичним елементам - внутрішньому монологу, діалогу, полілогу, використанню прийомів невласне прямої мови. Збагачення художньої лексики йде шляхом запровадження в літературну мову народної синоніміки, фразеології, використання найрізноманітніших шарів усного мовлення.

Українські поети - Іван Франко, Михайло Старицький, Олена Пчілка, Борис Грінченко, Леся Українка, Володимир Самійленко, Олександр Олесь, Микола Вороний, Агатангел Кримський, Спиридон Черкасенко, Надія Кібальчич, Микола Філянський, Павло Тичина, Максим Рильський - ставлять своє слово на службу народові. Мотив ролі художнього слова звучить у ліриці майже всіх українських поетів цього часу. Цікаву сторінку в антології української новітньої поезії представляє творчість Михайла Семенка - першого українського футуриста.

У драматургії поруч з традиційною соціально-побутовою драмою та п'єсами на історичні теми виникають проблемно-філософська та філософсько-психологічна драма, розквіт яких пов'язаний з ім'ям Лесі Українки, Вона збагатила драматургію і в жанровому відношенні: драматична сцена («Іфігенія в Тавриді»), діалог («В дому роботи, в країні неволі»), етюд («Йоганна, жінка Хусова»), драматична поема («Одержима», «В катакомбах», «Бояриня»), драма («Камінний господар»), фантастична драма («Осіння казка»), драма-феєрія («Лісова пісня»). Архип Тесленко пише сатиричну комедію («Патріоти»), Володимир Самійленко - гротескно-фантастичну сатиру («У Гайхан-бея»), Панас Мирний - драму-містерію («Спокуса»).

Творчість кращих письменників цього періоду високо піднесла українське художнє слово, забезпечила йому світове визнання.

16

Михайло КоцюбинськийБіографічна скринька Михайло Михайлович Коцюбинський народився 17 вересня 1864 р. в м. Вінниці у

сім'ї дрібного службовця.Потяг до художнього слова, до творчості у Коцюбинського виявився дуже рано,

але його перші спроби пера не збереглися. Початкову освіту здобув удома. З 1875 р. - Барська початкова школа. 1882 – 1892 р.р. Після закінчення Шаргородського духовного училища впродовж

десяти років М. Коцюбинський займається репетиторством у сім'ях чиновників у м. Вінниці та навколишніх селах.

Середині 80-х років XIX ст. Пише оповідання «Андрій Соловійко, або Вченіє світ, а невченіє тьма», яке через істотні художні прорахунки не було навіть опубліковане.

1890 р. У львівському журналі «Дзвінок» побачив світ його вірш «Наша хатка». А через рік з'являються дитячі оповідання «Харитя», «Ялинка», що засвідчили народження нового письменника.

З 1892 р. працює у філоксерній партії, яка вела боротьбу з виноградними шкідниками у молдавських селах.

З 1898 р. оселився у Чернігові, влаштувавшись у земській управі. З 1900 по 1911 р. працював у статистичному бюро губернського земства.1903 р. М. Коцюбинський як член Чернігівської губернської ученої архівної

комісії побував у Полтаві на святі відкриття пам'ятника І. Котляревському. Там зустрівся з Панасом Мирним, М. Старицьким, Лесею Українкою, В. Стефаником, Оленою Пчілкою.

Останні роки життя М. Коцюбинського позначені приятелюванням з Максимом Горьким. Він познайомився з ним в Італії, куди тричі приїжджав на лікування.

1910 р. Повертаючись з Італії, заїхав у с. Криворівню, де вивчав побут гуцулів.25 квітня 1913 р. Помер. Похований на Бохриній горі в Чернігові.«Intermezzo»Тема твору завжди криється у його назві. Слово Intermezzo означає перепочинок,

пауза. М. Коцюбинський вклав глибокий філософський смисл у назву своєї новели. Образом Intermezzo новеліст вказував не тільки на перепочинок утомленого митця, але й на органічний зв'язок, може, чимсь перерваних періодів у творчості чесного громадянина, який залишився вірним своїм ідеалам. Тож новелу можна вважати й автобіографічним твором.

«Тіні забутих предків» (1911) Історія написання. У 1910 p., повертаючись з лікування в Італії, М.

Коцюбинський на декілька днів зупинився в с. Криворівні на Гуцульщині (на запрошення фольклориста Володимира Гнатюка).

Повість М. Коцюбинський написав внаслідок глибоких вражень від життя, звичаїв і обрядів, оригінальності мислення і світосприймання карпатських гуцулів.

Тема повісті: зображення життя гуцулів, їхніх звичаїв, побуту, фольклору; показ єдності людини і світу природи.

Ідея: гімн природі, чистоті людських взаємин і почуттів, засудження бездуховного життя, обмеженого дрібними потребами й інтересами.

Проблеми: гармонія між людиною та світом природи; життя і смерть, добро і зло; сила кохання і неможливість існування без нього; вплив мистецтва на людину; роль праці в житті людей; стосунки батьків і дітей; язичництво і християнство.

17

Конфлікт твору (складний, багатоплановий): між родами (Палійчуки - Гутенюки) - Іван - кохання - Марічка; людини з дикою гірською природою (Іван - Чугайстир); людини із власним «я» (роздвоєність Івана); побутовий (Іван - Палагна); людини з людським буттям (Іван - смерть).Сюжет повісті перегукується з трагедією Шекспіра «Ромео і Джульєтта». У них є

чимало спільних рис. Як Монтеккі й Капулетті, ворогують роди Палійчуків і Гутенюків. У ворогуючих родах є діти, які кохають одне одного, - Іван і Марічка. Давня ворожнеча має стати їм на перешкоді. Як і в Шекспіра, герої М. Коцюбинського гинуть. Обидва твори є гімном коханню. Але цим аналогія обмежується. Головна колізія в обох творах - смерть героїв - різна. Якщо в Шекспіра трагедія відбувається через випадкову неузгодженість дій Ромео і Джульєтти, то в М. Коцюбинського - інакше. Мотивом самогубства і Ромео, і Джульєтти є їхнє кохання. В «Тінях забутих предків» лише Іван гине через несилу перенести смерть коханої, Марічка ж іде з життя випадково.

Імпресіонізм (від фран. враження) - художній напрям, заснований на принципі безпосередньої фіксації вражень, спостережень, співпереживань.

Новела - один із видів епічних творів, близький за розміром до оповідання, але відмінний від нього надзвичайною стислістю у викладі, напруженістю розвитку сюжету, несподіваністю розв'язки; властивий глибокий психологізм у розкритті внутрішнього світу персонажів, відступи від норм усталеної будови.

Ольга КобилянськаОльга Юліанівна Кобилянська опрацьовувала в українській прозі нову тему: доля

освіченої дівчини, яка не може змиритися з бездуховністю міщанського середовища. О. Кобилянська писала, що в її творчій праці важливу роль відігравали особисті переживання і враження.

Перші свої твори письменниця почала писати німецькою мовою. Пізніше їй дорікали за німецький спосіб мислення, залежність від німецької класики. Але і в ранніх, німецькомовних, і в пізніших, уже україномовних творах, всюди просвічується образ авторки, багатий світ її спостережень і почуттів, винесених з реальної дійсності.

І. Франко не випадково поставив О. Кобилянську на чолі «нової школи» в українській літературі: в її творах вперше поведінка людини пояснювалася внутрішніми, психічними імпульсами. Глибока таємниця людської душі відкрилася читачеві.

Біографічна скринькаОльга Юліанівна Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. в містечку Гура-

Гумора в Південній Буковині (нині Румунія) у сім'ї урядовця-правника, якій по службі довелося жити в кількох містечках карпатського передгір'я.

У Кимпулунзі Ольга здобула початкову освіту німецькою мовою, приватно вивчала й українську.

Дитинство пройшло в німецько-румунському оточенні. Ольга брала участь в аматорських виставах, співала, багато читала, грала на фортепіано. Почала писати вірші, оповідання й повісті німецькою мовою («Гортенза», «Картина з життя Буковини», «Видиво», «Вона вийшла заміж»),

В україномовних творах «Людина», «Царівна», «Некультурна», «Ніоба», «Через кладку» - простежується образ авторки, багатий світ її спостережень і почуттів, винесених з реальної дійсності.

18

1898 р. - на ювілеї І. Франка Ольга Кобилянська познайомилася з багатьма діячами української культури.

1899 р. - у Києві познайомилася з М. Лисенком, М. Старицьким, М. Коцюбинським.

На початку XX ст. були написані повісті «Земля», «У неділю рано зілля копала». На заваді активній громадській діяльності стоїть хвороба.

Тяжке життя в Чернівцях (хвороба, матеріальна скрута, сімейні проблеми).У листопаді 1918 р. гнівно засуджує насильницьку румунізацію Північної

Буковини.1926 - 1929 p.p. - вихід дев'ятитомного видання творів Ольги Кобилянської у

Харкові; написання роману «Апостол черні».1941 р. - жандармерія встановлює нагляд за письменницею, над нею готують

розправу.21 березня 1942 р. О.Ю. Кобилянська померла.Творча спадщина оповідання («Вовчиха», «Любов до рідної землі», «Природа»); повісті («Земля», «Ніоба», «У неділю рано зілля копала...», «Через кладку»,

«За ситуаціями», «Людина», «Царівна»); новели («Некультурна», «Битва», «Назустріч долі», «Юда», «Лист

засудженого вояка до своєї жінки», «Сниться»); роман «Апостол черні».У 1887 р. з'являється оповідання «Вона вийшла заміж», присвячене Наталі

Кобринській - відомій у Галичині письменниці й громадській діячці, ініціаторові створення Товариства руських жінок, яке розгорнуло широкий феміністичний рух.

У 1894 р. у журналі «Зоря» вийшла повість «Людина» - друга, досконало перероблена редакція оповідання «Вона вийшла заміж».

«Людина» Головні персонажі: родина Ляуферів (батько, мати та їхні діти: Олена, Ірина,

Геня, син Герман-Євген-Сидор), студент-медик Стефан Лієвіч (коханий Олени), Фельс (майбутній чоловік Олени), Маргарета (вчителька).

Тема твору: зображення життя освіченої бідної жінки в глухому провінційному містечку. Мрії Олени постійно розбиваються об мур обивательських уявлень: усі доводять, що жінка має бути тільки придатком і прикрасою чоловіка.

Ідея твору: треба створити такі умови, так змінити лад, щоб кожна людина, особливо жінка, змогла відчути себе справді людиною і знайти своє місце у житті.

У центрі повісті - молода дівчина Олена, яку не розуміють ні в родині, ні в містечковому середовищі, оскільки Олена багато читає, тонко відчуває красу в природі, людині, мистецтві.

Їй доводять, що жінка має бути придатком чоловіка. Дівчина протестує. Її підтримує студент-медик Стефан Лієвич, який після навчання у Швейцарії по-новому дивиться на суспільне життя. Він доводить, що майбутнє жінок - у їхніх руках, що освіта спрямує їх на нові шляхи.

Але смерть однодумця залишає Олену в самотності.Щоб покращити матеріальне становище родини, Олена погоджується вийти

заміж за лісничого Фельса. Але в розпачі дівчина сама в себе запитує: «І чим ... оправдається? Що вона людина?..»

Повість «Людина» справила великий вилив на розвиток феміністичного руху Галичини.

Фемінізм - жіночий рух другої половини XIX ст. за зрівняння жінок у правах з чоловіками.

«Земля»Жанр. Соціально-психологічна повість.

19

Проблематика. Одвічне прагнення людини до землі, до володіння нею. Ставленням до землі герої перевіряються на людяність та справедливість. Образ землі — основа конфлікту. В усі часи люди боролися за землю. Земля приносила людям радість і горе, багатство і банкрутство, вабила своїми надрами і широчінню. Народ споконвіку не просто дбав, а плекав землю, передавав наступним поколінням свою любов до поля, як найдорожчий спадок. Недарма казали: «Шануй землю і вона тебе пошанує» або «Віддай себе землі, і вона віддячить тобі сторицею». Проблема людини і землі хвилювала відданих народу письменників Панаса Мирного, Михайла Коцюбинського, а Ольга Кобилянська так і назвала свою повість — «Земля».

Тема. У цьому творі зображено сім’ю заможного селянина Івоніки Федорчука, у якій сталася страшна трагедія - за землю брат вбиває брата.

Довго гнув Івоніка спину разом зі своєю дружиною Марійкою в молоді роки, щоб бути господарем на своєму клаптику. Земля стала для нього живою істотою, рідною і дорогою. Любов до неї, до праці він прищеплював і своїм синам Михайлові та Саві.

А як же ставилося до цього молоде покоління? Михайло не копіює батька, він не прагне розширення господарства, хоча любить землю змалку. Покохавши Анну, хлопець не зважав на її бідність. Перед службою він думає більше про свою кохану, ніж про землю. А яким виріс Сава? Злий і впертий у стосунках з батьками та Михайлом, здатний іноді підняти руку на матір; а спересердя говорить батькам, що їхньої землі не потребує. Він без будь-якої потреби вбиває тварин і птахів. Проте водночас Саву постійно гризла і мучила тривога, що не дістане він ніякої землі. За землю Сава вбиває свого брата.

Трагедія цієї родини нагадує біблійну історію про Каїна й Авеля. Братовбивство — страшний гріх, злочин. Злочин обов’язково буде покараний, і найчастіше це покарання йде через докори сумління злочинця, через відсутність духовного спокою та щастя.

Чому ця трагедія трапилася в порядній, працьовитій родині? Мабуть, Івоніка боготворив землю й працю, але не догледів власних синів і тому втратив їх обох.

Звідси почалаВасиль Стефаник

Василь Семенович Стефаник - неперевершений майстер соціально-психологічної новели. З ім'ям В. Стефаника в українську прозу входить така манера письма, яка характеризувалася пошуками в передачі найтонших, найскладніших почуттів душі людини. Письменник художньо осмислював певні сторони психіки людини, як це засвідчує, зокрема, новела «Новина», з різних точок зору говорив кількома голосами - і від себе, і від імені схвильованого трагедією села. А новели «Марія», «Сини» переконують у майстерності автора нервовою експресією мовлення передати сум'яття особистості. Не випадково їх автора називають експресіоністом у мистецтві слова. Василь Стефаник казав, що у своїх новелах він показав радісне життя рідного народу, «страшне» в ньому, передав свої болі, «горіючи, і кров зі сльозами мішалася».

Біографічна скринькаВасиль Семенович Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с. Русів (тепер

Снятинського району Івано-Франківської області).Навчався три роки в рідному селі, три роки - у Снятині.З 1883 р. - навчався в Коломийській гімназії, відкрив в рідному селі читальню,

організував вшанування пам'яті Т. Шевченка, входив до таємного гуртка гімназистів, брав участь у громадському радикальному русі, публікував статті у львівському журналі «Народ». За активну діяльність Стефаника було виключено з гімназії.

Навчання продовжив у Дрогобицькій гімназії, де познайомився з І. Франком.

20

З 1892 р. навчався на медичному факультеті Краківського університету. У цей період починає писати.

З 1897 р. - новели Стефаника з'являються в чернівецькій газеті «Праця», львівському журналі «Літературно-науковий вісник».

1899 р. - збірка новел «Синя книжечка»;1900 р. - «Камінний хрест»;1901 р. - «Дорога».1904 р. - одружився, жив у с. Стецевій поблизу Русова, займався хліборобством.

Стефаника обрали депутатом віденського парламенту.1910 р. - разом з дружиною і трьома синами переїхав до рідного села.1914 р. - смерть дружини, початок війни дають новий поштовх для творчості

(новели «Діточа пригода», «Вона - земля», «Марія», «Сини» відбивають трагічне лихоліття, гострі проблеми національної долі українського народу).

1926 р. - збірка «Земля», до якої увійшли новели, написані після 1914 р.1926 - 1927 p.p. - у Києві та Львові відзначають 30-річчя літературної діяльності

В. Стефаника.В останні роки життя часто хворів.7 грудня 1936 р. В. Стефаник помер.Творча спадщина«Новина»Новела «Новина» увійшла до збірки творів «Синя книжечка» (1899) і стала одним

з найхарактерніших зразків української соціально-психологічної новели саме стефаниківського типу.

Тема твору - вбивство батьком своєї дитини - була взята В. Стефаником з самого життя.

Головні персонажі: Гриць Летючий та його малолітні доньки - Ґандзя й Доця.Порушуючи усталені прийоми композиції, Стефаник першою фразою повідомив

про страшну новину дітовбивства, тобто розпочав твір з розв'язки, оскільки для нього було головним вмотивувати злочин батька. Сюжет новели оснований на показі тих змін, що відбуваються в психіці селянина.

«Марія»Новела «Марія» (1916) була присвячена світлій пам'яті Івана Франка. У ній

знайшли художнє втілення роздуми письменника про долю народу, про його складні шляхи до визволення з-під колоніального гніту. У новелі виведено образ селянки, трьох синів якої забрала світова війна, що впродовж кількох років несла смерть мирному населенню Галичини.

«Сини»У новелі «Сини» (1922) передано горе старого батька, який благословив обох

синів на боротьбу «за Україну» і втратив їх назавжди.Пафос твору: безсмертний той народ, який ще може народжувати таких людей.«Камінний хрест»За жанровими ознаками - оповідання, але за аналогією до багатьох інших творів

письменника його вважають новелою.Історія написання: написано під враженнями від масової еміграції галицького

селянства за кордон.Ідейно-художній зміст: письменник вказує на причини еміграції, зумовленої

соціальною несправедливістю, неосвіченістю безправних селян.Тема: прощання Івана Дідуха з сусідами у зв'язку з його виїздом до Америки.

Письменник уважно досліджує суспільні процеси, які змусили хлібороба залишити рідну землю.

21

Перший розділ знайомить читача з долею Івана Дідуха (працював виснажливо на кам'янистому горбі, що дістався у спадщину; героя прозвали Іваном Переламаним через те, що праця зігнула його в дугу).

II - VII розділи - епізоди сповіді героя перед сусідами за своє життя. Усі монологи Івана (як засіб індивідуалізації персонажа) обертаються навколо образу горба, на якому встановив на пам'ять землякам камінний хрест з вибитими іменами.

Образ камінного хреста - символ страдницької долі селянина, який усе життя гірко працював на землі і все одно змушений її залишати, тому що вона не спроможна його прогодувати.

Новела - один з видів епічних творів, близький за розміром до оповідання, але відмінний від нього надзвичайною стислістю у викладі, напруженістю розвитку сюжету, несподіваністю розв'язки. Для новели властивий глибокий психологізм у розкритті внутрішнього світу персонажів, відступи від норм усталеної побудови.

Експресіонізм - одна з авангардистських течій у західноєвропейському мистецтві й літературі першої третини XX ст., в українській літературі експресіонізм не склався як окрема течія.

Експресія - особливий прийом увиразнення поетичного мовлення при активному застосуванні різноманітних художніх засобів (тропів, стилістичних фігур, звукових повторів, звуконаслідувань тощо.)

Леся УкраїнкаБіографічна скринькаЛеся Українка (Лариса Петрівна Косач) народилася 25 лютого 1871 р. у м.

Новограді-Волинському в освіченій українській сім'ї (батько - Петро Косач - член Старої Громади, близький товариш М. Драгоманова; мати - Ольга Косач - відома письменниця Олена Пчілка).

Дівчина виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду.

3 дитинства хворіла на туберкульоз кісток, але займалася самоосвітою (вчила мови, багато читала, грала на фортепіано).

1880 р. (у віці 9 років) - написала перший вірш «Надія».1890 р. - написала для молодшої сестри книжку «Стародавня історія східних

народів», яка в 1918 р. була видана як підручник для національної школи.1894 р. - відвідання Лесею Українкою М. Драгоманова в Софії, де поетеса

познайомилася з емігрантами, болгарськими культурними діячами.Після 1895 р. - відчуття політичної неволі. Леся Українка у статті «Голос однієї

російської ув'язненої» протестувала проти «кайданів», з якими «спимо спокійно».1901 р. - важке випробування для поетеси: смерть чоловіка Сергія Мержинського

(їхні взаємини відбито у творах: «Порвалася нескінчена розмова», «Я бачила, як ти хиливсь додолу»),

1901 р. - поїздка на Буковину.1903 р. - Леся Українка брала участь у відкритті пам'ятника І. Котляревському в

Полтаві, де зустрілася з багатьма діячами української культури.Багато лікувалася в Криму, Грузії, Єгипті.1 серпня 1913 р. - померла в грузинському містечку Сурамі. Тіло перевезене до

Києва, поховане на Байковому кладовищі.Творча спадщина

22

Твори Лесі Українки позначені намаганням поєднати «гармонію ідеалу з життєвою правдою», що стало однією з істотних особливостей її творчого методу, визначеного поетесою як новоромантизм.

1880 р. - маленька Леся написала свій перший вірш «Надія».1890 р. - 19-річна Леся написала для молодшої сестри книжку «Стародавня

історія східних народів», яка в 1918 р. була видана як підручник для національної школи.

1893 р. - світ побачила перша збірка поезій молодої поетеси «На крилах пісень».1899 р. - виходить збірка під назвою «Думи і мрії».1902 р. - укладена нова поетична збірка «Відгуки». За прикладом І. Франка Леся

Українка, упорядковуючи поетичні збірки, часто керувалася не хронологічним принципом розташування творів, а компонувала їх за мотивами чи жанрами в цикли. Об'єднання віршів під певним кутом зору змінювало їхню жанрову природу: ліричне розкриття теми ніби доповнювалося епічними, розповідними елементами.

Особисті почуття ліричної героїні зосереджуються навколо загальнолюдських проблем виходу зі стану рабства на шляхи, що ведуть у кращий світ. Лесі Українці належать такі цикли ліричної поезії:

1888 р. - «Подорож до моря» (у цьому ранньому циклі вже став окреслюватись образ України, створений на основі особистих вражень Лесі від поїздки до Одеси);

1890 р. - «Сім струн» (вірші циклу наснажені романтичним пафосом подолання особистістю життєвих труднощів, її готовністю помірятися силою з лихом, впевненістю у перемозі сил добра);

«Сльози-перли» (цикл присвячено І. Франку, де триптих, об'єднаний патріотичною ідеєю, невимовною тугою поетеси, викликаною багатовіковим стражданням роздертої чужинцями, пограбованої й поневоленої рідної землі);

1893 - 1894 p.p. - «Мелодії» (вірші циклу передають найсокровенніші переживання Лесі Українки. Вона намагалася не виносити на суд людський фізичний біль, проте бували й винятки) ;

«Романси» (жанр лірики, в якому Леся виявила себе новатором: мається на увазі вживання не наспівної, а говірної інтонації. Глибина, суперечливість і неоднозначність почуттів молодих людей окреслені у віршах цього циклу);

1895 - 1896 p.p. - «Невільничі пісні» (сутність мотиву цього циклу: свобода як «вічний дух розкутого ума» найяскравіше розкривається в тюрмі, оскільки там вона безроздільно панує в людських серцях. Як засвідчує назва циклу, образ неволі органічно єднається з образом пісні);

1905 р. - «Пісні про волю» (лейтмотивом цього циклу є думка про несумісність тиранії і свободи).

Леся Українка працювала і в інших літературних жанрах (ліро-епічних, драматичних):

легенди («Сфінкс», «Саул», «Королівна»); поезія в прозі («Дим»); поеми («Самсон», «Роберт Брюс, король шотландський», «Давня казка»); драматичні поеми («Одержима», «Вавилонський полон», «На руїнах», «В

катакомбах», «Бояриня»); драма-феєрія («Лісова пісня»),Лірико-драматична поема «Одержима» (1901) - це одна з перших спроб Лесі

Українки в цьому жанрі. Написана на основі євангельського мотиву - вчення Ісуса Христа про любов до ближнього, незважаючи на те, друг він чи ворог. Головні персонажі: Міріам і Месія.

«Лісова пісня»«Лісова пісня» (1911). Цей шедевр світової драматургії був створений за 12 днів.

У листі до матері Леся Українка зазначала, що «Лісова пісня» з'явилася в результаті 23

спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними».

Головні персонажі: лісове царство - Мавка, Лісовик, Водяник, Перелесник, Русалка, Той, що греблі рве, Той, що в скалі сидить, Русалка Польова, Пропасниця, Потерчата, Куць, Злидні; реальні волинські селяни - молодий хлопець Лукаш, дядько Лев, мати Лукаша, молодиця Килина.

Композиція, конфлікт. Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів - природи й людини. Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, вони наділені певними рисами вдачі за аналогією до людських.

Драма складається з прологу й трьох дій, співвіднесених з різними порами року, із зародженням, розвитком і згасанням інтимних почуттів і переживань Мавки та Лукаша.

«Бояриня»Драматична поема «Бояриня» має нещасливу долю: написана 1910 р., вона так і

не побачила світ за життя автора. Було здійснено кілька видань поеми (1918, 1923, 1926), але потім, упродовж багатьох десятиріч, через заборону цензури твір навіть не включався до зібрань творчої спадщини письменниці.

Тема «Боярині» основана на подіях минулого, коли Україну в другій половині XVII ст. роздирали гострі суспільно-політичні суперечності, пов'язані, зокрема, з посиленням колоніального закабалення приєднаних до Московії лівобережних земель. Не треба шукати в творі конкретних історичних подій доби Руїни, адже поетеса узагальнює в ньому долі окремих людей, які потрапили під гніт складних обставин.

Головні персонажі: молода українка Оксана, її чоловік Степан (московський боярин), Іван (брат Оксани), свекруха, Анна (сестра Степана).

«Оргія»Драматична поема «Оргія» (березень 1913 р.) - це лебедина пісня Лесі Українки.

Головні персонажі: Антей, Федон (скульптор), Неріса (дружина Антея), Меценат, Прокуратор, Префект, Хілон (учень Антея).

Тема поеми - трагічна доля митця-патріота, зумовлена колоніальним становищем його батьківщини, загарбаної римлянами. Страждання грецького музиканта й композитора Антея пов'язані із занепадом рідної культури, адже її носії заради матеріальних вигод переходять на службу до колонізаторів.

За характером конфлікту драматичні твори поділяються на три основні види: драму, трагедію і комедію.

Драматична поема - невеликий за обсягом літературний твір, написаний віршем у формі діалогу. Конфлікт розгортається через словесний поєдинок головних персонажів, які є представниками протилежних соціальних сил, інтересів, моральних принципів.

Драма-феєрія (від франц. - фея) - один із жанрових різновидів драми, якому властивий фантастично-казковий сюжет, неймовірні (з реального погляду) перетворення. У такій драмі поряд з людьми виступають створені їхньою уявою фантастичні істоти.

Неоромантизм - стильова течія модернізму, що виникла в українській літературі на початку XX ст. і була названа Лесею Українкою новоромантизмом. Це романтизм в нових умовах, коли реальній дійсності, яка не задовольняє митця, протиставляються картини життя бажаного, витвореного мрією.

«І все-таки до тебе думка лине...» Поезія входить до циклу «Невільничі пісні», створеного в 1895 - 1896 p.p. Вона є зразком громадянської лірики Лесі Українки.

У творі поетеса звертається словом туги й жалю до рідного «занапащеного, нещасного краю»; зазначає, що не бачила страшнішого гніту, ніж той, що терпить український народ. Леся Українка заперечує ридання над нещасливою долею, що

24

спостерігалися довгі роки. Патріотка-громадянка не в силі зносити страшне «ярмо неволі», тому що на руках і шиї вже «видно червоні сліди, що понатирали кайдани». У фіналі твору - пристрасне заперечення ридань:

Доволі вже їм литись, Що сльози там, де навіть крові мало!«Contra spem spero» (1890) Назва у перекладі з латини означає «Без надії

сподіваюсь». Поезія насичена пристрасним пафосом заперечення тужливих настроїв. Імпульсом до створення стало загострення хвороби Лесі Українки. Наскрізний лейтмотив твору - рішучі змагання героїні з чорними реакційними силами. Леся Українка ставить головне питання про місце особистості в суспільному житті.

На початку поезії лунають слова: Ні, я хочу крізь сльози сміятись, Серед лиха співати пісні, Без надії таки сподіватись, Жити хочу! Геть думи сумні!Рішучі дії авторки («буду сіять квітки на морозі», «буду лить на них сльози гіркі»)

вселяють оптимізм - Леся Українка вірить в перемогу над хворобою і над кривдою в суспільстві. У кінці твору слова «ні» заміняються на «так», «хочу» - на «буду», показуючи незламність духу і оптимізм поетеси в боротьбі проти кривди в найширшому соціальному та національно-визвольному аспектах. Твір побудований на антитезах.

Антитеза (від грец. протиставлення) - особливо підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, думок.

Микола ВоронийБіографічна скринька 6 грудня 1871 р. Народився на Катеринославщині (тепер Дніпропетровщина) в

сім'ї ремісника Микола Кіндратович Вороний — український поет, театрознавець. Батько — К. П. Вороний - походив з кріпаків, мати — О. Д. Колачинська — з роду освітнього діяча 17-18 століття, ректора Київської академії П. Колачинського. Навчався в Харківському реальному училищі, пізніше — в Ростовському реальному училищі, звідки був виключений за зв'язки з народниками, читання і поширення забороненої літератури. Три роки перебував під наглядом поліції із забороною вступати до вищих навчальних закладів Росії. Продовжував навчання у Віденському і Львівському університетах (філософський факультет). У Львові зблизився з І. Франком, який справив великий вплив на формування його світогляду, літературно-естетичних поглядів. Працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства імені Шевченка, режисером українського театру товариства "Руська бесіда", в редакції журналу "Життє і слово", де вів рубрику "Вісті з Росії". Допомагав І. Франкові у виданні газети "Громадський голос" і "Радикал", деякий час був неофіційним редактором журналу "Зоря".

З 1897 — актор труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших.

1901 - залишив сцену і служив в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чернігова.

1910 - оселився в Києві, працював у театрі М. Садовського, викладав у театральній школі. Жовтневої революції Вороний не сприйняв.

1920 - емігрував за кордон. Жив у Варшаві, де зблизився з польськими письменниками Ю. Тувімом і Л. Стаффом, невдовзі переїхав до Львова. Викладав в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка, деякий час був директором цієї школи.

25

1926 - після повернення в Україну вів педагогічну і театрознавчу діяльність.1934 - репресований.7 червня 1938 - розстріляний.Літературна спадщина.Перші поетичні твори написав ще навчаючись у Харківському реальному училищі.

Друкуватися Вороний почав у 1893 (вірш "Не журись, дівчино"). Перша збірка Вороного "Ліричні поезії" вийшла 1911 у Києві. Наступна збірка - "В сяйві мрій" (1913). Творчість Вороного знаменує розрив з народницькою традицією, однак тяжіння до модернізму не перешкоджало Вороному писати твори, пройняті щирою любов'ю до народу, шаною до його кращих синів ("Краю мій рідний", "Горами, горами", "Привид", вірші, присвячені Т. Шевченкові, І. Франкові, М. Лисенкові). Водночас створює поезії, в яких висміює національну обмеженість, псевдопатріотизм, його антигуманістичну, аморальну сутність ("Мерці", "Молодий патріот", "Старим патріотам"). Вороному належить ряд мистецтвознавчих ("Пензлем і пером") і театрознавчих розвідок ("Театральне мистецтво й український театр", 1912; "Театр і драма", 1913, в якій виступає прихильником системи Станіславського; "Михайло Щепкін", 1913; "Український театр у Києві", 1914; "Режисер", 1925; "Драматична примадонна", 1924 — про сценічну творчість відомої актриси Л. Ліницької. Вороний — автор ряду літературознавчих статей, театральних рецензій. У спадщині Вороного значне місце посідають переклади й переспіви з інших літератур.

Архів Вороного зберігається в Інституті літератури імені Т. Г. Шевченка АН України.

"Іванові Франкові"Вірш є відповіддю на «Вступ» І. Франка до теми «Лісова ідилія», присвяченої М.

Вороному.М. Вороний, звертаючись до побратима по перу Івана Франка, викладає свої

погляди на життя, на місце і завдання в ньому, на поезію. У житті є велетні-гнобителі і генії-визволителі. Він воліє йти за генієм до бою. Поет бореться своїм щирим словом, не чекаючи слави, нагород, наражаючись на небезпеку, і йому прикро, що поряд стають, теж немовби до бою, «а справді для пихи своєї 3 порожнім серцем фарисеї І паперовими мечами Вимахують над головами».

Проте не можна увесь час боротися, від цього серце озлоблюється, черствіє. Тому звернення до вільної поезії — це «не дурниці», це душі відрада, «найкращий скарб душі». Ніщо поетові не чуже, він іде «за віком», залишаючись при цьому цільною, гармонійною натурою.

"Іванові Франкові" (відповідь на його посланіє)Ні, мій учителю і друже,Про мене — все це не байдуже.Життя з його скаженим шалом,З погонею за ідеалом,З його стражданням і боліннямІ не вгамованим сумлінням,Життя — се дві противні сили.Що між собою в бій вступили.Одна з них — велетень-гнобитель,А друга — геній-визволитель;Його двосічна гостра крицяВлучна, як з неба блискавиця;Але і велетень могучийВ руці тримає меч блискучий;Страшні тяжкі його удари,А ще страшніш — таємні чари...

26

Як маю я його цуратисьЧи від ударів ухилятись?О ні! Я, взявши в руки зброю,Іду за генієм до бою.Рубаюсь з ворогом, співаю,В піснях до бою закликаюВсіх тих, що мляві чи недужі.Чи під укриттям сплять байдужі.І знаю я, що замість платиМене чекають кари, страти...Та чи ж грізний удар обухаТам, де буяє творчість духа?Одна хвилина раюванняТам відкупляє всі страждання. Бо то чуття свобідні, щирі Бринять у святобливій лірі.І прикро, як ураз зі мноюСтають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєїЗ порожнім серцем фарисеїІ паперовими мечами Вимахують над головами.Хто кликав їх? Чого їм треба?Чи хробакам потрібно неба?Нехай ідуть всі ті нездариНа торговиці та базари!Нікчемний крам, дрібні вигоди —От їх найвищії клейноди!Але коли повсякчас битись,То серце може озлобитись.Охляти може, зачерствіти,Зав'януть, як без сонця квіти. Душа бажає скинуть пута,Що в їх здавен вона закута,Бажає ширшого простору —Схопитись і злетіти вгору,Життя брудне, життя нікчемнеЗабути і пізнать надземне.Все неосяжне — охопити,Незрозуміле — зрозуміти!О друже мій, то не дурниці —Всі ті щасливі небилиціПро райських гурій, про Нірвану,Про землю ту обітовану.Вони тягар життя скидаютьІ душу раєм надихають.Чи все ж те розумом збагнути,Що дасться серцеві відчути?І чи можливо без утратиСвобідний творчий дух скувати?І хто Поезію-царицюПосміє кинуть у в'язницю?

27

Хто вкаже шлях їй чи напрямок? Коли вона не зносить рамок? В ній всі краси кольори сяють,В ній всі чуття і змисли грають!..До мене, як горожанина,Ставляй вимоги — я людина.А як поет — без перепониЯ стежу творчості закони;З них повстають мої ідеї —Найкращий скарб душі моєї.Творю я їх не для шаноби;Не руш, коли не до вподоби. І ще скажу, мій славний друже,Я не беру життя байдуже.Високих дум святі скрижалі,Всі наші радощі і жалі,Всі ті боління, і надії,І чарівливі гарні мрії — Все, що від тебе в серце впало,Не загубилось, не пропало...Моя девіза — йти за вікомІ бути цілим чоловіком!

"Блакитна панна"Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними,

традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику («Осанна!»), метафори («в душі моїй, в сяйві мрій В'ються хмелем арабески»), мистецькі терміни (арабески, фрески, гротески). І це надає творові неповторне інтелектуально-мистецьке естетичне забарвлення.

Блакитна панна Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах... Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгожданна, нездоланна... Ось вона — Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля — Вся земля Їй виспівує: «Осанна!» А вона, як мрія сну Чарівна, Сяє вродою святою, Неземною чистотою, Сміючись на пелюстках,

28

На квітках Променистою росою. І уже в душі моїй В сяйві мрій В’ються хмелем арабески, Миготять камеї, фрески, Гомонять-бринять пісні Голосні І сплітаються в гротески.

1912 р.

"Інфанта"У поезії «Інфанта» поет М. Вороний розмірковує над враженням, яке справила на

нього старовинна картина під такою ж назвою. Твір починається романтичною пейзажною картиною, в якій багато авторських неологізмів, створених його поетичною уявою («проміннострунними», «мрійнотканому», «вогнелунними»).

З чуттям «побожної хвали» ліричний герой оспівує жіночу красу, що, виринувши із глибини століть, залишилася вічною й нетлінною.

А світ продовжує жити, у ньому є завжди «два мечі» — добро та зло, і це слід сприймати як належне. Червоний колір полотна нагадав поетові червоні заграви революції.

Інфанта Різьблю свій сон... От ніби вчора ми Зійшлись,— і стріча та жива. На землю тканками прозорими Лягли осінні дерева. Акордами проміннострунними День хвилював і тихо гас. Над килимами вогнелунними Венера кинула алмаз. У завивалі мрійнотканому Дрімала синя далечінь,— І от на обрії туманному Замиготіла ваша тінь. Дзвінкою чорною сильветою Вона упала на емаль, А поза нею вуалетою Стелився попелястий жаль. Ви йшли, як сон, як міф укоханий, Що виринає з тьми століть. Вітали вас — мій дух сполоханий, Рум’яне сяйво і блакить. Бриніли в серці домінантою Чуття побожної хвали, Коли величною інфантою Ви поуз мене перейшли.

29

Ви усміхнулись яснозоряно Холодним полиском очей,— І я схилився упокорено, Діткнутий лезом двох мечей. Освячений, в солодкій муці я Був по той бік добра і зла... А наді мною Революція В червоній заграві пливла.

1907 – 1922 р.р.

Олександр ОлесьОлександр Іванович Кандиба - український письменник, поет, драматург,

представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь.

Біографічна скринька5 грудня 1878 р. - народився Олександр Олесь (справжнє прізвище — Кандиба) в

м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім'ї. Дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван Федорович, працював на рибних промислах в Астрахані, де й утопився у Волзі, коли Сашкові було 11 років.

Мати Олександра з трьома дітьми повернулася до Білопілля. Виховувала дітей в любові. У чотири роки Сашко вже вмів читати. Незабаром перед ним почала відкриватися чарівна поезія Шевченкового «Кобзаря». Тут Олександр Олесь закінчив початкову школу й двокласне училище.

1893 р. - у віці 15 років вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Там Олександр брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші. Став вільним слухачем агрономічного відділення Київського політехнічного інституту, незабаром через матеріальні нестатки Олесь змушений був залишити його. Працює в херсонських степах.

1903 р. - Олесь вступив до Харківського ветеринарного інституту. Опісля працює на Дарницькій скотобійні.

Визначальним фактом у житті Олександра Олеся стала поїздка на відкриття пам'ятника І. П. Котляревському в Полтаві. В цей час він познайомився з Борисом Грінченком, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою.

Творчість Олеся виразно поділяється на два періоди — в Україні (1907–1918) та в еміграції (1919–1944).

1905 р. - альманах «Багаття» вперше публікує твори Олександра Олеся.1907–1918 р.р. - поет створив шість книг: збірка поезій «З журбою радість

обнялась» під псевдонімом Олександр Олесь; збірка «Будь мечем моїм!..»; збірка «Книжка третя»; подорож Гуцульщиною знайшла втілення у поемі «На зелених горах»; цикл «З щоденника. Р. 1917» наснажений урочистими інтонаціями, що передають перші кроки у виборюванні національної самостійності.

1912 р. - О. Олесь познайомився та провів кілька днів у Карпатах з І. Франком (який справив на нього «надзвичайно файне враження»), з В. Гнатюком, О. Кобилянською, М. Коцюбинським.

30

1913 р. - Олександр Олесь побував в Італії, написав низку віршів («Мов келих срібного вина», «Італійська ніч підкралась», «В долині тихий сон летить»), які збагачують українську мариністичну лірику, тобто пов'язану із зображенням морських пейзажів.

1917 р. - поет радісно зустрів повалення самодержавства. В «Юнацькій пісні», присвяченій синові Олегові, що згодом стане відомим поетом під ім'ям Олег Ольжич, Олександр Олесь передбачав крах імперії, адже сини України піднімалися у кожну епоху на священну боротьбу:

Земля розступилась! І з праведних трун Виходять Хмельницький, Мазепа, Богун! І з Волі знімають кайдани міцні,І слізьми співають щасливі пісні. 1919 р. - після більшовицького жовтневого перевороту Олесь опиняється за

кордоном. Після еміграції за кордон оселяється і періодично живе в Будапешті, Відні, Берліні, Празі. Олесь видає за кордоном ряд збірок, основна тема яких — туга за Україною: «В вигнанні дні течуть, як сльози».

1930 р. - збірка «Минуле України в піснях», видана у Львові. 1935 - арешти і розстріли української інтелігенції, зокрема - розправа над

особистим приятелем — письменником Антоном Крушельницьким та його дорослими синами Іваном і Тарасом - стали імпульсом до написання драми «Земля обітована».

Вересень 1939 р. - спалахнула Друга світова війна. Тяжкими були останні роки Олександра Олеся. Поета не покидають тривожні думи про сина Олега — активного учасника руху Опору.

Червень 1944 р. - нацисти схопили Олега Ольжича і закатували в концтаборі Заксенгаузен. Так передчасно обірвалося життя відомого вченого-археолога і талановитого поета.

22 липня 1944 року - Олександр Олесь помер у Празі, невдовзі після того, як одержав повідомлення про загибель сина Олега Ольжича. Похований на Ольшанському кладовищі в Празі.

2010 р. - в м. Білопіллі було встановлено пам'ятник Олександру Олесю.Твори Олександра Олеся:збірка «З журбою радість обнялась», «Княжа Україна», драматична поема «Ніч на

полонині», драматичний етюд «По дорозі в Казку»."О слово рідне, орле скутий..."Проблему збереження рiдної мови висвiтлювало багато українських письменників.

О. Олесь назвав нашу мову «орлом скутим», бо вона багата й могутня, але зв'язана постійними утисками, заборонами, не збережена батьками й забута дітьми. Поет прагне, щоб слово стало його мечем, але потім виправляє себе — ні, краще сонцем, щоб осявати шлях народовi, спрямовувати його.

"О слово рідне, орле скутий..." О слово рідне! Орле скутий Чужинцям кинуте на сміх! Співочий грім батьків моїх, Дітьми безпам'ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких. Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левій рев... О слово! будь мечем моїм!

31

Нi, сонцем стань! вгорі спинися, Осяй мій край i розлетися Дощами судними над ним.

"По дорозі в казку" Тема. Розповідь про Юнака, який вірить у Казку. Його віра, впевненість захопила

народ, Юрбу, але вони й не уявляли, що шлях до Казки, де світить Сонце, де є свобода, такий важкий і далекий. Зіткнувшись з першими труднощами, Юрба знову вернулась у невільницьку реальність, і тільки Юнак твердо йшов до мети. І він знайшов Казку, але приземлена й жорстока Юрба не повірила йому.

Проблематика. Взаємини вождя і маси, трагічна суперечність між духовністю, мрією і невіглаством, жорстокістю.

Символізм драматичного етюду «По дорозі в Казку»: Дорога в казку – символ духовних поривань людини до кращого життя; Юнак – духовно сильна особистість, лідер; Казка - країна, де живе вільний і щасливий народ; терновий вінок - символ самозречення в ім'я людей; сонячне проміння, світанок - провісники нового життя; дівчина, хлопчик у білому вбранні - молоде покоління, яке вирвалося з пут неволі і духовної пітьми.

З теорії літератури:Драматична поема — невеликий за обсягом віршований твір, в якому

поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. Основу драматичної поеми становить внутрішній динамічний сюжет — власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними.

У світовій літературі драматична поема відома з творів «Фауст» Й.-В. Гете, «Манфред» Дж. Байрона.

Драматична поема розвивалася і в українській поезії («Переяславська ніч» М. Костомарова, «Сон князя Святослава» І. Франка, «В катакомбах», «У пущі» Лесі Українки, «По дорозі в казку» Олександра Олеся, «Свіччине весілля» І. Кочерги, «Дума про трьох братів Неазовських» Ліни Костенко та ін.).

Володимир Винниченко Біографічна скринька 28 липня 1880 р. Володимир Кирилович Винниченко народився в Єлисаветграді

Херсонської губернії (тепер Кіровоградська область) в робітничо-селянській родині. По закінченні народної школи хлопця віддано до Єлисаветградської гімназії. У старших класах гімназії він був членом революційної організації, писав революційну поему, за яку одержав тиждень «карцеру», і зрештою його виключили з гімназії.

1900 р. У Златополі Володимир екстерном склав іспити за середню школу і отримав атестат зрілості. Наступного року він вступив на юридичний факультет Київського університету. Був ув'язнений як член місцевої організації Революційної Української Партії (РУП). Через кілька місяців Винниченка випустили, але виключили з університету й виселили з Києва без права жити по великих містах.

У 1902 р. Винниченко заявив про себе як літератор: опублікував твір «Сила і краса» (згодом відомий під назвою «Краса і сила»). Восени - забрано в солдати. Але він, переодягаючись вночі в цивільне, тікав з казарми й віддавав свій час роботі серед київського пролетаріату. Володимир, довідавшись від військових товаришів з канцелярії роти про те, що готується арешт, скинув солдатську форму й емігрував до Галичини. Там він працював у закордонних партійних організаціях і час від часу нелегально виїздив до

32

України. У Львові Винниченко брав участь у виданні партійних газет «Праця», «Селянин», писав брошури й книги на революційні теми.

У 1903 р. при перевозі нелегальної літератури з Галичини до Києва на кордоні Винниченка знов арештовано. Як дезертир і революціонер він був посаджений у військову в'язницю — київську фортецю. Після півторарічного перебування у фортеці його звільнила перша російська революція 1905 року.

У 1905 р. Винниченко повернувся під чужим прізвищем в Україну, провадив революційну агітацію серед селян і заробітчан Причорномор'я, наступного року мандрував Україною, написав низку оповідань: «На пристані», «Раб краси», «Уміркований та щирий», «Голод», «Малорос-європеєць», «Ланцюг» та інші.

У 1907 р. Винниченко був знову заарештований у Києві й посаджений в знамениту Лук'янівку (тюрма в Києві, де перебували майже всі видатні члени РУП). Через вісім місяців Винниченка випущено. Довідавшись про те, що має бути засуджений за свою політичну діяльність на каторгу, Винниченко ще раз емігрував. У цей період він написав багато творів на соціальні та етичні теми: «Дисгармонія», «Щаблі життя», «Контрасти».

У 1908 р. він перебував у Швейцарії, Італії, Франції, наступного року — у Швейцарії, Франції (Парижі).

Протягом 1910—1913 p.p. письменник жив у країнах Європи (Франція, Німеччина, Росія, Галичина, Буковина). В цей час у російському перекладі виходить твір «Чесноти з собою».

У 1914 р. В. Винниченко повернувся в Україну, перебував на нелегальному становищі. Александринський театр у Петрограді прийняв до постановки п'єсу «Брехня» («Ложь»).

У 1916 р. він перебував у Москві, Петрограді. Видавав журнал «Промінь». У 1917 р. переїхав в Україну, став одним з організаторів і керівників

Центральної Ради, згодом головою першого українського уряду — Генерального Секретаріату. Після повалення гетьмана П. Скоропадського Винниченко був одним з керівників Директорії — нового уряду Української Народної Республіки.

У 1918 р. був арештований гетьманськими офіцерами. Звільнений від арешту через протест української громадськості.

Болісні роздуми Винниченка про роз'єднаність українців відбились у драмі «Між двох сил» (1919 р.). Він розійшовся в поглядах з більшістю Директорії й уряду, виїхав за кордон.

У 1920 р. Винниченко приїхав в Україну, але незабаром востаннє залишив її, відмовившись від співробітництва в уряді радянської України.

Протягом 1924—1928 p.p. «Рух» видав «Зібрання творів» В. Винниченка в 23 томах.

У 1930—1932 p.p. «Книгоспілка» підготувала до друку «Зібрання творів» письменника в 28 томах, багато оповідань і повістей українською та російською мовами вийшли в Києві, Харкові, Москві, Ленінграді.

У вересні 1933 р. В. Винниченко написав відкритого листа до Політбюро КП (б) У, в якому звинуватив Сталіна та Постишева в голодоморі й масових репресіях проти українського народу.

З 1933 року творчість В. Винниченка була піддана гонінням: книжки вилучені з бібліотек і знищені, творчість перестала досліджуватися літературознавцями й вивчатися в школі, ім'я письменника або замовчувалося, або при згадках обливалося брудом і трактувалось не інакше як під тавром «буржуазного націоналіста».

6 березня 1951 р. письменник помер, похований на цвинтарі Мужена поблизу Канн у Франції.

Літературна діяльність.

33

В. Винниченко написав понад сто оповідань, п'єс, сценаріїв, статей і памфлетів, історико-політичний трактат «Відродження нації», двотомну етико-філософську працю «Конкордизм», чотирнадцять романів (один із них незавершений). В. Винниченко-митець — яскрава індивідуальність, у якій поєдналися найсуттєвіші риси перехідної доби — від критичного реалізму до модернізму. Важливе місце в усьому творчому доробку майстра посідає його драматургія, адже п'єси В. Винниченка зіграли дуже важливу роль у становленні українського театру. Його п'єси посіли провідне місце в репертуарах «Молодого театру» Леся Курбаса, стаціонарного українського театру М. Садовського та драматичного театру ім. І.Я. Франка. В останньому протягом 1920—1921 p.p. йшли п'єси «Гріх», «Дисгармонія», «Великий Молох», «Панна Мара», «Співочі товариства». З особливим успіхом у країнах західної Європи йшли драми Винниченка «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Закон», «Брехня».

Нині Винниченко широко й глибоко входить у культурне сьогодення незалежної України. Його твори пробуджують національну свідомість. Політик, письменник, художник, він ще має розкритися рідному народові різнобарвними гранями свого великого таланту.

Основні твори. Збірка «Краса і сила», романи «Заповіт батьків», «Записки кирпатого

Мефістофеля», «Слово за тобою, Сталіне», перший український науково-фантастичний утопічний роман «Сонячна машина», драми «Великий молох», «Чорна Пантера і Білий Ведмідь», «Брехня», «Між двох сил», «Гріх».

"Сонячна машина"Жанр твору. Перший український соціально-утопічний і фантастичний роман з

елементами пригодницького і детективного жанру, він став новим і оригінальним явищем світової літератури.

В. Винниченко почав створювати нову універсальну теорію. Цього разу морально-етичну. У "Сонячній машині" вона проявилася в способі оновлення суспільства через моральне удосконалення людей. Згодом ці ідеї вилилися в утопічне вчення про конкордизм, положення якого намагався дотримуватися сам автор в особистому житті. Отже, "Сонячна машина" — це утопія, утопічною ідеєю тут є зародок нового етико-морального вчення.

Проблематика твору. Не винахід робить людство кращим, а навпаки: лише людина здатна облагородити його. Віра у вирішальне значення техніки для прогресу людства змінюється на протилежне: не сам винахід привів до щасливого завершення історії. Це засвідчує картина розкладу суспільства відразу по його перемозі. І лише коли людство оновилося морально, воно зробило позитивним і апарат. У "Сонячній машині" автор порушує суспільно-політичні, філософські, морально-етичні проблеми; уміло поєднує проблеми особи і колективу, класової боротьби, соціальних груп "прекрасної будущини", моралі і біологічних інстинктів.

Сюжет. Сюжет роману розгортається двома лініями - боротьбою за Сонячну машину та негараздами нерівного, непереборного кохання принцеси Елізи до геніального плебея Рудольфа Штора. Дія роману відбувається десь через 40-50 років після закінчення першої світової війни. Ареною подій стає не лише вся Німеччина й Європа, а й цілий світ. Найпереконливіші сторінки роману пов'язані з гостро сатиричним зображенням верховодів сучасного фінансово-промислового капіталу - гумового фабриканта і президента Об'єднаного Банку Мертенса та його оточення. Король Німеччини Мертенс за свої гроші купив усе: уряд і парламент, банки і підприємства, поліцію і пресу, а прагне купити ще й древній аристократичний герб разом з його власницею - родовитою принцесою Елізою. Він мріє панувати над усім світом. Тодішня Німеччина постає в романі як залізобетонний дім божевільних, морально спустошених, хижо жорстоких і моторошно нещасних істот. Могутній реальній політичній і економічній силі в романі

34

протиставлено винахід геніального інженера Рудольфа Штора - сонячну машину, що символізує визволення од усіх економічних, соціальних, політичних форм утиску.

У романі переконливо показано, що людина, яка прагне стати над добром і злом, скидає всі суспільні обов'язки, перетворюється не стільки на вільну і всевладну істоту, скільки на примітивну жуйну тварину. Автор доводить, що людство вирятовується не стільки Сонячною машиною, скільки усвідомленням потреби суспільно обов'язкової й організованої праці, поривом до нового життя.

Цей твір В. Винниченко присвятив своїй сонячній Україні.

Література рідного краюБорис Тен

Бори́с Тен (справжнє ім'я і прізвище Мико́ла Васи́льович Хомиче́вський, *9 грудня 1897, с. Дермань — †12 березня 1983, Житомир) — поет і перекладач; православний священик. Член Спілки письменників України (1957). Лауреат премії імені Максима Рильського за досягнення в галузі художнього перекладу (1979), заслужений діяч польської культури (1977). За переклади з Ю. Словацького, А. Міцкевича, Є. Жулавського дістав нагороду Міністерства Культури і Мистецтва Польщі. Літературний псевдонім походить від стародавньої грецької назви річки Дніпро — Борисфен (Бористен).

Біографічна скринька9 грудня 1897 року. Народився в селі Дермань (Здолбунівський район Рівненської

області) в родині священика о. Василя Хомичевського та вчительки парафіяльної школи Віри Іваницької. Він був їх шостою дитиною.

Навчався у Дерманській школі, Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії, закінчив Волинський інститут народної освіти (нині Житомирський державний університет).

1921 року. Був рукоположений в сан священика митрополитом Василем (Липківським). Завдяки його освітній і культурно-релігійній праці на Житомирщині постав цілий ряд парафій Української автокефальної православної церкви.

1922 року. Архієпископом Степаном Орликом висвячений у сан ієрея (згодом стане протоієреєм) УАПЦ. Мав великі музичні здібності та чудовий голос, він був добрим проповідником та мав глибокі теологічні знання.

З 1923 року. Почав друкувати поезії у журналі «Червоний шлях», але працює переважно в галузі перекладу з античних і нових мов.

Упродовж 1924-1926 років. Настоятель Київського Софійського собору, у 1928 році — настоятель храму Петра і Павла на Подолі.

Був другим заступником голови президії Всеукраїнської православної церковної ради.

З січня 1927 року. Був співробітником редакції друкованого органу церкви — щомісячного журналу УАПЦ «Церква і життя» (голова редколегії — митрополит Василь (Липківський); надруковано сім чисел журналу), автором багатьох композицій церковного співу.

14 листопада 1924 року. Разом з іншими священиками та митрополитом Василем (Липківським) підписав відозву, вислану ВПЦР до єпископів, священиків та вірних, в якій засуджувався розбрат в церкві.

7 серпня 1929 року. Заарештований. 4 лютого 1930 року. Засуджений на десять років ув’язнення у виправно-трудових

таборах. Покарання відбував на Далекому Сході (передовсім у Владивостоці). Врятували

35

Миколу Хомичевського у засланні спів, музика та знання чужоземних мов. В концтаборі йому дозволили створити хор із в’язнів.

8 червня 1931 року. Одружується з Аполлінарією (Норою) Ковальчук. 2 квітня 1933 року. Народився син Василько (саме таке ім'я йому дали, а не

Василь). 1 вересня 1936 року. Звільнений — управлінням таборів у Владивостоці видана

довідка про дострокове звільнення за заліком робочих днів.З 3 грудня 1936 року. Завідувач літературної частини Третього київського

пересувного театру,У 1937-1941 роках. Методист Будинку народної творчості у Калініні в Росії, бо в

Україні був «небажаним». З 1938 року. Заочно навчається у Московському музично-педагогічному інституті.1941-1945 роки. З початком радянсько-німецької війни був мобілізований до лав

Червоної армії. На фронті потрапив в оточення та опинився в полоні. Намагався втекти, був перевезений у табір в Німеччині.

У 1945 році. Звільнений.У 1945 році. Повернувся до міста своєї юності та постійно проживав у Житомирі. З 21 грудня 1945 року. Завліт Житомирського облмуздрамтеатру.Впродовж 1951-1955 років. Викладає латинську мову в інституті іноземних мов, а

відтак — у Житомирському педінституті імені Івана Франка. Заснував хор «Льонок», очолював обласне літературне об’єднання.Перекладав твори Есхіла, Гете, Міцкевича, Шекспіра, Шіллера, Пушкіна... Упродовж 31 року працював над перекладом «Одіссеї» та «Іліади» Гомера.1963 рік — вийшов переклад «Одіссеї».1970 року. Видав книгу сонетів «Зоряні сонети», де зібрана його оригінальна

творчість.3 червня 1970 року. Раптово піде з життя син Василько (помирає від перитоніту

після невдалої операції). 1978 рік — вийшов переклад «Іліади».1979 року. Літературна премія ім. Рильського за досягнення в галузі художнього

перекладу.1 січня 1974 року. На 72-му році життя помирає дружини Нара.. 12 березня 1983 року. Борис Тен помер в Житомирі. Був похований на

Корбутівському цвинтарі, а не на Смолянці, де лежать мати, син, дружина та брат Михайло. Згодом прах перенесли, куди він заповідав.

Володів українською, грецькою, латинською, польською, німецькою, французькою, російською і чеською мовами.

Із тьми прадавньої, з імли віків, Немов проросла з каменю стеблина, До сонця завжди прагнула людина, Над землю свій підносячи порив. Вогонь, що викрав Прометей в богів, Це світла того ж самого іскрина, Що висікла в півзвіра мисль первинна, Культур людських то полум’яний спів. Дух людськості ніколи не погасне І з кожним днем горітиме ясніш, Все до нових виводячи узвиш. І з нашої Землі це світло ясне Людина в інші понесе світи, Щоб темряву і там перемогти.

36

В Дерманській гімназії є кімната-музей Бориса Тена. Також на будинку, в якому народився о. М. Хомичевський (Борис Тен), ще за радянських часів встановлено меморіальну дошку (звичайно, що немає жодної згадки про священство або роки заслання): «В цьому будинку в 1897 році народився відомий український радянський поет і перекладач Борис Тен (Микола Васильович Хомичевський)»

У Житомирі, Здолбунові, Рівному та Львові ім'ям Бориса Тена названо вулиці.З 1987 року. У Рівному присуджується літературно-мистецька премія імені Бориса

Тена. Також у Рівненському державному інституті культури присуджується персональна стипендія імені Бориса Тена.

Творча спадщина.Книги віршів: «Зоряні сади» (1970), «Жадань і задумів неспокій» (1988),

«Скороминущих років буревій» (1998).Окрім літературної творчості, займався науковою діяльністю. Автор праць із теорії

перекладу, культури української мови: «Нотатки про ритміку гекзаметра» (1967), «Біля кастальських джерел» (1968), «Називаймо, як зве народ» (1974) та ін.

Переклади: зi старогрецької: «Прометей закутий» Есхіла (1949), Одіссея» (1963) й «Іліада» (1977) Гомера, «Хмари», «Лісістрата», «Жаби» (1956) Арістофана. ( Переклад "Жаб" та "Хмар" насправді зробив український поет Володимир Свідзинський, який був персоною non-grata в радянській літературі - через те, що "не вписувався" в канон радянського письменника. А Борис Тен видав переклади "Жаб" та "Хмар" під своїм іменем - з відома справжнього автора - аби блискучі переклади дійшли до читача), поетика «Арістотель» Аристотеля (1967); з німецької: «Розбійники» і «Вільгельм Телль» Шиллера (1952, 1964); з англійської: «Річард ІІІ» В. Шекспіра (1952).

«Одіссея». У перекладі Бориса Тена (1968)Жанр - кіклічна поема; автор – давньогрецький поет і філософ Гомер;мова – давньогрецька;переклад - Бориса Тена.Одіссе́я (грец. Οδύσσεια) — епічна поема Гомера, що описує поневіряння та

повернення на батьківщину героя троянської війни, царя Ітаки Одіссея. Будучи закінченою пізніше «Іліади», «Одіссея» слідує за більш раннім епосом, однак не є безпосереднім продовженням «Іліади».

Як «Іліада», «Одіссея» — епос епохи становлення античної суспільно-економічної формації. Відповідно до цього «Одіссея» створює для героїв набагато менш архаїчне культурне тло, ніж «Іліада», досить близько відображаючи сучасність: час падіння царської влади в грецьких громадах і початкові періоди розвитку іонійської торгівлі та мореплавання.

Більшість дослідників відносить час оформлення «Одіссеї» до 7 століття до н. е. «Хитромудрий» і «багатостраждальний» Одіссей є вже героєм зовсім іншого типу, ніж богатирі «Іліади»; поле поетичного зору розширюється підвищеним інтересом до чужих земель, до побуту дрібного люду, до психології жінки; світовідчування Одіссея не позбавлене нальоту сентиментальності. У той час як «Іліада» побудована на переказах героїчної саги, в «Одіссеї» переважає матеріал побутовий та казковий, власне кажучи не пов'язаний з героїчною сагою.

37

Зміст першої пісні. День перший: Рада богів. Зібравшись на Олімпі, вони ухвалюють, щоб Одіссей,

якого переслідує Посейдон і затримує німфа Каліпсо, повернувся нарешті у свою вітчизну, на острів Ітаку. Богиня Афіна, прибравши вигляд Мента, Одіссеєвого друга, з'являється синові Одіссея Телемахові й дає пораду поїхати до Пілоса і Спарти, щоб розвідати про батькову долю, радить йому також повиганяти женихів своєї матері Пенелопи, що господарюють в Одіссеєвім домі. Телемах після рішучої розмови з матір'ю і женихами лягає спати і мріє про подорож.

Зміст другої пісні: Вранці Телемах наказує скликати ітакійських громадян на міську площу і всенародно вимагає на зборах, щоб женихи покинули його дім. Антіной зухвало з ним сперечається. Віще з'явлення орлів тлумачить Аліферс, якому грубо заперечує Еврімах. Телемах вимагає корабля, щоб їхати до Пілоса. Ментор дорікає громадянам за байдужість до Одіссеєвого сина. Після зборів, які свавільно розпустив Леокріт, Афіна у вигляді Ментора обіцяє Телемахові дати корабель і веслярів, а ключниця Евріклея споряджає його в дорогу. Телемах з уявним Ментором без відома матері відпливає до Пілоса.

Зміст третьої пісні: Прибувши до Пілоса, Телемах зустрічається з Нестором, який разом із своїм народом на березі моря приносить жертву Посейдонові. Нестор розповідає йому про пригоди ахеян після зруйнування Трої і радить Телемахові довідатись про свого батька у лакедемонського владаря Менелая. Переночувавши у Нестора, Телемах з його сином Пісістратом вирушають кіньми в путь і після двох днів дороги ввечері прибувають до Лакедемону.

Зміст четвертої пісні: Прибулих до Лакедемону Телемаха і Пісістрата Менелай запрошує на весілля своїх сина й дочки, що саме відбуваються в його домі. Менелай і дружина його Єлена пізнають Телемаха і розповідають про пригоди під Троєю і наступну долю ахейських вождів, про подвиги Одіссея та затримання його у німфи Каліпсо на острові Огігії. Тим часом женихи, довідавшись про відплиття Телемаха, замишляють убити його, коли він повертатиметься. Пенелопа тяжко сумує, довідавшись про від'їзд сина і замах на його життя. Зворушена молитвою, Афіна підбадьорює Пенелопу віщим сном. Женихи на чолі з Тіноєм вирушають у море, щоб перестріти Телемаха біля острова Астеріди.

Зміст п’ятої пісні: Рада богів. Вони посилають Гермеса до німфи Каліпсо з наказом негайно відпустити Одіссея. Каліпсо дає Одіссеєві знаряддя, потрібні для побудови плота. За чотири дні судно готове, і на п'ятий день Одіссей відпливає, одержавши від Каліпсо все потрібне в дорозі. Сімнадцять днів плавання триває благополучно. На вісімнадцятий день Посейдон, повертаючись від ефіопів, упізнає в морі Одіссея, що плив на легкому своєму плоті; він насилає бурю, яка руйнує пліт; але Одіссей одержує від Левкотеї намітку, яка рятує його від затоплення; цілих три дні носять Одіссея бурхливі хвилі; нарешті надвечір третього дня він виходить на берег феакійського острова Схерії.

Зміст шостої пісні: Афіна уві сні спонукає Навсікаю, дочку феакійського владаря Алкіноя, йти разом з подругами й служницями прати білизну у струмку. Вони ладнаються

38

з пранням біля того місця, де Одіссей лежить у глибокому сні. Прокинувшись від їх голосів, він наближається до Навсікаї і просить її дати йому одяг та пристанище; владарівна запрошує його йти слідом за нею до міста і дає потрібні поради. Він супроводить Навсікаю до Палладиного гаю, що був недалеко від міста.

Зміст сьомої пісні: Одіссей входить до міста; біля воріт з ним зустрічається Афіна у вигляді феакійської діви; вона огортає його млою, і він, ніким не помічений, наближається до Алкіноєвого дому. Опис владаревого дому й саду. Увійшовши до господи, де в той час володар бенкетував з гостями, Одіссей підходить до владаревої дружини Арети, і мла, що його оточувала, зникає. Він благає Арету дарувати йому засіб повернутися на батьківщину. Алкіной запрошує його до столу. Після бенкету гості розходяться. Одіссей, залишившись один з Алкіноєм і Аретою, розповідає їм, як він відплив з острова Огігії, як буря викинула його на береги Схерії і як він одержав від владарівни Навсікаї. Алкіной дає обіцянку вирядити його на феакійському кораблі до Ітаки.

Зміст восьмої пісні: Алкіной, запропонувавши усім громадянам, що зібрались на площі, допомогти вирядити Одіссея на його батьківщину, запрошує вельмож і корабельників до себе на обід. Спів Демодока під час обіду. Потім розваги: біг, кидання диска, боротьба, бій навкулачки. Одіссей, ображений Евріалом, кидає камінь і всіх вражає своєю силою. Танок, під час якого Демодок співає про Арея й Афродіту. Всі повертаються до господи. Одіссея щедро обдаровано. За вечерею Демодок співає про дерев'яного коня і подвиги вождів ахейських. Його пісня викликає в очах Одіссея сльози; Алкіной розпитує про причини його скорботи і просить розповісти про свої пригоди.

Зміст дев’ятої пісні: Одіссей розповідає про свої пригоди. Відплиття від берегів троянських. Зруйнування Ісмара та загибель багатьох супутників Одіссея. Буря. Відвідання лотофагів. Прибуття до країни кіклопів. Одіссей, залишивши біля Козиного острова свої кораблі, з одним власним кораблем пристає до берега кіклопів, що був недалеко. Вибравши дванадцять товаришів, він входить з ними в печеру Поліфема. Загибель шести супутників Одіссеєвих, яких пожер кіклоп. Оп'янивши його, Одіссей проколює йому око і потім хитрощами рятує себе й товаришів від його люті. Вони викрадають кіклопову тару і повертаються на Козиний острів. Поліфем благає батька Посейдона помститись за нього Одіссеєві.

Зміст десятої пісні: Одіссей продовжує розповідати про свої пригоди. Прибуття на острів Еолію. Еол, володар вітрів, дає Одіссеєві провідником Зефіра і доручає йому міцно зав'язати міх, в якому містяться інші вітри. Підійшовши на віддаль, з якої видно Ітаку, Одіссей засинає. Його супутні розв'язують міх; здіймається велика буря, яка приносить їх знову до Еолового острова. Але розлючений Еол наказує Одіссеєві забиратися геть. Лестригони знищують одинадцять кораблів Одіссеєвих; з останнім пристає він до острова Кіркеї. Вона перетворює його супутців у свиней; але Гермес дає йому засіб подолати її чари. Перемігши Кіркею, Одіссей умовляє її відновити людський вигляд його супутцям. Провівши рік на острові, він вимагає нарешті, щоб вона повернула його на батьківщину; але Кіркея наказує йому спершу відвідати Океан біля входу в оселю Аїда, розпитати пророка Тіресія про свою долю. Смерть Ельпенора.

Зміст одинадцятої пісні: Одіссей продовжує розповідати про свої пригоди. Північний вітер приносить його корабель до берегів кімерійців, де течія Океану вливається в море; принісши жертву тіням, Одіссей викликає їх. З'являється Ельпенор; він вимагає похорону. Тінь Одіссеєвої матері. Поява Тіресія і його пророкування. Розмова Одіссея з тінню матері. Тіні стародавніх жінок виходять з Еребу і розповідають Одіссеєві про свою долю. Він хоче урвати розповідь, але Алкіной вимагає, щоб він її закінчив, і Одіссей продовжує говорити. Поява Агамемнона, Ахілла з Патроклом, Антілохом та Бантом. Видіння судді Міноса, звіролова Оріона, катувань Тітія, Тантала і Сізіфа, грізного Гераклового образу. Раптовий острах спонукає Одіссея повернутися на корабель, і Одіссей пливе назад за течією вод Океану.

39

Зміст дванадцятої пісні: Одіссей закінчує свою розповідь. Повернення на острів Еею. Поховання Ельпенора. Кіркея описує Одіссею небезпеки, які мають трапитись йому в Дорозі. Він залишає її острів. Сирени. Блукаючі скелі. Плавання між скель Харібди і Скілли, яка одразу знищує шістьох із Одіссеєвих супутців. Всупереч волі Одіссея, корабель його зупиняється біля берегів Трінакії. Супутці його, затримані на острові супротивними вітрами, вичерпавши всі свої припаси, терплять голод і, нарешті, порушивши дану ними клятву, вбивають биків Геліоса. Роздратований бог вимагає, щоб Зевс покарав святотатство, і Одіссеїв корабель, що вийшов знову в море, розбито Зевсовими громами. Всі гинуть у хвилях, крім Одіссея, який, ще раз уникнувши Харібди і Скілли, опиняється на березі острова, де живе німфа Каліпсо.

Зміст тринадцятої пісні: Одіссей, нагороджений щедро царем Алкіноєм, царицею Аретою і феаками, залишає з наближенням ночі їх острів. Він засинає. Тим часом корабель феакійський, швидко закінчивши своє плавання, досягає Ітаки. Наблизившись до Ферганської пристані, мореплавці виносять сонного Одіссея на берег і там залишають його з усіма скарбами, які він одержав від феаків. А самі віддаляються. Роздратований Посейдон перетворює їхній корабель у скелю. Одіссей прокидається, але не впізнає своєї землі, яку Афіна вкрила густим туманом. Богиня зустрічається з ним у вигляді юнака. Він розповідає вигадану пригоду; тоді Афіна відкривається йому, прибравши вигляд діви. Сховавши Одіссеєві скарби у гроті наяд, богиня дає йому настанову, як помститися на женихах, перетворює його у злиденного старця і, наказавши йому йти у глиб острова до свинопаса Евмея, сама відлітає в Лакедемон до Телемаха.

Зміст чотирнадцятої пісні: Одіссей приходить до Евмея; поснідавши з ним, він намагається запевнити старого свинопаса, що володар його незабаром повернеться, і підтверджує це клятвою, але Евмей йому не вірить. Одіссей розповідає вигадану пригоду про себе. Увечері й інші пастухи повертаються з пасовища. Евмей вбиває на вечерю вгодовану свиню. Холодна ніч; Одіссей вигаданою про себе історією спонукає Евмея дати йому теплу кирею на ніч. Всі засинають у домі, лише один Евмей іде доглядати залишену в полі череду.

Зміст п’ятнадцятої пісні: Афіна, з'явившись уві сні Телемахові, спонукає його повернутися на батьківщину. Щедро винагороджений Менелаєм і Єленою, він разом з Пісістратом залишає Лакедемон. Нічліг у Діокла. На другий день, минувши Пілос, Телемах сідає на корабель, бере з собою Теоклімена і вирушає в море. Тим часом Одіссей розповідає Евмеєві про свій намір іти до міста жебрачити і стати на слугування до женихів. Евмей затримує Одіссея в себе і радить йому дочекатися повернення Телемаха. За проханням Одіссея він розповідає йому про його батька й матір і про те, що з ним самим траплялось у житті. Телемах, прибувши рано-вранці до берегів Ітаки, посилає свій корабель до міста, а сам іде до Евмея.

Зміст шістнадцятої пісні: Телемах приходить до Евмея, і той приймає його з великою радістю. Він посилає Евмея в місто сповістити Пенелопу про повернення сина. Одіссей, підкоряючись Афіні, відкривається Телемахові; вони обмірковують разом, як умертвити женихів. Тим часом ці останні, підбурювані Антіноєм, змовляються вчинити замах на Телемахове життя; але Амфіном радить їм насамперед довідатись про Зевсову волю. Пенелопа, дізнавшись про їх змову, докоряє Антіноєві; Еврімах лицемірно намагається її заспокоїти. Евмей повертається до своєї оселі.

Зміст сімнадцятої пісні: Телемах іде до міста, наказавши Евмеєві провести туди і свого гостя. Зустрінутий радісно матір'ю і домашніми, він потім іде на площу й приводить звідти з собою Теоклімена. Пенелопа розпитує його про те, що з ним було під час подорожі; Теоклімен пророкує їй повернення Одіссея. Тим часом Евмей вирушає з Одіссеєм до міста; по дорозі вони зустрічають Мелантія, який обох їх ображає. Прийшовши до свого дому, Одіссей бачить у подвір'ї свого старого собаку, який, упізнавши його, вмирає. Він входить у бенкетну господу і просить милостині в женихів;

40

Антіной, лаючися з ним, кидає в нього ослоном. Пенелопа кличе його до себе, щоб розпитати про Одіссея; він обіцяє прийти до неї ввечері.

Зміст вісімнадцятої пісні: Бій Одіссея з Іром. Пенелопа подає їм надію на шлюб у найближчому майбутньому; вони приносять їй подарунки. Меланта ображає Одіссея. Еврімах кидає в нього ослоном. Женихи розходяться по домівках.

Зміст дев’ятнадцятої пісні: Одіссей разом з Телемахом виносить зброю з їдальні, потім залишається наодинці. Меланта знов його ображає. Він розповідає Пенелопі вигадану про себе історію і запевняє її, що Одіссей незабаром повернеться до свого дому. Евріклея впізнає його по рубцеві на нозі; він наказує їй мовчати. Пенелопа розповідає йому сон свій, потім каже, що віддасть свою руку тому з женихів, котрий переможе інших стрільбою з Одіссеєвого лука; нарешті Пенелопа йде геть.

Зміст двадцятої пісні: Одіссей лягає спати в сінях; прокидається від ридань Пенелопи. Добрі прикмети, їдальню готують до учти. З'являється спочатку Евмей, потім Мелантій, який знову ображає Одіссея, і, нарешті, Філотій, що наглядає череди корів. Змагання стримує женихів, які мали намір умертвити Телемаха. За столом Ктесіпп ображає Одіссея. Серед женихів замішання: Теоклімен провіщає їм близьку загибель.

Зміст двадцять першої пісні: Пенелопа приносить Одіссеєві лук і стріли; побачивши їх, Евмей і Філотій проливають сльози; Антіной насміхається з них. Телемах встановлює жердини для стріляння й пробує натягнути лука; Одіссей подає йому знак, щоб він залишив лук. Женихи марно намагаються його натягнути. Одіссей відкривається Евмеєві і Філотію; вони готуються вмертвити женихів. Після невдалої Еврімахової спроби натягти лук Антіной пропонує відкласти стріляння до наступного дня. Одіссей просить, щоб йому дозволили зробити спробу; женихи проти цього, але за наказом Телемаха лук подано Одіссеєві; він його натягує, стріляє і влучає в ціль.

Зміст двадцять другої пісні: Одіссей вбиває Антіноя, відкривається женихам і відкидає мирні наміри Еврімаха. Телемах приносить з верху зброю; він забуває зачинити двері, і в них входить Мелантій, який забезпечує женихів зброєю; але згодом його схоплюють Евмей з Філотієм і, зв'язавши, зачиняють нагорі. Поява Афіни спочатку у вигляді Ментора, потім у вигляді ластівки; серед женихів замішання. Усіх, за винятком окличника Медонта і співця Фемія, забито. Одіссей наказує повиносити трупи з їдальні. Страта служниць і Мелантія. Одіссей посилає Евріклею покликати Пенелопу.

Зміст двадцять третьої пісні: Евріклея приносить радісну звістку Пенелопі, яка йде разом з нею до бенкетного

покою. Пенелопа не зразу впізнає свого чоловіка. Щоб обманути жителів міста, Одіссей розпочинає шумний танок; обмившись у купальні, він повертається до Пенелопи і, відкривши їй таємницю, розвіює всі її сумніви. Усі лягають спати. Одіссей і Пенелопа розповідають одне одному свої пригоди. З настанням ранку Одіссей іде до свого батька Лаерта.

Зміст двадцять четвертої пісні: Душі женихів, приведені Гермесом до Аїда, зустрічають там Ахілла і Агамемнона. Амфімедонт розповідає про загибель женихів Агамемнонові, який вихваляє мужнього Одіссея і доброчесну Пенелопу. Тим часом Одіссей відкривається батькові; під час обіду його впізнає Доліон та його сини. Чутка про загибель женихів викликає в місті заколот. Евпейт веде своїх спільників проти Одіссея. Одіссей залишається переможцем. Між ворогуючими за допомогою Афіни укладається мир.

41

Література ХХ ст.Павло Тичина

Біографічна скринькаПавло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. у с. Піски Козелецького

повіту Чернігівської губернії (нині Бобринецького району Чернігівської області) у багатодітній сім'ї сільського дяка.

Павло з дитинства виявив хист до музики, малював, віршував.1900 - 1907 pp. - навчався в Чернігівському духовному училищі.У 1906 - 1910 pp. - перші поетичні спроби як наслідування народних пісень та

творів Шевченка.1907 - 1913 pp. - навчання в Чернігівській духовній семінарії.1912 р. - з'явилися перші друковані твори. Згодом, навчаючись у Київському

комерційному інституті, працював у газеті «Рада».1913 - 1914 pp. - працює в редакції ліберального україномовного журналу

«Світло», а після його закриття - у Чернігівському статистичному бюро.1916 - 1917 pp. - Тичина - помічник хормейстера в українському театрі

М.Садовського.1918 р. - вихід збірки «Сонячні кларнети».1920 р. - подорож з капелою К. Стеценка «Думка» Правобережною Україною від

Києва до Одеси.1920 р. - організовує хор.1923 - 1934 pp. - співредактор журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до

заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт».У 1926 р. брав активну участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної академії

пролетарської літератури) на чолі з М. Хвильовим, куди увійшли й колишні члени «Гарту».

З 1929 р. - дійсний член Академії наук Української РСР.У 1936 - 1939 pp. і в 1940 - 1943 pp. очолює Інститут літератури АН УРСР.З 1947 р. - член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології.1943 - 1948 pp. - міністр освіти УРСР.З 1953 до 1959 р. - голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради

національностей Верховної Ради УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей.

Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка (1962).

1967 р. отримав звання Герой Соціалістичної Праці.16 вересня 1967 р. в Києві П.Г.Тичина помер. Похований на Байковому

кладовищі.Творча спадщинаМ. Рильський, характеризуючи індивідуальну неповторність поезії П. Тичини,

дуже вдало назвав її музичною рікою. Він мав на увазі насамперед те, що творчість одного з найкращих поетів минулого століття не просто напрочуд музична, але й передає одвічний космічний світлоритм, переливається і плине, як музична ріка.

З 1907 р. Тичина-семінарист починає цікавитися творами сучасників - М. Коцюбинського, М. Вороного, О. Олеся, В. Самійленка. Художник М. Жук приводить допитливого юнака в дім М. Коцюбинського. Усе це стимулювало хлопця до поетичної творчості.

У 1916 р. під впливом «Лісової пісні» Лесі Українки розпочав писати драматичну поему «Дзвінкоблакитне».

42

1916 р. - відродження українського національного життя, сподівання мільйонів на відновлення власної державності вносять зміни в життя і творчість поета: він пише поему «Золотий гомін», наснажену пафосом визволення народу.

1917 р. - виходить збірка поезій «Сонячні кларнети» і тетраптих «Скорбна мати», який є свідченням братовбивчої трагедії (присвячений пам'яті матері поета, якої не стало 1915 р., цикл водночас набув широкого символічного звучання).

1920 p. - одна за одною виходять ще дві збірки поезій - «Замість сонетів і октав» та «Плуг», які стали подією в літературному житті. У цей самий час П. Тичина почав працювати й над поемою-симфонією «Сковорода», яку так і не встиг завершити, хоча писав її до останніх своїх днів.

1924 р. - працюючи вже в редакції харківського журналу «Червоний шлях», видає збірку «Вітер з України».

1931 р. - переломний момент творчості Тичини - вихід збірки «Чернігів», що засвідчила перехід поета в число «офіціозних» авторів.

Посилення тиску тоталітарного режиму сковує, калічить талант поета. Про це свідчать вкрай заідеологізовані, вимучені вірші, що входили до збірок «Партія веде» (1934), «Чуття єдиної родини» (1938), «Сталь і ніжність» (1941).

У 1942 р. побачила світ поема «Похорон друга», яка з'явилася у період смертельної боротьби проти фашизму. Поема наснажена високим гуманістичним пафосом, у ній на повний голос звучить мотив унікальної цінності життя кожної людини і водночас звучить гімн безсмертю народу.

1943 р. - публіцистичні твори: «Творча сила народу», «Геть брудні руки від України» .

«Ви знаєте, як липа шелестить...»Це поезія-мініатюра, яка складається з двох б-рядкових строф.У творі паралельно (настроєво суголосно) зображуються два світи - світ природи і

світ людини (прийом паралелізму).Починаючи від першого питального речення, поет намагається уявно поєднати

людину й природу. Вдало застосовані художньо-виражальні засоби (епітети «місячні весняні ночі», «старі гаї»; метафори «сплять гаї» та ін.), майстерне створення словесно- музичних асоціацій роблять поезію стрункою й елегантною.

Перед нами картина-елегія.Елегія - вірш, у якому виражені настрої суму, журби, задуми, меланхолії.

Паралелізм - паралельне зображення двох і більше явищ із різних сфер життя (порівняння у формі зіставлення; на відміну від порівняння у паралелізмі зображувані картини пов'язуються між собою не тільки синтаксично, але й логічно).

«Сонячні кларнети»У 1918 р. в барвах музики тріумфально залунали «Сонячні кларнети». До читача

прийшла «воістину сонячна книга», яка незвичайним світлом влилася в душі людей, сп'янила красою українського слова, яке «з такою не чуваною досі музичністю грало, співало, бриніло, гриміло, лилося зі сторінок незабутньої книги».

Сама назва насичена глибоким емоційним змістом, зумовлена не тільки тим, що поет грав на кларнеті і любив цей інструмент. Кларнет - інструмент, який тембрами нагадує звучання людського голосу і має великі виражальні можливості. Отже, можна уявити, що збірка - це звучання людського голосу душі, що розкриває величезний внутрішній світ, зігріта й осяяна промінцями сонця, що надає усьому живому ритмічного руху. Це проміння ніби зв'язує сонце із землею та іншими планетами. Дійсно, збірка розкривала різнобарвну гармонію космічного оркестру і ніби промовляла: «Ти - людина, наділена здатністю сприймати красу і народжена жити в красі». Тичина був часткою цього хаотичного Всесвіту, рухав емоціями.

У збірку «Сонячні кларнети» Тичина вмістив 44 найкращі твори, поєднані змістом і стилем, але різні в ритмічному плані (37 розмірів).

43

«Арфами, арфами...»Поезія зі збірки «Сонячні кларнети», з'явилася під впливом вірша Миколи

Вороного «Блакитна панна».Твір пройнятий весняною, урочистою, сонячною мелодією. Складається з 4-х

строф.Поезія наснажена оптимістичним пафосом радості зустрічі з весною:Йде веснаЗапашна,Квітами-перламиЗакосичена.Специфічна ритмічна будова, яскрава метафоричність, насиченість асонансами й

алітераціями роблять твір самобутнім.

Михайль Семенко Михайль Семенко (Михайло Васильович Семенко, (*31 грудня 1892, с. Кибинці

Миргородського повіту на Полтавщині — †23 жовтня 1937, Київ) — поет, основоположник і теоретик українського футуризму (також відомого як панфутуризм), невтомний організатор футуристичних угруповань, редактор багатьох видань. Модернізував українську лірику урбаністичною тематикою, сміливими експериментами з формою вірша, запровадив свіжі (навіть епатажні) образи й творив нові слова, покликані відбити нову індустріалізовану добу.

Біографічна скринька31 грудня 1892 р. Народився Семенко Михайль Васильович в с. Кибинці

Миргородського повіту Полтавської губернії.Батько Михайла Семенка — Василь, працював писарем. Мати Михайла закінчила

лише початкові класи церковноприходської школи, проте була письменницею-самоуком, автором ряду повістей, надрукованих під її дівочим прізвищем — Марія Проскурівна. Брат поета, Василь, був цікавим художником, разом з Михайлом починав футуристичний рух в Україні, проте на початку Першої світової війни загинув на Західному фронті. Ще один брат — Олександр і сестра Олександра також писали вірші, але ще зовсім молодими померли від туберкульозу. Також у Михайля була сестра Софія та молодший за нього на 8 років брат Микола.

Навчався в реальній школі і три роки в Петербурзькому психоневрологічному інституті. Коли почалася революція, Семенко переїздить до Києва, де активно починає займатися літературною творчістю.

Про юність Михайла Семенка збереглося досить мало свідчень. Відомо про його активну участь в громадському і суспільно-політичному житті країни в роки Жовтневого перевороту та у часи міжвладдя.

Зі своєю першою дружиною Лідією Михайль Семенко познайомився у Владивостоці, де він прожив близько трьох років. Почуття Семенка до майбутньої дружини характеризують як глибоке і водночас безмежно тривожне, що спричинило високі злети ранньої лірики поета —у циклах «Осіння рана», «П'єро кохає». Михайль Семенко мав сина Ростислава і доньку Ірину.

Михайль Семенко був також одружений з українською актрисою Наталією Ужвій, з якою розлучився. В цьому шлюбі єдиною дитиною був син Михайло (1927 р. н.). Він теж проявляв поетичний дар, писав вірші. Після розлучення залишився з Наталією Ужвій. Навчався в Київському університеті на факультеті міжнародних відносин. Помер від менінгіту.

44

23 квітня 1937 р. Михайль Семенко був арештований. Письменника звинуватили в «активнiй контрреволюцiйнiй дiяльностi». Серед іншого йому закидали спробу скинути Радянську владу в Украiнi за допомогою німецьких фашистiв. Надломлений морально та фізично Михайль Семенко, як свiдчать протоколи допитiв 4, 7 та 8 травня 1937 р., «зiзнався» у всiх звинуваченнях. Зiзнання були написані пiд диктовку енкавеесників.

23 жовтня 1937 р. Відбулося закрите засідання Військової колегії Верховного Суду СРСР. Комісія «іменем Союзу Радянських Соціалістичних Республік» винесла вирок: «приговорила Семенко Михайла Васильевича к высшей мере уголовного наказания — расстрелу с конфискацией всегои имущества, лично ему принадлежащего». Того дня Cеменка було страчено разом з іншими українськими письменниками. Михайль Семенко був реабілітований посмертно.

Літературна діяльністьПерша збірка «Prelude» (1913), наступними збірками — «Дерзання» і

«Кверофутуризм» (1914). 1918 року Cеменко видав у Києві збірки «П'єро задається», «П'єро кохає» і «Дев'ять поем»; 1919 — збірки «П'єро мертвопетлює», «Bloc-notes» і «В садах безрозних», а також поему «Ліліт». 1920 - видав разом з М. Любченком і О. Слісаренком «Альманах трьох»; 1921 — збірку «Проміння погроз»; 1924 видав під назвою «Кобзар» дві збірки своїх творів 1910—1922 років, 1925 — збірку «В революцію» та поезофільм «Степ»; 1927 — (разом з Г. Шкурупієм і М. Бажаном) «Зустріч на перехресній станції» і заснував нове об'єднання футуристів (письменники Гео Шкурупій, Дмитро Бузько, Леонід Скрипник, Олексій Полторацький, Олекса Близько та художники Вадим Меллер, Анатолій Петрицький та ін.) під назвою «Нова генерація» з журналом цієї ж назви (1927—1930). Сильно критикований, Семенко відійшов від футуризму, ставши співцем більшовицької революції (збірки «Малий кобзар і нові вірші», 1928; «Європа й ми», 1929). На початку 1930-х pоків визнав «помилковість» своїх колишніх позицій, виявом чого й були збірки «Сучасні вірші» (1931), «З радянського щоденника» і «Китай в огні» (1932) та «Міжнародні діла» (1933).

Авангардистська лірика футуриста М. Семенка. Провідним поетичним образом у поезії М. Семенка є місто. Його він оспівував у

кількох поезіях із назвою "Місто", ці твори мають другу назву за першим рядком: "Вдихаю я тонку отруту...", "Блимно і крапно", "Сонце освітлювало...", "Зойкно вилітали...", "Вечір подощовий...", "Місто мокре", "Ось те сте...". А також у віршах із надзвичайно промовистими назвами, що відображують міську атрибутику: "Будинки", "Тротуар", "Улиці", "Асфальт", "В кафе". Михайло Семенко захоплюється міськими пейзажами, із задоволенням вдихає запах бензину, обожнює швидкий рух, який він називає "життєрухом", любить посидіти з друзями в кав'ярні, сходити в кіно, яке входило тоді в моду.

МістоВдихаю я тонку отруту Садів гамірливо-бензинних. Люблю розпачливість забуту Незнайомої Зіни, ажурний капелюх незнайомої Зіни. З шостого поверху дивлюсь на стіни — В надвечірній час, коли дими мережчаті. Люблю міста мініатюрні сонатини, Без свідків за орхідеями стежачи.

У поезії він головним критерієм вартісності вважає оригінальність думки і словесну гру. Навіть із назв творів Михайла Семенка можна здогадатись, що він є прихильником неологізмів. Про значення багатьох таких слів читач легко здогадується, а

45

над деякими доводиться задуматись. Твори М. Семенка тримають читацьку думку у постійному напруженні, тому їх цікаво читати і аналізувати.

Візьмімо, наприклад, вірш "Бажання". Тільки такий оригінальний митець, як Михайло Семенко, міг поставити таке безглузде, на перший погляд, запитання:

Чому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами?

Виявляється, що подібне "бажання" М. Семенко може здійснити сам і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. Перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії М. Семенка, виглядає дещо дивним. Він стягує місяця й дає йому "березової каші", роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці Маші дарує весняні берези, щоб її покохав Петька. Михайло Семенко любить постійні зміни, постійну динаміку. Його не влаштовує навіть сама природа, він називає її "балаганом" і прагне, щоб її "чорти вхопили", адже його "бажання" неможливо виконати.

БажанняЧому не можна перевернути світ? Щоб поставити все догори ногами? Це було б краще. По-своєму перетворити. А то тільки ходиш, розводячи руками. Але хто мені заперечить перевернути світ? Місяця стягнуть і дати березової каші, Зорі віддати дітям — хай граються, Барви, що кричать весняно, — служниці Маші. Хай би одягла на себе всі оті розкоші! Тоді б, певно, Петька покохав її, скільки було сили. А то ходиш цим балаганом, що звуть — природа, Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

1. IV. 1914. Київ

Вірш "Запрошення" - це звернення до прийдешніх поколінь. Поет усім тим, хто хоче його "духа визвать", обіцяє показати безліч світів "оригінальних і капризних", безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. Михайлові Семенку вдалося перемогти "всі стихії й дощі", тому, звичайно, прогулятися з ним вночі було б цікаво.

ЗапрошенняЯ покажу вам безліч світів — Оригінальних і капризних. Я покажу вам безліч шляхів — Хто хоче мого духа визвать?

Ми проходимо до останнього пункту. Ми перемогли всі стихії й дощі. Я відчинив двері замкнуті — Хто хоче зі мною гулять вночі?

Таку ж цікаву прогулянку обіцяє поет і у другому вірші з аналогічною назвою "Запрошення". Поет знає, що дехто дивиться на футуристів "як на звірів", проте він хоче подолати таке несправедливе ставлення з боку суспільства до нього і його друзів, прагне довіри й доброзичливості з боку читачів, він пише:

Люди ми сильні, молоді, сміливі - Не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

46

Не зважаючи на екзотичність мислення Михайла Семенка, непримиренність його натури, поет став провідною зіркою авангардного руху в Україні, зробив гідний внесок у її відродження, яке згодом назвали "розстріляним".

Словничок літературних термінів.Футуризм; (іт., від лат., майбутнє) - формалістичний напрям у мистецтві та

літературі (переважно поезії) на початку 20 ст., який заперечував реалізм, відкидав класичну спадщину, намагаючись зруйнувати всі традиції і прийоми старого мистецтва створенням нового стилю, нібито відповідності сучасності.

Футурист, за Семенком, - це митець нової доби, він руйнує стару лінію розвитку культури, вводить замість традиційних сільських мотивів урбаністичні, замість замріяної лірики - голосну маніфестацію нервової душі, голосно і пафосно демонструє себе, знищує прозу щоденності.

Панфутуризм — літературне угрупування футуристів в Україні після Жовтневого перевороту 1917 року, яке було ідейно пов’язане з загальним футуристичним напрямком в Італії і Росії, але мало питомі особливі риси й існувало досить автономно.

Аспанфут. Угрупування панфутуристів виникло як Аспанфут, що діяв у 1921—1924 роках. Асоціацію панфутуристів (скорочено — Аспанфут) створено 1921 року в Києві. Засновник «Аспанфуту» Михайль Семенко. Термін «панфутуризм» було введено поетом Гео Шкурупієм, втім українське відгалуження футуризму пов’язують перш за все з ім’ям поета і теоретика Михайля (Михайла) Семенка, який разом з однодумцями розробляв теоретичні питання «нової літератури». Маніфест підписали Гео Шкурупій, Михайль Семенко, Юліан Шпол (Михайло Яловий), Олекса Слісаренко, Мирослав Ірчан (Андрій Баб'юк), Марко Терещенко. Пізніше до «Аспанфуту» входили Микола Бажан, Юрій Яновський, Володимир Ярошенко, Андрій Чужий та інші. Завдання панфутуристів: «Ми за комунізм; інтернаціоналізм; індустріялізм; раціоналізацію; винахідництво; якість; економність; соціяльну витриманість; універсальну комуністичну установку побуту, культури, наукотехніки; нове мистецтво. Ми проти національної обмеженості; без принципового упрощенства; буржуазних мод; аморфних мистецьких організацій; провінціялізму; трьохпільного хуторянства; неуцтва; еклектизму».

Урбанізм - в мистецтві і літературі - змалювання і описи великих міст, динаміки їхнього життя...

Напрямок в містобудуванні ХХ ст., який передбачає неминучість і необхідність створення мегаполісів (міст-гігантів) з надвеликими і надвисокими будівлями.

Авангарди́зм (від фр. avant — попереду та garde — охорона) — термін на означення так званих «лівих течій» у мистецтві, радикальніших, ніж модернізм. Комплекс явищ у мистецтві XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм) — торкнувся різних царин мистецтва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно). Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. Серед його експериментів є невдалі «одноднівки», данина швидкоплинній моді, але залишається й те, що визначило нові імпульси в культурі нашого часу.

Максим Тадейович РильськийБіографічна скринька 19 березня 1895 р. Максим Рильський народився в Києві. Його батько, етнограф,

громадський діяч і публіцист Рильський Тадей Розеславович, був сином багатого 47

польського пана Розеслава Рильського і княжни Трубецької. Мати - Меланія Федорівна, була простою селянкою з села Романівки (нині Попільнянського району Житомирської області).

1902 р. Помер батько, і родина переїхала з Києва до Романівки. Максим спершу навчався в домашніх умовах, потім у приватній гімназії в Києві.

Змалку познайомився з композитором М. Лисенком, етнографом, дослідником і збирачем українських народних дум та пісень Д. Ревуцьким, актором і режисером П. Саксаганським, етнографом та фольклористом О. Русовим, які справили на нього великий вплив. Деякий час він жив і виховувався в родинах М. Лисенка та О. Русова.

1915—1918 р.р. Після приватної гімназії Рильський навчався на медичному факультеті Київського університету Св. Володимира, потім на історико-філологічному факультеті Народного університету в Києві, заснованому за гетьмана Павла Скоропадського, але жодного з них не закінчив. Займався самоосвітою, вивченням мов, музикою.

1919 - 1929 р.р. Вчителював у селі, зокрема й у Романівці, а також у київській залізничній школі, на робітфаці Київського університету та в Українському інституті лінгвістичної освіти.

1907 р. Надруковано перший його вірш.1910 р. Перша юнацька збірка поезій «На білих островах». 1918 р. Першою вже зрілою, що визначила появу видатного поета, була збірка «Під

осінніми зорями».1920-ті р. Рильський належав до мистецького угрупування «неокласиків»,

переслідуваного офіційною критикою за декадентство і відірваність від сучасних потреб соціалістичного життя.

Протягом десятиріччя вийшло десять книжок поезій, серед яких «Синя далечінь» (1922), «Поеми» (1925), «Крізь бурю і сніг» (1925), «Тринадцята весна» (1926), «Гомін і відгомін», «Де сходяться дороги» (1929), та декілька книжок поетичних перекладів, зокрема 1927 року — переклад поеми Адама Міцкевича «Пан Тадеуш».

1931 р. Арештований НКВС, після чого майже рік просидів у Лук'янівській тюрмі. Його товариші-неокласики М. Драй-Хмара, П. Филипович, М. Зеров були репресовані й загинули в концтаборах.

1932 р. Після ув'язнення творчість Рильського зазнає змін, і в збірці «Знак терезів» проголосив активне сприйняття радянської дійсності, завдяки чому він єдиний з неокласиків урятувався від сталінського терору і був зарахований до числа офіційних радянських поетів. Його творчість поділилась на два річища — офіційне та ліричне, в останньому йому вдавалося створити незалежні від політики, суто мистецькі твори, які пережили його.

У радянську добу Рильський написав тридцять п'ять книжок поезій, кращі серед яких — «Знак терезів» (1932), «Літо» (1936), «Україна», «Збір винограду» (1940), «Слово про рідну матір», «Троянди й виноград» (1957), «Голосіївська осінь», «Зимові записи» (1964); чотири книжки ліро-епічних поем, багато перекладів зі слов'янських та західноєвропейських літератур, наукові праці з мовознавства та літературознавства.

1943 р. Обрано академіком АН УРСР. 1944—1964 р.р. Максим Рильський був директором Інституту мистецтвознавства,

фольклору та етнографії АН України. 1960 р. Присуджено Ленінську премію. 1943, 1950 — Державну премію СРСР.24 липня 1964 р. Помер Максим Тадейович Рильський. Поховано його у Києві, на

Байковому кладовищі.Неокла́сики — група українських поетів та письменників-модерністів початку 20

століття.

48

Неокласицизм (з грецької новий і зразковий) — течія в літературі та мистецтві, що з'явилась значно пізніше занепаду класицизму як літературного напряму і знайшла свій вияв у використанні античних тем і сюжетів, міфологічних образів і мотивів, проголошенні гасел «чистого» мистецтва та культу позбавленої суспільного змісту художньої форми, в оспівуванні земних насолод. Неокласицизм виник в західноєвропейській літературі в середині XIX ст. До групи українських неокласиків у 20-х роках XX ст. належали М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Юрій Клен (О. Бургардт). Вони відмежовувались від так званої пролетарської культури, прагнули наслідувати мистецтво минулих епох, віддавали перевагу історико-культурній та морально-психологічній проблематиці. Неокласики позиціонували себе як естетів і жорстко протиставляли себе народництву і романтизму. Крім художньої творчості, члени групи були також активними літературними критиками та теоретиками українського модернізму. Основні ознаки творчості: відсутність ідейної заангажованості, орієнтація на античність, інтелектуалізм, елітарність (поети-неокласики були водночас академічними літературознавцями, перекладачами).

Те, що неокласики прагнули впроваджувати в своїй творчості форми та методи грецького й римського мистецтва, представникам влади здалось невизнанням радянської дійсності. Тому в 1935 р. були заарештовані М. Зеров, Павло Филипович, М. Драй-Хмара, яких звинувачували в шпигунстві на користь чужоземної держави, в підготуванні й спробі вчинити терористичні замахи на представників уряду та партії і в приналежності до таємної контрреволюційної організації, очолюваної професором Миколою Зеровим. Проходив у цій справі і неокласик М. Рильський, але через деякий час був звільнений. Юрій Клен (О. Бургардт), скориставшись своїм німецьким походженням, виїхав до Німеччини на лікування і не повернувся. А М. Зеров був розстріляний 1937 р., П. Филипович загинув на Соловках того ж 1937 р., М. Драй-Хмара помер у концтаборі на Колимі в 1939 р. Неокласики належать до так званих письменників доби розстріляного відродження.

Вітаїзм. Також – віталізм (від лат. vitalis – життєвий). Стильова течія початку ХХ ст., проявилася у кількох модерністських напрямах (неоромантизм, футуризм, експресіонізм). Головна ознака – відтворення безперервного потоку життя, погляд на людину як на біологічну істоту. Джерело вітаїзму – вчення Ф.Ніцше про "діонісійське" (темне, інстинктивне) начало культури. В українській літературі вітаїзм також стверджував життєвість, незнищенність нації. Представлений творами М.Хвильового, Є.Маланюка, О.Ольжича, У. Самчука.

«Троянди й виноград»У поезії «Троянди й виноград» (1955) виступають герої, для яких праця стала не

лише життєвою потребою, а й творчістю. Це дівчина-колгоспниця, машиніст і молодий агроном-селекціонер. Їм усім властиве захоплення природою, красою світу, невтомність у роботі. Праця дає людям поетичне натхнення, сповнює серця відчуттям радості буття. Остання строфа — своєрідне філософське узагальнення. Поет майстерно користується зоровими і слуховими образами. Незабутнє враження справляє гармонія чорних і червоних кольорів у рядках:

...так же хороше над чорним ґрунтом мак Переливається, мов полум'я червоне.Пишне квітування маку над чорною ріллею стало можливим завдяки людській

праці. Тільки в праці створюється все, чим живе на світі людина. Праця не з примусу, а за покликом серця приносить моральне задоволення і щастя в житті, робить його цілеспрямованим. Через символiчнi образи троянд i винограду глибоко й поетично розкрито радiсть повнокровного буття людини, мудро показано, в чому полягає сенс, глибина ïï щастя:

Ми працю любимо, що в творчість перейшла, І музику палку, що ніжно серце тисне,

49

У щастя людського два рівних є крила: Троянди й виноград, красиве і корисне.Ці рядки, в яких висловлена основна думка поезії,— щастя людини в красі творчої

праці,— якнайкраще характеризують духовний світ наших сучасників.«Мова»І в поетичних творах, і в наукових працях М. Рильський закликав бути уважними

до рідної української мови. Блискучий знавець її скарбів, поет звертався до сучасників і наступних поколінь:

Як парость виноградної лози,Плекайте мову. Пильно й ненастанноПоліть бур'ян. Чистіша від сльозиВона хай буде. Вірно і слухняноНехай вона щоразу служить вам,Хоч і живе своїм живим життям.Прислухайтесь, як океан співає —Народ говорить. І любов, і гнівУ тому гомоні морськім. НемаєМудріших, ніж народ, учителів;У нього кожне слово — це перлина,Це праця, це натхнення, це людина.Не бійтесь заглядати у словник:Це пишний яр, а не сумне провалля;Збирайте, як розумний садівник,Достиглий овоч у Грінченка й Даля,Не майте гніву до моїх порадІ не лінуйтесь доглядать свій сад.Поет радить вчитись у народу, в якого «кожне слово — це перлина, це праця, це

натхнення, це людина», частіше заглядати до словників. Він наголошує на потребі домагатися високої мовної культури: «Не тільки в художній літературі, а й у кожному слові людському увага до мови – доконечна річ для того, щоб думка знайшла свою справжню, кришталеву форму».

Євген Павлович ПлужникЄвген Павлович Плужник (літературний псевдонім Кантемирянин; (* 14(26) грудня

1898, Кантемирівка, Воронезька губернія — 31 січня 1936, Соловки) — український поет, драматург, перекладач.

Біографічна скринька14(26) грудня 1898 р. Євген Плужник народився у слободі Кантемирівка

Богучарського повіту Воронезької губернії (Східна Слобожанщина). Деякий час вчився у Воронезькій гімназії (виключений за участь у нелегальних гуртках), пізніше — у Ростові-на-Дону, Боброві (Воронежчина).

1918 р. Родина переїздить на Полтавщину, де Є.Плужник працює вчителем мови та літератури. Згодом навчався у Київському зоотехнічному інституті, де працював чоловік його сестри, навчання покинув, щоб стати актором.

1921 р. Працює у Київському музично-драматичному інституті імені Миколи Лисенка, де вчився у відомого тоді професора Володимира Сладкопевцева разом із В. Строєвим та В. Осєєвою. Попри успіхи у навчанні був змушений покинути його через туберкульоз.

50

1923 р. Одружився з Галиною Коваленко. Дітей не мали. 1943 року Г.Коваленко емігрувала до Львова, згодом до Німеччини і зрештою до США. Написала спогади про поета. Її сестри Марія Юркова та Таїсія Коваленко берегли пам'ять про поета та сприяли його реабілітації і перевиданням.

1926 р. Хвороба загострилася. Однак поет вижив («Ти знаєш, якщо дуже захотіти, можна і не вмерти…»). Лікування проходив у Ворзелі. Відтоді двічі на рік — в Криму або на Кавказі.

4 грудня 1934 р. Заарештований НКВС. Звинувачений у належності до націоналістичної терористичної організації.

Березень 1935 р. Виїзною Військовою колегією Верховного суду разом з Г.Епіком, М.Кулішем, В.Підмогильним, О.Ковінькою та ін. засуджений до розстрілу. Згодом вирок змінено на довготривале табірне ув'язнення на Соловках, де він помер від туберкульозу. Його останніми словами були: «Я вмиюся, пригадаю Дніпро і вмру». Похований на табірному кладовищі. Могила не збереглася.

Серпень 1956 р. Реабілітований. Умовна могила — на Байковому кладовищі у Києві, 9 дільниця.

Творчість.У середині 1920-х років видав свої перші поетичні збірки «Дні» (1926) і «Рання

осінь» (1927). Працював разом з В.Атаманюком і Ф.Якубовським над «Антологією української поезії» (1930—1932). Перекладав «Невський проспект» та «Одруження» Миколи Гоголя, «Похлібці» та «Злодії» Антона Чехова, «Тихий Дон» Михайла Шолохова, «Дитинство» й «Отроцтво» Л.Толстого, «Діло Артамонових» М.Горького, «Острів попелястих песців» Я.Кальницького, «Зруйновані гнізда» І.Кіпніса. Плужник — автор збірки поезій «Рівновага» (1933, опубліковано в Аугсбургу в 1948, в Україні — 1966), роману «Недуга» («Сяйво», 1928), п'єс «Професор Сухораб» (1929), «У дворі на передмісті» (1929), «Болото» (текст невідомий), віршованої п'єси «Змова в Києві» («Шкідники», «Брати»). Останню мав ставити театр ім. І. Франка (режисер Кость Кошевський) та «Березіль» Леся Курбаса. Автор вірша у оповіданні Валер'яна Підмогильного «Третя революція». Написав кілька сценаріїв для ВУФКУ, однак фільми не були поставлені. Доля сценаріїв невідома. Спільно з Валер'яном Підмогильним уклав словник «Фразеологія ділової мови» (1926, 1927). Заради заробітку робив мовну редакцію «робітничих» письменників, зокрема, редагував «Роман міжгір'я» І.Ле.

Афоризми. Де українців два, там і лінгвістів двоє. Минуло всім, але не всім минулось. Як два по два чотири: лівіють погляди — псуються і маніри. Зміст — справа поглядів і часто… гонорару… Люди часто говорять: «Я вас кохаю» тоді. як треба казати: «Я вас хочу…» Причім

дуже часто на місце цього «вас» у другій формулі можна підставляти багатьох… Хай розмовляють ті, кому сказати нічого… Щоб покохати жінку, треба полюбити її, як людину. Шукати в жінці людину — це

суть кохання; в нім ріжність статей тільки підкреслює одність єства. Та це ж розмова лиш! — Але розмова довга: почнеш у Києві, кінчиш на Соловках!

Ніч... а човен — як срібний птах!.. Ніч... а човен — як срібний птах!..(Що слова, коли серце повне!) ...Не спіши, не лети по сяйних світах,Мій малий ненадійний човне!

І над нами, й під нами горять світи.І внизу, і вгорі глибини...О, який же прекрасний ти,

51

Світе єдиний!Коментар.У вірші Є. Плужника конкретна картина ночі на човні поєднується з алегоричною,

з глибоким підтекстом. Зачаровує порівняння «човен — як срібний птах» (конкретне значення) і тут же — «не спіши, не лети по сяйних світах, Мій малий ненадійний човне!» (абстрактне, переносне значення, метафора, що може означати і людське життя, і вибір шляху людиною, і мрію). Ліричний герой розуміє глибину й незбагненність світу, але в цьому його краса й привабливість, те, заради чого варто жити.

Річний пісок слідок ноги твоєї Річний пісок слідок ноги твоєїІ досі ще — для мене! — не заніс.Тремтить ріка, і хилиться до неїНа тому березі ріденький ліс...

Не заблукають з хуторів лелеки, -Хіба що вітер хмари нажене...О друже мій єдиний, а далекий.Який тут спокій стереже мене!

Немов поклала ти мені на грудиДолоні теплі, і спинилось все:І почуття, і спогади, і люди,І мертвий лист, що хвилями несе.

Немов ласкаві вересневі феїСпинили час, — і всесвіт не тече...І навіть цей слідок ноги твоєїВже не хвилює серця і очей…Бо я дивлюсь і бачу: все навікиНа цій осінній лагідній землі,І твій слідок малий — такий великий,Що я тобі й сказати б не зумів!

Коментар.У вірші Є. Плужника «Річний пісок слідок ноги твоєї...» передає особисті почуття

ліричного героя, спогади про кохання, які не стираються з пам'яті, і філософські роздуми про сенс життя, про велике мале в ньому. Кохання — це те велике, чим варто дорожити, що треба берегти. Досить похмурий пейзаж («ріденький ліс», безлюддя, «мертвий лист») натякає на складні життєві обставини ліричного героя, на те, що він у розлуці з близькою людиною. І це додає його спогадам нотку трагічності, болючого щему, жалкування за тим, що головні слова, можливо, так і не були сказані.

Вчись у природи творчого спокою Вчись у природи творчого спокоюВ дні вересневі. Мудро на землі.Як від озер, порослих осокою.Кудись на південь линуть журавлі.

Вір і наслідуй. Учневі негожеНе шанувати визнаних взірців,Бо хто ж твоїй науці допоможеНа певний шлях ступити з манівців?

52

Коментар.До тих вічних цінностей, взірців, до яких варто звертатися, поет відносить природу,

у якій все гармонійно поєднане, включене в життєвий коловорот.Людині притаманно сумніватися, помилятися. Тому потрібно і вчитися у природи,

прислухатися до свого серця, своєї натури як частки цієї природи. І вірити, мати якісь ідеали, співзвучні загальнолюдським, щоб не схибити, не піти манівцями. Така головна думка поезії Є. Плужника «Вчись у природи творчого спокою...».

Для вас, історики майбутні Для вас, історики майбутні,Наш біль — рядки холодних слів!О, золоті далекі будні,Серед родючих вільних нив!Забудь про ті натхненні свята,Що в них росила землю кров!Мовчи, мовчи, душе підтята,— Агов!Якийсь дідок нудний напише, —Війна і робітничий рух...О, тихше!- Біль не вщух!

Коментар.Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров

боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна», «робітничий рух». Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.

Микола Платонович БажанБажа́н Мико́ла Плато́нович (9 жовтня 1904, Кам'янець-Подільський — 23

листопада 1983, Київ) — український письменник, філософ, громадський діяч, перекладач, поет. Академік АН УРСР (з 1951 року), заслужений діяч науки УРСР (з 1966 року), заслужений діяч мистецтв Грузинської РСР (з 1964 року), народний поет Узбецької РСР.

Депутат Верховної Ради СРСР 2—5 скликань (у 1946–1962 роках) і Верховної Ради УРСР 6—9 скликань. Член ЦК КПРС. На XVII–XIX і XXI–XXV з'їздах Компартії України обирався до складу ЦК КПУ. У 1943–1949 роках був заступником голови РНК (Ради Міністрів) УРСР.

Біографічна скринька 26 вересня (9 жовтня) 1904 р. Народився Бажан в місті Кам'янці-Подільському, але

його юнацькі роки пройшли в Умані. Його батько, Платон Артемович Бажан, був військовим топографом.

1923 р. Після закінчення Уманського кооперативного технікуму переїжджає до Києва, де навчається спочатку в кооперативному інституті, а потім в інституті зовнішніх зносин.

1923 р. Перший вірш Бажана було опубліковано в «Жовтневому збірнику панфутуристів» в Києві.

1926 р. В Харкові виходить перша книга поета — «Сімнадцятий патруль», присвячена героїці громадянської війни.

53

1924-1930 р.р. Поступово Бажан формує свій власний експресіоністічно-бароково-романтичний стиль і охоплює широке коло тем української історії та сьогодення. Його твори «Будівлі», «Гетто в Умані», «Розмова сердець», «Дорога» стали сенсацією в українській літературі того часу. Велика історична поема «Сліпці» вважається творчою вершиною Миколи Бажана.

1934 р. Талановитий поет привернув увагу радянської влади. Його творчість починає засуджуватися в літературних журналах, періодичній пресі. Протистояння з владою поет не витримав.

1930-ті р Відбувається такий бажаний для більшовиків перелом у творчості М. П. Бажана. Спочатку він багато займається перекладами, а трохи пізніше головною темою його творчості стає прославляння соціалістичного будівництва і боротьба з «буржуазним націоналізмом». Його твори 1930-х років повні лестощів і вихваляння радянському ладу і його вождям («Товариш стоїть в зореноснім Кремлі», поема-трилогія про Кірова «Безсмертя», поема «Клич вождя».

1940 р. М. П. Бажан вступає у ВКП(б). Свою літературну діяльність до кінця життя він буде поєднувати з активною державною та громадською роботою.

У період радянсько-німецької війни — у діючій армії, був редактором газети «За Радянську Україну». Широку популярність придбав його вірш «Клятва» (1941).

1942 р. Пише поему «Данило Галицький». 1943 р. Публікує книгу «Сталінградський зошит» (Сталінська премія, 1946). 1948 р. Виходить цикл «Англійські враження» (Сталінська премія, 1949). 1952 р. У книзі «Біля Спаської вежі» оспівав віковічну дружбу російського та

українського народів.У 1960—1970-х роках продовжував активну літературну діяльність. 1961-1976 р.р. З друку виходять його збірки «Італійські зустрічі», «Чотири

розповіді про надію», «Уманські спогади», поеми «Політ крізь бурю» та «Нічні роздуми старого майстра».

Автор літературно-критичних творів «Дружба народів — дружба літератур» (1954), «Люди, книги, дати» (1962).

1953–1959 р.р. Голова правління Спілки письменників України. 2 липня 1956 р. Під час хрущовської відлиги порушив перед ЦК КПУ питання про

реабілітацію репресованих письменників В.Бобинського, Г.Епіка, І.Кириленка, О.Слюсаренка, Д.Гофштейна, І.Кулика, М.Куліша, О.Влизька, Д.Загула, С.Пилипенка,В. Чечвянського, Б.Антоненка-Давидовича.

1957–1983 р.р. Головний редактор Головної редакції Української Радянської Енциклопедії.

1959–1965 р.р. За ініціативою і під керівництвом М. П. Бажана видана Українська Радянська Енциклопедія в 17-ти томах.

1977–1985 р.р. Видана Українська Радянська Енциклопедія в 12-ти томах.1966–1968 р.р. «Історія українського мистецтва» (томи 1-6).1978 р. «Шевченківський словник». М. Бажан - один з авторів гімну УРСР та

перекладу на українську мову гімну СРСР. М. Бажану належать переклади поем Шота Руставелі «Витязь у тигровій шкурі»

(1937), Алішера Навої «Фархад і Ширін» (1947), Давида Гурамішвілі «Давитіані» (1949), віршів О. Пушкіна, В. Маяковського, С. Чіковані, Ю. Словацького, Ц. Норвіда, Я. Івашкевича, Р. М. Рільке та інших.

Жив у Києві. 23 листопада 1983 року. Помер, похований на Байковому кладовищі в Києві

(ділянка № 2). Автори надгробного пам'ятника — скульптор І. В. Макогон, архітектор О. К. Стукалов.

Премії і нагороди Лауреат:

54

Ленінської премії (1982); двох Сталінських премій (1946, 1949); Державної премії УРСР (1971); Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1965); Державної премії Грузинської РСР імені Ш. Руставелі (1937).Нагороджений п'ятьма орденами Леніна, орденом Червоного Прапора, медалями.Указом Президії Верховної Ради СРСР від 27 вересня 1974 року за великі заслуги в

розвитку радянської літератури, активну громадську діяльність та у зв'язку з 40-річчям з дня утворення Спілки письменників СРСР Бажанові Миколі Платоновичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот».

Ім'ям Миколи Бажана названо проспект у Києві, вулиці в багатьох містах України. У будинку (вулиця Терещенківська, 5), де жив Микола Бажан, відкрито літературно-меморіальний музей-квартира письменника; на фасаді будинку в 1984 році встановлена меморіальна дошка (бронза, барельєфний портрет; скульптор І. В. Макогон, архітектор О. К. Стукалов). В Солом'янському районі Києва ім'я Миколи Бажана носить бібліотека.

Також меморіальна дошка (скульптор Я. Скакун) встановлена 25 жовтня 1988 року в місті Кам'янець-Подільському на будинку (вулиця Лесі Українки, 28), де народився і провів дитячі роки поет.

«Будівлі»Мотиви революційного героїзму та оптимізму відчутні й у творчості М. Бажана 20-

х рр. Його поезія характеризувалася узагальненнями глибокого філософського значення. Про зрілість таланту поета свідчить збірка "Будівлі" (1929 р.), що цілком відповідає традиціям необароко і водночас є новаторською, наповненою тонкими відтінками художнього зіставлення віків та культур. Це явище яскравого національного колориту — у відчуттях, мові, мисленні.

Микола ХвильовийМиколу Хвильового називають «основоположником української прози XX ст.».

Біографічна скринькаМикола Григорович Фітільов (Хвильовий) народився 13 грудня 1893 р. у с.

Тростянець на Харківщині (нині Сумська область).1904 р. - батько залишив дружину і п'ятьох дітей, мати вчителювала по селах.Микола навчався в Богодухівській гімназії, яку кинув, не одержавши атестата

(пізніше довелося складати екзамени екстерном).Роки блукань: працює в економії, на заводах, вантажником у порту.Миколу Фітільова мобілізовано в царську армію.1917 р. - госпіталь у Кишиневі, повернення додому.М. Фітільов - організатор повстанського загону, вступає до КП(б)У.1921 р. - демобілізація, поселення в Харкові, де активно друкується, здійснює

велику організаційну роботу, очолюючи ВАПЛІТЕ.Події 1932 - 1933 pp. (голод, репресії проти інтелігенції, арешт Михайла Ялового)

призвели до трагічного фіналу: 13 травня 1933 p. М. Хвильовий застрелився, кинувши виклик подіям розстрілу цілої генерації.

Творча спадщинаПерші збірки оповідань «Сині етюди» (1923), «Осінь» (1924). Центральні твори: новели «Синій листопад», «Арабески», «Дорога й ластівка»,

«Кіт у чоботях», «Солонський Яр», «Легенда», «Я (Романтика)» та ін. 1924 р. - повість 55

«Санаторійна зона», 1926 р. - роман «Вальдшнепи», 1927 р. - оповідання «Мати», 1928 р. - «Сентиментальна історія», 1929 р. - повість «Іван Іванович» та ін.

«Я (Романтика)»У новелі «Я (Романтика)» (надрукована в 1924 р.) постає проблема гуманності й

фанатичної відданості революції, розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові й беззастережним служінням абстрактній ідеї, розвінчується романтика більшовицької революції. Твір торкається теми роздвоєності людської особистості («Я - чекіст, але і людина»).

Інсургенти - повстанці.Версальці (образно) (запозичено з часів Паризької комуни) - усі, хто проти

комунарів (у роки революції часто вживався як символ подоланої монархії). Вакханалія - гучне дійство, бенкетування.Найважливіші стильові ознаки новели М. Хвильового:

- розповідь від першої особи; - драматизм;- внутрішні монологи героя;- відсутність безпосередньої авторської оцінки;- лаконізм;- виразні художні деталі; - глибокий психологізм;- відмова від традиційного описового реалізму; - часові зміщення;- символічність образів, деталей (наприклад, безіменність персонажів:

годинник - пересторога Бога, що життя - короткотривале).Ідея твору: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним «я»,

ціною злочину його не побудувати.

Юрій Яновський Біографічна скринька. Юрій Іванович Яновський народився 27 серпня 1902 р. в с. Майєровому на

Єлисаветградщині в заможній селянській родині.3 6 років - навчання в Нечаївській парафіяльній школі.3 1911 р. - навчання в Єлисаветградському реальному училищі.3 10 років починає писати поезії російською мовою.1 травня 1922 р. - вперше надруковано вірш російською мовою «Море» у газеті

«Пролетарська правда» (псевдонім автора - Георгій Ней).1922 p. - вступ до Київського політехнічного інституту на електромеханічний

факультет; відвідує літературний гурток.Лютий 1924 р. - у газеті «Більшовик» надруковано вірш українською мовою

«Дзвін».1925 р. - вихід першої збірки оповідань «Мамутові бивні». Ю. Яновський -

редактор ВУФКУ.1927 р. - повість «Байгород», збірка оповідань «Кров землі».1928 р. - видано роман «Майстер корабля».1928 р. - вихід єдиної поетичної збірки «Прекрасна Ут».1930 р. - цикл нарисів «Голлівуд на березі Чорного моря».1926 - 1929 pp. - робота над романом «Чотири шаблі».1935 р. - завершив роботу над романом у новелах «Вершники».1937 р. - п'єса «Дума про Британку».

56

1940 р. - збірка оповідань «Короткі історії».1942 р. - драма «Син династії».1944 р. - збірка оповідань «Земля батьків».1947 р. - роман «Жива вода» (після обговорення на пленумі Спілки письменників

України заборонили).1948 р. - збірка «Київські оповідання».1954 р. - «Нова книга».1954 р. - п'єса «Дочка прокурора».25 лютого 1954 р. - помер, похований на Байковому кладовищі.«Вершники» (1935)Жанр: роман у новелах. Новели: «Подвійне коло», «Шаланда в морі», «Лист у

вічність», «Дитинство», «Чубенко - командир полку», «Батальйон Шведа» та ін.Особливості роману:- роман скомпонований із самостійних розділів - восьми новел;- відсутність хронологічної послідовності у розгортанні подій;- використання кінематографічного прийому «напливу», поетичних рефренів,

ліричних відступів;- має ознаки героїчної пісні, думи, новели («Вершники» — новаторське

продовження традицій народних дум);- виняткових героїв автор показує у виняткових обставинах;- поєднання новел головною авторською настановою: показати через внутрішній

світ героїв історичну необхідність перетворення земної світобудови;- головний мотив - розпад людського роду, що почався з революцією;- відтворені ситуації драматизму (братовбивча війна, порушення принципу «Тому

роду нема переводу, в котрому браття милують згоду») тощо.Особливості новели «Подвійне коло»:- новела має типові риси драматичного твору: єдність місця, часу, дії (усі події

відбуваються протягом одного дня у степу під Компаніївкою);- фрагменти громадянської війни підкреслені тим, що по різні боки барикад стоять

рідні брати (Оверко Половець - петлюрівець, Андрій - денікінець, Опанас, Сашко - махновці, Іван - більшовик);

- умовна присутність батьків (на передньому плані - битви братів, на задньому - те, що про це думають батьки);

- велика увага приділена погоді, яка реагує на злочини (автор натякає: Бог гнівається за кровопролиття, порушення моральних законів);

- автор не зосереджує уваги на ході баталій: Яновського цікавить результат битви і словесна дуель між братами тощо.

Роман у новелах - складний за побудовою і великий за розміром епічний прозовий твір, у якому широко охоплені життєві події певної епохи; складається з окремих новел, об'єднаних спільним задумом.

Валер'ян Підмогильний Валер'ян Петрович Підмогильний (* 2 лютого 1901, Писарівка — † 3 листопада

1937, Сандармох) — український письменник і перекладач, один з найвидатніших прозаїків українського «розстріляного відродження».

Біографічна скринька2 лютого 1901 р. Народився Валер'ян Підмогильний в селі Писарівка

Павлоградського повіту (зараз Синельниківський район) на Катеринославщині в бідній 57

селянській родині. Коли йому було близько 14 років, батьки переселились до панської економії в селі Чаплі. Закінчив реальне училище, а потім ще вчився з перервами, через матеріальну скруту, на математичному та юридичному факультетах Катеринославського університету, який так і не закінчив. Літературна діяльність переривалась вчителюванням, працею у видавництвах.

Своїм духовним наставником у відчутті слова Підмогильний вважав Михайла Коцюбинського. Блискуче знав французьку.

У стрімкому вирі нищівних 19—20-х років він закарбував чуттєву картину людського характеру революційної доби. Його творчість сповнена людськості, розгубленості душі в змаганні з машиною смертоносного часу.

1927 р. Валер'ян Підмогильний працював теж і в літературознавстві, даючи цікаву й сміливу, як на радянську дійсність, спробу психоаналітичного розгляду творчості І. Нечуя-Левицького у своїй праці «Іван Нечуй-Левицький» («Життя і революція», кн. 9). Був автором критичної оцінки поезії М. Рильського під назвою «Без стерна» («Життя і революція»).

1930 р. Працював теж як літературний редактор журналу «Життя і революція», з редакції якого був усунений.

1926-1927р.р. Спільно з Євгеном Плужником уклав словник «Фразеологія ділової мови».

11 січня 1935 р. В. Підмогильний визнав, що належав до «групи письменників-націоналістів з терористичними настроями у ставленні до вождів партії». Визнав тому, що, на його думку і ще подібних (група складалась із сімнадцяти чоловік, серед яких Микола Куліш, Г. Епік, О. Ковінька, Євген Плужник), «політика колективізації привела українське село до голоду». Раніше були заарештовані друзі Підмогильного В. Поліщук та Василь Вражливий, а також Григорій Косинка, найближчий побратим зі спілки МАРС (майстерня революційного слова). Закритий суд без свідків і адвокатів позбавив всіх учасників націоналістичної групи волі «терміном на десять років з конфіскацією особистого майна». В соловецькому таборі в нелюдських умовах ізолятора Підмогильний продовжував писати. Збереглось 25 листів до дружини, в яких він розповідає про свої переклади, розпочаті повісті, оповідання.

3 листопада 1937 р. Особлива трійка УНКВС винесла новий вирок: «Розстріляти» до двадцятилітнього ювілею Жовтневої революції, щоб звільнити місце для нових мучеників режиму. Разом із Валер'яном Підмогильним в урочищі Сандармох у Карелії розстріляні Микола Зеров, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Лесь Курбас, Микола Куліш, Мирослав Ірчан, Юліан Шпол.

1956 р. Валеріана Підмогильного було реабілітовано. На Байковому кладовищі Києва є могила сім'ї Підмогильних.

Літературна діяльність.Оповідання: «Важке питання» (1917), «Добрий Бог» (Собачий Хутір, липень

1918), «Гайдамака» (Собачий Хутір, серпень 1918), «Ваня» (Павлоград, березень 1919), «Старець» (Катеринослав, серпень 1919), «Пророк», «На іменинах» (Катеринослав, вересень 1919), «Дід Яким» (Катеринослав, вересень 1919), «На селі» (Катеринослав, вересень 1919), «В епідемічному бараці» (1920), «Собака» (1920), «Проблема хліба» (1922), «Іван Босий» (Ворзель, березень 1922), «Син» (1923), «Військовий літун» (1923), «Історія пані Ївги» (1923), «Сонце сходить» (1924), «Третя революція» (1925), «З життя будинку» (1933).

Повісті: «Остап Шаптала» (1921), «Повість без назви» (1933—1934).Романи: «Місто» (Київ, 1927), «Невеличка драма» (1930).Збірки: Твори, том І, збірка оповідань, 1919, Військовий літун, збірка оповідань,

1924, Проблема хліба, збірка оповідань, 1930.Переклади: Валер'ян Підмогильний — один з найвизначніших українських

перекладачів французької літератури. За своєю стилістичною точністю та мовною 58

віртуозністю його переклади Анатоля Франса, Бальзака, Мопассана, Стендаля, Гельвеція, Дідро досі вважаються неперевершеними й охоче перевидаються багатьма українськими видавництвами.

«Місто» (1927 р.)Жанр. «Місто» — психологічно-інтелектуальний урбаністичний роман Валер'яна

Підмогильного.Підмогильний створив модерний роман, в якому, на відміну від традиційної

селянської і соціальної тематики, акцент переноситься на урбаністичну проблематику, порушуються філософські питання буття, аналізується психіка героїв, а конфлікт розгортається між людьми з різними світоглядами. «Місто» — перший урбаністичний роман в українській літературі, з новими героями, проблематикою та манерою оповіді.

Тема. Розповідь про долю юнака в тенетах великого полісу, по суті живого хижого організму, що висмоктує совість людини. Дослідники відносять роман до такої мистецької течії як екзистенціалізм, тому твір можна порівнювати з найкращими зразками літератури подібного змісту. Він близький геніальним прозаїкам і в той час своєрідний, яким і має бути справжнє мистецтво. Злочин, що робить місто з людиною, нагадує Достоєвського з його живим і зловісно сірим Петербургом і Мопасана з темою морального виродження в «Любому Друзі». Разом із цим — це суто українська драма людини — сільської натури з її темною підсвідомістю, що роз'їдає серцевину особистості.

Історія написання. В романі «Місто» Валер'ян Підмогильний описав селянську українську молодь, яка на початку 1920-х років тисячами потягнулась у міста, щоб завоювати і зробити своїм українське місто, влити в нього свіжу селянську кров, зліквідувати антагонізм між українським містом і селом. Автор показав бажання молодих селян «вийти в люди», здобуваючи колись недосяжну науку.

Історія публікацій. Роман завершений письменником в 1927 році, опублікований вперше у Харкові в

1928 році. В 1929 році Книгоспілка перевидала роман, а Б. Єлисаветський переклав його на російську мову — в 1930 році роман виходить у серії «Творчество народов СРСР». Після масових репресій інтелігенції 1930-х років, під які потрапив також і Валер'ян Підмогильний, роман «Місто», як і інші твори письменника, був заборонений до 1989 року.

Особливості сюжетної лінії. Розповідь подана через історію душі Степана Радченка — енергійного сільського юнака, який приїздить до Києва, вступає до економічного вузу й сподівається повернутися з новими знаннями на село. Вперше Київ відкривається йому з Дніпра як своєрідний «пуп землі». Роман починається реченням: «Здавалось, далі пливти нема куди».

Під Степановими ногами — ще жодного ґрунту у столиці. Але з плином часу відбувається поступове просторове завоювання міста. Зійшовши на берег, Степан оселяється в передмісті, де життя мало чим відрізняється від сільського: йому сусідять хазяйські корови. Згодом він пересувається все ближче до центру, винаймає окреме помешкання, а наприкінці твору споглядає місто «згори» поглядом володаря: «Воно покірно лежало внизу хвилястими брилами скель, позначене вогняними крапками, і простягало йому з пітьми горбів гострі кам'яні пальці».

Із фрагментів речей, людей і звуків автор складає портрет міста (імпресіонізм), в міру освоєння Степана в Києві змінюється і його сприйняття. Місто бачиться зсередини, хоча не перестає лякати, а далі — все ясніше, чіткіше вимальовуються його риси.

Пересування у пролетарі міста супроводжується також перевдяганнями. На початку твору секретар лекторського бюро радить Радченкові змінити одяг: «Bсі лиха українців в тім, що вони кепсько одягаються». Перед крамницею з модним і дорогим одягом Степана не полишає переконання у тому, що варто йому лише змінити свій вигляд — і він зможе створити щось надзвичайне. Переселяючись до нового помешкання, Степан спалює своє старе вбрання і викидає на смітник чоботи. Протягом твору ми спостерігаємо,

59

як Степан піднімається щаблями міського життя. Саме в Києві юнака захоплює література, він починає писати, стає відомим письменником і залишає навчання. Він був певен, що вирушає «завойовувати» місто, що місту потрібна «свіжа кров села», яка змінить «його вигляд і істоту. А він — один із цієї зміни, якій за долею призначено перемогти». Але, вгрузаючи поступово в нове життя, стає його апологетом, і думки про повернення остаточно зникають.

Наприкінці роману Підмогильний «змушує» Степана Радченка ще раз обійти знайомі йому місця: щось залишилося незмінним, щось стало зовсім іншим, можливо, саме через Степанове втручання. Але відбувши такі «оглядини», Степан остаточно переконується, що все це для нього чуже, далеке або й ненависне. Якщо він і любить своє минуле, то не за те, що воно було, а саме за те, що воно минуло.

Підмогильний розповів про перше Степанове оповідання «Бритва», про піднесення і занепади творчості, про довгі й важкі пошуки тем і натхнення. Він показав, як народився Автор — і навіть отримав нове хрещення, обравши псевдонім. Той, хто був Степаном, став Стефаном. Письменник залишає свого героя тоді, коли той сідає писати твір власного життя…

Проблема міста і села в романі В.Підмогильного "Місто". Проблема міста і села гостро постала перед суспільством на початку XX ст., особливо в післяреволюційний період. Це насамперед проблема нових кадрів, які могли б змінити лице зрусифікованого міста. До міста потягнулася молодь, аби посісти там власне місце: одні мріяли заглибитися в науку, осягнути її, набути певного фаху, набратися розуму, щоб повернутися на село і будувати нове життя, інші просто мріяли "вийти в люди", зайняти престижне місце, бути на щабель вище простого «селюка». Степан Радченко, головний персонаж роману «Місто», виїжджає з села з єдиною метою — здобути новий фах і повернутися до рідного села з новими знаннями. Настроєний трохи скептично, а то й вороже проти міста, проти тих «безглуздих крамарів учителів, безжурних з дурощів ляльок у пишних уборах». Згодом він змінює свою думку: «Не ненавидіти треба місто, а здобути». Степан розуміє, що сільська молодь може влити в місто свіжу кров, яка «змінить його вигляд і істоту, і він один із цієї зміни, що її від долі призначено перемогти».

Потрапивши в нове середовище, Степан Радченко поступово втягується в нього, стає виразником і захисником того, проти чого ще так недавно виступав.

Поступово помічаємо, як змінюється і душа Степана. Неоднозначно виступає він у романі. В його душі постійно борються Добро і Зло. І в дечому він вагається, але все частіше може переступити через власне сумління, моральні принципи заради поставленої мети. Може навіть принести в жертву людину і від цього не буде страждати.

Пройшовши через усі зваби і брудні кола міста, Степан Радченко, селянський хлопець, переміг, підкорив його. Він мав і силу волі, і твердий характер, тепер він відчуває, що перед ним, хоч і на якусь мить, можливо лише в уяві, лежить, колись йому вороже, а тепер покірне місто…

Проте сам письменник бачив, відчував і знав, що все скінчиться досить трагічно не лише для таких, як Степан Радченко, а для всіх, хто тверезо дивиться на життя, хто міг спостерігати, співставляти, мислити. В. Підмогильний, доскіпливо вивчаючи реальне життя, чуттям художника розпізнавав отруйні метастази в душах людей і намагався застерегти від них незміцнілий суспільний організм.

Персонажі: Степан Радченко — головний герой; Надійка — дівчина з села; Левко — студент; Ганнуся та Нюся — товаришки Надії; Лука Гнідий — хазяїн; Тамара Василівна (Мусінька) — дружина крамаря, у якого жив Степан, його коханка; Максим — їхній син; Борис — студент, товариш Степана; Зоська — міська дівчина, кохана Степана; Рита — балерина; Вигорський — поет, товариш Степана.

Висновок. Отже, роман Валер'яна Підмогильного «Місто» став не тільки помітним, але й надзвичайно важливим явищем в українському мистецтві. Насамперед — це перший

60

справді урбаністичний роман в українській літературі. Не менш важливим у його творчій спадщині був роман «Невеличка драма», закінчений у 1929 р. Цей твір органічно доповнив бібліотеку українського інтелектуального роману, на той час уже репрезентованого «Вальдшнепами» М. Хвильового, «Майстром корабля» І.О.Яновського, «Робітними силами» М. Івченка. Та боротьба з «попутниками» набрала таких масштабів і форм, що новий роман В. Підмогильного встиг з'явитися лише в журнальній публікації («Життя і революція».— 1930.— № 3-6) і відразу ж був підданий жорстокому шельмуванню. Загальна атмосфера ставала дедалі гнітючішою. Примусова колективізація, голод 1932—1933 pp. впали чорним крилом не лише на українське село, а й на весь народ. Починалися масові репресії, політичні процеси, розправа над інтелігенцією, передусім письменниками. Не в багатьох письменників вистачало мужності йти раніше обраним шляхом. Проте В. Підмогильний сповідував свої принципи до кінця.

Екзистенціалі́зм або філософія існування (фр. existentialisme від лат. exsistentia — існування) — напрям у філософії XX ст., що позиціонує і досліджує людину як унікальну духовну істоту, що здатна до вибору власної долі. Основним проявом екзистенції є свобода, яка визначається як відповідальність за результат свого вибору.

Екзистенціалізм підкреслює, що людина відповідає за свої дії лише тоді, коли діє вільно, має свободу волі, вибору і засобів їхньої реалізації. Формами прояву людської свободи є творчість, ризик, пошук сенсу життя, гра та ін.

В українській літературі екзистенціалізм проявився у творчості В. Підмогильного, В. Домонтовича, І. Багряного, Т. Осьмачки, В. Барки, В. Шевчука, в поезії представників «нью-йоркської групи», в ліриці В. Стуса. Нерідко межі екзистенціалізму як світоглядної структури є досить примарними, а зарахування до нього окремих митців — дискусійним.

В. ДомонтовичВіктор Платонович Петров (*10 жовтня 1894, Катеринослав—† 8 червня 1969,

Київ) - український письменник, літературний критик, археолог та етнограф. Писав також під псевдонімами В. Домонтович та Віктор Бер. Разом з Валеріаном Підмогильним, Петров започаткував жанр українського інтелектуального роману, а також жанр романізованої біографії.

Біографічна скринька.10 жовтня 1894 р. Віктор Петров народився в Катеринославі в родині священика.

Дитинство Петрова пройшло в Одесі. 1913 р. Він закінчив Холмську чоловічу гімназію.1918 р. Закінчив історико-філологічний факультет Київського університету. Одним

з його викладачів, який справив вплив на Петрова, був Володимир Перетц. 1917-1920 р.р. Петров отримав срібну медаль за свою дипломну роботу «Н. М.

Языков, поэт пушкинской плеяды. Жизнь и творчество» і залишився в університеті як професорський стипендіат.

1925-1929 р.р. Пізніше Петров працював в Етнографічній комісії Української Академії наук. Разом з Андрієм Лободою був редактором Етнографічного вісника.

1927-1933 р.р. Був головою Етнографічної комісії. 1920-ті роки. Петров належав до кола неокласиків. В ці роки він познайомився з

дружиною Миколи Зерова - Софією Зеровою - з якою у нього починається роман. 1930 р. Петров отримав докторат за дослідження «Пантелеймон Куліш у п’ятдесяті

роки. Життя. Ідеологія. Творчість». В цьому ж році фігурував у справі фіктивної Спілки 61

визволення України, в результаті чого був знятий з посади керівника Етнографічної комісії і понижений до посади наукового співробітника.

1941 р. Короткий час був директором Інституту українського фольклору. 1941 р. Науковець знаходився в окупованому німцями Харкові. 1942-1943 р. Видавав часопис «Український Засів». В кінці війни Петров опинився

в Німеччині і був пов'язаний з Українським науковим інститутом в Берліні. Був одним із засновників Мистецького українського руху.

1947-1949 рр. Знаходячись в еміграції, Петров викладав етнографію на філософському факультеті Українського вільного університету в Мюнхені та у Теологічній академії Української автокефальної православної церкви.

18 квітня 1949 р. Петров зник з Мюнхена. Це призвело до виникнення різноманітних версій його вбивства. Згодом виявилось, що він перебував у СРСР і працював в Інституті матеріальної історії в Москві. Петров був агентом НКВС-КДБ, але жоден з його літературних творів не був написаний у стилі соціалістичного реалізму. Петров був близьким з багатьма відомими письменниками та науковцями свого часу: Максимом Рильським, Миколою Зеровим, Юрієм Шевельовим та Михайлом Брайчевським.

1966 р. Петров отримав Орден Вітчизняної війни. Документальних підстав в архіві СБУ, які би переконливо довели розвідницьку діяльність Петрова, не виявлено.

Від 1956 р. Працював в Києві в Інституті археології. Після свого повоєнного повернення в Україну єдине літературне, а не наукове видання, до якого мав причетність Петров, було видання вибраних творів Миколи Зерова, автором приміток до якої він був.

1957 р. Петров одружився з Софією Зеровою, яка побажала залишити прізвище Зерова.

1966 р. Загубивши документи під час війни, Петров був вимушений заново захищати дисертацію.

1969 р. Віктор Петров помер і був похований в Києві на Лук’янівському військовому цвинтарі.

Художні твори Петров підписував як В. Домонтович. За власним визнанням автора він «знайшов це прізвище в українських документах литовського періоду». В литовській мові «damauntas» означає «той, що багато каламутить». Віктор Петров писав свої філософські твори під псевдонімом - Віктор Бер. Цей псевдонім було вибрано не випадково. Він розшифровується як біологічний еквівалент рентгена.

Літературна діяльність.Віктор Петров був близьким до групи неокласиків в 20-ті роки. Саме в цей час він

написав більшість своїх художніх творів під псевдонімом В. Домонтовича. Твори Петрова в багатьох аспектах перекликаються з ідеями екзистенціалістів. Особливістю творів В. Домонтовича є їхній прихований інтелектуалізм та парадоксальність.

Романи «Без ґрунту» (1942—1943, виданий в 1948 р.); «Дівчина з ведмедиком» (1928); « Доктор Серафікус» (написаний в 1928—1929 рр., виданий в 1947 р.); романізовані біографії «Аліна й Костомаров» (1929); «Романи Куліша» (1930); «Мовчуще божество» (не завершений).

Наукова діяльність.Як етнограф Петров написав декілька десятків статей на такі теми як сонце у

народних віруваннях українців, легенди про похоження відьом, культ вогню та слов'янська міфологія в Українській радянській енциклопедії. Написав ряд статей, присвячених докласовому суспільству (1933). Разом з Андрієм Лободою був співредактором книги матеріалів про дніпровських човнярів (1929) та книги Євгена Марковського про український вертеп (1929). Як археолог був задіяний у розкопках Трипільської культури та ранніх слов'янських поселень. Петров вивчав скіфські пам'ятники та могильники антів. Він написав монографії про походження українського народу (1947), скіфську мову та етнос (1968) та етногенез слов'ян (1972). Він писав статті

62

про Трипільську, Зарубинецьку та Черняхівську культуру, про давніх слов'ян, скіфські та східно-слов'янські імена, гідроніми, топоніми та опублікував записки Вікентія Хвойки про розкопки в Зарубинцях.

«Доктор Серафікус»Жанр. Соціально-психологічний філософський роман. Прагнення до проникнення

у психологію людських почуттів у переломні моменти історії — в час духовної чи політичної кризи суспільства, чітко проглядається в творі «Доктор Серафікус» (1947).

Сюжетна лінія. Роман В. Домонтовича «Доктор Серафікус» відзначається новизною і динамізмом сюжету, віртуозністю й простотою оповіді. В загальній ілюзії самодостатності живе Василь Хрисанфович Комаха, вчений-ерудит, самотній дивак. Він сторониться людей, тікає у самоту, до фортепіано. Вві сні йому привиділось, що хотів би мати дитину, «не турбуючи у тій справі жінку». Бо жінок всіляко уникав, за що дістав прізвисько Серафікус. Підкорений правилами середовища і власним прагненням до обмежень, герой поступово стає серафічним в цілому. Домонтович постійно тримає його в межах як зовнішньої, так і внутрішньої дисгармонії для доказовості конфлікту людини природної і людини історичної.

Тема. Показ в образі доктора Комахи (Серафікуса) втілення новітньої «людини у футлярі», раціональної, зі своєю філософією любові.

Проблематика. Вічний конфлікт біологічного й розумового, який зумовлює дуалізм існування двох паралельних джерел сутності світу — духовного й матеріального. Твір розкриває проблеми особистості й суспільства, раціонального і чуттєвого, чоловічого і жіночого начал. У романі відчутний і сатирично-іронічнии струмінь.

Григорій КосинкаГриго́рій Миха́йлович Стрілець (прибране ім'я — Коси́нка) (*29 листопада 1899,

Щербанівка — †15 грудня 1934 р., Київ) — український письменник-новеліст. Перекладач. Жертва сталінізму («Розстріляне відродження»).

Біографічна скринька.29 листопада 1899 р. Григорій Косинка народився у бідній селянській родині в селі

Щербанівка Обухівського повіту на Київщині (тепер Обухівський район Київської області). Рід був давній, чумацький, але зубожілий. Григорій змалечку пас людську худобу, а зимою ходив у сусіднє село до земської школи.

1908 р. У пошуках кращого життя родина виїхала на Далекий Схід, оселившись на березі Амуру, почали будувати хату, проте вже через півроку повернулася на Батьківщину. Малий Грицько полов буряки весною, а восени працював у панській економії — погоничем худоби чи то робітником біля машини. Його матір, Наталя Романівна, «шитвом почала заробляти паляниці», а батько підробляв на цукроварні.

Читати його навчив дід по матері, Роман Онищенко. Також він познайомив хлопця із «Кобзарем» Т. Шевченка та подарував йому три тоненькі зошити, у які Грицько записував почуті від матері та односельців пісні. Книжки він читав різні, а привозив їх його неписемний батько, який часто їздив у Київ на заробітки. Це була переважно пригодницька література російською мовою. Першою українською книжкою стала «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ'яненка.

1913 р. Після закінчення початкової школи в селі Красному, звідки родом була мама, батько зміг влаштувати сина писарчуком у волості.

1914 р. Григорій їде до Києва на заробітки, де влаштовується чистити черевики. Невдовзі вдалося влаштуватися кур'єром-реєстратором до земської управи. Це дало можливість відвідувати й скінчити вечірні гімназійні курси та скласти іспити.

63

Про життя Григорія Косинки протягом визвольних змагань майже ніяких даних нема. Відомо, що Григорій перебував у повстанських загонах отамана Зеленого, принаймні про це він натякав своїй дружині, Тамарі Мороз-Стрілець.

1926 р. Вийшла літературна хрестоматія «За 25 літ» (редактори та упорядники А. Лебідь та М. Рильський). Про те, що ця «тюрма» була Лук'янівська, згадується у статті Віктора Гриневича «Григорій Косинка служив в отамана Зеленого». О. Хоменко припускає, що саме звідти могли його визволити, як це було пізніше із О. Довженком та Остапом Вишнею.

1919 р. Саме у газеті «боротьбистів» він розпочав публікуватися.1920 р. Косинка опиняється у м. Кам'янець-Подільському, що тоді було столицею

УНР. Можливо, що він думав про евакуацію, але згодом повертається до Києва і стає студентом КІНО.

1920—1922 р.р. Навчався в Київському інституті народної освіти, який так і не закінчив через матеріальну скруту, але на той час уже став однією з найяскравіших постатей серед київських письменників, часто виступав на літературних вечорах, зібраннях Всеукраїнської академії наук (ВУАН) із читанням власних творів.

1920 р. Стає членом літературно-мистецької групи «Гроно», до якої входили М. Терещенко, Д. Загул, Г. Шкурупій, П. Филипович, художники А. Петрицький, М. Бурачек, Г. Нарбут та ін. Гронівці виступали за оновлення мистецтва через долучення всіх найліпших здобутків, та серед мистецьких течій вирізняли імпресіонізм та футуризм.

1920 р. У літературно-мистецькому збірнику «Гроно» опубліковано три новели Косинки — «Мент», «За земельку», «Під брамою собору».

З 14 по 30 жовтня 1921 р. У Києві проходив Перший Всеукраїнський Церковний Собор, який проголосив автокефалію Української автокефальної православної церкви. На цьому Соборі був присутнім Григорій, який підтримував автокефальний рух.

1922 р. Уже після розпаду групи «Гроно» з'явилася перша збірка Григорія Косинки «На золотих богів», яка відразу ж принесла визнання, хоча оцінка критики була неоднозначною. У цей час він друкувався у журналах «Нова Громада», «Червоний шлях», «Життя й революція»; змушений був підробляти — працював редактором у різних виданнях (у різні роки працював у газеті «Вісті Київського губернського революційного комітету», в журналах «Нова громада», «Всесвіт», у видавництві «Маса»), відповідальним секретарем Всеукраїнського фотокіноуправління (ВУФКУ), сценаристом на Київській кінофабриці (зараз — Національна кіностудія художніх фільмів імені О.Довженка), у Державному видавництві України, на радіо.

1923—1924 р.р. Косинка був директором Харківського і Київського радіокомітетів, належав до літературного об'єднання.

1923 р. В журналі «Нова Україна» (Берлін-Прага) поряд із творами Т. Осьмачки, В. Підмогильного з'являється оповідання «Анархісти» та цикл нарисів «Повстанці» Г. Косинки, у якому відтворюється складна пореволюційна ситуація на селі — протест проти насильницької більшовицької політики. Цій публікації сприяв В. Винниченко, який на той час перебував за кордоном. Ця подія в тогочасних мистецьких колах набула гучного розголосу. Авторів звинувачували в небезпечних зв'язках із ворожою до радянської влади еміграцією.

1924 р. Познайомився, і того ж року восени одружився із Тамарою Мороз, студенткою Київського інституту кінематографії, яка залишалася вірною йому до глибокої старості, зберегла в складні роки пам'ять про нього, дбайливо впорядковувала посмертні видання його творів. Батько дружини, Михайло Мороз, був головою Всеукраїнської православної церковної ради УАПЦ. Їхнє помешкання часто ставало місцем зборів найталановитіших київських літераторів, які об'єдналися під назвою «Ланка» (з 1926 року — «Майстерня революційного слова»): Валер'ян Підмогильний, Михайло Івченко, Борис Антоненко-Давидович, Євген Плужник, Марія Галич, Тодось Осьмачка та інші. Особливо

64

Косинка товаришував із останнім, таким самим сином бідного селянина. Жартома їх назививали Косьмачкою.

1926 р. Опублікована нова збірка письменника: «В житах». 1927 р. Збірка «Політика».1928, 1929 р.р. «Вибрані оповідання». Восени 1929-го р. У публічному виступі вождь українських більшовиків Станіслав

Косіор назвав Косинку буржуазним націоналістом, і вже на початку 30-х років ситуація різко змінилася — цензура заборонила розповсюджувати надруковану вже збірку «Серце». Офіційна радянська критика звинувачувала Косинку у сповідуванні «куркульської ідеології» та «націоналізмі».

1932 р. Після лiквiдацiї лiтературних органiзацiй був позагруповим. Косинка починає займатися перекладацькою діяльністю (переклав українською «Мертві душі» М. Гоголя), писати сценарії для фільмів, які так і не вийшли на екран.

Червень 1934 р. У Харкові відбулася конференція письменників, на якій обговорювали успіхи колективізації. Після стандартних промов виступив Косинка, сказавши буквально таке: «Ми стаємо не інженерами, а міліціонерами людських душ». В. Домантович згадує: «Він говорив про те, що в умовах «соціального замовлення», коли людину взяли за горлянку, вона не може творити. Це була не промова. Крик одчаю в самотній порожнечі пітьми. Комуністи зустріли промову Косинки свистом і вигуками обурення, в сутінках галереї письменника привітали бурхливими оплесками».

4 листопада 1934 р. Викрадений органами НКВД СССР. Косинку засудили за звинуваченням у приналежності до організації, яка готувала терористичні акти проти зверхників російських комуністів. Він проходив по судовій справі разом з письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, О. Влизьком, Дмитром Фальківським. Керуючись відповідною постановою ЦВК Союзу РСР, виїзна сесія Військової колегії присудила Григорія Косинку-Стрільця «розстріляти».

15 грудня 1934 р. Косинку вбили комуністи. Перед смертю він встиг передати дружині листа: «Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши — прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров'я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передай, але не часто. Оце, здається, все. Я дужий, здоровий».

Аж до часів «хрущовської відлиги» про Косинку не згадували. 1956 Андрій Малишко присвятив йому вірша:

Григорію Косинці Ми тебе шукаєм по росинці В Щербанівці, серед тополин, І виходить мати у косинці Виглядає, чи не прийде син. Не приймав ти підлості нітрохи, Прогримів, немов весняний грім, І стоїть замучена епоха Над безсмертним іменем твоїм. 19 жовтня 1957 р. Письменника реабілітовано посмертно. У копiї довiдки за

формою №30, що зберiгається в архiвних фондах ЦНБ iм. Вернадського АН України, зазначається російською мовою: «Дело по обвинению Косынки-Стрелец Г.М., арестованного 5 ноября 1934 года, пересмотрено военной коллегией Верховного суда СССР 19 октября 1957 года. Приговор военной коллегии от 13-15 декабря 1934 года в отношении Косынки-Стрелец Г.М. по вновь открывшимся обстоятельствам отменен и дело за отсутствием состава преступления прекращено. Косынка-Стрелец реабилитирован посмертно».

65

1979 р. В с. Щербанівка встановлено пам'ятник Косинці (скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко). Михайло Горловий є автором пам'ятника Григорію Косинці у селі Красному.

1994 р. Встановили хрест на Лук'янівському кладовищі. Точне місце поховання письменника невідоме.

2001 р. Київською обласною державною адміністрацією було засновано Київську обласну літературну премію імені Григорія Косинки для відзначення кращих здобутків поетів, прозаїків, драматургів і літературних критиків, які постійно проживають в Київській області.

Творча спадщина.Твори перекладено білоруською, німецькою, італійською, польською, болгарською,

угорською, російською та іншими мовами.«На буряки» (Згадка з дитячих літ) (1919); «Мент» (1920); «За земельку» (1920);

«Перед світом» (1920); «На золотих богів» (1920); «Троєкутний бій» (1921); «Заквітчаний сон» (1923); «Сорочка» (1923); «Фавст» (1923); «Голова Ході» (1923); «Постріл» (1924); «Анкета» (1924) [9]; «В житах» (1925); «Мати» (1925); «За ворітьми» (1925); «Політика» (1926); «Циркуль» (1926); «Серце» (1931); «Гармонія» (1933); «Змовини» (1933) та ін.

«В житах» Стислий виклад змісту. Все було просто до дрібниць — і я, і заспаний ранок, і сивий степ. Добре я

пам'ятаю лише ранок: заплаканий у росах, молодий і трохи засоромлений сонцем, щось смутне купалося у річці.

Я відганяю сонце, що лізе цілуватися. Бджола крильцями видає звук "дізік, дізік", і це мене починає сердити, бо нагадує про дійсність. Я й справді "дізік", дезертир. Отже, коли й сонце починає шукати дезертирів, то в село не піду, заховаюся у свого вірного товариша — в житах.

Наливаються жита. Чорногуз поважно пройшов до болота і спіймав дурну жабу. Я підкочую холоші й сміюся до своїх міцних, рівних, сильних ніг, до сірих гарних

очей і розпатланого чуба. Треба б поснідати, але в селі можуть підстрелити. Нічого, бо хіба ж можна до

служби Божої щось їсти? Раптом на степовому шляху піднялася курява — хтось їде. Якщо кавалерія —

стріляти, скільки зможу, потім себе вбити. Але це їде гнилищанський багач Дзюба, на городі якого вбили комуніста Матвія

Киянчука. Чванькувато веде розмову про те, що всі "комісарами хотять бути". Хочеться вистрілити, але пам'ятаю наказ отамана Гострого: "Не вилазь і не стріляй".

Аж ось на дорозі майорить під вітром червона хустка, ближче, ближче. Піду, може хоч пиріжка якого дасть. Невже вона, його дівчина Уляна? Змінилася. Тепер вона жінка Дзюби. Говорить, що я, Корній, все такий же славний, гладить рукою мій чуб, який уже другий рік розчісують дощі та сніги, та дике вовче дезертирське життя. Я сп'янів від щастя. Це моя доля. Запитую в двадцятий раз, чи й досі мене любить. Вона пригощає морелями (абрикосами) і йде де своєї матері у веселу Чорносливку. Мені хочеться і плакати, і співати, хочеться жити!

Коментарі до твору.Новела Григорія Косинки "В житах" — це як зупинена мить, це пошуки героєм

порушеної гармонії. Герой-оповідач любить природу, тонко її розуміє. Любить жінку, любить життя у всіх його виявах, а змушений переховуватися од усіх, вовком бродити в степу. Бо дезертир, котрому незрозуміла, чужа й ворожа війна, від котрої він прагне втекти, котру хоче забути. Інколи йому доводиться й грабувати селян, бо життя в нього таке безвихідне. Зустріч із дівчиною, яка стала чужою дружиною, але не забула його, ще більше розпалює в юнакові жагу до життя, бажання вистояти, вижити, адже світ — такий прекрасний.

66

«Фавст»Стислий виклад змісту.Герой-оповiдач згадує слова I. Франка з прологу до поеми «Мойсей», де поет

вболiває за свiй «замучений, розбитий» народ, що перебуває на роздорiжжi. I розповiдає про Фавста з Подiлля, перед iменем, стражданнями якого хай стануть на колiна наступнi поколiння. Однiєï рiздвяноï ночi до камери, де сидiв герой-оповiдач, привели iз секретноï камери Прокопа Конюшину, де вiн просидiв три мiсяцi. Чоловiк мав сiре, спухле обличчя й нагадував Фауста, як його звикли бачити в театральних виставах.

Мешканцям камери вiн здався простим селюком, який вперше попав до в'язницi. Над ним почали смiятися. Офiцер Клєнцов любив залякувати новачкiв, але за Конюшину хтось вступився. Прокiп Пригостив усiх тютюном, похвалив, що добре тут у них — тепло, затишно, а головне — люди є. А от там, де був вiн... I не доказав. У камерi сидiв гоноровитий поляк пан Яцькiвський. У нього з офiцером постiйно проходили гострi суперечки. Клєнцов не приховував свого великодержавного шовiнiзму. Вiн же й новачка, зло жартуючи, назвав Фавстом.

Фавст розповiдав, що йому часто сниться весна, сади в бiлому цвiтовi й зелене Подiлля. Товаришi тлумачили це як на добро.

У глухих коридорах свистять вартовi: перевiрка. Начальник корпусу №6 Бейзер, цинiчно-нахабний, усе прискiпувався до Фавста. Арештанти найбiльше боялися, що той не витримає знущань i вдарить його. Раптом побачив видряпане «Прокiп Конюшина» i «Христос Воскресе, Галю...», оскаженiв i звелiв посадити на три доби в карцер без хлiба й пригвинтити лiжко. Так же прибрали в камерi й нари на три днi.

Старий карцер, де сидiв Фавст, чув багато трагедiй i слiз. Вiн уже взявся цвiллю, зимою в кутках пiдмерзала вода. Арештант розмовляв до стiни й говорив, що нiколи не стане зрадником. Коли слiдчий з усiєï сили вдарив його по зубах, вiн до кiстки прокусив йому руку. Пiсля того Конюшину били прикладами, вiдбили легенi й на три мiсяцi заперли в «секретку». Фавст розповiдає героєвi-оповiдачу як вони виступали за свою державу — «як бiр, зеленi — такi молодi й завзятi». I сказав, що вже нiколи не зацвiтуть стрiчки на гривi його коня, але вiн не журиться, бо вмирає «в iм'я наступних поколiнь». А ще пригадує, що сьогоднi — багата кутя. У дитинствi вони всiєю родиною святкували: йому дiставався вiд мами перший пирiжок, а тато розказував чарiвну казку про те, як прийде час i всiм убогим дадуть землi.

Конюшина розв'язує свою торбу й роздає товаришам по камерi «вечерю». А офiцеру Клєнцову каже, щоб не радiв з його страти, 6о «сотнi поляжуть, тисячi натомiсть стануть до боротьби».

За Конюшиною приходить вартовий, i його забирають на страту У камерi ридають, а по сусiдству студенти спiвають: «Ой радуйся, земле. Син Божий народився...»

Коментар. Герой твору Г. Косинки «Фавст» Прокiп Конюшина, як i Фауст Гете, шукав

життєвоï iстини на шляхах революцiï. Вiн загинув у муравйовсько-бiльшовицьких застiнках, але залишив незнищенну вiру в щасливе майбутнє украïнського народу. Витерпiв нелюдськi муки, але не став зрадником. Для нього найкращi спогади — зелене Подiлля у цвiту, рiздвянi свята у родинному колi, мрiï про молодь, яка колись-таки здобуде свободу рiдному краєвi.

Остап ВишняОстап Вишня - український сатирик та гуморист. Увів в літературу жанр

«усмішка». «Мені нове життя усміхається. І я йому усміхаюсь! Через те й усмішка!» (Остап Вишня).

67

Біографічна скринька.

Павло Михайлович Губенко народився 13 листопада 1889 р. на хуторі Чечва біля с. Грунь на Полтавщині.

2 листопада 1919 р. у газеті «Народна воля» П. Губенко опублікував перший сатиричний твір «Демократичні реформи Денікіна...» під псевдонімом Павло Грунський.

1921 р. - у газеті «Селянська правда» надрукована гумореска уперше за псевдонімом Остап Вишня.

Друкував усмішки, антирелігійні гуморески, літературно-мистецькі нариси та рецензії, фейлетони на шпальтах газет «Вісті ВУЦВК», «Селянська правда».

У 20 - 30-х роках XX ст. виходять збірки Остапа Вишні: - «Діли небесні» (1923); - «Кому веселе, а й кому сумне» (1924); - «Реп'яшки», «Вишневі усмішки (сільські)» (1924); - «Вишневі усмішки кримські»(1925);- «Щоб і хліб родився, щоб і скот плодився», «Лицем до села», «Українізуємось»

(1926);- «Вишневі усмішки кооперативні», «Вишневі усмішки театральні» (1927); - «Ну, й народ», «Вишневі усмішки закордонні» (1930). 1928 р. - вийшло зібрання усмішок у 4-х томах.1933 р. - був безпідставно звинувачений у контрреволюційній діяльності та

заарештований.Грудень 1943 р. - звільнений з-під арешту, повертається до творчої роботи.Побачили світ твори Остапа Вишні: - «Зенітка» (1947); - «Весна-красна» (1949); - «А народ воювати не хоче» (1953); - «Нещасне кохання» (1956) та ін.28 вересня 1956 р. помер. Особливості творчого стилю Остапа Вишні: - тематика творів пов'язана із злободенними проблемами того часу;- українське село у віковічних злиднях; - доля інших народів (наприклад, кримських татар); - розвиток української культури (література і театр); - потяг неосвічених людей до нового життя; - партійна ідеологія («Сміх крізь сльози»); - проблеми розвитку національної мови; - відродження національної гідності українського народу; - природа як джерело краси і натхнення тощо;- створення образу людини з народу, авторового спільника, однодумця; - багатство відтінків; - соковитий народний гумор; - дотепність;- правдиво змальовані характери персонажів;- один з основних засобів характеристики персонажів – колоритні діалоги;- застосування прийому зіставлення та поєднання в межах одного твору різних

лексичних «шарів» і стилів - побутового і політичного, літературного і ділового, високого й буденного;

- використання пейзажів.Фейлетон (від франц. лист, аркуш) - невеликий за обсягом жанр художньо-

публіцистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність,

68

динамізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо.

Гумореска (від лат. волога) - невеликий віршовий, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в дотепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.

Усмішка - різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фейлетону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов'язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відступами.

Автобіографічне оповідання - опис власного життєвого шляху (наближений до мемуарів).

«Мисливські усмішки»(«Відкриття охоти», «Заєць», «Сом», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дикий кабан,

або вепр», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.) Особливе місце у творчості Остапа Вишні посідає тема любові до рідної природи, змалювання її краси.

М. Рильський: «Остап Вишня - справжній мисливець, і при тому поет полювання».

Особливість таланту письменника, що розкрилася в оповіданнях, усмішках, фейлетонах циклу «Мисливські усмішки», полягає в умінні поєднати гострий сарказм і м'який ліризм з глибоким ліризмом, поетичністю в осягненні світу, ніжністю у ставленні до природи, гострому сарказмі та м'якому гуморі.

Художні компоненти «Мисливських» усмішок»: дотеп; анекдот, пейзаж, що виконує важливу композиційну або ідейно-смислову функцію; портрет; пісня; авторський ліричний відступ; порівняння; епітети; персоніфікація; гіпербола.

Головним персонажем «Мисливських усмішок» є мисливець чи рибалка, який з почуттям гумору розповідає цікаві бувальщини. Як правило, в основі «невигаданих» історій лежить такий улюблений засіб народної творчості, як художнє перебільшення. Герої усмішок, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полювання для них було помилуватися світанковими ранками, тихими вечорами над озерами. Автор постає в «Мисливських усмішках» як поет рідної природи - великий гуманіст, який змалював колоритних мисливців і рибалок, безмежно закоханих у рідні озера і ліси, річки і гаї.

Літературний процес 1900 - 30 років XX ст.Літературну дискусію 1925 — 1928 р.р. розпочав Михайло Яловий, підтримав -

Микола Хвильовий.Основне дискусійне питання — якими мають бути українська література й

український письменник?Публіцистичні твори М. Хвильового:1925 р. - «Про "сатану в бочці", або про графоманів, спекулянтів та інших

"просвітян"», «Про Коперника з Фрауенбургу, або абетка азіатського ренесансу в мистецтві». У розпалі дискусії з'являються цикли памфлетів «Камо грядеши», «Думки проти течії», «Апологети писаризму», полемічний трактат «Україна чи Малоросія?».

Апологет - захисник чого-небудь.М. Хвильовий висунув концепцію повноцінної національної літератури.Погляди письменника:- українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не

копіювати досягнення інших літератур;- письменник має бути обдарованим від природи;

69

- осуд масовизму й вульгаризації в літературі; - проникнення ідеями «романтики вітаїзму» (життєлюбства);- протест проти диригентської палички Москви. Літературні угруповання, що

виникли в цей період: «Плуг», «Гарт», «Авангард», «Нова генерація», «Неокласики», МАРС, ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури), «Політфронт», ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників), «Молодняк», АСПИС (Асоціація письменників) та ін.

23 квітня 1932 р. - Рішення ЦК компартії більшовиків про ліквідацію всіх асоціацій, спілок, об'єднань письменників.

Микола КулішМикола Гурович Куліш - драматург із світовою славою. Для українського театру

він створив цілісну трагедійну форму, увів новітні жанри гумору і сатири, збагатив арсенал зображально-виражальних засобів. У його творах - увесь спектр людських взаємин, позначений гуманістичним пафосом, намаганням говорити про загальнолюдські питання.

Наскрізний конфлікт драматургії М. Куліша - людина і час, складні колізії епохи. Увага драматурга зосереджена на трагічності чи трагікомічності існування штучно створеної радянської людини. М. Куліш переконаний: немає на світі таких ідей, які б дорівнялися вартості людського життя.

Біографічна скринька6  грудня  1892 р. - народився в с. Чаплинка на Херсонщині в селянській родині.1901-1905 р. - закінчив чотирикласну школу, вступив до 5 класу приватної

гімназії, але коштiв на закiнчення навчання не вистачило, i Микола опинився в притулку олешкiвського благодiйного товариства.

1908 р. Через бунтарський дух М, Кулiша виключили зi школи. Завдяки турботам молодих вчителiв Микола Гурович вступає до громадськоï чоловiчоï гiмназiï. Вiн виявляє себе як талановитий та всебiчно розвинений юнак. Випускає рукописний журнал, пише вiршi, ставить аматорськi вистави.

1913 р. Гiмназiю було закрито, i Микола, маючи надiю таки отримати атестат про закiнчення гiмназiï, ïде на Кавказ, де було легше скласти екзамени екстерном.

1914 р. - вступив до Новоросійського (Одеського) університету на історико-філологічний факультет.

У роки Першої світової війни - школа прапорщиків, фронт, поранення, служба у штабі.

1917 р. - перейшов у революційний табір, працював у полковому комітеті.Після громадянської війни М. Куліш працює на ниві освіти.1924 р. - п'єса «97» (розпочав в Олешках, завершив в Одесі) має реальну основу -

голод 20-х років в Україні.Переїзд до Харкова.Сатирична комедія «Отак загинув Гуска» (висміюється переродження деяких

революціонерів, намагання побудувати соціалізм «командним методом»).1926 р. - комедія «Хулій Хурина» (висвітлює негативізм чиношанування,

хабарництва, бюрократії).1926 р. - комедія «Зона» (перероблено під назвою «Закут» у 1929 р.) (показана

моральна деградація комуніста, автор передбачив загибель свою і своїх однодумців).

70

Січень 1927 р. - був обраний президентом ВАПЛІТЕ.1927 р. - поява комедії «Народний Малахій».1929 р. - комедія «Мина Мазайло» (проблема - міщанство й українізація).Драма «Патетична соната» (про болісний пошук Україною своєї долі на

роздоріжжях історії).1932 р. - «Вічний бунт».1933 р. - драми «Прощай, село», «Маклена Граса».1934 р. М. Кулiша виключають з Комунiстичноï партiï за написання

"антипартiйних нацiоналiстичних п'єс". 8 грудня 1934 р. Пiд час похорону найближчого друга - I. Днiпровського -

М. Кулiша прямо з вулицi енкаведисти забирають у свiй "воронок". 27 - 28 березня 1935 р.  На закритому судовому слуханнi велику групу

"нацiоналiстiв", серед них i М. Кулiша, засудили на 10 рокiв спецтаборiв. Окрiм стандартних у таких випадках звинувачень Кулiшевi iнкримiнували ще й членство в ОУН. Пiд час вiдбуття покарання М. Кулiш, як "особливо небезпечний злочинець", утримувався в спецiзоляторi. Його нiхто не бачив, що призводило до iснування рiзних чуток щодо його iснування та смертi в таборi.

Iз архiвних документiв вiдомо, що "особлива трiйка" УНКВД Ленiнградськоï областi постановою ч. 83 вiд 9 жовтня 1937 року засудила видатного драматурга до розстрiлу.

3 листопада 1937 р. Миколу Кулiша розстрiляли разом iз великою групою украïнськоï iнтелiгенцiï в лiсi пiд Сандармохом (Карелiя). 

«Мина Мазайло»1929 p. - «Мина Мазайло» видана окремою книжкою.Тема: міщанство й українізація.Жанр: М. Куліш визначив як сатиричну комедію, але у творі має місце

трагічність становлення української мови й зацькованого народу, тому - трагікомедія.Основні персонажі: Мина Мазайло, Мокій, дядько Тарас, Мотрона Розторгуєва

(тьотя Мотя), Рина, Уля Розсоха та ін.Конфлікт: політичний. Ставлення персонажів до мови лягло в основу конфлікту,

що у творі розгортається у формі дискусій, які породжують комічні ситуації, визначають основні сюжетні лінії: Мина - Мокій, Уля - Мокій, тьотя Мотя - дядько Тарас та ін.

Особливості сюжету. В основу твору покладено начебто анекдотичну історію про те, як харківський службовець «Донвугілля» з Н-ської вулиці Холодної Гори Мина Мазайло вирішив поміняти своє прізвище (у якому вбачав причину своїх життєвих і службових поразок) на престижніше - російське Мазєнін. Але суперечка з приводу цього факту поступово переходить у сімейну дискусію і виходить на рівень національної проблеми.

Ідея: засобами гротеску і разючої сатири автор викриває суспільні антиукраїнські явища наприкінці 20-х років XX ст., висміює носіїв великодержавного шовінізму.

Особливості п 'ecu «Мина Мазайло»:- драму не можна перекласти: втрачається обігрування українських і

російських прізвищ; - немає позитивних персонажів (навіть дядько Тарас, половинчастий у своїх

думках і вчинках, надто легко здає свої позиції; Мокій - не патріот, українська мова цікавить його більше з наукової точки зору);

- у творі містяться досить прозорі натяки на облудність насильницької радянської українізації;

- фіаско для Мини можливе тільки в літературному творі, оскільки в той час більшовики підтримували перевертнів та ін.

71

Осип ТурянськийО́сип Васи́льович Туря́нський (псевдонім — Іван Думка; 1880–1933) —

український письменник і літературний критик, учитель середніх шкіл Галичини.

Біографічна скринька.22 лютого 1880 р. Народився в селі Оглядів (нині Радехівський район Львівської

області). Був найстаршим серед 8 дітей. За допомогою сільського вчителя вступив до Львівської української гімназії, потім закінчив філософський факультет Віденського університету. Там же захистив докторську дисертацію.

1908 р. У літературі дебютував новелами в альманаху віденської «Січі».З 1910 р. Викладав українську мову та літературу в Перемишлянській гімназії.1914 р. Був мобілізований в австрійську армію й відправлений на сербсько-

австрійський фронт. Потрапив у полон. Перебував у таборі для інтернованих на італійському острові Ельба.

1917 р. Пережите в сербському полоні відтворив у повісті-поемі «Поза межами болю». Цей твір, написаний у стилі експресіонізму, став видатним явищем української модерної літератури.

Після повернення з Італії до Австрії викладав право у Віденському університеті, потім працював у Галичині, займався видавничою та педагогічною діяльністю.

28 березня 1933 р. Підірване сербським полоном здоров'я швидко тануло, невдовзі у Львові письменник помер. Тільки через п'ятдесят років його ім'я та літературна праця були гідно пошановані.

Творча спадщина.Антивоєнна психологічна повість-поема з часів Першої світової війни «Поза

межами болю» (1917–1921; одночасно німецький переклад); повісті «Дума пралісу» (1922), «Син землі» (1933); збірка оповідань «Боротьба за великість», комедія «Раби» (1927); літературно-критичні нариси.

За мотивами повісті «Поза межами болю» 1989 року знято однойменний художній фільм (режисер — Ярослав Лупій).

«Поза межами болю» Присвята дружині й синуПереднє слово: «Я й мої товариші впали жертвою жахливого злочину. Це був

злочин, якого люди і природа допустилися на нас і який і нас приневолив стати злочинцями супроти духа людства. І судилося нам пройти за життя пекло, яке кинуло нас поза межі людського болю — у країну божевілля і смерті».

Проблематика твору. Автор вирішив написати про своїх загиблих товаришів, тіні яких йому з'являються у сні і наяву. Це буде їм жалобним вінком, а спільні муки хай «падуть прокльоном на старий світ, який ще досі тоне в морі крові й нікчемності». «Хай ясна ідея... веде... все вище й вище на сонячний шлях волі і щастя великого українського народу й до вселюдського братства й любові.

І коли наша боротьба за волю така важка і кривава, то не падаймо ні на хвилю в темряву розпуки, бо

Через сльози і терпінняШлях веде до просвітління:Хто боровся, скутий тьмою,Тому сонце — мрія мрій».Стислий переказ змісту. Штранцінгер, який просувався зі своїми шістьма

товаришами, раптом зупинився. Він був сліпий, і скрипка — те єдине, що лишила йому воєнна доля. Іти більше не міг, сказав, що залишиться тут. Товариші сказали, що

72

залишаться з ним. Підійшов старий серб-охоронець, націлився на Сабо. Той ударив його палицею по голові. У сумці в стражника були патрони, але ні крихітки їстівного. Навколо були засніжені гори, урвища й безодні, скрізь чигала смерть. Ніде й сліду людей. Якщо й зустрінуть хату албанця, то й там їх чигає куля. Втома тягне всіх додолу, але сідати не можна — замерзнеш одразу.

Тільки наче з-поза сумерків, з безкраїх засвітів, із-за океану ніжно тихенько щось гомонить: «Тату, тату!» Син.

Треба вогню, без нього загинуть. Знайшли якийсь корч, відірвали від нього, що могли, але мокрі гілочки не загорялися. Книжки Шекспіра, Ґете, Канта спалили ще три дні тому. Кожен відірвав від себе шмат сухого одягу, але й це не допомогло. Потрібний був цілий одяг. Значить, хтось заради загального добра мусив померти. Але всі хотіли жити. Тоді вирішили, що помре найслабший. Вони будуть скакати, танцювати навколо того корча, поки хтось не впаде. «Без найменшої тіні спротиву почали скакати людські скелети, замерзлі з морозу, смертельно вичерпані голодом, бігати і скакати довкола корча. Лише одна думка вводила в рух їх закостенілі ноги: «Скачи, скачи і витримай... а то, може, твої власні товариші тебе доб'ють!» Почався дикий танець. Героєві-оповідачеві хотілося впасти, скочити в безодню, але слабенькі ручки сина, які він ніби відчував на шиї, тримали його.

Добровський сміявся й показував елегантні фігури танцю, бо був колись балетмейстером. Сказав, щоб товариші уявили собі, що танцюють на балу з прекрасними дамами, котрим говорять компліменти, яких цілують.

Один упав знесилений, але зараз же підхопився, як м'ячик, боячись виявитися найслабшим. Бояні заплакав і став кликати маму. Добровський розмовляв з коханою жінкою, говорячи, щоб не лякалася його теперішнього вигляду. «Адже ви знаєте, звідкіля у мене мертвецькі руки і щоки? З грому гармат, із тяжких ран душі і тіла, з голоду й розпуки вони. З геройської боротьби за ваші товстенькі щоки й руки, за ваші золоті намиста й жемчуги. Та коли я гинув серед куль у ямі, вам не стало терпцю ждати на мене». Тепер він уже не плаче, як тоді, лише сміється. Бояні не міг більше скакати, хотів кинутися в прірву, але йому не дали. Він подивився на кожного з товаришів і закликав маму на порятунок. Сабо глянув на нього й сказав співчутливо, що й він людина, хай той не думає погано про нього. Бояні всміхнувся, попросив передати якісь гарні слова його мамі й заспокоїти її, що помер він у теплій хаті на м'якій постелі.

Товариші стягли з трупа вбрання і розпалили вогонь. «Важке мовчання перебив Добровський: «Оце має бути людська доля! Вродилася людина, плакала, сміялася, співала, навчилася ходити і причимчикувала, сердешна, аж сюди, щоби після найстрашніших мук покластися тут, у тій проклятій льодовій пустині на спочинок.

— Прокляте те життя, в котрому слабший мусить згинути, щоб дужчий міг жити».Коментар.Історичний матеріал Першої світової війни став для О. Турянського предметом

художнього узагальнення. Письменник показав боротьбу в людині біологічних інстинктів і духовної волі до життя, підніс загальнолюдські цінності — дружбу, вірність, гуманізм, любов до рідних та батьківщини, що єднають людські серця, звільняють і просвітлюють душу.

Богдан-Ігор АнтоничБіографічна скринькаБогдан-Ігор Антонин— український поет, прозаїк, перекладач, літературознавець.5 жовтня 1909. Народився в с. Новиця, Горлицький повіт, Лемківщина, тепер

територія Польщі, в родині греко-католицького священика Василя. Справжнє прізвище 73

батька було Кіт, яке родина змінила перед народженням єдиного сина. Мати майбутнього письменника, Ольга Волошинович, походила із села Липовець Сяноцького повіту.

Початкову освіту майбутній поет здобував під наглядом приватної вчительки.Упродовж 1920—1928 р.р. навчався у гімназії гуманітарного типу імені Королеви

Софії у Сяноку. З першого і до останнього класу Антонич відзначався як кращий учень.Протягом 1928—1933 р.р. Антонич — студент Львівського університету Яна

Казимира, де навчався на філософському факультеті (спеціальність — польська філологія).

Ще під час навчання в університеті Антонич пристрасно включився в літературне та громадське життя столиці Західної України, був членом гуртка студентів-україністів при Науковій секції Товариства «Прихильників освіти», наполегливо почав вивчати нюанси української мови, вчитуючись не тільки в словники та граматично-лінгвістичні підручники, але також у твори поетів Радянської України.

Перший свій вірш поет опублікував 1931 року у пластовому журналі «Вогні». Потім він розміщував поезії у багатьох періодичних виданнях. Вів літературну хроніку у часописі «Дажбог».

Крім того, він випробовував свої сили у прозі та драматургії. Залишилася незакінчена новела «Три мандоліни» та великий фрагмент повісті, що мала називатися «На другому березі». Він склав лібрето до опери «Довбуш», що її мав написати Антін Рудницький.

6 липня 1937 р. Помер Антонич на двадцять восьмому році життя. Після перенесеного апендициту та наступного запалення легенів перевтомлене довгою і високою гарячкою серце не витримало. Похований письменник на Янівському цвинтарі у Львові.

ВизнанняПісля його смерті та входження Західної України в склад УРСР Антонич, як

аполітичний поет-містик, був заборонений; інтерес до нього виник лише в 1960-і роки в українській діаспорі, а потім й у СРСР. Його вірші перекладені багатьма мовами. У 1989 році у Львові встановлена меморіальна дошка на Городоцькій вулиці, буд. 50, де він жив. Меморіальна дошка Антоничу встановлена й на його батьківщині в Новиці (Польща).

Зелена ЄвангеліяВесна - неначе карусель, на каруселі білі коні. Гірське село в садах морель, і місяць, мов тюльпан, червоний.Стіл ясеновий, на столі слов'янський дзбан, у дзбані сонце. Ти поклоняйся лиш землі, землі стобарвній, наче сон цей!

Вірш «Зелена Євангелія» — це гімн природі, весні, землі, де все це гармонійно поєдналося. Захоплюють тонкі й незвичні спостереження: дійсно, хіба заметіль із пелюсток квітучих абрикосів (морель) не нагадує карусель? І місяць інколи буває червоним, як тюльпан. Земля стобарвна, і весело ловити сонце в дзбан (глечик), радіти йому, цінувати миті життя. 

Євген Маланюк

74

Євген Маланюк - визначний поет і літературознавець, культуролог й автор мистецьких есе та історичних розвідок, палкий патріот України й гуманіст. Його творчість справляла велике враження не тільки на митців «Празької школи», але й на всю українську лірику XX ст.

Біографічна скринька.20 січня 1897 рік - народився Євген Филимонович Маланюк в селищі Архангород

на Херсонщині (нині Кіровоградська область) в родині українців козацько-чумацького походження. Батько майбутнього поета проводив просвітницьку роботу на селі, ставив вистави, організував читальню; мати захоплювалася поезією.

1914 р. - закінчив Єлисаветградське реальне училище, вступив до Петербурзького політехнічного інституту.

3 початком Першої світової війни Маланюк став слухачем Військової школи в Києві.

1916 р. - Маланюка направляють на Південно-Західний фронт. 1917 р. - переходить на бік УНР, працював в Генеральному штабі України, став

ад'ютантом генерала Василя Тютюнника. 1920 р. - інтернований до Польщі (табори біля Каліша).Погляди Є. Маланюка: література має формувати в читача національну свідомість

і державницьку волю, не втрачаючи своєї мистецької самобутності й не стаючи ілюстрацією до партійної ідеології.

1923 р. - переїхав до Чехії, вступив до Української господарської академії в Подєбрадах на гідротехнічне відділення інженерного факультету. Після завершення навчання працює у Варшаві.

Видання збірок «Стилет і стилос» (1925) та «Гербарій» (1926), у якихЄ. Маланюк виявив себе як митець державницького мислення, який болісно роздумує над уроками й причинами втрати Україною незалежності.

1929 р. - організував літературне угрупування «Танк», редагував журнал «Мир», згодом співпрацював тільки з «Вісником» під впливом Д. Донцова.

Викладання математики, української мови в табірній гімназії у Регенсбурзі. Активно співпрацює з МУРом.

1949 р. переїзд до Нью-Йорка. Працює чорноробом, креслярем, але не припиняє активної діяльності на літературній ниві. Маланюк – почесний голова об'єднання українських письменників у діаспорі «Слово», дружить з поетами нью-йоркської групи.

16 лютого 1968 р. - помер Є.Ф. Маланюк, похований на нью-джерському цвинтарі Баунд Брук, названому американськими українцями «нашим Пантеоном».

Творча спадщина.Творчість Євгена Маланюка поділяється на два періоди:1925 - 1943 pp.: вихід збірок «Стилет і стилос» (1925) та «Гербарій» (1926),

«Земля і залізо» (1930), «Земна Мадонна» (1934), «Перстень Полікрата» (1939), «Вибрані поезії» (1943);

1944 - 1968 pp.: збірки «Влада» (1951), «П'ята симфонія» (1954), «Остання весна» (1959), «Серпень» (1964) (вийшла після смерті поета), «Перстень і посох» (1972).

Провідна тема творчості Євгена Маланюка - Україна, проблеми її державності в минулому, сучасному і майбутньому. Для поета образ Вітчизни постає найчастіше як символ і степової Еллади. Змальовуючи його, поет висловлює цілу гаму почуттів: від захвату й болю за втраченим раєм рідної домівки до обурення і гіркої зневіри.

«Стилет і стилос»Назву збірці дав провідний мотив, найвиразніше представлений у вірші «Стилет

чи стилос? Не збагнув...», у якій загострювалася проблематика світової літератури: що має бути первоначальним у художній творчості - краса чи служіння суспільним інтересам?

75

Концепція мистецтва Маланюка - суспільно активна: завдання поета - служити Україні, втілювати загальнонаціональні ідеї.

Поет ставить слово як єдину зброю на сторожі української культури й державності, формування нового типу українця.

У поезіях збірки Є. Маланюк роздумує над творчою місією митця і його покликанням. Стилет і стилос, зброя і перо, сила і краса зливаються в єдиному образі, символізують боротьбу за ідеали народу, свідомий вибір і жертовне служіння красі й правді. Головна ідея - поет повинен безкомпромісно служити народові, формувати свідомість нації.

«Шевченко»Є. Маланюк вважав Т.Г. Шевченка національно свідомим поетом, високо

оцінював його роль у національному відродженні України після кількох століть рабства й стихійних бунтів. Це яскраво підтверджено у творі. Поезія написана у формі шекспірівського сонета. Визначення «Кобзар Тарас», «трибун», «поет» є замалим для цієї гігантської постаті в українській історії, бо він є тим, «ким зайнялось і запалало» наше національне визволення.

«Сучасники» (1924)Є. Маланюк пильно стежив за мистецьким життям, захоплювався лірикою

Рильського і Тичини. Але після того, як Тичина почав писати за велінням компартії, Маланюк розчарувався в ньому.

Твір складається з двох частин: перша присвячена М. Рильському, друга - П. Тичині.

Поет захоплюється внутрішньою культурою й шляхетністю поезій Рильського, назвавши його «алхіміком мудрих слів», який карбує «в коштовних ямбах вічний біль».

У другій частині автор проголошує похвалу авторові «Сонячних кларнетів», якого вимірює космічними параметрами, уподібнюючи його слово до сурми архангела, який воскресив український народ. Далі Маланюк з гірким болем констатує відхід Тичини від попередніх позицій до заідеологізованих поезій. Поет пише: «Від кларнета твого - пофарбована дудка зосталась... в скривавлений Жовтень - ясна обернулась Весна».

Представлені в кінці поезії образи дикого вітру в синіх степах, мертвого місяця, замогильного співу й божевільної Офелії в половецьких степах символізують руїну України, співцем якої був Тичина.

Олег ОльжичОле́г О́льжич (справжнє ім'я Олег Олександрович Кандиба) (*21 липня 1907,

Житомир — † 10 червня 1944, концтабір Заксенгаузен) — український поет, археолог і політичний діяч, син Олександра Олеся.

Біографічна скринька21 липня (8 липня ст. ст.) 1907 р. Народився в Житомирі. Батько — поет Олександр

Олесь (Кандиба), мати — Віра Свадковська, гімназійна вчителька.1917-1923 р.р. Здобував середню освіту, мешкаючи в Пущі-Водиці поблизу Києва,

та закінчити її довелося лише в Празі. 1923 р. Виїздить разом із матір'ю з України, охопленої чадом класової ненависті, у

Берліні нарешті зустрівся з батьком, який ще 1919 вимушений був емігрувати до Чехословаччини та склав обов'язки повпреда УНР у Будапешті. Незабаром родина Кандиб переїхала до Горніх Черношинець під Прагою.

У 1924-1929 р.р. Навчався в Карловому університеті в Празі, на літературно-історичному факультеті Українського Педагогічного Інституту, вивчав археологію в

76

Українському Вільному Університеті. Член Пласту в Празі, на пластову тематику написав чудову поезію «Пластовий капелюх». Восени 1930 захистив докторську дисертацію на тему «Неолітична кераміка Галичини».

1930—1931 р.р. Асистент кафедри археології УВУ. Працюючи в археологічному відділі Національного музею, здійснив наукові експедиції по західноукраїнських землях, Німеччині, США і Балканських країнах, брав участь у міжнародних археологічних конференціях.

1938 р. Читав лекції у Гарвардському університеті. Опублікував ряд праць з антропології та археології. В історичній науці — послідовник школи Л. Нідерле.

1930-ті рр. О. Кандиба заявив про себе як самобутній і оригінальний поет. Співпрацював у львівських періодичних виданнях: «Літературно-Науковий Вісник», «Вісник», «Обрії», «Напередодні».

Із молодих літ О. Кандиба став учасником українського націоналістичного руху. 1929 р. Член Організації Українських Націоналістів. Виконував ряд відповідальних завдань Проводу Українських Націоналістів ОУН, особисто Є. Коновальця.

1937 р. Очолив культурно-освітню референтуру Проводу Українських Націоналістів.

1930-ті р.р. Редагував часопис «Самостійна думка». 1938-1939 р.р. О. Кандиба брав активну участь у становленні державності

Карпатської України та в збройній боротьбі проти угорських загарбників, через що поет потрапив до хортистської в'язниці.

1939—1941 р.р. Очолював Революційний Трибунал ОУН, член Проводу Українських Націоналістів.

1941 р.р. Переїхав до Києва разом з Буковинським куренем, узяв участь у формуванні місцевої адміністрації та поліції.

1941—1942 р.р. О. Кандиба жив у Києві, налагоджував підпільну мережу ОУН в Україні.

Жовтень 1941 р. О. Кандиба став одним з організаторів політично-громадського центру — Української Національної Ради у Києві.

З початком гітлерівських репресій проти українських націоналістів Кандиба переїздить до Львова.

Травень 1942 р. Почаївська конференція ОУН обрала Олега Кандибу заступником голови ПУН та головою Проводу на українських землях.

Січень 1944 р. Після арешту А. Мельника перебрав посаду Голови ПУН ОУН. У Львові одружився з дочкою літературознавця Л. Білецького Катериною (Калиною), та шлюб був недовгим.

25.5.1944 р. Заарештований гестапо у Львові. Був ув'язнений у концентраційному таборі Заксенгаузен.

З 9 на 10.6.1944 р. Загинув під час чергового допиту, закатований гестапівською трійкою (Вольф, Вірзінг, Шульц).

О. Кандиба — автор поетичних збірок «Рінь» (1935), «Вежі» (1940) та посмертно виданої «Підзамче» (1946), перевиданих у збірках «Поезії» (1956) та «Величність» (1969), ряду праць з археології, серед яких «Schipeniz-Kunst und Gerete eines neolitisches Dorfes» (1937).

Твори.Воно зросло з шукання і розпукиВоно зросло з шукання і розпуки, Безжурно-мужнє, повне буйних сил, Закохане в свої тугії луки І в бронзу власних мускулястих тіл. Так солодко в передчуванні бою,

77

Не знаючи благання і квилінь, Покірну землю чути під ногою І пити зором синю далечінь. РіньДе шлях у жовті врізується стіни І урвище над закрутом стремить, Наш погляд неуважливий на мить Затримує жорсткий прошарок ріни. Вода суха і сіра. Але вії Примкнеш перед камінням у піску. І раптом чуєш силу вод рвучку І різкість вітру, що над ними віяв.

ШякунталаВсе нижче сонце потойбіч дороги, А тут, в тиші, ростуть платани скраю, Смагляві і сухі дівочі ноги Дрібні сліди у пилі залишають. Гарбу двоколу тягнуть до оселі Бики слухняні, і минають люди, А у лісах пустельники веселі Ще й досі відають блаженства й чуда. В твоїх очах вся мудрість незглибима. Ходім, нехай я спробую, закутий, Своїми недовірами-очима Її до дна пізнати і збагнути.

Господь багатий нас благословив І вірити, і прагнуть — не вотще.Безсмертне — і величне, і ясне-бо.Ось лине хмара з літеплим дощем,І розверзається врочисте небо.

Господь багатий нас благословивДарами, що нікому не одняти:Любов і творчість; туга і порив,Одвага і вогонь самопосвяти.

Солодких грон і променистих вин —Доволі на столах Його веселих.Іди ж сміливо і бери один,Твойому серцю найхмельніший келих.

Коментар.Наш народ Господь наділив любов'ю і творчістю, одвагою й готовністю до

самопожертви заради великої справи. Віра й прагнення до дії, до боротьби — не порожні слова, не «вотще», тому автор устами ліричного героя закликає йти за велінням свого серця, жити повнокровним життям.

78

Життя й боротьба — це тема вірша «Господь багатий нас благословив…». Ольжич знає, що життя, яким сотворив його Бог, є «багате і щедре». Серед його дарів є «любов і творчість, туга і порив, Відвага і вогонь самопосвяти». Це те, що ніхто не зможе відібрати. Він нагадує нам, що життя прекрасне, але скороминуче, тому не варто витрачати час даремно, слід займатися тим, чого справді прагне душа в дану мить: «Солодких грон, і промінястих вин Доволі на столах його веселих, Іди ж сміливо і бери один, Твоєму серцю найхмільніший келих!» Ліричні герої Ольжича не зрікаються насолод життя зі страху, що ці насолоди перешкодять їм у боротьбі. Вони певні своєї сили й віри у свою мету та цінують кожну мить життя, даровану людині.

«Захочеш i будеш!» Захочеш i будеш! В людинi, затям, Лежить невiдгадана сила — Зрослась небезпека з вiдважним життям, Як з тiлом смертельника крила. ...Вперед, Украïно! В Тебе — тяжкi стопи, Пожари хат димляться з-пiд них. Нi Росiï, нi Європi Не зрозумiти синiв Твоïх!

Коментар. Людина має в собі невичерпні сили, про які вона інколи й не здогадується.

Безмежна ïï любов до батьківщини, мужність, iз якою вона захищає свій край, готовність до самопожертви. Особливо це характерно для нашої багатостраждальної України, душі ïï народу часто не збагнути іншим.

Вірш «Захочеш — і будеш» -— дев’ятий із циклу «Незнаному Воякові», в якому поет безпосередньо звертається до кожного з нас, переконуючи, що все в житті залежить від нас самих, від нашого вольового рішення: «Захочеш — і будеш. В людині, затям, Лежить невідгадана сила».

Логічний наголос на слові «захочеш» підсилює спонукання до вольового рішення людини. Так пізніше Василь Симоненко використає такий же потужний логічний наголос, звертаючись до сучасників: «Ти знаєш, що ти — людина?» Справжнє, наповнене боротьбою життя, вважає Олег Ольжич, не для слабких: «Зрослась небезпека з відважним життям, Як з тілом смертельника крила». Це не означає — крокувати з високо піднятою головою, не зважаючи ні на що, це значить приймати виважені рішення, аби не помилитися й виконати свій обов’язок: «І легко тобі, хоч і дивишся ниць, Аби не спіткнутись ні разу, І нести солодкий тягар таємниць І гостру петарду наказу».

Олег Ольжич був відважним борцем за незалежність України. У травні 1944 р. молодий поет загинув у фашистському концтаборі, закатований гестапо, залишивши нам пломеніючі рядки поезій як моральний заповіт. І часом важко збагнути: поезія жила в ньому чи він весь у поезії? Актуальними й донині є рядки з поеми «Незнаному Воякові»: «Державу не твориться в будучині, Державу будується нині. Це люди, на сталь перекуті в огні, Це люди, як брили камінні». Ольжич творив поезію, що стала провідною зіркою для багатьох справжніх патріотів української землі, яка закликала й вела до відродження України, саме в ній ми знаходимо пояснення, чому в розквіті сил поет віддав своє молоде життя. Він жив для України, він творив заради України.

79

Олена ТелігаОле́на Іва́нівна Телі́га (з дому: Шовгенова або Шовгеніва, *21 липня 1906,

Іллінське (Московська область), Московська губернія, Росія — †22 лютого 1942, Київ) — українська поетеса, літературний критик, діяч української культури.

Біографічна скринька21 липня 1906 р. - народилась Олена Теліга в Іллінському під Москвою в

інтелігентній, напівбілоруській-напівукраїнській родині: мати — дочка православного священика; батько Іван Опанасович Шовгенів — знаний фахівець, гідротехнік-практик. Коли дівчинці було п'ять років, Шовгенови переїхали до Петербурга.

3 1918 року - родина мешкає в Києві. У Києві Олена вчиться в Жіночій гімназії Дучинської; вивчає українську мову поряд з російською, німецькою, французькою. Вивчає і такі дисципліни, як Закон Божий, російська граматика, історія, арифметика, географія, чистопис, малювання та креслення; проте на основі віднайдених оцінок юної Олени тих років, можна сказати, що вчилася посередньо. Зі згортанням приватної освіти та вказівкою, що всі діти повинні навчатися в єдиних трудових звичайних школах, Олена потрапляє до саме такої.

У 1920 році - батько, урядовець УНР, разом зі старшим сином опинилися в еміграції в Чехословаччині.

Навесні 1922 року - матері Олени разом з дочкою та сином Сергієм вдається вибратися з радянської України спочатку в Польщу.

У липні 1922 року - оселилися в Подєбрадах у Чехословаччині, де на той час ректором Української господарської академії був батько Олени. Саме в Чехії Олена спочатку отримує «матуру» — атестат, а потім закінчує історико-філологічне відділення Українського педінституту в Празі. Тут вона знайомиться зі своїм вірним другом Михайлом Телігою, одружується з ним — з ним згодом і піде на розстріл. Саме в Чехії відбувається її становлення як поетки, публіциста-літературознавця.

1929 р. - з вибухом Другої світової війни Олена Теліга перебувала в Польщі, у Варшаві померла її мати. Тоді ж настали злигодні та нестатки: іноді їй доводилося працювати з музичними номерами в нічних кабаре — і навіть манекенницею, але потім вдалося влаштуватися вчителькою початкових класів. Проте тяжіння до Києва жило в її душі постійно: «трагічний» Київ чекав її — і вона не сподіваючися, що на неї чатує небезпека, вирушила разом із Уласом Самчуком і кількома друзями до міста юності.

У грудні 1939 року - в Кракові Олена Теліга заприятилювала з Олегом Ольжичем (Кандибою): тоді ж вступила в Організацію Українських Націоналістів (ОУН), де тісно співпрацювала з ним у культурно-освітній референтурі.

З 1941 р. - у Києві Олена Теліга організовує Спілку українських письменників, відкриває пункт харчування для своїх соратників, співпрацює з редакцією «Українського слова» Івана Рогача, видає тижневик літератури і мистецтва «Літаври».

Жила О. Теліга в Києві «в старому двоповерховому будинку, її помешкання було на першому поверсі. На двох стінах — суцільні картини, портрети й ікони. Дуже багато словників — українських, російських, чеських...»

У київський період серед найближчих співробітників О. Ольжича та О. Теліги були Іван Рогач, Орест і Анна Чемеринські, Іван Кошик, Михайло Теліга.

7 лютого 1942 р. - почалися арешти. Після арешту редакції «Українського слова» О. Теліга не брала до уваги постанов німецької влади: ігнорувала вказівки німців зухвало і принципово. Друзі її попереджали, що ґестапо готує засідку на вул. Трьохсвятительській, де розміщувалася Спілка; проте знала, на що йде, тікати не збиралася. У приватній розмові з М. Михалевичем уперто підкреслила: «Ще раз із Києва на еміграцію не поїду! Не можу...»

80

Це був її свідомий вибір, це був її шлях, який вона гідно пройшла до останнього подиху. Олена пішла на стовідсоткову загибель, з нею пішов і її Михайло. Під час арешту він назвався письменником, щоб бути разом з нею.

В київському ґестапо Олена Теліга перебувала у камері №34. Тоді ж відбулася її зустріч із сестрою Лесі Українки, з якою вона обмовилася кількома фразами. На сірому ґестапівському мурі залишила вона свій останній автограф: угорі намальовано тризуб і напис — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга».

22 лютого 1942 р. - українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками. На пам'ять розстріляних ґестапо членів ОУН у Києві встановлений дерев'яний хрест у Бабиному Яру.

31 серпня 2009 року - у Києві на території скверу біля навчального корпусу № 12 Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» відбулося урочисте відкриття пам'ятника Олені Телізі.

Поетична творчість.«Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом...», «Літо», «Я руці, що била, — не

пробачу...», «Вірність», «Без назви», «Гострі очі розкриті в морок...», «Махнуть рукою! Розіллять вино!..», «Напередодні», «Усе — лише не це! Не ці спокійні дні...», «Безсмертне», « Неповторне свято», «Чоловікові», «Вечірня пісня», «Мужчинам», «Моя душа й по темнім трунку...», «Життя», «Лист», «Сучасникам», «Засудженим», «Танґо», «Весняне», «Відповідь», «Подорожній», «Радість», I. «Чужа весна», II. «Сонний день», III. «Пломінний день», «Не треба слів. Хай буде тільки діло...», «Ніч була розбурхана та тьмяна...».

Сучасникам «Не треба слів! Хай буде тільки діло!Його роби — спокійний і суворий,Не плутай душу у горіння тіла,Сховай свій біль. Зломи раптовий порив».

Але для мене — у святім союзі:Душа і тіло, щастя з гострим болем.Мій біль бринить, зате коли сміюся.То сміх мій рветься джерелом на волю!

Не лічу слів. Даю без міри ніжність.А може, в цьому й є моя сміливість:Палити серце в хуртовині сніжній,Купати душу у холодній зливі.

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив,Та там, де треба, — я тверда й сувора.О краю мій, моїх ясних привітівНе діставав від мене жодний ворог.

Коментар.Лірична героїня вірша О. Теліги — сувора й спокійна, зі стоїчним характером.

Вона живе повнокровним життям, у якому переплелися радість і горе, сміх і біль. Вона щедра, і що віддає — не міряє. її серце загартоване в «хуртовині сніжній», «у холодній зливі», вона поважає більше діло, ніж слово — тверде, безкомпромісне, вірне, незрадливе.

Вiрш Олени Телiги "Сучасникам" - моральний заповiт поетеси:Не лiчу слiв. Даю без мiри нiжнiсть.А може, в цьому й є моя смiливiсть:Палити серце в хуртовинi снiжнiй,

81

Купати душу у холоднiй зливi.У поезії є конкретна адреса - "Сучасникам", слова вiрша зверненi до кожноï

людини, що була сучасником поетки, i до нас, теперішніх. У рядках цiєï поезiï зашифрований заповiт людини, яка знесла на абсолютно добровiльну Голгофу неймовiрний тягар нацiональноï долi - пiдкреслений украïнський патрiотизм - i утримала його. Як на початку XX столiття - Леся Украïнка...

Вітрами й сонцем Бог мій шлях намітив, Та там, де треба, - я тверда й сувора. О краю мiй, моïх ясних привiтiв Не дiставав вiд мене жодний ворог.Найважливiшим для Олени Телiги було прагнення донести i показати

спiввiтчизникам iстинну любов до Батькiвщини, пробудити у ïх серцях такi ж почуття, наповнити ïх серця бажанням присвятити своє життя Украïнi. Тому вiрш "Сучасникам" є моральним заповiтом кожному украïнцю.

РадістьОй, не знаю, що то за причина, —Переходжу обережно вулицю,І весь час до мене радість тулиться.Як безжурний вітрогон-хлопчина.

До міського руху ми не звикли,А хлопчина рветься, як метелиця.Ніби поле перед нами стелиться.Ніби зникли авта й мотоцикли.

І сама я на ногах не встою.Пролітаю між людьми похмурими,Козачка вдаряю попід мурами —Бо хлопчина не дає спокою!

Коментар.Лірична героїня поезії сповнена життєвого оптимізму, радості життя. У ній ніби

живе «вітрогон-хлопчина», що не встоїть на місці, не дає зупинитися. Він не зважає на жвавий міський рух, йому потрібні простір, широке поле для діяльності. Тому не йде, а пролітає, і «похмурі люди» тільки підкреслюють радість, щастя героїні, її прагнення до дії.

Пломінний день День прозорий мерехтить, мов пломінь,І душа моя горить сьогодні.Хочу жити, аж життя не зломить.Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато.Та ніхто з них кроку не зупинить.Якщо кинути в рухливий натовпНайгостріше слово — Україна.

1 тому росте, росте прокляття!Всі пориви запального квітняНеможливо в дійсність перелляти.На землі байдужо-непривітній.

82

Хочу крикнуть в далечінь безкраюІ когось на допомогу кликать.Бо душа моя сьогодні граєІ рушає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у високістьІ, мов прапор в сонці, затріпоче,Хай кружляє, мов невтомний сокілІ зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих, —Геній людський чи лише випадок, —Щоб застиглі і покірні водиЗабурлили водоспадом.

І коли закрутить непогодаІ мене підхопить, мов піщину,Хай несуть мене бурхливі водиВід пориву до самого чину!

Коментар.Лірична героїня поезії (яка зливається з образом автора) має глибокі патріотичні

почуття, її найбільша гордість і найбільший біль — Україна. Навколо так багато байдужих людей, і це тривожить, викликає протест. Героїні хочеться розбудити цих байдужих, відчути «гарячий подих» однодумців і діяти, рушати «на шляхи великі», бурлити «водоспадом», щоб «найгостріше слово — Україна» стало найлагіднішим, наймирнішим.

Тодось ОсьмачкаТодось Осьмачка, Осьмачка Теодосій Степанович (*3 травня 1895, Куцівка на

Черкащині — †7 вересня 1962, Нью-Йорк, США) — український письменник, прозаїк, перекладач.

Біографічна скринька.3 травня 1895 року. Народився Тодось Осьмачка в селі Куцівка на Черкащині в

родині сільського робітника Степана, який працював у маєтку поміщика Терещенка, а потім самотужки здобув фах і славу хорошого ветеринара. З великого гурту своїх дітей батько спромігся дати середню освіту лише найстаршому синові — Тодосю. Вищу Осьмачка здобував уже самотужки. Замолоду Осьмачка вчителював у народних школах. Під час світової війни за свою поему «Думи солдата» був відданий під військово-політичний суд. Але революція внесла свої корективи.

З 1920 року. Він інструктор з підготовки робітників освіти в Кременчуку. Навчається в Київському Інституті народної освіти (так тоді звався університет). В студентські роки почалася його участь у літературному житті. Спершу він був членом Асоціації Письменників (АСПИС), яку очолював Микола Зеров, а потім «Ланки» (МАРС), до якої входили Г.Косинка (найближчий товариш Осьмачки), Б.Антоненко-Давидович, Є.Плужник, В.Підмогильний.

1922 року. З'явилася друком перша збірка поезій Т.Осьмачки «Круча».

83

1925 року. Виходить друга книжка поезій — «Скитські вогні», яку можна було б назвати гімном українському степові.

Поет прагне образно простежити історичний шлях України — пройти «по шляху віків» і таким чином усвідомити, куди ж летить новий вік, і як буде стелитися доля українського народу. Поета огортають тривожні передчуття нових кривавих збурень, які зачаїлися в ідилічних пейзажах. Та він зберігає віру в можливість утримання рівноваги завдяки утвердженню сильного «Сьогодні». Однак те «сьогодні» накочується на нього страшними звістками із рідного села Куцівки від батька, який просить чим-небудь допомогти, бо в селі голод, а вози з мертвими риплять сільськими дорогами, як журавлі. Осьмачка-студент також голодний і обдертий, з мізерним заробітком за вчителювання в одній із київських шкіл.

1922 року. Разом із побратимами з «Ланки» Тодось Осьмачка поділяє біль і тривогу за долю українського села. Любить і поважає Павла Тичину, щоправда не раз дорікаючи йому за незрозумілі компроміси, за що Тичина записав: «Осьмачку не люблю. Хай собі він буде геній, а не я — не в тім річ».

Київ, 1929 рік. Останньою книгою Осьмачки, яка була надрукована в підрадянській Україні, була збірка «Клекіт». Вона побачила світ у розпал підготовки процесу над українською інтелігенцією — Спілкою Визволення України, коли ідеологічний прес затискав індивідуальну свободу творчості, до абсурду були розпалені літературні суперечки. У цій збірці Осьмачка друкує вірш «Деспотам», в якому звертається до закутого в ланці, працьовитого свого народу. Після Шевченка він вище за будь-кого іншого підняв у поезії могутній і трагічний образ українського селянства, що було найбільшою рушійною силою революції, а потім стало найбільшою її жертвою… Цій трагедії він надав космічних вимірів.

У 1930 році. Вийшов друком Осьмаччин переклад Шекспірового «Макбета», а поему «Дума про Зінька Самгородського» так і не була надруковано. Пізніше вона ввійшла до збірки «Сучасникам» (1943).

1930-ті роки. Криваві тридцяті роки вже забрали перших близьких друзів поета — Григорія Косинку, Дмитра Фальківського, Валеріана Підмогильного. Хвиля доносів у вигляді літературно-критичних статей затаврувала й самого Осьмачку: «ворог народу», «бандит». Він розумів, що на нього чекає трагічна доля його друзів. Рятуючись від репресій, Осьмачка пробирається на Поділля, маючи намір нелегально перейти через польський кордон. Його заарештовують і відправляють під конвоєм аж у Свердловськ, але дорогою Тодось Степанович втікає і знову прямує на Поділля з тим самим наміром. Цього разу його відправляють в тюрму за звинуваченням у шпигунстві.

1956 року. Очікуючи цілком ймовірну кулю в потилицю, Осьмачка приймає останнє рішення — боротися далі, але «не засобом сили, а засобом слабості» і симулює божевілля. Його переводять в психіатричну лікарню в Києві. Усю моторошність тієї ситуації пізніше він змалював у повісті «Ротонда душогубців».

1943 року. У Львові він видає свою четверту книжку «Сучасникам». 1944 року. Осьмачка пише повість «Старший боярин» — першу світлу книгу,

позбавлену страшних картин пекельного та жорстокого життя. Однак лише через рік поет повертається у «прокляті роки» у поемі «Поет», сповненої особистісними враженнями й переживаннями круговерті репресій.

1947 року. Поема на 23 пісні вийшла в світ у чудовому мистецькому оформленні художника М.Дмитренка з присвятою «Пам'яті єдиного мойого друга і найблагороднішої людини між людьми, мені знаними, мойого батька Степана Осьмачки».

У 1953 році. Вийшла збірка «Китиці часу». 1951 року. Письменник ще активніше працює у жанрі прози: повість «План до

двору». 1956 року. Виходить книжка «Ротонда душогубців». В своїх мандрівках по світу

він ніколи не зупинявся, переслідуваний, немов хворобою, страхом розправи над ним 84

агентами КДБ. Переїхавши з Німеччини до США Тодось Осьмачка прагне зосередитися на творчих справах. Часто виступає перед українськими громадами, та страх і підозри змушують його знову зриватися з місця й переїжджати від країни до країни.

6 липня 1961 року. На одній з вулиць Мюнхена він упав під ударом нервового паралічу. Стараннями друзів його літаком перевозять до США і кладуть на лікування в психіатричну лікарню «Пілгрім Стейт Госпітал» поблизу Нью-Йорка. Та вийти з госпіталю хворому поетові, який вимріював нову збірку поезій і афоризмів «Людина між свідомістю і природою», не судилося.

7 вересня 1962 року. На 67 році життя Тодось Осьмачка помер.Творча спадщина. На творчість Феодосія Степановича Осьмачки значно вплинув символізм і

експресіонізм. У пізніх поетичних збірках помітно вплив неоромантизму. У своїх творах Феодосій Степанович Осьмачка особливу увагу приділяв українським народним традиціям, етнографії.

Поезія: «Круча», 1922 р., «Скитські вогні», 1925 р., «Клекіт», 1929 р., «Сучасникам», «Поет», 1947, 1954 рр., «Китиці часу», 1953 р., «Із-під світу», 1954 р. Повісті: «Старший боярин», 1946, «План до двору», 1951, «Ротонда душогубців», 1956. Оповідання: «Психічна розрядка».

«Старший боярин» Стислий переказ тексту. У червні 1912 року Гордій Лундик приїхав із Черкаської

учительської семінарії в село Тернівку до своєї тітки Горпини, яка замінила йому батьків, котрих він рано втратив. Здобути освіту йому допоміг місцевий священик Дмитро Діяковський, зваживши на успіхи здібного учня в земській школі. У його валізі лежала посвідка про те, що Лундик має право навчати в народних школах.

Садиба в Горпини Корецької, як і всі обійстя українських селян, охоплювалася садком. Гордій повечеряв і пішов спати в клуню на сіно, а розповідь вирішив відкласти на ранок, бо тітку чекало мукаюче й хрюкаюче господарство.

Юнакові не спалося. Пригадував навчання, дивився на зоряне небо й думав про те, яка все-таки людина маленька, самотня у Всесвіті. Захотілося рідної душі поряд. Раптом почув спів і пішов на цей голос через яр до попового двору. Там побачив жінку в самій сорочці, з розпущеною косою. Вона йшла, а почувши за собою кроки, пришвидшила ходу. Забігла на подвір'я, злізла по драбині на стріху й зникла в отворі. Юнак кинувся до зачинених дверей. Раптом з-за рогу вийшла дівчина. Він попросив потримати її руку, щоб переконатися, що це не привид. Коли незнайомка нерішуче простягла руку, Гордій відчув її тепло, притяг її до себе й почав цілувати, дивуючись тому почуттю, що зароджувалося в ньому. Дівчина гукнула йому: «Скажений!» - і вирвалася.

Уранці Гордій почав розпитувати тітку про страшний спів уночі біля попівського двору. Та розповіла сумну історію про страшного діда Маркуру Пупаня, котрий сатанинськими чарами зводив жінок із розуму й позбавляв їх життя. Наступного сонячного дня Гордій прийшов на город, розташований на березі ріки Тясмин, підгортати картоплю. На шляху хлопець побачив бричку, в якій сиділи дід Гарбуз і молода панна. Дівчина зупинилася й запитала, чи не він Гордій Лундик. Вона згадала про їхнє несподіване знайомство вночі, запросила хлопця бути старшим боярином її нареченого на весіллі й повезла знайомити з ним. Дорогою Гордій освідчився їй у коханні й спробував поцілувати. Варка вдарила його пужалном батога, і вони випали з брички. Далі поїхала сама, запросивши Гордія до священика на завтра о 12-й дня. Попередня нічна пригода не давала спокою хлопцеві. Уночі він пішов до священикового двору, але, побачивши у вікні церковної бані дивну босу дівчину в самій сорочці, мерщій повернувся.

Батько панни Варки, отець Дмитро Діяковський, після закінчення Київської духовної семінарії одружився із вродливою співачкою церковного хору і став священиком у селі Тернівці. Завів зразкове господарство, посадив великий фруктовий сад, утримував найкращу в околиці амбулаторію, давав гроші на навчання талановитим дітям, дбав про

85

старих, залучав селян до української культури. За це його ненавиділи місцеві поміщики, чиновники й попи. Народ обрав до російської Державної Думи отця Дмитра. Коли о. Діяковський одержав звістку про смерть дружини, то повернувся з Петербурга, покинув усі свої справи, роздав добро, почав пити й ночами кудись зникати. Пішли чутки, що вночі Діяковський ганяється за марою Маркури Пупаня. Лише коли місцевий багатій Харлампій Пронь захотів одружитися з Варкою, панотець ніби трохи отямився, припинив пиячити і зникати вночі.

Гордій прийшов до священика, як просила Варка, о 12-й. Хотів з пошани поцілувати руку, але той не дав, сказавши, що не варто ламати своїх атеїстичних переконань навіть з пошани. Далі вони говорили про літературу, про твори В. Винниченка, про долю України. У розмову включився Пронь, показав пістолет і сказав, що стрілятиме, як і поміщики у Росії, в кожного, хто потягнеться до його землі. Гордій не витерпів і вдарив нареченого Варки, той крикнув йому стати навколішки, інакше застрелить. Гордій, хоч йому кортіло скочити, побігти, байдуже відвернувся від небезпеки, а Варка вибила пістолет. Отець Дмитро сказав Проневі, щоб той більше до них не приходив.

Повернувшись додому, Гордій нічого не сказав тітці про сутичку із Харлампієм Пронем. Та розповіла йому свій страшний сон, коли їй наснився Маркура Пупань, який обіцяв «довести її до краю» (а він і справді в молодості чіплявся до неї, але жінка дивом урятувалася!). Лундик зібрав речі й пішов у сусіднє село до свого товариша, який завідував школою й обіцяв улаштувати його на роботу. У сутінках тітка Горпина побачила, як до хати й справді під'їхав чорний вершник. Коли нападники, які шукали Гордія, залізли в хату, то побачили, що тітка померла зі страху. Пронь з приятелем іще й повісили її та поїхали повідомляти пристава, що Лундик убив свою тітку, вкрав гроші й утік. Наступного дня в оселі священика знали про те, що Лундика розшукують як убивцю.

Служниця Дунька звинувачує Варку у «відьмацтві». Та змушена була розповісти: ворожка сказала їй, що дівчина не матиме щастя, поки її покійна мати буде вставати з того світу, виходити на берег і співати вночі. Треба, щоб хтось проспівав цю пісню й повернувся тією стежкою, що літають відьми. Тому Варка й вирішила все зробити сама, а під час цієї дії її й застав Гордій. Отець Дмитро з донькою зібрали необхідні речі й уночі кудись виїхали, дозволивши Дуньці та дідові Гарбузові взяти собі дещо. Решту розібрали селяни. Так зникла садиба священика, і подібних до неї не було вже в усій Україні. У вівторок увечері Гордія Лундика вели в якісь новочасні катакомби. Відчинилися двері — і його завели до великої кімнати. Там сидів пан Підотаманчий. Селянин, який привів Гордія, сказав, що спіймав того в лісі, подумав, чи не підглядач, тому вирішив привести до отамана.

У цей час писар Петро Пахомович зачитував Мелеті Сверделецю Статут і картав, що той його не дотримується. У статуті було: «Беручи до серця долю рідного народу так, як чемний, та уважний, та розумний син долю своєї матері, який не забуває ні на мить, що вона дається Богом у житті тільки раз, ми заснували братство під назвою «Перший курінь вільних українців» для того, щоб у самім зародку вирвати в столипінської реформи жало, скероване просто в серце самостійності нашої батьківщини. Повинність кожного члена є безумовне послухання старшини цього братства, яке правує свою діяльність на те, аби в російського поміщицтва на нашій землі віднімати силою гроші і передавати їх обезземеленим селянам, перетворюючи так все населення в маєтне. Практично цей процес мусить відбуватися таким чином: у кожній економії чи на фермі ми повинні мати таємного члена, який слідкуватиме за робітниками і в роботі, і в побуті, і, помітивши, що якийсь працює не для пропою чи гулянки, а для того, щоб вибитися із злиднів, то йому наше братство дає непомітно для других гроші у розмірі від 500 до 1000 карбованців і портрет українського діяча культури чи політики з тим, аби селянин негайно купував хату і шматок поля або деревні на будівництво і грунт для господарства. Збудувавши собі оселю, він, як прикмету свого щастя на ціле життя, мусить тримати в господі даний

86

портрет». Мелета, даючи гроші селянам, казав, що то від Бозі, і не радив вішати в хаті портрети великих українців, бо то всі, на його думку, арештанти, як, наприклад, Т. Шевченко. Писар від такої заяви скипів, Мелета схопив його і вдарив об землю, а отаман підскочив і вбив зрадника.

Члени братства вирішують переїхати в інше місце, у Волинські ліси. Але перед тим хочуть забрати 20 тисяч карбованців у Проня, з яким був зв'язаний Мелета. Гордій зустрічає серед братчиків отця Дмитра. Питає в нього про дочку, а той відповідає, що вона в Лебединському монастирі.

Коли одбирали гроші у Проня, то Лундик смертельно того поранив. Перед смертю Пронь сказав, що це вони довели тітку Горпину до смерті, але свідків немає, тому на Гордієві завжди залишиться печать убивці. І Варка теж сказала, що не поїде із вбивцею.

Увечері Гордій приїхав до тітчиного хутора, щоб віддати останню шану загиблій. Несподівано до нього підходить у чернечій рясі Варка.

Панночка запропонувала хлопцеві піти з нею на Полтавщину до товаришки і там влаштуватися на роботу. Але в неї була умова: переодягтися в селянський одяг і обвінчатися з нею. Гордій із радістю погодився. І вони пішли, віддавши тітчине майно сусідці.

Пройшов час, і все те минулося, забулося, ніхто вже й не згадає ні про братство, ні про славних його отаманів.

Коментар.Повість «Старший боярин» — модерністична оповідь-роздум про Україну та

українців у XX ст. У ній є автобіографічні мотиви, наявні експресія, символіка, психологізм. Відомий літературознавець Ю. Шерех писав: «Має людина в Осьмачки силу, що здатна подолати самоту і загубленість свою в космосі. Ця сила — почуття любові, що з'єднує душі й тіла... Думкою ми приймаємо і міряємо світ. Чуттями міняємо його. Це наше чуття забарвлює світ, змушує його сяяти скалками ясності чи тьмаритися в пелені туману». Твір уперше вийшов 1946 року в Німеччині у видавництві «Прометей». Він одержав першу премію на конкурсі «Українського видавництва».

Позакласне читанняУлас Самчук

У літературу Улас Самчук увійшов як літописець драматичного, нерідко трагічного життя українського народу в першій половині XX ст.; він репрезентує аналітико-психологічну стильову течію.

Біографічна скринька. 20 лютого 1905 р. - народився Улас Олександрович Самчук у селі Дермані (нині

Рівненська область) в заможній працьовитій родині.1913 р. - сім'я переїздить до Кременецького повіту.1917 - 1920 pp. - Улас Самчук навчається у Дерманській вищепочатковій школі,

потім п'ять років - у приватній гімназії в Кременці.1926 р. - у варшавському часописі «Наша бесіда» опубліковане оповідання Уласа

Самчука «На старих стежках».1927 р. - не маючи бажання служити в польській окупаційній армії, дезертирує з

війська до Німеччини.Два роки навчається в Бреславському університеті.

87

1929 - 1941 pp. - живе у Празі, здобуває освіту в Українському вільному університеті; працює, проявляє себе як письменник; поява новели «Образа» в «Літературно-науковому віснику».

1933 р. - роман «Марія», в якому постали картини голодомору 1932 – 1933 рр.1929 - 1937 pp. - робота над романом-трилогією «Волинь».1936 р. - роман «Гори говорять» про боротьбу українців Закарпаття за

незалежність. 1936 p. - вихід збірки малої прози «Віднайдений рай».1941 р. - повернення письменника в Україну, Улас Самчук - редактор газети

«Волинь».1945 - 1948 pp. - письменник опиняється в таборах для переміщених осіб в

окупованій союзницькими військами Німеччині, бере активну участь у роботі МУРу.Переїздить до Канади.1946 р. - вихід роману «Юність Василя Шеремети» (Мюнхен). 1948 р. – вийшов перший том  трилогії «Ост» - «Морозів хутір» (Регенсбург).

1982 р. - третій том - «Втеча від себе».1948 р. - Самчук мешкав у Канаді в дуже важких умовах, завершує роботу над

трилогією «Ост».1959 р. - роман «Чого не гоїть вогонь?».1966 р. - роман «На твердій землі» (Торонто) про життя українських емігрантів,

які після тяжких поневірянь лише в Канаді знайшли «тверду землю» під ногами.50 - 70-ті роки - вихід двох книг спогадів «На білому коні», «На коні вороному».9 липня 1987 р. - помер Улас Самчук; похований в Торонто.Улас Самчук в українській літературі відомий насамперед як романіст, але

працював також в інших жанрах:1912 р. - повісті («Кулак»);1913 р. - мемуари («П'ять по дванадцятій», «Планета Ді-Пі», «На коні вороному»,

«На білому коні»);1914 р. - публіцистичні твори (статті «Нарід чи чернь?», «Крути», «Так було - так

буде», «Жінка»).Роман-хроніка «Марія»Твір має присвяту: «Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках

1932 - 1933».Жанр: цей твір автор визначив як «хроніку одного життя». Роман-хроніка - це різновид роману, в основу сюжету якого покладено історію

суспільних або родинних подій, змальованих у їх часовій послідовності. Сюжетна основа. Роман «Марія» має природний для хроніки біографічний

сюжет. Автор свідомо «обрамлює» прожите героїнею: «Коли не рахувати останніх трьох, то Марія зустріла й провела двадцять шість тисяч двісті п'ятдесят вісім днів». Автор виділяє ключові моменти життя гороїні: шість років, сирітство, наймитування, дев'ять років, дванадцять, п'ятнадцять...

Мотиви. Мотив кохання в романі пов'язаний з непростим життєвим вибором Марії між заможним Гнатом і злидарем Корнієм. Смерть сина й дочки, народження мертвої дитини, розлучення з Гнатом, принизливе життя «на віру» з Корнієм, злидні - усе це Марія зуміла нитримати.

Мотив страждання відходить на другий план, коли героїня заглиблюється в роботу (на перший план виходить мотив радісної праці).

Після подій Першої світової війни та революції 1917 р. перед читачем знову образ матері-страдниці. Останні дні життя Марії збігаються із цвітінням садів.

Особливості композиції. Книга життя Марії - трикнижжя: «Книга про народження Марії», «Книга днів Марії», «Книга про хліб», що нагадує компонування Біблії.

88

Образ Марії і Матері Божої автор узагальнює. Небесна. Марія - заступниця людства, селянка Марія - втілення долі мільйонів матерів-страдниць.

Проблематика твору: любов до праці як основи життя; любов до землі; вірність народу; щастя; духовність; віра в Бога; добро і зло; гріх та його спокутування; аполітичність українського селянства; моральна деградація особистості під впливом більшовицької ідеології; деформація українського національного характеру; більшовизм як соціальне і духовне явище; влада: геноцид радянської влади проти українського народу; формування національної самосвідомості.

Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - відомий український письменник, кіносценарист

і режисер світового масштабу.

Біографічна скринька10 вересня 1894 р. - у В'юнищі на околиці с. Сосниці на Чернігівщині в селянській

родині народився Олександр Петрович Довженко.З 1903 р. - навчання в Сосницькій парафіяльній школі.1911 - 1914 pp. - навчання в Глухівському вчительському інституті.О. Довженко - викладач майже всіх предметів в училищах Житомира, Києва.1917 р. - вступив до Київського комерційного інституту на економічний

факультет.1920 р. - разом з В. Елланом-Блакитним приєднався до КП(б)У; працює лектором

при штабі Червоної дивізії; у Житомирі завідує партшколою, бере участь у підпільній боротьбі проти білополяків; у Києві працює секретарем Українського державного театру ім. Т. Шевченка.

1921 - 1923 pp. - дипломатична робота за кордоном.1923 р. - повертається в Україну, до Харкова; працює художником-ілюстратором,

друкує політичні карикатури в газеті «Вісті ВУЦВК» під псевдонімом Сашко; стає одним із засновників ВАПЛІТЕ.

З 1926 р. - робота на Одеській кінофабриці.За власними сценаріями створив перші фільми: «Вася-реформатор» (1926),

«Ягідки кохання» (1926).1927 р. - «Сумка дипкур'єра» (виступив як актор в образі кочегара).1928 р. - «Звенигора».1929 p. - «Арсенал» (на Київській кіностудії).1930 р. - «Земля» (фільм визнано кращим на Міжнародній виставці в Брюсселі

1958 р. У 1952 р. О. Довясенко записав «Землю» як самобутній прозовий твір.1932 р. - перший звуковий фільм «Іван» (на тему індустріалізації).

89

1935 р. - «Аероград» (порушено проблему збереження недоторканності кордонів СРСР).

1939 р. - «Щорс» (про червоноармійського комдива, який мужньо загинув у боях з армією УНР).

На початку Другої світової війни разом з Київською кіностудією їде до Уфи, потім до Ашгабада.

Довженко йде добровольцем на фронт; реалізовує себе як письменник: пише публіцистичні статті, оповідання «На колючому дроті», «Мати», «Воля до життя», «Ніч перед боєм», «Тризна», «Федорченко», «Перемога», п'єсу «Потомки запорожців», починає вести «Щоденник», працювати над кіноповістю «Зачарована Десна»; знімає документальні фільми «Визволення» (1941), «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), «Перемога на Правобережжі» (1945).

1943 p. - кіноповість «Україна в огні» (заборонена Й. Сталіним).1944 - 1945 pp. - «Повість полум'яних літ».Заборона повертатися в Україну - живе в Москві, працює членом редколегії

сценарної студії, членом художньої ради на Мосфільмі, викладає на режисерських курсах.

1948 р. - «Мічурін» (1949 р. - удостоєно Державної премії).1954 - 1955 pp. - кіноповість «Зачарована Десна», закінчив сценарій «Поема про

море».25 листопада 1956 р. - помер О. П. Довженко, похований у Москві.Творча спадщина.«Земля»«Земля» - розповідь про глибокі й складні процеси в українському селі

(колективізація, поява трактора, розорювання меж тощо). О. Довженко зафіксував ілюзії щодо соціалістичної перебудови життя в українському селі, показав фанатизм «класової» боротьби на селі (через образи Опанаса Трубенка, його сина - сількора і тракториста - Василя, діда Семена Трубенка, його давнього товариша Григорія, куркульського сина Хоми і його батька Архипа Білоконя), підняв проблеми життя і смерті, молодості і старості, доброти й егоїзму, руху і законсервованості; звеличує народ, людину-трудівника, героїку і красу.

Епізоди, що розкривають перемогу життя над смертю:- танок Василя, що обірвався кулею;- яблука, які падають довкола діда Семена, що зібрався вмирати;- похорон Василя із сонячним дощем;- похорон Василя (один кадр), мати народжує дитину (другий кадр); .«Зачарована Десна»«Зачарована Десна» (надруковано у 1956 p., твір вийшов окремою книгою - 1957

р.) - автобіографічний твір, спогади письменника про своє дитинство, перші кроки пізнання життя, що переростає в авторські роздуми - про «тяжкі кайдани неписьменності і несвободи», інші лиха й страждання трудових людей України, і разом з тим - багатство їхніх душ, моральне здоров'я, внутрішню культуру думок і почуттів тощо. Кіноповість - це гімн землі і людям.

Проблеми, підняті у творі:- формування народу взагалі;- природа і людина; - виховання працею.Ідея: заклик любити, шанувати все те, що робить людину духовно багатою,

щасливою, не забувати своїх коренів, щоб стати гідним сином своєї землі.Кіноповість народилася з письменницьких спогадів, викликаних «довгою

розлукою з землею батьків», бажанням «усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел».

90

Особливість твору - наявність двох ліричних героїв (малий Сашко як носій спогадів і зрілий майстер, що пропускає спогади через свій гіркий життєвий досвід). Кіноповість - повість, що написана з урахуванням специфіки кіно як сценарій кінофільму.

«Зачаровану Десну» О. Довженко писав протягом 1941 - 1956 pp.До останнього часу твір був невідомий українському читачу. Більш-менш повно

надруковано в 1990 р. Повний доступ до архіву О. Довженка буде відкритий у 2009 р.«Щоденник»Усіх частин «Щоденника» не знайдено.У творі окреслені роздуми майстра над мистецтвом, патріота - над долею України,

громадянина - над майбутнім свого народу.Тематичні обрії:

жінка на війні; проблема викорінення української мови в радянські часи; показ жорстокості фашизму та ін.

«Україна в огні»Кіноповість «Україна в огні» (1942 - 1943) - крик болю, перше гостре сприйняття

фашистської навали. Побачила світ у 1990 р. разом із «Щоденником» у видавництві «Радянський письменник».

У твір не потрапило кілька антисталінських епізодів.Письменник устами героїв запитує самого вождя, як сталася трагедія, діалектично

осмислює війну, не погоджується з поверховими поглядами на неї. У творі показано героїзм людини - захисника Батьківщини, справедливість її помсти і кари, тяжка трагедія народу, вплив війни на людину («людина народжена для радості, праці, братерства»).

Головна ідея твору: глибокий гуманізм, заперечення ідейно-моральних настанов сталінізму.

Про теми, порушені в кіноповісті:- проблема національної самосвідомості людини й народу;- показ трагічності тогочасних подій;- життя простої людини на війні і в тилу;- проблема цінності загальнолюдських ідеалів;- жінка на війні (Олеся Запорожець, Христя Хуторна, Мотря Левчиха).

Література рідного краюКонцевич Євген Васильович

Концевич Євген Васильович (* 5 червня 1935 року, с. Млинище, Житомирський район, Житомирська область — † 21 липня 2010 року, Житомир) — прозаїк, поет, есеїст, новеліст, український письменник, «шістдесятник», член Всеукраїнського товариства політичних в'язнів і репресованих. Почесний громадянин Житомира.

Біографічна скринька5 червня 1935 р. Народився Євген Васильович в с. Млинище на Житомирщині в

родині колгоспника.У віці 17 років. Невдало пірнувши, зламав хребет і втратив здатність самостійно

пересуватися.1947 р. Рятуючись від голоду, родина Концевичів переїхала до Житомира. Заочно

закінчив середню школу.

91

1963 р. Вступив заочно до Житомирського педінституту (нині — університет) на філологічний факультет.

1964 р. Після видання збірки новел «Дві криниці» вступає до Спілки письменників України.

1960-1970 р.р. Його переслідував КГБ «за зберігання та читання антирадянської літератури». Двічі виключали з СПУ, зрештою був у ній залишений, але без допуску на сторінки преси.

1999 р. За твори, опубліковані в антології «Вечеря на 12 персон: Житомирська прозова школа», нагороджений всеукраїнською премією в галузі літератури й мистецтва імені Івана Огієнка.

21 липня 2010 р. Помер в м. Житомирі. Похований 22 липня на Смолянському цвинтарі, біля батька.

Творча спадщинаВизначну роль у становленні Євгена Концевича як майстра слова зіграв Борис Тен.

Помітивши неабиякі здібності у хлопця, Борис Тен залучив його до літератури і посприяв творчому дебюту — вмістив кілька гуморесок, перших літературних спроб Євгена до альманаху «Перший сніп» (1957). За кілька років Концевич заявив про себе як про цілком зрілого і самобутнього прозаїка — 1964 року виходить його збірка новел «Дві криниці», того ж року він став членом Спілки письменників України.

Прозаїк, автор новелістичних збірок «Йдучи вулицею» (1985), «Вона йшла усміхнена…» (2002), «Голубко моя сиза» (2003), мемуарно-критичної книжки «Тутешня кава» (2000), книг перекладів із польської та російської мов.

Чому вона мовчить?Ця хвилина прийде ще в іншому вбранні,прийде не раз, і тебе кожна така зустрічробитиме значно старшим за твоїх ровесників.Чия думка – не пригадую. Такого веселого дня в Павлика не було ніколи. Навіть тоді, коли до їхнього

будинку приїжджає вагон-крамниця й тато купує йому цукерки, - і тоді не буває так весело, як сьогодні...

У звичайні дні біля їхньої домівки безлюдно, тихо й однотонно, лише поїзди час від часу врізаються в цю нудну тишу важким чачахканням.

Таткові, що завжди виходить їм назустріч з жовтим прапорцем, поїзди гукають щось прощальне і сумне, Павликові шкода, коли вони зникають з очей, до сліз шкода.

А от сьогодні йому байдуже до них, хоч, правда, йому здається, що поїзди сьогодні кричать якось особливо, теж весело.

І Павликові це зрозуміло... От цікаво, коли мама вмирає... Він уже набігався - аж втомився, а цукерків наївся - як бочка, а моріг навкруг

м'який, як ватяна ковдра, і Павлик качається по ньому, мов кошеня; це в своїх найкращих штанцях і в найкращій білій сорочечці-вишиванці, яку мама йому сама вишивала й одягала тільки на великі свята, або як їздили вони в гості, а зараз йому зовсім ніхто нічого не каже, ніхто не свариться, аж нудно якось...

Хата їхня давно вже повнісінька людей, на подвір'ї теж повно, а вони все йдуть і йдуть, поодинці й групками, по залізничному полотну й по дорозі з села, по тій дорозі, по якій вони з мамою, татком, Миколкою і Валею ходили до села в кіно. І це страшенно цікаво, що в них у подвір'ї стільки людей, майже всі вони гладять його по голові, дають йому гостинці різні, Миколці й Валі теж дають гостинці.

А отой пузатий дядько приїхав на дрезині, він довго гладив Павлика по голівці, але гостинця не привіз, він тільки смішний-смішний: такий банькатий, як їхній цап, тільки без бороди, в їхнього цапа ще й роги є, а в дядька цього немає, він приїхав з татковим начальником, Павлик такого смішного дядька ще ніколи не бачив.

92

А Миколка з Валею теж тут, ну такі смішні, що прямо аж болить живіт: їм дають гостинці, а вони, дурні, хлипають, їх зовсім ніхто не б’є і не сварить, а вони, дурні, плачуть; плачуть і плачуть, навіть гостинців не їдять, такі зарюмсані, такі смішні…

Раніше до них дуже рідко заїжджала машина в подвір’я, Павлик ніколи не встигав навіть надивитися на неї, а сьогодні в них ще зранку під хатою стоїть вантажна машина, він уже надивився на неї досхочу, а настрибався по ній - аж ноги болять, ото вже добре на неї вилазити: всі борти відкриті, ще й застелена вся величезним килимом, і квітів ціла гора.

От цікаво, коли мама вмирає… Він намацує в кишені тріскотливу сріблясту обгортку з шоколадної плитки, в

шухляді у нього повнісінько гостинців: різні цукерки, горіхи, коржики, а от шоколадних плиток йому чомусь принесли лише дві – ота тьотя незнайома, в чорній хустці, і ще дядько Іван, більше ніхто, може, ще хто принесе, він же так любить шоколад.

Павлик виймає сріблясту обгортку з кишені, хоче розрівняти її, але до нього підходить дядько Іван, хлопчик схоплюється на ноги, проте дядько Іван теж не свариться за те, що він валяється на землі в усьому новому.

Він лише тихенько мовить йому: - Ходім уже, синку, я посаджу тебе на кузов біля мами. І Павлик раптом запитує: - А мама ще раз може померти? - Ні, - каже дядько Іван, - такого не буває. Його сумні-сумні, почервонілі очі довго чомусь затримуються на Павликові,

дядько про щось думає собі, але Павлик не в силі збагнути тієї думки, йому навіть недобре під тим поглядом, і він одвертає голову в бік дороги до села. Він дивиться туди, куди мають зараз везти маму, і думає своє: “От, шкода, що мама не може вмерти вдруге”…

Якусь мить думає він про це й сидячи в кузові, а потім заглядає через віконце в кабіну до шофера: там так цікаво, як в мультиках по телевізору, просто очей не відірвати…

Він забуває і про сріблясту обгортку, і про шоколадні плитки, зсовується з дошки, що править за лаву в кузові, повертається спиною до мами і до тих, що йдуть за машиною, і припадає обличчям до скла кабіни. Як йому хочеться затрубити!.. Він навіть знає, де треба натиснути.

Братик Миколка шарпає його за штанці й пошепки наказує: - Ану, сядь як слід... Павлик знехотя повільно сідає на лавку. І раптом він бачить, що плаче... татко, він

ще ніколи не бачив, щоб татко плакав... Це його дуже лякає. - Мамо, а татко плаче... - тремтячим голосом звертається він до мами. Але мама його не чує, і це Павлика ще більше лякає, очі в неї заплющені, а йому

так хочеться, щоб вона їх зараз розплющила й обізвалася до нього. - Мамо!.. Павлик підводиться на весь зріст і хоче наблизитися до маминої голови, але

Миколка ловить його за руку й суворо каже: - Сядь!.. Павлик слухняно сідає і на якийсь час злякано притихає: все це таке незрозуміле,

таке страшне... А мама весь час мовчить. Всю дорогу мовчить, мовчить і тоді, коли ставлять її біля глибокої ями, такої

чорної, такої страшної, як нічне вікно, ями... Зовсім мовчить і тоді, коли закривають її дерев'яною накривкою...

Йому стає моторошно, на очах закипають сльози... Що вони з нею роблять?! Вони опускають її в цю чорну-чорну, в цю страшну яму!..

93

- Мамо!.. Мамочко!!! І розпачливий, повний незбагненного жаху дитячий крик цей вражає душі більше,

ніж чорна яма і домовина в ній... Хтось хапає в обійми, гладить по голівці, говорить щось заспокійливе, а він б'ється

в обіймах, як у тенетах, і крізь надривне хлипання благає: - Мамо!.. Мамочко!! Прокинься!!!

Загальна характеристика «шістдесятництва» в українській літературі

Рух «шістдесятників» у літературі«Шістдесятництво» - соціокультурний (літературно-мистецький, громадсько-

політичний, світоглядно-філософський) рух опору, започаткований у 60-х роках XX ст. Друге українське відродження XX ст., регенерація національної еліти, винищеної сталінською репресивною машиною у 30-ті роки; духовна революція проти тоталітаризму.

«Шістдесятники» - покоління творчої молоді початку 80-х років XX ст., сформоване в період тимчасової лібералізації суспільного життя в СРСР у 1956 - 1964 pp.

Представники «шістдесятництва»: поети Д. Павличко, Л. Костенко, В; Симоненко, І. Драч, М. Вінграновський,

Б. Олійник, В. Стус, І. Калинець та ін.; прозаїки Григір Тютюнник, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук, Р. Іваничук,

Р. Федорів та ін.Світоглядні засади «шістдесятників»: лібералізм (культ свободи в усіх її виявах: свободи совісті, особистості, нації,

духу); гуманізм та антропоцентризм (культ людської особистості - центру Всесвіту); духовний демократизм (культ простої, звичайної людини-трудівника); духовний аристократизм (культ видатної творчої особистості); моралізм та етичний максималізм (культ моральності як абсолютного мірила

людських вчинків); активний патріотизм (любов до Батьківщини й рідного народу, національна

самосвідомість); культурництво (відстоювання справжньої, високомайстерної

культуротворчості) та ін.

Василь СимоненкоВасиль Симоненко належить до покоління «шістдесятників», прагнув осмислити

життя, звернутися до духовного досвіду особистості та історії рідного народу.

Біографічна скринька 8 січня 1935 р. Василь Андрійович Симоненко народився у с. Біївці на

Полтавщині в селянській родині.Після закінчення середньої школи в Тарандинцях вступив на факультет

журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка.94

1957 - 1959 pp. - робота в газеті «Черкаська правда».1960 - 1963 pp. - кореспондент газети «Молодь Черкащини».1962 р. - перша збірка «Тиша і грім».13 грудня 1963 р. - помер, похований у Черкасах.1964 р. - вихід другої збірки «Земне тяжіння» (посмертно).1965 р. - збірка оповідань і новел «Вино з троянд» (посмертно).1981 р. - «Лебеді материнства» (посмертно).1984 р. - «Поезії» (посмертно).2001 р. - поява першого в Україні найповнішого видання творів В. Симоненка

«Ти знаєш, що ти людина...» (вірші, сонети, поеми, казки, байки). Творча спадщинаВ. Симоненко постає перед сучасним читачем виразником народної совісті,

правди, надії й віри. Силою свого поетичного таланту, даром образного узагальнення поет підніс життя звичайних людей до рівня загальнолюдських ідеалів і проблем, долучив до духовних здобутків світової культури.

Реалізував себе як поет (дві поетичні збірки), прозаїк (збірка новел і оповідань), казкар («Цар Плаксій та Лоскотон», «Подорож в країну Навпаки», «Казка про Дурила»).

Домінанти творчості: постійна увага до звичайної людини, її тривог і проблем, до буденного життя; протест проти безглуздя епохи і порожнечі людського існування, сповненого

гучних гасел або брехні чи замовчування влади; позиція: кожна особистість становить собою окремий космос, самоцінний за

своєю сутністю, народ - безліч неповторних індивідуальностей; утвердження національної гідності окремої людини, усього народу; контраст між переможними звітами влади і виснажливими буднями сільських

трудівників; підняття проблем історичної пам'яті ( «Монархи», «Де зараз ви, кати мого

нараду»); глибокий патріотизм, синівська відданість: «Задивляюсь у твої зіниці...»,

«Лебеді материнства» (звучать мотиви казкового дивосвіту і дороги як вибору життєвого шляху);

сатирична спрямованість казок; інтимна лірика - через дослідження філософії почуттів, від романтичного

захоплення до гіркого розчарування; сповнена глибини й вогню щирих почуттів, певного юнацького максималізму,

життєствєрджувальної енергії.Ліричний герой: романтичний і закоханий юнак; зріла людина з великим життєвим досвідом, схильна до філософських

роздумів. («Світ який! Мереживо казкове...», «Ти знаєш, що ти людина...», «Я», «Вона прийшла», «Є в коханні і будні, і свята...» та ін.)

Збірка «Тиша і грім» (1962) - виквіт студентської юності та перших років самостійного трудового життя поета; насичена щирим пафосом, сповнена естетичним смаком, чистою правдою, романтичним поривом відкривати «духовні острови» в інтелектуальному морі свого народу, до чого поет закликав нових «Колумбів і Магелланів». Світ поставав не тільки в безжурних сонячних тонах (як «мереживо казкове»), а з громом бурі, у творчому натхненні, у найвищому ступені творчої самореалізації. Усе це контрастувало з поширеними ідиліями «щасливого життя» радянської імітаційної літератури.

Новаторство поета «йде не стільки шляхом винаходу нових художніх форм, скільки в сфері нових художніх ідей» (поезії «Жорна», «Мій родовід!», «Піч», «Перший», «Дід умер», «Варвари», цикл із дев'яти віршів «Тиша і грім»).

95

Збірка «Земне тяжіння» (1964) характеризується посиленням іронічно-саркастичного струменя, використанням римованого катрена, ямба, хорея, рідше - тристопного розміру.

Домінанта - основна, панівна ідея, головний, панівний принцип, основна ознака або найважливіша складова частина чого-небудь.

«Лебеді материнства»Поезія написана в період, коли В. Симоненко працював у газеті «Молодь

Черкащини». Провідна думка твору - найдорожчим для кожної людини є Батьківщина, яку не вибирають, як і рідну матір, а люблять такою, яка вона є.

На початку твору постає чарівний світ казки, що манить і бентежить маленького героя. Далі - напутнє слово матері синові, якому колись доведеться вирушати в життєву дорогу і поставати перед вибором. Монологічна форма оповіді надає авторській інтонації щирості, відвертості, довірливості. Особливого темпоритму твору досягнуто завдяки різної сили інтонаціям: то плавним, спокійним, заколисуючим, то імпульсивним, вибуховим.

Автор застосовує алітерації, повторення приголосних «р» та «л» з метою створити враження зачудування, таємничості.

Темряву тривожили криками півні, Танцювали лебеді в хаті на стіні, Лопотіли крилами і рожевим пір'ям, Лоскотали марево золотим сузір'ям.Алітерація - зумисне надмірне повторення однакових приголосних звуків з

метою створення звукового образу зображуваного або посилення інтонаційної виразності мови.

Вірш сповнений народнопісенних символів, казкових образів, співзвучний із колисковими; його прикрашають епітети й порівняння: «лебеді, як мрії», «сади зелені», «білява хата», «диво-наречені», «тихі зорі», «лебеді рожеві», «зорі сургучеві» та ін.

Мати й Україна - нероздільні поняття, материнський образ переростає в образ-символ Вітчизни. Рефреном і заключним акордом звучать у вірші слова «Вибрати не можна тільки Батьківщину», підсилюючи головну думку твору.

Рефрен (повтор) (від франц. приспів) - повторення однакових слів чи виразів, віршованих рядків чи строф у творі з метою звернути на них особливу увагу читачів, підкреслити мелодійність, ритмічність.

«Ти знаєш, що ти — людина?»З перших рядків твору звучать риторичні запитання, які стимулюють осмислення

нашого життя та історичної місії людини на землі, неповторності кожної особистості. Митець ніби тривожиться за кожного з нас, акцентуючи увагу чи не на найсильніших почуттях - жадобі діяти, радіти буттю. Ні на мить не можна забувати про те, що кожна хвилина неповторна, ніхто й ніколи не продублює нашого життєвого шляху:

І жити спішити треба! Кохати спішити треба! Гляди ж, не проспи!Головна думка - кожній людині треба залишити свій слід на цій землі, бо дуже

мало часу для цього відпущено долею. Мотиви цінності людського життя, утвердження неповторності кожної особистості сповнюють вірш глибоким гуманістичним пафосом.

Дмитро ПавличкоДмитро Павличко - український поет, перекладач, громадсько-політичний діяч.

96

Біографічна скринькаДмитро Володимирович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в с. Стопчатові на

Івано-Франківщині у селянській родині.Навчання: польська школа в с. Яблунів, Коломийська гімназія, радянська

десятирічка.3 1948 р. - навчання на філологічному факультеті Львівського університету.1953 р. - аспірантура (досліджував сонети І. Франка).Працював завідувачем відділом поезії у журналі «Жовтень», секретарем правління

СПУ, головним редактором журналу «Всесвіт» (1971 - 1978).80 - 90-ті роки - активний учасник національно-культурного відродження

українського народу, один із засновників Народного Руху України, депутат Верховної Ради, голова Товариства української мови імені Т. Шевченка.

Нині на дипломатичній роботі, є лауреатом Національної премії України ім. Т.Г. Шевченка.

Літературно-критичні праці:- 1978 р. - «Магістралями слова»;- 1984 р. - «Над глибинами»;- 1988 р. - «Біля мужнього світла» та ін.

Книжки для дітей:- 1970 р. - «Золоторогий Олень»;- 1973 р. - «Де найкраще місце на землі?»;- 1984 р. - «Пригоди кота Мартина» та ін.

Пісні на слова Павличка (музика О. Білаша):- «Лелеченьки»(1964);- « Два кольори»(1965);- «Впали роси на покоси» (1958).Перекладач багатьох поетичних творів з польської, болгарської, чеської,

англійської, іспанської та інших мов.Д. Павличко - автор антології перекладів «Світовий сонет» (1983). Характерні риси творчості:- синтез глибокого ліризму та інтелектуалізму;- поєднання конкретної художньої деталі з образами широкого

узагальнювального значення, що виходять за обрії світових проблем; - конфліктність ліричного сюжету;- показ особистості не як творця НТР, володаря природи, а як самоцінного

начала всіх начал тощо.«Два кольори»Цей твір - справжня пісенна перлина, яка вражає своїм філософським змістом,

глибиною роздумів над сутністю людського життя.Поет лаконічно відтворює життєвий шлях ліричного героя від того часу, коли він

ще «малим збирався... піти у світ незнаними шляхами». Вишита матір'ю сорочка супроводжує героя на всіх його життєвих шляхах. Розмаїта гама українських народних вишивок, але переважають у них два кольори: червоний (символ любові, радості) і чорний (символ журби і смутку). Ці почуття в житті органічно поєднані: «Переплелись, як мамине шиття, мої сумні і радісні дороги». Ліричний герой зберіг найсвятіше - «горточок старого полотна і вишите... життя на ньому», тобто зберіг пам'ять про матір, вірність своїй землі.

Творчість. Поетичні збірки:1953 р. - Збірка «Любов і ненависть»;1955 р. - «Моя земля»;1958 р. - «Чорна нитка»;

97

1958 р. - «Правда кличе!»;1959 р. - «Бистрина»;1960 р. - «Днина»;1962 р. - «Пальмова віть», «Жест Нерона»;1964 р. - «Пелюстки і леза»;1968 р. - «Гранослов»;1973 р- - «Сонети подільської осені»;1979 р. - «Таємниця твого обличчя»;1984 р. - «Спіраль»;1986 р. - «Поеми й притчі»;1994 р. - «Покаянні псалми» та ін.

Ліна КостенкоЛіна Костенко - найпомітніша поетеса другої половини XX ст. Активна учасниця

«шістдесятництва». Відновлюючи ідеї митців «Розстріляного відродження», письменниця наснажує читачів любов'ю до України, до нашої історії, культури.

Феномен таланту поетеси робить спробу розкрити її дочка Оксана Пахльовська: «Мамина поезія з самого початку, від перших віршів, була бунтом. Бунтом особистості. Повстанням духу. І слава, що до неї приходила, була не популярністю, не модою. Вона була вистражданою надією людей на своє відродження, на можливість повернутися до себе, на можливість відродження вже нібито виродженої і остаточно приборканої нації».

Біографічна скринька. Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на

Київщині в учительській родині.Коли Ліні було 6 років, сім'я переїхала в Київ. Заарештовують і висилають в

сталінські табори на 10 років батька.Після закінчення середньої школи Ліна навчалася в Київському педагогічному

інституті, згодом залишила навчання.1951 - 1959 pp. - навчання в Московському літературному інституті.Перші проби пера - ще в дитинстві (вірш «Мій перший вірш написаний в окопі»).1957 р. - вихід першої поетичної збірки «Проміння землі».1958 р. - збірка «Вітрила».1961 р. - збірка «Мандрівки серця». В. Симоненко писав: «Її третя книга має

принципове значення. Уже одним фактом свого існування вона перекреслює всю тріскучу і плаксиву писанину деяких ліриків... Хочу зазначити... рису поезій Л. Костенко - простоту і поетичність почерку. Це та простота, що поєднує в собі красу, мудрість, тонку душевну чутливість і хороший смак».

1963 р. - мала вийти збірка «Зоряний інтеграл», 1976 р. - поетична книга «Княжа гора», але були заборонені. Результат - шістнадцятирічне творче мовчання Л. Костенко.

1977 р. - «Над берегами вічної ріки».1979 р. - роман у віршах «Маруся Чурай» (авторку відзначено Шевченківською премією 1987 p.).1980 p. - «Неповторність» (авторку відзначено Шевченківською премією 1987 p.).1987 p. - «Сад нетанучих скульптур».1989 p. - «Вибране».

98

1994 p. - за книжку «Інкрустації», видану італійською мовою, Л. Костенко присуджено премію імені Франческо Петрарки, якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменників сучасності.

1999 р. - роман «Берестечко», що розповідає про битву під Берестечком 1651 р., в якій військо Б. Хмельницького зазнало нищівної поразки, що стала символом однієї з найбільших національних трагедій.

«Маруся Чурай»Жанр - історичний роман у віршах, у якому на національному ґрунті порушено

важливі суспільні та філософські проблеми.Роман у віршах - різновид змішаного жанру, якому властиві багатопроблемність,

поєднання епічних принципів розповіді з суб'єктивним началом, притаманним ліричним творам. Дія в ньому, як правило, концентрується навколо долі одного чи кількох головних героїв.

Фольклорна та історична основа твору. Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чурай - славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчиною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю...», повість О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала»).

В авторському міні-пролозі - вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту». У творі справжні події переплітаються з авторськими домислами, важливі історичні події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін.

Назва роману - своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу.

Композиція. Сюжет. Роман складається з дев'яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає дівчина від сухот навесні.

Розділи роману:I. - «Якби знайшлась неопалима книга»;

II. - «Полтавський полк виходить на зорі»;III. - «Сповідь»;IV. - «Гінець до гетьмана»;V. - «Страта»;

VI. - «Проща»;VII. - «Дідова Балка»;

VIII. - «Облога Полтави»;IX. - «Весна, і смерть, і світле воскресіння».З композиційного боку центральним є розділ «Сповідь» - три ночі Марусі,

проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії Полтави й України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму.

Сюжетні колізії трактуються у двох площинах - особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події Національно- визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького проти польської шляхти).

На початку твору Маруся зображена в ролі підсудної, яку звинувачують у вбивстві (отруєнні) місцевого парубка Гриця Бобренка за зраду в коханні. На захист Марусі виступає закоханий в неї полковник Іван Іскра. Він пояснює людям, що Маруся своїми піснями підтримує бойовий дух козацького війська; не могла вона, людина з поетичною душею, зважитися на вбивство. Однак судді не послухали Іскру і засудили Марусю до страти. Далі оповідь ведеться у формі сповіді-спогаду головної героїні про

99

своє життя. Вона в цей час перебуває у в'язниці, чекаючи страти. Дівчина згадує про своє кохання до Гриця. Парубок зрадив Марусю, віддавши перевагу іншій - заможній дівчині Галі Вишняківні. У розпачі Маруся вирішує покінчити життя самогубством і готує для себе отруйне зілля. Гриць пояснює Марусі, що кохає її, а з Галею пообіцяв одружитися через гроші її батьків. Коли ж Маруся не приймає вибачень Гриця, він випиває отруту і таким чином гине. Коли Маруся Чурай уже готова прийняти смерть за вироком суду, повертається посланець від Богдана Хмельницького Іван Іскра: він привіз наказ гетьмана про помилування дівчини. Звільнена з в'язниці, Маруся відвідує київські монастирі. Повернувшись додому, вона, смертельно хвора, живе самотою. Одного разу навесні Маруся чує, як полтавський полк виступає на війну, співаючи її пісні...

Любов і зрада, пісня й історія - найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.

Поліфонія (музичний термін) - багатоголосся, при якому одночасно гармонійно поєднуються й розвиваються кілька самостійних мелодійних ліній (голосів). У літературі цей термін використовується в переносному значенні.

Один з провідних мотивів роману - аргумент на користь участі жінки як у вирішенні власної долі, так і майбутнього нації. Ідею емансипації, духовного розкріпачення жінки несе в собі Маруся Чурай - хранителька національних оберегів, інтелектуальна й незалежна жінка. В її образі втілено найкращі риси українського жіноцтва - багату духовність, співучість, ліризм, романтичну вдачу, незалежність натури, що засвідчують незнищенність національного духу.

Основні проблеми роману: вірність і зрада; митець і народ.

Іван ДрачІван Драч - поет пошуку нового змісту і форми.«Художнику - немає скутих норм. Він - норма сам, він сам в своєму стилі...» (І.

Драч).

Біографічна скринька. 17 жовтня 1936 р. Іван Федорович Драч народився в с. Теліжинці на Київщині. 50 - 60-ті роки - учителювання, служба в армії, вступ до Київського університету

імені Т. Г. Шевченка.1962 р. - перша збірка «Соняшник».1964 р. - навчання на Вищих кіносценарних курсах у Москві.1965 р. - збірка «Протуберанці сонця». 1967 р. - збірка «Балади буднів». 1972 р. - «До джерел».1974 р. - збірка «Корінь і крона».1976 р. - стає лауреатом Державної премії УРСР імені Т.Г. Шевченка. 1976 р. - збірка «Київське небо». 1978 р. - збірка «Сонячний фенікс».1980 р. - збірка «Американський зошит».1981 р. - збірка «Шабля і хустина».1983 р. - стає лауреатом Державної премії СРСР.1983 р. - книга нарисів і есе «Духовний меч».1985 р. - збірка «Теліжинці».1988 р. - «Храм сонця».1995 р. - збірка «Вогонь з попелу».

100

90-ті роки - активна громадська робота (голова Народного Руху України, депутат Верховної Ради).

1997 р. - документальна драма «Гора». 1999 р. - збірка «Сізіфів меч: вірші дев'яностих». 2002 р. - збірка «Анатомія блискавки». Іван Драч - голова Конгресу української

інтелігенції (КУІн), керівник товариства «Україна», голова Світового конгресу українців.Особливості творчого стилю І. Драча: — основні жанри творчості: балада («Балада про соняшник», «Крила»), вірш,

поема, поема-мозаїка («Чорнобильська мадонна»), поема-симфонія («Смерть Шевченка»), притча, драматична поема («Дума про Вчителя», «Соловейко-Сольвейг»), етюд («Етюд про хліб», «Сонячний етюд»), кіноповість, кіносценарій («Пропала грамота», «Вечори на хуторі біля Диканьки»), літературно-критична розвідка та ін.;

— поєднання епічності з напруженим драматизмом та ліричністю;— різноплановість художнього мислення: прозорі образи (часто фольклорні),

складні метафори (інколи переростають у символи), філософічність роздумів про загальнолюдські цінності з одночасним зображенням приземлених картин;

— поетична мова збагачена науковою лексикою, незвичайними асоціативними рядами, метафорами, символами;

— модернізує класичну форму балади (зображення історичних, героїчних ситуацій з елементами фантастики): приземлює сюжети, вводить в реалії побуту, моделює незвичайні ситуації духовного вибору;

— сонцепоклонницькі мотиви; Провідні теми і проблеми:— тема засудження фашизму в усіх проявах;— кохання не тільки в межах суб'єктивного, але й об'єктивного (в космічному

дійстві буття);— роздуми над призначенням поета і поезії, сутність мистецтва;— творча свобода;— екологічна проблема;— хліб - святиня, символ міцної родини, життя, гостинності;— краса і потворність людської душі;— велич Кобзаря - одного з кращих українських синів;— доля звичайної людини та ін.Поема «Чорнобильська мадонна» (із збірки «Храм сонця», 1988)В основі - Чорнобильська катастрофа.Поему побудовано на роздумах про моральний бік трагічних подій. Твір

складається з 25 окремих різножанрових розділів, поєднаних тематично:— лірика («Пролог»);— прозова вставка («З канадської листівки "Мадонна атомного віку" Василя

Курилика», 1971);— своєрідна балада - улюблений жанр І. Драча («Хрещатицька мадонна»);— відроджений міф («Солдатська мадонна»);— епічна картина, приправлена «чорним гумором» («Баба в целофані»);— сатира («Бенкет в пору СНІДу», «Мати і христопродавці», «Ода

молодості»).Ідея твору: нагадування людству про те, що через свої гріхи, через недбале

ставлення до природи, до самих себе трапляються катастрофи, що виносять людину за межі існування. Паралельно з руйнуванням екології руйнується свідомість особи, нищиться психологічна цілісність.

«Балада про соняшник»

101

Перша збірка І. Драча «Соняшник» ознаменувала новий етап у розвитку української лірики своїм жанровим новаторством. «Балада про соняшник» (1962), що увійшла до збірки, була перекладена багатьма мовами світу.

Поет реформував жанрові можливості балади, відкинувши традиційні легендарно-історичні, героїчні й фантастичні її атрибути, але залишивши ліро-епічну структуру, напружений сюжет. Автор розширює просторові координати художнього світу, сміливо відштовхуючись від побутових, буденних реалій життя і піднімаючись до широких узагальнень.

У баладах І. Драча ліричний суб'єкт вміє миттєво осягнути світ, побачити в ньому щось дивовижне, неповторне, якусь нову грань, яка не всім відкривається.

У «Баладі про соняшник» побутова конкретика, універсальність і велич життя поєднані в цілісність, читацьке світосприймання пов'язане відчуттям неперервності руху й відкриттям краси у повсякденному житті. Уже на початку балади соняшник (невід'ємний атрибут українського пейзажу й національного світовідчуття) зазнає метаморфоз:

В соняшника: були руки і ноги, Було тіло шорстке і зелене. Він бігав наввипередки з вітром,Він вилазив на грушу, і рвав у пазуху гнилиці, І купався коло млина, і лежав у піску, І стріляв горобців із рогатки. Він стрибав на одній нозі, Щоб вилити з вуха воду...Поет застосовує фольклорний мотив перевтілення: у творі соняшник - це

хлопець. Завдяки асоціаціям реальні предмети стають символами. Образ сонця набуває метафоричного смислу і символізує поезію, тобто сонце-поезія трансформується в образі звичайнісінького сільського дядька. Образи соняшника і сонця надзвичайно прозорі: читачеві зрозуміло, що поет нероздільно пов'язаний з реальним життям, яке дає можливість самореалізуватися творцеві. Відкриття краси, духовності, що набувають космічного, сонячного виміру, неможливі без «земного», реального буття, яке творча особистість переправляє у витвори мистецтва.

Твір завершується монологом: Поезіє, сонце моє оранжеве! Щомиті якийсь хлопчисько Відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником.Поетика твору є модерною. Баладу написано верлібром, ритмічна

розкріпаченість якого давала можливість авторові вільно передати рух складних картин, думок і почуттів.

Балада - жанр ліро-епічної поезії фантастичної, історико-героїчної або соціально-побутової тематики з драматичним сюжетом.

Метаморфоза - перетворення однієї форми чого-небудь в іншу; видозміна.Верлібр - вірш без рими і розмірів з довільним чергуванням рядків різної

довжини.

Микола Вінграновський

102

Микола Степанович Вінграновський (7 листопада 1936, Первомайськ — 27 травня 2004, Київ) — український письменник-шістдесятник, режисер, актор, сценарист і поет.

Біографічна скринька7 листопада 1936 року. Микола Вінграновський народився в селі Богопіль (нині

Первомайськ) Миколаївської області. Згадуючи своє дитинство, письменник стверджує, що змалечку пам'ятав лише степ. А потім була війна, тяжкі повоєнні роки.

1958 року. З'явилися перші вірші на сторінках журналів «Дніпро» та «Жовтень» («Дзвін»).

7 квітня 1961 року. «Літературна газета» вийшла із заголовком на всю четверту сторінку: «Микола Вінграновський. З книги першої, ще не виданої», де було надруковано аж п'ятнадцять віршів молодого автора.

1962 року. Вийшла перша поетична збірка «Атомні прелюди», а через п'ять років побачила світ друга поетична збірка «Сто поезій». Щоправда, завдяки старанням цензорів в остаточному варіанті поезій залишилося 99...

Навчався на акторському відділі Київського інституту театрального мистецтва. Після першого курсу його забрав із собою у ВДІК до Москви Олександр Довженко. Однокурсниками Вінграновського були Георгій Шенгелая, Лариса Шепітько, Отар Іоселіані, Роллан Сергієнко, Віктор Туров. Ще студентом зіграв головну роль у художньому фільмі «Повість полум'яних літ», автором якого був Олександр Довженко. Автор книжок віршів «Атомні прелюди», «Сто поезій», «Поезії», «На срібнім березі», «Київ», «Губами теплими і оком золотим», «Цю жінку я люблю», повістей «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», «Літо на Десні», роману «Северин Наливайко».

На початку 60-х років. Прийшов у дитячу літературу Микола Вінграновський, коли в журналі «Ранок» з'явилися оповідання «Бинь-бинь-бинь» і «Чорти». Тоді ж були надруковані і його перші вірші для дітей, які увійшли в окрему збірку «Андрійко-говорійко», а трохи пізніше побачили світ такі оригінальні книжки поезій: «Мак», «Літній ранок», «Літній вечір» та інші.

2004 року. Найповніше видання доробку — «Вибрані твори в трьох томах». Постановник десяти художніх та документальних фільмів.

27 травня 2004 року. Помер Микола Вінграновський в Києві, похований на Байковому кладовищі.

Нагороди Лауреат Державної премії України імені Тараса Шевченка (1984) Почесна Грамота Президії Верховної Ради України Лауреат літературної премії «Благовіст» Лауреат премії Фундації Антоновичів (США)Літературна спадщина.Збірки віршів:«Атомні прелюди» (1962),«Сто поезій» (1967),«Поезії» (1971),«На

срібнім березі» (1982),«Київ» (1982),«Губами теплими і оком золотим» (1984),«Цю жінку я люблю» (1990), «З обійманих тобою днів» (1993),«Любове, не прощавай!» (1997).

Збірки для дітей: «Андрійко-говорійко»,«Мак», «Літній ранок», «Літній вечір», «Ластівка біля вікна», «У глибині дощів», «Первінка».

Повісті: «Первінка», «Сіроманець», «У глибині дощів», «Світ без війни» (1958), «Президент» (1960)», «Кінь на вечірній зорі» (1986), «Літо на Десні» (1983), «Наливайко» (роман, 1991), «Чотирнадцять столиць України» (1997, історичний нарис), «Манюня» (2003, повість).

Кіноакторські ролі: Іван Орлюк («Повість полум'яних літ», 1961), Дончак («Сейм виходить з берегів», 1962), Вацлав Купка («Берег надії», 1967), Несвятипаска («Дума про Британку», 1970).

Режисер - художні фільми: «Ескадра повертає на Захід» (1966, співавтор),«Берег надії» (1967, роль Вацлава Купки), «Дума про Британку» (1970, роль Несвятипаски), «Тихі

103

береги» (1973, Климко); документальні фільми: «Голубі сестри людей» (1966), «Слово про Андрія Малишка» (1983), «Щоденник О. П. Довженка» (1989, у співавторстві з Леонідом Осикою), «Довженко. Щоденник 1941—1945» (1993), «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993), «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993), «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1993), «Гетьман Сагайдачний» (1999).

У синьому небі я висіяв лісУ синьому небі я висіяв ліс,У синьому небі, любов моя люба,Я висіяв ліс із дубів та беріз,У синьому небі з берези і дуба.У синьому морі я висіяв сни,У синьому морі на синьому глеїЯ висіяв сни із твоєї весни,У синьому морі з весни із твоєї.Той ліс зашумить, і ті сни ізійдуть,І являть тебе вони в небі і в морі,У синьому небі, у синьому морі...Тебе вони являть і так і замруть.Дубовий мій костур, вечірня хода,І ти біля мене, і птиці, і стебла,В дорозі і небо над нами із тебе,І морс із тебе... дорога тверда.

Коментар.Поезія побудована за допомогою численних повторів:У синьому небі я висіяв ліс,У синьому небі, любов моя люба,Я висіяв ліс із дубів та беріз.У синьому небі з берези і дуба.Привертає увагу анафора «у синьому...»:У синьому морі я висіяв сни,У синьому морі на синьому глеїЯ висіяв сни із твоєї весни,У синьому морі з весни із твоєї.Відчуттям єднання природи, душі ліричного героя і його коханої пронизана ця

поезія. У кольоровій гамі поезії домінує синя барва спокою та надії:Дубовий мій костур, вечірня хода,І ти біля мене, і птиці, і стебла,В дорозі і небо над нами із тебе,І море із тебе... дорога тверда.

Сеньйорито акаціє, добрий вечірСеньйорито акаціє, добрий вечір.Я забув, що забув був вас.Але осінь зійшла по плечі.Осінь, ви і осінній час.Коли стало любити важчеІ солодше любити знов...Сеньйорито, колюче щастя,Що воно за таке - любов?Вже б, здавалося, відболіло.Прогоріло у тім вогні.

104

Ступцювало і душу, й тіло.Вже б, здалося, нащо мені?У годину суху та вологуВідходились усі мости,І сказав я - ну, слава Богу,І, нарешті, перехрестивсь.Коли ж - здрастуйте, добрий вечір.Ви з якої дороги, пожежо моя?..Сеньйорито, вогонь по плечі -Осінь, ви і осінній я...

Коментар.Алегоричну, незвичну картину змальовує автор у поезії «Сеньйорито акаціє,

добрий вечір...». Очевидно, ліричний герой зустрів своє давно забуте кохання. Кохання, яке приносило більше муки від нерозділених почуттів, ніж радості. Здавалося б, усе минулося. Але ні. Загорілася в душі пожежа, і якщо на початку вірша «осінь зійшла по плечі», то тепер — «вогонь по плечі». Коханню підкоряється будь-який вік.

Ліричний герой веде розмову із акацією, коли “осінь зійшла по плечі”, - він уже не юнак, а досвідчений чоловік, котрий багато чого бачив у житті. Новаторство стилю Миколи Вінграновського - незвичайна тема розмови, вона завжди випливала в поета з проблеми правдивого спілкування з реальною дійсністю, зі своєрідного чаросвіту любові до життя, до людей, з розуміння свого творчого обов’язку.

Ліричний герой запитує: Сеньйорито, колюче щастя, Що воно за таке - любов? Пройшов він немало життєвих доріг, “відходились усі мости”, відведені долею, і

ось одного вечора зустрічає знайому акацію, яка нагадала ліричному героєві давно притуплене почуття. Збуджений настрій героя, збентеженість і хвилювання поет передає за допомогою звертань: “сеньйорито акаціє”, “пожежо моя”, “колюче щастя”; бачимо, що ліричний герой шанобливо звертається до акації на “ви”. Певну доцільність мають емоційно наснажені речення, які передають стан душі ліричного героя:

Коли ж - здрастуйте, добрий вечір… Ви з якої дороги, пожежо моя?.. Сеньйорито, вогонь по плечі - Осінь, ви і осінній я…

Павлові ЗагребельномуПрилетіли коні — ударили в скроні.Прилетіли в серпні — ударили в серце.Ударили в долю, захмеліли з болю,Захмеліли з болю, наіржались вволю.Отакі-то коні — сльози на долоні.

Коментар.Цю поетичну мініатюру М. Вінграновський присвятив своєму другові, побратиму

по перу Павлові Загребельному. У символічно-алегоричній формі зображується складне життя письменника, його роки, які часто завдавали болю, інколи приносили радість, посріблили сивиною скроні. Але літа людини — її багатство, і нікуди від тих «коней»-«сліз» не подінешся.

Чорна райдугаНе дівчина, не мати, не сестра —Богине віри і добра богине...

105

Блискуча маско віри і добра!Ваш крик, і крок, і кров для мене гине.Та що лукавить? В серці я на «ви»Ще із думками вашими, з тривогою,Із ґудзиками вашими, підлогоюІ з люстрою під стелею весни.Я ще вулкан розвержений любові,Що прагнув смерті вашої не раз,Щоб доторкнутися і воскресити вас,І слухать вас у велевдячній мові.І слухать вас... Ви знаєте, в якійСолодко-темній глибині чуттєвій,В якій солодкій глибині терпкійСпалив я з вами літечка миттєві,Спалив без свідків, язиків, очей —Лиш ви і я. Удвох. Обоє. Тихо.Хто ж дасть мені хоч ніч із тих ночей?Із тих одвертостей хоч крихітливу крихту?Ніхто не дасть! Бо й я згорів у них,Ви ж будете ще жить — пектись в моєму слові,Бо ви — брехня! Ви — маскарад любові!Ви чорна райдуга небесних літ моїх......У чорної райдуги біле тілоІ чорні очі, як сто криниць.У чорної райдуги небо згоріло,І райдуга впала на землю ниць.У чорної райдуги в пальцях вітерІ кров голуба — в крові небо сія.І телефон біля ліжка, і квіти.Квіти мої, і за квітами — я.

Коментар.Поезія — монолог, звернення до коханої, котру ліричний герой любить безмежно,

котрій присвятив усе своє життя. Кохана ж — уся із протиріч, як злий геній, «чорна райдуга», як маскарад, що подає надію і обманює. «Чорна райдуга» — метафора, адже чорне, як і біле, — це злиття кольорів, усіх барв життя.

Цю жінку я люблю. Така моя печальЦю жінку я люблю. Така моя печаль. Така моя тривога і турбота. У страсі скінчив ніч і в страсі день почав. Від страху і до страху ця любота. Аби ще в жнива — то було б іще… Але ж ні жнив, до жнив, до них далеко… Цю жінку я люблю, і цю любов-лелеку Не радістю вкриваю, а плачем. Воно мені, мабуть, так мало бути. Мабуть, воно так сказано мені. Бо так вже склалось — не забуть, не збути, Не призабути навіть уві сні. Як чорний чай, як чорний чай Цейлону, Мені це літо впало у лиман…

106

Вас так ніхто не любить. Я один.Вас так ніхто не любить. Я один.Я вас люблю, як проклятий. До смерті.Земля на небі, вітер, щастя, дим,Роки і рік, сніги, водою стерті,Вони мені одне лиш: ви і ви...Димлять століття, води і народи...Моя ви пам’ять степу-ковили,Зорі червоний голос і свободи.Дивіться, гляньте: мій – то голос ваш.Як світиться він тепло на світанні...Я вас люблю, як сіль свою – Сиваш,Як ліс у грудні свій листок останній.

Коли моя рука, то тиха, то лукаваКоли моя рука, то тиха, то лукава,В промінні сну торкнеться губ твоїх,І попливе по шиї і небавом,З плеча на груди, із грудей до ніг...Коли твоя рука солодка, ніби слава,Червонооким пальчиком майнеВ лимонній тиші і коли менеУ темну глибину повергне темна слада –У білій лодії тоді ми пливемоПо водах любощів між берегами ночі:І голоси у гніздах ластівочіСтихають тихо... Золоте кермоЗаснулої хмарини понад полем,І спить рука в руці, і на щоціКраплина щастя, виказана болем,До ранку світиться...

До любовіНе руш мене. Я сам самую.Собі у руки сам дивлюсь.А душу більше не лікую.Хай погиба. Я не боюсь.Переживу. Перечорнію.Перекигичу. Пропаду.Зате – нічого. Все. Німію.Байдужість в голови кладу.Одне я хочу: старі швидше,Зав’яльсь очима і лицем,Хай самота тебе допишеНестерпно сірим олівцем.Погасни. Змеркни. Зрабся. Збийся.Збалакайся. Заметушись.Офіціантським жестом вмийся.Але – сльозою не молись.Не – відбувалось. Не – тремтіло.Не – золотіло. Не – текло.Не – полотніло. Не – біліло.

107

Не... – господи!.. не – не було!..Як танський фарфор – все минає:Корою, снігом, рукавом...Лише бджола своє співаєНад малиновим будяком.

Ірина ЖиленкоІри́на (Іраїда) Володи́мирівна Жиле́нко (*28 квітня 1941, Київ) — українська

письменниця.Закінчила Київський державний університет імені Тараса Шевченка.Працювала в редакціях газет і журналів.Перший вірш написала у восьмирічному віці. Дебютувала 1965 року збіркою «Соло

на сольфі», яка спричинила тривалу дискусію у пресі.Ірина Жиленко — автор близько двадцяти книг: «Соло на сольфі», «Автопортрет у

червоному», «Вікно у сад», «Концерт для скрипки, дощу і цвіркуна», «Дім під каштаном», «Ярмарок чудес», «Останній вуличний шарманщик», «Вечірка у старій винарні», «Пори року», «Євангеліє від ластівки: Вибрані твори»; для дітей — «Достигають колосочки», «Вуличка мого дитинства», «Двічі по два дорівнює кульбабці», «Казки про буфетного гнома», «Новорічна історія про двері, яких нема, і про те, як корисно іноді помилятися номером».

У 2011 році вийшла друком книга спогадів Ірини Жиленко «HomoFeriens».Родина: чоловік Володимир Дрозд; дочка Ірина Жиленко - молодша Орися (1966

р.н.), кандидат богослов'я; син Павло Дрозд. Відзнаки: лауреатДержавної премії України імені Тараса Шевченка; премії імені Володимира Сосюри.

І світла алея...І світла алеяведе до стрімкої води.Скажи мені, де я?І звідки ця легкість ходи?Засипаний квітомбудиночка сонячний дах.Гроза відкотилась...І змиті дощем на зорі,в мені засвітилисьакацій стрункі ліхтарі.І світла алея...І пляж, і старенький причал.Скажи мені, де я?І звідки ця спрага спочатку? Розкрити вікно в пломеніючий сад.І в чистому зшиткунайперший свій вірш написати.

Із книги «Вечірка у старій винарні».

Коментар.Поезія побудована на риторичних запитаннях, за допомогою яких підкреслюється

особливий внутрішній стан ліричної героїні.108

Лірична героїня вірша, а відтак і авторка, замислюється над природою поетичного натхнення, бажання творити.

За золотими вікнами зірокВ земному Києві нема для мене весен.По осені — мій кожен день і крок.А як у вас там, в Києві небеснім,В земному Києві така стара я стала!А вам Господь років не добавля.Така ж яскрава посмішка у Алли!Такий же чорний чуб у Василя!В земному Києві — безмірність самоти.Куди піти, коли нема Івана?А там, за тим віконцем золотим,де є Іван,— там дім обітований.Там вірші, чай і дим од сигарет.Куди спішить? Їм вічність вікувати.Зарецький знов малює мій портрет.А Стусові і вічність тіснувата...Про щось земне замислився Кушнір.Здригнулась чашка з недопитим чаєм.Вони нам смерті не бажають, ні,але їм дуже нас не вистачає!Як там Лукаш? Все грає в доміно?Було в нім щось розгублено-дитяче.А ти, Валерик? Чи тобі чутно, як мама плаче?Хоч уві сні для неї оживи...В земному Києві, повитому в жалобу,тепер уже нема таких, як ви, —о лицарі печальної подоби!Нема весни. Ніщо не процвіта —крім лицарів неситої утроби.І, хоч потилиця у них крута, —я не зроблюсь ніколи мізантропом.Бо ви були! А отже, все було:любов і подвиг,хрест і воскресіння...Хай вічно світить лампа над столомв небеснім Києві,в небесній Україні.Хай береже спочинок ваш Господьвсю довгу-довгу, всю небесну вічність.А я віршую...Бо казав Світличний:«Іриночко, без віршів не приходь..,»

Коментар.Жиленко говорить у вірші про два світи — земний і небесний. Вона згадує про

друзів-поетів, митців, які пішли у вічність. Називає багатьох поіменно, відомих особистостей — Василя Стуса, Івани Світличного, Аллу Горську, Миколу Лукаша та інших. Це когорта митців, яким небайдужа була доля народу, і багато з них постраждали за свої переконання. Поетесі дуже не вистачає їхнього товариства, вона говорить, що «тепер уже нема таких, як ви, — о лицарі печальної подоби!» Настала пора «лицарів

109

неситої утроби», але «це не зробить її мізантропом» (людиноненависником), вона продовжуватиме творити, нести людям своє яскраве й задушевне слово.

Зимовий мотив з візитом пічникаДуша земне переросла,небесного ще не сягнула,краєчок неба одгорнула,заплакала і геть пішла...Бо ще була душа мала.Рости ж так боляче і страшно,А ми ж худобонька домашня —нам треба хатнього тепла. [...]Сусід (дарма, що інвалід) -пічник, якого пошукати...Я радісно йому обідзбираю. І тепліє хата.Коли ж зійшов на землю вечір —зійшла за вечором звізда,і в чорну шибку загляда,і відбивається в колечку.Небесне вже переросла,земного не збагнула, рано.Ще та звізда була мала,зелена ще, хоч і різдвяна.А в сінях тьма і холоднеча.

Коментар.У вірші відображено роздуми про суть та призначення людської душі. Невипадково

наявний мотив Різдва — свята, коли запалюється на небі нова зірка — символ приходу Христа, який змінив світ. Натомість до героїні приходить пічник, який приносить тепло в дім. Таке поєднання високих та буденних елементів у межах одного ліричного сюжету надає поезії багатовимірного звучання.

У глечику замерзла водаУ глечику замерзла вода. Луснувши, старенький глечик злякав зірку, яка втекла.То був салют земному дому,зимі земній, вогню земному,душі, яка за ніч спочине,і вранці вийде до воріт,і знов дитячими очимаріздвяна осіяє світ...

Василь Стус

110

Василь Стус - український поет з трагічною долею; належав до «шістдесятників» - покоління новаторів, яке будило національну самосвідомість, безкомпромісно висвітлювало соціальні суперечності.

Біографічна скринькаВасиль Семенович Стус народився 6 січня 1938 р. в с. Рахнівці на Вінничині в

селянській родині.Дитинство пройшло на Донеччині.1944 - 1954 pp. - навчання в середній школі. 1954 - 1959 pp. - навчання в Донецькому педінституті за спеціальністю

«Українська мова та література».Серпень - жовтень 1959 р. - учителювання на Кіровоградщині.1959 р. - надруковано добірку віршів В. Стуса в «Літературній газеті».1959 - 1961 pp. - служба в армії.1961 - 1963 pp. - учителювання в м. Горлівці Донецької області.3 листопада 1963 р. - аспірант Інституту літератури; переїзд до Києва.3 1964 р. - журнальні публікації віршів, критичні нариси про творчість молодих

поетів («На поетичному турнірі», «Най будем щирі» та ін.).1965 р. - відрахування з аспірантури за виступ протесту в київському кінотеатрі

«Україна» з приводу репресій української інтелігенції.1970 р. - збірка «Зимові дерева» (видана за кордоном).1970 р. - підготував збірку «Веселий цвинтар».12 січня 1972 р. - перший арешт.1972 - 1977 pp. - ув'язнення в таборах Мордовії.3 1977 р. - заслання в Магаданській області.1977 р. - збірка «Свіча в свічаді» (видана за кордоном).1979 р. - повернення до Києва.1980 р. - другий арешт (засуджений на 15 років позбавлення волі).3 листопада 1980 р. - перебування в таборі особливого режиму в Пермській

області.1982 р. - «рік камери-одиночки».З 3 на 4 вересня 1985 р. - смерть поета в карцері; похований у безіменній могилі

на табірному цвинтарі.1986 р. - збірка «Палімпсести» (видана за кордоном посмертно).1989 р. - перепоховання праху В. Стуса (а також його побратимів Ю. Литвина, О.

Тихого) у Києві на Байковому кладовищі.1990 р. - збірка «Веселий цвинтар» (видана за кордоном).1990 р. - збірки «Дорога болю», «Повернення» (видано в Україні).1991 р. - збірка «Під тягарем хреста» (видано в Україні).1991 р. - Державна премія України імені Т.Г. Шевченка.1992 р. - збірки «Вікна в позапростір», «Золотокоса красуня» (видані в Україні).Тпорча спадщина«Поезія В. Стуса - наскрізь людська і людяна, вона повна піднесень і падінь,

одчаїв і спалахів радости, прокльонів і прощень, криків болю й скреготів зціплених зубів, зіщулень в собі і розкривань безмежности світу» (Ю. Шевельов).

Особливості творчості поета: «цільність і всеохопність... патріотизму»; поезія інтенсивного типу (через вимушені негативні обставини життя), присутність «самособоюнаповнення» (авторське); обмеженість і повторюваність тематичного матеріалу компенсуються великою експресивністю.

Тематика творів - здебільшого медитативні роздуми над тим, як живе і мусить жити людина, невгасима любов до України, протест проти переслідувань, утисків усього українського:

111

- у перших збірках («Зимові дерева», «Веселий цвинтар») - осмислення болючих проблем національного розвитку, прагнення вписатися у визвольні традиції рідної культури;

- поезії другої збірки В. Стуса «Зимові дерева» відбивають світорозуміння «шістдесятників»: заперечення духовної, інтелектуальної задухи й трагічне прозріння («Отак живу: як мавпа серед мавп»), історіософські візії долі України («Сто років, як сконала Січ»), пошук гармонії у світі («У цьому полі, синьому, як льон»). Бентежний погляд на світ і на себе, поєднання шляхетних поривань душі з розчаруваннями, самовипробування й інтимність почуттів, жорстокість сьогодення, глибокі міфологічні натяки і гіркі історичні реалії - тематичні лінії збірки, які моделюють складну картину світу Стуса. Улюбленим жанром стає філософська чи лірична медитація (з ознаками елегії, іронічного оповідання, сатири), вірш-сповідь, ліричний образок, етюд. Збірка була заборонена владою, вийшла у 1970 р. за межами України;

- збірка «Веселий цвинтар» - своєрідний репортаж із «цвинтаря розстріляних ілюзій» (абсурдність - знак нетривкості, минущості);

- у пізніших збірках - центральним постає образ утраченої України (і в особистому ракурсі, і в національному), домінують мотиви туги за Україною, рідною домівкою;

- збірка «Палімпсести» містить поезії, написані в неволі, і деякі ранні твори (не має стабільного змісту, відома в різних списках);

- вияв екзистенційних мотивів (осмислюються глибинні основи людського буття, причини його трагічної невлаштованості та абсурдності (поезія «Як добре те, що смерті не боюсь я...»), вираження поетової несхитності й віри;

- змалювання картин національного занепаду («За Літописом Самовидця»);- зовнішній світ постає у філософських роздумах про людину і світ («Цей

спалах снігу, тьмяно-синя тінь...»);- найкращі здобутки поета постають на гребені зіткнення, з єдності

протилежностей: з одного боку - несамовита пристрасність, нагнітання, злет («Ярій, душе»), з другого - філософська заглибленість, розважливість.

Для поезії В. Стуса характерні образно-смислові комплекси: неологізми, напівнеологізми ( в основі - архаїчні чи маловживані

словоформи); словотворення з частками «само-» (самобіль, самозамкнений) та «усе»

(«всепроривайся», «усевитончуваний зойк»); повтор-градація, повтор-вичерпання одного або близьких за значенням

слів («ти ж тіні тінь»); творення слів за допомогою префіксів крайньої збільшеності чи

зменшеності (з метою нагнітання) («до найменшого піднігтя»); застосування кличної форми до абстрактних понять; застосування верлібру - збірка «Птах душі» - «сумно-спокійна»,

«неримована», написана за ґратами тощо.Медитація ( від лат. роздум) - поетичне міркування над проблемами життя і

смерті, над сутністю людської душі.Палімпсест - старовинний рукопис, звичайно пергаментний, на якому витирали

первісний текст, щоб написати на ньому новий.Верлібр (вільний вірш) - один з видів віршів, ритмічна єдність якого ґрунтується

на відносній синтаксичній завершеності рядків. Не поділяється на строфи, рядки мають різну довжину, різну кількість наголосів, довільно розташованих.

«На колимськім морозі калина»

112

Поезія створена під гострою ностальгією В. Стуса, коли він, перебуваючи в таборах, спостерігав похмурі північні пейзажі.

В уяві поета серед холодної сибірської зими виник образ рідної калини, але на чужій землі вона зацвіла кривавими «рудими слізьми». Цей образ символізує Україну, яка плаче рудими слізьми. Поет протиставляє його іншому образу «неосяжної осонценої днини» (Україна «написалась на мурах тюрми»). Неологізмом «осонцена днина», образом дзвінкого собору, що символізує духовність, окреслює поет свою Україну. Контрастним до цього вимріяного образу Вітчизни є холодний сибірський часопростір - символ неволі та сліз. Рідна земля виникає лише в уяві, у фантастичному малюнку, але й таким оманливим видінням поет вдячний, тому що понад усе любить свою Батьківщину.

Поети-пісняріДмитро Омелянович Луценко

Дмитро́ Омеля́нович Луце́нко (*15 жовтня 1921, Березова Рудка — †16 січня 1989, Київ) — український поет-пісняр, Заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1974 року).

Біографічна скринька.15 жовтня 1921 року. Народився в селі Березовій Рудці (тепер Полтавська область).

З дитинства знав багато пісень, які чув від батька та гостей, котрі відвідували родинну хату.

1932—1933 роки. Одразу після голодомору в УСРР підлітком виїхав на Донбас, працював на шахтах, навчався в гірничопромисловому технікумі.

Від 1938 року. Студент Київського гідромеліоративного інституту. 1940 рік. Призваний до Червоної армії, служив прикордонником на заставі Бури (на

кордоні з Афганістаном). Після початку окупації вермахтом західних регіонів СРСР — автоматник розвідувальної роти. Був тяжко поранений і контужений, став інвалідом 2-ї групи. Деякий час служив у дивізійній газеті «За победу».

Після 1945 року. У повоєнні роки працював у редакціях газет «Сільські вісті», «Молодь України», був кореспондентом Всесоюзного радіо по Україні. У «Сільських вістях» познайомився зі своєю майбутньою дружиною, присвятив їй багато ліричних віршів.

1962 рік. Опублікував першу свою збірку поезій «Дарую людям пісню».1963 рік. Став членом Спілки письменників України. Через смерть доньки тяжко

захворів. По одужанні почав співпрацювати з композиторами Л. Ревуцьким, О. Білашем, В. Верменичем, П. Майбородою, А. Пашкевичем, І. Шамо. Разом з ними створив багато популярних пісень — усього понад 300 («Києве мій», «Фронтовики», «Сивина», «Мамина вишня», «Не шуми, калинонько», «Осіннє золото», «Україно, любов моя» та інші). На його слова писали музику кілька десятків композиторів, його пісні співали Д. Гнатюк, А. Мокренко, Д. Петриненко, Н. Матвієнко, Б. Сташків, хорова капела «Думка», Державний український народний хор імені Г. Верьовки.

Проживав у Києві на вулиці Суворова, 19а. 16 січня 1989 р. Помер Дмитро Луценко. Похований на Байковому некрополі

Києва поряд з могилою доньки. Творча спадщина Незакінчена соната. Київ, 1966; Як тебе не любити. Київ, 1969; Добрість. Київ, 1971;

113

Пахучий хліб. Київ, 1974; За Березовою Рудкою. Київ, 1976; Коли ти зі мною. Київ, 1978; Березовий дзвін. Київ, 1980; Вибране. Київ, 1981; Дороги спадщини. Київ, 1984; Усе любов’ю зміряне до дна. Київ, 1994; А я люблю, люблю… Київ, 1995.

Його твори перекладені білоруською, казахською, таджицькою, молдовською, англійською, німецькою, французькою та іншими мовами. Дмитро Луценко - заслужений діяч мистецтв УРСР (з 1974 року). Лауреат Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка (1976). Нагороджений орденами Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Дружби народів, медалями. 2001 року започаткована премія імені Дмитра Луценка, вона вручається кращим поетам-піснярам, співакам, композиторам.

Мамина вишняЗнову наснилось дитинство,Тепле, як гарна весна.Вишня вдяглася в намисто,Мама щаслива й сумна.Там за село проводжалаДолю мою молоду...Щедро мені щебеталаМамина вишня в саду.Вдаль голубими вітрамиВесни за обрій пливли.Раннім туманом у мамиКоси, як дим, зацвіли.Мати в тривогах вінчалаЩастя жадане й біду...Радо мене зустрічалаМамина вишня в саду.Здавна близьке й сокровеннеВсе там, аж терпне душа.Начебто й мама до менеСтежкою в сад поспіша.Знов, як бувало, до столуКличе, лиш в хату зайду...Ронить зацвіток додолуМамина вишня в саду.Пісня любові й дитинстваВ серці бринить, як струна.Наче священна молитваЗ рідного краю луна.Та не порадує літоДушу мою молоду...Плаче тепер білим цвітомМамина вишня в саду.

Як тебе не любити, Києве мійГрає море зелене,Тихий день догора.

114

Дорогими для менеСтали схили Дніпра,Де колишуться вітиЗакоханих мрій...Як тебе не любити,Києве мій!В очі дивляться канни,Серце в них переллю.Хай розкажуть коханій,Як я вірно люблю.Буду мріяти й житиНа крилах надій...Як тебе не любити,Києве мій!Спить натомлене містоМирним, лагідним сном.Ген вогні, як намисто,Розцвіли над Дніпром.Вечорів оксамити,Мов щастя прибій...Як тебе не любити,Києве мій!

Вадим КрищенкоВади́м Дми́трович Кри́щенко (народився 1 квітня 1935 року, Житомир) —

український поет-пісняр. Заслужений діяч мистецтв України. Автор понад 30 поетичних збірок, понад 300 пісень.

Біографічна скринька1 квітня 1935 року. Народився Вадим Крищенко в Житомирі. Дитинство минуло на

берегах річки Хомори у бабусі з дідусем у селі Глибочок Баранівського району.Після повернення батька з фронту Крищенки оселилися в Житомирі. Батько

працював директором середньої школи №1 на Мальованці, а згодом — у школі №23, яку й закінчив Вадим.

У 2011 році. В ЖМГГ №23 було відкрито музей В. Крищенка. Коли йому виповнилося 14 років (навчався у сьомому класі), померла його мати. Її світлий образ і тема малої батьківщини проходять крізь всю творчість поета.

Писати вірші почав ще в школі. Вчився на факультеті журналістики Київського університету, відвідував

літературну студію, якою керував Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко.Після закінчення університету працював журналістом. 1963 року. Побачила світ перша збірка поезій «Тепла прорість». У наступні роки

з'явилося ще понад 30 поетичних збірок Крищенка, він автор понад 300 пісень. Працював у співавторстві з такими композиторами, як Геннадій Татарченко, Олександр Злотник, Ігор Поклад, Олександр Морозов, Павло Дворський і багато інших.

Найвідоміші пісні: «Хай щастить вам, добрі люди», «Родина», «Молитва», «Білі нарциси», «Берег любові», «Отчий край», «Осінні яблука».

Софія Ротару, Василь Зінкевич, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Квартет "Гетьман", Оксана Білозір, Іван Попович, Павло Дворський, Павло Зібров, Віталій і Світлана Білоножки, Віктор Шпортько та багато інших українських співців охоче включають до свого репертуару пісні Вадима Крищенка, стаючи разом із композиторами його

115

співавторами. Неперевершеними виконавцями пісень поета були Назарій Яремчук і Раїса Кириченко.

Вадим Крищенко неодноразово ставав переможцем конкурсу сучасної української пісні «Пісенний вернісаж», який щорічно проводиться в Національному палаці «Україна».

Гей, ви, козаченьки Музика Геннадія ТатарченкаЄ і нам про що згадати…Пісне, душу возвелич.Ой була в нас ненька-мати -Запорізька славна Січ.Гей, ви, козаченьки, - вітер в чистім полі,Научіть нащадків так любити волю,Гей, ви, козаченьки, - спомин з м'яти-рути,Научіть минулу славу повернути.Научіть минулу славу повернути.Круточола наша доля,Не вода в ній - кров тече.Козаку найперше - воля,Козаку найперше - честь.Гей, ви, козаченьки, - вітер в чистім полі,Научіть нащадків так любити волю,Гей, ви, козаченьки, - спомин з м'яти-рути,Научіть минулу славу повернути.Научіть минулу славу повернути.А прийшла лиха година -Впав козак наш у траві,Щоб іскрилась УкраїнаНа гетьманській булаві.Обмочила землю ранаІз козацького чола,Щоб неправда помирала,Щоби правдонька жила.Гей, ви, козаченьки, - вітер в чистім полі,Научіть нащадків так любити волю,Гей, ви, козаченьки, - спомин з м'яти-рути,Научіть минулу славу повернути.Научіть минулу славу повернути.Научіть минулу славу повернути.

Родина Музика: Олександр ЗлотникСтиль: ПопМоже в житті хтось принаду підкинеУ чарівничих, звабливих очах.Тільки родина, як зірка єдина,Твій порятунок – надійний причал.Ні, не шукай в своїм серці причину,Якщо зневіра тебе обпече...Тільки родина у прикру годинуСхилить надію тобі на плече.

116

Приспів:Родина, родина – від батька й до сина,Від матері доні добро передам.Родина, родина – це вся УкраїнаЗ глибоким корінням, з високим гіллям.В морі спокуси є хвилі великі,Та не забудь у захопленні ти,Що лиш родина – бальзамові ліки,Ліки від старості і самоти.Все відцвітає, і жовкне, і гине,Вітром розноситься, ніби сміття...Тільки родина, як вічна зернина,На невмирущому полі життя.

МолитваМузика: Геннадій ТатарченкоСтиль: ПопДай, Боже, нам своєї силиІ мужності своєї дай,Щоб ми від зла оборонилиСебе і свій знужденний край.Дай, Боже, нам своєї віри,Що ми народ були і є,Хай недругам їх і сокириПощербляться об нашу честь.Приспів:Повторю молитву щиру і негорду,Я твоє, Вкраїно, праведне ім’я.Повторю молитву рідно-гонорову,Щоб її почули небо і земля.Дай, Боже, нам усе згадатиІ усвідомити що є,Дай мучитися і страждатиІ вистраждать таки своє.Ще й словом праведним і зоромЗастережи, а не утіш,Щоб нам очей не виїв соромЗа душу продану за гріш. Приспів

Дмитро ПавличкоДмитро́ Васи́льович Павли́чко (*28 вересня 1929, Стопчатів на Івано-Франківщині)

— український поет, перекладач, літературний критик, громадсько-політичний діяч.

Біографічна скринька.28 вересня 1929 р. Народився у селянській родині. Початкову освіту здобув у

польській школі в с. Яблунів, продовжив навчання в Коломийській гімназії, а далі — в радянській десятирічці.

Від осені 1945 p. по літо 1946 р. Був ув'язнений за сфабрикованим сталінськими каральними органами звинуваченням у належності до УПА.

1953 р. Закінчив філологічний факультет Львівського університету.117

Завідував відділом поезії редакції журналу «Жовтень» (нині — «Дзвін»), після переїзду до Києва працював у секретаріаті СПУ.

У 1971–1978 pp. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт».Перша збірка поезій «Любов і ненависть» з'явилася у 1953 р. Пізніше побачили світ

поетичні книги «Моя земля» (1955), «Чорна нитка» (1958), «Правда кличе» (1958), — вісімнадцятитисячний тираж книжки було знищено за вказівкою партійних цензорів. У 1968 р. вийшла збірка «Гранослов», згодом «Сонети подільської осені» (1973), «Таємниця твого обличчя» (1974), «Спіраль» (1984), «Поеми й притчі» (1986), «Покаянні псалми» (1994). Д. Павличко уклав антологію перекладів «Світовий сонет» (1983). Літературно-критичні праці зібрані в книжках «Магістралями слова» (1978), «Над глибинами» (1984), «Біля мужнього слова» (1988).

Д. Павличко — один з організаторів Народного Руху України, Демократичної партії України, перший голова Товариства української мови імені Т. Г. Шевченка.

1989 р. Перший голова Товариства української мови ім. Т. Г. ШевченкаУ 1990–1999 роках. Народний депутат України. З жовтня 1995 до травня 1998 року. Павличко був Надзвичайним і Повноважним

Послом України в Словацькій Республіці. З 21 жовтня 2005 року. Знову обраний народним депутатом України (фракція

Української Народної Партії). 18-20 серпня 2006 р. На IV Всесвітньому Форумі Українців, що відбувся в Києві,

Павличка Дмитра Васильовича було обрано Головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Дмитро Павличко — один з найвизначніших українських перекладачів. Перекладає з англійської, іспанської, італійської, французької, португальської, їдиш та багатьох слов'янських мов.

2007 р. Дмитро Павличко має великий доробок і як літературний критик. Найповнішим виданням літературно-критичних праць Павличка є двотомник «Літературознавство. Критика».

2004 р. Удостоєний звання Героя України з врученням ордена Держави — за визначний особистий внесок у розвиток української літератури, створення вершинних зразків поетичного слова, плідну державну і політичну діяльність.

Творча спадщина. «Сонети» Дмитра Павличка, 2004. Любов і ненависть, 1953. Моя земля, 1953. Чорна нитка, 1958. Правда кличе, 1958. Гранослов, 1968. Сонети подільської осені, 1973. Таємниця твого обличчя, 1974, 1979. Магістралями слова, літературна критика, 1978. Світовий сонет, переклади, 1983. Над глибинами, літературна критика, 1984. Спіраль, 1984. Поеми й притчі, 1986. Біля мужнього слова, літературна критика, 1988. Покаянні псалми, 1994. Антологія словацької поезії ХХ століття, 1997. Золоте ябко, 1998. Сонети В.Шекспіра, 1998. 50 польських поетів, 2000. Поезії Хосе Марті, 2001.

118

Наперсток, 2002. Рубаї, 2003 Сонети (оригінальні твори й переклади), 2004. Не зрадь, 2005. Три строфи, 2007. Аутодафе, 2008. Мала антологія хорватської поезії, 2008. Потоп. 2010. Золоторогий олень. Поема. 2011. Най поховають мене на цьому полі. Новела. 2011.

Два кольориЯк я малим збирався навесніПіти у світ незнаними шляхами,Сорочку мати вишила меніЧервоними і чорними нитками.Два кольори мої, два кольори,Оба на полотні, в душі моїй оба,Два кольори мої, два кольори:Червоне — то любов. А чорне — то журба.Мене водило в безвісті життя,Та я вертався на свої пороги,Переплелись, як мамине шиття,Мої сумні і радісні дороги.Мені війнула в очі сивина,Та я нічого не везу додому,Лиш згорточок старого полотна,І вишите моє життя на ньому.Два кольори мої, два кольори,Оба на полотні, в душі моїй оба,Два кольори мої, два кольори:Червоне — то любов, а чорне — то журба.

Коментар.Людину все життя супроводжують два кольори: червоний — то любов, а чорний —

то журба. Такими ж нитками, за народною традицією, вишивали рушники та сорочки. Проводжаючи сина в дорогу, мати дала вишитий рушник, як оберіг, як символ своєї любові. І це була найдорожча річ, яку він зберігав протягом довгих років, бо мати ніби вгадала синову долю, вишила її на полотні.

Поет підібрав такі задушевні слова, так зумів виразити почуття багатьох людей, що вірш став улюбленою народною піснею для багатьох поколінь.

Микола ЛуківБіографічна скринька.1949 року. Народився Микола Луків якраз у ніч перед Різдвом. Родом Микола

Володимирович Луків із села Куманівців, що розкинулося на межі Вінниччини і Хмельниччини. Батько — фронтовик, а після війни відбудовував шахти Донбасу, мати, Антоніна Семенівна, була неписьменною, але Шевченків "Кобзар" знала напам'ять. Поетичний хист у сина — від неї.

1968 року. Після школи майбутній поет закінчив Немирівське педагогічне училище імені Марка Вовчка.

119

1973 року. Закінчив факультет журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка і пішов працювати завідуючим відділом поезії письменницької газети "Літературна Україна".

Життєва основа й пісенний лад багатьох його творів принесли поетові заслужене визнання й завоювали гідне місце під читацьким сонцем. Творчість поета Миколи Луківа відзначено престижними міжнародними та всеукраїнськими преміями. За заслуги у відродженні духовності в Україні та утвердженні Помісної Православної Церкви удостоєний ордена Святого архістратига Михаїла.

Творча спадщина.Автор двох десятків поетичних збірок: "Ріка" (1973), "Шлях", "Політ", "Весняні

дощі", "Отча земля", "Кущ осінньої калини", "Поезії", "Право на пам'ять", "Росте черешня в мами на городі" та інших.

Росте черешня в мами на городіРосте черешня в мами на городі,Стара-стара, а кожен рік цвіте,Щоліта дітям ягодами годить,Хоча вони й не дякують за те.Живе старенька мати у господі -Невтомні руки, серце золоте.Щодня і дітям, і онукам годить,Хоч рідко хто з них дякує за те.Ну що ж, про вдячність забувають люди,Душа сліпа у щасті, а протеВони - прозріють, але пізно буде:Черешня всохне, мати - одцвіте.

Володимир Івасюк Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (*4 березня 1949, Кіцмань, Чернівецька область —

†24/27 квітня[1] 1979, Брюховицький ліс під Львовом) — український композитор і поет. Герой України (2009, посмертно). Один із основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

Біографічна скринька.1949, 4 березня — народився у м. Кіцмані Чернівецької області в родині учителів

Михайла і Софії Івасюків.1955–1963 — навчання у місцевій дитячій музичній школі.1956–1966 — учень Кіцманської середньої школи.1963 — вступив до Київської музичної десятирічки ім. М.Лисенка за спеціальністю

альт. Через хворобу повертається до Кіцманя та навчається у середній школі та музичній школі за класом фортепіано.

1964 — склав першу пісню «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».

1966 — сім’я переїжджає до Чернівців. Вступив до медичного інституту, але відрахований з нього за участь у «політичному інциденті». Влаштувався працювати на завод «Легмаш», де керував заводським хором. Під псевдонімом Весняний надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В.Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.

1967–1972 — повертається до навчання у медичному інституті.

120

1970 — склав пісні «Червона рута» й «Водограй». Путівку в життя пісням дав ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Н. Яремчук, В. Зінкевич, М. Ісак).

1971 — режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару й соліст ансамблю «Смерічка» Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка.

1971 - «Червона рута» перемогла на першому всесоюзному фестивалі «Пісня-71». 1972 — на Чернівецькому телебаченні відбулася прем’єра пісні «Балада про дві

скрипки», яку виконала Софія Ротару. 1972 - пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського

(солісти М. Єжеленко та Н. Яремчук) у Москві перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72».

1972 — В.Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.

Листопад 1972 р. — на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконує ансамбль «Смерічка» під керівництвом Л. Дутківського. Початок співпраці з Ростиславом Братунем, що було етапним у творчості композитора.

1973 — закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т. Митіної.

1974, серпень — у складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», на якому Софія Ротару перемогла з його піснею «Водограй».

1974, вересень — розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі А. Кос-Анатольського.

1974–1975 — робота над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом О. Гончара. Режисер вистави — Сергій Данченко.

1975, 19 березня — прем’єра вистави «Прапороносці». Музику В. Івасюка високо оцінили критики.

1975, серпень-вересень — у селі Розтоки на Буковині було знято фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В. Івасюка.

1976, липень — створив музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.

1977 — Софія Ротару з піснею В. Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшли платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару» і збірка його пісень «Моя пісня».

1978, листопад — перемога на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».

1979, квітень — член журі I Республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Виїхав до Львова в ніч з 23 по 24 квітня.

1979, 24 квітня — за телефонним викликом вийшов з дому й більше не повернувся. 1979, 18 травня — тіло Володимира Івасюка випадково знайдене в Брюховицькому

лісі під Львовом. Точна дата смерті Івасюка невідома.1979, 22 травня — похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі у

Львові вилився у масову акцію протесту. З того часу на творчість композитора фактично було накладено заборону.

26 січня 2009 року Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка.

У 1989 році «Червона рута» стала назвою однойменного фестивалю. У 1994 році Леонід Кравчук підписав Указ про присудження Володимиру Івасюку

Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.

121

4 березня 1999 року у Чернівцях відкрився Меморіальний музей Володимира Івасюка.

18 липня 2001 року на V Ювілейній Церемонії нагородження лауреатів Всеукраїнської премії у галузі музики та масових видовищ «Золота Жар-птиця» Володимир Івасюк був нагороджений у номінації «За внесок у розвиток музичної культури України XX століття».

2003 — вихід компакт-диску «Наш Івасюк» у виконанні Тараса Чубая та групи «Плач Єремії».

2008 — вихід компакт-диску «Молодь співає пісні Івасюка» у виконанні Назара Савка та вихованців Музичної студії «Джерело».

2009, березень — Указом Президента Украïни присвоєно звання Герой України (посмертно).

2009 — вихід монографії О. М. Василишина «Володимир Івасюк: сила серця і таланту».

2011 — у Львові на проспекті Тараса Шевченка відкрито пам’ятник композиторові (скульптор Сергій Олешко, архітектор Михайло Ягольник). Меценат, за чиї кошти збудовано пам'ятник, — музикант Святослав Вакарчук.

Творча спадщина.Пісні на власні слова: «Відлітали журавлі», «Я піду в далекі гори», «Червона рута», «Водограй», «Пісня буде поміж нас», «Лиш раз цвіте любов», «Балада про мальви», «Я — твоє крило», «Ласкаво просимо», «Наче зграя птиць», «Колискова», «Мандрівна музика», «Два персні», «Там за горою, за крем'яною», «Капелюх» та іншіЗбірка фортепіанних творів В. Івасюка, видання Дрогобицького педагогічного

університету, 2006. Пісні на слова різних поетів, зокрема Д. Павличка, М. Петренка, Ю. Рибчинського,

Р. Братуня, Р. Кудлика та інших (понад 40) — «У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин», «Балада про дві скрипки», «Світ без тебе» на слова Василя Бабуха та інші. Інструментальні твори.

Червона рутаТи признайся мені,Звідки в тебе ті чари,Я без тебе всі дніУ полоні печалі.Може, десь у лісахТи чар-зілля шукала,Сонце-руту знайшлаІ мене зчарувала?Приспів:Червону руту

122

Не шукай вечорами, –Ти у мене єдина,Тільки ти, повір.Бо твоя врода –То є чистая вода,То є бистрая водаЗ синіх гір.Бачу я тебе в снах,У дібровах зелених,По забутих стежкахТи приходиш до мене.І не треба нестиМені квітку надії,Бо давно уже тиУвійшла в мої мрії.

ВодограйТече вода, тече бистра, а куди – не знає,Поміж гори в світ широкий тече, не вертає.Ми зайдемо в чисту воду біля водограюІ попросим його щиро – хай він нам зіграє.Приспів:Ой водо-водограй, грай для нас, грай.Танок свій жвавий, ти, не зупиняй.За красну пісню на всі голоси,Що хочеш, водограю, попроси.Струни дає тобі кожна весна,Дзвінкість дарує їм осінь ясна.А ми зіграєм на струнах отих,Хай розіллють вони радісний сміх.Подивись, як сіру скелю б’є вода іскриста,Ти зроби мені з тих крапель зоряне намисто.Краще я зберу джерела, зроблю з них цимбали,Щоб тобі, дівчино мила, вони красно грали.Приспів

Михайло ТкачВидатний український поет, кінодраматург, критик. Лауреат національної премії

ім. Т. Г. Шевченка.

Біографічна скринька26 листопада 1932 року. Михайло Ткач народився в селі Лукачани Кельменецького

району Чернівецької області в селянській родині. У 1947 році закінчив семирічну школу, потім — Чернівецьке медучилище.

У 1957 році — Чернівецький медичний інститут (з 1997 року перейменований в Буковинську державну медичну академію).

У 1959 – 1961 роках - навчався на Вищих літературних курсах при Літературному інституті ім. М. О. Горького в Москві.

Михайло Ткач — автор поетичних збірок "Йдемо на верховини" (1956), "На перевалі" (1957), "Житній вінок" (1961), "На смерекових вітрах" (1965), "Пристрасть" (1968), "Повернення" (1974), "Поворот землі" (1976), "Серед літа" та "Пісні" (1977), "Крок за обрій" та "Небо твоїх очей" (1982) та ін.

123

Автор сценаріїв художнього фільму "Серед літа", фільму-опери "Наймичка", повнометражних документальних фільмів "Леся Українка", "Радянська Україна", "Про дружбу співа Україна", короткометражних документальних фільмів.

У 1973 році - за сценарій фільму "Радянська Україна" удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

У 1993 році - удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України.На вірші поета створено кілька десятків пісень. Найвідоміші з них: "Якщо любиш

— кохай", "Зоряна ніч", "Ясени", "Марічка", "Сніг на зеленому листі", "На щастя, на долю", "Диво-сторона", "Коли нема того, що любиш", "Небеса очей твоїх". Ці пісні співав народ і кращі виконавці країни — Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Анатолій Мокренко. На вірш свого земляка Володимир Івасюк написав пісню "Серед літа".

Марічка Музика: Степан СабодашСтиль: ПопВ’ється наче змійка, неспокійна річка,Тулиться близенько до підніжжя гір;А на тому боці – там живе Марічка,В хаті, що сховалась у зелений бір.Як з кімнати вийде, на порозі стане,Аж блищить красою широчінь ріки,А як усміхнеться, ще й спідлоба гляне:"Хоч скачи у воду!" – кажуть парубки.Не питайте, хлопці, чом я одинокийБерегом так пізно мовчазний ходжу.Там, на тому боці, загубив я спокій,А туди дороги я не находжу.Та нехай сміється неспокійна річка,Все одно на той бік я путі знайду.Чуєш чи не чуєш, чарівна Марічко?Я до твого серця кладку прокладу.

ЯсениМузика: Олександр БілашСтиль: Етно-ска-панкМова: УкраїнськаЯсени, ясени,Бачу вас за селом край дороги,Бачу вас у красі,Коли світиться ранок в росі.Ви приходите в сни,Як дитинство моє босоноге,Ви приходите в сни,Кучеряві мої ясени.Ясени, ясени,Наді мною шумлять ваші крона,І, неначе літа,Жовте листя за вітром зліта.Перший сніг сивиниЯ приніс, як тривогу, на скронях,

124

Перший сніг сивиниВпав на скроні мої, ясени.Ясени, ясени,За селом прокричали лелекиІ холодний, як лід,Залишили на обрії слід.Їм шукати весниІ летіти далеко-далеко,Їм шукати весниІ вертатись до вас, ясени.Ясени, ясени,Бачу вас за селом край дороги,Вам вклоняюсь до ніг,Як вертаю з далеких доріг.Ви приходите в сни,Як дитинство моє босоноге,Ви приходите в сни,Кучеряві мої ясени.Ясени, ясени,Ви приходите в сни.

Андрій Самійлович МалишкоПісня про рушнику виконанні: Квітка Цісик, Дмитро Гнатюк,Олександр Таранець, Олександр Малінін, Алла Пугачова, Ігор КрутойЖанрлірикаКомпозиторПлатон МайбородаРідна мати моя, ти ночей недоспалаI водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов'їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої. І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші блакитні твої. Я візьму той рушник, простелю, наче долю, В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров, І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — І дитинство, й розлука, і вірна любов. І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю — І дитинство, й розлука, й твоя материнська любов.

125

Коментар.Пісня про рушник — твір Андрія Малишка, сповiдь-спогад лiричного героя, у якій

матiр дарує синовi рушник, вишитий як символ життєвоï дороги. Рушник пов'язаний iз життєвою долею лiричного героя i з образом його матерi. Цей образ — символ чистоти i любовi, матерi-берегинi, яка дала життя, формувала почуття, творила людину. Лiричний герой поезiï з великою теплотою згадує свою матiр. Автор даним твором піднімає питання дитинства, а також прощання з батькiвською хатою та материнську тривогу за долю власної дитини. Форма вiрша має велику кількість рефренів i повторів, що наближає його до пiснi.

Композитор Платон Майборода написав музику до цієї поезiï. Виконавців твору була велика кількість, зокрема, Дмитро Гнатюк, Олександр Таранець, гурт Чарівна, Ірина Сказіна, Олександр Малінін, Квітка Цісик та ін.

Микола Сингаївський Чорнобривці Музика: Володимир ВерменичСтиль: ПопЧорнобривців насіяла матиУ своїм світанковім краюТа й навчила веснянки співатиПро квітучу надію свою.Приспів:Як на ті чорнобривці погляну,Бачу матір стареньку,Бачу руки твої, моя мамо,Твою ласку я чую, рідненька. (весь куплет – 2)Я розлуки та зустрічі знаю,Бачив я у чужій стороніЧорнобривці із рідного краю,Що насіяла ти навесні.Прилітають до нашого поляІз далеких країв журавлі.Розквітають і квіти, і доляНа моїй українській землі.

Олесь ГончарОлесь Терентійович Гончар працював у різних жанрах, його твори перекладено

більш ніж 40 мовами світу.

Біографічна скринька. Олесь Терентійович Гончар народився 3 квітня 1918 р. у селищі на околиці

Катеринослава.Навчався в Харківському технікумі журналістики.1938 р. вступив до Харківського університету.1941 р. добровольцем пішов на фронт.

126

Після демобілізації закінчив Дніпропетровський університет.1946 - 1948 pp. - як результат палкого авторського бажання «воскресити»

загиблих бойових побратимів окремими частинами виходить роман-трилогія «Прапороносці» у журналі «Вітчизна». О. Гончара приймають до Спілки письменників, нагороджують двома Державними преміями (Сталінськими).

1947 р. - надрукована повість про полтавських підпільників «Земля гуде».1949 р. - упорядкована й вийшла у світ збірка «Новели», написана під свіжим

враженням від фронтових спогадів: «Модри Камень», «Весна за Моравою», «Ілонка», «Гори співають». Найромантичнішою з-поміж цих новел є «Модри Камень». У ній розповідається про несподіване кохання, що прийшло до радянського бійця і словацької дівчини Терези, завдяки війні та водночас усупереч їй.

У 50-х роках - О. Гончар завершує й публікує повісті «Микита Братусь», «Щоб світився вогник», дилогію про громадянську війну й революцію в Україні «Таврія» (1952) і «Перекоп» (1957).

1960 р. - поява роману «Людина і зброя» (удостоєний Державної премії УРСР ім. Т. Шевченка 1962 p.).

1968 p. - надруковано роман у новелах «Тронка» (нагороджено Ленінською премією 1964 p.).

1968 p. - поява «багатостраждального» роману «Собор». Цей твір мало не скинув з п'єдесталу визнаного вже владою класика «соціалістичного реалізму». Автора розкритиковано, а «Собор» був 20 років заборонений, викликаючи цим ще більший читацький інтерес. Відразу ж після критики, щоб урятувати своє високе становище, О. Гончар змушений був «виправлятися». Так з'явилися романи:

1970 р. - «Циклон»;1973 р. - повість «Бригантина»;1976 р. - «Берег любові».У цих творах порушено важливі суспільні проблеми, але такі, що вже не

дратували владу.1985 р. - Олесь Гончар лише через 40 років укладає окрему книжку фронтових

віршів, яку так і назвав - «Фронтові поезії». То були думки й переживання звичайного солдата.

14 липня 1995 р. - Олесь Гончар помер. Роман «Собор» (1968)За жанром «Собор» - проблемно-філософський роман, у якому важливі

соціальні та національні проблеми розглядаються з точки зору вічних гуманістичних істин, якими мусить керуватися людська цивілізація, щоб не прийти до свого остаточного руйнування і знищення.

Твір складається з багатьох розділів, у кожному з яких представлено конкретного героя. Але долі всіх персонажів тим чи іншим чином пов'язані із собором, який є центральним образом твору. Це символічний образ, який уособлює в собі духовне начало українського народу, здійснює зв'язок поколінь, є духовним суддею людських діянь з погляду вічності. Собор увібрав у себе довершеність і гармонію, витончену красу і внутрішню силу. Тому він сприймається як жива істота: «Вночі собор молодіє. Зморшок часу на ньому не видно...».

Проте найголовнішою у творі є тема збереження духовних святинь, без яких людина перестає бути людиною. Саме в ставленні до собору розкриваються всі персонажі твору. Вони ніби поділяються на два умовні табори - захисників цієї величної споруди та недругів.

Духовно багатими і чистими постають перед нами жителі приміської окраїни. У кожного з героїв твору своя доля, історія, шлях. Але їх єднає моральна чистота, виражена у їхньому ставленні до праці, до природи, культури свого народу. Душі Єльки Чечіль і Миколи Баглая, Віруньки й Івана Баглая, Ізота Лободи і Ягора Катратого такі ж

127

чисті, як прозорі води Скарбного. Ніякий бруд не може торкнутися їхніх сердець. Але Володька Лобода, якого в селі прозвали «батькопродавцем», «юшкоїдом», є морально зіпсованою людиною.

У центрі твору - проблема духовності сучасної людини, точніше - сучасного українця. Тому вона так тісно пов'язана з проблемами батьків і дітей, наступності поколінь, збереження історичної пам'яті та національної гідності, проблемами національного нігілізму, відступництва від свого народу.

Григір ТютюнникГригір Тютюнник - прекрасний новеліст - належить до тих письменників, які у

звичайних буденних реаліях життя бачили їхню глибинну сутність, закономірність суспільних процесів.

Біографічна скринька. Григір Михайлович Тютюнник народився 5 грудня 1931 р. у с. Шилівка на

Полтавщині.Батька майбутнього письменника заарештували як ворога народу, що не могло не

позначитися на долі сім'ї.Значний вплив на формування письменницького таланту Григора відіграв його

старший брат Григорій (також письменник).І95І - І954 p.p. - служба в морфлоті.І96І р. - оповідання російською мовою «В сумерках». I962 p. - Григір Тютюнник закінчив філологічний факультет Харківського

університету. З I963 р. - живе у Києві, працює в редакції газети «Літературна Україна», згодом - у

сценарній майстерні кіностудії ім. О. Довженка, у видавництвах художньої літератури «Дніпро», «Молодь», «Веселка», «Радянський письменник».

I966 р. - вихід першої збірки оповідань «Зав'язь», яка продовжувала кращі традиції В. Стефаника і Г. Косинки.

І969 р. - збірка прози «Деревій».І972 р. - «Батьківські пороги».І975 р. - «Крайнебо».І978 р. - «Коріння».I976 р. - повість «Климко».І978 р. - повість «Вогник далеко в степу».І980 р. - присуджена республіканська премія імені Лесі Українки за твори для

дітей.7 березня І980 р. - покінчив життя самогубством, похований на Байковому

кладовищі.Творча спадщина.Чотири десятки оповідань і новел, п'ять повістей, кілька нарисів, рецензій,

кіносценарій за романом Григорія Тютюнника «Вир», твори для дітей. Особливості творчості Григора Тютюнника: у невеликому за обсягом творі (оповіданні, новелі) уміло розкривав

внутрішній світ героїв; проза сповнена багатством асоціацій, живих народних типів, психологічним,

філософським змістом;

128

улюблений жанр письменника - оповідання; тематика торкається проблем українського села («Перед грозою», «На

згарищі»), процесів міграції сільських жителів до міста («Син приїхав», «Оддавали Катрю»);

головні герої - прості люди, непомітні, з особливою душевною структурою, відчуттям світу, його багатобарвності;

у творах для дітей - діти, обпалені війною (повість «Облога», «Климко», «Вогник далеко в степу»), зображує конкретних людей у конкретних обставинах;

наскрізно проходить проблема бездуховності, споживацтва, відступництва від рідного, проблема людського існування на землі;

у творах майже немає відступів, одразу подаються яскраві життєві діалоги, подія, що є зав'язкою твору;

автор не моралізатор: він не повчає читача, дає йому право самому оцінювати героїв;

особливу увагу автор звертає на мову героїв; «млявість» сюжету та ін.«Три зозулі з поклоном»Новела «Три зозулі з поклоном» - у певній мірі автобіографічний твір (новела-

згадка про репресованого у 1937 р. батька).«Присвячено Любові Всевишній».Написано під впливом почутої пісні «Летіла зозуля через мою хату» у виконанні

сліпого бандуриста.Пояснення назви:

щоб позбавити кохану людину, якій не могли відповісти взаємністю, мук, через старця чи малу дитину передавали «Три зозулі з поклоном», що означає: «Забудь, покинь, залиш, відпусти»;

зозуля гнізда не мостить, тобто людина має розуміти: кохання приречене.У творі представлена життєва ситуація - любовний трикутник (Марфа Яркова -

Михайло (батько оповідача) - Соня).Новела містить яскраві деталі - «татова сосна» як пам'ять про батька, людину,

невинно загублену (для родичів та односельців), символ рідного дому, трепетна надія на повернення (для Михайла).

Особливості композиції: три сюжетні лінії, пов'язані одним почуттям ЛЮДИНИ; є обрамлення; у кожному фрагменті є інший головний герой, але у центрі твору - Марфа.

«Зав'язь»Особливості твору: розповідь про перше кохання, ніжне й тремтливе; письменник вихоплює з життя одну мить - побачення коханих, відтворює

психологічний стан героїв (Миколки і Соні); наявність художніх психологічних деталей, які створюють картину

зародження першого кохання (зав'язь на деревах, сніг у проваллі тощо); розповідь від першої особи - прийом, що допомагає автору «оголити»

переживання юнака від зустрічі з дівчиною; лексичне багатство (використання синонімів); символічна назва новели: йдеться не тільки про зав'язь на деревах, а й про

народжуване весняне світле почуття, про «вічну загадку любові»; утверджується думка про необхідність захищати від усілякого лиха і зав'язь

плоду - основу нового врожаю, і перше кохання - символ вічності життя.

129

Василь ЗемлякВаси́ль Си́доровичЗемля́к (справжнє прізвище — Ва́цик; * 23 квітня 1923,

Конюшівка — † 17 березня 1977, Київ) — український письменник, кіносценарист, лауреат Шевченківської премії.

Біографічна скринька.23 квітня 1923 року. Народився в селі Конюшівці (нині Липовецького району

Вінницької області).Його вабило небо, й він, сільський хлопець із Вінниччини, став курсантом

авіаучилища в ХарковіУчасник Великої Вітчизняної війни. Був партизаном і звідав увесь драматизм

боротьби з окупантами в їхньому тилу1950 р. Закінчив Житомирський сільськогосподарський інститут.1956, 1957 р.р. Поява друком двох його повістей — «Рідна сторона» та «Кам'яний

Брід» - присвячені темі українського повоєнного села.1956 — 1963 р.р. Працює на Київській кіностудії ім. Олександра Довженка,

створює низку сценаріїв, названих, утім, кіноповістями, — «Олесь Чоботар», «Новели Красного дому», «Останній патрон».

1960 р., 1966 р. Творче змужніння Василя Земляка як письменника, що вже мав власну тему й своєрідний стиль, засвідчили два наступні його твори — повісті «Гнівний Стратіон» і «Підполковник Шиманський», які явили читачеві вже досвідченішого й сформованішого автора.

В 1963 - 1966 роках. Головний редактор Київської кіностудії.Жив у Києві. 1971 р. Поява «Лебединої зграї» яканайпереконливіше засвідчила висхідний

напрям його творчості й стала вінцем пошуків у галузі стилю та характерології, ввібравши в себе весь попередній досвід Земляка-прозаїка. «Зелені Млини» доводили сюжет цього роману до часів війни. Задумані були й виношувались «Веселі Боковеньки», третя частина твору, який мав би розгорнутися в епопею. Але цілком здійснити задумане Землякові не судилося… Письменник на тривалий час став об'єктом дискусій про українську прозу 1970-х років.

1976 р. Друга книга - «Зелені Млини».1978 р.Твір «Зелені Млини» був відзначений Державною премією України імені

Тараса Шевченка, витримав упродовж небагатьох років кілька видань.1974 - 1976 р.р. В останні роки життя Василь Земляк створив трагедію

«Президент», присвячену боротьбі й смерті національного героя Чилі СальвадораАльєнде.Кінематографічна діяльність: автор багатьох повістей, сценаріїв фільмів: «Люди

моєї долини» (1960, у співавт.); «Новели Красного дому» (1963); «Дочка Стратіона» (1964, у співавт.); «На Київському напрямку» (1967, співавтор і режисер В. Т. Денисенко); «Важкий колос» (1969, у співавт.); «Відвага» (1971); «Вавилон-ХХ» (1980, співавтор і режисер І. В. Миколайчук).

17 березня 1977 року. Василь Сидорович Земляк помер. Похований на Байковому кладовищі.

«Лебедина зграя»Жанр. Роман-дилогія В. Земляка «Лебедина зграя» — це новітній бурлеск, вияв

опозиції до обов'язкового на той час дотримання вимог соціалістичного реалізму. Традиційний зміст поданий у модерній формі, де поєднуються реальне життя,

художня умовність, символізм образів (лебедина зграя, гойдалка, Вавилон, цап), гротеск та іронія. Перед читачами постає ціла галерея образів селян-трудівників, хуторян,

130

тисячолітніми узами прив'язаних до землі, до худоби, філософів і людей, відданих громаді, ідеї та безпринципних зрадників, заздрісників. Український народ подається у всьому своєму багатоголоссі, в переплетінні доль. Але переважну більшість їх єднає любов до рідної землі, до свого Вавилона.

Зміст «Лебединої зграї» і «Зелених Млинів», здавалося б, зовсім неважко окреслити, взявши до уваги зовнішньоподієве начало дилогії. Це, перш за все, втілена в образі села Вавілон історія українського Побужжя, починаючи з пореволюційних подій, коли виникали комуни й точилася смертельна «класова» боротьба, й кінчаючи визволенням краю навесні 1944-го від фашистських окупантів. Елементи умовності, фантастики, гротеску допомагають читачеві помічати в історії й історіях вавілонських не тільки пряме, а й додаткове, друге значення, що асоціюється не просто з ідеєю, а з її філософічністю. Не випадково майже все, що відбувається у Вавілоні чи поблизу нього, знаходить відповідний коментар в устах доморощеного, «самодіяльного» філософа Левка Хороброго.

У цьому творі проблема оповідача взагалі належить до особливо складних і значущих, оскільки йдеться не про стиль, не так про точку зору, як про оцінну позицію — героїв, автора, читача.

Однак події, зображені в романі-дилогії, без будь-якої двозначності адресовані в життя, в реальність з конкретним змаганням сил, соціально, історично породжених. У «Лебединій зграї» це — бідняки, яких об'єднують у комуну, а з іншого боку, на другому полюсі — багатії, колишні власники — Бубели, Гусаки, Раденькі тощо. Мабуть, тільки Явтушок Голий стоїть посередині, вагаючись, перебігаючи з табору в табір залежно від політичної погоди. Щоправда, деякий час намагається лишитися не те щоб «над», а «побіля» поєдинку й «філософ» Левко Хоробрий.

Одна з найприкметніших ознак твору — багатство й виразність соціально-психологічного типажу героїв, розмаїття живих, тонко вималюваних характерів. Максим Тесля і Клим Синиця, «поет-сировар» Володя Яворський і Лель Лелькович, Орфей Кожушний і його (та, власне, не його) Мальва, брати Соколюки й Харитон Гапочка, Явтушкова Пріся й Паня Ластовенко, навіть зовсім епізодичні персонажі, як-от Тихін та Одарка, що любили обідати по сусідах надурняка, — кожен постає перед нашим зором як живий, думає, говорить і діє по-своєму, за велінням тільки йому притаманної «природи». А разом узяті вони й утворюють ту цілісність, ім'я якій народ — у конкретно-історичній соціальній його характеристиці.

За багатством деталей і подробиць майже ніде не губиться значущість: різні «побіжні» описи, сцени, міркування не просто цікаві, а й важливі, змістовні з погляду загальної ідеї твору (хоч тут, треба визнати, відбилися ідеологічні домінанти тодішньої радянської літератури, зокрема у трактуванні «революційного перетворення» дійсності та «соціалістичного будівництва»). Образ Явтушка — одне з найбільших досягнень автора — не виняток у цьому плані, так само як і яскраві описи побуту, звичаїв, сільського життя загалом.

Діалектика життєвих змін і сталості «основ життя» — це стихія Василя Земляка, Вавілон із його глибинними традиціями перетворюється, можна сказати, в нас на очах, щоб під кінець роману «вичерпати себе історично і соціально» (мовиться, правда, про назву) та стати Веселими Боковеньками. Разом з тим, є й у Вавілоні, й у Глинську, й у тих Веселих Боковеньках щось вічне, неперехідне — як народ, що тут живе й буде жити. Нащо вже Явтушок, цей гріх Вавілона, — його ненадія й непевність, а й він під кінець «знаходить себе» у благородному ділі. І Левко Хоробрий, не без філософського натяку, так підсумовує його життєвий шлях: «Він оживе в синах, в онуках і правнуках, і буде сукатися його ниточка в народі, доки існуватиме любов до землі й доки житиме носій тієї любові — селянин, з усіх суспільних витворів людських, може, найскладніший і найсуперечливіший». Вірний собі автор не втримується, щоб і тут не підправити високості

131

цих слів уже Прісиним висновком у стилі цілого роману: «Згадаєте мене, що цей диявол переживе і сам Вавілон…».

Валерій ШевчукВале́рій Олекса́ндрович Шевчу́к (* 20 серпня 1939, Житомир) — український

письменник-шістдесятник, майстер психологічної і готичної прози, автор низки літературознавчих та публіцистичних праць, інтерпретатор українського літературного бароко.

Біографічна скринька.20 серпня 1939 р. Валерій Шевчук народився у родині шевця в Житомирі. 1956 р. Після закінчення школи хотів стати геологом, але, розчарувавшись у

геології, поїхав до Львова вступати у Львівський лісотехнічний інститут. Не вдалося - і Валерій повернувся додому. Працював на ремонті Житомирського сільськогосподарського інституту (тепер — Житомирський національний агроекологічний університет) будівельним підсобником. Особливе враження справили на майбутнього письменника книга Д. Багалія «Григорій Сковорода — український мандрований філософ» і твори І. Франка, що, за висловом самого Шевчука, «встановило основи мого світогляду».

У 1957 р. В. Шевчук закінчив технічне училище і був відправлений на роботу на бетонний завод.

У 1958 р. Поступив на історико-філософський факультет Київського університету. Навчаючись, налагодив стосунки з літературними студіями: «Січ» (студія імені В. Чумака) і «Молодь», писав вірші, з 1960 р. почав писати новели.

У 1961 р. Дебютував оповіданням «Настунька» про Т. Шевченка в збірнику «Вінок Кобзареві», що вийшов у Житомирі.

Навесні 1961 р. Літературна студія «Січ» видала стінну газету «Заспів», в якій було надруковано оповідання В. Шевчука «Щось хочеться».

У 1961 р. В. Шевчук написав 18 коротких новел і першу статтю «С. Васильченко в Коростишівській семінарії» для житомирського збірника, наступного року написав 20 новел, частину з яких надрукував переважно в журналах «Вітчизна» та «Літературна Україна».

Після закінчення університету Валерія Шевчука було відправлено до Житомира власним кореспондентом газети «Молода гвардія». У листопаді був призваний до армії, служив у Мурманській області. В армії знову почав писати вірші, не припиняючи роботи над прозою.

У 1965 р. Повернувся додому саме в той час, коли почалися масові політичні арешти серед української інтелігенції, був у кінотеатрі «Україна», протестуючи проти масових репресій. У вересні влаштувався в науково-методичний відділ музеєзнавства, який містився в Києво-Печерській лаврі.

У 1966 р. Закінчив повість «Середохрестя», в якій відбив враження від студентського життя. Арештували його брата, тому Валерій змушений був звільнитися з роботи.

У 1967 р. Вийшла книжка «Серед тижня». В. Шевчук став членом Спілки письменників України.

У 1969 р. Написав повість «Золота трава» і перший варіант повісті «Мор». Писав історичні й фольклорно-фантастичні оповідання, статті, вийшла книжка «Вечір святої осені», в якій було надруковано вісім нових оповідань.У важкі сімдесяті роки твори письменника майже не друкували, тому він змушений був писати «для себе».

132

Протягом 1979 — 1999 pp. Валерій Шевчук видав такі книги: «Крик півня на світанку» (1979), «Долина джерел» (1981), «Тепла осінь» (1981), «На полі смиренному» (1983), «Дім на горі» (1983), «Маленьке вечірнє інтермеццо» (1984), «Барви осіннього саду» (1986), «Три листки за вікном» (1986), «Камінна луна» (1987), «Птахи з невидимого острова» (1989), «Дзиґар одвічний» (1990), «Дорога в тисячу років» (1990), «Панна квітів» (1990), «Із вершин та низин» (1990), «Стежка в траві. Житомирська сага» (у 2 т., 1994), «У череві апокаліптичного звіра» (1995), «Козацька держава. Етюди до історії українського державотворення» (1995), «Око прірви» (1996), «Жінка-змія» (1998), «Юнаки з вогненної печі» (1999), «Біс плоті» (1999) та ін.

У 1986 р. В. Шевчуку присвоєне звання «Заслужений діяч польської культури», наступного року він був удостоєний Шевченківської премії за роман «Три листки за вікном».

З 1988 р. Валерій Шевчук — ведучий історичного клубу «Літописець» при Спілці письменників України.

У 1999 р. Був нагороджений «Орденом князя Ярослава Мудрого» V ст.На сьогоднішній день В. Шевчук — викладач Київського національного

університету ім. Т. Шевченка, ведучий історико-суспільних циклових річних програм Українського радіо: «Козацька держава», «Київ, культурний і державний», «Загадки і таємниці української літератури», «Цікаве літературознавство».

29 листопада 2011 року. Започаткована в Інституті філології та журналістики Житомирського державного університету імені Івана Франка премія Валерія Шевчука (Премія Шевчука) — українська літературна премія, творча відзнака за кращу книгу прози, видану українською мовою.

У творчості В. Шевчука умовно можна виділити три основні напрямки: історична проза, твори, що відображають сучасне життя, літературознавчі праці.

«Дім на горі»Композиція. Роман-балада "Дім на горі" складається з двох частин. Сюжет. У першій ("Дім на горі. Повість-преамбула") розповідається про життя

чотирьох поколінь, які живуть у домі на горі з 1911 по 1963 pp., але у долі кожного чомусь уперто простежується низка загадкових і дивовижних послідовностей. Друга частина роману, що має назву "Голос трави", складається з 13 новел, які об'єднуються підзаголовком "Оповідання, написані козопасом Іваном Шевчуком і приладжені до літературного вжитку його правнуком у перших".

Проблематика. У творі відчувається барокове поєднання високого (духовного) і низького (буденного): дім на горі — це фортеця нашої духовності, а підніжжя гори — це поле боротьби добра і зла, світла і темряви. Багато епізодів нагадують притчі, мають символічне значення, наприклад, самотності, роздвоєння людини, блудного сина, дороги і т. ін.

Роман "Дім на горі", який письменник називає "обителлю свого духу", народжувався у 1966-1980 роки.

Жанр твору - роман-балада. Балада, як відомо, ліро-епічний поетичний твір про кохання з фантастичним, часто фольклорно-фантастичним елементом. Отже, Валерій Шевчук модернував літературний термін, перевів з одного жанру в інший. Логіка такого перенесення цілком зрозуміла, виправдана, бо перед нами справді ліро-епічний твір із фольклорно-фантастичним елементом. Роман-балада "Дім на горі" написано під впливом та на основі народнопоетичних традицій.

Твори українських письменників-емігрантівУмови, в яких творили письменники.

133

Заборона: вживати поняття «український письменник»; писати про голодомор і репресії; згадувати славне минуле українського народу; торкатися теми України як морської держави; писати про геноцид української нації; згадувати про перший етап Великої Вітчизняної війни. Статистика: У 1930 р. налічувалося 259 українських письменників, у 1938 р.

їх залишилося 36! Митці вимушені були емігрувати,Іван БагрянийІван Багряний - відомий український письменник - романіст, автор повістей,

численних публіцистичних виступів, памфлетів, поезій.«Я мислю, отже, існую» - життєве кредо письменника.Одним з перших був заарештований радянською тоталітарною системою 30-х

років XX ст. Його життя можна назвати шляхом постійних звинувачень, тортур, концтаборів. Більшість творів має автобіографічне начало.

Біографічна скринька. Іван Павлович Лозов'яга народився 2 жовтня 1906 р. у с. Куземин на Полтавщині

в родині муляра.Навчання: церковно-приходська школа, початкова школа, Краснопільська

художньо-керамічна школа.1922 - 1926 pp. - викладає малювання, працює на шахтах Донбасу.1926 - 1930 pp. - навчання в Київському художньому інституті (не завершив через

визнання його політично неблагонадійним).1926 р. - у журналах «Глобус» та «Життя й революція» друкуються перші твори

письменника (поезія «В місто» та ін.).1927 р. - збірка поезій «До меж заказаних»; поеми «Монголія», «Аве Марія».1930 р. - історичний роман у віршах «Скелька» (у творі автор виступав проти

російського великодержавного шовінізму).1932 р. - арешт, звинувачення: критикував національну політику СРСР, закликав

українців орієнтуватися в культурному розвитку на Європу, а не на Москву.Ланцюг арештанської долі Івана Багряного: 5 років концтаборів — втеча (1936) -

переховувався між українцями місцевості Зелений Клин на Далекому Сході (тут одружився) - повернення додому, арешт, харківська в'язниця (2 роки і 8 місяців) - з приходом німців - звільнення «під нагляд» ( з відбитими нирками і легенями).

Еміграція (до Словаччини, Німеччини), з 1946 р. живе в таборі для переміщених осіб, сім'я залишилася в СРСР.

1944 р. (1946) - роман «Тигролови».1946 р. - збірка поезій «Золотий бумеранг».1947 р. - повість-вертеп «Морітурі».1948 р. - повість «Розгром».1950 р. - роман «Сад Гетсиманський» (показ трагічного буття української людини

в умовах тоталітарного терору.1953 р. - повість «Огненне коло» (на матеріалах Другої світової війни).1956 р. - віршований памфлет «Антон Біда - герой труда».1957 р. - трилогія «Буйний вітер».1965 р. - роман «Людина біжить над прірвою».25 серпня 1963 р. - помер, похований у Німеччині.«Тигролови»Роман вийшов 1944 p., перевиданий 1946 р. Перша назва - «Звіролови». Іван

Багряний написав роман за 14 днів.

134

Назва символічна: родина Сірків полює на тигрів; тигр - символ тайги; в умовах тоталітарного режиму людина полює на людину.

Жанр: пригодницький роман.Сюжетні лінії: пригодницька (втеча Григорія Многогрішного, його перебування в тайзі); сталінські репресії.Тематичні пласти роману:- трагедія України; - вплив сталінських репресій на долю людини (інженера-авіатора Григорія Многогрішного);- жорстокість тих, хто чинив беззаконня;- побут і традиції українців-переселенців на Далекий Схід;- романтичне кохання Наталії (з родини Сірків) і Григорія.Образ Григорія Многогрішного об'єднує сюжет в одне ціле. Його життєвий

принцип - «Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи». «Сміливі завжди мають щастя» - доля головного героя, який не скорився жахливим обставинам, а діяв («стрибнув у смерть, але не здався»), У боротьбі за право на життя і щастя він перемагає. Саме з цим героєм Іван Багряний пов'язує свої погляди на майбутнє України, історія якої нагадує замкнуте коло.

Василь БаркаТиорчість письменника вражає оригінальністю, новаторськими художніми

пошуками, зануренням у барокову поезію, фольклорну стихію, біблійні мотиви і символи.

Біографічна скринька.1 липня 1908 р. - в с. Солониці на Полтавщині в козацькій родині народився

Василь Костянтинович Очерет.Навчання: трикласна початкова школа, Лубенське духовне училище, педагогічні

курси.3 1927 р. - учителює на Донбасі (викладає фізику і математику).1928 р. - виїзд на Кубань, вступ до педінституту на філологічний факультет,

аспірантура.1930 р. - збірка віршів «Шляхи» (піддано критиці).1932 р. - збірка «Цехи» (схвалено, оскільки твори на виробничу тематику).Писати на замовлення письменник не міг, тому обрав добровільне поетичне

мовчання.1941 р. - бере участь в обороні Кавказу.1943 р. - еміграція (Німеччина, США).1946 p. - збірка «Апостоли». Збірка «Білий світ».1958 - 1961 pp. - робота над романом «Жовтий князь».1963 р. - роман видано в Нью-Йорку. 1968 р. - роман перевидано.1981 р. - роман перекладено французькою.1968 р. - поетична збірка «Лірник», роман-притча «Спокутник і ключі землі».1986 р. - роман у віршах «Свідок для сонця шестикрилих».11 квітня 2003 р. - В. Барка помер.Творча спадщина.

135

Василь Барка - автор близько двадцяти поетичних збірок, роману у віршах «Свідок для сонця шестикрилих» (у чотирьох томах), поем, прозових творів, літературознавчих досліджень та есе.

Періоди творчості:І - ранній - поетичні збірки «Шляхи»(1930), «Цехи» (1932); II - перебування в Німеччині - поетичні збірки «Апостоли» (1946), «Білий світ»

(1947);III - американський - творчо інтенсивний - книги віршів «Псалом голубиного

поля» (1958), «Лірник» (1968), «Океан» (1959), прози - «Рай» (1953), «Жовтий князь» (1963); літературознавчі дослідження та есе - «Правда Кобзаря» (1961), «Жайворонкові джерела», 1956), «Вершник неба» (1965) та ін.

Особливості творчості: головна ознака творів - філософські роздуми над життям, пошуки вічного в

щоденних проявах людського буття і природи; різножанровість і різноплановість; наявність елементів різних стильових шкіл і напрямків (символізму,

футуризму, бароко тощо); релігійні мотиви (гармонія між людиною і світом, людиною і космосом

тощо); звернення до фольклорних джерел; Барка - майстер контрастів; звернення до тем голодомору («Жовтий князь», «Рай») тощо.«Жовтий князь»Перший в українській літературі великий прозовий твір, присвячений

національній трагедії - голодомору 1933 р.Символіка назви роману: жовтий князь - це уособлення зла, голоду й самого

диявола. Історія написання роману: Василь Барка збирав матеріал протягом 25 років

(від часу лихоліття до початку оформлення тексту. Матеріал: власні спогади про відвідування сім'ї брата на Полтавщині (1933), перебування на Кубані (1934), розповіді очевидців тощо.

Три плани роману: реалістичний (життя і побут сім'ї Катранників - Мирона, матері, дружини,

трьох дітей, показ страждань, повільної смерті членів родини, пошуки їжі тощо);

психологічний (зміна характерів, уподобань героїв під тиском голодомору); духовний (висвітлення явищ вищої сфери через церковне життя, віру

(церковна чаша - символ віри, яку знищити неможливо).Світ прийнято розглядати як місце, де борються між собою дві сили: добро і зло,

божественне начало і диявольське. Завжди зберігається певна симетрія між ними. Василь Барка описує унікальну ситуацію: сили зла, здається, перемогли назавжди. Запанував «жовтий князь» - демон зла. Це не алегорична постать, а цілком реальний хазяїн життя - Сталін («вусатий бузувір завів пекло»). Щоб зламати Україну, остаточно поставити її на коліна, підрізавши косою смерті хліборобський корінь осердя нації, сталінські поплічники на найкращих чорноземах світу організовують штучний голод.

Світ, який ніс радість хліборобу, який жив у одвічній гармонії із землею, перетворюється на зону смерті.

Образи в романі групуються як дві сили, що існують у світі: хто вирощує хліб і хто відбирає його у селянина. У кожній групі представлені центри, які утверджують два типи моралі: Мирон Катранник і Григорій Остроходін, який і очолює кампанію зі знищення селянства в цій окрузі. Це представники двох світів - добра і зла, господнього

136

і диявольського, що дає підстави визначати твір «Жовтий князь» як своєрідну містерію - жанр, для якого характерним є протиборство у вселенському масштабі сил добра і зла.

Роман «Жовтий князь» - це книга пам'яті жертвам голодомору, мільйонам «безвинно убієнних» хліборобів і гнівний осуд тоталітарного режиму.

Сучасний літературний процесФормування сучасної української літератури відбувається під впливом важливих

подій, що відбуваються у суспільстві:1986 р. - аварія на Чорнобильській АЕС;1991 р. - здобуття незалежності, початок розбудови нової суверенної держави;2004 р. - помаранчева революція, вибори Президента тощо.З'являються болючі теми, які дали поштовх для народження нової генерації

митців постчорнобильської епохи. Ця хвиля літераторів прагнула, як зазначив Ю. Шевельов, «зруйнувати Карфаген української провінційності», тобто вивести мистецтво слова за межі політичних, ідеологічних й адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім; подолати комплекс меншовартості, підрядної ролі в історії.

Основні тенденції (характерні риси) сучасного літературного процесу: Перехід від заідеологізованих схем «соціалістичного реалізму» до пошуку

нових естетичних способів моделювання й зображення дійсності. Гостра постановка проблем вибору, повноцінного існування нації і свободи

індивідуальності. Піднесення ролі українського слова в розвитку української нації. Мистецтво - поза політикою. Звернення до селянської тематики як прояв неповторності української

духовності. Поява нових форм художнього мислення, форм й структури творчості. Повернення заборонених тоталітарним режимом літературно-мистецьких

надбань минулих епох як створення нового погляду на історію України (твори Миколи Аркаса, Михайла Грушевського, Дмитра Дорошенка, Дмитра Яворницького; Пантелеймона Куліша, Івана Франка, Лесі Українки, Миколи Хвильового, Володимира Винниченка, Валер'яна Підмогильного, Григорія Косинки, Павла Филиповича, Михайла Драй-Хмари та ін.).

Знищення штучної «завіси» між розвитком української літератури на «материковій» Україні та в діаспорі. Друк творів письменників-емігрантів (Василя Барки, Уласа Самчука, Івана Багряного, Тодося Осьмачки, Яра Славутича, Євгена Маланюка, Олени Теліги, Юрія Клена, Богдана Бойчука, Юрія Тарнавського, Михайла Ореста та ін.).

Вихід двох антологій української поезії «Золотий гомін» (1991, 1997), де показана багата картина лірики XX ст., художніх систем, уподобань, напрямів.

Функціонування модерного, неомодерного, заповідально-селянського, постмодерного дискурсів.

Характерні ознаки заповідально-селянського дискурсу: базування на селянському типі мислення, реалістичній традиції із певними

вкрапленнями романтизму та модернізму; уживання символів і понять; нація, традиція, русифікація, державність, національна символіка, земля,

праця.Характерні ознаки постмодерного дискурсу (з'явився у 80 - 90-х роках XX ст.):

137

екзистенція, рефлексія, відкритість, гра, карнавал, художній твір як відверта гра цитатами, ремінісценціями, алюзіями зі світового письменства;

синтез мистецтва й антимистецтва, елітарної й масової культури.Поява нових угруповань та об'єднань, стильових манер і способів образного

втілення світосприймання нової незалежної людини, що призвело до невеликої дискусії між митцями старшого й молодшого поколінь (старші стоять на позиціях служіння Україні та її культурі, захищають традиційну, реалістичну концепцію мистецтва; молодші - критикують радянських митців, пародіюють класичні твори, сміються зі сліпої віри в псевдоідеали, відкидають «піароварництво» в літературі).

Характерні ознаки сучасної поезії: «Переобтяжена цвітінням» (від «самодержавно-генсеківського тоталітаризму до

трансформації в поліфонію постісторичної «ери підозри», де розцвітають сто квітів, сперечаються сто шкіл). Юрій Андрухович у 90-х роках XX ст. висловив думку, що сучасна українська поезія стає дедалі кращою, «незабаром її читатимуть виключно поети».

Багатство тематики, стильових і жанрових знахідок. Поступається прозі за динамізмом саморозгортання інтелектуального сюжету, але виграє в інтенсивності метафоричного орнаменталізму.

«Від пастельного імпресіонізму до барокової поліфонії». Представлена кількома поколіннями поетів: «шістдесятники» (Ліна Костенко, Іван Драч, Ірина Жиленко, Борис Олійник та ін.); «київська школа» поетів (Віктор Кордун, Василь Голобородько, Микола Воробйов, Василь Рубан та ін.), поети-дисиденти (Ігор Калинець, Тарас Мельничук, Степан Сапеляк та ін.), «вісімдесятники» (Ігор Римарук, Василь Герасим'юк, Іван Малкович, Оксана Забужко, Оксана Пахльовська, Іван Козаченко та ін.), «дев'яностники» (Кость Москалець, Роман Скиба, Павло Вольвач, Сергій Жадан, Іван Андрусяк, Віктор Неборак, Василь Махно та ін.).Характерні ознаки сучасної прози: Жанрове розмаїття, пошуки нових мотивів, мистецьких ідей. Відхід від лірико-романтики, патетики, трансформація химерної стильової

течії (Олександр Ільченко, Віктор Міняйло, Володимир Яворівський, Євген Гуцало) у прозу постмодерністів.

Активна творча діяльність прозаїків старшого покоління: звернення до історичної тематики: історичний роман Ю. Мушкетика «На брата брат» (1996), М. Вінграновського «Северин Наливайко», Р. Іваничука «Орда» (1992), «Рев оленів нарозвидні» (2000), роман у віршах Ліни Костенко «Берестечко» (1999); дослідження екзистенціальних проблем буття людини: Валерій Шевчук роман-епопея «Стежка в траві. Сага про Житомир» (1994).

Постмодерне світобачення, у центрі творів - «маска» автора. Існування двох шкіл прозаїків:

- «київсько-житомирська» - перевага екзистенціальних мотивів, герой творів інтелектуал, рафінований інтелігент (В'ячеслав Медвідь, Євген Пашковський, Олесь Ульяненко, Богдан Жолдак, Любов Пономаренко, Євгенія Кононенко, Оксана Забужко, Володимир Діброва та ін.);

- «львівсько-франківська» - перевага гри та іронії, карнавалу і травестії, герой - маргінал (міський житель - вихідець із села), сільська людина з комплексом меншовартості (Юрій Андрухович, Юрій Винничук, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик та ін.).

Характрені ознаки сучасної драматургії: наповнена інтелектуалізмом; перехід до модерного моделювання дійсності, звільнення від традиційних

шаблонів;138

поєднання поезії, філософії, моральності, вчинків героїв у драматичному творі;

колажний принцип побудови твору; поява імен-абстракцій, імен-символів; перевага камерності; звернення до проблем сучасної школи. Представники сучасної драматургії: Василь Босович (п'єса «Ісус - Син Божий»);

Ярослав Стельмах («Стережися лева», «Синій автомобіль», «Шкільна драма», «Привіт, синичко» та ін.)

У 1997 р. вийшла антологія «Близнята ще зустрінуться», де вміщено п'єси митців української діаспори: Леоніда Мосендза, Богдана Бойчука, Віри Вовк та ін.

Дискурс - спосіб, форма організації мовної і літературної діяльності, уживається як індивідуальний стиль митця.

Рефлексія - розмірковування, внутрішня зосередженість, аналіз власних роздумів і переживань.

Ремінісценція - відгомін у художньому творі якихось мотивів, образів, виразів, деталей тощо з широко відомого твору іншого автора, перегукування з ним. При цьому вислови, запозичені в попередників, переосмислюються і набувають нового висвітлення.

Алюзія - натяк на загальновідомий історичний, літературний або побутовий факт, уживаний у художньому творі як стилістична фігура.

Література:1. Іван Боднарук. Між двома світами. Вибрані статті про українських письменників.

Упорядкував В. Оліфіренко. Редактор В. Білцький. – Донецьк: Український Культорологічний Центр, 1996.

139

2. Харчук Р.Б.  Сучасна українська проза: постмодерний період: Навч. Посіб.. — Київ: ВЦ «Академія», 2008.

3. Лебединцева Н.   М.   Сучасна українська література: Навчальний посібник.   — Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. Петра Могили, 2007.

4. Вісімдесятники: Антологія нової української поезії . Упор. І. Римарук. — Едмонтон: Вид-во Канадського Інституту Українських Студій, 1990

5. Дев'ятдесятники: Авторська антологія нової української поезії. Упор. Махно В. І.  — Тернопіль: Лілея, 1998

6. Мала українська енциклопедія актуальної літератури . Упор. Андрухович Ю. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1998

7. Початки: Антологія молодої поезії. Упор. Бондар А. — Київ: Смолоскип, 19988. Українські літературні школи та групи 60-90-х рр. ХХ ст. Упор. Ґабор В.  — Львів:

Піраміда, 20099. Десять українських прозаїків: Антологія сучасної прози. Десять українських поетів:

Антологія сучасної поезії. Упор. Медвідь В. 10 (прозаїків), 10 (поетів). — Київ: Роккард, 1995.

10. Квіти в темній кімнаті (авторська антологія сучасної новели). Упор. Даниленко В.  — Київ: Генеза, 1997.

11. Декамерон. 10 українських прозаїків останніх десяти років . Упор. Жадан С. — Харків: Клуб Сімейного Дозвілля, 2010

12. У чеканні театру: Антологія молодої драматургії. Упор. Мірошниченко Н.  — Київ: Смолоскип, 1998.

13. Страйк ілюзій: Антологія сучасної української драматургії . Упор. Мірошниченко Н. — Київ: Основи, 2004.

14. Енциклопедія українознавства: Загальна частина,— К., 1994—1995.— Т. 1—3. 15. Історія української культури / За заг. ред. І. Крип'якевича.— К., 1993. 16. Історія української літератури XX століття / За ред. В. Дончика.— К., 1993.— Кн. 1. 17. Калениченко Н. Українська проза початку XX ст.— К., 1964. 18. Мистецтво України: Енциклопедія.— К., 1995.— Т. 1. 19. Ставицький О. Українська драматургія початку XX століття.— К,, 1964. 20. Українська культура: Лекції за редакцією Дмитра Антоновича.— К.:1993. 21. Українська Муза: Поетична антологія. За ред. О. Коваленка.— К., 1993. 22. Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики XX

ст.: У 4 кн. Упоряд. В. Яременко, Є. Федоренко.— К., 1994—1995.23. Ресурси Інтернету.

140